ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЖИТЛОВИХ ПРАВ

МЕШКАНЦІВ ГУРТОЖИТКІВ:

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

21 травня 2014 року, 15 година

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради

України КОШУЛИНСЬКИЙ Р.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні учасники парламент­ських слухань! У нас маленька затримка, я знаю, була інформація, що Верховна Рада була замінована, шукали якийсь черговий під­ривний пристрій. Я так розумію, ви всі проходили через метало­шукачі, люди ще й досі стоять у черзі. Можливо, ще трохи почека­ємо, так? Хвилинку, поки всі наші учасники, гості та запрошені підійдуть.

Народних депутатів я також запрошую займати місця. Шановні друзі, прошу сідати. Я розумію, що ви майже як на пленарному засіданні, і можна поговорити. Ні-ні, тут мають бути дисципліна і порядок, тут уже всі рівні. Прошу всіх сісти. Є у нас представники уряду? Дуже добре, Комітет підготувався.

Шановне товариство! Сьогодні буде надзвичайно важлива наша спільна розмова — парламентські слухання, враховуючи те, що проблема забезпечення населення житлом є однією з най­гостріших, щонайменше з 1991 року. Це задавнена проблема, яка стосується кожного громадянина.

Ви пам’ятаєте, що в 1991 році нам у спадок від СРСР дісталася житлова проблема — близько 2 мільйонів сімей і грома­дян України потребували покращення житлових умов. Цей статис­тичний показник не відображає реального становища. На сьогодні статистика інформує, що таких людей і сімей у нас близько 1 мільйона. Але я, знову-таки, хочу поспілкуватися з вами на цю  тему і почути вас як фахівців у цій сфері. З цього 1 мільйона близько 450 тисяч — мешканці гуртожитків, які першочергово по­требують покращення житлових умов. Я думаю, що тут багато і  депутатів місцевих рад, і народних депутатів України, які безпо­середньо знають проблеми мешканців гуртожитків різних форм власності.

Мені також відомі ці проблеми, оскільки я був депутатом Львівської міської ради і брав участь у їх вирішенні. Думаю, тут присутні львів’яни, які пам’ятають гуртожитки на вулицях Пулюя та Каховській. Саме зараз ми і поспілкуємося про шляхи вирішення таких проблем.

Щодо означеної проблематики. Ситуація із станом гуртожит­ків по областях нерівномірна. Наприклад, у Києві 13 гуртожитків перебувають у задовільному технічному стані, а 50 — у неза­довільному. У Донецькій області навпаки: 61 гуртожиток — у задо­вільному стані, 24 — у незадовільному. В Одеській області цифри майже рівні — 32 і 36 відповідно.

Щодо форми власності така сама ситуація. Наприклад, у Тернопільській області гуртожитків державної власності взагалі немає, а в Одеській їх аж 90. Так само і з гуртожитками, включе­ними до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації): в Івано-Франківській області є один такий гуртожиток, а в Києві — 66. Ця проблема також є вагомою.

Що зробила Верховна Рада останнім часом, за дві останні каденції? Прийняла закони України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” і неймовірно “щасливий” для всіх “Про Загальнодер­жавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територі­альних громад на 2012–2015 роки”. Величезну кількість зауважень я чув і від вас, тут присутніх, і від багатьох інших людей.

Отож, шановне товариство, я хочу запросити вас до гострої, шпичастої розмови, яка була б оголено щирою і принесла б у ре­зультаті максимальну кількість пропозицій щодо оновлення, осу­часнення законодавства в цій сфері. Наша дискусія має макси­мально наблизити позиції законотворців, тобто Верховної Ради, депутатів місцевих рад — обласних, міських, районних і мешканців гуртожитків, щоб ми все обговорили і знайшли формулу, яка по­тім стане основою законодавчих ініціатив, які Верховна Рада прийме і зможе максимально покращити житлові умови мешканців гуртожитків.

Декілька слів щодо регламенту нашої роботи. Пропонується такий порядок: доповідь заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства — до 10 хвилин і 10 хвилин на запитання та відповіді; співдоповідь першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального гос­подарства та регіональної політики — до 10 хвилин і 10 хвилин на запитання та відповіді; виступи від депутатських фракцій — до 5 хвилин; загалом на обговорення проблеми відводиться 1 година 15 хвилин. Кожен виступ з трибуни, будемо просити, щоб він був компактним, коректним, — до 3 хвилин. Щоб ви орієнтувалися, за 30 секунд до завершення виступу прозвучить сигнал. Наприкін­ці  заслухаємо заключне слово представника Кабінету Міністрів і   представника керівництва профільного комітету, підіб’ємо підсумки.

