ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ: РЕАЛЬНІСТЬ ТА ОЧІКУВАННЯ

УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

22 вересня 2010 року, 15 година

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України

ЛИТВИН В.М.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні учасники парламент­ських слухань на тему: “Економічні реформи: реальність та очіку­вання українського бізнесу”. Сьогоднішня наша зустріч ставить за мету консолідувати думки людей, що репрезентують вітчизняний бізнес, економічне підприємництво, а також банківський і комер­ційний менеджмент.

Хотілося б, щоб у результаті відвертої ділової розмови ми не лише згенерували болісні сигнали реального сьогодення, а й, що найбільш важливо, сформулювали і звірили на зрілість стратегічні цілі та перспективні орієнтири, які потім будуть матеріалізовані у  відповідних практичних рішеннях на підставі законів та постанов Кабінету Міністрів України. Адже без цього ми не можемо здійсни­ти необхідні кроки на шляху оздоровлення соціально-економічної ситуації в Україні. А що це необхідно, ні в кого не викликає жодних заперечень.

Інколи можна почути думку, що з моменту розпаду СРСР в  Україні взагалі нічого не відбулося і вона застигла в такому хронічно незавершеному стані. Нехай не видається дивним, але на початку свого виступу я хотів би окреслити ті безперечні реформаційні досягнення, які тепер потребують здорового і кон­сервативного закріплення.

Так, за історично невеликий час у нашій державі успішно подолано архаїчну монополярну структуру у сфері ідеології, державного устрою та політичного життя. На зміну монопольній державній ідеології в нашому суспільстві встановився ідеологічний плюралізм. Щоправда, інколи він переходить в анархізм. Замість диктатури одної політичної партії з’явилася багатопартійність, канув у лету авторитарно-централізований державний устрій, водночас почало активно посилювати свою дієвість місцеве само­врядування. На зміну директивному устрою економіки, що спирав­ся на абсолютний монополізм загальнодержавної власності, при­йшла плюралістична ринкова модель з рівноправним існуванням державної, муніципальної, корпоративної та приватної власності, що передбачає вільну конкуренцію між наявними системами господарювання.

Очевидно, применшувати значення чи недооцінювати дієвість таких змін, які, по суті справи, мають історичний характер, не варто. Жодним чином не маю на увазі, що всі вказані характе­ристики досягли стану довершеності. У багатьох випадках до цього нескінченно далеко. Проте в нашому суспільні нині є та основа, на яку може спиратися здоровий соціальний консерва­тизм, і саме тому є можливості для формування завдань щодо подальшого реформування важливих сфер суспільного буття.

Зрозуміло, що для цивілізованого і цивілізаційного розвитку замало навіть правильних уявлень про бажане майбутнє. Не допо­можуть тут ані силові прийоми, до яких ми часто-густо приходимо, ані жорсткий адміністративний підхід. Адміністративно-командні моделі іноді можуть показати вражаючі початкові результати, але безнадійно нездатні прижитися в історично-цивілізаційному вимі­рі, в якому перебуває сьогодні світ. Насамперед це добре видно на прикладі Європи, до якої ми прагнемо інтегруватися. Реформи мають не ламати суспільство, а вживлятися в нього. Сам по собі ринок ніде і ніколи не сприяв виправленню глибоких структурних деформацій макроекономічних систем. У найкращому разі він здатний втримувати економіку від перенагромадження деформа­цій, якщо вона на перебуває у стані відносно збалансованому.

Світова фінансово-економічна криза, наслідки якої ми пере­живаємо, чітко продемонструвала важливість оптимізації взаємо­дії, взаємовпливу ринкових засад та важелів і механізмів держав­ної політики. Тому практично кожен прийнятий нами закон, кожна конкретна стаття мають працювати на бажану модель цивіліза­ційного розвитку.

Нам усім потрібно думати над тим, як законодавчим чином закладати практично в кожен підприємницький проект “росткові бруньки”, або “точки зростання”, які відтворюють інноваційний ген нашої економіки. Економісти називають такий спосіб впроваджен­ня інновацій створенням точок зростання. Коли така ринкова генетика починає працювати, лавиноподібно захоплюючи людські інтереси, сфери та галузі національного господарства, кажуть про економічне диво, до якого ми всі прагнемо вже тривалий час. Саме таку технологію якісних змін економічної дійсності демон­струє нам цілий ряд країн Азіатського регіону, які в недалекому минулому вважалися хронічно відсталими.

Справді реформаторський курс, як показує досвід найбільш економічно успішних країн, не визнає механізмів, націлених на нещадне перемішування глини людського матеріалу під, здавало­ся б, ідеальні моделі. Найкращим регулятором великих макроеко­номічних систем є гармонізація економічних інтересів, передовсім і головним чином національного товаровиробника, і держави, бізнесу і влади.

На жаль, поняття “реформи” за роки незалежності у нас украй девальвувалося. Через це в українському суспільстві виро­бився стійкий імунітет до реформування, більше того, нездорове ставлення до будь-яких змін як таких, що здатні лише погіршити, а не поліпшити стан і умови нашого життя.

Водночас вважаю за необхідне застерегти від помилкового розуміння подібного консерватизму як шкідливого для розвитку нашого суспільства явища. Суспільство, як і будь-яка високоорга­нізована динамічна система, функціонує і розвивається лише за  оптимального поєднання двох суперечливих, а іноді навіть протилежно спрямованих засад — стійкості і змінності. В історії людської цивілізації немає жодного прикладу, коли б той чи інший народ досяг величі і процвітання, спираючись виключно на збе­реження досягнутого, або навпаки — безперервно ламаючи попередні досягнення.

В Україні склалася така парадоксальна ситуація: суспільство, люди розуміють необхідність прогресивних реформ, однак кожне нововведення зустрічають з пересторогою і навіть з консерватив­ним опором. Водночас, як показує попередня дійсність, кожна нова влада декларує прагнення до реформ, але своїми практич­ними діями часто-густо лише консервує той стан речей, який сам собою склався.

На часі — прийняття, враховуючи контекст нового курсу економічних реформ, запропонованого главою держави, виваже­ного, збалансованого за інтересами Державного бюджету України на 2011 рік. Однак цьому має передувати прийняття вже багато­страждального, можна вжити і такий термін, Податкового кодексу. Його проект надійшов до Верховної Ради України від Кабінету Міністрів України після остаточного узгодження всіх позицій на урядовому рівні. Тепер з ним почали ознайомлюватися народні депутати України. Разом з тим, як вам, очевидно, відомо, у нас є  ще один законопроект, внесений ініціативно народними депута­тами Катеринчуком і Терьохіним. І я сподіваюся, що наступного пленарного тижня Верховна Рада України матиме можливість розпочати процес роботи над цим документом.

Разом з цим, говорячи про цей та інші законодавчі акти, які нам потрібно прийняти, я цілком погоджуюся з думкою академіка Мамутова, який нещодавно зауважив, що закони та кодекси нам слід модернізувати, а не архаїзувати. І переконаний, що Верховна Рада України вийде на такий Податковий кодекс у процесі його доопрацювання спільно з Кабінетом Міністрів України. Ми зацікав­лені в тому, щоб до цієї роботи долучилися і підприємницькі кола, громадські організації, які уособлюватимуть нашу консолідовану волю, і таким чином ми продемонструємо високий синергічний потенціал, цивілізаційну креативність і, безумовно, це стимулюва­тиме вітчизняне підприємництво та бізнесову діяльність.

Очевидно, у процесі наших сьогоднішніх дебатів, дискусій і,  сподіваюся, діалогу ми будемо також говорити про те, що нам потрібно покращити у такому ключовому документі, як Податковий кодекс, тим паче що після попередніх парламентських слухань, які відбулися 2003 року, на яких були вироблені рекомендації, прийнято цілу низку законів, покликаних ввести підприємницьку діяльність у цивілізаційне русло.

Разом з тим мушу констатувати, що часто-густо у нас закони — це один шлях нашого життя, а практика — зовсім інший. І нам потрібно не лише прийняти необхідні закони, а й домогтися того, щоб ці закони були зрозумілими, щоб вони сприймалися людьми, які безпосередньо мають їх виконувати. Бо будь-які закони, навіть легітимно прийняті великою кількістю голосів і під­писані, якщо вони не сприймаються органічно людьми, то будуть, як мінімум, провисати, і ви це добре знаєте, або не будуть вико­нуватися, будуть шукатися шляхи і підходи, як ці закони обійти.

Зрозуміло, що нам потрібно вийти на синхронну взаємодію Верховної Ради України щодо прийняття законів і уряду щодо забезпечення їх виконання. Мушу визнати, що у нас кульгає такий аспект діяльності Верховної Ради України, як виконання контроль­них функцій. А я вважаю, що це має бути важливою складовою нашої роботи із залученням інститутів громадянського суспіль­ства. Бо сьогодні, як ніколи, потрібен діалог влади і суспільства, прийняття рішень, які матимуть фактично організаційний характер.

Враховуючи актуальність теми парламентських слухань, сьогодні ми запросили, окрім представників практичного бізнесу, керівників Кабінету Міністрів України, рад і державних адміністра­цій, науковців і представників громадськості.

Шановні учасники парламентських слухань! Пропонується такий регламент роботи, яку ми маємо завершити до 18 години, оскільки о 18 годині буде припинена пряма трансляція нашого засідання. З доповіддю від Кабінету Міністрів України виступить віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко. Із співдоповіддю від Верховної Ради виступить голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики, промислової і регуляторної політики та під­приємництва Наталія Королевська. Якщо будуть запитання до доповідача і співдоповідача, прошу передавати їх у письмовому вигляді, щоб можна було потім надати вичерпну відповідь, можли­во, навіть і письмову. На виступи пропонується відводити до 5 хвилин. Якщо немає заперечень щодо такого порядку нашої роботи, то розпочинаємо. Немає заперечень? Дякую.

Запрошую до доповіді віце-прем’єр-міністра України Сергія Тігіпка.

 

ТІГІПКО С.Л., віце-прем’єр-міністр України. Добрий день, шановні пані і панове! Безумовно, добробут громадян, достаток громадян починається передовсім з того, які умови ми зможемо надати нашим підприємствам, великим, малим і найменшим під­приємцям та найпотужнішим великим корпораціям. І я перекона­ний, що сьогодні ми якраз повинні закласти такі підвалини модер­нізації країни, яких дуже довго чекає бізнес і про які досі тільки говорили.

Якщо подивитися, що нам сьогодні заважає, яка критична маса змін повинна відбутися в Україні для того, щоб бізнес відчув себе краще, то я хотів би зупинитися на чотирьох моментах, на чотирьох реформах, які ми передбачаємо провести найближчим часом і вже почали проводити.

Перше — сплата податків, 181-ша позиція із 183 країн світу. Для будь-якого інвестора, який бачить 181-шу позицію за тим, яке ми маємо податкове законодавство, як ми адмініструємо податки, це червоне світло.

Друге — міжнародна торгівля, 139-та позиція із 183 країн. Сюди я включаю і те, що робиться сьогодні і що повинно робити­ся передовсім на митниці, як швидко бізнес може провозити, розмитнювати свої товари.

Третя позиція — отримання ліцензій і дозволів, знову 181-ша позиція із 183 країн, включаючи африканські країни.

І все. Це те, що ми маємо на сьогодні реально. Причому це  не наші дослідження, це дослідження західних компаній. Ці результати мають всі інвестори, всі. Перед тим, як прийняти відповідне рішення, вони переглядають цю статистику.

Створення і ліквідація компаній — 145-та позиція із 183 країн.

Є багато критики, чому ми починаємо з Податкового кодексу. Я сказав, чому. Тому що саме це насамперед турбує сьогодні і внутрішніх, і зовнішніх інвесторів. А у нас сьогодні боротьба і за внутрішнього, і за зовнішнього інвестора, бо це робочі місця і сплата податків.

Що ми передбачили в Податковому кодексі? До речі, можу сказати, що ми працювали практично разом з вами. Я бачу тут Леоніда Івановича, який входив до робочої групи, присутні і роз­робники митного законодавства, яке ми модернізуємо. Що ми передбачаємо?

Податок на прибуток у 2011 році становить 19 відсотків і по­тім щороку знижується на 1 відсоток, до 16 відсотків. Це буде один з найнижчих податків на прибуток у Європі.

Передбачається нульова ставка податку на прибуток на десять років для підприємств літакобудування, суднобудування, легкої промисловості, готельного бізнесу, в останньому варіанті додали ще приватні будинки престарілих, приватні школи, при­ватні дитячі садки, щоб покращити соціальну сферу, зменшити навантаження на бюджет.

Протягом п’яти років для малих підприємств, які працюва­тимуть за загальною системою оподаткування і матимуть обсяг реалізації до 3 мільйонів гривень, також діятиме нульова ставка податку на прибуток, як і обіцяв Президент, коли йшов на вибори.

Закладене автоматичне відшкодування ПДВ на 23-й день після подання декларації. Якщо ні — штраф 120 відсотків. Ви пам’ятаєте, така норма діяла до 2005 року — 120 відсотків ставки рефінансування Національного банку України.

Податок на додану вартість наш бізнес почне сплачувати за ставкою 17 відсотків, починаючи з 2014 року.

Зниження фінансової відповідальності платників податків. У  нас максимальні ставки штрафів були 300 відсотків. Тепер по всіх позиціях максимальна ставка передбачається 75 відсотків.

Зниження тиску податківців на підприємців. Заборонено вилучення документів в оригіналі поза рамками кримінального процесу, що раніше було. Без суду неможливе продовження арешту активів, припинення руху грошей на рахунках. Ні про яке безакцептне списання і близько не йде мова. Ви пам’ятаєте, що це було в податковому законодавстві.

Пряма заборона безпідставної відмови у прийнятті податкової декларації. Закладена норма (я хочу звернути на це особливу увагу, бо знаю, що робиться сьогодні) про обов’язкове службове розслідування у разі неприйняття податкової декларації працівниками податкової служби і обов’язкове притягнення до адміністративної відповідальності такого працівника.

Податкова застава обмежена одним-двома розмірами податкового боргу. Досі не було ніяких обмежень, ми практично зупиняли роботу підприємств.

Виключені податкові роз’яснення, залишилися консультації, але чітко виписана норма, що вони ні на що не впливають ні в  юридичному, ні в фінансовому плані, тільки пояснення.

Стосовно другої позиції — міжнародна торгівля. Безумовно, ми знаємо, наскільки складна практика роботи бізнесу з митни­цею. Багато зустрічаємося, багато чуємо крику з боку бізнесу, багато спроб вплинути на ситуацію і, на жаль, поки що мало результату. Ми знову створили спільно з бізнесом робочу групу. Коли я кажу “з бізнесом”, маю на увазі і Асоціацію роботодавців, і  Раду підприємців, і Європейську бізнес-асоціацію, і американ­ську Торгову палату, які об’єднують і інвесторів, і наших. До речі, можу сказати, якщо будуть професійні експерти з підприємств, ми готові включити їх, розширювати робочу групу, тому що насправді це достатньо великий дефіцит для нас сьогодні. Що ми хочемо?

Перше. У нас митне законодавство, хоча ми маємо кодекс, добавляє і добавляє закони, які теж його регулюють. Нам потріб­но забути про такі закони, треба переходити до ери кодифікації. Те, що ми зробили: податкове, митне, земельне законодавство — все має бути чітко виписано.

Щодо розмитнення товару. Ми повинні вийти на задекла­ровану позицію — одна доба без будь-яких відсилок. Після цього вже має працювати митний аудит. Тобто ми повинні вийти на пре­зумпцію невинності підприємця. Оце найголовніше.

Далі — чіткий, вичерпний перелік документів для розмитнення.

Далі — реалізація принципу єдиного вікна. Неможливо: санітарний, епідеміологічний, фітосанітарний, ветеринарний, еко­логічний контроль повинен пройти підприємець, для того щоб перетнути кордон. Має бути єдине вікно. Ми вже маємо практику і  бачили таку практику в сусідніх країнах, де це абсолютно чітко реалізовано.

Далі — ризикоорієнтований підхід до митних перевірок. Неможливо сьогодні перевіряти всіх і вся. Європейський Союз перевіряє 5 відсотків своїх товарів. Саме через ризикоорієнтова­ний підхід і ми повинні вийти на це.

Чотири законопроекти ми розробили (два у Верховній Раді і  два ще вносимо) щодо технічного регулювання. Надзвичайно важлива для нас позиція. І тут ми повинні перейти в контролі відповідності продукції технічним регламентам від виробництва на етап реалізації споживачу. Не сидіти, що називається, на шиї у  виробника і щоразу його контролювати, перевіряти і таке інше, коли він виробляє продукцію, а подивитися, що він виробив, і тоді вже застосовувати відповідні санкції. Так, як це працює в Євро­пейському Союзі. До речі, всі закони були відпрацьовані спільно з  європейськими експертами.

Третє — отримання ліцензій і дозволів. На день, коли прийшов уряд, у нас було 2268 ліцензованих видів робіт. До шту­катурки, до клеєння шпалер — все ліцензії, дозволи, хабарі тощо. На сьогодні вже скасовано 1727 видів робіт. Вчора парламент прийняв у першому читанні законопроект, який скасовує ліцензо­вані види діяльності на 30 відсотків. Якщо він буде прийнятий, ще 319 видів робіт буде скасовано. Таким чином, з 2268 ми скасуємо 2046.

Вже прийнято рішення про необмежений термін дій ліцензій на більшість видів господарської діяльності. Запроваджено декла­ративний принцип початку господарської діяльності по 136 видах робіт з 227.

Розроблено законопроект, яким посилюється відповідаль­ність чиновників за вчинення неправомірних дій. Ми передба­чаємо за вперше вчинені неправомірні дії штраф у розмірі 50 не­оподатковуваних мінімумів, це на сьогодні 850 гривень, потім — звільнення.

Голова Держспоживстандарту підписав наказ, яким скасову­ється обов’язкова сертифікація окремих видів харчової продукції і  електротехнічних товарів, виробів.

Дерегулювання у сфері будівництва. Подивилися досвід Грузії, я вважаю, сьогодні один з найкращих, Росії — один з най­кращих у світі. Сьогодні для того, щоб вийти на землю для будівництва, ми маємо 270 днів — 50 інстанцій, 2 сесії, 2 депу­татських комісії. Робоча група вже працює із залученням двох грузинських фахівців, передбачається вийти на 60 днів. І ми вже отримали першу презентацію, це абсолютно реально. Дозвіл на будівництво: у нас сьогодні 175 днів, 31 інстанція, передбачається 2 органи і лише 50 днів. Тобто я вважаю, що ми зможемо зробити тут повну революцію, і це створить умови для подальшого роз­витку країни і мультиплікації економічного зростання.

Створення компанії — 131 позиція України із 183 країн, що  досліджувалися. Внесений законопроект до Верховної Ради, він  вже пройшов перше читання, який дозволяє в електронному вигляді створити компанію. На це знадобиться 15 хвилин, жодних стосунків із жодним чиновником, в електронному вигляді. Якщо це вдасться зробити, а я переконаний, що до нового року буде прийнято закон, ми запровадимо абсолютно новий підхід до запо­чаткування бізнесу.

