ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування

Сесійний зал Верховної Ради України

21 березня 2007 року, 15.00 година

Веде слухання заступник Голови Верховної Ради

України ТОМЕНКО М.В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань. Відповідно до постанови Верховної Ради України сьогодні ми проводимо парламентські слухання з актуальної проблеми – захист прав інтелектуальної власності в Україні, питання законодавчого забезпечення і право застосування.

До участі в наших парламентських слухань запрошені, окрім народних депутатів, як зазвичай, представники органів центральної виконавчої влади, які опікуються цим питанням, представники громадських інституцій, представники інтелектуальної еліти України, які знають цю проблему і мають свою позицію з цього питання. Відповідно запрошені представники дипломатичних представництв: Всесвітньої організації інтелектуальної власності Європейського патентного відомства.

Ми працюємо протягом трьох годин без перерви і завершимо нашу роботу о 18-тій годині. Для тих, хто вперше в нашій сесійній залі і вперше дебатує на парламентських слуханнях, хочу нагадати, що у нас працює автоматичний таймер відключення мікрофона. У вас буде 5 хвилин на виступ. За 30 секунд до завершення вашого виступу звуковий сигнал попереджатиме вас про те, що залишилось 30 секунд. А на 5-тій хвилині і шостій секунді мікрофон автоматично буде вимкнений. Тому є прохання сконцентруватися протягом цього часу, висловити свої пропозиції, ідеї, щоб була можливість до кінця дослухати ваш виступ.

Хотів би сказати, що до слухань комітет готувався. І спільно з міністерством підготовлені відповідно документи, які ви отримали. Але надзвичайно важливо і в цьому, думаю, більш глибока суть цих парламентських слухань, звернуть увагу не лише на проблему законодавства, а передовсім на проблеми правозастосування. Які ключові проблеми практичного виконання законодавства України. З приємністю хочу поінформувати вас про те, що є велика увага до наших парламентських слухань. Зокрема, до нас надійшла телеграма від імені коаліції з питань захисту прав інтелектуальної власності, в якій, зокрема, йдеться: „Порушення прав інтелектуальної власності є доволі розповсюдженим явищем у країнах колишнього Радянського Союзу. Щорічні втрати бізнесу та урядів від цих порушень складають мільярди доларів. Деякі великі компанії повідомляють про те, що понад 50 відсотків їх всесвітньо відомих торговельних марок, брендів та продуктів в даному регіоні є підробкою. Порушення прав інтелектуальної власності – є ключовою темою двосторонніх торгівельних відносин між Європейським Союзом, США та практично кожною країною колишнього Радянського Союзу.

Дослідження компаній, які ведуть бізнес в даному регіоні доводять, що бізнес та уряд повинні працювати, як партнери для досягнення ефективного захисту прав інтелектуальної власності. Це є головною місією та принципом Коаліції з питань захисту прав інтелектуальної власності.

Ми надсилаємо вам найщиріші привітання і готові співпрацювати з усіма зацікавленими сторонами в Україні.

Також хотів би процитувати фрагмент листа президента Європейського патентного відомства професора Алена Пампіду, який зазначає: „Мені було приємно дізнатися про те, що питання інтелектуальної власності будуть розглядатися на такому високому рівні. І, користуючись можливістю, я хотів би підтвердити готовність Європейського патентного відомства і надалі підтримувати прагнення України щодо досягнення європейського рівня захисту прав інтелектуальної власності та управління патентною системою, а також її зусилля щодо забезпечення відповідності українського законодавства світовим нормам”.

Класичний вираз юриспруденції про те, що право без засобів його захисту зовсім не є правом, рівною мірою стосується проблем захисту прав інтелектуальної власності. А ви знаєте, що ми попадаємо в різноманітні чорні списки, які готують не лише міжнародні інституції, а і українські інституції, так зокрема, за даними Асоціації бізнесу боротьби з підробками і піратством Україна посідає 9 місце в рейтингу країн, що виробляють контрафактну продукцію.

Результати цього дослідження показують, що Китай та Росія посідають перше місце в світі з виробництва піратської продукції. До числа „найкращих” (в лапках) потрапила Індія, Бразилія, Індонезія, В’єтнам, Пакистан, Туреччина і , на жаль, Україна.

На думку експертів наявність в Україні механізму для захисту прав інтелектуальної власності і його вдосконалення за останні роки призвело до зменшення кількості контрафанктної продукції. Однак рівень піратства в Україні ще значний і країна є європейським лідером з виробництва та експорту неліцензійного програмного забезпечення.

Експерти говорять про те, що однією з найслабкіших місць України в цьому питання є не відсутність законодавства, а перед зовсім слабкий урядовий контроль.

Так, Міжнародний альянс захисту інтелектуальної власності включив Україну до списку країн, за якими потрібно пильно слідкувати у плані виробництва контрафактної продукції. Так у 2006 році збитки від діяльності українських піратів склали 320 мільйонів доларів. Ця сума складається лише із суми збитків від контрафактного програмного забезпечення та музичних дисків. Із 16 країн у цій категорії Україна посіла шосте місце.

Ще одна остання цифра. У кінці січня 2007 року Міжнародна торгова палата назвала Україну дев’ятою країною з виробництва контрафактної продукції та піратства.

Водночас я хотів би, щоб у сьогоднішній нашій дискусії ми привернули увагу не лише до проблем піратства, що стосується міжнародних брендів, міжнародної інтелектуальної власності. Цілком очевидно, що в останні роки ця біда стосується і української інтелектуальної власності, українських діячів, українських торгових марок.

Я передивився всю статистику, яку нам дав Кабінет Міністрів. І от звернув увагу на те, що лише Антимонопольний комітет України зафіксував 150 випадків недобросовісної конкуренції, пов’язаної з порушенням прав інтелектуальної власності у 2006 році. Хочу сказати, що це один із багатьох органів, який опікується дотримуванням законності у сфері інтелектуальної власності.

Про що йдеться? Це передусім фальсифікація товарних знаків та упаковок: морозива, рибних виробів, алкогольних напоїв, пива, друкованих видань, туристичних та рекламних послуг, косметичних засобів, тютюнових виробів. Отже, це проблема не менш вагома і для українського права і для української інтелектуальної власності. Тому я думаю, що довкола цих двох складових ми і поведемо дискусії.

Згідно нашого регламенту ми розпочинаємо роботу із двох доповідей. Першу доповідь матиме міністр освіти і науки України Ніколаєнко Станіслав Миколайович. Потім з доповіддю виступить ініціатор цих слухань голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Самойлик Катерина Семенівна. Обидва виступи по 20 хвилин.

Враховуючи, що є спеціальний підкомітет у відповідному комітету, ми погодилися, що Володимир Іванович Полохало, який є голова підкомітету з питань інтелектуальної власності, матиме 10 хвилин для співдоповіді. І далі перейдемо до обговорення.

Отже, я запрошую для доповіді міністра освіти і науки України Ніколаєнка Станіслава Миколайовича. Прошу, Станіславе Миколайовичу, 20 хвилин.

НІКОЛАЄНКО С.М. Шановний Миколо Володимировичу, шановні народні депутати, шановні гості, шановні друзі. Абсолютно зрозуміло, що України як молода держава може вичерпати і вичерпує свій економічний потенціал, який вона успадкувала від Радянського Союзу. Орієнтація на енергомістські сировинні галузі, яка сьогодні, на жаль, є основою нашого експортного потенціалу, не може принести бажаного результату нашій країні. У нас не так багато сировини, енергоресурсів, природних багатств, які б ми могли витратити на підняття нашої економіки.

Вихід із ситуації, що склалася, в інноваційному поступі держави, всілякій підтримці, стимулюванні економіки, яка б базувалася на новому виді економіки – на економіці знань, і базувалася на освітній тріаді, інноваційній тріаді: освіта, наука і виробництво.

Головним фактором розвитку в двадцять першому столітті стає накопичення не матеріальних благ, а знань, досвіду, вмінь, інтелектуального потенціалу, дбайливе ставлення до здоров’я людей. Це все разом і є людський капітал.

Нині частка людського капіталу в розвинутих країнах становить дві третини національного багатства. В Сполучених Штатах Америки майже 76 відсотків, в Західній Європі – 74, Росія десь 40 відсотків має, в Україні – близько 25.

Вважаю, що ініційовані сьогодні Комітетом з науки і освіти парламентські слухання є надзвичайно актуальними. Вони мусять давати відповідь на ті питання, які я поставив у вступі. Адже і урядом, і парламентською коаліцією обраний саме інноваційний шлях розвитку. Ці підходи викладені в програмі „Конкурентна України”, прийняття якою парламентом найближчим часом дозволить перейти на новий тип економічних відносин: на економіку знань.

Зрозуміло, що активно просувати наші товари, вироби продукції на міжнародні ринки, розвивати нашу вітчизняну економіку без ефективної системи захисту інтелектуальної власності неможливо. Щоб усім було зрозуміло, про що йдеться, а оскільки нас слухають не тільки в цьому залі, наведу такі приклади: за роки незалежності в Україні приватизовано підприємств майна приблизно на 43 мільярди гривень. Не буду говорити, що ця цифра могла б бути в десятки разів би більшою, якби, скажімо, не було так званої „ваучерної приватизаці”. Але внаслідок бездумної ваучерної цієї приватизації держава втратила в півтора-два рази більше, якщо не в десять разів, суму за рахунок розкрадання інтелектуальної власності, яка десятиліттями напрацьовувалася нашими вченими, інженерами, нашими творчими людьми, конструкторами, винахідниками. І лише сьогодні Державний фонд майна розробив положення спільно з нашим департаментом інтелектуальної власності, які враховують при визначенні ціни об’єкта наявну інтелектуальну власність. Самим найближчим часом це буде затверджено на уряді.

Я не буду детально зупинятися на всіх до єдиного нормах захисту прав інтелектуальної власності, що містяться в законодавстві України. Моя доповідь супроводжуватиметься і демонстрацією відповідних слайдів, що висвітлить конкретну цифрову інформацію, а повний текст виступу можна буде знайти, і вам розданий цей журнал – журнал „Інтелектуальна власність”.

Хочу наголосити, що консолідуючою основою для всіх нормативно-правових документів щодо правової охорони інтелектуальної власності в Україні є Цивільний кодекс, який містить окрему книгу – „Право інтелектуальної власності”. Кодексом встановлені нові положення щодо майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, а також запроваджені сучасні норми захисту прав на них.

Положення щодо прав інтелектуальної власності містяться також і в інших кодексах. Як уже зазначалося сьогодні у вступному слові, в Україні діють десять спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, які дають змогу регулювати відносини щодо набуття, здійснення та захисту прав на всі об’єкти права інтелектуальної власності.

Норми законодавства регулюються відповідними механізмами, що містяться більше, ніж у ста відомчих нормативних актах. Крім цього, законодавство у сфері інтелектуальної власності включає відповідні указі Президента та постанови уряду.

Принагідно нагадаю, що Україна є також учасницею 18-ти багатосторонніх міжнародних договорів, які адмініструє Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), норми яких є також частиною національного законодавства.

Діють п’ять міжнародних угод держав СНД, серед яких угоди, безпосередньо спрямовані на захист прав інтелектуальної власності, а саме угода про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності, угода про заходи щодо попередження та припинення використання неправдивих товарних знаків та географічних зазначень.

Приємно наголосити, що за оцінками впливових міжнародних інституцій, а представники Всесвітньої організації інтелектуальної власності в цьому залі є, сьогодні ми маємо досить серйозне законодавство у сфері інтелектуальної власності, що відповідає міжнародним нормам і стандартам щодо захисту прав інтелектуальної власності. Зокрема, повністю відповідає вимогам угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, угода ТРІПС, які є одною із основних угод СОТ. Розробка нового та удосконалення чинного законодавства у відповідності з міжнародними нормами та стандартами, в першу чергу, правовими засадами, що діють у СОТ та ЄС є одним із найважливіших напрямків діяльності нашого міністерства. Думаю, про це скажуть колеги, що сьогодні будуть брати участь у обговоренні.

Важливо наголосити, що тільки за останні 5 років прийнято 7 законів у сфері інтелектуальної власності, 5 законів щодо приєднання України до міжнародних договорів у цій сфері та кілька десятків підзаконних актів. З 2001 року у країні діє нова редакція Закону про авторські суміжні права, положення якого приведені у відповідність до вимог міжнародних договорів в зазначеній сфері. Посилення відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності запроваджені Кримінальним кодексом України, що набув чинності з 1 вересня 2001 року. Протягом 2005-2006 років до Кримінального кодексу було внесено зміни щодо розміру шкоди, завдання якої є достатнім для настання кримінальної відповідальності, що є дієвим засобом стимулювання від порушень прав інтелектуальної власності.

Адміністративні процедури, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення застосовуються при порушенні прав інтелектуальної власності, здійсненні дій, що становлять акти недобросовісної конкуренції незаконному розповсюдженні примірника аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп`ютерних програм і таке інше.

В липні 2002 року був прийнятий новий Митний кодекс, в якому є розділ „Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів”, що містять об`єкти права інтелектуальної власності. У листопаді 2006 року в цьому залі парламент прийняв Закон про внесення змін до Митного кодексу, яким внесено зміни до згаданого розділу 10 Митного кодексу, що дозволило митникам здійснювати певні дії і за власної ініціативою. Низка положень, спрямованих на захист від недобросовісної конкуренції в сфері інтелектуальної власності містяться і в господарському кодексі України, законі України про захист від недобросовісної конкуренції. З 2000 року діє закон про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм, яким передбачено нанесення контрольних марок на примірники аудіо- відеопродукції, дисків для лазерних систем зчитування, перед їх розповсюдженням.

Це дозволило посилити боротьбу з піратством та встановити контроль з боку держави над розповсюдженням зазначеної продукції. На жаль, ця робота тільки, тільки розгортається. З метою недопущення в Україні незаконного виробництва експорту, імпорту дисків, для лазерних систем зчитування та захисту інтелектуальної власності у цій сфері з 2002 року діє закон про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язані з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування.

На створення механізму реалізації положень цього важливого закону та повного і остаточного врегулювання всіх питань у цій сфері було прийнято 10 постанов уряду.

Внесення зазначених змін сприяло зняттю з України торгівельних санкцій, запроваджених урядом США у зв’язку із порушенням прав інтелектуальної власності та виключенню України із категорії пріоритетної іноземної країни за спеціальним списком 301, що стало важливим кроком на шляху вступу України до СОТ і означало для України щорічно не менше пів мільярдів гривень збереження коштів підприємств.

З метою гармонізації законодавства у сфері інтелектуальної власності з міжнародними нормами, в 2003 році прийнятий був закон про внесення змін до деяких законодавчих актів, щодо правової охорони інтелектуальної власності.

У своїй законотворчій роботі наше Міністерство спільно з комітетом науки і освіти намагається вирішувати проблеми, актуальні для нашого суспільства. Зокрема, потребою часу є врегулювання відносин, пов’язаних із захистом інтелектуальної власності в інформаційній мережі, мережі Інтернет і таке інше.

В результаті багатосторонніх переговорів щодо вступу України до СОТ було визнано за необхідне: переглянути законодавче врегулювання питання щодо охорони прав на географічні зазначення іноземних держав.

Враховуючи взяті Україною зобов’язання з цього питання, Міністерством було розроблено законопроект про внесення змін і доповнень до статті вісім Закону про охорону прав на зазначення походження товарів, які був і прийнятий Верховною Радою у листопаді 2006 року.

Сьогодні у сфері законодавчого забезпечення прав інтелектуальної власності, на наш погляд, слід активізувати роботу щодо розробки та прийняття парламентом законопроектів про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності та про внесення змін до законодавчих актів з питань авторського права і суміжних прав, спрямованих на адаптацію національного законодавства, законодавства ЄС та приведення у відповідність правових норм та термінів, що застосовуються у цивільному та господарському кодексах та спеціальних законах у сфері інтелектуальної власності. На черзі також розробка законопроекту про охорону прав на комерційні таємниці та інші нормативно-правові акти.

Шановні друзі, принагідно хочу зупинитися на механізмах реалізації законодавства щодо захисту прав інтелектуальної власності. В Україні, і ви бачите це на схемі, створена структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності.

Головним державним органом у системі центральних органів виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності визначено наше міністерство, у структурі якого діє урядовий орган державного управління Державний департамент інтелектуальної власності з відповідними структурами, які ви бачите, які безпосередньо беруть участь у межах своєї компетенції щодо реалізації державної політики у цій важливій сфері. Хочу сказати, що також ми крім цих функцій готуємо і кваліфіковані кадри.

Наголошу, для нас дуже важливо захистити і національного виробника, а не тільки дбати про те, щоб ми дотримуватися прав і, скажімо, іноземців. Тому важливим показником діяльності системи є той факт, що в Україні постійно зростає кількість виданих охоронних документів, патентів, свідоцтв на такі об’єкти права інтелектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки. Усього в Україні з 1992 року видано більше 190 тисяч охоронних документів.

Слід відзначити стабільну тенденцію до щорічного зростання в середньому на 15-20 відсотків кількості поданих заявок та наданих охоронних документів на ці об’єкти. За останні роки ми досягли суттєвого скорочення строків розгляду заявок на винаходи та торгівельні марки. Кожного року до Держдепартаменту надходить близько 35 тисяч заявок на різні об’єкти права інтелектуальної власності і видається близько 25 тисяч охоронних документів. Це велика робота.

Одним із важливих напрямків роботи міністерства є здійснення організаційно-правових заходів, спрямованих на удосконалення механізмів захисту прав власності як в адміністративному, так і в судовому порядку.

З цією метою в державі сформовано дієздатна інфраструктура, яка забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав інтелектуальної власності.

Про захист прав у судовому порядку. Тут важливим результатом удосконалення судового захисту можна вважати утворення колегії суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов’язаних з цею проблематикою.

На сьогодні в Україні в системі господарських судів утворені спеціалізовані колегії судів та судові палати з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав власності, запроваджено відповідну спеціалізацію судів.

Зважаючи на те, що розгляд всіх інших справ у сфері інтелектуальної власності віднесено до компетенції не спеціалізованих судів, на сьогодні подальші зусилля міністерства будуть спрямовані на сприяння спеціалізації судів, таких судів, саме суддів уже - виконавців.

Вирішуються також питання, пов’язані з удосконаленням експертного забезпечення судочинства, зокрема проведенням судово-експертних досліджень та практичній підготовці судових експертів.

Дещо про захист прав в адміністративному порядку. Спеціальною формою захисту прав інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів є адміністративний порядок їхнього захисту.

З метою координації діяльності державних органів і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства та боротьбою з правопорушеннями у цій сфері був прийнятий наказ, спільний наказ, органів державної виконавчої влади, Міністерства освіти, МВС, СБУ, Податкової адміністрації, Генпрокуратури, Мінкультури, Держпідприємництва, Держмитслужби, де була затверджена програма скоординованих їх правоохоронних та контролюючих органів. Для постійного контролю за їх станом створена координаційна рада, яку очолює Микола Паладін.

