ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

УЧАСТЬ МОЛОДІ В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ:

ЕКОНОМІЧНА АКТИВНІСТЬ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

20 листопада 2013 року, 15 година

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України

РИБАК В.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні друзі! Ми з вами зібралися в сесійній залі Верховної Ради. Сьогодні тут був напру­жений день, розглядалося дуже багато питань, часто були не­порозуміння між опозицією і більшістю під час розгляду важливих питань. А зараз ми маємо розглянути дуже важливе питання, що стосується нашої молоді. У нас сьогодні є можливість послухати керівників держави, а головне — ми зібралися, щоб з цієї високої трибуни надати слово вам, послухати про ваші проблеми, щоб потім ми могли зробити висновки. Тут присутні представники і законодавчої влади, і виконавчої, щоб була можливість відреа­гувати на існуючі проблеми.

Отже, сьогодні за рішенням Верховної Ради України прово­дяться парламентські слухання на тему: “Участь молоді в суспіль­ному житті: економічна активність”. Важливість цієї проблеми не можна переоцінити. За великим рахунком, вся політика нашої держави — Програма економічних реформ Президента України Віктора Федоровича Януковича, закони — спрямована на майбут­нє нашої держави. А майбутнє — це ви, молодь України, умови її розвитку, становлення, участь молоді в суспільному житті, роз­будові держави.

Мине небагато часу, і багато хто з вас стануть народни­ми   депутатами, депутатами місцевих органів державної влади. Як  і  ви, свого часу я також не думав, що буду депутатом чи працюватиму на тих посадах, які потім обіймав. Але життя вносить корективи. Тому ваше завдання — не бути осторонь тих проблем, які існують у нашій державі. І все буде добре.

Нагадаю, що мова йде про майже чверть нашого населен­ня — більше 11 мільйонів українців віком від 18 до 35 років.

Упродовж останніх двох десятиліть в Україні створено вагомі підвалини молодіжної політики держави, спрямованої на реаліза­цію потенційних можливостей конституційних прав молоді. Сфор­мована законодавча база, накопичений досвід її практичної реалі­зації в інтересах молоді.

Утім, на шляху втілення в життя молодіжної політики є не тільки надбання, а й прикрі прорахунки. Чимало гострих проб­лем  української молоді належить розв’язати найближчим часом. Сьогодні з ініціативи Міністерства молоді та спорту України на порядок денний парламентських слухань винесене питання еконо­мічної активності молоді. Ця ініціатива підтримана профільним ко­мітетом і Верховною Радою загалом.

Погодьтеся, що завдання з розвитку ринкової системи в Україні вимагає активного формування ринку праці і забезпе­чення високого рівня зайнятості найбільш активної частини насе­лення — молоді. Зрозуміло, що проблема молодіжної зайнятості має об’єктивний характер. В умовах вільної конкуренції на ринку праці через відсутність необхідного досвіду роботи та й просто життєвого досвіду молода особа часто не може на рівних конку­рувати з досвідченими фахівцями.

До речі, проблема безробіття серед молоді актуальна не тільки для України, а й для всіх, без винятку, країн. Наприклад, у   країнах Європейського Союзу не мають роботи близько 5,5 мільйона молодих осіб віком до 25 років. Найбільш складна ситуація у Греції, де серед молоді більш як 60 відсотків безро­бітних, в Іспанії — 56,5 відсотка, у Португалії — 42 відсотки. Отже, невжиття ефективних заходів щодо боротьби з безробіттям серед молоді може призвести до демографічної кризи і значного підвищення рівня еміграції.

У зв’язку з цим наведу дані нещодавнього соціологічного дослідження Інституту Горшеніна. Майже 85 відсотків молоді вва­жають, що сьогодні в Україні важко досягти успіху. При цьому ко­жен другий представник української молоді (майже 50 відсотків) вважає, що досягти успіху набагато легше за кордоном. Це дуже і дуже небезпечна для нас інформація.

Крім того, залишається складною ситуація із зайнятістю мо­лодих жінок. Традиційно жінки становлять значну частину випуск­ників вищих навчальних закладів, але під час працевлаштування роботодавці віддають перевагу чоловікам.

Внаслідок цих та інших негативних чинників рівень безробіт­тя серед молоді упродовж останніх двох десятиліть залишається втричі вищим, ніж серед старшого за віком населення. Хоча за останній рік відбулося незначне зниження рівня молодіжного безробіття, він залишається вищим, ніж в інших вікових групах. Тому на сьогоднішніх парламентських слуханнях ми маємо почути інформацію про стан справ, позицію представників центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фахівців, представників молодіжних громадських організацій.

Хочу підкреслити, що проблеми зайнятості молоді добре відомі органам виконавчої влади всіх рівнів, органам місцевого самоврядування, народним депутатам і громадським організаціям. Для виправлення ситуації запропоновані різноманітні програми, зокрема, з працевлаштування молоді, надання першого робочого місця, підвищення фахового рівня, перепідготовки, залучення мо­лоді до підприємницької діяльності. Втім, ці зусилля ще не мають системного, всеохоплюючого характеру.

Саме тому Президент України Віктор Янукович 27 вересня своїм указом затвердив Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року. Стратегія визначає принципи, мету та завдання, спрямовані на подальше забезпечення ство­рення належних організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молоді.

Зокрема, пріоритетами державної молодіжної політики у Стратегії розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року визначені: формування державного замовлення відпо­відно до потреб ринку праці; налагодження співпраці роботодав­ців і навчальних закладів для формування навчальних програм, стажування студентської та учнівської молоді; укладення договорів про працевлаштування випускників на перше робоче місце. Крім того, стратегія передбачає активізацію участі молоді у суспільно-політичному житті та сприяння інтеграції української молоді до європейського молодіжного середовища.

Я не маю сумнівів, що в доповіді, співдоповідях, виступах учасників парламентських слухань знайдуть відображення як кон­кретні приклади нагальної потреби у вирішенні питання молодіж­ної зайнятості, так і пропозиції щодо покращення ситуації.

Шановні друзі, у зв’язку з цим пропонується такий порядок денний. Спочатку ми заслухаємо доповідь міністра молоді та спорту України Равіля Сафовича Сафіулліна. Він присутній у цьому залі. Давайте привітаємо пана міністра (Оплески). Потім виступа­тиме міністр соціальної політики України Наталія Юріївна Королев­ська. Давайте привітаємо пані міністра (Оплески). Потім заслуха­ємо доповідь голови Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артура Леонідовича Палатного (Оплески). Після цього приступимо до обговорення.

Хочу попередити, що за 30 секунд до завершення відведе­ного на виступ часу пролунає попереджувальний сигнал, після чого мікрофон автоматично вимкнеться, для того щоб якомога більше промовців могли висловити свої думки.

Крім того, пропонуємо викладати свої пропозиції на початку виступу, без вступного слова, щоб ми могли врахувати їх під час підготовки Рекомендацій парламентських слухань і відповідного проекту постанови Верховної Ради України.

І ще одне. Хто з вас не встигне виступити (ми буде­мо  працювати до 18 години), але має тези, може подати їх до секретаріату Комітету. Матеріали парламентських слухань будуть видані окремим збірником, до якого увійдуть і невиголошені виступи.

Отже, починаємо розгляд питання. На прохання міністра доповідь — до 20 хвилин. Якщо встигнете вкластися у 15 хвилин, ми не будемо заперечувати. Наталія Юріївна Королевська — теж до 15 хвилин. Артур Леонідович Палатний — до 15 хвилин, щоб більше часу було для інших виступів. До 5 хвилин на виступ для висловлення своїх думок.

Наприкінці парламентських слухань доповідач і співдопові­дачі матимуть змогу відповісти на ваші запитання. Тобто кожен, хто вважає за потрібне, може подати запитання. Домовилися щодо порядку проведення парламентських слухань? Бачу, що домовилися.

Мені було б краще з вами працювати, аніж з депутатами (Оплески).

Запрошую для доповіді міністра молоді та спорту України Равіля Сафовича Сафіулліна (Оплески). Прошу.

 

САФІУЛЛІН Р.С., міністр молоді та спорту України. Шановний Володимире Васильовичу! Шановні народні депутати, члени уряду, учасники парламентських слухань! Можна без пере­більшення стверджувати, що життєві сили суспільства найбільш повно акумулює молоде покоління. Його потенціал рельєфно про­ступає у сфері освіти, науки, культури і, звісно, у спроможності молоді активно включатися в економічне життя країни.

Стимулювання економічної активності молоді — надзвичайно складна і багатогранна проблема, адже на сьогодні в Україні мо­лодь становить численну соціальну групу, що налічує більше 14 мільйонів осіб. Це майже третина населення держави.

Формування і реалізація економічного аспекту молодіжної політики — невід’ємна складова проголошеного Президентом України курсу на цілісну модернізацію суспільства, його інтеграцію в загальноєвропейський цивілізаційний простір. Це один із пріо­ритетів, зафіксованих у затвердженій главою держави Стратегії розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року і  загалом у діяльності новоствореного Міністерства молоді та спорту України.

Шановні учасники парламентських слухань! Молодіжна скла­дова економічної політики держави, на наше переконання, перед­бачає вирішення таких ключових завдань: підвищення кваліфікації і конкурентоспроможності молоді на ринку праці, забезпечення зайнятості молоді, створення умов для провадження підприєм­ницької та інноваційної діяльності, врегулювання ґендерної скла­дової ринку праці, забезпечення привабливості національного рин­ку праці, а також включення молоді до системи міжнародних економічних зв’язків.

Зазначені сегменти молодіжної економічної політики є тим стрижнем, навколо якого формується вся система суспільних від­носин молоді. Потенційні можливості молоді у розбудові майбут­нього своєї країни визначаються передусім на основі її демогра­фічних характеристик.

На сьогодні при тому, що частка молодих осіб у загальній чисельності населення України залишається дещо більшою, ніж у країнах Європейського Союзу, необхідно констатувати, що упро­довж багатьох років відбувається зменшення і загальної кількості молодих осіб в Україні, і питомої ваги молоді. Показово, що за 2008–2013 роки загальна чисельність населення України змен­шилася на 1,8 відсотка, а молоді — на 7,3. Одна з основних при­чин — зниження рівня народжуваності. Ця обставина зобов’язує нас, політиків, з подвійною увагою поставитися до всього спектра молодіжної проблематики.

Наріжним каменем залучення молоді до економічного життя залишається її кваліфікація та конкурентоспроможність. У цьому сегменті зберігається суперечлива ситуація.

З одного боку, Україна належить до групи країн з високим рівнем людського потенціалу, що підтверджує високий освітній рівень вітчизняної молоді. Так, постійно збільшується частка мо­лодих осіб з базовою та повною вищою освітою. За цим показни­ком Україна поступається небагатьом країнам, тільки скандинав­ським. Крім того, позитивною є тенденція розвитку. В Україні швидше, ніж у провідних країнах Європи збільшується контингент студентів вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації.

Освітній рівень справді позитивно впливає на економічні перспективи молоді, підвищуючи її конкурентоспроможність. Відо­мо, наприклад, що серед молодих осіб з початковою, загальною середньою і вищою освітою віком 25–29 років знаходять відповід­ну роботу 1,5, 9,6 і 12,4 відсотка. До того ж молодь намагається підвищити свою конкурентоспроможність самостійно. Так, за ре­зультатами соціологічних досліджень, проведених упродовж остан­ніх п’яти років, 78,9 відсотка випускників вищих та середніх спе­ціальних навчальних закладів продовжували навчання за власною ініціативою самостійно.

З другого боку, вища освіта, яка стає нормою для більшо­сті, не гарантує молоді високої конкурентоспроможності. Причина криється у слабкій практичній спрямованості освіти та у незбалан­сованому насиченні ринку праці фахівцями різних галузей. Причо­му не тільки в Україні, а й, наприклад, у Російській Федерації менше 50 відсотків роботодавців вважають випускників вищих на­вчальних закладів підготовленими до кваліфікованої роботи.

Сучасний український ринок праці перенасичений, зокрема, юристами та економістами, представниками професій, пов’язаних із соціально-політичними науками. Найбільш запитаними є фахівці в галузі інформаційних та біотехнологій, менеджменту, медицини, сфери обслуговування, страхування, інженерно-технічних та робіт­ничих професій. У зв’язку з цим вкрай гострою залишається, без перебільшення, ключова проблема — зайнятість української молоді.

Про те, що молодіжне безробіття стало справжнім викликом для всього міжнародного співтовариства, свідчить проведення на  зазначену тему протягом останніх півроку двох загальноєвро­пейських економічних форумів за участю перших керівників дер­жав — членів Європейського Союзу та міністрів соціального за­хисту. Предметом обговорення стали, зокрема, спільні заходи, спрямовані на подолання молодіжного безробіття.

Водночас в Україні, за даними Державної служби статисти­ки, у 2012 році кількість безробітних осіб серед молоді, тобто лю­дей віком від 15 до 34 років, становила 10,9 відсотка, або 914 ти­сяч з більш як 8 мільйонів економічно активної молоді. Наведені дані свідчать про обнадійливу тенденцію. З 2009 до 2012 року кіль­кість безробітних осіб серед економічно активної молоді скороти­лася приблизно на 138 тисяч (13,1 відсотка).

Слід додати, що за рівнем молодіжного безробіття ситуація в Україні дещо краща, ніж у країнах європейського простору. У 2012 році в Україні кількість безробітних осіб серед молоді віком від 15 до 24 років становила 17,3 відсотка, у Європі — 23 відсотки.

Позитивними є також зміни на ринку праці з ґендерної точки зору. Якщо у 2005 році рівень безробіття серед молодих жінок був на третину вищим, ніж серед чоловіків, то наразі ця різниця ста­новить близько 11 відсотків.

Гострою проблемою залишається застосування щодо моло­дих людей режиму неповної або тимчасової зайнятості. Для осіб віком до 24 років цей показник сягає 60 відсотків. Так само поміт­ною є проблема неформальної зайнятості, що несе низку загроз, у тому числі виштовхування молоді за межі соціальних гарантій. Основними причинами є відсутність у молодих працівників досвіду та головне — небажання роботодавців їх офіційно праце­влаштовувати.

Порівняно новою є практика використання нестандарт­них  форм зайнятості, таких як фріланс (практика вільного найму, без договору) та віддалене робоче місце. Досить часто роботодавцями таких молодих осіб є іноземні компанії. Поширен­ня нестандартних форм зайнятості нагально потребує законодав­чого врегулювання та встановлення контролю.

З метою зниження рівня безробіття серед молоді здійсню­ється ряд системних заходів.

Перше — започаткована і потребує поширення робота, спрямована на посилення практичної підготовки студентів за фор­мулою “практика з перших курсів”. Вона передбачає встановлення неперервного зв’язку майбутніх фахівців з однорідними галузеви­ми підприємствами, фірмами, установами, з реальним сектором економіки.

Крім співпраці роботодавців з навчальними закладами, необхідно відмовитися від безвідповідальної практики хаотичного набору студентів на спеціальності без урахування потреб ринку праці. Неприпустимо, щоб юрист, бухгалтер чи вчитель фізкуль­тури дізнавалися про незатребуваність своїх професій після отри­мання диплому.

Імперативом сьогоднішнього дня є перехід до формування довгострокового, на 5–10 років, прогнозу реального ринку праці в Україні та оптимізація державного замовлення за фахом. Цього року ми розпочали таку роботу. Зокрема, Міністерством молоді та спорту України укладено меморандум з дослідницькими устано­вами і громадськими організаціями щодо довгострокового про­гнозування реального ринку праці. Першим результатом стало проведення опитування роботодавців — представників 55 великих компаній України, 12 із яких гарантують створення упродовж най­ближчих п’яти років кількох тисяч нових робочих місць за 29 спе­ціальностями.

Друге. На основі поширення практики прогнозування ринку праці Міністерство молоді та спорту передбачає вдосконалити роботу всієї мережі молодіжних центрів праці: 17 обласних, двох у Києві та Севастополі, чотирьох районних, десяти міських центрів та понад 100 студентських секторів працевлаштування у вищих навчальних закладах. Станом на 1 серпня 2013 року працевлаш­товано 20 525 молодих людей і надано близько 45 тисяч консуль­тацій для молоді.

За таких обставин видається перспективним поступове перетворення молодіжних центрів праці на багатофункціональні молодіжні центри. Як зазначив Президент України Віктор Федоро­вич Янукович на Всеукраїнському форумі молоді, такі центри ма­ють стати осередками роботи з молоддю та сприяти реалізації її потенціалу.

Третє. У взаємодії з роботодавцями розпочато реалізацію положення Закону України “Про зайнятість населення” щодо на­дання молоді першого робочого місця. Поряд з проведенням роз’яснювальної та організаційної роботи з роботодавцями та молоддю, активно вивчається аналогічний міжнародний досвід.

Четверте. Для скорочення молодіжного безробіття ми пішли шляхом активного застосування сучасних інформаційних техно­логій. Зокрема, спільно з представниками соціально відповідаль­ного бізнесу та молодіжною громадською організацією міністер­ство створило Інтернет-портал “Академія навичок” — своєрідний віртуальний будинок молоді багатофункціонального призначення. Вже сьогодні портал дає можливість безоплатно отримувати не­обхідні навички та знання для ефективного працевлаштування, побудови кар’єри, отримання першого робочого місця.

Портал надаватиме молодим людям додаткові послуги, зокрема, щодо вивчення іноземних мов, опанування основ марке­тингу і навіть набуття іншої кваліфікації. Крім того, це своєрідний майданчик, де зустрічатимуться роботодавці і молоді фахівці. Одні матимуть можливість відібрати для себе потрібних працівників, інші — отримати робочі місця та вдосконалити фахові знання. Такий формат спілкування молодого фахівця з роботодавцями є, на нашу думку, важливим кроком у майбутнє.

П’яте. У контексті профорієнтації, корекції вибору професії та зайнятості під час навчання видається ефективним відновлення несправедливо забутої у 1990-ті роки вітчизняної традиції діяль­ності молодіжних трудових загонів. Нам уже вдалося вийти на що­річну організації від 1,5 тисячі до 3 тисяч таких загонів з контин­гентом працюючих молодих людей від 45 тисяч до 85 тисяч.

Шосте. Особливої підтримки потребує також сектор профе­сійного спорту, в якому молодь займає майже монопольне стано­вище. З метою розширення цієї сфери зайнятості в Україні впер­ше за останнє десятиліття розгортається масштабна робота зі створення спортивної інфраструктури. У кожній області плану­ється будівництво футбольного центру, подібного до відкритого Президентом України в Сумах.

Тільки до відкриття чемпіонату Європи 2013 року з баскет­болу в шести містах України будуть зведені багатофункціональні арени, які зможуть приймати змагання зі 100 видів спорту. Важ­ливо, що ці комплекси на 100 відсотків будуються за рахунок кош­тів приватних інвесторів. До цього можна додати будівництво протягом останніх трьох років сучасних спортивних майданчиків (1781 майданчик у 25 областях України) та початок функціону­вання унікального екстрим-парку в місті Києві. Крім того, зазначе­ні комплекси — це ще й тисячі нових робочих місць.

Як одна з ключових форм самореалізації молоді в галузі економіки утвердилося підприємництво. Переважна більшість мо­лоді прагне працювати на себе, створивши фірму чи фермерське господарство. Для спрощення порядку відкриття бізнесу 8 жовтня цього року Верховна Рада України прийняла в першому читанні розроблений Держпідприємництвом законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення по­рядку відкриття бізнесу, яким передбачено запровадження прості­ших та менш витратних процедур утворення нових суб’єктів господарювання.

Законом України “Про розвиток та державну підтримку ма­лого і середнього підприємництва в Україні”, ухваленим 2012 ро­ку, передбачено сприяння розвитку інфраструктури підтримки малого та середнього підприємництва. Наприклад, бізнес-інкуба­торів в Україні вже 76. Тому вважаємо за доцільне посилити під­тримку молодих підприємців саме на законодавчому рівні, у тому числі щодо пільгового кредитування, фінансування різного типу стартапів, бізнес-проектів тощо.

Крім того, ми вже розпочали роботу, спрямовану на пожвав­лення молодіжного підприємництва. Зокрема, запроваджено про­ведення щорічного Всеукраїнського молодіжного конкурсу бізнес-планів, завдання якого полягає у навчанні молоді основам підпри­ємництва шляхом проведення майстер-класів і тренінгів, наданні консультативної та організаційної допомоги в реалізації перспек­тивних проектів.

До налагодження зв’язку молоді з бізнесом активно долуча­ються молодіжні організації. Фактично, в кожній області за участю бізнесменів проводяться щорічні бізнес-форуми та школи з на­вчання основ підприємництва для майбутніх молодих підприємців. Крім того, запроваджено щорічний Всеукраїнський форум “Мо­лодь і бізнес”.

Разом з тим частка економічно пасивної молоді в Україні залишається значною у кожній з вікових груп, а середній річний показник в усіх трьох групах становить близько 5 мільйонів з 14 (майже третина молоді). Якщо високий коефіцієнт економічної пасивності молодих людей віком від 15 до 24 років на 83 відсотки пов’язують із навчальним процесом, то пояснення її у середній і старшій віковій групах виконанням домашніх сімейних обов’язків є мало аргументованим. Вочевидь, тут наявні потужні резерви зростання. За статистичними даними, у 2010–2012 роках частка економічно неактивного населення у загальній масі населення загалом зменшилася на 4,2 відсотка, у молодшій молодіжній гру­пі — на 8 відсотків, у групі осіб від 30 до 34 років цей показник був майже стабільним. Проте посилення економічної активності моло­ді перебуває лише на початковій стадії і залишається одним із ключових завдань державної молодіжної політики.

Шановні учасники парламентських слухань, хотів би згадати таку унікальну галузь економіки, як інноваційні технології. На від­міну від розвинутих країн з переважно інноваційною структурою зайнятості, в Україні зберігається переважно індустріальна її структура. З огляду на українську традицію в цій царині, така си­туація видається неприродною, адже відомо, що перша в Європі обчислювальна машина створена 1949 року в Києві. У вітчизняній цифровій індустрії вже задіяно майже 200 тисяч програмістів. До речі, у 2015 році їх число має зрости до 350 тисяч. За прогноз­ними розрахунками міжнародних фахівців, Україна може увійти до п’ятірки держав — лідерів у сфері ІТ-технологій.