Ліквідація компаній — 145 позиція у нас із 183 країн. Урядом опрацьовано законопроект щодо спрощення процедур припинен­ня юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Його реаліза­ція дасть змогу скоротити строки проведення перевірок контро­люючими органами та запровадити дієвий механізм взаємообміну інформацією між державними органами щодо відсутності або наявності заборгованості з податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Якщо ми зможемо це реалізувати в законі і на практиці, буде один день на ліквідацію компанії, яка не має боргів.

Зниження тиску органів. Вже прийнятий внесений нами закон, який зменшує кількість контролюючих організацій з 79 до 40. Тепер ми реалізовуємо, до кінця року у нас має залишитися 40 контролюючих організацій, а не 79, як було. Ми втілюємо в  життя ризикоорієнтований підхід до перевірок, коли всі компанії поділяються на три категорії: ті, які практично не потребують перевірок, які потрібно перевіряти і які треба чітко контролювати. Сумлінний платник податків повинен мати від цього переваги.

Я свідомий того, що всі ці зміни, безумовно, викликатимуть певну критику. І можу сказати, що якісь помилки ми вже бачимо. Запевняю вас, що ми абсолютно відкриті для підприємців, для бізнесу, будемо чітко сприймати ваші зауваження і швидко на них реагувати. До такої роботи я вас і запрошую.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Леонідовичу.

Запрошую до співдоповіді голову Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підпри­ємництва Наталію Юріївну Королевську.

 

МАТВІЙЧУК О.С., голова Державного комітету України з  питань технічного регулювання та споживчої політики. Можна уточнення? Я просто хочу уточнити, що стосовно скасування сер­тифікації на електронні товари підписано наказ, а щодо харчових продуктів знаходиться на узгодженні.

Дякую, вибачте.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте домовимося таким чином: якщо потрібно довідку дати чи виступити, то в нас буде для цього час. Я просив би не наслідувати не найкращі риси народних депутатів.

Будь ласка, Наталіє Юріївно.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю., голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підпри­ємництва (Блок Юлії Тимошенко). Уважаемые коллеги! Уважаемый Владимир Михайлович! Прежде всего, я хочу поблагодарить всех вас за то, что вы откликнулись на нашу инициативу сегодня встретиться и обсудить, наверное, одни из самых серьезных вопросов, которые касаются каждого из вас и сотен тысяч пред­принимателей в нашей стране.

Более семи лет назад, как сказал Владимир Михайлович, в  этом зале проходили парламентские слушания, посвященные проблемам предпринимательства. И я на них присутствовала не как народный депутат, а как предприниматель, сидела вот в этом ряду, возглавляла Ассоциацию товаропроизводителей Луганщи­ны. Поэтому я знаю, что многие из вас сейчас думают.

Вы не верите, что что-то можно изменить, и я вас прекрас­но понимаю. Потому что на протяжении всех лет независимости в  нашей стране бороться с властью и что-то ей доказывать — все равно, что чесать скалу. Поэтому бизнес взял для себя за прави­ло любить власть, дружить с властью, приспосабливаться, а в ду­ше где-то ненавидеть. И за 19 лет эта безумная страсть, я сказа­ла бы, больше превратилась в состояние невроза для бизнеса. Поэтому в нашей стране человек, имеющий хоть небольшой ларек, хоть большой завод, не может расслабиться. И часто, осо­бенно в последнее время, я думаю, уже и спать начали с откры­тыми глазами.

Теперь я вижу изнутри, как работает государственная ма­шина, и прекрасно понимаю, и понимают это также и чиновники, не все, к сожалению, что без сильного бизнеса не может быть сильной экономики. Это аксиома, доказывать которую, по-моему, никому не надо.

И сегодня понятно, что для того, чтобы реально изменить ситуацию, принятие одного, двух, пяти (здесь вот рассказывали о  8 законопроектах) законов ничего не даст. Сегодня рассматри­вать отдельно такие позиции, как уплата налогов, международная торговля, проблемы таможни, получение лицензий и разрешений, создание и ликвидация компаний не поможет.

Мы с вами вместе, а при нашем комитете работает эксперт­ный совет, где именно бизнес пишет законы, смогли и сократить количество лицензий, и ввести принцип молчаливого согласия, и  декларативный принцип, и систему государственно-частного партнерства, уменьшить количество разрешительных документов, проверяющих органов, предусмотреть поддержку стратегических отраслей промышленности, уменьшение уставного фонда, даже ввели мораторий на проверки. Скажите, это хоть кому-нибудь помогло? Нет, я думаю. Хотя проделана колоссальная работа.

Потому что, к сожалению, система все позитивное съедает, как минотавр. И власть бюрократов все то, что мы вносим изме­нения в законы и здесь так тщательно работаем, переворачивает на свою сторону. И правильно сказал Владимир Михайлович, что, к сожалению, не работает контрольная функция парламента. Потому что чиновники не хотят слышать ни о какой контрольной функции, они даже нормальную норму закона могут извратить до полного беспредела.

Все 19 лет независимости бизнес чувствует на себе прес­синг, и каждые полгода начинают говорить об изменении правил. Поэтому говорить о планировании бизнес деятельности, о стра­тегических проектах, об инвестициях не приходится. Поэтому и  показатели такие: если в 2009 году средняя рентабельность бизнеса у нас была 9 процентов, то уже в 2010 году — 2 процен­та, если доля убыточных предприятий в 2008 году составляла 38 процентов, то уже в 2010 году — 48 процентов. То есть дина­мика колоссальная. Куда движемся? И украинское общество, и вы тоже, я думаю, не можете окончательно ответить на этот вопрос.

Вот я сейчас послушала внимательно представителя власти. Какую все-таки экономику мы строим? Либерально-рыночную или социально-ориентированную, или инерционно-постсоветскую — какая модель, какая дорожная карта? Цель реформ какова? Вы обозначьте, покажите: вот цель, вот такую страну мы строим, и  нам от вас нужна помощь вот в этом и в этом. А у нас начинают то нос ломать, то уши отрывать, но никто четко не презентует, что мы планируем, в конце концов, сделать.

Потому что создан просто замкнутый круг. Он создан за многие годы лжи и коррупции, недоверия. И все это — один большой клубок. Поэтому за 15 лет в нашу страну пришло внеш­них инвестиций всего 40 миллиардов. Да с таким потенциалом, как наша страна, это должен быть объем годовых инвестиций. И  мы молчим о том, что отечественный инвестор боится в себя же инвестировать. Потому что нет гарантии права собственности. Ты сегодня вкладываешь в себя, а завтра получается, что ты это вложил в дядю, который пришел и попросил твою собственность.

Все правительства обещали бизнесу поддержку. Все без исключения, идя на выборы, рассказывают о мораториях, о налоговых каникулах. Сегодня был яркий пример в парламенте, когда я честно предложила принять налоговые каникулы на пять лет для малого бизнеса. Не надо брать так много, как все обеща­ли в своих кампаниях, примите хотя бы чуть-чуть. Ну, нас тут обвинили в полном популизме. Тогда я спросила: “Подождите, а какой был популизм, когда вы это развешивали на биллбордах по всей стране?” Ну, к сожалению, там, где мы находимся, там мы и есть.

Главный вопрос, который, я считаю, мы сегодня должны обсудить: а готова ли в принципе власть проводить реформы? Ведь реформы — это изменение формы как таковой, а не латание и не рассказки об отдельных законопроектах. А чтобы провести любую подлинную, а не имитационную реформу, надо ответить себе на три простых вопроса: кто будет проводить реформу, за счет какого ресурса она будет проводиться и на основе каких технологий?

Ну, на какие технологии опираются реформы, об этом, я думаю, даже власть не догадывается. За счет какого ресурса? Ну, мы тоже об этом не знаем, но, судя по тому, что получаем деньги от МВФ, они не предназначены для реформ. Значит, за счет каждого из вас, за счет бизнеса, потому что другого ресурса пока что не видно, а без ресурса не надо говорить о реформах, не нужно просто это слово извращать. А кто реформаторы? Те, которые реформируют уже последние 15 лет. Поэтому и резуль­таты реформ можно ожидать адекватные.

Будем откровенны: в имитации реформ виноваты все. Чиновники рассматривают бизнес в качестве зверька, которого нужно догнать, съесть, а шкурку продать. Ну, бизнес, надо отдать должное, в долгу не остается. Потому что и теневые рынки есть, и оптимизация, и уклонение от налогов, и нежелание нести социальную ответственность. Но это взаимно, что посеяли, то и  выросло.

Кто в Украине покрывает теневой бизнес и теневую эконо­мику? Ну, наверняка же не сам бизнес себя покрывает, это мы тоже прекрасно понимаем. А то, что этот порочный круг довел до того, что 45 процентов внутреннего валового продукта находится в тени, и то, что самый успешный бизнес — это такой бизнес, когда по закону нельзя, а за деньги можно, то это результат всей нашей деятельности.

Что же необходимо, чтобы экономическая политика в стране все-таки отвечала ожиданиям бизнеса? Я уверена, что необходи­мы радикальные реформы. Но, в первую очередь, необходимо все-таки установить доверие и государства к бизнесу, и бизнеса к государству. Не шоковые налоговые кодексы, не каждый раз рассказывать о необходимости еще более усилить контроль и  администрирование, а вот как бы подать руку друг другу.

И если проводить реформы, то реальные и ощутимые, потому что вот мы слышали: один налог на 1-2 процента снизят, другой налог 1-2 процента снизят. Вот поднимите руку в зале, кому-нибудь это даст развитие бизнеса, желание в себя проинве­стировать? Никому не даст, потому что эти 1-2 процента тут же будут съедены инфляцией, повышением административных пла­тежей, цен на разные разрешения, лицензии, на все остальное. Это все экономика вчерашнего дня, а если мы говорим о пост­кризисном времени, то должны, прежде всего, говорить об эко­номике ХХI века, о новых подходах.

Но почему нам предлагают шоковые реформы для бизнеса в виде Налогового кодекса, шоковую реформу для людей, где одна из норм — повышение пенсионного возраста для женщин? Я  предложила парламенту ввести мораторий, успокоить, что не будет повышения, чтобы прекратилась паника в стране. Но не проголосовали, значит, будет. Но, в первую очередь, необходимо провести шоковую реформу для бюрократов, то есть все-таки надо поставить ситуацию с головы на ноги.

Если бизнес сейчас не предложит власти свои правила игры, то, конечно, власть в очередной раз предложит реформы, удобные для чиновников. Украине не надо изобретать велосипед, нам необходимо двигаться в фарватере тех изменений, которые уже работают в нормальных, развитых, цивилизованных странах.

И вот, посоветовавшись с бизнесом на заседаниях Эксперт­ного совета, мы решили сегодня обсудить пять простых мер. Если власть сейчас нам говорит о готовности, о диалоге, о ре­формах, но комплексной системы нет, то давайте протестируем, готова ли власть идти на диалог, готова ли она на взаимность.

Первое, по поводу открытия бизнеса. Сегодня бизнес еще открыться не успел, к нему уже бежит кучка контролирующих органов, ну, попроверять на всякий случай, не слишком ли вы там на многое замахнулись. Во многих странах работает норма: два года после открытия бизнеса контролирующим органам запре­щено приходить и проверять. Это что, нечто жуткое? Нет. Давайте примем.

Второе. В нормальных странах нет такого понятия “плано­вые проверки”. Ну, просто нет! Что значит “плановые”? Это что, плановые поборы, или как? Есть у вас какие-то претензии, какие-то нарушения вы мониторите, жалобы — пожалуйста, соберите все эти претензии, обратитесь к бизнесу, придите и проверьте. Но не чаще, чем один раз в три года. Придите раз в три года и  проверьте, нет проблем, и бизнес вам обязан все показать.

Зачем мы отчитываемся каждый месяц? Ну, вот нонсенс: у  нас бизнес 92 дня в году тратит на отчеты, подает 147 отчетов. Зачем? В нормальных странах не чаще, чем раз в полгода по­даются отчеты, все в порядке. А у нас налоговые органы на этом новый бизнес организовали — непринятие отчетов. Это ж новая норма в нашем законодательстве — не принимать отчет. На ино­странный язык не переводится, потому что иностранцы этого не могут понять: как это, не принимать отчет?

Ну, и когда у нас говорят о снижении налоговых ставок, притом что 45 процентов экономики в тени, так давайте говорить не о 2-3 процентах, а о 20-30 процентах, и тогда можно наде­яться, что бизнес выйдет из тени. Потому что до тех пор, пока бизнесу не будет выгоднее работать в легальном поле, он будет искать возможности работать в нелегальном поле. Так давайте создавать легальное поле, в котором будет выгодно работать бизнесу.

Ну, и, конечно, упрощенная система. Я думаю, не стоит вести лишнюю дискуссию, оставьте ее в покое. Дайте людям отойти от кризиса, хватит издеваться. Я понимаю, что сегодня чиновнику выгоднее держать бизнес вне закона. Потому что тогда бизнесмен, не исполняя наши законы, а исполнить их даже теоретически невозможно, заведомо становится преступником, и с ним уже гораздо проще разговаривать, он гораздо адекватнее становится для диалога. Создайте равную конкурентную среду!

К сожалению, пока мы не видим ответной реакции. Я ду­маю, мы сейчас обсудим и эти вопросы, в том числе, подготовим по результатам парламентских слушаний рекомендации и, наде­юсь, все-таки выйдем на достаточно конструктивный диалог с  властью.

И все же я уверена, что успех предпринимательства в  немалой степени зависит от вашей солидарности. Потому что я, работая в комитете, вижу отраслевой лоббизм, он присутствует в парламенте. Я прекрасно вижу лоббизм отдельных предпри­ятий, это тоже есть. Но я не вижу лоббизма бизнеса в целом. Лоббизма тех базовых норм, которые необходимо принять для изменения бизнес-климата в стране. А это зависит, в первую очередь, от вас. От способности консолидировать свои усилия не по политическим, а по экономическим мотивам, по способности сыграть достойную роль, ведь от работы предприятий, от работы малого и среднего бизнеса зависит, без преувеличения, будущее экономики нашей страны.

Я также обращаюсь к Владимиру Михайловичу и надеюсь, что мы сможем организовать, если вы поддержите, я инициирую, чтобы в Верховной Раде была независимая площадка экономиче­ских реформ, которая станет связующим звеном между бизнесом, законодательной властью и исполнительной властью. Что сейчас происходит? Есть Комитет экономических реформ при Админи­страции Президента, есть экономический блок в правительстве. Потом, абсолютно разного смысла нагрузки, иногда с такими… Я не хочу сейчас забирать время и комментировать поступивший законопроект об автоматической регистрации. Там ужас что внутри! Так вот это надо обсуждать, вот для этого нужна единая площадка, где вырабатываются единые правила, дается единая оценка.

Потому что сегодня реформы, я сказала бы, псевдорефор­мы, снова чиновники проведут и войдут в историю как великие реформаторы. Но только потом с этими псевдореформами при­дется сталкиваться каждому предпринимателю в нашей стране. И мы с вами прекрасно понимаем, что по примеру барона Мюнх­гаузена сами себя за волосы они из этого болота не вытащат. Так, может быть, давайте им поможем?

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Наталіє Юріївно.

Шановні учасники парламентських слухань, у нас є багато бажаючих виступити і ще надходять записки щодо виступів. Я  просив би дотримуватися регламенту, оскільки мені буде неетично зупиняти промовця.

Переходимо до дискусії, діалогу, дебатів, як завгодно. Комітет склав мені список, я буду йти за цим списком для початку.

Геєць Валерій Михайлович, директор Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, віце-президент Національної академії наук України, академік Національної академії наук України. Будь ласка, Валерію Михайловичу.

 

ГЕЄЦЬ В.М., директор Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України. Добрий день, шановні колеги, оскільки, я так розумію, ми всі економісти. Шановний Володимире Михайловичу! Шановні учасники парламентських слухань! Я змі­нив контекст свого виступу, враховуючи доповіді, які відбулися. І  спробую їх прокоментувати через призму тих спостережень, які веде наука.

Оскільки Володимир Михайлович задав тон розглянути рин­кові реформи в суспільному контексті, а Наталія Юріївна торкну­лася такого питання, як довіра, то хочу вам сказати, в якому стані перебуває це питання в більш широкому контексті. Є такий вимір, як міжособистісне довір»я між людьми. В Україні воно сьогодні на рівні латиноамериканських країн, тобто люди в нашому суспільстві один одному не довіряють.

Наступна складова — довіра інституційних складових. Довіра до місцевої влади — на дуже низькому рівні, довіра до уряду — на дуже низькому рівні, довіра до парламенту — на дуже низькому рівні, довіра до бізнесу — на дуже низькому рівні, довіра до не­урядових установ — теж на дуже низькому рівні.

Таким чином, в контексті тих вимірів, які на сьогодні є… А  світ розкладається на два виміри: там, де скрізь низький рівень довіри, і там, де високий довіри до бізнесових і неурядових структур — це високорозвинуті в ринковому відношенні країни, у  країнах з нижчим рівнем розвитку високий ступінь довіри до державних інституцій. У цьому контексті ми з вами живемо в  розірваному суспільстві між владою і інституціями, що її пред­ставляють, та народом. Реалізувати ефективну ринкову економіку без подолання цього розриву фактично неможливо.

Хто ж сьогодні має в Україні довіру? Якщо виходити з міжна­родних досліджень, найбільш високо серед інституцій влади стоїть Президент. І, як правило, всі наші президенти після виборів рік-два мають високий ступінь довіри. Питання полягає в тому, наскільки швидко їм вдається провести зміни і підтримати свій рівень довіри. Ще є дві інституції — церква і засоби масової інформації. Здавалося б, це три стовпи, на яких можна рухатися далі. Але, шановні колеги, у нас церква розірвана на частини, а  більшість засобів масової інформації не є вільними, а є контро­льованими. Тому сьогодні фактично єдиний, хто уособлює можли­вості подальшого руху вперед, — це Президент. Давайте зробимо висновки, що можна створити і яким чином можна рухатися далі, для того щоб будувати ефективну ринкову систему, яка працюватиме.

Тому питання не в довірі між урядом і Верховною Радою, питання лежить значно глибше і потребує серйозних суспільних трансформацій саме в цій частині, бо без довіри рухатися і розви­ватися ми не зможемо.

Враховуючи регламент, торкнуся ще одного надзвичайно важливого питання, бо про нього йшлося у виступах і Володимира Михайловича, і Сергія Леонідовича. Мова йде про регуляторну політику і Податковий кодекс. У ході випрацювання цього варіанта Податкового кодексу уряд пішов на значні зміни в частині рівня податкового навантаження і зниження адміністрування, про що говорив Сергій Леонідович.

Шановні друзі, Володимире Михайловичу, я дуже прошу вас, навіть цей варіант створює певні загрози для бюджетної стабіль­ності наступного року, тому коли будете голосувати… Я був на засіданні уряду, коли розглядався цей проект, де виступали пред­ставники бізнесу. Йде шалений тиск про подальші пільги, пільги, пільги. Це може призвести до втрати контролю над бюджетним процесом наступного року і до зриву макроекономічної стабіль­ності. Тоді, повірте, буде не до бізнесу, доведеться приймати зовсім інші непопулярні заходи, як це сьогодні роблять у Греції і так далі, і так далі. Тобто під час прийняття Податкового кодексу ми можемо добитися таких речей, які за наслідками матимуть не позитивний, а надзвичайно негативний характер. Власне кажучи, я вклався в регламент.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерію Михайловичу.

