ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

З ПИТАНЬ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ

ДІТЕЙ І МОЛОДІ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

9 лютого 2011 року, 15 година

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

ТОМЕНКО М.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні колеги! Вітаю вас в  українському парламенті з нагоди проведення парламентських слухань з питань оздоровлення та відпочинку дітей і молоді. З ініціативи нашого парламентського комітету сьогодні ми маємо нагоду обговорити ситуацію і підготуватися належним чином бо­дай у цьому році і на перспективу до організації оздоровлення та відпочинку дітей і молоді.

Скажу, що таким чином зібрання відбувається вперше, оскільки так історично склалося, що зазвичай у парламенті підго­товка до нового оздоровчого і відпочинкового сезону обговорю­валася на Дні уряду. Сьогодні за новим Регламентом Верховної Ради України ми проводимо не Дні уряду, а Години запитань до уряду, формат змінився, і неможливо обговорити таке питання. Тому, я думаю, це добра ініціатива народних депутатів, щоб ми трохи змінили характер обговорення і на парламентських слухан­нях три години присвятили такому серйозному і відповідальному питанню.

Ви знаєте, що згідно з чинним законодавством ми перед­бачаємо обов’язкове оздоровлення 50 відсотків дітей шкільного віку, 100 відсотків дітей-сиріт і 70 відсотків дітей з малозабезпе­чених сімей. Думаю, якщо брати до уваги навіть офіційну ста­тистику, то ми розуміємо, що реальні показники є такими, що нам не вдається спільними зусиллями це реалізувати. Якщо взяти статистику 2005 року, маємо серйозне зменшення кількості дітей, охоплених послугами оздоровлення і відпочинку. І найнебезпеч­ніша тенденція останніх років — спроби балансувати у статистиці за рахунок збільшення відпочинку дітей у пришкільних таборах. Хоча, як ви розумієте, це дуже важко назвати серйозним, систем­ним оздоровленням. Водночас безпосередньо оздоровленням забезпечено менше 30 відсотків дітей, охоплених оздоровчими та відпочинковими послугами.

Крім того, великою небезпекою є те, що більшість профспілок зініціювали перехід на скорочений термін перебування дітей у закладах оздоровлення. Бо ми розуміємо, що за короткий термін, який пропонується багатьма профспілковими інституціями, оздоровити у принципі неможливо.

Дуже багато питань виникає і щодо умов оздоровлення. Ну, якщо вже, на жаль, трапилася біда у “Молодій гвардії”, коли померла молода людина, то що говорити про загальну ситуацію в  інших оздоровчих таборах. Я не хочу тут сумну статистику наводити, але ми розуміємо, що на сьогодні абсолютна більшість оздоровчих закладів не готові стовідсотково до тих стандартів, які передбачені законодавством, які доводить уряд чи органи місцевого самоврядування. Наприклад, за статистикою, що мені надав уряд, у 2010 році порушення виявлені у 88 відсотках табо­рів, що перевірялися. Порушення санітарного законодавства вста­новлені у 12,7 відсотка закладів. Це стосується і харчування, і оздоровлення, й інших форм роботи.

Надзвичайно важливе питання, і, думаю, сьогодні ми будемо говорити про це, зберегти саме оздоровчу складову, оскільки останніми роками став модним відпочинковий, а не оздоровчий підхід. Хоча ви добре розумієте, що оздоровлення — саме те, що потрібно молодим людям.

От я в спорткомітеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту попросив, щоб надали інформацію з такої болючої те­ми, як підготовка дітей, молоді і загалом населення по плаванню. Ви знаєте, за радянських часів це був один з ключових критеріїв, показників оздоровлення. Ось те, що я отримав. В Україні вміють плавати менше 10 відсотків населення. Навички плавання мають тільки 3 з 10 молодих людей призовного віку. Лише 0,12 відсотка громадян займаються плаванням в оздоровчих групах і секціях. Я  не хочу зараз по областях наводити і так далі... Ну, ви можете уявити собі рівень оздоровлення за таких показників у, здавало­ся б, такому очевидному виді не спорту, а саме оздоровлення.

Ще одна важлива проблема, про яку я завжди кажу і хочу звернути вашу увагу на це, бо нещодавно місяць минув, як діє у нас закон, який свого часу я зі своїми колегами зміг переконати і Президента, і парламент його прийняти, про обмеження спожи­вання та продажу спиртних і слабоалкогольних напоїв у гро­мадських місцях. І що засвідчує аналіз? Фантастична проблема в  тому, що зусиль парламенту, уряду чи міліціонерів усіх разом узятих недостатньо, якщо фактично молода людина живе в іншо­му медіапросторі.

Ми розповідаємо, що не модно, не правильно, не культурно на спортивному майданчику чи в парку споживати спиртні напої, а по телебаченню розповідають, що ти будеш справжнім громадя­нином України, тільки якщо питимеш пиво певної марки. А Україна розквітне, коли будеш горілку пити такої марки. Про “Футбол без пива — не футбол” — це вже легенда. Я вже рік суджуся з ними, тому що це не відповідає… У нас не заборонена реклама пива, але у нас є обмеження щодо змісту реклами. І тим не менше, вони спокійно домовляються з перевіряючими органами, ніхто на них не впливає, все це відбувається.

Тому в мене спеціальне прохання до власників медіаканалів: давайте, друзі, не тільки сподіватися на уряд, на парламент чи на місцеве самоврядування, ви теж — складова цього суспільства, а  якщо ми й надалі будемо виховувати покоління на засадах споживацької культури, як колись і Президент повторив мою тезу про пивне покоління, то нічого хорошого нас не чекає. Якби нам це пивне споживацьке покоління зробити поколінням активного і здорового способу життя, тоді була б якась перспектива. А поки воно залишається таким, перспективи надзвичайно мало.

Тому я сподіваюся, що сьогодні ми поговоримо про тактичні речі, пов’язані з підготовкою до майбутнього оздоровчого сезону, і, звичайно, про стратегічні речі, про те, як загалом змінити ситуа­цію у стереотипах поведінки, створити інфраструктурні та інші умови. Я також подивився бюджетні показники цього року, ну, не хочу засмучувати, ви знаєте ситуацію на місцевому рівні краще, ніж я, але не дуже розбіжишся щодо коштів на оздоровчі заклади, на відновлення спортивної інфраструктури, спортивних майданчи­ків тощо, в силу різних обставин. Тому без системного, активного руху всіх структур влади нічого ми не зробимо.

Я не раз і тут в парламенті завжди кажу, що спорт, здоровий спосіб життя, охорона здоров’я не мають партійності, це тема, яка ні в чому не розділяє ні владу, ні опозицію, ні різні партії. І це той напрям, у якому ми мусили б спільними зусиллями зробити якісні зрушення, а не фіксувати те, що у нас більше 50 відсотків, за опи­туваннями, до 18 років уже системно вживають алкоголь, чи інші показники. Щоб ми сказали, що спільними зусиллями змінили си­туацію на краще і можемо говорити про те, що під час літнього відпочинку молоді люди оздоровилися. Що ми не будемо чекати, коли під час уроків фізкультури, не дай бог, яка трагедія трапи­ться, а зможемо сказати, що кількість людей, які сповідують здо­ровий спосіб життя, які оздоровлені, зростає, і ми можемо вже конкурувати з цивілізованими країнами в частині справді освічено­го, здорового, активного молодого покоління.

Згідно з Регламентом ми працюємо до 18 години. Маємо доповідь від уряду міністра освіти і науки, молоді та спорту Табачника Дмитра Володимировича, маємо співдоповідь голови Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Костенка Павла Івановича, а потім обговорення з регламентом на виступ 5 хвилин.

Загальне прохання на всіх парламентських слуханнях: вкласти у 5 хвилин всі найцікавіші, найконструктивніші ідеї, бо якщо ви будете говорити довше, то менше людей виступить. Нагадую, що в нас діє система “Рада” в частині регламенту ваших виступів. Отже, за 30 секунд до закінчення часу ви почуєте попе­реджувальний сигнал, це означає, що у вас залишилося ще 36 се­кунд. Прохання викластися або завершити свій виступ до цього часу, бо мікрофон буде вимкнений.

Якщо хтось випадково не встигне виступити, а має свіжі, добрі ідеї — працює секретаріат нашого молодіжного комітету, можете передати свої виступи, ваші ідеї і пропозиції не пропа­дуть, будуть враховані у процесі підготовки відповідного доку­мента. Після парламентських слухань, ви знаєте, комітет підготує на розгляд Верховної Ради рекомендації, які дадуть можливість і уряду, і місцевому самоврядуванню активно попрацювати.

Отож переходимо до роботи. До доповіді запрошуємо міні­стра освіти і науки, молоді та спорту Табачника Дмитра Володи­мировича. Нагадую, регламент 15 хвилин. Будь ласка, Дмитре Володимировичу.

 

ТАБАЧНИК Д.В., міністр освіти і науки, молоді та спорту України. Шановний головуючий! Шановні присутні! Дозвольте насамперед висловити подяку Верховній Раді за розгляд на парламентських слуханнях питання, яке не обходить жодної української родини, а саме питання оздоровлення та відпочинку дітей і молоді.

Оздоровлення та відпочинок дітей у колишньому Радян­ському Союзі забезпечувалися державою через мережу літніх таборів, у яких продовжувала свою діяльність піонерська організа­ція. Поступово значну увагу почали приділяти розвитку пізнаваль­них інтересів дітей. З розпадом Радянського Союзу оздоровлення стало складовою позашкільної освіти, завданням якої була ор­ганізація змістовного дозвілля. За роки незалежності система оздоровлення істотно не змінилася. Спроби її реформування були, на жаль, косметичними і не враховували потреб та інтересів дітей.

Спостерігається тенденція до погіршення стану здоров’я ді­тей під впливом негативних соціальних факторів. Академія медич­них наук констатує, що три чверті випускників шкіл мають захво­рювання, які часто призводять до зниження соціальної активності та працездатності молодої людини, а близько 75 відсотків хвороб дорослих є наслідком умов життя у дитячі та юнацькі роки. Тому збереження здоров’я дітей України, відновлення їхніх життєвих сил шляхом організації якісного, повноцінного оздоровлення та відпочинку є найважливішим напрямом державної політики.

На законодавчому рівні сферу оздоровлення та відпочинку дітей виокремлено Законом України “Про оздоровлення та відпо­чинок дітей”, ухваленим 2009 року. Зокрема, закон визначив по­рядок забезпечення прав дітей на оздоровлення та відпочинок, повноваження органів місцевого самоврядування та органів вико­навчої влади, утворення і діяльність дитячих закладів оздоровлен­ня та відпочинку, права та обов’язки усіх учасників оздоровчого процесу.

За два неповних роки дії закону органами виконавчої влади розроблено та затверджено майже 30 нормативно-правових актів у цій сфері. Кабінет Міністрів України також схвалив Концепцію Державної цільової соціальної програми оздоровлення та відпо­чинку дітей на 2011–2015 роки, спрямовану на вдосконалення цієї сфери, на забезпечення державних гарантій щодо доступності та  якості відповідних послуг. Сьогодні проводиться робота щодо внесення уточнюючих змін до прийнятих нормативно-правових актів, розпочато підготовку національного стандарту з метою встановлення чітких вимог до відповідних дитячих закладів.

Пріоритетним напрямом у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є розроблення нових підходів до питань організації оздоров­лення дітей. І починати потрібно передовсім з побудови в галузі управлінської вертикалі в умовах оптимізації системи органів виконавчої влади. Визначальними в організації оздоровлення та відпочинку дітей залишаються збереження, належне функціону­вання та розвиток мережі дитячих закладів відповідно до сучасних потреб.

За останніх чотири роки відновлено роботу 20 оздоровчих закладів, що тривалий час не використовувалися за призначен­ням, у тому числі 7 з 20 поновили свою роботу минулого року. Однак це не вирішує проблеми в масштабах всієї держави.

Починаючи з 1995 року, кількість стаціонарних закладів зменшилася на 23 відсотки, майже на чверть. Цікава статистика: якщо у 2000–2004 роках мережа скоротилася на 11 закладів, то у  2005–2009 роках — майже на 100, на 93 заклади, які було зліквідовано.

Матеріально-технічна база таких закладів створена ще в  1960-ті роки. Потребує оновлення їх медичне забезпечення, адже від цього залежить безпека дітей. На жаль, бюджетні кошти спрямовуються виключно на закупівлю путівок. На розвиток мере­жі, реконструкцію та оновлення матеріально-технічної бази бю­джетні кошти майже не виділяються.

На сьогодні більшість таких закладів мають приватну форму власності. Для довідки: у державній власності — 18 відсотків, у  комунальній — близько 30 і більше 51 відсотка оздоровчих за­кладів перебувають у приватній власності. Отримані прибутки за  надані послуги настільки невеликі, що не дають змоги власни­кам чи засновникам здійснювати реконструкцію та модернізацію матеріально-технічної бази. Немає також типових проектів розвит­ку та будівництва нових сучасних закладів оздоровлення і відпо­чинку, модернізація цих закладів є епізодичною.

Тому першим кроком задля збереження мережі стало запровадження Державного реєстру дитячих закладів незалежно від форми власності та підпорядкування. На сьогодні до Дер­жавного реєстру вже внесено більше 50 відсотків відповідних закладів. Під час ведення Державного реєстру передбачається відображення динаміки якісних та кількісних показників.

За даними місцевих органів влади, влітку 2010 року більш як 17,5 тисячі дитячих закладів надавали послуги з оздоровлення та відпочинку дітей. З метою аналізу якості надання послуг впер­ше за історію незалежної України в минулому році запроваджено розподіл дитячих закладів на ті, що надають послуги з оздоров­лення, і окремо — ті, що надають лише відпочинкові послуги. Із  загальної кількості закладів, які в минулому році забезпечували і оздоровлення, і відпочинок, працювало 815, з них позаміських — 732, санаторного типу — 73, дитячих центрів — 10.

Окремого розгляду потребує питання функціонування закладів відпочинку. Минулого року їх працювало 16 826, з них праці і відпочинку — 329, наметових містечок — 525, з денним режимом перебування — 15 972. Отже, якщо дивитися правді у   вічі, найбільшу частку у загальній кількості закладів (більше 90 відсотків) становлять пришкільні табори Міністерства освіти і  науки. Зрозуміло, що порівнювати їх із стаціонарними заклада­ми недоцільно, адже пришкільні табори з денним перебуванням організовуються за потребами батьків, для змістовного дозвілля дітей у канікулярний час. Можливо, слушно переглянути цю ситуа­цію і не відносити їх до закладів відпочинку.

За останні роки набули поширення наметові табори. Це  обумовлено як економічною складовою (там нижча вартість путівки), так і альтернативними підходами до організації оздоров­лення і відпочинку підлітків та молоді. Однак доступність цього формату досягається за рахунок зменшення вимог до комфорту та санітарних норм, і їх рівень, матеріально-технічне забезпе­чення, навіть за умови вдалої організації наметових таборів, не здатні задовольнити всі потреби сучасних підлітків. Тому запрова­дження альтернативних форм відпочинку передбачає перегляд та розроблення відповідної нормативної бази.

Окремо хочу звернути увагу на проблему виготовлення тех­нічної документації для оформлення правовстановлюючих докумен­тів на землю дитячими закладами оздоровлення. Вона зумовлена тривалим терміном переоформлення і оформлення документів на землю управліннями земельних ресурсів, а також відсутністю кош­тів у власників закладів для проведення робіт з кадастрової інвен­таризації та отримання документів. Так, минулого року планомірна робота щодо видачі відповідним дитячим закладам державних ак­тів на землю, на право користування земельними ділянками про­водилася лише в чотирьох областях — Донецькій, Миколаївській, Київській і Хмельницькій. Решта регіонів цю роботу зігнорували.

Збільшити рівень охоплення дітей можливо не лише завдяки підвищенню рівня фінансового забезпечення оздоровчої кампанії, а й шляхом вжиття дієвих заходів щодо здешевлення вартості путівки, зокрема через встановлення пільг для дитячих закладів. У  минулому році заходи щодо підтримки відповідних закладів шляхом надання пільг у землекористуванні, оплати комунально-побутових послуг, придбання продуктів харчування, звільнення від місцевих податків і зборів здійснювалися лише в десяти регіонах України. Про яке здешевлення вартості путівок чи належне функ­ціонування дитячих закладів ми можемо вести мову, якщо від­повідні органи місцевої влади не користуються наданими їм повноваженнями?

Ефективність оздоровчої системи залежить, безумовно, і від обсягів фінансування, що здійснюється за рахунок коштів держав­ного та місцевих бюджетів, Фонду соціального страхування з тим­часової втрати працездатності, а також за рахунок позабюджетних коштів. Слід зазначити, що рівень фінансування за останніх три роки з усіх джерел збільшився в 1,3 разу. Зокрема, обсяг коштів з  державного бюджету за останніх два роки зріс у 2,8, майже в 3 рази. Разом з тим у 2010 році вартість одного дня перебуван­ня дитини в дитячих закладах оздоровлення збільшилася на 13 відсотків і становила, за даними Держкомстату, 119 гривень.

Очевидно, що механізм фінансування застарів, немає дер­жавного замовлення на послуги з оздоровлення та відпочинку. Кошти на місцевому рівні розпорошуються, відсутні аналіз та контроль за ціновою політикою і в регіонах, і в галузі загалом. У  2010 році з Державного бюджету України на оздоровлення та відпочинок дітей використано майже 451 мільйон гривень, тобто 96,2 відсотка із запланованих. Таким чином, якщо додати кошти регіонів, які використали 1 244 360 000 гривень, то загальна сума на оздоровлення і відпочинок становить 1 695 358 000 гривень.

У попередньому році досягнуто планових фінансових показ­ників. Однак варто згадати про певні перешкоди у проведенні оздоровчої кампанії.

Перше — несвоєчасне проведення тендерів на закупівлю послуг було пов’язане із затримкою ухвалення бюджету.

Друге — Державне казначейство невчасно перераховувало кошти за надані оздоровчі послуги. Наприклад, Міністерство сім’ї, молоді і спорту й досі має більше 15 мільйонів кредиторської заборгованості перед дитячими центрами “Артек” і “Молода гвардія”.

Треба констатувати, що зміст послуг з оздоровлення та від­починку за 20 років суттєво не змінився, це забезпечення прожи­вання, харчування і певний перелік програм дозвілля. Перевірки відповідних служб свідчать про неякісний рівень надання цих по­слуг: відсутня система безпеки життя і здоров’я дітей, через брак кадрів скорочується штатний розпис, виховна робота часто пере­буває на неналежному рівні, і те, про що сказав головуючий, — встановлено випадки порушень щодо якості та безпеки харчуван­ня, тимчасового розміщення, порушення санітарно-епідеміологіч­них та протипожежних норм.

З метою визначення рівня якості оздоровлення та відпочин­ку дітей у 2010 році проводилася державна атестація закладів системи та присвоєння їм відповідних категорій. За минулий рік атестовано 126 дитячих закладів, з них вищу категорію отримали 17, першу — 60, другу — 40 і третю — 9. Цього року ми плануємо провести державну атестацію приблизно чверті всіх дитячих за­кладів. Слід ще раз наголосити, що атестація вимагає відпові­дального підходу з боку і керівників закладів, і органів, що її здійснюють.

Актуальним на сьогодні також залишається питання мето­дичного та програмного забезпечення, поєднання оздоровчого та виховного процесів, змістовного компоненту оздоровлення. Тому пріоритетним напрямом у формуванні державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей повинно стати якісне, повно­цінне оздоровлення дітей у сучасних умовах, а не конвеєрний акцент на кількості оздоровлених.

За результатами проведеної оздоровчої кампанії влітку 2010 року, взяте урядом зобов’язання щодо оздоровлення не менше 50 відсотків дітей шкільного віку по Україні виконано, оздоровленням та відпочинком було охоплено майже 55 відсотків загальної кількості дітей шкільного віку. Однак кардинальних змін у системі оздоровлення ще не досягнуто. Аналіз показників чи­сельності дітей, забезпечених відповідними послугами, показує, що вдалося це зробити за рахунок порівняно високих показників охоплення дітей саме відпочинком. Так, власне оздоровленням забезпечено лише близько 29 відсотків дітей, 71 відсоток були охоплені послугами з відпочинку, причому переважно у шкільних таборах. У низці областей норми оздоровчої зміни не дотримува­лися через прагнення місцевих органів влади охопити якомога більшу кількість дітей за рахунок якості.

Постійна увага уряду приділяється оздоровленню дітей, які  потребують особливої уваги та підтримки. Минулого року оздоровлено більш як 1,5 мільйона таких дітей (для порівняння: у  2009 році — 1 300 000), що лише трохи перевищує 65 відсотків усіх оздоровлених. Однак потребує перегляду охоплення оздоров­ленням цих категорій з урахуванням стану їхнього здоров’я, забезпечення переліку медичних та оздоровчих послуг. Зокрема, у 2010 році оздоровлено 46 відсотків дітей-інвалідів, 38 відсотків дітей, які потерпіли від наслідків аварії на Чорнобильській станції, майже 23 відсотки дітей, які перебувають на диспансерному обліку.

