ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

Стан підготовки вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ), проблеми та перспективи

1 листопада 2006 року

Веде слухання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати, шановні запрошені, журналісти, представники Кабінету Міністрів. Ми запланували і проводимо зараз слухання з питання щодо підготовки України до вступу у Світову організацію торгівлі.

Ви знаєте, що ця тема набула великого суспільного звучання. Бо сам по собі процес вступу до цієї організації не викликає заперечень очевидно ні в кого. Найперше, представники Кабінету Міністрів, сам Кабінет Міністрів, Президент України багато разів висловлювалися на підтримку такого процесу. І дуже багато у цьому відношенні уже зроблено. Я би хотів би, щоб ми це мали на увазі.

Водночас чимало чути і спекуляцій відносно того, хоче Україна бути у СОТ чи не хоче бути, хочуть ті чи інші представники політичних еліт бути там або ні. Я думаю, що ми повинні це зняти питання. І тому слухання проводяться не стільки з точки зору законодавчої процедури. Бо у плані роботи уже на завтра стоїть сім законів, які буде розглядати парламент. Ближчим часом будуть розглядатися решта законів, бо нам не вистачає ще близько 20 законопроектів, які треба розглянути і прийняти з них відповідні рішення.

Але суспільство повинно бачити переваги і можливо якісь ризики, пов’язані з тим, що наша держава стає суб’єктом Міжнародної організації торгівлі, Світової організації торгівлі, куди входить уже більше або майже 150 країн світу.

Таким чином уже тільки ця цифра названа свідчить про те, що нам треба за якимось спільними правилами будувати взаємини із партнерами по торгівлі, маючи на увазі, що це певною мірою впливає на ситуації в Україні, на організацію виробництва, на вміння відстоювати свої інтереси, бо ми починаємо працювати на якихось загальних правилах. От з цього приводу і треба провести нам слухання, аби всі в Україні громадяни, що цікавляться перспективою для держави, але і означає це для себе, зробили відповідні висновки.

Кабінет Міністрів, оцінюючи свою участь у цьому слуханні і розуміючи його значення, доручив Міністру економіки Володимиру Олексійовичу Макусі зробити доповідь з цього приводу. Скоріше це буде так, я скажу, інформація. Після того ми послухаємо думку профільного Комітету з питань економічної політики, виступить Володимир Миколайович Заплатинський, Михайлович Заплатинський. Після того виступить голова Комітету з питань фінансів та банківської діяльності Петро Олексійович Порошенко. Дамо змогу висловитися з цього приводу міністру з закордонних справ, бо це питання зовнішньої, по-суті, політики, хоч і внутрішня, але, найперше, зовнішня політика, і голові профільного комітету Віталію Шибку. А потім запланована ще ціла низка виступаючих, провідних спеціалістів, представників влади з місць і так дальше, аби ми всебічно розглянувши це питання, визначили, яким шляхом ми йдемо. Тобто в якій послідовності, коли ми вирішуємо це питання і що нам від того треба очікувати для суспільства, для держави, для конкретного громадянина.

От, моє вступне слово на цьому завершене. Я хотів тільки оголосити, що перший віце-прем’єр-міністр Микола Янович Азаров бере участь у нашому слуханні, бере ціла група міністрів, і Міністр з питань економіки одержує слово для виступу. Будь ласка, Володимире Олексійовичу.

Можна не аплодувати. Це слухання, так що, якщо буде дуже він гарно доповідати, тоді можна реагувати таким чином.

МАКУХА В.О.

Шановний Олександре Олександровичу, шановні народні депутати, шановні учасники парламентських слухань!

Вступ України до Світової організації торгівлі є надзвичайно важливим і водночас відповідальним кроком на шляху до сталого економічного зростання.

Це ознака інтеграції нашої держави до світової господарської системи, це нові конкуренті умови співпраці на міжнародному рівні, які спонукають нас до внутрішніх перетворень, поглиблення реформ, утвердження соціально-орієнтовної і конкурентноспроможної, структурно-інноваційної моделі розвитку України.

Об’єктивна необхідність вступу до СОТ викликана тим, що сьогодні економіка України є експортно орієнтованою, частка промислової продукції, яка експортується коливається на рівні 50 відсотків від загального обсягу промислового виробництва і становить близько 55 відсотків ВВП. Питома вага аграрного сектору і харчової промисловості в українському експорті становить близько 12 відсотків.

Крім того в залежності від імпорту енергоносіїв і багатьох інших, зокрема, високотехнологічних товарів говорить про те, що Україна може, хоче і змушена торгувати з усім світом.

Водночас реалізація експортного потенціалу України сьогодні повністю залежить від позаекономічних міжнародних чинників, від ставлення до нас домінуючих країн, від світової кон’єктури тощо. Бо ми поки що знаходимося поза правилами гри, поза світовими міжнародними економічними об’єднаннями, ми не захищені цими правилами, а інші країни не мають перед нами жодних зобов’язань.

Тому для нашої держави надзвичайно важливо забезпечити собі в торгівельному просторі режим найбільшого сприяння з боку всіх країн-членів СОТ, тобто з боку 149 країн світу на долю яких припадає понад 95 відсотків обсягів світової торгівлі.

Цей режим полягатиме у сталості і визначеності договірно-правової основи торговельно-економічних відносин з іншими країнами, а це означає також, що ми водночас змушені будемо трансформувати власну правову систему у визначеності правил застосування на національному рівні комплексу торгівельно-політичних заходів впливу на світогосподарські зв’язки. Можливості використання окремих інструментів торгівельної політики і це спонукатиме нас до вдосконалення економічних, організаційних механізмів, які стримують економічний розвиток зараз в країні і формування його соціального ресурсу, і долучені до роботи міжнародних інститутів, що сприяє досягненню домовленості і вирішенню спірних питань.

В загальному підсумку позитивного результату вступу до СОТ стане ставлення світової спільноти до України, як до надійного і прогнозованого партнера, що діє в єдиному міжнародному правовому організаційному полі до країни з прозорим та передбачуваним діловим середовищем. Це також дасть нашій країні можливість скористатися перевагами міжнародного поділу праці, покращити загальну макроекономічну ситуацію через впровадження структурних та інституційних реформ. Розвивати засади ринкової конкуренції за міжнародними стандартами, сформувати привабливий інвестиційний клімат, а відтак, збільшити обсяги іноземних інвестицій.

В якості прикладу, я хочу навести, що в Болгарії після в вступу до СОТ, інвестиції за рік зросли майже у чотири рази, в Словенії - майже в два рази. В середньому у рік вступ до СОТ іноземні інвестиції збільшуються на 1-1,5 відсотки від валового внутрішнього продукту. Для України обсяги можливого збільшення інвестицій експерти оцінюють на рівні до 500 млн. доларів США щороку. Ми маємо розуміти, що вступ до Світової організації торгівлі – є передумовою лібералізації торгівельного режиму між Україною та Європейським союзом. І започаткування переговорів про створення зони вільної торгівлі, а також забезпечення гарантованого доступу українських товарів до ринку ЄС, особливо в металургійній продукції та текстильних виробів, які зараз підпадають під жорсткі тарифні і не тарифні обмеження.

Так членство в СОТ скасує квоти на імпорт металургійної продукції з України до ЄС, ємність ринку якої складає для національної металургійної галузі понад 1 млн. 800 тис. тонн металовиробів на рік. Крім того, слід врахувати, що після приєднання в 2007 році до Європейського союзу Болгарії та Румунії, обсяги експортної металопродукції для цих країн в розмірі більш, ніж 260 млн. доларів США автоматично попадають під квотування, відповідно до угоди між Україною і ЄС про торгівлю деякими сталеварними виробами.

Слід зазначити, що вступ України до Світової організації торгівлі, сприятиме зменшенню тарифних і не тарифних обмежень, доступу українських товарів практично на всі найважливіші ринки товарів розвинених країн світу. І відповідно збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції. Крім того, це забезпечує застосування сотівських процедур при врегулюванні торгівельних суперечок і посилює шанси українських виробників на позитивне рішення щодо існуючих антидемпінгових розслідувань, які наносять шкоду експортному потенціалу України.

Внаслідок впливу цих факторів членство України в Світовій організації торгівлі сприятиме за нашими оцінками додатковому зростанню реального валового внутрішнього продукту в обсязі щонайменше півтора - два мільярди доларів США. А за сприятливих умов ця цифра може сягнути 4-х мільярдів доларів США. Про те, щоб скористатися цими перевагами потрібно завершити переговорний процес, який триває вже близько 13 років.

Я хотів би поінформувати вас сьогодні про хід і результати переговорного процесу, а також про завдання, які поставили перед нами для того, щоб якнайшвидше забезпечити приєднання нашої країни до СОТ.

Переговорний процес на сьогодні має такі три основні складові:

Перше. Це проведення двосторонніх переговорів з країнам членами робочої групи з доступу до ринку товарів та послуг.

Друга складова. Це проведення багатосторонніх переговорів в рамках робочої групи. І третє це гармонізація нашого законодавства до норм і принципів Світової організації торгівлі. По-першому напрямку сьогодні можна стверджувати, що про завершення двосторонніх переговорів щодо доступу до ринку товарів та послуг. Підписано 48 протоколів з 50, в тому числі з Сполученими Штатами і з Європейським Союзом, пораховано протокол з Тайванем і продовжуються переговори з Киргизстаном.

В результаті проведених переговорів сформовані консолідовано-тарифна пропозиція, яка передбачає загальний рівень тарифного захисту на рівні 6,28 відсотків. В той же час діючий рівень тарифного захисту становить лише 6,51 відсоток. Тобто різниця є надзвичайно, є незначною. В цьому контексті хочу зазначити, що існуючий рівень тарифного захисту більш ніж на 80 відсотків відповідає консолідованій тарифній пропозиції. При цьому приблизно по 25 тарифних пропозиціях він є, навіть, нижчим за прийнятим Україною зобов’язанням в рамках переговорного процесу.

Тобто вже зараз українська економіка, фактично, на 80 відсотків працює по правилах Світової організації торгівлі. Якщо торкнутися базових товарних груп, то слід відмітити практичну відсутність впливу зміни тарифів на такі галузі, як: металургія, хімічна і текстильна промисловість, де ключовим фактором є кон’єктура світового ринку, а вступ до СОТ лише посилює позицію українських виробників при застосуванні проти них антидемпінгових заходів.

Стосовно машинобудування хочу зазначити, що Україна в ході переговорного процесу приєдналася до шістнадцяти секторальних угод та ініціатив, які переважно містять не кінцеву продукцію, а комплектуючу сировину для виробництва кінцевої продукції.

При цьому середня арифметична ставка ввізного мита на продукцію машинобудування в рамках консолідованої тарифної пропозиції становить 5,2 відсотка тоді як фактична величина цього показника становить сьогодні 4,4 відсотка. Тобто знову галузь вже фактично працює в умовах режиму членства України в СОТ.

Водночас тарифна політика, яка розроблена в галузі машинобудування, сприятиме у збільшенні надходжень на внутрішній ринок так званого інвестиційного імпорту тобто збільшення сучасного технологічного обладнання щодо, до речі, спостерігається протягом останніх двох років і тим самим прискорення технологічного переоснащення машинобудівного виробництва і підвищення конкурентоспроможності цієї галузі.

Окремо хотів би виділити ситуацію з аграрним сектором української економіки. Членство України в СОТ вимагає від провести реформу аграрного сектору і лібералізувати доступ до ринків аграрної та харчової продукції. Це питання є найбільш гострим з усієї кількості проблем, оскільки сільськогосподарський сектор є найменш реформований і забезпечує близько 16 відсотків робочих місць і майже 15 відсотків валового внутрішнього продукту країни.

Вступ України до СОТ призведе до зменшення ставок тарифу, але на більшість з них встановлені трансформацій періоди, які передбачають поступове зменшення до 2010 року. Це стосується м’яса зерна, готових м’ясопродуктів, готової овочевої продукції, риби та рибо продуктів.

Відповідно до консолідованої тарифної пропозиції середньоарифметична ставка ввізного мита на харчову продукцію протягом згаданого трансформаційного періоду зменшиться з 15 відсотків до 11,5 відсотків.

Максимальний тариф для харчової продукції має становити не більше 20 відсотків за винятком таких товарів як цукор, соняшникова олія, вино, тютюнові вироби, тощо.

Звичайно, в цьому контексті виникає питання, яким чином можна захистити вітчизняного виробника. Ризики вступу до СОТ можуть бути упереджені завдяки існуючим механізмам захисту, які дозволено використовувати в рамках цієї організації. З метою забезпечення такого захисту, Міністерство економіки разом з Міністерством аграрної політики, іншими зацікавленими міністерствами та відомствами опрацьовує проект Закону про державну підтримку сільського господарства, який зокрема, передбачає застосування основних дозволених механізмів підтримки через субсидії так званої, зеленої та жовтої скриньки.

За принциповою метою, такий захист має допомогти структурно перебудувати цей сектор, створити умови для виникнення крупних, технічно озброєних сільськогосподарських підприємств. В Державному бюджеті на 2007 рік витрати, що можна кваліфікувати як витрати на заходи зеленої скриньки СОТ затверджено на рівні 3 мільярдів гривень, а на заходи жовтої скриньки близько 5 мільярдів гривень. Таким чином, на заходи зеленої скриньки припадає лише 39 відсотків структури державної підтримки сільського господарства коштами державного бюджету в 2006 році.

В процесі набуття членства в СОТ, в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання заходів саме зеленої скриньки, структури державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Це означає, і це є основний зміст зеленої скриньки, що держава буде і дедалі активніше підтримувати розвиток інфраструктури сільської місцевості, це є будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд, розвиток ринкової інфраструктури для особистих селянських господарств, це є сприяння збуту сільськогосподарської продукції, включаючи збір, обробку і розповсюдження ринкової інформації, охорону довкілля, підтримку депресивних територій. Такий підхід є характерним для розв’язання проблем села в багатьох країнах. Так ще в 1998 році зелена скринька становила в Чехії майже 86 відсотків державної підтримки, у Польщі – 74, в Словенії – 61 відсоток.

Крім того, державі залишається ще ціла низка інших можливостей підтримувати сільськогосподарського виробника. По-перше, сукупний вимір підтримки розраховується не від нуля, це сума підтримки, що перевищує 10-відсотковий мінімальний рівень, 5 відсотків по продуктовій підтримці і 5 по не продуктовій. Тобто якщо взяти, наприклад, рівень виробництва 2005 року, то сумарна продуктова і не продуктова підтримка, яка не входить в розрахунку сукупного виміру підтримки сільського господарства, тобто це жовта скринька, можлива до 9 мільярдів гривень, що майже вдвічі більше, передбачених в бюджеті коштів на заходи жовтої скриньки. Підкреслюю, що до цього ще додається сума підтримки у вигляді цього сукупного виміру підтримки. Тобто коштів, які можна резервувати для підтримки сільського господарства в національному бюджеті, на нашу думку, є достатньо для того, щоб надати необхідне сприяння національному виробникові.

По-друге. Знову ж таки можна згадати заходи зеленої скриньки, які стосуються розвитку інфраструктури і, де держава може здійснювати фінансування без будь-яких обмежень надавати цю підтримку. І це є якраз хороший приклад того, як заохочують вільну конкуренцію. Правила СОТ спонукають до інтенсивного розвитку сільської місцевості, зокрема, соціального, заохочує розвиток інфраструктури, відродження занепалих регіонів.

В цілому хочу зазначити, що лібералізація доступу до ринку аграрної продукції України, яка передбачає за правилами СОТ не призведе до збільшення імпорту через наявність певних конкурентних переваг української сільськогосподарської продукції, зокрема, її відносини низької собівартості, наявності сформованих споживчих уподобань і таке інше.

Крім того, за умов приєднання до СОТ України не втрачає інструменти захисту внутрішнього ринку і цей крок не означає, що національні товаровиробники стають беззахисними перед потужними конкурентноспроможними транснаціональними корпораціями та іноземними виробниками. Зокрема, угоди по СОТ надають можливість тимчасового підвищення тарифів і запровадження нетарифних заходів, а саме квотування за умови проведення відповідних переговорів і досягнути домовленості з країнам членами Світової організації торгівлі.

Водночас, я хочу зазначити, що передбачені в рамках СОТ види захисту вітчизняного виробника, з нашого погляду, для України є недостатніми особливо, якщо взяти за увагу ті прорахунки, які були допущені останнім часом при укладанні двосторонніх угод.

І сьогодні нас іноді звинувачують в тому, що ми гальмуємо вступ до Світової організації торгівлі. Навпаки, саме нинішній уряд намагається зважити всі за і проти, і перерахувати побічні ефекти і наслідки вступу до СОТ, і сформувати систему запобігання його негативним наслідкам. Ми не можемо слідувати лише загальним правилам СОТ і використовувати лише визначені цією організацією можливості, бо переваги членства в цій організації можуть повернути зворотньою стороною і відкинути нашу країну на периферію світового розвитку, перетворивши економіку на обслуговуючу.

Тому зараз ми, зокрема, намагаємося розробити схему посилення роботи та поширення функцій державних органів виконавчої влади, які знаходяться в підпорядкуванні Кабінету Міністрів, Міністерства економіки, інших міністерств і відомств і які можуть стати основними центрами захисту української економіки від недобросовісної конкуренції з боку інших країн, а також стати інструментами запобігання негативним наслідкам вступу до цієї організації. Зокрема це стосується діяльності і Державного митного комітету, і Державного комітету з питань стандартів, і інше.