Разом з тим серйозною залишається проблема масового відпливу українських програмістів за кордон. Проте порівняно з 1990-ми роками, коли нашу державу залишила більша частина спеціалістів, теперішні масштаби еміграції є значно меншими. З метою формування привабливого національного ринку праці ви­дається за доцільне:

1)  створення національної системи добору найкреативніших програмістів у регіонах та формування обласних ІТ-центрів;

2)  створення для зазначених фахівців належних житлових умов та надання їм інших преференцій, зокрема з оплати праці.

Поступово такі ІТ-центри могли б виконувати функції ре­гіональних молодіжних наукових осередків. До речі, створення преференцій для інноваційної та цифрової економіки розглядають у Європейському Союзі як ключ до повного вирішення завдання з працевлаштування молоді.

Шановні учасники парламентських слухань! Втілення в життя основних напрямів молодіжної економічної політики здійснюється загалом на основі сформованої законодавчої бази. Потреба в її удосконаленні у зазначених напрямах пов’язана з ускладненням завдань молодіжної політики в цілому. Подальша інтеграція моло­ді  в економічні процеси значною мірою залежатиме від якості партнерської взаємодії органів державної влади усіх рівнів та молодіжних організацій як важливого сегмента громадянського суспільства. А потенціал близько 230 молодіжних організацій ве­личезний, вони здатні допомогти молодому поколінню стати впли­вовою економічною силою. Як сказав філософ, молоді завжди доводиться починати спочатку. І наше завдання — надати їй цей початковий життєвий імпульс.

Дякую за увагу (Оплески).

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України КАЛЄТНІК І.Г.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Равіле Сафовичу. Сідайте, будь ласка.

До співдоповіді запрошується міністр соціальної політики України Королевська Наталія Юріївна (Оплески). Регламент — 15 хвилин.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю., міністр соціальної політики України. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слу­хань! Питання економічної активності молоді за нинішніх непро­стих економічних умов є серйозним викликом для більшості країн світу. І Україна — не виняток. Сьогодні відбувається процес ста­ріння робочої сили, тому саме молоде покоління є безумовним трудовим потенціалом країни, найбільш продуктивною і мобільною силою, яка володіє сучасними знаннями.

Водночас молодіжний ринок праці має свої особливості. З одного боку, молодий вік підвищує шанси молодих осіб на працевлаштування, а з другого — через відсутність трудового досвіду зменшує їх. Адже у молодих осіб відсутні навички само­стійного працевлаштування та орієнтація на ринку праці. Крім то­го, роботодавці часто не бажають приймати на роботу молодих фахівців через брак професійних знань.

Зазначені чинники зумовлюють ситуацію, коли рівень зайня­тості молодих осіб є значно нижчим, ніж у середньому по країні, а  рівень безробіття, навпаки, вищим. Це стосується не тільки України, а й більшості країн світу.

У доповіді Міжнародної організації праці щодо глобальних тенденцій зайнятості серед молоді зазначається, що молодь зали­шається серед тих, кого криза робочих місць уразила найбільше. Наведу деякі дані.

Перше — щодо зайнятості молоді. За даними статистики, у першому півріччі 2013 року рівень зайнятості в Україні серед осіб віком від 15 до 24 років становив 32,6 відсотка. За рівнем зайнятості Україна випереджає 19 країн Європейського Союзу та займає десяте місце (зокрема, після Швеції та Естонії).

Друге — щодо рівня безробіття. У 2012 році в розвинутих країнах рівень безробіття серед молоді віком від 18 до 24 років становив 18 відсотків. В Україні рівень безробіття серед молоді є  найнижчим серед 22 європейських країн. У першому півріччі 2013 року цей показник становив 16,6 відсотка. Вищий, ніж в  Україні, на сьогодні рівень безробіття серед молоді у Велико­британії, Франції, Бельгії, Швеції, Польщі.

Третє. Майже кожен другий серед безробітних, зареєстро­ваних у Державній службі зайнятості, — молода особа віком до 35 років. У сферу Державної служби зайнятості щороку потрап­ляють близько 800 тисяч безробітних молодих осіб та 1,5 мільйона осіб, які навчаються у навчальних закладах різних типів.

Уряд України дуже добре усвідомлює соціальні, економічні та культурні загрози і виклики, які створює перед суспільством низький рівень зайнятості серед молоді. І для розв’язання цього питання застосовується системний підхід. Значна частина норм Закону “Про зайнятість населення”, що набрав чинності 1 січня цього року, присвячені саме підвищенню конкурентоздатності мо­лоді на ринку праці та стимулюванню роботодавців до створення нових робочих місць для працевлаштування молодих осіб. Йдеть­ся, зокрема, про такі інструменти:

1)  роботодавцю з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлено квоту в розмірі 5 відсотків для працевлашту­вання недостатньо конкурентних на ринку праці громадян, зокре­ма і молодих людей;

2)  роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце випускника за направленням Державної служби зайнятості строком не менш як на два роки, компенсуються фактичні витрати у  розмірі 100 відсотків єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу;

3)  для здобуття у вільний від навчання час досвіду практич­ної роботи за обраною спеціальністю запроваджено стажування студентів та учнів у роботодавця. Запис про проходження стажу­вання вноситься до трудової крижки стажиста. Це дає молоді можливість підвищити свій професійний рівень та працевлашту­ватися у роботодавця після завершення навчання, а роботодав­цям — підготувати кваліфікований кадровий резерв;

4)  надання державної підтримки молодим спеціалістам, які працевлаштовуються у сільській місцевості. З 1 січня 2014 року та­ким спеціалістам надаватиметься одноразова адресна грошова допомога та житло з подальшою передачею його у власність за умови роботи не менше десяти років;

5)  з урахуванням положень Закону України “Про зайнятість населення” в усіх регіонах прийняті територіальні програми зайня­тості, чільне місце в яких належить заходам щодо працевлашту­вання випускників на перше робоче місце та створення нових робочих місць для молоді.

Паралельно із запровадженням інструментів, передбачених Законом України “Про зайнятість населення”, проводиться робота із запобігання довготривалому безробіттю серед молоді. Моло­дим особам, які звертаються до Державної служби зайнятості, на­дається допомога у підборі роботи, у тому числі на тимчасовій основі, а також сприяння в організації підприємницької діяльності. Особлива увага приділяється професійній орієнтації.

У рамках реалізації Концепції державної системи професій­ної орієнтації населення активізовано роботу, спрямовану на мо­тивування молоді до вибору робітничих професій, необхідних у реальному секторі економіки. До цієї роботи активно долуча­ються соціальні партнери.

У січні — жовтні 2013 року Державною службою зайнятості надані профорієнтаційні послуги 562 тисячам безробітних моло­дих осіб, а також більш як 1 мільйону 100 тисячам осіб, які навча­ються в навчальних закладах різних типів. Підвищення конкурен­тоздатності молодих осіб здійснюється шляхом організації для них професійного навчання за робітничими професіями. Загалом за десять місяців 2013 року на замовлення роботодавців професійне навчання за 300 професіями пройшли понад 78 тисяч молодих осіб віком до 35 років.

Кроки, які здійснює уряд у напрямі підвищення зайнятості та   зменшення молодіжного безробіття, вже дали конкретні результати.

Перше. У поточному році вперше обсяг працевлаштування молоді зріс на 40 відсотків, а в Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській областях та місті Києві — в 1,8 разу. У січні — жовтні 2013 року за допомогою Державної служби зайнятості отримали роботу 203 700 молодих осіб віком до 35 років, у тому числі 6800 осіб організували підприємницьку діяльність за рахунок ви­плати одноразової допомоги.

Друге. Рівень працевлаштування молоді зріс на 6,3 відсотка і становить 34 відсотки.

Третє. У 2013 році збільшилася кількість працевлаштованих молодих фахівців педагогічних і медичних спеціальностей у сіль­ській місцевості.

Ми усвідомлюємо необхідність встановлення нових підходів щодо захисту найуразливіших громадян в умовах непростої еко­номічної ситуації. З цією метою Міністерство соціальної політики напрацювало пакет першочергових заходів з посилення соціального захисту населення за найбільш чутливими для українських громадян напрямами.

Першою складовою зазначеного пакета є стимулювальні заходи у сфері зайнятості, у тому числі серед молоді. Зокрема, розроблений законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення конкурентоспроможності окремих кате­горій осіб на ринку праці. Підготовка цих пропозицій здійснюва­лася в рамках виконання рекомендацій Декларації міністрів праці та зайнятості країн “Групи двадцяти”.

Положення законопроекту передбачають:

1)  надання роботодавцям дотацій у розмірі 12 прожиткових мінімумів за кожного працевлаштованого на нове робоче місце зареєстрованого безробітного з числа молоді, яка працевлашто­вується на перше робоче місце;

2)  зменшення суми єдиного соціального внеску на мінімаль­ну суму внеску, що спрямовується на загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхування, для роботодавця, який створив нове робоче місце з умовами дистанційної праці для одного з батьків, які отримують допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або надбавку для догляду за дитиною-інвалі­дом до досягнення нею 18 років;

3)  відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами суб’єктам малого підприємництва, що створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них безробітних строком не менш як на два роки;

4)  надання права на отримання ваучера на навчання та підвищення конкурентоспроможності батькам, які виховують трьох і більше дітей, та батькам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5)  запровадження гнучкої форми зайнятості — дистанційної праці.

Крім того, ми сподіваємося, що підвищуватиметься рівень зайнятості серед молоді.

Шановні учасники парламентських слухань! Незважаючи на певну позитивну динаміку у сфері молодіжної зайнятості, загальна ситуація залишається складною, адже рівень безробіття серед молоді більш як удвічі перевищує загальний рівень безробіття в Україні, що створює істотні ризики для економіки і соціальної сфери на середню перспективу. Тому наше завдання — спільними зусиллями зробити все можливе для того, щоб молоді громадяни України з перших кроків самостійного життя були максимально інтегровані у ринок праці. Зрозуміло, що базовою передумовою для цього є загальне економічне зростання як основний фактор підвищення рівня зайнятості в Україні.

Водночас Міністерство соціальної політики здійснює й інші кроки для покращення ситуації. Законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення конкурентоспромож­ності окремих категорій осіб на ринку праці є одним із них. Ми сподіваємося на підтримку викладених у законопроекті ініціатив учасниками сьогоднішніх парламентських слухань.

Переконана, що шляхом об’єднання зусиль ми зможемо дати гідну відповідь усім викликам, що їх ставить перед нами сьогодення у соціальній та економічній сферах.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Наталіє Юріївно. Сідайте, будь ласка.

До співдоповіді запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туриз­му Палатний Артур Леонідович (Оплески).

 

ПАЛАТНИЙ А.Л., голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загально­державний багатомандатний виборчий округ, Політична партія “УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка”). Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань, шановний головуючий! Насамперед вважаю за необхідне висло­вити декілька тез щодо проведення наших парламентських слухань із запропонованим порядком денним.

Комітет відповідно до вимог Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” щороку проводить слу­хання про становище молоді в Україні на відповідні теми. Це має певний позитивний вплив на стан справ у галузі державної молодіжної політики щодо сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в нашій державі. Тому, зважаючи на актуальність і гостроту проблеми працевлаштування молодих громадян, Вер­ховна Рада України за поданням нашого Комітету підтримала пропозицію Міністерства молоді та спорту щодо проведення цих парламентських слухань.

Переконаний, що жоден із учасників слухань не заперечува­тиме проти того, що проблема молодіжної зайнятості є надзви­чайно актуальною. Адже кожного року на молодіжний ринок праці приходять молоді люди, які ще вчора були дітьми. І цей процес є безперервним.

З доповідей ми дізналися, що здійснюють і планують здій­снювати міністерства, діяльність яких пов’язана з розв’язанням проблеми молодіжної зайнятості. Достатньо об’ємні дані і виснов­ки містяться в розданих вам інформаційно-аналітичних матеріа­лах. Можна зробити висновок, що вжиті і заплановані заходи є обґрунтованими, продуманими і відповідають сучасним викликам суспільства, потребам молодих громадян. Проте в реальному жит­ті не завжди так відбувається.

Майже місяць тому указом Президента України схвалено Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року, в якій визначено пріоритетні завдання органів держав­ної влади щодо забезпечення розвитку економіки, відкритого суспільства, інтеграції України до світової спільноти. Зокрема, передбачається вдосконалення роботи з основних напрямів реалі­зації державної молодіжної політики та створення умов для забезпечення зайнятості молоді.

Загальна чисельність молоді віком від 15 до 34 років у  2012 році в Україні перевищувала 13 мільйонів осіб (більш як 47 відсотків працездатного населення), у тому числі економічно активної молоді — понад 8 мільйонів (більш як 38 відсотків еконо­мічно активного населення).

На обліку в органах Державної служби зайнятості у 2012 році перебувало майже 888 тисяч осіб віком до 35 років (48,6 відсотка загальної кількості громадян, які перебували на обліку). Водночас кількість випускників, які отримали направлення на роботу, в  2012 році становила 168 тисяч осіб (27,4 відсотка загальної кіль­кості випускників).

Загалом частка молоді в загальній чисельності безробітних за останні роки зросла з 53,8 відсотка у 2009 році до 55,2 відсотка у 2012 році. Це означає, що кожна друга особа, яка отримує до­помогу по безробіттю, є молодою особою, на жаль.

Усім зрозуміло, що ситуація, коли молода людина, яка вперше виходить на ринок праці, не має соціального захисту, гарантій з боку державних інституцій, перетворюється на одну з найбільш вагомих загроз економічній безпеці і соціальній ста­більності нашої держави та призводить до виникнення серйозних проблем у суспільстві, зокрема, до зниження темпів економічного розвитку, поглиблення бідності молодих сімей. Як наслідок — збільшення кількості розлучень, абортів, безпритульних і покину­тих дітей, дітей-сиріт, зниження рівня народжуваності. Водночас спостерігаються спад патріотичних уподобань, відплив за кордон талановитих і перспективних молодих фахівців, пошук альтерна­тивних форм заробітку у сфері тіньової економіки, зниження по­тягу і мотивації до здобуття вищої освіти.

Занепокоєння викликають пропозиції Президента України щодо зниження верхньої межі вікового цензу молоді — з 35 до 28 років. Це, зокрема, автоматично залишить без державної під­тримки кваліфікованих спеціалістів і велику частину молодих уче­них ще до здобуття ними наукового ступеня та змусить багатьох із них шукати щастя за межами України.

Хоч як прикро, безробіття серед молоді створює цілу низку загроз, серед яких: збільшення випадків скоєння економічних і  кримінальних злочинів, поширення алкоголізму та наркоманії, розпусти, соціальних захворювань, що призводить до скорочення тривалості життя, збільшення рівня смертності громадян і, що найстрашніше, молоді.

Хочу зазначити, що важливою гарантією працевлаштування молоді стало закріплення на законодавчому рівні права на одер­жання першого робочого місця після закінчення навчання (Закон України “Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або про­фесійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням до­тації роботодавцю”). Після втрати чинності зазначеним законом нові умови заохочення роботодавців до вирішення цього питання поки що не дали очікуваного результату, на жаль.

Певні інструменти щодо розв’язання проблем молодіжної зайнятості, надання першого робочого місця передбачені в Законі України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”. Але економічна криза породила нові проблеми, однією з яких є нездатність держави забезпечити багатьох ви­пускників навчальних закладів першим робочим місцем відповідно до набутої професії та запитів. Саме тому на даний час набирає сили нерегульований відплив молоді з галузей економіки України. Спостерігається скорочення кількості робочих місць, виникають труднощі у працевлаштуванні молодих працівників, зростає їх роз­чарованість роботою в легальних структурах.

Разом з тим направлення на роботу після здобуття освіти не  гарантує працевлаштування молодого спеціаліста. Я не кажу про “липові” направлення, що інколи влаштовують і адміністрацію навчальних закладів, і певні категорії випускників. Така ситуація обумовлюється тим, що вищі навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів майже за всіма можливими професіями, а  відсутність відповідного попиту на регіональних ринках праці призводить до того, що значна кількість випускників навчальних закладів працевлаштовуються за іншими спеціальностями або поповнюють лави безробітних. Мабуть, саме тому частка молодих громадян — випускників навчальних закладів, які перебувають на обліку в Державній службі зайнятості, минулого року становила 57 відсотків випускників навчальних закладів усіх рівнів.

Безперечно, вирішенню цього питання сприяють Державна служба зайнятості, молодіжні центри праці, спеціальні підрозділи вищих навчальних закладів з працевлаштування студентів і ви­пускників. До речі, Міністерству освіти і науки варто розробити положення про створення таких підрозділів і в професійно-техніч­них навчальних закладах.

Водночас викликають занепокоєння збільшення трудової міграції, закордонне заробітчанство, а також проблеми праце­влаштування молодих громадян з обмеженими можливостями. У  зв’язку з цим можна визначити головні завдання, які мав би виконати уряд:

внести достатньо виважені зміни до відповідних державних програм, визначивши в них конкретні заходи щодо вирішення питань працевлаштування молоді, вишукати можливість додатко­вого їх фінансування;

розглянути реальні та дієві варіанти заохочення роботодав­ців до створення робочих місць для молоді, створити систему заохочення, пільгового інвестування та обладнання податкових регіонів з найнижчим рівнем молодіжного безробіття з метою стимулювання місцевих органів державної влади до розв’язання проблем працевлаштування, передусім молоді;

удосконалити механізм визначення обсягу потреб ринку праці у кваліфікованих кадрах на відповідний період, який має стати основою для формування державного замовлення на підго­товку молодих кадрів.

Крім того, надзвичайно важливо, щоб місцеві органи вико­навчої влади, органи місцевого самоврядування вживали активних заходів для залучення молоді до праці, розв’язання її соціально-побутових проблем.

Шановні учасники парламентських слухань! На жаль, поглиб­лення економічної кризи, значне зниження темпів виробництва створюють серйозні проблеми у питанні реалізації конституцій­ного права молоді на працю, що вимагає від усіх органів держав­ної влади та громадських організацій консолідації зусиль щодо вирішення питання залучення молоді до участі в економічному житті держави, а також надання першого робочого місця, закріп­лення молодих спеціалістів на відповідному виробництві, створен­ня умов для провадження підприємницької діяльності.

У зв’язку з цим важливо прийняти на державному рівні програму подолання економічної кризи з урахуванням відносин з європейською спільнотою та сусідніми державами. Такий підхід може і повинен знайти своє втілення у відповідній загальнодер­жавній програмі, що має бути розглянута і затверджена Верхов­ною Радою України. Вважаю, що ці та ряд інших конкретних заходів стануть важливим фактором у вирішенні проблем молоді, залученні молодих людей до розбудови громадянського суспіль­ства в нашій державі.

На завершення хочу звернутися до Президента України та уряду. Державна казначейська служба не здійснює оплату плате­жів Міжнародного дитячого центру “Артек”. З серпня цього року всі служби, що надають комунальні послуги, вимагають терміново погасити борги. 24 листопада відбудеться повна зупинка роботи Міжнародного дитячого всесвітнього (не побоюся цього слова) центру “Артек”. Відсутні харчі для годування дітей, планується дострокова евакуація дітей, наступна зміна не буде прийнята в “Артеку”, немає навіть пального, щоб доставити дітей до потяга.

Шановний пане Президенте! Шановні члени уряду! Зробіть все можливе і неможливе, щоб негайно вирішити питання надання “Артеку” необхідної допомоги. Не відбирайте у дітей довіри до держави, до її керівництва, до кожного дорослого. Адже Україна — це Європа.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Артуре Леонідовичу. Прошу, сідайте, учасники парламентських слухань.

Ми порадилися з керівником комітету, і є така пропозиція. У  нас на виступи записано більше 50 осіб, тому якщо кожному надати 5 хвилин для виступу, то більше половини тих, які записа­лися і готуються, не встигнуть виступити і висловити свою думку. З огляду на це, є пропозиція скоротити регламент виступів до 3 хвилин, щоб більша кількість учасників змогли висловитися з цієї високої трибуни, і їхні виступи побачило населення України. Під­тримується? Дякую.

До виступу запрошується пані Нузхат Есан, представник Фонду народонаселення Організації Об’єднаних Націй в Україні. Будь ласка.

Скористайтеся навушниками, щоб послухати синхронний переклад.

 

ЕСАН НУЗХАТ, представник Фонду народонаселення Органі­зації Об’єднаних Націй в Україні. Доброго дня! Шановний пане головуючий! Шановні народні депутати України! Шановні члени Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної полі­тики, спорту та туризму! Шановні учасники парламентських слу­хань, всі молоді люди, яких я сьогодні тут бачу! Можливо, вам необхідно скористатися навушниками, тому що я говоритиму англійською.

Надання молодим людям можливостей та доступу до участі в економічному житті, у вирішенні їхніх соціальних проблем є важ­ливим чинником соціально-економічного прогресу. Тому і система ООН запроваджує партнерство з громадськими організаціями, приватним сектором та Кабінетом Міністрів України.

Як було зазначено Президентом України, якісне оновлення молодіжної політики є нашим спільним завданням, і я впевнена, що всі ви поділяєте цю думку. На даний час близько 4,5 мільйона українців навчаються у школах, 2,5 мільйона — в університетах, 0,5 мільйона здобувають професійно-технічну освіту, близько 1,5 мільйона дітей вивчають алфавіт у дошкільних закладах. Що ми можемо сказати їм сьогодні? Як ми будемо заохочувати їх до навчання, щоб вони забезпечили поступ України у третьому тисячолітті?

Як ви знаєте, в Україні відбувається демографічний перехід, маємо зниження народжуваності протягом попереднього десяти­ліття. Таким чином, молодь треба вважати цінним ресурсом. Одним з найкращих шляхів політичної відповіді на такий виклик є вироблення дієвої молодіжної політики. Ми в системі ООН спіль­но з урядом України працюємо над відповідною програмою на 2016–2020 роки.

Я хочу відзначити три принципи, на яких має ґрунтуватися молодіжна політика. Отже, нова державна молодіжна політика має:

1)  забезпечувати потреби молоді у сферах охорони здо­ров’я, забезпечення занятості, житлом та ґрунтуватися на реаліях;

2)  бути не декларативною, а реальною до виконання, з кон­кретними вимірюваними, досяжними результатами і щорічними цілями, а також забезпечуватися адекватними фінансовими ресурсами;

3)  бути багатогалузевою, міждисциплінарною. Відповідаль­ність за державну молодіжну політику не може покладатися лише на Міністерство молоді та спорту. Інші міністерства, відповідальні за соціальну політику, освіту, охорону здоров’я, також мають не­сти відповідальність і повинні об’єднатися під керівництвом Міні­стерства молоді та спорту України, щоб спільно визначити заходи, обов’язки та зобов’язання стосовно молоді.

