ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ПРО СТАН, ЗАХОДИ І ПЕРСПЕКТИВИ

ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

17 квітня 2013 року, 15 година

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України

РИБАК В.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні учасники парламент­ських слухань! Відповідно до рішення Верховної Ради України ми розпочинаємо парламентські слухання на тему: “Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”.

Наближається 27-ма річниця з дня трагедії, що призвела до безпрецедентного хронічного радіаційного опромінення населен­ня України, Росії, Білорусі та вплинула на спосіб життя багатьох жителів інших країн. Чорнобильська катастрофа — це не тільки бі­да минулого, а й виклик майбутньому, який сьогодні породжує чимало проблем.

Чорнобильська катастрофа має багато вимірів. Досвід пережитого змушує нас зосередитися на глибинних проблемах розвитку людини і суспільства, посиленні відповідальності перед майбутнім. Ми прагнемо не тільки вшанувати пам’ять про події в  Чорнобилі, а й поглибити постійний діалог з питань спільного майбутнього в умовах зростаючих ризиків техногенного характеру.

Техногенні катастрофи значною мірою визначили обличчя XX і початку XXI століття. Разом з іншою антропогенною діяльністю вони поставили світ практично на грань виживання. Рівень небез­печних ядерних технологій сягнув таких масштабів, що вони з на­ціональних перетворилися на транснаціональні. Ядерна небезпека не знає державних кордонів та митниць, не має національності, партійної належності чи віросповідання. Ядерні об’єкти і технології залишаються небезпечними для людини незалежно від того, на чиїй території вони розташовані. Яскравим свідченням того стали аварії на японських атомних електростанціях, насамперед на “Фукусіма-1”.

Які з цього можна зробити висновки?

Перший — говорити правду. Саме правда має стати осно­вою, наріжним каменем пошуку істини.

Другий — позбутися егоїстичного ставлення при вирішенні поточних проблем, завжди керуватися інтересами людей, особли­во майбутніх поколінь, при прийнятті стратегічних рішень.

Третій — визнати неможливість вирішення глобальних проб­лем зусиллями одного народу або однієї країни. Це, в свою чергу, дає нам розуміння необхідності об’єднуватися не тільки під час стихійного лиха, катастроф або терористичних актів, а й для по­шуку шляхів майбутнього розвитку людини в гармонії з природою та одвічними законами буття.

Шановні учасники парламентських слухань! Метою нашого зібрання є підбиття підсумків зробленого органами виконавчої влади спільно із законодавчою гілкою влади та окреслення того, що потрібно вирішити насамперед. Ми для цього зібралися.

Проводячи парламентські слухання, ми складаємо шану пам’яті тим, хто загинув під час цих трагічних подій від радіацій­ного ураження, і тим, хто втратив здоров’я, ліквідуючи наслідки Чорнобильської катастрофи.

Чорнобильська катастрофа не лише виявила героїзм і само­відданість ліквідаторів, а й висвітлила проблеми, які не втрачають у часі своєї гостроти та актуальності. На сьогодні кількість проб­лем, що вимагають вирішення, не зменшилася, навпаки, екологіч­ні, соціальні, психологічні, медичні та інші негативні процеси заго­стрюються і набувають системного характеру.

На наші парламентські слухання запрошені представники центральних органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування, наукових, громадських та міжнародних організацій. Пропонується такий регламент роботи. Уряд запропонував чоти­рьох доповідачів: міністр соціальної політики Королевська Наталія Юріївна, голова Державного агентства з управління зоною відчу­ження Холоша Володимир Іванович, заступник голови правління Пенсійного фонду Никитенко Валентина Степанівна, заступник міністра охорони здоров’я Толстанов Олександр Костянтинович. Для доповідей і співдоповіді голови профільного комітету пропо­нується регламент до 15 хвилин. Запитання до доповідачів та співдоповідача прошу подавати в письмовому вигляді, щоб більше людей мали можливість виступити. Народні депутати визначилися, що від кожної фракції виступить один представник, регламент — до  5 хвилин. Для виступів учасників парламентських слухань — до 3 хвилин.

Парламентські слухання плануємо провести за три години, до 18 години. Оскільки є багато бажаючих виступити з пропозиці­ями, прошу всіх дотримуватися регламенту. Хочу поінформувати промовців, що у нас встановлено електронний відлік часу. За 30 секунд до закінчення виступу ви почуєте попередження про те, що залишилося півхвилини, а у 3 хвилини 3 секунди мікрофон автоматично вимкнеться. Врахуйте це, будь ласка, щоб встигнути висловити найважливіше і внести пропозиції.

Переходимо до виконання програми парламентських слу­хань. Слово для доповіді надається міністру соціальної політики України Наталії Юріївні Королевській. Прошу (Оплески). Наступ­ним виступатиме Холоша Володимир Іванович.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю., міністр соціальної політики України. Шановний Володимире Васильовичу! Шановні учасники парла­ментських слухань! Чорнобильська катастрофа — це катастрофа планетарного масштабу, з наслідками якої Україні доводиться жити вже третє десятиліття. І ви знаєте це, як ніхто інший.

Пріоритетом державної політики у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи був, є і залишається соціальний захист постраждалих громадян. На сьогодні всебічної уваги і захи­сту держави потребують 2 мільйони 132 тисячі 257 осіб, які від­несені до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед них майже 117 тисяч — інваліди, понад 462 тисячі — діти.

На початок 2013 року на обліку в органах соціального захи­сту населення перебувало понад 243 тисячі учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та майже 1 мільйон 900 ти­сяч осіб, віднесених до потерпілих внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи. Загальна чисельність постраждалих громадян на поча­ток 2013 року порівняно з початком 2012 року зменшилася більш як на 54 тисячі осіб.

Поряд з цим спостерігається тенденція до зростання чисельності інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи і за рахунок учасників ліквідації наслідків аварії, і за рахунок потерпі­лих. На початок 2013 року порівняно з 2012 роком кількість інвалі­дів з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи збільшилася на 1490 осіб.

Таким чином, сьогодні ми говоримо про проблему, яка сто­сується більше 2 мільйонів людей, або майже 5 відсотків насе­лення України. Це більше, ніж населення таких країн, як Латвія чи  Словенія. Ви знаєте, що чорнобильське питання містить дуже багато проблем, які накопичувалися роками, і щоб домогтися прогресу в їх вирішенні, необхідно максимально реалістично ди­витися сьогодні на ситуацію.

Хочу звернути вашу увагу на деякі факти. У 2013 році на соціальний захист осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, за різними бюджетними програмами Мінсоцполітики, Мінфіну, Міністерства надзвичайних ситуацій, а також з урахуван­ням витрат Пенсійного фонду передбачено сумарно 11 мільярдів 170 мільйонів гривень. Це на 4,5 мільярда гривень (на 66,2 відсот­ка) більше, ніж у 2009 році.

Зокрема, у 2013 році загальний обсяг витрат на виплату чорнобильської пенсії з Пенсійного фонду для отримувачів різних категорій становить 7 мільярдів 919 мільйонів гривень, що у двічі більше, ніж у 2009 році:

для першої категорії — 4 мільярди 112 мільйонів гривень;

для другої, третьої і четвертої категорій разом — 3 мільярди 742 мільйони гривень;

у зв’язку із втратою годувальника — 49,2 мільйона гривень;

на виплату пенсій у зв’язку із закриттям ЧАЕС — 16,3 мільйо­на гривень.

Крім того, Законом України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” Мінсоцполітики передбачено видатки на соціальний захист населення, постраждалого внаслідок Чорнобильської ката­строфи, у загальному обсязі 2 мільярди 623 мільйони 198 тисяч гривень, що на 25,4 відсотка більше, ніж у 2009 році. Зокрема:

814,5 мільйона — на щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого вироб­ництва та компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування;

596 мільйонів — на доплату за роботу на радіоактивно забруднених територіях, збереження заробітної плати при пере­веденні на нижчеоплачувану роботу та у зв’язку з відселенням, виплати підвищених стипендій та надання додаткової відпустки громадянам;

494,5 мільйона гривень — на безоплатне харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів і технікумів;

370 мільйонів — на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

254 мільйони — на виплату компенсації за харчування, коли діти не відвідують школу;

37,2 мільйона — на допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю громадян, а також інші видатки.

За рахунок бюджетних програм Мінфіном буде відшкодо­вано пільг на 420,7 мільйона гривень. Зокрема, 296 мільйонів буде спрямовано на відшкодування пільг з оплати житлово-комуналь­них послуг, 87,9 мільйона — на компенсацію за тверде паливо.

МНС буде витрачено 207,4 мільйона гривень, що на 200,2 мільйона більше, ніж у 2009 році. Зокрема, 157,5 мільйона буде спрямовано на забезпечення житлом громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а 49,9 мільйона — на компенсацію комплексного медико-санітарного забезпечення та лікування онкологічних захворювань.

Незважаючи на збільшення останніми роками обсягу фінан­сування чорнобильських статей, сьогодні ми ще далекі від реалі­зації в повному обсязі положень Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи” для більш як 2 мільйонів осіб. Щороку на реалізацію цього закону потрібно (я хочу, щоб усі почули цю цифру) більше 88 мільярдів гривень. Це колосальна сума, ми всі це добре розу­міємо, що становить 19,1 відсотка доходів усього зведеного бю­джету України на 2013 рік.

Для порівняння наведу такі цифри. Для 13 мільйонів грома­дян найуразливіших категорій — це малозабезпечені сім’ї, інвалі­ди з дитинства, діти-інваліди — державним бюджетом на 2013 рік сумарно передбачено близько 40 мільярдів гривень державної допомоги.

За нинішніх умов безумовним пріоритетом держави є під­тримка інвалідів — учасників ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС та дітей. Зокрема, тут слід виділити заходи щодо зміцнення здоров’я, насамперед інвалідів та дітей, ідеться про санаторно-курортне лікування. Протягом 2012 року було оздоров­лено 89 510 постраждалих громадян, з них 62 102 дитини. У  2013 році на напрям “Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” бюджетної програми “Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи” передбачено фінансування на рівні 370 мільйонів гривень. І наше завдання — в рамках цих коштів якісно оздоровити не менше людей, ніж минулого року.

З 1 січня 2013 року набрав чинності закон, яким внесено зміни до чорнобильського закону щодо забезпечення постраж­далих громадян санаторно-курортними путівками. На виконання цього закону 27 березня поточного року уряд прийняв відповідну постанову, за нормами якої здійснюватиметься оздоровлення в  2013 році. Як і в попередні роки, пріоритет буде надано оздо­ровленню інвалідів-чорнобильців та потерпілих дітей.

З травня 2011 року збільшено розміри щомісячної грошової компенсації на дітей, які не харчуються в навчальних закладах, розташованих на територіях, що зазнали радіоактивного забруд­нення: віком від 6 до 10 років — з 40 до 180 гривень, віком від 11 до 14 років — з 45 до 185 гривень.

Отже, якщо дивитися реалістично, то головним завданням на даному етапі є максимально ефективне використання наявних коштів, щоб кожна соціальна гривня, виділена чорнобильцям, до­ходила до тих, хто дійсно потребує допомоги. Для цього в Міні­стерстві соціальної політики створюється єдина інформаційна платформа, яка об’єднає в одне ціле всі наявні бази даних щодо пільгових категорій громадян та всіх видів допомоги. Це дасть змогу підвищити рівень адресності державної підтримки та уник­нути зловживань. Щоб не було так, що частина людей зловживає незаконно отриманим статусом, а справжні ліквідатори і постраж­далі внаслідок Чорнобильської трагедії змушені долати критичні формальності та черги, очікуючи на допомогу.

На нашу думку, для більш ретельного та ефективного контролю за використанням видатків на соціальний захист чорно­бильців доцільно сконцентрувати кошти в рамках одного органу виконавчої влади. Адже на сьогодні вони розпорошені між різни­ми бюджетними програмами, якими опікуються різні центральні органи виконавчої влади, і потім ми не бачимо, де початок, а де кінець виконання всіх цих законів.

Шановні колеги! Безумовно, сьогодні є проблеми щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи. Проте якщо подивитися на ситуацію в су­сідніх країнах (Росія, Білорусь), то там чимало постраждалих гро­мадян мають нижчий рівень соціального захисту, ніж в Україні.

Зважаючи на реалії сьогодення, для найбільш ефективного руху в напрямі розв’язання проблем чорнобильців у нас з вами є єдиний шлях — тісна взаємодія влади та громадських організа­цій. Ви знаєте, що Міністерство соціальної політики зацікавлене у такій співпраці, з цією метою створена Консультативна рада для врегулювання проблемних питань, пов’язаних з соціальним захи­стом постраждалих громадян. Я вважаю, що це має бути постій­ний діалог.

Наш підхід до цього процесу чіткий і зрозумілий. Він ґрунтується на трьох базових принципах:

по-перше, забезпечення соціальної справедливості щодо чорнобильців;

по-друге, врахування наявних можливостей економіки;

по-третє, конструктивний діалог і бажання співпраці з боку партнерів.

Найближчим часом робочі групи завершать вивчення ситуа­ції у сфері соціального захисту і за результатом цього аналізу будуть підготовлені обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України за підсумками першого півріччя. Запрошуємо всіх бажаючих до цієї роботи.

Окремо хочу зупинитися на низці важливих питань соціаль­ного захисту чорнобильців, над якими працює Міністерство со­ціальної політики.

Перше питання стосується дітей, які народилися у громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі дітки часто з самого народження мають захворювання, які пов’язані з  Чорнобилем і, на жаль, передалися їм у спадок від батьків. Однак після того, як їм виповнюється 18 років, вони втрачають право на соціальний захист та медичне забезпечення відповідно до чорнобильського законодавства. Ми не повинні закривати очі на цю проблему. І сьогодні спільно з громадськими організаціями ми напрацьовуємо пропозиції, як надати таким молодим людям належні гарантії захисту.

Друге питання стосується вдів ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. До нас постійно звертаються жінки, які після смерті чоловіка змушені пройти сім кіл пекла, щоб довести, що смерть чоловіка настала внаслідок хвороби, пов’язаної з Чорно­бильською катастрофою. Замість того щоб надати таким жінкам посильну допомогу, держава, на жаль, часто залишає їх без на­лежної уваги. Я як міністр і як жінка не можу бути байдужою до цієї проблеми. Ми домовилися з представниками громадських організацій, що попрацюємо разом і будемо ліквідовувати неспра­ведливість у цьому питанні.

Третє питання, над яким Міністерство соціальної політики також працює на даний час, — поліпшення роботи комісій з визна­чення даних про зарплату за роботу в зоні відчуження. Міністерство постійно отримує звернення від громадян з регіонів, що ці комісії працюють неефективно. Це підтверджується тим, що за період роботи комісій лише 200 потерпілим були надані довід­ки та відповідно перерахована пенсія. Роботу комісій необхідно істотно активізувати, особливо в тих регіонах, де проживає багато чорнобильців. І в цьому питанні я дуже розраховую на вашу активну позицію, на участь громадських організацій, які на місцях можуть проконтролювати роботу комісій та вчасно нам сигналізу­вати про проблеми, які там існують.

Шановні учасники парламентських слухань! Для Міністер­ства соціальної політики України забезпечення соціального захи­сту чорнобильців та соціальної справедливості в цьому питанні є  одним із пріоритетних напрямів діяльності. Про це, зокрема, йдеться у нещодавно затвердженому плані роботи міністерства на 2013–2015 роки. Я не даватиму обіцянок, які неможливо виконати, але гарантую, що міністерство буде надійним партнером для тих, хто справді хоче посилити соціальний захист чорнобильців, а не спекулювати на цій темі.

Напередодні 27-х роковин Чорнобильської трагедії дозволь­те щиросердно подякувати героям-чорнобильцям, які ціною влас­ного життя та здоров’я захистили нашу державу від атомної за­грози. Усім присутнім я бажаю здоров’я, благополуччя та успіхів і дуже дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Володимир Іванович Холоша. Прошу.

 

ХОЛОША В.І., голова Державного агентства України з управ­ління зоною відчуження. Шановний Володимире Васильовичу! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Серед усіх трагедій, які пережило людство, Чорнобильська ката­строфа не має аналогів за масштабами радіоактивного забруд­нення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні, побутові умови життя.

Парламентські слухання з цієї проблематики напередодні роковин Чорнобильської катастрофи перетворилися на усталену традицію та інструмент коригування державної політики щодо підвищення ефективності виконання заходів з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Дозвольте зупинитися на основних питаннях, якими на сьогодні опікується Міністерство екології та природних ресурсів і Державне агентство України з управління зоною відчуження, а саме: забезпечення бар’єрної функції та безпечного стану зони відчуження та Чорнобильської АЕС; поводження з радіоактивними відходами; медико-санітарне забезпечення постраждалих; радіологічний захист населення; реабілітація радіоактивно забруд­нених територій.

До першочергових завдань у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи віднесено виконання заходів, перед­бачених відповідними законами України.

Законодавство щодо протирадіаційного захисту населення, яке проживає на забруднених територіях, включає комплекс заходів, спрямованих на зниження доз опромінення населення і  створення безпечних умов його проживання.

Комплекс заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу радіоактивного забруднення довкілля на здоров’я насе­лення у 2012 році включав проведення дозиметричної паспорти­зації 198 населених пунктів, розміщених на радіоактивно забруд­нених внаслідок Чорнобильської катастрофи територіях, сумарна паспортна доза яких, за результатами дозиметричної паспорти­зації 2011 року, знаходиться в діапазоні 0,5–1 мілізіверт чи пере­вищує 1 мілізіверт, забезпечення контролю за рівнями радіоактив­ного забруднення продуктів харчування, лісових продуктів, лікар­ських рослин. Спеціалістами-радіологами у 2012 році відібрано і  перевірено 119 550 проб, з яких 1,34 відсотка, на жаль, мали перевищення допустимих рівнів забруднення радіоцезієм, у тому числі молоко, м’ясо, а найчастіше — лісові гриби та ягоди. Це перше.

Друге. Одним з важливих завдань мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи є комплексне медико-санітарне за­безпечення постраждалих громадян. На реалізацію основних зав­дань за цим напрямом у 2012 році державним бюджетом було передбачено 21 мільйон 30 тисяч гривень, з яких 13 мільйонів 740 тисяч — на забезпечення лікування постраждалих громадян.

На виконання доручення Президента України з метою забез­печення соціальної політики щодо підвищення стандартів життя державним бюджетом додатково було передбачено 28,7 мільйона гривень для забезпечення насамперед лікування громадян, інвалідність яких пов’язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Сума видатків у 2012 році тільки на забезпечення лікування постраждалих громадян становила 42 мільйони 440 тисяч гривень, що дало змогу пролікувати у спеціалізованих лікувальних закладах більше 215 тисяч постраждалих, експертними комісіями розгляну­то 9 тисяч медичних справ, надано соціальну медичну допомогу понад 100 тисячам громадян.

Третє, щодо зони відчуження та зони безумовного (обов’яз­кового) відселення. Хочу нагадати, що це територія високої техно­генної небезпеки площею близько 2600 квадратних кілометрів, яка найбільш забруднена радіонуклідами внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи 1986 року. Землі зони відчуження віднесені до категорії радіаційно небезпечних.

Радіаційна небезпека зони відчуження для прилеглих тери­торій визначається, в першу чергу, міграційними процесами, що включають винесення радіонуклідів водним, повітряним та техно­генними шляхами. Внаслідок цього радіаційний фактор продовжує залишатися основним у визначенні потенційної небезпеки для населення, що проживає на прилеглих до зони відчуження терито­ріях і населення України загалом.

З метою об’єктивної оцінки небезпеки на території зони відчуження здійснюється постійний радіаційно-екологічний моніто­ринг навколишнього природного середовища. Засобами автома­тизованої системи контролю радіаційного стану в цілодобовому режимі відстежуються параметри радіаційної ситуації. Результати екологічного моніторингу дають можливість оцінити радіаційний стан та вживати відповідних заходів. Вони публікуються в Бюле­тені екологічного стану зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, що видається двічі на рік та розсила­ється у відповідні установи, міністерства і відомства.

З моменту аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році вико­нано значний обсяг робіт, спрямованих на поліпшення радіацій­ного стану зони відчуження, що склався після аварії. Так, прове­дена дезактивація території площею понад 30 тисяч гектарів, зібрано та захоронено близько 1 мільйона кубометрів радіоактив­них відходів, дезактивовано понад 15 тисяч тонн матеріалів, об­ладнання тощо. Зокрема, лише за 2012 рік проведено переробку та передано на захоронення низько- та середньоактивних радіо­активних відходів, у тому числі від Чорнобильської АЕС, загальною кількістю 11 147 кубічних метрів.

Загалом реалізація державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами забезпечується в рамках виконання завдань та заходів Загальнодержавної цільової екологічної про­грами поводження з радіоактивними відходами, розробленої на період до 2017 року. Виконання заходів програми дасть можли­вість досягти високого рівня ядерної та радіаційної безпеки, створити необхідні елементи інфраструктури для поводження з  радіоактивними відходами.

Одним із ключових завдань зазначеної програми є по­дальший розвиток виробничого комплексу “Вектор”, а саме будів­ництво його першої та другої черги, що передбачають не тільки захоронення, а й переробку радіоактивних відходів. Це дасть можливість розв’язати проблеми поводження з радіоактивними відходами, які утворюються передовсім при здійсненні проекту зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, та забезпечити пере­робку радіоактивних відходів, локалізованих у тимчасових схови­щах зони відчуження. Крім радіоактивних відходів чорнобильсько­го походження, друга черга комплексу “Вектор” зможе приймати радіоактивні відходи з атомних електростанцій України, сховищ та комбінатів державної корпорації Українське державне об’єднання “Радон”.

Окремо хочу зупинитися на роботах на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС. На даний час вивантажено від­працьоване ядерне паливо з усіх трьох реакторів і звільнено від  кондиційного палива басейн витримки блоку № 2. Рішенням Держатомрегулювання блоку № 3 надано статус об’єкта поводження з радіоактивними відходами. Всі ці досягнення значно підвищили ядерну безпеку Чорнобильської АЕС.

Зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації тісно пов’язано з  виконанням міжнародних проектів. Для створення інфраструк­тури поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом, перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему реалізуються чотири великі проекти, що фінан­суються за рахунок міжнародних фондів і грантових коштів.

Перше. Досягнуто прогрес у реалізації проекту будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської АЕС. Виконання робіт за етапом 1 “Проектні роботи” завершено. Державне спеціалізоване підприємство ЧАЕС 20 лютого 2013 року отримало ліцензію Державної інспекції ядерного регулювання України на право здійснення діяльності з будівництва та введення в експлуатацію ядерної установки сховища відпрацьованого ядер­ного палива, що дає змогу приступити до виконання фізичних робіт за проектом. Завершення активної фази робіт згідно з кон­трактом планується у 2015 році.

Друге. Проект будівництва заводу з переробки рідких радіо­активних відходів перебуває у стані незавершеного будівництва. Чорнобильська АЕС проводить технічне обслуговування систем, що забезпечують життєдіяльність об’єкта. Фінансування робіт здійснює Європейський банк реконструкції та розвитку за рахунок коштів Рахунка ядерної безпеки згідно з відповідною угодою про  грант. Комплексне випробування систем об’єкта розпочато 25 грудня 2012 року, відповідно до контрактного графіка. Комп­лексні випробовування на активному продукті мають розпочатися в листопаді 2014 року.

Третє — контракт на будівництво комплексу поводження з  твердими радіоактивними відходами, який складається з лотів. Лоти 0, 1, 2 і 3 завершено. При цьому лот 3 введено в експлуа­тацію 2008 року. Лот 0, а також холодні випробування лотів 1 і 2 завершено у квітні 2009 року. Контракт на підтримку проведення гарячих випробувань, випробувань на активному продукті за рахунок коштів Європейської Комісії укладено18 січня 2010 року. За планом-графіком введення в експлуатацію промислового комплексу поводження з твердими радіоактивними відходами очікується у грудні цього року.

