ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

ПРО СТАНОВИЩЕ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

 

МОЛОДЬ ЗА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

3 листопада 2010 року, 15 година

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

ТОМЕНКО М.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні колеги. Вітаю вас в  українському парламенті на парламентських слуханнях про становище молоді в Україні на тему: “Молодь за здоровий спосіб життя”. Я бачу, тут всі прихильники здорового, активного, спор­тивного способу життя зібралися, і наш настрій суперечить уста­леній практиці про те, що нинішнє молоде покоління — це покоління пива і комп’ютерних ігор. Ми мусимо тут продемонстру­вати бажання, щоб молоде покоління було поколінням активного і здорового способу життя.

Підготовку до цих парламентських слухань, які проводяться за ініціативою Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму і Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту ми розпочали заздалегідь. Сьогодні відкрита виставка, де представлені найкращі зразки спортивних товарів і послуг, шкільних спортивних і дитячих майданчиків. І ми сьогодні разом з  колегою Валерієм Сушкевичем з гордістю відкривали цю виставку, бо там є що показати. Наша спортивна індустрія вже на тому рівні, що не соромно пропонувати, щоб у школах, вузах, мікрорайонах ставили спортивні майданчики чи спортивну інфра­структуру українського виробництва.

Сьогодні ми зробимо єдиний в історії українського парла­менту виняток, щоб ви не всі одразу, а в кого виникне бажання змогли на декілька хвилин піднятися на третій поверх, оглянути виставку, а потім повернутися в зал для продовження дискусії. Виставка працюватиме до 18 години. Там присутні і менеджери компаній, які цим займаються. Можливо, для ваших міст, районів чи шкіл, вузів будуть цікавими запропоновані проекти.

Хотілося б, щоб ми сьогодні поговорили не лише про непросту ситуацію, що склалася (бо як почнемо ситуацію змальо­вувати, то настрій поганий буде ще на кілька п’ятирічок вперед), а  все-таки про те, як нам зрушитися вперед, якими мають бути пріоритети і стратегія діяльності влади, місцевої влади, бізнесу, громадських організацій, вузів.

Я думав все-таки вам дати хоч декілька фрагментів сумної статистики. Бо тут міністерство надало нам матеріали, де зафік­сована ситуація із здоров’ям, так би мовити, здорової частини молодого покоління. Що мене в цій статистиці і в статистиці наших колег по Академії наук, громадських інституціях найбільше непокоїть? В Україні одна з найнижчих на Європейському конти­ненті тривалість життя, ледь більше 68 років. Ви знаєте, що ми відстаємо від країн Європейського Союзу майже на 11 років за тривалістю життя. І найсумніше, хоч про це мало говорять, що за останніх 10–15 років у нас найбільше зросла смертність у віко­вій групі 30–44 роки. Тобто старше покоління, яке отримало запас здоров’я, генетики, енергії, виживає, а покоління, яке на початку ХХІ століття заразилося новою модою, сьогодні має серйозний провал, і ми у віковій групі 30–44 років (а це найбільш працездат­на, так би мовити, робоча група, на якій країна тримається) маємо найбільше зростання смертності.

Якщо подивитися за віковими групами, ми маємо ще одну сумну історію — серйозне зростання смертності чоловіків. І це теж тема, над якою демографи, фахівці повинні працювати. Ви бачите на діаграмі, яка разюча відмінність між смертністю жінок і чоловіків саме у вікових групах молодого і середнього покоління. Це не сьогодні виникло. До речі, попри критику антиалкогольної кампанії, у 1986 році в тодішньому Радянському Союзі і в Україні було зафіксовано серйозне зменшення смертності серед різних вікових категорій. Тобто попри методи, які ми засуджуємо, загаль­на ідея пропагування здорового способу життя є правильною, вона довела свою ефективність.

Однак коли я фіксую ці речі, у мене складається враження, що молоде покоління поки що не розуміє небезпеки нинішньої моди на такий спосіб життя. Результати останнього соціологічного дослідження навіть мене, людину, яка протягом останніх десяти років намагається обмежити споживання алкоголю і пива шляхом законодавчих ініціатив, ну, не шокувало, а здивувало. Компанія GfK Ukraine провела дослідження стосовно слабоалкогольних на­поїв і пива. І з’ясувалося, що майже 50 відсотків молодих людей щиро зізналися, що вони зі шкільного віку (з 16, з 18 років) постійно вживають пиво. Тобто у нас майже половина молодих людей — в системі підліткового алкоголізму. Кожна друга молода людина, умовно кажучи, вважає нормальним, приходячи зі школи чи ще десь, випити пива, і вважає, що живе собі нормальним життям. Практично 50 відсотків, ну, 46,1.

Ви знаєте, вже діє закон, проект якого мені допомагали розробити і Віктор Корж, і Равіль Сафіуллін, і Євген Суслов, і  багато інших народних депутатів з усіх фракцій, яким ми прирів­няли слабоалкогольні напої до алкогольних напоїв щодо обмежен­ня споживання з 18 років. Тобто це означає, що у нас майже половина молодих людей свідомо порушують закон і вважають, що це нормально. Взагалі заборонено людям до 18 років такі на­пої продавати, а в нас 46 відсотків кажуть, що ми собі купуємо і  горя не знаємо. Отже, не працює закон, не працює думка моло­дих людей, що це може погано закінчитися, ну, і не працює за­гальна система в цій системі координат.

Я думаю, що є щонайменше п’ять напрямів (тепер я до стратегії переходжу), за якими нам треба працювати.

Перший напрям, хоч це парадоксальним комусь може вида­тися, не системно-державний, — повернення моди на здоровий, активний і спортивний спосіб життя. Якщо ви сьогодні проаналі­зуєте всі телевізійні канали, то не побачите жодної серйозної програми, я вже не кажу про систему, де успішну людину показа­ли б через призму того, що вона є якщо не спортивною, то бодай активною, значить, не професійно спортом займається, а здоро­вий спосіб життя веде. Натомість маємо сотні програм, де успішні люди з бокалом чи ще з чимось пафосно розповідають, як вони досягли успіху і тому можуть собі дозволити пити дорогий коньяк чи ще якусь біду.

На Першому національному я подивився модну програму “Бої без правил” — це популярна програма в сімейний час. А  друга модна програма — про кухню, де десять разів повторю­ють, що треба спочатку випити коньяку, а потім готувати їжу. Це на державному каналі! Якщо хтось не знає, я скажу, що фінансу­ється він за наші гроші, за державні кошти, і немало ми туди вклали. Якщо там пропаганда такого способу життя, то що тоді говорити про комерційні канали? Тому я абсолютно переконаний, що, починаючи з телебачення, закінчуючи соціальною рекламою, ми повинні запроваджувати моду на активний і здоровий спосіб життя повертати.

Друга позиція пов’язана з розбудовою, відродженням спор­тивної інфраструктури, маю на увазі передовсім фізкультурної, оздоровчої. Ось ми в парламенті запланували, думаю, днями оголосимо про створення міжпарламентського депутатського об’єднання “Здорова і спортивна Україна”. Народні депутати з усіх фракцій хочуть об’єднатися, для того щоб допомогти державній владі та місцевій владі відновити спортивні об’єкти у школах, вузах, мікрорайонах та повністю їх обновити. Тому що Україна — європейська держава, надворі ХХІ століття, а на ті майданчики, що  позалишалися у школах, вузах чи в мікрорайонах, соромно запрошувати молодих людей. Таких майданчиків уже ніде немає. Треба повністю їх відновити — або збудувати, або повністю переобладнати.

Я не критикую зараз уряд, розуміючи, що є багато завдань щодо Євро-2012, це дуже важливо, але, дай Боже, ми проведемо його на високому рівні, але думаю, що сьогодні треба прийняти рішення, що підтримка масового спорту, оздоровлення є пріори­тетом номер 1. На це треба не кілька мільйонів, на це треба програми, які обчислювалися б десятками мільярдів гривень, — програми відновлення і будівництва басейнів, спортивних об’єктів, ігрових залів тощо.

Третя позиція стосується роботи з обмеження і профілак­тики шкідливих звичок. Мова йде не лише про алкоголь, тютюн, мова йде про наркоманію, про СНІД та інші системні проблеми молодого покоління. Я, ви знаєте, багато часу цьому приділив, зараз намагаюся переконати Верховну Раду України, щоб ми пішли далі. Ви знаєте, я ініціював заборону прямої реклами алко­голю, тютюну на носіях зовнішньої реклами, ми обмежили рекла­му на телебаченні.

Однак телебачення і рекламісти дуже специфічно працюють. Вони, наприклад, дві третини пивної реклами кажуть, що нор­мальна людина, яка дивиться футбол чи спілкується, чи радіє, чи має еротичний вигляд, повинна вдень і вночі пити пиво. А потім, один раз на день, вони зазначать: “Але ми вас попереджаємо, що до 18 років пити не треба”. Але жити так, як ми попередньо показували, гарно.

Ну, така соціальна реклама, я перепрошую, нам не треба. Якщо така соціальна реклама для галочки, один раз на день ска­зати, щоб до 18 не пити, тоді нам треба повністю заборонити пряму рекламу пива, оскільки вона вмотивовує саме таке модне життя. Не переб’є це нагадування з одного рядка таку потужну змістовну рекламу. Такий законопроект у нас є, мій і Андрія Шевченка. Я розумію, що телевізійники незадоволені, вони кате­горично проти, пивники незадоволені, але я поки що не бачу іншого виходу, як іти таким шляхом.

По тютюну ми багато зробили. Але проблема в чому поля­гає? Ось ми по Києву почали аналізувати. Ну, я сказав би так, наші закони щодо обмеження тютюнопаління виконуються відсот­ків на 10, за моїм аналізом. Зайдіть у торгові центри, де грають у  боулінг. Це територія спортивна? Спортивна, боулінг. Там ви­дають кеглі і поряд місце для куріння. Ви кидаєте, а вам в обличчя курять. Я кажу адміністратору: “Так це ж заборонено ще з радян­ських часів, це не нові закони”. Нам відповідають, що треба максимально заробляти, що люди хочуть, те й треба робити.

Зайдіть у кафе невеличкі, там сидять юнаки по 14–16 років. Яке пиво? Там горілку розливають, і це абсолютно нормально, ніхто нічого не каже.

Тому коли критикують Верховну Раду в цьому питанні, я вва­жаю, не завжди справедливо, ми стосовно законодавства багато зробили. Нам хоча б 50 відсотків виконати з того, що ми зробили, уже мали б серйозний прогрес.

Четверта позиція — здорове харчування. Тільки тепер у пар­ламенті ми почали про це говорити, дуже багато нарікань з цього питання. Ми на сьогодні єдина країна Європейського континенту, яка сказала, що є органічне харчування, яке не узаконено у нас, є система правильного харчування і перевірок. Ми тільки сьогодні підходимо до того, щоб проаналізувати систему здорового харчу­вання. Якщо ви подивитеся рекомендації ВООЗ стосовно трива­лості життя, то побачите, що неправильне харчування, нездорове харчування — це одна з небезпек і причин найнижчої тривалості життя в Україні. Тому, як на мене, це четвертий пріоритет, над яким треба думати.

І п’ята позиція — екологічна ситуація в Україні, по яку ми так само багато говоримо, але мало що робимо. Якщо ми значно не покращимо екологічну ситуацію, матимемо проблеми і з моло­дим поколінням, і не лише з молодим поколінням.

Отож я налаштовую вас на таку конструктивну роботу, тому що, фактично, сьогодні ми набираємо перелік проблем, які, сподіваюся, зафіксуємо в бюджеті на наступний рік, у державних програмах, у програмах місцевих влад, які тільки-но обновилися і  будуть збиратися на установчі сесії, і новим міським головам, головам обласних рад треба буде визначати пріоритети у своїй роботі. Я думаю, ми визначимо завдання, пропозиції і народним депутатам, і бізнесменам. Тому що ці вибори показали (я зараз абстрагуюся від дискусії про фальсифікації), що в мажоритарних округах і на виборах міських голів перемогли насамперед ті, хто чотири роки працював — допомагав школам, будував, у тому числі, до речі, і спортивну інфраструктуру. Вони показали, що не лише на вибори приходять, а працюють упродовж чотирьох років.

Тому, друзі, регламент нашої роботи такий. Ми заслухаємо доповідь міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту. Враховуючи те, що у вступному слові я вже висловив свою позицію, із співдоповіддю від Верховної Ради виступить голова Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Далі перейдемо до обговорення. Виступи в обговоренні — 5 хви­лин. Хто вперше в парламенті, нагадую, що за 30 секунд ви почуєте попереджувальний сигнал. Це означатиме, що у вас ще є  ще 30, точніше, 36 секунд. Між 6-ю і 7-ю секундою 6-ї хвилини мікрофон вимкнеться. Щоб я не переривав, бо у нас дуже багато промовців записано, прошу реагувати на цей сигнал. Чим більше ми наберемо свіжих пропозицій і ідей, тим успішнішими будуть наші парламентські слухання. О 18 годині ми завершуємо. Хто не встигне, може передати матеріали до комітету, вони обов’язково будуть видані, і всі зможуть ознайомитися з вашими невиголоше­ними, але геніальними ідеями.

Отож запрошую до доповіді міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Сафіулліна Равіля Сафовича. По 15 хвилин відведено для доповіді і співдоповіді. Будь ласка.

 

САФІУЛЛІН Р.С., міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту. Шановний Миколо Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! Стан реалізації цілісної державної моло­діжної як складової цілісної загальнодержавної політики щодо формування здорового способу життя не вперше стає предметом загальноукраїнської розмови.

Протягом тривалого часу ЗМІ поширюють інформацію щодо прогнозів провідних світових експертів у сфері здоров’я. Мовляв, якщо політика нашої держави залишиться такою інерційною, як останніми роками, то до 2050 року Україна втратить, за найбільш оптимістичним сценарієм, до 18 відсотків населення. За даними Світового банку, до 2025 року населення України може зменши­тися до 37 мільйонів людей. Ще песимістичніші прогнози в ООН, їхні фахівці стверджують, що до середини нинішнього століття в  нашій країні проживатиме лише 26 мільйонів осіб.

Разом з тим програма Президента України “Україна для людей” ставить завдання подолати цю тенденцію і зробити все, щоб до 2050 року в нашій державі проживало 50 мільйонів насе­лення. Зазначу, це цілком реальне завдання.

На моє глибоке переконання, запровадження ідеології здо­рового способу життя як базової культури розвитку суспільства може істотно змінити ситуацію, що склалася на сьогодні в Україні. Справді, здоров’я людини не може розглядатися як суто медична проблема. Світова спільнота ще в минулому столітті дійшла висновку, що стан здоров’я людей лише на 10 відсотків залежить від системи охорони здоров’я, а решта 90 відсотків обумов­люються станом екології (20 відсотків), спадковістю (20 відсотків) і найбільше — способом життя (50 відсотків).

Ми також розглядаємо здоров’я як цілісну систему, що інтегрує чотири складові — фізичну, психічну, соціальну і духовну.

Незважаючи на те, що цього року зафіксовано найменший показник рівня смертності населення за весь період розбудови держави, тривожні тенденції зберігаються, оскільки народжува­ність все ще в 1,4 разу нижча за смертність. Кожна шоста дитина народжується з відхиленням здоров’я. Найвищий рівень смертно­сті спостерігається серед молодих людей найбільш репродук­тивного віку (30–44 роки).

Доводиться констатувати, що рухова активність, регулярні заняття фізичною культурою та спортом як обов’язкова умова здорового способу життя не дуже поширені в молодіжному сере­довищі. За даними останніх соціологічних досліджень, щоденно у вільний час будь-якими фізичними вправами чи тренуваннями займається кожний третій шестикласник і лише кожен шостий студент. Тобто чим людина стає дорослішою, тим менше в неї бажання і часу на активний спосіб життя. До речі, юнаки є більш активними, дівчата ведуть пасивніший спосіб життя.

Іншим важливим чинником здоров’я є психічний стан особи­стості. Наразі серед психічних порушень у старшокласників пере­важають невротичні розлади, поширюються випадки депресивних станів із затяжним та хронічним перебігом. Зростає кількість самогубств серед молоді віком 15–19 років, що пояснюється від­сутністю мотивації та ціннісних орієнтацій. Дослідники стверджу­ють, що 13 відсотків молоді різного віку мають проблеми з пошу­ком сенсу життя, ще 10 відсотків не відчувають себе щасливими і не задоволені своїм життям.

Тенденція зростання захворюваності на ВІЛ-інфекцію і ту­беркульоз охоплює дедалі ширші верстви населення, зокрема дітей та молодь. Нині офіційно зареєстровано 161 119 ВІЛ-інфі­кованих серед громадян України, більшість з яких молодого віку. Епідемічні показники щодо туберкульозу в Україні вищі в 10–14 разів порівняно з розвинутими країнами світу.

Епідемії ВІЛ-інфекції і туберкульозу збіглися в часі з епіде­мією ін’єкційної наркоманії. За останні десять років частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх збільшилася в 6–8 разів.

Хвороби, що передаються статевим шляхом, негативно впливають на дітонародження, провокують безплідність. Ця про­блема актуальна для 20 відсотків українських сімей.

В Україні палять 45 відсотків юнаків і 35 відсотків дівчат, вживають алкоголь 68 відсотків хлопців і 64 відсотків дівчат, 13 відсотків молоді вживають так звані легкі наркотики. За різ­ними експертними оцінками, близько 80 відсотків наркозалеж­них — молоді люди від 14 до 35 років.

Особливої гостроти набуває проблема здорового харчу­вання, адже неякісне харчування не може забезпечити організм молодої людини необхідною кількістю вітамінів, що призводить до зниження працездатності, успішності у навчанні, погіршення зору та пам’яті. У 27 відсотків молоді на здорове харчування просто не вистачає коштів.

Серед найбільш вагомих чинників, що негативно впливають на здоров’я, 66 відсотків молоді називають стан навколишнього природного середовища. В Україні майже не залишилось якісних поверхневих вод. Забрудненню довкілля сприяють накопичення відходів, хімізація сільського господарства та забруднення ґрунтів.

За даними Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, практично здоровими вважають себе лише 56 відсотків молодих людей, а більше третини оцінюють його як “задовільне”.

Тепер щодо того, які заходи молодь вважає найбільш ефек­тивними для ведення здорового способу життя: активний відпо­чинок на природі, оптимальний режим роботи та відпочинку, відмова від вживання алкоголю, плавання та загартування, регу­лярні заняття фізкультурою і спортом. Це дає підстави говорити про те, що за наявності відповідної інфраструктури третина моло­дого населення готова займатися своїм фізичним розвитком та сповідувати здоровий спосіб життя.

Слід зазначити, що процесу формування здорового способу життя має відповідати сприятлива державна політика. Центральні органи виконавчої влади впроваджують більше 15 загальнодер­жавних, державних, міжвідомчих програм, де є окремі розділи щодо утвердження здорового способу життя, які часто-густо дублюються. При цьому відкритими залишаються питання щодо підготовки кадрів з формування здорового способу життя, роз­роблення та впровадження необхідних методик, затвердження відповідних стандартів роботи. Існує постійний дефіцит бюджет­ного фінансування, потребує вирішення проблема більш дієвої координації дій різних суб’єктів діяльності і на національному, і на регіональному рівнях. Тобто робота центральних органів виконав­чої влади все ще не має системності. На сьогодні відсутній координатор і лідер цієї роботи. Тому я хочу відповідально заявити, що Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту готове взяти на себе відповідальність і лідерську роль у реалізації про­грами формування здорового способу життя.

Однак для того, аби молоді люди зробили свій вибір на користь здоров’я, потрібні спільні зусилля з боку сім’ї, громади, держави, які були б спрямовані на підвищення духовного рівня особистості.

Нещодавно відбулося засідання Громадської гуманітарної ради, де Президент України наголосив на необхідності форму­вання у кожної люди по-справжньому відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих як найвищої цінності. У  цьому контексті зазначу, що впровадження здорового способу життя серед дітей та молоді вже стало пріоритетним напрямом діяльності Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту.

Загалом, 2010 рік став визначальним у сфері формування здорового способу життя, оскільки ми вперше за багато років за сприяння Відділення ЮНІСЕФ в Україні провели три дослідження: “Ставлення молоді до здорового способу життя”, здійснене Дер­жавним інститутом розвитку сім’ї та молоді нашого міністерства; “Огляд молодіжної політики”, проведене на замовлення ЮНІСЕФ Центром соціальних експертиз Інституту соціології Національної академії наук України; “Здоров’я та поведінкові орієнтації учнів­ської молоді”, проведене Українським інститутом соціальних до­сліджень імені О. Яременка. Наразі завершується підготовка що­річної доповіді “Молодь — за здоровий спосіб життя”.

За ініціативою нашого міністерства в усіх регіонах України проведено профілактичні всеукраїнські акції “Вибір молоді — здо­ров’я”, “Через здоровий спосіб життя — до формування нової політичної еліти”, “Молодь України — за здоровий спосіб життя” та інші. Проводиться інформаційна кампанія “ВІЛ стосується кожного”.

З метою забезпечення запровадження ефективного механі­зму управління у сфері протидії ВІЛ-інфекції міністерство співпра­цює з Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні, Молдові та Білорусі в рамках проекту “Разом за здоров’я”, проектом розвитку ВІЛ/СНІД-сервісу в Україні, з Фондом народо­населення ООН, представниками регіонального представництва ВООЗ в Україні та Німецького агентства технічної допомоги. Під­писано Меморандум про співпрацю з Міжнародним благодійним фондом “Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”.

Важливим досягненням спільної роботи нашого міністер­ства, “Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні” та Всеукраїн­ської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, стала підготовка консолідованої заявки України до Глобального фонду для бороть­би зі СНІДом, туберкульозом та малярією у 10-му раунді фінан­сування за компонентом СНІД. Одним з основних напрямів заявки є профілактика ВІЛ-інфекції.

Для стримування поширення алкоголізації та тютюнопаління серед населення міністерство ініціювало ряд заходів, які затвер­джені розпорядженням Кабінету Міністрів від 9 червня 2010 року №1196.

Проведенням профілактичної роботи з сім’ями та молод­дю, що опинилися у складних життєвих обставинах, зокрема, через зловживання алкоголем, психоактивними речовинами, займа­ються фахівці мобільних консультативних пунктів соціальної робо­ти та служб соціально-профілактичної роботи. На сьогодні вперше з початку розвитку епідемії ВІЛ в Україні спостерігається зни­ження рівня поширеності ВІЛ-інфекції серед ін’єкційних спожива­чів наркотиків на 1,4 відсотка. Хочу наголосити, що система реа­білітації та ресоціалізації наркозалежної молоді потребує докорін­ного реформування.

Важливе місце у пропагуванні здорового способу життя посідає дитяче оздоровлення. За літній період 2009 року оздоров­лення м та відпочинком забезпечено 2333 тисячі дітей шкільного віку, серед яких 42 відсотка — діти з особливими потребами.

Популяризацією здорового способу життя активно займа­ються 194 центри фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” в усіх регіонах країни.

Наразі постала потреба у масовій пропаганді цінностей здоров’я і спорту в суспільстві. Активно обговорюється питання створення громадського телебачення. Сергій Назарович Бубка виступив ініціатором створення Національного спортивного телеканалу. Це конче необхідно, оскільки приверненню уваги до необхідності популяризації спорту, розвитку інфраструктури, здо­рового способу життя загалом сприяє реалізація амбітного проекту Євро-2012, а в перспективі — можливість проведення зимових Олімпійських і Паралімпійських ігор 2022 року. Високі досягнення наших спортсменів на міжнародній арені, зокрема на І  Юнацьких Олімпійських іграх, є важливим показником рівня розвитку держави, піднесення іміджу України та вагомим стиму­лом для молоді.

Нині конче потрібно проводити загальнонаціональні змагання у школах, вузах, на підприємствах, масові міжрегіо­нальні, міжнародні змагання, забезпечивши державну фінансову підтримку масового спорту, в тому числі дитячо-юнацьких спор­тивних шкіл. На сьогодні в Україні працюють 1690 дитячо-юнаць­ких спортивних шкіл, в яких займаються 12,6 відсотка загальної кількості молоді віком від 6 до 18 років. Проте на навчально-спортивну роботу в рік на учня ДЮСШ витрачається лише 80 гри­вень при потребі 3100 гривень.

Назріла потреба запровадити таку модель фізичного вихо­вання і спорту, яка спонукала б молодь замислитися про важли­вість здорового способу життя. Міністерство виступило з пропо­зицією щодо розвитку спортивної інфраструктури, починаючи з  наступного року. Мова йде про будівництво 500 багатофункціо­нальних майданчиків, 15 басейнів та 15 льодових катків, що дасть змогу населенню займатися руховою активністю за місцем прожи­вання та в місцях масового відпочинку.

На моє глибоке переконання, для того щоб формування здорового способу життя не стало черговим міфом, потрібно створити державну систему формування здорового способу жит­тя, в яку закласти основні концептуальні підходи, спрямовані на конкретну людину та сім’ю. Окремо акцентую увагу, що форму­вання здорового способу життя кожної людини починається саме з сім’ї.

Відповідно до завдань Програми Президента України Віктора Федоровича Януковича “Україна для людей” система фор­мування здорового способу життя має виглядати таким чином: людина — сім’я — громада — держава. Тобто державна політика має одночасно стосуватися самої людини та її інтересів, сім’ї та громади з її ресурсами та потенційними можливостями і будува­тися на принципах тісної взаємодії. Відповідно якщо є обов’язки у  держави, то вони мають бути у кожного з учасників процесу формування здорового способу життя.

Отже, обов’язки людини: усвідомлювати власне здоров’я як цінність; докладати зусиль для оволодіння необхідними знаннями та навичками; дотримуватися здорового способу життя.

Держава для людини: мотивація людини на здоровий спо­сіб   життя; проведення інформаційно-просвітницької роботи та масштабних кампаній; стимулювання роботодавцями здорового способу життя працівників; переорієнтація закладів охорони здо­ров’я з лікування на профілактику; створення необхідної доступної інфраструктури.

Обов’язки сім’ї: формування і стимулювання здорового способу життя; наявний приклад самих батьків; збереження моральних основ сім’ї, які стимулюються державним запитом на здорову особистість.

Держава для сім’ї: доступна інфраструктура; створення широкого ринку пропозицій відповідно до запитів населення; стимулювання дотримання здорового способу життя за місцем навчання, роботи тощо; формування громадської думки на дотри­мання здорового способу життя як норми успішної людини.

Обов’язки громади: координація та контроль діяльності різних організацій та установ щодо здорового способу життя; відповідальність за розвиток та здоров’я молоді; стимулювання кращих молодих людей через організацію публічних заходів; підтримка молодіжних ініціатив та активізація молодіжної участі у  діях з пропагування здорового способу життя.

Держава — громаді: пріоритетом державної політики має стати культура здорової нації як економічна та соціально вигідна модель суспільства. Вона має бути покладена в основу діяльності профільних міністерств та виведена на рівень обов’язкової звітно­сті перед суспільством щодо досягнення реальних показників роботи; створення єдиного координаційного органу на рівні Кабінету Міністрів; впровадження соціальної реклами на підтримку здорового способу життя; включення в роботу соціальних закладів пропагування здорового способу життя; створення системи підго­товки фахівців та спеціалістів здорового способу життя.

Зазначу, що всі конкретні пропозиції щодо першочергових кроків з упровадження державної системи формування здорового способу життя увійшли до проекту рекомендацій сьогоднішніх парламентських слухань. Ми повинні створити всі умови для того, щоб України стала сучасною країною здорових людей, такою, про яку ми всі мріємо і в якій хочемо жити та розвиватися.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Равіле Сафовичу.

Ми, друзі, працюємо в такому режимі, оскільки система “Рада” у нас працює повноцінно лише за умов парламентської дискусії. У доповідача і співдоповідача буде ще декілька хвилин для підбиття підсумків. Якщо є запитання, у письмовому вигляді передайте Равілю Сафовичу, у нього буде можливість в кінці нашого засідання відреагувати.

А я запрошую до співдоповіді голову Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Костенка Павла Івановича. Регламент 15 хвилин, як і в доповідача. Будь ласка.

 

КОСТЕНКО П.І. голова Комітету Верховної Ради України з  питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (Блок Юлії Тимошенко). Шановний Миколо Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! Загальновідомо, що здоров’я населення є визначальною ознакою нормального розвитку будь-якого суспільства, основою життєдіяльності будь-якої держави. Проблеми здоров’я, звичайно, крім інших чинників, значною мірою обумовлені загальнопланетарними наслідками науково-технічної революції. Зрозуміло, що і наша країна не виняток у цьо­му плані. Окрім того, Україна, починаючи з 80-х років минулого століття, перманентно перебуває у стані подолання екологічних катастроф та соціальних негараздів. І сьогодні наша держава за рівнем добробуту громадян посідає передостаннє місце серед 40 європейських держав.

