ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ

БЕЗВІЗОВОГО РЕЖИМУ ДЛЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

15 квітня 2015 року, 10 година

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України ПАРУБІЙ А.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Прошу захо­дити до залу, займати робочі місця.

Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед хочу подякувати вам за активність, яку ви виявили для участі в парламентських слуханнях, адже питання безвізового режиму — це одне з найважливіших питань зовнішньої політики нашої дер­жави. На відміну від багатьох аспектів зовнішньої політики, воно стосується безпосередньо кожного громадянина. Запровадження безвізового режиму дасть нам змогу полегшити і покращити життя кожного з наших громадян, коли вони матимуть право і можли­вість пересуватися країнами Європи без віз.

Україна вже багато зробила на цьому шляху. Ще 2005 року Україна в односторонньому порядку скасувала візові вимоги для громадян держав — членів ЄС. Переговори з Європейським Сою­зом щодо запровадження безвізового режиму для українців наша держава проводить з 2008 року. Прийнято цілу низку законодав­чих актів, які просувають Україну на цьому шляху. Сьогодні ми знаходимося на завершальному етапі виконання другої фази Пла­ну дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Європейська Комісія високо оцінює кроки, які зроби­ла Українська держава.

Чималий шлях уже пройдено, але зараз ми очікуємо Ризького саміту ініціативи Європейського Союзу “Східне партнер­ство”, на якому, сподіваємося, буде дана чітка перспектива безві­зового режиму для України. І я впевнений, що сьогоднішні пар­ламентські слухання стануть своєрідним імпульсом для України, аби наша держава зробила все, що від неї залежить, для завер­шення виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Невід’ємною частиною візової лібералізації є місцевий прикордонний рух. Фактично, на кожному етапі ведеться активна співпраця з державами — членами ЄС у напрямі спрощення міс­цевого прикордонного руху. Станом на сьогодні, Україною укладе­но чотири угоди про місцевий прикордонний рух — із Словацькою Республікою, Республікою Польща, Угорщиною та Румунією. Поло­женнями цих угод регулюється спрощений порядок перетину кор­дону жителями прикордонних зон України та цих держав. Дія від­повідних угод охоплює понад 1800 населених пунктів і стосується більше 2 мільйонів громадян, які проживають у прикордонній зоні.

Підсумовуючи, хочу сказати, що в питаннях встановлення безвізового режиму, і не тільки з державами Європейського Союзу, пріоритетними є інтереси наших громадян, їхнє право на свободу пересування, яке держава має забезпечити.

Сьогодні до участі в парламентських слуханнях запрошені представники уряду, органів виконавчої влади, наукових установ, громадських організацій та дипломатичних представництв. Отже, я бажаю усім нам плідної, ґрунтовної і змістовної дискусії.

І хочу запропонувати такий регламент проведення парла­ментських слухань. Доповідь міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича — до 10 хвилин. Із співдоповіддю виступить голова Комітету Верховної Ради України з питань євро­пейської інтеграції Геращенко Ірина Володимирівна. На жаль, за­хворіла Гопко Ганна Миколаївна, від Комітету у закордонних спра­вах співдоповідатиме інший представник. Співдоповідь керівника відділу політики Представництва ЄС в Україні — до 7 хвилин. На обговорення загалом відводиться до двох годин. Регламент ви­ступу в обговоренні — до 5 хвилин.

Повідомляю, що за 30 секунд до завершення виступу пролу­нає звуковий сигнал, а за 5 хвилин від початку виступу система “Рада” автоматично вимкне мікрофон. Якщо попросите продов­жити, я зможу надати півхвилини, щоб ви змогли закінчити свою думку. Немає заперечень? Згода.

Отже, шановні учасники парламентських слухань, я запро­шую до доповіді міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича. Будь ласка.

 

КЛІМКІН П.А., міністр закордонних справ України. Шановний пане голово! Шановні народні депутати! Шановні колеги! Шановні друзі! Дуже дякую за ідею організації сьогоднішніх парламент­ських слухань. Я вважаю, що дуже важливо розуміти, куди ми прагнемо і де ми є.

Я багато років тому починав діалог з Європейським Союзом з питань лібералізації, з питань спрощення візового режиму. Пам’ятаю, як ми починали боротися за кожен випадок, коли українським громадянам відмовляли в наданні візи країни Євро­пейського Союзу. Те саме ми робимо і тепер. Але для мене без­візовий режим — це не тільки можливість уникнути всіх труднощів, пов’язаних з отриманням візи, для мене це сама логіка належно­сті до Європейського Союзу, до Європейського простору, логіка того, що ми є європейською країною і є європейцями, це наша логіка свободи.

Я впевнений, що ми завершимо шлях реформ, які потріб­ні  для отримання безвізового режиму з Європейським Союзом. Сьогодні під час парламентських слухань ви почуєте дуже чіткий, детальний звіт щодо кожної сфери, тому не буду заглиблюватися, скажу тільки декілька речей, які важливі для мене особисто.

Європейська Комісія завершила оцінку виконання нашою державою критеріїв другої фази. Ми побачимо звіт на початку травня. Логіка всіх місій стосується таких сфер: безпека докумен­тів, що посвідчують особу, охорона кордонів, міграція та притулок, правоохоронне співробітництво, дотримання прав людини, проти­дія дискримінації і, звичайно, свобода пересування. Скажу тільки про декілька реперних моментів на цьому шляху реформ.

Ми абсолютно на рівень, і я кажу про це відповідально, піднесли безпеку та захищеність проїзних документів. Ми почали оформлення біометричних паспортів, що відповідають всім міжна­родним стандартам якості. Організація процесу — подання та об­робка заяв, виготовлення бланків, персоналізація — також відпові­дає найвищим стандартам безпеки. До речі, ми самостійно забез­печуємо повний цикл виготовлення та оформлення таких документів.

Дуже важливий момент — законодавство і практика нашої держави з питань притулку, приведення їх у відповідність із європейськими стандартами. І ми, звичайно, повністю виконуємо Угоду між Україною та Європейським Співтовариством про реад­місію осіб.

Хочу сказати, що, незважаючи на всі виклики, пов’язані з подіями на сході України, Державна прикордонна служба про­довжує підвищувати стандарти своєї роботи і отримала досить високу оцінку з боку Європейської Комісії.

Систему персональних даних за останні роки в Україні створено майже з нуля.

Міжнародно-правове співробітництво. Не розповідатиму про деталі, починаючи від взаємодії з Євроюстом, ми є учасником практично всіх багатосторонніх конвенцій у сфері правової допо­моги у кримінальних справах.

Дуже важливий виклик, який ще стоїть перед нами, — реформування правоохоронних органів України. У нас схвалений чіткий план, але ми маємо його виконати, Європейській Комісії потрібні не тільки плани, а й справи.

Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів. Систе­ма функціонує, і я дуже вдячний тим, хто працював над її вдосконаленням.

Сфера торгівлі людьми. Ми одними з перших у Європі (якщо  я не помиляюся, це було 1998 року) криміналізували такий злочин, як торгівля людьми. Хочу наголосити, що наше законодав­ство є одним із найбільш прогресивних у Європі. Чому? Оскільки допомога надається не тільки громадянам України, а також іно­земцям та особам без громадянства — всім, хто постраждав. І  тепер перед нами постали нові виклики, пов’язані із хвилею внутрішньої міграції. І це одне з ключових завдань на майбутнє, оскільки нашим ключовим пріоритетом має бути соціальний за­хист громадян, які переселяються зі сходу України від загроз, пов’язаних із терористами в Донецьку і Луганську.

Звичайно, критично важливою є система запобігання і про­тидії корупції. Верховна Рада 14 жовтня минулого року ухвалила низку важливих законів, спрямованих на виконання цих завдань. У нас також існує чіткий поетапний план, і ми працюємо за ним, щодо започаткування діяльності Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції.

Не розповідатиму детально про боротьбу з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.

І ще одна сфера — свобода пересування та вибору місця проживання, забезпечення рівних можливостей, запобігання та протидія дискримінації, дотримання прав меншин.

Останнім часом нами зроблено чимало. Є ще декілька завдань, я дуже сподіваюся, що Верховна Рада виконає їх най­ближчим часом, і ми реалізуємо відповідні міжнародно-правові та внутрішні документи.

Хотів би відзначити одну з найважливіших для мене тез: на  сьогодні в Європейському Союзі є певні побоювання щодо додаткового міграційного тиску з боку тих, хто протягом останніх місяців переїхав з Донецька і Луганська від жаху тероризму. Зви­чайно, це питання є одним із найважливіших, оскільки Європей­ська Комісія, європейські країни не мають ніяких сумнівів, що ми виконаємо весь блок реформ. Але на тлі міграції, яка останніми роками відбувалася в багатьох країнах, у тому числі з Балкансько­го регіону, ми маємо довести, що здатні допомогти всім, хто по­страждав у Донецьку і Луганську, і маємо забезпечити, щоб біо­метричні паспорти видавалися і функціонували виключно на осно­ві всіх міжнародних правил. Над цим ми працюємо.

Наприкінці травня відбудеться Ризький саміт ініціативи Європейського Союзу “Східне партнерство”, і ми послідовно пра­цюємо над тим, щоб під час цього саміту було прийняте принци­пове рішення про просування в напрямі безвізового режиму для України, звичайно, за умови виконання всіх реперних точок, що ми маємо зробити, як я сподіваюся, найближчими місяцями.

Тому ви сьогодні почуєте у кожній сфері дуже детальний звіт: де ми знаходимося і що нам потрібно зробити упродовж наступних місяців, я дуже сподіваюся, до кінця цього року.

Я бачу в цьому залі дуже багато облич тих, хто дійсно є європейцями, хто розуміє важливість контактів з Європейським Союзом, хто буде там навчатися, хто буде там працювати, а громадяни країн Європейського Союзу працюватимуть в Україні. Саме міжлюдські зв’язки і є головною логікою того, що ми маємо досягти в безвізовому режимі. Давайте всі разом попрацюємо, щоб досягти цієї мети.

Дуже дякую за увагу і ще раз дякую організаторам парла­ментських слухань. Я навіть вклався в регламент.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Павле Анатолійовичу.

До співдоповіді запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Геращенко Ірина Володимирівна. Будь ласка.

 

ГЕРАЩЕНКО І.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, партія “Блок Петра Порошенка”). Шановний пане голово! Шановні колеги! Шановні пане міністре, заступники міністрів з європейської інтеграції багатьох міні­стерств, яких ми бачимо в сесійній залі! Я хочу подякувати вам за участь у парламентських слуханнях і підкреслити, що участь міні­стра закордонних справ у сьогоднішніх слуханнях дає чіткий сиг­нал суспільству, наскільки високо сьогодні працюють наші дипло­мати в контексті впровадження безвізового режиму і в діалозі з європейською стороною з цього питання. І дозвольте мені від імені Комітету з питань європейської інтеграції подякувати вам за це.

Коли ми ініціювали ці парламентські слухання, ми виходили з того, що вкрай важливо провести відвертий аналіз виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України саме напередодні саміту “Україна — ЄС”, який відбудеться 27 квітня у Києві, та Ризького саміту ініціа­тиви “Східне партнерство”, для того щоб здійснити аудит вико­нання зазначеного Плану дій, дати оцінку тому, що вже зроблено, і виробити чіткий план дій на наступних кілька тижнів, щоб викона­ти наше домашнє завдання.

Я хочу поінформувати вас, шановні колеги, що питання імплементації Угоди про асоціацію, а також виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України обговорювалося і на останньому засіданні Національної ради реформ під головуванням Президента України. Президент України закликав уряд і парламент, всіх відповідальних за ці напрями відмовитися від шапкозакидательських оцінок і на­строїв, а відповідально і чесно промоніторити все, що зроблено нами, прискорити виконання технічних передумов. Тому що Украї­на не повинна дати жодної підстави жодній країні ЄС говорити про невиконання нами цих технічних завдань. Щоб коли буде прийматися відповідне рішення Європейського Союзу (а очевид­но, що воно буде формулюватися з двох частин, як правильно зазначив міністр Клімкін, буде технічна частина, і тут ми маємо продемонструвати прогрес у виконанні всіх передумов, і політична частина), щодо технічної частини до нас не було жодного засте­реження європейської сторони.

Однак ми були б нещирими, якби не визнали, що, на жаль, існує і політична складова цього питання. Війна на Донбасі, інспірована Російською Федерацією, не тільки створює сьогодні перешкоди для України в економічному розвитку, в реформах, тому що руйнує нашу економіку, а й відбуваються намагання з бо­ку Російської Федерації створити перешкоди для впровадження безвізового режиму. Очевидно, що країни ЄС, як вже зазначили попередні промовці, переживають через можливість збільшення потоку нелегальних мігрантів, що ризики конфлікту можуть поши­ритися на європейську сторону.

І тут позиція української влади є незмінною: жодні візи проти українців не захистять Європейський Союз від російської агресії, від можливої ескалації конфлікту. Очевидно, що візова стіна не захищає від російських “градів”. Від цього можна захиститися іншим — спільною, солідарною позицією тиску на країну-агресора для забезпечення виконання Мінських домовленостей. Тільки ви­конання Мінських домовленостей дасть змогу Україні забезпечити мир на Донбасі і людям, які втратили домівки (а ми, уявіть собі, маємо на сьогодні 1 мільйон 800 тисяч внутрішніх переселенців), повернутися додому.

