ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

СТАН ПІДГОТОВКИ ВСТУПУ УКРАЇНИ

ДО СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ,

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

1 листопада 2006 року, 15 година

 

Веде слухання Голова Верховної Ради України

МОРОЗ О.О.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати! Шановні запро­шені, журналісти, представники Кабінету Міністрів! Ми заплану­вали і проводимо слухання з питання підготовки вступу України до Світової організації торгівлі. Ви знаєте, що ця тема набула вели­кого суспільного звучання. Тому що сам по собі процес вступу до  цієї організації не викликає заперечень, очевидно, ні в кого. Найперше, Президент України, представники Кабінету Міністрів багато разів висловлювалися на підтримку такого процесу, і вже дуже багато у цьому плані зроблено. Я хотів би, щоб ми це мали на увазі.

Водночас багато чути і спекуляцій стосовно того, хоче Україна бути в СОТ чи не хоче, хочуть ті чи інші представники політичних еліт бути там або ні. Думаю, що ми повинні зняти це питання. Тому слухання проводяться не лише з точки зору законо­давчої процедури. У плані роботи вже на завтра зареєстровано сім законопроектів, які розглядатиме парламент. Найближчим часом буде розглянуто решту законопроектів (нам не вистачає ще близько 20 законів), які треба розглянути і прийняти щодо них відповідні рішення. Суспільство повинно бачити переваги і мож­ливі ризики, пов’язані з тим, що наша держава стає суб’єктом Світової організації торгівлі, куди входять уже майже 150 країн світу.

Таким чином, уже тільки названа цифра свідчить про те, що нам треба за спільними правилами будувати взаємини з партне­рами по торгівлі, маючи на увазі, що це певною мірою впливає на ситуацію в Україні, на організацію виробництва, на вміння відсто­ювати свої інтереси, бо ми починаємо працювати за загальними правилами. От з цього приводу і проводяться парламентські слу­хання, щоб всі громадяни України, які цікавляться перспективою для держави і визначають її для себе, зробили відповідні висновки.

Кабінет Міністрів, оцінюючи свою участь у цих слуханнях і  розуміючи їх значення, доручив міністру економіки Володимиру Олексійовичу Макусі зробити доповідь з цього питання. Скоріше, це буде інформація. Після того ми заслухаємо думку профільного Комітету з питань економічної політики (виступить Володимир Михайлович Заплатинський), потім виступить голова Комітету з  питань фінансів і банківської діяльності Петро Олексійович Порошенко, дамо змогу висловитися з цього приводу міністру закордонних справ (бо це питання зовнішньої політики, хоч і вну­трішньої, але найперше — зовнішньої політики) і голові профіль­ного Комітету у закордонних справах Віталію Шибку. Потім запла­нована ще ціла низка виступів провідних спеціалістів, представників влади з місць тощо. Ми маємо всебічно розглянути це питання і визначити, яким шляхом ми йдемо до СОТ, в якій послідовності, і що від того треба очікувати для суспільства, для держави, для конкретного громадянина.

Моє вступне слово на цьому завершено. Хотів би тільки до­дати, що в парламентських слуханнях беруть участь Перший віце-прем’єр-міністр Микола Янович Азаров, ціла група міністрів.

Слово для доповіді має міністр з питань економіки Макуха. Будь ласка, Володимире Олексійовичу.

МАКУХА В.О., міністр економіки України. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Вступ України до Світової організації торгівлі є надзвичайно важливим і водночас відпові­дальним кроком на шляху до сталого економічного зростання. Це  ознака інтеграції нашої держави до світової господарської системи, це нові конкуренті умови співпраці на міжнародному рівні, які спонукають нас до внутрішніх перетворень, поглиблення реформ, формування соціально орієнтованої, конкурентоспро­можної та структурно інноваційної моделі розвитку України.

Об’єктивна необхідність вступу до СОТ викликана тим, що на сьогодні економіка України є експортно орієнтованою, частка промислової продукції, яка експортується, коливається на рівні 50 відсотків загального обсягу промислового виробництва і стано­вить близько 55 відсотків обсягу ВВП. Питома вага аграрного сектора і харчової промисловості в українському експорті стано­вить близько 12 відсотків. Крім того, залежність від імпорту енергоносіїв і багатьох інших високотехнологічних товарів свідчить про те, що Україна може, хоче і змушена торгувати з усім світом.

Водночас реалізація експортного потенціалу України сього­дні повністю залежить від позаекономічних міжнародних чинників, від ставлення до нас домінуючих країн, від світової кон’юнктури тощо. Ми поки що перебуваємо поза правилами гри, поза світо­вими міжнародними економічними об’єднаннями, ми не захищені цими правилами, а інші країни не мають перед нами жодних зобов’язань. Тому для нашої держави надзвичайно важливо забезпечити собі в торговельному просторі режим найбільшого сприяння з боку всіх країн — членів СОТ, тобто з боку 149 країн світу, на частку яких припадає понад 95 відсотків обсягу світової торгівлі.

Цей режим полягатиме у сталості та визначеності договірно-правової основи торговельно-економічних відносин з іншими країнами, а це також означає, що ми будемо змушені трансформувати власну правову систему щодо визначення пра­вил застосування на національному рівні комплексу торговельно-політичних заходів впливу на світові господарські зв’язки, можли­вості використання окремих інструментів торговельної політики. Це спонукатиме нас до вдосконалення економічних, організацій­них механізмів, які стримують економічний розвиток в Україні, формування соціального ресурсу і залучення до роботи міжнарод­них інститутів, що сприятиме досягненню домовленості та вирі­шенню спірних питань.

У загальному підсумку позитивним результатом вступу до СОТ стане ставлення світової спільноти до України як до надій­ного і прогнозованого партнера, що діє в єдиному міжнародному, правовому, організаційному полі, до країни з прозорим та перед­бачуваним діловим середовищем. Це також дасть можливість нашій країні скористатися перевагами міжнародного поділу праці, покращити загальну макроекономічну ситуацію через впрова­дження структурних та інституційних реформ, розвивати засади ринкової конкуренції за міжнародними стандартами, сформувати привабливий інвестиційний клімат, а відтак — збільшити обсяги іноземних інвестицій.

Наведу приклад: у Болгарії після вступу до СОТ інвестиції за  рік зросли майже в 4 рази, у Словенії — майже в 2 рази. У се­редньому за рік перебування в СОТ іноземні інвестиції збіль­шуються на 1–1,5 відсотка обсягу валового внутрішнього продук­ту. Для України обсяг можливого збільшення інвестицій експерти оцінюють на рівні до 500 млн доларів США щороку. Маємо розу­міти, що вступ до Світової організації торгівлі є передумовою лібералізації торговельного режиму між Україною та Європей­ським Союзом і започаткування переговорів щодо створення зони вільної торгівлі, а також забезпечення гарантованого доступу українських товарів до ринку ЄС, особливо металургійної продук­ції та текстильних виробів, які зараз підпадають під жорсткі та­рифні й нетарифні обмеження.

Так, членство в СОТ скасує квоти на імпорт металургійної продукції з України до ЄС, ємність ринку якої становить для національної металургійної галузі понад 1 млн 800 тис. тонн мета­ловиробів на рік. Крім того, слід враховувати, що після приєд­нання в 2007 році до Європейського Союзу Болгарії та Румунії обсяг експортної металопродукції до цих країн на суму більш як 260 млн доларів США автоматично підпадає під квотування відповідно до угоди між Україною та ЄС про торгівлю деякими сталеливарними виробами.

Слід зазначити, що вступ України до Світової організації торгівлі сприятиме зменшенню тарифних і нетарифних обмежень, доступу українських товарів практично до всіх найважливіших ринків товарів розвинених країн світу і відповідно збільшенню валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції. Крім того, це забезпечує застосування сотівських процедур під час врегулювання торговельних суперечок і посилює шанси україн­ських виробників на позитивне вирішення антидемпінгових розслі­дувань, які завдають шкоди експортному потенціалу України. Внаслідок впливу цих факторів членство України у Світовій організації торгівлі сприятиме, за нашими оцінками, додатковому зростанню реального валового внутрішнього продукту в обсязі щонайменше 1,5–2 млрд доларів США, а за сприятливих умов ця цифра може сягнути 4 млрд доларів США. Однак щоб скористати­ся цими перевагами, потрібно завершити переговорний процес, який триває вже близько 13 років.

Хочу поінформувати вас сьогодні про хід і результати пере­говорного процесу, а також про завдання, які стоять перед нами для якнайшвидшого забезпечення приєднання України до СОТ. Переговорний процес на сьогодні має такі три основні складові:

1) проведення двосторонніх переговорів з країнами — чле­нами Робочої групи щодо доступу до ринку товарів та послуг;

2) проведення багатосторонніх переговорів в рамках Робо­чої групи;

3) гармонізація національного законодавства з нормами і  принципами Світової організації торгівлі.

Щодо першого напряму сьогодні можна стверджувати про завершення двосторонніх переговорів про доступ до ринку това­рів і послуг. Підписано 48 протоколів з 50, у тому числі зі Сполу­ченими Штатами і з Європейським Союзом, парафовано протокол з Тайванем і продовжуються переговори з Киргизстаном. У ре­зультаті проведених переговорів сформована консолідована та­рифна пропозиція, яка передбачає загальний рівень тарифного захисту на рівні 6,28 відсотка. На сьогодні діючий рівень тариф­ного захисту становить лише 6,51 відсотка, тобто різниця не­значна. У цьому контексті хочу зазначити, що існуючий рівень тарифного захисту більш як на 80 відсотків відповідає консолідо­ваній тарифній пропозиції. При цьому приблизно щодо 25 тариф­них пропозицій він є навіть нижчим за прийняті Україною зобов’я­зання в рамках переговорного процесу. Тобто вже зараз україн­ська економіка фактично на 80 відсотків працює за правилами Світової організації торгівлі. Якщо торкнутися базових товарних груп, то слід зазначити практичну відсутність впливу зміни тарифів на такі галузі, як металургійна, хімічна і текстильна промисловість, де ключовим фактором є кон’юнктура світового ринку, а вступ до  СОТ лише посилить позицію українських виробників при застосуванні проти них антидемпінгових заходів.

Стосовно машинобудування хочу зазначити, що Україна в  ході переговорного процесу приєдналася до 16 секторальних угод та ініціатив, які стосуються переважно не кінцевої продукції, а комплектуючих та сировини. При цьому середньоарифметична ставка ввізного мита на продукцію машинобудування в рамках консолідованої тарифної пропозиції становить 5,02 відсотка, тоді як фактична величина цього показника становить на сьогодні 4,4 відсотка, тобто галузь вже фактично працює в умовах режиму членства України в СОТ.

Водночас тарифна політика, яка розроблена в галузі маши­нобудування, сприятиме збільшенню надходжень на внутрішній ринок інвестиційного імпорту, тобто збільшенню сучасного техно­логічного обладнання, що спостерігається протягом останніх двох років, і тим самим прискоренню технологічного переоснащення машинобудівного виробництва і підвищенню конкурентоспромож­ності цієї галузі.

Хочу виокремити ситуацію з аграрним сектором української економіки. Членство України в СОТ вимагає від нас проведення реформ аграрного сектора і лібералізації доступу до ринків аграр­ної та харчової продукції. Це питання є найбільш гострим з усіх проблем, оскільки сільськогосподарський сектор найменш рефор­мований і забезпечує близько 16 відсотків робочих місць та майже 15 відсотків валового внутрішнього продукту України.

Вступ України до СОТ призведе до зменшення ставок та­рифів, але щодо більшості з них встановлені трансформаційні періоди, які передбачають поступове зменшення до 2010 року. Це стосується м’яса, зерна, готових м’ясопродуктів, готової ово­чевої продукції, риби та рибопродуктів. Відповідно до консолідо­ваної тарифної пропозиції середньоарифметична ставка ввізного мита на харчову продукцію протягом згаданого трансформа­ційного періоду зменшиться з 15 до 11,5 відсотка. Максимальний тариф для харчової продукції не може перевищувати 20 відсотків, за винятком таких товарів, як цукор, соняшникова олія, вино, тютюнові вироби тощо.

Звичайно, в цьому контексті постає запитання: яким чином можна захистити вітчизняного виробника? Ризикам вступу до СОТ можна запобігти завдяки передбаченим механізмам захисту, які дозволено використовувати в рамках цієї організації. З метою забезпечення такого захисту Міністерство економіки спільно з  Міністерством аграрної політики, іншими зацікавленими міні­стерствами та відомствами опрацьовують проект Закону “Про вне­сення змін до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, який передбачає застосування основних дозволених механізмів підтримки через субсидії, так званих “зеленої” та “жовтої” скриньок.

За принциповою метою такий захист має допомогти струк­турно перебудувати цей сектор, створити умови для виникнення великих технічно озброєних сільськогосподарських підприємств. У  Державному бюджеті на 2007 рік витрати, що можна кваліфіку­вати як витрати на заходи “зеленої скриньки” СОТ, затверджено на рівні 3 млрд грн, а на заходи “жовтої скриньки” — близько 5 млрд грн. Таким чином, на заходи “зеленої скриньки” припадає лише 39 відсотків структури державної підтримки сільського господарства коштами державного бюджету в 2006 році.

У процесі набуття членства в СОТ в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання заходів саме “зеленої скриньки”, структури державної підтримки сільськогосподарського виробни­цтва. Основний зміст “зеленої скриньки” — держава буде дедалі активніше підтримувати розвиток інфраструктури сільської місце­вості: будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд, розвиток ринкової інфраструктури для особистих селянських господарств, сприяння збуту сільськогосподарської продукції, включаючи збір, обробку і поширення ринкової інформації, охорону довкілля, підтримку депресивних територій. Такий підхід характерний для розв’язання проблем села у багатьох країнах. Так, ще в 1998 році “зелена скринька” в Чехії становила майже 86 відсотків державної підтримки, у Польщі — 74, у Словенії — 61 відсоток.

Крім того, в держави залишається ще ціла низка інших можливостей підтримувати сільськогосподарського виробника.

Перше. Сукупний вимір підтримки розраховується не з нуля, це сума підтримки, що перевищує 10-відсотковий мінімальний рівень: 5 відсотків — продуктова підтримка і 5 — непродуктова. Якщо взяти, наприклад, рівень виробництва у 2005 році, то сумарна продуктова і непродуктова підтримка, яка не входить до розрахунку сукупного виміру підтримки сільського господар­ства, тобто це “жовта скринька”, можлива до 9 млрд грн, що майже вдвічі більше передбачених у бюджеті коштів на заходи “жовтої скриньки”. Підкреслюю, що до цього ще додається сума підтримки у вигляді сукупного виміру підтримки. Тобто коштів, які можна резервувати на підтримку сільського господарства в націо­нальному бюджеті, на нашу думку, достатньо для того, щоб надати необхідне сприяння національному виробникові.

Друге. Знову можна згадати заходи “зеленої скриньки”, які стосуються розвитку інфраструктури, фінансування яких держава може здійснювати без будь-яких обмежень. І це гарний приклад того, як заохочують вільну конкуренцію. Правила СОТ спонукають до інтенсивного розвитку сільської місцевості, зокрема соціаль­ного, заохочують розвиток інфраструктури, відродження депре­сивних регіонів.

У цілому хочу зазначити, що лібералізація доступу до ринку аграрної продукції України, яка передбачається правилами СОТ, не призведе до збільшення імпорту через наявність певних конкурентних переваг української сільськогосподарської продук­ції, зокрема її відносно низької собівартості, наявності сформова­них споживчих уподобань тощо. Крім того, за умови приєднання до СОТ Україна не втратить інструментів захисту внутрішнього ринку, цей крок не означає, що національні товаровиробники будуть беззахисними перед потужними конкурентоспроможними транснаціональними корпораціями та іноземними виробниками. Зокрема, угоди СОТ надають можливість тимчасового підвищення тарифів і запровадження нетарифних заходів, а саме квотування, за умови проведення відповідних переговорів і досягнення домовленості з країнами — членами Світової організації торгівлі.

Водночас хочу зазначити, що передбачені в рамках СОТ види захисту вітчизняного виробника, на нашу думку, для України є недостатніми, особливо якщо згадати ті прорахунки, які були допущені останнім часом при укладенні двосторонніх угод. Сьогодні нас іноді звинувачують в тому, що ми гальмуємо вступ до Світової організації торгівлі. Навпаки, саме нинішній уряд намагається зважити всі “за” і “проти”, врахувати побічні ефекти і  наслідки вступу до СОТ, сформувати систему запобігання його негативним наслідкам. Ми не можемо сліпо слідувати лише загальним правилам СОТ і використовувати лише визначені цією організацією можливості, тому що переваги членства в цій організації можуть повернутися зворотним боком і відкинути нашу країну на периферію світового розвитку, перетворивши українську економіку на обслуговуючу.

Тому зараз ми намагаємося розробити схему посилення роботи та розширення функцій державних органів виконавчої влади, підпорядкованих Кабінету Міністрів, Міністерству еконо­міки, іншим міністерствам і відомствам, які можуть стати основни­ми центрами захисту української економіки від недобросовісної конкуренції з боку інших країн, а також інструментами запобігання негативним наслідкам вступу до СОТ. Зокрема, це стосується діяльності Державної митної служби, Державного комітету з  технічного регулювання та споживчої політики, інших органів. Це перше.

Другий напрям — проведення багатосторонніх переговорів у  рамках Робочої групи. 27 жовтня цього року в Женеві відбулося неофіційне засідання Робочої групи, основними питаннями якого були:

–  остаточне завершення формування законодавчої бази членства України в СОТ, що пов’язано з найбільш проблемними розділами проекту звіту Робочої групи;

–  досягнення консенсусу Робочої групи щодо переглянутих обсягів державної підтримки сільського господарства і норма­тивне оформлення механізму фінансування сільського господар­ства;

–  завершення формування розкладу тарифних зобов’язань України (це консолідований додаток до звіту Робочої групи).

За результатами засідання слід зазначити, що країни — члени Робочої групи цілком підтримують намагання України при­скорити вступ до СОТ і підкреслюють важливість активізації законодавчого процесу в Україні. Також представники країн — членів СОТ визначили, що успішне прийняття відповідного законо­давства дає підстави для проведення у грудні цього року офіцій­ного засідання Робочої групи. На цьому засіданні може відбутися верифікація прийнятих законів відповідно до зобов’язань, зафіксо­ваних у проекті звіту Робочої групи і після цього матеріали щодо України в лютому наступного року можуть бути розглянуті Гене­ральною радою Світової організації торгівлі, і Україна може бути офіційно прийнята до складу цієї організації.

Третій напрям — приведення національного законодавства у  відповідність з вимогами Світової організації торгівлі.

Хочу зазначити, що активний законодавчий процес розпо­чався у 2003 році і за цей час прийнято 28 законів, необхідних для вступу України до Світової організації торгівлі. На сьогодні визна­чено ще 20 законопроектів, які потребують невідкладного прийня­ття, зокрема у сфері застосування експортного мита, у банківській сфері, щодо санітарних і фітосанітарних заходів у сфері сільсько­господарської діяльності, ввезення на митну територію України транспортних засобів, режиму ліцензування тощо. Ці законо­проекти подані до Верховної Ради, і вже почався процес їх розгляду.

При цьому хотів би зазначити, що формулювання положень цих законопроектів відповідає зобов’язанням, які взяла на себе Україна в ході надзвичайно тривалого переговорного процесу. Ці  зобов’язання приймалися на підставі відповідних рішень — директив українських урядів і зафіксовані у протоколах, що підпи­сувалися між Україною і учасниками Робочої групи. Внесення суттєвих змін до текстів згаданих законопроектів буде розгля­датися Робочою групою як наша відмова від прийнятих раніше зобов’язань, а це призведе до фактичного відновлення двосторонніх переговорів з тими країнами, з якими були досягнуті такі домовленості.

Україна веде переговорний процес вже майже 13 років. І сьогодні ми повинні чесно визнати, що з різних причин Україна вже не встигає в оптимальний графік завершити переговори до кінця поточного року, насамперед через відсутність законодавчого прогресу з низки принципових для наших партнерів позицій. Тому з метою сприяння виконанню завдання щодо якнайшвидшого вступу України до Світової організації торгівлі та забезпечення прийняття позитивного рішення країнами — членами СОТ щодо України вкрай необхідні швидкі, послідовні та скоординовані дії органів влади, спрямовані на створення прозорої і недискриміна­ційної торговельної політики України та відповідного її законо­давчого закріплення протягом найближчого часу.