Другий напрямок. Це проведення багатосторонніх переговорів в рамках робочої групи. 27 жовтня цього року відбулося, в Женеві відбулося неофіційне засідання робочої групи, основними питаннями якого були: остаточне завершення формування законодавчої бази членства України в СОТ, яке пов’язане з найбільш проблемними розділами проекту звіту робочої групи. Друге. Це досягнення консенсусу робочої групи щодо переглянутих обсягів державної підтримки сільського господарства і нормативне оформлення механізму фінансування сільського господарства. І третє питання, яке розглядалось, це завершення формування розкладу тарифних зобов’язань України, це є консолідований додаток до звіту робочої групи.

За результатами засідання слід визначити, що країни-члени робочої групи цілком підтримують намагання України прискорити вступ до СОТ і підкреслюють важливість активізації законодавчого процесу в Україні.

Також представники країн-членів СОТ визначили, що успішне прийняття відповідного законодавства дає підстави для проведення в грудні цього року офіційного засідання робочої групи. На цьому засіданні може відбутися верифікація прийнятих законів відповідно до зобов’язань, зафіксованих в проекті звіту робочої групи і після цього документи, тобто матеріали по Україні можуть бути розглянуті в лютому наступного року Генеральною Радою Світової організації торгівлі. І Україна може бути офіційно прийнята до складу цієї організації.

Третій напрямок. Це приведення національного законодавства у відповідність до вимог Світової організації торгівлі. Я хочу зазначити, що активний законодавчий процес розпочався в 2003 році і до настоящого часу було прийнято 28 законів, необхідних для вступу України до Світової організації торгівлі. На цей час визначено ще 20 законопроектів, що потребує невідкладного прийняття. Зокрема в сфері застосування експертних мит, в банківській сфері, застосування санітарних і фітосанітарних заходів в сфері сільськогосподарської діяльності, ввезення на митну територію України транспортних засобів, режиму ліцензування, тощо.

Ці законі вже знаходяться у Верховній Раді і вже почався процес їхнього розгляду. При цьому я хотів би зазначити, що формулювання положень цих законів відповідає зобов’язанням, які прийняла на себе Україна в ході надзвичайного тривалого переговорного процесу. Ці зобов’язання приймалися на підставі відповідних рішень, директив українських урядів і зафіксовані в протоколах, що підписувалися між Україною і учасниками робочої групи.

Внесення суттєвих змін до текстів, згаданих законів буде розглядатися робочою групою як наша відмова від прийнятих раніше зобов’язань. У результаті це призведе до фактичного відновлення двосторонніх переговорів з тими країнами, з якими були досягнуті такі домовленості.

Україна, як я вже казав, Україна веде переговорний процес вже майже 13 років. І сьогодні ми повинні чесно визнати, що в силу різних причин Україна вже не вписується в оптимальний графік завершення переговорів до кінця поточного року, насамперед через відсутність законодавчого процесу з низки принципових для наших партнерів позиції.

Тому з метою сприяння виконання завдання щодо якнайшвидшого вступу України до Світової організації торгівлі та забезпечення прийняття позитивного рішення країнами-членами СОТ щодо України вкрай необхідними є швидкі, послідовні та скоординовані дії органів влади, спрямовані на створення прозорої і не дискримінаційної торговельної політики України та відповідного законодавчого закріплення протягом найближчого часу.

Наше спільне завдання – це завершення процесу вступу до СОТ, активізація структурних реформ, кардинальне поліпшення роботи у ключових сегментах міжнародного співробітництва для досягнення європейських стандартів у всіх сферах суспільного життя та майбутнього членства України в Європейському Союзі.

Сьогодні ми лише за крок від вступу до Світової організації торгівлі. І сьогодні є всі підстави і всі можливості для того, щоб саме теперішній уряд разом із теперішній складом парламенту привели Україну в Світову організацію торгівлі. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Володимире Олексійовичу.

В мене пропозиція така. Ви зараз сядьте на місце, а в кого будуть виникати питання до міністра чи до Кабінету Міністрів, в принципі, напишіть записочку і передасте, вони… або Микола Янович, або Володимир Олексійович скористається можливістю такою і дадуть відповіді на запитання. Ще раз повторюю, тим більше на робочих місцях у депутатів там паперів вистачає інколи і зайвих, є на чому написати. Так що ви можете скористатися цим.

Тепер ми дамо можливість висловити свої міркування з цього приводу голові профільного Комітету з питань економіки Володимиру Михайловичу Заплатинському. Я не оголошую всіх його регалій про те, що він там академік, доктор або що, це все само собою зрозуміло. Але, будь ласка, постарайтеся бути лаконічним в цьому відношенні.

15:27:13

ЗАПЛАТИНСЬКИЙ В.М.

Шановний Олександре Олександровичу! Шановні учасники парламентських слухань!

З часу набуття Україною незалежності і до сьогодні уряд нашої держави здійснює послідовну політику щодо входження України до Світової організації торгівлі (СОТ). Хочу наголосити, що приєднання будь-якої країни до СОТ, участь в її діяльності потребує чітких і системних дій, вимагає проведення прогресивного курсу лібералізації національної економіки та додержання загальновизнаних у світі правил і регулятивних механізмів.

Наслідками виконання таких вимог є гарантування відсутності будь-яких форм дискримінації у торгівельних відносинах, недобросовісної ділової практики, забезпечення лібералізації міжнародної торгівлі, торгівельних преференцій і захисту економічних прав держави. Про привабливість участі у діяльності СОТ свідчить поступове розширення членства зі 112 членів на початку створення до 149 сьогодні. Саме в рамках СОТ контролюється практично весь світовий ринок товарів і послуг.

Враховуючи те, що з року і рік СОТ набуває глобального характеру та поступово перетворюється на провідну міжнародно-економічну, що можу призвести до істотного розвитку механізмів міжнародно-економічного регулювання, подальшого розширення сфери дій та поглиблення впливу на економіки окремих держав. Членство в СОТ для будь-якої країни на сьогодні є не лише вигідним, а і практично необхідним для інтеграції у світове господарство.

Однак, приєднання до СОТ передбачає певні стадії переговорного процесу з дотриманням чітко встановлених правил і механізмів. При цьому Україна не може розраховувати на послаблення чи створення особливих пільгових термінів для приєднання до цієї організації. Ми повинні пройти складні переговори для вирішення економічних і політичних питань щодо вступу в СОТ. Україна повинна взяти на себе всі чисельні зобов'язання за угодами СОТ, прийняти усі необхідні внутрішні закони та нормативні акти для виконання визначених зобов'язань.

Зрозуміло, що участь у СОТ дасть змогу Україні в повному обсязі відстоювати національні економічні інтереси, забезпечити справедливе розв'язання потенційних торговельних спорів, одержати сприяння у торговельному просторі країн – членів СОТ.

Хочу зазначити, що угоди СОТ спрямовані не тільки на відкриття ринків, але й передбачають комплекс заходів для захисту внутрішніх ринків країни. Отже приєднуватись до СОТ треба. Це позитивно позначиться в першу чергу на вітчизняних товаровиробниках, які матимуть більш широкий доступ на світові ринки товарів, робіт, послуг, будуть мати реальну можливість знайти нових партнерів, а значить збільшити доходи від торгівлі, що в свою чергу сприятиме позитивним перетворенням в економіці України.

До сьогодні недостатньо говориться про важливість членства України в СОТ. Питання з кожним роком стає надто заполітизованим. Деякі політики при кожній можливості лякають суспільство про жахливі наслідки вступу до СОТ для вітчизняного товаровиробника. То ж головна мета цих слухань – роз'яснити громадськості, що СОТ – це чіткі механізми та правила, за якими працюють всі цивілізовані країни, це – реальна можливість збільшення ВВП і, як наслідок, підвищення зарплат і пенсій, це – розвиток виробництва, конкурентоспроможного товару з можливістю його реалізації, розширення українського товарообігу на світовому ринку і, як наслідок, створення тисяч нових робочих місць. Це – збільшення національних та іноземних інвестицій і, як наслідок, розвиток промисловості, сільського господарства, банківської сфери, транспорту, страхування, телекомунікацій тощо.

При цьому слід розуміти й можливі негативні наслідки членства у СОТ. Це можливе закриття збиткових підприємств, що мають обмежені фінансові ресурси через втрату внутрішнього ринку, це можливі втрати окремих підприємств, господарська діяльність яких ведеться з використанням різних пільг. При цьому принципове скасування пільг позитивно вплине на загальний стан економіки держави.

Безперечно, вступ до СОТ характеризується поєднанням позитивних і негативних наслідків. При цьому у нас немає жодних підстав очікувати переважання негативних наслідків над позитивних. Якби це було так, то 30 країн, які на сьогодні прагнуть приєднатися до цієї організації, не подавали б свої заявки, і жодної країни за весь період із Світової організації торгівлі не вийшло.

На жаль, переважання емоцій та невиважених, недостовірних оцінок щодо можливих наслідків, як позитивних, так і негативних, від цього процесу позбавляє нас можливості формувати цей процес так, як ми вважаємо необхідним для наших національних інтересів. Не новина, що підвищення якості продукції неможливо без розгортання активних інвестиційно-інноваційних процесів. Тому нам потрібно виходити на нову інноваційну економічну модель. Хочу відмітити, що в замкненій системі відсутні стимули для інноваційного розвитку, тому членство у Світовій організації торгівлі має стати тим важливим стимулом реалізації прогресивної політики України, який в поєднанні з активним стимулюванням національного інвестиційного процесу може надати позитивні результати в напрямку підвищення конкурентоспроможності економіки нашої держави. Все це, а також відкритий характер економіки України, який зумовлений реальністю на зовнішніх ринках більше половини її валового продукту, диктує необхідність пошуку шляхів і механізмів поліпшення умов міжнародної торгівлі для українських суб’єктів підприємництва на випробуваних десятиліттями принципах і нормах Світової організації торгівлі.

Вступ до СОТ означає для країни використання стратегічних переваг участі у багатосторонній торговельній системі. У цьому процесі головну роль відіграватиме, навіть, не полегшення доступу до іноземних ринків, на чому досить часто наголошують, а такі довготривалі чинників, як створення цивілізованого конкурентного ринкового середовища та впровадження стабільних правил регулювання економічної діяльності.

Самі ці чинники є, однозначно, позитивними і весь досвід системи СОТ доводить, що саме вони визначають най більш істотний, позитивний ефект від участі у багатосторонній торгівельній системі. Вступ до СОТ надасть можливість Україні використовувати міжнародний правовий механізм розв’язання торгівельних спорів та більш впевнено захищати свої національні інтереси. Адже, захист національних інтересів може стати головною метою вступу України до СОТ.

Таким чином, ми мусимо тверезо і чітко розуміти, що вступ України до СОТ є підпорядкуванням її набагато більш жорстоким умовам міжнародної конкуренції. А відтак, оскільки це процес є неминучій, ми повинні розуміти, що саме створення умов для ефективної реструктуризації національної економіки і зміцнення її конкурентоспроможності, а не вирішення суто технічних питань, легалізації членства України в СОТ, має становити головний зміст державної стратегії в цілому.

Україна вже сьогодні здійснила певні заходи щодо пристосування до багатосторонньої торгівельної системи, здійснила певні витрати. А отримати позитивний вплив вона не може через відсутність формального членства у СОТ. На сьогодні Україна перебуває на фінальній стадії процесу вступу до Світової організації торгівлі, але залишаються деякі проблемні питання, які стримують завершення переговорного процесу. Як показує досвід, приєднання до СОТ інших країн, першочергово, у відповідність до норм СОТ має бути приведено законодавство щодо податкового та митного регулювання, захисту прав інтелектуальної власності, державної підтримки промисловості та сільського господарства.

На підставі аналізу норм діючого законодавства, для забезпечення процесу вступу України до СОТ протягом 2005-6 років Верховною Радою України в цілому було прийнято 18 законів. Прийняті законодавчі акти врегульовують такі сфери, як ввізне та експортне мито, інтелектуальна власність, страхування, аудиторська діяльність, автомобільна промисловість тощо. Наразі перебувають… потребують прийняття ще 21 законопроект, оскільки одним з ключових умов підготовки вступу України до СОТ є гармонізація національного законодавства згідно з нормами угод СОТ. Прийняття цих законопроектів є необхідною умовою завершення переговорного процесу для України.

На сьогодні, практично, усі необхідні законопроекти потрапили на розгляд у Верховну Раду України. Ми маємо проекти Кабінету Міністрів України та проекти Президента України, який своїми діями вкотре підтвердив свій намір виконати зобов’язання щодо вступу України до СОТ.

Сьогодні рівень співпраці Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України щодо вступу в СОТ, практично, налагоджено, в цілому, на вищому рівні. Отже, завдання з приведення українського законодавства у відповідність до стандартів СОТ залишається надзвичайно масштабним, але, очевидно, буде виконане найближчим часом. То ж заяви про те, що на заваді швидкому досягненню членства в СОТ може стати порушення термінів прийняття Верховною Радою України основних законопроектів, не відповідають дійсності.

Не можу відповідати за всі комітети, але комітет Верховної Ради з питань економічної політики на своєму вчорашньому засідання розглянув усі законопроекти, що надійшли від Кабінету Міністрів та Президента щодо СОТ в першочерговому порядку і прийняв рішення, необхідні для входження в міжнародну торгівельну систему.

Я впевнений, що Верховна Рада України має відігравати ключову роль у реформуванні законодавства з урахуванням можливих наслідків приєднання України до СОТ як на мікрорівні – виробники, споживачі, так і на макрорівні – соціально-економічний стан країни в цілому.

Ми повинні налагодити ефективну взаємодію з цих питань з урядом, і ми працюємо над цим, який, в свою чергу, повинен провести детальний системний аналіз та оцінку можливих наслідків при приведенні своїх нормативно-правових актів у відповідність до законодавчих змін.

Прийняття нових проекті та внесення змін і доповнень до чинних законів України, їх впровадження повинно сприяти формуванню прозорого правового поля, розвитку конкурентного середовища та, як наслідок, підвищення якості товарів, робіт і послуг.

Членство в СОТ повинно бути чинником стабільного і передбачуваного розвитку економіки України. Можна прогнозувати, що набуття Україною членства в СОТ справить значний позитивний вплив на розвиток зовнішньої торгівлі і стане запорукою стабільності і передбачуваності розвитку за рахунок забезпечення гарантованого доступу до світових ринків.

На слід забувати, що наш основний торговельно-економічний партнер Росія та інші країни СНД також перебувають на шляху до вступу у Світову організацію торгівлі. То ж у процесі переговорів кількість членів постійно збільшується. Вони потенційно можуть висувати власні претензії до України, щодо яких потрібно буде домовлятися про вступ до ринків товарів і послуг. Не виключено, що у разі прийняття до СОТ Росії раніше України, з боку Росії також можуть бути висунуті певні претензії.

Саме тому я пропоную, про що неодноразово наголошував, розробити та підписати протокол про наміри „Україна-Росія” для узгодження чітких правил та механізмів, які з обох боків будуть використовуватися, виконуватися в незалежності від того, хто першим досягне членства в СОТ, без всякої синхронізації.

І хоча ми постійно говоримо про вступ до СОТ, насправді в цю організацію не вступають. В неї приймають. Тому я сподіваюся, що завдяки узгодженій позиції всіх гілок влади цей процес буде успішно завершено, і Україна досягне цивілізованого, конкурентного ринкового середовища та впровадження стабільних правил регулювання економічної діяльності.

Тож, розуміючи, що процес вступу України до СОТ не повинен обмежуватися лише взаємними торговельними переговорами та гармонізацією системи законодавства, за результатами слухань будуть сформовані грунтовні рекомендації із системними, конструктивними пропозиціями, реалізація котрих дозволить здійснити підготовку національного економічного комплексу для функціонування в умовах угод Світової організації торгівлі та заходи, реалізація яких допоможе процес вступу до СОТ зробити найбільш сприятливим як для країни в цілому, так і для суб’єктів підприємницької діяльності. І що найголовніше для пересічних громадян, ми маємо можливість і повинні ввійти до світового економічного співтовариства як повноправний і стабільний партнер. Тож прошу всіх учасників парламентських слухань прийняти участь у формуванні рекомендацій та надати в Комітет з питань економічної політики свої мудрі пропозиції. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі і вам за доповідь.

Володимир Михайлович Заплатинський доповідав, голова комітету. Це я кажу для тих, хто хотів би звернутися до нього з запитаннями. Напишете йому записку, він буде потім теж у ложі урядовій сидіти, так же? І там підготується до відповіді.

Слово має Петро Олексійович Порошенко, голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з позицією щодо цього питання з боку комітету.

15:42:51

ПОРОШЕНКО П.О.

Дуже дякую, шановний Олександре Олександровичу.

Шановні колеги, друзі, ви знаєте, з першим моїм почуттям, коли було прийняте рішення про проведення цих слухань, я достатньо негативно сприйняв цю інформацію, тому що моя позиція полягала в тому, що краще працювати парламенту, краще приймати закони і є ризик того, що ці слухання можуть стати черговою спробою затягнути процес вступу України до СОТ.

Сьогодні ми маємо можливість переконатися в тому, що ці слухання відіграють певну позитивну роль, оскільки розгляд законопроектів, пов’язаних із вступом України до Світової організації торгівлі не зупинилися, не чекали цих слухань. І вчора мій колега Володимир Заплатинський проінформував вас, що його комітет прийняв всі законопроекти, які були подані Президентом, урядом, народними депутатами як суб’єктом законодавчої ініціативи, в тому числі, які були там, де його комітет не був профільний.

Ключова позиція, яка полягає в необхідності змін в законодавстві, це, звичайно, податкові зміни до законодавства і тут є профільним Комітет з питань фінансів і банківської діяльності, вчора ми на своєму засіданні також розглянули ті законопроекти, які надійшли станом на вчорашній день до Верховної Ради були розписані на наш комітет. І не зважаючи на те, що була дуже серйозна дискусія щодо наслідків прийняття цих законопроектів щодо наскільки вони глибоко пророблені змістовна частина. Комітет прийняв майже одноголосно по всіх законопроектах, крім двох рішення про те, що ми рекомендуємо Верховній Ради негайно прийняти їх і розглянути в першому читанні.

