ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

УКРАЇНИ

Сесійний зал Верховної Ради України

11 березня 2009 року,10 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України ЛАВРИНОВИЧ О.В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні у нас дуже важлива тема: “Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України”. Всі присутні в цьому залі тією чи іншою мірою причетні до забезпечення продовольчої безпеки, яка є дуже важливою складовою національної безпеки нашої держави.

Можемо констатувати, що завдяки саме цьому сектору українського народного господарства забезпечується близько 60 відсотків фонду споживання нашого українського населення. Однак, попри це, у нас є дуже багато питань, які не вирішені на  сьогодні. До того ж є питання, на які поки що немає відповіді ні в нормативному плані, ні в плані управлінських рішень, бо незалежно від того, маємо ми добрий чи поганий врожай, у нас залишаються невирішеними ті самі проблеми, і рівень життя українських громадян у сільській місцевості не поліпшується.

Відповіді на ці питання потрібно шукати. І потрібно шукати відповідь на питання, яким чином пожвавити внутрішній споживчий ринок у нашій країні, які кроки зробити, щоб аграрна галузь стала головною рушійною силою виходу з економічної кризи, яку сьогодні переживає Українська держава. Є дуже багато питань.

Я попросив би, щоб ми сьогодні провели розмову, наслідком якої стали б ідеї або готові пропозиції, які можна було б використати для вдосконалення чинного чи формування нового українського законодавства, що забезпечило б розв’язання проблем сільського господарства в Україні.

Ви маєте матеріали парламентських слухань та запропонований профільним комітетом регламент їх проведення. Всі маєте? Немає потреби знайомити вас з регламентом? Ми маємо можливість попрацювати упродовж трьох годин, о 13 годині завершимо нашу роботу. За цей час, за умови дотримання регламенту, сподіваюся, близько 20 промовців візьмуть участь в обговоренні цього питання. Я просив би тих, хто вперше виходитиме на цю трибуну, пам’ятати, що в нас працює автоматична система вимкнення мікрофону, коли закінчиться час, відведений на виступ. За  30 секунд до того ви почуєте звуковий сигнал, після якого потрібно стисло завершити свою основну думку. Взагалі, можливо, краще почати з основної думки, а потім вже її обґрунтовувати.

Запрошую для доповіді “Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України” міністра аграрної політики Юрія Федоровича Мельника.

МЕЛЬНИК Ю.Ф., міністр аграрної політики України. Шановний Олександре Володимировичу! Шановний Миколо Володимировичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Передовсім на початку виступу дозвольте подякувати керівництву Верховної Ради, народним депутатам України за підтримку законодавчих ініціатив аграрного блоку уряду і постійну увагу до проблем галузі.

Зазначу також, що нинішні парламентські слухання про сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості є ще одним підтвердженням того, що, незважаючи на винятково складну фінансово-економічну ситуацію та цілий ряд інших факторів, питання розвитку агропромислового комплексу є одним з найголовніших пріоритетів законодавчої гілки державної влади в Україні.

З огляду на наростання світової фінансової кризи та пов’язане з цим стрімке загострення внутрішньо-економічної ситуації, слід особливо підкреслити виняткову актуальність розгляду цього питання саме на рівні законодавчої влади, адже прийняття необхідних законів — найбільш оптимальний інструмент якнайшвидшого впровадження прийнятих сьогодні рішень і рекомендацій, спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки, мінімізацію впливів внутрішніх та зовнішніх негараздів на поточну ситуацію в цих галузях, а також формування правового поля для розвитку галузі на перспективу.

Слід відзначити, що з початком фінансово-економічної кризи в суспільстві дуже швидко змінилася риторика щодо ролі аграрного сектору для економіки держави. Галузь, про яку багато скептиків упродовж років говорили як про бездонну яму для проїдання грошей, дуже швидко набула справедливого статусу одного з локомотивів економіки, розвиток якого сприятиме розвитку суміжних секторів. Переконаний, що саме сьогодні, в умовах, коли економіку держави випробовує фінансово-економічна криза, а з іншого боку — коли суспільство зрозуміло значущість аграрного сектору для всієї держави, саме об’єднання зусиль усіх гілок влади навколо теми раціонального і ефективного сільського господарства, реалізації аграрного потенціалу держави дасть змогу створити реальні умови для досягнення результату.

На початку короткий аналіз ситуації та основних проблемних питань, які стримують розвиток агропромислового комплексу.

Минулого року у зв’язку з набуттям членства у Світовій організації торгівлі агропромисловий комплекс України працював у якісно нових для нього економічних умовах. Не можна не відзначити, що внаслідок відкриття торговельних кордонів наша держава гостріше відчула наслідки світової фінансової кризи, а  також характерну для неї ринкову нестабільність цін на ресурси та продовольство.

Разом з тим у минулому році виробництво продукції сільського господарства порівняно з 2007 роком зросло на 17,5 відсотка, при цьому рівень зростання у сільськогосподарських підприємствах перевищував 35 відсотків, а в господарствах населення — близько 6 відсотків. Одержання високого врожаю зернових та зернобобових культур (більше 53 мільйонів тонн) забезпечило загальне зростання виробництва продукції рослинництва на 30 відсотків, а в сільськогосподарських підприємствах — більш як на 55 відсотків. Виробництво продукції тваринництва в минулому році і в цілому зросло лише на 1 відсоток, але в сільськогосподарських підприємствах — майже на 7 відсотків, чому сприяло здійснення протягом останніх років системних заходів з державної підтримки галузі.

Відображаючи реалії, необхідно зазначити, що і в 2008 році відбувалося невпинне скорочення поголів’я великої рогатої худоби, а в листопаді і грудні — і поголів’я свиней. Однак слід визнати й те, що саме за рахунок тваринництва і тварин селяни завершили комплекс робіт минулого року, в умовах фінансової нестабільності, і обслуговували взяті кредити. Ситуація в галузі тваринництва і сьогодні залишається надзвичайно складною, але заради об’єктивності слід також відзначити й те, що в цілому ряді регіонів ситуацію в галузі стабілізовано, на основі сучасних технологій оновлюється виробництво, будуються великі промислові комплекси.

Незважаючи на значне зниження цін на аграрну продукцію наприкінці 2008 року, підвищення витрат на її збирання та зберігання, сільськогосподарське виробництво у минулому році загалом було ефективним. Зокрема, більш як 82 відсотки сільськогосподарських підприємств отримали 6,9 мільярда гривень прибутку. При цьому 18 підприємств, і це прикро, отримали понад 2 мільярди гривень збитків. Однак у цілому сектор спрацював прибутково, прибутковість близько 4,8 мільярда гривень. Зростання обсягу виробництва продукції сільського господарства повною мірою забезпечило насичення внутрішнього ринку, що, своєю чергою, створило умови для нормальної роботи переробної галузі, а також зміцнення експортного потенціалу України на світових ринках продовольства.

Окремо підкреслюю, що в минулому році частка продажу продовольчих товарів вітчизняного походження в товарообігу торговельної мережі перевищувала 88 відсотків, що є свідченням досить високого рівня забезпеченості внутрішнього ринку за рахунок власного виробництва. Незважаючи на непрості економічні умови та посилення конкуренції з боку наших партнерів по СОТ, харчова промисловість практично не знизила обсяг виробництва основних видів продукції.

Зазначу, що агропромисловий комплекс з року в рік нарощує експортні поставки і стабільно забезпечує зовнішньоторговельний платіжний баланс за відповідною групою товарів. У  2008 році порівняно з 2007 роком експорт аграрної продукції збільшився в 1,6 разу, зовнішньоторговельне сальдо позитивне і  становить 4,5 мільярда доларів. У січні–лютому поточного року зовнішньоекономічне торговельне сальдо щодо аграрної продукції також залишається позитивним. За два місяці порівняно з відповідним періодом минулого року воно зросло вдвічі і становить 570 мільйонів доларів.

Останніми роками Україна вагомо зміцнила свої позиції на світових ринках продовольства. За нашими оцінками, в поточному маркетинговому році Україна матиме шосте місце в світі серед експортерів пшениці, четверте — серед експортерів кукурудзи, перше місце — серед експортерів ячменю.

З початку маркетингового року, за станом на сьогодні, вже  експортовано більш як 16,5 мільйона тонн зерна і більше 3 мільйонів тонн олійних культур. Тільки за цими видами експорту в Україну надійшло більше 25 мільярдів гривень доходів, тобто це кошти, які реально надійшли в економіку держави. Україна також посідає провідні позиції на світовому ринку насіння соняшнику та соняшникової олії.

Усі ми повинні бути свідомі того, що саме в агропромисловому комплексі, а надто в умовах фінансової кризи, зосереджується одна з основних бюджетоформуючих та інвестиційних складових економіки держави. Зазначу, що минулого року надходження коштів до зведеного бюджету від агропромислового комплексу зросли на 40 відсотків і становили 17,3 мільярда гривень. Обсяг інвестицій в основний капітал галузі збільшився на 12 відсотків, а рівень іноземних інвестицій — на 16 відсотків.

Стабільна робота підприємств агропромислового комплексу сприяла оновленню матеріально-технічної бази виробництва, зокрема, збільшенню закупівлі сільськогосподарської техніки, обладнання, добрив, засобів захисту рослин та інших матеріально-технічних ресурсів вітчизняних товаровиробників. За останні два роки сільськогосподарськими товаровиробниками придбано лише техніки і обладнання на суму більш як 17 мільярдів гривень, у тому числі за минулий рік — на 10 мільярдів. Сьогодні в агропромисловому комплексі реально впроваджується близько 600 інвестиційних проектів на загальну суму близько 23 мільярдів гривень, у тому числі в галузі тваринництва — більше 470 проектів загальною вартістю понад 20 мільярдів гривень.

Не можна не підкреслити й те, що надзвичайно ефективним для зміцнення потенціалу галузі було впровадження бюджетної програми пільгового кредитування сільськогосподарських товаровиробників. Зазначу, що з 2000 року, відколи започаткована ця програма, середньорічні обсяги залучених в аграрний сектор кредитів зросли з 2 до 20 мільярдів гривень, або в 10 разів. При  цьому обсяг пільгових кредитів зріс з 800 мільйонів до 15 мільярдів, або у 18 разів, а бюджетні видатки на компенсацію відсотків за кредитами — з 50 мільйонів до 1 мільярда гривень.

Узагальнюючи, слід визнати, що головним чинником позитивних тенденцій в агропромисловому комплексі протягом останніх років, який, особливо минулого року, забезпечує мінімізацію впливу елементів рецесії, є злагоджена робота всіх гілок влади із законодавчо-нормативного забезпечення розвитку галузі, що, своєю чергою, забезпечує подальше удосконалення принципів управління, покращення організації виробництва, активізацію освоєння сучасних технологій, ефективність використання наявних матеріально-технічних ресурсів.

Також слід зазначити, що головним підґрунтям цього була стабільна і послідовна аграрна політика держави, зорієнтована, особливо протягом останніх п’яти років, на зміцнення потенціалу галузі і виведення агропромислового комплексу на інноваційний шлях розвитку. Цьому також максимально сприяло значне збільшення обсягів державної фінансової підтримки розвитку аграрного сектору і дія спеціальних режимів оподаткування, які й  стали основними стимулюючими факторами інвестиційної привабливості.

Разом з тим, шановні колеги, протягом останніх місяців вітчизняний агропромисловий комплекс дедалі сильніше відчуває поступовий тиск негативних явищ, головним чином пов’язаних зі світовою фінансовою кризою та кризою, що вже протягом декількох років відбувається на світових ринках продовольства.

Передовсім — це певна нестабільність виробництва. Зокрема, збільшення пропозиції на тлі ситуативного скорочення споживання та уповільнення зовнішньоекономічних операцій, насамперед товарами, які мають високу додану вартість. За оцінками провідних агентств світу, у поточному маркетинговому році виробництво основних видів зерна значно перевищуватиме рівень його споживання. На прикладі пшениці: світове виробництво становитиме 683 мільйони і перевищить рівень споживання на 30 мільйонів тонн. Так само по інших культурах. Це стосується і виробництва основних видів тваринницької продукції.

При цьому ситуація на ринку продовольства значно загострюється світовою фінансовою кризою, що спонукало уряди економічно розвинених країн світу до застосування додаткових протекціоністських заходів щодо захисту своїх локальних ринків та підтримки експорту. Це особливо негативно вплинуло на ситуацію у країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна.

Оскільки Україна минулого року вступила до СОТ, ми не змогли в невідкладному порядку застосувати захисні заходи, тому наш ринок, і це треба визнати, опинився у прямій залежності від  кон’юнктури світового ринку, яка головним чином залежала від протекціоністської політики розвинених країн, що й спричинило нестабільність на ринку і зменшення цін на сировину. Тому й відкриті українські кордони для вивезення сільськогосподарської сировини.

Це сприяло ввезенню імпортної продукції, яка почала витісняти вітчизняну продукцію та сировину з внутрішнього ринку. За 2008 рік імпорт сільськогосподарської продукції порівняно з  2007 роком зріс в 1,6 разу. З іншого боку, загострення конкуренції з торговельними партнерами певним чином звузило наші експортні можливості, адже експортному прориву минулого року ми завдячуємо в основному зерну і олійним культурам. Ці тенденції зберігаються і на початку поточного року.

Звичайно, першою наслідки такої ситуації відчула вітчизняна харчова промисловість. За результатами минулого року, лише 58 відсотків підприємств харчової промисловості були прибутковими, а загалом рівень збитковості в галузі перевищив 8 мільярдів гривень. Серед збиткових — переважно підприємства хлібопекарської, цукрової, молочної та консервної промисловості. Якщо минулого року ще вдавалося втримати загальні показники галузі на рівні 2007 року, то в січні поточного року обсяг виробництва порівняно з січнем 2008 року зменшився на 14 відсотків.

Значною мірою вплинули на ситуацію чинники, пов’язані з наростанням внаслідок світової фінансової кризи внутрішніх економічних негараздів, передовсім різке обмеження купівельної спроможності населення та зменшення експортних поставок.

Серед негативних чинників, вплив яких на діяльність підприємств галузі нині наростає, — практично зупинене кредитування підприємств, валютно-курсовий фактор, зростання цін на енергоносії.

Не можна не зазначити, що не останньою причиною негативних явищ у харчовій промисловості стали підходи щодо стримування цін з метою захисту внутрішнього споживача — обмеження рентабельності, декларування зміни цін тощо. Особливо негативно позначилися ці обмеження в умовах нестабільності цін на ресурси та коливання курсу валют. За підтримки громадських організацій ми порушили питання про скасування декларування цін, регулювання рентабельності продукції масового попиту, заборони на ввезення сільськогосподарської сировини на  давальницьких умовах та встановлення надбавок до тарифів при імпорті сільськогосподарської продукції. І сьогодні можемо констатувати, що завдяки об’єднанню зусиль усіх гілок влади та професійних організацій щодо більшості з цих питань знайдено рішення.

Ситуацію в галузі також не покращує невирішеність вже застарілих системних проблем окремих підкомплексів, зокрема бурякоцукрової та спиртової галузей. На жаль, сьогодні ми можемо вирішувати в пожежному порядку лише окремі найбільш проблемні питання.

У бурякоцукровій галузі — це встановлення доплат за вирощування цукрових буряків, а також мінімальних цін на цукор та цукрову сировину, квотування виробництва цукру для потреб внутрішнього ринку. Ми повинні остаточно визначитися щодо реструктуризації бурякоцукрової галузі. Для цього на державному рівні має бути впроваджена відповідна програма, що враховуватиме питання реструктуризації галузі, диверсифікації виробництва та вирішення пов’язаних з цим соціальних проблем. На жаль, досі такі пропозиції не мали підтримки.

Щодо спиртової галузі слід зазначити, що через прийняття відповідного закону потрібно вирішити питання диверсифікації спиртових виробництв у напрямі виробництва біопалива та товарів побутової хімії. До речі, вирішення на законодавчому рівні питання виробництва і використання біопалив, зокрема біоетанолу, може дати шанс для відновлення і бурякоцукрового комплексу.

Інша системна проблема, що стосується всіх галузей, — проблема якості. Сьогодні вона має вирішуватися першочергово, адже саме якість продукції визначатиме конкурентоспроможність вітчизняних сільського господарства та харчової промисловості. Міністерство спільно з науковими установами, громадськими професійними організаціями нині здійснює значну роботу щодо стандартизації. Проте це лише одна складова системи контролю якості сільськогосподарської сировини та продовольства, яку нам необхідно створити.

У полі цього питання також перебуває значне коло секторальних та міжсекторальних проблем аграрного сектору. Перша з них — координація аграрних виробництв індустріального типу та господарств населення. Слід визнати, що на сьогодні в господарствах населення виробляється 51 відсоток м’яса, 82 відсотки молока, 43 відсотки яєць, 21 відсоток зерна, 94 відсотки картоплі та овочів. Треба відверто визнати, що за якістю деякі види продукції, що виробляються в господарствах населення, без впровадження відповідних технологій не можуть конкурувати ні з  продукцією вітчизняних аграрних підприємств, ні з продукцією, що імпортується.

Разом з тим імпорт продовольчих товарів, а також нинішня цінова ситуація на сировину на внутрішньому ринку можуть стати головними факторами зменшення виробництва продукції в господарствах населення. Ця тенденція спостерігається протягом перших місяців поточного року, тому до цього питання необхідно підходити системно.

Треба бути свідомими того, що завдяки світовим системним економічним негараздам ми отримали певний незначний час для впорядкування цього сектору виробництва. На нашу думку, найбільш оптимальним шляхом формування конкурентоспроможного виробництва в невеликих господарствах є активізація розвитку обслуговуючої кооперації на засадах використання кращого світового досвіду.

Підкреслюю, розвиток обслуговуючої кооперації, якій обов’язково треба надати пільги в оподаткуванні, максимально сприятиме формуванню якісно нових ланцюгів просування продукції на внутрішньому ринку, а також створенню сучасних переробних підприємств, які зможуть забезпечити належну якість продукції. Це також максимально сприятиме подальшому розвитку підприємництва в сільській місцевості, підвищенню зайнятості сільського населення і, безумовно, зростанню його добробуту. З  іншого боку, розвиток обслуговуючої кооперації дасть поштовх створенню фінансових кооперативних організацій: кооперативних кредитних спілок, кооперативних банків. Зазначу, що створення мережі кооперативних банків максимально сприятиме налагодженню надійної системи фінансування галузі та стане вагомим фактором розвитку підприємництва в сільській місцевості.