Аналіз оздоровчої кампанії 2010 року довів: потребує перегляду система оздоровлення дітей — вихованців інтернатних закладів. Діти з одного закритого середовища, в якому вони перебувають протягом навчального року, у тому ж складі переїж­джають в інше. Вони не мають можливості розширення світогляду, спілкування з однолітками, які виховуються в сім’ях. Прикро, але змушений констатувати, що в липні та серпні в Житомирській і Луганській областях сталися нещасні випадки, в результаті яких загинули два вихованці шкіл-інтернатів. Тому вже сьогодні необ­хідно переглянути підходи до забезпечення оздоровлення вихо­ванців інтернатів.

Проблемою залишається організація оздоровлення студент­ської молоді через відсутність достатньої бази, що потребує відповідних заходів з боку органів виконавчої влади.

Шановний головуючий, 30 секунд ще попрошу, і завершую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте ще хвилину.

 

ТАБАЧНИК Д.В. Підсумовуючи, хотів би окреслити основні завдання, які стоять перед урядом, перед місцевими органами влади у сфері оздоровлення та відпочинку.

Найголовніше — це збереження здоров’я дітей, відновлення їхніх життєвих сил шляхом якісного, повноцінного оздоровлення та  відпочинку. Перегляд саме на користь якості від конвеєрної кількості.

Друге — забезпечення мережі дитячих оздоровчих закладів шляхом запровадження підтримки цих закладів та розроблення перспективного плану розвитку кожного закладу.

Третє — своєчасне належне фінансування заходів з оздо­ровлення та відпочинку, зокрема, не затягувати на місцях з прове­денням тендерних процедур.

Ну, і четверте, мабуть, найголовніше — суворий і пильний контроль спільно з громадськістю за якістю всіх складових: сані­тарних, пожежних, епідеміологічних норм і якості виховної роботи.

І саме від того, наскільки виваженою та комплексною буде державна політика і політика місцевих органів влади у сфері оздо­ровлення та відпочинку дітей і молоді в літній період, який, безумовно, є найважливішим, залежатиме не лише збереження та  відновлення здоров’я дітей, а й зміцнення майбутніх поколінь, які увійдуть до суспільного життя.

Дякую за увагу і дуже сподіваюся одержати змістовні конкретні пропозиції від кожного регіону.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доповідь завершено.

Шановні колеги, зазвичай ми діємо в такий спосіб: доповідач і співдоповідач мають можливість попрацювати над письмовими запитаннями, які ви можете передати, і в заключному слові зреагують на нагальні питання або вже в інший спосіб, скажімо, спілкуючись чи з органом місцевого самоврядування, чи з громадською організацією, щоб роз’яснити позицію міністерства з цього питання.

До співдоповіді запрошую голову Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Павла Івановича Костенка. Регламент теж 15 хвилин. Прошу, Павле Івановичу.

 

КОСТЕНКО П.І., голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (Блок Юлії Тимошенко). Шановний Миколо Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! Тема сьогоднішнього обгово­рення у Верховній Раді як ніколи актуальна, як кажуть, на часі, ад­же податкова реформа і реформа державних структур управління, безумовно, торкається як діяльності санаторно-курортних і оздо­ровчих закладів України взагалі, так і дитячих оздоровчих закладів зокрема.

Приймаючи цю тезу як аксіому, вважав би за доцільне при обговоренні питання привернути більше уваги до проблем, пов’я­заних з практичним застосуванням норм законодавства, зокрема і норм Закону “Про оздоровлення і відпочинок дітей”.

У своїй доповіді міністр відзначив позитивні тенденції, що відбулися під час організації та проведення оздоровчого сезону 2010 року. Але ж ці зрушення були б ще вагомішими, якби нам у  державі вдалося зупинити процес руйнації системи санаторно-оздоровчих закладів. Проілюструю цифрами. За даними Держком­стату, порівняно з 1995 роком, кількість дитячих санаторіїв скоро­тилася зі 199 до 168 одиниць, мінус 31 заклад. Ще 11 закладів цього типу не працювали минулого року з ряду причин. Не краща ситуація з дитячими оздоровчими таборами. Тобто дуже прикро констатувати, що негативну динаміку зменшення кількості стаціо­нарних дитячих закладів оздоровлення і відпочинку не подолано, а значить і визначена державна стратегія в цій галузі ще не зовсім досконала.

Наведу лише деякі приклади з цього приводу. Із кількох тисяч санаторно-курортних та оздоровчих закладів тільки 24 від­сотки на сьогодні звільнені від земельного податку. Несвоєчасно проведено тендери на закупівлю послуг з оздоровлення та відпо­чинку в п’яти регіонах — Автономна Республіка Крим, Житомир­ська, Сумська, Херсонська та Чернігівська області. Не розроблені довгострокові регіональні програми оздоровлення та відпочинку дітей. Станом на 1 грудня 2010 року, не реалізовано 20 відсотків путівок для санаторно-курортного лікування громадян, які постра­ждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На жаль, маємо констатувати недостатній рівень фінансування за рахунок облас­них бюджетів.

Негативним чинником використання бюджетних коштів, і про це ми говоримо не перший рік, є також те, що їх розпорядниками визначаються одразу декілька державних структур. До цього вар­то додати, що, незважаючи на фінансування оздоровчої кампанії, з кожним роком без упину зростає вартість перебування дитини в дитячих закладах. Порівняно з 2001 роком середня вартість од­ного дня перебування дитини на оздоровленні по Україні зросла більш як у 5 разів. Вражають не самі цифри, вражає безтурбот­ність, а частіше безпорадність, а можливо, просто бездіяльність керівників місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які своєчасно і належним чином не реагують на ці процеси.

Щоб не бути голослівним у визначенні питання, чому в нас така разюча регіональна дискримінація в охопленні дітей оздо­ровчими та відпочинковими послугами, наведу деякі факти. Так, у Луганській, Харківській областях усі відповідні показники пере­вищують 80 відсотків, а в семи областях взагалі не виконано завдання уряду, показники нижче 50 відсотків. Зокрема, в Кірово­градській області — 38 відсотків, Херсонській — 40, Автономній Республіці Крим — 29 відсотків. “Рекордсменами” стали Львівська область (26,7 відсотка) і столиця — місто Київ (26,8 відсотка).

Цілком слушно постає запитання: чому в державі окремі державні люди не несуть жодної відповідальності за невиконання своїх посадових обов’язків? За такого підходу до справи не ви­стачить і 100 років, щоб забезпечити кожній дитині якісний відпо­чинок та оздоровлення.

Кожен учасник процесу організації оздоровлення наших юних громадян розуміє, яке місце в цій роботі належить підготовці відповідних закладів, проведенню їх атестації. У зв’язку з цим наведу такі дані. А саме, як спрацювали в областях з проведенням атестації дитячих закладів оздоровлення і відпочинку у 2010 році. Позитивно, тобто від 60 до 90 відсотків, проведено атестацію лише в Івано-Франківській, Полтавській, Кіровоградській областях. Не атестовано жодного закладу за цей період у Дніпропетров­ській, Житомирській, Сумській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій областях і, знову-таки, в місті Києві.

До речі, з 1 січня цього року набрала чинності нова редакція Закону України “Про фізичну культуру і спорт”. Саме цим законом визначені правові норми стосовно фізкультурно-оздоровчої діяль­ності за місцем проживання та відпочинку громадян та деякі аспекти діяльності волонтерів у цій сфері. Часу до початку оздо­ровчого сезону залишилося обмаль, тому місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування необхідно максимально сконцентрувати зусилля для ефективного викори­стання коштів на проведення фізкультурно-оздоровчих заходів серед дітей і молоді у місцях їх відпочинку та оздоровлення.

До речі, хочу зазначити, що за півроку ми спільно, комітет і  уряд, повинні відпрацювати 44 законодавчих акти і привести у  відповідність нормативно-правову базу, щоб цей закон запра­цював. Часу в нас практично не залишилося, ми вже в новому році живемо півтора місяця.

Варто нагадати і власникам оздоровчих закладів та закладів відпочинку, що зазначений закон вимагає від них створити необхідні умови для фізкультурно-оздоровчої діяльності. Відповід­ний центральний орган виконавчої влади повинен у надзвичайно терміновому порядку визначити механізми підготовки та атестації волонтерів, які будуть залучатися до цієї роботи.

Хочу зупинитися ще на одній новелі законодавства. Мова йде про обов’язкове проведення державних закупівель із застосу­ванням процедури конкурсних торгів при закупівлі путівок. Свого часу комітет висловив свою позицію, що запроваджувати це у  сфері організації оздоровлення і відпочинку дітей передчасно. Сьогодні від тих із вас, хто безпосередньо має справу з цією процедурою, хотів би почути, яка користь від неї, та чи дійсно із застосуванням конкурсних торгів підвищилася якість оздоров­лення дітей. Зокрема, на мою думку, здійснення закупівлі путівок до дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія” із застосуванням конкурсних торгів взагалі видається абсурдним, бо немає з ким і за що торгуватися.

До речі, величезний подив викликає останнє рішення Націо­нальної комісії регулювання електроенергетики в частині підви­щення тарифів, у тому числі, для дитячих центрів “Артек” та “Молода гвардія”, прирівнявши ці бюджетні оздоровчі установи до  категорії, що сплачуватиме найвищі із встановлених тарифів. Отже, можна із впевненістю зробити висновок, що це призведе до збільшення вартості відпочинку, а відтак вартості путівок і наван­таження на бюджет. Українські діти можуть пишатися розумними дядьками з НКРЕ, які за рахунок оздоровлення дітей однією рукою намагаються поповнити надходження до бюджету, а другою одразу збільшують його видатки.

Зрештою, у нас сьогодні в теорії все виглядає досить гладко, адже ніхто не виступає проти гасла “Все найкраще — дітям”, а на практиці виходить зовсім інакше. Економимо бюджет­ні кошти на здоров’ї дітей, бо, як правило, дешевше не означає краще. До речі, за весь час дії процедури тендерних закупівель путівок до дитячих оздоровниць ніхто так і не спромігся підраху­вати суму зекономлених коштів і визначити, на що вони були перерозподілені.

Користуючись нагодою, я звертаюся до моїх колег народних депутатів з усіх політичних сил, представлених у Верховній Раді, з проханням підтримати законопроект №6498 щодо оздоровлення дітей, які потребують особливих умов для оздоровлення. Ця зако­нодавча пропозиція спрямована на відновлення справедливості у підходах до реалізації права на оздоровлення дітей з інвалідні­стю. На сьогодні на обліку в системі соціального захисту перебу­вають майже 92 тисячі дітей-інвалідів. Внесення запропонованих змін дасть можливість особам, які супроводжують дітей до сана­торіїв, оздоровчих закладів, не оплачувати своє перебування в цих закладах. Ми припустилися помилки і тепер повинні її виправити.

Сьогодні не можу не згадати про Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення і відпочинку. Є перші позитивні тенденції, треба їх розвивати. У цьому сезоні є всі підстави завершити за­провадження Державного реєстру та державної атестації дитячих закладів і присвоєння їм відповідних категорій. Ми переконані, що на цьому етапі дуже важливо вивчити всі пропозиції, що надійдуть від організаторів дитячого оздоровлення, у тому числі в питаннях здешевлення вартості путівок, стимулювання, зокрема й на зако­нодавчому рівні, залучення позабюджетних коштів у розвиток ін­фраструктури дитячого оздоровлення, зміцнення матеріальної бази оздоровниць.

Про ці проблеми ми постійно говоримо вже не перший рік, але істотних зрушень поки що немає, і причину шукати не дуже важко: часта зміна урядів, зміна курсів і підходів до цієї важливої справи, замість концентрації зусиль і коштів проводиться політика розпорошення грошей між різними відомствами.

У цьому плані показово (не знаю, чи звернули ви увагу), що у статистичному звіті за минулий рік з’явилися, зокрема, такі за­стереження: “У державі, де постійно не вистачає коштів та відпо­відних закладів для оздоровлення та відпочинку своїх громадян, протягом 2009–2010 років не працювало майже 600 закладів. І це при тому, що ми не можемо охопити оздоровленням у стаціо­нарних закладах навіть 40 відсотків дітей”. А тепер що заважало їм працювати, знову-таки зі звіту: “На капітальному ремонті не перший рік (137 одиниць), відсутність коштів на експлуатацію закладу (253 одиниці), відсутність дозволу служби санепідем­станції на експлуатацію закладу (32 одиниці), відсутність осіб, які бажають оздоровитися (35 одиниць)”.

Уявіть собі, загалом у нас минулого року простояли без навантаження у відповідних закладах тривалого перебування біль­ше 46 тисяч ліжко-місць. За 12 місяців більше півмільйона грома­дян не змогли скористатися послугами оздоровлення. З названих причин не працювали 11 дитячих санаторіїв, 41 санаторій-профілакторій, 4 заміські заклади цілорічної дії, більш як 453 бази та інші заклади відпочинку.

Я навів ці дані з єдиною метою — показати реальну ситуацію представникам органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Визнайте, що ми разом з вами досить далекі від реалізації основних вимог Державної програми економічного і со­ціального розвитку України на 2010 рік, де літнє оздоровлення, відпочинок дітей визначені одним з основних антикризових захо­дів та соціальних пріоритетів. Іншими словами, реалізація заходів поки що не забезпечує виконання стратегічних завдань, визначе­них як державна політика.

При цьому дозволю собі нагадати, що реалізація державної політики спрямовується виключно в інтересах громадян України і, що найважливіше, оцінюється насамперед і остаточно не звітами чи виступами в засобах масової інформації, а саме громадянами.

Тому моє побажання сьогоднішньому зібранню — самокри­тично підійти до аналізу зробленого та, визначаючи коло проблем і невирішених на сьогодні питань, внести свої пропозиції, щоб ми могли забезпечити реалізацію права дітей на повноцінне і якісне оздоровлення. У свою чергу, хочу запевнити всіх присутніх у тому, що комітет традиційно відпрацює всі рекомендації і пропозиції та спільно з міністерством зробить все, щоб програма оздоровлення дітей запрацювала в повному обсязі.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Павле Івановичу, за дотримання регламенту і змістовну доповідь.

Переходимо до дискусії. Зразу поінформую, колеги, що повноваження мої надзвичайно обмежені, я можу надавати слово лише тим, кого рекомендували комітет і робоча група. Бо мені тут надходять записки: хтось хоче виступити раніше чи пізніше. Я дію у спосіб, передбачений планом проведення наших слухань.

Отже, першим запрошую до дискусії Івана Леонтійовича Дячука, директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку “Корчагінець” Рівненської області. За ним виступатиме Аніщенко Олександр Володимирович. Прошу.

 

ДЯЧУК І.Л., директор дитячого закладу оздоровлення та відпочинку “Корчагінець” (Рівненська область). Шановний голову­ючий! Шановні учасники парламентських слухань! Я вже три десятиліття очолюю оздоровчий заклад, тому проблеми оздоров­лення і відпочинку знаю в деталях. Звичайно, хотілося б говорити про досягнення, але через обмеження в часі, думаю, правильно зробити акценти на проблемних питаннях.

Дитячі оздоровчі заклади — це багатопрофільні організації, тут і побутові, і комунальні послуги, громадське харчування, охорона здоров’я, спорт, туризм, позашкільна робота, організація дозвілля та виховання дітей. Часи, коли керівництву закладу необхідно було підготувати базу, а за все інше відповідали проф­спілки і комсомол, органи освіти, охорони здоров’я, громадського харчування, давно закінчилися. У радянські часи це була цілісна відпрацьована система, де кожен щабель вертикалі управління знав коло своїх завдань і обов’язків. Нині на трудові колективи, керівників та власників дитячих оздоровниць покладається обо­в’язок якісної підготовки закладу, добору кадрів (а це в період сезону більше 100 осіб), пошук споживачів послуг та укладання з  ними угод, створення безпечних умов праці для персоналу та оздоровлення і відпочинку дітей, забезпечення змістовного відпочинку та дозвілля.

На превеликий жаль, протягом останніх років ми не відчули жодної допомоги з питань розвитку бази. З великими потугами відбувається кадрове забезпечення досвідченими педагогами та медичними працівниками, а саме лікарями-педіатрами.

Сьогоднішні реалії, які впливають на формування вартості путівки, не дають змоги пересічній сім’ї безболісно для сімейного бюджету придбати її в оздоровчий заклад нашого регіону, не кажучи про морське узбережжя. Ціна путівки — чи не найболючіше питання, в якому чомусь звинувачують виключно керівників дитя­чих оздоровчих закладів. Однак ціна формується не на порож­ньому місці, а за наявних економічних умов, адже не оздоровниці формують ціни на енергоносії, послуги зв’язку, продукти харчу­вання. Ми максимально здешевлюємо вартість путівки, до ціни, яку в народі називають “аби вижити”.

Свого часу трудовий колектив спільно з районною радою та  обласною профспілкою працівників АПК стали засновниками і співвласниками закладу і тут же стали приватною формою влас­ності. Замовників декілька, але весь тягар утримання комплексу лягає винятково на фізичних осіб — членів трудового колективу. Районна рада навіть на утримання своєї частки не виділяє жодної гривні, посилаючись на заборони в Бюджетному кодексі. Проф­спілка, яка була однією з найбагатших, перетворилася на одну з найбідніших і реально допомогти не в змозі.

Як я вже казав, фактичну ціну путівки ми виставити не можемо, тому що в регіоні переважна більшість споживачів наших послуг її не осилять, це по-перше. По-друге, на ринку оздоровчих послуг ми станемо не конкурентоспроможними. Нас кинули у цей вир, але чітких і чесних правил гри ніхто не розробив.

За рахунок чого економимо? Ми свідомо йдемо на те, щоб переважну більшість педагогічних посад займали студенти, тому що рівень їхньої заробітної плати за чинними нормами значно нижчий, ніж класного педагога-професіонала. Економимо на охо­роні праці та екології, іміджевих питаннях, не кажучи вже про енергозберігаючі технології. Через нестачу обігових коштів ми не можемо замінити застаріле технологічне обладнання, транспортні засоби, а власними силами виготовити їх не маємо змоги. За рахунок створення майстерні з виготовлення меблів ми економи­мо до 60 відсотків коштів порівняно з тими, хто платить комер­ційним структурам за аналогічні вироби.

З початком кожного нового року починаємо сушити голову, де взяти кошти і матеріали для проведення ремонтно-відновлю­вальних робіт. За радянських часів фонди соціального страхуван­ня у січні — лютому кожному закладу виділяли кошти на підготовку до нового оздоровчого сезону. За часів незалежної України один раз була така спроба, але контролюючі органи визнали її незаконною.

Причина нестачі обігових коштів полягає насамперед у тому, що вартість путівки формується на початку року і враховує ціни, що склалися на споживчому ринку саме в цей період. Інфляційні процеси, ціни на бензин та енергоносії, які чомусь у період оздо­ровчого сезону, як і під час посівної кампанії та жнив, мають тенденцію до істотного зростання, плюс компенсація працівникам на індекс інфляції начисто з’їдають зароблене трудовими колекти­вами. Джерела компенсації для закладу відсутні.

Не можу обійти увагою питання пільг для дитячих оздоров­чих закладів. Чомусь у нормативно-правових документах якщо говориться про пільгу, то обов’язково є акцент: для таборів державної чи комунальної форми власності. Можна подумати, що табори, які залишилися у власності профспілок, трудових колекти­вів, приватних осіб оздоровлюють не українських дітей, не беруть участі у виконанні конституційного обов’язку держави турбуватися про здоров’я народу і найбільшої його цінності — дітей.

Я хочу подякувати Міністерству аграрної політики, яке виділяє кошти на здешевлення путівок для дітей працівників АПК та соціальної сфери села. Щороку за цією програмою продається половина путівок нашого і подібних закладів. Але хотілося б, щоб ці кошти надходили не в кінці літа, а принаймні у травні. Таке саме прохання і до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Рішення про розмір часткової компенсації застра­хованим особам і порядок використання коштів щоб приймалося не пізніше, ніж у лютому. Це дало б можливість планомірно проводити договірну кампанію. Знаючи розмір компенсації, заздалегідь могли б визначитися з коштами, які будуть направ­лятися оздоровчим закладам.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Леонтійовичу.

До слова запрошую Аніщенка Олександра Володимировича, першого заступника міністра охорони здоров’я України. За ним виступатиме Лебединський Едуард Броніславович. Будь ласка, Олександре Володимировичу.

 

АНІЩЕНКО О.В., перший заступник міністра охорони здоров’я України. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Період літнього відпочинку та оздоров­лення можливо вважати періодом реабілітації дітей після напру­женого навчального року. Вдумайтеся: нині кожен школяр має одну або дві хронічні хвороби, і тому в умовах погіршення стану здоров’я дитячого населення організоване оздоровлення є одним із чинників, що позитивно впливає на здоров’я.

Серед основних напрямів діяльності Міністерства охорони здоров’я вважаю за необхідне виділити такі.