Запрошую до виступу Сергія Терьохіна. Є Сергій Анатолі­йович? Немає, він проводить засідання комітету.

Прошу до слова Продан Оксану Петрівну, голову Комітету захисту підприємців при опозиційному уряді.

 

ПРОДАН О.П., голова Комітету захисту підприємців при опо­зиційному уряді. Шановний Володимире Михайловичу! Шановні учасники парламентських слухань! Передовсім дозвольте подяку­вати комітету, який організував це зібрання, і особисто Наталії Юріївні, тому що для нас дуже важливо, що на законодавчому рівні визначаються і обговорюються питання, які сьогодні є про­блемою нашого існування і нашого бізнесу.

Щоб оцінити ефективність економічних реформ, визначити, що треба робити в майбутньому, в першу чергу, треба оцінити ситуацію, що склалася. Що ми маємо на сьогодні? Виходячи з то­го, що має бізнес, ми маємо повну залежність будь-якого бізнесу від органів влади, абсолютну залежність. Чим це доводиться?

Органи влади вже почали відкликати діючі дозволи, а це призводить до того, що виконані роботи і навіть деякі бізнеси в  повному обсязі опиняються поза законом.

Сьогодні неможливо задекларувати податковий кредит або збитки за податком на прибуток, тому що ці податки перетворені податковими органами на податки з реалізації, всім у цій залі це відомо.

У регіонах ліквідовані територіальні відділення Держкомпід­приємництва, і бізнесу нікуди звертатися, бо не існує жодного державного органу, який справді захищав би інтереси бізнесу.

Все те, про що я кажу, жодним законом не передбачено, не дозволено органам влади, але сьогодні так сталося, що закони для влади не писані, закони виконуємо тільки ми з вами.

Стосовно митного оформлення. Це взагалі нонсенс, але Митний кодекс при митному оформленні останнім часом вже не застосовується, навіть щодо транзитних вантажів.

Більше того, незважаючи на те, що ми не маємо таких відсоткових ставок, як, наприклад, у Казахстані, з представниками ділових кіл якого я нещодавно зустрічалася, де 0,5 відсотка ставка для бізнесових кредитів, ми маємо додаткові внески з пенсіоне­рів, які зобов’язані платити за себе також. Причому ці внески сплачує не тільки працюючий підприємець, який колись отримува­тиме пенсію, їх зобов’язані сплачувати навіть інваліди і пенсіонери за віком, які в принципі не можуть вже цього робити. І це є.

У парламенті зареєстрований законопроект №7105, і я спо­діваюся, що присутні тут народні депутати і Голова Верховної Ради все зроблять для того, щоб він був прийнятий, підтриманий всіма фракціями, він вирішує це питання. Хоча до впровадження накопичувальної системи це питання все одно не буде вирішено остаточно.

Ми сьогодні маємо абсолютні перевірки будь-кого і будь-коли, тому що влітку був прийнятий закон, який не тільки дозво­лив перевірки позапланові, коли хочеш і як хочеш, за якоюсь інформацією, а й зменшив можливості взяти на витрати ті чи інші доходи, збільшив податкову звітність. Це умови, в яких ми з вами живемо. Ми знаємо, що штрафні санкції нараховуються незро­зуміло як. І суди, на жаль, теж стають на бік контролюючих органів.

Сьогодні говорили про проект Податкового кодексу. Для мене він сьогодні взагалі є основним джерелом руху, тому що дуже важливий для всіх нас, тут присутніх. У цьому проекті нічого кращого немає, на жаль. Чому? Я хочу звернути увагу Володи­мира Михайловича на те, що той проект, який з учорашнього дня розміщено на сайті Верховної Ради, крім назви, не має нічого спільного з тим, який 3 серпня був опублікований в “Урядовому кур’єрі” за дорученням Верховної Ради. Це по-перше.

По-друге, ті зміни, які ми бачимо в новій редакції, я впев­нена, вносилися не представниками громадськості, не представ­никами бізнесу. Маю на увазі суттєві зміни.

Як приклад візьмемо спрощену систему оподаткування. Те, що фізичних осіб практично позбавляють можливості кори­стуватися спрощеною системою оподаткування, всім відомо. Залишають мінімум, якихось 5-10 відсотків того, що на сьогодні є, практично ліквідовують її. Що при цьому робиться? При цьому уряд пропонує зменшити доходи платників єдиного податку і  збільшити ставки за отримані доходи. Нонсенс, але так запро­поновано в цьому проекті. Здавалося б, скасовується можливість фізичних осіб працювати за спрощеною системою оподаткування, що вони повинні зробити? Автоматично як юридичні особи пере­йти на спрощену систему оподаткування, яка у нас є для юридичних осіб.

Більше того, я хочу Валерію Михайловичу зазначити, що юридично доведено, і урядом це відзначалося, що за спрощеною системою юридичні особи сплачують до бюджету значно більше, ніж платники податку на прибуток. І саме тому те, що пропону­ється стосовно доходів, не зовсім логічне при скасуванні спро­щеної системи для юридичних осіб.

І не треба обіцяти податкових канікул. Чому? Тому що,     по-перше, там дуже великий перелік умов, у тому числі щодо розміру заробітних плат працівників, це є в останній редакції Податкового кодексу. І адміністративне навантаження, залежність малого бізнесу від контролюючих органів зробить неможливою його діяльність…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

 

ПРОДАН О.П. Дякую. Враження у бізнесу таке, що цей про­ект Податкового кодексу створений саме для того, щоб повністю поставити його в залежність.

Виходячи з цього, я просила б внести до рекомендацій парламентських слухань такі позиції.

Дуже прошу Голову Верховної Ради, представників всіх фракцій, всіх народних депутатів прийняти рішення про відхилен­ня проекту Податкового кодексу, який з учорашнього дня розмі­щений на сайті Верховної Ради. Тому що він не відповідає завдан­ням, які ставив Президент стосовно того, щоб наша економіка максимально інтенсивно розвивалася і забезпечила вхід України до двадцятки найпотужніших держав. Податковий кодекс у такій редакції цього ніколи не забезпечить.

Необхідно готувати новий проект. Є пропозиції економістів, вчених. Є навіть законопроект Терьохіна, про який сьогодні згаду­вали. Можна його брати за основу і створювати абсолютно нову систему оподаткування.

Я прошу також внести до рекомендацій звернення до народних депутатів з проханням підтримати законопроект №7105 про пенсійне страхування підприємців.

І прошу звернутися до Генеральної прокуратури стосовно того, щоб перевірити і притягти до відповідальності посадових осіб всіх рівнів за невиконання діючих…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую.

Шановні колеги, у мене шалене до вас прохання і поба­жання: давайте говорити з точки зору того, що потрібно, а не з точки зору виключно політичних інтересів. Ми зібралися не для того, щоб затаврувати нинішню владу, а, мабуть, щоб налагодити діалог і вийти на прийнятне рішення.

Щодо проекту Податкового кодексу. Я розумію, що це вели­чезний документ. Я розумію, як і уряд розуміє, що є проблеми. Давайте краще думати над тим, як зробити Податковий кодекс прийнятним для тих, хто його виконуватиме. Відхилити ми завжди встигнемо. Для цього багато не треба зусиль, щоб все відхилити. Я переконаний, що у нас будуть дискусії. Ми не будемо поспішати в цьому плані, щоб не насмішити людей. Разом з тим давайте конкретні пропозиції через народних депутатів або безпосеред­ньо, щоб ми могли їх врахувати, скажімо, ще у процесі прийняття в першому читанні, якщо на те буде воля Верховної Ради України.

Слово має Кірш Олександр Вікторович, шеф-редактор журналу “Бухгалтер”. Підготуватися Ленгу Євгену.

 

КІРШ О.В., шеф-редактор журналу “Бухгалтер”. Уважаемый Владимир Михайлович! Уважаемые господа! При подготовке проекта Налогового кодекса налицо явный перекос между тем, что изменяется для юридических лиц, и тем, что изменяется для физических лиц — частных предпринимателей, не только на еди­ном налоге, вообще для частных предпринимателей.

Мы видим, что юридических лиц буквально вынуждают уменьшать ставки налога на прибыль, хотя как раз об этом они не просили. Это было обещание власти перед выборами, когда она еще властью не была, что налог на прибыль будет уменьшаться. Но все серьезные предприятия прекрасно понимают: когда став­ки уменьшаются, а бюджетные планы при этом растут, то ничего хорошего из этого не будет. Потому больше всего боялись как раз уменьшения ставок. И сейчас мы слышим совершенно фанта­стические цифры: 19 процентов, 16 процентов, притом что сумма будет расти. То есть мы понимаем, что выкручивать будут уже не только руки, но и что-то еще.

В то же время, когда юридических лиц вынуждают работать по меньшим ставкам налога на прибыль, для предпринимателя на  едином налоге устанавливают такие ставки (до 1500 гривень плюс отчисления в Пенсионный фонд), которые приемлемы толь­ко для тех предпринимателей, которые на едином налоге ради обналичивания. Те, кто просто работает и получает 3-4 тысячи в месяц, не будут платить 1500 гривень плюс страховые отчисле­ния в Пенсионный фонд и в другие фонды. А вот тех, кто зани­мается обналичкой, вполне устроит эта ставка, им нормально и 600 гривень платить, и 1000, и 1500, и другие фантастические ставки.

Тот же перекос мы имеем и в связи с отчислениями в  Пенсионный фонд. Почему-то когда предприниматель получает дивиденды от юридических лиц, никто не собирается их ничем облагать. Наряду с тем, что свыше 13 тысяч у нас вообще ничего не облагается, кроме как налогом с доходов физических лиц… Нет взносов ни в Пенсионный фонд, ни в фонды социального страхования от несчастного случая, на случай безработицы, по временной нетрудоспособности. То есть заработал честным тру­дом за месяц 1 миллион, с 13 тысяч все заплатил, с остальных 987 ничего не платится. То есть бомж у нас платит больше, чем олигарх. И, помимо этого, юридические лица освобождены от того, что их учредители будут платить налог с этих дивидендов. Считается, что они работают на свой страх и риск, что это вооб­ще не работа, это просто пассивные доходы, и они не облагаются никакими взносами.

С физическими лицами все иначе. Их предпринимательская деятельность тоже на свой страх и риск, причем больше того, даже ввели норму, что у них не может быть два заказчика, может быть только три заказчика, потому что если два, то у кого-то из  этих двух будет больше половины, и его заставят перевести на общую систему налогообложения. Поэтому когда написано, что не может быть более половины доходов от одного, то два тоже не может быть, ведь строго пополам не получится, то есть у  кого-то будет больше, значит, должно быть три. От юриди­ческих лиц ничего подобного не требуется. И, несмотря на это, все равно их предпринимательские доходы считаются не диви­дендами и под­лежат налогообложению.

Получается, что есть перекос не только со ставками, но и  перекос в отношении того, что предпринимательские доходы от юридических лиц ничем не облагаются, в смысле страховых отчислений, а за жадность олигархов расплачивается малый биз­нес, дивиденды которого дивидендами не считаются, потому что у них другое название, и они должны всем облагаться.

В этой связи интересна история. Мы в свое время предложили: раз вы не верите предпринимателям в том, что они действительно предприниматели, что они работают на свой страх и риск, вы считаете, что через них просто предприятие — един­ственный заказчик обналичивает, давайте сделаем так, что заказ­чик будет не один. Это приняли. Но давайте же в таком случае не будем повышать ставки или хотя бы не будем в таком количестве расширять виды деятельности, которым нельзя оставаться на едином налоге.

К чему это привело? Ставки повысили в 3 раза и более чем в 3 раза. С нормой о том, что должно быть больше одного заказ­чика, их теперь, фактически, должно быть три. А те виды деятель­ности, которые были запрещены, все равно остались запре­щенными. Больше того, еще и говорят, что этот перечень недо­статочно велик, что от того, что у нас есть перечень запрещенных видов деятельности, а всем остальным можно, надо бы вообще перейти к перечню тех видов деятельности, которыми можно за­ниматься на едином налоге, а всем остальным запретить.

На этом фоне изумительное интервью в “Зеркале недели” другого вице-премьер-министра, которого нет сегодня в зале, о  том, что он вообще больше не хочет слышать о едином налоге, что от единого налога останется только название, что это единый налог продержится еще максимум 24 месяца. И очень показа­тельны его заявления о том, что правители собираются стимули­ровать не единый налог, не малый бизнес, а покровительствовать оффшорным зонам.

Исходя из этого, я вынужден сказать, что сегодня един­ственно правильной позицией малого бизнеса будет: никакой поддержки временному правительству, я имею в виду моральную поддержку, если мы действительно хотим, чтобы это правитель­ство стало временным.

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні учасники парламентських слухань! Я запрошую до виступу Ленга Євгена Анатолійовича, генерального директора ТОВ “Укрзернопром Агро”, і оскільки у мене о 16 годині офіційна зустріч, якщо ви не заперечуєте, далі головуватиме Адам Іванович Мартинюк. А на завершення можу сказати, що з вами дуже ком­фортно працювати, ви говорите про проблеми. Дякую вам.

Будь ласка, Євгене Анатолійовичу.

 

ЛЕНГ Є.А., генеральний директор ТОВ “Укрзернопром Агро”. Сергей Леонидович, выступая, назвал стыдные показатели, кото­рые наша страна занимает по рейтингам экономической свободы, удобства для бизнеса и так далее. Позади нас такие страны, как Нигерия, Конго, да и мало других стран. Это цифры стыдные. Но  о чем Сергей Леонидович не сказал (не потому что не хотел, а просто, видимо, не пришлось к слову) — о динамике этих цифр.

Дело в том, что после обретения независимости эти цифры все время ухудшались, не становились лучше. Они и сейчас становятся хуже с каждым годом. Крайне плохая динамика. Это, по сути дела, оценка, которую мировое экспертное сообщество дает украинскому политикуму, украинской элите, оценка ее рабо­ты, причем и исполнительной власти, и законодательной. Что бы мы ни делали, все равно мировые экспертные агентства дают оценку состоянию дел в нашей экономике все хуже, и хуже, и  хуже. Причем независимо от власти — белая ли, голубая ли, оранжевая — эти позиции все время ухудшаются.

Поэтому сегодня необходимо делать правильные шаги. Эти  правильные шаги надо делать следующим образом, как мне кажется. Перед нами есть опыт России, которая попыталась про­вести экономические реформы. Мы видим, этот опыт неудач­ный,  потому что, к примеру, цифры такие: там как нужно было 160 разрешений, чтобы открыть ресторан, так и сегодня эти же 160 разрешений нужно. Поэтому сама по себе система, которая нам досталась в наследство от Советского Союза, она, поверь­те,   не подлежит реформированию, нельзя ее реформировать (Оплески). Эту систему можно только демонтировать.

Есть удачный опыт на постсоветском пространстве, как это  сделано в Грузии. Там, например, взяли и ликвидировали санэпидемстанцию, взяли и ликвидировали котлонадзор, взяли и  ликвидировали комитет по энергосбережению, нет там таких комитетов, понимаете. И самая коррумпированная советская республика за пять лет сумела изжить коррупцию на бытовом уровне. И сегодня занимает седьмое место в мире по свободе предпринимательства и по экономическому климату. Задумай­тесь, за пять лет! Значит, это можно сделать, когда есть желание, когда есть политическая воля. Просто если мы по-прежнему бу­дем реформировать котлонадзор, Госкомитет по ценам, что у нас получится? Да ничего у нас не получится, поверьте мне.

Да, кстати, вот Сергей Леонидович рассказал про строи­тельство, что вот у нас будет всего две инстанции, 50 дней на разрешение… А зачем вообще нужно разрешение на строитель­ство, в принципе, зачем оно нужно? Есть проект, есть согласо­вание инстанций, есть лицензия у строительной фирмы, зачем вообще нужно разрешение на строительство? Просто строй. Вот так, мне кажется, надо подходить к реформированию: отменять все, что не нужно, просто уничтожать, тогда что-то получится.

Два слова об НДС. Мне кажется, что НДС в коррумпиро­ванной стране, каковой является Украина по международным оценкам, не работает. Либо работает, мы все с вами знаем, как он работает, я думаю, не надо об этом говорить. Необходимо просто НДС отменить и заменить его налогом с розничной продажи в размере 5-7 процентов. Этот налог легко администри­руется, его невозможно спрятать, не нужно содержать колоссаль­ный штат налоговой, чтобы этим заниматься, все очень просто: налог с продаж 5 процентов, 7 процентов — и все, бюджет полу­чит колоссальные деньги. Будет ликвидирована целая теневая огромная система в экономике.

Далее, два слова о проекте Налогового кодекса, в котором предусмотрено освобождение зерна от НДС. Понятно, чтобы не возвращать НДС трейдерам. Я не против этого, все понятно. Но понимаете ли вы, что при этом зерно не упадет в цене? Оно как стоило, так и будет стоить — это первый мой тезис.

Второй тезис: все, что производится для населения (а хлеб и мясо — это тоже зерно, корма) в один день вырастет в цене на 20 процентов. Потому что, войдя без НДС, предприятия, которые производят товары широкого потребления, тут же 20 процентов налога на добавленную стоимость заплатят, и сразу, поверьте мне как практику, все вырастет на 20 процентов в цене. Это бу­дет социальная катастрофа национального масштаба. Поэтому я  прошу еще раз рассмотреть этот момент и увидеть, как это работает.

И последнее. Вы знаете, как-то Черномырдин сказал в  сердцах: вот почему, какую бы партию мы ни строили, у нас все время КПСС получается? Вот почему у нас, что бы мы ни реформировали, СССР выходит?

Спасибо (Оплески).

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України МАРТИНЮК А.І.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Алєксєнцева Алла Ростиславівна, голова Вінницького міського об’єднання приватних підприємців “Центр”. Підготуватися Козаченку.

 

АЛЄКСЄНЦЕВА А.Р., голова Вінницького міського об’єднан­ня приватних підприємців “Центр”. Шановний голово! Шановні учасники парламентських слухань! Шановні представники влади! Дуже гарна тема: “Економічні реформи: реальність та очікування українського бізнесу”. З реальністю якось не склалося на сього­дні, з очікуванням ще є якісь надії, і бізнес. Дуже чудовий такий аспект.

Знаєте, в країні, де слово “закон” стало лайливим, а малий бізнес став “хлопчиком для побиття”, говорити про реформи просто не доводиться. Тому що в усіх цивілізованих країнах малий бізнес — це основа основ розвитку економіки, він виконує дві основні функції: самодостатність країни і соціальну функцію — зайнятість. А в нас чомусь так сталося, що це корова така, яку просто можна подоїти періодично якимись законами.

Якщо згадати минулий рік, я думаю, що може ми вже зре­штою поставимо крапку над цим злощасним внесенням змін до Закону України “Про державне пенсійне забезпечення”, яким про­сто обклали. Краще, ніж казав Олександр Кірш, не скажеш. Якщо одна фізична особа створила юридичну особу, отримує дивіденди з капіталу, а друга зареєструвалася як фізична особа — підприє­мець, то чомусь її можна просто рекетувати, призначивши її від­разу найманим працівників і встановивши мінімальну заробітну платню. Оце така ціна малого бізнесу в Україні. Мінімальна заро­бітна платня — це все, що йому відвели.

