ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

З ПИТАНЬ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ

ДІТЕЙ І МОЛОДІ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

3 квітня 2013 року, 15 година

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України

РИБАК В.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні друзі! Шановні учасники парламентських слухань! Від імені Верховної Ради України хочу подякувати всім за участь у розгляді дуже важливого, на моє переконання, питання — організація відпочинку та оздо­ровлення дітей у літній період.

На жаль, ця проблема розглядається з певним запізненням. Весна вже на порозі, невдовзі й літо. Отже, народним депутатам важливо знати вашу думку, як успішніше забезпечити повноцінні літні канікули для дітей України.

Запевняю, що виважені пропозиції щодо поліпшення роботи з оздоровлення дітей обов’язково будуть враховані у подальшій діяльності всіх органів влади і тих фахівців, яким належить забез­печити максимум можливого, щоб організація відпочинку, оздо­ровчі заходи сприяли поліпшенню здоров’я дітей та організації змістовного дозвілля.

Трохи історії. Верховна Рада щороку повертається до роз­гляду цього питання. Парламент кілька років поспіль аналізує стан підготовки до шкільних літніх канікул, регулярно підбиває підсумки оздоровлення дітей під час “днів уряду” у Верховній Раді.

Два роки тому відбулися парламентські слухання з аналогіч­ним порядком денним, у ході яких розроблені та затверджені належні рекомендації для органів виконавчої влади, освітніх та оздоровчих закладів. Важливу роль відіграло і прийняття Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”. Його норми ви­писувалися, виходячи з потреби врегулювання нагальних проблем у сфері оздоровлення підростаючого покоління. Загалом вимоги цього закону втілюються в життя, незважаючи на економічні труд­нощі нашого часу.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування щороку звітують про чисельні показни­ки роботи з оздоровлення дітей протягом літніх канікул. Начебто все гаразд. Втім, щороку ми стикаємося з одними й тими самими проблемами.

Наведу кілька фактів. Відповідно до вимог закону щороку оздоровлюється не менше 50 відсотків дітей шкільного віку. Наприклад, влітку минулого року оздоровленням та відпочинком охоплено більш як 2,8 мільйона школярів, що становить майже 69 відсотків загальної кількості дітей шкільного віку в Україні. Більше того, статистичні показники оздоровчої кампанії зростають з кожним роком і в цілому по Україні, і в переважній більшості областей.

Однак якщо здійснити навіть поверховий аналіз цих даних, виявляється, що оздоровлено лише 996 тисяч дітей, решта 1,9 мільйона школярів отримали, так би мовити, відпочинкові по­слуги. Тобто вони “відпочивали” переважно у пришкільних табо­рах. Не коментуватиму цей тип відпочинку. У низці областей він  справді організований на належному рівні. Загалом же його складно назвати оздоровленням. Оскільки ви безпосередньо при­четні до організації процесу оздоровлення і відпочинку дітей, то краще за мене знаєте і розумієте, про що йдеться. Така ситуація повторюється з року в рік — втричі менше дітей отримує оздоров­чі послуги, ніж відпочинкові.

Отже, непокоїть ця тривожна тенденція останніх років — спроби підкоригувати статистику оздоровлення за рахунок збіль­шення кількості дітей у пришкільних таборах. Назвати такі канікули серйозним, системним оздоровленням ми не можемо.

За інформацією Мінсоцполітики, вже вжито певних заходів щодо організації оздоровчої роботи з дітьми влітку цього року. Водночас проблем, пов’язаних з якісним проведенням кампанії з оздоровлення і відпочинку дітей, є чимало. Це і підготовка оздо­ровчих закладів, організація в них гідного харчування, забезпечен­ня безпечного перебування дітей, підготовка кадрів вихователів та медпрацівників, і безліч інших складових якісної організації ди­тячих канікул.

Особливо нас непокоять існуючі всупереч вимогам Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей” непоодинокі випадки закриття або перепрофілювання стаціонарних дитячих оздоровчих закладів. За останніх 20 років кількість таких закладів скоротилася втричі. Лише за останні два роки, вже після прий­няття закону, список дитячих оздоровчих центрів скоротився на 31 такий заклад. Оскільки дитячі оздоровчі заклади створювалися в найкращих для відпочинку мальовничих місцях, на них і накида­ють оком спритні ділки. Як результат — дитячі оздоровниці, змі­нюючи власника, зникають з курортної карти України.

Мабуть, саме тому власники багатьох стаціонарних дитячих оздоровчих закладів протягом років не можуть отримати відповід­них державних документів на право володіння землею. Навіть такі всесвітньовідомі дитячі оздоровчі центри, як “Артек” і “Молода гвардія” не є винятками.

Тому ми сподіваємося, що нагальні питання, які потребують оперативного, системного вирішення, знайдуть висвітлення у ва­ших виступах, аби члени парламенту змогли їх врахувати у реко­мендаціях парламентських слухань.

Кілька слів про організацію нашої роботи. Згідно з Регламентом ми працюємо до 18 години. З доповіддю від уряду виступить заступник міністра соціальної політики Дроздова Лідія Миколаївна. Міністр зараз на нараді у Президента України. Ми домовилися, що вона там доповість перше питання і приїде сюди, і ви побачите і послухаєте Королевську Наталію Юріївну, міністра. Співдоповідатиме голова Комітету з питань сім’ї, молодіжної полі­тики, спорту та туризму Палатний Артур Леонідович. Регламент для виступів в обговоренні — 5 хвилин. Загальне прохання до всіх, хто виступатиме, — вкладатися в регламент. Що лаконічнішими ви будете, то більше думок і пропозицій ми почуємо.

Також інформую, що під час ваших виступів працюватиме система “Рада”. Тобто за 30 секунд до закінчення часу, відведе­ного для виступу, ви почуєте відповідний сигнал, тоді прошу завершити виступ, бо мікрофон автоматично буде вимкнений.

Якщо хтось не встигне виступити, а також якщо виникнуть запитання до доповідача, співдоповідача, можете передати свої виступи та запитання до секретаріату комітету. За підсумками парламентських слухань вийде друком збірник матеріалів, усі не­виголошені виступи будуть до нього включені. Після завершення парламентських слухань комітет доопрацює проект рекомендацій, які будуть затверджені постановою Верховної Ради України і, спо­діваємося, допоможуть і уряду, і органам місцевого самовряду­вання активно попрацювати в цьому напрямі.

Отже, переходимо до роботи. До доповіді запрошую за­ступника міністра соціальної політики Дроздову Лідію Миколаївну. Прошу, у вас 20 хвилин.

 

ДРОЗДОВА Л.М., заступник міністра соціальної політики України. Шановний Володимире Васильовичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Дозвольте висловити подяку Верховній Раді України за розгляд на парла­ментських слуханнях питання, яке стосується кожної української родини, а саме питання оздоровлення та відпочинку дітей.

Сьогодні ця проблема є надзвичайно актуальною для нашої держави. Стан здоров’я дітей в Україні з кожним роком викликає все більше занепокоєння. На наших дітей посилився тиск цілої низки негативних чинників: інформаційні перевантаження, стресо­генні ситуації, зміни в навчальному процесі без урахування гігієнічних вимог до його організації, поширення шкідливих звичок, брак фізичних навантажень і рухливої активності, сучасні тенденції швидкої їжі, відсутність сталих орієнтирів на здоровий спосіб життя та багато інших чинників, що призводять до погір­шення здоров’я.

Найвища захворюваність реєструється у віковій групі дітей шкільного віку. За останніх п’ять років рівень захворюваності зріс на 8,5 відсотка, а серед підлітків — на 15 відсотків. На сьогодні лише 7 відсотків школярів вважаються повністю здоровими. За та­ких умов надзвичайно гостро постає питання відновлення та зміц­нення здоров’я дітей. Потрібен комплексний підхід, який передба­чає забезпечення доступності та якості послуг оздоровлення та відпочинку, створення безпечних і комфортних умов перебування дітей у дитячих оздоровчих закладах, передовсім тих, які потре­бують особливих умов для оздоровлення та відпочинку, розвиток мережі дитячих оздоровчих закладів.

Яка ситуація склалася на сьогодні, якщо дивитися на неї через призму офіційних цифр? Протягом 2012 року оздоровлен­ням та відпочинком забезпечено 2 мільйони 843 тисячі 363 дитини, що становить 68,9 відсотка загальної чисельності дітей шкільного віку в Україні, з них охоплено оздоровленням 996 тисяч 284 дити­ни, відпочинковими послугами — 1 мільйон 847 тисяч дітей.

Минулого року всі регіони забезпечили виконання постав­леного урядом завдання щодо оздоровлення та відпочинку не менше 50 відсотків дітей шкільного віку. В 11 регіонах ці показ­ники значно вищі: у Дніпропетровській області — 93 відсотки, Хар­ківський — 92,4, Київській — 89,2, Луганській — 88,3, Черкаській — 77 відсотків.

Втім, слід зауважити, що досягнення відносно високих показників забезпечено за рахунок саме відпочинкових послуг, які не дають повноцінного відновлення сил дитячого організму. Зокрема, минулого року відпочинковими послугами забезпечено 65 відсотків дітей, а оздоровчими 35 відсотків (у 2011 році 31,9 відсотка).

У шести регіонах кількість оздоровлених дітей перевищує 50 відсотків. Зокрема, в місті Києві — 50,5 відсотка, в місті Сева­стополі50,1, у Київській області 57,8, Миколаївській 53,5, Донецькій — 52,5, Дніпропетровській 51,2 відсотка.

Водночас є області, в яких щороку залишається низькою частка дітей, охоплених оздоровленням: у Закарпатській області — 6 відсотків, Чернівецькій 14,5, Івано-Франківській 15,8, Волин­ській 18,2, Кіровоградській 16,6 відсотка.

Минулого року отримали послуги з оздоровлення та від­починку більш як 1,7 мільйона дітей пільгових категорій, у тому числі: діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, —99 відсотків, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей — 75,4, діти, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, 51, діти-інваліди 47,5 відсотка.

На базі дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія” протягом 2012 року забезпечено оздоровленням та відпочинком 34 тисячі 801 дитину, яка потребує особливої соціальної уваги та підтримки, з них в “Артеку” — 23 тисячі 617 дітей, у “Молодій гвардії” — 11 ти­сяч 184 дитини.

За даними місцевих органів виконавчої влади, протягом минулого оздоровчого сезону функціонували 17 тисяч 973 дитячі заклади, з них 784 заклади оздоровлення (позаміських — 701, са­наторного типу — 77, дитячих центрів — 6) та 17 тисяч 189 закла­дів відпочинку (таборів з денним перебуванням — 16 329, таборів праці і відпочинку — 571, наметових містечок — 289).

У 2012 році відновлено функціонування 11 дитячих закладів оздоровлення, які не працювали в минулих роках, та відкрито 5 нових закладів1 у Дніпропетровській та 4 в Івано-Франків­ській областях. Поряд з тим, у трьох областях з різних причин (відсутність фінансування, нерентабельність, зміна власника, закриття за приписами санепідемстанції) не працювали 7 дитячих закладів оздоровлення: у Львівській 5, Тернопільській — 1, Чернігівській — 1.

На забезпечення оздоровчої кампанії у 2012 році фактично використано 2 мільярди 134 мільйони 73 тисячі гривень, у тому числі з державного бюджету — 418 мільйонів 973 тисячі гривень, з  місцевих бюджетів — 524 мільйони 802 тисячі гривень, залуче­них коштів — 973 мільйони 28 тисяч гривень, з коштів Фонду со­ціального страхування з тимчасової втрати працездатності — 217 мільйонів 270 тисяч гривень.

Ми всі знаємо, в яких економічних умовах сьогодні перебуває Україна, та, незважаючи на це, наше завдання — забезпечити оздоровлення та відпочинок дітей на рівні не нижче минулого року.

Згідно з планом потрібно забезпечити оздоровленням та  відпочинком близько 3 мільйонів дітей шкільного віку, це на 100 тисяч більше, ніж минулого року. У відносних цифрах це біль­ше 69 відсотків загальної чисельності дітей шкільного віку.

У тому числі ми плануємо забезпечити оздоровленням та  відпочинком 100 відсотків дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 72,7 відсотка дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей, 49,6 відсотка дітей, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи, 49,1 відсотка дітей-інвалідів, 74 відсотки дітей, батьки яких загинули під час виконання службо­вих обов’язків, 48,6 відсотка дітей працівників агропромислового комплексу.

Оздоровчі та відпочинкові послуги в літній період дітям надаватимуть 17 тисяч 938 дитячих закладів, з них 799 закладів оздоровлення (позаміських — 717, на 17 більше, ніж минулого року, санаторного типу — 76, на 1 менше, дитячих центрів — 6, як і минулого року) та 17 тисяч 139 закладів відпочинку (таборів з  денним перебуванням — 16 502, на 173 більше, ніж минулого року, таборів праці та відпочинку — 406, на 165 менше, наметових містечок — 231, на 58 менше, ніж у 2012 році).

На забезпечення оздоровчої кампанії у 2013 році запла­новано 2 мільярди 421 мільйон 548 тисяч 290 гривень, що на 13,5 відсотка більше, ніж у попередньому році.

У державному бюджеті видатки на організацію оздоровлен­ня  та відпочинку дітей передбачені в сумі 416 мільйонів 473 тися­чі  390 гривень, що на 2,5 мільйона менше, ніж минулого року, в  тому числі Мінсоцполітики — 408 мільйонів 613 тисяч 500 гри­вень, Мінагрополітики — 7 мільйонів 500 тисяч гривень, Міністер­ству освіти і науки — 359 тисяч 890 гривень.

З обласних та місцевих бюджетів забезпечення оздоров­чої  компанії становитиме 547 мільйонів 751 тисячу 700 гривень, що майже на 23 мільйони більше, ніж 2012 року. Планується також залучити 1 мільярд 115 мільйонів 223,2 тисячі позабюджетних коштів, що майже на 142 мільйони більше, ніж минулого року.

На фінансування оздоровлення дітей за рахунок коштів Фон­ду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у  2013 році передбачено 342,1 мільйона гривень, що на 58,5 від­сотка більше порівняно з фактичним виконанням за 2012 рік.

Міністерство соціальної політики з 12 лютого 2013 року розпочало оздоровчу кампанію в Українському дитячому центрі “Молода гвардія”, а з 10 березня — в Міжнародному дитячому центрі “Артек”. Протягом року на базі цих дитячих центрів буде забезпечено оздоровлення та відпочинок 25 тисяч 799 дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, з них у “Молодій гвардії” — 11 тисяч 200 дітей, в “Артеку” — 14 тисяч 599 дітей, що, на жаль, на 8 тисяч менше, ніж минулого року.

Як ви бачите на слайдах, обсяг роботи на 2013 рік буде приблизно такий самий, як і в 2012 році, — в одних сегментах щось краще, в інших трохи гірше. Однак хотілося б звернути увагу на головне: те, що за нинішніх умов ми зможемо зробити, аж ніяк не відповідає масштабу існуючих викликів. Здоров’я дітей погір­шується з кожним роком. Якщо ми будемо просто утримувати ситуацію на одному рівні, то виховувати здорових дітей буде дедалі важче.

Ви бачите статистику: левова частка закладів відпочинку — це літні табори при школах. Якщо відверто, це не так спосіб відпочинку для дітей, як спосіб якось їх зайняти, коли уроків не­має, а батьки на роботі. Якщо буде вибір, куди направити дити­ну — в табір, на море або хоча б до лісу, до річки чи залишити при школі, хто з батьків обере школу? Щоб змінити існуючу тенденцію, потрібні зусилля зовсім іншого порядку, ніж просто косметичні зміни. І до цього нас підштовхує реальність.

З року в рік простежується негативна динаміка щодо зменшення кількості стаціонарних дитячих закладів оздоровлення і неналежного їх використання. Зокрема, у 2010 році діяло 815 за­кладів, у 2011 році — 788, у 2012 році — 784.

Трапляються випадки перепрофілювання закладів, де діти можуть відпочити і оздоровитися. Це створює передумови для відчуження майнових комплексів з вилученням земель, на яких вони розташовані. Більшість дитячих оздоровчих закладів мають незадовільний стан матеріально-технічної бази та не відповідають сучасним вимогам, вони не можуть надавати дітям якісні оздо­ровчі послуги. Практично не будуються нові установи. Потребують реконструкції та модернізації Міжнародний дитячий центр “Артек” та Український дитячий центр “Молода гвардія”.

Фінансування за бюджетною програмою “Оздоровлення та відпочинок дітей, які потребують особливої уваги та підтримки, в  дитячих оздоровчих таборах МДЦ “Артек” і УДЦ “Молода гвар­дія” недостатнє. На 2013 рік передбачено 123 мільйони 764 тисячі 600 гривень, що на 32 відсотки менше, ніж у минулому році. У  зв’язку з цим Міністерство соціальної політики може викупити в  МДЦ “Артек” тільки 60 відсотків путівок.

Відсутні заклади для оздоровлення сімей з дітьми та дітей, які потребують особливих умов. Потребує вдосконалення зміст освітньо-виховної діяльності закладів оздоровлення. Нині держава не стимулює дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, вони не мають пільг із землекористування, оплати комунально-побутових послуг, сплати місцевих податків і зборів, оформлення правовста­новлюючих документів на земельні ділянки. Саме ці чинники зу­мовлюють високу вартість путівок. Середня вартість путівки в де­яких регіонах у декілька разів перевищує середньостатистичну вартість по Україні.

Як я вже відзначила, останніми роками підвищився рівень оздоровлення та відпочинку дітей, проте його досягнуто насампе­ред за рахунок збільшення обсягу надання відпочинкових послуг.

Щоб розв’язати зазначені проблеми і домогтися реальних змін Міністерство соціальної політики розробило проект Концепції Державної цільової соціальної програми оздоровлення і відпочин­ку дітей та розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на пе­ріод до 2017 року.

Основними завданнями програми є: забезпечення доступ­ності та якості послуг з оздоровлення та відпочинку; збільшення кількості оздоровлених дітей насамперед незахищених категорій; удосконалення мережі закладів оздоровлення та відпочинку дітей; реконструкція та відновлення роботи закладів, що тривалий час не працювали; ремонт закладів оздоровлення та відпочинку дітей; будівництво та відкриття нових закладів; впровадження новітніх телекомунікаційних технологій; стимулювання власників утриму­вачів дитячих оздоровчих закладів різних форм власності.