По-перше, це відбір для санаторно-курортного лікування дітей з хронічними захворюваннями під час диспансерного огля­ду, а також визначення режимів для проведення оздоровчих захо­дів у літніх оздоровчих таборах різного типу. Зокрема, це ме­дичний огляд, який проводиться безпосередньо перед виїздом дітей до оздоровчих закладів та санаторіїв, та форми медичних висновків. На жаль, щороку відзначається неуважне ставлення до формування медичних висновків, зокрема, в оздоровчий табір направляються діти з протипоказами, тобто з наявністю одного з  хронічних захворювань, що не дає можливості відпочивати. Це я звертаюся до моїх колег, які повинні проводити ретельний відбір та відповідати за свої дії. Це є неприпустимим, адже такі випадки, на жаль, інколи закінчуються трагічно.

Яскравим прикладом є випадок смерті дитини у грудні 2010 року в дитячому центрі “Молода гвардія”. Дитині протягом року був установлений діагноз — бронхіальна астма, що є проти­показом для направлення на оздоровлення. Проте у дитини було направлення, і стався дуже неприємний випадок, найголовніше — ми втратили ще одного громадянина України.

По-друге, надзвичайно важливими напрямом роботи МОЗ залишається протиепідеміологічний, санітарно-гігієнічний нагляд за процесом відкриття оздоровчих закладів та забезпечення безпечного перебування в них дітей. Без дозволу Державної санітарно-епідеміологічної служби, який надається за умови до­держання всіх вимог санітарного законодавства, відкриття літньо­го оздоровчого закладу неможливе.

Однак минулого року без належного висновку було відкрито 22 таких заклади: у Київській області — 5, в Автономній Республіці Крим та Одеській області — по 4, у Сумській, Тернопільській обла­стях — по 2, у Житомирській, Запорізькій, Рівненській, Черні­вецькій, Львівській областях — по 1. В усіх випадках посадові особи притягнуті до адміністративної відповідальності.

Після відкриття оздоровчих закладів проводиться строгий протиепідеміологічний контроль за їх роботою. Минулого року проведено 28 500 обстежень у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, у тому числі 6231, або 21 відсоток — із зацікавленими відомствами. Порушення санітарного законодавства встановлено в 3641 закладі, або 12,7 відсотка.

У Запорізькій області, незважаючи на профілактичні заходи, на жаль, оздоровчий сезон у 2010 році не пройшов без порушень. У закладі оздоровлення “Росинка” під час спалаху на гостру киш­кову інфекцію постраждали 19 дітей. Причиною виникнення спала­ху стали грубі порушення санітарно-епідемічного режиму у харчо­блоці, відсутність контролю за роботою працівників харчоблоку.

В Одеській області в оздоровчому комплексі “Ювілейний” виник спалах на сальмонельоз, захворіло 28 осіб, у тому числі 25 дітей. Виникненню спалаху сприяло порушення правил приго­тування та зберігання харчових продуктів. До винних застосовані заходи адміністративного впливу, але 47 чоловік не мали змоги добре відпочити, оздоровитися.

Протягом оздоровчого сезону проведено 485 семінарів та 603 наради, підготовлено 178 наказів головних державних сані­тарних лікарів, прийнято 96 рішень. Про результати перевірок поінформовані управління у справах сім’ї та молоді, спорту, освіти і науки.

Якщо дозволите, шановні колеги, на завершення хотів би сказати головне. Все, про що я доповів, свідчить про те, що якщо ми з вами, кожен на своєму робочому місці, будемо виконувати те, що виписано в законах та підзаконних актах, ми зможемо у 2011 році гарно організувати відпочинок дітей.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується Лебединський Едуард Броніславо­вич, генеральний директор державного підприємства Український дитячий центр “Молода гвардія”. За ним виступатиме Надрага Василь Іванович. Будь ласка, Едуарде Броніславовичу.

 

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ Е.Б., генеральний директор Українського дитячого центру “Молода гвардія”. Шановні Миколо Володими­ровичу, народні депутати, учасники парламентських слухань! Сучасна політика в інтересах дітей повинна включати державну підтримку і забезпечення розвитку дитячих закладів оздоровлення та відпочинку загальнодержавного рівня. До них, до речі, нале­жить Український дитячий центр “Молода гвардія”.

Хочу нагадати, що центр був збудований за державні кошти, але з 1960 року він перебував у віданні громадських організацій — спочатку ЦК комсомолу України, далі Спілки піонерських орга­нізацій України. Лише у 2006 році цілісний майновий комплекс “Молода гвардія” був повернутий у державну власність, створено державне підприємство.

Сьогодні центр розташований на території площею близько 31 гектара, має комплекс будівель і споруд, необхідних для орга­нізації оздоровлення та відпочинку одночасно 1100 дітей у літній період та 800 дітей протягом навчального року. За 85-літню істо­рію функціонування центру педагогічним колективом збережено та примножено його багаторічні традиції. Розташування центру в парковій зоні на березі Чорного моря дає можливість органічно поєднати творчу, інтелектуальну діяльність дітей з повноцінним відпочинком та оздоровленням, максимально використовуючи при цьому кліматичні особливості регіону.

Головними пріоритетами виховного процесу в “Молодій гвардії” залишаються формування активної життєвої позиції, здо­рового способу життя, моральних цінностей, розвиток творчих здібностей дітей та учнівської молоді. Виховний процес включає індивідуальну роботу з дитиною, виховання її в умовах тимчасо­вого колективу та залучення до участі у загальнотаборових спра­вах з використанням різноманітних способів та методів виховного впливу. Крім того, центр за активної співпраці з громадськими організаціями виступає майданчиком для проведення культурно-мистецьких і фізкультурно-спортивних заходів всеукраїнського та міжнародного рівнів.

Разом з тим, маючи колосальний потенціал для організації дитячого та молодіжного відпочинку, центр не в змозі повноцінно реалізувати його через відсутність сучасних умов для забезпечен­ня перебування дітей. З огляду на це, актуалізується необхідність системної державної підтримки розвитку Українського дитячого центру “Молода гвардія”.

Для вирішення проблемних питань останніми роками прий­нято низку нормативно-правових актів, спрямованих на створення умов для функціонування та розвитку центру. Впровадження прийнятих рішень дало змогу забезпечити економічну стабільність підприємства і завдяки бюджетному фінансуванню стало можли­вим досягнення ряду позитивних змін у роботі з організації оздо­ровлення та відпочинку дітей. Так, “Молода гвардія” відновила роботу як цілорічний заклад, в якому відпочивають діти саме пільгових категорій. За останні п’ять років майже в 2,5 разу зрос­ла кількість дітей, які оздоровлюються впродовж року. Загалом за  період перебування у сфері управління Мінсім’ямолодьспорту оздоровлено близько 30 тисяч дітей, з них 25 тисяч — бюджетним коштом.

Щоправда, лише у 2010 році було виконано в повному обся­зі положення Закону України “Про державну підтримку та особли­вості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”, відповідно до якого держава викупила всі 100 відсотків путівок та  оздоровила 11 тисяч дітей. За цей період більш як у 6 разів зросли доходи підприємства, що сприяло створенню 250 постій­них робочих місць, дало змогу ліквідувати заборгованість з оплати праці, частково (тільки частково, підкреслюю) оновити матеріаль­но-технічну базу.

Разом з тим варто відзначити наявність низки проблемних питань. Перше — залишається незавершеним процес отримання державного акта на право користування земельною ділянкою. Це зумовлено тим, що частина земель, визначених землевідводом, перебуває в оренді приватної структури, її повернення можливе лише в судовому порядку, а частина земельної ділянки утворила­ся за рахунок природного намиву пляжу і не відповідає землевід­воду. Це стало на заваді для розгляду питання видачі державного акта на землю Одеською міською радою. Як директор я не розу­мію, як можна одержати акт на дитячий центр без пляжу. Який сенс тоді в оздоровленні?

Друге. Потребує законодавчого врегулювання питання заку­півлі державних путівок до центру без застосування процедури торгів, яка істотно затримує початок оздоровчого сезону.

Третє і найважливіше питання полягає в тому, що на­повнення оздоровчо-виховних заходів центру невідкладно потре­бує модернізації його інфраструктури. Діючі корпуси збудовані в 1960–80-х роках, один з таборів взагалі не працює, бо потребує негайної реконструкції, спортивний комплекс залишається на ста­дії незавершеного будівництва уже 25 років, інженерні мережі зношені на 80 відсотків.

Такий стан справ фактично вимагає якнайшвидшого прий­няття урядом державної програми розвитку державного підприєм­ства Український дитячий центр “Молода гвардія”. Її реалізація забезпечить комплексну реконструкцію основних об’єктів центру, повне технічне переоснащення, поетапний розвиток спортивно-оздоровчого та освітньо-розвиваючого комплексів, що дасть мож­ливість убезпечити життя дітей і створити справді сучасні умови для оздоровлення та повноцінного відпочинку дітей.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Едуарде Броніславовичу.

До слова запрошую першого заступника міністра соціальної політики України Василя Івановича Надрагу. За ним виступатиме Василь Григорович Кремень. Прошу, Василю Івановичу.

 

НАДРАГА В.І., перший заступник міністра соціальної політики України. Дякую. Шановний головуючий! Шановні учасни­ки парламентських слухань! Міністерство соціальної політики України здійснює організацію оздоровлення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи. У 2010 році на фінансування про­грами оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорно­бильської катастрофи, було передбачено 383 мільйони гривень, тобто 25,5 відсотка потреби в коштах, у межах яких придбано 112 888 путівок. З них 65 968 для дітей, які поїхали відпочивати у складі груп, та 4226 для дітей віком до десяти років у супроводі батьків або особи, яка їх замінює.

Слід звернути увагу, що оздоровлення дітей у 2010 році почало проводитися тільки у другому півріччі через прийняття бюджету у квітні 2010 року, що зробило неможливим оздоровлен­ня дітей під час літніх канікул. Як ви знаєте, тендерні процедури потребують певного часу, тому ми змогли вийти тільки на серп­невий термін початку оздоровлення. Негативним проявом оздо­ровчої кампанії в 2010 році стала також відсутність налагодженої співпраці між міністерством і територіями. Тому ми мали факти безпідставного зриву заїздів, замовчування інформації про неви­користані путівки, інші негаразди. На жаль, хоч такі випадки були поодинокими, все-таки вони мали місце, і ми сподіваємося, що тепер нам вистачить натхнення і бажання працювати разом, щоб оздоровча кампанія 2011 року була краще організована і голов­не — більш ефективна.

Водночас хочу сказати, що якби у 2010 році була відновлена благодійна акція щодо безоплатного перевезення дітей залізнич­ним транспортом до місця оздоровлення та у зворотному напрямі, як це було до 2006 року включно, ця акція проводилася Держав­ною адміністрацією залізничного транспорту України, то ми вва­жаємо, що це теж було б певним кроком уперед, тому що дало б нам можливість додатково на ті самі кошти оздоровити більше 9 тисяч дітей на загальну суму близько 26 мільйонів гривень. Загалом дитяча оздоровча кампанія 2010 року оцінюється Мінсоц­політики як задовільна, оскільки річні планові показники оздоров­лення дітей були реалізовані лише за одне півріччя. Я вище ска­зав, чому так відбулося.

На 2011 рік для реалізації зазначеної програми в бюджеті заплановано 385 мільйонів гривень, у межах яких планується заку­пити на суму 64,5 тисячі гривень путівки для дітей у складі груп та 7200 путівок для дітей віком до десяти років, які поїдуть у супро­воді батьків або супроводжуючих осіб. Ми вважаємо, що це дасть змогу задовольнити не 25 відсотків, як минулого року, а 36 відсот­ків поданих заяв.

З метою усунення недоліків, виявлених протягом минулих років, та для покращення організації оздоровлення дітей у 2011 ро­ці змінено систему оплати послуг санаторно-курортних закладів. Посилено відповідальність закладів за якість послуг, які вони будуть надавати дітям під час оздоровчого періоду 2011 року. Окрім того, під час закупівлі путівок підвищуються кваліфікаційні вимоги до санаторно-курортних закладів щодо умов проживання, харчування, лікування та відпочинку.

У 2011 році ми будемо намагатися максимально врахувати потреби та побажання регіонів при оздоровленні дітей, і оздоровчі заклади на всій території, ми вважаємо, будуть заповнені більш пропорційно. Однак ми сподіваємося і звертаємося до місцевих влад з проханням все-таки більш наполегливо виходити з пропо­зиціями і відпрацьовувати їх не тоді, коли вже закінчилися про­цедури з’ясовування, де будуть відпочивати діти, а тоді, коли процес тільки починається. Це нам дасть можливість якісніше впливати на ситуацію.

Крім того, оздоровча кампанія буде здійснюватися пере­важно у весняно-літній період, 80 відсотків дітей у складі груп та 100 відсотків дітей у супроводі одного з батьків будуть оздоров­лені протягом другого і третього кварталів. Тому є підстави спо­діватися, що у 2011 році ми зробимо крок вперед в оздоровленні дітей.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую Кременя Василя Григоровича, прези­дента Національної академії педагогічних наук України. За ним виступатиме Корвацький Василь Миколайович. Прошу, Василю Григоровичу.

 

КРЕМЕНЬ В.Г., президент Національної академії педагогіч­них наук України. Шановний Миколо Володимировичу! Шановні колеги! У період кардинальних і динамічних змін, які відбуваються в нашому суспільстві, дедалі більшої актуальності набуває проб­лема переосмислення та оновлення концептуальних засад і техно­логій оздоровлення і відпочинку дітей. Аналіз показує, що саме в єдності оздоровчого і виховного процесів полягає ключова кон­цептуальна ідея їх організації та здійснення. Це означає, що кожний захід у різних видах закладів оздоровлення та відпочинку повинен мати оздоровчий характер і педагогічну спрямованість.

На жаль, комерціалізація оздоровлення і відпочинку дітей, зокрема в літній період, призвела до вихолощення здобутків дитя­чих таборів відпочинку різного типу щодо виховання та соціаліза­ції дитини. Насторожує факт низької уваги до духовного оздоров­лення дітей, системного інтелектуального, мистецького дозвілля, пізнавальної творчості тощо. У дитячих закладах оздоровлення і відпочинку переважно проводяться розважальні заходи.

Провідним завданням ефективних оздоровчо-виховних про­грам має стати самоствердження особистості, що зростає і роз­вивається в ситуації вибору. Відповідно основними орієнтирами будуть індивідуальність дитини, максимальне врахування її яко­стей і потреб, те, що ми називаємо дитиноцентризм. Він повинен бути утверджений не тільки в освіті, а й під час відпочинку. Треба максимально наблизити відпочинок, оздоровлення дитини до її здібностей і потреб.

Зважаючи на викладене, на нашу думку, керівникам закладів оздоровлення та відпочинку дітей і державним службовцям, які контролюють цей процес, слід звернути увагу на таке.

По-перше, більшою мірою здійснювати оцінку потреб дітей, які приїхали на оздоровлення і відпочинок, і в подальшому врахо­вувати її результати у плануванні відповідних завдань.

По-друге, забезпечувати та здійснювати моніторинг захище­ності дитини в закладі.

По-третє, соціально-виховні програми спрямувати на роз­ширення зони емоційного комфорту вихованців, збільшення спек­тра спілкування, міжособистісних стосунків дитини, у тому числі різновікової взаємодії. Створення ситуацій, в яких дитина здатна досягти позитивного результату. При цьому слід пам’ятати, що надмірна завантаженість дітей навіть цікавими заходами не сприя­тиме їхньому оздоровленню та відпочинку.

По-четверте, доцільно створити оптимальні умови для дитячої самодіяльності та участі вихованців в ухваленні рішень.

По-п’яте, варто повною мірою використовувати місцеві та регіональні умови оздоровлення і відпочинку для пробудження інтересу дитини до нових явищ культури та інформації.

Зазначене і багато що іншого, що потрібно зробити під час відпочинку і оздоровлення дітей, можна забезпечити за умови належного науково-методичного супроводу оздоровчо-виховного процесу. Хотів би сказати, що в Національній академії педагогіч­них наук, зокрема в Інституті проблем виховання, спільно з Міні­стерством освіти і науки підготовлено цілий ряд рекомендацій, методичних посібників. І я просив би, Миколо Володимировичу, у  проекті наших рекомендацій дати доручення щодо створення можливостей для науково-методичного, системного забезпечення роботи з оздоровлення і виховання дітей. Ми могли б підготувати відповідні матеріали. Якби була фінансова підтримка, ми могли б їх розмножити достатнім тиражем і направити в усі оздоровчі табори.

І ще одне, шановні колеги. Ефективність оздоровчої роботи з дітьми, безумовно, значною мірою залежатиме від діяльності оздоровчих таборів, інших установ. Проте не менш важливою є  налаштованість дитини бути здоровою, розуміння важливості здоров’я, цінності здорового способу життя, про що тут вже говорилося. На превеликий жаль, тут у нас багато проблем, від пива до інших неприємних речей. Ми й сьогодні ще слабо використовуємо можливості, щоб утвердити серед дітей здоровий спосіб життя, щоб дитина зрозуміла цінність здоров’я.

Буквально останній приклад. Три дні тому завершилася    25-та Зимова універсіада в Туреччині. Із 57 країн-учасниць Україна виборола третє місце, в біатлоні практично всі золоті медалі — наші. І жодний телеканал жодного репортажу не провів про це. Ми спільно з міністерством намагалися запросити теле­журналістів, навіть оплачували дорогу і проживання, але телекана­ли сказали: заплатіть за те, що буде здійснюватися трансляція. Це   в той час, як “Євроспорт” транслював, два російські канали транслювали.

Хочу сказати, що ми повинні системно, комплексно підхо­дити до цієї проблеми, тому що лише через створення умов, щоб бути здоровим, не можна виховати дитину здоровою, вона по­винна сама бажати стати здоровою.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василю Григоровичу. Аби ви організували там бійку або пиятику, всі показали б. А так що ж, зайняли третє місце. Кому це треба?

До слова запрошую Корвацького Василя Миколайовича, директора оздоровчо-лікувального комплексу “Ровесник” Львів­ської області. За ним виступатиме Суслов Євгеній Іванович.

 

КОРВАЦЬКИЙ В.М., директор оздоровчо-лікувального ком­плексу “Ровесник” (Львівська область). Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Відокремлений під­розділ оздоровчо-лікувальний комплекс державного підприємства “Львіввугілля” розташований у лісовому масиві за 15 кілометрів від міста Червонограда і працює цілорічно завдяки сумлінній праці нашого державного підприємства і гірників Галичини.

Зважаючи на те, що мало часу, я хотів би просто зупинитися на тих цікавих, на нашу думку, моментах, що застосовуються в оздоровленні дітей протягом літа. У нас в один заїзд відпочи­вають 650 дітей. Ми приймаємо дітей не тільки наших шахтарів, а  з усіх регіонів України, а також з Польщі, Білорусі, Росії. Про­тягом декількох років у нас оздоровлюються діти, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС, а також ми не стали осторонь і прий­няли 500 дітей з Алчевська під час ліквідації аварії на тепломережі.

На території ОЛК “Ровесник” розташовані корпуси, які розміщують 650 дітей, з усіма лікувальними можливостями, спорт­залом, басейном, є волейбольна, гандбольна, баскетбольна пло­щадки, футбольне поле, дитячий ігровий майданчик, літня естра­да, кінозал на 300 місць, відеосалон, бібліотека, читальний зал, їдальні, де одночасно харчується 650 осіб.

Проживають відпочиваючі у дво-, тримісних кімнатах, які  укомплектовані всім необхідним твердим та м’яким інвента­рем. На території постійно подається гаряча та холодна вода за­вдяки власній системі водопостачання, що, звичайно, здешевлює вартість путівки. Гаряча вода також цілодобово із власної котель­ні, що також впливає на загальну вартість путівки.

Як і в більшості оздоровчих закладів, дітям забезпечується п’ятиразове харчування, а в сезоні 2011 року планується запрова­дити в раціон харчування елемент фуршетного столу, де дитина зможе вибрати продукти, фрукти, соки до смаку. Хлібобулочні ви­роби випікаємо у власній пекарні, що також частково здешевлює вартість путівки. М’ясо-ковбасні вироби готуємо у своєму ковбас­ному цеху.

Одними з основних напрямів роботи з оздоровлення та від­починку дітей є лікувально-профілактична та просвітницька робота в таборі. Для цього задіяно 23 одиниці медичного персоналу, які забезпечують і лікувально-оздоровчий процес, і цілодобове чергу­вання, а також присутність медичного персоналу в різних місцях, де проводяться спортивні змагання, культурно-масові заходи тощо.

Для лікування, а в нас велика лікувальна база, ми використовуємо в дуже широкому асортименті місцеві лікувальні фактори…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Василю Миколайовичу, перепрошую.

Шановні колеги, я знаю, ви критикуєте депутатів, що вони на робочому місці не сидять, виходять десь. От ми 1 годину 12 хвилин працюємо, я бачу, що вже всі трохи стомилися. Якщо є необхідність потелефонувати, будь ласка, у нас кулуари відкриті, можна вийти. Я просив би не розмовляти по телефону і поміж собою, тому що ми не поважаємо наших колег.