А з цієї мінімальної заробітної платні, будь ласка, сплатіть пенсійні внески. Тому що заяви уряду: 27 мільярдів дефіциту Пенсійного фонду, тому що не платять спрощенці. Шановні друзі, невже ви не знаєте, що всі країни потерпають від демографічної ситуації? Треба докорінним чином змінювати і шукати компен­сатори для пенсійної системи. Особливо там, де є солідарна система. Чому ви шукаєте “хлопчика для побиття”?

Сергію Леонідовичу, ми з вами вже не раз про це говорили (Оплески). І навіть говорили про те, що буде зустріч з Міжнарод­ним валютним фондом, щоб це довести. Тому що там, куди ви  киваєте і пан Бродський, за кордоном, там накопичувальна система для бізнесу. І там справді держава виступає гарантом. Але, вибачте, не там, де не використовується наймана праця. А ви все-таки чомусь хочете виступати гарантом. Яким? І де ви бачите найману працю, де ви бачите фонд оплати праці?

Ще один аспект. Цього питання не було в минулому році. Було два законопроекти (№3556 і №3521), Партія регіонів і Кому­ністична партія їх не підтримували. Потім злощасна постанова №366, яка була з порушеннями, і підприємці виграли справу в  суді. І чомусь вдруге парламент перетворюється на “весілля в  Малинівці”. В один день, порушуючи законодавство, Регламент, законом про бюджет знову приймається ця норма.

Шановна Партіє регіонів, партіє влади, шановний Прези­денте, шановний уряде, що змінилося? Минулий рік і цей — що змінилося? Де ваше почуття власної гідності? Як ви тоді це не підтримували і всі ратували за малий бізнес і за спрощену систему оподаткування як за єдину, на якій у цій державі малий бізнес може чесно працювати, не маючи освіти, не маючи істо­ричного потоку, не так, як там — від батька, діда-прадіда, а тільки щойно зароджений, без кредитів, без нічого.

Тоді люди трошки повірили державі, влізли в кредити, почали розвивати, почали виконувати вимоги держави — хто маршрутку купив, хто якесь кафе, хто ательє, хто ще щось. Ви їх просто кинули напризволяще з валютними кредитами. Не спра­цював Національний банк. Наші люди не отримують заробітну платню у валюті, хіба ви про це не знали? А сьогодні вони мають вдвічі-втричі більше повертати кредитів!

И в это время нежданно-негаданно вы вдруг Налоговым кодексом отменяете “упрощенку”. Так что, у нас появилась про­слойка, у которой все можно отобрать? Или истории свойственно повторяться? Мы не выучили хорошо историю, или как?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники, я менш ліберальний, ніж Володимир Михайлович, це перше.

Друге. Я можу надати всі 40 хвилин чи годину, нехай висту­пає, але якщо ті 30 осіб, які записалися, не наполягатимуть на виступі. Ви ж розумієте, що той, хто перебирає регламент, заби­рає у вас можливість виступити.

Так що, будь ласка, завершуйте.

 

АЛЄКСЄНЦЕВА А.Р. Тому, щоб багато не говорити, тут все зрозуміло як два по два — чотири, спрощена система має зали­шитися. Парламент, Президент і уряд мають, вибачте, виправити помилку з пенсійними внесками і передовсім самим виконувати закон.

А там передбачено, що накопичувальна система вже мала діяти три роки. І якщо ви її не змогли запровадити, то не треба спекулювати, що сьогодні Пенсійний фонд наповнюється за раху­нок держслужбовців. Тому що він не наповнюється за рахунок держслужбовців. Ви сплачуєте як держслужбовці чи хтось інший? Не вносьте розбрат у суспільство! Так, сплачуєте 2 чи 4 відсотки, а 37,5 за вас сплачує роботодавець — громадяни України, які наповнюють бюджет. І якщо на сьогодні Пенсійний фонд з дефіци­том, подумайте про те, як було у 1990-х, як сьогодні в Росії, бюджет і Пенсійний фонд об’єднайте. Тому що все одно це не самостійна структура, і все одно він постійно дотується з бюдже­ту. Виправте, будь ласка, помилку… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка.

Слово має Козаченко Леонід Петрович, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. Підготуватися Ляпіній.

 

КОЗАЧЕНКО Л.П., голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. Шановний Адаме Івановичу! Шановні колеги! Мені більше пощастило, ніж будь-кому, бо я втретє на подібному форумі стою на цій трибуні. Ми порахували, скільки було таких слухань у парламенті, можливо, я помилюся на одне або два, але, за нашими даними, їх відбулося вісім. Відбулося 17 форумів “бізнес — влада”, де ми збиралися і спілкувалися з президентами нашої держави, різними президентами. Була прийнята низка рішень. Якщо проаналізувати ці рішення, то, думаю, було б добре, якби вони були виконані хоча б на 10 відсотків.

На мою думку, було б доцільно послухати питання не так, як воно сформульовано у темі, а треба було б розглянути питання про невиконання рекомендацій парламентських слухань, про не­виконання рішень форумів “бізнес—влада” за участю президентів та про притягнення до відповідальності тих високопосадовців, які не виконують ці рішення. Так було б справедливіше.

Тому я хотів би надіятися на те, що нинішні парламентські слухання відрізнятимуться від усіх попередніх. Сьогодні влада, як ніколи, зцементована, і в цих стінах можна приймати відповідні рішення, і в інших залах і кабінетах, для того щоб бізнес наш, врешті-решт, відчув реальні можливості розвиватися у своїй державі і покращувати життя наших людей.

Хотілося б, щоб з цього дня, Адаме Івановичу, був хоч один випадок, коли народний депутат складе свої повноваження, тому що не виконуються відповідні рішення, або подасть у від­ставку хоч один керівник виконавчої влади. Тоді, я думаю, люди більше довіряли б владі, і влада трималася б не 1-2 роки, як у нас постійно відбувається ротація, а набагато довше.

Мене вразило, позавчора ми з Сергієм Леонідовичем були на нараді у Прем’єр-міністра, який поділився враженнями після зустрічі з колишнім президентом Республіки Сінгапур. Ви знаєте, це держава, яка провела найрадикальніші реформи у світі, за короткий час вона вийшла на першу позицію у світі за обсягом валового внутрішнього продукту на душу населення, за розвитком бізнесу. Так от, Микола Якович розповів, що цей 88-літній екс-президент сказав: ви ніколи не проведете жодних реформ, доки не подолаєте корупцію у своїй державі. “Треба над цим замисли­тися” — сказав Микола Янович. І дійсно, це найболючіша тема, це те, що найбільше стримує розвиток нашого суспільства, у тому числі і прийняття рішень, і виконання рішень на всіх рівнях.

Я не хочу зараз повторювати, кожен з промовців говорив про ці проблеми. І хотілося б, щоб їх подолання почалося з цих стін. Ми прийшли до вас, щоб ви нас почули, щоб почали звідси, проголосували за скасування імунітету, прийняли рішення про прозорі схеми бюджетування економіки, щоб зробили так звані публічні фінанси, які існують в інших державах. Щоб у цих стінах було прийнято рішення про те, що високопосадовці мають декла­рують свої витрати, а не доходи. Щоб на керівні посади в держав­них компаніях приходили не політики, які потім паразитують у су­спільстві, а фахівці. Візьміть Держрезерв, НАКи, ДАКи і все інше, порахуйте, скільки вони приносять збитків суспільству, як вони негативно впливають на бізнес у нашій державі.

Я хочу закликати до того… Скажемо так, хто тут представ­ники бізнесу? Хто останнім часом виграв у суді позов проти держави і отримав відшкодування? Двоє? Троє. Ну, це виняток. А  скільки ви за це заплатили? (Оплески). Адаме Івановичу, нас бачать зараз, мабуть, всі громадяни України. Коли ми на цьому поставимо крапку?

Ось дивіться, казали про те, як складно отримати відшкоду­вання податку на додану вартість. Ще важче сьогодні працювати з  митницею. Підніміть руку, хто не платив хабара митникам за розмитнення товару або при експорті продукції? Бачите, один не платив.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Він, мабуть, нічого не возить, тому й не платив.

 

КОЗАЧЕНКО Л.П. То я вам скажу таке: якщо ви, не дай Боже, звернетеся з позовом до суду проти митниці або проти податкової адміністрації, то у кращому разі не приймуть ваш позов, делікатно відмовлять. Якщо приймуть і, не дай Боже, ви виграєте суд, на другий день буде порушено кримінальну справу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

 

КОЗАЧЕНКО Л.П. Я хочу завершити тим, що нам треба боротися. Якщо ми прийшли сюди, то треба відстоювати свої права і не забувати слова нашого українського класика, який ка­зав: “Борітеся — поборете”. Я хочу вам побажати в цьому успіхів. І скільки я працюватиму в Раді підприємців при Кабінеті Міністрів, я відстоюватиму ваші права.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має народний депутат України, заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ляпіна Ксенія Михайлівна. За нею виступатиме Тимонькін.

 

ЛЯПІНА К.М., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підпри­ємництва (Блок “Наша Україна — Народна самооборона”). Дякую. Шановні колеги, в мене такі змішані почуття. З одного боку, я дуже рада всіх вас бачити, з багатьма з вас ми бачимося часто. А з другого — дуже сумно, тому що ми більше десяти років пору­шуємо одні й ті самі проблеми і обговорюємо їх у цьому і в інших залах з президентами (вони змінюються, проблеми — ні), з уряда­ми (вони змінюються, проблеми — ні), вибори проходять, депу­тати змінюються, проблеми — ні. Знаєте, як Жванецький казав, “надо что-то в консерватории менять”. Щось ми не те робимо.

Сьогодні, мені здається, пролунали якісь натяки на рішення. Шановний колега сказав правильно: єдине, що ми не обговорю­вали і не вимагали за весь цей час, — демонтаж нашої бюрокра­тичної системи. Думаю, що це, напевно, те єдине, що ми маємо зробити, аби в країні відбулися будь-які реформи взагалі (Оплески).

Як це зробити? Що ми можемо для цього зробити? Тут, безумовно, потрібні спільні наші дії і спільна платформа. Бо цей демонтаж потребує суспільного розуміння. Бюрократ сьогодні не  захищає громадянина, як настирливо намагаються нам до­вести чи то уряд, чи то парламент. Бюрократ сьогодні грабує пересічного громадянина, він йому не друг. Але розуміння цього прийде тільки тоді, коли ми всі разом посіємо таке розуміння в суспільстві.

Врешті-решт, хочу сказати, не дивно, що сьогодні кожен другий промовець говорив про Податковий кодекс. Адже податко­ве законодавство є одним з небагатьох в Україні законодавств, яке обійти ніяк не можна. Усі інші законодавства обходить чи то влада, чи то бізнес. Ну, якось вже домовилися на віражах. А податкове законодавство бізнес змушений виконувати, а влада пише його сама для себе, так, щоб було приємно.

Я порахувала: у новому проекті Податкового кодексу, про який віце-прем’єр-міністр щойно так радісно розповідав, права податківців — 42 пункти, кожен пункт по два абзаци, обов’язки податківців — 14 пунктів по піврядка. Перший обов’язок — викону­вати Конституцію. Скажіть, будь ласка, а якщо цей обов’язок не записати в Податковий кодекс, щось зміниться? А в правах усе докладно: які документи в кого хто вилучатиме і в якому порядку. То як ви думаєте, ким написаний цей кодекс? Реформаторами? Неправда! Він написаний тією самою бюрократією, яку треба демонтувати. І вони написали його для себе, а не для вас (Оплески).

Давайте подумаємо, що ми можемо з цим зробити? Нам пропонують: подайте ваші зауваження, пропозиції, а ми створимо 655-ту робочу групу і опрацюємо 2335 зауважень, з яких врахуємо ті, що стосуються перенесення ком і крапок, і не врахуємо жод­ного суттєвого. Обговорення подібне до того, що влада виходить і каже, що завтра вас розстріляють, а ви можете вибрати, стріляти вам у праву чи в ліву скроню. Ось давайте пообговорюємо: хто за праву, хто за ліву скроню. Ви кажете: ні, друзі, ми не хочемо, не треба нас стріляти! А вони відповідають, що це ваше зауважен­ня врахувати не можуть (Оплески). Ось так відбувається обгово­рення проекту Податкового кодексу.

Що з цим можна зробити? Моя пропозиція тільки одна: потрібна потужна спільна думка підприємців. Цей варіант кодексу, написаний бюрократією для себе, не має права на життя, його треба відхилити і послати якнайдалі. Не бюрократія мусить писати такі базові документи!

І насамкінець. А як демонтувати бюрократію? А це, знаєте, нудна, страшна і неприємна річ, до якої підприємці ще ніколи не добиралися, називається вона науковим терміном “адміністра­тивна реформа”. Нудно про це розмовляти, науковці пишуть кни­ги. Але, шановні колеги, доки ви не долучитеся до цього процесу, доти країна не матиме майбутнього. Майбутнє країни — це ви. Я  вас прошу долучитися до цього процесу, лише з вами ми зможемо демонтувати бюрократію, яка нищить Україну.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Тимонькін Борис Владиславович, голова правління “Укрсоцбанку”. За ним виступатиме Котенко.

 

ТИМОНЬКІН Б.В., голова правління — головний виконавчий директор АКБ “Укрсоцбанк”. Добрый день, уважаемые господа! Меня Ксения Михайловна опередила, я тоже хотел вспомнить про консерваторию, основываясь на том, что, на мой взгляд, величай­шая трагедия страны — это популизм. Вот мы выросли в Совет­ском Союзе, где нормой партийного руководителя было говорить про народ. Простой народ там говорить не мог, но он знал, что его права защищены всеми, и все ему надо сделать. Всегда можно что-то разделить, только где-то взяв.

Я послушал выступление господина Кирша. Согласен. Когда говорят о том, что ставки налога будут снижены, а бюджет ра­стет, я всегда начинаю волноваться. Чудес же не бывает, где-то их надо взять. Экономика не вырастет на 20 процентов за год, значит, где-то придется… Причем непредсказуемо!

Мы полностью платим все. В прошлом году уплатили 560 миллионов гривень. Понятно: зарплата, социальные налоги — все “по белому”. В принципе, жить можно. Европа платит больше.

У меня была дискуссия. Очень часто бывают дискуссии правительства с представителями Мирового банка, когда говорят, что надо проводить налоговую реформу. Дальше вопрос: а какая ставка налога на прибыль в Германии? 40 процентов, у нас — 25. Они часто удивляются, они почему-то считали, что у нас больше. Ставка подоходного налога 15 процентов? Вы знаете, да? Это фантастика, да? Потому что 40, 50, 60 процентов — нормальная ставка для европейских стран. Нам ведь приятно приезжать в  Европу? Чистые улицы, красивый транспорт. Почему? Мощная экономика плюс достаточно высокие ставки. Есть то обществен­ное богатство, на которое нам… А здесь как? У нас дома неплохо, вышел на улицу — кошмар. То есть все, что касается обществен­ного, — его нет, мало, убого. Но мы должны понимать: чтобы что-то получить, выйдя на улицу, надо что-то дать.

У госпожи Алексенцевой было очень эмоциональное, яркое выступление, но при этом она против того, чтобы предпринима­тель платил даже с минимального дохода что-то в Пенсионный фонд. Но ведь он пойдет на пенсию? Почему такая борьба за то, чтобы ничего не платить на свое будущее? А кто будет платить, дедушка Мазай? Ну, нет дедушки Мазая, вот мы и платим. Иного ничего не будет.

А теперь перейдем к нашим вопросам, ближе к банковской сфере. Налогообложение депозитов. Вопрос, который давно демагогически обсуждается. В Италии 37 процентов банк удержи­вает прямо у источника. Они начислят жалкие 1,5 процента (хотя там 1,5 процента — это хороший процент на годовой депо­зит), 37 процентов удержат, отправят в бюджет — и до свидания, спасибо.

У нас вся эта масса доходов выпала из налогообложения. Приведу пример. Если банк брутто заработал на кредитовании 1 миллиард гривень, то примерно 700 миллионов он отдаст за ресурсы, а это юридические лица, физические лица (их сегодня больше и ставки там выше) и межбанковский кредит. Из этих 700 миллионов примерно 350 — физическим лицам. То есть, гру­бо говоря, заработал 1 миллиард — 350 миллионов сразу ушло из  налогообложения, потому что пошло по линейке без налого­обложения. Мы создали некую оффшорную зону.

Страхи о том, что если все депозиты обложить налогом в  5 процентов, то люди будут забирать депозиты, смешны. Ну, забрал депозит, и куда ты с ним пойдешь? Так вообще ничего не получишь. Есть такие сумасшедшие? Наверно есть, ради Бога. Знаете, это как: какой хочешь гроб? Круглый, квадратный… Ты что, сумасшедший? Да, сумасшедший, но я заказчик. Нет проблем.

Надо облагать налогом все депозиты — это нормальный способ обеспечивать бюджет. Не вижу проблем. Вот записали депозиты от 200 тысяч, и начинаются игры: разнес свой миллион по пяти банкам и снова ничего не плачу. Зачем?

Следующая проблема сугубо банковская, сугубо кризисная. У нас депозиты фактически бессрочные. Главной проблемой кри­зиса было то, что человек формально имеет право снять депозит в тот момент, когда ему захочется. Депозиты взяты нами на срок, и кредиты даны на срок. Вернуть деньги раньше мы не можем. И  эти очереди, которые стояли под банками, и бешеные усилия Нацбанка отдать 80 миллиардов гривень, чтобы не рухнула систе­ма, а дальше потом валится все на валютный рынок: инфляция, девальвация и так далее. Но ведь база только одна! Необходимо отменить право людей досрочно забирать депозиты. Это наша общая проблема, мы в одной лодке (Шум у залі).

Ганьба, ганьба… Привыкли жить хорошо, заметьте, ни за что не отвечая. Ганьба вам!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Як я правильно розумію, тут зібралися пред­ставники бізнесу. У кожного свій бізнес: той машини ремонтує, той щось продає, той щось вивозить чи привозить, той має банк. І  в кожного з вас є своя проблема, і кожному з вас щось болить. Тому, будь ласка, коли вам болить, то вас слухають, тому слухай­те й тих, кому інше болить. Від того, що ми тут покричимо “Ганьба!”, повірте, абсолютно нічого не зміниться. У фінансового бізнесу також є проблеми, як і у вас. Він їх висловив. Це не озна­чає, що завтра у вас заберуть гроші чи ви до нього їх понесете. Майте ж певне стримання.

Котенко Володимир Анатолійович, партнер, керівник податково-юридичної практики в Україні ТОВ “Ернст енд Янг”. Підготуватися Кардакову.

 

КОТЕНКО В.А., партнер, керівник податково-юридичної практики в Україні ТОВ “Ернст енд Янг”. Добрий день, пане головуючий, шановні присутні! Тут було багато емоційних висту­пів, я спробую бути менш емоційним, оскільки говоритиму про якість норм кодексу, що пропонується. Знаєте, про кодекс може говорити довго той, хто його читав. І може безкінечно довго говорити той, хто його не читав.

Дійсно, якщо бути конкретним, а особливо порівняти версію кодексу, зареєстровану під №6509, прийняту за основу, а потім зняту з обговорення, з тим проектом, який подано тепер  (№7001–1), то для тих, хто читав обидві версії, відмінності будуть очевидними. Якщо перша версія, будьмо щирі, була кодексом крі­пацтва, кріпосного права, у новому проекті значною мірою зміне­но багато положень, які викликали зливу нарікань у пресі і серед представників бізнесу.