Вкрай важливі також ефективні механізми горизонтальної співпраці, і система ООН готова допомагати у створенні такої системи.

Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується народний депутат України Жук  Микола Васильович, фракція Партії регіонів. Підготуватися Мельнику Сергію Вікторовичу.

 

ЖУК М.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (одномандатний виборчий округ №129, Миколаївська область, Партія регіонів). Доброго дня, шановні колеги! Шановний голову­ючий! Постараюся вкластися у 3 хвилини і хочу зупинитися саме на тих позиціях, яких торкнулися у своїх виступах представники уряду, представники нашого комітету, і з’ясувати все-таки, в чому причина такого низької рівня працевлаштування нашої молоді.

Як зазначив у своєму щорічному посланні до Верховної Ради України Президент України Віктор Федорович Янукович “Про вну­трішнє та зовнішнє становище України в 2013 році”, для економіки України характерним залишається існування значних освітньо-кваліфікаційних диспропорцій між попитом на роботу та пропози­цією робочих місць.

Не секрет, що серед усіх гравців на ринку праці найслабши­ми є молоді фахівці, які щойно отримали диплом про вищу освіту, що часто є єдиним козирем у справі долучення до серйозної гри під назвою “кар’єра”. При цьому випускники керуються бажанням одразу отримати високу заробітну плату і обійняти значну посаду.

Український ринок праці на сьогодні переповнений випуск­никами вузів з дипломами юристів, економістів та спеціалістів у галузі менеджменту. Проте, за висновками експертів, фахівцям саме цих спеціальностей найважче знайти роботу. Доходить до того, що юристів готують навіть інститути культури. У результаті більшість із них після закінчення вишу приходять у центри зайня­тості. Водночас на ринку праці спостерігається брак інженерів, хіміків, представників інших технічних професій.

Незважаючи на брак фахівців, у багатьох виробничих напря­мах вимоги до претендентів, як правило, високі і досить жорсткі. Найчастіше роботодавець очікує побачити готового спеціаліста з досвідом роботи. При цьому експерти відзначають, що традицій­них для багатьох галузей вакансій молодшого спеціаліста та по­мічника керівника у виробничій сфері практично немає. Влаштува­тися на першу роботу молодому спеціалістові найчастіше допома­гають терпіння, везіння або знайомства.

Відсутність чіткої системи працевлаштування випускників-бюджетників поглиблює проблему. Політика розподілу випускни­ків, яка існувала за часів Радянського Союзу, на сьогодні діє в  Німеччині. Так, навчальні заклади, які не гарантують реального працевлаштування не менш як 70 відсотків своїх випускників, не можуть розраховувати на державну фінансову підтримку. Я вва­жаю, що саме такий підхід треба закріпити й нам на законо­давчому рівні.

Шановні колеги, сьогодні говорили про те, що останнім часом у нас, на жаль, збільшилася кількість молоді, яка не може працевлаштуватися. Річ у тім, що з 1 січня 2013 року набрав чин­ності Закон України “Про зайнятість населення”, у зв’язку з чим втратив чинність Закон України “Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”. Це був закон, спрямо­ваний на працевлаштування саме молоді. А тепер, коли почав діяти Закон “Про зайнятість населення”, молодь стоїть у черзі за роботою нарівні з усіма іншими категоріями громадян, які потре­бують працевлаштування. Тому ми в Комітеті розробляємо зміни до цього закону, які, сподіваюся, найближчим часом будуть внесені, для того щоб повернутися до тих напрацювань, які були запропоновані, в тому числі, і нашими молодими громадянами, для забезпечення державної підтримки молоді у трудовій сфері.

Враховуючи брак часу, хочу наголосити, що вищі навчальні заклади повинні цікавитися, яких фахівців на сьогодні потребує ринок праці. А бізнес має повідомляти вишам, за якими спеціаль­ностями вони потребують фахівців, для того щоб більше ви­пускників могли працевлаштуватися.

І найголовніше, хочу внести такі пропозиції до Рекомендацій парламентських слухань:

Кабінету Міністрів України — прискорити роботу з розроб­лення законопроекту про стимулювання роботодавців, які прийма­ють на роботу громадян із вразливих категорій, зокрема молодих осіб;

Верховній Раді України — прискорити прийняття поданого Кабінетом Міністрів України законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про зайнятість населення” (№3114) та законопроекту про внесення зміни до статті 1 Закону України “Про сприяння со­ціальному становленню та розвитку молоді в Україні” щодо форми власності молодіжних центрів праці (№2208).

Враховуючи численні звернення молодих людей, беру на себе зобов’язання щодо створення... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка, передайте пропозиції до секретаріату Комітету.

До виступу запрошується Мельник Сергій Вікторович, ди­ректор Науково-дослідного інституту соціально-трудових відносин Міністерства соціальної політики України. Підготуватися Колишку Родіону Анатолійовичу.

 

МЕЛЬНИК С.В., директор Науково-дослідного інституту соціально-трудових відносин Міністерства соціальної політики України. Дякую. Шановний пане головуючий, панове міністри, народні депутати, колеги! Синонімом для слів “економічна актив­ність” є “робота”, “трудова діяльність”. Тобто молодь виступає об’єктом економічної активності, а суб’єктом є роботодавець. Тому хотілося б, справді, почути більше інформації, прогнозів, перспектив, вимог до молоді саме з боку роботодавців.

Декілька цифр, про які ще не говорили. Найбільш привабли­вими галузями для прикладання праці молоді є промисловість, торгівля, освіта, охорона здоров’я і транспорт. Найменш приваб­ливими — лісове, рибне та сільське господарство, будівництво. Найбільш молодіжно праценадлишковими регіонами виступають Полісся, Галичина та Кіровоградська область. Найбільше направ­ляють до бірж праці безробітну молодь такі галузі, як сільське господарство, торгівля та промисловість.

Хочу зазначити на захист юристів та економістів. У 2012 році перевиробництво кадрів у професійному розрізі, у тому числі навчальними закладами, спостерігалося за такими кваліфікаціями: філолог (283 безробітні особи на вакансію), документознавець (208), туризмознавець (153), еколог (93), економіст-статистик (89), історик (88), політолог (81), соціолог (73).

І три пропозиції щодо законодавчого врегулювання цієї проблеми:

1)  розширити нормативну базу Закону України “Про форму­вання та розміщення державного замовлення на підготовку фахів­ців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підви­щення кваліфікації та перепідготовку кадрів” у частині активнішого залучення до цього процесу роботодавців та відповідальності вищих навчальних закладів за неякісні освітні послуги;

2)  розробити закон про корпоративні університети (в Украї­ні, на жаль, їх одиниці, тоді як у світі вже більше 8 тисяч) — це єдиний шанс гармонізації виробництва, науки і освіти;

3)  потребують перегляду законодавчі норми щодо профі­лізації школи. У цьому контексті йдеться про розробку закону України про ранню профорієнтаційну діяльність в Україні. Ранній профвідбір та якісний рівень загальної освіти вже дають позитивні результати у світі: так, випускники шкіл Японії та Нідерландів показали кращі результати, ніж випускники університетів Іспанії та Італії.

На завершення зазначу, що від спільних дій законодавчої та виконавчої влади — громадян понадмолодіжного віку — залежить перспектива майбутніх поколінь, а не лише їх золотої інсайдер­ської частки.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте.

Для виступу запрошується Колишко Родіон Анатолійович, директор Департаменту розвитку трудового потенціалу та корпо­ративної соціальної відповідальності Федерації роботодавців Украї­ни. Наступним виступатиме Байсаров Леонід Володимирович.

 

КОЛИШКО Р.А., директор Департаменту розвитку трудового потенціалу та корпоративної соціальної відповідальності Федера­ції роботодавців України. Дякую, шановний пане головуючий. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні в цій залі вже багато прозвучало закликів і викликів до робото­давців, хотілося б декілька позицій висловити.

Шановні колеги! Ми досить довго працюємо над проблемою врегулювання дисбалансу на ринку праці і вважаємо, що нині однією з найбільших причин виникнення такого дисбалансу є не­відповідність отриманих під час навчання знань і навичок вимогам, які існують сьогодні на ринку праці.

Наведу приклад. Буквально вчора голова Федерації робото­давців України Фірташ Дмитро Васильович перебував у Донецьку, і там розповіли, що директор одного із заводів у пошуках еконо­містів особисто спілкувався з випускниками одного з наших про­відних економічних університетів. На жаль, серед 24 кандидатів він зміг вибрати лише одного. Це підприємство розташоване в Донецькій області, можливо, не таке потужне, щоб претендувати на якесь там провідне місце, але, менше з тим, я пропоную над цими цифрами замислитися.

І, думаючи над цими цифрами, ми як роботодавці пропо­нуємо розробити професійні стандарти як документ, що системно визначатиме вимоги роботодавця до кожного робочого місця. Ми вважаємо, що такі вимоги мають бути покладені в основу всіх освітніх стандартів, які розробляються навчальними закладами та Міністерством освіти і науки України. У цій роботі нас підтримують Міністерство соціальної політики та Міністерство освіти і науки, за що ми їм вдячні, безумовно.

І пропозиції до Рекомендацій парламентських слухань. Ми хочемо привернути увагу до того, що Міністерству освіти і науки слід прискорити роботу і завершити розроблення проекту Закону “Про професійну освіту”. Тому що сьогодні тут звучали питання переважно щодо вищих навчальних закладів, а, враховуючи необ­хідність збільшення кількості фахівців робітничих, інженерно-тех­нічних професій, ми вважаємо, що ситуація, що склалася у про­фесійній освіті, також потребує істотного доопрацювання. Напра­цювання в цьому плані є, і ми закликаємо міністерство приско­рити цю роботу.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується Байсаров Леонід Володимирович, народний депутат України, фракція Партії регіонів. За ним висту­патиме Нікіфоров Артем Олександрович.

 

БАЙСАРОВ Л.В., член Комітету Верховної Ради України з пи­тань промислової та інвестиційної політики (одномандатний ви­борчий округ №50, Донецька область, Партія регіонів). Шановний Ігорю Григоровичу! Вітаю учасників та гостей парламентських слухань! Тема “Участь молоді в суспільному житті: економічна активність” продиктована життям, це предмет розмови на держав­ному рівні, тому ми з вами тут зібралися.

Кожній людині необхідно мати джерело доходу, тому основ­не для молоді — це робота. Молодому фахівцю, який здобув освіту, досить складно знайти перше робоче місце, бо переважна більшість роботодавців висувають умову — наявність стажу робо­ти. А де його взяти? Отже, треба налаштовуватися на вибраний фах уже з першого курсу.

Тут, як правило, говорили про майбутнє: будемо думати, бу­демо робити… Я скажу про сьогодення. Певний досвід у цій спра­ві є у нас в Донецькій області, у виборчому окрузі №50. На базі шахтоуправління “Покровське” вже багато років діє програма “Трудове літо”, завдяки якій старшокласники можуть пройти прак­тику на підприємстві (на ділянках, розташованих на поверхні), одержати трудову книжку і заробити першу трудову копійку.

За 10 років дії програми “Трудове літо” на шахті пройшли практику 5 тисяч школярів. Більшість із них стають учнями профе­сійного ліцею, вступають на гірничі спеціальності до середніх і ви­щих навчальних закладів міст Красноармійська, Донецька, Дніпро­петровська та інших вишів країни, а після закінчення навчання повертаються працювати на підприємство. Для молоді округу “Трудове літо” — це не просто практика, це перший серйозний урок, урок відповідальності за власне майбутнє. Це зустріч із життям, як воно є.

Шахтоуправління “Покровське” вже протягом 10 років тісно співпрацює з Красноармійським професійним ліцеєм, виплачує додаткову стипендію, забезпечує формою, обідами, організовує оплачувану виробничу практику, оздоровляє ліцеїстів у спортив­них таборах. За час спільної роботи шахти і ліцею пройшли на­вчання 800 осіб, із них 700 повернулися працювати на підпри­ємство, де їм гарантовано робоче місце, інші здобувають вищу освіту або служать в армії. Випускники вищих навчальних закладів гарантовано отримують перше робоче місце і, що важливо, пра­цюють за фахом. Більше того, на шахті діє програма “Молодий спеціаліст”, яка дає можливість молодим фахівцям продовжити практичне навчання, освоїтися в колективі, отримати 5 тисяч гри­вень підйомних і збудоване житло. Лише у 2013 році на шахті почали працювати 150 випускників вищих навчальних закладів.

Упевнений, що позитивний досвід у нашому окрузі не є уні­кальним. В усіх регіонах України є державні та приватні підпри­ємства, які вже тепер працюють з молоддю. І наше завдання — узагальнити цей досвід, забезпечити можливість його реалізації на законодавчому рівні. Це має стати звичною практикою.

Нові часи вимагають нових підходів. Молодь — головний ресурс держави, а найбільш надійна інвестиція — це інвестиція в людський капітал.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Леоніде Володимировичу.

До виступу запрошується Нікіфоров Артем Олександрович, координатор Студентської ради міста Києва. За ним виступатиме Момот Олександр Іванович.

 

НІКІФОРОВ А.О., координатор Студентської ради м. Києва. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Для по­чатку дозволю собі невеликий коментар. Сьогодні багато йдеться про працевлаштування. На мою думку, для того щоб вирішити проблеми працевлаштування молоді, потрібно не акцентувати ува­гу на проведенні тренінгів і глибинній реформі освіти, а все-таки йти шляхом збільшення кількості високооплачуваних робочих місць. Це ефективніший шлях подолання проблеми працевлашту­вання молоді (Оплески).

Зведу свій виступ до кількох коротких тез. Хочу поговорити про охорону здоров’я. Студентська рада міста Києва завдяки тому, що в Києві діє студентська поліклініка, має унікальну мож­ливість отримати зріз щодо стану здоров’я студентської молоді. Повірте, якщо в нас зберігатиметься така ситуація із здоров’ям молоді, то працювати в Україні буде нікому. Отже, акцентую увагу на тому, що, здійснюючи реформу охорони здоров’я, треба зосе­редити увагу на страховій медицині, що має ґрунтуватися насам­перед на засадах аналітичного підходу.

Я не медик, але думаю, що медики мене підтримають. Є така наука — фармекономіка, це прогнозування. Я хочу сказати, що ґрунтуючись саме на прогнозуванні, що потрібно для охорони здоров’я, які медикаменти на сьогодні потрібні, ми зможемо за­вершити реформу цієї сфери і, зокрема, ті пілотні проекти, які нині здійснюються в Києві та в інших регіонах. Мені дуже приєм­но, що в питанні реформування охорони здоров’я, зокрема щодо здоров’я молоді, нас підтримують і Міністерство охорони здоро­в’я, і Міністерство освіти і науки.

До речі, я не поділяю думки, що поділ одного міністерства на два  — на Міністерство освіти і науки та Міністерство молоді та спорту  — дасть позитивні результати. Чому? Бо я вважаю, що неможливо відірвати молодь від студентів, а студентів від молоді. Це дві рушійні сили, які треба аналізувати в єдиному руслі і щодо яких має вироблятися єдина державна політика. Тому в цьому питанні моя принципова незгода. До речі, це чітко видно на при­кладі премій, які здобувала молодь за розбудову держави: раніше серед лауреатів студентів майже не було, а цьогоріч студенти вже були лауреатами.

Лише протягом двох останніх років кількість студентів, звільнених від занять фізкультурою, зросла вдвічі. Лише протягом двох останніх років кількість студентів з артеріальною гіпертензією зросла вдвічі. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що, можливо, проблеми не так у медицині, як у нашому ставленні до свого здоров’я.

Тому наші пропозиції зводяться насамперед до розроблення державної програми щодо пропаганди здорового способу життя, вироблення підходів до аналізу того, що відбувається із здоров’ям молоді. І, безумовно, не можна говорити про реформу охорони здоров’я без реформи освіти. Ми цілком поділяємо ті підходи, що коли молодь приділятиме… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується народний депутат України Момот Олександр Іванович, фракція Партії регіонів. Немає.

Андреєв Василь Миколайович, голова Профспілки працівни­ків будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, голова Молодіжної ради Федерації профспілок України. Підготува­тися Юрію Михальчишину.

 

АНДРЕЄВ В.М., голова Профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України. Дякую, Ігорю Григоровичу. Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань, колеги, товариші! Сьогоднішні парламентські слухання вже є позитивною подією, адже ми маємо документ, де зібрані і систематизовані всі проблеми молоді, а також маємо можливість взяти участь у дискусії політиків і представників громадянського суспільства стосовно цих проблем. Єдине, що не дуже багато шляхів подолання цих проблем, але в Рекомендаціях парламент­ських слухань, сподіваюся, вони будуть запропоновані.

Щоб не повторювати попередніх промовців, від імені 8 мільйонів членів профспілок з усіх регіонів України зосереджуся на трьох проблемах, які ми вважаємо найгострішими для молоді.

Перша — проблема першого робочого місця. Новим Зако­ном “Про зайнятість населення” у 4 рази зменшено розмір дотації роботодавцю, який приймає на роботу на перше робоче місце молодого хлопця чи дівчину. Чому в 4 рази? Раніше компенсува­лися і заробітна плата, і витрати на обов’язкове державне соці­альне страхування, а тепер — лише витрати на єдиний соціальний внесок. Чи вплине це на 800 тисяч безробітних молодих громадян України, про яких казала Наталія Юріївна? Так, вплине. Ми піклу­ємося насамперед не про роботодавця, який втратить, бо втричі зменшиться розмір державної дотації, нас непокоїть те, що робо­тодавці будуть менш зацікавлені приймати на роботу молодих працівників.

Друга проблема — забезпечення молоді житлом. Держав­ною  програмою забезпечення молоді житлом на 2013–2017 роки передбачено 3 мільярди 280 мільйонів гривень із державного бю­джету на п’ять років. Скільки виділили на перший рік? За інфор­мацією Мінрегіону України, на цю державну програму виділено 80 мільйонів. Cкільки профінансували? 311 кредитів для молоді із 111 тисяч, які перебувають на черзі. Ми навіть не питаємо Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, директор якого тут присутній, які кошти плануються на наступний рік, бо там можуть відповісти, що не буде жодної гривні.

І третя проблема — молоді кваліфіковані працівники. Як голова Профспілки працівників будівництва і промисловості буді­вельних матеріалів України відповідально заявляю, що в нашій державі не потрібні молоді кваліфіковані працівники. Середня за­робітна плата становить 2600 гривень, вдвічі скоротилася кількість робітничих робочих місць. Це все свідчить про те, як потрібні мо­лоді робітники нашим роботодавцям.

І найгірше в цій ситуації те, що такий стан справ консерву­ється. Наприклад, візьмемо будівельну галузь. Ми ведемо перего­ворний процес щодо галузевої угоди, і галузеве об’єднання робо­тодавців по наших позиціях усвідомлено блокує ці переговори. Бо прийняття таких умов зумовлює відповідальність роботодавців у будівельній галузі за робітників, які мають отримати покращені умови праці. І 400 тисяч…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Запрошую до виступу народного депутата України Юрія Михальчишина, фракція Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. Підготуватися Рудській Антоніні Ігорівні.

 

МИХАЛЬЧИШИН Ю.А., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (одномандатний виборчий округ №118, Львівська область, політична партія “Всеукраїнське об’єд­нання “Свобода”). Шановні Ігорю Григоровичу! Шановні друзі! Хотів би скористатися правом виступити перед вами, аби не просто виголосити виступ, а щоб спробувати пояснити, що від­бувається в державі з проблемою першого робочого місця, яка на сьогодні цікавить не 800 тисяч безробітних українських хлопців і дівчат, а насправді значно більше. Щодо реальності статистичних даних, думаю, кожен може переконатися на власному досвіді. В Україні безробітних молодих випускників налічується щонаймен­ше 1,5 мільйона. Це щодо реалій ринку праці.

Отже, хотів би пояснити вам, що в липні минулого року прийнято антинародний, антиукраїнський Закон “Про зайнятість населення”, який тут так розрекламувала, на жаль, вже відсутня міністр соціальної політики Наталія Королевська. Мало того, що цей геніальний закон не містить визначення “молодий спеціаліст”, так навіть у тих статтях, де йдеться про створення першого робо­чого місця, відсутнє визначення цього поняття.

Крім того, там є низка неточних формулювань стосовно працездатного віку. Виявляється, що у нас безробітними можуть бути молоді українці у віці 15 років, а працездатний вік настає з  16 років. Це свідчить про якість законотворчої роботи Верховної Ради України попередньої каденції.

Зазначеним законом перекреслено механізм, за яким з дер­жавного бюджету надавалися компенсації роботодавцям за ство­рення робочих місць для молодих випускників професійно-техніч­них і вищих навчальних закладів.

Ця програма ніколи не фінансувалася належним чином. Так, у 2006 і 2007 роках дія закону зупинялася на прохання Кабінету Міністрів, у 2009 і 2011 роках у Державному бюджеті України вза­галі не передбачалося відповідних асигнувань. Але один малень­кий факт: за два роки, коли з державного бюджету виділялися кошти на компенсації роботодавцям, які створювали перші робочі місця для випускників, було працевлаштовано 13 тисяч молодих українських хлопців та дівчат.

Витрати на це не перевищували 26–27 мільйонів гривень. Для порівняння, товариство, хочу сказати, що лише утримання Верховної Ради коштує мільярд гривень щороку (Оплески). Уявіть собі, скільки можна було б працевлаштувати наших молодих ви­пускників, якби кошти розподілялися належним чином, відповідно до справжніх потреб українського суспільства.

Отже, цей закон, який, звісно, не був ідеальним, втратив чинність з 1 січня 2013 року. З цього року згідно із Законом “Про зайнятість населення” відбувається компенсація роботодавцям витрат, пов’язаних із сплатою єдиного соціального внеску, якщо вони працевлаштовують молодого спеціаліста. Нагадаю, це понят­тя взагалі не визначено в законодавстві.

Було багато сказано про те, що українська система вищої освіти не задовольняє потреб ринку праці. А яким чином вона мо­же задовольняти потреби ринку праці з його новими викликами, якщо у нас найменша питома вага працівників віком 15–35 років саме у сфері освіти? Якщо в фінансовій сфері працюють 60 від­сотків молодих спеціалістів, то в освіті — лише 25 відсотків. Ви­бачте, як можуть створити інноваційну систему освіти люди передпенсійного віку? За всієї поваги до них, бо на них трима­ється українська наука. Зрозуміло, про що йдеться: молодь не йде працювати в систему освіти, система освіти не відповідає вимогам до підготовки молодих спеціалістів, відтак молоді спеціа­лісти опиняються безробітними. Отже, треба не тільки змінювати законодавство, а й заохочувати.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується Рудська Антоніна Ігорівна, громад­ська організація “Українська молодіжна громадська палата”. Під­готуватися Присяжнюку Олександру Андрійовичу.

