ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

ПРО ІНТЕНСИФІКАЦІЮ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ

З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ У РАМКАХ ЄВРОРЕГІОНІВ

ТА ПЕРСПЕКТИВИ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Сесійний зал Верховної Ради України

16 травня 2007 року, 15 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України МАРТИНЮК А.І.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань! Ті з вас, хто уважно спостерігає за роботою Верховної Ради, знають, що ми останнім часом практично відмовилися від такої форми роботи, як парламентські слухання. Проблеми, які необхідно розв’язати тому чи іншому комітету, або питання, щодо яких треба порадитися, розглядаються на комітетських слуханнях. Однак, незважаючи на це, Верховна Рада все-таки пішла назустріч Комітету з питань європейської інтеграції і прийняла рішення провести сьогодні парламентські слухання, щоб привернути увагу всього парламенту до проблем, які безпосередньо стосуються євроінтеграції України, а точніше — транскордонного співробітництва нашої держави.

Учасники парламентських слухань і ті, хто нас дивиться, можуть зробити висновок, як профільний Комітет з питань європейської інтеграції, який доклав дуже багато зусиль для того, щоб Верховна Рада прийняла таке рішення, поставився до підготовки цього заходу. Однак це вже інша проблема, і ми, незважаючи на  незадовільну організацію парламентських слухань, все-таки їх проведемо.

Ми працюватимемо приблизно 2 години. У залі присутні міністр економіки Анатолій Кирилович Кінах, члени Кабінету Міністрів, які відгукнулися на запрошення, представники інших міністерств і відомств. Обговорюються проблеми єврорегіонів та перспективи транскордонного співробітництва.

Парламентські слухання завжди проводяться для того, щоб визначити, що потрібно зробити в законодавстві для врегулювання тієї чи іншої проблеми, і оскільки Україна — парламентсько-президентська республіка, намітити конкретні шляхи реалізації урядом тих чи інших проблем. На сьогодні парламент і уряд працюють як одне ціле над введенням в дію змін до Конституції.

Якщо говорити про питання законодавчого врегулювання, хочу нагадати, що у 2004 році Верховна Рада прийняла Закон “Про транскордонне співробітництво”, є відповідні постанови і рішення Кабінету Міністрів. До речі, 27 грудня 2006 року уряд прийняв Постанову “Про затвердження Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007–2010 роки”.

Учасники парламентських слухань знають, що у нас (особливо в тих регіонах, які здійснюють прикордонне співробітництво з сусідніми державами) вже є в цьому питанні певний досвід, але  він ще досить і досить далекий від того, яким повинен бути. Саме це мають на меті наші парламентські слухання — послухали про проблеми, які є в цій сфері, і поділилися набутим досвідом. А головне — вислухати пропозиції, що потрібно зробити для вдосконалення законодавства, і рекомендації безпосередньо виконавчим структурам нашої влади.

Переходимо до реалізації нашого плану. Запрошується до  доповіді міністр економіки України Анатолій Кирилович Кінах. Будь ласка, Анатолію Кириловичу, 15 хвилин. Підготуватися Миколі Миколайовичу Рудьковському.

КІНАХ А.К., міністр економіки України. Шановний Адаме Івановичу! Шановні учасники парламентських слухань! На сьогодні співробітництво України з Європейським Союзом є одним з головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики нашої держави. Правовою основою для співпраці і формування відносин між Україною та Європейським Союзом є Угода про партнерство та   співробітництво між Україною та Європейським Союзом, яка набрала чинності в 1998 році.

Останніми роками відбулися значні зміни в умовах інтеграційних процесів, особливо після розширення Європейського Союзу в травні 2004 року, коли в Україні з’явився сухопутний кордон з ЄС. Це стало дуже вагомим імпульсом для поглиблення, підвищення динаміки розвитку відносин у співпраці між Україною і Європейським Союзом.

Дуже важливо, що надалі цей напрям був підтверджений Планом дій “Україна — Європейський Союз”, схваленим сторонами у 2005 році. Цей документ визначає стратегічні напрями співпраці на період до 2007 року, розвитку відповідних структурних реформ, створення умов для функціонування ринкової економіки на засадах рівноправного та взаємовигідного партнерства. Заходи передбачають також створення умов вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом (Україна вже веде неформальні переговори з Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі).

Безумовно, дуже велика частина цієї роботи стосується імплементації в законодавство України законодавчих норм Європейського Союзу, зокрема, створення ефективної системи забезпечення виконання законодавчих актів (це для нас має принципове значення). Це передбачає створення сучасних умов для обміну інформацією, системи заохочення інвестицій, руху капіталу, дієвої системи захисту інтелектуальної власності на умовах, які відображають українські стратегічні інтереси.

Уряд України, виконуючи План дій, поглиблює співпрацю з метою забезпечення подальшого динамічного розвитку співробітництва України з Європейським Союзом. 26 квітня 2007 року Кабінет Міністрів прийняв розпорядження “Про затвердження заходів щодо виконання у 2007 році Плану дій “Україна — ЄС”. Це завершальний етап. Зокрема, на виконання відповідних нормативних рішень (відповідно до мандата Європейської комісії) розпочався і триває переговорний процес щодо нової базової угоди між Україною та Європейським Союзом.

Аналізуючи показники у сфері економіки, необхідно відзначити, що європейська сторона значно підвищує рівень не тільки зацікавленості, а й співпраці з нашою державою. Для цього є відповідні передумови.

У 2006 році Україна підтвердила і отримала дуже важливий статус держави з ринковою економікою. Це дало можливість значно підвищити рівень довіри інвесторів і досягти у 2006 році рекордного рівня прямих іноземних інвестицій в українську економіку у 4,3 мільярда доларів США (з них 90 відсотків — інвестиції з  держав Європейського Союзу). Для порівняння нагадаю, що за всі роки незалежності України, за станом на 1 січня 2007 року, загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку України становив 21 мільярд доларів.

Важливим є зростання торговельного обігу між Україною та  ЄС, адже за останні кілька років Європейський Союз став одним з найбільших торговельних партнерів України. Наприклад, у  2006 році частка ЄС у загальному обсязі зовнішньої торгівлі товарами та послугами України становила 32,3 відсотка проти 30,3 відсотка у 2005 році. Тобто майже третина зовнішньоекономічної діяльності України орієнтується на цей ринок, спостерігається динаміка зростання.

Україна поглиблює співпрацю з інвестиційними інститутами  Європейського Союзу. З 2004 року розпочалася співпраця з Європейським інвестиційним банком, спрямована передовсім на залучення в Україну фінансових ресурсів для реалізації інфраструктурних інвестиційних проектів у галузях енергетики, охорони навколишнього природного середовища, формування умов розвитку муніципальної інфраструктури тощо. Це загалом відображає нову якість співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями, починаючи із Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. Такі позики спрямовані не на підтримку платіжного балансу держави, як це було раніше, а на реалізацію інфраструктурних системних інвестиційних проектів щодо підвищення конкурентоспроможності економіки України і формування її сучасної ринкової інфраструктури.

Результатом такої співпраці став спільний проект з Європейським банком реконструкції та розвитку і Європейським інвестиційним банком щодо створення сучасних умов на дуже важливому для нашої країни напрямі — розвитку магістральних доріг України як складової європейських транспортних коридорів. Проект передбачає реконструкцію дороги Київ—Чоп на ділянці від Києва до міста Броди Львівської області.

На парламентських слуханнях присутній міністр транспорту та зв’язку України пан Рудьковський, який детально розповість про цей проект сумарною вартістю 668 мільярдів євро, що дасть можливість зробити ще один крок у реалізації транзитного потенціалу України як невід’ємної складової пан’європейських транспортних коридорів.

Хочу назвати ще один дуже важливий проект, спільний з Європейським інвестиційним банком і Європейським банком реконструкції та розвитку, — будівництво високовольтної лінії електропередачі Рівненська АЕС—ПС “Київська”. Це також частина виконання рамкової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком, крок до формування умов для інтеграції енергосистеми України в європейську, включаючи наші інтереси в контексті експорту і паралельної роботи в майбутньому.

Дуже важливо, що транскордонне співробітництво України — це не тільки частина нашої стратегії, а й те, що сьогодні збігається з позицією Європейського Союзу, який, формуючи свою регіональну політику до 2013 року, чітко фіксує, що, поряд з підвищенням конкурентоспроможності та конвергенції регіонів, одним з пріоритетів ЄС є саме транскордонне співробітництво.

27 грудня 2006 року уряд України затвердив Державну програму розвитку транскордонного співробітництва на 2007–2010 роки. Програма визначає цілу низку заходів на цей період та  проекти, яким надаватиметься відповідна фінансова підтримка і з боку держави, і з боку наших партнерів. Заходи програми передбачають продовження роботи з формування нормативно-правової бази, створення відповідної інфраструктури, розроблення спільних з сусідніми країнами транскордонних проектів розвитку територій, створення інформаційної мережі тощо.