Проект Концепції розроблений Міністерством соціальної по­літики України та підтриманий обласними державними адміністра­ціями, центральними органами виконавчої влади. За прогнозними показниками, витрати на цю програму становитимуть 3 мільярди 26 мільйонів 617 тисяч гривень, тобто 605 мільйонів гривень на рік.

Ми розуміємо, що ситуація в економіці складна. Але що може бути вищим пріоритетом, ніж здоров’я дітей? Президент у  своїх соціальних ініціативах на 2013 рік чітко відзначив, що ство­рення найкращих умов для всебічного розвитку дітей — це головне наше завдання. У цьому напрямі за ініціативою міністер­ства уряд, до речі, вже прийняв низку рішень. Проте зупинятися на досягнутому не можна. Наше спільне завдання зробити все для того, щоб Державна цільова соціальна програма оздоровлен­ня і відпочинку дітей та розвитку мережі дитячих оздоровчих за­кладів була прийнята і реалізована в інтересах маленьких українців.

Дозвольте подякувати усім учасникам парламентських слухань, а надто тим, хто безпосередньо займається організацією оздоровлення та відпочинку дітей (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Сідайте, будь ласка.

Шановні друзі, я подивився на сесійний зал Верховної Ради, де засідають народні депутати. Це вищий законодавчий орган. Знаєте, я не звик до такої тиші, бо як сесію відкрию, тут усі кри­чать. Вони мене чують, а я часто депутатів не чую. Я хотів би, щоб депутати побачили цю залу. Я жалкую, що не ви народні депутати України, ми з вами усі питання вирішили б…

Запрошую до співдоповіді голову Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Палатного Артура Леоні­довича. Ось він працює, не кричить, нічого не можу сказати. Прошу.

 

ПАЛАТНИЙ А.Л., голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загально­державний багатомандатний виборчий округ, Політична партія “УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка”). Дякую, Володимире Васильовичу. Шановні учасники парламентських слухань! Шановні колеги, запрошені, друзі, на­родні депутати України! Вітаю вас з першими парламентськими слуханнями у Верховній Раді України сьомого скликання. Тема нинішніх парламентських слухань, це найголовніша тема для майбутнього нашої країни, — діти і молодь.

Сьогодні в сесійній залі Верховної Ради України зібралися представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, профспілок, громадянських організацій, керівники дитячих оздо­ровчих закладів, щоб обговорити реалізацію державної політики у сфері оздоровлення і відпочинку дітей та молоді, перспективи проведення оздоровлення цього року, стан дотримання законо­давства, насамперед базових законів України — “Про оздоровлен­ня та відпочинок дітей” і “Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”, а  також шляхи вдосконалення зазначеної державної політики, що повинні забезпечити істотне зростання кількості оздоровлених дітей та підвищення якості їхнього оздоровлення.

Верховна Рада України вже протягом 11 років приділяє значну увагу забезпеченню парламентського контролю за дотри­манням вимог законодавства під час організації оздоровлення та відпочинку дітей. Спочатку впродовж п’яти років поспіль зазначені питання розглядалися на “Дні уряду” у Верховній Раді України. Учасникам роздані постанови Верховної Ради України, які прийма­лися після розгляду питань оздоровлення на “Дні уряду”. Ви мо­жете зауважити, що у 2002 році планувалося оздоровити лише 20 відсотків дітей, а в розданих сьогодні урядових матеріалах зазначено вже інший показник — 68,9 відсотка дітей шкільного віку отримали оздоровчі та відпочинкові послуги.

Безперечно, дуже добре, що з кожним роком оздоровлю­ється і відпочиває дедалі більше дітей. Проте якщо бути відвер­тим, усім зрозуміло, що дві третини цієї цифри — це діти, які “від­почивають на асфальті”, у так званих пришкільних таборах. Тут було б правильно використовувати якийсь інший термін, а не “від­починок”, бо важко відпочивати на асфальті в забруднених містах.

Безумовно, пришкільні табори мають сенс. Проте тільки як тимчасовий захід, спрямований на те, щоб десь прилаштувати міських дітей, доки не буде відновлена можливість повноцінного оздоровлення. У підсумку тимчасове перетворюється на постійне, і майже 2 мільйони дітей у минулому році саме з пришкільними таборами асоціювали поняття “відпочинок”. Це так, на жаль.

І це при тому, що Верховною Радою України створено цілісне законодавче забезпечення оздоровлення та відпочинку дітей і молоді — прийняті закони України “Про оздоровлення та відпочинок дітей” та “Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”. Однак зазначені закони не забезпечені відповідними підзаконними акта­ми. Більше того, вони грубо порушуються. Досі не прийнята дер­жавна програма оздоровлення та відпочинку дітей, передбачена відповідним законом. Те саме стосується державних програм роз­витку дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”. Хоча відповідні завдання перед Кабінетом Міністрів України щодо розроблення і затвердження зазначених програм були поставлені ще у вересні 2008 року та в лютому 2009 року, вони не виконуються. Затвер­джуються концепції, створюються робочі групи, роками узгоджу­ються обсяги фінансування з Міністерством фінансів України, а віз, на жаль, і нині там.

На сьогодні вже схвалено проект Концепції Держав­ної  цільової соціальної програми оздоровлення і відпочинку дітей та розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на період до 2017 року. Однак, пам’ятаючи, що попередні програми розробля­лися протягом років, виникає сумнів, що й ця програма буде затверджена вчасно. При цьому всі розуміють, що без державної програми, без чіткого, розписаного на кожен місяць плану інвес­тицій держави в оздоровчу сферу, насамперед в її інфраструк­туру, про жодні якісні зміни у державній політиці стосовно цієї сфери не може бути й мови. Тому хочу окремо звернутися до керівництва Міністерства фінансів України з проханням зрозуміти стратегічну важливість дитячого оздоровлення та відпочинку для майбутнього України та взяти під особистий контроль узгодження зазначеної державної програми.

Особисто мені важко зрозуміти три відповіді Міністерства фінансів України з висновками про недоцільність розроблення державних програм оздоровлення та відпочинку дітей і розвитку дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”, а надто пропозицію оновлювати інфраструктуру дитячих центрів за рахунок власних коштів цих підприємств, отриманих від здійснення господарської діяльності.

Невже це можна назвати державною позицією? Мені цікаво, за які власні кошти “Артек” і “Молода гвардія” можуть оновити свою інфраструктуру, яку свого часу будував весь Радянський Союз? Який прибуток мають зазначені дитячі центри? На яку реконструкцію його вистачить? Сьогодні з цієї трибуни виступати­муть керівники “Артеку” і “Молодої гвардії”. Може, вони відкриють нам цю велику таємницю і розкажуть, де вони можуть взяти кошти.

Може, треба відверто написати, що Міністерство фінансів вважає недоцільним оновлювати інфраструктуру “Артеку” і “Моло­дої гвардії”, інших державних закладів оздоровлення та відпо­чинку дітей? Нехай вона й надалі руйнується, нехай погіршується здоров’я дітей внаслідок недбалого оздоровлення і техногенних аварій в оздоровчих закладах.

І ще одне риторичне запитання до шановних керівників Міністерства фінансів: чи відповідає своїй посаді виконавець, який підготував усі три зазначені відповіді? Це питання.

Дозвольте коротко зупинитися на основних проблемах сфери оздоровлення та відпочинку дітей і молоді.

По-перше, це вкрай застаріла інфраструктура дитячих оздо­ровниць. Більшість дитячих закладів збудована у 60-ті роки мину­лого століття, частина — у 80-ті, але всі вони потребують оновлен­ня інфраструктури. Я вже не кажу про те, що сучасні діти не уявляють собі життя без таких ознак цивілізації, як Інтернет і Wi-Fi. Мова йде про елементарні умови для проживання, харчування та  дозвілля. Навіть найкращі дитячі центри, гордість України  — “Артек” і “Молода гвардія” — потребують невідкладної рекон­струкції. А що вже говорити про інші?

Тому потрібно передбачити, з одного боку, необхідні капі­тальні видатки у державному бюджеті за відповідними держав­ними програмами, а з другого — податкові пільги. Якщо держава для підготовки Євро-2012 знайшла можливість звільнити від по­датку на прибуток на 10 років реконструкцію та будівництво нових готелів, то невже реконструкція дитячих оздоровчих закладів менш важлива? (Оплески).

По-друге, необхідно розглянути доцільність застосування тендерних процедур до дитячих оздоровчих закладів. Справа не тільки в тому, що ці витрати потім входять у вартість путівки, а ще й у тому, що тендерні процедури призводять до вибору найде­шевших варіантів оздоровлення, які можуть виявитися зовсім не оптимальними для нормального відпочинку дитини.

І справжньою дурницею, викиданням державних коштів на вітер є проведення тендерних процедур на путівки до “Артеку” та “Молодої гвардії”, при тому що на законодавчому рівні гаранто­вано викуп державою 90 і 100 відсотків путівок до цих дитячих центрів. Законопроект, яким пропонувалося звільнити послуги оздоровлення і відпочинку у дитячих центрах “Артек” і “Молода гвардія” від тендерних процедур, внесено членами нашого коміте­ту в парламенті минулого скликання, проте він не був підтриманий Комітетом з питань економічної політики. Я вважаю, що в цьому скликанні потрібно вирішити це питання.

По-третє, необхідно переглянути норми харчування в дитя­чих оздоровчих закладах. Чинні норми не можуть забезпечити повноцінного харчування дитини в умовах оздоровлення. Про що можна говорити, якщо в дитячих будинках відповідні норми вдві­чі  більші. Тому й діти під час такого оздоровлення харчуються вдвічі гірше. Проте Міністерство охорони здоров’я вважає, що за­тверджені норми не потребують коригування. Дивно! Отаке у нас виходить оздоровлення дітей та молоді.

По-четверте, необхідно завершити видачу актів на земельні ділянки всім дитячим оздоровчим закладам. Цієї теми ми вже торкалися. На сьогодні навіть дитячі центри “Артек” і “Молода гвардія” не мають таких актів. Більше того, не виконана постанова Верховної Ради України, якою Кабінету Міністрів України доручено провести інвентаризацію майна зазначених дитячих центрів та внести відповідні зміни до законодавства.

Органи місцевого самоврядування не квапляться вирішувати це питання, що дає можливість різним зацікавленим особам, у  тому числі й деяким керівникам таких закладів, відкушувати ласі шматки від земельних ділянок, що належать дитячим закладам. Тому необхідно об’єднати зусилля органів прокуратури та Кабіне­ту Міністрів України, щоб у найкоротші терміни, до кінця цього року, поставити крапку в цьому питанні.

По-п’яте, вартість путівок значно зростає ще й через великі комунальні витрати, які оздоровчі заклади сплачують у таких самих розмірах, що й промислові підприємства. Тому необхідно, щоб усім оздоровчим закладам комунальні послуги надавалися на пільговій основі. Окрема проблема — значні витрати на адміні­стративні послуги, які щорічно сплачує кожен оздоровчий заклад. Усім органам виконавчої влади та органам місцевого самовряду­вання слід обмежити свої апетити, бо всі ці витрати істотно збільшують вартість путівки.

По-шосте, у першу чергу у нас оздоровлюються, у тому числі в “Артеку” та “Молодій гвардії”, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти-інваліди, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей. Водночас до переліку дітей, які можуть відпочивати за рахунок бюджетних коштів, вклю­чені талановиті діти, а саме переможці олімпіад, конкурсів, фести­валів, змагань, спартакіад та відмінники навчання. І це правильно. Бо якщо держава не підтримуватиме свою майбутню еліту, про які перспективи розвитку можна говорити? Проте якщо у 2011 році на  оздоровлення талановитих дітей з держбюджету було виділено 6 мільйонів гривень, то в 2012 році — лише 360 тисяч, а на 2013 рік — лише 300 тисяч, що дасть змогу оздоровити тільки 100 дітей на всю Україну.

На місцевому рівні, відповідно до наданих матеріалів, тільки в Криму, Житомирській, Запорізькій, Закарпатській та Рівненській областях підтверджують оздоровлення талановитих дітей. Тому в поточному році цю ситуацію необхідно обов’язково виправити в усіх регіонах України і вийти на конкретний показник оздоров­лення талановитих дітей порівняно з усіма оздоровленими дітьми, наприклад, не менш як 12 відсотків.

По-сьоме, не всі батьки можуть придбати путівки до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, навіть за часткової оплати їх вартості Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, без підтримки з боку роботодавця, що в підсумку призводить до неповного використання коштів, виділених на дитя­че оздоровлення. Тому необхідно поширити практику 100-відсот­кового викупу путівок Фондом соціального страхування з тимчасо­вої втрати працездатності з подальшою їх видачею застрахованим особам з частковою оплатою в розмірі 10 відсотків. І за можливо­сті вдвічі збільшити суму виділених на це коштів.

Окреме важливе питання — забезпечення виконання вимоги частини другої статті 1 Закону України “Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія” щодо обов’язкового викупу державою 90 відсотків путівок дитячого центру “Артек”. Останніми роками ця вимога не вико­нується. У Державному бюджеті України на 2013 рік передбачено лише 47 відсотків необхідних коштів, внаслідок чого втратять мож­ливість оздоровитися 20 тисяч дітей, а також це призведе до про­стою табору в осінньо-зимовий період.

Комітет уже звернувся до уряду щодо вирішення цього питання при підготовці змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2013 рік. І сьогодні, користуючись присутністю в урядовій ложі представників багатьох міністерств, у тому числі Міністерства фінансів України, звертаюся з проханням прискорити розв’язання цієї проблеми. Взагалі, проблему треба розглядати ширше. Необхідно передбачити державне замовлення на оздо­ровлення та відпочинок дітей в усіх дитячих оздоровчих закладах, а не тільки в “Артеку” і “Молодій гвардії”, об’єднати в одній бю­джетній програмі всі міністерства та визначити єдиний централь­ний орган виконавчої влади, що відповідатиме за оздоровлення та відпочинок дітей. Це питання порушується вже більше 10 років, і його треба вирішувати.

Ще одне важливе питання. Не можна допустити того, щоб у дитячих таборах панував той самий малорухомий спосіб життя, який діти ведуть удома. Ми зобов’язані забезпечити дітям якісний відпочинок, наповнений цікавими подіями, заняттями фізичною культурою та спортом. В усіх дитячих закладах оздоровлення та відпочинку треба побудувати відповідну спортивну інфраструктуру і сформувати справжні педагогічні колективи.

Ще одна проблема відпочинок та оздоровлення студент­ської молоді. Ця проблема не врегульована на законодавчому рівні і вирішується тільки через студентські та освітянські проф­спілки. На думку нашого Комітету, уряд має приділити увагу цьому питанню, передбачивши пільги закладам оздоровлення та відпо­чинку студентів і аспірантів (Оплески). Дякую.

Безумовно, це тільки основні проблеми оздоровлення та відпочинку дітей і молоді. Впевнений, що у своїх виступах учас­ники парламентських слухань критично поставляться до сучасного стану речей і внесуть конкретні конструктивні пропозиції задля поліпшення ситуації.

Дякую всім за увагу (Оплески).

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України КАЛЄТНІК І.Г.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Артуре Леонідовичу. Сідайте, будь ласка.

Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Переходимо до обговорення означеної проблематики. Нагадую, що на обговорення відводиться дві години, на кожний виступ — 5 хвилин.

До слова запрошується міністр молоді та спорту України Равіль Сафович Сафіуллін. Підготуватися народному депутату України Лілії Михайлівні Гриневич.

 

САФІУЛЛІН Р.С., міністр молоді та спорту України. Шановна президіє! Шановні народні депутати України, учасники парламент­ських слухань! Одним з напрямів реалізації державної політики в  молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту є забезпе­чення змістовного дозвілля та відпочинку молоді, саморозвитку і  самореалізації нею власних потреб та інтересів. Це потребує по­шуку нових і використання перевірених часом форм та методів роботи з дітьми і молоддю, залучення їх до творчої діяльності, створення сприятливих умов для реалізації їхніх здібностей та можливостей, виявлення та популяризації молодих талантів.

Однією з форм роботи з молоддю в цьому напрямі є рух молодіжних трудових загонів. Молодіжні трудові загони — це ціка­ва й ефективна форма організації змістовного дозвілля і відпо­чинку молоді в позанавчальний час, поєднаних із суспільно корис­ною працею. Цей рух об’єднує у своїх лавах учнівську і студент­ську молодь, підлітків із малозабезпечених сімей та дітей-сиріт. У  2012 році діяло 1522 трудові загони, в яких налічувалося 45 ти­сяч молодих людей. Ці цифри свідчать про інтерес молодих людей до діяльності молодіжних трудових загонів і про те, що вто­ринна зайнятість і змістовне дозвілля є невід’ємними компонен­тами життя сучасної молоді.

З 2009 року рух молодіжних трудових загонів набув нової сили у зв’язку із започаткуванням Всеукраїнської молодіжної акції “Пам’ятати. Відродити. Зберегти та Всеукраїнського фестивалю молодіжних трудових загонів Ми працею славимо тебе, Україно!”. У рамках акцій проводиться значна робота з упорядкування та облаштування місць, пов’язаних з історією та культурою україн­ського народу, зокрема поховань невідомих солдатів, братських могил, меморіалів та об’єктів, що увічнюють перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. Здійснюються заходи щодо захисту, збереження пам’яток культурної та історичної спадщини, продовжується шефство над місцями поховань загиблих у Великій Вітчизняній війні. Загалом протягом 2012 року силами молодіжних трудових загонів упорядковано та приведено в належний стан більше 200 історичних пам’яток культури. Проводяться спортивні змагання між молодіжними трудовими загонами з міні-футболу, спортивні естафети тощо.

Питаннями відпочинку та оздоровлення дітей також опіку­ються заклади фізичної культури і спорту, які виховують спорт­сменів у системі дитячо-юнацького та резервного спорту. Так, у  2012 році на оздоровлення виїжджало 80 600 спортсменів, або 13,4 відсотка загальної кількості дітей, які займаються спортом у  спортивних школах. Оздоровлення здійснюється переважно за рахунок коштів місцевих бюджетів, громадських організацій, у ста­тутній діяльності яких є державна складова, зокрема це Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорно­бильської катастрофи і соціального захисту населення, і за кошти батьків, які оплачують витрати на оздоровлення своїх дітей у кані­кулярний період.