Це не означає, що в процесі опрацювання цих законопроектів до другого читання вони залишаться тими самими, але ключове зобов’язання, яке брав на себе комітет, що протягом двох тижнів ми опрацюємо спільно з урядом буде розроблений абсолютно чіткий механізм взаємодії і в засіданні комітету брав участь міністр економіки, що всі напрацювання, які навіть були в уряді і які не встигли відповідно до процедурних питань пройти засідання урядових комітетів і засідання уряду, будуть передані у випадку результативного голосування в залі до нашого комітету. І ми зможемо зробити все можливо для того, щоб не порушуючи вимоги Світової організації торгівлі опрацювати і наслідки прийняття змін до закону „Про податок на додану вартість для сільгоспвиробників” і для наших представників металургійної галузі відповідно зміни до експортного мита, що стосується брухту, кольорових та чорних металів.

Окремо розглянути зміни до законопроекту, що стосується інтелектуальної власності. Ми дуже ретельно оглядали величезну кількість законопроектів, що стосуються функціонування філій банківських, філій страхових компаній. І нами розроблені окремі принципи, які нами будуть включені при підготовці до другого читання. Які дозволять створити конкурентну середу на українських теренах для того, щоб ні в якому разі не поставити українських виробників, українських суб’єктів господарювання, українські банки, українські страхові компанії в не конкурентні, не вигідні позиції по відношенню до своїх іноземних партнерів. Але є очевидним, що той час, який ми проґавили, починаючи з 2000-2001 року, коли відсутня була політична воля, яка делегувала, яка стверджувала необхідність вступу України до СОТ, можемо вже зараз стверджувати, що якщо б цей вступ стався в 1997 році, 2000 році, 2001 році, ці вимоги були б значно більш сприятливі до України. І якщо зараз в цьому році, протягом наступних двох тижнів, не будуть прийняті парламентом України, тому що насправді всі решти перешкоди зняті, якщо не будуть прийняті ці законопроекти, ми впевнені, що після того, як буде черговий раунд країн членів СОТу проведений, то умови вступу України будуть далі погіршуватися.

Тому я сьогодні щасливий задекларувати і констатувати, що комітет, який я очолюю і я впевнений, що завтра парламент продемонструє нарешті політичну волю. Завтра будуть прийняті в першому читанні ці законопроекти, про які я вас інформував і ми не будемо мати картинку 2005 року, коли після розгляду цього питання на засіданні Ради національної безпеки і оборони це питання, на жаль, було заблоковано в парламенті.

Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Петро Олексійовичу.

До слова запрошується міністр закордонних справ Борис Іванович Тарасюк. Прошу. Ми продовжимо записки подавати до представників Кабінету Міністрів і до головного доповідача від комітету – Володимира Заплатинського. Бо виступаючі просто висловлюють свої міркування, вони можуть бути в руслі підтримки ідеї самої вступу, а можуть бути іншими. Але записки до секретаріату передавайте, а він передасть на місце.

Будь ласка, прошу.

ТАРАСЮК Б.І. Дякую.

Шановний Олександре Олександровичу, шановні члени уряду, шановні народні депутати, учасники парламентських слухань.

Щойно ми почули доповідь і міністра економіки, і голів двох парламентських комітетів. Тому я не буду зупинятися на внутріполітичних складових процесу вступу до Світової організації торгівлі і на економічних.

Я зупинюся на зовнішньополітичних аспектах процесу вступу до Світової організації торгівлі. Для України вступ до Світової організації торгівлі був і залишається одним із пріоритетів зовнішньої політики нашої держави, і системним фактором впливу на успішність реалізації наших європейських інтеграційних устремлінь.

Немає жодної міжнародної зустрічі, на якій би наші партнери не порушували питання про процес вступу України до Світової організації торгівлі. Не став виключенням і останній саміт „Україна – Європейський Союз”, який проходив в Хельсінкі минулої п’ятниці, 27 жовтня. Як відомо, в цьому саміті взяла участь делегація на чолі з Президентом України, а також членами уряду.

Серед основних домовленостей, яких було досягнуто на цьому саміті було домовлено про початок переговорного процесу щодо укладення нової Рамкової угоди між Україною і Європейським Союзом. Основна частина цієї угоди буде присвячена саме утворенню зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом. Але це, можливо, лише за умови вступу нашої країни до Світової організації торгівлі. За умови вступу до Світової організації торгівлі перед українськими товаровиробниками відкриються найбільший, найємкіший і найплатоспроможніший ринок, яким є ринок Європейського Союзу.

Вступивши до Світової організації торгівлі і домовившись про створення зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом ми отримуємо доступ до нашої продукції капіталів, послуг і робочої сили до ринків Європейського Союзу.

Протягом минулого і цього років, практично, завершені перегори і укладені двосторонні протоколи з країнами, членами Світової організації торгівлі, які виявляють найбільший інтерес взаємної торгівлі з Україною. І, які складають робочу групу по вступу України до Світової організації торгівлі.

Отже, практично завершено зовнішню частину процесу вступу до СОТ. Зараз питання полягає в тому, щоб виконати наше домашнє, або внутрішнє завдання по вступу.

Як відомо, всі політичні сили, що представлені у Верховній Раді погодилися в Універсалі національної єдності 3 серпня цього року завершити процес вступу до СОТ до кінця 2006 року. Я думаю, не зайве нагадати про це під час сьогоднішніх парламентських слухань.

Президент нещодавно вніс, користуючись своїм правом законодавчої ініціативи шістнадцять законопроектів, які необхідні для вступу нашої країни до СОТ.

Практично на кожному засіданні уряд розглядає це питання і відповідні законопроекти. Не виключенням було і сьогоднішнє засідання уряду.

Отже, зараз справа за Верховною Радою.

Можливо варто було б провести окреме засідання Верховної Ради, на якому присвятити увагу, всю увагу народних депутатів, саме розгляду законопроектів щодо вступу до СОТ.

Я вважаю, що подальше зволікання з прийняттям законопроектів щодо вступу до СОТ, може погіршити умови вступу нашої країни до цієї організації, оскільки переговорний процес в рамках самої організації спрямований на підвищення рівня лібералізації світової торгівлі, формує більш жорсткі вимоги до країн кандидатів.

Саме цей склад Верховної Ради, саме цей склад уряду нашої держави має шанси завершити тринадцятирічний, довгий шлях до СОТ і я бажаю вам успіхів в цьому. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Борис Іванович, ви настільки чудово виступили, що мені зразу хотілося поставити на голосування і всі закони прийняти тим складом, що є. Але це не вдасться і ви помітили очевидно, що немає зволікань з боку Верховної Ради, оскільки ще тільки сьогодні розглядає Кабінет Міністрів ці проекти. Бо справді ми за вступ, але це не таке просте питання, як здається на перший погляд.

Віталій Якович Шибко – голова Комітету з питань зовнішньої політики, закордонних справ, мається на увазі, має слово. Прошу.

15:54:01

ШИБКО В.Я.

Я дякую, Олександр Олександрович.

Шановні колеги, учасники слухань, я повністю поділяю думку про те, що найбільш складні і суперечні етапи нашої України щодо вступу до СОТ уже пройдені. Вступаючи до СОТ, ми формально закріплюємо лише те, що вже досягнуто з 1990 року і отримуємо зараз тільки можливості скористуватися зустрічними поступками з боку наших торговельних партнерів. Тому я гадаю, ми не повинні сьогодні аналізувати вступ до СОТ через призму політичної доцільності. При цьому забути, що прийняття законів є просто продовженням рутинної роботи в напрямку розбудови ринкової економіки. Переважна їх більшість абсолютно нічого не змінює в плані регулювання ринкових відносин, вони повністю будуть спрямовані на усунення і законодавства застарілих та неефективних норм, які не дають виробникам жодних переваг і при цьому формально суперечать міжнародним зобов’язанням України.

Тобто сьогодні ми, обговорюючи це питання, не повинні думати, ми повинні думати, що буде далі, як діяти вже Україні після вступу до Світової організації торгівлі, адже вступ до СОТ не змінює контексту ринкових відносин України. Жорстка конкуренція в усіх секторах вже сьогодні є реальністю, як і те, що членство в СОТ теж не знімає конкуренції всередині самої організації.

Шукаючи відповідь на ці питання, ми маємо можливість бачити їх начебто на поверхні, тобто ми повинні думати про те, як про це має дбати держава, уряд, парламент і тому подібне. Але чи тільки держава повинна цим опікуватися? Тому мені хотілось звернути вашу увагу, що тут повинні діяти вже в цей період не тільки держава, уряд і парламент, а повинні діяти і інші громадські організації. На жаль, наприклад, такі як Асоціації виробників. На жаль, на сьогодні роль бізнес-асоціацій переважна більшість виробників розуміють достатньо вузько. Є таке уявлення, що їх ключова функція – ведення перманентної боротьби за увагу уряду до окремих секторів, боротьба за додаткові бюджетні ресурси, преференції та пільги. На моє переконання, на сьогодні асоціації виробників мають більш активно розвивати інший важливий напрямок роботи надання послуг членам асоціації замість того, щоб роками констатувати відсутність розрахунків результату вступу до СОТ для свого сектору, можливо, доцільніше провести власні оцінки та представити їх широкій громадськості. Замість того, щоб роками говорити про інформаційний вакуум та відсутність інформації про правила СОТ, доцільніше силами асоціації ініціювати інформаційну кампанію та надавати членам асоціації необхідну інформацію, до інформування можна залучати експертів, неурядових організацій, аналітичні центра та науковці. Що ж треба зробити в цьому плані, якщо ми будемо діяти так через громадські організації. Я гадаю, що перший напрямок: це інформаційне забезпечення процесу приєднання України до СОТ, поширення серед виробників достовірної та повної інформації про потенційні зміни у регуляторному середовищі та правилах ведення торгівлі. І другий напрямок, регулярний моніторинг стану готовності секторів економіки до роботи в умовах лібералізації торгівельного режиму, аналіз переваг та ризиків приєднання до СОТ.

Ви знаєте, що під час минулої каденції тут у Верховній Раді працювала Спеціальна парламентсько-урядова комісія із вступу України до СОТ. Ця комісія, як ви знаєте, провела величезну роботу щодо інформації, навіть сьогодні ви бачили в кулуарах був показан фільм, це він був підготовлений саме цією асоціацією щодо переваг. Тому, я гадаю, що нам на сьогоднішній день надо в наших рішеннях записати про те, що або продовжити діяльність цієї комісії, або створити якийсь інший орган, який на сьогодні міг би з’єднати зусилля бізнесу асоціації, громадських організацій, експертних центрів, які мають бути скоординовані задля досягнення кращих результатів. На переконання, слід забезпечити існування цього органу, який би системно аналізував питання, що виникають в процесі вступу України до СОТ, а також надавав інформаційну підтримку всім учасникам ринку.

Я хотів тут підкреслити, що сьогодні не тільки держава повинна цим опікуватися, цим опікуватися повинні і громадські організації, і ми повинні дбати про їх діяльність. І ще раз підкреслюю сам, в своєму рішенні повинні записати про необхідність створення такої організації так які діють всі країни, коли вони оперують в рамках Світової організації торгівлі. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Віталій Яковичу.

Слово має Юрій Федорович Мельник, міністр з питань аграрної політики України. Будь ласка, Юрій Федорович.

МЕЛЬНИК Ю.Ф.

Шановний Олександре Олександровичу, шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань!

В доповнення до сказаного міністром економіки та зважаючи на встановлений регламент виступів дозволю собі акцентувати лише на деяких питаннях щодо підготовки вступу до Світової організації торгівлі в частині агропромислового комплексу нашої держави.

За різними оцінками, які звучали, до речі, вже у виступах, український аграрний сектор може бути найбільш вразливим при вступі України до Світової організації торгівлі. Тому, безперечно, поряд із заходами по вступу України до Світової організації торгівлі необхідно здійснити комплекс заходів по захисту національного виробника. На наш погляд, найбільші застереження викликають питання щодо визначення обсягів державної підтримки сільського господарства, яка на сьогодні є вирішальним фактором підтримки конкурентноздатності сектору економіки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

До основних секторальних проблем, пов’язаних зі вступом до Світової організації торгівлі, є питання щодо майбутнього функціонування буряко-цукрового комплексу, виноградарства та виноробства, плодоовочевого та м’ясо-молочного під комплексів, де критичним компонентом їх конкурентноздатності стане забезпечення якості продукції та ефективності виробництва.

Тому перш за все нам треба чітко зрозуміти та оцінити основні ризики для аграрного сектору. Підкреслюю, сьогодні 60 відсотків продукції сільського господарства виробляється в особистих селянських господарствах. Відтак, при входженні до Світової організації торгівлі саме цей сектор економіки буде найбільш вразливим.

Друге. В аграрному секторі економіки на сьогодні до 30 відсотків сільськогосподарських підприємств та до 40 відсотків підприємств харчової промисловості або збиткові, або не мають стабільних позитивних фінансових результатів своєї діяльності. Очевидно, таким підприємствам при вступі нашої країни до Світової організації торгівлі буде важко витримати конкуренцію. До цього слід додати, що можлива широка експансія імпортної готової продукції, виробленої на рівні міжнародних стандартів якості може спричинити масове закриття дрібних та певної частини середніх переробних підприємств, з одного боку. А з другого боку, необхідність забезпечення якості продукції призведе до збільшення виробничих витрат тих виробників, які можуть достойно конкурувати своєю продукцію з імпортними товарами.

У будь-якому випадку прогнозується можливість зниження рівня зайнятості сільського населення у виробничому секторі та необхідні забезпечення додаткових робочих місць у сільський місцевості за рахунок розвитку інфраструктури села.

На жаль, при цьому ми зможемо лише обмежено використати ресурси інших секторів економіки, де можуть бути створенні додаткові робочі місця для сільського населення.

Також слід відзначити, що до повного введення в економічний обіг земель сільськогосподарського призначення аграрний сектор не зможе розраховувати на достатні обсяги приватних інвестицій. Це складне питання, але воно сьогодні стоїть як одне з головних питань в діяльності Міністерства аграрної політики.

Щодо тарифної політики. Наведу лише кілька цифр. За оцінками Інституту економіки та прогнозування Національної Академії Наук за рахунок зменшення ставок ввізного мита протягом 6 років після вступу України до Світової організації торгівлі національний виробник може втрати від 7 до 30 відсотків внутрішнього продовольчого ринку. До цього необхідно додати проблеми підвищення соціальних стандартів сільського населення та комплексного розвитку сільських територій, на вирішення яких слід спрямувати значно більшу частину коштів, які за класифікацією СОТ відносяться до заходів так званої зеленої скриньки.

Зазначу, що виходячи з цих позицій, які я озвучив, Міністерство аграрної політики на виконання доручення уряду сьогодні розробляє комплексну програму розвитку українського села, а також проекти відповідних актів законодавства, які спрямовані на вирішення зазначених проблем.

Наступне. Щодо сукупного виміру підтримки сільського господарства. Я ще раз наголошую, що це питання є головним для формування державної аграрної політики на довгострокову перспективу з огляду на вступ країни до Світової організації торгівлі.

Тому, не зважаючи на обраний для розрахунку рівня підтримки базовий період, ми повинні відстояти рівень сукупного виміру державної підтримки на рівні не менше 1,2 мільярди доларів. Іншого ми не можемо допускати, оскільки протягом ще досить значного часу державна бюджетна підтримка сільського господарства буде залишатися важливим і надійним фінансовим ресурсом галузі. Без цього просто неможливо забезпечити конкурентноздатність вітчизняного аграрного сектору, особливо у перехідний період.

Що стосується законодавчого врегулювання вимог СОТ щодо ринку цукру, молока і молокопродуктів, живої худоби та шкірсировини, слід зазначити, що міністерством опрацьовані і узгоджені законопроекти, які після розгляду на засіданні Кабінету Міністрів, зокрема, сьогодні, внесені до Верховної Ради для схвалення. Ми вважаємо, що дані законопроекти дозволять сформувати необхідне конкурентне середовище.

І на завершення. Необхідно підкреслити, що при всіх наявних ризиках можливості, які відкриваються для аграрного сектору у нових економічних умовах, зокрема, до нових ринків, диверсифікація виробництва, підвищення якості продукції, створення умов для вільного…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте закінчити думку.

МЕЛЬНИК Ю.Ф. … посилення інвестиційної привабливості АПК формують нові засади розвитку національної аграрної економіки та прискорення її переходу на постіндустріальний тип розвитку. Але при цьому ми повинні дуже виважено оцінювати всі можливі позитивні і негативні наслідки вступу до Світової організації торгівлі та відповідно до цього формувати стратегію розвитку аграрного сектору таким чином, щоб унеможливити виникнення будь-яких критичних ситуацій.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Юрію Федоровичу.

Я звертаюся до Михайла Васильовича Гладія, голови комітету. Я просив би, щоби ви зосередилися на тих акцентах, в яких є у вас розходження з міністром і на які треба звернути увагу депутатам, та і не тільки їм, під час розгляду цього питання.

Михайло Васильович Гладій, голова Комітету з питань аграрної політики. Прошу.

16:05:30

ГЛАДІЙ М.В.

Олександре Олександровичу, спасибі вам.

Перш за все я хотів би подякувати за надане мені слово як голові комітету і фахівцю з аграрної політики. Міг би підтвердити те, що сказав сьогодні Юрій Федорович, і підписатися під його кожним словом, тому що це загальна політика сьогодні спеціалістів в аграрному секторі.

