ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ПРІОРИТЕТИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

НА НАСТУПНІ П’ЯТЬ РОКІВ

 

Зал засідань Верховної Ради України

27 листопада 2019 року, 15 година

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

КОНДРАТЮК О.К.

 

ГОЛОВУЮЧА. Шановні колеги, прошу займати вільні місця, ми за хвилину розпочинаємо.

Отже, доброго дня, шановні народні депутати, експерти, активісти екологічного руху, представники уряду, наші міжнародні партнери! Сьогодні ми проводимо парламентські слухання на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років».

Попередні парламентські слухання проводилися у 2018 році, на них обговорювалися питання реалізації в Україні міжнародних документів щодо запобігання змінам клімату. Актуальність проведення парламентських слу­хань свідчить про те, що виклики, пов’язані зі станом довкілля та необхід­ністю впровадження належного екологічного врядування в нашій країні, є вкрай важливими для України.

Минулого скликання Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», він вводиться в дію з 1 січня 2020 року. Одна з ос­новних цілей стратегії є вкрай актуальною – це формування в суспільстві сталих європейських екологічних цінностей, зокрема шляхом впровадження екологічної освіти та виховання, здійснення широкої просвітницької діяль­ності. Одним із пріоритетів державної політики має стати не декларативне, а реальне забезпечення екологічних прав громадян, доступу громадськості до правосуддя з питань охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

На сьогоднішніх парламентських слуханнях пропонується зосереди­тися на таких напрямах: імплементація міжнародних зобов’язань в рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, дотримання екологічних прав людини, захист та раціональне використання природних ресурсів, природо­охоронний нагляд, державний моніторинг навколишнього природного сере­довища, поводження з відходами, охорона біологічного різноманіття, захист природних територій та об’єктів природно-заповідного фонду, адаптація до глобальної зміни клімату.

Профільним комітетом Верховної Ради напрацьовано проект Реко­мендацій. За підсумками парламентських слухань Верховна Рада України відповідно до вимог частини восьмої статті 236 Регламенту має розглянути та прийняти фінальну версію Рекомендацій з урахуванням висловлених вами пропозицій.

Отже, шановні колеги, парламентські слухання на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років» проводяться відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 вересня 2019 року. Ініціатором проведення парламентських слухань є Комітет Вер­ховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.

Інформую вас, що відповідно до статті 235 Регламенту Верховної Ради України Комітет з питань екологічної політики та природокористування визначив такий порядок проведення парламентських слухань: для доповіді профільного міністра надається до 15 хвилин, для співдоповідачів – до 10 хвилин, для виступів учасників слухань – до 3 хвилин, для виступів іно­земних гостей з урахуванням необхідності перекладу – до 6 хвилин.

На парламентські слухання запрошені народні депутати, представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування, науковці, представники громадських та міжнародних організацій.

Ваші письмові запитання до доповідачів, будь ласка, передавайте до  секретаріату комітету, він сьогодні працює тут, у залі, вони будуть опрацьовані в установленому порядку у процесі роботи Комітету з питань екологічної політики та природокористування.

Тим, хто вперше буде виступати в цій залі, хочу повідомити, що за 30 секунд до завершення вашого часу пролунає сигнал, це означатиме, що ви за півхвилини ви маєте завершити свою думку, тому що чим більше часу ми зосередимо на виступах, тим більше людей зможе і виступити сьогодні в залі.

Я хочу також ще раз наголосити на тому, щоб усі виступи були зосереджені відповідно до теми сьогоднішніх парламентських слухань. І бажаю всім гарної роботи.

Отже, я запрошую до доповіді міністра енергетики та захисту довкілля України Олексія Оржеля. Прошу (Оплески).

 

ОРЖЕЛЬ О.А., міністр енергетики та захисту довкілля України. Шановні учасники парламентських слухань! Дуже радий, що ми сьогодні знаходимося в цій залі, що так багато людей сьогодні цікавляться надзви­чайно важливими, надзвичайно актуальними питаннями екологічних викли­ків, які стоять перед Україною.

Хочу наголосити, що наше нове міністерство створено якраз для того, щоб пріоритизувати екологічні питання. Якщо раніше було два міністерства, що закладало на рівні уряду конфлікт, на сьогодні робиться все для того, щоб збалансувати розвиток енергетики, знайти важливі точки дотику, для того щоб енергетичні товари та послуги, які надаються в Україні, були еколо­гічними, щоб у кожній кіловат-годині, у кожній гігакалорії, у кожній одиниці енергії були визначені екологічні екстерналії, щоб ми чітко і ясно розуміли, що раніше в Україні була неповна ціна за енергетичні ресурси, тому що вона не враховувала ті витрати, які є реальними, і скільки вони нам коштува­тимуть у майбутньому, зважаючи на те, що іноді дуже складно оцінити екологічні екстерналії в тому, що ми споживаємо.

Я хочу звернути увагу, що якраз ми знаходимося у тренді світовому: у  нас утворено нове міністерство. Одночасно з цим нещодавно утворено Міністерство клімату у Польщі, у нашого сусіда. Це є загальний тренд. І головним для нас на сьогодні є пріоритизація питань захисту від негативних кліматичних змін, а також питання енергоефективності. Я окремо на цьому зупинюся, це буде пакет рішень. Проте важливо, щоб ми менше споживали, а відповідно менше здійснювали викидів та забруднення, а також щоб ми чітко і ясно у кожному своєму стратегічному та програмному документі визначали ризик кліматичних змін.

Україна як колишня житниця Європи, як це згадується і у французьких класиків, все-таки ні в якому разі не має втрачати такий свій статус. Ми маємо залишатися державою, яка концентрує великі ресурси щодо наявних кліматичних зон, а також родючих земель. Я хочу зосередити вашу увагу на перших кроках, які ми вже зробили за цей час, у тому числі разом з на­родними депутатами України, я їм за це також дуже вдячний.

До другого читання (я маю надію, вже у грудні) підготовлений пакет законопроектів щодо легалізації видобутку бурштину. Я маю надію, що після того як ми приймемо цей пакет законопроектів, більше в Україні ми не по­бачимо місячного ландшафту, який залишається після нелегального видо­бутку бурштину. Що важливо: окрім того, що ми забороняємо нелегальний видобуток, посилюємо відповідальність, дуже важливу роль ми відводимо рекультивації тих місць, де відбувається видобуток бурштину.

Що ще ми зробили? Триває робота і вже є результат щодо створення нових та розширення існуючих територій природно-заповідного фонду. Це вже також зроблено.

Що є важливим у нашій стратегії? Трошки згодом про це скажу, але ми уже запроваджуємо прозорі аукціони на будь-який ресурс. Зокрема, Кабіне­том Міністрів запроваджено прозорі аукціони на акваресурс та на доступ до рибного ресурсу.

Прийнято в першому читанні законопроект про обмеження викори­стання пластикових пакетів, це депутатський законопроект, я дуже вдячний народним депутатам. У співпраці з Кабінетом Міністрів, з міністерством ми підтримуємо прийняття цього важливого законопроекту, а також наступного пакета законопроектів щодо заборони одноразового пластику.

Ще один елемент, який ми робимо, ‒ цифровізація всіх наших ресурсів. Зокрема, вже розпочатий процес цифровізації лісового господарства, лісів, які є в Україні, ми називаємо це «ліс у смартфоні».

Є певні результати, проте ми не можемо говорити про якісні і покращені показники, треба говорити правду. Треба дивитися правді в очі і казати про це відверто. За розрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожного року в Україні передчасно помирають 150-200 людей на  кожні 100 тисяч населення. Бездіяльність (на жаль, досі бездіяльність) у сфері глобальної зміни клімату може призвести до повного чи часткового затоплення близько 100 міст та прибережних територій і втрати 200 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.

Протягом років, вже дуже значної кількості часу, Гідрометцентр фіксує перевищення гранично допустимих концентрацій. В Україні значно збільши­лися обсяги продукування побутових і небезпечних відходів. З моменту катастрофи на Грибовицькому сміттєзвалищі у нас, на жаль, не побудовано жодного сміттєпереробного чи сміттєутилізуючого заводу. У сільській місце­вості ‒ випадки смертності немовлят через надмірне забруднення підземних вод нітратами. Це те, з цим ми починаємо працювати. Це ті дуже сумні цифри, які ми маємо сьогодні від того ставлення, яке ми мали раніше до екологічних питань.

Що ще у нас в пріоритеті і що в рамках міністерства робиться вчора, сьогодні, завтра? На сьогодні ми відпрацьовуємо пакет рішень, надзвичайно важливо, що і на стратегічному рівні буде передбачений перехід від вугле­цевої енергетики до відновлюваної енергетики в Україні.

Насправді є певне перестимулювання відновлюваної енергетики. Ми, дійсно, бачимо досить великі потужності, збільшення встановленої потужно­сті відновлюваної енергетики, що не може не тішити. Проте треба казати відверто: те фінансове навантаження, яке зараз робить цей напрям, все-таки є надмірним, і нам дуже важливо збалансувати це питання. І для нас дуже важливо, щоб ми зберегли інвестиційний клімат, але при тому все-таки дали довгострокові сигнали інвесторам: Україна в жодному разі не відмовляється від розвитку відновлюваної енергетики, проте ми маємо розумно та збалансо­вано розвивати цей напрям. Що це дасть для українців? Ми отримаємо більш дешеву відновлювану енергетику.

Як я казав, для нас одним із головних пріоритетів, як я часто кажу, це другий пріоритет для всього уряду, є енергоефективність. Що є найкращим для екології? Неспожита та невироблена кіловат-година, неспожита та не­вироблена гігакалорія ‒ це є найкращим. Тому енергоефективність для нас є одним із найважливіших пріоритетів. Це пріоритет не тільки з точки зору екології, а й із точки зору економіки.

На сьогодні в міністерстві вже напрацьований пакет пропозицій законодавчих змін щодо оподаткування тих видів палива, які використо­вуються у нашій енергетиці, на вміст вуглецю. Якщо є вміст СО2 на вході в кожне виробництво, суб’єкт господарювання має сплатити відповідні кош­ти, які будуть спрямовані в фонди, які він також може використовувати для того, щоб покращити енергоефективність. Ці гроші не будуть просто викори­стані в бюджеті, ці гроші кожен із суб’єктів господарювання, який є забруд­нювачем, зможе використовувати для того, щоб направити на енергоефектив­ність та відповідно споживати менше. Споживаєш менше – менше забруд­нюєш екологію.

Наступним і важливим елементом, який у нас є на сьогодні і який, як я казав, у грудні буде розглядатися, ‒ це пакет по бурштину.

Підготовка проектів щодо угод про розподіл продукції чому важлива? Тому що ми все-таки будемо закладати, і насправді це соціальне питання, але й надзвичайно екологічне. У поточному енергетичному балансі є вугільна генерація, дійсно, ми за рахунок цього тримаємо вугільну галузь. Проте ми маємо сказати чітко і відверто, коли у нас більше не буде вугільної генерації. Коли ми кажемо про те, що у нас не буде вугільної генерації, ми кажемо, що майбутній енергетичний баланс – це відновлювана енергетика, це акуму­люючі потужності, а також для того, щоб збалансувати систему, газова генерація.

І тому дуже важливо, зважаючи на те, що ми досі є імпортозалежною країною, забезпечити власний видобуток газу для того, щоб забезпечити відповідні ресурси для енергетики, а головне, більш екологічні ресурси для енергетики, для забезпечення українців електрикою і теплом.

Тому ми готуємося, вже проведені відповідні процедури та конкурси на дев’ять угод про розподіл продукції, три угоди знаходяться в активному процесі. Ми залучаємо і пропонуємо, і будемо дуже раді інвесторам, які візь­муть участь у підписанні таких угод, а також будуть працювати на те, щоб в Україні збільшувався власний видобуток.

Важливо те, що ми переходимо до нової, зовсім іншої філософії фор­мування стратегії. Є окремий заступник у міністерстві, який відповідатиме за зміну стратегії. Тепер це не стратегія екологічна чи енергетична, в рамках міністерства буде напрацьована зовсім інша, динамічна стратегія, яка перед­бачатиме і екологічний розвиток енергетики, і пріоритизацію екологічних питань.

Ми всі знаємо, що в Європі на сьогодні є візія «зеленого» енергетич­ного переходу. Ми знаємо, що в Європі зовсім інші, і вони щодня зміню­ються, вимоги до екології, вона в пріоритеті. Таку саму логіку ми маємо закладати в нашу стратегію, для того щоб чітко відповідати тим вимогам, які ставлять сьогодення і наші стратегічні партнери.

Що ще у нас на порядку денному і що ми обов’язково зробимо? Законодавство щодо обліку викидів парникових газів, озоноруйнівних речо­вин. Для нас важливий, і ми вже заклали в бюджет, моніторинг якості повітря. Відверто кажучи, ми дуже погано моні торимо якість повітря, у нас застарілі основні фонди, ми маємо забезпечити їх оновлення. Будь-який українець має отримувати в онлайн-режимі показники моніторингу якості повітря. Вже на сьогодні ми намагаємося і заклали певні кошти в бюджеті для того, щоб забезпечити ці вимоги.

Ми маємо чітко і ясно дати оцінку ризиків від глобальної зміни клімату у найбільш вразливих секторах економіки. Ми маємо розуміти, що якщо буде ситуація зі зміною клімату і те, про що я нагадував, про втрату 200 тисяч гектарів сільськогосподарських земель, ми маємо чітко і ясно говорити, які це ризики і як ми їх рахуємо.

Важливі також інші напрями. Реформування екоінспекцій, об’єднання екоінспекцій. Більше не буде конфлікту повноважень екоінспекцій, і в рам­ках центральних органів виконавчої влади, які на сьогодні є, будуть об’єд­нані, і це буде ефективна горизонтальна інспекція, яка відповідатиме за всі питання контролю і моніторингу екологічних показників та контролю за по­рушеннями. Посилення прозорості процедури оцінки впливу на довкілля, сервісні електронні кабінети для прозорого доступу до будь-якого ресурсу.

Для нас надзвичайно важливий, і вже триває робота, повний пакет ієрархії поводження з відходами. Я маю надію, що в першому кварталі ми вже приймемо весь пакет. Зараз у Верховній Раді вже розглядається, й дуже ефективно розглядається, проект першого рамкового закону про управління відходами, разом з тим ми маємо чітко і ясно давати тексти по всіх рамкових законопроектах щодо відходів в Україні.

Важливими для нас є інвентаризація лісів, інвентаризація всіх надр, створення інформаційного шару природно-заповідного фонду на сайті Держгеокадастру.

На завершення я хочу сказати, що на сьогодні міністерство – це нове міністерство. У нас є амбітні нові люди, які ставлять своїм завданням повну зміну показників і правил, за яким жив екологічний напрям в Україні. Ми повністю оновлюємо людей, оновлюємо пріоритети.

Я хочу сказати, що для нас головними є показники по новій екоінспекції. Це екоінспекція, яка має створити довіру суспільства до цієї структури. У нас зараз є законопроект на рівні Кабінету Міністрів, і я буду дуже просити, щоб Верховна Рада також підтримала, це законопроект про інтеграцію всіх кадастрів. У нас більше не буде зловживань, коли один ка­дастр не відповідає іншому кадастру. Дуже важливо, щоб кадастри були на базі земельної кадастрової карти, щоб ми віднесли туди всі наші надра, ліси, водні ресурси, природно-заповідний фонд, щоб це було чітко і загально­доступно.

 

ГОЛОВУЮЧА. Завершуйте, будь ласка.

 

ОРЖЕЛЬ О.А. Ми маємо чітко розуміти, що значить кожна земельна ділянка в Україні.

Для нас також є важливим, що ми відкриті, ми готові відповідати на  будь-які питання. Більше того, ми будемо звітувати і показувати нашу роботу. Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане міністре.

Я ще раз нагадую, що всі запитання до доповідачів і співдоповідачів ви можете передати в письмовій формі до секретаріату комітету. Всі ці питання будуть оприлюднені на сайті комітету та опрацьовані в подальшій роботі комітету.

