ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

ТА ЇЇ УЧАСТІ У ФОРМУВАННІ

ЄДИНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

Сесійний зал Верховної Ради України

22 червня 2005 року, 15 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України МАРТИНЮК А.І.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Ми сьогодні протягом трьох годин без перерви до 18 години маємо розглянути практично основні напрями зовнішньополітичної діяльності нашої держави, бо проблема, яка відповідно до рішення Верховної Ради України внесена на нинішні парламентські слухання, є досить широкою. Нагадаю, як сформульовано питання: про стан і перспективи євроінтеграції України (це одна складова, один визначальний напрям нашої зовнішньої політики) та її участі у формуванні Єдиного економічного простору (це друга складова).

Тобто я повертаюся до думки, яку висловив на початку, що, за великим рахунком, ми сьогодні на парламентських слуханнях повинні вести мову практично про весь комплекс зовнішньополітичної діяльності нашої держави. І тому я прошу доповідачів і  тих, які будуть брати участь в обговоренні доповідей — промовців, зосереджуватися на конкретних пропозиціях щодо необхідних заходів для розв’язання цих двох проблем: і євроінтеграції, і формування Єдиного економічного простору.

Можливо, у ході слухань ми дещо змінимо саму їх картину, але поки що, на жаль, на нинішню хвилину вона така, як подали профільні комітети: слухання більш подібні на пленарне засідання, бо передбачені в основному виступи народних депутатів. Зазвичай же на парламентських слуханнях, навпаки, менше надається можливості виступити народним депутатам, а більше — фахівцям, які безпосередньо розв’язують проблеми. Сьогодні поки що в цьому плані маємо перекіс у бік депутатів. Можливо, в ході обговорення ми дещо виправимо цю ситуацію і попросимо виступити саме фахівців. Це не означає, що народні депутати не обізнані в цих питаннях, вони також їх вирішують. Але ми один одного слухаємо досить часто, а хотілося б почути свіжі думки, поглянути свіжим оком на ці надзвичайно принципові, надзвичайно важливі для нашої держави, для її зовнішньополітичного курсу проблеми.

Ми будемо працювати приблизно в такому ключі. Заслухаємо доповідь міністра економіки Сергія Анатолійовича Терьохіна в межах 15 хвилин. На запитання до нього відведемо 10 хвилин. Потім буде доповідь і відповіді на запитання першого заступника міністра закордонних справ Антона Денисовича Бутейка. Регламент такий самий, відповідно 15 і 10 хвилин. Після того послухаємо виступи, а точніше я їх назвав би співдоповідями, від двох профільних комітетів — Комітету з питань Європейської інтеграції і  Комітету у закордонних справах. А після того вже перейдемо до обговорення доповідей і співдоповідей. Співдоповіді від комітетів будуть по 10 хвилин. Для тих, хто буде брати участь в обговоренні, надається по 5 хвилин. Отже, без перерви — ще раз наголошую — приблизно о 18 годині ми маємо завершити наші слухання.

Тепер переходимо до реалізації порядку денного. Запрошую до слова міністра економіки України Сергія Анатолійовича Терьохіна. Нагадую, нещодавно це міністерство мало назву “Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції”. Це щоб ви не дивувалися, чому Сергій Анатолійович визначений доповідачем. Будь ласка, 15 хвилин.

ТЕРЬОХІН С.А., міністр економіки України. Дякую, Адаме Івановичу. Справді, у назві міністерства були слова “та з питань європейської інтеграції”, що трішки дивувало, зважаючи на те, що ми маємо віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції. Тому з назви міністерства були вилучені вказані слова, оскільки ці питання делеговані пану Рибачуку.

Шановні колеги! Шановні присутні! Мені доручено виголосити промову щодо стану і перспектив євроінтеграції України та її участі у формуванні Єдиного економічного простору.

З самого початку маю сказати, що уряд із деяким здивуванням сприйняв такий порядок денний парламентських слухань, оскільки ми розуміємо, що ці процеси є не альтернативні, не підпорядковані, мають різну глибину. Але, попри те, я скажу декілька слів і щодо першої, і щодо другої складової.

Стосовно стану і перспектив євроінтеграції України. На  сьогодні європейська інтеграція є одним із головних пріоритетів зовнішньої політики України. Це зумовлено як географічним положенням нашої країни, так і взаємною зацікавленістю в безпечній економічній та торговельній сферах, а також спільною історичною та культурною спадщиною.

З розширенням Європейського Союзу 1 травня 2004 року відбулися істотні зміни в політичних, географічних, економічних відносинах між Україною та ЄС, стали можливими найтісніший їх розвиток, що дасть змогу поступово перейти від співробітництва до економічної інтеграції, та поглиблення політичної співпраці.

Вперше на законодавчому рівні позиція України щодо Європейського Союзу була сформульована в Основних напрямах зовнішньої політики України, ухвалених Верховною Радою України 2 липня 1993 року.

Основою двосторонніх відносин є Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС), яка була підписана 14 червня 1994 року, а набрала чинності 1 березня 1998 року. Цією угодою передбачається співпраця із широкого кола політичних, торговельних, економічних, фінансових, соціальних та гуманітарних питань.

Конкретні завдання щодо здійснення євроінтеграційних кроків визначені у затвердженій Верховною Радою Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”. Серед головних її завдань — розроблення оновленої стратегії європейської інтеграції та виконання Плану дій Україна–ЄС, схваленого під час спеціального засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС 21 лютого 2005 року.

План дій Україна–ЄС — це документ, що встановлює стратегічні рамки співробітництва між Україною та ЄС на найближчі три роки.

У Плані дій Україна–ЄС знайшли відображення важливі для України принципові положення, зокрема:

можливість укладення між Україною та ЄС нової посиленої угоди (на заміну Угоди про партнерство та співробітництво, термін дії якої закінчується в 2008 році);

визначення умов та порядку створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС;

започаткування конструктивного діалогу зі спрощення візового режиму між Україною та ЄС з метою підготовки до майбутніх переговорів щодо укладення відповідної угоди з цього питання;

надання Україні збільшеної фінансової підтримки з боку ЄС для реалізації заходів, передбачених Планом дій;

запровадження з 2007 року нової моделі надання технічної допомоги.

Кабінет Міністрів розпорядженням від 22 квітня 2005 року затвердив заходи для забезпечення належного виконання Плану дій у поточному році, так звану Дорожню карту.

Слід зазначити, що цей документ було розроблено з урахуванням положень Позиційного документа Європейської комісії щодо пріоритетних завдань на 2005 рік та механізмів імплементації Плану дій Україна–ЄС. Розпорядженням Кабінету Міністрів України передбачено проведення постійного моніторингу виконання заходів.

У короткостроковій перспективі реалізація Плану дій приведе до поступового усунення обмежень та нетарифних бар’єрів на шляху розвитку двосторонньої торгівлі, створення сприятливих умов для залучення інвестицій країн–членів ЄС в українську економіку, адаптації законодавства до вимог і стандартів ЄС.

У віддаленій перспективі виконання Плану дій сприятиме досягненню мети України щодо поглибленої інтеграції до європейських економічних та соціальних структур, закладе міцну основу для створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, уможливить розроблення та реалізацію спільних заходів, спрямованих на забезпечення сталого економічного зростання та соціального зближення, розвиток регіональної співпраці в усіх її  проявах і, як наслідок, зростання рівня життя та досягнення довгострокових цілей сталого розвитку держави.

Перші результати реалізації Плану дії Україна–ЄС розглянуто та в цілому схвалено під час дев’ятого засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, яке відбулося нещодавно, 13 червня 2005 року, у Люксембурзі.

Наступний більш розширений моніторинг виконання Плану дій буде зроблено Сторонами під час проведення саміту Україна–ЄС восени поточного року.

Є декілька проблемних питань у торговельно-економічних відносинах України та ЄС. Найбільше турбує і політиків, і економістів питання надання Україні статусу країни з ринковою економікою.

Оцінка відповідності економіки України критеріям ринковості триває з листопада 2001 року. Протягом листопада 2001 року–грудня 2004 року Україна неодноразово надавала Європейській комісії інформацію, відповіді на додаткові запитання, оновлені дані з цього питання.

У липні 2004 року Європейська комісія сформулювала для  України два головних чинники, які перешкоджають наданню їй  статусу країни з ринковою економікою: щодо регулювання ціноутворення в металургійній та хімічній галузях, а також щодо   впровадження процедури банкрутства містоутворюючих підприємств.

У листопаді–грудні 2004 року Українська Сторона надала Європейській комісії відповіді на поставлені запитання.

У березні цього року Європейська комісія привітала рішення уряду щодо скасування Меморандуму про узгодження дій із підприємствами ГМК, однак висловила занепокоєння стосовно прийняття нового закону, у якому передбачається встановлення тимчасової заборони на порушення процедур банкрутства гірничих підприємств, і меморандумів в інших галузях, які можуть мати вплив на ціноутворення. Комісія, зокрема, звернулася з вимогою надання гарантій щодо незапровадження подібних меморандумів у майбутньому.

І, нарешті, механізми відшкодування ПДВ експортерам. 14–15 квітня 2005 року Сторони провели експертні консультації, за  результатами яких Українська Сторона підготувала оновлені письмові відповіді на зауваження Європейської комісії. З урахуванням зауважень експертів Європейської комісії, висловлених 27 квітня цього року, Українська Сторона підготувала знову необхідні роз’яснення і передала їх комісії.

На сьогодні між Сторонами відбуваються узгодження формату гарантій, яких очікує ЄС від України, щодо утримання від практики укладень меморандумів у сфері ціноутворення. Позиція Української Сторони дуже проста. Ми передали службам Європейської комісії запитувану інформацію щодо банкрутства, повернення ПДВ та ціноутворення, у тому числі мій лист із гарантіями щодо утримання від участі уряду в укладенні меморандумів, які мають вплив на ціноутворення. Ми вважаємо, що всі питання, пов’язані з наданням Україні статусу країни з ринковою економікою, погоджені і лише знаменита бюрократія Брюсселя не дала змоги Україні отримати цей статус 13 червня 2005 року. Одначе восени, коли відбудеться наступне засідання Європейської комісії, ми впевнені, що такий статус буде гарантовано.

Тепер я стисло доповім, що зроблено і які наші плани щодо  подальшої участі України у формуванні Єдиного економічного простору з Республікою Білорусь, Казахстаном і Російською Федерацією. Спочатку про те, що було зроблено.

Як відомо, Угоду про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП) та Концепцію, яка є невід’ємною частиною угоди, було підписано президентами Республіки Білорусь, Казахстану, Російської Федерації та України 19 вересня 2003 року. Угоди ратифікували парламенти всіх чотирьох країн у травні 2004 року.

Україною угоду було підписано із застереженням, а саме: Україна братиме участь у формуванні і функціонуванні Єдиного економічного простору в межах, що відповідають Конституції України.

Участь України в проекті створення ЄЕП розглядається нами насамперед як забезпечення формування зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень, що передбачено розділом ІІ “Основні принципи Концепції формування Єдиного економічного простору”. Такий підхід надає можливість нашій країні зберегти курс на євроінтеграцію і реалізувати в майбутньому плани щодо створення зони вільної торгівлі і митного союзу з Європейським Союзом. На думку Міністерства економіки України, участь України в проекті формування Єдиного економічного простору у вигляді зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень протягом певного часу дасть можливість підвищити економічний потенціал країни з метою подальшого набуття членства в ЄС.

Я хотів би зазначити одне: не може йти мова, на думку Міністерства економіки України, про будь-які більш глибокі ступені інтеграції в межах цього проекту, ніж зона вільної торгівлі без вилучень і обмежень. Ми проголосили політичний, економічний шлях приєднання до Європи, до Європейського Союзу. Не буває у світі в економіці ситуацій, коли країна є одночасно членом двох митних союзів, які сповідують різні цілі, різну тарифну і нетарифну політику.

Тому будь-які спекуляції про те, що Україна може погодитися на використання проекту ЄЕП або для інтегрування в цей проект глибше, ніж створення зони вільної торгівлі, або для делегування частини суверенних повноважень країни будь-яким наднаціональним органам, які існують у межах цього проекту, є безпідставними і не мають братися до уваги.

До речі, я хотів би нагадати, шановні пані та панове, зміст нещодавно виданого указу Президента України на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України, де дуже чітко розставлені пріоритети нашого руху в межах проекту Єдиного економічного простору.

Відповідно до рішень тринадцятого засідання Групи високого рівня, яке відбулося 24 червня 2004 року, Українська Сторона погодилася з підготовкою 93 міжнародно-правових документів, які повинні стати правовою базою ЄЕП.

На саміті глав держав–учасниць Угоди про формування ЄЕП  в Астані у вересні 2004 року було затверджено перелік першочергових 29 документів, які підлягали підписанню до 1 липня 2005 року. Основу цього переліку складають угоди, які є елементами зони вільної торгівлі.

Одначе, проаналізувавши ці 29 документів, новий уряд з’ясував, що серед них містяться або відсилання, або прямі вказівки на делегування частини економічного або політичного суверенітету в наднаціональні органи. Саме тому новий уряд запропонував розглядати проект ЄЕП у форматі “14+1” (14 із 29 першочергових угод і одна угода щодо торгівлі послугами, яка не увійшла в число першочергових) і зупинитися на першому етапі на цьому.

За результатами переговорного процесу слід відзначити, що за станом на 22 червня 2005 року повністю погоджено тексти проектів:

Угоди про спрощення порядку митного оформлення і митного контролю на внутрішніх кордонах держав–учасниць Угоди про формування ЄЕП;

Угоди про єдині принципи стягнення непрямих податків у взаємній торгівлі держав–учасниць Угоди про формування єдиного економічного простору;

Угоди про порядок реекспорту товарів, що походять з територій держав–учасниць угоди;

Угоди по визначенню митної вартості товарів, що переміщуються через митні кордони держав–учасниць угоди.

Також погоджені тексти проектів трьох угод, що стосуються спрощення процедури переміщення фізичних осіб через кордони між державами–учасницями Угоди про формування ЄЕП.

Українська Сторона вже приступила до внутрішньодержавних процедур підготовки до підписання Угоди про спрощення порядку митного оформлення і митного контролю на внутрішніх кордонах та Угоди про єдині принципи стягнення непрямих податків у взаємній торгівлі.

За браком часу я не можу розповісти про всі нюанси переговорного процесу, який відбувається між Україною і трьома іншими країнами–учасницями цього проекту, можливо, я зможу це зробити в режимі відповідей на запитання. Хочу відзначити одне: на жаль, на сьогодні головний гравець цього проекту — Російська Федерація не погоджується з позицією України про першочерговість створення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень і вимагає від Сторін цього проекту...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

ТЕРЬОХІН С.А. Дякую. Вимагає від Сторін цього проекту перейти до більшого ступеня інтеграції і в бюджетних, і в субсидіарних, і в тарифних питаннях, ніж це передбачається класичним режимом зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. Через два дні чергове засідання Групи високого рівня відбудеться в місті Києві. Я вважаю, що це буде знакова зустріч. Якщо ми не зможемо знайти порозуміння щодо процесу черговості інтеграції в межах цього проекту, місце економістів мають зайняти політики — президенти країн і вирішувати на політичному рівні долю проекту Єдиного економічного простору. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Анатолійовичу. Враховуючи те, що 99,99% присутніх на парламентських слуханнях не народні депутати і не можуть скористатися системою “Рада”, ми побудуємо відповіді на запитання в такий спосіб. Попросимо запитання у  письмовій формі передавати працівникам секретаріату, які сидять у ложі справа від мене, після того доповідачам буде надано змогу відповісти на ці запитання, бо картками, на жаль, ми не скористаємося. Дякую.

Запрошую до слова Антона Денисовича Бутейка, першого заступника міністра закордонних справ України. Будь ласка, Антоне Денисовичу, вам надається також 15 хвилин, і процедура відповідей на запитання така сама. Прошу учасників парламентських слухань заздалегідь готувати письмові запитання до представників міністерств.

Це, Антоне Денисовичу, ви старими стежками ходите. З того часу, як ви були депутатом, змінилися тут дороги.

БУТЕЙКО А.Д., перший заступник міністра закордонних справ України. Так, відбулися зміни.

Добрий день! Шановний пане головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! З величезним задоволенням дякую вам за нагоду виступити перед аудиторією, переважна більшість якої — молодь. Це є свідченням того, що український народ дуже активно підтримує саме європейський вибір нашої зовнішньої політики.

Як казав уже міністр економіки України, наші стосунки з  Європейським Союзом базуються на правовій основі, а саме на  засадах зовнішньої політики України, схвалених Верховною Радою ще в 1993 році. У цьому документі чітко записано, що Україна буде забезпечувати у своїй діяльності вступ до Європейського Союзу. Стратегічною метою нашої політики є вступ до Європейського Союзу.

Як ви знаєте, у правовій державі (а Конституція України визначає нашу державу саме такою) всі органи виконавчої влади зобов’язані, без будь-яких сумнівів, виконувати це рішення парламенту Української держави. Відповідно й МЗС підкоряється цьому рішенню.

