ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

Стратегія розвитку телерадіоінформаційного простору України

Сесійний зал Верховної Ради України

10 грудня 2003 року, 15.00 година

Веде слухання Перший заступник Голови Верховної Ради

України МАРТИНЮК А.І.

Відповідно кожному зрозуміло і в цій широкій аудиторії немає необхідності ще раз наголошувати: наскільки це важливо, наскільки це актуально, наскільки це дійсно зачіпає національні інтереси нашої держави.

І тому я хотів би, аби ми без зайвих, як то кажуть, розмов перейшли до реалізації нашого сьогоднішнього плану, він у нас передбачає доповідь Голови Комітету, співдоповіді віце-прем'єра, але буде Голова Державного комітету, співдоповідь Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а потім виступи учасників наших засідань.

Я завжди про це кажу, але особливо хотів би вам підкреслити. Шановні друзі, хто буде брати участь в обговоренні питання. Я дуже прошу: вкладайтеся в регламент 5 хвилин.

Виходячи на цю трибуну, думайте про те, що за вами стоїть величезна черга тих, хто хоче також зайняти це ж місце. Тобто не зловживайте, майте мужність сказати і піти після 5 хвилин, що ви висловили, навіть якщо чогось не сказали, бо після вас ще є дуже і дуже багато бажаючих виступити - це одна порада-прохання.

Тому давайте трошки перебудуємося і я думаю, що для вашої аудиторії це не має абсолютно ніякого, і не надто тяжке завдання для того, щоб було наші слухання, щоб були продуктивними. Тому, якщо немає заперечень, будемо переходити до реалізації. Співдоповідачі мають у нас, перше співдоповідь 15 хвилин, дві других по 10 хвилин, і ще раз наголошую, учасники ті, хто братиме участь у виступах по 5 хвилин.

Я запрошую до слова голову Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та народної інформації народного депутата Томенка. Будь ласка, 15 хвилин.

ТОМЕНКО М.В.

Шановні учасники парламентських слухань, шановні колеги.

Аби ми сьогодні говорили про проблеми свободи слова, сьогоднішній Міжнародний день прав людини я запропонував би почати з хвилин мовчання для того, щоб вшанувати пам'ять свободи слова, права на інформацію, на доступ до інформації, якого, на жаль, в Україні немає. Але оскільки ми говоримо не про сьогодення, про майбутнє, про стратегію радіопростору, то очевидно будемо говорити більше про професійні практичні речі, а не про політику.

Ініціатива сьогоднішніх слухань - це спільний проект нашого комітету і Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, яка в ці дні відзначає десятиріччя. І цей проект появився як необхідність глянути у майбутнє на те, яким повинно бути телебачення і радіо в європейській країні.

Що таке сьогодні українське телебачення? Формально, це 11 загальнонаціональних та низка регіональних телекомпаній, провідні з яких ведуть мовлення на базі каналів УТ-1, УТ-2, УТ-3. Коли ці всі телекомпанії отримували ліцензії, ніхто не думав про стратегію на 2, 5 чи 10 років. У результаті Україна сьогодні не має власного освітнього, серйозного культурного, спортивного, дитячого каналу. Національна телекомпанія України, обласні державні телекомпанії, на які Законом про телебачення і радіомовлення покладені функції створення і розповсюдження соціальних, культурно-освітніх, навчальних, спортивних телепрограм, не виконує ці завдання у повній мірі, та навіть як би вона це робила, це б не задовольняло відповідний попит суспільства.

Дещо інша ситуація у радіомовленні. Національна радіокомпанія і обласні компанії в цілому виконують покладені на них соціальні функції. Водночас, і тут спостерігається загрозлива тенденція. Сьогодні редакції проводового мовлення функціонують лише в половині районних центрів. Загальна кількість радіоточок в країні скоротилася з 18 мільйонів у 1990 році до 8,2 мільйонів у 2003 році. І хоча поряд із скороченням впливу проводового мовлення спостерігається тенденція до зростання кількості радіокомпаній, що працюють в FM-діапазоні. Це безперечно вплинуло на якість і зміст радіопрограм. Достатньо лише подивитися на загальний рейтинг FM-радіокомпаній і зрозуміти, що слухає українське населення. Подивіться на схему один, тут рейтинг популярності FM-радіостанцій у місті Києві. Ми набирали всі підряд, але ви розумієте, що пересічний киянин прокидається і засинає під "Русское радио", взрослое радио "Шансон" і таке інше. Про ті радікомпанії, які роблять інформаційні програми, ви бачите, вони в хвості нашої таблички. Я вже не кажу про ситуацію в регіонах.

Таким чином сьогодні поряд із зростанням чисельності телерадіокомпаній, підвищенням, хоч і занадто повільним, загального технологічного рівня галузі, ми спостерігаємо зниження якості телерадіопрограм, невиконання підприємствами і організаціями ключової суспільної функції, повну відсутність системного бачення стратегії і розвитку телерадіопростору з урахуванням національних інтересів і вимог національної безпеки. У цьому коріння таких ключових проблем, як бездуховність, неповага до мови, до культури, підвищення соціальної напруженості суспільства.

У чому головні причини такого стану речей. Я хотів би, щоб ми проаналізували це на рівні управлінського аспекту проблеми, законодавчого, економічного і технологічного.

Управлінський. На сьогодні українському телерадіопросторі склалась певна система відносин. Якщо в загальному, в системі управління телерадіопростором існують кілька ліній конфлікту. Подивіться на схему, перша і основна з них - це конфлікт Національна рада з питань телебачення і радіомовлення і Державний комітет телебачення і радіомовлення.

У відповідності до Закону "Про Національну раду" Національна рада здійснює ліцензування телерадіомовлення, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями ліцензійних умов. Наголошую на тому, що сфера контролю Національної ради розповсюджується на всі телерадіоорганізації, незалежно від форм власності. Натомість Держкомітет з телебачення і радіомовлення як центральний орган виконавчої влади контролює діяльність державних телерадіоорганізацій, тобто значного сегменту вітчизняного мовлення.

Хочу нагадати, що за мовчазної згоди Держкомтелерадіо і уряду обласні держтелерадіокомпанії були свого часу витіснені з каналу УТ-3 на канал УТ-1, потім на УТ-2.

Нещодавно в затвердженому указі Президентом положення про Держтелерадіо містяться загальні вказівки на сферу їх компетенції - координація, регулювання функціональне і таке інше.

Що таке "інформаційна сфера", якою треба координувати, ніхто не може пояснити зрозуміло. Показовим є в цьому плані намагання від виконавчої влади додатково розширити повноваження, наприклад, на функції додаткового ліцензування, законопроект, який ми відхили.

На створення самостійного окремого державного реєстру телерадіоорганізацій закон, який ми відхилили у Верховній Раді, але про це трошки пізніше.

Друга лінія конфлікту - Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет зв'язку і інформатизації. Ви знаєте, що згідно з чинного законодавства Національна рада займається розподілом і контролем за використанням радіочастотного ресурсу, а також координує розподіл смуг радіочастот, які виділені для радіомовлення. Фактично видаючи ліцензію на мовлення Національна рада раз і назавжди дає дозвіл для каналу мовлення. За логікою речей інших ліцензій не треба. Що є на сьогодні?

У відповідності Закону про радіочастотний ресурс передбачає, що крім ліцензії на мовлення такі ліцензії на використання радіочастот повинні видаватися Держкомзв'язком, звідси так звана проблема подвійного ліцензування, звідси інструмент впливу на телерадіоорганізації, які теоретично маючи ліцензію Нацради можуть не почати своє мовлення або можуть зупинити своє мовлення за рішенням Держкомзв'язку. В чому полягає наше бачення стратегії діяльності телерадіопростору України?

З одного боку мінімізація ролі Держкомтелерадіо і управління галузі, а в перспективі - ліквідація цієї структури, як втілення застарілої моделі управління. З зрозумінням, що її статус прописано в Конституції.

З іншого боку в розширенні повноважень і посиленні статусу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. З іншого боку відмови від подвійного ліцензування і дублювання повноважень Національної ради Державним комітетом зв'язку.

На законодавчому рівні для нас є принципово важливим, як найшвидше завершити реформування та радіопростору. На сьогоднішній день, ви знаєте, в першому читанні прийнято Закон про телебачення і радіомовлення і Закон про Національну раду.

Хочу сказати, що перший Закон про телебачення і радіомовлення однозначно здобув схвалену оцінку експертів комітетом .............Ради Європи і вітчизняних експертів.

Закон про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення був суттєво доопрацьований комітетом під час першого читання. І сьогодні ми пропонуємо Верховній Раді принципово нову модель законодавчого управління, де Національна рада - експертний незалежний орган, на який не впливає ні законодавча, ні виконавча гілка влади після призначення членів Національної ради. Відмінена ротація, і члени Національної ради функціонують 4 роки підряд після того, як вони отримали вотум довіри або від парламенту, або від Президента.

На сьогодні на законодавчому рівні ми зіштовхнулись з так званим конфліктом паралельного мислення. Уряд нам пропонує законопроекти, які створюють додаткові проблеми, і ми їх відхиляємо, втрачаючи час, в той час коли парламент чи комітет мусив би активніше розбудовувати законодавчу сферу.

Одним із здобутків нашого життя, я вважаю, є громадське обговорення і ухвалення Закону про рекламу, яким вдалося значною мірою визначити єдині параметри і єдині принципи поведінки вітчизняного телерадіопростору.

Ви бачите, тут сума в тисячі гривень, того, що отримали провідні національні телекомпанії за 2003 рік, 9 місяців. Парадоксальною тут є ситуація. Ви бачите: в нас рівні долі місця на рекламному ринку в цілому між телекомпанією "СТБ" і Першим національним. І за 9 місяців 2003 року вони отримали майже, м'яко кажучи, однакові надходження. Національна телекомпанія - 3 з половиною мільйони, а СТБ 23,5 мільйони.

Я не хотів би нікого звинувачувати, а спеціальна слідча комісія, я думаю, розбереться з цим питанням, але виникає питання: де ділися прогнозовані десятки мільйонів гривень надходжень на Перший національний канал - канал, який має найбільшу територію розповсюдження сигналу, найбільшу потенційну глядацьку аудиторію, бюджетне фінансування на наступний рік 45 мільйонів і де найнижчі заробітні плати у журналістів цієї галузі.

Я відповідно хотів би показати вам ще одну табличку як заробляли на рекламі Національна телекомпанія протягом останніх 4 років. Так само ви подивитися парадоксальну річ як у нас під час зростання надходження від реклами від 4 до 15,5 мільйонів в цьому році сума надходжень впала до 3,5 мільйони. Але ще раз кажу, це проблема слідчої комісії і відповідних правоохоронних органів.

Насамкінець, хочу сказати, що, думаючи про стратегію розвитку телерадіоінформаційного простору, ми повинні розуміти, що живемо у рік кампанії по виборах Президента. І всі телерадіокомпанії чекає непросте життя. Про це ми, напевно, поговоримо колись окремо. Але я принагідно хочу сказати, що комітет зареєстрував за ініціативи журналістських організацій, зокрема, Національної спілки журналістів, проект постанови про заборону перевірки засобів масової інформації протягом року на час виборчої кампанії. Надіюся, наш парламент підтримає. Я зареєстрував зміни до Закону "Про вибори Президента" про діяльність ЗМІ і надіюсь, що парламент мене підтримає.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Володимировичу. Починали дуже мирно.

Будь ласка, до співдоповіді запрошується голова Державного комітету телебачення та радіомовлення Іван Сергійович Чиж. Регламент 10 хвилин.

ЧИЖ І.С.

Дякую, Адаме Івановичу.

Шановні колеги, постановою Верховної Ради не визначено конкретного доповідача - це визначалося вже в процесі підготовки. Я виконую доручення уряду, і тим більше, що це професіональний обов'язок.

Шановний Адаме Івановичу, шановні учасники парламентських слухань. Я хочу подякувати за ініціативу проведення таких слухань. Тема справді начасі і дуже важлива. Динаміка розвитку телерадіоінформаційного простору за останні десятиріччя красномовно характеризується такими фактами. Крім майже трьох десятків державних телерадіокомпаній, сьогодні ефір наповнюють більше тисячі - тисячу п'ятдесят дві телерадіокомпанії різних форм власності. Обсяг мовлення, як вам відомо, зріс у п'ятдесят п'ять разів і становить сьогодні близько 8000 годин на добу.

Державний комітет телебачення і радіомовлення, уряд України вважають це великим досягненням України, і, безумовно, цей процес повинен мати підтримку. Триває активний процес формування систем ефірного, кабельного і супутникового мовлення. І все це свідчить про різноманітність технологій і поширення телерадіосигналу, що відповідає світовим тенденціям телерадіомовлення і про високі темпи розвитку електронних ЗМІ.

До речі, якщо порівнювати з іншими галузями економіки, промисловості, зокрема, то найвищий темп саме електронних засобів інформації. Це виявляється і вигідним бізнесом крім усього, хто займається приватно цією справою, очевидно, розуміється на цьому. А сьогодні в Україні функціонує одинадцять загальнонаціональних телеканалів, державні я сказав, є загальнонаціональні і національні телекомпанії. Радіомережа загальнонаціонального рівня представлена трьома суб'єктами - це національна радіокомпанія, "Наше Радіо" і медіа-маркет.

Регіональні телерадіоорганізації мають значне, відіграють значну роль в медіапросторі електронних засобів інформації. 10 із 14 загальнодержавних мереж зорієнтовані і зосереджені в Києві.

Далі. Треба відзначити, що не просто сьогодні розвивається телерадіомовлення, особливо на регіональному рівні, оскільки не державні телерадіоорганізації переважно здійснюють ретрансляцію вітчизняних та іноземних програм дуже часто. Окремого акценту потребує стан кабельного телебачення, я тут згоден, і це позиція Кабінету Міністрів, треба врегульовувати це законодавчо. І один із висновків, очевидно, наших слухань: визначити, що це оператор кабельного телебачення, чи це суб'єкт, який належить до сфери законодавства зв'язку, чи це телерадіоорганізація. А то ми іноді змішуючи заставляємо працювати у незрозумілих умовах кабельників.

