ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

Регіональна політика та місцеве самоврядування в Україні:

законодавчі аспекти

Сесійний зал Верховної Ради України

16 квітня 2003 року, 15.00 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В.М.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати, шановні учасники парламентських слухань! Нещодавно ми були учасниками Дня Уряду, пресвяченого проблемам депресивних регіонів, депресивних міст і селищ України, а також парламентських слуханнях, на яких обговорювалися різні аспекти тієї проблеми, яка сьогодні гаряче дебатується в суспільстві, це проблеми конституційної реформи, проблеми політичної реформи. І такі заходи, я хотів би сказати, вони по суті справи вкладаються в загальний контекст переходу до парламентсько-президентської моделі та посилення місцевого самоврядування, що власне моє переконання і має бути сутністю, основою політичної реформи.

Звідси актуальність і важливість теми нинішніх парламентських слухань, які продовжують започатковану в парламенті дискусію. Я думаю ми повинні констатувати і говорити про те, що навіть коли ми не зможемо прийняти якихось радикальних рішень, але те, що ми відверто, вичерпно і всебічно говоримо про ті наболілі проблеми, які є в українському суспільстві, це вже добре. Особливо щодо питань місцевого самоврядування і посилення його ролі в державному і суспільному житті. Я думаю, що це повинно бути органічною і невід'ємною складовою частиною державної регіональної політики.

Зміни в системі центральних органів влади, які ми будемо здійснювати в рамках політичної реформи, повинні поєднуватися з відповідними трансформаціями, при чому радикальними на місцевому і регіональному рівні.

Системі місцевого самоврядування властиві такі ж або подібні проблеми, що дають про себе знати на вищих щаблях державної влади, а відтак схожими є завдання, які нам потрібно реалізувати, звичайно, з поправками на масштаби і специфіку конкретних територій. Можна назвати зокрема політику вирівнювання стандартів життя у регіонах, що можливе за порозуміння узгодженості та зкоординованості дій місцевого самоврядування і державної влади. У даній сфері, як і скрізь, необхідне чітке визначення пріоритетів, їх ієрархії, виважений та осмислений підхід до проблем за ступенем актуальності і впливу на загальну ситуацію в державі.

Скажімо, зараз ми стикаємося зі спробами абсолютизувати це, моя думка, необхідність переходу до виборів депутатів місцевих рад за пропорційною системою. Що стосується пропорційної системи виборів до Верховної Ради України, то я так відчуваю, я думаю, ви відчуваєте, що і суспільство, і парламент до цього вже дозріли. Така позиція теж має право на існування, але чи є це головним, визначальним у процесі політичної реформи і чи при такому підході не залишимо ми поза увагою інші суттєві моменти, які потребують свого розв'язання. Наприклад, такий момент. Наскільки повноцінний інститут місцевого самоврядування в Україні, зокрема на районній і обласній ланках. Адже передбачена Конституцією організація державної влади та місцевого самоврядування на цих рівнях була продиктована тими ж причинами і чинниками, що призвели до побудови в Україні президентсько-парламентської республіки, і яка сьогодні, майже за одностайним переконанням усіх потребує реформування. Та обставина, що районні та обласні ради не мають власних виконавчих органів і змушені делегувати частину своїх повноважень місцевим державним адміністраціям, які підзвітні тим же радам як органам місцевого самоврядування, не витримує, я думаю, ви мене в цьому підтримаєте жодної критики. У тому числі з точки зору зарубіжного досвіду, який зафіксований в Європейській хартії місцевого самоврядування.

Гадаю, сьогоднішні парламентські слухання допоможуть нам поглянути на подібні проблеми і колізії, так би мовити, крупним планом і в розгорнутому вигляді. Це нині потрібно, як ніколи, бо формує і складає як мозаїку загальну концепцію політичної реформи.

Водночас, і що не менш важливо, є речі, якими можна і треба конкретно і предметно зайнятися вже зараз у правовому полі визначеному Конституцією України. Маю на увазі, насамперед, необхідність прискорення розробки та прийняття Закону про адміністративно-територіальний устрій, а також нової редакції Закону про місцеве самоврядування прийнятого у першому читанні нашими колегами ще з минулого скликання. Бо сьогодні йде мова про те, що нам потрібно вводити другу палату, верхню палату - палату регіонів, а регіонів у нас немає. Очевидно, нам спершу треба підступитися до такої вкрай важливої та складної проблеми, болючої проблеми, яку ми маємо вирішувати у перспективі і на перспективу, не ламаючи все. Це проблема адмінтерустрою, зміни, які продиктує життя.

Не терпить зволікання робота і над рядом інших законодавчих актів, зокрема, стосовно правового режиму комунальної власності. І взагалі ми в чималому боргу перед територіальними громадами сіл, селищ та міст. До нині не прийнято Закони про територіальну громаду, про місцеві референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлення громад. А це аксіома, оскільки це основа місцевого самоврядування, основний носій його функцій та повноважень.

Навколо названих законопроектів, і не тільки названих, точиться завзяті дискусії. Хотів би сподіватися, що сьогоднішні слухання у концентрованій формі висвітлять опозиції тих, хто виступає за, і тих, хто виступає проти прийняття таких рішень і дозволить нам отримати реальні результати.

Нинішній склад парламентських слухань представницький і авторитетний. Тут є і представники уряду, рясно представлені, голови обласних рад, Київської і Севастопольської міських рад, громадські організації і науковці.

Пропонується такий порядок проведення парламентських слухань. Для доповіді від Кабінету Міністрів надати слово Яцубі Володимиру Григоровичу, державному секретареві Кабінету Міністрів до 20 хвилин, для доповіді від Верховної Ради надати слово Голові Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Матвієнку Анатолію Сергійовичу - до 20 хвилин, а також дві співдоповіді заслухати: Міністерства юстиції України, виступить з якою міністр юстиції Лавринович Олександр Володимирович - до 7 хвилин, а також Державний секретар Міністерства фінансів України Ярошенко Федір Олексійович - до 7 хвилин, а також надати слово для співдоповіді від Конгресу місцевих і регіональних влад київському міському голові Олександру Олександровичу Омельченко - також до 7 хвилин. Після того перейти до виступів, обговорення доповідей і співдоповідей. У нас тут були різні пропозиції і підходи надати слово, час на виступ, для виступів 5 або 3 хвилини, я думаю, що ми знайдемо золоту середину в межах 4 хвилин.

З урахуванням цього, якщо немає заперечень, я просив би шановних колег дотримуватися Регламенту, щоб всі бажаючі могли виступити.

Після того, як час буде збігати, я буду відключати мікрофон, щоб не ображалися відразу. Немає заперечень?

Тоді переходимо до нашої дальшої роботи. Я запрошую до доповіді Державного секретаря Кабінету Міністрів України Яцубу Володимира Григоровича.

ЯЦУБА В.Г.

Шановний Володимире Михайловичу! Шановні народні депутати, члени уряду, запрошені, представники місцевої влади, науковці!

Питання, що винесені на сьогоднішні парламентські слухання мають надзвичайно важливе значення. Це продемонструвала і підготовка до них вході якої сьогоднішня проблематика широко дискутувалася та висвітлювалася засобами масової інформації, обговорювалася на міжвідомчій комісії з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України, круглих столах що проводилися центральними органами виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій спільно з органами місцевого самоврядування.

Обговорення засвідчило, що широкий спектр поглядів на подальше формування регіональної політики та місцевого самоврядування, і це невипадково, з одного боку процеси в економічному та соціальному житті країни на регіональному та місцевих рівнях розвивається настільки швидко, що існуюче законодавство все більше входить в протиріччя із життєвими реаліями.

З іншого чітке уявлення в суспільстві про нову концепцію державної і регіональної політики про шляхи якісного підвищення рівня місцевого самоврядування в подальшому просуванні економічних реформ ще тільки формуються.

Важливим є і те, що обидві проблеми взаємопов'язані. Цей зв'язок фактично віддзеркалює тенденції характерні для практики багатьох розвинених країн, передусім європейського континенту.

80-ті і 90-ті роки засвідчили про формування у Західноєвропейських країнах якісно нової ролі самих регіонів, місцевих органів влади у пошуку сучасних підходів, до питань розвитку, здатності адаптуватися до змін, пов'язаних з глобалізацією. У цьому аспекті уряд вважає поєднання обговорення проблем регіональної політики та місцевого самоврядування надзвичайно актуальними.

Слід зазначити, що уряд, визначаючи нову роль регіональної політики та місцевого самоврядування, на сучасному етапі розвитку країни спирається на ключові положення викладені в нормативних актах Президента України, які ще раз підтверджені ним в щорічному посланні до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України. Все це повністю узгоджується з основними принципами регіональної політики ЄЕС та положеннями Європейської Хартії з самоврядування.

Хочу зупинитися детальніше на проблемах регіонального розвитку.

По-перше. В останні роки суттєво поглибились регіональні відмінності, за експертними оцінками по показнику ВВП на душу населення значна кількість регіонів набагато відстає від середнього рівня по країнах ЄС. У переважній більшості він менше 16 відсотків від показника по ЄС, це видно добре на слайді.

Динаміка традиційного показника, що визначається державною статистикою валова доля на вартість на душу населення ВДВ упродовж 96-2000 років свідчить про зростання в Україні регіональних відхилень від середнього значення. За цей період зазначений розрив збільшився в 1.6 рази, рівень ВДВ на душу населення у Чернівецькій, Закарпатській, Тернопільській областях становить менше ніж 65 відсотків від середнього по Україні.

Таке зростання диспропорцій в регіональному розрізі відбувається і про іншим показникам, зокрема поглиблюються асиметрії за рівнем середньої заробітної плати, розрив між мінімальними і максимальними його значеннями серед регіонів за 7 останніх років зріс в 1.3 рази.

Подібні тенденції характерні у процесі залучення прямих іноземних інвестицій, третина їх зосереджена у столиці країни, розрив між граничними показниками на душу населення регіонів за останні 6 років збільшився в 1.2 рази. Наприклад, на початку року у Чернівецькій області показник становив 16 доларів, а в місті Києві.

Треба відмітити і те, що в самих регіонах диспропорції ще більші. Майже в кожній області багато населених пунктів та районів вже визначаються як депресивні. Зупинятися детально на цій проблематиці немає необхідності, як сказав Голова Верховної Ради тут присутній, оскільки 8 квітня на Дні уряду вона обговорювалася детально. Зазначу лише одне, не зважаючи на всі зусилля Верховної Ради, уряду, місцевих органів влади досягти особливих успіхів в цій сфері нам не вдалося. Тим самим, поступово поглиблюється різниця в умовах життя, доступу до якісної освіти, медичної допомоги, культурного надбання пересічного українця.

Ратифікація Верховною Радою України Європейської хартії місцевого самоврядування, прийняття законів, спрямованих на забезпечення регіонального розвитку та місцевого самоврядування, створили певні умови законодавчого підгрунтя. Але критичної маси, яка б дозволила розкрити потенціал органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, вирішення питань розвитку регіональних і місцевих проблем, на жаль, поки що не досягнуто.

За цей період державна регіональна політика не набула цілеспрямованого системного характеру, в ній досить часто домінував ситуативний підхід. Механізм державного регулювання регіонального розвитку успадкували принципи централізованих відносин згори донизу, як їх називають.

Проте, можливості такої системи вже вичерпані, ті незначні кошти, що передбачалися в Державному бюджеті на вирішення питань державної регіональної політики та форми їх розподілу, не можуть суттєво вплинути на якісні зміни. Переважно вони спрямовувались на розв'язання проблем життєдіяльності і до того ж нерідко розпорошувались в самих регіонах.

В кінці 90-х років, як новий стимулюючий інструмент регіональної політики, держава почала застосувати спеціальний режим інвестиційної діяльності на окремих територіях. Сьогодні вже можна стверджувати, що в цілому вони позитивно вплинули на розвиток територій, хоча, безумовно, такий інструмент слід застосовувати дуже зважено.

По-друге, суттєвим кроком у збільшенні можливості і розвитку територій, розширенням повноважень місцевих органів формування фінансових ресурсів та самостійності територіальних громад у забезпеченні їх життєдіяльності стало прийняття бюджетного кодексу. Він дозволив розпочати роботу з децентралізації бюджетного процесу, створення прозорих міжбюджетних відносин між державою та територіями.

Водночас застосування положень кодексу дає серйозний матеріал для аналізу його ефективності та проблем, що виникли.

Численні звернення місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування до уряду свідчать про недосконалість розподілу міжбюджетних трансфертів, у першу чергу на рівні районів та міст обласного значення. Частково це виправлено в розрахунках міжбюджетних трансфертів у поточному році.

Проте необхідність змін у Бюджетному кодексі очевидна, про це свідчать результати обстеження економічної, фінансової спроможності територій, які проводилися у минулому році.

На сьогодні забезпеченість місцевих бюджетів на одного жителя становить в середньому близько 460 гривень, а на виконання власних повноважень місцевого самоврядування лише 46.

Найгострішою є ситуація з бюджетами сіл і селищ. Фактично, в кожній області є сільські бюджети, що формуються, практично, за рахунок трансфертів з Державного бюджету, тобто власні доходи відсутні.

Значною є регіональна диференціація доходів сільських бюджетів. Зрозуміло, що за таких умов вкрай ускладнюються можливості виконання функцій місцевого самоврядування, надання повноцінних послуг населенню та формування бюджетів розвитку. Тому необхідно створювати всі умови для формування реального суб'єкта місцевого самоврядування - повноцінної територіальної громади, яка мала б фінансові та матеріальні можливості для надання населенню необхідних послуг.

Треба визнати також, що уряду не вдалося вчасно законодавчо забезпечити і провести реформу житлово-комунальної сфери, яка сьогодні є чи не найгострішою проблемою, особливо для міст. Для вирішення цих питань урядом підготовлено проект загально державної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2003-2010 роки та ряд змін та доповнень до діючих законодавчих актів.

По-третє, має місце також неврегульованість відносин власності та управління об'єктами права комунальної власності територіальних громад. В основі цієї проблеми лежить неузгодженість положень Закону України "Про власність" з Конституцією України стосовно прав власності та суб'єктів права комунальної власності. В цьому контексті Кабінет Міністрів підтримує положення прийняте Верховною Радою в першому читанні Законопроект "Про місцеве самоврядування в Україні".

По-четверте. Одним із значних важелів місцевого та регіонального розвитку останнім часом стають земельні ресурси. Земельний кодекс законодавчо визначив питання набуття права власності на землю, створив правові умови для подальшого розвитку прозорого ринку земель.

Сьогодні вже відпрацьовані механізми продажу земель не сільськогосподарського призначення, надходження коштів від плати за землю динамічно зростають майже у двічі порівняно з 1999 роком, проте і тут існує чимало проблем. Зокрема, це значна кількість законодавчо наданих пільг підприємствам, установам та організаціям. Закон "Про плату за землю" фактично перетворено на Закон "Про пільги", як результат, значні втрати місцевих бюджетів. На сьогодні сума пільг по платі за землю складає 1 мільярд 250 мільйонів гривень.

Розпочавши процес розмежування земель державної комунальної власності окремі керівники органів місцевого самоврядування наполягають на затвердженні в законодавчому порядку механізмів врегулювання земельних відносин на землях комунальної власності без органів виконавчої влади, тобто без держави взагалі. Цього не можна допустити враховуючи, що земля, це особливий ресурс, який повинен знаходитися під особливим контролем держави.

Разом з тим уряд усвідомлює необхідність розв'язання проблеми розмежування повноважень органів виконавчої влади і місцевих органів самоврядування щодо земельних відносин.

Схвалений Верховною Радою проект Закону України "Про розмежування земель державної комунальної власності" значною мірою вирішує зазначені проблеми і ми просимо народних депутатів врахувати пропозиції уряду при розгляді цього проекту в другому читанні.

Шановні учасники парламентських слухань! Безумовно існує різниця в умовах регіонального розвитку, але зважаючи на це переконаний, що сьогодні місцева влада ще вкрай недостатньо використовує існуючі можливості ресурсного забезпечення. Передусім це стосується розвитку підприємництва, одного з потужних ресурсів місцевого самоврядування, створення робочих місць, надходжень до Бюджету.

Приріст кількості малих підприємств за 2001-2002 роки в регіональному розрізі коливається від 0,4 до 27 відсотків по регіону. Як свідчила минулорічна липнева Всеукраїнська нарада з питань підприємництва, всім нам потрібно невідкладни змінити точку зору на питання розвитку малого бізнесу. Гострою залишається і проблема управління бюджетними коштами та ефективність використання місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо наповнення місцевих бюджетів. Йдеться насамперед про надання окремими органами місцевої влади необгрунтованих пільг, що призводять до значних втрат надходжень місцевих бюджетів. Значні кошти втрачаються місцевими бюджетами також через відсутність належного контролю органів виконавчої влади за надходженнями орендної плати за користування комунальним майном та землею. У значній кількості регіонів не приділяється належної уваги такому джерелу доходів, як надходження коштів від приватизації комунального майна, сплати податків від договорів з куплі-продажу. При здійсненні приватизації нерідко порушуються норми законодавчих актів, що призводить до втрат доходів місцевих бюджетів.

Зазначу, що всі перелічені питання не повинні вирішуватися в центрі, це виключно справа місцевих органів. А пошук та запровадження нових інструментів регіональної політики та взаємовідносин між центром та регіонами, уряд, місцеві органи влади мають вирішувати спільно. Нами разом вже здійснені певні кроки в цьому напрямку.

В стадії розробки державна стратегія регіональної політики, яка має стати складовою стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки, одним з головних інструментів реалізації державної регіональної політики. Багаторічний європейський досвід свідчить, що в перехідний період саме держава бере на себе функції прогнозування та планування подальшого розвитку регіонів, формування концепції, стратегії, загальнодержавної політики, основною метою якої має бути максимальне досягнення показників сталого розвитку регіонів, взаємоузгодженості інтересів, налагодження інтеграційних зв'язків між ними. Майбутнє цієї стратегії потребує також розробки відповідного законодавчого, економічного, фінансового, організаційного механізму її впровадження. Зокрема, у Верховній Раді розглянуто проект Закону України про стимулювання розвитку регіонів, який розроблено урядом і вирішено рекомендувати прийняти зазначений законопроект у першому читанні. Законопроектом пропонується визначити модель стимулювання розвитку регіонів та депресивних територій в Україні. Слід зазначити, що, як центральна, так і місцева влада, не тільки усвідомлюють необхідність, але і практично діють у напрямі проведення в регіонах спільних колегій центральних органів виконавчої влади з місцевими органами влади, активізується робота щодо міжрегіональної, економічної і культурної співпраці та розв'язання спільних проблем.

Так, з метою вирішення проблеми розвитку малих міст України урядом за активною участю асоціації міст України розроблено відповідна програма та проект Закону щодо її запровадження, які опрацьовані профільним комітетом Верховної Ради та підготовлені до першого читання.