Державна програма на 2008 рік затверджена і передбачає фінансування з державного бюджету 16 проектів транскордонного співробітництва у Волинській, Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій, Чернігівській та Харківській областях.

Невід’ємною частиною поглиблення і створення інфраструктури транскордонного співробітництва є те, що Україна протягом останніх років значно активізує транскордонне співробітництво єврорегіонів (хоча тут ще є багато питань, і нам, безумовно, необхідно посилити цей напрям). Завдяки вигідному геополітичному становищу Україна має значні потенційні можливості щодо діяльності єврорегіонів, оскільки практично третина загальної площі нашої держави є прикордонною. Кожен третій українець проживає на території єврорегіонів.

На кордонах України з країнами — новими членами ЄС діють чотири єврорегіони: “Карпатський” (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Україна); “Буг” (Польща, Білорусь, Україна); “Нижній Дунай” (Молдова, Румунія, Україна); “Верхній Прут” (Молдова, Румунія, Україна). За останній період до складу єврорегіонів північно-східного кордону додалися ще такі: “Дніпро” (Чернігівська область України, Брянська область Росії та Гомельська область Білорусі); “Слобожанщина” (Харківська область України, Бєлгородська область Росії); 24 квітня 2007 року між Сумською областю України та Курською областю Російської Федерації укладено угоду про створення єврорегіону “Ярославна”, який став сьомим єврорегіоном на теренах нашої держави.

Виходячи з вищезазначеного уряд і надалі посилюватиме роботу із створення умов для активізації транскордонного співробітництва, передовсім ефективної європейської інтеграції України, включаючи розвиток не тільки транскордонної інфраструктури як дуже важливої складової наших стратегічних інтересів, а й транзитного потенціалу держави.

Ведеться наполеглива робота щодо усунення штучних бар’єрів на шляху розвитку транскордонного співробітництва і  діяльності єврорегіонів. На цьому напрямі має принципове значення вдосконалення регуляторної політики (особливо в питаннях митного контролю). Постановою №269 від 1 лютого 2006 року уряд затвердив перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних  засобів, що переміщуються через митний кордон України. На сьогодні ця постанова працює, її ще треба вдосконалювати, але вона створює більш цивілізовані умови перетину митного кордону нашої держави.

У грудні 2006 року уряд затвердив Концепцію Комплексної програми облаштування та реконструкції державного кордону на період до 2015 року. Суть цієї концепції полягає в необхідності створення сучасних умов на державному митному кордоні за принципом прозорості для всіх, хто в’їжджає з добрими намірами, з метою співпраці, ознайомлення з нашою державою, а також консолідації зусиль з нашими сусідами, щоб наші кордони були жорстким бар’єром проти таких явищ, як наркобізнес, нелегальна міграція, контрабанда зброї, міжнародний тероризм тощо. Це вимагає істотного вдосконалення взаємодії на всіх напрямах — облаштування кордонів, підготовки кадрів, обміну інформацією та координації дій.

Триває цілеспрямована робота із створення умов для безперешкодного перетину кордону України, враховуючи, що останнім часом спостерігається динамічне зростання пасажирського і транспортного потоків через наш кордон. Наведу такий приклад: українсько-польський кордон у 2001 році перетнули близько 10 мільйонів осіб, а у 2006 році — 18 мільйонів, майже вдвічі більше. Така сама тенденція і щодо транспортних засобів.

Шановні учасники парламентських слухань! Завершуючи доповідь, хочу ще раз підтвердити, що в рамках переговорного процесу між Україною та Європейським Союзом уряд робитиме все, щоб вивести взаємодію транскордонного співробітництва на якісно новий рівень.

Щиро дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолію Кириловичу.

Запрошується до доповіді міністр транспорту та зв’язку України Микола Миколайович Рудьковський. За ним виступатиме Сергій Миколайович Ларін.

РУДЬКОВСЬКИЙ М.М., міністр транспорту та зв’язку України. Шановні учасники парламентських слухань! Україна — транзитна держава. Залізничним транспортом щороку перевозиться 60 мільйонів тонн вантажів в напрямку до Європи, здійснюється 40–45 мільйонів тонн перевантажень у портах. Тому основними напрямами транспортної політики, яку реалізує Міністерство транспорту та зв’язку, є утвердження України як транзитної держави, гармонійний розвиток інфраструктури і підвищення рівня безпеки на транспорті.

Ми повинні не лише пам’ятати, що кожен долар, вкладений в інфраструктуру, приносить три долари інвестицій, а й розуміти, що рівень інфраструктури прямо корелюється з якістю життя в Україні.

Основним напрямом роботи міністерства щодо інтенсифікації співробітництва України з Європейським Союзом є розвиток прикордонної та транспортної інфраструктури, передовсім міжнародних транспортних коридорів, а запропоновані інноваційні принципи партнерства держави і приватного капіталу цілком відповідають загальноприйнятим європейським підходам.

Реалізацію транспортного потенціалу України Міністерство транспорту та зв’язку здійснює згідно з Програмою розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів України на 2006–2010 роки, де особлива увага приділена імплементації рішень групи високого рівня з транспорту Європейської комісії, в роботі якої Україна брала активну участь.

Здійснюється реалізація пріоритетних проектів розвитку інфраструктури транспортних шляхів, що проходять територією України і включають маршрути міжнародних транспортних коридорів №3 та №5.

На напрямку міжнародного транспортного коридору №3 Берлін—Київ у пункті пропуску “Ягодин” створено залізничний термінал, а в “Раві-Руській” спільними зусиллями України та Польщі за участю приватного капіталу введено в експлуатацію транспортно-складський комплекс.

У рамках реалізації програми ТАСІS здійснюється підготовка до реконструкції міжнародних пунктів пропуску на українсько-польському кордоні “Ягодин—Дорогуськ”, “Рава-Руська—Гребінне”, а також пункту пропуску “Ужгород—Вишнє Нємецьке” на українсько-словацькому кордоні. Загалом на кордоні між Україною та Польщею протягом наступних двох років буде введено 8 нових пунктів пропуску.

Триває активна робота з розбудови української ділянки пан’європейського транспортного коридору №5, який проходить територією країн Середземномор’я та України. На реконструкцію цього коридору вже залучено близько 905 мільйонів євро. Перший етап у 100 мільйонів євро реалізований, наступний, у 137 мільйонів євро, реалізується цього року і третій, у 668 мільйонів євро, на  ділянці від Бродів до Києва буде здійснюватися, починаючи з наступного року.

Для ефективного використання інфраструктури української частини коридору №5, який вже сьогодні дає можливість підвищувати пропуск вантажопотоків у 1,5–2 рази, здійснюються заходи із  створення логістичних і накопичувально-розподільчих центрів. У Чопсько-Загонській накопичувально-розподільчій зоні роз’єднуються вантажопотоки різних напрямків для слідування коридором №5. Роль цієї зони значно зросте з продовженням пан’європейських транспортних коридорів на схід з виходом на транссибірську та трансазійську магістралі, що було задекларовано і  підтримано під час роботи групи високого рівня з транспорту Європейської комісії.

Враховуючи значний потенціал контейнерних перевезень за маршрутами коридору №5, на станції Чоп розпочато будівництво спеціалізованого контейнерного терміналу. Також визнано доцільним створення міжнародного логістичного центру на базі терміналу “Загонь—Ужгород” і продовження залізниці на 1520 км від Чопа до цієї станції. Розглядається також проект будівництва відповідного центру в місті Славкові. Саме сьогодні в Загоні відбувається засідання представників трьох держав — України, Угорщини та Російської Федерації з метою підписання відповідного документа.

Активну позицію займає Міністерство транспорту та зв’язку щодо підвищеної ролі України на міжнародному транспортному коридорі №7, який проходить по Дунаю. Після двох років втрачених можливостей у рамках цього коридору в квітні 2007 року відновлено судноплавство на каналі Дунай—Чорне море, що має стратегічне значення для України. Це не лише робочі місця для людей, які мешкають у Придунайському регіоні, а й конкретний крок з наближення України до Європейського Союзу, посилення її геополітичного значення.

Впевнений, що Україна отримуватиме значні доходи від експлуатації цього суднового шляху. Звичайно, частину коштів буде витрачено на утримання його в належному стані, але десятки мільйонів Україна отримає від того, що її територією проходитиме цей транспортний коридор, порти будуть завантажені продукцією. Відновлений канал в експериментальному режимі з 26 квітня вже пропустив 70 суден, 30 відсотків з них — іноземні судна, які йдуть транзитом через територію України. Перевага українського каналу над румунським полягає в тому, що рух по ньому може відбуватися цілодобово і в обох напрямках. Плата за прохід українським каналом, враховуючи природне походження, нижча, і витрати на його експлуатаційне підтримання менші. Враховуючи ці переваги, очікуємо, що в подальшому кількість транзитних суден значно зросте.