Звичайно, тема парламентських слухань, а саме “Стан і перспективи євроінтеграції України та її участі у формуванні Єдиного економічного простору” якоюсь мірою визначає можливість виступу в порівняльному контексті.

Чому ми йдемо до Європейського Союзу? Тому, що ми повертаємося до тих історичних цінностей, у яких тривалий час жили наші предки.

Відомо, що і за Київської Русі ми мали дуже тісні стосунки з  Європою, і тепер їх маємо. Ось і щойно Президент України перебуває у Франції, він відкриє пам’ятник королеві Анні — дочці Ярослава Мудрого, яка тривалий час була причетна до керівництва французької держави. Вона привезла з собою Біблію, на якій кілька століть французькі королі складали присягу на вірність французькому народові.

Я хотів би підкреслити, що в нашій діяльності щодо забезпечення членства України в ЄС ми також виходимо з того, що ця структура об’єднує держави навколо таких цінностей, як демократія, свобода засобів масової інформації, захист прав людини, верховенство права. І, звичайно, ми маємо готувати нашу економіку в такий спосіб, щоб вона була конкурентоспроможною в майбутньому саме ринковому економічному просторі Європейського Союзу.

Ми прагнемо вступити до Європейського Союзу, оскільки це дає нам перспективу працювати на ринку, який обслуговує приблизно 500 мільйонів заможних людей. З Єдиним економічним простором ми пов’язуємо ринок, майже вдвічі менший, він обслуговує населення, яке не є настільки купівельноспроможним, як заможні європейці.

Ми однозначно робимо європейський вибір, адже саме він і  вступ України до Європейського Союзу передбачають, що наші громадяни будуть користуватися цінностями демократії.

Ми йдемо у Європу ще й тому, що саме з боку держав, які входять до Європейського Союзу, у безпековому вимірі до нас не було жодних претензій. Ми маємо на заході з країнами Європейського Союзу кордони, облаштовані і врегульовані, як ви знаєте, договорами. Натомість, як відомо, досі не ратифікований договір про державний кордон між Україною та Білоруссю і  відбувається переговорний процес щодо делімітації кордонів з  Російською Федерацією, а саме стосовно визначення кордону в Азовському морі, Керченській протоці і Чорному морі. Звичайно, не було до нас претензій щодо належності Севастополя чи острова Тузла Європейському Союзу. Ці чинники однозначно свідчать про те, що ми маємо більш сприятливу політичну атмосферу в нашому русі до Європи.

План дій Україна–ЄС, про який досить детально розповів міністр економіки України, реалізується також у політичному і правовому контекстах. У цьому зв’язку звертаю вашу увагу на те, що наше співробітництво з Європейським Союзом є багатоплановим. Його економічні аспекти міністр економіки України висвітлював. Ми виходимо з того, що План дій Україна–ЄС розрахований на три роки. Він є належною базою для консолідації внутрішніх зусиль України щодо реформування нашої держави та передбачає значний рівень інтеграції України в єдиний європейський економічний простір, участь у низці галузевих програм і політиці Європейського Союзу, рух у напрямі спрощення візового режиму поїздок громадян України до держав—учасниць Європейського Союзу та, власне, створення зони вільної торгівлі.

У якому стані перебуває наш переговорний процес із важливого питання, яке стосується контактів між людьми, а саме спрощення візового режиму? Як ви знаєте, у свій час Європейський Союз категорично не розглядав можливості спрощення візового режиму для інших держав, які не входять до Шенгенської зони. Тепер Трійка ЄС, комісари ЄС, на зустрічі з нашим міністром закордонних справ та керівниками держави пообіцяли, що до червня-липня буде завершено формування мандата на переговори з Україною, і після літніх канікул передбачається започаткування такого процесу. У цьому контексті ми очікуємо, що вже до саміту Україна–ЄС у жовтні зможемо цей процес розпочати. Звичайно, він не буде простим. Як відомо, з іншими державами Європейський Союз проводив переговори на цю тему кілька років. Ми наполягаємо на тому, щоб лібералізація візового режиму стосувалася насамперед молоді, студентів, журналістів, бізнесменів і людей, які обслуговують літаки і судна.

Необхідність нашої співпраці із забезпечення ринкового статусу міністр економіки обґрунтував. Ми виходимо з того, що Європейський Союз готовий надати Україні різні інструменти, які  допомагатимуть нашій державі трансформувати різні сфери життя. Передусім це стосується адаптації законодавства України до тих критеріїв, які необхідні нашій державі для того, щоб стати повноправним членом ЄС. Якраз це стосується програми ТАСІS.

Ідучи назустріч Українській Стороні, Європейський Союз розглядає можливості поширення на Україну іншої програми — Twinning.

Ми очікуємо, що буде надана технічна підтримка нашим зусиллям щодо облаштування наших кордонів, щоб вони відповідали стандартам, які існують у Європі. Тобто щоб вони були прозорими для людей доброї волі і являли собою перепону саме руху злочинних елементів: наркотиків, зброї тощо.

Я із задоволенням констатую, що мирна, демократична помаранчева революція сприяла формуванню в європейській свідомості образу України як справді європейської держави. Я маю можливість порівнювати наші контакти, співпрацю в минулому і  тепер, бо це моє якраз “третє пришестя” у виконавчу владу. Так  от, коли було моє “друге пришестя” у виконавчу владу, ми не мали того відкритого діалогу і бажання співпрацювати з Європейським Союзом. Сьогодні таке є. І, як на мене, це справа саме Української Сторони зробити так, щоб внутрішні трансформації, які відбуваються в Європейському Союзі (маю на увазі питання, пов’язані із Конституцією Європейського Союзу і прийняттям бюджету), не вплинули негативно на нашу співпрацю.

Оскільки багато є дискусій щодо того, які перспективи України стосовно Європейського Союзу саме з огляду на ці внутрішні трансформації, я хотів би підкреслити, і про це сказав учора Президент України, що ми з оптимізмом дивимося на ці процеси, тому що Європейський Союз – структура винятково динамічна і будується на засадах добровільності. Ніхто не примушує держави входити до цього утворення. Навпаки, для того щоб вступити до ЄС, держави мають скласти своєрідний іспит. Ще раз наголошую, що Європейський Союз є динамічною, потужною структурою і подолає труднощі, які є.

Оскільки через три роки завершується термін дії Угоди про партнерство і співробітництво України з ЄС і Плану дій Україна–ЄС, постане потреба стосовно формалізації наших відносин на  основі нового документа. Європейська Сторона висловила в неофіційному плані готовність уже зараз розпочати консультації на тему: що буде далі?

Завершуючи частину, яка стосується ЄС, хочу також сказати, що наше співробітництво спрямоване на розширення науково-технічних контактів. З огляду на це звертаю особливу увагу саме на мовний аспект, він дуже важливий. Співпраця з ЄС розширить можливості наших громадян, особливо молодих людей, спілкуватися європейськими мовами не лише в рамках ЄС, а й в усьому світі.

У рамках ЄЕП, звичайно, такі можливості обмежені. Для порівняння. У СНД чи ЄЕП офіційною мовою є російська, а в Європейському Союзі — двадцять одна мова. Ви знаєте, що це є дуже хороший стимул для наших молодих людей. І я вас усіх закликаю вивчати європейські мови і передусім свою рідну державну мову, бо без цього ви не будете ніколи почуватися повноцінними фахівцями.

Стосовно нашого співробітництва в рамках Єдиного економічного простору. Міністр економіки України розкрив багато його аспектів, я не буду повторюватися, хочу лише підкреслити, що Українська держава опинилася в досить складній ситуації, оскільки, як ви знаєте, Угода про формування ЄЕП та Концепція були ратифіковані Верховною Радою із застереженням, що Україна буде розвивати стосунки в рамках ЄЕП у межах, які не суперечать Конституції України. Оскільки Україна є правовою демократичною державою, всі наші дії мають відповідати Конституції України. І що виходить? А виходить ось що. Фактично всі державні органи, задіяні в підготовці проектів документів на виконання Угоди про формування Єдиного економічного простору, опиняються перед проблемою, наскільки документи, які вони готують, відповідають Конституції України. Як відомо, єдиним органом, який має юрисдикцію робити висновки, які міжнародні договори відповідають Конституції України, які ні, є Конституційний Суд України.

Якщо глянути поверхнево на застереження Верховної Ради, яке вона зробила, ратифікувавши згадану угоду, то воно юридично є цілком коректним, але в його практичному виконанні створюється величезна перепона, адже, якщо навіть оті 14 угод, у яких, як зазначав міністр економіки, передбачається можливість нашої участі, підготувати і спрямувати на отримання висновку Конституційного Суду, цей процес перетворюється на абсолютно неефективний.

Тому зараз розглядається варіант подання, можливо, Угоди про формування ЄЕП та Концепції на висновок саме Конституційного Суду. Міністерство закордонних справ України працює в цьому напрямі. Ми виходимо з того, що у світі немає держави, яка входить одночасно до одного митного союзу і до іншого. Звичайно, це несумісні речі. Ми виходимо також із того, що наша участь в ЄЕП має полягати лише у створенні зони вільної торгівлі без обмежень і вилучень. І в цьому контексті зроблю одне дуже важливе доповнення: саме тієї зони вільної торгівлі, яка визначена правилами Світової організації торгівлі, а не тієї, яка передбачена у відповідній статті Угоди про формування Єдиного економічного простору. Інше не відповідає національним інтересам України, як зараз ми їх розуміємо. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Антоне Денисовичу. Те саме стосується запитань, будь ласка, вони надійдуть у письмовій формі, потім ми надамо вам можливість протягом 10 хвилин на них відповісти.

Запрошую до співдоповіді першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції Зарубінського Олега Олександровича. Будь ласка, 10 хвилин. Перший заступник є виконуючим обов’язки голови комітету, бо голова комітету нині міністр закордонних справ України. Будь ласка, Олегу Олександровичу.

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, виборчий блок “За Єдину Україну!”). Дякую, Адаме Івановичу. Шановні учасники парламентських слухань! Шановні пані та панове, численні представники дипломатичних місій! З розширенням Європейського Союзу за рахунок входження до нього 10 нових членів з 1 травня 2004 року утворилася нова геополітична потуга у світі, а не лише в Європі. Європейський Союз у складі 25 членів перетворився на конкурента чи партнера рівної величини США, ставши потужною реалією, якої не уявляли собі навіть у своїх найзаповітніших мріях батьки об’єднаної Європи міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман і канцлер Федеративної Республіки Німеччина Конрад Аденауер, коли в 1950 році закликали Францію та Німеччину, а також інші країни об’єднати виробництво вугілля та сталі.

Європейський Союз сьогодні — це об’єднання 25 держав Європи з територією, яка досягає 4 мільйонів квадратних кілометрів, і населенням 455 мільйонів. Валовий внутрішній продукт країн–членів ЄС дорівнює валовому внутрішньому продукту Сполучених Штатів Америки і становить близько 10 трильйонів доларів.

З 1 травня 2004 року, коли до Європейського Союзу увійшли 10 нових членів — країн східної Європи, Україна має більш як 800 кілометрів спільного кордону з Європейським Союзом, межуючи з Польщею, Словаччиною та Угорщиною, а незабаром з відомих обставин ми будемо мати спільний кордон і  з  Румунією. Отже, це об’єднання є сусідом України, і перед Україною постає вибір: або приєднуватися до сім’ї розвинених процвітаючих та демократичних країн, торувати свій шлях до високих стандартів життя, до чотирьох європейських свобод — вільного пересування товарів, послуг, капіталу та людей, до добробуту та процвітання, або залишитися осторонь. Наша держава, це було відзначено у доповідях, задекларувала курс на європейську інтеграцію, а головний напрям зовнішньої і внутрішньої політики України — членство в Європейському Союзі визначений як довгострокова мета.

Хотів би наголосити особливо таке. Очевидно, всі люди зі  здоровим глуздом мусять розуміти, що сам факт членства в Європейському Союзі не має сприйматися як самоціль. Це —засіб. Це — інструмент досягнення високих стандартів в усіх сферах суспільного життя та високого рівня життя для українських громадян.

Дехто може закидати, що в Європейському Союзі не все гаразд, там є свої проблеми. Зрозуміло, цього не можна заперечувати. З цього приводу доречно навести слова Черчілля про демократію: демократія — це найгірша форма правління, але кращої ще ніхто не придумав. Так само і Європейський Союз. Це не є взірцевий і бездоганний приклад успішного розвитку і функціонування групи держав. Але, погодьтеся, важко на сьогодні знайти кращий приклад країн, де поважаються права людини і де є просто високий рівень життя. Гадаю, ніхто не зможе цього заперечити.

Противники європейської інтеграції України як аргумент також наводять останнім часом провал голосування за Конституцію ЄС у Франції та Нідерландах, мовляв, це унеможливить приєднання України до ЄС. Не згоден. На мій погляд, це голосування слід розглядати як свідчення того, що в ЄС саме народ визначає політику, а не політики нав’язують її народу. Проголосувавши саме так, народ виступив проти надмірної бюрократизації Європейського Союзу, побоюючись, щоб держави-члени не втратили свого суверенітету. Голосування проти Конституції ЄС не означає занепаду ЄС, це зрозуміло не лише фахівцям. Об’єднання продовжує функціонувати, а досконалості його механізмів можуть позаздрити решта країн у світі.

Голосування щодо Конституції ЄС, на моє переконання, можна розглядати як позитивне для України, як це не парадоксально, можливо, комусь здається, оскільки в разі більш високого рівня централізації та бюрократизації в ЄС важче було б туди інтегруватися.

До можливого членства України в ЄС, як доводять березневі опитування, громадяни країн—членів ЄС ставляться прихильно. Вступ України до Європейського Союзу підтримали в середньому 55% опитаних. У Франції, де проти Конституції ЄС висловилися 54,87% громадян, членство України в ЄС підтримали 58% опитаних.

Як я вже сказав, вибір за нами: чи прагнути досягнути високого рівня життя для своїх громадян, свобод, не менших, ніж ті, якими користуються громадяни ЄС, постукати в двері ЄС і стукати доти, доки згодом відчинять ці двері, чи лишитися осторонь.

Тепер від нас залежить, наскільки активними будуть наші кроки на шляху до ЄС. Час заяв та декларацій, на моє глибоке переконання, уже минув, треба виконувати домашню роботу. А  от  у конкретній, рутинній, щоденній роботі якраз і виникають певні проблеми.

21 лютого 2005 року було схвалено План дій Україна–ЄС, а  16 березня Кабінет Міністрів України затвердив заходи щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна–Європейський Союз, так звану Дорожню карту.

Я наведу конкретні приклади, які свідчать про те, що відбувається серйозне гальмування виконання цього Плану дій.

Уже в 2005 році на виконання заходів “Дорожньої карти” Держатомрегулювання, Міноборони і Держекспортконтроль мали розробити проект Закону про ратифікацію Додаткового протоколу до Угоди між Україною та МАГАТЕ та здійснити його супровід у Верховній Раді. Згідно з даними сайту Верховної Ради України такий законопроект досі не зареєстрований у парламенті, а це мало б бути виконано в травні.

Проект Закону про внесення змін до Закону про акціонерні  товариства, зареєстрований у Верховній Раді 25 березня 2003 року, був відкликаний. Нового подання немає. Конкретний захід зірвано.

Мінприроди, Мінекономіки та Національна академія наук України у травні мали розробити проект Закону про стратегію сталого розвитку України. Не виконано.

За Мінприроди було закріплено супроводження проекту Закону про екологічне страхування. Термін виконання — травень. Не виконано.

Мінагрополітики мало розробити законопроект про внесення змін до Закону України про карантин рослин. Термін виконання — березень. Маємо кінець червня. Отже, захід не виконано.

Мінпаливенерго, НАК “Нафтогаз України” в квітні мали зареєструвати у Верховній Раді проект Закону про засади функціонування ринку природного газу. Не виконано.

Таких прикладів я можу навести досить багато. Очевидно, ми всі маємо погодитися з тим, що час декларацій уже минув і  треба робити конкретну справу, якщо можуть, безумовно, її робити.

Сьогодні багато хто прагне протиставити Єдиний економічний простір Європейському Союзу. Або участь України в ЄЕП та європейська інтеграція протиставляються як два напрями зовнішньої політики: прозахідний і проросійський.

Це питання відразу набуває, особливо перед виборами, політичного змісту. Наголошую, і це є позиція, очевидно, багатьох людей, що ми не за Росію і не за ЄС. Ми — за Україну. Ми за обстоювання і захист національних інтересів України. І ми будемо інтегруватися туди, де є національні інтереси України. Тому ми за європейську інтеграцію України і за розвиток дружніх, ефективних, продуктивних, цивілізованих і, що дуже важливо, паритетних, рівноправних відносин із Російською Федерацією, що базуються на взаємній повазі та розумінні національних інтересів. Саме через призму національного інтересу має розглядатися участь України в ЄЕП.