Якщо ж хтось із тих, хто зголосився на виступ, не зможе потрапити в часові рамки і виступити, ми пропонуємо свої тези, пропозиції оформити в письмовому вигляді та передати до Комі­тету. Вони обов’язково будуть враховані при доопрацюванні про­екту Рекомендацій і включені до збірника матеріалів парламент­ських слухань. Рекомендації парламентських слухань Верховна Рада затвердить своєю постановою.

Отже, шановне товариство, з вашого дозволу я запрошую до доповіді заступника міністра регіонального розвитку, будів­ництва та житлово-комунального господарства України Білоусова Андрія Леонідовича. Нагадую, Андрію Леонідовичу, у вас 10 хви­лин. Прошу до трибуни.

 

БІЛОУСОВ А.Л., заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Процес приватизації в Україні розпочався 1992 року. Законодавство України про приватизацію становить сукупність законів та інших нормативних актів, що регу­люють майнові, правові та організаційні відносини щодо привати­зації майна. Таким чином, мільйони громадян України набули пра­ва придбати на безоплатній основі або за визначену плату житло у держави. Однак поза увагою залишалися громадяни, які постій­но проживають у гуртожитках і не мають іншого житла.

За даними Державної служби статистики України, станом на  1 травня 2014 року, в Україні налічувалося 9561 гуртожиток, з  яких: 6189 — відомчі, навчальних закладів та інші, 1957 — комунальної власності, 761 — державної власності, 654 — гурто­житки, що увійшли до статутних капіталів товариств. Загалом у гуртожитках всіх форм власності проживають 454 тисячі осіб.

З метою реалізації конституційного права громадян — мешканців гуртожитків на житло, тобто для набуття такими грома­дянами власного помешкання та припинення порушень їхніх жит­лових прав, Верховна Рада прийняла Закон України “Про забезпе­чення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. З метою створення умов для реалізації положень цього закону прийнято такі нормативно-правові акти: Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків” від 24 листопада 2008 року №1073, постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572” від 14 січня 2009 року №5, “Про затвердження Положення про наглядову раду з питань роз­поділу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожит­ків і прибудинкових територій” від 28 квітня 2009 року №428, На­каз Міністерства з питань житлово-комунального господарства України “Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян” від 16 грудня 2009 року №369, Закон України “Про За­гальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012–2015 роки”.

Відповідно до вимог статті 22 Закону України “Про забезпе­чення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” у регіо­нальних органах влади утворено та організовано роботу наглядо­вих рад з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій.

Крім того, на виконання пункту 5 Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків” від 24 листопада 2008 року №1073 у регіонах утворе­но обласні комісії з розв’язання проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло, робота яких переважно спрямована на припинення намагань незаконного виселення лю­дей із гуртожитків.

При Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства також утворено робочу групу з розв’язання проблем мешканців гуртожитків, до складу якої увійшли народні депутати України, представники центральних ор­ганів виконавчої влади, громадських організацій.

Для отримання інформації про хід передачі гуртожитків у  власність територіальних громад та надання дозволу громадя­нам на приватизацію приміщень у цих гуртожитках Мінрегіоном України запроваджено щоквартальний моніторинг.

З метою впровадження механізму реалізації Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гурто­житків” Верховна Рада затвердила Загальнодержавну цільову про­граму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012–2015 роки. Відповідно до програми передбачено проведен­ня капітального ремонту гуртожитків за кошти державного бюдже­ту (50 відсотків) та місцевих бюджетів (50 відсотків). Відповідно до прогнозних обсягів та джерел фінансування на виконання програ­ми передбачено 1 мільярд 200 мільйонів гривень для проведення капітального ремонту та передачі у власність територіальних гро­мад 1058 гуртожитків.

У 2012 році, за прогнозного обсягу фінансування у 249 міль­йонів гривень, планувалося виконати капітальний ремонт 105 гур­тожитків. На жаль, фактично було виділено тільки 3 мільйони гри­вень і профінансовано ремонт 15 об’єктів. Фінансування програми у 2013–2014 роках Державним бюджетом України не передбачено.

Незважаючи на відсутність фінансування, з державної у кому­нальну власність у 2013 році передано 112 гуртожитків, у першому кварталі 2014 року — 15 гуртожитків.