Запрошую до співдоповіді голову Комітету Верховної Ради України з   питань екологічної політики та природокористування пана Олега Бондаренка. Прошу (Оплески).

 

БОНДАРЕНКО О.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Слуга народу»). Шановна пані головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Ми уважно заслухали виступ міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля. Комітет з питань екологічної політики та природокористування підтримує роботу уряду, спрямовану на визначення пріоритетів екологічної політики та впровадження принципів сталого розвитку і бажає уряду при­множити зусилля на благо цієї справи. Країна потребує змін у природоохо­ронній сфері і природокористуванні.

Нинішній склад парламенту є унікальний тим, що може без пере­шкод ухвалювати найважливіші рішення. Ми тісно контактуємо з Кабінетом Міністрів України, міністерствами, центральними органами влади, аби в до­сить стислий час напрацювати й ухвалити всі необхідні закони. Комітет має чітко визначені пріоритети у вирішенні екологічних проблем, і я пе­рекона­ний, що всі перетворення мають відбуватися у спілкуванні між державою, бізнесом, громадськістю та науковою спільнотою.

Короткострокові завдання, над якими ми сьогодні працюємо.

Врегулювання питань видобутку бурштину. Верховна Рада підтримала законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання видобутку бурштину (№ 2240) у першому читанні, що сприятиме припиненню незаконного видобутку бурштину, спростить про­цедуру отримання спецдозволу, збільшить надходження до державного і міс­цевого бюджетів.

Лісове господарство. У Верховній Раді зареєстровано законопроект про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів (№ 2379). Лісова інвентаризація дасть змогу сформувати основу для стратегічних цілей та завдань державної політики у сфері лісового господарства, реформувати систему державного екологічного нагляду. За ініціативою комітету скасована постанова уряду про ліквідацію Державної екологічної інспекції і відновлена її діяльність.

Найближчим часом до Верховної Ради буде поданий законопроект про державний екологічний контроль, який буде враховувати всі вимоги Угоди про асоціацію з ЄС. Впевнений, що в Україні нарешті запрацює дієвий орган екологічного контролю, який забезпечуватиме дотримання норм природо­охоронного законодавства.

Найактуальнішим питанням є якісне доопрацювання проекту рамково­го закону про управління відходами, який запровадить ієрархію поводження з відходами, національний реєстр відходів, систему розширеної відповідаль­ності виробника, нові принципи дозвільної системи та інше.

Секторальні законопроекти, які також зареєстровані в парламенті, – це проекти законів про батареї і акумулятори (№ 2352), про відходи електрич­ного та електронного обладнання (№ 2350). У першому читанні прийнято законопроект про обмеження обігу пластикових пакетів на території України (№ 2051-1). У планах комітету ‒ розроблення законопроекту про тару і упаковку.

Екологічний комітет тісно співпрацює з Європейською комісією, Програмою розвитку ООН (ПРООН), Світовим банком та ЄБРР. Ми врахо­вуємо їхні досвід та напрацювання у сфері поводження з відходами, а також рекомендації щодо можливості імплементації європейського законодавства до українського.

Два дні тому відбулося розширене засідання робочої групи з реформування системи управління відходами щодо обговорення законопро­екту. Вже в І кварталі наступного року ця робота буде завершена, і Україна нарешті отримає якісний закон з простими і зрозумілими правилами для біз­несу та населення. Це відкриє можливості до залучення інвестицій, запровад­ження новітніх технологій з утилізації відходів.

Однією з головних проблем нашої країни залишається підвищений рівень забруднення атмосферного повітря. Ми працюємо над посиленням відповідальності підприємств за проведення заходів з екологічної модерні­зації. Впевнений, що вирішення проблеми забруднення повинно відбуватися в постійному конструктивному діалозі влади і бізнесу, саме такий підхід є єдино можливим у нашій країні.

Екокомітет провів виїзне засідання в одному з найбільш забруднених міст України – Кривому Розі. За підсумками засідання створена робоча група з розроблення законопроекту про внесення змін до Закону «Про охорону атмосферного повітря». Автоматичні системи контролю викидів забрудню­ючих речовин будуть обов’язковими для всіх. У планах комітету ‒ щоквар­тальне проведення виїзних засідань в інших регіонах України. Крім того, комітет планує запровадити тісну співпрацю з ко­мітетами екологічного спрямування парламентів інших держав.

Мене часто питають, чи ми збираємося тримати такий темп і надалі? Хочу відповісти впевнено: так, ми тільки почали нашу роботу, осягнули здо­бутки і напрацювання попередніх скликань парламенту, першочергово опра­цювали законопроекти, які були визначені Президентом України як невід­кладні. Попереду ‒ справжня фахова робота комітету, яку ми сподіваємося робити разом з вами.

Вже за неповні три місяці комітет став одним із модераторів питань щодо запобігання зміні клімату, запобігання забрудненню довкілля, запро­вадження екологічного менеджменту, збереження лісів, раціонального вико­ристання лісових ресурсів, охорони, використання і відтворення водних біо­ресурсів, реформування надрокористування, посилення захисту диких та домашніх тварин, розвитку мережі об’єктів природно-заповідного фонду. Сподіваюся, що всі небайдужі громадяни нашої країни, фахівці та науковці активно долучатимуться до обговорення питань щодо удосконалення законодавства в цих сферах.

Хочу закликати всіх працівників органів влади, всіх громадян України брати на себе свою частину відповідальності за наше спільне майбутнє і на своїх робочих місцях, у своїх домівках робити все можливе для збереження довкілля нашої країни, не чекаючи вказівок, не перекладаючи відповідаль­ність на своїх керівників.

У вирішенні першочергових екологічних проблем нам допомагають міжнародні інституції шляхом підтримки відповідних проектів міжнародної технічної допомоги, і за це їм велика подяка.

Хотів би звернутися до уряду з пропозицією прискорити розроблення і внесення змін до базового екологічного законодавства з урахуванням ре­зультатів нинішнього обговорення. Сподіваюся, що парламентські слухання допоможуть нам визначити найважливіші завдання в цій сфері, на виконанні яких ми маємо зосередитися найближчим часом.

Я не буду забирати час наступних промовців, сподіваюся, що ми нада­мо змогу виступити найбільшому колу фахівців у цій галузі. Бажаю успішної та цікавої роботи. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане голово комітету.

До співдоповіді запрошується заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олександр Маріковський, фракція «Слуга народу». Прошу, пане Олександре (Оплески).

 

МАРІКОВСЬКИЙ О.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Слуга народу»). Вітаю, шановні друзі! Це честь, вітати вас у сесійному залі на парламентських слуханнях на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років». Велика честь також бути ініціатором цих парламентських слухань, які, слава Богу, комітет підтримав, Верховна Рада підтримала більшістю в залі.

Конституція України та інші закони України визначають права та свободи людини як найвищий пріоритет для нашої держави. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Ми всі маємо право і на природні ресурси: вода, пісок, газ, нафта, ліс, бурштин. А ми як представники вищого законодавчого органу маємо надати громадянам інструментарій забезпечення цих основоположних прав та забезпечити гарантії на безпечне існування.

Ще два місяці тому, коли ми з Комітетом з питань екологічної політики та природокористування приймали рішення про проведення парламентських слухань, нашою метою була пріоритизація екологічних ініціатив парламенту на майбутні п’ять років та актуалізація екологічних ініціатив.

На жаль, попередній парламент не так часто виносив екологічні ініціативи на обговорення і не вся зала збиралася. А що ми бачимо зараз? Вже зараз Верховна Рада України дев’ятого скликання об’єднується заради екологічних ініціатив. Усі фракції голосують за постанову про проведення парламентських слухань, за законопроект про заборону суцільної вирубки буково-ялицевих і ялицевих лісів на схилах Карпат, за законопроект про електронний документообіг, що убезпечує нас від використання зайвого паперу, за законопроект про заборону використання пластикових пакетів, за законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо імпле­ментації положень міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тва­ринного та рослинного світу. І це був лише початок.

Тепер я готовий презентувати вам п’ять логічних кроків до сталого розвитку в нашій країні. Нагадаю, що саме спроможність передати наступ­ним поколінням умови не гірші, ніж ми маємо тут зараз, є характеристикою сталого розвитку, до якого ми з вами прагнемо в нашій державі.

Крок перший – почати з себе. Парламентські слухання – це елемент того, як потрібно починати з себе для актуалізації цих питань. «Зелений офіс» – ініціатива, яка впроваджується в комітеті. Удосконалення умов енергозбереження та природокористування – друга ініціатива цього кроку. Міжфракційне об’єднання «Енергетика та довкілля», яке може об’єднати, зробити широку дискусію, широкий міжпарламентський діалог і забезпечити баланс розвитку енергетики та екології, – третій пункт цього кроку.

Крок другий – виконати міжнародні зобов’язання України за Угодою про асоціацію з ЄС. Ми знаємо, що ми в Україні не на окремій планеті живемо. На цій планеті відбуваються зміни клімату, і нам потрібно актуалі­зувати ці питання і приймати швидкі рішення, ‒ Директиви Європейського Союзу, які ми зобов’язані приймати відповідно Угоди про асоціацію, про­тидіяти змінам клімату тощо.

Крок третій – консолідувати всіх для всебічної взаємодії. Комітет консолідовано, ми всі голосуємо за правильні ініціативи. Міністерства та відомства співпрацюють з нами, активно і синхронно співпрацюють, бо їм виконувати ті норми, які ми приймаємо. Громадські організації та бізнес-асоціації консолідовуємо. І вже наступною ініціативою буде проведення комітетських слухань, регулярних слухань громадських організацій та асоціа­цій на базі Комітету з питань екологічної політики та природокористування.

Наступний, четвертий крок – вирішити запущені проблеми. У нашій країні, на жаль, запущених проблем дуже багато. Одна з них – це відходи: побутові, токсичні, хімічні, медичні. Дуже слабко держава обходиться з від­ходами. Ми займаємо дев’яте місце у світі за генерацією відходів на душу населення, і всі вони в 95 % випадків йдуть на полігони або сміттєзвалища. Фосфати або стічні води отруюють наші річки, озера, в яких ми вже не можемо купатися, воду не можемо споживати. Ці проблеми потрібно вирі­шувати також пріоритетно. Отруєння землі пестицидами, не лише землі, пестициди потрапляють і в озера, які поруч із полями розташовані, інші забруднення агробізнесу. Прозорість у розподілі природних ресурсів, подолання корупційних схем.

Далі дуже великий блок – екологічний моніторинг, екологічний контроль та відповідальність за заподіяння шкоди довкіллю.

Далі – захист тварин та біорізноманіття.

Крок п’ятий – забезпечити сталий розвиток, передати наступним поколінням не гірші умови, ніж ті, в яких ми є зараз. Прісна вода. Давайте подумаємо, що з прісною водою. Запаси обмежені. Ми використовуємо ха­латно, агробізнес використовує прісну воду, запаси, які належать нам.

Захист та розвиток рибної галузі, тваринного світу, біорізноманіття, розширення парків та природно-заповідного фонду, ефективне використання ресурсів, енергоефективність, комунікації та просвітництво з екологічних питань. Це був крок п’ятий.

Сьогодні у кожного з вас є можливість запропонувати Верховній Раді свої пріоритети. Я бажаю вам сьогодні якомога краще представити своє бачення нашого спільного розвитку та захисту життя і здоров’я кожного з нас на наступні покоління. І хочу побажати, щоб пріоритети екологічної полі­тики Верховної Ради на найближчі п’ять років стали пріоритетами України навічно, а імплементація їх хай відбудеться не за п’ять років, а максимум за два. Дуже дякую вам (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пане Олександре, за вашу співдоповідь.

Отже, ми переходимо зараз до обміну думками і до виступів учасниць та учасників наших парламентських слухань. І я запрошую до слова народну депутатку України, заступницю голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування пані Олену Криворучкіну. Прошу (Оплески).

 

КРИВОРУЧКІНА О.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування (одноман­датний виборчий округ № 32, Дніпропетровська область, політична партія «Слуга народу»). Дякую. Шановна головуюча! Шановні учасники парламент­ських слухань! Наразі перед Україною стоїть дуже важливе питання еконо­мічного зростання, і велика роль у цьому зростанні відводиться розвитку промисловості. Нашим ключовим завданням повинно стати те, щоб нарощен­ня економічного потенціалу України супроводжувалося зменшенням впливу на довкілля.

На сьогодні ми отримали спадок у вигляді порушених промисловістю територій, у вигляді забруднених водних басейнів, у вигляді мільярдних від­ходів, накопичених на нашій території. Я хочу у своїй доповіді акцентувати увагу на регіонах гірничо-металургійних, адже підприємства гірничо-мета­лургійного комплексу входять до рейтингу топ-забруднювачів України, тобто їхня частка переважна. І відповідно чотири території, чотири області, мають дві третини підприємств-забруднювачів, ‒ Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і Луганська області.

Особливу увагу я хочу акцентувати на проблематиці Кривого Рогу, адже в цьому регіоні зосереджено не лише найпотужніше металургійне підприємство, тут зосереджено ще й майже повний видобуток залізних руд в  Україні ‒ і відкритим, і підземним способом. Це провокує масштабні забруднення. Якщо говорити цифрами, які загальновідомі на сьогодні всім, то викиди забруднюючих речовин від промисловості становлять майже 3 мільйони тонн, а скиди ‒ майже 3 мільярди метрів кубічних.

Можна називати цифри й надалі, але треба сконцентруватися на ще більш жахливих цифрах. Україна займає перше місце за рівнем захворю­ваності і смертності. За даними науковців, в Україні щороку 60 тисяч людей вмирають від забрудненого повітря. Можна сперечатися з достовірністю цих даних, але ми повинні визнати, що екологія у нас вбиває людей. Кожна шоста передчасна смерть (це середні значення) спричинена забрудненням довкілля. У гірничо-металургійних регіонах цей рівень захворюваності і смертності ще вищий.

Ми повинні об’єднати свої зусилля. Наразі відкриваються нові можливості, вони озвучені у перспективі роботи Міністерства енергетики та захисту довкілля, озвучені Олексієм Оржелем, законодавчі ініціативи озвуче­ні головою екокомітету Олегом Бондаренком, зокрема щодо моніторингу якості повітря і, що особливо важливо, доступу громадськості до такої інформації.

Наостанок зазначу, що ключовим нашим завданням є об’єднання спільних зусиль і міністерства, і наукової спільності, і громадськості, і акти­вістів. Сподіваюся на продуктивну співпрацю. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, пані Олено.

До слова запрошується Йоганнес Баур, керівник оперативного відділу «Економічна співпраця, енергетика, інфраструктура та навколишнє середови­ще» Представництва ЄС в Україні. Прошу (Оплески).

 

БАУР Й., керівник оперативного відділу «Економічна співпраця, енергетика, інфраструктура та навколишнє середовище» Представництва ЄС в Україні. Дякую. Шановні народні депутати! Пані та панове! Дозвольте подякувати вам за можливість взяти участь у сьогоднішніх парламентських слуханнях, обговорити екологічні виклики, які стоять перед Україною, та напрями поглибленого співробітництва ЄС та України.

Новий президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн окреслила цілі ЄС у своїх політичних тезах «Європа, яка прагне більшого». Ці тези включають цілий ряд важливих сигналів для наших відносин у сфері екології.

У 2050 році ЄС прагне стати першим кліматично-нейтральним континентом. Це найбільший виклик та найбільша можливість нашого часу. Зараз потрібні рішучі кроки з боку ЄС та України. Необхідно інвестувати в інновації та дослідження, змінювати нашу економіку та оновлювати наші промислові стратегії.

Європейська комісія запропонує європейську «Зелену угоду», в якій буде передбачено перший європейський кліматичний закон, що закріпить мету кліматичної нейтральності. Новий склад комісії також запропонує роз­ширити систему торгівлі квотами на викиди в ЄС, включити туди морський сектор. ЄС прагне стати світовим лідером із циркулярної економіки та чис­тих технологій. Ми будемо вирішувати питання декарбонізації енергомістких виробництв.

