ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

про становище молоді в Україні (щодо підтримки молодої сім'ї, посилення соціального захисту дітей та молоді у 2001-2006 роках)

Сесійний зал Верховної Ради України

20 грудня 2006 року, 15.00 година

Веде слухання Перший заступник Голови Верховної Ради

України МАРТИНЮК А.І.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань. Будемо розпочинати свою роботу.

З одного боку, дивлячись на сесійну залу, я радий бачити молоді красиві обличчя, добре було б, якби серед депутатів їх було побільше. А з другого, жалкую, що мало депутатів, бо те, що ви будете говорити, треба, щоб вони чули і втілювали в життя, бо ми з вами дійсно говоритимемо, підніматимемо проблеми, але ці проблеми має розв’язувати і Верховна Рада через законодавчі проекти, ініціативи і, відповідно, Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади, які повинні виконувати ці функції.

Сьогодні ми з вами маємо провести парламентські слухання, присвячені становищу молоді в Україні, щодо підтримки молодої сім'ї, посилення соціального захисту дітей  та молоді у, а саме виконання тих програм, які ми намічали протягом 2001-2006 років, підбити підсумки того, що було зроблено, зосередити увагу на тому, що не вдалося ще нам зробити спільно. І найголовніше, окреслити перспективи подальшого розвитку цієї проблеми.

Питання молоді, проблеми молоді відповідно до тих законодавчих  актів, які прийняті Верховною Радою, слухаються щорічно у парламенті чи то у вигляді, і  у вигляді, точніше, парламентських слухань, і ми досить періодично заслуховуємо ці питання і у формі днів уряду, коли уряд звітує про виконання тих чи інших питань пов’язаних із життям і діяльністю молоді.

Кожен говорить, кожен добре розуміє і усвідомлює, що майбутнє залежить від молоді. Але, на превеликий жаль, ми, ті, від кого залежить ця функція і ця політика, ще недостатньо робимо для того, щоб, дійсно, забезпечити цю тезу, щоб вона стала, щоб вона стала реальність.

Тим більше, на превеликий жаль, ми змушені констатувати, що наше суспільство старіє і досить швидкими темпами старіє, ми змушені констатувати, я думаю, сьогодні ми на парламентських слуханнях будемо говорити і вести мову про те, що у нас різко скорочуються чисельність населення і скорочується вона і за рахунок того, що менше народжується, тобто, менше молодого поповнення покоління і відповідно скорочується за рахунок того, що відходять із життя старші покоління.

Я нагадаю вам Регламент як ми будемо працювати і в якому ритмі. Приблизно ми будемо десь 2 години 50 хвилини працювати з вами. Ми заслухаємо доповіді Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту, заслухаємо співдоповідь голови профільного комітету Верховної Ради, а після кожен із вас в межах 5 хвилин, той, хто записався, хто, так би мовити, кого готував комітет, матиме можливість виступити з приводу цих проблем.

Я завжди, коли відкриваю парламентські слухання звертаюся до всіх виступаючих майбутніх і хочу з цим же звернутися до вас, починайте свої виступи з кінця, тому що на кінець ви завжди залишаєте найцікавіше. Залиште загальні фрази, якими починає кожен виступ на потім, якщо вистачить у вас часу. Почніть з конкретних пропозицій, рекомендацій і з того, що болить і пече. Залишиться час, скажете ще на заключення і загальні фрази. Той, хто з вас не зможе виступити, а хотів би і має тексти, будь ласка, ви подасте до секретаріату комітету, знаходяться в ложі  справа від мене, зліва від вас. Тому що я сподіваюсь, що ми будемо за результатами готувати збірник матеріалів, і  навіть не оголошені виступи потраплять до збірника, а  головне вони будуть проаналізовані в комітеті, бо комітет за результатами розмови нашої буде готувати постанову Верховної Ради, яка буде прийнята на засіданні парламенту, і там будуть, так би мовити, конкретні пропозиції, конкретні рекомендації, що, кому і як зробити.

Я запрошую до слова Віктора Петровича Коржа, міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту.  20 хвилин, будь ласка, Віктор Петрович.

Для тих, хто можливо не знає, нагадую, що Віктор Петрович буквально днями вийшов із сесійної зали на міністерську роботу, так що він буде у двох іпостасях і як нещодавний народний депутат, і як нинішній міністр.

Будь ласка, Вікторе Петровичу.

 

КОРЖ В.П.

Шановний Адаме Івановичу,   шановний пане віце-прем’єр-міністр, шановні народні депутати, шановні представники молодіжних організацій.

Для мене, дійсно, сьогодні перший виступ  в такій якості, тому ви розумієте певне хвилювання. І я хотів би вам доповісти про те, що ми ретельно готувалися до сьогоднішнього заходу. І вашій увазі  запропоновані відповідні інформаційні матеріали, наш попередній аналіз, і я хотів би доповнити свій вмступ інформаційними матеріалами, які ви побачите на табло Верховної Ради. І   я,  користуючись нагодою, висловлюю всім повагу, сподіваюсь на нашу плідну  співпрацю,  розуміння, більш активний діалог, пошук нових форм і таке інше. Дозвольте мені  перейти до доповіді.

Сьогодні ми зібралися, щоб обговорити основні питання  становище молоді та розглянути ефективні шляхи покращення нашої співпраці. Частка молоді у складі   постійного населення України  становить третину. Про те місце молодого  покоління в суспільному житті визначається не лише значною часткою в структурі населення, але й особливостями соціального становлення та суспільним призначенням.

Адже діти та молодь, з одного боку, є  одним з найбільш соціально незахищених  верств суспільства, а,  з іншого, саме молоді  люди виступають  провідниками демографічного,  соціально-економічного, політичного та духовного поступу  України.

Саме тому сьогодні ми розглядаємо становище української молоді, як рушійної сили соціально-економічних перетворень нашої країни. І, дійсно, те, що такі зустрічі, такі  підведення підсумків стали  системою, це свідчить, як про велику увагу, як виконавчої, так і законодавчої гілки нашої влади до таких важливих  соціальних питань.

В першу чергу, хотілося б розглянути освіту молоді, оскільки освіта є основним чинником  забезпечення   конкурентної спроможності країни в сучасних умовах, коли  виробництво набуває інноваційного характеру. Освітній потенціал молоді України є досить високим, про  що свідчить постійний запит з боку молоді на освіту та  досить високий рівень набутий молоддю освіти в цілому.

Водночас, існують підстави стверджувати, що освітній потенціал молоді не реалізується належною мірою, передусім, через невідповідність  між системою освіти  і потребами ринком праці, що підтверджують статистичні дані, які ви можете ще раз подивитися.

Відзначається також тенденція до зниження  якості освіти через низьку соціальну пристижність педагогічної професії (всім відома ця проблема),  критична  застарілість матеріально-технічної   бази закладів  освіти всіх рівнів та недостатні  темпи її модернізації. Збереження і поглиблення зазначених негативних тенденцій створює ризики незворотності, відставання України від  розвинених країн  світу.

До речі, виразним показником неналежного  соціального статусу вчителя у сучасному українському   суспільстві є результати соціологічних  досліджень Українського центру економічних і політичних досліджень імені Розумкова, які однозначно свідчать, що рівень повної довіри до вчителів знизився з майже  44 відсотків  у 2003 році до 26  у 2006.

Доречно також зауважити, що попри зазначене падіння рівня довіри до вчителів, цей рівень є відносно високим, якщо порівнювати з представниками   інших професій.  Серед представників 18 професій, стосовно яких визначався  рівень суспільної довіри, вчителі виявилися лідерами. А на останньому місці рейтингу опинилися політики, яким повністю довіряють лише два відсотки опитаних, не довіряють 56. Я не міг не привести цю статистику, але вона на ваш розсуд, як кажуть.

На молодіжному ринку праці спостерігаються неоднозначні тенденції. З одного боку рівень економічної активності молоді протягом останніх років є досить високим та стабільним. Продовжуються тенденції попередніх років щодо зменшення безробіття. А з іншого боку поряд з позитивними зрушеннями на молодіжному ринку праці протягом останніх років посилюються і негативні процеси, зростає чисельність економічно не активної молоді.

Молодь сьогодні потребує не тільки реалізації трудової активності, але й гідної винагороди за працю, і це також всім зрозуміло. Впродовж 2001-2005 років відбулися позитивні зміни в матеріальному становищі молоді: збільшилися доходи, поліпшилася структура цих доходів і витрат молодіжних домогосподарств та показники споживання.

Проте наявні високі показники бідності серед молодіжного середовища, особливо тих, сім'ї які мають дітей, це не може не турбувати українське суспільство. І ми маємо спільно подумати, які заходи впровадити для вирішення цих питань. До того ж ступінь нерівності суспільства за доходами у післякризовий період, починаючи з 2000 року, не тільки не зменшився, але навпаки, на превеликий жаль, зріс, що є одним з чинників соціальної напруги.

Наступною проблемою, на яку я хотів би звернути вашу увагу і вона потребує негайного вирішення, є подолання таких негативних явищ, як поширення ВІЛ-СНІД, наркоманії, погіршення основних показників стану здоров'я української молоді. Протягом 2001-2005 років набула ознак сталість і тенденція попередніх років щодо поширення в молодіжному середовищі наркоманії та епідемії ВІЛ-СНІД. Дійсно, вже приходиться вживати такий медичний термін до цього соціального явища.

В останні роки характерною рисою наркоспоживання в Україні є залучення до їх споживання молоді з 13 вже до 15 років. А динаміка поширення ВІЛ-інфекції дає підстави висловити припущення про початок в Україні другої хвилі епідемії ВІЛ-СНІД. Викликає занепокоєння поширення ігроманії в Україні, яка визнана Всесвітньою організацією охорони здоров`я хворобою ХХІ віку.

Я відірвуся від тексту і скажу вам, що особливу увагу треба звернути на це, тому що у ряді країн, в тому числі і в Російській Федерації, прийнято дуже серйозні зміни до законодавства, які стосуються цієї проблеми, вона там вводиться  вже в цивілізоване русло, для цього певні зони, ну відповідні уже не загальнодоступні місця будуть для впровадження цих ігр. І тому велика кількість мілких і середніх операторів цього ринку будуть шукати собі збут на Україні. Тому на це треба звернути особливу увагу. На жаль, ми сьогодні маємо неврегульовані законодавства, доступність загальну цих гральних автоматів, відсутність державного контролю над видавництвом і розповсюдженням комп`ютерних ігр, що негативно впливає на формування морально-ціннісних  орієнтирів дітей та молоді, сприяє поширенню цієї негативної тенденції.

Я хотів би сказати, що в профільному комітеті, в якому я мав честь працювати,  ми вже обговорювали це питання, і я думаю, що на часі є удосконалення законодавства. Я думаю, що Микола Володимирович Томенко  може висвітлити більш детально наші думки з цього питання. Хоча впродовж 2001-2005 років поступово зменшувався рівень  злочинності і правопорушень серед неповнолітніх та молоді. Частка неповнолітніх і молоді у складі засуджених практично не змінилися.

Викликає занепокоєння те, що на відміну від 2001 року у 2005  зросла майже на 10 відсотків чисельність неповнолітніх, які на момент  постановки на облік у підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх не мали одного батька, а 42 тих, хто взагалі не мали батьків, на 70 тих, хто проживали у дитячих будинках-інтернатах.

Я думаю, що дуже важливо, що сьогодні  на уряді була прийнята концепція боротьби з цими… в тому числі і з цими питаннями за програмою МВС, до якої залучені маса міністерств       і відомств – це загальнодержавна програма. І я думаю, що її прийняття дійсно поліпшить ситуацію з неповнолітніми, які мають проблеми кримінального характеру. Так що, я думаю, активний крок уряд зробив вже в цьому напрямку буквально сьогодні.

Нинішній стан здоров’я української молоді не може задовольнити суспільства, а існуюча система виховання не спонукала значну частину юнаків та дівчат до бажання вести здоровий спосіб життя. Я хочу сказати, що, власне, і свій особистий досвід як людини, яка пропрацювала більше 20 років саме в галузі фізичної культури і спорту, я хотів би зауважити, що, на мій погляд, сьогодні міністерство далеко не весь свій потенціал використовує по залученню до здорового способу життя цієї молоді, яка є проблемною. Є досить багато серйозних механізмів, які більш активно будуть включені в реалізацію цих вкрай важливих для суспільства питань.

За даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту щорічно збільшується кількість людей, які займаються всіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи. Збільшенню кількості населення України, яке займається фізкультурою і спорту сприяло збільшення кількості спортивних споруд в Україні, але це тільки перші кроки. І тут, на превеликий жаль, ми маємо колосальні ще проблеми.

І те, що зараз розроблені заходи міністерством по докорінній зміні ситуації в матеріально-технічному забезпеченні, то про це я вже вам сьогодні можу звітувати. Активно дії, нормально дії в міністерстві програма будівництва універсальних спортивних майданчиків, яких буде кількасот, та тренажерних вуличних майданчиків, які розроблені відповідно за типовими угодами.

Також я думаю, що буде сприяти цьому будівництво льодових стадіонів, на яких будуть залучені сотні, тисячі наших молодих людей. Я думаю, що такі активні заходи Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту по відволіканню дітей від вулиці дадуть свої позитивні плоди. Але, разом з тим, я хочу сказати, що 10-13 відсотків, про які ми сьогодні говоримо, за різними оцінками, дітей, які залучені до регулярних занять фізичною культурою та спортом, абсолютно нікого не влаштовують, ні мене, ні, я думаю, вас, бо ми всі розуміємо, що відповісти на питання: де ж останні 85-90%, на превеликий жаль, ми з вами відповіді чіткої не маємо.

Існуючий стан потребує посилення міжгалузевого, багаторівневого співробітництва різних профільних Міністерств, концентрації ресурсів на розв’язання найболючіших проблем у сфері збереження і зміцнення здоров’я дітей та молоді. Реалізація окремих складових державної політики щодо вирішення проблем молоді та молодих сімей, соціального захисту дітей та молоді входить до компетенції багатьох центральних органів державної влади та їх регіональних структур.

Проблемами молоді опікуються Міністерство освіти та науки України, міністерство охорони здоров’я України, міністерство праці та соціальної політики України, міністерство культури і туризму України, міністерство внутрішніх справ України, про що тільки що говорив.

Органи місцевої державної адміністрації та органи місцевого самоврядування, безумовно. Координаційну роль у реалізації державної молодіжної політики, дійсно, покладено на наше Міністерство, ми  зробимо все можливе для того, щоб вивести цю співпрацю на більш  якісний, новий рівень. Важливу роль у становленні та соціальному розвитку дітей та молоді відіграє співпраця органів державної влади з міжнародними неурядовими організаціями.

Міністерством України у справах сім’ї, дітей та молоді встановлено ділові зв’язки з 12 міжнародними неурядовими організаціями, серед яких основними стратегічними партнерами є, безумовно, дитячій фонд ООН ЮНІСЕВ. Також розширилося співробітництво по лінії ради Європи, Європейського союзу за програмами ТASIC???, організації з безпеки та співробітництва в Європі,  міжнародної організації з міграції та багатьма іншими.

Уроки незалежності в державному та місцевих бюджетах окремим рядком стали виділятися кошти на реалізацію молодіжних програм і заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади, молодіжних громадських організацій.

Якщо порівняти з 2001 роком, то видатки з державного бюджету в 2005 виросли, майже, в 7,2 рази. Особливе значення у становленні та розвитку суспільства становить соціальний захист населення, який ґрунтується на принципах поглиблення адресності та забезпечення матеріальної підтримки непрацездатних громадян, сімей з дітьми, передусім, багатодітних , дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів та осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Найбільш вагомим таке підвищення  стало у 2006 році. Тільки одноразова допомога при народженні дитини зросла до 8500 гривень. Взагалі державну підтримку щомісячно отримують більш, ніж 3  мільйони родин і громадян, які її потребують.

Ви знаєте, що ці зміни привели до збільшення народжуваності, що, безумовно, сприяє покращанню демографічної ситуації  в цілому.

Крім  матеріальної допомоги система соціального захисту передбачає також надання соціальних послуг різним категоріям сімей, дітей та молоді. На це спрямована діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, мережа яких щорічно зростає.

Якщо порівнювати з 2001роком, у 2005 році кількість соціальних послуг, наданих ними, збільшилася у 6,4 рази. В останні роки з’явилися заклади соціального спрямування, зокрема, центри соціально-психологічної допомоги, соціальні гуртожитки, соціальні центри матері і дитини, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, а також центри ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.

У 2005 році в Україні розпочався процес реформування системи соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в основі яких лежить пріоритетність сімейних форм влаштування дітей. На сьогодні завершена більша частина роботи щодо внесення змін до  нормативно-законодавчої бази, соціально-правового захисту, вирішена проблема фінансування прийомних дітей і дитячих будинків сімейного типу з Державного бюджету, розробляється програма реформування інтернатних закладів тощо.

Я хотів би звернути вашу увагу на те, що буквально вчора я був у складі офіційної делегації в Чернівцях, і ми бачили досвід чи приклад такий дуже позитивний, коли на базі монастирю, православного монастирю виховується 137 дітей, з яких 37 усиновлені, а 100 знаходяться під опікою. Батько Михайло проводить відповідно  цю роботу. І я, аналізуючи цю ситуацію, шукаючи, як удосконалити цю систему, хотів би, запросивши вас до обговорення, ще раз підвести підсумки нашого експерименту по програмі „Гроші ходять за дитиною”. Звернути вашу увагу, що нам всім треба більш ретельно розібратися у механізмах фінансування цих категорій дітей. Бо, дійсно, є дуже недосконалими, на мій погляд, і механізми оцього походу грошей за дитиною. І в тому числі, мабуть, ті, хто з вас розуміються у цьому питанні, вже звернули увагу, що дитина уже пішла на сімейну форму виховання, а кошти, виділені з Державного бюджету на інтернат чи дитячий будинок залишилися протягом фінансового года у цій установі і ніяк за дитиною не пішли. Тому нам треба у цьому серйозно розібратися.

Забезпеченість молоді і молодих сімей житлом – це окрема тема, і вона залишається вкрай незадовільною, складною. І взагалі на фоні вирішення наших навіть і соціальних питань вона знаходиться на одному із останніх місць і безумовно потребу удосконалення.

Низький рівень доходів та високі ризики бідності молодих сімей з дітьми є свідченням необхідності зміни пріоритетів соціальної політики у напрямку підтримки молоді.

Однією із форм державної підтримки молодих сімей, її соціального захисту є надання пільгових кредитів та будівництво або реконструкцію житла. Проте це не вирішує у цілому проблему із забезпеченості молоді та молодих сімей житлом. За експертними оцінками існуючими іпотечними житловими кредитами комерційних банків може скористатися лише 8-10 відсотків громадян країни працездатного віку. Враховуючи рівень матеріального становища молоді, особливо молодих сімей з дітьми, вартість житла, великий розмір першого внеску та високі проценті ставки по кредитах у комерційних банках ведуть до того, що ця проблема тільки поглиблюється.