Повертаючись до важливого питання безвізового режиму, я хочу нагадати, що рівно десять років тому, у травні 2005 року, Україна в односторонньому порядку скасувала візові вимоги для громадян держав ЄС, вважаючи такий крок актом доброї волі і сигналом Європейському Союзу щодо готовності розвивати наші контакти. По суті, з цього моменту візові відносини між сторонами будувалися на принципі асиметричності. І сьогодні українцям доводиться заповнювати кіпу анкет, збирати довідки для того, щоб отримати візу. Попри те, що ми дійсно маємо прогрес у спрощенні візового режиму, на жаль, ми маємо і факти відмови у наданні віз, скасування віз. І звичайно, дуже добре, що наше міністерство реагує на ці факти в діалозі з нашими європейськими колегами.

Як мені відомо, сьогодні європейська сторона досить пози­тивно оцінює виконання Україною другої фази Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Ми почуємо думку і європейських колег, і наших експертів. Але є певні застереження, і вони в першу чергу стосуються того, що правоохоронні органи, нещодавно створена Державна міграційна служба мають пришвидшити свою роботу.

Дійсно, ми маємо прогрес у сфері боротьби з корупцією (Президент України вже оголосив, що до кінця тижня визначиться з кандидатурою керівника Національного антикорупційного бюро), в інших сферах, але очевидно, що є низка завдань, які ще на­лежить виконати. І тому ми дуже хотіли б, щоб результатом цих парламентських слухань стала постанова Верховної Ради України, яка міститиме чіткий перелік завдань, що їх протягом цього місяця має виконати Україна. І просимо всіх вас долучитися до форму­вання проекту такої постанови, подати свої пропозиції до п’ятни­ці, 17 квітня, щоб ми могли вчасно внести цей проект, і щоб Вер­ховна Рада розглянула його вже наступного тижня.

Дякую за увагу і чекаю на дуже відверту розмову про виконання завдань щодо лібералізації візового режиму і того, що мають якнайшвидше зробити всі гілки влади, щоб Україна все-таки на Ризькому саміті отримала чітку відповідь стосовно можли­вих часових рамок запровадження безвізового режиму.

Користуючись нагодою, що тут присутні представники європейської сторони, я хочу зауважити, що це буде сигнал не українським політикам і не українській владі. Українські політики і  українська влада мають дипломатичні паспорти, і питання віз, як  ви знаєте, не так боляче б’є по політиках. Це буде сигнал українцям, які сьогодні на сході України захищають європейські цінності і насправді захищають безпеку Європейського Союзу.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До речі, хочу наголосити, що за підсумком парламентських слухань буде видано збірник матеріалів, у якому будуть опубліко­вані всі доповіді і виступи, які прозвучать у цьому залі або будуть надані як невиголошені виступи.

Запрошую до співдоповіді від Комітету у закордонних спра­вах (оскільки, на жаль, пані Ганна хвора) Заліщук Світлану Петрів­ну. Будь ласка, ваш регламент — 7 хвилин.

 

ЗАЛІЩУК С.П., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (загальнодержавний багатоман­датний виборчий округ, партія “Блок Петра Порошенка”). Доброго дня, шановний головуючий, шановні гості, шановні громадяни України, які мають можливість слухати ці парламентські слухання! Шановні колеги, я хотіла б, щоб ми зафіксували політичну точку, в  якій перебуваємо. Багато років наші європейські партнери за­певняли, що двері в Європу для України відчинені. Сьогодні ці двері справді відчинені. І це нам дає змогу не тільки зафіксувати цю політичну перспективу на високому рівні, на рівні Угоди про асоціацію, а й забезпечити те, що зможуть відчути громадяни на  власному прикладі, — подорожувати, більше навчатися в євро­пейських країнах, подивитися, як живе Європа. Адже не секрет, що менше 15 відсотків українців мали змогу подорожувати за кордон.

Тому безвізовий режим — це та перспектива, яка дасть можливість кожному українцеві безпосередньо відчути, що озна­чає “Європа”. Особливо для нас, для країни, яка ціною життів кра­щих синів виборює своє право на майбутнє.

Власне, Ризький саміт не стане точкою, коли будуть скасо­вані візи, але перспектива не така вже й далека. Тому нам дуже важливо обговорити, які завдання ще належить виконати, щоб на­решті ці двері до Європи справді відчинилися.

Я хочу зосередитися тих завданнях, які стоять перед парламентом і перед урядом. Отже, нам треба виконати, по суті, дві речі: по-перше, технічні умови, які містяться в Плані дій щодо лібералізації, і по-друге, нам треба переконати міністрів Європей­ського Союзу, що ми справді зможемо впоратися з тими подіями, що відбуваються на сході України, із потенційною хвилею міграції.

На сьогодні ми як парламентарії вітаємо рішення Прем’єр-міністра про призначення віце-прем’єр-міністра з європейської інтеграції, який з більшими повноваженнями зможе координувати діяльність різних органів, зусилля яких потрібні для реалізації завдань, передбачених у Плані дій щодо лібералізації Європей­ським Союзом візового режиму для України.

Ви знаєте, що левову частку повноважень покладено на Міністерство внутрішніх справ, на Державну міграційну службу, на Державну прикордонну службу, на Міністерство соціальної по­літики. Для завершення залишилося не так багато.

Насправді перше завдання — аби повноцінно запрацювали антикорупційні органи. Ми чули вже заяву Президента України, який сказав, що до п’ятниці ми отримаємо голову Національного антикорупційного бюро. Цей момент дуже важливий для фіксації Європейською Комісією виконання наших зобов’язань.

Друге. Ми повинні внести зміни до закону щодо практики стосовно осіб, яким не надано притулку, але яких не можна депортувати до країни походження.

Третє. Необхідно переглянути закон про Єдиний державний демографічний реєстр. Можливо, навіть ліквідувавши сам реєстр, непотрібний і навіть небезпечний у його нинішньому вигляді.

Четверте. Нам потрібно забезпечити безперебійну видачу біометричних паспортів. Про це вже говорив міністр закордонних справ.

П’яте. Нам потрібно внести зміни до трудового законо­давства, забезпечивши недискримінацію у трудовій сфері згідно з європейськими стандартами.

Шосте. Нам потрібно вдосконалити інформаційні бази даних правоохоронних органів.

Перед нами стоїть ще одне завдання. Ви знаєте, що за останній рік Україна з тридцятки країн, громадяни яких просили притулок у Європі, увійшла до п’ятірки лідерів. І ми повинні пере­конати наших європейських партнерів, що повною мірою зможемо впоратися з нашими переселенцями, з нашою міграційною хви­лею. Для цього, я думаю, ми повинні запросити міністрів внутріш­ніх справ держав Європейського Союзу і на практиці їм показати, що українські правоохоронні органи повною мірою справляються з цим завданням.

Європа, насправді, не може покарати збереженням віз українців, які воюють за європейські цінності. Це буде, я вважаю, ударом по Європі. По суті, не повинен повторитися прецедент 1990-х років, коли для Югославії було скасовано безвізовий ре­жим, як почалася війна. Все-таки ми довели на практиці, що Украї­на воює за європейські цінності. І тому, справді, можливо, візи не будуть скасовані через кілька місяців, як того очікували українці, як того очікували політики, але повторю: залишилося не так ба­гато, щоб відчинити ці двері.

І я думаю, що парламент найближчим часом виконає ті завдання, які стоять перед нами. Сподіваюся, що уряд на чолі з  Прем’єр-міністром, з новопризначеним віце-прем’єр-міністром з європейської інтеграції повною мірою виконає свої зобов’язан­ня. І найближчим часом ми отримаємо скасування віз.

Дуже дякую за увагу.

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

СИРОЇД О.І.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до співдоповіді керівника відділу політики Представництва ЄС в Україні пана Ханнеса Шрайбера. Прошу.

Ви можете скористатися послугами перекладу, я звертаюся до учасників парламентських слухань, якщо візьмете навушник, який є перед вами.

 

ШРАЙБЕР Х., керівник відділу політики Представництва Європейського Союзу в Україні. Насамперед хочу подякувати за  те, що ви запросили Представництво Європейського Союзу на ці дуже важливі парламентські слухання. Ми розуміємо, наскільки це питання важливе для українського народу, і наскільки велика увага до питання лібералізації візового режиму українських громадян. І я хотів би розпочати з деяких позитивних кроків, які були зроблені за минулі роки.

По-перше, упродовж останніх років кількість українських гостей до країн Європейського Союзу, до Шенгенської зони, зро­стає, і зростає постійно. У 2013–2014 роках найбільше громадян України перетнули кордон Європейського Союзу за всю історію наших відносин. Водночас, коли кількість збільшилася, зросла і кількість відмов у візах для громадян України. З 1,3 мільйона віз, які були видані, більше 700 тисяч — багаторазові візи. Разом з тим відмови у видачі віз на 2 відсотки знизилися, і це найнижчий показник серед країн “Східного партнерства”. Це дуже важливі показники, дуже важливі позитивні аспекти.

Маємо також відзначити, що План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, ухвалений 2010 року, виконувався, і дуже багато здобутків є в цьому плані. Ми хотіли б підкреслити, як багато зроблено українською сторо­ною за останній рік і два місяці. Зокрема, вжито певних заходів щодо економічної інтеграції, політичної асоціації, і швидкість прийняття таких законів дуже зросла. У тому числі було декілька актів, які прийняті в контексті лібералізації візового режиму. Режим візової лібералізації, власне, і передбачає технічні кроки, минулого року були прийняті всі необхідні законодавчі акти для цього. Друга фаза завершиться успішно, коли буде вжито певних конкретних заходів, які дуже добре відомі уряду України і зафік­совані у Плані дій. Насамперед це означає впровадження реформ у сфері боротьби з корупцією, з організованою злочинністю, від­миванням коштів, вдосконалення законодавства у сфері недис­кримінації. Усі ці заходи мають бути виконані.

Якщо говорити про підтримку Європейського Союзу, то хотілося б наголосити, що Європейський Союз за останні чотири роки виділив дуже багато коштів на підтримку різних заходів щодо лібералізації візового режиму — і з управління кордоном, і на антикорупційні заходи, заходи з протидії торгівлі людьми, для підвищення рівня співпраці у кримінальних справах. Я вже казав і хочу ще раз підкреслити, що така політична воля в Європей­ському Союзі є, для цього доклали зусиль українські урядовці, і таким чином ми досягли досить серйозних результатів у цьому плані, незважаючи на те, що Україна переживає дуже складну ситуацію.

Крім складної економічної ситуації, Україні доводиться боро­тися з намаганнями встановити недемократичний режим на час­тині своєї території. І ми не повинні применшувати значення цих факторів і маємо ще раз наголосити, що досягнуто дуже багато в цьому напрямі.

Щодо чотирьох пунктів, які передбачені у Плані дій щодо лі­бералізації Європейським Союзом візового режиму для України, — безпеки документів, нелегальної імміграції, громадського порядку та безпеки, зовнішніх зносин та фундаментальних прав, — в усіх цих сферах продемонстровано прогрес і поступ. Цей прогрес за­раз оцінюється нашими колегами в Брюсселі. Було декілька місій, які були направлені в Україну для того, щоб оцінити, що зроблено для впровадження відповідного законодавства в Україні. Остання місія відвідала Україну наприкінці березня, вона моніторила пи­тання боротьби з корупцією, організованою злочинністю і торгів­лею людьми, відповідна доповідь буде зроблена 13 травня.

І я гадаю, що дуже важливо для України розуміти, що План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, прийнятий 2010 року, продовжує існувати у первісній редакції, не було зроблено жодних додатків до нього. Але водно­час із нього не викреслено жодного пункту. І дуже важливо па­м’ятати, особливо в нинішньому контексті, що сьогодні потрібно сфокусувати увагу на впровадженні і виконанні того позитивного законодавства, яке вже прийнято.

Із нашого боку, з боку Представництва Європейського Союзу, ми будемо робити все необхідне для того, щоб наше ке­рівництво у Брюсселі знало про прогрес, який Україна демонструє щодо виконання Плану дій.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую, пане Шрайбер.

Переходимо до обговорення. Запрошую до слова Антона Янчука, заступника міністра юстиції України. Підготуватися Сушко Ірині Миколаївні.

 

ЯНЧУК А.В., заступник міністра юстиції України. Шановна пані головуюча! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед дозвольте подякувати парламенту за плідну співпрацю в рамках виконання першої фази Плану дій.

План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України — це чотири складові заходів, дві фази і один безвізовий режим. Наразі, якщо можна дозволити собі таку попередню оцінку, Україна пройшла більше половини шляху до досягнення цієї цілі.

Відповідно до четвертого звіту Європейської Комісії, Україна виконала всі критерії стосовно прийняття законодавства та плану­вання у сфері запобігання та боротьби з корупцією. Актуальним досі в цьому контексті є лише завдання щодо перегляду про­цедури скасування депутатської недоторканності. Усі рекоменда­ції, викладені експертами у попередніх звітах, враховано. Зокре­ма, йдеться про запровадження системи зовнішнього контролю за декларуванням доходів, криміналізацію усіх форм підкупу, відпові­дальність за корупційні порушення юридичних осіб, підвищення санкцій, захист інформаторів, прийняття нової редакції Закону “Про здійснення державних закупівель”, створення незалежного антикорупційного органу.

Як було зазначено, в рамках виконання Плану дій вдоскона­лено законодавство в різних сферах. Варто також наголосити, що в цьому контексті вдосконалено законодавство про захист персо­нальних даних, про захист біженців та осіб, які потребують тимча­сового додаткового захисту.

У контексті імплементації антикорупційного законодавства варто також відзначити, що наприкінці квітня вводиться в дію Закон “Про запобігання корупції”, який регламентує роботу окре­мого превентивного антикорупційного органу — Національного агентства з питань запобігання корупції. Водночас робота зі ство­рення такого органу вже розпочата, зокрема, урядом прийнято всі підзаконні нормативні акти, необхідні для запуску процесу ство­рення цього органу.