Далі. Дуже важливо, що розвивається активно супутникова складова. І мені дуже приємно, що канали "Інтер", Новий канал", "Тоніс", ТЕТ, ТРК Україна працюють, розвиваються, на підході інші. Приємно також, що нарешті через 12 років ефір через супутник побачила державна телерадіокомпанія, що дуже важливо, і ми поширюємо зараз програми українського телебачення і радіо на майже 70 країн Європи і Азії. Ближчим часом, я думаю, у першому кварталі наступного року ми вийдемо на американський континент. Цьому сприяли і мої переговори нещодавно у Нью-Йорку з провідними телерадіоорганізаціями на американському континенті.

Я думаю, що дуже важливо, аби створюючи нове законодавство, ми не віддавали переваг тільки за ознакою засновництва або за ознакою належання державі так званого чи неналежання.

Фактично сьогодні система державного телерадіомовлення виконує функцію суспільного мовлення, це треба не забувати. По-перше, вона фінансується з бюджету, тим самим залежна від суспільства і тим самим зобов'язана виконувати. По-друге, вона виконує 120 програм від освітніх до дитячих, до екологічних, до культурологічних, до охорони здоров'я. Жоден недержавний мовник, навіть дуже потужний, не піде на деякі проекти інформаційні собі на збиток. Державна мусить компанія це робити. І тому бюджет і передбачає таку підтримку.

Тому, коли ми говоримо про такі речі, треба розуміти, що сьогодні функцію суспільного виконує державне. І коли ми створюємо фактично механізми руху до суспільного радіомовлення, то не треба руйнувати те, що маємо. Це принципова позиція Державного комітету і уряду.

Фактично, я вже підкреслював, здійснюючи сьогодні функцію суспільного телерадіомовлення в своїй державі державне мовлення не відчуває такої активної підтримки. Я вам назву тільки одну цифру, її там немає на слайдах в супроводі зображення. Ми в 2001 році мали 137 млн. на телерадіомовлення, в 2003 - 71, на 60 млн. І темпи такої уваги, в лапках, в тому числі і при розгляді бюджету, продовжуються. Я думаю, що це не нормально.

Ще раз наголошу з огляду на це актуалізація актуалізується ще раз, наголошу, на кількість підтримки і розвитку державного теле- і радіоінформаційної складової.

І на завершення, оскільки час вичерпується. Уряд не конфліктує, і немає ніяких, на моє переконання, ліній конфлікту з Національною радою. Ці функції прописані Основним Законом. Я хочу нагадати, що Державний комітет телебачення і радіомовлення є так само конституційним органом. Ліквідовуйте, будь ласка. Але внесіть зміни в Конституцію.

Я думаю, що ця розмова послужить тому, щоб ми зняли оці, які комусь теоретично видаються, лінії конфлікту і створити ситуацію, за якої б людина отримала конституційне право на інформацію, і свободу слова, і свободу творчості. Дякую.

Слухання веде ЗІНЧЕНКО О.О.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Іване Сергійовичу.

До слова, до співдоповіді запрошується голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Холод Борис Іванович. Регламент 10 хвилин.

ХОЛОД Б.І.

Шановний Олександре Олексійовичу, шановні народні депутати, шановні учасники слухань! Свій виступ я хочу почати словами подяки за ці парламентські слухання, приурочені до 10-річчя Закону України про телебачення, радіомовлення, бо саме цим державним актом засновано орган, який мені випала честь представляти, - Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення.

Я думаю, що і Олександр Олексійович, і Микола Володимирович, і члени комітету і народні депутати зможуть погодитися, що сьогодні виступ голови Національної ради і присутність усіх членів Національної ради можемо зарахувати і за звіт Національної ради за 2003 рік.

Дякую за підтримку.

Закон про телебачення і радіомовлення та створений ними конституційний і постійно діючий позавідомчий державний орган, підзвітний Верховній Раді України і Президентові України, відіграли вирішальну роль в установленні і розвитку сучасного телерадіоінформаційного простору нашої держави. В цьому плані на наш погляд варто зазначити два етапи: перший, 1993-1999 роки - етап встановлення і кількісного зростання телерадіоінформацій, телерадіорганізацій України. На момент прийняття Закону про телебачення і радіомовлення в Україні діяли головним чином державні телеорганізації, тоді їх було 25 і обсяг мовлення яких становив 150 годин на добу. І активна робота новоствореної Національної ради дала вражаючий результат на початок 1999 року, кількість телерадіоорганізацій в Україні сягнула 791. Мовлення зросло більш ніж 20 разів, але це був період кількісного зростання.

Другий етап розпочався 2000 року і триває до тепер. Нині число телерадіоорганізацій досягло 1100, обсяг мовлення сьогодні загалом складає майже 9 тисяч годин на добу.

Найголовнішим підсумком цього другого етапу є створення по справжньому багатопрограмного телебачення і радіомовлення у нашій державі. Нині жителі більшості територій України приймають, крім передач місцевих телерадіоорганізацій ще програми 6-8 центральних київських теле- і радіоорганізацій.

У більшості країн світу, якщо і існують подібні структури, то це лише один багатофункціональний, компетентний і повноважний орган. Як правило, це аналогічний Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення.

Все відчутнішим стає відставання темпів освоєння радіочастот, як від потреб розвитку загальнонаціональної системи телерадіомовлення та конкретних телерадіоорганізацій. З 2000 року і до тепер Національна рада замовила у Держкомзв'язку 2 тисяч 840 частот для потреб телебачення і радіомовлення отримано лише 575 тобто менше четверті замовлення.

Зокрема для розвитку обласних державних телерадіокомпаній замовлено 193, а отримано 158. Це унеможливлює реалізацію урядової програми створення виокремлених мереж для місцевих державних мовників.

І сьогодні звинувачення Національній раді в тому, що видає ліцензії іншим ...державним мовникам, державним телераіоорганізаціям, мусить бути проаналізовано і чітко визначено тільки на особливих і визначених фактах.

Національна рада видає ліцензії тій чи іншій обласній телерадіокомпанії. Проходить час, приходить представник: ми відмовляємося від каналу, або частоти у тому чи іншому регіоні. Національна рада і видає FM-частоту.

Проходить час і через півроку перевіряємо: передали в субаренду приватній компанії. Тому з цим треба відноситися дуже обережно і тільки на особливих фактах, які є сьогодні у Національній раді України.

Шановні учасники парламентських слухань, за такої сукупності негараздів, вітчизняні ТРО часто змушені вдаватися до відступів від змісту телерадіоінформаційної діяльності. Програмний баланс усе більше схиляється на користь суто прибуткових передач рекламно-комерційного характеру, чи шоу-розважального бізнесу, про що і сьогодні говорилося, і буде говоритися. Навіть ТРО, що претендують на загальнонаціональний статус, заявляють про скорочення або взагалі вилученні інформаційних випусків. Натомість заповнюють канали заокеанськими відеопродуктами далеко від кращого гатунку.

Наприклад, лише за останні три місяці поточного року тільки центральні телекомпанії, київські телекомпанії демонстрували більше півтори тисячі таких серіалів. Але багатьох і така примітивізація програм не рятує.

Певно настав час і систематизації регулювання діяльності електронних ЗМІ на базі генеральної угоди держави в особі її спеціалізованого уповноваженого органу, яким є Національна рада, з телерадіомовниками. Така є практика у Франції, і вони дуже хорошо себе завершила.

Проблеми утвердження в Україні національної системи телерадіомовлення нелегкі. Та здається вже ж спільною волею суспільства, держави їх вирішувати можна і потрібно. Дякую за увагу. Ми на це...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Борисе Івановичу. Переходимо до обговорення доповідей. Першим виступає народний депутат України Баграєв Микола Георгійович, група "Народний вибір". Будь ласка. Підготуватися Богуцькому.

БАГРАЄВ М.Г.

Уважаемый Александр Алексеевич, уважаемые народные депутаты, уважаемые участники слушаний! Сегодняшние парламентские слушания, на мой взгляд, своевременны и актуальны. Хотя, как вы помните, решение об их проведении принимались непросто, поскольку многие усматривали в них политический подтекст. В этой связи хотел бы предложить не вести сегодня политических дискуссий, а подойти к рассматриваемому вопросу с профессиональной позиции и сосредоточиться на обсуждении того, каким должно быть наше телерадиоинформационное пространство, и что надо сделать для дальнейшего развития радио и телевидения в Украине.

В своем выступлении я хотел бы обратить ваше внимание на конкретные проблемы, которые необходимо решить в первую очередь. Первая проблема - это обновление и систематизация законодательной базы, регулирующей отечественное телерадиопространство.

Недавно был принят новый закон о рекламе, сейчас на рассмотрении в Верховной Раде находятся законопроекты о телевидении и радиовещании и о Национальном совете Украины по вопросам телевидения и радиовещания, которые должны качественно изменить отношение к участникам телерадиопространства.

Считаю, что их необходимо принять в самое ближайшее время. Кроме того, есть необходимость о скорейшем принятии закона о кабельном телевидении, поскольку эта сфера до сих пор законодательно не регулируется. Однако в законодательной работе необходимо подходить прагматически, профессионально, а не прибегая к популизму. Тогда не будут приниматься законодательные акты, подобно закону о защите общественной морали с хорошим названием и плохим содержанием.

Новые каналы и станции должны получать право на вещание только в том случае, если не в состоянии предложить зрителю и слушателю эксклюзивный, оригинальный программный продукт. Только при таком подходе мы избавимся от однообразия на нашем телерадиопространстве.

Считаю также, что сегодня назрела необходимость проведения Укрчастотнадзором полного аудита всего частотного ресурса страны и передачи частот, на которых возможно телерадиовещание Национальному совету с тем, чтобы только этот орган принимал решение о частотных присвоениях.

Не могу не затронуть вопрос и о нарушении телерадиокомпаниями норм существующего законодательства проблема состоит в том, что системный телерадимониторинг Национальный совет не проводит, поскольку для этого не созданы соответствующие технические условия, а без мониторинга все разговоры о санкциях по отношению к нарушителям лицензий просто демагогия. Более того, стоит подумать о том, как осуществлять мониторы кабельного телевидения, которые сегодня действуют по принципу, что хочу то и показываю.

Следующая проблема - рациональное использование бюджетных средств. Приведу один пример. Сегодня много ведется дискуссий о создании парламентского канала, о том, где взять средства для этого, в то же время хотел бы услышать ответ на вопрос, кто из присутствующих в зале знает о существовании государственного спутникового канала, кто видел передачи этого канала и где это можно вообще увидеть. А ведь государственный спутниковый канал финансируется из госбюджета и объемы финансирования не малые. Может быть, есть смысл использовать эти средства по-другому назначению, например, направить их на создание того же парламентского канала.

Уважаемые коллеги! Хотелось, чтобы все предложения, высказанные в ходе сегодняшних слушаний, стали основой для создания концептуального документа, позволяющего определить конфигурацию того телерадиопространства, которое мы будем создавать в ближайшие годы. Такая концепция после согласования с Кабинетом Министров с другими государственными органами ы одобрение Верховной Рады должна содержать ответы на вопросы: сколько и каких телерадиоканаалов должно быть в стране. Имеет ли смысл создавать все новые и новые телерадиорганизаци, необходима ли государственная поддержка теле и радиорганизациям, как должны развиваться кабельные и спутниковые телевидения? Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Григоровичу, слово має Генеральний директор ТРК ICTV - Богуцький Олександр Андрійович підготуватися Артеменко.

БОГУЦЬКИЙ О.А.

Ми віримо в те, що народні депутати зможуть ці закони прийняти. Приклад організації великого громадського обговорення Комітетом Верховної Ради з питань свободи слова і засобів масової інформації задав новий формат парламентській діяльності. І цю планку відкритості важко втримати.

Вважаю, що сьогодні треба визначити тільки найважливіші проблеми. Перша з них - присутність російських телеканалів і російської реклами на противагу українським каналам і українському рекламному ринку.

Новий Закон про рекламу заборонив трансляцію реклами, за яку не заплачено на території України, але на відстані декількох кілометрів від Києва за виконанням цього закону вже ніхто не слідкує. Російські телевізійні канали - миле доповнення до програм українського телебачення, власне, доповнення, а не альтернатива. Натомість у більшості кабельних операторів російські телеканали заміщують місцевих мовників.

Вважаю, що Верховна Рада провести визначальний принцип для діяльності кабельних операторів. Трансляція будь-яких, в тому числі російських телеканалів серед іноземних, можлива тільки після трансляції усіх місцевих та всеукраїнських каналів, які здійснюють своє мовлення на основі ліцензій, виданих Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.

Друга проблема - на яке законодавство слід орієнтуватися у розбудові українського інформаційного простору: на європейське чи на російське? Відповідь не може бути прямолінійною.

Вважаю, що економічні засади діяльності українських медіа мають бути не гіршими за російські, натомість регулювання має бути виписане за європейською моделлю. До речі, наша Національна рада є прекрасно презентує таку модель, представляючи і Президента, і Верховну Раду. Отже, чи готові народні депутати забезпечити таку ж економічну свободу для медіа, як в Росії. Чи готові народні депутати проголосувати за право переривати рекламою 4 рази на годину будь-якого продукту. Відповідь - це майбутнє українського телебачення в принципі. Без рівноцінних економічних умов українське телебачення програє. Рішення за народними депутатами.

Третя проблема - ліцензування. Вважаю, що саме Верховна Рада може зміцнити ліцензію Національної Ради як єдиний і достатній документ для мовлення в Україні. Всі інші документи - це шанс виконавчої владі вирішити усі питання з медіа на свою користь.