Ми вважаємо, що сьогодні було б доцільно підвищити статус цієї ради, підпорядкувавши її безпосередньо Кабінету Міністрів України та утворити аналогічні дорадчі органи всіх наших регіонах, в Криму і в областях і в містах.

З метою контролю за дотриманням норм законодавства в сфері інтелектуальної власності створені спеціальні підрозділи УМВС, Служби Безпеки, Державній митні служби. У складі нашого департаменту створений і почав діяти підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, які працюють в регіонах. Але, на жаль, сьогодні ми, як завжди, економимо там, де не слід економити і число їх лише 20, і вони не є навіть в усіх областях, але їхня діяльність абсолютно корисна.

В результаті заходів, вжитих спільно всіма, в тому числі, державними інспекторами, тільки впродовж минулого року виявлено 812 злочинів, що на 70 відсотків більше, ніж в 2005 році. Кримінальні справи за 462 злочинами, в 3,5 рази більше, ніж в минулому році, направлені до суду. Співробітниками МВС та державними інспекторами з питань інтелектуальної власності складено 5 тисяч 258 адміністративних протоколів. На жаль, сьогодні штатний розпис, я сказав, дуже у нас скромний і не дає нам можливості розвернути цю роботу в певному обсязі, і це викликає нарікання з боку присутніх людей, які безпосередньо страждають від недотримання законодавства.

Важливою формою захисту прав інтелектуальної власності є контроль за діяльністю, що здійснюється в рамках колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права суміжних прав. На сьогодні в Україні діє 12 організацій колективного управління, однак зважаючи на складність системи розподілу винагороди суб’єктам авторського права і суміжних прав, користувачі деякі взагалі ухиляються від сплати цієї винагороди та отримуються прибутки, незаконно використовуючи інтелектуальну власність, з цим миритися не можна. Ситуація ускладнюється й тим ще, недобросовісними діями декількох організацій колективного управління, які призводять до зменшення виплат авторам та виконавцям. Думаю, про це буде сьогодні сказано.

Проблемою на цей час є також не визначеність на законодавчому рівні і це потрібно негайно вирішувати організаційно-правової форми, організації колективного управління, у зв’язку з чим виникають труднощі під час їх державної реєстрації. І цю проблему ми також маємо вирішити, над вирішенням цих та інших проблем, я думаю, дуже серйозно повинен працювати департамент, зокрема товариш Палагій. Ми повинні прискорити вирішення цих проблем, зокрема, з роздержавленням УАСПУ.

Важливою складовою діяльності міністерства вважаємо розвиток національної системи підготовки кадрів з питань цієї проблематики. Сьогодні в Україні 16 вузів готують відповідних фахівців за спеціальністю „інтелектуальна власність”, розроблені стандарти вищої освіти цієї спеціальності.

Координацію діяльності навчальних закладів здійснює спеціалізований вищий навчальний заклад – Інститут інтелектуальної власності і права, що функціонує у складі навчального науково-виробничого комплексу „Академія інтелектуальної власності”.

Ми думаємо створити також спеціалізований державний вищий навчальний заклад післядипломної освіти, який би допоміг нам в рамках згаданої академії вирішити низку інших проблем проводити оперативну перепідготовку кадрів і давати відповіді на ті питання, які є в житті.

В 2006-2007 навчальному році продовжують спеціальну підготовку десь майже двадцять осіб, але я думаю, що ми ці цифри будемо збільшувати.

Нам здається, що необхідно також вирішити питання щодо активізації діяльності регіональних центрів, науково-технічної та економічної інформації з метою надання фізичним та юридичним особам інформаційних та консультативних послуг з питань інтелектуальної власності.

На завершення хочу наголосити, що подальше удосконалення законодавства в сфері інтелектуальної власності, а головне, не тільки законодавства, а ще й дотримання цього законодавства, ми повинні навчитися виконувати закони, шанувати закони і шукати механізми по їх реалізації і це, звичайно, спільне наше завдання всіх органів виконавчої влади, громадськості, всіх присутніх у цьому залі. Бо, звичайно, один департамент - п’ятдесят осіб, чи двадцять інспекторів - на країну в 47 мільйонів громадян все це самі вирішити не можуть.

Думаю, що ми спільно з Комітетом науки і освіти, народними депутатами України та іншими органами виконавчої влади, вами, шановні друзі, всі тут присутні, з ким ми співпрацюємо, зробимо все можливе для поліпшення цієї надзвичайно важливої для нашої держави справи. Дякую за увагу. Спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Станіславе Миколайовичу, за змістовну доповідь і повагу до регламенту.

Для виголошення доповіді запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Самойлик Катерина Семенівна, підготуватися Полохало Володимиру Івановичу.

15:27:35

САМОЙЛИК К.С.

Шановний Миколо Володимировичу, шановні небагаточисельні народні депутати України, вельмишановні наші гості закордонні, радіослухачі та присутні! Сьогоднішнє парламентське слухання є завершальним етапом громадських обговорень по всій Україні з питань законодавчого забезпечення та практики правозастосування у сфері захисту прав інтелектуальної власності. В Україні вперше, я підкреслюю, проводяться парламентського слухання з цього важливого напряму. Їй передували науково-практичні конференції симпозіуми, семінари, круглі столи, зустрічі з винахідниками, з раціоналізаторами, представниками творчих спілок, правоохоронних, судових органів проведених в Києві та в усіх регіонах нашої держави.

Члени робочої групи провели експертну оцінку, узагальнили судову практику, опрацювали пропозиції, рекомендації, що надійшли. В результаті підготовлено проект рекомендацій парламентських слухань, звичайно, це лише проект і він не ідеальний. І, безумовно, сьогодні в ході обговорення доповідей будуть висловлені нові пропозиції, всі вони будуть вивчені, узагальнені для того, щоб виробити і стратегії, і тактику нашої спільної діяльності у сфері захисту прав інтелектуальної власності, актуальність проблем захисту прав інтелектуальної власності, за рівнем забезпечення прав власності за підсумки, за підсумками 2006 року Україна посідає 58 місце. Про це говорять дослідження міжнародний індекс прав власності підготовлений Міжнародною асоціацією „Альянс” за права власності.

При складанні рейтингу враховувались такі показники як: незалежність судової влади; довіра бізнесу до суддів; політична стабільність; корупція; законодавча захищеність приватної власності; зручність реєстрації і перереєстрації власності, а також питання захисту інтелектуальної власності.

Найперше місце у світі за рівнем захисту прав і досліджень поставлена Норвегія. Звичайно, як кажуть, ми маємо те, що маємо, але треба нам також прагнути до кращих показників.

Серйозні стратегічні прорахунки у питаннях захисту прав інтелектуальної власності робляться на державному рівні. Варто згадати спробу підписання Угоди про створення Українського науково-технологічного центру, статут якого суперечив чинному законодавству України і передбачав для країн-донорів безоплатну, безвідзивну ліцензію з правом на субліцензію в усіх країнах світу, практично це - відтік інтелектуального потенціалу. Пройшло шість років. Угода на сьогодні так і не ратифікована. А скільки перспективних українських розробок вже реалізовано за кордоном? Це нікого не цікавить.

Інший приклад - спільний з Росією проект виробництва літака АН-70, який передбачає розподіл прав інтелектуальної власності 50 на 50. І це при тому, що сам літак і двигун до нього сконструйований в Україні. А міжнародна реєстрація французьким громадянином Роменом Антоновим з поширенням на Україну торгової марки „Антонов”, що могло, могла б поставити під загрозу експорт літаків цієї марки за кордон і участь в міжнародних авіасалонах. І це нікого не стурбувало. І таких прикладів багато.

На превеликий жаль, що маємо – не цінуємо, а втрачаємо – сумуємо. Або спроба запатентувати на фізичну особу розробку „Кольчуги”. Це вже питання національної безпеки нашої держави. І що цікаво, ніяких висновків по цим діям здійснено не було. А ось зовсім свіжий приклад. На виставці двигателей 2006 года, що відбулась в Москві, лідер російського двигунобудування, який налагодив неліцензійний випуск українських двигунів, виставив як свою розробку наші двигуни для гелікоптерів, хоча розробником є „МоторСіч”. Важлива роль в питаннях правової охорони та захисту інтелектуальної власності відводиться професійним представникам у справах інтелектуальної власності, патентним повіреним, яких зареєстровано в Україні більше трьохста. Деякі з них вже давно виїхали за кордон, мають там свій бізнес, лише іноді відвідують Україну, однак і досі вважаються патентними повіреними. Виникає питання: чиї інтереси вони представляють за кордоном?

В Україні роль і значення інтелектуальної власності інтенсивно зростає. Суспільне розуміння приходить до відомого вже висновка, що інтелектуальна власність є найбільш цінним капіталом людства, виступаючи при цьому об’єктом цивільного обороту. У міру істотного значення інтелектуальної діяльності особливо її результатів для соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства попит на неї також зростає.

Саме тому інтелектуальна власність часто стає об’єктом неправомірних дій зловживання, недозволене використання, тому потребує надійної ефективної і правової охорони, що залежить і від законодавця в першу чергу.

Посилення правової охорони інтелектуальної власності необхідно ще й тому, що інтелектуальна діяльність, як показує досвід країн з розвинутою економікою, здебільшого визначає і стратегію, і тактику соціально-економічного розвитку країни.

На сьогодні в Україні створена сучасна законодавча база, про неї говорив Станіслав Миколайович, ми всі знаємо і напередодні ось початку, буквально перед початком наших парламентських слухань ми зустрічалися з нашими іноземними гостями, вони дійсно визнають, що у нас законодавча база на досить високому рівні – отут ми попереду усієї Європи ідемо. Але тим неменше, вдосконалення законодавства у сфері інтелектуальної власності залишається і надалі актуальним.

Це завдання вирішується шляхом розроблених департаментом законопроектів, які уже існують і працюють. Зараз опрацьований ряд законопроектів в Верховній Раді України, які ставлять на меті удосконалення правозахисних механізмів стосовно зазначених об'єктів прав інтелектуальної власності. Посилення правого забезпечення здійснюється і шляхом збільшення кількості об'єктів інтелектуальної власності, правовий режим яких реалізується спеціальним законом.

Комітет спільно з Держдепартаментом, разом з міністерствами підготував законопроект про охорону прав на наукові відкриття, про особливості введення в оборот об'єктів інтелектуальної власності і багато інших. Але не зважаючи на помітний прогрес, досягнутий останніми роками у сфері законодавчого забезпечення, треба сказати, що все-таки законодавча база іще недосконала, і один з чинників, який перешкоджає створенню в Україні – це ефективна система захисту прав інтелектуальної власності.

Закони України щодо окремих об'єктів права інтелектуальної власності не приведені у відповідність до Цивільного кодексу України, що негативно впливає на захист прав інтелектуальної власності, не врегульовано в належній мірі питання захисту прав інтелектуальної... питання оцінки та постановки на бухгалтерський облік об’єктів права інтелектуальної власності, нематеріальних активів. Гальмується розвиток системи підрозділів з питань трансфертних налогів, хоч і начебто законопроект нами прийнятий. Держмитслужбі, наприклад. Спочатку існувало управління потім відділ, а зараз сектор, що займається питанням захисту інтелектуальної власності. Тенденції невтішні. І, між іншим, це стосується і Міністерства оборони, і Національного космічного агентства, і майже всіх міністерств і відомств.

Неналежний контроль за чинним законодавством призвів до суттєвих проблем у діяльності організації колективного управління правами авторів, виконавці і виробників фонограм. І ми знаємо всі ці скандали, про які вже говорив і Микола Володимирович, про які згадував і Станіслав Миколайович. Безумовно, ми повинні все зробити для того, щоб законодавство України захистило передусім і імідж України.

Є випадки отримання охоронних документів на промислові зразки і корисні моделі, торговельні марки, винаходи, об’єкти авторського права, які належать іншим особам.

Законодавством не врегульоване питання щодо запобігання подання заявок на виходи в зарубіжні країни без попереднього подання заявок в Україні, що, зокрема, призводить до неконтрольованого відтоку нових технологій та інтелектуальних складових за кордон. За останні роки більше ста українських винаходів було запатентовано в Сполучених Штатах Америки без попереднього подання заявки в Україні. Я вже не говорю за Росію, за Великобританію і таке інше.

В необхідній мірі законодавством не врегульовано питання захисту фірмових найменувань, вартісної оцінки, майнових прав інтелектуальної власності і їх відображення в бухгалтерському обліку. Не визначено порядок охорони прав на раціоналізаторські пропозиції, породи тварин, фольклору, народних художніх промислів, традиційних знань і таке інше. Оце якраз ті проблеми, над якими також треба працювати комітету Верховної Ради України. І ряд законопроектів, проектів ми вже підготували.

Залишається неврегульованим і досі питання і інтелектуальної спадщини колишнього СРСР. Після розпаду Радянського Союзу в Росії залишилося близько 500 тисяч чинних охоронних документів, авторських свідоцтв на виходи з грифом „Для службового використання”. Близько 500 тисяч секретних авторських свідоцтв колишнього СРСР та охоронних документів та інші результати інтелектуальної діяльності, за експертними оцінками, приблизно чверть з них – 250 тисяч – належить українським винахідникам. Зазначені технічні рішення ніколи не публікувалися, і охоронні документи СРСР на них повинні бути перетворені на патенти України, проте, в Україні і досі немає переліку таких винаходів, а також їх описів.

Залишається незадовільним стан...

Це мені, да? А, гостей, да, бо я уже думаю: начебто ще дев’ять хвилин.

Залишається незадовільним стан виконання вимог законів у сфері прав інтелектуальної власності та високий рівень порушень зазначеного права.

Аналіз показує, що дотримання положень законів України у сфері інтелектуальної власності в Україні залишається на незадовільному рівні. Особливо щодо виготовлення та розповсюдження відеопродукції, комп’ютерних програм та інші. Це призвело до звинувачення України у порушенні на її території прав інтелектуальної власності у низькому рівні захисту прав інтелектуальної власності.

Водночас, на задосить високих обсягах піратства у сфері інтелектуальної власності в Україні, їх абсолютні обсяги не є значними та не перевищують обсяги піратства зазначеної сфери у багатьох інших країнах. Відсутність відповідних методик оцінки обсягів піратства України в цілому та силами вітчизняних фахівців-експертів за окремими регіонами і певними об’єктами права інтелектуальної власності призвели до застосування в Україні оцінок іноземних експертів та міжнародних організацій, які невідомо, на чому базуються і суттєво різняться між собою.

Користуючись присутністю на слуханнях представників всесвітньої організації інтелектуальної власності хочу звернутися з проханням: це питання треба вивчити, започаткувати можливість всесвітньої митної організації свою методику і оцінку рівня піратства.

Потребує вдосконалення і координації Міністерство з підготовки проектів нормативно-правових актів.

Вказане, зокрема, стосується повільної реалізації закону України про охорону прав на заохочення походження, на зазначення походження товарів, підготовки підзаконних актів щодо вартісної оцінки і інше. Із запізненням Міністерства реагують на неузгодженість положень вітчизняних законів і виникнення проблем їх застосування. Це стосується законів щодо промислових зразків, торгівельних марок.

І незважаючи на всю активізацію зусиль правоохоронних органів України із забезпечення захисту прав інтелектуальної власності загальний рівень правопорушень в цій сфері залишається досить високим, що є підставою для звинувачення України в низьких стандартах, забезпечення прав інтелектуальної власності, особливо стосовно цих продукцій, про які ми уже говорили.

Має бути запроваджений більш ефективний захист прав на результати наукових досліджень від їх використання та інші права інтелектуальної власності, що стає дедалі більш поширенням.

Привласнення результатів наукової праці у формі ефективного співавторства, публікація працівниками державних структур від свого імені результатів, що містяться в науково-аналітичних матеріалах, поданих до них підпорядкованими організаціями, передачі інтелектуальних здобутків, створених за держані кошти, за межі України, відтворення результатів наукових праць без посилання на авторів і публікація їх і таке інше - це також те, з чим потрібно нам боротися.

Проблемні питання стосовно організації та забезпечення системи правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності України до основної проблеми організації та забезпечення ефективної організації цієї роботи слід віднести такі, перше, припинили свою дію рішення уряду щодо скоординованих дій правоохоронних і контролюючих органів у сфері забезпечення захисту прав інтелектуальної власності.

Потребує вдосконалення порядок судового розгляду, спорів щодо прав інтелектуальної власності. Необхідне вжиття подальших кроків напрямки спеціалізації судів з розгляду справ зазначених питань. В зв’язку з цим існує проблема і потреба у вирішенні питання щодо належного визначення юрисдикції судів стосовно порядку розгляду справ відповідної категорії.

Є складнощі у вирішенні спорів судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами у зв’язку з недостатньою кількістю спеціально підготовлених суддів, суттєво ускладнено розгляд справ щодо дотримання прав інтелектуальної власності, що пов’язано передусім із законодавчо закріпленою процедурою ведення процесу у справах стосовно визнання недійсними охоронних документів, а також рішень щодо їх видачі у судах різних юрисдикцій.

Однією із проблемою є відсутність ряду важливих для науково обґрунтованого управління статистичних показників складених за міжнародною методологією. Передусім щодо оцінки обсягів використання інтелектуальних здобутків у виробництві, рівних надходжень і виплат та інші проблеми. Недоліку у розроблених проектах нормативних актів та застосування законодавства діяльності державних органів – є також наслідком неналежного громадського контролю за діяльністю в цій сфері. Проекти законодавчих актів у сфері інтелектуальної власності переважно не надсилаються на погодження, на те, щоб дали експортні висновки Національна академія наук, Академія правових наук і інші зацікавлені наукові установи.

Слід самокритично визнати, що неповною мірою реалізується контрольні уповноваження надані Конституцією України Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти щодо здійснення аналізу практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності підготовки та подання відповідних висновків і рекомендацій. Саме тому, на наш погляд, пропонується утворити при Верховній Раді України координаційну раду з питань інтелектуальної власності.

Проблеми освіта та правової культури, що стосується охорони інтелектуальної власності України. Характерною для України стала пануюча в суспільстві зневага до належного забезпечення захисту прав інтелектуальної власності. Це передусім вказує на те, що деформація правових понять у значної частини громадян підтримується невибагливістю їх вимог до якихось пропозицій. Це стає нормою для малозабезпечених верств населення.

Для забезпечення реального економічного і соціально-культурного розвитку держави інтелектуальна власність має відігравати ключову роль. А для цього необхідно, щоб права інтелектуальної власності дотримувалися і охоронялися в усьому суспільстві, адже захист прав є багаторівневим поняттям, він не може забезпечуватись виключно міліцією, податковими, митними органами та судами.