Кабінетом Міністрів, враховуючи важливість вдосконалення регіональної політики та розвитку місцевого самоврядування, вивчається питання щодо внесення відповідних змін до структури центральних органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів, на які буде покладено повноваження займатися цією тематикою.

Шановні учасники парламентських слухань! Президент України, проголошуючи свій варіант політичної реформи, особливу увагу звернув на практику функціонування місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. У цьому зв'язку ідеальним варіантом було прийняття законодавчих актів, які мають бути надзвичайно серйозно взаємопов'язані - це Закони про адміністративно-територіальний устрій України, про місцеве самоврядування України і про державні адміністрації. Подальші кроки уряду щодо розвитку місцевого самоврядування буде здійснено відповідно до програми його законодавчого забезпечення, робота над якою має бути завершена найближчим часом.

Дякую за увагу та за можливість виступити на цій трибуні.

Засідання веде ВАСИЛЬЄВ Г.А.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Володимире Григоровичу, сідайте, будь ласка.

Слово для доповіді надається голові Комітету Верховної України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Матвієнку Анатолію Сергійовичу, будь ласка.

15:26:46

МАТВІЄНКО А.С.

Пане Головуючий! Високоповажне зібрання!

Майже всі ми, особливо нинішні владоможці, любимо говорити про європейський вибір України, що дуже прагнемо до того, щоб бути в Європі, але дуже рідко намагаємося зрозуміти, які процеси відбуваються в розвинутих країнах Європи. Не зайве хочу нагадати всім нам, особливо в контексті вчорашнього виступу Президента і сьогоднішнього виступу Прем'єр-міністра, що європейські держави все більше відходять від політики урядового патроналізму, відходять саме шляхом розвитку регіонів, посилення позицій регіонального та місцевого самоврядування, солідарної співпраці цих органів з центром.

Конкурентність регіонів, що сприяється на економіку знань - ось головна суть подальшого розвитку європейської регіональної політики. При цьому Європейський Союз і кожна держава, що до нього входить, зобов'язується надавати кожній людині незалежно від місця її проживання, визначити їх рівень соціальних гарантій. Здавалося б, як просто, якщо розумні і багаті це в світі роблять, і роблять уже давно, і в результаті цього стають ще багатшими, то чому б нам не дуже багатим цього не робити? Спробую на це відповісти.

Ще 25 травня 2001 року Президент України своїм Указом затвердив концепцію державної регіональної політики і доручив Кабінету Міністрів України забезпечити її реалізацію.

Названий документ готувався урядом Віктора Ющенка і містить чимало правильних і дуже своєчасних положень. Однак пішов уряд Ющенка і все фактично зупинилося, навіть розмови на цю тему лінуємося вести. Приклади пропоную найсвіжіші.

Чи багато ви чули в сьогоднішній доповіді Прем'єра, а він представляв зранку Програму уряду? Ні, дуже скромно говорив про це Прем'єр. Зате скромність Прем'єра це взагалі подвиг на фоні вчорашньої доповіді Президента, який цією проблемою не живе і не хоче, і смію стверджувати, і не розуміє її.

Висновок перший. Якщо розумінням цієї проблеми не озброюються провідники від влади, то тоді сподіватися на зрушення марно, нам не зупинити тенденції, а вони серйозні і тривожні. На графіку, який ви можете знайти на сторінці 53 цієї книги, яка вам роздана інформаційно-аналітичних матеріалів, зображено динаміку відхилень середньомісячної заробітної плати по регіонах від середнього рівня в Україні. 1995 року розрив між найбагатшим Києвом і найбіднішою Волинню був ще порівняно невеликий і складав 73 гривні. Але потім він із року в рік збільшувався і 2002 року досягнув дуже відчутної цифри 376.3 гривні. Те ж саме стосується і динаміки такого показника як валова додана вартість на душу населення, що демонструвалося у попередній доповіді.

За період з 96-го по 2000 рік диспропорція за ним зросла майже вдвічі, тобто економічно слабкі й бідні регіони стали ще слабкішими і ще біднішими.

Названі вище тенденції надто небезпечні, щоб ними нехтувати.

По-перше, у середньо строковій перспективі ми можемо отримати значні території де рівень освіти, фахової підготовки робочої сили, рівень технології виробництва товарів будуть настільки низькими та застарілими, що жодного інвестора ні за які пільги привабити буде дуже неможливо.

Фактично йдеться про всю Центральну та Північну Україну - це дві третини наших регіонів.

По-друге. Фахівці застерігають: відхилення понад 50 відсотків від середньо державних показників рівня розвитку загрожують неповоротними процесами занепаду окремих регіонів і як наслідок, політичної та соціальної дестабілізації держави в цілому. Чи не це відбувається сьогодні в Україні, де вже третій рік нас переконують в міфічному економічному зростанні, але бідні стають дедалі біднішими разом з усією Україною.

Отже правильної регіональної політики, і це ми маємо зробити сьогодні як висновок, зорганізувати ми поки що в незалежній Україні не зуміли. А яку вели?

Якщо ми поглянемо на карту України в тих же розданих матеріалах, то побачимо: найнижчі державні інвестиції в основний капітал на душу населення протягом останніх двох років припадали саме на регіони із низьким рівнем розвитку.

Певний позитивний сплеск мав лише в Івано-Франківській області, але там, схоже, він був пов'язаний переважно зі спорудженням відомої державної резиденції.

Висновок другий: маємо змінити підходи. Адже надання мізерних централізованих капвкладень, які і до того розподіляються за абсолютно непрозорими принципами, не може змінити продуманої програми розвитку регіонів. Така програма може бути успішною лише за умови, коли уряд збагне, що з регіонами треба поводитися як з партнерами, а не як з підлеглими у спільній важкій роботі задля розвитку країни та її складових.

І якщо вже серйозно вести мову про регіональну політику, то і підхід до її фінансування повинен бути адекватний.

Якщо в країнах ЄС на регіональну політику скеровують до 0,5 відсотків валового внутрішнього продукту, і за обсягами це друга цифра в бюджеті після підтримки сільського господарства, то в нашій країні це досягає ледь 0,4 відсотки Державного бюджету, але і ця цифра, якщо ви проаналізуєте її з року в рік, зменшується.

Тривання такого стану речей у майбутньому може призвести до того, що наймеш розвинуті регіони в межах держави виявляться приречені на економічну ізоляцію і дальший занепад як слаборозвинені держави на світовій арені, а це, в свою чергу, блокувати розвиток країни в цілому. Але з чого розпочати - закономірно стає перед нами питання.

Мені видається, що на цьому етапі з найпростішого - з інституційної реформи. В уряді, в блоці першого віце-прем'єра, і ми звертаємося сьогодні до уряду, очевидно, слід уже створити посаду міністра з питань регіональної політики та співпраці з органами місцевого самоврядування. І це треба створити швидше, ніж міністра з питань взаємодії сьогодні з Верховною Радою.

Для такого міністра не потрібен великий бюрократичний штат, але під началом першого віце-прем'єра і цього міністра повинна працювати рада з питань регіональної політики в складі заступників держсекретарів усіх найважливіших міністерств. І ця рада повинна спиратися на потужний аналітичний апарат, а її рекомендації ставати предметом обговорення цих пропозицій на засіданні уряду. Саме така рада повинна була б розробити і внести на розгляд парламенту сучасний закон про засади державної регіональної політики, інші закони, які передбачені згаданою концепцією.

Нарешті, треба сприяти підвищенню інституційної спроможності місцевих органів до формування сучасних регіональних стратегій розвитку, інтелектуально сумісних із тими, що розробляються в Європі. Такі стратегії програми можуть стати запорукою отримання серйозних інвестицій.

Ще раз зазначу, регіональна політика - це ефективна спільна робота центу і регіонів.

Зупинюся ще на одному питанні - на самостійності регіонів. Говорю про це тому, що чимало вважають ключовим завданням регіональної політики - це втікати подальше від центру, прагнення до добірного належне законодавче забезпечення одного з найважливіших принципів функціонування місцевого самоврядування, правової та організаційної самостійності територіальної громади, що передбачає не лише право, а її реальну спроможність самостійно вирішувати питання місцевого значення, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Це в першу чергу пов'язано із наділенням територіальних громад та органів місцевого самоврядування власною компетенцією. До того ж підгрунтям такої самостійності є певна матеріальна та фінансова база, яка згідно із законодавством України складається з рухомого і нерухомого майна, комунальної власності, доходів місцевих бюджетів, інших коштів, землі та інших природних ресурсів що є у комунальній власності.

Проте наявні у територіальних громад матеріальні та фінансові ресурси сьогодні є абсолютно недостатніми для самостійності і це викликано великою мірою подрібненістю більшості територіальних громад сіл, селищ і міст.

Поруч з іншими чинниками які також сьогодні аналізувалися, стосовно загальнодержавного розвитку. Виходом з такого становища може бути об’єднання територіальних громад і про це сьогодні, я так розумію, говорять більшість тих хто бере участь в публічних дискусіях і це свідчить про те, що ця проблема знаходить підтримку і розуміння як у науковців, так і у тих, хто практично здійснює повноваження в місцевому самоврядуванні, і в законодавців, і в уряді.

Проте, виходячи з конституційних положень, відповідно до яких такі об'єднання мають відбуватися лише на добровільній основі, набуває актуальності питання стимулювання з боку держави таких процесів. Добровільність, безумовно, так як і говорив попередній доповідач, має бути - це конституційна норма і вимога.

Але потрібно зробити стимули для того, щоб ця добровільність була реалізована в створення самодостатніх в ресурсному плані громад, які зможуть вирішувати реально питання місцевого значення.

Зрештою, Конституційний Суд України, прийнявши рішення від 18 червня 2002 року, відкрив шлях до об'єднання територіальних громад не лише з сіл, а й будь-яких територіальних громад які знаходяться поруч. Тобто питання про питання про об'єднання міст і довколишніх сіл сьогодні є можливим для вирішення. Для цього потрібно тільки механізм добровільного об'єднання в єдину територіальну громаду і можна самостійно буде вирішувати питання місцевого значення. Така можливість з'явилася і я гадаю, що вона має бути використана. Важливим при цьому є підвищення матеріально-фінансових можливостей територіальних громад через ресурсне об'єднання, коли будь-які територіальні громади можуть об'єднувати власні ресурси з метою виконання певних програм реалізації певних проектів.

На жаль, конституційне положення відповідно до якого територіальним громадам сіл, селищ і міст надана можливість об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або спільного фінансування, чи утримання комунальних підприємств, організацій, установ, це не розвинуто належним чином законодавчо і як наслідок на практиці воно не реалізується. Хоча як свідчить практика інших країн, зокрема досвід Французької Республіки такі напрямки реалізації повноважень місцевого самоврядування можуть бути дуже ефективними.

Питання укрупнення територіальних громад може також бути вирішено в процесі трансформації системи адміністративно-територіального устрою України. В цьому зв'язку набуває поширення ідея про визначення територіальної громади первинною ланкою системи адміністративно-територіального устрою України.

Ми повинні розуміти також, що зміна адміністративно-територіального устрою України може бути тільки в межах, які визначені 133 статтею Конституції. Багато питань, які можуть бути вирішені при ухвалені Закону "Про місцеве самоврядування України" в новій редакції, який прийнятий в першому читанні в січні 2002 року, який готується зараз комітетом до другого читання. Цей закон може вирішити питання і децентралізації, і деконцентрації владних повноважень, чіткого розмежування сфер компетенції та повноважень всіх суб'єктів місцевого самоврядування, в тому числі територіальних громад.

Водночас ті повноваження, які іманентно належать до повноважень виконавчої влади мають бути викладені в Законі "Про місцеві державні адміністрації". Ці два закони, звичайно, бажано приймати паралельно.

Є цілий перелік законодавчих актів, звичайно, які потрібно прийняти для вирішення проблем, що повстали і вони відомі, як в профільному комітеті, так і Міністерстві юстиції. І робота спільно над цими проектами дасть змогу належно реалізувати потенціал норм Конституції щодо розвитку місцевого самоврядування і самоврядування, в якому належним чином була б забезпечена його поважна важлива роль, як серйозної складової влади українського народу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Співдоповідає Державний секретар Міністерства фінансів України Ярошенко Федір Олексійович. Будь ласка. Підготуватися Омельченко.

ЯРОШЕНКО Ф.О.

Шановний Геннадію Андрійовичу, шановні парламентарі, присутні.

У своєму виступі Володимир Григорович детально проаналізував стан справ щодо законодавчих аспектів регіональної політики та місцевого самоврядування та проблеми, які ще зберігаються на сьогодні. Я хочу поглиблено зупинитися на аспектах фінансового, зокрема бюджетного забезпечення функціонування і розвитку місцевого самоврядування.

Не зважаючи на ту критичну ситуацію, яку висловив Володимир Григорович, законодавчі підвалини для зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування закладені Бюджетним кодексом і запроваджень його положень питома вага обсягу видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті держави збільшувалися з 31 відсотка у 2000 році до 44,7 відсотків у поточному році. Доходи загального фонду місцевих бюджетів без врахування трансфертів у 2002 році збільшилися у порівнянні з 2000 роком на 4,5 мільярда гривень або в 1,4 рази.

Аналіз виконання місцевих бюджетів за 3 місяці поточного року свідчить про збереження досягнення позитивних тенденцій. За роки незалежності в Україні в державі зроблені реальні кроки в напрямку реформування бюджетної системи. Встановлені прозорі правила поведінки учасників бюджетного процесу. Відбулися радикальні перетворення у сфері міжбюджетних відносин.

Урядом запроваджена єдина методика бюджетного забезпечення потреб соціально-культурної сфери, соціального захисту населення.

Звичайно, в будь-якій математичній формулі неможливо урахувати всі територіальні особливості. Для такої мети передбачено заходи додаткового коригування - це надання додаткових дотацій або субвенцій.

Як свідчить аналіз, більшість звернень, що надходять до Міністерства фінансів з регіонів, пов'язані не з механізмом розподілення ресурсу, а взагалі з його обсягом. Розрахунки дотацій вирівнювання місцевим бюджетам пройшли еволюцію від їх перерозподілу на рівні обласного бюджету до розподілів в останні два роки безпосередньо до рівня районів і міст обласного значення як повноправних учасників бюджетного процесу.

Водночас сьогодні є необхідність у вдосконаленні формули розподілу дотацій вирівнювання до бюджетів місцевого самоврядування на районному рівні, до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення. З цією метою Міністерством фінансів України відпрацьовується відповідний законопроект, який дасть змогу врахувати ці проблеми, і він буде поданий у Верховну Раду згідно з Бюджетним кодексом до липня поточного року.

І я б хотів зробити наголос, що за підсумками роботи першого кварталу поточного року всі дотації і субвенції, і дотації вирівнювання, абсолютно чітко виконувалися і жодного зриву не було.

Ще одним аспектом удосконалення бюджетних відносин залишається проблема надання субвенцій, в першу чергу на видатки, пов'язані із соціальним захистом населення. Практика рахунків по пільгах і субсидіях для населення безпосередньо зазначених послуг давно себе пережила і вимагає термінового переходу до адресної виплати таких сум безпосередньо громадам, і уряд працює в цих напрямках.

Однак я хотів би зазначити, що бюджетні проблеми місцевого самоврядування неможливо розв'язати лише в площині самого бюджету. Лише шляхом перерозподілу коштів ми проблеми не вирішимо, хоча і це потрібно робити. Необхідно зміцнити економічну базу місцевого самоврядування, розкрити потенціал місцевої та громадської ініціативи. Взагалі динамічний розвиток підприємств до залучення інвестицій повинні стати пріоритетом місцевої та регіональної політики. Шляхом подальшого зміцнення доходної частини місцевих бюджетів, на нашу думку, повинні вирішуватися, як це закладено в Програму діяльності уряду, яку сьогодні вам презентував Прем'єр-міністр, це податкова реформа, зокрема, термінове прийняття змін до Закону щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

Ще раз хочу наголосити про те, що бюджетний процес на сьогодні є абсолютно прозорим. Уряд приділяє увагу підвищенню ефективності державних ресурсів. Для вирішення задач вдосконалення управління фінансовою складовою залучаються провідні наукові установи нашої держави.

Запроваджено та постійно вдосконалюється нова технологія інформаційної підтримки прийняття рішень, складання бюджету. Запроваджена корпоративна робота всіх учасників бюджетного процесу, починаючи зі складання держаного бюджету і закінчуючи аналізом його виконання.

Створено типову інформаційну систему місцевих бюджетів, яка послужить базовою для впровадження комплексної системи управління фінансового державного рівня, компресний програмний продукт, який дає можливість неупереджено підходити до формування всіх бюджетних показників.

І хотів би зазначити, що саме з використанням цих інструментів від програмних продуктів у першому кварталі виконання бюджету зроблено в автоматичному режимі. І ви були свідками. Я думаю абсолютно у кожного з вас немає тут заперечень.

Іншим важливим напрямком є підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів. Нам необхідно провести системну роботу щодо оптимізації кількості державних цільових програм з тим, щоб визначити найбільш пріоритетні та необхідні державі програми та забезпечити їх належним фінансуванням.

Пропонується продовжити роботу щодо впорядкування та оптимізації бюджетних установ. Незважаючи на ряд позитивних зрушень, які відбулися із впровадженням бюджетної реформи і подальшого її розвитку, потребує проведення також реформи адміністративно-територіального устрою податкової реформи.

Міністерство водночас працює над удосконаленням податкового бюджетного законодавства, зокрема з урахуванням пропозицій народних депутатів ми робимо вдосконалення Бюджетного кодексу України, я за браком часу, не буду забирати у вас час, але дуже багато цікавих пропозицій робиться вами і ми їх опрацьовуємо.

Також готується ряд законопроектів, які дадуть можливість значно покращити цю роботу, тому я вас всіх запрошую для роботи в Міністерстві фінансів над опрацюванням цих законопроектів і прийняття Верховною Радою України цих законодавчих актів дозволить не лише удосконалити управління бюджетним процесом на загальнодержавному і місцевому рівнях, а найголовніше це підняти життєвий рівень населення. Уряд розраховує на плідну конструктивну співпрацю з народними депутатами з цього питання. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

Слово для співдповіді від Конгресу місцевих і регіональних влад України надається київському міському голові Омельченку Олександру Олександровичу. Будь ласка.

ОМЕЛЬЧЕНКО О.О.

Шановний Геннадію Андрійовичу! Шановні народні депутати! Члени уряду і ми, присутні і запрошені в цій залі!

Дійсно, я як голова в місті Києві, очолюю Асоціацію міст України. Є Асоціація сіл і селищ, яку очолює присутній тут Слиш, є Асоціація регіональних влад. Тобто районів та обласних рад, яку очолює шановний Тихонов, який теж тут є. У минулому році спільна співпраця з Адміністрацією Президента, урядом було погоджено, що три асоціації сіл і селищ, міст і регіональних і влад створюють конгрес місцевих та регіональних влад. Підписані в установленому порядку документи трьох голів асоціацій і такий конгрес створений.