 

РУДСЬКА А.І., представник громадської організації “Україн­ська молодіжна громадська палата”. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Тема моєї доповіді: “Формування інноваційно активної молоді”. Становлення громадянського суспільства в Україні сприяє розвитку само­організаційних процесів та впровадженню інновацій, ініціаторами яких стають державні та недержавні структури, а також окремі особи. Інноваційна діяльність не тільки спрямована на поліпшення соціального становища суспільства, а й сприяє особистісному зростанню. З точки зору практики, особливого значення набуває проблема підвищення ефективності діяльності молоді.

Нововведення, або інновація, завжди є результатом усвідом­лення та задоволення потреб людей чи колективів у певних ре­формах, у пошуках та отриманні нових, вищих, результатів. Ново­введення здійснюються всередині системи за рахунок властивих їй ресурсів та є розв’язанням суперечностей між негативним ста­рим, яке вже вичерпало себе, та перспективним новим, що утвер­джує себе.

Впровадження нововведень — процес не миттєвий, надто коли йдеться про просування ідей. Модель впровадження іннова­цій вимагає таких елементів: сприйняття проблеми, обізнаність, розуміння, зміна установки, формування позитивного ставлення, апробація та впровадження. При цьому, як свідчить аналіз впрова­дження соціальних інновацій, у перший рік нововведення найчасті­ше завойовують 5 відсотків цільової аудиторії, на другий рік — 10 відсотків, на третій рік — 20 відсотків. І тільки після того, як протягом трьох років нововведення охопило 35 відсотків цільової аудиторії, програма може вважатися успішно виконаною.

Сучасна особистість для ефективного існування повинна мати певні якості інноваційного характеру: інноваційна готовність до роботи, самостійність та внутрішні мотиви до праці, ініціатива, творче ставлення до роботи, гнучкість та сприйняття всіх змін протягом самовдосконалення та професійного зростання, обміну ідеями та досвідом. Саме в такому разі постає питання іннова­ційної активності молоді.

Інноваційна активність розглядається на трьох рівнях управління:

1)  макрорівень — характеризується активністю держави, яка здійснює стимулювання інноваційного процесу, коли необхідний комплексний механізм стимулювання інноваційного процесу на всіх етапах, від задуму до реалізації;

2)  макрорівень — тотальна інноваційність у рамках спільно­ти, пов’язана з перетворенням інтелектуального капіталу в інте­лектуальні ресурси спільноти;

3)  рівень індивіда — йдеться про позитивний ефект від саморозвитку.

У дослідженнях розроблено механізм стимулювання іннова­ційної активності, що ґрунтується на оцінці інтелектуальної скла­дової трудових ресурсів, з виявленням основних елементів цього механізму: інтелекту, освіти, творчості, активності, професіоналіз­му, а також їх взаємозв’язків.

На нашу думку, сьогодні дуже важливо створювати підва­лини для розвитку інноваційної активності молоді. Якщо подиви­мося на інші країни пострадянського простору, наприклад Росію, Білорусь, Казахстан, Азербайджан, то побачимо, що в цих країнах на рівні держави здійснюється потужне фінансування молодіжної політики. Необхідно запровадити молодіжні програми на рівні Кабінету Міністрів та указів Президента, конкурси на найкращі інноваційні ідеї молоді, створювати молодіжні лобістські групи, які представлятимуть інтереси молоді в парламенті, скажімо, Моло­діжний парламент. Необхідно також звернути увагу на сферу соці­ально відповідального бізнесу, щоб молодь, яка працює в бізнесі, також залучалася до розв’язання соціальних проблем держави.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте.

До виступу запрошується Присяжнюк Олександр Андрійо­вич, народний депутат України, фракція Компартії України. Підго­туватися Крульку Івану Івановичу.

 

ПРИСЯЖНЮК О.А., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туриз­му (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, Комуні­стична партія України). Шановний головуючий! Шановні колеги! Хочу сказати, що мені як молодій людині близькі проблеми україн­ської молоді. Сам щодня стикався і у своїй діяльності стикаюся з ними. Однак сьогодні не про це.

Хочу зауважити, що, на жаль, так сталося, що протягом 22 років нашої незалежності молодіжна політика, інтереси молоді, права молоді фінансуються і підтримуються державою за залиш­ковим принципом і згадуються чомусь лишень під час перед­виборних кампаній.

Наведу кілька прикладів, що характеризують ставлення держави та профільних міністерств до мільйонів, як було сказано, молодих людей. Державна цільова соціальна програма “Молодь України” на 2009–2015 роки в цьому році профінансована на 21 відсоток. Цільової програми підтримки та розвитку фізичної культури і спорту взагалі немає. Її навіть не змогли нормально виписати, обґрунтувати і наповнити конкретним змістом. Те саме і з цільовою програмою щодо молодіжного житла, яка на сьогодні профінансована лишень на 8 відсотків необхідного мінімуму. Без перебільшення можна сказати: наскільки держава переймається проблемами молоді, наскільки вона близька до молодих людей, настільки ця держава за своєю суттю є патріотичною і людяною.

На моє глибоке переконання, для того щоб молодь могла нормально жити в нашій державі, владі необхідно виконати лише три основні умови: гарантувати безоплатну і доступну освіту, гарантувати робоче місце з достойною заробітною платою і ство­рити сприйнятливі умови для того, щоб молоде покоління зро­стало здоровим. На жаль, жодна з цих умов жодною владою за 22 роки не виконувалася і не виконуватиметься. Тому що сама суть влади у ці роки була незмінною і завжди — антинародною.

Питання становища, місця та ролі української молоді тепер необхідно розглядати, виходячи насамперед із класових позицій. Так склалося, що в Україні на сьогодні є клас пригноблених і без­правних та клас, що складається з представників влади, олігархів і криміналу, які витискають із народу і держави все можливе.

Ми можемо сьогодні констатувати, що кожна друга молода людина в Україні безробітна. А для того, щоб заробити на власну квартиру, утримувати сім’ю, треба реально стати мільйонером. Якщо немає зв’язків чи грошей, отримати нормальну роботу фак­тично неможливо.

В Україні відсутня дієва кадрова політика, покликана доби­рати талановитих молодих людей на посади в різні відомства, міністерства, підприємства, на різні ланки в галузях економіки. Натомість реалізована “позвоночна” кадрова система, коли за дзвінком влаштовують мажорів чи мажорчиків. Низка посад уже фактично передаються у спадок. Ми перебуваємо, до речі, в залі українського парламенту, депутатами якого є Янукович, Пшонка, Азаров. Думаю, вам не треба пояснювати, чиї це сини.

Україна як країна з ринковою економікою повною мірою захищає інтереси великого капіталу. Що мала б зробити справді відповідальна влада? Створити в Україні нормальні умови для самореалізації кожної молодої людини. Однак замість того, щоб працювати над цим, нинішня влада фактично перевела євроінте­грацію в ранг офіційної ідеології, спрямовує наші погляди на Європу, де, як сьогодні доповіли, рівень безробіття інколи пере­вищує 60 відсотків… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Андрійовичу. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується Крулько Іван Іванович, представ­ник Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Батьків­щина молода”. Наступним виступатиме Безпалюк Анатолій Сергійович.

 

КРУЛЬКО І.І., представник Всеукраїнської молодіжної гро­мадської організації “Батьківщина молода”. Шановні учасники парламентських слухань! Молодь, на жаль, не може існувати окремо від суспільства, і для молоді неможливо створити якісь окремі тепличні умови, де вона розвивалася б краще, ніж усе суспільство. Єдине, що молодь швидше реагує на процеси, які відбуваються в державі.

У молодої людини є дві можливості здобути робоче місце: перша — найнятися на роботу і друга — самостійно створити собі робоче місце шляхом організації власного бізнесу.

За даними авторитетної організації “Heritage Foundation”, яка визначає індекс економічної свободи, Україна знаходиться на 161-му місці, десь між Республікою Чад і Узбекистаном. Такі у нас можливості для створення та ведення бізнесу. Те саме засвідчу­ють і рейтинги Світового банку “Doing Business”. Безумовно, одна з ключових причин такого становища України полягає в поширенні корупції.

Що говорить ще одна авторитетна організація “Transparency International”? За рівнем корупції Україна посідає приблизно 144-те місці у світі і має бал 26. Якщо бал нижче 30, “Transparency International” визначає, що такий рівень корупції — ганьба для нації.

Безумовно, для молодого фахівця, який щойно закінчив нав­чальний заклад, отримання першого робочого місця стає справж­нім випробовуванням. Щороку чотири випускники з п’яти змушені самостійно шукати робоче місце без жодної допомоги вищого навчального закладу. З приводу майбутнього працевлаштування занепокоєні 78 відсотків українських студентів. Тобто працевлаш­тування є проблемою номер для кожної молодої людини.

Як реагує на все це українська молодь? Дуже оригінально. Вона просто мігрує і масово виїжджає за кордон. Вже сьогодні готові залишити Україну заради кращої роботи і вищої заробітної плати 41 відсоток працівників віком 18–29 років.

Які тенденції спостерігаємо в молодіжній політиці? Розрек­ламована ініціатива Президента щодо доступного житла фактично провалена. Чому? Тому що молода людина, щоб отримати кредит на житло, спочатку повинна довести державі, що вона бідна, а  потім довести банку, що вона багата і зможе обслуговувати кредит (Оплески).

Тепер конкретні пропозиції стосовно Закону “Про зайнятість населення”, це дуже важливий момент.

Що на сьогодні треба зробити студенту, щоб мати можли­вість отримати компенсацію? Він має зареєструватися як безро­бітний. Як молодий фахівець, який щойно закінчив навчальний заклад, піде на біржу праці і зареєструється в центрі зайнятості, що він безробітний? Для багатьох це принизливо. Тобто реально цю компенсацію повинні надавати не центри зайнятості, а вищі навчальні заклади. Це перша наша пропозиція.

І друга пропозиція також стосується компенсації. Потрібно зняти перелік осіб, на яких поширюється компенсація, тому що реально це призводить до того, що… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Івановичу. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується Безпалюк Анатолій Сергійович, директор комунальної установи “Обласний молодіжний центр” Полтавської обласної ради, віце-президент Всеукраїнської моло­діжної громадської організації “АТОМ України”. Підготуватися Зубчевському Олександру Петровичу.

 

БЕЗПАЛЮК А.С., директор комунальної установи “Обласний молодіжний центр” Полтавської обласної Ради. Добрий день, шановний головуючий, шановні учасники парламентських слухань! Одним із пріоритетних напрямів державної молодіжної політики є забезпечення первинної та вторинної зайнятості молоді. Одним із шляхів вирішення проблеми вторинної зайнятості молоді є залу­чення до роботи в молодіжних трудових загонах.

Розвиток руху студентських та учнівських трудових загонів сприяє створенню умов для забезпечення організованого та змістовного дозвілля, самореалізації творчої особистості, патріо­тичного виховання молоді, запобігання асоціальній поведінці та негативним явищам у молодіжному середовищі.

Рух молодіжних трудових загонів в Україні вже набув попу­лярності серед молоді. Так, щороку забезпечується діяльність понад 1500 трудових загонів, до участі в яких залучаються більше 45 тисяч осіб. Тож зацікавленість молоді у такому виді вторинної зайнятості зростає.

На жаль, в Україні на сьогодні відсутній дієвий державний механізм залучення молоді до роботи у трудових загонах, оскільки немає закону, який передбачав би єдині вимоги до впорядку­вання, формування, підготовки та організації молодіжних трудових загонів, єдині підходи до пошуку об’єктів і визначення обсягу робіт, механізми взаємодії руху молодіжних трудових загонів з  місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. На законодавчому рівні не врегульовано питання звільнення від оподаткування студентів та учнів, які працюють у складі молодіжних трудових загонів, а також надання податкових пільг підприємствам, організаціям, установам, що забезпечують робочими місцями студентську та учнівську молодь у вільний від навчання час.

Отже, шляхами вирішення зазначених проблемних питань можуть бути:

1)  прийняття спеціального закону, який врегулює діяльність молодіжних трудових загонів в Україні;

2)  запровадження механізму та порядку пріоритетного залу­чення молодіжних трудових загонів до виконання робіт і надання послуг для державних і комунальних потреб, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів;

3)  розроблення та реалізація комплексних регіональних програм, спрямованих на розвиток руху молодіжних трудових загонів.

Слід зазначити, що над питаннями працевлаштування та зайнятості молоді працюють обласні молодіжні центри. Такі уста­нови систематично проводять інформаційно-просвітницькі заходи, реалізують проекти. Саме обласні молодіжні центри можуть стати надійними посередниками між секторами з працевлаштування студентів, що діють при навчальних закладах, і роботодавцями та надавати методичну підтримку, проводити моніторинг ринку праці і виступати з дієвими ініціативами щодо законодавчого врегулю­вання проблемних питань працевлаштування молоді.

Важливими кроками стали доручення Президента України від 12 листопада 2013 року, в якому, зокрема, йдеться про норма­тивно-правове забезпечення діяльності регіональних молодіжних центрів, та Указ “Про Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року”. Сподіваємося, що організація первинної і вторинної зайнятості і надалі залишатиметься пріори­тетом у реалізації державної молодіжної політики.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте.

До виступу запрошується народний депутат України Зубчевський Олександр Петрович, фракція Комуністичної партії України. За ним виступатиме Тур Олександр Васильович.

 

ЗУБЧЕВСЬКИЙ О.П., секретар Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (загальнодержавний багатоман­датний виборчий округ, Комуністична партія України). Уважаемые коллеги! Говоря о вопросах экономической активности молодых людей, прежде всего, необходимо обратить внимание на условия, которые создает государство в плане образования, обеспечения рабочими местами, социальной защиты, поддержки молодых се­мей и так далее.

Из года в год в стенах парламента, в министерствах и ве­домствах звучит критика относительно существенного перекоса в образовательной системе, то есть несоответствия полученного образования потребностям рынка труда. За последние 20 лет в  стране подготовлены миллионы экономистов, менеджеров, юристов и в то же время наблюдается дефицит инженеров, специалистов технических профессий.

Правительство так и не сформировало предложения, на каких специальностях необходимо делать упор, в каких сферах экономики государство видит необходимость привлечения моло­дых специалистов, на какие специальности государство делает ставку при формировании госзаказа вузам. И вот эта несбаланси­рованная политика, наряду с кризисными явлениями в экономике, только пополняет ряды безработных.

У нас воспринимается как должное, когда молодой человек получил образование по одной специальности, а работает совер­шенно по другой, которая зачастую не имеет никакого отношения к знаниям, полученным в стенах вуза. Кроме того, в условиях дефицита рабочих профессий очень слабо развивается проф­техобразование. Существующие колледжи, техникумы и училища работают еще на советской базе, а многие из них превратились в центры по подготовке стилистов, визажистов и парикмахеров.

Мы можем сколько угодно говорить о недостаточной эконо­мической активности молодежи, о ее слабом участии в общест­венно-политической жизни страны, но необходимо констатиро­вать главную проблему: как стимулировать экономическую актив­ность, если государственная политика за последние 20 лет привела к закрытию тысяч предприятий? Сегодня этот процесс не только не остановлен, но и снова набирает обороты: в стране уничтожается малый и средний бизнес, молодые люди вынужде­ны устраиваться на работу не по наличию знаний и высокого уровня образования, а по протекции родственников, знакомых или за взятку.

Вопросы молодежной государственной политики находятся на последнем месте. К слову, это подтверждается не только отсутствием действенной программы поддержки молодых семей, молодых специалистов и создания для них необходимых условий, но и отсутствием условий для развития ДЮСШ, творческих круж­ков, спортивных секций. Приоритетными в стране являются отка­ты, воровство, дерибан оставшейся государственной собственно­сти, забота о собственном брюхе, а не о развитии страны.

К примеру, не решена даже такая, казалось бы, неглобаль­ная проблема, как занятость студентов в период каникул, предо­ставление им возможности заработать, чтобы поддержать себя и свою семью. Премьер-министр громогласно заявил о необходи­мости создания студенческих стройотрядов, но эта инициатива так и не заработала. Но если не хватает ни ума, ни желания решить даже такой элементарный вопрос, то, наверное, надо поехать в Беларусь, посмотреть и поучиться, как наши соседи ре­шают вопросы занятости молодежи, как там развиваются детско-юношеские спортивные школы, и какое внимание уделяется этой сфере. Кстати, в этих и во многих других вопросах Беларусь сохранила советский опыт, который Украина постепенно профу­кала, начиная с 1991 года. Вот уж поистине актуальна пословица: “Что имеем — не храним, потерявши — плачем”.

Спасибо за внимание (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Петровичу.

До виступу запрошується Тур Олександр Васильович, голова Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві освіти і науки. Підготуватися Боришкевичу Олександру Васильовичу.

 

ТУР О.В., голова Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві освіти і науки України. Добрий день, шановні учасни­ки парламентських слухань! Хочу сказати, що на сьогодні в Україні близько 2,3 мільйона студентської молоді. І хочу відзначити, що студенти є найпрогресивнішим та найактивнішим прошарком нашого суспільства, від якого залежатиме розвиток України вже завтра. Адже лише освічена молода еліта може своїми знаннями та наполегливою працею вивести нашу державу на лідерські по­зиції у світі. Вже сьогодні, під час навчання, потрібно чути думку студента, розуміти його потреби, приділяти увагу розвитку його творчих здібностей.

А хто ж, як не сам студент, краще знає свої потреби та проблеми? Тому відповідно до статті 38 Закону України “Про вищу освіту” у вищих навчальних закладах України функціонують органи студентського самоврядування, які дають можливість студентам представляти та захищати свої права на всіх рівнях — групи, фа­культету, інституту, гуртожитку, студентського містечка, універси­тету, на рівні міста, області і, нарешті, всієї України. І найголовні­ше, що такі об’єднання сприяють вихованню соціально активного, соціально відповідального громадянина нашої держави.

За приблизними оцінками, в органах студентського само­врядування задіяно близько 70 тисяч студентів з усіх, без винятку, куточків України. І хочу сказати, що саме ці люди готові й надалі розвивати та брати участь у реалізації державної молодіжної політики. Ми повинні розуміти, що до компетенції органів студент­ського самоврядування належать дуже важливі повноваження —  це і відрахування осіб, які навчаються, і їх поновлення, переве­дення з очної форми на заочну, призначення заступника декана, проректора тощо.

На всеукраїнському рівні органи студентського самовряду­вання об’єднує Всеукраїнська студентська рада при Міністерстві освіти і науки України. На сьогодні до нашої організації входять приблизно 250 органів студентського самоврядування. Ми прово­димо велику кількість різних заходів. Відзначу, що цього року Міністерство освіти і науки та Міністерство молоді та спорту нада­ли грант на здійснення проекту, необхідного для розвитку органів студентського самоврядування, за що хочу подякувати Євгену Миколайовичу Сулімі. І хочу наголосити, що за останній час ми вперше отримали кошти для органів студентського самовряду­вання, але маємо надію, що Міністерство молоді та спорту і надалі підтримуватиме проекти студентського самоврядування.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Боришкевич Олександр Васильович, голова “Команди молоді Віталія Кличка”. Підготуватися Куценко Ганні Станіславівні.

 

БОРИШКЕВИЧ О.В., голова Молодіжної громадської органі­зації “Команда молоді Віталія Кличка”. Усім доброго дня, шановні народні депутати, шановні майбутні народні депутати! На жаль, сьогодні, через 22 роки після здобуття Україною незалежності, можна констатувати, що молодіжної політики в Україні не існує взагалі. У 2013 році Міністерство молоді та спорту отримало з державного бюджету 940 мільйонів гривень, тоді як Генеральна прокуратура — 3,4 мільярда гривень. Запитання: що для нашої держави є пріоритетом?

Що ми маємо на сьогодні?

Перше. Молодіжного працевлаштування в Україні не існує, 50 відсотків молоді шукають роботу. Про яке перше робоче місце можна говорити? Переді мною сидять 450 молодих людей. Хоча б одного з вас держава забезпечила першим робочим місцем? Жодного. То про що ми говоримо?

Друге — молодіжне підприємництво. Доцільно тут, в залі, було б мовчати з цього приводу. Нашій державі не потрібні молоді люди, які працювали б на себе і самі створювали б собі робочі місця. Нашій державі потрібні лише працівники, які працюватимуть у бізнес-імперіях олігархів. На сьогодні 70 відсотків української молоді хоче жити і працювати за кордоном, на жаль. Ми повинні змінювати цю ситуацію. У молоді немає роботи, немає патріотиз­му, немає усвідомлення себе як громадянина нашої держави. Якщо влада цього не змінить, то це повинні змінити ми!

Два місяці тому Президент затвердив Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року. На жаль, цей документ більше нагадує передвиборну програму Віктора Януковича “Україна для людей” 2010 року. Суцільний популізм, одні лишень голі обіцянки.

Однак не все так погано. Все — у наших руках. І якщо держава не може забезпечити нас першим робочим місцем, то це повинні зробити ми самі. Від держави лише потрібно звільнити від податків молодіжне підприємництво строком на п’ять років.

Третє — бізнес-інкубатори. Тут сказали, начебто в Україні вони існують. Реально хтось про них чув? Ні, їх треба створювати.

Четверте. Необхідно докорінно змінити українську систему освіти. На сьогодні наша система освіти виховує працівників, які повинні працювати “на дядю”. А треба, щоб вона виховувала фі­нансово самодостатніх людей, здатних самостійно створювати робочі місця.

Наостанок хочу звернутися до всіх вас. Зараз нам по 20–25 років, але я впевнений, що за десяток років половина з нас буде мати повноваження народних депутатів України. І ми повинні працювати над тим, щоб при владі були молоді, патріотичні та професійні люди, а не особи з радянським мисленням, які дума­ють лише про власний гаманець. Тому хочу сказати, що майбут­нє — у наших руках!

Спасибі (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте.

До виступу запрошується Куценко Ганна Станіславівна, на­чальник відділу “Молодіжна біржа праці” Київського молодіжного центру праці. Немає.

Кузьменко Єлизавета Олександрівна, представник громад­ської організації “Молодіжна альтернатива”. Прошу.