Я, якщо говорити з позиції законотворців, то хотів би сказати, що однозначно ми будемо підтримувати вступ до Світової організації (СОТ) при умові, якщо ми відпрацюємо ті певні законопроекти і на першому плані буде національний захист національних інтересів України і наших національних виробників. І всі, хто би не виступав сьогодні, і раніше на засіданні Верховної Ради, на урядових засіданнях, на комітетах, на перше місце ставлять серйозну проблему. І я думаю, що ми підійшли до того часу, коли ми можемо прийняти ці законопроекти, які можуть на перше місце поставити власні інтереси. Але на ринку торгівлі буває так, що находять компроміси: тобто якщо одна сторона ставить певні проблеми перед тією чи іншою ну конкретно держави, яка хоче вступити до СОТ і навпаки, ця держава чи фахівці які представляють інтереси, повинні ставити на перші плани свої національні інтереси.

Для прикладу таке одне мале питання. Україні пропонують реалізувати на нашому ринку 260 тис. тонн цукру-сирцю із цукрової тростини. Казалось би, ми, Україна, маючи своє виробництво цукру, варто це робити. Звичайно, якщо ми поставимо питання про інтереси наші зустрічні, так би мовити, наші питання, то можна з цим погоджуватися. Звичайно, ставити треба свої умови, що така переробка цукру-сирцю повинна йти на виробництво етанолу або на експорт виробленої продукції в країні назовні.

Я думаю, що ми підійшли до того часу, коли стоїмо на порозі бути в СОТ чи не бути. Я думаю, що сьогодні так питання не повинно стояти. Шановні колеги і присутні, я думаю, що ми повинні однозначно прийняти рішення, уже часу немає, про те, що ми повинні вступити в СОТ. І для того ми повинні проаналізувати плюси і мінуси.

Я думаю, що, по-перше, коли ми вступимо в СОТ, ми ведемо велику торгівлю, зможемо конкурувати із тими 198 відсотками валової продукції або продукції оборотної, яка знаходиться в тих країнах, ми не можемо знаходитися в двох відсотках, інакше ми не будемо конкурентноздатні. Ми лібералізуємо доступ українських експортерів, а ви знаєте, що наша держава дуже серйозно конкурує на зовнішньому ринку і є серйозним експортером. Це по зерну, це по олійних культурах, це по цукру, молоку і м'ясу. Якщо ми вступимо в СОТ, ми будемо мати більш ширші ринки.

Ну і звичайно, що ми зможемо на своєму ринку підняти конкуренцію наших товарів. Сьогодні ми маємо досить серйозну проблему у відношеннях торгівлі із Росією. І я вам скажу, що це, на перший погляд, здавалось би, що це Росія ставить такі серйозні, проблемні питання до наших виробників, може, упереджено. Я би так не сказав як політик, як економіст, як фахівець. Справа в тому, що ми повинні підняти якісні показники на досить високі параметри. Якщо говорити про проблему з Росією, то це тільки, як кажуть, ну, квіточки, ягідки попереду, коли ми вступимо в СОТ. Тому ми повинні зробити серйозні висновки.

Опоненти вступу в СОТ говорять, що, якщо ми вступимо в цю організацію, Україна попадає в питанні аграрного розвитку у досить серйозний ризик. Я хотів би сказати зворотнє: шановні друзі, наше сільське господарство останніми роками знаходиться в досить, ну, будемо говорити, глибокій зоні ризику. Тому нам до вступу в СОТ треба виходити з цієї серйозної проблеми.

Чи будуть певні застереження або певні, ну, негативні явища? Звичайно, будуть. Перш за все, попадає в зону серйозної конкуренції дрібне товарне господарство. Ви скажіть, будь ласка, в залі є депутати, які можуть сьогодні сказати: „Ми також проти дрібного товарного господарства, ми за те, щоб у нас розвивалося крупнотоварне”. А крупнотоварне сьогодні і завтра може бути тільки конкурентноздатним.

Тому, підсумовуючи, я хотів би сказати, що нам треба вступати в СОТ, але треба, як кажуть, …. ”спешить не спеша”. Тобто ми провинні відпрацювати ці елементи законопроектів. До речі, сьогодні комітет наш розглядає сім законопроектів, завтра і післязавтра вони будуть винесені на засідання комітету. Я думаю, що ми їх приймемо не в ущерб національним інтересам. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Михайле Васильовичу.

Послухаємо Ігоря Васильовича Бураковського, директора Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, доктора економічних наук, професора. Я всіх решту регалій не називаю, на всякий випадок.

Будь ласка.

БУРАКОВСЬКИЙ І.В.

Спасибі велике, спасибі велике за запрошення і можливість виступати тут перед вами.

Я хочу сказати, що, дійсно, сьогодні можна упустити ту частину моєї короткої доповіді стосовно необхідності вступу до СОТ. Сьогодні всі погоджуються з тим, що вступ до СОТ є важливим чинником і проведення необхідних інституційних і структурних реформ, і з іншого боку може стати важливим чинником економічного розвитку країни.

За підрахунками нашого інституту, кумулятивний ефект від вступу України до Світової організації торгівлі може вимірюватися двома цифрами: це збільшення загального добробуту приблизно на 10,2% і зростання реального валового внутрішнього продукту десь на 4,8-5% в кумулятивному виразі – це дуже суттєвій моменти. Але я при цьому хотів би зупинитися в своєму виступі на двох таких, мені здається, не до кінця активно дискутованих темах. Перша, пов’язана з тим, що ми ще можемо отримати, так би мовити, від Світової організації торгівлі, крім відомих названих на сьогоднішній день позитивних моментів.

Перший момент полягає в тому, що сьогодні в Світовій організації торгівлі дуже активно дискутується питання, пов’язані із державної підтримкою національного економічного розвитку. І тут для України є певні можливості блокуватися з різними країнами, з такими як, наприклад, ……….цька група, яка, на сьогоднішній день, фактично, виробляє правило підтримки сільськогосподарських виробників. І ці правила, очевидно, треба враховувати, тому що, як мені здається, рано чи пізно вони будуть прийняті СОТ в якості базових.

Другий момент, про який ми говоримо дуже мало, але він є також дуже важливим, що СОТ – це інструмент, який дозволяє протидіяти і захищати національного виробника, але в даному випадку мова іде про захист національного виробника вже після прийняття антидемпінгових рішень і антидемпінгового мита.

Скажімо, за останні, десь приблизно, 10 років в світі було ініційовано більше 800 антидемпінгових розслідувань проти металургів. І треба сказати, що приблизно 50 звернень країни зробили у Світову організацію торгівлі після того, як проти них приймалися відповідні антидемпінгові обмеження.

В цьому сенсі вони добивалися певних рішень, коли антидемпінгові обмеження знімалися і це є дуже важливим моментом, але цим треба скористатися. І друга частина мого виступу, очевидно, полягає в тому, що ми повинні дивитися вперед і повинні, так би мовити, дивитися, яка буде, яке буде життя, яка має бути економічна політика після вступу країни до Світової організації торгівлі.

Я хотів би тут підтримати пана Заплатинського в тому сенсі, що ми повинні чітко сказати, в державній економічній політиці має бути забезпечення умов для того, щоб економіка, так би мовити, розвивалася, але основні елементи конкурентних стратегій реалізуються на рівні підприємств, реалізуються на рівні компаній, і саме вони є найбільш, так би мовити, активними учасниками цієї конкурентної боротьби.

Тому мені здається, що ми все більше і більше повинні будемо говорити не просто економічний розвиток, а про такий економічний розвиток, який забезпечує конкурентоспроможність української економіки. Причому, ця конкурентоспроможність має дуже багато вимірів.

Я ще хотів би сказати про те, що вступ до Світової організації торгівлі сьогодні начебто зводиться до 20-ти чи там до 21-го законодавчого акту. Це є дуже важливим для того, щоб подолати цей перший, так би мовити, рубіж. Але ми не повинні забувати про те, що і після вступу до Світової організації торгівлі і від уряду, і від парламенту в вимагатиметься прийняття ще щонайменше декількох законодавчих актив.

На мою точку зору як експерту одним з перших таких законодавчих актів має стати закон, рамковий закон, можливо, про механізми, принципи державної підтримки для галузей економіки чи для економіки в цілому, на основі якого можна наробляти відповідні програми, але робити це таким чином, щоб не нариватися на антидемпінгові розслідування і не нариватися на звинувачення у недобросовісній конкуренції.

І другий момент, очевидно, полягає у тому, що і уряд, і, очевидно, парламент, і всі наші політики повинні показувати підприємцям, ну, певні, я б сказав, перспективи. Тому мені здається, що, очевидно, після вступу до Світової організації торгівлі або паралельно із цим вступом уряд має і може, скажімо, зробити декілька „білих книг” для обговорення стосовно тих чи інших ситуацій, скажімо, перспектив розвитку тієї ж металургії або конкурентоспроможності, або якихось інших моментів, пов’язаних з економічною політикою.

Я впевнений у тому, що Україна буде членом Світової організації торгівлі, і на сьогоднішній день ми повинні думати про те, як використати цей шанс саме для економічного розвитку. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

Слово має академік Згуровський Михайло Захарович – ректор Національного університету „Київська політехніка”. Прошу вас.

ЗГУРОВСЬКИЙ М.З.

Вельмишановні Олександре Олександровичу, народні депутати, учасники слухань.

Дуже приємно відзначити, що за останній рік у свідомості нашого суспільства, його політичної еліти відбулися колосальні зміни. І тому ми сьогодні вже не ставимо під сумнів доцільність вступу до СОТ, а сьогодні ми почали обговорювати шляхи приєднання, стратегію діяльності України у цій організації.

Якщо торкатися цієї стратегії, то ми тут маємо дві альтернативи. Перша – це переорієнтація України на пріоритетний науково-технологічний і інноваційний розвиток, що, до речі, найкращим і єдиним шляхом захисту вітчизняного виробника. І друга – це залишатися низькотехнологічною, сировиннопереробною країною.

Наслідки цього другого сценарію дуже легко передбачити. Вони зведуться до максимізації екологічного невигідного, економічно невигідного сировинного експорту з одночасним збільшенням високотехнологічного товарного імпорту. Деградуючий ринок праці підштовхне країну до подальшого послаблення вітчизняної науки і зниження освітнього цензу нації. Тому, не маючи альтернативи щодо вступу до СОТ, Україна, на мій погляд, також не має альтернативи щодо стратегії свого подальшого розвитку.

Головні проблеми, які Україна має подолати на цьому шляху, бачаться такими. Перше. Насамперед необхідно створити керовану інноваційну модель розвитку країни шляхом утвердження системи державних пріоритетів і заснування на цій основі низки стратегічних програм. Для України їх може бути не більше десяти. Ці програми мають об’єднати в єдиному комплексі власні наукові розробки, власне кадрове супроводження, вітчизняний виробничий сектор і бізнес. До речі, абстрагуючись від політичних оцінок, можемо зазначити, що національні програми Росії, які ця країна почала три роки тому впроваджувати, у сукупності і дають таку саму стратегію розвитку.

Друге. Виходячи з того, що у розвинутих економіках, з якими Україна змушена буде конкурувати, додана вартість продукції створюється виключно за рахунок нових знань та інтелектуальної складової мають бути повернуті до головних продуктивних сил наука, передова освіта та інновації. Ефективним кроком для вирішення цієї проблеми було б законодавче посилення зв’язків між ними на основі дуже відомого і поширеного у світі так званого трикутника знань та перегляд законодавства України про інноваційну діяльність з урахуванням кращого світового досвіду.

Зокрема Закон України „Про технопарки” надав основні мотивації учасникам інноваційного процесу у вигляді податкових і митних пільг. В умовах України це призвело до конкурентної боротьби учасників проектів за одержання зазначених пільг замість забезпечення конкурентної боротьби їхньої продукції на ринках. Як наслідок, за 5 років чинності закону 80% продукції технопарків виявилося неконкурентноспроможною. Крім того, діяльність технопарків не була територіально орієнтованою, що виключило мотивацію місцевої влади на розвиток регіональних інноваційних середовищ.

Тому замість надання вказаних пільг, доцільно створити привабливі мотиваційні умови для взаємодії основних учасників інноваційного процесу. Це високотехнологічні компанії, що конкурують на внутрішніх і зовнішніх ринках, це конкурентоспроможні наукові групи, які забезпечують ці компанії постійним потоком ноу-хау, це факультети і кафедри університетів, які готують для цих компаній високоякісний людський капітал, це інвестиційні і венчурні фонди, що підживлюють інноваційний процес, бізнес структури, що виводять інноваційну продукцію на ринки.

Зараз існуюче законодавство створює досить суттєві перепони для ефективної взаємодії цих учасників інноваційного процесу. І головне, послідовні кроки мають бути здійснені для формування суспільної свідомості громадян країни з метою чіткого розуміння, хто ми і який шлях маємо подолати. Це означає, що без рішучої державної політики, без стимулювання людської активності і консолідації країни досягнення вказаних цілей буде неможливим. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Слово має Анатолій Кирилович Кінах, голова Комітету Верховної Ради з питань безпеки і оборони. А потім виступає Плотніков.

16:21:16

КІНАХ А.К.

Шановний Олександр Олександрович! Шановні учасники парламентських слухань!

Ми розглядаємо життєво важливе питання в умовах глобалізації світової економіки і загострення економічної і політичної конкуренції визначальними чинниками є конкурентоспроможність держави і вміння держави захищати і просувати свої національні і економічні, політичні інтереси.

На всіх етапах підготовки вступу в СОТ Україна зосереджувала увагу в першу чергу на двох головних чинниках, це імплементація українського законодавства до вимог СОТ і введення переговорів у складі робочої групи.

На жаль, ми вимушені констатувати, що в третій частині, яка є найважливішою, це створення максимально високого рівня конкурентоспроможності економіки під дату уступу в СОТ, на це Україна звертала дуже мало уваги.

І сьогодні маючи на увазі ті переваги, які є від вступу в СОТ для українського експорту, а однозначно Україна є експортно орієнтована держава, необхідно суттєво змістити акценти на питання, які визначають конкурентоспроможність української економіки.

На жаль, і це підтверджують дані світових експертів, за останній період в рейтингу конкурентоспроможності економіки Україна вже втратила десять пунктів із 68 місця перемістилася на 78 місце у світі. Це дуже серйозний сигнал, тому я абсолютно впевнений, як в рекомендаціях, так і в подальших діях влади і бізнесу в Україні зусилля повинні бути спрямовані в першу чергу не тільки на імплементацію законодавства, це однозначна вимога вона повинна бути виконана, а на створення умов зростання конкурентоспроможності нашої економіки.

В першу чергу, технологічна і технічна модернізація економіки, маючи на увазі, що фізичний і моральний знос основних фондів в Україні досягає 70 і 80 відсотків. Це безумовно стимули для реінстування ??? прибутку підприємств в підвищення їх конкурентоспроможності. Умови для імпорту високотехнологічного обладнання, яке не виробляється в Україні це, безумовно, питання, які стосуються дуже важливої частини, прискореної амортизації, однозначно, інноваційна інвестиційна політика. Принципове значення для АПК, я на жаль не почув це від міністра, в тому числі, є питання поглиблення і розвиток земельної реформи в Україні, створення сучасного земельного ринку, розвиток іпотеки. На цій основі залучення інвестицій і створення умов конкурентно спроможності агропромислового комплексу нашої держави.

Принципове значення має дуже суттєва робота по підсиленню ефективності банківської системи України. Як можна закликати до рівноправної конкуренції, маючи на увазі ту величезну дистанцію, вартості кредитних ресурсів для українського виробника, його конкурентів, наприклад, з Європейського союзу. Різниця від чотирьох до п’яти разів. Дуже важливо і це має принципове значення, валютна політика держави, яка суттєво впливає на конкурентно спроможність українського експорту, тут повинні бути дуже чіткі погоджені дії.

Хочу відмітити, що з цього приводу однозначно на всіх етапах, повинен діяти ефективний діалог влади і бізнесу. Всі питання умови повинні мати техніко-економічне обґрунтування, ризиків, переваг і тільки на такій основі повинен бути постійний пошук оптимальних балансів, національних інтересів України і умов вступу в СОТ. Маючи на увазі ті втрати в разі наявності того чи іншого недосконалого, невірного кроку по цьому напрямку. Я впевнений, що треба припинити дискусії вступати чи не вступати, однозначно. Україна повинна бути в Світовій організації торгівлі – це є невід’ємна частина зусиль по нашій конкурентно спроможності. Це 148 держав світу, які виробляють мінімум 95 відсотків світової продукції і однозначно, це необхідно для України, для нашого сучасного розвитку.

Вимушений констатувати, що проект рекомендацій Парламентських слухань вимагає суттєвого доопрацювання. По суті, на перший погляд, це не документ, який консолідує політичну волю, інтелект держави по вступу в СОТ, а це по суті техніко-економічне обґрунтування по перенесенню термінів вступу в СОТ на 2007 рік. Це неприпустимо і я просив би це врахувати в остаточній редакції рекомендацій з тим, щоб всі зрозуміли, вступ України в СОТ це стратегічне завдання держави, навколо, необхідно об’єднати політичну волю, інтелект всіх незалежно від політичного кольору і забезпечити необхідним для держави конкретно-спроможності України результат. Щиро дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо і вам.

Слово має Олексій Віталійович Плотніков, голова підкомітету, вірніше, заступник голови Комітету з питань економічної політики, доктор економічних наук, професор. Я підкреслюю звання, оскільки перед ним всі виступили поки що доктори. Я звертаюся до частини слухачів, учасників слухань – студентів, зокрема, ви записуйте, очевидно, те, що говориться бо ви навряд чи, коли ще матимете змогу побути на засіданні, де виступають підряд десятки відомих вчених, які торкаються важливого суспільного питання, будь ласка.