Четверте, щодо робіт за планом здійснення заходів на об’єкті “Укриття”. Загалом із 22 завдань Плану заходів щодо пере­творення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему на даний час 17 реалізовано, 3 перебувають у стадії реалізації, у тому числі будівництво нового безпечного конфайменту, 2 перенесено на більш пізній період.

Згідно з контрактним графіком, узгодженим з Європейським банком реконструкції та розвитку і донорами, зведення сталевих конструкцій арки нового безпечного конфайменту розпочалося менше року тому, а саме 26 квітня 2012 року. За останній рік у реалізації проекту вдалося досягти певних успіхів. Зокрема, 24 листопада 2012 року виконано перший підйом конструкції арки нового безпечного конфайменту вагою 5300 тонн на 22 метри. Планується здійснити ще п’ять підйомів, зокрема другий підйом планується 20 травня 2014 року, а завершення будівництва — в кінці 2015 року.

До проблемних питань щодо подолання наслідків Чорно­бильської катастрофи у цій сфері необхідно віднести такі.

На виконання законодавства у зоні відчуження створено відповідний виробничо-господарський комплекс— підприємство, що фінансується з державного бюджету. Проблемним є те, що обсяг заявок на бюджетне фінансування не відповідає затвердже­ним у державному бюджеті видаткам. Таке фінансування значно ускладнює виконання обов’язкових заходів, передбачених дер­жавними програмами. Звичайно, в першу чергу спрямовуються кошти на заходи для підтримання рівня безпеки, а роботи, пов’я­зані із зняттям з експлуатації, та інші заходи програм фінансу­ються за залишковим принципом.

Необхідно прискорити внесення змін до Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетво­рення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему на на­ступний період, на 2013–2017 роки.

З’явилася заборгованість України за міжнародними зобо­в’язаннями перед Чорнобильським фондом “Укриття” та Рахунком ядерної безпеки в сумі 19 мільйонів гривень внаслідок нездій­снення фінансування у 2011–2012 роках, її треба погасити.

І, звісно, потрібно врегулювати питання відшкодування Пенсійному фонду України виплат на доставку і виплату пенсій особам, яким вона призначена на пільгових умовах, до отримання ними права на пенсію за віком. Ми хотіли б, щоб це було зроблено за аналогією, як щодо шахтарів.

Шановні народні депутати! Шановні учасники парламент­ських слухань! Завершуючи доповідь, я хотів би підкреслити, що на даний час і в уряді, і в Державному агентстві з управління зоною відчуження є розуміння, що не все вдається вирішувати так, як планується. Цьому є ряд і об’єктивних, і суб’єктивних при­чин. Разом з тим хочеться відзначити, що за роки, що минули з  часу аварії на Чорнобильській АЕС, контрзаходи, спрямовані на зменшення радіоактивного забруднення довкілля, а також при­родні процеси привели до істотного покращення радіологічної ситуації. У результаті значні території, що де-юре відносяться до радіоактивно забруднених, можуть використовуватися без обме­жень або захисних заходів. Зокрема, результати дозиметричної паспортизації свідчать про те, що більшість населених пунктів, які були віднесені до зон радіоактивного забруднення, на даний час можуть бути виведені з цього статусу і не мати обмежень за радіаційним фактором.

Зазначу головне — зусиллями колективів, що працюють на території зони відчуження, підтримується і в подальшому буде забезпечена стабільна радіоекологічна ситуація, ядерна радіацій­на безпека.

Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — не тим­часова, а розрахована на тривалий час цілеспрямована діяльність держави, яка буде здійснюватися протягом історично тривалого періоду. Для цього необхідна повна і дієва підтримка з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ та організацій неза­лежно від форми власності. Сподіваємося на ваше розуміння, підтримку, неупереджений і об’єктивний підхід до того, що зроб­лено і робиться. Ми будемо вдячні за всі ваші конструктивні пропозиції.

Дякую за увагу (Оплески).

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України КАЛЄТНІК І.Г.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Івановичу. Сідайте, будь ласка.

Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Для доповіді запрошується заступник голови правління Пенсій­ного фонду України Никитенко Валентина Степанівна. Будь ласка.

 

НИКИТЕНКО В.С., заступник голови правління Пенсійного фонду України. Шановні народні депутати! Шановні учасники ліквідації, потерпілі та присутні! Чорнобильська трагедія — це біль усього українського народу. І про це необхідно пам’ятати завжди. Пам’ятати про тих людей, які ціною свого життя і здоров’я захи­стили людство від страшних наслідків тієї трагедії. На сьогодні в органах Пенсійного фонду України на обліку перебувають близь­ко 879 тисяч осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастро­фи. Одним з головних питань органів Пенсійного фонду є забез­печення надходження коштів і щомісячної виплати пенсії в уста­новлені дати, яка розпочинається 4 числа кожного місяця та завершується 25.

Відповідно до затвердженого бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік на виплату пенсій, доплат, додаткових пен­сій та компенсаційних виплат за рахунок коштів державного бю­джету передбачено 7 мільярдів 919 мільйонів 198 тисяч гривень, що порівняно з фактичними видатками 2012 року більше на 1 мільярд 589 мільйонів 215 тисяч, або на 125,1 відсотка, порів­няно з 2010 роком — більше на 2 мільярди 675 мільйонів 510 тисяч гривень.

Завдяки прийняттю 23 листопада 2011 року постанови Кабінету Міністрів № 1210 вирішено питання щодо осучаснення заробітної плати, отриманої за роботу в зоні відчуження, із засто­суванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2006 рік. Постановою також затверджений порядок визначення заробітку, отриманого 26 років тому, в сучасних умовах, співвідно­шення заробітку, отриманого в карбованцях, до гривні та ви­значення коефіцієнта заробітної плати.

Передбачений підхід відповідає механізму, встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за яким призначено пенсії більшості пенсіонерів, більш як 12 мільйонам громадян, у тому числі пенсії за віком, по інвалідності та у зв’язку із втратою годувальника. Таким чином, передбачений постановою підхід забезпечує диференціацію роз­мірів пенсій залежно від тривалості участі особи в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отриманого за цей період заробітку, збільшення розміру пенсій.

З урахуванням зазначеної постанови органами Пенсійного фонду України забезпечено проведення з 1 січня 2012 року пере­рахунку пенсій більш як 48 тисячам інвалідів, інвалідність яких пов’язана з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та 2,3 тисячі сімей померлих учасників ліквідації.

Станом на 1 січня 2013 року, пенсію по інвалідності, призна­чену в розмірі фактичного відшкодування збитків, отримують більш як 51 тисяча учасників ліквідації та 4,8 тисячі сімей померлих ліквідаторів. Кількість пенсіонерів збільшилася за рахунок перехо­ду з одного виду пенсії на інший. Тобто певній категорії осіб стало доцільніше отримувати пенсію за Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи”, а також з’явилися нові інваліди.

Що ж дала постанова №1210 учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим?

Якщо середній розмір пенсії по інвалідності на 1 грудня 2011 року становив 1803 гривні, то на 1 січня 2012 року — вже 3539 гривень, а на 1 січня 2013 року — 4081 гривню (Шум у залі).

Середній розмір пенсії у зв’язку із втратою годувальника станом на 1 грудня 2011 року становив 1787 гривень, а на 1 січня 2012 року — 3519 гривень.

При цьому слід зазначити, що середній розмір пенсії основ­ної частини пенсіонерів, які отримують трудові пенсії, станом на 1 квітня 2013 року становить 1474,55 гривні, що на 195,11 гривні більше, ніж розмір, що склався на відповідну дату минулого року.

Поряд з цим, передбачено додаткову гарантію для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, а саме право обчислювати пенсію із п’ятикратного розміру міні­мальної заробітної плати. Вперше з 1 січня 2012 року встановлено мінімальний розмір пенсійної виплати для інвалідів — учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Для інвалідів І групи він становить 285 відсотків (це 2547 гривень), ІІ групи — 255 відсотків (2279 гривень), ІІІ групи — 225 відсотків (2011 гри­вень). При цьому максимальний розмір пенсії дорівнює 10 розмі­рам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, і на сьогодні становить 8940 гривень (Шум у залі). Крім того, якщо особі встановлено пенсію за особливі заслуги перед Україною, то її виплата здійснюється понад зазначений мінімальний розмір пенсії.

З 1 січня 2012 року також збільшені розміри додаткових пенсій інвалідам-ліквідаторам, а членам сімей померлих учасників ліквідації — розміри компенсаційних виплат. Іншим категоріям по­терпілого населення перерахунки пенсій у зв’язку з підвищенням розмірів пенсійних виплат інвалідам, інвалідність яких пов’язана з  впливом аварії на ЧАЕС, на 70 відсотків порівняно з 2011 роком розмірів додаткової пенсії були забезпечені з 1 липня 2012 року.

Крім того, у зв’язку із зростанням протягом 2012 року про­житкового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, п’ять разів проведені перерахунки пенсій та з 1 січня 2013 року.

На виконання соціальних ініціатив Президента України та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про підви­щення рівня соціального захисту населення” №327 від 23 квітня 2012 року органи Пенсійного фонду провели перерахунки пенсій 12,9 мільйона пенсіонерів, або 94,2 відсотка їх загальної кількості, у тому числі 762 тисяч потерпілих, які отримують пенсії за віком, по інвалідності та у зв’язку із втратою годувальника, призначені на загальних підставах.

У зв’язку з осучасненням заробітної плати та підвищенням розміру пенсій не менше ніж на 100 гривень, а особам, які не ма­ли стажу (чоловіки — 25 років, жінки — 20 років), — на 50 гривень, середній розмір підвищення становив 134,44 гривні. Загальний розмір підвищення внаслідок проведених перерахунків протягом 2012 року в середньому становить 214 гривень.

Значно змінився і розподіл пенсіонерів за розмірами пенсій. Якщо у 2011 році пенсії в розмірі до 1 тисячі гривень одержували 7 мільйонів 575 тисяч осіб, то у 2012 році — 2 мільйони 428 тисяч. Тобто така категорія пенсіонерів зменшилася втричі.

Виплата пенсій у підвищених розмірах була забезпечена протягом 2012 року і протягом першого кварталу 2013 року та проводиться в установлені терміни у квітні. На виплату пенсій у 2010 році використано 5 мільярдів 243 мільйони, у 2012 році — 6 мільярдів 330 мільйонів. Поряд з тим, проведені перерахунки пенсій інвалідам, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС та забезпе­чена виплата пенсій за кордон у 2010 році на суму 1 мільйон 601 тисяча, у 2011 році — на 1 мільйон 779 тисяч, у 2012 році — на 2 мільйони 13 тисяч.

Однією з основних проблем при проведенні перерахунків пенсій у розмірах відшкодування фактичних збитків було питання надання документів про місце і тривалість виконання роботи в зоні відчуження та про оплату праці за цей період, оскільки з часу аварії минуло вже 26 років, за цей час багато підприємств, уста­нов та організацій ліквідовано, реорганізовано тощо. У зв’язку з цим за наполяганням громадських чорнобильських організацій прийнято постанови Кабінету Міністрів України №685 та №886 стосовно утворення комісій, яким надані повноваження з визна­чення даних про заробітну плату, грошове забезпечення за період роботи або служби в зоні відчуження у 1986–1990 роках.

Станом на 1 квітня, на розгляді в судах, у тому числі апеля­ційних та касаційному, перебувають 346 тисяч справ за позовами постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи на загальну суму 4,9 мільярда гривень. Внаслідок законодавчого врегулюван­ня у 2011 році розмірів пенсійних виплат особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (Закон “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, постанова Кабінету Міністрів України №745 від 23 липня 2011 ро­ку, рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року та від 25 січня 2012 року), у 2012 році кількість позовів щодо пенсійного забезпечення порівняно з 2011 роком зменшилася. Це ще раз підтверджує, що постанова Кабінету Міністрів України №1210 дала позитивний ефект, оскільки після перерахування розмірів пенсій у більшості учасників ліквідації аварії на ЧАЕС во­ни стали вищими, ніж розміри пенсій, встановлені статтею 54… (Шум у залі).

При цьому слід зазначити, що рішення судів у багатьох випадках приймалися всупереч чинному законодавству, всупереч здоровому глузду, оскільки пенсії по інвалідності встановлювали­ся в розмірі більше 25–30 тисяч, а виплати іноді перевищували 1 мільйон (Шум у залі). Це — дійсність.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, який визначає особливості виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган. Пенсійний фонд України на даний час спільно з  Міністерством соціальної політики працює над вирішенням питань поетапного відшкодування заборгованих сум.

За дорученням уряду в 2012 році Державною фінансовою інспекцією та правоохоронними органами в результаті тематичних перевірок виявлено майже 2 тисячі випадків фальсифікації доку­ментів для отримання статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС або постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Усі з ве­ликою повагою ставляться до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, але ми розуміємо, що особам, які безпідставно потрапили до цієї категорії, немає місця серед вас. А тому до питання надання від­повідного статусу необхідно підходити з великою відповідальністю.

Пенсійний фонд спільно з Міністерством соціальної політики України та громадськими чорнобильськими організаціями (я тут бачу багато знайомих облич) постійно працюють над удоскона­ленням пенсійного забезпечення населення, потерпілого вна­слідок Чорнобильської катастрофи. На даний час опрацьовується питання можливості перерахунку пенсій у зв’язку з осучасненням заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати за 2007 рік (для цього здійснені відповідні розрахунки) та розгля­даються інші питання, вирішення яких можливе за результатами першого півріччя, як наголошувала Наталія Юріївна.

Я також хочу напередодні 27-ї річниці Чорнобильської траге­дії побажати вам здоров’я і найголовніше — щоб те, що ви плануєте, у вашому житті збулося (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Сідайте, Валентино Степанівно.

До доповіді запрошується заступник міністра охорони здо­ров’я Толстанов Олександр Костянтинович. Будь ласка. Підготува­тися голові комітету Сех Ірині Ігорівні.

 

ТОЛСТАНОВ О.К., заступник міністра охорони здоров’я України. Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Шановні учасники парламентських слухань! За кількістю постраждалого, евакуйованого та відселеного населення, за розмірами радіо­активно забруднених територій, за соціально-економічними та медичними наслідками Чорнобильська катастрофа перевищила всі відомі у світі радіоекологічні катастрофи та ситуації.

За 27 років, що минають, чітко визначилися основні групи населення, які потребують пріоритетної державної, особливо медичної, уваги. Передовсім це особи, які на момент аварії були дітьми та підлітками у віці до 18 років і отримали опромінення щитовидної залози. Це ліквідатори, які працювали на промисло­вому майданчику у 1986–1987 роках. Це населення, яке проживає на радіоактивно забруднених територіях.

Станом на кінець 2012 року прооперовано 7660 осіб, яким на момент аварії було від 0 до 18 років, з морфологічно підтвер­дженим діагнозом — рак щитоподібної залози, серед яких 4480 були в дитячому віці (до 14 років), 1569 — у підлітковому віці. Підвищення частоти захворюваності на рак щитоподібної залози зареєстровано і в дорослих, евакуйованих із Прип’яті та із 30-кілометрової зони, в учасників ліквідації наслідків аварії першого, так званого йодного, періоду.

У період з 1990 по 2012 рік частота раку щитоподібної залози у групах постраждалого населення помітно перевищувала середні показники в Україні. Захворюваність на цю патологію учасників ліквідації наслідків аварії у 1986–1987 роках у 5 разів вища очікуваного рівня, зокрема в евакуйованих — у 4,3 разу, у жителів радіоактивно забруднених територій — в 1,3 разу.

У групі ліквідаторів 238 осіб у 1986 році перенесли гостру променеву хворобу. На жаль, 28 з них померли. На сьогодні достовірно підтверджено залежність рівня захворюваності на хвороби щитоподібної залози, серцево-судинних органів, органів травлення, новоутворення, психічні розлади від розміру отрима­ного опромінення у ліквідаторів з дозою опромінення понад 250 мілізівертів. Рівень захворюваності учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1,5–2 рази перевищує відповідні показ­ники дорослого постраждалого населення та інших груп первин­ного медичного обліку за рахунок хвороб ендокринної системи, нервової системи, системи кровообігу та органів травлення.

Якщо брати дитяче постраждале населення, спостерігають­ся аналогічні тенденції до погіршення стану здоров’я. Показник визнаних хворими порівняно з 1987 роком збільшився у 2,5 разу. У 2000 році він становив 76,15 відсотка, а з 2005 до 2012 року зберігається на рівні 77,1 відсотка.

Протягом останніх п’яти років спостерігається незначна стабілізація показників захворюваності дитячого населення, що відбувається насамперед за рахунок підвищення хвороб органів дихання, які завжди посідали перше місце у структурі дитячої за­хворюваності, а також за рахунок незначного зростання вродже­них вад та отруєнь.

Слід визнати, що є високими показники захворюваності потерпілих дітей за такими класами хвороб, як хвороби органів травлення, нервової системи, ендокринної, а також системи крові та кровотворних органів. На стан здоров’я постраждалих дітей також впливають багаторічне опромінення малими дозами, особ­ливо у найбільш постраждалих областях України, а саме Київській, Житомирській, Волинській, Рівненській, Чернігівській, де за ре­зультатами щорічного радіаційного контролю продуктів харчуван­ня місцевого походження і на сьогодні у 12–18 відсотках дослід­жень проб м’ясо-молочних продуктів та у 30 відсотках продуктів лісу фіксується перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклі­дів цезію-137.

Під наглядом закладів охорони здоров’я на початок 2013 ро­ку перебували 2 мільйони 106 тисяч 77 осіб, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи. Автоматизований моніторинг стану здоров’я та персональний облік постраждалих здійснюється системою Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Централізоване керування та адміністрування єдиної бази даних цього реєстру, гарантоване збереження даних та доступ користувачів до банку даних забез­печує Державна установа “Український центр інформаційних тех­нологій та Національного реєстру МОЗ України”.

Станом на 1 квітня 2013 року в базі даних державного реєстру зберігається в автоматизованому вигляді інформація про 2 мільйони 273 тисячі 993 особи, з них інвалідів-ліквідаторів — 24 946, евакуйованих — 370 517, проживаючих на радіоактивно забруднених територіях — 667 тисяч. Крім того, зберігається ін­формація про 270 242 померлих.

Значним недоліком функціонування державного реєстру на сьогодні, на жаль, залишається застаріла технічна база, адже він був створений і почав функціонувати в 1997 році, а стрімкий розвиток комп’ютерних технологій призвів до морального заста­ріння комп’ютерної техніки, якою свого часу був забезпечений цей реєстр.

Слід зазначити, що для забезпечення надання медичної допомоги постраждалим на сьогодні задіяна практично вся мере­жа медичних закладів, від районних поліклінік до клінік науково-дослідних інститутів, інститутів Національної академії медичних наук України. Загалом це більше 300 закладів. Крім того, ліжкова потужність спеціалізованих закладів перевищує 3 тисячі місць.

Постановою Кабінету Міністрів України №1218 від 4 жовтня 1996 року затверджено перелік спеціалізованих медичних закла­дів, що забезпечують лікування осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таких закладів 37, серед них — Дер­жавна установа “Національний науковий центр радіаційної меди­цини Національної академії медичних наук України”, майже всі обласні клінічні лікарні, Державний заклад “Український спеціалі­зований диспансер радіаційного захисту населення МОЗ України” та обласні спеціалізовані диспансери радіаційного захисту — Харківський, Рівненський, Сумський, а також Чернігівський об­ласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення і Київський міський центр радіаційного захисту громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Це дало змогу збільшити обсяг охоплення постраждалих профілактичними медичними оглядами з 92 до 95 відсотків. Обсяг охоплення профілактичними медичними оглядами учасників лікві­дації аварії становить 96,7 відсотка. Амбулаторним лікуванням на  сьогодні охоплено 89 відсотків тих, хто потребує лікування, а в структурі надання медичної допомоги постраждалим стаціо­нарне лікування становить 23 відсотки.

Станом на 1 квітня 2013 року в установах системи експерти­зи із встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності і смер­ті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС розглянуто більш як 295 805 медичних справ. Лише 2012 року такими комісіями розглянуто 9744 медичні справи. Причинний зв’язок підтверджено у 67,6 відсотка випадків.

На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 1210 від 23 листопада 2011 року з метою оптимізації системи проведення експертизи щодо встановлення причинного зв’язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи, спільним наказом МОЗ України та Міністерства надзвичайних ситуацій кількість міжвідомчих експертних комісій скорочена до трьох (Центральна міжвідомча експертна комісія, Донецька та Львівська регіональні міжвідомчі експертні комісії) і дитячих спеціалізованих лікарсько-консультативних комісій — до двох (Центральна дитяча спецЛКК і Рівненська облспецЛКК).

Основними хворобами, які визначаються як такі, що пов’я­зані з наслідками аварії на ЧАЕС, на сьогодні залишаються онкологічні та цереброваскулярні хвороби, захворювання системи кровообігу та нервової системи. У дітей це онкопатологія та вроджені вади розвитку.

За весь період до 2012 року розглянуто 45 258 таких справ, з них щодо 37 306 прийнято позитивне рішення.

Причинний зв’язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у 2012 році встановлено у 6219 дорослих осіб, а по­казник первинно визнаних інвалідами становив 29 на 10 тисяч на­селення. Серед причин інвалідності перше місце посідають хворо­би системи кровообігу, злоякісні новоутворення і хвороби нерво­вої системи.

Показники смертності постраждалих контингентів за останні роки дещо збільшилися за рахунок всіх груп первинного нагляду. Надалі зростає смертність ліквідаторів: з 12,6 проміле у 1997 році до 20,03 у 2012 році.

Міністерством проведена робота з перегляду нормативно-правових актів щодо відповідності системи проведення експерти­зи із встановлення причинного зв’язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників, що виникли внаслі­док аварії на Чорнобильській АЕС, сучасному рівню знань з радіа­ційної медицини та клінічної радіобіології.

Шановні учасники парламентських слухань! Україна завжди належала до країн з пріоритетним розвитком ядерної енергетики. Застосування ядерних технологій супроводжувалося неконтро­льованим збільшенням опромінення персоналу та населення при відставанні медичного захисту. Найбільш драматичним прикладом такого ставлення стала Чорнобильська катастрофа.

Населення, яке отримало опромінення від штучних джерел іонізуючого випромінювання в Україні, можна поділити на такі основні групи:

1) персонал та пожежники ЧАЕС, військові — учасники ядер­них випробувань у колишньому СРСР з діагнозом “гостра проме­нева хвороба”;

2) інші групи постраждалих внаслідок Чорнобильської ката­строфи (учасники ліквідації наслідків аварії, населення радіоактив­но забруднених територій, діти, які були опромінені до народ­ження, або народилися від опромінених батьків);

3) оперативний персонал діючих АЕС;

4) персонал 30-кілометрової зони, а також персонал, зайня­тий на роботах з перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему;

5) персонал заводів, шахт ядерно-паливного циклу та насе­лення, яке проживає в зонах АЕС, урановидобувних та уранопере­робних підприємств та їх хвостосховищ.