Звертаю вашу увагу на те, що процес ліцензування все-таки має бути співставимий з розмірами рекламного ринку. В Україні майже вдвічі більше телекомпаній, ніж у Польщі, ринок якої більше від українського в 10 разів. У Києві радіостанцій більше як у Лондоні. Все це веде до розмивання рекламного ринку.

Висновки очевидні треба зупинитись, подивитися як працюють компаній, а вже тоді визначитися чи слід освоювати нові частоти на місце порушників і ретрансляторів іноземних каналів мають прийти українські мовники.

Наприкінці я просив би всіх народних депутатів проголосувати за зареєстрований законопроект про заборону несподіваних перевірок засобів масової інформації у цей рік президенських виборів. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Андрійовичу.

Слово має заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації Артеменко Юрій Анатолійович. Підготуватися ...........

АРТЕМЕНКО Ю.А.

Доброго дня, шановні колеги. Я хотів би у своєму виступі зупинитися на тих основних проблемах, які існують сьогодні у телерадіомовників України. Їх багато, але по порядку.

Перше. На сьогодні 22 організації мають право, я б сказав би, часто натхнення мати право перевіряти телерадіоорганізації. Я не буду перелічувати, ви їх всі знаєте добре: пожежні, санепідемстанції, Комітет захисту прав споживачів, Антимонопольний і так далі і тому подібне. На жаль, дуже часто всі ці організації використовуються, як засіб впливу банального тиску на телерадіоорганізації, які йдуть не у єдиному фарватері з владою. І легко зрозуміти, що ці перевірки особливо активізуються у виборчий період.

Друге. Дуже різні умови існування для державних і комунальних ЗМІ, з одного боку, та комерційних, але краще їх назвати небюджетних ЗМІ, з іншого боку. Конституція, з одного боку, гарантує нам рівність умов для всіх суб'єктів всіх форм власності. Але державні та комунальні або муніципальні мають безліч привілеїв. По-перше, вони фінансуються з бюджету, тобто існують на гроші платників.

Пішли далі. В обмін на щоденні гімни і ...... тим, хто іх фінансує, а іноді навіть визначається скільки разів на тиждень в ефірі показувати мера, а скільки його заступників, державні та муніципальні компанії ще отримують допомогу у залученні рекламодавців. Непоодинокі випадки, коли керівників бізнесструктур викликають до високих кабінетів і радять їм припинити рекламування на комерційних каналах, перейти на муніципальний канал, в іншому разі натякають на можливі неприємності у разі відмови.

Скажіть, будь ласка, про яку розбудову цивілізованого медіаринку можна казати в тих умовах? Про яку свободу слова та право на інформацію? Всі міжнародні експерти, наш комітет наголошує на необхідності роздержавлення засобам масової інформації в Україні. Але кожна така спроба, навіть тільки намагання внести законопроект про роздержавлення, про друковані засоби масової інформації, я вже не кажу про електронні, вони викликають відчайдушний спротив саме тих, кому це дуже вигідно і хто хотів би мати монополію на інформацію в країні.

Микола Томенко сказав про подвійне ліцензування і про те ж саме казав Олександр Богуцький. Я хотів би сказати, що навіть не подвійне, а потрійне ліцензування є у нас. Бо, з одного боку, скільки ліцензій має отримувати телерадіоорганізація? Нацради на право використання каналу мовлення - одну. Дві нацради на мовлення на держкомзв'язку на використання радіочастотного ресурсу, або може три нацради на мовлення держкомзв'язку на радіочастотний ресурс та того ж держкомзв'язку на технічне обслуговування мереж ефірного мовлення.

Потрібно відзначити, звичайно, що кожна телерадіоорганізація вирішує це питання по-своєму. Але якщо на додаток врахувати дозволи, які збираються від телерадіокомпаній, наприклад: розробка, модернізація, виробництво, реалізація і так далі, а можна йти і далі: придбання, проектування, будівництво мереж. І за відсутності яких може бути конфіскований передавач. То, звичайно, це є гарним знаряддям для контролюючих органів, особливо до опозиційних засобів масової інформації.

Мабуть так і буде, оскільки вже протягом трьох років Держкомзв’язку не видає ліцензій величезній черзі телерадіоорганізацій, які подають туди документи. А без ліцензії неможливо отримати дозвіл на передавач. Ось таке замкнене коло. А між тим, саме за відсутність подібних ліцензій, ви пам'ятаєте, під час президентських виборів місцеві інспекції електрозв'язку відмикали таких мовників, які не відповідали на той час вимогам лояльності, як, скажемо, "Чорноморку" та ТВ у Сімферополі, 11-й канал у місті Дніпропетровську. І цікаво, знаєте, що Нацрада може тільки в таких випадках звертатися до суду, а служби Держкомзв’язку роблять це на свій власний розсуд. Це робилося саме у той період, коли Верховна Рада призначила свою четвірку, а Президент ні. І Нацрада на той час не була легітимною.

Треба добре розуміти, що усі спроби зараз політизувати, чи скандалізувати роботу Нацради відкликати того чи іншого члена, робляться в цей важливий та відповідальний передвиборчий період саме через те, щоб позбавити його легітимності, віддати усі ТРО під контроль виконавчої влади. Але зрозуміло, що після такого кроку усі розмови про демократію будуть сприйматися, як жарти.

Я хотів би багато зупинитися ще на інших проблемах, не вистачає часу. Але хочу сказати, що існує багато проблем і у Нацраді. Вона працювала досить не погано, як на мене, але після того, як Президент змінив свій президентський склад, немає зараз відповідального секретаря, немає секретаріату, що дозволяє маніпулювати цією Нацрадою, особливо з боку Адміністрації Президента. Я є свідком цього і можу переконати, був би час, вас.

На депутатський запит про цю ситуацію ми отримали якусь формульну відписку про те, що, вибачте, не підписаний якійсь протокол. Є інше рішення, є інші проблеми - це і недобросовісна конкуренція зі сторони ретрансляторів, які рекламують російську, дають російську рекламу в кабельних мережах. Але навіщо тоді розміщувати українську на наших каналах, можна піти до російського і безплатно получити українську, 50 відсотків обсягу національного мовлення. Скажіть мені, чи є у нас український національний продукт на 50 процентів і так далі, і тому подібне.

Я хотів би закінчити іншим. Наш комітет буде працювати, у нас є безліч законопроектів. Ми зараз завершуємо над ними працювати. Але колись я прочитав дуже добру фразу Гомера, він сказав: "Бесполезно писать законы там, где отсутствуют нравы". Я звертаюся до вас, до своїх колег, ми будемо працювати, постарайтеся і ви бути чесними в ефірі, працювати на нашу Україну. Спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Юрій Анатолійович. До слова запрошується директор науково-виробничого підприємства "Квант-ефір" Омелянюк Іван Васильович, підготуватися Шурмі.

ОМЕЛЯНЮК І.В.

Шановний Олександре Олексійовичу, шановні народні депутати, урядовці і зацікавлені учасники слухань.

Від імені виробників електронної промисловості, Українського союзу промисловців та підприємців і себе особисто як науковця хочу представити до вашої уваги невеликий огляд питань і конкретних пропозицій, які я письмово передам у комітет, що стосуються стратегії технологічного розвитку телерадіоінформаційного простору України, зокрема впровадження цифрового ефірного телерадіомовлення з орієнтацією на розвиток національного виробництва у цій галузі високих технологій.

Тому темою мого сьогоднішнього виступу є анонс, впровадження цифрового ефірного телерадіомовлення - одна із найважливіших передумов входження України в ринок європейського телерадіоінформаційного простору. Попробую трошки пояснити.

Сьогодні світове телевізійне мовлення, телевізійна індустрія промислово розвинених країн світу вже повністю залучений необоротний процес переходу до цифрових технологій на всіх етапах - від створення радіопродукції до її розповсюдження і прийому.

Чому ж такі рішення прийняли всі високорозвинені країни? І навіть такі країни, як наші сусіди - Росія, Чехія, Словаччина, і далекі - Індія, Китай і багато інших. Відповідь проста. Дуже багато переваг у країні за аналоговими способами, які ми зараз використовуємо. Назву кілька. Можливість трансляції на одному частотному каналі, тобто на одному передавачі 5-7 телепрограм, кількох радіопрограм, а також так званих інтерактивних додатків. Це Інтернет, прогноз погоди, реклама, багато іншого. Це величезна економія частотного ресурсу, який є дуже високоліквідний товар для країни, для бюджету. Можливість прийому з ефіру високоякісного зображення на звичайну кімнатну антену, можливість прийому в рухомому транспорті.

Можна таку коротку ілюстрацію. Люди в глибинці, де зараз одна телепрограма, якщо є цифрова, то можуть бачити зразу п'ять-шість високоякісних телепрограм і навіть "Інтернет". Ну наприклад, знімається для телекомпанії автоматично проблема двійного ліцензування, тому що ліцензію буде брати оператор в Держкомзв'язку на частоту, який буде обслуговувати кількох мовників.

Україна стала однією з перших серед країн СНД, де у 2000 році почалися дослідження варіантів впровадження цифрового ефірного мовлення. І зараз бажаючі можуть піднятися на третій поверх і там побачити научні результати того пілотного проекту, який зараз продовжується Держкомзв'язком, концерном "РРТ", де все можна зрозуміти.

Наша країна після переведення телерадіомовлення на цифровий стандарт, отримає можливість стати одним із лідерів цього процесу на теренах Східної Європи та країн СНД, які також будуть вчитися, за допомогою яких можна забезпечити наші потреби з меншими витратами, і таким чином в разі реалізації і прийняття політичного рішення про впровадження цифрового ефірного мовлення, будуть завантажені наші підприємства наукоємкого профілю, відкриються нові можливості освоєння зовнішніх ринків та збуту вітчизняної продукції. Дякую за увагу. Я письмово передаю конкретні пропозиції до проекту постанови Верховної Ради, прошу їх врахувати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Васильовичу, дуже слушні думки і я звертаюся, не втримуюся від реакції, від того, що цифра і цифровий формат це не побажання, а це вже реалії і ми без цього формату просто відстаємо, назавжди відстаємо. І я дозволю собі декілька слів сказати вкінці, а зараз запрошую до слова Шурма Ігор Михайлович - народний депутат України. Фракція СДПУ(О). Підготуватися Яворівському.

ШУРМА І.М.

Для багатьох виборів і, зокрема, для найостанніших, які відбулися в Росії досвід доводить, що до чого може призвести відсутність громадських дискусій у засобах масової інформації, і насамперед, на телебаченні.

Замість змагання аргументів починається змагання гасел, у якому перемагають ті, хто апелює до найпримітивніших інстинктів. Це справді серйозна загроза, запобігти цьому не можна, зобов'язуючи канали готувати щоденники Верховної Ради, які все одно ніхто не дивиться. Або запроваджуючи все нові, і нові вимоги і обмеження для телевиробників. Необхідне свідоме культивування дискусії на телебаченні, насамперед, державному. В свою чергу, і державне телебачення необхідно якнайшвидше перетворити на громадське.

Спостережні ради та інші засоби інституціювання інтересів, що існують у суспільстві, необхідно перетворювати не на додаткові інструменти контролю і цензурування змісту програм, а на механізми гарантії плюралізму, насамперед, присутності максимального широкого спектру думок у теледискусіях.

Держава має сприяти розвитку приватного телебачення. Звичайно, ми маємо усвідомлювати, що телебачення - це не лише рушій прогресу, але й засіб впливу, а власники телеканалів - не альтруїсти. У засобах масової інформації іноді сили більше, ніж у державної влади. А, отже, є загроза узурпації цього впливу кількома приватними особами.

Є два способи боротися з цим: перший - повернути монополію під контроль держави. Іноді це і справді працює на громадський інтерес. Можна послатися, наприклад, на досвід скандинавських країн. Але врешті-решт навіть там така модель не є надто ефективною. А в умовах пострадянських, за відсутності розвинутого громадянського суспільства державна монополія призводить до диктатури бюрократії. Ми бачимо, як це відбувається у Білорусі або ж Росії.

Тому доцільнішим видається інший варіант: розвиток саме приватного телебачення, але з максимальною демонополізацією. Наше гасло: "Більше каналів, і хороших та різних!". Різних не лише за тематикою і менеджментом, але з різними власниками. Чим більше буде власників, тим краще.

З одного боку, треба розуміти, що телебачення - це дуже капіталомістка галузь. На великі державні інвестиції в Україні розраховувати не доводиться, грошей не вистачало, не вистачає і на вирішення більш пекучих проблем. Але держава має сприяти приватним інвестиціям. У всякому разі держава має гарантувати недоторканність приватної власності, одночасно намагаючись від приватних каналів максимальної прозорості.

Інформація про власників: як юридичних, так і фізичних осіб, - має бути абсолютно відкритою для громадськості. Лише тоді глядач розумітиме, де є конфлікт інтересів, і самостійно робитиме висновки щодо заангажованості чи незаангажованості каналів.

І останнє. Про просування українських інтересів у світі і ........ Дивно, що деякі наші депутати, які так печуться на словах про українські інтереси піддали нищівній критиці ідею запуску національного супутнику, яку висловив міністр транспорту. Але ж супутник може стати не лише засобом про.......... України в світі, до якої з задоволенням долучаться і приватні телекомпанії, але й джерелом додаткових надходжень до скарбниці. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має народний депутат України Володимир Яворівський, голова Національної спілки письменників. Підготуватися Гмирі.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.

Володимир Яворівський, Блок Віктора Ющенка "Наша Україна", мажоритарний депутат із прикордонного округу, який приємний тим, що приймає і моє виборці в основному дивляться польське телебачення. Через те вони народ в мене особливий, нічим не зіпсований.