Наше спільне завдання — завершення процесу вступу до СОТ, активізація структурних реформ, кардинальне поліпшення роботи у ключових сегментах міжнародного співробітництва для досягнення європейських стандартів у всіх сферах суспільного життя та майбутнього членства України в Європейському Союзі. Сьогодні ми лише за крок від вступу до Світової організації торгівлі, і є всі підстави і всі можливості для того, щоб саме теперішній уряд разом з теперішній складом парламенту привели Україну до Світової організації торгівлі.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую й вам, Володимире Олексійовичу.

У мене така пропозиція: ви зараз сідайте на місце, а в кого виникатимуть питання до міністра чи до Кабінету Міністрів — напишіть записку і передайте. Микола Янович або Володимир Олексійович скористаються можливістю і дадуть відповіді на запитання. Ще раз повторюю, тим більше що на робочих місцях у  депутатів паперу вистачає, інколи й зайвий, є на чому написати, можете скористатися цим.

Тепер надамо можливість висловити свою думку з цього питання голові профільного Комітету з питань економічної полі­тики Володимиру Михайловичу Заплатинському. Я не оголошую всіх регалій, він академік, доктор — це все зрозуміло. Постарайтеся, будь ласка, бути лаконічним.

 

ЗАПЛАТИНСЬКИЙ В.М., голова Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики (Блок “Наша Україна”). Шановний Олександре Олександровичу! Шановні учасники парла­ментських слухань! З часу здобуття Україною незалежності і до сьогодні уряд нашої держави здійснює послідовну політику щодо вступу України до Світової організації торгівлі. Хочу наголосити, що приєднання будь-якої країни до СОТ, участь в її діяльності потребує чітких і системних дій, вимагає проведення прогре­сивного курсу лібералізації національної економіки та додержання загальновизнаних у світі правил і регулятивних механізмів. Наслідками виконання таких вимог є гарантування відсутності будь-яких форм дискримінації у торговельних відносинах, недобросовісної ділової практики, забезпечення лібералізації міжнародної торгівлі, торговельних преференцій і захисту еконо­мічних прав держави.

Про привабливість участі в діяльності СОТ свідчить поступо­ве розширення членства в цій організації з 112 членів на початку створення до 149 — на сьогодні. Саме в рамках СОТ контролю­ється практично весь світовий ринок товарів і послуг. Враховуючи те, що з року в рік СОТ набуває глобального характеру та посту­пово перетворюється на провідну міжнародну економічну органі­зацію, що може привести до істотного розвитку механізмів міжнародного економічного регулювання, подальшого розши­рення сфери дій та поглиблення впливу на економіки окремих держав. Членство в СОТ для будь-якої країни на сьогодні є не лише вигідним, а й практично необхідним для інтеграції у світове господарство.

Однак приєднання до СОТ передбачає певні стадії перего­ворного процесу з дотриманням чітко встановлених правил і  механізмів. При цьому Україна не може розраховувати на послаблення чи створення особливих пільгових термінів для приєднання до цієї організації. Ми повинні пройти складні переговори для вирішення економічних і політичних питань ще до вступу до СОТ. Україна повинна взяти на себе всі численні зобов’язання за угодами СОТ, прийняти всі необхідні внутрішні закони та нормативні акти на виконання визначених зобов'язань. Зрозуміло, що участь у СОТ дасть змогу Україні в повному обсязі відстоювати національні економічні інтереси, забезпечити спра­ведливе розв’язання потенційних торговельних спорів, отримати сприяння у торговельному просторі країн — членів СОТ.

Хочу зазначити, що угоди СОТ спрямовані не тільки на відкриття ринків, а й передбачають комплекс заходів для захисту внутрішніх ринків країни. Отже, приєднуватися до СОТ треба. Це  позитивно позначиться насамперед на вітчизняних товаро­виробниках, які матимуть ширший доступ до світових ринків товарів, робіт і послуг, матимуть реальну можливість знайти нових партнерів, а отже — збільшити доходи від торгівлі, що, в свою чергу, сприятиме позитивним перетворенням в економіці України.

Сьогодні недостатньо мовиться про важливість членства України в СОТ. Питання з кожним роком стає дедалі більш заполітизованим. Деякі політики за кожної можливості лякають суспільство жахливими наслідками вступу до СОТ для вітчизня­ного товаровиробника. Тому головною метою цих слухань є роз’яснення громадськості, що СОТ — це чіткі механізми та прави­ла, за якими працюють всі цивілізовані країни; це реальна можли­вість збільшення ВВП і, як наслідок, підвищення зарплат і пенсій; це розвиток виробництва конкурентоспроможного товару з мож­ливістю його реалізації, розширення українського товарообігу на світовому ринку і, як наслідок, створення тисяч нових робочих місць; це збільшення національних та іноземних інвестицій і, як  наслідок, розвиток промисловості, сільського господарства, банківської сфери, транспорту, страхування, телекомунікацій тощо.

При цьому слід розуміти й можливі негативні наслідки членства в СОТ — можливе закриття збиткових підприємств, що мають обмежені фінансові ресурси через втрату внутрішнього ринку; можливі втрати окремих підприємств, господарська діяль­ність яких ведеться з використанням різних пільг. При цьому принципове скасування пільг позитивно вплине на загальний стан економіки держави.

Безперечно, вступ до СОТ характеризується поєднанням позитивних і негативних наслідків. При цьому в нас немає жодних підстав очікувати, що негативні наслідки переважатимуть над позитивними. Якби це було так, то 30 країн, які на сьогодні прагнуть приєднатися до цієї організації, не подавали б своїх заявок. Жодна країна не вийшла із Світової організації торгівлі за весь період її діяльності.

На жаль, переважання емоцій та невиважених, недостовір­них оцінок щодо можливих наслідків цього процесу — як пози­тивних, так і негативних — позбавляє нас можливості формувати цей процес так, як ми вважаємо за необхідне для наших національних інтересів. Не новина, що підвищення якості продукції неможливе без розгортання активних інвестиційно-інноваційних процесів, тому нам потрібно виходити на нову інноваційно-економічну модель. Хочу зазначити, що в замкненій системі відсутні стимули для інноваційного розвитку, тому членство у  Світовій організації торгівлі має стати тим важливим стимулом реалізації прогресивної політики України, який у поєднанні з  активним стимулюванням національного інвестиційного процесу може дати позитивні результати щодо підвищення конкуренто­спроможності економіки нашої держави.

Все це, а також відкритий характер економіки України, зумовлений реальністю на зовнішніх ринках більше половини її валового продукту, диктує необхідність пошуку шляхів і механізмів поліпшення умов міжнародної торгівлі для українських суб’єктів підприємництва на випробуваних десятиліттями принципах і  нормах Світової організації торгівлі.

Вступ до СОТ для нашої країни означає використання стратегічних переваг участі у багатосторонній торговельній системі. У цьому процесі головне — навіть не полегшення доступу до іноземних ринків, на чому досить часто наголошують, а такі довготривалі чинники, як створення цивілізованого конкурентного ринкового середовища та впровадження стабільних правил регулювання економічної діяльності. Саме ці чинники є по­зитивними, і весь досвід системи СОТ доводить, що саме вони визначають найбільш значний, позитивний ефект від участі у багатосторонній торговельній системі. Вступ до СОТ надасть можливість Україні використовувати міжнародний правовий механізм розв’язання торговельних спорів та більш впевнено захищати свої національні інтереси. Адже захист національних інтересів може стати головною метою вступу України до СОТ.

Таким чином, ми маємо тверезо і чітко розуміти, що вступ України до СОТ зумовлений жорсткими умовами міжнародної конкуренції. А відтак, оскільки це неминучий процес, ми повинні розуміти, що саме створення умов для ефективної реструкту­ризації національної економіки та зміцнення її конкуренто­спроможності, а не вирішення суто технічних питань легалізації членства України в СОТ, має становити основний зміст державної стратегії в цілому.

Україна вже здійснила певні заходи щодо пристосування до багатосторонньої торговельної системи, здійснила певні витрати, а отримати позитивний результат вона не може через відсутність формального членства в СОТ. На сьогодні Україна перебуває на фінальній стадії процесу вступу до Світової організації торгівлі, але залишаються деякі проблемні питання, які стримують завершення переговорного процесу. Досвід приєднання до СОТ інших країн засвідчує, що першочергово у відповідність з нормами СОТ має бути приведено законодавство щодо податкового та митного регулювання, захисту прав інтелектуальної власності, державної підтримки промисловості та сільського господарства.

На підставі аналізу норм чинного законодавства для забез­печення процесу вступу України до СОТ протягом 2005–2006 років Верховна Рада України прийняла 18 законів. Прийняті законодавчі акти врегульовують такі сфери, як ввізне та експортне мито, інтелектуальна власність, страхування, аудиторська діяль­ність, автомобільна промисловість тощо. Наразі необхідно прий­няти ще 21 закон, оскільки однією з ключових умов підготовки вступу України до СОТ є гармонізація національного законо­давства згідно з нормами угод СОТ. Прийняття цих законів є необхідною умовою завершення переговорного процесу для України.

На сьогодні практично всі необхідні законопроекти подані на  розгляд Верховної Ради України. Ми розглядаємо законо­проекти, подані Кабінетом Міністрів України та Президентом України, який своїми діями вкотре підтвердив намір виконати зобов’язання щодо вступу України до СОТ. Співпрацю Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України щодо вступу до СОТ практично налагоджено на найвищому рівні. Отже, завдання щодо приведення українського законодавства у відповідність із стан­дартами СОТ залишається надзвичайно масштабним, але, очевидно, буде виконано найближчим часом. Тому заяви про те, що на заваді швидкому досягненню членства в СОТ може стати порушення термінів прийняття Верховною Радою України основ­них законів не відповідають дійсності.

Не можу відповідати за всі комітети, але Комітет Верховної Ради України з питань економічної політики на своєму вчора­шньому засіданні розглянув усі законопроекти, що надійшли від Кабінету Міністрів та Президента України щодо СОТ в першо­черговому порядку, і прийняв рішення, необхідні для вступу до міжнародної торговельної системи.

Впевнений, що Верховна Рада України має відігравати ключову роль у реформуванні законодавства з урахуванням можливих наслідків приєднання України до СОТ і на мікрорівні (виробники, споживачі), і на макрорівні (соціально-економічне становище в Україні загалом). Ми повинні налагодити ефективну взаємодію з цих питань з урядом (ми працюємо над цим), який, у свою чергу, повинен провести ґрунтовний системний аналіз та оцінку можливих наслідків під час приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із законодавчими змінами.

Прийняття нових та внесення змін до чинних законів України, їх впровадження має сприяти формуванню прозорого правового поля, розвитку конкурентного середовища та, як наслі­док, підвищенню якості товарів, робіт і послуг. Членство в СОТ повинно стати чинником стабільного і передбачуваного розвитку економіки України. Можна прогнозувати, що набуття Україною членства в СОТ матиме значний позитивний вплив на розвиток зовнішньої торгівлі та стане запорукою стабільності й перед­бачуваності розвитку за рахунок забезпечення гарантованого доступу до світових ринків.

Не слід забувати, що наші головні торговельно-економічні партнери (Росія та інші країни СНД) також перебувають на шляху вступу до Світової організації торгівлі, тому в процесі переговорів кількість членів постійно зростає. Вони потенційно можуть вису­вати власні претензії до України, щодо яких потрібно буде домовлятися про доступ до ринків товарів і послуг. Не виключено, що в разі прийняття до СОТ Росії раніше, ніж України, з боку Росії також можуть бути висунуті певні претензії. Саме тому я пропоную (на чому не раз наголошував) розробити і підписати протокол про наміри “Україна — Росія” для узгодження чітких правил та механі­змів, які з обох боків будуть виконуватися незалежно від того, хто першим досягне членства в СОТ, без будь-якої синхронізації.

Ми постійно говоримо про вступ до СОТ. Насправді ж до цієї організації не вступають, до неї приймають. Тому я сподіваюся, що завдяки узгодженій позиції всіх гілок влади цей процес буде успішно завершено, і Україна досягне цивілізованого, конку­рентного ринкового середовища та впровадження стабільних правил регулювання економічної діяльності.

Розуміючи, що процес вступу України до СОТ не повинен обмежуватися лише взаємними торговельними переговорами та гармонізацією системи законодавства, за підсумками парламент­ських слухань будуть сформовані ґрунтовні рекомендації щодо системних, конструктивних пропозицій, реалізація яких дасть змогу здійснити підготовку національного економічного комплексу для функціонування в умовах угод Світової організації торгівлі та заходи, реалізація яких допоможе процес вступу до СОТ зробити найбільш сприятливим і для країни в цілому, і для суб’єктів підприємницької діяльності, і що найголовніше — для пересічних громадян.

Ми маємо можливість і повинні увійти до світового економіч­ного співтовариства як повноправний і стабільний партнер. Тому прошу всіх учасників парламентських слухань взяти участь у  формуванні рекомендацій та надати Комітету з питань еконо­мічної політики свої мудрі пропозиції.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі й вам за доповідь. Доповідав голова Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики Володимир Михайлович Заплатинський. Це я кажу для тих, хто хотів би звернутися до нього із запитаннями. Подайте записки, він сидітиме в урядовій ложі і підготується до відповіді.

Слово має Петро Олексійович Порошенко, голова Комітету з  питань фінансів і банківської діяльності, для висвітлення позиції комітету щодо цього питання.

ПОРОШЕНКО П.О., голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (Блок “Наша Україна”). Дуже дякую. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні колеги, друзі! Ви знаєте, коли було прийнято рішення про про­ведення цих парламентських слухань, першим моїм почуттям було досить негативне сприйняття цієї інформації, тому що моя позиція полягає в тому, що треба краще працювати парламенту, прийма­ти закони, є ризик того, що ці слухання стануть черговою спро­бою затягнути процес вступу України до СОТ. Сьогодні ми маємо можливість переконатися в тому, що ці слухання відіграють певну позитивну роль, оскільки розгляд законопроектів, пов’язаних із вступом України до Світової організації торгівлі, не зупинився в  очікуванні цих слухань. Мій колега Володимир Заплатинський поінформував вас, що вчора його комітет схвалив усі законо­проекти, які були подані Президентом, урядом, народними депу­татами як суб’єктами законодавчої ініціативи, в тому числі й ті, де його комітет не є профільним.

Головне питання полягає в необхідності змін до законо­давства, зокрема податкових змін. У цьому питанні профільним є Комітет з питань фінансів і банківської діяльності. Вчора ми на своєму засіданні розглянули законопроекти, які надійшли до Верховної Ради за станом на вчорашній день і були розписані на наш комітет. Незважаючи на те, що була дуже серйозна дискусія щодо наслідків прийняття цих законопроектів, щодо якості під­готовки змістовної частини, комітет майже одноголосно по всім законопроектам, крім двох, прийняв схвальне рішення і рекомен­дував Верховній Ради негайно розглянути їх і прийняти в першому читанні.

Це не означає, що в процесі підготовки цих законопроектів до другого читання вони залишаться без змін, але головне зобов’язання, яке взяв на себе комітет — протягом двох тижнів спільно з урядом опрацювати законопроекти та розробити абсо­лютно чіткий механізм взаємодії. У засіданні комітету брав участь міністр економіки. Всі напрацювання, які були в уряді і які не встигли відповідно до процедурних питань пройти засідання уря­дових комітетів і засідання уряду, будуть передані, у разі резуль­тативного голосування в залі, нашому комітету.

Ми зробимо все можливе для того, щоб, не порушуючи вимог Світової організації торгівлі, опрацювати наслідки внесення змін до Закону “Про податок на додану вартість” для сільгосп­виробників, для працівників металургійної галузі щодо зміни експортного мита на брухт кольорових та чорних металів. Окремо розглянули зміни до законів з питань інтелектуальної власності. Ми дуже ретельно розглянули величезну кількість законопроектів стосовно функціонування банківських філій, філій страхових компаній. Ми розробили окремі поправки, які будуть враховані при підготовці до другого читання, які дозволять створити конку­рентне середовище на українських теренах для того, щоб ні в  якому разі не поставити українських виробників, українських суб’єктів господарювання, українські банки, українські страхові компанії в неконкурентні, невигідні умови порівняно з іноземними партнерами.

Проте очевидно, що ми проґавили час, починаючи з 2000–2001 років, коли була відсутня політична воля, яка пропагувала б необхідність вступу України до СОТ. Можемо вже зараз стверджу­вати, що якби цей вступ відбувся у 1997, 2000, 2001 роках, то умови були б більш сприятливими для України. І якщо в цьому році, протягом наступних двох тижнів, не будуть парламентом України прийняті ці закони (всі перешкоди вже зняті), то умови вступу України будуть далі погіршуватися, особливо після чергового раунду країн — членів СОТ.

Тому я сьогодні щасливий задекларувати і констатувати, що комітет, який я очолюю, розглянув законопроекти і завтра, я впе­внений, парламент нарешті продемонструє політичну волю, будуть прийняті в першому читанні законопроекти, про які я вас поінформував, і не повториться ситуація 2005 року, коли після розгляду на засіданні Ради національної безпеки і оборони України це питання, на жаль, було заблоковано в парламенті.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Петре Олексійовичу.

До слова запрошується міністр закордонних справ Борис Іванович Тарасюк. Прошу.

Ми продовжуємо подавати записки представникам Кабінету Міністрів і доповідачу від комітету Володимиру Заплатинському. Промовці просто висловлюють свої думки, вони можуть підтриму­вати ідею вступу, а можуть не підтримувати, але записки до секретаріату передавайте, а він передасть за адресою.

Будь ласка, прошу.

 

ТАРАСЮК Б.І., міністр закордонних справ України. Дякую. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні члени уряду! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Щойно ми почули доповідь міністра економіки і голів двох парла­ментських комітетів, тому я не буду зупинятися на внутрішньо­політичних та економічних складових процесу вступу до Світової організації торгівлі. Зупинюся на зовнішньополітичних аспектах.

Для України вступ до Світової організації торгівлі був і зали­шається одним з пріоритетів зовнішньої політики нашої держави, системним фактором впливу на успішність реалізації наших європейських інтеграційних устремлінь. Немає жодної міжна­родної зустрічі, на якій наші партнери не порушували б питання щодо процесу вступу України до Світової організації торгівлі.

Не став винятком і останній саміт “Україна — Європейський Союз”, який відбувся в Гельсінкі минулої п’ятниці, 27 жовтня. Як відомо, в цьому саміті взяла участь урядова делегація на чолі з  Президентом України.

Серед основних домовленостей, яких було досягнуто на цьому саміті, — про початок переговорного процесу щодо укладення нової Рамкової угоди між Україною і Європейським Союзом. Основна частина цієї угоди буде присвячена саме утво­ренню зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом. Але це можливо лише за умови вступу нашої країни до Світової організації торгівлі. Перед українськими товаровиробниками від­криється найбільший, найємніший і найплатоспроможніший ринок, яким є ринок Європейського Союзу. Вступивши до Світової орга­нізації торгівлі і домовившись про створення зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом, ми отримаємо доступ наших продукції, капіталів, послуг і робочої сили до ринків Євро­пейського Союзу.

Протягом минулого й цього років практично завершені переговори і укладені двосторонні протоколи з країнами — членами Світової організації торгівлі, які виявляють найбільшу зацікавленість у взаємній торгівлі з Україною, які складають Робочу групу із вступу України до Світової організації торгівлі. Отже, практично завершено зовнішню частину процесу вступу до СОТ. Тепер питання полягає в тому, щоб виконати наше домашнє, або внутрішнє, завдання щодо вступу.

Як відомо, всі політичні сили, представлені у Верховній Раді, в Універсалі національної єдності, підписаному 3 серпня цього року, погодилися завершити процес вступу до СОТ до кінця 2006 року. Думаю, не зайве нагадати про це під час нинішніх парламентських слухань. Президент, користуючись своїм правом законодавчої ініціативи, нещодавно вніс 16 законопроектів, необ­хідних для вступу нашої країни до СОТ. Практично на кожному засіданні уряд розглядає це питання і відповідні законопроекти, не винятком було і сьогоднішнє засідання уряду.