Отже, розвиток галузі можливий тільки за умови застосу­вання визнаних на міжнародному рівні технологій та досвіду радіаційного медичного захисту населення. Такий досвід в Україні отримано під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Цей досвід є унікальним для всього світу і є пріоритетним між­народним надбанням України, а саме:

1) вивчення основних закономірностей міграції радіонуклідів у навколишньому природному середовищі в післяаварійний період;

2) довгострокове вивчення впливу дозоформуючих радіо­нуклідів на здоров’я населення після аварії;

3) проведення моніторингу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з першочерговим обстеженням дітей та осіб дітородного віку;

4) вивчення закономірності розвитку та перебігу хвороб, смертності від захворювань, які визначають стан здоров’я контингентів населення, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи, розроблення медичних засобів, спрямованих на пом’якшення негативних наслідків катастрофи у віддаленому після опромінення періоді;

5) вивчення факторів ризику розвитку найбільш поширених захворювань, що призводять до інвалідності, серед осіб, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6) вдосконалення існуючих і розроблення нових економічних та малоінвазивних методів діагностики і лікування, реабілітації та профілактики, спрямованих на збереження та відновлення стану здоров’я осіб, які постраждали внаслідок аварії;

7) розроблення принципів комплексної оцінки ефективності заходів щодо подолання наслідків техногенних аварій. Це гострі ефекти: гостра променева хвороба в учасників ліквідації наслідків аварії і пов’язані фатальні ефекти в загальній популяції, опроміне­ній у значно менших дозах; радіаційно індуковані катаракти в учас­ників ліквідації наслідків аварії, опромінених у відносно високих дозах і, можливо, підвищений ризик катаракти у осіб, опромінених у дозах, що перевищують 0,25 Гр; рак щитоподібної залози у осіб, опромінених йодом-131 у молодому віці; підвищений ризик лейке­мії у учасників ліквідації наслідків аварії у ранньому та більш від­даленому періодах.

Система охорони здоров’я, її лікувально-профілактичні заклади і медичні працівники докладатимуть зусиль до макси­мального забезпечення лікувально-профілактичною допомогою постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте слід зазначити, що коштів державного та місцевих бюджетів не виста­чає для повного забезпечення потреб постраждалих ефективним лікуванням, а видатки на пільгове забезпечення на сьогодні на рівні 85 відсотків. Такі негаразди негативно позначаються на мо­ральному стані постраждалих, затримують терміни отримання медичної допомоги, збільшують кількість звернень громадян до центральних органів виконавчої влади.

На завершення дозвольте запевнити вас, шановні народні депутати, шановні учасники парламентських слухань, що Міністер­ство охорони здоров’я і надалі докладатиме всіх зусиль, щоб підтримати здоров’я громадян, яке, на жаль, було втрачено (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До співдоповіді запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Сех Ірина Ігорівна (Оплески). Будь ласка.

 

СЕХ І.І., голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (одномандатний виборчий округ №119, Львівська область, політична партія “Всеукраїнське об’єд­нання “Свобода”). Шановні учасники парламентських слухань! Дякуємо за те, що ви присутні в цьому залі. Дякуємо за вашу активну громадську позицію.

Минуло 27 років з дня страшної аварії. Один рік минув після наших останніх парламентських слухань, які відбувалися в цій сесійній залі. Члени комітету проаналізували, що зроблено за рік часу. Як виконуються рекомендацій наші, ваші і тисяч інших людей? З ваших рекомендацій, які були напрацьовані, на жаль, лише одна третина з великою натяжкою, можна сказати, викону­ється. Решта — нулі, нулі і нулі. Я дуже хочу, щоб сьогоднішня наша розмова, враховуючи те, що тут присутні представники уряду, чорнобильська громадськість, яка вболіває, була не просто балаканиною. Ми хочемо бачити серйозні і вагомі результати.

Проблеми Чорнобильської катастрофи в порядку денному комітету під номером один. Перше засідання комітету було виїз­ним засіданням саме на Чорнобильську атомну електростанцію. На жаль, ми бачили ситуацію, що виконання робіт на майданчику Чорнобильської АЕС досі не можна вважати задовільним. Хронічне недофінансування не дає можливості виконувати необхідні роботи зі зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС. Усклад­нюється супровід міжнародних проектів, витрачання бюджетних коштів загалом неефективне, оскільки й через 12 років після оста­точної зупинки станції основні витрати спрямовуються на підтри­мання безпеки, а не зняття з експлуатації.

Слід зазначити, що термін виконання першочергових заходів щодо зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, запланованих на 2009–2012 роки, згідно із Законом “Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетво­рення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему” вичер­пано, а проблеми не вирішені.

Буду оперувати фактами. Маю зараз у руках висновки Рахункової палати про результати аудиту. Будівельно-монтажні роботи на сховищі відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2), фінансування якого здійснюється з Рахунка ядерної безпеки, не відновлено. Консорціум “Новарка”, який відповідно до укладеного контракту забезпечує будівництво нового безпечного конфайн­мента, у своїх звітах знову говорить про відставання в завершенні робіт за даним проектом майже на рік. Термін введення в експлу­атацію заводу з переробки рідких радіоактивних відходів, фінансу­вання якого також здійснюється з Рахунка ядерної безпеки, вкотре перенесено. Не визначені й досі терміни спорудження про­мислового комплексу по поводженню з твердими радіоактивними відходами, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Європейської Комісії. Продовжується перенесення термінів вве­дення в експлуатацію і виробничого комплексу “Вектор”, фінансу­вання якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Загальний строк відставання в реалізації проекту — майже 14 років.

Отже, ми бачимо, які є серйозні проблеми.

Передбачених у Державному бюджеті України на 2013 рік коштів у розмірі 723 мільйони гривень недостатньо для виконання першочергових робіт із забезпечення ядерної і радіаційної безпе­ки зупинених енергоблоків, забезпечення мінімального рівня по­жежної та загальнопромислової безпеки, а також заходів щодо підготовки до зняття з експлуатації енергоблоків. Додатково потрібно 409 мільйонів гривень.

Потребують вирішення питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат на доставку пенсій та питання призначення пенсій працівникам зони відчуження, які працюють у шкідливих умовах за списком №1.

Ще у 2010 році завершився термін дії Загальнодержав­ної  програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006–2010 роки. Протягом чотирьох років переноситься термін подання на розгляд Верховної Ради України проекту нової Загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. У заходах цієї програми на 2014–2019 роки необхідно передбачити розв’язання таких проблем:

поліпшення медичного забезпечення, оздоровлення грома­дян, придбання для них ліків;

комплексний соціально-економічний розвиток територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорно­бильській АЕС, та місць компактного переселення громадян;

забезпечення житлом постраждалих громадян;

радіаційний захист населення та екологічне оздоровлення забруднених територій;

інформування громадян про радіаційний стан територій та безпечне проживання на цих територіях;

наукове забезпечення робіт та інформаційних систем.

Наголошую, щоб програма запрацювала з 2014 року, Вер­ховна Рада України повинна прийняти її на поточній сесії. А на сьогодні ще навіть не внесено на розгляд парламенту відповідний проект.

Так і залишається невиконаною Постанова Верховної Ради України “Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи” №276-VI від 18 квітня 2008 року в ча­стині доручення Кабінету Міністрів України щодо прискорення внесення на розгляд Верховної Ради України проектів законів про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з метою реформування системи соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, без зниження досягнутого рівня соціального захисту та про внесення змін до Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіо­активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” з  метою створення правових механізмів стимулювання сталого розвитку таких територій, активізації виробничої діяльності та під­вищення їх інвестиційної привабливості.

На сьогодні неузгодженість положень Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та актів Кабінету Міністрів, виданих на забезпечення його виконання, щодо розмірів компенсаційних виплат, доплат та допомоги нівелює дію закону. Прямі норми Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підміняються постановами Кабінету Міністрів. У законодавчій базі норми Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постражда­ли внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладені в редакції розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенням змін до деяких законодавчих актів України”, положення якого в частині цих норм рішенням Конститу­ційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані неконститу­ційними. Досі не відновлено дію норм Закону “Про статус і соці­альний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи” в редакції від 28 грудня 2007 року.

5 липня 2012 року Верховна Рада прийняла Закон “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо забезпечення санаторно-курортними путівками”. Ми бачи­мо, що до сьогодні чорнобильці не мають можливості отримувати санаторно-курортне лікування, лише тиждень тому розроблено відповідне положення.

В Україні гостро стоїть питання житлового забезпечен­ня  громадян, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Це близько 38 тисяч сімей, з них близько 10 тисяч — сім’ї інвалідів-чорнобиль­ців. У населених пунктах Житомирської області, віднесених до зони безумовного (обов’язкового) відселення, проживають 460 сімей, з них 103 сім’ї мають неповнолітніх дітей.

На жаль, як кажуть, кому війна, а кому мати рідна. І факти, які отримав комітет, а саме висновки Державної фінансової інспекції, яка аналізувала ефективність використання коштів на забезпечення житлом чорнобильців, змушують нас дуже серйозно замислитися. Цитую: “Неправомірність дій керівництва Міністер­ства надзвичайних ситуацій України у частині використання коштів Державного бюджету України, виділених на виконання окремих бюджетних програм щодо придбання квартир для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відсутність внутрішнього контролю за виконанням умов договорів та станом претензійної роботи призвели до недоотримання громадянами квартир на суму 82 мільйони гривень.

На даний час на квартирному обліку перебувають 37 768 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи. У 2011–2012 роках забезпечено житлом 555 громадян.

Водночас ревізією у Міністерстві надзвичайних ситуацій, проведеною 2011 року, перевірено використання коштів на прид­бання квартир для громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи, і встановлено, що за попередні роки ряд договорів не виконано, громадяни житлом не забезпечені”.

Міністерством не проводилося претензійно-позовна робота, внаслідок чого бюджету заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 43 мільйони гривень. І є серйозні претензії до тих суб’єктів, які виконували відповідні роботи. На жаль, у 2011–2012 роках від зазначених суб’єктів господарювання жодної квартири не одержа­но і кошти не повернуто. Ми говоримо лише про офіційні цифри, а скільки людей навіть не стоять на квартирному обліку, хоч гостро потребують покращення житлових умов.

Я хочу навести приклад, який може бути типовим. До мене як до голови комітету на прийом прийшов чорнобилець, який сьогодні присутній у цій залі, він інвалід, пересувається на візку. Він звернувся з проханням посприяти йому, оскільки роками хо­дить по всіх владних кабінетах, стукає, просить поміняти квартиру з другого поверху на перший. Звертається до влади державної, представницької, різної, щоб йому в цьому допомогла. Це триває роками! Ви знаєте, я як голова комітету звернулася до Київської міської державної адміністрації, і мене просто відправили дуже далеко (Оплески). І в моїй особі тисячі чорнобильців, які на інва­лідних візках просто не можуть виїхати з квартири і побачити світ божий надворі! Тому якщо ми не вирішимо проблему цього інва­ліда на візку, якому потрібно не дати квартиру, а поміняти, просто посприяти, допомогти, то про яке вирішення великих проблем можна говорити? А відповідь заступника голови Київської міської державної адміністрації Кучука, дуже цікаву, варто поширити, щоб знали обличчя наших “героїв”.

Потребує значного поліпшення медичне забезпечення постраждалих, право на безоплатні медикаменти часом залиша­ється тільки на папері. Незважаючи на зростання цін на ліки, фі­нансування видатків з державного бюджету не збільшується. Назріла необхідність реформування системи забезпечення ліками постраждалих громадян. Одним із шляхів вирішення може стати прийняття закону про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

Серед проблемних питань — виплата компенсацій сім’ям з дітьми та організація безоплатного харчування дітей, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У дошкільних та шкільних закладах на територіях радіоактивного забруднення не забезпечено харчування потерпілих дітей відповідно до фізіологіч­них норм. Харчування потерпілих дітей за державні кошти в на­вчальних закладах, розташованих на територіях радіоактивного забруднення, забезпечується в межах 30 відсотків медичної нор­ми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів. Це при тому, що за результатами щорічної диспансеризації встановлено, що серед дітей, які народилися від учасників ліквідації аварії та постражда­лих внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнано здоровою ли­ше кожну п’яту дитину.

Шановне товариство, дякуємо за вашу позицію, завдяки тому, що ви багато пишете, завдяки тому, що ви не покладаєте рук, що ви не втомилися від тої багаторічної, 27-річної, боротьби, у нас є шанс домогтися справедливості.

Дякую чорнобильцям, ліквідаторам, інвалідам, які змушені долати масу проблем, які наполегливо відстоюють свої інтереси, борються за право нормально жити на своїй землі. Бажаю вам дочекатися гідного життя для вас і ваших дітей! Не втрачайте оптимізму!

Дякую вам усім. Сили, здоров’я, перемоги! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, Ірино Ігорівно.

Переходимо до виступів від депутатських фракцій.

Слово для виступу від фракції Партії регіонів надається на­родному депутату Глазунову Сергію Миколайовичу. Підготуватися Павловському Андрію Михайловичу.

 

ГЛАЗУНОВ С.М., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (одномандатний виборчий округ №34, Дніпропетровська область, Партія регіонів). Шановні учасники парламентських слухань! Почну свій виступ зі слів відомого вченого Володимира Вернадського: “Настане час, коли людина отримає атомну енергію — таке джерело сили, яке дасть їй можливість будувати своє життя, як вона того забажає. Це може статися за сторіччя, однак, зрозуміло, що це неминуче. Чи здатна людина скористатися цією силою, спрямувати її на добро, а не на самознищення? Чи доросла вона до вміння вико­ристовувати цю силу, яку рано чи пізно дасть їй наука?”

Чорнобильська катастрофа стала суворим вироком готовно­сті держави до реагування у складних радіаційних умовах. Чи була готова держава до таких катастроф? Дати однозначну відповідь — це обманювати себе. Заради об’єктивності необхідно підкреслити неочікуваність, унікальний характер та масштаби катастрофи, до якої не була готова жодна країна світу.

За роки незалежності Україна втратила і продовжує втрача­ти колосальні кошти на подолання наслідків Чорнобильської ката­строфи. А який результат? Яка економічна і соціальна ефектив­ність цих видатків? Цього ніколи ніхто не підраховував.

У 1991 році прийнято Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи”. Для постраждалих громадян встановлено близько 50 ви­дів пільг, компенсаційних виплат, доплат і допомоги, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Під час розгляду проектів чорнобильських законів на сесії Верховної Ради УРСР у лютому 1991 року зверталася увага на те, що кошти на реалізацію закону передбачалося отримати з союз­ного бюджету, зменшивши з 1 квітня 1991 року відрахування до союзного бюджету коштів, необхідних для фінансування комплек­су робіт і заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. При прийнятті закону не передбачалося фінансування за рахунок бюджету України.

Після здобуття Україною незалежності весь тягар витрат на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи ліг на бюджет молодої держави, але не відбулося головного — не було здійсне­но аналізу здатності досягти мети у визначені терміни з викори­станням визначених ресурсів.

З часу прийняття закону до нього внесено більше 40 змін. Слід відзначити, що значну частину заходів, започаткованих на виконання вимог чорнобильських законів, не доведено до кінця, вони не досягли очікуваних результатів, і цьому є кілька причин. Чорнобильський закон ніколи не виконувався більш як на 57 від­сотків у вартісному еквіваленті у перші роки після його прийняття і близько 10 відсотків — в останні роки. І це при тому, що чисель­ність постраждалих з року в рік значно зменшується (з 1992 ро­ку — більш як на 1 мільйон), а бюджетне фінансування зростає.

Чому ж ніхто не бив на сполох? На мою думку, через недо­статню наукову обґрунтованість кінцевої мети діяльності з подо­лання наслідків Чорнобильської катастрофи, завдань, що мають бути виконані для її досягнення, шляхів виконання постановлених завдань, визначених для їх виконання термінів і ресурсів, а також через відсутність будь-якої стратегії у комплексному вирішенні пи­тань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та систем­ності бачення чорнобильських проблем.

Найбільша невизначеність завжди існувала в питанні дер­жавного управління у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Десятиліттями розпорошували проблему по різних міністерствах і відомствах, робили експерименти, а сьогодні і  крайнього не знайдеш. Хотіли як краще, а вийшло як завжди.

Найяскравіший приклад втрати керованості у вирішенні чор­нобильських проблем — пенсійне забезпечення. Досі незрозуміло, що заважало всім урядам підготувати і внести на розгляд Верхов­ної Ради України урядовий законопроект, в якому були б збалан­совані соціальна та економічна доцільність і економічні можливості держави.

Залишаються питання і до Верховної Ради, народних депута­тів України. Законодавче забезпечення процесу ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи помітно відстає від реалій життя. Пер­манентні політичні парламентські кризи не сприяють підвищенню ефективності законодавчої діяльності та парламентського контро­лю. Необхідно почати діяти на основі консолідації зусиль експерт­ного середовища, органів виконавчої та законодавчої влади, мобі­лізації інформаційних ресурсів. Сьогодні це може бути здійснено лише за умови, що всі учасники процесу визнають необхідність змін. Держава втомилася від політичної війни, яку можна без пе­ребільшення назвати політичною катастрофою. Необхідна копітка, вольова, цілеспрямована робота.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Миколайовичу.

До слова запрошується Павловський Андрій Михайлович. Підготуватися Аверченку Сергію Миколайовичу, народному депу­тату України.

 

ПАВЛОВСЬКИЙ А.М., секретар Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Доброго дня! Вітаю вас, шановні! Бачу багато знайомих облич, людей, які стояли тут ще рік-два тому, захищаючи свої елементарні соціальні права, які брали штурмом Верховну Раду, коли провладні депутати втікали від народу, хова­ючись по підземних переходах, щоб тільки не зустрітися обличчям до обличчя з чорнобильцями (Оплески).

Чорнобильцями називають і тих, хто віддав своє життя, здоров’я під час ліквідації тієї страшної катастрофи, врятував нашу країну, і тих, хто безневинно постраждав, зазнав страшного впливу радіації, став інвалідом, і постраждалих дітей. Водночас ця  гостра техногенна катастрофа поступово набуває характеру гостро соціальної, на жаль. Чому гостро соціальної? Тому що дер­жава, на жаль, тим людям, які врятували її, які постраждали від цієї катастрофи, не може забезпечити належний, гідний рівень медичного забезпечення, лікування і навіть виплату пенсій.

Ми пам’ятаємо ганебне розпорядження пана Азарова, яким він заборонив виконувати судові рішення про виплату вам пенсій і соціальної допомоги, чорнобильці (Оплески). Це, до речі, є пере­вищенням службових повноважень, бо Прем’єр-міністр не може заборонити виконувати рішення суду (Оплески). До речі, покаран­ня, передбачене статтею 365 Кримінального кодексу, чекає на Азарова, хай Наталка Королевська це йому передасть. Він наступ­ний, Качанівська колонія на нього чекає (Оплески).

Справді, пройдено важкий шлях боротьби за свої соціальні права, в якій загартувалися чорнобильці. Однак, на жаль, якщо тоді ви протестували проти ганебного закону, що зупиняв дію соціальних пільг, обмежував соціальні виплати чорнобильцям, афганцям, дітям війни, ще 13 категоріям громадян, і уряд не зміг прийняти той закон, то вже в Законі “Про Державний бюджет України на 2013 рік” уряд Азарова, Партія регіонів протягли га­небні норми.

Ви знаєте, що пункт 4 “Перехідних положень” закону фактично обмежує дію Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи”. Там написано, що ваші пенсії, соціальна допомога в повному обсязі виплачуватимуться тільки тоді, коли держава матиме на це кошти. А держава завжди казатиме вам, чорнобильці: “Вибачте, на вас грошей немає”. Ви за залишковим принципом фінансу­єтеся. Зате є кошти на свої адміністрації, дачі, 1 мільярд гривень тільки на утримання Януковича витрачається в нашій державі. Вдумайтеся, на утримання однієї людини, яка зветься Президент Янукович, держава витрачає більше 1 мільярда гривень. А коли минулого року на виплати чорнобильцям, здається, не вистачало 4 мільярди, то держава каже, що їх ніде взяти. Та скоротіть витрати на прокуратуру, на продажні суди, і з’являться ці кошти (Оплески).

Я хочу вам сказати: не вірте нікому, жодному чиновнику, який каже, що немає грошей, особливо на соціальну допомогу чорнобильцям. Гроші є! По-перше, як кажуть люди, треба менше красти. І треба перекидати гроші з утримання бюрократичного апарату на соціальні проблеми.

Я думаю, найлегше закликати, як робить Партія регіонів, мовляв, давайте працювати і таке інше… А чорнобильці вже від­працювали, вони віддали здоров’я і життя! Який результат?

Тому, друзі, я думаю, що вам треба об’єднуватися, створю­вати незалежні організації чорнобильців, які захищатимуть ваші інтереси. І такі організації вже з’являються. Тому що, на жаль, деякі керівники офіційних організацій, які повинні піклуватися про чорнобильців, під час переговорів з урядом стоять на відверто штрейхбрехерській позиції! (Оплески). Ми знаємо Андрєєва, якого чорнобильці не хотіли переобирати, але пан Клюєв привіз донець­ких бандюків (Оплески).

Отже, чорнобильці, підтримуйте незалежні організації. Бо ця влада, кримінальна за своєю суттю, за своїм походженням, нічого, крім тиску вулиці, народу не розуміє. Я думаю, що, на жаль, бо­ротьба не припинена. І треба готуватися до весняних акцій… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань, слово для виступу від фракції Політичної партії “УДАР Віталія Кличка” надається народному депутату Аверченку Сергію Мико­лайовичу. Підготуватися Мартинюку Адаму Івановичу.

 

АВЕРЧЕНКО С.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (загальнодер­жавний багатомандатний виборчий округ, Політична партія “УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка”). Добрий день, шановні друзі! Враховуючи обмеженість часу, я представлю лише декілька принципових узагальнень стосовно теми Чорнобиля. Вже було багато сказано про виконання заходів Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобиль­ської станції та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно без­печну систему, про хронічне недофінансування тощо. Проте я вва­жаю, що настав час говорити дещо про інше. Вже зараз необхідно замислитися про майбутнє зони відчуження та Чорнобильської атомної електростанції.

Що ми отримаємо наприкінці всіх заходів? Звалище радіо­активних відходів розміром з деякі європейські країни чи облаш­товану виробничу територію? Для мене як для голови підкомітету з питань державної політики у сфері поводження з відходами це дуже важливе питання. Думаю, що це важливе питання і для всього українського народу.

У всьому світі діє підхід повторного використання для потреб атомної енергетики майданчиків атомних електростанцій, що знімаються з експлуатації. Це розумна альтернатива пошуку нових місць для розміщення потенційно небезпечних виробництв. За прикладом далеко ходити не треба. Вже Російська Федерація на місці старих АЕС планує і будує нові енергоблоки. Майданчик Чорнобильської станції може стати плацдармом розвитку атомної галузі України, взявши на себе централізоване вирішення питань кінцевого етапу життєвого циклу атомних електростанцій, а саме зберігання відпрацьованого ядерного палива, переробку накопи­чених рідких і твердих радіоактивних відходів, підготовку квалі­фікованого персоналу для роботи з радіоактивними відходами, виготовлення діжок, контейнерів для радіоактивних відходів, що використовуються на цих майданчиках.

На майданчику Чорнобильської станції вже практично ство­рені всі умови для вирішення таких питань: завершено будівни­цтво заводів з переробки радіоактивних відходів та виготовлення контейнерів, практично готові майданчики для зберігання відпра­цьованого палива, є інфраструктура забезпечення життєдіяльності та фізичного захисту, але головне, що є люди, які мають необхідні навички роботи з радіоактивними відходами.

Раціональне використання інфраструктури Чорнобильської станції має стати частиною державної політики. Потрібно най­ближчим часом прийняти необхідні рішення, розробити державну програму розвитку майданчика Чорнобильської станції та зони відчуження в цілому як важливої ланки в технологічному ланцюжку атомної галузі України. Це я звертаюся до керівників зони відчу­ження і Чорнобильської атомної електростанції. Володимире Іва­новичу, Ігорю Івановичу, будь ласка, чекаємо ваших пропозицій.

Важливо, що такий крок дасть змогу повернути в народне господарство об’єкти, розташовані в депресивному регіоні. У під­сумку це знизить навантаження на бюджет держави та забезпе­чить майбутнє зони відчуження як промислово розвиненого майданчика.

Шановні учасники парламентських слухань, не можу не сказати про таке. Дозвольте привернути вашу увагу до категорії людей, які особливо постраждали внаслідок аварії на Чорнобиль­ській атомній електростанції. У березні під час особистого прийо­му до мене як до народного депутата звернулася група інвалідів-ліквідаторів з Чернігівщини, колишніх бійців 731-го окремого бата­льйону спецзахисту. Вони вже 29 квітня 1986 року вступили у дво­бій з атомним лихом. Завантажували гелікоптери піском і свин­цем, обслуговували трубопровід реактора та проводили дезакти­вацію приміщень.