Без політичної волі створення відповідної правової інфраструктури та виховання культури в області інтелектуальної власності, захист прав інтелектуальної власності є неможливим, а без цього врешті-решт страждатиме країна та її економіка і майбутнє нашої держави. Дякую.

(О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Катерина Семенівна.

Ми маємо ще одну співдоповідь від комітету Полохала Володимира Івановича, він голова підкомітету з питань інтелектуальної власності відповідного комітету, 10 хвилин. І після цього переходимо до обговорення. Буде наступним виступати Черкаський Руслан Анатолійович. Прошу, Володимир Іванович.

15:46:43

ПОЛОХАЛО В.І.

Дякую. Шановні учасники парламентських слухань, шановний головуючий, шановні гості! Справді, уже в двох доповідях, тих матеріалах, які ви отримали, я думаю, це така безпрецедентна кількість, я б сказав, і якість матеріалів для всіх присутніх тут, які потребують серйозного вивчення, йшлося про загальну картину і цілком справедливо автори доповідей мають право специфічно, це жанр доповіді, поставити ті проблеми, які розв'язуються, успішно розв'язуються і певні здобутки, і те, що потрібно вирішувати. Але водночас я не хотів би сьогодні я не хотів би сьогодні, з урахуванням цих доповідей зупинятися в своїй на тій, що ще не було сказано, а буквально на декілька моментів хотів би просто звернути увагу, спонукаючи присутніх тут в залі до чесної, об`єктивної розмови, адже парламентські слухання тому і парламентські слухання, що обговорюють найбільш резонансні суспільно значущі проблеми. Шкода, що тільки на 17-му році незалежності України - тільки на 17-му році незалежності! – ми говоримо про проблему, про яку треба було говорити ще років 10 тому. І багато в чому ми запізнилися, і багато втрачених шансів, але радує, і про це говорилося і в доповіді Валентини Семенівни, про те, що парламентським слуханням передували, я б сказав би, близько 20 мабуть серйозних „круглих столів”, конференцій, практичних конференцій, в яких взяли участь близько 800 чоловік, ініційованих як комітетами освіти і науки, народними депутатами і за моєю участю у тому числі, так і Державним департаментом інтелектуальної власності, а найголовніше, що це були перші такі „круглі столи” вперше, які були ініційовані саме громадянським суспільством, тобто тими структурами, інституціями, які зацікавлені насамперед в першу чергу, щоб був надійний захист прав інтелектуальної власності. По-друге, щоб саме громадянське суспільство впливало на формування політики, економічної політики, правової політики і впливало на третю владу – судівську владу, яку сьогодні ми ще дуже мало згадуємо. І важливим моментом є здається в цьому контексті я хотів би тільки висловити, це від вас залежить. Власне, вас і запросили. Власне, ми і докладали зусиль, щоб був суспільний диспут, широке обговорення як далі буде рухатися Україна в цій царині, тому що якщо саме суспільство не усвідомлює міру або цінність інтелектуальної власності для своєї економіки, для розвитку, для поступу, жодні закони, жодна діяльність державних структур, чиновників вона буде неефективна, і вона буде, я б сказав би, значною мірою навіть шкідлива. От у цьому сенс парламентських слухань і саме такої серйозної і глибокої розмови.

Я б сказав би, що сьогодні потрібно формувати культуру інтелектуальної власності. Як ми кажемо, культура людини, політична культура. Суспільству бракує культури інтелектуальної власності, культури захисту, захисту своїх прав.

Тим не менше можу сказати, що коли ми кажемо про глобалізацію дуже абстрактними поняттями, то саме виклики глобалізації спонукали нас на початку цього століття уже, тому що десяте століття просто випало із предмету самого суспільства і з предмету влади, захист прав інтелектуальної власності, саме під тиском зовнішніх чинників. Всі знають про піратську дискусію, про вплив на Україну, почалося формування якої-небудь політики.

І є така отговірка: чому у нас не все було добре у цій царині. Справді, інтелектуальна власність або об’єкт інтелектуальної власності характеризується такою, так би мовити, формою, яка за своїм, скажемо, виразом існує на рівні ідеї чи форми. Матеріальні активи матеріально можна побачити, виміряти, і є методики. І тому, звичайно, важко встановити безпосередній контроль за використанням об’єкту інтелектуальної власності. Такою ж мірою, скажемо, ефективних за допомогою правових механізмів, прийнятних для інших форм власності.

Тому протягом століть країни, такі як США, Франція, Німеччина, виробляли свої правові механізми. Ми виробляємо десь буквально шість-сім років. І я б не був би такий оптимістичний, тут подискутую із своєю колегою Катериною Семенівною відносно того, що ми попереду Європи у цьому законодавстві створили таку базу за шість років. От сьогодні депутати всі отримали щорічний огляд, який був підготовлений Міністерством юстиції щодо відповідності адаптації нормативно-правових актів України європейському законодавству, Європейському Союзу, дуже коротко, там шостий розділ якраз торкається інтелектуальної власності.

Так от, в основу огляду було покладено метод порівняння позитивних положень, які закріплені в актах обов’язкової юридичної сили, вторинного законодавства Європейського Союзу, але, на жаль, не було там не містить огляд ґрунтовного аналізу природи невідповідностей, шляхів її усунень, але, от за напрямком. Тільки за одним напрямком інтелектуальної власності, наше законодавство відповідає, адаптується і оцінюється за напрямком цивільно-правові засоби захисту прав інтелектуальної власності, як високий. По всіх інших, наприклад, авторське право і суміжні права - середній рівень. Охорона прав на винаходи на корисні моделі, промислові зразки – середній рівень. Топографія …мікросхем. Охорона прав на торгівельні марки та географічні позначення – середній. За напрямом охорона прав на сорти рослин – середній. За напрямом митні засоби захисту прав інтелектуальної власності – середній. І охорона баз даних, а це найсучасніші форми сьогоднішні інтелектуальної власності, Інтернет і таке інше – низький.

І, зокрема, йдеться про закони, про інвестиційну діяльність, про захист від недобросовісної конкуренції.

Я хотів би, другий момент, таким чином зупинитись, тому що ми вже, як навчились вимовляти СОТ абревіатуру, світовий показатель торгівлі, сьогодні скоро будемо говорити, я сподіваюсь, і тут присутні гості, і будемо знати чим займається всесвітня організації інтелектуальної власності. Я радий, що гості представники цієї ж поважної структури, яка вже існує сорок років присутні тут в цій залі.

Так от, я хотів би просто з точки зору, економіки. Я ставлю питання просто для залу, тут метри і фахівці в цій царині.

Головне призначення інтелектуальної власності, якраз полягає в отриманні прибутку чи іншої користі від використання об’єктів права інтелектуальної власності. Але тільки після того, будь-який економіст скаже сьогодні, студент першокурсник, як права об’єктів інтелектуальної власності будуть оцінені, їх можна ввести в цивільній оборот і тільки тоді вона фактично перетворюється на товар.

Сьогодні я скажу і це підтверджувалось на семінарі, що провів департамент інтелектуальної власності зовсім нещодавно в березні, що величезний обсяг інтелектуальної власності взагалі не залучений до цивільного обороту українського ринку. Ось це резерв для економіки, показник використання в українській економіці об’єкт інтелектуальної власності просто мізерний, порівняно з іншими країнами. Тому поняття „ринок інтелектуальної власності” є абсолютно абстрактним сьогодні для України, його не існує, він є віртуальним. Так що захищаємо, які об’єкти, якщо не існує ринку, цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Щоб залучити до цивільного обороту об’єкти інтелектуальної власності, треба такі три операції дуже прості, зробити інвентаризацію наявних та матеріальних активів, виявити найбільш цінні з них, оцінити вартість об’єктів прав інтелектуальної власності, розробити найбільш оптимальний, з огляду на максимальну, економічний ефект схеми залучення до цивільного обороту. Так я повинен сказати, в Україні сьогодні не проведена ні інвентаризація, ні оцінка і, взагалі, тут проблема ні Міністерства освіти і науки, яка робить свою роботу і департамент, а це проблема Фонду державного майна, яка 16 років приватизувала державні об’єкти без оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності. І це є примітивно анархічний капіталізм з’їв цю інтелектуальну власність, яка була в Україні. Це Міністерство економіки, на жаль, жодної пропозиції не було від її нинішнього сьогоднішнього міністра пана Кінаха, який очолював майже всі роки Український союз промисловців і підприємців, не було жодних.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

ПОЛОХАЛО В.І. Хочу сказати, справді, є величезне занепокоєння, є серйозні проблеми, я думаю, що не треба політизувати цю проблему, але треба бути об’єктивним і чесним, і сказати, що в нас є здобутки, але в нас більш не розв’язаного. І якщо ми себе будемо убалакувати, якщо хочете, оцими загальними речами, що в нас все добре, ми залишимось на узбіжжі суспільного процесу, тому що інтелектуальна власність є сьогодні центром прогресу: не буде ні інновацій, ні інвестицій.

Навіть сьогодні, останнє. Я слухав сорок хвилин Прем’єр-міністра і інших. Хоч би слово сказали і говорили, яким чином інвестиції будуть в економіку, які будуть інновації, якщо у нас немає оцінки прав інтелектуальної власності.

Я хотів би, щоб в такому… йшла наша сьогоднішня розмова і саме така розмова принесе користь, а не будемо ми тут абсолютно фіксувати якийсь віртуальний стан речей. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимир Іванович. Шановні колеги, ми вислухали доповіді і співдоповідь, переходимо до обговорення. Ще раз нагадаю для тих, хто вперше. В обговоренні ми працюємо в п’ятихвилинному регламентному режимі.

До слова запрошується Черкаський Руслан Анатолійович, перший заступник голови Державної митної служби України. Підготуватися Шпаку Анатолію Петровичу. Прошу.

ЧЕРКАСЬКИЙ Р.А. Дякую. Шановний Головуючий, шановні народні депутати України, шановні учасники парламентських слухань. За словами генерального директора Всесвітньої організації інтелектуальної власності Камеля Ідриса при відкритті третього всесвітнього конгресу по боротьбі з підробками і піратством у січні поточно року виробники контра… продукції, пірати, не лише підривають економічний розвиток, але й ставлять під загрозу здоров’я і безпеку споживачів. Методи, якими вони діють, не знають кордонів. Лихо під назвою „підробка і піратство” набуло розмаху епідемії. Це світове явище, яке потребує дій глобального масштабу.

Не являється виключенням стан справ в Україні. Тому Державна митна служба України, визначаючи відведену їй роль в структурі системи охорони і захисту прав інтелектуальної власності в Україні протягом минулого року, за активного сприяння Державного департаменту інтелектуальної власності, прикладає значних зусиль у напрямку законотворчої роботи з метою розширення повноважень митних органів у цій сфері.

Практичну діяльність захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні України митними органами розпочато в 2001 році і з введенням в дію Постанови Кабінету Міністрів № 412 „Про затвердження Положення „Про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності”.

В наступному, норму цієї постанови було кореспондовано з нормами нового Митного кодексу України. Відповідно до вимог Митного кодексу повноваження митних органів щодо захисту прав інтелектуальної власності стосувалося лише тих товарів, що включені до відповідного реєстру Державної митної служби за заявою власника прав на об’єкт права інтелектуальної власності. Товари не включені до реєстру відповідний час не контролювалися митними органами в частині можливих порушень прав інтелектуальної власності за відсутності законодавчих підстав.

Як показала практика, факт внесення того чи іншого товару до реєстру Держмитслужби сам по собі вже є дійовим профілактичним заходом захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні, про що свідчить підвищення зацікавленості правовласників до співробітництва з митними органами з цих питань. Так з 36 найменувань товарів внесених до Реєстру Держмитслужби з 2001 по 2007 рік 116 найменувань було внесено в 2006 році. І нарешті 16 листопада прошлого року Верховною Радою України прийнято розроблений Держмитслужбою на виконання міжнародних зобов’язань в Україні в процесі вступу до СОТ Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу”, який набрав чинності в лютому місяці цього року.

Цим законом практично затверджено нову редакцію 10 розділу Митного кодексу сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України. Суттєвим нововведенням при цьому є надання митним органом права за власною ініціативою призупиняти митне оформлення товару при наявності достатніх підстав вважати, що під час його переміщення через митний кордон України може бути порушено право інтелектуальної власності, навіть якщо до цього товару правовласником не подавалась митному органу заява про захист своїх прав.

Більш того, відповідно до нової редакції статті 255 Митного кодексу України заходи пов’язані з призупинення митного оформлення мають застосуватися митним органом і до товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності та переміщуються через митний кордон України фізичним особами у випадках, якщо сукупна вартість товарів перевищує суму, еквівалентну 200 евро.

Застосування митними органами процедур …… автоматично зобов’язує митні органи діяти у сфері захисту прав інтелектуальної власності на кардинально вищому рівні. В плані права застосування практична реалізація цього закону Держмитслужба вбачає декілька проблемних аспектів.

Перше - це організаційний. В прошлих роках в 26 митницях було створено сектори з прав... з питань захисту прав інтелектуальної власності ………… Для ефективного функціонування митної системи в умовах нового правового поля буде на постійній основі забезпечуватись моніторинг товарних потоків, застосування систем аналізу ризиків до товарів закон ознаками контрафактності, аналіз ресурсів мережі Інтернет за реєстрацією об’єктів права інтелектуальної власності, активізація обміну інформації з зарубіжними правовласниками, митними органами зарубіжних країн, міжнародними організаціями, а також удосконалення митних процедур, пов’язаних із здійсненням митного контролю за товарами. Тому Держмитслужбою сьогодні вживається ряд заходів, створення в митницях відділень по захисту прав інтелектуальної власності.

І на завершення хочу сказати, що Держмитслужба прикладе максимум зусиль для ефективної практичної реалізації нових правових норм. На сьогодні розроблена Постанова Кабінету Міністрів, находиться вже в порядку затвердження, також наказ Державної митної служби. Тому результат діяльності митних органів в значній мірі будуть впливати і на міжнародний імідж України в сфері захисту прав інтелектуальної власності. Дякую за увагу.

ТОМЕНКО М.В. Запрошую до слова Шпака Анатолія Петровича, першого віце-президента і вченого секретаря Національної академії наук. Підготуватись Руслані Лижичко. Нема? Є? Прошу, Анатолій Петрович.

ШПАК А.П. Шановний Микола Володимирович, шановні народні депутати! Учасники слухань! Важливою проблемою для України є посилення охорони захисту та використанню об’єктів інтелектуальної власності в науково-технічній сфері, основу якої складають, як відомо, винаходи, комп’ютерні програми, ноу-хау тощо. За останні 5 років в Україні здійснено ряд заходів з підвищення рівня захисту прав інтелектуальної власності. А саме: відбулося скорочення строків розгляду заяви та видачі охоронних документів на винаходи, що раніше досягало п’ять років, на необхідності чого неодноразово якраз наполягала наша Академія наук. З 2004 року під впливом наукової громадськості в Україні була припинена видача так званих шестирічних деклараційних патентів без проведення експертизи винаходів на новизну з переходом на видачу визнаних у всьому світі двадцятирічних патентів. В той же час існує багато проблем, які потребують вирішення. Це стосується, зокрема, запровадження механізмів використання об’єктів інтелектуальної власності.

Я хочу сказати в першу чергу, що створюється за рахунок бюджетних коштів.

Так права інтелектуальної власності на виходи та інші об’єкти, які створенні за рахунок бюджетних коштів потребують закріплення за організаціями виконавців наукових досліджень. Причому мають враховуватись інтереси держави та авторів щодо використання таких об’єктів.

Саме запровадження такого підходу було пов’язано значне збільшення заявок на винаходи та укладання ліцензійних договорів в Сполучених Штатах і в Європейському Союзі.

Важливим в цьому плані є прискорення розгляду Верховною Радою України Закону про внесення змін та Закону України „Про власність” 2003 року та проекту Закону 2004 року „Про особливості введення в цивільний оборот об’єктів права інтелектуальної власності”, що має нарешті вирішити зазначене питання.

Законодавство має бути закріпленні мінімальні ставки виплати винагороди авторам винаходів корисних моделей промислових зразків.

Крім того, треба вирішити питання посилення статусу патентних підрозділів установ та організацій на державному рівні. За ініціативою Академії Наук в Закону України „Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій передбачено утворення підрозділів трансферу технологій та інтелектуальної власності в міністерствах, академіях наук, в бюджетних установах і можна сподіватися на прискорення прийняття Кабміном України відповідного підзаконного акту з цього приводу.

Проблемним залишається і, про це вже сьогодні говорилося, питання оцінки та бухгалтерського обліку об’єктів інтелектуальної власності внаслідок неузгодженості актів Фонду державного майна, Держказначейства, Мінфіну України та деяких інших відомств.

До цього часу не виконанні положення Указу Президента України 2001 року про заходи щодо охорони інтелектуальної власності про запровадження механізму державної підтримки патентування вітчизняних об’єктів інтелектуальної власності в іноземних державах. А також створення державної патентної бібліотеки з філіями у регіонах.

Законодавство України в сфері інтелектуальної власності має бути приведено у відповідність до Цивільного кодексу України та законодавства Європейського Союзу, що безумовно посилить захист прав інтелектуальної власності у нашій країні.

Важливою, на наш погляд, є пропозиція Катерини Семенівни щодо запровадження погодження, я б сказав, обов’язкового погодження проектів законів, що розробляються центральними органами виконавчої влади, з Національною та галузевими академіями наук, у першу чергу з Академією правових наук, що сприятиме більш якісній підготовці законопроектів.

Хочу при цьому відзначити велику роль у вирішенні зазначених проблем співробітництва Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та нашої Академії наук і відповідні напрямки співпраці, визначені зокрема у рішенні спільного засідання комітету та президії академії, про забезпечення розвитку вітчизняної науки від 1 листопада 2006 року.

На закінчення хочу висловити сподівання, що сьогоднішнє наше обговорення, а також прийняття відповідних рекомендацій будуть сприяти підвищенню рівня і охорони інтелектуальної власності в Україні і що дуже важливо більш ефективному практичному використанні інтелектуальної власності у науково-технічній сфері.

Розгорнуті пропозиції з цих питань Академія наук передала до робочої групи. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолій Петрович.

До слова запрошується Руслана Лижичко, народний депутат України, голова підкомітету з питань інформаційного забезпечення європейського євроатлантичної інтеграції Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Прошу.

16:09:00

ЛИЖИЧКО Р.С.

Є можливість протестувати апаратуру Верховної Ради…

Я думаю, що… з великою шаною і повагою абсолютно до всіх, я думаю, що ні у кого не викликає сумнівів, що я у цій темі максимально обізнана. У мене є велика промова, і я хочу вам її зачитати, тому що тут є абсолютно професійні речі.

Але я, мабуть, почну абсолютно від серця і від душі. Хочу вас закликати до того, щоб сьогоднішнє наше засідання було не виключно якимось формально інформаційним заходом, але щоб це, дійсно, якимось чином зрушило ситуацію з якоїсь стадії, у якій вона знаходиться сьогодні.