Видатки на відпочинок та оздоровлення вихованців ДЮСШ включаються в розділ навчально-спортивної роботи, фінансове забезпечення якої є недостатнім, нестабільним та несвоєчасним. Лише 5 відсотків видатків на фінансування ДЮСШ спрямовуються на навчально-спортивну роботу, що становить 95 гривень на рік на одного вихованця за середньої потреби близько 3 тисяч гри­вень. Тому такий важливий напрям роботи ДЮСШ, як оздоров­лення та відпочинок вихованців, занепадає.

Хоча, як свідчить багаторічний досвід, коли оздоровленню дітей у спортивних таборах приділялася велика увага, такі заходи мали позитивний ефект. По-перше, тренувальний процес не пере­ривався на літні канікули. По-друге, перебування дітей у таборах протягом двох-трьох змін сприяло тому, що багато спортсменів надовго залишалися у спортивній сфері та досягали високих результатів.

Підсумовуючи, хочу зазначити, що міністерство й надалі вдосконалюватиме методи роботи з молоддю та знаходитиме нові форми змістовного дозвілля молоді. Водночас пропонуємо запро­вадити щорічні спеціалізовані спортивні зміни для вихованців провідних дитячо-юнацьких спортивних шкіл України, переможців та призерів обласних змагань з видів спорту, фіналістів всеукраїн­ських змагань (Оплески).

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Равіле Сафовичу, сідайте.

Гриневич Лілія Михайлівна, народний депутат України. За нею виступатиме Лутковська Валерія Володимирівна, Уповнова­жений Верховної Ради України з прав людини.

 

ГРИНЕВИЧ Л.М., голова Комітету Верховної Ради України з  питань науки і освіти (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Вельмишановний Володимире Васильовичу! Вельмишановні учасники парламентських слухань! Дуже хотіло­ся б, щоб ця відверта розмова про реальний стан справ з оздо­ровленням і відпочинком українських дітей спричинила справжні зрушення в цьому питанні.

Я хочу звернутися до народних депутатів, які тут присутні, та до представників уряду. Уявіть свою власну відпустку, яка вам належить за законом, але яку ви проводите не в Криму, Єгипті чи десь на Мальдівах, а тут, у будівлі Верховної Ради. Прогулянка — раз на день у Маріїнському парку, а на ніч — додому (Оплески). І  після цього сприйміть, будь ласка, цей показник: з 2 мільйонів 800 тисяч дітей, які, за статистикою, відпочивали і оздоровлюва­лися минулого року, 1,9 мільйона відпочивали в таборах з денним перебуванням при школах. Я цілком погоджуюся з визначенням “табори на асфальті”. І якщо ми кажемо, що діти — це квіти життя, то на асфальті квіти не ростуть і тим паче не оздоровлюються.

Отже, офіційні дані щодо оздоровлення та відпочинку дітей треба ділити на два. І ось реальність: за роки незалежності кількість стаціонарних дитячих оздоровчих закладів скоротилася втричі, натомість у 15 разів збільшилася кількість таборів з денним перебуванням при школах. Уряд з року в рік наганяє статистику оздоровлення за рахунок літніх пришкільних таборів, а насправді систему оздоровлення як засіб відновлення здоров’я, психічних та фізичних сил дітей перетворено на національну камеру схову, бо хай як звітують про щорічне збільшення показників оздоровлення та відпочинку школярів, насправді вони зменшуються, бо зменшу­ється кількість коштів, які реально виділяються на оздоровлення та відпочинок дітей з урахуванням зростання вартості основних складових собівартості путівки.

У Державному бюджеті України на 2013 рік коштів на оздо­ровлення та відпочинок дітей закладено на 20 відсотків менше, ніж у бюджеті минулого року. Тривожна ситуація з коштами місце­вих бюджетів, зокрема з фінансуванням роботи цих пришкільних таборів. Наприклад, у Києві за останні чотири роки майже вдвічі зменшилася кількість пришкільних таборів і відповідно кількість охоплених відпочинком дітей. А батьківська плата за путівку за цей час зросла більш як удвічі.

Загалом, треба зауважити, що зростання цін на путівки до оздоровчих таборів (маю на увазі стаціонарні оздоровчі заклади) за недостатнього бюджетного фінансування і на тлі загального зубожіння населення України призводить до того, що існуючі по­тужності оздоровчих закладів, яких, зрозуміло, недостатньо для охоплення всіх дітей України, не використовуються повною мірою на всіх змінах.

Отже, що можна зробити вже зараз. Підтримуючи в цілому запропонований проект рекомендацій наших парламентських слухань, я хотіла б наголосити принаймні на трьох позиціях.

Перше — стандарти. Ми маємо розробити і прийняти націо­нальний стандарт оздоровлення та відпочинку і внести соціальні стандарти з оздоровлення та відпочинку дітей до Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гаран­тії”.  Внести зміни до статей 87–90 глави 14 Бюджетного кодексу України, включивши до видатків з бюджетів різних рівнів видатки на здійснення заходів з оздоровлення та відпочинку дітей. Внести зміни до Порядку фінансування оздоровлення дітей і застрахова­них осіб у дитячих закладах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Треба розгляну­ти можливість у виняткових випадках фінансування дитячої путівки більше одного разу на рік.

Друге — організаційні форми. Справа в тому, що пришкільні табори потрібні, тільки ми маємо зрозуміти, як їх перетворити на справжні центри позашкільної освіти, творчості і фізкультури, за­безпечити належне фінансування і кадрове забезпечення. Кадри — надзвичайно важливе питання. Є необхідність розробити спеціаль­ний штатний розпис на період роботи школи в режимі пришкільно­го табору. Гостро стоїть питання оплати праці відповідно до під­вищеної відповідальності за безпеку дітей і навіть такі питання, як оплата відрядження осіб, які супроводжують дітей під час їх пере­везення до або з місця оздоровлення та відпочинку…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, одна хвилина.

 

ГРИНЕВИЧ Л.М. Дякую. Я не думаю, що в цій залі хтось бажає дітям зла, але занадто висока спокуса, побачивши реаль­ний стан справ, просто закрити очі, абстрагуватися і спробувати забути.

Я закликаю уряд, народних депутатів і Комітет Верховної Ради України з питань бюджету поставитися до цієї проблеми як до пріоритетної, бо здоров’я дітей сьогодні — це дух нашого суспільства, нашої країни і нашої держави завтра.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Ліліє Михайлівно.

До слова запрошується Лутковська Валерія Володимирівна, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Наступним виступатиме народний депутат України Жук Микола Васильович.

 

ЛУТКОВСЬКА В.В., Уповноважений Верховної Ради України з  прав людини. Дякую. Шановний головуючий! Шановні народні депутати України! Багато вже сказано, багато критики пролунало. Не буду повторювати, хоча, чесно кажучи, хочеться. Ми теж про­вели власне дослідження, запитали деякі обласні державні адміні­страції з приводу того, як розподіляються бюджетні кошти на від­починок і на оздоровлення. Так ось, повертаючись до “відпочинку на асфальті”, який, у принципі, є досить корисним, тому що ди­тина навчається робити деякі речі, які, можливо, не навчила роби­ти мама, скажімо, мити вікна, можу сказати, що навіть з відпові­дей державних адміністрацій ми бачимо, що більшість бюджетних коштів, які надходять, розподіляються саме для такого відпочинку, а не для оздоровлення дітей.

Крім того, хочу привернути вашу увагу до ще одного важли­вого питання. Справді, зростає вартість путівки, але давайте подивимося, яка середня заробітна плата у батьків, які мають цю путівку придбати. І враховуючи те, що середній рівень заробітної плати в Україні у червні  серпні минулого року становив від 3109 до 3703 гривень, купити путівку, яка навіть для пільгової категорії коштує близько 5317 гривень (це до “Артеку”), я думаю, для пере­січної сім’ї складно. Тому треба думати, яким чином виходити і з цієї ситуації також.

Крім того, хочу привернути увагу до відпочинку такої категорії дітей, як діти-інваліди. У нас, на жаль, всі заклади, які на сьогодні надають послуги з оздоровлення дітей, не пристосовані до того, щоб у них могли відпочивати діти, які не в змозі без су­проводу батьків поїхати на відпочинок, які потребують особливої уваги, пандусів, додаткової медичної допомоги в межах відпочин­ку тощо.

І дуже коротко хочу зупинитися на ще одному дуже і дуже важливому питанні — це питання управлінської вертикалі у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. Аналіз, який ми провели, показує, що на сьогодні у зв’язку з реорганізацією структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади функції координа­тора процесу оздоровлення на місцях реалізують зовсім різні структурні підрозділи: в одних регіонах — органи освіти, в інших — органи соціального захисту, ще в інших — управління у справах сім’ї та молоді, а функція з формування та реалізації державної політики як була, так і залишилася за Міністерством соціальної політики. Відповідно, на мою думку, цим зумовлені і проблеми, які ми маємо на місцях під час реалізації державної політики у цій сфері. Тому я вважаю, що потрібна цілісна і системна робота, для того щоб забезпечити наших дітей справді нормальним і адекват­ним відпочинком та оздоровленням (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валеріє Володимирівно.

До слова запрошується Жук Микола Васильович, народний депутат України. За ним виступатиме Піддубна Олена Володими­рівна, генеральний директор Державного підприємства “Міжна­родний дитячий центр “Артек”.

 

ЖУК М.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (одномандатний виборчий округ №129, Миколаївська область, Партія регіонів). Шановний головуючий! Шановні члени Кабінету Міністрів! Шановні колеги, я вітаю всіх вас у цій залі, мені дуже приємно вас бачити. Ще минулого року я сидів разом з вами, від­повідав за відпочинок та оздоровлення в Миколаївській області. І  сьогодні хочу вас запевнити, що для розв’язання наших проб­лем, про які ми всі знаємо, наполегливо працюватиму у парла­ментському профільному комітеті.

Насамперед хочу подякувати вам за те, що за останні три роки ми значно поліпшили ситуацію з відпочинком та оздоровлен­ням дітей у регіонах. Адже, попри всі негаразди, коштів на ці потреби з року в рік виділяється дедалі більше.

Однак я не хотів би говорити про якісь популістські речі, зупинюся на тих проблемах, які потрібно негайно розв’язати, вже протягом цього року, щоб ми могли поліпшити ситуацію з оздо­ровленням дітей на теренах нашої України.

Хотів би нагадати всім, особливо присутнім тут заступникам голів обласних державних адміністрацій, що є доручення Прези­дента України від 22 липня 2010 року №1-1/1585 щодо створення належних умов для оздоровлення та відпочинку дітей, які потре­бують особливої соціальної уваги та підтримки. Мова йде про доручення Президента України щодо створення в усіх обласних центрах цілорічних закладів на зразок “Смарагдового містечка.

Я не полінувався і відвідав Донецьку і Дніпропетровську області, де минулого року почали працювати такі заклади. То й не дивно, що саме Дніпропетровська область вийшла на перше місце у справі оздоровлення дітей, тому що є заклад, який пра­цює цілорічно. Тому я хотів би закликати всіх заступників, щоб, повернувшись на місця, вони підняли цей документ і внесли від­повідні пропозиції. Бо ніхто не відмовляється від того, щоб залу­чити державні кошти для створення, умовно кажучи, обласного Артеку.

Окремо хочу звернутися до Міністерства охорони здоров’я України. За статистичними даними, у нас є 13 соматичних закла­дів санаторного типу і 13 протитуберкульозних. У минулому році закладів стало на один більше, і за останніх п’ять років єдиний позитив у тому, що кількість закладів все-таки не зменшилася.

Оздоровлюється дітей за профілем близько 70 тисяч, але, на жаль, ми всі стикаємося з такою ситуацією… Я хотів би, щоб ви інформували на місцях структурні підрозділи, які відповідають за оздоровлення і відпочинок. Чому? Тому що коли у нас немає координації на місцях, а у вересні ми здаємо статистику, то до нас приходять представники органів прокуратури і починають порушувати справи стосовно посадовців, які недогледіли, що ди­тина спочатку оздоровлювалася в закладі санаторного типу, а  потім поїхала відпочивати за путівкою, оплаченою з обласного чи з державного бюджету.

Оскільки сьогодні говорили про норми харчування, хочу трохи зачитати. Ми опрацювали це питання з Міністерством соціальної політики, направили матеріали до Міністерства охоро­ни здоров’я, але, на жаль, ситуація не змінилася. Отже, стосовно норм харчування дітей, які перебувають в інтернатних закладах. Ми підводимо цих дітей під дію Додатка 6 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження норм харчування у навчаль­них та оздоровчих закладах” від 22 листопада 2004 року №1591. На жаль, це неправильно. У 2004 році була прийнята постанова, а в 2006 році, мабуть, з якихось дуже добрих намірів переглянули нормативи, але недопрацювали і залишили таку калорійність, як була. Вибачте, будь ласка, але якщо ми визначаємо, що діти з цих закладів узимку повинні отримувати більше овочів, ніж у літній період, то це ж, здається, абсурд. А для того щоб збільшити калорійність, ми збільшили кількість сала в літній період. Але ж це неправильно для дітей! Тому я просив би, враховуючи, що у нас на сьогодні є всі напрацювання, зокрема і структурних підрозділів, до початку оздоровчої кампанії доопрацювати це питання.

Шановні друзі! Сьогодні не раз говорилося про те, що у нас багато дітей оздоровлюється саме у пришкільних таборах. Так, дійсно, це результат безвихідної ситуації, яка на сьогодні склала­ся. Звертаюся зараз до профільних міністерств і до заступників голів обласних державних адміністрацій. Ось вам приклад Мико­лаївської області. Коли ми прийшли, то в нас із районних таборів працював аж один, в якому було три зміни. За два роки ми повні­стю реконструювали 12 районних дитячих таборів, які запрацю­вали на три зміни, що дало нам можливість збільшити кількість оздоровлених дітей з 20 до 64 відсотків. Ми посідали 14–18 місце серед усіх регіонів України, а минулого року вийшли на друге місце за показниками оздоровлення дітей, тому що запрацювали районні табори, тому що ведеться робота за дорученням Прези­дента України стосовно “Смарагдового містечка.

Ми всі добре розуміємо, що після того, як були внесені зміни до законодавства стосовно виплат на дітей, з 2005 року кількість дітей зросла. Якщо досі зменшувалася кількість дітей, які потребують відпочинку, то через сім років, починаючи з 2013 року, кількість таких дітей почала збільшуватися. Ми витратили майже п’ять років, для того щоб поліпшити ситуацію. А поліпшити її мож­на лише шляхом збільшення кількості таких закладів. Протягом останніх років у нас знизилася тенденція до скорочення кількості закладів оздоровлення та відпочинку, але ми все-таки повинні повернутися і дати всі необхідні доручення для того, щоб збе­регти ці заклади і нарощувати їх кількість. Відкрию вам таємницю: закрити дитячий заклад майже неможливо. Закрити базу відпо­чинку і перепрофілювати її — так. А дитячий заклад — ні. Кількість пришкільних таборів зменшується, так, це можна робити. Але не стаціонарних закладів!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, Миколо Васильо­вичу, багато бажаючих виступити. Завершуйте, 30 секунд.

 

ЖУК М.В. Шановні колеги! Ми стикаємося з цієї проблемою, коли, підбиваючи підсумки оздоровчої кампанії, визначаємо, що не оздоровили відповідну кількість дітей-сиріт чи не оздоровили необхідну кількість дітей, яку планували. Тому є пропозиція до профільного міністерства (ми подали свої пропозиції) створити єдину електронну базу даних дітей, які потребують оздоровлення, віком від 7 до 16 років. Щоб ми в електронному вигляді могли відстежувати, скільки ми маємо оздоровити дітей-сиріт, дітей, які потребують додаткової уваги. Давайте цього року виділимо 300–400 тисяч гривень з державного бюджету, створимо таку систему, відпрацюємо її в одній з областей і наступного року запустимо. Тоді ми будемо чітко бачити, скільки дітей у нас відпочиває.

Шановні друзі, дякую за увагу. Бажаю вам, щоб цього року ми всі дуже добре відпрацювали, щоб не було ніяких надзви­чайних ситуацій, і щоб діти їхали до наших оздоровчих таборів із задоволенням (Оплески).

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Васильовичу. Ви використа­ли два регламенти, сідайте, будь ласка.

Слово має Піддубна Олена Володимирівна, генеральний директор Державного підприємства “Міжнародний дитячий центр “Артек”. Підготуватися до виступу Томенку Миколі Володимиро­вичу, народному депутату України.

 

ПІДДУБНА О.В., генеральний директор Державного підпри­ємства “Міжнародний дитячий центр “Артек”. Шановні учасники парламентських слухань! Міжнародний дитячий центр “Артек” є  національним надбанням України. Це дитячий центр стратегіч­ного значення, який має збирати кращих із кращих дітей, майбут­ню творчу, наукову, технічну еліту України та оздоровлювати дітей, які потребують особливої уваги та підтримки держави. За останні три роки “Артек” прийняв на оздоровлення більше 80 тисяч дітей із 60 країн світу.

В “Артеку” створена унікальна педагогічна система роботи з  дітьми. Форми, методи та досвід дитячого центру визнані між­народним педагогічним співтовариством і застосовуються в бага­тьох дитячих оздоровчих таборах України та інших країн. Серед провідних проектів, що реалізуються в центрі: Міжнародний дитя­чий фестиваль “Змінимо світ на краще”, Міжнародний дитячий фестиваль Щасливі долоні для талановитих дітей-сиріт, Все­український дитячий фестиваль Наша земля — Україна, дитячий фестиваль Євробачення, пісенний конкурс Нова хвиля. В Арте­ку працює одна з найсучасніших шкіл України з обладнанням для інтерактивного навчання.