Ще за радянських часів було визначено, що ліквідація аварії на Чорнобильській станції закінчилася 14 грудня 1986 року. Тому вважаю, що на законодавчому рівні мають бути виділені в окрему категорію люди, які працювали на проммайданчику якраз у той найбільш гарячий час.

Звертаю також вашу увагу на постанову Кабінету Міністрів № 1210 від 23 листопада 2011 року (її вже згадували з цієї трибу­ни), якою визначено формулу розрахунків для пенсій ліквідаторам та інвалідам Чорнобиля. Так ось, на думку цих людей, вказану постанову ні чим іншим, як злочином проти справжніх чорнобиль­ців вважати не можна (Оплески).

Людей непокоїть несправедливість. Суспільство нарешті має заслужено віддячити ліквідаторам, щоб у них залишилося відчуття гордості за свій подвиг. Йдеться не тільки про державні нагороди, а й про забезпечення адекватного соціального захисту та про ува­гу до їхніх проблем і потреб. А спроби знайти об’єктивні причини, чому не надається належна допомога постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Слово для виступу від фракції Комуністичної партії України надається народному депутату України Мартинюку Адаму Івано­вичу. Підготуватися Волчанському Івану Петровичу (Шум у залі).

 

МАРТИНЮК А.І., член Комітету Верховної Ради України з пи­тань національної безпеки і оборони (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, Комуністична партія України). Шановні учасники парламентських слухань! “Ганьба” покричимо разом, а зараз давайте послухаємо.

Ми щороку проводимо такі вже традиційні слухання, слухан­ня про трагедію “чорного болю”. Мені це також болить і пече, бо мої рідні проживають у чорнобильській зоні, в одному з волин­ських сіл ІІІ категорії. Тобто я дуже добре знаю і розумію ваш біль і ваші проблеми.

Сьогодні говорилося в доповідях про те, що чисельність тих, які постраждали від Чорнобиля, зменшується. Можна було б раді­ти, якби ця чисельність зменшувалася завдяки добрим заходам держави, але чисельність зменшується, на жаль, з інших причин, трагічних, зменшується тому, що люди вмирають. Ось і вчора ми поховали людину, яка упродовж двох термінів поспіль з 1986 року очолювала Чорнобильську урядову комісію, будучи заступником Голови Ради Міністрів, а саме Станіслава Івановича Гуренка. І та­ких людей щодня відходить не одиниці, а десятки, а то й сотні.

Водночас катастрофічно зростає чисельність людей, які від­носяться до І категорії інвалідності. Якщо в 1995 році таких людей було 40 тисяч, то на сьогодні вже 117 тисяч. І щодня ця цифра зростає.

Якщо коротко підбити підсумки проблемних питань, про які ми сьогодні говоримо, тезово їх можна звести до таких.

Перше — виконання основного закону, прийнятого 1991 ро­ку, в частині соціальних виплат і допомоги. Свідчення того, який їх рівень, — ваша реакція на виступ представника Пенсійного фонду. Це їх рівень. І ще одна цифра. На 1 січня поточного року в судах знаходилося 188 тисяч позовів щодо виконання чорнобильського закону. Це до тих 155 тисяч, які вже задоволені, за якими прийняті рішення, але які, на превеликий жаль, до сьогодні не виконані.

Друга проблема (не за значенням, а за порядком) — забез­печення медичного обслуговування і реабілітації. На жаль, давним-давно чорнобильці забули про безплатні медичні операції, хоча тут говориться про те, що їх щороку проводять. Проводять, та не кожному і зовсім не в тих обсягах, як передбачає чинний закон.

Ще одна проблема — забезпечення спецтранспортом. Відповідно до закону таким транспортом в першу чергу мають забезпечуватися інваліди. На сьогодні у черзі перебувають при­близно 80 тисяч громадян, у тому числі 15 тисяч інвалідів-афган­ців. Нібито в минулому році забезпечили транспортом 1 тисячу 800 громадян. Якщо будуть забезпечувати такими темпами, то знадобиться 45–50 років. Звісно, забезпечать, бо нікого буде за­безпечувати, люди до того часу просто не доживуть.

Проблема забезпечення житлом. Чомусь усі забули про нор­му закону, якою передбачається, що 15 відсотків житла потрібно віддавати чорнобильцям, і протягом року кожен інвалід має одер­жати квартиру. Представник комітету називала цифри стосовно реалізації цієї програми. Для реалізації лише одного закону що­року потрібно 70 мільярдів гривень, а бюджет у нас 362 мільярди, звідси й виконання. Для того щоб виконати закон, щоб мати таке фінансування, потрібно найголовніше — навести лад в економіці держави, потрібно заробити, а не позичати ці гроші, а тоді можна буде їх розподіляти. Ми пропонуємо антикризову програму, яка дає можливість це зробити.

Взагалі, шановні колеги, говорячи про щорічні наші парламентські слухання, я хотів би, щоб наступні парламентські слухання почалися не з доповідей про стан справ, а з доповіді кожного міністерства і відомства про те, як виконані рекомендації попередніх парламентських слухань. Тому що ми приймаємо рекомендації, але їх, на жаль, ніхто не виконує.

І ще одне. Я пропоную провести наступні парламентські слухання не у стінах парламенту, бо парламент майже все зробив, а в стінах Кабінету Міністрів.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Адаме Івановичу.

Шановні учасники парламентських слухань, переходимо до обговорення. Нагадую, що на обговорення відводиться 1 година 50 хвилин, регламент виступів — до 3 хвилин.

Слово для виступу надається Волчанському Івану Петровичу, голові громадської організації “Союз Чорнобиль” Луганської об­ласті. Підготуватися Шаблакову Олександру Володимировичу.

 

ВОЛЧАНСЬКИЙ І.П., голова Луганської обласної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Союз Чорнобиль України”. Уважаемые руководители Верховной Рады! Уважаемые участники парламентских слушаний! Дорогие побратимы-чернобыльцы! Спасибо за предоставленную возможность первым выступить и сказать о наболевших проблемах чернобыльцев.

Очень больно и обидно слушать выступление представителя Пенсионного фонда, рассказывающего нам о средней темпера­туре по больнице или еще о чем-то. У каждого из наших побрати­мов — своя судьба, и действительно, больно за каждого из нас, кто не может доказать свою правоту, потому что за 27 лет утеря­ны какие-то документы, кому-то не хватает сил и здоровья, чтобы преодолеть препятствия чиновников.

Я согласен с Адамом Ивановичем и хочу сказать, что, на­верное, надо отдать должное тем, кто принял решение о прове­дении этих парламентских слушаний, потому что в прошлом году, как известно, таких слушаний не было. И я понимаю, что вызвано это тем, что в ходе слушаний звучат не совсем приятные слова о тех властных структурах, которые не исполняют Закон “О стату­се и социальной защите граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы” и даже в будущем не собираются его исполнять в полной мере.

Хотелось бы говорить о конкретике, поэтому я прошу парламентский Комитет по вопросам экологической политики, природопользования и ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы до 14 декабря провести встречу по итогам исполне­ния рекомендаций сегодняшних парламентских слушаний, в кото­рой мы с вами должны принять активное участие.

Конечно, еще раз хочется спросить, почему же в 2010 году ни в одну голову не пришла мысль о том, что заканчивается срок действия государственной программы, от которой зависит буду­щее преодоления последствий Чернобыльской катастрофы. И это просто позор, что в настоящее время в государстве нет такой программы. Она должна быть принята уже в этом году! И в эту программу должны быть включены, прежде всего, те наболевшие вопросы, которые нам с вами необходимо решать.

Сегодня в Луганске состоялся митинг, на котором черно­быльцы еще раз приняли решение обратиться в высшие органы власти с предложениями по исполнению закона, прежде всего, в части пенсионного обеспечения. Я передаю это обращение ру­ководителям парламента, чтобы оно было рассмотрено по итогам парламентских слушаний.

Всем вам, дорогие друзья, хочу пожелать здоровья. До встречи на баррикадах! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово для виступу надається технічному директору держав­ного підприємства НАЕК “Енергоатом” Шавлакову Олександру Володимировичу. Будь ласка. Підготуватися голові Житомирської обласної ради Запаловському Йосипу Антоновичу.

 

ШАВЛАКОВ О.В., перший віце-президент — технічний директор державного підприємства Національна атомна енерго­генеруюча компанія “Енергоатом”. Уважаемые участники парла­ментских слушаний! 27 лет отделяют нас от Чернобыльской траге­дии. Извлеченные уроки и память о ней требуют обеспечения ра­боты атомных энергоблоков страны, исключающей любые мало-мальские нарушения. Заверяю вас, что повышение безопасности атомных энергоблоков является наивысшим приоритетом нашей деятельности.

Вопрос безопасности украинских атомных электростанций постоянно контролируется не только отечественными, но и зару­бежными, международными экспертами. В рамках совместного проекта проведена оценка соответствия безопасности украинских атомных электростанций действующим стандартам МАГАТЭ. На всех атомных электростанциях Украины проведено 15 эксперт­ных миссий, в которых приняли участие 92 эксперта из 20 стран и международных организаций, а также 32 штатных сотрудника МАГАТЭ. По всем направлениям проверки подтверждено соответствие ключевым требованиям МАГАТЭ по безопасности.

Мероприятия по повышению безопасности отечественных атомных электростанций выполняются в рамках комплексной свод­ной программы, утвержденной постановлением Кабинета Мини­стров. Общая стоимость этой программы превышает 1 миллиард 200 миллионов евро, в том числе за счет займа Европейского банка реконструкции и развития и Европейского сообщества по атомной энергии (Евратом), что составляет 600 миллионов евро. 25 марта текущего года состоялось подписание кредитного со­глашения с Европейским банком реконструкции и развития о предоставлении кредита на 300 миллионов евро, и в этом году мы ожидаем успешного завершения этой работы с Евратомом.

Повышение безопасности — неотъемлемое условие продления срока эксплуатации действующих энергоблоков. В  период с 2013 по 2019 годы нам необходимо продлить срок эксплуатации десяти действующих энергоблоков, причем в 2014, 2016 и 2019 годах — по два блока одновременно. Безусловно, это требует соответствующего финансирования.

Несколько слов о строительстве третьего и четвертого энергоблоков Хмельницкой атомной электростанции. В 2012 году парламент принял Закон Украины “О размещении, проектирова­нии и строительстве блоков № 3 и 4 Хмельницкой атомной элек­трической станции”. Нам необходимо активизировать проектные работы на этих энергоблоках, заключить кредитное соглашение, заключить соглашение на финансирование строительства, завер­шить процедуру информирования сопредельных государств, вы­полнить все мероприятия в соответствии с жесткими требования­ми международного права и национального законодательства.

Развитие ядерной отрасли непосредственно зависит от со­стояния нормативно-правовой базы, ее соответствия современ­ным международным требованиям и стандартам. Положительным примером усовершенствования законодательства является правовое урегулирование вопросов социальной защиты населе­ния, проживающего в зонах наблюдения. Впервые за много лет введен механизм выплаты компенсации населению, и согласно требованиям закона компания перечислила в спецфонд бюджета свыше 460 миллионов гривен.

Вместе с тем, существует необходимость законодатель­ного  урегулирования вопроса дальнейшего развития ядерного комплекса страны. Так, при создании рынка электроэнергии важно учесть необходимость выполнения международных обязательств… (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка.

До слова запрошується Запаловський Йосип Антонович, голова Житомирської обласної ради.

 

ЗАПАЛОВСЬКИЙ Й.А., голова Житомирської обласної ради. Шановні учасники парламентських слухань! Житомирщина опини­лася майже в епіцентрі атомного лиха. Від згубної дії радіації постраждало дев’ять районів, міста Коростень і Малин з населен­ням майже 300 тисяч осіб. Питання ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на рівні держави і області є пріоритетними. Водночас більшість заходів, спрямованих на соціальний захист постраждалого населення, на сьогодні відбувається в умовах недостатнього фінансування.

Серед проблем, які потребують розв’язання на державному рівні, найгострішими є такі.

Перша проблема — правові колізії. Неврегульованість нормативних актів призвела до численних позовів до судових ор­ганів, які приймають рішення на користь людей. Судами прийнято понад 132 тисячі рішень на суму 1,5 мільярда гривень. На розгляді в  судах знаходиться ще більше 38 тисяч справ на суму понад 400 мільйонів гривень. Водночас Законом України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” не передбачені видатки на виконання зобов’язань за судовими рішеннями за позовними заявами по­страждалих громадян. Для того щоб зняти соціальну напруженість у зв’язку з цим в області і на державному рівні потрібно врегулю­вати питання виплати компенсацій у розмірах, встановлених чин­ним законодавством, та збільшити бюджетні асигнування на такі цілі, визнати державним боргом суми ухвал судів і поступово погашати існуючу заборгованість.

Друга проблема — відселення сімей із населених пунктів, віднесених до зони безумовного (обов’язкового) відселення. У 25 населених пунктах області в зоні безумовного відселення досі проживають люди, а це 426 родин, причому майже 100 з них ви­ховують 176 неповнолітніх дітей. У селах цієї зони немає повноцін­ної інфраструктури. Ще 48 родин області потребують невідклад­ного відселення, з них 35 жителів — самотні непрацездатні люди.

Третя. У нинішньому році Житомирській області заплановано спрямувати з державного бюджету 3,5 мільйона гривень для ви­плати компенсацій за втрачене на радіоактивно забрудненій тери­торії майно. Однак це лише 4 відсотки загальної суми заборгова­ності, що існує на сьогодні.

Четверта проблема — збереження та відновлення здоров’я населення, яке постраждало внаслідок аварії, насамперед дітей. На Житомирщині на сьогодні підлягають оздоровленню 290 тисяч громадян, з них 63 тисячі дітей, для їх оздоровлення потрібно майже 2 мільярди гривень.

Ще одна проблема. На сьогодні для Житомирської області актуальним є питання інтенсивного відродження та розвитку ра­діоактивно забруднених районів. Відродження повноцінного життя на забруднених територіях набуло великого значення…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується народний депутат України Кальченко Валерій Михайлович. Підготуватися Андрєєву Юрію Борисовичу.

 

КАЛЬЧЕНКО В.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (загальнодер­жавний багатомандатний виборчий округ, політична партія “Все­українське об’єднання “Батьківщина”). Шановна президіє! Шанов­ні народні депутати України! Шановні учасники парламентських слухань! Безумовно, Чорнобиль — це наша біда. Чорнобиль увій­шов у наші серця, наші душі і ще довго буде нестерпним нашим болем. Однак треба сказати і про те, що сьогодні виявилися величезні прорахунки, про які вже багато казали. Спробую їх сконцентрувати.

Перше. 16 березня 2011 року відбулися попередні парла­ментські слухання з тих проблем, які ми розглядаємо сьогодні. Тоді було визначено два ключові питання: прозвітувати про вико­нання програми у 2006–2010 роках і розробити нову програму. Нічого з цього не зроблено. Ми проаналізували: із 23 рекомен­дацій, які були дані уряду, виконано з натяжкою, частково, всього-на-всього чотири. Що це таке? Російською можна сказати “напле­вательское отношение”. А українською можна означити одним словом — зневага. Це зневага до чорнобильців і зневага, шановна президіє, до Верховної Ради, яка дає доручення, а до них так ставляться (Оплески).

Друге. Проблема в тому, що є різниця між нормами чорно­бильського закону і тим, що сьогодні робить уряд, видаючи поста­нови, ініціюючи зміни до інших законів і таке інше. Декілька разів ми зверталися до Конституційного Суду, і Конституційний Суд чітко нам роз’яснив свою позицію і свої рішення, які він прий­має протягом багатьох років, починаючи з 2008 року. Останнє та­ке роз’яснення ми в комітеті отримали 9 квітня цього року, де чіт­ко записано, що постанови Кабінету Міністрів України, у тому числі постанова № 1210, та закони про Державний бюджет Украї­ни (прикінцеві положення) “визнані за цими рішеннями неконсти­туційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність”. Тому я просив би передати Прем’єр-міністрові, що ці рішення незаконні і керуватися ними не можна (Оплески).

І останнє. На жаль, немає Наталії Юріївни. Я був на останній колегії Міністерства соціальної політики, на якій затверджувався план соціальних заходів на 2013 рік. Доповідаю: стосовно чорно­бильців немає жодного рядка, жодної пропозиції. Записано тільки, що будуть працювати в цій консультативній раді, яка ще жодного рішення…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

До слова запрошується президент Всеукраїнської громад­ської організації інвалідів “Союз Чорнобиль України” Андрєєв Юрій Борисович (Шум у залі. Вигуки: “Ганьба!”). Підготуватися за­ступнику Генерального прокурора Білоусу Віталію Владиславовичу (Шум у залі). Будь ласка, виступайте.

 

АНДРЄЄВ Ю.Б., президент Всеукраїнської громадської орга­нізації інвалідів “Союз Чорнобиль України”. Мародеры! Вам это не поможет! (Шум у залі).

Уважаемые участники парламентских слушаний! В 2008 году Председатель Верховной Рады Яценюк обещал, что будет заслу­шан отчет по итогам исполнения рекомендаций парламентских слушаний, но забыл об этих обещаниях. Надеюсь, что эти обеща­ния Яценюка будут выполнены нынешней Верховной Радой. Это первое (Шум у залі).

Второе, по поводу визгливого крика народного депутата Павловского. В 2008 году “Батьківщина” и правительство Тимо­шенко законом о Государственном бюджете Украины отменили все социальные выплаты и исполнение судебных решений. Поэтому нечего на зеркало пенять, коль рожа крива (Шум у залі).

И последнее. Вот эта публика — шкурники, привыкшие жить за счет остальных чернобыльцев. Да покричите, дрянь! (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань, я  прошу вас дотримуватися дисципліни. Ми зараз не на мітингу, давайте з повагою ставитися до будь-кого, хто виступає.

Шановні учасники парламентських слухань, продовжуємо наше засідання. До виступу запрошується заступник Генераль­ного прокурора України Білоус Віталій Владиславович. Будь ласка.

 

БІЛОУС В.В., заступник Генерального прокурора України. Шановний Ігоре Григоровичу, Руслане Володимировичу, шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Сьогодні вже говорилося про наявні факти невиконання вимог закону щодо захисту прав постраждалих внаслідок Чорнобильської трагедії, у тому числі через відсутність відповідних асигнувань у бюджеті.

Водночас правоохоронні органи докладають максимальних зусиль до виявлення зловживань під час використання чорнобиль­ських коштів. На жаль, вимушений констатувати, що на сьогодні рівень злочинності у цій сфері ще досить високий. Зокрема, маємо констатувати наявність фактів незаконного нарахування та виплати пенсій через необґрунтоване встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Для прикладу, у Кіровоградській області прокуратурою направлено до суду кримінальну справу стосовно державного виконавця та службових осіб управління Пенсійного фонду, якими незаконно виплачено пенсій на суму 1,2 мільйона гривень. У низці випадків пенсії чорнобильцям не призначаються, не здійснюється своєчасний перерахунок їх розміру через протиправні дії посадо­вих осіб підрозділів Пенсійного фонду. Загалом за аналогічними фактами органами прокуратури порушено 40 кримінальних справ та розпочато 19 кримінальних проваджень. За документами реагування до відповідальності притягнуто 12 посадовців органів виконавчої влади та контролю.

Залишаються поширеними порушення прав громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на забезпе­чення житлом, санаторно-курортним лікуванням, а також їх трудо­вих гарантій. На усунення таких фактів прокурорами внесено біль­ше 900 документів реагування, за якими притягнуто до відповідаль­ності майже 550 посадовців, відшкодовано 4 мільйони гривень.

Незважаючи на дефіцит коштів, які виділяються для подо­лання наслідків Чорнобильської катастрофи, непоодинокими є ви­падки зловживань при їх витрачанні. Загалом викрито розкрадань на суму майже 25 мільйонів гривень, виділених на придбання квартир пільговикам, ремонт доріг, закриття пункту захоронення радіоактивних відходів тощо. За цими фактами розслідуються п’ять кримінальних проваджень.

На особливому контролі перебувають питання законності вивезення з Чорнобиля металобрухту та продуктів харчування. У  2012 році виявлено 33 злочини, пов’язані з незаконним перемі­щенням із закритої території зазначеної продукції. Встановлено майже 900 фактів порушення вимог режиму радіаційної безпеки, незаконного проникнення на закриту територію. Винних притягну­то до відповідальності, у порушників вилучено більше 50 плав­засобів.

На завершення хочу сказати, що питання додержання законності на постраждалих територіях перебуває на особливому контролі Генеральної прокуратури України. Водночас на сьогодні є нагальна потреба прийняття нової загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Віталію Владиславовичу. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується голова Національної комісії з  радіаційного захисту населення України Скубенко Володимир Петрович. Підготуватися голові Київської обласної ради Качному Олександру Сталіноленовичу.

 

СКУБЕНКО В.П., голова Національної комісії з радіаційного захисту населення України. Добрий день, шановні колеги, учас­ники парламентських слухань! Національна комісія з радіаційного захисту населення України утворена 1991 року відповідно до Декларації про державний суверенітет України. У жовтні 2009 року постановою Верховної Ради України затверджено нове Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення Украї­ни, а в грудні 2009 року — новий склад комісії.

За три з половиною роки роботи проведено більше 40 засі­дань комісії та її робочих органів, взято участь у 4 національних протиаварійних навчаннях, організовано 6 “круглих столів”, взято участь у 5 науково-практичних конференціях. Протягом цього ча­су  комісія працювала за такими основними напрямами: безпека функціонування ядерних об’єктів; вдосконалення нормативно-правової бази; радіаційний захист населення; організація радіа­ційного моніторингу та створення державної системи спостере­ження за радіаційною обстановкою; підготовка національних допо­відей України, зокрема доповіді “25 років Чорнобильської катастро­фи. Безпека майбутнього”.

Водночас діяльність Національної комісії з радіаційного захисту населення може бути зруйнована або істотно послаблена у зв’язку з прийняттям 16 жовтня 2012 року Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимі­зації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні”. Цим зако­ном скасовано цілу низку повноважень національної комісії і знач­но обмежена діяльність консультативних органів. Це може нега­тивно вплинути на обґрунтованість управлінських рішень у сфері радіаційного захисту. За таких обставин Верховній Раді України необхідно визначитися з повноваженнями та правовим статусом Національної комісії з радіаційного захисту населення або прий­няти більш радикальне рішення щодо подальшого функціонування національної комісії та науково-експертного забезпечення радіа­ційної безпеки держави.

Шановні колеги, учасники парламентських слухань! Минуло 27 років після Чорнобильської катастрофи. Дані багаторічних спо­стережень свідчать, що порівняно з 1986 роком радіоекологічна ситуація істотно поліпшилася. Це пов’язано насамперед з природ­ними процесами розпаду радіонуклідів. Іншим чинником поліп­шення радіоекологічної ситуації є система протирадіаційних захо­дів, що здійснювалися на радіоактивно забруднених територіях протягом усього цього періоду.

Відповідно до змін радіологічної ситуації виникла об’єктивна необхідність перегляду встановлених ще 1991 року меж зон радіо­активного забруднення, що й передбачено Указом Президента України “Про заходи, пов’язані з 25-ми роковинами Чорнобиль­ської катастрофи” від 11 жовтня 2010 року № 937. На виконання цього указу Національна комісія з радіаційного захисту населення України створила робочу групу та підготувала пропозиції щодо перегляду зон. Проведена паспортизація Державним агентством України з управління зоною відчуження. Державне агентство роз­робило програму роботи, згідно з якою обстежені практично всі населені пункти. За результатами обстеження підготовлені екс­пертні висновки, які будуть направлені в обласні ради…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

До слова запрошується голова Київської обласної ради Качний Олександр Сталіноленович. Підготуватися Кравченко Олені Сергіївні.

