ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

ПРО СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Сесійний зал Верховної Ради України

15 червня 2011 року, 15 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України А.І. МАРТИНЮК.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Поза будь-яким сумнівом, кожна тема, що розглядається у стінах Верховної Ради, зокрема на парламентських слуханнях, заслуговує на увагу і є актуальною. Тому що для того, аби такі слухання відбулися, потрібно щонайменше 226 голосів народних депутатів України, потрібне рішення Верховної Ради.

Якщо говорити про 20 років існування нашої незалежної, суверенної фармації, то можна відзначити, що вдвічі зросла кількість підприємств, втричі збільшився обсяг продукції. Можна говорити і про інші плюси. Разом з тим я дуже хотів би, щоб ми сьогодні говорили і про мінуси, про ті недоліки, які ще є в цій сфері. Я хотів би, щоб ми спільно виробили рекомендації, що насамперед потрібно зробити у законодавчому полі для розв’язання цих проблем, адже ми з вами вирішуємо ці питання у Верховній Раді, тобто тільки на законодавчому рівні.

Мабуть, ні в кого немає сумніву, особливо серед тих, хто користується фармацевтичною продукцією, щодо надзвичайно високих цін на те, що ми виробляємо, і на те, що надходить до нашої держави. Хоча я і вас розумію, для вас чим вища ціна — тим краще. Однак треба думати і про те, чи мають можливість люди придбати цю продукцію, про якість якої також не раз йшлося.

Поза сумнівом, треба сказати і про залежність від імпорту, яка в нас зберігається на сьогодні. Як я зазначив, ми вдвічі і втричі підвищили показники, але водночас, якщо говорити про вартісне співвідношення, на сьогодні 25 відсотків — це продукція власного виробництва, а 75 відсотків — імпорт.

Ще одна проблема, яка існує в цій галузі, теж пов’язана із залежністю від імпорту, з тим, що 75 відсотків ми завозимо, — ціни і відповідно забезпечення фармацевтичною продукцією. Принаймні більшість з нас ще пам’ятають часи, коли майже вся ваша продукція була безплатною, принаймні переважна більшість, бо вона реалізовувалася в основному через заклади охорони здоров’я і реалізовувалася безплатно. А тепер 85 відсотків ліків люди купують за власні кошти. Тому не завжди доступні ці ліки, які інколи життєво необхідні.

З приводу нашої роботи сьогодні. Ми побудуємо її таким чином. Мав доповідати міністр охорони здоров’я, але Кабінет Міністрів звернувся до нас з листом: у зв’язку з тим, що міністр охорони здоров’я супроводжує Президента у поїздці по Вінницькій області, доповідатиме перший заступник міністра охорони здоров’я. Для доповіді відводиться 20 хвилин. Потім ми заслухаємо співдоповідь голови Комітету з питань охорони здоров’я Бахтеєвої Тетяни Дмитрівни, 15 хвилин. І для того щоб ви зорієнтувалися, які запитання поставите, і щоб доповідачі могли підготуватися, пропонується подавати запитання в письмовому вигляді, а наприкінці нашого засідання доповідач і співдоповідач дадуть відповіді. Після доповіді та співдоповіді ми надамо можливість виступити учасникам парламентських слухань відповідно до списку, сформованого профільним комітетом. Регламент виступів в обговоренні — 5 хвилин.

І я не втомлююся повторювати: коли виходите на трибуну, починайте свій виступ з кінця, тобто з підсумків і пропозицій. Почніть із них, а потім, якщо залишиться час, скажете все, що бажаєте. А то починаємо з гарного заспіву, а коли доходить до реальних пропозицій — не вистачає часу.

І ще прошу, не ображайтеся: після сигналу таймера через 30 секунд ваш мікрофон вимкнеться, і я не буду продовжувати ваш час. Бо той, хто виступає, хоче сказати більше, але я прошу подумати і про тих, хто також хоче виступити, а о 18 годині ми маємо завершити парламентські слухання. Тому, будь ласка, вкладайтеся у відведений регламент.

Переходимо до реалізації нашого плану. Сьогодні ми розглядаємо питання “Про сучасний стан та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України”. Запрошую до трибуни першого заступника міністра охорони здоров’я України Раїсу Олександрівну Моісеєнко. Давайте ми спочатку привітаємо її з призначенням на посаду і послухаємо першу доповідь у стінах Верховної Ради в такому ранзі. Будь ласка.

МОІСЕЄНКО Р.О., перший заступник міністра охорони здоров’я України. Дякую. Шановний Адаме Івановичу! Шановні народні депутати! Шановні колеги! Справді, доступність і якість медичних послуг в Україні, як і загалом у світі, базується не тільки на поєднанні якісної і своєчасної медичної допомоги, а й насамперед на застосуванні ефективних, безпечних і якісних лікарських засобів. Очевидно, що фармація в Україні достатньо розвинена, багатогранна, у нас є і наукова база, і власне виробництво, що за своїми умовами наближається до світового рівня, розвинена мережа дистриб’юторів.

За останні роки фармацевтична галузь змінилася не тільки якісно, а й кількісно. Нині в Україні здійснюють діяльність у цій сфері близько 6,5 тисячі суб’єктів господарювання (ви бачите на слайді цю інформацію). Динаміка за останніх п’ять років: кількість аптек неухильно зростає, що є позитивною тенденцією; кількість аптечних складів зменшилася майже вдвічі, що зумовлено передовсім високим рівнем вимог до таких структур; зменшується чисельність аптечних пунктів, але з початку поточного року з’явилася тенденція до зростання; крива чисельності аптечних кіосків також неухильно прямує донизу. Тобто ми, по суті, переходимо до більш якісного забезпечення аптечними закладами.

Питання доступності для населення лікарських засобів, виготовлених в умовах аптеки, є надзвичайно актуальним. Хоча ми трохи збільшили видачу ліцензій на виробництво в умовах аптек, на сьогодні кількість таких аптек ще недостатня, тому дане питання потребує досить великої роботи, для того щоб все-таки його вирішити.

На сьогодні фармацевтична промисловість України порівняно з іншими країнами СНД розвивається більш динамічно, використовує сучасні технології, розробляє і впроваджує нові лікарські засоби без бюджетних інвестицій. Станом на сьогодні, в Україні мають ліцензію на виробництво лікарських засобів у промислових умовах 127 суб’єктів господарювання, які випускають широкий спектр лікарських засобів.

У 2010 році в Україні впроваджено низку регуляторних документів з більш жорсткими вимогами до клінічних досліджень, виробництва лікарських засобів, які відповідають сучасним міжнародним стандартам. Україна цього потребувала. При цьому середня вартість однієї упаковки українського препарату залишається у 5 разів меншою, ніж іноземного. За умов теперішнього бюджетування системи охорони здоров’я це може бути серйозним виходом для наших лікувальних закладів.

Таким чином, фармацевтичні виробники України роблять істотний внесок у досягнення одного з важливих завдань держави — забезпечення населення доступними і якісними лікарськими засобами. Ми маємо цілу низку домовленостей і продовжуємо роботу з розширення виробництва імунобіологічних препаратів, активно співпрацюємо з провідними вітчизняними виробниками, європейськими, почали роботу з кубинськими підприємствами для запровадження нових медичних технологій.

Станом на сьогодні, у нас зареєстровано більше 14 тисяч лікарських засобів. На жаль, цифри свідчать про те, що іноземних лікарських засобів зареєстровано майже втричі більше, ніж вітчизняних, і міністерство повинно докладати зусиль, щоб ця тенденція змінилася і ми мали змогу максимально користуватися лікарськими засобами вітчизняного виробництва.

Обсяг фармацевтичного ринку в Україні невпинно зростає, за 2010 рік показник перевищив 25 мільярдів гривень. Вже за перший квартал поточного року його обсяг у національній валюті також зріс порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 18 відсотків.

Обсяг експорту фармацевтичної продукції в першому кварталі у нас зменшився і в національній валюті, і в доларах США, що загалом характерно для початку року, хоча 2010 року спостерігалося зростання обсягу експорту фармацевтичної продукції в національній валюті і в доларах майже на третину. Обсяг імпорту фармацевтичної продукції у 2010 році порівняно з попереднім роком також збільшився в національній валюті на 16 відсотків, у доларах США — на 14 відсотків.

На сьогодні цілком позитивним є те, що в першому кварталі 2011 року індекс споживчих цін на медикаменти становив 102,2, тоді як індекс цін споживчого ринку — 103,3. Тобто, незважаючи на скарги і обурення населення щодо зростання вартості лікарських засобів, темпи такого зростання нижчі, ніж на споживчому ринку і на ринку промислової продукції. Як бачите на слайді, у фармацевтичній галузі зростання становить 1,5 відсотка, тоді як у промисловості — 8,4 відсотка.

Обсяг продажу лікарських засобів у 2010 році у грошовому виразі становив: вітчизняного виробництва — майже 25 відсотків, іноземного — 75 відсотків. Проте обсяг продажу лікарських засобів у натуральному виразі (в упаковках) ми, навпаки, маємо значно більший: майже 70 відсотків вітчизняного виробництва і 30 відсотків іноземного. Причому частка генеричних лікарських засобів становить лише 16 відсотків.

Система обігу лікарських засобів в Україні схематично представлена на слайді, не коментуватиму його. Проте хочу сказати, що загалом обіг лікарських засобів в Україні нормативно врегульований, все відбувається в законодавчому полі. На жаль, дещо сповільнився процес прийняття нової редакції Закону України “Про лікарські засоби”, де на законодавчому рівні закріплюються норми європейських стандартів. У проекті закону передбачено новий термін “фармацевтична практика” (або “фармацевтична допомога”), який чітко визначає роль фармації в лікувальному процесі, у наданні медичної допомоги населенню. Сподіваюся, що нинішні парламентські слухання певним чином прискорять процес прийняття рішення.

Перед галуззю охорони здоров’я гостро стоїть питання розширення асортименту лікарських засобів, зокрема вакцин, з метою заміщення імпорту. Це питання є надзвичайно гострим, це справді питання національної безпеки. На жаль, ми не завжди маємо змогу придбати в повному обсязі дороговартісні вакцини.

Міністерством охорони здоров’я спільно з Національною академією медичних наук в рамках робочої групи із залученням провідних вчених, професійних організацій, асоціацій виробників розроблено проект Концепції Державної цільової програми “Розвиток імпортозамінних виробництв в Україні та заміщення імпортованих лікарських засобів вітчизняними, у тому числі біотехнологічними препаратами та вакцинами”, на 2011–2021 роки. Сподіваємося, що цей документ найближчим часом буде схвалений, він уже не раз проходив обговорення, ми вносимо до нього зміни, але постійно надходять нові й нові пропозиції. Це якраз свідчить про те, що питання надзвичайно актуальне, байдужих до нього немає.

Зазначена концепція має гуманітарні, соціально-економічні та політичні завдання. Це забезпечення населення України якісними ліками, зменшення залежності від імпорту, економія бюджетних коштів, створення сприятливих умов для розвитку фармацевтичної галузі за інноваційно-інвестиційною моделлю, підвищення науково-технічного потенціалу нашого виробництва, збільшення дохідної частини державного бюджету тощо.

Проект концепції в установленому порядку проходить процедуру громадського обговорення, узгоджується із заінтересованими центральними органами виконавчої влади. Ми готові сьогодні сприйняти всі зауваження, що надійдуть до проекту концепції, яка буде покладена в основу нової національної програми з таких важливих питань, як медикаментозне забезпечення і виробництво.

До МОЗ надходить багато критичних зауважень з цього приводу. Ми готові їх сприймати. Головне, щоб у підсумку ми отримали ґрунтовний документ, створений на основі державно-приватного партнерства. Ми розуміємо, що в цю галузь мають бути спрямовані надзвичайно великі інвестиції.

Хочу звернути увагу, що всі завдання проекту концепції гармонізовані з Концепцією розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011–2020 роки. Основна мета концепції — організація стабільної діяльності фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я, який забезпечує рівень якості та ефективності фармакотерапії і профілактики захворювань, а в кінцевому результаті — сприяння поліпшенню стану здоров’я, тривалості і якості життя населення.

Перспективні напрями розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я зорієнтовані на створення відповідної нормативно-правової бази. Це зумовлено реальними політичними і соціально-економічними процесами, зокрема інтеграцією України у світове співтовариство, глобальними структурними процесами, які відбуваються в економіці, недостатнім, на жаль, фінансовим забезпеченням населення, низькою соціально-економічною ефективністю використання ресурсів охорони здоров’я та фармакологічного сектору.

У сфері охорони здоров’я існує низка проблем, які є каменем спотикання на шляху розвитку системи, а саме: обмежений обсяг фінансування закладів охорони здоров’я з бюджетів усіх рівнів; нераціональне використання ліків та наявного асортименту виробів медичного призначення; поліпрагмазія, яка охопила всю систему охорони здоров’я; порушення етапності раціональної фармакотерапії; нерівні умови доступу на ринок України лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва; вплив агресивної реклами на призначення лікарських засобів медичними працівниками.

Для забезпечення належного контролю якості лікарських засобів створена Державна служба України з лікарських засобів, яка входить до системи органів виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Якість роботи служби буде оцінюватися не кількістю перевірок та штрафних санкцій, а зміненими і реалізованими підходами до контролю якості ліків та виробів медичного призначення. Тобто потрібно створити систему забезпечення якості ліків на всіх етапах — від виробництва до кінцевого споживача. І найголовніше — треба налагодити зворотній зв’язок, для того щоб ми мали змогу відслідковувати якість лікарських засобів.

Що стосується визначення вартості лікарських засобів. На даний час МОЗ сформований і ведеться реєстр оптово-відпускних цін на лікарські засоби, які закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Цей реєстр, розміщений для відкритого доступу на офіційному сайті МОЗ, містить відомості про задекларовані ціни на більш як 3,5 тисячі найменувань препаратів, половина з яких — ліки іноземного виробництва. Це ліки, які найчастіше закуповуються лікувальними закладами, в тому числі за бюджетні кошти.

За умови декларування цін на всі найменування лікарських засобів, включених до переліку лікарських засобів, вони можуть закуповуватися закладами і установами охорони здоров’я за бюджетні кошти, повністю або частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету, можна буде підрахувати вартість медикаментозного лікування тих чи тих нозологій, на лікування яких виділяються кошти з бюджету.

Ми повинні не тільки визначити, наскільки ефективно використовуються бюджетні кошти в охороні здоров’я, а й створити прозорі правила для всіх учасників процесу закупівлі лікарських засобів. Наприклад, на першому місці, за статистикою, ми маємо захворювання серцево-судинної системи, а за споживанням ліків ця нозологія чомусь стоїть на п’ятому місці. А якщо врахувати ще й агресивну неконтрольовану рекламу, то до цих чинників приєднається широкий масштаб самолікування, що ніяк не сприяє якості надання первинної медичної допомоги. Сподіваюся, внесення змін до Закону України “Про рекламу” сприятиме зменшенню впливу цих негативних процесів.

Щодо нераціонального використання лікарських засобів. Зауважу, що менеджмент і використання лікарського засобу в медичній практиці часто є неефективним і нераціональним. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, раціональне використання лікарських засобів вимагає, щоб пацієнти отримувати їх відповідно до клінічних показань і в потрібних дозах. Правильна доза, правильні інтервали, правильна тривалість. Причому лікарські засоби мають бути належної якості, в наявності і за найнижчою ціною для пацієнта.

Ознаками нераціонального використання лікарського засобу є насамперед низька якість відбору лікарського засобу, призначення, які не відповідають стандартам протоколу, відсутність у лікарів своєчасного доступу до інформації, відсутність у пацієнтів відповідальності за дотримання лікувальних методів, у тому числі самолікування.

ВООЗ рекомендує впровадження 12 складових політики раціонального фармацевтичного менеджменту: делегування мультидисциплінарному національному органу координуючих повноважень у політиці використання лікарських засобів; наявність клінічних настанов, протоколів надання медичної допомоги, переліку основних лікарських засобів; функціонування фармакотерапевтичних комісій (і територіальних, і окремих установ охорони здоров’я); вивчення основних позицій раціональної фармакотерапії в навчальних програмах, безперервність практичної медичної освіти; моніторинг і аудит раціонального використання лікарських засобів; наявність доступної незалежної інформації про лікарські засоби; проведення систематичної просвітницької роботи; усунення недостовірних фінансових спонукань; необхідне і правомірне раціональне регулювання; впровадження раціональної фармакотерапії; достатні фінансові джерела; забезпечення доступності лікарських засобів.

За цими напрямами ми працюємо. Щось відпрацьовано більшою мірою, щось меншою, але процес цей динамічний. Ми повинні докладати всіх зусиль, для того щоб впорядкувати цю систему в повному обсязі.

У зв’язку з цим, починаючи з 2009 року, в Україні планомірно впроваджується формулярна система забезпечення лікарськими засобами. До речі, в регіонах України, де вже запроваджено формулярну систему, вона, як і в інших країнах світу, дає цілком позитивні результати. Це стосується і організації медичної допомоги, і економічної доцільності. Сьогодні вже розроблено третій випуск Державного формуляру лікарських засобів і створено 27 регіональних формулярних комітетів. Таким чином, спираючись на світовий досвід, ми зможемо налагодити ефективне використання ресурсів охорони здоров’я.

Надаючи великого значення перспективам розвитку фармацевтичного сектору, Міністерство охорони здоров’я розробило, а Верховна Рада України прийняла Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проведення клінічних випробувань лікарських засобів”. Для нас важливе внесення змін до статті 9 Закону України “Про лікарські засоби” щодо захисту прав інтелектуальної власності. Розроблено нову редакцію Закону “Про лікарські засоби”, законопроект про медичні вироби та цілу низку нормативно-правових актів Кабінету Міністрів і Міністерства охорони здоров’я.

Слід підкреслити, що при формуванні національної політики в галузі фармації потрібно врахувати територіальне розташування України, близькість до ринків Європи, а також історично сформовані зв’язки з Російською Федерацією, Білоруссю, Казахстаном. Тому вся фармацевтична громадськість, удосконалюючи свою діяльність, повинна враховувати вимоги і тенденції європейських та світових стандартів.

Враховуючи зазначене, фармацевтичний сектор охорони здоров’я має сконцентрувати свої зусилля на закріпленні добросусідських відносин із світовим співтовариством з метою залучення інвестицій, а також для розширення своєї присутності на світовому фармацевтичному ринку.

Завдання стоять складні, але здійсненні. Реалізувати їх у період реформ важко і підприємствам, і державним органам, тому сподіваємося на вашу підтримку та сприяння. Зі свого боку і за дорученням міністра охорони здоров’я Олександра Володимировича Аніщенка запевняю вас у тому, що Міністерство охорони здоров’я України виконає поставлені перед ним завдання і щодо реформування фармацевтичного сектору охорони здоров’я, і щодо галузі охорони здоров’я в цілому.

Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Раїсо Олександрівно. Сідайте, будь ласка.

Ще раз наголошую: якщо у вас є запитання, будь ласка, подавайте в письмовому вигляді. Справа від мене знаходяться працівники секретаріату профільного комітету, вони приймуть записки і передадуть відповідно доповідачу та співдоповідачу.

Запрошую до слова голову Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяну Дмитрівну Бахтеєву. Будь ласка, 15 хвилин.

БАХТЕЄВА Т.Д., голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (Партія регіонів). Уважаемый Адам Иванович! Уважаемые народные депутаты! Уважаемые участники парламентских слушаний! Актуальность и важность вопроса, который мы сегодня обсуждаем, ни у кого не вызывает сомнений. В своей предвыборной программе “Украина для людей” Президент Виктор Федорович Янукович одним из главнейших направлений своей деятельности определил обеспечение доступных цен на лекарственные средства и поддержку отечественной фармации.