Хочете, я вам зачитаю ось дуже чіткі дані Університету преси. Подивіться, що ми маємо. УТ-1, де панує одна єдина точка зору, 93,5 відсотки. Ще раз повторю, одна єдина точка зору, яка ви знаєте. ІНТЕР маж 87,6, ІCTV - 82,7, 1+1 - 81,5, Новий канал ( Ткаченко тут є) - 79,3. І найкращий показник в СТБ - 73, 3.

І ось ще одна тенденція. У листопаді загалом, де панувала одна єдина точка зору 84 відсотки, а у жовтні було 79. Тобто тенденція йде ще до більшого. Через те ми з вами повинні бути готові до того, що, буквально, десь найближчим часом це покоління, яке сьогодні виховується, ці люди, які є, вони вже будуть не здатні сприймати якусь іншу альтернативну точку зору, вони будуть готові сприймати тільки одну єдину.

І останнє, що хочу сказати. Звичайно, говорити нам сьогодні про досконалий біль, ще менш досконалий законопроект далебі несерйозно. Мабуть, найголовніше, нам треба говорити сьогодні, що відбувається в інформаційному просторі України сьогодні. Кілька фактів, що б хто не говорив, які б оцінки не були, але коли "Наша Україна" проводить у Львові і приходить 10000 людей через все місто, проходять люди, вітають і квіти кидають, а ввечері я дивлюсь по телебаченню на першому каналі і мені показують мого скромного, прекрасного колегу Шурму, який скромненько кладе квіточки на могилку січових стрільців, коли перед цим там побувало 60 чи 70 народних депутатів.

Ми живемо, я ще раз кажу, в абсолютно зміщеному якомусь світі дзеркал.

І, Іване Сергійовичу, закінчиться це все, і закінчиться дуже швидко і це я і до Холода звертаюся. Ви розумні і добрі люди, але не тому ви служите і соромно вам за це буде. Задумайтеся просто-напросто над цим. Ще є час, ще є шанс. Ми перетворили Україну в якусь одноманітний інформаційний закуток провінційний.

Мені показують Президента, що він в лікарні. Я знаю, що мій Президент, улюблений мій Президент в лікарні, він лікується. Чому ви мені його показуєте? Із цього, що він керує із своєї палати, керує моєю державою. Поруч сидить його дружина - допомагає йому керувати. Що це таке? Де в світі ще таке може бути? Ви хочете показати, що він живий і здоровий? Нехай сідає в своє крісло і нехай керує країною.

Я дуже дякую і переконаний, що найближчим часом ситуація мусить помінятися. І ви розумієте, і я розумію, звідки все це йде. Так хоче Леонід Данилович мати таке телебачення, так хоче мати його оточення. Ну нехай подивляться себе - десять місяців залишилося.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має народний депутат Гмиря Сергій Петрович, підготуватися Андрію Шевченку.

ГМИРЯ С.П.

Спасибо. Я выступаю от фракции комунистов.

Уважаемые колеги, очень душно в нашем ефире. И его душит, с моей точки зрения, монополя. Монополия, которая осуществляется группой лиц, объединившихся вокруг Президента Украины.

Формы этой монополии:

Первое. Организационное, я только несколько слов скажу. Вот посмотрим: Кучма, Пинчук, ICTV и группа газет - цепочка прослеживается очень четко и никто не оспорит связь звеньев этой цепи. Кучма, Медведчук, "Интер", группа газет. Кто-то сможет оспорить, пусть попытается. И так можно сказать буквально практически по каждому общенациональному каналу.

Тоже самое и с государственным телевидением, здесь просто связь более прямая. Иван Сергеевич, вы говорили о том, что Первый канал исполняет функцию общественного телевидения. Не исполняет, а подменяет, при чем незаконно. И это вещи совершенно разные. И вот вы сегодня вернетесь к себе в офис, а ваш кабинет займет пьяный хам и скажет: я исполняю ваши функции. Ну, давайте ж говорить откровенно: это беззаконие.

Сегодня Первый канал украинского телевидения превратился в лавку, которая продает обесцененные акции обанкротившегося режима. Цена этим акциям - ноль. Тоже самое, кстати, и на региональных государственных каналах. Вы знаете, я в нескольких областях смотрел информационные передачи в областях, и у меня сложилось впечатление, что в этих областях остались в живых только губернатор и несколько его окруженных из окружения. Все остальные уже вымерли, никого уж больше не показывают.

Второй вид монополии - кадровая. Ну, неужели мы такая дикая страна, что не можем хотя бы на одном канале создать, или радио, или телевидения, создать действительно оппозиционную передачу. Ну нет ее на Украине. Оппозиции иногда слово дают. А передачи с оппозиционным ведущим, как ........... в цивилизованных странах, этого нет и близко.

Ну и третье, это монополия на истину. Вы знаете, украинское ноу-хау - это дискуссии в записи. Ну, в сфере информации и коммуникаций - это самое большое открытие после того, как открыли секс по телефону. Это полный абсурд дискуссии в записи. Если я даю интервью, я всегда смогу проверить, что я сказал, уточнить то, что я говорил, а здесь же полный произвол. Такие вещи допускать ни в коем случае нельзя. Нельзя, чтобы нами манипулировали. Я хочу сказать, что ведь манипулировать власть научилась и оппозицией. Вот я оппозиции и мой коллега Владимир Яворивский в оппозиции. Мы выступаем против этой власти. Но мы разные, у нас позиции разные. По некоторым позициям у представителей левой оппозиции совпадает позиция с позицией власти. Дают им слово. По другим позициям - у правой. Нами пытаются управлять. Власть не научилась управлять экономикой, но очень старается управлять информационными процессами.

Несколько слов в заключение, что с моей точки зрения нужно сделать. Первое. Создать, перейти к общественному телевидению. Иван Сергеевич, сегодня и немедленно. У нас население вымирает, полмиллиона в год вымирает. Мы можем не дождаться его, общества не будет, а общественное телевидение тогда будем создавать.

Второе. В законодательном порядке обязать Национальную раду не регистрировать, не давать лицензии каналам, которые бы не в обязательно порядке не установили у себе оппозиционную передачу с оппозиционным ведущим и прочее, прочее, прочее, как это положено.

Третье. Законодательно запретить передачи, в которых были бы элементы дискуссии не в прямом эфире. Все дискуссии должны идти в прямом эфире.

И, наконец, четвертое. Подумать о том, как демонополизировать наши каналы. Ситуация, когда один олигарх имеет десяток каналов - это ситуация ненормальная.

И последнее, пятое. Все то, о чем я говорил, палиативы. Для того, чтобы решить вопрос радикально, нужно поменять власть. Поэтому пятая рекомендация, к которой нужно прислушаться, долой Кучму. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Андрій Шевченко, керівник інформаційної служби телевізійної компанії "5 канал". Підготуватися Шибку.

ШЕВЧЕНКО А.

Доброго здоров'я. Кожен рік у грудні ми з друзями збираємося десь під Новий рік тут, у Верховній Раді і говоримо про журналістику, про її маленькі перемоги і великі біди, і хтось міг би продовжити, а в житті нічого не змінюється. Ну але це не так, тому що минулого року тут, в цьому самому місці, приблизно в схожому складі на схожих слуханнях ми показали, як можна доносити до країни те, що нам болить, і як можна досягати конкретних результатів і в законах, і в житті. І саме тому я бачу велику цінність і в сьогоднішній зустрічі.

Що змінилося за цей рік? Тоді ми ставили питання: чи може взагалі в цій країні телебачення бути чесним? Тепер ми чесно говоримо: може. І приклади - це маса сміливих і сильних телекомпаній в регіонах, це робота багатьох моїх колег тут, у Києві, які можуть стояти, умудряються стояти за свої острівці свободи. І це, звичайно, "5 канал", який я маю честь представляти, це - канал чесних новин з відкритою редакційною політикою і з угодою про невтручання, яку підписали журналісти з власником, з профспілкою, яку не блокують, як це буває сьогодні в деяких інших каналах, як і скрізь.

Як і раніше, телебачення загалом залишається кривим дзеркалом. При цьому зараз набагато важливіше не бити брехунів, а підтримати тих, хто працює на совість. Ми маємо сильний телевізійний ринок, який здатен себе годувати, професіоналів, технології і при цьому цей ринок - це суспільне мінне поле. І це мінне поле утворене владою. Від цього потерпають всі, я підкреслюю, всі гравці на цьому телевізійному ринку.

Саме тому ключову тезу сьогоднішнього дня я би сформулював так: рік тому ми говорили "дайте журналістам можливість працювати чесно і професійно. Тепер ми ставимо питання інакше: дайте можливість тим, хто це право відстояв, заробляти гроші і зайняти своє місце на ринку. І це у свою чергу поверне обличчя журналістики і від цього виграє країна.

Що таке це мінне поле? Це, по-перше, звичайно ж, Нацрада. І слава Богу, що парламент нарешті її доукомплектував, що вона зуміла нарешті почати працювати, а її члени пригадали, як підписувати протоколи. Але в останні місяці мовники вже не знали, чи сміятися, чи плакати від того, що відбувалося поміж цими вісьмома людьми. І такі речі, вони однозначно вилазять боком всьому телевізійному ринку.

Друга міна - це ручне управління, коли телебаченням намагаються покерувати всі, кому не лінь, - і Держкомітет, і Адміністрація Президента, і губернатори, і мери. Результат - це справжній адміністративний шабаш. Чого варті, наприклад, історії з обласними державними телерадіокомпаніями, які і зараз залишаються у безправному і підвішеному стані. Або кавардак із каналом культури, який просто стає чорною діркою для бюджетних грошей. І тут я підтримую парламентський комітет, який стоїть на позиції, що один прозорий колегіальний орган, яким я вірю, стане Національне рада, це краще за жменю неконтрольованих начальників.

Ще одна міна - це прорахунок частот. І мені неприємно говорити з цієї трибуни про ті проблеми, з якими, наприклад, зіштовхнувся наш "5 канал", якому Держкомзв'язку уже півроку фактично блокує прорахунок частот, що може підтвердити і пан Холод. За умов, коли десятками прораховуються частоти для наших колег з телеканалів "Україна", і "ТЕТ" і чиї успіхи, насправді, можна лише вітати. У нас складається враження, що або ми не розуміємо правил гри, або їх взагалі немає.

І дуже не хочеться вірити тим людям, які нам кажуть: “Це, хлопці, вам відповідь на канал "Чесних новин" і ви ще побачите, як вас почнуть мочити по- справжньому”.

Я думаю, що саме в цьому корінь того наплювательського ставлення до законів, яке справедливо закидають нам телевізійникам. До чого все це призводить? Ми маємо вразливий і не здоровий ринок без прозорості, без рівних правил гри і без впевненості у майбутньому, що, мабуть, найстрашніше для будь-якого бізнесу. Результат всього цього - це системне відставання цього ринку від світової телевізійної цивілізаціі.

Це відставання у технології, у якості, у собівартості продукції і - найголовніше - це відставання у цінностях, оскільки занадто багатьом людям у цій країні ще тільки належить відкрити для себе відповіді на запитання, ну, дуже прості запитання: чому телебачення має бути чесним, чому власнику вигідно, щоб його каналу довіряли, чому Леоніду Кучмі краще, щоб, коли він піде, про нього згадували як про Шеварднадзе, або як про Єльцина, або як про Кравчука, - про людей, при яких говорилося вільно; І, зрештою, в чому наша місія? Це все запитання, з якими світ навколо розібрався ще кілька десятиліть тому.

Ось це системне відставання є найбільшою загрозою для ринку. І саме тому - я ще раз повторюю те, з чого почав, - давайте можливість вільно працювати і заробляти гроші тим, хто стоїть на професійних стандартах і може працювати якісно та чесно. Від цього виграє ринок і виграє країна. Не революція, не контрреволюція - це просто повернення, це повернення телебаченню того, на чому воно і повинно стояти. Вільний ринок, зрозумілі правила гри, мінімум втручання держави, політична свобода - це з одного боку, і відповідальність, законослухняність, чесність - з іншого боку. Це той контракт, який міг би перетворити мінне поле на квітучий сад. Вірю, що це реально і що ми будемо мати оптимістичнішу розмову через рік, коли за доброю традицією у грудні зберемося тут, у Верховній Раді. Тримайтеся!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має народний депутат Шибко Віталій Якович, фракція Соціалістичної партії. Підготуватись Манжусову.

ШИБКО В.Я.

Шановні слухачі, учасники слухань, шановні колеги. Напередодні наших слухань відбулося засідання Комітету з питань культури, науки і освіти і Парламентської асамблеї Ради Європи. На ньому розглядалося таке дуже цікаве питання, як суспільне телерадіомовлення в Європі. І там йдеться про нас. Я цитую: "Наразі не спостерігається в Україні в найближчому майбутньому і не передбачається розвиток суспільного телерадіомовлення. Незважаючи на те, що в Україні існує Закон про систему суспільного телебачення і радіомовлення, прийнятий у 1997 році, що передбачає створення громадських радіо та телебачення за рішенням Верховної Ради, таке рішення було ухвалено того ж року, але вірогідність виконання такого рішення у найближчому майбутньому мізерна". А далі - що нам рекомендують. "Годі чекати від них (це від нас) зовнішнього пристосування до європейських стандартів, тому що призначення керівників органів суспільного телерадіомовлення парламентом у державах із розвиненою демократією це дещо інший процес, аніж у демократіях, які лише формуються. Процедура призначення та рекомендації на посаду керівників суспільного телерадіомовлення повинні бути виведені з кола повноважень політиків та віддані наявним осередкам громадянського суспільства та професійним колам. Хоча і у надполітизованому суспільстві це не стане вирішенням всіх проблем, але допоможе зменшити прямий вплив політиків на суспільне телерадіомовлення.