Завдяки прийнятому парламентом Закону України “Про дер­жавну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія” відновлено належне фінансування центру та частково вирішена проблема поновлення матеріально-технічної бази підприємства. За державної підтримки протягом останніх трьох років вдалося провести капітальний ремонт цент­рального стадіону, вирішити питання газифікації табору Кипа­рисний, провести реконструкцію каналізаційно-очисних споруд. З урахуванням того, що “Артек” приймає на оздоровлення дітей, які перебувають на диспансерному обліку з причин хронічних захворювань, дітей-інвалідів, реконструкція будівлі лікувального корпусу дасть можливість приймати таких дітей і на лікування та реабілітацію. Однак фінансування основної діяльності центру з дер­жавного бюджету поступово зменшується і з урахуванням по­гашення заборгованості за минулий рік у 2013 році становить лише 47 відсотків потреби. Фінансування розвитку дитячого цент­ру з коштів за підсумками власної господарської діяльності під­приємства за теперішніх фінансових умов нереальне. Трудовий колектив сподівається на активну позицію нового складу Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму і на під­тримку Верховної Ради України у вирішенні питання додаткового фінансування центру в поточному році.

Хочу висловити пропозиції щодо вирішення нагальних проблем дитячого центру.

Перше. Рекомендувати Кабінету Міністрів України передба­чити збільшення фінансування Міністерства соціальної політики України за бюджетною програмою “Оздоровлення і відпочинок дітей, які потребують особливої уваги та підтримки, в дитячих оздоровчих таборах МДЦ “Артек” і ДЦ “Молода гвардія” до рівня, передбаченого законом.

Друге. Згідно із взятими Україною зобов’язаннями перед ЮНЕСКО рекомендувати Кабінету Міністрів України якнайшвидше затвердити державну програму розвитку дитячого центру “Артек”.

Третє. Рекомендувати Міністерству охорони здоров’я Украї­ни прискорити перегляд норм харчування дітей у дитячих закла­дах оздоровлення та відпочинку відповідно до фізіологічних потреб та сучасних вимог.

“Артек був і залишається символом щасливого дитинства, визнаним і авторитетним дитячим центом не тільки на пост радян­ському просторі, а й в усьому світі.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Олено Володимирівно.

До слова запрошується Томенко Микола Володимирович. Підготуватися Немілостівому Віталію Олександровичу, народному депутату України.

 

ТОМЕНКО М.В., голова Комітету Верховної Ради України з  питань свободи слова та інформації (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Шановні колеги, я із стратегічних речей почну. Мені здається, біда наша в тому, що ми зазвичай обговорюємо, скільки часу нам потрібно для оздоровлення дітей — два тижні, три тижні чи скільки. Нам треба оздоровлювати дітей кожного року протягом їхнього дитинства. Тому що ми маємо потенційно хворе молоде покоління. Навіть за нашою статистикою, більш як 80 відсотків студентів, які навчаються в уні­верситетах чи інших вузах, — хворі або потенційно хворі. Тому якщо ми будемо визначати, потрібно 14 чи 24 дні, то матимемо 90 відсотків потенційно хворих дітей.

Я добре знаю Равіля Сафовича, він переймається цими питаннями, знаю і багатьох заступників, і міністрів. Очевидно, в  такому питанні має бути спільна позиція всієї влади і всієї опозиції. Ми повинні сказати: від сьогодні, друзі, давайте припи­нимо боротьбу з Китаєм, з Росією, із США за проведення міжна­родних змагань у нашій країні, будівництво найдорожчих басейнів, найдорожчих спортивних арен, купівлю найдорожчих футболістів (Оплески), а інвестуємо в здоров’я людини і дитини.

Ви знаєте, що на утримання “Львів-Арени” (це другий стадіон, додумалися збудувати два стадіони у Львові) потрібно майже 20 мільйонів. Там живого футболіста немає! І тепер не знають, що з ним робити. Скільки коштувало збудувати, а тепер ще 20 мільйонів на утримання (Оплески).

Ми вибороли “Євробаскет” на 2015 рік. Душа в мене болить за спорт, але всі країни відмовилися приймати ці змагання, бо Європа в кризі. А ми шикуємо, у нас — “Євробаскет”! Якщо ще зимову Олімпіаду 2022 року приймемо, то ми всі тут сконаємо разом з вами. Будемо, як Греція і Кіпр, виплачувати кредити! (Оплески).

Тому моя позиція така — стратегічна зміна акцентів. Не мо­жемо ми інвестувати, як Китай і Росія, у професійний спорт, в інфраструктуру, нам треба інвестувати у здоров’я людини.

Друга позиція стосується управління. Ми домагалися (до речі, з Равілем Сафовичем у цьому питанні у нас спільна по­зиція, хоч ми й з різних партій), відновлення міністерства спорту. Хіба не очевидною була помилка, коли об’єднували ці міністер­ства? Два роки ми потратили, щоб переконати, що має бути міністерство спорту (Оплески).

Два роки ми дебатували. На спорт, на оздоровлення грошей практично не було, бо все до Євро-2012 будували — хто будував, хто крав. А тепер ми почали думати, що з цим усім робити.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності три місяці дебатував, як фінансувати 606 дитячих шкіл, і  вони не фінансувалися. Слава Богу, ми гуртом із комітетом, який представляє Артур Палатний, і не лише опозиція, а й громад­ськість притиснули Міністерство соціальної політики і кажемо: “Друзі, та треба ж совість мати! Три місяці 600 шкіл не фінансу­ються!” Зараз почалося фінансування. Проте я хочу зауважити, що десятки відомств, міністерств і фондів на сьогодні займаються питаннями оздоровлення, масового спорту. Очевидно, мусить уже визріти єдина, зрозуміла управлінська модель, тоді все стане на свої місця.

Третя проблема — інфраструктурна. Ми що, не розуміємо, що доки такі копійки виділятимуться на масовий спорт, на оздо­ровлення, то нічого не зміниться? Звісно, розуміємо.

Комітет у Верховній Раді ділив 1 мільярд 700 мільйонів… Як ділив? Міністерство дало… А в нас знаєте яке міністерство тепер? Міністерство доходів для влади і зборів з громадян України ство­рили… Чули про таке, так? (Оплески). Отож це міністерство дало нам 1 мільярд 700 мільйонів поділити в тихому режимі.

Я вас інформую: 174 мільйони — Генеральній прокуратурі. Навіщо? А вони поліграфічну продукцію хочуть видавати. Може, про культуру якусь чи чортзна-які вони там книжки видаватимуть. Отже, система інформаційного забезпечення — 174 мільйони. Скільки спрямовується в області для ремонту лікарень, закладів культури і шкіл, я можу вам зачитати. Щоправда, для Донецької області тут записано 104 мільйони, для решти областей — по 8–10 мільйонів на рік. Скажіть, що за 8–10 мільйонів капітальних видатків можна зробити для ремонту шкіл, лікарень чи спортивної інфраструктури? Друзі, та треба ж мати совість! Скільки ж іще треба прокуратурі, СБУ і структурам влади? Треба ж давати кошти, напевно, в регіони, щоб вони могли для оздоровлення щось робити.

Я вже не кажу про елементарні речі… Ви знаєте, що у нас найбільші у світі податки на м’ячі. Щоб м’ячі завезти (а держава має ж заробити), у нас мито більше 20 відсотків. А ми кажемо: діти не займаються фізичною культурою і спортом.

І останнє питання — інформаційне. Доки не буде моди на здоровий, активний, спортивний спосіб життя, доки влада і бізнес не покажуть приклад, доки не буде забрана горілка (це нещастя!) з телебачення — нічого не буде. Тому, друзі, або ми радикально беремося до оздоровлення, або й надалі проводимо парламент­ські слухання (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Миколо Володимировичу.

Слово має Немілостівий Віталій Олександрович, народний депутат України. Є? Відсутній.

Тоді до слова запрошується Волинець Михайло Якович, голова Конфедерації вільних профспілок України. Підготуватися Янківу Ігорю Тарасовичу, народному депутату України.

 

ВОЛИНЕЦЬ М.Я., голова Конфедерації вільних профспілок України. Шановний головуючий! Шановні народні депутати України! Шановні учасники парламентських слухань, телеглядачі і радіослу­хачі! Попередні промовці переважно звертали увагу на негативні тенденції, які існують з організацією оздоровлення та відпочинку школярів. Державна програма передбачає, що ми мали б оздоров­лювати не менше 50 відсотків школярів, але реально маємо лише 42 відсотки.

Микола Володимирович Томенко наголосив, що приблизно 80 відсотків школярів (не лише тих, які вступають до вузів, а всіх) мають ті чи ті вади здоров’я. Звісно, ми мали б зробити все мож­ливе для того, щоб привернути увагу насамперед до оздоровлен­ня школярів. Проте коли читаємо документи до нинішніх парла­ментських слухань, зокрема інформацію, подану міністерством, то бачимо показник: 68,9 відсотка школярів оздоровлюються і мають змогу відпочивати. Ще раз звертаю увагу на те, що насамперед ми мали б оздоровлювати дітей.

Тепер далі. Хочу навести такий приклад. У Кіровоградській області знищено цілу низку піонерських таборів, де справді можна було оздоровлювати дітей. Це міста Олександрія, Знам’янка, се­лища Терпівка, Лелівка та інші. Тому Міністерство молоді та спор­ту звертає увагу на те, що лише 16,6 відсотка школярів Кірово­градщини оздоровлено.

Хотів би також звернути увагу на відсутність достатнього фінансування. Це, мабуть, головна проблема. Сьогодні вже звер­тали увагу на те, що путівки дорожчають. Якщо знижуються ціни на продукти харчування і на все інше, то постає запитання: чому ж зростає вартість путівок?

Також хотів би звернути увагу на те, що частково піонерські табори і сфера оздоровлення фінансуються з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Але давайте також подивимося, чи зможе Фонд надати допомогу і профінансу­вати якісне оздоровлення школярів чи навіть відпочинок? Ми ба­чимо, що сьогодні металургійна промисловість просідає. Зрозумі­ло, що існують певні світові економічні тенденції і кризові явища, але якщо в Україні в металургії відбуваються скорочення, то, від­повідно, буде менше відрахувань і в фонди соціального страху­вання. І один із тих фондів, який має профінансувати оздоров­лення дітей та їх відпочинок, мені здається, не може якісно це зробити. Хоча треба віддати належне, що коли відбулися якісні зміни у Фонді протягом кількох останніх місяців, то він навіть до­датково профінансував 2,4 мільйона.

Давайте подивимося ще на одне явище. Вугільна проми­словість сьогодні не може працювати ефективно, зупиняються державні підприємства, тому що виникає профіцит вугілля. З’яв­ляються копанки, а державні шахти зупиняються. То якщо ми ско­рочуємо людей у вугільній промисловості, не будемо їм виплачу­вати в повному розмірі заробітну плату, то значно менше коштів надходитиме і до Фонду. Тому ми маємо всебічно розглянути всі фактори, які впливають на організацію відпочинку та оздоровлен­ня дітей.

Дуже правильно сьогодні звертали увагу на те, що все-таки потрібно відновити Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, де цими питаннями мають займатися професійно.

Я хотів би також звернути увагу на те, що в різних регіонах різні ціни. Хіба можна ціни в Києві порівнювати з цінами в інших регіонах? А ми йдемо за однією шкалою. То на що можна роз­раховувати за такого обмеженого фінансування? Наприклад, фонд соціального страхування закладає 39 гривень на оздоровлення і  3 гривні — на медикаменти і на лікування. Смішно, що таке 3 гривні? Порівнюючи із старими грішми, це 30 копійок. Про яку якість лікування може йти мова?

Хотів би звернути увагу ще на цілу низку питань, але вже немає часу. Дякую головуючому за надану можливість виступити. Всім бажаю благополуччя і всього найкращого (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо за виступ.

До слова запрошується Янків Ігор Тарасович, народний депутат України. Підготуватися Самойлик Катерині Семенівні.

 

ЯНКІВ І.Т., секретар Комітету Верховної Ради України з  питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загально­державний багатомандатний виборчий округ, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Свобода”). Добрий день, шановне товариство! Ми з вами розглядаємо проблему, яка є нагальною і яка не раз порушувалася і в стінах парламенту, і в багатьох інших державних установах, але, як бачимо, результат вирішення цієї проблеми потребує нових підходів.

Основним завданням оздоровлення дітей є збереження і відновлення їхнього здоров’я після напруженого навчального ро­ку. Перед нами постає питання організації ефективного оздоров­лення. На жаль, при позитивній статистиці, яку надає уряд, всі ми знаємо, що в реальності практично 90 відсотків закладів, які, умовно кажучи, називаються закладами оздоровлення і відпочин­ку, — це пришкільні табори.

А якщо розглядати в нормальному ракурсі і все-таки розді­лити питання оздоровлення і відпочинку, то основні заклади оздо­ровлення — це садиби наших бабусь і дідусів у сільській місце­вості, які безпосередньо займаються оздоровленням наших дітей. А що ж діти, у яких немає бабусь і дідусів у селі? Кожна п’ята дитина не лише моря не бачить, а не бачить навіть заміського лісу в період літніх канікул. Вже не кажучи про те, що більшість дітей із сільської місцевості не бачать моря. Звичайно, вони оздоровлю­ються за рахунок того, що проживають у сільській місцевості, але більшість з них не бувають ні в таборах відпочинку, ні в санаторіях.

Негативні тенденції до зменшення кількості оздоровчих закладів у державі тривають. Більшість закладів (ми з вами це добре знаємо) не мають належного матеріально-технічного забез­печення, відповідних умов для проживання дітей тощо. 70 відсот­ків населення України перебуває на межі бідності. І вартість навіть тих путівок, які ніби не є такі дорогі, не дає можливості їм оздо­ровлювати своїх дітей.

Нам слід істотно переглянути концепцію оздоровлення дітей. Держава повинна повернутися обличчям до дітей! Ми витрачаємо мільярди на різні об’єкти, а при цьому для оздоровлення наших дітей — цвіту, основи нації, ви бачили, скільки витрачає держава.

Нам необхідно кардинально змінити механізм оздоровлення дітей. Треба законодавчо закріпити заборону закриття, перепро­філювання дитячих оздоровчих закладів.

Передбачати в Державному бюджеті України на наступні роки фінансування для поліпшення матеріального становища ди­тячих закладів, будівництва нових дитячих закладів. Як відомо, проекти таких дитячих центрів у багатьох областях вже є, необ­хідно на рівні держави забезпечити фінансування їх створення.

Держава повинна також розробити механізми залучення коштів підприємств, установ, організацій, фондів для оздоров­лення дітей, а також для модернізації оздоровчих закладів. Слід також залучати і допомагати громадським організаціям, які займа­ються питаннями роботи з дітьми шкільного віку та їх оздоровлення.

Не забиратиму багато часу, бо як народний депутат, як представник профільного комітету хочу почути більше ваших виступів, дізнатися про ваше бачення ситуації.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Ігорю Тарасовичу.

Запрошується до слова Самойлик Катерина Семенівна, го­лова Вищої жіночої ради Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць “За майбутнє дітей України”.

 

САМОЙЛИК К.С., голова Вищої жіночої ради Всеукраїн­ського союзу жінок-трудівниць “За майбутнє дітей України”. Нарешті надали слово представнику громадської організації. Шановні учасники парламентських слухань! Ми сьогодні зібралися обговорити питання надзвичайної державної ваги. І коли я поба­чила, як аплодувала президія, у тому числі й представники уряду, після виступу голови профільного комітету, у мене з’явилася віра в те, що все, про що говорилося, обов’язково здійсниться.

У цій залі зібралися люди небайдужі, які всупереч об’єктив­ним і суб’єктивним перепонам працюють на головне багатство — на здоров’я дітей. Як керівник громадської організації — Все­українського союзу жінок-трудівниць я все-таки хочу почати з по­зитиву і щиро подякувати профільному міністерству, відповідним обласним управлінням, Міжнародному дитячому центру “Артек” за співпрацю, тому що саме завдяки вам щороку 800 діточок з бага­тодітних малозабезпечених сімей оздоровлюються в “Артеку”. Там ми проводимо Всеукраїнський фестиваль “Таланти багатодітної родини” (цього року вже вдесяте), і наш спільний результат — це те, що ці діти закінчують мистецькі вузи, виступають на сценах Національної опери України, оперної студії Національної музичної академії імені Петра Чайковського, представляють нашу державу у  світі. Так треба працювати всім, а не тільки піклуватися про те, щоб якийсь об’єкт у нас залишився на згадку. Доземний уклін вам усім!

Тепер про проблеми. З року в рік ми говоримо про необ­хідність розроблення стратегії, нічого не робиться. Я — колишній голова профільного комітету, поруч зі мною сидять Валентина Іванівна і Равіль Сафович. Ми прийняли всі закони, які забезпе­чують безперебійну роботу з оздоровлення дітей і функціонування оздоровниць. Отже, можна було б почати і завершити нинішні парламентські слухання однією-єдиною вимогою — забезпечити виконання чинних законів. І звертаюся до всіх, хто виступав. Кра­сиво всі виступаємо! Розблокуйте парламент і прийміть всі необ­хідні рішення, щоб оздоровлення відбулося на вищому рівні, щоб це був ривок!

Катастрофа — цифри, які заплановані на 2013 рік. Оздоровити 50 відсотків дітей-інвалідів. Люди добрі, це гаплик! Це  аморально! Дітей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, — стільки ж. Дітей, які живуть на селі, — стільки ж. Люди добрі, та не можна цього робити! Ігорю Григоровичу, два потужні державні оздоровчі центри — “Артек” і “Молода гвардія” зведені нанівець, руйнуються, 50 відсотків потреби їм дали для роботи. Що можна з цим зробити, шановні люди? У мене взагалі пропозиція до вас, Ігорю Григоровичу, до Рибака, який пішов, до керівництва Верховної Ради: не хочуть працювати народні депу­тати України — є ж економія коштів, давайте направимо ці кошти на оздоровлення дітей! (Оплески). І не деінде, а саме в Автоном­ній Республіці Крим.

Ще одне питання хочу порушити. Ми щороку говоримо про оплату комунальних послуг. Це проблема і приватних, і комуналь­них, і державних дитячих оздоровниць, адже всі виконують дер­жавну програму. Ну, не можна прирівнювати потужні металургійні, хімічні підприємства і дитячі оздоровниці, які платять стільки ж за землю, за електроенергію, за все інше, як і ті підприємства, які служать збагаченню людей. Давайте ж розглянемо ці питання (Оплески).

Всі присутні аплодували? А тепер ідіть у міністерства і вико­нуйте те, чому ви сьогодні аплодували! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Катерино Семенівно.