Стосовно рекомендацій за Планом дій варто зазначити, що наприкінці лютого цього року в представництві Європейського Союзу відбулася відео-конференція з представниками Європей­ської організації з питань юстиції, за результатами якої учасники підтвердили повну готовність до якнайшвидшого підписання Угоди про співробітництво між Україною та Євроюстом після завершен­ня відповідних внутрішніх процедур. Тобто ми сподіваємося, що найближчим часом таку угоду буде підписано.

Що стосується останніх подій, то в рамках другої фази Плану дій (імплементаційної) наприкінці березня в Україні працювали експертні місії Європейської Комісії, які здійснювали оцінку виконання відповідних критеріїв Плану дій щодо боротьби з  організованою злочинністю та корупцією, торгівлею людьми. Експерти Європейського Союзу провели зустрічі в Міністерстві юстиції, Міністерстві внутрішніх справ, інших силових відомствах, Адміністрації Президента, вищих судових органах, і в цілому про­грес, наскільки ми можемо судити, оцінюється позитивно.

Разом з тим варто зазначити, що оцінка прогресу України у виконанні завдань, необхідних для запровадження безвізового режиму, здійснюється не лише на основі тексту Плану дій щодо лібералізації 2010 року. Більш детальні рекомендації надаються Україні в рамках періодичних звітів Європейської Комісії. Наразі існують чотири такі звіти, останній із них датований задовго до прийняття серйозного пакета антикорупційних законів, пакета за­конів у сфері правоохоронної діяльності. Наразі ми очікуємо на п’ятий періодичний звіт. І можна зазначити, що першочерговим завданням уряду у дуже короткостроковій перспективі вбачається необхідність максимально оперативного реагування на попередні зауваження експертів, що дасть змогу зменшити кількість реко­мендацій і зауважень, які будуть викладені у п’ятому періодичному звіті. Така робота ведеться, нам відомо попередньо, які можуть бути рекомендації європейських експертів. Звичайно, ми нала­штовані на їх повне виконання.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже, пане Антоне.

Запрошую до виступу Сушко Ірину Миколаївну, голову громадської організації “Європа без бар’єрів”.

 

СУШКО І.М., голова громадської організації “Європа без бар’єрів”. Дякую за надане слово. Шановне товариство, я хочу звернути увагу на таке. Ми зараз багато разів почули слова “технічні критерії”, які Україна повинна виконати в рамках Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Для мене як представника громадської організації, що здійснює незалежний моніторинг виконання цих завдань з 2010 року, власне, коли Україна отримала цей документ, є чітке переконання в тому, що йдеться не просто про технічні критерії, а фактично про реформи, про модернізацію тих сфер державної політики, які десятками років не зазнавали жодних змін. І тому саме те, що йдеться не просто про якісь критерії, а фактично про зміну і наближення державної політики у цих сферах до стандартів Європейського Союзу, до міжнародних стандартів загалом, має бути усвідомлено кожним, хто має стосунок до тих профільних відомств, міністерств, які виконують ці завдання.

Ще один меседж хотіла б донести. Це, власне, те, що виконання завдань, передбачених Планом дій щодо лібералізації, може слугувати досить ефективним інструментом у подоланні безпекових викликів, які сьогодні стоять перед Україною. Адже реформування сфер управління кордонами, міграцією, безпеки документів, боротьби з організованою злочинністю і корупцією, протидії дискримінації — це, власне, і є той перелік завдань, не­обхідних для того, щоб Україна сьогодні була безпечною держа­вою і сприймалася належним чином у Європейському Союзі і вза­галі у світі.

Дивіться, що важливо. Ми постійно говоримо про Європей­ський Союз, як нам виконати ці критерії, з тим щоб вони були зараховані європейською стороною. Насправді нам потрібно ду­мати про те, як ці завдання сприйматимуть громадяни України, ми з вами, адже ці завдання виконуються фактично для України. І тому коли ми здійснюємо оцінку цього прогресу, про який гово­рилося, який безумовно існує, нам потрібно дивитися на ті глибинні процеси, які відбулися, і не забувати про те, що після одержання безвізового режиму у відносинах з Європейським Союзом (а я вірю, що це станеться, можливо, навіть і цього року, бо робота ведеться достатньо інтенсивно порівняно з поперед­німи роками), буде ще і постлібералізаційний період. Після запро­вадження безвізового режиму не мусять закінчитися ці реформи, які стали можливими завдяки, власне, оцій перспективі, цьому прагненню українців отримати доступ і право на свободу пересування.

Сьогодні колеги вже згадували завдання, які залишилося виконати, цей перелік можна продовжувати. Йдеться про забезпе­чення безпеки документів, зокрема ідентифікаційних, де залиши­лися ще невиконаними деякі завдання. Є питання щодо сфери управління міграцією, пов’язані з біженцями. І є питання одно­значне, на яке сьогодні чекають і українське суспільство, і ЄС — це те, що ми повинні нарешті показати прогрес у боротьбі з коруп­цією та організованою злочинністю і реформувати судову систему і прокуратуру.

Так, фаза законодавча завершена, це було підтверджено Європейським Союзом. Однак не можна забувати про те, що пар­ламент і інші відомства мусять бути єдиним механізмом, єдиним організмом у досягненні Україною безвізового режиму. У тісній ко­мунікації з європейською стороною не лише Міністерства закор­донних справ України, яке сьогодні виконує свої завдання достат­ньо ефективно, а й Міністерства внутрішніх справ, інших відомств, має бути налагоджена активна співпраця з відповідними профіль­ними відомствами держав Європейського Союзу.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Віктора Назаренка, голову Державної прикордонної служби України. Підготуватися Іванові Крульку.

 

НАЗАРЕНКО В.О., голова Державної прикордонної служби України. Шановна пані головуюча! Шановні народні депутати! Шановні пані та панове! Маю нагоду поінформувати учасників парламентських слухань, що заходи, які визначалися Державній прикордонній службі Планом дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, в цілому виконані.

Перша, законодавча, фаза стосувалася питань управління кордонами. За висновками Європейської Комісії, якими оціню­вався прикордонний менеджмент, критерії реалізовано в повному обсязі. А саме: в Україні прийняті всі необхідні законодавчі акти у  сфері управління кордонами, здійснюються послідовні заходи з їх реалізації відповідно до затверджених концепцій та програм, відзначено відкритість та прозорість прикордонного відомства і позитивний процес у антикорупційних заходах.

З червня минулого року відомство розпочало виконання другої фази Плану дій. Реалізуємо її за двома напрямами: перший стосується безпеки документів, включаючи біометричний конт­роль, другий — управління міграцією та реадмісія осіб.

Коротко про результати роботи за першим блоком. На сьо­годні засобами автоматизованої перевірки біометричних паспор­тів вже обладнано 68 пріоритетних пунктів пропуску по всьому пе­риметру державного кордону України. Оснащення решти 89 пунк­тів пропуску та створення резерву для оперативного посилення активних напрямів також чітко сплановано. Для роботи інспекторів на сьогодні встановлено 772 автоматизовані робочі місця з функ­ціями біометричного контролю. У поточному році плануємо за­купити за бюджетні кошти ще 180 АРМ. Вони в повній мірі забез­печать перевірку відповідних документів іноземців і громадян України.

Цього року, 18 лютого, місія ЄС цільово перевірила організацію нашої роботи в Міжнародному аеропорту “Бориспіль”. За оцінкою експертів, українська система біометричного контролю за своїми технічними показниками не поступається кращим європейським аналогам. Поряд з цим, нами проведено заходи із  спеціальної підготовки персоналу. Цей процес ми розпочали ще під час “Євро-2012” і на сьогодні маємо достатню кількість фахівців, спроможних здійснювати біометричний контроль.

За висновками місії ЄС, позитивно оцінюються результати і за другим блоком, що передбачає управління міграцією. Експерти відзначили, що Україна повною мірою виконує Угоду між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб. Завдяки вжитим системним заходам із протидії нелегальній міграції в Украї­ну та через її територію кількість мігрантів на спільних кордонах з ЄС зменшується.

З огляду на це, ситуація на українській ділянці з боку європейських інституцій та прикордонних відомств розглядається як стабільна та контрольована. До речі, на відміну від інших кор­донів ЄС. Це підтверджується і висновками Європейської агенції з управління оперативною співпрацею на зовнішніх кордонах дер­жав — членів Європейського Союзу (“Фронтекс”). Згідно з її аналі­тичним звітом, за минулий рік на кордоні з Україною затримано лише 0,2 відсотка загальної кількості нелегалів, які були виявлені на всіх зовнішніх кордонах ЄС. За оцінкою “Фронтекс”, ділянка українського кордону не є загрозливою з точки зору нелегальної міграції. Виходячи з цього, вважаємо, що питання еміграційних ри­зиків не має стати на заваді запровадженню безвізового режиму для України.

У цілому, з попередніх висновків експертних місій ЄС, критерії, за якими оцінювалося виконання другої фази Плану дій, Державна прикордонна служба виконала. Позитивно оцінено досягнутий прогрес у реалізації наданих місіями рекомендацій. Робота в цьому напрямі продовжується, зокрема проводяться заходи з підключення робочих місць до національного сегмента Директорії відкритих ключів Міжнародної організації цивільної авіації, триває розгортання захищеного каналу зв’язку між Адмі­ністрацією Державної прикордонної служби та Поліграфічним комбінатом “Україна” по виготовленню цінних паперів. Державна прикордонна служба в межах компетенції бере участь у забезпе­ченні повноцінного функціонування Єдиного державного демогра­фічного реєстру. Спільно з МВС опрацьовуються технічні та нор­мативні підходи щодо підключення підрозділів кордону, у тому числі робочих місць у пунктах пропуску, до банків даних Інтер­полу. В Державній адміністрації прикордонної служби вже вста­новлено два такі робочі місця. Також у службі функціонує відомча база, яка містить дані про десятки недійсних паспортів та інших втрачених і викрадених документів.

Шановні учасники парламентських слухань! Державна при­кордонна служба і надалі активно працюватиме над виконанням рекомендацій ЄС.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Запрошую до виступу Івана Крулька, члена депутатської фракції політичної партії “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщи­на”. Підготуватися Оксані Юринець.

 

КРУЛЬКО І.І., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Шановна пані головуюча! Шановні учасники пар­ламентських слухань! Сьогодні надзвичайно важлива тема, яка хвилює всіх українців, — питання перспективи отримання Украї­ною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Українці заплатили надзвичайно високу ціну за те, аби нале­жати до об’єднаної Європи і називати себе європейською нацією. Нагадаю, що Революція гідності, яка минулого року перемогла в  Україні, розпочалася саме через те, що тодішнє керівництво, особливо тодішній Президент, перекреслило європейську перспек­тиву для України, відмовившись підписати Угоду про асоціацію. І українці вийшли захищати своє право бути в об’єднаній Європі. Далі українці стали на захист, у тому числі, цінностей об’єднаної Європи на сході, коли Україна стала жертвою агресії з боку Російської Федерації. І ми досі продовжуємо платити дуже високу ціну за те, щоб мати можливість називати себе європейським народом.

Очевидно, коли плануватися ці парламентські слухання, були очікування, що на майбутньому саміті в Ризі буде прийнято полі­тичне рішення про те, що Україна отримає цього року безвізовий режим з Європейським Союзом. Сьогодні ми чуємо трохи інші аргументи. І хочу зазначити, що не технічні питання, які виписані в  тому числі в матеріалах до сьогоднішніх парламентських слу­хань, є проблемою у наданні Україні безвізового режиму. Це пи­тання лежить винятково в політичній площині, і як головний аргу­мент наводять війну на сході України.

Але скажіть, будь ласка, хіба цю війну розпочала Україна? Ні. Ми стали жертвою агресії з боку Російської Федерації і обороня­ємо Українську державу, у тому числі обороняємо і Європейський Союз. Це Путін ставив собі за мету, щоб Україна ніколи не долу­чилася до об’єднаної Європи, щоб Україна не стала членом НАТО і членом Європейського Союзу. І якщо Європейський Союз не прийме політичного рішення про те, що Україна через безвізовий режим наближатиметься до Європейського Союзу, це означати­ме, що Путін перемагає, його план реалізується, і це заохочува­тиме його до подальшої агресії проти України.

Тому, безумовно, питання надання Україні безвізового режиму — це передовсім питання відновлення справедливості. Українці є європейським народом і заслужили на право вільно подорожувати об’єднаною Європою, бо ще 2005 року Україна в односторонньому порядку відкрила кордони для всіх громадян Європейського Союзу, які мають можливість вільно подорожувати до України, це сталося після Помаранчевої революції. І зараз ми очікуємо, що, очевидно, через 10 років настав час отримати зворотний жест доброї волі і показати всьому світові, у тому числі Росії, що незалежно від того, що вчинятиме Путін, Україна набли­жатиметься до Європейського Союзу, оскільки це вибір україн­ського народу.

Тепер що стосується конкретики, стосовно можливості подорожей, насамперед для молодих українців. Я дивлюся у цей зал і скажу вам відверто, що мені хотілося б бачити саме такою Верховну Раду. Отож безвізовий режим з Європейським Союзом насамперед потрібен для вас — для молодих людей, оскільки реалізувати ідею європейської інтеграції і вступу України до Євро­пейського Союзу є завданням цього покоління, вашого і мого також.

Тепер давайте подивимося на цифри. Відповідно до даних Євростату, 90 відсотків європейської молоді як мінімум один раз побували за кордоном, тоді як аналогічний показник для україн­ців  —  лише 22 відсотки. Це жахлива ситуація. Серед українських студентів 80 відсотків бажають здобути додаткову освіту в Євро­пейському Союзі, але, за статистичними даними, тільки 5 відсотків мали таку можливість. Тому, безумовно, безвізовий режим роз­ширить можливості насамперед для молодих людей — більше зна­ти про Європейський Союз, більше розуміти один одного. Можли­во, тоді й політичні рішення у європейських столицях будуть ухвалюватися набагато легше, адже ці молоді люди спілкувати­муться зі своїми друзями і колегами з Європейського Союзу як такі, які не мають за собою жодних бар’єрів, а мають відкритий простір.