Звертаю вашу увагу, про що йдеться. Щодо створення зони вільної торгівлі вже були наведені аргументи, не буду їх повторювати. Мені здається, що це є аксіома: зона вільної торгівлі вигідна нам, і ми це маємо робити.

Утворення митного союзу суперечитиме нашим намірам щодо СОТ, це, справді, так. Але такий крок зумовить й іншу суперечність, я її називаю. Утворення митного союзу суперечитиме статтям 4 та 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами і державами — їх членами, у яких передбачається створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також адаптація українського законодавства до законодавства ЄС. Мені здається, що з цього приводу коментувати немає чого.

Що стосується валютного союзу. Де та єдина валюта чотирьох країн, яку сьогодні можна побачити та купити або продати у банках світу? Можливо, той, хто був за кордоном, бачив на цінниках валюту, яку чотири країни хочуть зробити спільною? Будьмо відвертими: немає ще такого.

Мені здається, що на сьогодні питання щодо ЄЕП узагалі вважається непродуктивним. Гадаю, що це нормальна позиція патріотично налаштованих людей.

Шановні учасники парламентських слухань! Я наголошую особливо на тому, що не хотілося б, щоб дані питання стали темою передвиборних баталій різних політичних сил. Не слід торгувати відданістю ЄЕП чи прихильністю до ЄС. Згадаймо Ільфа і Петрова: “Торг здесь не уместен”. Не слід цього робити. Ця тема не повинна стати чинником, за допомогою якого розділяли б Україну, як це вже намагалися зробити деякі політики.

Наприкінці свого виступу нагадаю ще одну аксіому, про яку багато хто часом забуває: Україна є європейською державою і географічно, і історично, і культурно, і значною мірою ментально. Тож нехай Україна стане європейською державою політично і економічно! Нехай Україна приєднається до сім’ї процвітаючих демократичних країн! Сьогодні питання європейської інтеграції залежить від...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Останній, кому я надаю додатковий час. Будь ласка, завершуйте.

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О. Дякую, Адаме Івановичу. Сьогодні питання європейської інтеграції залежить від нас самих, від того, як ми будемо виконувати План дій Україна–ЄС (а я наводив приклади, як він виконується), як ми впораємося зі своїм домашнім завданням. Ми вже пропустили потяг, який привіз наших сусідів до ЄС минулого року. Не встигаємо на потяг, який везе туди Румунію та Болгарію. Але зараз, як нещодавно сказав Хав’єр Солана, м’яч на полі України, і від нас залежить, як ним розпорядитися. А загалом, мені здається, усіх людей зі здоровим глуздом могла б задовольнити така формула: від спільного європейського минулого до спільного європейського майбутнього.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Запрошую до слова голову Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Сташевського Станіслава Телісфоровича. Будь ласка, 10 хвилин. Потім перейдемо до обговорення. Першим буде виступати Ігор Шурма. Прошу підготуватися.

СТАШЕВСЬКИЙ С.Т., голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (виборчий округ №217, м.Київ). Шановний Адаме Івановичу! Шановні учасники парламентських слухань! Передусім слід нагадати, що стосовно всіх проблем євроінтеграції та участі України у формуванні Єдиного економічного простору Верховною Радою України здійснено достатню підготовку для їх практичного розв’язання.

У листопаді 2002 року відбулися парламентські слухання “Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом”. Того ж року Верховною Радою України були прийняті Закон України про концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та Звернення Верховної Ради України до парламентів, урядів та громадськості держав–членів ЄС.

У травні 2003 року Верховна Рада України в межах своїх конституційних повноважень щодо визначення засад зовнішньої політики України надала політичну підтримку процесу формування Єдиного економічного простору. Верховна Рада України наголосила: головною метою формування Єдиного економічного простору, яка не суперечить національним інтересам України, є створення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень, а укладена угода має відповідати Конституції України, законам і міжнародним зобов’язанням України, що й було враховано в застереженні під час підписання Україною Угоди про формування ЄЕП 19 вересня 2003 року.

У жовтні 2003 року предметом розгляду парламентських слухань були українсько-російські відносини, сучасний стан та перспективи.

Цілком природно, що в цій залі присутні і ті, які беззастережно підтримують, і ті, які з сумнівом ставляться до будь-яких інтеграційних об’єднань. Відтак на часі формування власної прагматичної зовнішньоекономічної політики, насамперед спрямованої на подолання внутрішніх соціально-економічних проблем із  максимальним використанням потенційних переваг, які надає економічна співпраця як за західним, так і за східним вектором політичних, економічних і культурних стосунків.

Пріоритетність векторів мала б бути визначена в конче необхідному для нашої держави Законі про засади внутрішньої та зовнішньої політики України на сучасному етапі. Майже десять проектів цього закону опрацьовуються у Верховній Раді. Як вам відомо, з метою вироблення єдиного проекту і прискорення прийняття цього закону, було утворено тимчасову спеціальну комісію, проте, на жаль, її робота не дала бажаних результатів, до чого наш комітет неодноразово привертав увагу відповідних комітетів Верховної Ради.

Дозвольте в цьому контексті викласти бачення заявленої проблематики.

Сьогодні у світі, який стрімко глобалізується, принцип абсолютного суверенітету вже не спрацьовує. Ознакою нашого часу стають інтеграційні процеси. Нам відомі проекти світової, міжконтинентальної, регіональної інтеграції, особливо те, що стосується інтеграційних процесів на теренах колишнього Союзу РСР.

У своєму виступі на Петербурзькому міжнародному економічному форумі в червні цього року Голова Верховної Ради України Володимир Михайлович Литвин слушно зауважив щодо інтеграції: ми дійшли висновку про необхідність започаткування нових інтеграційних проектів, ураховуючи економічні реалії, які зазнали змін, та переосмислення національних інтересів держав.

Країни Співдружності Незалежних Держав уже протягом декількох років шукають засоби покращення внутрішньої ситуації на шляхах інтеграції. Серед таких об’єднань — СНД, ЄврАзЕС, ГУУАМ,ЄЕП тощо.

Геополітичне місце України на карті світу зумовлює гнучкість і максимальну виваженість у пошуках шляхів інтеграції у світове співтовариство. Парламентарії мають солідний політичний досвід міжнародних контактів. Наприклад, Верховна Рада України плідно працює у форматі міжпарламентських зв’язків з країнами Європейського Союзу, Чорноморського економічного співробітництва, Центральної Європи та Балтії. Вважаємо, що співробітництво по лінії національних парламентів та міжпарламентських асамблей необхідно вибудовувати більш системно. Комітет Верховної Ради України у закордонних справах у межах своєї компетенції сприяє цій роботі.

Підготовлені та пройшли експертну оцінку статути та регламенти міжпарламентських асамблей, комісій з Національними Зборами Республіки Білорусь, Національними Зборами Республіки Вірменія, Міллі Меджлісом Республіки Азербайджан, парламентом Республіки Індія, Всекитайськими зборами народних представників, парламентом Румунії, парламентом Французької Республіки та парламентами інших держав. Активно вже реалізуються плани міжпарламентського співробітництва з країнами Балтії і Республікою Польща.

Як вам відомо, у рамках візиту Президента України до Російської Федерації 8–9 травня цього року главами двох держав було підписано Заяву про створення Українсько-російської міждержавної комісії, яку вперше в історії міждержавних відносин очолили президенти України і Росії. Зі свого боку, Голова Верховної Ради України і Голова Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації нещодавно підписали заяву щодо підвищення рівня Міжпарламентської комісії Україна–Росія, призначивши її співголовами перших заступників законодавчих органів обох держав.

Днями на засіданні Ради національної безпеки і оборони України Президент України Віктор Андрійович Ющенко повідомив, що питання формування Єдиного економічного простору входить в основні стратегічні інтереси України.

Отже, і внутрішні, і зовнішні чинники спонукають нас до інтеграції в нових умовах, на новій основі, через розв’язання проблем, які ставлять перед нами вимоги часу.

Насамкінець я ще раз хотів би наголосити, що керівництвом нашої держави, парламентом євроінтеграція проголошена головним зовнішньополітичним пріоритетом України. Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної європейської політики безпеки і оборони. Динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною і Європейським Союзом. Україна і Європейський Союз активно співпрацюють у рамках робочої групи з питання про вступ України до СОТ. Європейський Союз є найбільшим донором України. Своє головне завдання Україна на нинішньому етапі перш за все вбачає в утвердженні в нашій державі європейських цінностей і стандартів у політиці, економіці, соціальній сфері та комфортного життя наших людей. У цьому запорука суспільної стабільності і сталого розвитку нашої держави.

Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Станіславе Телісфоровичу за співдоповідь і за те, що скоротили час на її виголошення.

Переходимо до обговорення. Регламент — 5 хвилин. Слово має Ігор Михайлович Шурма, народний депутат України, фракція Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Підготуватися Юрію Білоусову.

ШУРМА І.М., член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, СДПУ(о)). Фракція Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Спочатку історія. “Єдиний економічний простір завдасть шкоди її базовим національним інтересам. Це втрата конкурентоспроможності українських товарів, це зрада національних інтересів”. Так казав Віктор Ющенко з цієї трибуни під час ратифікації угоди.

“Вначале — зона свободной торговли, потом — единое таможенное пространство, единые тарифы. Вот эти составляющие. Обязательно кому-то надо будет регулировать все это. Нужны органы наднациональные”. Про це сказав Ющенко, це стверджував Назарбаєв декілька тижнів тому.

Активна агітація за євроінтеграцію і обстоювання національної ідеї і національних інтересів. Президент Вацлав Клаус, з яким я мав можливість спілкуватися на минулому тижні, сказав: “Шановні колеги! Вживання термінів “національна ідея” і “національні інтереси” на просторі, де розташовані країни Європейського Союзу, як мінімум є політично некоректним”. Quo vadis?

Нині суспільство не має жодної ясності стосовно стратегії дій влади та її зовнішньоекономічної політики. Що спонукає нас до таких висновків?

Перше. У цілому можна відзначити надзвичайно вузьку ефективність зусиль уряду на європейському напрямі, який теперішня влада визначає як стратегічний. З часу створення чинного уряду свідоме та серйозне ставлення до завдань європейської інтеграції України істотною мірою підмінялося суто рекламними заходами.

Не менше спекуляцій та закидів мають місце і щодо параметрів участі України в ЄЕП. Відтак суспільство не має чіткого уявлення про справжні наміри виконавчої влади, її спроможність узгодити свої дії в обох цих напрямах, ключових для України.

Друге. Досі немає впевненості стосовно того, чи визнає Євросоюз за Україною статус держави з ринковою економікою. Та і взагалі, за півроку уряд спромігся лише підписати з Європейською комісією План дій Україна–ЄС, який, до речі, було узгоджено ще попереднім урядом.

Третє. Багато дурниць було публічно висловлено і стосовно того, що участь України в ЄЕП означатиме втрату Україною суверенітету або принаймні економічної незалежності. Аналогічне Україну чекає і в Європейському Союзі.

Четверте. Попри декларовану відкритість влади, досі нічого не відомо, якими уряд бачить повноваження Тарифного комітету, якщо має виконувати координаційні функції в межах ЄЕП. До речі, варто нагадати, що Угода про формування Єдиного економічного простору розглядалась як суто економічна. На відміну від Європейського Союзу, Єдиний економічний простір ніколи не планувався в статусі міжнародної організації.

Фракція СДПУ(о) наголошує на необхідності серйозного уточнення основних напрямів розвитку економічних відносин України з європейськими державами та партнерами на пострадянському просторі. Теза про протилежність і несумісність курсу на європейську інтеграцію та намірів щодо участі в ЄЕП має переважно штучний і суто географічний характер.

По-перше, навіть у разі успішної реалізації курсу на вступ до ЄС та його структур економічного регулювання реальна можливість прогресу в цьому напрямі визначається як віддалена перспектива. Так, навіть за найбільш оптимістичними оцінками, початок переговорів можливий не раніше 2008 року.

По-друге, діалог Росія–ЄЕП передбачає встановлення тих самих чотирьох економічних свобод, що й давно обіцяна та очікувана зона вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом, на втілення якої уряд розраховує після вступу до СОТ.

Водночас між проектами розвитку відносин з ЄС та участі в ЄЕП не виникатиме суперечностей, якщо вони ґрунтуватимуться на засадах Договору про європейський економічний простір, укладений свого часу між державами ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі.

Ураховуючи реальну загрозу істотного погіршення умов економічного розвитку держави внаслідок хаотичних і необґрунтованих дій уряду, фракція СДПУ(о) наголошує на необхідності відповідального ставлення до вибору форм і методів економічної співпраці України з економічними об’єднаннями в навколишньому європейському та євразійському просторі.

Є декілька запитань, які я скерую для врахування у стенограмі. Хотів би наголосити, що фракція сподівається отримати адекватні та змістовні відповіді від влади. Неотримання відповідей означатиме, що уряд не має ані концепції економічного розвитку країни, ані уявлень про першочерговість і послідовність економічних змін.

Якщо уряд здійснює керівництво економікою навмання, це реально загрожує розбалансуванням зовнішніх і внутрішніх економічних зв’язків, гальмуванням економічного розвитку та поверненням суспільства до депресивного стану.

Повертаючись до слів Хав’єра Солани про м’яч на полі України, я, як український політик, хотів би, аби Україна не отримала гол у свої ворота.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Юрій Валерійович Білоусов, кандидат юридичних наук, завідувач Лабораторії з проблем адаптації цивільного законодавства України до законодавства Європейського Союзу. За ним буде виступати Олександр Бандурка.

БІЛОУСОВ Ю.В., завідувач Лабораторії з проблем адаптації цивільного законодавства України до стандартів Європейського Союзу. Дякую. Шановний Адаме Івановичу! Шановні представники українського народу! Шановні учасники парламентських слухань! Український народе! Темою сьогоднішніх парламентських слухань є політичні, правові і соціально-економічні питання, які стосуються стану та перспектив євроінтеграції України та її участі у формуванні Єдиного економічного простору. Інколи ці питання в народі зводяться до елементарного: з ким ми, проти кого ми. Але,  оскільки пересічний громадянин України не вдається до подробиць та історико-правових і політичних передумов, у його свідомості через брак достатнього обсягу інформації продовжують існувати певні стереотипи, сформовані засобами масової інформації, різноманітними політичними рухами, партіями, об’єднаннями громадян. На жаль, не лише не приділяється достатньої уваги повній і правдивій інформації щодо поіменованих процесів, а й, звичайно, не здійснюється їх фундаментального наукового обґрунтування.

Сьогодні в лексикон пересічного громадянина входять нові  поняття: інтеграція, глобалізація, не кажу вже про складнішу термінологію: гармонізація, уніфікація, адаптація, апроксимація. А   таке поняття, як acqui communautaire взагалі може злякати будь-кого з нас.

Темою мого повідомлення є визначення окремих аспектів приведення цивільного законодавства до європейських стандартів.

Узагалі курс на реформування цивільного законодавства був узятий уже під час вступу України до Ради Європи, що ознаменувалося прийняттям Цивільного і Цивільного процесуального кодексів та ряду інших актів цивільного законодавства, у яких мали б бути закріплені європейські стандарти.

Що таке “європейські стандарти”? Відповідного визначення немає в законодавстві. Теоретики також поки що дискутують з  цього приводу. Попри це, реформування цивільного законодавства здійснювалося не лише в Україні, а й у всіх пострадянських країнах. Відповідно всі держави на пострадянському просторі, які реформували цивільне законодавство, закладали в ньому європейські стандарти.

Звичайно, це стосується Цивільного кодексу України 2003 року. Але є в ньому ряд проблем. Маю на увазі насамперед штучний дуалізм у регулюванні приватно-правових відносин, зумовлений тим, що діють норми і Господарського кодексу України. На наш погляд, недостатньо відображені положення щодо недоторканності та священності приватної власності, які є і в Конституції України, висвітлені в Хартії основних прав Європейського Союзу, а також у Римській конвенції 1950 року.

Перед Україною стоїть важливе завдання приєднання до ряду міжнародно-правових документів, які стосуються відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів, цивільної відповідальності за збитки, завдані автотранспортними засобами навколишньому середовищу, обов’язкового страхування цивільної відповідальності стосовно транспортних засобів.

Ми пропонуємо прийняти законопроект про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, поданий на розгляд Верховної Ради народними депутатами Олуйком і Чикалом.

Також є пропозиція щодо розроблення законопроекту про порядок відшкодування шкоди, завданої фізичним чи юридичним особам корупційними діяннями. Це актуально з огляду на ратифікацію Конвенції про корупцію в контексті цивільного права.

З метою адаптації законодавства до стандартів Європейського Союзу в галузі охорони здоров’я ми напрацювали на заміну двох законопроектів, які перебувають на розгляді у Верховній Раді, проект Закону України про охорону репродуктивного здоров’я, який буде внесений на розгляд Верховної Ради рядом народних депутатів.