На першому засідання конгресу ми отримали офіційну вітальну телеграму Президента, уряду, Верховної Ради, президія була поважна і запропонували оформити конгрес як юридичну особу. І тут же деякі політичні партії, я почитав першу статтю у "Київських ведомостях", кому вона належить, мені відомо, якщо вам не відомо, то я скажу, якій політичній партії - соціал-демократам (об'єднаним), тут же написала статтю, що це створена політична організація. Нам рекомендували не спішити, юридично не реєструвати, але пообіцяли, Володимир Михайлович про це знає, і я думаю, що він буде знати з мого виступу, постановою Верховної Ради затвердити положення і статут. Цього не відбулося.

Для чого я навів цей приклад? Те що сьогодні нам у виступах і від уряду, і від комітету Верховної Ради, і від міністрів теоретично цікаво було всім нам і ми сьогодні говоримо про те, що місцеве самоврядування в Україні потребує законодавчого забезпечення, фінансового, матеріального забезпечення, розмежування повноважень між місцевим самоврядуванням та іншими виконавчими органами влади про забезпечення власних повноважень та повноважень делегованих і багато-багато інших прикладів.

Іде вже розмова і про те, що треба врегулювати відношення і внести зміни до Закону "Про місцеве самоврядування". Внести зміни після того, як Закон "Про місцеве самоврядування" на сьогодні просто не виконується.

Не виконувати можна по декільком причинам: не вміти, не хотіти, не бажати, ігнорувати - слів-синонімів багато.

Чому не виконується Закон "Про місцеве самоврядування"? Просте питання. Дійсно законодавчо немає супроводження і відсутній цілий ряд законів. Це перше питання.

Чому вони відсутні? Закон про власність: п'ять варіантів проектів цього закону - п'ять років знаходяться у Верховній Раді. Різних комітетів, і в тому числі від Асоціації міст подання, як ініціатива.

Не приймається Закон про власність. Чому? Тому що якщо він був би в свій час, то не таким чи шляхом і курсом пішла приватизація в Україні, яку народ назвав прихватизацією. Він відсутній - це ж нормально! Дуже багатьом тим, хто приймає пряму участь у приватизації. Він вийде через рік-два після завершення процесу приватизації.

Друге питання. Три роки находяться проекти закону про муніципальну міліцію. То владу місцевим органам не страшно передати, а муніципальну міліцію мати власну для правопорядку, для того, щоб були підзвітні, підконтрольні, а не тільки для того, щоб по командам порушувати кримінальні справи проти голів сільських, міських та інших рад, отут уже нема мужності провести закон про муніципальну міліцію. Весь світ може, вся Європа може, а ми не можемо, бо не хочемо. Питання це я ті, я вибачаюсь, але мені скільки...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Продовжуйте, продовжуйте, будь ласка.

ОМЕЛЬЧЕНКО О.О. Якщо можна, ще декілька хвилин.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Продовжуйте. Немає заперечень?

ГОЛОС З МІСЦЯ. Нема.

ОМЕЛЬЧЕНКО О.О. Дякую, спасибі.

Ми отримали, дякуючи Верховній Раді, Земельний кодекс. Скільки радості було! Земельний кодекс! Будемо надіятися, що будуть закони і буде господар землі. А сьогодні, крім сліз, ніхто нічого не отримав. І це ж правда! Ви спитайте голів сільської ради, народні депутати, всі, хто там буває. Сьогодні землевпорядника нема в селі. Сьогодні на 4-5 сіл один землевпорядник в районній адміністрації. Сьогодні при відсутності доріг, автобусів, треба цьому бідненькому селянину їхати в район, сидіти там з ранку до ночі, щоб попасти і вирішити питання. Сьогодні межу ніхто не може в селі поділити. Про яке самоврядування ми говоримо, кого ми обманюємо? Де та земська управа, яка в свій час була в кожному господарстві?

Земельний кодекс сьогодні ігнорується Державним комітетом земельних ресурсів, урядом минулим і, на жаль, новим, і той закон, який ми хочемо, щоб мали в першому читанні, пройшов у цьому залі понад 300 голосів (це ж пропозиція наша була - голів сіл, міст, селищ!) у другому читанні вже місяць лежить, півтора. І я боюсь одного, що він не вийде ніколи, як не вийшов закон про власність. От коли землю раздеребанять, от тоді появиться закон про розмежування земель.

Тому я хотів би сьогодні до тих депутатів і просто сказати, як сам собі: бійтеся Бога або майте в душі Бога - прийміть закон про розмежування земель.

Я на прикладі наведу сьогодні: Комітет земельних ресурсів, який очолює Даниленко, в минулому році продає 40 гектарів київської землі без нашого відома, видає акт на володіння землі, отримує кошти, держав їх до кінця грудня, бухгалтер не може оприходувати, і він в кінці грудня перераховує ці кошти на рахунок Київської міської ради.

Де це бачено? Де в світі бачено, щоб Комітет державних земельних ресурсів продав київську землю, яка належить громаді? Але ж продав не за 46 мільйонів, ціна їй, а за 8 мільйонів гривень.

То я сьогодні теж питаю: при яких радянських часах, коли вже сьогодні мозолі на язиках, треба правду чесно говорити, більшої демократії місцевого самоврядування як при радянських часах ніколи не було і я боюся, що не буде. (О п л е с к и).

Дай Бог, якщо буде. Ми знаємо з вами при всіх часах тільки рішення сесії селищної, міської, районної, обласної могло давати право на землю.

Слідуюче питання. Боротьба за Бюро технічної інвентаризації. Шановний пан Лавринович - міністр, продовжує боротьбу після міністра Станік. Віддайте БТІ Міністерству юстиції. Де в світі займаються реєстрацією нерухомості Міністерство юстиції? Кадастр вести - це інша справа.

Боролися, боролися, укази підписували, ми не виконували, в суди подавали нас, тепер Даниленко новий господар - голова Державного комітету підготував розпорядження, що функції БТІ передаються йому, технічної інформації. І він тепер буде вести і власність, і рухомість, і нерухомість, і землю. Це ж функції органів місцевого самоврядування.

То я сьогодні вибачаюся, я питаю. Половину законів тих, що треба немає. А ті що є, чому ігноруються і чому не виконуються, на якій підставі.

Шановні колеги! Ми не виконуємо ніяких повноважень і ніяких приписів Європейської хартії, на жаль. Ми не виконуємо власних законів, які є по місцевому самоврядуванню, ми його сьогодні гнобимо, душимо. Ми вважаємо, що місцеве самоврядування це нижчий рівень влади, а весь світ вважає, що місцеве самоврядування, це вищий рівень влади, самого простого низового нашого виборця, нашого мешканця, нашого українця - бідного, знедоленого історією, якого ми повинні поважати, любити і захищати.

(О п л е с к и).

Я, шановні колеги, згоден, я завершую, я згоден з тими напрацюваннями, які є, повноваження, які отримав депутат голова Матвієнко. Але я ніколи не згоджуся з Анатолієм Сергійовичем про те, що ви повторюєте байку Ющенка, який теж цю байку розказує. Якщо ми виберемо народом районні гілки влади і обласні, ми отримаємо федеральні малі уряди в кожній області, і тоді буде жах. Таку думку ви повторюєте - це думка Ющенка. Це помилка. Це недовіра до власного народу. Народ повинен вибрати того, кого хоче, помилитися, наїстися от-так, а потім поправити помилку.

Тоді я вибачаюся, сидять губернатори, не треба, сидять губернатори, голови обласних державних адміністрацій. Це ж треба таке, щоб до всього суспільство було готове, а от обирати голів обласних адміністрацій суспільство не готове. То може ви вже готові? То може ви запропонуєте самі по черзі, хто готовий, щоб вибрали Кушнарьова в Харківській області чи Швеця у Дніпропетровській. Покажіть приклад. Тим більше, що Євген Петрович був мером вибраним в Харкові. Ще б не вибрали! І ми впевнені, що вибрала б вас вся Харківська область губернатором. І тоді б було, дійсно, самоврядування, тому що прошарок районної адміністрації, обласної адміністрації руйнує всю систему місцевого самоврядування.

І тому декілька слів, шановні колеги, коли тут говорили, про двопалатний парламент. При призначених головах районних адміністрацій, обласних адміністрацій ніякого двопалатного парламенту бути не може, тому що палата буде сформована за рахунок призначених керівників, а не народно обраних. Я вибачаюся за те, що перебрав регламент. Я виступаю за останні три роки в Верховній Раді, це перший раз, виступав, коли приймали закон про місто Київ, це було чотири роки назад.

І тому хочу звернутися до шановного міністра юстиції Лавриновича. Скажіть, будь ласка, шановний пане міністре, хто повинен бути законопослушний, в першу чергу, як не ви? А ви не є законопослушним. Рік Київська міська рада прийняла рішення про затвердження Статуту про місто Київ, як столицю. Це передбачено Законом про місто Київ. Рік відписуються всі заступники Лавриновича на рішення і мої підписи. Сам Лавринович жодного разу підпис не поставив, і я бачу, що це закінчиться негативним прикладом для всіх, судом між Міністерством юстиції і Київською міською радою.

Оце я хотів спитати. Три приклади.

Відсутність законів.

Друге. Ті, що є, не виконуються.

Третє. Кадри, які здатні жити за законами, шановний пане Лавриновичу.

( О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! Є така пропозиція. Всі запитання, які виникають до доповідачів, прохання подавати через секретаріат до президії. МИ надамо слово на відповіді, але ж працювати плануємо до 18 години без перерви. Немає заперечень? Немає.

Переходимо до обговорення порядку денного. Слово надається Кириленко Галині Володимирівні, гола Оратівської районної ради, Вінницька область. Будь ласка.

Наступний - Слиш.

КИРИЛЕНКО Г.В.

Шановні учасники парламентських слухань! Місцеве самоврядування стане повноцінною опорою держави тільки за умови законодавчого врегулювання всіх аспектів його діяльності. Ключовим питанням є фінансово-бюджетне забезпечення З прийняттям Бюджетного кодексу України дещо поліпшилося ресурсне наповнення місцевих бюджетів, розширились права місцевих органів влади. Проте хід бюджетної реформи не виправдав наших сподівань. Ми сьогодні позбавлені реальної можливості впливати на розподіл бюджетних ресурсів держави. На визначення тієї її частини, що передається місцевим бюджетам у вигляді між бюджетних трансфертів. Нас не задовольняє і сам порядок розподілу між місцевими бюджетами та за їхніми функціями.

Формула, яка ділить загальнодержавні кошти виходячи із середньофінансових нормативів не забезпечує справедливий і неупереджений їх розподіл якого вимагає 95 стаття Конституції. Тобто назріла нагальна потреба внести зміни до Бюджетного кодексу України та привести його норми до життєвих реалій.

Не можу погодитися із тим, що впродовж останніх років у бюджеті не передбачені видатки на утримання органів місцевого самоврядування в тих обсягах, які б дали можливість забезпечити виконання покладених на них повноважень. Якщо звертатися до структури видатків, пропонованих Міністерством фінансів, то їх вистачає в кращому разі лише на півроку.

Мабуть, такими підходами в плануванні бюджету центральні органи влади мають на меті підготувати сільські ради до прийняття рішення про добровільне об'єднання.

Ми і самі розуміємо неминучість такого об'єднання усвідомлюючи, що територіальні громади мають бути самодостатніми. Але визначаючи їх самодостатність враховувати тільки показник чисельності населення без урахування територій є неприйнятним. І в цьому повинні пересвідчитися народні депутати, які мають голосувати за Закон про адміністративно-територіальний устрій країни. А не побувавши у найбільш віддаленій територіальній громаді, не поспілкувавшись з виборцем, збагнути це зможуть далеко не всі.

Приймаючи Закон про адміністративно-територіальний устрій, ми не повинні намагатися перекроювати кордони, а в першу чергу знайти можливість на державному рівні створити умови для економічного розвитку аграрних регіонів, зміцнити їх промисловий потенціал та інвестиційну привабливість. Це в свою чергу створить стабільну податкову базу для бюджетів усіх рівнів, бо, не створивши фундаменту, перебудувати дах практично не можливо, а ми зараз робимо саме це.

З прийняттям Президентом України Указу про реформування агропромислового комплексу виникла потреба об'єкти соціально-культурного призначення передати в комунальну власність органів місцевого самоврядування. Здебільшого ці об'єкти передані в занедбаному стані, ремонт приміщень не проведено, органи місцевого самоврядування не в змозі профінансувати їх ремонт та утримання. Жахливий стан цих об'єктів могли бачити народні депутати-мажоритарники, яким доводилося зустрічатися під час виборчої кампанії зі своїми виборцями. І без вирішення питання одноразового фінансування цих витрат село може забути про те, що існують такі і загальнолюдські цінності як духовність, культура і освіта.

Наприкінці минулого року, шановні народні депутати, ви проголосували за підвищення розміру мінімальної заробітної плати. В результаті підвищився обсяг заробітної плати тільки найнижчим категоріям працівників. А заробітна плата працівників і спеціалістів вищої кваліфікації залишилася без змін.

Тому сьогодні склалася парадоксальна ситуація коли технічний працівник сільської ради отримує заробітну плату на рівні новообраного сільського голови, який не має стажу державного службовця.

Уже другий рік працює прийнятий Земельний кодекс, але до цього часу не врегульовано питання розмежування земель державної та комунальної власності. Це позбавляє можливості не тільки ефективно її використовувати, а й збільшувати надходження до місцевих бюджетів на виконання власних повноважень.

Багато втрачає сьогодні місцеве самоврядування і через відсутність закону про комунальну власність.

Шановні представники уряду, шановні народні депутати, скільки нам іще чекати цього закону?

Дуже хотілося б, щоб наш більш та наші побажання були почуті, були враховані, і бодай щось було зроблено для реальної підтримки органів місцевого самоврядування. Не декларативної, а істинної. Бо клубок проблем не зменшується, він росте.

Нам вкрай потрібна чітка державна регіональна і муніципальна політика. В межах системи місцевого самоврядування вирішити його проблеми неможливо, бо ці проблеми за межами місцевого самоврядування.

Тому то тут і слово за державними політиками, за їх політичною волею. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Слишу Віктору Михайловичу, наступний Курас.

СЛИШ В.М.

Шановні народні депутати, шановні учасники парламентських слухань. Сьогодні на розгляд слухань винесено дуже важливе питання, адже всім зрозуміло, що за десять років незалежності з кожним роком в Україні місцеве самоврядування знищується. А оскільки місцеве самоврядування є основою, яка показує демократичність в державі, то поступово в Україні знищується демократія.

Наше правління асоціації представляє і асоціація представляє оті найбільш маленькі віддалені населені пункти, села, селища, у яких немає коштів, які в більшості дотаційні. Ми стараємося працювати з народними депутатами, з різними структурами від Президента до Кабінету Міністрів і дуже багато видається указів, постанов, рішень, які потім не виконуються. Робиться вигляд, що щось робиться, а на самому ділі нічого не робиться.

Стосовно реформ. Значить, ми, перше, вважаємо, що якщо проводити реформи, проводити тільки ті надо, які неможливо врегулювати законом. Більшість із тих пропозицій, які сьогодні запропоновані, їх можна врегулювати законами.

Стосовно нашого закону базового про місцеве самоврядування, прийнятий в 1997 році. Він сьогодні призупинений законом про місцеві державні адміністрації, який прийнятий в 99-му році. На 80 відсотків ці повноваження передані до адміністрацій. Але хай сьогодні підніметься сільський, селищний, будь-який міський голова, скільки ці адміністрації кожного місяця вимагають давати інформацію, на п'ять штатних працівників розписали свої відділи управління і кожен місяць звітуй, як виконуються делеговані повноваження. Їх давно вже немає, це я всім говорю, подивіться, і вивчить закони.

Бюджетний кодекс України фактично знищив фінансову самостійність бюджетів місцевого самоврядування базового рівня, поставив її в залежність від районних рад. Цим кодексом обмежені можливості фінансування видатків, передбачених вісьмома статтями закону про місцеве самоврядування.

Вверх до Президента, до Кабінету Міністрів іде сплошна брехня. Є заборгованість по заробітній платі, яку не показують, і фінансові органи просять, коли здаєш статистичну звітність, будь ласка, не показуй заборгованість. Я конкретно коли сюди їхав, Євген Петрович Кушнарьову писав лист. Значить, у нас є Ординська сільська рада, яка не прийняла свого бюджету. Там з січня місяця ні працівники Ординської ради, ні працівники соціальної сфери ні копійки не отримали заробітну плату. Там проживає всього 500 жителів, і бюджет складає всього 12 тисяч на рік. Вони платять за енергоносії і на харчування.

І в той же час в адміністрацію йдуть телефонні дзвоники і не приймають звіти, якщо там показують що є заборгованість по заробітній платі.

Аналогічна ситуація по Сосонівській сільській раді, де з серпня минулого року працівникам фапів, клубів не виплачена заробітна плата.

Стосовно Земельного кодексу вже було сказано. Я прошу Володимира Григоровича Яцубу, ми писали свої пропозиції, було доручення прем'єр-міністра, давайте ми розберемося із землевпорядниками і централізованими бухгалтеріями: якщо було доручення і хтось його не виконав, то треба за це і якісь заходи приймати, можливо, хтось сидить не на своєму місці.

Сьогодні можна взяти, назвати в мене землевпорядника, але в нього не буде ніяких повноважень, він не зможе сьогодні нічого зробити, не має статусу. І кинуті сьогодні централізовані бухгалтерії, хоча теж на сьогодні є доручення, яке не виконує. Сидять люди, і ми не знаємо, хто вони, що вони і за що вони отримують заробітну плату.

Тепер стосовно, що необхідно для вирішення розвитку і місцевого самоврядування. Перше, треба пакетом прийняти два закони - про місцеве самоврядування і про державні адміністрації. Обов'язково про комунальну власність, в якому визначити, що об'єктами спільної власності територіальних громад можуть бути лише такі, які задовольняють хоча б інтереси двох територіальних громад.

Сьогодні йдуть тяжби, от у нас, наприклад: Будинок піонерів це наш, а районна рада прийняла наш. І ми не можемо визначити, чий він.

Стосовно, чому не самодостатні громади. Я прошу вибачення, я голова палати, і я більше на цій трибуні, мабуть, ніколи не буду.

Чому вони не самодостатні? Сьогодні на 90 відсотків збиткові наші громади, не мають коштів, дякуючи тим пільгам, які сьогодні є. От буде прийматися в першому читанні, прийняли рішення по продовженню пільг по фіксованому сільськогосподарському податку до 2010 року. І зразу прийміть рішення: компенсувати цьому сільському бюджету відповідну суму, наскільки вони не доотримають, якщо сьогодні відмінити пільги по платі за землю, у нас на 50 відсотків сільські громади будуть самодостатніми і для цього нічого не потрібно. (О п л е с к и).

І коли раніше були КСП, це було зрозуміло, сьогодні приватні підприємства, вони отримують прибутки. Далі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Далі немає часу, закінчуйте, будь ласка.

СЛИШ В.М. Все я закінчую, останнє слово.