Аналіз постійної роботи з мешканцями гуртожитків вказує на актуальність вирішення питання передачі гуртожитків, які увій­шли до статутних капіталів товариств, у комунальну власність. Для уточнення норм Закону України “Про забезпечення реалізації жит­лових прав мешканців гуртожитків” щодо передачі у комунальну власність гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, 8 вересня 2011 року Верховною Радою прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

З метою реалізації цього закону Мінрегіоном розроблений проект і урядом прийнята постанова Кабінету Міністрів України №859, якою затверджено Порядок визначення розміру компенса­ції вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів това­риств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації). Механізм передачі таких гуртожитків наведено на слайді.

Для забезпечення реалізації зазначеної постанови Мін­регіоном розроблено проект змін до Загальнодержавної цільової програми, які передбачають державну підтримку органів місцево­го самоврядування для надання компенсації товариствам, у ста­тутних капіталах яких перебувають гуртожитки.

Незважаючи на відсутність змін до Загальнодержавної цільо­вої програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012–2015 роки, у 2013 році передано у власність тери­торіальних громад 62 такі гуртожитки, у 2014 році — 13 гурто­житків.

Як видно з аналітичних матеріалів, незважаючи на неповне фінансування програми з державного бюджету, а фактично на відсутність фінансування програми, роботи з приймання та пере­дачі гуртожитків у власність територіальних громад у регіонах три­вають, надаються дозволи мешканцям гуртожитків на приватиза­цію займаного житла.

Так, станом на 1 травня 2014 року, органами місцевого са­моврядування надано дозвіл на приватизацію кімнат у 1539 гурто­житках, що становить 78 відсотків, з яких 167 гуртожитків привати­зовано повністю. Отже, загальна кількість приміщень, на прива­тизацію яких надано дозвіл, становить 109 тисяч, або 50 відсотків. Тобто 50 відсотків приміщень уже приватизовані.

У розрізі регіонів маємо такі показники: найкраща ситуація з передачею гуртожитків у власність територіальних громад у Сум­ській, Миколаївській і Тернопільській областях; нижче середнього показники в Черкаській, Одеській областях та місті Києві. Найвищі показники щодо надання дозволів на приватизацію приміщень у гуртожитках у Херсонській, Івано-Франківській, Сумській облас­тях; нижче середнього показники у Закарпатській та Чернігівській областях.

З метою вирішення проблемних питань мешканців гуртожит­ків Мінрегіоном заплановано такі заходи:

1)  формування єдиного переліку гуртожитків, на які поши­рюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житло­вих прав мешканців гуртожитків”;

2)  посилення співпраці з державними органами та громад­ськими організаціями щодо вирішення проблемних питань меш­канців гуртожитків;

3)  розроблення та прийняття ряду нормативно-правових актів:

примірного положення про гуртожитки;

змін до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012–2015 роки;

порядку утримання приватизованих та неприватизованих житлових, нежитлових і допоміжних приміщень у гуртожитках;

порядку відшкодування власниками гуртожитків витрат за проведений ремонт житлових та допоміжних приміщень у гурто­житку громадянами, які на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку та фактично проживають у ньому;

порядку нарахування плати за житлово-комунальні послуги у гуртожитках;

змін до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства “Про затвердження Положення про порядок переда­чі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян” від 16 грудня 2009 року №396 щодо переліку докумен­тів, необхідних для приватизації житлових приміщень у гурто­житках;

4)  посилення роботи з регіонами, де неналежним чином забезпечується реалізація житлових прав мешканців гуртожитків.

Підсумовуючи викладений аспект і реалізацію положень Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав меш­канців гуртожитків”, Мінрегіон України сподівається, що спільними зусиллями всіх гілок влади ми поступово вирішимо проблеми півмільйона громадян, які проживають у гуртожитках.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановне товариство, давайте, можливо, ми зробимо таким чином. Нехай зараз заступник міністра займе місце в урядовій ложі, а ви підготуйте запитання у письмовому вигляді, щоб він міг підготувати відповіді і щоб ми не переривали роботи.

А зараз запросимо до слова першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобуду­вання і житлово-комунального господарства та регіональної полі­тики Зубка Геннадія Григоровича. Прошу, Геннадію Григоровичу, готуйтеся до виступу.

А ви поки що, шановне товариство, готуйте запитання, ми надамо слово заступнику міністра і першому заступнику голови профільного комітету наприкінці нашого засідання, щоб можна було більше часу відвести для діалогу.

Прошу, Геннадію Григоровичу.