Уряд подав на розгляд Верховної Ради проекти відповідних законодавчих актів з цих питань, які мають бути розглянуті в  пріоритетному порядку. Інші законопроекти, зокрема щодо кооперативних банків, уряду і парламенту ще необхідно завершити і внести на розгляд.

Також на розгляд парламенту подано законопроект про оптові ринки сільськогосподарської продукції, введення в дію якого, поряд з розвитком обслуговуючої кооперації, дасть можливість не лише найбільш оптимізувати інфраструктуру внутрішнього товарного аграрного ринку, а й вжити конкретних заходів щодо його дерегуляції.

Звичайно, одна з найбільших проблем, що стримує розвиток аграрного сектору — проблема створення ефективної системи його фінансового забезпечення. Тут не можна не сказати про те, що системне вирішення цього питання досить суттєво стримує неврегульованість проблеми ринку земель сільськогосподарського призначення. Цілком зрозуміло, що відсутність у земель сільгосппризначення всіх достатніх ознак власності унеможливлює їх залучення в економічний обіг, внаслідок чого аграрний сектор дуже втрачає у своїй інвестиційній привабливості.

Сподіваюся, учасники парламентських слухань підтримають мене в тому, що за умов, які склалися, з урахуванням наростання пов’язаних зі світовою фінансовою кризою внутрішніх економічних негараздів держава має створити умови для стабільного розвитку агропромислового комплексу.

При цьому не можна не зазначити той факт, що аграрний сектор є однією з основних складових економіки України, адже саме тут створюється 13–15 відсотків загальної доданої вартості, на 9–11 відсотків формується бюджет, на 15–17 відсотків — експортний потенціал держави. Іншими словами, агропромисловий комплекс сьогодні, в умовах наростання світової фінансово-економічної кризи, не лише з огляду на його соціальну вагомість, а й з економічної точки зору може і повинен стати саме тією галуззю, яка максимально мінімізує вплив економічних негараздів загалом на економіку держави.

На сьогодні ми зосередили в галузі значний матеріально-технічний та інтелектуальний потенціал. Нарощували ми його впродовж років, а втратити можемо швидко, якщо не забезпечимо відповідні умови і, зокрема, відповідну бюджетну підтримку галузі.

Які бюджетні фінансові ресурси має у своєму розпорядженні агропромисловий комплекс? Зважаючи на складнощі з формуванням державного бюджету в умовах фінансової кризи, Законом “Про Державний бюджет України на 2009 рік” аграрному сектору передбачено видатки в обсязі 8 мільярдів 774 мільйони гривень, що на 7,5 мільярда менше порівняно з 2008 роком. На підтримку розвитку підприємств агропромислового комплексу передбачено видатки в розмірі 3,8 мільярда гривень, що у 2,6 разу менше, ніж ми фактично мали 2008 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Півхвилини у вас, Юрію Федоровичу. Будь ласка, постарайтеся завершити.

МЕЛЬНИК Ю.Ф. Порівняно з минулим роком передбачено також значно менші видатки за найбільш важливими програмами підтримки розвитку підприємств агропромислового комплексу, зокрема на підтримку тваринництва і рослинництва — у 5 разів, на здешевлення кредитів — більш як у 3 рази.

З іншого боку, передбачено виділення із Стабілізаційного фонду Державного бюджету 2,2 мільярда гривень на здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів та підтримку окремих проектів в агропромисловому комплексі. Питання остаточно не вирішено, і ми пропонуємо ці кошти…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте. Сформулюйте останню думку і завершуйте.

МЕЛЬНИК Ю.Ф. Ми пропонуємо спрямувати ці кошти на фінансову підтримку підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів (700 мільйонів), на реалізацію інвестиційних проектів (300 мільйонів), на часткову компенсацію витрат на посів сільськогосподарських культур (300 мільйонів), на бюджетну тваринницьку дотацію (690 мільйонів), на фінансовий лізинг (200 мільйонів гривень). Користуючись нагодою і зважаючи на те, що питання остаточно не вирішено, звертаюся до присутніх народних депутатів з проханням оперативно розглянути його у відповідних комітетах і прийняти позитивне рішення.

Звичайно, що із зменшенням бюджетної підтримки дуже складно прогнозувати подальше стабільне зростання агропромислового виробництва. За таких умов у контексті заходів державної політики слід більше акцентувати увагу на створенні умов для розвитку галузі шляхом: усунення обмежень торгівлі сільськогосподарською сировиною і продовольством; надання податкових преференцій; недопущення підвищення ставок акцизного збору на підакцизні товари аграрної продукції; запровадження контролю за економічною обґрунтованістю цін на ресурси, зокрема мінеральні добрива і пальне, щоб не допускати спекуляції в цьому сегменті аграрного ринку.

Бюджетним розписом на перший квартал поточного року галузі передбачено 630 мільйонів гривень, або 69 відсотків річних призначень. Цього, звичайно, мало, зважаючи на комплекс робіт, який нам необхідно виконати, адже весняно-польові роботи оцінюються у 26 мільярдів гривень. Дефіцит коштів на підготовку до весняно-польових робіт становить майже 4 мільярди гривень.

Звичайно, ми плекаємо надії на відновлення кредитування з  боку комерційних банків, але, на жаль, ці надії не одержали матеріального підтвердження. Для прикладу, за потреби пролонгації кредитів на 4,2 мільярди гривень на сьогодні, за даними з регіонів, пролонговано лише на 2 мільярди, а за потреби в нових кредитах лише на весняно-польові роботи у 5 мільярдів гривень отримано менше 500 мільйонів.

Сподіваюся, наведений приклад яскраво свідчить, що ситуація в частині бюджетування агропромислового комплексу є просто загрозливою для галузі. Тому ми пропонуємо в невідкладному порядку вжити заходів, які не лише сприятимуть мінімізації кризових явищ для агропромислового комплексу, а й забезпечать його виведення на нові інноваційні перспективи, серед них:

–  пролонгація кредитів, отриманих підприємствами агропромислового комплексу в комерційних банках, і надання нових кредитів;

–  під час внесення змін до Державного бюджету на 2009 рік підтримка прохання аграріїв щодо збільшення видатків на фінансування бюджетних програм і здійснення фінансової підтримки підприємств через механізм здешевлення кредитів, бюджетної тваринницької і рослинницької дотацій, здешевлення придбання техніки;

–  відновлення фінансування за бюджетними програмами з  частковою компенсацією вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва;

–  відтворення та підвищення родючості ґрунтів;

–  здешевлення вартості страхових премій;

–  виділення за рахунок Стабілізаційного фонду Державного бюджету України додаткових коштів на підтримку фермерських господарств.

Ми очікуємо також, що фінансуванню програм розвитку агропромислового комплексу буде приділено більше уваги з боку регіонів, які мають підтримати галузь місцевими бюджетами.

Користуючись нагодою, дозвольте подякувати народним депутатам, які вирішили багато проблемних питань галузі щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи, прийнявши відповідний закон. Нагадаю, що цей закон передбачає продовження дії, без обмеження терміну, статті 11 Закону “Про податок на додану вартість” щодо виплати переробними підприємствами дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані на переробку молоко та м’ясо, запровадження у сфері сільського господарства, без обмеження в часі, спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість через механізм акумуляції, продовження дії, без обмеження в  часі, фіксованого сільськогосподарського податку та зупинення операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах за групою 1.24 УКТ ЗЕД.

Повертаючись до теми весняно-польових робіт, зазначу, що завдяки наявним у минулому році ресурсам закладено добру основу під урожай нинішнього року — посіяно 9,8 мільйона гектарів, на сьогодні 93–94 відсотки посівів у доброму і задовільному стані.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Юрію Федоровичу, ви зловживаєте. Ви ж знали про регламент, якщо потрібно було більше часу, ми могли це врахувати. Тому я прошу, будь ласка, вже без подяк і констатацій, тільки пропозиції.

МЕЛЬНИК Ю.Ф. Звичайно, якщо ми так обмежені в часі, сподіватимуся на те, що учасники парламентських слухань доповнять міністра, доповнять позицію уряду, позицію цілого ряду міністерств, які я не встигну викласти. Проте я впевнений у тому, що все те, що я мав доповісти, є актуальним, і дуже розраховую на те, що ті питання, які доповнять учасники парламентських слухань, знайдуть відображення у рекомендаціях цих слухань.

На завершення хотів би сказати про те, що ми дуже розраховуємо на підтримку народних депутатів щодо прийняття законодавчих актів, проекти яких на даний час розглядаються у  Верховній Раді, оскільки саме через прийняття таких законів ми зможемо оперативно реагувати на проблеми, які складаються в  агропромисловому комплексі.

І ще одне питання, на якому я взагалі не акцентував увагу, не встиг. Хотілося б, щоб ми не зациклювалися тільки на виробництві, а згадали про те, що у сільській місцевості живуть люди, які хочуть жити достойно. Тому ми також розраховуємо на прийняття найближчим часом цілого ряду законодавчих ініціатив і  уряду, і парламенту.

Дякую всім за увагу і впевнений у тому, що ви мене суттєво доповните і в разі необхідності підправите. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Федоровичу.

Запрошую до слова заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Сергія Миколайовича Рижука для співдоповіді.

РИЖУК С.М., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (Партія регіонів). Шановні учасники парламентських слухань! Дуже складно знайти на всій Земній кулі хоча б ще одну країну, таку як наша держава, де площа ріллі становить 60 відсотків території. Більше того, якщо в усьому світі припадає 0,24 гектара ріллі на  душу населення, то в Україні — втричі більше, 0,72 гектара. Вже навіть цього достатньо, аби зрозуміти, що сучасне і майбутнє українського народу, світова роль України цілковито залежать від рівня розвитку аграрного сектору її економіки. Однак у тому-то й біда, що за 17 років незалежності владні інститути держави так і  не зрозуміли суті пріоритетності розвитку сільського господарства і загалом агропромислового комплексу. Як результат, у сільській місцевості найнижчий рівень життя, найменші зарплати, мізерні пенсії, найвищий рівень смертності, найнижчий рівень народжуваності, деградують і вимирають сотні сіл.

Матеріально-технічна база сільського господарства морально і фізично спрацьована. Ресурси для селян дедалі дорожчають, а їхня продукція дедалі дешевшає. Стала нормою тотальна збитковість більшості сільськогосподарських підприємств. Це призвело до прямого знищення і ліквідації цілих галузей сільськогосподарського виробництва. Зруйновано абсолютну більшість тваринницьких комплексів. Останнім часом загрозливих масштабів набуло скуповування фінансовим і промисловим капіталом корпоративних прав засновників сільськогосподарських підприємств, що веде до концентрації в одних руках десятків, а то й сотень тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. Це пролетаризує власників земельних паїв, поширює безробіття, бідність та безнадію.

Отже, цілком очевидно, що діючі дотепер основні напрями аграрної політики в державі не спрацьовують, а періодичні намагання уряду адміністративними, часто запізнілими, засобами зупинити сповзання АПК в тотальну кризу ще більше погіршують і  без того складне становище в АПК держави. Нашому сільському господарству явно потрібна нова концепція аграрних трансформацій. На нашу думку, насамперед потрібно змінити стратегію розвитку організаційних форм господарювання у сільськогосподарському секторі. І головне завдання — створити рівні умови для діяльності всіх типів сільськогосподарських підприємств.

На сьогодні у справі державної підтримки різних типів підприємств спостерігаються колосальні перекоси, за межею навіть абсурду. За статистикою, дрібнотоварні селянські господарства виробляють 61 відсоток валової сільськогосподарської продукції, але вони на сьогодні позбавлені будь-якої державної фінансової підтримки. Водночас лише 7 відсотків сільськогосподарських підприємств отримали три чверті всіх субсидій, а це майже 10 мільярдів гривень. Ось вам відповідь на запитання, чому при зростанні втричі за останні чотири роки фіскальної державної підтримки проблеми у сільському господарстві дедалі більше загострюються.

Звичайно, дрібнотоварні селянські господарства для держави — це, з одного боку, все ще порятунок від продовольчої небезпеки, а з другого — безперспективний тягар. Середній розмір селянського господарства становить лише 1,2 гектара, але з них 94 відсотки землі не в єдиному масиві, а клаптики. Лише 18 відсотків господарств мають хоч якусь техніку, ручну працю використовують 94 відсотки господарств, середній вік працюючих у них жінок — 58–61 рік. Близько половини селянських господарств вже сьогодні не утримують жодної корови, жодної свині чи поросяти. І після цього уряд і Держкомстат мають цинізм вірити, що селянин на своєму подвір’ї виробляє більше 60 відсотків валової продукції і три чверті продукції тваринництва?

Нещодавно Верховна Рада прийняла Закон “Про сільськогосподарський перепис”. Він дає можливість уряду і зобов’язує уряд реально розібратися з селянським господарством та відповідно тоді й діяти.

Не кращі справи з фермерськими господарствами. Їх розвиток загальмувався, державна підтримка прямує до нуля, із 43 тисяч фермерів 66 відсотків мають менше 10 гектарів землі. Про яку конкурентоспроможність можна після цього говорити? Тим більше що шанована фермерами Юлія Володимирівна зменшила в 6,5 разу їх бюджетне фінансування в поточному році.

Великотоварні підприємства через відсутність регулятивної ролі держави на аграрному ринку 81 відсоток посівних площ займають зерновими і олійними культурами. Вони ліквідували тваринництво, кормовиробництво і дедалі погіршують родючість ґрунтів. Звичайно, це не стосується присутніх тут керівників, патріотів, Героїв України, але й вас, шановні колеги, стає дедалі менше.

Отже, держава, аби позбутися цих перекосів, має докорінно реформувати напрями підтримки сільського господарства, а саме:

–  перейти від виробничих субсидій до незалежних від обсягу і типу виробництва прямих платежів;

–  створити рівні умови діяльності та доступу для всіх типів сільськогосподарських підприємств, з тим щоб кожне дрібне підприємство мало перспективу стати великотоварним, а відтак конкурентоспроможним, мало перспективу;

–  диференціювати державну підтримку для виробників сільськогосподарської продукції та для розвитку сільської місцевості;

–  і нарешті остаточно відійти від валових показників розвитку сільського господарства, тому що доки не буде високої рентабельності, ефективності… Чим більше виробляє сільське господарство, тим більше що? Воно має збитків, вимиваються основні обігові кошти, фонди, що ми й маємо.

Ви коли-небудь бачили у Державному бюджеті видатки інших міністерств на розвиток сільської інфраструктури? Чому за ринкових відносин про сільську вулицю, освітлення, клуб, ФАП, газ має турбуватися, підкреслюю, приватне сільськогосподарське підприємство на чолі з Мінагрополітики, якому на ці цілі теж перестали виділяти хоч якісь кошти?

Тим часом соціальні програми для розвитку сільських територій практично в цьому бюджеті вилучені. І взагалі, Держбюджет поточного року для АПК — це шлях до повного й остаточного паралічу: сім бюджетних програм взагалі ліквідовано, видатки урізано на 7,5 мільярда, допомога тваринництву, яка дає 41 відсоток мінус, від’ємна рентабельність, зменшилася у 5,4 разу, підприємствам потрібно 2,4 мільярда гривень для обслуговування банківських кредитів, а виділили лише 300 мільйонів.

Верховна Рада в особі проурядової більшості в жовтні минулого року прийняла такий “антикризовий” закон, що він похоронив декілька останніх ефективно діючих механізмів підтримки села. Ліквідовано дотації за молоко і м’ясо селянам, скасовано спеціальний режим оподаткування, фіксований податок тощо. Потім ніби схаменулися, 4 лютого прийняли закон №922, яким внесли зміни. А Президент в черговий раз не підписує, бо там банківські проблеми влізли.

Результат відомий — на селі сьогодні активно дорізають останніх корів, м’ясо- і молокопереробна галузі тільки в січні знизили виробництво на 14 відсотків, продовольчий ринок заполонили продукти найгіршої якості, явно небезпечні для здоров’я людей. Що це — непрофесіоналізм уряду, нервова судомна реакція на виклик часу чи легковажно байдуже ставлення до проблем АПК? Скоріше, і перше, і друге, і третє.

А тим часом світова криза посилює свій негативний вплив: сільськогосподарські виробники не мають обігових коштів (чули з  доповіді міністра), запроваджене декларування оптових відпускних цін на продовольчі товари посилює диспаритет цін. Не тільки сільське господарство, а навіть 42 відсотки підприємств харчової переробної промисловості минулий рік завершили зі збитками на суму 8,2 мільярда гривень.

Звичайно, за таких обставин має працювати і вдосконалюватися законодавча система щодо комплексного вирішення проблем АПК. Проте Верховна Рада поки що видала аграрній галузі економіки держави не систему, а певну кількість часто суперечливих законодавчих актів, принципові положення яких за пропозиціями уряду змінюються по декілька разів на рік. Це не закони, не нормативно-правова база, це казна-що.

На сьогодні першочергового розгляду чекають 24 законопроекти з питань АПК. Крім того, необхідно якнайшвидше покінчити з безсистемністю в реалізації земельної реформи, тут  вчені скажуть. Поряд з реформуванням відносин власності на  землю, запровадженням нових організаційно-правових форм господарювання, на порядку денному в державі стоїть створення ефективної системи економічних відносин щодо власності на землю.

Висловлюю сподівання, шановні колеги, що до рекомендацій парламентських слухань, які будуть сьогодні прийняті, дослухаються всі гілки державної влади, і це піде на користь усьому українському народові.

Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Миколайовичу.

Переходимо до обговорення доповіді, співдоповіді і виступів з ініціативами учасників парламентських слухань. Першим я запрошую до слова Юрія Михайловича Карасика, знаного фахівця в аграрній галузі України, який має багато посад і звань.

КАРАСИК Ю.М., генеральний директор ЗАТ “Племінний завод “Агрорегіон” (Бориспільський район Київської області), голова Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Готуючись до парламентських слухань, ми провели зустрічі, “круглі столи” Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств південної зони в Одесі, центральної — в Полтаві, у Вінниці, Донецьку. Я хотів би сказати, що люди сподіваються на парламентські слухання, але і від імені товаровиробників, і від себе особисто мушу акцентувати увагу на таких питаннях.