Угода про асоціацію України з ЄС – головний інструмент для нашого співробітництва. Пріоритетом має стати вчасне перенесення та імплементація положень угоди. Тут ми сподіваємося на спільну законодавчу роботу над екологічними питаннями, які поки недостатньо врегульовані, зокрема пи­тання відходів, якості повітря або промислового забруднення.

Ми вітаємо те, що новий уряд та новий міністр наголосили на важливості екологічних питань та поглибленні співробітництва України з ЄС у цій сфері. Без співробітництва з нашими сусідами, такими як Україна, ЄС не зможе виконати власні екологічні цілі.

Наразі ми бачимо такі пріоритети наших двосторонніх відносин з Україною:

• подальше удосконалення екологічного управління, екологічна оцінка, участь громадськості та доступ до правосуддя з екологічних питань. Прий­няття Україною законів «Про стратегічну екологічну оцінку» та «Про оцінку впливу на довкілля» є одним із недавніх досягнень у рамках Угоди про асоціацію. Ми й надалі будемо підтримувати міністерство для ефективної реалізації цих завдань;

• більш дієва інтеграція екологічних і кліматичних питань до інших секторів, допомога у переході до циркулярної економіки в Україні та вдоско­налення системи поводження з відходами. Уже зараз це є одним із ключових напрямів співробітництва ЄС та України, сподіваємося, що скоро буде прий­нято відповідний закон;

• зменшення забруднення шляхом вирішення проблем промислової спадщини та старої інфраструктури, запровадження практик управління, су­місних із практиками ЄС;

• спільна робота з підтримки біорізноманіття, поширення кращих прак­тик мережі Natura 2000 та боротьба з деградацією земель;

• поглиблення знань про екологічні та кліматичні питання і підтримка громадянського суспільства в Україні.

Ми чекаємо на продовження та поглиблення співробітництва з новим парламентом. Ми готові до подальшого тісного політичного діалогу з Украї­ною та готові і надалі надавати допомогу в цій важливій для нашого май­бутнього сфері. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дуже дякуємо, пане Баур, за ваш виступ і за вашу вишукану українську мову.

До слова запрошується народна депутатка України, співголова міжфракційного об’єднання «Енергетика та довкілля» пані Леся Василенко, фракція «Голос». Прошу, пані Лесю.

 

ВАСИЛЕНКО Л.В., член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, політична партія «Голос»). Доброго дня, колеги, шановні експерти! Мене звати Леся Василенко, я співголова МФО «Енергетика та довкілля», членкиня Комітету з питань екологічної політики та природокористування, членкиня декількох міжпарламентських делегацій, громадянка України і просто людина. І сьогодні я якраз хочу з вами пого­ворити про права людини.

Так, на парламентських слуханнях з екологічного порядку денного Верховної Ради на наступні п’ять років я говоритиму про наші з вами права, і почну я із статті 50 Конституції України, в якій закріплено, що «кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля». Таким чином, наша Конституція є однією із 150 конституцій у світі, які визнають право людини на довкілля, а разом з тим Основний Закон України фіксує, що саме від стану довкілля залежать базові права людини, і в першу чергу право на життя. Якість життя, стан здоров’я, можливість сталого розвитку і добробуту лю­дини – це все теж залежить від довкілля.

Напевно, саме через такий прямий зв’язок з правом людини на життя питання охорони довкілля та зміни клімату сьогодні проходять червоною ниткою через абсолютно всі дискусії, які відбуваються на міжнародних форумах.

В Україні питання захисту довкілля регулюють понад 40 законів та сотні підзаконних нормативно-правових актів. Проте чинне законодавство переважно застаріле в базових підходах, його норми ґрунтуються на тому, що природа є звичайним інструментом для збагачення людини. Звідси ‒ і слабка та неефективна система відповідальності за екологічні правопорушення, низькі екологічні податки і фактична відсутність принципу «забруднювач платить» у законодавстві.

Збагачення окремих груп осіб за рахунок природи коштує дорого не тільки для нас з вами сьогодні, ціну за безвідповідальність платитимуть наші діти й онуки та всі майбутні покоління. І в цьому плані Україна, на жаль, не вибивається із загального світового тренду.

Перед Верховною Радою дев’ятого скликання, перед урядом і перед органами місцевого самоврядування зараз стоїть дуже важливе завдання: розробити ефективну систему захисту довкілля, а разом з тим і захисту людини, яка є невід’ємною частиною довкілля.

Першим кроком має стати приведення законодавства у відповідність із міжнародними стандартами. Починати ми будемо з  інтеграції рекомендацій 29 екологічних директив Європейського Союзу. Для цього Верховна Рада вже працює над законодавством, яке дозволить реформувати сферу екологічного моніторингу та контролю, систему відповідальності за екологічні злочини і удосконалити структуру екологічного податку.

Не останню роль у цьому процесі будуть відігравати питання парламентського контролю і громадського контролю. Отож я закликаю всіх активних громадян, експертів та всю громадськість до того, щоб ми діяли разом. І комітет, і міжфракційне об’єднання будуть слугувати платформою для посиленого екологічного діалогу протягом наступних років. І я сподіва­юся, що ми всі з вами зараз ступаємо на шлях створення умов якісного життя в якісному довкіллі. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пані Лесю, за ваш виступ.

До виступу запрошується народний депутат України, секретар Коміте­ту з питань екологічної політики та природокористування пан Олександр Фельдман, фракція «Опозиційна платформа – За життя». Прошу, пане Олександре. Будь ласка, запрошуємо до виступу.

 

ФЕЛЬДМАН О.Б., секретар Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування (одномандатний виборчий округ № 174, Харківська область, самовисуванець). Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Уже не перший рік для мене гармонія людини і природи є предметом особливої уваги, а якщо говорити зовсім відверто, останнім часом я лише цим і займаюся. Виходячи з цього, але маючи обмежений регламентом час на виступ, зосереджу вашу увагу лише на двох важливих аспектах згаданої проблематики.

По-перше, на мою думку, Верховна Рада України дев’ятого скликання цілком спроможна виконати свою місію щодо екологічної політики держави, але тільки з однією умовою: якщо впродовж наступних п’яти років вона конкретизує декларативні положення Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», прийнятого на початку поточного року. Для цього потрібен пакет відповід­них законів та ефективний механізм контролю їх реалізації.

Сьогодні в цій залі, спільно окреслюючи пріоритети роботи парла­менту із забезпечення екологічної політики, ми, фактично, визначаємо скла­дові зазначеного законодавчого пакета. Я переконаний, що в результаті в Україні нарешті з’явиться сучасна екологічна політика держави – системна, чітко структурована, послідовна та адекватна викликам, що постали не лише перед українським суспільством, а перед людством у цілому.

Зрозуміло, що така політика неможлива без застосування ефективного зарубіжного досвіду, втіленого у відповідних міжнародних стандартах, сфор­мульованих у директивах ЄС, в Угоді про асоціацію з ЄС, і ми маємо чітко слідувати їм.

Однак імплементація міжнародних норм у вітчизняне законодавство ‒ це не сліпе копіювання аналогічних документів інших країн. За браком часу наведу лише декілька прикладів, яких загалом ми, на превеликий жаль, має­мо немало. Маю на увазі проект Закону України про обмеження обігу пластикових пакетів на території України (№ 2051-1), до якого я готую поправки на друге читання. Законотворча робота з цивілізованого вирішення екологічних проблем саме в нашій країні потребує майже філігранної роботи на основі всебічного аналізу з детальними економічними розрахунками. Тільки такі закони будуть працювати, а не лише декларувати.

Другий аспект, що заслуговує на вашу увагу, ‒ це законодавчо врегульоване державне партнерство, яке зараз несправедливо ігнорується. Воно несе значний потенціал для мобілізації всіх наявних у країні ресурсів, передовсім людських. Тому ми маємо стати запорукою здійснення наших амбітних планів щодо екологічної політики.

І на завершення. Вважаю дуже символічним, що практика визначення пріоритетів роботи парламенту на наступний п’ятирічний період у широкому колі народних депутатів, керівників органів виконавчої влади, науковців, представників неурядових організацій розпочалася саме з екологічної полі­тики України. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пане Олександре.

До виступу запрошується заступник міністра енергетики та захисту довкілля України пан Роман Абрамовський. Прошу, пане Романе.

 

АБРАМОВСЬКИЙ Р.Р., заступник міністра енергетики та захисту довкілля України. Добрий день! Дякую, пані головуюча. Дякую всім присут­нім. Дякую людям, які дійсно присвятили частину або все своє життя справі захисту довкілля. Хочу коротко поінформувати, що відбувається в міністер­стві, які заходи щодо імплементації концепції і реалізації державної політики у сфері промислового забруднення.

Хочу сказати, що на сьогодні вже розроблений відповідний план захо­дів, буквально завтра він буде направлений на погодження з центральним органом виконавчої влади щодо його подальшої імплементації. Також ве­деться активна робота як частина виконання плану заходів з імплементації Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди в частині запровадження нової системи інтегрованих дозволів, яка будується на найкращих доступних технологіях та методах управління виробництвом.

Коротко розповім, у чому суть питання. Тобто після впровадження цієї системи, у тому числі запровадження інформаційної системи, підприємство буде отримувати дозволи на підставі не якихось окремих показників, у тому числі гранично допустимого забруднення, а на підставі запровадження пев­них найкращих технологій, які будуть чітко окреслені, які будуть погоджені з промисловими виробниками, але головним лейтмотивом цих інтегрованих дозволів і найкращих технологій є принцип, що більш дружня до екології технологія є і більш економічно виправданою.

Ми відійдемо від того, що ми входимо в конфлікт із бізнесом. Дійсно, принцип «забруднювач платить» буде повністю впроваджений в нашій країні. І це ‒ головна мета міністерства щодо формування та реалізації полі­тики в контексті промислового забруднення.

Що ще я хочу сказати? Ще в лютому 2016 року ратифікований Протокол про реєстри викидів та перенесення забруднювачів. З того часу, в принципі, не зроблено жодного кроку в плані його імплементації, впровад­ження в екологічну політику. Міністерством розроблений план заходів щодо впровадження цього протоколу в реальну екологічну політику. Це буде від­буватися шляхом створення єдиної інтегрованої інформаційної системи до­ступу громадськості до інформації, звісно, і ко­ригування політики підпри­ємств у частині промислового забруднення. Головний принцип, який буде закладений: маємо інформацію – можемо реагувати.

Ще хочу сказати, що, крім промислового забруднення, міністерство активно працює і над захистом живої природи. Головні принципи, які міні­стром підтримані, ‒ це недопущення розвитку промисловості, навіть інфра­структурних проектів, хоч би якими вони були визначними, за рахунок живої природи, за рахунок зменшення водно-болотних угідь, за рахунок зменшення природно-заповідного фонду. Міністерство, я обіцяю, стоятиме на сторожі живої природи і довкілля в цілому. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

До виступу запрошується голова Державної служби геології та надр України пан Роман Опімах. Прошу.

 

ОПІМАХ Р.Є., голова Державної служби геології та надр України. Вітаю, шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Мене звати Роман Опімах, я очолюю Державну службу геології та надрокори­стування України. Я був обраний на цю посаду, пройшовши відкритий та прозорий конкурс. Сьогодні наша команда працює над тим, щоб повернути довіру до державного органу, який мав найбільш корумповану репутацію. Це ‒ пріоритет № 1. Установа, яка займається загальнодержавним регулю­ванням відносин в усіх сферах надрокористування, має працювати як сер­вісне агентство, відкрите для людей та бізнесу.

Другим пріоритетом для нас на сьогодні є забезпечення ефективного використання надр. Сьогодні до цього питання підвищена увага з боку суспільства і держави. На цьому акцентують і Президент, і Прем’єр-міністр, і це є другим пріоритетом, над яким ми працюємо.

Треба зазначити, що ці два завдання можливо реалізувати завдяки впровадженню сучасних технологій, ІТ-рішень, зокрема таких, як імплемен­тація онлайн-кабінету надрокористувача, який має забезпечити відмову від суб’єктивізму, від упередження у прийнятті рішень, а також мінімізувати контакт суб’єктів ринку з чиновницьким апаратом. Фактично, ми говоримо про перехід від паперу до цифри і в кінцевому підсумку ‒ про перехід до електронної форми спеціального дозволу.

З метою залучення інвестицій, а також створення відповідних робочих місць наразі моя команда працює над тим, щоб створити проект, який нази­вається «Інвестиційний атлас надрокористувача». Він буде включати об’єкти для інвестування, які будуть запропоновані виключно на відкриті та прозорі аукціони. Сьогодні, власне, будь-хто може ініціювати винесення цікавої пло­щі на аукціон і отримати чесний шанс перемогти в конкурентній боротьбі.

Щодо екологічного аспекту. Реалізація всіх проектів передбачає проходження оцінки впливу на довкілля. Усі ділянки, які виставляються на аукціони та конкурси, проходять ретельну перевірку з точки зору екологіч­них ризиків. Тому захист довкілля є одним із пріоритетів у роботі служби, екологічний аспект включений в усі завдання, над якими сьогодні працює служба.

Користуючись нагодою, я також хотів би подякувати народним депутатам, які підтримують законодавчі ініціативи Президента і Прем’єр-міністра, зокрема законопроект про легалізацію видобутку бурштину. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пане Романе, за вас виступ. Я сподіваюся, що представники виконавчих органів влади все-таки дослухають всі виступи на парламентських слуханнях, і це увійде якраз у Рекомендацій парламент­ських слухань.

До слова запрошується заступник директора Інституту геологічних наук Національної академії наук України пані Стелла Шехунова. Прошу (Оплески).

 

ШЕХУНОВА С.Б., заступник директора Інституту геологічних наук НАН України. Поважна пані головуюча, учасники парламентських слухань! Сьогодні ми вже обговорювали пріоритети екологічної політики, пов’язані з якістю повітря, якістю поверхневих вод. Але нагадаю, що основою форму­вання водно-ресурсного потенціалу ґрунтів, ландшафтів є геологічне середо­вище. Слід усвідомлювати, що геологічне середовище надзвичайно неодно­рідне, воно пронизано низкою розломів, по яких мігрують флюїди. У ньому під дією тектонічних рухів відбуваються сейсмічні події, активізуються небезпечні геологічні процеси, які необхідно враховувати в економічній діяльності.

Що ми спостерігаємо наразі? Словосполучення «геологічне середо­вище», а відтак і розуміння процесів, які в ньому відбуваються, взагалі зникають із законодавчих документів. Розміщення об’єктів навіть підвищеної техногенної, екологічної небезпеки не враховує геологічних даних. Відомі приклади розміщення енергетичних об’єктів у розломних зонах, на карстових небезпечних територіях.

На сьогодні в Україні зруйнована система моніторингу небезпечних геологічних процесів, таких як зсуви, селі, підтоплення. Видобування міне­ральних ресурсів призвело до масштабних екологічних наслідків. Це приклад просідань і провалів у зонах зрушення шахтних полів на Донбасі і в різних регіонах Нікопольського басейну, у Стебнику в Передкарпатті.

Частина екологічних проблем становлять загрозу транскордонного поширення. Наведу тільки приклад надзвичайної ситуації в Солотвино, що в Закарпатті, та в Калуші, де, в тому числі, і геологічні проблеми призвели до створення геохімічних аномалій, які загрожують навколишньому природ­ному середовищу.

Наслідком безвідповідального ставлення до геологічного середовища стало і масштабне забруднення підземних вод, а це стратегічний запас питної води України, без якої сьогодні страждають люди і в зоні проведення анти­терористичної операції, і в мирному Бориславі.

Геолого-екологічні проблеми комплексні, їх вирішення вимагає високопрофесійних міждисциплінарних підходів, і вони поки що можуть бути вирішені завдяки збереженому науковому потенціалу, зокрема в Націо­нальній академії наук України і в Державній службі геології та надр. Тому до пріоритетів екологічної політики ми підготували пропозиції, передали їх до профільного комітету і сподіваємося, що вони будуть враховані, тому що ці проблеми стосуються безпеки громадян. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам за виступ.

Запрошується до слова тимчасово виконуючий обов’язки голови Державного агентства водних ресурсів України пан Михайло Хорєв. Будь ласка, пане Михайле (Оплески).