Цей показник я навів для того, щоб повернутися до 2003 ро­ку, коли учасники парламентських слухань з питань формування здорового способу життя у цьому залі намагалися переконати суспільство, що гасло “Здорова молодь — міцна держава” не має альтернативи. На календарі вже 2010 рік, і ми зібралися в парла­ментському залі, щоб знову обговорити це питання, наскільки воно актуальне, наскільки в суспільній свідомості на всіх рівнях утвердилося розуміння того, що здоров’я — це стан повного фізичного, духовного, соціального, морального, естетичного здоров’я нашої молоді, а не лише відсутність хвороб.

За сім років, на думку вчених, становище щодо визначаль­них складових життя, здоров’я українських громадян залишається складним, а в нових аспектах навіть загрозливим. Зокрема, це стосується добробуту наших громадян. Середній розмір статку українця становить 2700 доларів США. Для порівняння: у Польщі цей показник становить 28 тисяч, в Угорщині — 26 тисяч, в Руму­нії — 12,4 тисячі, в Російській Федерації — більше 20 тисяч, у  Грузії — 13 тисяч, в Білорусі — 6 тисяч. І навіть за такого низького рівня добробуту українських громадян у нас і надалі по­глиблюється процес розшарування на багатих і бідних.

Такі негаразди дуже вплинули на соціальне здоров’я абсо­лютної більшості нашої молоді. Занадто гострими стали проблеми бідності і безробіття, безпритульності, насильства тощо. На жаль, як констатують експерти, сьогодні в державі на рівні прийняття стратегічних рішень нікого не хвилює питання, чому значна части­на молодих людей ніде не працює і не навчається. Водночас якщо порівнювати, Україна посідає передостаннє місце в Європі за рівнем добробуту, а за темпами зростання ВІЛ-інфікованих серед молоді, обсягами споживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння наша молодь, особливо учнівська, посідає лідируючі позиції не тільки серед європейських держав, а й в усьому світі.

Як же сталося, що за всі роки незалежності, коли ми роз­будовували своє життя в мирних умовах, у нас такі низькі соціаль­ні стандарти? Починаючи з 1992 року, ми не спромоглися ні на йоту наблизитися до вимог Оттавської хартії зміцнення здоров’я, прийнятої 1986 року. А в ній чітко визначено основні чинники, які дають змогу кожній людині реалізувати свій потенціал. Здоров’я — це мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчу­вання, дохід, стабільна екосистема та сталі ресурси. Таким чином, 6 із 8 чинників у нашій державі так і не вдалося реалізувати.

Взяти хоча б, наприклад, нормативно-правову базу. Окремого законодавства щодо здорового способу життя у нас немає. Досі відсутні навіть концепції такого законодавчого забез­печення, які потрібні для визначення структури відповідного паке­та законодавчих ініціатив, черговості розроблення і прийняття таких законів. Як визначають експерти, хоча в цілому є певна законодавча база, ефективність її використання досить низька через невиконання законів, які вже прийняті. Особливо нехтують виконанням законодавчих актів на місцевому рівні.

Користуючись нагодою, я хотів би запропонувати, щоб під час обговорення питання порядку денного учасники парламент­ських слухань звернули увагу та надали пропозиції щодо вдоско­налення законодавства за такими напрямами: розширення мож­ливостей територіальних органів влади у затвердженні терито­ріальних програм сприяння формуванню здорового способу життя молоді, їх фінансуванні та забезпеченні іншими ресурсами; забез­печення права громадян на вільні від тютюнового диму громадські місця та запровадження ефективного адміністрування реалізації цього права; запровадження спеціального збору на прибутки від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів з метою фінан­сування спортивних та молодіжних заходів; визначення правового механізму відповідальності суб’єктів правових відносин (а саме представників органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування) за невиконання вимог законодавства щодо сприяння здоров’ю та здоровому способу життя молоді.

На цьому напрямі дозвольте зупинитися детальніше, і ось чому. Проблема відповідальності посадових осіб за невиконання вимог законодавства в нашій державі вже не просто проблема, а  спосіб діяльності багатьох суб’єктів господарювання майже на всіх рівнях влади і місцевого самоврядування. На порушення всіх нормативно-правових актів в Україні по суті ліквідована інфра­структура соціальних закладів роботи з дітьми та молоддю. Так, кількість дитячих садків, гуртків і спортивних секцій, інших закла­дів сягає приблизно рівня 60-х років минулого століття. За таких темпів, як сьогодні вони відновлюються, нам потрібно ще років 50-60, щоб поповнити цю інфраструктуру і досягти рівня 1992 року.

До речі, робилося все це за згодою місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Схамену­лися через 18 років, коли антисоціальні прояви в молодіжному середовищі стали вкрай загрозливими. Проте замість того, щоб створювати умови для роботи з дітьми та молоддю, організову­вати їх змістовне дозвілля, запропонували Верховній Раді України заборонити неповнолітнім перебувати на вулиці у вечірній час.

Інший приклад. У статті 47 Конституції України визначено не  тільки те, що кожен має право на житло, а й те, що держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу забез­печити себе і свою сім’ю житлом. З цією метою у 1993 році прийнято Закон “Про сприяння соціальному становленню та роз­витку молоді в Україні”, де визначені основні принципи довгостро­кового пільгового житлового кредитування молоді.

Тепер констатуємо, що видатки з Державного бюджету на таке кредитування, починаючи з 2004 року, постійно зменшува­лися — з 1600 кредитів у 2004 році до 127 у 2009 році. Окрім того, останніми роками держава в необхідному обсязі не передбачала коштів на програму часткової компенсації відсоткової ставки комерційних банків молодим сім’ям.

Особливо сумним становище з молодіжним кредитуванням видається порівняно з Російською Федерацією, де тільки 2008 ро­ку близько 39 тисяч молодих родин одержали житло за програ­мами забезпечення молодих родин житлом, тоді як в Україні за 12 років (з 1998 до 2010 року) за рахунок коштів державного та  місцевих бюджетів через механізм пільгового кредитування збудовано тільки 7 тисяч квартир, з них 676 введено в експлуа­тацію у 2009 році.

Крім того, у 2004–2008 роках через програму часткової ком­пенсації відсотків за кредитами комерційних банків забезпечено житлом менше 18 тисяч молодих сімей. При цьому на квартир­ному обліку в Україні, станом на початок 2010 року, перебувало 1,1 мільйона сімей та одинаків, з яких 500 тисяч мають право на першочергове забезпечення житлом, 99 тисяч — на позачергове. Таку, м’яко кажучи, дивну ситуацію потрібно виправляти, необхідні обсяги фінансування, безперечно, мають бути передбачені в  Державному бюджеті на 2011 рік.

Наведу такий приклад. Позавчора я був у Москві і просто зайшов до відділення одного з російських банків. Просто взявши проспекти, які видають банки, я побачив, що на сьогодні за загальною програмою іпотечного кредитування молоді пільгова ставка становить 4 відсотки. Тоді як у нас (хто займається цією проблемою, знає) у 2010 році ця програма практично взагалі не фінансувалася.

Незрозуміле поки що питання з видатками на кредитування здобуття вищої освіти молоді, яка отримала вищу або профе­сійно-технічну освіту, з наданням дотації роботодавцю за забез­печення першим робочим місцем.

Завдання формування здорового способу життя молоді має стати провідною складовою соціальної та молодіжної державної політики. Це по-перше.

По-друге, є нагальна потреба змінити підходи до вирішення молодіжних проблем, переглянути традиційні форми і методи діяльності в цій сфері. Це особливо важливо у зв’язку з введен­ням в дію з 1 січня 2011 року нової редакції Закону “Про фізичну культуру і спорт”, в якому, до речі, встановлено, що державна політика у цій сфері ґрунтується на засадах визначення фізичної культури і спорту як важливого чинника всебічного розвитку осо­бистості та формування здорового способу життя. І я вважаю, що у 2011 році ми з народними депутатами маємо внести такі зміни до законодавства, зокрема й податкового, щоб матеріально-технічна база, якої сьогодні потребують український спорт, фізична культура, відновилася хоча б на рівні 1992 року.

Отже, Верховна Рада України ухвалила закон. Тепер Кабінет Міністрів має наповнити правові норми реальним змістом і пере­довсім забезпечити фінансування. Треба припинити лити сльози, що закон не можливо виконати через економічну скруту та знеці­нення соціального значення фізичної культури в суспільстві. Ми знаємо, що закон набере чинності 1 січня 2011 року. За всіма правовими нормами, потрібно півроку для того, щоб закон запра­цював, і те фінансування, яке передбачено в ньому, дасть змогу підняти цю галузь вже найближчим часом.

Як було зазначено, чинна законодавча база в основному відповідає міжнародним стандартам щодо сприяння здоровому способу життя. І якщо й удосконалювати її, то треба взяти до уваги забезпечення пріоритетності в дотриманні захисту прав дитини. На перспективу можливо передбачити створення окре­мого розділу в законодавстві, який має бути присвячений саме питанням здорового способу життя.

На сьогодні дуже актуальним завданням для всіх органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування є дотри­мання прийнятих у цій сфері законодавчих норм та здійснення дієвого контролю за їх виконанням, особливо в частині своєчас­ного і в повному обсязі забезпечення коштами.

Окрім цих завдань, є нагальна потреба усунути, врешті-решт, в загальнодержавному масштабі розпорошеність у діяльно­сті ряду державних органів і громадських організацій з реалізації державної молодіжної політики, щоб досягти достатньої коорди­нації, концентрації зусиль і ресурсів. На мою думку, назріла не­обхідність створення єдиного координаційного центру, на який потрібно покласти завдання з координації діяльності всіх суб’єктів у  цій сфері, виробити загальнонаціональну стратегію щодо реалі­зації заходів з формування здорового способу життя у молоді. Доцільно також запропонувати Кабінету Міністрів України розро­бити, а Верховній Раді України прийняти як закон Національну програму щодо формування здорового способу життя у молоді.

Наостанок хочу підтримати думку Миколи Томенка, а саме закликати, щоб усі промовці, які виступатимуть в обговоренні проблеми, подавали якнайбільше пропозицій щодо реалізації цієї програми. Бо ми знаємо, що вже майже сім років програма не реалізується, у 2003 році відбулися перші такі слухання. Щоб най­ближчим часом, за рік-два, ми виправили ситуацію. Тому всі про­позиції будуть невідкладно розглянуті комітетом, всі законодавчі ініціативи будуть підтримані, я впевнений, представниками всіх фракцій. Всі пропозиції, які вносить наш комітет, підтримуються в  залі майже абсолютною більшістю голосів. Тому успішної вам сьогодні роботи (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Павло Іванович подав нам приклад, як за змістом і за формою діяти чітко в межах регламенту.

Тепер переходимо до дискусії. Запрошую до слова віце-президента Національного олімпійського комітету, заступника го­лови парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Коржа Віктора Петровича. Переходимо на 5-хвилинний регламент.

 

КОРЖ В.П., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (Партія регіонів). Шановний Миколо Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! Протягом останніх років усі ми стали свідками система­тичних палких дискусій з питання порядку денного, яке ми сього­дні обговорюємо. І чергові нинішні парламентські слухання щодо здорового способу життя є свідченням розуміння в суспільстві важливості цієї проблеми, яка набула загальнодержавного характеру.

Яскравим підтвердженням цього є і нещодавнє засідання Гуманітарної ради під головуванням Президента України, голов­ною тезою якого була необхідність розроблення і впровадження ідеологічно нової державної політики щодо покращення стану суспільного здоров’я.

Давно відомо, що саме спосіб життя є тим чинником здоров’я, який майже цілком залежить від нас особисто. Проте які умови створила нам держава? Незважаючи на прийняту парла­ментом нову редакцію Закону “Про фізичну культуру і спорт”, яким окреслені сучасні механізми ефективного розвитку сфери фізичної культури і спорту, ми маємо лише фрагментарне вико­нання відповідної державної програми на 2007–2011 роки, яка на  сьогодні ще діє. Давно ми забули про необхідність реалізації міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002–2011 роки. Ніхто не підводить підсумки виконання цих важливих програм, вони системно не фінансуються, наша спортивна спіль­нота і громадськість, яка опікується охороною здоров’я, практично втратили до них інтерес.

Аналогічна доля і низки президентських указів попередніх років. Не скасованою залишається знаменита постанова поперед­нього уряду, ініційована Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту, щодо державних тестів і нормативів оцінки фізичної під­готовленості населення України від 5 листопада 2008 року, якою фактично заборонено займатися спортом на уроках фізичної куль­тури у школах.

На сьогодні на 25 регіонів України налічується 75 вузів, які готують фахівців для сфери фізичної культури і спорту. Це більше 6 тисяч фахівців на рік, переважно за рахунок державного бю­джету. Проте кількість фахівців, які мали б заповнити відповідні вакансії в закладах фізичної культури і спорту, не збільшилася. На сьогодні середній вік фахівців у галузі, які реально працюють, перевищує 55 років. Це тема, яку хотілося б окремо і серйозно обговорити, але немає часу. Тому я буквально кількома словами. Сподіваюся, всі розуміють важливість цього питання.

Ми багато говоримо про залучення молоді до здорового способу життя, а водночас щодня стаємо свідками реальних чин­ників, які суперечать політиці Президента і уряду, позиції парла­менту. Одним із них є реклама алкогольних напоїв.

Безумовно ми вважаємо нашою перемогою — я, Микола Володимирович і присутні, — що вже брати Клички та Андрій Шевченко не рекламують пиво “Чернігівське”. Але буквально вчо­ра, незважаючи на пряму заборону, я бачив рекламу горілки. Тобто сьогодні є питання і до Міністерства внутрішніх справ. Ми обмінювалися думками із заступником міністра, який тут при­сутній. Треба виконувати законодавство, і не повільно, а дуже серйозно поставитися до цих питань. Я розраховую, що новий Генеральний прокурор, який найближчим часом з’явиться в нашій країні, також займе відповідну позицію.

Я хотів би сказати, що треба здійснити системний аналіз стану медичного забезпечення дітей та реформувати існуючу си­стему дошкільної та шкільної медицини. Це питання було обгово­рено і прийняті відповідні рішення на спільній колегії Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти і науки ще 2008 року. Прекрасний документ був спільно напрацьований, всі завдання міністерства отримали. Ніби є у нас, як кажуть, наступність влади, але жодного з рішень колегії, яка відбулася майже три роки тому, ніхто до сьогодні не виконав. Як мінімум, для реалізації зазначених завдань повною мі­рою потрібно використати потенціал підпорядкованої Міністерству охорони здоров’я мережі майже 40 служб спортивної медицини, яка сьогодні практично не справляється з покладеними на неї завданнями.

Масштабною для дітей залишається проблема, про яку вже говорили, фізичного навантаження. Уваги держави потребують соціально незахищені категорій дітей, забезпечення їх права на 100-відсоткове охоплення організованими формами виховання.

Прикро говорити, але вперше склалася така традиція, що у  2008 і 2009 роках Верховна Рада не почула ні звіту уряду, ні міністерства про підсумки оздоровчих кампаній цих років і відпо­відно про план заходів на майбутнє.

З урахуванням нестачі часу, буду скорочувати. Хочу зверну­тися до міністерства. Равіле Сафовичу, я прошу повернутися до питання опрацювання і затвердження державних нормативів оцін­ки рівня фізичної підготовленості населення. Ми про це не раз говорили, це, як кажуть, таблиця множення нашої галузі. Без неї, без цих нормативів не можуть бути впроваджені ні уроки фізич­ного виховання, ні навчально-тренувальний процес у дитячих юнацьких спортивних школах.

Справді, є позитивом те, що ми прийняли низку законів. Проте я також просив би уряд, і готовий взяти участь, прискорити вирішення питання про плату за землю, про впровадження цих тестів. І Податковий кодекс, який буде прийнятий найближчим часом, ми проект вже відпрацювали, також враховує наші інтере­си — і спортивні питання, і питання, пов’язані з платою за землю.

Завершуючи, я хотів би сказати, що наша ініціатива із ство­рення міжфракційної групи “За здоровий спосіб життя”, з якою ми виступили з Миколою Володимировичем, має на меті об’єднати зусилля всіх народних депутатів з усіх фракцій, всіх зацікавлених законодавців, для того щоб сприяти і допомагати профільному ко­мітету якомога серйозніше і системніше відпрацювати ці питання.

І скажу, що, безумовно, без закону про загальнодержавну програму “Здоров’я нації” або розвитку фізичної культури і спорту (це суміжні питання) ми не вирішимо проблему. Вона далеко виходить за рамки одного окремого міністерства, за всієї поваги і  до Міністерства освіти і науки, і до Міністерства охорони здо­ров’я, і до Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. Тільки комплексний підхід і наші спільні зусилля приведуть нас до пере­моги в цьому питанні.

Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторе Петровичу.

У нас сьогодні, ви знаєте, опозиція блокувала трибуну Верховної Ради, тому депутати не мали можливості висловитися. Я їм дам можливість трошки більше говорити.

 

КОРЖ В.П. Вибачте, регламент не передбачає відповіді на запитання, тому у приватному порядку, будь ласка.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, відповіді на запитання після завершення обговорення. Шановні колеги, прошу працювати в рамках регла­менту 5 хвилин, бо не встигне й половина промовців.

Єдине скажу — про наших зірок. Тут присутні зірки спорту, вони виступатимуть, але хочу уточнити, що не зірки спорту пере­стали, як Віктор Петрович сказав, рекламувати алкоголь, а ми їм законодавчо заборонили. Ми хотіли морально їх переконати, щоб вони цього не робили. Тому ми внесли зміну до закону, якою популярним особам забороняється рекламувати пиво, слабоалко­гольні напої і таке інше. Щоправда, деякі з них вже покер рекла­мують, але це інша проблема.

До слова запрошую Золкіну Лілію Іванівну, начальника Управління у справах сім’ї та молоді Донецької обласної держав­ної адміністрації. Будь ласка. За нею виступатиме Пінчук Андрій Павлович.

 

ЗОЛКІНА Л.І., начальник Управління у справах сім’ї та молоді Донецької обласної державної адміністрації. Шановні Миколо Володимировичу, народні депутати України, запрошені! Молодь Донеччини віком до 35 років становить близько 30 відсотків загальної кількості населення області. У зв’язку з цим створення умов для соціального становлення і розвитку молоді залишається актуальним завданням і потребує державного регулювання.

Особливо гострими і актуальними є питання формування у  молоді здорового способу життя. Реалізація профілактичних програм дає підстави говорити про те, що, незважаючи на консо­лідацію зусиль державних установ і громадських організацій, для молодого покоління принцип осмислення життєвої необхідності здорового способу життя не є пріоритетним. На ці процеси впли­вають реклама та цінова доступність спиртних напоїв і тютюнових виробів, безвідповідальне батьківство, недостатньо сформована інфраструктура організації дозвілля.

Актуальною є необхідність щорічного медичного обстеження молоді. Упродовж останніх п’яти років відзначається зростання захворюваності дітей та підлітків на 17 відсотків, поширеність хвороб зросла на 4 відсотки. Близько 90 відсотків студентів вищих навчальних закладів мають відхилення у стані здоров’я. Контин­гент хворих щороку зростає на 4 відсотки.

З метою залучення до роботи з формування здорового способу життя більшого числа молоді в умовах дефіциту кадрів у  молодіжній галузі має одержати розвиток волонтерський рух, що дає змогу реалізовувати антикризові програми профілактичної спрямованості. І цьому повинно сприяти підвищення суспільної активності молоді.

На сьогодні в області 38 громадських організацій працюють у сфері профілактики негативних явищ у молодіжному середови­щі. У рамках конкурсу соціальних проектів, розроблених громад­ськими організаціями, реалізовано 37 інформаційно-просвітниць­ких проектів. Інновацією наступного року стане реалізація 7 соці­альних проектів за участю великої кількості громадських організа­цій, які передбачають паритетне залучення фінансових коштів та інших додаткових ресурсів.

Потребує вдосконалення комплекс соціальних послуг, що надаються молоді, зокрема розвиток мережі соціальних установ для дітей та молоді, які потребують особливого соціального за­хисту і підтримки. Моніторинг звернень до соціальних установ показав, що основними проблемами, з якими стикається молодь, є наркотично-алкогольна залежність, проблеми стосунків у моло­дій сім’ї, стан психічного здоров’я.

В області створена і розвивається мережа соціальних уста­нов. Однак молодих людей, які потребують реабілітації та надання соціально-психологічної допомоги, значно більше, аніж можуть прийняти наші обласні центри. Умовами створення спеціалізова­них установ міського і районного значення повинні бути контроль­ні показники Міністерства фінансів України місцевим бюджетам на утримання цих об’єктів.

Рівень інформаційно-просвітницької роботи не дає можли­вості досягти результатів стійкого ставлення молоді до здорового способу життя, вироблення розуміння негативного впливу алкого­лю та наркотичних речовин. Цей ринок трансформується і вдоско­налюється, а інформаційно-просвітницькі послуги залишаються на тому самому рівні. Тому вищі навчальні заклади регіону почали розробку інформаційно-просвітницьких програм з урахуванням соціально-психологічних особливостей дітей та молоді, спрямова­них на практичний результат. А на рівні держави пропонуємо затвердити стандарти інформаційно-просвітницької роботи.

Окрім заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я молоді під час відпочинку, вагому роль у формуванні стандартів здоро­вого способу життя може відіграти індустрія масового спорту на підприємствах, у великих корпораціях, особливо в системі серед­ньої і вищої освіти. Такий підхід має серйозні переваги, оскільки розвиток студентського спорту дає змогу, по-перше, підвищувати популярність спорту і здорового способу життя за рахунок постій­ного перебування студентів-спортсменів у середовищі однолітків, а по-друге — оптимізувати поєднання серйозних занять спортом із здобуттям повноцінної освіти.

Складовою формування здорового способу життя є органі­зація оздоровлення дітей і молоді. За даними статистики, чисель­ність дітей шкільного віку за останніх п’ять років в області змен­шилася на 136 тисяч, збільшилася кількість дітей, які потребують соціальної допомоги і підтримки держави. На сьогодні до пільго­вих категорій належать 111 тисяч дітей, це 27 відсотків дітей шкільного віку.

Вдосконалюються форми та методи організації профільних таборів. Ми в Донецькій області створюємо установи з лікуваль­но-оздоровчими функціями, проводимо лікувально-оздоровчі змі­ни для дітей і молоді, які перебувають на диспансерному обліку, забезпечуємо різноманіття профільних таборів — екологів, спорт­сменів та інших. Досвід роботи останніх років доводить ефектив­ність такої форми відпочинку.

Використовуються можливості санаторно-курортного ліку­вання для молоді із порушеннями репродуктивних функцій.

Проводимо роботу з розширення мережі таборів праці та відпочинку.

Одним і способів зниження вартості путівки в Донецькій області є розроблення та впровадження механізмів зниження витрат на комунальні послуги, орендної плати, плати за землю.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ліліє Іванівно.

Запрошую до слова народного депутата України Пінчука Андрія Павловича. За ним виступатиме Кремень Василь Григорович. Друзі, оперативніше.

 

ПІНЧУК А.П., член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (Партія регіонів). Шановний голову­ючий! Шановний пане міністре! Шановні учасники парламентських слухань! Хотів би почати з того, що на даний час, в умовах демо­графічного спаду, який досі переживає Україна, стан здоров’я дітей, підлітків та молоді є питанням стратегічним. Зауважте, саме цьому поколінню доведеться відігравати визначну роль у майбут­ніх економічних, політичних та соціальних змінах у нашій державі.

Прикро констатувати, що народження здорової дитини в  Україні — це вже радше виняток, ніж правило. За даними ме­дичної статистики, сьогодні лише близько 10 відсотків дітей лікарі визнають здоровими. Непоодинокі випадки смертності серед дітей під час навчання. Це дико для цивілізованої країни, але наразі є фактом у нашій державі.

Процес навчання у вітчизняних школах, збільшення інфор­маційного навантаження, новітні освітні програми негативно впли­вають на здоров’я дітей. Якщо у дошкільнят хвороби системи кровотворення та органів травлення займають шосте місце, то у школярів — третє. Загалом за час шкільного навчання кількість різних захворювань у дітей зростає у 1,5–2 рази. Зростання рівня захворюваності серед дітей веде до збільшення кількості дітей-інвалідів.

Стурбованість викликають також прогресуючі негативні зміни у стані здоров’я підлітків, що, у свою чергу, зумовлює зни­ження здатності до навчання, обмеження у виборі професії та загальну непрацездатність, непридатність призовників до служби в армії і головне — зниження репродуктивних можливостей.

Розширюється географія та інтенсивність захворюваності молоді на найбільш небезпечні хвороби — туберкульоз, СНІД, ста­теві інфекції. Ситуація ускладнюється зростанням більш як у 2 рази поширення токсикоманії, наркоманії, алкоголізму, в тому числі пивного, і як наслідок — кількості правопорушень, скоєних підліт­ками і молоддю.

Все частіше серед “вірусів” нового часу почали визначати ігроманію та комп’ютерну залежність. Серед фахівців, які зай­маються проблемами шкідливих звичок молоді, — соціальних працівників, лікарів, працівників міліції — існує думка, що чималу роль у поширенні наркоманії та алкоголізму відіграє реклама психотропних речовин у засобах масової інформації, особливо в  Інтернеті, де, на жаль, взагалі ніяким чином не можна обмежити ні рекламу, ні пропагування наркоманії і всього іншого негативу.

Згадані прояви — лише частка загальної картини. Їх прогре­сування на тлі політичної нестабільності останніх років та абсо­лютної байдужості до проблем дітей і підлітків свідчить, що нині вкрай необхідно змінити державну політику у сфері здоров’я дітей та молоді. Пріоритетом має стати профілактика, треба змістити акценти з лікування на запобігання, на збереження здоров’я. Адже, допомагаючи хворим, нерідко показово допомагаючи, здо­рових залишають поза увагою. Це стосується не лише медичної сфери, а й освітньої, культурної і соціальної.

Однією з найважливіших складових такої політики держави є  розвиток фізичної культури і спорту. Систематичні заняття фізкультурою і спортом дають широкий простір для виявлення здібностей молоді, задоволення її інтересів та потреб.

Підтримка та збереження здоров’я відіграють помітну роль у  підвищенні розумової працездатності, що особливо важливо для школярів і студентів, оскільки освоєння сучасних навчальних програм пов’язано із значним нервово-психічним напруженням. Високий рівень фізичної підготовленості є одним з найважливіших факторів, що забезпечують стійкість розумової працездатності протягом усього навчального року. Це не є відкриттям, однак досі в Україні вкрай недостатньо робилося задля зацікавлення і залу­чення молоді до занять спортом і активного способу життя.

Президент України Віктор Янукович не раз зазначав, що в  країні не пропагується здоровий спосіб життя. Янукович підтри­мав ідею голови Національного олімпійського комітету Сергія Бубки щодо створення Національного спортивного телеканалу. Окрім того, Президент вважає за доцільне збільшити частку держ­замовлення на телепрограми соціального спрямування. Це кон­кретні вагомі кроки до масової пропаганди здорового способу життя, що в інтересах і держави, і кожного з нас.

Хотів би ще звернутися до представників молодіжних органі­зацій. Я сам представляю молодіжну організацію і хочу сказати, що, маю надію, у нас вже минули часи, коли молодь переважно махала прапорами перед парламентом та іншими будівлями, все-таки потрібно займатися головними завданнями молодіжної полі­тики. І тому я вважаю, що кошти, які будуть виділятися на під­тримку молодіжних громадських організацій наступного року... Ми з групою народних депутатів звернулися до міністра фінансів, мали розмову з міністром у справах сім’ї, молоді та спорту, щоб підвищити до 15 мільйонів цю частку…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

 

ПІНЧУК А.П. Для того щоб все-таки нам не потрібно було, як завжди, підлаштовуватися під ті пріоритети надумані, я звертаюся одразу до міністерства. Чому б нам справді на наступний рік не визначити головний пріоритет, щоб хоч трохи вирішити якісь окремі проблеми? Головний пріоритет — це здоров’я нації. І всі програми повинні містити відповідне спрямування.

Тому я вважаю, що дуже багато залежить від нас, і не лише від влади. Бажаю вам успіхів у роботі в цьому напрямі.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується президент Національної академії педагогічних наук України Кремень Василь Григорович. Прошу. За ним виступатиме Суслов Євген Іванович.

 

КРЕМЕНЬ В.Г., президент Національної академії педагогіч­них наук України. Шановний Миколо Володимировичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Провідний напрямом підтримання здоров’я людей на належному рівні сучасна наука вважає поширення здорового способу життя, розглядаючи його як форму життєдіяльності, зорієнтовану на розвиток, збереження і відтворення здоров’я.

В установах нашої академії систематично вивчаються уявлення молоді про стан власного здоров’я, її орієнтації щодо здорового способу життя, чинники, які сприяють і, навпаки, ста­ють на заваді його утвердженню в молодіжному середовищі. Зокрема, ці питання вже майже десять років відстежуються в  моніторинговому режимі Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України.

Як засвідчують результати опитувань, основними чинниками, які стають на заваді практикуванню молоддю здорового способу життя, підривають орієнтири на нього, є такі.

Перший — суспільні негаразди перехідного періоду, що погіршують соціальне самопочуття населення, породжують песи­містичні настрої щодо сьогодення та майбутнього і призводять до масового невдоволення людей своїм життям. Частка тією чи іншою мірою задоволених життям серед молоді 18–30-річного віку за останніх п’ять років практично не збільшилася і становить лише 42 відсотки, а серед дорослого населення є ще меншою — 32 відсотки.