Передовсім, ми повністю підтримуємо основні напрями, викладені в доповіді міністра Юрія Федоровича Мельника. Маю сказати, що товаровиробники в цілому підтримують міністра, бо ми знаємо, що таке нестабільність міністрів. Ми розуміємо: міністр — це стабільність аграрної політики, міністр — це впровадження аграрної політики. Тому сьогодні на парламентських слуханнях від імені товаровиробників я хотів би зробити таку заяву: ми підтримуємо позицію міністра, і якщо треба, то це та сила, яка може захистити міністра.

Тепер дозвольте зупинитися на деяких проблемних питаннях.

Громадський рух в агарному секторі не має законодавчої бази. Ми до цього часу не прийняли закон про міжпрофесійні об’єднання. Що для цього треба? Ми ще раз у п’ятницю збираємося йти в комітети і просити все-таки народних депутатів прийняти законодавчу базу для створення сільськогосподарського парламентарію. Без товаровиробників, без людей, які працюють на землі, ми не зможемо відпрацювати аграрну політику. Допоможіть нам створити безпосередньо законодавчу базу для роботи мільйонів товаровиробників, які захищають близько 7 мільйонів власників землі.

Тепер я хотів би зупинитися на питаннях ринку, ринкової інфраструктури. Якщо поставити запитання: яка мета парламентських слухань? Мета парламентських слухань — поінформувати про існуючі недоліки і проблеми та намітити чітку державну агарну політику.

Для нас усіх першим екзаменом буде кризова весна, кризові весняно-польові роботи. Треба провести весняно-польові роботи без бюджету, практично без кредитних ресурсів, без обігових коштів, про це вже говорили. Тому хотілося б, щоб найвищі посадовці розуміли: треба все відкласти, а профінансувати аграрний сектор для проведення весняно-польового комплексу. Міністерство фінансів, Міністерство економіки займають споглядальну позицію. Як і раніше, не затверджуються паспорти, порядки, а тому ще практично не почато фінансування з державного бюджету.

Декілька слів щодо ринку, ринкової економіки та інфраструктури. Ви подивіться, товаровиробника оточують монополісти. І якщо подивитися рентабельність від фермера, від поля до кінцевого споживача, у 2–3 рази збільшується ціна даної продукції. А яка інфраструктура? Товаровиробники порушують питання, що треба якнайшвидше скоротити цей тернистий шлях між виробником і споживачем.

Ми впевнилися вже, що ринок повністю не спрацював, працює дикий ринок. Тому треба, щоб ринок був регульованим. І регулятором ринку має бути держава. Ми не заперечуємо: дайте нам квоти на виробництво, дайте нам експортні квоти, поставте умови якості, ціни, тоді ми будемо знати, що треба, і на основі цього налагоджувати виробництво.

Хотів би ще сказати про податкову політику, кредитну політику і про земельну реформу, яку ми будемо відпрацьовувати і готові вже сьогодні подати законодавцям пропозиції, для того щоб врахували те, що пропонують товаровиробники, зокрема Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Михайловичу.

Запрошую до слова Володимира Олександровича Дідківського, директора агрофірми “Єрчики” (Житомирська область).

ДІДКІВСЬКИЙ В.О., директор агрофірми “Єрчики” (Попільнянський район Житомирської області). Шановний голово! Шановні учасники зібрання! У складний час для нашої держави проводимо ми парламентські слухання з питань АПК, адже надворі весна, розпочинаються весняно-польові роботи, пора сіяти хліб, а з новим засівом у селян — нові сподівання, звичайно, на краще. А чи буде краще — це вже питання. І ця надія на краще багато в чому залежить від цієї зали, від тих законів, які приймаєте ви, обранці народу. За 5 хвилин, звичайно, неможливо поділитися проблемами і болями села, а тим більше запропонувати якісь рецепти співпраці аграріїв із законодавцями, хоча така співпраця була б, я думаю, не зайвою.

Хоч про що ми говорили б в аграрному секторі, які селянські справи обговорювали, неодмінно звертаємося до землі, до того продукту, за рахунок якого живе світ, існує людство, яким так щедро Бог обдарував Україну, і якою так бездарно, часом по-варварськи стосовно нащадків користуються деякі новоявлені сьогоднішні хазяї.

Думаю, що настав час, коли на весь світ треба заявити не про те, що в Україні найбільші і найкращі чорноземи у світі, а про те, що ми найбільші і найкращі виробники пшениці, соняшнику, кукурудзи, технічних культур та екологічно чистих продуктів тваринництва. Сьогодні треба заявити, що Україна — аграрна держава, що її головним пріоритетом в економічній політиці має стати аграрний сектор.

Усі ми повинні усвідомити, що проблема продовольства у  світі виходить на перший план. За всіх природних катаклізмів, які сьогодні вирують на планеті, Україну Бог милував, ми в кращих кліматичних умовах, ніж інші держави. І водночас у Європі вирощують по 50–60 центнерів зерна з гектара, а ми — 25–30. Потенціал зернових в Україні — 80–100 мільйонів тонн зерна. Під ногами лежать сотні мільярдів доларів, які треба підняти та спрямувати на розвиток і благо українського народу. І це потрібно зробити дуже швидко й ефективно, тому що нас, українців, з  кожним роком, на жаль, стає дедалі менше. А святе місце, як кажуть у народі, пусто не буває. Потроху на наші поля заходять іноземці, і може статися так, що ті 100 мільйонів зерна будуть благом не для України.

Особливо бентежить безлад із землею, що коїться на сьогодні, змагання теперішніх латифундистів, у кого більше наділів, 200 чи 300 тисяч гектарів. На найвищому рівні підняли на щит ідею: великі агрохолдинги — благо для України. Так, благо, тільки не для України і не для українського трударя, який залишився без роботи, без землі, без надії на краще життя. Хоч сама ідея реформ була іншою — віддати землю хліборобу, зробити його господарем своєї долі.

Як сьогодні працюють так звані інвестори в сільському господарстві? Користуючись тим, що матеріальне становище господарств вкрай скрутне, викуповують за безцінь майно, хитрим договором беруть землю в оренду на 20–15 років. Через деякий час, користуючись так званою економічною доцільністю, вирізають все металеве, що можна вирізати, вивозять худобу, техніку, і село стає пусткою: без роботи, без дитячого садка, школи, без перспектив на життя. Як результат — пияцтво, наркотики, хвороби, смерть.

Звичайно, не всіх інвесторів треба міряти під одну мірку, серед них немало і патріотів, які дбають про свій народ, але багато є й таких, які стовблять за собою тисячі гектарів землі з  однією метою — скупити задарма і продати. А покупцем буде переважно іноземець, хоч, можливо, і з прізвищем Сидоренко. Це страшно, бо це тільки початок, а кінець може бути трагічним для держави. Ми зможемо побудувати новий комбінат “Криворіжсталь”, новий Одеський припортовий завод, ще кращий, сучасніший, але землі Бог більше не дасть, і це треба затямити всім.

На моє глибоке переконання, земельну помилку треба виправляти, контрольним пакетом сільськогосподарських земель має володіти держава. Можливо, викупити в селян, залучивши кошти того ж таки МВФ, через державний іпотечний банк або в інший спосіб. Інакше рознесуть землі чемоданами, як у Броварах.

Ми всі прагнемо до Європи, до європейських цінностей, а там головна цінність — людина, і особливо в пошані хлібороб. Перебуваючи у складі делегації у США, у штаті Айова, я запитав губернатора, яке міністерство в державі найголовніше. Він з подивом відповів: міністерство сільського господарства, адже ми годуємо націю, всіх — від армії до космонавтики. В Україні чомусь навпаки.

Справжню повагу держави до праці хлібороба я побачив два роки тому, побувавши у десятка фермерів Австрії, коли купував у  них худобу. Фермери мають по 50–150 гектарів землі, виробляють хліб, молоко, м’ясо і мирно співіснують між собою. Виписані всі умови співпраці з державою. Держава робить все можливе, щоб фермери і їхні діти залишалися працювати на землі, щоб їх стало більше, — це і великі кредити під низькі відсотки, дотації, дороги, стадіони, плавальні басейни, доступ до всіх благ цивілізації. Мабуть, саме за таких відносин держави і громадянина виникає патріотизм, любов до своєї держави. І нам цьому треба вчитися.

Кажучи про нинішній економічний стан сільгосп…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте, Володимире Олександровичу. І прошу із залу не вигукувати, тому що це жодним чином не впливатиме на перебіг парламентських слухань.

Володимире Олександровичу, я вас прошу, підбийте підсумок свого виступу і скажіть основну думку.

ДІДКІВСЬКИЙ В.О. Скільки говорено-переговорено про податкову систему в АПК, а змін поки що немає. Ми вже сплачуємо до десяти видів податків, навіть на випадок безробіття, хоча селян на облік у службі зайнятості не беруть, якщо є присадибна ділянка. Може, це й правильно, але тоді й податок із селян збирати не треба.

Дуже наболіле питання технічного забезпечення АПК, особливо збиральною технікою. Ми закупили за кордоном техніки на мільярд гривень. Чому? Тому що вона надійна, комфортна, високопродуктивна. Але завжди її купувати не зможемо, та й не всі зможуть купити. Який же вихід? На мою думку, не варто витрачати бюджетні коштів на ХТЗ, “херсонців”, адже ми чітко знаємо, що “Славута” ніколи на стане “Мерседесом” чи “Тойотою”, “Т-150” не стане “Джон Діром” чи “Кейсом”. Відстали ми, на жаль, від світових технологій.

Однак вихід є — збудувати на території України на умовах концесії завод із світовим ім’ям, чи то “Джон Дір”, “Клас” чи “Кейс”. Так зробили багато країн, у тому числі Німеччина, на  території якої американський концерн “Джон Дір” поставив свій завод. Питання в одному: де взяти гроші? Гроші в країні є, це частина державних коштів, але більша частина — гроші багатих людей. Попросити двох-трьох наших олігархів збудувати завод, стати його власниками і назвати техніку своїми іменами. За життя стати Терещенками, кращих інвестицій в Україні годі й чекати, але для того, щоб це здійснилося, насамперед потрібно поважати і  любити самих себе, бути гордим, що ти українець, поважати та  виконувати закони України і працювати. А не ставати в чергу в  різних ток-шоу і змагатися, хто кого більше обіллє брудом.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимире Олександровичу, будь ласка, завершуйте.

ДІДКІВСЬКИЙ В.О. Копати той тунель, де в кінці горить світло кращого життя для наших дітей та онуків.

І закінчити хотілося б такими словами: “Я не соромився ніколи, що родом з давнього села”. Щоб знали, мудрість і  культура — корінням з давнього села.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Запрошую до слова Олега Івановича Юхновського, президента Всеукраїнської громадської організації “Союз харчопрому”.

ЮХНОВСЬКИЙ О.І., президент Всеукраїнської громадської організації “Союз харчопрому”. Дякую. Шановний Олександре Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! Нині харчова промисловість у структурі промислового виробництва із  майже 16 відсотками впевнено посідає друге місце. Більше 22 тисяч підприємств з мільйоном постійно працюючих виробляють продукції на 110 мільярдів гривень. Від розвитку цієї потужної індустрії повною мірою залежатиме, чи стане вона мультиплікатором аграрного сектору нашої країни, а відтак чи будемо ми  виступати гідним гравцем на світовому продовольчому ринкові, чи й надалі залишатимемося сировинним придатком розвинених країн.

У світовій практиці співвідношення вартості сільськогосподарської сировини та кінцевого продукту становить 1 до 5. Тому харчова галузь — це додана вартість в Україні, робочі місця, відрахування до бюджетів і соціальних фондів, накопичення ресурсу для дотацій у сільське господарство. Харчова промисловість — це не лише економіка держави, це й соціальна складова, збереження здоров’я наших громадян, збереження генофонду нації.

Ми не повинні применшувати важливість цих проблем, оскільки, попри всі економічні та соціальні негаразди, український народ, не забуваймо, пережив одну з найважчих техногенних катастроф ХХ століття — Чорнобильську. Власне, цей аспект мав би слугувати особливим метрономом для розвитку харчової промисловості. Що маємо натомість? Беззастережну підтримку імпорту, всілякого непотребу за демпінговими цінами. Думаю, сьогодні вже всі зрозуміли, наскільки хибна така практика.

Зовсім алогічними видаються минулорічні дії Кабінету Міністрів — обмеження експорту української олії, за перевантаження внутрішнього ринку цукру ввезення майже 100 тисяч тонн цукру з цукрової тростини, руйнівні постанови №373 “Про запровадження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання” та №1222 “Про запровадження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари”.

Така “увага” з боку держави обернулася тим, що кожне друге харчове підприємство спрацювало зі знаком мінус. Загальні збитки по галузі становлять (шановні колеги, вдумайтеся в цю цифру) 8,2 мільярда гривень. Не останнє місце в цьому негативі зіграла ліквідація державного органу управління в цій сфері, що призвело до безсистемності у прийнятті рішень, відсутності нормальної взаємодії по горизонталі і по вертикалі. За великим рахунком, держава самоусунулася від вирішення проблем галузі або просто ігнорує їх.

На мою думку, щоб стабілізувати ситуацію в харчовій промисловості, необхідно терміново вжити таких заходів.

Перше — скасувати постанови Кабінету Міністрів України №373 і №1222 як такі, що суперечать принципам ведення економіки. У даній ситуації я послуговувався б гаслом медиків “Не  зашкодь!”. Якщо держава не допомагає галузі, то нехай принаймні не заважає.

Друге — розв’язати проблему з наданням кредитів, забезпечити пролонгацію кредитів, які підприємства отримали на закупівлю сировини, зокрема й на вимогу уряду, в тому числі валютних.

Третє — терміново внести зміни до Закону “Про систему оподаткування”, до Закону “Про податок на додану вартість”, якими запровадити знижені ставки на окремі групи соціально важливих продовольчих товарів (хліб, молоко, м’ясо, макарони, сіль, цукор, олію). Це дасть можливість зменшити податкове навантаження та значно здешевити ці продукти для споживачів.

Четверте — відтермінувати сплату ПДВ на імпортні технології та обладнання для підприємств харчової промисловості, аналоги яких не виробляються в Україні.

П’яте — запровадити особливий режим оподаткування сезонно залежних галузей, якою є харчова промисловість, а саме оподатковувати за результатами не календарного, а маркетингового року, тобто на 1 вересня, тим більше що така практика є  загальновизнаною в багатьох розвинених країнах світу.

Шосте — терміново привести продовольче законодавство у відповідність з вимогами СОТ та європейського права, що дасть змогу не лише посилити контроль за неякісною імпортованою продукцією, а й виходити з власною продукцією на зовнішні ринки. У період зниження активності на споживчому ринку через низьку платоспроможність громадян це питання набуває особливої актуальності. В основі зовнішньоекономічної політики України має бути чіткий протекціонізм щодо просування наших товарів на зовнішні ринки.

Сьоме — створити єдиний орган контролю якості харчової продукції.

Що ж до перспектив розвитку харчової промисловості, то вона має потужний потенціал, здатна не лише повною мірою забезпечити внутрішні потреби, а й успішно конкурувати на зовнішніх ринках. Україна — це невичерпне джерело для забезпечення продовольством Земної кулі, населення якої постійно зростає. Переконаний, що харчова промисловість, як і десять років тому, здатна витягти економіку держави з кризи, але лише за однієї умови — виваженої державної політики в цій сфері з  урахуванням інтересів усіх учасників агропродовольчого ринку.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олегу Івановичу.

Запрошую до слова народного депутата України Каплієнка Володимира Володимировича, виступ від фракції “Блок Юлії Тимошенко”. У вас домовлена заміна? Будь ласка.

КРАВЧУК В.П., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України (Блок Юлії Тимошенко). Добрий день, шановні колеги! Я можу вас так назвати з повним правом, тому що зовсім недавно очолював сільськогосподарське підприємство на Хмельниччині і знаю, що це таке, які нині проблеми в сільськогосподарському виробництві.

Сьогодні мені приємно, що тут лунають не тільки песимістичні настрої, як у виступі пана Рижука, а й бачення фахівців про те, що не все так погано в сільськогосподарському комплексі.

Хочу сказати, що народні депутати шостого скликання прийняли цілу низку законів з метою підтримки аграрників. Треба зважати, що економічна криза зачепила всі галузі економіки, однак законодавці встановили безстроково фіксований сільськогосподарський податок, пільговий режим сплати податку на додану вартість, і тепер сільськогосподарський виробник не думатиме щороку, продовжать йому на наступний рік цю пільгу чи не продовжать.

Не згадано було, крім нашого міністра, про те, що все-таки народні депутати подолали вето Президента на антикризовий закон про подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі, через десять днів він буде підписаний і всі заходи стосовно податку на додану вартість для переробників м’яса і  молока будуть відновлені. Хочу сказати, що в цьому законі передбачено також стандарти на виробництво ковбас на рівні тих, які діяли ще за Радянського Союзу. Практично це унеможливить контрабанду м’яса, тому що буде невигідно завозити. З чого тільки останнім часом не виробляли ковбасу! А тепер буде невигідно виробляти ковбаси з різних добавок і травити наш народ.

Хочу сказати також, що все-таки бюджетний комітет підтримав виділення 200 мільйонів гривень для фермерів, чого ще ніколи не робилося, максимум 10–20 мільйонів виділяли.

Кожного дня уряд веде роботу з банками щодо пролонгації кредитів, отриманих у 2008 році сільськогосподарськими підприємствами. Хочу сказати, що досі жоден Прем’єр-міністр не проводив таку роботу із спеціалістами агропромислового комплексу, з банками щодо подолання кризових явищ і підготовки до весняно-польових робіт, як останнім часом це робить Юлія Тимошенко.

І найголовніше, що тепер все-таки зрушилася ціна на сільськогосподарську продукцію, ринок зерна почав рости, і ті сільськогосподарські підприємства, які мають запаси зерна, а це переважна більшість підприємств, можуть переконатися в тому, що ціна вже навіть на фуражне зерно збільшується, сягає 900, а  то й 1 тисячі гривень (Шум у залі). Ні, ціна 850–900 гривень на фуражний ячмінь, фуражну пшеницю вже зараз є.

Ви знаєте, останній здобуток — те, що на аграрній біржі все-таки у відшкодування податку на додану вартість відкриваються спецрахунки, і трейдери за ці кошти викуповують зерно. Ви побачите, що урядом буде зроблено все, щоб весняна посівна кампанія все-таки пройшла достойно.