 

ХОРЄВ М.Ю., виконувач обов’язків голови Державного агентства водних ресурсів України. Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Європейський вектор у водній політиці започатко­вано ще 2014 року, тоді, коли наша держава підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. І дуже добре, що ці парламентські слухання відбуваються фактично на екваторі, тому що п’ять років вже минуло, є певні досягнення у водній сфері, і п’ять років ще попереду, тому ще багато роботи.

Дуже добре, що програма діяльності уряду у нас сформована в рамках виконання певних цілей, зокрема одна з них – «Українці зберігають природні екосистеми для нащадків» – передбачає затвердження планів управління річковими басейнами. Це якраз і є прямі зобов’язання України для забезпе­чення досягнення доброго стану води відповідно до вимог Водної рамкової директиви ЄС, відповідно до зобов’язань України в рамках Угоди про асоціа­цію. Головний інструмент цього – план управління річковими басейнами. Тож для цього є розроблена урядом і нами дорожня карта для підготовки цих планів у десятирічному циклі. Наразі вже половина зобов’язань виконана, половину марафону ми пробігли, дедлайн ‒ 2024 рік, тому темпу ніхто не збавляє, біжимо далі.

Запроваджено ряд важливих і ефективних змін у водній політиці ‒ це і зміни до Водного кодексу, фактично, напрацьовано і реалізовано повний законодавчий базис для реалізації принципів Водної рамкової директиви ЄС, сформований інструментарій для підготовки планів управління річковими басейнами. Дуже вдалий європейський інструмент – басейнові ради, які ста­ли сучасною платформою для конструктивного діалогу всіх заінтересованих сторін розгляду, і відповідно там вже будуть схвалюватися плани управління річковим басейном. Наразі ми зараз спільно з міністерством працюємо над підвищенням їх інституційної спроможності, щоб надати їм можливість і розподіляти частково фінансові ресурси.

Дуже важлива робота зроблена для впровадженню європейських підходів моніторингу. Це теж першочергові кроки. Наразі до 2022 року ми плануємо відкрити чотири сучасні, на європейських принципах, лабораторії. Одна вже діє на сьогодні в Івано-Франківську, дві відкриваються в цьому році: у Слов’янську та у Вишгороді. І ще одну плануємо відкрити в Одесі.

Моніторинг чому важливий? Тому що, фактично, це є ключовим дослідженням, ключовим показником стану наших поверхневих вод. Тому моніторинг дасть можливість напрацювати дорожню карту, заходи і план управління річковим басейном. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошується до слова голова Всеукраїнської екологічної ліги пані Тетяна Тимочко. Прошу (Оплески).

 

ТИМОЧКО Т.В., голова громадської організації «Всеукраїнська екологічна ліга». Доброго дня, шановні колеги! Перші парламентські слухання з питань екологічної політики відбулися в цій залі 29 листопада 2000 року, їх ініціювала громадська організація «Всеукраїнська екологічна ліга». І можу вам сказати, що перелік пріоритетів екологічної політики мало змінився. З’явився новий проект «Ліс у смартфоні», хай би він тільки зали­шився словами, але ліс на місці залишився. Пріоритети ті самі, і ми маємо насправді зараз скористатися можливістю, що в цій сесійній залі знаходиться однопартійна більшість, тобто люди, об’єднані спільною ідеєю, це унікаль­ний для нас шанс – прийняти нові закони, які змінять ситуацію на краще.

Однак оці всі пріоритети прекрасні не можна лише словами або навіть добрими законами змінити. Потрібна зміна інституцій, бо нові законодавчі акти, які базуються на європейській основі, не відповідають старим інститу­ціям, які залишилися без змін. І тому першим завданням на шляху до реалі­зації пріоритетів є реформування всієї природоохоронної галузі. Об’єднання міністерств – це не реформа, а лише епізод, і хай він поки що таким зали­шається. Реформування – це подолання гідри корупції, яка засіла саме в цій застарілій структурі.

Що ми маємо на увазі? Громадські організації запропонували цей проект. Екологічна політика у сферах водних, лісових, земельних відносин і надр належить до компетенції міністерства. Хай воно зараз називається так, як називається, але треба всю політику зосередити там. Усі функції держав­ного нагляду і контролю, а не просто перевірок, мають бути зосереджені в  новій структурі – природоохоронній інспекції України. Не екологічна (екологія – це наука, вона не може нікого вбивати, як і математика та фізика), а природоохоронна інспекція України. І там і ліс, і вода, і надра, і земля – контроль за всіма компонентами природного середовища, як дотримується природоохоронне законодавство. Пане Хорєв, поїдьте, будь ласка, в Басейно­ве управління водних ресурсів річки Рось – заморена риба. А всю функцію господарювання виділити, господарська функція не є прерогативою державних органів.

Колеги, наше завдання – фінансово підтримати пріоритети. І для цього потрібна реформа екологічного податку. Поговорили про РВПЗ. На кожному джерелі забруднення має бути датчик, і тоді ми будемо знати, які саме ви­киди здійснюються і за що ми беремо гроші (Оплески). І тоді ці кошти надій­дуть до національного екологічного фонду, який треба створити, а податок розділити 20 на 80: 20 % – на національному рівні, включаючи ренту за газ і нафту 65 мільярдів, а 80 % – на місцевий рівень.

І колеги, ніхто чомусь зараз не згадав про Донбас. У нас війна в країні, від наслідків воєнних дій потерпає величезна територія, шахти затоплені, у тому числі шахта «Юнком», і ми будемо мати величезні наслідки від воєн­них дій для економіки України. Ми не зможемо цей регіон ніколи підняти, якщо зараз не виділимо величезні кошти. Так, вони будуть величезні, але на те, щоб ми моніторили, як сказала колега з Національної академії наук, геологічне середовище, затоплення величезних територій на сході України. Це дуже важливе завдання. Ми маємо зараз подумати, як обрахувати шкоду, яку агресор уже заподіяв нашій території. Міністерство має вести облік кож­ного дерева, кожного об’єкта природно-заповідного фонду, кожної території, яка має цінність, у Криму і на сході України, щоб агресору виставити перелік усіх збитків, які мають бути обраховані.

І насамкінець, колеги, про просвіту. Ми маємо в кожному законі, шановні законодавці, це передбачати. Зараз готується проект закону про від­ходи, немає просвіти. Без людей ми не змінимо екологічну ситуацію.

Тому нове законодавство, нові інституції, нові фінансові механізми і просвіта людей – лише за таких обставин ці прекрасні пріоритети можуть бути виконані. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Тетяно, саме про просвіту та освіту я теж казала у вступному слові. Дякую вам ще раз за ваш виступ.

Запрошую до слова директора Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації пана Віктора Ткача. Прошу, пане Вікторе (Оплески).

 

ТКАЧ В.П., директор Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького. Дякую. Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Я буквально в загальних рисах – про деякі проблеми, що стосуються лісів.

За сучасних умов ліси набувають статусу одного з ключових природоохоронних чинників, які визначають екологічну безпеку. Практично на сьогодні ліси є головним компонентом біосфери, що стабілізує негативні процеси, які відбуваються в природі та пов’язані з опустелюванням, змінами клімату тощо.

Вже сьогодні відбувається глобальна зміна клімату, яка призводить до   масового ослаблення європейських лісів, зокрема і лісів України. За прогнозними моделями, розробленими науковцями нашого інституту спільно з європейськими вченими, навіть за найоптимістичнішого сценарію уже в 2050 році лісорослинні умови лісостепу та південної частини Поліської зони стануть наближеними до лісорослинних умов степу. Тому вже нині спо­стерігається всихання лісів на великих площах, з’являються шкідники і хво­роби, у тому числі інвазійні види, яких ми ніколи раніше в лісах України не спостерігали.

Проте закони і нормативно-правова база, що регулює лісогосподарську діяльність у лісах України, не завжди дає змогу повною мірою та досить ефективно реагувати на сьогоднішні виклики.

Виходячи з цього, необхідно невідкладно внести відповідні зміни до законодавства, зокрема до Лісового кодексу України, до законів України «Про оцінку впливу на довкілля», «Про тваринний світ» тощо. Значну части­ну матеріалів, своїх пропозицій ми вже передали. Радикального перегляду потребують також і санітарні правила в лісах України.

Назріла гостра необхідність у розробленні та затвердженні Верховною Радою України основних засад національної політики України у сфері лісо­вих відносин. Аналогічний документ мають усі розвинені європейські країни.

Необхідно також розробити стратегію адаптації лісів до зміни клімату, яка буде враховувати міжнародні зобов’язання України, а також законодавчо врегулює питання, пов’язані із запровадженням національної інвентаризації лісів. На це питання вже звертали увагу наш шановний міністр і голова екологічного комітету, думаю, воно буде вирішено.

До стратегічних пріоритетів екологічної політики потрібно також від­нести збереження державної форми власності на ліси.

Важливе питання, яке на сьогодні стоїть, – потрібно невідкладно врегулювати питання фінансування лісового господарства. У нас низка під­приємств лісового господарства, які функціонують на півдні, практично на грані закриття.

Спостерігається рух пісків у степу, насувається велика екологічна проблема. Доцільно створити державний фонд розвитку лісового господар­ства, це потребує внесення відповідних змін, передусім до Бюджетного та Податкового кодексів.

Особливої уваги потребує реалізація заходів, передбачених Концеп­цією розвитку агролісомеліорації в Україні, яка була схвалена 2013 року, але жоден із запланованих заходів не виконаний. Практично ми не знаємо, яка площа захисних лісових смуг в Україні і хто ними повинен опікуватися. Тому питання, пов’язані із законодавчим врегулюванням утримання лісових смуг, постали дуже гостро у зв’язку з процесами децентралізації, їх необхідно враховувати.

Я переконаний, шановні учасники парламентських слухань, шановні народні депутати, що питання, які сьогодні перед нами стоять, у найближчі роки будуть успішно виконані. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Вікторе, за виступ.

Запрошую до слова голову Всеукраїнської громадської організації «Товариство лісників України», завідувача кафедри ботаніки, дендрології та лісової селекції Національного університету біоресурсів і природокористу­вання України пана Юрія Марчука. Прошу (Оплески).

 

МАРЧУК Ю.М., голова Всеукраїнської громадської організації «Товариство лісників України». Дякую. Шановні колеги! Хочу підкреслити, що вперше за останні роки такі екологічні слухання, завдячуючи нашому комітету, проводяться на початку каденції Верховної Ради, а не в кінці, коли всі йдуть на вибори. Це свідчить про те, що комітет справді відкритий і що екологічні проблеми сьогодні на часі.

Щойно колега говорив про лісове господарство, а я із заздрістю дивлю­ся на колег, які виконують обов’язки, які призначені урядом. Доповідаю, що два роки лісове агентство не має ні керівника, ані першого заступника, останній заступник звільнений два місяці тому без покладення виконання обов’язків. У зв’язку з цим зарплата не виплачується, світла немає, південь без грошей. Якщо й надалі так буде, до нового року реформувати буде нікого. Сьогодні чехи додатково набирають лісорубів, наші трактористи працюють у Польщі, масовий відплив людей. Галузь, яка охоплює шосту частину території країни, 10,6 мільйона гектарів, в якій працюють більше 50 тисяч осіб, заслуговує, на мою думку, більшої поваги, зокрема щодо врегулювання управлінських питань.

Дуже хотілося б, щоб ті проблеми, які сьогодні на часі, були врегульо­вані законодавчо. Ми у своєму університеті, Товариство лісівників України провели ряд потужних інформаційних «круглих столів» і за літній період, розуміючи, що потрібно підготувати пакет нормативно-правових актів, підго­тували близько 10 проектів. Хочу коротко на цьому зупинитися.

Передовсім необхідний потужний законопроект про національну лісову політику. У нас сьогодні різні гілки влади дивляться на ліс по-різному: хтось хоче обкласти даниною, хтось податком, хтось хоче взяти кадрову си­стему під себе. Одні партії пишуть мораторій, другі – інші варіанти, єдиного підходу немає. Такий проект закону підготовлений, ми його передали на експертизу до комітету. Я прошу, щоб міністерство на нього звернуло увагу, тому що це надважливий проект, який допоможе врегулювати відносини між гілками влади, враховуючи децентралізацію і створення об’єднаних територіальних громад.

Другий пакет законів, колега про нього говорив, ми вже два роки його обговорюємо, проекти готові, – створення державного фонду фінансування лісового господарства. Водний створили при нашій допомозі, а лісовий, як казав попередній Прем’єр-міністр, – це політичне рішення. У зв’язку з цим лісове господарство півдня останніх п’ять років не фінансується. Зокрема Олешківські піски на Херсонщині – пустеля у 160 квадратних кілометрів, заліснена лісівниками після війни.

Ринок деревини врегулювати потрібно, проект закону також готовий. Пожежі весною цього року від сільськогосподарських палів накрили Норвегію, чорний вуглець сипав в Арктиці. Ми будемо мати міжнародні проблеми. Ми з експертами Європейського Союзу підготували проект зако­ну, він теж на експертизі в комітеті, його треба приймати.

Проект закону, що врегульовує положення про лісову охорону. На сьо­годні на жодному з державних підприємств немає функції лісової охорони.

Ці проекти законів ми подали на розгляд комітету. Законопроект щодо інвентаризації лісів, дякую, зареєстрований, це екологічний нагляд за лісо­вим господарством.

І наостанок хочу зазначити, що 13 листопада в Женеві на європейській конференції асоціацій «Європейська сертифікація лісів» Україна була прий­нята з подачі нашого товариства до цієї потужної організації. Ми зараз пра­цюємо над конвенцією «Європейська сертифікація лісів України». Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам за виступ, пане Юрію.

Запрошую до слова тимчасово виконуючого обов’язки голови Державної екологічної інспекції України пана Єгора Фірсова. Прошу.

 

ФІРСОВ Є.П., виконувач обов’язків голови Державної екологічної інспекції України. Вітаю всіх друзів, шановні колеги! Ви знаєте, я уважно слухав всі промови і хочу навіть підбити певні підсумки. Ми, напевно, жи­вемо в часи, коли вперше за всі роки незалежності України відкрите вели­чезне таке «зелене» вікно можливостей. Можна багато говорити про те, чому так відбувається. На мою думку, тому що уряд вперше отримав справді не­корумпованого міністра енергетики та захисту довкілля, Прем’єр-міністр сам тривалий час займався питаннями екології, Президент, як ви знаєте, з най­більш забрудненого міста – Кривого Рогу. Тому оце вікно можливостей треба реалізовувати, бо колись воно має зачинитися.

Я зараз відповідаю за екологічний контроль і хотів би сказати буквально декілька слів про реформування цієї системи. Це дуже важливий напрям, думаю, ви розумієте, чому. Тому що можна приймати дуже багато ініціатив уряду, парламенту, приймати будь-які законопроекти про відходи і таке інше, але якщо на місцях, у містах і селищах, не буде рук уряду, виконавчої влади, ми ніколи не зрозуміємо, як виконуються наші закони.

Отже, декілька моментів, це наше домашнє завдання, парламентаріїв і уряду в цілому.

Перше – це внесення змін до законодавства. Чому? Ми маємо змінити певні закони, насамперед підвищити штрафи, які переважною мірою вже застаріли, востаннє вони змінювалися 1997 року.

Друге. Я знаю, що зараз спільно з Міжнародною благодійною органі­зацією «Екологія – право – людина» розробляється законопроект про еколо­гічний контроль, в якому обов’язково треба передбачити підвищення штрафу за недопущення контролюючого органу. Бо на підприємство, яке порушує закон і отруює людей, екологічна інспекція просто не може потрапити, тому що не пускають. І за це банальна санкція – 300 євро. Ніде у світі, ніде в Європі ви такого не побачите.

Далі. Ми маємо, про це вже казав міністр, уніфікувати всі функції таким чином, щоб контролем за підприємствами займалися не 10 організацій, а одна конкретна екологічна інспекція, яка має в собі всі ці повноваження зібрати.

Окремо хотів би звернутися через засоби масової інформації щодо кадрів. Екологічна інспекція максимально відкрита, ми готові «зачистити» старі кадри, які накопичувалися, і запрошуємо всіх, хто має хист, займатися реформуванням екологічної галузі. Представники громадського сектору, під­приємці, промисловці, якщо вам не байдуже довкілля – будь ласка, ми запрошуємо вас до себе в команду.