Отже, тепер справа за Верховною Радою. Можливо, варто було б провести окреме засідання Верховної Ради, на якому приділити всю увагу народних депутатів саме розгляду законо­проектів щодо вступу до СОТ. Вважаю, що подальше зволікання з  прийняттям законів щодо вступу до СОТ може погіршити умови вступу нашої країни до цієї організації, оскільки переговорний процес в рамках самої організації, спрямований на підвищення рівня лібералізації світової торгівлі, формує більш жорсткі вимоги до країн-кандидатів.

Саме цей склад Верховної Ради, саме цей склад уряду нашої держави має шанси завершити 13-річний довгий шлях до СОТ, і я бажаю вам успіхів у цьому.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую й вам, Борисе Івановичу. Ви так чудово виступили, що мені захотілося поставити на голосування всі законопроекти і прийняти їх цим складом, але це не вдасться.

Ви помітили, очевидно, що немає зволікань з боку Верхов­ної Ради, оскільки ці проекти тільки сьогодні розглядає Кабінет Міністрів. Ми справді — за вступ, але це не таке просте питання, як здається на перший погляд.

Слово має Віталій Якович Шибко, голова Комітету у  закордонних справах. Прошу.

 

ШИБКО В.Я., голова Комітету Верховної Ради України у  закордонних справах (Соціалістична партія України). Дякую, Олександре Олександровичу. Шановні колеги, учасники парла­ментських слухань! Я повністю поділяю думку про те, що найбільш складні та суперечливі етапи вступу нашої країни до СОТ уже пройдені. Вступаючи до СОТ, ми формально закріплюємо те, що вже досягнуто з 1990 року, і тепер отримуємо тільки можливість скористатися зустрічними поступками з боку наших торговельних партнерів. Тому, я думаю, ми не повинні сьогодні аналізувати вступ до СОТ через призму політичної доцільності. Не треба забувати, що прийняття законів є просто продовженням рутинної роботи в напрямі розбудови ринкової економіки. Переважна їх більшість нічого не змінює в плані регулювання ринкових від­носин, вони повністю спрямовані на усунення із законодавства застарілих та неефективних норм, які не дають виробникам жодних переваг і при цьому формально суперечать міжнародним зобов’язанням України.

Тобто сьогодні обговорюючи це питання, ми повинні думати, що буде далі, як діяти Україні вже після вступу до Світової організації торгівлі. Адже вступ до СОТ не змінює контексту ринкових відносин України. Жорстка конкуренція в усіх секторах вже сьогодні є реальністю, як і те, що членство в СОТ теж не знімає конкуренції всередині самої організації. Шукаючи відповіді на ці питання, ми маємо можливість бачити їх начебто на поверхні, тобто ми повинні думати, як про це має дбати держава, уряд і парламент. Але чи тільки держава повинна цим опіку­ватися? Тому мені хотілося б звернути вашу увагу на те, що тут повинні діяти не тільки держава, уряд і парламент, а й громадські організації, зокрема асоціації виробників.

На жаль, на сьогодні значення бізнес-асоціацій переважна більшість виробників розуміє досить вузько. Є така думка, що їх ключова функція — ведення перманентної боротьби за увагу уряду до окремих секторів економіки, за додаткові бюджетні ресурси, преференції та пільги. На моє переконання, на сьогодні асоціації виробників мають більш активно розвивати інший важливий напрям роботи — надання послуг членам асоціації. Замість того щоб роками констатувати відсутність розрахунків результатів вступу до СОТ для свого сектору, можливо, доцільніше провести власні оцінки та надати їх широкій громадськості. Замість того щоб роками говорити про інформаційний вакуум та відсутність інформації про правила СОТ, доцільніше силами асоціації ініціювати інформаційну кампанію та надавати членам асоціації необхідну інформацію. До інформування можна залучати експертів неурядових організацій, аналітичних центрів та науковців.

Що треба зробити в цьому плані, якщо ми будемо діяти через громадські організації? Думаю, що перший напрям — інформаційне забезпечення процесу приєднання України до СОТ, поширення серед виробників достовірної та повної інформації про потенційні зміни в регуляторному середовищі та правила ведення торгівлі. Другий напрям — регулярний моніторинг стану готовності секторів економіки до роботи в умовах лібералізації торго­вельного режиму, аналіз переваг та ризиків приєднання до СОТ.

Ви знаєте, що під час минулої каденції у Верховній Раді працювала спеціальна парламентсько-урядова комісія щодо вступу України до СОТ. Ця комісія, як ви знаєте, здійснила вели­чезну роботу з підготовки інформації, навіть сьогодні в кулуарах демонструвався фільм про переваги вступу до СОТ, підго­товлений нею. Тому, я думаю, нам треба в наших рекомендаціях записати пропозицію продовжити діяльність цієї комісії або створити інший орган, який на сьогодні міг би об’єднати зусилля бізнес-асоціацій, громадських організацій, експертних центрів, які мають бути скоординовані задля досягнення кращих результатів. Слід забезпечити діяльність цього органу, який системно аналі­зував би питання, що виникають у процесі вступу України до СОТ, а також надавав би інформаційну підтримку всім учасникам ринку.

Хочу підкреслити, що сьогодні не тільки держава повинна цим опікуватися, цим повинні опікуватися і громадські організації, і ми повинні дбати про їх діяльність. Ще раз підкреслюю: у реко­мендаціях парламентських слухань треба передбачити створення таких організацій, які діють у країнах, що працюють в рамках Світової організації торгівлі.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Віталію Яковичу.

Слово має Юрій Федорович Мельник, міністр аграрної політики України. Будь ласка.

МЕЛЬНИК Ю.Ф., міністр аграрної політики України. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депу­тати! Шановні учасники парламентських слухань! Доповнюючи сказане міністром економіки та зважаючи на встановлений регламент виступів, дозволю собі акцентувати увагу лише на деяких питаннях щодо підготовки вступу України до Світової організації торгівлі в частині агропромислового комплексу нашої держави.

За різними оцінками, які вже звучали у виступах, україн­ський аграрний сектор може бути найбільш вразливим у разі вступу України до Світової організації торгівлі. Тому, безперечно, разом із заходами щодо вступу України до Світової організації торгівлі необхідно здійснити комплекс заходів щодо захисту національного виробника. На наш погляд, найбільші застереження викликають питання визначення обсягу державної підтримки сільського господарства, яка на сьогодні є вирішальним фактором підтримки конкурентоспроможності сектору економіки і на внутрішньому, і на зовнішньому ринку.

До основних секторальних проблем, пов’язаних зі вступом до Світової організації торгівлі, належать питання щодо майбут­нього функціонування цукробурякового комплексу, виноградар­ства та виноробства, плодоовочевого та м’ясо-молочного підком­плексів, критичним компонентом конкурентоспроможності яких стане забезпечення якості продукції та ефективності виробництва. Тому передовсім нам треба чітко зрозуміти та оцінити основні ризики для аграрного сектору. Підкреслюю: на сьогодні 60 від­сотків продукції сільського господарства виробляється в особис­тих селянських господарствах. Відтак при вступі до Світової організації торгівлі саме цей сектор економіки буде найбільш вразливим.

В аграрному секторі економіки на сьогодні до 30 відсотків сільськогосподарських підприємств та до 40 відсотків підприємств харчової промисловості або збиткові, або не мають стабільних позитивних фінансових результатів. Очевидно, таким підприєм­ствам у разі вступу України до Світової організації торгівлі буде важко витримати конкуренцію. До цього слід додати, що широка експансія імпортної готової продукції, виробленої на рівні міжнародних стандартів якості, може спричинити масове закриття дрібних та певної частини середніх переробних підприємств, з  одного боку, а з другого, — необхідність забезпечення якості продукції призведе до збільшення виробничих витрат тих вироб­ників, які можуть гідно конкурувати з імпортною продукцією.

У будь-якому разі прогнозується можливість зниження рівня зайнятості сільського населення у виробничому секторі та необхідність забезпечення додаткових робочих місць у сільський місцевості за рахунок розвитку інфраструктури села. На жаль, при цьому ми зможемо лише обмежено використати ресурси інших секторів економіки, де можуть бути створенні додаткові робочі місця для сільського населення. Також слід зазначити, що до повного введення в економічний обіг земель сільськогосподар­ського призначення аграрний сектор не зможе розраховувати на достатні обсяги приватних інвестицій. Це складне питання, але воно на сьогодні є одним з основних у діяльності Міністерства аграрної політики.

Щодо тарифної політики. Наведу лише кілька цифр. За оцін­ками Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук, за рахунок зменшення ставок ввізного мита протягом шести років після вступу України до Світової організації торгівлі національний виробник може втратити від 7 до 30 відсотків внутрішнього продовольчого ринку. До цього необхідно додати проблеми підвищення соціальних стандартів сільського населення та комплексного розвитку сільських територій, на вирішення яких слід спрямувати значно більшу частину коштів, які за класифі­кацією СОТ належать до заходів так званої “зеленої скриньки”. Зазначу, що, виходячи з цих позицій, Міністерство аграрної політики на виконання доручення уряду сьогодні розробляє Комплексну програму розвитку українського села, а також про­екти відповідних законодавчих актів, спрямованих на вирішення зазначених проблем.

Щодо сукупного виміру підтримки сільського господарства. Ще раз наголошую, що це питання головне для формування дер­жавної аграрної політики на довгострокову перспективу, з огляду на вступ України до Світової організації торгівлі. Тому, незважа­ючи на обраний для розрахунку рівень підтримки базового періоду, ми повинні відстояти рівень сукупного виміру державної підтримки на рівні не менш як 1,2 млрд доларів. Іншого ми не можемо допустити, оскільки протягом ще досить значного часу державна бюджетна підтримка сільського господарства залишати­меться важливим і надійним фінансовим ресурсом галузі. Без цього просто неможливо забезпечити конкурентоспроможність вітчизняного аграрного сектору, особливо в перехідний період.

Стосовно законодавчого врегулювання вимог СОТ щодо ринку цукру, молока і молокопродуктів, живої худоби та шкірсиро­вини слід зазначити, що міністерство опрацювало і узгодило законопроекти, які після розгляду на сьогоднішньому засіданні Кабінету Міністрів внесені на розгляд Верховної Ради. Ми вва­жаємо, що дані законопроекти дадуть можливість сформувати необхідне конкурентне середовище.

І на завершення. Необхідно підкреслити, що при всіх наявних ризиках можливості, які відкриваються для аграрного сектору в нових економічних умовах, зокрема доступ до нових ринків, диверсифікація виробництва, підвищення якості продукції, посилення інвестиційної привабливості АПК формують принци­пово нові засади розвитку аграрного сектору національної еконо­міки та сприятимуть прискоренню переходу на постіндустріальний тип розвитку. Однак при цьому ми повинні дуже виважено оцінювати всі можливі позитивні й негативні наслідки вступу до Світової організації торгівлі і відповідно формувати стратегію розвитку аграрного сектору таким чином, щоб унеможливити виникнення будь-яких критичних ситуацій.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую й вам, Юрію Федоровичу.

Я звертаюся до Михайла Васильовича Гладія, голови комітету. Прошу вас зосередитися на тих питаннях, щодо яких у  вас є розбіжності з міністром і на які треба звернути увагу народним депутатам та громадськості під час розгляду цього питання.

Михайло Васильович Гладій, голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Прошу.

 

ГЛАДІЙ М.В., голова Комітету Верховної Ради України з  питань аграрної політики та земельних відносин (Блок Юлії Тимошенко). Олександре Олександровичу, спасибі вам. Насам­перед дозвольте подякувати за надану можливість висловити свою думку як голові комітету і фахівцю з аграрної політики. Міг би підтвердити те, що сказав сьогодні Юрій Федорович, і під­писатися під кожним його словом, тому що це сьогодні загальна політика спеціалістів в аграрному секторі.

Якщо говорити з позиції законотворців, то хотів би сказати, що ми однозначно будемо підтримувати вступ до Світової організації торгівлі за умови, якщо відпрацюємо потрібні законо­проекти і на першому плані передбачимо захист національних інтересів України і наших національних виробників. Усі промовці сьогодні і раніше на пленарних засіданнях Верховної Ради, на урядових засіданнях, на засіданнях комітетів, на перше місце ставлять цю серйозну проблему. На мою думку, ми підійшли до того часу, коли можемо прийняти законопроекти, в яких на перше місце будуть поставлені власні інтереси. На ринку торгівлі треба знаходити компроміси: якщо одна сторона ставить певні завдання перед тією чи іншою конкретною державою, яка хоче вступити до СОТ, то ця держава чи фахівці, які представляють її інтереси, повинні ставити на перший план свої національні інтереси.

Наведу приклад. Україні пропонують реалізувати на внутріш­ньому ринку 260 тисяч тонн цукру-сирцю з цукрової тростини. Здавалося б, маючи своє виробництво цукру, чи варто нам це робити? Звичайно, якщо ми поставимо питання про наші зустрічні інтереси, то з цим можна погодитися. Звичайно, ставити треба свої умови: така переробка цукру-сирцю повинна йти на вироб­ництво етанолу або на експорт виробленої продукції.

Ми стоїмо перед вибором: бути в СОТ чи не бути? Думаю, що сьогодні таке питання не повинно виникати. Шановні колеги і  присутні! Ми повинні однозначно прийняти рішення (часу вже немає) про те, що ми маємо вступити до СОТ. І для цього повинні проаналізувати плюси і мінуси.

Насамперед коли ми вступимо до СОТ, то увійдемо у велику торгівлю, зможемо конкурувати з тими 198 відсотками обороту продукції, яка належить цим країнам. Ми не можемо залишатися у  2 відсотках, тому що ми будемо неконкурентоспроможними! Ми лібералізуємо доступ українських експортерів, а ви знаєте, що наша держава дуже серйозно конкурує на зовнішньому ринку і є серйозним експортером зерна, олійних культур, цукру, молока і  м’яса. Якщо ми вступимо до СОТ, то будемо мати більш широкі ринки. Ну і, звичайно, ми зможемо на своєму ринку підняти конкуренцію наших товарів. Сьогодні ми маємо досить серйозну проблему стосовно торгівлі з Росією. Хочу зазначити, що це на перший погляд здається, що Росія ставить такі серйозні, проб­лемні питання до наших виробників, можливо упереджено. Я так не сказав би як політик, як економіст, як фахівець. Справа в тому, що ми повинні підняти якісні показники на досить високі пара­метри. Якщо говорити про проблему з Росією, то це тільки, як кажуть, “квіточки”, а “ягідки” — попереду, коли ми вступимо до СОТ. Тому ми повинні зробити серйозні висновки.

Опоненти вступу до СОТ стверджують, якщо ми вступимо до  цієї організації, то Україна в питанні аграрного розвитку потрапляє в зону досить серйозного ризику. Я хотів би сказати зворотне. Шановні друзі! Наше сільське господарство останніми роками перебуває в досить глибокій зоні ризику, тому нам до вступу до СОТ треба виходити з цієї серйозної проблеми.

Чи будуть певні застереження або певні негативні явища? Звичайно, будуть. Передовсім потрапляє в зону серйозної конку­ренції дрібнотоварне господарство. Скажіть, будь ласка, чи є в  залі депутати, які можуть сьогодні сказати: “Ми проти дрібно­товарного господарства, ми за те, щоб у нас розвивалося великотоварне”. А тільки великотоварні господарства сьогодні й  завтра можуть бути конкурентоспроможними.

Підсумовуючи, хочу сказати, що нам треба вступати до СОТ, але треба, як кажуть, “спешить, не спеша”. Тобто ми повинні відпрацювати ці елементи законопроектів. До речі, сьогодні наш комітет розглядає сім законопроектів, завтра і післязавтра вони будуть внесені на засідання комітету. Думаю, що ми їх приймемо не на шкоду національним інтересам.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Михайле Васильовичу.

Послухаємо Ігоря Валентиновича Бураковського, директора Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, доктора економічних наук, професора. Будь ласка.

 

БУРАКОВСЬКИЙ І.В., директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Спасибі велике за запро­шення і за можливість виступити тут перед вами. Хочу сказати, що можна опустити частину моєї короткої доповіді стосовно необхідності вступу до СОТ. Сьогодні всі погоджуються з тим, що вступ до СОТ є важливим чинником проведення необхідних інституційних і структурних реформ, а з іншого боку — може стати важливим чинником економічного розвитку країни.

За підрахунками нашого інституту, кумулятивний ефект від вступу України до Світової організації торгівлі може вимірюватися двома показниками: піднесення загального добробуту приблизно на 10,2 відсотка і зростання реального валового внутрішнього продукту на 4,8–5 відсотків. У кумулятивному виразі це дуже суттєві моменти.

У своєму виступі хотів би зупинитися на двох темах, мені здається щодо них недостатньо активно дискутували. Перша пов’язана з тим, що ми можемо отримати від вступу до Світової організації торгівлі ще позитивні моменти, крім відомих, названих сьогодні.

Перший момент полягає в тому, що сьогодні у Світовій організації торгівлі дуже активно дискутуються питання, пов’язані з державної підтримкою національного економічного розвитку. І  тут для України є певні можливості блокуватися з різними країнами, наприклад з Кернською групою, яка на сьогодні, фактично виробляє правила підтримки сільськогосподарських виробників. І ці правила, очевидно, треба враховувати, тому що, на мою думку, рано чи пізно вони будуть прийняті СОТ як базові.

Другий момент, про який ми мало говоримо, але він також дуже важливий. СОТ — це інструмент, який дає змогу протидіяти і захищати національного виробника, але в даному разі мова йде про захист національного виробника вже після прийняття анти­демпінгових рішень і антидемпінгового мита. Скажімо, за останні приблизно десять років у світі було ініційовано більше 800 анти­демпінгових розслідувань проти металургів. Треба зазначити, що приблизно 50 звернень країни зробили до Світової організації торгівлі після того, як проти них приймалися відповідні анти­демпінгові обмеження. У цьому питанні вони досягали певних рішень, коли антидемпінгові обмеження знімалися, і це дуже важливий момент, цим треба скористатися.

Ідея наступної частини мого виступу, очевидно, полягає в  тому, що ми повинні дивитися вперед, думати про те, яким буде життя, якою має бути економічна політика після вступу України до Світової організації торгівлі. Хочу підтримати пана Заплатинського в тому, що ми повинні чітко сказати, що в  державній економічній політиці мають бути забезпечені умови для того, щоб економіка розвивалася. Однак основні елементи конкурентних стратегій реалізуються на рівні підприємств, компа­ній, саме вони є найактивнішими учасниками конкурентної боротьби. Тому я вважаю, що ми дедалі більше повинні будемо говорити не просто про економічний розвиток, а про такий економічний розвиток, який забезпечує конкурентоспроможність української економіки. Причому ця конкурентоспроможність має дуже багато вимірів.

Хочу додати, що вступ до Світової організації торгівлі сьогодні начебто зводиться до прийняття 20 чи 21 законодавчого акта. Це дуже важливо для подолання першого рубежу, але ми не повинні забувати про те, що й після вступу до Світової організації торгівлі уряду, парламенту необхідно буде прийняти ще щонай­менше декілька законодавчих актів. На мою думку як експерта, одним з перших таких законодавчих актів має стати рамковий закон про механізми, принципи державної підтримки галузей еко­номіки чи економіки в цілому, на основі якого можна розробляти відповідні програми, але робити це таким чином, щоб не потра­пляти в антидемпінгові розслідування і не бути звинуваченими в  недобросовісній конкуренції.

Ще один момент полягає в тому, що уряд, парламент і всі наші політики повинні показувати підприємцям певні перспективи. Тому, на мою думку, після вступу до Світової організації торгівлі або паралельно з цим процесом уряд має і може, скажімо, створити декілька “Білих книг” для обговорення тих чи інших ситуацій, скажімо, перспектив розвитку або конкурентоспро­можності металургії чи інших галузей, пов’язаних з економічною політикою.