У свою чергу хочу сказати, що, пропрацювавши 15 років керівником сільськогосподарського підприємства, я знаю, що кожного року селяни переживають, як посіють, а потім — як зберуть, але вони знають, що кожного року треба сіяти хліб. І  були часи набагато скрутніші, ніж нині. Наші старші покоління пам’ятають, як сіяли у воєнний час, у повоєнний і в розруху, але головне — не посіяли паніки серед населення. Тому я переконливо впевнений, що уряд Юлії Тимошенко зробить все можливе й  неможливе для того, щоб підтримати передовсім аграрний сектор. Тому що, як каже народна приказка, голод — не тітка, і сільськогосподарська продукція завжди була в ціні. Уряд зробить все можливе й неможливе.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василю Петровичу.

Запрошую до виступу Аллу Орестівну Коваленко, президента корпорації “Бісквіт–Шоколад” (місто Харків).

КОВАЛЕНКО А.О., президент корпорації “Бісквіт–Шоколад”, генеральний директор Харківської бісквітної фабрики. Уважаемый председательствующий! Уважаемые присутствующие! Кондитерская отрасль, которую я представляю, начиная с 1994 года, все время росла. Темпы роста были 8, 10 и более процентов. И вот, снижение объемов производства в четвертом квартале 2008 года — 10,5 процента, за два месяца текущего года — 17,8 процента. Я сейчас попытаюсь объяснить причины.

Кондитерская отрасль полностью может удовлетворить потребность Украины в кондитерских изделиях, но она является экспортоориентированной отраслью. Почему сегодня снижение темпов налицо? Причин несколько:

–  изменение курсов национальных валют основных стран, которые работают сегодня с Украиной;

–  невведение защитных мер, ограничивающих импорт кондитерских изделий в страну. Причем все страны сегодня очень интенсивно защищают свои границы, в отличие, наверное, от нашей страны.

Снижение продаж на внутреннем рынке за счет низкой платежеспособности, прежде всего сетей. В объеме всех кредитных ресурсов 36 процентов кредитов взяли торговые сети. Понятно, что сегодня они рассчитываются по этим кредитам за счет средств товаропроизводителей. И, естественно, нам поступают средства с очень большим опозданием.

Предложения по внесению изменений в законодательство и работу исполнительной власти:

–  вернуть возможность оформления налоговых векселей при импорте товаров, в том числе группы 1-24;

–  сократить срок бюджетного возмещения, сегодня это пять и  более месяцев;

–  временно перейти на уплату налогов по кассовому методу.

В банковской сфере:

–  уменьшить уровень учетной ставки и вести контроль над уровнем процентных ставок по кредитам;

–  установить в 2009 году компенсацию процентов по кредитам сельскохозяйственным товаропроизводителям и агропромышленным предприятиям, таким как сахарные заводы.

В судебной сфере:

–  установить контроль длительности судебных разбирательств, так как дела о взыскании долга с должника могут длиться месяцами, а также установить предельные сроки для исполнения решений судов судебными исполнителями;

–  законодательно ввести обязательную передачу кредитору предмета залога в случае неисполнения должником обязательств, усилить ответственность за уничтожение предмета залога и одновременную передачу его нескольким кредиторам;

–  сократить сроки регистрации права собственности на землю, усилить контроль над деятельностью центров земельного кадастра, предусмотреть максимальную ответственность должностных лиц. Мы годами не можем оформить землю под нашей собственностью.

В таможенной сфере пересмотреть порядок определения таможенной стоимости для импортируемого сырья и материалов. Сегодня для подтверждения сниженной цены таможенные органы просят представить документы, которые фактически являются коммерческой тайной продавца и не могут быть представлены импортером.

Мы говорим: есть ли у нас естественные монополии? Есть. Я не хочу сегодня говорить об электроэнергии и газе, это все понятно, скажу о сфере железнодорожных перевозок. Необходимо внести изменения в антимонопольное законодательство для усиления контроля и ответственности монополистов в области грузоперевозок.

Например, вагоны термические были выведены “Укрревтранс” как собственные, забраны у железной дороги, и тарифы сразу выросли в два раза. Скажите, пожалуйста, если мы сегодня отправляем продукцию в Монголию, как мы можем отвечать за  возврат вагонов? Но сегодня “Укрревтранс” требует от нас возврата вагонов даже из Монголии, Казахстана и Туркмении.

В сфере защиты внутреннего рынка:

–  усилить деятельность посольств и торгово-экономических миссий Украины за рубежом с целью поиска потенциальных партнеров по сбыту;

–  усилить участие государства в антидемпинговых расследованиях. По поводу нашей продукции было три антидемпинговых расследования в прошлом году — в Казахстане, Молдове, Беларуси. Я не говорю о России. То же самое сегодня — Армения, Монголия и так далее.

Я очень хотела бы сказать несколько слов о сахарной отрасли. Сегодня это бюджетообразующая отрасль. Это, пожалуй, единственная возможность работать людям в селе. И сегодня сахар...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Алло Орестівно, будь ласка, завершуйте.

КОВАЛЕНКО А.О. Полминуты.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

КОВАЛЕНКО А.О. Пожалуй, в самом тяжелом состоянии находится сегодня сахарная отрасль. Государство изыскало возможность обеспечить стабильную цену на газ для металлургов и химиков. Я считаю, что в 2009 году это надо сделать и для сахарной отрасли. Безусловно, сельскохозяйственные товаропроизводители должны получить компенсацию за выращивание сахарной свеклы. В противном случае мы будем перерабатывать не отечественную сахарную свеклу, а сахар-сырец.

И еще один вопрос, который я хотела бы озвучить. Необходимо также предусмотреть для сахарной отрасли лимитирование железнодорожных тарифов на перевозку сахарной свеклы. К сожалению, сегодня все сахарные заводы вынуждены размещать площадки для сбора сахарной свеклы за 40–50 километров от заводов.

Я считаю, что вопросы, которые мы озвучили, могут и должны сохранить не только сахарную, но и кондитерскую отрасль. И к нашей чести должна сказать, что ни одно пищевое предприятие никогда никто из вас не видел в качестве недовольных, выступающих с какими-то требованиями. Но к нашему, скажем так, нечестию, пищевая промышленность сегодня практически не поддерживается государством.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова виконувача обов’язків президента Української академії аграрних наук Безуглого Миколу Дмитровича. Будь ласка.

БЕЗУГЛИЙ М.Д., виконувач обов’язків президента Української академії аграрних наук. Шановний Олександре Володимировичу! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Людство переживає часи дефіциту продовольства на світовому аграрному ринку. За останні вісім років у світі спожито на 310 мільйонів тонн зерна більше, ніж вироблено, внаслідок чого його перехідні запаси скоротилися з 38 до 13 відсотків річного обсягу споживання. Через це для України складаються сприятливі зовнішні умови розвитку аграрного виробництва.

Пересічний українець споживає м’яса на рівні 58 відсотків, яєць, молока і овочів — 70, фруктів — менше 40 відсотків науково обґрунтованих норм харчування. Щоб нагодувати українців відповідно до цих норм, необхідно збільшити вдвічі виробництво продуктів харчування. Це головна внутрішня мотивація розвитку сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, аграрний сектор має гарантовані ринки збуту продукції, що особливо важливо в умовах сучасної фінансової кризи. На наше глибоке переконання, саме агропродовольчий комплекс є тим сегментом національної економіки, який повинен стати локомотивом економічного розвитку України.

Що ж пропонує аграрна наука для розвитку галузі? Українські вчені-аграрії розробили сучасні технології виробництва продукції, вивели високопродуктивні сорти і гібриди сільськогосподарських культур та породи тварин, що можуть забезпечити виробництво на рівні світових показників. Сам перелік цих результатів зайняв би значно більше часу, ніж відведено для виступу регламентом, тому зупинюся тільки на стратегічних напрямах розвитку вітчизняного АПК, що пропонує Українська академія аграрних наук.

Перше — перетворення України на провідного виробника зерна. На початку минулого року президент УААН, народний депутат України Михайло Васильович Зубець доповів вищому керівництву держави про можливість нарощення виробництва зерна у 2015 році до 80 мільйонів тонн. Українські селекціонери вивели сорти пшениці, ячменю з потенціалом урожайності 10–12 тонн з гектара, гібриди кукурудзи з генетичним потенціалом 13–14 тонн, що й стало головним чинником отримання рекордного врожаю у 2008 році. І цей найбільший в історії України урожай був отриманий на фоні використання лише 50 кілограмів діючої речовини добрив на гектар, обмеженого використання засобів захисту і надзвичайно застарілого машинно-тракторного парку. За умови ж дотримання технологій вирощування, оновлення основних засобів виробництва і впровадження системи сівозмін, розробленої українськими вченими, можна отримувати урожай зернових на рівні 55 центнерів з гектара і забезпечити валовий збір 80 мільйонів тонн.

Друге — підвищення якості продукції, що виробляє вітчизняний сільськогосподарський товаровиробник. Тільки за умови відповідності якості української продукції вимогам світового ринку можливе його завоювання.

Знову про зерно. Минулого року було вироблено 27 мільйонів тонн зерна продовольчих культур, але менше половини його було дійсно продовольчим. Чому? Відповідь вкрай проста: недотримання значною частиною виробників технологій вирощування, збирання та зберігання продукції і як результат — втрата значної частини доходу. У наведеному прикладі із зерном це близько 500 гривень на кожній тонні, що по всій державі становить близько 7 мільярдів гривень.

Третє — диверсифікація використання сільськогосподарської продукції. Для задоволення потреб України у харчуванні на рівні наявної купівельної спроможності достатньо 26 мільйонів тонн зерна. Це означає, що така ж кількість зерна минулого врожаю має бути експортована, тому що альтернативи його використання поки що немає. Задоволення фізіологічних потреб у харчуванні на  рівні 100 відсотків потребуватиме 35 мільйонів тонн зерна. Тому при виконанні запропонованої нами програми виробництва зерна надлишок може становити 45 мільйонів тонн.

Однак ми вважаємо, що експорт — не тільки не єдиний, а  й  не головний напрям використання зерна. Нарощення виробництва продукції тваринництва — ось стратегія розвитку сільського господарства України. Тільки для внутрішнього споживання на рівні медичних норм необхідно виробляти 4 мільйони тонн м’яса, що додатково потребуватиме 8–10 мільйонів тонн зерна. Значна частина сільськогосподарської сировини, що експортується, в Європі переробляється на біопаливо. Так, з експортованих у минулому році 2,5 мільйона тонн ріпаку можна виробити 1 мільйон тонн біодизеля і більше 1 мільйона тонн шроту для годівлі тварин. Саме тому поглиблена переробка сировини повинна забезпечити створення доданої вартості, додаткових робочих місць і сплату податків в Україні.

Для реалізації викладених пропозицій потрібно визнати сільське господарство дійсним пріоритетом в Україні, затвердити дієву і амбітну програму розвитку вітчизняного АПК з відповідною державною підтримкою, створити прозорі правила функціонування аграрного бізнесу на середньо- і довготривалу перспективу. І, звертаюся до шановних народних депутатів, значну частину цих заходів потрібно здійснити у Верховній Раді.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Дмитровичу.

Запрошую до виступу Сергія Петровича Пелегенка, першого заступника міністра аграрної політики Автономної Республіки Крим.

ПЕЛЕГЕНКО С.П., перший заступник міністра аграрної політики Автономної Республіки Крим. Уважаемый председатель! Уважаемые участники парламентских слушаний! В своем докладе  Юрий Федорович охарактеризовал основные направления и состояние дел в отрасли АПК в целом в Украине, но у каждого региона есть свои наиболее проблемные вопросы, решение которых требует помощи на государственном уровне.

Прежде всего, я хочу остановиться на вопросе сохранения молочного скотоводства, в первую очередь крупнотоварного. Если в других скороспелых отраслях животноводства у нас в  республике уже достигнута стабильность — увеличиваются и  поголовье скота, и объем производства продукции, — то в  молочном скотоводстве продолжается спад. Естественно, спад поголовья обусловливает и снижение объема производства молока. Население, которое у нас в летний период увеличивается за счет отдыхающих, по итогам 2008 года обеспечивалось молоком на уровне в среднем 175 килограмм на человека, что почти в 2 раза ниже физиологически обоснованной нормы.

Решение данной проблемы, а именно сохранение крупнотоварного молочного производства, мы видим в следующем. Необходимо увеличить объем государственной дотации на поддержку именно молочного скотоводства, причем за счет дополнительного введения дотации за сохраненное в течение года поголовье. Дотация, которая действовала, на прирост поголовья, как мы видим, неэффективна, сегодня нужно остановить спад производства, естественно, сохраняя и дотации за прирост.

Второй вопрос, требующий незамедлительного решения, — проблема реконструкции и модернизации молочно-товарных ферм. На сегодняшний день в Крыму из 50 крупнотоварных ферм только три переоборудованы в соответствии с европейскими стандартами. Для решения этой проблемы необходимы целевые льготные кредиты сроком не менее чем на пять лет. Если еще три-четыре года тому назад можно было провести переоборудование примерно за 400–600 тысяч гривень, то на сегодняшний день эта сумма уже выливается почти в миллион гривень.

И третий вопрос, который для нас чрезвычайно важен, наряду с первыми двумя, — это решение вопроса обеспечения устойчивой работы орошаемого комплекса. Без орошения в  Крыму невозможно обеспечить животноводство кормами, особенно крупный рогатый скот. На орошаемых землях у нас выращивается 90 процентов всех кормов, используемых в молочном скотоводстве.

К сожалению, в последние два года на государственном уровне не обеспечивалось стабильное финансирование водоподачи по магистральным и межхозяйственным системам Северо-крымского канала. В августе 2008 года у нас были серьезные перебои более чем на половине поливных площадей вследствие недофинансирования Государственного комитета по водному хозяйству и его подведомственных организаций. И в бюджете на текущий год предусмотрено всего 30 миллионов, из которых почти 11 миллионов уже ушли энергетикам в счет погашения задолженности прошлых лет. Таким образом, реальное финансирование будет обеспечиваться всего два-три месяца, то есть в течение апреля — мая, ну, еще, может, июня, а в самый пик водопотребления начнутся перебои с подачей воды, недополив кормовых овощных культур, что приведет не только к недобору урожая, но и к его гибели.

По своим природно-климатическим условиям Крым является, можно сказать, благоприятным регионом для производства овощей в защищенном грунте. Еще полтора десятка лет в производстве было задействовано 102 гектара в 15 теплично-овощных комбинатах, сегодня всего 52 гектара используется в тепличных комбинатах, и только шесть комбинатов занимаются производством овощей. Руководством и трудовыми коллективами этих предприятий принимаются меры по повышению эффективности используемых мощностей до уровня мировых показателей. И там, где успели хотя бы частично провести реконструкцию, урожай овощей составляет 42–45 килограммов с метра квадратного.

В текущем году в условиях финансово-экономического кризиса и снижения покупательной способности населения производственная деятельность и само существование теплично-овощных комбинатов стоит у нас под большим вопросом. На сегодняшний день, по предварительным подсчетам специалистов этих предприятий, в себестоимости производимой продукции удельный вес затратных энергоносителей вырос с 45 до 70 процентов. И учитывая сезонность производства, что четыре месяца теплично-овощные комбинаты работают за счет кредитных ресурсов, проводят комплекс работ по закладке урожая, на данный момент банки практически не осуществляют кредитование этих предприятий, и поставщики энергоносителей требуют 100-процентную предоплату. Естественно, вопрос стоит о выживании.

В заключение я хочу сказать, что у нас серьезный дефицит со специалистами сельского хозяйства в предприятиях малого и среднего бизнеса. Сегодня частично эту роль взяла на себя “дорадницька служба”. Учитывая мизерное финансирование, которое ограничили 1 миллионом против прошлогодних, по-моему, 15, по сути дела, можно поставить крест на этой службе. Но ее нужно сохранить, она своими консультационными советами вытягивает 600 предприятий Крыма, все большее количество компаний пользуется ее услугами...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, висновок і завершуйте.

ПЕЛЕГЕНКО С.П. Почему у нас дефицит специалистов? Все упирается в социальную сферу. Поэтому программа социальной поддержки села архиважна, и ее финансирование необходимо увеличить. Сегодня молодой специалист не пойдет жить в бывшие переселенческие дома без газификации, без водоснабжения и так далее. Поэтому мы также поддерживаем мысль, которую Юрий Федорович не успел закончить, поддерживаем увеличение финансирования программы социального развития на селе.

И последнее. Уважаемые народные депутаты, вам на рассмотрение подан законопроект №4067 об увеличении в 10 раз акцизного сбора на вино, производимое сельскохозяйственными предприятиями. Если примете этот закон — будет крах виноградарства в Украине. Это будет еще больший удар, чем в известные времена антиалкогольной кампании.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Петровичу.

Від фракції Комуністичної партії України виступає народний депутат Симоненко Петро Миколайович.

СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (Комуністична партія України). Шановні учасники парламентських слухань! Не вперше Верховна Рада України ініціює обговорення проблем села. При цьому проблем стає не менше, а значно більше. Лицемірство можновладців і їхні брехливі обіцянки роздаються наліво, направо, а справа не зрушується в позитивному плані.

Нагадаю вам, що в 1999 році 99 процентів господарств були рентабельними, а в 2009 році ми волаємо, що село гине. Земля та сама, люди такі самі, а що ж тоді у нас змінилося? Треба глибоко проаналізувати тенденції, які призвели до цього.

Перше — в Україні, треба визнати, відсутня політика, спрямована на підтримку селян. Є політика, але вона спрямована на підтримку олігархів. Селу потрібно на рік мінімум 70 мільярдів гривень, на 2009 рік виділили в 10 разів менше.

Друге — Україна з експортера перетворилася на імпортера продуктів харчування. У значних обсягах ввозяться з-за кордону м’ясо та м’ясні вироби, молоко та інші продукти, овочі та фрукти. Ми ж бачимо з вами, що гниле м’ясо завозять, рішенням Кабінету Міністрів перероблять у ковбасу і годують народ України.

Третє — Україна втрачає природний ресурс родючості землі, це ви як фахівці добре знаєте, органіки немає, мінеральних добрив немає. Ми з вами сьогодні підбиваємо підсумки, хоча треба проаналізувати, хто це зробив. Кажемо про те, що немає можливості далі нарощувати виробництво, бо знищено великотоварне сільськогосподарське виробництво. А хто ж його знищував? Що, з Місяця вони впали? Чи ті, хто сьогодні волає про село, якраз і знищували великотоварне виробництво?