 

КАЧНИЙ О.С., голова Київської обласної ради. Шановна президіє! Шановні члени уряду, запрошені! Київщина постраж­дала, поряд з Житомирщиною, найбільше, тому що половина території нашої області, майже 44 відсотки, забруднена радіоак­тивно, 438 населених пунктів підпадають під спеціальний статус. Хотілося б сьогодні говорити більш конкретно, з прив’язкою до території. Найбільше у нас постраждали Іванківський і Поліський райони. Минає вже 27-й рік, але проблем, породжених Чорноби­лем, не стало менше. Аварія не тільки завдала моральних, еконо­мічних збитків, а й набагато років скоригувала наші плани.

Просимо вас розглянути, шановні колеги, конкретні пропо­зиції, які ми вносимо від Київщини, від найбільш постраждалих районів.

Перше. Статус територій не змінився, однак діти, які з дня народження постійно проживають на радіоактивно забруднених територіях, 1989 та наступних років народження, після досягнення повноліття не мають статусу постраждалих, оскільки згідно із за­коном постраждалий станом на 1 січня 1993 року має проживати три роки у зоні гарантованого добровільного відселення або чо­тири роки — у зоні посиленого радіологічного контролю. Відповід­но жодних пільг вони не мають. Для розв’язання цієї проблеми необхідно внести відповідні зміни до частини другої статті 11 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Друге. На значній частині територій Іванківського та Полісь­кого районів заборонено будівництво нових, розширення діючих підприємств та внесення на сільськогосподарських угіддях району пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціальних дозволів. Для розв’язання цієї проблеми необхідно внести зміни до Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактив­ного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме абзаци перший і четвертий статті 16 та абзаци перший і четвер­тий статті 18 виключити.

Складна ситуація склалася з фінансуванням закладів охоро­ни здоров’я…

Шановні колеги, на завершення хочу сказати, що ми розро­били конкретні пропозиції, які передаємо до вищого законо­давчого органу. На жаль, сьогодні ми побачили, що багато питань розглядаються виключно в політичному ракурсі. Ті політики, які сьогодні виголошували такі цікаві, яскраві “спічі”, після свого ви­ступу залишили залу, замість того щоб послухати наші і ваші конкретні пропозиції. Ці люди були у Верховній Раді минулого скликання, мали більшість і мали свій Кабінет Міністрів. На жаль, нічого не було зроблено. Сьогодні в залі працює більшість…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон. Завершуйте.

 

КАЧНИЙ О.С. … піднімають галас. Тому я звертаюся до всіх: шановні колеги, це не політичне питання (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Сталіноленовичу.

До виступу запрошується директор Департаменту соціаль­ного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кравченко Олена Сергіївна. Підготуватися Преображенській Наталії Юхимівні.

 

КРАВЧЕНКО О.С., директор Департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Міністерства соціальної політики України. Шановний Володимире Васильовичу! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Вже третє десятиліття Україна вимушена жити з проблемою Чорнобиля і докладати значних зусиль до по­долання її наслідків. За цей час накопичено значний досвід реалі­зації політики щодо соціального захисту населення, яке постраж­дало внаслідок аварії на ЧАЕС.

На сьогодні існує досить складна система компенсацій, пільг, допомоги, доплат постраждалому населенню, що діє від­повідно до Закону України “Про статус і соціальний захист гро­мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Чисельність постраждалого населення перевищує 2,1 мільйона осіб. Видатки державного бюджету, пов’язані з їх соціальним за­хистом та пенсійним забезпеченням, у 2013 році становлять 11 мільярдів 170 мільйонів гривень.

Пріоритетом у подоланні наслідків Чорнобильської катастро­фи є людина, її захист, який здійснюється за такими основними напрямами: спеціальні соціальні виплати постраждалим; надання додаткових відпусток; компенсації та пільги у житлово-комуналь­ній, транспортній та освітній сферах; встановлення державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю; пільги щодо обчислення стажу роботи, служби; санаторно-курортне ліку­вання; забезпечення продуктами харчування; пільгове забезпе­чення жилою площею.

З плином часу чорнобильська проблематика трансформува­лася з техногенної у соціальну, де найбільш актуальним залиша­ється питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Саме тому більше 90 від­сотків передбачених державним бюджетом коштів на фінансу­вання чорнобильських програм мають соціальне спрямування, де пріоритетними є питання соціального захисту інвалідів, потерпі­лих, евакуйованих, переселених, ліквідаторів та дітей.

Хочу зазначити, що Міністерство соціальної політики опра­цьовує низку нормативно-правових актів з питань соціального захисту постраждалих громадян, зокрема щодо підвищення пільг, компенсаційних виплат, доплат та допомоги. Розроблено зміни до порядку видачі посвідчень постраждалим особам, відповідний про­ект рішення уряду знаходиться на завершальній стадії погодження і найближчим часом буде переданий на розгляд Кабінету Міністрів України. Підготовлені методичні рекомендації для облдержадміні­страцій щодо порядку підготовки справ, які направляються на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та регіональних комісій з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986–1990 роках.

На завершення хочу звернутися до представників чорно­бильського руху, присутніх у залі, що саме громадська думка є основним важелем, елементом системи соціального управління. Без урахування громадської думки будь-які починання та задуми так і залишаються невтіленими і нереалізованими.

Ще раз дякую героям Чорнобиля за їхній подвиг, велика вдячність та повага всім вам і кожному зокрема.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується голова правління Благодійного фонду спасіння дітей України від Чорнобильської катастрофи Преображенська Наталія Юхимівна. Підготуватися Мельничуку Валентину Васильовичу.

 

ПРЕОБРАЖЕНСЬКА Н.Ю., голова правління Благодійного фонду спасіння дітей України від Чорнобильської катастрофи. Шановні добродії! Майбутнє українського народу має належати молодому, здоровому поколінню. Наш фонд та Українська еколо­гічна асоціація “Зелений світ” просимо, пропонуємо та вимагаємо, врешті-решт, від Ради національної безпеки і оборони України таке.

Ми маємо хворе покоління — з десяти дітей дев’ять хворі. Чернігівська облдержадміністрація взагалі самостійно знімає інва­лідність з осіб, прооперованих з приводу раку щитоподібної зало­зи… Настав час не для оздоровлення, а для лікування наших дітей, у крові яких поселилися зруйновані гени. Необхідне 100-відсоткове медико-генетичне обстеження, аби запобігти ризику народження дитини з вадами та злоякісними утвореннями. При цьому необхідна велика інформаційно-роз’яснювальна робота з майбут­німи батьками, це справа державного значення.

У лютому 1999 року уряд затвердив Програму розвитку курорту “Східниця”, який планували як всеукраїнську оздоровницю для дітей із важкими захворюваннями. Ми дуже голосно про це розповідали, нас добре почули і почали будувати там для себе хатинки, а більша частина українських дітей і далі оздоровлюється на асфальті та в пилюці.

Біля Києва маємо Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення, де цілий рік лікуються діти з усіх забруднених радіонуклідами областей України. Цього року з неві­домих причин скорочено фінансування на харчування дітей майже удвічі. Це що, піклування про дітей? Чи хтось накинув оком на приміську чисту зону для будівництва чергових хатинок? Зараз конче необхідно збільшувати там кількість дітей, бо саме профі­лактична робота має врятувати їхнє здоров’я.

Потрібно заборонити будівництво деревоспалювального заводу в місті Іванкові Київської області, бо робота такого заводу призведе до додаткового радіаційного навантаження. А там і так дитяча смертність перевищує в 2 рази середній показник небла­гополучної Київської області. А попіл продаватимуть теплицям, і ми всі будемо їсти свіжі овочі, вирощені на радіоактивному міне­ральному добриві.

Звернення до НКРЗУ дало результат — відфутболили до інших владних структур.

Потрібно виправити ляпсус — скорочення в МОЗ України працівників підрозділу, що опікується проблемами радіаційної безпеки. Там працюють аж три фахівці! Вкрай необхідно відновити у структурі МОЗ відділу радіаційної безпеки, відновити роботу лабораторій радіаційного контролю при санітарно-епідеміологіч­них станціях. Громадськість нагадує…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка, Наталіє Юхимівно.

Слово для виступу надається Мельничуку Валентину Васильовичу, заступнику голови Чернігівської обласної ради.

Перед тим як Валентин Васильович виступатиме, давайте, шановні учасники парламентських слухань, з вами порадимося. У нас виступило 9 осіб, всього записано 40. Давайте порадимося, яким чином будемо діяти. Якщо ми скоротимо регламент з 3 хви­лин до 2, набагато більше учасників парламентських слухань зможе виступити. Підтримуєте таку пропозицію? (Шум у залі).

Прошу, Валентине Васильовичу, 2 хвилини.

 

МЕЛЬНИЧУК В.В., заступник голови Чернігівської обласної ради. Шановні друзі! Я не вперше виступаю у Верховній Раді з цієї проблематики. Будучи народним депутатом України четвертого скликання, я не раз виступав з цієї проблеми, також брав участь у попередніх парламентських слуханнях, і вважаю, що парламент­ські слухання проводяться для того, щоб у цій сесійній залі почули голос низів, голос народу України (Оплески).

Виступив профільний міністр, конкретно відповіла на запи­тання, які нам ставлять наші постраждалі, розповіла про кроки уряду, а потім хай слухають, що кажуть знизу. Це буде правильно, бо тоді висновки робитимуться (Оплески). Це перше.

Друге. Знаєте, я маю великий досвід роботи. Мене батьки завжди вчили так: добре вчишся, працюєш, піднімаєшся кар’єр­ними сходами — добре живеш і забезпечуєш свою сім’ю. Я прой­шов шлях від електрика до генерального директора передового виробництва в Україні — Чернігівського пивного заводу. Двічі був губернатором, двічі — генеральним директором, головою міської ради.

Навіщо я вам це розповідаю? Для того щоб ви зрозуміли, що парламент — це не клуб дискусій, політичних уподобань. Парламент — це робочий орган, який повинен писати закони, за якими повинен працювати уряд, а ми з вами — достойно жити. І  не можуть жебраки писати добрі закони, будувати вільну, неза­лежну, заможну Україну. Запам’ятайте раз і назавжди (Оплески).

Я хотів би, щоб ви не думали, що це політичний виступ, бо виступати тут добре. Вибори закінчилися. Тепер треба працюва­ти, кожен на своєму робочому місці.

Будь ласка, якщо я свій регламент не вичерпав ще, скажу лише одне: ми всі знаємо, що кажуть у Києві, що кажуть у Черні­гові, що кажуть у Житомирі… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валентине Васильовичу, сідайте, будь ласка.

До слова запрошується віце-президент Всеукраїнської гро­мадської організації “Союз Чорнобиль України”, народний депутат України першого — третього скликань Яценко Володимир Михай­лович. Підготуватися Базиці Дмитру Анатолійовичу.

 

ЯЦЕНКО В.М., віце-президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Союз Чорнобиль України”, народний депутат України першого — третього скликань. Шановний Голово! Дорогі чорнобильці! Хочу наголосити, що у процесі створення чорно­бильського законодавства фактично брав участь кожен із вас. Адже ми в чорнобильській комісії Верховної Ради України першо­го скликання збирали, вислуховували і намагалися максимально врахувати думки тисяч людей до того, як прийняти рішення про ту  чи ту норму закону. У результаті були розроблені і прийняті закони, які передбачають комплексні, гармонійні заходи із захисту різних категорій постраждалих та радіоактивно забруднених тери­торій. Закони, виписані у доступній для кожної людини формі.

Намагання у подальшому ревізувати їх, застосовуючи пере­важно адміністративні підходи, завдали більше шкоди, ніж користі, заганяючи проблеми у глухий кут, спричиняючи масові звернення людей до судів, накопичення мільярдних боргів. Найогидніше те, що владі вдалося пересварити чорнобильців.

Пропонувати вихід з нинішньої ситуації — це, як влучно зазначив один із моїх колег, як зайти на мінне поле, адже рішень, які задовольнили б усіх і кожного, не існує. І все ж ризикну за­пропонувати таке.

Верховній Раді України — розглянути питання щодо приве­дення в належний стан норм Закону України “Про статус і соціаль­ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Нині в законодавчій базі його норми викладено в ре­дакції Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107-VI, відповідні положення якого визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп. Тобто протягом п’яти років засто­совуються неконституційні норми! Треба відновити дію закону в первісній редакції. Якщо ж Верховна Рада неспроможна на таке рішення, ніхто не заважає їй пройти шлях, який ми пройшли у першому скликанні. Нагадаю, що ми зробили це менш як за рік.

Кабінету Міністрів України:

1) внести до Верховної Ради України узгоджені з громад­ськими об’єднаннями постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи пропозиції щодо реструктуризації боргів з пенсій та соціальних виплат за рішеннями судів, передбачивши для здій­снення зазначених виплат окрему статтю видатків у державному бюджеті, починаючи з другого кварталу 2013 року. Зазначу, що вимогами статті 124 Конституції України щодо обов’язковості ви­конання судових рішень ніхто не вправі нехтувати;

2) внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23 листопа­да 2011 року №1210, передбачивши:

для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, які брали безпосе­редню участь у ліквідації аварії у період з 26 квітня до 14 грудня 1986 року, — виплату пенсій відповідно до статей 50 і 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107. При цьому застосо­вувати показник не мінімальної пенсії за віком, а прожиткового мінімуму, який встановлюється законами про Державний бюджет України;

для дружин померлих ліквідаторів (незалежно від причини смерті) — виплату пенсії в розмірі 80 відсотків пенсії ліквідатора;

3) забезпечити щорічну виплату учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС допомоги на оздоровлення в повному обсязі;

4) вжити заходів до забезпечення харчування дітей у дер­жавних і комунальних навчальних закладах, розташованих на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до норм, затверджених Постановою Кабі­нету Міністрів України “Про норми харчування та часткову компен­сацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 21 травня 1992 року №258;

5) прийняти нарешті рішення про підвищення пенсії ліквідаторам другої і третьої категорій;

6) при підготовці законопроекту про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” за підсумками роботи у першому кварталі передбачити витрати, необхідні для реалізації рекомендацій нинішніх парламентських слухань.

Міністерству соціальної політики України — привести роз­міри компенсації на харчування, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи”, у відповідність із реальною вартістю місячної норми та до­даткового набору продуктів харчування, затверджених Постано­вою Кабінету Міністрів України “Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи”. від 21 травня 1992 року №258.

Шановні учасники парламентських слухань! За останні два десятиліття чисельність постраждалих в Україні скоротилася на третину. Темпи скорочення “чорнобильського” населення у 2,5 ра­зу вищі, ніж загалом населення України. Тому неприпустимо надалі реалізувати політику захисту постраждалих за принципом “як заманеться”. Потрібна комплексна державна програма мінімі­зації наслідків Чорнобильської катастрофи. Тільки це має бути не декларація, а саме програма конкретних заходів із зазначенням строків і виконавців. Складовою цієї комплексної програми має бути програма реабілітації радіоактивно забруднених територій. Розумію складність такого завдання, але діяти в інший спосіб вважаю помилковим шляхом.

Бажаю кожному з вас, дорогі чорнобильці і шановні спів­вітчизники, добра і здоров’я! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка, Володимире Михайловичу.

До виступу запрошується генеральний директор державної установи “Науковий центр радіаційної медицини” Національної академії медичних наук України Базика Дмитро Анатолійович. Підготуватися Колесніковій Валентині Прокопівні.

 

БАЗИКА Д.А., генеральний директор державної установи “Науковий центр радіаційної медицини” Національної академії медичних наук України. Шановний головуючий! Шановні колеги! Завданням парламентських слухань є донесення до парламен­таріїв справжнього стану речей та розв’язання проблем. Про справжній стан і медичні наслідки Чорнобильської катастрофи розповіли представники Міністерства охорони здоров’я, наші ма­теріали теж є у ваших папках. Основними з цих проблем є онко­логічні захворювання та захворювання системи кровообігу. Для того щоб боротися з цими захворюваннями, потрібні фахівці, по­трібна діагностика, потрібні ліки і реабілітація.

Чи маємо ми фахівців? Ми маємо найкращих у світі фахівців. Cотні японців приїздять до нас за передовим досвідом та з інших країн. А як ми живемо? Ми маємо фінансування заробітної платні на 11 місяців. Зараз підвищується заробітна платня. Це означає, що вона фінансуватиметься ще на менший термін. І так не тільки в нашому центрі, так фінансуються Інститут ендокринології та інші інститути Національної академії медичних наук.

Чим раніше діагностуєш онкологічне захворювання, тим кращі наслідки лікування. У нас був один із перших магнітно-резонансних томографів, він відслужив свій термін. Постановою Верховної Ради України № 3191-VI від 5 квітня 2011 року прийнято рішення про закупівлю такого приладу для нашого центру. Підпи­сали доручення уряд України і особисто Прем’єр-міністр. На жаль, нічого не зроблено. А кожен день зволікання з діагнозом — це чиясь смерть. Така сама ситуація…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитре Анатолійовичу. Обов’язково передайте свій виступ до секретаріату комітету, ми його врахуємо.

До виступу запрошується президент Міжнародного благо­дійного фонду “Діти — інваліди Чорнобиля” Колеснікова Вален­тина Прокопівна. Будь ласка. Підготуватися Тимочко Тетяні Валентинівні.

 

КОЛЕСНІКОВА В.П., президент Міжнародного благодійного фонду “Діти — інваліди Чорнобиля”. Шановні і дорогі чорнобильці! Шановний Голово і всі присутні в залі! Я народилася і виросла в Чорнобилі. І все життя моє пройшло там, зокрема й у Прип’яті. Мій чоловік — інвалід І групи, він не може, на жаль, прийти сюди і кричати так, як кричали сьогодні ви на свого ж чорнобильця. Мені соромно.

Ми не можемо одне одного знищувати (Оплески). Нас уже знищили (Оплески). Закон наш не діє. Все, що ми робимо, регу­люється лише постановами. Від постанови до постанови живемо. Але ніхто не позбавить нас права згуртовуватися і допомагати один одному. Чому в нас так багато організацій? Чому ми не хочемо бути разом, коли треба вирішити майбутнє наших дітей? (Оплески).

Послухайте, у них вже немає майбутнього. Наші діти сього­дні без роботи. Ніхто не подумав, як у селах, постраждалих внаслідок Чорнобильської аварії, зробити так, щоб, звільнені від оподаткування, вони почали створювати робочі місця. Ніхто не подбав про їхнє здоров’я. Ви знаєте, у Черкаській області сімом тяжкохворим дітям не встановлюють зв’язок захворювань із Чор­нобильською катастрофою. Як ви думаєте, це добре чи погано?

Чому ми всі спільно не доможемося від уряду, від Прези­дента, від Міністерства охорони здоров’я, Мінсоцполітики, щоб ми мали те, на що заслуговуємо? Бо заслужили наші діти, щоб жити? У них букети хвороб, а їм не встановлюють зв’язку з Чорнобилем. А ми сьогодні ганимо одне одного. Чесно, мені соромно.

Бачу, що вже немає часу. Я щиро зичу вам усім здоров’я. Будьте всі дужі, діждіться дітей своїх дітей. Вдумайтеся в те, про що я кажу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за виступ, Валентино Прокопівно.

До слова запрошується Тимочко Тетяна Валентинівна, голова Всеукраїнської екологічної ліги. Підготуватися Колядіну Анатолію Федоровичу.

 

ТИМОЧКО Т.В., голова Всеукраїнської екологічної ліги. Шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні багато говорили про здоров’я дітей. Не можна оздоровлювати за місцем проживання дітей, які живуть на радіоактивно забруднених тери­торіях. Я здивована, що екологічна складова на сьогоднішніх слу­ханнях взагалі відсутня. Навіть доповідь Мінприроди України не передбачена порядком денним. А ми ж маємо дбати про віднов­лення радіоактивно забруднених ґрунтів, про безпечність продук­тів харчування, які там вирощуються. За даними Міністерства охорони здоров’я та інших установ, на сьогодні саме продукти харчування є дозоутворюючим чинником для людей, які прожи­вають на величезній території.

Саме тому громадські екологічні організації, які об’єдналися у Національну екологічну лігу України, вимагають від уряду при­пинити спроби зняття статусу чорнобильської зони з радіоактивно забруднених територій до повного обстеження цих територій та населення, яке там проживає. Лише після того говорити про зміну статусу цих територій.

Потрібно підтримати наукові програми досліджень цих тери­торій. Екологи закликають уряд України і Мінприроди підготувати обґрунтування і створити на цій території біосферний заповідник, де проводитимуться довготривалі моніторингові дослідження. Бо уряд продовжує нарощувати атомні плани, а значить, ми не застраховані від нових чорнобилів. Ми маємо знати, що діється з природою, як люди живуть на цій території.

Всеукраїнські громадські організації вимагають від уряду підвищення екологічної безпеки атомних станцій і заборонити будь-які плани на створення нових атомних станцій в Україні, будь-яких нових атомних проектів. Бо Україна вже мільярди коштів витрачає на подолання наслідків Чорнобильської аварії, і ще немає ніяких перспектив.

І останнє. У зоні відбувається будівництво нових об’єктів, нових ядерних установок. І сховище, і Чорнобильська станція…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тетяно Валентинівно, сідайте, будь ласка.

Запрошується до слова голова Спілки ліквідаторів — інвалі­дів Чорнобиля Колядін Анатолій Федорович. Наступним виступа­тиме Забокрицький Ігор Романович.

 

КОЛЯДІН А.Ф., голова Спілки ліквідаторів — інвалідів Чорнобиля. Здравствуйте, уважаемые президиум, представители правительства, народные депутаты! Друзья, побратимы-черно­быльцы! 27 лет прошло со дня самой масштабной в истории человечества катастрофы, которая поломала судьбы более 8 мил­лионов человек. Хочу сказать, что общество никогда не должно забывать о подвиге ликвидаторов, которые, не жалея себя, свое­го здоровья, выполнили долг перед страной и перед всем миром. К ликвидации аварии и ее последствий было привлечено более 600 тысяч человек со всего Советского Союза, из них почти 500 тысяч — через военкоматы, на них надели погоны, сделали их рабами ХХ века.

И 27 лет спустя Чернобыль для ликвидаторов продолжается. Так получилось, что по отношению к чернобыльцам, ликвидато­рам на протяжении многих лет осуществляется настоящий гено­цид. Я не преувеличиваю.

Мы все прекрасно знаем, что чернобыльский закон никогда не выполнялся полностью, но, тем не менее, чернобыльцы от­стаивали свои права в суде, постепенно, поэтапно шел процесс реализации в жизнь постулатов статьи 54 Закона Украины “О ста­тусе и социальной защите граждан, пострадавших вследствие Чорнобыльской катастрофы” о государственной пенсии.

Настоящий правовой беспредел начался, когда с 1 ноября 2011 года правительство перестало исполнять решения судов по делам, которые прошли все инстанции — от районных судов до  Высшего административного суда и даже Верховного Суда Украины. Можно ли назвать правовым шагом действия правитель­ства, когда в течении пяти и более лет исполнялись решения судов, а потом безо всяких оснований эти выплаты были прекращены?

Принятие постановления Кабинета Министров Украины № 1210, окончательно разделившего чернобыльцев по размерам пенсии, потому что в нем не учтены требования части четвертой статьи 54 указанного закона, вызвало бурю протестов чернобыль­цев по всей Украине. Полтора года беспрерывных акций протеста и по сей день не дали положительных результатов. И только…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за виступ. Будь ласка, Анатолію Федоровичу, сідайте.

До слова запрошується Забокрицький Ігор Романович, директор Фонду соціального захисту інвалідів. Підготуватися Самойленку Василю Петровичу.

 

ЗАБОКРИЦЬКИЙ І.Р., директор Фонду соціального захисту інвалідів. Шановна президіє, народні депутати, присутні! Минуло вже 27 років з часу трагічної події на Чорнобильській АЕС. 21 рік Україна самотужки бореться з наслідками цієї жахливої події.