 

ЗУБКО Г.Г., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики (одноман­датний виборчий округ №62, Житомирська область, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Шановний голо­вуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламент­ських слухань! Я хочу порушити всі ті питання, які сьогодні вже озвучив заступник міністра, але трохи в іншому аспекті.

Ми провели дуже велику аналітичну роботу спільно з Міні­стерством регіонального розвитку, з обласними державними ад­міністраціями і з’ясували ті питання, які сьогодні нам необхідні для  аналізу ситуації, що склалася в державі, і підготовки до роз­в’язання нагальних проблем.

Якщо подивимося на реалізацію всіх нормативно-правових актів у цій сфері (законів, постанов, розпоряджень Адміністрації Президента тощо), з’ясуємо: практично на 70 відсотків нічого не виконано.

Якщо проаналізувати ситуацію, з’ясовуються дуже прості речі. На сьогодні Фонд державного майна України, Міністерство регіонального розвитку, Державна служба статистики надають зовсім різні цифри щодо кількості гуртожитків, які перебувають у державній, приватній та комунальній власності. Єдиної стати­стики на сьогодні немає і, на жаль, немає однозначного розуміння того, яка кількість гуртожитків підпадає під дію Закону “Про забез­печення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. І саме ці парламентські слухання мають посприяти тому, щоб привести все до спільного знаменника і вишукати рішення, яке дасть змогу практично вирішити всі питання громадян, які проживають у гур­тожитках, а їх на сьогодні 496 тисяч (це приблизно населення обласного центру Миколаєва).

Якщо подивитися взагалі на проблеми, що стосуються гуртожитків, то, мабуть, одна з найголовніших — фінансування Загальнодержавної цільової програми, яка була розроблена для того, щоб передати гуртожитки державної і приватної власно­сті у власність територіальних громад, і потім щоб у людей була можливість приватизувати житло. Якщо говорити про фінансу­вання цієї програми, то я вам скажу: це було просто знущання. Якщо програмою передбачалося виділення 249 мільйонів гривень у 2012 році, то в бюджеті було передбачено 60 мільйонів, а виді­лено 2,5 мільйона гривень. Окрім того, що було недостатнє фінан­сування, держава ще й заборгувала 1,5 мільйона гривень тим мешканцям гуртожитків, які за власний рахунок виконали ремонт у своїх приміщеннях. У 2013–2014 роках взагалі нічого не виділя­лося — нуль.

Наведу такий приклад. Якщо кошторис всієї Загально­державної цільової програми становить 1 мільярд 200 мільйонів гривень, то на утримання Адміністрації Президента на рік потрібно 1 мільярд 274 мільйони. До того ж лише половина коштів на фінансування програми передбачається з державного бюджету, а половина — за рахунок місцевих бюджетів. Тому, на мою думку, ключовим питанням для вирішення проблем мешканців гуртожит­ків є забезпечення належного фінансування Загальнодержавної цільової програми.

Щодо стану передачі гуртожитків. Ви знаєте, ми можемо говорити зараз і про кількість гуртожитків, яка перебуває у при­ватній власності (654), можемо говорити про гуртожитки, які потрібно передати з державної власності, але є ще й інші — на сьогодні 1957 гуртожитків перебувають у комунальній власності. Щодо 1539 гуртожитків вже прийнято рішення про приватизацію, а приватизовано, на жаль, лише 167. Тому говорити про те, що сьогодні не можемо передати у комунальну власність, — це одна проблема, а ще одна — що на сьогодні приватизовано практично 10 відсотків того, що вже передано.

До речі, у таких гуртожитках, щодо яких вже прийнято рішення про передачу у комунальну власність, де вже можна при­ватизувати житло, мешкають 285 298 осіб. Це приблизно населен­ня обласного центру Житомира.

Якщо подивитися на всі проблеми, які виникають і які потрібно вирішувати, то найчастіше вони зумовлені прогалинами у законодавстві. Основні проблеми ви знаєте, я не буду їх повто­рювати. Це і невизначеність категорії гуртожитків та громадян, на яких поширюється дія закону, і відсутність визначення “на закон­них підставах”. Тому що сьогодні вимагається наявність ордера, а дуже багато мешканців були поселені в гуртожитки на підставі листів, якихось інших дозволів, документів. І тепер ці громадяни, які вже тривалий час живуть у гуртожитках, не мають можливості скористатися своїм правом на приватизацію житла. Це і неперед­бачення умов надання гуртожиткам статусу соціального житла або перепрофілювання, відсутність підстав, з яких суд приймає рішен­ня про передачу гуртожитку у власність територіальної громади.