Проведение этих парламентских слушаний инициировано мной и моими коллегами и поддержано народными депутатами Украины. Очень хочется, чтобы сегодня у нас состоялась дискуссия, а не отчет о проделанной работе, чтобы мы говорили о проблемах и путях их решения. Прошу всех выступающих быть максимально конкретными и вносить реальные предложения, которые в дальнейшем будут нами использованы для подготовки рекомендаций.

Наша дискуссия проходит во время начала комплексного реформирования всей системы здравоохранения, и его успешное проведение невозможно без наведения порядка в сфере фармации.

Роль фармакологии и лекарственных препаратов в современной медицине переоценить невозможно. Например, синтезированный в Украине в 1942 году академиком Александром Владимировичем Палладиным водорастворимый аналог витамина К (“Викасол”) во время Великой Отечественной войны спас миллионы жизней раненых. За это в 1962 году ученый был удостоен высокого звания “Нейрохимик планеты”.

Уважаемые коллеги! В октябре 2010 года Государственный комитет статистики Украины провел опрос, по результатам которого 97 процентов населения в течение года нуждались в медицинской помощи, приобретении препаратов и медицинских изделий. И каждый десятый из опрошенных не смог получить эту помощь из-за дороговизны медикаментов.

В то же время Украина исторически считается фармацевтическим государством. У нас работают 137 производителей лекарств, 350 тысяч провизоров, фармацевтов и дистрибьюторов. В Украине есть все условия для создания цивилизованной, современной системы обеспечения населения качественными и безопасными медикаментами.

Проведенный комитетом анализ ценовой ситуации на фармацевтическом рынке свидетельствует о том, что цены как на импортные, так и на отечественные лекарства в последнее время выросли в 3 раза. Если в 2002 году средневзвешенная рыночная стоимость упаковки зарубежного препарата составляла 9,8 гривни, а отечественного — 2 гривни, то сегодня — соответственно почти 40 гривень и 8 гривень. При этом при проведении госзакупок Минздрав покупает медикаменты по еще более высоким ценам, навязанным посредниками.

В 2008–2009 годах Счетная палата и ГлавКРУ провели анализ централизованных закупок Минздрава и доказали, что цены на лекарства завышались многократно. Препараты для лечения ВИЧ-инфекции закупались по ценам в 2–5 раз выше, чем их закупал Глобальный фонд: “Ритонавир” — в 5 раз, “Неофенарин” — в 2 раза дороже. Теперь этим вопросом занимается Генеральная прокуратура, которая, я уверена, даст правовую оценку таким действиям.

Важно принять законодательные меры по недопущению повышения цен на лекарственные препараты. Убеждена, что одной из таких мер может стать введение 10-процентной ставки НДС на лекарственные средства, поскольку Украина — это, наверное, единственная страна, которая до сих пор не ввела такой налог. Этот шаг позволит ужесточить таможенный контроль ввоза лекарственных средств на территорию нашей страны и сделает невыгодным завышение цен на лекарства до пересечения ими границы, поскольку при завышенной цене придется платить больше налога.

Из года в год в Украине увеличивается объем фармацевтического рынка, который по итогам 2010 года превысил 24 миллиарда гривень. При этом только четверть — препараты отечественного производства. Сегодня министерство занимается разработкой концепции импортозамещения фармацевтической продукции. По мнению нашего комитета, в основу этой концепции должны быть положены, прежде всего, интересы пациента и интересы здравоохранения. Мы должны понимать, что массовое импортозамещение не обязательно приведет к повышению доступности лекарств, но существует риск того, что с рынка исчезнут жизненно важные импортные препараты, которые в нашей стране не производятся.

Сегодня в структуре фармацевтического рынка стран ЕС показатели импорта даже крупнейших мировых производителей фармацевтической продукции превышают объем продукции локального производства в процентном отношении. В Германии импорт составляет 56 процентов, во Франции — 82, в Великобритании — 69 процентов. По нашему мнению, импортозамещение в большей степени должно коснуться сферы государственных закупок лекарств, где снижение цены позволит увеличить объем закупок и охватить лечением большее количество пациентов.

По данным компании “Морион”, в 2010 году министерством закуплено 55 процентов препаратов импортного производства на сумму 2 миллиарда гривень и 45 процентов лекарств отечественного производства на сумму 1,5 миллиарда гривень. При этом закуплено 1,5 тысячи брендовых препаратов, в то время как на рынке Украины уже присутствовали 340 брендов генериков отечественного производства.

На парламентских слушаниях также важно обсудить, какие препараты присутствуют на украинском рынке. Если в Украине зарегистрировано, как мы услышали из доклада представителя министерства, более 14 тысяч наименований лекарственных средств, то почему в формуляры включены чуть более тысячи наименований? А где остальные 13 тысяч наименований препаратов? Кто их использует? Ведется ли наблюдение за их использованием? Каковы их эффективность, безопасность?

В 2008 году экспертами ВОЗ и Еврокомиссии в Украине была проведена оценка системы лекарственного обеспечения больных ВИЧ/СПИДом и туберкулезом. В заключении экспертов указывалось, что на рынке Украины присутствуют препараты, не соответствующие стандартам качества, эффективности и безопасности. Учитываются ли эти рекомендации при централизованных закупках МОЗ?

Министерству здравоохранения следует в кратчайшие сроки упорядочить Государственный реестр лекарственных средств, исключив из него препараты, имеющие сомнительный лечебный эффект, те, которые отнесены к БАДам, те, которые зарегистрированы, но на протяжении многих лет ни разу не ввозились в Украину и не производились.

В 2011 году Минздравом Украины зарегистрировано 752 лекарственных препарата, в том числе 540 импортных. Только 326 из них производятся предприятиями, имеющими надлежащие условия, остальные 426 препаратов производятся на предприятиях, которые вообще никогда не инспектировались. Такие недоработки на этапе регистрации приводят к тому, что в течение пяти лет из года в год Госинспекция бракует одни и те же препараты одних и тех же производителей. Например: “Наброс Фарма Пвт. Лтд” (Индия) — 37 предписаний за пять лет, “Русан Фарма Лтд” (Индия) — 5 предписаний за три года. Возникают вопросы: нужны ли такие препараты нашей стране, кто их может принимать, и почему Минздрав не отменяет их регистрацию?

Аналогичные вопросы возникают и в отношении некоторых отечественных производителей, продукция которых также часто бракуется. Например: ОАО “Лубныфарм” — 13 предписаний за три года, фармацевтическая компания “Здоровье” — 8 предписаний за пять лет, агрофирма “Ян” — 10 предписаний за пять лет, ОАО “Монфарм” — 10 предписаний за пять лет. Эти препараты срочно должны быть сняты с регистрации, и я очень надеюсь, что это будет сделано в ближайшее время.

Важными являются также вопросы безопасности лекарственных средств и фармнадзора, механизмы которого у нас пока далеки от мировых стандартов. В прошлом году в экспертный центр было направлено 8673 сообщения о побочных реакциях при использовании лекарственных средств. По скольким из них проведено расследование? Что сделано, и каковы результаты? Думаю, что на этот вопрос пока нет ответа, но их ждут и пациенты, и врачи. Мы снова сталкиваемся с отсутствием системного и оперативного регулирования рынка лекарств.

Еще одно звено, непосредственно влияющее на формирование фармацевтического рынка и на доступность лекарственных средств, — дистрибуция препаратов. На сегодняшний день оптовыми поставками медикаментов занимаются 240 компаний, но при этом первой пятерке крупнейших из них — “БаДМ”, “Оптима-Фарм”, “Альба Украина”, “Вента”, “Фра-М” — принадлежит 85 процентов рынка. Это национальные дистрибьюторы, которые имеют региональные склады, полную номенклатуру препаратов, специализированный автотранспорт, приемлемые условия доставки, а главное — это прямые контакты с производителями, что обеспечивает гарантии и цену. Однако среди победителей проводимых Минздравом госзакупок мы этих компаний вообще никогда не видели, а их участие позволило бы сэкономить значительный ресурс на организационные издержки, повысить эффективность использования бюджетных средств путем исключения посредников.

Именно вторичная дистрибуция, а также интернет-аптеки являются основным источником распространения фальсифицированной продукции. Речь идет о нелицензированных интернет-аптеках, в которых продается абсолютно все. Вот на слайде четко видно: “Продаем без рецепта, доставка на дом”. Можно сказать, что это и те препараты, которые просто категорически нельзя употреблять. Сейчас правоохранительные органы активизировали свою деятельность по прекращению работы аптек, которые нагло наживаются на здоровье, бедах и на доверии простого народа.

Уважаемые коллеги! Говоря о доверии людей, не могу не остановиться на такой важной проблеме, как реклама лекарственных средств. Парадоксальным является то, что структура потребления лекарственных средств, особенно в последнее время, совершенно не соответствует структуре заболеваемости и смертности населения. Сегодня максимальный объем аптечных продаж составляют медикаменты, влияющие на пищеварительную систему, метаболизм (“Мезим”, “Фестал”, “Эспумизан”), средства, применяемые при респираторных инфекциях (“Колдрекс”, “Амизон”, “Арбидол”). Те же препараты, которые лечат, способствуют профилактике сердечнососудистых заболеваний, занимают только третью позицию в топ-5 продаж.

О чем это говорит? Это говорит о том, что население занимается самолечением придуманных под воздействием рекламы болезней и совершенно не знает истинного состояния своего здоровья. В результате люди приобретают одни препараты, а болеют и умирают от других заболеваний.

Очень неприятно осознавать то, что авторитет врача как основного звена в диагностике заболевания и назначения медикаментозной терапии подрывается массовым потоком недобросовестной рекламы лекарственных средств. Недавно в еженедельнике “Аптека” опубликованы данные о том, сколько средств фармкомпании вкладывают в рекламу лекарств. Цифры просто ошеломляют. Так, в первом квартале 2011 года фармацевтические компании суммарно инвестировали в рекламу лекарств на телевидении, в прессе и на радио 760 миллионов гривень, что на 38 процентов больше, чем в прошлом году. Это выгодно бизнесу, но приводит к тяжелым негативным последствиям для здоровья миллионов украинцев.

В связи с этим мы подготовили три законопроекта, которые уже приняты в первом чтении. Они предусматривают полный и тотальный запрет рекламы лекарственных средств, в том числе биологически активных добавок, в любых средствах массовой информации и на любых носителях.

Предусматривается также возможность не просто выявлять и изымать постоянно растущее количество фальсифицированных лекарственных средств, но и привлекать к серьезной ответственности тех, кто занимается производством и распространением такой продукции. На сегодняшний день ни одна страна в мире не защищена на 100 процентов от возможности попадания на ее рынок контрафактной продукции. Объем продаж поддельных лекарств во всем мире достигает 75 миллиардов долларов.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тетяно Дмитрівно, завершуйте, але за рахунок часу на відповіді на запитання.

БАТЕЄВА Т.Д. На сегодняшний день главная наша задача — найти баланс между защитой прав интеллектуальной собственности фармацевтической отрасли и интересами системы здравоохранения. Нам необходимо обеспечить доступными лекарствами сельское население и сформировать национальную лекарственную политику. Мы должны сотрудничать, помогать, иногда критиковать, но с пользой для общего дела, предлагая варианты решения проблем. И я как председатель Комитета по вопросам здравоохранения знаю, насколько важно нам, законодателям, слышать голос общественности и воплощать инициативы общественности в жизнь.

Тот круг проблем, который я очертила в своем выступлении, должен быть решен в течение года. И консолидация ветвей власти — Президента, парламента и правительства — дает нам уникальную возможность раз и навсегда навести порядок в этой важнейшей сфере жизни нашего государства. Только объединив наши усилия, проявив максимальную ответственность и целеустремленность, мы сможем защитить население Украины от некачественных лекарств, тем самым сохранив и приумножив здоровье украинцев.

Спасибо (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тетяно Дмитрівно.

Якщо є запитання — будь ласка, подавайте в письмовій формі, перед завершенням надамо можливість відповісти на них.

Тепер переходимо до обговорення доповіді та співдоповіді. Ідемо за списком, сформованим комітетом. Слово має Каракай Юрій Васильович — народний депутат України, Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, фракція Партії регіонів. Підготуватися Соловйову.

КАРАКАЙ Ю.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики (Партія регіонів). Дякую. Шановний Адаме Івановичу! Шановні учасники парламентських слухань! Я хотів би зупинитися на вузькому питанні, що стосується економічної складової розвитку фармацевтичної галузі України, яка, можливо, є фундаментальною для її розвитку. Бо у нас якось так виходить (можливо, це наслідок того, що ми були складовою Радянського Союзу), що держава підтримує все і всіх.

Наведу приклад. На початку 2000-х років за дорученням Президента Кучми Адміністрація Президента провела ревізію державних програм, які фінансуються з бюджету. Нарахували більше 200. Тоді як у Німеччині на той час діяло тільки три державні програми. Це при непорівнюваних бюджетних можливостях наших країн.

Тому враховуючи, що Україна є бідною країною за світовими мірками (це треба визнати), ми повинні зосередитися на чомусь одному: чи підтримуємо комунальні аптеки, чи підтримуємо фармацевтичні заводи, чи підтримуємо безплатні ліки для окремих категорій хворих. Бо інакше буде так, як є досі: підтримуємо все, а як доходить до діла, то цю ковдру треба постійно латати, і все одно вона вся в дірках.

Враховуючи те, що, за висновками експертів, від 40 до 80 відсотків ліків, які виробляються вітчизняними виробниками, виготовляються з іноземних субстанцій, можна запитати: наскільки вони є вітчизняними? Я порушую дискусійні питання, я не роблю висновків. Є різниця — розливати в ампули субстанцію, додаючи, умовно кажучи, воду на українському підприємстві, чи вкласти гроші, розробити цілком оригінальний український препарат і продавати його в Україні й за кордоном, отримуючи набагато більший прибуток? Це питання, на жаль, у нас ніхто не порушує. Я звертаюся з ним і до економічних комітетів Верховної Ради.

Ми повинні розуміти, що якщо розробка сучасного фармацевтичного високотехнологічного препарату коштує близько півмільярда доларів, а біотехнологічного сягає мільярда доларів, то в Україні такі препарати, очевидно, розроблені не будуть. Я не знаю жодного українського бізнесмена, який вкладе такі гроші в цей вид бізнесу. Очевидно, вони знайдуть якісь інші шляхи.

Тому мені видається, що наші парламентські слухання мають підштовхнути Президента, Прем’єр-міністра, Верховну Раду зосередитися на чомусь одному. Можливо, держава повинна створити за свій рахунок якийсь науковий центр з висококласним дослідницьким обладнанням, де українські фармацевтичні компанії, орендуючи приміщення, могли б проводити в чотири зміни свої дослідження, а потім їх результати трансформувати в нові сучасні препарати. Зрозуміло, що це не буде найпередовіша технологія, але вона буде на високому рівні, і вони зможуть отримувати зовсім іншу норму прибутку. На мою думку, це є одним з головних стрижнів можливості подальшого виживання нашої фармацевтичної галузі.

Зрозуміло, що як тільки наш ринок стане достатньо багатим, і люди зможуть купувати ліки, всі вітчизняні мережі аптек будуть скуплені світовими мережами. Це не я придумав, це написано в будь-якому класичному підручнику з економіки для студентів університету третього курсу. Ми живемо у глобалізованому світі, і не треба на це заплющувати очі. Фармацевтична галузь є глобальною за своєю суттю. Тому якщо держава найближчим часом не визначиться, що саме вона підтримує, і яким чином можна врятувати і розвивати те, що залишилося, то дискутувати ми будемо без кінця, а результат буде дедалі гіршим.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Васильовичу.

Слово має Соловйов Олексій Станіславович, голова Державної служби України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками. Підготуватися Гайдаєву.

СОЛОВЙОВ О.С., голова Державної служби України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками. Шановний Адаме Івановичу! Шановна Тетяно Дмитрівно! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Рівно рік тому на виконання Програми Президента Віктора Федоровича Януковича “Україна для людей” відбулася нарада під головуванням Прем’єр-міністра України Миколи Яновича Азарова, на якій були визначені наші програмні завдання.

Свою роботу ми розпочали у березні 2010 року, коли впродовж двох останніх років діяли рішення, спрямовані на необґрунтовану лібералізацію господарської діяльності в цій сфері. Завдяки підвищенню ефективності управління, незважаючи на скорочення штату на 40 відсотків, ми забезпечили недопущення в обіг неякісних та фальсифікованих ліків. Так, минулого року порівняно з 2009 роком в 4 рази зросла кількість вилучених з обігу неякісних ліків. Заборона проводилася виключно за результатами лабораторного аналізу.

Як зазначила Тетяна Дмитрівна, впродовж останніх трьох років саме індійські виробники є беззаперечними лідерами за кількістю приписів. Одна з причин — нерівні умови при допуску на ринок вітчизняних та іноземних виробників. Відповідність виробництва вимогам GMP на сьогодні не є обов’язковою для іноземного виробництва. Минулого року, за результатами інспектувань, третина виробництв, розташованих у країнах Південно-Східної Азії, не відповідала вимогам GMP. Назви цих виробників ви бачите на слайді. Зважаючи на викладене, обґрунтованим є внесення змін до Закону України “Про лікарські засоби” щодо обов’язкової дореєстраційної перевірки іноземних виробництв.

Водночас завдяки нашим системним діям якість вітчизняних ліків значно поліпшилася, оскільки відповідність наших виробництв належній практиці вже сьогодні є обов’язковою нормою ліцензійних умов. Минулого року проведено 96 перевірок, це в 5 разів більше, ніж 2009 року, 41 раз зупинялося виробництво у зв’язку з наявністю критичних порушень, які могли призвести до випуску потенційно небезпечної продукції.

Ще одним важливим напрямом діяльності Держлікінспекції був контроль за дотриманням ліцензійних умов реалізації ліків. Минулого року перевірено 31 відсоток аптечних закладів, обґрунтовано припинено роботу 1,5 тисячі місць реалізації. Це найвищі показники за всі роки існування державної системи контролю якості лікарських засобів. Проте найголовнішим результатом є те, що у 2010 році до споживача не допущено 2,6 мільйона упаковок неякісних та фальсифікованих ліків на суму 20 мільйонів гривень, що в 11 разів перевищує показник 2009 року.

Крім зазначеного, у Держлікінспекції запроваджено систему забезпечення якості відповідно до ISO 9001, впроваджено електронний документообіг, створено дієву громадську раду, розпочато комплексне поліпшення матеріального стану лабораторій. Особливо хочу подякувати голові профільного комітету Тетяні Дмитрівні та уряду за підтримку переоснащення регіональних лабораторій відповідно до світового рівня. До речі, наша центральна лабораторія у 2010 році перекваліфікована ВОOЗ. У світі лише 16 лабораторій мають таку високу оцінку.

Щодо міжнародної діяльності. У 2010 році підписаний меморандум з “Росздравнадзором” (Російська Федерація), що дало можливість оперативного обміну інформацією про неякісні та фальсифіковані ліки. Аналогічні меморандуми готуються до підписання з Китаєм та Індією.

Минулого тижня в Києві ВООЗ спільно з Держлікінспекцією проведена нарада регуляторних органів держав СНД, Євросоюзу та США. Мета наради — розроблення єдиної глобальної системи моніторингу розповсюдження фальсифікованих та контрафактних ліків. Нині ми працюємо над тим, щоб перший проект ВООЗ із створення єдиної глобальної системи моніторингу розпочався саме в Україні і став невід’ємною частиною державної цільової програми запобігання та протидії виробництву і розповсюдженню фальсифікованих лікарських засобів.