До слова запрошується Присяжнюк Олександр Андрійович, народний депутат України. Підготуватися Чернишу Валерію Сергійовичу.

 

ПРИСЯЖНЮК О.А., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, Комуністична партія України). Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Дійсно, та проблема, для роз­в’язання і обговорення якої ми сьогодні зібралися, надзвичайно важлива й актуальна, тому що стосується мільйонів наших дітей. А  від стану їхнього здоров’я, без сумніву, залежить майбутнє нашої країни. Тож, користуючись нагодою, дозвольте побажати здоров’я вам і вашим родинам, нехай наші діти живуть у гарній і процвітаючій країні (Оплески).

Впевнений, що нікого з присутніх у залі та поза цією залою не потрібно переконувати в тому, що здоров’я дітей, підростаю­чого покоління — це запорука існування нашої держави в майбут­ньому. Головне сьогодні — дати відповідь, чому все-таки здоров’я дітей та молоді має тенденцію до погіршення. Це тенденція, тобто щороку в Україні зростає захворюваність молоді. Напевне, це зу­мовлено й тим, що закриваються оздоровчі заклади, що вартість путівок для більшості громадян недоступна, що влада опікується молоддю за залишковим принципом.

Відповідальна держава в особі влади має забезпечити для дітей і молоді доступний безоплатний відпочинок за форму­лою “спорт, відпочинок та дозвілля”. Саме за такого поєднання та  за широкої пропаганди здорового способу життя серед дітей та молоді можна забрати дітей з вулиць, від пляшки з пивом, від шприца з наркотиками. Однак жодна з цих умов сьогодні не виконується.

Щороку влада бравурно звітує (сьогодні ми в цьому вкотре переконалися) про гарні результати оздоровчої кампанії, про “ти­танічну” роботу, однак далі владних кабінетів ніхто нічого не помічає. Необхідно, щоб посадові особи частіше їздили в ті вими­раючі села і дивилися, чим наше підростаюче покоління займа­ється, чи може сьогодні проста сільська родина направити дитину на оздоровлення хоча б до районного чи обласного центру.

Питання оздоровлення дітей та молоді (сьогодні про вже це казали) упродовж кількох років кочували по міністерствах та ві­домствах. Недолуга реформа 2010 року, коли було знищено про­фільне Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, на сьогодні виправлена. Але хто відповість за те, що фактично два роки ніхто цими проблемами не займався. Немов зведення з фронту звучать сьогодні “досягнення” незалежної, передовсім від здорового глузду, влади, яка 20 років править бал в Україні. А саме: середній вік наркоманів становить 26 років, і їх число зро­стає; кожен учень втрачає третину здоров’я під час навчання у школі; 300 тисяч дітей не мають доступу до школи; лише кожна п’ята дитина відносно добре харчується. Перші місця в Європі та світі ми посідаємо за поширенням дитячого алкоголізму та ВІЛ-ін­фекції. Окремим рядком у цьому переліку стоїть ще одна соціаль­на хвороба — туберкульоз. Епідемія туберкульозу гуляє по Україні, і ніхто від нього не захищений. Водночас закриваються проти­туберкульозні санаторії, на одного хворого виділяється не більше 9 гривень на день. Інакше як злочином, соціальним геноцидом влади стосовно свого майбутнього, стосовно дітей та молоді на­звати це не можна.

За останні два десятиліття знищена спортивна інфраструк­тура. Більшості дітей ніде займатися спортом, а тим, яким є де, не під силу сплачувати приватним закладам за абонементи по 300–400 гривень на місяць.

Внаслідок масового зубожіння населення абсолютній більшості українських сімей не доступна така розкіш, як щорічний відпочинок та оздоровлення дітей.

Нагадаю, що флагмани оздоровлення дітей в Україні і світі — “Молода гвардія” та “Артек” — створювалися молодою радян­ською республікою у 1924–1925 роках як оздоровниці для лікуван­ня дітей від туберкульозу. Тоді держава знайшла кошти, і було розуміння необхідності доступного оздоровлення всіх дітей. Того­часний лозунг проголошував: “Усе найкраще — дітям”. Сьогодні влада замінила його на лозунг: “Усе найкраще — дітям олігархів”.

Вартість путівки до “Артеку” чи “Молодої гвардії” на сьогодні фантастична — від 5 до 16 тисяч гривень. Кому, окрім членів уряду та чиновників з Адміністрації Президента, це по кишені?

За роки так званої незалежності кількість місць для оздо­ровлення скоротилася більш як у 2,5 разу. Це означає, що решта санаторіїв, баз відпочинку для дітей та молоді — розграбовані, приватизовані або закриті.

Водночас, наведу як приклад, комуністична Куба цілком безоплатно щороку оздоровлює більше 26 тисяч українських ді­тей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ось де справжній підхід до вирішення питань оздоровлення дітей, у тому числі й українських!

Зважаючи на це, фракція комуністів вимагає:

по-перше, відновити мережу оздоровчих таборів для дітей та молоді, забезпечити гарантоване право на щорічний від­починок тим, хто цього потребує, затвердити державну програму оздоровлення дітей, надати необхідну фінансову підтримку “Молодій гвардії”, “Артеку”, іншим оздоровчим закладам;

по-друге, виконати передвиборні обіцянки щодо споруд­ження закладів відпочинку та оздоровлення, розробити програму фізичного виховання дітей та молоді, забезпечити кожному без­платний доступ до спортивної інфраструктури;

по-третє, забезпечити стовідсоткове фінансування Держав­ної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009–2015 роки (це просто блюзнірство і знущання — фінансувати цю програму лише на 60 відсотків, тоді як ми маємо 14 мільйонів молодих людей!);

по-четверте, держава має надавати істотну фінансову, мето­дичну підтримку дитячому та молодіжному громадському руху. Щороку лише на третину потреби фінансуються громадські орга­нізації, які втілюють ініціативи у цій сфері та оздоровлюють дітей, про що розповідала Катерина Семенівна.

Тільки за таких умов Україна матиме сильну молодь, а отже, розвиватиметься і процвітатиме. А єдину перешкоду — недолугу, корумповану і продажну владу — молодь рано чи пізно усуне, і  тоді все зміниться на краще для більшості українських дітей, для більшості українських сімей, і Україна стане процвітаючою державою! (Оплески).

Дякую за увагу і всього вам найкращого.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Андрійовичу.

Шановні учасники парламентських слухань! Надзвичайно багато бажаючих виступити. Безперечно, ми будемо намагатися всім надати слово. Тим, хто не встигне виступити через брак часу, пропоную підготувати пропозиції в письмовій формі. Ми їх враху­ємо під час розгляду в комітеті і обов’язково будемо намагатися включити до рекомендацій парламентських слухань.

Зрозуміло, що питання дуже важливе: діти — це наше майбутнє. Ми проводимо перші парламентські слухання у Верхов­ній Раді України сьомого скликання. І дуже важливо, що саме цю тему ми сьогодні розглядаємо, а тому й маємо таку велику дина­міку бажаючих висловитися.

Запрошую до слова Черниша Валерія Сергійовича, голову профспілки ЗАТ “Сєверодонецьке об’єднання “Азот”. Підготува­тися Пінчуку Андрію Павловичу.

 

ЧЕРНИШ В.С., голова профспілки ЗАТ “Сєверодонецьке об’єднання “Азот”. Шановна президіє! Шановні народні депутати України! Шановні учасники парламентських слухань! Питання оздоровлення та відпочинку дітей, формування здорового способу життя, збереження та поліпшення стану здоров’я підростаючого покоління мають бути одним з пріоритетних напрямів державної політики.

Сєверодонецька міська рада профспілок пропонує розгля­нути проблемні питання, вирішення яких на державному рівні сприятиме функціонуванню та ефективному розвитку системи оздоровлення та відпочинку дітей.

Перше. Зважаючи на постійне підвищення вартості путівок, не кожна сім’я має можливість придбати їх за повну вартість. Особливо за 21-денної оздоровчої зміни, коли вартість становить від 3 до 5 тисяч гривень. Тому необхідно внести зміни до Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”, дозволивши   14-денну тривалість зміни у дитячих оздоровчих закладах, за умови ненадання медичних послуг дітям, які відпочивають.

Друге. Порядок фінансування оздоровлення дітей і застра­хованих осіб у дитячих закладах за рахунок коштів Фонду соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності дає можли­вість оздоровлювати дітей віком від 6 років. Згідно з абзацом третім частини першої статті 13 Закону України “Про оздоровлен­ня та відпочинок дітей” дитячі оздоровчі установи мають право приймати дітей з батьками або іншими законними представни­ками віком від 4 до 6 років. Через відсутність у цій нормі слова “включно” виходить, що ці установи не можуть приймати дітей ві­ком від 6 до 7 років ні з батьками, ні без батьків. Пропонуємо вне­сти зміни до зазначеного закону, виклавши абзац другий частини першої статті 13 у такій редакції: “Діти віком від 6 до 18 років перебувають у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку самостійно”.

Третє. Органи місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають комунальні заклади оздоровлення дітей, вкладають кошти із свого бюджету у зміцнення матеріально-технічної бази таких закладів. Однак згідно із законодавством при фінансуванні більш як 100 тисяч гривень обов’язковою є процедура тендерної закупівлі оздоровчих послуг. У результаті місцеві заклади оздо­ровлення втрачають кошти, що передаються переможцю тендер­них процедур, який переміг за ціною, а не за якістю послуг. Отже, пропонуємо внести до законодавства зміни, які дадуть можливість органам місцевого самоврядування, що утримують заклади оздо­ровлення, кошти на придбання для дітей пільгових категорій пу­тівок до місцевих оздоровчих закладів витрачати без проведення тендерів.

Четверте. На сьогодні немає механізму надання державою фінансової підтримки та пільг підприємствам і організаціям, що утримують на своєму балансі об’єкти соціальної сфери, у тому числі дитячі оздоровчі заклади.

Далі. Атестація закладів має надавати їм переваги при проведенні тендерів.

Чинні норми харчування не відповідають віковій категорії дітей. Наприклад, норми молочної продукції для дітей 7 і 13 років мають відрізнятися.

Необхідно також сприяти відновленню дитячих оздоровчих закладів, які тимчасово не функціонують через скрутне фінансове становище підприємств та організацій, на балансі яких вони перебувають.

Потрібно вирішити питання надання дитячим оздоровчим закладам пільг з оплати комунальних послуг, енергоносіїв, плати за оренду землі.

Розв’язання цих проблемних питань сприятиме покращенню роботи дитячих оздоровчих закладів, дасть можливість ефективні­ше їх використовувати, забезпечить створення умов для повноцін­ного відпочинку, оздоровлення та розвитку дітей (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо за виступ.

Слово має Пінчук Андрій Павлович, народний депутат України. Підготуватися Буякевичу Володимиру Адамовичу.

 

ПІНЧУК А.П., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (загально­державний багатомандатний виборчий округ, Партія регіонів). Шановний головуючий! Шановні міністри! Шановні запрошені, колеги, друзі! Дуже радий вас бачити, багатьох знаю особисто, ми вже багато років працюємо у сфері державної молодіжної політики, яка не може не зачіпати питання оздоровлення дітей. Я підготував доповідь, але, чесно кажучи, багато проблем, які в ній викладені, висвітили у своїх виступах попередні промовці. Тому зупинюся лише на деяких аспектах.

Справді, є проблема з тим, що оздоровлення наших дітей (і  статистика дає відповідні цифри) — це лише так зване оздоров­лення біля шкіл у позашкільний час, коли батьки не можуть догля­дати. Але ж це не оздоровлення, це, швидше, якісь там поза­шкільні заняття.

Справжнє оздоровлення, я цілком погоджуюся, має відбу­ватися, скажімо, у Криму, або у нас на Західній Україні, де є дуже багато місць, де свіже повітря і можна нормально відпочити та оздоровитися. Можна говорити про статистику, скільки закрито дитячих таборів тощо, можна гарно подати ці цифри, але ми жи­вемо в той час, у який живемо. Є ринкові відносини, і такі закла­ди, напевно, мають приносити дохід, саме таке завдання влас­ники перед ними ставлять. А можливостей утримувати потрібну кількість дитячих таборів за бюджетні кошти, скажемо відверто, у нас немає. Проте є бази відпочинку, які можуть нормально оздо­ровлювати дітей.

Тому я вважаю, що потрібно налагодити контроль і не допускати випадків, коли тендери виграють такі бази, де діти, м’яко кажучи, не оздоровлюються, а навпаки, можуть погіршити своє здоров’я. Водночас це буде і контроль, щоб не відмивалися брудні кошти, тому що питання проведення тендерів стосується і  сфери оздоровлення дітей. Це болюче соціальне питання для нас, і дуже важливо, щоб насамперед забезпечувалася якість. Ми щороку наголошуємо, що має бути якийсь механізм жорсткого допуску, реєстр закладів, де може здійснюватися оздоровлення дітей. Це перше.

Друге. Я вважаю, що потрібно підвищити роль дитячих гро­мадських організацій. Я багато спілкуюся з лідерами таких органі­зацій, серед них є люди, старші за мене, але вони вкладають душу в дітей. Саме такі молодіжні і дитячі організації я відверто лобіюю на конкурсі програм, розроблених громадськими організа­ціями, протягом останніх декількох років, щоб не менше третини цих коштів спрямовувалися дитячим організаціям. Знаєте, туди йдуть працювати лікарями, освітянами, займатися з дітьми люди за покликом душі, в першу чергу, в другу і в третю.

Підтримуючи такі організації, ми не просто сприяємо оздо­ровленню дітей на свіжому повітрі, а допомагаємо сформувати у дитини уявлення про здоровий спосіб життя. Це те, про що казав Томенко, і я його цілком підтримую. Треба, щоб дитина за­своїла ази здорового способу життя. І це повинні робити не лише батьки, а й старші товариші мають подавати приклад.

Тому я вважаю, що треба не лише збільшувати фінансу­вання, хоча це, безперечно, потрібно, має бути соціальна спря­мованість бізнесу, щоб великі підприємства також долучалися до цього. Однак насамперед потрібно поліпшити якість і зміст оздо­ровлення. І зробити це можливо саме за рахунок наших сил, громадських організацій.

На сьогодні є деякі проблеми стосовно проїзду. Впевнений, що ми вирішимо це питання на адміністративному і на законодав­чому рівні, щоб не було переплат по 25 гривень за групові поїздки дітей. Це все ми вирішимо. Але нам треба спільно докласти максимум зусиль для того, щоб діти були здорові, мали нормаль­ну психіку, щоб добре розвивалися і ставали освіченими, достой­ними українцями.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Андрію Павловичу.

До слова запрошується Буякевич Володимир Адамович, заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим. Підготуватися Лебединському Едуарду Броніславовичу.

 

БУЯКЕВИЧ В.А., заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим. Шановні народні депутати! Шановні урядовці! Шановні учасники парламентських слухань! Успішне проведення на місцях оздоровчої кампанії залежить від багатьох чинників, насамперед від ставлення виконавчої влади до цього питання. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та особисто Голова Ради міністрів Анатолій Володимирович Моги­льов надає першорядного значення організації оздоровлення та відпочинку дітей і молоді, координації взаємодії міністерств, ві­домств та відповідних служб у цій роботі. До цієї роботи залуча­ється і Молодіжний уряд, що функціонує при Раді міністрів Авто­номної Республіки Крим.

Сьогодні Голова Верховної Ради України розпочав наше засідання з того, що він дивується, яка тиша в залі. Я знаю, що кожен з нас, учасників парламентських слухань, пам’ятає вислів: “Гроші люблять тишу”. І всі ми, хто приїхав сюди, прагнемо одер­жати якомога більше грошей для фінансування відпочинку та оздоровлення дітей.

В Автономній Республіці Крим цього року на зазначені потреби спрямовано 46,6 мільйона гривень, що майже на 8 міль­йонів більше, ніж минулого року. Ми плануємо, як і в минулому році, оздоровити і надати послуги відпочинку майже 117 тисячам юних кримчан. Хоча всі ви знаєте, що у нас є школи, які стоять просто на морських пляжах, і кожен кримський школяр фактично відпочиває цілий рік. У нас не скорочується, а досить стабільно функціонує мережа стаціонарних таборів. Причому це не тільки державні табори, республіканські, а й табори, які належать іншим державам, що створює певні труднощі, але загальна координація дій у цій сфері належить нашому міністерству.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим одним із пріоритетів вважає збільшення тривалості активного курортного сезону, відповідно і термінів оздоровлення дітей та молоді. Вже третій рік працюватимуть два стаціонарні табори, утворені нашим міністерством, — “Чорномор’я” у Чорноморському районі та “Сокіл” у Бахчисарайському районі. У перспективі ці табори пра­цюватимуть цілий рік. Ми сподіваємося, що табір “Чорномор’я” буде включений до Державної цільової соціальної програми оздоровлення і відпочинку дітей та розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на період до 2017 року.

Я не торкатимуся тих проблем, про які сьогодні вже говорили. Ми вважаємо за необхідне внести зміни до законодав­ства, оскільки на сьогодні органи статистики не враховують оздо­ровлення та відпочинок дітей з батьками у пансіонатах, базах відпочинку, санаторіях та інших закладах. На нашу думку, необхід­но внести відповідні зміни до Закону “Про оздоровлення та відпо­чинок дітей”, розширивши перелік типів дитячих закладів оздо­ровлення та відпочинку.

Ми так само погоджуємося з тим, що треба надати пільги оздоровчим закладам із плати за оренду землі, запровадити пільгові тарифи на комунальні послуги, що істотно вплине на зниження вартості дитячих путівок.

На наш погляд, важливим питанням в організації літнього оздоровлення та відпочинку дітей є організація роботи таборів денного перебування. Ми вважаємо, що на сьогодні треба вже мати типове положення про такі табори.

Погоджуємося з тим, що треба розробляти нові норми харчування, а також для вдосконалення виховної роботи в таборах усіх типів пропонуємо розробити багато варіантів типових про­грам з основних напрямів виховної роботи з дітьми у закладах оздоровлення та відпочинку.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам, сідайте, будь ласка, Володи­мире Адамовичу.