Ми багато говоримо про палату регіонів, потрібна вона чи не потрібна.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Все зрозуміло, закінчуйте.

СЛИШ В.М. Олександр Олександрович Омельченко сказав, що є Конгрес, був Президент, був Прем'єр, були представники Верховної Ради, це прототип палати. Дайте, будь ласка, цій Палаті право законодавчої ініціативи, шановні народні депутати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Курасу Івану Федоровичу, наступний Тихонов.

Шановні, будь ласка, дотримуйтесь Регламенту. Дуже багато бажаючих виступити, ви ж забираєте час один у одного.

Будь ласка Іване Федоровичу.

16:35:31

КУРАС І.Ф.

Вельмишановний Голово, вельмишановні учасники слухань!

Парламентська фракція "Регіони України" ініціювала сьогоднішні слухання. Ми вдячні Анатолію Сергійовичу і його комітету, які підтримали цю ініціативу, яка була схвалена сесією Верховної Ради і ми дуже задоволені з ходу сьогоднішнього обговорення такого зацікавленого, гострого і глибокого, і необхідного.

Порядком підготовки до сьогоднішніх слухань наша фракція підготувала необхідні інформаційні матеріали, вони є окремою книжечкою. Провела кілька "круглих столів" за участю державних наших керівників, за участю громадськості, за участю науковців, представників органів місцевого самоврядування. Вони сформульовані в вигляді пропозицій, я, на жаль, жорстокий Регламент не дозволяє якимось чином їх тут викласти. І я тому хотів би привернути вашу увагу буквально до кількох моментів.

Якщо дуже коротко сказати, то їх сутність можна звести до необхідності, така була думка висловлена, проведення глибокої муніципальної реформи. Першочергові завдання такої реформи, які потребують відповідного законодавчого врегулювання зводяться до наступного, це - перше, перерозподіл повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на користь останніх, як того вимагає принцип так званої субсетіарності, закріплений в Європейській хартії місцевого самоврядування.

Друге. Це визначення статусу територіальних громад, і про це вже сьогодні мова йшла. Конституція України визначає територіальну громаду як первинний суб'єкт місцевого самоврядування. В той же час ряд питань щодо статусу громади залишається невизначеною. Так законодавчо не встановлені територіальні межі здійснення громадою своїх функцій місцевого самоврядування, не врегульовані питання створення та реорганізації цих громад, їх внутрішньої організації, розподіл повноважень, об'єднання територіальних громад, їх державна реєстрація, тощо. Це явище вкрай ненормальне і його треба виправляти.

Третє торкається підвищення ролі обласних та районних рад у вирішенні питань місцевого і регіонального розвитку. Сьогодні ці органи нерідко виконують роль, ну, своєрідного статиста при місцевих державних адміністраціях і настав час для переосмислення їх функцій, а в перспективі для створення власних виконавчих органів.

Четверта пропозиція зводиться до необхідності завершення реформи міжбюджетних відносин та вирішення питань ресурсного забезпечення місцевого і регіонального розвитку. Сьогодні місцева влада використовує існуючі можливості ресурсного забезпечення десь на 15-20 відсотків. На порядку денному стоїть питання також переходу до програмно-цільового методу формування місцевих бюджетів. Настав час подумати про можливість запровадження практики надання з Державного бюджету грантів для реалізації окремих проектів місцевого і регіонального розвитку на конкурсній основі.

П'яте. Необхідно переглянути саму концепцію місцевих податків і зборів, що має знайти відображення в Податковому кодексі. І до місцевих податків мають, звичайно, бути віднесені: податок на нерухомість і особливо податок на землю.

Я завершую. Півхвилини. Потребує стимулювання малого і середнього бізнесу на регіональному рівні і особливо тут постає питання про необхідність прийняття Програми розвитку малих міст України, про розвиток інвестиційної політики на регіональному рівні.

І останнє буквально. Це є питання регіонального, прикордонного і транскордонного співробітництва. Сьогодні у нас, як ви добре знаєте, так звані єврорегіони, створені в основному по західному периметру кордонів України, на Сході їх дуже мало. Але й ті, що створені на Заході, на жаль, недостатньо контактують, я б так сказав, з європейськими структурами, зокрема, з Палатою регіонів Ради Європи, Асоціацією товариств європейських регіонів та іншими.

На завершення я хочу сказати про те, що, на глибоке переконання нашої фракції і депутатів інших фракцій Верховної Ради України, без вирішення цих проблем важко говорити про можливість успішного здійснення адміністративно-територіальної реформи, реалізації Програми діяльності уряду, забезпечення стабільності і єдності України, як унітарної держави.

Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Тіхонову Віктору Михайловичу, президенту Української асоціації місцевих та регіональних рад, голова Луганської обласної ради. Будь ласка.

ТІХОНОВ В.М.

Шановний Геннадію Андрійовичу! Шановні члени уряду! Шановні народні депутати, колеги! Шановні виборці! Сьогодні вся Україна з великим хвилюванням прислухається до того, що відбувається у залі Верховної Ради, адже мова йде про парламентські слухання на тему законодавчого забезпечення регіональної політики та місцевого самоврядування, питання, які стосуються всіх і кожного. А, найперше, мешканців сіл, селищ і міст районного значення, де зачатки місцевого самоврядування ще дуже слабі, а традиції минулого досить сильні.

Та ці слухання важливі для мешканців міст обласного значення, а також для регіонів, де реалізуються спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ і міст. Тому актуальність і значення наших парламентських слухань важко переоцінити.

Особливість сучасного етапу розвитку законодавчого забезпечення місцевого самоврядування полягає в тому, що ми знаходимося на порозі розробки і прийняття нового покоління муніципального законодавства, яке повинно забезпечити впровадження інноваційної або демократичної європейської моделі місцевого самоврядування. І це нове покоління законодавства, не гаючи часу, належить розпочати з прийняття нової редакції Закону про місцеве самоврядування в Україні, який готується у Верховній Раді України до другого читання. Одночасно розробка нового покоління муніципального законодавства вимагає також підготовки прийняття ряду інших ключових законодавчих актів з питань управління комунальної власності, місцевих виборів тощо, а також удосконалення нового введених законів.

Особливо це стосується Бюджетного кодексу 2001 року. Не хотів би заглиблюватися у фінансовий стан місцевого самоврядування, але практика його реалізації протягом майже двох років свідчить: Бюджетний кодекс не зміцнив фінансової самостійності місцевих бюджетів, а поставив їх у ще більшу залежність від державного бюджету зробивши їх кошторисним додатком державним.

Прохання до Верховної Ради припинити цей формульний експеримент з двома напівпорожніми кошиками і надати реальну самостійність місцевим бюджетам всіх рівнів, від сільського до обласного.

Пригадується, як колись один з міністрів фінансів України заявив: навіщо закріплювати доходи за регіонами, віддайте їх усі мені, а я знаю, як їх справедливо розділити. Як бачимо, слова міністра виявилися пророчими, нинішній Бюджетний кодекс закріпив саме такий підхід до формування дохідної частини місцевих бюджетів. Лишилися на папері обіцянки формувати дохідну частину бюджетів на основі дострокових нормативних відрахувань від державних податків, розширення бази місцевих податків інші благі наміри, а замість цього в державний бюджет забрали, навіть, адміністративні штрафи.

Кардинально вирішена, в лапках, проблема сільських бюджетів за принципом: немає бюджету - немає проблем. Адже в них залишилися практично витрати на мізерну зарплату працівників сільради.

Наступна проблема. Регіональне самоврядування, по-перше, його в Україні немає. По-друге. Конституція України позбавила обласні та районні ради найголовнішого - право створювати власні виконавчі органи, як це передбачено Європейською хартією місцевого самоврядування. Тому необхідно на конституційному і законодавчому рівні вирішити це питання, при цьому статус державних адміністрацій міг би підсилитися їх контрольно-наглядовими функціями. Ця чи інша схема, можна сперечатися, але вже давно стало очевидним, що діюча модель організації регіональної влади себе вичерпала і є гальмом ефективного управління на обласному рівні і районному також.

Українська асоціація місцевих і регіональних влад, яку я маю честь представляти, неодноразово піднімала питання про необхідність приведення нашого законодавства, в тому числі і Конституції України у відповідь до положень Європейської хартії місцевого самоврядування. Це знайшло відображення і у підсумкових документах конгресу місцевих регіональних влад України у 2002 році.

Тому я підтримую ініціативу великої групи народних депутатів, які пропонують внести проект змін до Конституції України, що пов'язані із зміцненням гарантій місцевого самоврядування. Хочу відзначити, що утворений нами конгрес прагне до конструктивної роботи з усіма органами державної влади, в тому числі і з Верховною Радою України, з усіма народними депутатами. І ми розраховуємо на те, що наші знання і досвід будуть належним чином використовуватися у законотворчому процесі шляхом участі представників конгресу з правом дорадчого голосу в засіданнях комітетів Верховної Ради України, при обговоренні питань місцевого та регіонального розвитку та включення їх до складу відповідних робочих груп.

Ми розраховуємо на взаємодію, насамперед у подальшому розвитку та удосконаленню законодавчої бази місцевого самоврядування, насамперед у питаннях формування бюджетів, реформування системи адміністративно-теритоторіального устрою України, впорядкування питань землекористування та землеутворення, визначення статусу комунальної власності,

зокрема спільної власності територіальних громад, виконання делегованих повноважень. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Катко Миколі Васильовичу - Червонослобідський сільський голова, Черкаський район, Черкаської області. Наступний буде виступати Куніцин.

КАТКО М.В.

Шановні учасники слухань, я виступаю перед вами від того рівня місцевого самоврядування, який, як кажуть, забутий Богом і людьми. І в першу чергу органами державної влади всіх рівнів.

Складається таке враження, що місцеве самоврядування покинули на призволяще: рятуйтеся хто як зможе! А ми не так уже й багато можемо. Тому й займаємося в основному лише самоврятуванням.

Першою проблемою для місцевого самоврядування(самоврятування?) на рівні села є, м'яко кажучи надмірна опіка (в лапках) діяльності самоврядних органів на селі. З боку органів державної влади, районного, обласного та й національного рівня.

В підпорядкованих владі газетах ця "опіка" нерідко видається як успішна допомога селу. Насправді ж від цієї опіки у нас іноді аж кістки болять і в прямому, і в переносному значенні.

Місцеве самоврядування знаходиться на початковому стані становлення, відбувається боротьба між застарілими стереотипами тоталітарного мислення та паростками справжнього самоврядування.

Раніше фактична влада на селі належала голові колгоспу, якого всіляко підтримувала районна влада. Нині ж голів колгоспу немає, а районна влада все їх шукає: часто знаходить і підтримує, як і в старі часи, ігноруючи інтереси сільської громади.

Все це призводить до зростання соціальної напруги на селі, вкрай негативно відбивається на земельній реформі, при формуванні комунального майна громади, майна сільськогосподарських підприємств.

Колгоспна система відійшла в минуле, а створені на базі колгоспів різноманітні товариства з обмеженою відповідальністю намагаються спихнути на напівзруйновану ними ж соціальну сферу будинки культури, дитячі садки, бібліотеки, системи водопостачання, лазні місцевим громадам. А коштів у громади на відновлення та утримання цього майна немає, тому потрібно розробити довгострокову державу програму розвитку села приділивши значну увагу розвитку медицини, освіти, культури підприємництва. Забезпечити довготерміновими пільговими кредитами сільських жителів.

Другою проблемою місцевого самоврядування на селі є фінансова незабезпеченість делегованих державою повноважень. По суті виконання всіх повноважень, весь фінансовий тягар покладено на місцевий бюджет. Джерела наповнення якого при зруйнованому виробництві практично відсутні. Більше того, районна влада систематично вимагає коштів на утримання різних служб, зокрема пожежної охорони, міліції, діяльність яких має фінансуватися з Державного бюджету. Виходить, що держава нам делегує повноваження і замість того, щоб їх фінансово забезпечити ще й вилучає з сільського бюджету кошти.

Для того, щоб місцеве самоврядування ефективно діяло, необхідно забезпечити його надійну фінансову основу. Формування та виконання бюджету місцевого самоврядування, формування бюджету знизу поки що залишається гарним наміром, а дійсність абсолютно протилежна. при формуванні бюджету зверху, нам доводять контрольні цифри, розраховані за визначеними формулами, але ці цифри дуже віддалені від реального життя. Щоб нагодувати дітей в дитсадку потрібні гроші, формулами дітей не нагодуєш.

Абсурдні ситуації з місцевими бюджетами продемонструю наступними цифрами. Якщо в 2002 році з бюджету нашого села було вилучено 230 тисяч гривень, то в 2003 році заплановано вилучити вже 440 тисяч. При бюджеті, що лишився на рівні минулого року.

Я вибачаюся, хвилинку.

Наступний приклад бюджетних парадоксів. Бюджет за перший квартал наша сільська рада виконала на 140 відсотків, але ними скористатися, надплановими надходженнями, ми можемо лише за підсумками перевиконання бюджету за 9 місяців. Я думаю, що з цією проблемою стикаються всі, хто працює і перевиконує бюджети.

І останнє. Ще однією проблемою є відсутність методичної та правової допомоги, систематичного навчання представників місцевого самоврядування. І тому я дуже вдячний українсько-американській програмі "Партнерство громад", зокрема керівникові центрально-українського регіонального навчального центру Олені Газизовій, яка провела уже 192 семінари майже для 5 тисяч учасників з 264 населених пунктів з 5 областей регіону. Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається Куніцину Сергію Володимировичу, Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, наступний Пухтинський. Додержуйтеся Регламенту, будь ласка.

КУНІЦИН С.В.

Шановні народні депутати, запрошені, шановний голово.

З 2002 року відповідно до Бюджетного кодексу України в складі кожного місцевого бюджету окремо існує бюджет розвитку. Кодексом чітко визначені джерела його формування і напрями витрачання. Якщо поточний бюджет покриває щодо невитрати по наданню бюджетних послуг, то бюджет розвитку фінансує витрати по розвитку інфраструктури, які прямо впливають на суспільне життя наших громадян, оскільки це пов'язано насамперед із забезпеченням населених пунктів водою, газом, а також роботою очисних каналізаційних споруд. Крім того, бюджет розвитку дозволяє органам влади планувати і розподіляти його на декілька років уперед.

У порівнянні з поточним бюджетом, який обмежується тільки бюджетним роком. В основному ресурси бюджету розвитку витрачаються на капітальні вкладення. Хочу вам сказати, що в 2002 році Крим зайняв одне з перших місць по об'єму капітальних вкладень серед регіонів України. Більше, як 65 мільйонів гривень було направлено на розв'язання соціально-побутових проблем населення півострова, зокрема на газифікацію, водопостачання та інші проблеми, рішення проблем депортованих народів. Потрібно відмітити наявність проблем при формуванні прибуткової частини бюджету розвитку. Так, на відміну від прибутків за гального фондів бюджетів динаміка надходжень бюджету розвитку, загального фонду бюджету динаміка не пов'язана зі зростанням ВВП, а залежить, наприклад, .........приватизації від конкретних об'єктів належних відчуженню в їх реальній вартості. В результаті на сьогоднішній день при тому, що прибутки загального фонду щорічно зростають, намітилася тенденція до зниження надходжень до бюджету розвитку щодо джерел його формування у зв'язку з завершенням процесу приватизації майна Автономної Республіки Крим і комунального майна.

Незначні надходження дивідендів у зв'язку з великою кількістю збиткових підприємств, а також відсутністю достатньої частки республіканської або комунальної власності у статутному фонді підприємств, що не дозволяє забезпечити прийняття рішення зборами акціонерів при виплаті дивідендів.

Можна передбачити, що у найближчі п'ять років буде повністю вичерпаний прибутковий ресурс бюджету розвитку від відчуження майна і повернення позик виданих з бюджету до прийняття Бюджетного кодексу.

Також на сьогоднішній день наявність значних надходжень до бюджетів розвитку характерні тільки для республіканського бюджету і бюджетів великих міст. У сільськогосподарських районах привабливі підприємства комунальної власності практично відсутні або їх кількість мінімальна. Я думаю, що зі мною погодяться і представники всіх областей, бо така ситуація характерна і для інших регіонів.

Разом з тим з метою мобілізації додаткових ресурсів в рамках бюджету розвитку передбачений реальний інструмент інвестування в розвиток економіки регіонів, що дозволяє реалізувати інвестиційні проекти без відтягнення коштів з загального фонду бюджету. Залучення до бюджету розвитку довгострокових позикових коштів і інвестування їх у розвиток виробництва шляхом внесків до статутних фондів або діючих підприємств, що створюються, - це один з небагатьох інструментів делегованих місцевим бюджетам України, що дозволяє забезпечити реальний вплив регіонів і розв'язання соціально-економічних проблем.

Ми в Криму прийшли до висновку, що і на сьогоднішній день існують проекти здатні забезпечити віддачу вкладених в них коштів і повернення позик.

Реалізація місцевими органами влади інвестиційних проектів є непростим завданням. Необхідно здійснити грамотний вибір проектів, передбачивши порядок гарантів повернення позикових коштів. Однак, було б неправильно не використати повноваження, які існують в даний час для забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів.

На сьогоднішній день також законодавчо не визначені невизначені проблеми земельні, сьогодні про це вже говорилося, які землі відносяться до комунальних, які до республіканських, які до державної власності. Я закінчую, тимчасово всі землі, що продаються, віднесені до державної власності. Враховуючи очікуване скорочення надходжень до бюджету розвитку місцевих органів влади, необхідно активізувати роботу щодо продажу земель несільськогосподарського значення з метою максимального використання даного джерела прибутків.

Реальна більшість в регіонах реалізації земель здійснюється не в значній кількості, про це сьогодні теж казав, Олександр Олександрович. А у нас у населених пунктах Південного берега Криму, де вартість земельних ділянок постійно, потенційно вельмизначна, даний процес носить законодавчий мало врегульований прозорий характер.

Для успішного розвитку даного процесу вважаю необхідним здійснити розмежування права власності на землю, а також збільшити роль республіканських органів влади в даній сфері, що будуть сприяти упорядкуванню процесу продажу земель і реалізації єдиної політики на даному регіональному рівні.

Хочу також наприкінці сказати, що Крим зараз пробує ввести місцеві податки і бюджет нам надав таку можливість, але окремо в Міністерстві фінансів нас ніхто зараз не підтримує. Хоча я думаю мало кого треба вже зараз кому казати про те, що сильна держава - це сильний регіони.

Я думаю все, і в цьому переконаний. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Пухтинському Миколі Олександровичу -голові Фонду сприяння місцевому самоврядуванню при Президенті України, наступний - Кімлач.

ПУХТИНСЬКИЙ М.О.

Шановний Геннадію Андрійовичу! Шановні народні депутати! Члени уряду, учасники парламентських слухань!