Про які здобутки можна говорити, якщо в сільській місцевості набуло масового характеру закриття шкіл, дитячих дошкільних закладів, будинків культури, бібліотек, медичних закладів, об’єктів соціальної сфери? Практично знищено промислове виробництво на селі.

Давайте ще про одне подумаємо. За роки самостійності різко зріс обсяг імпортованої сільськогосподарської техніки, аналоги якої виробляються в Україні. У 2000 році на 141,8 мільйона доларів імпортували, у 2008 році — на 2,5 мільярда, у 17,6 разу більше. Свої заводи знищуємо, а на закордонного дядька працює все село. Завозять 117 марок зернозбиральних комбайнів, при цьому практично знищена ремонтна інфраструктура АПК, 34 ремзаводи, 968 підприємств сільгосптехніки. Бо запровадили нульову ставку на імпорт.

Отож, шановні, самі аналізуйте, за кого ви голосуєте, якщо вводять таку ставку і знищують цю базу. У 2008 році іноземні виробники для АПК проінвестовані, у тому числі на 250 мільйонів доларів за рахунок Державного бюджету. Власне не купуємо, наші комбайни і трактори стоять на складах підприємств, а на закордонного дядька працюємо. У 2008 році за кошти Державного бюджету, які передбачалися на компенсацію кредитних ставок, придбано техніки на 1 мільярд 827 мільйонів гривень, вітчизняної  — на 197 мільйонів. Оце називається державна політика? Олігархи сидять і кишені набивають, а в селі нічим збирати врожай!

Далі. НАК “Украгролізинг” — державна структура, яка реалізує вітчизняну сільськогосподарську техніку на умовах фінансового лізингу і в розвиток якої держава інвестувала більш як 2,5 мільярда гривень (вами зароблених, шановні), минулого року придбала вітчизняної техніки аж на 86 мільйонів гривень. Так що ж це за державна політика? Про яку державну політику ми говоримо сьогодні? Аналогічна ситуація з використанням коштів на 30-відсоткову компенсацію вартості складної сільгосптехніки. Оце  турбота про село? Оце реалізація національної ідеї? Оце турбота про майбутнє України? Шевченко сказав би про таких політиків “бісові діти”.

Що ми, комуністи, пропонуємо зробити?

Забезпечити реальну і дієву програму підтримки села, насамперед на основі державних комплексних програм планування і регулювання відносин держави та сільськогосподарського виробника, і при цьому приділити увагу розвитку, крім зернових, виробництва картоплі, льону, хмелю, продукції тваринництва, птахівництва тощо.

Створити державний банк розвитку АПК, який надавав би сільськогосподарським товаровиробникам кредити за ставкою 3–5 відсотків річних. І затвердити, що відсоткові ставки повинні регулюватися не банками, а державою.

Забезпечити паритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

Запровадити систему державного замовлення на вироблену сільгосппродукцію.

Зупинити дію закону, яким ратифіковано протокол про вступ України до СОТ.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Петре Миколайовичу, будь ласка, завершуйте.

СИМОНЕНКО П.М. Треба скасувати всі закони, прийняті на  догоду цій організації, а захищати наших селян, наших виробників.

Повернути в законодавство… Зверніть увагу, шановні учасники парламентських слухань, ми слухаємо з вами принципове питання, а тут, у Верховній Раді, ті, кого ви обрали, законом заборонили вам створювати колективні сільськогосподарські підприємства. То що ж це в нас за держава? Так скоро по світу пустять!

Потрібно запровадити обов’язкову жорстку сертифікацію імпортованої продукції. Минулого тижня тут, у Верховній Раді, обрані вами народні депутати (фракція комуністів категорично заперечувала проти цього) прийняли рішення заборонити сертифікацію імпортованої продукції. Що завгодно завозьте сюди, український народ здоровий, він ще не один рік витримає!

Ми пропонуємо заборонити комерційним банкам надавати кредитні ресурси для придбання сільськогосподарської техніки закордонного виробництва. Треба сьогодні думати про своє, про своїх громадян, а не про закордонного дядька. Використовувати механізм державного лізингу для сільгосптехніки винятково вітчизняного виробника. Тимчасово заборонити ввезення сільгосптехніки та обладнання для АПК, що виготовляється і може виготовлятися в Україні.

І кілька речень насамкінець. Усі державні преференції, що надаються з державного бюджету для придбання техніки, спрямувати виключно на закупівлю сільгосптехніки вітчизняного виробника. Відкрити спеціальну кредитну лінію для цих заводів, підтримати їх треба.

Державне фінансування соціального розвитку села, про це ви вже говорили.

Заборонити торгівлю землею, продовжити дію запровадженого мораторію.

І на завершення. Чому б сьогодні не вимагати від орендатора складати інвестиційні проекти, щоб той, хто здає землю в  оренду, розумів, під що у нього взяли землю, а орендатор відповідав за створення робочих місць, за рівень заробітної плати, за розвиток соціальної інфраструктури на селі.

І зовсім на завершення — треба прийняти закон, а фракція Компартії внесла відповідний проект, який надає право ставити на облік у фонді зайнятості і селян, бо сьогодні, в умовах кризи, саме вони і страждають.

І я звертаюся до вас, шановні учасники парламентських слухань! Багато в чому вирішення проблем залежатиме і від того, як ми подивимося самі на себе, коли говоримо про відповідальність влади перед громадянами України, перед нашим рідним українським селом, а обираємо до Верховної Ради тих, хто думає про власні банки, про власні біржі і таке інше.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Петре Миколайовичу.

СИМОНЕНКО П.М. Дякую і бажаю всім нам успіху!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до слова Віктора Миколайовича Дмитрука, фермера з Бердичівського району Житомирської області.

ДМИТРУК В.М., голова фермерського господарства “Віктор-Д” (Бердичівський район Житомирської області). Шановний Олександре Володимировичу! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Моє фермерське господарство створено одним з перших у Житомирській області та й, напевно, в  усій Україні. Рішенням Бердичівської районної ради було виділено в постійне користування 41,5 гектара сільськогосподарських угідь у не найкращому стані. Проте за короткий час господарство почало працювати рентабельно, врожайність цукрового буряку сягала 350 центнерів з гектара, зернових — 40–43 центнера з гектара, що дало змогу придбати найновіші зразки зернозбиральної і бурякозбиральної техніки, трактори, автомобілі.

Згодом я взяв в оренду 500 гектарів землі у своїх односельчан. Кількість працюючих у моєму господарстві постійно становить до 20 осіб, а сезонно — до 100 осіб. Жодного року в  мене не було заборгованості із зарплати чи із сплати податків та обов’язкових платежів.

Коли постало питання розпаювання землі, члени мого фермерського господарства теж виявили бажання отримати середню частку паю по сільській раді, що й було зроблено згідно з чинним законодавством з виготовленням технічної документації, проведенням експертизи та врученням державних актів у  2007 році.

Проте, починаючи з 23 січня цього року й до сьогодні, для всіх членів фермерського господарства та їхніх родин настали жахливі дні. Чомусь розпаюванням та особливо державними актами на землю зацікавилася податкова міліція Бердичева та Житомира. Систематично, в будь-який час доби, тероризують телефонними дзвінками, повістками, допитами не лише у своїх кабінетах у Бердичеві та Житомирі, а й в автомобілях, по хатах, з  погрозами, щоб віддали державні акти на землю.

Так, 6 лютого о 7 годині ранку на порозі моєї хати з’явився оперуповноважений Захарко, який з двома невідомими приїхав для виїмки оригіналів державних актів на землю, не маючи на це жодних повноважень. Я все-таки відвіз ксерокопії цих державних актів в обласне управління податкової міліції, відповідно зареєструвавши їх у канцелярії.

Проте цього їм здалося замало. 25 лютого вони знову з’явилися о 6.30, і я через вікно побачив, як з двох автомобілів повискакували 12 осіб у цивільному, виламавши ворота, травмувавши собаку електрошокером, оточили хату і почали щосили бити у вікна та двері, вимагаючи відчинити, чим до смерті налякали мою десятимісячну доньку і чотирирічного сина. Заспокоюючи їх, я викликав черговий наряд міліції, але ті, приїхавши на місце, щось переговорили з нападниками і поїхали. Повторно подзвонивши черговому, я дізнався, що це податкова міліція приїхала з обшуком та метою забрати акти на землю.

Дочекавшись сільського голову, я запитав, чи є в них на це  постанова суду. Той відповів, що не хоче показувати. І тут знову під’їхала та сама машина, але вже з автоматниками у бронежилетах. Вони виламали вхідні двері в будинок і розбрелися по кімнатах. Незважаючи на мій протест, приставали до жінки, натякуючи на різницю у віці, залякували зброєю чотирирічного сина. Лікар швидкої допомоги, викликаний вночі, констатував важкий переляк.

Не знайшовши державних актів, підійшли до мене і на очах у моєї сім’ї та сотень односельців, які зібралися, тому що будинок розташований у центрі села, школярів, маленьких дітей, наділи наручники, потягли в автомобіль на бесіду до райвідділу міліції. Це в тому селі, де я працював головою сільської ради два скликання, головою КСП і де я на сьогодні є депутатом районної ради.

Мій приклад не поодинокий. На сьогодні в Асоціації фермерів та приватних землевласників України зареєстровано 84 карних справи, заведених на фермерів. І це далеко не остаточна цифра. Загалом по Україні заведено близько тисячі аналогічних кримінальних справ. Назву лише деякі, щодо присутніх у цьому залі:

Житомирська область ‑ Головієнко і Ганько, переслідування протягом року;

Дніпропетровська область, Новоукраїнський район — фермер Гайворонський;

Одеська область — Калібанова, 7 діб у СІЗО;

Чернігівська область — Гречуха, три роки за те, що включив до членів фермерського господарства дружину;

Харківська область — фермер Козух;

Київська область — фермер Лящук.

За чиєю вказівкою чиниться знищення фермерського господарства? Таке враження, що Україна повертається у 1930-ті роки систематичного знищення українського господаря, а з ним і  українського села. Порушується найсвятіше право — право приватної власності на житло, право на честь і гідність. Де, в якій державі світу…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте.

ДМИТРУК В.М. Фермери вимагають від Президента — гаранта додержання Конституції, від Генерального прокурора України, міністра внутрішніх справ, голови СБУ захисту наших конституційних прав і недопущення спроб знищення фермерства.

СБУ не треба воювати з “Нафтогазом України”, розпочніть наведення порядку з нас — фермерів, хліборобів. Правильно казав Дідківський, перед фермерами в Америці капелюха знімають. А він мені каже: “А якби це було в Америці, ми захищалися б, а ти нападав би”. Я кажу: “То ти б у мене за три кроки капелюха знімав”. Але, на жаль, ми в Україні.

І насамкінець. Звертаюся до керівництва Верховної Ради, народних депутатів з проханням невідкладно внести зміни до Закону “Про обслуговування сільськогосподарських кооперативів” з виділенням для цього 300 мільйонів гривень і додатково 10 мільйонів на підтримку дорадчих служб та 200 мільйонів гривень на кредитування фермерських господарств через Укрдержфонд. Це особисте наше прохання до Миколи Яновича Азарова, Миколи Володимировича Присяжнюка і Сергія Миколайовича Рижука — моїх земляків. От, я думаю, що вони переймуться цим, і   доручення Прем’єр-міністра ми все-таки виконаємо, чим допоможемо.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторе Миколайовичу. Я думаю, що ці матеріали стануть предметом вивчення у Генеральній прокуратурі, з тим щоб закон в Україні насправді був один для всіх.

Запрошую до слова голову правління Національної асоціації молочників України Василя Марковича Бондаренка.

БОНДАРЕНКО В.М., голова правління Національної асоціації молочників України. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Я коротко хотів би зупинитися на проблемах молочної галузі України. Сучасний стан молочної галузі дає можливість забезпечувати потреби населення приблизно на 96 відсотків. Однак купівельна спроможність громадян настільки низька, що споживання у нас зменшилося, тут вже сьогодні говорили, із 373 кілограмів у 1991 році до 206 кілограмів у 2008 році. Тривогу викликає те, що зменшується експорт продукції з початку цього року, а надто що імпорт збільшився на 21 відсоток. Тобто продукція уже завозиться з Росії та Білорусі.

Основні проблеми галузі — це, безумовно, поголів’я, кількість і якість сировини. Відповідно можу сказати, що на сьогодні відповідає європейським стандартам близько 4 відсотків сировини, решта за нормативами Європейського Співтовариства не проходить. Тому в цьому напрямі треба проводити величезну роботу.

Як виходять наші сусіди з цієї ситуації? Наприклад, у  Білорусі на сьогодні вже збільшили виробництво. У 2008 році порівняно з 1990 роком вдвічі зросло виробництво сировини, тобто молока. І якість підвищили, переобладнали ферми, доїльні зали, величезна робота проведена. Яким чином вони вирішували ці проблеми? Ну, в бюджеті, безумовно, у них були проблеми, але без державної підтримки не обійшлося. Було доведено конкретне завдання всім машинобудівним підприємствам, власній промисловості, і відрахування від внутрішнього валового продукту. Тому вони змогли піднятися за два роки, збільшити виробництво і  сьогодні експортують свою продукцію до декількох країн, у тому числі до України.

У нас за минулий рік поголів’я корів зменшилося на 176 тисяч голів, вже у січні — на 63 тисячі, потім іде якась поправка в лютому — 51 тисяча. Відбувається прогрес, тобто такими темпами ми наближаємося до нуля. Тому я вважаю, що в  галузі тваринництва у нас взагалі катастрофа, і насамперед ця галузь потребує підтримки і парламенту, і уряду разом узятих.

Сьогодні запитую: “А чому зменшилися виробництво і реалізація молока у січні і в лютому?” Тому що закон №3353, ми вдячні народним депутатам, прийняли вперше 23 грудня минулого року, потім 4 лютого ще раз прийняли після того, як його повернув Президент, і спрацювали, як Лебідь, Рак та Щука: один сюди, другий туди, третій догори. І таким чином вже три місяці сільськогосподарські виробники — фізичні особи недоотримують гроші, а це 2,5 мільйона громадян, які здають молоко. За перші два місяці недоотримали 300 мільйонів гривень. Те саме стосується постанови №922, якої ми чекаємо з дня на день. І це погіршило, значно зменшило дотацію, що була минулого року.

Пропозиції. Передовсім ми просимо терміново все-таки прийняти закон №922.

Орієнтуючись на наших сусідів Росію та Білорусь, які вже попередили, що через два роки Росія взагалі не купуватиме наших молочних продуктів, пропонуємо на 100 гектарів земельних угідь довести якусь норму, щоб усі, хто…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, останнє речення.

БОНДАРЕНКО В.М. …і концентрація виробництва, ті ж відрахування, як зробили білоруси і росіяни.

Щодо стимулювання. Є Закон “Про молоко та молочні продукти”, але дотацію на якість продукції не виплачують уже з  десяток років.

І євростандарти, митні проблеми. Європейський Союз обмежив себе в цінах, збільшив…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Василю Марковичу, будь ласка, останню пропозицію…

БОНДАРЕНКО В.М. Закінчую, ви мене не збивайте…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Без історії Євросоюзу.

БОНДАРЕНКО В.М. Мова йде про те, що наш уряд встановив 10-відсоткові надбавки при поставках продукції. Але ці 10 відсотків, безумовно, не обмежують діяльність.

І останнє. Я просив би Верховну Раду все-таки прийняти закон про асоціації, щоб вони мали законодавчу базу.

Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка. Шановні учасники парламентських слухань, думаю, ви розумієте, що якщо промовець не вкладається в регламент, це означає, що інші бажаючі не зможуть виступити. За станом на цей час, вже точно не виступлять четверо з тих, хто планувався.

Запрошується до виступу генеральний директор корпорації “Укрвинпром” Олександр Петрович Мацко.

МАЦКО О.П., генеральний директор корпорації “Укрвинпром”. Уважаемые участники парламентских слушаний! Прежде, чем сказать о проблемах винодельческой отрасли, а  такая отрасль в Украине есть, хотел бы немного напомнить вам историю украинского виноделия.

Если вы бывали в Херсоне, то видели там остатки древнего-древнего виноделия. У нас есть заводы “Новый Свет”, “Князь Голицын”, есть люди, выведшие украинское виноделие на гран-при в Париже. Хотел бы напомнить, что у нас в Крыму есть “Массандра” — национальное предприятие, производящее плитные вина, которые знамениты во всем мире, продаются на “Сотби” и стоят десятки тысяч долларов. Но был в нашей истории и 1985 год, когда украинское виноделие особенно сильно пострадало. Это была борьба не с алкоголизмом, а с виноделами.

Мой более чем 34-летний опыт работы в виноделии позволяет оценить, какая же ситуация сейчас в украинском виноделии как отрасли. К сожалению, она плачевна.

Я хотел бы всех сидящих здесь назвать коллегами, потому что все мы иногда держим в руках бокал с вином. Теперь перехожу к проблемам. Держа бокал с вином, пробуя этот продукт, я вам не гарантирую, что вы выпьете хорошее, качественное вино, получите от этого удовольствие и не нанесете вред своему здоровью. Это проблема фальсификата.

Вы также, наверное, покупаете коньяки Украины, особенно популярны в народе трехзвездочные, четырехзвездочные коньяки. Думаете, это гордость украинского виноделия? Вынужден вас расстроить. Мы снова инвестируем деньги в чужие страны: завозится коньячный спирт, разливается здесь и вопреки законодательству пишется, что это коньяк Украины. А мы теряем рабочие места в виноградарстве, не даем людям работать и просто-напросто позорим свою страну.

О чем это я говорю? О том, что отрасль, которая раньше была очень уважаемой, давала в бюджет государства серьезные средства, сегодня приватизирована дельцами от виноделия. И  взяв бокал с вином, особенно если бутылка продается от 4 до 6 гривень… Цены такой не может быть, за такую цену можно продать только пустую бутылку. Значит, вам продали воду, и вы ее пьете.