Прошу, Василю Миколайовичу.

 

КОРВАЦЬКИЙ В.М. Цікавою і плідною у 2010 році була робо­та з Міжнародною студентською конфедерацією туризму (ІISIC). Плануємо, що й цього року в нас працюватимуть волонтери з різ­них країн світу: Польщі, Тайваню, Індонезії, Болгарії. Це сприяє більш цікавому відпочинку і розширенню світогляду, знань про інші країни світу, їхні звичаї, традиції та обряди.

Значне місце займає і духовне виховання дітей, яке здійсню­ється завдяки співпраці ОЛК “Ровесник” з Львівською духовною семінарією, а також з Українським католицьким університетом, що є у Львові, вихованці яких працюють духовними наставниками серед дітей. Робота педагогів спрямована на розвиток духовності, національної самосвідомості, залучення дітей до регулярних за­нять фізкультурою та спортом, на пропаганду здорового способу життя, розвиток творчої особистості. Ось за цими напрямами і здійснюється виховна робота.

Спортивно-оздоровча робота проходить під керівництвом інструкторів з плавання, інших видів спорту, туризму. Проведення інтелектуальних та розважальних програм сприяє творчому роз­витку особистості.

У минулому сезоні спільно з пансіонатом “Бадьорість” (директор Пугач Олександр Миколайович) ми започаткували добру справу, як на наш погляд, — візити спортивно-культурних делегацій з табору в табір з відповідною передачею естафети. Така робота розширює коло друзів, інтереси дітей, викликає по­чуття товариськості.

Особливістю нашої діяльності є велика історично-пізна­вальна робота, розроблені екскурсійні маршрути до Олеського замку, Почаївської лаври, Берестечка.

“Здорова дитина — щаслива родина”, під таким гаслом буде проводитися оздоровча кампанія влітку 2011 року. Ми переконані, що за підтримки Державного підприємства “Львіввугілля” та проф­спілкових організацій колектив впорається з поставленим зав­данням і зробить усе, щоб діти гарно відпочили, набралися сили та здоров’я і щасливими сіли за шкільні парти в новому навчальному році.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую Євгенія Івановича Суслова, народного депутата України. За ним виступатиме Олександр Миколайович Бодриченко. Будь ласка, Євгенію Івановичу.

 

СУСЛОВ Є.І., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (Блок Юлії Тимошенко). Дякую, шановний головуючий. Шановні учасники парламентських слухань! Будь-яка нація, що хоче мати перспективу в майбутньому, повинна перейматися станом здо­ров’я наступних поколінь. Осягнувши таку істину, держава неод­мінно визначить опіку над дітьми як пріоритет.

Нині ситуація складається з точністю до навпаки. Як приклад, можна нагадати, що буквально днями на центральних телеканалах почала витати думка, мовляв, потрібно у школах заборонити фізкультуру, тому що в нас діти настільки оздоров­лені, що вони не можуть виконувати звичайних фізичних вправ. Тому я думаю, що це найкраще характеризує, наскільки ми просу­ваємося в оздоровленні наших дітей.

На мою думку, кампанія з оздоровлення дітей у 2011 році перебуває під загрозою зриву. Чому? Тому що досі не прийнята програма оздоровлення дітей на 2011 рік.

Я вже не кажу про те, що в цьому році на 20 мільйонів менше закладено в державному бюджеті на оздоровлення дітей.

Я вже не кажу про те, що в обласних і місцевих бюджетах на оздоровлення дітей у середньому на 20 відсотків менше перед­бачено, ніж у 2010 році.

Я вже не кажу про якість оздоровчих послуг, як відзначали попередні промовці, щоб виграти тендер, щоб здешевити путівки. І ніхто не питає, наскільки підвищилася вартість харчування, медикаментів, інших послуг. Якщо порівняти кошти, які ми виді­ляємо, і кошти, які витрачаються на оздоровлення однієї дитини, можна зробити висновок, що на порядок менше дітей у цьому році ми будемо оздоровлювати.

І питання навіть не в тому. Можна говорити зараз і навішу­вати ярлики на всіх інших, на місцеву владу, що не виділяють коштів для таборів, для громадських організацій. Ну, вибачте, я вважаю, що це не державний підхід, тому що нам чітко потрібно усвідомити і визначити, що пріоритет для держави — забезпе­чення здорової нації. Тому треба зробити висновки.

Я за державний реєстр, це давно вже треба було зробити, тому що вже всі, хто що хотів, те приватизував або прихватизував. Тому потрібно починати спочатку. Потрібно зрозуміти, що у нас є, спланувати, що ми будемо робити, бо далі так продовжуватися не може.

Адміністративна реформа, яка зараз проводиться, має дати відповіді, що за рахунок чого відбувається. Немає чіткого розу­міння, хто відповідає за оздоровлення. Тому що розмито між міністерствами, хто склав свої повноваження, хто ще не вступив у  свої повноваження, а страждають безпосередньо діти. Як при­клад можна назвати “Артек”, який вже вдруге не забезпечив наплив дітей, тому що проблема з тендерами, проблема з відпові­дальністю, проблема з тим, що страждають діти-сироти, які мали відпочивати.

Тому я хотів би, щоб сьогоднішні наші слухання були чіткими і відвертими. Не можна сказати, що винен хтось один, потрібно змінювати все, потрібно визначати пріоритетність, потрібно змі­нювати розуміння того, як ми до цього підходимо.

Переконаний, що сьогодні в нас відбудеться відверта роз­мова, тому що в цьому залі, я бачу, зібралися люди, які пропуска­ють це все крізь себе, дивляться у вічі батькам дітей, дивляться у вічі дітям, яким пощастило потрапити до “Молодої гвардії” чи до “Артека”. Це дійсно щастя, тому що таких закладів, на жаль, у на­шій державі одиниці. А всі решта виходять з тих можливостей, які у них є.

Тому якість можливостей потрібно переглядати. І потрібно робити це не знизу, як кажуть, що давайте ми будемо розглядати ваші можливості, а має бути визначена пріоритетність. Риба гниє з голови, а не з хвоста. Тому якщо ми визначимо цей напрям як пріоритетний, я переконаний, можливо концептуально змінити ситуацію.

Тому я пропоную три речі, які необхідно, на мою думку, владі передовсім змінити і зробити.

Перше — терміново прийняти державну програму оздоров­лення дітей на 2011 рік. Це вкрай необхідно, тому що ми живемо вже в цьому році і перший квартал, можна сказати, вже пройшли.

Друге — визначити структурний підрозділ у системі вико­навчої влади, який відповідатиме за оздоровлення дітей. Я не хотів би, щоб кожне міністерство по своїй частині говорило, чому йому щось не вдалося чи ще щось. Повинна бути одна виконавча влада, де чітко розуміють всі директори, без різниці, чи це чорнобильські діти, чи діти-сироти, чи ще якась категорія. Повинна бути одна структура у державній владі, відповідальна за оздоровлення дітей. Я думаю, що це буде правильно і економічно доцільніше.

І третє — потрібно переглянути державний і обласні бюдже­ти, тому що ті бюджетні умови, в які потрапляють нинішнього року заклади оздоровлення, і сама реалізація путівок... Треба хоч трохи збільшити кошти на оздоровлення наших дітей.

Дякую за увагу. Успіхів вам!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Євгенію Івановичу.

До слова запрошую Олександра Миколайовича Бодриченка, заступника генерального директора державного підприємства “Міжнародний дитячий центр “Артек”. За ним виступатиме Савін Євген Євгенович. Прошу, Олександре Миколайовичу.

 

БОДРИЧЕНКО О.М., заступник генерального директора Міжнародного дитячого центру “Артек”. Шановні учасники парла­ментських слухань! Вже той факт, що ці слухання відбуваються за декілька місяців до початку оздоровчого сезону, є позитивним для оздоровчих дитячих закладів.

У 2010 році “Артек” відзначив 85-річний ювілей. На сьогодні ми можемо приймати в літній період до 4 тисяч дітей, у міжсезон­ня — до 1800 дітей. Це найбільший у світі табір для дітей віком від 9 до 16 років. Минулого року “Артек” практично вийшов на свою потужність та прийняв найбільшу за останні роки кількість дітей — більше 35 тисяч.

За браком часу наведу лише декілька цифр. Загальна площа державного підприємства становить більш як 216 гектарів землі, включаючи 5 парків — пам’яток природи загальною площею 72 гектари, берегову морську смугу завдовжки більше 7 кілометрів.

На території центру розташовано 386 споруд та об’єктів, серед яких 9 дитячих таборів, стадіон на 7,5 тисячі місць, 5 ба­сейнів, у тому числі з теплою водою, навчально-освітній комплекс на 1200 місць, 5 бібліотек, музейно-краєзнавчий комплекс та інші споруди, які забезпечують функціонування дитячої оздоровниці.

У центрі працює унікальний колектив із 1875 постійних кваліфікованих фахівців, а в літній період додатково ще близько 900 працівників.

Згідно з угодою між урядом України та Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури з 2006 року центр працює під егідою ЮНЕСКО.

У 2009 році діти з 50 країн світу обрали “Артек” штаб-квартирою Міжнародної громадської організації “Всесвітня дитяча Ліга Націй”.

Постановою уряду в січні 2009 року “Артеку” надано статус бази олімпійської та паралімпійської підготовки.

Здобутки “Артека”, який реалізує низку науково-педагогіч­них програм, спрямованих на творчий розвиток дитини, виховання патріотизму, кращих традицій української культури, мистецтва та спорту відповідно до міжнародних гуманітарних досягнень широко відомі, тому не потребують конкретного обговорення сьогодні. Натомість хотів би зосередитися на нагальних проблемах центру та шляхах їх можливого розв’язання.

Економічна та соціальна криза, що розтяглася на 2005–2009 роки, боляче вдарила по дитячому центру. Невдале прове­дення першого етапу реконструкції, у тому числі за кредити комерційних банків, відсотки яких погашалися за рахунок коштів підприємства, призвело до кредиторської заборгованості, яка почала зростати неймовірними темпами і станом на середину 2006 року разом зі штрафними санкціями та пенею перевищувала 95 мільйони гривень. Погашення боргів фактично вимивало обігові кошти підприємства.

Відсутність коригування ціни бюджетної путівки протягом року, що, на жаль, спостерігається і сьогодні, призвела до збитків підприємства внаслідок різниці у собівартості ліжко-дня та ціни бюджетної путівки. Залежність очевидна: чим більше дітей при­було на оздоровлення, тим нижча собівартість ліжко-дня. Щорічне зменшення кількості бюджетних путівок, починаючи з 2002 року, призвело до того, що у 2008 році державне замовлення зменши­лося на 400 відсотків, а збитки тільки за сезон 2007–2008 років, кризових для “Артека”, становили близько 11,5 мільйона гривень. Це, у свою чергу, призвело до зростання заборгованості із за­робітної плати, посилення соціальної напруженості в колективі та поставило підприємство на межу припинення діяльності.

На жаль, рішення, прийняті центральними органами влади України для державної підтримки дитячого центру, виконані лише на 10 відсотків.

Відчувши слабкість державного підприємства, почалися самовільне захоплення земельних ділянок та самовільне будівни­цтво в межах дитячого центру. Це зумовлено, зокрема, і проти­правними діями попередньої влади селища Гурзуф, що призвели до зникнення оригіналу державного акта на землекористування “Артека”.

При проведенні інвентаризації земель “Артека” згідно з  постановою Верховної Ради України №1059-VI від 3 березня 2009 року виявлено, що на території, яка має бути включена до меж землекористування державного підприємства, вже розташо­вані об’єкти сторонніх осіб та видані державні акти на власність землею, що суперечить Земельному кодексу України. Через постійні зазіхання на територію “Артека” тільки за період 2007–2010 років відбулося 858 судових засідань щодо захисту законних земельних прав державного підприємства та спроб приватизації державного майна. На сьогодні не видано жодного державного акта на земельні ділянки згідно з розробленою технічною доку­ментацією. Питання збереження цілісності земель дитячого центру, які не підлягають відчуженню, потребують невідкладного принципового вирішення.

Завдяки державній підтримці вдалося оновити автобусний парк підприємства, вирішити невідкладне питання придбання п’я­ти автомобілів швидкої допомоги, у тому числі реанімобіля, трьох сучасних діагностичних лабораторій, стоматологічного обладнання та відновити фінансування реконструкції центру, бо знос інженер­них мереж, які не замінялися з 1960-х років, та більшості об’єктів становить 80 відсотків.

Першочергові проблеми центру, що потребують вирішення найближчим часом:

реконструкція медичного стаціонару або будівництво нового (будівля 1914 року закрита через аварійний стан);

реконструкція гуртожитку “Вожатий” для забезпечення гідних умов проживання молодих педагогів, які на даний час мешкають по 5–8 осіб у кімнаті;

реконструкція котельної №3, яка повністю відпрацювала свій ресурс;

завершення реконструкції дитячого табору “Алмазний”, що дасть змогу збільшити кількість дітей, які можуть бути оздоров­лені, до 40 тисяч на рік.

Важливою проблемою є створення безпечних умов пере­бування дітей. На території “Артека”, на відстані до 50 метрів від  дитячих таборів, проживають близько 395 осіб, з них лише 79 працюють на підприємстві. Цей факт не дає гарантії безпеки дітей під час відпочинку. Відповідно до Закону України “Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”, який став важливим кроком на шляху стабілі­зації становища підприємства та його повноцінного функціонуван­ня, зазначеним особам гарантується надання житла поза межами центру. Однак з моменту прийняття відповідних рішень проблема не знайшла свого вирішення.

Згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №54 від 31 січня 2009 року “Деякі питання забезпечення функціо­нування державних підприємств “Міжнародний дитячий центр “Артек” і “Український дитячий центр “Молода гвардія” передба­чено списання заборгованості “Артека” за спожиті газ, електро­енергію і воду в розмірі 5,4 мільйона гривень, яка склалася на 31 січня 2009 року. Однак усі відомства та установи, яким адресо­вана ця постанова, — Міністерство палива та енергетики, НАК “Нафтогаз України”, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Державне підприємство “Енергоринок” — відмовилися це робити, посилаючись на відсутність механізму погашення боргу. Вже два роки тривають судові засідання про стягнення цих боргів з дитя­чого центру.

Однак головною проблемою “Артека” є приведення центру у  відповідність із сучасними стандартами відпочинку, оздоров­лення та освіти дітей, враховуючи його міжнародний статус. Незважаючи на важливу роль “Артека” у забезпеченні прав та соціальних гарантій дітей України, для розвитку міжнародних, гуманітарних та культурних відносин, дотепер не визначені шляхи комплексного розвитку дитячого центру.

Конкретні заходи щодо розвитку центру знайшли відобра­ження у проекті Державної програми розвитку державних підпри­ємств “Міжнародний дитячий центр “Артек” і “Український дитячий центр “Молода гвардія” на період до 2015 року, концепція якої затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України №1075-р від 3 вересня 2009 року. Проте фактично розроблення програми комплексного розвитку центру загальмовано пунктом 19 Постано­ви Кабінету Міністрів України №1036 від 26 листопада 2008 року “Деякі питання організації бюджетного процесу”, в якій визначено, що до стабілізації економічної ситуації в країні тимчасово припи­нено підготовку проектів нових та внесення змін до діючих державних цільових програм, що потребують додаткового фінан­сування з державного бюджету.

Така позиція суперечить підписаній Угоді між урядом України та Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і куль­тури про надання “Артеку” статусу центру під егідою ЮНЕСКО. У  статті 7 цієї угоди уряд України взяв на себе зобов’язання сприяти центру в його належному функціонуванні, розвитку інфра­структури, а також реалізації програми його комплексної реконструкції.

Звертаюся до учасників парламентських слухань, народних депутатів та урядовців з проханням про вирішення таких на­гальних проблем дитячого центру.

У зв’язку з ліквідацією Міністерства України з питань сім’ї, молоді та спорту залишилася заборгованість за послуги з оздо­ровлення дітей у 2010 році в сумі більше 13 мільйонів гривень.

Міністерством фінансів досі не затверджена вартість ліжко-дня перебування дитини в “Артеку” на 2011 рік. Рекомендувати Мінфіну України затверджувати калькуляцію одного ліжко-дня бюджетної путівки не на рівні собівартості, а з включенням статті, що забезпечить формування прибутку підприємства хоча б на рівні рентабельності 5–7 відсотків.

З метою запобігання зриву графіка направлення дітей до центру в 2011 році необхідно якнайшвидше здійснити процедуру державної закупівлі путівок правонаступником Мінсім’їмолодь­спорту.

Для законодавчого закріплення за державним підприєм­ством земельних ділянок (це близько 200 гектарів землі) при­скорити роботи з погодження технічної документації та видачі державних актів на землекористування.

Згідно з узятими Україною зобов’язаннями перед ЮНЕСКО рекомендувати Кабінету Міністрів України повернутися до розроб­лення Державної цільової програми розвитку Міжнародного дитячого центру “Артек”, у тому числі як фізкультурно-спортив­ного центру відповідно до світових стандартів баз підготовки олімпійського резерву.

Розробити чітку програму відселення громадян, які прожи­вають на території дитячого центру, придбання або будівництва квартир для спеціалістів, які стоять на черзі для отримання житла, з урахуванням конкретної частки участі державного бюджету та бюджету Автономної Республіки Крим. Повною мірою задіяти програму соціально доступного житла на земельних ділянках, які виділені “Артеку” для будівництва житла для працівників центру.

Прийняти рішення щодо механізму списання боргів державного підприємства згідно з постановою Кабінету Міністрів України №54 від 31 січня 2009 року “Деякі питання забезпечення функціонування державних підприємств “Міжнародний дитячий центр “Артек” і “Український дитячий центр “Молода гвардія”.

Державному управлінню справами спільно з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, Комітетом Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму здійснити аналіз причин невиконання рішень центральних органів влади щодо забезпечення ефективної діяльності та розвитку центру. За результатами аналізу провести засідання профільного комітету та визначити подальшу програму дій.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую Савіна Євгена Євгеновича, заступника голови Харківської обласної державної адміністрації. За ним виступатиме Домбровський Сергій Володимирович. Будь ласка, Євгене Євгеновичу.

 

САВІН Є.Є., заступник голови Харківської обласної держав­ної адміністрації. Шановний головуючий! Шановні учасники парла­ментських слухань! У Харківській області 2010 рік став прикладом злагодженої роботи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, власників і засновників дитячих закладів оздо­ровлення всіх суб’єктів оздоровчого процесу. Оздоровленням та відпочинком охоплено більше 183 тисяч дітей шкільного віку, або 73 відсотки їх загальної кількості. Однак повне оздоровлення тер­міном 21 день на базі стаціонарних оздоровчих та санаторних закладів отримали лише 35 тисяч дітей, або 20 відсотків. Тобто переважна кількість дітей була залучена тільки до активного відпочинку, а саме до відпочинку у пришкільних таборах.

Аналіз організації оздоровчої кампанії 2010 року показав, що в регіоні за минулий рік вдалося зупинити процес закриття дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, однак відсутність ефективного механізму впливу та мотивації на власників дитячих оздоровниць, а також тенденція до зниження попиту на послуги з  оздоровлення у закладах не дали змоги області розширити мережу, відновити роботу окремих комплексів та забезпечити повну завантаженість таборів.

Дитячі заклади оздоровлення Харківської області прийня­ли  на оздоровчі зміни протягом літа тільки до 50 відсотків їх потужностей. А означає, що більш як 15 тисяч дітей не отримали повного комплексу оздоровчих послуг. Переконаний, що якісне оздоровлення дітей можливе винятково в умовах стаціонарного оздоровчого закладу, поза межами навчальних закладів.

Таким чином, для зміни ситуації на обласному рівні окре­слені складові стратегії оздоровлення на найближчі п’ять років, а  саме: забезпечення системного підходу до організації оздоров­чого процесу, підвищення попиту на послуги з оздоровлення на території області, збереження і розвиток обласної мережі дитячих заходів оздоровлення. Для реалізації цих складових в області вже розпочато відповідну роботу.

Перше. Розроблення власниками та засновниками дитячих оздоровчих закладів п’ятирічних планів утримання закладів, вклю­чаючи роботи з капітального ремонту та реконструкції, поточного ремонту, поліпшення матеріально-технічної бази. Зазначені плани стали підставою для формування обласної комплексної програми збереження та розвитку мережі дитячих закладів оздоровлення Харківської області на 2011–2015 роки. Ця програма буде прий­нята в березні цього року.

Друге. Розпочата процедура перевірки юридичного статусу майнових комплексів дитячих закладів оздоровлення та відпочин­ку, які не працюють або перепрофільовані. Вжиття таких заходів дало змогу не тільки перевірити законність закриття, продажу або перепрофілювання майнових комплексів та земель оздоровчого призначення, а й виявити серед закладів області, які не функціо­нують або працюють за іншим напрямом діяльності, заклади, при­датні до відновлення роботи. І в цьому році ми плануємо відкрити додатково чотири таких табори.