Який висновок? Зміна системи влади, про яку так вже довго кажуть соціалісти, перехід до парламентсько-президенської республіки є якраз і стратегічним шляхом розвитку радіотелемовлення і розвитку цього простору. Тобто простору без монополії на слово, без цензури і темників, простору, який сповідує принцип и і стандарти спрямовані на розвиток громадянського суспільства та верховенства права. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошується Манжосов Володимир Анатолійович, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Підготуватися Сятині.

МАНЖОСОВ В.А.

І, як на мій погляд, то немає ніякої тривоги з приводу росту чисельності кабельних ТРО. Бо що стосується ефірних телерадіоорганізацій, то дійсно, є по-перше, обмеження на сьогодні радіочастотного ресурсу, поки до нас не прийде цифрове телерадіомовлення.

Для ілюстрації хочу привернути вашу увагу до застосування в кабельних мережах тільки двох нормативно-правових актів, які заподіяні останнім часом в Україні. Це нова редакція Закону про рекламу і рішення Національної ради про введення позначок демонстрації художніх фільмів.

Що ми бачимо в результаті? Ефірні телекомпанії, радіокомпанії, ефірні телекомпанії не без супротиву, але поступово привчаються працювати за новими, більш досконалими правилами, які, мабуть не ідеальні, але, на наше переконання, забезпечують більш високий рівень захищеності, в тому числі і морального здоров'я народу України. Це стосується виключно тих ефірних компаній, які проліцензовані Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. І їхнє розміщення чи поява у кабельних мережах припустима і уже унормована нашими нормативними документами. А от друга частина ретрансляційного пакету кабельників повністю запозичена. Десь там за кордоном цей програмний продукт пройшов ліцензування, але не за законами України, а за законами тих країн, на території яких знаходиться та чи інша теле або радіокомпанія. І далеко не все, що дозволено до показу десь там, відповідає вимогам нашого законодавства.

І я певен, що за кордоном нічого нашого українського, що розбігається з тамтешним законами в ефір не випустять. Але у нас навпаки, у цьому випадку повна вольниця. Сподіванням на ратифікацію конвенції про транскордонне телебачення не знімає цієї проблеми, адже в середині Європи інформаційне законодавство більш-менш уніфікується і тільки. Більше того, з огляду на все сказане, виникає інша проблема: визначення саме транскордонних програм і передач, які б не суперечили нашим законам.

Тобто проблема, як бачите, є. І я прошу при розгляді і рішенні багатьох інших проблем, які будуть, не забувати і в тому числі цієї.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Сятиня Михайло Лукович, народний депутат від Аграрної партії України, підготуватися Пасаку.

СЯТИНЯ М.Л.

Дякую. Михайло Сятиня, 74 виборчий округ, фракція Аграрної партії України. Шановний Олександр Олексійович, шановні народні депутати, шановні учасники. Назва сьогоднішніх парламентських слухань "Стратегія розвитку телерадіомовного простору України". Але хіба можливо говорити про стратегію у будь-якій справі, не здійснивши грунтовний аналіз прав сьогодення і не проробивши відповідну тактику. Хочу торкнутися регіональних проблем, а саме Закарпаття.

Вважаю необхідним проінформувати вас про нерозбудову теле та радіомовного простору на території Закарпаття. Не дивлячись на мої листи, запити до Кабінету Міністрів, виступу у Верховній Раді, питання залишилося гострим і на сьогодні. Ні галузева програма розвитку та переоснащення передавального обладнання концерну "РТ" на основі сучасних технічних засобів на період до 2012 року, ані прийнятий бюджет на наступний рік не виправдали моїх сподівань.

На сьогоднішній день у цьому гірському регіоні України, стратегічно важливому для євроінтеграції всієї держави, склалося вкрай важке становище з інформаційним забезпеченням. Лише 70 процентів населених пунктів по області покриваються хоча б однією або більше вітчизняною телепрограмою, а в багатьох населених пунктах навіть відсутня дротова трансляція радіопрограм. Фактично на сьогоднішній день в географічному центрі Європи, в інформаційному полі двадцять першого століття є населені пункти (для прикладу в таких селах, як Ганьковиця, село Ростовка, Вишка, Кечірний і інший) немає жодної вітчизняної програми телебачення або радіомовлення. А в деяких селах (також наведу приклад, такі, як .................. і інші) люди мають можливість лише спостерігати за подіями в Росії, бо діє один канал російського телебачення завдяки автономній системі "Москва", яка була збудована більше, як 20 років тому.

Далі. Стратегічне питання частотного ресурсу. Практично частотний ресурс України у прикордонних територіях втрачено назавжди. Країни-сусіди - Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща - за минулий рік зареєстрували близько 200 частот на радіомовлення по прикордонній території Закарпаття. А Україна відповідно два чи три.

Шановні колеги, державне підприємство "Укрчастонагляд", Нацрада з питань телебачення і радіомовлення не роблять ініціативних прорахунків частот, не роблять упереджених узгоджень з країнами-сусідами. Вони чекають заявку на частоти від місцевих телерадіокомпаній або в кращому випадку - від мережевого каналу. Відповідно і гроші має наперед заплатити ТРК. А чи отримає частоту, то є питання: технічна можливість не буде дозволяти або тендері хтось переграє. Хоча в бюджеті і на наступний рік заплановано на забезпечення ефективного використання радіочастотного ресурсу суму видатків майже сім мільйонів гривень. У порівнянні, наприклад, з видатками на розробку найважливіших новітніх технологій у сфері зв'язку та інформатизації тільки 100 тис. гривень. Це що таке? Це - стратегія Держкомітету зв'язку та інформації?

Закарпаття має тільки два населених пункти з чисельністю населення більше 50 тис. Це місто Ужгород та Мукачево. Ось тут і закінчується інтерес не режимових мовників, а місцеві ТРК дуже слабкі, щоб пройти київські кабінети з вимогливими державними службовцями.

Реально в гірських селах не дивляться і не слухають, бо нічого, а на долині дивляться і слухають зарубіжні теле- та радіоканали, бо є великий вибір і висока якість. Все це уже відбувалось із частотами для мобільного телефонного зв'язку, оператори UMS, "Київ-star" мають надзвичайно мало абонентів на Закарпатті, бо більшість фінансово спроможних закарпатців, проживаючи на території України, вже давно спілкуються між собою через зарубіжного оператора. Так дешевше і якість зв'язку значно вища.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Віктор Лаврентійович Пасак - голова Асоціації державних ТРК, підготуватися Ткаченку.

ПАСАК В.Л.

Шановний Олександре Олексійовичу! Шановні учасники слухань! Народні депутати, яких на жаль, так мало в залі, члени уряду і колеги!

Я, користуючись нагодою і порадою Адама Івановича, всі свої тези буду будувати на стовідсотковій критиці.

Хотів би відразу привернути увагу і парламентарів і уряду до проблеми підвищення ефективності парламентських слухань, в усякому разі тих, де йдеться про проблеми інформаційного простору України, а отже про її національну безпеку.

Як мені відомо о 15 годині, коли був початок наших слухань, розпочали роботу практично всі комітети профільні Верховної Ради, то в залі є представники тільки. Отже про ефективність парламентських слухань. Три роки тому з цієї трибуни від імені генеральних директорів державних, обласних і регіональних телерадіокомпаній України виступав мій колега пан Ставничий із Запоріжжя. Поставив ряд гострих проблем, зокрема, щодо ефірної ніші для державних мовників, технічного переоснащення, заробітної плати телерадіожурналістів тощо. За три роки ситуація з ефіром не покращилась, а навпаки, різко погіршилась. Якщо в 2000 році ми мали на третьому каналі 5 годин ефіру з 13 до 18 години, то зараз вже двічі переживши ефірну пересадку з корінням з 3 на 1, а звідти на 2 канал, маємо ефір з 12 до 14 години. Отже гріємо ефір серед білого дня, та ще й без ліцензії.

Цими днями в інтерв'ю газеті "Столиця" пан Томенко, коментуючи ситуацію з викиданням нас з ефіру, каже, що в цей час (цитую): "Державна телерадіокомпанія мовчала". Мабуть, мав на увазі Держкомтелерадіо України. Мушу зауважити, що це, м'яко кажучи, не зовсім так.

Впродовж усіх років поетапного викорінення - іншого слова не знайду, - державних регіональних мовників з телеефіру і Державний комітет, і Рада генеральних директорів, яку я представляю, регулярно зверталися до владних структур з настійним проханням: звернути увагу на критичну ситуацію, що склалася в телеефірі. Маємо резолюції всіх прем'єрів, починаючи з пана Лазаренка, і керівництва Верховної Ради, і Президента України, практичного одного змісту: розглянути і узгодити, вирішити у відповідності з чинним законодавством, розглянути і доповісти мені особисто. Але від резолюцій до діла, на жаль, так і не перейшло.

Скажіть, будь ласка, яка комерційна телерадіокомпанія створює сьогодні екологічні, дитячі програми, передачі про нашого сучасника, про ті світлі промені, які з'являються в нашому житті завдяки справжнім патріотам-господарям своєї землі? Немає таких. Щорічний Всеукраїнський фестиваль телерадіопрограм "Калинові острови", що проводиться вже 8 років Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, засвідчує потужну творчу спроможність саме державних обласних і регіональних телерадіокомпаній.

Працює, хоч і з великими труднощами, державний телеканал "Культура", супутникове телебачення.

Не вирішена проблема технічного переоснащення місцевого державного телебачення, яке сьогодні працює на напівпрофесійній основі... на напівпрофесійній техніці. Всі ми покладали надію на прийняту версію 99 року постанову Кабміну про надання державних гарантій під японський кредит для цієї мети. Було визначено фірму-постачальника, а це компанія "Панасонік", узгоджено графік заміни старої техніки новою по всіх областях. Мали конкретну резолюцію Президента України на лист пана Савенка, тодішнього голова Держтелерадіо, щоб ми не опинились на узбочині, вжити заходів. Ця резолюція була пану Ющенку, Мітюкову і Жулинському. Сьогодні на календарі грудень 2003 року. Ніякого переоснащення. Звідки їхали туди і приїхали.

А тепер про найболючіше - про нашу перспективу. В останні дні державні телерадіомовники стривожені прийняттям тут у парламенті в першому читанні законопроекту щодо змін до закону про телебачення і радіомовлення в новій редакції. Депутати практично благословили ліквідацію державного телебачення і радіомовлення. Такого ще не вдавалося жодному складу парламенту незалежної України. Якщо до цього додати підвищення на минулому тижні Національної ради з питань телебачення і радіомовлення майже вдвічі тарифів на розповсюдження програм в той час, коли Державний бюджет уже затверджений, то вже удар нижче пояса. В тих областях, де знайшли кошти з місцевих бюджетів і розбудували власний канал він стає непотрібним, бо платити за ефір нічим.

Я пригадую один семінар у керівників засобів масової інформації, організований Адміністрацією Президента України. Від імені своїх колег державних мовників я поцікавився у Володимира Михайловича Литвина. Олександр Олексійович, ...... не вистачає 2 хвилини в регламенті, я прошу додати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Хвилину, будь ласка.

ПАСАК В.Л. Від імені своїх колег державних мовників я поцікавився у Володимира Михайловича Литвина, тоді глави Адміністрації Президента України, який прийшов на зустріч з нами, як довго держава потребуватиме для виконання своїх функцій Державного телебачення і радіомовлення, частка якого в інформаційному просторі України становить вже менше 3 відсотків. Я наголошую, менше 3 відсотків. На що отримав однозначну відповідь: "Як мінімум 10 років". А що ж тепер? Пройшло всього менше 1 року. Чи трохи більше.

Колегія Держкомтелерадіо України , заява якої опублікована в пресі, вважає, що згаданий законопроект не відповідає вимогам Конституції України щодо права громадян на одержання об'єктивної інформації про діяльність органів державної влади створює загрозу інформаційному суверенітету та інформаційній безпеці України. Суттєве обмеження фінансування з державного бюджету, яке пропонується цим законопроектом, призведе до повного знищення сегментів державного телебачення і радіомовлення, повернення авторитаризму, міжнародної ізоляції України.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я звертаю увагу всіх присутніх, що наступного разу я буду виключати мікрофон.

Слово має Ткаченко Олександр Владиславович. Підготуватися Дойко Сергію.

ТКАЧЕНКО О.В.

Також звучали останнім часом гасла з приводу того, щоб виробництво українського продукту мало складати ледь не сто відсотків мовлення на українському телебаченні.

У зв'язку з цим хотів би поговорити з приводу захисту саме вітчизняного товаровиробника. А, в першу чергу, телевізійного.

Не секрет, що сьогодні левову частку українського телевізійного мовлення складають програми російського виробництва. Якщо подивитися на програмну сітку провідних українських каналів - ледь не сімдесят відсотків ... складють саме російськомовні продукти. Але, в першу чергу, тут треба подивитися не тільки про те, що культурний простір маємо фактично спільний, але й на економічні фактори.

Наприклад, виробництво середнього українського серіалу сьогодні коштує близько 400000 доларів - це вдвічі чи втричі дешевше придбати для показу готовий якісний серіал з Росії.

До того ж всім відомо, що в Україні існує проблема не стільки з технічною базою, скільки з достатньою кількістю професіоналів

За роки занепаду українського кіно і телевиробництва з України поїхала значна кількість професійних кадрів, а рівень підготовки молоді залишає бажати кращого.

Ми не жаліємося, а ми просто говоримо про те, що все це зробити досить непросто. Є, звичайно, певні результати: українські фільми, серіали - їх показують навіть в Росії. Але це поки що виняток. І тут є один суттєвий момент. Для того, щоб виробництво українських серіалів та програм було економічно вигідним, необхідно змінювати законодавчу базу, яка на сьогоднішній існує. Тут варто звернути увагу на досвід країн, які так само, як і наша держава, знаходяться під домінуючим впливом культурного середовища сусідів.