Фонд соціального захисту інвалідів також долучений до цієї важливої справи. Ми опікуємося особливою частиною людей, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а саме інвалідами-чорнобильцями. У 2012–2013 роках Фонд соціального захисту інвалідів є виконавцем низки бюджетних програм, однією з яких є забезпечення інвалідів-чорнобильців автотранспортом.

Для забезпечення інвалідів у 2012 році придбано 1473 авто­мобілі, у тому числі 144 автомобілі — для інвалідів-чорнобильців. У 2013 році на обліку для забезпечення спецавтотранспортом, як вже казав Адам Іванович, загалом перебуває 78 429 інвалідів, у тому числі 14 857 інвалідів-чорнобильців. За рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті поточного року, на зазначені цілі фонд проводить процедуру закупівлі легкових автомобілів та укладання договорів на закупівлю.

Однією із складових забезпечення соціального захисту людей з інвалідністю є надання підприємствам громадських організацій інвалідів фінансової допомоги за рахунок коштів Фон­ду соціального захисту інвалідів для створення робочих місць. У 2012 році фонд спрямував 46,5 мільйона гривень підприємствам громадських організацій на створення робочих місць для інвалідів, у тому числі підприємствам (об’єднанням) інвалідів, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Фонд здійснює передплату друкованих періодичних видань для інвалідів І–ІІ груп. На даний час до цього переліку входять 13 друкованих видань, засновниками яких є всеукраїнські громад­ські організації…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сідайте, будь ласка, Ігоре Романовичу, я  прошу.

До слова запрошується народний депутат України, голова підкомітету Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Самойленко Василь Петрович. Підготу­ватися народному депутату Мохнику.

 

САМОЙЛЕНКО В.П., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і між­національних відносин (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, Комуністична партія України). Шановні учасники парламентських слухань! Чорнобильці міста Коростеня та інших районів Житомирщини просили мене озвучити їхні вимоги.

Перше. Переглянути пункт 3 статті 11 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з яким діти, які народилися після 1999 року, після досягнення 18-річного віку втрачають статус потерпілого і не мають права на соціальні пільги.

Друге. Виплати, передбачені статями 37 і 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, проводити відповідно до закону, скасувавши постанову Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, виплати за якою не відповідають дійсним розмірам мінімальної заробітної плати.

Третє. Збільшити фінансування на забезпечення безплат­ними ліками за рахунок державного бюджету, оскільки фактичне фінансування цього року зменшилися вдвічі.

Четверте. Здійснити індексацію розміру пенсій по інвалід­ності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювань внаслідок Чорнобильської катастрофи. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів стосовно перерахунку пенсій тим учасникам ліквідації аварії, які не можуть пред’явити органам Пенсійного фонду пер­винні документи про направлення чи перебування на ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986–1987 роках, а саме табель робочого часу, довідку про заробітну плату тощо.

П’яте. Для поліпшення соціального захисту ліквідаторів змінити статус учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, які продовжують проживати у зоні добровільного гаран­тованого відселення, на статус учасників першої категорії.

Шосте. Розробити єдину практику розгляду судами, вико­навчими службами і відділами Державної казначейської служби України справ щодо стягнення компенсаційних виплат громадя­нам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а та­кож виплат відповідно до рішень судів.

Виплати за судовими рішеннями 2009–2012 років визнати державним боргом.

Посилити соціальний захист постраждалих дітей, зокрема, збільшити розмір вартості харчування однієї дитини в день та ввести порядок… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сідайте, Василю Петровичу. Дякуємо вам.

Шановні колеги, прошу вас дотримуватися дисципліни. Подивіться, ви ж бачите, що ми всі з вами маємо працювати за одними стандартами. Ось ця книжка називається Регламентом, ми закликаємо виконувати Регламент, в тому числі і народних депутатів. Тут чітко написано, що особи, які присутні на засіданні, мають дотримуватися відповідних положень. Тому прошу кон­структивно прислухатися одне до одного.

До слова запрошується голова Спілки інвалідів Чорнобиля Святошинського району міста Києва Красильніков Сергій Петро­вич. Виступ з місця. Увімкніть, будь ласка, мікрофон.

 

КРАСИЛЬНІКОВ С.П., голова Спілки інвалідів Чорнобиля Святошинського району м. Києва. Перше питання. Нам усім, лікві­даторам, видали посвідчення, що ми потерпілі. Скільки ще можна терпіти? Коли ліквідатори отримають посвідчення нормального зразка?

Друге питання. Користуючись нагодою, що тут присутня Наталія Юріївна, хочу запитати: коли буде збільшена компенсація за чисті продукти харчування? Два роки — по 332 гривні?

Третє питання. Чорнобильцям-ліквідаторам взагалі відмов­ляються встановлювати ІІ групу інвалідності, не встановлюють зв’язок захворювання з участю в ліквідації аварії. Це з 2006 року триває.

Четверте. Коли будуть виконуватися рішення судів? Рішення судів обов’язкові до виконання згідно із статтею 124 Конституції України. Чому злочинним шляхом Азаров, Янукович і Тігіпко у нас, чорнобильців, забрали пенсії? Коли їх нам віддадуть? Ми у пра­вовій державі живемо чи ні? І скільки з нас інвалідів-чорнобильців, ліквідаторів, можна знущатися?

Я закликаю всіх, коли трохи потепліє, збиратися не десь там, а під Кабінетом Міністрів. Якщо влада не чує нас, народ, то, мабуть, треба змінювати владу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується народний депутат Мохник Андрій Володимирович від фракції Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, 2 хвилини.

 

МОХНИК А.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Свобода”). Вітаю, товариство! Що я скажу? Я сам евакуйований з міста Прип’яті, тому проблеми чорнобильців знаю на прикладі своєї сім’ї, як і ті рішення судів, які справді не викону­ються. Моя мама пройшла всі суди, починаючи з суду першої ін­станції, завершуючи касаційною інстанцією, рішення набрало за­конної сили, але потім листами за підписом Тігіпка, як ви знаєте, ці рішення були просто скасовані. І в цій ситуації я можу запевни­ти, що Всеукраїнське об’єднання “Свобода”, розуміючи цю проб­лему зсередини, готове співпрацювати з усіма чорнобильськими організаціями для того, щоб відстоювати права чорнобильців, вносити зміни до законодавства і лобіювати інтереси, тиснучи на виконавчу владу.

Хочу нагадати, що чорнобильський закон був ухвалений тоді, коли чорнобильці тиснули на владу, коли вони були згурто­вані, коли вони були силою. Відтоді багато змінилося — хтось, на жаль, помер, хтось відійшов від активних справ, когось підкупили. І недаремно ви тут кричали “ганьба”. На сьогодні питання стоїть, власне, таким чином (я погоджуюся в цьому з багатьма поперед­німи промовцями), що треба тиснути на владу, виходити на вулиці і заявляти про свої права. А ми тут, у парламенті, готові вам допомагати.

І ще одне питання — питання відповідальності. Чому Україна на своїх плечах вже майже 30 років виносить проблему Чорно­биля? Треба порушити питання про те, щоб Російська Федерація як правонаступниця Радянського Союзу відшкодовувала відповідні збитки (Оплески). І ми як політична сила готові порушувати це питання і готові підтримувати.

Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Буренок Вален­тина Лаврентіївна, голова Львівського обласного благодійного фонду “Діти Чорнобиля Львівщини”. Підготуватися Проскуріну Володимиру Станіславовичу.

 

БУРЕНОК В.Л., голова Львівського обласного благодійного фонду “Діти Чорнобиля Львівщини”. Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Я хочу сказати про категорію евакуйованого населення. Останні два роки держава зняла з себе відповідальність та дала ініціативу вирішувати проблему самим постраждалим. На превеликий жаль, протягом багатьох років на державному рівні про категорію евакуйованих просто забули, згідно з постановою Кабінету Міністрів №1210 держава нас від­несла до “інших”. У чорнобильському законі немає категорії “інші”.

З моменту вибуху реактора ми перебували в епіцентрі катастрофи протягом двох діб. Мешканці Прип’яті та їхні діти не мали масок, спецодягу, навпаки, більша частина тіла не була при­крита, оскільки погода була тепла. Діти йшли до школи, бавилися на вулиці, дорослі працювали, місто жило своїм життям. Радіація не вибирала, кого більше вразити — нас чи ліквідаторів. Тим біль­ше що 26–27 квітня 1986 року ліквідаторів ще не було на місці події, місто було оголошене екологічно небезпечною зоною. Під час вибуху реактора максимальні дози опромінення отримали пожежники, які гасили реактор, та мешканці міста Прип’яті, і цей факт визнаний на міжнародному рівні. Тому евакуйовані не менше постраждали від радіаційного лиха, ніж ліквідатори, і не менше, ніж ліквідатори, потребують коштів на лікування.

Ми не погоджуємося з поетапною виплатою пенсій з 2014–2016 року. Неприпустимо пропонувати та обговорювати варіанти пропозицій, коли і як виплачувати пенсії евакуйованим, без їхнього представника. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи” складається із 71 статті. Цей закон у повному обсязі не виконувався ніколи, фінансування виділялося тільки на декілька статей — комунальні послуги, проїзд, лікування, медикаментозне забезпечення, санаторно-курортне лікування. Та навіть на ці цілі кошти надавалися у значно меншому розмірі, ніж передбачено законом. Нас, інвалідів з числа евакуйованих, лише 4040. Така кількість не потребує витрат… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка.

Проскурін Володимир Станіславович, голова правління Всеукраїнської громадської організації “Всеукраїнське об’єднання ветеранів Чорнобиля”. Будь ласка (Оплески).

 

ПРОСКУРІН В.С., голова правління Всеукраїнської громад­ської організації “Всеукраїнське об’єднання ветеранів Чорнобиля”. Уважаемые друзья! Уважаемые присутствующие! Я хочу сказать вам о том, что сегодняшние слушания, к сожалению, непонятно во что превращены… Я даже не знаю, как это назвать. Ведь даже трех минут для нормального выступления недостаточно, а тем более двух. Мы здесь ссоримся, кричим, шумим, но ведь по ре­зультатам слушаний будет принят вот этот документ — Рекомен­дации парламентских слушаний.

Сегодня председатель парламентского комитета уважаемая Ирина Сех очень правильно говорила о том, что статья 54 закона, который размещен на официальном сайте Верховной Рады, содер­жит положения, давно отмененные решением Конституционного Суда. К сожалению, эта проблема до сегодняшнего дня не устра­нена. Поэтому я обращаюсь к руководству Верховной Рады и пар­ламентского комитета с тем, чтобы они занялись этим вопросом.

Я напоминаю, что перед Помаранчевой революции, все мы помним, здесь принимали политическую реформу. И после того, как Конституционный Суд отменил положения этой реформы, более широкие президентские полномочия были возвращены автоматически. Почему же в точно таком случае со статьей 54 нашего закона должно быть иначе? Я не понимаю.

В этом постановлении, которое писали, конечно, не депута­ты, а чиновники, написано, что “невідкладним завданням є зако­нодавче вдосконалення системи пенсійного забезпечення”. Ради Бога, оставьте в покое наш закон, не надо ничего усовершен­ствовать, оставьте то, что есть на сегодняшний день.

Несколько лет назад, когда был пик противостояния чернобыльцев и власти, один умный член Партии регионов сказал приблизительно так: “Людям надо отдать то, что им принадлежит, иначе они придут и заберут все”.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, 1 хвилина.

 

ПРОСКУРІН В.С. Это сказал Владимир Рыбак, нынешний Председатель Верховной Рады. Мы рады, что он придерживается такого мнения, и рассчитываем на его помощь.

И я считаю, что надо восстановить деятельность экспертных комиссий, совершенно бездумно уничтоженных в областях. Люди болеют онкологическими заболеваниями, а им не устанавливают связь заболевания с аварией, не могут подтвердить такую связь тысячи и тысячи чернобыльцев второй категории, которые сего­дня не являются инвалидами.

Поэтому, друзья, я обращаюсь к народным депутатам: возьмите это все под свой контроль. Я ехал сюда 500 километ­ров, для того чтобы получить две минуты. Больше я сказать не могу, но мы встречаемся и не только в этом здании, слава Богу. Поэтому я надеюсь на то, что мы с вами решим все вопросы в интересах абсолютного большинства чернобыльцев.

А чтобы не было такой бурной реакции на неко­торых   председателей общественных организаций, не следует публично оскорблять чернобыльцев-ликвидаторов, своих товари­щей, называя их “трусовозами”, “трусоносами” и прочими психиатрическими…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, сідайте, будь ласка.

До слова запрошується Бущик Петро Григорович, депутат Волинської обласної ради, секретар постійної комісії з питань соціального захисту населення, трудових ресурсів та питань, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

 

БУЩИК П.Г. секретар постійної комісії Волинської обласної ради з питань соціального захисту населення, трудових ресурсів та питань, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС. Шановний головуючий! шановні присутні! У рамках відведеного часу я хотів би зупинитися на двох проблемах.

Перша проблема. Хоч би які рішення приймали владні струк­тури після повторного обстеження радіоактивно забруднених зе­мель у чорнобильській зоні, все-таки необхідно й надалі залишити медичне обслуговування, дитяче харчування і санаторно-курортне лікування. Того, що ми з вами отримали, вистачить не на одне покоління наших дітей і внуків.

Друга. Необхідно все-таки передати вирішення питання дитячого харчування в регіони. Бо виходить, що дітей поліщуків годують підприємці з Києва, Дніпропетровська, які мають рахунки в офшорних зонах, підприємці, які не мають ніякого стосунку до дитячого харчування.

Третя. У 1990-ті роки на виконання Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” наші діти-чорнобильці лікувалися 48 днів. Тепер отримують путівки у кращому разі на 18 днів. Хто скасував чи зупинив дію цього закону? Гірше того. Шановні, ви добре знаєте, що з метою якихось там звітів літня навчальна практика дітей, які проживають у чорнобильських зонах, фіксу­ється як оздоровлення. І цим перекриваються можливості для оздоровлення дітей поза межами району, я вже не кажу області.

Шановні, у період передвиборної кампанії мені випала честь провести майже 500 зустрічей з виборцями, які проживають у чорнобильській зоні. Усі вони в один голос заявляють: “Владо, схаменися! Зупини експерименти над хворими людьми під при­криттям так званої реформи системи охорони здоров’я!”

Не руйнуйте створеного за радянських часів! Спочатку забезпечте українцям зарплати і пенсії на рівні європейських, збудуйте дороги, які відповідатимуть міжнародним стандартам, підготуйте достатню кількість лікарів загальної сімейної медицини, забезпечте лікувальні заклади каретами швидкої допомоги…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, Петре Григоровичу.

Шановні учасники парламентських слухань, хто наполягає на  виступі? Давайте домовимося, що надамо слово ще двом учасникам. Анатолій Тишкевич, будь ласка. За ним виступатиме Прокопенко, і на цьому завершимо обговорення.

 

ТИШКЕВИЧ А.А., президент Міжнародного союзу громад­ських організацій постраждалих “Союз робітників Чорнобиля”. Уважаемые побратимы чернобыльцы! Я президент первой в мире и, естественно, в Украине Международной чернобыльской орга­низации общественных организаций потерпевших “Союз рабочих Чернобыля”. К сожалению, чернобыльское движение с помощью лоббированных связей власти, кумовства раздроблено. И пока чернобыльцы не объединятся в единую силу, мы не можем на парламентских слушаниях пускать слезу, плакать и так далее.

Власти и законодательной, и исполнительной, безусловно, необходимо помогать. Но я хотел бы сказать следующее. Конеч­но, Кабинету Министров, когда страна разворована, тяжело. Но есть элементарные вещи, которые не требуют затрат из бюджета. Почему не могут чернобыльцы-инвалиды, а в первую очередь — общественные организации получить автомобиль, допустим, из Германии без этих хитроумных ограничений — год выпуска, объем двигателя, таможня, НДС и так далее. Это преступление перед экономикой Украины!

Товарищи! Я был в Германии. Их эталонный автомобиль “Мерседес”, да. Но немцы говорят, что из новых каждый седьмой автомобиль в течение месяца попадает на СТО. А вот на старом автомобиле “Фольксваген” я занял первое место в Международ­ном авторалли “Серебряная стрела”! Автомобиль 1986 года вы­пуска, ровесник катастрофы. Его украли средь бела дня, и до сих пор дело не возбуждено.

С помощью исполнительной службы преступными судей­скими решениями ограблены организации, уничтожена, разграб­лена единственная в Украине…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Слово має Прокопенко Петро Андрійович, перший заступник голови Всеукраїнського громадського об’єднання “Інваліди вій­ни — ветерани Чорнобиля”.

 

ПРОКОПЕНКО П.А., перший заступник голови Всеукраїн­ського громадського об’єднання “Інваліди війни — ветерани Чорнобиля”. Шановні колеги! Для ровесників Чорнобильської катастрофи, навіть для їхніх товаришів трохи старшого віку аварія на Чорнобильській АЕС — це лише історія. І трагедія поліщуків — колишніх жителів Прип’яті — це теж історія. Історія, на жаль, в якій все менше значення надається роботі з ліквідації наслідків Чорно­бильської катастрофи. Що сталося б з планетою Земля через пів­року, рік, якби ці люди не виконали ту роботу? Загальнодержавна програма подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на на­ступні роки, про необхідність прийняття якої сьогодні тут вже говорилося, має ґрунтуватися, зокрема, й на оцінці подвигу лю­дей, які творили перемогу в цій війні, яка не закінчилася 14 грудня 1986 року.

Я вважаю, що сьогодні дуже багато було сказано, але не зроблено одного. Ми з повагою ставимося до всіх громадян, кого накрив попіл Чорнобиля, і бажаємо всім здоров’я і наснаги. Однак я все-таки пропоную всім присутнім вшанувати пам’ять про чор­нобильців-ліквідаторів, потерпілого населення, всіх, кого вже не­має серед нас, кого Господь прибрав. Вшануймо світлу пам’ять про них, вони вже на небесах, хвилиною мовчання.

Дякую.

 

(Хвилина мовчання).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань, переходимо до відповідей на запитання, що надійшли до допові­дачів та співдоповідача, а також до заключного слова від уряду та голови комітету.

Запрошую на трибуну міністра соціальної політики України Королевську Наталію Юріївну. Будь ласка, 5 хвилин.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. Доброго дня ще раз усім. Я щиро дякую за те, що ми сьогодні конструктивно з вами попрацювали. Але я добре розумію, що не вистачило часу, щоб почути всі ті найболючіші питання, які на сьогодні існують. Я отримала запи­тання, на які хочу зараз надати відповідь.

“Чому рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобиль­ській АЕС, позбавлено статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС осіб, яким було перереєстровано посвід­чення у 1997–2000 роках?”

На розгляд комісії документи надходять за поданням обласних державних адміністрацій у разі виникнення спірного питання щодо статусу відповідної особи. Комісія є колегіальним міжвідомчим органом, до складу якої входять представники Мінсоцполітики, Міноборони, МВС, МОЗ, Мін’юсту, МНС та гро­мадських організацій. У 2012 році розглянуто 900 справ — третині з них відмовлено у встановленні статусу або визнано видачу по­свідчення безпідставною. Протягом першого кварталу 2013 року розглянуто 112 справ і визначено статус 60 особам, відмовлено у визначенні статусу або визнано видачу посвідчення безпідстав­ною 19 особам. Комісією встановлено факти подання підроблених документів, які були підставою для видачі посвідчення. Однак, попри те, я вважаю роботу комісії не дуже задовільною і вважаю, що треба попрацювати над удосконаленням її роботи. Тому після парламентських слухань ми проведемо робочу нараду в міністер­стві, до участі в якій я запрошую усіх, бо справді є певні супереч­ливі питання.

“Чи буде вирішено питання видачі посвідчень вдовам лікві­даторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС без встановлення причинного зв’язку смерті їхніх чоловіків з наслідками Чорнобиль­ської катастрофи?”

Шановні колеги, у своєму виступі я чітко сформулювала пріоритети, над якими ми зараз працюємо. І встановлення статусу для вдів ліквідаторів я вважаю одним із головних питань. Це пи­тання треба вирішити, щоб відновити соціальну справедливість. Не можна людину ганяти по різних інстанціях, коли вона вже втра­тила чоловіка, який мав відповідний статус. Тому я вважаю, що спільно ми це питання вирішимо.

“Чому діти чорнобильців після досягнення повноліття втра­чають право на пільги?”

Щодо цього питання я також чітко висловила свою позицію. Необхідно доопрацювати це питання, внести зміни до закону, щоб після досягнення 18-річного віку діти були захищені, бо вони по­требують ще більшої допомоги. Я вважаю, що цей статус ми з вами спільно також зможемо відстояти. Для створення відповід­ного реєстру і обстежень, які треба провести, потрібно 45 мільйо­нів 600 тисяч гривень. Ми над цим питанням працюємо, є узгоджена пропозиція Мінсоцполітики, ми проводимо робочі нара­ди з представниками МОЗ та громадських організацій і думаю, що це питання ми з вами вирішимо.

Повертаючись до питання щодо вдів ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи, хочу сказати, що ми вже розробили проект закону про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи” щодо вдосконалення порядку надання пільг та компенсацій, яким пропонується внести зміни до статей 20, 48, 52, 53 і 54 зазначеного закону, виключивши норму про встанов­лення причинного зв’язку смерті учасника ліквідації наслідків ава­рії на Чорнобильській АЕС з Чорнобильською катастрофою. Прий­няття такого акта, безумовно, потребує додаткових витрат з дер­жавного бюджету, які, за нашими підрахунками, становитимуть 7 мільйонів 700 тисяч гривень на рік. На жаль, Мінфін, Мінеконом­розвитку, Пенсійний фонд не погодили цей проект, але я вважаю, що після парламентських слухань ми зможемо все-таки встано­вити зворотний зв’язок з ними і будемо сподіватися, що вони по­годять цей проект. Дякую вам.

Якщо можна, останнє запитання: “До яких відомств може  звернутися інвалід-чорнобилець з питання забезпечення житлом?”

Сьогодні це питання вже багато разів порушувалося, ми обговорювали ці проблеми з громадськими діячами. Проблеми справді існують, тому що одну програму веде Міністерство со­ціальної політики, іншу програму веде Мін’юст, а ще Мінекології, МОЗ, МНС. На сьогодні чорнобильські програми розпорошені по різних міністерствах. Координувати цю роботу та забезпечувати соціальний захист неможливо, через те що дуже великі кошти, 11 мільярдів гривень, не сконцентровані, їх неможливо контролю­вати, процес їх використання дуже непрозорий. Тому ми і пропо­нуємо взяти на себе відповідальність, але ми повинні отримати відповідні можливості, щоб нести цю відповідальність. Таким чином, якщо будуть внесені зміни, і ці програми будуть передані Міністерству соціальної політики, тоді міністерство нестиме за це відповідальність. Ми такі проекти розпоряджень підготували і спо­діваємося, що їх узгодять і будемо разом з вами спілкуватися.

Ще раз дякую. Бажаю всім успіхів, здоров’я і всього найкра­щого. Сподіваюся, що в ці дні ми ще не раз з вами зустрінемося. Також запрошую поїхати разом до Чорнобиля, де відбудеться реквієм.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Наталіє Юріївно.

Багато запитань надійшло в письмовому вигляді. У мене запитання до представників уряду. Володимире Івановичу, до вас  надійшли запитання? Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Холоша Володимир Іванович. Будь ласка, 2 хвилини.

 

ХОЛОША В.І. До нас надійшла низка запитань. Я скажу так, що частина питань, які порушуються, є в проекті рішення, тому я на них не зупинятимуся.

Відповім на два принципові питання. Перше щодо транзитного проїзду мостами через Прип’ять і Дніпро, стосовно спрощення проїзду через зону відчуження транзитного транспорту і розвантаження міста Києва.