Тому ми сподіваємося, що цього року, очевидно, таке рішення має бути прийнято, і воно сприятиме встановленню миру на сході України.

Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до виступу Оксану Юринець, члена депутатської фракції партії “Блок Петра Порошенка”. Підготуватися Сергію Радутному.

 

ЮРИНЕЦЬ О.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (одномандатний вибор­чий округ №117, Львівська область, партія “Блок Петра Поро­шенка”). Христос Воскрес! Рада вітати всіх присутніх, пані віце-спікера. Питання безвізового режиму слід розглядати в контексті процесу європейської інтеграції України та виконання українською владою найголовніших кроків на шляху її реалізації. З-поміж пріо­ритетів варто виокремити підписання і ратифікацію Угоди про асо­ціацію, розроблення Програми з імплементації Угоди про асоціа­цію між Україною та ЄС і його державами-членами та, що вкрай затребувано в українському суспільстві, виконання зобов’язань України в рамках підготовки до безвізового режиму з ЄС.

Отож на сьогоднішньому етапі першочерговими для Києва залишаються такі завдання:

1) масштабне запровадження закордонних біометричних паспортів з усуненням певних недоліків і проблем, які виникли, Комітет з питань європейської інтеграції не раз порушував це питання;

2) створення незалежного антикорупційного органу;

3) подальше вдосконалення законодавства та державної політики України у сфері протидії дискримінації.

Виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України відбувається у два основні етапи — прийняття необхідного законодавства у визначеній сфері та практичне запровадження зазначених законодавчих елементів з урахуванням європейських стандартів.

Потрібно зазначити, що впродовж 2008–2014 років згідно з Планом дій ухвалено майже 40 законів України, понад 50 поста­нов і розпоряджень, потрібних для повноцінного виконання ухвалених законів, розроблено десятки концептуальних, рамкових та планувальних документів, укладено і ратифіковано відповідні міжнародні угоди та конвенції.

Безперечно, реформи, які вже здійснені Києвом, можна розглядати як такі, що сприяють посиленню безпеки у питаннях управління кордонами та міграцією, а також боротьбі з організо­ваною злочинністю. Зокрема, внесено зміни до законів України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (їх, власне, не 1 мільйон 800, як казала Ірина Геращенко, а 1 міль­йон 200 осіб), “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, у сфері захисту персональних даних, ухвалено закони України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації”, “Про запобігання корупції”.

Водночас потрібно розуміти, що прийняття антидискримі­наційного чи антикорупційного закону не є достатнім, потрібно змусити його реально працювати. В українській дійсності це не­просто. Хоч саме це і є найголовнішою умовою Європейського Союзу для запровадження безвізового режиму.

На нашу думку, перспективи України щодо отримання безвізового режиму з ЄС слід розглядати з урахуванням кількох істотних суспільно-політичних факторів.

По-перше, набуття Україною безвізового режиму є су­спільним запитом, бо відкриває перед нашими співвітчизниками нові перспективи. На жаль, лише 10 відсотків українців побували в країнах Європейського Союзу. Натомість можливість безпере­шкодно переміщуватися в Європейському просторі дасть змогу українцям усвідомлювати себе частиною Європейської Спільноти, адже що більше людей відвідає європейські країни, то більше наших громадян привозитимуть сюди європейські стандарти, почуватимуться європейцями. Безвізовий режим змінить свідо­мість і менталітет, бо коли вони безпосередньо пізнають європей­ський життєвий уклад, то не тільки зможуть протистояти пропа­гандистським впливам російських каналів, а й не піддаватимуть сумнівам європейську траєкторію руху, доцільність змін винятково за європейським, а не російським прикладом. Безвізовий режим стане дієвим чинником, що змінюватиме Україну як державу, її суверенітет і обороноздатність.

По-друге, слід розмежувати політичні і технічні аспекти процесу набуття Україною безвізового режиму з державами —членами Європейського Союзу. Політичне рішення з цього питан­ня вже прийнято. Без жодних сумнівів, політично Європейський Союз готовий запровадити безвізовий рух для українців і має однозначний намір скасувати візи.

Низка держав — членів ЄС вже сьогодні спростили проце­дуру надання українцям віз. Зокрема, це Хорватія, Румунія, Болга­рія, Чехія та Польща. Наприклад, минулого року консульськими установами Польщі в Україні видано нашим громадянам понад 830 тисяч віз, найбільше їх видано консульством Польщі у Львові. Водночас з кожним роком знижується рівень відмов у видачі віз до Європейського Союзу. На сьогодні цей показник трохи пере­вищує 2 відсотки. Європейський Союз також скоротив для україн­ців перелік документів для отримання візи.

Найголовніше, слід запобігати політичним спекуляціям, невиправданому популізму навколо Ризького саміту “Східного партнерства”, запланованого на травень. Безперечно, він є одним із ключових етапів у запровадженні безвізового режиму для Украї­ни. Політично безвідповідально і неприпустимо поширювати думку, що під час саміту не планується запровадження без візового ре­жиму. Адже питання планування загалом не розглядається, позаяк надання безвізового режиму Україні уже є усталеним рішенням. Натомість Україна може отримати конкретний календарний план дій, згідно з яким сторони досягнуть бажаної угоди, над якою пра­цюють ще з 2008 року.

Тут важливо не плутати поняття “безвізовий режим” і “лібе­ралізація візового режиму”. Під час Ризького саміту варто очіку­вати позитивного рішення щодо спрощення візового режиму з  боку ЄС, бо Україна виконала один із найголовніших критеріїв для його лібералізації — налагодила видачу біометричних паспор­тів. Попри війну і складні умови, Україні вже вдалося виконати значну кількість своїх зобов’язань перед ЄС. Нині ж вона очікує підтримки від своїх партнерів.

Очевидно, що Київ пройшов довгий шлях до поставленої мети. І якщо дипломати, представники влади не змінять задекла­рованого курсу, не знизять активності роботи, то наші громадяни зможуть отримати безвізовий режим уже в найближчій перспективі.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до виступу Сергія Радутного, голову Державної міграційної служби. Підготуватися Олені Сотник.

 

РАДУТНИЙ С.І., голова Державної міграційної служби України. Шановна пані головуюча! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Співробітництво України з Європейським Союзом є стратегічно важливим напря­мом зовнішньої політики нашої держави. У цьому плані скасування віз для короткострокових поїздок громадян України до держав — членів ЄС є найголовнішим кроком на шляху до повноцінної інтеграції України в Європейський політичний та економічний простір. Розуміючи важливість цього заходу, Державною міграцій­ною службою здійснювалися та здійснюються послідовні кроки з метою виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Перша експертна місія Євросоюзу для оцінки прогресу України в імплементації критеріїв Плану дій була присвячена саме безпеці документів, включаючи біометричний контроль, питання надання притулку, протидії нелегальній міграції та реадмісії.

У рамках виконання Плану дій Державною міграційною службою забезпечено розроблення і прийняття урядом ряду нормативно-правових актів, що дають змогу наблизити запро­вадження безвізового режиму з ЄС та забезпечують виконання Україною взятих зобов’язань перед Європейським Союзом. На­самперед це затвердження Плану заходів із запровадження доку­ментів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, у які імплантовано безконтактний електронний носій, і створення національної системи біометрич­ної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства на 2014–2017 роки.

Безумовним пріоритетом у роботі Державної міграційної служби на сьогодні є забезпечення ефективного виконання ухваленого законодавства. На новий рівень піднесено безпеку та захищеність проїзних документів. Так, з 1 січня цього року (з цієї трибуни вже говорилося про це) розпочато оформлення біомет­ричних паспортів. Новий паспорт громадянина України відповідає найвищим міжнародним стандартам якості, безпеки та захисту від підробок, що підтверджено європейськими фаховими лаборато­ріями. На сьогодні вже 344 тисячі громадян України мають такий паспорт та подали заявки 574 тисячі громадян.

У рамках виконання заходів з розбудови Єдиного держав­ного демографічного реєстру Державною міграційною службою розпочато створення його інфраструктури та складових — відпо­відних відомчих інформаційних систем.

З 1 січня цього року в територіальних органах та підрозділах Державної міграційної служби введено в експлуатацію 610 авто­матизованих робочих місць для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон. Раніше їх було лише 250.

Створено автоматизовані інформаційні підсистеми “Біженці” та “Іноземці”, завершується їхнє ефективне випробування та реалізація.

Державною міграційною службою також забезпечено вико­нання інших вимог Плану дій та рекомендацій експертів ЄС у сфері управління міграцією. Тривають переговори щодо укла­дення імплементаційних протоколів до Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб з Португалією, Польщею, Естонією, Кіпром, країнами Бенілюксу. Проводяться також переговори щодо укладення угоди про реадмісію з Іслам­ською Республікою Пакистан, Республікою Білорусь, Республікою Молдова, Республікою Сербія, Швейцарською Конфедерацією та іншими країнами.

Оновлено міграційний профіль України на 2013 рік щодо політики притулку. У 13 регіонах України утворено міжрегіональні структурні підрозділи Державної міграційної служби з питань бі­женців. Забезпечується функціонування пункту тимчасового роз­міщення біженців у місті Яготині Київської області, де ми можемо розміщати біженців, які отримують такий статус у нашій країні.

Слід зазначити, що європейськими експертами позитивно оцінено прогрес досягнень України в окреслених вище сферах. Водночас висловлено рекомендації, які стосувалися, зокрема, підвищення рівня безпеки внутрішніх паспортів. У зв’язку з цим Державна міграційна служба розробила проект Постанови Кабі­нету Міністрів України “Про затвердження зразка та технічного опису, а також Порядку оформлення, видачі паспорта громадя­нина України у формі картки”, і 25 березня його прийнято на засіданні Кабінету Міністрів.

Ми також завершуємо роботу з оновлення міграційного профілю України на 2014 рік. Завершено підписання спільного На­казу “Про затвердження Методики аналізу ризиків з метою проти­дії нелегальній міграції”. Розроблено проект профілю щодо безпе­ки паспортів нового зразка, які видаються для виїзду за кордон.

Державна міграційна служба і надалі відповідно до компетенції вживатиме системних заходів з метою завершення виконання Плану дій, запровадження паспортів у формі картки, поступового виведення з обігу документів, що не відповідають стандартам ІСАО, а також завершення інтеграції бази даних пра­воохоронних органів з метою автоматичних перевірок під час розгляду клопотань про оформлення паспортів.

Міграційна служба і надалі робитиме все для отримання безвізового режиму з країнами ЄС.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до виступу Олену Сотник, члена депутатської фракції політичної партії “Об’єднання “Самопоміч”. Підготуватися Вікторові Вовку.

 

СОТНИК О.С., секретар Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (загальнодержавний багатоман­датний виборчий округ, політична партія “Об’єднання “Само­поміч”). Доброго дня, колеги! Вітаю вас у цьому залі на наших парламентських слуханнях. Насамперед я хотіла б сказати, що мій виступ буде дещо сконденсований, він буде сконцентрований, тому що, зрозуміло, що друга фаза отримання безвізового ре­жиму передбачає декілька різних аспектів, але найбільше увага європейських експертів прикута саме до третього пункту Плану дій, а саме щодо безпеки громадського порядку, особливо в кон­тексті корупції і антикорупційної реформи в Україні.

Звісно, ми можемо давати позитивні оцінки зробленому, особливо щодо завершення першої фази Плану дій, але все-таки маємо бути реалістами. На сьогодні такі країни, наприклад, як Бельгія, Нідерланди, скандинавські країни будуть дуже уважно і дуже критично ставитися до даного питання, з огляду на реаль­ний стан антикорупційної реформи в Україні.

Так, звичайно, у нас є досягнення. За останній рік ми ухвали­ли цілу низку законів, які сприяють боротьбі з корупцією в Україні. Проте до сьогодні, а це одна з ключових вимог Європейського Союзу, ми не маємо державного органу, який координував би діяльність з реалізації антикорупційної політики, який боровся б із корупцією на практиці, а не на словах. До сьогодні ми, на жаль, не можемо показати конкретних результатів за рік боротьби з коруп­цією — немає жодного вироку, жодної справи, доведеної до кінця. А ми маємо бути критичними, розуміти, що за нами спостерігає Європа і так само не бачить результатів.

Думаю, для того, щоб все-таки нам ефективно завершити другу фазу і досягти певних результатів, необхідно більше звертати увагу на аналізи, які надають нам міжнародні організації. Зокрема, якщо ми візьмемо аналіз оцінки стану антикорупційної політики в Україні органу Ради Європи з антикорупційного моніто­рингу “Група держав проти корупції” (GRECО), то вони зазначали, що першочергово у нас має бути створено незалежний орган.

Ще одне дуже важливе питання — прозоре фінансування виборчих кампаній і політичних партій. На жаль, до сьогодні ми також цього не маємо. Тобто перед нами стоять досить значні виклики і завдання.

І розуміючи це напередодні Ризького саміту, розуміючи, що до сьогодні у нас ще не прийняті закони про фінансування по­літичних партій, ми ще не розкрили всі реєстри, зокрема реєстр нерухомості, реєстри власності і кінцевих бенефіціарів, тобто ще не виконали велику низку вимог, які ставлять до нас міжнародні організації, треба бути реалістами. Так, політичне рішення може бути прийнято, але занадто багато не виконано технічних умов, занадто багато на сьогодні Україна все-таки залишається винною в цьому плані. На жаль, вона не закрила ті питання, які ставилися спостерігачами, зокрема і в аналізі щодо виконання антикорупцій­ної політики.