Важливо визнати те, що законодавство повинно не лише регулювати відносини, а й встановлювати реальні механізми захисту цивільних прав у разі їх порушення, оспорення чи невизнання. На це спрямований прийнятий новий Цивільний процесуальний кодекс України, який поки що не набрав чинності. На жаль, він також не є таким, що повною мірою відповідає європейським стандартам і вимогам доступності судового захисту.

У багатьох нормах Цивільного процесуального кодексу України дублюється чинне російське цивільне процесуальне законодавство, є потреба внести зміни. Ми пропонуємо їх, вони вже розглядаються у Верховній Раді України. Маю на увазі пропозиції щодо скасування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи як складової судових витрат

І на завершення висловлю таке суб’єктивне переконання. Не повинно бути руху на Схід чи на Захід. Ми повинні рухатися на Захід, щоб не опинитися на смузі зустрічного руху, адже всі — в Європу, а ми — їм назустріч.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Олександр Маркович Бандурка, народний депутат України, фракція Народної партії України. За ним буде виступати Ауштрявічус.

БАНДУРКА О.М., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (виборчий округ №176, Харківська область). Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Зовнішня і внутрішня політика — це дві сторони однієї медалі. Розглядати зовнішньополітичні питання ізольовано від внутрішньополітичних, безумовно, не можна. Шлях європейської інтеграції проходить не за межами України. Ми на своїх теренах і у своїх домівках маємо здійснювати цю адаптацію.

18 березня 2004 року Верховна Рада затвердила законом Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Мене здивувало те, що два представники уряду навіть не згадали про цю Загальнодержавну програму, яка є основою правового поля для Президента, уряду, парламенту і для всіх тих, хто торує шлях до Європейського Союзу.

Кабінет Міністрів і всі відомства зобов’язані привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цією програмою, бо вона має силу закону, оскільки затверджена Верховною Радою, відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на інтеграцію нашої правової бази з правовою базою Європейського Союзу. У законі про державний бюджет повинні бути передбачені кошти на фінансування заходів, визначених у Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Це досить розвинений документ, він готувався Національною академією наук, Кабінетом Міністрів, Президентом, парламентськими профільними комітетами, які відповідають за цей напрям законодавчої роботи.

У Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначено механізм досягнення Україною відповідності Третьому Копенгагенському та Мадридським критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Це загальне. Але до кожної держави під час розгляду питання про її вступ до Європейського Союзу застосовуються окремі програми і підходи. Одним з основних постулатів європейської адаптації у згаданих документах є забезпечення і реалізація прав людини.

Європейська інтеграція у сфері юстиції та внутрішніх справ, яка є темою мого виступу, передбачає співпрацю в цивільних і кримінальних справах, поліцейську співпрацю, боротьбу з організованою злочинністю та відмиванням грошей, расизмом, тероризмом, наркобізнесом, контрабандою зброї, торгівлею людьми.

Основним документом, у рамках якого здійснюється співробітництво з Європейським Союзом у сфері юстиції та внутрішніх  справ, є План дій Європейського Союзу у сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні, затверджений 12 грудня 2001 року на спільному засіданні Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом. У ньому наведено розгорнутий перелік напрямів, за якими ми маємо розвивати це співробітництво, не буду їх повторювати.

Недосконалість національного законодавства, внутрішні суперечності, які йому притаманні, недбалість і зловживання з  боку посадових осіб правоохоронних органів і органів влади часто призводять до масових порушень прав людини в Україні. А верховенство права є головним принципом міжнародного співробітництва взагалі і співробітництва з Європейським Союзом, зокрема, у площині дотримання прав людини і інтеграції, адаптації нашого законодавства. Серед звернень до Президента України 40% становлять скарги на роботу органів правоохоронної діяльності, серед звернень громадян до Верховної Ради України 49% — це звернення з питань дотримання законності. Масові порушення здійснюються на стадії досудового слідства, оперативно-розшукової діяльності, у контрольно-наглядовій і дозвільній системах держави. Тут просто чиниться свавілля! Ми маємо 40 контролюючих відомств. Працівники 19 відомств носять форму. Тобто Україна, претендуючи на те, щоб бути європейською демократичною державою, має виражені ознаки мілітаристсько-поліцейської системи.

І останнє, на чому я хочу спинитися, це питання судимості. Бачу, що залишилося вже 10 секунд. У європейських країнах, зокрема, у Німеччині на 100 тисяч населення припадає 85 судимостей, у Бельгії — 65, у Великій Британії — 75, у недемократичній Білорусі — 108, у Молдові — 200, у нас — 485. Оце є теж показник нашої інтеграції і адаптації.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Марковичу.

Шановні учасники парламентських слухань! В Україні з офіційним візитом перебуває делегація Сейму Литовської Республіки на чолі із заступником голови Комітету у європейських справах паном Пятрасом Ауштрявічусом. Він мав безпосередній стосунок до вступу своєї країни до Європейського Союзу. Гадаю, нам буде цікаво послухати його виступ. Будь ласка. Підготуватися Ігорю Алексєєву.

АУШТРЯВІЧУС П., заступник голови Комітету Сейму Литовської Республіки у європейських справах. Уважаемый председательствующий! Уважаемые депутаты! Уважаемые дамы и господа! Разрешите мне поздравить вас от имени Сейма Литовской Республики и передать наилучшие пожелания Председателя Сейма Артураса Паулаускаса и Комитета по европейским делам.

Мы в Литве следим за тем, как Украина продвигается к укреплению государственности, демократии и развитию благосостояния своих граждан, и поддерживаем эти шаги. Литва является надежным другом и партнером Украины.

Нынешние достижения Литвы, преобразования в Украине позволяют по-новому взглянуть на ситуацию, оценить возможности, определить новые задачи.

С 1 мая 2004 года Литва стала полноценным членом Европейского Союза. Мы вошли в пространство, учасники которого связаны общими ценностями, культурой, единым рынком и пониманием европейской перспективы.

Путь Литвы в Евросоюз был начат в 1995 году с подписания Договора об ассоциации, проходил по карте реформ, преобразований и адаптации к европейской модели права и администрации.

Мы прошли этот путь потому, что ясно видели нашу цель, имели поддержку со стороны партнеров и понимание со стороны граждан. Наши достижения еще раз подтверждают правоту идеалов единой Европы, которыми являются развитие демократии, рыночной экономики и верховенство права.

Дамы и господа! Погожий, часто нелегкий исторический опыт Литвы и Украины, идентичность стартовых позиций в 90-х годах дает возможность сделать некоторые выводы.

Во-первых, понятие необходимости и своевременности реформ во всех сферах общества означает ни что иное, как реформы и изменения для себя и самих себя.

Продвигаясь по пути интеграции, мы осуществляли реформы во имя себя, а не на благо кого-нибудь другого, скажем, Европы. Мы уже видим конкретные результаты сделанных реформ: растет производство, повышается уровень жизни, развивается сельское хозяйство, увеличиваются инвестиции. Членство в Евросоюзе — это решение Литвы в условиях глобализации.

Во-вторых, на сегодняшний день создалась некоторая неопределенность в перспективе дальнейшего развития самого Европейского Союза и в перспективе дальнейшего развития отношений со странами, ищущими своего пути в Европейском Союзе. Украина должна использовать создавшуюся паузу как момент для ускорения внутренних работ и изменений с учетом лучшего европейского опыта. Признание происходящих преобразований и внутренней повестки дня со стороны Евросоюза станет серьезным толчком к дальнейшим отношениям.

Также не менее важно, чтобы продвижение вперед происходило по единому плану действий, который бы отражал основные приоритеты и потребности страны. Становится ясно, что важнейшей сегодняшней задачей является создание единой координационной институции с непосредственным подчинением Премьер-министру или вице-премьер-министру, призванной обеспечить для Украины условия гармонизации внутренней и европейской повесток дня.

И в-третьих, подготовка и воплощение плана европеизации Украины должны включать в себя соответствующие участие и действия социально-экономических партнеров, представителей регионов, ученых и всего общества. Опыт Литвы показывает возможность консолидированной политической поддержки со стороны основных политических партий и важность своевременного информирования общества.

Дамы и господа! Будущее Европы зависит в равной мере от всех народов Европы. Мы должны, объединяя общие ценности и понимание будущего, находить необходимые соответствующие национальным возможностям решения. Литва доказала себе и другим партнерам, что общая цель и мобилизация могут помочь достичь многого (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Ігор Вікторович Алексєєв, народний депутат України, фракція Комуністичної партії України. За ним буде виступати Ігор Бураковський.

АЛЕКСЄЄВ І.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Фракція комуністів. Шановний Адаме Івановичу! Шановні учасники парламентських слухань! Шановні представники дипломатичного корпусу! Питання, яке є предметом сьогоднішніх парламентських слухань, стосується майбутнього країни. Треба зазначити, що з приходом до влади команди Ющенка міжнародне становище України значно погіршилося. Країна опинилася в епіцентрі напружених міжнародних конфліктів.

Компартія України з тривогою спостерігає за розвитком небезпечної ситуації. Це стане одним із ключових факторів у визначенні стратегії партії та її дій у цій чутливій сфері під час проведення чергового з’їзду 25–26 червня.

Шлях від Кучми до Ющенка, від багатовекторності до обстоювання стратегічних інтересів США перетворює нашу країну в плацдарм протистояння не тільки з Росією та СНД, а й з об’єднаною Європою.

В основу політики закладено принцип протиставлення ЄС та  ЄЕП. Питання поставлено однозначно: чи ми з цивілізованою Європою, чи ми з нібито нерозвиненою Азією?

У розмовах про євроінтеграцію сором’язливо замовчуються реальний час, необхідний для повної інтеграції до ЄС, системне бачення ролі і місця України в ЄС, її ніша в економічній кооперації.

Без урахування цих факторів гіпотетичний вступ України до ЄС стане реалізацією печального сценарію: Україна перетвориться просто в сировинний додаток Заходу і в черговий раз у своїй історії стане окраїною європейської імперії, що розширюється, передасть управління своєю долею в інші руки на вкрай невигідних для себе умовах, з тяжкими наслідками для економіки.

Якщо в цьому полягає зміст проекту повернення України в  Європу, то він нічим не відрізняється від грубої аналогії — пошуку прийнятного сутенера. Чому, наприклад, Європою був провалений проект спільного виробництва літака “АН-70”? Наші ракетобудівники так і не налагодили співпраці з французькою “Аероспасьяль”. Усе просто: країни ЄС не зацікавлені в рівноправній Україні, бо конкурентоспроможна українська продукція розбалансує європейський ринок, ударить по індустрії більш розвинених країн–членів ЄС.

Протягом чотирнадцяти років процвітає геополітичне лукавство: валити все, що стосується ЄЕП, ЄврАзЕС, але цілком здаватися Заходу — чи то НАТО, чи ЄС, з повною втратою суверенітету і передачі своєї долі в їх руки та на їх умовах.

Наші “євроатлантисти” соромливо замовчують, що в разі вступу в НАТО Україна повністю втрачає суверенітет над обороною і безпекою, стає заручницею можливості втягнення в конфлікти, буде змушена поховати свій військово-промисловий комплекс. Компартія стверджує про активізацію в країні діяльності політико-економічної групи, відірваної від національних інтересів,  яка намагається очолити євроатлантичний проект “Україна” та будь-якою ціною втягнути нас до збанкрутілого альянсу.

Європа вже фактично не в змозі переварити темп розширення і інтеграцію нових членів, починає гальмувати, оголошуючи Україні перспективу після 2020 року.

Ірак продемонстрував старій Європі небезпеку підтримки експансії США у Східній і Центральній Європі та на пострадянському просторі. Саме Ірак, опозиція Франції і Німеччини, створення Вільнюської групи зумовили напругу у відносинах Європи і США, а  польська модель втягнення країни спочатку в НАТО, а потім — у  ЄС є прямою загрозою для Євросоюзу з огляду на посилення американських позицій у Європі шляхом створення лобістської групи “троянських коней” із країн Центральної та Східної Європи, до складу якої США активно штовхає Україну.

ЄЕП по суті є проміжним інтеграційним проектом, покликаним використати наявний потенціал його членів на благо виживання національних економік. Країни, що формують ЄЕП, не розглядають членство в ньому як альтернативу ЄС, не допускають втрати суверенітетів. Гальмування процесу створення ЄЕП, затягування України в НАТО, намагання “балканізувати” пострадянський простір роблять євроінтеграційні перспективи вкрай невизначеними. Для України, яка повинна бути зацікавлена перш за все в короткостроковій і середньостроковій перспективі в економічному підйомі і розвитку своїх високих технологій, ні ЄС, ні  США з об’єктивних причин таких умов не створять. ЄЕП, безумовно, повною мірою не задовольнить потреб усіх своїх членів, але створить для них умови ефективного розвитку економіки, відкриє для України ворота до Шанхайської організації співробітництва, дасть змогу нам вийти на ринки Індії, Південної Кореї тощо, залучити реальні інвестиції у високотехнологічні галузі, а не для розвитку макдональдзів і тютюнових фабрик на нашій території.

На глибоке переконання фракції комуністів, українська продукція ракетно-космічної, літакобудівної, суднобудівної галузей буде в найближчі 15–20 років цілком затребувана розширеним євразійським ринком, ЄЕП та ШОС, а це дасть змогу Україні зробити ривок у достойне майбутнє. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Ігор Валентинович Бураковський, доктор економічних наук, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Підготуватися ще одному Ігорю, Осташу.

БУРАКОВСЬКИЙ І.В., директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Дякую, пане головуючий. Вітаю всіх присутніх! Мені здається, що сьогодні багато в чому повторюються ті самі слова, які лунали в цьому залі декілька років тому під час попередніх слухань, присвячених інтеграції в Європейський Союз, і з огляду на це я просто поділюся з вами декількома тезами.

На мою думку, ми забули ключові слова, з яких треба починати всі наші виступи сьогодні. Для України сьогодні такими ключовими словами мають бути “прагматизм” і “конкурентоспроможність”. Решта є похідним. З’ясування, хто кого пускає, хто кого не пускає і таке інше, я визначив би як політико-соціальні розмови. Головна ж ідея полягає в тому, як прагматично та конкурентоспроможно реалізувати національні економічні інтереси. Виходячи з цього, ми повинні оцінювати й певні вектори нашого співробітництва: чи Європейський Союз, чи ЄЕП, чи, можливо, якась інша комбінація.

Теза перша. Регіоналізм протягом тривалого часу залишається одним із найбільш суперечливих явищ у світовій економіці. І це цілком зрозуміло, адже на сьогодні практично немає жодної країни, за окремими винятками, яка б не була членом одного або кількох регіональних інтеграційних об’єднань. Але щоразу всі країни, плануючи увійти в те чи те об’єднання, ставлять собі три запитання.

Перше запитання. Заради чого ми входимо в це об’єднання? Відповідаючи на це запитання, дуже важливо уникнути міфів, які, на жаль, існують, а деякі з них були проголошені сьогодні.

Друге запитання. З ким ми хочемо об’єднуватися?

Третє запитання. На яких умовах ми хочемо об’єднуватися?

Поки в нас немає чіткої дискусії стосовно цієї тріади, вибачте, усі наші розмови будуть дуже поверховими.

Теза друга. Після розвалу СРСР на пострадянському просторі постійно проголошуються наміри створити регіональні інтеграційні об’єднання в різних конфігураціях. Але реально є лише низка двосторонніх угод про вільну торгівлю, угода про вільну торгівлю в межах СНД, яка досі не набрала чинності.

Що стосується інших регіонів, зокрема Європи, то тут розвиток інтеграційних процесів відбувався навколо Європейського Союзу. Якщо це так, то, очевидно, на сьогодні пострадянський ґрунт не є дуже сприятливим для формування інтеграційних процесів. Це не означає, що ми не повинні співпрацювати. Ми повинні співпрацювати, але при цьому повинні ставити дуже реалістичні цілі.

Теза третя. Справді, досвід свідчить, що Європейський Союз стикався у своїй історії з кризовими явищами, але рано чи пізно знаходилися конструктивні рішення. Нагадую, зокрема, що 2 липня 1992 року відбувся референдум у Данії, учасники якого проголосували проти угоди про створення Європейського Союзу, а 18 травня 1993 року Данія на повторному референдумі підтримала цю угоду. Це свідчить про те, що, очевидно, певні проблеми треба знову-таки оцінювати прагматично.

Тепер повертаюся безпосередньо до нашої розмови. Я пропоную визначитися, у чому полягають наші економічні інтереси? Зрозуміло, якщо йдеться про торгівлю, то це, з одного боку, розширення нашої присутності на світових ринках, а з другого боку, це залучення іноземних товарів на національний ринок, оскільки без цього важко забезпечити високий рівень споживання.

Як цього можна досягнути? На мою думку, якщо зайняти суто прагматичну позицію, очевидно, що сьогодні для України найбільш прийнятним є укладення угод про вільну торгівлю на тих основних напрямах, де ми маємо основних торговельних партнерів.