Третє. З метою підвищення рівня виховної та педагогічної роботи прийнято рішення про розроблення із залученням фахівців провідних вищих навчальних закладів області відповідних курсів для студентів і педагогів, які направляються в заклади оздоров­лення та відпочинку для роботи.

Четверте. Проводиться моніторинг вартості путівок до дитя­чих закладів оздоровлення в літній сезон. З метою запобігання різкому зростанню вартості путівок та розширення можливостей різних категорій населення щодо їх придбання Харківською об­ласною державною адміністрацією ініційовано питання про надан­ня пільг дитячим закладам оздоровлення з оплати комунально-побутових послуг, місцевих податків і зборів та найважливіше — про збільшення джерел фінансування оздоровчих таборів. Цього року укладена угода між обкомом профспілок працівників агро­промислового комплексу та Балакліївською районною радою про спільне фінансування. Так само готується угода між Харківською міською радою і Харківською районною радою про часткову участь в утриманні оздоровчого закладу.

П’яте. Для популяризації в дитячих закладів оздоровлення розпочато формування інформаційного видання, до якого будуть включені дані про дитячі оздоровниці Харківської області, їх роз­ташування, умови проживання дітей, можливість надання оздоровчих послуг. Це видання буде розповсюджено у всіх школах нашої області.

Шосте. Продовжується робота із створення цілорічного центру оздоровлення та формування здорового способу життя дітей і молоді за прикладом Міжнародного дитячого центру “Артек”. Цього року ми передбачили 3 мільйони гривень для цього табору...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

 

САВІН Є.Є. ...щоб він став взірцем для всіх таборів Харківської області.

Таким чином, перспективним результатом розпочатої роботи має стати: покращення матеріально-технічної бази закла­дів оздоровлення та відпочинку Харківської області; забезпечення їх стовідсоткового завантаження, і я як заступник голови обл­держадміністрації буду ставити завдання головам районних дер­жавних адміністрацій про стовідсоткове завантаження таборів, розташованих на їхніх територіях; розвиток мережі закладів.

Вважаю, що досягнення позитивного результату на рівні країни не можливе без підтримки оздоровчих закладів з боку держави. Для організації оздоровчої кампанії 2011 року як для Харківського регіону, так і для всіх регіонів України пропоную вважати пріоритетними такі питання: загальна доступність путівок до дитячих закладів оздоровлення для кожної родини…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Євгене Євгеновичу, якусь підсумкову думку, бо вже сьома хвилина.

 

САВІН Є.Є. …створення системи економічного стимулюван­ня учасниками оздоровчого процесу з обов’язковим залученням позабюджетних та бюджетних коштів з метою покращення матеріально-технічної бази закладів та поліпшення якості послуг.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

До слова запрошую Домбровського Сергія Володимировича, начальника Головного управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави Гене­ральної прокуратури України. За ним виступатиме Пінчук Андрій Павлович. Будь ласка, Сергію Володимировичу.

 

ДОМБРОВСЬКИЙ С.В., начальник Головного управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та  захисту інтересів держави Генеральної прокуратури України. Шановний Миколо Володимировичу! Шановні учасники парла­ментських слухань! Прокурорами щорічно проводяться перевірки додержання законодавства щодо оздоровлення та відпочинку дітей. За їх результатами встановлено, що реалізувати свої права може лише половина дитячого населення. Не в повному обсязі забезпечено оздоровленням та відпочинком дітей пільгових кате­горій, насамперед дітей-сиріт, інвалідів, дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей. Тільки третину дітей, постраждалих внаслі­док Чорнобильської катастрофи, охоплено оздоровленням.

Передусім це пов’язано з недостатньою кількістю дитячих оздоровчих закладів, мережа яких з кожним роком скорочується. Цього літа працювали 685 таборів відпочинку, через неналежне фінансування оздоровчих установ, відсутність коштів на їх утри­мання не розпочали роботу 55 таких закладів, найбільше у Доне­цькій, Запорізькій, Київській, Одеській, Херсонській областях.

Існуюча мережа дитячих оздоровчих установ не спроможна забезпечити оздоровлення всіх бажаючих дітей, майже половина оздоровниць перебувають у приватній власності, ціни в яких недоступні для малозабезпечених сімей. Як наслідок, 70 відсотків дітей проводять свій відпочинок у закладах денного перебування при школах та дитячих садках. Такі табори розташовані переваж­но у міській смузі, що не відповідає цілям і завданням відпочинку та оздоровлення дітей. Крім того, кожен третій з них діяв з пору­шенням санітарних норм.

З метою збереження дитячих закладів оздоровлення та відпочинку необхідно невідкладно внести до державного реєстру всі такі заклади. На сьогодні до нього занесено лише половину дитячих оздоровниць.

З року в рік не виконуються вимоги Земельного кодексу України щодо своєчасного надання оздоровчим закладам держав­них актів на право користування земельними ділянками, де вони розташовані. Як наслідок, більшість дитячих оздоровчих закладів користується земельними ділянками без правовстановлюючих документів, що стає однією з передумов їх відчуження. Прокуро­рами Автономної Республіки Крим попереджено незаконну пере­дачу в оренду приватним структурам 13 гектарів землі дитячих оздоровниць. Такі заходи вжито прокурорами Івано-Франківської, Київської, Полтавської і Тернопільської областей.

Не можу не зупинитися на питанні розподілу бюджетних коштів, виділених на проведення оздоровчої кампанії. Вони спря­мовуються міністерствам освіти і науки, молоді та спорту, аграр­ної політики та продовольства, соціальної політики для перероз­поділу між регіонами. Наявність декількох розпорядників призво­дить до невчасного використання коштів, обмеження прав окре­мих категорій дітей на оздоровлення. Можливо, доцільно визна­чити одного розпорядника бюджетних коштів на центральному і на місцевому рівні, який повністю відповідав би за всю сферу.

Мають місце факти зловживань з коштами, виділеними для оздоровлення дітей. За такими фактами прокурорами порушено більше 15 кримінальних справ у регіонах.

Усупереч вимогам Закону “Про оздоровлення та відпочинок дітей” органи місцевої влади Київської, Тернопільської, Херсон­ської та Чернігівської областей не надають оздоровчим закладам пільги з оплати лікувально-побутових послуг, придбання продуктів харчування, сплати місцевих податків та зборів. Водночас невико­нання вказаних вимог закону впливає на збільшення вартості путівок, які й так доступні не всім батькам.

Щороку трапляються отруєння дітей під час оздоровлення. Влітку зафіксовано два таких випадки в Одеській і Запорізькій областях. Їх причинами стали використання неякісних та заборо­нених для харчування дітей продуктів, порушення технології при­готування страв, недотримання санітарних норм.

Внаслідок нестворення безпечних умов для перебування дітей, неналежного добору кадрів у таборах трапляються нещасні випадки, а інколи й загибель дітей. Минулого року в дитячих таборах загинуло 3 дитини і травмовано 4. Зазначене порушення певною мірою пояснюється неналежним виконанням Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей” щодо атестації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, на сьогодні її про­йшли лише 18 відсотків таких закладів. З 90 дитячих оздоровчих закладів, розташованих у Криму, до плану проведення державної атестації на 2011–2015 роки включено лише 54.

І насамкінець про статистику. За минулий рік нами вне­сено  500 документів реагування, до відповідальності притягнуто 500 посадових осіб, опротестовано 80 незаконних актів, відшко­довано 1,2 мільйона гривень. Я бажаю, щоб у цьому році сумна прокурорська статистика не повторювалася, і порушень було яко­мога менше, тому що за кожним фактом стоїть життя і здоров’я нашої дитини.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую народного депутата України Пінчука Андрія Павловича. За ним виступатиме Петров Олег Володими­рович. Будь ласка, Андрію Павловичу.

 

ПІНЧУК А.П., член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (Партія регіонів). Дякую. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Насам­перед хотів би сказати, що, дійсно, багато висловлюється схожих думок і, в принципі, дуже приємно, що є спільне бачення в тому аспекті, що ми бачимо проблеми і бачимо шляхи їх розв’язання. Сьогодні ми розглядаємо дуже важливе питання — оздоровлення і  відпочинок дітей та молоді. Турбота про здоров’я дітей є одним з основних показників ставлення держави до проблем підростаю­чого покоління. Водночас стан справ саме у цій сфері викликає занепокоєння.

Упродовж останніх років за медичними показниками зберіга­ється тенденція до погіршення стану здоров’я дітей, що зумовле­но негативними соціально-економічними, екологічними та іншими факторами. Тому необхідно розробити чіткі критерії оздоровлення дітей та молоді, створити єдину систему оздоровлення. Для мо­дернізації системи оздоровлення і відпочинку дітей в Україні ефективніше перейти від планування окремих заходів до реаліза­ції довгострокових програм.

У закладах оздоровлення та відпочинку дітей необхідно проводити ретельні перевірки. Здоров’я дітей має бути на першо­му місці. Необхідно завершити проведення державної атестації державних закладів оздоровлення та відпочинку і створення від­повідного державного реєстру (про це сьогодні багато говорили), до якого мають включатися тільки ті заклади, які надають послуги на високому рівні, а найголовніше — гарантують безпеку дітей та молоді. Потрібно серйозно посилити роботу щодо підготовки програми запобігання нещасним випадкам.

До речі, я хотів би сказати, що, на мою думку, не така вже сумна картина стосовно кількості дитячих закладів. Є багато при­ватних, і я впевнений, що багато приватних оздоровчих закладів, санаторіїв можуть на себе взяти цю функцію.

Не менш важливим є питання пошуку ефективного механі­зму фізичного виховання. Справді, інколи лунає думка, що не потрібно у школах проводити уроки фізичного виховання. Це теж не вихід. Але якщо посилити якісь норми... Ну, нещодавня траге­дія, яка сталася в Україні, застерігає від цього. Тому до цього питання потрібно підходити дуже серйозно, з наукової точки зору.

З наступного року необхідно скасувати практику оздоров­лення дітей у таборах, які діють при школах. Це взагалі не оздоровлення. Там більше навчаються курити, продовжують пити і нічого гарного, на жаль, немає. Це лише відпочинок від батьків, скажемо так.

Необхідно чітко визначити перелік баз відпочинку для проведення оздоровлення дітей. Тому що, на жаль (сьогодні теж про це казали), у нас різні міністерства проводять оздоровлення. Проводяться різні тендери, але фактично системи немає. На мій погляд, цим має займатися окремий підрозділ окремого міністер­ства, тоді буде якийсь порядок у цьому.

Минулого року відпочинок дітей вдалося організувати і про­вести більш-менш на задовільному рівні. Однак слід визнати і  наявні проблеми. На сьогодні недостатній контроль з боку об­ласних керівників, які займаються оздоровленням. Деякі з них, на жаль, ставляться до цього як до бізнесу. Ну, може, це реалії сьогодення України, але навіть у бізнесі, пов’язаному із здоров’ям дітей, потрібно передовсім виходити з цього аспекту, а решта потім. Я вже не кажу про законність взагалі цього напряму.

Ми повинні розробити державні соціальні стандарти і нор­мативи у забезпеченні дітей оздоровчими послугами. Окремо слід наголосити на необхідності розроблення механізму економічного стимулювання діяльності дитячих оздоровчих закладів, які можуть бути і приватними. Неприпустимо, що кожна третя дитина під час оздоровлення хворіє, кожен другий підліток починає палити, продовжує вживати алкоголь.

Основними завданнями літньої оздоровчої кампанії 2011 року мають стати, на мою думку, такі: по-перше, створення чіткого переліку баз відпочинку, які мають право проводити оздоровлення; по-друге, посилення спортивної складової під по­стійним контролем професійних інструкторів і кваліфікованих лікарів; по-третє, підвищення відповідальності начальника управ­ління молодіжної політики за організацію та проведення оздоров­лення дітей і молоді.

І хотілося б сказати, що дуже важливою, на мій погляд, є реальна картина. У нас не може бути лише один “Артек” чи одна “Молода гвардія”. Це справді наші найкращі дитячі центри, але давайте так: ми не можемо всі гроші вбухати туди, а все решта стоятиме на узбіччі. Тому потрібно диференційовано до цього підходити… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую Олега Володимировича Петрова, голову правління Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання “Сузір’я”. За ним виступатиме Українець Сергій Якович. Будь ласка, Олегу Володимировичу.

 

ПЕТРОВ О.В., голова правління Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання “Сузір’я”. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Гортаючи інформа­ційну статистику щодо підсумків літнього оздоровлення та відпо­чинку дітей за останні роки, з сумом констатуєш погіршення стану оздоровлення. Тому я не буду повторювати статистику, яку доповів нам міністр, я з ним повністю в цьому погоджуюся.

Зупинюся на так званих шкільних таборах. Організація таких таборів, на мою думку, недоцільна, оскільки під час перебування в них діти не отримують якісного відпочинку, не кажучи вже про оздоровлення, матеріальна база для оздоровлення повністю від­сутня. Краще було б виділені на оздоровлення дітей кошти направляти на відродження та підтримку таборів, розташованих у  приміських лісопаркових зонах. Тут ми чули деяких директорів, я з ними повністю погоджуюся.

Дмитро Володимирович у своїй доповіді зупинився на чин­никах, що впливають на проведення оздоровчих кампаній. Я теж не буду їх повторювати, вони дуже чітко окреслені. Але як це все можна виконати, коли пільги для дитячих оздоровчих закладів — лише на папері, а ціни на харчування, енергоносії, комунально-побутові послуги зростають із космічною швидкістю?

У мене в руках два укази Президента про літнє оздоров­лення та відпочинок дітей — один указ підписав Віктор Андрійович Ющенко, а другий Віктор Федорович Янукович. Обидва укази однакові, правильного змісту, я двічі підписався б під ними. Але чи подобаються вони сьогодні українському чиновнику?

От давайте зупинимося хоча б на пункті 5: “Міністерству палива та енергетики України здійснити заходи щодо забезпе­чення безперебійного постачання електроенергії у місця оздоров­лення та відпочинку дітей”. Ви думаєте, чиновники з обленерго, які практично всі приватні, це виконують? Ні. Я хотів би тільки сказати Президенту, мабуть, бо в цій аудиторії є діти, які не повинні чути таких слів, якими мене послали в Київенерго зі своїм Президентом і зі своїми дітьми.

І я думаю, що з цим усі зустрічалися, коли ще немає кошторису, взагалі немає ще фінансування, а вам відключають електроенергію і кажуть: готуйте, будь ласка, скоро діти приїдуть, будете їх зустрічати (Оплески).

Далі цитую, пункт 3: “Вживати заходів стосовно недопущен­ня скорочення закладів оздоровлення та відпочинку, їх перепрофі­лювання та використання не за призначенням”. Якщо ви думаєте, що й тут я скажу “так”, то ви мені скажете, що я зловживаю. Це величезна неправда. Лише за останніх п’ять років припинили свою роботу близько 200 дитячих оздоровчих закладів. Скільки піонерських таборів було втрачено за 20 років, точно не знає ніхто.

Цитую з доповіді Генеральної прокуратури: “Закриття дитя­чих оздоровчих таборів здійснювалося в основному за певними рейдерськими схемами, коли приватними структурами або особа­ми планувалося захоплення дитячих баз відпочинку, таборів, що перебували у державній власності або на балансі зупинених великих підприємств”. Ну, це теж ми знаємо на власній шкурі. Але щоб чиновники в особі Державного управління справами, прикри­ваючись ім’ям Президента держави, по-рейдерськи захоплювали дитячий центр — таке в державі відбувається вперше.

Навчально-оздоровчий центр “Зоряний”, розташований у  Пущі-Водиці (місто Київ), створений Українським молодіжним аерокосмічним об’єднанням “Сузір’я” 1999 року для реалізації Державної програми ракетно-космічної освіти та оздоровлення ді­тей. Створювався центр “Зоряний” на покинутій території колиш­ніх дитячих садків Ради Міністрів УРСР, де розташовані дерев’яні та цегляні приміщення, збудовані на початку 1950-х років, за кошти від благодійних внесків організацій і підприємств ракетно-космічної галузі — “Південмаш”, КБ “Південне”, “Арсенал”, завод імені Артема та інших. Була відновлена інфраструктура, прове­дений ремонт приміщень і таке інше.

Протягом цих років проводилися і літні аерокосмічні зміни, і наукові школи, і фінали всеукраїнських конкурсів “Космічні фан­тазії”, “Мирний космос”, тури заочних шкіл, зустрічі з ветеранами. Ви знаєте, що об’єднання “Сузір’я” сьогодні присутнє в кожній області.

З 2003 року “Сузір’я” намагається оформити право власності на приміщення центру, ми судимося з ДУС вже шостий рік. Виграли всі суди у 2009 і 2010 роках. На жаль, судову тяжбу на сьогодні знову поновлено. І це не завадило чиновникам “Укрінвестбуду” (це дочірнє підприємство Державного управління справами) 12 січня цього року, найнявши, підкреслюю, приватну охоронну структуру, по-рейдерськи, із застосуванням сили закрити прохід на територію центру працівникам, опечатати, ну, і далі за текстом, ви знаєте. По суті, здійснено рейдерське захоп­лення території та приміщень, призначених для роботи з дітьми. І казати про оздоровлення на базі ще одного дитячого закладу на мапі міста Києва не доводиться.

Я опускаю статистичну інформацію про рівень захворюва­ності дітей, з інших питань. На завершення хочу сказати, що ко­жен рівень влади сьогодні приймає постанови, розпорядження, укази. Ми кожен рік вислуховуємо звіти і щороку кажемо, що тре­ба займатися дітьми. Сьогодні президент Національної академії педагогічних наук Василь Григорович запитував: а де ж преса? Ось преса, бачите? Оце ставлення суспільства до того, чим ми займаємося, до оздоровлення.

Тому я хочу сказати: давайте не будемо байдужі, і якщо в  державі це стратегічне питання, то давайте бодай в одному стратегічному напрямі в державі наведемо лад.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олегу Володимировичу. Я, у свою чергу, можу гарантувати тільки, що вся Україна, зокрема ті люди, які дивляться парламентський телеканал “Рада”, бачили ваш емоційний і обґрунтований виступ. А те, що комерційні канали займаються пошуком іншої інформації, — це, на жаль, реалії нашого теперішнього життя.

До слова запрошую Сергія Яковича Українця, заступника голови Федерації професійних спілок України. За ним виступа­тиме Уляна Миколаївна Мостіпан.

 

УКРАЇНЕЦЬ С.Я., заступник голови Федерації професійних спілок України. Шановні учасники парламентських слухань! Професійні спілки і трудові колективи чекають від парламентських слухань передусім об’єктивного розгляду проблеми оздоровлення та прийняття конкретних рішень. Верховною Радою прийнято загалом добрий закон, але, як це у нас водиться, практика пішла своїм шляхом.

Основним напрямом державної політики визначено збере­ження і розвиток дитячих закладів оздоровлення, але на практиці, за нашими даними, за останніх три роки закрито 152 з них. Порівняно з початком 1990-х років, залишилася працювати одна чверть. Я вже не кажу про кількість оздоровлених дітей.

Добре, що є система колективних договорів, за якими робо­тодавці і профспілки будують спільну роботу, виділяють кошти, здійснюють кадрове та організаційне забезпечення. Тут присутні багато директорів, які на таких засадах ведуть роботу. Спільно з  роботодавцями приймається рішення про часткове фінансу­вання, оздоровлення коштом фонду соціального страхування, хоча держава кожного року не забуває нагадати, що це нібито нецільо­ве використання коштів. Тим не менш, спільно з роботодавцями профспілкові організації забезпечують відкриття і успішну роботу більш як 550 оздоровчих закладів. Я не буду вас переконувати у важливості цієї роботи.

Що стримує розвиток системи оздоровлення? Скоро весна, а конкретної державної програми дій навіть на перше літо ми не маємо, про це вже казали. Програма дуже важлива, бо вона має передбачити масштаби оздоровлення, механізми забезпечення, джерела та обсяги коштів.

З точки зору фінансування, система унікальна, вона праце­здатна тоді, коли акумулює кошти роботодавців, фонду, профспі­лок, батьків і держави, досить випасти одній ланці — похитнеться вся система. Саме тому з таким занепокоєнням всі щороку чекають затвердження правлінням бюджету фонду соціального страхування, який досі не прийнято саме з вини державної сторо­ни. Отже, необхідно терміново затвердити державну програму, не концепцію, не доктрину, не гіпотезу, як це часто буває, а конкрет­ну програму, передбачену законом. Тоді всі бачитимуть перспек­тиву і своє місце в цій роботі.

Далі — потрібно залучати додаткові джерела фінансування. Яких дітей приймають табори? Дуже часто недообстежених, недолікованих, хроніків, напівотруєних промисловою атмосферою, продукцією тютюнового, пивного, продовольчого і фармацевтич­ного бізнесу, про що казав Микола Володимирович. Після цього ми дивуємося, чому діти мруть прямо на уроках.