Як відзначали попередні промовці, щоправда, іншими сло­вами, в принципі, кодекс — не червінець, він не може всім подо­батися, оскільки за визначенням одних обтяжує більше, других — менше, такі правила. До певної міри це продукт компромісу — соціального, політичного, якого завгодно. З іншого боку, і ті, кому цей кодекс до душі, і ті, кому він не подобається, потребують його, оскільки всі потребують чітких, зрозумілих правил.

Якщо говорити конкретно про цей проект, якщо вже навіть не зупинятися на деяких приємностях, які, з іншого боку, можуть бути неприємностями, як зменшення ставки податку на прибуток, як зрівняння ставок прибуткового податку з громадян щодо рези­дентів і нерезидентів (Україна була однією з небагатьох країн, які  фактично дискримінували іноземців, запроваджуючи подвійні ставки податку для них порівняно з місцевими громадянами), якщо не зупинятися на дещо революційній, а можливо, контр­революційній нормі про те, що платник податку, який діє на підставі наданої йому письмової консультації, у разі подальшого скасування цієї консультації буде звільнятися за цим проектом не лише від штрафу, а й від донарахування основного зобов’язання, і  ще на ряді норм, які можуть бути сприйняті подвійно, тобто декому сподобаються, а декому не сподобаються, можна сказати одне: протягом роботи над помилками (якщо назвати помилкою проект №6509) було зроблено багато, хай би що там казали.

При цьому, звичайно, у проекті залишається ряд обмежень, які можуть викликати нерозуміння, які, в принципі, є симптома­тичними. Приклад — обмеження прав підприємств на включення до витрат ліцензійних платежів, роялті, обмеження прав платників податку на прибуток включати до складу витрат різноманітні пла­тежі, отримані від нерезидентів, за консультативні, інжинірингові послуги. Ми можемо говорити довго і багато про те, що за допо­могою таких механізмів ухиляються від оподаткування, очевидно, податкова служба про це й казатиме. А з іншого боку, я нагадую, вибачте, що це скопійований рецепт із жарту, що найкращий засіб від нежиті — гільйотина. Замість того щоб використовувати інте­лектуальні засоби боротьби з тими, хто ухиляється від сплати податків, — визначати звичайну ціну, не погоджуватися з рівнем звичайної ціни, з’ясовувати справжній намір ділової операції, з’ясовувати, хто є фактичним власником отриманих платежів, про­сто пропонується дискримінувати цілий пласт господарських операцій. Це, знову-таки, окремий, але, на мій погляд, досить симптоматичний приклад.

У принципі, можна продовжувати безкінечно довго або просто довго, оскільки я проект читав, але, на мій погляд, окремої уваги заслуговує перехідний період, коли кодекс набере чинності. Якщо планується, що він набере чинності з 1 січня 2011 року, на мою думку, це досить мало часу і для бізнесу, і для контролюючих органів, щоб підготуватися до сприйняття нових правил. Проект містить положення, зокрема, щодо звільнення від штрафів на перехідний період, майже на півроку, за порушення норм подат­кового законодавства. Це, звичайно, питання важливе, хотілося б усе-таки звернути увагу Верховної Ради на можливе відстрочення введення в дію цього кодексу.

Наразі бізнес розуміє, що саме від копіткої, детальної ро­боти парламенту не над концепціями, а над конкретними пункта­ми залежить якість цього документа: коми, крапки і точні форму­лювання, в яких і міститься потім привід для дебатів і суперечок між платниками та контролюючими органами. Ми сподіваємося на якісну роботу Верховної Ради і на якісний кодекс.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Кардаков Олександр Юрійович, голова наглядової ради компанії “Октава Капітал”. Підготуватися Букало.

 

КАРДАКОВ О.Ю., голова наглядової ради ЗАТ “Октава капітал”. Добрый день, уважаемые коллеги! Я не буду поднимать те вопросы, которые затронули предыдущие ораторы, хочу пред­ставить невозможную ситуацию. Мы возьмем и однажды решим все те проблемы, которые обсуждали. И что мы будем делать? Как мы будем обгонять Гондурас? Или даже войти в двадцатку процветающих стран? Все-таки надо подумать, решая эти проб­лемы, о будущем, что делать дальше, разрабатывать какую-то стратегию дальнейшего развития нашей страны. Или планиро­вать, или паковать вещи — одно из двух.

Что в мире делалось, как поднимались страны? Сегодня упоминали Сингапур. Этот путь прошли Финляндия, Ирландия и  многие другие страны — путь инновационного развития. Но что это такое? Сегодня об этом не говорит только ленивый, и лени­вые тоже говорят.

Сегодня утром я был на “круглом столе” по инновациям в городе Львове. Там один очень приличный ученый говорил, что если мы 3-4 процента от объема ВВП будем направлять на науку, у нас будет инновационная страна. Логики не понял, нарушена причинно-следственная связь. Инновационность страны опреде­ляется не поголовьем научных сотрудников, в этом мы, в общем-то, лидируем в мире, входим в пятерку лидирующих, а реальным результатом — объем ВВП на душу населения. Точнее, приростом ВВП на душу населения, пока оно не достигнет какого-то уровня.

Соответственно, все инновационные идеи, все научные раз­работки, которые мы иногда производим, — это сырье, из которо­го можно произвести товар с добавленной стоимостью только одним путем — через производство. Если у нас не будет произ­водства в стране, если не будет бизнеса, мы останемся сырьевым придатком. То есть люди даже с нашими разработками уедут, и мы снова будем сырьевым придатком. Но нефти у нас мало, поэтому от нас будут уходить мозги.

Я очень серьезно анализировал, что такое программы инновационного развития. Есть две крайности, но на самом деле реалии — посредине. В этом участвуют и государство, и бизнес. И это действительно стратегические программы, которые можно брать и копировать. То есть уровни похожи даже географически, это Финляндия или Ирландия, там тоже пьют не меньше, чем у  нас. Естественно, государство должно создать некую програм­му, которая берется за образование и переобучение, хотя бизнес в этом тоже должен участвовать, давать импульсы. Государство должно участвовать и законодательно в создании инновационной инфраструктуры — это технопарки, венчурные формы.

Есть еще очень важная задача, которую нельзя упустить: содействие государства в создании рабочих мест. Представьте, в  городе металлургический завод, начнется модернизация, внедрение инновационных технологий. Из 50 тысяч работающих сколько окажутся безработными? То есть соответственно должны быть программы целевого развития регионов, предусматриваю­щие опережающее создание рабочих мест. Это действительно зоны льготного налогообложения, но это должно быть абсолютно целевым. И естественно, должна быть хоть какая-то прозрачность для бизнеса хотя бы в горизонте трех лет, но лучше пяти, вы все согласны.

Естественно, бизнес в этом случае тоже несет ответствен­ность и должен вкладывать средства и в научные исследования. Но в совместные научные исследования или групповые. Бизнес должен создавать товары с добавленной стоимостью, продажа которых будет повышать ВВП страны. Потому что ВВП — это не количество произведенных в стране товаров, это количество проданных страной товаров, это большая разница. И только те товары, которые содержат инновационные идеи, добавленную стоимость, конкурентоспособны на рынке — и внутреннем, и  внешнем. Уже сегодня разница между внешним рынком и вну­тренним — копейки: таможенная пошлина, транспортные затраты и еще дополнительные затраты, о которых здесь говорили, но они незначительны. Все.

Поэтому сегодня пример самого инновационного государ­ства — Китай. В этой стране с начала 1990-х годов реализуется десятилетняя программа. Они начали внедряться в мировую эко­номику, а не перестраивать, а два года назад ввели программу создания 100 миллионов новых высокотехнологичных рабочих мест, ориентированных на экспорт, по 50 тысяч долларов каждое. Уже выполнили 25 миллионов за два года. Поэтому давайте смотреть и сами ничего не придумывать.

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Олена Юріївна Букало, генераль­ний директор компанії “Укрфлора”. За нею виступатиме Рузчик.

 

БУКАЛО О.Ю., генеральний директор СП “Укрфлора”. Добрый день, уважаемые дамы и господа! Когда мне предложили поучаствовать в этом мероприятии под названием “Экономи­ческие реформы: реальность и ожидания украинского бизнеса”, мне, конечно, очень хотелось рассказать о том, что я ожидаю как представитель бизнеса, который олицетворяет в прямом смысле слова процветание нашей страны. Но сейчас мне очень сложно говорить о своих ожиданиях, потому что ситуация складывается таким образом, что в ближайшее время я вообще могу перестать чего-либо ожидать, потому что компания может просто прекра­тить свое существование.

Компания “Укрфлора” (чтобы все понимали, почему она олицетворяет процветание страны) — это ведущая цветочная компания на рынке Украины. Мы не только занимаемся импортом и экспортом продукции, мы еще и крупнейший производитель цветочной продукции, выращиваем розы на 12 гектарах в Вин­ницкой области.

Начиная с августа, таможенные органы Украины… Здесь уже говорили о таможенных органах, как-то вскользь, что проис­ходят какие-то беспрецедентные акции. Я сама непосредственно пострадала от этих беспрецедентных акций, наверное, как и мно­гие из вас, но я говорю о своей компании. Начиная с августа, таможенная служба Украины без объяснения, без предупреж­дения начинает увеличивать стоимость инвойса минимум в 5 раз, иногда доходит до 7 и до 9 раз. Для того чтобы вы понимали: за одну машину цветов, которая ввозится в Украину, при стоимости инвойса от 20 до 25 тысяч евро, компания законно должна упла­чивать в бюджет порядка 100 тысяч гривень, плюс-минус, от 80 до 100 тысяч гривень.

После беспрецедентных действий таможни по так называ­емой 6-й группе, в которую входят не только срезанные цветы, но и комнатные растения, посадочный материал для украинских производителей, начинают взимать платежей и НДС на импорт 700 тысяч гривень. То есть вы понимаете соотношение: на 20 ты­сяч евро ввезли — полмиллиона гривень заплатили.

К чему это приводит? Компания “Укрфлора”, которая ввози­ла в Украину около пяти машин срезанных цветов, комнатных растений каждую неделю, на сегодняшний день, после более чем месяца такого прессинга, сократила поставки в лучшем случае до одной машины в две недели.

У меня такое ощущение возникло за эти полтора месяца, будто я бьюсь головой о бетонную стену. Уже все смеются и го­ворят: “Слушай, ну ты понимаешь, что систему не переделать?”. Я понимаю, что систему практически нельзя переделать, но, тем не менее, надеюсь. И как результат — стою сейчас перед вами. Спасибо Наталии Юрьевне Королевской за то, что предоставила мне такую возможность, может быть, таможня меня услышит.

Я была на встрече через месяц после того, как все это произошло. Что мне говорят на встрече представители таможен­ной службы Украины? Они мне говорят: “Ну, мы же вас оформля­ем по 230-му приказу”. А я говорю: “Вы понимаете, полмиллиона гривень!”. Хорошо, Бог с ними, уже эти 10 машин оформили. Но вы уже три недели получаете данные с бирж, с аукционов, мы подключили голландских экспортеров, мы подключили Посоль­ство Нидерландов, мы подключили всю Европу! Они получают цены, они все видят, но нам говорят о том, что борются с теневы­ми импортерами, что действуют оффшорные контракты. Компа­ния “Укрфлора” — это одна из немногих, единичных компаний, ввозящая из Голландии цветы, которые произведены в Голландии, и поставщик — именно Голландия.

На сегодняшний день, после всех этих действий, направ­ленных на повышение платежей в бюджет, работают те компании, у которых продукция произведена в Голландии, а страны-постав­щики — Новая Зеландия, Кипр, Виргинские острова. Ни в одной из этих стран цветы просто не производятся! А нас, компанию — импортера с мировым именем, до сегодняшнего дня прессингу­ют. В компании работают 500 человек, которые имеют рабочие места, получают зарплату. Я надеюсь, что сегодняшнее мое выступление хоть каким-то образом повлияет на ситуацию, и мы сможем ее сдвинуть.

Благодарю за предоставленную возможность выступить. Надеюсь, что представитель таможенной службы, который при­сутствует в зале, услышит меня еще раз и обратит внимание на  данные своей базы, которые имеются на сегодняшний день. Мы являемся… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Рузчик Ренато, генеральний директор компанії “Лакталіс—Україна”. За ним виступатиме Александровська. Виступ буде англійською, у вас є можливість послухати синхронний переклад.

 

РУЗЧИК РЕНАТО, генеральний директор ЗАТ  “Лакталіс — Україна”. Шановний голово! Шановні пані та панове! Я тут один з   небагатьох, хто не говорить українською. Я представляю Бразилію і компанію “Лакталіс”, яка працює в Україні з 1996 року. Ми працюємо на двох об’єктах у Миколаївському регіоні і в Павло­граді, Дніпропетровський регіон. У нас у штаті безпосередньо працевлаштовані 1700 людей, а якщо порахувати додаткових працівників, то це 2500 людей.

Не буду повторювати те, про що казали мої колеги, хочу звернути вашу увагу на Митний союз. У 2010 році, з січня до серпня, ми імпортували більше 6 тисяч тонн продукції. Яка про­блема? Проблема в тому, що після того, як був створений Митний союз, Російський митний нагляд — організація, що здійснює митний нагляд, весь експорт був заблокований, бо він мав пере­тинати російську територію. У цьому питанні нам потрібна певна міжурядова підтримка, для того щоб допомогти нам конкурувати нарівні з іншими українськими компаніями.

Друга проблема в Україні — це постійне дублювання функ­цій: санітарна служба, ветеринарна, Держспоживстандарт. Коли ти виробляєш продукцію і вона переходить з виробництва на складські території, до споживача, має бути санітарний висновок стосовно якості продукції. “Лакталіс” витрачає більше 2,5 мільйо­на на всі ці перевірки, а врешті-решт не отримує ніякої підтримки стосовно якості нашої продукції, тому що дуже багато фальси­фікату є на ринку, і ми самі інспектуємо заводи, інші виробництва в Україні, які виробляють фальсифікат.

Є дуже добрі закони, є дуже правильні закони, нам просто треба впевнитися в тому, що вони виконуються належним чином. Нам треба впевнитися в тому, що ми використовуємо правильно ресурси, що вони чітко визначені, і рухатися далі.

Наступне питання — субсидії та дотації у молочній галузі. Наразі ситуація не ідеальна. Виробник гарантує, що субсидії надаються літнім людям, яких дуже багато в Україні, і яким чином це має оподатковуватися. Я хочу нагадати вам видатного пись­менника Гоголя. Якщо це буде запроваджено, то у нас, як Чичиков, будуть купувати мертвих корів. Тобто чи це буде лише папір, який щось гарантуватиме, чи це буде виробник, який справді гарантуватиме якість.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Александровська Алла Олексан­дрівна, народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради з питань бюджету. Підготуватися Сьомці.

 

АЛЕКСАНДРОВСЬКА А.О., секретар Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (Комуністична партія України). Скажу откровенно, подготовила доклад, но, выслушав предыдущих выступающих, наверное, последую примеру уважаемого госпо­дина Гейца, отклонюсь от того, что хотела вам сказать. Позиция коммунистов, в общем-то, известна. И в этом зале, наверное, те, кто занимается бизнесом, позицию коммунистов не разделяют. А  вы знаете, ключевой вопрос для коммунистов: у кого в руках собственность, которая дает прибыль. И мы считаем, что соб­ственность, которая дает прибыль, должна быть в руках государ­ства. Но я сегодня не буду об этом говорить.

Я действительно рассчитывала услышать очень конструк­тивный и жесткий разговор людей бизнеса. Вы — люди бизнеса, у вас есть доходы, у вас есть расходы, у вас есть чистая прибыль, из нее вы платите налоги. И я удивляюсь, почему у нас разговор ведется только в рамках малого предпринимательства, мелкого предпринимательства. Ведь, собственно говоря, мы же понима­ем: несмотря на то, что колоссальное количество людей занято в  мелком бизнесе, все равно погоду в Украине, как и в крупных странах мира, делает крупный бизнес, крупные предприятия, дающие вал доходов государству.

Я сегодня, Сергей Леонидович, с удовольствием послушала вашу презентацию. Было интересно, я себе законспектировала, чтобы понять, что будет в зале обсуждаться, и слушала тех, кто вам оппонировал. И скажу откровенно, я как инженер (я, вообще-то, инженер-механик по образованию, закончила самолетострои­тельный факультет, 26 лет разрабатывала аппаратуру для систем управления ракетными комплексами) хотела увидеть баланс дохо­дов и расходов. Потому что нам в этом зале утверждать бюджет, нам надо будет здесь за каждую копейку бороться на здравоохра­нение, на образование, на поддержку Пенсионного фонда. Я вот хочу понять: что же у нас будет с этим балансом? Когда речь идет о снижении налогов, в общем-то, я так понимаю, это все привет­ствуют. Но где мы возьмем доходы?

Кто-нибудь из присутствующих может выступить и сказать: если вы отмените мне как единоналожнику взносы в Пенсионный фонд, я сэкономлю 500 гривень или 400, и это позволит мне уве­личить объем продаж, я смогу расширить свое производство или внедрить новую технологию, более эффективно буду работать, дам дополнительную прибыль, заплачу больше налогов и так далее? Где этот баланс расходов и доходов? Его нет. О чем мы говорим?

Люди бизнеса должны иметь четкий бизнес-план: у меня есть доходы, мне нужно эти доходы увеличивать. Для этого, например, окажите мне стимулирующее воздействие. Давайте отменим НДС, как тут один выступающий предлагал. Коммунисты давно говорят о том, что НДС надо отменить, потому что это налог для богатой страны, там, где у людей есть лишние деньги, и надо эти деньги изъять. Если я не ошибаюсь, во Франции НДС ввели только в 1975 году. После войны не могли ввести, потому что бедная страна. Ввели в 1975 году, когда народ поднялся, лю­ди стали богатыми. Это я понимаю, давайте об этом говорить.

Не может быть слово “реформы” быть таким, знаете, как облако в небе, нечто очень неконкретное. Мы 20 лет реформи­руем, и никакого толку нет. И сегодня Сергей Леонидович заявил, что мы начинаем новые реформы.

В чем заключались реформы, о которых 20 лет говорили? В  разрушении старой системы хозяйствования, которая нам досталась от Советского Союза, от Советской Украины. Что бы там ни говорили, но та система давала пенсии, давала работу, люди получали заработную плату. Мы от этой системы ушли, и  сегодня безработица, Пенсионный фонд требует постоянных дотаций из государственного бюджета, и люди бизнеса, и мел­кого, и крупного, и среднего, хотят только одного — чтобы с них меньше взимали налогов. А кто будет содержать образование и  здравоохранение?

Ну, посчитайте кто-нибудь, представители крупного бизнеса или банковского бизнеса, что если действительно, как сказал Тигипко, будет уменьшен налог с прибыли, что это вам даст, что вы сможете больше дать государству? Вы сможете больше дать людям, чтобы они имели большую пенсию или большую заработ­ную плату? Вы об этом не говорите. Понимаете, так же нельзя!

Вот здесь прозвучал псевдореволюционный лозунг: “Нет временному правительству!” Но насколько я знаю, я — коммунист, все бизнесмены хотят политической стабильности. Я, коммунист, должна говорить о революции, но я понимаю, что вам нужна стабильность.