Я впевнений у тому, що Україна буде членом Світової організації торгівлі, і сьогодні ми повинні думати про те, як скористатися цим шансом саме для економічного розвитку.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

Слово має академік Згуровський Михайло Захарович, ректор Національного технічного університету „Київська політех­ніка”. Прошу вас.

 

ЗГУРОВСЬКИЙ М.З., ректор Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Вельмишановний Олександре Олександровичу! Вельмишановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Дуже приєм­но відзначити, що за останній рік у свідомості нашого суспільства, його політичної еліти відбулися колосальні зміни, і тому ми сьогодні вже не ставимо під сумнів доцільність вступу до СОТ, а  почали обговорювати шляхи приєднання, стратегію діяльності України в цій організації. Якщо говорити про цю стратегії, то тут ми маємо дві альтернативи: перша — це переорієнтація України на пріоритетний науково-технологічний та інноваційний розвиток, що є, до речі, найкращим і єдиним шляхом захисту вітчизняного виробника; друга — це залишатися низькотехнологічною, сировинно-переробною країною.

Наслідки другого сценарію дуже легко передбачити, вони зведуться до максимізації економічно невигідного сировинного експорту з одночасним збільшенням високотехнологічного товар­ного імпорту. Деградуючий ринок праці підштовхне Україну до подальшого ослаблення вітчизняної науки і зниження освітнього цензу нації. Тому, не маючи альтернативи вступу до СОТ, Україна, на мій погляд, також не має альтернативи щодо стратегії свого подальшого розвитку.

Головні проблеми, які Україна має подолати на цьому шляху, бачаться такими.

Перше. Насамперед необхідно створити керовану інновацій­ну модель розвитку країни шляхом утвердження системи держав­них пріоритетів і заснування на цій основі низки стратегічних програм. Для України їх може бути не більше десяти. Ці програми мають об’єднати в єдиному комплексі власні наукові розробки, власне кадрове супроводження, вітчизняний виробничий сектор і  бізнес. До речі, абстрагуючись від політичних оцінок, можемо зазначити, що національні програми Росії, які ця країна почала впроваджувати три роки тому, у сукупності і дають таку саму стратегію розвитку.

Друге. Виходячи з того, що в розвинутих економіках, з яки­ми Україна змушена буде конкурувати, додана вартість продукції створюється винятково за рахунок нових знань та інтелектуальної складової, треба повернути до головних продуктивних сил науку, передову освіту та інновації. Ефективним кроком для вирішення цієї проблеми було б законодавче посилення зв’язків між ними на основі відомого і поширеного у світі так званого “трикутника знань” та перегляд законодавства України про інноваційну діяль­ність з урахуванням кращого світового досвіду.

Зокрема, Закон України “Про спеціальний режим іннова­ційної діяльності технологічних парків” надав учасникам інновацій­ного процесу основні мотивації у вигляді податкових і митних пільг. В умовах України це призвело до конкурентної боротьби учасників проектів за одержання зазначених пільг замість забез­печення конкурентної боротьби їхньої продукції на ринках. Як на­слідок, за п’ять років чинності закону 80 відсотків продукції техно­парків виявилися неконкурентоспроможними. Крім того, діяльність технопарків не була територіально орієнтованою, що виключило мотивацію місцевої влади на розвиток регіональних інноваційних середовищ.

Тому замість надання вказаних пільг, доцільно створити привабливі мотиваційні умови для взаємодії основних учасників інноваційного процесу. Це високотехнологічні компанії, що конкурують на внутрішніх і зовнішніх ринках, це конкуренто­спроможні наукові групи, які забезпечують ці компанії постійним потоком ноу-хау, це факультети і кафедри університетів, які го­тують для цих компаній високоякісний людський капітал, це інвестиційні і венчурні фонди, що підживлюють інноваційний процес, бізнес структури, що виводять інноваційну продукцію на ринки.

На сьогодні чинне законодавство створює досить серйозні перепони для ефективної взаємодії цих учасників інноваційного процесу. І головне — послідовні кроки мають бути здійснені для формування суспільної свідомості громадян країни з метою чіт­кого розуміння, хто ми і який шлях маємо подолати. Це означає, що без рішучої державної політики, без стимулювання людської активності і консолідації країни досягти зазначених цілей буде неможливо.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово має Анатолій Кирилович Кінах, голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, потім виступатиме Плотніков.

 

КІНАХ А.К., голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (Блок “Наша Україна”). Шановний Олександре Олександровичу! Шановні учасники парламентських слухань! Ми розглядаємо життєво важливе питання в умовах глобалізації світової економіки і загострення економічної та полі­тичної конкуренції. Визначальними чинниками є конкурентоспро­можність держави, вміння захищати і просувати свої національні, економічні та політичні інтереси.

На всіх етапах підготовки вступу до СОТ Україна зосереджу­вала увагу насамперед на двох головних чинниках — це імпле­ментація українського законодавства до вимог СОТ і ведення переговорів у складі Робочої групи. На жаль, ми змушені конста­тувати, що на третю частину, яка є найважливішою — створення максимально високого рівня конкурентоспроможності економіки до дати вступу до СОТ, Україна звертала дуже мало уваги. На  сьогодні, зважаючи на переваги від вступу до СОТ для українського експорту, а Україна є експортно орієнтованою державою, необхідно суттєво змістити акценти на питання, які визначають конкурентоспроможність української економіки.

На жаль, і це підтверджують дані світових експертів, за останній період в рейтингу конкурентоспроможності економіка Україна вже втратила десять пунктів і з 68 місця перемістилася на 78 місце у світі. Це дуже серйозний сигнал, тому я абсолютно впевнений, що подальші дії влади та бізнесу в Україні мають бути спрямовані, і це треба відобразити в рекомендаціях парламент­ських слухань, не тільки на імплементацію законодавства (ця однозначна вимога повинна бути виконана,) а й на створення умов для підвищення конкурентоспроможності нашої економіки.

Найперше завдання — технологічна і технічна модернізація економіки, маючи на увазі, що фізичне і моральне зношення основних фондів в Україні сягає 70–80 відсотків. Це, безумовно, стимули для реінвестування прибутку підприємств в підвищення їх конкурентоспроможності. Умови для імпорту високотехнологічного обладнання, яке не виробляється в Україні. Це, безумовно, питання, які стосуються прискореної амортизації, інноваційної, інвестиційної політики. Принципове значення для АПК (я, на жаль, не почув цього від міністра) мають питання щодо поглиблення і  розвитку земельної реформи в Україні, створення сучасного земельного ринку, розвитку іпотеки і на цій основі залучення інвестицій та створення умов конкурентоспроможності агропроми­слового комплексу нашої держави.

Принципове значення має дуже важлива робота з підвищен­ня ефективності банківської системи України. Як можна закликати до рівноправної конкуренції, маючи таку величезну дистанцію у вартості кредитних ресурсів для українського виробника та його конкурентів, наприклад з Європейського Союзу? Різниця в 4–5 разів! Дуже важлива, і це має принципове значення, валютна політика держави, яка значно впливає на конкурентоспроможність українського експорту, — тут повинні бути дуже чіткі, узгоджені дії.

Хочу зазначити, що з цього приводу однозначно на всіх етапах повинен діяти ефективний діалог влади і бізнесу. Всі пи­тання умов вступу повинні мати техніко-економічне обґрунтування ризиків та переваг, і тільки на такій основі повинен відбуватися постійний пошук оптимального балансу національних інтересів України та умов вступу до СОТ, зважаючи на втрати в разі того чи іншого неправильного кроку в цьому напрямі. Впевнений, що треба припинити дискусії про те, вступати чи не вступати до СОТ. Україна повинна бути у Світовій організації торгівлі — це невід’ємна частина зусиль для нашої конкурентоспроможності, це  148 держав світу, які виробляють як мінімум 95 відсотків світо­вої продукції; і однозначно, це необхідно для України, для нашого сучасного розвитку.

Змушений констатувати, що проект рекомендацій Парла­ментських слухань вимагає суттєвого доопрацювання. По суті, на перший погляд, це не документ, який консолідує політичну волю, інтелект держави щодо вступу до СОТ, а по суті техніко-еко­номічне обґрунтування перенесення термінів вступу до СОТ на 2007 рік. Це неприпустимо, і я просив би це врахувати в оста­точній редакції Рекомендацій, з тим щоб усі зрозуміли: вступ України до СОТ — це стратегічне завдання держави, навколо якого необхідно об’єднати політичну волю, інтелект всіх, неза­лежно від політичного кольору, щоб забезпечити необхідний для конкурентоспроможності України результат.

Щиро дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо й вам.

Слово має Олексій Віталійович Плотніков, заступник голови Комітету з питань економічної політики, доктор економічних наук, професор. Я підкреслюю звання, оскільки до цього всі виступили доктори. Звертаюся до частини учасників парламентських слухань, слухачів, студентів: записуйте, про що говориться, тому що навряд чи ще матимете змогу побувати на засіданні, де  виступають підряд десятки відомих вчених з приводу важли­вого суспільного питання.

Будь ласка.

 

ПЛОТНІКОВ О.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики (Партія регіонів). Шановний Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати! Шановні присутні! Проблема вступу до СОТ справді важлива, мабуть, одна з найважливіших, які постали перед Україною. І ця обумовленість полягає не лише в тому, що є можливість приєднатися до між­народних економічних і політичних відносин. Мова йде про те, що Світова організація торгівлі — це, можливо, на сьогодні єдина організація до якої можна приєднатися, можна стати її членом. Зрозуміло, що, порівняно з Євросоюзом чи іншими євроатлан­тичними структурами, саме СОТ є тією реальністю, до якої можна вступити вже найближчим часом. Дійсно, ця проблема актуальна, як і актуальний шлях, яким Україна йшла до СОТ.

Питання про те, як приєднується Україна, яким чином вона йде до СОТ, справді досить болісне для держави. Шлях України до СОТ надзвичайно складний і відбувався не лише в умовах проблематики двосторонніх переговорів, не лише в умовах недосягнення згоди на підписання цих протоколів. Фактично всі 13 років, відбувався жорсткий тиск керівництва держави щодо того, що треба приєднуватися саме в цьому році. Такий стан речей призвів до ситуації, коли досягнення мети членства фактично перетворилося на членство за будь-яку ціну. І весь переговорний процес також був підпорядкований скоріше не відстоюванню національних інтересів України, а досягненню мети членства в СОТ.

В Україні, на жаль, не розроблені механізми захисту націо­нальної економіки від членства в СОТ. І Міністерство економіки, і  зараз виступав Ігор Бураковський поширюють інформацію про те, що після вступу до СОТ зростання добробуту становитиме 10,2 відсотка обсягу споживання, ВВП зросте на 4,8 відсотка і  таке інше. Але мова йде саме про середньо- та довгострокову перспективи. Те, що буде відбуватися в короткостроковій, можли­во, і в середньостроковій перспективі, аж ніяк не буде безболіс­ним для національної економіки.

Сьогодні вже говорили про сільське господарство, яким держава традиційно не опікувалася так, як у країнах Західної Європи, і те, що відбудеться після вступу до СОТ, також матиме дуже негативні наслідки. Можна наводити приклади інших враз­ливих галузей, механізми їх захисту треба буде будувати вже після того, як Україна юридично стане членом СОТ.

Незважаючи на те, що ситуація дійсно буде непростою, вона буде неоднозначною, я жодним чином не ставлю під сумнів необхідність вступу до СОТ. Враховуючи те, що СОТ — це 149 країн, на які припадає 95 відсотків світового торговельного обороту, що це 70 відсотків українського експорту, що всі країни—сусіди України, окрім Росії та Білорусі, є членами СОТ, треба вступати. Крім того, зрозуміло, що на макроекономічному рівні є більш ніж відчутні переваги саме в довгостроковому періоді.

З точки зору міжнародних, економічних і політичних відно­син, вступ сприятиме надходженню іноземних інвестицій, більш плідній співпраці з іноземними партнерами і, можливо тому, щоб проти України не проводилися антидемпінгові розслідування. До того ж можна реально вести мову про створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом, про збільшення обсягів інвестицій безпо­середньо з країн Євросоюзу. Я не хотів би поєднувати вступ до  СОТ з євроінтеграцією, але знову-таки, це справді буде вагомим кроком щодо вступу до Євросоюзу.

Сподіваюся, що до кінця цього року технічно Україна буде готова до того, щоб стати членом СОТ. Тобто будуть прийняті відповідні закони, будуть врегульовані проблеми з Киргизією, і  буде сама технічна готовність України до того, щоб розглядати себе членом СОТ — це буде досягненням тієї мети, яка стояла перед Україною. А те, що юридично Україну приймуть у січні чи лютому наступного року, залежить вже не від України, а скоріше, від керівництва СОТ. Знову таки, я приєднуюся до тих думок, які  звучали в залі, що нам треба будувати захисні механізми на перспективу, після вступу до СОТ.

Спасибі, вдячний за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Олексію Віталійовичу, передов­сім за те, що ви зосередили увагу всіх учасників парламентських слухань на тому, що не все тільки під аплодисменти робиться. Ще великі й складні завдання стоять перед Україною, щоб захис­тити свої інтереси при вступі до Світової організації торгівлі.

Слово має Олександр Ілліч Розенфельд, ректор Міжнарод­ного Соломонового університету, доктор економічних наук. Будь ласка.

 

РОЗЕНФЕЛЬД О.І., ректор Міжнародного Соломонового університету. Уважаемый Председатель! Уважаемые народные депутаты и члены правительства! Дорогие коллеги! Хочу заме­тить, что вступление в СОТ можно рассматривать с двух точек зрения: во-первых, как внутреннюю потребность экономической системы Украинского государства; во-вторых, как ответ на те вы­зовы, которые мировая экономика предъявляет сегодня к нашей стране и к нашей экономике. За последние двадцать лет в струк­туре мировой экономики произошли колоссальные изменения, которые называются одним словом — глобализация. Сегодня мы сталкиваемся с появлением глобальных рынков, дневной оборот которых превышает 3 триллиона долларов. И мы должны каким-то образом вписываться в эту систему. Поэтому, в известной мере, наше вступление в ВТО — это вынужденная мера. Вынужденная мера!

Хочу заметить, что вступление Украины в ВТО — это не разовый акт, это процесс. Наше членство в этой организации будет продолжаться десятилетиями, это просто новое состояние украинского государства, по крайней мере, украинской эконо­мики. Это новое состояние дает нам новые возможности, но и  влечет за собой новые риски.

В базовых докладах, которые сегодня прозвучали, основные возможности были довольно полно перечислены. Я бы только добавил, что, говоря о расширении доступа украинского экспорта к мировым рынкам, может быть есть смысл заострить внимание на том, о чем говорил академик Згуровский, — на интеллекту­альных составляющих украинского экспорта. Наверное, в средне­срочной перспективе нужны государственные программы под­держки экспорта, скажем, в сферах образования, здравоохра­нения, туризма, коммерческой космонавтики, других, что может стать элементом нашей экономической политики на ближайшие годы. Есть возможность обращаться в ВТО в качестве третей­ского судьи в тех вопросах, которые возникают и будут возникать в обозримом будущем. Есть возможность принять участие в раз­работке новых правил мировой торговли на правах, скажем, миноритарного управляющего, но все-таки принимать участие в  этом управлении. Это что касается шансов.

Риски. Краткосрочные риски сегодня были многими высту­пающими описаны очень подробно и с безусловным знанием предмета. В краткосрочной перспективе нам понятно, что речь идет о неких рисках схлопывания рынков, ухудшения структуры занятости в ряде отраслей. Хочется верить, что наша экономика сумеет адекватно использовать нетарифные меры защиты и  вообще в переходный период эти риски преодолеть.

Среди среднесрочных рисков, хочу обратить ваше внимание на такую проблему: ВТО и теневая экономика Украины. Это весьма любопытный вопрос, который менее исследован в трудах специалистов. Вследствие разницы в уровнях тарифной защиты внутренних рынков соседних стран, например Украины и России, возникают потоки так называемого серого импорта, которые обязательно двигаются из стран с меньшей степенью защищен­ности в страны с большей степенью защищенности. Прогнози­ровать эти потоки — важная вещь. В новейшей экономической истории есть пример создания американской мафии в 1930-е годы, когда именно на разнице этих тарифов между Канадой и  Соединенными Штатами была вскормлена могущественная спрутообразная организация, до чего нам лучше бы не допустить. Этим следует заняться.

И в заключение хочу сказать, что в течение десятилетий Украине нужны будут профессионалы, которые будут заниматься нашими отношениями с ВТО. Их надо готовить уже сейчас.

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Олександре Іллічу. Тільки, я думаю, ви помилилися, ми, мабуть, уже обставили американців 30-х років у цьому плані.

Слово має завідувач кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету, доктор економічних наук Макогон Юрій Володимирович. Прошу.

 

МАКОГОН Ю.В., завідувач кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету. Спасибо за предостав­ленную возможность высказать свое мнение по этому вопросу на парламентских слушаниях. Уважаемые участники слушаний! Я  хотел бы уточнить несколько моментов, буквально очень тезисно, безусловно, исходя из того, что мы уже в ближайшее время будем работать в составе Всемирной торговой органи­зации. Естественно, любая научная школа будет предлагать свою методику оценки этих последствий, и сегодня нужно обсуждать уже не то, будем ли мы членами ВТО (это однозначно — нужно вступать в ВТО, добиться этой возможности), а что сделать в  переходный период, чтобы упредить те потери, которые возможны в народно-хозяйственном комплексе Украины, особенно в тех отраслях, которые мы изучаем, находясь в Донец­кой области.

Еще один очень важный момент, на котором хотел бы остановиться. Год тому назад по линии Торгово-промышленной палаты я был приглашен в составе делегации Украины в Хорва­тию, где накануне Гонконгского саммита ВТО, на котором, как тогда предполагалось, Украину могли принять в эту организацию, изучалось насколько мы готовы к вступлению. Вместе работали представители стран из Восточной Европы и СНГ, недавно вступившие в ВТО и те, которые готовятся к вступлению, в  частности Украина и Россия. Там рассматривались как раз вопросы о том, насколько осведомлены общественность, бизнес, наука, система негосударственных организаций, в частности ТПП, о том, как готовится та или иная страна к вступлению в ВТО, что им нужно сделать на пути этого решительного шага. Насколько осведомлены наша общественность и наука? Думаю, всем хоро­шо известно, что мы буквально только в последние годы стали получать информацию по этому вопросу.

Конечно же, здесь есть масса преимуществ, которые я буду характеризовать, однако начну с антитезисов. Например, ускоре­ние структурной реформы, внедрение рыночных механизмов возможны, только если будет добрая воля власти, бизнеса и  общественности одновременно. А вот теневая экономика как раз препятствует решению этого вопроса.

Далее. Возможно ли укрепление наших отношений и будет ли открыт путь для зоны свободной торговли с Европейским Союзом, Российской Федерацией, СНГ, Организацией Черномор­ского экономического сотрудничества, если, например, ЕС дискриминирует Украину на своих рынках, а Украина в свое время подписала целый ряд соглашений о добровольном ограничении экспорта по целому ряду товаров с ЕС и Соединенными Штатами Америки?

Возможность полноправного обоснованного применения метода защиты внутреннего рынка в соответствии с соглаше­ниями ВТО. Здесь очень большие проблемы. Сможем ли мы их решить без жесткой позиции государства по этому вопросу? Под сомнением и улучшение инвестиционного климата. Не вступле­нием в ВТО решаются вопросы о благоприятном инвестиционном климате, а упрощением доступа на мировые рынки украинских товаров. Автоматически это не произойдет, особенно по опреде­ленным группам товаров, которые сегодня дискриминируются. И почему-то часто говорят о сельском хозяйстве, о металлоломе, что не так важно. А как быть с нашей высокотехнологичной про­дукцией бывшего оборонного, военно-промышленного комплекса, самолетостроения, судостроения, других отраслей? Уменьшится ли стоимость изделий вследствие того, что будут снижены барье­ры? Повысится ли конкурентоспособность за счет этого? Здесь тоже есть большие сомнения.

И, наконец, очень важный вопрос — горно-металлурги­ческий комплекс. Прошу вдуматься: в отрасли, которая обеспечи­вает более 40 процентов экспорта, сегодня работают более 150 тысяч человек. Еврокомиссия в позапрошлом месяце уже поднимала вопрос о том, чтобы провести антидемпинговое рас­следование против украинских производителей ферросплавов.