Це питання досить складне, оскільки навіть при тому, що ми маємо міжурядову угоду з Білоруссю, є великі труднощі з про­пуском транспорту в зону відчуження для робіт на Чорнобильській АЕС. Постійно, майже щокварталу, ці списки транспорту перегля­даються білоруською стороною. Мало того, ви знаєте про те, що транзит платний, і Україна платить Білорусі досить великі гроші за перевезення залізницею. Тому це питання не тільки уряду України, воно міжурядове і, на жаль, найближчим часом навряд чи буде вирішене, для того щоб розвантажити Київ.

Друге питання стосується будівництва сміттєспалювального заводу біля Іванкова. Тут є адреса заявника, він просить письмово відповісти. Ми вивчимо це питання і надамо письмову відповідь.

Є запитання про стратегію діяльності в зоні відчуження. Просто повідомлю, що в минулому році рішенням уряду стратегія діяльності в зоні відчуження оновлена, вона значною мірою врахо­вує пропозиції, які прозвучали у виступах народних депутатів, і  щодо відновлення майданчика Чорнобильської АЕС, і стосовно Чорнобильської АЕС.

Дякую. Відповіді на решту запитань будуть надані в письмо­вому вигляді.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Міністр екології та природних ресурсів України Проскуряков Олег Альбертович. Будь ласка.

 

ПРОСКУРЯКОВ О.А., міністр екології та природних ресурсів України. Всем добрый день! Я хочу поднять тот же вопрос, что и  Татьяна Валентиновна Тимочко, председатель Всеукраинской экологической лиги, что не было сегодня экологических вопро­сов, поэтому мне, как бы, отвечать не на что. Но Татьяне Вален­тиновне я хочу сказать, что я рад ее видеть, и не только здесь. Поэтому я приглашаю вас в гости, но вы почему-то отказывае­тесь... Я приглашаю вас как представителя Общественного совета.

Хорошо, давайте так поставим вопрос: если вы готовы к кон­структивному разговору с министерством, то мы готовы встре­титься. Если это просто, как это обычно происходит, полное отрицание друга друга, тогда, наверное, нет смысла. Но еще раз  говорю, что я как министр, как представитель правительства готов к конструктивному разговору. Поэтому я думаю, что форум “Довкілля для України”, который будет проводиться 23 и 25 апре­ля, тоже пройдет успешно. Я на это очень надеюсь, как и на сотрудничество с вашей стороны. Это касательно общественных организаций.

Что касается нашего родного комитета, то я могу только повторить то же самое: мы готовы к конструктивному разговору, к выполнению задач, поставленных перед нами как перед пра­вительством. Ирина Игоревна, я хочу воспользоваться случаем и пригласить вас в субботу, в День Земли, на 9.30 в парк “Отрад­ный” на Международный экологический форум “Довкілля для України”, где мы с вами вместе будем сажать деревья, начнем какую-то первую совместную акцию. Спасибо.

Давайте весь комитет, я не возражаю. Там будет полевая кухня, будет хорошо. И мы сделаем доброе дело.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олегу Альбертовичу.

Бойко Анатолій Павлович, заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Прошу.

 

БОЙКО А.П., заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Дякую. Було два запитання щодо забезпечення житлом. На одне з них Наталія Юріївна відповіла. Йдеться про те, до кого звертатися сьогодні, особливо інвалідам-чорнобильцям. Поки не передана бюджетна програма, будь ласка, звертайтеся до Державної служби з надзвичайних ситуацій, кожне ваше звернення буде розглянуто, надамо відповідь.

Друге питання стосовно угод на будівництво житла, укладе­них у 2007 році з ТОВ “Північспецбудмонтаж”. У результаті здій­сненої претензійно-позовної роботи в минулому році на підставі судових рішень отримано 65 квартир, які побудовані за кошти державного бюджету і передані місцевій владі Путивля Сумської області. На жаль, залишаються неповернутими 55 квартир у Кули­ківці Чернігівської області і 80 квартир у Первомайську Миколаїв­ської області. Є судові рішення, але господарський суд визнав банкрутство цього підприємства. Міністерством надзвичайних ситуацій воно внесено до реєстру дебіторської заборгованості, вживаються всі заходи для того, щоб повернути таке необхідне житло. Вся необхідна інформація передається контролюючим і правоохоронним органам.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запитання до заступника голови правління Пенсійного фонду Никитенко Валентини Степанівни надходили? Будь ласка, 1 хвилина.

 

НИКИТЕНКО В.С. Запитання стосуються пенсійного забезпе­чення, перерахунку пенсій у 2013 році. Як вже сказала Наталія Юріївна, і я наголошувала у своєму виступі, у Державному бюдже­ті України на 2013 рік на фінансування виплати пенсій закладені кошти в розмірі 7 мільярдів 919 мільйонів гривень. Це з урахуван­ням підвищення прожиткового мінімуму, що вперше відбулося з 1 січня 2013 року і вдруге відбудеться з 1 грудня 2013 року.

Щодо інших пропозицій, про які казали і Наталія Юріївна, і я. За результатами роботи в першому півріччі будуть розглядатися опрацьовані на сьогодні питання, у разі можливості будуть внесені зміни до Закону “Про Державний бюджет України на 2013 рік” та до бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, після чого можна буде вирішувати питання.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Були запитання до заступника міністра охорони здоров’я Толстанова Олександра Костянтиновича? Не було.

Запрошується до заключного слова голова Комітету Верхов­ної Ради України з питань екологічної політики, природокористу­вання та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Сех Ірина Ігорівна. Прошу, 3 хвилини.

СЕХ І.І. Дозвольте подякувати всім учасникам парламент­ських слухань. Впевнена, сьогодні всі ми маємо спільну мету — створення більш ефективної нормативно-правової бази щодо роз­в’язання всіх проблем, пов’язаних з подоланням наслідків чорно­бильського лиха. Маємо на меті домогтися істотного поліпшення соціального захисту постраждалих, сталого розвитку територій, які віднесені до радіоактивно забруднених, підвищення рівня без­пеки Чорнобильської АЕС.

Про те, що такі парламентські слухання потрібні, свідчить і кількість дзвінків від радіослухачів і телеглядачів під час нашої тригодинної роботи навіть до мене як до голови комітету. Тобто ті, хто не зміг приїхати через стан здоров’я, переживають, пере­ймаються, щиро вірять і сподіваються, що ми допоможемо. До мене щойно підійшли корінні чорнобильці з дуже важливою проблемою. Вони кажуть, що Чорнобиль хоче жити, Чорнобиль не хоче бути мертвим. І це також має бути одним з наших основних завдань.

Ми сьогодні зібралися і обговорили дуже важливі, актуальні проблеми. Комітет підготував проект рекомендацій наших парла­ментських слухань. Ми просимо протягом тижня подати свої пропозиції. Ніхто, крім вас, глибше не знає проблем, повірте. Жоден депутат, жоден урядовець не знає так глибоко, як ви. І ви зараз маєте бути нашими союзниками у розв’язанні важливих і назрілих проблем.

Я бажаю нам усім сильного, могутнього чорнобильського руху. Я бажаю вам сили, могутності і єдності. Лише разом ми можемо подолати існуючі проблеми. Я бажаю вам здоров’я. Бажаю, щоб були сильними і здоровими ваші онуки, щоб у вас народжувалися правнуки, і щоб ми забули про цю проблему, як про страшний сон.

Тому зичу сили і здоров’я. Чекаємо пропозицій щодо про­екту рекомендацій. Ми не забуваємо цієї теми. Ми обов’язково час від часу мусимо взятися за руки і тиснути разом доти, доки нас не почують, і проблеми не будуть розв’язані.

Дякую всім тим, які не дожили… Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, шановні учасники парла­ментських слухань, будемо підбивати підсумки. Перебіг обгово­рення дає змогу визначити, що відбулася досить конструктивна і дуже корисна розмова.

Чорнобильська трагедія залишила по собі не лише глибокий слід у пам’яті. Спадок Чорнобилю ставить перед нами цілу низку завдань, які потребують негайного вирішення. Ці питання не нові, але надзвичайно важливі.

По-перше, забезпечення належного рівня медичного об­слуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи. Переважно це пов’язано з онкозахворювання­ми. Однак проблема медичної галузі комплексна, і вирішувати її треба системно, не лише в розрізі наслідків Чорнобиля. Щоб кожна людина мала змогу отримати необхідну медичну допомогу, доступну і висококваліфіковану.

Хотів би повідомити, що не так давно у мене відбулася зустріч із заступником міністра закордонних справ Республіки Куба Марселіно Гонсалесом. Він підтвердив тверді наміри Куби підписати нову угоду з Україною, яка передбачає медичну реабілі­тацію і лікування українських дітей, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Як відомо, за час реалізації програми курс лікування та оздоровлення пройшли більше 20 тисяч дітей.

По-друге, забезпечення житлом постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. В Україні майже 40 тисяч сімей чор­нобильців потребують поліпшення житлових умов.

По-третє, необхідно активізувати роботу в напрямі пере­творення об’єкта “Укриття” на екологічну безпечну систему.

Переконаний, всі ми усвідомлюємо, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — це не просто завдання уряду і парламенту, це справа честі кожного, хто тим чи тим чином при­четний до цієї вкрай потрібної справи, і це наш обов’язок, наше спільне завдання і велика відповідальність, тому що на кону життя І здоров’я наших громадян та майбутніх поколінь. Сьогодні ми повинні шанувати пам’ять тих, хто загинув під час катастрофи. Але ще важливішою є турбота про те, щоб наше підростаюче поко­ління не відчувало наслідків трагедії.

Ще раз хочу звернутися до тих учасників, які готувалися, але не встигли виступити. Прошу вас передати підготовлені тексти виступів та свої пропозиції до секретаріату комітету для враху­вання при виданні збірника матеріалів слухань, куди будуть вклю­чені і невиголошені виступи.

Водночас я хотів би рекомендувати комітетам, які здійсню­ють підготовку парламентських слухань, передбачати більше часу для того, щоб заслухати експертів, представників громадських ор­ганізацій. Народні депутати щодня мають можливість висловлю­ватися, у представників уряду також є змога виступати з трибуни Верховної Ради. А сама суть парламентських слухань полягає в можливості звернутися до парламенту і до уряду.

Дякую фахівцям та експертам, які висловили свої думки. Давайте спільно подякуємо комітету за організацію парламент­ських слухань. Дякую всім за участь у нашому зібранні. Бажаю міцного здоров’я, успіхів та оголошую парламентські слухання завершеними. Дякую всім.

 

НЕВИГОЛОШЕНІ ВИСТУПИ

 

БОНДАР О.І., ректор Державної екологічної академії після­дипломної освіти та управління. На сьогодні можна констатувати майже повну втрату інтересу до Чорнобильської катастрофи. Про неї згадують лише 26 квітня або під час відвідин Чорнобильської АЕС іноземними делегаціями, або внаслідок таких інцидентів, як останній обвал частини даху і стіни на об’єкті “Укриття”, що став­ся 12 лютого 2013 року, саме напередодні виїзного засідання про­фільного комітету Верховної Ради України у Чорнобилі.

Чорнобильська катастрофа з виснажливими витратами на неї, невирішеними соціально-економічними питаннями постраж­далих осіб і учасників ліквідації наслідків аварії, відсутністю пере­конливих позитивних зрушень поступово трансформувалася у стан хронічної хвороби всього українського суспільства. Саме відсут­ність ефективних результатів у подоланні наслідків Чорнобиль­ської катастрофи не додають ані розуміння і підтримки всередині країни, ані позитивного іміджу Україні в світі.

У цьому контексті невизначеність результатів роботи в зоні відчуження викликає багато запитань як серед професіоналів, так і серед пересічних громадян. Чому на території, де уряд послі­довно і у великих обсягах фінансує діяльність, спрямовану на по­долання наслідків Чорнобильської катастрофи, так довго немає помітних конкретних результатів? Що є кінцевим результатом цієї діяльності?

Ще 2007 року Україна серед інших країн світу приєдналася до резолюції 62-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН A/RES/62/9 від 18 грудня 2007 року, якою задекларовано перехід до відновлю­вальної фази у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Однак діяльність всередині країни, спрямована на відродження забрудненого внаслідок Чорнобильської катастрофи навколиш­нього природного середовища, і досі характеризується відсутні­стю системного підходу. Так, діяльність з екологічного відновлен­ня навіть не включена до переліку обов’язкових заходів у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення (стаття 13 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіо­активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Відповідно, відсутність кінцевої мети означає відсутність стратегії щодо майбутнього використання зони відчуження і, отже, стратегічного плану робіт у зоні. Вищезазначеним законом Украї­ни, що розроблений майже 20 років тому, постульовано довго­строкове утримання зони. Таким чином, ще тоді відбувся перехід від статусу зони відчуження як зони надзвичайної екологічної си­туації (тобто зони ліквідації радіаційної аварії) до статусу терито­рії, яка вимагає довгострокового утримання.

На державному рівні досі не визначено довгострокове май­бутнє використання зони відчуження і зони безумовного (обов’яз­кового) відселення. Немає і законодавчого визначення у термінах Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) етапу аварії на Чорнобильській АЕС, тобто проміжний чи відновлювальний. І хоча законом встановлені критерії звільнення радіоактивно забрудне­них територій від регулівного контролю, але процедури або не виписані, або не діють там, де їх вже давно можна застосувати.

Верховна Рада України у рекомендаціях чорнобильських парламентських слухань 2011 року чітко визначила, що “потребує перегляду концепція чорнобильської зони відчуження на території України з метою подальшого ефективного використання та роз­витку промислового майданчика і виробничої інфраструктури Чорнобильської АЕС та зони відчуження, максимального залучен­ня кваліфікованого персоналу Чорнобильської АЕС та трудового ресурсу м. Славутича”.

Ефективність стратегії “утримання” чітко проявила себе тим, що за весь час існування зони жодного гектара землі не поверну­то людям. Тому важливим позитивним кроком соціально-політич­ного значення став би фактичний перехід до нової фази у вирі­шенні постчорнобильських проблем — фази відновлення. Ця фаза має бути окреслена програмним документом обов’язкової дії, схваленим Верховною Радою.

Необхідно повернутися до ідеї функціонального районування території зони відчуження, чітко визначивши межі спеціальної промислової зони, а решту території зони відчуження розділити на біосферний заповідник та зону реабілітації. Це дасть змогу, з одного боку, створити умови для безпечного поводження з ра­діоактивними відходами в інтересах України, а з другого — зберегти унікальні поліські ландшафти і дику природу, а також втілити у практику ідею повернення відновленої землі народу.

Чорнобильська зона де-факто, за визнанням багатьох учених, стала найбільшим прихистком диких тварин у Європі з високим рівнем біорізноманіття. Цей статус не можна втратити, навпаки, його треба закріпити і розвивати. Тому заслуговує на законодавчу підтримку пропозиція щодо створення міжнародного біосферного заповідника на теренах зони відчуження.

У статті 3 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи” визначено, що зона відчуження (перша зона) і зона безумовного (обов’язкового) відселення (друга зона) відне­сені до радіаційно небезпечних земель, “на яких неможливе по­дальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають респуб­ліканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактив­них речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами”. На виконання закону постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 визначені населені пункти, у тому числі першої і другої зон.

На сьогодні всупереч закону на території невідселеної частини зони безумовного (обов’язкового) відселення (це Полісь­кий район Київської області) проживають близько 6 тисяч осіб і на території зони відчуження — близько 300 осіб, це так звані само­поселенці. Фактично мешканці радіаційно небезпечних земель мають невизначений правовий статус, тобто перебувають поза законом, соціально-економічне становище цієї групи населення характеризується як глибоко депресивне, законність державного фінансування цих громад може піддаватися (і час від часу підда­ється) сумніву. Так, прокуратура Київської області не раз пору­шувала питання про законність перебування самопоселенців у зоні відчуження.

Проблема ця ненова і загальновідома, але й досі вона не була включена ані до рекомендацій парламентських слухань, ані до рішень Кабінету Міністрів України. Безумовно, проблема вима­гає правового вирішення, а в разі неможливості відселення на законодавчому рівні треба передбачити певні винятки для кон­кретної групи людей щодо права їх проживання на конкретних територіях, створити правові умови для їх проживання.

На сьогодні можна вважати загальновизнаним, що аварія на Чорнобильській АЕС мала серйозні медичні і соціально-психоло­гічні наслідки, які, у поєднанні з іншими ефектами, призвели до істотного впливу на здоров’я та добробут постраждалих громад. Причини виникнення соціально-психологічних наслідків складні, вони пов’язана не тільки з самою аварією та загрозами, які вона несе для здоров’я, а й із впливом заходів переселення.

Законом України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено величезну кількість виплат і пільг для різних категорій постражда­лих громадян. На виконання цього закону, зокрема, у Державному бюджеті України останніми роками виділяється фінансування на рівні 2,5 мільярда гривень на рік. При цьому розподіл “тонким ша­ром” бюджетних коштів на кожного жителя, віднесеного до кате­горії постраждалих, лише суто механістично відображає принцип справедливості, хоча насправді таким не є. Насправді ж коли у конкретної людини виявляються небезпечні медичні прояви, які можуть бути пов’язані з наслідками Чорнобильської катастрофи, навіть сумарно всіх крихт персональних компенсаційних виплат не вистачає на те, щоб вийти із скрути.

Де-факто до сьогодні при обрахунку потреб компенсації екологічних ризиків від Чорнобильської катастрофи використо­вується підхід постійної компенсації за середній ризик. Цей підхід продемонстрував свою повну неефективність і навіть шкідливість у вирішенні саме питань належної і вчасної компенсації екологіч­них ризиків.

На порядку денному вже давно стоїть і, на жаль, досі залишається відкритим питання корпоратизації (тобто об’єднання) інтересів всіх постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС шляхом утворення державою спеціалізованого страхового фінан­сового фонду. Основні обов’язкові внески до цього фонду мали б утворюватися за рахунок перенаправлення державою частини тих самих видатків на компенсаційні виплати вже як страхових вне­сків. Таким чином, видатки на покриття визначених страхових ви­падків, медико-діагностичного скринінгу постраждалого населен­ня і конкретних ефективних контрзаходів фінансував би зазна­чений фонд.

Це і стало б насправді дієвим і, головне, конкретним вико­нанням вимог статті 16 Конституції України, якою встановлено, що “подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського на­роду є обов’язком держави”.

Викликає занепокоєння недостатній рівень інформування і освіченості населення у питаннях дії радіації та протирадіацій­ного захисту, а також відсутність єдиної системи підготовки, пере­підготовки і атестації спеціалістів у сфері радіаційного захисту, реабілітації територій і поводження з радіоактивними відходами.

Для фактичного переходу до відновлювальної фази у подо­ланні наслідків Чорнобильської катастрофи необхідна принципово нова державна стратегія, зокрема, потрібно:

1)  перейти від політики утримання постраждалих територій до стратегії їх відновлення шляхом розроблення і запровадження державної програми екологічного і економічного відродження територій, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи;

2)  законодавчо вирішити питання жителів зони відчуження  і  зони безумовного (обов’язкового) відселення щодо забезпечення їх права проживання на конкретних територіях і створення відповідних умов для проживання;

3)  забезпечити дієвість правового механізму виходу із стану радіаційної аварії для окремих населених пунктів і територій шляхом приведення у відповідність законів України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслі­док Чорнобильської катастрофи”, “Про правовий режим надзви­чайного стану” і “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”;

4)  у сфері медичної і соціально-економічної допомоги по­страждалому населенню перейти від компенсаційних механізмів, що базуються на середньому ризику, до адресної допомоги шля­хом запровадження механізму індивідуальної компенсації за реалізований ризик;

5)  у сфері екологічного розвитку постраждалих територій законодавчо забезпечити створення міжнародного біосферного заповідника на теренах зони відчуження.

 

ВІННИК А.І., голова Харківської обласної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Союз Чорнобиль України”. Мы собрались в канун 27-й годовщины аварии на Чернобыльской АЭС в главном здании нашей страны, где провоз­глашена независимость Украины, приняты Конституция и многие законы, в том числе и Закон Украины “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Спасибо Верховной Раде за то, что после двухлетнего пере­рыва возобновлены традиционные парламентские слушания по больной теме Чернобыля, касающейся не только 2 миллионов пострадавших, но всей нашей страны и других стран. Прошло 27 лет с тех пор, как произошла планетарная катастрофа, заста­вившая содрогнуться всю Европу, ее последствия до сих пор болезненно ощутимы.

Сегодня на парламентских слушаниях рассматриваются многие важные вопросы социального обеспечения — пенсионного обеспечения, медицинского обслуживания, улучшения жилищных условий, вопросы состояния станции и другие. Специалисты и ученые, руководители и политики обсуждают проблемы, делают прогнозы, дают рекомендации, принимают решения.

В сессионном зале сегодня, как никогда ранее, много чернобыльцев. На слушаниях представлены все регионы Украины. В связи с этим хотелось бы затронуть еще один вопрос — единство чернобыльского движения. В нашей стране зарегистри­ровано много, даже очень много общественных чернобыльских организаций. Их сотни. У них разные названия, численность, по­литические симпатии, амбиции и т.д. Но по ключевым, болевым проблемам мы, чернобыльцы, едины!

Как пример, 12 марта 2013 года состоялось собрание ряда чернобыльских организаций Харьковщины, а именно “Союз Чер­нобыль Украины”, “Объединение ветеранов Чернобыля”, “Черно­быльский Спас”, “Чорнобиль — Єдність”. Это собрание в очеред­ной раз показало, что у нас по социальным вопросам не было и  нет расхождений. В ходе собрания выработано и принято от­крытое обращение к центральным органам власти и чернобыль­цам Украины.

Какие же вопросы нашли единодушную поддержку? Это, безусловно, выплата пенсий по статьям 50 и 54 нашего закона, исполнение судебных решений по выплате задолженности по пенсиям, необходимость корректировки постановления Кабинета Министров Украины №1210, острая необходимость законодатель­но пересмотреть социальную защиту детей-чернобыльцев и вдов. Я также считаю, что должны быть рассмотрены проблемы эвакуи­рованных и переселенных из загрязненных территорий. Для ре­шения всех этих вопросов мы потребовали возобновить пере­говоры между нами, чернобыльцами, и Кабинетом Министров Украины, внесли также и ряд других предложений.

Призываю всех чернобыльцев и в дальнейшем по основным проблемам выступать единым фронтом, в едином порыве. Призы­ваю чернобыльцев из других областей Украины последовать на­шему примеру. Тогда никакой чиновник любого ранга не скажет: “Вы вначале между собой разберитесь, чего хотите”.

Несколько подробнее о дискриминационном, я подчер­киваю, Постановлении Кабинета Министров Украины “Про підви­щення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” от 23 ноября 2011 года №1210. По мнению абсолютного большинства чернобыльцев, оно несовершенно и социально несправедливо, в нем много неточно­стей и ошибок. Проект постановления не обсуждался обществен­ными организациями чернобыльцев и был завизирован одним человеком — Андреевым Ю.Б., единолично, тайно, конфиденци­ально, без согласования с Центральным советом ВООИ “Союз Чернобыль Украины”.

Многочисленные попытки исправить отдельные положения этого постановления в 2012 году не дали положительных резуль­татов. Созданные по постановлениям Кабинета Министров Украины комиссии по реставрации заработной платы не измени­ли ситуацию к лучшему, полномочия этих комиссий резко ограни­чены. За полгода по всей Украине принято только несколько де­сятков положительных решений. В результате около 80 процентов инвалидов-чернобыльцев получают минимальные пенсии в разме­ре 1800–2200 гривен, что в 3–4 раза меньше, чем предусмотрено законом, и любые ссылки на кризис, недостаток средств в бюджете нами не воспринимаются. Мы, чернобыльцы, ждем не обещаний, а конкретных шагов по реализации наших конститу­ционных гарантий, законных прав и социальных потребностей.