На мою думку, ми маємо зосередитися і показати конкретні результати. Лише конкретні результати можуть довести, що ми достойні і можемо отримати безвізовий режим. І що ми можемо із впевненістю сказати, що Україна крокує до Європи.

Які це конкретні результати? Насамперед нам необхідно розробити конкретний план уряду щодо антикорупційної політики, покроковий, з конкретними діями і конкретними заходами. Нам необхідно запустити Національне антикорупційне бюро. Ми знає­мо, що у п’ятницю має бути призначений голова, але це тільки по­чаток. Ми маємо запровадити конкретні механізми, показати кон­кретні справи. Ми маємо відкрити реєстри. Ми маємо прийняти законодавство про фінансування партій. Ми маємо зробити кон­кретні кроки і показати Європі, що можемо не тільки приймати гарні закони, а й забезпечити їх виконання.

Дякую.

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України ПАРУБІЙ А.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується член депутатської фракції Радикаль­ної партії Олега Ляшка народний депутат Вовк. Будь ласка, Вікто­ре Івановичу.

 

ВОВК В.І., заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (загальнодержавний багатоман­датний виборчий округ, Радикальна партія Олега Ляшка). Фракція Радикальної партії Олега Ляшка, а значить, я виступатиму трохи як дисидент у цій залі. Шановний пане головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Протягом останніх місяців під час численних зустрічей з делегаці­ями із країн Європи та візитів за кордон і лідер Радикальної партії Олег Ляшко, і представники інших фракцій систематично наголо­шували на тому, що для багатьох українських громадян одним із найбільш нагальних питань є якнайшвидше запровадження Євро­пейським Союзом безвізового режиму. Ми підкреслювали, що таке рішення стане свідченням реальної, а не декларативної солідарності країн Європи з українцями у цей вкрай складний час і сигналом того, що нас чекають у Європі, та просили вплинути на невідкладне ухвалення такого рішення.

Фракція Радикальної партії вважає, що українська влада протягом останнього року, на відміну від часів Януковича, робила все необхідне для позитивного вирішення цього питання вже на  саміті “Східного партнерства” у столиці Латвії Ризі у травні 2015 року, що дало б змогу до кінця року ввести його в дію. Зокрема, Верховна Рада України здійснила безпрецедентні зміни у законодавстві, а уряд почав активно впроваджувати їх на практиці, про що сьогодні вже багато говорилося.

Формально рішення ЄС про скасування візового режиму для України залежить від результатів роботи Експертної місії ЄС з оцінки критеріїв виконання другої фази Плану дій щодо лібералі­зації Європейським Союзом візового режиму для України, яка працювала в Україні наприкінці березня.

Водночас фракція Радикальної партії глибоко переконана, що це питання вже давно перейшло з технічної у суто політичну площину. У зв’язку з цим викликає здивування та обурення спро­ба деяких чиновників ЄС завчасно поставити під сумнів можли­вість ухвалення політичного рішення на саміті в Ризі. Зокрема, як відомо, голова Представництва Європейського Союзу в Україні пан Томбінські заявив журналістам у березні, що Україна не отри­має рішення про безвізовий режим на Ризькому саміті, оскільки начебто немає часу для того, щоб воно було прийняте.

Ми розцінюємо такі заяви як зондування реакції української влади і громадськості на можливе відтермінування Євросоюзом запровадження безвізового режиму на невизначений час. Неофі­ційно це часто пов’язується з воєнною агресією Росії, зокрема з відсутністю контролю над значною частиною кордону між Украї­ною та Росією. Фракція Радикальної партії вважає таку ув’язку абсолютно неприпустимою, адже Україна, яка стоїть на передньо­му краї захисту цивілізованого світу від експансіоністських планів Кремля, бореться не тільки за свою незалежність і територіальну цілісність, а й за мир і порядок у Європі і сьогодні, і в майбутньо­му, і заслуговує на всебічну підтримку, в тому числі у вигляді без­візового режиму.

Ми також вважаємо, що українська влада в особі Прези­дента Порошенка і Міністерства закордонних справ, а також гро­мадськість мають жорстко і оперативно реагувати на такі прихова­ні наміри і спроби деяких країн Європейського Союзу поставити під сумнів доцільність запровадження безвізового режиму з Украї­ною через російську окупацію Криму та частини Донбасу. Це ста­ло б справжнім подарунком Кремлю, який своєю агресією саме і  прагне не допустити реалізації курсу на інтеграцію України в Європу. Мільйони українців не мають стати заручниками Путіна.

Крім того, ми вважаємо, що Захід нам винний за односто­роннє ядерне роззброєння. І настав час у різних формах почати сплачувати свій борг перед без’ядерною Україною.

Тож фракція Радикальної партії переконана, що невідкладне ухвалення рішення про безвізовий режим з Україною стане, з одного боку, тестом на ефективність зовнішньої політики Прези­дента Петра Порошенка та міністра Павла Клімкіна, а з другого боку — лакмусовим папірцем на справжню солідарність євро­пейців з українцями, навіть в умовах залякування з боку Росії. Це справа честі для самої Європи.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Сушко Олександр Валерійович, науковий директор громадської організації “Інститут Євроатлан­тичного співробітництва”. Будь ласка.

 

СУШКО О.В., науковий директор громадської організації “Інститут Євроатлантичного співробітництва”. Добрий день! Отже, це вже другі парламентські слухання з цієї теми, до участі в яких запрошено громадськість, які проводяться за ініціативою профіль­ного комітету. І дуже приємно, що за ці два роки, які минули від попередніх слухань, здійснено значний прогрес, і зараз ми вже всерйоз розглядаємо конкретні дати, прогнозуємо запровадження безвізового режиму у достатньо близькій перспективі. Ми загнали себе у певний коридор часу, Ризький саміт тощо, і тепер дово­диться дещо виправдовуватися, чому це не станеться саме в  травні, а буде восени чи наступної весни. Але так чи інак, це близька перспектива.

Що треба зробити для того, щоб вона стала максимально ближчою? Основні позиції вже були названі. Слід сказати, що це добре, що ми у стінах парламенту це питання обговорюємо, однак у другій фазі основний акцент перенесено у стіни уряду, і саме від роботи виконавчої гілки влади залежить успішне оцінювання вико­нання другої фази. Хоча, як вже було зазначено, певну частину ще треба зробити парламенту. Тому парламент повинен не тільки доопрацювати свою частину щодо внесення змін до законодавчих актів, а й впливати як вищий законодавчий орган, як коаліція на  уряд, нагадуючи йому про ту частину роботи, яка залежить від уряду.

Тут вже багато було сказано про роботу дипломатів, фахівців Міністерства юстиції, інших міністерств. Я хотів би звер­нутися до представників Міністерства внутрішніх справ, якщо вони є в за­лі. Тому що, за нашою інформацією, дуже багато залежить від того, наскільки якісно вони комунікують із своїми колегами за кордоном, спільно з нашими дипломатами, звісно. Ми бачили не­щодавно зустріч міністра закордонних справ з федеральним міні­стром внутрішніх справ Німеччини, це добре. Але дуже важливо, щоб наше Міністерство внутрішніх справ також запрошувало своїх колег з інших країн відвідати Україну, на місці побачити, яким чином здійснюються реформи, як забезпечуються критерії безві­зового режиму, і тоді це буде легше. Так робили інші країни, які пройшли цей шлях, зокрема Молдова, і це довело ефективність. Тобто я рекомендував би Міністерству внутрішніх справ запросити, наприклад, відвідати Україну міністра внутрішніх справ Бельгії, міністра внутрішніх справ Італії, міністрів внутрішніх справ Греції, Іспанії і деяких інших країн, з якими, очевидно, будуть проблеми щодо переконання їх у тому, що Україна є міграційно безпечною країною. Це можна зробити протягом кількох найближчих місяців, і тоді якість роботи буде вищою.

А загалом процес лібералізації візового режиму показує нам всі плюси і мінуси нашої системи. П’ять років — це забагато для виконання такого обсягу реформ. Інші країни впоралися набагато швидше. І я думаю, що загалом досвід впровадження Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, досвід руху до безвізового режиму стане гарним уроком і для нашого парламенту, і для нашого уряду, як треба здійсню­вати координацію, як враховувати свої власні помилки з тим, щоб подібні завдання виконувати значно швидше, значно зосередже­ніше і значно якісніше. Щоб не було такого, як зараз, коли дово­диться по декілька разів вносити правки, зміни до тих законів, які, власне, і приймалися на виконання Плану дій. А це свідчить про неякісну їх підготовку з самого початку, коли не дослухалися до рекомендацій незалежних експертів, які вже на тому етапі, чотири-п’ять років тому, вказували на те, що ці закони були недопрацьовані і їх доведеться переробляти.

Тому це має бути гарним уроком для всіх, а приз у вигляді безвізового режиму є достатнім для того, щоб зараз змобілізува­тися і максимально швидко закінчити цю роботу.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Пилипенко Володимир Пилипович, представник України у Європейській Комісії “За демократію через право”. Будь ласка.

 

ПИЛИПЕНКО В.П., заступник члена Європейської Комісії “За  демократію через право”. Дякую, пане головуючий. Шановні учасники парламентських слухань, доброго дня! Дійсно, за два тижні в Латвії відбудеться черговий саміт “Східного партнерства”, який для України мав би слугувати відправною точкою, пере­хідним моментом, після якого українці змогли б подорожувати до  країн Європи з паспортами без віз. На жаль, сьогодні нам дають чіткі сигнали, і ми про це вже говоримо як про факт, що найближчим часом цього не станеться. І, можливо, ці парламент­ські слухання і дадуть рекомендації уряду врахувати всі помилки, яких припустилася Україна і які призвели до того, що, на жаль, у паспортах нам знову, принаймні в короткостроковій перспективі, будуть ставити візи.

Хто в цьому винуватий? На жаль, мусимо констатувати, що відповідальність лежить на всіх — і на громадянському суспільстві, і на уряді. Оскільки громадянське суспільство, навіть через сього­днішні парламентські слухання, повинно нагадувати уряду, що є ще невиконані зобов’язання, що не все ще зроблено, звертати увагу на необхідність прискорення виконання цих зобов’язань. І, безперечно, уряд повинен звітувати не про те, що прийняті за­кони, а про те, що ці закони реально працюють.

Ми сьогодні чули про те, що Верховною Радою в цьому за­лі  прийнято досить багато законів щодо боротьби з корупцією. Це одна з вимог Європейської Комісії, одна з вимог Ради Європи. На жаль, корупцію ми не побороли, корупція й надалі існує.

Ми також чули про те, що впроваджено механізм видачі біометричних паспортів. Я хочу запитати присутніх у залі, зокрема молодих людей: чи багато з вас отримали такі паспорти? Давайте запитаємо у громадян, які зараз слухають нас чи дивляться по телебаченню: чи багато з них отримали такі паспорти? Отримали швидко, ефективно і без жодних корупційних механізмів. На ці пи­тання ми повинні звертати увагу, про їх виконання ми повинні звітувати.

Я вже казав, що тут багато молоді, і це правильно, і молодь є активним користувачем соціальних мереж. Я думаю, що всі присутні користуються соцмережами. Питання безвізового режи­му досить активно обговорюється і в соцмережах. І, до речі, перед цими слуханнями мене попросили, щоб я виголосив з цієї трибуни одне риторичне запитання, відповіді на яке ми, на жаль, не знайдемо, але воно турбує більшість із тих, хто сидить сьогодні в залі, і переважну більшість українців: чому вимоги МВФ щодо підвищення тарифів, щодо оподаткування пенсій виконуються уря­дом блискавично, а вимоги щодо запровадження безвізового режиму виконуються досить довго? У чому різниця? Все це, я так розумію, робиться для українців.

Тому, дійсно, ми повинні звертати увагу на те, що є деякі зобов’язання України, які виконуються, на жаль, досить помалу —роками, якщо не десятиліттями.

З приводу цього можна нагадати наші зобов’язання перед Радою Європи щодо реформування прокуратури. Можливо, це безпосередньо і не пов’язано з отриманням безвізового режиму, але ще з 1995 року Україна взяла на себе зобов’язання реформу­вати цей радянський інститут. Ми з великими потугами приймали в цьому залі, за присутності Президента України, новий Закон “Про прокуратуру”. І це вселяло надію, що майже всі зобов’язання перед Радою Європи були виконані. На жаль, у цьому залі тепер ведеться мова про відтермінування набрання чинності цим зако­ном. З яких підстав? Підстави не важливі. Важливо те, що ми та­ким чином робимо не крок уперед, а два кроки назад. І все це теж призводить до того, що безвізовий режим для українців відтерміновується.

Хочу звернути увагу, що ми вже рік говоримо про децентра­лізацію влади, про зміни до Конституції, яких від нас очікує і Євро­пейське Співтовариство. І маємо велику надію, що із створенням Конституційної комісії нарешті запрацюють парламентські механіз­ми, і Конституцію буде змінено так, як цього від нас вимагають і просять Рада Європи і Європейський Союз.

Я знаю, що в цьому залі найближчим часом буде прийнята постанова Верховної Ради про Рекомендації сьогоднішніх парла­ментських слухань. І дуже хотів би, щоб у цих Рекомендаціях парламент дав чіткий сигнал уряду, що на шляху до Європей­ського Співтовариства, до безвізового режиму уряд не повинен забувати про пересічних українців і має робити життя в Україні європейським — підвищувати стандарти і забезпечувати еконо­мічний розвиток.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Устименко Сергій Олександрович, заступник міністра соціальної політики України з питань європей­ської інтеграції. Будь ласка.

 

УСТИМЕНКО С.О., заступник міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції. Доброго дня, шановний пане голово! Шановні народні депутати! Пані та панове! Я хотів би зосередитися на двох ключових для Міністерства соціальної політики питаннях.