Здесь звучит призыв уважаемого господина Кирша, моего земляка с Харькова: нет доверия временному правительству. То есть подтекст такой: уходите, давайте другое. У нас их уже 15 или 16 было. Вы хотите 17-е? Дело же не в этом, сколько их, а что они делают. Они 20 лет ни черта не делают! Об этом вы говорить не хотите.

Чиновники. Но государство без аппарата не существует, поэтому бюрократия. Так мы с вами и порождаем. Но чиновник должен действовать в рамках закона. Это значит, и в Налоговом кодексе должны быть четко обусловлены его обязанности, он не должен делать то, что ему хочется, там все должно быть выпи­сано. Поэтому, может быть, и процедуры выписаны детально, чтобы можно было потребовать с чиновника, чтобы именно это он делал, а не другое.

А если говорить о коммунистах… В 2000 году здесь, в Вер­ховной Раде, принят Закон “О специальном режиме инвести­ционной деятельности на территории города Харькова”. Если бы не фракция коммунистов, его не было бы. Этот закон позволил создать более 10 тысяч рабочих мест за это время и собрать 982 миллиона налогов. Сегодня закон не работает, но это проблема не коммунистов.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, я ще раз нагадую, виступала секретар Комітету з питань бюджету. Виступають представники комітетів, які вами опікуються, у них свої проблеми. У бюджетного комітету свої проблеми, їм треба наповнювати чимось бюджет, щоб плати­ти зарплату і таке інше.

Слово має Сьомка Сергій Миколайович, заступник голови Державної митної служби України. Я думаю, він дасть відповідь чарівній жінці, куди діваються квіти. За ним виступатиме Медер.

 

СЬОМКА С.М., заступник голови Державної митної служби України. Дякую. Шановний Адаме Івановичу! Шановні учасники парламентських слухань! Я хочу побудувати свій виступ з двох, скажемо так, аспектів.

Перший аспект — це, можливо, відповідь на ті питання, які були поставлені на адресу митної служби. Так, дійсно, на сьогодні діяльність митної служби є не дуже популярною внаслідок того, що на даний час фіскальна функція митних органів є пріоритет­ною, з огляду на необхідність забезпечення повноти оподаткуван­ня товарів, що ввозяться на митну територію України, з метою забезпечення наповнення державного бюджету і виконання тих напружених соціальних програм, які реалізуються Президентом та урядом України.

Стосовно повноти надходжень до бюджету немає інших джерел, і це доведено світовим досвідом, ніж такі напрями. Перше — боротьба з контрабандою товарів. На сьогодні це та проблема, яку, можна сказати, вирішено, основні великі контра­бандні потоки Державна митна служба перекрила. Тепер працює­мо над можливими “сірими” схемами, в тому числі і щодо окремих товарів, зокрема й 6-ї групи, живих рослин і квіткової продукції.

Друге — митна вартість товарів. На жаль, можна констату­вати, що протягом останніх трьох-чотирьох років митна вартість товарів не є об’єктивною величиною, вона повністю деформова­на, з урахуванням різних джерел і способів, починаючи з офшор­них зон, формування водоворотів низьких цін на митній території України, куди затягувалося від 70 до 90 відсотків всіх товарів, що імпортувалися, формування відповідних суб’єктів або груп суб’єк­тів, які оптимізували податки шляхом використання відповідних схем. Тому на сьогодні величезною проблемою є формування об’єктивного рівня митної вартості. І це неможливо зробити гаму­зом, це 17 тисяч позицій товарної номенклатури. Ми намагаємося витягти, фактично, по одному товару.

Ми почали з побутової техніки і збільшили сплату до бю­джету майже в 10 разів по окремих видах товарів шляхом взаємо­дії з Асоціацією імпортерів побутової техніки. З 1-ї і 24-ї групи ми почали, де збільшили завдяки обмеженню демпінгованого некон­курентного імпорту на 16-18 відсотків споживання окремих видів товарів внутрішнього виробництва, зокрема сільгоспвиробників. По сировинних товарах почали працювати, а це і питання вугілля, і питання марганцевих руд, коли декларувався певний склад, аб­солютно невідповідний, а вартість залежить від процентного вмісту марганцю в руді. Ми все це розуміємо і починаємо розби­ратися по кожному виду товарів.

Ми розуміємо, що ринок фруктів абсолютно непрозорий, майже 90 відсотків офшорних компаній. У нас спостерігається парадоксальна ситуація: товарами з Латинської Америки торгують норвезькі фірми.

Стосовно квітів. Це була не спонтанна акція, і Олена Юріївна була на прийомі, ми з вами розмовляли. Початку, скажемо так, процесу аналізу питання щодо імпорту квітів передувала достат­ньо серйозна аналітична робота з приводу потоків, з приводу контрактів, з приводу суб’єктів, з приводу аналізу внутрішнього ринку, коли ми побачили, що асортимент продукції, яка реалізу­ється на ринку, процентів на 40 не відповідає асортименту, який декларується митним органам. Це ми теж подивилися і тільки тоді почали діяти. Так, дійсно, в окремих випадках зросла митна вартість, але не в 5 разів. У нас на сьогодні…

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути).

 

СЬОМКА С.М. Якщо дозволите, давайте ми все-таки завершимо цей процес.

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути).

 

СЬОМКА С.М. Я хочу… Знаєте, немає нічого об’єктивнішого, ніж…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я думаю, після вашого діалогу вона збільшиться в 10 разів. Ви ще подискутуйте трошки. Будь ласка, продовжуйте (Шум у залі).

 

СЬОМКА С.М. Шановні колеги, дійсно, на сьогодні можна констатувати, що… (Шум у залі). Ні, ні, ні, я ж не погрожую, ми найбільш ліберальні… Ні, не в 10 разів…

Знаєте, оперувати цифрами треба досить обережно, тому що цифри, як ноти: як поставиш, так і зіграєш. Тому якщо ми говоримо про зростання в декілька разів — так, у нас справді зріс обсяг податків з імпорту окремих товарів 6-ї групи. Але чому? Тому що ми дійсно коригуємо митну вартість відповідно, у тому числі, і до прямих контрактів, Олено Юріївно, компанії “Укрфлора”. Тому що вперше в історії ми отримали за допомогою голланд­ського посольства інформацію про біржові ціни на голландському ринку, хоча до цього всі наші звернення ігнорувалися, ніхто на них реально не реагував.

Отже, ми будемо формувати реальну митну вартість. По цій ситуації, крім, ще раз кажу, модифікації митної вартості, ми виявили, що у нас з’явилися рослини, яких раніше не було. У нас почали декларуватися такі види і способи вирощування рослин, яких раніше не було. При загальному зменшенні тоннажу імпорту товарів кількість декларованих рослин збільшилася з 16 до 24 від­сотків. А ми повинні розуміти, що рослини, особливо декоративні, мають вартість не від тоннажу, а від одиниці. Тобто ми говоримо про те, що митна вартість по квітах — це питання. І не тільки по квітах, ми будемо наполегливими у формуванні реальної митної вартості по всіх видах товарів, наскільки у нас вистачить сили, наснаги і наскільки, скажемо так, Президент і уряд країни будуть підтримувати наші ініціативи. Ми будемо доводити свою конструк­тивну позицію.

Стосовно питання по “Укрфлорі”. Ми працюємо над цим. Дійсно, у нас є 230-й наказ, це механізм компенсаційний. І дійсно, “Укрфлора” погодилася на оформлення за вартістю, яку ми запро­понували. Але ми з вами на зустрічі домовилися, якщо ви надасте повний пакет документів, це рішення буде переглянуто. І шановні присутні…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте, будь ласка. Дискусію з інши­ми компаніями продовжите окремо.

Слово має Медер Райнхард, директор товариства “Катметал Україна”. Підготуватися Удовиченку.

 

МЕДЕР РАЙНХАРД, директор ТОВ “Катметал Україна”. Уважаемые участники парламентских слушаний! Спасибо за предоставленную мне возможность выступить по проблемам бизнеса, в том числе и нашей фирмы, в Украине.

Фирма “Катметал Україна” со 100-процентными иностран­ными инвестициями создана в 1997 году с целью производства промышленных ножей и других товаров машиностроительной отрасли. Структуры и размеры предприятия предполагались как предприятия среднего класса, которые в Европе составляют костяк экономики. После первоначального размещения заказов на предприятии Украины мы создали собственную производ­ственную базу, полноценные инструментальные производства на  арендованных территориях. Фирма завоевала себе имя как надежного производителя качественных промышленных ножей для перерабатывающей промышленности и строительства. Со време­нем появился и стабильный, достаточно большой круг украинских клиентов.

На конец 2008 года на фирме было создано 95 рабочих мест, оперативные инвестиции в виде оборудования и финансов составляли около 800 тысяч евро. Производительность по пред­приятию примерно в 4 раза превышала показатели аналогичных предприятий в Украине, зарплата — более чем в 2 раза выше, чем в строительной промышленности. Соответственно произво­дились все выплаты в фонды, уплачивались налоги и прочее.

Постоянно фирма, как и все украинские предприятия, за­трачивала значительную часть ресурсов на преодоление препят­ствий в работе фирмы со стороны различных государственных органов — начиная с разрешения на начало работы производства и заканчивая ежемесячными проверками со стороны налоговых органов.

За время работы постоянно находились значительные оборотные средства в казне государства в виде несвоевременно возмещенного налога на добавленную стоимость по экспортным операциям. Сумма невозмещенного налога доходила до трех­месячного товарооборота фирмы. Вследствие просрочки возме­щения, начиная с марта 2009 года, возникла критическая ситуа­ция на предприятии, когда, имея портфель заказов на три-четыре месяца вперед трехсменной работы, нет возможности выполнить эти заказы. Вследствие этого фирма потеряла 90 процентов оформленных заказов. Возникла также задолженность по зара­ботной плате и соответственно по отчислениям и налогам.

После возврата налога на добавленную стоимость учреди­тели приняли решение на основе законодательства Украины подать иск к налоговым органам Украины о возмещении ущерба, причиненного вследствие бездеятельности этих органов и нару­шения ими законов. Законы Украины “О внешнеэкономической деятельности” и “О защите иностранных инвестиций на Украине” четко определяют ответственность государства наравне с други­ми субъектами хозяйственной деятельности. Третьей стороной по иску, по нашему мнению, должен выступать Президент Украины со стороны ответчика как гарант исполнения Конституции и зако­нов Украины, поскольку судебная система Украины на практике не обеспечивает равенство сторон судебного процесса, отстаи­вает интересы государственных структур. Практика прохождения дела полностью это подтверждает, как, например, незаконное требование суда предоставить документы, уполномочивающие сотрудников банка на выполнение перечисления судебных сбо­ров, соответствующих подписей на платежах.

Еще три проблемы, которые, на мой взгляд, тормозят веде­ние бизнеса в Украине. Отсутствие свободной конвертируемости денежной единицы Украины — гривни накладывает дополнитель­ные риски при выполнении импортно-экспортных операций и осу­ществлении инвестиций.

Арендные ставки на производственные площади в 3-4 раза превышают среднеевропейские при несравнимой инфраструк­туре. Все попытки создать собственные производственные пло­щади заканчивались после выставления немыслимо высоких цен и требований со стороны продавцов или фирм, предоставляющих услуги по строительству промышленных объектов.

Существенные различия в определении прибыли пред­приятий по бухучету и по налоговому учету связывают ресурсы и  приводят к конфликтам при предоставлении отчетных докумен­тов учредителям фирмы. Не говоря уже о том, что налоговая отчетность по предприятию в большинстве стран составляется один раз в год, а в Украине — четыре раза.

Со стороны законодательных и исполнительных органов власти хотелось бы видеть конструктивную политику по упроще­нию и усовершенствованию законодательной базы, регулирую­щей работу промышленного предприятия среднего класса в части налоговой системы и взаимодействия с государственными органами и структурами.

Хотелось бы, чтобы были реализованы следующие позиции: простая система регистрации и выдачи разрешений; понятный и направленный на развитие промышленности Налоговый кодекс; стабильная финансово-валютная система без элементов спекуля­ции; справедливая, независимая судебная система; государ­ственная поддержка производителей в виде льготных кредитов и  предоставления льготного доступа к невостребованным ресурсам.

Ввиду моего почти 20-летнего опыта работы в Украине, во время всех моих поездок по Европе, на встречах представителей деловых кругов спрашивают мое мнение об Украине и возможно­стях работать в Украине. Сейчас очень многие внимательно сле­дят за тем, что происходит с фирмой “Катметал Украина” и как она выходит из создавшегося положения. Планы на будущее у меня связаны с Украиной. Я буду бороться со своей фирмой за выживание до конца.

Спасибо за внимание (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за оптимізм.

Слово має Удовиченко Володимир Петрович, Славутицький міський голова. Підготуватися Пугачу.

 

УДОВИЧЕНКО В.П., Славутицький міський голова (Київська область). Шановний Адаме Івановичу! Шановні добродії! Славутич реалізує проект електронного міста, і я міг би за 3 хвилини зробити презентацію, на превеликий жаль, сьогодні у Верховній Раді не надали мені такої можливості, тому виступлю так.

Для того щоб говорити про Податковий кодекс, про над­ходження до бюджету, треба мати того суб’єкта, який, реалізуючи Податковий кодекс, буде забезпечувати ці надходження. Тому, на мою думку, ми повинні більше говорити сьогодні про нову еконо­мічну політику, про яку сказав Сергій Леонідович, з точки зору сприяння створенню економічних суб’єктів, а це водночас спри­яння залученню інвестицій — і зовнішніх, і внутрішніх.

Я не просто так вийшов на трибуну, на прикладі Славутича я  стверджую: за 15 років економічної політики створена інфра­структура підтримки підприємництва — агенція з розвитку бізнесу, бізнес-інкубатор, лабораторія малого бізнесу, фонд мікрокреди­тування. Я презентував цю систему вам, Сергію Леонідовичу, Наталії Юріївні і Ксенії Ляпіній, і ви із захопленням переконалися в  перевагах цієї системи підтримки підприємництва. Це перше.

Друге — стабільність нормативно-правової бази. Ми сього­дні говоримо про те, що збільшені митні платежі. А цей суб’єкт, який у Славутичі, дивіться, які гарненькі малюночки, це технологія Бельгії 2008 року, яка прийшла до міста Славутича. Уявляєте, як ми в Україні повинні зустрічати цю технологію? Тому що це висо­котехнологічні і високооплачувані робочі місця, це висока заробітна плата для людей. А ми збільшуємо мито на 80 тисяч на місяць та плюс заборгованість з ПДВ. Як працювати? За два роки має працювати друга черга, а сьогодні ми бачимо повний спротив держави, щоб ця друга черга була введена в експлуатацію. А далі готується третя черга. Чому вона готується? Тому що міська влада Славутича проводить політику сприяння роботі підприємницьких структур і бізнесу різного рівня. І передовсім максимальна увага — до початкового і малого підприємництва, до середнього бізнесу.

Якщо говорити про механізми, які треба впроваджувати в Україні, то це механізми, які відпрацьовані в усьому світі, — вільні економічні зони, спеціальні економічні режими, технопарки, промислові парки. І коли митна служба каже, що там якась діра — займайтеся, щоб дір не було, у вас і так діри, вибачте, були, є і ще довго будуть (Оплески).

Усі зміни, що вносилися до законодавства останнім часом, принижували підприємництво. Ось останнє, про що я казав, дуже переконливі цифри: умовних преференцій в рамках реалізованого проекту спеціальної економічної зони “Славутич” — 32 мільйони гривень, а надходження до бюджетів різного рівня на сьогодні — 64 мільйони, і далі цей процес триває. То вигідно залучати інве­стиції, створювати економічні суб’єкти? Для того щоб бюджет наповнювався, а найголовніше — щоб люди отримували заробітну плату, щоб молодь мала високотехнологічні робочі місця, щоб не шукали їх у Польщі. Нещодавно я ознайомився з технопарком у  Польщі, у Щецині. Все працює, причому Польща — в рамках Європейського Союзу.

Наостанок хочу сказати: не треба шукати досвіду, до того ж  у Грузії. Шановні друзі, ну, не можна ж так. Накопичений у  теорії, на практиці досвід український, в рамках програм TAСIS, USAD вже відпрацьований, одне тільки треба — визначитися. У  вас дуже класна доповідь і виступ, Сергію Леонідовичу, але до того ще треба додати одне — визначитися, яку ми державу буду­ємо. Польща у Конституції проголосила — децентралізовану. А ми з вами будуємо надцентралізовану. Не потрібно цього робити, треба відійти від цієї філософії і проголосити децентралізацію. Це  можна зробити тільки через механізми розвитку місцевого самоврядування в Україні.

І на завершення. Сьогодні мені сподобалася доповідь Сергія Леонідовича, сподобався виступ Наталії Юріївни. Все абсолютно правильно, розумні люди! Політика вас ніколи не об’єднає, а еко­номіка може об’єднати. Об’єднайтеся заради України, і тоді ми зробимо економічний прорив!

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимире Петровичу, я зрозумів, що ви рекомендуєте закинути партійні проекти і зайнятися економічни­ми. Але вони сьогодні на різних мовах поки що в економічному плані говорили.

Запрошується до слова Пугач Ігор Ростиславович, генераль­ний директор Міжнародної групи компаній “Світлові технології”, ТОВ “Компанія “Вітава”. Підготуватися Скудару.

 

ПУГАЧ І.Р., генеральний директор Міжнародної групи компаній “Світлові технології”, ТОВ “Компанія “Вітава”. Спасибо за предоставленную возможность выступить. Адам Иванович, уважаемые коллеги! Владимир Петрович так эмоционально рас­сказал все, в том числе и о нашем предприятии. Я хочу сказать, что основная проблема, как мне видится, в том, что нет все-таки взаимного доверия между бизнесом и властью. И структуры, ко­торые работают сегодня, и бюрократическая машина исполняют задачи, поставленные Премьер-министром, Президентом страны, по улучшению инвестиционного климата, сопровождению ино­странных инвесторов, улучшению состояния дел в экономике. Почему-то делается все с точностью до наоборот. То есть маши­на бюрократическая осталась старая. Есть новая политика, которая проводится, но в то же время подавляются инициативы, зарождающиеся в низах.

Наше предприятие, как я считаю, пример предприятия с  иностранными инвестициями, то есть на сегодняшний день это 100-процентные российские инвестиции. Предприятие является и экспортером, и импортером. Потому что сегодня у нас, к сожа­лению, многие направления в промышленности находятся в пла­чевном состоянии, а некоторые исчезают вообще. Поэтому для того, чтобы создавать высокотехнологичный продукт, который мы  создаем и планируем экспортировать в Европу, в Россию, в другие страны СНГ, необходимы высококачественные комплек­тующие и материалы. Поэтому частично приходится их завозить из-за рубежа.

В данной ситуации, в которой находится предприятие сегодня… Я даже не хочу останавливаться на тех моментах, которые были в 2008-2009 годах, когда предприятие фактически было остановлено из-за невозврата НДС — пресловутого налога, о котором все много говорят. Плюс ко всему были заблокированы счета и оборудование, которое завозилось по инвестициям. Мы не смогли его растаможить, оно длительное время находи­лось на таможенных складах. Остановились все инвестпроекты, как сказал Владимир Петрович, государство сделало все, чтобы остановить предприятие. В 2009 году оно было остановлено, 70 процентов персонала сокращено, потому что содержать мы не могли, но тем, кто остался, оплачивали две трети, чтобы сохра­нить какой-то потенциал и специалистов.