Для того щоб завершити комплекс робіт із введення каналу, нам потрібна підтримка з боку держави. Сьогодні на засіданні уряду затверджено другий етап розбудови каналу. Ми звертаємося до уряду і Верховної Ради з проханням підтримати виділення з бюджету у 2007–2008 роках 150 мільйонів гривень на будівництво дамби, і тоді цей канал ніколи не буде замулюватися, як це відбувалося в попередні роки.

Важливу роль для розвитку транспортного співробітництва відіграє розбудова автобанів. Головним напрямом транспортної політики є залучення приватних інвесторів у розбудову доріг.

Користуючись нагодою, хочу подякувати народним депутатам за підтримку Закону “Про організаційно-правові заклади вилучення (викупу) земель права приватної власності”. Це дасть можливість будувати в Україні дороги на концесійній основі. До  другого читання підготовлено законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про концесії” на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”, доопрацьований з фахівцями та представниками банків, які готові кредитувати довгострокове будівництво доріг. Просимо Верховну Раду прийняти його і подати на підпис Президенту.

Державною програмою розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007–2011 роки затверджено перелік інвестиційних проектів, які планується реалізувати на умовах концесії, на загальну суму 105 мільярдів гривень (75 відсотків — кошти концесіонерів і лише 15 відсотків — держави).

Найважливішими проектами є будівництво та експлуатація автомобільних доріг Броди—Рівне, Львів—Броди, Львів—Краковець, ділянки Південної трансєвропейської автомагістралі західний кордон України—Київ, а також Великої кільцевої дороги навколо міста Києва.

Будівництво автобану від Львова до Луганська, вартість якого оцінюється приблизно в 7,5 мільярда доларів, — стратегічне завдання для економіки України, бо він забезпечить вихід українських промислових регіонів до Західної Європи.

Ми також реалізуємо проект реконструкції 7 стратегічних аеропортів — “Одеса”, “Львів”, “Харків”, “Дніпропетровськ”, “Донецьк”, “Жуляни” та “Сімферополь”. За підтримки держави будуть реконструйовані злітні смуги та термінали з обслуговування пасажирів.

Реалізується проект швидкісного залізничного руху, і протягом наступних чотирьох років ми введемо в дію такі лінії від  Києва до Дніпропетровська, Донецька, Сімферополя, Львова та  Одеси, що дасть можливість забезпечувати рух потягів із швидкістю 220 км/год.

Все це потребує не лише законодавчого забезпечення, а й фінансів. Ми залучаємо кошти міжнародних фінансових організацій, які готові їх надавати. Відповідні закони вже прийняті парламентом, але, на жаль, Президент України їх не підписує. Хочу звернутися з цієї трибуни до Президента України з проханням підписати відповідні закони щодо розвитку транспортної галузі, для того щоб ми могли розвивати українську інфраструктуру і не на словах, а на ділі інтегруватися в європейські транспортні коридори.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Миколайовичу.

Доповідь від комітету зробить секретар Комітету з питань європейської інтеграції Сергій Миколайович Ларін. Будь ласка, 10 хвилин. Підготуватися Віталію Яковичу Шибку.

ЛАРІН С.М., секретар Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (Партія регіонів). Шановний пане головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Шановний Адаме Івановичу, на початку нашого засідання ви висунули претензії до комітету. Я вважаю, що вони стосуються тих “євроінтеграторів”, які самоусунулися від справ комітету, у тому числі керівництва комітету, а не тих членів комітету, які плідно працюють і присутні в залі на парламентських слуханнях.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Поза сумнівом, ви маєте рацію.

ЛАРІН С.М. Тема сьогоднішніх парламентських слухань дуже важлива і актуальна для нашої країни, адже за допомогою транскордонного співробітництва ми можемо вирішувати завдання в декількох напрямах. По-перше, транскордонне співробітництво — ефективний інструмент розвитку українських регіонів. По-друге, на західних кордонах України транскордонне співробітництво є одним з вагомих механізмів зближення України з Європейським Союзом, так би мовити, додатковим інтеграційним містком до Євросоюзу.

Ми також серйозно ставимося до транскордонного співробітництва на північно-східному кордоні України. Тут кордони з’явилися лише 15 років тому, причому їх поява призвела як до порушення промислово-економічних зв’язків, так і до психологічного дискомфорту у свідомості населення прикордонних регіонів. Поява єврорегіонів на кордонах з Росією і Білоруссю сприяє виправленню ситуації, коли бар’єрна функція слугує для протидії організованій злочинності, нелегальній міграції, трафіку зброї та   наркотиків. Контактна функція дає можливість поглиблювати економічні зв’язки, здійснювати прикордонний обмін та культурне співробітництво між прикордонними регіонами.

Ми ініціювали проведення парламентських слухань для того, щоб зібрати фахівців, які безпосередньо причетні до вироблення   політики щодо розвитку транскордонного співробітництва і в центрі, і на місцях, щоб поділитися думками та сформулювати перелік необхідних кроків з боку Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, центральних та регіональних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які могли б бути формалізовані у вигляді постанови Верховної Ради України про рекомендації парламентських слухань.

Комітет навмисно не готував проект постанови, виходячи з  того, що будь-який рамковий проект встановлює, вибачте за тавтологію, певні рамки для дискусії, обмежує ініціативу для внесення пропозицій. Ми вважаємо за потрібне проаналізувати позицію тих, хто виступав і виступатиме сьогодні, і з урахуванням внесених пропозицій підготувати до розгляду у Верховній Раді конкретний, адресний документ.

Дієвою організаційною формою транскордонного співробітництва вважаються єврорегіони. Співробітництво в рамках єврорегіонів надає додаткові інструменти для впровадження інфраструктурних проектів на державному кордоні у сфері транспорту, туризму та охорони навколишнього природного середовища, сприяє запровадженню інноваційної моделі розвитку регіонів, посиленню економічних зв’язків та бізнес-активності, наукового, освітнього, культурного та прикордонного обміну, а також виконанню соціальних проектів. Цей перелік можна продовжувати, але  він і так видається досить переконливим, щоб зрозуміти, що механізм єврорегіонів зокрема і транскордонного співробітництва загалом потрібно використовувати максимально ефективно.

Це розуміють і парламент, і уряд. Так, Кабінет Міністрів 27 грудня 2006 року затвердив Державну програму розвитку транскордонного співробітництва на 2007–2010 роки. Як відомо, ця програма передбачає активізацію діяльності єврорегіонів, що діють на кордонах України, реалізацію заходів, проектів та програм транскордонного співробітництва.

Потрібно сказати, що фінансування транскордонного співробітництва за рахунок державного бюджету досить обмежене. У  2008 році на 16 проектів планується 6,62 мільйона гривень. Тому перед нами також стоїть завдання ефективно використати можливості нового європейського інструмента сусідства і партнерства, значну частину якого складатиме компонент прикордонного співробітництва. У рамках європейського інструмента сусідства і партнерства Україна матиме можливість брати участь у  трьох програмах прикордонного співробітництва (“Україна—Угорщина—Словаччина—Румунія”, “Україна—Румунія—Молдова”, “Україна—Польща—Білорусь”) та в одній програмі регіонального співробітництва (“Чорне море”).

Саме завдяки технічній допомозі в рамках цих програм можуть бути підготовлені та реалізовані економічні проекти за участю і державних, і приватних підприємств. Важливо, що користь від реалізації конкретних проектів (наприклад, у галузі енергозбереження — щодо переробки сміття) буде очевидна для  всіх громадян, незалежно від рівня їх поінформованості про  Європейський Союз та перспективи європейської інтеграції. Цим ми також покажемо, що рух України назустріч членству в ЄС — не ефемерний проект, незрозумілий більшості населення, а конкретні справи, спрямовані на поліпшення життя простих людей.

Як комітет впливає на ці процеси? По-перше, це законотворча функція парламенту. Будь-які пропозиції, пов’язані з необхідністю прийняття нових законодавчих актів або внесення змін до чинних, уважно розглядаються комітетом і вносяться на розгляд Верховної Ради. По-друге, парламентарії можуть застосовувати різні механізми співпраці з урядом та здійснення контролю за його діяльністю. По-третє, є механізми міжпарламентського співробітництва, напрацьовані зв’язки на рівні виконавчих та парламентських структур Європейського Союзу і його держав-членів, які можна використати для просування проектів у рамках транскордонного співробітництва (наприклад Комітет з парламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом). Звичайно, ми не приймаємо рішень про виділення коштів або підтримку якихось проектів, але ми можемо донести певні ідеї, спрямовані на вирішення проблем транскордонного співробітництва, до представників Європейського парламенту та Європейської комісії, і не виключено, що вони будуть сприйняті.