Якщо йдеться про стосунки з Росією, то ми знаємо, що були дві спроби укласти угоди про вільну торгівлю на двосторонній основі, які характеризувалися тим, що обидві сторони пропонували певні вилучення. Була також спроба створити багатосторонню угоду про вільну торгівлю, яка, наскільки я знаю, досі не набрала чинності, зокрема через позицію Росії. Маю на увазі багатосторонню угоду про вільну торгівлю на теренах СНД у цілому.

Це свідчить про одне. Пропонується одразу більш високий рівень інтеграції, скажімо, митний союз чи членство в Європейському Союзі, без проходження якихось певних етапів у тому разі, коли немає прагматичного підходу. Це призводить до того, що ми переходимо в стан неконкретного обговорення відомих речей. Для того щоб уникати неконкретних, неконструктивних обговорень, дуже важливо, щоб парламентом і урядом була посилена громадська комунікація. Я вважаю, що було б дуже добре, якби уряд, скажімо, політичні сили, які обстоюють ті чи ті позиції, виклали свої підходи і до ЄС, і до ЄЕП, наприклад, у форматі “білих книг”. Вони могли б обговорюватися в суспільстві...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Ігор Іванович Осташ, народний депутат України, фракція “Наша Україна”. За ним буде виступати Григорій Немиря.

ОСТАШ І.І., заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (виборчий округ №127, Львівська область). Шановний головуючий! Шановні пані, панночки і панове! Один із трьох Ігорів, які переді мною виступали, той, що з комуністичної фракції, яку я дуже поважаю, пан Ігор Алексєєв висловив думку комуністів України про це питання. Хотів би лише додати ось що. У сусідній Молдові теж є Комуністична партія. У попередньому скликанні комуністична більшість прийняла рішення щодо вступу Молдови до СОТ, а в цьому скликанні — про європейську інтеграцію Молдови. Сподіваюся, що в цьому ж напрямі, використовуючи досвід сусідньої країни, будуть рухатися і наші комуністи.

Пан Ігор також сказав про троянського коня, яким може стати Україна в Європі. Я додам, що Україну часто також порівнюють із Буридановим віслюком, який, знаєте, вибирав між двома копичками: одна копичка — зліва, друга — справа, і віслюк весь час вагався, з якої почати їсти сіно, та й, зрештою, здох із голоду. Думаю, що ще не вмерла Україна, і вона знайде свою правильну копичку.

Що стосується ЄЕП. Усі пам’ятають, що цей проект створювався під вибори Президента в Україні. І хоч коротким був інкубаційний період, усе-таки ця організація живе.

У мене до цього часу виникає запитання: чому об’єднуються чотири країни? Чому немає там Узбекистану? Чому немає там Туркменистану? Чому немає там Молдови? До речі, Молдова досі ображається на учасників ЄЕП через те, що вона залишилася за бортом цієї організації.

Звичайно, ми всі розуміємо, що треба зробити максимально вільний простір для наших бізнесменів і на Сході, і на Заході. І наш інтерес — це зона вільної торгівлі. Що ж нам робити? Окремо будувати зону ЄЕП, зону ЄврАзЕС, зону ГУУАМ? Можливо, краще будувати вільну зону в рамках СНД? Це вихід із ситуації. Але, коли на останній зустрічі у Тбілісі наша Прем’єр-міністр запропонувала перейти до зони вільної торгівлі без вилучень і   обмежень у 2008 році, чомусь російський Прем’єр-міністр Фрадков запропонував зробити це у 2012 році. Щось тут не збігається.

Я прочитав у російській газеті “Новые известия” цікаву інформацію про результати опитування, проведеного “Євразійським монітором” (є така собі організація). Виявляється, в Україні 30% громадян хочуть жити в Європейському Союзі і 27% — у ЄЕП, у Білорусі — відповідно 22% і 24%. А от у Російській Федерації лише 15% хочуть жити в ЄЕП і 14% — у Європейському Союзі. Мені здається, проблема полягає в тому, що нам доведеться переконувати 85% росіян, щоб вони захотіли жити у ЄЕП. До речі, 75% росіян узагалі не знають, що таке ЄЕП, згідно з результатами опитування, які опублікувала згадана мною російська газета.

Ще одне. У нас, виявляється, серйозні проблеми з демократією. Нещодавно Російська Дума прийняла дуже цікаве рішення щодо України. Виявляється, що у нас переслідують інакомислячих, у нас відбувається вибіркова реприватизація. І, що найголовніше, Російська Дума звернулася до своєї делегації в ПАРЄ, щоб вона запропонувала внести в порядок денний сесії ПАРЄ питання щодо  демократії в Україні. Дванадцять російських депутатів, цих 12 апостолів російських, підписали цей документ у ПАРЄ, але в  ньому вже йдеться про проблеми з демократією не лише в  Україні, а й у Киргизстані і Молдові. От уявіть собі політичних партнерів, які мають серйозні претензії до політичної системи і взагалі до демократії в Україні. А ми вибудовуємо перспективи працювати в єдиній організації, тим більше в такій, яка потребує дуже серйозної політичної підтримки. Отже, на мою думку, це питання дуже риторичне.

Що стосується Європейського Союзу. Ви знаєте, останнім часом деякі єврооптимісти чомусь стали євроскептиками і кажуть: “Щось ми не бачимо покращення клімату з боку Європейського Союзу, давайте будемо шукати альтернативу в ЄЕП”. Цим новим євроскептикам треба сказати, очевидно, що справа в нас самих. За результатами виборів Президента нас не можуть прийняти до ЄС. Нам треба зробити ще цілу низку кроків. На жаль, ми бачимо, як серйозно пробуксовує пакет щодо вступу до Світової організації торгівлі. А це перший обов’язковий крок. Якщо ми цього кроку не зробимо, то гріш нам ціна. Але я сподіваюся, що молоде покоління, яке сидить зараз у цьому залі, підтримає нашу європейську інтеграцію. Тим більше, що, як свідчить статистика, люди у віці до 40 років — за вступ України до Європейського Союзу. Я сподіваюся, що майбутнє у ваших руках. Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігоре Івановичу. Але, якщо нам молодь принесе те, що ми маємо зробити, сподівання будуть марними, мабуть.

Немиря, кажуть, добирається до нас. Тому я запрошую до   слова Людмилу Павлівну Супрун, народного кандидата, позафракційну, виконуючу обов’язки голови Комітету з питань бюджету. За нею буде виступати Віктор Веретенников.

СУПРУН Л.П., перший заступник голови Комітету Верховної  Ради України з питань бюджету (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, виборчий блок “За Єдину Україну!”). Народно-демократична партія України. Дякую, Адаме Івановичу, за те, що ви надали мені новий статус народного кандидата.

Європа пережила не одну спробу об’єднання. Перша така спроба була в ХІ столітті, коли Ярослав Мудрий віддавав своїх дочок заміж за європейських князів та королів, намагаючись у такий спосіб створити родинно-феодальну Європу. Потім Європа пережила силовий варіант об’єднання, коли почалася Друга світова війна і дехто вважав, що може завоювати європейські народи лише за допомогою сили, військовими методами. Тепер робиться наступна спроба об’єднати Європу, і ця спроба має політико-економічний характер.

Роль України в цих процесах була різною. За часів Ярослава Мудрого ми були їх ініціаторами. А що ж тепер? Тепер Україна стукає начебто у відчинені двері, але насправді вони є зачинені.

Як відомо, Договір про Європейський Союз та Конституційний договір Європейського Союзу містять положення про можливість вступу до ЄС будь-якої європейської країни, яка досягла Копенгагенських критеріїв членства. Однак перспектива інтеграції кожної країни визначається окремо.

Які основні ознаки визнання країни кандидатом на вступ до  ЄС? Перш за все це визначення самою країною як довгострокової мети відносин з Європейським Союзом на довгостроковій основі і укладення Угоди про асоціацію.

Проте Європейський Союз запропонував Україні зовсім іншу політику сусідства, яка розглядається окремо від політики розширення. Що передбачає політика розширення? Вона передбачає, зокрема, переведення відносин із площини співробітництва в площину інтеграції, стимулювання інвестицій, усунення торгових бар’єрів, уніфікацію законодавства в торговельній сфері та взаємне відкриття економік.

Спинюся лише на деяких заходах, які пропонуються для України і які Україна здійснює для того, щоб стати в ряд країн, які можуть бути членами Європейського Союзу.

Ми все робимо для того, щоб відкрити свою економіку. Маю  на увазі зниження ставок експортного мита на відходи і брухт чорних металів, зниження (скасування) ставок експортного мита на живу худобу та шкіряну сировину, зниження ставок вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур, скасування статті 4 Закону України про розвиток автомобільної промисловості України, пов’язаної з умовами локалізації (у цій статті визначається, що країною походження автомобіля, мотоцикла, комплектуючого виробу або запасної частини вважається Україна, якщо при їх виготовленні вартість використаних вузлів і деталей з інших країн становить менше 50% ціни франко-завод виробника такого автомобіля або мотоцикла), заборону на імпорт автобусів і вантажівок, які були у використанні 8 років, замість заборони на імпорт автобусів і вантажівок, які були у використанні 5 років; внесення змін до законів про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини, Закону про ветеринарну медицину. Нові вимоги, які будуть закріплені в цих законах, без спеціальних заходів, без спеціального фінансування фактично унеможливлять експорт продукції сільськогосподарського виробництва до Європейського Союзу.

Є фактори, які роблять економіку України вразливою, і нам не можна про це забувати. Наше виробництво має величезну енергоємність. Наші основні фонди зношені. У нас переважно феодальний рівень виробництва сільськогосподарської продукції, достатньо велике податкове навантаження. Ми маємо не адаптовану до вимог Європейського Союзу систему бухгалтерського обліку, слабку систему фінансового забезпечення, коли неймовірно високі кредитні ставки і короткострокові терміни надання кредитів стимулюють торгівлю, а не виробництво.

Україна не виробляє ніяких адекватних зустрічних пропозицій, наприклад, про встановлення ставки вивізного мита на алюміній в розмірі 7%, як це є в Євросоюзі. Без цього будуть унеможливлені експортні поставки з України до Євросоюзу саме алюмінію.

За прийняття на роботу в ЄС громадян, які не є громадянами країн ЄС, передбачена кримінальна відповідальність. Водночас ЄС вимагає вільного доступу своїх громадян до робочих місць в інших країнах.

Ми мусимо скасувати вільні економічні зони, тоді як вони функціонують в Євросоюзі. Цей перелік можна продовжувати.

Шлях України до євростандартів, високого рівня життя буде складним в умовах конкуренції з виробниками ЄС. Але нам необхідно вивчити перш за все правила рівного партнерства...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Людмило Олександрівно... Вибачте, Павлівно. Сідайте, будь ласка. Я щось весь час стосовно вас збиваюсь.

Вікторе Олександровичу, прошу вибачення. Виникла певна обставина. Нам треба зараз дати можливість міністру економіки України відповісти на запитання, бо його чекає наступний раунд переговорів щодо СОТ. Будь ласка, Сергію Анатолійовичу, маєте 10 хвилин, щоб відповісти на запитання, які вам надійшли. А після того ми продовжимо обговорення.

ТЕРЬОХІН С.А. Дякую, Адаме Івановичу. Я перепрошую аудиторію. Ми продовжуємо консультації з представниками парламенту щодо пакета законопроектів, які дадуть можливість Україні в грудні приєднатися до Світової організації торгівлі. Дуже  важкі консультації. Між іншим, у попередньому виступі сплутані трохи акценти, пов’язані з нашим вступом до Світової організації торгівлі і нашими інтеграційними процесами в рамках Європейського Союзу. Я раджу просто подивитися План дій Україна–ЄС і “Дорожню карту” щодо Європейського Союзу. У цих документах дещо по-іншому розставлені акценти.

Дозвольте мені відповісти на запитання, які надійшли, і стисло відреагувати на деякі виступи.

Спочатку ще раз зазначу, що немає альтернативності між проектом Єдиного економічного простору та політичним і економічними рішеннями України рухатися в бік інтеграції з Євросоюзом. Один із промовців апелював до притчі про Буриданового віслюка. Я ж вдамся до такого порівняння. Нам увійти в ЄС — це нібито взяти новий шлюб. А от бути в ЄЕП — це в комунальній квартирі встановити правила користування місцями загального користування. Тобто не можна ці два проекти порівнювати взагалі ні економічно, ні філософськи, ні морально.

Стосовно програми адаптації законодавства. У виступі народного депутата Бандурки був закид, що ми навіть не згадували про цю програму. Поясню, чому це так. Кожний законопроект, який ухвалюється в парламенті, або кожний проект нормативного акта уряду проходять спеціальну процедуру, за якою вони порівнюються з адаптаційними правилами, встановленими нашим спеціальним законодавством.

До речі, я цілком підтримую литовського колегу, який пропонував створити спеціальний міжвідомчий комітет з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Відповідний проект указу Президента підготовлений і перебуває на візуванні міністрів. Сподіваюся, наступного тижня ми скеруємо до Президента спеціальну доповідь з проханням створити такий координаційний комітет. Оскільки в уряді є віце-прем’єр-міністр з питань європейської інтеграції, тому він, мабуть, і очолить цей координаційний комітет.

Тепер дозвольте мені перейти до відповідей на запитання. Але перед цим маленька ремарка. Обговорюються два проекти, які зовсім не пов’язані між собою, відповідно і запитання стосуються то ЄС, то ЄЕП, але я спробую тримати на контролі думку.

“Які наслідки для громадянина України матиме реалізація проекту ЄЕП у тій формі, що її пропонує Російська Федерація, а саме митний союз? Чи робило Міністерство економіки України відповідні розрахунки, що коштуватиме ЄЕП кожному громадянинові України?”.

Знаєте, головна проблема сприйняття проекту ЄЕП полягає в тому, що незрозуміла сама назва, квінтесенція назви — Єдиний економічний простір. Що це таке? Це митний союз? Це форма глибшої інтеграції, ніж єдиний економічний простір, який є в Європі? Чи це є зона вільної торгівлі, як розуміє її Україна? Відверто кажучи, сама назва є такою, що провокує неправильні посилання. Тому, можливо, варто повернутися, шановні панове депутати, до назви, до коріння, скажемо так?

Ми не робили оглядів здобутків або збитків у разі утворення з Російською Федерацією митного союзу з однієї причини, вона політична. Ми не знаємо, як можна бути, змушений повторитися, перепрошую, одночасно членами двох митних союзів. Але ви можете для себе спрогнозувати, яка спільна тарифна політика може бути між Україною і Росією, коли Росія — нетто-експортер енергоресурсів, Україна — їх нетто-імпортер, коли Росія — нетто-імпортер аграрної продукції, Україна — нетто-експортер цієї продукції і так далі.

Неможливо вигадати спільні підходи до тарифів, до оподаткування, до субсидіарної політики. От я вам по секрету розповім замальовочку останньої зустрічі Групи високого рівня в Астані, яка відбулася місяць тому. Російська Федерація питає Українську Сторону: “Хлопці, а чого ви не хочете підписати протокол про взаємне узгодження субсидіарної політики в аграрному секторі?” Відповідь Української Сторони така: “ Тому, що ваші і наші території, ваш і наш аграрні сектори розвиваються за різними правилами. Різними є ризики, рентабельності і напрями розвитку. Ми не можемо застосовувати однакові принципи бюджетної політики”. Після того як українська делегація розповіла свою позицію, була дуже дивною реакція білорусів. Голова білоруської делегації сказав: “Овва! А навіщо ж ми підписували цю угоду? У нас же те саме, що в України з Росією”.

Наведене дає мені підставу ще раз наполягати на думці, що на даному етапі, виходячи з того, як подається ця угода російською делегацією, це не є економічний проект, це є намагання розвинути новий політичний проект, який не має жодних перспектив, як і СНД, ЄврАзЕС, інші подібні проекти.

Стосовно зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень. От це вже інша пісня. Російська Федерація як монопостачальник енергоресурсів в Україну в односторонньому порядку ввела експортні мита на енергоресурси. Так само в односторонньому порядку вона зробила вилучення з режимів вільної торгівлі щодо чутливої продукції українського експорту (а це спирт, цукор, інші товари, усього п’ять позицій, не буду всі називати) і встановила так звані тарифні квоти. Якщо скасувати експортні мита на будь-які російські товари (а нас найбільше цікавлять газ, нафта і  ліс), економічний ефект для української сторони становив би 460 мільйонів доларів США. Зниження ціни російського газу та нафти в разі скасування експортного ПДВ дає 360 мільйонів доларів за рік. Але ви знаєте, що за зниженням експортного ПДВ, яке відбулося, було різко збільшено експортні мита. Наша пропозиція полягала в іншому. Люди, якщо ви хочете вільно торгувати, перемістіть це експортне мито в ренту на свердловину і збирайте собі податки. Але ця пропозиція не знайшла розуміння Російської Сторони з однієї причини. Високопосадовці, мої візаві, сказали: “Цей уряд тоді наступного дня перестане існувати в  Росії”. Чому? Тому, що експортне мито уможливлює непряме субсидування всієї економіки Російської Федерації за рахунок різниці в цінах.