Окреме питання, і я хотів би уряду такий сигнал послати, – це заробітна плата працівників екологічної інспекції. Бо, вибачте, коли еколо­гічний інспектор з окладом у 3500 гривень йде на підприємство і має мож­ливість виписати санкцію в 1 мільйон гривень, і ми говоримо про боротьбу з корупцією, – це поганий дисонанс. Екологічним інспекторам треба підви­щити зарплату, щоб вони почувалися комфортно і розуміли, що вони за­хищені, щонайменше, в тилах.

Окремо хочу звернутися до суб’єктів господарювання. Ми – суб’єкт контролю, ми маємо захищати здоров’я і життя людей, тому не ображайтеся, але об’єктивно, відповідно до закону, наш пріоритет – це суворий контроль, особливо в місцях забруднення, у промислових містах, контроль суб’єктів господарювання та підприємств. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Героям слава!

Запрошую до виступу керівника Міжнародної благодійної організації «Екологія – право – людина» пані Олену Кравченко. Прошу (Оплески).

 

КРАВЧЕНКО О.В., виконавчий директор Міжнародної благодійної організації «Екологія – право – людина». Доброго вечора, панове! Я думаю, що тут зібралися лідери і агенти змін, люди, які розуміють, що довкілля – це про метеликів, але також про права, про життя і здоров’я.

Верховна Рада здійснює свою діяльність в інтересах народу України. І найперший інтерес людей – це життя в чистому довкіллі, це стан довкілля, з яким тісно пов’язаний стан здоров’я. І було б непогано, якби ці парла­ментські слухання ініціювалися двома комітетами – з питань екологічної політики та з питань здоров’я нації, тому що це нерозривно пов’язані речі.

Я дуже рада, що, починаючи з 2000 року, ми дожили до 2019 року, коли ініціатором таких слухань нарешті є не громадські організації, а безпосе­редньо профільний комітет. Дуже рада, що зрештою профільний комітет став центром екологічної політики, а не центральний орган виконавчої влади, що є величезним плюсом. І ми дякуємо за це комітету, в якому справді зібралися стратегічно мислячі люди, які розуміють свої функції.

І звичайно, що виступ представника громадськості не може бути без перчику, тому хочу розвінчати декілька міфів.

Перший міф, який прозвучав від нашого міністра, якого вже немає в за­лі, що є трендом поєднання міністерства енергетики і міністерства довкілля. Це величезний міф. Якщо і є таке поєднання міністерства охорони довкіл­ля і міністерства енергетики, то лише в частині екологізації енергетики, вся господарська частина – це міністерство економіки, – не має жодного сто­сунку до міністерства охорони довкілля (Оплески).

І цей міф стає реальністю. Подивіться, скільки заступників міністра – експертів з енергетики, а скільки – профільних екологів. Ну, не факт, що один, так? (Оплески). Так, ніби десь у тому напрямі.

Другий міф, що потрібно робити посилення оцінки впливу на довкілля (ОВД). Ті ініціативи, які йдуть від нашого профільного міністерства, зокрема виведення з-під ОВД бурштину, – це популізм. Виведення угод про розподіл продукції з-під ОВД – це популізм. Я хочу нагадати, що наша організація має справу в комітеті з дотримання, власне, питань угоди про розподіл продукції ще з часів Януковича. Давайте вирішувати проблему, а не поглиблювати її.

Маю сказати, що комітет стоїть на правильному шляху – робити гори­зонтальні реформи. Апроксимація директив ЄС відповідно до Додатка ХХХ до Угоди про асоціацію – це прекрасно, але це тримати оборону по пери­метру. Спочатку мають бути горизонтальні реформи. Без горизонтальних реформ всі нові закони виштовхуються цією корумпованою пострадянською системою.

Перше – це контроль, про це ми вже говорили, не буду зупинятися.

Друга складова – це друга нога. Якщо ми реформуємо горизонтальною реформою тільки екологічну інспекцію, ми не можемо ходити на одній нозі. Спільно з профільним комітетом і профільним міністерством ми маємо роз­робити проект закону про моніторинг. Зараз у нас все хаотично відбувається: хтось хоче моніторити ліси, хтось – воду і так далі. Має бути загальний рам­ковий закон про загальні цілі і завдання моніторингу з чітким визначенням об’єктів моніторингу, суб’єктів і чіткою процедурою, а вже далі – все галу­зеве. Ми почали отак хаотично.

Третя складова горизонтальних реформ, про що вже говорив пан Маріковський, і я дякую, що це прозвучало не від громадськості, а від народ­них депутатів, – це адекватна юридична відповідальність за правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Після горизонтальних реформ ми маємо розробити низку інструментів для їх підтримки. Це, звичайно, екологічний податок (проект закону вже є). Це, звичайно, посилення інструментів стратегічної екологічної оцінки і оцін­ки впливу на довкілля, які непогано працюють. Це міф, що це неякісні закони. Це якісні закони, які пострадянська корумпована система виштовхує.

 

ГОЛОВУЮЧА. Пані Олено, я прошу вас завершувати, у нас все-таки регламент. Дякую.

 

КРАВЧЕНКО О.В. Завершую, так. І ще один із міфів – співпра­ця  профільного міністерства з експертними громадськими організаціями. Насправді – повне ігнорування участі громадськості і конструктивної кри­тики, на відміну від профільного комітету, який співпрацює.

Тому просимо профільний комітет все-таки взяти до роботи розроб­лений проект закону про доступ до екологічної інформації, участь громад­ськості у процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, теж на апроксимацію горизонтальних директив. Цей проект закону, якщо він стане законом, допоможе нам у співпраці з профіль­ним міністерством.

І останнє: про війну і довкілля. І нашою організацією, й іншими друж­німи нам організаціями проведено цілу низку досліджень. Час профільному комітету взяти їх до роботи і не спішити виділяти гроші з бюджету, спочатку розробити методики, освоїти гроші завжди дехто встигне. Треба розробити методики, як відновлювати довкілля, принаймні вже на підконтрольній нам території. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Олено, за виступ.

До слова запрошується президентка Всеукраїнської громадської органі­зації «Жива планета» пані Світлана Берзіна. Прошу (Оплески).

 

БЕРЗІНА С.В., президент Всеукраїнської громадської організації «Жива планета». Доброго дня всім! Я продовжу про гроші. Коли йдеться про природоохоронні заходи, мова має йти і про гроші, необхідні для їх реалі­зації. Ну, і звідки їх взяти? Це можуть бути «зелена» інновація, інвестиції, екологічний податок та державна підтримка. Всі ці інструменти поки що в Україні працюють неефективно. Для посилення потенціалу і залучення інвестицій необхідно сприяти перш за все розвитку ринку екологічних то­варів і послуг. Ми маємо приєднатися до ініціативи Європейського Союзу щодо відповідної угоди Світової організації торгівлі, стосовно якої зараз триває переговорний процес. Україна не бере в ньому участі.

Необхідно також надавати перевагу більш ресурсоефективній, безпеч­ній та екологічній продукції при здійсненні публічних закупівель, як це робиться в Європі та інших країнах світу. Зміни до законодавства щодо публічних закупівель створюють умови, але ще необхідно розвивати систему стандартів, що дадуть змогу відрізняти екологічні товари і послуги від звичайних, навчати, поглиблювати взаємодію з організаціями, залученими до формування «зелених» ринків.

Екологічний податок. Цього року це близько 5 мільярдів гривень, але лише 45 % спрямовуються на природоохоронні заходи. Плани таких заходів затверджуються розпорядниками бюджетних коштів різних рівнів у ручному режимі, без обговорення та експертної оцінки їхнього реального природо­охоронного ефекту. Наприклад, як може вплинути закупівля протигазів та засобів цивільного захисту на екологічний стан нашої столиці? На все це було витрачено 1 мільйон гривень екологічних коштів. Хто проводив аналіз природоохоронного ефекту від реалізації цього заходу, як вимагає закон? Подібних прикладів можна навести сотні.

Підвищення ставок оподаткування є неминучою мірою, але зміни слід впроваджувати комплексно, системно, через реальну реформу. Екологічний податок має 100-відсотково спрямовуватися на природоохоронні заходи. Необхідно забезпечити повернення спеціального фонду. Переважна кількість коштів має залишатися на місцях і витрачатися на запобіжні дії.

Збільшуючи ставку податку, треба розуміти, як це насправді вплине на вирішення екологічних проблем і які ще проблеми з цього можуть ви­никнути. Угода про асоціацію чітко вказує на необхідність надання держав­ної допомоги на «зелену» модернізацію, до 40 % вартості проекту, це чітко виписано. Необхідно встановити порядок надання такої допомоги разом з чіткими критеріями допустимості. Наші європейські партнери навіть нада­ли фінансову допомогу на впровадження цього підходу, але напрацьовані рекомендації покладені урядом під сукно…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, завершуйте.

 

БЕРЗІНА С.В. Отже, питання збільшення чи зменшення екологічного податку повинно розглядатися на основі реальної оцінки, зокрема екологіч­ного, економічного і соціального ефекту від таких нововведень.

Громадськість вітає курс України на сталий розвиток, визначений Президентом України Володимиром Зеленським. Отже, давайте разом іти са­ме таким курсом, керуючись національними інтересами і світовими стандар­тами. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до виступу народного депутата України з фракції «Слуга народу» пана Кирила Нестеренка (Оплески).

 

НЕСТЕРЕНКО К.О., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування (одноман­датний виборчий округ № 26, Дніпропетровська область, політична партія «Слуга народу»). Шановна головуюча! Шановні колеги! Шановні учасники парламентських слухань! Радий особисто вітати вас у стінах парламенту та щиро дякую за те, що знайшли час взяти участь у парламентських слуханнях. Впевнений, що сьогодні день буде дуже результативним та якісним, з точки зору визначення пріоритетів екологічної політики Верховної Ради України на найближчий час.

Свій сьогоднішній виступ я хочу присвятити екологічним пріоритетам при формуванні нової системи поведінки з від­ходами, а саме питанню реформування системи управління відходами, оскільки питання відходів давно вже перезріло і потребує вирішення ще «на позавчора», бо в сучасних умовах проблема накопичення відходів виробництва і споживання є однією з провідних загроз екологічній безпеці держави. Ситуація, що зараз склалася у сфері поводження з відходами, створює реальну загрозу здоров’ю насе­лення та довкіллю України і негативно впливає на потенціал збалансованого розвитку держави.

Проблема ефективного поводження з відходами є загальнодержавною, має системний характер і зумовлює нагальну необхідність вжиття комплекс­них заходів для її вирішення. У зв’язку з цим виникає необхідність встанов­лення нових та вдосконалених діючих правових та організаційних засад у сфері поводження з відходами.

Беручи це до уваги, нашим комітетом зареєстрована низка законо­проектів, які цілком та в повному обсязі відповідають профільній директи­ві ЄС і спрямовані саме на побудову європейської системи задля врегулюван­ня зазначеного питання. Одним із них є проект закону про відходи, який зараз обговорюється у професійному експертному колі та членами комітету для внесення його в зал на перше читання. Адже розв’язати проблему від­ходів обіцяли у своїх передвиборних програмах і Президент, і партія, і тепер уже фракція «Слуга народу».

Хочу також довести до вашого відома, що ухвалення рамкового закону про відходи передбачено Угодою про асоціацію України з ЄС, ми як держава обіцяли це згідно з вищезазначеною директивою ще 1 листопада 2017 року. Тож роботи чимало, а й зволікати вже ніколи.

Хочу ще раз подякувати всім присутнім за увагу та організаторам за можливість донести свої меседжі. Зробимо разом задля нас, задля наших дітей та наступних поколінь Україну чистішою. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо.

Запрошую до слова заступника директора департаменту Міністерства енергетики та захисту довкілля України пана Руслана Стрільця. Прошу (Оплески).

 

СТРІЛЕЦЬ Р.О., заступник директора Департаменту з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України. Доброго дня, шанов­на головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Коротко зупиню­ся на питаннях, які на сьогодні є важливими, і на тих питаннях, якими я опі­куюся в міністерстві за дорученням міністра і нашої команди.

Хочу сказати, що сфера поводження з відходами на сьогодні потребує не те що якогось перезавантаження або врегулювання, вона потребує взагалі нової побудови, абсолютно нового законодавства з метою виконання рамко­вої Директиви 2008/98/ЄС про відходи. Проект закону, про який сьогодні вже згадували і який активно обговорюється, над яким ми спільно працюємо з екологічним комітетом Верховної Ради, фактично, дасть змогу імплемен­тувати європейське законодавство і дасть старт прийняттю додаткових зако­нів, над якими ми будемо спільно працювати, щодо регулювання інших сфер поводження з відходами, у тому числі щодо розширеної відповідальності виробника небезпечних відходів.

На сьогодні дуже важливим питанням і нашим завданням є створення єдиної державної системи управління відходами, що дозволить відстежувати абсолютно всі операції у сфері поводження з відходами. Запровадження такої єдиної системи на державному рівні дозволить нам повністю імплементувати Директиву 2010/75/ЄС про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль забруднення), що буде першим кроком до впровадження інтегро­ваного дозволу.

Як ви знаєте, фактично, з 2014 року в державі не видаються дозволи на операції у сфері поводження з відходами. І це не є дерегуляція. Невидача таких документів або неотримання їх суб’єктами господарської діяльності – це інформаційний вакуум органів державної влади, які не розуміють, скільки відходів утворюється, куди вони потрапляють, які операції з ними відбува­ються, коли і куди вони потрапляють.

Наше завдання: абсолютно скоротити ці рудиментарні документи 1998 року, запровадити нову сучасну систему контролю операцій у сфері поводження з відходами, спростити для бізнесу отримання дозвільних доку­ментів, діджиталізувати абсолютно всі процедури і запровадити дійсно дієву модель, яка відповідатиме всім європейським принципам поводження з відходами.

Впевнений, що створення таких прозорих умов стимулюватиме розвиток прозорого «білого» бізнесу у сфері поводження з відходами, забез­печить абсолютну неможливість функціонування на території нашої держави тих підприємств, які ведуть «чорний» бізнес у даній сфері. Дякую за увагу. Роботи ще багато, я впевнений, що ми все зробимо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

До виступу запрошується голова Комітету управління відходами Професійної асоціації екологів України пан Кирило Косоуров. Будь ласка (Оплески).

 

КОСОУРОВ К.В., голова Комітету управління відходами громадської спілки «Професійна асоціація екологів України». Доброго дня шановна екоспільното, люди, які борються і не шкодують своїх сил для того, щоб зробити наше довкілля чистішим! Хочу розпочати не з цукерочок. Я відпо­відаю за небезпечні відходи, така вже моя роль, тому наведу статистичні дані за 2018 рік.

Загалом було утворено 627 000,4 тисячі тонн небезпечних відходів, з яких утилізовано – 276 000,5, спалено – 11 000,9, видалено на спеціально відведені місця – 114 090 тощо, а всього 403 000,3. Математика не сходиться, державна статистика не знає, куди поділися 224 000,1 тонни небезпечних відходів.

У ліцензійному реєстрі на сьогодні присутні 213 діючих ліцензіатів, із яких у кращому разі 20 мають хоч якесь обладнання, здатне забезпечити кінцеву операцію поводження з відходами.

Досі в Україні не налагоджена достойна переробка таких небезпечних відходів, як пестициди, ракетне паливо, кислі гудрони. Ще у мене тут бата­рейки стояли, але я хочу вас привітати, сьогодні історичний день – вперше надано дозвіл на транскордонне перевезення батарейок для утилізації за кордоном (Оплески).

Чому досі безкарно відбувається промислове забруднення нашого спільного довкілля заради того, щоб хтось отримував свої персональні здобутки? Чому комунальний сектор досі не покритий послугою з вивезення небезпечних відходів? Жоден із вас не має можливості кудись віднести свої ліки, щоб вони потрапили на реальну утилізацію, а не на полігон.