Проблем дуже багато в цьому напрямі. Ми бачимо це не лише зі звернень регіональних органів влади. Так, у лютому 2007 року ми провели виїзне засідання комітету в Чернівецькій області, присвячене цим проблемам. Тому в загальних рисах можна виділити такі проблемні питання, які потрібно вирішувати:

недостатній рівень фінансування заходів транскордонного співробітництва з державного та місцевих бюджетів (про що вже говорилося);

повільна розбудова кордонної та прикордонної інфраструктури, маються на увазі недостатня кількість пунктів пропуску через кордон, низька якісь під’їзних шляхів до них. Сьогодні рух через кордон перевищує проектовану пропускну спроможність пунктів пропуску, що спричиняє черги, провокує невдоволення населення;

низький рівень інформаційно-консультативної підтримки розробників проектів та пов’язані з цим проблеми, брак практичного досвіду у представників органів влади;

низький рівень залучення територіальних громад та неурядових організацій до здійснення транскордонного співробітництва;

недостатній рівень самостійності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень про спільні з іноземними партнерами заходи.

Як перший крок до вирішення нагальних проблем транскордонного співробітництва, зокрема в рамках єврорегіонів, ми можемо скористатися сьогоднішніми парламентськими слуханнями і сформулювати конкретні рекомендації органам державної влади, які будуть оформлені у вигляді постанови Верховної Ради України.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні учасники парламентських слухань! Ми заслухали доповіді, тепер переходимо до їх обговорення. Регламент — 5 хвилин.

Слово має голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Віталій Якович Шибко. За ним виступатиме Плотніков.

ШИБКО В.Я., голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (Соціалістична партія України). Шановний Адаме Івановичу! Шановні гості, народні депутати, члени уряду! Комітет Верховної Ради у закордонних справах і я як представник соціалістичної фракції вважаємо, що при обговоренні цього питання треба визначити два аспекти. По-перше, воно актуальне (я ще на цьому зупинюся). По-друге, його актуальність помножена на реалії сьогодення, коли євроінтеграційні процеси дещо уповільнилися у зв’язку з указом Президента. Хочу на цьому особливо наголосити, тому що, маючи певний міжнародний досвід і  спостерігаючи, як ведуться переговори щодо вступу до СОТ і  нової поглибленої угоди про співпрацю “Україна — ЄС”, це відчувається.

Ви добре знаєте, що 19 травня у нас уже традиційно відзначається День Європи. Цього року саме європейська спільнота скасувала його до визначення тих проблем, які сьогодні спостерігаються в Україні. Це свідчить про те, як урядовці опікуються євроінтеграційними процесами в Україні.

Однак вихід з цієї ситуації є, і він полягає саме в тому питанні, яке ми розглядаємо на парламентських слуханнях: інтенсифікація співробітництва з Євросоюзом через єврорегіони та механізми транскордонного співробітництва.

Сьогодні в цьому залі молода аудиторія. Для інформації скажу, що ми напрацювали кілька законів щодо цих питань. Зазначу, що в нас діє Закон України “Про транскордонне співробітництво”, прийнятий 24 червня 2004 року. Україна 1993 року приєдналася до рамкової Європейської конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року.

Окрім законодавчої бази, у нас є позитивний практичний досвід. Ви знаєте, що на сьогодні така співпраця відбувається в чотирьох напрямах. Основний напрям — діяльність єврорегіонів. На кордонах України функціонують 6 єврорегіонів. Це дуже плідна співпраця з суміжними з Україною країнами.

Втілюється програма сусідства з Європейським Союзом. Вона здійснюється державами-членами, країнами-кандидатами та  країнами — партнерами Євросоюзу згідно з положеннями комунікації Єврокомісії від 1 липня 2003 року під назвою “Прокладаючи шляхи до нового інструмента сусідства”.

Україна бере активну участь у міжнародних організаціях та асоціаціях. Зокрема, в рамках Асамблеї європейських регіонів, Конгресу регіональних та місцевих влад Європи, Асоціації європейських прикордонних регіонів, Конференції приморських регіонів Європи тощо відбувається дуже плідна міжрегіональна співпраця. Хочу сказати, що на сьогодні фактично всі області уклали договори про партнерство з регіонами інших країн. Наприклад, Харківська область уклала 49 таких угод, тільки Херсонська область — лише одну угоду. Нині дуже плідно розвивається співпраця саме в цьому напрямі.

З іншого боку, все це сприятиме тому (хоче хтось цього чи  не хоче), що будуть втілюватися досвід та європейські стандарти щодо розвитку і функцій місцевого самоврядування. Особливо хочу підкреслити, що саме так і буде, бо згідно з конституційною реформою в Україні повинна відбутися децентралізація влади. По-перше, це буде досвід, який ми напрацюємо. По-друге, економічне зростання. Коли це економічне зростання відбудеться в регіонах, то центральній владі нічого не залишиться, як далі просувати конституційну реформу щодо подальшої автономізації місцевого самоврядування, про що сьогодні йшлося на нараді у Верховній Раді.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики Олександр Віталійович Плотніков. За ним виступатиме Святослав Кравчук.

ПЛОТНІКОВ О.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики (Партія регіонів). Шановний Адаме Івановичу! Шановні учасники парламентських слухань! Тема парламентських слухань більш ніж актуальна, враховуючи не лише значущість транскордонного співробітництва для розвитку національної економіки України, а й те, що це використовується як  важіль, як механізм. Наприклад, у Євросоюзі вже 27 років діє  програма розвитку прикордонних територій. Коли перед ЄС постало питання про вирівнювання розвитку прикордонних країн — членів Євросоюзу, були запроваджені програми, які дали можливість налагодити транскордонне співробітництво між країнами Євросоюзу.

Що стосується України, то коли створювалися єврорегіони з  нашими західними сусідами, мова не йшла про те, що ці держави будуть членами Євросоюзу. Однак з розвитком історичних подій виявилося, що саме єврорегіони за участю наших західних партнерів є тим містком, який дає змогу поєднувати Україну з  країнами, що вже є членами Європейського Союзу. Це вкрай важливо, щоб Україна співпрацювала з країнами Євросоюзу. Наприклад, ні для кого не таємниця, що прикордонні території цих відносно нових членів Євросоюзу не є достатньо розвиненими, і посилювати потенціал деяких територій також важливо для них.

Що стосується конкретних кроків щодо розвитку єврорегіонів і очікуваних результатів для економіки України, хочу підтримати свого колегу Ларіна у питанні створення певних практичних механізмів зони вільної торгівлі. Можлива апробація таких механізмів саме через єврорегіони, через прикордонні території в регіональному розрізі.

Далі — прискорення розвитку прикордонних територій, використовуючи фактори міжнародного регіонального співробітництва. Це реалізація потенціалу виробничої спеціалізації саме західних областей України, які ніколи не були експортоорієнтованими, які не є лідерами експортної орієнтації. Враховуючи їхнє географічне розташування, тут більш ніж вагомий потенціал для того, щоб ці області брали участь у формуванні експортної бази зовнішньоторговельного балансу України.

Безперечно, перспективи співробітництва в прикордонних областях більш ніж позитивні, саме з огляду на залучення іноземних інвестицій. Виходячи з географічного розташування, це спільний розвиток транспортної, комунікаційної інфраструктури, туризму, рекреаційної галузі, охорони навколишнього природного середовища та багато чого іншого. Крім цього, враховуючи, що ті країни є членами СОТ, а Україна лише вступає до СОТ, можливо, саме через механізми транскордонного співробітництва, єврорегіонів з’явиться можливість використати досвід адаптації національних економік до членства в СОТ. Можливо, це пом’якшить наслідки набуття Україною членства в СОТ. Необхідно враховувати досвід тих прикордонних країн, які працюють в умовах СОТ уже кілька років.

Загалом ще раз хочу підкреслити, що єврорегіони та транскордонне співробітництво — це, можливо, один з реальних практичних напрямів співробітництва України з ЄС. Враховуючи, що на сьогодні немає сигналу з ЄС щодо членства, немає реального бажання бачити Україну членом ЄС, саме єврорегіони і транскордонне співробітництво — реальні економічні механізми, які можуть дати багато позитивного і для України, і для прикордонних країн.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має заступник голови Волинської обласної державної адміністрації Кравчук Святослав Євгенович. Будь ласка. Підготуватися Безікович.