Разом з цим я хотів би також може при вашому обговоренні спитати вашу думку, чи правильно те, що недавно до поняття „молодь”,  значить, залучені і наші громадяни віком уже до 35 років. чи відповідає це європейським стандартам, чи відповідає це реаліям нашого життя, я хотів би так же, щоб ми обмінялися думками з цього питання, бо в мене своя думка ще не склалася остаточна і мені здається тут, що є що обговорити з вами.

Значна увага органами державної влади приділяється оздоровленню дітей. За період літньої оздоровчої кампанії 2006 року в Україні організованими формами відпочинку та оздоровлення охоплено майже 3 мільйони людей.

Враховуючи необхідність законодавчого врегулювання організаційних, правових і фінансових засад оздоровлення молоді, міністерством нашим розроблені концепції державних програм оздоровлення і відпочинку дітей та молоді і прийняття відповідного закону. Скільки ще у мене?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд.

 

КОРЖ В.П. Не зважаючи на поліпшення ситуації на ринку праці, проблема молодіжного безробіття залишається дуже гострою. Я детальний аналіз хотів би вам навести, але, нажаль, я уже не вписуюсь по часу.

Я вимушений закінчувати свою доповідь, але, безумовно, в тому обсязі і так детально, як би мені хотілося вам викласти…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити. Говоріть.

 

КОРЖ В.П. Наш аналіз всіх складових, значить, проблем, які входять до нашої з вами спільної співпраці, я хотів би запропонувати наступне. На січень місяць ми плануємо провести серйозну велику нараду на базі нашого міністерства. Я хотів би почути всі ваші думки, ваш аналіз і хотів би одночасно розказати, що ми будемо з вами вести чесний партнерський діалог, але я хотів би, щоби і ви нам допомогли, абсолютно прозорі умови по визначенню найбільш пріоритетних програм установити, щоб у нас не було різних підходів. Ви розумієте, про що я говорю. І також мені хотілося би, щоб ви самокритично підійшли до того, наскільки сьогодні дієвими є ваші громадські організації, наскільки їх діяльність реально розповсюджується на всю територію України, і які задачі вони реально можуть вирішувати.

Я думаю, що  наша розмова буде конструктивною, серйозною, ми продовжимо ту важливу дискусія, яка сьогодні розвернеться на парламентських слуханнях. Я дякую вам за увагу і впевнений в нашій подальшій конструктивній співпраці.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Віктор Петрович.

Давайте привітаємо його з дебютом міністра, це перша його доповідь в ролі міністра. І, Віктор Петрович, ви не дуже довго думай про 35 років, бо незабаром прийдеться, якщо так працюватимемо, приймати рішення про те, що молода людина, це та, кому немає 50-ти.

(О п л е с к и)

Микола Володимирович Томенко голова Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради. Будь ласка, 15 хвилин.

 

15:30:04

ТОМЕНКО М.В.

Доброго дня, шановні колеги! Я думаю, що тут і міністр, і я солідарні в тому, що безперечно сьогодні молоді люди подорослішали і це не тому, що європейська норма 35 років, а тому що життя вимагає нам привести у відповідності до чинного законодавства цей підхід і це, можливо, один з небагатьох оптимістичних висновків діяльності парламенту за останній період, що у нас молодих людей збільшилося у зв’язку з цією нормою закону, і їх майже 15,5 мільйонів. І я абсолютно переконаний, що коли ми будемо говорити зараз про проблеми разом з вами, ми повинні розуміти, що зміст і ідеологія молодіжної політики, про яку ми говорили 10 років назад чи навіть 5 років назад суттєво змінилася, оскільки змінилась країна, змінилася думання людей. І я б теж хотів запропонувати от підійти таким проблем шляхом і в своєму, і  в ваших виступах стосовно ключових складових цієї молодіжної політики і дать можливість потім і міністерству, і нашому комітету будувати і формувати нову молодіжну політику.

Більше того, я абсолютно переконаний, що вона повинна будуватися з системи місцевого самоврядування. Сьогодні ми мали невелику дискусію перед парламентськими слуханнями, і я сказав про те, що нам треба дивитися, який є досвід в вузах, який досвід в територіальних громадах, який є досвід в областях для того, щоб ми були в системі тих інновацій, які сьогодні появилися, оскільки просто рамкові закони, які ми приймаємо, де весь закон складається з двох третин Декларації про повагу до молодої людини, очевидно, в парламенті і в країні не потрібний. Необхідна підтримка абсолютно конкретних програм, які даватимуть позитивні результати. Оскільки одне з найболючіших проблем, то проблема, дійсно, працевлаштування. Сьогодні ми намагаємося зрозуміти, що можна зробити в цій сфері.  Я не хочу так само наводити цифри, бо вони всі  сумні і невеселі, скажу лише одне, крім того, що говорив міністр, що ми маємо більше половину молодих людей серед тих людей, які виїжджають за кордон працювати. Це означає, що  найбільш інтелектуально підготовлену частину суспільства ми погоджуємося або не заперечуємо, умовно кажучи,    в тому, що вона виїжджає і працює за кордоном. Статистика по Україні не менш сумна.

Ви знаєте, що в нас був прийнятий законопроект про перше робоче місце з наданням  дотації роботодавцям. Він три роки уже не виконується. І в цьому бюджетному році дія цього закону призупинена, і я, абсолютно, переконаний, що якщо скажімо уряд вважає такий законопроект неефективним нам треба  дебатувати і думати, як знайти механізм який всьому світі працює. Роботодавець повинен знати, що з кожним працевлаштованим молодим чоловіком він отримує пільги або преференції і  повагу від держави. І якщо в такій формі закон не працює, давайте шукайте  іншу форму. Поки що інших механізмів досвід показує дуже важко знайти. Тому стимулювання роботодавців з залученням на роботу молодих людей – це одне із  найважливіших проблем і ми в парламенті це прекрасно розуміємо.

Одне з найважливіших проблем, коли я буду говорити про освіту, звичайно, все-таки планування, як скажу там, зайнятості  і робочої професії. На сьогоднішній день мої дискусії з серйозними керівниками підприємців засвідчують, що якщо Міністерство уже освіти знайде механізм співпраці з тими керівниками підприємств, які сьогодні вийшли на ефективну роботу нам можна вийти хоча би на базу і показники тих фахівців, які повинні бути працевлаштовані.

 Я думаю, що нам  і суспільство треба трошки змінити з погляду на моду, на  юристів, економістів, політиків чи моделей. Очевидно, нам в країні, країна потребує більше широкого спектору професій  і розуміння того, як важко працевлаштувати  цих людей.   Я буду наводити цифри про вищу школу, вони не просто кричущі, вони страшні. Це означає, що дві третини вищої школи працює на ринок безробіття.  Оскільки ці люди за професією не можуть працевлаштуватися.

Загальна проблема молодої сім’ї.  Ось тут я сказав молоду сім’ю, і ще раз підтверджую, що вік молодої сім’ї у нас зріс. Це означає,  що, насправді, і молоді люди почали розуміти, що  молоду  сім’ю або сім’ю треба створювати, коли ви маєте професію,  коли ви маєте певні   соціальні гарантії, коли ви маємо розуміння, що це   таке.

Ми сьогодні, до речі, зареєстрували законопроект, тут мої колеги депутати присутні, про те, щоби і  у системі усиновлення підняти  вік можливості всиновлювати: не  з 18, а з 21 року. Тому що треба, щоби  люди  зрозуміли, що таке сім’я, що таке виховання дитини, щоби, скажімо, іти на такий  достатньо серйозний крок. Але,  на жаль,  якщо говорити мовою статистики,  у нас  зменшується частка молодих сімей, якщо фіксувати це   в систему офіційного шлюбу і загальна кількість у нас однодітних неповних сімей збільшується  так само, як зростає частка одиноких  і розлучених сімей.

Найбільша  кількість розлучень припадає, зрозуміло,  на молоді сім’ї. І це змушує нам говорити не лише про  економічне стимулювання. Ви знаєте, у парламенті була серйозна  дискусія, врешті ми знайшли спільну мову з урядом, і практика економічної підтримки народження першої дитини буде збережена, яка і була, але цілком зрозуміло, що  це один із багатьох стимулів. Не менш важливими  стимулами є і світоглядні, і  цінностні стимули важливості і ролі сім’ї  і родини.

І, якщо сьогодні поїхати по Києву чи по інших місцях і подивитися на зовнішню рекламу, якщо подивитися сьогодні телебачення, то стане зрозуміло, що, напевне, сім’ю створювати і  жити в сім’ї взагалі  непотрібно цій державі, тому що пропагуються абсолютно інші цінності.

І коли  я з цієї трибуни третій рік переконую депутатів Верховної Ради, серед яких є і дуже   багато власників чи  опосередкованих власників рекламного ринку, що Дід Мороз із пляшкою  горілки у руках – це зневага до країни і до молодих людей, мені, на жаль, не вдалося їх  переконати. У першому читанні лише  законопроект пройшов, і я сподіваюся, що хоч якийсь компроміс ми знайдемо, щоб потихеньку плашка, стакан ще  щось переставали бути можними, бо  у цій сесійній залі ледве ми   найшли  226 голосів за  голосування у першому читанні.

Я  так само переконаний у тому, що  у нас в частині підтримки молодої сім’ї житло є надзвичайно важливим.

Ми сьогодні в комітеті почали думати над новим базовим законом, один з ініціаторів Євген Філіндаш, народний депутат, він буде виступати, він скаже, що тут є три проблеми: перша проблема – взагалі з зрозумілої логіки, як це розподіляється це молодіжне житло, друга – економічної складової. Ми з міністром вже говорили, що треба розібратися з цим, оскільки виглядає таким чином, що держава дає гроші, банки на цьому заробляють, вони просто оператори. І потім держава виплачує там 15 років ці банківські відсотки. І виникає питання: в чому економічний ефект від цього всього?

Очевидно треба, якщо нам зберігати систему молодіжного кредитування, принципово інакше до цього підійти, тому що ми проаналізували лише останні кілька років: і у нас купувалися одні з найдорожчих квартир для небідних людей. І якщо держава для небідних людей, ще дітей когось купує квартиру, то така програма не треба. Треба, щоб ця програма була передовсім в контексті соціального житла для сімей, для молодих людей, які не можуть це зробити.

            Тому я знаю, міністерство і уряд сьогодні над цим думає, ми в комітеті так само думаємо над цим, щоб, зберігаючи цю програму, зробити її дійсно програмою для молодих сімей, а не для тих, хто випадково прорвався туди чи мав можливості отримати ці кредити.

         Освітня проблема не менш важлива на сьогоднішній день. Я хочу вам сказати одне: от ми б'ємося тут з іншими моїми колегами – Андрієм Пінчуком, народним депутатом з Партії регіонів, з іншими представниками інших фракцій. Ми сьогодні не можемо з Міністерства освіти отримати дані, скільки у нас гуртожитків. От ніхто не може сказати, скільки гуртожитків в Україні.

            Тому коли ми кажемо сьогодні, в якому стані соціальна складова у нас студентської молоді? То ніхто нам цього не може сказати. Слава Богу, в цьому році вперше, ні, в тому році теж було, ну не до кінця виконаний цей  проект, закладені кошти на ремонт гуртожитків. Правда, суму соромно мені називати – 25 млн., але це означає, що якщо сьогодні ми крім просто навчання не подумаємо про побут студентів, ми ж прекрасно розуміємо, що навчання цього не буде.

          Я, от наприклад, був в Сумському аграрному університеті. Я був приємно вражений, що там можна вчитися, коли в кожній кімнаті в гуртожитку є Інтернет уже. То аби уявіть собі, у нас по всіх вузах у гуртожитках у  кімнаті був  Інтернет,  комп’ютери і можливість  працювать, тоді у нас і вимоги до студентів би були більші. Тим більше, сьогодні ми дебатуємо  все-таки і про систему фінансування місцевого самоврядування. На сьогоднішній день держава в середньому фінансує 50 відсотків студентів. 50 відсотків вузи заробляють самі. Я не хочу всіх ректорів  критикувати, сьогодні ми дебатували  про вік там ректорів, інші питання, але я точно знаю, що якщо ректор не на місці, ніхто його сьогодні не контролює з точки зору витрачання цих коштів. Ми з молодіжними організаціями студентськими домовилися, що ми  будемо пропонувати законопроект, за яким в вченій раді не менше 15 відсотків  студентів-аспірантів, ці люди повинні контролювати всі управлінські рішення в вузі і інститут місцевого самоврядування, студентського самоврядування, який обирається всіми студентами і аспірантами повинен мати право розпоряджатися ну хоть одним чи двома відсотками від тих коштів вузу, який є. тоді і студенти будуть нести відповідальність за те, що відбувається у вузі, а так вони сидять у приймальні і не знають, якщо вони щось, не дай Бог, не те скажуть, ми їх ви…….. на наступний день. Сьогодні ж без студентів можна виселить з гуртожитку, можна виключити з навчання. То хіба це система місцевого самоврядування, про яку ми говорили ще в кінці 80 років?     

Не менш важливою проблемою є те, як нам молоду людину розумну, інтелектуальну  людину запросити в село. Не заставити, а запросити в село. Сьогодні уряд зробив перший крок і ми теж довго дебатували про це - про підтримку тих молодих людей, які після закінчення вузу по … вчителі на 3 роки укладають угоду і повертаються в село. Да, цей 5-кратний розмір мінімальної зарплати, ця грошова допомога, яка разово виплачується, звичайно малий, але  перший крок, який сигналізує молодій людині, що якщо вона  хоча би на якийсь період їде викладачем  чи медиком в село, ми,  держава, повинні максимально  підтримати її, бо коли у вузі не буде молодого вчителя чи молодого медика… перепрошую, в селі не буде, не буде в селі життя, ви це прекрасно розумієте. Більше того. Ми тут прийняли інше рішення, яке  вся сесійна зала підтримала – повернути систему фінансування інструкторів по фізичній культурі і спорту, це вже молодих людей, бо за звичаєм це молоді люди були. У нас в радянський період в сільській    раді, в кожній сільській раді був один інструктор. Я сьогодні приводив приклад, коли це доповідав, ну, на наших слуханнях: у нас в деяких областях десь із 500 інструкторів збереглося в штаті один або два. То яка ж фізична культура і спорт буде в селі, коли немає, кому цим займатися. Тому надзвичайно важливо переконати, запросити цих вихованих, освічених молодих людей в село.

Я переходжу до проблеми духовності і ціннісних речей, і тут хотів сказати, багато присутніх керівників постійних комісій, управлінь з питань молоді, не треба рішення Верховної Ради чи уряду, щоб ще раз продивитися на ті кошти, які ви отримуєте. Ну, не можна кошти, які сьогодні утримуються на молодих людей, витрачати на концерти, де за півціни молодь приходить і пива, там, чи слабоалкогольних напоїв вип’є. Ну, хіба це виховання молоді за бюджетні кошти, які сьогодні робляться?!

Я вчора з жахом слухав засідання Київради, що вони кажуть: „Ви знаєте, дуже важлива річ – День Києва. Треба молодих людей запросити”. П’ять з половиною мільйонів витратили на те, щоб організувати концерти для молодих людей і інших в місті Києві. Та, якщо розум у чиновників є, то в місті Києві за право орендувати центральну площу треба ще в бюджет гроші отримати, бо на День Києва організувати театральне дійство чи мистецьке дійство із залученням спонсорів – це честь велика. Вони вчора проголосували: п’ять з половиною мільйонів! Краще ви б дали на соціальні речі, на освітні, на інші, ані на концерт, спонсорами якого будуть горілка і пиво.

Тому я хотів би, щоб усі молоді люди або ті люди, які займаються в системі місцевого самоврядування, сьогодні подивилися, щоб без конкурсу, без дискусії жодна копійка не повинна бути витрачена по лінії молоді, фізичної культури і спорту. Їх і так не багато, цих коштів. Ну, ще раз кажу, наш аналіз засвідчує: ступіть неефективності використання коштів, особливо по цих молодіжних проектах, один з найбільших в Україні. І це місцевому самоврядуванню не просто підказка, я думаю, що це ми мусили би і в наших рішеннях значною мірою це закласти.

Що стосується охорони здоров’я, тут ми говорили, сумно дивитися на цифри по СНІДу. Я не буду тут нікого лякати, всі це прекрасно знають. І недаремно ми сьогодні в сесійній залі в 418 голосів підтримали в першому читанні законопроект про заборону перепрофілювання і закриття оздоровчих, спортивних, інших закладів. Я абсолютно переконаний, що якщо сьогодні ми спільно не відродимо спортивну інфраструктуру, якщо ми не повернемо спорт і фізичну культуру в модне життя для молодих людей, нас чекають дуже сумні наслідки.

Тому ми це робимо і орієнтуємося на вас. На сам кінець про суспільну політичну складову. Я завжди був прихильником того, щоб до влади приходили молоді люди, я завжди був прихильником того, щоби було більше жінок. Але як аналізую я теперішні партійні списки, мені сумно стає, що більшої дискредитації молодих депутатів, як тепер, важко знайти. Коли кожен другий молодий депутат – це брат, або дитина, або племінник якогось політика вищого рівня. Тому давайте і тут ми проаналізуємо, щоб не дискредитувати цю добру ідею, і щоб молодь приходила в політику і в Верховну Раду.

І я переконаний, що якщо нашою спільною ідеєю буде….

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість закінчити.

 

ТОМЕНКО М.В. Закінчую.

Я абсолютно переконаний, що, якщо нашою спільною, я би сказав, загальнодержавною, якщо хочете, національною ідеєю всіх політичних сил, всіх структур влади і місцевого самоврядування будуть чотири принципові речі, які звучать наступним чином: успішна, здорова, освічена і культурна нація. Тоді ми можемо сказати. що ця країна має шанс на майбутнє. І молоді люди в своїх соціологічних дослідженнях, або в опитуваннях не будуть казати, що вони б хотіли би  працевлаштуватися за кордоном, а вони будуть залишатися  в нашій країні і вони будуть гордитися цією країною.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Микола Володимирович.

Шановні учасники слухань, ми заслухали доповідь і співдоповіді людей, які безпосередньо відповідають за  роботу з молоддю і від імені Уряду, і від імені Верховної Ради.

Зараз переходимо до їх обговорення. При цьому нагадую, регламент – 5 хвилин, за 30 секунд до завершення вашого виступу буде лунати сигнал, що в вас залишилося 30 секунд. Виступаючим я вже поблажок робити не буду. Ви будете говорити, якщо вже перевершите регламент, без мікрофона. 

Будь ласка, Катерина Левченко, народний депутат України. Але я її…  Є. Просто дивлюсь на те місце, де ви завжди.

Народний  депутат України, фракція "Наша Україна".  Підготуватися Вадиму Георгієнко.

 

15:46:51

ЛЕВЧЕНКО К.Б.

Доброго дня, шановні друзі, шановні колеги!