Я є автором, я є продюсером, я є носієм ідеї. Як то кажуть, людина, яка на своїй шкурі перенесла дуже багато етапів щодо цієї теми. Я говорю виключно про музику, про культуру, про ті речі, в яких я знаходжуся, в яких я працюю. Я дуже багато зіштовхуюся з процесами, коли люди, які придумали якусь ідею, ну у всьому світі ці люди можуть стати мільярдерами, тому що креативна думка, креативна ідея на сьогоднішній день це… ну це є фантастичний ресурс. Людина, яка в стані створити якусь ідею щодо економіки, щодо якоїсь політичної стратегії, щодо… Розумієте, це є фантастичні речі, які у нас в країні, на жаль, не мають відповідного… відповідної оцінки. Коли я розпочинала, це було в 98 році, я ризикнула. Я ризикнула через те, що я відмовилася від співпраці з піратами. Пірати пропонували мені море грошей. Для бідного артиста, коли до нього приходять з чемоданом грошей і говорять: от тобі готівка, ти не потребуєш ніяких податків ти нічого... от тобі гроші, забирай і іди, і абсолютно байдуже що ми далі будемо робити з твоїми альбомами. Це не має значення. От гроші – ти їх маєш. Ми відмовилися тоді, ми сказали, що ми хочемо мати більший ринок, ніж Україна, ми хочемо бути зрозумілі Європі. Європа є цивілізованим ринком, вона звикла працювати за цивільними законами. Слово „пірат” у світі – це є негативне значення. Якщо ти працюєш за цивілізованими схемами на мові западенській, даруйте, це ганьба, тому ми відмовилися від цієї схеми. Ми сказали: от наскільки вистачає нашого потенціалу і наших ресурсів ми розкрутимо наш проект. Спочатку це був „Світанок” , потім це був „Мить весни”, потім це були „Дикі танці”. зараз це новий проект. Європа і світ навчили мене працювати за цивілізованими законами. Я знаю що це таке. Я знаю як це необхідно Україні і який це потенціал і ресурс. Це поштовх до розвитку культури. Це поштовх до реалізації людей, які на сьогоднішній день навіть не вірять в свої сили. Вони готові працювати, і вони готові вкладати свої зусилля, але вони не вірять, що вони можуть на цьому заробити. Дуже багато менеджменту покидають шоу-індустрію і взагалі сферу культури, вони не вірять, що вони можуть там заробити. Ми зобов’язані не тільки законодавчою базою, але організаційною базою.

Не знаю, я хотіла від себе сьогодні запропонувати навіть ідею, що я, можливо, була б рада проілюструвати, як працює той чи інший закон України щодо цієї сфери. Уявіть собі, що моя продукція була здебільше піратською в Україні. Я недоотримала своїх грошей.

Я вкладаю гроші в кліпи, я вкладаю гроші в музику, я плачу гонорари музикантам, я плачу гонорари режисерам, я плачу гонорари балету і так далі, і так далі. Це - об’єктивні гонорари, це - об’єктивні витрати. Спонсори ніколи в житті не дадуть грошей на ці витрати. Спонсори дадуть гроші лише на ту схему, коли я їм принесу і скажу: „В тебе стільки-то виходів на „Інтері”, стільки-то виходів на „1+1”, тобі доцільно, тому що в тебе такі GRP, у тебе такі рейтинги тієї чи іншої програми” і так далі, будь-який захід масовий, будь що.

Я не годна пройти продакшен за будь-які спонсорські гроші.

Миколо, це мало хвилин для обговорення цієї проблеми. Можна віддати експерту трошки більше хвилин.

Тому я хочу зазначити, що на сьогоднішній день її законодавча база, наскільки я освідомлена, є і якісь моменти, є організації колективного управління, дуже багато є питань. Але на сьогоднішній день справа залишається такою, яка вона є.

Перед вами автор, перед вами людина, яка створює продукт, продюсує його, продюсує його в Україні, продюсує його за кордоном, намагається залишити в продукті максимально національну ідентифікацію, бореться за те, щоб цей продукт був конкурентноспроможним. Я на своїй шкурі витримала дуже багато всього.

Я вам зачитаю невеличку промову, яка на сьогоднішній день є, ну, скажімо так, моєю власною аналітикою.

У всьому світі використання музичних творів супроводжуються наданням дозволу та виплатою коштів. Це - нормальна практика, яка сприяє розвитку музичної індустрії.

Українське законодавство створює усі передумови для використання цієї практики. У всьому світі діяльність з надання дозволу та збір коштів здійснюють організації колективного управління, так зване ОКУ. Оскільки автори не можуть здійснювати це самостійно, вони передають свої права на отримання винагороди цим організаціям.

Робота ОКУ за кордоном побудована на довірі власників. Організація зацікавлена повертати кошти і здійснювати всі процедури звітності. Хоча в Україні законодавство регулює діяльність ОКУ, цього, на жаль, недостатньо. Існує велика проблема з контролем за їх діяльністю. За законодавством для створення ОКУ достатньо три співавтори. Це спричинило велику кількість ОКУ, які без жодної звітності здійснюють збір коштів і не повертають їх автору. Не будемо називати приклади.

Тому перед нами стоїть завдання врегулювати порядок відносин між власником прав та ОКУ. Зокрема дозволити авторам вільно вибирати організацію колективного управління. Окрім цього, щоб вирішити проблему зловживання зібраними коштами, необхідно визначити одну ОКУ для кожної сфери прав інтелектуальної власності, яка буде уповноважена збирати кошти.

Головним критерієм вибору такої організації, на мою думку, має бути кількість переданих їй прав власників. У всьому світі ОКУ, яка має найбільше прав, і здійснює збір коштів. Але в Україні через значні зловживання з боку окремих організацій визначення такого уповноваженого самим ОКУ є неможливим.

Тому я вважаю за необхідне розробити зміни до законодавства, які б визначили процедуру вибору такої уповноваженої організації як головним критерієм визначити кількість переданих їй прав власників. Держава має створити комісію, до якої увійдуть представників усіх суб’єктів відносин у сфері прав інтелектуальної власності, яка і відбере за принципом найбільшої кількості прав одну організацію для збору коштів. Таку процедуру необхідно провести для кожної сфері інтелектуальної власності. Всього має не більше трьох уповноважених організацій, по одній у кожній сфері.

Подальша роль держави полягає у здійсненні нагляду за діяльністю уповноважених організацій на предмет звітності та наявності необхідної кількості прав власності.

Я отримала на сьогоднішній день кошти з будь-де, з Європи, зі світу- авторські відрахування тільки не з України, на жаль. Не хотілося, щоб це стало тенденцією.

Я в своєму лиці сьогодні хочу виступити від імені всіх людей, які вірять в свої сили і потенціал, що, співаючи українською мовою, співаючи українську пісню, знімаючи українське кіно чи пишучи українську книгу, вони годні заробити в Україні і стати комерційним, конкурентноспроможним продуктом у світі – це наш потенціал, це наш енергоресурс. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Руслана. Задля поваги до Регламенту цю частину часу, що Руслана перебрала я віддам із свого заключного слова. Наступний Москаль Геннадій Геннадійович заступник голови Служби безпеки України, підготуватися Курилу Віталію Семеновичу. Прошу Геннадій Геннадійович.

МОСКАЛЬ Г.Г. Шановні учасники парламентських слухань! Відповідно до Закону „Про основи національної безпеки” збереження, зміцнення і розвиток індивідуального потенціалу України віднесено до пріоритетних інтересів держави, які захищаються Службою безпеки в межах визначеної законодавством компетенції.

Організації дієвої системи правозастосування у сфері створення та використання об’єктів інтелектуальної власності безпосередньо впливає на ефективний розвиток науково-технологічного комплексу та створює сприятливий інвестиційний та інноваційний клімат держави.

Аналіз наявної служби інформації свідчить про невирішеність певних проблем у цій сфері. Перше.

Зокрема, отримані в процесі контр розвідувальної діяльності матеріали демонструють не досконалість механізмів закріплення за державою прав на результати здійснення за бюджетні кошти наукових досліджень, що створює передумови до безконтрольного витоку та привласнення пріоритетної науково-технічної інформації.

Вирішення цього питання можливо шляхом віднесення науково-дослідних робіт до конфіденційної інформації, що є власністю держави з подальшою постановкою результату таких робіт на баланс в якості не матеріальних активів. Для локалізації зазначеної загрози Службою безпеки ініційовано внесення відповідних змін до законодавства в сфері правого регулювання режиму конфіденційної інформації. Актуальність також набуває недопущення втрати державою об’єктів інтелектуальної власності, перш за все, матеріальних носіїв таємної інформації в процес приватизації підприємств оборонно-промислового та науково-технологічних комплексів, які в тому числі відбуваються за участю іноземних інвесторів. З метою вирішення цього питання та попередження витоку за кордон таємної документації і перспективних розробок за ініціативи Служби Безпеки України, прийнято відповідно постанову уряду № 11014 від 17 липня 2003 року.

Однак, поза увагою уповноважених державних органів залишається питання вилучення з фондів приватизованих підприємств, матеріалів, відкритих проектно-конструкторських розробок. Потребує розв’язання проблема зняття грифів, обмеження доступу з засекреченої до 1991 року інформації, яка залишилась від колишнього радянського союзу і наданий час представляє історичну та практичну цінність для держави - Україна. При реалізації цього завдання, слід врахувати, що окрім не обґрунтованих витрат на фінансування режимних умов, держава несе значні економічні збитки, пов’язані з неможливістю комерціалізації перспективних наукових напрацювань, які до того ж поступово втрачають свою актуальність.

Указом Президента України № 85 від 30 січня 2002 року захист прав інтелектуальної власності під час виробництва експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування, визначені одним із пріоритетних напрямків державної політики в зазначеній сфері. З метою вирішення вказаних завдань, Службою Безпеки України налагоджено дієву співпрацю з Державним департаментом інтелектуальної власності та Міністерством Внутрішніх Справ України. В рамках спільного наказу міністерств і відомств щодо скоординованих дій, правоохоронних та контролюючих органів боротьби з незаконним обігом об’єктів інтелектуальної власності співробітниками служби протягом 2006 і 2007 року виявлено та припинено ряд злочинів в цій сфері.

Аналіз структури вітчизняного ринку розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування вказує на використання території України для реалізації контрафактної аудіовізуальної продукції ввезеного з-за кордону.

Проте, основною перешкодою в перекритті контрабандного каналу є відсутність дієвої методики встановлення справжньої вартості компакт-дисків. На сьогоднішній день їх оцінка відбувається без врахування вартості записаного на них продукту, що унеможливлює притягнення контрабандистів до кримінальної відповідальності.

Зважаючи на викладене, для забезпечення ефективної боротьби з контрабандним ввезенням на територію України піратської аудіовізуальної продукції доцільно вирішити питання щодо здійснення її оцінки на підставі нормативів, встановлених для аналогічних продуктів легального походження.

Безумовно, притягнення піратів до кримінальної відповідальності є дієвим способом захисту авторських і суміжних прав, проте, на нашу думку, найбільш ефективним шляхом вирішення зазначеної проблеми є економічний …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

МОСКАЛЬ Г.Г. Дякую, я завершив.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Геннадій Геннадійович.

До слова запрошується Віталій Семенович Курило, заступник Голови Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради, підготуватися Святославу Вакарчуку.

16:23:57

КУРИЛО В.С.

Шановний Микола Володимирович, шановні учасники слухань. Я хотів би зосередити вашу увагу на двох моментах. На сьогоднішній день в Україні мабуть просто немає повного розуміння суспільства, що таке захист прав інтелектуальної власності. І тому ми маємо досить багато проблем і маємо багато претензій з боку міжнародної спільноти з приводу нашого, в першу чергу піратства. І потім ми ж самі попадаємо, „наступаємо на ті ж самі граблі”, коли нас обкрадають самих. Тому б я в першу чергу зупинився на питанні - це освіченості суспільства з питань прав інтелектуальної прав власності. Правозастосувальна практика у сфері інтелектуальної власності у нас в країні, на мій погляд, досі ще досить слабо опанована. Це свідчить про те, що українське суспільство не володіє достатньою інформацією з питань інтелектуальною власності. Тому у першу чергу, на мій погляд, суспільству необхідно дати інформацію, що це і з чим його, як кажуть, їдять.

Вважаю, що державна політики з правової охорони інтелектуальної власності, зокрема така її складова, як інформаційне забезпечення, повинна будуватися з врахуванням існуючої вже в Україні системи науково-технічної і економічної інформації.

Тому питання два, я вже сказав, це одне - інформація суспільства, а друге – це система управління цими питаннями. І, на мій погляд, в Україні існує ціла мережа різних закладів, структура, яка підпорядкована в основному уряду, а також Міністерству освіти і науки, але інколи буває так, що вся ця система не діє як спільна система у питаннях інтелектуальної власності.

Тому, на мій погляд, нам необхідно підсилити роль центрів науково-технічної і економічної інформації, які у нас існують в країні. У нас, до речі, таких центрів близько 20, вони існують у більшості областей, і є центральний офіс у місті Києві.

Діяльність системи ЦНТІ, вона регулюється рядом законів. Система ЦНТІ має структуру свою. І, на мій погляд, ця система має змогу стати структурою, яка створить сприятливе середовище для використання об’єктів інтелектуальної власності і скорочення обсягів їх незаконного використання, особливо на місцях. Необхідно лише здійснити її модернізацію, надавши органам системи НТІ певні повноваження. Наприклад, з питань співпраці з місцевими органами влади щодо надання методичної допомоги у сфері інтелектуальної власності. З питань перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання охорони прав інтелектуальної власності. З питань штрихового кодування товарів, з питань поширення інформації про зареєстровані в установленому порядку права інтелектуальної власності та науково-технічні розробки, результати прикладних досліджень серед потенційних користувачів такої інформації.

Доречним може стати інтеграція органів системи НТІ з Державним департаментом інтелектуальної власності та „Укрпатентом”. Це зніме міжвідомчі бар’єри, надасть можливість зміцнити інформаційне забезпечення та організаційну підтримку.

Пропоную включити до рекомендацій парламентських слухань пропозиції щодо визначення статусу органів системи НТІ на національному рівні, а саме, на мій погляд, це, по-перше, розробити концепцію розвитку системи науково-технічної і економічної інформації за напрямками такими, як управління національною системою НТІ, створення національного інформаційного ресурсу, стандартизації міждержавного обміну НТІ; по-друге, забезпечити супроводження прийняття проекту Закону про внесення змін про науково-технічну інформацію; третє – забезпечити розроблення та впровадження відповідних державних стандартів в сфері науково-технічної інформації; і останнє – здійснити організаційні і фінансові заходи щодо забезпечення міждержавного обміну науково-технічною інформацією та доступу до міжнародних баз даних. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Віталій Степанович.

До слова запрошується Святослав Вакарчук, відомий громадський діяч, співак, композитор. Підготуватися Мармазову Василю Євгеновичу.

ВАКАРЧУК С. Шановні народні депутати, шановні пані та панове, я вдячний за запрошення відвідати ці слухання. І хотілось би говорити коротко, щоб не забирати дорогоцінний час у інших виступаючих.

В першу чергу, я би хотів звернутись до присутніх в цьому залі представників Державного департаменту інтелектуальної власності, і звернутися до них з запитаннями. Ви існуєте, саме слово „існуєте”, а не працюєте, я хотів би вжити в цьому контексті, з 2000 року. Скажіть, будь ласка, що було зроблено за ці 7 років, де ваша єдина економічна, фінансова, науково-технічна, інвестиційна і соціальна політика для суспільства? Адже, саме це записано вашим завданням, згідно положення.

Особисто я на собі не відчув жодного вашого кроку і позитивних змін у сфері інтелектуальної власності повний хаос і, не побоюсь цього слова, бандитизм. Відсутня прозора система виплат і контролю над ними. Справжні власники прав за свою тяжку працю одержують копійки, а разом з тим, вся країна активно відраховує туди-сюди мільйон. Хтось може сказати, що недосконалий закон. Але ж цей закон подібний до багатьох законів, в світі такі закони існують і люди нормально по них працюють. Мені здається, що цей закон міг би працювати, коли б він був чистим і необмеженим зайвим баластом, основна мета якого – приховати гроші і заплутати максимально всю схему.

Створіть, нарешті прозорий і зрозумілий кожному громадянину ланцюжок від користувача правами до власника прав. Я би хотів просто розуміти, як проста людина, яка зробила певний інтелектуальний винохід, або має права, як їй зрозуміти в цьому всьому складному середовищі, в цій складній системі, де їй взяти гарантії, де їй взяти прозору схему, де їй взяти, де їй взяти ті гроші, на які вона мала би жити?

Як казала моя колега, як живуть в інших країнах нормальним чином люди, які займаються авторськими винаходами різного плану. Яким чином на рівні малого і середнього бізнесу здійснюється захід з приватної ініціативи, щодо подання патентів?

В країні повна неадекватність між порушенням закону та покаранням за нього, це друга проблема. Податки у нас теж всі знають, не дуже люблять платити, але ж наповнення в бюджет існує. Чому? Тому що люди знають, що за грубі порушення – тюрма. Скажіть, когось посадили, або бодай серйозно наказали за злочини в сфері інтелектуальної власності? Я такого прикладу не знаю. Натомість нам показують часто показові справи студента, який скопіював декілька дисків для своїх друзів. Або вчительки, яка в зв’язку з тим, що відсутня була кількість підручників за свої власні гроші перексерила ці підручники для учнів і це вважалося порушенням.

Ці приклади нам показують, але реальних справ я не не бачу. І справжні винуватці завжди, підкреслюю, завжди залишаються непокараними. Напрошується думка, що вони мають серйозне прикриття.

Що ви, можновладці, робите в цьому напрямку? Я хотів би, щоб весь зал вас це запитав. Я навіть не знаю, де ви всі знаходитеся?

Якби ми так платили податки, як відраховуємо винагороду з права, країна б збанкрутіла б за місць, а може, і швидше.

Щодо закону, я згідний, що його потрібно вдосконалювати, працювати над ним, але починати треба з іншого.

І насамкінець питання риторичне6 шановні можновладці - не знаю, все-таки, до кого звертатися - вас дійсно цікавить інтелектуальна власність, чи насправді, тільки майнова? Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Святославе.

До слова запрошується Мармазов Василь Євгенович, заступник міністра внутрішніх справ України. Підготуватися Євгену Корнійчуку.

МАРМАЗОВ В.Є. Шановний Миколо Володимирович, шановні народні депутати, учасники слухань!

На сьогодні в структурі Міністерства внутрішніх справ спеціально створені як на центральному, так і на регіональному рівнях спеціальні підрозділи, на які покладено завдання попередження і викриття злочинів, пов’язаних з порушенням авторських і суміжних прав, незаконним використанням об’єктів промислової власності та товарних знаків.