Другий — стресогенність сучасного життя, зумовлена неба­ченим прискоренням його темпу, неоднозначністю та складністю процесів світового розвитку, постійними змінами, що тягне за со­бою надмірне навантаження на людську психіку. Більше половини (52 відсотки) опитаних молодих людей зазначають, що повсякчас перебувають у стресогенному середовищі.

Третій — деструктивні інформаційні впливи. Розмаїття засо­бів масової комунікації, доступних дітям і молоді, стрімко зростає, несучи разом з новими можливостями і нові загрози. Конкуренція на інформаційному ринку спонукає засоби масової комунікації вдаватися часом до згубних для суспільства кроків, підлаштову­ватися під невибагливого споживача, маніпулювати свідомістю з політичними, економічними чи іншими цілями.

Четвертий — криза інституту сім’ї. Під впливом економічних негараздів та низки чинників глобального походження дедалі частіше руйнуються родини, збільшується частка проблемних сімей, де процвітають наркоманія, алкоголізм, поширюється ВІЛ-інфекція, прояви антисуспільної політики.

П’ятий — дороговизна здорового способу життя. Руйнування інфраструктури дозвілля, системи позашкільних закладів призвело до парадоксальної ситуації, коли заняття спортом, туризмом, від­відання басейну, інші корисні для здоров’я способи використання вільного часу часто-густо коштують дорожче, ніж перебування в  барі, споживання спиртних напоїв, особливо слабоалкогольних. Тож не даремно в українському суспільстві вже став крилатим вислів “Пити дешевше, ніж не пити”.

Шостий — низький рівень доступності та якості медичних послуг. Менше половини молодих людей (45 відсотків), практично незалежно від віку і соціального статусу, вважають медичну допо­могу, на яку вони можуть розраховувати, доступною для себе.

Сьоме — недостатня ефективність інформаційно-просвітни­цьких заходів. Майже дві третини працюючих молодих людей репродуктивного віку погано поінформовані (і визнають це) щодо профілактики безпліддя, імпотенції, нормального перебігу вагітно­сті та пологів.

Говорячи про чинники, що ускладнюють орієнтацію молоді на здоровий спосіб життя, не можна скидати з терезів і її вікові особливості. Піклуватися про власне здоров’я, як вважає значна частина молоді, — справа людей похилого віку чи інвалідів.

Як випливає з результатів наукових досліджень нашої академії, до найголовніших світоглядних та моральних орієнтирів, що забезпечують дотримання здорового способу життя, можна віднести такі:

підвищення особистої відповідальності за власне здоро­в’я;  усвідомлення цінності здоров’я як природного фундаменту професійної самореалізації, стійких сімейних стосунків і життєвого успіху, суб’єктивної задоволеності життям;

визнання доцільності та можливості активної діяльності щодо підтримання свого здоров’я;

критичність мислення, спроможність ефективно орієнту­ватися в інформаційному просторі, свідомо і вибірково ставитися до зразків поведінки та стилю життя, що поширюються медійними засобами;

оптимістичний погляд на світ і на своє місце в ньому, на свої життєві перспективи, віра в себе, в істинність та значущість обраної справи;

доброзичливе ставлення до людей, до свого соціального оточення як джерела позитивних емоцій, почуттів щастя і радості;

підвищення рівня екологічної свідомості, турбота про здоро­ве довкілля; переконаність у здатності впливати на хід подій, з од­ного боку, і опановувати себе, контролювати свій фізичний та психоемоційний стан, з другого;

налаштованість на позитивне сприйняття життєвих змін, нового і несподіваного;

готовність до подолання труднощі і перешкод, кризових періодів і ситуацій, які неминуче трапляються в житті. Та інші.

На формування в молоді цих орієнтирів націлені і наукові розробки нашої академії.

Хотів би зазначити, що серед спортивних товариств активно працює Спортивна студентська спілка, яка нині готується до всесвітньої універсіади, серед просвітницьких організацій — Товариство “Знання”. Це організації, до яких я маю доручення. Думаю, що сьогоднішні парламентські слухання, а також нещо­давній розгляд подібного питання на засіданні Громадської гума­нітарної ради під головуванням Президента, відповідний указ Президента з цієї проблематики дають підстави сподіватися на підвищення уваги до проблеми утвердження здорового способу життя в нашій країні, зокрема серед молоді.

Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до слова Суслова Євгена Івановича, народного депутата України. Будь ласка. За ним виступатиме Подашевська Тетяна Леонтіївна.

 

СУСЛОВ Є.І., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (Блок Юлії Тимошенко). Дякую, Миколо Володимировичу. Шановні учасники парламентських слухань! Для молоді є надзвичайно важливим питання здорового способу життя. Однак я хочу зупини­тися над невід’ємній складовій здорового способу життя — масо­вій фізичній культурі серед молоді. Ніхто не спростував істину: “У  здорову тілі — здоровий дух”. Що мотивує молоду людину займатися фізичними вправами?

Перше — загальна культура суспільства як певна мода на гарне та сильне тіло.

Друге — глибоке власне переконання, що тіло має підтриму­ватися в гарній фізичній формі. Це приємно, красиво, зручно і це правильно.

Третє — національні традиції, релігія чи наслідування духов­них практик.

І четверте — за умов платної чи страхової медицини зрозу­міло, що простіше підтримувати здоров’я, бо лікуватися дорого.

Несприйняття людьми необхідності займатися фізичними вправами — провина насамперед державних інституцій. Середній вік життя громадян України з кожним роком скорочується, але ми не маємо загальнонаціональної програми, яка формувала б думку суспільства про необхідність здорового способу життя. Якщо ми не змінимо ситуації, це призведе до того, що людей, які дожива­тимуть до пенсійного віку, залишиться незначна частка. Дуже спо­діваюся, що це не є частиною пенсійної реформи.

Розвиток різних видів спорту перестав бути пріоритетом для держави. Держава у сфері спорту займається виключно підготов­кою до Євро-2012, а улюблений вид спорту — футбол системно формує у вболівальників пристрасність до алкоголю. Генеральний спонсор Прем’єр-ліги — компанія з виробництва пива. Це стосу­ється не тільки футболу. Компанії з виробництва алкогольних напоїв є спонсорами переважної більшості спортивних змагань. Реклама алкогольних напоїв заполонила телебачення.

Здоровий спосіб життя має стати нормою для кожного українця. Його утвердження має розпочинатися зі школи, де дітей необхідно заохочувати, надаючи їм знання в ігровій формі.

Гідне місце спорт має посісти в системі вищої школи. Кожен вищий навчальний заклад обов’язково повинен мати спортивну інфраструктуру. Місцева влада має заохочувати змагання з різних видів спорту серед школярів та студентів.

За часів радянської України це питання було частково вирішено, однак за минулі 19 років органи місцевого самовряду­вання фактично знищили всю базу спортивних закладів в Україні. Спортивні та навіть дитячі майданчики майже зникли під ново­будовами, дуже рідко коли відбудовуються. Хто може собі уявити, що в Києві замість офісного центру “Парус” був би збудований Палац масового спорту, який утримувався б за кошти громади міста? Спорт має вийти на вулиці, необхідно розпочати процес відновлення спортивних майданчиків, знищених розміщенням на їхньому місці комерційної нерухомості. Під час президентської виборчої кампанії ми чули обіцянку про будівництво щороку 500 спортивних майданчиків. Завершується рік, і я хотів би запи­тати: де вони? Україна має виробників спортивного обладнання для спорудження відповідних майданчиків, хоча досі з ними не укладено жодного договору. А це дасть змогу покращити здоров’я нації вже сьогодні.

Давайте переходити від слів до дій. Ми всі тут — люди, відповідальні за здоров’я нації. Ми зобов’язані зробити все на законодавчому, виконавчому, виробничому рівнях, аби змінити ситуації на краще. І це буде найвагомішою інвестицією в майбутнє України.

Дякую (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Євгене Івановичу, за повагу до регламенту.

Слово має Подашевська Тетяна Леонтіївна, заступник голови Київської обласної державної адміністрації. Будь ласка. За нею виступатиме Лук’янова Катерина Євгенівна.

 

ПОДАШЕВСЬКА Т.Л., заступник голови Київської обласної державної адміністрації. Шановний Миколо Володимировичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Формування здорового способу життя молоді стало сьогодні важливою складовою державної політики. Слава Богу, бо це було, особливо в останні роки, дуже великою проблемою.

Кому, як не молодим розбудовувати Україну, переоснащу­вати, відроджувати, розвивати, оновлювати освіту і культуру? Сьогодні ми розглядаємо формування здорового способу життя молоді як важливу складову молодіжної та соціальної державної політики, що передбачає: по-перше, уявлення молоді про здоро­вий спосіб життя; по-друге, формування свідомості та культури здорового способу життя. Я акцентую увагу на формуванні здоро­вого способу життя у дітей та молоді, оскільки саме в молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки, нако­пичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів визначення ціннісних орієнтацій, інтересів, уявлень тощо. Великий обсяг інформації, висока ступінь готовності до змін і дії, значне навантаження зумовлені викликами часу. Вони спрямовані на молодь, яка здатна засвоїти нові знання, нові типи поведінки, нові ідеї.

Над формуванням здорового способу життя в Київській області працюють усі без винятку служби. Проводиться моні­торинг рівня медико-гігієнічних знань серед учнівської молоді з актуальних проблем охорони здоров’я, в тому числі наркоманії та тютюнопаління. Проведено соціологічне дослідження з вивчен­ня рівня медико-гігієнічних знань молоді щодо виявленої та прихованої наркоманії серед неповнолітніх (опитано 500 учнів). З  числа опитаних 13 відсотків вживали наркотичні засоби один і  більше разів, 32 відсотки палять, 38 відсотків вживають алко­голь. За даними медичного обстеження дітей шкільного віку, на превеликий жаль, майже 60 відсотків виявилися не здоровими.

З метою пропаганди здорового способу життя в області проводяться освітньо-виховні акції, кампанії, тренінги та семінари з питань позитивної мотивації молоді до свого здоров’я, організо­вані центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за участю лікарів-наркологів. Проводяться рейди-перевірки місць масового відпочинку молоді з метою профілактики алкоголізму, наркоманії та СНІДу, в яких беруть участь працівники МВС, відділів сім’ї та молоді, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У навчальних закладах прово­дяться бесіди, лекції, “круглі столи”, конференції, вікторини, кон­курси малюнків та плакатів, відео-лекторії.

У кожному районі повертаємо до життя спортивні майдан­чики. Це відповідь на запитання Жені Суслова, чи є у нас спор­тивні майданчики. Хочу сказати, що в Київській області працюють 163 фізкультурно-оздоровчих клуби за місцем проживання, де залучено більше 20 тисяч молоді. На обласну програму “Сільський стадіон” виділено 3 мільйони гривень з бюджету, залучено більше 8 мільйонів гривень позабюджетних коштів. Буквально нещодавно відкриті стадіони в Бородянському районі (на 500 місць), у Вишго­родському районі (на 1,5 тисячі місць), сільський стадіон в селі Лютіж. Нещодавно проведений Молодіжний форум, де в тому числі мова йшла і про здоровий спосіб життя молоді.

З метою запобігання правопорушень та негативних проявів серед учнівської молоді ведеться тісна співпраця з молодіжними громадськими організаціями Київщини, у складі яких працюють та діляться своїми негативними прикладами в минулому наркоза­лежні особи. Діти з девіантною поведінкою залучаються до участі в гуртках і секціях за інтересами в позашкільних навчальних за­кладах.

Поширюється соціальна рекламна продукція з пропаганди здорового способу життя, популяризації змістовного дозвілля. Для учнів організовуються та проводяться бесіди, лекції, зустрічі “Життя без наркотиків” за участю працівників правоохоронних органів, установ охорони здоров’я, представників громадськості. На стадії завершення сьогодні — центр ресоціалізації нарко­залежних. Водночас варто пам’ятати, що соціальна реклама — лише один з інструментів суспільних комунікацій. Без системної продуманої роботи з дітьми та молоддю суспільно значущих результатів не досягти.

На превеликий жаль, сьогодні ніхто не говорив про роботу з батьками, які, за наслідками опитування, практично не знають, що таке здоровий спосіб життя, і не знають, як залучати до цього дітей.

Міжнародна практика свідчить про неможливість вирішення комплексного завдання подолання нових загроз здоров’ю та формування у молоді здорового способу життя роз’єднаними зусиллями. Саме тому це питання у нас обов’язково є предметом розгляду за участю голови обласної державної адміністрації, а також на засіданнях обласної ради.

Враховуючи актуальність проблеми, є потреба в аналізі ефективних підходів до державної освітньої політики, які базува­лися б на кращому світовому і вітчизняному досвіді та відповідали б сучасним суспільним потребам…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте. Друзі, я прошу, у вас є текст, то більш творчо підходьте. Якщо залишається 30 секунд, то трішки скоротіть. У нас виступить 10 людей, а записано 30.

 

ПОДАШЕВСЬКА Т.Л. Гаразд, Миколо Володимировичу, скорочую.

З метою пропаганди, формування і заохочення до здорового способу життя, залучення до цього найширших верств населення країни пропоную:

створити правове підґрунтя для формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення;

підготувати проекти законів України щодо зміцнення здоров’я і про контроль над тютюновими виробами і спиртними напоями;

забезпечити перетворення санітарної освіти на державну систему безперервного медико-гігієнічного навчання і виховання та здійснювати його через системи загальної і професійної освіти, масової інформації, охорони здоров’я, фізичної культури та інші соціальні інститути;

переглянути обов’язкові та факультативні програми фізич­ного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах з метою розширення системи позашкільного фізичного виховання, широ­кого використання різноманітних форм, методів і засобів фізичної культури;

активізувати діючі та розвивати мережу підліткових клубів за місцем проживання з метою формування позитивної мотивації здорового способу життя.

Пропоную проводити роботу з гігієнічного виховання насе­лення з використанням засобів телебачення, радіо, літератури, театру, кіно, які сприяють формуванню ідеології… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, я вас дуже прошу, таке враження, що у нас один автор писав усі доповіді. Може, писарі подібні в обласних адміністраціях чи міністерствах. Он Равіль Сафович уже перестав записувати собі зауваження і про­позиції. Ну, якщо вже про це говорили, то давайте трошки творчо підходити до питання.

Запрошую до слова народного депутата Лук’янову Катерину Євгенівну. За нею — Мостовенко Раїса Василівна.

ЛУК’ЯНОВА К.Є., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (Блок “Наша Україна — Народна самооборона”). Шановний Миколо Володимировичу! Шановні учасники парла­ментських слухань! Я намагатимуся якомога стисліше, тому одра­зу переходжу до справи. Проблема здорового способу життя молоді настільки багатогранна, що в короткому виступі не можли­во охопити всі її складові. Хочу зупинитися на декількох важливих питаннях.

Перше. Безперечно, одним з визначальних чинників є вплив сім’ї на формування здорового способу життя дітей та молоді. Проте на сьогодні, за даними соціологів, саме молоді сім’ї з діть­ми є найбільш уразливою категорією в суспільстві. Батьки ледве справляються з проблемою, як прогодувати і одягти дитину, а вже на виховання, у тому числі на формування здорового способу життя, їм просто не вистачає ані сил, ані часу, ані коштів. Підтримка державою саме сімей з дітьми є дуже важливою.

На мою думку, 2005 року держава пішла суперечливим шляхом виплати великої одноразової допомоги при народженні дитини. Це трохи сприяло підвищенню народжуваності, але стало більше випадків недбалого ставлення батьків до своїх дітей. Не поодинокі випадки, коли мати-алкоголічка намагається продати дитину на органи, або коли малолітні діти гинуть, через те що батьки в гонитві за “зеленим змієм” залишили їх напризволяще. На жаль, досить часто соціально неблагополучні сім’ї розглядають народження дитини як спосіб заробити, а потім у кращому разі цих горе-батьків позбавляють батьківських прав, а діти чекають на усиновлення. Про який здоровий спосіб життя і батьків, і дітей можна говорити в такому випадку?

Я в жодному разі не хочу кинути тінь на більшість молодих сімей, які народжують дітей. Для них ця допомога є дуже своє­часною і необхідною. Проте, на мою думку, потрібно, по-перше, змінити порядок виплати державної допомоги: третина — при народженні, а решту коштів поділити до закінчення школи. По-друге, треба вирівняти всі виплати, незалежно від того, якою по черзі дитина народилася. Бо нерідко першу дитину підняти і вихо­вати значно важче, ніж другу чи третю. Це гарантує, що кошти підуть саме на дитину, а не на її батьків, і дасть змогу державним органам контролювати цільове використання коштів.

Друге. Молодь повинна мати чітку життєву перспективу — шляхи вирішення проблем здобуття освіти, роботи, житла, створення сім’ї. Необхідно створити прозору систему вступу до вишів. Виділити окремі квоти для пільгових категорій, щоб талано­вита дитина, яка не має пільг, теж мала можливість вступити до вузу, а не так, як було цього року. Не менш важливо допомогти юнаку чи дівчині після закінчення навчання отримати перше робоче місце і закріпитися на ньому, а також створити реальний механізм отримання власного житла. Необхідно наповнити кошта­ми Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівни­цтву або якимось іншим чином інвестувати будівництво житла для молоді. Бо це краще, ніж потім виділяти державні кошти на бо­ротьбу з молодіжною злочинністю, наркоманією чи алкоголізмом.

Третє. Серйозну загрозу здоров’ю молоді становить відсут­ність регулярних занять фізкультурою та пасивне дозвілля. За даними матеріалами, майже чверть молодих людей більшість часу проводить за комп’ютерними іграми. У результаті маємо сумну статистику дитячих смертей і різке погіршення здоров’я молодого покоління. Держава має серйозно взятися за розвиток масових дитячого та молодіжного спорту, не поділяючи його на олімпійські та неолімпійські види, насамперед фінансово підтримати дитячі, юнацькі спортивні школи, створювати спортивні секції за місцем проживання та навчання. Я вважаю, що вони мають діяти безплатно для батьків.

Важливим кроком у цьому напрямі є програма розбудови спортивних майданчиків, за це ми вам дякуємо. Щойно ми обрали нову місцеву владу. Вважаю, що її першочергове завдання — відновити спортивні об’єкти та секції, продані під аптеки чи торго­вельні заклади, і знову налагодити цю роботу.

Потрібно забезпечити цільове використання спортивних об’єктів. Минулого року комітет намагався захистити права юних веслувальників, яких Київська міська рада профспілок виселила із спортивної бази “Зеніт” на Трухановому острові. У ході дискусії керівництво профспілок не приховувало, що комерційний підхід для них важливіший, ніж розвиток дитячого спорту. Більше того, щоб захистити спортивну базу від юних спортсменів, була виставлена міцна охорона, яка не пропускала на територію навіть народних депутатів України, зокрема мене, які приїхали для вивчення причин конфлікту. Досі питання не вирішено. Спортивна база здана в оренду хокейному клубу. Щоб ви розуміли, що на Трухановому острові, де була веслувальна база, тепер хокейний клуб, а дитяча секція “Мала флотилія” вимушена шукати інше місце для тренувань. Це лише маленький приклад ставлення до масового дитячого і юнацького спорту. А скільки таких випадків по Україні!

Необхідно на державному рівні вирішити питання функціо­нування всіх спортивних об’єктів, у тому числі тих, що перебу­вають на балансі профспілок. І перевірити законність перебування спортивних об’єктів у власності профспілок.

І на завершення. Молодіжні проблеми неможливо вирішити без участі самої молоді, насамперед молодіжних організацій. Особливо корисною була б їх участь у формуванні в молоді здо­рового способу життя. Проте після спілкування з деякими україн­ськими молодіжними лідерами у мене складається враження, що їх цікавить тільки доступ до бюджетних коштів та створення дорадчих структур при вищих державних органах. Вже минуло п’ять років, як створено Український молодіжний форум як струк­туру, що координує молодіжний рух. А що зроблено, крім вступу до Європейського молодіжного форуму та рекомендації своїх представників до конкурсної комісії з розподілу бюджетних кош­тів? Для мене немає відповіді.

Тому я просила б молодіжних лідерів, присутніх у цій залі, спрямувати свою енергію на широкі верстви молоді, організову­вати їх на вирішення молодіжних проблем. Тільки тоді лідери молодіжних організацій стануть справжніми молодіжними лідера­ми, і керівництво держави запрошуватиме вас увійти до своїх дорадчих органів.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

До слова запрошується заступник міністра охорони здоров’я України Мостовенко Раїса Василівна. Будь ласка. За нею виступа­тиме Зарубінський Олег Олександрович.

 

МОСТОВЕНКО Р.В., заступник міністра охорони здоров’я України. Шановний Миколо Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! У спектрі людського щастя здоров’ю належить найвагоміше місце. Здоров’я населення, а насамперед дітей і підлітків, є показником цивілізованості суспільства та відо­бражає рівень соціально-економічного розвитку держави.

Загальновідомо, що здоров’я і розвиток дітей визначається безліччю факторів. Багато в чому воно залежить від спадковості, від середовища перебування, в якому росте й розвивається дити­на, від морального, матеріального стану родини, мікроклімату в  навчальному закладі та від контактів з однолітками. На слайді ви бачите, що 50–55 відсотків здоров’я чи патології дитини зале­жить від способу життя, 20–25 відсотків — від стану довкілля. Це фактори, на які може впливати суспільство.

Соціальна значущість здоров’я дітей, зокрема підліткового віку, зумовлена тим, що вони представляють найближчий репро­дуктивний, інтелектуальний, економічний потенціал суспільства. Сьогоднішні підлітки — це діти, які народилися у складний час початку 1990-х років. Зміна соціально-економічних умов у суспіль­стві наклала свій відбиток на здоров’я та соціалізацію дітей, зростання сімейної дезадаптації та збільшення кількості сімей, що перебувають у критичних ситуаціях.

Цілий ряд положень Конституції України, Основ законодав­ства України про охорону здоров’я, Конвенції ООН про права дитини визначають норми стосовно охорони репродуктивного здоров’я населення та здорового способу життя. Вагомим здобут­ком Міністерства охорони здоров’я є напрацьовані інформаційні навчальні матеріали та нормативні галузеві документи для ме­дичних працівників щодо формування здорового способу життя та розвитку клінік, дружніх до молоді. На слайді ви бачите, скільки створено таких клінік.

Питання збереження репродуктивного здоров’я на наступно­му етапі розвитку відображено в Державній програмі “Репродук­тивне здоров’я нації” на період до 2015 року, метою якої визна­чено поліпшення репродуктивного здоров’я населення України як важливої складової забезпечення сталого розвитку суспільства, нарощення економічного потенціалу України шляхом створення належних умов для реалізації населенням репродуктивної функції та планування сім’ї, запорукою збереження і оптимального розви­тку продуктивних сил, без чого неможливе збереження, відтво­рення народу, нації, держави.

Стан здоров’я, розвиток та всебічне виховання дітей підліт­кового віку — справа першочергової ваги. Її значення зростає у  зв’язку з тим, що за останні роки погіршився стан здоров’я дітей, зросла смертність, приріст населення відбувається зі зна­ком “мінус”, мінус 4,2. Цього року тільки дві області мають пози­тивний приріст — Закарпатська і Запорізька області.

Діти підліткового віку (15–17 років) у популяції дитячого на­селення України становлять 20,8 відсотка, а саме 1 710 080 дітей, з них 876 124 хлопці та 833 965 дівчат. Розподіл за місцем прожи­вання — 1 до 2, у місті більше дітей більш як у 2 рази, ви бачите це на слайді.

Динаміка рівня захворюваності та поширеності хвороб у  дітей підліткового віку, як і в загальній популяції дитячого населення, продовжує зростати. Захворюваність дітей 15–17 років порівняно з 2003 роком зросла на 18 відсотків, а поширеність хвороб — на 17 відсотків, це видно на слайді.

Структура захворюваності серед підлітків в останні роки залишається незмінною. На першому місці — хвороби органів дихання, на другому — шкіри та підшкірної тканини, на третьому — травми, отруєння, на четвертому місці — сечостатевої системи.

Показником, який свідчить про рівень ефективності діяль­ності системи охорони здоров’я, є смертність дітей підліткового віку. У 2009 році померло 842 підлітка, що на 82 дитини менше, ніж 2008 року. Показник смертності дітей віком 15–17 років остан­німи роками має позитивну динаміку та ідентичний до смертності дітей віком від 0 до 14 років, на слайді це показано.

Причинна структура смертності дітей віком 15–17 років у  2009 році була ідентична до 2008 року, на першому місці, на жаль, були зовнішні причини, яких можна якось уникнути.

Ще декілька слів. Порівняно з 2000 роком набагато знизився рівень захворюваності на статеві захворювання (сифіліс, гоно­рея) — з 4 до 1,4 відсотка, знизився показник вертикальної пере­дачі до 6,2 відсотка з 26, зменшується кількість абортів у підлітко­вому віці. В Україні створено клініки, дружні до молоді, спільно з  Адміністрацією Президента розроблена Національна програма розвитку пренатальних центрів.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Друзі, закликаю: від смертності давайте до життя потихеньку просуватися, бо вже півслухань минуло, а ми все аналізуємо смертність. Давайте щоб ми трохи просунулися вже, як життя творити.

До слова запрошую народного депутата, голову Комітету з  питань прав людини, національних меншин, міжнаціональних відносин Зарубінського Олега Олександровича. Будь ласка. За ним виступатиме Шкіряк-Нижник Зореслава Антонівна.

 

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О., голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціо­нальних відносин (Блок Литвина). Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Питання, яке ми обговорюємо, є багатогранним, і це всім зрозуміло. Проте для комплексного розуміння питань, які вже оголошені і які, очевидно, ще будуть оголошені, на мою думку, варто їх поєднати за такими напряма­ми: по-перше, про становище молоді та її особливості; по-друге, про здоровий спосіб життя; по-третє, про молодь як рушія та суб’єкта здорового способу життя.

Молодь, за великим рахунком, була, є і буде невід’ємною складовою кожного соціуму. Через вікові особливості вона є ча­стиною суспільства, яка лише проходить соціалізацію, перебуває у стадії формування. Саме тому всі вади, властиві соціуму сьо­годні, через молодь будуть віддзеркалюватися в ньому і завтра. Тому якщо суспільству сьогодні нав’язується культ пивного алко­голізму, можна не сумніватися в тому, що зловживання алкоголем буде характерне для нього і через покоління. Якщо ми сьогодні не заперечуємо проти розширення мережі фастфудів, то через 10–20 років отримаємо націю, поголовно хвору на виразку шлунку та ожиріння.

Інше питання: в якому середовищі формується молодь? Тобто який спосіб життя сьогодні домінує в Україні і як йому далеко до визначення “здоровий”.

Суспільний прогрес, на жаль, пішов шляхом не так соціаль­но-культурного вдосконалення індивіда, як шляхом перетворення його на об’єкт культури масового споживання. За таких обставин не дивно, що економічне збагачення домінує над збагаченням духовним чи фізичним, фінансовий добробут — над добробутом психічним чи культурним. Як наслідок, ми нав’язуємо молоді безвідповідальне ставлення до свого здоров’я та життя із сумнів­ними гаслами (про що йшлося, на кшталт “Футбол без пива — не футбол”), необмеженою рекламою ліків і, до речі, поширенням генетично модифікованих продуктів.

Отже, підходимо до третього питання: чи спроможна молодь виступати рушієм здорового способу життя? Безумовно, тому що в Україні сформувалося покоління, позбавлене утопічного мислен­ня радянської системи, віри у незворотність світлового майбут­нього і надійність керманичів. Сучасна молодь не лише добре знає про свої права, а й має досвід їх відстоювання. Ця категорія розуміє, що будь-яка життєва перспектива залежить не від інших, не від держави і не від вищого навчального закладу, а винятково від себе, від власних зусиль. І сьогодні через систему виховання державі важливо надати цілеспрямування тим зусиллям, у тому числі і на реалізацію здорового способу життя.

Тому держава, формуючи власну політику, має виходити з такого.

Перше. Ми не повинні локалізувати увагу молоді виключно на проблемах своєї вікової групи, а суспільство відчужувати від молодіжного середовища. Саме надання можливості молоді прий­мати рішення і нести відповідальність не лише в суто вікових питаннях, а й у сферах, що виходять за межі молодіжних проблем, не тільки закладає основу для порозуміння між різними поколін­нями, а й зацікавлює її тим, що через вікові особливості поки що видається їй не дуже важливим, у тому числі і здоровим способом життя.

Друге. Ми можемо прийняти цілу низку програм із забезпе­чення молодіжної політики в Україні і заохочення до здорового способу життя, але якщо ці програми будуть відірвані від реаль­ності, від розуміння того, що зміни необхідні в усьому суспільстві, вони перетворяться лише на джерела видатків, а не на джерела формування нового мислення і нової поведінки.

Третє. Якщо ми не можемо запропонувати дієві чинники протистояння культурі масового споживання, то повинні надати масовості здоровому способу життя, перетворивши його на осно­ву цієї культури — культури споживання.