Я хотел бы обратиться к нашим народным депутатам, чтобы контроль исполнения Закона “Про виноград та виноградне вино”, который мы с трудом когда-то приняли, вернули Государственной инспекции по контролю качества винодельческой продукции, чтобы мы уважали себя и могли потребовать от производителя нормальный продукт. С тем чтобы гости, которые к нам приезжают, не отмахивались от нашего вина. И чтобы сами народные депутаты, уважая страну, пили нормальный украинский натуральный продукт. Поэтому просьба к профильному комитету, к народным депутатам поддержать требования корпорации “Укрвинпром” восстановить в полном объеме функции Государственной инспекции по контролю качества винодельческой продукции.

Следующая проблема, без решения которой мы никуда не сдвинемся, — это сырьевая база винодельческой отрасли нашей страны. Не можем мы двигаться после 1985 года, не можем возродить в полном объеме площади виноградников, которые были еще в советское время. Хотелось бы надеяться, что профильный комитет, народные депутаты в этом вопросе тоже нас поддержат.

Акцизы. Недопустимо повышать акцизы, коллега здесь уже говорил, это приведет только к обогащению фальсификаторов.

Географические обозначения, бренды украинского виноделия — “шампанское Украины”, “коньяк Украины”, “херес Украины”. Нельзя сдавать эти позиции в угоду Европейскому Союзу. Мы имели и имеем право производить хорошую продукцию.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте.

МАЦКО О.П. Все, спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Петровичу.

Запрошую до виступу від фракції Партії регіонів України Віктора Андрійовича Слауту.

СЛАУТА В.А., член Комітету Верховної Ради України з  питань аграрної політики та земельних відносин (Партія регіонів). Добрий день! Одразу бика за роги:

‑  зупинити спекулятивні махінації навколо продажу землі, земля має бути власністю тих, хто її обробляє;

‑  збільшити вдвічі продуктивність сільського господарства;

‑  кардинально підвищити рівень доходів селян;

‑  зробити фінансові ресурси доступними селянам, а не чиновникам і посередникам;

‑  гарантувати справедливі закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

‑  підняти рівень доходів селян до середнього по країні;

‑  збудувати сучасну транспортну інфраструктуру, завершити газифікацію, налагодити телефонний зв’язок;

‑  відновити роботу шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів у кожному селі. Молодь матиме змогу реалізувати свої здібності, не залишатиме село.

Це з “Аграрного прориву”. А що в нас є? Популізм заяв та обіцянок цього “прориву” призвів до хижацького, безвідповідального проїдання навіть набутків недалеких 2006–2007 років, матеріальних та фінансових ресурсів. У 2008 році на 30 відсотків менше інвестицій пішло в АПК, ніж у 2007 році, у харчову промисловість — на 67 відсотків менше. Збитки в харчовій промисловості, тут говорили, — під 4 мільярди, тоді як у 2007 році був прибуток близько 4 мільярдів. Заборгованість із зарплати.

Шановні друзі, біда, замість нарощування прямої і непрямої підтримки агропромислового комплексу уряд відкрив внутрішній ринок для неякісної іноземної продукції за демпінговими цінами. Ну, кляте куряче м’ясо, якого самим ніде дівати. Сьогодні всі господарства — і великі, і малі, всіх форм власності — без обігових коштів, без ресурсів і на порозі весняно-польових робіт. Цинізм доведено до абсурду: визнати аграрний сектор з цієї трибуни головним пріоритетом у 2009 році і до цього дня влада нічого не зробила.

Нагадаю коротко, бо тут про законопроекти казали. Президент першим вніс законопроект, там автори практично забули про село. Слідом Прем’єр-міністр доповідає урядовий проект, де міністерство добросовісно заклало нормальні підходи в цьому кризовому році, але ми знімаємо законопроект урядовий на користь президентського.

Наша фракція, дивлячись на владу, розробила пакет з 21 законопроекту, і один цілісний аграрний, по суті, збігається з міністерським. У комітеті він стовідсотково проходить, а в залі з політичних мотивів не приймається, бо там Слаута записаний чи Рижук, Присяжнюк.

Ще раз міністерство вносить законопроект — тепер Президент почав ветувати. І оцей “пінг-понг” влади призводить до шалених збитків сільського господарства — 600 мільйонів за перший квартал становитимуть збитки і особистих селянських, і  фермерських господарств, які продають молочну та м’ясну продукцію. Ви це знаєте.

Що ми пропонуємо? Ще раз ретельно розглянути рекомендації, які подані. Там публіка добросовісна відпрацювала їх, навіть не забули про міграцію риби в Атлантичному океані написати. Треба було терміново законопроект зробити про відходи тварин, яких практично вже немає.

Ми пропонуємо конкретні справи.

Перше — терміново переглянути бюджетну підтримку аграрного сектору. Те, що міністерство пропонує і наш комітет, вони знають, що і як. Терміново.

Друге — чи просити Президента, чи на поклон іти, щоб він невідкладно підписав закон №922, він цілісний, нормально відпрацьований і для нас був би тактичним планом дій на 2009 рік. Он отличный, там все предусмотрено.

Третє — над цільовою програмою, яку ми з вами, шановні друзі, у 2007 році розробили, вона комплексна і цілісна, я пропоную народним депутатам попрацювати і підвищити її статус до закону. Не постанови Кабінету Міністрів, а закону.

Тепер, я дивлюся, Карасик виступає, а асоціації великої Томича щось не видно вже півроку. Ребята, самозащитой надо заниматься. Я пропоную розробити законопроект, ми беремося, щоб влада недієва, непрофесійна, яка є чи буде, без візи всеукраїнських асоціацій сільськогосподарських виробників не видавала постанов Кабінету Міністрів (Оплески).

Пропоную, я порахував, 70 народним депутатам треба об’єднатися, для того щоб ми позафракційно... От дивіться, скільки провалів в АПК.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вікторе Андрійовичу, будь ласка, завершуйте.

СЛАУТА В.А. Тобто оце лобі депутатське, 70 осіб, повинно незалежно від фракцій опікуватися питаннями аграрного сектору.

Далі. Ми сьогодні в жилетку поплакали, я не знаю, де там хто, але сьогодні тут мали виступити міністр фінансів та міністр економіки. А рейдерські корпоративні захоплення? І міністр внутрішніх справ. І міністр закордонних справ. Хіба не робота посольств просувати на внутрішні ринку нашу сільськогосподарську продукцію? Міністр аграрний повинен виростити, потім і в рот покласти ще й дешеву продукцію (Оплески).

Якщо вони сюди не йдуть, і треба засідання Кабінету Міністрів саме в цей час проводити… Ми за місяць попереджали, невже не можна було зсунути хоч на годину? Тоді треба в рекомендаціях записати: надати Мельнику статусу віце-прем’єр-міністра (Оплески). Бо, як сьогодні наша героїня-кондитерка казала: залізничний транспорт замучив, податки замучили, митниця замучила. А що може аграрний міністр застосувати до цих установ? І це треба вписати господарство.

І на завершення. А є приклади нормального життя? Є, про Білорусь казали. Ось програма на 2005–2010 роки. Лукашенко як сказав “сему быть”, і в 2005 році аграрний сектор профінансували (у переводі на наші гривні) на 18 мільярдів. А у нас Президент у  2005 році дав команду, і наша програма валялася до 2007 року, поки ми самі не розробили її з науковцями і всіма. Ось ця програма, вона є, тепер її треба доопрацювати і законом зробити.

І що це дало Білорусі? Це дало те, шановні мої друзі, що у 2008 році Білорусь імпортує на 59 відсотків більше продукції, ніж 2007 року. Везуть роги, копита, м’ясо, все везуть, те, що ми переробляємо.

Владу треба змусити працювати!

Дякую всім.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до виступу начальника головного управління АПК Луганської обласної державної адміністрації Сергія Івановича Хворостяненка.

ХВОРОСТЯНЕНКО С.І., начальник головного управління АПК Луганської обласної державної адміністрації. Добрий день, шановні колеги! Я вдячний за можливість виступити, але після попередніх промовців треба мати майстерність, щоб щось додати. Чому я це кажу? Після виступу Віктора Андрійовича і мого колеги з Криму я ще раз прошу всіх, хто причетний до прийняття рішень, звернути увагу на такі питання.

Перше — розвиток овочівництва. У складних умовах фінансової кризи овочі будуть найбільш затребувані на столі громадян із дуже скромним достатком.

Друге — розвиток молочної галузі. Я дещо повторю своїх колег, але молочна галузь сьогодні потребує найбільшої уваги на всіх рівнях. Наприклад, рішеннями Луганської облдержадміністрації та обласної ради виділені цільові кошти на розвиток цієї галузі. Є потреба підтримати це і на державному рівні.

Третє — зрошення. Ми недоотримали коштів на компенсацію витрат на електроенергію для зрошення. Ми конче потребуємо цієї підтримки, зокрема степова зона. І ми не поодинокі, ця проблема надзвичайно актуальна для південних і східних регіонів. Тому зрошенню потрібно приділити особливу увагу всім тим, хто приймає державні рішення.

Виступ мій дещо переплітається з виступом Віктора Андрійовича. Всі ті починання, закладені аграрним міністерством у  документах, внесених на розгляд Верховної Ради Кабінетом Міністрів, підтримуються керівниками господарств. Потрібно одне — щоб скоріше надійшли кошти. Це першочергово, бо вже березень на дворі, а коштів немає ні за програмами, ні, Володимире Васильовичу, по Аграрному фонду. Луганщина заготувала 200 тисяч тонн зерна, це зерно плавно перекочовує як компенсація за повернення ПДВ. Ми готові до форвардних закупівель, але закупівлі не йдуть.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до виступу генерального директора об’єднання “Укрхлібпром” Олександра Миколайовича Васильченка.

ВАСИЛЬЧЕНКО О.М., генеральний директор об’єднання “Укрхлібпром”. Уважаемый Александр Владимирович! Уважаемые участники парламентских слушаний! Среди многих отраслей пищевой промышленности Украины хлебопекарная отрасль, пожалуй, самая социально значимая и, вместе с тем, самая зарегулированная. В свое время Законом Украины “О предприятиях в Украине” было предусмотрено, что государство допускает державное урегулирование цен на социально значимые виды продукции. Норма эта в рыночных условиях предусматривалась как временная и распространялась на предприятия, занимающие монопольное положение на рынке товаров. Но, как известно, нет ничего более постоянного, чем временные нормы.

На наш взгляд, беды хлебопекарной отрасли начались с  1996 года, когда было отменено постановление Кабинета Министров Украины №733 от 21 октября 1996 года, которым цены на массовые сорта хлеба регулировались предельным уровнем рентабельности 15 процентов. И в том же 1996 году было принято постановление Кабинета Министров №1548, которым право регулирования цен и тарифов на социально значимые виды  продукции передано областным государственным администрациям. Сегодня это регулирование приобрело абсурдный характер, оно противоречит статье 191 “Державні та комунальні ціни” Хозяйственного кодекса Украины и не является экономически обоснованным.

Так, рядом государственных администраций при регулировании цен на хлеб установлены предельные уровни рентабельности: Херсон и Николаев — 2 процента; Одесса — 3 процента, остальные регионы — не более 5 процентов. В таких условиях выжить хлебопекарной отрасли просто невозможно.

Если в 1996 году средняя отраслевая рентабельность составляла 12,7 процента, то по итогам 2008 года — всего лишь 1,5 процента. Производство хлебобулочных изделий стало убыточным, в 2008 году 37 процентов хлебопекарных предприятий закончили год с убытками в 121 миллион гривень.

В результате жесткого постоянного регулирования хлебопекарная отрасль стала непривлекательной для инвестора, в частности иностранного. У нас нет ни одного предприятия с  иностранным капиталом.

Сегодня сложно говорить о каком-либо техническом развитии отрасли, внедрении энергосберегающих техники и технологий, назревает социальное напряжение в коллективах, поскольку темпы роста заработной платы отстают от темпов роста заработной платы в целом по промышленности, а текучесть кадров в прошлом году превысила 37 процентов.

Если в 1995 году, по данным Госкомстата, хлебопекарными предприятиями Украины произведено и реализовано 4 миллиона тонн хлеба, то в последующие годы статистика отмечает резкое снижение производства хлеба. В 2008 году, согласно статистике, произведено 1,9 миллиона тонн хлеба.

В связи с этим хочу привести две цифры. Сегодня, по итогам 2008 года, на одного жителя Украины приходится 41,2 килограмма печеного хлеба в год, это 113 граммов в сутки. В то же время минимальная потребительская корзина, определенная постановлением Кабинета Министров №656 от 14 апреля 2000 года, предусматривает 101 килограмм печеного хлеба в год, то есть 277 граммов. Тут уже говорили, не будем даже вспоминать о физиологических потребностях и так далее. Давайте зададим себе вопрос: а где же разница в 60 килограммов хлеба в год на душу населения?

Мы не стали есть меньше хлеба, просто постоянное регулирование, ограничение, вмешательство государства в хозяйственную деятельность, в первую очередь, хлебопекарных предприятий, загоняет производство хлеба в тень. А это отсутствие львиной доли поступлений в бюджет от деятельности хлебопекарных предприятий. Это угроза здоровью жителей Украины из-за отсутствия гарантий качества и безопасности хлебобулочной продукции. Это вымывание дешевого и традиционного для украинцев ассортимента хлеба и хлебобулочных изделий. Если так будет продолжаться и дальше, то через 5–7 лет легальный производитель хлеба будет уничтожен, а печь хлеб будет только теневой производитель.

На наш взгляд, сегодня хлебопекарной отрасли как наиболее социально значимой требуется социальная поддержка.

Что необходимо сделать? Надо:

–  отменить регулирование цен на хлеб и перейти на адресные дотации населению;

–  возместить хлебопекарным предприятиям проценты за кредиты, которые они взяли под закупку зерна и муки в прошлом году;

–  принять законопроект №3560 о возмещении курсовой разницы хлебопекарным предприятиям…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Миколайовичу.

Запрошую до слова Ларису Володимирівну Лосюк, голову Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

ЛОСЮК Л.В., голова Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Шановний Олександре Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! Останніми роками спостерігався динамічний розвиток виробництва сільськогосподарської продукції та харчової продукції зокрема. Була тенденція до підвищення її якості та безпечності, але в умовах світової фінансової кризи слід очікувати з боку виробників та постачальників продукції загострення боротьби за ринок збуту, зокрема шляхом недобросовісної конкуренції.

Українські виробники в пошуках шляхів виживання з метою здешевлення продукції дедалі частіше звертаються до імпортних так званих “сучасних” технологій, що передбачають використання генетично модифікованих організмів, тварин, вирощених з використанням новітніх гормональних препаратів, великої кількості харчових добавок, нових методів зберігання шляхом опромінення тощо, які застосовуються торговими партнерами України.

З огляду на низьку купівельну спроможність більшості населення, застосовується такий спосіб завоювання його прихильності, як насичення ринку низькоякісною дешевою продукцією, що, як правило, пов’язано із зниженням характеристик її якості та безпеки, а також зниженням витрат на контроль якості продукції під час її виробництва.

Враховуючи відсутність бюджетних коштів на проведення випробовувань продукції, на сьогодні практично немає контролю за якістю та безпекою продукції з боку державного нагляду у  виробника, постачальника та управлінь у справах захисту прав споживачів у торговельній мережі. За такої ситуації виникає ризик потрапляння на споживчий ринок України неякісної, небезпечної контрафактної продукції, яка може завдати непоправної шкоди життю та здоров’ю споживача.

З метою недопущення руйнації та збереження вітчизняної харчової галузі, крім фінансових питань, держава повинна забезпечити дві складові захисту промисловості.

Перша — забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств шляхом впровадження на них системи контролю ХАСП, яка є обов’язковою на всіх іноземних підприємствах харчової промисловості, окрім країн СНД. Без запровадження такої системи іноземні підприємства не мають права розпочати роботу. Законодавством України також передбачено запровадження системи ХАСП на наших підприємствах. На сьогодні розробили і сертифікували систему ХАСП 74 підприємства в  17 регіонах України, з них 35 підприємств МінАПК. Такими темпами нам ніколи не навести порядку на підприємствах. Отже, без запровадження ХАСП наші підприємства не зможуть вийти на  міжнародні ринки і створити гідну конкуренцію іноземним підприємствам.

Друга складова — забезпечення добросовісної конкуренції на споживчому ринку України шляхом обмеження надходження неякісної, небезпечної, фальсифікованої, контрафактної продукції, а також такої, що містить генетично модифіковані організми. Цього можна досягти через сертифікацію продукції, яка у складні 1990-ті роки не дозволила вітчизняній промисловості зупинитися та забезпечила захист прав людини шляхом дієвого контролю з  боку держави. Адже, попри всі завіряння про відкритість іноземних ринків, наша продукція без відповідного додаткового контролю навіть до країн СНД не продається.

Незважаючи на прийняття ще 2007 року Закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”, в Україні майже нічого не зроблено для наведення порядку в цьому питанні. Порушується конституційне право споживачів на отримання інформації про продукт, який вони споживають. Проект постанови Кабінету Міністрів України, підготовлений Держспоживстандартом, щодо маркування харчових продуктів, що містять ГМО, вже протягом двох років не приймається. На жаль, ніхто не вчитується в назву зазначеного закону, а від біобезпеки залежить і продовольча безпека України загалом.

На сьогодні під прикриттям захисту виробника реформування системи технічного регулювання здійснюється шляхом виривання із законодавчих актів окремих положень, які захищали українського виробника, не створюючи при цьому сучасної досконалої та цілісної системи контролю. У результаті відкривається “зелений шлях” для імпорту в односторонньому порядку. Такого собі не дозволяє жодна країна світу.

Держспоживстандарт не раз пропонував взяти за основу європейську систему контролю харчових продуктів. Однак для цього необхідне радикальне та докорінне реформування системи контролю і з боку МОЗ, і з боку Держветмедицини, а не тільки Держспоживстандарту.

З метою підтримки вітчизняного агропромислового комплексу та економіки держави в цілому Держспоживстандарт пропонує розглянути як першочергові проекти законів України, розроблені на основі європейських директив, про загальну безпеку продукції, про відповідальність…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершіть пропозицію. А всіх, хто виступатиме, ще раз прошу: починайте зразу із пропозицій, а  потім обґрунтування. Завершуйте, будь ласка.

ЛОСЮК Л.В. …про внесення змін до Закону “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” щодо поновної сертифікації імпортної сільгосппродукції, “Про внесення змін до Закону “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” в частині відбору зразків, проведення випробовувань за рахунок суб’єкта господарювання та скасування вимоги щодо попередження суб’єкта про перевірки.