Важливим напрямком роботи міністерства є напрацювання методик викриття та розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності, а також розробка пропозицій щодо законодавчого забезпечення протидії правопорушенням у цій сфері.

Основною метою цієї роботи є приведення законодавства України у відповідність до вимог Світової організації торгівлі, угоди ТРІПС та виконання положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом у частині гармонізації українського законодавства з нормативними актами Європейського Союзу з питань охорони інтелектуальної власності.

Так у лютому 2006 року Верховною Радою був прийнятий і розроблений МВС законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності. Також за ініціативою МВС Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування операцій пов’язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, обладнання та сировини для їх виробництва, були внесені зміни до статті 203 прим. Кримінального кодексу України та встановлена кримінальна відповідальність за незаконний обіг компакт-дисків.

Внесення зазначених змін суттєво підвищило ефективність діяльності правоохоронних органів та дало можливість на більш якісному рівні забезпечувати захист прав інтелектуальної власності. Так, якщо до вересня 2005 року жодного разу не застосовувалась стаття 203 прим. Кримінального кодексу України, то після внесення запропонованих МВС змін порушено 773 кримінальні справи за цією статтею Кримінального кодексу.

Міністерством приділяється серйозна увага не тільки виявленню правопорушень, але забезпеченню притягнення винних у вчинені злочинів до передбаченої законодавством кримінальної відповідальності. Наприклад, у минулому році закінчено розслідування та направлено до суду за обвинувальним висновком 462 кримінальні справи та 115 осіб були засуджені за вчиненням злочинів у сфері інтелектуальної власності.

Не менш значна увага приділяється викриттю та знешкодженню каналів ввезення контрафактних товарів на територію держави, а також припинення діяльності підпільних виробництв такої продукції. Наприклад, у ході проведення наприкінці минулого року оперативно-профілактичної операції „Профілактика” підрозділи МВС знешкодили 7 каналів нелегального ввезення контрофакту на територію України та викрито 55 підпільних виробництв піратської та фальсифікованої продукції.

Поряд з цим аналіз результатів роботи органів внутрішніх справ та і, зокрема, проведення цієї операції свідчить про наявність ряду проблемних питань, які потребують вирішення на загальнодержавному рівні.

На сьогодні значно ускладнена процедура вилучення у правопорушників контрофактної та фальсифікованої продукції. Так згідно внесених у 2005 році змін до Закону України „Про міліцію” працівники міліції мають право вилучати зазначену продукцію лише після отримання відповідного дозволу суду, що не дає можливості оперативно реагувати на виявлені факти виробництва та розповсюдження підробок. Міністерством підготовлено та попередньо погоджений законопроект, яким передбачається внесення необхідних змін та доповнень до законодавства України з цього приводу.

Також, на нашу думку, назріла необхідність у внесенні змін до Закону України про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, яким передбачено обов’язкове маркування голографічних контрольними марками аудіо-, відеокасет та компакт-дисків перед їх випуском у товарообіг. Вважаємо, що в цілому це позитивне явище. Але у той же час, з метою недопущення легалізації контрафактної продукції потребує удосконалення існуючого порядку отримання та впровадження контрольних марок. Також готується відповідне звернення до Верховного суду щодо узагальнення судової практики застосування законодавства про порушення прав інтелектуальної власності та внесення цього питання на розгляд пленуму Верховного суду. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василь Євгенович. До слова запрошую народного депутата, першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Корнійчука Євгена Володимировича. Підготуватися Стефановському.

КОРНІЙЧУК Є.В. Шановні друзі! Питання захисту прав інтелектуальної власності в Україні з самого початку її незалежності було хіба що менш за всі інші захищена законом. Наша країна вийшла із радянської системи права, де цивільне право фактично не давало захисту інтелектуальної власності. Ви знаєте, що патенти не продавалися, не реєструвалися як слід, ними вільно користувалися. І це є велика відміна від решти світу, де, який працював за комерційними традиціями, традиціями ринку всю історію.

Я радий, що на цьому заході присутні і шановні судді, і народні депутати, і міністри, і багато фахівців. Тому я не буду багато говорити про те, що таке інтелектуальна власність, я впевнений, що ви краще за мене знаєте це питання і всі ми тут фахівці. Але ми не праздно маємо говорити про те, як захистити зазначені проблеми. І я буду говорити більше про міжнародний аспект, оскільки як юрист міжнародник я з цим мав діло досить довго і буду намагатися бути максимально коротким.

Питання захисту інтелектуальної власності жорстко стояло на початку цього століття, власне, 2000 році було створено департамент, наскільки я пам’ятаю, було створено під тиском американців, під тиском ФАТФ, під тиском організації щодо вступу України в Світову організацію торгівлі, оскільки порушувалися права ,як правило авторські права на музикальні твори в першу чергу. Але це підштовхнуло і розвиток українського ринку, оскільки багато українців нарешті задумалися про те, як захистити свої права.

Багато незахищених питань виникло завдяки розвалу Радянського Союзу, я хотів би згадати одну велику проблему. При розвалі Радянського Союзу не були враховані авторські права українських громадян, незважаючи на те, що багато винаходів ішло саме з України.

І наприклад, якщо говорити тільки на право на торговельну марку грілка „Столічна”, яка вироблялась в Україні, це ми говоримо про втрачені сотні мільйонів доларів в український бюджет за, які ніхто і не говорив на переговорах про розподіл майна з колишнього СРСР.

Тому варто і зазначити про слабку міжнародну правову базу. В нас відсутні були і залишаються неврегульованими багато міжнародних договорів з цього приводу.

Наступна проблема виявилася саме в захисту авторських прав, але ж ви пам’ятаєте, що у нас права інтелектуальної власності –це не тільки авторське право. Більше роботи, принаймні, приватним юристам дає питання комерційної власності, саме власники великих підприємств вони частіше звертаються до юристів, вони більш активно захищають права і тому це законодавство в цій сфері є більш виписаним і чітким.

На жаль, я хочу зазначити, що, власне, українські автори не настільки активно борються за захист своїх власних прав, недостатньо серйозно піднімають це питання і не кличуть до відповідальності державні органи,які в першу чергу змушенні це робити для них.

Оскільки ж питання авторського права, і воно досить жорстко сьогодні тут звучало, це питання змагальне. І я звертаюся до авторів, я вважаю, що, з одного боку, ви як власник на авторські права зобов’язані вжити всіх заходів для того, щоб ваші права були захищені.

Державні органи мають діяти в рамках правового поля. Але ж ми знаємо, що корупція і свавілля саме з боку державних органів породило свого часу величезну контрафактну продукцію в Україні. Ви всі знаєте у цьому залі, що син одного із колишніх Прем’єрів був найбільшим виробником контрафактної продукції. І з цим боротися було дуже і дуже важко у приватній сфері.

Я в уряді… Вірніше, колись захищав уряд, будучи приватним адвокатом в офісі торговельного представника Сполучених Штатів Америки у Вашингтоні, по захисту прав інтелектуальної власності і знаю цю проблему досить досконало.

Хочу сказати тільки на закінчення одну фразу. Будь ласка, почуйте мене. Все ж таки це змагальний процес. І з одного боку, автори чи власники прав на комерційну власність мають захищати свої права і мають працювати над покращенням законодавства, залучаючи приватних юристі, залучаючи державні органи, залучаючи нас, народних депутатів, для того, щоб покращувати це законодавство.

З іншого боку, ми як народні депутати маємо зробити його прийнятним це законодавство для інших користувачів, щоб воно було доступне, щоб воно було не…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

КОРНІЙЧУК Є.В. І я як перший заступник голови Комітету з правової політики Верховної Ради, у віданні якого є цивільне законодавство, буду вдячний за всі ваші пропозиції і побажання щодо внесення змін до діючого законодавства. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Євген Володимирович.

До слова запрошую Стефановського Сергія Степановича, заступника голови Антимонопольного комітету України. Підготуватися Савосіну.

СТЕФАНОВСЬКИЙ С.С. Шановний Микола Володимировичу, шановні народні депутати, шановні присутні на парламентських слуханнях.

Відповідно до повноважень Антимонопольний комітет України здійснює захист прав інтелектуальної власності шляхом захисту від недобросовісної конкуренції, промислової власності на засадах рівності осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Світова практика захисту від недобросовісної конкуренції починається з прийняттям Паризької конвенції з охорони промислової власності. Нагадую, що це відбулось в 1883 році. Цей акт міжнародного права, до якого Україна приєднувалась у грудні 91-го року, становить частину українського національного законодавства.

Керуючись Законом України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, який побудований у розвиток статті 10-В з Паризької конвенції і введений в дію у січні 97-го року, органи Антимонопольного комітету України вживають заходів щодо припинення порушень у вигляді неправомірного використання ділової репутації суб'єктів господарювання, набутої через введення в господарський обіг об'єктів інтелектуальної, промислової власності, а саме: фірмових найменувань, знаків для товарів і послуг, упаковок та етикеток продукції, рекламних матеріалів тощо.

Протягом 2006 року органами Антимонопольного комітету України опрацьовано близько 105 заяв суб'єктів господарювання про недобросовісну конкуренцію. І за статистикою більша частина, це 72 відсотки, стосується об'єктів промислової власності. На порушників накладено штраф в 2006 році в розмірі 567 тис. гривень.

Надано правову оцінку неправомірній діяльності суб'єктів господарювання, які здійснювали фальсифікацію торгових марок на упаковках, зокрема на ринках алкогольних напоїв, морозива, рибних консервів, пива, друкованих видань, туристичних та рекламних послуг, косметичних засобів, тютюнових виробів.

Так, рішенням комітету захищена інтелектуальна власність корпорації „Фереро-груп”, це Італія, торгова марка „Рафаело”, державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат „Горілка” (Волинська та Поліська), компанії „Мартіні енд Росі” (Італія), власник добре відомого вермуту „Мартіні”, державного підприємства - завод шампанських вин „Новий світ”, корпорації „Марс-інкорпорейшн.США” торгової марки „Снікерс” і „Баунті”.

Наказом голови Антимонопольного комітету України захист від недобросовісної конкуренції на 2007 рік визнаний як пріоритетний напрямок нашої роботи.

Отже, практична діяльність органів Антимонопольного комітету України щодо захисту промислової власності свідчить про ефективність українського національного законодавства про захист від недобросовісної конкуренції як інструменту правового захисту інтелектуальної власності.

Комітет активно вивчає досвід зарубіжних відомств у сфері захисту інтелектуальної власності. У грудні 2006 року в режимі круглого столу застосування норм національного та міжнародного права в боротьбі з фальсифікацією продукції в Україні відбувся обмін досвідом з представниками генеральної дирекції з питань конкуренції споживання та боротьби з шахрайством (Франція) всесвітньої групи з боротьби з підробками та піратством (Англія), а також інспекторами з захисту відомих світових брендів „Луї Віттон” та „Ла Коста”.

Хочу звернути увагу, що за даними міжнародних експертів обсяг підробок і фальсифікованої продукції становить 5-7 відсотків світової торгівлі, а щорічні прямі збитки підприємств від недобросовісних конкурентів складають майже 200-300 мільярдів євро на рік. Але більш вражаючим є наслідки такої недобросовісної поведінки для споживачів, що введено в оману через нечесну комерційну практику.

Актуальною та вкрай необхідною стає розробка правил професійної етики конкуренції для окремих галузей нашої економіки та сфер підприємницької діяльності.

Комітет готовий співпрацювати з розробки та запровадження цих правил. Більше того, ми маєм вже досвід укладання угоди з асоціацією ............... та погодження їх галузевих правил у конкуренції. І найближчим часом вони будуть розроблені і погоджені такі правила у фармацевтичній галузі на ринку телекомунікаційних та рекламних послуг.

Хотілось би закликати до співпраці Торгово-промислову палату України, Український союз промисловців і підприємців, інші фундації.

Для покращення законодавчого забезпечення захисту прав інтелектуальної промислової власності та правозастосування, що безпосередньо пов`язано з виконанням функцій і завдань Антимонопольного комітету України першочерговим є схвалення Кабінетом Міністрів України України змін до Закону України про захист від недобросовісної конкуренції, якими передбачено відповідальність за…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую народний депутат Савосіна Геннадія Анатолійовича. Підготуватися Москаленку.

16:49:41

САВОСІН Г.А.

Шановний Микола Вікторович, шановні учасники парламентських слухань! Повноцінна система правової охорони інтелектуальної власності та її дієздатна інфраструктура забезпечують здійснення державної політики у сфері захисту прав інтелектуальної власності. І це, звичайно, додає оптимізму. Позитивні тенденції стабільного зростання із року в рік кількості поданих заявок та виданих охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності свідчать про ефективність системи правової охорони, про що докладно доповів міністр освіти та науки Станіслав Ніколаєнко.

Проте хочу звернути вашу увагу на те, що сьогодні актуальним є дефіцит знань з питань інтелектуальної власності, зокрема у тих, хто приймає та ухвалює управлінські рішення. Недостатня поінформованість суспільства у цих питаннях призводить до порушень прав, а також гальмує впровадження об’єктів права інтелектуальної власності в цивільний оборот, що в свою чергу позначається на економічному розвитку держави та отриманні належного прибутку її громадянами.

Незважаючи на певні недоліки, у цьому напрямку зроблено чимало. Держдепартамент постійно проводить конференції, семінари, круглі столи з найбільш актуальних питань, пов’язаних з набуттям охорони, використанням і захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Гадаю, варто підтримати увагу Державного департаменту інтелектуальної власності до проблеми розвитку інтелектуального потенціалу обдарованої молоді.

Досить ефективною є практика утворення при науково-дослідних частинах вищих навчальних закладів підрозділів з питань інтелектуальної власності, які створені згідно відповідного положення, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки 2005 року. Сьогодні вже більше ніж у 60 вищих навчальних закладах створено такі підрозділи, а у 40 вузах введено відповідну посаду.

Крім того, затвердження типового положення про підрозділ з питань трансферних технологій інноваційної діяльності інтелектуальної власності, утворення цих підрозділів в установах науки і освіти, охорони здоров’я, інших державних установах, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади національної та галузевих академій наук, передбачено законом України про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій.

На часі удосконалення системи при підготовке та підвищення кваліфікації працівників органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання у сфері охорони прав інтелектуальної власності, що передбачено Указом Президента України, планом першочергових заходів у сфері інноваційної діяльності, що затверджено Указом Президента України від 10 квітня 2006 року.

Звичайно, без інформаційного забезпечення в сфері інтелектуальної власності годі рухати справу вперед, а тому держдепартамент постійно пропагує зареєстровані в установленому порядку права інтелектуальної власності, удосконалює вже існуючі та створює нові бази даних.

Майже всі вони є безкоштовними і це добре. Разом з тим вважаю, що в подальшому доцільно забезпечити безоплатний доступ користувачам до усіх відомостей інтерактивних спеціалізованих баз даних, таких як: винаходи, корисні моделі, зареєстровані в Україні, та промислові зразки, зареєстровані в Україні.

Можна констатувати, головним для забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян і юридичних осіб на захист прав інтелектуальної власності є створення сучасної нормативно-правової бази в цій сфері, яка відповідає міжнародним нормам, а також формуванню дієздатної інфраструктури для забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.

Тим не менше. Актуальними залишаються питання подальшого удосконалення механізмів реалізації законодавства України в сфері інтелектуальної власності. Це можна забезпечити шляхом прийняття відповідних підзаконних нормативно-правових актів.

І на закінчення, побажаю успіху в цій справі всім, хто причетний до цієї важливої державної справи.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошується Москаленко Віктор Семенович – заступник голови Вищого господарського суду України, підготуватися Луцькому.

МОСКАЛЕНКО В.С. Шановний Микола Володимировичу, шановні учасники парламентських слухань. Господарськими судами України щорічно розглядається значна кількість справ, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, причому існує стала тенденція до збільшення їх кількості.

У зв'язку з цим протягом останніх трьох років у господарських судах за активної підтримки державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України вжито ряд організаційних заходів для забезпечення ефективного судового захисту у відповідній сфері. Серед таких заходів – запровадження спеціалізації суддів, їх навчання, а також надання необхідної методичної допомоги судам з метою забезпечення однакової правильної судової практики.

Визначальним у цьому розумінні є створення у Вищому господарському суді України окремої судової палати з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Аналогічні палати створено також в апеляційних господарських судах, а в місцевих господарських судах визначено колегії суддів чи окремих суддів, які спеціалізуються на розгляді справ зазначеної категорії.

Проте для підвищення ефективності судового захисту прав і охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин у сфері інтелектуальної власності, необхідно, на нашу думку, вжиття подальших кроків, що в першу чергу стосується поглиблення спеціалізації судів і підвищення рівня кваліфікації суддів.

Актуальним є і внесення необхідних змін і доповнень до законодавчих актів, в тому числі, до процесуальних законів.

Поглибленню спеціалізації сприяло віднесення до юрисдикції господарських судів усіх спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти промислової власності. Ми пропонуємо саме такий шлях з урахуванням запровадженої у господарських судах спеціалізації суб’єктного складу відповідних спорів та підготовленості суддів господарських судів для розгляду цих справ.

У такий спосіб можна було б вирішити і деякі проблеми у визначенні юрисдикції судів, що виникли у зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України. Як відомо, ці проблеми пов’язані з тим, що залишаються законодавчо невизначеним вперше запроваджене у названому кодексі і згодом введене в Господарський процесуальний кодекс України поняття „публічно-правові відносини”. Така невизначеність продовжує бути найістотнішим чинником виникнення проблем у розмежуванні юрисдикції адміністративних і господарських судів України, в тому числі, і стосовно розгляду справ, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Не виключаємо запровадження порядку, за яким усі віднесені до юрисдикції господарських судів спори, що виникають у відповідній сфері, вирішувалися у першій інстанції одним господарським судом. Це відповідало б і світовому досвіду стосовно розгляду таких справ саме спеціалізованими судами.

Вважаємо, що забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності сприяло б і залучення спеціалістів для надання допомоги суддям у встановленні фактичних обставин справи. Такими спеціалістами можуть бути особи, які володіють спеціальними знаннями. Їх склад може формуватися у кожному місцевому і апеляційному господарському суді з числа авторитетних фахівців у сфері інтелектуальної власності.

Доцільно також включити до процесуального закону норми щодо медіації, яка ефективно застосовується у міжнародній практиці поряд з іншими альтернативними методами вирішення спорів – такими, як примирення та арбітраж. Як відомо, медіація – це врегулювання спору з метою незалежного, нейтрального посередника, який, не маючи жодних владним повноважень, сприяє сторонам у досягненні прийнятного для них компромісу.

Відповідні пропозиції можна було б реалізувати шляхом внесення відповідних норм до Господарсько-процесуального кодексу України, проект якого уже пройшов перше і готується до другого читання.