Оскільки тема наших парламентських слухань законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування, дозволю собі зупинитися саме на цих законодавчих аспектах регіональної політики та місцевого самоврядування має свої політичну, конституційно-правову, міжнародно-правову складові розвитку. Саме з точки зору розвитку доцільно розглядати інститути публічної влади на територіальному рівні її організації. Політична складова пов'язана із реформою політичної системи, переходу до парламентарно-президентської форми правління, на чому акцентував увагу на самому початку Голова Верховної Ради України. А також із можливою трансформацією у порядку формування місцевих органів влади, виборчої системи.

Перехід до парламентарно-президентської форми правління має супроводжуватися зміцненням системи публічного управління, публічної адміністрації, впровадженням адміністративної реформи на регіональному і місцевому рівнях територіальної організації влади шляхом реалізації відомих принципів децентралізації державного управління, деконцентрації владних повноважень, їх чіткого розмежування між органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, його повсюдності, субсидіарності. Цей процес здійснюється за умов стратегічного планування регіонального розвитку, розвитку територіальних громад, ефективного використання ресурсного потенціалу, міжсекторального співробітництва, активізації місцевої ініціативи. Свідченням цього вже зараз є кращі практики місцевого самоврядування в Україні.

Другий чинник політичної складової пов'язаний із зміною порядку формування місцевих органів влади із можливістю запровадження змішаної виборчої системи на місцевому рівні. Конституційно-правова складова пов'язана із можливістю внесення змін до Конституції України, про що сьогодні вже йшла мова у зв'язку із проведенням адміністративної реформи на регіональному рівні управління, а також запровадженням принципу повсюдності місцевого самоврядування, із запровадженням комплексного підходу програмової методології законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування із зміною стереотипів до розбудови сучасної європейської моделі місцевого самоврядування та її законодавчого оформлення. На жаль, законодавчому забезпеченню місцевого регіонального розвитку бракує комплексності, системності, фінансово-економічної обгрунтованості, а також пакетного спрямування законодавчого забезпечення і прикладом цього є зокрема розгляд нової редакції закону про місцеве самоврядування в Україні, який вже готується до другого читання у Верховній Раді України, але його треба приймати в пакеті разом із проектом закону про внесення змін та доповнень до закону про місцеві державні адміністрації. Тоді лише можна буде чітко розмежувати повноваження між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

Конче потрібно виробити також пріоритети законодавчого забезпечення місцевого і регіонального розвитку.

Міжнародна правова складова пов'язана із процесом євроінтеграції і виконанням Україною зобов'язань перед інститутами Ради Європи, необхідність адоптації національного законодавства до стандартів законодавства Євросоюзу. Необхідність імплементації національного законодавства міжнародно-правових документів, до яких Україна приєдналася, зокрема Європейської хартії місцевого самоврядування та інших міжнародно-правових документів.

Останнім часом налагодилася конструктивна співпраця Кабінету Міністрів України, його секретаріату, профільних комітетів Верховної Ради України, муніципальної громадськості в особі асоціації і інших об'єднань органів місцевого самоврядування з проблематики місцевого самоврядування. Свідченням цього є спільна робота над законопроектами, діяльність міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України, яку очолює Прем`єр-міністр України, реалізація програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування, проведення семінарів, конференцій, круглих столів з питань місцевого регіонального розвитку.

Незабаром за підтримкою секретаріату Кабінету Міністрів України і комітетів Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку, державного будівництва та місцевого самоврядування ми плануємо провести засідання оргкомітету дев'ятих всеукраїнських муніципальних слухань, які передбачається провести у вересні 2003 року в Києві. Головною темою слухань пропонується обговорення проблем реформування житлово-комунального господарства України.

Користуючись нагодою, запрошую вас, всіх учасників цих парламентських слухань, взяти участь в роботі дев'ятих всеукраїнських муніципальних слухань. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Кімлачу Олександру Борисовичу - Вишгородський міський голова, Київської області. Наступний Гладій.

КІМЛАЧ О.Б.

Шановні присутні, сьогодні місто Вишгород красномовна ілюстрація того, що наділення районних та обласних державних адміністрацій господарськими функціями та фінансовими важелями фактично знищила місцеве самоврядування. Адже хто контролює грошові потоки, той і "замовляє музику". Як наслідок, маємо створення у місті Вишгород страйкового комітету профспілками дитячих закладів, які утримуються за рахунок міського бюджету. Адже як місто районного значення, Вишгород до 90-та відсотків формує дохідну частину бюджету району, а натомість міська громада отримує 8-9 відсотків зароблених коштів.

За такі кошти утримати міське господарство неможливо. Між тим, вилучення з бюджетів територіальних громад продовжується, а апетити тих хто вилучає, невпинно збільшуються.

Так, коли у 2002 році вилучення з міського бюджету Вишгорода склало 1,4 мільйона гривень, то вже в 2003 році 2,9 мільйонів гривень, тобто 61 відсоток міського бюджету.

Хочу підкреслити, що подвоєння суми вилучення відбулося на фоні широко розрекламованої підтримки у 2003 році місцевих бюджетів з державного бюджету. Це стало головною причиною того, що протягом кількох років виконком веде судові справи щодо визнання недійсними рішень Вишгородської районної ради про примусове вилучення коштів з міського та до районного бюджету.

Головним аргументом звернення до суду з цього приводу міська рада вважає норми статті 143 Конституції України, де подано вичерпний перелік джерел формування районних бюджетів. Проте, суди відмовляють у задоволенні позовів. Причина - норми Бюджетного кодексу України, а саме стаття 101.

На жаль, судові інстанції не зважають на статтю 7, відповідно до якої конституційні норми є нормами прямої дії, та мають найвищу юридичну силу.

У всьому світі порушення Конституції країни є тяжким злочином, але не для Вишгородської районної ради, яка на замовлення Вишгородської державної адміністрації вже перебрала на себе повноваження Верховної Ради і своїм рішенням у 2001 році зменшила територію міста Вишгорода у десять разів.

Таким чином до сусідніх сіл відійшли: Київська ГЕС, більшість працюючих промислових підприємств і навіть деякі багатоповерхові будинки житлової забудови міста. Це незаконне рішення, яке виконується і податковою адміністрацією, і земельним управлінням району відмінено всіма судовими інстанціями, включаючи Вищий Господарський Суд. І що ж?

Вже в 2003 році після рішення судів районна рада приймає нове рішення, аналогічне попередньому, яке знову виконується службами району, а прокуратура України офіційно повідомляє, що її це не стосується.

Прийняття і виконання оскарженого рішення призвело до втрати в 2002 році коштів бюджетами всіх рівнів коштами більше, ніж 2 мільйони гривень. Міська рада неодноразово письмово зверталася у Генеральну прокуратуру, Державну податкову адміністрацію, Держкомзем України, але віз і нині там.

Вищезгадане рішення суду меж міста Вишгорода - не єдине, яким було скасоване незаконне рішення Вишгородської районної ради. Так у 2001 році нею прийняте рішення, яким було незаконно відведено земельну ділянку у центрі міста під будівництво житлового будинку. Рішенням господарського суду Київської області в 2002 році це рішення районної ради було визнано недійсним, як таке, що прийняте з перевищенням компетенції, проте незважаючи не прийняте судом рішення районна рада 26 вересня 2002 року приймає нове рішення, зміст якого аналогічний змісту вже визнаного господарським судом недійсне рішення.

Цікаво, що будівництво цього будинку ведеться за угодою про сумісну господарську діяльність між Вишгородською держадміністрацією та ПМК-43, яке в судовому порядку вже більше року визнано боржником і на його рахунки та майно накладено арешт. Але сотні тисяч бюджетних коштів Вишгородська адміністрація за мовчазної згоді районного прокурора Хадаріна проводить через арештовані рахунки підприємства. Навіть запити народних депутатів України до Генеральної прокуратури не припинили цю владну господарську вакханалію.

Це не єдиний привід, коли на кричуще порушення закону з боку районного керівництва прокуратура та інші правоохоронні та контролюючі органи не звертають жодної уваги. Наприклад, в газеті "Вишгород" здійснено 13 публікацій про те, як під егідою обласних та районних чиновників був побудований 239-квартирний житловий будинок, а також про відмивання грошей в ході цього будівництва. Більше того, вказаний будинок не прийнятий в експлуатацію, але вже декілька років самовільно заселений, в тому числі керівними чиновниками різних районних структур, включаючи правоохоронні органи.

І ще, жодної комісії, жодної перевірки, жодного судового позову ми не отримали.

Вищесказане є тільки ілюстрацією того, що чого призводить поєднання в руках виконавчої влади господарських функцій, фінансових важелів та самої влади - це безконтрольність, корупція, зловживання, жадоба до власного збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Прикро, але в Київській області ці явища стали нормою життя. Та це й не дивно, адже коли Президент всупереч державним інтересам відверто і неприховано ігноруватиме рішення Верховної Ради про невідповідність займаним посадам обласних губернаторів подібних до Анатолія Засухи, останні так само відверто і неприховано ігноруватимуть закони прийняті Верховною Радою включаючи Конституцію України. І ......................не одинокі, і подібні беззаконня та систематичне невиконання судових рішень мають місце, наприклад, в Переяслав Хмельницькому Київської області. Від імені Вишгородської громади вимагаю розгляду на Верховній Раді України питання про розпуск Вишгородської районної ради за систематичні порушення Конституції та Законів України. Я прошу виконати це, тому що це є в нашій Конституції. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Гладію Михайлу Васильовичу- народному депутату України. Наступний Олійник.

17:08:13

ГЛАДІЙ М.В.

Шановний Геннадій Андрійович, шановні колеги, запрошені.

З якого боку ми б не підійшли до сьогоднішнього питання, воно важливе і я б сказав перезріле. Образно кажучи, це той плід, який вже не висить на дереві, а достигши впав на землю, це той величезний клубок, на який туго намотані політичні, суспільні, соціальні, економічні, культурні та духовні проблеми всієї країни.

Але як не дивно надто живучою є система створена десятками років тому і об яку щодня спотикаються і в центрі, і на місцях. Я маю на увазі положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР від 1981 року.

Цей документ, як домоклів меч досі висить над виконавчими структурами і по суті визначає курс регіональної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Більше того, у правовому обігу перебуває понад три тисячі нормативних актів, де згадуються терміни "місцеве самоврядування", та близько 700 законів безпосередньо пов'язаних із цією сферою. Та що там старих, якщо зовсім новий Закон "Про місцеве самоврядування" з погляду місцевих керівників уже не відповідає ні нашим сучасним політичним реаліям, ні тим більше вимогам Європейського Союзу.

Взагалі, як показує світовий досвід децентралізація влади завжди сприяє не лише утвердженню місцевої демократії, а й вирівнянню економічно-соціальних показників, становленню регіональних еліт знижує ризик політичного авторитаризму в Україні і сепаратизму в регіонах. Мені неодноразово доводилося бути в Польщі і чути від керівників різних рівнів: від центру..........................про їхній Закон про самоврядування. За своєю політичною значимістю і суспільним авторитетом цей документ в цій державі стоїть по суті на другому місці після Конституції і до якого з однаковою повагою ставляться усі: від Президента до рядового громадянина Польщі, тому що він створює і гарантує для людей ті умови, за яких вони, справді, відчувають себе повноправними громадянами на своїй території. А у нас навпаки, з одного боку, настільки все зацентралізовано, зав'язано на різні урядові структури, що ні регіональні державні органи і тим більше громади, не говорячи уже про рядових громадян, не можуть скористатися правами, які виписані для них у Конституції. Гірше того, все це відбувається ще й в умовах політичного та економічного двовладдя: з одного боку, діють призначені з центру державні адміністрації, про що сьогодні тут говорилося, з другого, місцеві органи влади, обрані населенням. І ті, і ті хочуть одноосібно розпоряджатися і без того мізерними бюджетними коштами і контролювати власність. Врешті, як в прислів'ї: "Пани скубуться, а у мужиків чуби тріщать". Точніше, від такої подвійної системи керівництва програє громада, оскільки знижується рівень відповідальності. Взагалі фінансова самостійність та самодостатність місцевого самоврядування поки що, на жаль, є лише темами для урядових та парламентських дискусій. Навіть окремі функції по управлінню землекористування, про що знов таки сьогодні говорили з болем в серці, стараються забрати на рівень центральних органів. Словом в стратегічному глобальному плані до регіональної політики в уряді руки не доходять, в основному змінювалося ручне управління з центру і час від часу приймали окремі державні програми, які в основному були спрямовані на соціальну економічну підтримку окремих регіонів і навіть окремих міст, щось на зразок адресної соціальної допомоги. Тобто де рвалося, там і латали, то здебільшого на словах. Наприклад, програма державної підтримки комплексного розвитку міста Львова 1998-2002 років була профінансована всього на 19 відсотків. І, я думаю, це скрізь на всіх рівнях в нашій державі.

Шановні друзі! Я вважаю, що сьогоднішнє питання дуже важливе, і ми повинні перейти від лозунгу " сильний центр - сильні регіони" до лозунгу "сильні регіони - сильний центр і сильна країна".

І на останок. Шановні друзі! Потрібно визнати, що регіональна політики є складовою політичної реформи, яку ми сьогодні обговорюємо, яку необхідно здійснити послідовно і, не гаючи часу. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається керівнику Програми розвитку місцевого самоврядування Олійнику Володимиру Миколайовичу. Наступний Шумілкін.

ОЛІЙНИК В.М.

Шановні колеги! Шановні і депутати Верховної Ради! Вельмишановні урядовці і головуючий! Відсутність Президента України і Прем'єр-міністр на цих слуханнях є яскравим свідчення рівня державного розуміння самоврядування і підтримки. ( О п л е с к и)

Тільки що виступав переді мною Олександр Олександрович Омельченко. Абсолютно розділяю його позицію, але він звертався неодноразово до урядовців, в тому числі і до міністра юстиції Лавриновича, його немає. До кого він звертався? Ми звертаємося один до одного, але по питанню державному великої ваги.

Чому потрібен тут Президент? Тому розмова стоїть не про закони, вони у нас є та не діють. Ну, добре, приймемо ми нові закони, але вони знову можуть не діяти. Питання стоїть про інше - про політичну волю і про розуміння: європейське самоврядування в Україні. Бо самоврядування в Україні, на мій погляд, це Богом дароване право, не Конституцією, а Богом дароване право територіальній громаді самостійно приймати рішення місцевого значення і нести відповідальність солідарно.

І сьогодні ми бачимо інше на місцях. Пишемо у законах: не втручайтеся в самоврядування, нехай там самі вирішують проблему виборів сільського, міського голови і депутатів. Ні, обов'язково втручаємося. Пишемо: не втручайтеся в їхню компетенцію самоврядну. І втручаємося, і, на превеликий жаль, не бачимо відповідної оцінки з боку Президента і Прем'єра, бо втручаються люди державні, люди, які підпорядковані Президенту України.

Ми сьогодні втрутилися в процес дуже цікавий. Тобто ми втрутилися в процес прийняття рішення за територіальну громаду, а відповідальність віддали їй. А чому не берете й відповідальність на себе і не прийдете до тих людей і не скажете, чому ви прийняли таке рішення за цих людей? Яка ідеологія подібного, подібної позиції, а ви знаєте, яка - дуже проста. Не здатні вони там впоратися, ще не доросли до такого, шановні, а подібна позиція не державною, а алогічною.

Якщо народ здатний вибирати, а ми всі визнаємо право, Президента і депутатів Верховної Ради, то вибачте, як же цей народ по вашому розумінні не здатний на території села, селища і міста сформувати відповідальну владу, як з депутатів так міського, сільського, селищного голови. Це нелогічно. А тому, що причини інші.

Сьогодні проходять, безумовно, процеси розкрадання, управління майном і Олександр Олександрович про це говорив. Державна підтримка самоврядування це не втручання, це перш за все, розумна селекція тих речей, які є демократичними і прогресивними підтримати, а ті, які є негативними - якось їх у правовому відношенні врегулюванти, щоб вони не домінували. А реально, що в житті? Практично всі ті, хто заявили про свою позицію - це міські, сільські, селищні голови, які стоять на захист інтересів самоврядування - переслідуються.

Я тут не можу не сказати два роки вже під слідством, під судом Нікулін Кіровоград, так і доля Музики із Монастирища того ж Попова із міста Василькова.

І на завершення. Улюблений вид спорту можновладців у нашій державі це не футбол, це граблі. Я просто хочу запитати, скільки разі ми повинні наступити на граблі, щоб просто зрозуміти просту істину - порятунок України у самоврядуванні. Поділіться владою і відповідальністю і ви побачите, що буде в Україні те, що сьогодні в Європі. Я закликаю всіх до такого підходу і позиції. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Шумілкіну Володимиру Андрійовичу, Харківський міський голова, наступний - Семенюк.

ШУМІЛКІН В.А.

Шановний Геннадію Андрійовичу, шановні народні депутати, учасники слухань. Хочу зупинитися на декількох найочевидніших нераціональних елементах існуючої політики стосовно місцевого самоврядування. У першу чергу вони стосуються делегованих повноважень, а точніше ресурсного забезпечення виконання цих повноважень. В поняття ресурсного забезпечення я вкладаю як фінансову, так і правову підтримку. У фінансовому відношенні держава сьогодні забезпечує виконання делегованих повноважень менше, ніж на половину, а це призводить до зниження якості послуги, так і до збитків для власності органів місцевого самоврядування, а власність вона ж є економічною основою територіальної громади. Адже відсутність коштів на капітальний і поточний ремонт будівель, які є і школи, і лікарні призводять до повного зношення, а деякі задачі всупереч діючому законодавству зовсім не фінансуються.

Я як приклад можу привести ситуацію, яка склалася у минулому році у нас у Харкові. Після жовтневого наказу Міністерства охорони здоров'я, по якому низка медичних установ була виведена з розряду спеціалізованих, у Харкові під дію цього наказу потрапила 15-та психіатрична лікарня. Як результат суперечливої правової переадресації лікарня такого важкого профілю опинилася на балансі харківського бюджету, в якому 15 млн. гривень на її утримання не були і не могли бути передбачені. І зрештою заручниками були і лікарі, і хворі. Це ж стосується і підвищення мінімальної заробітної платні. Прийнято ж рішення, ми ж знаємо, що законодавство каже: якщо прийнято рішення по видатках, зробить, будь ласка. Де гроші на те, щоб відпрацювати це? Компенсація пільг і субсидій. Ще одне. Серйозне і дотепер не узгоджене питання фінансового забезпечення делегованих повноважень. Це - відсутність науково обгрунтованих нормативів. тобто тарифів на ті функції, виконання яких держава доручила органам місцевого самоврядування. Перший крок в цому напрямку вже зроблено і указом Президента затверджена програма державної підтримки місцевого самоврядування, прийнято відповідне розпорядження Кабміну. Тепер ці документи необхідно підкріпити. І вони визначать і параметри надаваємих послуг, і кошти на це.

Частина делегованих повноважень вовсі не врегульована. 28 стаття закону каже, що органи місцевого самоврядування повинні контролювати стан будівель, які на території міста, але механізмів ніде немає, а ми ж повинні відповідати і перед законом, і перед харків'янами.