Просити Кабінет Міністрів:

‑  встановити терміни поетапного впровадження системи ХАСП на вітчизняних підприємствах залежно від встановлення рівня ризику продукції;

‑  організувати розроблення змін до Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” з метою приведення окремих його положень у відповідність з міжнародними нормами;

‑  терміново прийняти постанову “Порядок етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг”;

‑  організувати перегляд переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, з метою включення до нього харчової продукції з урахуванням національних інтересів у частині захисту товаровиробника та споживчого ринку;

‑  прийняти політичне рішення щодо реформування системи технічного регулювання в частині створення незалежного органу контролю харчових продуктів за зразком європейських країн.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до виступу Геннадія Володимировича Новікова, генерального директора підприємства “Аскон” (Якимівський район Запорізької області).

НОВІКОВ Г.В., генеральний директор приватного підприємства “Аскон” (Якимівський район Запорізької області), голова Ради сільськогосподарських підприємств Запорізької області. Добрый день, уважаемые коллеги! Я постараюсь быть кратким. Когда мы обсуждаем беды наши, то все время апеллируем к каким-то силам, в основном к власти, иногда к некоторым другим. В выступлениях затрагивалась тема объединения усилий, кооперации. Мне хотелось бы сказать, что продукция, которую мы выращиваем в июле ‑ сентябре, является нашей собственностью. И от того, как мы ею потом распоряжаемся, в общем-то, зависит и уровень цен, и доходность нашего бизнеса, и цепочка, которая складывается между производителем и конечным потребителем данной продукции.

Мне хотелось бы сказать о кооперации физических лиц, занимающихся производством молока и мяса в индивидуальных хозяйствах, средних, малых и крупных предприятий. Скажем так, до 10–15 тысяч гектаров — это в Украине не очень крупное предприятие.

Кооперация для чего? Чтобы успешно конкурировать на рынке, сегодня, в период глобализации, нам это остро необходимо. И когда предприятия по 2–3 тысячи гектаров, по 100 гектаров, по 50 гектаров объединяются… Предприятие, которое объединяет 50–70 тысяч гектаров, приобретает все формы и признаки крупного предприятия. И тогда не нужно ничего менять в экономическом плане, потому что будет здоровая конкуренция между латифундистами, о которых мы говорим и против которых, конечно, нужно в какой-то степени бороться. Но бороться с этим можем мы сами, когда организовываемся и  договариваемся о проведении тех или иных операций, в том числе о реализации своей продукции, об уровне цен.

Примером таких действий может быть цена на подсолнечник, которая в этом году сложилась и положила, по сути, южные регионы нашей страны, потому что в основном они ориентированы на производство подсолнечника.

Хотелось бы пару слов сказать о предложениях. Сегодня в  Верховной Раде рассматривается законопроект о кооперации, который дает кооперативам право на равных с другими объединениями участвовать в экономической жизни, во внешнеэкономической деятельности и жизни государства. Для этого нужно принять этот закон. И я обращаюсь с просьбой к народным депутатам, чтобы этот закон был в ближайшее время принят.

Мне бы хотелось призвать к объединению и наших коллег из перерабатывающих отраслей. Мы должны научиться уважать друг друга и договариваться. Потому что то, что звучит… Вот выступали молочники. Я не хочу никого обидеть, но вы должны взять на себя долю ответственности за уничтожение молочного стада Украины. Потому что вы много лет закупали молоко по невероятным ценам, да еще и забывали платить за него деньги. Сегодня вы, не секрет, находите другие варианты. Например, в  сгущенном молоке молока уже нет.

То же касается хлебопекарной промышленности. Потому что теневая часть выпечки хлеба, я думаю, большая, уходит в  частный сектор. И мне как экономисту, в общем-то, удивительно, что производить одному человеку две булки хлеба выгоднее, чем если на предприятии один человек выпускает 10 тысяч булок. Поэтому, наверное, нужно корректно друг к другу относиться и уважать друг друга.

Теперь что касается нашей промышленности. Звучало предложение покупать нашу технику. Мы не против, но если мы начнем поставлять на ваш стол гнилой подсолнечник и гнилую пшеницу, будет большая проблема (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Геннадію Володимировичу, будь ласка, сідайте.

Запрошую до виступу Андрія Антоновича Турака, голову підприємства імені Тараса Шевченка (Волинська область).

ТУРАК А.А., голова приватного орендного сільськогосподарського підприємства імені Тараса Шевченка (Горохівський район Волинської області). Шановний Олександре Володимировичу! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Волинські аграрії просили мене передати, що більше не вірять обіцянкам. Бо вже стільки було наобіцяно за попередні часи, і так мало з того виконано, що у нас просто немає підстав вірити, що щось буде зроблено для аграрників і для села. Закони можуть бути прийняті непогані — віримо. Не віримо, що вони будуть виконуватися. Бо законів прийнято надзвичайно багато, але вони трактуються чиновником на свій лад. Наведу декілька прикладів.

Пільга для аграрників — нульова ставка ПДВ на молоко і  м’ясо, здане на переробні підприємства. Якщо в залі є (я сподіваюся, що є) сільськогосподарські товаровиробники, хай скажуть, хто скористався цією пільгою. Вона діяла десять років — з  1999 року до 1 січня 2009 року. Дуже рідко і мало хто, бо коли приносили декларації про відшкодування ПДВ, податкові на поріг не пускали бухгалтерів, гонили нас, як останніх собак. Десять років волинські аграрії відстоювали разом з обласною радою, обласною адміністрацією, вигризали цю пільгу для себе, хоч її встановив законодавець.

У 2008 році знову не повернули ПДВ. Ми замислилися і думаємо, ну який же підлог зробив знову чиновник, для того щоб не повертати, бо законодавство чітко говорить — 65 днів, два місяці на перевірку і через п’ять діб платіжка повинна бути в  казначействі. Коли ми перейшли на спецрежим з 1 січня 2009 року, доручили податковій розробити податкові декларації. Що вони зробили? Так розробили, що залізли три роки назад — 2006, 2007, 2008 роки, заставляють нас коригувати податкові декларації, забрати податковий кредит, де зразу виникає податкове зобов’язання, і все, що нам було цією пільгою дозволено, треба повернути назад у Державний бюджет. Ми закричали: стаття 58 Конституції! Закони не мають зворотної дії в часі, а це ж не закон, а інструкція податкової. Наші на місцях кажуть: нічого не знаємо, у нас інструкція, туди звертайтеся. Олександре Володимировичу, ми звертаємося до вас, розберіться в цьому питанні.

Ще одне. Тут виступав представник БЮТ і казав, яке благо спеціальний режим з 1 січня 2009 року для сільськогосподарських товаровиробників. Знову-таки, продукт обробки (переробки), наприклад, цукрового буряку на цукровому заводі на давальницьких умовах — це не сільськогосподарська продукція і не сільськогосподарський товар. Так трактує податкова, його треба заносити до бюджетної декларації, сплачувати ПДВ. Ми ж читаємо статтю 8-1.7 Закону “Про податок на додану вартість” з  доповненнями про спецрежим, які прийняла Верховна Рада, де чітко сказано, що якщо продукт обробки (переробки) вироблений з  продукції, яку виробив платник податку — суб’єкт спеціального режиму оподаткування, наприклад цукровий буряк, — це продукція сільського господарства. Однак трактують зовсім інакше.

То як після цього повірити, що щось буде краще? І на що можна сподіватися, після того як не дозволили вивезти зерно? Так, 2007 року згноїли в портах. Тоді як перевиробництво цукрового буряку і цукру, кораблями завозили цукор в Україну. Після того як позавозили м’яса в Україну, знищивши власного товаровиробника, на що нам надіятися? Ми ще раз наголошуємо і  кажемо, що волинські аграрії, дружні і активні, залишають за собою право, якщо це беззаконня не припиниться, на акції протесту і непокори, якщо будемо бачити, що й нинішні парламентські слухання нічого доброго для селян не зробили.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до виступу Олександра Борисовича Бакуменка, голову Асоціації “Союз птахівників України”.

БАКУМЕНКО О.Б., голова Асоціації “Союз птахівників України”. Уважаемый Александр Владимирович! Уважаемые участники парламентских слушаний! Первое, с чего я хотел бы начать: мы выслушали доклад министра агарной политики, и на мой взгляд как профессионала, доклад очень грамотный, профессиональный, охарактеризовано состояние на сегодняшний день, определены перспективы, как мы должны развиваться с учетом влияния финансового кризиса, в который попал весь мир.

Поэтому наша ассоциация, так же как Всеукраинская ассоциация сельскохозяйственных предприятий и другие крупные сельскохозяйственные ассоциации, поддерживает такую политику. Почему? Потому что это и есть политика. Виктор Андреевич правильно сказал, что в депутатском зале есть очень грамотные люди, интеллектуалы, которые знают, что делать, но они сегодня разведены по разным политическим силам. Самое важное, я полностью поддерживаю Виктора Андреевича, соберитесь, вас 60 или 70 человек, и пусть этот интеллект работает на нас, на производителей, которые кормят страну.

Очень важно, чтобы вы сегодня в своих фракциях понимали: Украина — аграрная страна, и аграрная политика должна иметь нормальную законодательную базу, мы должны выйти из этого кризиса еще сильнее, чем мы были.

Приведу один пример. С 2000 года у нас пошла правильная политика, мы начали дотировать приоритетные направления, выплачивать дотации на компенсацию кредитов. То есть товаропроизводитель начал получать доступ к недорогим кредитным ресурсам. Не секрет, во всем мире производитель получает кредиты под 2–5 процентов, в Украине сегодня мы имеем 25–30 процентов. Весь мир, для того чтобы не было рецессии экономики, снижает процентные ставки, Украина идет обратным путем.

Что, на мой взгляд, на сегодняшний день надо сделать?

Необходимо обязательно пересмотреть бюджет, один из самых важных механизмов — удешевление кредитов. Мы сможем развиваться, когда будем иметь кредиты не 30-процентные, как сегодня должны платить, а хотя бы 5–7 процентов. Это очень важно.

Вернуться к вопросу о дотациях. Почему? Один из примеров. Мы с 2000 года дотировали мясо, я беру по своей отрасли, по мясу птицы. Уровень дотаций, всех государственных преференций (через НДС, фиксированный налог и так далее) в  нашей отрасли составляет 5–7 процентов. За это время мы привлекли 11 миллиардов гривень инвестиций, в 30 раз увеличили объем производства мяса птицы, производим уже 22 килограмма на душу населения, как и страны Европейского Союза, и Украина сегодня занимает 18-е место в мире по производству мяса птицы. В три раза увеличили производство яиц, потребляем 300 штук, в Европе — 270. За эти показатели не стыдно, мы занимаем 11-е место в мире. Все это благодаря двум вещам: “зеленому свету”, зажженному государством, когда оно определило приоритеты и оказало поддержку, и бизнесу, который профинансировал, принес новые технологии, новые менеджерские решения. И Украина сегодня — развитая страна промышленного птицеводства.

Я прошу не забывать о главном: надо внести изменения в  Государственный бюджет 2009 года, предусмотрев обязательное выделение средств на компенсацию кредитов, чтобы это была сумма, достаточная для того, чтобы мы могли получить кредиты и использовать их на свое развитие.

И вернуться к вопросу о компенсации мяса, особенно крупного рогатого скота и свиней. Мы видим реальное положение дел, сегодня необходимо отменить постановление Кабинета Министров №1222, все производители об этом говорят. Президент уже внес такое представление, указ подписан. Обязательно надо отменить. Ну как же так? Нас, производителей, сегодня пытаются ограничить в рентабельности, все входящие элементы себестоимости никто не контролирует — ни газ, ни топливо, ни остальные вопросы.

И заканчивая, еще раз прошу народных депутатов, прежде всего, от лица аграриев, объединитесь сегодня и независимо от цвета власти примите правильное решение, которое позволит нашему сельскому хозяйству выйти из кризиса.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до виступу Леоніда Петровича Козаченка, президента Української аграрної конфедерації.

КОЗАЧЕНКО Л.П., президент Української аграрної конфедерації. Шановний Олександре Володимировичу! Шановні народні депутати! Шановні колеги! Сьогодні звучало багато виступів, доповідь міністра, названі найбільші проблеми. Одними з найбільших є недостатнє бюджетування сільськогосподарського виробництва, диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, низька участь держави у регулюванні ринків, нерозвинута інфраструктура аграрного ринку. Справді, все це так.

Проте якщо подивитися з іншого боку, на бюджетування, скажімо, то за останні вісім років у нас обсяг бюджетування зріс в  35,5 разу. Ось бачите, на цьому графіку стовпчики — це бюджетування, а червона лінія — обсяг виробництва сільськогосподарської продукції. За вісім років виробництво продукції лише на 33 відсотки збільшилося, а бюджетування — у 35,5 разу. Чому ці показники не корелюються? Отже, є якісь серйозніші проблеми, які стримують розвиток агропромислового виробництва.

Якщо ми подивимося частку державної підтримки загальної вартості, минулого року тільки 8 відсотків була підтримка держави, у Євросоюзі — 48. У поточному році цей показник, враховуючи те, що бюджетування зменшилося вдвічі, становитиме менше 3 відсотків. Часто показую цю пляшку за кордоном. Кажу, у  нас тут 2 відсотки дотації, а у вас 40 відсотків. Тому бюджетування АПК в тому вигляді, як воно є, не відіграє ніякої ролі.

Ми звикли багато говорити про диспаритет. Подивіться, за вісім років промислова продукція зросла на 62 відсотки, сільськогосподарська — на 52, лише 10 відсотків різниці. Мабуть, і не в цьому проблема. Хоча сезонно це буває дуже відчутно, навесні мінеральні добрива зростають, а це середні цифри.

У результаті маємо таку ситуацію. Врожайність минулого року у США — 6,82, у країнах Євросоюзу — 4,84, в Україні — 3,55, вдвічі менше. Чому так? Тому що запорукою врожайності, звичайно, є використання технологій. Ось дані про використання мінеральних добрив: Україна — в 12 разів менше, ніж у 15 країн Євросоюзу, у 9 разів — з урахуванням нових країн-членів.

Застосування сільськогосподарської техніки порівняно з  деякими країнами Євросоюзу. Порівняно з Італією в Україні ми маємо на тисячу гектарів в 24 рази менше техніки, якщо в середньому брати Євросоюз — в 11 разів менше. Та й та, що маємо, на 90 відсотків амортизована. Все це не дає нам можливості отримувати результати, які мають наші сусіди.

Що ж треба для того, щоб мати результати? Для цього треба 80–85 мільярдів доларів США. Рослинництво — 30–35 мільярдів, харчова промисловість — 15–20, виробництво біопалива — 5, тваринництво 20–25 мільярдів доларів повинно мати, щоб за десять років ми вийшли на результати, які мають Європа і Сполучені Штати Америки. І нічого в цьому страшного немає. Ми маємо переваги за рахунок родючості ґрунтів, за рахунок дешевої робочої сили, за рахунок, що ми історично землеробством займалися, а вони після нас почали на 100–200 років пізніше.

Це цифри, що відповідають показникам, які має Європа. Якщо ми на них вийдемо, то будемо мати продукції на 68 мільярдів доларів США, зможемо виробити 85 мільйонів тонн зерна, 7,5 мільйона тонн м’яса, 30 мільйонів тонн молока і 10 мільйонів тонн умовних одиниць палива. Ми можемо повністю забезпечити себе паливом, тому що нам треба лише 7,5 мільйона, ще будемо продавати його, маючи той ресурс, який ми маємо. Для цього потрібно тільки…

І тут я хотів би показати, що ми будемо експортувати на 40 мільярдів продукції. Поставте наступний слайд, будь ласка. Ось тут наочно видно, що сільське господарство через десять років може стати основною базовою галуззю економіки України. Якщо сьогодні забезпечити розвиток всього агропромислового комплексу, через десять років ми будемо мати майже 50 відсотків приросту валової продукції.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вибачте, Леоніде Петровичу, завершуйте, будь ласка.

КОЗАЧЕНКО Л.П. Наступний поставте слайд, він головний. Погляньте на цей слайд, у минулому році держава в нас забрала 39,2 мільярда гривень. Ось там внизу розписано — це Світовий банк порахував, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, компанія “Каргіл”. Це було за рахунок заборони експорту зерна, олії, введення нульової рентабельності виробництва хліба, за рахунок імпорту цукру, м’яса. Із загальної втрати у  39,2 мільярда цього року нам 6 мільярдів повертають. Юрію Михайловичу, за 33,2 мільярда гривень можна три посівних провести і не клянчити тут у держави, не ставати на коліна. Те, що забрали, давало б нам змогу три посівних провести. Про це ніхто не говорить, але це відкриті цифри, їх кожен може взяти і  порахувати. Цього не роблять для металургів, для хіміків, жодна галузь не має такого соціального обтяження, як сільське господарство України.

У статті 41 Конституції, Олександре Володимировичу, записано, що примусове відчуження або зупинення виробництва повинно бути тільки з наступним повним відшкодуванням вартості і  допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Що, у нас війна була минулого року? Надзвичайний стан? Хто ці кошти повернув?

Ми судилися з державою, виграли суд, щоправда, до трьох судів подали заяви, в одному виграли, бо в двох судах зразу познімали суддів з роботи за те, що взяли у провадження наші заяви. Виграли, але побоялися навіть крок зробити, щоб витребувати ці кошти. Я не маю часу розказувати, чому.

І на завершення — пропозиції, не враховані в проекті.

Перше. Треба нам внести зміни до трьох законів, записати чітку норму, що не має права держава діяти таким чином, тільки Антимонопольний комітет або в умовах надзвичайного військового стану мають право робити те, що робили в минулому році.

Нам треба обов’язково прийняти закон про адресну продовольчу або грошову підтримку верств населення, які мають статки нижче мінімального прожиткового рівня. Проекту такого закону ніхто не подавав. А у Сполучених Штатах 46 мільйонів людей отримують таку допомогу. Україна багатша, ніж Сполучені Штати, і не може зробити це тільки за рахунок села, поставивши його на коліна. Ми робимо село соціальним донором.

Потрібний закон про професійні громадські об’єднання, обов’язково треба змінити статус Держрезерву, ДАК “Хліб України” і Аграрного фонду, про це записано.