Тому просимо народних депутатів, я це серйозно пропоную: подумайте, як законодавчо встановити відрахування коштів з ви­робництва цигарок, пива, енергетиків, чіпсів, іншого зла, до яких кожен день припрошують наших дітей телебачення і преса. До цього переліку слід додати торгові мережі, які безсовісно заплю­щують очі на неповнолітніх покупців заради своєї вигоди. Не вар­то нагадувати, що коли батьки збирають останні копійки на путівку до заводського чи профспілкового табору, власники цього бізнесу оздоровлюють своїх дітей взимку в Альпах, а влітку на теплих островах. Нехай платять, кошти можна акумулювати в тому ж фонді соціального страхування.

Яке завдання потрібно поставити виконавчій владі у реко­мендаціях?

Перше. Україна виходить з економічної кризи, тож потрібно передбачати серйозні бюджетні кошти на підтримку всієї системи оздоровлення, а не лише соціально вразливих категорій, і не пе­реважно в Криму та Одесі, а рівномірно по всіх областях України. Держава виділить мільйон, соціальні партнери дадуть ще два.

Друге — невідкладно повернути повноцінне, об’єктивне медичне обстеження, диспансеризацію дітей у школах. Директор табору має знати, які ризики він приймає разом з дітьми, і відпо­відно планувати оздоровчу роботу, щоб потім до нього не мала питань прокуратура.

Третє — радикально переглянути, спростити межі контролю за оздоровчими закладами, це дозволи сертифікати, атестації. На  один табір нині припадає від 10 до 25 перевірок на зміну. І ніхто з перевіряючих не вертається додому голодним (Оплески). Контроль має бути, але основний його напрям — забезпечення безпеки життя і здоров’я дітей, а не, умовно кажучи, відхилення від параграфа сорокарічної давнини про організацію хорового співу.

Ще одне. Потрібно зробити так, щоб до закупівлі продо­вольства не прилипали всі родичі місцевих високопосадовців з подвійними чи потрійними цінами.

І, нарешті, прохання до соціально відповідальних робото­давців. Багато з вас заслужили щиру вдячність батьків, дітей і  профспілок. Не шкодуйте сьогодні грошей на здоров’я дітей, і  не тільки ваших працівників, завтра вони прийдуть на зміну своїм батькам. Що вкладете в їхнє здоров’я, таку продуктивність праці і отримаєте.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую народного депутата Мостіпан Уляну Миколаївну. За нею виступатиме Горшкова Ася Семенівна. Будь ласка, Уляно Миколаївно.

 

МОСТІПАН У.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (Блок Юлії Тимошенко). Шановний головуючий! Шановні учасники парла­ментських слухань! Своїм виступом я хочу привернути увагу до проблем оздоровлення та відпочинку дітей загалом та дітей-інвалідів зокрема. Ви чули вже в цій аудиторії, що оздоровчими послугами за минулий рік охоплено більше 40 тисяч дітей з інва­лідністю. Наголошую, що це лише ті діти, які самі можуть себе обслужити. А скільки дітей з інвалідністю, які потребують сторон­ньої допомоги, залишилися без уваги? Такі діти відпочивають набагато рідше, ніж звичайні, і це є порушенням їхніх прав та свобод. А тепер ще й порушенням Конвенції ООН про права дітей з інвалідністю, яку Україна ратифікувала в березні минулого року. Обов’язок держави — створити рівні умови для відпочинку та оздоровлення всіх дітей, адже діти рівні і перед Богом, і перед державою.

Аби не бути голослівною, наведу конкретний приклад. Талановитий молодий хлопець, поет, інвалід І групи, став пере­можцем творчого конкурсу, був нагороджений Грамотою Кабінету Міністрів і отримав путівку до оздоровчого табору, але потрапити туди не зміг, бо для інвалідів-колясочників навіть в “Артеку” та “Молодій гвардії” умов немає. І це основна проблема всіх оздоровчих закладів.

Крім того, хочу згадати ще деякі проблеми, про які тут говорив мій колега Суслов. На превеликий жаль, відсутній зараз міністр освіти, але я думаю, що він прочитає стенограму, я звер­таюся до вас, Дмитре Володимировичу, з таким проханням. У нас відбувається адміністративна реформа, тому я вважаю, що було б правильно, сподіваюся, ви мене підтримаєте, запровадити єдиний електронний облік таких закладів і визначити одного розпоряд­ника коштів на фінансування оздоровчої кампанії, до компетенції якого будуть віднесені ці питання.

Відпочинок має стати повним плановим та цілорічним, а не авральним і вибірковим. Для цього в кожній області необхід­но створити такі заклади. Я не маю на увазі побудувати нові. Для прикладу, в Київській області (це якраз мій виборчий округ) просимо передати дитячий оздоровчий комплекс “Дніпро” від Міністерства аграрної політики, що не має аж ніякого стосунку до  оздоровлення дітей, у комунальну власність області, створив­ши в ньому умови для оздоровлення дітей з інвалідністю. Такі звернення є і у Президента, і у Верховній Раді, але поки що пи­тання не вирішується.

Далі. В оздоровчих закладах мало фахівців, які можуть на високому професійному рівні працювати з дітьми, які мають інвалідність. Водночас є медичні протипоказання для оздоров­лення та відпочинку дітей. Що ж робити з цими дітьми, тільки лікувати? За такої постановки питання ми їх ніколи не вилікуємо, і  вони не стануть активними членами нашого суспільства, а ми на це дуже сподіваємося.

Ще одна проблема. Проїзд та перебування в оздоровчому закладі супроводжуючої особи має оплачуватися за власні чи бла­годійні кошти, що практично неможливо, враховуючи нинішню вартість путівок. Тому на прохання, а точніше, на вимогу громад­ських організацій та батьків дітей з інвалідністю мною ще в червні минулого року підготовлений проект закону про внесення змін до статті 13 Закону “Про оздоровлення та відпочинок дітей”. У зако­нопроекті пропонується витрати на перебування супроводжуючих осіб покласти на державний бюджет. Як відомо, саме такі сім’ї є  найбіднішими, тому держава зобов’язана взяти ці витрати на себе. Однак досі цей законопроект не розглянутий навіть у пер­шому читанні, хоч профільним комітетом і міністерством підтри­маний, тепер черга за Верховною Радою. Тому прошу організато­рів парламентських слухань включити до рекомендацій вимогу про прискорення розгляду законопроекту №6498, щоб прийняти його ще до початку літнього сезону 2011 року.

І декілька ремарок щодо інших проблем у сфері оздоров­лення дітей. Тут пан Домбровський згадував про дітей, які потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи. Це переважно діти з Київської, Житомирської областей. Якщо говорити про особливості охоплення цих дітей відпочинком, то мушу сказати, що саме в Київській області за 20 років припинили діяльність 60 оздоровниць. Оце і є ставлення держави до оздоровлення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.

Тому, шановні учасники парламентських слухань, я знаю, що ви думаєте так, як я, бо ми всі — за дітей. Отже, всі повинні зрозуміти, що наші діти — це майбутнє нашої держави, і тому ми всі повинні про них піклуватися, від директора табору до Президента.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Уляно Миколаївно.

До слова запрошую Горшкову Асю Семенівну, голову Донецької обласної організації профспілки працівників освіти і науки. За нею виступатиме Качур Іван Іванович. Будь ласка.

 

ГОРШКОВА А.С., голова Донецької обласної організації профспілки працівників освіти і науки. Уважаемый председатель­ствующий! Уважаемые участники парламентских слушаний! Я хочу остановиться на такой категории детей, как дети работников бюджетной сферы. Среди лагерей, которые занимаются оздоров­лением детей в Украине, есть совсем небольшое количество лагерей, всего 6, которые оздоравливают детей работников обра­зования. Притом мы оказались в очень интересной ситуации, мягко говоря. Дети работников образования — это дети работ­ников, получающих на сегодняшний день заработную плату, чуть выше минимальной, однако они не относятся к категории соци­ально не защищенных. Это значит, что на них не распростра­няются те виды выплат, которые выделяются из государственного и местных бюджетов.

Собственником учреждений образования является, в сущно­сти, государство или на местах — областные, районные, город­ские и поселковые советы. Однако в соответствии с существу­ющей законодательной базой с большим трудом удается решать вопросы о выделении средств из местных бюджетов на оздоров­ление детей работников бюджетной сферы.

Казалось, есть еще один нюанс, который может облегчить нам решение этого вопроса, — исполнение статьи 44 Закона “О  профессиональных союзах, их правах и гарантиях деятельно­сти”, которая предусматривает выделение средств на оздоров­ление детей, в том числе и работников бюджетной сферы. Однако эта статья закона не действует уже давным-давно. Просто для примера: когда в 2005 году она действовала, финансирова­ние на нее было заложено в Государственном бюджете Украины, то количество оздоровленных детей, в том числе и работников бюджетной сферы, увеличилось в 2 раза по сравнению с нынеш­ней ситуацией, когда эта статья не действует.

Есть ли выход из этой ситуации? На наш взгляд, есть. Наверное, надо в категорию детей льготных категорий, извините за тавтологию, добавить и детей работников бюджетной сферы. Наверное, необходимо рассмотреть возможность финансирова­ния из государственного бюджета оздоровления детей работни­ков бюджетной сферы. И самое главное на сегодняшний день — внести изменения в законодательную базу. Ведь мы по-прежнему платим полностью налог на землю, коммунальные услуги, так как наши лагеря не относят к лагерям коммунальной и государствен­ной собственности, которые в соответствии с Законом “О плате за землю” и с Земельным кодексом получили право на так назы­ваемую льготную плату за землепользование.

Мы еще два года тому назад принимали активное участие в разработке законопроекта о внесении изменений в различные законодательные акты, касающиеся оздоровления детей. Этот проект закона докладывала на пленарном заседании Верховной Рады Самойлик. В нем было четко выписано предложение о том, чтобы включить наши оздоровительные учреждения в перечень оздоровительных учреждений государственной и коммунальной собственности. Закон не принят, и мы до сих пор в той же ситуации.

Не менее важна сегодня проблема, почему-то о ней мало говорили, кадрового обеспечения оздоровительных учреждений. Ситуация, конечно, очень неоднозначная. Кто работает в лагерях в летний период? Это педагогические работники, работники ле­чебных учреждений и кухонные работники. На сегодняшний день не существует четкой системы оплаты этих категорий работников, и нет законодательного акта, который предусматривал бы, чтобы тем, кто работает в летний период, сохранялась их заработная плата, а мы могли бы платить им только зарплату за работу в лагере. А так получается, что каждый врач, который приезжает работать в лагерь, должен вдвойне оплачиваться собственником лагеря, то есть мы должны оплатить ему и работу, и командиро­вочные. Это приводит к тому, что на начало оздоровительного се­зона во многих профсоюзных лагерях остаются вакансии педаго­гических и медицинских работников.

Не менее важная проблема связана с многочисленными проверками, об этом говорили. От имени всех моих коллег пред­лагаю принять официальный документ, в котором четко регламен­тировать, кто, когда и с какой периодичностью имеет право про­верять наши лагеря. Правильно, никто не уходит голодным после этих проверок. А при нашей бедности, извините, это тоже большая проблема.

К тому же очень важно, чтобы все документы, связанные с  оздоровлением, мы видели в марте — апреле. Уже февраль… В  прошлом году до 15 июня решался вопрос, можно или нельзя 14 дней оздоравливать детей, и только после того, как многочис­ленные письма, требования и просьбы были обращены ко всем структурам, было принято решения о том, что можно оздорав­ливать 14 дней. 14 дней — это не от радости, это от бедности. Когда появится возможность, будут деньги, будем оздоравливать 21 день (Оплески).

Сегодня мы также не говорили о студенческом оздоров­лении. Это очень важный блок вопросов, и очень важная пробле­ма в нашей стране. Студенческие оздоровительные лагеря тоже не имеют серьезной законодательной базы. Думаю, этому вопро­су надо уделить больше внимания.

И последнее. Я не впервые присутствую на парламентских слушаниях по разным вопросам и не впервые читаю рекоменда­ции, которые готовятся Верховной Радой. И, к сожалению, должна сказать, что исполняется только очень незначительная часть этих рекомендаций. Я хочу нам всем пожелать, чтобы сего­дняшние наши слушания стали исключением из правил. И чтобы все, что мы сегодня говорим, в течение трех-четырех месяцев получило законодательное завершение.

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую Качура Івана Івановича, заступника голови Закарпатської обласної державної адміністрації. За ним виступатиме Котельникова Людмила Миколаївна. Прошу, Іване Івановичу.

 

КАЧУР І.І., заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед зазначу, що оздоровлення підростаючого покоління, розвиток спорту, пропаганда здорового способу життя — серед основних пріоритетів діяльності обласної влади в Закарпатті. Як відомо, наш край славиться насамперед своїм туристично-рекреаційним та оздоровчим потенціалом. На сьогодні в Закарпатті розвідано 600 джерел і свердловин міне­ральних вод, функціонують 32 санаторно-курортних заклади, 31 позаміський заклад оздоровлення та відпочинку, 4 заклади санаторного типу, в яких оздоровлюються діти.

Влітку 2010 року в області функціонувало 557 дитячих закла­дів оздоровлення та відпочинку, в яких відпочивало 77 800 дітей із  Закарпаття та інших регіонів України. Таким чином, минулоріч оздоровчими та відпочинковими послугами було охоплено 50,5 від­сотка загальної кількості дітей області. На зазначені цілі з місце­вих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законодавством, використано 20 716,6 тисячі гривень. Це непоганий показник, який ми спробуємо в цьому році зберегти, а завдання стоїть — покращити. При цьому основний акцент робиться на підвищенні якості оздоровлення дітей, змінивши, зокрема, відсоткове співвід­ношення кількості таборів з денним перебуванням дітей та стаціо­нарних. І саме на цьому аспекті я хотів би акцентувати вашу увагу.

Не секрет, що інколи за цифрами ми втрачаємо суть самого поняття “оздоровлення дітей”, адже, погодьтеся, важко назвати оздоровленням перебування дітей протягом дня, скажімо, в ден­ному таборі при міській школі. Тому щоб зробити відпочинок дітей цікавим, змістовним, ми зосереджуємо увагу на кардинально но­вих підходах до зазначеного питання, а саме на якісній організації таборів з денним перебуванням, розширенні мережі стаціонарних таборів та пошуку резервів для якісного оздоровлення дітей.

Щодо резервів вже маємо певні напрацювання. Минулого тижня відбулася розширена колегія Управління у справах молоді та спорту облдержадміністрації, на яку запросили керівників провідних санаторних, оздоровчих, туристичних закладів області. Це саме той резерв, який ми можемо використати для оздоров­лення не тільки закарпатських дітей, а й з інших регіонів України. При цьому йшлося про цілорічне оздоровлення дітей, про розши­рення мережі дитячих таборів. Приємно констатувати, що прак­тично всі учасники з розумінням та зацікавленням поставилися до  цієї проблеми. На даний час ми узагальнюємо всі пропозиції, з тим щоб вирішити їх завчасно, до початку літньої оздоровчої кампанії. На базі цих закладів за згодою керівників в літній період будуть створені дитячі оздоровчі табори. До слова, на сьогодні вже є такі приклади, але за браком часу я не буду їх перераховувати.

У наш час в організації оздоровлення та відпочинку дітей потрібно враховувати нові науково-методичні розробки, узагаль­нювати і розвивати сучасний досвід роботи з дітьми у період їх  перебування в дитячих закладах. Так, сьогодні розглядається питання створення на базі позаміського закладу оздоровлення “Водограй” єдиного обласного методичного центру, а згодом, сподіваємося, і всеукраїнського рівня, який здійснюватиме коор­динацію науково-методичної роботи дитячих закладів оздоровлен­ня та відпочинку. Принагідно відзначу, що зазначений заклад, за результатами перевірок, проведених працівниками центральних органів виконавчої влади, визнано одним з найкращих закладів в Україні.

Разом з тим не варто забувати і про таку форму відпочинку дітей старшого віку, як наметові містечка. Протягом 2010 року з  ініціативи молодіжних громадських організацій за фінансової та організаційної підтримки облдержадміністрації працювали декіль­ка таборів праці та відпочинку. У 2011 році якраз цей показник також заплановано покращити.

Форм і способів відпочинку дітей є немало, але всі вони повинні зводитися до одного — висока якість надання оздоровчих послуг і безпека дитини. Над цим ми передусім і працюємо. Звичайно, надання послуг високого рівня потребує великих ви­трат, що впливає на вартість путівок. Кошти на оздоровлення дітей вишукуємо з різних джерел фінансування — і з обласного бюджету, і з місцевих бюджетів, і за рахунок недержавних форм.

І тут хотів би зупинитися ще на одному питанні. Звісно, проводячи тендер на закупівлю оздоровчих послуг за державні кошти, законодавець змусив орієнтуватися на дешевшу вартість путівки. Отже, за даної ситуації, надаючи перевагу вигіднішій ціні, ми не завжди виграємо в якості оздоровчих послуг.

І на завершення хотів би привернути увагу до проблем, вирішення яких залежить від центральних органів влади. Передо­всім потребує законодавчого врегулювання термін перебування в оздоровчих закладах дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків­ського піклування, — до 42 днів за бюджетні кошти, тобто впро­довж двох літніх оздоровчих змін. Особливо це стосується дітей із зазначених категорій — учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Враховуючи те, що демографічні показники щодо чисель­ності дітей 7–16 років наводяться державною статистикою тільки в  червні, що ускладнює формування прогнозованих кількісно-фінансових показників оздоровчих закладів, пропоную надавати зазначену інформацію на початку березня.

Пропонуємо також розширити перелік предметів закупівлі, на які не поширюється дія Закону України “Про здійснення дер­жавних закупівель”, включивши до нього придбання путівок дитя­чих закладів оздоровлення та відпочинку.

На нашу думку, необхідно також розробити систему надання підприємствам, організаціям, установам реальної допомоги у ви­рішенні питань фінансування витрат на підготовку, ремонт та експлуатацію дитячих оздоровчих закладів.

Сподіваємося, що пропозиції Закарпатської області щодо створення мережі дитячих оздоровчих закладів, над якими нині працює обласна державна адміністрація, стануть частиною за­гальної стратегії розвитку державної політики в галузі оздоров­лення та відпочинку дітей і розвитку туризму в Україні.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Івановичу.

До слова запрошую Котельникову Людмилу Миколаївну, директора дитячого оздоровчого закладу “Сонячний” Маріуполь­ського металургійного комбінату імені Ілліча (Донецька область). За нею виступатиме Гончаренко Олексій Олексійович. Будь ласка, Людмило Миколаївно.

 

КОТЕЛЬНИКОВА Л.М., директор дитячого оздоровчого закладу “Сонячний” Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (Донецька область). Уважаемый председательству­ющий! Уважаемые участники парламентских слушаний! Для нас, работников детских здравниц, то, что мы в парламенте, — это знак надежды и знак уверенности в том, что в этом зале нахо­дятся наши единомышленники, и что мы их приобретаем. Ни для кого не секрет, что детское оздоровление сегодня необходимо реанимировать, вдохнуть в него новую жизнь.

Ведущая роль в процессе оздоровления детей по праву принадлежит организации питания. Сегодня мы хотим озвучить проблемы в организации питания детей детских здравниц, требу­ющие безотлагательного решения. Члены рабочей группы по вопросам оздоровления Федерации профсоюзов Украины нара­ботали ряд предложений по усовершенствованию нормативной базы организации питания, но они не нашли должного отклика в   Министерстве здравоохранения и других государственных структурах.

Наиболее значимыми проблемами, на наш взгляд, являются следующие. В Украине отсутствуют стандарты питания детей после трех лет. Устарела нормативно-правовая база по органи­зации питания, а новые стандарты оздоровления детей созданы на базе старых, уже отживших документов и нормативов. В част­ности, требует обновления таблица взаимозаменяемости продук­тов. Суточные нормы питания для оздоровительных учреждений не удовлетворяют физиологические потребности детей в учреж­дениях с круглосуточным пребыванием и не дифференцированы по возрасту, они едины для детей от 6 до 17 лет. Хотя такие нормы разработаны в Украине для дошкольных учреждений и для школ-интернатов.

Хочется процитировать ответ Министерства здравоохра­нения на наше обращение по этим вопросам: “Действующие нор­мы значительно превышают суточные физиологические потреб­ности и рассчитаны даже на детей 14–17-летнего возраста”.

Много жалоб родителей и детей вызывает узкий ассорти­мент суточного набора продуктов, отсутствие в детском рационе привычных в домашних условиях продуктов питания. Одной из причин такого положения дел является внедрение новых техно­логий производства продуктов питания, которые не пригодны и запрещены для использования в оздоровительных учреждениях.

Предлагаем Кабинету Министров разработать механизм ответственности производителей за качество выпускаемой про­дукции и определить одним из приоритетов государственной политики выпуск качественной продукции для детей.

Устарели технологии приготовления блюд. Кабинетом Министров разрешено использование Сборника рецептур для предприятий общественного питания 1986 года, а новые отсут­ствуют. Не разрешено адаптирование рецептур для детского питания.