И последнее. Синхронно или нет, но нужна договоренность с Российской Федерацией в рамках будущего единого экономи­ческого пространства…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за ваш виступ.

Слово має Ярослав Петрович Мендусь, секретар Комітету з  питань правосуддя.

 

МЕНДУСЬ Я.П., секретар Комітету Верховної Ради України з  питань правосуддя (Соціалістична партія України). Шановні колеги! В Україні загалом знайдеться небагато політиків, які виступають проти вступу України до Світової організації торгівлі. Те, що наша держава стане членом СОТ — неминучий процес, пов’язаний з потребою інтегрувати українську економіку в систе­му світової кооперації. Соціалісти не раз підкреслювали назрілу необхідність такого кроку. Питання, врешті-решт, стосується тем­пів вступу та мінімізації ризиків для вітчизняної економіки.

Викликає здивування, що деякі українські політики сприймають вступ до СОТ як своєрідний вид спорту. Мета одна — якнайшвидше стати членом цієї організації. Однак чи може член­ство в будь-якій структурі бути метою національної політики?

Як показує практика вступу до СОТ більшості країн світу, такий крок, як правило, супроводжувався інтенсивними перего­ворами. Країни добиваються на таких переговорах серйозних преференцій щодо захисту національних інтересів, підписують угоди з вилученнями. Це обумовлено тим, що вступ до СОТ при всіх очевидних перевагах може супроводжуватися стрімким нищенням цілих галузей, підвищенням рівня безробіття.

За таких умов Верховна Рада не має права взяти на себе відповідальність за прийняття пакета з двох десятків законів без детального їх вивчення і опрацювання, адже за кожним з цих законопроектів стоять долі сотень тисяч людей. Усі законопроекти повинні пройти процедуру погодження в комітетах і при цьому слід врахувати, що на даний час в українській економіці ще не створено всіх передумов, необхідних для забезпечення ефектив­ного використання переваг членства у Світовій організації торгівлі.

За таких обставин неприпустимо, щоб будь-які політичні сили вимагали в ультимативній формі найшвидшого вступу до СОТ. Це абсурдні вимоги, які приховують дешеві піар-приводи і  використовуються для розпалювання внутрішньополітичних протиріч. Аналіз і кваліфікована експертиза, проведена компе­тентними органами і службами, показує, що вступ до СОТ містить в собі значні ризики. І не враховувати думку експертів при вирішенні цих проблем було б вкрай недалекоглядно.

Зупинюся на деяких можливих проблемах. Вступ до СОТ може мати наслідком: ліквідацію окремих підприємств та навіть галузей вітчизняної промисловості внаслідок їх неконкуренто-спроможності в умовах зниження імпортних тарифів і посилення експансії іноземних виробників; зменшення бюджетних надхо­джень внаслідок скорочення обсягу виробництва в окремих галу­зях; поглиблення негативних тенденцій у співвідношенні попиту і  пропозиції робочої сили на ринку праці, зокрема зростання рівня структурного безробіття внаслідок звільнення працівників неефективних українських підприємств; тимчасові ускладнення у сфері державного регулювання економічного розвитку, спричинені необхідністю відмови від використання традиційних для україн­ської економіки важелів економічної і насамперед, вертикальної промислової політики; неможливість виконання багатьох поло­жень, закріплених у галузевих програмах, зокрема щодо під­тримки вітчизняного гірничо-металургійного комплексу, судно-, автомобіле- та літакобудування тощо, які несумісні з принципами СОТ, що може спричинити значні проблеми розвитку цих секторів.

Окрема тема — підписані двосторонні договори з країна­ми — членами СОТ. На сьогодні їх зміст охороняється Міністер­ством економіки як найбільша державна таємниця. Чому? Адже цілий ряд положень несе реальну загрозу вітчизняному товаро­виробнику, і про це слід говорити завчасно, мінімізуючи можливі негативні наслідки.

Наведу два приклади. У процесі укладення двосторонньої угоди з США Україна взяла зобов’язання після вступу до СОТ зменшити середній розмір закріплених мит на сільсько­господарську продукцію до 11,1 відсотка, що неминуче супрово­джуватиметься збільшенням обсягу імпорту. Також ми будемо зобов’язані забезпечити більш широкий доступ на свої ринки продукції, що становить інтерес для Сполучених Штатів, зокрема пташиного м’яса. Це призведе до відчутних втрат українського птахівництва. У рамках цієї угоди ми зобов’язалися прискорено впровадити в нашій країні міжнародні санітарні та фітосанітарні стандарти. Зрозуміло, що висока вартість їх запровадження та сьогоднішня невідповідність існуючим стандартам стане істотною перешкодою розширенню експорту вітчизняної продукції.

Ці та десятки інших ризиків повинні стати приводом для вдумливого аналізу, що супроводжуватиметься розробкою систе­ми компенсаторних заходів. Врешті-решт, питання полягає не в  тому, вступати чи не вступати до СОТ, а в тому, в якій мірі і  наскільки фахово ми захищаємо національні інтереси. Тоді вступ до СОТ стане ефективною відповіддю на виклик часу, а не деше­вою політичною акцією в ім’я сумнівних цілей.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Арсеній Петрович Яценюк, Перший заступник керівника Секретаріату Президента України. Прошу, Арсене Петровичу. За ним виступатиме Немиря, фракція “Блок Юлії Тимошенко”.

 

ЯЦЕНЮК А.П., Перший заступник керівника Секретаріату Президента України. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! На сьогодні ситуація щодо вступу до Світової організації торгівлі полягає в тому, що переговорний процес завершений. Секрета­ріат Президента підготував довідку, таку досить цікаву книжку, у  якій розповідається, як вступали до Світової організації торгівлі, хто підписував протоколи і на яких умовах.

Тому мова йде про те, що нам треба сьогодні формалі­зувати поточний стан України і саме вступити формально до Світової організації торгівлі. Хотів би зазначити, що Україна на сьогодні на 90 відсотків перебуває в межах Світової організації торгівлі. Основний пакет законодавства, який був спрямований на  лібералізацію ринку капіталів, був прийнятий ще починаючи з  2000 року. Пакет щодо зміни тарифів на послуги сьогодні на 99 відсотків, підкреслюю, відповідає вимогам Світової організації торгівлі. Те, що стосується ставок ввізного і вивізного мита, — на  90 відсотків, тобто лише 10 відсотків законодавства, що на сьогодні охоплюється відповідним пакетом із 21 закону.

Переваги Світової організації торгівлі зрозумілі, і я не хотів би зупинятися на них, тому що про це дуже багато говорили. Загальні тенденції — зростання ВВП, збільшення інвестицій, освоєння нових ринків, припинення антидемпінгових розслідувань проти українських товарів, загальна капіталізація країни в цілому.

Президент України вніс до Верховної Ради 16 законо­проектів, і ми вдячні за підтримку і уряду України, і парламенту, тому що ці законопроекти досить активно розглядаються і отри­мують позитивну підтримку. Що стосується позиції уряду, то якщо у нас будуть тотожні законопроекти, ми не будемо заперечувати проти того, щоб приймати урядові закони для прискорення процесу вступу до СОТ.

Хотів би коротко поінформувати вас про те, що сьогодні у  всіх на слуху, що є, можливо, міфами про Світову організацію торгівлі, з одного боку, а з другого, — і певними ризиками для української економіки. Є декілька базових речей. Перше — агропромисловий комплекс. Агропромисловий комплекс має дві підпроблеми: ввезення цукру-сирцю (квота у 260 тисяч тонн) і ба­зова підтримка підприємств АПК. Третя проблема стосовно ввізного мита є надуманою. Коротко прокоментую.

Перша проблема стосується квоти у 260 тисяч тонн цукру-сирцю. За офіційною статистикою, Україна в середньому щороку різними шляхами, як правило, на превеликий жаль нелегальними, ввозить близько 400 тисяч тонн цукру-сирцю. Протягом останніх чотирьох років навіть приймалися відповідні закони, які дозволяли ввозити відповідний цукор-сирець. Тому говорити про те, що Україна вперше відкриває ринки, неправильно. Більше того, у  процесі вступу до СОТ ми відмовили Австралії у підписанні протоколу на 406 тисяч тонн, а погодилися тільки на 260 тисяч тонн — це лише 10 відсотків загального споживання цукру в  Україні, на противагу 3 млн тонн цукру-сирцю, які закуповує Російська Федерація. Тому стосовно ввезення цукру-сирцю з  країн — членів СОТ відповідь може бути одна: треба освоювати нові ринки незалежно від того, будемо ми мати сирець чи ні. Показник цього року — відбулося перевиробництво цукру. Цукор упав в ціні до 2,40, ринок Росії закритий. Ось на що треба орієнтуватися в цукровому питанні.

Друга проблема стосується базової підтримки АПК. Кажуть про низьку підтримку. Хочу доповісти: 1,2 млрд грн — це розмір так званих прямих дотацій селу. Це ті кошти, які можуть перерахо­вуватися з державного бюджету безпосередньо на рахунки сільськогосподарських підприємств. За останніми даними, ми не дотягуємо до цієї цифри на 30 відсотків. Що стосується інших видатків державного бюджету на продовольчий резерв, на роз­виток інфраструктури села, на освіту і науку, на маркетинг — ці суми не обмежені. Головне, щоб у бюджеті вистачало коштів.

Наступне питання стосується зменшення ставок ввізного мита. Дехто каже: якщо ми зменшуємо мито, то відкриваємо внутрішній ринок. Це було б правильно, але статистика свідчить про інше. На сьогодні середня митна вартість костюма в Україні не перебільшує 10 доларів. І це стосується всіх товарів. Навіть якщо ви визначите ставку ввізного мита у 100 відсотків, то це буде аж 20 доларів за реальної вартості 200–300 доларів. Іншими словами, ввізне мито на сьогодні не є інструментом захисту національної економіки. Виключно після вступу до Світової органі­зації торгівлі необхідно вирішити питання щодо реальної митної вартості товарів, і це — інструмент захисту.

У зв’язку з закінченням часу я дозволю собі сказати тільки одне. Дійсно, є ризики. Але ми вже вступаємо 14 років, і чим довше ми будемо зволікати, тим гірші умови отримаємо. Отже, треба вступати до СОТ і боротися за нові ринки вже з країнами — членами СОТ. Щоб не залишитися у клубі таких країн, як Іран, Ірак, Афганістан, Таджикистан та інших, які не є членами Світової організації торгівлі.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Немиря Григорій Михайлович від фракції “Блок Юлії Тимошенко”. Будь ласка. За ним виступатиме Сухий.

 

НЕМИРЯ Г.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (Блок Юлії Тимошенко). Шановний пане Голово! Шановні колеги народні депутати! Шановні члени дипломатичного корпусу і гості Верховної Ради! Якщо питання складне, варто підходити до нього, ставлячи прості запитання. Я  почну з кількох таких простих запитань. Чому, якщо всі “за”, Україна не може протягом 14 років вступити до СОТ? Чому після парламентських слухань у 2003 році з таким самим порядком денним у 2004 році нічого не було зроблено для того, щоб Україна наблизилася до вступу до СОТ? Чому в червні минулого року, коли уряд Тимошенко вніс на розгляд Верховної Ради пакет проектів законів, які пришвидшили б і зробили можливим вступ України до СОТ вже до кінця 2005 року, переважна більшість народних депутатів, до речі, членів нинішньої правлячої коаліції, голосували “проти”? Чому, коли сьогодні всі кажуть, що це не питання — вступати чи ні, а питання — як вступати, ми знову чуємо той самий рефрен: треба підготуватися, подумати...

Колега Гладій говорив: треба “поспішати, не поспішаючи”, треба захиститися, треба поставити огорожу. Колега Заплатин­ський говорив про необхідність підписання протоколу про наміри між Україною і Російською Федерацією. Про що? Про вступ до СОТ? Про синхронізацію? Давайте ще будемо підписувати з краї­нами, які взагалі не хочуть вступати до СОТ, з такими як Білорусь та іншими. Тому треба бути відповідальними і підзвітними.

Що таке СОТ і чому потрібно бути в СОТ? СОТ — це правила гри. Якщо ми хочемо впливати на ці правила гри, ми маємо бути всередині, а не зовні. Якщо ми будемо зовні, ці правила гри будуть вироблятися без нас, і постраждають ті самі вітчизняні товаровиробники, про захист яких ми тут багато чуємо. Вступаючи до СОТ, ми матимемо право на рівний доступ до арбітражу, і наші вітчизняні товаровиробники не будуть страждати від того, що Україна не є членом СОТ і до неї застосовуються дискримінаційні заходи. СОТ відповідає національним інтересам України, тому що вступ до СОТ приведе до збільшення обсягу валового внутрішнього продукту. До речі, ті політичні сили, які цілком аргументовано говорять, що “перш ніж вступати до Європейського Союзу, треба побудувати Європу всередині України”, мали б знати, що умовою початку, навіть початку, переговорів про створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом є вступ України до Світової організації торгівлі. Чому ми знову і знову втрачаємо цей шанс?

Хочу додати, що вже цього разу варто поставитися до завдання вступу до СОТ як до спільного завдання уряду, Президента і Верховної Ради України. «Блок Юлії Тимошенко» саме так ставиться до цього завдання. Не тому що це відповідає інтересам опозиції або інтересам правлячої більшості, або інтересам Президента, а тому що це відповідає національним інтересам України, а значить — інтересам громадян України.

Що треба зробити, щоб цього разу Україна не втратила свого шансу і стала членом СОТ? Це залежить від нас, це залежить насамперед від Верховної Ради. Не можна робити десятий крок не зробивши перший, другий і третій. Першим кроком, який ми маємо зробити сьогодні за підсумками цих дуже важливих парламентських слухань, має стати реальна постанова і  реальні рекомендації, виконання яких можна було б проконтро­лювати, для того щоб забезпечити вступ до СОТ вже до кінця цього або на початку наступного року.

Тому я дуже критично ставлюся до проекту постанови, в  якому пропонується, щоб комітети Верховної Ради лише в  першому півріччі 2007 року поінформували Верховну Раду про стан розгляду законопроектів. Не можна так ставитися до цього питання! Я пропоную внести зміни до тексту з тим, щоб ще до 1 грудня була інформація про стан виконання, щоб Україна стала членом СОТ. Повторюю, це тест для Кабінету Міністрів, це тест і  для опозиції. Тоді буде зрозуміло, як в умовах нової конститу­ційної реформи, незважаючи на політичну конкуренцію, різні політичні сили можуть діяти спільно, захищаючи не вузькопартійні, а національні інтереси.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу промовців на цей проект постанови не посилатися, оскільки вже використаний аргумент, з одного боку, а з другого — це технічна помилка стосовно 2007 року. Я  маю на увазі, що ми не обговорюємо проект постанови, постанову прийматиме парламент окремо.

А тепер слово надається Ярославу Сухому від Партії регіонів. За ним виступатиме Циганкова Тетяна.

 

СУХИЙ Я.М., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (Партія регіонів). Шановні учасники парламентських слухань! Необхідність інтеграції України у світову економічну систему не викликає сумніву. Більше того, як зазначив у вступному слові Голова Верховної Ради Олександр Олександрович Мороз, наша держава має стати активною учасницею вдосконалення сучасного глобалізаційного процесу. Сьогодні таке завдання нам під силу, і ми реалізуємо його без істерик, без шантажу і без залякування.

Комітет з питань соціальної політики та праці, думку якого я висловлюю, сподівається, що уряд Віктора Януковича, розумію­чи, що наша економіка ще не має тих передумов, які забезпе­чили  б ефективне використання переваг членства в СОТ, зуміє забезпечити потрібний баланс між комплексом можливих як позитивних, так і, на жаль, негативних соціально-економічних наслідків вступу України до Світової організації торгівлі.

У виступах на цих слуханнях вже зазначалося, що після вступу до СОТ ми сподіваємося на позитивні якісні зміни стандар­тів у сфері праці — на підвищення якості життя частини населення, на зростання зарплат, на підвищення безпеки праці, на спряму­вання частини інвестицій на оновлення виробництва, на зростання бюджетних надходжень.

Однак давайте скажемо відверто... пригадаймо, досі урядо­вці не говорили з народом відверто і так і не пояснили людям, яким чином вступ до СОТ сприятиме піднесенню добробуту. Нам  у сесійній залі просто говорили “так треба”. Цього на сього­дні вже замало, ми повинні народу пояснити, чи достатніми будуть запобіжні та адаптаційні заходи влади для мінімізації тих втрат, яких зазнає Україна на шляху до СОТ, про що вже говорив міністр економіки. А це є скорочення робочих місць і зниження конкурентоспроможності національної робочої сили, у тому числі в  освіті, зменшення доходів населення.

Скажіть, будь ласка: що чекає мешканців тих міст і містечок, де будуть ліквідовані неконкурентні промислові підприємства? А  чим обернеться для нашої української господарки посилення неконтрольованої трудової міграції та поширення так званої “транзитної міграції”? Про цю біду ми поки що знаємо з газет і  бачимо на екранах телебачення. Або, скажіть, будь ласка: де опиняться позбавлені державної підтримки літако-, судно-, авто­мобілебудування, гірничо-металургійна галузь, АПК та високо­технологічний військово-промисловий комплекс? Де опиняться базова і прикладна наука України, кому вона буде потрібна?

І взагалі, чи не готують, часом, Україні наші багаті сусіди статус сировинного придатка, про що вже казав академік Згуровський? Пам’ятаєте слова великого мислителя, звернені до українського народу:

“Невже тобі на таблицях залізних

Записано в сусідів бути гноєм,

Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм”, — ніби сьогодні нас нинішніх з болем запитував Іван Франко.

На кого були розраховані пропагандистські кліше попередніх років, що вступ до СОТ веде до зростання економіки та матері­ального добробуту? Так, серед країн — членів СОТ Ангола і  Бангладеш, Гондурас і Монголія, Нігерія і Гаїті, Грузія і Молдова, Зімбабве і Чад та інші сьєрра-леоне і свазіленди.

Комітет з питань соціальної політики та праці вважає, що розв’язання завдань піднесення економічного добробуту лежить в  іншій площині, в тому числі і в площині захисту інтересів вітчизняного товаровиробника — основної функції будь-якого уряду з будь-якими прапорцями та значками, в індустріальній модернізації та у стимулюванні високотехнологічного процесу.

Шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні як ніколи ми маємо всі можливості, аби не скотитися до кон’юнктур­щини, відкинути тиск, шантаж та ультиматуми і не допустити вступу до СОТ на дискримінаційних та неприйнятних для вітчизня­ної економіки умовах. Ми будемо в СОТ! “Ми обов’язково підемо на Захід, але з дієздатною державою, з конкурентоспроможною та високотехнологічною економікою”, — так колись казав Леонід Кучма.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Циганкова Тетяна Михайлівна, завідувач кафедри міжнародної торгівлі Київського національного економічного університету, доктор економічних наук, професор. Будь ласка. За нею виступатиме Симоненко Петро Миколайович.

 

ЦИГАНКОВА Т.М., завідувач кафедри міжнародної торгівлі Київського національного економічного університету України. Шановний Голово! Шановні народні депутати! Шановні члени уряду, присутні! Проблема, яка сьогодні обговорюється, має два виміри: короткостроковий і довгостроковий.

У короткостроковому вимірі необхідне завершення процесу приєднання до СОТ, для чого, як ми бачимо з сьогоднішнього обговорення, є майже всі інструментальні передумови. Якщо бути об’єктивним, то вагомих економічних та організаційних аргументів затягування процесу набуття членства в СОТ реально немає, і важливо, що це розуміє політична еліта України.

Більш важливим і таким, що потребує негайної уваги уряду, вочевидь, стає довгостроковий вимір. Нас чекають системні зміни в інституційних, регуляторних та організаційних механізмах зовнішньої торгівлі України. Адже проблема реальна не у вступі, а  в ефективній співпраці в межах СОТ.