16:27:01

ПЛОТНІКОВ О.В.

Шановний Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати! Шановні присутні!

Проблема вступу до СОТ, дійсно, є важливою, мабуть, зараз однією з найважливіших яка зараз постає перед Україною і ця обумовленість не лише полягає в тому, що є можливість приєднатися до міжнародних економічних і політичних відносин. Мова йде про те, що Світова організація торгівлі це, можливо, зараз єдина організація до якої можна приєднатися, можна стати членом якої. Зрозуміло, що на порівняння з Євросоюзом чи якимось там Євроатлантичними структурами іншими, саме СОТ є тією реальністю до якої можна дійти вже найближчим чином.

Дійсно, ця проблема актуальна, як і актуальний процес з яким Україна, як шлях яким Україна йшла до СОТ.

Питання того, як приєднується Україна, яким, завдяки чому вона йде до СОТ? Це, дійсно, досить болісно для держави.

Шлях до СОТ України надзвичайно складний і він відбувався не лише в умовах проблематики двосторонніх переговорів, не лише в умовах, коли там не було згоди на підписання цих протоколів. Всі 13 років, фактично, відбувався жорсткий тиск керівництва держави про те, що треба приєднуватися саме в цьому конкретному році.

Такий стан речей призвів до ситуації, коли досягнення мети членства, фактично, перетворилося в членство, будь-якою метою. І весь переговорний процес також був підпорядкований скоріше не відстоюванню національних інтересів України, а досягненню мети членства у СОТ.

В країні нажаль не пророблені відповідні захисні механізми для національної економіки від членства у СОТ. І Мінекономіки, і зараз виступав Ігор Бураковський, поширюють інформацію про те, що після вступу до СОТ зростання добробуту складе 10,2 обсягу споживання, ВВП зросте на 4,8 і так далі. Але мова йде саме про середню довгострокову перспективу. Те, що буде відбуватися у короткій, можливо також середньостроковій перспективі, це аж ніяк не буде безболісним для національної економіки.

Сьогодні мова вже йшла наприклад про сільське господарство, де традиційно держав не опікувалася, так як це відбувається в країнах Західної Європи і те, що відбудеться після вступу в СОТ, також буде мати більш ніж негативні наслідки.

Можна наводити приклади інших галузей, які є вразливими і механізми захисту цих вразливих галузей треба буде будувати вже після того, як Україна юридично стане членом СОТ.

Разом з тим, те що дійсно ситуація буде не проста, вона буде неоднозначною, я жодним чином не ставлю під сумніви необхідності вступу до СОТ. Навіть враховуючи те, що СОТ це 149 країн на які припадає 95 відсотків світового торгівельного обороту, що це 70 відсотків українського експорту, що всі країни сусіди України окрім Росії та Білорусі членами СОТ навіть враховуючи це треба вступати.

Крім цього, зрозуміло, що в макроекономічному рівні є більш ніж відчутні переваги саме в якомусь довгостроковому періоді.

З точки зору міжнародних економічних і політичних відносин вступ буде сприяти і надходженню іноземних інвестицій, і більш плідної співпраці з іноземними партнерами, і можливостям того, що проти України дійсно не будуть проводити антидемпінгові розслідування.

Крім цього, можна реально вести мову про побудову зони вільної торгівлі з Євросоюзом, про збільшення обсягів інвестицій безпосередньо з Євросоюзом.

Я не хотів би поєднувати вступ до СОТ з євро інтеграцією, але знову ж таки це дійсно буде вагомим кроком щодо вступу до Євросоюзу.

Я сподіваюся, що до кінця цього року технічно Україна буде спроможна для того, щоб ставати членом СОТ. Тобто будуть прийняті відповідні закони, будуть врегульовані проблеми з Киргизією і сама технічна готовність України до того, щоб розглядати себе як члена СОТ, це буде наслідком чи це буде досягненням тієї мети, яка стояла перед Україною.

А те, що юридично Україну приймуть там в січні чи лютому наступного року, це вже не залежатиме від України, це скоріше, залежатиме від керівництва СОТ. Але знову ж таки, я хочу приєднатися до тих думок, що були в залі, що нам треба будувати захисні механізми вже після вступу до СОТ. Спасибі, я вдячний за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Олексію Васильовичу. Перш за все, Віталійовичу. Перш за все, за те, що ви зосередили увагу всіх учасників слухань на тому, що не все тільки під аплодисменти робиться, бо це ще великі і складні завдання стоять перед Україною для того, щоб захистити свої інтереси при вступі до Світової організації торгівлі.

Слово має Олександр Ілліч Розенфельд – ректор міжнародного Соломонового університету, доктор, ясна річ, економічних наук, будь ласка.

РОЗЕНФЕЛЬД О.І.

Уважаемый председатель, уважаемые народные депутаты и члены правительства, дорогие коллеги!

Хочу заметить, что вступление в СОТ можно рассматривать с двух точек зрения: первая – как внутренняя потребность украинской экономической системы украинского государства, а с другой стороны – как ответ на те вызовы, которые мировая экономика предъявляет сегодня к нашей стране и к нашей экономике. Сегодня за последние двадцать лет, скажем так, в структуре мировой экономики произошли колоссальные изменения, которые одним словом называются «глобализация» и сегодня мы сталкиваемся с явлением глобальных рынков, дневной оборот которых превышает три триллиона долларов. И вот каким-то образом и мы должны вписываться в эту систему. Поэтому в известной мере, наше вступление в ВТО, это вынужденная мера. Вынужденная мера.

Хочу заметить, что заметить, что вступление Украины в ВТО, это не разовый акт или явление, а это процесс и наше существование там будет длится десятилетиями, это просто новое состояние украинского государства, по крайней мере, украинской экономике. Это новое состояние дает нам новые возможности, но и влечет за собой новые риски.

В базовых докладах, которые сегодня прозвучали вот эти вот основные возможности были довольно полно перечислены. Я бы только коротко сказав вот что, что говоря о расширении доступа украинского экспорта к мировым рынкам, может быть, есть смысл заострить наше внимание в духе того о чем он говорил академик Згуровский на интеллектуальные составляющие украинского экспорта. Может быть, в среднесрочной перспективе нужны государственные программы поддержки экспорта, ну вот, скажем, в сферах образования, здравоохранения, туризма, коммерческая космонавтика, вот всякое такое направление, ну может стать элементом нашей экономической политики на ближайшие годы.

Есть возможности обращаться к ВТО в качестве третейского судьи в тех войнах, которые возникают и будут возникать в обозримом будущем. Есть возможность принять участие в выработке новых правил торговли мировой на правах, скажем, миноритарного управляющего, но все-таки принимать участие в этом управлении. Это, что касается шансов.

Риски. Краткосрочные риски, опять же сегодня были многими выступающими описаны очень подробно и с безусловным знанием предмета. В краткосрочной перспективе нам понятно, что речь идет о неких рисках …….. рынков, ухудшения, так сказать, структуры занятости в ряде отраслей, это в краткосрочной перспективе. Хочется верить, что наша экономика сумеет адекватно использовав не тарифные меры защиты и вообще в переходный период эти риски преодолеть.

Среди среднесрочных рисков, я хочу остановить ваше внимание вот на чем. Такая проблема ВТО и теневая экономика Украины. Это весьма любопытный сюжет, который меньше исследован в так сказать трудах специалистов. И в следствие разницы уровней тарифной защиты внутренних рынков соседних стран, например, Украины и России, возникают потоки так называемого серого импорта, которые обязательно двигаются от стран с меньшей степенью защищенности к странам с большей степенью защищенности. Прогнозировать эти потоки – важная вещь. В новейшей экономической истории есть пример создания американской мафии в 30-е годы, когда именно на разнице этих тарифов между Канадой и Соединенных Штатов была вскормлена могущественная спрутообразная организация, до которой лучше бы нам не допустить. Этим следует заняться.

И в заключение хочу сказать, что на протяжении десятилетий нужны будут Украине профессионалы, которые будут этим заниматься – нашими отношениями с ВТО. Их надо готовить уже сейчас.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Олександр Ілліч.

Я думаю, тільки ви помилилися, ми, мабуть, уже їх обставили в цьому відношенні, американців 30-х років я маю на увазі. У нас бере участь як голова української делегації на переговорах щодо вступу України до СОТ заступник міністра з питань економіки Валерій Тезійович П’ятницький. І було б цікаво, щоб він, так би мовити, з передової висловився. Його нема. Він доручив вам висловитись? Ага, ну, чудово, значить скорочується кількість виступаючих.

Слово має завідуючий кафедрою міжнародної економіки Донецького Національного університету доктор наук Макогон Юрій Володимирович. Прошу.

МАКОГОН Ю.В.

Спасибо за возможность высказать свое мнение по этому вопросу на парламентских слушаниях. Уважаемые участники слушаний! Я хотел бы уточнить несколько моментов буквально очень тезисно, безусловно, исходя из тезиса, что мы уже будем в ближайшее время работать в составе Всемирной торговой организации. И, естественно, любая научная школа будет предлагать свою методику оценки этих последствий, и, конечно, сегодня нужно обсудить уже не то, что будем ли мы членами ВТО, это однозначно, нужно вступать в ВТО или быть принятыми в ВТО, добиться этой возможности, а что сделать в этот переходный период, чтобы снизить те потери, упредить те потери, которые возможны в народно-хозяйственном комплексе Украины, особенно в тех отраслях, которые мы изучаем, находясь в Донецкой области.

Еще один момент, очень важно, на котором хотел бы остановиться – это то, что год тому назад по линии Торгово-промышленной палаты я был приглашен в составе делегации Украины в Хорватию, где изучались вопросы накануне Гонконгского саммита ВТО, где, как тогда предполагалось, могла вступить Украины ВТО. И насколько мы были готовы к этому вопросу и рядом были страны, которые недавно из Восточной Европы вступили в ВТО, и из СНГ и те, которые готовятся к вступлении, в частности Украина и Россия.

И вот здесь один из лейбмотивов, который звучал и который еще можно исправить, - это положение… Очень жаль, что вот не выступил руководитель переговоров. Дело в том, что там рассматривался как раз вопрос: власть, общественность стран, бизнес, наука, система негосударственных организаций, в частности, ТПП, насколько они осведомлены о том, как готовится та или иная страна к вступлению ВТО, что нужно той или иной стране сделать на пути этого решительного шага.

И вот насколько осведомлена наша общественность и наука, я думаю, всем известно достаточно хорошо, что мы буквально только последние годы стали получать более-менее информацию об этом вопросе.

И так конечно же здесь есть масса преимуществ, которые я, конечно, буду характеризовать, однако из антитезисов сразу.

Ну, например, ускорение структурной реформы, внедрение рыночных механизмов возможно только, если будет добрая воля власти и бизнеса одновременно и общественности. А вот теневая экономика как раз стоит как препятствие на этом пути решения этого вопроса.

Далее. Возможно ли укрепление наших отношений и будет ли открыт путь для зоны свободной торговли с Европейским Союзом, Российской Федерацией, СНГ, Организацией черноморского сотрудничества, если, например, та же ЕС прежде всего Украину дискриминирует на своих рынках, и Украина подписала целый ряд соглашений о добровольном ограничении экспорта по целому ряду товаров с ЕС и Соединенными Штатами Америки в свое время. Возможность полноправного обоснованного метода защиты внутреннего рынка в соответствии с соглашения ВТО. Здесь очень большие проблемы, сможем ли мы реализовать без жесткой позиции государства державы в этом вопросе.

Тоже под сомнением и улучшение инвестиционного климата. Не вступлением в ВТО решается вопрос о благоприятном инвестиционном климате.

Упрощение доступа на мировые рынки украинских товаров. Здесь тоже это автоматически не произойдет, особенно по определенным группам товаров, которые сегодня дискриминируются. И почему-то часто говорят тут о сельском хозяйстве, о металлоломе, совершенно не так важно. А как быть нашим изделиям высокотехнологичным бывшего оборонного военно-промышленного комплекса, самолетостроения, других подобных ей отраслей, судостроения, уменьшение стоимости изделий из-за того, что будут снижены барьеры и повышение как бы конкурентоспособности за счет этого? Здесь тоже есть большие сомнения.

И, наконец, очень важный вопрос – это горно-металлургический комплекс. Я просил бы вдуматься в то, что на нем трудится сегодня более 150 тысяч человек, более 40 процентов доли экспорта принадлежит именно горно-металлургическому комплексу. Например, Еврокомиссия в позапрошлом месяце уже поднимает вопрос о том, чтобы провести антидемпинговое расследование против украинский производителей ферросплавов, например.

Или, последнее, что нужно, как это назвать, какой категорией синхронно или нет, но договоренность с Российской Федерацией в рамках будущего единого экономического пространства…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за ваш виступ.

Слово має Ярослав Петрович Мендусь – секретар Комітету з питань правосуддя в Верховній Раді України.

16:43:32

МЕНДУСЬ Я.П.

Шановні колеги, в Україні загалом знайдеться небагато політиків, які виступають проти вступу України до Світової організації торгівлі. Те, що наша держава стане членом СОТ – неминучий процес, пов'язаний з потребою інтегрувати українську економіку у систему світової кооперації. Соціалісти неодноразово підкреслювали назрілу необхідність такого кроку, і питання врешті-решт стосується темпів вступу та мінімізації ризиків для вітчизняної економіки.

Викликає здивування, що деякі українські колеги сприймають вступ до СОТ як своєрідний вид спорту. Мета одна – якнайшвидше стати членом цієї організації. Однак чи може членство у будь-якій структурі бути метою національної політики? Як показує практика вступу до СОТ більшості країн світу, такий крок, як правило, супроводжувався інтенсивними переговорами.

Країни добиваються на таких переговорах серйозних преференцій щодо захисту національних інтересів, підписують угоди з вилученнями. Це обумовлено тим, що вступ до СОТ при всіх очевидних перевагах може супроводжуватися стрімким нищенням цілих галузей, підвищенням рівня безробіття.

За таких умов Верховна Рада не має права взяти відповідальність на себе за прийняття пакету із двох десятків законів без детального їх вивчення і опрацювання, адже за кожним із цих законопроектів стоять долі сотень тисяч людей. Всі законопроекти повинні пройти процедуру погодження в комітетах і при цьому слід врахувати, що на даний час в українській економіці ще не створено усіх передумов, необхідних для забезпечення ефективного використання переваг членства у Світовій організації торгівлі.

За таких обставин недопустимо, що будь-які політичні сили вимагали в ультимативні формі найшвидшого вступу до СОТ. Це абсурдні вимоги, які приховують дешеві піар-приводи і використовуються для розпалювання внутрішньополітичних протиріч. Аналіз і кваліфікована експертиза, проведена компетентними органами і службами, показує, що вступ до СОТ містить в собі значні ризики і не враховувати думку експертів при вирішенні цих проблем було вкрай недалекоглядно.

Зупинюся на деяких можливих проблемах. Вступ до СОТ може мати наслідком ліквідацію окремих підприємств та навіть галузей вітчизняної промисловості внаслідок їх неконкурентноздатності в умовах зниження імпортних тарифів і посилення експансії іноземних виробників, зменшення бюджетних надходжень внаслідок скорочення обсягів виробництва в окремих галузях, поглиблення негативних тенденцій у співвідношенні попиту і пропозицій робочої сили на ринку праці, зокрема зростання рівня структурного безробіття внаслідок звільнення працівників неефективних українських підприємств, тимчасові ускладнення у сфері державного регулювання економічного розвитку, спричинені необхідністю відмови від використання традиційних для української економіки важелів економічної і, насамперед, вертикальної промислової політики; неможливість виконання багатьох положень, закріплених у галузевих програмах, зокрема щодо підтримки вітчизняного гірничо-металургійного комплексу, судно-, автомобіле- та літакобудування тощо, які не сумісні з принципами СОТ, що може спричинити виникнення істотних проблем розвитку цих секторів.

Окрема тема – підписані двосторонні договори з країнами – членами СОТ. На сьогодні їх зміст охороняється Міністерством економіки як найбільша державна таємниця. Чому? Адже цілий ряд положень несуть реальну загрозу вітчизняному товаровиробнику, і про це слід говорити завчасно, мінімізуючи можливі негативні наслідки. Наведу два приклади. У процесі укладення двосторонньої угоди з США Україною взяті зобов’язання після вступу до СОТ зменшити середній розмір закріплених мит на сільськогосподарську продукцію до 11,1 відсотка, що буде неминуче супроводжуватися збільшенням обсягів імпорту. Зобов’язання забезпечити більш широкий доступ на свої ринки для продукції, що становить інтерес для Сполучених Штатів, зокрема пташиного м’яса, призведе до відчутних втрат українського птахівництва. В рамках цієї ж угоди ми зобов’язалися прискорено впровадити в нашій країні міжнародні санітарні та фітосанітарні стандарти. Зрозуміло, що висока вартість їх запровадження та сьогоднішня невідповідність існуючих стандартів стане істотною перешкодою розширення експорту вітчизняної продукції. Ці та десятки інших ризиків повинні стати предметом вдумливого аналізу, що супроводжуватиметься розробкою системи компенсаторних заходів. Врешті решт, питання стоїть не в тому, вступати, чи не вступати до СОТ, а в тому, в якій мірі і на скільки фахово ми захищаємо національні інтереси. Тоді вступ до СОТ стане ефективною…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте закінчити думку.

МЕНДУСЬ Я.П. Тоді вступ до СОТ стане ефективною відповіддю на виклик часу, а не дешевою політакцією в ім’я сумнівних цілей.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Арсеній Петрович Яценюк, перший заступник керівника секретаріату Президента України. Прошу, Арсен Петрович. За ним виступатиме Немирія, фракція "Блоку Юлії Тимошенко".