Скільки ще буде зростати страшна статистика смертності українців? А особливо чутливі до цих забруднень діти, які є нашим майбутнім.

Я згоден з паном Маріковським, що починати треба з себе. Отже, для врегулювання такої ситуації треба запроваджувати дієві економічні механіз­ми. Лише при управлінні економічними процесами ми отримаємо робочу систему, а не систему, яку треба контролювати, наказувати чи дублювати.

Реалізацію широкомасштабних освітніх програм треба починати з мо­лоді, бо в них ще є шанс зрозуміти і побороти це, старі і дорослі вже закостенілі, не видно, що вони хочуть це робити.

Необхідно підвищити рівень відповідальності утворювачів відходів. Не  може так бути, що небезпечні відходи передані якомусь ліцензіату, а утворювач умиває руки. Це фіктивне підприємництво, на жаль, яке зараз випало з кримінальної відповідальності. Кожен, хто утворив відходи, має чітко розуміти, яка їхня остаточна доля. Щоб не сталося так, що висипали у вашого сусіда…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, завершуйте.

 

КОСОУРОВ К.В. Насамперед мають бути дотримані інтереси довкілля та людей, а вже потім підтягнуться і економіка, і високий рівень життя та інші блага, про які ми мріємо, дивлячись на розвинену Європу. За даними світових фінансових агенцій, лише запровадження ринку поводження із вторинною сировиною дасть можливість Україні отримати від 3 до 5 міль­ярдів гривень додаткового ВВП і 300-400 тисяч робочих місць.

Я дякую всім, хто перейшов на сторону еко. Ті, хто ще не встиг цього зробити, – швиденько робіть, бо часу вже не залишилося. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пане Кириле.

Переходимо до наступного виступу. Запрошую до слова голову громадської організації «Україна без сміття» пані Євгенію Аратовську. Прошу, пані Євгеніє.

 

АРАТОВСЬКА Є.Ю., голова громадської організації «Україна без сміття». Доброго дня! П’ять років тому я створила організацію «Україна без сміття», тому що хочу бачити свою країну без звалищ. Тоді я вважала, що у проблемі побутових відходів винен хтось, але не я. Тільки згодом я зрозуміла, що ані Президент України, ані компанія, яка продає мені пляшку з водою, не зможуть потрапити у мою квартиру і навести лад у моєму власному сміттєвому відрі.

Майже всі 12 мільйонів тонн побутових відходів, які є причиною існування звалищ, народжуються в наших домівках. Тільки людина здатна ідеально контролювати свої відходи і перетворювати їх або на щось корисне, або на отруту, яка залишається на звалищах. Ніхто не здатен зробити це краще за нас – ані Президент, ані мер, ані комунальна служба, навіть най­сучасніше обладнання сміттєпереробного заводу не зможе цього зробити. Світовий досвід доводить, що подолати проблему забруднення довкілля побутовими відходами неможливо лише за допомогою технологій, через те у нас океани повні пластику.

Залучення людини є найефективнішим рішенням на довготривалу перспективу, саме через культуру та освіту, допомагає значно зекономити кошти на сферу поводження з відходами і якнайшвидше перейти до цир­кулярної моделі економіки в майбутньому. Людина має відігравати ключову роль. І як ми допомагали нашій армії подолати зовнішнього ворога, так само зараз українці здатні здолати і ворога внутрішнього. Для цього нам потрібна освіта, нова сміттєва культура і щоденний діалог влади з населенням про те, що чисте довкілля починається з нас, і Україна без сміття може бути реальною тільки завдяки нам.

Як сказала Наталія Сумська, моя колега по Місії сталого розвитку ООН, скоро настане час, коли нам нічого буде захищати, бо будуть одні суцільні звалища. Треба це усвідомити і почати боротьбу зі звалищами не­гайно, залучаючи саме людину в цю боротьбу. Му мусимо стати єдиною непереможною командою з трьох гравців: це органи влади, це суспільство і  це відповідальний бізнес. Досить шукати винних, потрібно об’єднувати зусилля і перемагати!

Роль влади – встановити прозорі правила гри у сфері відходів, прий­няти рамковий закон про відходи і галузеві закони, заборонити одноразові пластики та підвищити екоподаток на захоронення: 5 гривень – саме стільки сьогодні коштує викинути 1 тонну сміття у довкілля. Саме таким є екопода­ток. Чи це дійсно ціна нашої Землі?

Роль бізнесу – фінансувати прийом упаковки, техніки, одягу, габарит­них відходів на переробку, інвестувати в технології, фінансувати стартапи, які перетворюють відходи на ресурс.

Роль людини: по-перше, свідомо ставитися до споживання, а по-друге – сортувати відходи.

У кожного з нас – своя роль, і ми маємо сприяти тому, щоб наслідки життя і споживання не руйнували наше довкілля. Дякую всім, хто допоміг мені бути тут присутньою. Дякую своїй команді (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пані Євгеніє.

Запрошую до виступу завідувача кафедри екології та зоології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дмитра Лукашова. Прошу, пане Дмитре (Оплески).

 

ЛУКАШОВ Д.В., завідувач кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка. Шановні колеги, друзі, дякую за надане слово. Я подивився питання, які були подані до комітету, і побачив, що деякі моменти не прозвучали і, мабуть, не прозвучать. На відміну від багатьох промовців, я хочу конкретизувати.

Вважаємо, що в Україні є прогресивне законодавство щодо реєстрації пестицидів. Питання утилізації старих пестицидів, відпрацьованих, дійсно, піднімається, але проблема – в реєстрації нових пестицидів.

Справа в тому, що згідно із Законом України «Про пестициди і агрохімікати» реєструється препаративна форма. Однак якщо з’являються відомості про небезпечність діючої речовини, фактично заборонити вже за­реєстровані пестициди з такими діючими речовинами неможливо. Це одразу зустріне підтримку з боку судових органів, які скажуть: якщо пестициди з даними діючими речовинами зареєстровані, а деякі пестициди мають 10 ро­ків реєстрації, то позов позивача буде задоволений.

Тому є конкретна пропозиція: передбачити в Законі України «Про пестициди і агрохімікати» та в постанові Кабінету Міністрів України № 295 процедуру заборони препаративних форм, у тому числі тих, що мають по­стійну державну реєстрацію, на підставі даних про небезпечність, у тому числі для довкілля. Таких прецедентів в Україні не існує.

У 2018 році в Європейському Союзі і в Сполучених Штатах була заборонена ціла низка діючих речовин, на підставі цього були заборонені або значно обмежені вже зареєстровані пестициди. У нас такої можливості з на­шою законодавчою базою немає. Це перше.

Другий момент – Червона книга. У нас залишився один місяць для того, щоб виконати статтю 12 Закону України «Про Червону книгу України». Останнє видання було у 2009 році. Нам треба видавати Червону книгу, її немає. Національна комісія, членом якої я є, підготувала матеріали для ви­дання Червоної книги, але книги ми не побачимо, це проблема законодавча, бо там чітко сказано, що має бути видана і розповсюджена Червона книга у вигляді книги.

Пропозиція. Змінити в законі процедуру ведення Червоної книги на створення електронних червоних списків, як це прийнято в більшості країн. При цьому щороку перезатверджувати ці списки, що дозволить оперативно реагувати на реальний стан популяцій.

Також доцільно змінити і статтю 13 закону, запровадивши міжнародні категорії і критерії включення видів на підставі загальноприйнятих у світі категорій і критеріїв. Переклад та адаптація таких критеріїв вже здійснені Національною комісією з питань Червоної книги України на волонтерських засадах, що дозволено, до речі, статтею 13 Закону України «Про Червону книгу України». Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо за ваш виступ.

Запрошую до слова викладача Білоцерківського національного аграр­ного університету пана Василя Новицького. Прошу (Оплески).

 

НОВИЦЬКИЙ В.П., викладач Білоцерківського національного аграрного університету. Доброго дня, шановні колеги! Я  хотів би висвітлити і донести до вас таку, можливо, не дуже популярну тему, як охорона об’єктів тваринного світу в агроландшафтах України як найбільш розораної країни світу.

Отже, стрімке скорочення фауністичного різноманіття на орних землях упродовж останніх 30 років перетворюється на природоохоронну проблему загальноєвропейського масштабу. Порівняно з країнами Європейського Сою­зу, де серед основних негативних чинників вчені виділяють трансформацію природних ландшафтів в антропогенні з інтенсивним землеробством, у нашій державі варто відзначити і ряд інших проблем, пов’язаних переважно з не­досконалістю нормативно-правового регулювання сільськогосподарської діяльності.

Як результат, за даними вітчизняних науковців, вплив лімітуючих факторів аграрного генезису нині перевищує 62 % всіх фіксованих факторів загибелі диких тварин. Тож цілком закономірно, що в Україні показники щільності фонових об’єктів тваринного світу далекі від оптимальних і в рази нижчі, ніж у сусідніх країнах, а такі невиправдані для ХХІ століття екологіч­ні збитки давно не притаманні для країн ЄС і суперечать сучасній державній екологічній політиці та цілому ряду конвенцій і міжнародних зобов’язань, які взяла на себе Україна.

Для вирішення «червоної» проблематики необхідно термінове осучаснення законодавства в частині охорони польової фауни у процесі господарської діяльності, а саме суттєве доопрацювання цільових статей 40, 41 та 48 Закону України «Про тваринний світ», які нині суто декларативні та не підкріплені робочими підзаконними актами (Шум у залі).

Шановні колеги, я спробую завершити. Окрім цього, вкрай необхідне прийняття закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення нормативної бази з питань землеустрою і охорони ландшафтів з метою забезпечення сталої екологічної ємності агроценозів. Саме її нестабільність є однією з основних перепон для успішного існування фауністичних комплексів наших агроландшафтів.

Варто підкреслити, що значну частину зоологічних проблем України може і мусить вирішувати також мисливська галузь, за умови виведення її на європейський рівень господарювання. Ще 2007 року постійний комітет Берн­ської конвенції рекомендував усім сторонам цього міжнародного договору, включаючи Україну, взяти до уваги розроблену за ініціативи ПАРЄ Євро­пейську хартію полювання і біорізноманіття, яка сприятиме збереженню тваринного світу та середовища існування. Проте, станом на 2019 рік, тексту цієї хартії досі немає навіть у бібліотеках державних органів України, а віт­чизняна мисливська галузь зазнає постійних утисків від чиновників та еко­популістів, що загалом засвідчує антиєвропейський курс нашої держави в  цьому напрямі і ніяк не сприяє вирішенню існуючих природоохоронних проблем.

Шановні колеги, таким чином, для української фауни на сьогодні існують три реальні загрози:

1) знищення середовища існування тварин внаслідок господарського освоєння значних територій;

2) екологічно немодернізована галузь рослинництва;

3) незаконне добування об’єктів тваринного світу.

У цьому ключі наукова спільнота України вітає розроблення профіль­ним комітетом Верховної Ради проектів законів про Смарагдову мережу та про боротьбу з браконьєрством як нагально необхідних державних кроків. Разом з тим звертаємо увагу народних обранців на невирішення наймасштаб­нішої з означених проблем – екологізації процесів землеробства. Це для України, найбільш розореної країни світу, залишається стратегічним націо­нальним безпековим та природоохоронним завданням.

Тож, шановні народні депутати, запрошуйте нас, українських вчених, до діалогу, і в робочому порядку ми разом напрацюємо компромісні для всіх зацікавлених сторін державні кроки, щоб зробити українські землі екологічно стійкими, родючими і багатими на природні ресурси. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам за мужній виступ.

Прошу працівників Апарату Верховної Ради підійти до мене зараз. Ми мусимо вирішити, що далі маємо робити, тому що немає світла (Шум у залі). Я розумію, що довкілля протестує, я також протестую, але треба розуміти, чи зможемо ми в таких умовах далі проводити парламентські слухання. У прин­ципі, зберігаємо спокій наразі.

Я думаю, що ми можемо продовжити… Чи є у нас Олександр Ковальчук, виконувач обов’язків голови Державного агентства з управління зоною відчуження? Якщо ви зможете виступити з трибуни або ввімкнути мікрофон з місця… Будь ласка. Якщо вам зручно, ми можемо слухати.

 

КОВАЛЬЧУК О.Л., виконувач обов’язків голови Державного агентства з управління зоною відчуження. Доброго дня, пані головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Зона відчуження – це територія, на якій сталася найбільша техногенна катастрофа людства, і небезпека згуб­ного впливу радіації на навколишнє середовище змусила тисячі сімей на­завжди залишити свої домівки і припинити господарську діяльність. Подо­лання наслідків цієї катастрофи є важливим завданням для України, і завдяки потужній підтримці української влади та наших міжнародних партнерів ми справляємося.

Варто зазначити, що головна мета діяльності в Чорнобильській зоні наразі – це перетворення її на безпечну територію промислового викори­стання з потужним природним буфером навкруги, яким є Чорнобильський заповідник.

Хочу відзначити, що потужним імпульсом для підвищення уваги до проблем Чорнобильської зони та визначення перспективних напрямів її роз­витку став липневий Указ Президента України «Про деякі питання розвитку територій, що зазнали радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Наразі визначено такі перспективні напрями розвитку зони відчуження.

По-перше, це безпека – наша основна мета, на яку спрямована діяль­ність підприємств, які розташовані і провадять діяльність у зоні відчуження. Це радіаційний контроль, радіаційний моніторинг, безпечне поводження з радіоактивними відходами, зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації, а та­кож утримання території в пожежобезпечному стані.

По-друге, Чорнобиль як туристична локація, що є однією з найбільш впізнаваних на світовому рівні, адже Чорнобиль показав себе як гарний іміджевий та економічно вигідний регіон України. Варто зазначити, що з початку 2019 року зону відчуження відвідали майже 120 тисяч осіб, із них 80 % – іноземці. Агентство постійно розбудовує відповідну інфраструктуру, розробляє нові туристичні маршрути.

По-третє, це розвиток Чорнобильського заповідника. На сьогодні це найбільший в Україні біосферний заповідник, резерват поліської природи і  водночас природний буфер між радіоактивно забрудненою територією, територією навколо Чорнобильської АЕС і рештою території України, який має забезпечувати нерозповсюдження радіонуклідів і водночас реабілітацію та відродження радіоактивно забруднених земель. З огляду на таке нехарак­терне для заповідних територій поєднання функцій, агентством розроблено законопроект щодо особливостей функціонування та встановлення природо­охоронного режиму Чорнобильського заповідника, який має усунути супе­речності в законодавстві. Тому це питання заслуговує особливої уваги.

І по-четверте, це перегляд правового режиму зон радіоактивно забруд­нених територій для забезпечення їх ефективного використання. Агентством також розроблено законопроект щодо зонування радіоактивно забрудненої території на основі можливих варіантів її подальшого використання. Прий­няття такого закону забезпечить приведення критеріїв зонування забрудне­них територій у відповідність із міжнародними нормами безпеки МАГАТЕ.

Підсумовуючи, хочу сказати, що зазначені зміни створять умови, за яких буде забезпечено розвиток не лише зони відчуження, а й прилеглих територій навколо. Дякую за увагу і прошу профільне міністерство та народних депутатів підтримати зазначені ініціативи. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пане Олександре.

Запрошую до виступу віце-президентку Всеукраїнської спілки громадських організацій «Асоціація зоозахисних організацій України» пані Марину Суркову. Є пані Марина? Будь ласка.

 

СУРКОВА М.Л., віце-президент Всеукраїнської спілки громадських організацій «Асоціація зоозахисних організацій України». Доброго дня, шановні пані і панове! Для мене дивним видається той факт, що в Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» жодним чином не згадано про безпритуль­них тварин, які становлять вагому частину урбанізованої екосистеми. Якщо дикі тварини в умовах дикої природи опосередковано впливають на життя людей, то безпритульні тварини – безпосередньо.

Кілька років тому на замовлення газети The Washington Post було про­ведено дослідження щодо кількості собак і кішок, які живуть у 54 країнах. За результатами з’ясувалося, що Україна входить у десятку країн, які є лідерами за кількістю безпритульних тварин. Як сказано було в дослідженні, у країні відсутні чітко визначені закони, які захищають тварин і їхній добробут, через що багато кішок і собак залишаються покинутими на вулиці.