Сегодня предприятие начинает возрождаться. Опять же, с  июля у нас начался массовый ввоз, потому что у нас растет производство за счет экспорта. В Украине, к сожалению, рынок не настолько построенный и не так он сильно оживает, то есть рост 15 процентов — это не так много для нашего производства, мы начинаем экспортировать продукцию. Начинается ввоз, тут же  сразу с июля автоматически идет повышение платежей по таможне, то есть так называемая справедливая стоимость. Мы уже сегодня слышали, что пошлины будут пересматриваться по каждому продукту. Дай Бог, чтобы это произошло намного быстрее, чем мы думаем, потому что сегодня растаможивание идет все-таки по 230-му приказу. Опять же, мы идем по пути апеллирования, направляем свои апелляции, практически уже до­шли до Государственной таможенной службы Украины, дальше у  нас путь только в суд, но и суды сегодня не стоят на стороне налогоплательщиков.

Предприятие работает чисто, открыто, с нами работают налоговые инспекции… То есть мы понимаем, ситуация такова, что нужно наполнять бюджет, он дырявый, но нельзя под одну гребенку грести всех. Открытый бизнес, приходят люди… Понятно, что когда начинается сбор налогов, попадают под пресс в первую очередь те, кто открыт и прозрачен, тех, кто работал в  тени, никто не трогает, они спокойно продолжают существо­вать. А к тем, кто открыт, приходят и сразу говорят: нужен штраф такой-то, такой-то, такой-то.

У меня, конечно, было очень много эмоций, я хотел очень много высказать, но события последних дней немного изменили ситуацию. Налоговая администрация города обратилась непо­средственно к нам, посмотрела ситуацию, приехала налоговая администрация области и увидела, что да, есть реальное пред­приятие с реальными инвестициями, что надо принимать какие-то меры. Поэтому у меня предложение, что все-таки бизнес должен объединиться, а государство должно понимать, что бизнес готов работать открыто. Бизнес должен нести социальную нагрузку, это всем понятно, потому что пенсионные фонды и социальные программы должен оплачивать бизнес. Поэтому надо создать прозрачную систему, прозрачные законы, чтобы не было различ­ных трактовок одних и тех же норм разными государственными органами.

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Георгія Марковича Скудара я не бачу в залі. Тоді слово має Пасхавер Олександр Йосипович. За ним виступатиме Райков.

 

ПАСХАВЕР О.Й., президент Центру економічного розвитку. Хорошо, что я не в конце выступаю. Я наслушался речей и могу сказать, что призрак коррупции витает в каждой речи. И стати­стики говорят, что они не могут определить масштабы коррупции, но вот даже из того, что здесь произнесено, я могу сказать, что есть простые показатели ее тотального характера.

Если мы говорим о том, что, несмотря на постоянное усовершенствование законодательства по дерегулированию предпринимательской деятельности, Украина находится в самом конце стран по характеристикам инвестиционного климата, то есть прямая корреляция: чем ниже мы по инвестиционному климату, чем ниже мы по проблемам, связанным с государством, тем выше масштабы коррупции. Это очень тесная связь. И взятка, коррупционный налог — это, может быть, самое безобидное из последствий коррупции для экономики, осложнения значительно тяжелее. Осложнения эти связаны с тем, что деформируются все общественные отношения, вся инфраструктура, и даже отрасле­вая структура экономики. Неэффективная отраслевая структура тоже связана с коррупцией.

Вот я приведу свежий пример. Сегодня было сказано, что мы определяем приоритетные отрасли и предоставляем льготы судостроению и авиастроению. Это добротные, уважаемые отра­сли военно-промышленного комплекса, старые индустриальные отрасли. Чем они заслужили льготы? Чем они лучше, чем другие отрасли военно-промышленного комплекса, например танковая промышленность? Или чем они лучше новых отраслей? На мой взгляд, ничем. И если вы даете льготы этим отраслям, то дефор­мируете структуру, консервируете ее, оставляя неэффективной. Это пример того, как мы, не желая, все равно распространяем коррупцию даже на макроэкономические отношения. Коррупция распространена тотально.

Наиболее тяжелым следствием коррупции является моно­польный характер всей экономики. Вот портрет нашей экономи­ки — это совокупность монопольных ниш, формальных и нефор­мальных. Бюрократ не видит другой формы взаимоотношений с экономикой, как формировать монопольные ниши, легально, как “Нефтегаз Украины”, или нелегально.

Одним из последствий коррупции является то, что не обновляется бюрократия, она перестает быть компетентной, а  некомпетентная коррупция значительно страшнее, чем компе­тентная. И это тоже наши последствия.

Зачем я это говорю? Антикоррупционный проект рассматри­вается как отдельный. Я хотел бы подчеркнуть, что все реформы, без исключения, могут привести к негативным последствиям. Все экономические реформы в условиях коррупции, монопольной структуры экономики приведут к удорожанию факторов производ­ства, а не к удешевлению, потому что изменение условий при монополии приведет к тому, что монополия воспользуется этим и увеличит ренту. Поэтому задача любых реформ, в том числе и тех, с которыми мы связаны, как отче наш любой реформатор должен знать: реформы можно проводить только при условии антикоррупционного проекта. Если этого нет, наши реформы, как бы мы ни старались, приведут к ухудшению, а не к улучшению. То  есть нет ведомственной подчиненности антикоррупционного проекта, это дело каждого комитета Верховной Рады, это дело каждого реформатора, он должен заниматься этой проблемой как своим делом.

Поэтому, наблюдая это заседание — это своя доля реформаторства, свой отсек, я хотел бы призвать всех людей, занятых реформами, начать с антикоррупционного проекта, иметь его в виду всегда. И государство, если оно хочет иметь доверие к своим реформам, должно начать с антикоррупционного про­екта. Например, мы не имели бы такого дефицита бюджета, если бы начали с государственных закупок. У нас есть много антикор­рупционных источников. Я призываю к постоянному соединению реформ с антикоррупционным проектом.

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Райков Борис Сергійович, перший заступник голови Ради Федерації роботодавців України. Підготуватися Лібановій.

 

РАЙКОВ Б.С., перший заступник голови Ради Федерації роботодавців України. Уважаемый Адам Иванович! Уважаемые участники парламентских слушаний! Мы сегодня говорим о  реформах, которые, как все мы знаем, необходимы. Но мы о  них говорим уже 19 лет, а воз и ныне там. И вот если так послушать, подумайте, почему это происходит? Создается впе­чатление, что мы зачастую не хотим слышать друг друга.

Высказываются великолепные идеи сегодня и раньше высказывались, но они не всегда воспринимаются. Очень много критики: давайте уберем правительство, назначим новое. Феде­рация работодателей и другие объединения работодателей по­шли по другому пути. Мы решили, что не будем заниматься критикой, а будем сотрудничать с правительством, вносить свои предложения и пытаться их реализовать.

И вот сегодня мы обсуждаем проект Налогового кодекса. Как бы его ни критиковали, но я хочу сказать, что работодатели принимали самое активное участие в разработке проекта Налого­вого кодекса. И если вы посмотрите, первая редакция, которая была опубликована, и та редакция, которая сегодня рассматрива­ется в Верховной Раде, — это два совершенно разных документа. И это отметил наш партнер, представитель международной финансовой корпорации.

Проект Налогового кодекса на сегодняшний день содержит ряд принципиальных моментов, требующих доработки, — это вопросы и единоналожников, и упрощенцев, о которых здесь говорили, и проблемы роялти, особенно для предприятий с ино­странным капиталом. И мы надеемся, что в стенах парламента этот документ будет доработан с нашим и вашим участием.

Уважаемые коллеги, разрешите изложить позицию работо­дателей по некоторым принципиальным моментам, требующим реформирования.

Во-первых, это дальнейшее дерегулирование экономики. Мы поддерживаем инициативу Президента Украины по сокраще­нию перечня видов хозяйственной деятельности, подлежащих лицензированию, до минимума. Одним из главных приоритетов регуляторной политики работодатели считают также упорядоче­ние и стандартизацию системы административных услуг.

Просто недопустимо, что украинский бизнес, ведя хозяй­ственную деятельность, уплачивая налоги, должен еще оплачи­вать 2258 услуг в разрешительной системе, большинство из кото­рых сегодня отданы на откуп хозрасчетным предприятиям при органах власти. Например, во внешнеэкономической деятельно­сти существует 118 различных платных административных услуг, то есть построена целая система альтернативного налогообло­жения, которая паразитирует на выдаче лицензий, разрешений и  всевозможных справок.

Во-вторых, необходимо провести структурные реформы таможенной системы, о которой сегодня много говорили. Больше всего работодателей возмущает необоснованное завышение таможенными органами стоимости ввозимой продукции, о чем тоже сегодня говорили. Это приводит к колоссальным убыткам тех, кто ведет системный бизнес.

Для примера скажу, что по причине именно необосно­ванного завышения стоимости сырья недавно был остановлен завод — один из крупнейших производителей минеральных удобрений в Украине. К сожалению, можно констатировать, что вместо системного решения проблем время от времени вносятся ведомственные инициативы, направленные на расширение пол­номочий и прав таможенных органов. Мы считаем, что вместо подобных законопроектов украинскому бизнесу нужен реформа­торский Таможенный кодекс европейского образца. И работо­датели готовы совместно с Кабинетом Министров принять уча­стие в разработке предложений к проекту кодекса.

В-третьих, необходимо дальнейшее проведение пенсионной реформы и реформы системы социального страхования. Нельзя закрывать глаза на негативную динамику роста дефицита Пенси­онного фонда, составляющего около 30 миллиардов гривень, и сопутствующие проблемы действующей солидарной системы.

Одной из приоритетных задач в реформе системы социаль­ного страхования мы видим также перевод Пенсионного фонда Украины, который является оператором единого взноса, на пол­ноценное трехстороннее управление работодателями, профсою­зами и государством. Нам необходимо постепенно уменьшать нагрузку на фонд оплаты труда, которая сегодня, в общем-то, практически неподъемна, и оптимизировать затраты на содержа­ние страховых фондов. Здесь тоже надо посмотреть, зачастую очень много средств расходуется на содержание аппаратов этих фондов.

В-четвертых, необходим реформаторский подход к бю­джетным отношениям. И парламент, и правительство, и бизнес должны прийти к пониманию того, что бюджет должен быть бюджетом развития. Нам также следует комплексно подходить к системе поддержки стратегических отраслей экономики.

Уважаемые коллеги, от имени работодателей хочу акценти­ровать ваше внимание на том, что без учета нашей общей позиции и наших конкретных предложений задекларированные реформы, изменения в законодательство могут оказаться безре­зультатными и, как следствие, сделают невозможным проведение глубоких экономических преобразований. Мы готовы к сотрудни­честву.

Спасибо за внимание (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Елла Марленівна Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень Націо­нальної академії наук. За нею виступатиме Міхайліді.

 

ЛІБАНОВА Е.М., директор Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України. Уважаемые коллеги, как уже вы поняли, я не отношусь к бизнесу, я из того самого поголовья ученых, о котором шла речь. Но, тем не менее, правительство (не это конкретное, Сергей Леонидович, не о вас речь) люблю не больше, чем вы, потому что зарплату получаю такую, что мне со всеми моими званиями и регалиями за границей стыдно сказать, какая у меня зарплата. Потому что как директор института я не могу подписать для института журналы и  книги. Поэтому претензий у меня, поверьте, не меньше, чем у  вас. Но я постараюсь все-таки говорить немножко отстраненно и не так эмоционально, как многие сегодня выступали.

Я согласна с Александром Осиповичем, главная проблема нашей страны — не громадное количество проверок, а то, что каждая проверка влечет за собой, как бы сказать повежливее, неофициальные платежи — взятки. И если мы это не уничтожим, то не важно, сколько будет проверок в году, одна или десять, с  вас за одну сдерут столько, что вам хватит.

Поэтому первое, что необходимо сделать, — установить прозрачность, не закона даже, а всех процедур, чтобы было четко прописано, что, когда и как чиновник может делать. Более того, с  моей точки зрения, решающую роль должен играть барьер, то есть не должно быть прямого личностного контакта между чиновником и бизнесменом, тогда будет немного проще.

Отдельная проблема чиновники — собственники бизнеса. Не секрет, что у нас есть высокопоставленные чиновники, соб­ственниками предприятий которых являются жена, мать, двою­родная сестра. Ни одному серьезному бюрократу на Западе не придет в голову сделать это таким образом. Он отдает в трасто­вое управление свой бизнес, и упаси Боже его даже спросить, в  каком трасте его бизнес.

Четвертое, что должно быть сделано, — контроль расходов чиновников. Не доходы должны мы проверять, не волнуют никого доходы, по доходам у нас у всех справные цифры, мы должны проверять расходы. И чтобы задавался прямой вопрос: откуда у  тебя, дорогой, при зарплате 15 тысяч гривень автомобиль стоимостью 150 тысяч долларов? Откуда у тебя часы на руке, которые стоят минимум такую же цену? И так далее, и так далее, и так далее. И вот это, с моей точки зрения, мы должны записать в рекомендациях наших парламентских слушаний. Пар не надо выпускать, мы его выпускаем с 1985 года.

Пятое, что мы должны сделать, — контроль расходов бюджета. Вопрос не в том, что мы мало собираем в бюджет. Вопрос, прежде всего, в том, что мы совершенно по-идиотски тратим. Страна, которая занимает по валовому внутреннему продукту на душу населения предпоследнее место в Европе, — в  тройке лидеров по продаже дорогих авто. Ну, люди добрые, такого же быть не может! И эти дорогие авто покупают в основ­ном не бизнесмены. Ну, если бы вы покупали, да Бог с вами. Но покупают-то министерства. Я не понимаю, почему министр дол­жен ездить обязательно на “мерседесе”, ну, не понимаю я этого! Не призываю я пересадить их на “таврии”, Боже сбавь, но на “шкоды” их можно было бы пересадить.

Да, и еще мы с упорством, достойным лучшего применения, пытаемся сохранить всю сеть школ, больниц, других учреждений, которые на сегодняшний день используются не по прямому назначению. Например, какой смысл пытаться тупо сохранять школу, в которую приезжают девять учеников разного возраста? Скажите, какое образование эти дети могут получить? Но нам это делать выгодно, потому что в ином случае мы должны обеспечить рабочим местом преподавательский персонал, с одной стороны, а с другой — есть проблема расходования этих средств. То же самое с больницами.

И, наконец, последнее, что я хотела сказать. Радикальные реформы — вещь полезная, только я всегда себе задаю вопрос: кто будет выполнять? Наталья Юрьевна согласна. И второй: за чей счет? Чтобы близко не ходить, чтобы меня не упрекнули в  недавних событиях, приведу такой пример. Сталин провел индустриализацию, гениально провел, но он провел ее за счет крестьян, практически уничтожив этот класс. И мы с вами должны понимать, что если мы сегодня демонтируем нашу систему, то должны тогда, как в Грузии сделать: не будет пенсий у пенсионе­ров вообще, пенсию получает только одинокий пенсионер, у ко­торого нет детей. Мы этого хотим? Я думаю, нет. Давайте мень­ше революций все-таки и больше эволюции, причем со здравым смыслом.

Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Елло Марленівно.

Слово має Міхайліді Павло Миколайович, президент Все­української громадської організації “Спілка кризових менеджерів України”. Підготуватися Лобачу.

 

МІХАЙЛІДІ П.М., президент Всеукраїнської громадської організації “Спілка кризових менеджерів України”. Добрый день, уважаемый Адам Иванович! Уважаемый Сергей Леонидович! Уважаемые коллеги, участники парламентских слушаний! У нас сегодня получается очень интересная дискуссия по очень важно­му вопросу развития нашего государства — преобразования в сфере экономики. Позвольте присоединиться к этой дискуссии, и я хочу обратить ваше внимание на два основополагающих и очень важных вопроса, которые должны способствовать разви­тию экономики и развитию нашего государства, — это вопросы банкротства и саморегулирования бизнеса.

Два года назад, в условиях мирового финансового кризиса, наша страна вошла в новые экономические условия неподготов­ленной. Шесть лет назад, когда уже требовалось реформиро­вание законодательства о банкротстве, мы не смогли обеспечить эту “подушку” для наших предприятий. И сегодня, несмотря на то, что в программе экономических реформ Президента указана необходимость реформирования законодательства о банкротстве и принятие закона о банкротстве в новой редакции уже в этом году, по моему мнению, слабо ведется работа относительно этих преобразований.

Законодательство о банкротстве — это важнейший элемент и механизм для экономики предприятий. Это важнейший элемент для социальной стабильности в случаях неплатежеспособности предприятий. Законодательство о банкротстве сегодня использу­ется ради обмана, поэтому необходимо безотлагательно прове­сти реформы в этой сфере и переформатировать порядок регу­лирования деятельности арбитражных управляющих — главных действующих фигур в процедурах банкротства. Это первое.

И второе. Сегодня страна находится в состоянии реформ. Проводится дерегулирование бизнеса, сокращается количество лицензируемых видов деятельности, разрешений, снимаются ад­министративные барьеры. И это хорошо. Легкость ведения биз­неса будет улучшаться, я уверен. Это одна сторона медали, уважаемые коллеги. Но есть вторая сторона — качество предо­ставленных услуг и качество продукции, выпускаемой в хозяй­ственный оборот.

С сокращением регулирования бизнеса мы должны обра­тить внимание, в том числе, и на повышение качества ведения предпринимательской деятельности. Ответ на этот вопрос даст введение политики саморегулирования. Предполагается, что государство, сосредоточившись на эффективности исполнения базовых функций по защите безопасности, прав и свобод граж­дан, обеспечению гарантий соблюдения единых правил игры на основе закона, постепенно избавит экономику от избыточных ры­чагов государственного регулирования, одновременно оптимизи­ровав функции министерств и ведомств. С развитием саморегу­лирования, безусловно, пройдет и административная реформа. Мы сможем избавить государственный аппарат от избыточных функций.

Мировой и общественный опыт нас убеждают, что саморегулирование — это более эффективная мера и форма контроля участников рынка, чем государственный контроль. В  государстве с развитой экономикой саморегулирование предпринимательской профессиональной деятельности рассма­тривается не только как гражданский институт, представляющий интересы предпринимателей, но и как важнейший элемент общей системы регулирования предпринимательской деятельности, дополняющий, даже замещающий государственное регулирова­ние. При этом государство, безусловно, сохраняет за собой все основные контрольные функции и возможность в любой момент вмешаться в процесс, поскольку имеет дело уже не с беско­нечным количеством субъектов хозяйственной деятельности, а с вполне определенным числом их объединений.

Не буду останавливаться на проблемах, которые существу­ют в регулировании профессии аудиторов-оценщиков, арбитраж­ных управляющих, рынка недвижимости, финансового рынка. Там очень много проблем. Но я хочу сделать один акцент на том, что сегодня, буквально в эти минуты, профильный комитет Верховной Рады рекомендует народным депутатам принять за основу и во втором чтении Жилищный кодекс. Этим Жилищным кодексом проводится демонополизация рынка жилищных услуг. На рынок придут десятки тысяч частных компаний. И ожидается, что при отсутствии достаточного регулирования (ведь лицензирование мы же не будем вводить) объем злоупотреблений бизнеса превысит все злоупотребления, которые были на строительном рынке, в  том числе и с обманом вкладчиков. В связи с этим мы настаи­ваем и настоятельно рекомендуем ввести политику саморегули­рования предпринимательской профессиональной деятельности в  нашей стране уже в ближайшее время.