У цьому контексті, по-перше, на часі питання розроблення стратегії взаємодії, співробітництва з країнами — членами СОТ. У  ній спільно з представниками бізнесу та науковцями слід визначити довгострокові пріоритети та позиції щодо галузевих і  системних питань, що є предметом переговорів в СОТ. Слід також окреслити цілі, умови та форми участі в неформальних угрупованнях та коаліціях, що діють у межах цієї організації.

По-друге, потрібні адекватні зміни в технологіях розроб­лення торговельної політики, яка повинна максимально врахову­вати інтереси національного бізнесу, в тому числі малого і серед­нього. Оскільки членство в СОТ передбачає майже безперервний процес міжнародних торговельних переговорів, в основу якого покладено принцип взаємних поступок, ми повинні мати матрицю інтересів і ліміти можливих поступок, оскільки неврегульоване надання поступок та отримання другорядних преференцій не сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національних виробників та реалізації економічних інтересів держави в цілому.

По-третє, необхідна трансформація існуючої деформованої інфраструктури державної підтримки експорту. Вона має відповідати принципам системності, наступальності, ефективності, а головне — доступності та прозорості.

По-четверте, доцільно створити на базі провідних навчаль­них закладів державну мережу підготовки та підвищення кваліфі­кації спеціалістів з міжнародної торгівлі, міжнародного маркетингу та комерційної дипломатії. Фахівці Київського національного економічного університету, зокрема Центру розвитку міжнародної торгівлі, мають вже п’ятирічний досвід такої роботи за програмами СОТ.

По-п’яте, потрібна активізація національної системи комер­ційної дипломатії. Оскільки такі процеси, як участь у багатосто­ронніх раундах, розв’язання суперечок, отримання права користу­вання, до речі з численними винятками з положень відповідних домовленостей, відбуваються у формі дво- та багатосторонніх переговорів і консультацій, успіх яких залежить, зокрема, і від вмі­лого та активного використання сучасних технологій комерційної дипломатії.

Вважаю, що без вищезазначеного, окресленого досить загально, ефективна реалізація торговельної політики України та повне використання потенційних переваг членства нашої країни у  Світовій організації торгівлі буде неможливою.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую й вам. Слово має Петро Миколайович Симоненко. За ним виступатиме Микола Петрович Круглов.

 

СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з  питань правової політики (Комуністична партія України). Уважаемые участники парламентских слушаний! Выслушав прекрасные доклады, сообщения с научной точки зрения, безупречные, хотел бы предложить все-таки посмотреть на реалии сегодняшнего дня через призму не мифов и иллюзий, а  конкретной жизни, практики и опыта.

Исходя из этого, хотел бы предложить, во-первых, еще раз уяснить, что Всемирная торговая организация — это организация, которая была создана сильными мира сего, богатыми государ­ствами, задача которых состояла в том, чтобы обеспечить себе внешние рынки, исключить перепроизводство внутри страны и  избежать через мировые кризисы разрушения собственных экономик.

Во-вторых, мне представляется, что мы должны сегодня не только послушать прекрасные доклады представителей научных центров Украины, но и прислушаться к опыту зарубежных ученых.

О чем говорят зарубежные ученые, изучающие проблемы Всемирной торговой организации? Они говорят, прежде всего, о том, что государства, которые вступают во Всемирную торговую организацию, делятся на три категории: богатые и развитые государства, слаборазвитые государства и ставшие на путь развития. Так вот, по всем заключениям исследований опыта вступления во Всемирную торговую организацию, страны, которые вступали по категории “страны развивающиеся”, через некоторое время становились слаборазвитыми государствами и  превращались в сырьевой придаток богатых государств.

Далее. Известные зарубежные ученые, экономисты утверждают, что сегодня Всемирная торговая организация превратилась в инструмент реализации интересов транснацио­нальных корпораций и механизм вмешательства во внутренние дела других государств. Это по поводу вступления, для понимания.

А теперь я хотел бы в некоторой мере отойти от того, что мы обсуждаем, и перейти в плоскость понимания наших задач как народных депутатов, того какие решения мы будем принимать завтра и отвечают ли они интересам народа Украины. Я хотел бы проиллюстрировать на одном примере, особенно обращаюсь к  присутствующей здесь молодежи.

В 2005 году под давлением правительства Тимошенко было принято решение о том, чтобы ввести в действие некоторые законы по вступлению в ВТО. В результате этого в 2005 году мы впервые за последние пять лет получили отрицательное сальдо во внешней торговле в 1,8 млрд долларов. В этом году уже под 3 млрд долларов отрицательное внешнеторговое сальдо. Для вас, для молодежи понятно — это вы без работы, это вы без новых технологий, это вы без реализации знаний, которые получаете в  высших учебных заведениях.

Но я хотел бы привлечь ваше внимание к перечню законо­проектов, которые внес Президент — глава государства, и в неко­торой мере их прокомментировать.

Вот, допустим, Закон “Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів”. В 2002 году устанавливаем ставку 30 евро за тонну вывозимого металлолома, сегодня пред­лагается снизить до 10 евро. Это наши металлургические заводы оставляем без сырья, подорожание нашей продукции происходит, это вы без работы остаетесь, а кто-то на этом зарабатывает огромные деньги. Так как надо ставить вопрос? Сегодня без сырья оставлять наше металлургическое производство, которое дает 60 процентов экспортного потенциала и 40 процентов наполнения бюджета? Надо обеспечить отрасль, или просто сказать, что надо вступать? Это вопрос, который имеет отноше­ние к вступлению в ВТО.

Следующий проект закона, который мы будем завтра рассматривать и принимать, касается установления ставок “вивізного мита на брухт чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням”. И уже сегодня принимается решение: без ограничения вывозить лом цветных металлов! А наши заводы что будут делать? Наши заводы откуда-то из Чили или из других государств ввозят руду, перераба­тывают, а наш металлолом вывозится. На этом кое-кто зарабо­тает огромные барыши, а у нас десятки тысяч людей без работы останутся. Это связано не только с переработкой лома цветных металлов. Это наша энергетическая промышленность, машино­строение и прочее.

Следующий проект закона — тоже беспокойство о судьбе народа Украины. Это я говорю о конкретике, за что я как народ­ный депутат, отвечая перед вами, завтра должен буду голосовать. Это называется вступлением во Всемирную торговую организа­цию — начиная с 1 января, вывозите наш скот без ограничения. Уважаемая молодежь, у нас в Украине в 1991 году было 24 млн поголовья крупного рогатого скота, сегодня осталось 7 млн. Вывезем, тогда у нас не будет сырья для кожевенного производ­ства, для переработки, вы останетесь без работы.

Хотел бы обратить ваше внимание и на финансовую систему. Этими законами предлагается ввести на территорию Украины зарубежные банки и уничтожить нашу финансово-банковскую систему. Поэтому…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Закінчуйте, будь ласка.

 

СИМОНЕНКО П.М. Підводячи підсумки своєї інформації і ви­ступу, хотів би закликати всіх бути відповідальними за те, що ми приймаємо. Тому що коли говорять вчені, вони говорять про основні напрями розвитку, а коли ми, політики, приймаємо рішення, ми приймаємо рішення щодо відповідальності за рівень життя наших громадян.

Оці приклади, як Президент сьогодні дбає про рівень життя наших громадян, засвідчують, що такі рішення не можна приймати. Треба передовсім зробити економічно обґрунтовані розрахунки. До речі, шановні учасники парламентських слухань, у нас немає економічних розрахунків, соціально-економічних на­слідків вступу України до СОТ. Тому я закликаю вчених і всіх допомогти сьогодні політикам зрозуміти, що в нас єдиний народ України, і цей народ України хоче жити так, як у Європі. А нас сьогодні намагаються просувати до СОТ через Африку. Я не хочу такого життя!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Микола Петрович Круглов, народний депутат України, перший заступник голови Комітету з питань фінансів і  банківської діяльності, просить слова. За ним виступатиме Сіденко Володимир Романович.

 

КРУГЛОВ М.П., перший заступник голови Комітету Верхо­вної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (Партія регіонів). Шановні присутні! Сьогодні від рішень Верховної Ради залежить, без перебільшення, майбутнє України. Безпе­речно, ми не можемо залишатися з таким собі анклавом у світовій економіці. Проте рішення про вступ до Світової організації торгівлі має бути не просто політичним, а базуватися на ретельному ана­лізі реальної економіки та моделюванні економіки майбутнього.

Депутатам треба мати чітке розуміння того, які саме ринки і  виробництва важливі для забезпечення збереження конкуренто­спроможності України в умовах глобалізації економіки. Якщо в  галузевому розрізі ми ще маємо аналітику, то прогнозних розрахунків щодо наслідків вступу до СОТ для тих чи інших регіонів ми не маємо взагалі. Регіони дуже різні за економічним потенціалом, деякі з них мають моноструктурну економіку. Отже, наслідки від можливого провалу в тій чи іншій галузі для регіонів можуть бути непередбачуваними. Тому вкрай необхідно обумо­вити перехідний період для лібералізації тарифної політики. Цей  перехідний період має бути чітко прорахований, обґрунто­ваний відповідно до потреб тієї чи іншої галузі.

Чи володіємо ми, народні депутати, усією цією інформацією настільки, щоб негайно, як того вимагає Президент України, ухва­лити 21 закон щодо СОТ? Україна завершила переговори щодо доступу до ринків товарів і послуг, і цілком логічно постає запи­тання: які ж угоди, протоколи, тарифи, зобов’язання урядовцями чотирьох попередніх урядів підписані? Наскільки ці умови відпові­дають національним інтересам? Чому в народних депутатів, які приймають остаточне рішення, закон, на сьогодні немає графіка поступок України, який є підсумковим матеріалом цих перего­ворів? Нам, депутатам, їх не дали, кажуть: “Це секретно”. Як тоді приймати закони? Теж секретно?

У парламенті попереднього скликання, як сказав мій колега, ми вже мали ситуацію, коли нам пропонували ухвалити закони, необхідні для вступу до СОТ, не читаючи. Деякі з тих законів ми прийняли. Минуло небагато часу і ми побачили, які наслідки навіть від часткового зняття обмежень для імпорту, отримала країна. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 2,9 млрд доларів.

Нам знову пропонують 21 законопроект без чіткого уявлення про те, чи має уряд на сьогодні попередній план реагування на можливі негативні наслідки. Ось я вам показую єдиний документ, поданий урядом Єханурова, у якому йдеться про план негативних наслідків, які ми за допомогою цих чотирьох паперів отримаємо.

Ми говоримо про це, бо знаємо, що стаття 18 Генеральної угоди про тарифи та торгівлю “Урядова допомога економічному розвитку” передбачає, що для деяких країн може виявитися необхідним з метою здійснення програм та політики економічного розвитку, спрямованих на підвищення загального рівня життя їх народів, запроваджувати протекціоністські та інші заходи стосо­вно імпорту. Угода дозволяє таким країнам користуватися додатковими можливостями, які дозволять їм зберігати достатню гнучкість тарифної структури, необхідну для підтримки окремих галузей, а також застосовувати кількісні обмеження з метою збереження платіжного балансу. У правилах передбачається, що певні заходи, які обмежують імпорт, можуть вживатися урядами країн-імпортерів тільки на прохання національних виробників, які страждають від збільшення імпорту. Як правило, позиції націо­нальних товаровиробників і уряду протилежні.

У законах ідеться про дво-, шести- чи десятирічний пере­хідний період. Чим обґрунтовані на сьогодні саме такі терміни? Що саме, за яким графіком має бути змінено в тій чи іншій галузі? Які заходи на цей період необхідно передбачити? В якій послідо­вності ми повинні знімати бар’єри? Відповіді, на жаль, у законо­проектах немає.

Нам пропонують приєднатися, не знаючи перспектив для реальної економіки і не розробивши так звану “дорожню карту”, як зараз модно говорити, бо треба діяти швидко. Про які роз­рахунки може йтися сьогодні, коли ми досі не провели серйозної реорганізації системи вітчизняної статистики? Ми навіть не знаємо, що до нас заходить! Недостатній рівень прогнозування в  Україні ілюструється тим, що не маємо відповіді на головне питання: як зросте ВВП? Один раз нам дали 1,8, вдруге — 4,8.

І нарешті найголовніше — проблема наповнення бюджету і  очікуваний рівень безробіття. Де гарантія, що наш бюджет не спорожніє до такого рівня, що вивільнена робоча сила не матиме навіть допомоги по безробіттю? На жаль, у поданих законо­проектах така проблема є.

Ухвалити закони, проекти яких запропоновані маємо в цьому році, але тільки після того, як депутати отримають відповіді на всі поставлені запитання. Хочу сказати: що швидко зроблене — швидко забудуть, а зроблене неправильно пам’ятатимуть довго.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я хочу порадитися з вами. Я оголосив виступ Володимира Романовича Сіденка, члена-кореспондента Національної академії наук з Інституту економіки та прогнозування. Потім пропонується дати можливість висловити думку Комітету з питань європейської інтеграції, затим відповіді на запитання дасть міністр. А потім будемо закривати слухання, тому що, мені здається, радіослухачі й телеглядачі орієнтуються в суті проблеми, і, зрештою, все вирі­шуватиме парламент через прийняття відповідних законів. Я хотів би, щоб ви на це погодилися. Якщо це так, то беремо до уваги.

Слово надається Володимиру Романовичу Сіденку. Будь ласка.

 

СІДЕНКО В.Р., головний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України. Шановні пані і панове! Мені довелося бути одним з перших учасників діяльності Генеральної ради СОТ ще в лютому 1995 оку. І саме відтоді Україна веде переговори щодо приєднання до Світової організації торгівлі. Термін, безумовно, великий, і переговори слід вважати закінченими, але мене турбує одна проблема: чим ближче до кінця, тим більше аргументація терміну переговорів бере гору над умовами переговорів.

При цьому ми не помічаємо деяких дуже важливих подій, які відбуваються всередині самої Світової організації торгівлі. Зокрема, ні в наших ЗМІ, ні в нашому політикумі, ні в професіо­нальному товаристві не дістала належної уваги подія, яка сталася 24 липня цього року, це припинення в рамках нинішнього Доха-раунду багатосторонніх торговельних переговорів в рамках СОТ через непримиренні суперечності між Сполученими Штатами Америки, Європейським Союзом та країнами, що розвиваються. На превеликий жаль, ця подія має безпосередній вплив на умови, на баланс умов участі України у Світовій організації торгівлі.

Про що йде мова? Коли ми ведемо сьогодні переговори про  умови доступу до ринків товарів і послуг, то це умови, що  стосуються ринку України, а не доступу українських товарів до  ринків зарубіжних країн. Вони автоматично проектуються на Україну за результатами багатосторонніх переговорів самих учас­ників СОТ. Припинення цих переговорів означає, що до багатьох надбань Світової організації торгівлі, які передбачалися за амбі­ційним порядком денним, сформульованим ще в листопаді 2001 року в місті Доха в Катарі, Україна найближчим часом не отримає доступу. До того ж слід звернути увагу на те, що умови переговорів виписані таким чином, що Україна змушена приймати умови, які за деякими параметрами є набагато більш жорсткими, ніж для країн — діючих членів СОТ.

Наведу кілька прикладів. Ми зв’язуємо імпортне мито на сільськогосподарську продукцію на рівні 11,2 відсотка, тоді як у  87 відсотках країн — членів СОТ рівень зв’язного мита переви­щує 15 відсотків. Ми намагаємося відстояти сукупний рівень підтримки сільського господарства в 1,14 млрд доларів США. Це  рівень, який приблизно витрачають країни — члени СР щоденно. Ми ведемо переговори про лібералізацію ринку послуг у 150 секторах з 155 існуючих, між тим, у 77 відсотках країн-членів вони зв’язані на сьогодні не більш як у 100 секторах,
а в половини країн-членів — не більш як у 40 секторах послуг.

Таким чином, мова йде про те, що Україна вступає на умовах асиметричних, за яких іноземні учасники отримають біль­ший доступ до ринку України, ніж українські товаровиробники і  виробники послуг до ринків зарубіжних країн. Я дивуюся: чому це питання не виникає в дискусіях? Чому уряд не порушує це питання на переговорах з учасниками Світової організації тор­гівлі? Адже така асиметрична система не може бути стратегічно вигідною для України.

Я не закликаю до радикального перегляду всіх умов, які сформульовані на сьогодні, до перегляду підписаних двосторонніх протоколів, але принаймні існують деякі позиції, які можуть бути змінені ще сьогодні. Наприклад, мова йде про так звані секторальні ініціативи, перелік яких наведено в розданих вам матеріалах.

Згідно зі статутними вимогами СОТ вони взагалі не є обов’язковою умовою приєднання до Світової організації торгівлі, оскільки не є загальнообов’язковими. Це ініціатива виключно кожної країни СОТ — приєднуватися чи не приєднуватися до таких умов. Гадаю, слід врахувати такі позиції і сформулювати остаточ­ний протокол таким чином, щоб були співмірні умови доступу іноземних товарів і послуг до ринку України з умовами доступу українських товарів і послуг до іноземних ринків.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Вечерко Володимир Миколайович, заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції.

У нас записалися на виступ ще більш як 30 осіб. Я просто зобов’язаний припинити обговорення і хотів би вибачитися перед тими, хто готувався до виступу. Якщо у вас є свої міркування, передайте їх до Комітету з питань економічної політики і в реко­мендаціях парламентських слухань вони обов’язково будуть враховані.

Будь ласка.

 

ВЕЧЕРКО В.М., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (Партія регіонів). Глубокоуважаемый Александр Александрович! Глубокоуважаемые народные депутаты, избиратели, присутствующие! Многие думают, что Украине для того, чтобы вступить в ВТО, нужно как можно скорее принять все необходимые законопроекты и таким образом завершить процесс гармонизации и адаптации законо­дательства Украины к нормам и принципам ГАТТ/ВТО. Конечно, мы должны рассмотреть законопроекты и сделать все возможное для вступления Украины в ВТО, но необходимо просчитать все последствия, выгодные и невыгодные, для экономики Украины. Думаю, одна из проблем — незнание гражданами Украины, большинством представителей малого и среднего бизнеса, перспектив и последствий вступления Украины в ВТО. Вступая в  ВТО, мы должны руководствоваться интересами общества. Все хорошо понимают, что для простых людей важен не сам факт вступления в ВТО, а то, какие последствия и какая практическая польза ожидает каждого украинца.

Хочу сказать, что вопросы вступления Украины в ВТО, адаптации законодательства не раз обсуждались на заседаниях Комитета по вопросам европейской интеграции. На одном из них прозвучало предложение депутатов создать совместную парла­ментско-правительственную комиссию по координации действий по вступлению Украины в ВТО. Мы получили поддержку Кабинета Министров. Хочу подчеркнуть, что главная задача комиссии — просчитать экономические результаты открытия украинских рынков.

Я как заместитель председателя Комитета по вопросам европейской интеграции, председатель украинской части Комитета по парламентскому сотрудничеству между Украиной и  Европейским Союзом должен отметить, что поддержку ЕС в  части вступления Украины в ВТО мы имеем.

Как известно, на протяжении 2003–2006 годов прослежива­лось активное сотрудничество Украины и Евросоюза в некоторых вопросах вступления Украины в ВТО, поскольку Европейский Союз входит в Рабочую группу по рассмотрению заявки Украины на вступление в ВТО. После длительных переговоров 17 марта 2003 года был подписан двусторонний протокол с Европейским Союзом о доступе к рынкам товаров и услуг в рамках ВТО. Евросоюз, со своей стороны, отмечает прогресс Украины. Однако перед Украиной стоит еще много нерешенных вопросов.

Кроме того, в 2008 году истекает срок действия Договора о  партнерстве и сотрудничестве между Украиной и Евросоюзом. В настоящий момент начинается подготовка к разработке проекта нового, так называемого усиленного, соглашения между Украиной и Евросоюзом. В 2006 году состоялось несколько встреч и не­официальных обсуждений относительно зоны свободной торговли Украина — Европейский Союз. Фактически Европейской комис­сией уже принято решение о начале официальных консультаций с Украиной по вопросу создания зоны свободной торговли.