Варто зазначити, що проблема наявності в обігу фальсифікованих ліків притаманна практично всім країнам світу, проте обсяги фальсифікату істотно відрізняються, вони залежать насамперед від суворості покарання за виробництво та реалізацію фальсифікованих ліків. Ці проблеми комплексно виявилися при викритті нелегального виробництва ліків у місті Василькові минулого року. Тому особливо актуальним є запровадження кримінальної відповідальності за виробництво та розповсюдження фальсифікованих ліків. Шановний Адаме Івановичу! Шановна Тетяно Дмитрівно! Просимо вашої підтримки щодо якнайшвидшого розгляду та прийняття даного законопроекту.

2010 рік завершився визначною подією — вступом України до системи співробітництва фармацевтичних інспекцій. Це насамперед світове визнання діючої в Україні системи державного контролю якості та вияв довіри до нас як до дієвого регуляторного органу.

Наприкінці дозвольте визначити основні перспективні напрями подальшої розбудови системи контролю якості лікарських засобів — це вдосконалення системи контролю якості відповідно до світових вимог, поліпшення матеріально-технічної бази, комплексна діяльність щодо контролю якості та профілактики порушень у цій сфері. Власне на це і має бути спрямована діяльність новоствореної Державної служби України з лікарських засобів.

Користуючись нагодою, дозвольте щиро привітати всіх медичних працівників з наступаючим професійним святом. Міцного здоров’я вам, нових задумів, успіхів на благо народу України! (Оплески).

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олексій Станіславович бажає такого міцного здоров’я, щоб не користуватися ліками, які ми виробляємо.

Слово має Гайдаєв Юрій Олександрович, голова підкомітету Комітету з питань охорони здоров’я, фракція Компартії. Підготуватися Сердюку.

ГАЙДАЄВ Ю.О., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (фракція Комуністичної партії України). Уважаемый Адам Иванович! Уважаемые участники парламентских слушаний, коллеги! Важность вопроса, который мы сегодня обсуждаем в этом зале, не вызывает никаких сомнений. Фармацевтическая сфера является обязательным компонентом системы здравоохранения. Качественная и адекватная медицинская помощь любого уровня и сложности без применения результатов деятельности фармацевтической отрасли, то есть без применения готовых и должным образом зарегистрированных в Украине препаратов, невозможна.

Хочу обратить ваше внимание на следующие данные. Более трети граждан Украины постоянно принимают одно или более лекарств. Практически половина населения покупает лекарственные средства без рецепта. Почти 90 процентов граждан обеспокоены проблемой качества лекарств, а также возможностью употребить некачественный препарат. Треть граждан не может приобрести необходимые препараты в связи с высокой ценой. Более 90 процентов населения Украины считают целесообразным введение государственного контроля цен на лекарственные средства. Эти цифры свидетельствуют об огромной зависимости населения Украины от, так сказать, состояния здоровья фармацевтической отрасли.

Согласно статистическим данным, объем украинского фармацевтического рынка по результатам 2010 года увеличился на 15,6 процента и составил 22,4 миллиарда гривень. В то же время доля иностранных товаропроизводителей в общем объеме фармацевтического рынка составила 17 миллиардов гривень, то есть почти 76 процентов. Таким образом, к сожалению, национальный фармацевтический рынок по-прежнему практически полностью зависит от импорта готовых лекарственных средств или их ингредиентов.

Кроме того, за последние четыре года средняя стоимость лекарств увеличилась более чем на 200 процентов. В то же время только 20 процентов затрат на медикаментозное обеспечение населения покрывается за счет бюджетных средств, соответственно 80 процентов — из кармана пациентов. Это свидетельствует о постоянном нарушении требований Конституции Украины относительно гарантирования бесплатной медицинской помощи.

В связи с вышеизложенным членами нашей фракции разработан проект Закона о моратории на повышение цен и тарифов на лекарственные средства и изделия медицинского назначения. Проект был поддержан Верховной Радой, но, к сожалению, заветирован Президентом Ющенко и не вступил в силу. Это привело к дальнейшему искусственному завышению цен на лекарства.

За годы независимости государство утратило широкую сеть аптечных учреждений государственной и коммунальной форм собственности, а современная аптека является частным фармацевтическим магазином. Почти каждый год создаются различные государственные комиссии на самом высоком уровне, решения которых не выполняются, а проблема доступности лекарственных средств для населения так и остается нерешенной, к сожалению, она только усугубляется.

Я хочу напомнить о лучшей в свое время системе здравоохранения в мире, разработанной Николаем Александровичем Семашко, главной чертой которой было четкое государственное управление медицинской сферой, что, в свою очередь, обеспечивало равный доступ к квалифицированной медицинской помощи и необходимым лекарственным средствам всем слоям населения независимо от платежеспособности пациента и его места жительства. Следует признать, что в независимой Украине властные структуры оказались неспособными управлять такой махиной и бессовестно ее развалили.

Соглашаясь с тем, что главные причины плачевной ситуации в медицине и фармации — скудное финансирование и нерациональное использование имеющихся ресурсов, считаю, что проблему необходимо решать комплексно. В первую очередь, это касается определения лекарств, которые являются жизненно необходимыми для населения, с доказанной терапевтической и экономической эффективностью. И не следует рассматривать доступность только с позиции цены.

Относительно закупок за бюджетные средства. Прежде всего, государство должно обеспечивать наличие препаратов госпитальной группы, которая сегодня для Украины не определена. Нельзя упускать и качество лекарственных средств. Наряду с поддержкой отечественного производителя, следует предъявить ему требования по обеспечению качества и эффективности лекарственных средств, которые он должен не только декларировать, но и гарантировать.

Необходимо продолжать движение вперед, усовершенствуя то хорошее, что было создано во имя пациента и здоровья народа Украины. Нам еще многое предстоит сделать. Прежде всего, необходимо обновить базовый Закон “О лекарственных средствах”, который устарел. Надо продолжать работать с ВОЗ, другими международными организациями с целью формирования общего регуляторного пространства Украины с Европой и США для оборота исключительно качественных, эффективных и безопасных лекарств.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Олександровичу.

Сердюк Андрій Михайлович, президент Національної академії медичних наук України. Андрій Михайлович також вперше виступає у Верховній Раді на цій посаді, давайте його привітаємо (Оплески). Підготуватися Багрію.

СЕРДЮК А.М., президент Національної академії медичних наук України. Вельмишановний Адаме Івановичу! Вельмишановна Тетяно Дмитрівно! Вельмишановні народні депутати, учасники парламентських слухань! На жаль, як уже зазначили з цієї трибуни, Україна є виробником переважно генеричних препаратів. Вітчизняний інноваційний сегмент розвивається вкрай повільно, навіть за наявного наукового потенціалу Національної академії наук і Національної академії медичних наук, які готові передати до виробництва десятки розробок.

Тому я цілком підтримую пропозицію народного депутата Каракая про створення біотехнологічного центру, який вкрай потрібний Україні. Це буде справді стрижень у розвитку нашої фармацевтичної промисловості. Нагадаю ще одну негативну ситуацію: ми втратили виробництво імунологічних та біологічних препаратів, тобто вакцин, продуктів біотехнології тощо, а для цього також потрібен біотехнологічний центр.

До зазначеного слід додати обґрунтоване за наявних умов небажання багатьох виробників фармацевтичної продукції йти на витрати і ризики, пов’язані з інноваційними розробками. Виправленню ситуації, впевнений, сприятимуть нинішні парламентські слухання і підтримка держави. Саме вона має бути спрямована на створення підґрунтя для введення в найкоротші терміни обов’язковості впровадження уніфікованих стандартів якості для фармацевтичної галузі. Зрозуміло, це потребує модернізації науково-технічної бази відповідно до світових вимог щодо всіх видів досліджень лікарських засобів і особливо удосконалення нормативної бази, щоб не повторювалася картина минулого року, коли за кордоном було закуплено ліків більш як на 800 мільйонів гривень за наявності вітчизняних аналогів.

Комплексне вирішення проблем можливе шляхом виваженої державної політики в галузі ліків, реалізація якої забезпечить законність, стабільність та розвиток фармацевтичної галузі і відповідних наукових досліджень. Для забезпечення рівного доступу населення до необхідних ліків та їх раціонального застосування слід ефективніше використовувати всі наявні інструменти контрольно-дозвільних систем.

Що хвилює? І фахівці, і пересічні громадяни нерідко безпорадні перед повінню медичних препаратів, які ввозяться в Україну, пропонуються внутрішнім ринком. Тут своє вагоме слово найближчим часом скаже Національна академія медичних наук, місією якої є створення канонічних методик, стандартів профілактики та лікування.

Що стосується безпосередньо медикаментів. Наразі ми спільно з відповідним профільним відділом Адміністрації Президента України відпрацюємо новий підхід, який гарантуватиме наявність та ефективність більш як 300 препаратів, що забезпечать виліковність більшості захворювань. Це так званий список, у багатьох країнах такий підхід вже запроваджено.

Планується також створення мережі соціальних аптек. У них аналоги вітчизняних імпортозаміщуючих ліків стануть доступними людям з мінімальним достатком. Водночас буде визначений і чітко гарантований перелік препаратів, які в обов’язковому порядку будуть закуповуватися за кордоном.

До невідкладних заходів я додав би два стратегічні пріоритети, які підтримує наша академія, і я впевнений, просто не встигла про це сказати Тетяна Дмитрівна. Перший — формування національної політики стосовно ліків. Ми готові долучитися до роботи над цим питанням спільно з Міністерством охорони здоров’я. І другий пріоритет — позбавлення населення від фармакологічної залежності шляхом роз’яснювальної роботи. Водночас ми всі маємо сказати “ні” неймовірно великій рекламі лікарських препаратів, а надто не лікарських, а всіляких інших препаратів у засобах масової інформації.

Національна академія медичних наук не залишається осторонь існуючих проблем і готова залучити до їх розв’язання свій науковий потенціал.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Андрію Михайловичу.

Слово має Багрій Петро Іванович, президент Асоціації фармацевтичних виробників України. За ним виступатиме Печаєв.

БАГРІЙ П.І., президент Асоціації фармацевтичних виробників України. Шановний пане головуючий! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Україна є фармацевтичною державою, де створені і працюють за міжнародними стандартами потужні вітчизняні фармацевтичні компанії. Продукція цих компаній уже сьогодні експортується до країн Європи, Північної Африки і Сходу. Загальний обсяг експорту продукції, що виробляється в Україні, становить більше 22 відсотків.

Провідні фармацевтичні компанії виробляють власну продукцію на потужностях наших вітчизняних фармацевтичних підприємств. За високої якості та ефективності, що не поступається іноземним аналогам, продукція в 4–6 разів, а подекуди й більше, дешевша, ніж закордонні аналоги. Прагнучи до подальшого динамічного розвитку, галузь зацікавлена в розширенні асортименту для забезпечення потреб держави і пацієнтів необхідними та доступними за ціною ліками.

Оскільки парламентські слухання присвячені перспективам розвитку фармацевтичної галузі, звертаючись до органу законодавчої влади, вважаю за доцільне зупинитися на проблемах, які гальмують цей розвиток, та шляхах їх розв’язання через внесення змін до законів.

Перше. У статті 9 Закону України “Про лікарські засоби” встановлено додатковий після закінчення дії патенту п’ятирічний термін, протягом якого український виробник не може виводити на ринок нові генеричні копії лікарських засобів. Однак Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS), до якої приєдналася Україна у зв’язку з набуттям членства в СОТ, не містить таких положень, і СОТ не вимагає цього від своїх членів. Враховуючи відсутність відповідних міжнародних зобов’язань України, на нашу думку, ця норма має бути вилучена шляхом внесення змін до статті 9 Закону України “Про лікарські засоби”.

Друге. У статті 17 Закону України “Про лікарські засоби” існує правова прогалина щодо ввезення сировини, необхідної для розроблення нових вітчизняних лікарських засобів. Етап проведення фармацевтичної розробки є обов’язковою умовою розроблення лікарського препарату і нормативно-технічною вимогою, без виконання якої неможливе виробництво ліків. Така практика існує не тільки в Україні. Ця норма встановлена в ЄС, у США та інших країнах світу. Через відсутність прямої норми в Законі “Про лікарські засоби” вже більш як півроку повністю зупинено ввезення такої сировини на митну територію України, а відтак зупинено і розробку вітчизняних лікарських препаратів. Проблема може бути розв’язана шляхом внесення відповідних змін до статті 17 Закону України “Про лікарські засоби”, а саме доповненням переліку підстав для ввезення на митну територію незареєстрованих лікарських засобів.

Третє. Асоціація фармацевтичних виробників України підтримує ініціативу Президента України та Прем’єр-міністра України щодо імпортозаміщення. Імпортозаміщення — це розвиток національної науки, фармацевтичної галузі, а також створення умов для стимулювання розміщення іноземними фармацевтичними компаніями власних виробництв на території України, їх співпраці з фармацевтичними виробниками України.

Актуальним для розвитку фармацевтичної галузі та економії бюджетних коштів на виконання державних цільових програм охорони здоров’я є якнайповніше використання існуючих потужностей вітчизняних фармацевтичних підприємств. Заміщення імпортованих лікарських засобів, аналоги яких виробляються в Україні, вітчизняними під час державних закупівель забезпечить значну економію коштів, які можуть бути спрямовані, зокрема, на закупівлю потрібного обсягу іноземних ліків, аналоги яких не виробляються в Україні. Це також сприятиме розвитку вітчизняної промисловості, зниженню імпортозалежності України та усуненню негативного сальдо в зовнішньоекономічній торгівлі. Врегулювати це питання можливо шляхом надання преференцій локальним виробникам ліків при здійсненні державних закупівель. Ця норма теж не суперечитиме зобов’язанням України у зв’язку з приєднанням до Світової організації торгівлі.

Четверте. Нагальним питанням для вітчизняних виробників є створення рівних з іноземними виробниками умов при закупівлі обладнання, устаткування, матеріалів, субстанцій, допоміжних речовин для виробництва ліків у контексті сплати мита та оподаткування податком на додану вартість. Субстанції як лікарські засоби прямого імпорту в Україну звільнені від оподаткування ПДВ, це так. Проте мито на значну їх кількість становить від 5 до 10 відсотків. Разом з тим з імпортованих лікарських засобів мито не сплачується. Така норма не стимулює виробництво готових лікарських засобів в Україні, а спрямована на стимулювання імпорту готових лікарських засобів. При ввезенні допоміжних речовин, пристроїв, матеріалів, у тому числі пакувальних, вітчизняні виробники сплачують мито і ПДВ, що становить 28–32 відсотки і значно підвищує їх вартість.

Тому я підтримую пропозицію Тетяни Дмитрівни Бахтеєвої щодо запровадження ПДВ на ліки за пільговою ставкою, скажімо, 10 відсотків, який поставить у рівні умови виробників вітчизняних та імпортних лікарських препаратів. А кошти, отримані від запровадження ПДВ (за нашими оцінками, приблизно 3 мільярди гривень на рік), можна спрямувати на відшкодування вартості ліків для соціально незахищених (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується Печаєв Валерій Костянтинович, президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України. Підготуватися Жебрівському.

ПЕЧАЄВ В.К., президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України. Готовясь к сегодняшнему собранию, я хотел поставить несколько организационных вопросов, но остановлюсь на одном — вопросе цен.

Адам Иванович, почему у нас такие высокие цены? Я 30 лет работаю в этой отрасли, 18 министров сменилось за время независимости, менялись правительства, главы администраций. Главная причина в том, что за 20 лет независимости Украины транснациональными фармацевтическими компаниями создана порочная, циничная система реализации лекарственных средств. Это главное. Она тянет за собой целый локомотив. Если 15–20 лет назад цены были 5–10 копеек для пенсионеров, то сегодня средний потребитель не может зайти в аптеку — лекарства стоят 400, 800, 1000 гривень.

Есть парадоксальный пример. Пациенту назначили французский супрессант, одна ампула которого стоит 10 444 гривни. При том что отечественная промышленность выпускает аналогичный препарат стоимостью 60–70 гривень. Курс лечения — 120–180 тысяч. Человек решил продавать дачу. Подсказали, что есть отечественный препарат. Идет к врачу, тот говорит: “Да? Ну, попробуйте”.

Отечественные препараты, которые в среднем в 5 раз дешевле, не доходят до потребителя. Это главное. Потому что в настоящее время более 7 тысяч представителей зарубежных фармацевтических компаний ежедневно обеспечивают посещение 60 тысяч врачей, рекомендуя продвигать свои торговые марки. Это основа. В ход идут различные схемы, стимулирующие врачей рекомендовать именно эти препараты, — и прямые взятки, и отдых под видом симпозиумов, конференций за рубежом. И это система, это не единичный случай.

Более того, эта система настолько развита, что не просто дается банальная взятка, а деньги на счет перечисляются. Я вам сейчас покажу. Вот у меня назначение, Харьков, 136 аптек. Кто-то цинично написал: “Обеспечим здоровое будущее”. Только чье? Приходишь, врач выписывает назначение определенного препарата, один экземпляр рецепта остается у больного, второй у аптекаря (сканируется), 10 процентов — врачу на счет, 20 процентов — первостольнику наличными. Вот отсюда и стоимость лекарств.

В стране развернута натуральная война. Если в Украину ввозят только 4 процента оригинальных препаратов, которые находятся под патентом. К ним вопросов нет, понятно, это необходимо. Они дорогие, но они необходимы. Но 70 процентов ввозимых препаратов мы сами производим! Еще 26 процентов занимают 74 процента рынка генериков, которые завозятся по схеме, о которой я вам рассказал. Цена вопроса — 2 миллиарда долларов, которые вывозятся из страны. За первое полугодие весь платежный баланс в валюте составил порядка 4 миллиардов, из них 1 миллиард — наш. Надо с этим кончать.

Во всем мире с этим начали бороться. Первая страна в Европе — Словакия, член Евросоюза, приняла решение: выписка рецептов по непатентованным названиям.

И еще у меня просьба к министерству. Мытник подписал с нами, работодателями, соглашение о внесении изменений в приказ в 2011 году. Емцу было не до этого. Раиса Александровна, я прошу, сделайте это.

Спасибо за внимание (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Павло Іванович Жебрівський, голова підкомітету Комітету з питань бюджету, фракція Блоку “Наша Україна — Народна самооборона”. Підготуватися Мельничуку.

ЖЕБРІВСЬКИЙ П.І., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (Блок “Наша Україна — Народна самооборона”). Шановний Адаме Івановичу! Шановні колеги! Справді, розглядати фармацевтику у відриві від охорони здоров’я неможливо. Без реформування системи охорони здоров’я навряд чи можна говорити про те, що фармацевтика буде успішно розвиватися.

Адам Іванович казав про те, що раніше більшість ліків забезпечувалася за рахунок державного бюджету. Безумовно, сьогодні навряд чи можна за рахунок державного бюджету забезпечити доступ людей до ліків. Фактично, тільки через запровадження страхової медицини можна змістити акценти. На сьогодні 50 відсотків препаратів безрецептурні і тільки 50 відсотків — рецептурні та госпітальний асортимент. Наприклад, у США тільки 10 відсотків безрецептурних, а 90 відсотків — рецептурний і госпітальний асортимент. Якщо ми не змістимо ці акценти, то істотні зрушення у забезпеченні людей якісними і доступними ліками навряд чи можливі. Це перше.

Друге питання — програма розвитку фармації. Росія розробила амбітну програму: вийти на 50 відсотків забезпечення ліками вітчизняного виробництва. Я переконаний, що Україна більш розвинена фармацевтична країна, ніж Росія. Думаю, що складовою такої програми мала б бути і прийнята програма імпортозаміщення.