Наприклад, в Канаді довгий час існували та існують суттєві податкові пільги для вітчизняних кіно та телевиробників. Це дозволило не тільки збудувати галузь, але й створити нові робочі місця, досягти культурного прориву та підняти професійний рівень місцевих фахівців. Це також призвело до того, що багато фільмів з Голівуду почали зніматися в Канаді і відповідно кошти до державного бюджету йшли в ці країни. У Франції, частково Великобританії, діють найбільш жорсткі щодо іноземної продукції правила. Французькі і англійські канали зобов'язані не менше 60 відсотків ефіру віддавати під вітчизняний та європейський телепродукт. Але при цьому вони мають суттєві економічні переваги перед іноземним виробником. Виробляти англійський чи французький серіал і фільм економічно просто вигідно.

На наш погляд, необхідно у новому Законі про телебачення, який комерційні компанії навпаки вітають, передбачити і приділити на багато більше уваги саме питанню вітчизняного виробництва. Започаткувати ми готові широкі публічні дискусії у цьому плані за участю депутатів, громадських організацій, урядових установ. Інакше, український телеефір за 2-3 роки, і тут без всіляких гасел, перетвориться на філіал російського.

У тому числі ми готові підняти питання і про відміну ПДВ для виробництва телевізійних та телефільмів. Адже навіть прийняття досить прогресивного закону про рекламу, насправді, не досить і допомогло українському телебаченню. Тому що, наприклад, російський закон про рекламу на багато більш ліберальний. Відповідно в Україні закони, оскільки ми маємо домінуючий вплив Росії на наш економічний простір телевізійний, мали б бути на багато більш ліберальнішими, ніж в Росії.

Ми щиро надіємося, що спільними зусиллями парламенту, уряду і суспільства в цілому ми зможемо змінити ставлення до телебачення з поверхневого споживацького на професійне. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Сергій Дойко, ведучий ТРК "Ера", підготуватися Правденку.

ДОЙКО С.

Шановні народні депутати і гості парламентських слухань, колеги! Першими бути, як відомо, не лише почесно, але іноді і важко. Ми - перші. Так говорити у нас з'явилися підстави після того, як 12 липня 2002 року в українському радіоефірі прозвучали позивні радіо "Ера", першої в Україні недержавної інформаційної радіостанції. Нині радіо "Ера" - це радіокомпанія, яка здійснює цілодобово мовлення, наголошую, українською мовою. Це радіокомпанія, програми якої можна слухати в столиці та в шести великих обласних центрах України, а найближчим часом до нашої мережі приєднається ще сім обласних центрів. Це радіокомпанія, яка пропонує своїм радіослухачам якісний інформаційний продукт і власний, і спільний. За рахунок співпраці, скажімо, з таким всесвітньо відомим інформаційним грандом, як телерадіомовна корпорація "BBC", і зацікавленість до продукту радіо "Ера" виявляють "Дойчевелле" та "Радіофранінтернаціональ". І це, погодьтеся, також почесно.

І зрозуміло, нам не зовсім приємно, що лідерами, знову ж таки зроблю наголос, українського радіопростору рекламодавець називає, як "не взрослое", то "русское радио". Ми нехай на своєму, а не на державному рівні, теж думаємо про розвиток вітчизняного телерадіопростору. Думаємо про те, що громадянське суспільство, якого ми так прагнемо, будувати молодим, а виховувати, у даному випадку йдеться не про педагогічний процес, підростаюче покоління можна якраз за допомогою таких речей, як розумне радіо чи телебачення. І думати про це варто на високому державному рівні.

Варто розвивати те, чого не може зробити власноруч окрема радіостанція чи телеканал. Можливо, з моїх вуст, з моїх вуст ця пропозиція прозвучить дещо дивною, слід думати над створенням власного супутникового мовлення, щоб світ теж чув нас, українців. Та такі думки виникають під час спілкування в ефірі з слухачами з Португалії, Великобританії, Польщі, Франції. Кожен з них свого часу випадково натрапив на наш сигнал через супутник, а тепер ловить момент, щоб почути нас знову, і пише про це, у тому числі і в листах до керівництва Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Взагалі то я далекий від думки, що для когось треба встановлювати пільговий режим існування. Якісний продукт інформаційний теж може і повинен сам собі здобувати прихильність слухача. Хоча іноді мрії на зразок захисту вітчизняного товаровиробника виникають. І такий захист або, скажімо, пріоритетність на рівні Нацради під час видачі ліцензії, погодьтеся, є доречною для українського радіоефіру, який, якщо добре прислухатися, не такий вже і український.

Зважаючи на те, що в Україні проживає значна кількість російськомовних громадян, які поступово опановують українську мову, схема двомовності в радіоефірі, на мою думку, є цілком обгрунтованою. Однак, і це, на думку моїх колег, дуже суттєво, вимоги компетентних органів щодо відсоткового співвідношення російськомовних та україномовних передач дотримуються деякими з наших ЗМІ далеко не завжди. Радіостанції, які будують собі імідж на викликанні в окремих осіб не зрозумілої туги за місцями не настільки віддаленими, пропагуючи аморальність, від чого сьогодні ще, на превеликий жаль, потерпає наше незміцніле суспільство, продовжують забруднювати наш інформаційний простір.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Слово має Сергій Макарович Правденко - народний депутат України. Підготуватися Кармазіну.

ПРАВДЕНКО С.М.

Шановний Головуючий! Шановні учасники парламентських слухань!

Телерадіопростір у нас приватизували, як і все інше, що було в державі і звісно рівень наповнення радіотелеканалів відображає рівень приватизаторів і це реальність. Держава підкинула своє - два з гаком десятка дублюючих управлінських структур, які й досі розбираються зі своїми функціями.

Далі. З 2007 року європейські країни вимикають аналогове мовлення і повністю переходять на цифрові стандарти. Наші приймачі таке не приймуть. Окремі люди, кілька десятків тисяч, окремі структури купують так звані тарілки, тонер, і так далі і мають 50-60 каналів, звісно іноземних, а народ має десь 16 мільйонів телеприймачів, з них 7 мільйонів 8 програмні. Тобто ледь не для всіх громадян України про 30-60 каналів, тим більше програм, і мови немає і не може бути сьогодні.

Кабельне телебачення, на мою думку, теж вимагає законодавчого втручання, а саме: антимонопольної норми, яка б зобов'язувала оператора-власника кабельної мережі пускати інших у свій кабель на умовах оренди чи інших - за тарифами, звичайно, - таким чином, збільшувати кількість каналів. Це в інтересах споживачів.

А нам потрібен саме розвиток, саме цифрове телебачення і радіо, десятки, сотні вітчизняних каналів, і звідси - інформаційна безпека і, якщо хочете, інформаційне суспільство. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам, Сергій Макарович. Дуже конструктивно. І хочу, щоб підтримали наступні виступаючі.

Слово має Кармазін Юрій Анатолійович, народний депутат України. Підготуватись Лубченку.

КАРМАЗІН Ю.А.

Юрій Кармазін, Партія захисників Вітчизни, "Наша Україна".

Шановні учасники слухань, як казав Адам Іванович, я почну з критики. Я, може, єдиний використаю його рекомендацію.

Все телебачення роздеребанено, Іван Сергійович, ви знаєте, мабуть, так що те, що ви тут сьогодні говорили про те, що нам загрожує інформаційний голодомор, я думаю, з вашою допомогою вже зроблено, на жаль. І це я кажу вам як керівник політичної партії керівнику політичної партії. Вона у вас називається "Справедливість". То я вас прошу, хіба це справедливо скільки людей прийшло на слухання, а багато вже бачите пішли з балконів. Чого пішли? А ви ж навіть, уряд, не дали матеріалів сьогодні до слухання. Коли ще таке було? Ще жодного разу за всі роки мого перебування тут такого не було. Немає матеріалів. Сьогодні люди поїдуть, незнаючи яке у вас стратегічне бачення. Немає у вас стратегічного бачення у уряду. Визначено постановою, чітко записано: "Пункт третій. Звернутися до Прем'єр-міністра з пропозицією про визначення віце-прем'єра Табачника співдоповідачем від Кабінету Міністрів при проведенні парламентських слухань". Де? Немає. І матеріалів немає. От так люди будуть сьогодні визначати пріоритети і стратегію.

Я, наприклад, сьогодні уважно дуже слухав ваші виступи, конспектував навіть, але стратегії поки що не побачив.

Тому хотілося б, щоб Держкомітет захищав саме державні позиції, а якщо так, то мабуть ми йшли б по італійському досвіду, по американському. Там півсотні каналів, там сотня каналів. І що тоді? І тоді би мали це в Україні. Я категорично заперечую те, що 400 мільйонів треба на серіал. Доларів! Це 2 мільярда гривень, то єсть 2 мільйона гривень.

Шановні, я вам скажу, що в Одесі помирає національна, вірніше це вона має бути національною, а поки що кіностудія історична, найстаріша в СНД помирає, розтаскується. На частині її території вже побудували будинки і всім вам все до лампочки. То я хотів побачити тут на Прем'єр-міністра, його нема. А сказати це треба, бо так же ж не дойде.

Шановні друзі! Та дойде. Поставим. Коли будуть в камері відповідати, все будуть доповідати, нагадаєм. Третій строк буде не тільки у Кучми, ще всім третій строк буде.

Так от, шановні друзі, я хотів сказати про серйозні проблеми, які загрожують національній безпеці. 8 і 9 грудня інтернет-компанія американця Джека Сандерса незаконно, можливо за вказівкою з-за кордону заблокувала проходження електронної пошти, яка виходить з Верховної Ради. Інтернет був заблокований. Нічого не можна було зробити. І все це робиться і так же зараз далі. От сьогодні говорили нам дуже хороші речі про дотримання законодавства. Моніторинг академії преси. Всі новини телеканалів, тільки новини. Іване Сергійовичу, "Наша Україна" - 7,2 негативу, 7,7 позитиву. Трудова партія, ваша - 0, 0 негативу і так далі. Оце таке мовлення ви створюєте, от за це ви боретесь.

А тепер я скажу чого ви тут ще поки не підняли. Підняли питання сьогодні Томенко, спасибі, підняв питання, каже: "А де ж ті гроші?". Показав навіть цю діаграмочку про надходження від реклами.

От так і Сергій Правденко писав, між іншим, про своїх колег, говорив, а потім не виконав доручення і зняли. І вам так: не виконали ви доручення - вам мінус 60 млн. склали і мінус прибрали. Я закінчую. Якраз ви подзвонили, а я хотів відповісти на питання, яке, бо скажуть же, що недолугі законодавці. Тут піднімали питання що не беруть коштів зараз з іноземців, представники ICTV виступали. Так от, в Законі про рекламу є пунктик таких Прикінцевого положення, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Частина дев'ята статі 13-ї набирає чинності з 1 січня 2005 року. Тому як написали, так і прийняли і все виконується чітко. А хто пролобіював - це вже інше питання.

Головне - розробити правила, які б сприяли цій конкуренції.

Як, наприклад, в ... які прийшли зараз росіяни.

Друзі, я бажаю вам добра і щастя з, тим, щоб ми мали сто каналів, щоб вони у нас були найкращі, а ви у нас теж наймогутніші. Дякую.

А уряду, прошу, розробіть стратегію.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Ігор Федорович Лубченко - Голова національної спілки журналістів України. Підготуватися Шкілю.

ЛУБЧЕНКО І.Ф.

Шановні народні депутати, шановні колеги. Я слухаю виступи і думаю: про яке далі розширення телерадіопростору йдеться. Адже у цій залі ви, шановні депутати, останнім часом ухвалили низку законів, що можуть покласти край свободі слова і доцільності існування засобів масової інформації взагалі. Маю на увазі насамперед Цивільний кодекс, який набирає чинності з 1 січня. 277 стаття його визначає негативну інформацію, як неправдиву інформацію. Який філософ придумав такий силогізм? То тепер тут переді мною пан Кармазін виступав і казав, що про владу він не може нічого сказати поганого на телебаченні, вірніше, не може нічого сказати про владу на телебаченні. Якщо добре слово, як про пана Зінченка, так і про владу він може сказати, а от погане слово, то це вже неправдива інформація буде і за це треба буде відповідати у суді. А що таке у суді відповідати кіровоградська студія TTV може розказати, як суддя Ярошенко на 300 тисяч її взув. А у Законі про рекламу визначили, що матеріалу, якому привертається увага до конкретної особи, підприємству чи товару є рекламою, і треба за неї платити. І тоді якщо ви пане депутати захочете, щоб про вас передали сюжет про те, як ви вручаєте подарунки дітям чи ветеранам, то ви спочатку заплатіть компанії гроші, щоб вона могла заплатити податок на рекламу з цих грошей.

То ж виходить ні критичних, ні позитивних передач робити неможна. Тільки залишається транслювати пісні, казки, оголошення і серіали. У такому правовому полі сьогодні мусять діяти засобі масової інформації. А от ще 1 жовтня Національна спілка журналістів звернулася до парламенту з пропозицією оголосити мораторій для перевірки засобів масової інформації у рік президентських виборів, і досі це питання не розглядалося, а до року вже залишилося 20 днів.

Заслуговує на увагу діяльність радіостанції FM-діапазонів. Їх чимало. У Штатах багатьох із них немає людей з журналістською освітою, досвідом роботи. Передачі нерідко носять вульгарний характер. Це не стільки провина, скільки біда їхніх творчих колективів. Їх ніхто не вчив, як працювати, ніхто не аналізує їхньої роботи.

І щодо проектів закону. Підтримуючи необхідність ухвалення такого закону про внесення змін до Закону "Про телебачення і радіомовлення", хочу сказати і про неприйнятність заборони бюджетного фінансування державних і комунальних теле- та радіокомпаній.