КРАВЧУК С.Є., заступник голови Волинської обласної державної адміністрації. Шановний Адаме Івановичу! Шановні учасники парламентських слухань! Дозвольте мені поділитися деякими міркуваннями з приводу бачення перспектив участі Волині у здійсненні транскордонного співробітництва між Україною та Європейським Союзом.

Обов’язковою передумовою конструктивних транскордонних взаємин є продовження розбудови інституційної спроможності регіонів, здатної забезпечити найбільш активну участь широкого представництва громадськості та неурядових організацій з обох сторін українсько-польського кордону.

Насамперед це стосується подальшого посилення ролі єврорегіонів у процесі транскордонного співробітництва. Вони можуть і повинні стати ключовою ланкою у підтриманні контактів між органами влади, виробленні стратегії спільних дій, ініціюванні проектів, реалізація яких відповідає інтересам прикордонних регіонів України та Польщі.

У зв’язку з цим коротко зупинюся на досягненнях єврорегіону “Буг”, діяльність якого є прикладом практичної реалізації наших прикордонних можливостей. Територія єврорегіону становить 82 тисячі квадратних кілометрів, на ній мешкають з обох боків кордону 5,3 мільйона осіб. Основні зусилля учасників транскордонного об’єднання сфокусовані переважно на питаннях підтримки ініціатив, спрямованих на розбудову громадянського суспільства, впровадження програм обміну фахівцями в конкретних галузях, представниками мас-медіа, учнівської та студентської молоді, спортсменами, посилення співробітництва у сферах культури, природокористування, розширення контактів між громадськими інституціями.

Великий інтерес становить налагодження продуктивної співпраці у сфері охорони здоров’я, передусім у недопущенні поширення таких загрозливих явищ, як наркоманія, інфекційні хвороби, ВІЛ/СНІД. Не менш значущими компонентами транскордонних відносин є аспекти трудової міграції мешканців прикордонних територій, протидія організованій злочинності, торгівлі людьми, відмиванню грошей, боротьба з контрабандою, налагодження ефективних зв’язків між правоохоронними органами і прикордонними службами.

Значним внеском на шляху розвитку міждержавних відносин є впровадження Програми сусідства Польща—Білорусь—Україна, яка стала практичним втіленням проголошеного Європейським Союзом курсу на заохочення транскордонного співробітництва між новими членами співтовариства та країнами — сусідами розширеного ЄС. Рішення Європейської комісії про виділення коштів для західних регіонів України створює сприятливі умови для розроблення і реалізації спільних транскордонних проектів. За таких умов важливо використати надані кошті з найбільшою користю та  віддачею для всіх громадян України та Польщі, які мешкають у прикордонній зоні.

На тлі такої підтримки розвитку транскордонної співпраці Європейським Союзом дещо скромнішою видається позиція з цього питання нашої держави. На жаль, є ще багато проблем, які не дають нам  можливості досягти бажаного рівня відносин, їх розв’язання залежить передовсім від рішучих дій нашого уряду:

1)  потреба уніфікації митного законодавства України, узгодження його норм із стандартами Європейського Союзу;

2)  розширення мережі пунктів пропуску, а саме на ділянці кордону з державами-членами Європейського Союзу. Сьогодні ми пропонуємо побудувати на Волині два нових переходи і розширити кордонний перехід “Устилуг—Зосін”;

3)  розбудова кордонних переходів, вдосконалення їх технічного і технологічного стану;

4)  гнучкий підхід до мінімізації економічних проблем міжнародного значення.

Вирішення цих питань має стати першочерговим завданням уряду.

Серед проблемних питань хотів би відзначити і недостатність практичного досвіду налагодження транскордонного співробітництва у представників органів влади, бізнесу, неурядових організацій, а також брак інформації та можливості ознайомлення з передовим досвідом такої співпраці у країнах Європи.

Більш динамічному розвитку взаємин перешкоджає відсутність сучасної інфраструктури налагодження та координації транскордонної співпраці між місцевими органами виконавчої влади, бізнесом та громадськістю, що зумовлюється різним ступенем децентралізації влади в Польщі та в Україні, а відтак — різними рівнями повноважень у плані активізації транскордонної співпраці.

Хоч як прикро, вже стало традиційним посилання на нестачу коштів для реалізації заходів транскордонного співробітництва в державному та обласному бюджетах. На сьогодні більшість з  них впроваджуються за фінансової підтримки міжнародних інституцій, але погодьтеся — це не найкращий вибір.

У зв’язку з цим хочу наголосити, що в Законі України “Про транскордонне співробітництво” передбачено, що “державна фінансова підтримка може надаватися проектам (програмам) транскордонного співробітництва, які мають достатню аргументацію щодо ефективного розв’язання актуальних проблем і були відібрані на конкурсній основі”. Однак джерела та механізми надання такої підтримки з боку нашої держави не визначаються. Наведу приклад: на 2008 рік для фінансування 16 проектів у рамках шести єврорегіонів України передбачено лише 6,62 мільйона гривень.

На мою думку, вирішення цієї проблеми можливе шляхом створення державного фонду програм транскордонного співробітництва, який був би джерелом співфінансування проектів, що впроваджуються за програмами Європейської комісії.

Водночас ми чітко усвідомлюємо, що для використання потенційних можливостей транскордонного співробітництва з найбільшим коефіцієнтом корисної дії обов’язковою умовою є те, щоб усі його учасники виявили більше ініціативності, послідовності та рішучості в реалізації поставлених цілей.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Святославе Євгеновичу.

До слова запрошується Галина Анатоліївна Безікович, начальник Головного управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції Одеської обласної державної адміністрації. За нею виступатиме Людмила Миколаївна Панова.

БЕЗІКОВИЧ Г.А., начальник Головного управління економічного розвитку та європейської інтеграції Одеської обласної державної адміністрації. Спасибо. Уважаемые господа! Реализация стратегического курса Украины на интеграцию в Европейский Союз возможна только при условии активного участия в этом процессе регионов. Европейская комиссия считает развитие регионов приоритетной задачей. Лозунг “Европейский Союз — от  союза стран к союзу регионов” достаточно емко отражает эту тенденцию. При этом прошедший год был объявлен Еврокомиссией Годом регионов в рамках ЕС.

Статья 5 Закона Украины “О трансграничном сотрудничестве” определяет следующие его организационные формы: в рамках еврорегиона, путем установления и развития взаимовыгодных контактов между субъектами трансграничного сотрудничества, в частности, путем участия в региональных европейских организациях.

Одним из наиболее эффективных механизмов сотрудничества с регионами стран Европы (уже проверенным временем) являются еврорегионы. Именно эту модель кооперации в последнее время активно поддерживает Европейский Союз.

Еврорегионы и трансграничное сотрудничество служат важными звеньями в развитии сотрудничества как внутри ЕС, так и с его новыми соседями, в том числе Украиной. Они выполняют функцию привлечения средств европейских фондов для решения региональных проблем, повышая шансы местных властей в решении различного рода задач.

Одесская область — один из основателей и активный участник еврорегиона “Нижний Дунай”. Более 10 лет тому назад Одесская область установила на межрегиональном уровне прямые связи с приграничными румынскими уездами Галац и  Тульча. Соглашение о создании еврорегиона “Нижний Дунай” подписано 14 августа 1998 года на встрече руководителей Одесской области (Украина), районов Кагул, Кантемир, Вулканешты (Республика Молдова) и уездов Галац, Тульча, Брэила (Румыния). Во время этой встречи также утверждены устав и регламент еврорегиона.

Наш еврорегион — один из самых крупных, он занимает площадь более 53 тысяч квадратных километров, где проживают почти 4 миллиона жителей. За девять лет деятельности еврорегиона достигнуты реальные положительные результаты. Один из них — Одесская область стала ведущим партнером в ряде проектов международной технической помощи.

У нас постоянно проходят встречи предпринимателей, комиссий, туроператоров еврорегиона “Нижний Дунай”. Заключен договор о сотрудничестве между Одесской региональной торгово-промышленной палатой и Торгово-промышленной палатой регионов — членов еврорегиона.

В октябре 2006 года еврорегион “Нижний Дунай” был представлен на международной конференции “Дунай — основной путепровод Европы”, где была подчеркнута его значимость.

В 2001 году еврорегион “Нижний Дунай” стал членом Ассоциации европейских приграничных регионов. В 2002 году во время председательствования Одесской области наш регион получил специальный приз Ассоциации за развитие социокультурного сотрудничества “Парус Папенбурга”.

11 мая в городе Тульча управление еврорегионом на ближайшие два года вновь перешло в Одесскую область, председателем еврорегиона избран председатель Одесского областного совета Николай Скорык.