Що робити? Чи потрібно державі вкладати гроші у фармакологічне виробництво? Переконаний, що не потрібно. Куди держава має вкладати гроші? Передовсім у фундаментальну науку, розвиток нанотехнологій, біотехнологій. Це те, що жоден український бізнес не потягне, і жодних вагомих розробок без державної підтримки не буде. А прикладну науку профінансує сам бізнес. Прикладну науку бізнес готовий фінансувати, якщо будуть вагомі фундаментальні розробки. І тут не потрібно шкодувати грошей, бо це прорив у науці, прорив в економіці України. Росія пробує щось створити, інноваційний центр “Сколково”, але у них поки-що цей проект забуксував. Ну, менше пиляти потрібно, тоді все буде нормально із “Сколково”. Що стосується фундаментальної науки, то і Національна академія медичних наук, і Національна академія наук підставлять плече фармацевтам.

Третє. Тут говорили з приводу субстанцій, що українські підприємства переробляють імпортні субстанції. Хочу засмутити мого колегу, тому що практично 80 відсотків всіх фармацевтичних підприємств — і американських, і європейських — переробляють китайські та індійські субстанції. Фактично тільки ще доочищають у Європі ці субстанції. Тому говорити, що оскільки наші фармацевтичні заводи переробляють імпортні субстанції, то вони якісь нікчемні, насправді нечесно і неправильно.

Питання з приводу Верховної Ради. На сьогодні, як мені відомо, Комітет з питань охорони здоров’я вже прийняв рішення про внесення змін до статті 9, про що казав Петро Іванович, і до статті 17 Закону “Про лікарські засоби”, однак у Верховній Раді ці проекти досі не розглядаються. Адаме Івановичу, я просив би, щоб рішення, яке прийняв Комітет з питань охорони здоров’я, на засіданні Погоджувальної ради було поставлено на голосування. Тому що поляки, коли вийшли з патентного захисту, мають право впроваджувати в себе ліки, а Україна ще п’ять років не матиме, іноземні компанії судяться з українськими виробниками.

І ще одне питання стосовно експорту. Тут пані заступник міністра сказала, що у нас обсяг експорту почав знижуватися. Сьогодні найбільший ринок для українських фармвиробників — Узбекистан. І тут є питання і до митниці, і до Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Узбекистан — специфічна країна, оскільки конвертація там трирівнева, є затримки. А якщо фармацевтичні підприємства відправляють продукцію на експорт, то є проблеми стосовно ліцензування тощо. І тут, власне, держава, скажімо, на рівні посольства, мала б виступити партнером бізнесу, сприяти поверненню. Так чинить російський посол, так чинять, власне, посольства всіх країн світу. А в нас, навпаки, фармвиробники, які експортують продукцію на такий великий ринок, змушені ще й відписуватися від Мінекономіки та інших структур.

Переконаний, що вельмишановне товариство, яке зібралося тут сьогодні, знає, що робити, і знає, як робити. Потрібно цю програму, план дій затвердити. Я переконаний, що нам це вдасться, і Україна справді буде столицею фармацевтичного світу (Оплески).

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Валентин Васильович Мельничук, заступник голови Чернігівської обласної ради. За ним виступатиме Шевчук.

МЕЛЬНИЧУК В.В., заступник голови Чернігівської обласної ради. Шановний Адаме Івановичу! Шановні учасники парламентських слухань! Аналіз проблем фармацевтики на Чернігівщині засвідчує необхідність розроблення державної стратегії розвитку галузі. Основна проблема — фармацевтичне обслуговування на селі. З кожним роком мережа комунальних аптечних закладів скорочується, ветерани йдуть на пенсію, а молодь у село не їде.

На нашу думку, необхідна державна підтримка аптечних закладів у сільській місцевості. Це насамперед цільова підготовка кадрів за держзамовленням з обов’язковим п’ятирічним відпрацюванням у сільській місцевості, запровадження підвищуючих коефіцієнтів для фармацевтів у сільській місцевості при призначенні пенсії, обов’язкове забезпечення молодих фармацевтів, які працюють за направленням, житлом і пільгами з оплати комунальних послуг, законодавче надання сільським аптекам пільг з оплати комунальних послуг, гарантування фармацевтичним фахівцям заробітної плати відповідно до державних стандартів.

Перша проблема — фармацевтичне обслуговування на селі. Зважаючи на існуючі проблеми, воно вимагає нових підходів. Інакше сільський житель залишається поза мережею аптечного обслуговування. Саме тому актуальним є питання забезпечення лікарськими засобами населення через фапи, які чи не єдині гарантують мінімальну доступність медикаментозної допомоги мешканцям села.

На сьогодні ліцензійні умови провадження господарської діяльності дають можливість здійснювати реалізацію лікарських засобів через фапи, але податкове законодавство практично цього не дозволяє. Ми не раз зверталися і до Верховної Ради, і до Кабінету Міністрів з пропозицією спрощення вимог до такої діяльності шляхом внесення змін до Податкового кодексу та до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Якщо це буде зроблено, фармацевтичне обслуговування сільської глибинки матиме право на життя. У виграші буде і депресивна Чернігівська область, і інші регіони Полісся. У Чернігівській області діють більше 700 сільських фапів.

Друга проблема. У Чернігівській області аптечні заклади працюють на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності і роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Починаючи з 2001 року, чотири рази змінювалися вимоги щодо ліцензійних умов на провадження цих видів діяльності, що негативно впливає на роботу аптечних закладів. При цьому кожні наступні вимоги ліцензійних умов не враховують попередніх, що створює дуже багато непорозумінь.

Третя проблема. Значна частина фармацевтичного ринку області, майже третина, належить аптечній мережі комунального підприємства обласної ради “Ліки України”. Це єдине підприємство регіону, через аптеки якого можна отримати повну медикаментозну допомогу, в тому числі наркотичні, психотропні лікарські засоби, лікарські форми, виготовлені в умовах аптеки, вакцини, сироватки тощо. Водночас Закон України “Про здійснення державних закупівель” вимагає проведення конкурсів, торгів при закупівлі комунальними підприємствами товарів, робіт і послуг, чим провокує їх повне банкрутство. Адже порядок суперечить засадам комерційної діяльності, задекларованим Господарським кодексом.

Четверта проблема. Останнім часом дедалі жорсткішими стають правила відпуску наркотичних, психотропних лікарських засобів. Це пояснюється боротьбою з наркоманією. Ми це розуміємо, але при цьому не враховують інтереси хворих людей. Проблема полягає в тому, що, крім комунальних аптек, ліцензії на цей вид діяльності ніхто просто не бере. У результаті в деяких районах області, де немає комунальних аптек, ніхто не забезпечує ліками таких хворих. На нашу думку, доцільно проаналізувати нормативно-правову базу, яка регулює цей вид діяльності, і з метою поліпшення медичної допомоги цій категорії громадян розробити відповідну державну програму.

І п’ята, остання, проблема — якість ліків, про це вже сьогодні згадували. На нашу думку, досить вже діяти вмовляннями. Бо виходить так, що роблять одне попередження, друге, а ліки надходять до споживача, і люди хворіють. Треба забороняти роботу таких фірм.

Дуже вдячний за можливість виступити. Зичу всім здоров’я, наснаги, вітаю з професійним святом усіх медичних працівників!

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валентине Васильовичу.

Слово має Сергій Володимирович Шевчук, голова підкомітету Комітету з питань охорони здоров’я, фракція “БЮТ — “Батьківщина”. Підготуватися Поканевичу.

ШЕВЧУК С.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (Блок Юлії Тимошенко). Шановний Адаме Івановичу! Шановні колеги! Як відомо, Адміністрація Президента задекларувала необхідність медичної реформи. Це дуже добре. Охорона здоров’я — проблема багатьох держав перехідного періоду, вона багатогранна, і тому плани реформування вітчизняної медицини мали б торкатися усіх сфер, що істотно впливають на громадське здоров’я, у тому числі на фармацевтичну індустрію та аптечну мережу.

Переді мною Указ Президента України від 27 квітня цього року “Про Національний план дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Розділ 5 стосується охорони здоров’я. На жаль, я кажу це щиро, тут немає ні слова, ні натяку на реформування фармацевтичної галузі, системи постачання ліків для населення. Вважаю, що нове керівництво Міністерства охорони здоров’я, сформоване із практиків, які пройшли велику школу, має підправити цю програму, адже не секрет, що державна політика щодо ліків надзвичайно важлива.

Справді, минули часи, коли в кожній області діяли аптечні управління. Багато з вас пам’ятають, що функціонував Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості, очолюваний світлої пам’яті Юрієм Спіженком. Загалом держава впливала або хоча б робила зусилля, щоб впливати на політику забезпечення громадян ліками, контролювати через призму соціальної справедливості виробництво, імпорт, ціноутворення та доступність медикаментів.

Тепер ця галузь віддана на відкуп ринковим відносинам, і нині фармзаводи і аптечна мережа — це такий собі окремішній, незалежний архіпелаг, що живе за своїми законами і поняттями. Так, на тому архіпелазі аптек багато чесних, сумлінних фахівців. Честь їм і хвала! Проте він дає притулок і лихварям, і фальсифікаторам, і контрабандистам, “медичним піратам”, які наживаються на бідах людських. А мета нинішньої фарміндустрії чиста і прозора, як аквадистилят, — прибуток, прибуток і прибуток.

Нещодавно в газеті “Дзеркало тижня” опубліковано інтерв’ю з одним з провідних фармвиробників України. Процитую: “У державі на одного жителя витрачається 100 доларів на медикаменти, а в Польщі — тисяча доларів. Резерви є”.

Отож, шановний Адаме Івановичу, на вашу репліку, що треба про здоров’я дбати, а не витрачати гроші на ліки, можу відповісти: проблема полягає в тому, що інтерес фарміндустрії зовсім інший — збільшення продажу ліків. Давайте порахуємо: якщо 46 мільйонів помножити на тисячу доларів, то вийде 46 мільярдів доларів. Це те, до чого закликає представник фарміндустрії. Доженемо і переженемо Польщу! Чи виграє від цього пересічний громадянин, отримуючи середню пенсію у 200 доларів на місяць? Тобто навіть якщо досягти цього показника, то п’ять місяців пенсіонер в середньому має жити впроголодь.

Такі величезні кошти притягують як різні контролюючі інстанції, так і організовану злочинність, у тому числі транснаціональну. І вони рівною мірою впливали на рішення МОЗ щодо тендерів на закупівлю медикаментів. А сприяє цьому відсутність чіткої державної політики протидії фармакоагресії та свідоме зволікання із впровадженням медичного страхування, доки переважна більшість застарілих, неякісних, сумнівних медикаментів стануть просто непотрібними в сучасних медичних технологіях.

Ще одне важливе питання — підробка медикаментів. Канал “СNN” тривалий час демонстрував соціальну рекламу. Показували Африку, де від малярії вмирають мільйони людей, і дві однакові таблетки, а до них текстовий супровід: одна рятує життя, а інша, підробна, вбиває. В Африці це зрозуміли, був величезний емоційний резонанс. А чи зрозуміли це в Україні?

Не буду вдаватися в деталі, ви, присутня тут аудиторія, найбільш компетентні. Тут зібралися власники аптек, фармвиробники, не скажу, що власники заводів під Васильковом, але вам ця тема дуже знайома. Тому на завершення хочу сказати таке.

У проекті рішення є дуже важливе положення, підпункт 1.1 стосовно законопроектів. Нам треба ці рекомендації ухвалити і прийняти закони, які передбачають кримінальну відповідальність за підробку і фальсифікат медикаментів. На жаль, до мене як до члена опозиції вже звернулися деякі люди з Кабінету Міністрів, які твердять, що є групи впливу, які закликають законопроект Коновалюка завалити в другому читанні, щоб не було кримінальної відповідальності. Мова не йде про смертну кару, про 15 років ув’язнення, як у Великій Британії чи Китаї, пропонуються нормальні, помірковані міри. Якщо це буде прийнято, нинішні парламентські слухання досягнуть своєї мети.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Поканевич Ігор Валерійович, керівник представництва ВООЗ в Україні. За ним виступатиме Коновалюк.

ПОКАНЕВИЧ І.В., керівник представництва ВООЗ в Україні. Дякую. Шановний пане голово! Шановна президіє! Шановні колеги! Дозвольте від імені Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я подякувати Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я за можливість взяти участь у сьогоднішніх парламентських слуханнях.

Як уже зазначалося, у 2008 році в Україні було проведено оцінку національної системи державних закупівель лікарських засобів з фокусом на лікарських засобах для лікування соціально небезпечних захворювань. Ця оцінка проводилася на запит Міністерства охорони здоров’я Всесвітньою організацією охорони здоров’я спільно з делегацією Європейського Союзу в Україні та Агенцією США з міжнародного розвитку.

Ключовим завданням була оцінка системи регулювання лікарських засобів в Україні, для виконання якої використовувався інструмент ВООЗ та було запрошено одного з найкращих експертів нашої організації, яка нині є працівником Європейського директорату. Вибір експерта було зроблено з урахуванням досвіду роботи у сфері регулювання лікарських засобів, знання європейського законодавства та системи регулювання ліків у ЄС, а також досвіду роботи в перехідний період від попереднього регулювання до європейського.

Під час оцінки проведено аналіз нормативно-правової бази, включаючи закони України, постанови Кабінету Міністрів та накази Міністерства охорони здоров’я, інтерв’ю з працівниками державних структур, представниками асоціацій виробників лікарських засобів та імпортерів, операторів фармацевтичного ринку України.

Предметами аналізу були система реєстрації лікарських засобів в Україні, система контролю лікарських засобів, ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, контроль імпорту та експорту, фармакологічний нагляд, контроль реклами і просування лікарських засобів, клінічні випробування.

За результатами оцінки складено звіт, який став частиною оцінки системи державних закупівель лікарських засобів в Україні. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення системи регулювання лікарських засобів з урахуванням стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

Шановні пані та панове, дозвольте зупинитися на основних спостереженнях за результатами оцінки.

На сьогодні всі регуляторні функції виконуються в Україні принаймні одним регулюючим органом, а саме: реєстрація лікарських засобів, ліцензування виробництва, оптових продавців та аптек, фармакологічний нагляд, контроль імпорту та експорту, контроль реклами та розповсюдження лікарських засобів, клінічні випробування. Єдина функція, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров’я, яка притаманна так званим агенціям з регулювання лікарських засобів, але не виконується в Україні, — інспекція виробників, оптових та роздрібних компаній до видачі ліцензії на здійснення вказаної діяльності та інспекція виробників на їх відповідність належній виробничій практиці до моменту реєстрації лікарських засобів, які вони виготовляють.

Критичне зауваження, зроблене за результатами оцінки, також стосувалося недостатньої координації взаємодії між трьома структурами, причетними до регулювання ліків в Україні. Саме тому однією з основних була рекомендація розглянути можливість створення єдиного регуляторного органу з регулювання ліків з наділенням його всіма повноваженнями на законодавчому та виконавчому рівні.

Як показали результати оцінки, загалом система регулювання лікарських засобів в Україні здатна забезпечити виконання основних регулюючих функцій та продовжує розвиватися.

Дуже приємно відзначити, що 2010 року дві лабораторії з контролю якості лікарських засобів в Україні одними з перших у Європейському регіоні перекваліфіковані ВООЗ. З січня поточного року Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів є повноправним членом системи співробітництва фармацевтичних інспекцій. Проте слід зазначити, що відсутність на законодавчому рівні обов’язкової умови про підтвердження наявності у виробника належної виробничої практики до реєстрації лікарського засобу та видачі ліцензії на виробництво є критичною для підтвердження якості лікарського засобу ще до його виходу на ринок.

Нині ліцензійні умови для виробників лікарських засобів в Україні повністю відповідають міжнародним нормам виробництва ліків. Водночас ці норми не застосовуються під час реєстрації імпортованих ліків, що створює нерівні умови для національних виробників. Цілком очевидно, що впровадження такої регулюючої норми щодо імпортованих ліків не потребує значних зусиль та може бути здійснено в короткі терміни.

І наостанок. Одним з найважливіших напрямів охорони здоров’я є розвиток фармацевтичного сектору. І дозвольте вас запевнити, що Всесвітня організація охорони здоров’я активно працюватиме задля досягнення цілей щодо забезпечення здоров’я населення України на глобальному, регіональному рівні та на рівні кожної країни.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Коновалюк Валерій Ілліч, голова підкомітету Комітету з питань охорони здоров’я, фракція Партії регіонів. Підготуватися Пасічнику.

КОНОВАЛЮК В.І., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (Партія регіонів). Уважаемые участники парламентских слушаний! Уважаемые коллеги, друзья, избиратели! Полагаю, что об актуальности проблемы не стоит много говорить, поскольку, согласно данным Всемирной организации здравоохранения, более 50 процентов лекарственных средств на нашем рынке — некачественные и фальсифицированные препараты. Я цитирую официальные данные, полученные сегодня на мой депутатский запрос. Но об этом позже, думаю, я смогу вам все красноречиво продемонстрировать.

В текущем году у нас на 15 процентов возросло производство лекарственных препаратов, и объем рынка составит порядка 3 миллиардов долларов. При этом следует обратить внимание, что при росте рынка возрастает и производство некачественных медикаментов. В Украине около 140 предприятий выпускают лекарства, но только 14 из них прошли международную сертификацию производства по стандарту GMP и только для отдельных участков работы.

При этом наряду с нелегальным производством существует система сбыта фальсификата и стандартных лекарств. Госинспекция отметила, что в прошлом году резко возросло количество аптек и аптечных складов, число заявок на открытие аптек увеличилось в 3 раза.

По результатам проверки фармацевтической отрасли за предыдущие три года Счетной палатой установлено, что при обороте в 121 миллиард гривень предприятия отрасли уплатили только 1,5 миллиарда гривень налогов, поскольку им предоставлены налоговые льготы. Сумма льгот за три года составила около 20 миллиардов гривень, что в несколько раз превышает объем лекарственных средств, закупленных для государственного здравоохранения за указанный период. При этом льготы предоставляются как на реализацию жизненно важных препаратов массового спроса, так и на реализацию средств для похудения и других препаратов с весьма сомнительными лечебными свойствами.

Еще одна проблема отрасли — тотальная коррупция, о которой, очевидно, мы все прекрасно знаем, но мало говорим.

Я не говорю о статистике, сколько было запрещено серий препаратов, которые не поступили к потребителю, сколько наименований. Обратите внимание, например, на препарат “Мезим”. Это группа препаратов, имеющая колоссальный рекламный бюджет и колоссальный спрос. На упаковке не указан срок годности, написано: “Произведено в Германии”. Так вот, этого препарата в Германии нет даже в реестре. Это фальсификат, который у нас производится и продается в наших аптеках.

“Фестал”. Думаю, с этим препаратом тоже многие сталкивались, он имеет достаточно высокий спрос и тоже является поддельным препаратом.

“Доларен”. Этот препарат имеет даже китайскую голограмму, он назначается в качестве противовоспалительного и жаропонижающего средства. Человек покупает этот препарат, но не получает абсолютно никакого решения проблем со здоровьем.

“Панкреатин”. В упаковке 4 тысячи таблеток, которые тоже произведены в теневых условиях и поступают нашим потребителям для определенных целей.

Поэтому я думаю, что говорить о проблемах, о которых все прекрасно знают, крайне важно, потому что употребление фальсифицированных лекарственных средств может привести к таким последствиям: отсутствие терапевтической эффективности, неизвестный эффект, побочные реакции после применения таких лекарственных средств, появление и развитие болезни, не исключен также летальный исход.