ЯЦЕНЮК А.П.

Шановний Олександр Олександрович, шановні народні депутати, учасники слухань.

Ситуація сьогодні по вступу до Світової організації торгівлі полягає в наступному: переговорний процес, щодо вступу до СОТ завершений. Секретаріат Президента підготував довідку, таку досить цікаву книжку, яка розказує про те, як вступали до Світової організації торгівлі, хто підписував протоколи і на яких умовах ці протоколи підписувалися.

Тому мова іде про те, що нам треба сьогодні формалізувати поточний стан України і саме вступити формально до Світової організації торгівлі. Хотів би зазичити наступне, що Україна сьогодні на 90% знаходиться в межах Світової організації торгівлі. Основний пакет законодавства, який був спрямований на лібералізацію ринку капіталів був прийнятий ще починаючи з 200 року.

Пакет по зміні тарифів по послугам сьогодні на 99%, підкреслюю, вже відповідає вимогам Світової організації торгівлі. Те, що стосується ставок ввізного і вивізного імпортного мита – це 90%, тобто 10% законодавства, яке сьогодні включено у відповідний пакет залишку 21 Закону.

Переваги Світової організації торгівлі зрозумілі і не хотів би зупинятися на них, тому що тут вже дуже багато говорили. Це загальна тенденція, це ріст ВВП, це ріст інвестицій, це освоєння нових ринків, це закриття антидемпінгових розслідувань проти українських товарів, це загальна капіталізація країни в цілому.

Президент України вніс до Верховної Ради 16 законопроектів і ми вдячні за підтримку, як уряду України, так і парламенту, тому що ці законопроекти досить активно розглядаються і отримують позитивну підтримку.

Те, що стосується позицій уряду, то в тому випадку, якщо в нас будуть тотожні законопроекти, ми не будемо заперечувати проти того, щоб приймати урядові закони для прискорення процесу вступу в СОТ.

Хотів би коротко поінформувати вас про ті речі, які сьогодні у всіх на слуху, які є певними, можливо, і міфами про Світову організацію торгівлі, з одного боку, а з іншого боку, є й певними ризиками для української економіки, що з цим треба робити.

І так, їх є декілька базових речей. Перша річ – це агропромисловий комплекс. Агропромисловий комплекс має дві підпроблеми. Перша проблема – це цукор, іншими словами, ввезення цукру-сирцю – 260 тисяч тонн квоти, і друга проблема – це базова підтримка підприємств АПК.

Третя проблема, вона є надуманою, те, що стосується імпортних ввізних мит. Я коротко прокоментую.

Так, перша проблема, те, що стосується 260 тонн квоти цукру-сирцю. За офіційною статистикою, Україна в середньому щорічно різними шляхами, як правило, на превеликий жаль, нелегальними, ввозить близько 400 тисяч тонн цукру-сирцю. Більше того, протягом останніх чотирьох років навіть приймалися відповідні закони, які ввозили відповідний цукор-сирець. Тому казати про те, що це вперше Україна відкриває ринки, це не вірно.

Більше того, у процесі вступу до СОТ ми відмовили тоді Австралії у підписанні протоколу на 406 тисяч тонн, а погодилися тільки на 260 тисяч.

260 тисяч – це всього-на-всього 10 відсотків від загального споживання цукру в Україні, на противагу 3 мільйонів тонн, які закуповує Російська Федерація, також цукру-сирцю. Тому те, що стосується ввезення цукру-сирцю із країн-членів СОТ, тут відповідь може бути одна: треба освоювати нові ринки, незалежно від того, чи ми будемо мати сирець, чи ми не будемо. Показник цього року – пройшло перевиробництво цукру. Цукор упав до 2.40, ринок Росії закритий. Он на що треба орієнтуватися в цукровому питанні.

Друге питання, те, що стосується базової підтримки АПК. Кажуть про те, що низька підтримка. Хотів би доповісти: 1,2 мільярди – це розмір підтримки так званих прямих дотацій селу. Це ті кошти, які перераховуються з Державного бюджету на рахунки безпосередніх підприємств сільського господарства. За сьогоднішніми цифрами ми не дотягуємо до цієї цифри на 30 відсотків.

Те, що стосується інших видатків Державного бюджету на продовольчий резерв, на розвиток інфраструктури села, на освіту і науку, на маркетинг, тут сума не обмежена. Основне, щоб у бюджеті вистачало коштів.

Наступне питання – те, що стосується зменшення мит. Кажуть про те, що якщо ми зменшуємо мита, то ми відкриваємо внутрішній ринок. Це було би правильно, але статистика каже про інше. Сьогодні середня митна вартість костюма в Україні не більше 10 доларів. Тобто це костюм, туфлі там і так далі – все, що є. Навіть, якщо ви покладете 100 процентів ввізного імпортного мита, то це буде аж 20 доларів при фактичній реальній вартості 200-300 доларів.

Іншими словами, імпортні ввізні мита не є сьогодні інструментом захисту національної економіки. Виключно після вступу до Світової організації торгівлі необхідно вирішити питання по реальній митній вартості товарів, і це є інструментом захисту.

У зв’язку із закінченням терміну я дозволю собі сказати тільки одне. Дійсно, є ризики. Але...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте закінчити думку.

ЯЦЕНЮК А.П. Дійсно, є ризики. Але 14 років ми вступаємо, чим довше ми тягнемо, тим гірші умови ми будемо отримувати.

Тому треба вступати в СОТ і боротися за нові ринки вже з країнами, членами ВТО. Тому що будемо у клубі країн: Іран, Ірак, Афганістан, Таджикистан і інші країни, які не є членами Світової організації торгівлі.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, слово має Немиря Григорій Михайлович від фракції «Блоку Юлії Тимошенко». За ним виступатиме Сухий.

16:55:06

НЕМИРЯ Г.М.

Шановний пане Голово, шановні колеги депутати, шановні члени дипломатичного корпусу і гості Верховної Ради.

Коли питання складне, варто підійти до нього, ставлячи прості запитання. Я почну з кількох таких простих запитань.

Чому, якщо всі за, Україна не може на протязі 14 років вступити до СОТу? Чому після слухань 2003 року з таким же порядком денним 2004 року нічого не було зроблено для того, щоб Україна наблизилась до вступу в СОТ. Чому в червні минулого року, коли уряд Тимошенко вніс на розгляд Верховної Ради пакет законів, які б пришвидшили і зробили можливим вступ України до СОТ вже до кінця 2005 року, переважна більшість народних депутатів, до речі, членів нинішньої правлячої коаліції, голосували проти?

Чому, коли сьогодні всі говорять, що це не питання вступати чи ні, а питання вступати, але як, і ми чуємо знову і знову той же самий рефрен, треба підготуватися, треба подумати. Колега Гладій говорив, треба поспішати не поспішаючи, треба захистити, треба поставити огорожу. Колега Заплатинський говорив про необхідність підписання протоколу про наміри між Україною і Російською Федерацією. Про що? Про вступ до СОТ? Про синхронізацію?

Давайте ми будемо підписувати з країнами, які взагалі не хочуть вступати до СОТ, як Білорусь, як інші країни. Тому треба бути відповідальним і підзвітним. Що таке СОТ і чому потрібно бути в СОТ? СОТ – це правила гри. Якщо ми хочемо впливати на ці правила гри, ми маємо бути всередині, а не ззовні. Якщо ми будемо ззовні, ці правила гри будуть вироблятися без нас і постраждають ті ж самі вітчизняні товаровиробники, про захист яких ми тут багато чуємо.

Будучи в СОТ, ми маємо право на рівний доступ до арбітражу і наші вітчизняні товаровиробники не будуть страждати від того, що Україна не є членом СОТ і до неї приміняються дискримінаційні заходи. СОТ відповідає національним інтересам України, тому що він, вступ до СОТ призведе до збільшення валового внутрішнього продукту.

І, до речі, ті політичні сили, які цілком аргументовано говорять, що перш, ніж вступати до Європейського Союзу, треба побудувати Європу всередині України, мали б знати, відповідально ставитись, що умовою початку, навіть початку, переговорів про створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом є вступ України до Світової організації торгівлі. І чому ми знову і знову втрачаємо цей шанс?

Я хотів би сказати, що варто поставитись вже цього разу, дійсно, до завдання вступу до СОТ, як до спільного завдання уряду, Президент, Верховної Ради України.

Блок Юлії Тимошенко саме так відноситься до цього завдання, не тому, що це відповідає інтересам опозиції, або інтересам правлячої більшості або інтересам, так як це бачить Президент, тому що це відповідає національним інтересам України, а значить громадянам України.

Як зробити таким чином, щоб цього разу шанс, щоб Україна стала членом СОТ не було втрачено. Це залежить від нас, це залежить від Верховної Ради в першу чергу. Не можна робити десятий крок не роблячи перший, другий і третій.

Першим кроком, який ми маємо зробити сьогодні за наслідком цих парламентських слухань, дуже важливих, має бути реальна постанова і реальні рекомендації, які можна було б проконтролювати для того, щоб забезпечити вступ вже до кінця цього року, на початку, можливо, наступного року.

Тому я дуже критично ставлюсь до тексту постанови, яка пропонує, щоб комітети Верховної Ради лише в першому півріччі 2007 року проінформували Верховну Раду про стан розгляду законопроектів. Не можна так ставитися до цього питання. Я пропоную внести зміни до тексту постанови з тим, щоб ще до першого грудня була інформації про стан виконання і ратифікація цих необхідних …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Закінчіть думку, будь ласка.

НЕМИРЯ Г.М. Для того, щоб Україна стала членом СОТ, повторююся, це тест для Кабінету Міністрів, це тест і для опозиції. І, до речі, це буде тест яким чином в умовах нової конституційної реформи не зважаючи на політичну конкуренцію різні політичні сили можуть діяти спільно, захищаючи не вузько партійні, а національні інтереси. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу виступаючих на цю постанову не посилатися, оскільки вже аргумент, який використаний з одного боку, а з іншого боку, це технічна помилка відносно 2007 року. Я мав на увазі, що вже висловлювалися і ми не обговорюємо постанову, постанову прийматиме парламент окремо.

А тепер слово надається Ярославу Сухому від фракції регіонів, я так розумію, і за ним виступатиме Циганкова Тетяна.

17:01:22

СУХИЙ Я.М.

Шановні учасники парламентських слухань, необхідність інтеграції України у світову економічну систему не викликає сумніву. Більше того, як зазначав у своєму вступному слові Голова Верховної Ради Олександр Олександрович Мороз, наша держава має стати активною учасницею вдосконалення сучасного глобалізаційного процесу. Сьогодні таке завдання нам під силу, але це завдання ми реалізуємо без істерик, без шантажу і без залякування.

Комітет з питань соціальної політики та праці, думку котрого я тут презентую, сподівається, що уряд Віктора Януковича, розуміючи, що наша економіка ще не має тих передумов, які б забезпечили ефективне використання переваг членства СОТ, зуміє забезпечити потрібний баланс між комплексом можливих, як позитивних так і, на жаль, негативних соціально-економічних наслідків вступу України до Світової організації торгівлі. У виступах на цих слуханням вже зазначалось, після вступу до СОТ ми сподіваємось на позитивні якісні зміни стандартів у сфері праці на підвищення якості життя частини населення, на ріст зарплат, на ріст безпеки праці, на спрямування частини інвестицій, на оновлення виробництва та ріст бюджетних надходжень.

Але давайте скажемо відверто і пригадаємо, до цього часу урядовці не говорили з народом відверто і так не пояснили людям, яким же чином вступ до СОТ буде сприяти росту добробуту. Нам в сесійній залі просто говорили „так треба”, цього сьогодні вже замало, бо ми повинні народу пояснити, чи достатніми будуть упереджувальні та адаптаційні заходи влади, аби мінімізувати ті втрати, яких зазнає на шляху до СОТ Україна, про що вже говорив міністр економіки тут. А це є скорочення робочих місць і падіння конкурентоспроможності національної робочої сили, в тому числі з освітою і з меншою доходною частиною населення. А ще скажіть, будь ласка, що чекає мешканців тих міст та містечок, де будуть ліквідовані неконкурентні промислові підприємства? А чим обернеться для нашої української господарки посилення неконтрольованої трудової міграції та поширення міграції так званої транзитної? Ми про цю біду поки що знаємо з газет і бачимо на екранах телебачення. Або, скажіть, будь ласка, де опиняться позбавлені державної підтримки нашої „літако-,судно-, автомобілебудування, гірничо-металургійна галузь АПК та високотехнологічний військово-промисловий комплекс, де опиняться базова, та прикладна наука України кому вони будуть потрібні?

І, взагалі, чи не готують часом в Україні наші багаті сусіди статус старовинного придатка про що вже казав тут академік Згуровський. Пам’ятаєте слова великого мислителя звернені до українського народу: „…Невже тобі на таблицях залізних записано в сусідів бути гноєм, тяглом у поїздах, як бистроїздних, повік уділом буде твоїм…” ніби сьогодні нинішніх нас з болем запитував Іван Франко. На кого були розраховані пропагандистські кліше попередніх років, що вступ до СОТ веде до росту економіки та матеріального добробуту. Так серед країн членів СОТ Ангола і Бангладеш, Гондурас і Монголія, Нігерія і Гаїті, Грузія і Молдова, Зімбабве, Чад та інші Сьєрра-Леоне та Свазеенди.

Комітет з питань соціальної політики вважає, насправді, розв’язання завдань піднесення економіки добробуту лежать в іншій площині, в тому числі і в площині захисту інтересів вітчизняного товаровиробника основної функції будь-якого уряду з будь-якими прапорцями та значками. Індустріальні модернізації та в стимулюванні високотехнологічного процесу.

Шановні учасники парламентських слухань!

Сьогодні, як ніколи ми маємо всі можливості аби не скотитися до коньюктурщини відкинути тиск, шантаж та ультиматуми і не допустити вступу до СОТ на дискримінаційних та не прийнятних для вітчизняної економіки в умовах. Ми будемо в СОТ. Ми обов’язково підемо на Захід, але з дієздатною державою з конкурентноспроможною та з високотехнологічної економікою” - так колись казав Леонід Кучма.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Циганкова Тетяна Миколаївна - зав. кафедрою міжнародної торгівлі Київського національного економічного університету, доктор економічних наук, професор. Будь ласка. За нею виступатиме Симоненко П.М.

ЦИГАНКОВА Т.М.

Шановний Голово, шановні народні депутати, шановні члени уряду, присутні.

Проблема, яка сьогодні обговорюється, має два виміри: короткостроковий і довгостроковий.

У короткостроковому вимірі необхідне завершення процесу приєднання до СОТ, для чого, як ми бачимо з сьогоднішнього обговорення, є майже всі інструментальні передумови.

Якщо бути об’єктивним, то і вагомих економічних та організаційних аргументів затягування процесу набуття членства в СОТ реально не має і важливо, що це розуміє політична еліта України.

Більш важливим і таким, що потребує негайної уваги уряду, вочевидь стає довгостроковий вимір. Нас чекають системні зміни в інституційних, регуляторних та організаційних механізмах зовнішньої торгівлі України. Адже проблема реальна не у вступі, а у ефективній співпраці в межах СОТ.

В цьому контексті по-перше на часі питання розробки стратегії взаємодії співробітництва з країнами-членами СОТ. В ній спільно з представниками бізнесу та науковцями слід визначити довгострокові пріоритети та позиції щодо галузевих та системних питань, що є предметом переговорів в СОТ.

Слід також окреслити цілі, умови та форми участі у неформальних угрупованнях та коаліціях, що діють в межах цієї організації.

По-друге, потрібні адекватні зміни в технологіях розробки торгівельної політики, яка повинна максимально враховувати інтереси національного бізнесу, в тому числі малого і середнього.

Оскільки членство в СОТ передбачає майже безперервний процес міжнародних торговельних переговорів, в основу якого покладено принцип взаємних поступок, ми повинні мати матрицю інтересів і ліміти можливих поступок, оскільки не відрегульовано надання поступок та отримання другорядних преференцій не сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національних виробників та реалізації економічних інтересів держави в цілому.

По-третє. Необхідна трансформація існуючою, деформованою інфраструктури державної підтримки експорту. Вона має відповідати принципам системності, наступальності, ефективності, а головне, доступності та прозорості.

По-четверте. Доцільно створити на базі провідних навчальних закладів державну мережу підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з міжнародної торгівлі, міжнародного маркетингу та комерційної дипломатії. Фахівці Київського національного економічного університету зокрема, Центру розвитку міжнародної торгівлі мають вже п’ятирічний досвід такої роботи за програмами СОТ.

По-п’яте. Потрібна активізація національної системи комерційної дипломатії. Оскільки такі процеси як участь в багатосторонніх раундах, розв’язання суперечок, отримання право користування до речі, чисельними виключеннями із положень відповідних домовленостей відбуваються у формі дво- та багатосторонніх переговорів і консультацій, успіх яких залежить зокрема, від вмілого і активного використання сучасних технологій комерційної дипломатії.

Без зазначеного вище, так загальноокресленого вважаю, що неможливо буде ефективна реалізація торговельної політики України та повне використання потенційних переваг членства нашої країни в Світовій організації торгівлі. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую і вам. Слово має Петро Миколайович Симоненко, за ним виступатиме Микола Петрович Круглов.

17:10:23

СИМОНЕНКО П.М.

Уважаемые участники парламентских слушаний, выслушав прекрасные доклады, сообщения с научной точки зрения, безупречные, хотел бы предложить все-таки посмотреть на реалии сегодняшнего дня через призму не мифов и иллюзий, а через призму конкретной жизни, практики и опыта.