Додам, що ми все-таки оминаємо увагою ще одну велику проблему. Ті мешканці гуртожитків, які отримали право на прива­тизацію і, можливо, приватизували свою кімнату, все-таки не використали повністю свого права на приватизацію, вони не отри­мали тієї кількості квадратних метрів, на які мають право за законом.

Які перешкоди виникають при застосуванні закону?

Найперша проблема, ще раз повторюю, — відсутність фінан­сування. Ми розуміємо, що у місцевих бюджетах немає коштів, не виділяється достатнього фінансування. Але якщо б держава чітко виконувала в частині фінансування Загальнодержавну цільову програму, то й місцеве самоврядування вишукало б гроші, щоб виконати свої зобов’язання. Бо якщо не виконує держава, то й мі­сцеве самоврядування дозволяє собі не виконувати.

Друга проблема — відсутність можливості фінансування капітального ремонту, відсутність механізму передачі гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств. Цим питанням по­трібно дуже серйозно займатися. Ми зняли з розгляду поданий законопроект у зв’язку з тим, що саме це питання нині хвилює багатьох людей.

Ще одна проблема — відсутність технічної, містобудівної та землевпорядної документації, яка потрібна для того, щоб можна було передати гуртожитки у комунальну власність. Є труднощі з оформленням документів приватизації, а також порушення норм Закону “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

Тому в Рекомендаціях ми повинні чітко визначити, що 2014 року має бути прийнятий єдиний узгоджений закон про внесення змін до Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. Я думаю, що ми повинні серйозно обговорити цей законопроект з громадськими органі­заціями, з асоціаціями, з органами місцевого самоврядування.

І також має бути прийнятий вже внесений законопроект “Про внесення змін до додатка №3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”, у якому передбачається збільшити на 395 мільйонів гривень видатки загального фонду Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за бюджетною програмою “Капітальний ремонт гуртожитків, що передаються з державної власності у власність територіальних громад”. Цей законопроект вже розглянутий у нашому профільному комітеті, рішення пози­тивне, всі його підтримали, і тепер ми чекаємо на розгляд у сесійному залі.

Існує ряд питань, які мають вирішуватися на рівні Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, зокрема щодо внесення змін до Загальнодержавної цільової програми. Ми вважаємо, що дію цієї програми потрібно продовжити і чітко ви­значити цифри, які повинні бути виконані. Потрібно розробити єдиний перелік гуртожитків, для того щоб утворити інвентариза­ційні комісії. Ми знаємо, що утворено робочу групу при Мінрегіоні, яка вивчає проблеми незаконного виселення мешканців із гурто­житків, але я вважаю, що найголовніше завдання — визначити єдину інвентаризаційну комісію, яка дасть чітку відповідь.

Ну, і основні питання — прийняття нормативних актів, які уможливлять передачу гуртожитків у власність територіальних громад.

Що стосується повноважень органів місцевого самовряду­вання:

1)  створення комісій з проведення інвентаризації;

2)  розроблення та затвердження місцевих програм з відпо­відним фінансовим забезпеченням;

3)  забезпечення роботи постійних комісій.

Я думаю, що сьогодні ми проведемо серйозне обговорення, почуємо дуже багато зауважень, пропозицій. Нам потрібно знайти спільне рішення, яке охоплюватиме і комунальні гуртожитки, в яких органи місцевого самоврядування не поспішають надавати дозволи на приватизацію, і гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств. Потрібно все чітко визначити, вирішити і за­крити це питання. І найголовніше — вирішити питання з державни­ми гуртожитками, які мають бути передані територіальним громадам.

Думаю, що разом ми вийдемо на якесь спільне рішення, яке  дасть змогу 498 тисячам мешканців гуртожитків знайти своє житло.

Дякую за співпрацю і за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Геннадію Григоровичу.

Шановне товариство, розпочинаємо обговорення. Я поди­вився список промовців і в мене одразу запитання до профіль­ного комітету: що за ґендерна нерівність? Лише одна жінка! Але розпочнемо з чоловіка, щоб нам добре велося.

Запрошую до слова народного депутата України, члена Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації Андрієвського Дмитра Йосиповича. Будь ласка. Про­шу підготуватися віце-президента Національної академії наук України, академіка НАН України Загороднього Анатолія Глібовича.