Поэтому я был вынужден все-таки внести проект закона, который усиливает ответственность. Этим законопроектом мы впервые вводим понятие “фальсифицированное лекарственное средство”. Для лучшего понимания хочу обратить ваше внимание, что мера ответственности, предусмотренная за подобные деяния, например, у наших соседей в Евросоюзе, — 10 лет лишения свободы, в Соединенных Штатах Америки — от 20 лет до пожизненного заключения, в Китае, вы знаете, все очень строго. В Украине за это предусмотрено административное взыскание — 1,5 тысячи гривень штрафа.

Понятно, что эти проблемы нарастали, как снежный ком. На сегодняшний день законопроект принят в первом чтении. Думаю, что Верховная Рада примет закон в целом, и Президент его подпишет. Мы должны осознавать, насколько он важен. Ведь это социальная функция, чтобы человек, получающий минимальную зарплату, пенсию, смог купить в аптеке качественный препарат и получить исцеление. Поэтому мы все-таки будем добиваться того, чтобы фармакологические компании, легальные предприятия работали в нормальных условиях, чтобы государство стимулировало производство, и мы шли по пути импортозамещения, потому что на нашем рынке только 21 процент отечественных препаратов.

Думаю, что наши парламентские слушания должны четко определить пути решения всех этих проблем, а также принести понимание того, что состояние здоровья людей в стране крайне плохое, что Украина сегодня лидирует по ряду заболеваний. И мы понимаем, что без глубокой реформы… (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка. Валерію Іллічу, я думаю, що в цій залі немає тих, хто виробляє препарати, які ви показували.

Запрошується до слова Пасічник Михайло Францевич, президент Всеукраїнської громадської організації “Аптечна професійна асоціація України”. Будь ласка. За ним виступатиме Гудзенко.

ПАСІЧНИК М.Ф., президент Всеукраїнської громадської організації “Аптечна професійна асоціація України”. Шановний Адаме Івановичу! Шановна Тетяно Дмитрівно! Шановні народні депутати України! Шановні учасники парламентських слухань! Система охорони здоров’я, невід’ємною частиною якої є фармація, — це індикатор соціальної політики держави, яка залежно від шляхів розвитку та законодавчого регулювання цих сфер може по-різному впливати на майбутнє здоров’я нації, про що ми маємо сьогодні говорити.

У цьому сенсі особливо актуальним є формування основних засад національної політики у сфері забезпечення лікарськими засобами, якої на сьогодні немає. Вважаю, що головним її завданням має бути забезпечення доступу населення до ефективних, безпечних і якісних лікарських засобів, забезпечення якості лікарських засобів і фармацевтичних послуг, раціонального використання лікарських засобів. Особливо важливо, щоб такі засади враховували зміни в системі охорони здоров’я, що відбуваються, а також можливі системи компенсації вартості ліків. Без цього фармацевтична галузь не зможе розвиватися, ми не будемо знати, куди йдемо.

На сьогодні ми знаємо, що деякі законопроекти вже підготовлені, вони є в експериментах, але ж ми не знаємо, як працюватиме фармацевтична галузь далі. Тому і прозвучало питання щодо указів Президента. Для вирішення цих питань, ми вважаємо, потрібно залучити фахівців Національної академії наук, експертів громадських та міжнародних організацій.

Якщо говорити про першочергове завдання фармгалузі, то це — гарантовано безпечне лікування з використанням доступних за ціною якісних ліків. Безумовно, досягти цієї мети не можливо без подальшого впровадження належних виробничих, дистриб’юторських практик, які забезпечать гарантію постачання в аптеки медикаментів, вироблених, збережених і транспортованих відповідно до європейських стандартів. Тому ми вважаємо, що правила належних практик повинні стати обов’язковими в Україні, мають бути імплементовані в ліцензійні умови.

Саме в контексті цього порушувалося питання стосовно лікарських засобів, до яких треба ставитися особливо пильно на етапі реєстрації. Це стосується продукції зі Сходу, в тому числі з Індії, про яку йшла мова сьогодні. Як приклад, у наших сусідів з Євросоюзу (мається на увазі Польща та інші) зареєстровано лише п’ять індійських компаній. У нас, якщо не помиляюся, — більше 300 виробників. Хоча у нас є свої потужні виробники, які мають власне потужне обладнання і відповідають вимогам GMP.

Говорячи про український фармринок, ми оцінюємо його як повністю сформований. Створені відповідні регуляторні органи, до речі, одні з найкращих в СНД, системи виробництва, маркетингу та мережа реалізації ліків, суб’єкти різних форм власності мають рівні права. Оскільки норми та правила, що забезпечують його функціонування, створювалися за участю громадськості, можемо говорити про його цивілізований характер. Тут не можу не сказати про плідну співпрацю нашої організації з Держлікінспекцією у розробленні проектів нормативних актів.

Дозвольте викласти деякі наші пропозиції, які ми вже внесли, для того щоб врегулювати деякі процеси в Україні, щоб ми казали потім, що серед нормальних аптек є ще й інші аптеки.

Насамперед йдеться про виготовлення ліків в умовах аптеки. Пропонуємо замість застарілих норм виписати: суб’єкт господарювання повинен забезпечити якість на всіх етапах виробництва шляхом, що відповідає його технічному оснащенню та обсягу виробництва. Чому це запропоновано? Тому що чинні на сьогодні норми застаріли. Треба мати 30 метрів квадратних, щоб організувати виробництво, а в Польщі достатньо 5 метрів, в Угорщині — як мінімум 5 метрів. Якщо може на сьогодні аптека виробляти ліки, то ми просто збільшимо кількість таких аптек. До речі, у багатьох країнах Євросоюзу визначено, що в кожній аптеці повинно бути виготовлення ліків.

З метою упорядкування діяльності та забезпечення відповідної якості ліків треба на законодавчому рівні закріпити норму щодо діяльності фізичних осіб — підприємців, яка передбачала б для них обов’язкову наявність фармацевтичної освіти та обмежувала б кількість власних аптечних закладів. Це теж велика проблема, бо це те, звідки ростуть ноги фальсифікату і таке інше. Давно назріло питання щодо існування невиправдано великої кількості кіосків, абсолютна більшість яких створена не на селі, а в містах, де є можливості для відкриття звичайних аптек.

Треба хоч щось сказати стосовно ПДВ, два слова буквально. Слід бути дуже обережними, тому що ми розуміємо, що основна проблема буде не в доставці лікарських засобів, ціна автоматично просто збільшиться на ці 10 відсотків, а може навіть і на більше.

Далі. Треба дуже обережно ставитися до аптечної мережі. Адже ми бачимо, що в Угорщині і в Польщі на сьогодні мережа розформовується, вона не цікава, і держава думає, як зберегти все це. Тому хочу, щоб всі кроки наші були… (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Гудзенко Олександр Павлович, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я з питань фармації, генеральний директор Комунального підприємства “Фармація”, місто Київ. За ним виступатиме Черних.

ГУДЗЕНКО О.П., генеральний директор Комунального підприємства “Фармація” (м. Київ). Дякую, Адаме Івановичу. Шановна Тетяно Дмитрівно! Шановні народні депутати! Шановні колеги! Насамперед дозвольте подякувати за надану можливість виступити з цієї високої трибуни, висловити своє бачення щодо вирішення означених проблем та перспектив розвитку фармацевтичної галузі.

Не зупиняючись на результатах роботи та досягненнях фармацевтичних працівників України, хочу висловити основну тезу, яка, на мою думку, визначає минуле, сьогодення і майбутнє галузі: фармація не тільки де-факто, а й де-юре має стати невід’ємною частиною медичної допомоги і потребує адекватного реформування задля підвищення якості та доступності медичної допомоги.

Досі розвиток фармацевтичної галузі та системи охорони здоров’я загалом відбувається незалежно одна від одної, що не відповідає світовій практиці. Наразі визначені три основні напрями реформування системи охорони здоров’я — оптимізація інфраструктури системи охорони здоров’я, оптимізація системи фінансування системи охорони здоров’я, якість медичної допомоги. Для реалізації перших двох напрямів потрібні великі фінансові, кадрові, матеріальні ресурси, а також внесення змін до законодавства, включаючи Конституцію. Це довгострокові заходи.

У розвинених країнах майже 70 відсотків населення отримує медичну допомогу на первинній ланці медико-санітарної допомоги у вигляді призначення ліків. В Україні цей показник нижчий за 40 відсотків. Досягнення рівня європейських країн є одним з ключових завдань першого напряму реформ.

Проте залишається відкритим питання, яким чином це вплине на зниження рівня захворюваності, інвалідності та збільшення тривалості і якості життя пацієнтів. Водночас з оптимізацією інфраструктури має змінюватися система призначення ліків пацієнтам. Раціональним лікування може стати за умови запровадження стандартів лікування, формулярів, системи фармацевтичної опіки тощо. Потрібно приділити увагу короткостроковим і середньостроковим ефективним заходам, що не потребують значних бюджетних коштів, є організаційними і сприятимуть поліпшенню якості надання медичної допомоги населенню на базі існуючої інфраструктури, насамперед первинної ланки медико-санітарної допомоги, саме за рахунок створення системи раціонального і доступного застосування ліків.

Первинна лікувально-профілактична допомога, яка надається переважно за територіальною ознакою сімейним лікарем або іншими лікарями загальної практики, передбачає в основному медикаментозне лікування (фармакотерапію) в домашніх умовах, тобто здійснюється за рахунок коштів пацієнта, а відтак потребує забезпечення її доступності та ефективності через унормування цього процесу, який залежить щонайменше від чотирьох чинників:

1) якість та доступність лікарських засобів;

2) адекватне раціональне призначення лікаря;

3) якість фармацевтичних послуг (GPP);

4) рівень запровадження системи контрольованого самолікування.

Три з названих чинників належать до компетенції фармацевтів, які мають бути, як і в інших країнах світу, прямими учасниками процесу забезпечення ефективної та доступної фармакотерапії.

Основні напрями розвитку фармації в контексті реформування першого і другого рівнів медичної допомоги викладені в Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України. Передбачається вирішення проблеми якості та доступності лікарських засобів у контексті європейських стандартів щодо кожної ланки обігу лікарських засобів — від розробки до застосування. На сьогодні затверджені українські правила належних практик, згідно з якими аптека є невід’ємною складовою первинної ланки медичної допомоги. Основним завданням аптек за правилами GPP є не торгівля, як це спостерігається в Україні, а надання широкого спектра фармацевтичних послуг, зокрема робота з пацієнтом щодо правильного застосування ліків. І це має бути одним з елементів…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Черних Валентин Петрович, ректор Національного фармацевтичного університету, місто Харків. Підготуватися Онищенку.

ЧЕРНИХ В.П., ректор Національного фармацевтичного університету (м. Харків). Добрий день, шановні колеги! Шановний Адаме Івановичу! Шановна Тетяно Дмитрівно! Шановні народні депутати! Дуже приємно, що вперше за 20 років ми порушили таке питання, щоб подивитися одне одному в очі і зробити все потрібне для того, щоб наша галузь була на відповідному рівні.

Фармація — стратегічна галузь у системі охорони здоров’я, яка гарантує національну безпеку держави. За рівнем прибутковості вона посідає третє місце після авіакосмічної галузі та енергетики. Президент України Віктор Федорович Янукович поставив завдання, щоб фармацевтична галузь була на відповідному рівні, і сьогодні все робиться для того, щоб ми мали таку фармацевтичну галузь.

На сьогодні під керівництвом міністра охорони здоров’я Аніщенка Олександра Володимировича, за участю науковців Національної академії медичних наук, Національного фармацевтичного університету розроблено проект Концепції Державної цільової програми “Розвиток імпортозамінних виробництв в Україні та заміщення імпортованих лікарських засобів вітчизняними, у тому числі біотехнологічними препаратами та вакцинами”, на 2011–2021 роки.

Україна — фармацевтична держава. У нас є все необхідне — і освіта, і наука, і виробництво, і контроль якості, аптечна мережа. Однак є декілька питань, які потребують розгляду.

Набір студентів за держзамовленням на сьогодні становить всього-на-всього 20 осіб. Такого не може бути. Бо якщо в галузі працюють 350 тисяч осіб, то 20 людей набирати на перший курс за держзамовленням — це неможливо. Ми маємо набирати близько 500 осіб. Сьогодні сплачують податки і державні, і приватні структури. Тому ми просимо, щоб було передбачено 500 місць для набору студентів за державним замовленням. За кордоном на 10 тисяч населення припадає близько 10 фахівців, у нас — 3,7.

Є велика проблема з розподілом бюджетних випускників, тож потрібно переглянути положення про розподіл бюджетних випускників на підприємства незалежно від форми власності.

Дуже приємно було чути, що турбуються про розвиток науки народні депутати Каракай, Жебрівський, академік Сердюк. Вони говорили про те, що Україна повинна мати науковий центр. І я вважаю, що такий науковий центр обов’язково має бути в Харкові, у Національному фармацевтичному університеті.

Чому? Ось такий приклад. Приїхала Філя Іванівна до мене та й каже: “Валентине Петровичу, я ніде не можу знайти науковців, щоб створити лабораторію з вивчення лікарських засобів“. Чому? Тому що немає науковців, які сьогодні працюватимуть з нею і готуватимуть таку лабораторію.

Шановний Андрію Михайловичу, я проситиму вас, щоб при Національній академії наук було створення відділення фармації. Уже 20 років я просив вашого попередника, щоб у нас було таке відділення, але не знаю, чому до нас таке ставлення. Гадаю, так чинити не можна.

Шановна Тетяно Дмитрівно! Дуже приємно, що ви порушили питання про безглуздя, яке сьогодні коїться в фармації, і ми розглядаємо це питання з народними депутатами. Чому? У нас у Харкові на вулиці Пушкінській 26 аптек, і Валерій Костянтинович Печаєв розповідав про те, що робиться стосовно зареєстрованих лікарських препаратів. Є 128 лікарських препаратів, які містять диклофенак, ціни на них відрізняються у декілька разів. У людей виникає запитання: у чому різниця, і який з них якісний препарат? Потрібно навести порядок у ціноутворенні і встановити єдиний граничний рівень цін для аналогів.

У світі зареєстровано 12 тисяч хвороб і 350 тисяч торгових назв лікарських препаратів. У трикутнику “лікар — провізор — пацієнт” окреме місце посідає клінічний провізор. Це саме той фахівець, який спроможний бути партнером лікаря, допомогти йому правильно вибрати лікарські препарати, забезпечити ефективне використання ліків, економію коштів і держави, і пацієнта.

А стосовно екстемпоральної рецептури хочу сказати, що на сьогодні… (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валентине Петровичу.

Слово має Онищенко Владислав Валентинович, голова правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення. За ним виступатиме Даневич.

ОНИЩЕНКО В.В., голова правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення. Шановний Адаме Івановичу! Шановні народні депутати, колеги! Беручи до уваги нинішній стан фармацевтичної галузі, тісно пов’язаний з правом пацієнта на отримання якісної медикаментозної допомоги, Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення вважає за потрібне донести до присутніх такі міркування.

Фактично всі провідні фармацевтичні компанії в Україні, які виробляють до 80 відсотків вітчизняних ліків, перебувають у приватній власності і на сьогодні за станом технічного оснащення відповідають вимогам GMP, ВООЗ. Фактично кожен з них в змозі виробляти всі відомі у світовій клінічній практиці лікарські форми із застосуванням новітніх технологій, забезпечувати випуск потрібних обсягів виробництва для покриття потреб України і при цьому забезпечувати високу якість ліків.

Таким чином, на сьогодні Україна, маючи колосальний потенціал сучасної фармацевтичної індустрії, використовує його лише на 20–25 відсотків. При цьому діюча система ринкових відносин у фармацевтичному секторі не дає змоги вітчизняним підприємствам реалізувати свій потенціал у питанні забезпечення якості вітчизняних лікарських засобів.

Беручи до уваги об’єктивні фактори, Союз споживачів медичних послуг вважає доцільним подальший розвиток фармацевтичної галузі винятково шляхом ліквідації залежності України від імпортних препаратів, насамперед сумнівної якості і походження. Для цього, на нашу думку, потрібно здійснити два важливих кроки.

Перший крок — реорганізація Державного експертного центру МОЗ з метою налагодження функціонування центру відповідно до Порядку реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого урядом, положення якого практично гармонізовані з європейськими нормами. Це дасть можливість:

1) закрити доступ до вітчизняних споживачів лікарським засобам сумнівного походження і якості, які, за нашими даними, становлять вагому частку ринку ліків;

2) цілком виключити можливість зловживань при реєстрації лікарських засобів, внаслідок яких на сьогодні ринок насичений препаратами з низьким або недоведеним терапевтичним ефектом, що можуть становити серйозну загрозу виникнення побічних реакцій;

3) створити здорове конкурентне середовище шляхом присутності на фармацевтичному ринку тільки тих іноземних виробників, препарати яких застосовуються у доказовій медицині розвинених країн.

Другий крок — створення і практичне впровадження Реєстру торгових найменувань медикаментів, дозволених у клінічній практиці в медичних закладах системи МОЗ. Цей реєстр повинен створюватися шляхом селекції препаратів гарантованої якості з числа зареєстрованих. Це дасть можливість:

1) сформувати номенклатуру фармацевтичного ринку виключно з необхідності досягнення результативного лікування, тоді як на сьогодні номенклатура ринку сформована виключно з комерційних інтересів виробників, у тому числі іноземних, присутність більшості з яких у країнах з розвиненою медициною взагалі неможлива;

2) повернути державі можливість контролю за рівнем цін на фармацевтичну продукцію без застосування адміністративного ресурсу як при процедурі ціноутворення вітчизняними виробниками, так і при контролі за постачанням ззовні;

3) виключити зловживання в питаннях реклами рецептурних препаратів, яка досягла в Україні безпрецедентних масштабів за потурання державних контролюючих органів, що становить серйозну загрозу для здоров’я пацієнтів;

4) значно скоротити видатки з державного бюджету шляхом усунення необхідності ліквідації наслідків побічних дій, що виникають внаслідок невиправданого призначення лікарями препаратів сумнівного походження, зумовленого матеріальною зацікавленістю.

Шановні колеги! Саме ці стартові заходи дадуть можливість перейти до комплексної і широкомасштабної модернізації вітчизняної фармацевтичної галузі. При цьому реалізація таких заходів Міністерством охорони здоров’я не видається можливою, оскільки для їх реалізації потрібно залучити цілий ряд міністерств та відомств, не підлеглих МОЗ України. Важливим є також налагодження тісної кооперації вітчизняних та провідних світових виробників лікарських засобів, зважаючи на те, що жодна країна з розвиненою медициною не в змозі та й не ставить за мету повне забезпечення препаратами-генериками, не кажучи вже про оригінальні та інноваційні ліки, у створення яких інвестуються колосальні кошти.

Слід додати, що реалізація запропонованих нами заходів можлива в короткий термін, практично без додаткових видатків з державного бюджету і на чинній правовій базі (з внесенням незначних змін). Союз споживачів медичних послуг готовий долучитися до цієї роботи.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Даневич Борис Федорович, співголова Комітету з питань охорони здоров’я Американської торгової палати в Україні, партнер Адвокатської фірми “Паритет”. За ним виступатиме Редер.

ДАНЕВИЧ Б.Ф., співголова Комітету з питань охорони здоров’я Американської торгової палати в Україні. Шановний пане головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Якось один із законодавців запитав мене: “Кажуть, там, у Сполучених Штатах, серйозні проблеми в системі охорони здоров’я?”. Так, є проблема: близько 30 відсотків населення Сполучених Штатів не включені в систему медичного страхування. На жаль, в Україні більше 98 відсотків населення не включені в систему медичного страхування. Тому ми переконані, що є можливості врахувати позитивний досвід Сполучених Штатів для розвитку фармацевтичного сектору України.