Тема парламентських слухань у нас сьогодні дуже широка, і тому свій виступ я хочу присвятити одній з проблем – це проблемі захисту прав дітей, і перш за все дітей, які знаходяться у складному становищі, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

Я зупинюся не деяких проблемах, які можна вирішити шляхом вдосконалення чинного законодавства України, і ті пропозиції, які я озвучу, я пропоную включити в  рекомендації парламентських слухань, а також закріпити в законодавчих ініціативах. І дуже  добре, що на сьогоднішніх парламентських слуханнях присутній віце-прем’єр з гуманітарних питань, тому що проблеми є комплексними, вони потребують зусиль  не тільки Міністерства України у справах сім’ї, молоді і спорту, не тільки депутатів, але й уряду в цілому, потребують міжвідомчого та комплексного підходу.

Перш за все це питання державного національного усиновлення. Організована Департаментом захисту прав дитини та усиновлення активна соціальна реклама, яка пропагує національне усиновлення, потребує підтримку з боку Верховної  Ради та уряду. Я вважаю, що необхідно ввести норму, відповідно до якої ті 8,5 тисяч гривень, які виплачуються при народженні дитини, повинні отримувати і батьки-усиновителі, причому, незалежно від віку усиновленої дитини, для чого необхідні зміни до Закону про допомогу сім’ям  з дітьми.

Сьогоднішня ситуація, яка існує в державі, як і багато інших, до речі, демонструє парадокси державної політики щодо дітей і ігнорування принципу найкращого інтересу дитини, врахуванні цього принципу. Бо якщо усиновляється дитина віком до півроку, ці гроші виплачуються, а якщо вона старше, то ці гроші вже не виплачуються.

Але скажіть мені, чим відрізняються ці діти і чим можна пояснити такий вибірковий підхід? За оперативними даними Департаменту з питань усиновлення у 2006 році за ці місяці усиновлено громадянами України лише  752 дитини і 538 дітей  усиновлено громадянами інших країн. То не такі великі гроші і, на жаль, національне усиновлення ще не стало пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт.

Я хотіла подивитися на статистику, а скільки ж дітей усиновлюється віком до півроку. Але, на жаль, такої статистики у нас сьогодні немає. Бо перша група дітей, яка фіксується – це від 0 до 3 років. Тому я вважаю, що обов’язково необхідно вводити статистику з урахуванням віку дитини по роках, а не тільки за групою років – скажімо, від 0 до 3, від 4 до 7 і тощо.

Для того, щоб розвивати національне усиновлення, потрібно вводити податкові пільги для тих людей, які усиновлюють дитину. І це питання уже відпрацьовується, наскільки мені відомо, з Державною податковою адміністрацією. Необхідно вносити зміни до Закону про податки на доходи фізичних осіб.

Окрім того, важливо запровадити допомогу сім’ям, які усиновили дитину, надавати щомісячну допомогу їм у розмірі одного прожиткового мінімуму. Знову ж таки потрібні зміни до державної допомоги сім’ям з дітьми.

Але для здійснення такої політики варто відмовитися від домінуючої сьогодні таємниці усиновлення і не скривати факти усиновлення дітей, а пишатися ними. Знаю, що така пропозиція викликає активні дискусії, але їх потрібно ініціювати у суспільстві для того, щоб знову ж таки сформувати думку і сформувати позицію, яка буде враховувати найкращі інтереси дитини.

І знову про цей принцип. Якщо здійснюється цілеспрямована державна політики, то всі документи, які отримують потенційні батьки-усиновителі, мають бути безкоштовними. Але сьогодні і довідки від психіатра і від психолога, і від нарколога, які видаються Міністерством охорони здоров’я, довідка про відсутність судимості, яка видається Міністерством внутрішніх справ України – вони є для цієї категорії осіб також платними.

Фахівцям добре відомо, що усиновлення – це найдешевший спосіб влаштування дитини-сироти. Але навіть на цьому держава сьогодні намагається заробити гроші. Тому терміново необхідно відомчими наказами відмінити плату за ці довідки. Нам потрібно також прийняти національний план на виконання Конвенції про захист прав дитини, де враховані усі пропозиції і громадських організацій, і профільних міністерств. Тому я вам бажаю успіху в тій роботі, яка всіх очікує, бо молодість – це стан душі, тому будьте завжди молодими. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Вадим Георгієнко, президент Всеукраїнської громадської організації „Наші діти”. За ним буде виступати Євген Філіндаш.

 

ГЕОРГІЄНКО В.

Доброго дня, головуючий та присутні. Я хотів би почати свій виступ із тези, яка пролунала у доповіді пана Томенка, що міністерство не може підрахувати, скільки освіти, не може підрахувати скільки в них гуртожитків.

Нажаль, і це є дійсно, також він відзначив проблеми щодо місцевих самоврядувань, місцевих програм, рівня участі молоді на місцевому та регіональному рівнях, є дуже велика інша проблема загальна. З бюджетів різних рівнів витрачаються кошти на молодіжну політику, досить великі кошти, якщо взяти всю Україну, але ніхто не може сказати чи змінюється становище молоді після реалізації цих програм.

Я, як і ви, отримав оцю книгу про становище молоді в Україні. Це дуже важливий посібник, але я не бачив жодної міської або регіональної програми, яка би за очікуваними результатами або звіту про виконання тієї чи іншої програми показувала би як запропоновані заходи у програмі сприяли би зміненню, покращенню становища молоді у місті. А це, що це значить у нашому житті? Витрачаються кошти, чи стало становище молоді краще, чи ні, ніхто не знає. Ніхто не знає відповідь.

Я також маю наголосити ще декілька важливих речей з практичної точки зору роботи на регіональному та місцевому рівні. Перш за все коріння проблеми. Зі здобуттям незалежності України молодь практично повністю втратила свій вплив.

Був здійснений перехід до адміністративного управління молоддю із жорсткою вертикаллю зверху вниз, а результатом стала втрата відповідальності самої молоді за те, що відбувається. Немає відношення до вироблення і реалізації молодіжної політики, молодь не відчуває відповідальності за наслідки чиїхось рішень щодо молодіжної політики, власної громади, суспільства та країни. На жаль, це призводить до втрати відповідальної поведінки щодо  власного життя. Наслідки такої політики пролунали у доповіді міністра: епідемія ВІЛ-СНІД, зростання рівня правопорушень, наркоманія та інших загальновідомих проблем.

Я пропоную розглядати  молодіжну політику не тільки, як посилення соціального захисту, тобто по інерції декілька совкового принципу соціального забезпечення деяких, хтось робить щось для молоді, а як інструмент, що має забезпечити у комплексі стратегічного розвитку країни геополітичну конкурентоспроможність української держави, а також розвиток місцевих громад та суспільства протягом наступних 10-15 років.

Для цього принципу треба мати досвід, аналіз прогнозування, які важливі риси суспільства майбутнього найбільше конкурентоспроможність отримують держави із розвинутими самоврядованими громадами. Потреби в них визначаються і в перегоні до парламентсько-президентської республіки і в версіях адміністративної реформи, і з посиленням впливу місцевого самоврядування.

Одночасно складаються досить жорсткі виклики, які потребують відповідні якості, котрими має бути володіти сучасна молода людина. Але сучасна система виховання та молодіжної політики в Україні не займається підготовкою молоді до життя в умовах самоврядованих громад. Базовою має стати модель муніципальної молодіжної політики, якщо ми прагнемо досягнути конкурентноздатності нашої держави та самоврядованих громад.

На підставі здобутих знань та 16 років практичного досвіду я не зробив версії такої моделі і у вересні представники 13 областей України визначили цю модель як найбільш, що відповідає потребам молоді та місцевих громад, потім був молодіжний самміт та зробила ціла Всеукраїнська ініціативна група щодо впровадження моделі. І мені дуже приємно, що рівень зацікавленості до моделі та резонанс створив умови для початку діалогу з народними депутатами України, бо біля  38 міст України, які виявили зацікавленість у вирішення проблем молоді у своїх містах.

І я маю привітати усіх членів робочої групи із народних депутатів, з котрими ми сьогодні ………..перше засідання та закликати усіх небайдужих до впровадження до приєднання до ініціативної групи давайте разом перебудовувати, реформувати молодіжну політику в Україні. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Євген Філіндаш, народний депутат України, фракція Соціалістичної  партії. Підготуватися Вікторії Назаренко.

 

15:57:22

ФІЛІНДАШ Є.В.

Шановні колеги, радіослухачі, телеглядачі.

Ну, по-перше, дозвольте привітати усіх учасників слухань і  від імені, я так думаю, всіх моїх колег молодих депутатів нечисленної можливо групи, яка складає  менше 5 відсотків зараз в складі парламенту, і деякі з яких намагаються створити таке своєрідне молодіжне лобі в цих стінах, то дозвольте все ж таки висловити сподівання, що на наступних виборах   відсоток молоді  буде в цих стінах, ну, хоча б такий, як зараз відсоток молоді населення в державі, тобто мінімум третина. Так, і всі з них будуть, дійсно, лобіювати молодіжні проблеми. І, сподіваюсь, що деякі з вас ці крісла обживуть досить добре через деякий час.  Дуже, принаймні, на це сподіваюся.

Ну тепер до суті проблеми. Ми розглядаємо сьогодні питання вкрай важливе для всіх нас – питання молодого покоління.

За великим рахунком  все, що робить держава – це вона робить для своїх громадян, для нинішнього покоління, для прийдешніх поколінь. І в цьому сенсі державна молодіжна політика, головне завдання  якої в тому, щоб створити рівні і достатньо сприятливі  умови, стартові умови для розвитку молоді, для життєвого старту повинна бути одним з напрямків, базових напрямків  діяльності держави.  Це з точки зору теорії і здорового глузду врешті-решт.

На  жаль, ставлення до реалізації державної молодіжної політики до останнього часу демонструвався принцип залишкового підходу. Сподіваюся, що з приходом  нового міністра, свого недавнього колеги   Віктора Петровича Коржа, ця ситуація почне змінюватися.

Які ж  можливості зараз  держава поки що  пропонує молодим, якщо  казати відверто?  Якісна вища освіта фактично  стала доступна лише для молоді і заможних  сімей. Це раз.

Відсоток безробітних серед молоді України найвищий, і право першого місця роботи значною мірою декларативна. Це два.

Стартові можливості для власної справи, самі знаєте які:  надзвичайно обмежені і зарегульовані  адміністративно. Це три.

Масова фізична культура і спорт, і  здорове дозвілля у глибокому занепаді і  за окремими винятками дуже  погано фінансується. Це чотири.

І, врешті-решт,  пільгові кредити   під житло  для молоді мають можливість отримувати лише може 2-3 відсотки серед тих десятків, сотень молодих сімей, які цього потребують. І  виділені бюджетом на наступний рік кошти, на превеликий жаль,  у тому обсязі, який потрібно, немає там і близько.

Загальною, крім того, є проблема, яка стосується, в першу чергу, нас всіх,  як молодих,  - це    низька   активність молоді в реалізації державної політики і, взагалі, у самоврядуванні. Це  одна з  причин, чому у нас таке становище з молоддю, коли ми  самі за себе не боремося, то ніхто за нас боротися не буде.

І  тут широкий простір якихось ініціатив,  починаючи від законопроекту про розвиток студентського самоврядування, закінчуючи проектом  по муніципально-молодіжній політиці, про який згадував попередній доповідач, з приводу якого у нас сьогодні було засідання  робочої групи, яка починає вирішувати, будемо сподіватися, цю проблему.

Детальніше  трохи зупинюся на одній із ближчих до мене тем – це тема житлового забезпечення молоді.  Почну з того, що за результатами соціологічних досліджень    саме  незабезпечення  житлом є одна з головних причин низької народжуваності. І скільки би ми не писали на біг-бордах, я часто повторюю цю фразу, скільки би ми не писали на біг-бордах заклик „Кохаємося!”, але без того, щоб було, де розмістити плоди цього кохання, да, і було, власне кажучи, де кохатися, у нас не буде демографії, у нас не буде збільшення населення. Спочатку потрібно дати житло для того, щоб були сім'ї, була народжуваність.     

Зараз в чергу на поліпшення житлових умов перебуває близько 90 тис. молодих сімей, а ще просто більше не стають на чергу. Дуже мале незадовільне фінансування виділяється, незважаючи на зусилля нашого комітету. В проекті бюджету вдалось лише  на 40 млн. гривень збільшити суму, яка планувалася, а потрібно, ну, в рази більша. І я думаю, що від імені комітету ми будемо вносити такі зміни.   

І останнє, завершуючи, Адаме Івановичу, я разом з співавторами Миколою Томенко. Катериною Самойлик…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, не можна, сідайте, будь ласка. Дякую, Євген.

Слово має Вікторія Миколаївна Назаренко – генеральний секретар Національної асамблеї інвалідів України. Підготуватись Равілю Сафіулліну. 

 

НАЗАРЕНКО В.М. Дякую. 

Шановні народні депутати України, члени уряду, шановні учасники парламентських слухань! Від імені всеукраїнського громадського соціально-політичного об'єднання Національна асамблея інвалідів України, від імені 500 тис. молодих громадян з інвалідністю нашої держави дозвольте подякувати за можливість виступити перед таким поважним зібранням та зупинитися на актуальних проблемах становища молоді з інвалідністю в Україні, що потребують термінового вирішення.

Перше пріоритетне місце серед проблем, з якими стикається молодь з інвалідністю – це залежність від батьків, відсутність окремого житла, бар'єрне архітектурне середовище, що в цілому робить недосяжною мрією для молоді з інвалідністю про самостійність.

Вважаємо, що необхідно досягти в Україні термінової реалізації державної програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими можливостями до соціальної інфраструктури, прийняти програму „Житло інвалідам” та забезпечити реальну можливість отримання молодіжних кредитів на будівництво та купівлю житла для молоді з інвалідністю.

Друге місце серед пріоритетних проблем молоді з інвалідністю   є  реалізація права на працю. Працевлаштування для людини з інвалідністю – це можливість самореалізації, фінансової та соціальної незалежності. Але тут є певні труднощі. Недоступність міського транспорту ускладнює проїзд до місця роботи. Роботодавці часто не  бажають приймати інвалідів на роботу, або пропонують некваліфіковану працю. Практично не створюються спеціалізовані робочі місця для працевлаштування молодих інвалідів.

Необхідно відмітити, що державою створені певні законодавчі умови для забезпечення працевлаштування та зайнятості  інвалідів, але необхідно закріпити на державному рівні механізм заохочення роботодавців у прийнятті людей з інвалідністю на роботу, особливо молоді.

Третє місце. Це проблема організації спілкування та дозвілля. Можливість відвідувати загальні свята, спортивні заходи, театри та кіно, клуби та дискотеки обмежені знову ж таки через соціальні та архітектурний бар`єр. Мрія про путівку до санаторію іноді зігріває молоді серця  декілька років. Їдуть не стільки за лікуванням, скільки для того, щоб поспілкуватися.

 Вкрай важливим є питання доступу молодих інвалідів  до освіти. На жаль,  поки що отримання належної освіти в  інтегрованому середовищі є мрією для багатьох молодих інвалідів. Існуючі архітектурні та транспортні перешкоди щодо доступу в навчальні заклади, фінансова неспроможність сплачувати за навчання, врешті неготовність закладів  приймати на навчання інвалідів, відсутність спеціальних підручників  для незрячих студентів, відсутність сурдоперекладу для нечуючих, недосконалість дистанційних форм навчання тощо.

Сьогодні необхідно терміново розробити та прийняти Державну програму „Освіта інвалідів”, забезпечивши державне фінансування її реалізації.

І останнє. Питання створення сім`ї та народження здорових дітей, що є сенсом життя кожної людини, сприяння вирішенню цьому питанню потребує забезпечення міжвідомчої взаємодії органів соціального захисту населення, сім`ї, дітей та молоді, освіти, зайнятості, охорони здоров`я. Державна політика   повинна бути спрямована  на забезпечення повної інтеграції молоді з інвалідністю  загальний молодіжний рух України та суспільство в цілому. Ми сподіваємося на розуміння та підтримку у вирішенні цих питання Верховною Радою України, уряду, міністерств і в першу чергу     Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Равіль Сафіуллін, заступник голови Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, народний депутат України. Підготуватися Захарчишину.

 

16:06:47

САФІУЛЛІН Р.С.

Уважаемые народные депутаты, уважаемые члены правительства, присутствующие.

Мы с вами собрались здесь, чтобы обсудить насущные проблемы нашей молодежи, а, значит, осудить будущее нашего государства. В своей выступлении я хотел бы сосредоточиться на одной немаловажной составляющей социального развития молодежи на формирование здорового образа жизни.

Нельзя не отметить стремление соответствующих органов государственной власти сделать как можно больше в этом направлении. Имеются уже и положительные результаты этой деятельности. Однако некоторые моменты не могут не вызывать тревогу. Так, в Загальнодержавній програмі підтримки молоді на 2004-2008-й роки одним из основных направлений реализации программы определено формирование здорового образа жизни молодежи, в которой предусматривается, в частности, введение новых стандартов в городской застройке с целью увеличения количества спортивных новостроек, площадок, введение механизма финансового, в том числе и налогового стимулирования строительства спортивных сооружений, а также деятельности по предоставлению услуг оздоровительного характера населению.

Говоря откровенно, на сегодняшний день профильный Комитет Верховной Рады по вопросам семьи, молодежной политики, спорта и туризма вынужден заниматься не законодательным обеспечением создания новой материально-технической базы, даже не улучшением существующей, речь идет хотя бы о сохранении того, что есть.

Несмотря на обозначенный курс развития спортивных сооружений, декларируемые требования учитывать эти параметры при застройке, в комитет нескончаемым потоком идут обращения граждан с просьбой сохранить спортивную площадку или стадион, на территории которого планируют построить жилой дом или офисное здание.

Мы с вами сегодня говорим о том, что наша молодежь имеет проблемы с курением, наркотиками. Во многом эти проблемы порождаются простой причиной: отсутствием нормального, здорового досуга, а точнее отсутствием такой возможности. Чем заниматься детям в каменных джунглях, в которые превращаются наши города? Сегодня даже если ребенку захочется поиграть в футбол, баскетбол, теннис, да просто повисеть на турнике, ему элементарно некуда будет пойти.

Далеко не каждая семья может позволить себе оплатить занятия своего ребенка в спортивном клубе, поэтому не стоит закрывать глаза на проблему отсутствия общедоступных спортивных площадок, которые, между прочим, предусмотрены планами городской застройки.

Кроме того, привлечение молодежи к занятиям физической культурой и спортом – это серьезный фактор борьбы с детской преступностью. А пользе здоровью даже говорить не приходится, это очевидно. Так почему мыс вами сегодня отказываемся от этого наиболее доступного средства профилактики детской преступности, заболеваний, от воспитания нашей молодежи здоровой, красивой, сильно и телом, и духом?

Кроме проблем отсутствия материально-технической базы спорта для всех, нельзя не отметить тот факт, что до сих пор в стране не сформирована необходимая инфраструктура физкультурно-оздоровительной и спортивно-массовой работой по месту учебы, работы, проживания. Местные органы еще мало внимания уделяют вопросу создания  условий для развития физической культуры и спорта.