Я не назвав ще однієї життєстверджуючої особливості молоді — це властивий їй оптимізм у всіх сферах життя. Вони бачать у сьогоднішньому світі, незважаючи на всі його недоліки, успішне майбутнє для своїх ініціатив. Саме кореляція успішного майбутнього виключно із здоровим способом життя — ось що повинно стати пріоритетом державної політики.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується завідувач відділу медичних та психосоціальних проблем здоров’я сім’ї Інституту педіатрії, акушерства та гінекології Академії медичних наук Шкіряк-Нижник Зореслава Антонівна. Будь ласка. За нею виступатиме Оробець Леся Юріївна.

 

ШКІРЯК-НИЖНИК З.А., завідувач відділу медичних та психосоціальних проблем здоров’я сім’ї Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Високоповажний Миколо Володимировичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Дозвольте мені як науковцю поділитися з вами певними міркуваннями, моїми і моїх колег з Інституту педіатрії, акушерства і гінекології, стосовно питання, яке ми сьогодні обговорюємо. Не зупинятимуся на положеннях, про які вже говорили попередні промовці. Хочу тільки навести декілька показників, які мають бути вихідною точкою для розгляду цього питання в аспекті причин, які викликали сьогоднішню ситуацію.

Тільки від 6 до 10 відсотків підлітків досягають 12–18-річного віку (це дані наших поглиблених досліджень) у доброму здоров’ї. У 50 відсотків хлопців і 65 відсотків дівчат-старшокласниць резерви адаптаційних можливостей визнані як низькі або нижче середніх. Вдумайтеся в ці цифри, це запас міцності дівчат і хлоп­ців. Чи не тут криються причини того, що ми маємо сумні випад­ки, коли якесь невелике додаткове навантаження — чи то вакци­нація, чи якась незначна хвороба, чи просто урок фізкультури — і діти не витримують?

Отже, поглиблене вивчення проблем здоров’я показало, що серед інших причин недотримання здорового способу життя займає абсолютно пріоритетне місце. Зрозуміло, що сьогодні ми повинні говорити про те, про що тут вже говорили — про вихо­вання особистості, її сім’ї в дусі розуміння, що здоров’я — це пріоритет. Це наше спільне завдання. Однак ми маємо розуміти, що тут має бути абсолютне спаринг-партнерство: сім’я, дитина і  держава. Бо держава має забезпечити кожній сім’ї, кожній дитині — багатій, бідній, сироті чи інваліду — рівні умови для реалізації можливості здорового способу життя.

Що треба робити, для того щоб вийти з цієї ситуації? Треба сказати, що у нас розроблено багато добрих і чітких рекомен­дацій — це і школи сприяння здоров’ю, і клініки, дружні до сім’ї (дозвольте мені не повторювати), і спортивні майданчики. Клуб “Новий Київ” започаткував громадське об’єднання “Клуби дитячо­го плавання” за підтримки фонду Силантьєва і Клочкової. Багато прекрасних напрацювань.

Минулого року Комітет з питань охорони здоров’я організу­вав “круглий стіл” з цієї проблематики. Ще й року не минуло, прийняли прекрасну конструктивну резолюцію. Проте або зовсім не виконані ці добрі конструктивні пропозиції, або виконані дуже-дуже слабо. Що тут можна сказати? Або приймаються рішення в таких серйозних державних документах, які не мають підґрунтя, можливості реалізації, або, вибачте, менеджмент кульгає. Конт­роль за виконанням цих рішень і весь процес їх, так би мовити, супроводу аж до виконання є дуже слабким.

Отже, я вважаю, на перше місце ми повинні поставити можливість реалізації тих напрацювань, які вже є на сьогодні. Я  впевнена, що і в цьому залі сидять люди, які вносили не одну добру рекомендацію щодо того, як зрушити справу з місця.

Треба сказати, що потребує абсолютного покращення пропаганда здорового способу життя. Як і в кожній добрій справі, тут має бути масований промоушн, добре організована яскрава PR-кампанія. Мені видається, що Україна має блискучих PR-спеціалістів і прекрасних промоутерів. Подивіться “Х-фактор”, “Танцюють всі”, подивіться “співають всі”, “скачуть всі” і я не знаю які ще програми у нас є. Чому не залучити їх до конструктивної роботи з пропаганди здорового способу життя?

Маємо сказати, що треба викорінити випадки проведення у  школах, навіть поза школою випускних урочистостей із гучним застіллям і потім під ранок з неконтрольованою поведінкою шко­лярів. Мені здається, що це зробити навіть легше, ніж розбуду­вати всюди шкільні майданчики.

На завершення хочу сказати ось що. Повернімося обличчям до програми “Шкільне молоко”. Діти сьогодні не дістають молока вдома, мало хто дістає. Невже ми не здатні забезпечити дітям хоча б шкільне молоко?

Отже, мені видається, якщо впровадити всі ті напрацювання, які є, якщо нормально організувати кампанію з промоції здоро­вого способу життя, як це Україна вміє робити, і зробити добрий менеджмент-супровід цих добрих напрацювань... Якщо б перш ніж послати дитину в шість років до школи, ми порадилися б із науковцями, чи витримає дитина ці навантаження, ми не мали б стільки випадків нервових розладів. Ми спочатку добре науково обґрунтували б, а потім щось впроваджували. До всього цього якщо ми поставимося розумно, я думаю, що престиж здорового способу життя у нас буде вищим і матиме повагу, на яку він заслуговує.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до слова народного депутата України Оробець Лесю Юріївну. Будь ласка, пані Лесю. За нею виступатиме Силантьєв Денис Олегович.

 

ОРОБЕЦЬ Л.Ю., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (Блок “Наша Україна — Народна самооборона”). Коли я від урядовців чую, що стан системи охорони здоров’я визначається лише як 10 відсотків усього комп­лексу впливу на здоров’я людини, а решта 90 відсотків — інші фактори, я, відверто кажучи, дивуюся. Тому що під час форму­вання бюджету ці посадовці кажуть зовсім інше. Коли мова йде про державне фінансування, складається враження, що винятково колосальними зусиллями депутатів і чиновників українці ще не вимерли як нація. І винятково титанічні зусилля депутатів і міні­стрів втримують нашу молодь від тотального алкоголізму, нарко­манії і поширення венеричних хвороб.

Власне, тут і постає запитання: якщо бюджетні кошти освоюються міністерствами, а за результат вони відповідальності не беруть, то, може, ми повернемо частину видатків людям? Скажімо, молоді у вигляді абонементів у спортзал чи книжок про здоровий спосіб життя. Що, боїтеся? Думаєте, не дійде молодь до спортзалів? І правильно думаєте. Статистика підтверджує, що не дійде, скоріше, вона витратить ці кошти на цигарки та пиво. І  це теж результат діяльності державних органів.

Ви скажете, що здоров’я дітей — відповідальність передовсім їхніх батьків, і будете абсолютно праві. Більше того, я як молода мама добре це усвідомлюю і, будучи в здоровому глузді, вже давно не покладаюся в цьому на державу, як і біль­шість українок. Проте парламентські слухання — це не батьківські збори, тому я говоритиму про конкретні “результати” конкретних державних органів.

Приклад перший. За час навчання у школі діти втрача­ють  третину свого здоров’я: зір, постава, слух, інші хвороби від сидячого способу життя. При цьому Міністерство освіти і науки і  міністр Табачник займаються надважливою справою — перепи­сують підручники і з кимось узгоджують нашу історію.

Приклад другий. За останніх десять років кількість нарко­манів серед підлітків зросла щонайменше у 6 разів, це лише офі­ційна статистика. При цьому міністр внутрішніх справ відкриває спецпідрозділ боротьби з кіберзлочинністю в соціальній мережі “В контакті”.

Приклад третій. Всесвітня організація охорони здоров’я стверджує, що дві третини випадків передчасної смерті і третина усіх загальних хвороб — це наслідок звичок, набутих в дитинстві та в молодому віці. При цьому Верховна Рада вже цілісінький рік не може прийняти закон про повну заборону тютюну.

Є ще один дуже цікавий приклад. Кабінет Міністрів тричі збирається на засідання і тричі не може затвердити перелік картинок, які за рішенням Верховної Ради з наступного року ма­ють друкуватися на кожній пачці цигарок. Вони кажуть: картинки страшні. А якими вони мають бути, якщо в Україні від цигарок щороку помирають 100 тисяч людей, смішними? Думаю, ні.

Ще один приклад. За рік у нас реєструються 12 мільйонів випадків венеричних хвороб, з них 3 мільйони — у дівчат віком 14–17 років. А потім ми дивуємося, що кожна п’ята сім’я має про­блеми з дітонародженням, з безплідністю. Водночас у метро за державний кошт рекламують невпорядкований секс. Може, бачи­ли: “Хочеш кави? Візьми з собою презерватив”. Може, презерва­тив і вирішить всі проблеми, тільки практика показує, що ні.

І в результаті цієї продуманої і цілеспрямованої політики маємо результат, про який сьогодні уже не раз згадували: кожна шоста дитина народжується з відхиленнями здоров’я. А ті решта п’ять, яким пощастило народитися здоровими, дивляться телевізор, на якому регулярно як не рекламою, то спонсорством рекламують тютюн і алкоголь, ходять до школи, де третина здоров’я списується нараз, їх посилають до магазинів, де на кожній касі на них чекає реклама тютюну, де молоді та стильні закликають: куріть і будете такими, чекають громадського тран­спорту, кожна зупинка якого вже давно перетворилася на пивну. Тому що в проекті Податкового кодексу, який пропонує Кабінет Міністрів, роздрібні продавці пива і вина — єдині, хто з ліцензо­ваною діяльністю залишається на єдиному податку.

Отже, робимо висновок. Хіба не очевидно, що в усьому винні батьки, безвідповідальні і безалаберні? Перепрошую, винні й самі діти, які ходять до школи, користуються громадським транспортом, дивляться телевізор. А державні органи тут ні до чого, вони ж ні на що не впливають, хіба на якихось 10 відсотків цієї складної сфери.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується Денис Силантьєв, президент Фонду підтримки молодіжного та олімпійського плавання, призер Олім­пійських ігор у Сіднеї. Будь ласка. За ним виступатиме Найдьонов Андрій Михайлович.

 

СИЛАНТЬЄВ Д.О., президент Фонду підтримки молодіжного та олімпійського плавання. Добрый день, уважаемые народные депутаты! Уважаемые коллеги! Я сегодня стою на этой трибуне, потому что о здоровом образе жизни знаю не понаслышке. И если раньше я им занимался, чтобы поддержать свою физиче­скую форму, то сегодня это и моя профессиональная сфера, и мой общественный интерес. Я возглавляю Фонд поддержки молодеж­ного и олимпийского плавания, и сфера деятельности моего фон­да — популяризация здорового образа жизни, обучение детей плаванию, оздоровление детей.

Почему мы выбрали именно это направление? Прежде всего, чтобы подчеркнуть, насколько важно развитие физической культуры и спорта в нашей стране. Приведу несколько показа­тельных цифр.

По данным Всемирной организации здравоохранения, Украина занимает “почетное” первое место по детскому алкого­лизму, а общее состояние здоровья детей, оканчивающих школу, приравнивается к здоровью 45-летних людей. То есть прогресси­рует подростковая физическая деградация населения.

В Украине ежегодно гибнут в воде (тонут) от 2,5 до 3 тысяч людей, потому что у них нет элементарных навыков плавания, и  10 процентов из этих людей — дети до 14 лет. Причин тому множество, но, на мой взгляд, главная причина, и я в этом убежден, — отсутствие государственной воли для возрождения современной спортивной инфраструктуры. Могу уточнить, что я  имею в виду.

На сегодняшний день отсутствует нормативно-правовая база для развития спорта и строительства спортивной инфра­структуры. Точнее, она существует (и это показательно) — это указы Президента, государственные целевые программы, поста­новления Кабинета Министров. Но, несмотря на то, что все эти нормативные акты существуют, на сегодняшний день на карте Украины не появилось ни одного современного спортивного комплекса. Даже более того, к примеру, уровень обеспеченности крытыми бассейнами в нашей стране составляет всего 7 процентов.

Однако я привык работать на результат, поэтому предлагаю на ваше рассмотрение пакет предложений, разработанных экспертами фонда.

Необходимым условием строительства спортивной инфра­структуры является выделение земельного участка (я предлагаю решить эту проблему путем обязательного резервирования земельных участков в объеме не менее 5 процентов) и отработка механизма государственно-частного партнерства в рамках стра­тегии привлечения инвестиций в спортивную инфраструктуру.

К примеру, партнеры фонда уже на сегодняшний день разработали типовой инвестиционный проект современного водноспортивного комплекса, с учетом новейших энергосберега­ющих технологий, адаптированного к посещению людьми с огра­ниченными физическими возможностями. Для реализации данно­го проекта, при наличии выделенного земельного участка, уже есть потенциальные инвесторы. Ценность такого подхода, прежде всего, состоит в том, что расходы по содержанию таких объектов будут нести специализированные управляющие компании, то есть они не будут обременительны для бюджета.

Необходима также информационная поддержка государства комплекса мер по популяризации преимуществ здорового образа жизни, занятий физической культурой и спортом. Примерами такой политики могут служить реализованные проекты нашего фонда, например “Клуб детского плавания”, который в этом году посетило около 5 тысяч детей, проект Национального олимпий­ского комитета “Олимпийский урок”, который ежегодно проходит в школах Украины, различные телепроекты.

Я предлагаю также усилить внимание к такому инструменту пропаганды, как социальная реклама. По законодательству 5 про­центов всей рекламной продукции должны выделяться под со­циальные нужды.

Другим действенным инструментом, я считаю, может стать привлечение известных деятелей культуры, науки и спорта к обу­чающим проектам и массовой разъяснительной работе среди населения, особенно для работы с молодежью.

В конечном счете, после реализации программы развития физической культуры и спорта мы получим не только социальный, но и экономический эффект. Он выразится в том, что государство будет тратить меньше денег на оказание медицинской помощи и  выплату пособий по временной нетрудоспособности, а также в   предотвращении экономического ущерба вследствие недо­производства валового внутреннего продукта, связанного с  заболеваемостью, инвалидностью и смертностью. И, наконец, это будущие победы наших спортсменов в большом спорте, укрепление международного престижа страны, повышение при­влекательности Украины как места проведения состязаний миро­вого уровня.

Поэтому я настоятельно прошу внести мои предложения в  пакет рекомендаций парламентских слушаний и искренне на­деюсь на то, что они будут учтены при выполнении этих рекомен­даций соответствующими органами власти.

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Денисе Олеговичу.

Інформую, що ми зазвичай діємо таким чином. Є проект рекомендацій, який готує наш профільний комітет. Ось Павло Іванович і його команда зараз фіксують пропозиції. Зазвичай за декілька пленарних тижнів Верховна Рада розглядає ці рекомен­дації і затверджує. Думаю, що присутність міністра і його команди дає можливість якісь моменти, які стосуються виключно міністер­ства, врегулювати, враховуючи пропозиції і проекти програм, що сьогодні озвучуються. Є унікальна можливість, ми всі разом тут зібралися, і можна не чекати, доки діловодство дійде один до одного, а реагувати на пропозиції безпосередньо.

Запрошую до слова народного депутата України Найдьонова Андрія Михайловича. Будь ласка. За ним виступатиме Дутчак Мирослав Васильович.

 

НАЙДЬОНОВ А.М., секретар Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (Комуністична партія України). Уважаемые коллеги участники парламентских слушаний! Действительно, акценты сегодня расставили очень важные, приводили статистические данные, на  некоторых я все-таки остановлюсь, чтобы подчеркнуть их важность, охарактеризовать ситуацию, сложившуюся в Украине, и все-таки сделать выводы о причинах того, что происходит сего­дня с молодежью, о здоровом образе жизни, о практически многовекторной политике в этом направлении, потому что она охватывает все сферы жизни.

Сегодня мы рассматриваем тему, как я сказал, охватыва­ющую большой круг вопросов, и по результатам обсуждения, как было только что подчеркнуто, должны составить перечень кон­кретных рекомендаций, которые станут основой для системных изменений в законодательстве Украины и не только. Некоторые народные депутаты подчеркивали положительные результаты, что мы приняли новую редакцию Закона “О физической культуре и  спорте”, но том, как действует закон, не сказали. О том, как это отразилось на дошкольных, школьных учреждениях, тоже не было сказано. Здоровый образ жизни — сфера многогранная, сложная, и поэтому в рамках текущего выступления остановимся на самом главном.

О популяризации курения в подростковой среде говорят данные, что в возрасте 10–13 лет 70 процентов мальчиков и  39 процентов девочек уже попробовали курить, из них 22 про­цента, это пятая часть, курят регулярно. В старшей возрастной категории молодых людей (15–22 года) регулярно курят уже 78 процентов, то есть две третьих. Эти цифры свидетельствуют об отношении молодежи к курению как к нормальной, естествен­ной процедуре. К 15 годам 85 процентов молодежи пробовали алкоголь. Четверть детей в этом возрасте потребляют алкоголь регулярно, чаще, чем 2 раза в месяц.

Каждый шестой в возрасте 15–22 лет заявил о том, что пробовал наркотические вещества. В сексуальную связь в возра­сте до 14 лет вступают 15 процентов детей, из них половина имела более одного сексуального партнера, 8 процентов из них — более шести партнеров. Не удовлетворены своим рацио­ном, то есть питанием, 25 процентов молодежи. Пятая часть едят мясо реже одного раза в неделю. Менее 20 процентов молодежи регулярно занимаются спортом. И это наше будущее.

Такие статистические данные в тех или иных цифрах приво­дили многие выступающие, но никто из них не назвал основную причину: пока не будет работать производство, не заработает социальная инфраструктура.

Говорили о необходимости оздоровления. А когда земля продается, извините. Потом у нас получается, что все прибреж­ные зоны выкуплены, добиться инвентаризации земель нельзя.

Пока не будет у молодежи уверенности в том, что завтра молодая семья будет иметь работу, заработок, ни о каком здоро­вом образе жизни говорить не приходится. После того, как мы это обеспечим, можно говорить о том, о чем говорилось ранее. Потому что здесь речь идет и об оздоровлении, и о социальных вопросах, и о медицине, и о семье. А семья — это будущее, именно в семье воспитывается ребенок. И когда родители лиша­ются работы, а потом теряют жилье, после этого они теряют детей. Именно родители своим примером формируют поведение ребенка. И не возможно доказать малышу, что надо заботиться о здоровье, если мама с папой ведут нездоровый образ жизни.

Почему сегодня не популярен здоровый образ жизни? Потому что многим свое собственное здоровье не нужно. Зачем беречь здоровье, если, сколько не работай, семью не прокор­мишь? Люди очутились на дне ямы, вокруг которой прогулива­ются нынешние хозяева жизни — олигархи, чиновники. Из нее не выбраться никогда. Алкоголизм, наркомания, распущенность во многом являются следствием безысходности, безнадежности.

Здоровый образ жизни станет результатом глобальных изменений в социальной политике нашего государства. Переме­ны должны произойти, прежде всего, в медицине (она должна быть качественной и доступной), в дошкольном и школьном вос­питании наших детей (родители должны иметь возможность най­ти хороший детский сад без взяток и ожидания в диких очередях. К примеру, в Херсоне сегодня очередь в сад составляет 1,5–2 года), в изменении подхода к высшему образованию (оно должно заключаться в подготовке высококлассных специалистов, а не в покупке дипломов), в заботе о безопасности наших граждан, в том числе от чиновничьего произвола. Все это требует комплексных мер по изменению законодательства, позволяющих решить, прежде всего, социальные проблемы (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова першого проректора Національного університету фізичного виховання і спорту Мирослава Васильо­вича Дутчака. Будь ласка. За ним виступатиме Георгій Петрович Копилов.

 

ДУТЧАК М.В., перший проректор Національного універси­тету фізичного виховання і спорту України. Шановний Миколо Володимировичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! У Національному університеті фізичного виховання і спорту України на гідному рівні ведеться системна робота з наукового та кадрового забезпечення відповідної сфери гуманітарної політики держави. У зв’язку з цим хочу висловити загальну позицію нашого університету стосовно утвердження здорового способу життя молоді через її залучення до рухової активності.

З давніх часів відома мудрість: рух здатен замінити будь-які ліки, але всі ліки світу не здатні замінити оздоровчої дії руху. Рухова активність не сама по собі, це не панацея, а тільки в органічному поєднанні з раціональним харчуванням, подоланням шкідливих звичок та покращенням екологічного середовища може забезпечити збереження здоров’я. Крім того, вона значною мірою спонукає людей до дотримання вимог та інших компонентів здорового способу життя, а також в окремих випадках може зменшити негативний вплив на організм нездорових звичок. Залучення до спортивних занять сприяє відволіканню дітей та молоді від асоціальної поведінки.

Отже, рухова активність — це ключовий чинник у системі здорового способу життя. Однак в Україні лише кожна п’ята дитина шкільного віку та кожна десята особа зі студентського середовища мають достатній рівень рухової активності оздоровчої спрямованості, а це одні з найнижчих показників у Європі. Водночас 60 відсотків українських школярів неспроможні виконати вимоги загальноєвропейських тестів фізичної підготовленості “Єврофіт”. Проблема не у відсутності тестів, а в тому, що вони не виконуються, рівень підготовленості не дає змоги школярам їх виконати. Водночас у навчальних закладах України спостеріга­ється недотримання фізіологічного нормування розумового та фізичного навантаження. Наші школярі мають на 40 відсотків більше загальноосвітнє навантаження порівняно з ровесниками з  інших країн. Це стосується і студентської молоді. У дитячому та молодіжному середовищі зростає популярність не здорового, а сидячого способу життя.

З метою активізації фізкультурно-спортивної роботи як гене­руючого чинника здорового способу життя школярів та студентів видається за доцільне, щоб органи державної влади сконцентру­вали свої зусилля на таких напрямах діяльності.

Перше. Необхідно переглянути методологію фізичного вихо­вання дітей та молоді, яке досі розглядається ізольовано від інших компонентів здорового способу життя і зводиться лише до рядо­вої навчальної дисципліни. Сучасна парадигма передбачає, що рухова активність оздоровчої спрямованості для дітей та молоді (це 8–12 годин на тиждень) повинна забезпечуватися шляхом застосування різних форм фізкультурно-спортивної роботи, пере­дусім відповідних уроків, позакласних секційних занять та дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Доцільним є запровадження практики проведення для школярів дитячих спортивних таборів в каніку­лярний період, насамперед літом, як це робиться у прогресивних країнах світу. Необхідно затвердити систему моніторингу рівня фізичної підготовленості школярів і студентів, але не просто ре­ставрувати те, що було, цей моніторинг має відображати насам­перед оздоровчу мету фізкультурно-спортивної роботи.

Друге. Треба встановити персональну відповідальність керівників навчальних закладів за створення належних умов для ведення здорового способу життя та забезпечення норм рухової активності школярів і студентів. Слід на державному рівні здійсни­ти відповідний моніторинг, відзначати у цій справі успішних керів­ників та застосовувати стягнення до недбалих. Керівники навчаль­них закладів відповідають передусім за успішність, але практично не відповідають за здоров’я людей, за ведення здорового способу життя.

Третє. Значного покращення потребує матеріально-технічна база фізичного виховання у школах та вищих навчальних закладах України, вона перебуває в жалюгідному стані і викликає здебіль­шого не бажання, а відразу до занять фізичною культурою і спор­том. Потрібно ввести в навчальних закладах посади консультантів з питань здорового способу життя, які супроводжуватимуть від­повідні самостійні заняття школярів і студентів, що становлять 70 відсотків у структурі їх залучення до рухової активності.

Четверте. Для формування привабливої інфраструктури за місцем проживання нам треба нарощувати і раціонально викори­стовувати потенціал центрів фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”.

Також необхідно здійснити державне замовлення на прове­дення наукових досліджень з проблем впровадження здорового способу життя через оптимізацію фізичного виховання дітей та молоді.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Мирославе Васильовичу.

Запрошую до слова Копилова Георгія Петровича, виконав­чого директора Асоціації “Спортивна індустрія України”. За ним виступатиме Унгурян Павло Якимович. Будь ласка, Георгію Петровичу.

 

КОПИЛОВ Г.П., виконавчий директор Асоціації “Спортивна індустрія України”. Шановний Миколо Володимировичу! Уважае­мые коллеги, участники этого важного форума! Я представляю общественную организацию — Ассоциацию “Спортивная инду­стрия Украины”, президентом которой является народный депутат Украины Валерий Михайлович Сушкевич. Наши цели и задачи определены уставом и полностью совпадают с темой сегодня­шнего обсуждения. Если кратко: мы хотим спорт в Украине сделать доступным, массовым, обеспеченным товарами и инвен­тарем, чтобы в каждом микрорайоне были стадионы, современ­ные, качественные детские и спортивные площадки, а не то, что мы сегодня наблюдаем. В целом в Украине есть все — законода­тельная база, желание политиков, производственные мощности. Нет одного, и об этом сегодня говорил каждый третий выступа­ющий, — желания практического претворения в жизнь всех этих наработок и документов.

Мы много ездим по школам-интернатам, детским учебным заведениям и видели разное. С Денисом Силантьевым 1 сентя­бря мы были в Винницкой области, в селе Степановка Теплицкого района, где увидели чудо: в сельской школе четыре тренажерных зала, после нашего приезда стало пять, крытый тир, зал для за­нятий боксом, детская спортивная комната для малышей и школь­ный стадион. Разве не об этом сегодня может мечтать каждый населенный пункт? В этом селе проживают два чемпиона Украины среди детишек, пять кандидатов в мастера спорта. В  сельской школе есть спортивный класс, где дети занимаются по специальной программе. В школе 100 процентов призывни­ков   приписного возраста по состоянию здоровья годны к  прохождению службы в Вооруженных Силах. Я 35 лет отдал Вооруженным Силам и знаю, что это такое, то есть это полностью здоровые дети.

Так вот, я хотел бы, чтобы наша мечта сбылась, и в каждом селе, в каждом районе, в каждом городе появились такие школы, где дети могли бы заниматься спортом.

И самое интересное: в этом селе родители, которые упо­требляют спиртные напитки и дебоширят, в наказание занима­ются спортом во главе с сельским головой (Оплески). Вот это подход! Везде ли так? Ответ у каждого свой, но общий мы знаем.

Я хотел бы привести сегодня некоторые примеры, очень кратко, и рассказать, как мы поступали. Строим детские пло­щадки. Я запросил информацию у нескольких жэков и получил справки, где написано, что “витрати на ремонт і обладнання спортивних майданчиків — 0,1595”, то есть почти 16 копеек на квадратный метр. Мы с вами в городе Киеве платим взносы на  содержание таких площадок. Мы подсчитали, средний дом на  100 квартир платит 40 тысяч. А чего ее содержать? Весной снесли — новую построили. Но мы новую спортивную площадку не можем построить, эти деньги где-то крутятся.

Есть в Украине ученый Евминов Вячеслав Владимирович, рядом со мной сидит, который разработал и выпускает уникаль­ную лодку. Он заслуженный тренер Украины и первый президент Федерации академической гребли. Его лодочка-одиночка стоит 35 тысяч гривень, а такая же лодка итальянская — 63, немецкая — 84 тысячи, то есть в 2–3 раза больше. Мы там закупаем, а тут не даем производить. А на этих лодках ребята стали чемпионами Европы и призерами чемпионата мира.

И еще интересней. Сегодня закрывают Центр Евминова, известный во всем мире, требуют лицензию, говорят, что он дол­жен предъявить документы как медицинское учреждение. А это обыкновенный спортивный клуб, который занимается здоровьем нации.

И еще несколько цифр. Вот насколько мы увеличиваем расходы на здравоохранение, а вот насколько падает заболевае­мость в Украине. Графики я передам в секретариат комитета и  прошу, чтобы этот вопрос изучили.

Я призываю всех заниматься спортом, быть здоровыми и  бороться за наших детишек. Всего вам самого доброго!

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Георгію Петровичу.

До слова запрошується народний депутат України Павло  Якимович Унгурян. За ним виступатиме Зима Леонід Миколайович.

 

УНГУРЯН П.Я., член Комітету Верховної Ради України з  питань соціальної політики та праці (Блок Юлії Тимошенко). Дорогие друзья, очень приятно всех сегодня видеть. К сожале­нию, сегодняшнее наше собрание больше напоминает зачиты­вание статистических данных. Я благодарен Лесе Оробец за то, что она обострила вопросы, действительно поставила их ребром.

Все плохо, все плохо. Кто виноват? Понятно. А что делать? Не хотелось бы, чтобы наши сегодняшние парламентские слуша­ния превратились в фотосессию в сессионном зале. Ну, всем интересно побывать в парламенте, увидеть живого Ляшко, Томенко… Но давайте конкретику какую-то!

Первое: что может сделать государство? Государство может сделать, по большому счету, две вещи: определить приоритеты в  этой сфере и дать деньги, не дать их разворовать.

Поэтому первое — приоритеты. Сегодня все проблемы отто­го, что неправильно определены приоритеты, Равиль Сафович. Сегодня мы бьем по хвостам, и ваше министерство, и Минздрав, боремся с последствиями. За время независимости у нас уже пять общенациональных программ по борьбе со СПИДом. Каждая последующая требует все большего финансирования, а коли­чество больных СПИДом все возрастает. Это значит, что мы боремся с последствиями. Мы стараемся дать детям совет о  необходимости контрацепции, но таким образом призываем их к беспорядочным половым отношениям.