Дорогий мій Володимире Яворівський! Оця ідея, щоб влада фінансувала державне замовлення, це - фікція. Влада профінансує державне замовлення на показ діяльності влади і не більше того. А ви тут у сесійній залі не знайдете грошей для бюджету. І тисячі людей будуть викинуті на вулиці, бо в них не буде роботи. Ми ініціювали, скажімо, створення законів про роздержавлення друкованих засобів масової інформації. Але спочатку ми передбачили, що треба вирішити питання приміщень, майна, соціального захисту працівників, а тоді роздержавлювати. Передусім оце треба нам думати про людей і про те, як створити і далі розширювати інформаційний простір держави. Спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Федоровичу. Слово має Андрій Шкіль, народний депутат України. Підготуватися Ряшину.

ШКІЛЬ А.В.

Дякую. Шановні гості, шановні колеги, шановний пане головуючий! Я звичайно хотів би відразу розвіяти той страх, який з'явився на обличчях тих слухачів, які почули, що ЦПК входить з 1 січня, Цивільно-правовий кодекс, цього року. Не входить. Депутати ще не проголосували за нього. Так що той, хто там трусив таблетками валідолу, може покласти їх в кишеню. Цей законопроект є законопроектом. І ті зміни, які ми в нього депутати внесли, тільки в тому випадку, коли будуть зняті ці всі дурниці і нісенітниці, які там є, тільки в такому випадку він пройде навіть через цю сесійну залу. Тому я думаю, що тут просто в запалі підготовки пан Лубченко трошечки помилився, помилився в народних депутатах і в тому, що вони прийняли, а що ні.

Я хотів би тут у першу чергу сказати, що я не хочу тут зараз говорити про те, про українське телебачення, його немає, не хочу говорити про державні ЗМІ, їх немає, не хочу говорити про владні навіть засоби масової інформації, бо і їх немає в Україні. В Україні є клани, які мають приватні засоби масової інформації. І дуже шкода, що серед цих кланів немає українських, тоді було б у нас і українське телебачення. Щоб серед цих кланів були державники, було б тоді і державне телебачення. Якщо б серед цих людей були люди, які хотіли створювати громадське суспільство, то вони б створили і громадське телебачення. Та іскра, яка там десь жевріє у якості національного телебачення України, Першого національного каналу, ви розумієте, якщо б цей Перший національний не обслуговував ретельно і послідовно існуючу владу, він би не мав би і тих крихт, які скидають урочисто з барського столу. І говорити про те, що не варто їх вказувати приватним телеканалам, що не вартує просто, навіть що-небудь радити, бо це є індустрія. Ну, панове, темники ви ж читає уважно? І в один голос всі канали повідомляють одну й ту ж саму інформацію. І можна, звичайно сказати, що, якщо ми цього не зробимо, у нас заберуть ліцензію. От ви це так і скажіть. Не треба тут загортати в папірець і говорити, що ми б могли, але нам тут, якось так не дають, наприклад, народні депутати чи ця опозиція.

Я вам наведу короткий приклад. В цій залі он там трошки далі сидить дійсно декілька власників каналів, вони як один проголосували, зараз вони там не сидять, але вони сидять в цій залі, коли йдуть парламентські голосування і от коли було питання відсилання військ до Іраку, вони всі дружно як один натиснули кнопку про те, щоб туди надіслати війська.

Україна перетворилася на споживача чужого продукту. І, більше того, не тільки на споживача, а на ретранслятора. Те, що можна говорити про те, що дуже дорого коштує український серіал. Ну, по Першому зараз, наскільки мене інформують, знімається безліч українських серіалів. Вони знімаються з російськими режисерами, акторами, готуються вони навіть, гордо про це повідомляється, що вони будуть транслюватися на території Росії, ну, і звичайно, що буде транслюватися цей продукт і на території України.

Я, звичайно, розкажу непопулярну річ, але от поняття "білінгвізму", яке зараз існує в Україні, не треба його нав'язувати, не треба його пропагувати, це не наша перемога - це наша біда. Тому що коли ми скажемо, що ми є люди планети Земля, то давайте ми так і скажемо: скасуємо державу, скасуємо весь цей бюрократичний державний апарат, ліквідуємо... все ліквідуємо - і будемо мешканцями планети Земля.

Ну, ми не є мешканцями планети Земля - ми є громадянами тої держави, в котрій живемо, паспорти тої держави, котру ми маємо. І, звичайно, ні мені, ні вам ця держава не подобається. Але я ціную країну, на території котрої ця держава жирує.

І звичайна річ, що можна зараз багато слів розповідати про те, що тяжко створити національний продукт, але творити все одно його доведеться, рано чи пізно. Бо якщо він не буде створений вами, не буде створений українськими засобами масової інформації, тоді він буде створений іншими. І ви як творці вже зникнете з української орбіти, ви просто будете ретрансляціями чужої культури, чужої мови і чужих традицій. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Андрію.

Слово має Владислав Віталійович Ряшин, голова правління ТК "Інтер". Підготуватись Луценку.

РЯШИН В.В. Добрий день. Спробую коротко.

І у своєму виступі хотів би звернути увагу до суто конкретного, суто професійного питання - питання кінотелевиробництва національного продукту України. Телевізійному каналу, який працює 24 години на добу, для заповнення власно ефіру потрібно 8 тисяч 736 годин телевійзійного продукту на рік. Цей продукт український телевізійний канал або купує, або виробляє. В Україні виробляється головним чином новини, інформаційні програми, розважальні, документальні програми, тощо. Тобто, продукт простої або середньої складності. Купується ж кіно, телесеріали - продукт більш складний. Але якщо уважно подивитися програму передач російських, польських, французьких, яких завгодно інших каналів, побачимо, що саме телесеріальне кіно, причому національне, вироблене саме в цій країні, розміщується в прайм-таймі. Саме телесеріали та кіно найбільш популярні, вони мають найбільшу аудиторію, рейтинги і таким чином впливають або навіть формують ідеологію країни. І саме за виробництвом цього продукту в Україні проблема. Почну з прикладу.

У 2003 році у сусідній Росії знято близько півтори тисячі годин телесеріалів. В Україні - близько 60. Чи завжди так було? Ні. 7 років тому і в Росії, і в Україні ситуація в кінотелевиробництві була однакова - ніяка. Що ж зробили наші сусіди для того, щоб здійснити такий ривок? Спочатку було прийнято прогресивний закон про рекламу. Потім в 1996 році було прийнято федеральний закон про державну підтримку кінематографії Російської Федерації. Професійний, конкретний і короткий, до речі, - лише 7 сторінок. В законі було визначено 2 шляхи зростання кінотелевиробництва.

Перше. Стаття 12 визначала податкове регулювання організації кінематографії. Виробника національного фільму було звільнено від податку на додану вартість з оборотів по реалізації прав, а також з оборотів по виробництву фільмів. Виробник не оподатковувався на прибуток, спрямований на розвиток організації кінематографії. Пільги було відмінено через декілька років, але індустрія вже була збудована.

Другий шлях. По закону 0,2 відсотка витратної частини бюджету країни щорічно були направлені на виробництво національних кіно і телефільмів. Це в Росії.

Що ж варто зробити нам? По-перше, перейти від логіки заборон та обмежень до логіки розвитку. І перший крок, до речі,- прийняття нової редакції закону про рекламу - зроблено.

По-друге. Повторити досвід сусідів. Цей досвід підтверджений часом. Необхідно змінити, доповнити закон про кінематографію, створити економічно привабливе поле для кінотелевиробництва національного продукту України. Зробимо так, тоді не будемо зводити всю нашу турботу про український зміст вітчизняного мовлення до частки української мови у ліцензіях телевізійних каналів. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошується Юрій Луценко, народний депутат України. Підготуватися Козаченку.

ЛУЦЕНКО Ю.В.

Чисельні порушення законів в розподілі і використанні номерного і радіочастотного ресурсу перетворюють названий ресурс у предмет спекуляції і чиновництва, фактичної і безправності абонентів, недоступності для більшості громадян зв'язку, особливо мобільного. Різкого зменшення і навіть знищення радіомовлення на значних сільських територіях України.

Вкрай бюрократична система стримує розвиток ринку телекомунікацій. Проте, хочу сказати, що за останні роки, за офіційною відповіддю Дерожкомзв'язку мені, не проведено жодного конкурсу на видачу ліцензій, я підкреслюю, жодного. Багато заявок на виділення та присвоєння частот, порушення законодавства не розглядається більше року, без повідомлення заявників щодо причин розгляду.

В результаті штучно зупиняється розвиток невеликих компаній, багато користувачів радіочастот, у яких закінчився термін дій ліцензій, не можуть дочекатися продовження їх дії, або переоформлення і знову зависають перед необхідністю платити черговим провіряючим.

В той же час, в Україні, військові структури свідомо гальмують і вкрай повільно здійснюють конверсію частотного спектру та виділення діапазонів частот для розвитку сучасних радіотехнологій в Україні. Вони ж сприяють операторами суміжних держав в отриманні радіочастотного ресурсу.

Колега вже казав про сто частот, які назавжди втрачені для України в Закарпатті. Згадаю також про те, що в 1999 році Генштабом узгоджений 47-й телевізійний канал для Росії, а в той час для Донецької області, попри існуючу заявку, цей телеканал не був наданий.

Ці дії призвели до того, що 300 км. вглиб України ми втратили своє національне багатство - частоту на відповідному каналі.

Подібні приклади втрат Україною частотного ресурсу було названо в пресі, зокрема в газеті "Україна Молода", більше десяти телевізійних каналів. Скільки б ми могли отримати від цього податку і взагалі нормального розвитку телекомунікаційної галузі.

Навпаки, військові сьогодні пересіли у владні крісла Укрчастотнагляду, концерну РРТ та Держкомзв'язку. Зібралася оптимальна компанія, яка консервує цю монопольну владу на частоти в Україні. Сприяє в цій ситуації і зосередження функцій в Держкомзв'язку і управління, і регулювання. Закон про телекомунікацію розділив ці функції і з 2005 року вони мають розділитися між комітетом та Національною радою з питань телекомунікації.

В даний час мною поданий до Верховної Ради проект закону про зміни до Закону України про радіочастотний ресурс. Законопроект передбачає логічне і системне узгодження механізмів розподілу, управління та контролю. І в основному ця функція має бути надана Національній комісії з питань регулювання телекомунікацій. Це дозволить братній комісії по регулюванню телевізійної сфери і телебачення та радіомовлення, дійсно, проводити конкурси, а не лише фіксувати ті негласні домовленості, які відбуваються між операторами на житомирському шосе.

Стратегічне планування і використання...............дозволить всім, зокрема НКРТ бачити на близьку і віддалену перспективу свій власний сегмент радіочастотного ресурсу. Для цього необхідне обов'язкове прийняття Програми плану використання радіочастотного ресурсу, який затверджується Кабміном. І тільки на його основі вже треба робити всі подальші кроки. Ми мусимо на 10 років розуміти, хто у якій галузі може проводити конкурси на певні радіочастоти.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошується народний депутат України Козаченко Олексій Олексійович. Підготуватися Надразі.

КОЗАЧЕНКО О.О.

Шановні учасники парламентських слухань, всі вже досить втомилися, тому я постараюся дуже коротко.

Серед безлічі проблем, які існують у телерадіоінформаційному просторі, я хочу зупинитися на одній. Ситуація, яка склалася у телепросторі України, не може не визивати занепокоєння через надмірну зарегульованість сфери телебачення і радіомовлення. Як наслідок такої зарегульованості є надто великі можливості впливу зацікавлених кіл і окремих особистостей на розподіл частотного ресурсу і роботу окремих телерадіокомпаній.

У більшості країн світу або зовсім немає державних регулятивних органів щодо сфери телебачення і радіомовлення, або ж є у кожному разі по одному такому органу типу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Унікальний випадок наша держава, маємо окрім Національної ради і Держкомтелерадіо ще кілька центральних відомств виконавчої влади, які влаштовують регулятивно-управлінський розгардіяж. Але як з'ясувалося останнім часом, і цього не вистачає. Я особисто неодноразово критикував роботу керівництва Національної ради з питань телебачення і радіомовлення і мушу сказати, що серед народних депутатів і сьогодні немає задоволення її роботою. Але справедливості ради я хочу підтримати Нацраду в деяких питаннях.

Інший приклад. Ось які рішення, приміром, ухвалює суддя Господарського суду міста Києва пан Прокопенко чи пані Прокопенко, не знаю, у мене тільки ініціали. Одне рішення Національної ради таке-то, визнати недійсним, зобов'язати Національну раду провести повторний конкурс в такому-то випадку, як це, наприклад, було з позовом ТРК "Неаполь" до Національної ради. Хоча чому саме до Національної ради, адже оскаржувались в суді засновницькі документи конкурента. А засновництво не входить до компетенції Національної ради. Та все ж приймає в цьому разі більш-менш повноправне для суду рішення. Виходить, суддя знає, що може ухвалювати. Але в іншому випадку той же пан Прокопенко чи пані, скасувавши рішення Національної ради, зобов'язує їх в порушення закону без проведення нового конкурсу видати на позаконкурсній основі ліцензію такій-то телерадіоорганізації. Це вже, мабуть, трошки занадто.

Далі більше. Зобов'язати Національну раду України з питань телерадіомовлення визнати таку-то компанію переможцем конкурсного відбору на право користування каналом і знову ж таки видати ліцензію, як це було за позовом ТРК "І ТВ" з приводу мовлення на 57 каналі в Одесі. Суддя крім всього іншого не звертає уваги на технічні вимоги щодо експлуатації цього каналу, визначені ДКЗІ. За подібною логікою наступним кроком судді Прокопенко, очевидно, має бути таке: розформувати Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, пункт перший, пункт другий - визначення переможців конкурсу на право користування каналами мовлення та видачу відповідних ліцензій покладає на себе, суддю Прокопенко.

Безумовно. безглуздя має бути припинено. У зв'язку з цим, я звертаюсь до Ради суддів України з проханням дати оцінку професійній компетенції суддів, які виносять подібні рішення. З цього приводу мною зроблено відповідне депутатське звернення. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Василь Іванович Надрага, народний депутат України, будь ласка.