Очень жаль, что для большинства руководителей разного уровня типичным остается недооценка возможности массового спорта в решении важных социально-экономических проблем. Как следствие они не создают приемлемых условий для удовлетворения  потребностей работников в оздоровлении.

А мировой опыт свидетельствует, что спорт для всех – это высокорентабельная социальная сфера, инвестирования в которую дают в несколько раз больший эффект нежели выделение средств для лечения заболеваний и борьбы с антиобщественными явлениями.

На сегодняшний день мы имеем полностью разбалансированную систему физкультурно-спортивной работы по месту жительства и массового отдыха нашего населения. Предлагаю, при разработке рекомендаций наших парламентских слушаний, обязательно предусмотрение местным органам исполнительной власти и органам местного самоуправления обратить пристальное внимание на состояние  общедоступных спортивных площадок и сооружений, а также на развитие физкультурно-оздоровительной и спортивной массовой работы по месту учебы, работы и проживания.

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Лев Леонідович Захарчишин – заступник голови Львівської обласної ради, за ним буде виступати Олег  Надоша.

 

ЗАХАРЧИШИН Л.Л.

Шановні учасники слухань, шановні колеги!

Я скористаюся порадою Адам Івановича і почну з кількох заключних думок, які я б хотів висловити.

По-перше, я вважаю, що молодь повинна стати не стільки суб’єктом  докладання зусиль держави, скільки реальним і рівним партнером у виробленні не тільки молодіжної, але і взагалі політики у цій державі. Це перше.

І друге, я вважаю, що треба не стільки боротися з наслідками прорахунків у вихованні дітей та молоді, скільки інвестувати, власне, удосконалення самої системи виховання.

А тепер щодо самих тез, які я хотів озвучити. Важливим завданням кожної цивілізованої нації є виховання  у своїх громадян двох важливих цінностей – патріотизму і духовності. Саме ці базові поняття є запорукою успішності провідних світових держав.

Духовно-патріотичне виховання є завданням різних інституцій – родини, церкви, громади, держави. Визначальною у цьому питанні є позиція держави як інституції, яка володіє найбільшими можливостями і ресурсами і наділена найбільшою у цій сфері відповідальністю. Головна проблема сучасної України – відсутність єдиної державної політики у галузі духовно-патріотичного виховання молоді. В СРСР держава і правляча Компартія вирішували ці питання системно і серйозно. Діяла всеохоплююча система дитячо-юнацьких організацій – жовтенята, піонери, комсомол, які повністю були забезпечені і контрольовані державою.

Після розпаду СРСР у сфері молодіжної політики виник вакуум, ще не  заповнений і досі. Відсутність виразної  позиції держави та системних кроків у цьому питанні не сприяють вихованню добрих і корисних громадян України.

Одним з найуспішніших міжнародних досвідів у цьому питанні є Всесвітня організація скаутського руху, до складу якої входить понад  16 мільйонів громадян у понад 150-ти країнах світу. Більшість державних і громадських лідерів цивілізованих держав є вихованцями скаутінгу.

Ідейною основою скаутінгу є формула  вірності Богу, своїй державі та служіння ближнім – родині, місцевій громаді, своїй державі та світовій спільноті. Скаутінг має добре випрацювану ефективну методику і велику традицію  виховання дітей та молоді.

Український скаутінг-пласт бере свій початок з 1911 року. І серед його засновників були: доктор Олександр Тесовський, Петро ............. та син Івана Франка – Петро. На сьогодні пласт є найбільшою із скаутських і виховних організацій у нашій державі. І саме ця організація могла би бути однією з базових для реалізації державної системи духовно-патріотичного виховання.

Для успішного розвитку духовно-патріотичного виховання в Україні необхідно вирішити кілька системних завдань. Враховуючи, що скаутінг охоплює дітей, молодь та дорослих і тому не повністю вписується у діюче українське законодавство, необхідно внести в нього відповідні зміни, щоб забезпечити організаціям подібного типу доступ до державних програм у сфері дитячих, так і молодіжних і громадських організацій.

Необхідно розбудувати мережу центрів духовно-патріотичного виховання, які могли б стати базою для діяльності скаутських та інших громадських організацій, релігійних, соціальних, освітніх. Такі центри повинні створюватися із урахуванням реальних потреб та можливостей регіонів, їх матеріально-технічне забезпечення повинно здійснюватися як з державного і місцевого бюджетів, так і з залученням ресурсів донорських організацій та меценатів.

Одним із перших пілотних проектів у цій галузі міг би стати проект такого центру у селі Жашків біля Львову, який починає реалізовувати місцева громада, Львівського обласна рада та адміністрація, громадські організації.

Третє. Необхідно деформалізувати участь представників недержавних громадських молодіжних організацій у сфері державної політики у галузі духовно-патріотичного виховання. Повинні реально запрацювати громадські ради при основних державних інституціях: Президент, Верховна Рада, Кабмін.

Вироблення політики у сфері духовно-патріотичного виховання не може бути виключно прерогативою і державною монополією, а лише спільним продуктом громадських і державних інституцій

І на закінчення хотів кілька питань підняти, які виникли у процесі виступів, які були переді мною. По-перше, хочу з приємністю сказати, що Львівська обласна рада нещодавно прийняла звернення щодо мораторію на зміну функціонального призначення спортивних споруд на території області. Я думаю, що це один із перших політичних кроків, про те, що говорив пан Сафіуллін.

Наступне. Я би хотів би звернути особливу увагу уряду і парламенту на дуже хорошу почату ініціативу. Це є створення мережі дитячих будинків сімейного типу. Я думаю, що це перший реальний крок подолати це  ганебне явище пострадянське як інтернати і почати виховувати дітей в нормальній атмосфері родини. Тому я закликаю вас реально збільшити фінансування цих проектів, тому що реальна інвестиція у молодь і майбутнє нашої держави. Дякую і всім вам успіхів.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Олег Надоша, заступник голови Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. За ним буде виступати Оксана Гарнець.

 

16:16:48

НАДОША О.В.

Добрий день, шановні. Я хотів би звернутись до вас з тим, що розуміння і той менторський тон, з яким ми сьогодні говоримо про молодь, це не є основа нашої політики. Ми, кожен з нас, який знаходиться в цьому залі, думає про молодь. Працюємо не тільки комітетом і профільним нашим міністерством, але я закликає вас і думати, і працювати всім суспільством, тому що, що би ми тут не приймали, які би самі гарні закон ми тут не робили, без вашої ініціативи знизу ми дійсно нічого не зробимо.

І сьогодні парламентські слухання якраз і присвячені цій проблемі. Ми чекаємо цієї ініціативи від вас. Ми готові вас вислухувати і в письмовому вигляді, і з цієї трибуни, записувати і розробляти ці закони.

Що ми сьогодні маємо на увазі, коли говоримо про молодь? Ми маємо всі чинники, які в освіченості, в навчанні молоді відбуваються, ті речі, які відбуваються в загальному житті молодої людини, але ми в цій історії забуваємо про головне, про сім’ю. Сім’я  - це як основний базисний для розрахунків об’єкт, сім’я, звідки ми всі виходимо. Сім’я, де виховуються діти, сім’я, яка бере на себе виховання дітей. І в цій проблемі ми дійсно взагалі опускаємо дуже багато чинників. Ми не маємо сьогодні законодавства, яке би описувало сім’ю. ми не можемо сьогодні сказати, що сім’я має якийсь законодавчо обснований фактор. Чому? Тому що ми, наприймаючи багато дуже законів, не маємо системи.

Я згоден з попереднім докладчиком, який виступав переді мною, говорив про те, що сім’я не має дійсно законодавчої бази, яка б дозволяла їй жити і планувати своє майбутнє. Давайте просто глянемо на невеличку річ. Що сьогодні має сім’я? її бюджет. Він складається в цілому, молода сім’я, я маю на увазі, він складається приблизно з 2 тисяч гривень. Вибачте, перспективи зайнятись бізнесом дуже примарні на такі суми, отримати кредит  на житло дуже примарні тому що має всього півтора відсотка отримати  цей кредит.

Які ще чинники дозволяють сім’ї планувати своє майбутнє в цій ситуації? Я вам скажу ніяке.

І сьогодні мозаїчно маючи багато  дуже програм, якихось підтримок, ми не маємо системи. Системи, яка могла вивести сім’ю із скрути і систему, яка могла б поставити її на ноги. Тому ми на сьогоднішній день маємо фактично 53 відсотки розлучень від тих браків, які заключаються до 25 років. Чому?

Тому що, дійсно, молода сім’я  не має нашої підтримки і в цьому дуже була б важлива ваша ініціатива, вас, всіх присутніх в цьому залі. Тому що ви і є той зріст саме активної молоді, яка і може порадити нам і приймати активну участь у розробці законодавчих актів.

Я не скажу, що керівництво держави не переймається проблемами сім’ї. Давайте тільки згадаємо 2005 рік, коли урядом Тимошенко були  прийняті так основополагаючі закони, які дозволили хоч якось тримати сім’ю в руках.

Скажімо, допомога по народженню першої дитини зросла в десять разів в порівнянні з іншими  періодами, з допомагання на першу дитину також зросло, фактично в пять разів. Допомогу дітей, які перебувають під опікою, зросло в чотири рази. Це тільки ті маленькі кроки, які ще не носили системного характеру. Тому що керівництво прем’єрства Юлії Володимирівни Тимошенко було всього лише сім місяців, але вони започаткували ту історію, яка повинна була б витворити загальну ципочку системних дій по утриманню сім’ї.

Сьогодні в цьому залі присутня делегація з мого рідного міста, дуже активна делегація, це наш молодіжний парламент. Я знаю, якими проблемами вони переймаються і які законодавчі акти собі готують, і пишуть, і доносять до мене, а я вже в свою чергу стараюсь втілити їх через роботу в комітеті і у Верховній Раді. Я б звернувся до всіх вас, давайте не слухати тільки депутатів або керівництво держави, давайте самім рухатись назустріч до нас, ми готові прийняти вашу допомогу і готові разом з вами співпрацювати над цією темою. Я дякую вам!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Оксана Миколаївна Горонець, керівник проекту „Програми розвитку ООН в створенні безпечного середовища для молоді України”. Підготуватися Анатолію Антиміку.

 

ГОРОНЕЦЬ О.М.

Шановний пане Головуючий, шановні присутні, перше, що мені хочеться сказати у цій аудиторії, я думаю, що ми всі маємо розуміти, що молодь – це не та окрема сфера, яку ми можемо виділити і працювати тільки в ній. Молодь – це та сфера, це те, що пронизує все наше життя і тому, мабуть, так складно розв’язувати всі проблеми, з нею пов’язані. Це відбувається не тільки в нашому житті, яке має особливі складності, але цей відбувається і в тих міжнародних документах, які останнім часом виходять щодо молоді і в системі ООН, і в системі Європейського Союзу. Всі вони зазначають, що молодь сьогодні, це по-перше, пріоритетний напрямок і по-друге, молодь – це той напрямок, який потребує сьогодні додаткових, а може й максимальних інвестицій порівняно з іншими напрямками.

Незважаючи на те, що певний прогрес в світі відбувається, сьогоднішня молодь, вона стикається з більш серйозними  проблемами і більш складними проблемами, ніж молодь попередніх поколінь. І це і зниження  якості освіти, це і безробіття, це і бідність, і соціальна нерівність.

І тому настільки важливою стає  дійсно конструктивна і ефективна  молодіжна політика. Причому,  одна з проблем молодіжної політики складається в тому, що як правило, молодіжна  політика „ваяється”, якщо можна так сказати,  базуючись на уявленнях  про молодь, які є досить негативними. Це і вживання наркотиків, це певні  негативні стереотипи, і злочинне     серед молоді, і так далі.

А більш ефективним є створення  такої молодіжної політики, яка б базувалася на  позитивних уявленнях про молодь і на позитивних конструктивних речах, які були б в неї вбудовані.

Причому,  якщо тут наводилися такі досить  сумні цифри, то мені хотілося б сказати кілька таких досить позитивних. Опитування, яке було проведене в рамках нашого  проекту і серед молоді України, яке  ви могли отримати сьогодні тут, яке називається „Молодь в України, проблеми і перспективи”, воно  показало, що біля 60 процентів наших молодих людей відзначають, що вони  вважають, що можна в Україні вибудувати нормальне майбутнє для себе, для своєї  родини  і для себе. Тобто молоді  люди бачать  майбутнє в цій країні.

Тому так важливо,   я думаю побудувати ефективну молодіжну політику. Причому, молодіжна політика, якщо її розглядати як деякий набір законів про молодь,  вона не  працює. В тій самій  книзі  є аналіз нашого молодіжного законодавства і  виявляється, що ті біля 600 законів, які є, вони чудові, але вони так не працюють. Потрібна певна держана стратегія, узагальнена стратегія яка б включала всі елементи соціально-економічної структури держави, які б працювали на молодь і в цьому немає нічого поганого. Це робота на наше майбутнє.

Я хочу ще звернутися до деяких проблем молоді, які є найбільш, на мій погляд, такими показовими.

Перш за все, як молодь оцінює нашу державну молодіжну політику. Так от, тільки 7 процентів людей, молодих людей, які були опитані сказали, що молодіжна політика позитивна і ефективна. Тобто молодь просто її я думаю, ще не бачить цієї реальної політики.

І водночас, більше 30 процентів молодих людей говорять про те, що далеко не всі мають доступ до освіти. Тобто є величезна кількість проблем, які можна вирішити лише комплексними заходами, лише ефективною молодіжною політикою, яка  має мати такі принципи. Це принцип відкритості, тобто широкого обговорення. Принцип участі молоді, що найголовніше, тобто молодь має приймати участь у формуванні молодіжної політики на кожному етапі її розробки і на кожному рівні її розробки. І її інтегративність, тобто молодіжна політика має бути інтегрована наша національна...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Анатолій Антемюк – народний депутат фракція Партії регіонів. Підготуватися Євгену Царькову.

 

16:26:45

АНТЕМЮК А.Д.

Шановний Адаме Івановичу, колеги, присутні, представники уряду!

Перш за все, дозвольте привітати учасників цих парламентських слухань і висловити сподівання, що за результатами цих слухань ми все-таки зробимо правильні висновки і зможемо вивести сферу, яку ми зараз розглядаємо на вищий рівень.

Проблема, яку ми зараз обговорюємо, є чи не найголовнішою.  В ній закумульовано не тільки наше сьогодення, а на мій погляд, більшою мірою перспектива майбутнього нашої держави. Тому все позитивне потрібно зберегти,  примножити і продовжити роботу по всебічному удосконаленню економічного, соціального і правового, я би назвав, середовища, як єдиного цілого державної системи поліпшення становища молоді в Україні, підтримки молодої сім’ї, посилення соціального захисту дітей та молоді.

На декількох прикладах я постараюся довести не тільки недосконалість законодавчих актів, які стосуються даної теми, а хотів би висвітлити ганебну практику розв’язання чиновниками проблем молоді.

Наприклад: стаття 8 Закону України „Про охорону дитини”. Відповідальність за утвердження умов необхідних для всебічного розвитку дитини покладає на батьків і це в той час, коли 27 відсотків українських сімей знаходяться за межею бідності. Мені не зрозуміло все-таки яким чином ці батьки можуть забезпечити і нести таку відповідальність.

Далі. В законодавстві передбачено надання молодим сім’ям, одиноким молодим громадянам довгострокових кредитів на придбання житла та інші цілі. Є постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року, яка конкретизує умови надання такого кредиту.

Першою умовою є підтвердження кандидатом своєї платоспроможності. Але всі ми знаємо, що більшість молодих сімей не є платоспроможними. Отже, висновок полягає в необхідності приведення законодавчих актів соціального захисту молоді у відповідність реальному стану суспільства. Йдеться також про доцільне збільшення віку статусу молодої сім’ї. Я вважаю, що він має бути поза межею 35 років. Поскільки наше суспільство розшарувалось на багатих і бідних, цей факт теж необхідно закріпити в законодавчих актах не тільки наданням субсидій, а й визначити новий гнучкий механізм кредитування молодих сімей в залежності від їх матеріального становища, стану здоров’я, інвалідності та інших показників, передбачити збільшення термінів погашення кредиту. Однією з складових розв’язання проблем, з якими стикається молодь є гуманне державницьке ставлення до них чиновників і, зокрема, до житлових проблем тих сімей, в яких виховуються діти – майбутнє нашої нації.

Шановні депутати! Шановні радіослухачі і телеглядачі! Я хотів би, зустрічаючись з виборцями, зараз довести ту думку, яку часто висловлюють люди, які приходять до мене з своїми проблемами.

Хочу навести декілька прикладів відношення чиновників до проблем молоді. У місті Хмільнику Вінницької області, яку я представляю в парламенті, сім’я інваліда дитинства другої групи Шевчук Ольги Савівни, в складі якої є двоє дітей. Одна дитина, як і мати, інвалід дитинства другої групи. І ця сім’я все життя мешкає на площі в 4,85 квадратних метра на особу, без жодних комунальних послуг і зручностей.

А міський голова Мельничук Володимир Іванович пропонує Ользі Савівній ремонт і приватизацію.

Інший приклад. В місті Вінниці повністю незрячі і напівзрячі люди, працівники підприємств Українського товариства сліпих проживають разом із своїми дітьми в гуртожитку, по 9 сімей на поверсі, де для них облаштовано аж один кран для миття посуду, одна, так звана сушилка, та інші подібні названим зручності. От про що ми говоримо.

Типова сім’я, інший приклад, Пічнюка Сергія Анатолійовича, де сліпа дружина, він і другокласник-син все життя мешкають в кімнаті 13 кв. м. Але замість турботи про кардинальне вирішення проблеми цих нещасних сімей і їх дітей, на моє депутатське звернення заступник міського голови надіслав відповідь, що кошти на поліпшення своїх житлових умов повинні віднайти або заробити ці сліпі інваліди першої-другої груп.

У деяких чиновників Вінницької області є більш хитрий підхід. Тобто пропонується житло, заздалегідь непридатне для проживання. Але, якщо людина від нього відмовляється, то їй на майбутнє закривається всяка перспектива порушувати своє житлове питання.

Подібне слід називати не поліпшенням житлових умов, а знущанням над батьками та їх дітьми. Тому, якщо ми прагнемо в молодіжній політиці змін на краще, нам належить підняти економіку, привести у відповідність із суспільними реаліями законодавство і рішуче позбавлятися кадрів, які не бажають розв’язувати людські проблеми. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Євген Царков, перший секретар ЦК ЛКСМУ за дорученням фракції Компартії. Підготуватись Людмилі Денисовій.

 

ЦАРЬКОВ Є.

Евгений Царьков, Ленинский комсомол Украины, Компартия Украины.

Уважаемый Адам Иванович, уважаемые участники слушаний! Теле- и радиослушатели! В набросках прочитал доклад Президента Украины Верховной Раде и оказался он не чересчур радужным и оптимистическим.