Сегодня надо бороться с первопричинами. Первопричиной является глубокий духовно-моральный кризис общества, нашей молодежи, детей, которые воспитываются часто в семьях без ценностей, без нормальных духовных, моральных ценностей украинского народа. Поэтому государство в лице своих органов должно четко определить этот приоритет: бороться не с послед­ствиями, а с причинами.

Что для этого надо сделать? Я попрошу это внести в проект рекомендаций.

Первое. Кабинету Министров ежемесячно на одном из засе­даний рассматривать первым вопросом вопросы детей, молоде­жи, морали и выделения средств на эти цели, чтобы ваши мини­стерства были приоритетными (Оплески).

Второе. Обязать облгосадминистрации и органы местного самоуправления раз в месяц или раз в квартал на своих заседа­ниях рассматривать этот вопрос первым и отчитываться, вплоть до отчета областного прокурора, куда деваются деньги.

Следующее. Обратиться, может быть, к Президенту страны, чтобы на заседании Совета национальной безопасности и оборо­ны рассматривался этот вопрос хотя бы раз в год. Потому что мы боремся за экономику, за социальные стандарты, но если и даль­ше украинцы будут такими темпами вымирать, то скоро не к кому будет применять эти социальные стандарты, если наша молодежь будет спиваться и болеть СПИДом. Совет национальной безопас­ности и обороны должен взять этот вопрос под серьезный контроль.

Следующий момент — увеличение финансирования. Здесь в проекте рекомендаций подготовлены хорошие предложения, но ни слова о том, что в 2011 году надо реально увеличить средства, выделяемые профильным министерствам на соответствующие программы. Де гроші?

Следующий очень важный момент — контроль средств массовой информации, казино, которые снова хотят открыть, Интернет-кафе, контроль всего контента СМИ, Интернет-ресур­сов и так далее. Кто сегодня контролирует? Никто. Законы на эту тему, я как народный депутат вам скажу, очень тяжело принимать, очень тяжело. И вот здесь нужна ваша поддержка, вас, ребята и  девушки, общественности, представителей местных органов власти. Нужна поддержка всего народа, чтобы мы могли сдвинуть эти вопросы. Інакше ми будемо щороку збиратися, сумно циту­вати один одного, наводити статистичні дані і плакати, як у нас все погано з українською молоддю.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошується Леонід Миколайович Зима, заступник міністра внутрішніх справ України. За ним виступатиме Олег Михайлович Дегтяр. Будь ласка, Леоніде Миколайовичу.

 

ЗИМА Л.М., заступник міністра внутрішніх справ України — начальник кримінальної міліції. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні з цієї трибуни вже говорили про причини і проблеми, які негативно впливають на здоров’я нашої молоді. Зупинюся на деяких із них детальніше.

Проблеми, пов’язані з наркотизацією суспільства та поши­ренням соціально небезпечних хвороб, передовсім ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму, сьогодні є надзвичайно актуальними не лише в Україні. Як представник одного з провідних правоохорон­них органів вимушений вкотре констатувати, що вирішення їх за допомогою лише правоохоронних органів, до яких належить Міністерство внутрішніх справ, є неможливим.

На виконання вимог Президента України та Кабінету Міністрів МВС з урахуванням міжнародного досвіду, за участю громадськості, міжнародної спільноти, міністерств та відомств розроблено Концепцію реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011–2015 роки. З урахуванням пропозицій центральних органів виконавчої влади та громадських організацій розроблено план заходів з реалізації зазначеної концепції, який на даний час перебуває на погодженні у зазначених органах. У цьому плані передбачені шляхи подолання багатьох проблем, у тому числі тих, які сьогодні наголошувалися.

Поширення ВІЛ-інфекції тісно пов’язано з ін’єкційним вжи­ванням наркотиків. Саме на середовище ін’єкційних наркоманів має бути спрямована найбільша увага. За офіційними даними, кількість хворих на наркоманію щороку збільшується на 5–10 від­сотків. Мають ВІЛ 167 тисяч українців, з них 33 тисячі хворіють на СНІД. І з кожним роком кількість нових випадків ВІЛ-інфекції зростає приблизно на 10 відсотків, це дуже багато. Органи внутрі­шніх справ України щороку викривають 50–60 тисяч наркозлочи­нів, що майже дорівнює офіційно зареєстрованій кількості нарко­залежних осіб в Україні.

Водночас ми розуміємо, що ефективність роботи правоохо­ронних органів у даному напрямі полягає не в боротьбі з окреми­ми хворими на наркоманію особами, а у протидії злочинній діяльності угруповань наркоділків, наркозбувачів, викриття каналів надходження і мереж розповсюдження наркотичних засобів та психотропних речовин.

Міліція поступово відходить від застарілих принципів роботи. Завдяки переорієнтації на соціально-обслуговуючі функції та зміні пріоритетів на сьогодні близько 40 відсотків усіх викритих нарко­злочинів становлять тяжкі та особливо тяжкі злочини — збут наркотиків, притоноутримування, втягнення в наркоманію, органі­зація підпільних нарколабораторій.

Так, лише за дев’ять місяців цього року з незаконного обігу в Україні вилучено близько 10 тонн наркотичних засобів та нарко­тичних і психотропних речовин. (це приблизно 13 мільйонів доз), припинена діяльність 1700 осередків нелегального вживання і ви­готовлення наркотиків, а також 214 спеціально обладнаних під­пільних лабораторій, ліквідовано 284 міжнародних канали контра­банди наркотичних засобів, викрито 54 факти, за якими порушені кримінальні справи стосовно реалізації наркотиків через мережу Інтернет. За минулий рік, для порівняння, викрито лише 3 такі факти.

Враховуючи, що найбільш ураженою наркоманією є молодь до 30 років, основну увагу ми приділяємо саме вказаній категорії населення. На сьогодні близько 10 тисяч осіб з числа тих, що перебувають на обліку, — учні шкіл, студенти технікумів та вузів. З  метою соціального коригування їх поведінки, створення за­побіжного бар’єра проникненню наркотичних засобів до місць навчання молоді органи внутрішніх справ проводять регулярні оперативно-профілактичні заходи.

Наведу лише один приклад. У травні цього року за допомо­гою проведених заходів вилучено близько 25 кілограмів нарко­тиків, у стані наркотичного сп’яніння затримано більше 216 непов­нолітніх, порушено 405 кримінальних справ, до адміністративної відповідальності за зберігання наркотиків притягнуто 70 неповно­літніх. Незважаючи на пропаганду та…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

 

ЗИМА Л.М. Дякую. Виявлено 5,7 тисячі фактів незаконних посівів маку та коноплі, знищено нарковмісних речовин на площі більше 1 тисячі гектарів.

Сьогодні весь цивілізований світ спрямовує основні зусилля на профілактичні заходи. І я можу доповісти, що ми бачимо і чули сьогодні з цієї трибуни, що засоби масової інформації відіграють надзвичайну роль у пропаганді здорового способу життя молоді.

І на завершення хочу наголосити, що діяльність Міністерства внутрішніх справ спрямована на ефективне виконання завдань, поставлених Президентом України та Кабінетом Міністрів щодо профілактики всіх видів злочинів, запобігання поширенню нарко­манії на території України та протидії незаконному обігу наркоти­ків серед молоді.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується Дегтяр Олег Михайлович, генераль­ний директор концерну “Інтер Атлетика”. Будь ласка. За ним виступатиме Письменний Валерій Борисович.

 

ДЕГТЯР О.М., генеральний директор концерну “Інтер Атлетика”. Добрый день, уважаемый Николай Владимирович, господин министр, участники парламентских слушаний! Всех при­сутствующих здесь объединяет желание, чтобы украинский на­род, украинская нация была здоровой, чтобы наши люди вели здоровый образ жизни. А для этого, как уже говорили, необходи­мо, по большому счету, три составляющие: во-первых, здоровое рациональное питание; во-вторых, отказ от вредных привычек и  борьба с ними; в-третьих, обеспечение широким слоям насе­ления возможности заниматься физической культурой и спортом. Именно третья составляющая перекликается с основной целью деятельности группы компаний “Интер Атлетика”. Наша цель — обеспечить население Украины, от детей и подростков до взрос­лых и пожилых людей, качественным детским спортивным оборудованием.

Многие из присутствующих помнят Советский Союз и те подходы к массовой физкультуре и спорту, которые прививались на уроках физкультуры, в бесплатных детских спортивных секци­ях, на дворовых спортивных и детских площадках. К сожалению, сейчас на большинстве дворовых площадок расположены автомо­бильные стоянки, многие детские и спортивные площадки разру­шены. И сейчас, выпуская ребенка на улицу поиграть, мы реально подвергаем его опасности. Если посмотреть статистику по городу Киеву за лето 2010 года, то в среднем 140 детей ежедневно попадали в травмпункты, из них 50 процентов детей получали травмы именно на детских, спортивных площадках. Безусловно, эту ситуацию надо менять.

Сегодня уже реализуется программа по строительству комплексных спортивных площадок, которая инициирована мини­стром по делам семьи, молодежи и спорта Равилем Сафовичем Сафиуллиным. На 2011 год при поддержке Президента Украины планируется строительство 500 таких площадок. И очень важно, чтобы при строительстве этих площадок был выдержан комплекс­ный подход, чтобы такая площадка была центром здоровья, на котором могли бы получать физическую нагрузку все члены семьи, начиная с детей. Обязательно, чтобы на такой площадке была и игровая составляющая, потому что ребенок получает физическую нагрузку, играя. Подростки должны заниматься на универсальных футбольных полях, универсальных игровых пло­щадках. Пожилые и взрослые люди должны иметь возможность получить физическую нагрузку на площадках с уличными тренажерами.

К сожалению, сегодня в Украине детские спортивные пло­щадки не требуют сертификации. При государственных закупках, которые многие из вас организовывают, главным критерием оценки является цена, и тендеры часто выигрывают те предпри­ятия, которые на качество продукции, на его безопасность не обращают внимание. Их и предприятием назвать, наверное, сложно, потому что много продукции изготавливается в кустарных условиях.

Компания “Интер Атлетика” очень серьезно относится к  качеству выпускаемой продукции. Наша кампания первой на территории Украины сертифицирована немецкой лабораторией TUV именно по качеству и безопасности продукции. И что важно: сертификации подлежит не только продукция, которая на 100 процентов безопасна, но и само предприятие, то есть техно­логии, используемые материалы, условия работы. Мы уверены, что такая сертификация необходима не только для нашего пред­приятия, но и для других предприятий спортивной индустрии, занимающихся строительством детских и спортивных площадок.

Подводя итог, хочу сказать следующее. Только высококаче­ственное оборудование позволит нашим детям, взрослым зани­маться на безопасных площадках. Только комплексный подход к  формированию площадки позволит увеличить физическую ак­тивность для всех возрастных групп населения. Только повсе­местная пропаганда здорового образа жизни привлечет на эти площадки максимум занимающихся.

Ну, и немаловажно, что реализация этой программы позволит достичь значительного экономического эффекта, потому что гривня, потраченная на физкультуру, экономит 10 гривень, не потраченных на медицину (Оплески).

Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується Письменний Валерій Борисович, директор навчально-виховного об’єднання №136 міста Дніпро­петровська Міністерства освіти і науки України. За ним виступа­тиме Костицький Василь Васильович. Будь ласка.

 

ПИСЬМЕННИЙ В.Б., директор навчально-виховного об’єд­нання №136 міста Дніпропетровська. Шановні учасники парла­ментських слухань! Ми сьогодні здебільшого говоримо про чинни­ки і складові здоров’я семантичного і фізичного. Однак часто забуваємо про духовне здоров’я, психологічне і соціальне. І тут, безумовно, система освіти є ідеальним чинником для зміцнення здоров’я. Важливо, щоб і професіонали сфери охорони здоров’я, освіти, і представники громадськості визнали цю роль, аби вони могли стати до вирішення таких проблем і завдань.

Яким чином шкільне середовище може сприяти формуванню здорового способу життя? Як це середовище сприяє забезпе­ченню та підтримці здоров’я свого персоналу, учнів, місцевого населення і батьків? Які шкільні правила та умови програм треба змінити з метою створення соціального і фізичного середовища, які найкраще сприятимуть зміцненню здоров’я?

Саме з цією метою в Європі у 1992 році, а в Україні почина­ючи з 1995 року і конкретно з 1996 року працює мережа шкіл сприяння здоров’ю, які мають на меті створення для всіх, хто живе і працює в закладі, засобів і можливостей, щоб контролюва­ти і поліпшувати своє фізичне, духовне, психологічне та соціальне здоров’я. Це здійснюється шляхом змін у структурі школи, у струк­турі врядування, внутрішніх і зовнішніх зв’язків, у стилях і методах викладання та навчання, що використовуються для встановлення активної взаємодії з соціальним середовищем. Запорукою успіху є прагнення інтегрувати зміцнення здоров’я в усі аспекти повсяк­денного життя школи. Таким чином, зміцнення здоров’я стає ваго­мою складовою всіх програм.

Звичайно, школа не займається семантичним здоров’ям, це не є нашим завданням, це справа медиків. Однак без цієї скла­дової неможливий європейський комплексний підхід до зміцнення здоров’я. Необхідно терміново переглянути норми ставок лікарів на кількість дітей. Нинішні показники проби Руф’є нас просто вражають: в основній групі з фізичної культури можуть займатися лише 35–45 відсотків учнів. Ось чому звільнений лікар і медична сестра конче потрібні саме у штаті середньої загальноосвітньої школи. Лікар не на 1700–2000 учнів, а на 500, і медична сестра в кожному навчальному закладі.

Європейська та українська мережа шкіл зміцнення здоров’я вже багато років працюють над вирішенням цієї проблеми, але марно. Сьогодні в Україні радше говорити не про школи сприяння здоров’ю, і про це вже казали попередні виступаючі, а про школи культури здоров’я, що характеризується наявністю цілої серії програм з такими цілями: уточнення соціальних завдань школи та акцентування її потенціальних можливостей на зміцненні та куль­турі здоров’я; підвищення почуття відповідальності за здоров’я людини, сім’ї, громади; розвиток почуття самоповаги в учнів; фор­мування добрих взаємостосунків всередині школи, між школою, родиною та місцевою громадою, тобто створення комфортної школи, куди дитина хоче іти; реалізація потенціалу та інших ре­сурсів громади для консультацій і підтримки забезпечення медико-санітарної просвіти та діяльності із зміцнення здоров’я; надання реалістичного і привабливого діапазону альтернатив стосовно здоров’я, аби налаштувати на здоровий спосіб життя; забезпечен­ня безпечного і здорового середовища та довкілля, харчування — шкільні приміщення, майданчики для ігор, місця відпочинку тощо.

Важливим аспектом на сьогодні є організація гарячого харчування. Ви знаєте, це вороги народу придумали тендери, які заважають цьому процесу, створюють лазівки для нечесних людей у школах. Адже розумніше створити об’єднання дитячого шкіль­ного харчування комунальної форми власності і не допускати різних пройдисвітів до середньої загальноосвітньої школи.

Школи, що беруть участь у русі за зміцнення здоров’я, беруть на себе таку обітницю — перетворити свої заклади на такі, що сприяють безпеці та зміцненню здоров’я, на місце, де приєм­но жити, працювати, навчатися та розвиватися. У Резолюції євро­пейської конференції “Школа зміцнення здоров’я — інвестиція в освіту, здоров’я та демократію” (Греція, Салоники, 1997 рік) ска­зано: “Кожна дитина і молода людина в Європі має право та повинна мати можливість здобути освіту у школі сприяння здоров’ю”. Дуже хотілося б, аби це гасло стало реальним і для України.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Костицький Василь Васильович. Будь ласка.

 

КОСТИЦЬКИЙ В.В., голова Національної експертної комісії з  питань захисту суспільної моралі. Шановний пане головуючий! Шановний пане міністре! Шановні народні депутати і всі учасники парламентських слухань! Передусім маю подякувати шановному Миколі Володимировичу за можливість уже не вперше виступати на парламентських слуханнях і сказати, що наша молодь сьогодні живе вже не в тому світі, в якому жили ми, а в глобальному інформаційному суспільстві. І окрім плюсів, що кожен з нас став громадянином світу, що безмежно розширилися кордони спілку­вання, ми маємо і проблеми.

Діти переходять у віртуальний світ, ми втрачаємо живе спілкування. І сьогодні вже можна почути: “Ми з сином прекрасно грали у футбол. А ми з дочкою грали в теніс, але, на жаль, зла­мався комп’ютер”. Це перша проблема.

Друга проблема. Дозвілля нашої молоді стає здебільшого платним, і плата висока. Маємо високий рівень комерціалізації духовної культури, спортивного відпочинку і занять спортом.

На жаль, за такої ситуації ми сьогодні констатуємо, що вже приблизно 30 відсотків дітей 11–15 років щонайменше раз на мі­сяць “спілкуються” з алкоголем. Висока частка наших дітей, порів­няно з іншими країнами, задіяні в порнобізнесі. А порнографія, як відомо, породжує біохімічні залежності в організмі людини, змінює її світоглядні основи. Процвітають інші нехімічні залежності: телеманія (80 відсотків світоглядної інформації наші діти черпають із телебачення), комп’ютерні ігри, et cetera, et cetera.

Я не хочу продовжувати сумний перелік цифр, які харак­теризують проблеми нашої молоді. Хотів би дещо по-іншому побудувати свій виступ. Я хотів би сьогодні запитати: а чи гірша наша молодь, ніж ми були? Очевидно, ні. Мабуть, все-таки краща. І свідченням цього є досягнення нашої молоді. Бо, незважаючи на проблеми, представниками молоді є більшість зірок театру, кіно, відомі письменники, спортсмени. Тому, я думаю, наша молодь прекрасна. А завдання наше — будувати світ таким, щоб наша молодь була ще кращою. Бо наша молодь така, якою її зробив світ, який ми з вами створили — ті, кому 35 і більше років. І це треба сьогодні визнати.

І очевидно, що одними заборонами тут нічого не вирішиш. Я  хотів би звернути увагу, враховуючи прохання головуючого, на пункт 7 запропонованого проекту рекомендацій, де Держкомтеле­радіо доручається вживати заходів щодо заборони поширення інформації, що містить жорстокість, насильство, порнографію. Проте мова йде не тільки про телебачення і не тільки про радіо, якими опікується Держкомтелерадіо, а ще й про видовищні захо­ди, про Інтернет, сферу торгівлі. То логічно доручення мало б стосуватися Національної експертної комісії з питань захисту су­спільної моралі, тут, здається, забули, що вона існує.

І ще одне, на завершення тріада думок, що ж робити державі в цій ситуації, продовжуючи думку, яку тут дуже мудро висловив Павло Якимович Унгурян, член нашої комісії, до речі. Очевидно, що держава не може зробити всього, що треба в цій сфері, тим паче одразу. Всі дивляться на державу, але, очевидно, є питання і завдання для сім’ї також. Держава має завдання створити альтернативу, висмикнути дітей з цього віртуального світу, про який ми кажемо, і впливати через організаційні заходи.

Що ми можемо запропонувати? Тиждень відповідального ставлення до життя розпочала наша комісія. Ми готуємо такий проект, де буде протиставлення тому, що є, — тиждень про­тиставлення наркозалежності, тиждень сімейного дозвілля, et cetera, et cetera. Якщо можна передбачити в рекомендаціях, щоб міністерства підтримали нашу ініціативу, ми були б безмежно вдячні.

Конкурс “Моральний вчинок”, який ми вже рік готуємо спільно з Міністерством освіти і науки, можна вже зараз заправа­дити в діяльність навчальних закладів.

Ну, і очевидно, що альтернатива мала б полягати в тому, що відпочинок з пивом не має бути дешевшим, ніж відпочинок у спорті чи в культурі. Ми з сумом спостерігаємо, що сучасна українська сім’я втрачає можливості надати своїм дітям доступ до  надбань культури тією мірою, як це мали можливість і робили ми, коли були молодшими. Ми спостерігаємо збільшення частки сімейного бюджету, яка використовується на споживання алко­голю, паралельно із зменшенням частки сімейного бюджету, яка використовується на споживання досягнень культури. Це про державне стимулювання.

І на закінчення. Очевидно, держава може не все, але може багато. Ми звідси маємо починати, і хай нам у цьому поможе Бог.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василю Васильовичу.

Шановні колеги, дійшли ми такого найскладнішого моменту, я сказав би навіть, ключового моменту. Щоправда, програму цю за участю Наталії Сумської з “Інтера” погнали і не запропонували іншого місця. Напевне, є бажання для інших програми проводити. Мусимо потихеньку підбивати підсумки, бо треба ще реалізувати те, про що ми говорили.

Однак враховуючи те, що Регламент Верховної Ради, як ви знаєте, вже не просто постановою, а законом затверджений, який треба виконувати, оскільки прізвище народного депутата Олега Ляшка двічі згадувалося, я зобов’язаний надати йому слово для репліки. Будь ласка. А потім надамо слово доповідачам для підбиття підсумків.

 

ЛЯШКО О.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (Блок Юлії Тимошенко). Дякую. Шанов­ний Миколо Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! Шкода, що тут ви маєте можливість бачити ледь не десяток депутатів, а бажано було б, щоб їх було як мінімум 226, для того щоб можна було приймати рішення з тих питань, які ви  обговорювали. Це, до речі, свідчить про увагу парламенту до проблем молоді. Бо всі перед виборами розказують, як дбають про пенсіонерів, про незаможних, ще про когось, а я думаю, що в першу чергу треба дбати про молодь, бо молодь — це завтраш­ній день, і створювати робочі місця для молоді, й інші проблеми вирішувати. У нас, на жаль, дбають тільки про пенсіонерів, бо пенсіонери ходять скаржаться, а молодь не ходить, то нічого й дбати.

У мене є конкретні пропозиції. От я вислухав усіх, хто виступав, і в мене є додаткові пропозиції.

Перше. 18 листопада відзначається Всесвітній день відмови від куріння. Користуючись нагодою, я звертаюся до керівництва Верховної Ради з пропозицією до цього дня прийняти законо­проект №5164, який вже більше року валяється, вибачте за непарламентський вислів, у комітетах Верховної Ради. Це законо­проект про повну заборону реклами тютюну і алкоголю в Україні. Я вважаю, що це дуже важливий законопроект, який сприятиме утвердженню здорового способу життя.

Друге. Кабінет Міністрів уже тричі не може прийняти поста­нову, якою затвердити картинки на пачки цигарок, які показувати­муть наслідки куріння. Користуючись нагодою, присутністю тут міністра у справах сім’ї, молоді та спорту, прошу вас ініціювати на засіданні Кабінету Міністрів вирішення цього питання і врешті перебороти спротив тютюнових лобістів, щоб наша молодь, яка  купує цигарки, бере цей непотріб до рота, бачила, чим це закінчується. Що це закінчується раком, іншими хворобами, на які молоді люди не повинні хворіти.

Третє. Зважаючи на те, що уряд формує бюджет на 2011 рік, я звертаюся до Кабінету Міністрів з проханням збільшити видатки на кредитування молодіжного житла (на жаль, у цьому році жодної копійки не профінансовано за цією програмою) та на будівництво спортивних споруд. Щоб уряд вніс законопроект, а це саме уряд  має зробити, про який говорив пан Силантьєв, наша гор­дість, щоб виділення землі під спортивні споруди проводити без будь-яких аукціонів, без будь-яких хабарів, щоб це йшло автома­том. При затвердженні генерального плану кожного населеного пункту має бути передбачено місце для спортивних споруд. І не на вигоні десь, не на окраїні, а в центрі.

Далі, звільнення від податків. Верховна Рада прийняла за­кон про звільнення від ПДВ будівництва готелів. Чому не звільни­ти від сплати ПДВ організації, які будуть спортивні споруди? Чи  від сплати інших податків. А готелі, бачте, звільняють! У нас  5-зіркові, 7-зіркові готелі не сплачують ПДВ, а щоб спортивну споруду збудувати... Тут виступав керівник компанії, яка будує майданчики, то хай розкаже, скільки він на витрачену гривню сплачує податків — як мінімум півтори гривні. А потім ми дивуємо­ся, чому в нас немає спортивних майданчиків.

І головне, в чому я вбачаю завдання держави, і це, можливо, той рідкісний випадок, коли я можу погодитися з товаришем Найдьоновим — представником фракції комуністів: головна про­блема — неувага держави до працевлаштування молоді. Коли молода людина закінчує вуз, ПТУ чи, врешті, після школи хоче піти працювати, у неї немає можливості влаштуватися, бо їй кажуть: у  тебе немає стажу, немає волохатої руки тощо. Тому головна увага уряду і парламенту має бути зосереджена саме на створен­ні нових робочих місць. Коли хлопець чи дівчина мають роботу, зарплату, мають упевненість у завтрашньому дні, вони народжуватимуть дітей і думатимуть про майбутнє. Коли в них немає роботи, немає зарплати, вони... закінчуючи наркоманією, про що говорив представник МВС. То вже наслідки, а першопри­чини — невпевненість у завтрашньому дні, відсутність роботи, відсутність зарплати.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олегу Валерійовичу

До заключного слова запрошується міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Сафіуллін Равіль Сафович. Може, і на запитання відповісте у своєму підсумковому виступі. Будь ласка.

 

САФІУЛЛІН Р.С. Поступил один вопрос от представителя Николаевской области: “Як буде вирішуватися державою питання розпродажу та перепрофілювання спортивних об’єктів, що пере­бувають у власності фізкультурно-спортивних товариств?”.

Ну, я скажу так, что мы этот вопрос вообще не рассматри­ваем и не планируем никоим образом. Мы наоборот ведем речь о том, что надо сохранить эти объекты. Я хочу сказать, что в этом зале года три-четыре тому назад, Николай Владимирович мне подскажет, мы совместно с ним и еще с целым рядом депутатов добились принятия закона о запрете перепрофилирования объек­тов спортивного назначения. Но я знаю о том, что, видимо, не­спроста этот вопрос задан. И в Николаевской, и в Херсонской областях “уводят” такие объекты. В наш адрес буквально на днях поступило несколько обращений из указанных областей. В свою очередь, мы обратились в Генеральную прокуратуру и к предсе­дателю Федерации профсоюзов Украины Василию Георгиевичу Хара, в чьем ведении находится несколько спортивных обществ, по сведениям из областей, именно оттуда якобы идет распро­дажа объектов. Мы в этом совершенно не заинтересованы и,  пользуясь случаем, я даже обращаюсь к вам с просьбой: если такого рода факты на местах имеют место, информируйте нас, мы в этом с вами заодно.

Затем не могу не ответить, с вашего позволения, Николай Владимирович, на некоторые моменты, прозвучавшие в выступ­лениях. В частности, в ходе выступления народного депутата Евгения Суслова было сказано о том, что Янукович провозгласил строительство 500 площадок, но они не строятся. Такая цель дей­ствительно провозглашена, но это, начиная с 2011 года. Поэтому тут несколько неправильно поставлен вопрос.

Жаль, что ушла Леся Оробец, тоже народный депутат, красивое выступление, острые вопросы. Вы знаете, жаль, что в течение пяти лет они никогда не ставились. А вот сейчас при­шло новое правительство, полгода работает, и вопросы в адрес министра внутренних дел, министра образования и науки, мини­стра здравоохранения. Дайте поработать. В течение пяти лет не звучали эти вопросы совершенно.

Хороший вопрос задал тоже в прошлом мой коллега Павел Унгурян, заложить в бюджете и так далее. Закладываем макси­мально, но средства же не из воздуха берутся. Наращиваем, но для того, чтобы нарастить в должной мере… А мера, вы знаете, не поддается просто определению, туда вкладывай и вкладывай. Должна заработать наша промышленность, чтобы было откуда брать то, что потом можно вкладывать.

Вот народный депутат Олег Ляшко сказал, что совершенно не выделяются средства на молодежное строительство. Я вам скажу, что в этом году, по сравнению с прошлым годом, и мы об этом неоднократно говорили, выделено на 76 процентов больше, где-то 140–150 миллионов гривень.

Вот вроде все вопросы, которые хотел озвучить.

Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Равіле Сафовичу.

Ми домовляємося, що рекомендації наших парламентських слухань комітет готуватиме спільно з міністерством, тому що тут багато ідей прозвучало. Комітет під керівництвом Павла Івановича узагальнить їх і подасть на затвердження Верховної Ради. Треба працювати спільно з урядом, щоб парламент затвердив ці рекомендації.

Тому, Павле Івановичу, ваші підсумкові слова і відповіді на запитання, якщо надійшли. Будь ласка.

 

КОСТЕНКО П.І. Дякую, Миколо Володимировичу. Шановні учасники парламентських слухань! Передовсім дозвольте подяку­вати всім вам, представникам громадськості, народним депутатам України, керівникам органів влади, особливо міністру у справах сім’ї, молоді та спорту Равілю Сафовичу, науковцям, за те що під­тримали комітет у проведенні парламентських слухань із зазначе­ного питання. Вважаю, ми сьогодні зробили добру справу.