 

КУЗЬМЕНКО Є.О., представник громадської організації “Молодіжна альтернатива”. Шановні учасники та учасниці пар­ламентських слухань! У жодній країні Європейського Союзу моло­дий спеціаліст, який здобув вищу освіту за кошти державного бюджету, примусово не відпрацьовує жодного дня за своє навчан­ня. І з сьогоднішнього виступу міністра соціальної політики скла­дається враження, що ні Міністерство соціальної політики, ні інші міністерства та відомства не усвідомлюють, у якому становищі перебуває молодь в Україні.

Законом України “Про освіту”, указом Президента від 1996 року закріплений обов’язок випускників після закінчення навчання відпрацювати в державному секторі економіки не менш як три роки, а в разі відмови — відшкодувати до державного бю­джету повну вартість навчання, у тому числі отриману стипендію. Сума відшкодування становить близько 80 тисяч гривень.

Визнаймо відверто: в Україні склалася практика, коли за відсутності запиту держави випускники змушені працевлашто­вуватися самостійно і здебільшого приносять фіктивні довідки про своє працевлаштування. Однак випускникам деяких професій уник­нути відпрацювання фактично неможливо. Це стосується передо­всім педагогів, лікарів, юристів, а також агрономів, IT-спеціалістів та навіть хореографів. Склалася ситуація, коли через низьку за­робітну плату, неналежне забезпечення житлом молодих спеціа­лістів, жахливі умови праці в сільській місцевості відбувається то­тальна відмова молодих людей працювати в державному секторі. Натомість ми бачимо масову міграцію за кордон фахівців з вищою освітою.

На даний час у Верховній Раді розглядаються три законо­проекти про вищу освіту, але в жодному з них не вирішується питання працевлаштування випускників вищих навчальних закла­дів, які навчалися за кошти державного бюджету, не визначено ні засад державної політики у цій сфері, ні шляхів та механізмів працевлаштування випускників. При цьому наміри щодо інтеграції системи вищої освіти України у європейський простір за відсут­ності чіткого механізму забезпечення працевлаштування випуск­ників можуть залишитися суто паперовими.

Враховуючи сучасні умови розвитку України та значне зменшення державного сектору, необхідно внести зміни до Зако­ну України “Про вищу освіту”, зокрема до статті 56 “Працевла­штування випускників вищих навчальних закладів”, доповнивши її нормою, що керівник вищого навчального закладу може сприяти працевлаштуванню випускника на підприємство, в установу чи організацію будь-якої форми власності. Адже підприємства всіх форм власності є платниками податків і всі роблять внесок у роз­виток економіки України.

Переконана, що розв’язувати проблему відсутності належної кількості кадрів у державному секторі на місцях потрібно не при­мусовим відпрацюванням випускників, а створенням належних та конкурентних умов праці для молодих спеціалістів.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до виступу Рисухіна Леоніда Івановича, голову правління Державної спеціалізованої фінансової установи “Дер­жавний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”. Підготуватися Слободянику Дмитру Павловичу.

 

РИСУХІН Л.І., голова правління Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”. Шановний пане головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Думаю, ми маємо висловити подяку і Міністерству молоді та спорту України, і Комітету Верхов­ної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та ту­ризму за ініціативу такого заходу. Ми дуже часто бачимо цю залу на екранах телевізорів — залу, переповнену представниками за­собів масової інформації, де лунають гучні промови та заклики. Проте зовсім не політика, а саме такі прикладні питання, як сьо­годні, насправді непокоять громадян, насамперед молодь. І саме з цих питань молодь очікує конкретних дій від держави.

Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівни­цтву працює за трьома механізмами державної підтримки грома­дян у забезпеченні житлом, вони всім відомі. Проте, зважаючи на тему слухань, хочу наголосити деякі речі, можливо, дещо несподі­вані і для Міністерства молоді та спорту, і для Комітету.

Ми вважаємо, що саме пільгове державне житлове кредиту­вання є найбільш ефективним інструментом держави у забезпе­ченні економічної активності молоді та її участі в суспільному житті. Чому? Надаючи кредит, держава водночас делегує молодій людині відповідальність за своє майбутнє, за майбутнє своїх дітей і, врешті решт, за майбутнє держави. У нас не було жодного (підкреслюю: жодного!) випадку, коли б з вини молодої сім’ї не було виплат за державним пільговим кредитом. Тобто наявність пристойних житлових умов для сім’ї, для дітей, необхідність збе­реження цих умов, безумовно, спонукає молоду людину до еконо­мічної активності, про яку ми сьогодні говоримо, до ініціативності, до пошуку робочого місця, до самореалізації у конкретних спра­вах чи проектах.

Переконаний, що тема створення державою умов для не­прямої, через пільгове житлове кредитування, підтримки еконо­мічної активності молоді може згуртувати народних депутатів довкола такого гасла: “Житло для молоді — це перспектива для держави!” І це могло б стати однією із складових національної ідеї — ідеї патріотизму та прагматизму.

І пропозиції до проекту Рекомендацій парламентських слухань:

1)  найшвидше прийняти закони, проекти яких прийняті Верховною Радою в першому читанні, щодо особливостей дер­жавної підтримки забезпечення молоді житлом та щодо молодіж­ної житлової будівельної кооперації;

2)  Верховній Раді при прийнятті Закону “Про Державний бюджет України на 2014 рік” врахувати доручення Президента України від 12 листопада 2013 року, передбачивши забезпечення видатків на фінансування Державної програми забезпечення мо­лоді житлом на 2013–2017 роки у повному обсязі, тобто 558 мільйонів гривень.

Це не тільки відновить надію молоді на реальні досягнення у вирішенні житлової проблеми, а й, безумовно, сприятиме більш активній участі молоді в суспільному житті та підвищенню її еконо­мічної активності.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується Слободянюк Дмитро Павлович, виконавчий директор громадського об’єднання Асоціація “Арма­да”. Підготуватися Сергієнку Спартаку Валентиновичу.

 

СЛОБОДЯНЮК Д.П., виконавчий директор громадського об’єднання Асоціація “Армада”. Добрий день, учасники парла­ментських слухань! Для початку зауважу, що молодіжна політика в Україні є, і всі учасники нинішніх парламентських слухань — це учасники молодіжної політики.

Я хочу порушити питання саме регіональної розбудови молодіжної політики, а також проблем молоді в регіонах, адже це ключові питання. Якщо молодь не повернеться в село, звідки вона родом, у майбутньому ми просто забудемо про села і про робочі місця в селах. Наша аграрна Україна просто пропаде. І якщо це питання зараз не порушити перед владою, народними депутатами і бізнесом, то в результаті ми скотимося в нікуди.

Єдиним прикладом у нашій області я можу назвати благо­дійний фонд “Батьківська земля”, який здійснює реорганізацію, надає молоді можливість навчатися, створює робочі місця. Мо­лодь має можливість розвивати і власний бізнес, і все те, про що сьогодні говорить молодь у столиці, на рівні громадських органі­зацій, на рівні благодійних фондів. Отже, чим більше буде зацікав­лений бізнес, тим краще розвиватиметься молодіжна політика саме в регіонах.

Якщо ми говоримо про різноманітні розважальні програми на українському телебаченні, то слід порушити питання про бізнес-інкубатори телевізійного формату. Тоді молодь розумітиме, як їй розвиватися, які проекти розробляти, як розвивати свій бізнес на місцях.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Сергієнко Спартак Валентинович, лідер Руху громадської непокори “Спартак”. За ним виступатиме Білоцерковець Дмитро Олександрович.

 

СЕРГІЄНКО С.В., лідер Руху громадської непокори “Спартак”. Шановний пане головуючий, щиро дякую за ваш демо­кратизм, за те, що надали час для виступу. Я хочу звернутися до влади і до працівників Міністерства освіти і науки. Шановні, зупи­ніться! Бо зараз відбувається ганебна ситуація: у вищих навчаль­них закладах силою стримують студентів, щоб, не дай Боже, хтось із них 22–24 листопада не приїхав до Києва, на мітинг на підтрим­ку євроінтеграції України. Влада цього боїться, але молодь уже зробила свій вибір і наголосила: ми йдемо в Європу. Зупиніться і не заважайте!

Взагалі, я сьогодні хотів говорити про інше, але після висту­пу Наталії Королевської мені стало погано. З вуст пані міністра звучала пуста, нікому не потрібна риторика. Нехай дасть чіткі від­повіді на запитання, які болять мільйонам молодих хлопців та дівчат!

Равіль Сафович наголосив на тому, що знизився рівень народжуваності. Так, він знизився і знижуватиметься й надалі! Це величезна проблема. Народжуваність буде знижуватися. Бо, ска­жіть, будь ласка, який нормальний чоловік чи яка нормальна жінка народжуватиме в цій країні, прирікаючи себе і дитину на страж­дання і нелюдські умови життя? Якщо вони не знають, чим дитину прогодувати, де взяти гроші навіть не на придбання, а на оренду житла, щоб будувати свою родину. Це ганебна ситуація!

І головне, на чому я хочу акцентувати вашу увагу: узурпа­ція  дійшла вже навіть до молодіжної політики! Їм замало того, що  вони тримають у руках законодавчу, виконавчу і навіть судову гілки влади, вони дійшли вже навіть до молодіжної політики. Є  така громадська організація із символічною назвою “Молоді регіони”. Слухайте, нам старих мало, які щодня в цьому залі вби­вають нашу країну і ведуть її до прірви? Нам дали ще й малих, молодих! (Оплески). Вся країна, весь громадський транспорт об­клеєний “молодими регіонами”. Припиніть цим займатися! Я не знаю… Це порушення закону, ви ламаєте активну громадську думку!

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Білоцерковець Дмитро Олександрович, голова Молодіжного крила Політичної партії “УДАР” (Оплески). Підготуватися народному депутату Ляшку.

 

БІЛОЦЕРКОВЕЦЬ Д.О., голова Молодіжного крила Політич­ної партії “УДАР”. Друзі, це дуже добре, що ми сьогодні тут зібра­лися. І за це подяка насамперед Комітету. Але про яку молодіжну політику ми зараз тут говоримо? Коли ставлення влади до молоді є профанацією! Коли молодь не знає, що таке соціальний захист! Коли через цю ганебну, непрофесійну владу студентам затриму­ють виплату стипендії, на яку майже неможливо прожити! Коли нині під загрозою наше європейське майбутнє! Через що? Через страхи однієї людини — Президента України Віктора Федоровича Януковича, який, я переконаний, піде з цієї посади у 2015 році, коли його відправить у нокаут Віталій Кличко (Оплески).

Ми з вами сьогодні маємо захистити вибір 90 відсотків української молоді — шлях до Європи. Що таке шлях до Європи для нас? Для нас це боротьба, і ми з вами маємо це розуміти. Тому я дуже прошу, щоб 24 листопада ви всі прийшли і підтри­мали опозиційні сили. Якщо ми зараз просто зупинимося на тому, що тут зібралися, нічого не буде. Ви добре знаєте, що є загроза непідписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. І лише завдяки вашій активній позиції ми зможемо перемогти. Тому прошу прийти і підтримати.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується народний депу­тат  України Ляшко Олег Валерійович. Підготуватися Гончаренку Максиму Миколайовичу.

 

ЛЯШКО О.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (одномандатний виборчий округ №208, Чернігівська область, Радикальна партія Олега Ляшка). Дякую. Олег Ляшко, Радикальна партія (Оплески). А чому ця половина залу мовчить? Ану, ви живі чи померли вже? (Вигуки). Отак, гучніше. Я так розумію, що тут у нас опозиційно налаштовані, а це — “Молоді регіони”, про яких згадував Спартак. То давайте так: об’єднаймо зусилля, щоб тут не було ні молодих, ні старих “регіонів”, щоб тут були молоді українці.

Що нам розказують? Я оце їхав у машині і слухав, яку лапшу на вуха вам вішали урядовці. Виходить Рисухін і розказує, як багато вони роблять у сфері молодіжного житлового будівництва, Наталія Королевська розповідає ще щось, потім пан Сафіуллін. Ви кому лапшу на вуха вішаєте? Оцим молодим людям? Та вони вже давно все схавали! Вони знають, що ви їх обманюєте. Вони із свого власного життя це знають!

Ви звідси поїхали куди? На дачі. На дачі ви поїхали! А вони куди поїхали? А вони поїхали на орендовані кутки, з яких їх завтра виселять, бо нічим платити. Чому вони дітей не народжують? Тому що дачі — у вас, у них дач немає. Ні квартири, ні дачі, ні кутка немає! Тому державні рішення потрібні для того, щоб вони мали майбутнє. Бо виступають і кажуть, що молодь виїжджає за кордон. Та дивно, як вона ще вся не виїхала!

Рішення мають бути радикальними, як і сама молодь. Має відбутися радикальна зміна політичних еліт. І починати треба з Верховної Ради України. Тут, у Верховній Раді, половина народ­них депутатів — пенсіонери. Кожен 20 тисяч пенсії отримує, 20 ти­сяч зарплати, 30 тисяч оздоровчих. Це щомісяця! І сидять, пара­зити, соплі жують. А ви що? Ви здобули освіту — у кожного по одному, по два дипломи про вищу освіту. І куди вам з тими дип­ломами? У кращому разі — на базар. Ви за все життя не заробите собі тисячі гривень пенсії, бо нема де працювати.

Тому Радикальна партія пропонує (і я вніс відповідні ініціа­тиви) заборонити пенсіонерам обиратися до Верховної Ради. Нічого їм тут робити! Сидять тут, як пеньки, мохом обростають. Нехай звільнять місце для вас, для молоді! Бо тільки молодь може навести порядок у нашій країні.

Крім того, я пропоную всіх пенсіонерів звільнити з держав­ної служби. Вони сидять, пенсії по 5–7 тисяч отримують, зарплату отримують, а у вас нічого немає.

Далі — встановити пільги роботодавцям, щоб молодь брали на роботу.

А головне (час закінчується, бачте, не дають слово правди сказати) — не ждіть з моря погоди, ніхто за вас нічого не зробить, якщо ви не візьмете в свої руки власну долю і будете щось робити! Не сподівайтеся ні на кого, ви нікому в цьому житті не потрібні, окрім самих себе, ну і, звичайно, мені. Тому я всіх закли­каю до Радикальної партії!

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Гончаренко Максим Миколайович, студент Харківського національного медич­ного університету. За ним виступатиме Куценко Станіслав Ігорович.

 

ГОНЧАРЕНКО М.М., студент Харківського національного медичного університету. Вельмишановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Сидячи в залі, я уважно слухав виступи. Почув багато цікавого, багато претензій, але конкретних пропозицій дуже мало. Моя пошана тим, хто вносить пропозиції.

Стосовно української молоді. За результатами соціологіч­ного опитування Інституту Горшеніна, кожен другий молодий українець цікавиться суспільно-політичним життям, його пріорите­тами є самореалізація і професіоналізм. Проте лише кожен третій українець вважає Україну місцем для самореалізації, дві третини хочуть втекти за кордон (Оплески).

Сьогодні молодь хоче самореалізуватися, але в неї немає такої можливості. Держава багато робить для самореалізації, підвищення професіоналізму молоді: це і надання пільгових кре­дитів, і цільові соціально-економічні програми, і сприяння утворен­ню молодіжних кооперативів. Але молодь не поінформована про ці проекти.

Шляхи виходу — в максимальному інформуванні молоді через громадські організації, вищі навчальні заклади, у будівниц­тві квартир невеликої площі (адже молоді не вигідно виплачувати кредит за надлишкову площу), у наданні можливості вільно оби­рати забудовника. І найважливіше — не надавати кредити молоді, а дати можливість заробити на житло самостійно, забезпечити робочими місцями.

Гарантії держави та стартова підтримка молоді — надання першого робочого місця. Це дуже добре. Але сучасна молодь має усвідомити, що держава є не лише структурою, яка повинна щось дати, що це не одностороння політика, не одностороння відпо­відальність. Має бути дорога з двостороннім рухом: держава повинна мотивувати роботодавця режимом пільг щодо працевла­штування молоді, а молоді люди мають свідомо обирати профе­сію, перспективну в нашій державі, а також дбати про набуття практичного досвіду. У цьому контексті необхідна тісна взаємодія між системою державного замовлення та аналітичними центрами. Необхідно створювати центри сприяння працевлаштуванню моло­ді при ВНЗ.

І наостанок. Категорія особливої уваги — молодь віком 15–16 років, яка хоче і може працювати, але… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

Куценко Станіслав Ігорович, Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Українська студентська спілка”. За ним —Смирнов Олександр Олегович.

 

КУЦЕНКО С.І., голова Всеукраїнської молодіжної громад­ської організації “Українська студентська спілка”. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Мені, звісно, складно виступати після такого експресивного виступу пана Ляшка, але намагатимуся зацікавити вас.

Насамперед прошу подивитися презентацію та роздатковий матеріал “Академії навичок”, який я надав. Користуючись порадою Голови Верховної Ради, одразу хочу представити проект “Акаде­мія навичок” як платформу для механізму вирішення питання пер­шого робочого місця для молоді і подальшого працевлаштування шляхом розвитку “золотого кадрового резерву”, створення якого може стати дорученням Верховної Ради України органам місце­вого самоврядування.

Сьогодні говорили про те, що необхідні конкретні пропозиції щодо працевлаштування молоді, тобто йшлося про механізм “со­ціального ліфта”. Наш проект спрямований на розвиток механізму “соціального ліфта”. У чому він полягає? У тому, що всі, хто не має зв’язків, впливових батьків, грошей, мають шанс стати успіш­ними в житті. Наш девіз: “Через освіту — до успіху!”.

На сайті “Академії навичок” після реєстрації є можливість пройти онлайн-навчання щодо вміння управляти своїм часом, стресостійкості, фінансової грамотності. Це навички, необхідні після закінчення вищого навчального закладу, адже сьогодні вже йшлося про те, що знань, здобутих у вищому навчальному закла­ді, недостатньо.

На нашому сайті роботодавці спостерігають за людьми, які навчаються, і можуть надати перше робоче місце. Тому звертаюся до присутніх представників влади з проханням узяти цей механізм на озброєння для вирішення проблем молоді у регіонах, і прошу надати відповідні доручення.

Хочу сказати, що наша платформа підтримана державою. Ми підписали меморандум з Міністерством молоді та спорту і компанією “МТС Україна”, яка також нам допомагає. Сподіваюся, що й інші компанії приєднаються і запрошуватимуть молодих людей на роботу.

Для роботодавців цей проект важливий тим, що вони виявляють свою корпоративну соціальну відповідальність, показу­ючи, що молодь для них важлива. Вони надають перше робоче місце і таким чином забезпечують перший успіх молодої людини у житті.

Для молоді це теж важливо, оскільки можна знайти перше робоче місце або просто роботу. Ми надаємо можливість оформ­лення стартапу, тобто вашої бізнес-ідеї, ви можете також зверну­тися до венчурних фондів за фінансуванням свого проекту.

Для держави ми вирішуємо питання “соціального ліфта” — забезпечення першого робочого місця для молоді та інші питання.

Наші тренери — професіонали, які читають лекції. Ви можете зайти на сайт проекту www.skillsacademy.com.ua і все подивитися.

Дякую за те, що вислухали, і прошу дати відповідні дору­чення. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Смирнов Олександр Олегович є? Я назива­тиму всіх, хто записався на виступ, тому що список підготував Комітет. Ось сидять секретар і голова Комітету. Відбулася велика дискусія щодо того, хто виступатиме, а тепер уже близько 15 осіб відмовилися від виступу. Думаю, ми маємо знати їхні прізвища.

Слово має Чабанюк Ольга Анатоліївна, голова первинної профспілкової організації студентів та аспірантів Київського націо­нального економічного університету імені Вадима Гетьмана. Під­готуватися Павленко Юлії Валеріївні.

 

ЧАБАНЮК О.А., голова первинної профспілкової організації студентів та аспірантів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Добрий день, шановний Ігорю Григоровичу! Добрий день, шановні міністри, які сьогодні виступали і присутні в цій залі! Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Всі ми знаємо, що сучасна молодь — це перше покоління, яке зросло в незалежній державі. Воно форму­валося в умовах соціально-економічних та суспільних змін, а отже потребує особливої уваги і турботи з боку і держави, і громад­ських інститутів, одним з яких є профспілки.

На сьогодні молодь є найбільш вразливою верствою насе­лення на ринку праці, тому питання молодіжної зайнятості пере­буває під пильною увагою профспілок. Належна підтримка молоді з боку держави є запорукою стабільного розвитку України, а ігно­рування проблем зайнятості позначається на рівні життя молоді, відбувається зростання тіньової, неформальної зайнятості. Як на­слідок, загострюється криміногенна ситуація, відбувається відплив за кордон кращих студентів, які могли б розвивати нашу неза­лежну державу.

За даними Держстату, рівень зайнятості серед осіб віком від 25 до 29 років становить близько 74 відсотків, а до 24 років — лише 34 відсотки. Кожен ставить запитання: чому це так? Копне­мо глибше. Якщо взяти студента — це також молода людина. На сьогодні стипендія студента становить 730–790 гривень, нижче межі бідності. Оволодіння сучасними знаннями є надзвичайно напруженою роботою, що потребує багато інтелектуальних, пси­хологічних, фізичних і матеріальних ресурсів. Як перший крок, мінімальна стипендія студента має відповідати хоча б прожитково­му мінімуму. Студенти, які навчаються в обласних центрах, можли­во, ще можуть прожити на 730 гривень, а студенту-киянину це надзвичайно складно.

Ми сьогодні дуже багато говоримо про перше робоче місце. З десяти випускників вищих навчальних закладів тільки троє можуть влаштуватися за фахом. Одна з причин, чому їх не беруть на роботу, — брак досвіду. Необхідне реальне державне регулю­вання, надання преференцій роботодавцям, треба мотивувати їх до створення регіональних ринків праці.

Далі. Диспропорція між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці призводить до критичного зменшення робітничих кадрів.

Відсутність об’єктів соціальної інфраструктури. Необхідно створити сприятливий клімат для участі молоді в програмах моло­діжного житлового будівництва та доступного житла. Необхідно відновити функціонування молодіжних житлових кооперативів, що дасть змогу забезпечити житлом десятки тисяч сімей.

Ми — не трутні, ми активні будівники свого життя! Ми не вимагаємо надати нам після закінчення університету квартиру чи квадратні метри для проживання. Я — мати трирічної доньки. Яке у нас майбутнє? Таке, як і в мільйонів дітей України. Їхнє майбутнє залежить від нас! Упевнена, що спільна виважена та ефективна політика соціальних партнерів з питань молодіжної зайнятості, проведення соціального діалогу дадуть змогу зменшити безробіт­тя серед молоді, підвищити рівень життя молоді в Україні.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте.