Було дуже приємно почути сьогодні в доповіді представника міністерства та у співдоповіді голови профільного комітету Тетяни Дмитрівни конструктивну, збалансовану позицію. Як представник іноземних фармацевтичних компаній хочу сказати, що ми дуже вдячні за готовність об’єктивно і конструктивно аналізувати проблеми і приймати рішення стосовно розвитку фармацевтичного сектору.

Сьогодні вже було наголошено, що розвиток системи охорони здоров’я потребує значних інвестицій. Стратегічний підхід до розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості потребує врахування глобального контексту, в якому існує Україна, зокрема умов та правил міжнародної і торговельної співпраці. На даний час є значні можливості для забезпечення інвестиційної привабливості фармацевтичного сектору України, зокрема для іноземного фармацевтичного бізнесу, який готовий здійснювати не лише фінансові інвестиції, а й ще важливіші інвестиції сучасних наукоємних технологій.

Сьогодні можемо говорити про приклади ефективних проектів в Україні, зокрема про плідну співпрацю американського фармацевтичного гіганта — компанії “Eli Lilly” з лідером українського фармацевтичного ринку “Фармак” у сфері виробництва ефективних вітчизняних ліків для лікування діабету.

Певні позитивні приклади збалансованого підходу до створення сприятливих умов для іноземного інвестування у фармацевтичний сектор можна спостерігати в сусідній Російській Федерації. Що таке сприятливі інвестиційні умови? Насамперед це стабільне і прозоре законодавство. Інвестиції в розвиток вітчизняної фармацевтичної промисловості дадуть можливість не лише підвищити технологічний рівень українських виробників, якість їхньої продукції, а й посилять експортний потенціал. Саме застосування рівних і недискримінаційних умов і для вітчизняних, і для іноземних виробників є запорукою відкритості іноземних ринків для сучасних якісних українських ліків. Не країна походження препарату, а його якість, безпечність та ефективність мають бути підставою для доступу на ринок і для застосування продукту.

Інтегрованість України у сучасні міжнародні наукові та виробничі процеси у сфері фармації можлива за умови, що прийняття рішень у фармацевтичній сфері ґрунтуватиметься на принципах доказової медицини, тобто коли долю українського пацієнта вирішуватимуть і лікар, і науковець від медицини, а не лише чиновник у кабінеті. Я знаю, що сьогодні в цій залі присутня велика кількість лікарів, і вони дуже добре розуміють важливість саме такого підходу.

Міжнародна фармацевтична спільнота відкрита і до українського пацієнта, і до вітчизняної фармацевтичної промисловості. Саме забезпечення інвестиційної привабливості українського ринку та створення недискримінаційних умов для різних учасників ринку є запорукою подальшого розвитку індустрії.

Дозвольте звернути вашу увагу на декілька ключових, на нашу думку, аспектів, які стосуються саме законотворення. Це насамперед стабільність законодавства і його передбачуваність для учасників ринку, прозорість регулювання, дотримання принципів рівності та недискримінації виробників, дотримання міжнародних зобов’язань України, зокрема в рамках Світової організації торгівлі.

Хочу також звернути увагу на окрему дуже важливу сферу, яка потребує розвитку і підтримки, — це сфера клінічних випробувань лікарських засобів в Україні. Я дуже вдячний, що сьогодні до дискусії запрошені і представники іноземних фармацевтичних компаній. Ми впевнені, що діалог у питаннях пошуку адекватних шляхів розвитку фармацевтичного сектору і вітчизняної фармацевтичної промисловості є плідним і правильним шляхом.

Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Редер Анатолій Семенович, генеральний директор Відкритого акціонерного товариства “ІнтерХім”. Підготуватися Дударчуку.

РЕДЕР А.С., генеральний директор ВАТ “ІнтерХім”. Уважаемый Адам Иванович! Уважаемая Татьяна Дмитриевна! Уважаемые коллеги! Спасибо, что вопрос, который сегодня обсуждается, вынесен на такой высокий уровень. Это действительно внимание, которого, поверьте, заслуживает эта отрасль. Следуя совету Адама Ивановича, начну с заключительной части своего выступления. Коснусь только проблемы налогообложения и льгот в нашей отрасли. Буду говорить как фармацевтический производитель.

К сожалению, законодательство Украины в области льгот для фармацевта, для производителя лекарств несколько лукаво, и вот почему. Все считают, что лекарства у нас без НДС. И это правда. Однако посмотрите, что происходит: на сегодняшний день украинские производители только 40 процентов сырья покупают реально без НДС. Остальные 60 процентов — всевозможные услуги по транспортировке, печати, консалтингу и так далее — все покупается с НДС. И по нашим законодательным нормам этот НДС должен быть отнесен на расходы, что автоматически увеличивает себестоимость лекарств.

Смотрим, что происходит с иностранным производителем. Аналогичная норма, аналогичные условия. Иностранный производитель произвел лекарства, потратил в том числе НДС на аналогичные цели, привез лекарство в Украину и от своего государства получил возмещение НДС. Вот и разница. Равных условий для отечественного и иностранного производителя не получается.

Поэтому я всячески поддерживаю предложение Татьяны Дмитриевны. Введение НДС в этой сфере наведет относительный порядок и поставит нас в равные условия с иностранными производителями. Сегодня, как ни странно, украинский производитель находится в подавленном состоянии по сравнению с иностранным производителем. Это первое.

Второй вопрос. Начну с примера. В 2002 году наше небольшое предприятие, в то время насчитывающее 172 сотрудника, вступило в технопарк “Монокристалл” и реализовало проект по организации производства оригинальных инновационных лекарственных препаратов. Государство предоставило нам льготы по НДС, по пошлине в общей сложности приблизительно на 750 тысяч гривень. В результате этого с 2002 года предприятие уплатило в бюджеты всех уровней 136 миллионов гривень. На сегодняшний день добавилось 236 рабочих мест. При этом 6 из 10 упаковок препаратов, которые мы производим, — оригинальные препараты, которых, по мнению многих, в Украине нет. Есть! Мы производим препараты, разработанные в этой стране.

И я хотел бы сказать, что нам мешает развиваться. Сегодня мы запускаем новый инновационный проект. Посчитали: для того чтобы запустить проект, спроектировать, закупить оборудование, требуется 30 миллионов евро. Начали считать более внимательно, выяснилось, что 39 миллионов. Ведь для того чтобы ввезти все оборудование, мы должны сначала уплатить НДС. Эти 9 миллионов должны появиться в результате нашей деятельности, но перед этим мы должны уплатить на них налог на прибыль. Таким образом, расходы на проект возрастут существенно. Сможем мы реализовать его в полном объеме? Нет. Мы его реализуем в объеме средств, которые у нас останутся после уплаты НДС на ввоз продукции.

Предыдущий пример показал, что предоставление льгот дает положительные результаты. Фармотрасль — это курица, несущая золотые яйца. Давайте не будем ее резать, дайте возможность ввезти оборудование без НДС, и государство в ближайшее время получит очень ощутимый результат.

В связи с этим я хочу ответить господину Каракаю, который говорил, мол, какая разница, где разливается активное вещество, наполняются ампулы. Разница очевидна и очень проста: когда это делается в Соединенных Штатах из китайских субстанций, то налоги получает бюджет США, а когда это делается в нашей стране, налоги получает бюджет Украины.

В заключение хочу сказать, что, несмотря ни на что, мы гордимся тем, что являемся украинскими фармпроизводителями. И мы очень хотим, чтобы Украина гордилась нами.

Спасибо (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Дударчук Василь Васильович, віце-президент Всеукраїнської громадської організації “Фармацевтична асоціація України”. За ним виступатиме Горюнова.

ДУДАРЧУК В.В., віце-президент Всеукраїнської громадської організації “Фармацевтична асоціація України”. Проблемні питання галузі.

Перше — післядипломна освіта провізорів. Місяць навчання передатестаційного циклу коштує 1700 гривень, два місяці підвищення кваліфікації — 3500 гривень. Навчальна програма десятирічної давнини зовсім не відповідає реаліям часу. За проходження інтернатури провізори окремо платять керівникам комунальних закладів по 8 тисяч гривень. Толку від такого післядипломного навчання — нуль.

Тому пропоную змінити кваліфікаційні форми проведення курсів удосконалення, залишивши умову щодо підвищення кваліфікації кожних п’ять років, можливо, тільки для бажаючих пройти атестацію на категорію.

Друге — питання цін. Ціни в аптеках обмежені націнками. Однак митні ціни на один і той самий препарат у різних імпортерів різні і відрізняються на порядок, а також зростають майже щодня. Для стримування цін потрібно контролювати весь ціновий ланцюг — від виробника до останнього оптовика. І доки дистриб’ютори перебувають під патронатом влади, ціновий галас буде довкола або непричетних, або невинних працівників аптек.

Третє — обіг в аптеках прекурсорів, наркотиків, психотропних речовин. Доцільно дозволити їх обіг за рецептами лікарів без спеціальної ліцензії, яка тільки ускладнює медичну допомогу, не перешкоджає поширенню наркоманії, але є “білим хлібом” для силовиків.

Так, влітку минулого року були порушені кримінальні справи за наявність в аптеках однієї-двох упаковок харчової добавки “Li Da”, яка містила незадекларований імпортером психотроп сибутрамін. Заодно безпідставно вилучили з аптек безрецептурні “Корвалол” і “Барбовал”, які місяцями тримали в міліції на брудній підлозі у літню спеку. Тепер ці ліки на суму 1 тисячу гривень непридатні для вживання, і ніхто не відповів за збитки. А те, що рецептурні препарати кількісного обліку в інтернет-аптеках продаються з доставкою до під’їзду без рецепта, органи не цікавить.

Четверте — безвідповідальність за наслідки лікування. Це основна причина небажання лікарів виписувати рецепт як юридичний документ. Лікарні 15 років тому масово повідкривали свої аптеки нібито для виготовлення ліків, фактично там торгують ліками. Тоді ж лікарі перестали виписувати рецепти на екстемпоральні ліки, внаслідок чого в нормальних аптеках на мільйони гривень за строками придатності зіпсувалися тонни сипучих та рідких препаратів, іржавіє обладнання (автоклави, сушильні шафи, інфундирні апарати), а медики знову просять бюджетних грошей для відкриття нових комунальних аптек, які будуть підпорядковані облздороввідділам. Актуально не лікувати, а торгувати.

П’яте — акредитація. Вищий адміністративний суд України 13 років тому зобов’язав Міністерство юстиції скасувати наказ про державну реєстрацію, а МОЗ — скасувати наказ про акредитацію аптек. Нехтуючи рішенням суду та думкою громадськості, МОЗ знову заявляє про розроблення стандартів акредитації з урахуванням видів діяльності, яка дублює ліцензійні документи, не впливає на якість медичної допомоги і не має іншої мети, крім корупції. Краще спрямувати зусилля регуляторів на впровадження фармацевтичної опіки, належної фармацевтичної практики та євростандартів.

Шосте. Пропозиції Фармацевтичної асоціації України щодо використання наукового потенціалу для розвитку біотехнологій, нанотехнологій не реалізовані. Навпаки, останніми роками припинено випуск субстанцій для антибіотиків на київському заводі “Артеріум”, зупинені Ладижинський завод ферментних препаратів і Трипільський біохімзавод. З надією на краще ми сприйняли заяву Прем’єр-міністра України Азарова про необхідність створення науково-дослідного центру — української “Силіконової долини”. Пропонуємо Президенту України взяти створення такого центру під особистий патронат.

Сьоме. Звертаюся до авторів Податкового кодексу, за яким сьогодні працює галузь. Схаменіться! Ви створили “диво”, яке при всьому бажанні психічно нормальна і законослухняна людина не зможе ані зрозуміти, ані виконати. Та ви й самі не усвідомлюєте, що сотворили, бо майже щодня вносите до цього “дива” зміни.

І на завершення дозвольте привітати всіх медичних працівників з наступаючим святом і побажати міцного здоров’я.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Горюнова Людмила Геннадіївна, голова правління Київської обласної асоціації аптечних працівників. Підготуватися Грицику.

ГОРЮНОВА Л.Г., голова правління Київської обласної асоціації аптечних працівників. Шановний Адаме Івановичу! Шановна Тетяно Дмитрівно! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! На сьогодні в Україні залишилося дуже мало професійних аптек, переважно діють торговельні точки з продажу готових лікарських засобів площею 50 квадратних метрів, які відкриваються в необмеженій кількості де завгодно і ким завгодно. Тому звертаємося до вас з настійливим проханням почати формувати у свідомості українців розуміння, що аптека — це не торговельна точка, а медичний заклад, тобто заклад охорони здоров’я.

І перший крок у цьому напрямі, перша проблема, яку необхідно вирішити законодавчо на державному рівні, — запровадити демографічно-географічні обмеження на відкриття аптечних закладів, враховуючи навантаження кількості населення на одну аптеку, відстань від однієї аптеки до іншої, норми пішохідної доступності та обмеження на відкриття аптек за територіальним принципом. Щодо цього є позитивне рішення VII Національного з’їзду фармацевтів України, який відбувся у вересні 2010 року в Харкові.

Прохання також запровадити законодавчу норму, що засновником аптечного закладу може бути фахівець з фармацевтичною освітою, це значно підвищить рівень професіоналізму в аптечних закладах.

Друга проблема, яка потребує якнайшвидшого розв’язання, — державна підтримка аптечних закладів усіх форм власності, які здійснюють екстемпоральне виготовлення лікарських засобів, забезпечення населення наркотичними, психотропними лікарськими засобами, транквілізаторами, прекурсорами, а також утримують сільську аптечну мережу. Ці види аптечної діяльності збиткові. Є протокольне доручення Прем’єр-міністра України Азарова Микола Яновича від 16 червня 2010 року “Про забезпечення доступності для населення якісних лікарських засобів, медичних виробів і медичного обладнання” щодо підтримки таких аптек, але воно не виконується на місцях, тому що не розроблена відповідна державна програма, не визначений механізм виконання, не виділені необхідні кошти.

Третє. Аптечні заклади різних форм власності перебувають не в рівних конкурентних умовах як щодо оплати оренди, комунальних послуг, так і щодо оподаткування, наявності касових апаратів тощо. Це несправедливо. Тому потрібно створити рівні конкурентні умови для аптечних закладів усіх форм власності.

Четверте. Конче необхідно скасувати вимогу проведення тендерів при закупівлі лікарських засобів, товарів, послуг тощо комунальними і державними аптеками, як того вимагає Закон України “Про здійснення державних закупівель”, через неможливість її виконання.

П’яте. Сьогодні дуже гостро постала проблема фармацевтичних кадрів. Їх не вистачає у містах і районах Київської області, у ряді сіл аптеки закриті через брак кадрів. Із скрутного кадрового становища можна вийти, якщо на базі Білоцерківського медичного коледжу відкрити фармацевтичне відділення, а також, можливо, на базі інших медичних коледжів зробити цільовий набір на бюджетній основі з різних районів і міст Київщини, інших областей. Потрібно зменшити плату за навчання на курсах удосконалення провізорів та фармацевтів і скоротити термін їх перебування на курсах підвищення кваліфікації. Не можна закрити сільську аптеку на місяць, на два місяці, доки завідувач аптеки проходить навчання.

Шосте. У Постанові Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року №1418 “Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я” не вказано, що дія постанови поширюється на працівників бюджетної сфери фармацевтичного сектору, які працюють в аптечних установах, аптеках, аптечних пунктах, аптечних кіосках, лікувально-профілактичних закладах, а також на посадах фармацевта лікарні. Вони як лікарі і медичні працівники з неповною вищою медичною освітою мають фіксований посадовий оклад без надбавок, тому що належать до бюджетної сфери, але свою роботу виконують у повному обсязі. Просимо просто доповнити цю постанову словами “а також працівникам фармацевтичної галузі, провізорам і фармацевтам бюджетних лікувальних, профілактичних закладів”.

Через брак часу обґрунтувати кожен пункт неможливо, просто звернуся до Тетяни Дмитрівни. Шановна Тетяно Дмитрівно! Ви сьогодні вранці, виступаючи у Верховній Раді, сказали, що не допустите закриття жодної лікарні. До вас велике прохання: допоможіть нам зберегти професійні аптеки. Ми будемо вам дуже вдячні.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Грицик Андрій Романович, завідувач кафедри фармації Івано-Франківського національного медичного університету. За ним виступатиме Савко.

ГРИЦИК А.Р., завідувач кафедри фармації Івано-Франківського національного медичного університету. Вельмишановний Адаме Івановичу! Вельмишановна Тетяно Дмитрівно! Вельмишановні учасники парламентських слухань! Дозвольте представити наше бачення векторів реформування фармацевтичної галузі України.

Фармацевтична діяльність не лише в Україні є дилемою між соціумом і бізнесом. За даними офіційних доповідей Всесвітньої організації охорони здоров’я, фармацевтичне забезпечення у країнах Європейського Союзу не просто добре організоване, а й жорстко контролюється і регулюється. Аналіз фахових джерел свідчить, що політичний вибір у різних країнах стосується вибору основи принципів надання послуг у сфері охорони здоров’я, а саме першочерговості забезпечення високої доступності, високої якості, доступних і задовільних цін. Дозвольте представити вам наші пропозиції щодо поліпшення ситуації з фармацевтичним забезпеченням в Україні, побудовані на трьох принципах.

Перший принцип — забезпечення загальної доступності лікарських засобів. Для міського населення, як свідчать дані щодо кількості аптек на одну людину, доступність лікарських засобів фізично і асортиментно забезпечена, тоді як для сільського населення така доступність є проблемою. Отже, наші пропозиції такі.

Перше — підвищення доступу до належної фармацевтичної допомоги шляхом стимулювання створення у сільській місцевості мережі аптек і аптечних пунктів. Для цього потрібно забезпечити державну підтримку суб’єктів господарювання державної і комунальної форм власності, які переважно залишилися в сільській місцевості, підвищити заробітну плату сільським провізорам за аналогією з сільськими лікарями, забезпечити їх житлом, врегулювати можливість одержання ними пільгових кредитів. Для всього населення потрібно підвищити фінансову доступність до фармацевтичної допомоги шляхом запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування, забезпечення екстемпорального виготовлення лікарських препаратів, оскільки вони мають цінову перевагу.

Друге — забезпечення високої якості лікарських препаратів. На нашу думку, виконання цього завдання неможливе без ефективного менеджменту на макро- і мікрорівні.

Наші пропозиції щодо макрорівня. Не раз говорилося про доцільність переходу від командно-адміністративної моделі управління фармацевтичною галуззю до суспільно-адміністративної моделі. Потрібна ширша участь фахових асоціацій у прийнятті управлінських рішень, які стосуються всієї галузі фармації. Необхідно запровадити персональну відповідальність керівників усіх рівнів за ухвалені ними рішення, забезпечити чітку вертикаль управління фармацевтичною галуззю, уніфікувати регіональні органи управління, оскільки вони значно відрізняються в різних областях України, а також збільшити відсоток людей з вищою фармацевтичною освітою в усіх органах управління фармацією.

Хотілося б сказати декілька слів щодо гармонізації чинного законодавства насамперед з європейською нормативно-правовою практикою. Ми вважаємо, що вкрай негативною є практика частої зміни базових нормативно-правових документів, зокрема тих, що регламентують ліцензійні умови для провадження фармацевтичної діяльності та умови контролю за їх дотриманням. Наприклад, накази Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України №340 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами”, №339 “Про затвердження порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами”, Постанова Кабінету Міністрів №906 від 4 жовтня 2010 року “Про затвердження форми паспорта аптечного закладу (структурного підрозділу)”. З іншого боку, не відповідає Закону України “Про лікарські засоби” наказ МОЗ України №44.