Хочу запевнити всіх присутніх у цій залі, що комітет обов’яз­ково розгляне і підтримає кожну законодавчу ініціативу. Я у сво­єму виступі вже наголошував, що завдяки зусиллям всіх народних депутатів наші ініціативи майже одностайно приймаються в цій залі, абсолютною більшістю голосів.

Хочу звернутися і до Равіля Сафовича як представника центральних органів виконавчої влади, щоб після проведення цих парламентських слухань не було більше таких тривалих перерв, і  прийняті програми впроваджувалися в життя. З питань, які сьогодні порушували, давайте спільно будемо вносити законо­давчі ініціативи, голосувати в залі, і нехай наша молодь буде завжди здоровою.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Павле Івановичу.

Шановні колеги, я теж хотів би подякувати всім за дискусію, перепросити тих науковців і представників органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які не встигли висло­витися. У нас багато представників молодіжних організацій — від комсомолу до християнських та інших течій, — які не сказали своє слово, я думаю, що вони так само вболівають і переживають за  нашу молодь. Подайте чи зараз, чи пізніше свої пропозиції, тексти невиголошених виступів, комітет опрацює.

Для мене надзвичайно важливо, і мої колеги це підкреслю­вали, що ми в парламенті попереднього і теперішнього скликань все зробили для того, щоб справа здоров’я, фізичної культури і  спорту була справою не партійною, а державною. Тому я завжди просив при обговоренні таких законопроектів і партії свої не називати, не розповідати, яка хороша, а яка погана, бо йдеться про ціннісні речі, які ми спільно мусимо презентувати. Тому, мені здається, треба вже забути, що було за радянських часів, бо кажуть, що дуже гарно було, що було п’ять чи десять років тому: що встигли зробити — те зробили, що не встигли — вже не зроб­лять. Треба думати, як сьогодні спільними зусиллями рухатися далі.

Тут моя позиція така. Якщо ми будемо говорити про 10, 20, 30, навіть 70 відсотків, то нічого не зробимо. Тому що сьогодні мова йде про якісний прорив, це не 100–200, таких цифр не повинно бути. Тобто ми сьогодні повинні сказати опозиції, владі, місцевій владі, бізнесу, що треба щоденно працювати. Інакше ми втратимо молоде покоління і втратимо цю країну. Бо якщо ми будемо чекати, коли виробництво запрацює, то нікому буде працювати на тому виробництві. Треба здоров’я рятувати! Усі країни світу борються за якість життя людини, бо коли якість життя людини покращується, то й усе решта покращується.

Про одну тільки полемічну річ у програмі Президенту скажу. Чесно кажучи, я не проти збільшення населення. Однак мені здається, дай Боже, щоб у нас було 46 мільйонів щасливих і  здорових людей, а не 50 мільйонів нещасних і хворих. Тобто треба сьогодні не якісь такі стратегічні великі плани будувати, а  реалістичні, які можна реалізувати.

І ось у частині цих реалістичних речей у мене прохання до мого колеги і приятеля міністра, з яким ми тривалий час працю­вали в парламентському комітеті. Є одна небезпека, про яку ми тут не згадали. Ми зачепилися за платні послуги у вищих навчаль­них закладах і частково їх зменшили, і Президент підтримав, і  уряд підтримав. Однак у нас залишається низка дуже серйозних платних послуг для шкіл і дошкільних закладів. На щастя, вони в  більшості шкіл не використовуються, але зайдіть на сайт Міністерства освіти і науки і їх знайдете.

І я несподівано побачив, що до сфери платних послуг відне­сено проживання, відпочинок та оздоровлення в дитячо-юнацьких спортивно-оздоровчих таборах, надання в тимчасове користуван­ня спортивного інвентарю та обладнання, організація та прове­дення фізкультурно-оздоровчих заходів тощо. От аби чоловік, який це написав, колись приїхав у село, наприклад, чи в районний центр і сказав, що отой спортивний майданчик і спортивний зал, збудований, до речі, за державні кошти, після обіду буде за плату. Та зараз безплатно туди дітей не можемо загнати! Якщо ще за плату, то в селі взагалі нічого не буде! Нам треба було б усю позаурочну роботу закласти в централізоване фінансування. І до навантаження вчителя фізичної культури включити ще позаурочну роботу, секційну, гурткову, тоді він був би зацікавлений у школі залишатися, і діти до нього ходили б (Оплески).

Спільними зусиллями ми трохи підняли статус тренера, але пішли на компроміс, бо хотіли хоча б нову редакцію Закону “Про фізичну культуру і спорт” прийняти, в якій є добрі речі: пільги для бізнесу, який вкладає в фізичну культуру і спорт, пільги з плати за землю, тільки треба їх виписати і підтвердити в Податковому кодексі. Проте ми хотіли, звісно, підняти і соціальний статус вчи­теля фізкультури, тренера, інструктора по спорту, тому що це ключові особи, на них все тримається. Нині практично ліквідована сільська інфраструктура. Пам’ятаєте, принцип був такий: на кожну сільську раду — інструктор по спорту. Я проаналізував: із тих кількох десятків тисяч, які були раніше, на сьогодні, може, кілька десятків залишилося. Я також переконаний, що вчитель фізкуль­тури має весь свій час присвячувати школі, а інструктор по спор­ту — старшим людям, які живуть у сільській місцевості, в селищі чи містечку. Без цього нічого не буде.

Тому я, Равіле Сафовичу, пропоную вам зініціювати цю позицію. Я розумію, можуть бути платними якісь додаткові бібліо­течні послуги, там, відксерити якийсь документ за гроші, це ще можу зрозуміти, але якщо ми шкільні спортивні об’єкти віддамо під платні послуги, то ліквідуємо фізичну культуру у школах, вузах і тих закладах, які ще хоч трошки працюють.

І насамкінець. Сьогодні я намагався, щоб і Міністерство охо­рони здоров’я, і Міністерство освіти і науки були представлені, бо біда наша ще й у тому, що ми всі потроху займаємося, а в цілому не виходить. Якби якось сконцентрувалися чіткіше... Коли я був в  уряді, просив Міністерство оборони: вам ці спортивні бази не  потрібні, передайте їх Міністерству у справах сім’ї, молоді та спорту, ми єдину вертикаль збудуємо, визначимо олімпійський центр, сплануємо роботу. Вони кажуть: “Як? Ми в Міністерстві оборони вдень і вночі там працюємо, там міліція, СБУ, всі працю­ють”. А за останніх десять років з тих спортивних баз залишилися одиниці. Ми просили профспілки: передайте нам, бо не пріоритет це у вас і, на жаль, ви не вкладаєте туди кошти, тільки продаєте. Ніхто не хоче передавати.

Очевидно, це саме той випадок, Равіле Сафовичу, коли треба виявити державну і політичну волю і сказати, що протягом певного періоду всі спортивні об’єкти передаються в підпорядку­вання Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. А щодо Міністерства освіти і науки, тут треба знайти мудре рішення, тому що це міністерство справді має досвід стосовно дитячих спортив­них та інших об’єктів. Можливо, лише цьому міністерству залишити, а все, що стосується силових міністерств... Це не їх­ній  пріоритет, хай бандитів ловлять. Там же всі послуги платні, туди що, діти ходять на ті спортивні бази? Підіть подивіться, хто туди ходить займатися. Тому треба передати їх Міністерству у справах сім’ї, молоді та спорту, нехай воно впорядковує, визна­чає, як там працювати, і тоді все стане на свої місця.

Завершую тим, що коли ми готувалися до цих парламент­ських слухань, депутатським корпусом зібралися і вирішили ство­рити міжфракційне об’єднання. Ми як народні депутати хочемо в  межах своїх можливостей взяти на себе зобов’язання. От ми кажемо, наприклад, що фінансуємо певну кількість спортивних об’єктів, спортивних майданчиків у таких-то областях. І я хотів би, щоб депутати місцеві, які здобули перемогу на виборах, багато з  них нелегкими зусиллями, особливо в мажоритарних округах, вже від сьогодні почали працювати, готувалися, як звітувати перед виборцями, і вкладали кошти саме у такі вічні речі. Бо я  знаю, що там переважно в гречку вкладали, причому так, що на території України пропала гречка, ціна зросла. То краще нехай не в гречку вкладають, а в здоров’я людей, буде більше користі.

Тому, друзі, я переконаний, що сьогодні ми від парламент­ських слухань через рекомендації дійдемо до реальних дій. І на наступних парламентських слуханнях (як сказав Павло Іванович Костенко, що ми через рік чи через два зберемося) будемо більше говорити про те, що за цей період відбулося багато зрушень, багато позитивних речей.

Ще раз вам дякую, що знайшли час прийти. Парламентські слухання оголошуються закритими. І не забувайте, друзі, що здоровим і спортивним бути модно.

НЕВИГОЛОШЕНІ ВИСТУПИ

 

АЛЕЩЕНКО В.І., заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Питання, що розглядається на нинішніх парламентських слуханнях, є вкрай актуальним і для обороноздат­ності нашої держави, і для Збройних Сил України. Від стану здоров’я сучасних призовників залежать воєнний, інтелектуаль­ний, трудовий потенціал країни, а також відтворення і здоров’я майбутніх поколінь захисників Вітчизни.

Керівництво Міністерства оборони та Генерального штабу, усвідомлюючи, що могутність держави починається з армії, зосе­реджує свої зусилля на вдосконаленні нормативно-правової бази формування нового обрису Збройних Сил України, у якій знайшли відображення основні напрями та практичні заходи вирішення багатьох гуманітарних і соціальних проблем молодих людей у погонах на період до 2025 року.

Сьогодні, попри всі негаразди, морально-психологічний стан особового складу забезпечує виконання завдань за призначен­ням. Це було продемонстровано під час проведення комплексу навчань “Взаємодія-2010”.

Дозвольте коротко торкнутися проблем, які виникли у  Збройних Силах України у 2009 році під час проведення призову громадян на строкову військову службу.

Так, протягом минулого року призовними комісіями оглянуто 699 тисяч потенційних призовників. З них до Збройних Сил та інших військових формувань відправлено більше 53 тисяч юнаків (7,6 відсотка тих, хто пройшов обстеження). Аналіз результатів призову засвідчив, що повністю придатним до військової служби за станом здоров’я є лише 1 із 13 юнаків. За останні десять років більше ніж удвічі збільшилася кількість захворювань, що призво­дять до непридатності до військової служби.

Про стан свого здоров’я більшість призовників (близько 55 відсотків) дізнаються лише під час медичного огляду у військкоматах. Негативно впливають на стан здоров’я призов­ного контингенту такі чинники, як тютюнопаління, вживання нарко­тичних речовин і алкогольних напоїв. Так, під час минулорічного опитування осіб призовного віку більше половини з них зізналися, що регулярно вживали спиртні напої, кожний четвертий пробував наркотичні речовини, а 3 відсотки періодично їх вживають. Зрозу­міло, що такі юнаки через свою неадекватну поведінку можуть бути небезпечними при виконанні завдань військової служби, особливо зі зброєю в руках.

Молоді люди, які палять, також відрізняються гіршими показниками самопочуття, працездатності та високим рівнем простудної захворюваності, а наявність сформованої залежності робить їх особливо вразливими при вимушеному обмеженні па­ління, пов’язаному з виконанням службових обов’язків.

Значною проблемою для Збройних Сил є також висока захворюваність молодого поповнення на так звані “дитячі” хво­роби (вітряна віспа, краснуха, кір тощо). Вартість їх лікування для Міністерства оборони лише у 2009 році становила майже 3 міль­йони гривень. При цьому близько 50 відсотків призваного до Збройних Сил контингенту надійшло без надійного імунного захи­сту від зазначених інфекцій через невиконання графіка щеплень у дитячому віці.

Сьогодні до війська направляються і такі юнаки, які не мають обмежень за станом здоров’я, однак є фізично непідготовленими. Протягом місяця після призову традиційно здійснюється перевірка фізичної підготовленості новоприбулого поповнення. Так, за під­сумками такої перевірки у 2009 році більш як 13 тисяч юнаків (38 відсотків) отримали незадовільні оцінки. Причиною такого ста­новища, на нашу думку, є зниження нормативів і показників фізичної підготовки учнів загальноосвітніх шкіл, припинення діяль­ності більшості безплатних спортивних секцій і шкіл, відсутність дворових спортивних майданчиків тощо.

З огляду на це, у Збройних Силах здійснюються заходи щодо поетапного покращення фізичної підготовленості молодих воїнів. Покликані сприяти цьому й регулярні заходи спортивно-масової роботи та заняття з фізичної підготовки.

Що стосується морально-психологічних характеристик готовності молодих людей призовного віку до служби в армії, то опитування, проведені восени минулого року, показали, що 95 від­сотків призовників мали позитивну мотивацію до служби. Це пояс­нюється передовсім тим, що військова служба дає їм можливість отримати певні преференції в подальшому цивільному житті (здо­буття освіти, спеціальності, працевлаштування в силових структу­рах, набуття професійних навичок тощо).

Водночас за результатами досліджень установлено, що кожний четвертий призовник не може бути допущений до несення бойового чергування, виконання обов’язків зі зброєю у складі варти. Кожний п’ятий юнак має нервово-психологічну нестійкість.

Звертає на себе увагу і збільшення питомої ваги тих, хто виховувався у неповних родинах (кожен четвертий призовник не має батька або матері), зростання кількості сиріт (до 3 відсотків) і  тих, хто перебував на обліку в міліції (до 5,3 відсотка).

Погіршення стану фізичного і духовного здоров’я призовни­ків зумовлено недосконалістю системи їх підготовки до служби в  армії. Потребує покращення викладання в загальноосвітніх закладах навчального предмета “Основи захисту Вітчизни”.

Варто підкреслити, що високий бойовий дух армії, стійкі морально-психологічні якості воїнів не виникають раптово. Вони є  результатом довгострокового, комплексного, цілеспрямованого виховного впливу сім’ї, школи, державних і суспільних інститутів на свідомість, психіку, інтелект і фізичний стан молодої людини. З  цією метою Міністерство оборони та Генеральний штаб акти­візували співпрацю з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, громадськими та релігійними органі­заціями у проведенні виховних заходів духовно-патріотичного спрямування. Зокрема, це стосується відродження гри “Зірниця”, проведення Всеукраїнської гри “Сокіл” (“Джура”), а також заходів, що проводяться на базі військових частин з допризовною молод­дю благодійним фондом “Ветерани — Молодь — Майбутнє”, Все­українською організацією “Громадський рух “За майбутнє”, Комі­тетом солдатських матерів, об’єднаннями ветеранів.

Впевнений, що відродженню традицій з підготовки молоді до захисту Вітчизни, військово-шефської роботи сприятимуть заходи з реалізації вимог Указу Президента України “Питання шефства над Збройними Силами України”. У планах шефства місцевих державних адміністрацій передбачено проведення військово-патріотичної роботи спільно з військовими частинами.

Довідково: На сьогодні у Збройних Силах України вже розроблена й діє Програма військово-патріотичного виховання, у  гарнізонних будинках офіцерів військових містечок створені та  успішно функціонують центри культури та дозвілля молоді, використовується кращий вітчизняний і зарубіжний досвід з фор­мування здорового способу життя, надається шефська допомога ліцеям з посиленою військово-фізичною підготовкою та навчаль­ним закладам, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

Набутий у Збройних Силах України досвід співпраці з орга­нами виконавчої влади, цивільними медичними установами, навчальним закладами та громадськими організаціями дасть змогу підвищити ефективність роботи з підготовки молоді до військової служби.

Враховуючи вищезазначене, Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України вносять пропозиції:

по-перше, розробити Державну програму формування здорового способу життя на 2011–2015 роки, в якій окремим розділом передбачити лікувально-оздоровчі заходи серед молоді допризовного віку з метою забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохо­ронних органів здоровим молодим поповненням;

по-друге, розробити та впровадити Державну програму патріотичного виховання громадян України на період до 2015 року.

Просимо їх підтримати та врахувати в рекомендаціях парламентських слухань.

 

БАЛАКІРЄВА О.М., завідувач відділу моніторингових дослід­жень соціально-економічних трансформацій Інституту економіки та прогнозування НАН України. Серед базових принципів соціальної політики нашої держави є принцип рівності та доступ­ності. Цей принцип визнає права та обов’язки всіх людей, у тому числі молодих, щодо рівних можливостей та рівного розподілу послуг і ресурсів. Молодь має право на рівний доступ до відпо­відних та необхідних програм і послуг незалежно від статі, місця проживання, соціального, культурного, економічного чинників.

Науковий аналіз та дослідження різних аспектів формування здорового способу життя дають підстави стверджувати, що прин­цип рівності та доступності не реалізується на практиці, існує значна соціально-економічна нерівність, що поглиблює розшару­вання, поділ на бідних і багатих, створює простір нерівного доступу, в тому числі до тих чинників, що є визначальними для здоров’я. В Україні існують значні відмінності залежно від місця проживання, роботи, навчання молодих людей, по-різному форму­ється спосіб життя підростаючого покоління в сільській та міській місцевості, залежно від того, де навчається молода людина — у школі, професійно-технічному училищі чи вищому навчальному закладі.

Для підтвердження наведу окремі дані опитування керівни­цтва навчальних закладів, проведене Українським інститутом со­ціальних досліджень ім. О. Яременка в межах міжнародного проекту “Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді” весною 2010 року.

Особливості населеного пункту, мікрорайону, навчального закладу створюють умови нерівності, до цього додаються нерівні матеріальні умови сім’ї. Як наслідок, маємо нерівний доступ до якісних соціальних та медичних послуг, змістовного дозвілля, дже­рел інформації. Створюються “зони ризику” для молоді, з точки зору формування здорового способу життя та зміцнення здоров’я.

На наявність у мікрорайоні навчального закладу проблеми продажу або вживання наркотиків у громадських місцях вказали 17 відсотків опитаних керівників загальноосвітніх шкіл, 35 відсотків керівників ПТНЗ та 26 відсотків керівників вишів. На проблему продажу або вживання алкоголю в мікрорайоні як на дуже серйоз­ну вказали 30 відсотків керівників (ПТНЗ — 70 відсотків) і лише чверть керівників різних закладів освіти зазначили відсутність такої проблеми.

Існують певні відмінності у ставленні до цих проблем керів­ників загальноосвітніх навчальних закладів залежно від їх місце­знаходження. Більш небезпечною є ситуація для ЗОНЗ в обласних центрах, інших містах порівняно з селами. Найбільш значна різни­ця стосовно продажу або вживання наркотиків у громадських місцях та насильства, вандалізму молодіжних криміногенних угру­повань — місто більш як вдвічі тут небезпечніше, ніж село.

Низький рівень готовності навчальних закладів до форму­вання здорового способу життя, що підтверджується тим, що загалом більше половини закладів (59 відсотків) потребують капі­тального ремонту для безпеки, при цьому відносно краща ситуа­ція склалася у ВНЗ (ремонту потребують 36 відсотків), гірша — у ПТНЗ (56 відсотків), найгірша — в ЗОНЗ (64 відсотки). У школах та ПТНЗ незадовільна ситуація і стосовно спортивних залів та майданчиків: якщо у ВНЗ 70 відсотків з них в хорошому стані, то в ЗОНЗ — менше 60 відсотків, в ПТНЗ — 53 відсотки. Відповідна температура в класах/учбових кімнатах підтримується протягом усього року тільки в 70 відсотках навчальних закладів різних типів, навіть достатньо свіже повітря забезпечується лише в 90 відсот­ках навчальних приміщень. Загалом можна сказати, що ситуація дещо краща склалася у ВНЗ і зовсім погана — у ЗОНЗ та ПТНЗ.

Що стосується умов у школах, то вони кращі в містах і  зовсім погані в селах: тут 63 відсотки шкіл (в обласних цент­рах — 54 відсотки) для безпеки потребують капітального ремонту, лише 52 відсотки спортивних залів (в обласних центрах — 62 від­сотки) перебувають у гарному стані. Санвузли у гарному стані у  76 відсотках шкіл обласних центрів, 53 відсотках шкіл інших міст та 43 відсотках сільських шкіл.

Навчальні заклади дуже слабо забезпечені необхідними медичними та соціальними працівниками. У сільських загально­освітніх навчальних закладах ситуація набагато гірша порівняно із школами в інших населених пунктах. Якщо в міських школах проблема певною мірою все-таки вирішена (наприклад, в облас­них центрах лише в 4 відсотках шкіл немає медичної сестри, у  5 відсотках — психолога), то в сільських ЗОНЗ ситуація просто катастрофічна: у 59 відсотках немає медичної сестри, у 60 відсот­ках — психолога.

Хоча в усіх типах навчальних закладів проводиться певна робота щодо запобігання захворюванням, збереження і зміцнення здоров’я, лише 56 відсотків ЗОНЗ, 63 відсотки ПТНЗ та 71 відсо­ток ВНЗ мають кошти на поточний навчальний рік для реалізації заходів щодо збереження і зміцнення здоров’я учнів та студен­тів.  У загальноосвітніх навчальних закладах такі кошти мають 61 відсоток міських шкіл і лише 51 відсоток сільських, при цьому 36 відсотків заходів реалізуються за рахунок батьків.

Узагальнюючи вищевикладене, підкреслимо, що, як свідчать результати соціологічних досліджень, нині в різних типах навчаль­них закладів склалися різні соціально-економічні умови, що знач­но впливають загалом на суспільне життя молоді і зокрема на процес формування здорового способу життя у підростаючого покоління. У ВНЗ вони трохи кращі порівняно з ПТНЗ та ЗОНЗ, однак їх рівень явно недостатній у всіх навчальних закладах. Умови життя і навчання також неоднаково впливають на стан здоров’я, формування здорового способу життя залежно від місця проживання молоді. Так, це яскраво виявляється серед сільської та міської учнівської молоді.

На соціально-економічну ситуацію в Україні останнім часом негативно вплинула світова фінансово-економічна криза. Еконо­мічні негаразди перехідного періоду, особливо їх загострення в  період фінансово-економічної кризи, негативно вплинули на соціальне здоров’я молоді. Для значної частини молодих людей гострими стали проблеми бідності, безпритульності, безробіття, насильства, відсутності доступних молодіжних закладів тощо. Багато юнаків та дівчат критично оцінюють умови праці, навчання і  відпочинку, матеріальне становище своєї сім’ї, доступність та якість медичного обслуговування. За даними національного моні­торингового опитування, що проводиться Інститутом соціології НАН України, підкреслили, що впродовж останніх 12 місяців погір­шилося медичне обслуговування, 30 відсотків молоді, опитаної у  містах, та 36 відсотків — у сільській місцевості. На погіршення умов відпочинку під час відпустки вказали 34 відсотки молодих людей, умов відпочинку та дозвілля після роботи — 26 відсотків.

Опитування молоді показало високий рівень запиту серед молоді на підтримку молодіжних організацій, які мають займатися вирішенням соціальних проблем, організацією дозвілля та вихо­ванням. І це є актуальним, оскільки молоді люди віддають пере­вагу пасивним формам проведення дозвілля, менше половини юнаків і дівчат призвичаєні до фізичної культури та оздоровлення, спостерігається тенденція їх раннього залучення до таких шкід­ливих звичок, як куріння, вживання алкоголю та наркотичних речо­вин. Поширеність тютюнопаління серед молоді України є однією з  найвищих у Європі. У неприпустимо ранньому віці чимало мо­лодих людей набувають сексуального досвіду, безладно змінюють сексуальних партнерів, поширюється практика дошлюбних та позашлюбних статевих стосунків. Нерідко виявляється жорстоке поводження та насильство щодо дітей та молоді, особливо дівчат і молодих жінок.

Зважаючи на те, що загальний стан здоров’я української молоді нині не відповідає вимогам дня, а бажання у юнаків і дівчат вести здоровий спосіб життя не стало панівним, є нагальна потреба зміни підходів до вирішення цих проблем, перегляду традиційних форм і методів діяльності, посилення міжгалузевого багаторівневого співробітництва, концентрації фінансових і мате­ріальних витрат на вирішенні найболючіших проблем у цій сфері, з урахуванням, зокрема, необхідності вирівнювання соціально-економічних умов, що склалися нині в різних типах навчальних закладів та залежно від території проживання молодих людей.

Для підвищення ефективності здійснення заходів щодо поліпшення формування здорового способу життя у підростаю­чого покоління на центральному і на місцевому рівнях необхідно активно використовувати механізми суспільного діалогу, розши­рення участі самої молоді.

Також доцільно розробити систему моніторингу та оцінки у сфері здоров’я населення та молоді, зокрема, яка включала б не тільки статистичні показники діяльності закладів охорони здоров’я та захворюваності, а також індикатори за результатами спеціаль­них, науково обґрунтованих, комплексних та системних соціоло­гічних обстежень з питань здорової поведінки та орієнтацій різних груп населення, особливо молоді.

 

БОНДАР О.І., ректор Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління. У наш час у зв’язку з роз­витком в Україні сфери малого бізнесу і торгівлі проблема фаль­сифікації продуктів харчування стає однією з основних у комплексі проблем безпеки здоров’я людей. Виробництво продуктів харчу­вання супроводжується процесами, які можуть впливати на навколишнє природне середовище, а отже, безпосередньо чи опосередковано — на здоров’я людини (незбалансоване харчу­вання, використання пестицидів і добрив, неправильне зрошу­вання тощо можуть призводити до екологічної деградації). Голов­на причина слабкого стану здоров’я молоді — неправильне харчу­вання (відмова від сніданків, нерегулярні прийоми їжі, надлишок у  дієті вуглеводних продуктів), використання неякісних харчових продуктів та надмірне вживання алкогольних і безалкогольних напоїв.

Підвищений попит серед молоді має кава та алкогольна продукція, які дуже часто бувають фальсифікованими. Наприклад, крім доброякісних, можливі замінники кави, відходи зернової кави та добавка чистого кофеїну, який у вільному вигляді небезпечний (у натуральній каві кофеїн знаходиться в зв’язаному стані з орга­нічними речовинами, а у вільному вигляді викликає важку форму гіпоглікемії).

Фальсифікація спиртних напоїв пов’язана з високими став­ками акцизного збору та НДС. Підпільні виробники додають у на­пої не харчовий спирт, а метанол, антигістамінний препарат димедрол, щоб при низькій концентрації спирту викликати стан одурманення.

У виробництві популярного серед молоді пива часто засто­совується технологічна фальсифікація — використання неякісної сировини, заміна хмелю небезпечними рослинними речовинами або додання пікринової кислоти, що надають пиву гіркого присма­ку. Недолив — це спосіб кількісної фальсифікації, один із шляхів якої — додавання піноутворювачів (пральних порошків).

Вживання в підлітковому та молодому віці алкогольних та безалкогольних напоїв, більшість з яких фальсифіковані, нега­тивно впливає на молодий організм, викликаючи порушення обміну речовин (60–80 відсотків), розумову відсталість (40–50 від­сотків), вибухи гніву (40–50 відсотків), рухливу нестримність (60–70 відсотків). Системне вживання алкоголю діє на нервову систему та викликає втрату статевої функції.

У 26 відсотків жінок, які часто вживають алкогольні напої, спостерігається токсична вагітність, кожна четверта дитина наро­джується мертвою. При ранньому ембріональному алкогольному синдромі зустрічаються аномалії кінцівок (18–41 відсоток), вро­джені вади серця (39–45 відсотків), мікроцефалія (84–88 відсот­ків), неврологічні порушення (85–89 відсотків).

Потенційно небезпечним є екологічний ризик запроваджен­ня нових технологій виробництва продуктів харчування. Сучасною інноваційною технологією є створення організму за допомогою генетичної модифікації, що полягає у введенні в живий організм невластивого йому нового або рекомбінантного генетичного мате­ріалу. Отримані організми називають генетично модифікованими. Генна інженерія дає змогу переносити гени від тварин до рослин. Саме такі маніпуляції зробили зернові культури (сою) стійкими до гербіцидів і шкідників.

Протягом останнього десятиліття виробництво генетично модифікованих сільськогосподарських культур значно зросло (до  4 відсотків загальної площі орних земель світу). Розроблення методів оцінювання екологічного ризику і ризиків, пов’язаних з продовольчою безпекою, виробництвом нових продуктів, є на­гальною проблемою сьогодення.

Трансгенні продукти можна визначити тільки за допомогою специфічного молекулярно-біологічного аналізу, для цього необ­хідні кваліфіковані спеціалісти і відповідна лабораторна база. В  Україні вона не розвинута, що робить неможливим контроль за   генетично модифікованою продукцією. У 2007 році на базі Державного підприємства “Всеукраїнський центр стандартизації, метрології, сертифікації і захисту прав споживачів” (м. Київ) при підтримці Держспоживстандарту організована лабораторія моле­кулярно-генетичних досліджень. Головний напрям її діяльності — моніторинг харчових продуктів та продовольчої сировини на наявність ГМО, розроблення методів кількісного та якісного визначення ГМО у продуктах харчування та сировині. Проведено перший вибірковий дослід з виявлення ГМО у продуктах харчу­вання, відібраних у торговій мережі м. Києва. Результати аналізів ковбасних, рибних продуктів та дитячого харчування з супер­маркетів показали, що майже в половині зразків присутні ГМО.