На наш погляд, нагальною є проблема узгодження приписів Цивільного і Господарського кодексів в Україні у сфері правового регулювання інтелектуальної власності, а також співвідношення двох названих кодексів з раніше прийнятими і чинними на даний час законодавчими актами у цій сфері.

Для забезпечення ефективного судового захисту прав інтелектуальної власності необхідно усунути певні недоліки у правовому регулюванні питань, пов’язаних із вжиттям запобіжних заходів, призначення судової експертизи, а також прискорити розробку і впровадження методики її проведення.

І на закінчення хочу зазначити, що і на даний час чинне законодавство України та організаційні заходи, здійснені Вищим господарським судом України, дозволяють власникам прав на відповідні об’єкти знайти в господарських судах захист своїх прав і законних інтересів. Такий захист може забезпечуватися іноземним особам, які мають рівні з фізичними і юридичними особами України права, передбачені законами України та міжнародними договорами України. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошується Луцький Максим Георгійович, народний депутат України, голова підкомітету з питань

Фрг__01102*001*050<16:59:16><КузнєцоваЛ.В.>

фахової освіти Комітету науки і освіти, підготуватись Юрченку.

16:59:21

ЛУЦЬКИЙ М.Г.

Дякую, Микола Володимирович.

Хотілось би зазначити шановні колеги, що спостерігаючи за виступами видно, що кожен виступаючий говорить саме про те, що у нього болить. Особливо, коли говорила Руслана, відчуваю, що людина створила проект з нуля, вклала нього душу, все, що могла тільки вкласти і недоотримала ті прибутки, які вона намагалась це отримати.

Але, я впевнений, що ті люди, які, дійсно, з такими питаннями пересікаються вони не залишаться осторонь від вирішення цієї проблеми. Тому хотілось би вже перейти до головного і поговорити про цю проблему.

Як сказав свого часу Платон в будь-якому випадку є лише один спосіб правильно вести полеміку треба спочатку лише добре зрозуміти про що йде мова.

Проблема захисту інтелектуальної власності сьогодні для України надзвичайно важлива. Ми повинні розуміти, що зволікання з вирішенням найбільш гострих питань інтелектуальної власності, розбещує суспільство і провокує у прогресуючий розвиток правового нігілізму.

До чого це призводить? Відомо на прикладі гучних міжнародних скандалів учасниками якого є наша держава. І хто за це відповідає також відомо – теж держава, в черговий раз втрачаючи свій авторитет.

Про те ми з вами можемо долучитись до вирішення цієї проблеми, покращення ситуації в країні та на її міжнародному авторитеті. Наведу лише один приклад, дуже приємно, Катерина Семенівна, що ви згадали про літакобудування, про історію АН-70, я б хотів теж на цьому зосередитись.

Є дуже повчальний досвід спільно українсько-російської розробки літаків, він продемонстрував, що наявність правових та інших проблем пов’язаних з визначенням та розподілом авторських прав, а відповідно і прибутки від продажу. Виникає питання: що відбувається? Адже в Україні класичних юристів вистачає, але, на жаль, бракує юристів професійно орієнтованих на об’єкт дослідження в тій чи іншій галузі.

Потреба у фахівцях, що мають професійну підготовку одночасно в декількох галузях знань, можна проілюструвати іншим прикладом. В Україні на часі створення патентних судів, які, як показує досвід, наприклад в Німеччині суддя патентного суду ФРН має, як правило дві вищі освіти: інженерну та юридичну. Це потребує значної кількості фахівців і нам теж необхідно вести таку підготовку. Зокрема, чи недоцільно ввести до переліку спеціальностей специфічних категорій спеціальність з правознавства, яка б дозволяла готувати магістрів-юристів на базі повної вищої технічної освіти. І стажу роботи за раніше обраною спеціальністю не менше двох років. Це набуває ще більшого значення з погляду на участь нашої держави у Болонському процесі, одним з принципів якого є забезпечення мобільності викладачів та студентів і підвищення якості освіти.

Умовою значної регіоналізації українського ринку праці, ми повинні говорити скоріше не про територіальну мобільність, а про мобільність професійну. В українських умовах переміщення за межі певного регіону є не дуже характерною рисою, тому мобільність фахівців найчастіше перетворюється в прагнення підвищити свою кваліфікацію в межах раніше отриманої спеціальності або отримати нову. Звідси виходить, що особливості української освітньої системи в найближчі роки, буде розвиток дистанційного навчання, а також підвищення кваліфікацій та перепідготовки фахівців. А хіба можливе дистанційне навчання без електронних підручників та навчальних посібників? Ні.

Далі, підвищення якості освіти, як багатовекторна категорія, передбачає потужне навчально-методичне забезпечення навчального процесу і знову, наявність електронних підручників та навчальних посібників. Таким чином, ми виходимо на не вирішену проблему в нашій державі, болісну проблему, захисту інтелектуальної власності, розробники цієї електронної продукції. Адже викладачі люди, які витрачають на створення цих підручників один, два, три років, не знаю, хто скільки, розміщуючи їх потім в мережі Інтернет, просто становляться жертвами. Тому що такі спритні колеги з інших навчальних закладів, просто їх шляхом плагіату забирають і ще й підписуються під ними.

Тому виникає питання, хто і коли цю проблему буде вирішувати, причому на державному рівні. Нагальне вирішення, причому також на державному рівні, потребує проблема плагіату під час підготовки кандидатських та докторських дисертацій. І про це, цей перелік можна продовжувати і продовжувати, тому треба переходити до практичного впровадження і дивитися, які пілотні проекти, де розробляються і мають вже практичні такі впровадження. Наприклад, Національний авіаційний університет має серйозні напрацювання з автоматизованими системами виявлення плагіату в україномовних та російськомовних текстах. Ця програма вже показала себе як розробка, що має надзвичайно широкі можливості та сфери застосування.

Текст глибинно аналізується в будь-яких об’ємах і …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Юрченко Володимир Миколайович, перший заступник начальника Головного Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України, підготуватися - Капіца Юрію Михайловичу.

ЮРЧЕНКО В.М. Шановні народні депутати, шановні учасники парламентських слухань. Аналізуючи особливості практичного застосування чинного законодавства у такій важливій сфері правоохоронної діяльності, як захист прав інтелектуальної власності слід зазначити, що податковою міліцією, в межах своєї компетенції, вживаються всі можливі заходи. Ця діяльність здійснюється нами у відповідності із затвердженою спільним наказом органів державної влади програмою скоординованих дій, правоохоронних та контролюючих органів по боротьбі з незаконним виробництвом, розповсюдженням і реалізацією аудіо, відеопродукції, компакт-дисків, та інших об’єктів права інтелектуальної власності.

Так, на протязі минулого року, податковою службою здійснено 2600 перевірок суб’єктів господарської діяльності вказаної сфери, за результатами, яких виявлена 1200 порушень чинного законодавства. Викрито та припинено діяльність сорока восьми підпільних цехів по незаконному виробництву носіїв інтелектуальної власності.

З незаконного обігу нами було вилучено контрафактної продукції на суму 8,6 мільйонів гривень. Викрито 346 злочинів у сфері інтелектуальної власності, відповідальність за які передбачена статтею 216 Кримінального кодексу України.

За матеріалами податкової міліції, по фактах порушень у сфері інтелектуальної власності, порушено вісімнадцять кримінальних справ. До адміністративної відповідальності притягнуто понад 700 осіб.

Слід зауважити, що зазначена робота продовжується в поточному році. Тільки за січень-лютий поточного року податковою міліцією викрито і припинено діяльність уже дванадцяти підпільних цехів по незаконному виробництву носіїв інтелектуальної власності. З незаконного обігу вилучено контрафактної продукції на суму 2,4 мільйона гривень.

Відносно посадових осіб, суб’єктів господарювання, які скоїли кримінальні правопорушення у сфері інтелектуальної власності, за матеріалами податкової міліції порушено 7 кримінальних справ прокуратурою. До адміністративної відповідальності притягнуто понад 170 осіб.

На завершення хочу наголосити, що пропозиції стосовно удосконалення чинного законодавства України, які наведені у доповіді, вважаємо, слушними і рахуємо, що запропоновані вдосконалення законів дозволять суттєво підвищити рівень контролю зі сторони контролюючих правоохоронних органів за дотриманням прав інтелектуальної власностів нашій державі. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошується Капіца Юрій Михайлович директор Центру інтелектуальної власності і передачі технологій Національної академії наук. Підготуватися Мартиненку.

КАПІЦА Ю.М. Шановні учасники слухань! Україна як і інші країни СНД, уклавши угоду про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом, зобов’язалося забезпечити рівень захисту сфери інтелектуальної власності аналогічно існуючого у співтоваристві.

Дослідження законодавства ЄС та України, проведені 2004-2005 роках фахівцями НАН України, інших установ в рамках загальнодержавної програми адаптації, свідчать про суттєву неоднорідність відповідності законодавства для різних правових інституцій. Так, для торгівельних марок, комп’ютерних програм, цивільно-правових засобів захисту прав у законодавстві України відсутні лише деякі уточнення, наявні в праві ЄС. Щодо авторського права промислових зразків, митного захисту прав мають бути внесені певні зміни. Два інститути, охорона фірмових найменувань та сортів рослин, містять низку норм, які не відповідають права ЄС, що, на наш погляд, обумовлює низьку ефективність застосування цих інституцій в Україні.

В Україні відсутня охорона змісту баз даних в цілому не відповідає існуючого в ЄС правовий режим об’єктів інтелектуальної власності, що створюються за рахунок бюджетних коштів.

Проте, зазначимо, що регулювання виробництва, продажу лазерних дисків в Україні знаходиться на значно вищому рівні ніж в Європейському Союзі, що пов’язана з суттєвим посиленням законодавства та правозастосовчої діяльності у 2002-2005 роках.

На цей час Державним Департаментом інтелектуальної власності підготовлено проекти змін до законів України, що враховують вимоги значної частини актів ЄС. Причому серед країн СНД лише Україна вийшла на реальне виконання зобов’язань в цій галузі перед Євросоюзом. Проблема, однак, в тому, що вказані проекти законів ніяк не можуть попасти до Верховної Ради.

Так, проект закону про авторське право чотири рази за останні два роки подавався до Кабінету Міністрів України та повертався назад.

Невирішеним в Україні також залишається питання приведення галузевого законодавства до положень Цивільного кодексу. Цивільний кодекс України діє з 2004 року. Проте, ми вже більш трьох років живемо в умовах, коли закони щодо винаходів авторського права, тощо не приведені у відповідність до ЦК, що негативно впливає на охорону та захист інтелектуальної власності. Важливим у зв’язку з тим є прискорення внесення проектів вказаних актів Кабінету Міністрів України до Верховної Ради України. У сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні є значні позитивні зміни, про що вже казалося сьогодні. Однак низка проблем залишається невирішеною. Це стосується запровадження, про що вже говорилося сьогодні, власних оцінок рівні піратства, наприклад, з використанням підходів Європейського Союзу або інших країн СНД.

До цього часу в Україні використовуються оцінки іноземних організацій „АйФіПіАй”, Міжнародного альянсу інтелектуальної власності, які суттєво до 20-30 відсотків відрізняються між собою та часто не відображають реальну ситуацію в Україні.

Болючою та невирішеною проблемою є діяльність Організації колективного управління, в цьому я хотів би підтримати виступаючих раніше. В чому причина? Причина – це недоліки законодавства, це неефективність державного контролю. Результат – замість захисту прав, збору та розподілу авторської винагороди ці організації займаються суперечками між собою, а також інколи, при підтримці іноземних організацій, - лобіюванням своїх інтересів. Наприклад, відомий лист, коли пропонується замість дванадцяти організацій закріпити збір винагороди тільки за двома.

Нахальним є, з урахуванням досвіду іноземних країн закріпити збір винагороди за однією або певними організаціями запровадженням державної підтримки та контроль їх діяльності, розробити та прийняти закон про організації колективного управління.

Невиконаною є низка завдань щодо захисту інтелектуальної власності в науково-технічній сфері, визначених ще в 2001 році відповідним указом Президента України. Вказані та інші проблеми є наслідком, зокрема, відсутності дієвого суспільного нагляду за діяльністю у сфері інтелектуальної власності, слабкістю або відсутністю організацій, що представляють інтереси авторів, винахідників, правоволодільців, які могли би впливати на розробку законодавства та оцінювати ефективність його реалізації, що разюче відрізняє Україну від інших країн Європи.

Актуальним у зв’язку з цим, і я хотів би підтримати положення і рекомендації є утворення при Комітету з питань освіти і науки, може Верховної Ради позавідомчої ради, що в рамках реалізації контрольних повноважень комітету здійснювало моніторинг діяльності в сфері інтелектуальної власності, одним завдань якого могло б бути випуск „білих книг” щодо стану закон охорони інтелектуальної власності в Україні.

Сподіваємо, що сьогоднішнє обговорення та прийняття рекомендацій сприятиме вирішенню зазначених проблем. Дякую.

ТОМЕНКО М.В. Дякую.

До слова запрошується Мартиненко Олександр Владленович, генеральний директор інформаційного агентства „Інтерфакс України” , підготуватися Пасенюку Олександру Михайловичу.

МАРТИНЕНКО О.В. Шановні народні депутати, учасники слухань.

Я хотів би зупинитися сьогодні на одному аспекті проблеми охорони інтелектуальної власності, про який часто забувають, а саме про охорону цієї власності в інформаційних відносинах.

І ці питання вони постійно виникають у діяльності різних інформаційних структур: і телебачення, радіо, преси, інформаційних агентств всіх хто тим чи іншим чином виробляє інформаційну продукцію. Але, якщо для традиційних медіа головні питання захисту і прав на вироблену продукцію більш-менш вирішені, то використання авторської продукції в мережі Інтернет, зокрема, нерегламентоване і фактично не підпадає не під які законодавчі норми.

Я далекий від пропозиції встановити контроль окремо взятої держави над світовою мережею і прекрасно розумію, що це неможливо. Більш того, вважаю, що регламентувати Інтернет як сферу спілкування взагалі неможливо.

Але, оскільки мережа виконує функції інформування вже, а інтернет-ресурси починають відігравати роль засобів масової інформації, то у виробників інформпродукції виникає проблема охорони власності на неї.

Згідно з діючим Законом про інформ. агентства продукція агентства є його власністю, а право власністю охороняється законодавством України. З одного боку, ми можемо тільки подякувати автором цього закону прийнято в 1995 році за цю норму, а з іншого, ми чудово розуміємо, що до тих пір поки законом не передбачено відповідальність за його порушення він працювати не буде. Він не працює.

Тим часом несанкціоноване використання розповсюдження, а часто спотворена інформація і мережі стало звичайним явищем. Агентство, яке я представляю, нема інших джерел фінансування крім передплати, отже для нього це означає нанесення прямої матеріальної і моральної шкоди. Просто справа в тому, що коли свого часу писали окремий закон Закон про захист аудіо і відео творів, там виділено окремо аудіотвори, відео, комп’ютерні програми і бази даних. Про інформпродукцію як таку просто забули.

Мені час від часу телефонують різні чиновники, народні депутати та просто громадяни, які висловлюють обурення з приводу того, що вони читають у мережі з використанням нашого бренду. І часто обурення абсолютно слушне, тому що наша продукція, за яку ми відповідаємо, у руках недобросовісних журналістів стає не схожа сама на себе, а інколи набуває протилежного змісту.

У нас є хороший досвід роботи з Інтернет-виданнями, виданнями різними, у тому числі з „Українською правдою”, „Кореспондентом”, „Форумом”. Однак, для нас зараз абсолютно ясно, що необхідно внести у законодавство положення, які б встановлювали адміністративну кримінальну відповідальність за несанкціоноване використання чужої власності в інформаційних відносинах.

Ще один аспект цієї ж проблеми. Я маю на увазі питання реєстрації товарних знаків Держпатентів. Питання велике, але воно торкається і також Інтернету. Можливо, не всі знають, але реєстрація у Держпатенті чи міжнародна реєстрація товарного знаку будь-якої компанії не гарантує, що інша фізична чи юридична особа не зареєструє той же самий знак, але по іншому класу, наприклад, розроблення комп’ютерних програм. Після цього реєструється сайт в Інтернеті, як ви знаєте. У світі це явище відоме, називається кібер………………. Воно існує, з ним іде боротьба, але фактично ніде до розквіту цього явища не сприяють державні органи.

В Україні ми вже маємо прецеденти, коли на сайтах з іменами відомих, я б сказав, найбільших українських компаній існує незрозумілий інтернет-ресурс, який до речі займається банальною крадіжкою інформації.

Практика реєстрації товарних знаків в існуючій компанії будь-ким, при тому що вони захищені міжнародною реєстрацією, з моєї точки зору має бути припинено. На сьогодні це виглядає, як санкціоноване державою захоплення бренду, який, як ми всі розуміємо, є власністю діючої компанії.

Для вирішення проблем, про які говорилося вище, вважаю за необхідне. Ввести доповнення до Кодексу України про адміністративне правопорушення і передбачити відповідальність за незаконне використання інформації як власності. В окремих випадках має бути передбачена кримінальна відповідальність. Крадіжка залишається крадіжкою, якщо навіть мова іде не про гаманець, а про інформаційний продукт.

Зі свого боку ми як Агентство „Інтерфакс Україна”, як перший крок, я думаю, що це зміна до закону будуть вноситися ще довго. Запропонуємо своїм клієнтам чорний список тих, у кого досі не з'явилося бажання працювати згідно з законом, навіть таким недосконалим, який він є. Це дасть можливість нашим користувачам зорієнтуватися, хто відповідає своїм авторитетам, ім'ям за достовірність інформації, якій можна довіряти, а хто просто намагається підправити своє матеріальне становище, фактично перепродаючи вкрадене.

Думаю, що спільними зусиллями нам вдасться сформувати цивілізовані стосунки і в цьому сегменті інформаційного ринку. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександр Владленович.

До слова запрошується Пасенюк Олександр Михайлович – голова Вищого адміністративного суду України. Підготуватись Кузнєцовій.

ПАСЕНЮК О.М. Шановні учасники парламентських слухань, шановні народні депутати! Захист прав інтелектуальної власності в Україні є, безумовно, пріоритетним на шляху інтеграції України в європейські структури та в Світову організацію торгівлі.

Чимало вже зроблено Україною в цьому напрямку, зокрема створено сучасну нормативно-правову базу у сфері інтелектуальної власності, що в цілому відповідає міжнародним нормам. На разі, на наш погляд, проблема виникає у правозастосуванні цих норм, а саме в неналежному виконанні своїх функцій відповідними органами державної влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав інтелектуальної власності.