 

АНДРІЄВСЬКИЙ Д.Й., член Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації (одномандатний виборчий округ №222, м. Київ, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Добрий день, шановні колеги! Сього­дні на парламентських слуханнях я представляю Спеціальну конт­рольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації. Основне питання, з яким звертаються до Спеціальної контрольної комісії громадяни, стосується приватизації кімнат у гуртожитках, які були включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації). Таких питань дуже багато, вони стосуються 745 гуртожитків, в яких проживають майже 100 тисяч людей.

Я хочу подякувати нашим колегам, які підготували законо­проект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” (№4879). Ми знаємо, що під час підготовки та обговорення цього законопроекту, в тому числі і в комітеті, надходили зауваження від громадських організацій, від громадян, які мешкають у гуртожитках. Тому сьогодні ми прово­димо роботу з доопрацювання цього законопроекту. Впевнений, що якраз проблему гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, цей законопроект врегулює. Також покладаємо велику надію на те, що під час нинішніх парламентських слухань ми отримаємо нові пропозиції, щоб поліпшити згаданий законо­проект.

Багато громадян у своїх зверненнях скаржаться на те, що органи місцевого самоврядування зволікають з наданням до­зволу на приватизацію кімнат у гуртожитках, які перебувають у комунальній власності. Причому ситуація, на диво, нерівномірна. Наприклад, в Одеській, Львівській, Чернівецькій, Івано-Франків­ській областях дозволено приватизацію в усіх гуртожитках кому­нальної власності, а в Київській області — лише в 47 із 169 гурто­житків (27 відсотків), у Житомирській області — 12 з 25 (менше 50 відсотків). Загалом у державі з більш як 2 тисяч комунальних гуртожитків надано дозволи на приватизацію житла менш як у 1,5 тисячі гуртожитків (73 відсотки), а повністю завершена при­ватизація лише у 103 гуртожитках.

Запрошую вас активніше звертатися до Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. Ми дуже ретельно всі ці питання відслідковуємо, постійно проводимо засідання і робимо все, щоб врегулювати цю проблему.

Для багатьох громадян кімната в гуртожитку є єдиним житлом, і на отримання безоплатного комфортного житла від держави вони вже не розраховують. При цьому я хотів би звер­нути увагу, що нами підготовлено проект Закону “Про основні засади державної житлової політики” (№3498), яким ми чітко врегульовуємо і права мешканців гуртожитку, і право на соціальне житло, яке, безумовно, має надаватися, замість того щоб родина все своє життя проживала в гуртожитку.

Щиро дякую за увагу. Сподіваюся, що парламентські слухання дадуть новий поштовх до розвитку законодавства, яке врегулює це дуже болюче питання. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова академіка Загороднього Анатолія Глібовича. Прошу підготуватися голову Комітету захисту мешкан­ців гуртожитків України Всеукраїнської громадської організації “Спілка громадських організацій України “Народна Рада” Палаша Миколу Петровича.

Прошу, Анатолію Глібовичу.

 

ЗАГОРОДНІЙ А.Г., віце-президент Національної академії наук України. Вельмишановні народні депутати! Вельмишановні гості, учасники парламентських слухань! Питання, винесене на обговорення, без сумніву, вимагає вдосконалення правового врегулювання.

Національна академія наук України будувала та утримає гуртожитки з метою забезпечення основних статутних завдань: навчання аспірантів та докторантів. На даний час у Національній академії наук за державним замовленням навчаються більше 500 іногородніх аспірантів та 20 докторантів. Це при тому, що строк навчання в аспірантурі на сьогодні становить три роки. У разі його збільшення, як планується, до чотирьох років їх кіль­кість зросте до 700 осіб.

Хоча Національна академія наук України не має гуртожит­ків, які будувалися як сімейні, частина мешканців складають сім’ї, що цілком природно. Така ситуація склалася внаслідок того, що випускники аспірантури залишалися проживати в гуртожитках до отримання службового житла. Однак останніми роками забез­печення житлом працівників НАН України не задовольняє потреби, і тому на сьогодні в гуртожитках проживають більше 2 тисяч моло­дих науковців та членів їхніх сімей.

Національна академія наук із розумінням ставиться до потреб мешканців гуртожитків, особливо сімейних, і робить все можливе для збільшення обсягів будівництва службового житла за  рахунок усіх джерел фінансування. Зокрема, протягом останніх п’яти років академія отримала 3 тисячі квадратних метрів житла переважно за рахунок залучених ресурсів. У 2014 році НАН Украї­ни планує отримати 8,5 тисячі квадратних метрів житла для своїх працівників. Загалом відповідно до схваленої концепції розвитку до 2018 року академія має збудувати 25 тисяч квадратних метрів житла без використання коштів державного бюджету.