Обращаюсь к присутствующим в зале народным депутатам Украины, ответственным работникам Кабинета Министров, ко всем присутствующим с просьбой не только услышать и понять нас, чернобыльцев, но и решить наши проблемы в ближайшее время — уже в этом году, а в полном объеме в 2014 и 2015 годы. Ведь не секрет, что смертность среди чернобыльцев в 5–6 раз превышает средний показатель по Украине.

В свое время мы, чернобыльцы, спасли мир, сегодня вы спасите нас и обеспечьте нам гарантированное лечение, пен­сионное обеспечение и человеческое существование. Любите нас не только накануне выборов, но постоянно и всегда, пока мы живы!

 

ДАВИДОВА Л.І., заступник голови Харківської обласної ради. За 27 років, що минули з часу вибуху на Чорнобильській АЕС, ми не раз мали змогу переконатися, що Чорнобильська катастро­фа — це багатоаспектне, складне, довготривале явище, яке вима­гає до себе постійної уваги органів державної влади, сталих стратегічних підходів.

Особливу увагу хочу приділити питанням, пов’язаним з соці­ально-економічними, організаційними умовами і гарантіями у сфе­рі соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У Харківській області проживає більше 23 тисяч громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, з них більша половина (понад 12 тисяч) — учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 5,5 тисячі осіб мають інвалідність, пов’язану з аварією.

Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи” постраждалі громадяни мають право на пільги, передба­чені цим законом. Соціально-економічне становище в державі складне, і, на жаль, немає можливості забезпечити в повному об­сязі виконання Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи”, тому він вимагає зваженого, толерантного підходу до його виконання в цілому.

Однією з гострих проблем, що потребує вирішення, є забез­печення громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, ліками за пільговими рецептами лікарів за програмою “Пільги на медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Через недостатнє фінансування по­страждалі громадяни не мають змоги скористатися пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи”. Виділені на 2012 рік кошти у сумі 1 мільйон 76,02 тисячі гри­вень дали змогу забезпечити ліками за пільговими рецептами лікарів 4031 постраждалого громадянина з 23 674 пільговиків. На 2013 рік на безплатне придбання ліків доведені кошти у сумі 1 мільйон 115,5 тисячі гривень за розрахункової потреби понад 16 мільйонів гривень.

Для належного виконання Закону України “Про статус і со­ціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи” необхідно збільшити фінансування з держав­ного бюджету на реалізацію програми “Пільги на медичне обслу­говування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Ще одна проблема, яка теж нас хвилює, — лікування та санаторно-курортне оздоровлення. До Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи” 5 липня 2012 року внесені зміни щодо віль­ного вибору постраждалими громадянами санаторно-курортного закладу. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2013 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 року №261 затверджено Порядок організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Водночас організація закупівлі санаторно-курортних путівок Міністерством соціальної політики України через проведення процедури торгів не дасть змоги постраждалим здійснити вільний вибір санаторно-курортних закладів відповідно до закону та відтермінує початок оздоровлення на кінець другого кварталу поточного року.

Ще одним болючим питанням є недостатнє матеріально-технічне оснащення профільних лікувальних закладів. У Харків­ській області базовим закладом для диспансерного нагляду та лікування громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи, є обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення. У своїй структурі диспансер має стаціонар на 260 ліжок за чотирма основними профілями та консультативну поліклініку на 400 відвідувань. У закладі створені умови для прове­дення комплексного обстеження пацієнтів з використанням мож­ливостей відділень функціональної та ультразвукової діагностики, рентгенологічного, ендоскопічного кабінетів, а також лікування у фізіотерапевтичному, стоматологічному відділеннях, кабінеті лі­кувальної фізкультури.

Щороку до консультативної поліклініки диспансеру вико­нується близько 90 тисяч відвідувань, у стаціонарі проходять лікування близько 5,5 тисячі пацієнтів. Протягом року проводиться близько 350 оперативних втручань. Стандарти якості лікування хворих, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, ви­магають проведення сучасних досліджень різних органів та си­стем. Відсутність в установі нового медичного обладнання уне­можливлює надання якісної медичної допомоги постраждалим громадянам.

Фінансування державної програми “Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадя­нам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено на проведення операцій, закупівлю спеціалізованого медичного обладнання та медичних препаратів. У 2012 році об­ласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населен­ня отримав кошти в сумі 1,6 мільйона гривень на закупівлю ме­дичних препаратів, у 2013 році виділено 726,2 тисячі гривень.

Враховуючи викладене, необхідно у поточному році Держав­ній службі України з надзвичайних ситуацій виділити кошти за цільовим призначенням на придбання медичного обладнання для спеціалізованих медичних закладів Харківської області та прове­дення високовартісних операцій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ми сподіваємося, що наше бачення щодо шляхів розв’я­зання цих та інших проблем буде почуте, а також сподіваємося на конструктивну співпрацю і підтримку.

Зі свого боку, будемо робити все від нас залежне, щоб за­безпечити максимальне виконання законів України щодо подо­лання наслідків Чорнобильської катастрофи, щоб кожний чорно­билець відчув, що діяльність центральних і місцевих органів вла­ди, зусилля вчених, медиків, громадських організацій спрямовані на кінцевий позитивний результат заради його благополуччя.

 

КОЦЕБА Т.Ю., голова правління Міжнародної громадської організації “Федерація жінок за мир у всьому світі”. Передовсім дозвольте подякувати за можливість розповісти про діяльність Федерації жінок за мир у всьому світі, яку я очолюю з часу засну­вання, вже сім років. Наша федерація є міжнародною неурядовою організацією, яка виступає за поширення цінностей істинної сім’ї. Ми активно співпрацюємо з комерційними структурами та дер­жавними органами, реалізуючи освітні та благодійні проекти для ветеранів, жінок, сімей і дітей, таким чином охоплюючи минуле, сьогодення та майбутнє.

Однією з ініціатив Федерації жінок за мир у всьому світі став проект адресної допомоги дітям, постраждалим від Чорнобиль­ської катастрофи. Вивчивши світовий досвід проведення таких проектів, ми знайшли небайдужих партнерів у Японії, яка сама постраждала від атомних бомбардувань. В Україні нашу ініціативу підтримали Міністерство соціальної політики, з яким ми плідно співпрацюємо протягом останніх чотирьох років, та “Союз Чорно­биль України”.

У рамках проекту ми щороку надаємо адресну допомогу дітям, які народилися у постраждалих сім’ях і є вже другим поколінням жертв аварії. Вони потребують серйозної медичної допомоги, часто — оперативного втручання і, відповідно, значних коштів на лікування. Кожного року до нашого переліку отримувачів допомоги додається ще одна дитина. Всіма дітьми ми продовжу­ємо опікуватися постійно, до одужання або реабілітації. Кожну з цих сімей я відвідала особисто і могла б розповісти вам чимало зворушливих історій.

На завершення хочу подякувати всім небайдужим людям, які причетні до реалізації цього проекту. Це чудовий приклад спів­праці держави і неурядових організацій для вирішення гострих соціальних проблем, тож Федерація жінок за мир у всьому світі планує розвивати таку діяльність і надалі.

 

ЛИСИЧЕНКО Г.В., виконувач обов’язків директора Держав­ної установи “Інститут геохімії навколишнього середовища Націо­нальної академії наук України”. Щороку з ініціативи Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природо­користування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи проводяться парламентські слухання з актуальних проблем подо­лання наслідків Чорнобильської катастрофи, ухвалюються відпо­відні рекомендації уряду. Проте аналіз затверджених упродовж останніх років рекомендацій парламентських слухань свідчить про те, що питання, на яких загострювалася увага урядових структур, з року в рік залишаються тими самими і впродовж багатьох років не вирішуються, а коефіцієнт ефективності від реалізації цих реко­мендацій дуже низький.

Основними невирішеними проблемами залишаються питання:

соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

вдосконалення законодавства щодо системи пенсійного забезпечення учасників ліквідації аварії на ЧАЕС;

фінансування програми із забезпечення житлом, особливо критичної групи — інвалідів із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

забезпечення путівками на оздоровлення дорослих і дітей;

підвищення якості надання санаторно-курортних послуг та медичного обслуговування;

забезпечення безоплатного харчування дітей, які прожи­вають на радіоактивно забруднених територіях, і багато інших.

Треба рішуче переходити від складування щорічних рішень до їх дієвого виконання, і цього ми маємо вимагати від народних депутатів України, які організовують проведення зазначених пар­ламентських слухань.

Указом Президента України “Про заходи, пов’язані з 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи” від 11 жовтня 2010 року №937 передбачений перегляд встановлених ще у 1991 році меж зон радіоактивного забруднення. Вагомим підґрунтям для науко­вого обґрунтування цього заходу є дозиметрична паспортизація населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення вна­слідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до зони посиле­ного радіоактивного контролю.

Така паспортизація проведена у 2011–2012 роках з ініціати­ви Національної комісії з радіаційного захисту України. Експерти досліджували вміст радіації в городині та продукції тваринництва, перевіряли, чи не перевищує норми рівень радіації в організмі мешканців уражених територій. Наведемо деякі найважливіші висновки проведеної дозиметричної паспортизації населених пунктів.

За оцінками експертної групи встановлено, що на даний час: до зони безумовного (обов’язкового) відселення не можна віднести жодного населеного пункту; до зони гарантованого добровільного відселення можна віднести 111 населених пунктів; до зони посиленого радіоекологічного контролю — 322 населені пункти. Отже, за результатами паспортизації з числа радіоактивно забруднених територій треба вивести 1730 населених пунктів.

Таким чином, кількість населених пунктів, що були віднесені до другої зони, має скоротитися на 100 відсотків, до третьої зо­ни — на 87 відсотків, до четвертої зони — на 75 відсотків. Відпо­відно до цих висновків зі списку населених пунктів, віднесених до  певних типів зон, потрібно вилучити 80 відсотків населених пунктів.

Проте результати цієї паспортизації досі не затверджені. Вони потребують широкого висвітлення в засобах масової інфор­мації та певної роз’яснювальної роботи, оскільки сьогодні перед державою стоїть актуальне завдання переходу від стратегії подо­лання наслідків аварії на ЧАЕС до стратегії відновлення та еконо­мічного розвитку постраждалих територій.

Під час ухвалення рішення щодо зняття статусу зони з населених пунктів уваги народних депутатів України не повинні оминути питання, які стосуються пільг мешканців цих пунктів та учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Такі пільги, якщо вони вже надані державою, обов’язково мають бути збережені.

Важливо зазначити, що дозиметрична паспортизація не повинна здійснюватися як PR-акція. Ця робота має проводитися систематично, а скринінговий радіаційний контроль населення не­обхідно планувати щороку під час профілактичних медичних огля­дів. Проте ми маємо інформацію, що наукове обладнання, вста­новлене більш як 15-20 років тому, у більшості медичних закладів вийшло з ладу та потребує заміни. Держава усувається від вирішення цих актуальних питань.

До проекту рекомендацій нинішніх парламентських слухань необхідно внести пункт про надання цільової фінансової допомоги медичним закладам, що обслуговують чорнобильців, для онов­лення парку дозиметричного обладнання, яке використовується для обстеження населення і контролю рівнів внутрішнього випро­мінювання людини типу “скринер”.

Відповідно до положення Національна комісія з радіаційного захисту населення України є “постійно діючим вищим незалежним колегіальним науково-експертним дорадчо-консультативним орга­ном з питань протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення України”, діяльність якого здійснювалася на підставі Положення, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2009 року №1630-VI. Чисельність та склад Національ­ної комісії з радіаційного захисту населення України визначений постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2009 року №1791-VI, згідно з якою до складу комісії увійшли 45 осіб, з них 11 академіків та 6 членів-кореспондентів, 38 докторів наук та 5 кан­дидатів наук, які представляють усі напрями науково-технічних, соціально-екологічних, медичних, санітарно-гігієнічних питань радіаційного захисту населення.

З незрозумілих причин Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністер­ства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуа­цій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших централь­них  органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів”, ухваленим 16 жовтня 2012 року, а саме пунктом 4 розділу І, яким внесені зміни до Зако­ну України “Про правовий режим території, що зазнала радіоак­тивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, об­межені повноваження Національної комісії з радіаційного захисту населення в частині прийняття рішень щодо встановлення зон радіоактивно забруднених територій шляхом виключення її з пе­реліку суб’єктів, що розглядають це питання.

Вважаю, що такий компетентний незалежний виборний Верховною Радою України науково-експертний дорадчо-консуль­тативний орган повинен брати безпосередню участь у вирішенні питань щодо зонування радіоактивно забруднених територій.

У рекомендаціях попередніх парламентських слухань висува­лися претензії до науковців щодо недостатньої обґрунтованості мети діяльності з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та шляхів реалізації поставлених завдань для досягнення позитив­них результатів. Однак які можуть бути претензії до науки, якщо на сьогодні більшість наукових програм, що стосуються проблем Чорнобиля та наслідків аварії на ЧАЕС для населення, не фінан­суються державою, окрім об’єкта “Укриття”.

Трагедія на АЕС “Фукусіма” об’єднала спільними пробле­мами Україну та Японію. Сумний, проте дуже важливий чорно­бильський досвід сьогодні потрібен японському народу. Японські делегації часто приїздять до нас за цим досвідом. Для вирішення цих питань на урядовому рівні утворено спільний українсько-японського комітет. Науковці Японії та України намітили ряд спіль­них проектів з актуальних питань подолання наслідків цих аварій та відновлення постраждалих територій. Наприкінці 2012 року українська сторона на урядовому рівні оголосила про проведення тендерів на виконання спільних наукових проектів. А те, як можна не поважати себе перед світовою спільнотою і не поважати свою науку, показав державний бюджет на 2013 рік, де жодної копійки не передбачено на ці заходи.

Підготовка фахівців з ядерної фізики, ядерно-радіаційних технологій, радіаційної медицини та інших технічних і медичних спеціальностей, які є ключовими при виконанні робіт з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та інших аварій на ядерно-небезпечних об’єктах, на даний час знаходиться під загрозою. Науковці і освітяни стурбовані діями Міносвіти, яке за дорученням Мінфіну та Мінекономрозвитку має підготувати рішення про зміну норм стандартів щодо навчального навантаження викладачів ви­щих навчальних закладів. Згідно з планом реформування галузі, до кінця 2013 року планується збільшити показник кількості сту­дентів на одного викладача до 18 (1:18), що призведе до різкого зниження якості підготовки фахівців з фізико-математичних, тех­нічних та медичних спеціальностей. Наприклад, у провідних вузах світу, у тому числі в Росії (Московський державний університет, Московський інженерно-фізичний інститут, Московський фізико-технічний інститут та ін.), це співвідношення становить 1:4, і ніхто його не збирається переглядати. Наша вища школа із зазначених спеціальностей була найкращою у світі, а тепер ми цей пріоритет можемо дуже швидко втратити.

Вважаю, що народні депутати повинні зрозуміти стурбо­ваність науковців та освітян і не допустити зниження якості підго­товки студентів. Втратимо високопрофесійні кадри — втратимо державу. Наші навчальні заклади також потребують істотного по­ліпшення матеріально-технічної бази для забезпечення навчаль­ного процесу.

Спецсховище твердих радіоактивних відходів, побудоване в зоні ЧАЕС за кошти закордонних інвесторів у рамках програми робіт за лотом №3, здано в експлуатацію ще 2008 року. Відпо­відно до ТЕО це сховище передбачається використовувати для захоронення відходів ЧАЕС. Проте досі у сховище не завантажено жодного контейнера з РАВ, тому що не готові переробні потуж­ності комплексу “Вектор”, що будується в зоні ЧАЕС.

Водночас на Рівненській АЕС накопичено 150 метрів кубіч­них контейнеризованих відходів у вигляді бітумного компаунду. Ці вибухо- та пожежонебезпечні відходи підготовлені для передачі на захоронення відповідно до встановлених норм. Постає запи­тання: чому б Державній інспекції з ядерного регулювання не внести зміни до документа, що визначає експлуатаційний регла­мент зазначеного сховища, які дозволили б розмістити в ньому відходи інших АЕС, що було б рентабельно і по-господарськи. Це при тому, що НАЕК “Енергоатом” перерахувала у фонд пово­дження з РАВ 1800 мільйонів гривень і поки що не отримала жодних зворотних послуг.

Вважаю, що зазначені питання необхідно порушити в реко­мендаціях парламентських слухань, і наше завдання — домогтися їх виконання.

 

РАДЧЕНКО М.В., заступник голови Всеукраїнської громад­ської організації “Спілка учасників та ветеранів випробувань і  військових навчань із застосуванням ядерної зброї”. Звертаємо­ся до вас для встановлення справедливості. Військовослужбовці, які під час виконання обов’язків військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і випробуваннях ядерної зброї, через порушення статті 22 Конституції України у 2006 році були позбавлені збільшення розміру пенсії за вислугу років. Ці доплати були передбачені статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а саме особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобиль­ській АЕС і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшувався на 10 відсотків, а віднесеним до категорій 2 і 3 — на 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Такі дії попе­редньої влади обурюють ветеранів, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у випробуваннях ядер­ної зброї.

Нині задля усунення порушень прав громадян України щодо збільшення розміру пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження війсь­кової служби, у Верховній Раді України розглядається та прийня­тий у першому читанні законопроект № 2478, який відновлює права військовослужбовців-чорнобильців. Однак цей законопроект передбачає також питання стосовно житлових проблем військово­службовців тощо, розв’язання яких потребує мільярдних витрат держави, через це законопроект відкладений.

Здоров’я учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобиль­ській АЕС і випробувань ядерної зброї не дає змоги чекати на усунення бюрократичних перепон. Ми висловлюємо недовіру Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, який за п’ять років не спромігся відновити вищезазна­чені порушені права чорнобильців.

Враховуючи викладене, просимо Президента України Януковича В.Ф. взяти під особистий контроль відновлення стат­ті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а саме встановити надбавку до пенсії за вислугу років для осіб, які під час прохо­дження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС і віднесені до категорії 1, у розмірі 10 відсотків, а для віднесених до категорій 2 і 3 — 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

 

ЩЕРБИНА В.Г., перший директор підприємства “Укриття”. Уважаемые участники ежегодных парламентских слушаний! У тех из нас, кто постоянно участвует в этих мероприятиях, все больше складывается убеждение, что данные слушания превратились в вялотекущий процесс выдвижения нереальных требований сни­зу и дачи невыполнимых обещаний сверху. Хотелось бы надеять­ся, что новый состав парламентского комитета эту тенденцию исправит!

А теперь по сути. С научно-управленческой точки зрения, основные направления деятельности по преодолению послед­ствий Чернобыльской катастрофы для Украины включают:

преобразование объекта “Укрытие” в экологически безопас­ную систему;

снятие с эксплуатации энергоблоков Чернобыльской АЭС;

возвращение к нормальной жизни территорий, подвергших­ся радиоактивному загрязнению в результате аварии на ЧАЭС;

поддержание приемлемого уровня здоровья жителей загрязненных территорий и участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС.

Как известно, управление любыми проектами требует уста­новления соответствующих критериев, позволяющих качественно контролировать ход их выполнения.

Для направления “Преобразование объекта “Укрытие” в эко­логически безопасную систему” такими критериями являются:

1) стабилизация строительных конструкций;

2) разработка опытного образца установки для извлечения ТСМ;

3) строительство НБК.

Для направления “Снятие с эксплуатации энергоблоков ЧАЭС” такими критериями являются:

1) ввод в эксплуатацию второго хранилища отработанного ядерного топлива;

2) ввод в эксплуатацию завода по переработке жидких радиоактивных отходов;

3) ввод в эксплуатацию промышленного комплекса по обращению с твердыми радиоактивными отходами.

Для направления “Возвращение к нормальной жизни терри­торий, подвергшихся радиоактивному загрязнению в результате аварии на ЧАЭС” одними из главных критериев могут быть:

1) выпуск продукции в денежном исчислении предприятия­ми, расположенными на данной территории;

2) снятие статуса чернобыльской зоны.

Для направления “Поддержание приемлемого уровня здоро­вья жителей загрязненных территорий и участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС” одними из главных критериев могут быть:

1) общее количество пострадавших, в том числе отдельно детей и инвалидов различных групп, их динамика;

2) финансовое обеспечение предусмотренных законом льгот и компенсаций пострадавшим вследствие аварии на ЧАЭС.

Для того чтобы дать общую оценку работе по ликвида­ции  последствий Чернобыльской катастрофы за истекший год, необходим значительно более полный анализ. Здесь лишь можно отметить, что по большинству приведенных показателей она не­удовлетворительна. Хочу остановиться только на нескольких при­мерах, с которыми я достаточно хорошо знаком.

Первое. Стабилизация строительных конструкций объекта “Укрытие” была закончена в 2010 году с гарантией на 15 лет. Как показало недавнее обрушение строительных конструкций на  объекте, реальная гарантия оказалась всего 2 года, что, безу­словно, требует тщательной переоценки качества выполненных работ по стабилизации и расширения их объема с принятием необходимых компенсирующих мер. Это тем более необходимо, поскольку срок гарантии на строительные конструкции саркофага истекает в 2016 году.

Второе. До сих пор не введены в эксплуатацию второе хранилище отработанного ядерного топлива, завод по переработ­ке жидких радиоактивных отходов и промышленный комплекс по обращению с твердыми радиоактивными отходами, хотя перво­начальные сроки их ввода в эксплуатацию истекли десять и более лет назад!

И первое, и второе обусловлены, прежде всего, недостат­ком профессионализма в вертикали управления как деятель­ностью по преобразованию объекта “Укрытие” в экологически безопасную систему, так и работами по снятию с эксплуатации энергоблоков Чернобыльской АЭС. Этот недостаток усиливается бюрократическими закорючками Пенсионного фонда Украины, который отказывается оформлять льготную пенсию по списку №1 работникам ЧАЭС с 1 января 2010 года.

Третье. Как показывает опыт Славутича, реальное возрож­дение чернобыльских территорий возможно только путем разви­тия на них эффективной производственно-хозяйственной деятель­ности. Это может быть достигнуто либо через систему специаль­ных госзаказов, либо путем частного инвестирования. Последнее требует определенных преференций, аналогичных преференциям свободных экономических зон, что позволит отменить статус чет­вертой чернобыльской зоны.

И это единственный способ начать избавляться от четвер­той зоны. На некомпенсированный добровольный отказ от чет­вертой зоны местные громады не пойдут, поскольку в условиях депрессии чернобыльские льготы, хоть и мизерные, являются соломинкой, за которую хватаются жители этих районов.

Четвертое — медицинское обслуживание и льготы. Как свидетельствует опыт Славутича, наиболее удачным решением было бы создание в каждом чернобыльском районе (или группе районов, если имеет место частичное радиоактивное загрязнение территории района) специализированных чернобыльских медсан­частей с единым административным руководством в составе Минздрава и единым научным руководством в лице УНЦРМ. Одной из главных задач такого управления должно стать обосно­ванное распределение денежных средств на лекарства для лик­видаторов. Нельзя признать нормальным, что средства на лекар­ства для ликвидаторов в Славутиче в прошлом году были умень­шены в 2 раза, в то время как состояние здоровья ликвидаторов с возрастом ухудшается. Головной СЧМСЧ можно было бы сде­лать Славутичскую СМСЧ-5, имеющую 27-летний опыт такой деятельности.

И относительно чернобыльских льгот. Жизнь показала, что в полном объеме, предусмотренном законами Украины, их начнут выплачивать не скоро. Возможно, стоит рассмотреть вопрос о та­кой выплате, начиная с ликвидаторов 70-летнего возраста и стар­ше. Хотя и здесь возникает немало моральных и ментальных моментов.

И закончить свое выступление я хотел бы исключительно на профессионально-патриотической ноте:

А душа все зове

в край, де тугою чайка кигиче,

де хатина в саду

стільки літ вже стоїть в самоті,

де пахуча земля,

що давно на господаря кличе...

Что в практическом плане означает, что нам надо перехо­дить от деятельности по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС к деятельности по возрождению чернобыль­ской земли Украины!