Не находят поддержки в разрешительных системах вариа­тивное питание, заказное меню и питание по типу шведского стола, хотя мировая практика доказывает их жизнеспособность и признание.

Большой проблемой в достижении качества организации питания на всеукраинском совещании по организации оздоровле­ния 2010 года была признана изношенность, неудовлетворитель­ное состояние технологического, холодильного оборудования, пищеблоков, что влечет за собой риски по качеству приготовле­ния пищи.

Отдельный разговор должен состояться по вопросам подготовки, повышения квалификации и обеспечения кадров для пищеблоков детских оздоровительных учреждений, учитывая сезонность их работы. Может быть, следует более рационально использовать работников школьных комбинатов питания. А это уже проблема межведомственной согласованности.

В Донецкой области имеется положительный опыт под­бора  и обучения работников пищеблоков, профинансированный облгосадминистрацией. Один из секретов высокого уровня обес­печения требований к приготовлению пищи, соблюдению сани­тарно-эпидемиологического режима кроется в количественном составе работников пищеблока. Действующие нормативы не по­зволяют уделять процессу должного времени и внимания для достижения желаемого качества. Считаем необходимым пере­смотр штатных нормативов работников пищеблока.

Предлагаем создать межведомственную рабочую группу, в  которую должны войти представители министерств здраво­охранения, финансов, экономики и других центральных органов исполнительной власти, работники детских оздоровительных учреждений, представители профсоюзов, областных государ­ственных администраций и другие специалисты, для работы по улучшению нормативно-правовой базы и рассмотрению предло­жений, связанных с организацией питания в детских здравницах.

Оставить за Министерством здравоохранения Украины координацию действий по организации питания в детских оздо­ровительных учреждениях и повысить личную ответственность государственных служащих за принятие решений по оптимизации отрасли и их реализацию. Мы, руководители детских здравниц, открыты к сотрудничеству и готовы внести свои предложения по данному вопросу.

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую заступника голови Одеської обласної ради Гончаренка Олексія Олексійовича. За ним виступатиме Царьков Євгеній Ігорович. Будь ласка.

 

ГОНЧАРЕНКО О.О., заступник голови Одеської обласної ради. Уважаемый председательствующий! Уважаемый господин министр! Уважаемые народные депутаты и участники парламент­ских слушаний! Сегодня мы рассматриваем очень важный вопрос. Мы услышали страшную цифру, что 80 процентов выпускников украинских школ имеют хронические заболевания. Таковы данные Академии медицинских наук Украины. Если мы не исправим ситуацию, это просто приговор нашему государству.

Позволю себе кратко проинформировать вас о результатах оздоровительного сезона в Одесской области, а потом перейти к тем проблемам, которые мы видим.

В Одесской области принята и действует программа от­дыха  и оздоровления детей на 2009–2012 годы, утвержденная областным советом. На протяжении сезона 2010 года в детских учреждениях оздоровлены более 132 тысяч детей из разных об­ластей Украины и 5 тысяч детей из других стран.

Особое внимание уделялось оздоровлению детей-сирот. Оздоровлено почти 7 тысяч детей, в том числе 100 процентов детей из Одесской области этой группы, и детей из малообеспе­ченных и многодетных семей. В области работало более тысячи учреждений оздоровления и отдыха, в том числе всемирно известный центр “Молодая гвардия”, основанный еще в 1924 году на базе имения графа Лузанова, это один из первых в Украине пионерских лагерей. Впервые на протяжении оздоровительного сезона 2010 года работало 6 учреждений оздоровления с кругло­суточным пребыванием детей на базе школ-интернатов области.

Теперь о более актуальном, о тех проблемах, с которыми мы сталкиваемся.

Первое — осуществление закупок товаров, работ и услуг за государственные средства. Как известно, в июне 2010 года Президент подписал Закон Украины “Об осуществлении государ­ственных закупок”, которым введена новая процедура. Однако процедура эта занимает от 69 до 120 дней, то есть три-четыре месяца, и остается очень мало времени для подготовки учрежде­ния оздоровления к оздоровительному сезону, который должен начаться 1 июня. Кроме того, не зная результатов проведения закупок, учреждение не может качественно сформировать персо­нал в соответствии со штатным расписанием.

Второе. Приоритетным направлением деятельности оздоро­вительных учреждений должна быть воспитательная работа. Мы  предлагаем Министерству образования и науки, молодежи и  спорта пересмотреть программы подготовки специалистов в  части прохождения педагогической практики. Предлагаем со­здать всеукраинскую школу вожатых, которая позволит будущим педагогам получить знания и практические навыки в области воспитательного процесса.

Ну, и отдельная очень важная тема — питание детей в оздо­ровительных учреждениях. Необходимо пересмотреть нормативы питания детей, которые установлены постановлением Кабинета Министров №1591 от 2004 года. Значительная их часть не отве­чает современным требованиям по восстановлению здоровья и профилактике заболеваний у детей.

Считаем необходимым внести следующие изменения в дей­ствующие нормативные документы по организации питания:

внести изменения в номенклатуру оснащения пищеблоков технологическим и холодильным оборудованием, соответству­ющим современным требованиям;

разработать перечень продуктов, рекомендованных для туристических походов, а также которые выдаются детям в каче­стве сухпайка при перевозке их железной дорогой;

разработать примерное двухнедельное меню для разных типов оздоровительных учреждений;

ввести в суточный набор продуктов питания питьевую воду бутылированную промышленного изготовления;

разработать перечень продуктов и блюд, запрещенных для употребления.

Уважаемые коллеги, я приглашаю всех вас с вашими детьми приехать в Одесскую область на наши замечательные базы, чтобы мы действительно выполнили свою роль, а именно позабо­тились о здоровье наших детей.

Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую народного депутата України Царькова Євгена Ігоровича. За ним виступатиме Вагнер Світлана Іванівна. Будь ласка.

 

ЦАРЬКОВ Є.І., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (Комуністична партія України). Уважаемый председательствующий! Уважаемые телезрители, радиослушатели! Как известно, здоровое физиче­ское и нравственное воспитание молодежи — основа любого государства, любого правительства, любого президента. Решение данного вопроса — одна из первоочередных задач законодате­лей, родителей, педагогов, медицинских работников, сотрудников правоохранительных органов и всех тех, кто причастен к оздоров­лению и воспитанию наших детей. Ведь не зря, как только закончилась гражданская война, первоочередной задачей госу­дарства стала ликвидация беспризорности, и она заложила дальнейшие перспективы развития всей нашей истории. Но все эти гарантии, которые есть сегодня в нашей Конституции, к сожа­лению, декларативны.

Как все мы знаем, законами установлено, что органы власти всех уровней обязаны обеспечить на практике право детей на отдых и оздоровление, сохранять и развивать учреждения, дея­тельность которых направлена на осуществление этих программ. Однако, как говорят в Одессе, и как сказал мой коллега, то, что написано в Конституции, и то, что есть на самом деле, — это две большие разницы.

После распада СССР разрушена годами отлаженная си­стема отдыха и оздоровления детей, уничтожена и продана ком­мерческим структурам большая часть того, что создавалось де­сятилетиями. Я слушаю не первый отчет министра о государ­ственной политике в отношении детей. Все они похожи, извините, на доклады вермахта, потому что из года в год мы слышим только отрицательные цифры как о количестве этих заведений, так и в отношении государственной поддержки. Конечно, по сравне­нию с прошлым правительством, надо отдать должное, и Табач­ник, и Сафиуллин, и Премьер-министр делают больше, но не до­статочно для того, чтобы эту политику вывести из тупика. И даже 1,5 миллиона гривень, заложенные в бюджете на следующий год, не смогут кардинально изменить ситуацию.

Однако моя позиция и позиция фракции коммунистов основывается на одном фундаментальном принципе: мы никогда с этой трибуны не будем позитивно оценивать политику относи­тельно детей, пока она не станет государственной прерогативой, и полностью управление, выделение финансов, их расходование не будет контролироваться государством. То есть до тех пор, пока коммерческие структуры будут иметь доступ к землям этих здравниц, к сооружениям, к коммунальным тарифам, будут про­должаться рейдерские атаки, захваты и тотальное сокращение детских оздоровительных учреждений. Коммерческий подход всегда будет иметь перевес в одну сторону — в сторону прибыли. А с учетом колоссального расслоения нашего общества, мы и слышим сегодня о таких данных, что у нас есть позитив.

Опять-таки, не в упрек Табачнику. Мы увеличили на пол­миллиона финансирование оздоровления детей (1,5 миллиона в  2010 году по сравнению с 1 миллионом в 2009 году), но мы забываем назвать цифру, что всего требуют оздоровления 9 мил­лионов детей.

И я вспоминаю одну статистику по Одесской области. Я читал все время статистику губернаторов, когда менялись президенты. Была птицефабрика, написано: увеличилось произ­водство яиц на 100 процентов”. Оказывается, фабрика стояла, пришел новый губернатор — 1 тысячу яиц произвели, пришел следующий Президент — еще на тысячу увеличили, 2 тысячи яиц. Открываю советскую статистику — было 25 тысяч яиц. Поэтому, опять-таки, это большая разница, по какой статистике. Пока это не будет прерогативой государства, мы не сдвинем позицию в отношении детей и их оздоровления в позитивную сторону.

По поводу коммерциализации хочу еще один пример привести, он вам известен. За 20 лет приватизировано 120 тысяч предприятий. За них в бюджет, за все объекты, поступили средства, равноценные шестимесячному бюджету Украины.

С детскими оздоровительными учреждениями аналогичная ситуация: тотальная приватизация привела к полному уничтоже­нию инфраструктуры, направленной на защиту детства. К приме­ру, приморская улица Амундсена в городе Одессе, где я в свое время оздоравливался, превратилась сегодня в строительную площадку, пестрит биллбордами о продаже коттеджей, о продаже земли. И понятно, что говорить сегодня о борьбе вас, директоров этих учреждений, работающих на заработную плату, с рейдерами, за которыми стоят оборотни в погонах, судебная мафия, без под­держки государства бесполезно и декларативно даже на парла­ментских слушаниях. Так, как писал классик марксизма: за при­быль в 300 процентов капитал пойдет на любые преступления, и ни Табачник, ни Могилев их не остановит.

Такая статистика по всей Украине. Я хочу подчеркнуть, что она не имеет никакой политической окраски. Стоят и разруша­ются лагеря и оздоровительные учреждения как во Львове, так и  в Республике Крым, и в Одессе. То есть это проблема всех регионов Украины. И без тех изменений, которые предлагает фракция коммунистов (я их сейчас зачитаю), мы не выйдем из этого кризиса.

Наши предложения заключаются в трех позициях.

Первое — мы требуем законодательно ввести мораторий на приватизацию всех земель и объектов, связанных с оздоровле­нием детей.

Второе — мы требуем, чтобы инициатива, внесенная от нашей фракции Симоненко и Самойлик (1 гривня с сотки в год на  земли, где оздоравливаются наши дети), была закреплена законодательно.

И третье. Я хочу один пример привести для председатель­ствующего. Он сказал, что у нас всего лишь 10 процентов детей умеют плавать. В Киеве висит большой биллборд, акция: фитнес-центр предлагает абонемент для всей семьи на этот квартал всего за 6 тысяч гривень. Из этого следует, что господин Томенко подтвердил данные о том, что расслоение в обществе носит катастрофический характер. Это говорит о том, что только 10 процентов детей и семей имеют доступ к тем же фитнес-центрам и бассейнам, а 90 процентов не имеют такого доступа, потому что и пруды уже позабирали.

Поэтому еще раз подчеркиваю, прошу и господина Табач­ника, и Президента, и Премьер-министра обратить внимание, что составлять рентабельность вложений в детскую политику, в оздо­ровление — это неправильная позиция. Пока эта сфера не будет на сто процентов в государственных руках, и вы не будете за­щищены законом, наши дети будут продолжать находиться в том же положении, в котором они находятся последние 20 лет.

Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую Вагнер Світлану Іванівну, президента Всеукраїнської благодійної організації керівників дитячих оздо­ровчих закладів Асоціація за нове покоління “Лелека”. За нею виступатиме Копилов Георгій Петрович. Будь ласка, Світлано Іванівно.

 

ВАГНЕР С.І., президент Всеукраїнської благодійної організа­ції керівників дитячих оздоровчих закладів Асоціація за нове покоління “Лелека”. Уважаемые участники парламентских слуша­ний! Тема моего выступления касается нормативно-правового регулирования деятельности детских лагерей. И я хотела бы отметить, что принятие Верховной Радой Закона Украины “Об оздоровлении и отдыхе детей”, безусловно, является прогрес­сивным, даже исходя из понимания того, что впервые в истории независимой Украины заявлено о необходимости урегулирования столь важной деятельности, какой на самом деле является летнее оздоровление и отдых.

Особенностью же современной практики правового регули­рования является то, что оно достаточно сложное и сопряжено с  большим количеством проблемных вопросов, которые пред­стоит решать. Как следствие — наличие трудностей, с которыми сегодня сталкиваются работники учреждений детского отдыха и оздоровления в своей практике правоприменения.

К счастью, очень многие вопросы, касающиеся нормативно-правового регулирования, а точнее, трудностей этого регулирова­ния, сегодня были озвучены, тем не менее, остановлюсь еще на нескольких понятиях.

В частности, в законодательстве отсутствуют такой вид деятельности, как оздоровление и отдых детей. Оздоровление сформулировано как комплекс услуг, оказываемых детским учреждением отдыха и оздоровления. И сегодня при регистрации детского оздоровительного лагеря как субъекта оздоровления детей в качестве видов его деятельности в свидетельстве стати­стики часто указывают услуги кратковременного проживания и  питания. Для исправления этой ситуации необходимо совмест­но с органами статистики и иными заинтересованными организа­циями закрепить в нормативно-правовых актах определение понятия “оздоровление” как вида экономической деятельности.

Большой блок вопросов связан с отсутствием комплексного подхода к пониманию процесса оздоровления и отдыха детей. Оздоровление является исключительно комплексом услуг, еди­ным и неделимым, и это должны понять законодатели при форму­лировании норм права в этой сфере. У нас также реализуется попытка представить оздоровление как совокупность нескольких видов деятельности, причем практически все они подлежат либо лицензированию, либо сертификации в том или ином порядке. В результате оздоровление сопряжено с получением лицензии на образовательную деятельность, медицинские услуги, спортивные и особенно услуги кратковременного питания и проживания. Это связано с огромными финансовыми затратами на получение ука­занных разрешительных документов и со значительными усили­ями по подготовке необходимых материалов и документов.

Статусные моменты оздоровления также связаны с необхо­димостью разрешения тех же вопросов, а именно к какой отрасли деятельности относится оздоровление, исходя из чего будет ре­шено, нормами какой отрасли права будут регулироваться отно­шения в сфере отдыха и оздоровления детей. Специфика летнего отдыха и оздоровления такова, что оно находится на стыке важнейших социальных отраслей — образования, здравоохране­ния, туризма, а следовательно регулируется соответствующими отраслевыми нормами права. Это имеет важнейшее правовое и практическое значение для выяснения, какой системой норма­тивно-правовых актов необходимо руководствоваться, если не­которые нормы не урегулированы специальным Законом “Об оздоровлении и отдыхе детей”.

В принятом недавно Налоговом кодексе Украины не нашло своего законодательного закрепления положение Закона Украины “Об оздоровлении и отдыхе детей”, а именно части девятой статьи 32, об исключении стоимости бесплатного питания и про­живания работников детских здравниц из доходов граждан и освобождении этих сумм от налога на доходы физических лиц. Однако этот вопрос требует незамедлительного решения, по­скольку расходы на питание и проживание продолжают остава­ться объектом налогообложения.

К сожалению, несмотря на актуальность, не решается и  вопрос о включении особенностей труда в детских учрежде­ниях оздоровления и отдыха в действующее трудовое законо­дательство. Речь идет о том, что работники обязаны круглосуточ­но пребывать на территорию учреждения отдыха и оздоровления, обеспечиваться питанием и проживанием. Кроме того, требует незамедлительного решения вопрос о внесении изменений в налоговое законодательство в части освобождения от налого­обложения питания и проживания сотрудников.

Это только некоторый перечень тех вопросов, от которых зависят успешное проведение отдыха и оздоровления детей, стоимость путевки, а также заработная плата тех людей, которых мы привлекаем к оздоровлению.

Поэтому хотела бы остановиться на предложениях:

внести изменения в Закон Украины “Об оздоровлении и  отдыхе детей” в части приведения к единому понятию органи­зации отдыха и оздоровления детей;

закрепить в нормативно-правовых актах определение поня­тия “оздоровление” как вида экономической деятельности;

проработать вопросы, связанные с изменением других законов, регулирующих организацию отдыха и оздоровления;

разработать национальную программу сохранения и под­держки развития детских здравниц, выработать механизмы, за­щищающие от закрытия и перепрофилирования детские учрежде­ния независимо от формы собственности;

создать благоприятный инвестиционный климат для учреж­дений отдыха и оздоровления;

завершить работу по созданию национального стандарта оздоровления, а также стандартов для разных видов деятельно­сти, то есть типов лагерей, отменив процедуру сертификации по чуждым процессу оздоровления нормативам;

утвердить единый порядок приемки лагерей и разумный перечень разрешительных документов;

на период открытия и функционирования учреждений отды­ха обеспечить работу “горячей линии” при Кабинете Министров;

организовать широкую информационно-методическую под­держку для организаторов детского отдыха по содержанию деятельности, кризисным ситуациям, заболеваниям;

внести коррективы в критерии деятельности учреждений, предоставляющих услуги отдыха и оздоровления, учитывая дифференциацию всего спектра социальных услуг по организа­ции отдыха и профиль деятельности.

И я хотела бы обратиться к Дмитрию Владимировичу с  предложением все-таки поддержать информационно-методи­ческий семинар, который мы проводим в этом году совместно с Федерацией профсоюзов для работников сферы оздоровления. Мы будем очень рады, если специалисты вашего министерства, Академии педагогических наук смогут принять участие в его работе.

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую Копилова Георгія Петровича, виконавчого директора Асоціації спортивної індустрії України. За ним виступатиме Яцунь Олександр Михайлович. Будь ласка, Георгію Петровичу.

 

КОПИЛОВ Г.П., виконавчий директор Асоціації спортивної індустрії України. Уважаемый председательствующий, товарищ министр, дамы и господа! Мне немножко проще, поскольку то, о  чем я хотел сегодня сказать, звучало практически в каждом выступлении. Этот зал не видел столько народа, очевидно, очень давно, потому что присутствующие здесь не равнодушны к моло­дежи и к решению проблем, которые сегодня возникают.

Очень жаль, что наши дети нужны только министру образования и науки, молодежи и спорта и единицам людей, которые прибыли сюда, а вообще-то здесь должны были быть и   экономисты, и финансисты, и те, кто выделяет финансы. Потому что по всем проблемам, о которых сегодня говорили, мы обращаемся к ним, а все сходит на министров, на тех, которые хотят что-то делать.

Я хотел бы привести некоторые примеры. Оздоровление детей — это не только те вопросы, которые сегодня поднимали. Вообще то, раньше, когда дети ехали в лагеря, вы помните, мы с вами брали с собой спортивные костюмы, плавки, кеды (китай­ские, если кому повезло) и до дыр там все затирали. Сегодня, беседуя с детьми и внуками, я задаю вопрос: чем вы там зани­мались? Я не хочу сказать, что во всех учреждениях, но конкурсы красоты, мобильных телефонов и так далее.

А почему сегодня мы спортом не занимаемся с детьми? Потому что у нас нет инструкторов, хотя они есть, у нас нет базы, в трех или четырех выступлениях об этом говорилось. Здесь кол­лега говорил о том, что, оказывается, территории возле лагеря, там, где вода, акватории, уже нет. А это очень плохо. Нет лучше мест для занятий спортом, чем акватории рек, озер, заливов, береговые зоны водохранилищ и морей. Поскольку физически активный отдых на воде является самым здоровым, в том числе и  в экологическом плане. Проведение спортивных соревнований, викторин, олимпийских и чемпионских уроков должно стать нормой.

Мы были в нескольких селах, встречались в школах с деть­ми, проводили викторины. Надо было видеть эти глаза, полные огня! Они все знают, они хотят заниматься спортом, но у них не на чем заниматься. Нет тренажеров, нет спортивных городков, к  сожалению, даже нет людей, которые занимались бы с ними, профессионалов. А там, где есть профессионалы, есть и городки. Они не качества Джонсона и так далее, они сделаны своими руками, но на них занимаются дети. И в этих школах чемпионы Украины, и не один.

Я много лет прослужил в Вооруженных Силах, и мне вообще-то непонятно… Сегодня выступает начальник главного управления Генеральной прокуратуры и говорит: вот, захваты­вают, а мы возбудили столько-то дел. Как так может быть в нашей державе, что кто-то может захватить то, что принадлежит народу? Вот объясните мне, все взрослые люди сидят. Ну как такое может быть, скажите мне? (Оплески).