Изучив опыт других еврорегионов, Одесская область еще  на  предыдущем заседании Совета еврорегиона выступила с  инициативой совершенствования его организационной структуры и правовой базы. В частности, речь идет разработке и принятии новой редакции устава (с учетом новых реалий) и создании постоянно действующего Секретариата еврорегиона “Нижний Дунай”, который будет выполнять функции исполнительного органа. В настоящее время ведется активная работа в этом направлении.

Одесская область — единственный регион в Украине, являющийся действительным членом шести европейских региональных структур — Ассамблеи европейских регионов, Ассоциации европейских приграничных регионов, Рабочего содружества придунайских стран, Конференции приморских регионов Европы, Ассамблеи европейских винодельческих регионов и еврорегиона “Нижний Дунай”. Это, безусловно, содействует процессам евроинтеграции не только нашего региона, но и всей страны.

Для активизации регионального аспекта этого процесса Одесской облгосадминистрацией разработана Программа содействия европейской интеграции “Кроки до Європи”, принятая в феврале 2007 года. Над этой программой работали как сотрудники нашего управления, так и областной совет. Программа предусматривает финансирование из областного бюджета и за счет привлеченных источников.

Развитие трансграничного сотрудничества — один из приоритетов работы нашей облгосадминистрации. На сегодняшний день заключено более 20 соглашений с регионами европейских стран, и мы очень рады отметить, что это действующие соглашения, дающие реальную помощь нашим предпринимателям в продвижении нашей политики в европейские структуры.

Пользуясь случаем, приглашаю всех присутствующих на форум “Инвестиции и инновации”, который пройдет в Одессе с 31 мая по 2 июня под эгидой Ассамблеи европейских регионов. Мы будем очень рады видеть вас.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Людмила Миколаївна Панова, заступник начальника Головного управління економіки Чернівецької обласної державної адміністрації. За нею виступатиме Валерій Олексійович Кокоть.

ПАНОВА Л.М., заступник начальника Головного управління економіки Чернівецької обласної державної адміністрації. Уважаемый Адам Иванович! Уважаемые народные депутаты, участники парламентских слушаний! Учитывая многовековое развитие Буковины как пограничной территории, руководство и общественность области инициировали возобновление этой ее роли уже в первые годы независимости Украины.

Первое распоряжение Черновицкой областной государственной администрации, направленное на развитие трансграничного сотрудничества на основе принципов стабильного регионального развития, подписано еще в 1993 году. В дальнейшем в процессе согласования с румынской и молдовской сторонами и  соответствующими структурами Евросоюза и Совета Европы вопросов создания еврорегиона “Верхний Прут” украинской стороной была инициирована модель экоеврорегиона для обеспечения стабильного социально-экономического развития пограничных территорий. Именно такая модель после предварительного одобрения международными структурами на Бухарестском саммите 14 стран “Окружающая среда и устойчивое развитие Карпатско-Дунайского региона” в 2001 году была заложена в   основу Карпатской конвенции семи стран, подписанной на Киевской конференции министров 55 стран в мае 2003 года.

Еще одной особенностью еврорегиона “Верхний Прут” стал специальный механизм трансграничного сотрудничества, который объединяет компетенцию региональных местных властей с привлечением необходимого потенциала центральных органов власти унитарных государств.

В этом регионе, наряду с пограничным сотрудничеством граничащих регионов, впервые применено трансграничное межрегиональное сотрудничество в форме партнерства еврорегиона с административно-территориальными единицами Австрии, Германии, Франции, Польши и России. Например, известна украинско-немецко-французско-румынская инициатива “Четыре региона для Европы”, современное наполнение которой предложено именно украинской стороной.

Для полноценной реализации этих инициатив распоряжением Кабинета Министров Украины №59-р от 14 февраля 2002 года на еврорегион “Верхний Прут” возложена экспериментальная разработка механизмов трансграничного сотрудничества как элементов процесса европейской интеграции и перестройки региональной политики.

В таком статусе Черновицкой областью была инициирована разработка проекта Закона Украины “О трансграничном сотрудничестве”, принятого в 2004 году, после чего 16 из 29 пограничных областей Украины поддержали нашу идею создания национальной сети пограничных регионов Украины.

Постановлением правительства Украины №587 от 29 апреля 2002 года утверждена Программа развития еврорегионов и создана Межведомственная комиссия по вопросам развития трансграничного сотрудничества и еврорегионов.

В 2003 году в Украине состоялось первое выездное заседание межпарламентского комитета “Украина — ЕС”, посвященное проблемам трансграничного сотрудничества, рекомендации которого уже через два месяца были включены в соответствующую резолюцию Европарламента. Указанная межведомственная комиссия впервые в Украине разработала концепцию региональной программы трансграничного сотрудничества в рамках еврорегиона “Верхний Прут”. Вопросы трансграничного сотрудничества в межрегиональных формах включены сначала в Концепцию государственной региональной политики (2001 год) и в дальнейшем в Государственную стратегию региональной политики, утвержденную постановлением Кабинета Министров Украины №1001 от 27 июля 2006 года, где уже для восьми областей Украины трансграничное сотрудничество признано ключевым приоритетом.

Еврокомиссия затем применила подход зеркальных трансграничных проектов, следуя которому украинскими и румынскими членами еврорегиона создана система из более чем 70 встречных проектных предложений, учтенных сегодня в приоритетах и мероприятиях программ соседства и новых операционных программах европейского инструмента соседства и партнерства. Кстати, румынская сторона уже давно эффективно использует наработки еврорегиона “Верхний Прут”, привлекая под проекты трансграничного направления только в одном Сучавском уезде (южная Буковина) примерно 1 миллиард евро в виде льготных кредитов и грантов.

В 2006 году на Буковине была проведена первая рабочая встреча 17 стран Центральноевропейской инициативы “Вызовы трансграничного сотрудничества на новых восточных границах ЕС”, наработки которой в настоящий момент эффективно используются. В частности, в основу трансграничного сотрудничества и  в приоритетные мероприятия программ соседства ЕС “Украина—Румыния”, “Румыния—Украина—Молдова”, “Венгрия—Словакия—Украина” заложено возобновление трансевропейского транзита на перекрестке многовекового Великого шелкового пути и пути “из варяг в греки” для обеспечения устойчивого инновационно-инвестиционного развития и безопасности.

Что сегодня необходимо сделать для эффективного претворения в жизнь этих наработок? Главное — реальное выполнение требований Закона Украины “О трансграничном сотрудничестве”.

Первое. Обеспечение участия украинской стороны в финансировании трансграничных проектов, которое почти на 90 процентов будет покрываться средствами, выделенными Евросоюзом.

Второе. Обеспечение конструктивного сотрудничества центральных органов исполнительной власти, региональных и  местных властей, широкого круга участников трансграничных проектов в соответствии с европейским принципом субсидиарности властей всех уровней.

Хочется отметить, что в свое время в Румынии министерство регионального развития было преобразовано в министерство евроинтеграции, когда страна вышла на финишную прямую вступления в ЕС, а после завершения этого процесса в 2007 году опять преобразовано в министерство регионального развития. По нашему мнению, существующую схему, когда трансграничный менеджмент возглавляет исключительно Минэкономики и МИД, целесообразно оптимизировать путем передачи части ключевых координационных функций созданному Министерству регионального развития и строительства Украины.

Третье. Учитывая, что граница Украины с новым членом ЕС — Румынией составляет практически половину совместных рубежей стран ЄС и Украины, а также значение юго-восточного вектора, в  частности, последних Черноморско-Дунайских инициатив ЕС, необходимо безотлагательно определить положения украинской политики в сфере трансграничного сотрудничества с Румынией, по крайней мере, на том уровне, как уже наработано с Польшей, Венгрией, Словакией, как было предварительно согласовано в Бухаресте еще в январе 2002 года в ходе официального визита Премьер-министра Украины.

Буковина уже неоднократно вносила предложения по созданию системы координационных центров по вопросам трансграничного сотрудничества, совмещенных с основными операционными программами реализации европейского инструмента соседства и партнерства, а именно: по польско-белорусским инициативам — во Львове и Луцке, по словацко-венгерским — в  Ужгороде, по румынско-молдовским — в Черновцах, по черноморско-дунайским инициативам — в Одессе, а также по российско-белорусским — в Харькове.

Четвертое. Учитывая проделанное, необходимо максимально активизировать работу по полномасштабной реализации Карпатской конвенции, особенно в контексте инициированного нами сотрудничества между Карпатской и Альпийской конвенциями. Для этого очень важно довести до конца украинскую инициативу, поддержанную Программой ООН по защите окружающей среды о размещении постоянного секретариата Карпатской конвенции в Черновцах или, учитывая опыт аналогичной структуры Альпийской конвенции в Инсбруке (Австрия) и Южном Тироле (Италия), пойти на более глубокое сотрудничество с  Румынией, на территорию которой приходится большая часть Карпат, создав совместный постоянный секретариат в Черновцах и румынской Сучаве (Южная Буковина).