Однако, вместо десятков глупых вопросов, которые я там заметил, такого плана. Чи пишаєтесь ви  громадянством України? И какой  все-таки  русский язык или  украинский является для вас родным? Мне казалось, что нужно было более глубоко изучить реально положение молодежи и детей на селе и всю социальную политику   молодежи.

К кому я обращаюсь? Прежде всего к чиновникам, которые пропагандируют так называемые западные ценности, ценности Вашингтона, вместо того, чтобы развивать воспитание молодежи на   наших современных традициях, на нашей истории, на нашем славном прошлом через которое любое государство строит будущее  на много веков вперед.

Вместо того, чтобы сетовать в докладе на то, что видите  ли бедной Украине досталась непосильное советское наследие виде большого количества кинотеатров, киноклубов, объектов культуры на селе, которые невозможно вытянуть  современным  бюджетом, мне кажется,  нужно посмотреть на эту проблему через другую плоскость, а именно на ту, когда   заколачивают сотнями сельские клубы, детские площадки, а вместо них вечером работают там разливайки, продают спиртное,  продают, как вы знаете легкие наркотики, так называемую травку,   и  прочие, так будем говорить, наследие  цивилизационного   запада   в кавычках.

 На этом фоне мы наблюдаем массовое сокращение объектов культуры и  воспитание на селе. Вот поданным, которые в  докладе есть, мы сами видим, что с двух тысячи первого года по сегодняшний год даже киноустановки сократились. Было их 5 тысяч всего на Украине, - сегодня их 600. То есть, ребята не имеют, фактически, возможности  не пойти в кино на селе, не пойти на нормальный какой-то концерт, а вечно, вы знаете, проблема  впирается в какие-то дешевые  клубы за 5 рублей входных, где просто продают пиво, водку и все остальное.

 В докладе также говорится о заботе государства о молодежи, о том, что по данным  министерства профилактическим осмотром охвачено, опять-таки прямая речь  с доклада,  99 процентов молодежи. Однако молодежь видите сама отрицательно относиться к своему здоровью и  проблема в наших государственных учреждениях здравоохранения, которые не отвечают европейским ценностям.

Какой выход? В докладе не предлагается какой-нибудь реальный проект по сохранению здравоохранения, как на селе, так и в молодежной сфере. Идет намек на частную медицину, которая, как вы знаете, полностью недоступна на селе.

«Забота»  о детях  на Украине в XXI веке   за  последние годы напоминает отчеты Вермахта.  Доски достижения, опять-таки в кавычках, по данным  детского фонда ООН ЮНИСЕФ, Госкомстата Украины, европейской организации  ….. детей  за последние 10 говорит следующее. По детской смертности  мы достигли уровня  стран  третьего мира и первое место в Европе. Количество самоубийств увеличилось  в три раза, заболевание онкозаболеваниями   увеличилось в пять раз,  туберкулезом – в  шесть, от шести до семи раз,  количество ребят, молодых  подростков до 18 лет,  которые заразились сифилисом,  увеличилось в 20 раз. По уровню торговли  детьми Украина вышла на второе место   в Европе после России.

А вы знаете, что на Украине  800 тысяч беспризорных. Я эту цифру, когда узнал,  для меня она была шоком даже, как для  представителя, будем так говорить,  левых сил. И что 60 тысяч  только официальных данных детей –беспризорников живет в Киеве, Киевской области в подвалах, трущобах, коллекторах. Я сам с Одессы, я знаю, как они   такими же массовыми стаями, не человеческими, а как  волчата, перебираются на Юга летом, чтобы как-то все-таки  протянуть  попрошайничеством и  на теплом побережье.

Жаль, что я не могу в рамках доклада затронуть проблему, как вы знаете, проституции, СПИДа, наркомании. К сожалению, регламент, который присутствует  только в этом парламенте, а в стране он отсутствует, ограничивает время на  изложение всей ситуации.

В рамках   оставшегося времени  хочу обратить одно внимание на   общенациональную трагедию.  З 1995 по 2005 год, то есть, за 10 лет,  количество  употребляемого алкоголя  в чистом виде на одного молодого человека  выросло в 129 раз. Я предлагаю законодательно,  эти  документы имеются, подготовлены, все-таки   ограничить продажу до 18 лет  реально, а не административными методами,  запретить рекламу алкоголя на телевидении, как мы говорим, в бизнес-время, то есть,   с 8 утра до 22 часов, а также  перенять опыт парламентариев  наших российских и запретить распивание  спиртных напитков в общественных местах.

Оглянитесь вокруг, дорогие чиновники,  хочу вас призвать отбросить  око статистики и реально посмотреть  на заботу о детях…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Слово має Людмила Денисова – заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці, народний депутат. Підготуватись Дмитру Павлову.  

 

16:37:25

ДЕНІСОВА Л.Л.

Добрый день уважаемые гости, уважаемые коллеги, народные депутаты!

Вы знаете, настолько мрачную картину обрисовал предыдущий оратор, что трудно даже начать и сказать о чем-нибудь светлом. Но знает, действительно, проблем в стране много, и существуют проблемы у молодежи, их, наверное, больше, чем у всего общества  вместе взятом. И я знаю о них не по наслышке, потому что тоже мама, у меня две дочери. Безусловно, они учатся в университете, у них есть возможность первого рабочего места, но я бы очень хотела в этом парламенте, в первой своей каденции решить такие вопросы, что они когда выйдут из университета, они вышли тоже в такое успешное общество успешных молодых людей и образованных молодых людей.

Безусловно, проблемы, которые сегодня есть у молодежи, а к ним в первую очередь относятся, я какие-то повторю, может быть, где-то под каким-нибудь другим углом зрения постараюсь, чтобы мы посмотрели на эти проблемы. Безусловно, это сначала образование, потому что необразованный человек, он никому не нужен, в том числе в какой- бы другой стране вы не взяли, в том числе и в Украине.

И поэтому возможность получения бесплатного высшего образования, она очень важна для наших молодых людей, и поскольку она на сегодняшний день уменьшена, возможность, а иногда даже отсутствует, то это, безусловно, проблема.

Следующая проблема – это, конечно, трудоустройство на сегодняшний день и получение, очень важно, первого рабочего места. Безусловно, сокращение возможностей построения семьи и вообще материнства у женщин. Мы знаем, в каких условиях иногда женщины наши становятся матерями и потом в каких условиях они доводят до такого возраста молодого своих детей.

И, безусловно, полноценного культурного развития. Вы знаете, вот в 1993 году как-то проблема с молодежью в стране была законодательно в первом чтении, в первом там уровне урегулирована. Но тем не менее, никаким образом, на мой взгляд, как народного депутата, как заместителя председателя Комитета по социальной политике и труду не была урегулирована, то есть проблемы не решаются. Как они были, так и нет. Об этом говорите сами вы, молодые люди. Так вот, общенациональный опрос «Положение молодежи в Украине» высветил, что в первую очередь вы ставите таких три проблемы. Это безработица 61,9 процента молодежи назвали эту проблему первой. Затем трудности получения образования – 44,5 процента. И жилищные проблемы – это 22 процента. Безусловно вас волнуют и политическая обстановка в стране, и организация досуга, и такие проблемы как наркомания и алкоголизм, которые тоже подвержены не только  все общество, но и в основном конечно  молодежь. Так вот, если мы будем говорить с вами о жилищном строительстве и о жилье. Тут много сегодня было предыдущими ораторами сказано о том, что проблема эта не решается. Я обращу ваше внимание только на некоторые цифры и скорее всего подтвержу то, что было сказано передо мной и опровергну те  оптимистические прогнозы,  которые были сказаны министром. Значит, в этом году не предоставлено ни одного кредита с частичной компенсацией процентной ставки. Ни одного! О каких порядках мы говорим? Да, рассматривать кто-то там залогов не имеет, кто-то еще. Ни одного кредита не было представлено. Только 150 льготных кредитов на всю Украину. 150. вдумайтесь! А весь… а ведь на 2005 год приходился пик молодежно-жилищного оптимизма. Я скажу, что было выдано кредитов молодежного строительства 15 тысяч 800 единиц. 15 800! Ведь можем, когда хотим. Я в том числе обращаюсь и к нам как законодателям и членам правительства здесь присутствующим.

Безусловно таким же пессимистическим остается прогноз как по 2006 году и на 2007 год. На эту цель предусмотрено направить  133 миллиона гривен, из которых 30 миллионов на предоставление льготных кредитов, а 103 – на частичную компенсацию. То есть, будет обеспечено всего 10 семей в каждом регионе, то есть 250-270 кредитов.

Трудоустройство. Я считаю, что конечно тема трудоустройства очень важна. К сожалению, время быстро проходит. 

Но я вам должна сказать, что вот как бывший председатель Общества с ограниченной ответственностью корпорации «Гумотекс», вот которая была до народного депутата, я считаю, что проблема есть у предпринимателей в том числе. Мы стояли в очередь в Херсонском техническом университете, чтобы взять оттуда…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Дмитро Миколайович Павлов, голова постійної комісії Дніпропетровської обласної ради з питань науки і освіти, сім’ї та молоді. Вибачте, а я вас навіть по батькові назвав, думав, ви уже солідний чоловік.

Дмитро Павлов має слово. Підготуватися Миколі Даниліну.

 

ПАВЛОВ Д.М.

Дякую вам, Адаме Івановичу.

І дійсно, про те, що говорили, не тільки у Верховній Раді є молоді люди в депутатському складі, але і в регіонах, і в кожній області, в кожному місті та районі. І раз ви сказали передусім про молодий вік, то я скажу, що в Дніпропетровській обласній раді близько 20 відсотків – це депутати молоді, і ми сьогодні пишаємося тим, що наші молоді депутати не тільки, там, рядові члени постійних комісій, але ряд з них очолюють постійні комісії, є заступниками чи секретарями. Тому це є добре.

Стосовно сьогоднішніх парламентських слухань, то я думаю, що це є один із тих прикладів, коли, дійсно, держава приділяє увагу розгляду питань проблемних у державній молодіжній політиці. Вже багато говорили про комплекс проблем, про механізми їх вирішення. Тому я хотів би зупинитися тільки на деяких аспектах.

Перше. Шановні колеги, подивіться у цю залу. Тут є представники всіх регіонів України, народні депутати України, представники виконавчої влади, лідери молодіжних та студентських організацій. І всі сьогодні говорять про важливість вирішення молодіжних проблем. Але насправді, якщо ми подивимося у буденній, щоденній роботі, у нас немає такої єдності, як сьогодні, і в поглядах, і в діях. Тому я певен, що перше, що ми повинні зробити разом, це об’єднати зусилля всіх, об’єднати зусилля і влади, представницької і виконавчої, і молодіжної громадськості. Роль та значення саме молоді у цьому процесі повинна бути найперша, тому що молодь повинна стати не користувачем молодіжної політики, а найактивнішим  її учасником.

Дніпропетровщина – це великий регіон і молодь складає більше 25% усього населення області. У нас функціонує широка мережа вищих навчальних закладів, розвинений громадський сектор молодіжної політики. Тому ті проблемні питання, які сьогодні говорили і керівники Міністерства, це і здоров’я молоді, і питання забезпечення житлом, і працевлаштування – це дуже актуальні проблеми і їх треба вирішувати спільно. Ми живемо в не простий час, але, напевно, простих часів не існує.

Багато вже сказано було про входження України у Європейський союз, але я певен, що Україна стане  повноправним членом Європи, тоді, коли молоді люди, не тільки будуть сприймати європейські цінності, але за своїм і знанням, і економічними можливостями зуміють по-доброму конкурувати за своїми європейськими однолітками. Тому, спираючись на вищезазначене та поділяючи думки попередніх виступаючих, я хотів би підтримати наступні кроки.

Перше, шановний Адаме Івановичу і народні депутати, я думаю, що слід розглянути питання щодо доцільності і можливості створення при Верховній Раді України молодіжної ради. Щоб ця консультативна структура дійсно стала дієвою і зуміла об’єднати ряд і всеукраїнських, і регіональних  молодіжних організацій.

Друге, слід на державному рівні провести моніторинг регіональних програм у сфері молодіжної політики. У нас в  області функціонує програма: ”Молодь Дніпропетровщини”. Але ми б хотіли, щоб був створений єдиний інформаційний простір молодіжної політики, щоб коли нововведення, наприклад, у Львівській області, то щоб відразу ми про це знали і місті Дніпропетровську, щоб діяльність нашого Міністерства профільного була більш  зрозумілою та близькою до представників молоді.

Третє питання, це, як представник Всеукраїнської молодіжної громадської організації „Союз молоді регіонів України”, я певен, що слід розширити практику проведення конкурсів-грантів, як на державному рівні для всеукраїнських організацій, так і на рівні міст та областей для регіональних молодіжних організацій.

Четверте, це питання фінансування та  штатного забезпечення молодіжної політики.

У 2004-2005 роках я мав честь працювати  начальником Управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації, і от у той час, я скажу, окунувшись у ці питання і проблеми, я можу сказати лише те, що лише три фахівця відповідають на рівні області за реалізацію 20-ти програм та напрямків. Треба сьогодні на законодавчому рівні закріпити граничну чисельність цих працівників.

Тому, шановні друзі, я певен, що молодь виправдає ту надію, яку на нас суспільство, і завтрашній день України буде кращим. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Димитре.

Слово має Микола Данілін, народний депутат, але я його не бачу, немає.

Будь ласка, Баглей Борис Михайлович, заступник голови Чернівецької обласної державної адміністрації. За ним буде виступати Лілія Григорович. Є? Не бачу на її робочому місці. Значить, у комітеті десь.

Ігнатович Анатолій наступний.

 

БАГЛЕЙ Б.М.

Шановні панове народні депутати, шановні учасники парламентських слухань!

Я по ходу буде міняти свій виступ, тому що готувався я виступати і планував виступ, коли був один міністр. Зараз міністр помінявся, і критикувати його роботу якось не з руки, дуже мало він пропрацював. Тим більше, він вчора побував у нас в Чернівецькій області, бачив реальну роботу. І в багатьох питаннях те, що я хотів тут сказати, ми порозумілися, і я думаю, що міністерство під його керівництвом ці наші побажання буде враховувати.

Перше, я хотів би сказати і поділитися досвідом роботи в нашому регіоні. Перше, що хочу сказати, я маю моральне право це говорити, тому що свою кар’єру пройшов від головного спеціаліста в структурі молодіжній до заступника голови адміністрації, і дійшов до одного висновку: з молоддю не можна загравати, до неї треба відноситися серйозно і їй довіряти.

За два роки, що я працюю заступником голови адміністрації, ми більше  70-ти людей залучили до державної служби молодих, відправили на навчання в Академію державного управління, її філіали у нас  в університеті саме на спеціалізацію з державного управління. Тобто, ми вважаємо, що саме молодь повинна іти на державну службу.

І я хочу опонувати молодому депутату Верховної Ради, який казав, що він хотів би бачити багатьох із вас вже у наступному скликанні у цих рядах. Я хотів би вам побажати прийти сюди у 60-річному віці, коли є досвід. А вам треба йти на державну службу у виконавчу, представницькі органи влади, там здобувати досвід для того, щоб на завершення своєї політичної кар’єри тут творити добрі, розумні закони. Не такі, які ми часто маємо на сьогодні.

Що позитивного за останні два роки зроблено міністерством. Позитивним, на мою думку, є те, що вони сконцентрували свою увагу на вирішення соціальних проблем, тобто створення дитячих будинків сімейного типу, допомога дітям-сиротам і дітям, позбавленої батьківської опіки і піклування. І цю програм, безумовно, треба продовжити.

І, користуючись нагодою, я хочу звернути до Віктора Петровича. Я знаю, що у вас є заступник міністра, вона колюча часто, я знаю, також сварився. Але це спеціаліст, на своєму місці. Я би попросив вас зберегти цього заступника міністра у структурі.

Друге питання. Це допомога регіонам дитячими спортивними майданчиками. Дуже хороша програма. Також, на мою думку, варто би її було продовжити на наступні роки.

Третє найважливіше, на мою думку, питання, це яким повинна займатися держава крім соціальних, - це допомога обдарованій молоді. Тобто тій молоді, яка здатна вивести державу на найвищий рівень. І саме тут держава також повинна сконцентровувати свої зусилля, надавати таким дітям допомогу, у тому числі це і спортсмени, молоді обдаровані діти, творчі і таке інше.

І, користуючись тою нагодою, що я є тут, хотів би звернутися до керівництва, до міністра, який займається проблемою молодіжною, трохи більше бачити за попередників, дальше, ніж печерські пагорби. Приїжджайте частіше в регіони.

Наш область буде через 2 місяці на кордоні з країною, яка є членом Євросоюзу. Це Румунія. В нас є 26 громадських організацій, які мають безпосередні стосунки з громадськими організаціями цієї держави, Румунії. Ми маємо обласні програми, заклали обласний бюджет і будемо, безумовно, фінансово підтримувати їх, але зверніть увагу і на державному рівні закладіть свої програми фінансування для молодіжних програм і в регіонах.

Ну і на завершення я ремарку такі хотів. Ви знаєте, в мене склалося таке враження, що в нас рівень демократії на такому високому рівні, що будь-яке, будь-який представник поруч з словом „президент” може вилити відро помиїв і йому за це нічого не буде. Це не робить нам честі, шановні.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Анатолій Олександрович Ігнатович, президент Всеукраїнської молодіжної громадської організації „Українська асоціація студентського самоврядування”. Підготуватися Пінчуку.

 

ІГНАТОВИЧ А.О. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань, шановні представники Кабінету Міністрів!

Ну, одразу хочу перейти, власне, до проблематики, яку Українська асоціація студентського самоврядування вирішила підняти, це, власне, соціальне становище молоді. І відверто можна заявити про те, що соціальне становище молоді на даний момент є надзвичайно, не те, що незадовільним, воно є надзвичайно складним.

Перш за все в цьому аспекті я хочу говорити про доступ до, власне, якісною освіти, тобто пов’язати освіту як визначальний фактор розвитку нашого українського суспільства, розвиток нашої держави і, власне, саме соціальне становище, зокрема перше, це проблема стипендій. Тобто поступає людина в навчальний заклад, отримуючи стипендію 134 гривні, що становить 30% від прожиткового мінімуму, вижити вона на ці гроші не може. Стверджуючи, зокрема, закон, який говорить про те, що студент отримує стипендію в розмірі 30% від прожиткового мінімуму, таким чином  відразу говорить і про те, що студента повинен хтось утримувати, або студент повинен працювати. 

Другий випадок, тобто студент працюючий – це фактично зниження якості освіти, яку він здобуває, а в тих умовах в умовах реформування вищої освіти, яке зараз відбувається, тобто, коли більшість часу студент повинен  проводити в межах навчального закладу він фактично не має цього часу на працю і всі ті гроші, які повинні йти на його утримання повинні надаватися його батькам.

Тобто, 134 гривні не та стипендія, яка повинна надаватися нашим студентам, якщо ми хочемо, отримувати, дійсно, якісну, дійсно той рівень освіти про який ми декларативно говоримо говорячи взагалі про булонську систему освіти. Це перше.