Шановні учасники парламентських слухань, надійшла така пропозиція: “Шановна президіє, ви надаєте слово депутатам, яких ми щодня чуємо і бачимо. Чи не цікаво послухати нас, пред­ставників регіонів? Дайте нам слово”. Підтримується така думка? Бачу, що підтримується. Так і зробимо.

Слово для виступу надається Лебединському Едуарду Броніславовичу, генеральному директору Державного підприєм­ства “Український дитячий центр “Молода гвардія”. Прошу. Підго­туватися Забокрицькому Ігорю Романовичу, директору Фонду соціального захисту інвалідів.

 

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ Е.Б., генеральний директор Державного підприємства “Український дитячий центр “Молода гвардія”. Шановний Ігорю Григоровичу! Шановні народні депутати, учасни­ки парламентських слухань! Дивлячись на цей зал, я переконаний, що більшість із присутніх або в дитинстві, або вже у дорослому віці були в “Молодій гвардії”, тому не буду розповідати про бага­тостраждальну історію нашого дитячого центру, його структуру. Дозвольте доповісти про нинішній стан справ.

На сьогодні дитячий центр функціонує як комплекс із двох таборів — “Сонячний” та “Зоряний”, на 400 місць кожний. Для ор­ганізації навчального процесу працює власна школа на 1200 місць, яка під час літніх канікул переобладнується і використовуєть­ся  як  табір “Прибережний”. Чому? Тому що табір “Морський” на 400 місць з 1998 року не працює і потребує повної реконструкції та модернізації. Таким чином, центр має можливість приймати на оздоровлення 800 дітей за одну зміну в осінньо-весняний період та 1100 дітей в одну зміну влітку.

Завдяки прийняттю 2009 року низки законодавчих та норма­тивно-правових актів зміцнився юридичний статус підприємства, зросла економічна стійкість. Починаючи з 2010 року в повному обсязі стосовно “Молодої гвардії” виконується положення статті 2 Закону України “Про державну підтримку та особливості функціо­нування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”, тобто держа­ва заповнює “Молоду гвардію” на 100 відсотків.

Щороку в результаті проведення 12-13 оздоровчо-тематичних змін у “Молодій гвардії” державним коштом оздоров­люються близько 11 200 дітей. Зростання валових доходів підпри­ємства дало можливість створити близько 220 додаткових постій­них робочих місць, у тому числі і висококваліфікованих педаго­гічних, уникнути заборгованості з оплати праці, а також здійснити часткове оновлення матеріально-технічної бази.

Переважна більшість дітей, які оздоровлюються в “Молодій гвардії”, — це діти, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки. Тому поряд з пріоритетами виховного процесу — фор­мування здорового способу життя та розвиток творчих здібно­стей    у “Молодій гвардії” у тісній співпраці з кафедрою вікової психології Південноукраїнського національного педагогічного уні­верситету реалізується проект психологічних технологій у контекс­ті навчально-оздоровчої діяльності. У рамках означеного проекту створена служба психологічного супроводу дітей-рекреантів. У ста­дії завершення — створення тренінгового центру, розробляється новий науковий напрям “Рекреаційна психологія дитинства”, який має великі перспективи практичної реалізації не тільки в “Молодій гвардії”.

Активна співпраця Міністерства соціальної політики України та Українського дитячого центру “Молода гвардія” з громадськи­ми організаціями забезпечила проведення культурно-мистецьких фестивалів та фізкультурно-спортивних заходів всеукраїнського та міжнародного рівня, частина з яких стали традиційними. Не буду перераховувати, ви знаєте про них.

Результатом співпраці з міжнародними професійними орга­нізаціями — Співдружністю організаторів дитячого відпочинку та Інтернаціональною співдружністю кемпінгів, членом яких є “Моло­да гвардія”, є реалізація низки спільних проектів з оздоровлення дітей в Україні.

Хочу зауважити, що наш досвід зацікавив усю світову спіль­ноту. Однак, маючи колосальний потенціал для розвитку дитячого оздоровлення, центр потребує державної фінансової підтримки для здійснення комплексної реконструкції.

Власними коштами підприємства проведені експертизи більшості будівель, що потребують реконструкції, але здійснити реконструкцію власними коштами неможливо, адже 100 відсотків путівок викуповує держава.

Крім того, проведено конкурс серед студентів Одеської державної академії будівництва та архітектури, результатом якого розроблено Концепцію генерального плану території дитячого центру в майбутньому. Генеральний план має затверджуватися Кабінетом Міністрів.

Покладаємо великі сподівання, що Державна цільова соціальна програма оздоровлення і відпочинку дітей та розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на період до 2017 року буде прийнята найближчим часом та передбачатиме виділення коштів для здійснення реконструкції Українського дитячого центру “Молода гвардія”.

Адже відбудова хоча б табору “Морський” дасть змогу оздо­ровлювати більше 5 тисяч дітей на рік. Після добудови спортив­ного комплексу можна буде проводити спеціалізовані спортивні зміни. Газифікація знизить енергетичну ємність підприємства. Тех­нічне переоснащення створить умови для вдосконалення змісту та структурно змінить освітньо-виховну діяльність.

Щиро дякую вам за увагу. Хто не був у “Молодій гвардії” — приїздіть, ми відкриті і чекаємо вас у гості (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Едуарде Броніславовичу.

До слова запрошується Забокрицький Ігор Романович, директор Фонду соціального захисту інвалідів. Підготуватися Драп’ятому Євгену Михайловичу.

 

ЗАБОКРИЦЬКИЙ І.Р., директор Фонду соціального захисту інвалідів. Шановні народні депутати України! Шановна президіє, учасники парламентських слухань! В Україні налічується близько 2,5 мільйона людей з особливими потребами, з них 170 тисяч — діти-інваліди. На жаль, життя цих людей залишає бажати кращого. Відсутність пандусів, спеціальних пристосувань у транспорті та в  громадських закладах унеможливлює повноцінну участь людей з особливими потребами у житті громад, створює для них нездо­ланний бар’єр перед насиченим життям.

Проблеми для таких людей починаються з дитинства. Відпочинок та оздоровлення дітей з особливими потребами, на жаль, не виняток із загалом складної ситуації. Кількість закладів для дітей з інвалідністю скорочується. Існує низка чинників, які негативно впливають на наше майбутнє покоління. Однак не за­буваймо, що кількість таких чинників збільшується в контексті дітей з особливими потребами. Менше половини таких дітей мо­жуть потрапити у відпочинковий чи лікувальний заклад.

На жаль, Фонд соціального захисту інвалідів не опікується дітьми з особливими потребами. Фонд має величезний досвід роботи з інвалідами віком від 18 років, і саме тому цілком логіч­ною є думка про те, щоб Фонд опікувався інвалідами ще з дитин­ства. Переконаний, що це ефективний шлях допомогти дітям-інвалідам. У разі ухвалення такого рішення ми готові долучитися до розв’язання проблем усіх людей з особливими потребами, незалежно від віку.

Підхід до відпочинку та оздоровлення дітей з інвалідністю має бути особливим і перебувати під контролем держави. Насам­перед варто звернути увагу на якість таких закладів. Особлива вимога — технічна пристосованість закладів для дітей-інвалідів. Це пандуси, окремі туалети, ліфти тощо. Крім того, важлива умова — кваліфікований персонал. Для цього необхідно проводити відпо­відні навчання і тренінги.

Безумовно, у перспективі варто створювати нові оздоровчі та відпочинкові заклади, які відповідатимуть європейським стан­дартам. Утім, наразі всі сили треба зосередити на адаптації вже існуючих таборів чи оздоровниць. Однією з перших наших ініціа­тив стало створення спеціалізованого комплексу для дітей-інвалі­дів на базі Українського дитячого центру “Молода гвардія”, що, до речі, затверджено урядом у рамках Державної програми активіза­ції розвитку економіки на 2013–2014 роки. Там має бути перед­бачено все, щоб діти-інваліди почувалися комфортно. Ми знаємо, що останніми роками “Молодій гвардії” було нелегко, але переко­нані, що така ініціатива матиме виключно позитивні результати.

Щодо поточного стану справ. У місцевих бюджетах слід передбачити додаткові кошти на оздоровлення. У результаті чого відкриється можливість для оздоровлення більшого числа дітей-інвалідів. Наша мета — оздоровлення не менше 50 відсотків дітей з особливими потребами у кожній області.

Ще одне важливе завдання на перспективу — створення закладів змішаного типу, де діти з особливими потребами відпо­чивали б зі своїми здоровими однолітками. Це європейський досвід. Діти з особливими потребами мають почуватися повноцін­ними членами суспільства, а здорові діти зможуть позбутися пев­них хворобливих стереотипів щодо дітей-інвалідів.

Нарешті, одним з основних векторів роботи з дітьми-інвалідами є активна співпраця з громадськими організаціями. Будь-які плани чи ідеї мають народжуватися знизу, у самих інвалі­дів. Ми повинні уважніше дослухатися до думки тих, кому намага­ємося допомогти.

Надзвичайно важливе питання — широке висвітлення в засо­бах масової інформації життя та побуту дітей-інвалідів, особливо позитивних прикладів, для того щоб зламати існуючі в суспільстві стереотипи.

Ми повинні об’єднати зусилля, бо самотужки розв’язати проблеми, які накопичувалися десятиліттями, неможливо. Нато­мість в активному діалозі з громадськістю ми зможемо за корот­кий термін покращити життя інвалідів будь-якого віку (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігорю Романовичу.

До слова запрошується Драп’ятий Євген Михайлович, заступник голови Федерації професійних спілок України. Підготу­ватися Дячуку Івану Леонідовичу.

 

ДРАП’ЯТИЙ Є.М., заступник голови Федерації професійних спілок України. Високоповажні учасники парламентських слухань! Безперечно, я вважаю, що насамперед треба запросити до слова представників регіонів, бо я думаю, як важко їм буде повертатися у свої регіони, адже за два місяці треба відкрити дитячі оздоровчі заклади. Я вважаю, можливо, треба розпочати із створення “єди­ного вікна”, на зразок того, що ми створили для бізнесу, яке до­помагає відкритися підприємству, розпочати свою роботу. Може, ми створили б таке “єдине вікно” з представниками СЕС, підроз­ділів Державної служби з надзвичайних ситуацій, служби пожеж­ної безпеки, системи енергетичного нагляду тощо. Відкривши такі “вікна” сьогодні, може, ми помогли б знайти кошти, щоб якось проавансувати роботи, які треба розпочинати вже зараз, у підго­товчий період.

Безперечно, ми маємо напрацювання. Я не хочу зачитувати багато інформації, матеріали ми вам роздали. Напередодні від­булося засідання президії Федерації профспілок України, де ми заслухали представників 27 регіонів, які опікуються питаннями оздоровлення дітей. Сьогодні я хочу висловити велику подяку всім директорам і працівникам таборів, які, незважаючи на кризу — економічну, політичну, фінансову, моральну, соціальну, кризу правди, — організовують на місцях оздоровлення дітей. Минулого року профспілкам спільно з роботодавцями, органами місцевого самоврядування та батьками вдалося відкрити 625 дитячих оздо­ровниць. Хочу наголосити, що ми — не орган державної влади, а  громадська організація, яка докладає зусиль, щоб хоч якось убезпечити наших дітей від усього того, про що сьогодні багато говорилося і що критикувалося.

Оскільки час швидко спливає, коротко зупинюся на таких моментах. Як нам дістаються гроші? Щоб одержати гроші, керівник профспілки мусить просити суб’єкта господарювання: “Дорогенький, відрахуй 0,3 відсотка на культурно-масову роботу, на оздоровлення”. На сьогодні 80 відсотків приватизованих під­приємств. А це вже власники, до яких треба підходити інакше: не з державним підходом, а з підходом толерантності, домовлено­стей, записувати в генеральну угоду, галузеву угоду, в колективні договори, щоб врахували потребу оздоровлення. Ми просимо про це наші профспілки і наших роботодавців, записуємо з року в рік і з року в рік працюємо… Може, так відбувається завдяки традиції, людям ще старого гарту, які і тоді вміли організувати роботу, і тепер це роблять.

Проте не все так добре, як хотілося б. Хоча гроші зібрано, але мене страшить такий момент. Назву один показник: у цьому році залучено коштів батьків у сумі близько 164 мільйони гривень. Коли я запитую “аксакалів”, старих керівників, які працювали до мене, то вони кажуть, що колись путівка була на 50 відсотків без­платною, тобто половину вартості путівки оплачували профспілки, соціальне страхування. І людина могла за 9 карбованців придбати путівку на оздоровлення дитини.

Хтось згадає ще якісь часи, але я не хочу на це уповати. Я  хочу сказати ось про що. Яка на сьогодні вартість путівки і яка зарплата? Чому я про це кажу? Бо непокоїть ситуація, що бать­ки  сьогодні перекривають те, що мала б перекривати держава. Є  державний бюджет, місцеві бюджети, бюджети підприємств, профспілки, а батьки хай би оплачували 10, 15 чи навіть 25 відсотків.

Оплата за оздоровлення у 2010 році — 3465 гривень, серед­ня заробітна плата — 2239 гривень.

У 2011 році вартість оздоровчої зміни становила 3675 гри­вень, середня заробітна плата — 2633 гривні.

Оздоровча зміна у 2012 році — 3780 гривень…

Завершую. Тільки хочу запитати: де брати кошти на всі ці   заходи? Є Конституція. Для всіх нас, оскільки ми сьогодні в парламенті, нагадаю дуже добрі слова, записані в Конституції України: “…усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями… приймає цю Конституцію — Основний Закон України”.

У статті 3 записано: “Людина, її життя і здоров’я… визнають­ся в Україні найвищою соціальною цінністю”.

І ще наведу цитату зі статті 13 Конституції: “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знахо­дяться в межах території України, природні ресурси її континен­тального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єк­тами права власності Українського народу”…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, сідайте, будь ласка. Ви вже завершили, сідайте на своє місце. Дякую вам (Оплески).

Слово має Дячук Іван Леонідович, директор приватного закладу “Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку “Острозький дитячий санаторно-оздоровчий комплекс “Корчагі­нець” (Рівненська область, село Межиріч). Підготуватися Черни­шовій Аліні Олександрівні.

 

ДЯЧУК І.Л., директор приватного закладу “Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку “Острозький дитячий санаторно-оздоровчий комплекс “Корчагінець”. Мій попередник завершив словами з Конституції, а я хочу розпочати з Конституції.

У статті 13 Конституції України задекларовано, що держава зобов’язана створювати рівні права для розвитку усіх форм влас­ності. Стосовно системи дитячих оздоровчих закладів це твер­дження не виконується. У багатьох законодавчих та нормативно-правових актах, де йдеться про пільги дитячим оздоровчим закла­дам, зазначається, що пільга поширюється лише на державні та комунальні заклади. Насамперед це стосується проходження персоналом закладів обов’язкових медоглядів, звільнення від обов’язкових платежів або значного їх зниження тощо.

Я вважаю, що простежується певна дискримінація оздоров­ниць, які перебувають на балансі профспілкових організацій, під­приємств, трудових колективів. Звідси випливають нерівноправні умови участі в державних закупівлях. Адже навіть незначна різни­ця у вартості путівки при визначенні переможця державних торгів відіграє роль, безперечно, не на користь оздоровниць приватної власності.

Тому велике прохання до вищих органів законодавчої та виконавчої влади держави — внести зміни до відповідних актів з метою прирівняти нас у правах. Справу ж ми робимо спільну!

Вже не раз порушувалося питання про неможливість органів місцевого самоврядування, які є співзасновниками дитячих оздо­ровниць, виконувати зобов’язання за установчим договором та статутом щодо внесків на розвиток та збереження бази закладів оздоровлення. Наприклад, у нас декілька співзасновників, у тому числі територіальна громада району в особі районної ради. Проте за всі роки з моменту підписання установчого договору в район­ному бюджеті не закладалося жодної копійки на виконання обов’язків, передбачених статутом закладу. Щоразу посилаються на заборону в Бюджетному кодексі.

Тому прохання визначитися і в цьому питанні. Бо виживати і  розвиватися за рахунок коштів, одержаних від реалізації путівок, надзвичайно складно. При підвищенні ціни путівки стануть недо­ступними для багатьох категорій громадян.

Питання вартості енергоносіїв залишається надзвичайно актуальним. П’ята частина в ціні путівки — це витрати на придбан­ня енергоносіїв та палива. Я вже казав на попередніх парламент­ських слуханнях, що тарифи підвищуються у період або після завершення оздоровчого сезону. Путівки продаються у квітні — травні, тож компенсувати різницю в тарифах ми не маємо можливості.

Звертаюся до всіх державних органів, які приймають рішен­ня у цій сфері, з проханням прирівняти наші заклади у тарифній політиці принаймні до студентських гуртожитків.

Держава затверджує програми дитячого оздоровлення, декларує пріоритетність цих питань. Лунають заклики до здешев­лення путівки, але дуже мало робиться зустрічних кроків. Шановні учасники парламентських слухань! Мабуть, кожному з вас відомо, що за часів незалежної України змінилися державні будівельні стандарти, правила протипожежної безпеки, санітарні, споживчі та екологічні норми. У зв’язку з цим щороку збільшується кількість приписів щодо приведення бази у відповідність з новими норма­тивно-правовими актами, що спрямовані на підвищення рівня безпеки та якості надання послуг. І це правильно. Проте не забу­ваймо, що переважна більшість оздоровчих закладів збудовані ще за радянських часів згідно з радянськими стандартами. Щоб при­вести величезне господарство у відповідність з сучасними вимо­гами, необхідні мільйони гривень. Заробити мільйони за нинішніх можливостей сучасного оздоровчого ринку (підкреслюю: у нашо­му регіоні) неможливо ні сьогодні, ні завтра. А припис треба було виконати ще вчора.

Тому без вагомої фінансової підтримки нам не обійтися. Знаю, що вивчається питання про допомогу держави у розв’язанні цих проблем. Хотілося б, щоб це було прискорено, і щоб при цьому не забули про такі заклади, як наш. Принагідно зауважу, що цього року, щоб виконати вимоги державних контролюючих орга­нів, на підготовку до оздоровчого сезону в повному обсязі необ­хідно майже 500 тисяч гривень.