За рахунок збільшення експорту українських товарів, щодо яких застосовуються спеціальні захисні методи, ми можемо отримати 250 млн доларів США (до речі, це в разі дуже песимістичного прогнозу), а за рахунок збільшення взаємного товарообігу, якщо відмовитися від вилучень із режиму вільної торгівлі, — 180 млн доларів США. Між іншим, це стосується і Російської Сторони, адже Україна має відмовитися від квотування, скажімо, ввезення автомобілів, від заборони ввезення патоки з Російської Федерації тощо. Тобто це на користь обох цих країн, а також, зрозуміло, Казахстану і Білорусі. На жаль, це не сприймається Росією, Білоруссю і Казахстаном.

За інформацією, яка подається у пресі, сьогодні відбулося засідання ЄврАзЕС. На ньому розглядалося питання про спільний вступ до СОТ. Інструментом на цьому шляху вважається митний союз, тобто вироблення єдиних позицій під час переговорів. Є підстави вважати, що інші учасники ЄврАзЕС хочуть на плечах Росії вступити до СОТ. Так воно і є. Російська Федерація пропонувала Україні узгодити зовнішні тарифи для того, щоб мати однакову позицію щодо вступу до СОТ. Це не повністю відповідає інтересам України. Скажімо, за секторальною угодою щодо авіації нам вигідно долучитися...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергію Анатолійовичу, дякую. Ви навіть на одне запитання не відповіли, але я вам не можу дати більше часу. А тих, які подали письмові запитання міністру, запрошую до нього в кабінет у міністерстві через день-два, і нехай він там вам пояснює і читає лекції. Дякую вам, Сергію Анатолійовичу.

ТЕРЬОХІН С.А. Я так розумію, що моя риторика вам не подобається.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, вона мені подобається, але ви дуже широко пояснюєте. Навіть я зрозумів, що ви хочете сказати, а тим більше молоді люди, які з півслова розуміють.

Продовжуємо обговорення. Віктор Олександрович Веретенников, народний депутат України, фракція Партії промисловців та підприємців України. Будь ласка.

ВЕРЕТЕННИКОВ В.О., член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ №28, Дніпропетровська область). Уповноважений представник фракції Партії промисловців та підприємців України, член Урядово-парламентської комісії з питань євроінтеграції та Світової організації торгівлі. Шановні колеги та учасники парламентських слухань! Європейська інтеграція є пріоритетом нашої міжнародної діяльності. Від декларацій ми намагаємося перейти до конкретних кроків, які виведуть Україну на інший рівень взаємин з Європою.

Під час визначення основних пріоритетів зовнішньоекономічної політики необхідно перш за все глибоко проаналізувати переваги і недоліки, які можуть бути внаслідок дій держави. Досить проводити експерименти над економікою!

Розглядаючи питання про участь України в процесах євроінтеграції та перспективи вступу України в ЄС та СОТ, уряд повинен передусім зробити детальні розрахунки, які зовнішні товарні ринки відкриваються для України і які ринки відкриваємо ми, чи збільшиться виробництво в Україні, чи зросте експорт продукції, наскільки посилиться конкуренція на внутрішньому ринку України. Тільки після цієї серйозної роботи можна буде визначатися, куди ми йдемо і з чим. Ці питання попереднім урядом не аналізувалися. На жаль, і дії нинішнього уряду мають поки що дещо стихійний характер.

Я вважаю, що нам необхідно вивчати як можливості євроінтеграції України, так і взагалі включення України в глобальний економічний структурний процес. Україна повинна працювати там, де це буде вигідно їй, незалежно від того, куди ми рухаємося: чи на Захід, чи на Схід.

Інтеграція в сучасну світову економіку — це тривалий, довгостроковий процес, і, підкреслюю, має бути довгострокова економічна політика України. Україні об’єктивно необхідні час і відповідні зусилля, щоб створити умови для розвитку нашої національної економіки, дати можливість людям працювати на Україну і в Україні. Входження України до будь-яких інтеграційних угруповань у такому стані, у якому вона нині є, може призвести до посилення негативних тенденцій у всіх галузях національної економіки.

У реформуванні і розвитку економіки слід мати чітко означені пріоритети, конкретні завдання та спиратися на національні і геополітичні реалії. Розвиток держави не повинен ґрунтуватися на виступах вищих посадових осіб, які суперечать один одному і мають поточне конкурентне, а не стратегічне загальноекономічне значення.

Перш за все необхідно зробити реконструкцію виробництва в державі, прискорити розвиток тих галузей, які є ключовими для   України, та створити широку мережу малих і середніх підприємств. Для порівняння можна навести приклад країн Європейського Союзу, де малі і середні підприємства становлять 95% господарських організацій. На жаль, в Україні клімат для створення і виживання вітчизняних структур, що займаються підприємницькою діяльністю, особливо у виробництві, є вкрай несприятливим.

Насамкінець скажу таке. Україна повинна мати свої державні інтереси, як має їх кожна держава, і обстоювати ці інтереси динамічно та прагматично, обов’язково захищаючи свій внутрішній ринок. А це і робочі місця, і зарплата, і рівень життя нашого народу. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Готовий відповідати на запитання перший заступник міністра закордонних справ Антон Денисович Бутейко. Будь ласка, 10 хвилин. Підготуватися Шкілю.

БУТЕЙКО А.Д. Запитання народного депутата України Михайла Ратушного, фракція Української народної партії: “Свого часу міністр економіки Хорошковський на знак протесту проти угод щодо ЄЕП пішов у відставку. Ви, Антоне Денисовичу, пішли у  відставку з посади посла України в Румунії з цих же причин. Опозиція в особі “Нашої України” заявила, що угоди щодо ЄЕП — зрада національних інтересів. Що змінилося? Що, зараз ми бачимо можливість поетапного вступу в ЄЕП? І чи є в теперішньому уряді особистості, котрі на знак протесту проти “єепізації” України готові піти у відставку?”.

Я не можу сказати про весь уряд. Я можу сказати про себе. Так, я зробив подання про відставку тоді, оскільки бачив загрозу повного входження України в ЄЕП. Як відомо, тодішній Президент України підписав відповідну угоду. Пізніше було визначено перелік угод щодо реалізації базової Угоди про реформування ЄЕП. Цей перелік включав 93 угоди. Звичайно, я бачив ЄЕП як політичний проект іншої держави і розумів, яку він несе нам загрозу. Тому я на знак протесту та щоб привернути увагу до серйозності цієї загрози для України пішов у відставку.

Тепер я такої загрози не бачу і не збираюся йти у відставку поки що, гадаю, що й не піду, бо є нова команда, яка працює на забезпечення наших національних інтересів.

“Шановний Антоне Денисовичу, як ви можете пояснити те, що Україна не повинна передати суверенітет і повноваження ЄЕП, але може передати суверенітет і повноваження ЄС? З повагою Георгій Манчуленко”.

Це запитання глибоке, воно потребує, мабуть, більш широкої відповіді.

Справа ось у чому. Я вважаю, що ми повинні чітко зрозуміти одне: не йдеться про передачу суверенітету ні ЄЕП, ні ЄС. Ідеться про те, що Україна, яка не входить до жодного союзу, реалізує свій суверенітет безпосередньо, через свої органи влади. Якщо Україна увійде до ЄС, вона буде значну частину суверенітету реалізовувати сама, а певну частину — опосередковано через своїх представників в органах ЄС.

Аналогічна ситуація і з ЄЕП. Але є відмінність. Яка? Відмінність полягає в тому, що, коли ми йдемо в ЄС, механізм прийняття рішень там дає нам підстави очікувати, що Україна матиме стільки або приблизно стільки голосів, скільки їх мають, скажімо, Польща і Німеччина, Франція і Великобританія. У ЄЕП щодо процедури прийняття рішень передбачено єдиний регулюючий орган і що рішення мають прийматися відповідно до економічної ваги держави. А це означає, що Росія матиме 80% голосів, а Україна, Казахстан і Білорусь — по 20%. Як ви розумієте, за таких умов однозначно прийняти рішення на користь України, щоб захистити свої інтереси, буде дуже важко. Міністр економіки щойно вам демонстрував суперечності, які є щодо наших об’єктивних економічних інтересів.

Далі. Коли ми йдемо до ЄС, однозначно, що підготовка до цього буде тривати значний час, це не відбудеться завтра. Проблеми, які ми маємо, повинні вирішуватися терпеливою, послідовною, щоденною працею та навчанням і всіх структур, і  державних органів влади, і громадян України. Це однозначно, адже потрібно зробити величезну роботу, щоб Українська держава досягла, скажімо, європейських екологічних стандартів. Ми  маємо пити воду з насолодою, а не таку, що вбиватиме людей.

Після нашої заявки нам надійде від ЄС запитальник із більш як 2400 запитаннями, відповіді на них дадуть змогу з’ясувати, у  якому стані перебуває Українська держава. Скажімо, нам треба буде відповісти, яка висота наших тротуарів, чи зможуть інваліди не відчувати проблем, рухаючись із однієї вулиці на іншу. Безліч подібних запитань буде нам поставлено. Виходячи з них, безпідставно вважати, що Україну будуть сприймати як сировинний придаток, як дехто каже. Україна нині неконкурентоспроможна, бо  проблем, справді, є багато. Але як сировинний придаток вона не потрібна Європейському Союзу. Якраз однією з кардинальних вимог для членства в Європейському Союзі є та, що держава-кандидат має себе підготувати до такого стану, коли вона буде конкурентоспроможною працювати на ринку Європейського Союзу.

Я ще раз наголошую, коли ми подамо заявку і почнеться переговорний процес за кожним із розділів — фінансово-економічним, екологічним, іншими, відбуватиметься цей процес тривалий час. Щорік держава складатиме план, що вона приведе у відповідність до тих стандартів, які дадуть змогу їй конкурувати. Якраз варіант, коли паралельною буде підготовка України до вступу до НАТО і до ЄС, дає дуже багато переваг. Вибір, на мою думку, має бути саме в цей бік.

Скажімо, згадувалася ситуація із виробництвом “АН-70”. Це розповідали байки. Правда полягає ось у чому. Коли в Кишиневі підписали листа тодішній Президент України Кучма і тодішній Президент Росії Єльцин, адресований до відповідних європейських структур, для того щоб цей проект просувати, були одні умови. Вони потім змінилися, бо Президент Кучма, коли їхав у Брюссель — заявляв одне, а коли їхав у Москву — заявляв інше. Кому потрібні такі партнери?

Ще нагадаю вам, що навіть Радянський Союз не зумів свого часу вийти на міжнародний ринок космічних послуг. А тепер український “Південмаш”, де люди працюють активно, зумів створити спільний проект “Морський старт”. Якраз із цього приводу я міг би вам розказати дуже багато цікавого, бо був причетний до просування першого пуску за цим проектом у Каліфорнії. Можете уявити собі, що найбільша українська ракета використовується разом американцями, росіянами і норвежцями. Ми не повинні дивитися на цю співпрацю як на конфронтацію. Ні, нова політична  ситуація зобов’язує до співробітництва. Натомість маємо інше.  Нещодавно я був у Брюсселі. Місія Росії при НАТО у складі   28 чоловік, у тому числі представники “Росвооружения”. А “Укрспецекспорт” там не представлений. Київські підприємства запрошуються до участі у виставках продукції для того, щоб можна було зробити її закупівлю. Але знову я чую, що російські делегації — табунами в Брюсселі, а українських військовопромисловців там немає. І тому на запитання, чому нам усім розповідають, що наш ВПК впаде, я знаходжу безпомилкову відповідь. Пам’ятаєте тендер на виробництво кількох сотень танків для  Пакистану? Ми його виграли в конкуренції насамперед із росіянами. У колишньому Радянському Союзі було паралельне виробництво озброєнь і всього іншого, прив’язаного до можливого ведення третьої світової війни. З огляду на цю ситуацію щодо виробництва танків ми є конкурентами з росіянами. От  вони, як наші конкуренти, і розповсюджують інформацію, що ви, українці, туди не йдіть, бо, як підете, розвалиться ваш ВПК. Очевидно, що бояться конкуренції.

Отже, шановні, абсолютно недостовірна інформація про те, що нам не буде можливості працювати на тому ринку. Я вам наводжу такий приклад. Одній із країн НАТО, не буду її називати, ми продавали торпедні катери для використання її збройними силами. У тендері на участь у виробництві танків ми також брали участь. Він відбувався у Туреччині. Туреччина — член НАТО.

Запитання: “Яка ситуація із партійним супроводом інтеграції України? Ви бачили, як це було в Румунії, і як це робиться в Україні?”.

Я не бачив у нас поки що великої, широкомасштабної підтримки цих процесів. У Румунії практично всі політичні партії конкурують, але щодо питань зовнішньої політики вони єдині. В українському політичному спектрі лише програма Української народної партії...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Антоне Денисовичу. Не я вас перервав. Ви знаєте, що техніка спрацьовує.

Я із задоволенням констатую, що перший заступник міністра закордонних справ перекрив рекорд міністра економіки, відповівши на три з половиною запитання, коли той відповів на одне запитання. Прогрес є.

Андрій Шкіль, народний депутат України, фракція Блоку Юлії Тимошенко. Будь ласка. Горбаля, Хомутинніка я не бачу. Підготуватися Лебедівському.

ШКІЛЬ А.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (виборчий округ №121, Львівська область). Дякую. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Шановні гості! Щойно переді мною виступав перший заступник міністра, він головно приділив увагу поняттю “конкуренція”. Я втішений цим, бо поняття “конкуренція” червоною ниткою проходитиме і через мій виступ.

Коли розглядати конкуренцію як явище, котре спонукає до виграшу споживача, — це одна річ. Коли йдеться про українсько-російські економічні стосунки, то Україна і Росія — це дві конкуруючі держави. Вони світові дають однакову пропозицію. Ми, справді, конкурували з Росією і в тендері на участь у виробництві танків, і в літакобудуванні. Ми домовилися щодо запусків за проектом “Морський старт”, але за будь-яких обставин український ВПК і російський ВПК у зовсім недалекому минулому являли собою щось єдине, бо ми були в єдиній країні. Тепер ситуація, звичайно, інакша. І той, хто перший краще і конструктивніше запропонує послуги свого ВПК, той і буде у виграші.

Правда, на Заході менше звикли до такої конкуренції, як у нас. У нас конкуренти (шкода, що вже з цього краю нікого немає, щоб це не було голослівним) використовують певні політичні сили, які кажуть: “Ну, хто ви такі в Європі, у ЄС? Будете там другорядними, п’ятирядними, ВПК вмре, ще щось загине”. Ремарка щодо ВПК. Усе, що могло загинути в українському ВПК, уже загинуло. Усе, що могло вистояти, вистояло, і вже ніхто, ніяк і ніколи цього не зруйнує. Отож треба його використовувати.

Конкуренція має бути принаймні хоч за якимись правилами. Для мене ЄЕП — це спроба Росії вкотре застосувати неякісну, поза правилами конкуренцію. Адже пропозиція про формування ЄЕП не має ні офіційного підґрунтя, ні економічних мотивацій. Міністр економіки наголосив на назві “Єдиний економічний простір”. У чому єдність? І де економіка? Коли ми пропонуємо економічну єдність у цьому просторі, нам кажуть: “Ні, потрібна інша, глибша інтеграція, потрібен єдиний митний простір”. Ну, то й і назвіть його “Єдиний митний простір” — ЄЕМ чи яка там ще може бути абревіатура, не знаю.

І тому я хотів застерегти всіх євроскептиків — і старих, із цього боку представлених, і нових, що з’явилися раптово, які стверджують, що, позаяк нас не пускають у Європу, ми маємо йти в ЄЕП. От їм усім я й кажу, що туди, куди ти не йдеш, ти ніколи не прийдеш. Але, коли ти поставив за мету кудись іти, ти дійдеш.

Я дуже добре пам’ятаю той період часу (я був тоді якраз у Польщі), коли вперше на офіційному, державному рівні в Польщі було задекларовано поступ Польщі до ЄС. Це викликало посмішку практично у всіх: і в ЄС, і в польських аналітиків. Але через 10 років ця посмішка перетворилася зі скептичної на посмішку констатації. І стверджувати, що щось у Польщі зруйнувалося або польський ВПК перестав існувати... Ну, якщо не було польського ВПК, то тепер тільки якісь паростки з’явилися. Але не забуваймо, що Польща отримує компенсації за агросектор 2,5 мільярда євро. Це також набутки, і вони колосальні. Україна буде відповідно мати інші набутки. Але потрібно це чітко з’ясувати, зробити такий секторальний аналіз, що нам вигідно, що невигідно, які втрати від входження в ЄС.

Можна, звичайно, говорити багато, але головний набуток полягає в тому, що ми, як було сказано тим десятьом державам, повернемося додому. Ми — європейці. До Європи треба йти, наприклад, Казахстану (вони, до речі, також цього хочуть), а нам не треба, ми вже прийшли, ми тут живемо. Нам треба лише вийти на інші стосунки з Євросоюзом. І ми вийдемо.