До виступу запрошується Павленко Юлія Валеріївна, заступ­ник голови Всеукраїнської громадської організації “Правозахисна організація “Спільна мета”.

 

ПАВЛЕНКО Ю.В., заступник голови Всеукраїнської громад­ської організації “Правозахисна організація “Спільна мета”. Здравствуйте, уважаемые дамы и господа! Уважаемые участники парламентских слушаний! От имени организации “Общая цель” хочу сказать, что нам действительно повезло называть себя поко­лением новаторов, ведь мы живем в период беспрерывных инно­ваций, модернизации технологий, идей и возможностей. Но, как известно, не столь важно наличие возможностей, как умение их правильно использовать. И тут, к сожалению, наблюдаем весьма негативную тенденцию.

В Украине проживает свыше 11 миллионов молодых граждан, которые составляют 22,6 процента населения страны. Однако такие проблемы, обострившиеся в последнее время, как  бездуховность, отсутствие идеологических основ, безнравст­венность, оказали негативное влияние на молодежь. Как видим, в  молодежной среде все чаще встречаются проявления расовой и  религиозной нетерпимости, вандализма, искаженного восприя­тия истории, дискриминации по половому, национальному и язы­ковому признакам. И все это — результат безнаказанности, без­ответственности самих граждан за содеянное.

Законодательная база Украины, конечно, не идеальна и  требует незамедлительного введения мер уголовной ответ­ственности за разрушительные действия вандалов относительно памятников истории и культуры, не внесенных в Государственный реестр. Многое делается властью нашей страны, но этого, к со­жалению, недостаточно. Насущными остаются проблемы социаль­ного отчуждения молодежи, ее невовлеченности в социально-экономическое и политическое пространство страны путем уча­стия в органах местного самоуправления.

Именно поэтому мы не должны перекладывать всю ответ­ственность на государство. Что мешает нам открыто высказывать свою позицию по тому или иному поводу? Свобода слова в Украине сегодня на пике возможностей. Что нам мешает на собственном примере пропагандировать здоровый образ жизни, отказавшись от курения, алкоголя, наркомании, поглощающих со­временную молодежь и забирающих у нее будущее? Что нам мешает думать о желаемом пути развития до поступления в вуз, а  не после получения диплома обвинять государство в невостре­бованности своей профессии? Кроме того, в Украине всегда были, есть и будут востребованы молодые профессиональные, хорошо подготовленные кадры.

Таким образом, только в наших силах побороть социальную апатию, и важнейшим фактором в реализации всех наших иници­атив может стать только самодисциплина, объединение усилий многочисленных молодежных организаций. Мы способны сами строить свое желаемое будущее. Мы — поколение свободы мыслей и действий. Наша основная функция — не изображать из себя жертв...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка, Юліє Валеріївно.

До виступу запрошується Колесник Дмитро Сергійович, ви­конавчий директор Молодіжної організації “Пласт — Національна скаутська організація України”.

 

КОЛЕСНИК Д.С., виконавчий директор Молодіжної органі­зації “Пласт — Національна скаутська організація України”. Добрий день, шановні друзі і народні депутати! Я скажу про дещо інші моменти, про які ще не йшлося. Насправді економічна активність та її передумови формуються молоддю ще задовго до того, коли вона вступає в активні економічні відносини. Світовий досвід, як показує практика, свідчить, що економічна освіта вже вийшла за рамки академічної освіти. Відповідно більший наголос робиться на економічному вихованні дітей завдяки спеціальним курсам у дитячих садках і школах, а також завдяки громадським організаціям, неформальній освіті.

Світовий скаутинг є лідером у цьому процесі, оскільки працює з дітьми та молоддю, тобто поєднує різні вікові групи. Для українського скаутингу одним з успішних прикладів є співпраця “Пласту” з Українським католицьким університетом, де запрова­джено пілотний проект “Майстерня успіху”, спрямований на вихо­вання економічної свідомості та фінансової грамотності дітей різ­них вікових категорій. Тобто від дитинства до молодіжного віку ми навчаємо дітей початкам економіки, фінансової грамотності. Впевнений, що такі проекти мають й інші громадські організації.

На нашу думку, випускники таких освітніх проектів мали б зазначати цей досвід у своїх трудових книжках, для того щоб роботодавці могли правильно оцінити фахові якості молодих спе­ціалістів саме в цій сфері. Це дало б змогу більш активізувати економічну активність молоді та соціальну складову.

Власне, окрім цього, за майже 25 років діяльності “Пласту” в незалежній Україні ми виховали досить багато підприємців і ме­неджерів. Тобто ми вже на власному досвіді переконалися, що система діє. Тож закликаємо державу, представників міністерств, звернути увагу на необхідність виховання економічної свідомості з дитячого віку.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Куль Олександр Васильович, студент Національного технічного університету Украї­ни “Київський політехнічний інститут”.

 

КУЛЬ О.В., студент Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Вітаю, дорогі колеги, всі учасники парламентських слухань! Необхідна актуалізація зміцнення та збереження особистого здоров’я як фундаменталь­ної цінності суспільства. Чому це важливо для кожного з нас і для України загалом? Фізично та психологічно здорова людина має вищу продуктивність праці та інтелектуальну спроможність. Здо­ровий людський ресурс має вищу економічну спроможність. Проблема справді існує. Значна частина молоді не дбає, не цінує власне здоров’я. Звісно, основна проблема полягає в інтелекту­альній обмеженості.

Ще одна не менш важлива проблема — обмеженість матеріально-технічної бази України, зокрема університетів, якщо окреслювати проблеми молоді. Та з особистого досвіду зазначу, що наявна матеріально-технічна база часто використовується не­раціонально. Студентів обмежують у часі експлуатації матеріально-технічної бази університетів у зв’язку з тим, що зали для занять фізичною культурою здаються в оренду стороннім особам, які не мають стосунку до університету.

Механізм вирішення проблеми:

1)  розвивати матеріально-технічну базу університетів, зали для занять фізичною культурою і спортом;

2)  чіткий та суворий контроль за цільовим використанням матеріально-технічної бази університетів. Я вважаю, що профільне міністерство в змозі це зробити, а профільний комітет Національ­ного студентського союзу готовий допомогти.

Звісно, дуже важлива популяризація здорового способу життя. Комітет нашої організації активно цим займається, низка проектів вже реалізована. Користуючись нагодою, запрошую взя­ти участь у тематичному заході, що відбудеться 9–19 січня 2014 ро­ку на базі туристично-рекреаційного комплексу “Буковель”. Де­тальна інформація — на сайті www.nss.org.

Спільно з колегами Опанасенком, Романишиним, медиками-валеологами та міським центром здоров’я ми реалізовуємо міську програму “Ваше здоров’я — у ваших руках”. Кому цікаво, деталь­ніше — у всесвітній інформаційній павутині. Програма націлена на дітей та школярів, на зміцнення їхнього здоров’я.

Хотів би порушити ще багато проблемних питань, та вва­жаю, що необхідно почути ще двадцятьох колег, яким є що сказа­ти, тому завершу свій тезовий виступ. Ростіть, розвивайтеся, пра­цюйте, прямуйте до світла, живіть здорово!

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Васильовичу.

До виступу запрошується Манзюк Валерія Олександрівна, керівник молодіжного руху Всеукраїнської громадської організації “Правозахисний громадський рух “Російськомовна Україна”.

 

МАНЗЮК В.О., керівник молодіжного руху Всеукраїн­ської   громадської організації “Правозахисний громадський рух “Російськомовна Україна”. Здравствуйте, уважаемые участники парламентских слушаний! Здравствуйте, уважаемый председа­тельствующий! Мне очень приятно видеть столько молодых людей в  этом зале, потому что именно активная молодежь строит госу­дарство. Сегодня много говорили о том, что молодежная полити­ка нашей страны направлена на развитие главной стратегии госу­дарства, то есть согласно закону она распространяется на моло­дежь от 14 до 35 лет независимо от происхождения, социального статуса, расовой принадлежности, пола, образования или языка общения.

Однако, как вы все знаете, сегодня молодежь сталкивается с целым рядом проблем, которые она самостоятельно решить просто не может.

Прежде всего, проблема первого рабочего места. Каждый из вас знает, что, даже окончив лучший вуз страны, не факт, что вы найдете достойное рабочее место.

Это и жилищная проблема, о которой уже говорили. Если сравнить зарплату вчерашних студентов и цены на недвижимость, то получается, что молодая семья в год может купить около двух квадратных метров. Вы понимаете, что жить в таких условиях практически невозможно. Кроме того, возникает проблема само­реализации: минимальная зарплата, отсутствие опыта, ненавист­ная работа и так далее.

Но выход есть. Многое уже было сказано ранее, вы не раз слышали, что молодежь строит будущее и так далее. Нет! Я хочу сказать, что молодежь строит настоящее, и она строит его здесь и сейчас.

Именно поэтому на базе “Русскоязычной Украины” создано молодежное движение, в программу которого входит несколько социальных комплексов, оказывающих помощь в составлении ре­зюме, мониторинге рынка работодателей, написании рекомен­даций.

Это и программа “Startup” (о ней было ранее сказано) по устройству бизнеса, благодаря которой молодым людям, име­ющим идеи, стремление развиваться и строить свой бизнес са­мостоятельно, оказывают поддержку и помощь, предоставляют им возможность получения инвестирования для реализации проектов.

Это молодежная платформа “Юный парламентарий”.

Это и участие в конференциях, в международных конферен­циях и так далее.

Это и система уже действующих социальных лифтов — стажировки в комитетах Верховной Рады Украины.

Это и программа международного общения.

Кроме того, я хотела бы сказать, что сейчас мы готовим новый молодежный законопроект и приглашаем вас принять уча­стие, будем рады сотрудничеству.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується Крейденко Володимир Вікторович, голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Совість і надія України”. Підготуватися Супліній Тамарі Петрівні.

 

КРЕЙДЕНКО В.В., голова Всеукраїнської молодіжної громад­ської організації “Совість і надія України”. Добрий день, шановний головуючий, шановні народні депутати, члени Кабінету Міністрів, учасники парламентських слухань! Глобальна фінансово-економіч­на криза обумовила істотну трансформацію структури економіки України та спричинила зміни у сфері зайнятості населення.

Скорочення робочих місць, спад виробництва, зниження інвестиційної активності призвели до зниження числа робочих місць в Україні. За таких умов на перший план виступає проблема формування пріоритетів соціальної політики з питань державного регулювання ефективної зайнятості населення різних вікових груп, а особливо молоді.

Молодь є значною та перспективною частиною економічно активного населення України. Виконуючи притаманні їй важливі со­ціально-економічні функції, молодь виступає специфічним суб’єк­том взаємодії між владою і суспільством, переходить до продук­тивної зайнятості та обумовлює рівень безробіття, що породжує цілу низку соціальних проблем і соціально-економічних викликів.

Водночас наслідки системної кризи в Україні породили безліч соціальних проблем, пов’язаних із зайнятістю, що виника­ють у період переходу від навчання до отримання робочого місця. Причина полягає у невідповідності якості навчання потребам ро­ботодавця, відсутності гарантованого першого робочого місця, відсутності навичок ефективного пошуку цього місця.

На нашу думку, для усунення перешкод, з якими стикається молодь, коли приходить на ринок праці, необхідно покращити якість освіти, налагодити взаємозв’язок між роботодавцем та на­вчальними закладами, взяти за зразок досвід Європейського Союзу.

Як ви знаєте, 1 липня 2013 року у Європейському Союзі ухвалено програму, за якою більше 6 мільярдів євро виділено на подолання безробіття. Згідно з цією програмою в Європейському Союзі до 2015 року 80 відсотків молоді віком до 25 років будуть забезпечені першим робочим місцем.

Такі гарантії, я вважаю, потрібно запровадити і в Україні, для того щоб молодь упевнено дивилася в майбутнє, народжувала дітей, прогнозувала ситуацію, мобілізувала всі сили для розбудо­ви кращої України і була надійним базисом, аби ми жили кращим життям.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте.

До виступу запрошується Супліна Тамара Петрівна, прези­дент Міжнародної федерації ділових жінок “Либідь”. Відсутня.

До виступу запрошується Зінов’єва Олеся Костянтинівна, член правління Міжнародної молодіжної громадської організації “Співдружність”. Відсутня.

Шуляков Ярослав Вікторович, голова Верховної молодіжної ради. Підготуватися Скребцову Борису Івановичу.

 

ШУЛЯКОВ Я.В., голова Всеукраїнської молодіжної громад­ської організації “Верховна молодіжна рада”. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Дякую за можливість виступити. Державна молодіжна політика сьогодні в Україні пере­буває на етапі активного розвитку та вдосконалення, про що свідчить величезна кількість молодіжних та дитячих громадських об’єднань. При органах державної влади створюються молодіжні консультативно-дорадчі органи — Молодіжна рада при Кабінеті Міністрів України, Всеукраїнська студентська рада при Міністер­стві освіти і науки України, Молодіжна громадська рада при Дер­жавному фонді сприяння молодіжному житловому будівництву. Це свідчить про усвідомлення керівництвом центральних органів ви­конавчої влади важливості реальної участі молоді в державній політиці.

Одним з найголовніших успіхів державної молодіжної політики України є нещодавнє підписання Президентом Указу “Про Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року”, у якій чітко визначені пріоритети, шляхи і завдання, що стоять перед українським суспільством.

Однак є безліч молодіжних питань, що потребують особли­вої уваги та вивчення задля успішного їх вирішення. Є проблеми, які слід долати, та вдосконалювати механізми для їх подолання.

Серед основних проблем є забезпечення молоді житлом, тобто питання молодіжного будівництва. Неймовірно висока ціна на житло не лише на первинному ринку, особливо в містах, ро­бить його недоступним для переважної більшості молодих людей. Ця проблема є однією з причин демографічної кризи в Україні. Молоді сім’ї дуже часто не наважуються народжувати дітей, ви знаєте про це.

Банківська іпотека — це взагалі щось неймовірне з надвисо­кою відсотковою ставкою та необхідністю робити перший надви­сокий внесок. Погодьтеся, мало молодих людей в змозі сплатити перший внесок у розмірі 30 відсотків вартості житла. Тому для ба­гатьох молодих людей це питання є надактуальним.

Для вирішення молодіжних житлових проблем або, скажімо, їх спрощення практично в усіх регіонах діють молодіжні житлові програми, що фінансуються з державного та з місцевих бюджетів. Можливо, їх недостатньо для повного вирішення проблеми за­безпечення молоді житлом, але, за умови належного їх виконання та фінансування, поступово вирішується житлове питання. Фінан­сування програм, запланованих у бюджетах, є фактично тим меха­нізмом, що допоможе частково вирішити проблему житла для мо­лоді. Я щиро сподіваюся на розуміння цього керівництвом, і що фінансування буде передбачено.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ярославе Вікторовичу. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується Скребцов Борис Іванович, голова Ради Всеукраїнської спілки дитячих громадських організацій “Діти України”, головний отаман Українського дитячо-юнацького това­риства “Січ”. Підготуватися Кучеру Андрію В’ячеславовичу.

 

СКРЕБЦОВ Б.І., голова Ради Всеукраїнської спілки дитячих громадських організацій “Діти України”. Шановні пане головую­чий, народні депутати, друзі, колеги, учасники парламентських слухань! Наша організація, напевно, одна з найстаріших у моло­діжній політиці. І, спостерігаючи за цим процесом, я зрозумів, що нас, знову-таки, пустили дещо фальшивим шляхом: підмазати, підфарбувати, приліпити. Знаєте, скільки воза не роби золотим, він не розвине космічної швидкості. Потрібно, напевно, змінювати підходи.

Один колега вже згадав про аспект, про який я хочу сказати. Зокрема, про те, що економічна активність (як і будь-яка інша — соціальна, суспільна) зароджується в дитинстві. І якщо ми будемо виховувати інфантильні покоління, то на жодну активність сподіва­тися не доведеться.

Однією з інституцій, які виховують таку активність, є дитячі громадські організації. Чому їхня роль сьогодні важлива? Нині сім’я як виховний інститут насправді дуже погано працює. У школі залишили навчання, виховання викинули. Поки що ми фактично єдині порушуємо питання і реально працюємо над вихованням молодого покоління. І ми ставимо за мету виховати таку молодь, якій жодна біржа праці не буде потрібна. Щоб вона була настільки економічно досконалою, аби не тільки самостійно знайти робоче місце, а й самостійно створювати робочі місця його. Щоб виросло покоління, яке створить таку кількість робочих місць, що ми будемо запрошувати гастробайтерів з розвиненої Європи.

Що потрібно для цього зробити? Досвід є, і він лежить, власне кажучи, на поверхні. Зокрема, наведу такий приклад із світового скаутського руху. Загалом 3 відсотки молоді, охоплені скаутським рухом, дають 50 відсотків лідерів економічних, полі­тичних і суспільних еліт у країнах, що розвиваються, і 30 відсот­ків — у розвинених країнах. Це показник.

У нас, на жаль, дитячі громадські організації перебувають у дуже занедбаному стані. Якщо ми будемо мати таку інституцію, тоді будемо говорити про те, що досягнемо такої результатив­ності. Тому на сьогодні один із шляхів вирішення обговорюваної проблеми ми вбачаємо в системній підтримці дитячого громад­ського руху. Цього ми очікуємо від суспільства, від держави, від парламенту та уряду (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується Кучер Андрій В’ячеславович, голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Ліга слов’янської молоді”. Відсутній.

Пащенко Олена Вікторівна, координатор Всеукраїнської дитячої спілки “Екологічна варта”. Відсутня.

Стефанович Олександр Васильович, керівник дитячого гро­мадського об’єднання “Дитячий альпійський рух України”. Підготу­ватися Санченку Олександру Володимировичу.

 

СТЕФАНОВИЧ О.В., голова правління Дитячого громадсько­го об’єднання “Дитячий альпійський рух України”. Добрий день! На правах найстаршої людини в цьому залі скажу, що я в дитин­стві бував у піонерських таборах “Орлятко”, “Супутник”, і це було дуже добре. Тоді існувала одна дитяча громадська організація — піонерська організація імені Леніна. На жаль, до неї не має жод­ного стосунку нинішня піонерська організація, яку очолює народ­ний депутат Присяжнюк, який тут виступав.

Я хочу сказати, що ніхто — ні держава, ні Президент, ні чиновник — не має права викинути і забути все, що було гарного в країні. Діти не пили, не курили, ходили до школи. Передплата газети “Піонерська правда” коштувала 3 карбованці 60 копійок, як пляшка горілки. Нині в Україні 25 дитячих організацій, у Москві — 700. Напевно, у нас щось не так, як треба.

Я сюди прийшов висловитися щодо питання працевлашту­вання молоді. У нас, у дитячих організаціях, страшна біда — нікому працювати в літніх дитячих таборах. Поряд з піонерськими, виник­ли скаутські, альпійські, туристичні, козацькі табори, табори схід­них єдиноборств, а працювати нікому.

Дуже “розумна” Верховна Рада попереднього скликання обмежила кількість дорослих у дитячих організаціях 10 відсотками. Навпаки, треба було збільшити з 30 до 40 відсотків, тому що діти мають бути доглянуті. Не просто провести якусь освітню програ­му, поговорити про здоровий спосіб життя, треба цих дітей году­вати нормально і в гори водити! На моє глибоке переконання, піонерська організація імені Леніна не повинна бути найбільш фінансованою і леліяною державою. Як на мене, дітям важливіші лижі, футбол, східні єдиноборства або просто дівчат за коси по­смикати, ніж покладати квіти до пам’ятника Леніну. Але це вибір влади, вибір Верховної Ради. Так воно є.

Звертаюся до міністра молоді та спорту. Якщо сказали “а”, то кажіть і “б”. Якщо підтримуєте піонерську організацію, то під­тримуйте все те добре, що було колись у піонерському русі, зокрема вожатих.

Закликаю всю молодь, особливо міністра молоді та спорту, міністра освіти і науки, подумати над тим, щоб молодь влітку працювала волонтерами в дитячих таборах. Раніше в кожній шко­лі, у кожному піонерському таборі були піонервожаті. Тепер мо­лодь кричить, що ніде працювати. А це не тільки гроші, треба набиратися досвіду у вихованні та спілкуванні з дітьми. Тому благодатна нива для молоді — працювати в дитячих громадських організаціях волонтерами, набиратися досвіду і виховувати дітей, щоб вони могли спитати: “Де наша земля, де наші заводи?” Бо як буде так, як нині, ніхто не спитає. Україна перетвориться на зону, де люди роблять бізнес.

З цього я починав і на цьому хочу завершити: у столиці Росії Москві 700 дитячих організацій. Вони правильно чинять, а у нас, напевно, щось не так.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується Санченко Олександр Володими­рович, засновник Всеукраїнського конкурсу краси, таланту та кмітливості “СтудМіс України”. Підготуватися Семидідьку Андрію Андрійовичу.

 

САНЧЕНКО О.В., засновник Всеукраїнського конкурсу краси, таланту та кмітливості “СтудМіс України”. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Спочатку хочу звернутися до представників міністерств. Чесно кажучи, я отримав порожній лист. На моє запитання, чи включено мене до списку промовців, відповіді я не отримав, тому фактично не готувався. Напевно, це показник не дуже ефективної роботи міністерства. Це перше, що хотілося б сказати.

Друге. Ви дуже далеко від нас. Скажу на прикладі свого проекту. Я був членом колегії Всеукраїнської студентської ради. На жаль, Ігорю Миколайовичу, ви не завжди нас чули. Конкурс краси таланту та кмітливості “СтудМіс України”, який є одним з найбільших молодіжних проектів України, спочатку відбувається як “Міс області”, потім, на всеукраїнському рівні, — з числа дівчат, які перемогли в областях. Конкурс не підтриманий Міністерством освіти і науки України, чомусь він нецікавий. Цього року Міністер­ство молоді та спорту також не підтримало конкурс. Хоча він транслювався на каналі “TVi”, компанії “Прайм Тайм”, “Лайф” та інші його підтримують, він є цікавим, але чомусь його оминає дер­жавна молодіжна політика.

Наразі наша переможниця запрошена на всесвітній конкурс “World Miss University”. Вона поїде у лютому, знову-таки, за спон­сорські кошти, які ми самі знайшли, тому що я вирішив ні до кого не звертатися. Чесно кажучи, я не вірю, що ви можете чимось допомогти.