Отже, наші пропозиції: здійснення ефективної кадрової політики, а саме вирішення на законодавчому рівні питання кваліфікації власників аптечних закладів; підвищення зарплати працівникам бюджетних аптек, оскільки низька зарплата провізорів у державних аптеках стимулює відплив кваліфікованих кадрів у приватний сектор; нормативне зобов’язання власників не лише підтримувати належну кваліфікацію персоналу, а й передбачати доплату за відповідну категорію.

Третій принцип — регулювання цін. Треба побороти переважання імпортних препаратів на українському фармацевтичному ринку, сировинну залежність вітчизняної фармацевтичної промисловості, відсутність преференцій для вітчизняних виробників та відсутність дієвої системи контролю за результатами закупівлі лікарських засобів за бюджетні гроші.

Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Андрію Романовичу.

Слово має Савко Юрій Остапович, виконавчий директор Асоціації виробників інноваційних ліків “APRaD”. Підготуватися Волошиній.

САВКО Ю.О., виконавчий директор Асоціації виробників інноваційних ліків “APRaD”. Шановний пане головуючий! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Насамперед дозвольте подякувати Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я за можливість виступити на цьому поважному зібранні. У своєму виступі хочу торкнутися трьох взаємопов’язаних аспектів розвитку вітчизняного фармацевтичного сектору — трансфер новітніх технологій, питання захисту інтелектуальної власності, проблема наявності вибору у пацієнта.

Надія пацієнтів на ефективне лікування складних і тяжких хвороб усвідомлено чи ні, але значною мірою базується на вірі в прогрес у медицині. Розвиток новітніх технологій у лікуванні, запровадження в клінічну практику інноваційних препаратів є не тільки об’єктивною ознакою прогресу в медицині і фармацевтиці, а й має істотний соціальний вибір. Відносна незалежність людини від процедури лікування, коли, для прикладу, замість жмені пігулок людина протягом дня приймає одну, гарантує більшу відповідальність пацієнта за процедуру лікування, а також сприяє якіснішому соціальному залученню цієї особи. Останній момент вкрай важливий для розбудови соціально орієнованої держави.

Незаперечною є теза, що фармацевтична індустрія має бути орієнтована на забезпечення якісного і ефективного лікувального процесу. Як відомо, вітчизняна фарміндустрія перебуває у стані активного розвитку, і саме на цьому етапі повноцінна співпраця з міжнародними виробниками дасть можливість швидко розвивати сучасне виробництво якісних препаратів в Україні.

Ключовим компонентом процесу передачі знань і технологій є визнання права інтелектуальної власності. Тут я хочу наголосити на необхідності ефективних механізмів захисту прав інтелектуальної власності в інтересах всіх добросовісних виробників незалежно від прописки. Стосовно протоколів і стандартів лікування треба сказати, що тільки безпечність, ефективність і якість препарату має визначати його присутність у протоколі. Ефективні механізми захисту інтелектуальної власності є також гарантією того, що в Україну будуть надходити новітні технології лікування і виробництва препаратів. Тому ключовим завданням розвитку фармацевтичного сектору України є створення сприятливих умов для інвестицій — інтелектуальних і технологічних.

Хочу привернути увагу до ще одного важливого аспекту захисту інтелектуальної власності саме у фармацевтиці. Це гарантія того, що пацієнти матимуть доступ до новітніх технологій лікування, до інноваційних препаратів. У цьому контексті варто зауважити, що згадувана сьогодні стаття 9 Закону “Про лікарські засоби” визначає захист ексклюзивності даних і жодним чином не пов’язана з патентним захистом. Прошу шановних колег чітко розрізняти ці два механізми захисту інтелектуальної власності.

Український пацієнт та його лікар повинні мати право вибору, а також доступ до світових надбань у медицині. Отже, резюмуючи, стверджу, що успішний розвиток фармацевтичного сектору України значною мірою пов’язаний із забезпеченням законодавчо і на практиці прав інтелектуальної власності. Тому від Асоціації виробників інноваційних ліків скажу, що ми готові долучитися до діалогу з усіх питань трансформування і розвитку системи охорони здоров’я в Україні.

Асоціація виробників інноваційних ліків акумулює і може надати провідний міжнародний досвід функціонування таких систем у світі. І тому залучення професійних асоціацій виробників, зокрема таких, як наша, інших асоціацій дасть можливість ефективніше розвивати і законодавчу базу, і практику її застосування в Україні. Дуже важливим моментом є залучення спеціалістів, експертів бізнес- і професійних асоціацій на початковому етапі розроблення ініціатив, що сприятиме уникненню можливих помилок і забезпечить більш плавне здійснення реформ.

На завершення хочу попросити. Тетяно Дмитрівно, враховуючи наш попередній добрий досвід співпраці з комітетом, а також минулорічний досвід співпраці з Міністерством охорони здоров’я, просимо не забувати залучати наших спеціалістів до розроблення проектів законодавчих актів, у тому числі тих, які розглядаються в очолюваному вами комітеті, зокрема щодо змін до статей 9 і 17 Закону “Про лікарські засоби”, для того щоб уникнути можливих помилок у майбутньому.

Ще раз щиро дякую за запрошення і вітаю всіх медиків з професійним святом (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Вікторія Олександрівна Волошина, начальник Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим. За нею виступатиме Подгорний.

ВОЛОШИНА В.О., начальник Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим. Шановний Адаме Івановичу! Шановна Тетяно Дмитрівно! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед дозвольте подякувати за можливість взяти участь у цьому заході. Дозвольте максимально стисло висвітлити пропозиції щодо вдосконалення державного контролю якості лікарських засобів.

По-перше, просимо підтримати законопроект, внесений народним депутатом України Гайдаєвим Юрієм Олександровичем, щодо внесення змін до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, оскільки чинна редакція унеможливлює отримання об’єктивних результатів перевірок при здійсненні державного контролю.

По-друге, є питання доцільності існування аптечних кіосків. Враховуючи специфіку Автономної Республіки Крим як курортного регіону, велика кількість аптечних кіосків працюють лише під час літніх місяців, чим охоче користуються нечесні підприємці, які свідомо йдуть на порушення законодавства про порядок відпуску лікарських засобів. В аптечних кіосках здійснюється реалізація рецептурних препаратів, значно зростає ризик масової реалізації неякісної, фальсифікованої продукції, порушуються умови зберігання ліків. Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів у Криму повідомляє правоохоронні органи про існування сезонних аптечних кіосків, які здійснюють реалізацію лікарських засобів без ліцензії, тобто поза законом. На даний час такі кіоски діють в Алушті, селищах Малоріченське, Рибаче.

Слід також звернути увагу на те, що переважну кількість аптечних кіосків відкривають фізичні особи — підприємці, які здійснюють діяльність за спрощеною системою оподаткування. Спрощене ведення обліку не потребує обов’язково наявності первинних документів. Даний факт робить практично неможливим відстеження шляхів розповсюдження неякісних, фальсифікованих, незареєстрованих лікарських засобів. Таким чином, виконання основної функції державного контролю — виявлення, зупинення обігу ліків, які не можуть споживатися, — стає неможливим. Просимо внести відповідні зміни до законодавства.

По-третє, проблема фальсифікованих лікарських засобів. Нечесні виробники, найчастіше з країн Південно-Східної Азії, не зацікавлені у захисті від підробок. Особливо це стосується препаратів, які найчастіше забороняються до реалізації за результатами лабораторних аналізів. Іноді виробники зацікавлені не використовувати ніяких способів захисту від фальсифікату, адже при обвинуваченні у виробництві неякісної продукції завжди можна сказати, що споживач постраждав від підробки, а не від оригіналу. На нашу думку, проблему підроблених препаратів можна вирішити за допомогою нанесення додатково індивідуального номера на кожну упаковку.

По-четверте, система фармакологічного нагляду. Одним з найважливіших принципів і механізмів системи фармакологічного контролю в Україні є виробництво та реалізація ліків, зареєстрованих та дозволених державою для медичного використання, які є якісними, ефективними та безпечними.

Слід зазначити, що трапляються випадки неоднозначного тлумачення одного з обов’язкових документів — інструкції з медичного застосування. На практиці маємо ситуацію, коли інструкції на один і той самий лікарський засіб, до того ж, що найпарадоксальніше, вироблений вітчизняними виробниками в Україні, містять відомості щодо характеристик препарату, які істотно відрізняються.

Наприклад, в інструкціях щодо застосування таблеток анальгіну №10 одним з протипоказань є вік — дітям до 12 років, тривалість лікування становить не більше трьох днів. В інструкції іншого виробника на цей самий лікарський засіб також є протипоказання за віком — дітям до 3 років, але далі в інструкції вказані такі дозування: від 3 до 6 років — 0,5 таблетки, від 6 до 10 років — 0,75 таблетки, від 10 до 14 років — 1 таблетка, тривалість лікування — до п’яти днів. У третього виробника протипоказання — дітям до 12 років, підлітками з 12 до 14 років призначають по 0,5 таблетки, тривалість лікування — не більше трьох днів.

Такий стан справ призводить до необґрунтованого прийому лікарських засобів. Виникає проблема безпечного та ефективного дозування, загроза виникнення побічних дій та взагалі можливості виникнення непередбачуваних ускладнень з боку здоров’я людини. Це сигнал для системи фармакологічного нагляду щодо необхідності приділити більше уваги конкретному лікарському засобу.

Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Богдан Васильович Подгорний, генеральний директор Відкритого акціонерного товариства “Гемопласт”. За ним виступатиме Бик.

ПОДГОРНИЙ Б.В., генеральний директор ВАТ “Гемопласт”. Шановний Адаме Івановичу! Шановна Тетяно Дмитрівно! Шановні народні депутати, колеги! Насамперед дозвольте подякувати за можливість виступити з цієї високої трибуни, бо я керую підприємством більше 10 років і вперше маю можливість висловити своє бачення розвитку і фарміндустрії, і виробництва інших виробів медичного призначення. Я очолюю підприємство, яке здійснює виробництво одноразових шприців, систем для переливання крові, катетерів. Наша продукція не належить до фармацевтичної галузі, але проблеми схожі. Основа розвитку, я впевнений, полягає саме у власному потужному виробництві, без якого взагалі не можна говорити ні про розвиток, ні про стабільність.

Стосовно виробництва шприців. Проблеми, які висвітлив мій колега генеральний директор ВАТ “ІнтерХім”, досить близькі для нас, можна сказати, рідні. Ще одна особлива проблема — якість одноразових виробів медичного використання, якими є шприци. Адже вся імпортна продукція, що надходить в Україну, не контролюється. Є випадки, коли реєструються шприци одного виробника, а під цей реєстраційний номер завозяться зовсім інші вироби. Однак якість і фармацевтичної продукції, і виробів медичного призначення має бути стовідсотковою.

Наведу такий приклад. Коли контейнер з Китаю чи з Індії протягом 30 днів транспортується морем через екваторіальну зону, всі можливі міжнародні, національні стандарти чи вимоги, які висуваються до умов зберігання такої продукції, порушуються, тож імовірність надходження нестерильної, неякісної, а іноді і шкідливої продукції дуже висока. Тому жорсткий контроль кожної партії одноразових виробів має бути впроваджений законодавчо. З іншого боку, це забезпечить додатковий прибуток компаніям, які здійснюватимуть такий контроль, — регіональним центрам стандартизації, акредитованим лабораторіям тощо.

На превеликий жаль, у рідній країні національні виробники перебувають у становищі бідних родичів. На мою думку, у нас виробництво існує не завдяки, а всупереч. Жодної підтримки з боку держави я не відчуваю ні під час проведення тендерів, ні при інших державних закупівлях, а іноді такі ситуації трапляються, що, виходить, ніби ми взагалі тут не потрібні. Щороку я бачу, що завозиться дедалі більше іноземної продукції. Ми відслідковуємо, робимо аналізи, доповідаємо, але жодної реакції не було. Взагалі, виробництво — це симбіоз, це не тільки якісні вироби, які можна контролювати, а ще й платежі до бюджету, зарплата працівникам, нові робочі місця. І дуже важливо розуміти, що це все і становить незалежність, самостійність і велич держави.

Підбиваючи підсумки, хочу сказати, що цілком підтримую пропозицію Тетяни Дмитрівни щодо запровадження ПДВ. Нехай це буде 5, 10, 20 відсотків. Таким чином ми створимо рівні умови для національних та іноземних виробників.

Обов’язково потрібен стовідсотковий контроль кожної партії, яка надходить в Україну. Якщо говорити про шприци, то такий контроль має бути обов’язково, тому що умови транспортування просто жахливі, а використання неякісних чи зіпсованих виробів може призвести навіть до летальних наслідків.

Обов’язково треба переглянути систему державних закупівель, бо те, що нині відбувається на ринку дистрибуції, продажу, не витримує критики. Вона непрозора, і це треба змінити якомога швидше.

Підтримка національного виробника має бути завжди. Це можна робити прямо чи опосередковано, але підтримка має бути.

І наприкінці дозвольте подякувати за можливість виступити та привітати з професійним святом — Днем медпрацівника.

Дякую (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Бик Неоніла Василівна, виконавчий директор Галицької фармацевтичної асоціації, головний позаштатний спеціаліст Головного управління охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації. Підготуватися Живодернікову.

БИК Н.В., виконавчий директор Галицької фармацевтичної асоціації. Дякую. Шановний головуючий! Шановна Тетяно Дмитрівно! Я хочу підтримати попередніх промовців — практичних провізорів. Усі питання, які тут прозвучали, сподіваюся, знайдуть відображення в законах, які прийматиме Верховна Рада.

Хочу ще раз акцентувати увагу, що згідно із законодавством про охорону здоров’я аптека є закладом охорони здоров’я. У традиційних професійних аптеках це розуміють, а відтак і з розумінням своєї вагомої соціальної функції ставляться до роботи.

Оскільки Україна задекларувала європейський вектор розвитку, логічно було б адаптувати вітчизняне законодавство у сфері фармацевтичної діяльності до європейського. Що ми бачимо? Є країни, де немає жодної комунальної аптеки, але державне регулювання є в кожній країні. Подивімося, в яких умовах працюють комунальні аптеки і в яких умовах працюють комерційні аптеки. Комунальні аптеки мають велику сільську мережу, здійснюють виготовленням лікарських препаратів в умовах аптеки, забезпечують безплатні пільгові рецепти, на що відволікаються обігові кошти.

Ми пропонуємо повернутися до Постанови Кабінету Міністрів України №447 від 12 травня 1997 року “Про впорядкування діяльності аптечних закладів та затвердження Правил роздрібної реалізації лікарських засобів”, яка регламентувала пішохідну доступність. У сільській місцевості одна відстань, у міській — інша, а також різне навантаження на одну аптеку. Пропонуємо, щоб пішохідна доступність була не менше 500 метрів, щоб були відповідне навантаження на одну аптеку і обов’язкові кваліфікаційні вимоги до власника аптеки.

Виходячи з вищевикладеного, можливо, треба запровадити тимчасовий мораторій на відкриття нових аптек. Адже ми бачимо, наприклад, що є 6 великих дистриб’юторів і більше 200 малих. Можливо, не треба так багато, може, не така велика кількість потрібна. У нас у Львові, наприклад, на 1 квадратний кілометр є 23 аптечні заклади. Не треба так багато аптек! Ми боремося за кількість чи за якість?

Для того щоб зберегти аптеки з рецептурно-виробничими відділами, ми пропонуємо звільнити їх від плати за землю, встановити пільги для аптек, які виготовляють ліки, — 5-відсотковий податок на прибуток, як на заклади охорони здоров’я, обов’язково звільнити їх від орендної плати, затвердити на законодавчому рівні державну реєстрацію цін на всіх етапах. Адже ми знаємо, що ціна формується не в аптеці, а на початкових етапах — на виробництві або під час перевезення, на митному контролі. Вважаємо, що треба дозволити реалізацію лікарських засобів без ліцензії через фельдшерсько-акушерські пункти в сільській місцевості, спростивши процедуру реалізації ліків.

Водночас підтримуємо прагнення Кабінету Міністрів навести лад в оподаткуванні, тобто поставити суб’єктів господарювання різних форм власності в однакові умови оподаткування. Не може аптека як заклад охорони здоров’я працювати, як фізична особа чи приватний підприємець: сплатили 200 гривень, і все. Ми платимо чесно всі податки, але перебуваємо в різних умовах.

Отож хочу все-таки бути оптимістом і сподіваюся, що після нинішніх парламентських слухань всі наші пропозиції візьмуть до уваги, і фармація справді стане невід’ємною складовою охорони здоров’я (Оплески).

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Живодерніков Євген Вікторович, заступник генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “СМД”. Підготуватися Міндрул.

ЖИВОДЕРНІКОВ Є.В., заступник генерального директора ТОВ “СМД”. Уважаемые коллеги! Следуя совету Адама Ивановича, начну с заключительной части выступления. Как рядовой гражданин, как врач, как эксперт в области фармбизнеса и фармрынка с большим стажем я считаю, что дальнейшее развитие фармацевтической отрасли невозможно без изменения системы здравоохранения, без развития нашей многострадальной медицины.

Принимая участие в работе саммита государств СНГ, который состоялся весной этого года в Москве, я был приятно удивлен, когда фармацевтическую отрасль Украины по очень многим позициям отмечали все докладчики. Здесь и одно из лучших специализированных фармацевтических образований, и прекрасная фармакопея, и лучшая система качества лекарственных средств, вообще вне конкуренции развитие GMP-производства и в целом фармацевтического производства.

Затем следуют такие цифры: по потреблению лекарственных средств на душу населения (в деньгах) Украина занимает четвертое место. Годовое потребление: на первом месте Россия — 148 долларов на душу населения, на втором Беларусь — 83 доллара, на третьем Казахстан — 75 долларов на душу населения, далее следует Украина — 67 долларов на душу населения (в конечных ценах потребителя).

Если посмотреть структуру этих затрат, она еще более неутешительна, потому что в российском показателе 148 долларов примерно 25 процентов — госпитальный рынок и система компенсации закупленных лекарств по программе дополнительного лекарственного обеспечения. Аналогичные цифры и в Казахстане, и в Беларуси, там объемы государственных закупок еще выше. В Украине, увы, мы имеем почти 90 процентов лекарств, закупленных в коммерческом сегменте фармацевтического рынка, то есть за средства потребителя. Если эту систему не изменить, в дальнейшем и потребителю, и фармацевтическому рынку будет достаточно сложно.

И еще один важный момент, на котором я хотел бы остановиться, — формирование положительного имиджа украинской фармацевтической индустрии как в глазах потребителя, так и в глазах депутатов, правительства. Ведь одни и те же показатели могут трактоваться совершенно по-разному.

Например, средневзвешенная цена лекарственных средств по итогам прошедшего года выросла на 16 процентов, но при этом мало кто знает, что средневзвешенная цена зависит от удельного веса дорогих упаковок: чем больше дорогих упаковок, тем выше этот показатель. Мы сами боремся за то, и врачи прилагают все усилия, чтобы пациенты получали современные, более эффективные и хорошо действующие лекарственные средства. Естественно, они несколько дороже, удельный вес более дорогих современных средств в продажах на фармрынке в последние годы постоянно растет. В результате рост средневзвешенной цены опережает индекс инфляции. Индекс потребительских цен, который реально отражает подорожание лекарственных средств, по нашим данным, составляет 8,5 процента по итогам 2010 года. Аналогичный показатель приводит Госкомстат на своем официальном сайте, он чуть ниже, это отдельно выделенная группа фармацевтической продукции.