Знаєте, це неправильно, коли кажуть, що йдеться про вибір між Європою і Азією. З Азією також треба контактувати. Для мене Азія — це Японія, Китай, Південна Корея. Якщо хтось із промовців під Азією мав на увазі сусідню державу, гадаю, він помилився. Росія — не Азія. Це євразійська держава в географічному розумінні цього слова.

Варто ще сказати про те, у який спосіб будуть представлені наші інтереси в ЄЕП. У ЄЕП, справді, ми матимемо 20% голосів, буде застосовано принцип, який перший заступник міністра закордонних справ означив, як економічна вага держави. То я й пропоную, коли економічна вага держави Україна сягне економічної ваги держави Фінляндія, котра за цим критерієм трошки тяжча за Росію, а наші військові показники вийдуть на такий рівень, як скажімо, в Іспанії, тоді спокійно й говорити про ЄЕП. Тоді ми зможемо мати там 99% голосів, а 1% голосів матиме Росія. Я вважаю, що це буде нормальна форма співпраці. Чому б і ні?! Давайте тоді й поговоримо.

Ми маємо певні міфи про потуги і непотуги. Росія має такий самий ВВП, як Фінляндія, а армія російська вдвічі слабша і менш оснащена, ніж пакистанська...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Щось ви всіх заговорили, у тому числі й  електроніку, уже збігло майже 6 хвилин. Дякую. Це добре, що Заєць пильність проявляє.

Валерій Лебедівський, народний депутат України, фракція “Наша Україна”. Будь ласка. За ним буде виступати Андрій Деркач. Десь він був...

ЛЕБЕДІВСЬКИЙ В.А., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції (виборчий округ №221, м.Київ). Дякую. Шановні учасники парламентських слухань! Шановний головуючий! Відразу прошу вибачення за трошки довгу цитату з документів щодо формування Єдиного економічного простору, яку я наведу, але вона дає розуміння, що таке ЄЕП. ЄЕП — це “економічний простір, який об’єднує митні території Сторін, на якому функціонують механізми регулювання економік, що ґрунтуються на єдиних принципах, які забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу і робочої сили, та здійснюється єдина зовнішньоторговельна та узгоджена ... податкова, грошово-кредитна і валютно-фінансова політика”.

Отже, ЄЕП — це як мінімум спільний ринок, який передбачає вже митний союз і створення передумов для економічного та монетарного союзу.

Водночас у статті 5 Угоди про формування Єдиного економічного простору йдеться про можливість різнорівневої інтеграції, включаючи зону вільної торгівлі. Але у статті 2 угоди зона вільної торгівлі без вилучень і обмежень визначається, звертаю на це  вашу увагу, не як запровадження нульової тарифної ставки у  взаємній торгівлі (це світова практика), а як незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних захисних заходів тощо. Зрозуміло, так?

Тоді постає запитання: а який стосунок до зони вільної торгівлі має єдина політика у сфері тарифного та нетарифного регулювання (це притаманно лише митному союзу) або основний принцип спільного ринку — вільний рух товарів, послуг, капіталів та робочої сили? Я вважаю, що висновок напрошується один: творці ЄЕП назвали танк велосипедом, тільки виходячи з принципу, що той і той їде. Правда, цілі в цих транспортних засобів різні. І знову-таки постає запитання: у кого такий танк може влучити?

Таким чином, зона вільної торгівлі за версією ЄЕП буде унікальним у світовій практиці утворенням. Це буде єдина зона вільної торгівлі, щодо якої передбачатиметься наддержавний регулюючий орган, що випливає із статей 2 та 4 самої угоди та розділу п’ятого Концепції про формування ЄЕП, яка є невід’ємною частиною цієї угоди.

Тепер проаналізуймо, що нам пропонує уряд у так званому пакеті угод “14+1” в рамках створення так званої зони вільної торгівлі. У цих угодах передбачається намір Сторін здійснити уніфікацію правил митного оформлення товарів, умови транзиту товарів тощо. Але Україна вже взяла на себе зобов’язання, які закріплені, зокрема, у статті 51 Угоди про партнерство і співробітництво з ЄС і Плані дій Україна–ЄС, щодо приведення технічних стандартів, системи сертифікації, правил митного оформлення до стандартів ЄС.

Постає запитання: чи відповідатимуть уніфіковані стандарти ЄЕП стандартам ЄС? Для ствердної відповіді є великі сумніви, адже Росія не хоче відмовлятися від радянських стандартів. Вона  хоче тільки їх гармонізувати по відношенню до ЄС, тоді як Україна має намір взяти на озброєння стандарти ЄС. І таких прикладів уніфікації і гармонізації можна навести безліч. Але наслідок невтішний: усі вони будуть відбуватися не за європейськими стандартами, що унеможливить економічну інтеграцію України до ЄС.

Висновок один. ЄЕП — це спроба створити альтернативне Євросоюзу об’єднання за принципами, зовні подібними до ЄС, але без фундаментальних основ — без демократії і верховенства права.

Після помаранчевої революції розпочалося реальне зближення України з ЄС. Важко, але цей процес відбувається. Реалізація Плану дій Україна–ЄС робить реальною перспективу створення зони вільної торгівлі з ЄС. На фоні цього проект ЄЕП сприймається як звичайна політтехнологічна пастка з метою дискредитації європейського вибору України в очах Європи.

Участь України в так званому Єдиному економічному просторі має відповідати її національним інтересам і євроінтеграційним намірам. З огляду на це співробітництво з Білоруссю, Казахстаном і Росією має будуватися лише в межах створення зони вільної торгівлі без виключень та обмежень на основі світових стандартів, ще раз на цьому наголошую, а не за стандартами творців ЄЕП.

З цією метою в межах парламентського контролю я пропоную здійснити розгляд усіх підготовлених урядом для підписання угод щодо так званого ЄЕП у Верховній Раді, зокрема в  Комітеті з питань Європейської інтеграції, на їх відповідність євроінтеграційному курсу України та взятим нею на себе міжнародним зобов’язанням.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Андрій Деркач не з’явився. Валерія Коновалюка також не бачу. Отже, на черзі Іван Олександрович Заєць, фракція Української народної партії. Будь ласка. За ним буде виступати Григорій Немиря. Кажуть, з’явився він.

ЗАЄЦЬ І.О., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”). Фракція Української народної партії. Шановні учасники парламентських слухань! Перш за все я дякую вам за участь у цьому важливому для України заході. Я із задоволенням дивлюся в зал, бо бачу в ньому переважно молодих людей. Упевнений, що саме вам доведеться остаточно зреалізувати політику європейського вибору, здійсненого вашими батьками на референдумі 1991 року і підтвердженого помаранчевою революцією вже за вашою участю.

Ви — освічені люди, патріоти своєї країни, ви не обтяжені стереотипами радянського часу, якому властивою була тотальна замкнутість країни. Тому я дуже сподіваюся на вас, сподіваюся на те, що ви цю місію виконаєте.

Я дуже сумніваюся в тому, що теперішня Верховна Рада і  теперішній уряд позбавлять вас цієї можливості. Якби народні депутати і Кабінет Міністрів хотіли забрати у вас цю місію, то в цій залі було б значно більше парламентаріїв і принаймні був би віце-прем’єр-міністр Олег Рибачук, який відповідає в уряді за реалізацію європейського вибору України. Але чого немає, того немає.

Шановні друзі! Я називаю головне запитання, на яке ми маємо дати відповідь: чи сумісні євроінтеграція України та її участь у формуванні та функціонуванні ЄЕП? На це запитання відповідь одна: немає такої сумісності. У багатьох виступах уже йшлося про це. Наголошувалося на тому, що Україна не зможе бути одночасно в митному союзі ЄЕП і в митному союзі ЄС. Але в мене складається враження, що уряд це допускає, обманюючи себе та інших. Чому? Тому, що продовжує реалізувати уже дискредитовану політику багатовекторності.

Таку багатовекторність демонструє, зокрема, Указ Президента України про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 року “Про формування Єдиного економічного простору”, у пункті 1 якого йдеться про те, що основною метою участі України у формуванні та функціонуванні Єдиного економічного простору є створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень відповідно до статті 2 Угоди про формування ЄЕП.

А про що ж зазначається у статті 2 Угоди про формування ЄЕП? У цій статті зона вільної торгівлі визначається досить специфічно, а саме: у поєднанні з існуванням наднаціонального органу. Тому участь у створенні зони вільної торгівлі відповідно до статті 2 Угоди про формування ЄЕП є прихованим переглядом нашою владою політики європейського вибору в бік участі України в ЄЕП і її інтеграційної присутності в євразійському просторі.

З приводу усвідомлення природи ЄС і ЄЕП скажу лише про те, що для України перспектива участі в Європейському Союзі з  економічного боку є значно привабливішою, ніж перспектива участі в ЄЕП. Ринок Європейського Союзу вимірюється трильйонами євро, а СНДівський — кількома сотнями мільярдів доларів. От ви можете самі зважити, яка ємність того і того ринку і куди ми повинні прагнути.

Європейський Союз — це цивілізовані правила співіснування різних країн, високі стандарти життя людей. ЄЕП — це проект олігархічного капіталу. На жаль, складається враження, що ЄЕП є проектом спільним для українського і російського олігархічних капіталів. Поодинці ці капітали втрачають уже позиції щодо обкраданню своїх народів. Потреба об’єднати зусилля і обкрадати народи спільно якраз і рухає цей проект. Бо це не економічний проект, це суто політичний проект з розподілу ринків, з розподілу впливів. Інакше були б інші правила гри.

З огляду на ці обставини Українська народна партія вважає, що в зовнішньополітичному просторі України мусить бути більше ясності. Ми хочемо, щоб уряд більш динамічно розробляв ниву інтеграції до Європейського Союзу. Сьогодні в багатьох виступах називалося, що безліч заходів, визначених Кабінетом Міністрів чи   Верховною Радою, не виконані, що одні слова ми чуємо, а за словами не стоїть жодна справа. Для нас критично важливо, де  опиниться Україна: чи в Європейському Союзі, чи в просторі на Сході. Ми повинні розуміти, що Україна є держава європейська. Ми були вирвані з контексту європейського розвитку не за своєю волею, і ми туди обов’язково повернемося. Але постає питання про ціну, яку ми заплатимо. Якщо будемо зволікати з євроінтеграцією, ця ціна для України буде занадто велика.

Що сказав пан Терьохін? Він сказав ось що: якщо 24 червня Група високого рівня не домовиться, треба буде звертатися до політичного чинника, до президентів. Ми це вже проходили. Ми бачили, як Кучма на зустрічах із Путіним весь час поглиблювали цю ситуацію. Тому я хотів би, щоб наші урядовці, Група високого рівня стояли на захисті національних інтересів України, а не коливалися...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Григорій Михайлович Немиря, директор Центру європейських і міжнародних досліджень. За ним — Андрій Деркач.

НЕМИРЯ Г.М., директор Центру європейських і міжнародних досліджень. Шановний пане головуючий! Шановні народні депутати, пані і панове! Очевидно, що за 5 хвилин можна сказати лише про кілька питань, і я спинюся на тих питаннях, які, на мою думку, є основними. Маю на увазі питання пріоритетів, якості і стратегії.

Не може бути успішною політика, яка не базується на чіткому баченні і у відповідності до нього — на чіткій стратегії. Якщо є чітке бачення і чітка стратегія, політика є похідною від цих двох компонентів, які вважаються пріоритетними.

Якою бачиться Україна? Україна бачиться як європейська країна. Яка є стратегія? Є стратегія інтеграції до Європейського Союзу, або європейська інтеграція. Є План дій Україна–ЄС як інструмент реалізації політики європейської інтеграції. Тоді постає запитання: наскільки інші проекти, яку назву вони не мали б, відповідають цій стратегії, цьому баченню, цій політиці? Це перше.

Друге. Давайте звернемо увагу на якість інтеграції і подивимося, чи хоча б одна з країн, які вступили до Європейського Союзу, погіршила свої макроекономічні показники, якість життя? Жодної такої країни немає. Найбільш успішною з країн, які вступили в ЄС, є Ірландія. Вона 30 років тому зробила це. Ірландія, яка була тоді, і Ірландія, яка є тепер, — це небо і земля. Те саме можна сказати про Португалію, Іспанію, Грецію. Те саме можна буде сказати про нові країни-члени, які вступили до Європейського Союзу минулого року.

Чи може хтось навести мені хоча б один успішний проект, який здійснювався в рамках СНД? Такого проекту немає.

Чому є черга для того, щоб вступити до Європейського Союзу? І чому немає черги для того, щоб вступити до Єдиного економічного простору?

Тепер я звертаю увагу на таку обставину. У кожному проекті є його лідер. Хто є лідер у проекті створення Єдиного економічного простору? Російська Федерація — велика країна, яка має своє бачення власних національних інтересів і стратегії щодо їх реалізації. Ця країна, з одного боку, є лідером у створенні Єдиного економічного простору у складі Білорусі, України і Казахстану. Але з другого боку, вона створює спільний європейський економічний простір з Європейським Союзом.

Про що йдеться? Чи сумісні ці проекти? Так, Росія хоче створити з Європейським Союзом те, що називається спільний європейський економічний простір. Ведеться діалог щодо створення такого простору. Реально йдеться про обмежений рівень інтеграції до Європейського Союзу, про те, що є кілька глав зведених норм європейського права (acquis), з якими Росія буде адаптувати своє право в довгостроковій перспективі. Водночас не передбачається створення ніяких наднаціональних інституцій.

У Європейському Союзі дві країни — Франція і Німеччина, які є ядром, центром тяжіння, гравітацією Європейського Союзу, виступають за поглиблення європейської інтеграції, але вони мають найкращі стосунки з Російською Федерацією. І Російська Федерація має дуже добрі стосунки з цими двома країнами. Отже, немає суперечності між цими процесами, і немає потреби їх протиставляти. Повинен бути чіткий розрахунок підпорядкованості одного іншому.

І останнє. У 2008 році добігає кінця термін дії Угоди про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом. Планом дій Україна–ЄС передбачається підписання нової посиленої угоди. Консультації мають початися вже наступного року. Уявіть собі ситуацію, коли починаються консультації, які відповідають стратегічній меті України, і продовжуються...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Андрій Леонідович Деркач, народний депутат України. Підготуватися Віталію Шибку.

ДЕРКАЧ А.Л., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, виборчий блок “За Єдину Україну!”). Шановні присутні! Курс на європейську інтеграцію визначений стратегічним пріоритетом України. Про це неодноразово заявлено з високих трибун. Водночас спостерігається небезпечна тенденція. Повторюючи, як заклинання, слова “Ми йдемо в Європу”, дехто підмінює мету засобами.

Що таке вступ до Європейського Союзу? Насамперед це досягнення певних політичних, економічних і соціальних стандартів, громадських свобод. Принципи та політика ЄС — не риторика і домашнє завдання, а свідома практика в повсякденному житті. Вона має певні етапи втілення і адаптування в інтересах громадян.

Я вже наголошував з цієї трибуни, що економічні позиції України в ЄС визначаються статусом транзитної держави, а також можливістю безпечно і стабільно користуватися українським ринком збуту. Отже, економіка України гостро потребує реалізації паралельного курсу на створення в рамках організацій регіональної інтеграції на пострадянському просторі системи комплексної економічної кооперації, у тому числі в галузі ПЕК. Такими організаціями по суті є і ЄЕП, і, за певних умов, ГУУАМ.

Громадяни України прагнуть покращення стану економіки, створення нових робочих місць. Вони втомилися від риторики, від намагань поєднати існуючу економіку з віртуальною європейською інтеграцією. Відносини з ЄС та Росією необхідно будувати, виходячи з міркувань здорового прагматизму, якщо хочете, національного егоїзму. Не можна лише ображатися на партнерів і нехтувати їхніми пропозиціями. Необхідно пропонувати свої моделі співпраці в тих чи тих сферах.

Завдання України не в тому, щоб не допустити створення в  рамках ЄЕП наднаціонального органу, а в тому, щоб отримати в  цьому органі можливість для ефективного впливу на ухвалення рішень, які не повинні шкодити нашим національним інтересам. Нарешті, сам Київ повинен публічно запропонувати свою модель роботи такого органу.

А поки що ми працюємо за системою розпізнавання “свій–чужий”, “Європа–Росія”, “хороший–поганий”. Країна блукає у векторах інтеграції, роздерта суперечностями Схід–Захід, російське–українське, правильна концепція–неправильна концепція.

Немає добрих і поганих. Є національні інтереси України. З цього потрібно виходити. Немає свідомих і несвідомих, є українські громадяни, на захист інтересів яких має бути спрямована зовнішня політика країни, щоденна робота урядовців, депутатів та інших слуг народу.

На мій погляд, у майбутньому Україна повинна співпрацювати в кількох регіональних економічних зонах, з почуттям здорового національного егоїзму примножувати ринки збуту, а  також поетапно забезпечувати в інтересах своїх громадян реалізацію чотирьох свобод, тобто вільного пересування товарів, людей, послуг і капіталів.