Аналіз, вивчення та обґрунтування використання ГМО потре­бує екологічного обґрунтування на основі системно-екологічного підходу, стандартів серій ДСТУ ІСО 14000, ДСТУ ІСО 9000, систе­ми НАССР, нормативно-правових актів, у тому числі міжнародних.

 

ВЕЛИГОДСЬКИЙ С.В., начальник відділу методичного забез­печення соціальної роботи Харківського обласного центру соці­альних служб для сім’ї, дітей та молоді. Такі гострі питання, як поширення в молодіжному середовищі соціально небезпечних хвороб та пов’язаних з ними негативних явищ, різні аспекти та підходи щодо їх запобігання, організація профілактичних заходів серед уразливих груп та інформаційно-просвітницька робота за­галом серед населення, формування толерантності, подолання стигми і дискримінації, наявні людські та матеріально-технічні ресурси для здійснення такої роботи, постійно є пріоритетними в  діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Одними з найжахливіших захворювань, що доволі швидко поширюються серед молоді, є наркоманія і ВІЛ-інфекція. Напри­кінці 1990-х — на початку 2000-х років ситуація з поширенням цих хвороб мала дуже тривожні тенденції. Офіційні статистичні дані щодо кількості ВІЛ-інфікованих, споживачів психоактивних речо­вин, зокрема ін’єкційних наркотиків, на жаль, і сьогодні відобра­жають тільки “верхівку айсберга”, реальні ж цифри в декілька разів більші.

Окрім декількох громадських організацій, жодна з держав­них  установ не мала функцій, так би мовити, “йти у поле” і без­посередньо працювати з уразливими групами, щоб зупинити зростання числа ВІЛ-інфікованих передовсім у середовищі спо­живачів ін’єкційних наркотиків. Така функція була покладена на центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які за останні десять років планомірно розвивають мережу спеціалізованих формувань для здійснення соціально-профілактичної роботи із споживачами психоактивних речовин, у тому числі ін’єкційних наркотиків, під назвою “служби соціально-профілактичної роботи”. На сьогодні таких служб в Україні 223, зокрема у нас на Харків­щині діють 28 — найбільша кількість порівняно з іншими регіо­нами. Їх створенню сприяло виділення у 2006 році субвенції з Державного бюджету в  розмірі 9 мільйонів гривень.

Окрім чинного законодавства України, служби у своїй діяль­ності керуються галузевим стандартом надання соціальних послуг споживачам психоактивних речовин, у тому числі ін’єкційних наркотиків, затвердженим Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту. Здебільшого служби створені в окремих примі­щеннях, обладнані спеціальними медичними засобами для забез­печення безпечної роботи працівників.

Метою діяльності служб є здійснення соціально-профілактичної роботи з клієнтами, яка спрямована на профілак­тику ВІЛ-інфекції та інфекцій, що передаються статевим шляхом, інших хвороб, покращення соціального функціонування шляхом зменшення шкоди і негативних наслідків від уживання психоактив­них речовин.

Основним завданням служб є забезпечення доступу клієнтів до якісних соціальних послуг та засобів індивідуальної профілак­тики. До роботи служб залучаються спеціалісти з числа середньо­го медичного персоналу, лікарів, соціальних працівників, соціаль­них педагогів, психологів, юристів. Загальновизнано, що без во­лонтерів з числа колишніх споживачів психоактивних речовин організувати роботу таких служб практично неможливо.

Служби у межах своєї компетенції взаємодіють із структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у сфері охорони здоро­в’я, санітарно-епідеміологічними службами, органами внутрішніх справ, підприємствами, установами, громадськими організаціями.

Що стосується результатів роботи, наголошу: якщо вдасться врятувати від жахливої хвороби хоча б одне людське життя, то це вже є вельми доброю справою. А за ці роки в полі зору служб побували тисячі молодих осіб, яким були створені умови для захисту не тільки від ВІЛ-інфекції чи інфекцій, що передаються статевим шляхом, а й надана допомога на нелегкому шляху звіль­нення від наркозалежності, повернення до нормального життя.

Судіть самі: тільки протягом дев’яти місяців 2010 року у  28 службах соціально-профілактичної роботи центрів соціаль­них служб для сім’ї, дітей та молоді Харківщини працювало 125 залучених фахівців з числа медиків, психологів, юристів, педагогів, причому 62 з них надавали послуги на волонтерських засадах, а 17 волонтерів є особами з числа колишніх ін’єкційних споживачів наркотиків. Відпрацьовані звернення 3613 клієнтів, з  яких 2697 (75 відсотків) є ін’єкційними споживачами наркотиків, 332 — споживачами психоактивних речовин. У результаті прове­деної роботи клієнтам служб соціально-профілактичної роботи надано 27 067 послуг.

З метою зменшення шкоди серед осіб, які вживають нарко­тики ін’єкційним шляхом, за звітний період безпосередньо ін’єкційним споживачам наркотиків в обмін видано 180 095 шпри­ців, така ж кількість використаних шприців прийнята для утилізації, розповсюджено 29 367 презервативів.

З метою своєчасного виявлення ВІЛ-позитивних насамперед серед груп ризику для запобігання поширення інфекції плано­мірно здійснюється робота з мотивації до обстеження на ВІЛ. Цьому сприяють не тільки застосування експрес-тестів, переданих у рамках реалізації в партнерстві з Фондом народонаселення ООН в Україні та Міжнародною організацією “Соціальні ініціативи з охо­рони праці та здоров’я” відповідних проектів, а й діяльність сертифікованих спільно з Харківською медичною академією післядипломної освіти 33 консультантів з ДКТ з числа працівників служб. Така практика поки що не має аналогів в Україні.

У питаннях спільних дій щодо запобігання соціально небез­печним хворобам триває співпраця з громадськими організаціями та благодійними фондами різних рівнів — від районних до міжна­родних. Досить ефективною є й робота зі створення, тиражування та розповсюдження соціально-рекламної продукції, проведення акцій, інформаційних кампаній, співпраця із засобами масової інформації. Основною метою є підвищення рівня обізнаності різ­них верств населення та зміна ставлення до проблеми на більш свідоме.

Підсумовуючи, зазначу, що темпи поширення соціально небезпечних хвороб у нашій державі хоча й мають тенденцію до зниження (у чому, вочевидь, є й заслуга служб соціально-профі­лактичної роботи), але все-таки залишаються доволі високими. Це одна з серйозних проблем, над розв’язанням якої ми працю­ємо. При цьому допомога наших партнерів з інших галузей, гро­мадськості, небайдужість, відповідальність і творчий підхід в орга­нізації цієї роботи є запорукою впевненого руху вперед.

 

ГЕРАСИМЕНКО В.Г., завідувач кафедри економіки та управ­ління туризмом Одеського державного економічного університету. Туризм у сучасному суспільстві виконує різнопланові функції. Не даремно туризм називають поліфункціональним явищем, роль якого в житті людей постійно зростає, а функції урізноманітню­ються. Серед основних функцій туризму, як правило, визначають рекреаційну, лікувальну, економічну, політичну. Проте необхідно підкреслити, що туризм виконує і функції, що сприяють форму­ванню здорового способу життя, а саме культурну, просвітницьку, виховну, спортивну. Туризм забезпечує інтегративний, позитив­ний вплив на людину, її фізичне здоров’я, культуру та психоло­гічне благополуччя.

У першій редакції Закону України “Про туризм”, прийнятого у вересні 1995 року, у статті 3 серед основних напрямів державної політики в галузі туризму першим значилося таке положення: “Залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем”. Незрозуміло, чому ця правильна і цілком логічна установка випала з тексту Закону України “Про туризм” у редакції 2003 року.

Проблема формування здорового способу життя через залу­чення людей до занять туризмом є особливо актуальною щодо молоді. Заняття туризмом сприяють відволіканню дітей, підлітків, юнаків від беззмістовних та асоціальних способів дозвілля, що, у  свою чергу, сприяє підвищенню рівня суспільної свідомості, зниженню злочинності, зменшенню поширення тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії.

Початок туристської діяльності молоді відноситься до пер­ших років ХХ століття. У 1920–30-ті роки активно розвиваються студентський туризм і обміни, рух молодіжних об’єднань. На 1940–50-ті роки припадає становлення шкільного і підліткового туризму, 1960-70-ті роки можна вважати періодом виникнення ор­ганізованих національних рухів, формування міжнародних та регіо­нальних туристських організації і об’єднань молоді, 1980-ті роки стали для молодіжного туризму періодом інтенсивного розвитку, становлення професійно підготовлених організаторів. Варто зга­дати, що за часів Радянського Союзу для організації молодіжного туризму була створена спеціальна структура — Бюро міжнародно­го молодіжного туризму “Супутник”, яка мала відділення в кожній області і відповідну матеріально-технічну базу.

Сьогодні в умовах майже повної комерціалізації туризму центр тяжіння роботи з розвитку дитячого та молодіжного туризму перемістився у школи, технікуми, коледжі, вищі навчальні заклади, на базі яких створюються самодіяльні туристські організації — туристські гуртки, клуби, екологічні центри.

Змістовна робота у сфері формування культури здорового способу життя шляхом оздоровчо-туристичних заходів, екологіч­ного виховання здійснюється в Одеському еколого-натуралістич­ному центрі (ЕНЦ) “Афаліна”, що об’єднує учнів старших класів. ЕНЦ регулярно проводить виїзні заняття на схилах Тілігульського лиману з учнями шкіл. У рамках Міжнародного дня Чорного моря щороку організуються масові заходи на морському узбережжі, походи і експедиції здійснюються вздовж узбережжя Куяльницько­го лиману і річки Великий Куяльник. Зусилля керівників ЕНЦ спря­мовані на те, щоб навчити учнів розуміти глибинний взаємо­зв’язок людини зі світом, цінувати життя і здоров’я, пізнавати кращі грані своєї душі та використовувати їх на користь людям.

Позитивний досвід в організації самодіяльного молодіжного туризму накопичено і в Одеському державному економічному університеті. Щорічно в Міжнародний день туризму студенти мо­лодших курсів спеціальності “Туризм” вирушають у навчально-пізнавальні тури по екологічних маршрутах Одеської області. Сту­денти під керівництвом викладачів заздалегідь обирають маршрут майбутнього туру, замовляють необхідні транспортні засоби (авто­буси, човни, катери), закуповують продукти харчування, розроб­ляють анімаційну програму. Багаторічний досвід організації на­вчальних турів дає підстави зробити висновок про корисність та необхідність проведення такої роботи зі студентською молоддю. Саме активний туризм з його фізичним навантаженням, подолан­ням труднощів (фізичних і психологічних), певною часткою ризику і відповідає потребам молоді, її внутрішньому світу, експресії, необхідності випробувати себе.

Під час навчання на старших курсах студенти університету отримують можливість приєднатися до справжнього міжнародного молодіжного туризму. Таку можливість вони отримують завдяки співробітництву університету з численними зарубіжними парт­нерами. Майже десять років поспіль університет взаємодіє з  італійським Фондом Ромуальдо дель Б’янко (м. Флоренція), який щороку організовує різноманітні акції для студентської молоді з європейських країн. Конференції і семінари фонду при­свячуються актуальним питанням архітектури, мистецтва, еконо­міки, туризму.

Спостереження студентів під час навчальних турів за внутрі­шніми і міжнародними маршрутами ще раз переконують нас, що туризм є засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіченості та загальної культури молоді. Туризм справляє гли­бинний моральний вплив на молодь: перед нею розкриваються краса рідного краю, культурна спадщина людства, перлини при­роди, виникає повага до праці людей, закріплюється почуття дружби. Як казав К.Д. Ушинський, прекрасний ландшафт має ви­ховний вплив на розвиток молодої душі, а день, проведений серед гаїв та полів, вартий багатьох тижнів, проведених на навчальній лаві.

 

ГЕРАСИМОВА А.С., директор Дитячого оздоровчо-екологіч­ного центру Оболонського району м. Києва. Дитячий оздоровчо-екологічний центр (ДОЕЦ) є сучасним позашкільним навчальним закладом, діяльність якого відома в Україні та за її межами. У  числі 15 закладів освіти України 1996 року він увійшов до Євро­пейської мережі шкіл сприяння зміцненню та збереженню здоро­в’я, отримавши сертифікат Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я. У 2003, 2006, 2009 ро­ках заклад ставав переможцем конкурсу-захисту національної мережі шкіл сприяння здоров’ю і щоразу підтверджував статус освітньо-інформаційного центру щодо формування культури здо­ров’я дітей і підлітків. Центр активно пропагує здоровий спосіб життя у своєму навчальному закладі, районі, місті в молодіжному середовищі.

У наш час занепаду духовності завдання викладачів ДОЕЦ — заповнити душевну пустоту молодого покоління благородними ідеями та прищепити їм доброчинні якості: хороший інтелект, відданість справі, відповідальність і дисципліну. Ми добре розумі­ємо, що екологія душі і фізичне здоров’я підростаючого покоління нерозривно пов’язані. Тому в нашому дитячому центрі працюють люди, які на своїх заняттях вміло поєднують ці проблеми і запов­нюють душі дітей і підлітків радістю творчого розуміння життя.

Як приклад: на заняття в “Мистецький салон” приходять старшокласники за знаннями про культуру України та інших країн світу. Вони знайомляться з живописом, архітектурою, скульпту­рою, музикою всіх епох і народів. Пишуть наукові роботи в Малій академії наук, відвідують музеї, художні виставки. По суботах від­критий лекторій для батьків, де вони долучаються до почуття прекрасного, гармонії, щастя, радості. Це міцний індикатор най­кращої якості інформаційного середовища, це і є виховання інформаційної культури.

Соціально актуальним для центру є завдання залучення до  інклюзивної освіти підлітків з обмеженими можливостями, які потребують соціально-реабілітаційної допомоги, корекції фізично­го розвитку. Педагогічним колективом центру розроблена і впро­ваджується комплексна програма “Шляхи соціалізації дітей та молоді з особливими потребами”, що включає 15 напрямів роботи.

Інноваційні методи формування у молоді свідомої мотивації до здорового способу життя на рівні духовного, психічного, фізич­ного та соціального здоров’я яскраво проглядаються в роботі молодіжних об’єднань, клубів історично-рольового моделювання, в гуртках еколого-оздоровчого відділу та народних мистецтв.

На базі ДОЕЦ для молоді району створено тренінговий центр, де апробуються методи релаксації, фізкультурно-оздоров­чої роботи, впроваджуються системи профілактики здорового способу життя.

Центр співпрацює з Інститутом інноваційних технологій та  змісту освіти Міністерства освіти і науки України, Інститутом проблем виховання, Інститутом обдарованої дитини, Інститутом педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України. Колектив закладу спільно з партнерами провадить дослідно-експериментальну роботу за темами: “Виховний простір позашкільного навчального закладу як важливий чинник соціаліза­ції дітей і молоді”, “Використання різних видів мистецтв у допро­фесійній підготовці учнів у системі позашкільної освіти”, “Педаго­гічні засади оптимізації виховного потенціалу навчального проце­су у позашкільних навчальних закладах”.

Таким чином, концепція формування культури здоров’я дітей і підлітків у сучасному позашкільному закладі, обрана нами з часу заснування центру, підтверджує, що моральні цінності — для осві­ти, освіта — для життя, життя — для любові, любов — для людини, людина — для духовності, а духовність — для взаєморозуміння та спокою.

 

ДЕХТЯРЬОВ Ю.П., директор Українського центру спортивної медицини. Виходячи з того, що учасники парламентських слухань достатньо детально висвітлили проблеми, що заважають досягти ефективніших результатів у формуванні здорового способу життя у молоді, одразу до пропозицій щодо поліпшення роботи. Отже, пропонуємо:

по-перше, вивчити питання щодо реорганізації Українського центру спортивної медицини МОЗ України у Всеукраїнський нау­ково-практичний центр спортивної медицини шляхом приєднання до нього Київського центру спортивної медицини з метою запро­вадження новітніх технологій, удосконалення медико-біологічного забезпечення національних збірних команд України, оптимізації медичного забезпечення осіб, які займаються фізичною культу­рою, та ефективного використання наявної матеріально-технічної бази з відповідним кадровим та фінансовим забезпеченням;

по-друге, з метою створення сприятливих умов для зміц­нення здоров’я та розвитку рухової активності населення визна­чити здоров’я населення стратегічним потенціалом, фактором національної безпеки держави, її стабільності та економічного благополуччя, пріоритетним напрямом розвитку системи охорони здоров’я визначити стратегію збереження та зміцнення здоров’я практично здорової людини, а не лікування хворих;

по-третє, оскільки єдиною лікарською службою, яка займа­ється питаннями збереження здоров’я здорової людини, є лікар­сько-фізкультурна служба (служба спортивної медицини), надати їй державну підтримку та розробити концепцію її реорганізації та розвитку на період 2011–2015 років. Удосконалення лікарсько-фізкультурної служби створить передумови для розвитку всіх напрямів її діяльності, сприятиме підвищенню її ролі у збереженні та зміцненні здоров’я нації, забезпечить підвищення рівня резуль­татів у спорті вищих досягнень, що загалом сприятиме підвищен­ню авторитету держави на міжнародній арені;

по-четверте, у закладах фізкультурно-оздоровчого напряму обов’язково проводити лікарський контроль за особами, які зай­маються фізичною культурою, передбачивши відповідне мате­ріально-технічне та фінансове забезпечення;

по-п’яте, удосконалити чинне законодавство з метою повної заборони прямої та опосередкованої реклами тютюну та алкоголю і забезпечити жорсткий адміністративний контроль за його вико­нанням, заборонити видатним спортсменам рекламувати пиво та алкогольні напої;

по-шосте, зобов’язати засоби масової інформації вести пропаганду здорового способу життя та підвищення рухової ак­тивності населення шляхом створення телевізійних та радіопере­дач, інтернет-сайтів, забезпечити розповсюдження науково-попу­лярних періодичних видань з питань здорового способу життя;

по-сьоме, з метою формування у населення, особливо мо­лоді, мотивації до збереження власного здоров’я, здорового способу життя керівникам підприємств та установ всіх форм власності заохочувати осіб, які не хворіють протягом певного періоду, займаються фізичною культурою і спортом, не мають шкідливих звичок (премії, додаткові відпустки, надання путівок на відпочинок та оздоровлення);

по-восьме, зобов’язати органи місцевого самоврядування відновити спортивні майданчики, зони активного відпочинку, до­ріжки здоров’я та велосипедні доріжки в місцях проживання та відпочинку населення, рекреаційних зонах для безоплатного кори­стування ними всіма верствами населення, в тому числі особами з обмеженими фізичними можливостями.

 

КЛЕПІКОВ А.О., виконавчий директор Міжнародного благо­дійного фонду “Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”. Формування навичок здорового способу життя в української молоді — один з ключових напрямів роботи МБФ “Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”. Це найбільша неурядова організа­ція,  яка працює у сфері протидії ВІЛ/СНІД в Україні з 2000 року, є  співвиконавцем Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки, вирішуючи проб­леми громадського здоров’я.

Ми започаткували широкомасштабні програми лікування лю­дей з ВІЛ-інфекцією та замісної підтримувальної терапії в Україні. Сьогодні до профілактичних програм альянсу залучено майже півмільйона представників найбільш уразливих до інфікування ВІЛ груп населення, абсолютна більшість з яких — молоді люди. Програми альянсу впроваджуються в усіх областях України — сот­ні медичних закладів отримують медичні препарати, лікарські за­соби та лабораторне обладнання, більш як 150 громадським організаціям надається фінансова і технічна допомога.

Завдяки програмам, які втілює “Міжнародний альянс з ВІЛ/ СНІД в Україні” за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією та Агентства США з міжна­родного розвитку, досягнуто найбільш очікуваного результату — захворюваність у групах поведінкового ризику стабілізувалася, а смертність від СНІДу зменшилася.

Формування навичок здорового способу життя у дітей та молоді України, передусім з фокусом уваги на попередженні ризикованої щодо інфікування ВІЛ та іншими соціально небезпеч­ними захворюваннями поведінки, — базовий компонент програм, які розробляє та впроваджує альянс у тісній співпраці з Міністер­ством України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерством освіти і науки України, МВС України, вітчизняними та міжнарод­ними неурядовими організаціями.

У 2004–2009 роках альянс здійснив широкомасштабні програми з розроблення підручників та підготовки педагогів з питань методик формування здорового способу життя на основі філософії життєвих навичок безпечної поведінки. Навчальні курси, програми, методичні посібники та педагогічні кадри, підготовлені в рамках освітнього підкомпоненту, склали ґрунтовну базу для формування сталих навичок здорового способу життя у дітей та молоді України.

Спільно з Міністерством освіти і науки України у 2004–2008 роках втілено проекти, спрямовані на забезпечення належ­ного рівня знань керівників галузі, педагогічних працівників, учнів загальноосвітніх навчальних закладів та студентів педагогічних вузів з питань запобігання поширенню ВІЛ. Розроблено, видано та розповсюджено більше 100 найменувань навчально-методич­них матеріалів, рекомендованих для системи освіти Міністерством освіти і науки, які сприяють набуттю учнями навичок здорового способу життя, висвітлюють теми гендерної рівності та толерант­ності до людей, які живуть з ВІЛ, спрямовані на інтерактивну фор­му навчання. Підручники і навчальні комплекти для 5, 7, 8 класів для викладання та вивчення обов’язкового предмета “Основи здоров’я” одержали державне замовлення та видрукувані за дер­жавний кошт накладом від 230 тисяч кожний. Підготовлено майже 20 тисяч фахівців-педагогів, здатних проводити навчання, спрямоване на формування життєвих навичок, що зберігають здоров’я людини.

Навчальними програмами з профілактики ВІЛ/СНІД шляхом формування життєвих навичок безпечної поведінки, розробле­ними альянсом та організаціями-співвиконавцями, охоплено по­над 1,5 мільйона учнів у 20 тисячах шкіл України.

Альянс спільно з керівництвом вищих навчальних закладів України здійснив пілотні програми з профілактичного консульту­вання та добровільного тестування студентів ВНЗ швидкими тестами. Діє проект з формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ/СНІД («Живі бібліотеки»), добровільного профілактичного консультування та тестування студентів ПТУ.

На жаль, далеко не вся молодь може уникнути небезпек та  ризиків: багато дітей та молоді через економічні, соціальні та сімейні обставини потрапляють у ситуацію сексуальних ризиків та вживання наркотиків. Відповідно до даних останніх досліджень, наприклад, у Києві 30 відсотків дітей, які живуть і працюють на вулиці (так звані “діти вулиці”), щоденно вживають наркотики, 18 відсотків таких дітей надають сексуальні послуги за плату.

Згідно з дослідженнями 2009 року, підлітки віком 13–19 ро­ків становлять близько 9 відсотків всіх споживачів ін’єкційних наркотиків. Серед жінок, залучених до проституції, 16 відсотків — дівчата віком до 19 років включно, 10 відсотків чоловіків, які мають секс із чоловіками, — підлітки віком 15–19 років. Серед спожи­вачів наркотиків 19 відсотків почали вживати ін’єкційні наркотики у віці молодше 15 років, а 81 відсоток — до 18 років. Із всіх жінок комерційного сексу 8 відсотків почали надавати такі послуги до 15 років, а переважна більшість (78 відсотків) почали займатися проституцією до 18 років.

Економічна та соціальна вразливість цих категорій дітей та  молоді, наявність раннього та незахищеного сексуального до­свіду, надання сексуальних послуг за плату, вживання наркотиків робить їх надзвичайно вразливими до інфікування ВІЛ, збудниками гепатитів, інфекцій, що передаються статевим шля­хом, та туберкульозу. Часто ці діти та молодь стикаються з пору­шенням їхніх громадянських прав.

Досвід виконання програми засвідчив, що діти, які не відві­дують загальноосвітні навчальні заклади (особливо діти та молоді люди з категорій бездоглядних та безпритульних, які опинилися у складних життєвих обставинах, найбільш уразливі до наркоманії, залучення до секс-бізнесу та ВІЛ), донедавна залишалися поза впливом зазначених профілактичних втручань. Така ситуація ви­кликала серйозне занепокоєння, бо саме такі діти і молоді люди є “групою-містком” для поширення ВІЛ, вірусних гепатитів та ін­ших соціально небезпечних захворювань у загалі молоді.

Саме тому з 2007 року Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні спільно з державними інституціями розбудовує та втілює програми первинної профілактики для цієї групи дітей та молоді. На постійній основі здійснюється навчання працівників притулків та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, шкіл та ПТУ соціальної реабілітації, приймальників-розподільників для дітей та неурядових організацій методикам профілактичної роботи з діть­ми кризових категорій, безпритульними та бездоглядними дітьми. Профілактичне навчання та просвіта дітей, що сприяють набуттю ними життєвих навичок безпечної поведінки, у всіх відповідних закладах здійснюють фахівці, які пройшли навчання в рамках програми “Підтримка профілактики ВІЛ та СНІД, лікування та до­гляд для найуразливіших верств населення в Україні” (2007–2012)”, підтриманої Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Сприяння діяльності мультидисциплінарних вуличних команд соціальної роботи з дітьми та підлітками з груп ризику, які живуть та працюють на вулиці, здійснюється альянсом та партнерськими державними, громадськими і церковними організаціями завдяки проекту “Посилення відповіді на епідемію ВІЛ/СНІД в Україні шляхом надання послуг та інформації” (SUNRISE), підтриманого Агентством США з міжнародного розвитку.

Для зменшення ризику інфікування ВІЛ та ІПСШ серед уразливої молоді в нашій країні робиться дуже багато. Силами більше 100 громадських організацій за останні 12 місяців надано послуги з профілактики ВІЛ/СНІД 58,5 відсотка споживачів ін’єк­ційних наркотиків, 36,5 відсотка осіб, залучених до надання сексу­альних послуг, 15,7 відсотка чоловіків, залучених до сексу з чоло­віками, та 20 відсоткам засуджених (від оціночної кількості цих груп ризику).

За останні шість років в Україні розвинено значний люд­ський потенціал в усіх галузях профілактичних і соціальних послуг. Значно зріс рівень професіоналізму комплексних соціальних послуг для найбільш уразливих груп дітей та молоді. Більшість цієї роботи сьогодні здійснюється силами громадських організацій за  кошти, надані міжнародними донорами, зокрема Глобальним фондом для боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом та малярією, Агентством США з міжнародного розвитку та іншими, за технічної підтримки міжнародних експертних організацій.

У реалізації програм з профілактики ВІЛ для уразливої молоді центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді віді­грають основну координуючу роль, навіть за умов браку фінансо­вих і технічних ресурсів, які надходять з державного та місцевих бюджетів.

Згідно з прогностичними дослідженнями, якщо сьогодні ми не надамо першочергової уваги профілактиці ВІЛ/ІПСШ та гепати­тів серед юних споживачів наркотиків, дівчат та жінок комерцій­ного сексу, “дітей вулиці”, хлопців, які мають секс з чоловіками, епідемії цих інфекцій поступово будуть переміщатися в бік гене­ралізації, тобто охоплення всього населення, і тоді витрати на їх подолання будуть ще більш обтяжливими для держави.

Час посилити державні та місцеві програми з розвитку профілактичних та соціальних послуг для уразливих груп молоді. Зокрема, пріоритетними заходами на рівні державної політики мають бути надання політичної підтримки діяльності неурядових організацій на державному та місцевому рівнях, пріоритетне на­дання приміщень для роботи (на пільгових умовах) організаціям, які надають профілактичні та соціальні послуги уразливим кате­горіям дітей і молоді.

Ми свідомі того, що наші спільні зусилля з подолання епіде­мій соціально небезпечних захворювань мають стати надзвичайно важливою ланкою цілісної державної політики, спрямованої на збереження здоров’я української нації. Розбудова ефективної співпраці між органами соціальної опіки, центрами соціальних служб для молоді, службами у справах дітей, кримінальною міліці­єю у справах дітей, неурядовими організаціями, церквами, медич­ними закладами, закладами освіти та органами правопорядку, зокрема задля уникнення випадків порушення прав людини у се­редовищі уразливої молоді, має стати запорукою дієвої відповіді України на епідемії, що розвиваються.

 

ТРУБНІКОВА О.А., виконавчий директор Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Соціальна ініціатива”. Передовсім дозвольте подякувати ініціаторам та організаторам парламентських слухань за відкритість до представників гро­мадського сектору і можливість виступити. Приємно, що позиція держави базується на тому, що незадовільний стан здоров’я населення України вимагає скоординованих дій і всіх гілок влади, і громадськості. На цьому наголосив Президент України Віктор Янукович під час засідання Громадської гуманітарної ради у ве­ресні поточного року. Такий підхід відповідає нашим прагненням і  очікуванням як представників недержавних організацій.

Дозвольте представити Всеукраїнську молодіжну громад­ську організацію “Соціальна ініціатива”, мета діяльності якої — сприяння розвитку волонтерського руху в Україні та соціальному розвитку молоді. Незважаючи на те, що офіційно “Соціальна ініціатива” існує лише близько двох років, представники нашої організації вже тривалий час реалізують у співпраці центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ряд заходів, спрямо­ваних на формування здорового способу життя у молодіжному середовищі. Роль нашої організації полягає у залученні та підго­товці волонтерів з числа молодих осіб до здійснення первинної профілактики серед дітей та молоді.