Наявність великої кількості безпритульних тварин впливає на комфорт­ність проживання людей у містах. Люди по-різному ставляться до безпри­тульних тварин.

Одні намагаються їм допомогти: лікують, підгодовують, прилаштову­ють, збирають кошти на їх стерилізацію, щоб гуманним шляхом регулювати їх чисельність.

Інші, м’яко кажучи, недолюблюють, влаштовують конфлікти з активіс­тами, які доглядають за безхатніми тваринами, взимку виганяють цих тварин із під’їздів і підвалів.

Крім того, в Україні діють так звані догхантери – вбивці безпритульних тварин, які отримують хворобливе задоволення від спостерігання за стражданням собак у передсмертній агонії.

Окрім догхантерів, є й ті, які вбивають безпритульних тварин з особливою жорстокістю. Люди, які стають свідками таких знущань над тваринами, отримують психологічні травми якщо не на все життя, то на дуже тривалий період.

В Україні також діють комунальні підприємства, які масово вбивають безпритульних тварин. Хочу сказати, що рекордним за кількістю вбитих тварин є Харківське комунальне підприємство «Центр поводження з твари­нами». Вдумайтеся в ці цифри: за 10 років це підприємство вбило понад 100 тисяч собак і котів, витративши на свою діяльність, за офіційними даними Харківської міської ради, понад 180 мільйонів гривень!

Вбиваючи безпритульних тварин, люди забувають, що самі стали першопричиною появи собак і котів на вулицях. Крім того, тварини є живими істотами. У той час, як навіть за найтяжчі злочини у більшості країн світу, в тому числі і в Україні, не передбачена смертна кара, у нас безпри­тульних тварин вбивають лише за саме їх існування. Таке негуманне поводження з безпритульними тваринами не може собі дозволити країна, яка обрала курс на становлення європейських цінностей.

Зважаючи на досвід провідних країн світу, які регулюють чисельність безпритульних тварин та вирішують проблеми, пов’язані з їх наявністю на вулицях, гуманними методами, доцільно запровадити в Україні на національ­ному рівні шляхом прийняття відповідних законодавчих актів такі кроки:

1) облік, реєстрація та ідентифікація домашніх і безпритульних тварин;

2) масова стерилізація, вакцинація домашніх і безпритульних тварин, створення національної мережі центрів стерилізації тварин;

3) створення притулків для тварин і центрів адопції тварин комуналь­ної та державної форм власності, яких нині немає в Україні;

4) запровадження заборони на розведення безпорідних тварин та ліцен­зування діяльності з розведення породистих тварин;

5) популяризація стерилізації тварин, освітньо-просвітницька робота та соціальна реклама;

6) пропаганда гуманного та відповідального ставлення до тварин у національних ЗМІ;

7) навчання для поліцейських та вдосконалення їхньої роботи.

Як вже зазначав пан Олег Бондаренко, це передовсім удосконалення законодавства у сфері поводження з тваринами, ми повинні перейти від застарілого принципу антропоцентризму до екоцентризму. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до слова народну депутатку України, представницю фракції «Європейська солідарність» пані Марію Іонову. Прошу (Оплески).

 

ІОНОВА М.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробіт­ництва (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Європейська солідарність»). Доброго дня! Шановна пані головуюча! Шановна екологічна спільното! Я сьогодні буду говорити про Донбас і хочу сказати, що проблеми екологічної безпеки не лише формують екологічну політику більш сучасних цивілізованих європейських країн, а й зумовлюють її специфіку. І ми маємо визнати, що стан екологічної безпеки тісно пов’я­заний з антропологічним впливом на довкілля і функціонуванням екологічно небезпечних об’єктів, а також з реалізацією державних заходів із виявлення, запобігання, усунення техногенних загроз щодо довкілля.

Щодо Донбасу і Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Я вважаю, що питання Донбасу відображені в цьому законодавчому акті не повною мірою. Як ми знаємо, екологічна ситуація на сході України багато в чому зумовлена триваючою російською агресією. Це така глибока незагоєна рана, яка кровоточить, і це має наслідки для всієї України, на мою думку, навіть співставні з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Адже ми знаємо, ви як спеціалісти, як професіонали розумієте, що воєнними діями, руйнацією інфраструктури та саме екологічно небезпечних підприємств на тимчасово окупованій території України (це близько 30 тисяч квадратних кілометрів) порушується екологічна рівновага, що призводить до абсолютно небезпечних змін стану довкілля, спричиняє шкоду здоров’ю і безпеці життєдіяльності наразі 5 мільйонів громадян нашої країни.

Тому сучасний стан екологічної безпеки України має розглядатися разом із техногенними та іншими екологічними загрозами, що пов’язані з  бойовими діями у зоні АТО-ООС і відсутністю належного державного контролю за якістю довкілля на непідконтрольних територіях «ДНР» і   «ЛНР», а також, на жаль, відсутністю належної уваги міжнародного співтовариства.

Хочу зазначити, що протягом чотирьох років ми неодноразово в наших звітах, доповідях постійних делегацій звертали увагу, що туди має бути допущена міжнародна місія, має бути зроблений екологічний аудит саме з метою визначення масштабів шкоди, завданої довкіллю.

У своєму виступі я не буду зупинятися, які є загрози, я сформулювала ті пріоритетні політики, які мають бути на Донбасі, а також пропозиції щодо включення деяких аспектів до стратегії національної безпеки.

На завершення хочу сказати, що для забезпечення екологічного аудиту нам необхідно звернутися до міжнародних організацій і представників іно­земних держав за наданням саме технічної допомоги на проведення страте­гічної екологічної оцінки, у створенні міжнародного фонду для відновлення нашого регіону. Ми також маємо оцінити заподіяну шкоду і через міжнарод­ні судові інстанції змусити державу-агресора відшкодувати її.

Закликаю державні органи вживати невідкладних, системних заходів для забезпечення еколого-правового захисту довкілля Донбасу у період російської агресії. І хотіла б зазначити, що за основу можуть бути взяті рекомендації, розроблені вітчизняними і зарубіжними правозахисниками. Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, пані Маріє.

Запрошую до виступу народного депутата України пана Едуарда Прощука, фракція «Слуга народу».

 

ПРОЩУК Е.П., член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування (одномандатний виборчий округ № 85, Івано-Франківська область, політична партія «Слуга народу»). Дякую. Доброго дня, шановна пані головуюча, шановні учасники парламент­ських слухань! На жаль, часу, передбаченого регламентом, для виступу недостатньо, щоб перелічити всі глобальні проблеми українського довкілля, тому зосереджуся на деяких із них.

Перше. Вважаю за необхідне дотримуватися стратегії екологічної політики-2030, яка передбачає зростання площі природно-заповідного фонду хоча б до 10 % території України, скорочення викидів забруднюючих речо­вих від стаціонарних та пересувних джерел, мінімізацію використання одноразо­вого пластику та поліетилену і зростання лісистості із 16 % до майже 18 %.

Україна потребує заліснення. Зокрема, це стосується мого рідного Прикарпаття. Якщо на державному рівні не буде вжито дієвих заходів задля відновлення лісів і розширення їх площ, Україна може опинитися перед екологічною катастрофою.

Далі. Парламент має завдання провести земельну реформу. Ми, народні депутати, не маємо права забувати, що земля – це простір для природних екосистем, що формують середовище для існування людства. Катастрофіч­ний рівень розораності став причиною інтенсивної ерозії ґрунтів та дегра­дації водного режиму, ми поступово втрачаємо річки і питну воду. Саме занадто високий відсоток розораності в Україні викликає зміну клімату та опустелювання, що рано чи пізно призведе до занепаду аграрного виробництва.

Хочу нагадати, що ООН пропонує оголосити 2020-2030 роки десятиліт­тям відтворення природних екосистем. Моя пропозиція: у процесі земельної реформи максимально враховувати закон і урядові постанови, спрямовані на захист земель і ґрунтів.

Серед пріоритетів парламенту та уряду має бути адаптація природо­охоронного законодавства до норм і стандартів ЄС, що має стати основою для поліпшення якості довкілля та виконання статті 50 Конституції України.

Не можу не згадати про екологічну ситуацію мого рідного Прикарпаття, йдеться передовсім про Домбровський кар’єр. Всі пам’ятають, як 10 років тому згідно з указом Президента територію міста Калуша та сіл Кропивник і Сівка-Калуська було оголошено зоною надзвичайної екологічної ситуації. Тим же указом державним органам на всіх рівнях було доручено здійснити невідкладні заходи для захисту життя і здоров’я людей та нормалізації екологічного стану територій.

На жаль, радикальних змін для нормалізації екологічного стану не відбулося. Чи не єдине, що можна вважати певним успіхом, – це вивезення гексахлорбензолу з територій, що нині затоплені. Фахівці наголошують, що ситуація має тенденцію до погіршення.

Тому пропоную в Рекомендаціях парламентських слухань передбачити доручення Кабінету Міністрів України розглянути питання про стан виконання зазначеного указу Президента, провести аналіз екологічної ситуації на Домбровському кар’єрі та прилеглих територіях.

На завершення ще одне важливий аспект – створення Національного екологічного фонду України. Я переконаний, що кошти місцевих фондів і Державного фонду охорони навколишнього природного середовища мають бути зараховані до спеціального фонду державного бюджету і використо­вуватися виключно на здійснення природоохоронних заходів.

Хочу всім вам подякувати, шановна екоспільното, за вашу активність, за вашу професійність. Я глибоко переконаний, що у взаємодії з вами профільний комітет, парламент дев’ятого скликання, уряд зможуть вирішити поставлене перед собою завдання. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам за виступ.

Запрошую до виступу голову Центру перспективних ініціатив та досліджень, директора команди підтримки реформ при Мінприроди пана Анатолія Куцевола. Прошу, пане Анатолію.

 

КУЦЕВОЛ А.А., голова громадської організації «Центр перспективних ініціатив та досліджень». Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Я дуже радий мати можливість виступити на такому поважному зібранні. Спочатку хотів говорити про пріо­ритети екологічної політики, а потім мене надихнули дві мої колеги з еколо­гічних організацій поговорити про одну серйозну річ – про питання фінансів.

Ми говоримо про реформи. Офіс реформ при Міністерстві енергетики та захисту довкілля України останні рік-два рахує, малює різні реформи. Проте коли доходимо до імплементації, зупиняємося на питанні фінансів. У  нас немає коштів у бюджеті, ми не готові, у нас немає ні реформ, ні концепцій, ми не можемо знайти кошти. Ми зробили обрахунок і отримали цифру: за поточного рівня фінансування Україні знадобиться 300 років, щоб провести реформи у сфері довкілля. Є у нас 300 років? Мені здається, абсо­лютно ні в кого немає, а надто якщо ми усвідомлюємо зв’язок рівня смерт­ності із станом довкілля.

Про що ми хотіли б говорити? Про належне фінансування. Як це працює у світі? Має бути передбачено на фінансування сфери довкілля 0,8 % ВВП. Що таке 0,8 % ВВП? Це 25 мільярдів гривень. Що ми маємо на сього­дні? 0,27 %. Кожен може порівняти.

Попередній промовець народний депутат і попередні дві колеги з неурядових організацій також згадали тему спецфонду. Безумовно, спец­фонд – гарне рішення для того, щоб акумулювати кошти від сплати екологіч­ного податку, стягнень за порушення природоохоронного законодавства. Але чи є це рішенням? Чи знаємо ми, наскільки ефективно на сьогодні використо­вуються ресурси, що потрапляють у такі фонди? Давайте подивимося пуб­лічну інформацію, аналіз громадських організацій, які свідчать, що ефектив­ність використання зовсім на низькому рівні. Тобто питання не в тому, щоб віддати зараз державі.

Що роблять інші країни? Візьмемо Польщу, яку ми досить добре проаналізували за останній рік. Польща має один природоохоронний фонд і другий створила спеціальний фонд за допомогою міжнародних партнерів. Наша думка полягає в тому, що в Україні має бути центральний фонд і мають бути регіональні фонди в кожній області. Чому так стоїть питання? Це незалежні установи, їх держава не повинна контролювати. Це має бути бізнес-модель, яка не має на меті одержання прибутку, а розподіляє кошти виключно на пріоритети охорони довкілля. У цьому й полягає основна ідея створення екологічних фондів.

Хочу звернути вашу увагу на питання моніторингу, яке сьогодні звучало. Фоновий моніторинг повітря, за обрахунком європейських експертів з Фінляндії, коштує для України 60 мільйонів євро. Ці кошти ніхто в бюджет не закладав, тож фонового моніторингу у 2019-2020 роках ніхто не ство­рював. І якщо ми не будемо про це думати, то ніколи у нас не буде системи моніторингу.

І таких похідних питань дуже багато. Я про промисловість взагалі не кажу, це мільярди доларів. Дякую всім за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам за виступ.

Запрошую до слова народного депутата України, голову Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування пана Михайла Радуцького. Прошу.

 

РАДУЦЬКИЙ М.Б., голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Слуга народу»). Шановні колеги! Дорогі однодумці! Від імені парламент­ського Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування вітаю учасників парламентських слухань на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років».

По-перше, хочу зазначити, що у нас з вами спільна і дуже відпові­дальна місія – зробити життя українців більш якісним і тривалим. Наша амбітна мета як профільного комітету – створити умови, щоб українська медицина стала більш доступною, якісною та ощадливою. Ми повністю поділяємо принципову позицію Президента України: життя українців – най­вища цінність. Комітет спільно з Міністерством охорони здоров’я працює над реалізацією цього принципу.

По-друге, хочу наголосити на щільному взаємозв’язку медичної та екологічної політики, адже, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, хімічне і біологічне забруднення повітря, води, ґрунтів, антропо­генна зміна клімату та екосистем є одним із чинників, які безпосередньо впливають на стан здоров’я людини.

Вражаючими є дані, надані Всесвітньою організацією охорони здоров’я: 9 із 10 людей дихають повітрям із високою концентрацією забруд­нюючих речовин. Тільки завдяки забезпеченню здорової екології у світі щороку можна запобігти 13 мільйонам випадків смертей. Щороку Центр екологічної політики і права при Єльському університеті складає рейтинг найбільш екологічних держав: у 2018 році на першому місці Швейцарія, Україна, на жаль, на 109-му місці із 180 країн.

Третє, що мене дуже засмучує. Україна посідає перше місце у світі за показником смертності від забруднення повітря на 100 тисяч осіб: в Україні це 124 смерті, у Європі – 55, в средньому у світі – 41. Я дуже не хочу, щоб моя країна була на першому місці саме за цим показником.

Чотири міста України знаходяться у топ-20 найбільш забруднених міст Європи, 2,5 мільярда євро щороку Україна витрачає на питання, пов’язані із  забрудненням довкілля тільки від автомобільних транспортних засобів. Чим це викликано? В Україні середній вік парку легкових авто – 22 роки, у Європі – 11 років.

Сьогодні до порядку денного вже внесено перший проект закону, який допоможе подолати таке становище, що забороняє рух вантажівок у містах України в часи найбільшої завантаженості доріг: з 7 до 11 ранку і так само увечері. Перебування поряд із працюючим дизельним двигуном дорівнює палінню однієї пачки цигарок. Задумайтеся над цим!

Прошу всіх долучатися до боротьби із забрудненням повітря, бо нам не вистачить у бюджеті жодних коштів для лікування в подальшому хвороб. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Михайле.

Запрошую до виступу завідувача кафедри Придніпровської державної академії будівництва та архітектури Григорія Шматкова. Прошу.

 

ШМАТКОВ Г.Г., завідувач кафедри екології та охорони навколишнього середовища Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Огромное спасибо, что предоставили мне возможность выступить на таком собрании. Предыдущий докладчик правильно сказал о здоровье. А я вам скажу, как Институт общественного здоровья им. А.Н. Марзеева определяет здоровье в Украине. Как ситуацию эко-СПИДа. Почему? Потому что массовые заболевания, аллергии, эпидемии на 80 % определяются экологической ситуацией.