Не можу не привернути увагу до оздоровлення дітей, батьки яких працюють у бюджетній сфері. Якщо промислові та комерційні структури вишукують можливості здешевити путівки для дітей своїх працівників, то працівники-бюджетники змушені оплачувати дві третини вартості путівки. Для багатьох сімей такі суми є недо­зволеною розкішшю. Як результат, батьки — на роботі, діти — без нагляду. Таким чином сприяємо заповненню дитячих закладів де­що іншого профілю. Якби всі міністерства та відомства за при­кладом Міністерства аграрної політики та продовольства України передбачали кошти на здешевлення путівок, ми могли б у рази збільшити кількість оздоровлених дітей.

На завершення хочу звернутися з проханням, щоб не тільки на парламентських слуханнях ми зустрічалися, щоб були зустрічі і в профільному парламентському комітеті, щоб з першоджерел визначалися проблеми і приймалися рішення, які дадуть нам можливість краще працювати.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Чернишова Аліна Олександрівна, молодіжне об’єднання “Скаути Києва”, керівник наметового табору “Лісове містечко “Скаутвіль”. Підготуватися Ярославу Юрчишину.

 

ЧЕРНИШОВА А.О., керівник наметового табору “Лісове містечко “Скаутвіль” молодіжного об’єднання “Скаути Києва”. Добрий день, пані та панове! Щиро дякую за можливість привер­нути вашу увагу до болючих питань функціонування літніх намето­вих таборів, бо саме про них зараз і піде мова. Я займаюся організацією літніх наметових таборів уже протягом 11 років і не з чуток знаю, з якими проблемами стикаються організатори на всіх етапах діяльності табору, від отримання необхідних дозволів до звітування.

Якщо пригадаємо, навіть великий дитячий центр “Артек” починав свою роботу саме з наметового містечка. Наметові табори є дієвою й ефективною формою відпочинку та оздоров­лення, що й доводить досвід роботи. Однак такі табори зде­більшого користуються увагою лише громадських організацій або приватних установ. Як правило, цільовою групою громадських ор­ганізацій є діти кризових категорій та члени організацій. Приватні структури — це діти заможних батьків, які бажають екстремаль­ного та екзотичного відпочинку. Незважаючи на таку відмінність, проблема у цих дітей спільна — недостатня рухливість, залежність від комп’ютера, недостатня увага з боку дорослих та батьків, уся увага яких спрямована на заробляння грошей або примноження власного капіталу.

Зважаючи на доступність формату та мобільність, наметові табори могли б стати актуальними не лише для громадського та приватного сектора, а й бути конкурентоспроможною формою організації відпочинку та оздоровлення на державному рівні.

На жаль, розвиток наметових таборів неохоче підтримується чинним законодавством. На сьогодні організатори наметових таборів керуються нормативними документами, в яких чи не єди­ним словом згадуються наметові табори. Як, наприклад, у Законі України Про оздоровлення та відпочинок дітей, який, до речі, чотири рази доповнювався, але жодного разу ці доповнення не стосувалися наметових таборів. Чи у створених ще 1998 року типових положеннях, затверджених наказом Міністерства України у справах сім’ї та молоді, які діють вже 14 років без змін. Або, що найгірше, у нових положеннях, як, наприклад, у наказі Міністер­ства охорони здоров’я України про затвердження державних сані­тарних норм і правил, який минулого року практично унеможливив діяльність наметових таборів, намагаючись перетворити їх на вій­ськово-навчальні табори або наблизити їх умови до умов ста­ціонарних таборів, перекресливши унікальну можливість дитини пізнавати природу, набувати навичок самостійного життя та вияв­ляти активну позицію у різних видах діяльності.

Окремою проблемою залишаються норми харчування дітей у закладах оздоровлення, які, з одного боку, перевищують реальні потреби закладу відпочинку у продуктах для приготування їжі, а з другого — не забезпечують потреб дітей, які 24 години перебу­вають на свіжому повітрі. Ми досі керуємося нормами харчування, які були актуальними за часів Радянського Союзу. Сьогодні, маючи широкий асортимент продуктів для забезпечення харчування ді­тей, ми, на жаль, не маємо можливості його використовувати.

Невирішеним досі залишається питання розмежування видів наметових таборів. До статистичних даних на однакових умовах потрапляє інформація про базові наметові табори, мандрівні табо­ри, туристичні походи, які істотно різняться за організацією, відтак до них мають застосовуватися різні норми та правила.

Завдяки зусиллям Федерації профспілок України, а з 2012 року — і Департаменту гендерної політики та оздоров­лення Міністерства соціальної політики України створено робочу групу із спеціалістів літнього оздоровлення, директорів оздоров­чих закладів, менеджерів літніх відпочинкових та оздоровчих про­ектів, які активно працюють над розробленням змін до чинних нормативно-правових актів. Однак, на жаль, протягом останніх чотирьох місяців ми не маємо можливості збиратися через не­формальний характер діяльності нашої групи.

Організаторам оздоровлення конче необхідні підтримка і до­помога не лише консультативна та методична, а й практична. Необхідно привести норми харчування у відповідність із сучас­ними умовами, нам потрібні інструкції з охорони здоров’я та життя дітей під час оздоровлення, типові штатні нормативи. Від імені всіх колег я звертаюся з проханням все-таки затвердити роботу нашої групи, яка працюватиме систематично та стане на­дійним партнером держави в питаннях відпочинку та оздоров­лення підростаючого покоління.

Членами цієї робочої групи вже на сьогодні розроблено достатню кількість документів, затвердження яких дасть можли­вість здійснювати оздоровлення та відпочинок дітей на високому професійному, якісному рівні, що, на нашу думку, значно підви­щить популярність оздоровчих закладів і закладів відпочинку та забезпечить не лише екологічно чисте харчування, як у наших бабусь і дідусів, а й активне включення дітей до освітньо-виховного процесу.

Сподіваємося, що державні органи, у свою чергу, сприяти­муть, а не заважатимуть і не створюватимуть перепон для функ­ціонування саме наметових таборів. Ми пропонуємо:

відновити роботу робочої групи та затвердити її діяльність;

внести зміни до чинних нормативно-правових актів;

запровадити стандарти оздоровлення;

утворити міжвідомчі комісії з питань здійснення відпочинку та оздоровлення дітей та молоді (Оплески).

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

До виступу запрошується Ярослав Юрчишин — голова Всеукраїнської молодіжної організації “Пласт — Національна скаутська організації України”. Підготуватися Кашлакову Олександру Євгеновичу.

 

ЮРЧИШИН  ЯРОСЛАВ, голова Всеукраїнської молодіжної організації “Пласт — Національна скаутська організація України”. Доброго дня! Ми підготували велику презентацію, але постараюся коротко, бо після мене виступатимуть інші колеги з громадських організацій, і їхня думка теж дуже важлива.

З презентацією можете ознайомитися, але я коротко по суті. Ми багато говоримо про те, що потрібна підтримка літнього оздоровлення. Мушу засмутити: незважаючи на всі заяви урядов­ців, малоймовірно, що цього року ми отримаємо достатньо гро­шей на ці зусилля, давайте визнаємо це чесно. Тому головним напрямом роботи за таких умов ми вважаємо ефективне викори­стання наявних ресурсів.

Ми як громадська організація, які тут досить широко представлені, зокрема Дитячим альпійським рухом, “Скаутами Києва”, пропонуємо вихід з такої ситуації, коли грошей обмаль, дітей багато, всіх треба оздоровити. Ми пропонуємо те, що вже працює у світі, — публічно-приватне (у нашому варіанті — публічно-громадське) партнерство. Ми готові за допомогою діяльності наших волонтерів здешевлювати, при цьому без втрати якості, оздоровлення і відпочинок дітей. Такий підхід працює, про що свідчать відгуки, які надходять про діяльність громадських організацій від державних структур. Наприклад, скаутський рух, який я тут представляю, має столітню апробовану методику і  готовий надати свою допомогу державі, для того щоб активно оздоровлювати якомога більшу кількість дітей. Цього року нам вдалося у понад 130 таборах оздоровити більше 3 тисяч дітей. Однак і це не максимум, на який здатна тільки наша організація, не кажучи про весь громадський сектор.

Що для цього потрібно? Для публічно-громадського партнерства потрібні умови, які має створити у співпраці з нами держава. Аліна порушила питання наметових таборів. Це дуже важливо, адже якщо це питання унормувати, такі табори зможуть брати участь у конкурсах на оздоровлення дітей, що буде в рази дешевше і в рази краще, ніж пришкільні табори. Ми готові до співпраці.

Ми дуже хотіли б, щоб Міністерство молоді та спорту було внесене до проекту рекомендацій сьогоднішніх парламентських слухань як реалізатор цієї програми, бо, на жаль, зараз його там не передбачено. Ми хотіли б, щоб у конкурсі проектів, розроб­лених громадськими організаціями, пріоритет оздоровлення дітей так само дотримувався. А ми спільно з іншими громадськими організаціями, всім скаутським рухом готові робити це якісно і дещо дешевше, ніж це робить держава.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Кашлаков Олександр Євгенович, президент Всеукраїнської організації “Асоціація “Лелека”. Підготуватися Скребцову Борису Івановичу.

 

КАШЛАКОВ О.Є., президент Всеукраїнської організації “Асоціація “Лелека”. Доброго дня, шановні колеги! Доброго дня всім тим, хто працює у дитячих таборах та забезпечує їх діяль­ність протягом року! Сьогодні ми зібралися на парламентські слухання з дуже важливої теми, бо дуже рідко нам доводиться спілкуватися з поважними людьми, які вирішують нашу долю. Я кажу “нашу”, бо сам є представником більш як 100 тисяч фахів­ців, які оздоровлюють наших дітей в оздоровчих таборах.

Сьогодні багато йшлося про системну кризу в оздоровленні, бо навіть сьогодні, коли сприятливі умови, коли нас чують і фахів­ці, і керівники галузі, ми не розуміємо, на яких засадах будемо працювати цього року. Ми дуже хочемо, щоб усі ті добрі, корисні рекомендації, які увійшли до проекту резолюції сьогоднішніх парламентських слухань, були реалізовані.

Мої колеги з 21-го регіону України, які вже понад 15 років крокують шляхом громадської допомоги в системі оздоровлення, також підтверджують, що всі ті проблеми, про які йшлося, дуже важливі. Активісти організації “Лелека” їх вже систематизували і не раз надавали допомогу нашим багаторічним соціальним парт­нерам — Федерації профспілок України. Ми дякуємо їм за більш як 10 років спільної роботи.

Однак цього року ми навіть не чуємо про намагання взяти на себе відповідальність за підготовку кадрів. Сьогодні промовці го­ворили про якість оздоровлення, про наповнюваність, про важливі педагогічні підходи і новітні технології. Але звідки вони візьмуться, якщо система освіти не забезпечує повною мірою сьогоденні потреби? Якщо вчитель не знає, що таке флешмоб, що таке крос­сінг чи квест? А дитина знає! Однак вона приїздить на оздоров­лення і одержує тільки харчування та проживання, не маючи ні нових розваг, ні змоги розвиватися. У багатьох випадках дитина розумніша та сучасніша за наших вожатих.

Ми є членами Міжнародної співдружності дитячих таборів. Минулого року в “Артеку” відбулася міжнародна зустріч, на якій було підтверджено, що наша система оздоровлення одна з най­кращих, це правда. Проте треба визнати, що без системного підходу до підготовки кадрів, без залучення громадських організа­цій у систему планування оздоровчого процесу, до його реалізації нічого позитивного не відбудеться. Бо сьогодні історично зміню­ються оператори відпочинкового та оздоровчого процесу, які існували протягом багатьох десятиліть.

На багатьох проблемних питаннях, які сьогодні порушува­лися, я не зупинятимуся, але хочу наголосити, що ми як громад­ське об’єднання готові надати дієву допомогу освітянам в органі­зації методичних та інформаційних семінарів, підготувати вихова­телів, вожатих та методистів до роботи з сучасними дітьми. Ми просимо Міністерство соціальної політики і надалі провадити дуже позитивну практику реалізації суспільних конкурсів соціальних проектів для громадських організацій. Ми готові боротися і підви­щувати якість виховання, як це було декілька років тому, коли ми мали змогу провести декілька семінарів для вихователів.

Ми просимо звернути увагу на те, що на сьогодні ми шука­ємо соціальних партнерів у регіонах. Я кажу про територіальні регіони, бо по областях ми не маємо вертикально інтегрованої системи оздоровлення. І про яке співробітництво громадських організацій та влади зараз може йти мова, якщо ми не знаємо, з ким будемо працювати?

Тож зараз ми просимо, щоб було розглянуто можливість знайти фінансування, а якщо не знайти фінансування, то залучити дуже активну частину наших громадських організацій до обгово­рення регіональних проблем, створити регіональні методичні центри для того, щоб забезпечити інформаційно-методичне за­безпечення оздоровлення та відпочинку дітей України.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Скребцов Борис Іванович, головний отаман Всеукраїнської дитячої громадської організації “Українське дитячо-юнацьке товариство “Січ”.

 

СКРЕБЦОВ Б.І., головний отаман Всеукраїнської дитячої громадської організації “Українське дитячо-юнацьке товариство “Січ”. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Панове міністри, учасники парламентських слухань, друзі, колеги! Можли­во, я не поділяю загальної думки, що ми в системній кризі. Насправді системи відпочинку та оздоровлення за більш як 20 ро­ків незалежності так і не було створено. Можна говорити лише про кампанії з оздоровлення та відпочинку. І саме ми, представ­ники дитячих громадських організацій, дуже добре це бачимо.

Дитина має не тільки 90 днів відпочинку влітку. Вона, крім літніх, має ще й весняні, осінні і зимові канікули. Загалом близько 120 днів відпочинку, коли вона невідомо на кого покинута. Колись була в нас давня патріархальна родина, були бабусі, дідусі. Нині якісь відгуки залишилися, але такої родини вже немає.

Увесь світ пішов шляхом створення громадських організацій. Світовий скаутський рух виник саме на таких підставах. Він допо­магає державі вирішувати проблеми зайнятості дитини, відпочин­ку дитини і оздоровлення дитини. Хоча у нас таке оздоровлення, що лише ним називається. Тому що інколи вивезти дитину з на­шого загазованого Києва на природу буде реальнішим оздоров­ленням, ніж у деяких наших оздоровчих закладах.

На жаль, ми бачимо лише дискусії довкола питання, чи треба 14 днів, чи 21 день на оздоровлення. А потім що? А решта 100 днів? Дитячі громадські організації, мобілізуючи потенціал ді­тей, якраз і займаються тими 120 днями. І не тільки тими, бо є ще й відпочинок у звичайні вихідні. А родина часто-густо нездатна впоратися з проблемою вільного часу, з необхідністю формування у дитини здорового способу життя, моральних цінностей.

Цими проблемами багато займаються і молодіжні організа­ції, діяльність яких має виховне спрямування. Та головними в цій сфері є все-таки дитячі громадські організації. На жаль, в Україні є проблема з розвитком дитячих громадських організацій, їх на сьогодні налічується близько двох десятків. Ми всі пам’ятаємо (я бачу, що вік дозволяє це зробити) нашу колишню дитячу гро­мадську організацію. Вона була одна. І табори у нас були одні —піонерські табори. Було їх, напевно, у кілька десятків разів більше, ніж тепер.

На сьогодні ми бачимо, що держава, на жаль, не готова співпрацювати з дитячими громадськими організаціями, до слова, як і з молодіжними. Ще у 2002 році на молодіжні і дитячі програми виділялося майже 13 мільйонів гривень. На програми наших орга­нізацій мало б виділятися 120 мільйонів, а держава, на жаль, готова дати лишень 10 мільйонів.

А лідери дитячих і молодіжних громадських організацій чим займаються? Вони більше дбають про конкуренцію між собою, замість того щоб розвивати той потенціал, який є.

Невикористання такого потенціалу — це справжній злочин. У системі виховання, в системі оздоровлення і в системі дитячого відпочинку має бути так чи інакше врахована роль дитячих гро­мадських організацій. Проте, наприклад, у Законі “Про оздоров­лення та відпочинок дітей” лишень згадано про те, що об’єднання громадян можуть надавати такі послуги. Цей закон потребує до­опрацювання з урахуванням думки дитячих громадських організацій.

Потребує вдосконалення наявна нормативна база. Зокрема, тут уже згадували про санітарні норми, які минулого року майже знищили увесь туристичний напрям діяльності дитячих організацій і дитячих закладів.

Дитячі громадські організації потребують справді батьків­ського ставлення уряду, суспільства і Української держави (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, сідайте, будь ласка.

Ми майже наблизилися до завершення обговорення. Шановні учасники парламентських слухань, до мене надійшли два листи від учасників з проханням надати слово. Давайте поради­мося, тому що час майже вичерпано.

“Предоставьте, пожалуйста, слово рядовому сотруднику “Артека” Чайковской, так как ситуация на предприятии требует всестороннего анализа, а не только презентации админи­страции”.

І ще один: Шановний Володимире Васильовичу, дуже, дуже і дуже прошу слова на виступ. Тамара Ковальчук, голова обласної організації профспілки лісового господарства”.

Давайте по 2 хвилини надамо їм на виступ. Потім Кучеріна Ірина Геннадіївна, заступник начальника Головного управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури, теж 2 хви­лини. І будемо завершувати обговорення.

Будь ласка, до слова запрошується Чайковська.

 

ЧАЙКОВСЬКА Т.О., працівник Державного підприємства “Міжнародний дитячий центр “Артек”. Щиро дякую всім учасникам парламентських слухань. Міжнародний дитячий центр “Артек” — визнаний лідер в організації відпочинку серед 100 тисяч таборів з  50 країн світу. Унікальні педагогічні програми центру базуються на вічних цінностях — добра, милосердя і толерантності. У 2006 ро­ці “Артек” став єдиним у світі дитячим центром, якому присвоєно статус під егідою ЮНЕСКО другої категорії на шість років. Жодної офіційної інформації про поновлення або продовження дії угоди немає. Ця обставина, поряд з іншими проблемами, викликає занепокоєння щодо майбутнього “Артеку”, збереження його унікального соціокультурного простору.