Окрім вище зазначених позицій слабкого забезпечення делегованих повноважень, органи місцевого самоврядування стикаються з труднощами при виконанні своїх природних повноважень. Декілька з них штучно обмежується.

Красномовний приклад. Стаття 78 бюджетного кодексу, що забороняє розпоряджатися надпланово одержаними доходами, поки не пройде дев'ять місяців з початку року. Фактично гроші, додатково нами зароблені, зараз лежать даремним вантажем на рахунках. За підсумками дев'яти місяців вже потрібно буде провести бюджетну сесію, оголосити тендери, ми можемо взагалі не встигнути розв'язати насущні господарські проблеми міста. Крім того, практично даремними стають зусилля органів місцевого самоврядування по збільшенню прибуткової часті бюджету. Я так рахую, що по всіх актуальних і озвучених мною сьогодні питаннях ми підготували матеріали для відповідних законопроектів. Всі пропозиції обговорені на засіданні Асоціації міст України. Тому запропоновані нами законопроекти виражають інтереси міст України і я звертаюся до депутатів з проханням підтримати наші ініціативи, адже покращуючи ситуацію на місцях, ми посилимо довіру до всіх державних інститутів влади в цілому, і забезпечимо в Україні стабільність сьогодення та надійне майбутнє. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за стислий виступ. Слово надається Семенюк Валентині Петрівні - народний депутат України, наступний Бітяк.

17:21:56

СЕМЕНЮК В.П.

Семенюк, фракція Соціалістичної партії України.

Шановні виборці, шановні учасники парламентських слухань, урядовці, представники засобів масової інформації.

Як відомо, місцеве самоврядування в Україні тримається на трьох фінансово-матеріальних китах: право на розпорядження землею, право комунальної власності і місцеві податки і збори.

Я, як депутат Верховної Ради, яка безпосередньо приймала участь у прийнятті Конституції України, законів України про місцеве самоврядування, хочу сказати, що Конституцією, яка була прийнята в цьому сесійному залі всупереч волі Президента і його оточення: тоді підручного прем'єра Лазаренка, сьогодні в горлі нинішній владі. І тому не діють сьогодні закони про місцеве самоврядування.

Але чим наповнене виконання сьогодні законів про місцеве самоврядування? Нічим. І мені це нагадує автомашину яка повинна рухатися без двигуна і бензобаку. І кажуть депутатам місцевих рад: їдьте! Чим?

Комунальну власність сьогодні, Закон про право комунальної власності, іде блокування починаючи з 1998 року.

З 1998 року декілька разів давалося доручення Кабінету Міністрів прийняти закон про комунальну власність. І мені сьогодні стидно що я, депутат Верховної Ради з дев'ятирічним стажем, сама, спільно з депутатом-комуністом Матвєєвим розробила цей закон про комунальну власність, написала, відправила в усі обласні ради, в усі європейські інституції, отримала підтримку. Прийнятий в першому читанні під тиском Асоціації обласних рад і далі руху немає.

Чому? Тому що потрібно створювати "мутну воду". Вигідно сьогодні: передав з державної власності в комунальну, а дальше - і кінь траву не їсть. Нема закону, немає, за що відповідати, і нема, чим відповідно управляти. Тобто, машина без двигуна.

Мені дуже прикро, що цей закон не виноситься на друге читання. Чому? Тому що сьогодні, фактично, спотворена та концепція, яка була прийнята після Конституції Верховної Ради законотворчої діяльності. Але вона прийнята тому, що... сьогодні не виконується тому, що приймалася під головуванням Олександра Олександровича Мороза. Саме тоді ми приймали цю концепцію, затверджували конкретний перелік законодавчих документів, які йшли в розвиток Конституції, і зокрема збереження місцевого самоврядування.

Після прийняття закону про місцеве самоврядування ми ратифікували Європейську хартію по місцевому самоврядуванню. Представники Ради Європи сказали, що це найбільш кращий, демократичний закон, йому треба тільки наповнити відповідним змістом і рухатися. Але вибиваючи сьогодні матеріальну базу, зокрема, не маючи закону про комунальну власність, не передаючи туди відповідні об'єкти, немає, чим рухатися.

Я як сьогодні голова спеціальної контрольної комісії, можу сказати, що спостерігається дуже прекрасна тенденція поряд з тим, що передається принцип передачі з державної власності в комунальну, такий: державні об'єкти, які найбільш прибуткові, отдать "дяді" або оточенню Президента або членам його сім'ї, збиткові - отдати в комунальну власність, те, що не дуже прибуткове - потом олігархи собі місцеві розберуть, а що зовсім збиткове, залишимо у комунальній власності.

Я не буду говорити це просто голослівно, прикладом є декілька, наприклад, об'єктів, які розглядалися в цьому залі: Північний гірничо-збагачувальний комбінат, Нікопольський феросплавний завод передаються в управління обласним адміністраціям, потім передаються фірмам депутата, громадського зятя Президента Кучми Пінчука, доводяться до фіктивного банкрутства або до збитковості, після того викидаються на приватизацію, спеціально Кабінет Міністрів пише відповідні зобов'язання під конкретного приватизатора, на тому - все. Але саме головне, що все це робиться під патронатом і під великим покровительством. Що не зробиш заради любимого зятя!

Тому я ще раз хочу сказати, поки не змінимо систему влади, поки ми не будемо думати про Україну, про те, що Україна може сьогодні мати відповідне функціонування місцевого самоврядування через тримання на трьох китах: земля, комунальна власність і місцеві податки і збори. Тому треба приймати і Закон "Про комунальну власність", міняти Земельний кодекс, який забрав повноваження у рад щодо розпорядження землею, передати цю функцію радам і не дурити ні народ, ні Європу куди збирається йти Президент з своїми програмами. Дякую. (О п л е с к и).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Біляку Юрію Прокоповичу - голові Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування при Академії Наук України. Немає, так?

Шевчука - народного депутата, теж я не бачу. Є?. Він сховався далеко.

Шевчук Сергій Володимирович - народний депутат України. Наступний Ключковський.

17:27:27

ШЕВЧУК С.В.

Сергій Шевчук, фракція НДП.

Шановні колеги! Три важливі документи останнього часу могли б стати основою для нинішньої дискусії щодо стану місцевого самоврядування та його перспектив.

Можна сміливо стверджувати, що керівники на місцях цим питанням переймаються ніяк не менше, а ніж загальнополітичними проблемами.

Про які документи йдеться? Перш за все послання Президента до Верховної Ради, Програма діяльності уряду і проект Закону "Про внесення змін до Конституції", який знаходиться на всенародному обговоренні.

Здавалося, що саме в них мають бути відповіді на складні і інколи розпачливі питання управління територіальними громадами або хоча б реакція на резолюцію рекомендації Конгресу місцевих регіональних влад Європи щодо місцевої регіональної демократії в Україні.

Щодо першого документу - послання Президенту. То акцент зроблено на стосунках у центральній владі, зокрема щодо зміцнення Інституту Державних секретарів, керівників силових міністерств і звичайно двопалатного парламенту. А проблеми здійснення управлінських функцій на місцях, від чого залежить загально українське ставлення до влади як такої, академічний авторський колектив послання випустив із виду.

У програмі діяльності уряду, яка обговорювалася сьогодні, міститься розділ, який називається ефективне використання потенціалу регіонів, що з натяжкою можна віднести до проблем місцевого самоврядування. Але вже пункт перший цього розділу називається так: посилення координуючої ролі держави, проведення єдиної державної регіональної політики, що означає, що перекреслює сподівання, якщо у когось вони виникли на довіру до можливостей і спроможностей органів місцевого самоврядування.

І накінець, проект, який обговорюється всенародно. Статті 118-119 Конституції України, що визначають статус виконавчої влади в областях та районах, не попали в розгляд тих, де слід щось змінити. А в розділ 11 "Місцеве самоврядування" пропонується по суті лише одна зміна: термін каденції депутатів і голів не 4, а 5 років. Оце і все. Хто ж заступиться за бідне місцеве самоврядування? Якщо простіше сказати, то самі за себе. А якщо точніше, то, мабуть, парламент повинен проявити депутатську колегіальність і політичні партії, до складу яких входять депутати і голови рад усіх рівнів. Народно-демократична партія вже два роки, як утворила Асоціацію депутатів рад усіх рівнів "Довіра". Серед членів НДП понад 7 тисяч обранців і в багатьох радах утворені фракції або групи. Висловлюючи позицію НДП, ми в першу чергу спираємося на думку саме цих людей.

У концентрованому вигляді позиція нашої партії з питань місцевого самоврядування висловлена в проекті змін до Конституції, який фракція НДП подала до Конституційної комісії Верховної Ради. Суть пропозиції зводиться до істотного розширення повноважень обласних і районних рад, утворення виконкомів органів в обласних і районних радах, які реалізуватимуть самоврядні повноваження з вирішенням питань регіонального значення. Надання обласним державним адміністраціям права державного контролю за дотриманням чинного законодавства та виконання державних програм, здійснення чіткого розмежування функцій місцевих адміністрацій та виконкому, бо так зване делегування повноважень сьогодні дуже нагадує приклади з історії кріпацтва України.

Ми впевнені, що парламентські слухання стануть доброю нагодою опрацювати вивірені рішення щодо змін до Конституції України, а також вдосконалити існуючу законодавчу базу. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ось так стисло доповідає представник фракції НДП.

Слово надається Ключковському Юрію Богдановичу, народному депутату України. Наступний Раханський.

17:31:28

КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б.

Юрій Ключковський, Народний Рух України, фракція Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна".

Шановні учасники слухань! Сьогодні виступав міністр юстиції, сказав, що можливі два шляхи підходу до проблем, які сьогодні розглядаються: теоретичні і практичні. Я коротко зверну увагу на теоретичну проблему. Конституція гарантує право на місцеве самоврядування. Але загальна теорія права каже, що чиєсь право обов'язково викликає чийсь обов'язок. І ось, я глибоко переконаний, що обов'язком держави є створити всі умови для того, щоб право на місцеве самоврядування було реалізоване у повному обсязі. І ось, відповідаючи на цю теоретичну проблему, я хочу задати запитання: "Чи зробила держава, чи виконала вона свій конституційний обов'язок? " І, якщо не виконала, то в чому проблема? І тут мушу знову погодитися з кимсь, хто виступав переді мною, в першу чергу, брак політичної волі, немає бажання цього зробити.

Однак, повертаючись до сторін практичних, хочу, як представник законодавчого органу, дійсно, сказати про ті гальма на шляху розвитку місцевого самоврядування, які викликані проблемами законодавчими. Я глибоко переконаний, що це глибоко не найбільші, мабуть, проблеми, бо брак політичної волі, це значно складніше. Але все-таки ці проблеми є.

Насамперед. Вже багато років страждає Закон про адміністративно-територіальний устрій. І ось там знову пропонується різко обмежити територію юрисдикції територіальної громади. Обмежити її межею забудови. Так, наче те, що відбувається за останньою хатою в селі, до територіальної громади не відноситься.

Я звертаю увагу. Колись буде податок на нерухомість. І чи стане він місцевим податком, чи піде знову в державну казну, для місцевого самоврядування, мабуть, це небайдуже.

Дуже серйозне гальмо - це нерозмежованість повноважень. Порівняйте два Закони про місцеве самоврядування і про місцеві державні адміністрації. Різними словами, але одне й теж саме. Але давно відомо, що в семи няньок дитина без догляду, і власне, переплетіння повноважень і головна проблема постійного втручання державних органів виконавчої влади місцевих державних адміністрацій у повноваження місцевого самоврядування.

Дуже важливо теж розмежувати повноваження між різними рівнями самоврядування, і нарешті, розв'язати проблему, як матрьошки громад, коли в складі однієї громади є дрібніші громади. Так і стосунків між територіальною громадою і районними та обласними органами самоврядування.

Дуже важлива проблема - делеговані повноваження. Тут вже її піднімали не раз, так от я хочу сказати, що в комітеті є пропозиція. Не можна покладати делеговані повноваження на когось, не визначивши, хто первинний суб'єкт цих повноважень. Якщо ми не скажемо, які органи державної, виконавчої влади мали б здійснювати ці повноваження, якщо вони не делегуються місцевими самоврядуваннями, то це означає, що перекладається з хворої голови на здорову проблема.

І тому делегуванням повноважень самоврядування повинно бути зацікавлене бо це тягне за собою фінансування. Але, якщо це робиться директивно, імперативно то ніяких проблем не розв'язує має бути договірне делегування повноважень з правом відмовитися від цього делегування із правом позбавитися здійснення делегованих повноважень, якщо вони неналежно виконуються. Але із обов'язком фінансувати в повному обсязі зі штрафними санкціями так само, як сьогодні за несплату податків.

І нарешті, остання проблема бо час вичерпується.

Я хочу сказати про психологічне гальмо розвитку місцевого самоврядування, а вона полягає в тій психології, яка сьогодні застосовується у виконавчій владі. Це психологія хазяїна.

Голова адміністрації, мер міста вважає себе хазяїном на відповідній території, який відповідає за все, що там відбувається. Шановні колеги, відмовляймося від цієї психології. Стаття 19 Конституції України стверджує: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяють на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачених законами і Конституцією України. Поза цими межами повноважень - зась. І тому розмежування повноважень і зміна психології хазяїна, який відповідає за все на людину, яка здійснює виключно свої повноваження, а у чужі не пхає носа, ось це і є шлях законодавчого розв'язання проблем місцевого самоврядування.

Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Раханському Анатолію Варфоломійовичу, наступний - Круць.

17:36:38

РАХАНСЬКИЙ А.В. Анатолій Раханський, фракція "Трудова Україна", координатор депутатів Верховної Ради України від Автономної Республіки Крим, Євпаторійський виборчий округ.

Шановний Геннадію Андрійовичу, шановні колеги, учасники парламентських слухань, представники засобів масової інформації. На розвиток місцевого самоврядування впливає, перш за все устрій держави, форми управління, професійність кадрів, соціально-економічний стан. На деяких з них я хотів би зупинитися. Держава делегувала органам самоврядування чимало повноважень на вирішення місцевих проблем власними силами, не створивши при цьому відповідних умов для фінансового та матеріального забезпечення. На мій погляд, формування бюджетів усіх рівнів йде без урахування місцевих можливостей та потреб, не враховуються чинні статті законів та постанов, які стосуються формувань бюджетів. Мінфін всупереч законам економіки формує доходну частину бюджету, розглядає проект бюджету кожного району, доводячи до них середні нормативи по країні, не враховуючи їх умов.

Вважаю, що доходна частина бюджету повинна формуватися тільки Міністерством економіки та Державною податковою адміністрацією України і їх органами на місцях з урахуванням місцевих балансів, сировини і потужностей незалежно від форм власності підприємств. Як депутат-мажоритарщик, я постійно вислуховую скарги виборців щодо невдосконалення систем управління підприємствами водо-, тепло-, енергопостачання та водовідведення. У зв'язку з цим їх проблеми доводиться вирішувати цим людям в обласних центрах. Особливо важка ситуація склалася на селі: об'єкти житла, соцкультпобуту, комунальні об'єкти передані територіальним громадам без відповідного фінансування та матеріальних ресурсів. Вони не працюють сьогодні. Село вимирає. Ефективність вирішення проблем регіонального розвитку залежить від правового поля. В той же час багато з тих трьох тисяч нормативних актів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням не узгоджені між собою, не працюють на кінцевий результат і авторитет цих регіонів.

Прийнятими законами не розмежовані й повноваження районних рад і держадміністрацій. Вищестоящі організації не погоджують з органами самоврядування кадрові питання. Тут кажуть, що не потрібно займатись кадровими питаннями, нехай хто хоче, той робить на підприємствах різних форм власності. Не може бути такого, якщо не буде хазяїна на селі, якщо не буде хазяїна в місті, якщо не буде хазяїна в районі і в області. Вищестоящі організації повинні, обов'язково призначаючи на свої підприємства на місцях, погоджувати або хоча б знайомити цих керівників підприємств.

Тому є багато таких прикладів, не буду за браком часу на них зупинятися. Хочу висловити деякі пропозиції до проекту постанови Верховної Ради України з цього питання.

Перше. Доручити уряду впорядкувати розробку місцевих бюджетів і надати можливість органам самоврядування самостійно їх формувати і виконувати. Відповідальність за доходну частину бюджету покласти на Мінекономіки і Державну податкову адміністрацію. Доходну частину бюджету.

Друге. Передати до комунальної власності територіальних громад підприємства водо-, тепло-, енергопостачання та водовідведення. Надати фінансову та матеріальну допомогу новоутвореним на селі комунальним службам. Залучати до розрахунку за житлово-комунальні послуги і електроенергію знецінені заощадження громадян.

І останнє. Міністерствам і відомствам укомплектувати досвідченими кадрами свої підприємства на місцях і не допускати призначення та заміни їх керівництва без погодження з територіальними громадами. Прошу врахувати при доопрацюванні. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Круць Микола Федорович - народний депутат України, наступний Ткачук.

17:41:18

КРУЦЬ М.Ф.

Микола Круць, місто Івано-Франківськ, фракція "Наша Україна".

Шановний Головуючий, шановні учасники парламентських слухань. Наші слухання присвячені надзвичайно актуальній і важливій соціальній, політичній і економічній та правовій проблемі.

За великим рахунком ідеться про розвиток основ демократії в нашій країні, без яких є неможливим не тільки вирішення відповідною громадою питань місцевого значення, а й значною мірою питань загальнодержавних.

Чи можемо ми сьогодні говорити про істотність здобутків у країні у цій сфері на вкрай тяжкому шляху до демократії? Гадаю, що так.

До таких здобутків законодавчого плану відніс би що найменше три: конституційне визнання і закріплення гарантій місцевого самоврядування, ратифікація в 1997 році Європейської Хартії місцевого самоврядування, прийняття Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Прийняття цих актів дозволило забезпечити певну автономію місцевого самоврядування від державної влади, зменшити опіку центральної влади над місцевим самоврядуванням, надати можливість населенню самостійно і активно у власних інтересах вирішувати питання місцевого значення.

Але, на жаль, сьогодні ми ще не можемо сказати про те, що забезпечена, у тому числі і на рівні закону реальна самостійність органів місцевого самоврядування, що воно впритул наближене до потреб населення.

Існує низка нагальних проблем законодавчого характеру, і ті потребують свого розв'язання. Перше, потребують чіткого розподілу повноваження між центром і органами місцевого самоврядування. Існує також необхідність в усуненні дублювання сфер повноважень та функцій місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. Як на мене, збільшення кількості власних повноважень місцевого самоврядування має відбуватися за рахунок зменшення кількості делегованих повноважень.

Друге, покладені чинним законодавством на органи місцевого самоврядування завдання і функції у ряді випадків є надмірними. Як правило, належним чином не підкріплені фінансовими і матеріальними ресурсами, наявними у територіальних громад. Це суперечить положенням частини 3 статті 143 Конституції України, яка передбачає можливість наділення органів місцевого самоврядування лише окремими повноваженнями органів виконавчої влади.