Хочу обратить ваше внимание, что в последние месяцы к этим вопросам удалось привлечь внимание высшего руководства нашей страны. 19 декабря 2006 года Премьер-министр Украины провел в Черновцах межотраслевое совещание по вопросам реализации возможностей трансграничного сотрудничества и транзитного потенциала Украины, результатом которого стал ряд поручений всем ключевым министерствам и регионам.

6 марта 2007 года Президент Украины провел в Черновцах совещание руководителей шести областей, граничащих с новыми членами расширенного Евросоюза.

Между этими событиями в Черновцах состоялось специальное выездное заседание профильного комитета Верховной Рады Украины (о котором уже докладывал господин Ларин) и активное обсуждение этих вопросов во время рабочей поездки Председателя Верховной Рады Украины 20 января 2007 года. Вопрос, как говорится, за малым: нужно последовательно выполнять принятые решения.

Для реализации этих заданий могут быть применены не только механизмы соседства, но и значительно более мощные возможности региональной, транспортной, экологической политики Евросоюза, программы, тренинги и т. д.

После окончательного утверждения Европейского инструмента соседства и партнерства в октябре 2006 года Еврокомиссия в специальном послании от 4 декабря 2006 года по вопросам усиления политики соседства подчеркнула необходимость развития многостороннего сотрудничества через новые границы стран Евросоюза именно по таким ключевым направлениям, как транзит, безопасная энергетика, стабильное развитие.

По согласованию с руководством Центральноевропейской инициативы и румынской стороной уже осенью предусматривается проведение на Буковине второй рабочей встречи стран Центральноевропейской инициативы по этим вопросам, и было бы целесообразно, чтобы на ней прозвучала четкая позиция украинского парламента по рассматриваемым сегодня вопросам.

Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Людмило Миколаївно. Тільки з урахуванням того, що в Чернівцях побували усі найвищі достойники держави, я вам дав можливість вдвічі перевищити регламент. Інші такого привілею не матимуть.

Слово має Кокоть Валерій Олексійович, секретар Комісії з  питань міжрегіонального та транскордонного співробітництва Чернігівської обласної ради. Будь ласка. За ним виступатиме Зіновій Самуїлович Бройде.

КОКОТЬ В.О., секретар Комісії з питань міжрегіонального та  транскордонного співробітництва Чернігівської обласної ради. Дякую. Шановні учасники парламентських слухань! Дозвольте привернути увагу до проблем регіонального рівня. Зокрема, наголошу на тому, що Україна має значний потенціал транскордонного та прикордонного співробітництва, оскільки 19 із її 25 регіонів є прикордонними.

Як видно з матеріалів парламентських слухань, які нам роздано, на сьогодні створено шість єврорегіонів, і тільки два з них не мають кордонів з країнами Європейського Союзу. Заявлено, що створено ще один єврорегіон “Ярославна”, який теж не має кордону з Європейським Союзом.

На превеликий жаль, на сьогодні основна увага приділяється поліпшенню транскордонної інтеграції з прикордонними регіонами країн ЄС. Ці акценти відчуваються в багатьох напрацьованих та перспективних документах з боку України і з боку ЄС, зокрема в Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва на 2007–20010 роки (про яку сьогодні вже кілька разів згадували), а також у керівних документах Європейського інструменту сусідства та партнерства, які на сьогодні розробляються, зокрема, в  регламенті програм прикордонного співробітництва, стратегії програми прикордонного співробітництва на 2009–2013 роки та   правилах впровадження програми прикордонного співробітництва.

Добре те, що левову частку фінансової допомоги, передбаченої Європейським інструментом сусідства та партнерства, планується спрямувати на потреби транскордонного співробітництва. Однак слід зазначити, що Європейським іструментом сусідства та партнерства не передбачається фінансова підтримка транскордонного співробітництва регіонів, які не мають спільного кордону з Європейським Союзом. На наш погляд, така позиція не зовсім відповідає національним політичним та економічним інтересам України, оскільки транскордонні об’єднання на кордонах з Російською Федерацією та Білоруссю позбавляються можливого джерела фінансування. Це є однією з проблем, яка на сьогодні стоїть перед українськими єврорегіонами, що не мають кордону з ЄС.

Якщо говорити про єврорегіон “Дніпро”, який працює у  складі Чернігівської, Брянської та Гомельської областей, про єврорегіон “Слобожанщина” і про новостворений єврорегіон “Ярославна”, то їх треба активніше залучати до різних структурних фондів, які передбачаються Європейським Союзом, тому що, на нашу думку, транскордонне співробітництво повинно активно розриватися по всьому периметру держави, а не лише в західному напрямі. Насамперед це повинно визначатися почуттям здорового національного егоїзму щодо розширення ринків збуту своєї продукції. Важливо також поетапно втілювати в інтересах своїх громадян стратегію чотирьох свобод: вільне пересування товарів, послуг, людей і капіталів на ринках сусідніх країн, не лише західних. Тому для утвердження України на міжнародній арені як рівноправного партнера розвиток транскордонного співробітництва на російському та білоруському кордонах, насамперед зовнішньоекономічних зв’язків, є не менш важливим завданням, ніж економічна взаємодія України з країнами ЄС.

На сьогодні єврорегіональне співробітництво за участю України, Білорусі та Росії не повністю використовує наявний економічний потенціал. Наведу показники товарообігу між Україною та Білоруссю. За підсумками 2006 року, в зовнішньоекономічному балансі Республіки Білорусь Україна посіла друге місце серед держав СНД (після Росії) та третє — серед світових партнерів (після Російської Федерації та Нідерландів). Товарообіг становив майже 2,5 мільярда доларів США, протягом 2006 року збільшився на 36,5 відсотка порівняно з 2005 роком. При цьому питома частка зовнішньої торгівлі між Чернігівською областю і   суб’єктами Республіки Білорусь становила лише 2 відсотки, а  Білорусь є восьмим за значенням і обсягом торговельно-економічним партнером України. Тобто ми маємо ще багато резервів для розвитку зовнішньоекономічних відносин.

З урахуванням досвіду єврорегіону “Дніпро”, а також практичного втілення ініціатив регіонів України щодо поглиблення транскордонного співробітництва, хотів би рекомендувати внести до проекту постанови, який ми маємо підготувати за результатами парламентських слухань (підтримуючи колегу Панову щодо координації дій у цьому питанні), такі пункти:

1.  Визначити єдиним центральним органом виконавчої влади, який на державному рівні здійснюватиме координацію транскордонного співробітництва регіонів України, Міністерство регіонального розвитку та будівництва.

2.  Провести інвентаризацію договірно-правової бази, укладеної на міжрегіональному рівні, для приведення її у відповідність із законодавством за напрямом Україна—Російська Федерація—Республіка Білорусь, а також наповнення конкретним змістом (Україна і Росія уклали 53 двосторонні угоди, які треба привести у відповідність з реаліями сьогодення).

3.  Здійснити аналіз зовнішньої торгівлі та інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь за 2001–2006 роки в розрізі регіонів та товарних груп. Треба переглянути нашу статистику, яка не обліковує цю діяльність у розрізі регіонів, внести зміни до законодавства, що регулює діяльність Держкомстату.

На нашу думку, це дасть змогу виробити необхідні стандарти транскордонного співробітництва регіонів України з метою забезпечення належної реалізації зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних пріоритетів нашої держави.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Зіновій Самуїлович Бройде, директор Державного науково-технічного центру “Екоресурс”, представник України в робочій групі Центральноєвропейської ініціативи з питань транскордонного міжрегіонального співробітництва. Підготуватися Юрію Борисовичу Михальцю.

БРОЙДЕ З.С., директор Державного науково-технічного центру “Екоресурс”, представник України в робочій групі Центральноєвропейської ініціативи з питань транскордонного міжрегіонального співробітництва. Дякую. Шановний Адаме Івановичу! Я дуже радий можливості зробити цей короткий виступ у присутності Анатолія Кириловича Кінаха, уряд якого свого часу чимало зробив для становлення основних положень транскордонного співробітництва.

Хочу підкреслити, що минуло 15 років з початку інтенсивного залучення України до проектів транскордонного співробітництва, йде п’ятий рік з моменту оголошення Європейським Союзом політики сусідства, тому все, про що говорили сьогодні, треба було робити ще вчора. Ці питання суперактуальні. Однак якщо Україна буде тільки наздоганяти, вона чимало втратить. Хотів би зробити дуже коротку ремарку стосовно того, яким чином ми можемо почати працювати на випередження, виконуючи все, про що говорили сьогодні, але дивлячись у майбутнє. Фактично я зупинюся на трьох основних моментах. Насамперед це документи, прийняті Єврокомісією на перевищення інструменту сусідства і партнерства.