Я встречался с председателем европейской части Комитета по парламентскому сотрудничеству между Украиной и Европей­ским Союзом господином Мареком Сивецем и предложил перейти к конкретным шагам по решению некоторых реальных вопросов сотрудничества между Украиной и Европейским Союзом. К примеру, в Закарпатье, где Украина граничит с рядом европейских стран, развиваем трансграничное сотрудничество, условно говоря, моделируем зону свободной торговли. Таким образом, на практике сможем получить необходимый опыт, просчитать все плюсы и минусы и создать систему гарантий защиты отечественных производителей.

Комитет по вопросам европейской интеграции поддержи­вает вступление Украины во Всемирную торговую организацию. Это позволит ускорить переговоры по подписанию нового договора “Украина — Европейский Союз”, а также будет способ­ствовать дальнейшей евроинтеграции Украины.

Благодарю за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Володимир Заплатинський, будь ласка. Для відповіді на запитання і заключного слова. Прошу.

 

ЗАПЛАТИНСЬКИЙ В.М. Шановні учасники парламентських слухань! Як голова Комітету з питань економічної політики я щиро дякую вам за участь у слуханнях, за виступи, за думки, які були висловлені. І дуже прошу ось про що. За результатами слухань, вони не просто так відбулися, ми опублікуємо звіт, розішлемо його до всіх дипломатичних представництв в Україні, до всіх наукових установ, до всіх державних установ, до всіх великих підприємств. Тобто передбачено видання звіту про парламентські слухання накладом більш як 3 тисячі примірників і відповідна розсилка. Тому я прошу всіх, хто готувався до виступу, передати матеріали до секретаріату комітету. Всі ваші думки будуть враховані в рекомендаціях, які затвердить Верховна Рада за підсумками нашого обговорення.

Хотів би сказати, що запитань надійшло багато, але всі відповіді на них прозвучали сьогодні у виступах колег. Взагалі, всі вони зводяться до часу вступу. Повторюю ще раз: Комітет з пи­тань економічної політики розглянув усі законопроекти, подані Президентом України і Кабінетом Міністрів, і дав їм путівку в  життя. Також я знаю, що такі рішення ухвалили комітети з  питань фінансів і банківської діяльності, з питань аграрної політики і земельних відносин, тому, гадаю, найближчим часом ми завершимо роботу з прийняття цих законів.

Так, я чув виступ колеги Симоненка з цілком слушними застереженнями і я думаю, що ми виважено підійдемо до всіх рішень з однією тільки метою — захистити права виробника. З іншого боку, ми найближчим часом будемо в СОТ, для того щоб держава була представлена на світовому рівні як належить.

Колега Немиря Григорій Михайлович порушив питання щодо синхронізації з Росією. Як керівник профільного комітету я був учасником засідання, міжурядового комітету Фрадков — Янукович, яке відбулося не так давно. І там колега нашого Прем’єр-міністра Михайло Фрадков говорив про синхронізацію вступу. Одразу в  країні з’явилися різні думки, хтось почув, що Росія диктуватиме нам терміни, хтось почув інше. Перший віце-прем’єр-міністр Азаров коментував, що він зовсім не почув того, що це якось повинно бути пов’язано.

Тому я і вніс особисту пропозицію на розгляд Верховної Ради. Я запропонував у виступі: доки ні Україна, ні Росія не є членами СОТ, але і Україна і Росія будуть членами СОТ (вони завершують свій шлях, зроблена велика робота), їм необхідно підписати між собою протокол, то я пропоную зараз погодити такий проект протоколу. І коли Україна або Росія своїм шляхом першою набуде членства в СОТ, то цей протокол буде основою для підписання двостороннього договору. Тільки це я мав на увазі. І ще раз підкреслюю як політичний діяч держави, що я категорично проти синхронізації, проти диктату, ми вільна майже 50-мільйонна країна, яка своїм шляхом просувається до СОТ. І я особисто за те, думаю, що й більшість у залі за те, щоб це сталося якомога швидше.

Дуже дякую, всього вам найкращого.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка.

Володимир Олексійович відповідає на запитання.

 

МАКУХА В.О. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні учасники парламентських слухань! Я зі свого боку теж хочу подякувати вам за надзвичайно активну участь у цьому заході. Мені здається, що ми обмінялися думками, і кожен з нас почув щось нове. Але в будь-якому разі я хотів би ще раз наголосити.

Перше. У рамках вступу на сьогодні ми вже більш як на 80 відсотків перебуваємо в СОТ. І тому коли кажуть, що завтра раптом все зникне, кудись піде… Воно б вже пішло давно, якщо б таке було. Насправді ми вже значною мірою працюємо за механізмами і правилами Світової організації торгівлі. Тому ми вважаємо, що не буде того надзвичайно негативного впливу, про який сьогодні казали деякі промовці з цієї трибуни. Нам дійсно треба прискорити процес вступу до Світової організації торгівлі, тому що саме через цю організацію ми зможемо налагодити нормальні торговельні відносини з багатьма країнами. Тільки за умови вступу до Світової організації торгівлі на Україну буде поширюватися режим найбільшого сприяння, який встано­влюється в рамках тих консолідованих тарифних пропозицій, які були укладені з іншими країнами до нас.

Звичайно, зволікання із вступом до Світової організації торгівлі може призвести тільки до погіршення умов нашої роботи в цій організації. У нас вже є негативний досвід у цьому контексті. Я можу згадати, наприклад, нашу боротьбу з відмиванням гро­шей, коли ми довго не приймали досить ліберальну версію законодавства. Поки ми думали, приймати чи не приймати, як це вплине на діяльність наших фінансових установ, умови погіршу­валися, і зрештою ми прийняли набагато жорсткіший варіант, ми потрапили під санкції ФАТФ, і з великим трудом з нас тільки нещодавно зняли цей моніторинг. І таких прикладів я можу навести дуже багато.

Тут уже казали про Доха-раунд, це теж надзвичайно серйо­зна загроза. Якщо все таки країнам, які зараз ведуть переговори в рамках цього раунду, вдасться знайти порозуміння, можу вас запевнити, що умови вступу до СОТ погіршаться і будуть ще складнішими. Тоді нам фактично доведеться повністю перегля­дати пакет документів, який був напрацьований протягом 13 років. І наскільки затягнеться процес вступу України до Світо­вої організації торгівлі, я зараз навіть не можу сказати.

Тепер стосовно запитань. Хочу почати із запитання пана Віктора Лисицького. Мені навіть жаль, що він так довго чекав на відповідь, бо вона буде дуже проста. Запитання: чи є в протоколі з Південною Кореєю які-небудь домовленості щодо судно­будування? Ні. Чи є в протоколі з Індією які-небудь домовленості щодо створення програмного забезпечення? Ні. Тобто на жаль чи на щастя, я не знаю, якої відповіді ви очікували… На щастя, добре, тоді нам вдалося вас трошки порадувати.

Тепер запитання Сергія Висоцького, “Известия в Украине”: “Оппозиция заявляет о том, что отсрочка вступления Украины в  ВТО была одним из условий России в газовых переговорах. Так ли это? И второй вопрос: каким образом в рамках ВТО будут строиться отношения с Российской Федерацией?”

Значною мірою мій колега пан Заплатинський вже відповів на це запитання. Насамперед, ніяких вимог щодо вступу до СОТ в  ході газових переговорів не було. Це абсолютно окрема тема, вона справді порушується в ході зустрічей з російською стороною, але треба розуміти, в якому контексті. Контекст абсолютно чіткий і зрозумілий: кожна з країн веде переговори в рамках вступу до СОТ, у кожної є своя стратегія переговорного процесу, і тому консолідовані тарифні пропозиції відрізняються.

Я не можу сказати, що у нас по всіх позиціях нижчі тарифи, ніж у Росії. Ні, вони просто є асиметричними. І тому, враховуючи те, що ми перебуваємо в режимі вільної торгівлі, що в нас відбуваються переговори щодо ЄЕП, в якому ми передбачаємо взагалі скасування всіх вилучень і обмежень, дія асиметричної системи тарифних пропозицій справді може призвести до певних, скажемо так, потоків товарів, до речі, в обидві сторони. І саме це  є основним предметом занепокоєння російської сторони. Ми нещодавно провели раунд консультацій, наші фахівці поїхали до Москви, ознайомили росіян з нашими позиціями, вислухали їхні пропозиції. У принципі, це занепокоєння не має особливого підґрунтя, і ми саме про це й казали. Реально можна казати лише про те, що якісь проблеми можуть бути лише по деяких продовольчих товарах — це цукор, спирт і тютюн. Але в будь-якому разі це не є якоюсь серйозною проблемою для наших торговельних відносин. Російська сторона це розуміє і, в прин­ципі, ні про які синхронізації мова не йде. Йдеться тільки про проведення консультацій з метою вирішення проблемних ситуації розумним шляхом. Саме таким чином ми плануємо будувати відносини з Російською Федерацією й надалі.

Наступне запитання: “Шановний пане міністре! До СОТ вступили вже п’ять країн СНД, практично для всіх них постало питання деіндустріалізації, оскільки внаслідок вступу була зруйно­вана кооперація з іншими країнами СНД в галузі машино­будування. Для України вступ до СОТ означатиме спад виробни­цтва в машинобудуванні на 20–25 відсотків найближчим часом. Чому керівництво міністерства замовчує цю загрозу?”

Знову таки, я сьогодні у своєму виступі казав про машино­будування, і ми вважаємо, що умови, які поставлені… Передовсім консолідована тарифна пропозиція є вищою за ту, за якої ми зараз працюємо. Всі ці секторальні угоди, про які йшла мова, стосуються переважно постачання комплектуючих і сировини. Тобто мова не йде про те, що ми будемо завозити сюди готову продукцію і знищувати вітчизняного виробника.

Стосовно кооперації. Кооперація — це справді надзвичайно серйозне питання, проблема для всіх країн СНД, адже при розпаді колишнього Радянського Союзу розпалося багато коопе­раційних зв’язків. Ми зараз працюємо над тим, щоб такі зв’язки відновлювати, і в рамках цієї двосторонньої комісії йшла мова про те, щоб готувати протокол про коопераційні поставки між Україною та Російською Федерацією. Тобто це питання якраз і є на контролі уряду, ми працюємо над тим, щоб воно вирішувалося максимально ефективним чином.

І останнє запитання. Хотіли запитати Кінаха, потім пере­думали і запитали мене: “Де знайдуть вітчизняні підприємства кошти для технічного переозброєння основних фондів?” Ви знаєте, я сказав би, що це не питання СОТ. Тобто…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимире Олексійовичу, оскільки питання не по СОТ, це окрема тема не тільки для слухань, а й для всієї політики, то залишимо.

 

МАКУХА В.О. Добре. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перед тим як закрити наші парламентські слухання дозвольте сказати кілька слів. Я задоволений тим, що відбулися ці слухання, тому що ті, хто нас чув по радіо чи дивився по телебаченню, змогли зрозуміти і оцінити складність цього питання. Я хотів би, щоб наша дискусія і розмови з цього приводу не зводилися до політичної демагогії, інколи до тріскотні, тому що за цим стоять інтереси людей, і нам всім потрібні конкретні розрахунки з кожного приводу.

Україна, вступаючи до Світової організації торгівлі або прагнучи бути там, повинна мати на увазі, що ми вступаємо із своїм статутом у чужий монастир і доведеться переробляти свій статут. Це дуже серйозно. І шкода, що ми за 13 років протере­венили цю справу (я маю на увазі спочатку уряди, які змінювалися щороку, і тому не було єдиної політики, Президента, який міняв ці уряди щороку без відповідної лінії), а тепер чим далі — тим гірше підлаштовуватися під цей статут.

Уся справа в тому, що ми не можемо опинитися на узбіччі, коли весь світ стане чужим монастирем. Треба зробити цей крок, але при цьому треба розуміти, що ми на себе накликаємо колосальні ризики і складні питання, а відповіді на них немає. Навіть сьогоднішнє обговорення засвідчило, що багато є інфор­мації на кшталт “ми вважаємо”, “ми думаємо”. Мало думати! В  економіці думати не можна, треба щоб було написано, що конкретно буде внаслідок проведених дій і законодавчого їх забезпечення, організаційної роботи і всього іншого.

В окремих виступах звучала тема про взаємини зі Штатами. Вони диктують нам сьогодні умови, безперечно. А давайте повернемося на кілька років назад, коли ми галопом, не читаючи, намагалися прийняти закони про вступ. Як довелося боротися з  “ніжками Буша”. Як нам казали: ввозьте цукор-сирець і закон приймайте, а кораблі вже стояли біля Одеси, і хабарі вже взяті, і  розрахунок, що близько 120 мільйонів доларів покладуть до кишені ті, хто на цьому виграє. А те, що це відбувається в сезон цукроваріння, і реалізації цього цукру не буде — ніхто тим не переймався. Ціну на цукор підняли на внутрішньому ринку штучно, а потім через місяць почали казати: викупіть цукор, бо познімаємо з роботи. А раніше припинили реалізацію для того щоб ввезти цукор-сирець в Україну, доводячи ефективність такого кроку. Тому тут багато є політики, багато є конкретних речей, і треба на них реагувати, розглядаючи ці закони. Я хотів би, щоб ми відпові­дально до того поставилися.

Далі — ризики. Я не буду про них говорити зайве, тому що вже багато говорили промовці. Блискучий економіст Арсен Яценюк у своєму виступі тут сказав про деякі питання, які став­лять нам партнери по СОТ щодо майбутніх ймовірних відносин, — наприклад, стосовно дотування, державної підтримки сільського господарства. Названа серйозна цифра — 1 мільярд 300 мільйонів гривень прямих дотацій. Давайте поділимо на гектар — 40 гривень на гектар, поділимо на центнер — 1 гривня на центнер. Це що, дотація? Це насмішка над виробником!

А тепер подивимося, куди ми йдемо. У Світовій організації торгівлі Європейське Співтовариство своє сільське господарство дотує шаленим чином, щоб не було перевиробництва. Тим самим вони демпінгують свою продукцію, для того щоб вона прийшла на наш ринок. А ми — ні, ми повинні працювати у природних умовах і  спробувати з ними конкурувати. Ми можемо конкурувати тільки за рахунок одного фактора — не платити людям за роботу. Тоді буде собівартість дешевша, тоді можна постачати нашу продукцію на конкурентних умовах. Треба на це зважати чи ні?

Я міг би ще сказати про металобрухт. Нам не підписує протокол тільки одна держава — Туреччина, яка за рахунок цього металобрухту хоче розвивати свою металургію. А ми ніби не цікавимося цим сектором економіки, нас це не обходить.

Тому я навмисне про це кажу, можливо, трохи експансивно, але мова йде про те, що нам потрібно буде структурно перебудо­вувати економіку, нам треба розвивати внутрішній попит на нашу продукцію. Тому що ми повинні розуміти, що ззовні ми будемо працювати в окремих секторах, в невеликих обсягах, спочатку борючись за свою присутність там. Але до тих пір, поки ми самі не станемо інвесторами своєї економіки, до тих пір, поки не відкриємо можливості для внутрішнього ринку таким чином, щоб люди повернулися з Європи додому на роботу і могли влаштуватися тут, перспектив не буде, навіть якщо ми попідпи­суємо всі закони і завтра нас приймуть у Світову організацію торгівлі.

Тому ми й кажемо, що в законах і у правилах, які розробля­ємо для себе, треба передбачити захисні заходи: строки вступу, етапи вступу, додаткові умови. Все це повинно бути предметом законів, які розглядає парламент. Тому я хотів би, щоб ті, хто спостерігатиме за дискусією, яка буде в парламенті, починаючи вже з завтрашнього дня, не думали, що тут одні хочуть бути в  СОТ, а другі не хочуть. Мова йде про те, що всі вважають за необхідне цей крок здійснити, але треба зробити так, щоб не постраждали при тому люди.

І я хочу, щоб ті, хто прислухається до нинішніх парламент­ських слухань, вибачте за тавтологію, розуміли — питання надзви­чайно складне. Виступали міністр закордонних справ, голова Комітету з питань економічної політики, голова Комітету з питань євроінтеграції — ми всі розуміємо, що ми маємо бути в Європі і за географічною ознакою, і за багатьма іншими обставинами. Це перспектива співробітництва з ЄС, це зона вільної торгівлі з ЄС. Значить, треба цей шлях пройти, але пройти так, щоб не залишитися взагалі без нічого, щоб економіка тільки зміцнювалася.

Ще раз повторю: ми спізнилися приблизно років на десять. За ці роки ми б уже структурно перебудували економіку, ми б багато чого вже зробили, але на сьогодні маємо такий результат. І у зв’язку з цим треба, звичайно, вступати до СОТ, але дуже серйозно попрацювати над законами і над умовами їх введення, щоб українська економіка все-таки вийшла з найменшими втратами з цього складного випробування.

Я вдячний усім, хто взяв участь в обговоренні і бажаю, щоб це завдання ми вирішили так, як годиться серйозній європейській державі.

Спасибі вам. На все добре.

НЕВИГОЛОШЕНІ ВИСТУПИ

 

БИКОВЕЦЬ В.М., перший віце-президент, генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України. Шановні учасники парламентських слухань! Стало вже традицією, що завершення кожного календарного року знаменується ажіотажем навколо вступу України до Світової організації торгівлі. З року в рік нам обіцяють, що поточний рік
(а нинішній — вже тринадцятий з часу подачі Україною заяви на вступ до СОТ) буде останнім на цьому довгому сотівському шляху. Власне, як і нинішній 2006 рік. Натомість ми вже втратили не менше семи років, і невідомо, скільки ще втратимо з такими темпами.

Безумовно, вступ до СОТ матиме для України, зокрема для окремих галузей економіки, поряд з позитивними, певні негативні наслідки. Разом з тим ми не повинні забувати, що майже півтори сотні держав вже є членами СОТ, у тому числі — більшість пострадянських країн.

Сьогодні висувається основний аргумент “проти” — це нібито “негативне ставлення щодо вступу України до СОТ”. Але скажіть мені: що конкретно знає на сьогодні пересічний грома­дянин — чи то селянин, чи робітник, чи приватний підприємець — про переваги або ризики членства у Світовій організацій торгівлі? Нічого.

Ні урядовці, ні депутати, ні науковці, ні засоби масової інформації навіть не намагаються чітко, конкретно, змістовно, зро­зуміло розповісти всім нам, які Україна отримає від цього пере­ваги, а які будуть негативні наслідки.

Більше того, як свідчать окремі публікації, на сьогодні на­лежним чином ще не досліджені економічні та соціальні наслідки вступу України до СОТ. Звідси — повне незнання проблеми біль­шістю населення держави.

Як приклад, можна навести результати соціологічного дослідження, проведеного нещодавно серед дорослого населення України. Не визначили свого ставлення щодо вступу України до СОТ 42 відсотки опитаних. Це пояснюється насамперед низьким рівнем їх поінформованості. А якщо взяти сільське населення, то 38 відсотків селян навіть не чули про цю організацію. Безумовно, все невідоме лякає. Тим більше, якщо багато хто навмисно підігріває цей страх.

Добре, хоч декілька громадських формувань — Торгово-промислова палата України, УСПП, Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України, Інститут сіль­ського розвитку — за власною ініціативою і за власні кошти спро­моглися провести серію заходів щодо вступу України до СОТ. Проте таких ініціатив явно замало.

Дуже обережно до цієї проблеми ставиться малий та серед­ній бізнес. І це зрозуміло. У підприємців і так, без вступу до СОТ, вистачає проблем: в оподаткуванні, отриманні дозволів та ліцен­зій, фінансуванні власної справи. Практично не захищені на зов­нішніх ринках вітчизняні експортери. Натомість держава не поспі­шає вирішувати ці та інші проблеми. А тепер посудіть самі: якщо до наявних проблем додадуться ще й нові у зв’язку з вступом до СОТ, то чи на користь це буде вітчизняному бізнесу?

Шановні народні депутати! Вже настав час виконувати передвиборні обіцянки. Майже рік чекає український бізнес при­ведення законодавчої бази держави у відповідність з вимогами Закону України “Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності”.

Щороку “лихоманить” підприємницьку спільному питання спрощеної системи оподаткування. Чимало є проблем з впровад­женням національних технічних, санітарних та фітосанітарних стандартів.

Як завжди, у нас на ці цілі бракує коштів. Та хіба тільки названими завершується список проблем, вирішення яких назріло давним-давно?