Звичайно, важко визначити кордони між центральними та місцевими інтересами. У цивілізованих країнах органи місцевого самоврядування розглядаються як органи з надання місцевих послуг. Очевидно, такий підхід і має бути критерієм перерозподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на місцях.

Питання грошової системи, оборони, регулювання економіки, зовнішніх відносин і багато інших загальнодержавних справ не повинні обтяжувати діяльність органів місцевого самоврядування. Залучення їх до виконання певних функцій в цих сферах є виправданим лише в рамках виконання урядових програм для одночасного здійснення заходів на кількох рівнях.

Особливої уваги потребує проблема правого статусу місцевих рад районного та обласного рівнів, їх взаємовідносини з відповідними державними адміністраціями. На обласні та районні ради законом покладено значну кількість повноважень, які вони, не маючи власних виконавчих органів, за цим же законом зобов'язані делегувати відповідним місцевим адміністраціям. Необхідно відмовитися від такої моделі і надати обласним та районним радам як органам місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст право створювати власні виконавчі органи для самостійного здійснення самоврядних повноважень.

Останнім часом є популярна практика передачі органам місцевого самоврядування в майнових об'єктів управління місцевим органам. Але законодавство чітко не визначає межі цих стосунків, їх правову природу, що також породжує їх правову невизначеність та недосконалість прийнятих рішень з цих питань.

І насамкінець. Про те, що на сьогодні в політичному плані найбільш актуальним. Маю на увазі ініційовану політичну реформу, яка, до речі, безпосередньо торкається і місцевого самоврядування. Помилково, а тому недопустимо видається реалізація пропозицій, збільшення строків повноважень органів місцевого самоврядування і проведення їх в одному році з Президентськими та парламентськими виборами. Такий підхід не зробить вибір громадян більш свідомим і зваженим, а навпаки ускладнить формування органів місцевого самоврядування, дозволить їх зробити більш залежними, дестабілізує ситуацію в регіонах.

Це, до речі, не лише моя думка, а й думка багатьох депутатів місцевих рад Івано-Франківщини, які в тому числі і у своїх письмових зверненнях до мене, як народного депутата України, висловлюють таку позицію. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Ткачуку Анатолію Федоровичу - директору Інституту громадянського суспільства. Наступний Клімчук.

ТКАЧУК А.Ф.

Дорогі друзі! Перед тим аби не забути, я хочу звернути вашу увагу на цю брошуру, яку ви всі отримали. Це нова редакція тексту проекту Закону "Про місцеве самоврядування". Можливо вперше це розроблено за участю якомога ширшого, представників асоціацій різноманітних, науковців, громадських організацій. І зараз, оскільки процес не закрито, я прошу вас всіх, уважно прочитайте, дайте свої пропозиції, щоб не була у нас через рік та ж сама історія, яка сьогодні. "Закон поганий, ми знаємо який би він був кращий, але ми до цього не доклалися". Це перше.

Друге. Скажіть, будь ласка, у нас є велика проблема, проблема недосконалості законів, але це напевно проблема від того, що ми весь час винаходимо свій український велосипед з квадратними колесами.

От я хочу запитати наших народних депутатів, уряд, скажіть будь ласка, яка хартія чи які норми Європейської хартії про місцеве самоврядування є складовою частиною українського законодавства.

Ми чохом ратифікували документ, який передбачає наявність самоврядування або на одному рівні, або на двох, або на трьох. Через те ми сьогодні маємо дуже серйозну плутанину.

Наступна річ. Ми говоримо про політичну реформу. Всі про це говорили, і я скажу. Мета. Яка мета політичної реформи? Якщо мета реформи заради реформи - вона не потрібна. Я розумію, що ми зібралися для того, щоб реалізувати мету поліпшення ситуації в населених пунктах, щоб люди жили краще. Чи можна це зробити, не запустивши реально всіх механізмів місцевого самоврядування. Да ніколи в житті. Але чи задовольняє Конституція нас сьогодні, щоб механізми місцевого самоврядування працювали? Я думаю, що навряд.

Подивіться 133 статтю Конституції. Знову ж таки українська версія велосипеда. Що у нас є адміністративно-територіальною одиницею, особливо адміністративно-територіальною одиницею первинного рівня? Коли ви подивитися Конституції будь-якої європейської країни, крім України, Білорусії, ви побачите, що там є область чи провінція, район чи повіт і є община, гміна, там все що завгодно. У нас до системи адмінтерустрою відноситься село, селище, місто, частина міста райони. Тоді постає проблема: чи здійснюється у нас місцеве самоврядування адміністративно-територіальної одиниці. У нас говорять: дивіться статтю 140, що таке територіальна громада. Через визначення, які написані в Конституції, наші партнери із владних інституцій говорять, що територіальна громада - це виборці і не більше. І тому територіальна громада не має мати ні території, ні майна. Якщо в неї немає власності, є території, яка це громада і про яке самоврядування йде мова. Тобто ми бачимо проблеми, які є в Конституції. Ми говоримо про те, що на рівні районів і областей є розбазарювання земель. Тут приводили приклад, як в середині Вижгорода поза міською радою виділили землю. Таких прикладів тисячі по Україні. А чому? Подивіться статтю 119, яка передбачає складання і виконання бюджету держаними адміністраціями. Без бюджету яке самоврядування? Знову ж таки, як кажуть, нонсенс. Але чи є пропозиції у комплекті пропозицій політичної реформи щодо ліквідації цих проблем? Та не знайдете днем з вогнем. Тобто можна сказати, що пропозиції про політичну реформу мають ідею процесу. Знаєте, як ви любите дітей, процес.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Клімчуку Борису Петровичу, раднику Президента України. Наступний - Асадчев.

КЛІМЧУК Б.П.

Шановний Геннадію Васильовичу! Шановні народні депутати, друзі, колеги! Вчора тут з цієї трибуни наш Президент закликав до "круглого столу". Тому я думаю, що левова доля тих пропозицій, які сьогодні висловлювалися в частині рихтування нашої Конституції, що стосується місцевого самоврядування, вона реальна і не у процесі, а у реальному вимірі. Треба лише політична воля сьогодні вже депутатів, депутатських фракцій і груп. Але мене дуже надихає сьогодні, і Сергій Шевчук з НДП, представники "Нашої України", Анатолій Сергійович шановний сьогодні говорять одні і ті самі речі. Тому сумніву в тому, що той майбутній "круглий стіл" і майбутні зміни до Конституції будуть ефективними і направленими не як на самоціль на розвиток місцевого самоврядування, а як на засіб поліпшення ефективності влади і її відповідальності. Сумнівів у мене практично сьогодні вже немає. Хіба що до завершення слухань хтось їх посіє.

Шановні друзі! Мій певний досвід роботи в органах місцевого самоврядування і виконавчої влади привів мене до одного висновку. Влади не бува є мало, буває мало часу на її реалізацію. Навіть в умовах тих законів, які перетинаються, тих функцій, які перекликаються, які труться, але це не проблеми нас, не це проблеми Адміністрації, це не проблеми місцевого самоврядування, це проблеми законодавців.

Що заважає виписати функцій? У мене немає відповіді на це риторичне запитання. Ніщо не заважає виписати функції, ніщо.

Немає таких перешкод в Україні - просто сісти і виписати функції, але треба сісти і виписати. Тому що, Анатолій Сергійович, от проект закону про зміни до Закону про місцеве самоврядування ми сьогодні отримали, я його раніше трошки отримав. Запитань більше, як відповідей. Знову ж таки запитання одні, функції, функції і тільки функції, знову в цьому новому варіанті до другого читання все перетинається, все переплітається, знову будуть конфлікти, знову будуть вияснення хто головніший та пересічному громадянину всеодно хто головніший йому пересічному громадянину нашому виборцю потрібно прізвище, адреса і номер телефону того посадовця, де він може вирішити те чи інше своє питання і все. По-великому рахунку йому байдуже він рідко коли думає хто це, чи це державна адміністрація, чи це місцеве самоврядування. Це наша справа, точніше ваша справа, шановні обрані депутати, ви час від часу до цього питання повертатися, а працювати над цим питанням системно, буде системна робота над законодавством будуть добрі закони і тоді мені, вам захочеться стати рабом цього закону, бо відомий вислів, "Щоб бути вільними людьми потрібно стати рабами законі". Але знаєте коли рабство таке, що в нього йти не хочеться ніхто в нього не піде. Тому я радий, що сьогодні це обговорення є я дуже уважно слухав і брав багато для себе і ще раз хочу повторити, що оптимізму в мене стає більше. Я не думаю, що сьогоднішні обговорення це буде пар у свисток чи вода в пісок. Я думаю, що буде результат.

Шановні друзі! Не можу не сказати ще про одну річ.

В руслі політичної реформи захист інтересів регіонів, а найти захист, врахування інтересів регіонів серйозне, відповідальне, пробачте мене, можливо тільки при наявності палати регіонів, верхньої палати парламенту. Інакше знову від сесії до сесії, від виборів до виборів про нас будуть забувати.

Та я думаю, що виборці сьогодні ладні вибрати прямим голосуванням трьох людей від регіону, ладні і готові це зробити. І от я бачу як кивають головами мої колеги, спасибі вам за цю підтримку абсолютно правильний в цій частині ініціатив Президента.

І ще одне. Я би не став так швидко відкидати термін 5 років і вибори, локалізація виборів в межах одного року, не обов'язково календарного, у межах 365 днів, це треба робити. Це треба, тому що тут зворотно з'являється, коли ми це зробимо, тоді, як студенти, від сесії до сесії будемо працювати весело ми там на місцях, а ті люди, кого вибрали, будуть весело керувати і ефективно керувати. Перманентні вибори відволікають, хочемо ми цього чи не хочемо, і ви як представники місцевого самоврядування добре про це знаєте. Я не кажу, коли це треба зробити і Президент цього не каже, через рік, через два, з шостого року, з десятого року, а це щодо цього, треба йти, це безумовно, сумніву немає.

І останнє. 77 тисяч людей сьогодні працює в органах місцевого самоврядування із них левова доля - керівники. Багато молодих нових людей, навчання, тут побіжно це питання згадували. Я вважаю, що це один із головних резервів держави сьогодні - ефективне системне навчання працівників органів місцевого самоврядування.

Я можу послатися на нашу роботу, от Віктор Загорський, голова Локачинської районної ради не дасть збрехати, через навчання сільських голів ми змогли перші в Україні запровадити бюджети розвитку і вони нині працюють. Ми змогли домогтися найвищих в Україні темпів росту доданої валової вартості, найвищої економічної активності населення.

Так, на Волині не найбільша зарплата, але щоб ви знали, що доходи громадян на Волині четверті в державі.

Тому, на закінчення, владна система і для того, щоб вторгатися в цю систему, навіть не зовсім ефективну, потрібно дуже обережно і принцип має бути принцип лікаря - "не зашкодь", або "сім раз подумай - один раз відріж", але відріж так, щоб потім уже не ревізувати. Дякую за увагу, і надіюся, що так буде. Спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату України Асадчеву Валерію Михайловичу, наступний Кармазін.

17:57:19

АСАДЧЕВ В.М.

Дякую. Асадчев, Українська Народна Партія, "Наша Україна".

Шановні друзі, я по-перше, хочу сказати авторам законопроекту, що я його вже прочитав і можу вам сказати, що якщо ви його приймете, нічого доброго для самоврядування не буде. І я думаю, що нічого доброго не буде і після цих слухань.

Тому що після на цих слуханнях ніхто ні з ким не подебатував і не посперечався, а все було добре. І те, що Борис Петрович сказав добре, і те що інші сказали.

То я перший, хто хоче вступити в невеличку полеміку. Чому? Тому що фактично готовий новий Бюджетний кодекс, новий. Ми зараз над ним працюємо, він буде внесений приблизно в травні. Яка його сутність головна? Так, він дійсно задає кардинальне питання: що таке самоврядування починаючи від істоків Магдебурзького права.

Скажіть, шановні, а це є освіта самоврядування? Я відповідаю - ні, це державна функція. Охорона здоров'я? Ні, це державна функція. Соціальний захист? Ні, це державна функція і державні стандарти. Понад ці стандарти? Так, можуть органи самоврядування надати якусь медичну допомогу чи допомогу конкретній людині. Але в загальних - це державні стандарти.

А скільки вони сьогодні тягнуть в ваших бюджетах? 80 відсотків.

А що ж таке самоврядування? А самоврядування - це мережі, дороги, благоустрій, територія, паркування, житловий фонд - утримання, утримання цієї території, от, на що повинно йти 80 відсотків бюджету. І це є класичне самоврядування. Саме такою формулою і пішов новий бюджетний кодекс. Отже, медицина йде в Державний бюджет, і хай Державний бюджет розбереться з фондом соціального страхування, де 2,5 млрд. сьогодні, вибачайте мені, проїдаються і тільки капітальні вкладення, там майже 100 млн. Ви можете собі дозволити 100 млн. капітальних вкладень?

Освіта. Мудра Верховна Рада разом з Президентом і урядом прийняли для вас 237. У вас тепер чуби у всіх чухаються по цій мінімальній зарплаті, реальних грошей в бюджетах нема, а тут всі сидять і аплодують, які вони розумні і як вони добре зробили для народу. Оце вам і підхід.

Тому бюджетний кодекс скаже новий, дай Бог, щоб ви його підтримали, заробітна плата буде платитися трансфертом з Державного бюджету. Ми порахували, це десь приблизно 10-12 відсотків. Кожний рік від видатків Державного бюджету прямий трансферт. Зростає ВВП, зростає бюджет, зростає трансферт і зростає заробітна плата наших шановних вчителів, і тоді 57 стаття відійде в небуття, вона буде виконуватись завжди.

А місцеві органи влади будуть в основному займатися утриманням споруд і будинків, які належать органам освіти. Оце коротенько, що стосується стратегії. І я вважаю, що вона, звичайно, має бути сприйнята.

Тепер ще пару слів. Формули. Формули майже всі відміняються, залишаються тільки дві прості і зрозумілі формули: одна - це дотація на освіту, я вам уже сказав, інша - система вирівнювання по доходам. Але вона зроблена таким чином, що буде в кожного мотивація долучати і збільшувати доходну частину бюджету.

На останнє пару слів по Казначейству. Комітет в цілому підтримує систему касового виконання Державним казначейством, але чітко виписується систем, щоб кошти, які віддаються в Казначейство, це є кошти місцевого самоврядування, і казначейство зобов'язано буде за те, що воно користується цими коштами, покрити 100 відсотків всі трансферти і покрити 100 відсотків всі касові розриви органами місцевого самоврядування. В іншому порядку це питання вирішується через суд.

Тобто я вважаю, що якщо ми, звичайно, я не можу вам за 4 хвилин розказати цей великий документ, він десь в три рази більше буде, ніж діючий зараз Бюджетний кодекс, там дуже багато буде норм. Я думаю, що десь в травні місяці ми, можливо, ще будемо збиратися, ну, може, не в такому залі, в іншому, і будемо говорити по конкретним цим речам.

Ми глибоко переконані, що саме через бюджетну цю систему і Бюджетний кодекс ми здатні будемо зробити нормальну систему самоврядування. Потім ми приймемо сам базовий закон про самоврядування. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Кармазіну Юрію Анатолійовичу, народному депутату України.

Наступний Приймаченко.

18:02:13

КАРМАЗІН Ю.А.

Юрій Кармазін, "Наша Україна", "Солідарність", Партія захисників Вітчизни.

Шановний пане Головуючий, шановні учасники слухань, шановний наш багатостраждальний народе України!

Питання, яке сьогодні винесено до слухання, безумовно, дуже важливе. В Україні відсутня всяка продумана політика. Регіональна політика відсутня також.

Щодо політики щодо місцевого самоврядування, то ми теж шарахаємося, у нас кругом уже називаються облдержадміністрації губернаторами, це навіть називається в засобах масової інформації, і ми бачимо, що там де самоврядування заважає, там їх знищують. Приклад мерів багатьох міст, їх можна показувати, розказувати, вся країна про це пам'ятає, що робилося в Василькові, що колись робилося в Ялті, що потім робилося в Одесі, при чому ми чітко знали, що коли присилали гауляйтера в Одесу з повноваженнями віце-прем'єр-міністра, це був випадок, коли згвалтовано було все самоврядування і всі мовчали.

Тут сьогодні виступали і кажуть: "от давайте верхню палату, палату регіонів!", та ви хоч почитайте про що там мова йде в тих так званих ініціативах, бо Президент їх не читав, то і ви не спішіть схвалювати, бо там повна дурниця, там немає ніякого впливу на регіони, там кадрова політика, там навпаки протиріччя, які закладуться в державі. Ви сидите зараз в цій залі, що вас роз'єднує, вам що треба межа якась? А те, що там пропонується в тій дуристиці, яка називається "ініціативами", вкинуто для того, щоб забули про те, які проблеми зараз є в державі, про те, щоб забули, що останнього перепису, нас стало вже на півмільйона менше, що нас уже 47 з невеликим мільйона. Ось для чого це вкинуто.

І тепер щодо законодавчих аспектів і виконання. Шановні друзі! Ви знаєте, я довгий час говорив, коли представлявся, що я представляю місто-герой Одесу, тимчасово окуповану. Зараз я вже не говорю, тому що окупована вже вся країни і надовго поки що, чекаємо, коли звільниться від окупації. Але те, що стало після окупації, хто з вас був в Одесі, подивіться. З моменту війни ще не було, щоб по 15 сантиметрів ями були по всьому місці. Це в місці, де тіньові оберти дорівнюють бюджетам Чернігівської, хай на мене не образяться, Тернопільської і Чернівецької областей всіх разом взятих. Це в такому місці. Це тіньові тільки обороти. І я показав, як за допомогою, в тому числі і місцевої влади от зараз стоїть напроти Верховної Ради машина ООР. Вони ж випустили зараз машини Одеська державна адміністрація, Одеська обласна рада і Одеська міська вже. Вже такі номери в країні є, ви уявляєте собі чи ні? І туди гроші платників податків ідуть. Оце так у нас самоврядування йде.

А зараз земля. Земля в Одесі, якщо не знаєте, я вам скажу, сотка землі, якщо вона виходить до моря, до 15 тисяч американських доларів. Спочатку її роздали суддям, прокурорам, включно з прокурором області, начальникам СБУ, всим іншим, всим закрили ротика, а потім почали грабувати. І грабують, грабують і не припиняють грабувати.

Сьогодні ми тут проголосували запит про те, як обмежити хоча б щось по землі.

У мене закінчується час. Я розраховував все-таки, що 5 хвилин. Я перепрошую, я закінчую.

Так от, шановні друзі, коли ми говоримо про регіональну політику, то маємо чітко розуміти, що вона має бути , як піраміда, тільки правильно побудована, тобто знизу, від місцевого самоврядування. Там мають бути і нижчий податок, хоча б на 1 відсоточок нижчій, ніж у Києві, ніж в обласному місті і так далі. Якщо так, ми збережемо цією пірамідою Україну, якщо ні, розрушимо так, як ці 12 років розрушали. Я за те, щоб зберегти.