Національна академія наук України має глибоке переконання в необхідності забезпечення житлом своїх працівників не за раху­нок приватизації кімнат у гуртожитках, а шляхом реалізації про­грами будівництва житлових будинків, де НАН України виступає замовником.

З метою збереження у віданні Національної академії наук України гуртожитків, які призначені для тимчасового проживання аспірантів та наукових працівників на період їх навчання і роботи, академія звертається з великим проханням визначити гуртожитки Національної академії наук України як такі, на які не поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. В іншому разі дуже скоро академія про­сто буде позбавлена можливості забезпечувати аспірантів місцем у гуртожитку.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Палаша Миколу Петровича. Миколо Петровичу, я отримав вашу записку, намагатимуся її реалізувати (Оплески). Будь ласка.

 

ПАЛАШ М.П., голова Комітету захисту мешканців гуртожитків України Всеукраїнської громадської організації “Спілка громад­ських організацій України “Народна Рада”. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Ми вже почули з доповідей та знаємо ситуацію, що склалася з реалізацією прав мешканців гур­тожитків в Україні. На жаль, найплачевніша ситуація в тих гурто­житках, які включені до статутних капіталів товариств.

Станом на березень 2011 року, до статутних капіталів було включено 1111 гуртожитків. На сьогодні, за даними Фонду дер­жавного майна, їх залишилося 654. Отже, більше половини гурто­житків взагалі невідомо куди поділися. Тобто в державі взагалі немає єдиного обліку гуртожитків усіх форм власності.

Окрім того, ми знаємо, що в 1990-х роках відбулася “прихватизація” гуртожитків підприємств, і люди просто потрапи­ли в рабство до лжевласників. Нині лжевласники використовують людей, які проживають у таких гуртожитках, як засіб для збага­чення. На жаль, саме так і відбувається. Тому що не всі гуртожит­ки, включені до статутних капіталів товариств, використовують за призначенням, частково власники здають їх в оренду, а люди, які роками там живуть і вже мають великі сім’ї, на жаль, не захищені жодним законом.

За результатами слухань у Комітеті, які відбулися 2012 року, були направлені гарні рекомендації всім органам влади. Проте минув час, а всі ці справи й досі залишаються на папері. На жаль, ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України, ні органи місцевого самоврядування, ні Генеральна прокуратура України, ні Верховний Суд України взагалі нічого не роблять для вирішення цієї проблеми.

Якщо люди звертаються до Генеральної прокуратури щодо порушення їхніх прав, то відповідь надходить, написана за шабло­ном: шановний, якщо ваші права порушено, звертайтеся до суду. Вони йдуть до суду і знову отримують той самий результат. Люди не можуть захистити своє право навіть у суді. Корупція в судах дає право власникам і надалі знущатися над мешканцями гуртожитків.

І навіть законопроект №4879, скажу відверто, на жаль, не захищає інтересів мешканців гуртожитків, а дозволяє й надалі поневолювати людей. Ми проти таких статей, особливо проти статті 14, яка дає змогу власникам не передавати гуртожитки у комунальну власність.

Тому ми просимо профільний комітет Верховної Ради Украї­ни розробити єдиний законопроект з урахуванням всіх проектів, які внесені, який дійсно захищатиме не власників гуртожитків, а інтереси мешканців гуртожитків, поневолених за чинним законо­давством (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова першого заступника Вінницького міського голови Кістіона Володимира Євсевійовича. Прошу підготуватися народного депутата України Дубіля Валерія Олександровича.

 

КІСТІОН В.Є., перший заступник Вінницького міського голови. Доброго дня! Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Попередні промовці гарно висвітили проблеми, які існують щодо гуртожитків. Я хочу розповісти вам про позитивну практику щодо забезпечення прав мешканців гуртожитків у Вінниці.

Житловий фонд Вінниці становить 2021 багатоквартирний житловий будинок, із яких 103 — гуртожитки різних форм влас­ності, в яких проживають близько 25 тисяч мешканців. Гуртожитки будувалися ще за радянських часів для тимчасового проживання працівників підприємств та установ. На сьогодні для багатьох українців вони вже стали постійним місцем проживання, люди не сподіваються отримати інше житло. Рівень комфорту в гуртожит­ках є досить низьким. Найбільш актуальні проблеми: незадовіль­ний санітарно-технічний стан; самовільні перепланування та пере­обладнання місць загального користування; відсутність індивіду­ального обліку споживання електричної енергії тощо.