Перше — боротьба з торгівлею людьми. Не буду повторю­вати, просто відзначу, що у цій сфері є прогрес, визнаний берез­невою експертною місією Європейського Союзу. Дійсно, вдалося створити доволі ефективну систему запобігання та боротьби з тор­гівлею людьми. Але вважаю, що тут зупинятися не можна, треба чітко визначити основні пріоритети і забезпечити їх виконання.

Перший пріоритет — ухвалення Державної програми протидії торгівлі людьми на 2016–2020 роки. У нас ще є час, термін виконання цього зобов’язання добігає кінця у грудні цього року. На сьогодні діє Державна цільова соціальна програма про­тидії торгівлі людьми на період до 2015 року, виконується вона ефективно, і ми вже на стадії ухвалення остаточної версії проекту державної програми на наступний період.

Другий пріоритет — продовження проведення ефективних інформаційних кампаній у суспільстві, спрямованих на інформу­вання населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб — наших вимушених переселенців, щодо ризику потрапляння у ситуацію торгівлі людьми. Більше того, населення має знати більш чітко і детально, які є можливості для отримання державної допомоги, якщо особа стала жертвою торгівлі людьми.

Третій пріоритет — підготовка відповідних фахівців. Не сек­рет, що дуже важко виявляти жертв торгівлі людьми. Не завжди люди афішують свої проблеми, ситуації, в які вони потрапляють, тому потрібна належна підготовка таких фахівців. А треба розумі­ти, що це мають бути не просто працівники соціальної сфери, а добре підготовлені, кваліфіковані психологи.

І тут я переходжу до четвертого пункту. І для цього, і для перших трьох нам необхідно залучати можливості країн-партнерів і потенціал міжнародних організацій. Більш того, нам потрібна міжнародна допомога у питанні забезпечення ефективного моні­торингу ситуації, конкретних випадків торгівлі людьми, особливо на території анексованого Криму і на територіях, які поки залиша­ються непідконтрольними українській владі. Це щодо першого питання.

Друге питання, про яке я хотів би сказати, — приведення законодавства у сфері боротьби з дискримінацією у відповідність із європейськими стандартами. Я тут хочу зазначити тільки те, що актуально у площині діяльності міністерства, щодо працевлашту­вання, і наголосити, що експерти теж погодилися, що норми сто­совно заборони дискримінації вже в цілому враховані у Конститу­ції України, у законах України “Про зайнятість населення”, “Про рекламу”.

Водночас всіх цікавить, і вже не раз говорилося сьогодні під  час виступів, що ж буде з Трудовим кодексом. Отже, я хочу відзначити, що минулого року Мінсоцполітики опрацювало дві редакції Трудового кодексу, і скрізь ми враховували директиви Європейського парламенту, Європейської ради і європейських ко­місій, які закріплені за нами Угодою про асоціацію. Цих директив 14, але я особливо хочу зазначити, що є одна, варта особливої уваги, — Директива Європейського Союзу №2000/78 від 27 листо­пада 2000 року, яка дуже чітко фіксує, що ми маємо уникати дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Тому саме поло­ження цієї директиви ми будемо інтегрувати в проект Трудового кодексу, який вже внесений на розгляд Верховної Ради (№1658) і  включений до порядку денного. Цього року, я сподіваюся, при­наймні ми докладемо максимум зусиль, щоб країна отримала Тру­довий кодекс, який відповідатиме всім європейським стандартам.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Манжола Володимир Андрійович, завідувач кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного універ­ситету імені Тараса Шевченка. Будь ласка.

 

МАНЖОЛА В.А., завідувач кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Шановний пане голово! Шановні народні депутати, колеги, друзі! Я хотів би зосередитися на такому важливому вимірі запровадження нового режиму, як політичний вимір. Уже сьогодні прозвучало, що він є не менш визначальним, ніж юридичні, технічні і нормативні особ­ливості всього цього процесу. Це дуже просто, тому що без єд­ності позицій, без вироблення спільної позиції держав — членів ЄС неможливе прийняття остаточного рішення, попри навіть вико­нання повного спектра технічних зобов’язань Україною. Тому таке політичне рішення має бути. І воно залежить не тільки від техніч­них проблем, а й від політичної ситуації.

Водночас сам політичний вимір є складним і різноплановим. Я виділив би декілька аспектів — символічний, формальний та безпековий. І сама динаміка кожного з цих аспектів і взаємодія, взаємовідносини між цими аспектами є визначальними для пер­спектив отримання безвізового режиму в той чи інший термін.

Мабуть, першим за вагомістю цього політичного виміру є символічне значення безвізового режиму, тому що сподівання на безвізовий перетин кордону є одним з основних очікувань гро­мадян України, особливо після Майдану. І це є індикатором успіш­ності реформ, показником реального, а не декларативного набли­ження громадян України до Європейського Союзу. А зволікання із  запровадженням безвізового режиму, незалежно від причин, об’єктивних чи суб’єктивних, у суспільстві почали сприйматися в символічному сенсі як індикатор гальмування реформ та нашого поступу до Європейського простору. І саме тому очевидно, що ставка на пріоритетність безвізового режиму є одним із завдань нинішньої влади, про що не раз говорили наші урядовці.

Такі ж сподівання і такі ж символічні кроки ми бачимо і чуємо з багатьох сигналів європейських лідерів, які підтримують надання безвізового режиму. Це означає, що, попри офіційну позицію ЄС, попри питання щодо Ризького саміту, сама наявність цього дис­курсу в політичному діалозі всередині Європи і між Україною та Європою є важливим чинником подальшого поступу в питанні запровадження безвізового режиму. Але оця символічність має матеріалізуватися, і вона може матеріалізуватися через інші ас­пекти політичного виміру — формально-нормативні та безпекові.

Що стосується формальних аспектів, то вони проростають у   правовий і в технічний виміри, тому що високий рівень бюрократизації. Дуже чіткі, зрозумілі правила щодо безвізового режиму створюють таке підґрунтя, коли політичне рішення може бути прийнято лише виключно за безумовного дотримання формальних критеріїв. І саме такі формальні моменти, як ми сьогодні чули, зволікання у деяких питання призвели до гальму­вання всієї дорожньої карти безвізового режиму.

До цього додається ще внутрішньополітичний аспект у Європейському Союзі. Ми знаємо, що останнім часом у деяких країнах Європейського Союзу ставиться під питання навіть існу­вання Шенгенської зони і про відновлення національного візового режиму повністю або частково. А це означає, що ухвалення оста­точного рішення про безвізовий режим, міжнародна політична до­цільність підтримки України залежатиме від доцільності політичних і соціальних завдань окремих членів Європейського Союзу. Це все  —  політичний ландшафт, на якому приймаються такі важливі рішення.

І останнє, це наріжний камінь візової політики Європей­ського Союзу, — проблема безпеки в широкому плані, про що сьогодні говорилося, від контролю за кордоном до припинення військових дій на сході Європи. Можна прогнозувати, очікувати подвійну пильність і обережність Європейського Союзу у фіналі­зації цього процесу. І якщо сьогодні триває друга фаза — фаза імплементації, то остаточна фаза — це політизація де-факто, це політичний вимір, який може стати домінантою в умовах часу “х”, коли будуть прийматися остаточні, фіналізовані рішення щодо надання безвізового режиму. А це означає, що на фінальній стадії будуть зміщуватися і певні акценти нашого супроводу цього про­цесу, він ставатиме більше політичним супроводом. І тут велика роль парламенту, уряду, громадськості України у фіналізації пи­тання про надання безвізового режиму Україні.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Шульга Дмитро Іванович, директор Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”. Будь ласка.

 

ШУЛЬГА Д.І., директор Європейської програми Міжнарод­ного фонду “Відродження”. Дякую. Шановні колеги! Я хотів би передовсім просити всіх, зокрема народних депутатів, ніколи не вживати словосполучення “угода про безвізовий режим”. Угоди про безвізовий режим у нас не буде, тому що її в принципі немає ні в кого з Європейським Союзом. Рішення про безвізовий режим Європейський Союз надає в односторонньому порядку. Це рішен­ня Ради Європейського Союзу у складі міністрів внутрішніх справ. Тобто міністри внутрішніх справ всіх країн ЄС вирішують з подачі Європейської комісії, якій країні надати безвізовий режим.

Це не питання дипломатичних переговорів у традиційному сенсі цього слова, це не питання зовнішньої політики, це питання внутрішньої політики. Чому? Тому що рішення про безвізовий режим Європейський Союз надає на підставі виконання критеріїв. І коли ми кажемо про те, що хочемо знову отримати політичний сигнал про безвізовий режим, то насправді забуваємо, що ми його отримали вже п’ять років тому. П’ять років тому ми отримали План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового ре­жиму для України, у якому йдеться про те, що якщо Україна вико­нає критерії, виписані в цьому плані, то буде запроваджено без­візовий режим.

Цей План дій абсолютно аналогічний до тих, які отримали свого часу країни Західних Балкан. Вони всі вже мають безвізовий режим. Такий самий план дій отримала на кілька місяців пізніше за нас Молдова. Уже в минулому році вона виконала всі критерії, отримала безвізовий режим. Грузія отримала план дій ще пізніше, ніж Україна і Молдова, і вже кажуть про те, що ця країна наблизи­лася до виконання критеріїв більше, ніж Україна.

Тому коли ми кажемо про політичні сигнали і про час, коли ми отримаємо безвізовий режим, то давайте подумаємо, до кого має бути адресовано це питання “Коли?” — до Європейського Союзу чи насамперед до нас? Коли ми кажемо про Ризькій са­міт… Хто взагалі сказав про Ризькій саміт як про час, коли ми отримаємо безвізовий режим чи сигнал про безвізовий режим? Я не чув таких заяв з боку європейських політичних осіб. Це були наші внутрішні заяви. Навіщо ми самі себе заганяємо в таку си­туацію, я не знаю. Треба чесно сказати українським громадянам, і  українські громадяни мають розуміти, що питання — у нас, коли ми кажемо про безвізовий режим, про План дій щодо лібералі­зації Європейським Союзом візового режиму для України.

Що в цьому плані? За цим Планом дій Європейський Союз, насамперед міністри внутрішніх справ, хочуть зрозуміти, хто і як у  нас контролює міграцію, видає паспорти, протидіє торгівлі людьми, бореться з організованою злочинністю та корупцією, як у нас забезпечена рівність перед законом всіх громадян, анти­дискримінація і багато інших питань, на які, на жаль, вони не завжди отримують чітку, переконливу і однозначну відповідь з бо­ку різних учасників цього процесу. Тому що у нас досі тривають дискусії щодо того, як побудувати ту чи іншу систему, наприклад, контроль обігу наркотиків чи боротьбу з корупцією. Тут уже називали приклад Національного антикорупційного бюро, яке дій­сно є одним із наріжних каменів. Національне антикорупційне бюро має вже функціонувати на етапі, коли ми хочемо переконати Європейський Союз, що реально боремося з корупцією, у нас є орган, який бореться, і він уже функціонує, має результати, а не тоді, коли ми тільки очікуємо призначення керівника цього органу.

Ще один момент. Тут казали про те, наскільки виправдано… Справді, я поділяю підхід, не виправдано те, що ми часом чуємо чи уявляємо, що є в європейських столицях різні закиди щодо загроз безпеки, які несуть українські громадяни. Так, у нас, дій­сно, є статистика, що дуже мало нелегальних мігрантів через наш кордон переходять. Разом з тим будьмо відверті: у минулому році різко збільшилася кількість українських громадян, які подали заяву на отримання притулку у країнах Європейського Союзу. На пев­ному етапі, у третьому кварталі 2014 року, ми були на 10-му місці, вперше за всю історію потрапили в десятку країн, громадяни яких найбільше подали заяв на отримання притулку в Європейському Союзі. За підсумками 2014 року ми опинилися на 13-му місці. Слава богу, хоч з десятки випали. Тим не менше, це все-таки ду­же велика динаміка: у 2013 році — 1 тисяча заяв, у 2014 році — вже 14 тисяч заяв. Тому не все так просто. І це зрозуміло, це склад­ний діалог, який має відбуватися насамперед із міністрами вну­трішніх справ. Я цілком поділяю коментарі, які тут пролунали.

Що ще треба зробити? Ми маємо розуміти, що відповідаль­ність за досягнення нами бажаної мети насправді лежить на всіх, у тому числі й на парламенті. Так, минулого року ми закрили очі, зарахували виконання першої фази, але насправді бачимо, що пи­тання прийняття законодавства досі залишається на порядку ден­ному. Зокрема питання фінансування політичних партій, яке є у нас в інформаційно-аналітичних матеріалах до парламентських слу­хань, але немає у проекті Рекомендацій. Я думаю, що в проекті Рекомендацій парламентських слухань треба все-таки зазначити абсолютно чесно всі питання, які нам належить ще виконати для того, щоб переконати європейську сторону у щирості і справжно­сті наших намірів.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Чужиков Віктор Іванович, завідувач кафедри європейської інтеграції Київського національного еконо­мічного університету імені Вадима Гетьмана. Будь ласка.

 

ЧУЖИКОВ В.І., завідувач кафедри європейської інтеграції Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Шановний голово! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Я хотів би, враховуючи мій фах економіста, зосередити увагу насамперед на економічних наслід­ках і можливих економічних наших прорахунках, які нас чекають на  цьому безвізовому (хоча сьогодні ми дізналися про те, що це не зовсім коректна назва) шляху конвергенції з Європейським Союзом. Я вирішив для себе визначити п’ять основних аргумен­тів, пов’язаних з реакцією економіки на відповідні дії, причому і європейської, й української.