Тому моє звернення не до молодіжної політики, а до вас. Будь ласка, будьте ближчими до нас. Ви, представники Міністер­ства молоді та спорту, працюєте, бо ми, молодь, є. Ви, представ­ники Міністерства освіти і науки, працюєте, бо є студенти. Ви працюєте для нас, щоб наша освіта ставала кращою, щоб життя молоді ставало кращим. Це єдине звернення! Ну, це не смішно. Ви посміхаєтеся… Мені здається, що ви не помічаєте нас, мене. Це конкурс, що об’єднує 500 молодих лідерів по всій Україні, а ви нас не помічаєте.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Семидідько Андрій Андрійович, керівник проектів Всеукраїнської громадської органі­зації “Свої”. Відсутній.

Пархоменко Сергій Васильович, заступник керівника інформцентру Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Молодіжний Націоналістичний Кон´рес”. Підготуватися Панченку Євгену Андрійовичу.

 

ПАРХОМЕНКО С.В., заступник керівника інформаційного центру Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Моло­діжний націоналістичний конгрес”. Шановні колеги! Шановний пане головуючий! Я хочу сказати про одну важливу проблему, про яку сьогодні взагалі не йшлося, — проблему політичної активності молоді. Молодь нині є об’єктом, а не суб’єктом політичного життя, і це зумовлено багатьма чинниками.

По-перше, немає системної роботи з виховання політичної активності у школах та університетах країни.

По-друге, політичні партії дуже сильно сприяють тому, щоб молодь не була політично активною. Вони наймають їх за 50 гри­вень, щоб помахали прапорами. Коли вибори закінчилися — все, пішов геть. Талановитих людей політичні штаби не беруть після виборів, а беруть тільки своїх, внаслідок чого молодь у політич­них  партіях — це родичі, сини, доньки, коханки і коханці діючих політиків. Така сама ситуація і в партійних молодіжках, де на керівні посади призначаються родичі відомих діячів, політиків, партійних функціонерів. Я вже декілька разів працював з партій­ними молодіжками, і мене не полишає відчуття deja vu, щоразу одне й те саме: політична партія просто нав’язує своїх людей на керівні посади. Де демократичний принцип?

У результаті все закінчиться тим, що через 10 років тут засі­датимуть “старі пеньки”, з яких уже, перепрошую, трухлява сип­леться, а також їхні доньки, сини та онуки, які забавлятимуться ґаджетами, замість того щоб приймати закони. Щоб цього не сталося, я хочу запропонувати представникам Верховної Ради, представникам уряду такі шляхи вирішення цієї проблеми:

1)  рекомендувати Міністерству освіти і науки, управлінням освіти проводити виховну роботу з ректорами університетів щодо недопустимості тиску на студентів за участь у політичних проце­сах. Моя організація має масу прикладів, як у деяких регіонах, особливо на Сході України, студентів виключали лише за те, що вони прийшли на мітинг не тієї партії, агітували не за ту партію. Вибачте, у нас студентів просто залякують, тому вони не йдуть у політику;

2)  рекомендувати Міністерству освіти і науки запровадити як  факультатив “години громадянської активності”, щоб молодь, студенти могли спілкуватися з відомими громадськими діячами і політиками та розумітися на політичній ситуації;

3)  внести зміни до законодавства щодо пропорційного представництва молоді в центральних і місцевих органах влади (не менше 20 відсотків);

4)  внести до законів України “Про вибори народних депу­татів України”, “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” зміни, що унеможливлять включення до списків однієї партії або висунення у мажоритарних округах осіб, які є родичами депу­татів або кандидатів, висунутих за списком певної партії.

Таким чином ми уникнемо засилля “мажорів”, родичів відо­мих депутатів у цих стінах, натомість сюди прийде справді талано­вита молодь, гідна і здатна керувати країною. Я в це вірю.

Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Панченко Євген Андрійович, фахівець бізнес-центру Київського молодіжного цент­ру праці. Підготуватися Тарієлашвілі Ірині Володимирівні.

 

ПАНЧЕНКО Є.А., фахівець бізнес-центру Київського молодіж­ного центру праці. Я представляю Київський молодіжний центр праці. Історично так склалося, що в нашій країні в самому терміні “молодіжна політика” дуже забагато політики, далеко не завжди вдалої, незалежно від того, які партії та люди при владі.

Про молодь в Україні найчастіше згадують перед виборами або на різноманітних “круглих столах”, форумах, слуханнях тощо. Щороку в Україні відбуваються сотні таких заходів, жоден з яких не вирішує і навіть не дає поштовху до вирішення жодної з моло­діжних проблем, а за більш як 20 років незалежності України їх накопичилося чимало. Сьогодні вже багато промовців розповідали про ці проблеми, вони вам відомі.

Однак зазвичай ми чуємо оцінку молодіжних проблем, а не шляхи їх вирішення. Авжеж, окрім не менш популістських та аб­сурдних пропозицій до уряду та парламенту про виділення мільяр­дів гривень бюджетних коштів на підтримку тієї чи іншої програми. У бюджеті України і без того велика діра, нехтувати цим фактом також не можна. Упевнений, що єдиним варіантом за такої ситуа­ції є перерозподіл бюджетних видатків.

Мушу зазначити, що найболючішою темою є освіта в Україні. Якщо не помиляюся, за бюджетним замовленням у вищих нав­чальних закладах України навчаються трохи більше 50 відсотків студентів. Це мільярди бюджетних коштів і, м’яко кажучи, гроші — на вітер. Держава своїми руками створює проблему першого робочого місця для випускників вишів, адже очевидно, що робо­тодавцям не потрібна така кількість випускників вищих навчальних закладів, особливо коли якість навчання, порівняно з топовими європейськими університетами, неконкурентоспроможна.

Я пропоную значно скоротити державне замовлення у ви­щих навчальних закладах України загалом, а надто на гуманітарні науки, наприклад за напрямом філософія. Філософів у нашій краї­ні і без того вистачає, насамперед у парламенті. Вища освіта не може і не має бути для кожного, тільки найбільш обдаровані діти мають навчатися в університетах за державним замовленням.

І пропоную перерозподілити зекономлені кошти на видатки за тими напрямами, які є найбільш болючими для української мо­лоді. Наприклад, збільшити фінансування програми молодіжного житлового кредитування. На мою думку, це хоч і частково, але ви­рішить низку молодіжних проблем сьогодення.

Прошу врахувати мої пропозиції під час розгляду відповід­них проектів законів, що стосуються молоді, і проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Євгене Андрійовичу.

До виступу запрошується Тарієлашвілі Ірина Володимирівна, генеральний директор Всеукраїнської асоціації “Укрмолодьжитло”.

 

ТАРІЄЛАШВІЛІ І.В., генеральний директор Всеукраїнської асоціації “Укрмолодьжитло”. Дякую. Добрий день, вельмиша­новний головуючий, шановні учасники парламентських слухань! Дякуємо ініціаторам і організаторам слухань за можливість бути почутими. Всеукраїнська асоціація “Укрмолодьжитло” вважає од­ним з основних чинників забезпечення економічної активності молоді створення державою умов для придбання молоддю влас­ного житла.

Як було зазначено, економічне становище та рівень доходів більшості молодих людей є недостатніми для забезпечення себе та своєї родини власним житлом на ринкових умовах. Єдиним можливим для них варіантом придбання житла є участь у держав­них житлових програмах.

Зважаючи на доходи пересічного молодого громадянина, який тільки проходить період становлення, створює власну роди­ну, народжує дітей та набуває професійних навичок, єдиною до­ступною з існуючих житлових програм є довготермінове пільгове кредитування. Програма передбачає надання молодій родині або  самотньому молодому громадянину кредиту на 30 років під 3 відсотки річних, при цьому з народженням дітей тіло кредиту зменшується. Ця програма має величезний попит серед молоді, проте не фінансується державою належним чином. Так, у 2013 ро­ці програма недоотримала з державного бюджету 513 мільйонів гривень. Постає логічне запитання: про яку економічну активність молоді може йтися, якщо держава не дає змоги вирішити одне з  життєво необхідних питань — придбання власної домівки?

Водночас хочу щиро подякувати Президентові України Віктору Федоровичу Януковичу за доручення Прем’єр-міністру України щодо фінансування у 2014 році Державної програми за­безпечення молоді житлом на 2013–2017 роки.

Наступне питання, на якому я хочу акцентувати увагу, стосу­ється Стратегії розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року. Всеукраїнська асоціація “Укрмолодьжитло” вітає за­цікавленість держави у підтримці молоді і, безумовно, налашто­вана підтримувати ініціативи, спрямовані на покращення станови­ща молоді. Проте, на наше переконання, зменшення вікового цен­зу, передбачене цим документом, з 35 до 28 років саме для жит­лової політики є передчасним кроком, що в сучасних умовах погіршить становище молодих людей.

На сьогодні громадяни до 35 років мають право придбава­ти  житло на зазначених пільгових умовах. Після реалізації цього положення Стратегії розвитку державної молодіжної політики сег­мент учасників житлової програми значно скоротиться, оскільки молоді люди до 26–28 років здебільшого зосереджені на іншому — саморозвитку, освіті, працевлаштуванні, подорожах. Про такі стратегічні речі, як придбання житла, вони починають замислю­ватися пізніше. Таким чином, на момент, коли молода людина го­това стати учасником житлової програми, вона не матиме такої можливості за віковим показником.

Підсумовуючи, Всеукраїнська асоціація “Укрмолодьжитло” вносить дві пропозиції:

1) Кабінету Міністрів України та Верховній Раді України — забезпечити фінансування державної програми надання пільгових довготермінових кредитів у рамках Державної програми забезпе­чення молоді житлом на 2013–2017 роки;

2) Президенту України та Верховній Раді України — зали­шити без змін віковий ценз молодих людей (до 35 років) у сфері житлової політики з метою забезпечення їх участі в державних житлових програмах (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ірино Володимирівно.

До виступу запрошується Ман Денис Миколайович.

 

МАН Д.М., голова Комісії з питань молодіжних ініціатив Громадської ради при Закарпатській обласній державній адміні­страції. Добрий день, шановні громадяни України! Шановний пане головуючий і народні депутати, які ще залишилися в залі, а також люди, яким не байдужа молодіжна політика! Сьогодні дуже багато говорилося про те, є чи немає молодіжної політики, кому вона взагалі потрібна, хто чим оперує.

Скажу як людина, яка має безпосередній стосунок до моло­діжного середовища, молодіжної політики. Для регіону, який я представляю, це Закарпаття, питання працевлаштування є од­ним із найболючіших. Дуже багато моїх однокурсників виїхали за кордон, як і молодших за віком. Дуже багато моїх однокурсників не мають можливості забезпечити себе доступним житлом. Не­зрозуміло, для кого це житло доступне. Дуже багато людей гово­рять про Болонський процес, про європейські цінності тощо, але хабарі у вищій освіті та інші проблеми на сьогодні не викорінюються.

Однак я радий, що налагоджується діалог влади і молоді, влади і громадськості. Хочу поділитися досвідом, напрацьованим на Закарпатті. Я маю честь очолювати Комісію з питань молодіж­них ініціатив Громадської ради при Закарпатській обласній дер­жавній адміністрації. За минулі півроку громадськими організація­ми “Єдине студентство”, “Ударна молодь”, профспілковим коміте­том студентів Ужгородського національного університету та Лігою студентів Асоціації правників України проведено дослідження що­до працевлаштування молоді на закарпатському ринку праці, роз­роблено проект рекомендацій. Можливо, я щось пропустив, але не бачив, щоб сьогодні хтось із промовців передавав такі реко­мендації до секретаріату Комітету. Дуже багато людей прийшли просто похизуватися, показати, що вони вміють гарно говорити. Зокрема народні депутати, які представляють більшість, говорять про те…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується Білоножко Павло Миколайович, Спілка молодих політологів України. Відсутній.

Шановні учасники парламентських слухань, усі бажаючі, записані на виступ, скористалися такою можливістю. Оскільки є звернення трьох учасників парламентських слухань, які додат­ково записалися на виступ, я пропоную надати їм по 1 хвилині. Немає заперечень?

Запрошую до виступу Коваля Володимира Івановича, представника Громадської ради при Київській міській раді. Будь ласка, 1 хвилина. Підготуватися Рожковій Ганні Ігорівні, голові Київського осередку Всеукраїнської молодіжної громадської орга­нізації “Фундація регіональних ініціатив”.

 

КОВАЛЬ В.І., представник Громадської ради при Київській міській раді. Добрий день, шановні колеги! Шановне панство! Я  хочу розповісти вам про проблемні питання молоді, тобто про практичні моменти. Я буду говорить на русском, чтобы коллеги из России и стран СНГ меня поняли.

Существуют три очень большие проблемы. Первая — трудо­устройство молодежи. На самом деле, эта проблема возникает ввиду несоответствия программ обучения требованиям, выдвига­емым работодателями.

Вторая очень важная проблема — тотальная финансовая неграмотность не только молодежи, но и всех в целом, потому что везде рассказывают, как хорошо брать кредиты, но никто не говорит о последствиях и не учит людей создавать, то есть накап­ливать.

И третья проблема — наша пенсионная система, то есть проведение пенсионной реформы.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка. Передайте про­позиції до секретаріату Комітету, ми їх обов’язково врахуємо під час підготовки Рекомендацій парламентських слухань.

До виступу запрошується Рожкова Ганна Ігорівна, голова Київського осередку Всеукраїнської молодіжної громадської орга­нізації “Фундації регіональних ініціатив”. Будь ласка, 1 хвилина.

 

РОЖКОВА Г.І., голова Київського осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Фундація регіональних ініці­атив”. Очікується, що у 2014 році до внутрішніх військ буде при­звано майже 5 тисяч хлопців. Фактично це означає скорочення вдвічі кількості призовників, однак аж ніяк не повне скасування призову. В економічному плані призов до внутрішніх військ 5 тисяч хлопців означає, що держава на дев’ять місяців позбавиться 5 тисяч молодих працівників і водночас витрачатиме кошти на їх утримання. Ми рекомендуємо Верховній Раді внести зміни до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, скасувавши примусовий призов на військову строкову службу в армію та у внутрішні війська України.

З прийняттям Закону України “Про волонтерську діяльність” ускладнилася робота волонтерських організацій. Отже, необхідно провести громадське обговорення цього закону та розробити перелік змін і доповнень до нього.

Парламентські слухання є важливою формою зворотного зв’язку влади з громадськістю, однак не оперативною. З метою забезпечення конструктивного діалогу та продуктивної співпраці рекомендуємо профільному комітету утворити громадську екс­пертну раду з молодіжних питань.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується Лайко Олександр Іванович, член Ради молодих учених при Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації України. Будь ласка, 1 хвилина.

 

ЛАЙКО О.І., член Ради молодих учених при Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації України. Добрий день, пане головуючий! Шановні присутні! Хочу все-таки надати деякі рекомендації, розроблені Радою молодих учених при Держінформнауки, щодо економічної участі молоді та науковців у розвитку нашої держави. Справа в тім, що всі проблеми щодо інноваційності, впровадження, роботодавців тощо виникають вна­слідок відсутності інституціонального супроводження.

На сьогодні наукове середовище і бізнес не можуть нор­мально співпрацювати через законодавчі перепони. У нас є чіткі пропозиції стосовно внесення змін до Податкового кодексу Украї­ни щодо звільнення від податку на прибуток коштів, спрямованих на наукові дослідження. Що в такому разі відбувається? Ставка податку на прибуток — 19 відсотків. При впровадженні наукових досліджень більша частина коштів спрямовується на заробітну плату (40 відсотків) з усіма нарахуваннями та соціальними випла­тами (21,3 відсотка). На наступний рік у нас передбачено змен­шення ставки податку на прибуток для пріоритетних галузей економіки, при цьому бюджетний ефект оцінюється майже в 1,2 мільярда гривень, тільки по промисловості він становитиме 400 мільйонів гривень. Розрахунки нами зроблені… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Передайте рекомендації до секрета­ріату Комітету, будь ласка.

Шановні учасники парламентських слухань, всі бажаючі виступили, загалом виступив 41 промовець. Давайте подякуємо найбільш витривалим і небайдужим, які більше 3 годин працювали в цьому залі (Оплески).

Увімкніть мікрофон для заключного слова міністру молоді та спорту Сафіулліну Равілю Сафовичу (Оплески).

 

САФІУЛЛІН Р.С. Спасибо, Игорь Григорьевич. Уважаемые участники парламентских слушаний! Прежде всего, позвольте поблагодарить вас всех за участие в парламентских слушаниях, поблагодарить Верховную Раду, Комитет по вопросам семьи, молодежной политики, спорта и туризма, отдельно Артура Леони­довича Палатного. Вы знаете, что желающих попасть сюда было около 900 человек, но посчастливилось не всем.

Обращаясь ко всем присутствующим, хочу сказать вот что. Мы хотели услышать от вас предложения, как выйти из ситуации, в которой оказалась наша молодежь. Но многие выступающие использовали эту трибуну для политических баталий. Тут при­сутствуют представители различных партий. Я в этом зале провел три созыва и знаю, что молодежи нужен не цвет, не партийная принадлежность, а решение насущных проблем.

О чем говорили сегодня? К сожалению, ушел лидер дви­жения “Спартак”. Рождаемость упала! Да рождаемость упала еще 20 лет назад, и этот спад продолжается! Неужели это претензии к нынешнему правительству, к нынешнему Президенту? Мы все­гда открыты, приходите к нам. Давайте разработаем пути реше­ния проблем, а потом вы дадите оценку, справляются правитель­ство и министерство или нет. Уважаемые, давайте идти таким путем.

В этом году впервые был проведен Всеукраинский форум молодежи, на котором выступил с обращением к молодежи Президент Украины, присутствовали один из вице-премьеров, по-моему, три министра. Было предложение, чтобы в работе следу­ющего форума (мы договорись, что он будет ежегодным) при­нимал участие весь состав Кабинета Министров. Пусть послуша­ют, что говорит молодежь. Но обвинять в том, что сегодня страна оказалась в такой ситуации и что-то не делается… Я вам скажу, что цифры свидетельствуют об обратном.

Никто не говорит, что произошло в 2004 году, когда рост ВВП составлял 12,4 процента — высший показатель в Европе. Но тогда были те, кто поднимал, а потом кто-то уничтожил все, и тем, кто сегодня, приходится отвечать. Давайте уйдем от этого.

Получить квартиру или первое рабочее место… Вы знаете, партийная принадлежность не очень-то важна для молодого чело­века. Вот о чем необходимо говорить. Пожалуйста, мы ждем ваших предложений.

Мне понравились несколько выступлений, в которых говори­лось о том, что надо брать инициативу в свои руки. Времена уже не те, никто ничего не принесет!

И хочу обратиться к товарищу Никифорову, который сидит в первом ряду. Вы говорили, что разделение министерств — это ошибка. Уважаемый, по стране походите, поспрашивайте и узна­ете. Вот здесь сидят в зале те, кто работает… Президент и при­нял такое решение, потому что понял, что неправильно объеди­нять два министерства. Прошу вас свои выводы как-то…

Еще раз говорю: мы открыты, приходите к нам. Очень много проблем. Но если мы будем просто обвинять… Ну, будем обви­нять еще 100 лет. Давайте забудем, все. Давайте решать проблемы, наметим планы. И если мы их не решим, тогда будут основания нас обвинять.

Спасибо вам всем. Пожалуйста, вносите свои предложения. Сегодня поступило несколько писем от Совета молодых ученых при Госинформнауки. Александр Иванович, это вы выступали, да? Поверьте, снижение возрастного ценза для молодежи с 35 до 28 лет, как предусмотрено Стратегией развития государственной молодежной политики на период до 2020 года, — это европейская норма. ООН вообще ограничивает — 25 лет. А у нас было 35, когда-то эту планку поднимали. Поверьте, мы все сделаем для того, чтобы никто не был ущемлен. На сегодняшний день суще­ствует очередность. Никто не будет забыт, поймите.

И опять-таки, это только стратегия, не программа, как сегодня кто-то выступал и обвинял Президента, до программы еще далеко. С вашим участием будет готовиться программа.

Еще было обращение по городу Харькову, по поводу строительства жилья, которое должны были сдать в 2008 году. Мы выясним, вы оставили номер телефона, мы вам обязательно ответим.

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Равілю Сафовичу.

До заключного слова запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Палатний Артур Леонідович (Оплески).

 

ПАЛАТНИЙ А.Л. Шановні гості! Шановні представники уряду! Шановний Ігорю Григоровичу! Шановна президіє! Хочу подякувати і підвести риску під тим, що було сказано.

Упевнений, парламентські слухання є дуже важливими, адже ми сьогодні почули багато пропозицій, багато рекомендацій, ба­гато думок. Для мене як голови Комітету з питань сім’ї, моло­діжної політики, спорту та туризму важливо і я пишаюся тим, що наша молодь є політично активною. Я переконаний, що з такою молоддю у нашої держави є майбутнє.

Всі ваші пропозиції ми врахуємо в Рекомендаціях парла­ментських слухань. Упевнений, що в залі Верховної Ради України, де ви зараз знаходитеся, ми їх приймемо одноголосно. Споді­ваюся, що після прийняття Рекомендацій парламентських слухань уряд зверне увагу на ваші пропозиції, і ми як народні депутати України будемо контролювати їх виконання.

Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед дозвольте подякувати за плідну та конструктивну роботу. Зазначу, що змістовність доповідей і виступів учасників та  внесених пропозицій свідчать про те, що питання, винесене на  обговорення на парламентських слуханнях, є надзвичайно актуальним.

Під час сьогоднішньої дискусії значна увага приділялася питанню зайнятості, проте в будь-якій проблемі треба бачити і но­ві можливості. Як каже народна мудрість, сильна людина в кожній небезпеці бачить можливість, а слабка людина в кожній можли­вості бачить небезпеку. Слід пам’ятати, що причиною безробіття є  не лише економічна криза, а й передусім науково-технічний прогрес. Постійне вдосконалення технологій дало змогу відмови­тися від рутинної роботи, що стала непотрібною. На часі — творчі професії, наука і новітні технології. Система освіти повинна сприя­ти опануванню відповідних знань, тому навчальні заклади мають відігравати визначальну роль в адаптації молодих людей до вимог сьогодення.

Можливості реального втілення цих намірів можуть з’явитися у разі послідовного здійснення ефективної державної молодіжної політики. Крім того, необхідно здійснювати подальше вдоскона­лення законодавчої бази, а також домогтися фінансування в пов­ному обсязі наявних державних і регіональних програм, спрямо­ваних на підтримку молоді.