Я больше скажу: у нас просто экологический геноцид. И я говорю это не просто как кабинетный профессор, я – экологический аудитор, провел более 100 экологических аудитов крупнейших предприятий-загрязнителей (заводы, ГОК, шахты, ТЭЦ и т.д.), обходил их снизу доверху и знаю, как они врут.

У нас действительно, как говорил Руслан Александрович Стрелец, вакуум информации об отходах, и не только об отходах, но и о загрязнении атмосферы, сбросах вод, землях. В чем причина? Мы много говорим о  ситуации, но какова причина? А причина проста: неисполнение законов. За 20 лет никто не занимался управлением защитой окружающей природной среды (поверьте моему многолетнему опыту), потому что в основном зани­мались совсем другими делами, и в Минприроде в том числе.

Где наша природоохранная прокуратура? Ее нет, правильно? А была. Ликвидировали как ненужный орган. А кто будет отвечать за исполнение законов? Прокуратура. Министерство должно создать механизмы управле­ния, прежде всего. Мы принимаем много законов, подобных европейским, но  мы же их не исполняем. Тот же закон о более чистом производстве был   принят в порядке имплементации европейского законодательства, а в 2018 году был отчет министерства по исполнению этого закона, на ко­тором докладчик сказал, что исполнения – ноль, никакого исполнения нет.

Поэтому, прежде всего, надо наладить простые механизмы контроля за исполнением законов и жесточайшего наказания, вплоть до уголовного, за нарушение природоохранного законодательства. Это № 1.

Какие простые механизмы могут это сделать? Вот я вам говорю о  своем практическом опыте, отвечаю за свои слова. На 30 % минимум можно снизить загрязнение на промышленных предприятиях, если просто провести на них нормальный, объективный экологический аудит и выдать простые рекомендации, которые будут выполнены. Это в основном админи­стративные, малозатратные рекомендации. А нам предприятия-гиганты обе­щают выполне­ние мероприятий на сотни миллионов, которых они не выполняют, но обещают выполнять.

Оценка воздействия на окружающую среду. Смотрите, какие коллективы проводят оценку воздействия на окружающую среду и стратеги­ческую экологическую оценку, – сами же проектанты. И что в результате? Закон не предусмотрел, кто должен проводить.

У нас есть механизмы, мы готовы ими поделиться. Спасибо за внимание (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, Григорію Григоровичу.

Запрошую до слова директора Українського науково-дослідного інсти­туту екологічних проблем пана Анатолія Гриценка. Прошу, пане Анатолію.

 

ГРИЦЕНКО А.В., директор Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем. Дякую. Шановна пані головуюча! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! У своєму короткому виступі я хочу приділити увагу саме науковому забезпеченню екологічної політики України, оскільки від реалізації першочергових заходів, про які сьогодні говорили, залежить їх успішна реалізація.

Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України затверджена Верховною Радою України до 2030 року і цим же законом Кабінету Міністрів України доручено розробити та затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища. На сьогодні цей документ знаходиться на стадії погодження.

При цьому я хотів би внести пропозицію включити до цього плану ряд заходів щодо наукового забезпечення, які я розділив би на фундаментальні (у планах Національної академії наук і Національного фонду досліджень), прикладні (у планах національних галузевих академій наук і Національного фонду досліджень) та прикладні галузеві (за програмами пріоритетних робіт відповідних центральних органів державного управління).

Галузева наука, наукові дослідження щодо забезпечення екологічної політики України повинні бути як окремі розділи, завдання у державних пла­нах та програмах наукових досліджень. Насамперед це змістовні секторальні завдання, серед яких – наукові дослідження щодо забезпечення імплементації екологічного законодавства Європейського Союзу в українське законо­давство, наукові дослідження щодо забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо найкращих доступних технологій і практик у галузях природокористування, щодо моніторингу, про який сьогодні тут багато говорили.

Одним із важливих завдань в організації та розвитку моніторингу навколишнього природного середовища є інтеграція ряду директив Європей­ського парламенту та Ради.

Важливим також, на мою думку, є наукове еколого-економічне дослідження з метою сучасного обґрунтування вартості природних ресурсів.

Найголовнішим завданням залишається подальший розвиток нової методичної бази оцінки впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище та її гармонізація з європейською.

В Україні склалася вкрай негативна ситуація з відходами. Я не розкриваю цієї теми детально, про це говорили міністр і голова профільного комітету Верховної Ради, шановні народні депутати. Наші спільні дії щодо цього питання допоможуть зрушити проблему з місця. Немаловажливим фактором є матеріально-технічне і кадрове забезпечення, оскільки сьогодні від кадрів, передовсім у науці, залежить просування в цій сфері.

На підставі викладеного нами підготовлений ряд пропозицій до проек­ту Рекомендацій нинішніх парламентських слухань. Враховуючи регламент, я на них не зупиняюся, передам до президії.

І насамкінець. Шановні учасники парламентських слухань! Установа, яку я сьогодні тут представляю, протягом багатьох років здійснює наукове забезпечення діяльності міністерства та реалізацію Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища. Накопичений досвід, на­явність висококваліфікованих спеціалістів та сучасне приладове аналітичне обладнання дають змогу забезпечити реалізацію державної екологічної полі­тики на належному рівні. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам за виступ.

Запрошую до виступу ректора Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління пана Олександра Бондаря. Прошу, пане Олександре.

 

БОНДАР О.І., ректор Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління. Вітаю всіх присутніх! Дякую нашому профільному комітету за можливість виступити. Кажуть, від слова «халва» в роті солодше не стане. Я хочу сказати, що якщо ми будемо боротися лише з відходами, а не запровадимо економічні механізми природокористування, не інтегруємо екологічну політику в механіку, в техніку, у промисловість, ми так і будемо множити ці відходи, боротися з ними і вивозити за кордон.

До речі, от зараз похвалилися, що ми вивезли батарейки за кордон. Що ж тут доброго? Мені здається, що у нас є наукові технології, є можливість побудувати завод для переробки відходів, щоб постійно не вивозити за кордон, не примножувати закордонні бюджети, а підтримати своє наукове коло.

Можливо, нам треба розробити інноваційну систему наукових технологій, які використовувалися б, у першу чергу, бізнесом, владою, щоб можна було залучити і підтримати науковий потенціал, щоб науковці не виїжджали за кордон.

От ми з вами говоримо зараз про екологічний моніторинг, але трохи забуваємо про людей. Ви знаєте, зараз утворюються об’єднані територіальні громади, їх уже 800. А яка там екологічна складова, хто займається цими питаннями, хто формує екологічні програми? Вони звертаються до академії і запитують: «Що нам робити?» Їм потрібні плани, потрібне навчання. Мож­ливо, треба підпорядкувати ці громади або профільному комітету, або міні­стерству, тому що люди залишаються без рішень, без фінансів. Вони просять, давайте створимо екологічний фонд, щоб розширити можливості, у тому числі, для переробки відходів, тому що на сьогодні їм залишається 300 чи 350 гривень у бюджет.

І ще дуже важливо. Одним моніторингом на Донбасі питання не вирішити. Тому що на сьогодні моніторинг – це система управління і система контролю. Але треба приймати рішення. Ми знаємо, яка ситуація вже на Донбасі, в принципі, тому треба розробити програму про ресурсне відновлен­ня потенціалу Донбасу, створити відповідний центр моніторингу в Мінеко­енерго, щоб координувати всі напрями – і водні ресурси, і повітря, і землю. Добре, що там, на Донбасі, займаються керівники двох департаментів – пан Тихонов і пан Натрус, присутні тут, але цього мало, потрібна державна підтримка з боку міністерства.

І насамкінець. Ми подивилися ефективність державних програм. Я вам скажу, якщо переглянути наш попередній Національний план дій, який був до 2020 року, то він реалізований максимум на 20 %. Тому потрібно, щоб ефективність заходів, які ми впроваджуємо, була обговорена на наступних парламентських слуханнях, щоб були забезпечені ефективність і ре­зультатив­ність нашої діяльності. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам за виступ.

Запрошую до слова завідувача відділу Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного Національної академії наук України, академіка Національної академії наук України пана Якова Дідуха. Прошу.

 

ДІДУХ Я.П., завідувач відділу Інституту ботаніки імені М.Г. Холод­ного НАН України. Шановні колеги, я дякую за можливість виступити. В основі державної екологічної політики повинна бути доктрина сталого розвитку, імплементація відповідних документів ЄС. І для науковців тут є дуже серйозні завдання. Проблема в тому, що екологічна наука вимагає, щоб екологи добре знали регіон, на відміну від технарів, це не можуть бути люди, які приїдуть зі Штатів і за нас щось зроблять. Ми повинні виховувати своїх екологів, але на сьогодні у нас катастрофічна ситуація з наукою: немає критичної маси науковців, всі екологи виїжджають, і голосу науки у нас, по суті, не чутно. Серед багатьох екологічних проблем ми хочемо зупинитися на трьох пріоритетах.

Перше, як сьогодні було сказано, – кліматогенні зміни. Я є членом Міжурядової групи експертів з питань змін клімату (Intergovernmental Panel on Climate Change – ІРСС), яка відповідає за зміну екосистем світового рівня. На сьогодні готується новий такий документ, шосте слухання. Клімат – це пусковий механізм, тригерний механізм, який запускає дуже багато негатив­них процесів. І коли ми говоримо про клімат, то це не тільки викиди, не тільки ліси, це й ґрунтотворні процеси, і зміна біотичного різноманіття, як у Європі, від 30 до 50 популяцій (не видів, а популяцій видів!) може зникну­ти. А з другого боку – інвазія сотень і тисяч видів, шкідливих для людини, які викликають алергенні процеси. І на це треба звернути увагу.

Друге – це здійснення природоохоронних заходів, зокрема формування екомережі Emerald Natura-2000. Це нова ідея в Європі, яка від охорони біо­різноманіття територій ставить питання системної, функціональної охорони. І нам треба створювати заповідні об’єкти нових категорій, щоб довести оті 6,5 %, які у нас є, до рівня 15 %, як у Європі.

І третє – розроблення наукових основ формування цілісного кадастру. Сьогодні про кадастр багато говорили, але кадастр – це просто механізм. Крім кадастру, повинні бути паспорти і зобов’язання тих, хто отримує землю. Тому що сільськогосподарські землі – це не лише орні землі, а й сінокоси, пасовища, навіть ліси. І коли це все буде приватизовано і буде знищено…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, завершуйте.

 

ДІДУХ Я.П. Тому, крім кадастру, необхідно розробити паспорти і зобов’язання, щоб люди-землекористувачі відповідали за те, що вони не можуть знищувати.

Ну, що стосується наукових досліджень, то ті мізерні кошти, які є, і навіть ті, які міністерство нам виділяє… Воно виділяє в кінці року і платить за те, що уже зроблено 5-10 років тому. А для щоб вести якісь перспективні наукові дослідження, всі програми заблоковані, нових програм немає. І треба думати, щоб наукові дослідження велися кілька років, тоді ми можемо отри­мувати ті дані, які потрібні сьогодні для виконання завдань, що стоять перед екологами. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Якове Петровичу.

Запрошую до виступу останнього промовця, співзасновницю ініціативи Save Dnipro та чат-боту SaveEkoBot пані Ірину Черниш. Прошу, пані Ірино. І будемо підбивати підсумки наших парламентських слухань.

 

ЧЕРНИШ І.М., представниця громадської організації «Платформа громадський контроль» (ініціативна група Save Dnipro). Доброго дня, колеги! Мені випала сьогодні честь завершити такий важливий для нас захід. Зараз я хочу занурити вас трохи в дитинство. Згадайте, як ми вчилися рахувати на паличках та сірничках. І, власне, ось цей сірничок – це я. І я дуже не хочу потрапити ось у цю групу сірників. Тому що щодня в Україні від забруднення повітря помирають стільки людей, на жаль, це і дорослі, і діти. Конкретно ось на цей сірничок припадає 60 кілограмів забруднюючих ре­човин, а в техногенно навантажених регіонах – більш як 190 кілограмів, тобто втричі більше, ніж цей сірничок важить.

У 2018 році було видано 42,5 тисячі дозволів на забруднення повітря. І дозволи на викиди забруднюючих речовин видаються тільки за умови, що підприємство не порушує нормативи, встановлені щодо викиду забрудню­ючих речовин. Насправді дозвільний орган не перевіряє таку інформацію взагалі, бо такої інформації не існує, тому що на сьогодні в Україні відсутній моніторинг на джерелах викидів, власне на трубі, і ми не знаємо, скільки насправді вилітає забруднюючих речовин в атмосферне повітря наших міст.

Таким чином, відсутність датчиків моніторингу обсягу викидів і кон­центрації шкідливих речовин на стаціонарних джерелах викидів підприємств дає забруднювачам всі можливості порушувати природоохоронне законодав­ство, а також не сплачувати в повному обсязі екологічний податок. Україна від цього втрачає громадське здоров’я, трудовий потенціал, недоотримує кошти до бюджету, а також ми втрачаємо природні ресурси і природні багатства.

У зв’язку з цим необхідно передбачити обов’язкові вимоги щодо безперервного онлайн-моніторингу викидів забруднюючих речовин у законо­давчих актах, які розроблятимуться на виконання Концепції реалізації дер­жавної політики у сфері промислового забруднення та щодо природоохорон­ного контролю. Цього потребує і вимагає вся промислова Україна, цього потребує і вимагає ось цей конкретний сірничок. Логічно було б, особливо коли у нас сьогодні пропало світло, запалити ці сірники. Проте жоден із нас не хоче бути причиною чиєїсь смерті. Тому я дуже прошу та закликаю передбачити такі вимоги. Дякую. На все добре (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам за виступ.

Шановні колеги, учасники та учасниці сьогоднішніх парламентських слухань, які не встигли виступити, ви можете передати свої виступи до Комітету з питань екологічної політики та природокористування, потім вони будуть додані до матеріалів цих слухань.

Запрошую до заключного слова і підбиття підсумків голову Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористу­вання пана Олега Бондаренка. Прошу, пане Олеже.

 

БОНДАРЕНКО О.В. Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед хочу подякувати за вашу участь – екоспільноти, науковців, представників уряду, центральних органів вико­навчої влади, – за підтримку ініціативи профільного комітету і за те, що ми так яскраво провели парламентські слухання, незважаючи на деякі перепони, я сподіваюся, вони не навмисні.

Впевнений, що всі ми маємо спільну мету – це створення більш ефективної нормативно-правової бази, більш ефективних механізмів, інстру­ментів для розв’язання проблем охорони довкілля і природокористування на  наступні п’ять років і надалі. У зв’язку з цим я хочу внести пропози­цію,  звернутися до уряду України та до Президента України Володимира Олександровича Зеленського з пропозицією щодо оголошення наступного 2020 року Роком сталого розвитку в Україні (Оплески). Дякую.

Сталий розвиток – це коли економічне зростання відбувається в межах, що визначають здатність екосистем до відновлення, поглинання забруднення та підтримання життєдіяльності теперішніх і майбутніх поколінь.

Я хочу запевнити всіх присутніх у тому, що комітет врахує всі пропозиції, які до нього надійдуть.

І я хочу запевнити вас у тому, що діяльність комітету буде спрямована на те, щоб коли на пленарних засіданнях будуть розглядатися законопроекти, що стосуються охорони довкілля, ці екрани були зеленими, тобто щоб ця зала голосувала за ці законопроекти.

І насамкінець я хочу запевнити, що робота комітету лише розпочалася, ми готові до співпраці з усіма організаціями, з науковою та екологічною спільнотою, ми будемо враховувати всі пропозиції в нашій діяльності. Дякую за присутність і за доповіді (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олеже.

Шановні колеги, дозвольте мені від імені керівництва парламенту по­дякувати всім за активну участь у сьогоднішніх парламентських слуханнях, подякувати комітету та Апарату Верховної Ради України за гарну підготовку. Незважаючи на великі труднощі, ми їх побороли сьогодні, і слава Богу. Це свідчить лише про те, що виклики, які стоять перед Україною в частині «еко», є надзвичайно великі. Тому просвіта, освіта, дієві механізми, контроль всім не завадять тут. Дякую вам за увагу. До нових зустрічей (Оплески).