По-перше, геоекономічний аргумент. У разі прийняття так званої безвізової моделі візова лояльність Європейського Союзу пошириться на велику країну. Це не Молдова, не Грузія, це Украї­на з периметром кордону, що перевищує 2 тисячі кілометрів.

Основними загрозами (я думаю, що в Європі це дуже добре розуміють) може бути розширення нелегального каналу мігрантів з Азії та Африки, які звичайно що мандрують, значна частина, че­рез Україну. Всі добре знають, яка проблема островів Італії, пере­обтяжених міграційними потоками нелегальних мігрантів, місцеві жителі там не почуваються впевнено. А дехто вже запитує: цей острів належить Європейському Союзу чи вже ні?

По-друге, економічний аргумент. Після недавнього катастро­фічного знецінення вітчизняної валюти заробітна плата пересічно­го українця зменшилася в рази. Відповідним чином відреагували ціни на продукти харчування, комунальні послуги тощо. Зайве ка­зати, що кількість бажаючих легально чи нелегально мігрувати зросла, що доволі ілюстративно відображає ажіотажний попит на біометричні паспорти, який трохи вщух після того, як стало відо­мо, що на Ризькому саміті остаточне рішення, імовірно, не буде прийнято, принаймні що буде дискусія.

Я хотів би навести декілька цифр, які характеризують еконо­мічну асиметрію Європейського Союзу та України.

Обсяг валового внутрішнього продукту України на душу населення, за різними методиками обрахунку (їх існує три на цей час), відрізняється від держав ЄС у 5–8 разів. Це означає, що асиметрія є, і вона доволі велика, а якщо визначати за валютним курсом… Я не пояснюватиму цій залі, що відбувалося з валютним курсом упродовж останніх двох місяців.

Якщо говорити про середню заробітну плату, то, за даними Євростату, у 2014 році у Європейському Союзі вона становила 1850 євро. У нас, за самими лояльними розрахунками (ми не бра­ли критичний курс євро до української гривні) — 150 євро. Тобто асиметрія знову-таки явна.

Індекс людського розвитку, який розраховує Організація Об’єднаних Націй, у Європейському Союзі в цілому — 0,858, в Україні — 0,734.

Отже, ці асиметрії є, і вони нікуди не подінуться після за­провадження безвізового режиму. Тобто насамперед треба підні­мати економіку.

Я вже не кажу про асиметрію в рівні тіньової економіки, вона є, і доволі відчутна. Європейці вирішили називати цю частину еко­номіки не тіньовою чи сірою, а вжили термін “moonlight” — місячне сяйво, яке сяє, але не гріє.

По-третє, боротьба з корупцією, яка вже розпочалася, проте темпи її поки що не задовольняють нікого ні в Україні, ні в дер­жавах Європейського Союзу. Попри декларативну відданість бо­ротьбі, цей процес може розтягтися на роки, адже всім зрозуміло, що лише превентивними правовими заходами тут не обійтися. Мова йде про зміну ідеології чиновництва, про подальшу автома­тизацію рішень, що приймаються, про зменшення числа дозвіль­них документів.

Природно, що європейців цікавить, чи не потраплять на територію Шенгенської зони небажані для країн-учасниць грома­дяни України з новенькими біометричними паспортами, які ведуть зараз боротьбу проти України на Донбасі. Ну, і є проблема оку­пованих територій.

Однак у цілому ми чекаємо на позитивну відповідь, при­наймні на сигнал Європейського Союзу на саміті в Ризі. Я сказав би, що цей сигнал має бути, тому що невизначеність наших від­носин, незважаючи на таку контрастність і великі політичні контакти…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте.

 

ЧУЖИКОВ В.І. …Я хотів би сказати, що дуже важливим елементом має бути надання сигналів щодо того, що ж буде далі. Щоб не сталося, як у відомому мюзиклі про мушкетерів: “Я не сказала “так”, месьє! — Ви не сказали “ні”.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується Мушак Наталія Богданівна, доцент Київського університету права Національної академії наук України. Будь ласка.

 

МУШАК Н.Б., доцент Київського університету права Національної академії наук України. Доброго дня, пане голово! Шановні пані та панове! Сьогодні питання запровадження Євро­пейським Союзом безвізового режиму для України, поряд з імпле­ментацією Угоди про асоціацію та створенням зони вільної тор­гівлі, є ключовим і нагальним питанням щодо інтеграції нашої країни до Європейського Союзу.

Дієвим та водночас правовим і ефективним інструментом є Угода про асоціацію, яка вже ратифікована обома сторонами 16 вересня 2014 року. Відповідно до статті 19 Угоди про асоціацію рух осіб між Україною та Європейським Союзом повинен регу­люватися вже діючими на сьогодні Угодою про реадмісію осіб, Угодою про спрощення оформлення віз та шляхом поступового запровадження безвізового режиму, передбаченого Планом дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Україна в повному обсязі вже виконала першу фазу Плану дій, ухваливши, зокрема 13 травня 2014 року, ряд законів, необ­хідних для переходу до другої фази. Зокрема, ухвалено закони “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикоруп­ційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералі­зації Європейським Союзом візового режиму для України”. Тобто Україна, прийнявши ряд законів, у повному обсязі виконала першу фазу. Підтвердженням цього стало ухвалення Європейським пар­ламентом 17 липня 2014 року резолюції, де у пункті 30 позитивно відзначено про перехід України до виконання другої фази Плану дій.

Що стосується безпосередньо другої фази, то цей етап можна характеризувати радше як оціночний, оскільки це означає, що ЄС приймає остаточне рішення про запровадження для України безвізового режиму. По суті, реалізація другої фази Плану дій знаходиться радше в політичній, а не в правовій площині.

Можна сказати, що частково безвізовий режим уже застосо­вується Україною з окремими державами — членами Європей­ського Союзу. Маю на увазі угоди про місцевий прикордонний рух. На сьогодні такі угоди підписані з Угорщиною, Польщею, Словаччиною та Румунією. Відповідно до угод громадяни України, які проживають принаймні три роки у населених пунктах уздовж державного кордону з цими країнами, мають право виїздити на територію прикордонної зони цих країн та перебувати там, за наявності дозволу на спрощений перетин кордону. Під прикор­донною зоною мається на увазі територія адміністративних оди­ниць, що не перевищує 30 кілометрів від межі спільних кордонів. Однак таке право на сьогодні реалізують лише 3 мільйони українців.

Головна проблема даних угод полягає в тому, що сфера дії міжнародних документів поширюється лише на окреме коло осіб, тобто на мешканців, які безпосередньо проживають на прикор­донній території. І цю проблему не зможе вирішити навіть розши­рення зони до 50 кілометрів замість 30, як це є на сьогодні.

Тому Україна сподівається, що вже в травні на Ризькому саміті “Східного партнерства” їй буде надано безвізовий режим, а це, в свою чергу, надасть можливість належним чином реалізу­вати Угоду про асоціацію.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Філіпчук Василь Олександрович, голова правління громадської організації “Міжнародний центр перспективних досліджень”.

Поки ви не почали виступ, коротка ремарка. Ще двоє людей попросили слова, і, зважаючи на те, що ми вкладаємося в регла­мент, я надам слово ще двом промовцям. Тому після Філіпчука прошу підготуватися до виступу Нагорному Сергію.

Прошу увімкнути мікрофон. Дякую.

 

ФІЛІПЧУК В.О., голова правління громадської організації “Міжнародний центр перспективних досліджень”. Доброго дня, шановні друзі! Президент України та інші високі посадові особи протягом минулого року багато разів говорили про те, що Україна сподівається отримати безвізовий режим на Ризькому саміті. І це не був політичний авантюризм, як казав тут дехто з промовців, це були цілком обґрунтовані очікування. І Президент, і всі ті, які зай­малися міжнародними відносинами, добре пам’ятають, як одразу після Майдану з боку Європейського Союзу було сформовано по­літичну волю до того, що якщо перспективу вступу до ЄС ми, можливо, і не отримаємо протягом найближчих років, але безвізо­вий режим — це реально досяжна мета. Була політична воля, залишалося зробити тільки трохи — завершити законодавчу фазу Плану дій і здійснити виконання другої фази.

Однак, на жаль, сьогодні ми змушені констатувати, що на Ризькому саміті безвізового режиму Україна не отримає. І цього не потрібно боятися, а треба відверто визнати, зробити аналіз, чому це трапилося, і дати чіткі завдання щодо того, що нам треба робити, щоб отримати безвізовий режим в осяжному майбутньому.

А висновок дуже простий: протягом минулого року, якщо його й не було змарновано, дійсно, зроблено дуже багато, проте все-таки, особливо з боку органів виконавчої влади, не було здій­снено всіх кроків, які дали б можливість сьогодні визнати технічну готовність України до безвізового режиму з Європейським Союзом.

Яка ситуація на сьогодні? На жаль, не набагато краща, ніж рік тому. Окрім проблем, про які ми знаємо, які мають внутрішній характер, з’явилися додаткові проблеми. Їх можна охарактеризу­вати як два такі кластери проблем.

Перший кластер — це об’єктивні проблеми, що не залежать від нас. Це війна на сході, внаслідок якої з’явився величезний потік біженців, людей, які просять притулку, в тому числі у країнах Європейського Союзу. А це один з основних індикаторів того, чи можна включати країну до білого Шенгенського списку, тобто списку держав, громадяни яких мають право в’їжджати до ЄС без віз.

І тут не все залежить від нас, це внутрішнє рішення Європейського Союзу. І скільки б ми не говорили про те, що ми європейці, а Путін поганий, від цього нічого не зміниться. Потріб­но, дійсно, продемонструвати, що якщо ми і не можемо сьогодні війну зупинити, ми дбаємо про наших громадян, які стали жерт­вою цієї війни, створюємо для них усі можливості, щоб вони не шукали притулку за кордоном, а знайшли в Україні нове місце проживання, роботу.

Сама впевненість у тому, що держава не кидає напризво­ляще своїх громадян, є вже більш важливим чинником, більш важливим індикатором для Європейського Союзу, ніж той факт, що ми, на жаль, якщо раніше були в тридцятці країн, які постача­ють до Європейського Союзу прохачів притулку, то нині входимо до першої половини чи навіть у першу десятку цього списку. Проте сам факт того, що ми демонструємо бажання з цією проб­лемою боротися і вирішувати, вже є дуже важливим.

Друга складова — суб’єктивні проблеми. І тут треба визнати, що чи не найбільшою проблемою, з якою зітнулися наші євро­пейські партнери, які приїздили до України декілька разів, щоб вивчити, як виконується План дій щодо лібералізації Європей­ським Союзом візового режиму для України на практиці, є проб­лема координації. Приїжджають профільні комісари, зустрічаються з Президентом, з Прем’єр-міністром, а потім — провалля. Потім на рівні старших посадових осіб вони бачать відсутність заінтере­сованості, відсутність партнера, якому можна довіряти, з яким можна працювати не лише до, а й після запровадження безвізо­вого режиму. Адже безвізовий режим не дають віртуально якійсь країні, його надають країні, яка має дієві органи державної влади, надають людям, які представляють цю країну у контактах з тими чи іншими державами — членами Європейського Союзу. І от саме в цьому питанні є проблема. На жаль, відсутність належної коор­динації є однією з найбільших проблем, без вирішення якої ми не зможемо отримати безвізовий режим.

Ще одна проблема — це корупція, причому так само не віртуальна корупція, а відсутність двох органів, про існування яких ми давним-давно знаємо і створення яких чітко виписано 2010 ро­ку у Плані дій, — органу, що здійснюватиме превентивні функції, і  органу, який займатиметься боротьбою з корупцією на вищому рівні. На сьогодні прогрес є, але без завершення цієї роботи говорити про безвізовий режим не доводиться.

Лише швидкі ефективні реформи зможуть переконати країни ЄС, що вони мають справу не з державою третього світу, не зі слабкою країною, а з країною, яку можна пустити до себе в хату, з якою можна мати справи як із рівною. Це головний висновок, який ми маємо зробити.

І не треба боятися якихось дедлайнів, чітких термінів. Потрібно чітко вимагати від Європейського Союзу на Ризькому саміті: якщо немає готовності вже зараз проголосити безвізовий режим, треба чітко зафіксувати дату — через півроку, через де­в’ять місяців, — до якої ця робота має бути завершена, оцінка має бути проведена, безвізовий режим має бути наданий. Такі чіткі да­ти, можливо, комусь не подобаються, але це єдиний спосіб зму­сити органи державної влади виконувати свою роботу вчасно.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Шановні колеги, на жаль, пані Ірина повинна зараз відбути. Пані Ірино, будь ласка.

 

ГЕРАЩЕНКО І.В. Шановні колеги, у мене відрядження. Насамперед від імені Комітету з питань європейської інтеграції я хочу подякувати за атмосферу сьогоднішніх парламентських слу­хань. Дуже важливо, що у нас було мінімум політичних заяв. Дуже важливо, що у нас було максимум експертної чесної оцінки і мо­ніторингу ситуації щодо виконання Україною Плану дій.

Я хочу звернутися до журналістів. Я дозволила собі обмовку у своєму виступі щодо кількості вимушених переселенців в Украї­ні. Офіційно їх зареєстровано 1 мільйон 200 тисяч, а не 1 мільйон 800 тисяч. Тому я прошу цією цифрою користуватися — 1 мільйон 200 тисяч. Це була обмовка.

І ще я хочу зауважити: дуже багато зауважень звучало до Міністерства внутрішніх справ. Саме до них сьогодні спрямову­ються найбільш критичні зауваження щодо прогалин у виконанні Плану дій. Працівники секретаріату комітету сказали, що у відряд­женні перебувають всі три заступники міністра, але ми направимо офіційного листа до міністра, чому він не знайшов можливості прийти на парламентські слухання. Міністр Клімкін був. Мабуть, було б правильно, щоб ми все-таки послухали і міністра Авакова. Ми це зауважимо, коли будемо приймати постанову Верховної Ради.