Друге. Це недотримання тих соціальних стандартів про які так само ми декларативно говоримо, не ми, а наш уряд. Зокрема пільги на проїзд.

На день студента ми почули дуже багато обіцянок від віце-прем’єра з гуманітарних питань пана Дмитра Табачника, зокрема він заявляв про те, що взимку і влітку студенти будуть їздити безкоштовно. Не знаю наскільки це передбачено бюджетом, але про цю зиму, я так розумію, що вже не говориться і ми навіть не говоримо про те, що закон не передбачив право студентів їздити влітку за 50 відсотків вартості, воно не дотримується і воно обмежено, воно фактично нівелюється постановою уряду.

І у мене виникає логічне запитання, що влітку студент не є студентом? Є студентом. Влітку він навпаки повинен їздити оздоровлюватися, оздоровлення у нас надзвичайно дороге. Влітку він повинен приїжджає поселятися в гуртожиток. Так само на це витрачаються гроші, фактично ми знижуємо рівень соціального захисту студентів і аспірантів, про аспірантів це взагалі окрема річ, про їх стипендії, які не дозволяють вести ніякі наукові розробки.

Зачепив я щойно, власне, проблематиці питання гуртожитків. Говорив пан Томенко, що в гуртожитках, що ви відвідали якийсь навчальний заклад, де в гуртожитках є Інтернет і тому подібне. Це скоріше за все винятки з правил і це, напевно, гуртожитки тих навчальних закладів, де вчились колишні, теперішні, народні депутати або керівники країни. Тому що в більшості гуртожитків, у нас в Україні студенти проживають не те, що по троє в кімнатах, там де повинні жити двоє, це двоярусні ліжка, це взагалі умови непридатні для проживання.

Можна говорити і про якість освіти, якість освіти, виникає логічне запитання, в уряді чому в нас готується стільки економістів, стільки юристів, які нікому не потрібні. А готується в нас їх стільки, тому що люди просто не хочуть йти на інші спеціальності, на інженерні спеціальності, хоча наша економіка потребує інженерні спеціальності. Не йдуть вони туди, тому що ніхто не хоче працевлаштовувати людей з інженерною спеціальністю, роботодавці говорять про низький рівень підготовки наших інженерних фахівців.

Так само можна говорити про реформи в сфері вищої освіти, зокрема, про рівень Бакалавр. Зокрема, буквально вчора, я знаю, що навчальним закладом була розіслана постанова Кабміну, в якій говориться, в якій взагалі не говориться про спеціаліста, а залишені тільки Бакалавра і Магістра. Хоча Бакалавр досі не визнається нашими працедавцями, як людина, яка в принципі може працювати. Тобто про які реформи ми говоримо, якщо вони не визнаються там, де фактично.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Андрій Пінчук, народний депутат, фракція Партії регіонів. Підготуватися Максиму Мельничуку.

 

16:58:59

ПІНЧУК А.П.

Шановний Адам Іванович, шановні представники Уряду, шановні учасники парламентських слухань

Дійсно, взагалі зараз сьогодні озвучено дуже багато проблем, які стоять перед молоддю, які стоять перед державою. Я хотів би зупинитися на деяких з них, скажемо, котрих я привів і дослідження, вже якусь роботу і є деякі результати. Я вважаю, що дійсно, погоджуюсь і сьогодні багато лунало в цьому напрямку слів, що найбільш важливими проблемами є, головною, – це доступне жито для молоді.

Відсутність власної оселі на сьогоднішній день є найактуальнішою  проблемою і причиною багатьох   розлучень, тощо, у нас мала народжуваність і багато  інших питань, які виникають  в процесі життя молодої людини.

В умовах гострої житлової проблеми, яка   склалась на сьогоднішній день у нашій державі,  далеко не кожен зможе самотужки купити в кредит, чи взагалі десь наймати квартиру, наприклад в Києві, в Одесі, в   Харкові це коштує доволі  таких серйозних коштів.

Однією  з можливостей доступного житла є якраз пільгове кредитування молоді.  І для того, щоб воно набуло дійсно серйозних масштабів і серйозних результатів, для цього повинна бути  перш за все політична воля керівництва держави, але не тільки держави, але і керівництва  на місцях, органів місцевого самоврядування.

Сьогодні існує якась дуже велика необхідність більш  активної участі  у розв’язанні цієї проблеми органів місцевого самоврядування. В першу чергу, передбачаючи при розробці та затвердженні бюджетів міст і областей потрібні кошти, нормальні серйозні кошти, які будуть відповідати реальній потребі в цій області, на  цю проблематику.

Існує також нагальна необхідність в розробці прозорої системи виділення земельних ділянок для того, щоб під будівництво житла для молоді на пільгових умовах,  як на серйозні висотні будинки, так і житла для власних осель.

І саме цей крок повинен дати якийсь поштовх  для того, щоб воно стало більш доступним.   Тому що ми знаємо, яка ситуація склалася зараз з землею, особливо в таких великих містах-мільйонниках і самий яскравий приклад – це Київ.

У Державному   бюджеті на 2007 рік передбачено 40 млн.  гривень на пільгове кредитування молодих  сімей та одиноких молодих громадян, на будівництво та придбання житла. Також  планується повернути 21 млн. гривень за рахунок вже наданих кредитів.

Але все ж таки це  в розрізі держави і її потреб,  і мізерні кошти, які суттєво проблему не вирішують. Тому необхідно знайти ряд заходів, спрямованих на найбільш ефективне розв’язання проблем молодіжного житлового будівництва.

І серед першочергових, це ми повинні обмежити рентабельність будівництва одного квадратного метра для молоді. То чому ми знаємо, що в засобах масової інформації, взагалі в висновках експертів, що ринок будівництва має рентабельність там від сто процентів мінімум, а деякі стверджують люди, що і 400, і 500 в окремих випадках.

Повинно збільшити повноваження спостережної ради фонду для того, щоб більш була прозорою робота і кадрові призначення, і організаційні, і фінансові, і інші питання.

Звільнити від сплати за землю в період будівництва суб’єктів господарювання, які будують житло для молоді. Тому це буде, дійсно, соціальне житло.

І, скажімо так, основною проблемою це ще ................ механізм повернення кредитів, щоб це було дійсно кредитування.   Тому що за весь цей час існування фонду, уже витрачено більше мільярда. А скільки повертається, не зрозуміло. Чому? Немає дійсно тих коштів, які б знову вкладались в це направлення.

І я хотів би ще сказати, що дійсно, зараз вже є законопроект, який сьогодні доповідав мій колега Філіндаш, я є співавтором цього законопроекту і я хотів би сказати так, що зараз дійсно, є багато нарікань, але все ж таки, ми хочемо, щоб це питання регламентувалось законом, а не лише постановами Кабінету Міністрів. І закликаю вас в найближчий час приєднатись до того, щоб, я впевнений, ми приймемо його в першому читанні, спільними зусиллями доопрацювати і зробити вагомий і якісний законопроект. Дякую. Якісний закон.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Максим Мельничук – почесний голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації, спілка молодих аграріїв України. За ним буде виступати Володимир Грищак.

 

МЕЛЬНИЧУК М.

Дякую, Адаме Івановичу! Шановний пане віце-прем’єр, шановні депутати, шановні присутні!

Дійсно, за такий Регламент багато чого не скажеш з цієї трибуни, особливо, тому що ми всі знаємо, яка...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. У вас більше, ніж у  депутатів, у них 3 хвилини, а у вас 5. так, що можна буде …

 

МЕЛЬНИЧУК М.  Добре. Дякую, Адам Іванович.

Дуже непроста ситуація, взагалі, в державі на сьогоднішній день і говорити за молодіжну політику, це, перш за все, говорити за нас з вами присутніми в цьому залі.

Я сам киянин у першому поколінні, батьки мої всі вихідці із регіонів, саме тому я знаю проблематику і села, і сільської молоді, і провів все своє дитинство виховувався якраз на засадах сільської місцевості.

Декілька фактів статистики. За 5 років в Україні не стало 74 населених пункт, хоча третина молоді всієї України проживає на сьогоднішній день на сільських територіях. Протягом останніх років в селах народилося 552 тисячі осіб, а померло 1,2 мільйони. Тобто, статистика в 2 рази нижча. Кількість бібліотек, клубів, будинків культури зменшилась в 4 рази. 8 відсотків молоді сільської на сьогоднішній день мають вищу освіту і не більше. Навіть в порівнянні з молоддю, яка проживає в містах, це в три рази менше.

Щодо пропозицій конкретних, які ми хотіли б сьогодні тут озвучити від нашої організації і, взагалі, від молоді, яка на сьогоднішній день навчається у вищих навчальних закладах України:

1. Суворий Регламент за вступом сільської молоді у професійні та вищі навчальні заклади України за умовами бюджетного фінансування. Це проблематика дуже, дуже потужна, ми всі знаємо, що менше і менше можливостей для селян, для молодої сільської дитини вступити в вуз, особливо столичний.

2. Створення діючої системи по працевлаштуванню чи продовження навчання молоді по закінченню вузів чи професійних навчальних закладів до 4 рівня акредитації.

3. Створення єдиного реєстру випускників та спеціалістів за своїми спеціальностями, які вони отримали протягом навчання в вузах чи в профтехнавчальних закладах.

4. Стимулювання регіональних роботодавців шляхом дотацій на житло та товари першої необхідності для молодих спеціалістів, коли вони приходять на робоче місце. Давайте не стимулювати молоду дитину, молодого спеціаліста, а давайте стимулювати того, хто і дає йому цю роботу, він знає, що з цими коштами зробити, на сьогоднішній день будувати  важче, ніж відновити те, що вже побудовано до цього часу. Краще зробити гарний ремонт, зробити всі можливості для життя цієї людини, цього спеціаліста і у нас зовсім все буде по-іншому виглядать.

Зниження рівня залякування молоді різноманітними кредитними програмами, із-за яких вже не хочеться і, скажем, починати добру справу. Ну дійсно, у нас все перетворюється у те, що ми хочемо говорити, що є кредит, є лінія, є банк, який вам допоможе. Хай краще ми будемо хотіти щось робити, а банк дійсно нам допоможе, тільки не, скажем, кредитною програмою, а реальною програмою, яка дозволить ці гроші вкласти в справу, а держава візьме з цієї справи, кажуть, уже відсотки від прибутку.

Підтримка інноваційної політики в Україні, яка під силу тільки талановитій молоді, на загальній координації держави і вчених, які мають, як кажуть, всеукраїнське, світове ім’я. Стимулювання росту заробітної плати в залежності від стабільності роботи в одному колективі. Це приклад, який має Японія, коли людина працюючи на одному місці постійно отримує підтримку від держави і її заробітна плата підвищується.

Швидше лобіювання переходу держави до глобальних проектів з урахуванням зайнятості молоді як основного рушія таких процесів. А саме, я перерахую деякі приклади. Сучасні комп’ютерні бухгалтерські та облікові програми в агропромислових підприємствах. Є інформаційна система контролю за якістю посівів сільськогосподарських культур, моніторинг та запобігання виникненню хвороб та тварин в глобальному масштабі, з використанням Джі-Пі-Ес-навігації. Земельна реформа та складання карт місцевості. Це те, що Україна на сьогоднішній час так і не має. Ми все дивимся на Європу, коли вони користуються Джі-Пі-Ес, а ми з вами ходимо і тільки за цим спостерігаємо. Альтернативна енергетика і застосування сучасних біотехнологій та біотехніки. Місцеве самоврядування як система, що простежує ріст фахового і професійного рівня молодих спеціалістів. Квотування молоді в різноманітних комісіях, радах і зборах як інструмент підготовки і майбутньої естафети в державному управлінні.

І на фінал скажу про те, як дійсно…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Не зважаючи на наше добре знайомство, ви  додаткових секунд  не одержите.  Сідайте, Максиме. Викладачу треба орієнтуватися швидше. Дякую.

Володимир Грищак  - директор Київського молодіжного центру праці.  Підготуватись Віктору Хижняку.

 

ГРИЩАК В. Доброго дня, шановний головуючий, шановні учасники парламентських слухань. Я очолюю Київський молодіжний центр праці –це київська міська структура, яка займається питанням працевлаштування. За останні тільки 6 років до центру праці звернулися   за допомогою близько 68 тисяч молодих людей, з яких 40 відсотків це  не кияни, а  мешканці Київської області і рядом розміщених областей, з них кожний третій знайшов роботу за допомогою нашої організації на постійну або на тимчасову зайнятість.  І слід зазначити, що із загального числа 72 відсотка - це була робота на перше робоче місце. 

Враховуючи досвід нашої організації,  я хотів би в своєму виступі  зупинитися на чотирьох основних питаннях, які я хотів би сьогодні озвучити: перше, це профорієнтація молоді; друге, залучення молоді до роботи на державній службі; третє, стажування та підвищення кваліфікації саме молодих спеціалістів  за кордоном і четверте, координація роботи молодіжних центрів праці, які є на сьогодні в Україні.

Профорієнтація молоді.

В цьому році Київський молодіжний центр праці, продовжуючи програму професійної орієнтації щодо  правильного вибору майбутньої професії, протестував  одну тисячу школярів, це старшокласники десяти загальноосвітніх середніх шкіл  міста Києва.  Проводячи опитування школярів, виявилося, що 93  процента старшокласників мають бажання вступити саме до вищих навчальних закладів. І тільки 7 відсотків планують або працювати, або вступати до  закладів професійно-технічної освіти.

 Ну, давайте дивитися на сьогоднішній ринок праці. На сьогодні ринок праці потребує більше саме робітничих професій. Як результат, що відбувається? Багато молодих людей отримують спеціальність, потратили час, зусилля, гроші, а потім виявляється отримана професія не користується уже  попитом на ринку праці.  При цьому держава       витрачає кошти на навчання таких спеціалістів.

Тому звертаюся з пропозицією. Необхідно все-таки  збільшити увагу профільних міністерств до питання  профорієнтації молоді, при цьому  досвід  Київського молодіжного центру праці може бути використаний, як модель для всіх регіонів України.  Мені здається, це зекономило би дуже багато державних коштів.

 Наступне питання. Це залучення молоді до роботи на державній службі. В цьому році ми у Києві реалізовували програму залучення молоді до роботи на державний службі.  У програмі взяли участь понад 6 тисяч  випускників вищих навчальних закладів міста Києва. Після комплексного відбору бул  рекомендовано для залучення  до кадрового резерву на державну службу 100  найкращих кандидатів з  найвищим рівнем управлінського потенціалу. І всі вони були працевлаштовані, як один, в Київській міській держадміністрації.

Успішний досвід реалізації даної програми  дає можливість, по-перше,  державі підготувати кадровий резерв з числа самих активних молодих людей і  здатних прийняти у майбутньому  керівництво державними та суспільними  справами.

Таким  чином пропонуємо  цю програму підтримати на державному рівні, і таким чином держава забезпечить себе кадровим резервом, що є дуже важливо на сьогодні. Буде омоложення  персоналу, це не буде відбуватися сьогодні на завтра, це буде  планомірно.

Наступне питання. Це стажування та підвищення кваліфікації молодих спеціалістів за кордоном. Це вже питання озвучувалося. Протягом останніх років молодіжний центр праці успішно організовує виробниче стажування на підвищення кваліфікації молодих спеціалістів за кордоном. Під час проходження стажування молоді люди набувають  практичного досвіду роботи, підвищують кваліфікацію, вивчають іноземні мови   покращують свій матеріальний стан та мають нагоду отримати нове бачення перспектив щодо розвитку  економіки України. До речі,  всі після закінчення  програм повертаються назад в Україну. Результатом програм стажування є підвищення  конкурентоспроможності молоді на ринку праці та формування на Україні нової генерації керівників, орієнтованих на  європейські  стандарти управління. На сьогодні таких спеціалістів  всі організації беруть залюбки, платять  досить гарні  зарплати.

Беручи   до уваги вищесказане, я хотів би звернутися  з пропозицією: з метою розширення можливості стажування молоді  за кордоном все-таки необхідно активізувати процес укладання міждержавних угод щодо реалізації програм обміну досвідом та  підвищення кваліфікації молодих спеціалістів за кордоном.

І останнє. Координація роботи молодіжних центрів праці в Україні.  На сьогодні в  Україні створено  132 молодіжних центри праці  у всіх областях України.  Тільки за минулий рік центрами праці було  працевлаштовано понад 80 тисяч молодих людей, надано  близько  60 тис. інформаційно-консультативних послуг. На сьогодні молодіжні центри праці зацікавлені в більш чіткій координації роботи. Тому є така пропозиція – створити всеукраїнський молодіжний центр праці, що значно покращить ефективність реалізації державної молодіжної політики в Україні. Яка пропозиція? Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 року номер 40 щодо створення всеукраїнського молодіжного центру праці, тому що там не прописані ці всі питання.

На завершення хочу подякувати і…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. 

Слово має Хижняк Віктор – координатор мережі центрів ресоціалізації наркологічної молоді „Твоя перемога”. За ним буде виступати Михайло Волинець, але не депутат, бо у нас є і Михайло Волинець – депутат. 

 

ХИЖНЯК В. Добрый день, дорогие друзья. Очень приятно здесь находиться, выступать. Все время смотрел по телевизору – Верховна Рада и там ругаются, спорят что-то. Думаю, может, попаду и меня тут… Но на самом деле мне очень нравится атмосфера: настолько все добродушны, и такое впечатление, что все интересуются проблемами молодежи. Наверне потому, что эта проблема касается будующего.

Я как отец 18-летней девочки, я, честно говоря, не хотел бы, чтобы моя дочь попала в наркотики. Я – координатор, сидит в центре ресоциализации «Твоя перемога», и я благодарен Виктору Петровичу, что он все-таки Министерство семьи и молодежи, оно занимается этими вопросами, ставит, а то вопрос действительно очень важный. И этот вопрос не имеет никакой политической окраски, он затрагивает людей самого разного социального положения.

Вот в этой книге, которую вот издали, здесь написано, что количество наркозависимых зарегистрировано 124 тыс., но на самом деле это те молодые люди,  какие попали в поле зрения сотрудников МВД. Но мы же прекрасно понимаем, что большинство молодых людей, они не попали в это поле зрения, и настоящая статистика значительно выше. Наша сеть занимается профилактикой по высшим учебным заведениям.

Не буду скрывать, я сам – выходец из, ну если говорил докладчик один и говорит, что, с Одессы вот, да, с Одессы человек говорил, что все едут туда, в эти трущобы и там живут. Вот я – выходец их этих трущоб.                             

И меня наркотическая жизнь завела до самого подвала. И то, что я стою здесь живой и здоровый это благодаря вот этим центрам ресоциализации. 

Я занимаюсь ресоциализацией уже 9 лет и  конечно большой толчок и большую помощь оказало это постановление Кабмина, которое Кинах подписал, 809  о создании сети центров «Твоя перемога». Благодаря этой работе, благодаря тому, что Министерство семьи и молодежи объединило вот эти 37 реабилитационных центра у нас сейчас результат мы имеем за 2 года  750 человек, которые не только изменили свой образ жизни, но они стали эффективными сотрудниками таких центров ресоциализации.