Потрібно також прийняти державну цільову програму підтримки експорту сільськогосподарської продукції.

Дякую і перепрошую за перевитрату часу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Леоніде Петровичу.

Останній виступ. Запрошую Миколу Івановича Каіру, голову Спілки сільськогосподарських товаровиробників Донецької області.

КАІРА М.І., голова Спілки сільськогосподарських товаровиробників Донецької області. Уважаемые члены президиума, народные депутаты и мои коллеги! Тема парламентских слушаний будто бы актуальна для всех, кто занимается зерном, молоком, мясом, она очень злободневна, это понятно.

Мы сегодня много говорили, много предлагали вариантов   решения проблем, где брать деньги. Мне понравилось выступление министра. Действительно, человек, знающий дело, понимает, о чем он говорит. Тяжело спорить с Виктором Андреевичем Слаутой, это мой учитель, который действительно учил, поучал и многому научил, и все, что он говорил, — все правильно.

Сегодня претензий к министерству у меня нет абсолютно, есть претензия к государству, к нашему дорогому правительству, к нашей Верховной Раде. Мы сегодня говорим о том, что первая цель стоит перед нами — накормить страну. Как же мы будем кормить страну хлебом, если в этом году, получив 53 миллиона тонн зерна, остались “голі, босі і голодні”?

Ну, мне выпала судьба руководить большим аграрным предприятием комбината имени Ильича. У нас 100 тысяч гектаров посевных площадей только озимых зерновых колосовых, и при этом сегодня нет денег. Как жить? О чем мы говорим? Мы все время предлагали, тут хлебопеки правильно говорили, да, надо объединяться каким-то путем. Как объединяться? Выгребли все зерно вначале, сентябрь месяц, октябрь, ноябрь, декабрь, дошла цена фуражного зерна до 450 гривень за тонну. У кого есть совесть, как вы думаете? Есть тут кто-то, к чьей совести можно взывать? Выгребли все и сегодня подняли цену до 900 гривень. А  вы спросите, у кого еще зерно осталось? Да, осталось у тех, кто мог его хранить. А мелким хозяйствам куда было зерно девать? Продали все, что могли.

Подсолнух — вторая по значимости культура, стратегическая культура. То же самое с подсолнухом. Запретили вывоз подсолнуха в прошлом году, специально это сделали, оставили все масло Украине. В этом году насыщенность рынка такова, что сегодня девать масло некуда. Цена подсолнуха упала, в прошлом году была 4 гривни за килограмм подсолнуха, в этом — 1,6, 1,8, 1,9 гривни, в Одессе дают 2,2 сегодня. Где же правда? Когда это закончится?

Мне кажется, сегодня пришло время понимать, ради чего мы работаем. Виктор Андреевич, я уже к вам больше обращаюсь как к своему учителю: ну почему в других странах не так? Мы уже все объездили, ездим, учимся в Италии, в Америке, в Германии, ну где только не были, а толку?

Я был в Швейцарии, предприятия работают, высокоразвитая это страна, куда еще выше идти. Нравится кому-то или нет, но там госзаказ. Если есть заказ, не в сентябре покупают зерно (Аграрный фонд берет, предлагает цены), а все-таки в  январе. Подписывается госзаказ на какое-то количество определенного зерна (на тысячу тонн, на две) по твердой цене. Вы спросите: где взять деньги на это зерно? Да деньги есть, слушайте, денег валом, только они в разные стороны уходят!

Мы думали над тем, как удешевить продукцию. Сегодня становятся на дыбы. Мы говорим, считаем зерно этого года. Юрий Федорович, да не будет зерна, поверьте мне, того что было в прошлом году. Почему? Вот Козаченко приводил пример, что Америка в 9 раз больше вносит удобрений, чем мы. Так в  этом году она будет не в 9, а в 15 раз больше вносить удобрений. Аммиачная селитра стоит 2300 гривень. Разрешите вопрос: кто себе позволит брать эту аммиачную селитру и вносить под зерновые? Зачем? Чтобы продать зерно по 400 гривень осенью? Это что, насмешка?!

У нас в области было совещание, проходила коллегия, я  предлагал, что делать. Поставить цель — удешевить зерно, которое мы выращиваем сегодня. За счет чего? Энергоносители — раз, удобрения — два, семена — три.

Не покупаем семена, сами выращиваем.

Удобрения? Слушайте, ведь мы говорим, что сегодня цена селитры такова, потому что дорогой газ российский. Вот проклятые москали, обдирают всех. Газ дорогой  —  удобрения тоже дорогие. Так давайте по-другому сделаем. У нас Сумская, Полтавская области имеют скважины. Чьи это скважины? Вы спросите, Петр Николаевич. Вы спросите, пожалуйста, в Верховной Раде, чьи скважины. Пусть 100 наших украинских свердловин обеспечат “Стирол”, “Сумыхимпром” дешевым газом и сделайте дешевое удобрение, по 1100 гривень. Это что, проблема? Нет проблем?

Еще один пример. Мы доиграемся, сегодня уже до ручки дошли. Мы говорим о том, что надо давать дотации всем, и свиноводству, и…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте, Миколо Івановичу.

КАІРА М.І. Извините, полминуты, пожалуйста. Мне кажется, что сегодня главная отрасль страны в животноводстве — это КРС. Я, может, не прав? Самое трудоемкое, самое сложное. Мы доигрались: 606 миллионов было дойное стадо, осталось 600 тысяч! И говорим, хватает молока. Ерунда! Потребление молока упало, завозятся молоко некачественное черт знает откуда и мясо последнее! Как можно было допустить в этом году, при производстве 53 миллионов тонн зерна, ввоз в страну 540 тысяч тонн мяса? Ну вот, пора кому-то ж спросить, наверное? Оставить всех наших селян без работы, кому это выгодно? Какое это мясо, мы уже не говорим, какого происхождения, чье оно — черт его знает! Ввезли 540 тонн мяса по низким ценам, чтобы удешевить мясо на рынке. Да ерунда это, бред! Извините за эмоциональность, не могу по-другому.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Івановичу.

Запрошую до заключного слова міністра аграрної політики України Юрія Федоровича Мельника.

МЕЛЬНИК Ю.Ф. Шановний Олександре Володимировичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Передовсім намагатимусь коротко, мабуть, суто офіційно. Хочу подякувати присутнім народним депутатам за можливість розгляду на парламентських слуханнях питання про стан і перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України саме в цей момент, коли фінансова криза, я вже казав про це, випробовує і економіку держави, і людей, і в тому числі аграрний сектор.

Також хочу щиро подякувати всім учасникам парламентських слухань і промовцям за активну участь в обговоренні і, безперечно, за підтримку, за ті добрі слова, які були сказані на адресу міністра і міністерства.

На моє глибоке переконання, проведення нинішніх слухань дало змогу не лише детально проаналізувати ситуацію в галузі, а  й визначити деякі напрями, які можуть бути дуже ефективними, вирішення найбільш проблемних питань розвитку галузі, що, безперечно, вимагатимуть невідкладного втручання з боку уряду, Верховної Ради, Національного банку, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Були висловлені, безперечно, слушні зауваження і конструктивні пропозиції, які вже знайшли відображення у проекті рекомендацій парламентських слухань. У виступах запропоновано цілий ряд додаткових заходів щодо вирішення проблемних питань галузі і стабілізації ситуації в агропромисловому комплексі.

Переконаний також і в тому, що саме в цьому залі присутні представники тих органів центральної і місцевої влади, бізнесу, професійних організацій, наукових установ, які здатні спільно, ні на кого не оглядаючись, вирішувати весь комплекс запропонованих і необхідних заходів, але за однієї умови — якщо ми будемо єдині не лише в тому, що знаємо проблему і можемо про неї гарно розповісти, а й у тому, щоб реально спрацювати на результат, незважаючи на те, хто, де, коли і як працював чи працює нині, в яких органах влади, у бізнесі чи в наукових установах.

Сьогодні справді дуже складно в галузі. І всі, хто про це говорив, були щирими, відвертими і, безперечно, мали рацію. Багато ще не зроблено і не вирішено для створення умов для розвитку сільськогосподарського виробництва, харчової промисловості, сільських територій. Але в мене є прохання також заради об’єктивності, щоб ми не жили тільки в якомусь негативі постійному, побачити те добре, що зроблено на рівні парламенту, уряду, місцевих органів виконавчої влади, і все-таки побачити той позитив, який може бути в галузі, і він сьогодні може бути таким, що галузь буде розвиватися.

Шановні учасники парламентських слухань! Те, що я не встиг сказати у своїй доповіді… Я звертаюся до вас з проханням, до всіх учасників парламентських слухань: якщо є питання до міністра, до міністерства, конкретні пропозиції, бачення, можливо, проекти документів – приходьте до міністерства і будемо спільно працювати над вирішенням тих питань, які сьогодні турбують всіх.

І на завершення. Ще раз дякуючи вам, я хочу сказати, що вірю у становлення аграрної держави Україна. Дозвольте побажати вам успіхів у справах, міцного здоров’я, щоб все, про що ми сьогодні говорили, у нас вистачило здоров’я і натхнення зробити.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Федоровичу.

Запрошую для заключного слова Миколу Володимировича Присяжнюка, голову Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин.

ПРИСЯЖНЮК М.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (Партія регіонів). Дякую. Шановний Олександре Володимировичу! Шановні представники уряду, народні депутати і аграрії! Насамперед я дякую всім, хто взяв участь у парламентських слуханнях, але вийшло, як завжди: хоч скільки б ми домагалися цих парламентських слухань, але виходить так, що влада автономно сама собі працює, аграрії працюють самі по собі. Сьогодні я, звичайно, дякую міністерству, що в повному складі взяли участь, думаю, так і має бути. Натомість уряд декларує і приймає постанови, які ніби намагаються поліпшити становище в агропромисловому комплексі і на селі в цілому, але сьогодні практично не  представлений — немає Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністра. І це, звичайно, прикро.

А це галузь, яка має потужні масштаби, потужні обсяги виробництва. Адже ми розуміємо, що сьогодні наше село здатне терпіти ще довго, незважаючи на те, що ми представляємо третину всього населення України. Скажіть, яка ще галузь може похвалитися такими показниками залучення українських громадян? Ніяка. І я думаю, що тільки завдяки віковічному терпінню та працелюбності село ще живе.

На сьогодні, я вважаю, потрібні рішучі, дуже рішучі дії! І від Бакуменка, і від Віктора Андрійовича звучали заклики: асоціації, аграрії, ми повинні об’єднатися і почати заявляти про себе. Про те, що аграрна галузь пріоритетна, свідчать усі показники і  розрахунки, і аграрії спроможні за себе постояти. Звичайно, дуже важливо, щоб депутати з усіх фракцій об’єдналися, але й  важливо, щоб асоціації і аграрії загалом об’єдналися, відпрацювали стратегію і обстоювали свої позиції перед будь-яким урядом. Тому що за всі пріоритети, за кожну стратегію треба боротися і впроваджувати її в життя.

Я ще раз повторюю, що ми потужна і велика держава. Не  кожна країна може похвалитися тим, що має такі можливості, а в України вони є. На жаль, сьогодні держава не вміє цим скористатися, і тому нам доводиться констатувати факт, що село — це також джерело соціальної напруженості. Тут найнижчий рівень життя, найнижча заробітна плата, занедбаний стан інфраструктури, соціальної сфери, масове безробіття. Якщо ми подивимося на бюджети, соціальної сфери взагалі ніби не існує, ніби у працівників аграрного сектору дітей немає. Однобокий підхід до аграріїв, тільки витискування — дай більше, дай краще і якісніше. Так бути не може.

Сьогодні всі промовці констатували потужний спад виробництва м’ясо-молочної продукції, про це говорили Симоненко Петро Миколайович і Бондаренко Василь Макарович. Так, Україна в 1990-х роках виробляла 5 мільйонів тонн м’яса, а минулого року, як було озвучено, ми імпортували 540 тисяч тонн м’яса, з них 100 тисяч — сала, нашої візитної картки. І звідки? Від сусіда, з Польщі. Про що ми тоді говоримо? Поголів’я у нас сьогодні — на  рівні повоєнних голодних років. Це тоді, коли населення було менше, можливостей було менше, і ми не були стратегічною державою в аграрному секторі.

Звичайно, повне згортання кредитування підприємств — це негативний вплив. Як і низький рівень заробітку та натуроплата, ми сьогодні констатуємо факт, що селянин тільки декілька років отримував кошти. Ми раніше мали натуроплату, і сьогодні натуроплата поглиблюється.

Повний хаос у земельних відносинах — це факт. Сьогодні і  міністерство, і Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин, і Верховна Рада, і уряд чітко повинні визначити стратегію, яка буде в земельних відносинах щодо сільськогосподарських земель. Урядовий варіант Держбюджету фактично ігнорує потреби АПК, я переконаний, що з цим погодяться всі.

Також дуже важливо те, що ми не списуємо все на фінансові негаразди, які є в країні та світі, адже вони тільки висвітлили проблеми агропромислового комплексу. І сьогодні змушені констатувати, що криза — на жаль, звичний стан для селянина. Ми постійно живемо в кризі: або вирощуємо багато врожаю і не можемо його продати, або не добираємо, тому що не вносимо добрив і недофінансовуємо весняно-польові роботи.

Вважаю, що основні принципи аграрні повинні бути відображені в резолюції, ми зобов’язані донести їх до Кабінету Міністрів і, починаючи з сьогоднішнього дня, вимагати виконання нашої резолюції. Держава мусить негайно повернутися до аграрного сектору, стати тут керманичем, як казав Юрій Михайлович Карасик. Цивілізовані ринкові відносини — це вже потужна мотивація розвитку, а держава повинна вести агропромисловий комплекс за своєю стратегічною програмою.

І я переконаний, що в умовах кризи саме АПК здатний значно пом’якшити кризові явища. Якби в нас у сільській місцевості проживало не 30 відсотків населення, а 2 відсотки, як у  розвинених країнах, вплив фінансово-економічної кризи був би набагато складнішим і болючішим. Сьогодні ніхто цього не оцінює. Ми переконані, що АПК в майбутньому може забезпечити гідний статус України як великого експортера аграрної продукції.

Історія доводить, що кризи долаються саме через розвиток агропромислового комплексу. Так само очевидно, що виробництво якісних продуктів харчування дедалі більше визначатиме перспективи націй і держав. Україна зобов’язана використати свій аграрний потенціал та конкурентні переваги, щоб бути на рівні вимог та викликів часу.

Тож сьогодні нам необхідні: по-перше, термінові антикризові заходи для забезпечення продовольчої безпеки; по-друге, стратегічні цілі розвитку АПК і сільських територій. Згадайте, коли розпався Радянський Союз, китайських фахівців питали: скажіть, будь ласка, а чому ми, ідеологи соціалізму, розвалили соціалізм, а  Китай успішно розвивається? Китайці відповіли: тому що ви приймали рішення на пленумі, а ми їх приймали через тиждень, але ви їх не виконували, а ми всі виконували.

Тож сьогодні говорити, що бракує законодавчої бази, її достатньо. Постанов, рішень і законів достатньо. Треба, щоб уряд і виконавча влада їх виконували. І асоціації зобов’язані спитати за виконання законів і постанов, які були прийняті.

Основні пріоритети національної стратегії відродження села і сільського господарства, на мою думку, мають бути такими.

Чітке визначення того, яка з форм господарювання на селі є  найоптимальнішою і найефективнішою в наших умовах. Уряд повинен чітко визначити, яким шляхом ми підемо — чи будемо ми  так званих латифундистів обігрівати, чи будемо підтримувати фермерство та індивідуальне виробництво. Це повинна визначити держава.

Збільшення експортних можливостей АПК та енергійне просування вітчизняної аграрної продукції на світових ринках…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте, Миколо Володимировичу.

ПРИСЯЖНЮК М.В. Україні треба перестати бути ринком збуту для інших країн. Ми маємо керуватися доброякісним національним аграрним егоїзмом у зовнішньоекономічній діяльності. Сьогодні всі кажуть, що варто було б мати при всіх посольствах аташе з аграрних питань, щоб ми могли просувати свою продукцію. І це дуже важливо.

Формування сучасної інфраструктури сільського господарства, у тому числі мережі оптових ринків, формування державного національного земельного банку.

І я вважаю, що розвиток тваринництва як потужної експортоорієнтованої галузі треба розглядати як вершину цілісної піраміди, в яку вбудовані і зернове господарство країни, і її харчова промисловість.

Ми зобов’язані посилити контроль якості продукції.

Треба також забезпечити всебічний розвиток сільських територій. За солідарної участі держави, місцевих органів та аграрного бізнесу маємо перетворити селянство на міцний середній клас, той середній клас, за який сьогодні борються і  декларують всі гілки влади. Це наше завдання.

Оце ми — середній клас, є і повинні бути. Ми маємо бути платформою, яка дасть можливість країні і розвиватися, і амортизувати існуючі негаразди. І консолідовані дії, я переконаний, зможуть дати нам позитивний поштовх до розвитку агропромислового комплексу, адже продовольча безпека — це запорука сили країни і її майбутнього. Якщо країна може забезпечити себе харчуванням, ми вже забезпечимо собі незалежність. Це — перша і основна істина.

Я ще раз закликаю активізувати всіх аграріїв, знизу догори сформувати стратегію і вимагати від уряду її виконання.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Володимировичу.

Шановне авторитетне товариство, яке зібралося в цьому залі! Ми сьогодні обмінялися думками щодо одного з ключових питань сьогоднішнього нашого українського буття. І я впевнений, що професіонали, які виступали з цієї трибуни, достукалися до тих, хто повинен узагальнювати думки, які народжуються в нашій країні, для того щоб виробляти державні рішення.

Сподіваюся, що Юрій Федорович і Микола Володимирович знайдуть можливість спільно опрацювати підходи, які ляжуть в  основу довготривалої програми розвитку агропромислового комплексу в Україні, з тим щоб ми працювали і бачили перспективу не тільки для розвитку АПК, а передовсім щоб мешканці українських сіл отримали той рівень життя, який на сьогодні забезпечується, принаймні у великих містах України. Оскільки без людського потенціалу, без того, щоб у своїх діях концентрувати увагу на людині, на українських громадянах, які створюють це багатство, що забезпечує продовольчу безпеку країни, ці дії будуть мало чого варті.

Дякую всім за участь у парламентських слуханнях. Бажаю доброго здоров’я та успіхів. На все добре.