НАДРАГА В.І. Надрага, Луганская область, "Народный выбор".

Уважаемые коллеги, да я не буду мучать вас и себя планетарными подходами к судьбам нации, если можно, по теме, которую мы сегодня обсуждаем. Если говорить о том, в каком мире мы живем, мы живем в первую очередь в динамичном мире. Ну я приведу пример.

Следующая тема, я думаю, что сегодня мы должны сказать, что такое областные, государственные и телевизионные каналы. Каналы существуют, существуют они давно, они имеют свою аудиторию, они состоялись как трудовые и творческие коллективы, но вместе с тем мы сегодня не раз слышали это вы знаете на много, наверное, лучше чем я, какая ситуация по финансированию, а соответственно и потому какая будет перспектива, я вам приведу пример. Если в 2000 году было выделено 435 тысяч гривен, в 2003 - 324 тысячи гривен, то на 2004 заложено - 292 тысячи гривен. Если в 2002 году областной канал в эфире находился 10,4 часа в сутки, то в этом году только 5 часов и перспектива, я уже не говорю о смене частот и всего остального.

Отсюда возникает вопрос, который я думаю мы все-таки должны ставить и получать ответы, государству областное телевидение надо или не надо? Если на сегодня не в состоянии выполнить эту функцию государству поддерживать областные телерадиокомпании то, наверное, мы должны находить какие-то решения может быть путем эксперимента в одной, в двух областях я не знаю специалисты об этом должны сказать.

Но мы должны попробовать, что такое общественное телевидение, а может есть смысл отдать его в коммунальную собственность областным громадам, которые способны или хотят этим заниматься. Но в любом случае изменения статуса телевидения областных телевизионных каналов может на сегодня стать нормальным способом выживания этих каналов в условиях, когда государственного целевого финансирования практически нет.

Поэтому глубоко убежден, что на сегодняшний момент мы стоит на пороге принципиальных изменений, и эти принципиальные изменения, на мой взгляд, должны состояться, не затягивая ситуацию. Потому что как человек в силу обстоятельств имеющий отношение, достаточно долгое, к областной телерадиокомпании, да, своей луганской, но, насколько я знаю. эти темы больные везде, я должен сказать, что мы подошли к критической черте и на этот вопрос времени мы должны ответить.

Я бы не хотел, чтобы сегодня эта теза воспринималась как какая-то персональная претензия к тому или иному должностному лицу или той или иной государственной структуре, я говорю о том, что эта проблема существует.

Теперь предложения к своим коллегам, работающим в профильном комитете. Ну, вы знаете, что Украина подписала европейскую кампанию по трансграничному телевидению. К большому сожалению Верховная Рада (я не снимаю и с себя этой вины), мы ее не утвердили. Как специалистам, я не буду рассказывать, какие издержки это дает для Украины. Я думаю, что есть проблемы. И эти проблемы - самое главное - это ограничение доступа к информации. Если мы ратифицируем эту конвенцию, соответственно будет немного проще. Если нет - мы будем, я бы сказал так, неполноценным субъектом европейского информационного пространства.

Не уверен, что можно сегодня сразу ставить вопрос о ратификации этой конвенции с ходу. Но я думаю, что в любом случае как минимум мы должны этот вопрос обсудить в этом зале. И я обращаюсь еще раз к коллегам с профильного комитета: я думаю, что нам нет смысла затягивать эту ситуацию, для того чтобы мы и дальше оставались на задворках информационного поля.

В целом же глубоко убежден, что чем меньше мы будем, как это, может быть, ни странно показаться, тащить политику в развитие телерадиопространства, тем быстрее и качественнее у нас будут результаты. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василь Іванович.

Будемо підводити підсумки. Я прошу Івана Сергійовича Чижа.

ЧИЖ І.С. Дякую, шановний Олександр Олексійович.

Стаття 19 Закону про телебачення і радіомовлення прочитайте. Вона фактично забороняє фінансування бюджетне, крім державного замовлення. От тут є представники каналів недержавних, комерційні. Вам фінансують от тільки якщо чесно говорити, тільки під якийсь проект чи фінансують повноформатно і придбання, і створення технічних засобів, і оплата праці дуже висока. Державне бюджетне фінансування вимкнуте, це означає, що пропала компанія вже на третій день. Це перше.

Можливо моя позиція сьогодні є і найбільш суспільнозначуща. І це позиція урядова, бо в урядовій програмі написано: створити передумови для суспільного мовлення. І ці передумови треба створити перш за все механізмом фінансування і конкретним розв'язанням проблем законом прописаним.

Я думаю, Олександре Олексійовичу, що треба вийти на концепцію національно-інформаційної політики, яка пройшла перше читання, проголосувати. Прийняти Кодекс інформаційний і прийняти Закон форматний про засоби інформації, де б складовою важливою були електронні засоби інформації. Дякую вам.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Борис Іванович, будь ласка.

ХОЛОД Б.І. Дякую.

Шановний Олександре Олексійовичу! Шановні учасники! Велика вдячність від членів Національної ради, Апарату Національної ради, представників Національної ради в областях, всі присутні сьогодні на цих слуханнях. Ми вдячні за пропозиції і підтримку діяльності Національної ради, але зважити я у підсумках хочу на одне і це основне. Відпрацьовані правила гри у любій системі, у любій індустрії вони нам може і допоможуть регулювати і контролювати.

Повірте, будь ласка, Володимире Олександровичу, шановний, і як голова підкомітету, і шановні всі учасники, контролювати і регулювати сьогодні діяльність телерадіоінформаційного простору по чинному законодавству важко, а інколи майже неможливо.

Іншого не буде, і скільки б учасників або суб'єктів телерадіоінформаційного простору в Україні не було, тільки згідно чинного законодавства.

Тому я всіх прошу, як говорив Сашко Ткаченко - це індустрія і зрозуміти треба сотні тисяч людей і тисячі годин задіяні з цими людьми. І кожен: народилася людина і скільки живе вона, тільки телебачення і радіомовлення сприймає чесне, об'єктивне, і спроможності, щоб воно по душі лежало кожному - і глядачеві, і слухачеві.

Ми просимо з цього часу, і відлік з сьогоднішнього дня. Давайте зробимо таке законодавство, щоб українці, і європейці, і хто буде в світі дивитися, або слухати нас - оце вірне, хороше законодавство. Оце законодавство не таке, як сьогодні і Закон про рекламу прийняли, а тепер не можемо врегулювати. Просто важко врегулювати по цьому закону.

Я дякую всім за участь і дякую за підтримку. Національна рада спроможна вести такий діалог, щоб у постанові сьогоднішньої, або коли буде прийнята постанова Верховної Ради, згідно парламентських слухань.

Розбудова телерадіоінформаційного простору була хорошою, і вона законодавцям, і виконавчій владі, і особливо тому, хто регулює, контролює, сприяла тільки розвитку. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Борис Іванович. Микола Володимирович Томенко, будь ласка.

ТОМЕНКО М.В.

Шановні колеги, я вдячний за серйозну професійну дискусію. Ми спеціально не виносили проект постанови, підготовлений комітетом, бо його треба готувати після того, як відбулася дискусія. І ми знайдемо формулу обговорити цей проект постанови, що нам робити далі.

А принагідно скористаюся нагодою і кілька реплік стосовно нашої предметної дискусії, проблем, які тут виникали. Можливо, я маю розкіш, на відміну від всіх інших, говорити все до кінця, мені легше напевно. Тому якщо говорити все до кінця, то держава - це не СДПУ(о) і не окремі люди, які вважають, що на державному телебаченні, на Першому національному ведучим інформаційо-аналічтичної програми може бути або член СДПУ(о), або дружина, або там родич, або ще хтось. Бо державне телебачення - це всі тут присутні і 47 мільйонів, за рахунок податків яких існує цей канал. І обласні телерадіокомпанії - це не компанії губернаторів, які рахують кількість згадок про себе там і кількість згадок про опозицію. І державні гроші державного телебачення - це те, які говорять про тих людей, які вже правду про себе ніколи не чули. Якщо оцей геніальний план, який є в уряді, який, я думаю, що ці керівники комерційних каналів, якщо його розсекретять, план реорганізації телерадіопростору, вони всі його покажуть, бо він якийсь засекречений план у нас, ніхто не знає його. Так от якщо з цим планом суспільне телебачення ми будемо створювати років через 10 чи через 20, то рейтинг Першого національного буде зводиться, його будуть дивитися члени уряду, Адміністрація Президента і Президент. Бо сьогодні при такому рейтингу немає що говорити про цей канал.

Тому я абсолютно переконаний: буде конкуренція - будуть комерційні телекомпанії, які будуть показувати те, що хочуть люди, і буде суспільне телебачення, на якому не буде реклами, де платники податків свідомо будуть платити 2 чи 3 гривні і дивитимуться там освітні, культурологічні програми. І не політичні дискусії, не, там, губернаторів чи президентів, а те, що вони хочуть подивитися.

Тому я переконаний, що така професійна розмова допоможе нам якнайшвидше оце світле майбутнє телерадіопростору, про яке я сказав, його отримати. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Репліку. Володимир Олександрович, дуже коротко. Будемо підводити... Ми вже вийшли за межі.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.

Я просто одну останню репліку. Звертаючись до шанованого мною мого колеги Бориса Івановича Холода, я дуже вдячний, сьогодні відкрилася одна прекрасна істина навіть заради цього варто було б збиратися, Борис Іванович, ви сказали, що сьогодні згідно законодавства яке існує керувати інформаційним електронним простором неможливо. Я вам абсолютно вірю, що з тим керівництвом Першого каналу, який є сьогодні згідно законодавства керувати ним неможливо, через те ним керують сьогодні по за законодавством. Я вам дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, що ж, шановні друзі! Будемо підводити остаточні підсумки і я теж не хотів дуже широко висловлюватися, але все ж таки, буквально, декілька ремарок.

Перше. Це ви знаєте, складність сьогоднішньої дискусії вона наполягала напевне в площині, перше, в тім що про телебачення та радіо знають всі і все.

Це колись на межі радянських часів і незалежності один з провідних спеціалістів заходячи в зал звертаючись до залу, сказав: всіх, хто не знає значення слова "клістрон" прошу залишити зал. А сьогодні про телебачення і про радіо можуть розмовляти всі. Я думаю, що це перший натяк на те, що без професіоналізму, без глибоких знань, без абсолютно нового підходу до технологій, нам робити у європейському просторі немає чого. Це перше.

Сьогодні говорили про те, що Закон, який внесла група народних депутатів, він, можна навіть називати, антиконституційний.

Наступне. Власне кажучи, сьогодні ми стоїмо не просто перед концепцією. Я вперше заперечую тим речам, які ми 3 роки тому із колегами, які були минулого скликання і з вами, Іване Сергійович, говорили, що нам потрібен інформаційний кодекс. Я переконаний абсолютно і скажу таку ідею. Сьогодні інформаційний кодекс не потрібен. Не потрібен. Він закріпить назавжди те, що склалося в спотвореному вигляді. І нам потрібно спочатку виправити ситуацію, справді закатати, як кажуть, рукава, а потім вже створювати інформаційний кодекс, інакше ми отримаємо те, що не байдужих людей просто спонукає, як кажуть, до боротьби за виправлення цієї ситуації.

І ще деякі буквально зауваження. Щодо економіки, шановні колеги. Безумовно, я теж скористаюся підказкою свого колеги в минулому Олександра Ткаченка, що це - індустрія. Так. Якщо скористатися уявою про цю індустрію, то, шановні друзі, у нас сьогодні дійсно висять шість каналів на супутнику. Яка країна, Словакія, Словаччина, значить, може ще сказати, Чи Чехія, що у них такі результати? Напевно, ні. Значить, було створено деякі умови для прориву. Але цей перший прорив, шановні друзі, відбувся, я погоджуюсь з думками, які лунали в 95-му році, значить, були створені умови в 95-му році для прориву.

Друга межа прориву кризи була у 2000 році, коли була ціла низка рішень, які розкривали можливість вирішити ці питання.

І от сьогодні ми працюємо практично 3 роки в сталому вигляді. І я боюсь, що ми не підпишемо ще деякі закони, які сьогодні дійсно дають можливість залучити інвестиції. Ви уявіть собі спробу: хіба неможливо, хіба всі сидячі в залі не знають, що у нас завуальовано на 35 відсотків іноземного капіталу в статутному фонді компаній? Замість того, щоб назвати їх міжнародними компаніями і, відповідно, моніторити і поставити вимоги до цих компаній, ми сьогодні говоримо про те, що ні, ми кажемо: 35, - називаємо спотворену цифру. А вона вже давно і під 90. А в деяких компаніях - 100 відсотків іноземного капіталу. Ну, і нарешті, щодо інвестицій. Якщо ми не введемо цифрові технології, про які тут говорив четвертим наш колега з "Квазар-мікро", то, я вибачаюся, шановні колеги, ми назавжди відрізаємо себе від Європи, назавжди. І говорити про подальше інтегрування нашого продукту просто немає чого.

Тому , шановні колеги, я хотів би щиро, повірте, подякувати всім присутнім, бо справа дуже складна. Я сам особисто не чіпав політики, бо якщо зачепимо політику, ми не вийдемо сьогодні з залу, декілька годин ....... один одному відповідну процедуру проводити. Але наше телебачення хворіє, і радіо хворіє кризовим явищем, глибокими кризовими явищами. Це не вирок. З кризи є два виходи: глибока, як кажуть, прірва і виздоровлення. І нам всім потрібно все ж таки знайти і йти другим шляхом, а не першим. Я дякую всім небайдужим, хто займається, хто докладає і душу і серце в цю справу, бо від цього залежить і наше обличчя і обличчя, власне кажу, нашого майбутнього. Дякую за увагу всім. Всього найкращого