2014 год далеко. Я думаю, что если мы реализуем эту политику раньше, Президент будет только доволен. Поэтому в  ближайшее время на рассмотрение парламента будет внесено три законопроекта о саморегулирующихся организациях. Нам предстоит ответственная и плодотворная работа в этой сфере. Придется провести не одни парламентские слушания по обсужде­нию этой концепции, для того чтобы мы смогли реализовать эффективную модель саморегулирования.

Хочу подчеркнуть, коллеги, что саморегулирование — это не только свобода, но и материальная ответственность бизнеса. Поэтому давайте трудиться в этом направлении. И я вам обещаю: будет у нас саморегулирование, будет ответственный бизнес, будет эффективная власть — и будет процветающее, богатое государство!

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви бачите, що навіть системи життєзабез­печення нашої роботи вже сигналізують про те, що час завершу­вати. Бо ми стільки наговорили, що не витримує енергія.

Я вже оголосив, будь ласка, слово має Лобач Андрій Іванович, старший менеджер проектів Фонду “Ефективне управління”.

 

ЛОБАЧ А.І., старший менеджер проектів Фонду “Ефективне управління”. Уважаемые коллеги! Я хотел бы сказать несколько слов о партнерстве государства и бизнеса, о государственно-частном партнерстве в широком смысле этого слова.

Сегодня мы услышали много критических слов в адрес чиновников, наверняка проблемы существуют. Я думаю, что по­добные проблемы — это проблемы не только Украины, это проб­лемы все стран, включая даже Грузию и Сингапур. И мы должны все-таки решить, можем ли мы в этой ситуации что-либо сделать, потому что критиковать мы можем достаточно долго, но что все-таки возможно предпринять, ведь реформы нам нужны сегодня. И, по моему мнению, по мнению многих коллег, демонтировать всю систему нам не удастся. Наверное, наивно полагать, что это приведет к краткосрочным результатам. Грузия — это хороший пример для подражания, но мы не должны забывать, что населе­ние Грузии — 3,5 миллиона. Это все-таки не Украина, масштабы и управленческие решения все-таки несколько иные.

Я хотел бы поговорить о трех механизмах взаимодействия власти и бизнеса, для того чтобы жить в Украине стало гораздо приятнее. Первый механизм — это рабочие группы, которые уже существуют. Программа реформ Президента, — это публичный документ, с ним можно ознакомиться на сайте. Она включает 18 направлений, и по каждому из них созданы рабочие группы, существует публичный план реализации реформ, где перечисле­ны все законопроекты, которые должны быть разработаны и  приняты, все проекты постановлений правительства. Сергей Леонидович упоминал об этом сегодня. В эти рабочие группы включаются представители бизнеса и международные эксперты.

И проблема чиновников часто не в том, что они не хотят что-то делать, просто не хватает достаточной экспертизы. Вы знаете, проблемы государственного аппарата в чем заключа­ются? Эту экспертизу неоткуда привлечь, кроме как из бизнеса либо международных организаций. Нужны квалифицированные юристы, нужен международный опыт. И зачастую просто нехватка знаний приводит к тому, что законопроекты, которые получаются, недостаточного качества, недостаточно хорошо проработаны. Именно через механизм рабочих групп, который создан и утвер­жден, уже есть возможность участия бизнеса в проводимых реформах.

Второй механизм — мониторинг реформ. Опять-таки, по тем планам-графикам, которые опубликованы, можно очень внима­тельно наблюдать, что должно происходить, сроки подачи законо­проектов, постановлений правительства и так далее. И, конечно же, необходимо мониторить содержание этих документов. Не всегда у правительства есть возможность это сделать. Поэтому здесь очень важна общественная инициатива, инициатива бизне­са, тех, на кого эти реформы направлены. Все документы всегда публикуются на сайтах для общественного обсуждения. Это не закрытые документы, они не готовятся в кабинетах, всегда можно через координатора либо через секретаря рабочей группы направить от ваших организаций либо ассоциаций предложения, которые вы считаете чрезвычайно важными. Мы немножко забы­ваем о том, что этот механизм существует, и не пользуемся им. Хотя, он, может быть, не самый эффективный, но он может работать.

И третий механизм — это классический механизм государственно-частного партнерства. Соответствующий закон, который принят и подписан этим летом, разрабатывался рабочей группой при Комитете по вопросам промышленной, регуляторной политики и предпринимательства достаточно долго. Он подписан Президентом, и, на наш взгляд, является таким шагом власти к  бизнесу. Этот закон как раз позволяет привлекать частные инвестиции в государственный сектор, то есть в сферу жилищно-коммунального хозяйства и в сферу строительства, обновления инфраструктур.

Для того чтобы этот закон начал работать, нужна професси­ональная экспертиза со стороны бизнеса и со стороны государ­ственной власти, не только центральной, но и власти на местах. На самом деле реализовывать конкретные проекты в рамках государственно-частного партнерства законодательно уже можно. И, на мой взгляд, вот на этих конкретных примерах можно проде­монстрировать, что власть готова привлекать инвестиции и со­трудничать с бизнесом, а бизнес готов вкладывать инвестиции и  сотрудничать с властью.

На самом деле, мы преисполнены оптимизма. Совершенно очевидно, что есть проблемы, есть недовольство. Но мы полны оптимизма, что механизм, который закладывается, все-таки будет работать, и нам удастся сформировать такую, знаете, единую команду реформаторов (то, о чем говорил мэр Славутича) из представителей исполнительной власти, законодательной власти и бизнеса.

Спасибо за внимание (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань! Час невблаганно добігає 18 години, і я думаю, що нам буде цікаво і необхідно почути відповіді на запитання, які ви поставили у  записках до доповідачів, та їхнє заключне слово.

Я вибачаюся перед тими, хто хотів виступити, але не отри­мав такої можливості. Ми йшли за списком, який рекомендував комітет. Ті з вас, хто писав записки, слова, на жаль, не отримали, але якщо у вас є думки не тільки в голові, а на якихось паперових чи електронних носіях, будь ласка, передайте їх представникам секретаріату комітету, ось вони тут справа. Я думаю, що за ре­зультатами парламентських слухань буде видано збірник матеріа­лів, це по-перше. А по-друге, рекомендації та пропозиції, які ви вносили і ще передасте до комітету, будуть враховані в рекомен­даціях парламентських слухань, які має затвердити Верховна Рада.

А зараз я прошу, Сергію Леонідовичу, будь ласка, відповіді на запитання, які до вас надійшли.

 

ТІГІПКО С.Л. Спасибо, дорогие друзья, за то, что сегодня состоялся достаточно конструктивный разговор. И я могу сказать, что за короткий период времени, который сейчас удалось пора­ботать в правительстве, я всегда чувствую такую хорошую реак­цию бизнеса и очень конструктивные подходы. Несмотря на все сложности, о которых мы слышим, от вас всегда есть инициатива и хороший опыт. И я вам обещаю, что все рабочие группы по всем направлениям, которые мы пробуем реформировать, будут работать только с вами, мы максимально будем учитывать вашу инициативу и ваши предложения.

В отношении коррупции. Вы понимаете, борьба с корруп­цией состоит из двух аспектов. Первая позиция — это жесткость. Без того, что сажать, ничего не получится. И это вопрос полити­ческой воли, на него должны давать ответы Президент, прави­тельство, большинство парламента. А вторая — дерегулирование, четкость процедур, которые должны быть прописаны, и макси­мальное их упрощение. Вот это у нас не выписано. Вы знаете, когда есть прямые хорошо прописанные нормы, очень сложно их нарушать. Вот над этим сейчас максимально надо поработать всем вместе.

Что касается упрощенной системы налогообложения. Понимаю, что это самый болезненный вопрос и самая сложна позиция в налоговом законодательстве.

Что касается ограничения в одни руки — уверен, это мы снимем, потому что мы оговаривали и должны были снять, может быть, просто проскочила норма.

Что касается количества исключений по видам деятельно­сти. Вы знаете, я думаю, пока еще время есть, я готов был бы встретиться с ассоциациями, представляющими тот или иной вид деятельности, потому что там нужны очень предметные разговоры.

Мы встретились с программистами, вы знаете, когда разобрались, что там 80 процентов затрат — заработная плата, то сразу же пошли на целый ряд уступок. И поверьте, мы создали систему, которая будет конкурировать. Мы изучили опыт Индии, Бразилии, Беларуси, России, Грузии и создали абсолютно конкурентную систему.

По другим видам деятельности будем смотреть жестко, потому что мы четко знаем, что по некоторым видам деятельно­сти просто было отмывание денег, туда уходили налоги. И это надо закрыть, потому что, снижая налоговую базу, мы просто обязаны беспокоиться о бюджете. Сейчас я более четко об этом скажу.

Что касается максимальных ставок — тоже готовы разговаривать.

Что касается поступлений в бюджет. Мы рассчитываем, что введение Налогового кодекса и те меры, которые мы предприни­маем, увеличат поступления в бюджет. Почему? Потому что закрыты, запечатаны практически все дыры, через которые уходили деньги. Невозможно будет вывести деньги через роялти, через перестрахование. У нас НДС на экспорт зерна, металло­лома, леса даст очень хорошие поступления. Поэтому, я думаю, что здесь мы работаем классически: снижая налоги, расширяем налоговую базу.

Об НДС и налоге с продаж. Вы знаете, это очень серьезный вопрос. Я обещаю, что мы его будем прорабатывать. Первый шаг сделали, достаточно быстрый. Если говорить о налоговом законо­дательстве, чтобы вводить такие вещи, переходить от таких кар­динальных налогов, это надо готовить не 3-4 месяца. Это надо готовить год, брать серьезную консалтинговую компанию, все просчитывать, предупреждать о переходе заранее, не за три и не за шесть месяцев. Тут необходимо более серьезно работать. То, что сделали из 43 налогов и сборов 23 — я считаю, это первый шаг. Дальше будем работать, причем работать вместе.

По специальным экономическим зонам. Не хочу сказать, что мы закрыли этот вопрос. Сейчас просто такие зоны надо очень трепетно разрабатывать. Половина свободных экономических зон или специальных зон в мире не дают эффекта, не работают, либо закрываются, либо приводят к очень большим потерям и потом закрываются. Здесь очень сложный вопрос, прежде всего, в ад­министрировании. Если государство (такое государство, которым сегодня мы являемся) начинает администрировать свободные экономические зоны, это коррупция. И мы такой опыт уже имели. Не просто так их закрывали. Надо научиться их правильно администрировать.

Что касается админуслуг. Проблема для меня понятна. Когда у нас нет определения, что такое административная услуга, и государственные админуслуги сегодня напрямую оказываются предприятиями, которым министерство или ведомство делегиро­вали, а потом через разные механизмы деньги выводятся оттуда, то понятно, что необходимо делать. Сейчас два законопроекта практически подготовлены, если получится их принять в ближай­шее время, все, что они сделают по услугам, пойдет в бюджет. Потом они придут, защитят свои бизнес-планы, и вот тогда, если будет на то воля, а я думаю, что большинство из них закроются, вот тогда уже можно будет их каким-то образом контролировать.

Еще раз хочу сказать спасибо за обсуждение. Спасибо и комитету за приглашение. Я уверен, что совместными усилиями мы сможем многие вещи поправить. Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Леонідовичу.

Будь ласка, Наталіє Юріївно. Навіщо ви дивитеся папери, ви й так скажете.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. Восьмой раз сегодня говорите, Адам Иванович, спасибо большое. И спасибо всем за такую конструк­тивную, правильную критику и предложения.

Я сразу хочу извиниться, сегодня не выступил Сергей Савалюк, заместитель руководителя проекта “Инвестиционный климат в Украине”, Международная финансовая корпорация. Я  хочу высказать благодарность, потому что нас обеспечивали информацией, мы постоянно работаем с ними в комитете. Здесь также присутствуют члены нашего Экспертного совета, которые очень скромно не взяли ни одного слова, поскольку принимают участие во всех комитетских слушаниях, и я надеюсь, у нас будет возможность еще раз все вопросы детально обсудить. Потому что хотелось больше услышать людей, которые приехали из регио­нов, представляют целые сектора и принесли новые идеи.

Мы поговорили, пожаловались, покритиковали, внесли предложения и понимаем все, что есть над чем работать и много работать. И те выводы, которые здесь сделали и ученые, и пред­ставители бизнес-среды, об утрате доверия, о том, что нельзя реформировать, надо демонтировать, о том, что провести ради­кальные реформы, к сожалению, власть пока еще не имеет силы воли и духа… Я очень надеюсь, что Сергей Леонидович в ближай­шее время ответит нам на вопрос, как и за чей счет будут прово­диться реформы. Это тот вопрос, который сегодня витал в зале.

Конечно, я очень надеюсь, что мы сможем не только точки и запятые переставить в проекте Налогового кодекса и прочитать его внимательно, но и те базовые, глобальные вещи, которые волнуют сегодня весь бизнес в стране, подредактировать. Потому что нельзя в такой насильной манере навязывать правила игры. А  играть потом придется присутствующим в зале и всем пред­ставителям бизнеса и предпринимательства.

Также мы касались вопроса парламентских слушаний. Всем роздан проект рекомендаций парламентских слушаний. Я очень надеюсь, мы доработаем в рабочей группе, но хотелось бы получить также от вас предложения и получить рекомендации тех, кто не успел сегодня выступить, для того чтобы расширить пакет. И я по инициативе выступающих внесу туда также предложение о  привлечении к ответственности за невыполнение рекоменда­ций. Потому что получается так: раз в семь лет собрались, поговорили, порекомендовали и расстались снова на семь лет.

Я также по вашему поручению внесу туда предложение, чтобы парламентские слушания о проблемах бизнеса и экономи­ческих реформах проводить все-таки не реже, чем один раз в  год. Для того чтобы и у наших чиновников глаза открывались, и  бизнес все-таки знал, что есть трибуна, с которой можно пока еще говорить о том, что происходит в стране.

Главное мое правило, которое было в бизнесе, и я пони­маю, что сегодня оно так же актуально: если тебя выкидывают в  дверь, ты лезешь в окно. У нас есть воля, сила, дух, есть желание. И я верю, что мы сможем консолидировать свои усилия на экономической платформе, отойти от политических лозунгов. Потому что экономика у нас одна. Мы живем здесь, здесь будут жить наши дети, и наша задача — создать такие условия, при которых будет жить комфортно. Успеха добивается тот, кто идет вперед. Нам всем надо идти вперед. И я верю в то, что у нас все обязательно получится.

Спасибо за внимание (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте, у свою чергу, подякуємо профіль­ному комітету та його голові Наталії Юріївні (Оплески) і Кабінету Міністрів в особі віце-прем’єр-міністра, і представникам інших відомств, які відгукнулися на пропозицію комітету, яка була реалі­зована у відповідній постанові Верховної Ради, за те, що ми могли протягом трьох годин почути один одного.

У цій залі зібралися люди, які представляють приблизно 9 мільйонів працездатного населення нашої держави. Тобто це досить і досить вагома частка тих, хто зайнятий тим чи іншим виробництвом. І поза сумнівом, проблеми, які ви порушуєте, — це проблеми не 300 чи 400 осіб, які зібралися в сесійній залі, а, ще раз повторю, це проблеми майже 9 мільйонів працездатного населення. Якщо помножити на три, 27-30 мільйонів людей держави охоплюють ці проблеми.

Поза будь-яким сумнівом, незважаючи на те, що я робив певні ремарки до ваших виступів, я вас розумію. Кожен з вас не дивився на те, яка заявлена тема, хоча хотілося б почути більше про реформи, пропозиції щодо реформ, а більшість з вас гово­рили про те, що вам болить і пече. І вас можна зрозуміти, що ви тут говорили, як заважають вам реформи. Така справа, хай хтось робить, вам головне, щоб реформувався добре ваш бізнес або та справа, якою ви зайняті. Суто по-людськи це можна зрозуміти.

Декілька слів і щодо вашої реакції на проект Податкового кодексу. Я думаю, навряд чи ми знайдемо в Україні людей, які скажуть, що вони задоволені і діючим податковим законодав­ством, і проектом Податкового кодексу. Проте близько десяти років ми ведемо на найвищому державному рівні дискусії про те, що жити за діючим податковим законодавством не можна. І пред­ставники бізнесу також про це не раз говорили. Усі говорять про те, що треба приймати нове. А коли справа дійшла до нового… Ви знаєте, як у нас по-слов’янськи: дають кращу квартиру, а із старої не хочеться переїжджати, бо звик. Так і з кодексом. Його ще немає. І говорити про те, що він буде такий чи такий, не треба до того часу, поки не поставить під ним підпис Президент, поки він не стане законом. А до того, поки він стане законом, ви розу­мієте, буде ще дуже і дуже багато дискусій. Але якщо ми ска­жемо, що проект поганий, давайте його відхилимо, я не думаю, що ми вчинимо правильно, бо кожен, ще раз наголошую, впро­довж десяти років критикує законодавство, за яким стягуються податки.

З приводу рекомендацій. Ще раз наголошую, що за резуль­татами парламентських слухань Верховна Рада прийматиме постанову, якою затвердить рекомендації. А постанова матиме обов’язковий характер для тих, кого вона стосуватиметься — чи то Верховної Ради, що треба ті чи інші законодавчі акти ухвалити, чи Кабінету Міністрів, який повинен їх реалізовувати. Але я вам щиро, від усієї душі скажу правду, яку ви й без мене знаєте: суть не в законах і не в їх кількості. Ми з вами маємо законів більше, ніж уся Європа, мабуть, разом узята. Суть в іншому: що ці закони, на жаль, ніхто не виконує, у тому числі й ті, які сьогодні зібралися тут, по можливості намагаються, якщо можна, їх обійти. І це, на жаль, така реальність нашої Української держави, нашої україн­ської політики. І доти, доки в нас не буде диктатури закону, ми кожного разу на парламентських слуханнях будемо говорити про проблеми, проблеми і ще раз проблеми. Тобто потрібне не тільки законодавче забезпечення, а найголовніше — виконання законів.

І на завершення. Усі кажуть про реформи, але, я думаю, жоден з науковців, які тут також говорили про реформи, не скаже, що можна здійснити реформи, не зачіпаючи інтересів тих чи тих верств населення. Нехай назвуть мені державу, де були здійснені реформи за рахунок держави чи за рахунок тих, хто управляє державою. Реформи і передбачають, на превеликий жаль, що буде нести певні, так би мовити, збитки та чи інша категорія насе­лення, з тим щоб потім вийти на кращі рубежі. Хоча разом з тим я  й вас розумію, кожен хоче, щоб були реформи, але не за його рахунок.

Тому давайте все-таки наберемося терпіння і мужності, треба здійснити ці реформи, повністю забезпечити їх законодавчо і повністю забезпечити виконання цього законодавства. І я думаю, навряд чи через рік ми зустрінемося, як Наталія Юріївна хоче, можливо, дещо пізніше, але щоб, зустрівшись у цій сесійній залі, ми мали більше оптимістичних ноток, ніж сьогодні.

Щиро дякую за участь у парламентських слуханнях. На все добре.