І тут своє слово повинен сказати, оскільки саме судом здійснюється захист прав інтелектуальної власності та оспорюваних законом інтересів. На сьогодні такий захист можливий як в загальному суді, так і в господарському. Наприклад, визначення недійсними охоронних документів, рішень Державного департаменту інтелектуальної власності тощо, що, на нашу думку, створює складнощі у доступі громадян та юридичних осіб до правосуддя.

З набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України, тобто нашого Процесуального кодексу, мали місце звернення з приводу захисту прав інтелектуальної власності і до адміністративного суду поки що на рівні суду касаційної інстанції, тобто Вищого адміністративного суду України.

Виходячи із предметності та суб'єктності спору, пов'язаного із захистом прав інтелектуальної власності та охороною законом інтересів, такий спір є публічно-правовим, а адміністративне судочинство покликано захищати саме права свободи, інтереси особи від порушень з боку публічної адміністрації. Це завдання обумовлено специфікою публічно-польових відносин, яка полягає у тому, що сторони мають нерівні можливості, оскільки особі, яка потребує судового захисту, як правило, протистоїть потужний адміністративний апарат і з ним треба якось справитись, збалансувати становище сторін, відновити порушені права особи зобов`язаний саме Адміністративний суд.

Кодекс адиміністративного судочинства України закріплює кращі європейські принципи та стандарти судового контролю за рішеннями, діями та бездіяльністю влади, його запровадження створює нові можливості для захисту прав особи, у тому числі і захисту інтелектуальної власності. Інтелектуальних прав.

Судовий контроль над втручанням публічної адміністрації у права осіб є однією із складових принципу верховенства права, задекларованого в Кодексі адміністративного судочинства України. Принципи змагальності, дизпозитивності та офіційності на відміну від господарського та цивільного процесів в адміністративному судочинстві дозволяють адміністративному суду не бути пасивним спостерігачем за тим що подають особи, які беруть участь у справі на обгрунтування своїх вимог тягар збору доказів в адміністративному судочинстві не лежить лише на сторонах. В адміністративному судочинстві позивачем є фізична чи юридична особа, а значна частина доказового матеріалу знаходиться у відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

В зв`язку з цим в адміністративному судочинстві на суб`акта владних повноважень покладено обов`язок подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а суд, щоб правильно встановити фактичний бік справи, наділений повноваженнями закон власної ініціативи брати і збирати докази, тобто суд займає активну позицію в цьому процесі.

На жаль, сьогодні із-за незалежних від вищого адмінсуду України причин із всієї вертикалі адмінсудів фактично працює лише Вищий адміністративний суд України і судова палата в адміністративних спорах Верховного Суду України і на разі з другого… з 2 квітня цього року починають працювати 4 апеляційні суда, і з 15 квітня ще 2 апеляційні суди України. Трошки пізніше почнуть працювати окружні суди.

У Вищому адміністративному суді України запроваджено спеціалізацію суддів. Які розглядають справи, пов`язані з захистом прав інтелектуальної власності , перелік питань в кваліфікаційну комісію суддів адмінсудів містять питання, пов`язані з захистом прав інтелектуальної власності. Питання розмежування адміністративної та господарської юрисдикції у справах про захист прав інтелектуальної власності , на наш погляд, є дещо надуманими якщо спорами… сторонами спору є фізична або юридична особа, що оскаржує рішення департаменту інтелектуальної власності - це публічно-правовий спір і наша юрисдикція, якщо цей спір існує між юридичними особами за участю Департаменту інтелектуальної власності тоді це - господарський спір, відносини тут приватно-правові.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошується Кузнєцова Наталія Семенівна, віце-президент юридичної фірми „Солком”, академік Академії правових наук України. Підготуватися Савченку.

КУЗНЄЦОВА Н.С. Вельмишановний Микола Володимирович, шановні учасники парламентських слухань! Оскільки впродовж більш ніж двохгодинного обговорювання було виказано дуже багато слушних і пропозицій, і міркувань, то я дозволю собі зупинитися лише на деяких проблемах, які турбують мене як юриста, і науковця, і практика.

Сьогодні вже багато говорили про стан законодавчого регулювання відносин, пов’язаних з інтелектуальною власністю. І мені видається, що всі в цій залі і далеко за її межами розуміють, що настав час завершити формування законодавчої бази для забезпечення функціонування відносин у сфері інтелектуальної власності. Прийнятий Цивільний кодекс, прийнятий Господарський кодекс, діють біля 10, навіть понад 10 законів про інтелектуальну власність. І знову піднімається питання про підготовку ще одного кодексу: кодексу про інтелектуальну власність. От мені видається інколи як фахівцю, що ми страждаємо кодифікоманією. У нас, мені видається, через декілька років ми будемо з приводу кожного факту нашого життя буде кодекс: кодекс про птахів, кодекс про риб, кодекс про інші якісь речі. І ми будемо плутатися в цих кодексах, тому що ці норми будуть переплітатися одна з одною.

Мені видається, що, перш за все, слід зробити те, що зобов’язана зробити наша Верховна Рада і інші органи виконавчої влади, – це привести у відповідність із прийнятими кодексами решту законодавчих актів. Про це всі говорять, але ще жодного кроку на виконання цієї тези ніхто не зробив. Тому що правозастосування потерпає від такого стану. От виступав заступник голови Вищого господарського суду пан Москаленко, виступав голова Вищого адміністративного суду. Дійсно, судді сьогодні просто, ну, в цих кодексах починають шукати оту норму, на яку можна спертися, для того щоб прийняти рішення.

Неодноразово пропонувалося започаткувати у нас, запровадити у нас і систему патентних судів і сьогодні лунала ця ідея з цієї трибуни. Мені видається, що ми знову таки досі не розібралися з розмежуванням юрисдикцій, які вже створені цивільною господарською адміністративною. Ще один суд? Так давайте подивимося, а яку кількість справ сьогодні розглядає наша судова система, пов’язані з інтелектуальною власністю? 704 - щорічно Вищий господарський суд всіма інстанціями і десь біля 300, навіть, немає 300, суди загальної юрисдикції.

То скажіть, будь ласка, навіщо нам патентні суди? Треба робити спеціалізацію так, як вона вже робиться у системі господарських судів. Створюється спеціалізовані колегії, створена палата у Вищому господарському суді і таким шляхом треба йти. Дуже цікава іде: передати всі спори, пов’язані з інтелектуальною власністю, до компетенції Господарського суду.

Ну, тому що там сьогодні за 10-15 років існування сформувався той корпус суддів, які мають специфічні знання, я, як практикуючий юрист, як віце-президент однієї з великих юридичних фірм в Україні, можу сказати, що сьогодні ці справи і їх підготовка до розгляду і самий розгляд і винесення рішення є чи не най…, ну, такими складнішими з точки і самої техніки, тому що розгалужене велике за обсягом і структуроване законодавство, яке включає в собі імплементовані норми міжнародних актів.

Все це, безумовно, потребує знань. Тут говорили про те, що є дефіцит знань, то у цих суддів є знання. Ми можемо це констатувати перш за все. виходячи з тих рішень, які вони виносять, але от сконцентрувати тільки спори, пов’язані з промисловою власністю, ну, це прекрасно. А що робити з авторськими суміжними правами?

Сьогодні виступала Руслана Лижичко, виступав Славко Вакарчук, вони, дійсно, не можуть нікуди піти, тому що сьогодні такої спеціалізації у загальних судах немає. Сьогодні днем з вогнем не знайдеш фахівця у содовій системі загальних судів, які знають не тільки практику застосування цього законодавства, саме законодавство, не мають цього законодавства, не тільки його не знають. Перепрошу, ну, і зрештою говорили сьогодні про експертизу, дійсно, ну, до цього треба привернути загальну увагу. Інколи по справі, от виступаючи як адвокат, і може бути шість висновків експертиз – всі різні.

То давайте наведемо лад вже в самій організації і експертних установ, і збільшимо кількість цих фахівців експертів, але щоб вони були такими, що, дійсно, не треба було б перепровіряти їх. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую Савченка Бориса Івановича – голову Спілки кінематографістів України. Підготуватися Єфименку.

САВЧЕНКО Б.І. Доброго дня, шановні панове депутати, доброго дня, Миколо Володимирович, шановні колеги!

Я підготував свій виступ, але я бачу, як підготовлені наші сьогоднішні парламентські слухання, і тому, мабуть, я відійду від свого наміру говорити, як я його думав ще вдома.

А зараз скажу про те, перш за все, що, мабуть, сьогоднішній слухання підготовлені дуже погано, Миколо Володимирович. Погано. Їх готували зацікавлені люди, їх готував Департамент інтелектуальної власності, який немає ніякої довіри у авторів. Микола Олексійович, шановний, ви виходили, вас тут згадували незлим тихим словом.

Тому я повторюю це, тому що це єдина можливість сказати перед народом і перед вами. Дійшло до того, що нас як громадську організацію через те, що ми незручні, тому що найбільший масив порушень авторського права існує саме в аудіовізуальній сфері. Нас департамент інтелектуальної власності просто не запрошує на свої заходи. А якщо запрошують - не можна: бувають іноземні гості, які кажуть, а що, у вас у аудіовізуальній сфері? - то мені дзвонять і кажуть: слухай, от того… хай він не прийде.

Ви розумієте, до чого дійшло? Це якась така дріб’язковість, що говорити про такий потенціал, який втрачає країна, і отакими методами керуватися, це просто безвідповідально.

Я вважаю, що департамент інтелектуальної власності, як він сьогодні є, він просто не справляється із своїми обов’язками, він їх просто не визначив. Він не визначив, яке він має відношення до закону, яке – до законів, які регулюються, ця дільниця людського права, він ніяким чином не гармонізований із законодавствами Європейської співдружності. Ми чули це не один раз. Ми чули із авторитетів та СІСу, ніяких висновків з цього не було зроблено.

І тому, я вважаю, от сьогодні більшість зацікавлених людей говорили про те, як у нас хорошо, як за старої радянської системи. Головний конфлікт хорошого з дуже хорошого. Це влаштовували комуністи, я за це їм аплодую. Це справедливо. Іншого ми не бачимо і по-іншому не ставимося до цього.

Сьогодні мали от тут сидіти у вас автори. І мали сказати, як оці двоє, схвильованих оцих два виступи, які були з вуст Руслани і Сергія Вакарчука, де, дійсно, є біль, де є проблеми. Виходять ці представники державних закладів і кажуть, ну що, ну є там, да, чуть-чуть там що, але дуже добре.

Тобто після сьогоднішніх парламентських слухань у нас складеться враження, що наступного разу ми збираємося через сім років знову, якраз сім років як існує департамент інтелектуальності, і знову будемо хвалити, як у нас все хорошо.

За 15 років, майже за 15 років існування Закону про авторське право у нас в аудіовізуальній сфері виграно всього три справи. І не Департамент інтелектуальної власності виграв їх, а виграли автори в супротив бажанням Департаменту інтелектуальної власності.

Оці наші доблесні суди, які я тут чув, і один вельможний представник, і інший, ще вищий, казали, як ми вчимося, як ми навчаємося, як дорослішаємо, як ми становимося розумними і компетентними. Оці суди на три наших подання в суд відповіли, що оператор фільму „За двома зайцями” Михайло Іванов, який за законом автором, який написаний у титрах, який написаний у багатьох підручникам, він автор, вони визнають, що він не є автор. І ніхто не пояснює, на яких підставах.

Якщо режисер український, який найбільше, мабуть, з усіх українських режисерів одержав міжнародних призів, Віктор Гресь, який зробив всього три фільми, але ці фільми зібрали такий дощ нагород і призів, він не визнається судами нашими. Де наші очолювачі цих інстанцій судових? Він не визнається автором наш ….... Мало того, ми чуть не влипли в халепу міжнародну. Єжи Гофман - автор фільму „Огнем і мечем” … Я розумію, регламент, регламент понад усе.

Я, у мене є конкретна пропозиція, розділити департамент на два рукави: один має займатись патентним правом, а другий має займатись авторським правом. Авторське право, це департамент авторського права і суміжного права підчинити на пряму міністерству культури, як це робиться у всіх культурних, цивілізованих країнах світу.

І третє. Зробити вищу раду із представників Верховної Ради, в рівних мірах, Верховна Рада, ….

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

САВЧЕНКО Б.І. ... і автори фільмів і автори творів. І тільки тоді ця структура зможе працювати. І сьогодні треба починати з того, що треба вислухати авторів, а не так, що у нас сьогодні прекрасно.

Дякую за увагу, спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Борис Іванович.

До слова запрошую Єфименка Леоніда Васильовича, заступника міністра юстиції України, підготуватись Артуру Лі.

ЄФИМЕНКО Л.В. Шановний Миколо Володимировичу, вельмишановні народні депутати, поважні учасники цього зібрання!

Указом Президента України від 21 березня 2004 року на виконання Закону України „Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” на міністерство юстиції покладено виконання функцій уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

В рамках зазначеного закону міністерством проведено огляд стану адаптації законодавства України в тому числі у сфері інтелектуальної власності.

Так за результатами огляду спільно з зацікавленими центральними органами виконавчої влади підготовлені рекомендації до плану заходів з виконання загальнодержавної програми адаптації законодавства на 2007 рік.

Міністерством також проведено комплексне порівняльно-порівняльно правове дослідження у сфері інтелектуальної власності та видано окремий посібник „Право інтелектуальної власності Європейського Союзу” та „Законодавство України”. Можна стверджувати, що рівень врахування положень актів є в законодавстві України є середнім. За кожним з напрямків в цій сфері існує низка положень, що не враховані в законодавстві України. З огляду на характер невідповідностей, законодавство у цій сфері потребує системного перегляду.

Так в неповному обсязі виконані вимоги закону України про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу стосовно приведення протягом 2004-2007 років законодавства України у сфері інтелектуальної власності до законодавства ЄС. На розгляд Верховної Ради України не подано проектів законів із зазначених питань, не повною мірою виконані вимоги статті 51 угоди про партнерство та співробітництво, за якими Україна до 1 березня 2003 року мала забезпечити рівень захисту інтелектуальної власності, аналогічно існуючому, в ЄС. Суттєві зміни та доповнення мають бути внесені до закону України про охорону прав на сорти рослин, стосовно розширення охорони гібридів родів та видів умов виплати роялті, видів експертиз, строків охорони сортів рослин, видів, зборів тощо.

Закон України про авторське право і суміжні права, має бути уточнене щодо визначення термінів, змісту майнових прав на комп’ютерну програму, повноважень організацій колективного управління, строку охорони критичних і наукових публікацій та фонограм, використання баз даних, вільного використання об’єктів авторського права і суміжних прав, право авторів на публічне сповіщення, право на справедливу винагороду, право слідування тощо. Слід привести у відповідність до законодавства ЄС такі закони, як про телебачення і радіомовлення, та закон про рекламу.

Національне законодавство не передбачає охорону баз даних таким правом, як захист змісту баз даних, що не охороняються авторським правом з можливою охороною щодо інвестицій та недобросовісної конкуренції. Це вимагає внесення змін до законів про інвестиційну діяльність та про захист від недобросовісної конкуренції. Закон про охорону прав на винаходи і корисні моделі має бути уточнено щодо особливостей правової охорони винаходів у сфері біотехнології. Закон про охорону прав на промислові зразки не відповідає законодавству ЄС в частині умов патентоспроможності промислового зв’язку, строки охорони промислового зразка, обсягу охорони, що надається промисловим зв’язком, тощо.

Закон про охорону прав топограф. інтегральних мікросхем має бути доповнено положеннями щодо особливостей відтворення інтегральних мікросхем, сплати винагород, охороноздатності типографій інтегральних мікросхем тощо.

Закон „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” слід уточнити стосовно підстав для відмов у наданні правової охорони торгівельним маркам, прав власника свідоцтва, охоронних колективних марок тощо.

Закон „Про охорону прав на зазначення походження товарів” також слід уточнити щодо визначення термінів, кола осіб, які мають подавати заявку на реєстрацію, права вносити зміни до специфікації, умов співіснування зареєстрованої та не зареєстрованої назви, співвідношення використання торгівельних марок та географічних зазначень, тощо.

У Митному кодексі України та відповідних підзаконних актах мають бути визначені зобов’язання митних органів відносно захисту прав на винаходи, корисні моделі, сорти рослин. Особливості митного контролю для певних об’єктів права інтелектуальної власності, порядок знищення товарів, що порушують прав інтелектуальної власності, тощо.

Міністерством юстиції проведено відповідну роботу з метою аналізу стану виконання плану дій „Україна-ЄС”, в тому числі і стосовно адаптації законодавству і видана ось така праця.

Виходячи з наведеного аналізу стану виконання плану дій „Україна-ЄС” у сфері інтелектуальної власності, можна зробити висновок , що рівень виконання цілей є високим і це підтверджується цілим рядом документів.

Це і 16 листопада 2006 року підготовлені зміни до …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

ЄФИМЕНКО Л.В. Що буде відповідати статті 58 угоди ТРІПС.

Щодо торгівельних марок і географічних зазначень, то після укладення двосторонньої угоди про взаємну охорону географічних зазначень між Європейською комісією та Україною ціль буде досягнуто. Міністерство освіти і науки розробило проект закону про внесення змін до законодавства з питань інтелектуальної власності, який зараз знаходиться на погодженні в центральних органах виконавчої влади.

Вважаємо, що у разі прийняття доопрацьованих проектів законів у сфері інтелектуальної власності буде досягнуто мети щодо приведення законодавства у цій сфері у відповідність до законодавства ЄС.

І я хочу ще повідомити про те, що сьогодні на Верховній Раді слухалася щорічна доповідь Кабінету Міністрів України – це щодо виконання загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. І Верховна Рада з цього питання зробила відповідні пропозиції. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошується Артур Лі президент Всеукраїнської професійної спілки „Гільдія акторів” кіно, приготуватись Крайнєву Петру Павловичу.

ЛІ А. Доброго дня всім громадянам України! Я хочу всіх присутніх ознайомити з фактами.

Державна податкова адміністрація не перевіряє користувачів інтелектуальної власності як того вимагає положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку номер 88. На відповідність їх первинних документів бухгалтерської звітності до вимог законодавчих актів України. Тобто, відповідності цих документів до вимог частини 4 статті 47 Закону України „Про авторське право і суміжні права”.

Типові форми первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів затверджені наказом Мінфіну 732 не узгоджується з використанням об’єктів авторського права і суміжних прав, саме творів і виконань.

Державний Департамент інтелектуальної власності видає контрольні марки на тиражування СD, DVD дисків без дотримання вимог частини 4 статті 47 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, хоча згідно статті 4 цього ж закону зобов’язаний здійснювати контроль за його виконанням.

Міністерство культури і туризму видає державне прокатне посвідчення на використання фільмів без дотримання вимог частини 4 статті 47 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, хоча згідно з пунктом 10 статті 4 Положення про Міністерство культури і туризму зобов’язано вживати заходів щодо захисту об’єктів інтелектуальної власності реалізації авторських і суміжних прав.