Заслуговують на увагу окремі ініціативи уряду. Зокрема, щодо надання жінкам у декретній відпустці права на безоплатне підвищення кваліфікації або здобуття нової професії, готовність здійснити заходи щодо підтримки приватних підприємців, які пра­цевлаштовують жінок після декретної відпустки, інвалідів або працівників без досвіду роботи, створення умов для дистанційної роботи, щодо надання фінансової підтримки безробітним у разі започаткування ними власної справи.

Стисло хочу відзначити ще декілька напрямів молодіжної політики, на яких слід акцентувати увагу. Зокрема, щодо збере­ження здоров’я молоді. Залишається гострою проблемою поши­рення серед молоді соціально небезпечних захворювань. Молодь є основною групою ризику щодо захворювань на ВІЛ/СНІД, ту­беркульоз, наркоманію.

Середній вік осіб, які вживають наркотики, в Україні стабіль­но знижується, 97 відсотків наркоманів уперше спробували нарко­тики у віці від 12 до 19 років. За даними громадських організацій, у нашій країні налічується більше 1,5 мільйона осіб, хворих на наркоманію. Соціальна та професійна реалізація таких осіб прак­тично неможлива, насамперед через відсутність мотивації. Таким чином, зусилля держави, всіх гілок державної влади, мають бути спрямовані на повернення цих категорій громадян у соціум, до економічно активного життя.

Шановні учасники парламентських слухань, щиро вдячний вам за плідну і конструктивну роботу. У розданих вам матеріалах є пропозиції центральних органів виконавчої влади до проекту Рекомендацій парламентських слухань. У виступах прозвучало чимало цікавих думок, після узагальнення та вивчення вони будуть враховані у проекті постанови про Рекомендації парламентських слухань, який буде внесено на розгляд Верховної Ради України.

Шановні учасники парламентських слухань, давайте подяку­ємо голові Комітету Артуру Палатному та міністру молоді та спорту Равілю Сафовичу Сафіулліну за добре підготовлені парла­ментські слухання (Оплески).

Хочу завершити парламентські слухання словами Миколи Гоголя: “Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє”.

Дякую всім за участь. На все добре!

НЕВИГОЛОШЕНІ ВИСТУПИ

 

БІЛОНОЖКО П.М., співголова Всеукраїнського молодіжного об’єднання підтримки вітчизняного виробника “Альтернатива”. На  сьогодні в Україні чи не найбільшою проблемою молоді, мо­лодих сімей є питання забезпечення доступним житлом. Понад 100 тисяч молодих сімей потребують поліпшення житлових умов. Незважаючи на те, що цього року фінансування молодіжних житлових програм було збільшено на 30 відсотків, кардинально на ситуацію це не вплинуло. Загалом на реалізацію програми будів­ництва доступного житла, розрахованої на період до 2017 року, необхідно більше 88 мільярдів гривень.

Зокрема, в місті Києві на квартирному обліку перебуває понад 15 тисяч молодих сімей. Ще більше тих, хто працює у сто­лиці, але не має можливості стати на квартирний облік через зарегульованість даного питання. Іпотечні програми кредитування є майже недосяжними, зокрема для сімей пільгових категорій, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу. Придбати житло за повну вартість можуть одиниці.

З 1998 року в Україні діє Державний фонд сприяння моло­діжному житловому будівництву. Кредити надаються через банків­ські установи, фонд компенсує відсоткову ставку за кредитом у розмірі 14 відсотків. У 2005–2008 роках фінансування майже зу­пинилося, і багато молодих сімей втратили квартири, не в змозі сплачувати повну відсоткову ставку.

З 2010 року в рамках реалізації Державної цільової соціаль­но-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010–2017 роки фінансування відновлено. Однак чи розв’яже це житлову проблему молоді в Україні?

Сьогодення вимагає нових, демократичних, відкритих, су­часних підходів до подолання цієї проблеми. Головною метою має стати не висмоктування ресурсів у держави, а створення шляхом використання правових механізмів громадянського суспільства ефективної системи забезпечення працюючої молоді житлом. Така система має забезпечити відкритість і доступність отримання житла, чесну ціну за житло, зробити молодь незалежною від кре­дитів банківських установ, які в нашій державі надаються за зави­щеними ставками.

Для досягнення поставленої мети звернімося до ще не забутого досвіду наших батьків. Серед передових досягнень Радянського Союзу було забезпечення молоді житлом, зокрема, за рахунок діяльності молодіжних житлових кооперативів (МЖК). У  Російській Федерації цей досвід вже відроджується. Правова база існує ще з тих часів — Примірний статут житлово-будівель­ного кооперативу, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186.

Молодіжний житловий кооператив є одним з доступних способів розв’язання проблеми забезпечення молоді житлом. Відродження цього напряму є дуже перспективним, адже даний метод виправдав себе. Нормативної бази вже достатньо для реа­лізації даної моделі. Необхідна політична воля, а також правова обізнаність молодих громадян та державних службовців місцевих державних адміністрацій.

Молодіжний житловий кооператив працює за таким прин­ципом: пайовик, який вступає до кооперативу, вносить визначену суму, що дорівнює вступному внеску. Після цього він помісячно або поквартально виплачує вартість залишку, розмір якого зале­жить від прогнозованої вартості майбутнього житла. Будівництво відбувається в реальному часі, і в результаті вартість квартири дорівнює її собівартості.

Питання в тому, що це невигідно забудовникам, які донедав­на працювали з рентабельністю 200–300 відсотків. Адже при здій­сненні будівництва кооператив найматиме будівельну компанію за 10–15 відсотків рентабельності.

 

Програми Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву

Програма МЖК

Перебування на обліку гро­мадян, які потребують поліпшення житлових умов (ускладнена про­цедура постановки на облік)

Перебування на обліку не обов’язкове. Членами МЖК є гро­мадяни, які проживають або пра­цюють на відповідній території

Житло купується за ринко­вими цінами

Житло будується за собівар­тістю, учасники МЖК можуть брати участь у будівництві

Сім’я вкладає кошти в буди­нок, який ще будується (тобто ін­вестує, а не одразу отримує квар­тиру). Термін будівництва — 1–2 роки і більше

Безоплатне надання земель­ної ділянки, швидкі темпи будівниц­тва — протягом 2–3 місяців. Сім’я одразу отримує житло

Ризики стосовно державної підтримки на наступні 30 років після отримання кредиту в банків­ській установі

Сім’я вкладає кошти посту­пово і контролює їх використання, спостерігаючи за будівництвом власного будинку

Невелика кількість наданої підтримки

Масове і швидке забезпе­чення молоді житлом у масштабах держави

Потреба в бюджетному фінансуванні

Не потребує бюджетного фінансування

Традиційні способи будівни­цтва, часто використання дешевих і неякісних матеріалів

Широкі можливості викори­стання сучасних енергозберігаючих та екологічних технологій

 

Запровадження МЖК не суперечить діючим програмам Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівниц­тву, натомість сприятиме підвищенню ефективності витрачання коштів державного бюджету, що спрямовуються на підтримку мо­лодих сімей при будівництві житла, за рахунок значного здешев­лення собівартості житла і, відповідно, збільшення кількості сімей, які зможуть скористатися підтримкою держави. Крім того, створюються умови для широкого залучення коштів населення для вирішення житлової проблеми молодих сімей.

Програма МЖК не потребує додаткового фінансування з державного бюджету. Заходи програми можуть бути заплановані та розподілені в межах видатків місцевих державних адміністра­цій, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики в регіоні.

Реалізація програми дасть можливість широким верствам активної працюючої молоді України побудувати власне омріяне житло, стати господарем свого життя. Це буде величезним стиму­лом до підвищення соціальної активності молодих громадян у по­шуку роботи, пожвавлення підприємницької активності, сприятиме створенню молодих сімей та, відповідно, зростанню народжу­ваності в Україні, адже на сьогодні демографічна ситуація в дер­жаві, зважаючи на фінансову кризу, є незадовільною.

Реалізація програми МЖК дасть змогу згуртувати українську молодь, залучити значний фінансовий ресурс приватного сектору для розвитку економіки держави, створить позитивні економічні передумови для подолання кризи на ринку житла. А це, своєю чергою, стимулюватиме роботу підприємств з виробництва буді­вельних матеріалів тощо, сприятиме створенню нових робочих місць, а відтак наповненню місцевих бюджетів.

Такі заходи здатні не тільки суттєво позитивно змінити становище української молоді, підвищити рівень довіри до влади, а й сприятимуть стабілізації деструктивних проявів в українському суспільстві.

 

ДОБРИК-КАРМАЗИН В.Д., президент громадської організації “Добрик крокує планетою”. В Україні упродовж більш як 50 років здійснюються програми “Добрик крокує планетою”, “Добрик — Всесвіт”. Мета цих програм: розроблення тематичних виховних заходів, шкільних проектів, в яких Добрик — казковий герой, сим­вол добра і милосердя, миротворець — допомагає долати труд­нощі, сприяє навчанню, цікавому проведенню дозвілля, зміцненню здоров’я і досягненню злагоди між людьми планети.

У всіх семи скликаннях Верховної Ради України діє міжфрак­ційне депутатське об’єднання із сприяння здійсненню програми “Добрик—Всесвіт”.

Виставки “Добрик крокує планетою”, “Добрик—Всесвіт” постійно діють в усіх регіонах України, демонструються у парла­менті України та за кордоном.

 

КАРПЕНКО О.В., доцент кафедри інформаційної політики та технологій Національної академії державного управління при Президентові України. Одним із важливих факторів побудови громадянського суспільства є активна участь населення у процесі прийняття державно-управлінських рішень. Молоді люди, будучи повноцінними членами суспільства, за сучасних умов отримують доступ до всіх форм участі у розбудові європейськи орієнтованої держави.

Однак в Україні молодь є однією із соціально незахищених категорій населення, оскільки на суспільну орієнтацію громадян віком до 35 років негативно впливає кризовий стан вітчизняної економіки, зокрема безробіття та відсутність стабільних держав­них гарантій повноцінного життя. В Україні гарантії прав молоді мають здебільшого декларативний характер, що спричиняє не­стабільність та зневіру в поліпшення існуючого стану.

Натомість молодь — це не тільки соціально-вікова група населення, а й об’єкт національного інтересу. Тому одним з базо­вих завдань державної молодіжної політики України повинно стати реальне підвищення якості життя громадян віком до 35 років.

Однією з насущних проблем реалізації державної молодіж­ної політики в Україні є недолугість освітньої реформи, основою якої є бездумне калькування болонських принципів. Очевидним наслідком такої радикальної реформи є різке зниження за остан­ніх 20 років рівня вітчизняної освіти, оскільки сучасний процес надання освітніх послуг жодним чином не впливає на майбутній інноваційний розвиток країни та не підвищує її конкурентоспро­можність. Натомість виростити активний суб’єкт громадянського суспільства значно легше з того віку, коли він формується як особистість, саме тому слід починати з молодого покоління, якому завтра жити і управляти країною.

Зазначимо, що державна молодіжна політика є не тільки курсом урядових дій, а й системою державних пріоритетів та інструментів впливу, спрямованих на створення умов для успішної соціалізації та ефективної самореалізації молоді. Практика остан­ніх десятиріч переконливо доводить, що у світі, який швидко змі­нюється, стратегічні переваги матимуть ті країни, де ефективно розвиватиметься та продуктивно використовуватиметься іннова­ційний потенціал розвитку, основним носієм якого є молодь.

Підтримка молодих людей, їх залучення до активної участі в житті держави та суспільства є інвестицією у розвиток страте­гічних ресурсів будь-якої країни. Формування інформаційного суспільства безпосередньо залежить від залучення молоді, яка є масовим користувачем інформаційних технологій — головним новатором новітніх комунікативних відносин, оскільки молодь ви­користовує ці технології для забезпечення своїх потреб.

Залучення молоді до політичного життя здебільшого зводи­ться до участі у заздалегідь “оплачених” громадянських акціях. Однак справжньою формою електоральної зацікавленості є здій­снення комунікативної взаємодії у соціальних мережах, де альтер­нативно до створення молодіжних організацій здійснюється об’єд­нання в групи за певними інтересами.

У переважній більшості українська молодь є аполітичною. Віддаючи перевагу побудові власної кар’єри та фінансовому успі­ху, більшість із них не бере участі в політичному житті країни. Тому щоб збільшити кількість молодих громадян, зацікавлених у створенні політично відповідальної системи влади, необхідно запроваджувати такі механізми державної молодіжної політики, які стимулюватимуть молодих людей до участі у процесі прийняття управлінських рішень. Використовуючи засоби масової комунікації із застосуванням інформаційних технологій, зокрема Інтернет-мобільності переважної більшості молодих українців, слід отрима­ти найбільш позитивний ефект від застосування інструментів електронної взаємодії.

Процес надання електронних послуг органів державної влади має бути спрямований саме на молодих громадян України, для яких реальний і віртуальний світ вже давно став цілісною системою цінностей та життєдіяльності. Тому і впровадження ін­струментарію електронної демократії стане потужним впливом на владу за умови реалізації електоральних можливостей в інтер­активному режимі. У цьому контексті зниження адміністративних бар’єрів та підвищення доступності влади онлайн стають запо­рукою удосконалення сучасного державного управління. У процесі надання електронних послуг державного управління та місцевого самоврядування регулюються відносини надавачів та одержувачів сервісів органів влади, дії яких узгоджуються і на центральному, і на місцевому рівнях.

Слід визнати, що будь-які державні реформи будуть успіш­ними тільки за умови, що їх активно підтримує молоде покоління. Важливо, щоб на сьогодні молодь була готова до реальної взаємодії з державою, відчувала свою причетність до суспільно важливих справ. Отже, соціально-політичну активність молоді не­обхідно стимулювати, і це є завданням держави.

 

ЛУКАНЮК О.Г., директор громадської організації “Інститут демократії та соціального прогресу”. Справді знаковим можна назвати 2013 рік у контексті уваги держави до питань молодіжної політики. Найбільш значущою подією цього процесу стало понов­лення у повноваженнях Міністерства молоді та спорту, функції якого з грудня 2010 року частково виконувалися Міністерством освіти і науки, а також Державною службою молоді та спорту.

У вересні цього року відбувся Всеукраїнський форум молоді, метою якого було забезпечення діалогу молодіжних громадських організацій та державних органів влади.

Указом Президента України від 27 вересня 2013 року затверджено Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року.

Окремі зауваження. Проблемою, на нашу думку, є той факт, що Міністерство молоді та спорту України у нинішньому вигляді набагато більше уваги приділяє саме спорту, а не молоді. У струк­турі міністерства лише Департамент з питань молоді та комуніка­цій опікується питаннями молодіжної політики.

Взагалі, в українських реаліях вже нормою стає практика пов’язування молодіжної політики з іншими питаннями, а саме спорту, фізичного виховання, сім’ї, туризму тощо. У результаті можемо констатувати, що в Україні принаймні три міністерства опікуються питаннями молодіжної політики — Міністерство молоді та спорту, Міністерство освіти і науки, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Однак ефективній діяльності зазначених органів часто бракує ко­ординації в реалізації молодіжної політики.

Інститут демократії та соціального прогресу має певні рекомендації та побажання щодо організації проведення Всеукра­їнського форуму молоді. Сподіваємося, що вони будуть враховані. На нашу думку, варто приділяти більше уваги інформаційній кам­панії щодо проведення такого заходу та залучати не лише сту­дентські молодіжні осередки. Звісно, студентство — це найактив­ніша частина молоді, однак це не вся молодь України.

Декілька слів про Стратегію розвитку державної молодіжної політики України на період до 2020 року. Цей документ є надзви­чайно важливим для молоді! Ключові положення цієї стратегії, безперечно, є доцільними. Однак ініціатива зменшення вікової межі молодих людей з 35 до 28 років не знаходить підтримки серед молоді. Очевидно, що причиною такої ініціативи є фінансові проблеми та неспроможність держави надати підтримку молодим сім’ям, які потребують власного житла. Проте ми вважаємо, що такий крок є дещо непродуманим і може негативно позначитися на вирішенні проблем української молоді.

Інститут демократії та соціального прогресу звертається до народних депутатів з проханням не приймати поспіхом таких важливих рішень без попереднього обговорення з громадськими організаціями, які займаються молодіжною політикою.

Наша громадська організація регулярно проводить зустрічі, дискусії, конференції та “круглі столи”, присвячені питанням молодіжної політики в Україні. Наші напрацювання є результатом спільної роботи молодих людей з багатьох регіонів України.

Просимо включити до проекту Рекомендацій парламент­ських слухань такі пропозиції:

1.  Спільно з державними органами влади, фахівцями та представниками молодіжних організацій провести додаткові кон­сультації з метою узгодження позицій при прийнятті рішення щодо зниження вікової межі молоді з 35 до 28 років.

2.  Вийти з пропозицією до Міністерства освіти і науки України щодо прийняття норм, що вручення дипломів випускникам вищих навчальних закладів відбувається виключно за умови на­дання довідки про працевлаштування.

3.  Вийти з пропозицією до Міністерства молоді та спорту України щодо розроблення та імплементації спільно з громад­ськими організаціями концепції ефективної інтеграції українських громадських організацій у європейське молодіжне середовище.

4.  Представникам громадських організацій на місцях спіль­но з органами державної влади та органами місцевого самовря­дування сприяти залученню представників молодіжних громад­ських організацій до вирішення питань, що стосуються молодіжної політики. Зокрема, пропонується провести широку інформаційну кампанію, спрямовану на усвідомлення всіма громадянами важли­вості ефективної молодіжної політики.

5.  Представникам громадських організацій закріпити ініціа­тиву та розпочати консультації з народними депутатами України, представниками інших громадських організацій щодо створення міжфракційного депутатського об’єднання, яке опікувалося б мо­лодіжною політикою.

6.  У разі створення міжфракційного депутатського об’єднан­ня сприяти народним депутатам України у забезпеченні дієвого механізму функціонування шляхом проведення тематичних захо­дів, зокрема щодо створення інституту омбудсмена з питань мо­лодіжної політики, опрацювання законопроектів та забезпечення інформаційної політики.

Інститут демократії та соціального прогресу відкритий до діалогу, а також готовий працювати над ефективною реалізацією молодіжної політики на благо та процвітання України!

 

ПОПОВА Т.Л., аспірант кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України. На сучасному етапі економічного розвитку залучення молоді до суспільного життя, зокрема економічного, розглядається як одна з головних цілей соціально-економічної політики нашої держави. При цьому особлива роль відводиться забезпеченню зайнятості молоді як головної передумови соціаль­ного залучення та основи економічного потенціалу держави, що виконує надзвичайно важливу роль у соціально-економічному ме­ханізмі розвитку країни і сталого розвитку загалом.

Проте в реальній економіці і досі ще не створені умови для  забезпечення високого рівня зайнятості молоді. Роботодавці не мотивовані щодо працевлаштування молоді, більшість із них не  бажають офіційно працевлаштовувати молодих працівників. Не створено умов і для розвитку молодіжного підприємництва, само­організації та самозайнятості. Серед основних проблем у цій сфері — відсутність первинного капіталу для відкриття власної справи, складна та нестабільна економічна і політична ситуація в  країні, надмірні бюрократичні перепони та недостатній рівень знань для організації власного бізнесу тощо.

Згідно зі статистичними даними за 2012 рік, найвищий рівень безробіття спостерігається серед молоді — 17,3 відсотка по відношенню до економічно активного населення. А серед молоді віком 15–24 роки — майже 28 відсотків безробітних. За таких обставин більша частина української молоді перебуває у стані критичного соціального відторгнення, що перешкоджає стабільно­му соціальному розвитку суспільства та загрожує національній безпеці держави.

У зв’язку з незадоволеністю наявними трудовими пер­спективами значна частина молодих людей, у тому числі високо­освічених, прагнуть знайти роботу за межами України, що обумов­лено вищим рівнем життя в інших країнах та більш високими за­робітками. Це відображає гостроту проблем гідного застосування трудових і освітньо-професійних навичок молоді в Україні.

Національне законодавство передбачає певні заходи щодо створення робочих місць для молоді, проте вони на сьогодні мають переважно формальний і адміністративний характер. Тому нині основне завдання полягає в досягненні високого рівня зайня­тості української молоді з метою її саморозвитку та самореаліза­ції, соціального залучення до суспільних процесів, що сприятиме стабільному соціально-економічному розвитку нашої країни. Запо­рукою цього мають стати:

1)  передбачене урядом запровадження ефективного меха­нізму для збільшення доступу молоді до високоякісної освіти та ринку праці;

2)  повноцінна підготовка молоді, яка здобула вищу чи середню професійну освіту, до самостійного життя в суспільстві. Важливо забезпечити відповідність освіти та кваліфікації потребам ринку праці. Доцільно перейняти зарубіжний досвід щодо запро­вадження практики учнівства в рамках “подвійної системи”, що передбачає поєднання шкільного навчання з виробничим навчан­ням на основі розроблення відповідних інтегральних програм. У результаті випускники шкіл набувають базових навичок зі спеці­альностей, які мають попит на ринку праці. На законодавчому рівні необхідно визначити конкретні шляхи здійснення профорієн­тації молоді, передбачити організаційно-економічні напрями її реалізації, сформувати єдину наукову систему профорієнтаційної роботи в навчальних закладах. На часі — прийняття закону про професійну орієнтацію молоді в Україні, що сприятиме регулю­ванню та ефективній реалізації механізму профорієнтаційної під­готовки молоді, підвищенню значення освіти при підготовці люди­ни до праці. У законі необхідно визначити мету, принципи, напря­ми, зміст профорієнтаційної діяльності, основні завдання щодо створення організаційно-управлінської структури, ресурсного та інформаційного забезпечення, джерела фінансування;

3)  гарантування першого робочого місця. На законодавчому рівні потрібно закріпити практику обов’язкового розподілу випуск­ників професійно-технічних та вищих навчальних закладів, внісши відповідні зміни до Закону України “Про зайнятість населення”, спираючись на досвід провідних країн, наприклад Німеччини;

4)  розроблення державної та регіональних програм ство­рення нових робочих місць на основі визначення науково обґрун­тованого соціального рівня зайнятості молоді в Україні та в кожно­му регіоні.

Це дасть можливість переорієнтувати політику сприяння молодіжній зайнятості на вирішення питань щодо наближення освіти до вимог ринку праці та стабільності зайнятості, що сприя­тиме активній участі молоді в суспільному житті.