Я снимаю шляпу перед помощником министра здравоохранения, и я очень рад Вас видеть еще раз, мы уже с вами пересекались. Но все-таки мы понимаем, что здравоохранение оно выполняет только свой участок. Проводя профилактику и 4 причины, которые толкнули молодежь на употребление наркотиков, это интерес -в жизни нужно попробовать все - то есть влияние окружающей среды  и естественно конечно же  желание показаться крутым. То есть, мы видим, что факторы в основном социальные, поэтому подход к ресоциализации он должен быть не только  медицинский, но и социальный. Я ничего не имею против инвалидов, против детей-инвалидов, но инвалиды не несут социальной опасности  в  общество. По статистике МВД, каждый наркозависимый  в течение жизни, в течение  употребления наркотиков он вовлекает в  употребление около 200 человек. И это может быть моя дочь. Это может быть ваш ребенок. Мы же не знаем как они  в клубе там и как они себя ведут. Кто-то подразделил наркотики на легкие и подразделил наркотики на тяжелые. Я думаю, легкие – это те, которые легко достать. Тяжелые – труднее. Но и то, и другое  - это наркотики. По статистике МВД около 200 человек втягивает. Мало того, каждый наркозависимый для того, чтобы употребить наркотик он совершаем минимум два  преступления в день. Первое, достать деньги на наркотики. Второе, приобрести наркотики. И поэтому, если у нас на центре номинально говорю, находится 10 человек, это снижение криминогенной обстановки на 20 преступлений в день. Это у кого-то не вытянутый кошелек в трамвае, это у кого-то не ограбленная  квартира. Хотелось бы, чтобы эти центры и дальше поддерживали, оказывали всякое содействие. Я прошу прощение, волнуюсь. 

Ситуация, с которой мы столкнулись: большинство сотрудников наших центров социализации – это люди, которые сами прошли этот путь, они очень хорошо знают эту проблему. Но они не являются специалистами в том широком понимании, о котором мы привыкли говорить. Большинство из них не имеют высшего образования, но сами нашли в себе силу воли, они нашли помощь других людей. Кто, как не они, знают, как помочь тому человеку, который находится в употреблении.

Поэтому, исходя из этого, встает очень серьезный вопрос об обучении этих людей и о лицензировании вот этой социальной услуги. И хотелось бы сейчас обратиться и к народным депутатам, и к нашим министрам с просьбой создать о дел, рассмотреть вопрос о создании отдела, который бы занялся лицензированием и обучением этих специалистов. Если мы сейчас не начнем серьезно… чтобы не было, знаете, как в басне Крылова: Лебедь, Щука и Рак в разные стороны, - чтобы мы объединили…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибо.

Слово має Волинець Михайло, начальник Відділу з прав сім’ї та молоді Рівненської обласної державної адміністрації. За ним буде виступати Олексій Кляшторний.

 

ВОЛИНЕЦЬ М. Шановний Адаме Івановичу, шановний Дмитре Володимировичу, Вікторе Петровичу!

Питання реалізації молодіжної політики в нашій державі є постійною темою для парламентських слухань, це вже стало доброю такою традицією. Але також традиційно з цієї трибуни лунають виступи про діяльність молодіжних організацій, про ті чи інші проблеми, які є в молодіжному середовищі. І дуже рідко, на жаль, доводиться чути про тих людей, які безпосередньо в нашій державі покликані займатися реалізацією державної молодіжної політики.

Мабуть, не треба нікого переконувати присутніх в цьому залі, що реалізація тієї чи іншої програми, успіх тієї чи іншої справи залежить від тих людей, які нею займаються. Хто ж займається в нашій країні реалізацією державної молодіжної політики? На рівні державному ми на сьогоднішній день маємо міністерство, яке, на жаль, час від часу то реорганізовується, то змінює назву, об’єднується, роз’єднується. Зрозуміло, що не додає стабільності в його діяльності. На рівні областей ми маємо управлення у справах сім’ї, молоді та спорту, управління у справах сім’ї та молоді в кожній області по різному. На рівні районів ми маємо відділи, або сектори у справах молоді та спорту. На хотілося більш детально зупинитися, що таке відділ, або сектор у справах молоді та спорту райдержадміністрації?

Це  структура, штатна чисельність якої 1-2 чоловіки. Це структура, яка як раз і займається реалізацією тих всіх багатьох програм, про які говорилося сьогодні. Постає питання: як один працівник може реалізовувати, маючи крім того район 20-30 сільських, селищних рад, або 50 населених пунктів, які об’єднані в сільські, селищні ради, як він фізично може дійти до тієї сім’ї, за паспортизацію і за соціальний супровід якої він відповідає?

Значить, можливо, хтось зауважить, що в умовах недостатнього фінансування, безробіття говорити про введення якихось додаткових посад є або передчасним, або взагалі недоцільним, хотілося б не погодитись.

Сьогодні в нашій державі є нормативно-правова база, яка дозволяє значно покращити роботу щодо створення і комплектації наших структур, які і повинні реалізовувати державну молодіжну  політику на місцях. Що я маю на увазі? Ще у 2004 році Урядом Віктора Федоровича Януковича була прийнята постанова Кабінету Міністрів про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю. Ця постанова має план розвитку мережі центрів соціальних служб, який доведений по кожній області на період до 2010 року, включаючи сільські, селищні центри.

Ну, хтось, мабуть, скаже, що ми сьогодні говоримо про якісь питання майбутнього. Ну, хочу сказати, що станом на 15 грудня в Рівненській області в сільських селах працює 170, 181 спеціаліст. Це штатні посади і люди отримують зарплату. Зрозуміло, що можна ставити певні завдання і питати про їх виконання, оскільки політика не обмежується написанням інформації на рівні спеціаліста райдержадміністрації, а доходить безпосередньо до кожної людини.

Область в нас аграрна і відповідно 50% молодих людей проживає в сільській місцевості, тому лише маючи спеціалістів на місцях, можна говорити про конкретну реалізацію державної молодіжної політики.

Звичайно, не все так добре, як хотілося. Є проблеми. От проблема номер 1, як це не банально звучить, це проблема фінансового  забезпечення діяльності  галузі. Сьогодні називалися ряд постанов, в тому числі, і попередній виступаючий говорив про гарні постанови, про те, що є мережа, це все добре. Але кожен цей документ має  одну таку річ, як … де є пункт написаний, що фінансування закладу здійснюється з місцевого бюджету.

На жаль, вся та численна мережа соціальних служб для молоді, інших наших структурних підрозділів, вони мають значно більшу потребу на утримання галузі, ніж передбачено і виділяється в розрахункових показниках бюджету, коли цим займається Міністерство фінансів.

Ну, одну цифру для прикладу наведу. Для потреб тільки Рівненського обласного центру ССМа 90% - це заробітна плата і утримання центру, потрібно на 2007 рік 1 мільйон гривень. Розрахунковий показник доведений в розмірі 600 тисяч гривень. Зрозуміло, що в кожен рік кожна місцева рада, районна рада передбачає кошти і установи утримуються, але в даному випадку не можна говорити, що це є державна політика, а лише розуміння керівника того чи іншого органу місцевої влади.

Вважаю, що потрібно на державному рівні змінити підходи і те, що говорилось – штатний розпис. Він повинен бути на сьогоднішній день. Жодне  наше управління не має такого штатного  розпису і відповідно працює на місцях, як кому вдасться з керівництвом області чи міста, чи району.

В цілому хочеться ще раз подякувати за те, що такі слухання відбуваються постійно…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Олексій Кляшторний – голова секретаріату  Української асоціації студентського самоврядування, за ним буде виступати Андрій Черних.

 

КЛЯШТОРНИЙ О. Дорогі друзі!  Ми живемо з вами в унікальний час, коли стаються багато чудес. Одне з них сталося особисто і в моєму житті, коли Верховна Рада минулого скликання, минулої каденції і минулий Президент України встигли повернути мені втрачену молодість.

Тому сьогодні перед вами стоїть молода людина, яка відноситься до категорії молоді за теперішніми законодавчо встановленими  віковими межами до 35 років і ще роки чотири буде до них відноситися.

Але у той же час, я так подивився, минуло на годиннику вже десь років 14 з того часу, як, бувши студентом першого курсу, я написав першу заяву до студентської громадської організації і відповідно став частиною такого поняття, як державна, не державна, взагалі молодіжна політика на Україні.

І за цей час я встиг попрацювати в різних іпостасях у цій системі. Від рядового активіста або керівника студентського самоврядування окремого факультету до радника Прем'єр-міністра України. Тому, коли сьогодні я вкотре виходжу на цих слуханнях на цю трибуну, я це роблю із таким змішаним відчуттям. З одного боку, мені приємно тут бачити дуже багатьох людей, з якими раніше зводила мене доля, і бачити, що вони продовжують ті справи, які вони започаткували, і, що праця яку вони ведуть впродовж уже років, не минає даремно, а приносить якісь плоди. Один із них зараз у двері заходить Георгієнко, який вже сьогодні виступав.

А, з іншого боку, дорогі друзі, я повинен з великим сумом і жалем констатувати, що за той період, який безпосередньо зараз розглядається, на жаль, ми не змогли нічого суттєво змінити в реальній молодіжній політиці, яка стосується реального життя у переважної більшості молодих людей в нашій країні. Із особливо великим сумом і жалем я повинен констатувати, щ оті надії, які я мав, приходячи півтора роки тому у виконавчу владу, у профільне міністерство, що ми після помаранчевої революції зможемо зробити суттєві зміни. На жаль, короткий регламент не дозволяє мені вдатися в аналіз цього, але ми зреалізувати суттєві, принципові зміни, які позначилися на житті більшості молодих людей, на сьогодні не змогли.

І тому я хотів би ті пару хвилин, які у мене залишилися, використати для того, щоб звернутися до нового міністра зі словами про те, що сьогодні самим головним є чітко визначити те, що не було у нас визначено всі ці роки, коли ми жили у царстві віртуальної статистики і самообману. Що ж ми, власне, робимо? Яка головна мета цієї молодіжної політики? Що з тими ресурсами, які ми на неї витрачаємо, ми повинні конкретно дати конкретній молодій людині. Тому що я не знаю, в тій доповіді, яка розповсюджена, нема ніякого аналізу, звідки береться, як розбивається на частки ця сума в 430 з чимось мільйонів, які в минулому році були витрачені на молодіжні програми. Ну, якщо йдеться в тому числі, наприклад, по 150 мільйонів на молодіжне житлове будівництво, а це, якщо ми порахуємо, так, не за ринковими цінами, а за собівартістю, 1 тисяча двохкімнатних квартир, то це не те, на чому ми зможемо вирішити основні соціальні проблеми молодих людей.

Я думаю, що не буде вирішено те, про що переді мною тільки що говорив колега, якого мені теж дуже приємно бачити, Михайло Волинець, який подвижницьки багато років працює на молодіжній ниві. Ні проблема з функціоналом, ні проблема з фінансовим забезпеченням в областях, поки у нас не буде чіткої і ясної відповіді, за які ресурси, що ми робимо і які конкретні послуги надаємо молодим людям.

Я переконаний, що сьогодні в центрі молодіжної політики, в центрі її філософії, повинна бути та величезна проблема, яка є головною загрозою для національної безпеки нашої країни, це демографічна проблема, а говорячи більш простою мовою – швидке вимирання нашої нації.

Якщо ми в короткий час не випрацюємо принципових підходів щодо того, які ми повинні здійснити соціальні витрати, які забезпечили б нашим молодим сім’ям реальну можливість мати і виховувати двох-трьох дітей в родині, а не 1 дитину, як це сьогодні, я боюсь, що через декілька років, ну, пізно буде нам проводити такі слухання, які ми проводимо на сьогодні.

Я вважаю, що у нас ще є час, але ми повинні від розмитої дискусії, яку ми мали, перейти до набагато більш чіткої і ясної дискусії про те, яку ціль ми ставимо і з якими засобами ми її досягнемо. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Слово має Андрій Черних, координатор Молодіжної громадської колегії при Голові Верховної Ради України. За ним Ковалевська Юлія, але я її не бачу. За ним буде Кузьменко  Ігор, будь ласка.

 

ЧЕРНЯК А.  Дорий день, шановний Адам Іванович, шановний Дмитро Володимирович, шановні члени уряду,  шановні учасники парламентських слухань!

Адам Іванович, я  прислухаюся до вашої поради і почну з того, яке я власне маю бачення розв’язання  тих проблем, які стосуються студентів, молоді, які накопичилися за всі ці роки .

Перше. Пільговий проїзд студентів. Необхідно провести постанову Кабінету Міністрів України від 15 квітня 1999 року номер 541 про затвердження порядку надання пільгового проїзду студентів вищих навчальних закладів 1-4 рівня акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів у міському і приміському пасажирському транспорті та  міжміському автомобільному і залізничному транспорті на території України у відповідність до умов Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”.

Надання пільгового проїзду протягом року та включаючи автомобільний транспорт. Проблематика у часті в конкурсі молодіжних проектів, які організовуються міністерством органів студентського самоврядування. Необхідно за участю студентських організацій внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 року номер 1062 про затвердження порядку проведення конкурсу проектів програм розроблених громадськими організаціями стосовно дітей, молоді, жінок та сім’ї з метою надання права участі у конкурсі профспілковим організаціям студентів та органам студентського  самоврядування вищих навчальних закладів.

Студентські гуртожитки. За участю органів студентського самоврядування, профспілкових організацій студентів вищих навчальних закладів та студентських громадських організацій розробити типове положення про студентські містечка вищого навчального закладу, про студентський гуртожиток, про студентський сімейний гуртожиток, типові правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках вищих навчальних закладах, типову угоду на поселення студентів у студентський гуртожиток, порядок розрахунку вартості проживання в студентському гуртожитку, санітарні норми проживання в гуртожитку, типовий штатний розпис студентського гуртожитку.

Провести всеукраїнську інвентаризацію студентських гуртожитків з метою  визначення кількості студентських гуртожитків, які знаходяться під порядкуванням в вищих навчальних закладах із зазначенням кількості студентів, які забезпечені місцями в гуртожитку і які не забезпечені. З метою більш ефективного використання тих бюджетних коштів, які будуть виділятися на реконструкцію, на будівництво нових гуртожитків. Необхідна проблематика залученням студентських організацій до процесу прийняття рішень. Запровадити практику попереднього обговорення та погодження зі студентськими громадськими організаціями та профспілковими організаціями, проектів нормативних документів щодо соціально-економічних прав та гарантій студентської молоді на рівні Кабінету Міністрів. Тобто створити консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України.

Друге питання, інше питання, захист прав студентів, реальний захист прав студентів. Необхідно на законодавчому рівні забезпечити, що лише за згодою органів студентського самоврядування. Студента можна відрахувати з вуху, перевезти студента-аспіранта, який навчається за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Підвищити плату за навчання, поселення студента-аспіранта в гуртожиток та виселення з гуртожитку тільки за згодою органів самоврядування. Затвердити нормативні документи з питань студентських містечок та гуртожитків для проживання студентів-аспірантів.

Студентські квитки нового зразку, не може бути, щоб студентський квиток нового зразка пластиковий, коштував від 6-14 грн., в межах одного навіть міста. Потрібно не рекомендувати, щоб міністерство рекомендувало єдину ціну, а встановити, що не більше шести або не більше семи гривень має коштувати цей студентський квиток. І забезпечити, щоб керівники вищих навчальних закладів забезпечили своєчасно їх видання студентам. Пільгове кредитування молодих людей для отримання вищої освіти, необхідно вдосконалити систему надання освітніх кредитів в частині „Повернення кредитів” та збільшити фінансування цієї державної програми.

Оздоровлення дітей та молоді, необхідно провести інвентаризацію всіх існуючих оздоровчих таборів на предмет їхньої форми власності, умов оздоровлення та кількості дітей, які були оздоровлені в розрізі кожного регіону за останні пять років.

Працевлаштування молоді. Молодіжні центри праці в основному займаються лише проведенням освітніх заходів, круглих столів, вони реально не забезпечують молодь роботою, в більшості випадків.

Тому необхідно провести інвентаризацію існуючих центрів праці та розробити систему  вдосконалення їхньої діяльності.

Молодіжно-житлове   будівництво. Необхідно  розглянути можливість обмеження на законодавчому рівні  вартості одного квадратного метра для будівництва житла для молоді. На сьогодні  система молодіжного житлового будівництва не доступна для більшості  молодих громадян.

Залучення молоді для участі  у прийнятті управлінських рішень. Необхідно більш активно залучати молодь до розробки та прийняття рішень щодо молодіжних проблем на державному, регіональному та місцевому рівнях шляхом  створення  та надання підтримки існуючим молодіжним адміністраціям, парламентам та іншим формам  дорадчим, які існують.

І останнє питання, на якому я хотів би загострити увагу – це захист  студентських сімей. Необхідно, щоб кожна студентська сім’я була реально забезпечена окремою кімнатою в студентському гуртожитку. На жаль, це зараз  лише випадки поодинокі. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.   Дякую.

Слово має Ігор Кузьменко, директор Донецького обласного клубу юних моряків „Океан”. Підготуватися Лідії Леонтьєвій.

 

КУЗЬМЕНКО І. 

Шановний Адаме Івановичу, Дмитре Володимировичу, члени уряду, шановні депутати та запрошені.

Може здатися дивним, що в сухопутному місті Донецьку вже понад двадцять сім років працює  обласний клуб юних моряків „Океан”.  Виникають відповідні запитання, як з’явився подібний заклад  у шахтарському краї та для чого  він працює?

Морська історія Донеччини  формувалася протягом століть. Знаковим є те, що організатор перших морських експедицій до Північного полюсу Георгій Якович Сидул народився в нашом краї.

Для продовження славних традицій з 1978 року Донецький обласний клуб юних моряків „Океан” проводить відкриті всеукраїнські  вітрильні перегони, збори, змагання з  морського багатоборства та фестивалі патріотичної творчості клубів юних моряків. Участь у цих заходах щороку беруть понад 15 тисяч дітей та підлітків, які мріють в майбутньому захищати морські кордони своєї Батьківщини, або здійснювати далекі морські походи. Курсанти клубу виїжджають на морську практику, де вони можуть застосувати свої знання.

Також в Донецькій області вже понад 15 років працює обласний центр військово-патріотичного виховання. Ним проводиться з 1992 року обласна військово-патріотична гра „Майбутній воїн”, яка щорічно залучає близько семи тисяч дітей та підлітків, відроджує кращі традиції підготовки юнаків до виконання обов’язків  захисника Вітчизни. Протягом останніх років участь у грі беруть також команди інших регіонів України та Росії.

Діяльність обласного центру військово-патріотичного виховання та клубу юних моряків починалось з невеликих гуртків, організованими воїнами афганцями та ветеранами морського флоту. Зараз ці заклади є структурним підрозділом обласного управління у справах сім’ї та молоді. Об’єднують більше десяти тисяч дітей та підлітків, мають підтримку обласної ради та облдержадміністрацій.