Міністерство внутрішніх справ не помічає масового систематичного порушення телекомпаніями, кінотеатрами частиною 4 статті 47 Закону України „Про авторське право і суміжні права”.

Національна рад з питань телебачення і радіомовлення надає ліценції телерадіоканалам без врахування вимог частини 4 статті 47 про авторське право і суміжні права.

То ж за підрахунками Гільдії акторів всі ці факти призвели до неотримання бюджету податків тільки у сфері аудіовізуальних творів з 2000 по 2005 рік 1 мільярду 173 мільйонів 20 тисяч шістсот п’ятнадцяти гривень. Це саме ті надходження, яких завжди не вистачає на культуру, на кіновиробництво, на виховання патріотизму в наших дітях. Авторське право і суміжні права в кожній з держав-членів СОТ та ЄС приносить не менше п’яти відсотків ВВП. Ось це можуть підтвердити присутні в залі представники ВОІВ. А в державному бюджеті України навіть непередбачені надходження від обігу цієї власності як товару.

Прем’єр-міністр України наголошує про стратегічне прагнення кризової коаліції до європейської інтеграції. Міністерство юстиції не рахуючись з вимогами Міжнародної конвенції про свободу асоціацій та захист права на організацію – 87, яка наголошує, що національне законодавство не зачіпає гарантій, передбачених цією конвенцією і застосовується таким чином, щоб не порушувати їх, публічно порушує права і свободи громадян України на об’єднаннях в профспілки. І вже практично рік відмовляється легалізувати нашу профспілку. Тому що в статуті гільдії акторів передбачено право захищати інтелектуальну власність акторів-виконавців. Тобто міністерство юстиції лишає можливості профспілку захищати саме ті права акторів, які визначаються в їх трудових угодах, договорах та контрактах з кіностудіями.

Всі ці факти викликають у всіх діячів культури України недовіру до публічних заяв влади. Бо наголошується одне, а дії органів влади свідчать зовсім про інше. Законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав сьогодні недосконале і потребує змін та доповнень. Але всі чинні на сьогодні закони України дозволяють забезпечити охорону прав митців, потребують тільки безумовного дотримання цих законів державними органами. Доки всі органи влади не почнуть виконувати вимоги законодавства, а не займатись імітацією їх виконання, то які б закони парламент не приймав, візок лишиться на тому ж місці, де і стояв.

То ж головне прохання, або вимога гільдії акторів полягає в тому, щоб державна влада виконала просто всі свої зобов’язання, почала контролювати виконанням всіма користувачами інтелектуальної власності частиною четвертою статті 47 Закону України про авторське право і суміжні права, виконали свої обов’язки, визначені статтею 54 Конституції України захистила права авторів та виконавців надала точне визначення суб’єктів суміжних прав, визначила акторів-виконавців, як авторів художнього образу і надала точне визначення терміну „роялті” .

За міжнародними угодами згідно частини другої статті 8 Конвенції про свободу, захист асоціації та захист прав на організацію, 87, легалізувало всеукраїнську професійну спілку „Гільдія авторів кіно” з правом захищати всі правовідносини, які визначаються в їх трудових угодах, договорах та контрактах з кіностудіями. Дякую за увагу.

ТОМЕНКО М.В. Дякую.

Крайнєв Петро Павлович – директор науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

КРАЙНЄВ П.П. Шановний головуючий, шановні народні депутати, шановні учасники слухань.

Незважаючи на окремі недоліки системи охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, що склалася в Україні за 15 років, вона може забезпечити охорону відповідних об’єктів. Але такої оцінки не можна дати системі захисту прав інтелектуальної власності.

Більше того, є всі підстави стверджувати, що захист прав інтелектуальної власності не відповідає сучасним вимогам і не забезпечує надійну і ефективний їх захисту. В останні роки зростає актуальність авторського права і суміжних прав, як ми вже чули. Це зумовлюється двома основними факторами.

Перший. Полягає в тому, що від неправомірного відтворення об’єктів авторського права і суміжних прав вартість на які інтенсивно зростає, можна одержати значні доходи.

Другий фактор зумовлений стрімким розвитком нових технологій, які широко застосовуються при незаконному використанні об’єктів, що охороняються. Ця проблема ускладнюється тим, що такі неправомірні дії часто залишаються поза контролем відповідних органів.

Відомо, що у розвинутих країнах світу підприємства і організації пов’язані з усіма формами правомірного використання звуку та відеозапису, кінематографу, книговидання, комп’ютерних програм тощо, щороку приносять до п‘яти і більше відсотків внутрішнього валового продукту.

В Україні ж бачимо, як зведена до рівня жебраків національна авторська еліта. Неприховано піратськи використовуються твори письменників, композиторів, художників, майстрів театру і кіно, дослідників у різних галузях фундаментальних і прикладних наук. Цинічно, відверто грабується держава. Бюджет обминають мільйони гривень податків, що їх повинні сплачувати гастролюючи виконавські колективи і окремі виконавці, нехтуються норми закону, зухвало зневажаються інтереси культури ділками тіньової індустрії численних казино, нічних клубів, студій звуко, відеозапису. Останні фактично перебувають поза правовим полем відносин з авторами, з інститутами влади. Це, безумовно, викликає справедливі нарікання творчої інтелігенції.

Хочу звернути вашу увагу на те, що закон у сфері інтелектуальної власності потрібний не тільки для регулювання умов охорони прав, але вони ще у повній мірі застосовуються при захисті прав, якими керуються суди і правоохоронні органи.

При підготовленні проектів законів не залучаються науковці провідних академій наук, судові експерти, представники зацікавлених громадських кіл. Наслідком чого продуктуються нормативні акти, які відстоюють корпоративні інтереси Міннауки і Державного департаменту інтелектуальної власності, а не суспільства в цілому.

Свідченням невисокого рівня підготовлених законів є той факт, що вони часто кординально змінюються, а їх якість не покращується. Постійні зміни, уточнення і доповнення законів у сфері інтелектуальної власності зумовлюють нестабільність законодавства, що значною мірою негативно впливає на творчу активність науковців і розробників.

Щороку в Україні судами і правоохоронними органами розглядаються сотні справ у сфері інтелектуальної власності, переважна кількість із яких потребує судових експертних досліджень із застосуванням спеціальних знань.

Міністерство юстиції України пильно відстежує опанування цього нового виду судових експертиз і додає значних зусиль для створення в Україні умов ефективного експертного забезпечення правосуддя у сфері інтелектуальної власності. Цю інституцію треба упорядковувати і розвивати.

В Україні існує державна система правової охорони інтелектуальної власності, яка на жаль відповідно до чинного законодавства містить обмежене коло установ, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України. Але захистом прав інтелектуальної власності займаються правоохоронні органи, експертним забезпеченням правосуддя – установи Мін'юсту України, припинення недобросовісної конкуренції, у тому числі у зазначеній сфері, - обов'язок Антимонопольного комітету. А отже, це не лише установи, що належать до сфери управління Міносвіти і науки. Як наслідок, стратегічні цілі, завдання та пріоритети щодо захисту прав інтелектуальної власності спрямовуються переважно на вирішення нескоординованих поодиноких аспектів.

На наш погляд, напрями концептуальних підходів щодо управління захисту прав інтелектуальної власності повинні включати щонайменше фінансове, правове, інформаційне і кадрове забезпечення. Отже, концепцію системи національного захисту прав інтелектуальної власності слід ще розробити, залучивши до цієї справи відповідні міністерства, відомства, наукові установи, вона має бути оприлюдненою для обговорення широким загалом.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, я думаю, було б справедливо, аби під кінець нашого обговорення на критику, зауваження, застереження відреагував керівник Державного департаменту інтелектуальної власності, який все слухав і нотував, що тут відбувалось. Тому я запрошую до слова Паладія Миколу Васильовича – керівника Державного департаменту інтелектуальної власності.

ПАЛАДІЙ М.В. Шановний Микола Володимирович, шановні народні депутати, шановні учасники слухань! Ми дуже уважно вислухали всі ваші зауваження, пропозиції, вдячні абсолютно всім за ту турботу, яку ви приділяєте цим питанням. Ми дуже вдячні Комітету Верховної Ради, який був організатором сьогоднішніх слухань. Дякуємо всім представникам судової гілки влади за те, що відбулася така відверта розмова, яка показала, що дуже є багато питань, які потрібно вирішувати в Україні. Але поскільки в Україні так зараз стається, що Державний департамент стає все-таки в образі невістки, я б хотів декілька слів, щоб ви мене послухали.

Пройшло практично сім років з дня утворення Державного департаменту. Але якщо багато цих людей, які сидяться в залі, вспомнять сім років назад, то це був департамент в складі дев'яти осіб, який два роки працював в такому складі. Ви знаєте, що таке держава Україна, ви тільки що говорили про ці проблеми, яких дуже і дуже багато як в сфері авторського права, так і в сфері промислової власності і, не дивлячись на те, приймалися відповідні закони, Україну виводили з списку 301, Україну знімали з неї санкції, які були застосовані іншими урядами щодо металургії там і так далі. Це все творив той невеличкий колектив державного департаменту, сьогодні це 44 чоловіки, і ми, не дивлячись ні на що, будемо продовжувати працювати в цьому напрямку. Нам не просто, нам не легко. Не дуже просто з фахівцями в цій сфері. Да й ситуація в державі і з законодавством, і з тими проблемами, які сьогодні говорили виступаючі, ви бачили, вона не дуже проста.

Але ми віримо в перемогу, ми знаємо, що ми осилимо ті непрості проблеми, які існують.

Виконання законів – це для нас також першочергова задача. З одної сторони, можна придумати відповідне законодавство. Сьогодні європейські експерти визначають, що законодавство добре. Тому департамент, в якого в положенні немає співпраці з судовою гілкою влади, якої немає співпраці з експертизою, з іншими органами виконавчої влади, які ну практично по своєму положенню не мають відношення і коли нам задають питання - а навіщо ви це робите? – то десь розуміємо, що хтось повинен це робити. Тому ми собираємо у себе всіх, хто зацікавлений, хто підставляє руку не тільки критику, а підставляє руку, депутатську руку, депутатське крило для того, щоб були і нові закони, зміни до законів, з`явилась нова ситуація щодо судового захисту, з`явилась нова ситуація щодо експертизи, щодо реальних прозорих механізмів, щоб навести порядок.

На жаль, чим би не говорили ми більше як у нас погано, на жаль, як тільки від розмов краще не стане. Тому департамент сьогодні з тими працівниками, які є, з тими громадськими організаціями, які сьогодні співпрацюють з нами готові до серйозної роботи, в якій буде результат.

В тому числі уряд планує щодо координації всіх центральних органів виконавчої влади я думаю, що найближчим часом після парламентських слухань буде створена координаційна рада на рівні Прем'єр-міністра України, де будуть задіяні не тільки силові структури , а й Міністерство культури. Якщо Міністерство культури скаже, що воно готове займатися проблемами авторського права, ми будемо тільки вдячні, підставим їм плече в цьому нелегкому, непростому , дуже важливому питанню для нашої держави.

Дійсно, авторськими правами у нас займається мабуть чоловік 6 в державному департаменті і сьогодні сказати, що вони погано працювали ці 7 років ну у мене не повертається язик. Хоча ми розуміємо, що проблем дійсно багато. Тому в заключення я хотів би сказати давайте ми всі продумаємо: що кожний на своєму місці, будучи народним депутатом, будучи урядовим чиновником, готовий зробити для того, щоб ті проблеми, про які ми говорили в цьому залі, стали більш, ну, простими, прозорішими, реальнішими щодо виконання. Щоб пройшло сім років, як говорили виступаючі, і ми зберемося в цьому залі і скажемо: „Сім років назад ми говорили, у нас були такі, такі, такі проблеми. Сьогодні цих проблем уже в нас не існує”. Якщо в нас буде така ситуація, така постановка завдання, і ми так перед собою ці завдання ставимо, то через сім років, навіть через два-три роки, ситуація у нас буде набагато краща.

І я думаю, що тільки разом з вами, тільки при підтримці один одного, при відчутті один одного ліктя… Ми говорили тільки що з Русланою Лижичко, ми домовилися, як ми можемо попрацювати разом. Тільки ми всі разом можемо побудувати прозору, красиву, квітучу нашу рідну Україну.

Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, ми завершуємо третю годину нашої дискусії. І я буду підбивати підсумки.

Я хотів би сказати, що мені приємно працювати в такій аудиторії, творчій, інтелектуальній. І я годився би, аби ближчим часом такий парламент у нас був. І я думаю, це б набагато вище підносило рівень законодавчої влади в Україні, аніж тепер. Але проблема не лише в цьому.

Тут кілька виступаючих мене критикували за те, що за 30 секунд вони чули якесь повідомлення. Це не я робив – це програма наша комп’ютерна, вона попереджає за 30 секунд всіх. Тому я не маю жодного відношення до цього, це для нагадування, що в парламенті регламент є дуже важливий.

Стосовно нашої дискусії. Я абсолютно переконаний, що найважливіше сьогодні – це розуміння суспільством значимості захисту авторських прав інтелектуальної власності. У мене складається враження, що, умовно кажучи, те, що ми кажемо, на рівні масової культури ще немає в Україні цього розуміння. Все відбувається, як відбувається. І кожен опікується своїми правами. Хтось брендовими, торговими, хтось авторськими, хтось інтелектуальними, але саме суспільство в стратегічному сенсі ще не розуміє цього, тому що це не є предметом серйозної дискусії в засобах масової інформації, не є предметом серйозної дискусії, як казав міністр освіти, і підготовки системи вузів і ми останні кілька років потратили на те, що вся наша держава захищала міжнародні бренди торгові марки і міжнародного виробника.

Ми звітували міжнародним організаціям і повідомляли, що ми ще б там поборолися з піратством в частині захисту передовсім міжнародних авторських прав і міжнародної інтелектуальної власності. Я думаю, що пора нам зважуючи на те, що ми повинні виконувати всі підписані угоди, ратифіковані угоди, почати захищати українські авторські права і українську інтелектуальну власність.

Якщо такий акцент ми зробимо, я думаю, ми трошки інакше подивимося і на ситуацію, і на ті звіти, які сьогодні ми від структур влад почули. Звичайно, очевидно для мене, що треба почати працювати з точки зору того, що відповідна інституція, яка цим займається зробила. Є в нас державний департамент інтелектуальної власності, очевидно, варто і можна нашому комітету провести саму дискусію в межах тільки його повноважень.

Що він зробив? Які прецеденти зроблені? Що він не зробив, як можна з ним працювати. Не загальну дискусію, а таку предметну, коротку. Є в нас відповідна судова палата Вищого господарського суду, яка займається спорами в зв’язку із інтелектуальною власністю.

Давайте Верховний Суд і така практика є, коли Верховний Суд збирає і аналізує практику спорів в конкретній галузі, чи в конкретній сфері. Василь Васильович Онопенко сьогодні хотів виступати, але я розумію, що ще досі триває засідання сьогодні підсумкове Кабінету Міністрів, він там знаходиться, тому вибачався.

Ми можемо звернутися до Верховного Суду для того, щоб Верховний Суд проаналізував і подивився, що за спори, які проблеми, чи взагалі можна реально почати і завершити судовий спір в тій чи іншій проблемі.

Таким чином, другову складову ми вирішимо. Я не тому що захищаю вищій законодавчий орган, але я не почув серйозної критики на те. що нема законодавчої бази і є проблеми із законодавчою базою. Але законодавчої бази достатньо, було би право застосування і була практика виконання всіх законів, які ми тут ухвалюємо.

Тому, очевидно, в цю практичну площину нам треба максимально і переміститися, тому що на сьогоднішній день, мені здається, що найбільше потерпають ті люди, які творять інтелектуальний продукт, і вони жодним чином не розуміють, як їм захистити.

От нещодавно до мене прийшли керівники колись це називалось ВІА, напевно, так і називається, „Кобза”, які кілька років назад несподівано дізналися, що вони взагалі 20 чи скількись років виступають в Україні, а є ще одна група „Кобза”, і вона має повне право, бо вона щось там зареєструвала.

І вони ходили по наших судах, і по наших тортурах, і показували фотографії і грамоти, що вони з 70-го року виступають під цією назвою. І цей судовий процес другий рік іде.

Це один я приклад привів, а скільки таких прикладів, коли ті люди, які протягом 10-20 років і сьогодні творять інтелектуальний продукт і прославляють країну, вони в силу оцього хаосу, який твориться в системі захисту власності, не знають, до кого звернутися.

Тому я абсолютно переконаний, що після того, як комітет додасть ті мудрі, свіжі і критичні пропозиції, які сьогодні звучали, Верховна Рада ухвалить відповідні рекомендації. І тоді можна буде перейти в площину практичних слухань і практичної роботи в кожній інституції, яка за це відповідає. Я вже не згадую там Антимонопольний комітет, інші інституції, які повинні теж цим займатися.

Уже тут говорили колеги, я цим опікувався в свій час, взагалі в нас структури, те, що відбувається на рекламному ринку і телевізійному, таке враження, що взагалі ніхто це не аналізує, воно нікому не треба. Може, якась там критика є, хтось там вирішив фінансовий спосіб, і на тому закінчилося.

Тому вихід тільки один: взяти конкретну складову незахищеності авторських прав інтелектуальної власності і в кожній цій складовій аналізувати і займатися. Тоді ці пропозиції можна буде виносити або в цю сесійну залу, або на засідання уряду.

Тому що ми, коли говорили з комітетом, ідея була дуже проста. Сьогодні це, фактично, така стратегічна дискусія, яка дає можливість нам не брати через сім років, як тут нам говорили, а уже за кілька місяців а)у Верховному Суді провести розмову; б) у департаменті провести розмову і так інше.

І, звичайно, насамкінець, я думаю, що ми будемо звертатися в парламенті до засобів масової інформації, щоб на сьогоднішній день це стало предметом серйозної суспільної дискусії і суспільство дізналося, що, на жаль, ще одна така біда є в українському суспільстві, яку треба вирішувати, - це проблема захисту авторських і інтелектуальних прав.

Я ще раз дякую за змістовну серйозну дискусію, я переконаний, що комітет якнайближщим часом подасть ці рекомендації, Верховна Рада їх ухвалить і, я сподіваюся, що після нашої спільної роботи ситуація буде покращуватися і на наступних парламентських слуханнях ми будемо чути про приклади .

На жаль, ще одна така біда є в українському суспільстві, котру вирішувати, це проблема захисту авторських і інтелектуальних прав.

Я ще раз дякую за змістовну серйозну дискусію. Я переконаний, що комітет якнайближчим часом подасть рекомендації. Верховна Рада їх ухвалить. І я сподіваюся, що після нашої спільної роботи ситуація буде покращуватися, і на наступних парламентських слуханнях ми будемо чути про приклади, і як композитори, актори, інтелектуали змогли захистити свої авторські права у нашій країні.

Дякую. (О п л е с к и).