Тож давайте всі разом братися до справи, щоб врешті-решт ми змогли всім і кожному дати відповідь: куди, в якому напрямі і як швидко ми маємо рухатися. Адже наш рух, в тому числі і до Світової організації торгівлі, явно загальмувався.

 

БОДРОВ В.Г., професор Національної академії державного управління при Президентові України. В умовах економічної відкритості, просування до Світової організації торгівлі конку­рентні переваги, що забезпечували вигідне становище України на світових ринках низькотехнологічної продукції, втрачають своє значення, а нові формуються доволі повільно. Водночас при вступі України до СОТ необхідно зважати на цілу низку можливих негативних наслідків, ризиків і застережень, серед яких варто виділити: коливання кон’юнктури світових ринків, що може призвести до втягнення України у глобальні економічні кризи; неготовність переважної більшості вітчизняних товаровиробників до жорсткої міжнародної конкуренції; невідповідність національних стандартів міжнародним нормам торгівлі і, як наслідок, зростання витрат інституціональної трансформації; занепад окремих галузей і секторів економіки внаслідок зменшення їх прямої підтримки з боку держави; несумісність товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі, що суттєво обмежуватиме обсяги продажу товарів, послуг на зовнішніх ринках; необхідність витрат­ної структурної перебудови економіки зумовлює негативний вплив на обсяг ВВП у початковому періоді приєднання до СОТ.

До вищезазначених та інших ризиків додається тимчасова дисфункція державного регулювання економічного розвитку, спричинена переходом на нові, міжнародно узгоджені стандарти державного інтервенціонізму та відмовою від використання тради­ційних важелів економічної політики (пільг, митно-тарифного регулювання, скасування заборгованості підприємств перед державою, державних закупівель тощо).

Однак абсолютизувати вплив несприятливих економічних та інституційних чинників на конкурентоспроможність національної економіки не варто. У більшості випадків саме членство в СОТ надає широкий спектр можливих заходів, механізмів, процедур, інструментів мінімізації негативних наслідків та ризиків, що випливають з приєднання до СОТ. Мова йде насамперед про використання добре апробованих у СОТ механізмів об’єктивного вирішення торговельних спорів, отримання міжнародно визнаного права застосування заходів захисту внутрішнього ринку, окремих галузей економіки відповідно до угод СОТ, зокрема інструмента­рію нетарифного регулювання. У цьому плані істотно зростає значення діяльності на сьогодні малопомітних державних регуля­торних органів, зокрема Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, санітарно-епідеміологічних служб, національних систем сертифікації, стандартизації продукції і послуг, патентування і ліцензування тощо. Необхідно запрова­дити більш жорсткі стандарти (навіть порівняно зі світовими, європейськими) проти недоброякісної продукції, забезпечити проведення серйозних техніко-екологічних експертиз імпортова­них продукції, технологій і послуг, ввести і неухильно дотримува­тися правил національної сертифікації на відповідність.

Успішна реалізація зазначених заходів на основі використан­ня існуючих в СОТ механізмів багатостороннього врегулювання спорів, захисту національного товаровиробника може стримува­тися відсутністю в різних сферах економіки, бізнесового і дер­жавного управління критичної маси добре підготовлених, досвід­чених фахівців у галузі міжнародного торговельного права, анти­монопольного і нетарифного регулювання, відповідного менедж­менту. Все це висуває цілком нові вимоги до якості підготовки зазначених фахівців в системі вищої освіти, а також перепідготовки працівників митних і податкових служб, органів державної сертифікації, стандартизації.

Наведені заходи мають бути передбачені у спеціальній урядовій програмі з нейтралізації негативних наслідків і ризиків, пов’язаних із вступом України до СОТ, і посилення конкурентних переваг національної економіки. Для забезпечення конкуренто­спроможності національної економіки в процесі приєднання до  СОТ вся система державного управління має зосередитися на виконанні принаймні таких важливих умов:

1.  Інституціоналізація стабільного конкурентного середо­вища, яка включала б послідовний розвиток інститутів захисту приватної власності та прав найманих працівників, запровадження ефективних механізмів розв’язання корпоративних конфліктів, регулювання цін та витрат монополістів, рентних відносин, запобігання недобросовісній конкуренції.

2.  Розвиток та примноження великого національного капі­талу, введення його у прозоре економічно-правове поле, підвищення соціальної відповідальності перед суспільством, наро­щування національного інноваційно-інвестиційного потенціалу та державна підтримка експансії на зовнішні ринки, припинення практики реприватизації як засобу зведення політичних порахунків та перерозподілу власності.

4.  Проведення реструктуризації економіки в напрямі ство­рення своєрідного ядра саморозвитку. Це може бути комплекс машинобудівних галузей, у тому числі й тих, що обслуговують ВПК. Причому це ядро тривалий час може і не бути конкуренто­спроможним за ринковими мірками, тут має бути застосований політичний підхід. Вузькоринкові критерії в даному разі неприй­нятні. Треба убезпечити це ядро від посягань конкурентів.

5.  Детінізація економіки та залучення некримінальних капіталів в інвестиційні процеси через розробку та реалізацію спеціальної довгострокової політики легалізації тіньових капіталів.

6.  Невідкладне вирішення проблем, пов’язаних з кількістю та якістю людського капіталу. Тенденція до скорочення людського капіталу, його деградації може призвести до втрати країни як суб’єкта глобалізованого світу.

7.  Тотальне зовнішньополітичне забезпечення конкуренто­спроможності національної економіки відкритими і прихованими методами.

8.  Наявність політиків, державників, які володіють баченням майбутнього далі небосхилу наступних виборів. Можливо, це і є головною і найважчевтілюваною передумовою забезпечення кон­курентоспроможності України у глобалізованому світі.

 

ДЕМЬОХІН В.А., голова Херсонської обласної ради. Сегодня много говорилось о важности присоединения Украины к ВТО, о  позитивных факторах такого присоединения и возможных рисках. Как председатель Херсонского областного совета, я хотел бы остановиться на нескольких моментах, которые не могут не волновать наш регион, как, впрочем, и другие регионы Украины.

Президент Украины для первоочередного рассмотрения парламентом внес пакет нормативных документов, касающихся ВТО. Однако все эти законопроекты направлены, в первую оче­редь, на выполнение обязательств Украины по вступлению в ВТО. Возникает закономерный вопрос: как эти законопроекты согла­суются с другими основополагающими нормативными актами Украины в области экономики? Достаточно ли их для того, чтобы Украина стала полноправным членом ВТО без причинения непо­правимого ущерба национальной и региональной экономике?

В своем выступлении хочу остановиться на трех аспектах:

Первое. В течение последних лет в Украине принято доста­точно большое количество важнейших законодательных актов, направленных на регулирование хозяйственных отношений в эко­номической сфере и способствующих созданию необходимой платформы для преодоления болезненных последствий членства Украины в ВТО. Однако до реализации положений этих законом на практике дело так и не дошло.

К примеру, Закон Украины “О государственной регистрации имущественных прав на недвижимое имущество и их ограниче­нии” от 1 июля 2004 года предусматривает необходимость вне­дрения единой системы государственной регистрации прав на недвижимое имущество в составе государственного земельного кадастра. В соответствии с нормами данного закона полномочия по организации и осуществлению государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их ограничений возложены на  Госкомзем Украины и Государственное предприятие “Центр государственного кадастра при Госкомземе Украины”. Для обес­печения внедрения норм указанного закона Верховная Рада Украины ратифицировала Соглашение о займе (более 195 мил­лионов долларов США) между Украиной и Международным бан­ком реконструкции и развития.

Казалось бы, все законодательно урегулировано и даже средствами обеспечено. Однако в результате препирательств, волокиты и “перетягивания одеяла” Министерство юстиции Украины столь важные вопросы до сегодняшнего дня не урегулировало.

В Херсонской области мы занялись созданием карты земель области. Первые результаты просто поразительны — обнаружено несоответствие показателей в десятки тысяч гекта­ров земли. Вот наглядный пример фактического невыполнения законодательных норм!

Следующий пример. Еще в 2003 году Верховная Рада Украины приняла законы Украины “Об электронной цифровой подписи” и “Об электронных документа и электронном доку­ментообороте”. Без преувеличения — прогрессивные и необхо­димые нашей стране законодательные акты, призванные интен­сифицировать, упростить и привести к мировым нормам многие важные экономические процессы. После их принятия прошло уже более трех лет. Слышали ли вы об их практическом внедрении? Риторический вопрос, показывающий степень исполнения оте­чественного законодательства…

Еще один пример. Указом Президента Украины еще в 2001 году определены безотлагательные меры по созданию реальных условий для перехода экономики на инновационную модель развития. Введены в действие около 30 законов в сфере инновационной деятельности. Исполняются ли они на практике? Опять риторический вопрос.

Сложившаяся ситуация в сфере исполнения существующего законодательства кардинально снижает потенциальные возмож­ности эффективного государственного управления экономикой. Необходимо провести доскональный анализ существующей нор­мативной базы в сфере экономических отношений, выявить кон­кретные причины торможения важнейших законом и наметить пути их преодоления.

Второй аспект, на котором я хотел бы остановиться. Еще ни разу за всю историю государства у нас не было приято даже на  год Программы экономического и социального развития Украины. Этому вопросу Верховная Рада Украины прошлого со­зыва посвящала проведение двух парламентских слушаний, есть соответствующая правовая база, а реальное решение проблемы отсутствует… Так и принимаем бюджет государства без перво­начального определения направлений и приоритетов развития, что и должна была обеспечить указанная программа. О стратеги­ческих программных документа нечего и говорить…

Скажите, можно ли серьезно обсуждать проблему скорей­шего вступления в ВТО, если в Украине до сих пор нет Програм­мы экономического и социального развития хотя бы на год? Может ли кто-нибудь сегодня достоверно ответить, что конкретно получит мой регион от вступления в ВТО? Проводился ли такой анализ комплексно? Из того, что мне назовут 15 достоинств и  15 недостатков, экономически обоснованного заключения сде­лать нельзя.

И третий аспект. Ведущее место в экономике Херсонской области занимают пищевая и перерабатывающая отрасли, удель­ный вес продукции которых составляет 45 процентов в струк­туре  промышленности. Это такие ведущие предприятия, как ЗАО “Херсонская кондитерская фабрика”, которая выпускает до 300 наименований разнообразной продукции, ЗАО “Чумак”, ас­сортимент которого хорошо известен жителям Украины, Агропромышленная фирма “Таврия”. Все предприятия работают преимущественно на отечественном сырье, постоянно прилагают усилия по внедрению современных технологий переработки.

Однако, не следует забывать, что при вступлении Украины в ВТО резко обострится проблема проведения соответствующих экспертных заключений по вопросам качества и безопасности экспертно-импортной сельскохозяйственной продукции по мето­дикам и стандартам Европейского Союза, США, Японии и других ведущих стран. Отечественных организаций, способных прово­дить подобную экспертизу, к сожалению нет. Услуги же несколь­ких существующих в Украине филиалов зарубежных экспертных лабораторий с международным статусом обойдутся нашей стране в несколько миллионов долларов ежегодно.

Поэтому важной поддержкой отечественных сельхоз­производителей при вступлении в ВТО может быть создание Украинской лаборатории качества и безопасности продукции агропромышленного комплекса. Соответствующее распоряжение Кабинета Министров Украины принято 2 октября 2003 года. Реальное же финансирование по созданию данной лаборатории не начато и сегодня… Важнейшая проблема, над которой необхо­димо задуматься уже сейчас, — подготовка специалистов по воп­росам экспертизы товаров в высших учебных заведениях.

Прошу организаторов парламентских слушаний учесть мнение регионов и отразить затронутые мною вопросы в рекомендациях.

 

КУРЕНКОВ Ю.В., заступник генерального директора із зовнішньоекономічних зв’язків ТОВ “Промислово-інвестиційна компанія “Техмашекспорт”, голова Комітету базових галузей промисловості при Торгово-промисловій палаті України. Завершення вступу України до СОТ є одним з головних пріо­ритетів зовнішньоекономічної політики України. Ставши членом Світової організації торгівлі, Україна на рівноправній основі, як і інші члени СОТ, зможе використовувати положення угод і правил для захисту своїх національних економічних інтересів та спрощен­ня доступу вітчизняної продукції на світовий ринок, вирішення торговельних суперечок тощо.

Однак слід зазначити, що успіху вітчизняні виробники на зовнішніх ринках та збереження своїх позицій на внутрішньому ринку можуть досягти лише за умови подолання жорсткої конку­ренції з боку іноземних товаровиробників. Тому в умовах відкри­того ринку стратегічною ціллю України є забезпечення конку­рентоспроможності вітчизняної продукції та послуг, що зможе забезпечити гідне місце нашій державі у світі. Поразка в кон­курентній боротьбі може призвести до закриття підприємств, зростання безробіття і, як наслідок, соціальної напруженості та підвищення навантаження на бюджет.

Дозвольте звернути вашу увагу на деякі чинники, які суттєво впливають на рівень конкурентоспроможності продукції вітчизня­ного виробництва. Серед найважливіших можна виділити такі: висока ціна; низька якість; високі енергоємність, матеріалоємність та трудовитрати.

Вітчизняні підприємства на сьогодні мають цілу низку суттєвих проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення. Це насамперед: відсутність достатньої кількості власних обігових коштів та високі банківські ставки за кредити; зростання цін на енергоносії та відсутність або незначне використання енерго­зберігаючих технологій; відсутність чіткої взаємодії представників законодавчої та виконавчої влади при вирішенні проблемних питань, які постають перед вітчизняним виробником внаслідок поширення глобалізаційних процесів; зростаючий дефіцит квалі­фікованої робочої сили; незахищеність від несанкціонованого доступу конкурентів до технічної документації та новітніх вітчиз­няних технологій; недостатня поінформованість щодо можливих переваг та негативних наслідків вступу України до СОТ; від­сутність скоординованих з виконавчою владою дій у питаннях розроблення стратегій розвитку галузей промисловості в умовах відкритої економіки.

Зрозуміло, що подолати самостійно, без допомоги влади, всі вищенаведені проблемні питання вітчизняному виробнику буде важко. І мова не йде про надання пільг або дотацій. Підприємцям потрібні прийнятні умови праці, можливість отримання дешевих кредитів, зменшення податкового тиску (йдеться насамперед про порядок стягнення податків, а не про їх розмір).

Тому я звертаюся до представників законодавчої і виконав­чої влади з проханням налагодити більш тісну, ефективну спів­працю з вітчизняним виробником та розробити ефективну програ­му адаптації української економіки до нових умов у разі набуття Україною членства в СОТ, яка має бути зрозумілою, адекватною, реалістичною та ефективною.

 

ПАВЛЮК С.І., голова громадської організації “Україна — СОТ”. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати України! Шановні учасники парламентських слухань! Статутними цілями організації, яку я маю честь представляти з  цієї високої трибуни, є сприяння вступу України до Світової організації торгівлі шляхом ознайомлення та роз’яснення громад­ськості правил і процедур СОТ. Засновниками та членами організації є фахові аудитори, юристи, економісти, фінансисти, наукові працівники. У результаті професійної діяльності ми отри­муємо інформацію про реальний фінансовий стан суб’єктів госпо­дарювання України, про їх проблеми та конкурентне середовище загалом не за статистичними даними, а на підставі первинних бухгалтерських документів та конкретних судових справ, і саме з цих позицій оцінюємо стан та перспективи вступу України до СОТ.

Реалії такі, що Україна безпосередньо межує з країнами — членами Світової організації торгівлі, які регулюють свої відносини власними правилами та процедурами. У цих торговельних кордо­нах є ще й потужне регіональне утворення — Європейський Союз, в якому відповідно до винятків з Правил СОТ режиму найбільшого сприяння додатково застосовується  внутрішня система префе­ренцій та безмитного режиму.

Як наслідок, і це незаперечний факт, країни — члени СОТ практично в повному складі, за незначними винятками, що мали тимчасовий характер, своїми товарами і послугами давно присутні на ринку України.

Слід зауважити, що поставки по таких групах товарів, як одяг, взуття, побутова електротехніка та субсидована сільсько­господарська продукція, вже давно перевищили межу критичного імпорту.

При цьому Україна досі не вживала системних захисних заходів, не здійснювала системного контролю за субсидуванням імпортних товарів забороненими субсидіями, а поодинокі випадки реагування на недобросовісну торговельну практику мали більше декларативний характер.

Водночас проти українських товаровиробників на ринках країн — членів СОТ проводяться антидемпінгові розслідування, запроваджується заборона на ввезення, а то й арешти. Все це відбувалося і відбувається тому, що Україна ще й до сьогодні перебуває поза межами СОТ. Національних процедур, які визнані світовим співтовариством, щодо контролю за імпортом та захисту експорту в Україні немає, а ефективні сотівські процедури ми не можемо застосовувати, бо ми не є членом СОТ.

На перший погляд, благородні заклики почекати чи від­строчити термін вступу України до СОТ до моменту досягнення всіма галузями національної економіки наближених до країн — членів СОТ показників виробництва ще більше поглиблюють негативні для України процеси і, по суті, є щонайменше наду­маними, і ось чому. В ідеалі досягти такої відповідності для всіх галузей виробництва неможливо ні через рік, ні через десять років, бо СОТ динамічно розвивається, і практика засвідчує, що жодна країна при вступі до СОТ собі за мету цього не ставила. Критерії для вступу  тієї чи іншої держави до СОТ визначаються не кількістю товарів та наданих послуг, а відповідністю економіко-правових відносин вимогам, які забезпечують прозорість під­приємницької діяльності та вільну, без обмежень, конкуренцію у  торговельній діяльності. Є надія, що економіко-правові відно­сини будуть врегульовані невідкладним прийняттям Верховною Радою повного пакета сотівських законів.

Стосовно прозорості підприємницької діяльності, то її осно­вою є чинна в Україні система бухгалтерського обліку. З прийнят­тям Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні” у 2000–2001 роках в нашій державі за короткий термін реформовано бухгалтерський облік, і тепер він ведеться відповідно до національних положень (стандартів), які не супе­речать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Для ефективного функціонування економіки України в си­стемі СОТ необхідно подбати про дієві механізми забезпечення вільного конкурентного середовища, експортного лобіювання та захисту національного виробника, реагування на недобросовісну торговельну практику, як це передбачено угодами СОТ. А для цього щонайменше посадовим особам суб’єктів господарської діяльності та державним службовцям потрібно володіти базовими знаннями всіх правил і процедур СОТ. І як це банально звучить — їх просто треба вивчити. Хоч носіями таких знань є профільні громадські організації та профільні інститути, які вже проводять “круглі столи” та тренінгові семінари з цих питань.

Внутрішніми механізмами регулювання відповідно до вимог СОТ є взаємодія уряду з галузевими асоціаціями національних товаровиробників та широке залучення громадськості при роз­гляді питань СОТ.

Хоч укладення торговельних угод з країнами — членами СОТ для вступу належить до виключної компетенції уряду, разом з тим Правила СОТ передбачають вже на цій стадії широке залучення громадськості, і на практиці в країнах-членах створені інститу­ціональні механізми проведення урядом консультацій з представ­никами галузей промисловості та галузевих асоціацій. Вагому роль Правила СОТ відводять галузевим асоціаціям у питанні від­слідковування критичного імпорту та забезпечення всіх процедур при здійсненні захисних заходів з метою обмеження такого імпор­ту. Це стосується й участі асоціацій у встановленні фактів дем­пінгу, демпінгової різниці та розміру завданої шкоди.

Відповідно до Правил проведення розслідувань СОТ “при здійсненні захисних заходів органи розслідування повинні органі­зувати громадські слухання, на яких імпортери, експортери та інші зацікавлені сторони могли б презентувати свої свідоцтва та погляди”. В Україні є велика кількість галузевих об’єднань та асо­ціацій і не менше громадських організацій у різних сферах суспільного життя.

Для створення регуляторних сотівських механізмів Кабінету Міністрів України та профільним міністерствам достатньо спряму­вати їх діяльність на ці цілі. А тому є всі підстави вважати, що з прийняттям Верховною Радою України повного пакета сотів­ських законів всі галузі економіки України можуть функціонувати в системі Світової організації торгівлі.