Хочемо ми цього чи ні, Брюссель так само, як і керівники окремих європейських країн, буде співпрацювати з Росією. І я не можу однозначно заявити, хто буде через декілька років ближче до ЄС — Київ чи Москва.

Я добре знайомий з документами, у яких визначена політика Євросоюзу щодо країн-сусідів у галузі ПЕК. Також знаю, які реальні кроки робить Росія в напрямі співпраці з ЄС, зокрема в енергетичній сфері. Це проектування і розбудова нових трубопроводів, співпраця з європейськими установами щодо їх фінансування, створення європейського енергетичного простору. А потім доводиться слухати наших урядовців, які розповідають про  амбітні енергетичні проекти у стилі “вдаримо каспійським і  туркменським газом і нафтою по недбальству та олігархам”. Згодом цих же урядовців телебачення відомого туркменського “демократа” називає шахраями.

Відтак розумієш: поетапної стратегії розвитку співпраці немає, а є паразитування на риториці про диверсифікацію. І  немає експертних висновків і прогнозування. Деякі посадовці навіть немають достатньої базової освіти. Як каже депутат Кармазін, географії в школі не вчили. Тому рівень рішень, які ухвалюються, нагадує гасіння пожежі. А пошук ворогів виглядає спробою приховати власну некомпетентність. У результаті кризовими явищами в ПЕК займаються всі — депутати, спікер, лідери партій, нарешті, сам Президент.

Можу навести цілу низку фактів на підтвердження цих слів. Але від слів давно вже час переходити до конкретних справ. Почнімо будувати Європу з себе. Якщо ти депутат, адаптуй законодавство до європейського, що є у віданні окремого комітету Верховної Ради. Якщо ти міністр, учи географію та документи ЄС, готуйся до переговорів не в літаку, а з фахівцями, створюй такі умови для партнерів, щоб твої транзитні пропозиції були привабливими. Після кожної зустрічі з європейцями не кажи про черговий прорив у ядерній, тепловій чи іншій енергетиці або сфері діяльності, а роби висновки і кажи правду співгромадянам. А правда полягає в тому, що нам ніхто, крім нас самих, не допоможе і працювати за нас не буде. Грошей за паразитування на риториці не дають. За все треба платити, у тому числі за нафту, газ та ядерне паливо. А скільки, коли і як...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має Віталій Шибко, фракція Соціалістичної партії.

ШИБКО В.Я., секретар Комітету Верховної Ради України у  закордонних справах (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, СПУ). Дякую, Адаме Івановичу. Соціалістична партія України. Шановні молоді колеги! Радий вас вітати від нашої фракції. Колега Іван Заєць сказав, що ви — надія нашої країни. Я  теж відчуваю, що багато з вас дуже активно намагаються осмислити виступи представників фракцій, фахівців з питань, які обговорюються.

Я поділюся враженнями від конференції, яка відбулася 18–19 червня. А організувала цю конференцію Партія європейських соціалістів. У ній взяли участь саме ті делегати Євросоюзу, які входять у соціал-демократичну фракцію. Це, зокрема, відомі політики Ханс Свобода з Австрії, Ян Маріан Вірсма з Нідерландів та інші.

Під час конференції вони висловили декілька думок щодо євроінтеграції України, причому це було зроблено на тлі отих референдумів, які відбулися у Франції, Нідерландах щодо Конституції Європейського Союзу. Зокрема, Ханс Свобода сказав таке. Для нас Україна — це Європа, і немає ніяких сумнівів у цьому. Ми  підтримуємо позиції стосовно того, що ЄС відкритий для європейських країн. І, зрозуміло, якщо Україна — це європейська країна, двері для її членства в ЄС завжди відчинені.

Про що свідчить вислів, на який я щойно зіслався? Він свідчить про те, що нічого не змінилося для нас після того, як у деяких країнах був провалений референдум щодо Конституції Європейського Союзу. Нам не треба боятися того, що іноді розказують такий анекдот: Франція не проголосувала за Конституцію, тому що злякалася України. Україна лишилася на місці. Україна на сьогодні є європейською країною, яка має намір інтегруватися в Європу. А для цього, як засвідчили фахівці, що брали участь у  згаданій конференції, треба зробити багато і перш за все зробити в себе Європу. Вони підтримали Мороза, який завжди закликає будувати Європу в Україні, і тоді Україна буде приваблива для всіх країн — і на Заході, і на Сході, і насамперед для Європи.

Фахівці рекомендували нам зробити декілька кроків, щоб забезпечити саме європейський рівень в Україні.

Що вони мали на увазі? Вони мали на увазі ось що. Є відповідні напрями, які ми повинні відпрацювати для того, щоб була можливість задовольнити наші європейські устремління. Наприклад, Міністерство внутрішніх справ України. Колега Бандурка у  виступі сказав, що головним завданням нашого Міністерства внутрішніх справ є працювати над розв’язанням проблем, які є спільними і для відповідних міністерств у країнах Європи, у тому числі, як треба боротися з відмиванням брудних грошей в Україні, інших країнах.

Головне завдання Міністерства закордонних справ України  — піднести рівень України на міжнародній арені. Треба зробити все для того, щоб полегшити візовий режим, щоб комфортно почувалися наші трудові мігранти, яких на сьогодні в інших країнах нараховується від 2 до 7 мільйонів.

Головним завданням Міністерства економіки України, якщо я  правильно зрозумів міністра економіки, є зміцнення нашого іміджу за кордоном, просування наших товарів за кордон, тобто промоушен тощо.

Тобто є багато складових, які треба відпрацювати крок за кроком для того, щоб потім сказати: так, ми є європейська країна, ми вже маємо сталі зв’язки, які лише треба просто оформити.

І останнє. Ми, коли ведемо мову про наші європейські враження, про євроінтеграцію, забуваємо, що Україна — член Ради Європи, яка є теж організацією європейського рівня. Там працює наша парламентська делегація, представники відповідних міністерств. Якщо ми відчуваємо себе повноправними членами Європи, то і в цій організації повинні відчувати себе європейською державою, якою ми є.

Я бажаю вам, наше молоде покоління, яке в більшості присутнє сьогодні в цій залі, жити якраз у європейській державі, відчувати це і завжди казати: “Так, ми — Європа, тому що ми живемо в Україні”.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Віталію, я маю сказати, що це — майбутнє соціалістичної України тут присутнє.

ШИБКО В.Я. Це ж написано у вашій програмі і в нашій програмі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Усі, хто був записаний, виступили, але в ході дискусії виявили бажання виступити ще два народних депутатів. Я прошу їх у межах 3 хвилин висловити свої найпотаємніші думки щодо цієї проблеми.

Жишко Сергій. Будь ласка. За ним — Ратушний.

ЖИЖКО С.А., член Комітету Верховної Ради України з   питань національної безпеки і оборони (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”). Шановний Адаме Івановичу! Шановні народні депутати і гості! Процес втягування України до так званого Єдиного економічного простору набув загрозливого для національної безпеки характеру. Незважаючи на численні негативні висновки експертів та експертних груп щодо участі в ЄЕП, далеко неоднозначне суспільне ставлення до цього питання, попередні заяви політичних лідерів помаранчевої революції, політика багатовекторності, започаткована попереднім режимом, продовжується.

Тимчасові ускладнення в напрямі руху до СОТ, причому ускладнення, зумовлені своїми ж, доморощеними чинниками, чомусь використовуються як аргумент на користь просування до  ЄЕП. Адже зрозуміло, що ЄЕП є лише механізмом, який використовує Росія для утримання нашої держави у васальній залежності. І добре відомо, що головний інтерес України щодо участі в ЄЕП, а саме створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, прямо суперечить корінним інтересам Росії, яка прагне митним союзом міцніше прив’язати до себе Україну і зробити проблематичним її просування в напрямі до СОТ.

Пріоритетами нашої зовнішньої політики на сьогодні є визнання України країною з ринковою економікою, вступ України до СОТ та послідовний курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію. Саме на це мають спрямовуватися всі зусилля. При цьому якихось нездоланних проблем в економічному, підкреслюємо це, рівноправному співробітництві країн пострадянського простору немає. Тому силовий тиск на Україну з метою її втягування до проекту, економічна доцільність якого є досить сумнівною, повинен розглядатися саме в політичній площині і отримувати відповідно жорстку оцінку з боку владних чинників.

Росія впродовж усіх років незалежності використовувала економічні відносини для тиску і шантажу. Вже в цьому році саме така політика Росії знайшла підтвердження в інспірованій нею нафтовій кризі та погрозах щодо майбутньої газової кризи. На  цьому тлі якісь розмірковування щодо доцільності вступу до ЄЕП можуть оцінюватися в суспільстві як готовність до здачі національних інтересів. Не вважаю, що таких оцінок потребує українська влада.

“Угода між Україною і Росією, Білоруссю та Казахстаном призведе до обмеження державного суверенітету України, змінить склад її внутрішньої та зовнішньої політики, завдасть суттєвої шкоди її базовим національним інтересам, погіршить життєвий рівень мільйонів українців”. Ця цитата із заяви фракції “Наша Україна” від 15 вересня 2003 року, на жаль, лишається актуальною і досі. З огляду на це ще раз закликаємо нашу владу до більшої об’єктивності в оцінках, до більшої послідовності в діях, до беззастережного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію, який відповідає геополітичному становищу України. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Михайло Ратушний. Будь ласка.

РАТУШНИЙ М.Я., член Комітету Верховної Ради України з   питань Європейської інтеграції (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”). Шановні учасники парламентських слухань! Шановний пане головуючий! Я спинюся на трьох тезах, бо багато вже сказано, і побудую свій виступ на трьох цитатах.

Перше. Чи можливі вступ до ЄС і вступ до ЄЕП одночасно? Дозволю собі процитувати думку голови Комітету із сприяння зовнішньоекономічній діяльності Торгово-промислової палати Російської Федерації депутата Сергія Глазьєва. Цитую мовою оригіналу.

“Сергей Глазьев отметил, что люди в Украине очень плохо себе представляют, что значит интеграция в ЕС. Считается, что можно интегрироваться в ЕС и оставаться в ЕЭП с Россией. По мнению депутата, это обман общественного мнения, потому что можно жить только в одном таможенном союзе и в одном экономическом пространстве. Потому, подчеркивает Глазьев, если Украина входит в ЕС, то это означает, что она не может входить в ЕЭП с Россией. Это абсолютно взаимоисключающие вещи”.

Цю цитату я адресую членам нового уряду. Досить дурити у  стилі Кучми громадську думку тим, що ми можемо далі жити в політичному шпагаті і бути в двох союзах.

Друге. Сьогодні ми зустрічалися в Комітеті з питань Європейської інтеграції з депутатом литовського парламенту. Гадаю, литовець, виступаючи, був дуже дипломатичним і не дозволив собі сказати таке (це, до речі, представник литовської опозиції): і опозиція, і влада в Литві однозначно стали на позицію, що їхня держава має бути в Європейському Союзі. І вона досягнула цього.

На жаль, в Україні політичні еліти мають різне бачення. Навіть ті, які при владі, по-різному оцінюють, куди Україна повинна йти. Якщо українське суспільство буде консолідоване на тому, що наше місце в Європі, це уможливить не молодому поколінню, як вважає Іван Заєць, з яким я не погоджуся, а саме нинішньому поколінню досягнути того, що Україна повернеться в Європу і буде в Євросоюзі.

Я погоджуюся з першим заступником голови Комітету з  питань Європейської інтеграції паном Зарубінським. Досить декларацій! Час робити конкретні кроки. Те, як Франція пройшла референдум, дає нам дуже хорошу паузу для того, щоб ми підтягнулися до Європи.

Вступ у Європейський Союз потрібен не для Брюсселя, не  для Парижу, це потрібно для нас, малих і великих українців. Якщо ми повернемо Європу до себе, це буде на користь і теперішнього, і майбутніх поколінь.

І остання цитата. В Декалозі українського націоналіста зазначається, що ми стоїмо на грані двох світів і наше завдання творити нове життя. Завдання українських політиків зробити так, щоб це нове життя було європейським. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Але, Михайле, ваша фраза суто українська: завалила Франція Європейський Союз — і добре. Це так, як ми...

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Вона не завалила...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, він же так висловився. Добре, що в такий спосіб відбувся референдум, то нас дочекаються.

Будемо підводити підсумки, тому я дозволю собі прокоментувати.

Шановні учасники парламентських слухань! Думки, як бачите, полярні. І це добре. Навіть дуже добре, якби не такі спостереження.

Я сподівався, що ми дослухаємося до голосу доктора Бураковського, який закликав нас прагматично дивитися на речі. На превеликий жаль, протягом трьох годин ми дивилися на речі через політичні окуляри. Це стосується і тих, хто присутній у залі, і тих, кого в залі немає. Ні уряд, ні депутатський корпус не проявили ніякої зацікавленості тим, що ми обговорюємо. Бо подивіться, хто присутній у ложі уряду і хто присутній з народних депутатів. Ось це і свідчить, що поки маємо одні розмови, поки маємо лише патетику.

На початку нашої розмови представників зарубіжних посольств було більше в десятки разів, ніж представників уряду і  депутатського корпусу. А кожен промовець бив себе в груди і закликав: у Європу, від Європи, у ЄС, від ЄС. Повторюю: поки, на превеликий жаль, все це лише балачки і розмови як з одного боку, так і з другого. Ми сьогодні цими парламентськими слуханнями, точніше, ставленням тих, від кого це залежить (бо не від тих, хто присутній у залі це залежить, а від тих, хто відсутній), звичайно, продемонстрували, наскільки серйозною нам видається ця справа.

Якраз прагматизму ми не проявили, бо близько 95% передбаченого часу ми вели мову про Європейський Союз, який дуже далеко, і надто мало говорили про те, що в нас під носом і від чого ми сьогодні, як би ми цього не хотіли, дуже залежимо.

Мабуть, це від того, що ми більш як десять років просимося і стукаємо до Європейського Союзу, а про ЄЕП говоримо лише два роки. Мабуть, через те такий перекіс у нашій розмові відбувався.

Якщо вже зайшла мова про прагматизм, то мене радує, що і міністр економіки, і решта промовців наголошували на потребі, і ми повинні підтримувати цю тезу, виходити із власного інтересу. Але не забуваймо ж, що всі інші такі ж розумні, як і ми.

Міністр економіки казав, що вони не рахували і не хочуть рахувати, що Україна виграє, що програє. А інші, мабуть, рахують. Це добре, що ми прагнемо створити зону вільної торгівлі без вилучень та обмежень з Росією. У 1996 році ми підписали відповідну угоду, у 1998 році наш парламент її ратифікував. Я мав щастя чи нещастя добиватися, ведучи переговори від імені парламенту з парламентаріями Росії, щоб і вони ратифікували таку угоду. Повторюю: це був 1998 рік. Маємо 2005 рік, а ратифікації угоди не відбулося. Відповідь дуже проста: Україна хоче, щоб ЄЕП був лише в одному напрямі: як зона вільної торгівлі без вилучень та обмежень, але не каже, що це коштуватиме Росії. А Росії це коштуватиме від 800 мільйонів до 1 мільярда доларів щорічно. То, мабуть, і Росія також виявляє прагматизм і зважує, чи треба ратифікувати угоду, яка вигідна буде лише Україні. Мабуть, можна ратифікувати, але, якщо ратифікували, просуваймося далі, з’ясовуймо, що вигідно одним, що вигідно іншим. Тобто, справді, треба бути прагматиками і, ще раз повторюю, треба бути розумними, тверезими і розважливими, не думати, що можна лише так, як ми хочемо.

Сьогодні дуже багато цитували того, що подається в Інтернеті. А чому ніхто не процитував, що також було в Інтернеті, як відбувалися переговори з Туркмен-баші і “Нафтогазом України”, що на цих переговорах сказали, щодо кого і як, так би мовити, є намагання.

Тому, шановні колеги, вкотре повторюю: має бути розумний, здоровий прагматизм. Треба виходити з того, що є на нинішньому етапі, і з того, у яких ми існуємо реаліях. Бо перспектива і мрія — це дуже добре. Вони повинні рухати, надихати, але жити і розвиватися нашій державі потрібно вже сьогодні. І саме сьогодні потрібно виходити з розумної, мудрої зовнішньоекономічної політики, яка має базуватися на певних зовнішньополітичних розрахунках.

І на завершення. Сьогодні чимало промовців закликали прагнути і все робити для того, щоб жити в ЄС. Я пропоную робити все для того, щоб жити в Україні, у якій життєвий рівень народу буде таким, що нам заздритимуть і ближні, і дальні сусіди, а економічні, соціальні, політичні, демократичні стандарти будуть такими, що не ми будемо з простягнутими руками і навколішках просити: “Європо, прийми нас”, а Європа буде тягнутися до свого географічного центру і казати: “Україно, прийми нас і будь цементуючою і об’єднуючою”. От давайте до цього будемо прагнути.

Я вам дякую. На цьому парламентські слухання оголошуються завершеними.