Исходя из этого хотел бы предложить первое, и еще раз уяснить, что Всемирная торговая организация – это организация, которая была создана сильными мира сего, богатыми государствами и задача состояла в том, чтобы обеспечить себе внешние рынки и исключить перепроизводство внутри страны и избежать через мировые кризисы разрушения собственных экономик.

Во-вторых. Не представляется, что мы должны сегодня послушать и не только прекрасные доклады наших здесь представителей Украины и научных центров, а и к опыту зарубежных ученных.

О чем говорят зарубежные ученые, изучающие проблемы Всемирной торговой организации. Они говорят, прежде всего, о том, что государства, которые вступают во Всемирную торговую организацию делятся на три категории: это богатые и развитые государства, слаборазвитые государства и, которые встали на путь развития. Так вот по всем заключениям исследований опыта внедрения Всемирноторговой организации и вступление те, которые вступали по категории страны развивающиеся через некоторое время они стали слаборазвитыми государствами и превратились в сырьевой придаток этих государств.

Далее. Известные ученые, экономисты, зарубежные утверждают. Что сегодня Всемирная торговая организация превратилась в инструмент реализаций интересов транснациональных корпораций и механизм вмешательства во внутренние дела других государств. Это в отношении вступления для пониманий.

А теперь, я хотел бы отойти в некоторой мере от того, что мы вообщем обсуждаем и перейти в плоскость понимания задачи нас, как народных депутатов, какие решения мы будем принимать завтра и в интересах ли они народа Украины. Я хотел бы про иллюстрировать, особенно к молодежи обращаюсь присутствующей здесь, на одном примере.

В 2005 году было принято решение под давлением правительства Тимошенко о том, чтобы ввести в действие некоторые законы по вступлению в СОТ. В результате этого мы впервые в 2005 году за последние 5 лет получили отрицательное сальдо во внешней торговле 1,8 миллиарда долларов. В этом году, в этом году уже под 3 миллиарда долларов внешнеторговое сальдо.

Для вас, для молодежи понятно, это вы без работы, это вы без новых технологий, это вы без реализации ваших знаний, которые вы получаете в высших учебных заведениях.

Но я хотел бы привлечь ваше внимание и к тому, какие, вот этот перечень, Президент его внес – глава государства. А теперь я хотел бы вам их прокомментировать в некоторой мере. Вот, допустим, закон по вступлению Украины в СОТ про вивізне експортне мито на відходи та брухт чорних металів. В 2002 году 30 евро устанавливаем на тонну вывозимого металлолома. Сегодня предлагается до 10 евро снизить. Это наши металлургические заводы оставляем без сырья, удорожание нашей продукции происходит, это вы без работы остаетесь, а кто-то на этом зарабатывает огромные деньги.

Так как надо ставить вопрос? Сегодня без сырья оставлять наше металлургическое производство, которое дает 60 процентов экспортного потенциала и 40 процентов наполнения бюджета, вам обеспечить это, или просто сказать, что надо вступать? Это вопрос, который имеет отношение к тому, что вот, допустим, следующий проект закона, который мы будем рассматривать и завтра принимать, касается встановлення ставок вивізного мита на брухт чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням. И уже сегодня принимается решение без ограничения вывозить лом цветного металла! А наши заводы что будут делать? А наши заводы откуда-то из Чили, или из других государств ввозят руду, перерабатывают, а наш металлолом вывозится отсюда. На этом кое-кто имеет огромные барыши, а у нас десятки тысяч людей без работы останутся. Это ж связано не только с переработкой цветного лома. Это энергетическая наша промышленность, машиностроение и прочее.

Следующий проект закона. Тоже беспокойство о судьбе народа Украины. Это я говорю о конкретике, то, что я завтра как народный депутат, отвечая перед вами, должен голосовать. Это называется вступлением во Всемирно-торговую организацию. Починаючи з 1 січня вивозіть худобу, то есть скот наш без ограничения. Пожалуйста, у нас в 91-м году, уважаемая молодежь, в Украине было 24 миллиона поголовья крупного рогатого скота. Сегодня 7 миллионов осталось. Вывезем. У нас сырья не будет тогда для кожевенного предприятия, на переработку не будет, вы остаетесь без работы, а все повывозили.

Вот почему я сегодня хотел бы обратить ваше внимание и по финансовой системе этими законами предлагается ввести банки зарубежные сюда, на территорию Украины, и уничтожить нашу финансовую систему, и уничтожить банковскую систему.

Поэтому…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Закінчуйте, будь ласка.

СИМОНЕНКО П.М. Підводячи підсумки своєї інформації і виступу, хотів би закликати всіх сьогодні: бути відповідальними за те, що ми приймаємо. Бо коли говорять вчені, вони говорять про основні напрямки розвитку, а коли ми політики приймаємо рішення, ми приймаємо рішення щодо відповідальності за рівень життя наших громадян.

Ось ці приклади, як Президент сьогодні дбає про рівень життя наших громадян, засвідчують, що такі рішення не можна приймати. Треба в першу чергу обґрунтувати, економічно зробити розрахунки.

До речі, шановні учасники слухань, у нас немає економічних розрахунків наслідків… соціально-економічних наслідків вступу України до СОТ. Тому я і закликаю всіх сьогодні, вчених допомогти сьогодні політикам зрозуміти, що в нас єдиний народ України, і цей народ України хоче жити так, як в Європі. А нас сьогодні намагаються просувати до СОТ через Африку. Я не хочу такого життя.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Микола Петрович Круглов, народний депутат, перший заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, просить слово. І за ним виступатиме Сіденко Володимир Романович.

17:16:45

КРУГЛОВ М.П.

Шановні присутні, сьогодні від рішень Верховної Ради залежить без перебільшення майбутнє України. Безперечно, ми не можемо залишатись з таким собі анклавом у світовій економіці. Але рішення про вступ до Світової організації торгівлі має бути не просто політичним, а базуватись на ретельному аналізі реальної економіки та моделювання економіки майбутньої.

Депутатам треба мати чітке розуміння того, які саме ринки і виробництво важливі для забезпечення, збереження конкурентноздатності України в умовах глобалізації економіки.

Якщо в галузевому розрізі ми ще маємо аналітику, то прогнозних розрахунків щодо наслідку вступу до СОТ до тих чи інших регіонів ми немає взагалі. Регіони дуже різні за економічним потенціалом. Деякі з них мають моноструктурну економіку. Отже, від можливого провалу в тій чи іншій галузі наслідки для регіонів мають бути непередбаченими.

Тому вкрай необхідно обумовити перехідний період для лібералізації тарифної політики. Цей перехідний період має бути чітко прорахований, обґрунтований відповідно до потреб тієї чи іншої галузі.

Чи володіємо ми усією цією інформацією народні депутати настільки, щоб негайно, як того вимагає Президент України, ухвалити 21 закон щодо СОТ. Україною завершені переговори з доступу до ринку товарів і послуг.

І цілком логічно постає питання: „Які ж угоди, протоколи, тарифи, зобов’язання урядовцями чотирьох попередніх урядів підписані? Наскільки ці умови відповідають національним інтересам?” Чому сьогодні у депутатів, які приймають остаточне рішення через закон, на сьогоднішній день немає графіка поступок, розкладу України, який є підсумковим матеріалом цих переговорів? Нам, депутатам, їх не дали і кажуть: „Це секретно”. Як приймати тоді закон. Теж секретно.

У парламенті попереднього скликання, як говорив мій колега, ми вже мали ситуацію, коли нам пропонували ухвалити закони необхідні для вступу до СОТ не читаючи. Деякі з тих законів ми прийняли. Минуло небагато часу, і ми побачили, які наслідки, навіть часткове зняття обмежень для імпорту, стали для країни. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі склало 2,9 мільярда доларів.

Нам знову пропонують 21 законопроект без чіткого уявлення про те, чи має уряд на сьогоднішній день попередній план реагування на можливі негативні наслідки. Ось я вам показую. Єдиний документ представлений єдиним урядом Єханурова, який говорить: оце план негативних наслідків, які ми за допомогою цих чотирьох бумаг ми знімемо.

Ми говоримо про це, бо знаємо, що статтею 18 Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (я так і називаю це - урядова допомога економічному розвитку) передбачено, що для деяких країн може виявитися необхідним з метою здійснення програм та політики економічного розвитку, що спрямовані на підвищення загального рівня життя їх народів, запроваджувати протекціоністські та інші заходи, які стосуються імпорту. Угода дозволяє, щоб такі країни користувалися додатковими можливостями, які б дозволили їм зберігати достатню гнучкість їхньої тарифної структури, потрібного для створення окремих галузей, а також застосовувати кількісні обмеження з метою збереження платіжного балансу. У правилах передбачається, що ревні заходи, які обмежують імпорт, можуть вживатися урядами країн-імпортерів тільки на прохання національних виробників, які страждають від збільшення імпорту. В більшості позиція національних товаровиробників і уряду протилежна.

У законах ідеться про двох, шести чи десятирічний перехідний період. Які обґрунтування на сьогоднішній день мають саме такі терміни? Що саме, за яким графіком має бути змінено в тій чи іншій галузі? Які заходи на цей період необхідно передбачити? В якій послідовності ми повинні знімати бар'єри? Відповіді, на жаль, в законопроектах немає.

Нам пропонують приєднатись, не знаючи перспективи для реальної економіки і не розробивши так звану дорожню карту, як зараз модно говорити, бо треба робити швидко, кажуть. Про які розрахунки може йтись сьогодні, коли ми досі не провели серйозної реорганізації системи вітчизняної статистики? Ми навіть не знаємо, що до нас заходить.

Недостатній рівень прогнозування в Україні ілюструється тим, що не маємо відповіді на головне питання: яке зростання ВВП? Один раз нам дали 1,8, другий раз 4,8. І нарешті найголовніше: проблема наповнення бюджету і очікуваний рівень безробіття. Де гарантія, що наш бюджет не спорожніє до такого рівня, що вивільнена робоча сила не буде мати навіть допомоги по безробіттю? На жаль, в поданих законопроектах така є проблема.

Ухвалити запропоновані закони…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте закінчити.

КРУГЛОВ М.П. …маємо в цьому році, але тільки після того, як депутати отримають відповіді на всі поставлені запитання.

Хочу сказати: що швидко зроблене, швидко забудуть. Зроблене неправильно будуть пам'ятати довго. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має… Я хочу порадитися з вами. Я оголосив до виступу Володимира Романовича Сіденка – члена-кореспондента Академії наук з Інституту економіки та прогнозування, а потім дати слово подумати думку Комітету з питань європейської інтеграції і щоб відповіді на запитання зробив міністр, а потім будемо закривати слухання, бо мені здається, що і ті, хто дивиться нас на телебаченні чи на радіо, вони орієнтуються в суті проблематики і, очевидно, в кінці кінців все вирішуватиме парламент через прийняття законів відповідного змісту.

Я хотів би, щоб ми це погодили. Якщо це так, то беремо це все до уваги. І слово я надаю Володимиру Романовичу Сіденку. Будь ласка.

СІДЕНКО В.Р.

Шановні пані і панове! Мені довелося бути першим учасником, одним з перших учасників діяльності Генеральної ради СОТ ще в лютому 1995 року, інавгураційній сесії. І саме з того місяця Україна веде переговори щодо приєднання до Світової організації торгівлі. Термін, безумовно, великий, і переговори слід, ну, бажати до кінця, але мене турбує одна проблема: що чим ближче до кінця, тим більше аргументація терміну переговорів бере гору над умовами переговорів. При цьому ми не помічаємо деяких дуже важливих подій, які діються в середині самої Світової організації торгівлі, і дивним чином, але ані в наших ЗМІ, ані в нашому політикумі, ані в професіональному товаристві не дістала належної уваги подія, яка сталася 24 липня цього року – це припинення переговорів в рамках нинішнього доха-раунду багатосторонніх торговельних переговорів в рамках СОТ, припинення через непримиренні суперечності між Сполученими Штатами Америки, Європейським Союзом та країнами, що розвиваються.

На превеликий жаль, ця подія має безпосередній вплив на умови, на баланс умов участі України у Світовій організації торгівлі. Про що йде мова? Коли ми ведемо сьогодні переговори про умови доступу до ринку товарів і послуг, то це умови, що стосуються ринку України, вони не стосуються умов доступу українських товарів до ринків зарубіжних країн. Ці автоматично проектуються на Україну за результатами багатосторонніх переговорів самих учасників СОТ. Припинення цих переговорів означає, що до багатьох надбань Світової організації торгівлі, які передбачалися за амбіційним порядком денним, сформульованим ще в листопаді 2001 року в місті Доха в Катарі Україна найближчим часом не дістане доступу. Але слід звернути увагу на те, що умови переговорів виписані таким чином, що Україна змушена брати на себе умови, які є по деяких параметрах набагато більш жорсткими ніж у діючих країн-членів СОТ.

Кілька прикладів, ми зв’язуємо рівень імпортного мита по сільськогосподарській продукції на рівні 11,2%, у 87% країн-членів СОТ рівень зв’язаного мита перевищує 15%. Ми намагаємося відстояти рівень сукупного рівня підтримки сільського господарство в еквівалентно 1,14 мільярдів доларів США. Це рівень, який приблизно витрачають країни-члени УСР щоденно.

Ми ведемо переговори про лібералізацію ринку послуг по 150-ти секторах, зі 155-ти існуючих. Між тим, у 77% країн-членів вони зв’язані сьогодні не більше ніж по 100 секторах, а у половини країн-членів – на рівні не більше 40 секторів послуг.

Таким чином, мова іде про те, що Україна вступає на умовах асиметричних, де іноземні учасники отримають більше доступ до ринку України, ніж українські товаровиробники і виробники послуг до ринків зарубіжних країн. Я дивуюсь, чому це питання не виникає в дискусіях? Чому Уряд не ставить це питання на переговорах с учасниками Світової організації торгівлі? Адже така асиметрична система не може стратегічно вигідною для країни.

Я не закликаю до радикального перегляду всіх умов, які сформульовані по цей день і до перегляду підписаних двосторонніх протоколів, але, принаймні, існують деякі позиції, які можуть бути змінені ще сьогодні. Наприклад, мова іде про, так звані, секторальні ініціативи, перелік яких наведений в розданих вам матеріалах.

Згідно зі статутними вимогами СОТ, вони взагалі не є обов’язковою умовою для приєднання до Світової організації торгівлі, оскільки не є загальнообов’язковими. Це ініціатива, виключно, кожної країни СОТ: чи приєднуватися, чи не приєднуватися до таких умов. Я думаю, що слід врахувати такі позиції і сформулювати остаточний протокол таким чином, щоби були сумісні умови доступу іноземних товарів і послуг до ринку України зумовлені доступом українських товарів і послуг до іноземних ринків. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Вечерко Володимир Миколайович – заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції.

У нас записалося ще більше 30-ти чоловік на виступи, і тому я просто зобов’язаний припинити обговорення і хотів би вибачитися перед тими, хто готувався до виступів. Але у вас є свої міркування, ви передайте їх у Комітет з економічної політики, і вони в рекомендаціях слухань будуть обов’язково враховані. Будь ласка.

17:28:32

ВЕЧЕРКО В.М.

Глубокоуважаемый Александр Александрович, глубокоуважаемые народные депутаты, избиратели, присутствующие!

Большинство думают, что Украине для того, чтобы вступить в ВТО нужно как можно скорее принять все необходимые законопроекты и таким образом завершить процесс гармонизации и адаптации законодательства Украины к нормам и принципам ГАТ-ВТО.

Конечно, мы должны рассмотреть законопроекты и сделать все возможное для вступления Украины в ВТО, но необходимо просчитать все последствия выгодные и нет для экономики Украины. Я думаю, одной из проблем является незнание населения Украины, а также большинства представителей малого и среднего бизнеса о перспективах и последствиях вступления Украины в ВТО.

Вступая в ВТО, мы должны руководствоваться интересами общества. Все хорошо понимают, что для простых людей важен не сам факт вступления в ВТО, а какие последствия и какая практическая польза ожидает каждого украинца.

Хочу сказать, что вопросы вступления Украины в ВТО, адаптации законодательства не раз обсуждались на заседаниях Комитета по вопросам европейской интеграции. На одному из них прозвучало предложение депутатов нашего комитета создать совместную парламентско-правительственную комиссию с Кабинетом Министров по координации действий касательно вступления Украины в ВТО. Мы получили поддержку Кабинета Министров.

Хочу подчеркнуть, что главная задача комиссии - просчитать экономические результаты открытия украинских рынков.

Я как заместитель главы Комитета по вопросам европейской интеграции, глава украинской части Комитета с парламентского сотрудничества между Украиной и Европейским союзом должен отметить. Поддержку Украины Европейским союзом в части вступления в ВТО мы имеем.

Как нам известно, на протяжении 2003-2006 годов прослеживалось активное сотрудничество между Украиной и Евросоюзом в некоторых вопросах вступления Украины в ВТО, поскольку Европейский союз входит в рабочую группу по рассмотрению заявки Украины по вступлению в ВТО. После долгих переговоров был подписан 17 марта 2003 года двусторонний протокол с Европейским союзом о доступе к рынкам товаров и услуг в рамках ВТО.

Евросоюз со своей стороны отмечает прогресс Украины. Однако перед Украиной стоит еще много нерешенных вопросов. Кроме того, в 2008 году истекает срок действия договора о партнерстве и сотрудничестве между Украиной и Евросоюзом.

В настоящий момент начинается подготовка к разработке проекта нового, так называемого усиленного соглашения, между Украиной и Евросоюзом. В 2006 году состоялось несколько встреч и неофициальных обсуждений касательно зоны свободной торговли Украина-Евпропейский союз. Фактически европейской комиссией уже принято решение о начале официальных консультаций с Украиной по вопросу создания зоны свободной торговли.