Протягом багатьох років залишається актуальним питання територіальної цілісності підприємства. У 2009 році прийнятий Закон України “Про державну підтримку та особливості функціону­вання дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”, згідно з яким “Артек” є користувачем земельної ділянки площею більш як 216 гектарів. Однак вже понад шість років невідома доля та місце­знаходження державного акта на землю. До того ж адміністрація “Артеку” в офіційних документах зазначає, що підприємство є користувачем ділянки площею 208 гектарів. Куди поділися ще 8,5 гектара державної землі на південному узбережжі Криму —незрозуміло.

Для забезпечення реалізації педагогічних та оздоровчих програм “Артеку” насамперед слід звернути увагу на стан матері­ально-технічної бази. Рекреація дитини та поліпшення її психоло­гічного стану неможливі в умовах напіваварійних корпусів, травма­тичних майданчиків, приміщень музеїв і гуртків, вкритих небезпеч­ною пліснявою. На території центру дуже багато об’єктів, які потребують капітального ремонту, однак при розподілі державних коштів перевага надається черговій реконструкції стадіону, який пройшов капітальний ремонт 2004 року.

Звісно, не всі табори “Артеку в жахливому аварійному стані. Є показовий, елітний табір “Морський”, табори “Хрустальний” та “Янтарний”, реконструкція яких завершена у 2005–2006 роках...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам, сідайте, будь ласка. Ми з вами домовлялися, у нас час завершується. Будь ласка, сідайте (Шум у залі).

Гаразд, 1 хвилина, будь ласка, завершуйте.

 

ЧАЙКОВСЬКА Т.О. Ми дуже просимо вашої допомоги —  невідкладно ініціювати відновлення державного акта на землю “Артеку. На жаль, генеральний директор більше року не веде офіційного прийому, однак вона сприяє пресингу у відповідь на нашу активну соціальну позицію. Протягом останніх років наші сім’ї та близькі пережили незаконне скорочення, виселення з гур­тожитку, погрози фізичною розправою і, нарешті, судовий позов “Артеку” про захист ділової репутації, який щонайменше є зазі­ханням на свободу слова і думки.

Тому ми просимо підтримки народних депутатів, уряду України та представників ЗМІ у захисті громадянських прав та свобод. Тому що “Артек це не просто державне підприємство України на кшталт заводів чи фабрик, це унікальне соціокультурне середовище, резервом якого є люди, інструментом професій­но-педагогічні програми, механізмом людський досвід та філо­софія миру, а результатом духовно та інтелектуально багата дитина, людина майбутнього. Ваша дитина, шановні можновладці. І від вас залежить, чи бути “Артеку” завтра, і чи народиться в   українському суспільстві саме така людина майбутнього (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сідайте, будь ласка, передайте свій виступ до секретаріату комітету.

Тамара Ковальчук. Будь ласка, 2 хвилини.

 

КОВАЛЬЧУК Т.А., голова Хмельницької обласної організації профспілки працівників лісового господарства. Щиро дякую за надане слово, тому що я проїхала сюди 400 кілометрів, просиділа три години і думаю: “Чого ж я приїду додому і що казатиму, коли я їхала з такою надією…” Це я написала записку, щоб не надавати слова вже народним депутатам, бо ми їх бачимо часто. А ми приїхали сюди на парламентські слухання, щоб вислухали людей з регіонів, тому що парламентаріїв, міністрів ми чуємо дуже часто.

Насамперед я хотіла б внести такі пропозиції. Тут всі розпо­відали про оздоровлення, ми знаємо, що треба оздоровлювати людей. Ніхто так не займається оздоровленням людей, як ми, профспілкові працівники. Я працюю у профспілці вже близько 40 років, відколи почала працювати на підприємстві. Тому мені завжди прикро, коли я чую по радіо, на телебаченні: зарплату бюджетникам, все бюджетникам. Та, врешті-решт, поверніться ж ви до виробників! Не працюватиме виробництво — не матимуть і бюджетники грошей.

Сьогодні пані Лутковська розповідала, що середня зарплата перевищує 3 тисячі. Мені здається, що ми живемо в різні часи. Та спустіться до села! Розумієте, ви наче живете зверху, а ми — знизу. Та люди в селі без роботи сидять, і вони із задоволенням відправили б дітей у табір, щоб вони хоч тричі на день мали якесь свіже харчування (Оплески).

Мама каже: “Сину, доню, йди пасти корову. Поки ми ще її  тримаємо, то я тобі хоч костюм до школи куплю”. Бо сьогодні книжка 300 гривень коштує! Це на які зарплати? Напевно, це з урахуванням депутатів ми одержуємо більш як по 3 тисячі?

Хочу звернутися до вас, шановні. Ми, дорослі люди, більше 14 днів на морі не можемо пробути. Хіба, може, на Мальдівах, де я ніколи не була й не буду, може, там можна місяцями сидіти. То нашим дітям хоча б 14 днів побути на морі. Будь ласка, зверніть на це увагу, дайте дітям 14 днів на оздоровлення (Оплески).

Я написала таке звернення. Є Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку використання коштів, перед­бачених у державному бюджеті для оздоровлення та відпочинку дітей працівників агропромислового комплексу” від 28 лютого 2011 року №167. Чому працівники лісового господарства не вклю­чені до їх числа? Це ж люди, які живуть і працюють на селі! Прошу включити і працівників лісового господарства.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, сідайте. Будь ласка, передайте свій виступ до секретаріату комітету, ми його врахуємо.

До слова запрошується Кучеріна Ірина Геннадіївна, заступ­ник начальника Головного управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України.

Ви не ображайтеся, я вам надав слово, хоч ви не були записані, я врахував вашу записку. Будь ласка, давайте дотриму­ватися етики.

 

КУЧЕРІНА І.Г., заступник начальника Головного управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слу­хань! Додержання прав дітей на відпочинок і оздоровлення ви­значено пріоритетом прокурорської діяльності. Тому прокурори щороку з початком оздоровчого сезону та в інший час, коли оздоровлюються діти, проводять відповідні перевірки.

На жаль, щороку ми виявляємо однотипні порушення прав дітей на оздоровлення:

по-перше, порушуються права дітей пільгових категорій, не всі вони забезпечуються оздоровленням;

по-друге, виявляються порушення, пов’язані з відчуженням оздоровчих закладів;

по-третє, порушення, пов’язані з розподілом путівок до дитячих центрів “Артек” та “Молода гвардія”.

Наприклад, торік за результатами прокурорських пере­вірок  порушено 8 кримінальних справ. За результатами діяль­ності  органів прокуратури до відповідальності притягнуто більше 500 службових осіб, які порушили права дітей на оздоровлення та відпочинок. Скасовано більш як 200 незаконних актів. За втру­чанням прокурорів відшкодовано понад 1 мільйон гривень коштів і заявлено до суду 13 позовів про повернення дитячих закладів, які незаконно передані чи позбавлені права на оздоровлення в них дітей.

Цього року ситуація, за інформацією Міністерства соціальної політики, не краща, тому що в окремих регіонах вже планується оздоровити менше дітей пільгових категорій — сиріт, інвалідів, чорнобильців…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка.

Шановні учасники парламентських слухань, переходимо до відповідей на запитання, що надійшли. Для відповідей на запи­тання до трибуни запрошується міністр соціальної політики Украї­ни Королевська Наталія Юріївна. Регламент 10 хвилин.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю., міністр соціальної політики України. Добрый день, уважаемые участники парламентских слушаний! Я готова часть своего времени отдать всем, кто не успел высту­пить, потому что прекрасно вас понимаю. Якщо головуючий прий­ме таке рішення, то я його підтримаю.

Дозвольте висловити подяку Верховній Раді України за розгляд на парламентських слуханнях питання, яке стосується майже кожної української родини. І я кажу це не лише як міністр соціальної політики, а передовсім як мати двох синів. Я перепро­шую, що не змогла бути з вами з самого початку, але я уважно перегляну стенограму.

Питання оздоровлення та відпочинку дітей є надзвичайно актуальним для нашої держави. Стан здоров’я дітей в Україні з кожним роком викликає все більше занепокоєння. Ви це дуже добре розумієте і тут вже багато говорили про це. Ви знаєте, що ситуація в економіці нашої держави непроста, як непроста вона і в усьому світі. Проте здоров’я дітей — це безумовний пріоритет у нашій роботі. Економити на цьому не можна, адже насправді мова йде про здоров’я нашої нації на десятки років уперед.

Переконана, щоб знайти відповіді на існуючі запитання та домогтися реальних позитивних зрушень, ми всі маємо діяти системно. Для цього Міністерство соціальної політики розробило Державну цільову соціальну програму оздоровлення і відпочинку дітей та розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на період до 2017 року. Мої колеги вже доповідали вам про проект цього документа. Якщо ви маєте пропозиції — подавайте, ми їх уважно розглянемо, а потім вже будемо вносити зміни до цього доку­мента. Я сподіваюся, що ця програма найближчим часом буде затверджена, і ми зможемо розпочати реалізацію комплексних змін, спрямованих на збільшення обсягів і підвищення якості оздоровлення та відпочинку наших дітей.

Однак поки що ми діємо в тому правовому полі, яке існує на сьогодні (Шум у залі). Я надам вам відповідь, не хвилюйтеся…

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Продовжуйте, Наталіє Юріївно, виступайте.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. Щиро дякую за питання. Я вважаю, що сьогодні присутні в залі люди, яким не байдужа позиція Міністер­ства соціальної політики в цьому питанні і яким цікаво, які шляхи реалізації державної програми оздоровлення ми бачимо на сьогодні.

Ми розуміємо, що наш безумовний обов’язок — забезпечен­ня максимального рівня оздоровлення та відпочинку найбільш знедолених дітей. На жаль, у 2013 році стовідсоткове оздоров­лення та відпочинок ми можемо гарантувати лише дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. Ми постійно пра­цюємо над тим, щоб забезпечити відпочинком та оздоровленням максимальну кількість дітей, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи, дітей-інвалідів, дітей, батьки яких загинули під час виконання службових обов’язків. Тому ми розраховуємо на допомогу і підтримку органів місцевого самоврядування, громад­ських організацій, благодійних фондів. Ми також плануємо втілю­вати в життя механізми державно-приватного партнерства та взаємодіяти з соціально відповідальним бізнесом.

У своєму виступі я частково відповіла на запитання, які ми сьогодні отримали. Тепер найчастіше повторювані запитання.

“На сьогодні встановлено, що самостійно перебувати в за­кладах оздоровлення та відпочинку можуть діти віком від 7 до 18 років, але шкільний вік дітей починається з 6 років”.

Ми розробили зміни до закону і сподіваємося, що парла­мент все-таки почне працювати і внесе ці зміни, щоб діти могли отримувати оздоровлення і відпочинок з 6 років.

“Більшість закладів можуть бути закриті через зношеність матеріально-технічних баз. Чи планується виділення коштів на від­новлення матеріально-технічної бази закладів, їх розвиток, віднов­лення функціонування закритих закладів?”

Як вам доповіли, проектом програми передбачено фінансу­вання розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на період до 2017 року. Тому сподіваємося, що вона буде прийнята і почнеться фінансування.

“Існує потреба у внесенні змін до норм харчування у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку. Чи планується перегляд чинних норм харчування?”

Ми створили робочу групу і зараз обговорюємо це питання. Є пропозиція ініціювати внесення змін щодо норм харчування до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах”№1591.

Надійшло багато запитань щодо тривалості оздоровчої зміни — 21 день чи 14–18 днів.

Ми з вами дуже добре розуміємо, що законодавством вста­новлена тривалість зміни у 21 день. Така тривалість зумовлена насамперед періодом, протягом якого дитина може оздоровитися і відновити свої сили, поліпшити фізичний і психічний стан. Але якщо буде прийнято колегіальне рішення, давайте тоді розглядати це питання через зміни до Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”, тоді зможемо змінити цю ситуацію.

На жаль, щороку під час оздоровлення та відпочинку трапляються нещасні випадки, у тому числі з трагічними наслід­ками. Що буде зроблено для запобігання таким випадкам?”

Ми дуже добре розуміємо, що необхідно посилювати відпо­відальність і контроль за безпекою дитини під час перебування на оздоровленні та відпочинку, проводити роботу з відповідальними особами. Зі свого боку Мінсоцполітики включило до проекту Державної цільової соціальної програми оздоровлення і відпочин­ку дітей та розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на пе­ріод до 2017 року питання щодо обов’язкового проведення підви­щення кваліфікації кадрів дитячих оздоровчих закладів з питань охорони життя та здоров’я дітей. Крім того, ми розробляємо рекомендації щодо правил охорони життя та здоров’я дітей під час перебування на оздоровленні та відпочинку.

Залишається ще кілька запитань. Зокрема, про державну підтримку дитячих оздоровчих закладів шляхом надання пільг з оплати електропостачання, водопостачання та водовідведення, ліквідації побутових відходів.

Проблема, безперечно, на часі. З метою її розв’язання ми звернулися до Національної комісії, що здійснює державне регу­лювання у сфері енергетики, з питанням щодо перегляду в бік зменшення встановлених тарифних ставок для дитячих оздоров­чих закладів. Згідно з поясненнями комісії підстав для внесення таких змін вони, на жаль, не бачать.

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. Розумію, але ж тарифи затверджуються за поданням національної комісії, яка регулює ці питання. Давайте обговоримо, ми готові ще раз порушити це питання перед Кабінетом Міністрів, бо дуже добре розуміємо, що на сьогодні воно стоїть дуже гостро.

“З якою метою створений Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку? В якому стані на сьогодні цей реєстр і скільки в ньому закладів?”

Державний реєстр створений з метою збереження мережі закладів, запобігання перепрофілюванню, продажу та закриттю закладів оздоровлення та відпочинку. На сьогодні до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку внесено 568 закладів. Наголошую, що до реєстру мають бути внесені всі  заклади оздоровлення. Питання функціонування і процедура внесення закладів врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку” від 28 квітня 2009 року №425.

“З 2010 року проводиться державна атестація закладів. Як вона буде проходити цього року?

Протягом 20102012 років у нас пройшли атестацію 360 закладів. Цього року відповідні комісії планують атестувати 148 закладів.

Шановні колеги, більшість запитань стосуються тих проб­лем, стосовно яких ми вже дали відповідь.

Зараз до мене надійшло ще одне запитання: “Почему при­остановлена работа проблемных рабочих групп Министерства социальной политики по нормативно-правовому регулированию основных направлений работы?” Котельникова Людмила Никола­евна обращается.

Я прошу, подойдите сейчас ко мне, здесь присутствует заместитель министра. Я считаю, что необходимо восстановить работу всех — и проблемных, и непроблемных — рабочих групп, для того чтобы мы двигались вперед, чтобы мы сегодня реально реагировали на существующие вызовы.

Шановні учасники парламентських слухань! Ми всі розумі­ємо, що перед нами стоять непрості завдання, але, як сказав поет, де єднання, там і перемога. Я переконана, що спільними зусиллями ми зможемо здолати будь-які перешкоди…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Наталіє Юріївно, сідайте, будь ласка.

Шановні колеги! Шановні учасники парламентських слухань! Будемо підбивати підсумки. Ще раз хочу звернутися до тих учасників, які готувалися, але не встигли виступити, прошу вас подати підготовлені тексти своїх виступів, свої пропозиції до се­кретаріату комітету для врахування при виданні збірника матеріа­лів слухань, куди будуть включені і невиголошені виступи.

Вам розданий проект рекомендацій наших слухань. У своїх виступах учасники висловили низку пропозицій, що заслуговують на увагу. Всі вони ретельним чином будуть розглянуті, узагальнені і враховані при доопрацюванні рекомендацій і розгляді їх на за­сіданні Верховної Ради України.

Думаю, варто подякувати профільному комітету, який домігся того, щоб ми провели ці парламентські слухання, дуже оперативно їх підготував, і ми отримали змогу почути ваші думки.

Сам перебіг нашого зібрання дає змогу визначити: відбула­ся достатньо конструктивна, дуже корисна розмова. Зрозуміло, що організація повноцінного оздоровлення дітей шкільного віку неможлива без серйозної, копіткої роботи з розвитку мережі від­повідних дитячих закладів, тобто відновлення, збереження, стиму­лювання створення нових закладів оздоровлення та відпочинку.

Підставою для певного оптимізму є те, що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування вже розпо­чали вирішення питань щодо підтримки дитячих закладів оздоров­лення. Зокрема, встановлюються пільги із землекористування, сплати комунальних послуг, місцевих податків і зборів. Однак ця робота потребує запровадження дієвих механізмів економічного стимулювання, підтримки розвитку мережі дитячих оздоровниць, запровадження пільг із землекористування та оподаткування, цільового виділення земельних ділянок та будівництва нових закладів.

Хочеться сподіватися, що й уряд змінить своє ставлення до   цієї дуже вагомої, вкрай необхідної справи оздоровлення школярів, оскільки забезпечення фінансової складової організації дитячого відпочинку і оздоровлення, в тому числі здешевлення вартості путівок, підтримка розвитку матеріально-технічної бази оздоровчих закладів, — надважливе державне завдання.

Багато цікавих думок, пропозицій було висловлено промов­цями щодо можливих шляхів розв’язання проблем, поліпшення дитячого здоров’я в літній оздоровчий період — і щодо вдоско­налення нормативно-правової бази у цій сфері, і щодо підвищення якості надання оздоровчих послуг, і щодо забезпечення безпеки перебування дітей у закладах оздоровлення і відпочинку та ба­гатьох інших.

Гадаю, ви погодитеся зі мною, що проблема не була б такою гострою, якби наші школярі мали міцне здоров’я, активно займалися фізичною культурою та спортом. Однак на сьогодні, як свідчать медичні фахівці, під час навчання в школі учні втрачають щонайменше третину свого здоров’я, постійно зростає підліткова захворюваність за всіма класами хвороб. Цьому сприяють такі фактори сучасності, як загальний стан екології, масове захоплен­ня дітьми комп’ютерними іграми, зменшення вимог до фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах після кількох трагічних випадків під час уроків фізичного виховання тощо.

Тому, шановні учасники парламентських слухань, я переко­наний, що робота з оздоровлення наших дітей — це не просто сезонний процес, не просто виконання посадових обов’язків та інструкцій — це справа честі кожного, хто причетний до цієї вкрай потрібної справи.

Дякую всім за участь у нашому зібранні. Зичу міцного здоров’я, бажаю успіхів! І оголошую слухання завершеними (Оплески).