І наостанок. Українська влада робитиме все для того, щоб отримати чітку відповідь на Ризькому саміті щодо часових рамок, коли Україна може отримати безвізовий режим. Бо мова йде про українських громадян. Українська влада усвідомлює, що для цього ми маємо виконати наше технічне завдання. Але без допомоги експертів, без допомоги журналістів, без допомоги студентського середовища щодо політичного тиску в даному разі на європейську сторону для прийняття такого рішення, бо там буде політична складова, влада сама не впорається. І я тут сподіваюся на нашу спільну роботу.

Дякую вам за ці слухання і дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пані Ірино.

До слова запрошується Нагорний Сергій Сергійович, екс­перт з питань європейської безпеки Європейського геополітич­ного форуму (EGF). Будь ласка.

 

НАГОРНИЙ С.С., експерт з питань європейської безпеки Європейського геополітичного форуму (EGF). Шановний голову­ючий, щиро дякую за запрошення. Вельмишановна президіє! Шановні іноземні гості! Пані та панове! Передовсім я хочу тезово означити те, що почув сьогодні.

У своєму виступі народний депутат зазначив, що Європей­ська Спільнота має прийняти політичне рішення щодо інтеграції України. Не виключено, що поки Україна приєднається до Євро­пейської Спільноти, можливо, вже й не існуватиме самого Європейського Союзу.

Деякі доповідачі казали, що за часів незалежності України дуже мало громадян України були в Європі. Але ми сьогодні не бачимо українців у парламенті Грузії, європейських країн, напри­клад, у Бундестазі взагалі дуже мало слов’янських прізвищ. Таке ставлення до іноземців у Німеччині, до ауслендерів. Вони мають дуже обмежені перспективи в таких країнах. Тому, можливо, тре­ба дивитися на сьогоднішню молодь в Україні.

У мене була можливість 17 років тому навчатися у кращих університетах світу і долучитися до відкриття навчальних програм. То скажу громадянам, які намагаються отримати притулок за кор­доном, що такий статус для іноземця за кордоном не дуже віта­ється. Не кажучи вже про можливості, які дуже обмежені.

До чого я це зазначив? Тематика сьогоднішніх парламент­ських слухань дуже актуальна для України. І саме як експерт хочу зазначити, що має відбутися переосмислення стратегії реалізації євроінтеграції, самого курсу України, що вимагає в майбутньому розгляду нових стандартів у різних сферах суспільного життя, імплементації найближчим часом Україною вимог членства ЄС. Україна зацікавлена в досвіді функціонування митного союзу між Україною та Європейським Союзом. Але ми маємо враховувати, зокрема, і досвід нашого стратегічного партнера — Туреччини, яка вже має такий статус понад 20 років.

Криза стала додатковим каталізатором міжрегіональних проблем, які ми сьогодні маємо в державі, кризи сучасної регіональної політики. Через істотні зміни у політичному житті та безпеки в ширшому Чорноморсько-Каспійському регіоні зусилля української дипломатії мають бути зосереджені саме на пошуку механізмів мінімізації суперечностей між суб’єктами регіональної політики.

Наприклад, Україна повинна найближчим часом розглянути нову стратегію регіонального лідерства, яка забезпечить пози­тивні результати щодо пошуку міжнародних партнерів. Стратегія регіонального розвитку і лідерства передбачає нове дихання та скоригує зовнішню політику України, яка потребує негайного ре­формування щодо сучасних викликів. Я надам рекомендації, дуже дякую за запрошення.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

І, я так розумію, завершальний виступ — Назаренко Олена Аркадіївна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. Будь ласка.

 

НАЗАРЕНКО О.А., доцент кафедри міжнародного та євро­пейського права Київського національного економічного універси­тету імені Вадима Гетьмана. Доброго дня, шановний головуючий! Шановні колеги! Я не була записана на виступ, але, перебуваючи в цій залі і слухаючи шановних народних депутатів і шановних експертів, просто не можу втриматися і відмовити собі у задово­ленні виступити з цієї трибуни, підтвердити, що після підписання Угоди про асоціацію громадяни України найбільше очікують у відносинах з Європейським Союзом саме безвізового режиму.

Однак тим посадовцям, які сьогодні виступали з цієї високої трибуни, маю на увазі народних депутатів, міністра закордонних справ, очікувати безвізового режиму набагато простіше, ніж нам, простим українцям, які за шенгенською візою повинні звертатися до консульської установи, а на сьогодні — до посередника, що існує між українським громадянином, який звертається за шенген­ською візою, і консульською установою певної європейської дер­жави. Для того щоб записатися на отримання візи, ви можете звернутися безпосередньо до консульства, як це закріплено у Візовому кодексі Європейського Союзу. Проте в Україні отрима­ти візу безпосередньо в консульській установі європейської дер­жави дуже складно.

Із власного досвіду можу сказати: якщо звертаєшся до посольства Польщі, надсилаєш на електронну адресу консуль­ської установи прохання про призначення дати подачі документів, вам приходить відповідь одразу з візового центру. Додзвонитися до консульської установи, аби призначити персональну подачу документів, дуже складно. Візовий посередник фактично стоїть на перешкоді реалізації громадянами України свого права.

Мало того, в Угоді про спрощення оформлення віз між Україною та Європейським Союзом перераховані певні категорії осіб, які звільняються від сплати консульського збору. Але якщо ці особи звертаються до візового центру, то вони змушені сплачува­ти візовому центру за надання послуг. А які ці послуги? Прийняти документи і передати до консульської установи європейської дер­жави. Тобто фактично ми самі можемо це зробити, але ми постав­лені в такі умови, що не можемо відмовитися, бо консульству, виходить, набагато приємніше, спокійніше працювати з посередником.

Така сама ситуація і щодо студентів, яких сьогодні досить багато в цьому залі. Ми із студентами їздили до Польщі і оформ­лювали документи у візовому центрі компанії “VFS Global”. Сту­денти не сплачують консульського збору, але все одно змушені сплачувати близько 500 гривень цьому посереднику. Сьогодні ша­новний представник Європейського Союзу сказав, що за 2013–2014 роки Європейський Союз надав 1 мільйон 300 тисяч шенген­ських віз громадянам України. Відповідно якщо помножимо на 455 гривень, фактично це 20 євро, то побачимо, скільки отримав цей посередник чистого прибутку з українських громадян, нічого не роблячи, просто надаючи послуги, які нам не потрібні. Якщо 1 мільйон 300 тисяч помножити на 20, виходить 26 мільйонів євро — за бажання українців відвідати Європейський Союз.

Отака безальтернативність посередництва, яка на сьогодні існує, на мою думку, суперечить Візовому кодексу Європейського Союзу. Українські громадяни повинні мати можливість самостійно звернутися до консульської установи. І, напевно, консульським установам, які відмовляють українцям у праві безпосередньо звернутися до консульства для отримання шенгенської візи, по­трібно про це пам’ятати.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Олено.

Шановні колеги! Усі, хто був записаний на виступ, скори­сталися таким правом. Чи має ще хтось бажання на завершення сказати слово? Немає. Дуже добре.

Тоді, шановні колеги, хочу подякувати вам за таку професій­ну, ділову розмову і дискусію, яка відбулася сьогодні. Це справді одне з найважливіших питань, яке стоїть на порядку денному. І, як добре сказав один із промовців, Володимир Андрійович, питання запровадження безвізового режиму, окрім формально-правового аспекту, має дуже важливий символічний аспект для країни, яка пройшла Майдан, де поруч із прапорами блакитно-жовтими були прапори Європейського Союзу, для країни, яка сьогодні фактично захищає весь європейський, євроатлантичний світ життям своїх кращих синів на передовій. І оцей аспект символічний, напевно, є не менш важливий, ніж аспект формальний, щодо свободи пере­сування наших громадян по всій Європі.

Ми провели такий своєрідний аудит, що зроблено, що недо­роблено в нашій країні. І ми усвідомлюємо, що, справді, є ряд завдань, які Українська держава повинна ще виконати, — це і за­вершення реформування Міністерства внутрішніх справ, і початок функціонування антикорупційних органів, щодо яких ведеться активна робота, і ряд інших важливих заходів, які ми спільно повинні здійснити. Наголошую ще раз: спільно, я не виокремлюю ні Кабінет Міністрів, ні Верховну Раду, ні Адміністрацію Президен­та чи експертів. Це одне з тих важливих завдань, які ми повинні виконувати всі разом, спільно, і саме в цьому запорука успіху.

Ми вийшли на унікальний момент. Упродовж 23 років у нас не було єдиного бачення зовнішньополітичного розвитку держави. Упродовж 23 років в Українській державі відбувалася дискусія між тими, хто вважав, що Україна має йти до Європейського Сою­зу, і тими, хто вважав, що Україна має повернутися до статусу напівколонії Росії. Ми маємо унікальний момент, коли і Президент України, і Верховна Рада, і Кабінет Міністрів, і громадське та екс­пертне середовище об’єднані в єдиному стратегічному баченні зовнішньополітичного розвитку нашої країни. Більше того, це пи­тання, зокрема запровадження безвізового режиму, має неймо­вірну підтримку в суспільстві, серед громадян.

У Верховній Раді України ми маємо Комітет з питань євро­пейської інтеграції, який очолює Ірина Геращенко, вона сьогодні виступала, маємо Комітет у закордонних справах. У тих комітетах велика кількість активних депутатів, які вперше стали народними обранцями, і вони мають величезні напрацювання і як експерти, і просто як громадяни, як спеціалісти. Це гарні майданчики для того, щоб експерти, громадське середовище могли дати свої ре­комендації і висловити свої тривоги з приводу того, де і чому у нас не виконуються поставлені перед нами завдання.

Зрештою, ми маємо відповідних міністрів. І Клімкін, який сьогодні був присутній, і Аваков, я не маю жодного сумніву, є ве­ликими прихильниками виконання всіх тих вимог, які стоять перед Україною.

Нам необхідно всім спільно, плече до плеча, виконувати завдання, які стоять перед нами. Але хотів би теж зазначити, що є наше домашнє завдання, але є також друга сторона — Європей­ський Союз. І спілкуючись дуже часто з представниками, з парла­ментаріями з різних країн, я побачив, що все-таки у вирішенні цього питання є не тільки професійно-формальний, а й політичний аспект: поки у вас якісь воєнні дії на сході, давайте трохи почека­ємо, бо є певна небезпека, що біженці потраплять до нас. Я весь час наголошую європейським дипломатам: коли бурятські тан­кісти Путіна перетинатимуть кордон Європейського Союзу, вони не подаватимуть документів на отримання візи, вони без візи це зроблять.

Очевидно, сьогодні треба усвідомити, що якщо небезпека є, а вона є з боку Кремля, то, власне, у найбільш відповідальний момент, коли Україна стоїть, фактично, на сторожі європейської цивілізації, момент солідарності Європейського Союзу з Україною має величезне і символічне, і психологічне значення для нашої країни. Тож ми повинні використовувати всі наші засоби. Тому що не тільки депутати присутні на різних міжнародних зустрічах, ве­личезна кількість наших експертів беруть участь у наукових кон­ференціях, безпосередньо спілкуються з європейськими експер­тами. Величезний позитив, що більшість учасників сьогоднішніх парламентських слухань — молоді люди, які особливо відчувають цю проблематику, які теж часто бувають на міжнародних конфе­ренціях. Нам необхідно усім гуртом переконувати наших євро­пейських партнерів, що чим швидше ми зможемо спільно дійти до  прийняття рішення про запровадження безвізового режиму, тим швидше ми зможемо досягти повної гармонії у відносинах між Україною і Європою, тим швидше українці відчують, що реформи відбуваються. Бо надання безвізового режиму — один із найбільш видимих аспектів проведення проєвропейських реформ.

Нам намагаються посіяти євроскептицизм, недовіру до Європи. На жаль, це робиться планомірно, із вкладенням великих коштів, спецслужбами сусідньої держави. Ми ж повинні об’єдна­тися у своєму прагненні до виконання поставлених завдань. Ми повинні бути максимально сконсолідованими і підставляти плече один одному незалежно від того, це міністр чи експерт, чи сту­дент, чи член комітету Верховної Ради України. Нам необхідна мо­білізація, нам необхідна єдність.

Зі свого боку я гарантую, що Верховна Рада України всі законодавчі ініціативи, що надходять від міністерств, Президента, від народних депутатів, які є кроками на шляху до виконання цієї дорожньої карти, буде активно і ефективно розглядати.

І на завершення хочу зазначити, що всі пропозиції, які прозвучали під час парламентських слухань, будуть враховані при підготовці Рекомендацій парламентських слухань, які будуть вине­сені на розгляд Верховної Ради України. Свою частину роботи Верховна Рада України виконуватиме системно, активно і про­дуктивно. Я закликаю всіх нас так само активно і системно набли­жати той момент.

Ми розуміємо, що Ризький саміт, який став такою симво­лічною датою, не вирішить питання запровадження безвізового режиму, але ми маємо наполягати на чіткій дорожній карті, на чіт­ких перспективах, які мають бути озвучені. І я впевнений, що спільно ми зможемо домогтися позитивних результатів. Бо Украї­на сьогодні не просто хоче стати частиною Європейського Союзу. Україна, фактично, стала однією з тих держав, які створили євро­пейську цивілізацію як явище. І сьогодні це наш історичний вели­кий шанс і наше історичне призначення, щоб формальний аспект участі України у Європейському Союзі завершити. Це величезна історична місія, яка стоїть перед усіма нами.

Я хочу подякувати ще раз усім за участь у парламентських слуханнях. На цьому парламентські слухання оголошуються закри­тими. Дякую. Всього найкращого! До нових зустрічей!