Коротко про концептуальний підхід до формування здоро­вого способу життя, якого ми дотримуємося у своїй роботі. Зазвичай профілактика негативних явищ та соціально небезпеч­них хвороб здійснюється державними установами та недержав­ними організаціями у вигляді просвітницької роботи шляхом проведення лекцій, поширення інформаційних буклетів та у вигля­ді емоційного впливу на населення шляхом поширення зовнішньої реклами, використання засобів масової інформації. Проте, незва­жаючи на велику роботу, яка проводиться за напрямом форму­вання здорового способу життя, число людей, що зловживають алкоголем і наркотиками, неухильно зростає, а соціально небез­печні хвороби поширюються.

Проблемним моментом просвітницьких заходів є надмірне захоплення демонстрацією згубного впливу шкідливих звичок та небезпечних хвороб на здоров’я. Зазвичай у лекціях та просвітни­цьких бесідах яскраво змальовують наслідки зловживання тютю­ном, алкоголем, наркотиками. Однак така інформація, як правило, не справляє враження на учнів, вони не сприймають і не засвою­ють її. Це пояснюється тим, що підлітки ще не мають усвідомленої перспективи на майбутнє, вони живуть сьогоденням, і будь-які неприємності зі здоров’ям, які розпочнуться потім, через кілька років, їх не лякають. Тому всі докази про шкідливість алкоголю або наркотиків проходять повз учнів.

Це не означає, що інформаційна робота не потрібна. Вона потрібна, але сама по собі не може дати значного позитивного ефекту. Задля досягнення оптимального результату просвітницька діяльність має бути поєднана із заходами, спрямованими на формування життєвих навичок (особистісних, міжособистісних, фізичних), які дають змогу підліткам та молоді контролювати своє життя, відповідально ставитися до нього, розвивають уміння протистояти потенційним ризикам та асоціальним проявам. Так, поряд з лекційною роботою, підготовлені волонтери проводять з  підлітками та молоддю тренінги щодо розвитку лідерських якостей, комунікативних навичок, впевненої поведінки.

Крім того, для молодих людей мають бути створені умови, що пропонують альтернативу асоціальному способу життя. У  нашій роботі, спрямованій на формування здорового способу життя, в якості такої альтернативи ми розглядаємо волонтерство. Тобто молода людина не приєднується до асоціального угрупу­вання, а залучається до суспільно корисної діяльності та змістов­но проводить своє дозвілля. Особлива роль молодих волонтерів, які залучаються до здійснення первинної профілактики, полягає і в тому, що вони формують своєрідну молодіжну субкультуру, мо­ду на здоровий спосіб життя.

Таким чином, підхід до формування здорового способу життя, що реалізується спільно з Київським міським центром та рядом інших партнерських організацій, включає три компоненти: інформаційно-роз’яснювальна робота, формування відповідальної поведінки та життєвих навичок, надання альтернативи асоціаль­ному способу життя шляхом залучення до волонтерства.

Для організації лекційної і тренінгової роботи з проблем профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі відбу­вається підготовка тренерів з числа студентів-волонтерів, які навчаються за спеціальностями “соціальна робота”, “педагогіка”, “психологія”. Профілактичні групові заходи за методикою “рів­ний — рівному” проводяться у загальноосвітніх школах, клубах за місцем проживання, вищих навчальних закладах та охоплюють широкий загал молодіжної аудиторії. Особливістю такої роботи є  її системність, яка полягає в тому, що з однією групою підлітків відпрацьовується серія занять, а отримані у школі знання та навички закріплюються, наприклад, у клубах за місцем проживан­ня. Щороку профілактичними заходами вдається охопити близько 3 тисяч дітей.

Профілактична робота проводиться і в оздоровчих намето­вих таборах. Саме там дитина привчається до самообслугову­вання, підтримання власної гігієни, уваги до власного здоров’я. Заслуговує на увагу програмне забезпечення щорічного збору-походу “Козацькими шляхами”, літніх наметових таборів “Витоки”, “Літограй”, що проводяться Київським міським центром соціаль­них служб спільно з партнерськими організаціями, в тому числі за  участі “Соціальної ініціативи”. Культурно-масова, навчальна та розважальна програма таборів, в основу якої покладена скаутська методика, сприяє всебічному зміцненню фізичного, психічного і  психологічного здоров’я дитини. Завдяки програмам скаутських спеціалізацій “Медицина”, “Знахар”, “Спортивна” дитина оволо­діває необхідними знаннями про своє здоров’я, будову власного тіла, корисні рослини, вчиться надавати першу медичну допомогу.

Ще одна форма профілактичної діяльності, до якої залучаються волонтери, — вулична інформаційна робота під час масових заходів. Так, у ході соціальних акцій, приурочених до Всесвітнього дня здоров’я, Міжнародного дня сім’ї, Всесвітнього дня пам’яті померлих від СНІДУ волонтери поширюють рекламно-інформаційні матеріали, організовують тематичні ігротеки. До одного з популярних соціально-культурних заходів, що пропагує здоровий спосіб життя, слід віднести і фестиваль “Юнь Києва запрошує”, який щорічно проходить у Центральному парку культу­ри та відпочинку “Маріїнський”. Цього року під час заходу працю­вали інтерактивні майданчики з формування культури здорового способу життя та поширювалася інформаційна продукція. Всього в заході взяло участь більше 2 тисяч осіб.

Підсумовуючи вищевикладене, дозвольте висловити кілька пропозицій, які, на нашу думку, сприятимуть вдосконаленню системи заходів щодо формування здорового способу життя в  молодіжному середовищі.

Перше. Рекомендувати державним і недержавним устано­вам вивчити та взяти за основу концептуальний підхід Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді до формування здорового способу життя, що реалізується спільно з  партнерськими організаціями.

Друге. Нашу організацію турбує законодавче забезпечення діяльності з первинної профілактики. Наразі державою реалізу­ються кілька програм, спрямованих на підвищення рівня здоров’я населення (“Здоров’я нації”, “Репродуктивне здоров’я нації”), проте вони не охоплюють комплексно проблему первинної профілактики та реалізуються лише профільними міністерствами. Натомість загальнодержавної програми з первинної профілактики небезпечних хвороб та негативних явищ у молодіжному середо­вищі, яка передбачала б взаємодію різних відомств, на сьогодні немає. Тому пропонуємо розробити таку програму, в тому числі за участю громадських організацій.

Третє. За сприяння Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту провести Всеукраїнський форум волонтерських молодіжних організацій “Мій вибір — здоров’я”. Такий захід дасть змогу організаціям з різних регіонів обмінятися досвідом, обгово­рити проблемні моменти в реалізації заходів з формування здоро­вого способу життя та провести навчання для широкого загалу молоді.

 

ЧЕРНИХ А.О., перший заступник голови секретаріату Націо­нальної ради молодіжних організацій України. Зрозуміло, що всі без винятку учасники парламентських слухань свідомі того, що питання здорового способу життя молоді є вкрай важливим. Також очевидно, що всі знають реальну картину в цьому питанні, тому немає потреби вкотре її описувати. Враховуючи це, свій виступ я побудую в форматі визначення важливих, на мій погляд, кроків, які необхідно зробити для покращення здоров’я молодої людини. Отже, необхідно:

розробити та затвердити по кожному захворюванню стан­дарти медичних послуг;

розробити та затвердити регіональні програми відновлення функціонування спортивних клубів та секцій, побудови спортивних комплексів вищих навчальних закладів;

провести повну інвентаризацію оздоровчих таборів та баз відпочинку вищих навчальних закладів;

визначити чіткий перелік безплатних медичних послуг для молоді, передовсім для студентів, та відповідний перелік платних медичних послуг із зазначенням рекомендованої вартості;

провести детальний аналіз виконання Міжгалузевої комп­лексної програми “Здоров’я нації” на 2002–2011 роки;

запровадити обов’язкову реєстрацію максимально можли­вих відпускних цін виробника на певний визначений урядом набір життєво необхідних лікарських засобів;

спростити механізм отримання довідок студентами, які бажають отримати путівки до санаторіїв-профілакторіїв, в частині запровадження видачі довідок за підписами лікуючих лікарів та завідувачів відділень;

запровадити дієвий механізм здійснення державного контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції;

систематично здійснювати заходи, спрямовані на боротьбу з  поширенням фальсифікованих лікарських засобів;

забезпечити доступність молоді до занять масовим спор­том  шляхом розвитку інфраструктури і організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку;

розробити та затвердити Державну програму оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми на 2011–2015 роки;

збільшити фінансування міжгалузевої програми “Оздоров­лення студентів”;

розробити та затвердити Державну цільову програму оздо­ровлення студентської молоді на 2011–2015 роки;

провести загальнонаціональний моніторинг санітарного ста­ну та протипожежної безпеки у студентських гуртожитках вищих навчальних закладів;

розробити та затвердити нову редакцію Санітарних норм проживання студентів у гуртожитках.

 

ШВЕЦЬ О.В., директор Українського науково-дослідного інституту харчування. Результати дослідження “Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді” 2010 року, вже втретє проведеного громадською організацією “Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка” за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я, демонструють значні недоліки у харчуванні української учнівської молоді.

Незважаючи на те, що майже 80 відсотків опитаних учнів та студентів повідомляють про те, що вони знають про важливість дотримання режиму харчування, лише третина харчується регу­лярно. При цьому від 11 до 17 відсотків опитаних залежно від віку, статі і типу навчального закладу взагалі не снідають у будні дні.

Детальний аналіз рівня знань учнівської молоді про зв’язок харчування та виникнення найбільш небезпечних хвороб демон­струє, що цей рівень явно недостатній. Так, більше половини опитаних не були обізнані про взаємозв’язок між здоровим харчуванням і зменшенням ризику серцево-судинних захворювань або вагалися з відповіддю. Ще менше учнів знають про вплив нездорового харчування на вірогідність появи злоякісних ново­утворень та захворювання на туберкульоз і запалення легенів.

Абсолютна кількість, частота споживання та співвідношення основних груп продуктів харчування у раціонах школярів не відпо­відають сучасним вимогам до здорового способу харчування. Абсолютна більшість учнів не споживає достатньої кількості овочів та фруктів (78 і 83 відсотки відповідно). Не набагато краща ситуація з продуктами з цільних злаків, молочними продуктами та м’ясом. Ще гірша ситуація із споживанням риби. Такі серйозні вади у харчуванні учнівської молоді, без сумніву, спричиняють дефіцит надходження цінних макро- та мікронутрієнтів та значне збільшення ризику небезпечних хвороб харчового походження.

Значна частка опитаних учнів (18–34 відсотки залежно від віку, типу навчального закладу і виду продуктів) щодня або кілька разів на день вживають солодощі (цукерки, шоколад тощо) та солодкі газовані напої (кола, лимонад, інші). Поряд з обмеженням фізичної активності, схильність до споживання продуктів і напоїв з високим вмістом цукру створює умови до виникнення зайвої ваги та ожиріння.

Отже, очевидно, що українська учнівська молодь не отримує достатніх знань щодо принципів та навичок здорового харчування і не застосовує належним чином ці знання у повсякденному житті. Результати опитування звертають увагу на необхідність організації системної освітньої роботи, орієнтованої і безпосередньо на учнів, і на батьків та педагогів.

Можливі шляхи розв’язання проблеми. Навчально-виховна робота у закладах освіти має включати тематику раціонального харчування як одного з найважливіших компонентів здорового способу життя. Така робота повинна сприяти формуванню в учнів свідомого вибору в харчуванні кожного дня.

Особлива увага має приділятися інформації про опти­мальний добовий режим харчування за кількістю прийомів їжі та енергетичною цінністю, корисність щоденного споживання овочів, фруктів та продуктів із цільних злаків, збільшення споживання риби та рибопродуктів, достатнє споживання молока та м’яса.

Також необхідна доступна та переконлива інформація щодо  доцільності обмеження продуктів з високим вмістом солі, насичених жирів та цукру, солодких газованих напоїв. Необхідно підкреслювати доведений зв’язок неконтрольованого споживання зазначених продуктів і виникненням зайвої ваги та ожиріння. Учні вже в дитячому та підлітковому віці повинні розуміти, що погане здоров’я виправити набагато важче, ніж зберегти добре.

Під час реалізації освітніх програм для учнівської молоді доцільно використовувати різні демонстраційні заходи. Напри­клад, спільне з педагогами та батьками відвідання закладів гро­мадського харчування з демонстрацією свідомого вибору здоро­вих продуктів або страв.

Належний рівень знань і практичне втілення навичок здоро­вого харчування батьками та педагогами мають стати прикладом, який наслідуватиме учнівська молодь. Слід також заохочувати в  учнів вміння переконувати своїх друзів у необхідності вживання здорової їжі, протидіяти соціальному тиску щодо наслідування нездорових звичок у харчуванні, відстоювати свою позицію щодо вживання корисних продуктів та розуміння непривабливих наслід­ків незбалансованого харчування, критичний підхід до якості но­вих марок харчових продуктів, що рекламуються.

Школа має відігравати важливу роль у набутті навичок здо­рового харчування школярами за рахунок організації в їдальнях правильного режиму харчування, включення до меню корисних продуктів, обмеження споживання певних напоїв і продуктів.

Великі сподівання покладаються на засоби масової інфор­мації, адже можливості телебачення, радіо, друкованих та елек­тронних ЗМІ у поширенні знань про важливість здорового способу життя майже безмежні. Слід використовувати досвід багатьох європейських країн щодо включення в рекламні блоки роликів про здорове харчування та підготовку спеціальних тематичних матері­алів у різних ЗМІ.

Здоровий спосіб життя — це активна життєва позиція, яка  вимагає свідомого підходу, самоорганізації і формування корисних навичок, серед яких і навички здорового харчування. Корисні звички у харчуванні переважно формуються у дитячому й  підлітковому віці. Отже, отримана під час опитування невтішна інформація повинна спонукати до рішучих дій з метою надання молоді можливості забезпечити гідне здоров’я у дорослому житті.

Навряд чи в Україні буде знайдено власний спосіб розв’я­зання проблеми шкідливого впливу нездорового харчування на захворюваність та смертність від найбільш небезпечних хвороб. Тому потрібно відповідно до рекомендацій ВООЗ невідкладно затвердити національну політику щодо здорового харчування та фізичної активності населення України. Така політика має впрова­джуватися шляхом виконання державної цільової програми “Здо­рове харчування населення України”. Одним з найважливіших пріоритетів програми повинен стати чіткий і прозорий план дій, спрямованих на розв’язання актуальних проблем, що існують у  харчуванні учнівської молоді.

 

ШИМАНОВСЬКИЙ М.М., завідувач Центру здорового спо­собу життя та профілактики ВІЛ/СНІДу Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Центр здорового способу життя та профілактики ВІЛ/СНІДу Інституту професійно-технічної освіти НАПН України створено рік тому за технічної підтримки німецько-українського проекту технічного співробітництва GTZ. За цей час центр провів ряд досліджень у контексті стану здоров’я учнів ПТНЗ. Дослідження показали, що стан фізичного здоров’я учнів­ської молоді ПТНЗ відчутно гірший, ніж їхніх однолітків — учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Так, в учнівської молоді ПТНЗ частіше зустрічаються серцево-судинні, гінекологічні та уро­логічні захворювання, хвороби системи травлення та нервової си­стеми. Відносно високими є показники виявлених випадків тубер­кульозу. Більшою майже на 20 відсотків є поширеність хвороб, що передаються статевим шляхом, а також ВІЛ.

Варто зазначити, що більше третини майбутніх кваліфіко­ваних робітників виховуються в неповних, неблагополучних, мало­забезпечених сім’ях. Відчутна частка сиріт чи напівсиріт, дітей, які  залишилися без батьківського піклування, 27 відсотків учнів  виховуються у малозабезпечених родинах. Значна частина учнів постійно проживають у гуртожитках, тому перебувають поза увагою власних родин. Це, у свою чергу, вимагає посилення уваги всього викладацького колективу до соціального захисту учнів, а у виховному контексті — посилення уваги до відновлення зруй­нованих сімейних цінностей, які мають стати основою збереження соціального та фізичного здоров’я учнів.

Важливим фактором, що характеризує ситуацію, є невідпо­відність даних медичних оглядів і реального стану здоров’я учнів­ської молоді ПТНЗ. Зокрема, високу питому вагу серед зареє­строваних патологій становлять вже сформовані хронічні захво­рювання, що дає підстави зробити висновок про формальність медичних оглядів учнів ПТНЗ, як, власне кажучи, і учнів загально­освітніх навчальних закладів. Це вимагає підвищення якості медичних оглядів і посилення уваги викладачів до стану здоров’я вихованців.

Аналіз ситуації дає також підстави зробити висновок про те, що з боку держави приділяється недостатня увага харчуванню молоді, яка навчається. Пов’язано це з незадовільною організа­цією харчування в деяких навчальних закладах, слабким контро­лем якості харчових продуктів, використанням некорисних харчових добавок та загалом низькою культурою харчування.

Особливо гостро стоїть ця проблема перед учнями ПТНЗ, значна частина яких, як уже зазначалося, походять із соціально незахищених родин та проживають у гуртожитках. Як результат, більшість учнів ПТНЗ не набирають ваги, яка відповідає віку, в  середньому менші зростом від своїх однолітків на 7–10 санти­метрів, значно більше, ніж однолітки, страждають від шлункових та серцево-судинних захворювань.

У цьому контексті варто звернути увагу Верховної Ради на деякі недоліки чинного законодавства, особливо в тій частині, що стосується харчування так званих пільгових категорій (сиріт, напівсиріт, малозабезпечених) учнів ПТНЗ. Фірма, яка забезпечує таке харчування, має виграти відповідний тендер, після цього з  нею укладається договір на забезпечення харчування. Однак згідно з чинним законодавством навіть якщо така фірма порушує умови договору (порушує норми постачання, готує несмачно то­що), розірвати з нею підписану угоду практично неможливо. Крім того, в договорі жорстко визначена вартість харчування. Однак ціни постійно зростають, і постачальник, залишаючись у межах бюджету, зменшує розміри порцій. Отже, необхідно внести відпо­відні зміни до нормативно-правової бази, які надали б можливість розривати контракти з недобросовісними постачальниками та за погодженням адміністрації навчального закладу вимагати коригу­вання бюджету відповідно до коефіцієнта інфляції.

Першочерговим завданням українського суспільства в кон­тексті теми сьогоднішніх парламентських слухань є необхідність створення освітнього (виховного та навчального) середовища, зорієнтованого на збереження, зміцнення і формування здоров’я учнівської молоді. Таке середовище має ґрунтуватися на акти­візації взаємодії між керівниками освітнього процесу, починаючи з  Міністерства освіти і науки до відповідних управлінь освіти та директорів навчальних закладів, апаратом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства охорони здоров’я, педаго­гами ПТНЗ та загальноосвітніх навчальних закладів, відповідаль­ною батьківською громадськістю та учнівським самоврядуванням. Завданням такої взаємодії має стати координація особистої і  спільної діяльності учнів та дорослих у контексті мотивування здорового способу життя.

Водночас змушений декларувати, що така взаємодія має ґрунтуватися на формуванні високої моральності, залученні до сімейних цінностей, формуванні усвідомленого батьківства. Варто зазначити, що окремі методики, які поширюються сьогодні в нав­чальних закладах, орієнтують дітей на “правильне” ведення стате­вого життя до шлюбу та поза шлюбом, а не на формування традиційних для українського суспільства сімейних цінностей. Вважаю за потрібне підкреслити: використання методик сексуаль­ного виховання у навчально-виховному процесі неприпустиме.

Центром здорового способу життя та профілактики ВІЛ/ СНІДу у співпраці з Головним управлінням освіти та науки КМДА, Київським палацом дітей та юнацтва та Київською міською радою старшокласників проведено ряд заходів (Інтернет-конференцій, квестів, “круглих столів”, нарад з педагогами та лідерами учнів­ського самоврядування), спрямованих на активізацію педагогічної та учнівської громади, мотивацію на здоровий спосіб життя.

Розробляється та впроваджується в практику вкрай необхідний навчальних курс “Основи здоров’я”, що ґрунтується на сучасних інтерактивних педагогічних технологіях. Переконаний, що так само цікаві заходи проводяться і в інших регіонах України. Тому варто, мабуть, ініціювати проведення зустрічей представни­ків різних освітянських та громадських організацій з метою обміну досвідом у контексті збереження здоров’я.

Вирішення освітянських проблем, пов’язаних з формуванням позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, ціннісного став­лення до здоров’я та культури здоров’я учнівської молоді ПТНЗ не  можливе без орієнтації державної політики, спрямованої на збереження, зміцнення і формування здоров’я дітей, підлітків та молоді, пропаганду і підтримку здорового способу життя.

Центр бере на себе відповідальність за обґрунтування наукового та методичного забезпечення педагогічної діяльності, спрямованої на збереження здоров’я в освітніх закладах, та поза­аудиторної роботі, підготовку та перепідготовку кваліфікованих педагогічних кадрів для такої діяльності. Центр має юридичну та практичну можливість здійснити необхідну підготовку, апробацію та видання кваліфікованих підручників, у тому числі електронних, а  також методичних посібників для вчителів для використання у  навчально-виховному процесі.

Разом з тим центр потребує підтримки громадських і дер­жавних організацій, занепокоєних ситуацією в освіті, зрозуміло, за умови підтримки з боку державних інституцій.

 

ЯКИМЕНКО Г.О., начальник Департаменту кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ України. Правоохоронні органи вживають заходів, спрямованих на реалі­зацію молодіжної політики в Україні, протидію негативним явищам у дитячому середовищі та розвиток перспективних напрямів роботи щодо запобігання наркотизації дітей та молоді.

Усвідомлюючи відповідальність, яка покладається на органи внутрішніх справ у питаннях запобігання негативним явищам у мо­лодіжному середовищі, протягом цього року МВС організовано і  проведено загальнодержавні оперативно-профілактичні заходи “Ялинка”, “Канікули”, “Генофонд”, “Літо-2010”, “Мак-2010” та інші.

З метою створення цілісної системи боротьби з наркома­нією та підвищення результативності державного управління в цій сфері з урахуванням міжнародного досвіду МВС за участю громадськості розроблено Концепцію реалізації державної політи­ки у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незакон­ним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекур­сорів на 2011–2015 роки, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2010 року №1808.

Усвідомлюючи важливість консолідації зусиль та необхід­ність ефективних заходів, спрямованих на протидію наркоманії та незаконному обігу наркотичних засобів, МВС взаємодіє з гро­мадськістю та засобами масової інформації. На сьогодні співро­бітництво налагоджено із 138 громадськими організаціями, з них 47 благодійних, 56 реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, та 35 різних напрямів діяльності.

У кожній області спільно з центральними та місцевими орга­нами виконавчої влади, державними та недержавними громад­ськими організаціями продовжується впровадження регіональних програм протидії наркозлочинності і зменшення попиту на нарко­тики “Життя без наркотиків”. Проводиться наочна агітація, розпо­всюджується друкована продукція про шкоду від немедичного вживання наркотиків.

У правоохоронній роботі змінено пріоритети щодо протидії наркозлочинності. Основні зусилля спрямовані на ізоляцію від суспільства наркоділків та притягнення їх до кримінальної відпові­дальності. У результаті вжитих заходів задокументовано більше 14 тисяч фактів збуту наркотичних засобів, до кримінальної відпо­відальності притягнуто близько 6 тисяч збувачів наркотиків, з них 4 тисячі арештовано, тобто 65 відсотків.

Стратегічним напрямом у боротьбі з наркозлочинністю є  вилучення у злочинців коштів та майна, здобутих злочинним шляхом. У цьому році задокументовано 106 злочинів, пов’язаних з відмиванням грошей, отриманих від наркобізнесу. Вилучено та накладено арешт на кошти і майно наркозлочинців на суму понад 77,9 мільйона гривень.

З незаконного обігу вилучено близько 10 тонн наркотиків, у  тому числі 5,6 тонни марихуани, 3,1 тонни макової соломи, 6,4 кілограма героїну, 52,8 кілограма психотропних речовин, 2,1 кілограма кокаїну, 47,9 кілограма курильних сумішей.

Задокументовано 138 злочинів, пов’язаних із схилянням дітей до вживання наркотиків.

Працівниками органів внутрішніх справ постійно проводяться оперативно-профілактичні заходи щодо запобігання проникненню наркотичних засобів та психотропних речовин до навчальних закладів країни.

З початку року перевірками охоплено більше 20 тисяч місць навчання неповнолітніх та молоді, з яких майже 16 тисяч шкіл, ліцеїв та гімназій, 1,5 тисячі ПТУ і технікумів, 476 вищих навчаль­них закладів. Під час перевірок безпосередньо в навчальних закладах та на прилеглих до них територіях виявлено 830 фактів незаконного обігу наркотиків, до яких причетні учні та студенти. У  приміщеннях навчальних закладів виявлено 21 такий факт.

За вказаними фактами порушено 405 кримінальних справ, у  тому числі 151 — за збут наркотиків, 212 — за зберігання, 15 — за схиляння до вживання наркотиків, 9 — за організацію місць для вживання та виготовлення наркотиків. У результаті проведеної роботи у стані наркотичного сп’яніння затримано 216 неповноліт­ніх, у тому числі 71 школяр, 80 учнів ПТУ і технікумів, 20 студентів, 39 осіб, які не навчаються і не працюють. За виявленими фактами вилучено майже 25 кілограмів наркотичних засобів. Найбільш поширені наркотики серед молоді — марихуана та психотропні речовини, виготовлені з ефедрину.

З метою усунення причин та умов, що сприяють розповсю­дженню наркотичних засобів і психотропних речовин у навчальних закладах, до міських і районних державних адміністрацій направ­лено 132 подання. У навчальних закладах здійснено більше 20 тисяч виступів про шкідливість вживання наркотичних засобів і  психотропних речовин, методи розпізнавання за зовнішнім виглядом споживачів наркотиків, характеристики наркотичних засобів, їх шкідливий вплив на організм підлітків.

З метою недопущення розповсюдження наркотиків, психо­тропних речовин, сумішей для куріння у громадських закладах (кальян-бари, нічні клуби, комплекси відпочинку тощо) працівники органів внутрішніх справ систематично проводяться їх відпрацю­вання. Упродовж поточного року перевірено понад 30 тисяч роз­важальних закладів. Під час перевірок вилучено 53,3 кілограма наркозасобів, задокументовано 480 фактів обігу наркотичних ре­човин, порушено 246 кримінальних справ, затримано 375 осіб.

З метою подальшої стабілізації ситуації у сфері боротьби з  незаконним обігом наркотиків серед учнівської молоді МВС у жовтні цього року проводяться оперативно-профілактичні заходи щодо запобігання проникненню наркотичних засобів та психо­тропних речовин до навчальних закладів.

Протидія незаконному обігу наркотиків, подолання нарко­манії в державі є необхідною умовою розвиненого суспільства, важливим фактором його економічного, культурного та правового розвитку. Тому Міністерство внутрішніх справ і надалі вживатиме заходів, спрямованих на запобігання поширенню наркоманії на території України, оздоровленню наркоситуації, насамперед у молодіжному середовищі.

Пропозиції до проекту постанови Верховної ради України за результатами парламентських слухань:

забезпечити проведення профілактичних і просвітницьких заходів для дітей, молоді, їхніх батьків з питань наркоманії, пропаганди здорового способу життя, формування навичок про­тистояння шкідливому впливу незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин із залученням медичних працівників, представників соціальних служб, соціологів, органів внутрішніх справ та громадських організацій (Мінсім’ямолодь­спорт, МОЗ, МОН, МВС, Держкомтелерадіо);

з метою формування негативного ставлення до незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин розро­бити та впровадити різні види зовнішньої реклами, інформаційно-просвітницьких матеріалів (буклетів, плакатів, пам’яток) із засте­режливими написами та забезпечити їх розміщення в громад­ських місцях і на транспорті (МОН, Мінсім’ямолодьспорт, Держ­комнаркоконтроль, Мінтрансзв’язку, МОЗ, Мінкультури, Рада міні­стрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації);

із залученням громадськості організовувати і проводити культурно-мистецькі акції (книжкові, художні, фотовиставки, фе­стивалі, конкурси, концерти), спрямовані на протидію поширенню наркоманії, боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (Мінкультури, Мінсім’ямо­лодьспорт, МОЗ, МОН, Держкомнаркоконтроль, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севасто­польська міські держадміністрації);

розширити мережу закладів культури та проведення дозвіл­ля за інтересами, у тому числі музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв, спортивних клубів для дітей, підлітків і молоді, забезпе­чити їх необхідним інвентарем, музичними інструментами, книжко­вими фондами та обладнанням (Мінсім’ямолодьспорт, Мінпраці, Мінкультури, МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації);

щокварталу проводити перевірки розважальних закладів та  місць проведення дозвілля (кафе, дискотеки, нічні клуби тощо) з  метою припинення діяльності тих, де виявлено факти торгівлі або вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин (МВС, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київ­ська та Севастопольська міські держадміністрації);

розробити заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дітей під час навчального процесу (МОН).