Досвід роботи показує, що позашкільні заклади, громадські об’єднання патріотичного спрямування сьогодні актуальні як ніколи і для держави, і для батьків, і для дітей. Така виховна діяльність закладає основу громадської самосвідомості дитини, допомагає формувати моральні принципи особистості, стає орієнтиром у виборів майбутньої професії.

Часто звучить гасло: „Україна – морська держава”. Морська вона лише через вихід у Чорне та Азовське моря і флот, а також тому, що є люди, які хочуть служити у флоті. Є юнаки романтики, які потім реалізують  своє захоплення в морських професіях. Державна підтримка клубів юних моряків має сприяти підняттю престижу морських професій, підготовці кадрів для українського військового флоту  і для цивільного мореплавства.

Сьогодні більше 12 тисяч юнаків та дівчат займаються у клубах юних моряків різних регіонів України. Здебільшого клуби існують як заклади системи освіти, хоча більш ефективною як показує досвід їхня робота є в системі закладів управління у справах сім’ї та молоді. Якщо звернемося до історії, то побачимо, що така потужна морська держава з виходом майже у всі моря та океани, якою був Радянський Союз мала програму військово патріотичного виховання дітей та підлітків, яка базувалася на масових іграх сухопутних видів змагань „Зірниця” та „Орленок”.

Проте, не існувало централізованої структури підтримки дитячо-юнацького морського руху та масових заходів для юних моряків загального державного рівня.

Вважаємо за доцільне запропонувати в практиці сучасної державної молодіжної політики, окрім традиційних заходів військово-патріотичного виховання приділити увагу розвитку морського напрямку, зокрема: 1) для підтримки морських традицій у патріотичному вихованні координації та подальшого розвитку цього руху, створити довгострокову програму підтримки дитячо-юнацьких морських клубів в системі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту; 2) створити базовий Всеукраїнський клуб юних моряків, котрий став би координуючим органом діяльності існуючих дитячо-юнацьких клубів морського напрямку України та створити профільні дитячо-юнацькі клуби у містах та районних центрах України; 3) організувати щорічне проведення Всеукраїнської дитячо-юнацької естафети гри „Вітрила мрії”, аналогічно якої ще не проводилось на теренах України та колишнього СРСР.

Підсумовуючи вище вказане, хочу висловити вам вдячність  за підтримку та запевнити, що Донецька область має достатньо напрацьований досвід і готова стати базою для реалізації зазначених програм. Дякую за увагу.

Дозвольте мені вручити цей сувенір від моряків сухопутного Донбасу, керманичам….

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Буду надіятись, що коли буде гаряче, допоможе. В залі сесійному я маю на увазі.

Слово має Лідія Євстафівна Леонтьєва, директор Державного інституту розвитку сім’ї та молоді. За нею буде виступати Галина Яблонська.

 

ЛЕОНТЬЄВА Л.Є. Шановний Головуючий, шановні члени уряду! Пані та панове! Попередні виступаючі вже звертали увагу на багатьох аспектах діяльності і становища молоді в Україні. Я хотіла б звернути вашу увагу щодо політичних орієнтацій та громадської діяльності молодих людей.

Аналізуючи політичну орієнтацію та рівень громадської діяльності, слід зазначити, що кожний десятий молодий, кожна десята молода особа в Україні досить активно цікавиться політичним життям. Кожен третій слідкує за основними політичними діями в країні і лише третина абсолютно не цікавиться політичною діяльністю в країні.

На формування політичних орієнтацій нашої молоді дуже сильний вплив здійснили останні події останніх двох років. Потрібно сказати, що у 2002 році люди досить негативно оцінювали відношення влади до молодих людей і загалом, зокрема, акценти основні були на економіку, політичне життя, зовнішню політику.

В 2006 році ці питання вже вважалися не на стільки актуальними. Загалом ставлення молоді до влади протягом останніх двох років покращилося в аспекті демократизації влади. Однак, більшість молодих людей наприкінці 2005 року, за нашими опитуваннями, вважали, що влада є байдужа до інтересів молодих людей, корумпована, нездатна забезпечити відповідного життєвого рівня.

Якщо в  2003 році, фактично до  2004  року ми не прослідковували  досить таких гризучих відмінностей між західно-центральним регіоном  і  східним регіоном, то починаючи уже з 2005 року ці відмінності  були досить яскравими.

Так, якщо в західно-центральному регіоні 32 відсотки молодих людей вважало, що влада піклується про інтереси людей, то в східному регіоні такий відсоток був 17, всього лише 17.  Непідкупною на заході вважали 19 відсотків, на сході - 6. Демократичною відповідно на заході - 50 відсотків, 26 на сході.

В зовнішньополітичній сфері переважна більшість молодих людей вважають однаково важливим орієнтацією, як на зближення з країнами заходу, так і єднання із  східнослов’янськими державами. На відміну від середнього і  старшого покоління, представники якого надають перевагу східній орієнтації в зовнішній політиці.

Що стосується політичної орієнтації молоді, то найбільшу підтримку серед молоді зараз має національно-демократична ідеологія, 21 відсоток. Соціал-демократичної ідеології - 12 відсотків. І 50 відсотків молодих людей не визначилися політично, що ми вважаємо є велике поле для діяльності  політичних партій.

Невдоволення багатьох молодих людей ситуацією в Україні  є підгрунтя формування  конфліктного потенціалу.

За даними опитування Державного інституту розвитку  сім’ї та молоді на питання: що вас спонукає вийти на вулиці і виявити свої протести, відповіді варіювалися, власне,  в таких аспектах.

Перше.  Це найчастіше відповідалося ризьке зниження життя.

Друге. Права, порушення прав людей. І третє. Зазіхання на територіальну цілісність України.

За  даними  опитування  нашого інституту у червні  2006 року у західно-центральному регіоні частіше, ніж у південно-східному висловлювали готовність до участі  у протестних акціях і виходах на вулицю.

Громадська активність молоді проявляється також  і в громадській діяльності, а не тільки у політичних діях. Проте, серед загальної чисельності громадських організацій молодіжні організації займають лише 5 відсотків. При цьому необхідно підкреслити, що  темпи утворень громадських молодіжних організацій досить таки активно зростає  і  за останні три роки вона зросла  втричі.

Проте,  потрібно зазначити, що попри зростання кількості  громадських організацій залишається доволі  низькою участь молоді у громадських молодіжних    організаціях, і така чисельність становить лише  2-3 відсотки від загальної кількості молоді.

Негативно впливає на  залучення молоді  до молодіжних громадських організацій той факт, що молоді люди недостатньо обізнані  з діяльністю цих організацій.

Проте, потрібно сказати,  що ми маємо  досить позитивні тенденції і, якщо у  2000 році майже 70  відсотків молодих людей зазначали, що вони   не знають про діяльність жодної  молодіжної організації, то у 2006 році такий відсоток становив  вже 43 відсотки.

Потрібно сказати,   на завершення за браком часу, що  необхідно посилювати роль молоді у суспільному житті, і  молодь  своїми діями все активніше  заявляє про себе в алгоритмі суспільного життя країни,  як учасник формування і реалізації молодіжної політики в інтересах молодих громадян  та суспільства і держави загалом.  Дякую. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово має Галина Геліярівна Яблонська – народна актриса України, міжнародна ліга „Матері  і сестри молоді України”.

 

ЯБЛОНСЬКА Г.Г.  Шановне зібрання, дуже схвильована тим, що маю таку високу можливість виступити з такого дуже складного і дуже відповідального питання, як проблеми молоді.

Маленька довідка, чому така вже досить солідна людина виступає по цій темі. Я вже 15 років – з дня створення Збройних сил України очолюю молодіжну громадську організацію, яка, вірніше жіночу громадську організацію, яка мала на меті національно-патріотичне виховання молоді. Тоді ми називалися „Матері і сестри воїнам України”. Потім відбулися деякі зміни, і наша організація розширила свою діяльність, і тому ми стали „Молоддю України”.           

На власному досвіді я переконалася, що найефективнішим, найдієвішим засобом виховання молоді є мистецько-просвітницька робота. І якщо ми сьогодні говоримо про проблеми молоді, то мене дивує, ви знаєте, я собі нагадую того  солдата, який один іде в ногу, а вся рота не в ногу. Або давайте перевернемо цей варіант. Мене дивує, що за  виключенням одного виступаючого Захарчишина зі Львівщини ніхто  не торкає проблеми духовної, гуманітарної, адже це – основа  основ, людина народжується на світ і в ній вже є ота Божа іскра, яка потім буде керувати всім її життям. І якщо ми не зможемо цю Божу іскру роздмухати, дати їй належним чином розвинутись і досягти свого повного вияву в цій особистості, вважайте, що ця особистість, які  б цікаві наробки іноземні, наші вітчизняні не були запропоновані, не реалізується ця  людина, якщо вона духовно не спрямована і не націлена на певну свою місію.  А місія української молоді – це відродити Україну. І я би хотіла, щоб шановний пан Дмитро Табачник, який сьогодні є  на вершині нашої гуманітарної сфери діяльності оту тоненьку… отой тоненький прошарок  української інтелігенції, про який він говорив, намагався все-таки його посилити і зробити ну,   таким, який би міг визначати політику духовну, гуманітарну політику України.

Ви знаєте, ще Авіцена говорив, що лікуйте не окрему хворобу, а лікуйте весь організм. І якщо ми говоримо про проблеми молоді, то це, в першу чергу, проблема нашої держави. Коли утверджувалася українська незалежність, наша Українська держава, ну, так всі були обтяжені отою ідеологією комуністичною, що одразу вирішили: не треба ніякої ідеології, воно саме якось потім… А, виявилося, само не зробилося! І чим більше проходить часу, тим ми наче віддаляємося від тої України, про яку ми мріяли, коли її стверджували.

У мене є дуже багато наробок, є багатий досвід тієї роботи. І я знаю, що і молодь, яка бере конкретно участь в реалізації цих проектів, і та молодь, яка сидить отак перед нами, коли ми ділимося з ними своїми мистецькими надбаннями, створюється єдине енергетичне поле, в якому в кожному народжується його особиста оцінка тієї ситуації, яка в нас є. Він прилучається через мистецтво до усвідомлення своєї національної приналежності.

Я ніяким чином не хочу применшити значення інших національностей, але кожен в своїй національності, якщо він поважає свою державу, свою націю, він уде поважати і націю свого друга. І це забезпечить нам о ту світову гармонію, до якої ми всі прагнемо. І на завершення хочу подякувати нового міністра в справах сім’ї молоді і спорту, який обіцяє в кінці січня зібрати всі молодіжні організації, в мене є теж молодіжне крило, але тільки я сама була  запрошена сюди…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Правда, зараз ми в  міністра уточнимо: в січні 2007 року він збирає, чи в січні якого року? 7-ого.

Будь ласка, Дмитро Володимирович Табачник віце прем’єр-міністр України.

 

ТАБАЧНИК Д.В.  Дякую.  Шановний Адаме Івановичу, шановні учасники парламентських слухань.

Я погоджуючись з тим, що сьогодні було, дійсно, дуже багато цікавих думок, намагалися занотовувати для того, щоб це  увійшло до рекомендацій парламентських слухань і до  планів роботи  і Кабінету  Міністрів, і Міністерство у справах сім’ї, молоді, спорту, Міністерство праці і соціальної політики і інші.

Я хотів би лише тільки кілька коротких ремарок, почати з того, що казав пан Баглей – заступник  голови Чернівецької державної адміністрації: з молоддю, дійсно, не можна загравати. І тому треба відверто говорити, що подальша соціалізація бюджету і збільшення соціальних пільг, до чого, подекуди часто закликають і на парламентських слуханнях, і під час засідань Верховної  Ради, вона вже буде межувати із загрозою національної безпеки держави. Тому що подальше збільшення категорії пільговиків, воно унеможливить розвиток України і стане загрозою для прийдешніх поколінь, для вас, молодого покоління, поколінь ваших дітей і онуків.

Я думаю, що нам сьогодні, головне, треба шукати шляхи, як підвищити конкурентоспроможність суспільства і конкурентоспроможність молоді. На жаль, сьогодні  ми про це достатньо мало говорили. Весь час мова йшла про те, що треба і де фінансувати, і це, звичайно, природно, бо  парламентські слухання якраз і є тим барометром, на якому громадські організації повинні  висловити свої сподівання уряду.

Але все-таки коли ми  не говоримо і серед представників молодіжних громадських організацій, зокрема крім виступу, можливо, Черниха, не прозвучало про те, які закони треба змінювати. Ніхто з представників студентського самоврядування не сказав, що нам треба негайно міняти Закон про вищу освіту, щоб приватні університети не продовжували одурювати суспільство. Вже наші сусіди по СНД, той же Азербайджан змінив закон, де написав, що приватний вуз може навчати студентів, якщо тільки має власні обладнані приміщення, а не орендовані. Це маленький конкретний приклад.

Пан Ігнатович говорив про Болонську угоду і одночасно про розмір стипендій. Скажіть, будь ласка, в якої з країн Великої вісімки чи сімки у Західній Європі є масові стипендії і безкоштовні гуртожитки? І нас все це треба також спільно аналізувати. Тому що гуртожиток може одержувати, мабуть, я думаю, не кожен студент, а той, який потребує соціального захисту, у кого батьки не можуть заробити. Ми ж не говоримо, що всі студенти Західного Європи з першого дня свого навчання або платять за те навчання, або працюють.

Мені хотілося б сказати, звучало запитання, що, чому ми готуємо стільки юристів і економістів. Тому що ми демократична вільна країна і не буде ніколи ЦК КПРС і Держплану, який буде визначати, скільки нам треба юристів, скільки садоводів, скільки лікарів і таке інше. Для довідки можу сказати, останні 3 роки в країні збільшується весь час конкурс на природничі, інженерні спеціальності. В цьому році в Київському політехнічному інституті на деякі факультети він був один до трьох.

Я думаю, що абсолютно правий був пан …….…, коли говорив про Всеукраїнський центр зайнятості молоді. Я думаю, що це треба робити спільно з Всеукраїнським центром зайнятості, де треба утворити просто, можливо, молодіжний підрозділ.

Погоджуюся і з думками пана Хижняка про центр ресоціалізації, необхідність ліцензування більш активно. Загальною проблемою є збільшення штатних одиниць в структурах обласних і районних державних адміністрацій, але знову-таки для цього треба реконструювати певні положення закону „Про місцеве самоврядування” і „Про місцеві державні адміністрації”.

Я абсолютно переконаний, що національною ціллю не лише молоді, а всієї України має стати  потужна демографічна програма, національна демографічна програма без   якої ми ніколи не зможемо говорити про конкурентноспроможну Україну в 21 столітті.

Загалом мені приємно, що  так  доброзичливо проходили сьогодні ці слухання, що було дуже багато цікавих думок. Я вам хочу сказати, що в січні, дійсно, 2007 року відразу після Різдвяних канікул після Різдва, буде зустріч громадських організацій у  Міністерстві сім’ї, молоді і спорту і там будуть представники і керівники не лише цього міністерства, а і всіх наближених, соціальної політики і праці. Ми обов’язково запросимо туди Міністерство транспорту, щоб врешті-решт з’ясувати всі питання з безкоштовним проїздом студентів влітку і восени.

І загалом дякую вам за  активну участь, за вашу небайдужу позицію і  принагідно хотів би сердечно  всіх привітати із Новим роком, з святом Різдва Христова, побажати вам успіхів, гараздів нових творчих задумів. Будемо частіше бачитись. Спасибі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитро Володимирович.

Шановні учасники слухань! Непомітно пройшло три годин список бажаючих взяти участь в обговоренні нашої проблеми у мене ще на три години.  Але я думаю, ми на цьому будемо так, як і домовлялися, завершувати.

Передусім, дякуючи вам, дійсно, за небайдужість, за розуміння ситуації і за погляди, пропозиції. Все-таки йдучи на ці засідання, я сподівався, що на них буде не менш гаряче, як інколи на засіданнях Верховної Ради. Ви не оправдали моїх надій, з одного боку, добре, мені легше буде завтра сесію проводити, а з другого боку я трішки розчарований, тому що я чекав тут, все-таки, емоцій, молодечого запалу, ентузіазму. Це треба було робити до того, зараз вже пізно. Але у всякому разі я ще раз підкреслюю те, що говорив Дмитро Володимирович, що дійсно мене радує те і нас радує, керівників держави те, що у нас росте покоління людей, росте зміна людей, які усвідомлюють і добре знають, чого вони прагнуть. Залишається за державою допомогти реалізувати ці прагнення.

Вам говорила директор інституту, я думаю, ви ознайомилися з їхнім збірником, який підготував, що росте чисельність, втричі зросла чисельність, майже 6 тис. громадських молодіжних організацій.  Але на превеликий жаль, якщо  покласти руку на серце, жодної з вас у загальнодержавному масштабі  майже не чути, а  вас є аж 6000. Але як показують дослідження,  лише 2 відсотки  молоді об’єднують ці громадські організації.

Шкода, що не було у нас часу, міг би виступити тут представник Фонду молодіжного будівництва. Але, знову ж таки, ми виділяємо кошти, навіть спеціально парламентські слухання з цього  приводу проводили, подивився я статистику, за два останніх роки поліпшили житлові  умови аж 2500 сімей молодіжних. Якщо ми їх будемо поліпшувати такими темпами, то дійсно прийдеться,  жартома я сказав, але підвищувати категорію молоді від 35 до 50 років, а потім іще старше, щоб отримати це житло.

Я абсолютно солідарний із тими виступаючими, які говорили про  духовне начало в усіх наших справах. Яке воно може бути на превеликий жаль, якщо соціологічні дослідження говорять про те, що на запитання, де ви частіше, молоді люди від 14 до 35 років проводите час? 31 відсоток сказали про те, що вони частіше всього свій вільний час проводять на вулиці. 21 відсоток, що вони в кафе і барах проводять цей вільний час і лише 3 відсотки молодих людей віком від 14 до 35 років сказали, що цей вільний час вони проводять у бібліотеках, і лише три відсотки молодих людей сказали, що свій вільний час вони проводять у секціях, у  клубах за інтересами і так далі, і тому подібне. І звідси духовні начала, і звідси патріотизм, і звідси так би мовити, все інше.

Ще раз завершуючи, я попросив би ті, хто має виступи, але не міг їх виголосити, я вибачаюсь, бо часу у нас  уже немає, здати їх до секретаріату, ми їх використаємо.

І завершуючи, я хотів би нагадати відому істину, що у молодих людей, у молоді є один недолік – це молодість. Але він дуже і дуже швидко минає цей недолік. Тому я вам щиро бажаю, будь ласка, якомога більше скористуйтесь перевагами цього недоліку. На цьому парламентські слухання оголошують закритим. На все добре! Доброго Нового року і сподівань на те, що міністерство зробить набагато більше ніж до цього зробило. І давайте разом усі спільно ми привітаємо нового міністра не тільки з призначення його Верховною радою на цей посаду, а в День 15-річчя української міліції привітаємо генерала міліції Віктора Петровича із Святом української міліції.