Я встречался главой европейской части Комитета с парламентского сотрудничества Украина-Евросоюз господином Мареком Сивецем. Я предложил перейти к конкретным шагам по решению некоторых реальных дел по сотрудничеству между Украиной и Европейским союзом. К примеру, Закарпатье, где Украина граничит с рядом европейских стран, в этом регионе развиваем трансграничное сотрудничество, моделируем, условно говоря, зону свободной торговли. Таким образом, на практике сможем получить нужный опыт и просчитать все плюсы и минусы и создать систему гарантий защиты отечественных производителей.

Комитет по вопросам европейской интеграции поддерживает вступление Украины во всемирную торговую организацию. Это позволит ускорить переговоры по подписанию нового договора Украина – Европейский Союз, а также будет способствовать дальнейшей интеграции Украины. Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Володимир Заплатинський, будь ласка, для відповіді на питання, свого заключного слова. Володимир Олексійович, у вас там є запитання, ні? Тоді ви відповісте після нього. Прошу. Володимир Олексійович, ви можете потім з місця відповідати, там є мікрофон теж.

17:34:18

ЗАПЛАТИНСЬКИЙ В.М.

Шановні учасники слухань, як голова Комітету з економічної політики я щиро дякую вам за участь у слуханнях, за ті виступи, за ті думки, котрі були висловлені і дуже прошу. По-перше, ми з вами по результатам слухань, вони не просто так, як декотрі думають, от пройшли і все. Ні, ми будемо друкувати звіт, ми будемо розсилати його по дипломатичним установам всіх держав, представлених в Україні, по всім науковим установам, по всім державним установам, по всім крупним підприємствам. Тобто є розсилка і в обсязі більше 3 тисяч екземплярів буде виданий звіт по парламентським слуханням.

Тому я звертаюсь до тих, хто готувався до виступу, готував свій доклад, прошу здати в секретаріат комітету всі ваші виступи. Ваші думки будуть враховані, надруковані і попадуть до висновків, котрі затвердить Верховна Рада підсумково.

Хотів би сказати, що питань забагато, але всі відповіді на них прозвучали сьогодні у виступах колег.

Всі вони взагалі зводяться до того, про час вступу. Скажу вам ще раз, що Комітет з економічної політики розглянув всі законопроекти надані Президентом України і Кабінетом Міністрів і дав їм путівку в життя.

Також я знаю, що Комітет з банків і банківської діяльності, колеги аграрії розглянули і ми, думаю, найближчим часом завершимо роботу по прийняттю цих законів.

Так, я чув виступ колеги Симоненка з його застереженнями, абсолютно вірними. І я думаю, що ми виважено підійдемо до всіх рішень з одним тільки підходом захистом прав виробника.

А з іншого боку ми будемо найближчим часом в СОТ для того, щоб держава була представлена на світовому рівні так, як вона повинна бути представлена.

І колега Немиря Григорій Михайлович, ви задали питання щодо синхронізації з Росією. Я був учасником від парламенту, як керівник профільного комітету міжурядового комітету Фрадков-Янукович, котрий проходив не так давно. І там колега нашого Прем’єра Михайло Фрадков сказав про синхронізацію вступу. Зразу в країні з’явилися різні думки, хто почув, що Росія буде диктувати нам строки, терміни і все решта. Хто почув інакше. Перший віце-прем’єр Азаров коментував, що він зовсім не почув того, що це якось повинно бути пов’язано.

То я і вніс пропозицію особисту, якщо Верховна Рада підтримає, то я запропонував і сказав у виступі, що давайте ми сьогодні не будучи ні Україна, ні Росія членами СОТ, але і Україна і Росія будуть членами СОТ і вони завершують свій шлях кожен котрий великий зроблений, будуть обидві. І їм необхідно буде підписати між собою протокол. Якщо це буде перша Україна чи Росія, вона буде диктувати умови, то я пропоную зараз не будучи країнами членами СОТ погодити такий проект протоколу.

І коли Україна або Росія своїм шляхом перша буде членом СОТ, то цей протокол буде основою для підписання двостороннього, от тільки те я мав на увазі. І підкреслив, ще раз підкреслюю, як діяч політичний держави, що я категорично проти синхронізації, проти диктату, ми вільна, майже 50 мільйонна країна, котра своїм шляхом просувається за СОТ. І я особисто за те, і думаю, що більшість в залі за те, щоб це сталося якомога швидше. Я дуже дякую, всього вам найкращого.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Володимир Олексійович відповідає на запитання.

МАКУХА В.О. Шановний Олександре Олександровичу, шановні учасники слухань, я зі свого боку теж хочу подякувати вас за надзвичайно активну участь у цьому заході. Мені здається, що ми обмінялись думками і кожен з нас почув щось нове. Але в будь-якому разі, я хотів би ще раз наголосити.

Перше, те що в рамках вступу сьогодні ми вже більш, ніж на 80 відсотків знаходимось в СОТ. І тому, коли кажуть, що завтра раптом все зникне, все кудись піде, воно б вже пішло давно, якщо б таке було. Насправді, ми вже значною мірою працюємо по механізмах і правилах Світової організації торгівлі. Тому нам здається, що не буде того надзвичайно негативного впливу, про який казали деякі виступаючі сьогодні на цій трибуні. Нам здається, нам дійсно треба прискорювати процес вступу до Світової організації торгівлі, тому що саме через вступ до Світової організації торгівлі, ми зможемо налагодити нормальні торгівельні відносини з багатьма країнами. Тільки в умовах вступу до Світової організації торгівлі, на нас буде розповсюджуватися режим найбільшого сприяння, який встановлюється в рамках вступу країн до Світової організації торгівлі. Тобто в рамках цих консолідованих тарифних пропозицій, які були укладені з іншими країнами до нас.

Звичайно затримки з вступом до Світової організації торгівлі вони можуть призвести тільки до погіршення умов наших, нашої роботи в цій організації. І у нас вже є негативний досвід у цьому контексті. Я можу згадати, наприклад, нашу боротьбу з відмиванням грошей, коли ми довго не приймали, досить ліберальну версію законодавства. Але поки ми думали, чи приймати, чи не приймати, наскільки це впливатиме на діяльність наших фінансових установ, умови погіршувалися і в кінці кінців ми прийняли набагато жорсткіший варіант, ми були б підпали під санкції ФАТФ . І з великим трудом з нас тільки нещодавно зняли цей моніторинг, і таких прикладів я можу привести дуже багато.

І тут уже казали про …. це теж є надзвичайно серйозна загроза. Якщо все ж таки країнам, які зараз ведуть переговори в рамках цього раунду вдасться знайти порозуміння, я можу вас запевнити, що умови вступу до СОТ погіршаться і будуть ще складнішими. І тоді нам, фактично, прийдеться переглядати повністю цей пакет документів, який був напрацьований протягом 13 років. І наскільки затягнеться процес вступу України до Світової організації торгівлі я зараз, навіть, не можу сказати.

Тепер, що стосується запитань. Я хочу почати з запитання пана Віктора Лисицького мені, навіть, жаль, що він так довго чекав цього запитання, бо відповідь буде дуже проста. Питання чи є в протоколі з Південною Кореєю які-небудь домовленості щодо суднобудування? Ні.

Чи є в протоколі з Індією які-небудь домовленості щодо створення програмного забезпечення? Ні.

Тобто, на жаль, чи на щастя, я не знаю яку відповідь ви очікували, на щастя. Добре. Тоді нам вдалося вас трошки порадувати.

Тепер запитання Сергія Висоцького „Известия в Украине”. Опозиція заявляет о том, что отсрочка вступления Украины в ВТО было одним из условий России на газовых переговорах, так ли это?

И второй вопрос. Каким образов в рамках ВТО будут строиться отношения с Российской Федерацией? Ну в значительной степени…

Значною мірою мій колега пан Заплатинський вже відповів на це запитання. По-перше. Ніяких вимог щодо вступу в ВТО не було в ході газових переговорів. Це абсолютно окрема тема, вона дійсно порушується в ході зустрічей з російською стороною, але треба розуміти, в якому контексті, контекст абсолютно чіткий і зрозумілий. Тобто кожен з нас ведуть переговори в рамках вступу до СОТ, у кожного є своя стратегія переговорного процесу, у кожної з країни. І тому консолідовані тарифні пропозиції відрізняються.

Я не можу сказати, що у нас по всіх позиціях нижчі тарифи, ніж у Росії. Ні, вони просто є асиметричними.

І тому враховуючи те, що ми знаходимося в режимі вільної торгівлі, що у нас ідуть переговори по ЄЕП, в якому ми передбачаємо взагалі скасування всіх вилучень і обмежень.

То в рамках асиметричної системи тарифних пропозицій де дійсно може призвести до певних, скажемо так, потоків товарів, до речі, в обидві сторони. І саме це є основним предметом занепокоєння російської сторони.

Ми нещодавно провели раунд консультацій, наші фахівці поїхали в Москву, ми ознайомили їх з нашими позиціями, вислухали їх пропозиції. В принципі, як таке занепокоєння, воно не має особливого підґрунтя і ми саме про це і казали.

Реально можна казати лише про те, що дійсно по деяких товарних групах продовольчих товарах – це цукор, це спирт, це тютюн і там дійсно можуть бути якісь проблеми.

Але в будь якому разі це не є якоюсь серйозною проблемою для наших торгівельних відносин, і вони це розуміють і в принципі ніяких синхронізацій, мова не йде. Мова йде тільки про консультації з тим, що коли виникає занепокоєння, якісь проблемні ситуації – провести переговори і знайти розумний шлях її вирішення.

Саме таким чином ми плануємо будувати відносини з Російською Федерацією і надалі.

Наступне запитання: „Шановний пане міністр, до СОТ вступили вже п’ять країн СНД, практично для всіх них постало питання деіндустріалізації, оскільки внаслідок вступу була зруйнована кооперація машинобудування з іншими країнами СНД.

Для України вступ до СОТ означатиме спад виробництва в машинобудуванні на 20-25 відсотків в найближчий період. Чому керівництво міністерства замовчує цю загрозу.

Знову з таки, я сьогодні в своєму виступі казав про машинобудування і ми вважаємо, що, насправді, ці умови, які поставлені, по-перше, знову ж таки, тарифна пропозиція консолідована, вона є вищою за ту, по якій ми зараз працюємо. Всі ці секторальні угоди, про які велась мова, вони стосуються переважно поставок комплектуючих і сировини. Тобто, знову мова не йде про те, що ми будемо завозити сюди готову продукцію і знищувати вітчизняного виробника.

Що стосується кооперації. Кооперація – це дійсно, є надзвичайно серйозним питанням, проблемою для всіх країн колишнього СНД, при розпаді Радянського Союзу розпались багато коопераційних зв’язків. Але, ми зараз працюємо над тим, щоб такі зв’язки відновлювати і зараз в рамках якраз оцієї двохсторонньої комісії йшла мова про те, щоб готувати протокол по коопераційних поставках між Україною та Російською Федерацією. Тобто це питання якраз і є на контролі уряду і ми працюємо над тим, щоб воно вирішувалось в максимально ефективний спосіб.

І останнє питання, хотів би запитати Кінаха, а потім передумали, мене. Де знайдуть вітчизняні підприємства кошти для технічного переозброєння основних фондів? Ви знаєте, це я би сказав, не СОТівське питання. Тобто…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимир Олексійович, оскільки питання не сотівське, це окрема очевидно, тема не тільки для слухань, а взагалі, для всієї політики, то залишимо.

МАКУХА В.О. Добре. А так, дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перед тим, як закрити засідання, наші слухання, кілька слів.

Я задоволений з того, що відбулося це слухання, аби ті, хто чує нас на радіо чи по телебаченню дивився, міг для себе прикинути і оцінити складність цього питання. Я би хотів, щоб наша дискусія і розмови з цього приводу не зводилися до політичної демагогії, інколи до тріскотні, тому що в кінці кінців, за тим стоять інтереси людей і потрібно нам всім конкретні розрахунки із кожного приводу. Україна вступаючи в Світову організацію торгівлі або прагнучи бути там, має мати на увазі, що ми вступаємо із своїм уставом в чужий монастир і треба буде переробляти свій статут. Це дуже серйозно. І шкода, що ми до цього часу 13 років протеревенили цю справу, я маю на увазі, спочатку уряді, які мінялися щороку і тому не було єдиної політики, Президента, який міняв ці уряди щороку і не було відповідної лінії, а тепер чим далі тим гірше підлаштовуватися під цей статут. Вся справа в тому, що ми не можемо опинитися на узбіччі, коли весь світ стане чужим монастирем, треба цей крок робити, але треба при тому мати на увазі, що ми на себе накликаємо колосальні складні ризики на відповіді, на які ще не має, і навіть сьогоднішнє обговорення засвідчило, що багато є інформації на зразок такої, ми вважаємо, ми думаємо, мало думати, в економіці думати не можна, треба, щоб написано було, що буде конкретно внаслідок приведених дій, і законодавчо їх забезпечення, організаційної роботи, і всього іншого.

В окремих виступах звучала тут тема про взаємини із Штатами, диктують нам сьогодні умови, безперечно. А давайте повернемося на кілька років тому, в тому числі, коли у нас галопом намагалися не читаючи прийняти закони про вступ, як довелося боротися з … Буша, як нам говорили, ввозьте цукор-сирець і закон приймайте, а кораблі вже стоять біля Одеси, і хабарі вже взяті, і розрахунок десь на 120 мільйонів доларів, що покладуть до кишені ті, хто на цьому виграє, а те, що ввозять в сезон цукроваріння і реалізації цього цукру не буде, ніхто тим не переймався . І цукор підняли в ціні на внутрішньому ринку штучно, а потім через місяць почали говорити, викупіть цукор, бо познімаємо з роботи, якщо не викупите. А раніше припинили реалізацію для того, тільки щоб ввезли цукор-сирець на України, доводячи ефективність такого кроку. Тому тут багато є політики, багато є конкретних речей і треба на них реагувати, розглядаючи ці закони. Я би хотів, щоб ми відповідально до того поставились.

Дальше. Ризики, я не буду про них говорити зайве, бо вже тут багато, хто виступав. Але треба мати на увазі, блискучий економіст Арсен Яценюк виступав тут і сказав про деякі речі, які ставлять нам партнери по СОТ майбутні ймовірні відносини, наприклад, датування сільського господарства, підтримки сільського господарства. І названа цифра серйозна – мільярд триста мільйонів прямих дотацій. Давайте поділимо на гектар, сорок гривень на гектар. Поділимо на центнер, одна гривня на центнері. Це що, дотація? Це насмішка над виробником!

А тепер подивимося куди ми йдемо. В Світовій організації торгівлі Європейське Співтовариство, яке своє сільське господарство дотує шаленим чином, щоб не було перевиробництва. Тим самим вони демпінгують свою продукцію, для того, щоб вона прийшла на наш ринок. А ми ні, ми повинні працювати на природних умовах і попробувати з ними конкурувати. Ми можем конкурувати тільки за рахунок одного фактора – не платить людям за роботу. Тоді буде собівартість дешевша, тоді можна поставити на конкретних умовах нашу продукцію. Треба на це зважувати, чи ні? Я міг би говорити про металолом, нам не підписує протокол тільки одна держава – Турція, яка за рахунок цього металолому хоче розвивати свою металургію. А ми ніби не цікавимося цим сектором економіки і нас це обходить.

Тому я навмисне про це кажу, можливо, трошки, трохи експансивно, але мова йде про те, що нам потрібно буде структурно перебудовувати економіку, нам треба розвивати внутрішній попит на нашу продукцію. Бо ми повинні розуміти, що ззовні ми будемо працювати в окремих, так би мовити, секторах, в невеликих обсягах, спочатку борючись за свою присутність там, але до тих пір поки ми не будемо самі інвесторами своєї економіки, до тих пір поки не відкриємо можливості для внутрішнього ринку таким чином, щоб і люди повернулися з Європи додому на роботу і могли влаштовуватися тут, то перспектив не буде навіть, якщо ми попідписуємо всі закони і завтра нас приймуть у Світову організацію торгівлі.

Тому мова іде про те, щоб ми у законах наших і у правилах, які виробляємо для себе, передбачили захисні заходи: строки вступу, етапи вступу, умови додаткові. Все це повинно бути предметом законів, які розглядає парламент.

Тому я би хотів, щоб ті, хто буде спостерігати за дискусією, котра буде іти в парламенті, уже з завтрашнього дня починаючи, не думали, що тут одні хочуть бути в СОТ, а другі не хочуть.

Мова іде про те, що всі вважають необхідним цей крок здійснити, але треба зробити так, щоб не постраждали притому люди.

І я би хотів, щоб, хто прислухається до нинішніх слухань, вибачте, за тавтологію, тим не менше розуміли, питання надзвичайно складне. Говорив і міністр закордонних справ, і голова комітету наш, і голова комітету з євроінтеграції, ми розуміємо, що ми маємо бути в Європі і за географічною ознакою, і за багатьма іншими обставинами.

Але перспектива співробітництва з ЄС, одна тільки СОТ – зона вільної торгівлі з ЄС. Значить треба цей шлях пройти, але пройти так, щоб не залишитися взагалі без нічого, треба проти таким чином, щоби економіка зміцнювалася. Ще раз повторю, ми спізнилися приблизно років на 10. Ми б вже структурно перебудували економіку, ми б багато чого вже зробили. Але сьогодні маємо такий результат, треба це мати на увазі і у зв’язку з тим треба, звичайно, вступати до СОТ, але дуже серйозно попрацювати над тими законами і над умовами їх введення, щоби українська економіка все-таки вийшла із найменшими втратами із цього складного випробування.

Я вдячний всім, хто взяв участь в обговоренні і бажаю, щоби це завдання ми вирішили так, як годиться для серйозної європейської держави.

Спасибі вам, всього доброго.