Перше. 4 жовтня 2006 року комісар ЄС з регіональної політики Данута Хюбнер, перебуваючи в Україні, запросила нас до участі в елементах регіональної політики, зокрема в європейських угрупованнях територіальної співпраці. Це механізм на порядок потужніший, ніж інструмент сусідства, він дає змогу вирішувати саме ті питання, на які звернув увагу пан Кокоть.

Друге. 31 січня остаточно створена комісія Євросоюзу звернулася до Європарламенту і Ради ЄС стосовно транзитної і транспортної політики, де Україна або залишиться так приблизно на півтори відібраних Євросоюзом осі і буде Причорноморською країною, або залучиться до чотирьох осей. Ідеться передовсім про сталий розвиток Балто-Середземноморського транзиту. Сьогодні ці питання розглядаються Європою дуже серйозно, і для України є вибір: або ми залучимося до розбудови давнього шляху “з варягів у греки”, з Балтики до Середземномор’я в обхід Карпат (єдиний безпечний, найкоротший шлях), або опинимося обабіч цього процесу.

Третє. Власне, механізми Карпатської конвенції передбачають залучення інструментів сталого розвитку, зокрема сталого транспорту, сталої енергетики, під які Євросоюз сьогодні виділяє значні кошти. І від нашої позиції залежить, чи залучимося ми до цих інструментів і коштів, чи опинимося поза ними.

Ці інструменти, така робота на випередження вимагають значно більшого поглиблення взаємодії центральної і місцевої влади та взаємодії з відповідними владами сусідніх країн, з ЄС. Такий механізм вперше закладено в єврорегіоні “Верхній Прут”, і  треба віддати належне, румунська сторона ним користується стовідсотково. Треба було — з’явилися представники мінтрансу, автодору, залізниць Румунії, щоб підписати протокол, вигідний румунській стороні. Вони нам зла не бажають, вони собі бажають добра. Треба, щоб Україна висловлювала такі самі побажання, тоді на перехрестях ми знайдемо точки зростання.

Тому я просив би, щоб у документах, які будуть розроблені за результатами парламентських слухань, взаємодія місцевих, регіональних влад з урядовими структурами у процесі транскордонного співробітництва знайшла повніше відображення.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Юрій Борисович Михайлець, голова Володимир-Волинської райдержадміністрації. Будь ласка.

МИХАЙЛЕЦЬ Ю.Б., голова Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області. Шановний Адаме Івановичу! Шановні панове міністри, учасники парламентських слухань! Я голова Володимир-Волинської районної державної адміністрації, району, який має 30-кілометрову ділянку кордону з  Польщею на західному кордоні України. Маємо два митних переходи — автомобільний туристичний “Устилуг—Зосін” і залізничний “Амбуків—Грудек”.

Важко уявити сьогодні інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво без існування митних переходів та будівництва нових, їх належного утримання, планування, розвитку. Ці процеси стримуються сьогодні, на мою думку, через відсутність спеціалізованої господарської структури в державі на зразок житлово-експлуатаційних управлінь у населених пунктах, а необхідність утримувати ці структури є.

Не секрет, що митниця, тим більше прикордонна служба, обтяжені не властивими їм обов’язками. Земельні, архітектурно-будівельні питання, проблеми щодо роботи служб інфраструктури, санітарного стану практично зависають у повітрі. Органи місцевого самоврядування ці питання не цікавлять, тому що надходження до місцевих бюджетів від розміщення митних переходів на  їх території мізерні або й зовсім відсутні. Пропоную створити таку службу в державі або хоча б відповідні відділи у виконавчих органах влади прикордонних районів. Повірте, це не надумане питання, а нагальна проблема.

Ще одне питання, наболіле для нашого регіону, яке може бути актуальним для всіх, тому що розбудова митних переходів і  будівництво нових цікавить не тільки Україну, а й країни, які межують з нашою державою. Хочу сказати, що п’ять років тому спільною комісією України і Польщі з розбудови митних переходів прийнято рішення про будівництво нового вантажно-пасажирського переходу “Кречів—Крилув” у Іваничівському районі Волинської області. Тут необхідно збудувати новий міст через річку Західний Буг, під’їзні шляхи, інфраструктуру тощо.

Вважаю таке рішення не зовсім раціональним, оскільки через 5 кілометрів Буг з лінії кордону входить вглиб нашої держави, і там без мосту збудувати перехід буде дешевше. Пропоную повернутися до проекту радянських часів, ще 20-річної давнини, тобто будувати новий перехід у нашому Володимир-Волонському районі поруч з існуючим залізничним мостом станції Ізов, а саме “Амбуків—Грудек”. З польського боку також є митна прикордонна інфраструктура, лише 4 кілометри до найближчої польської транспортної розв’язки — районного центру Грубешів.

Найголовніше, у нашому районі живуть працьовиті люди, майже четверта частина яких на сьогодні мають велику проблему з працевлаштуванням у зв’язку з відсутністю будь-якого виробництва, крім сільськогосподарського.

Такі проблеми я хотів би долучити до питання, що розглядається.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Борисовичу. Однак мушу сказати, по-перше, що в сусідніх районах живуть не менш працьовиті люди, так що не кажіть, що тільки у вас. По-друге, я знаю про ці проблеми. Ви порадьте спочатку обласній державній адміністрації виробити єдину думку, щоб я знав, кому з вас допомагати. Добре? Один хоче в себе перехід, другий у себе. Розумію, що кожному хотілося б будувати ці переходи, однак потрібен єдиний підхід, щоб було вигідно і області, і державі.

Шановні учасники парламентських слухань! Всі, хто бажав взяти участь у цій розмові, скористалися такою можливістю. Це  вперше у нас в історії проведення парламентських слухань всі, хто хотів висловитися, це зробили.

Підбиваючи підсумки, хотів би розпочати з російського прислів’я: “Мал золотник, да дорог”. Незважаючи на те, що у нас не така численна аудиторія, як хотілося б, я дуже задоволений нинішніми слуханнями і думаю, що ті, хто нас слухав через засоби масової інформації, і присутні в залі погодяться з моєю думкою про те, що це була цікава фахова розмова. Кожен, хто виходив на цю трибуну, говорив із досконалим знанням справи про ті питання, які нам потрібно вирішити, розв’язуючи коло проблем, які ми з вами обговорювали.

Нам потрібно зважити на ту обставину, що ми підійшли до  завершення терміну дії угод між Україною і Європейським Союзом (вони закінчуються на початку 2008 року), і з урахуванням цього будувати свою політику. Я підтримую слова колеги Плотнікова, який говорив, що транскордонне співробітництво та   єврорегіони — практично єдиний реальний напрям співробітництва України з Європейським Союзом, і його нам потрібно використовувати досить і досить продуктивно.

Разом з тим хотів би наголосити на ще одній особливості транскордонного співробітництва і нагадати, що Україна здійснює його не тільки з тими державами, які входять до Європейського Союзу, а й з нашими найближчими сусідами, з якими ми нещодавно були в єдиній державі.

Нагадаю, що довжина кордону між Україною і Росією становить 2300 кілометрів, між Україною та Молдовою і Білоруссю — більш як 2300 кілометрів, а між Україною та державами Європейського Союзу — 1390 кілометрів. Тобто з більш як 6 тисяч кілометрів наших кордонів дві третини припадають на держави, які не є членами Європейського Союзу. Це нам потрібно враховувати і виходити (як ви правильно підкреслювали) з власного егоїстичного українського національного інтересу, тобто розвивати співробітництво, яке буде вигідним передусім для нашої держави і для нашої економіки.

Всі ваші думки, висловлені на парламентських слуханнях, обов’язково будуть враховані при підготовці відповідної постанови Верховної Ради України. Звертаюся до профільного комітету, зокрема до секретаря комітету Сергія Ларіна, з проханням підготувати до найближчого засідання Верховної Ради проект постанови про рекомендації парламентських слухань. Нагадую, що згідно зі змінами до Конституції постанови Верховної Ради є обов’язковими для виконання Кабінетом Міністрів. Я закликаю підготувати такий проект постанови, який справді стимулюватиме розвиток транскордонного співробітництва і даватиме можливість ефективніше розвиватися єврорегіонам.

Ті з вас, хто має ще якісь пропозиції, але не мав можливості виступити, будь ласка, подайте їх до комітету, щоб вони були враховані в проекті постанови.

Щиро дякую за фахову розмову. На цьому парламентські слухання оголошуються закритими. Нехай щастить!