Еще один момент — пресловутое импортозамещение. Давайте посмотрим на рынок с точки зрения упаковок: 80 процентов в госпитальном сегменте — отечественные упаковки (в штуках), 65 процентов в розничном сегменте — отечественные упаковки. В результате мы видим, что, в общем-то, рынок импорта у нас замещен, в чем нет ничего плохого, препараты более доступны. Отечественный производитель создает высококачественные генерические копии, используя разработки и опыт зарубежных производителей. В 2011 году истекает срок патентной защиты на ведущие блокбастеры мировой фармы, и отечественный производитель получит еще один прекрасный шанс добиться новых успехов.

Спасибо за внимание (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Анастасія Валентинівна Міндрул, заступник начальника відділу торговельних марок Патентно-правової фірми “Пахаренко і партнери”. Підготуватися Коноваленко.

МІНДРУЛ А.В., заступник начальника відділу торговельних марок Патентно-правової фірми “Пахаренко і партнери”. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Дуже вдячна за надану можливість виступити перед вами. Дуже коротко зупинюся лише на деяких аспектах, про які різні доповідачі сьогодні вже згадували.

Перше — щодо проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання фальсифікації лікарських засобів (№7146), зокрема стосовно запровадження кримінальної відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів. Ця ідея вже давно витає в повітрі. Безперечно, з підробками треба боротися. Законопроект вже прийнято в першому читанні, але формулювання і положення, які він містить, не просто сирі, вони потребують суттєвого доопрацювання.

По-перше, в Закон України “Про лікарські засоби” вводиться визначення поняття “фальсифіковані лікарські засоби”. Незважаючи на те, що є визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я, крім того, на його базі розроблені аналогічні визначення в низці нормативно-правових актів, все це ігнорується, дається нове визначення, переобтяжене багатьма зайвими питаннями. Доцільність цього незрозуміла.

По-друге, даються нові формулювання декількох статей Кримінального кодексу і статті Кодексу про адміністративні правопорушення. Незрозуміло, чому під фальсифікацією лікарських засобів пропонується розуміти такі дії, як придбання, зберігання з метою збуту, а також збут чи транспортування лікарських засобів. Безперечно, ці дії мають каратися, але ототожнювати їх з фальсифікацією не можна. Отож документ потребує істотного доопрацювання.

По-третє, є питання, що буде відбуватися з конфіскованими лікарськими засобами. Тому що санкцією запропонованої статті Кримінального кодексу передбачається конфіскація. Якщо ми візьмемо за аналогію статті щодо відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, наприклад статті 176, 177, 229, то як санкція, здається, ще 2008 року запроваджено конфіскацію та знищення вилученої контрафактної продукції.

Про що свідчить практика? В Кодексі України про адміністративні правопорушення немає положення про те, що конфіскована продукція має знищуватися. Як правило, суди ніколи не присуджують знищення контрафактної продукції, тому що напряму ця норма не передбачена в нормативному акті. Тому питання, куди піде ця фальсифікована продукція, залишається відкритим. Крім того, залишається відкритим питання, за чий рахунок має знищуватися конфіскована фальсифікована продукція.

Друге. Сьогодні вже йшлося про те, що необхідно додержуватися прав інтелектуальної власності. Безперечно, це так. І хотілося б звернути увагу на такий маленький аспект, який теж формує ціну лікарського засобу і впливає на його доступність для українського споживача. Нині загальновизнано, що відшкодування витрат розробника оригінального лікарського засобу забезпечується, в тому числі, і за рахунок надання патентної охорони. Переважно мова йде про винаходи. Це 20-річний повноцінний патент, який проходить експертизу по суті. Крім того, ми маємо український національний винахід — корисна модель. По суті вимог об’єктом корисної моделі може бути все те саме, що є об’єктом винаходу.

З чим ми зіткнулися на практиці? Уявімо, що існує патент на оригінальний лікарський засіб. Можливість одержати корисну модель призводить до того, що, наприклад, недобросовісна особа, яка хоче скористатися чужим винаходом на легальній основі, подає на реєстрацію той самий вже запатентований лікарський засіб іншого виробника і одержує патент на корисну модель. Тому що він подає це під відповідальність заявника. Врешті, ми маємо два однакових патенти, які належать різним особам. Власник оригінального патенту на препарат не має можливості про це дізнатися і запобігти видачі такого патенту, тому що відомості про подання таких заявок не публікуються. Оскаржити їх неможливо. Скасувати цей патент можна в суді. З останніх прецедентів: пройдено три судові інстанції, зрештою, після рішення третьої інстанції, патент на корисну модель анульовано.

У світі такої практики немає, щоб об’єкти лікарських засобів могли бути корисними моделями. Це може бути лише пристрій. Тепер запитання: на чиї плечі ляжуть витрати, яких зазнає власник оригінального патенту? Знову-таки, на плечі споживачів. Тому питання треба вирішувати комплексно.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Людмила Іванівна Коноваленко, завідувач Комунального підприємства “Центральна районна аптека №6”, місто Лебедин Сумської області. Підготуватися Кужель.

КОНОВАЛЕНКО Л.І., завідувач Комунального підприємства “Центральна районна аптека №6” (Сумська область). Шановний Адаме Івановичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! На тлі глобальних проблем, про які сьогодні говорили в цьому залі, проблеми комунальних аптек видаються зовсім дрібними. Однак це не так. За дорученням і від імені фармацевтичної асоціації Сумської області звертаюся до вас з проханням на законодавчому рівні вирішити долю комунальних аптек України, тобто вирішити такі питання.

На сьогодні в Україні відсутня чітка структура управління фармацевтичною галуззю на державному рівні. В одних областях аптеки підпорядковані обласним управлінням охорони здоров’я, в інших — обласним радам, ще в інших створені комунальні підприємства “Фармація”. На нашу думку, всі обласні аптечні заклади мають підпорядковуватися обласним управлінням охорони здоров’я, де будуть розроблені штатні нормативи щодо працівників з фармацевтичною освітою, будуть створені фармацевтичні відділи в кількості, затвердженій нормативом Міністерства охорони здоров’я. Усі бюджетні кошти на пільгові безоплатні рецепти для населення, а також на державні програми з охорони здоров’я треба спрямовувати тільки через державні та комунальні аптеки.

Комунальні аптечні заклади і приватні аптеки повинні працювати в єдиному законодавчому руслі, чого на сьогодні немає. Просимо внести зміни до законодавства, щоб в усіх аптечних закладах незалежно від форми власності обов’язково були касові апарати, щоб діяли одинакові штрафні санкції згідно із Законом “Про ціни і ціноутворення”. Це також стосується перевірок податковими органами та іншими контролюючими органами.

27 травня 2011 року на сесії Сумської обласної ради шостого скликання депутатською більшістю прийнято ганебне рішення про створення комунального підприємства Сумської обласної ради “Нова фармація Сумщини” шляхом об’єднання існуючих комунальних аптек і позбавлення їх юридичної самостійності. Таке рішення означає їх ліквідацію, а область залишається без наркотичних і психотропних лікарських засобів, сільське населення — взагалі без медикаментів, оскільки процедура ліквідації, виключення з Державного реєстру буде здійснюватися згідно з чинним законодавством з обов’язковим припиненням роздрібної торгівлі у фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктах, сільських і міських аптеках, з припиненням постачання наркотичних і психотропних лікарських засобів лікарням і населенню на досить тривалий час, до отримання ліцензії новоствореним об’єднанням КП “Нова фармація Сумщини”.

Рішення сесії щодо об’єднання комунальних аптек області на обговорення громадськості не виносилося, не приведено жодних економічних обґрунтувань такого об’єднання, просто проштовхнули це питання на сесії за домовленістю керівників області. Цим рішенням цілком проігноровано протокол наради під головуванням Прем’єр-міністра України Азарова від 16 червня 2010 року, де в пункті 13 для обласних державних адміністрацій дана вказівка: опрацювати питання щодо створення соціальних аптек, розширення і створення мережі державних і комунальних аптек.

Для довідки: в Сумській області жодна приватна аптека на сьогодні не має ліцензії на діяльність, пов’язану з обігом наркотичних і психотропних лікарських засобів. Цей вид діяльності здійснюють тільки аптеки комунальної форми власності. Процес ліквідації комунальних аптек області може затягтися на 4–7 місяців. Щойно почнеться процедура ліквідації, нинішні постачальники припинять поставки лікарських засобів і діятимуть за умовами договорів, вимагаючи термінової оплати лікарських засобів або повернення товару. Тобто ще до закінчення ліквідації комунальні аптеки області опиняться на межі банкрутства. А те майно, яке ще є в аптеках, буде продано за копійки новим власникам. Найгірше в цій процедурі те, що на невизначений термін жителі області залишаються без наркотичних, психотропних і прирівняних до них лікарських засобів, а жителі віддалених сіл — взагалі без медикаментів.

Враховуючи вищевикладене, прошу Верховну Раду прийняти рішення щодо створення чіткої вертикалі управління фармацевтичною галуззю на державному рівні, недопущення ліквідації існуючих комунальних аптечних закладів і відпрацювання чіткої схеми збереження та створення комунальних аптек у тих регіонах, де їх немає. Прошу внести зміни до законодавства України, щоб усі аптечні заклади незалежно від форми власності працювали в однаковому правовому полі. Усі бюджетні кошти на пільгові безоплатні рецепти для населення…(Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Кужель Олександра Володимирівна, депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

КУЖЕЛЬ О.В., депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Спасибо, Адам Иванович. Спасибо, госпожа Бахтеева, за эти парламентские слушания.

Мы с вами пережили 2008 и 2009 годы, наблюдая ужасное отношение государства к фармацевтической отрасли, наверное, страшнее не было. И мне, человеку, который не имел к этому отношения, пришлось учить, что такое GMP и так далее… Я не знаю, почему новая команда пришла и сразу начала вносить изменения. Я и вам советую: не принимайте лицензионные условия без тех, кто их будет исполнять. Почему у меня находилось время сидеть с фармацевтами в зале и построчно вычитывать лицензионные условия? А сегодня, я сужу по выступлениям, уже такое нагромождение…

Принимая во внимание то, что сказал Адам Иванович, буду говорить очень кратко.

На 99 процентов я поддерживаю выступление госпожи Бахтеевой, кроме единственного — следует очень аккуратно отнестись к пониманию подтверждения качества GMP. Чтобы те, кто его уже подтвердил, не делали этого заново.

Адам Иванович, вы знаете, почему у нас дорогие лекарства? Посмотрите, сколько зарабатывают аптеки. Копейки. Наценка — копейки. И мы тогда приняли постановление, чтобы не ограничивали даже возможность повышения рентабельности. Потому что аптека не может работать, если у нее не будет наценки, скажем условно, 20 копеек.

Я не поддерживаю последнее выступление. Нельзя предоставлять льготы в общегосударственном масштабе коммунальным аптекам. Просто в области, если хотите сделать коммунальные аптеки, дайте им льготу по плате за землю, по аренде — и у вас уже будут дешевые лекарства. Но, извините, вы же зарплату платите максимально 800 гривень, а большинство работников оформлены на полставки. Сестра моего мужа получает 450 гривень. Инвалид с детства, фармацевт, с отличием окончившая учебное заведение, получает 450 гривень, работая по восемь часов! Мы такие аптеки хотим плодить? А чтобы не было высоких цен, давайте ликвидируем коррупцию на таможне, когда завозим лекарства. Давайте ликвидируем коррупцию при регистрации лекарств.

Мне было очень приятно услышать представителя фирмы, который сказал, что нас хвалили в Москве. Да, нам есть чем гордиться благодаря команде молодых реформаторов фармацевтической отрасли. Я тоже была в Москве на форуме Института Адама Смита по фармации и гордилась своей страной! Представители всех стран подходили ко мне и говорили: “Вы знаете, госпожа Кужель, если мы прошли регистрацию в Украине, можно идти в любую страну СНГ. Лучшей регистрации лекарств нет”.

Что мы имеем сегодня? Я почти каждый день получаю звонки. Что мы получили? Фармация выполняет свои условия, потом почему-то документы подаются в Минздрав. Если раньше они просто подписывались, то теперь их месяцами держат. Сколько стоит выпустить из Минздрава это лекарство? А мы потом спрашиваем, почему оно дорогое.

Если мы хотим снизить цену, следует заняться проблемой дерегулирования. И я знаю, что госпожа Бахтеева эту тему знает прекрасно, если она возьмется, мы этот вопрос решим. Пройдитесь по этой схеме… Я с ужасом вспоминаю, как мы пытались показать ее Падалко, объяснить, что там тысячи долларов на каждой партии… Но он ездил с охранниками, а в это время росли цены.

Где мы должны контролировать цены? В первую очередь, там, где тратятся деньги государства, бюджетные средства. Для этого есть очень простая форма, как во всем мире: создайте реестр, и каждый, кто хочет продавать бюджету лекарства, регистрируйте свою цену.

Кстати, здесь присутствует собственник аптечной сети. Я написала письмо губернатору, идет, простите, перераспределение рынка. Теперь каждому, кто у него покупает лекарства, звонят и говорят: “Если вы у него купите, то к вам придет ценовая комиссия”. Нормально? А мы спрашиваем, откуда цены. Да ему говорят: “Мы по таким ценам не возьмем. Ты сделай на 30 процентов дороже, но чтобы был откат”.

Так вот, создайте такой реестр, чтобы при покупке в Суммах или в Ахтырке сразу высвечивалась цена, и тогда увидите, какая огромная будет экономия бюджетных средств.

Очень хотелось бы, чтобы аккуратно, с пониманием отнеслись к импортозамещению. Абсолютно правильно было сказано, что 80 процентов иностранных лекарств пакуются в Украине. Из тех украинских заводов, которые вы назвали, если 3–4 производят, так это предприятия очень богатых людей. Посмотрите, они входят в сотню богатейших людей Украины. И пусть они тоже учат и вывозят на семинары, и стимулируют врачей.

И последнее. Министерство здравоохранения, не ищите…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. На превеликий жаль, жодні заходи, у тому числі й ті, що ви рекомендуєте, і ті, що ви рекомендували і для даної галузі, і для будь-якої іншої, не посприяли зниженню ціни. Покажіть мені, будь ласка, хоч одного, хто знизив ціни. Ніхто, на жаль, цього не робить. Хоча досить часто під маркою того, щоб знизити ціни, кажуть: “Верховна Радо, надайте пільги для галузі”.

Хоч і рідко таке буває, але всі, хто записався, виступили. Взяли участь в обговоренні питання 28 осіб. Тепер, якщо є запитання до доповідачів, давайте послухаємо відповіді.

Раїсо Олександрівно, прошу.

МОІСЕЄНКО Р.О. Надійшло декілька запитань.

“Яким чином МОЗ координує діяльність аптечних закладів, які є закладами охорони здоров’я, не маючи відповідних структур на регіональному рівні?” По-перше, такі структури є, і на сьогодні створена Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення. По суті, ті інспекції, які діють, уповноважені цим займатися. Питання просто в тому, наскільки ефективно спрацьовує ця система. І саме для цього ми сьогодні й обговорюємо дане питання, для цього складаємо і концепцію розвитку фармацевтичної галузі, щоб усе впорядкувати. Тому що нічого немає ідеального, про що якраз свідчать сьогоднішні виступи, які були дуже різноманітні.

“Враховуючи зміни в ліцензійних умовах, чому видачу ліцензій не перенести на регіональний рівень?” Справді, такі запитання надходили, і вони постійно обговорюються. Ось і напередодні наших слухань ми обговорювали це питання. На превеликий жаль, такий досвід уже має Російська Федерація, і дуже серйозно набила гуль, прийнявши таке рішення. Тобто питання треба вивчати. Гадаю, ми розглянемо його ретельніше, але більше схиляємося все-таки до централізації, а не навпаки. Питання в тому, яким чином місцеві органи влади мають, скажемо так, впливати на документи, які готуються. І на сьогодні є місцева інспекція, яка видає паспорти, для того щоб зареєструвати аптечний заклад. Це також система впливу, як і система ліцензування сама по собі.

Шановна пані Кужель порушила питання про реєстрацію. Я вважаю, що треба предметно розібратися по кожному з лікарських засобів. І тоді ми визначимо, де і як створювалися перешкоди, все це в наших силах.

Була ціла низка зауважень, висловлених нашими шановними колегами під час обговорення, я їх ретельно записала. Думаю, що при відпрацюванні нормативних актів, які будуть розглядатися в майбутньому, ми ці зауваження врахуємо.

І якщо дозволите, Адаме Івановичу, я хотіла б подякувати шановній Тетяні Дмитрівні за стійкість, за її постійне бажання нам допомогти. Тетяно Дмитрівно, питання актуальне, про що яскраво свідчить кількість виступів. Я щиро вдячна вам і групі народних депутатів, які ініціювали розгляд цього питання на парламентських слуханнях. Передаю і особисту подяку міністра охорони здоров’я Олександра Володимировича, він уже повертається до Києва.

Дозвольте, шановні колеги, всіх нас привітати з нагоди прекрасного свята — Дня медичного працівника. Від нашого трудового колективу передаю найщиріші привітання, а також особисто від міністра охорони здоров’я України Аніщенка Олександра Володимировича (Оплески).

Дякую всім.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тетяно Дмитрівно, будь ласка. Не було письмових запитань? Гаразд.

Тоді, шановні учасники парламентських слухань, будемо підбивати підсумки нашої розмови. Насамперед, я думаю, ми всі зійдемося на думці, що слухання відбулися фахово, кожен з промовців говорив по суті і зі знанням справи. Це дуже добре.

Тепер з усього цього розмаїття думок нам потрібно знайти мудрі підходи, щоб урегулювати те, що треба зробити. Тому що в цій сфері є, так би мовити, три складові: виробники, ті, хто реалізує продукцію виробників, і головна складова — споживачі. Звичайно, під час нашої розмови ми найменше думок від споживачів почули. Однак я думаю, всі в цій залі розуміють, що головне ваше призначення — працювати саме для споживача. І завдання рекомендацій парламентських слухань, які має підготувати комітет на затвердження Верховної Ради, якраз і полягає в тому, щоб поєднати інтереси цих складових.

Щодо законодавчого забезпечення. Я не бачу особливих проблем, щоб вирішити це питання на законодавчому рівні. Про це чимало було сказано, зокрема і колега Коновалюк говорив про свій законопроект. Все в їхніх руках, у тому числі і в руках Коновалюка, бо він є членом профільного комітету. 31 травня ми прийняли законопроект у першому читанні, тепер Верховна Рада чекає, коли комітет внесе його на розгляд у другому читанні. Тобто я думаю, що ми ще на цій сесії, яка закінчується 8 липня, зможемо прийняти цей законодавчий акт. Це один момент.

І другий. Я хотів би, щоб усі пропозиції щодо законодавчого забезпечення, які є в проекті рекомендацій, і ті, що прозвучали у виступах, звелися до однієї пропозиції — підготувати об’єднаний законопроект про внесення потрібних змін до чинних законів. Бо якщо ми почнемо вносити зміни до одного, другого, десятого закону окремими законодавчими актами, то це може затягтися на досить тривалий час. А якщо буде єдиний законопроект, яким можна внести зміни до всіх актів законодавства, які існують на сьогодні в цій сфері, таким чином можна буде прискорити розв’язання проблем.

На завершення давайте подякуємо профільному комітету та особисто голові комітету Тетяні Дмитрівні, яка була ініціатором цих парламентських слухань і наполегливо, вибачте за непарламентське слово, пробивала рішення Верховної Ради, щоб вони відбулися. Завдяки їхнім зусиллям ми з вами зробили корисну справу, залишилося тільки реалізувати рішення. І я думаю, що ми будемо спільно їх реалізовувати.

Вітаю вас з Днем медичного працівника, що наближається. Я думаю, що можна всім, хто працює у сфері медицини і біля медицини, побажати лише одне — аби у вас було якомога менше роботи, щоб здоровішим було наше суспільство (Оплески).

Дякую. Парламентські слухання на цьому оголошуються закритими.