Так і у законодавстві. Давайте не будемо кремі закони приймати, а робити кодекси: Кодекс про місцеве самоврядування. І давайте, я знаю, що голова комітету буде за це, а покладу туди свої мозки, щоб зробити такий кодекс і не робити кожного окремого закону для кожного там, що щось вносять, як казав Райкін. Дякую вам за увагу, добра і щастя вам.

ГОЛОВА. Примаченко Валентина Василівна наполягає на виступі?

Лукьянченко Олександр Олексійовим, Донецький міський голова.

Надрага Василь Іванович, народний депутат від ....., будь ласка.

18:07:45

НАДРАГА В.І.

Уважаемые коллеги! Имею опыт работы в местом самоуправлении и не имею возможности занимать много времени. Поэтому тезисно о тех вещах, которые на мой взгляд сегодня актуальны.

Первое. О политической реформе. Мы можем сегодня говорить много о том, что соглашаемся мы или не соглашемся, что нас устраивает, что не устраивает. Но вопрос упирается у следующее. На сегодняшний момент отвергая идею двопалатного парламента паралельно с этим предлагается следующая мысль, а давайте мы сделаем просто одну плату на пропорциональной основе. У меня вопрос. Кто сегодня в этом зале, как вообщем то и в этом государстве на вскидку встанет и назовет каждого четвертого из тех пятерок, которые пришли по партийным спискам? Сегодня мы слышали мысль о том, чтобы хорошо и местные советы избрать по пропорциональной системе в итоге не будем знать даже у кого и спросить.

Поэтому суть проблемы упирается в следующем не в двопалатном парламенте и не в том, что сегодня есть смешанная систем выбора депутатов в Верховную Раду. Суть проблемы заключается в следующем. Сегодня территории имеют возможность придти в высший законодательный орган и по воевать я не боюся этого слова защитить в конце концов собственные интересы в том числе и через своих депутатов.

И поэтому если сегодня мы уйдем в чисту пропорциональную систему выборов и этому не будет баланса то мы дадим возможность другой части политического аспекта натянуть на себя одеяло и после этого мы с вами местное самоуправление будем просто знать, что центральный законодательный орган дальше Вышгорода и Оболони не ездит. Это тоже правда. При всем моем глубоком уважении.

Следующий вопрос. Я хотел бы сказать, что выборы на пропорциональной основе на сегодняшний момент очень тесно увьязывается с вопросом выбирать или не выбирать губернатора и вообще, что такое представительская и исполнительная власть на местах, что выбирается, что не выбирается, мы опять идем с вами в две крайности. Мы говорим о том, что не состоялась в полном объеме система назначения и тут же говорим, а давайте мы сделаем абсолютно избираемую ......вещь.

Хочу привести пример Франции, вделано немножко мудрее. Есть государство, которое несет свои обязательства перед человеком, перед гражданином и соответственно есть полномочия государства. Так вот для того, чтобы совместить региональное местное самоуправление с центральными органами, с центральной ответственностью государство двойная система. Есть префект, аналог нашему главе администрации, который назначает Париж, он имеет свой бюджет и свои исполнительные органы; есть свои избираемые представительские органы, называются теми же региональными советами, они точно также имеют свои бюджет и имеют свои исполнительные органы. Может быть нам есть смысл идти по этому пути, а не сегодня говорить о том, что давайте мы сделает тотальную избираемость, потому что маятник, на мой взгляд, может качнуться в другую сторону. Насколько это удачно, это - вопрос.

Следующий момент. Административно-территориальная реформа. Сегодня предлагают. чтобы административно-территориальная реформа, как базовая мысль, во всяком случае она достаточно часто звучит, это принцип укрупнения органов местной власти, в том числе и звучит теза на предмет того, что 60 тис. населения для села, это, так сказать, оптимальное количество для сельской административной единицы. Но я прошу прощения, здесь присутствуют представители сельских территорий.

У нас есть районы сельские, где по 10 тыс. человек. У нас что шесть районов объединится? Мы из-за этого местную власть приблизим к человеку? Поэтому я думаю, что говоря об административно-территориальной реформе, мы должны четко понимать: задача приблизить власть к человеку, а не отодвинуть. И поэтому здесь я бы попросил тоже нас с вами внимательней думать.

И последнее. Я понимаю, что, может быть, сегодня были и более яркие выступления, но в любом случае я глубоко убежден, что сегодня вместо того, чтобы законодатель рассказывал, что исполнительная власть не приняла закон, я обращаюсь немножко с другой логикой к вам.

Я прошу вас, если мы хотим добиться реальных подвижек для местного самоуправления, поработайте со своими мажоритарщиками, попытайтесь найти общий язык с теми, кто избран по партийным спискам, потому что, к большому сожалению, очень многое на текущий момент в нашей конкретно Украине завязано на проблему 2004 года. И под разговор о 2004 годе мы можем выплеснуть те идеи и те проблемы, которыми живет местное самоуправление, потому что, выплескивая ребенка, мы можем выплеснуть, на самом деле, смысловые вещи.

Суть этих проблем заключается в следующем: власть должна опускаться к человеку, а не уходить от него. Вот в этом есть логика всего того, что должно быть сделано в законодательном поле.

Если мы все равно все это будем проецировать только на проблему 2004 года, реальных подвижек мы не добьемся. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі і вам.

Будемо завершувати нашу роботу?

Заключне слово держсекретаря Кабінету Міністрів України Яцуби Володимира Григоровича. Будь ласка.

ЯЦУБА В.Г. Шановні друзі, шановні урядовці, які витримали три години п'ятнадцять хвилин. Я, коли завершував виступ, я наголосив на тому, що дійсно я давно не був на цій трибуні. І виступаючи перед вами, перед тими, кого я давно знаю, хочу наголосити на тому що на жаль, як і десять років тому, коли приймався на цій трибуні, доповідався перший Закон про місцеве самоврядування, на жаль, при обговоренні таких питань нічого не змінилося.

Як і раніше, з трибуни цієї політики висловлювали свої бурні речі, вони звинувачували все і вся (тоді звинувачували Кравчука), в тому числі, і я це до речі робив дуже вдало від третього мікрофона.

Казали про погану державу, про нерозвиток місцевого самоврядування, про голодних людей і це напроятзі десяти років.

Сидять тут рядом тихенько дві людини, які були ініціаторами прийняття цього закону, першого Закону про місцеве самоврядування. От сидить Волинець, він тоді був керівником відділу Верховної Ради, і Микола Іванович Корнієнко, який тоді працював головним розробником цього закону. От вони тихенько сидять, я пам'ятаю добре ту ніч, коли готувався цей закон. І ми тоді, будучи партійними, зовсім не розуміли прийняття цього закон.

Я це нагадав для того, щоб сказати добре слово в адрес цих людей, тому що вони тоді прийняли самі політичне рішення. Ще був такий Руденко, голова Комісії по місцевому самоврядуванні, його, на жаль, сьогодні немає. І тоді було прийнято рішення і прийнятий цей закон. І на жаль, мало що змінилося, ми продовжуємо давати оцінки всі і вся. Я це кажу тому, що я не великий фахівець і немаю великого досвіду, як тут попередній виступаючий в місцевому самоврядуванні, але буквально так вийшло, що тиждень тому я був на засіданні Комісії ООН, де обговорювалося питання державного будівництва, де я маю честь бути присутнім, як експерт від України, до речі, один від СНГ і там мої друзі, які приїхали з України, які вивчали питання місцевого самоврядування кажуть, що ви зробили за десять років те, що не зробили багато країн Європи. А ми тут даємо оцінку своїй державі, своїм рішенням, своїм змінам, такі, які, ну якщо ми обов'язково опублікуємо, до речі, всі виступи. Я не знаю, як Секретаріат Верховної Ради, а Секретаріат Кабінету Міністрів зробить буклет, випишемо всі виступи для історії і роздамо всім присутнім. Я не знаю скільки тут, чоловік 400-та сидить. Багато тих, хто добре виступав, вже пішли, вони свою політичну місію виконали.

І останнє. Останнє те, що стосується чи втручатися органам центральної влади в питання фінансування і місцевих бюджетів, чи не втручатися. Безумовно, немає ще тієї куриці, яка гребла не під себе, а від себе.

Ви дозволите мені виступити?

Тому я розумію, і я в тому числі, будучи мером, на місті мерів обласних центрів, а я працював десь біля чотирьох років в непрості часи, я з цієї трибуни і з тієї трибуни наголошував на тому, щоб містам мільйонникам дали право окремої строки у бюджеті держави. От такий був Яцуба і такий був Кушнарьов, ми на пару з ним це, він, на жаль, теж пішов, не дослухав, хоча це його ідея була.

Я пам'ятаю як мені не давали цього зробити. І мені тоді здавалося, що тут силять уверху люди, які цього не дають, і , до речі, ті, хто виступали, вони роздавали вам пряники. Як тільки ця людина, яка тут виступає, сяде тут, за ту трибуну, вона перестає роздавати пряники і це нормально, тому що люди, які займають державні посади, вони відповідають за всю Україну, а Україна різна.

Тут виступав мій друг Олександр Олександрович, я його дуже поважаю, поважаю за те, що він має свою позицію і відстоює Київ як столицю, і відстоює те місто, в якому я зараз живу. І Олександр Олександрович трошки ж "крапленными" картами грає. А скільки на одного жителя Києва бюджетного забезпечення? А скільки коштує один квадратний метр житла в Києві? А скільки коштує один квадратний чи одна сотка в Києві? Хто знає? А це хіба не бюджетні гроші для утримання міста? Чого сидить черкаський мер, дороги не зробив, Олійник? Тому що порівняно з бюджетом столиці - це різні речі. Тому я підтримую, але держава, якщо вона не втручається в ці справи, це я тільки кажу Київ і Черкаси, я не кажу за Дніпропетровськ, який теж міг тут так виступити, як Олександр Олександрович сказав - дайте мені. А що ж тоді Бердичеву робить? Ви тут хлопали. Що робить Бердичеву? Де брати бюджет Бердичеву? Де брати бюджет Новоград-Волинському, де 80 відсотків бувших військових? Я ж вам показав трансферти, на 100 відсотків виконано. Ви звернули там увагу?

Дніпропетровськ на 99, область, Харків і, якщо не помиляюся, Донецьк. А всі інші - 100, 115, 107. Де ці трансферти взять? Де субсидії взять? Ви що, не знаєте, що тільки великі міста дають сьогодні прибуток і з них гроші роблять?

І зверніть увагу, всі виступаючі тут від структур місцевого самоврядування, виступали, як правило, ті, у яких є гроші, який за містове сьогодні на базарі або на ринку в тому же Харкові, Дніпропетровську, ви що, не знаєте, скільки платять? Це ж не центральна влада.

Тому центральні органи виконавчої влади, хто б не був - Яцуба, Петров, Іванов, завтра поставте Юрія Олександровича, який, до речі, залишився тут, Кармазіна, він те ж саме буде робить. Тому що, якщо ця людина не буде робити те, щоб вирівнювати якісь можливості для всієї України, тоді нема України, нема держави.

І на завершення, обіцяю ще раз всі критичні вислови які тут прозвучали, ми в кожному міністерстві проаналізуємо і дамо відповідь на кожне принципове питання. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До заключного слова запрошується Голова Комітету Верховної Ради України Матвієнко Анатолій Сергійович. Будь ласка.

18:20:47

МАТВІЄНКО А.С.

Найперше, шановні, я щиро дякую за зацікавленість, за витупи, за підтримку. Можливо найперше, що ми сьогодні зробили - це продемонстрували початок консолідації в боротьбі за місцеве самоврядування і ефективну регіональну політику. І я хотів би, щоб цей плацдарм, який ми невеличкий сьогодні у Верховній Раді завоювали, і завоювали у серцях тих хто нас слухав, ми поширили і домоглися того, щоб вирішити проблеми які нас тут зібрали.

Але перед тим, як загально деякі тези прокоментувати, на деякі запитання я хотів би відповісти, які стосуються всіх, тому що конкретні питання я відповім персонально, за адресою яка була вказана в вашій записці.

Стосовно питання першого. Для чого звели два питання і регіональна політика, і місцеве самоврядування.

Я вам хочу сказати, що ініціатива була спочатку говорити тільки за регіональну політику, але коли ми подумали, що не може бути регіональної політики без дієвого місцевого самоврядування, то зрозуміло, що важливо ці дві проблеми об'єднати. І я думаю, що зробили ми очевидно правильно і покаже час, як ми ефективно розпорядимося тими думками, які сьогодні збагатили кожного з нас і комітет, який я очолюю.

Питання друге. Які закони і коли будуть прийняті, задає пан Морозов?

Хочу сказати, що цей законопроект, який вам показував Анатолій Ткачук, це робоча версія. Я хочу вас всіх попросити, напишіть те, що ви вважаєте за потрібне і пана Асадчева конкретно. Казати, що тут вже нічого конкретного не буде, я думаю, що це якби неповага до тих, хто їх писав, бо писали ті, хто безпосередньо займається місцевим самоврядуванням.

Я думаю, що ми якомога швидше опрацюємо ці проблеми і другого читання спробуємо підготувати якнайшвидше. Це є базовий закон. Після нього ми готуємо, і Голова Верховної Ради пообіцяв, зміни до Бюджетного кодекса. Я вітаю пана Асадчева з його ініціативою нового Бюджетного кодексу, але бюджет 2004 року на тій базі не буде прийнято. І якщо ми нічого... А зміни ми можемо внести, нового кодексу ми не приймемо, який би був би в основі уже бюджету 2004 року. Тому ваших пропозицій є вже дуже багато. Ми працюємо з асоціаціями, з конгресом. Ми працюємо з бюджетним комітетом. Я думаю, що і Мінфін нас в цьому підтримає, що було сьогодні проголошено з цієї трибуни.

Другий закон - це про адміністративно-територіальний устрій. Тут у нас є проблема - проблема повсюдності. Сьогодні з цієї трибуни всі сказали про повсюдність. Я не знаю, якщо Лещенко тут сидить, він слухає, він головний противних цього, бо каже, що це не можливо з Конституцією. Ми подали до Конституційного Суду з проханням нам дати пояснення. Якщо ми цю проблему вирішимо, якщо сконсолідуємося і об'єднаємося і Кабінет, і президентська Адміністрація, яка нас так палко сьогодні агітувала за любов, то, я думаю, що ми це вирішимо.

Третє. Це про державні адміністрації, про розмежування земель і комунального майна.

Ось блок, над яким сьогодні працює комітет. І я хочу просто вас поінформувати про те, що ми не сидимо. Нас критикував сьогодні Омельченко за розмежування земель. Цей закон має технологію. Місяць має пройти, щоб ми отримали від депутатів пропозиції, в тому числі я просив і від обласних голів ці пропозиції надати. В наступну середу ми плануємо у комітеті розглянути ці пропозиції, підготувати Закон про розмежування земель до другого читання.

Стосовно того, що нас сьогодні звинуватили, всю Верховну Раду, про те, що ми маємо якось затвердити рішення Верховної Ради, постановою, конгрес. Я такого не знаю це, очевидно, від фантазії такої неймовірної ми законом хочемо врегулювати об'єднання органів місцевого самоврядування в асоціації і іншого, іншої логіки немає. Були запитання, які говорили про те, що муніципальну міліцію, комітет стоїть на тому, щоб її підтримати, але це не лише закон нашого комітету. І щодо обрання губернаторів?

Я не знаю, але мені здається, що Тихонов і Омельченко має розібратися. Тиховнов каже з одного і того ж самого конгресу, що треба змістити місцеві і регіональні влади самоврядування, а Омельченко каже, давайте обирати губернаторів. Ми закладаємо іншу абсолютну функцію іншу логіку, філософію в закон, який ми вам пропонуємо і всіх губернаторів разом із держадміністраціями в районі ми зводимо до функцій контролю і нагляду.

Нам потрібно посилити функції місцевого самоврядування і очевидно, ми маємо іти за цією логікою, як йде вся Європа.

І на кінець останнє, можливо, загальне. Ви знаєте є протиріччя, яке ми маємо вирішити, це протиріччя є колосальне, якщо ми його не вирішимо, ми нічого не вирішимо, хоч би і сьогодні гарно поговорили. До чого воно зводиться? Найбільший резерв, найбільший ресурс, який сьогодні не задіяний в Україні для зміни ситуації на краще і найперше якості життя є ресурс максимального включення можливостей місцевого самоврядування ініціативи мільйонів. Але, на превеликий жаль, з другого боку, найменше, що сьогодні хвилює наших владоможців і найперше це Президента і Кабінет Міністрів, це ця проблема.

І як би нас не агітували, що вони чого хочуть і пан Климчук говорив з цієї трибуни, почитайте пропозиції Президента щодо конституційних змін. Слова немає за місцеве самоврядування, про що сьогодні говорив Олійник. Слова немає. Хоча 24 серпня це проголосив. І так нема політичної волі.

І тут виступав Надрага і казав: що ми тут перекладаємо? А один сьогодні депутат, який є більшовиком, на моє запитання: чи проголосуєте ви завтра закон про пропорційну систему виборів, сказав - яка буде вказівка з Банкової, я тобі скажу ввечері. І якщо буде вказівка з Банкової ввечері, пан Надрага, то ви будете голосувати, не буде вказівки з Банкової ввечері, зранку не будемо голосувати. От вам стулья і от вам гроші. Тому треба політична воля. Як її розбудити? Тільки гуртом.

І дійсно хочу, щоб ви тиснули на своїх депутатів, тиснули на своїх представників у всіх структурах влади, бо ділити нам нема чого, влада є єдина, і лише умовний її поділ на законодавчу, виконавчу і, значить, судову наверху і місцева влада, як влада громад. І якщо ми доб'ємось цієї єдності, очевидно, доб'ємося і змін. Давайте думати, давайте працювати. Єдине, що я вам гарантую, що комітет, який мені волею долі доручено очолювати, є лобістом цієї проблеми. Ми розуміємо суть, ми розуміємо необхідність не в ім'я самоврядування, а в ім'я життя кожного громадянина, там, де він знаходиться в громаді, бо вирішивши ці проблеми, вирішимо і проблему багатства, суверенітету, демократії і незалежності України. Дякую.

(О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Шановні колеги, запрошені!

Підводячи риску, дозвольте мені зробити деякі узагальнення. Питання, яке винесене сьогодні на обговорення, виключно актуальне, воно безпосередньо торкається нашого суспільного життя і кожної людини.

Відверто можна сказати, що відбулася зацікавлена розмова, висловлено багато слушних думок. Профільний комітет Верховної Ради України разом з урядом повинен їх опрацювати і внести відповідні документи на розгляд Верховної Ради України.

Хочу висловити сподівання, що сьогоднішня розмова стане додатковим імпульсом до вдосконалення і практичних дій, і законодавчої бази щодо регіональної політики і місцевого самоврядування.

Дякую всім за активну участь. Всього найкращого.