Я грубо скажу, но правильно: голову надо оторвать одному-двум, и третий-четвертый не полезет на то, что принадлежит народу нашему, детям нашим! (Оплески). И тогда будет правиль­но все, по закону, не будут говорить, что это моя земля, мой акт. По “Артеку” сегодня, говорят, 800 дел. По “Артеку”! Большинство сидящих здесь, наверное, представляют небольшие коллективы. А что им тогда говорить? Закон должен быть.

Вот Царьков сказал классно: раз, два, три. За землю платим мы кому, за чью землю? За государственную землю платим сами себе? Зачем мы себя обманываем? Закон должен быть для детского учреждения, для спортивного учреждения. А то не успе­ли принять новую редакцию Закона “О физической культуре и  спорте”, как Налоговый кодекс практически все отменил. Но надо же смотреть, там нет преференций, там нет, там и там.

Я хотел бы обратиться к министру, пользуясь тем, что сегодня выступаю здесь. На прошлых парламентских слушаниях я выступил, чиновники меня услышали, в поддержку отечествен­ного производителя. Есть такой Евминов, лодки делает классные. Услышали чиновники, заказали лодки. Сделал мужик лодки, денег не поступило, лодки на складе. А они нужны вам, с детьми зани­маться, наши отечественные лодки-байдарки.

Дмитрий Владимирович, мы собираемся к вам прийти на встречу и рассказать о новых проектах, которые у нас есть. Они не дорогие, они качественные…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

 

КОПИЛОВ Г.П. Я прошу прощения. Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую Олександра Михайловича Яцуня, голову Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки. За ним виступатиме Ронь Ярослав Олексійович. Будь ласка, Олександре Михайловичу.

 

ЯЦУНЬ О.М., голова Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки. Добрий день, шановні колеги! Справді, більшість питань, які турбують нашу і київську, і українську гро­маду щодо оздоровлення дітей, сьогодні висвітлені. Тому зупи­нюся тільки на окремих пунктах.

Так, останніми роками Київ втратив своє лідерство, в тому числі і стосовно оздоровлення дітей, але нова влада, нове керів­ництво КМДА, міськпрофрада, наша профспілка долучаються до того, щоб це виправити. І вже є рішення Київради, що на 2011 рік бюджет на дитяче оздоровлення буде збільшено вдвічі.

Шановні колеги, сьогодні ми говорили про працівників бюджетної сфери, хочу зупинитися на освітянах. У зв’язку із замо­роженням Єдиної тарифної сітки, і наші намагання разом з уря­дом її розморозити ніяк не доходять до завершального успішного кінця, хочу констатувати, що вихователь за 1000 гривень, яку він отримує на місяць, і вчитель вищої категорії за 1300 гривень, які він отримує на місяць, не можуть оздоровити своїх дітей, бо цих коштів вистачає тільки на фізичне відновлення. Тому держава повинна хоч той соціальний мінімум все-таки забезпечити, гаран­товано забезпечити оздоровлення вчительських дітей. Тим більше що цей рік проголошений Президентом Роком освіти та інфор­маційного простору.

А тепер, шановні колеги, я хочу повернутися до питання, яке  звучало в багатьох виступах, — якість дитячого відпочинку. Великою перешкодою в оздоровленні дітей за рахунок бюджетних коштів є умови проведення конкурсних торгів. Переможці визна­чаються за найнижчою вартістю одного дня оздоровлення. Часто перемагає заклад, матеріально-технічний стан якого на ладан дише. Там у кращому разі зробили косметичний ремонт, а в гір­шому — не зняли минулорічного павутиння. Ці табори часто не відповідають сучасним вимогам і не можуть надати дитині якісні послуги з оздоровлення та відпочинку.

На превеликий жаль, конкурсні торги не дають можливості вибирати заклад, де дітям було б цікаво і комфортно. Наміри економії обертаються тим, що для дітей вибирають найдешевше. Чимало таборів — це іржаві ліжка, туалет надворі, відсутність теп­лої води, несмачна їжа. Та це не найгірше. Головне, що в таких горе-таборах діти залишені напризволяще, без догляду і вихо­вання. У результаті ні оздоровлення, ні змістовного дозвілля, марнотратство грошей і скривджені дитячі душі.

Є й позитивні приклади організації дитячого оздоровлення. Тут справа не тільки в коштах, а у ставленні до дітей. Як приклад хочу навести дитячий оздоровчий комплекс “Сонячний берег”, представники якого присутні в залі. Це Сергіївка Одеської області. Маю сказати, що тут виховна робота справді на надзвичайно високому рівні. Студенти старших курсів Національного педагогіч­ного університету імені М.П. Драгоманова та Київського універ­ситету імені Бориса Грінченка працюють там вожатими. Вони ставляться до дітей, як до рівних, це друзі дітей, а не ментори. Вони спонукають і залучають їх до всіляких сучасних конкурсів, чемпіонатів, спартакіад, про які колега розповідав. І бачимо зворотний зв’язок, тобто дитина відчуває себе особистістю. Хочу сказати, що такий позитивний досвід співпраці нашої профспілки, педагогічних університетів, Київської міської державної адміні­страції і дирекції оздоровчого комплексу “Сонячний берег” можна взяти за національну модель дитячого оздоровлення. Маю сказа­ти, що коли діти сідають в автобуси, то і вожаті, і діти плачуть. Мабуть, це найвища оцінка.

І врешті-решт, хотів би сказати, що потрібно, на нашу думку, щоб покращити дитяче оздоровлення. Насамперед треба запро­вадити незалежне тестування таборів дитячого відпочинку. До  конкурсних торгів повинні допускатися тільки заклади, які пройшли таку перевірку.

Потрібно затвердити Положення про студентський оздоров­чий табір і внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів №882 “Питання стипендіального забезпечення”, передбачивши там оздоровлення і відпочинок студентів.

Хочу також просити, щоб і Кабінет Міністрів, і Верховна Рада дослухалися до наших побажань і віднесли дітей з неповних сі­мей, вчительських дітей до категорії дітей, які потребують особ­ливої соціальної уваги і підтримки.

Шановні колеги, діти — не тільки майбутнє України, діти — це наш найнадійніший пенсійний фонд, тому давайте дбати про них уже сьогодні.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошую Ярослава Олексійовича Роня, директора комунальної установи Сумської обласної ради “Сумський облас­ний центр відпочинку, оздоровлення, туризму та військово-патріо­тичного виховання”.

 

РОНЬ Я.О., директор Сумського обласного центру відпочин­ку, оздоровлення, туризму та військово-патріотичного виховання. Шановний пане головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед дякую вам за можливість ознайомити вас з ініціативами та напрацюваннями Сумщини у питанні організації відпочинку та оздоровлення дітей.

Регіональна політика в області реалізується сьогодні на засадах Стратегії розвитку регіону “Нова Сумщина 2015”, яка ґрунтується на принципах зняття обмежень задля стрімкого роз­витку. Це комплексний документ, що охоплює всі сфери життя регіону, включаючи молодіжну політику, дозвілля, відпочинок та оздоровлення дітей. Передовсім ми прагнемо оптимізувати систе­му оздоровлення, щоб максимально ефективно, використовуючи наявні фінансові ресурси, охопити послугами якомога ширший контингент дітей.

Країни Європи та Америки вже зробили свій вибір на користь альтернативних видів оздоровлення дітей у форматі наметових таборів, відійшовши від традиційного відпочинку у ста­ціонарних закладах. Наметові табори — це форма дозвілля, що розширює розуміння суспільства про відпочинок і вказує напрям подальшого розвитку оздоровчо-туристичної галузі.

На наше переконання, альтернативні види оздоровлення і  відпочинку здатні повністю задовольнити потреби дітей і молоді у змістовному дозвіллі. Наметові табори як види оздоровчо-туристичного процесу довели свою ефективність і з точки зору використання бюджетних коштів. Разом з тим фінансова доступ­ність наметових таборів зовсім не означає зменшення вимог до безпеки чи санітарних норм утримання. У поєднанні з природним, культурним, історичним потенціалом нашої країни така форма організації літнього відпочинку допомагає вирішувати проблеми охоплення і залучення дітей та підлітків, юнацтва і молоді, всіх верств населення до змістовного, ефективного оздоровлення та відпочинку.

Можливості української педагогіки, народних традицій, патріотичних уподобань, спортивних, фізкультурно-масових, тури­стичних, експедиційно-дослідницьких форм роботи у поєднанні з  природним середовищем можуть реалізуватися в наметових таборах у вигляді конкретних заходів виховного значення. Якщо додати до цього щоденну працю, самообслуговування, високий рівень динамічності всього укладу життя наметових таборів, то є  всі підстави говорити про потребу в їх існуванні, у подальшому розвитку та підтримці.

Проте існують значні перешкоди на шляху організації цієї форми оздоровлення і відпочинку. По-перше, відсутність на дер­жавному рівні нормативної бази, яка регламентувала б процес створення і функціонування наметових таборів. Законодавчими актами у сфері оздоровлення і відпочинку молоді, на жаль, не передбачені послуги наметових таборів. Без статусу повноцінного закладу оздоровлення та відпочинку наметові табори потрапляють у поле зору численних контролюючих органів та служб, які у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства для стаціо­нарних таборів. Звідси і ціла низка непорозумінь та проблем, що гальмують процес запровадження та поширення альтернативного дитячого, молодіжного дозвілля, яке не повинно залежати від окремих осіб, обставин чи суб’єктивного ставлення. Це справа загальнодержавна і, врешті-решт, має вирішуватися на держав­ному рівні.

Ще одне питання, що потребує вирішення на державному рівні, — небажання Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності співпрацювати і частково оплачувати вар­тість путівки. Закон України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”, постанова правління фонду №17 від 25 лютого 2009 року регламентують порядок фінансування таборів за рахунок фонду, проте кошти на альтернативні види оздоровлення не виділяються.

Для вирішення вищезазначених питань пропонується:

утворити тимчасову комісію з розроблення сучасної норма­тивно-правової бази діяльності альтернативних форм відпочинку та оздоровлення дітей і молоді, зокрема наметових таборів;

сприяти включенню наметових таборів до загальнодержав­ної системи оздоровлення та відпочинку дітей і молоді;

надавати державну підтримку всеукраїнським та місцевим громадським молодіжно-дитячим організаціям, об’єднанням, які у  вигляді соціально-проектної діяльності в рамках своїх статутних та програмних положень можуть впроваджувати альтернативні види оздоровлення дітей і молоді;

вирішити питання щодо фінансування оздоровлення дітей, застрахованих осіб у дитячих закладах оздоровлення у формі наметових таборів за рахунок коштів Фонду соціального страху­вання з тимчасової втрати працездатності.

Запропоновані шляхи вирішення вищезазначених проблем мають розглядатися одночасно на місцевому та державному рівнях.

Переконаний, що підтримка з боку держави стане вирішаль­ною складовою успішності альтернативних форм оздоровлення та відпочинку, які посядуть чільне місце в загальнодержавному процесі виховання здорової та сильної нації. Турбота про здо­ров’я дітей — один з головних показників ставлення держави до проблем молоді, тому необхідно зробити все, аби зберегти загальнолюдські цінності в молодіжному середовищі, популяризу­вати здоровий спосіб життя, сприяти фізичному, військово-патріотичному вихованню підростаючого покоління, що в ком­плексі зумовить успішну реалізацію дитячо-молодіжної політики в Україні.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, хочу вас поінформувати, що ми переходимо до підбиття підсумків. Всі колеги із списку, поданого комітетом і  робочою групою, виступили. Решта, хто хотів взяти участь в об­говоренні, мають можливість, як я казав, письмово передати до комітету ідеї, пропозиції до матеріалів парламентських слухань.

Тепер, як ми й домовилися, у доповідача і співдоповідача є можливість з місця відповісти на поставлені запитання. Дмитре Володимировичу, будь ласка.

 

ТАБАЧНИК Д.В. Дякую. Передовсім дозвольте подякувати всім учасникам за небайдужість, за цікаві пропозиції щодо норм харчування, розроблення критеріїв, що допоможуть працювати при покращенні нормативної бази, яку ми будемо напрацьовувати спільно з Державною службою молоді та спорту і з відповідним профільним комітетом Верховної Ради.

Надійшло дуже багато запитань. За браком часу на всі особисті, які підписані, — від асоціації “Лелека”, від канівчан, — я направлю відповіді.

Найбільше запитань стосувалося норм харчування. Думаю, що це спільне завдання нашого міністерства і Міністерства охоро­ни здоров’я. Тому що у нас фізіологічні норми розраховані пра­вильно, але міністерства економічного блоку весь час наполяга­ють на їх обмеженні через цінову складову, через подорожчання продуктів. Це питання ми повинні вирішувати.

Є дуже багато пропозицій до рекомендацій, зокрема і щодо терміна “зміни для відпочинку і для оздоровлення”. Я думаю, що ми спільно з Павлом Івановичем це опрацюємо. Є пропозиції до рекомендацій, які передав головуючий Микола Володимирович, це щодо внесення пропозицій про повне вилучення торгів продуктами харчування з-під тендерної закупівлі. Я думаю, що це навряд чи можна реалізувати, бо ви знаєте, коли не було тендер­них закупівель, щороку на комітетських слуханнях обговорювали те, що є великі зловживання при постачанні харчування.

Ну, і деякі пропозиції тут, скажімо, пан Півторак вніс: чому відмовляють у внесенні до державного реєстру? Треба внести зміни до статуту, бо якщо ви зареєстровані як позашкільний заклад, треба просто змінити статут. Ми на все відповіді надамо.

І хотів би ще закликати шановних учасників парламентських слухань: давайте до пришкільних таборів відпочинку ставитися не як до таборів оздоровлення, але все-таки вони комплектуються за потребами батьків, дуже часто діти молодшого шкільного віку справді мають у них потребу.

Щодо питання харчування у пришкільних таборах. Це вирі­шується і забезпечується щороку відповідним рішенням обласного управління освіти.

І насамкінець хотів би сказати, що ми дуже уважно опрацюємо рекомендації і будемо продовжувати вдосконалювати нормативну базу, щоб усі установи потрапляли до державного реєстру, це їх захист від захоплення, від приватизації. Звернемо­ся до всіх обласних державних адміністрацій, що не тільки чотири, а всі повинні негайно провести роботу з кадастрування земель і видачі актів, це соромно, коли 23 не займаються, а 4 працюють.

Ну, і, звичайно, стосовно нормативів ми будемо також спіль­но з Міністерством охорони здоров’я працювати.

На низку інших запитань я обіцяю, що ми кожному, де є підпис, крім непідписаних записок, надамо відповідь персонально.

Я дякую Верховній Раді і керівництву за проведення цього надзвичайно важливого заходу. Спасибі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Павле Івановичу Костенко, будь ласка. З місця можна.

 

КОСТЕНКО П.І. Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед дозвольте подякувати всім учасникам парламент­ських слухань, представникам міністерств, місцевих органів вла­ди, органів місцевого самоврядування, Генеральної прокуратури, профспілок, оздоровчих закладів, громадськості за підтримку про­фільного комітету і за участь у парламентських слуханнях. Впевне­ний, сьогодні всі ми маємо спільну мету — домогтися істотного покращення стану оздоровлення та відпочинку дітей.

Хочу запевнити всіх присутніх, що комітет врахує всі пропо­зиції і рекомендації, висловлені сьогодні на парламентських слуханнях. І ми гарантуємо, що доопрацьований проект рекомен­дацій, який, я сподіваюся, підтримують всі фракції парламенту в  цьому залі, включатиме максимум необхідних заходів і дій усіх державних органів стосовно вдосконалення оздоровлення та від­починку дітей і молоді.

Ну, і насамкінець хочу відзначити, що з прийняттям реко­мендацій робота комітету щодо законодавчого забезпечення від­починку та оздоровлення дітей не завершується. Комітет завжди готовий до співпраці з усіма закладами і, окрім рекомендацій, готовий почути всі пропозиції і врахувати їх у подальшій законо­давчій діяльності.

Тому всім дякую за увагу, за допомогу, за вашу позицію та співпрацю.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Павле Івановичу, вам і вашому комітету, які активно підготували і провели спільно з Апаратом Верховної Ради ці парламентські слухання.

Кілька ремарок насамкінець, шановні колеги. У нас колектив, я бачу, здоровий, активний і спортивний, тому що, крім одного маленького зауваження, три години ми активно працювали. Звісно, з народними депутатами складніше працювати, вони менш здорові й активні, і це засвідчує наявний серйозний потен­ціал управлінців, представників дитячих оздоровчих таборів, громадськості, які цим займаються, тож треба цього року напра­вити його у відповідне русло.

І хочу сказати, ми сподіваємося, що буде так, як ми  домовилися з урядом: за результатами першого кварталу ми повернемося до бюджету, і, можливо, переконаємо урядовців, особливо їх фінансово-економічну частину, що все-таки оздоров­ча складова, спортивна складова є надзвичайно важливою. Тому що реалії бюджету, в якому ми живемо, не є дуже оптимістич­ними, я вже про це казав.

Тому звідси висновок: все-таки треба спробувати активніше переконувати роботодавців думати про дітей своїх працівників. Бо  в нас склалося враження, що на підприємствах недержавної форми власності роботодавці думають тільки про прибуток, а держава повинна думати про оздоровлення всіх дітей, не залеж­но від того, де батьки працюють. Я вважаю, що це неспра­ведливо, має бути спільна відповідальність і центральної влади, і  місцевої влади, і роботодавців. Інакше ті цифри, які ми озву­чували, про які ми мріємо, щоб оздоровлювалися діти, ніколи не будуть виконані.

Є одна проблема дуже серйозна. Ви знаєте, я маю таку слабкість — мандрувати Україною, оздоровлюватися і відпочивати в Україні. Значить, я з сумом дивлюся на те, що відбувається в наших профспілкових оздоровницях. Ми ж демократична країна! І всі мої спроби привести ці оздоровниці у відповідність з євро­пейськими демократичними нормами, зокрема щодо послуг і цін, поки що безуспішні. Тому що уряд чи місцева влада каже, що це громадська організація, і ми не можемо впливати на них, вони самі керують.

Насправді ситуація така, що в нас є деякі спортивні това­риства і профспілки (ви знаєте, у нас багато різних профспілок), де люди вже довічно керують, їхні діти, брати, сестри, інші родичі, і вплинути на ситуацію... Що ж ми всі будували, я перепрошую? Українська держава, колись радянська, будувала ці оздоровниці, тож треба, щоб усі могли там відпочивати, а не лише ті, кому вони вважають за потрібне дозволити.

Я нещодавно із Закарпаття повернувся. Надзвичайно серйозний там прогрес, але в чому особливість? І, думаю, тут треба подумати нам і на урядовому рівні, і на місцевому. Напри­клад, є бізнесмен, який вкладає гроші в оздоровлення, а ще 20 бізнесменів навколо нього, які вкладають гроші в готельчики. Вони працюють в одному податковому, економічному режимі — ті, які вклали мільйони в оздоровлення, і ті, які навколо причепилися. Люди приїжджають, у готелях живуть, бо там на 50 гривень де­шевше, умовно кажучи, але все одно користуються оздоровчою частиною. І, звичайно, ті люди, які вклали серйозні кошти в оздо­ровлення, в гіршій ситуації.

Тому я думаю, що ми можемо спокійно провести відповідну інвентаризацію, і якщо вже вибивати пільги земельні чи якісь інші, то для тих, хто вкладає в оздоровлення, а не для всіх, хто працює в цій системі координат.

Ми з Равілем Сафовичем Сафіулліним, який в парламенті активно працював, а тепер спортивну частину веде в міністерстві, по спортивних тендерних умовах ніби знаходимо компроміс. І я думаю, що й тут можна знайти компроміс, щоб і не допустити корупції, і спростити всю цю історію, щоб ми на літо не запізни­лися, як це часом буває. Бо поки все це відбудеться, то й путівки не встигли закупити, не встигли нічого зробити. Тут треба по­думати, закон навряд чи ми внесемо зміни, а от постановою Кабінету Міністрів можна спробувати знайти вихід із ситуації.

Тому я вважаю, те, що ми все-таки заздалегідь зібралися, дає підстави мені оптимістично дивитися на цей відпочинковий і оздоровчий сезон, тому що є можливість все-таки підкоригувати плани, подивитися, що можна зробити. І я дійсно щиро вірю, що в наших оздоровчих закладах діти не лише навчаться пити слабо­алкогольні напої і російське матірне слово підтягнуть, але все-таки трохи оздоровляться, почитають якусь літературу. Тут Василь Григорович Кремень абсолютно правильно казав, змістовні речі треба теж давати. Нехай не так, як у школі, в якійсь опосеред­кованій, довільній формі... Бо не тільки форма оздоровлення та відпочинку, зміст теж важливий. Бо батьки віддають, а потім отри­мують трошки інших дітей, вже з іншими навичками і з іншими бажаннями.

Тому, друзі, сподіваємося на успішний, добрий оздоровчий сезон і агітуємо всіх політиків, чиновників оздоровлюватися, відпочивати в Україні.

Дякую.