У 90-х роках минулого століття фінансове становище підприємств значно погіршилося, що призвело до банкрутства більшості підприємств міста. Як наслідок — відсутність будь-яких капіталовкладень у ремонт гуртожитків, відсутність відповідаль­ного власника будинку, загроза виселення мешканців. А тому, проживаючи у відомчих гуртожитках, мешканці не отримували на­лежних комунальних послуг та гарантій щодо подальшого прожи­вання в них.

Першим кроком до початку здійснення приймання-передачі гуртожитків у комунальну власність стало прийняття у 2000 році Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність”. Однак не було забезпечено належне державне фінан­сування, що позбавило можливості в повній мірі реалізувати цей закон.

Тому, виконуючи свої основні функції щодо забезпечення соціального захисту мешканців міста та покращення умов їх про­живання, починаючи з 2001 року, Вінницька міська рада прийняла у комунальну власність від підприємств та організацій 85 гурто­житків загальною площею 247,3 тисячі квадратних метрів. Пере­важна більшість гуртожитків передана у комунальну власність у  2006–2007 роках за ініціативи та підтримки нового міського го­лови. У цей час 56 гуртожиткам надано статус житлового будинку для малосімейних, завдяки чому 18 835 громадян отримали мож­ливість приватизувати житло.

У 2008 році прийнято Закон України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, який дав змогу цій категорії громадян реалізувати своє право на приватизацію житла. Виконуючи цей закон, Вінницька міська рада надала до­зволи на приватизацію кімнат у 27 гуртожитках (3965 мешканців). Незважаючи на труднощі, про які вже говорилося, більшість пи­тань і проблем мешканців гуртожитків Вінницька міська рада вирі­шила самостійно, без сприяння держави.

Окремої уваги потребує Закон України “Про Загальнодер­жавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територі­альних громад на 2012–2015 роки”. Програма затверджена, але не реалізована, знову-таки, через відсутність фінансування з боку держави.

На виконання Загальнодержавної цільової програми 2012 року в місті розроблена та затверджена Програма передачі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Він­ниці на 2012–2015 роки, якою передбачалося здійснити передачу 8 гуртожитків державної форми власності та фінансування видат­ків на відповідні заходи в сумі 5,6 мільйона гривень. Відповідно до програми у комунальну власність міста прийнято лише 2 гурто­житки. У зв’язку з відсутністю фінансування Загальнодержавної ці­льової програми з державного бюджету зволікається здійснення приймання-передачі решти 6 гуртожитків.

Крім того, у Вінниці залишаються невирішеними проблеми мешканців 8 гуртожитків, які внаслідок недосконалості політики державних органів були включені до статутних капіталів господар­ських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратиза­ції), та на сьогодні перебувають у приватній або колективній вла­сності. Передача у комунальну власність гуртожитків приватної або колективної власності може відбутися, за умови виділення коштів з державного бюджету не тільки на їх капітальний ремонт, а й на компенсацію вартості. Тільки таким чином мешканці при­ватних гуртожитків (у Вінниці в таких гуртожитках проживають більше 700 осіб) зможуть реалізувати своє конституційне право на житло.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради також зіткнувся з проблемою мешканців відомчих гуртожитків — проведення пере­реєстрації громадян, які тривалий час проживають у гуртожитку, але в їхніх паспортах зазначена лише адреса гуртожитку, без но­мера кімнати, або номер іншої кімнати, яку вони займали до переселення. Підставою для реєстрації в гуртожитку є ордер, а ордер видається тільки на вселення в гуртожиток, інше не пе­редбачено законодавством. Тому пропонується надати повнова­ження органам місцевого самоврядування щодо надання дозволів підприємствам та організаціям, у віданні яких перебувають гурто­житки, на проведення реєстрації мешканців, які проживають у гур­тожитку не менше п’яти років, відповідно до інвентаризаційних даних.

Отже, на державному рівні треба виконати такі завдання:

1)  забезпечити фінансування з державного бюджету За­гальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у влас­ність територіальних громад на 2012–2015 роки;

2)  забезпечити захист прав мешканців приватних гуртожит­ків, включених до статутних капіталів товариств;

3)  надати повноваження органам місцевого самоврядування щодо надання дозволів підприємствам та організаціям, у віданні яких перебувають гуртожитки, на впорядкування реєстрації меш­канців, які фактично проживають у таких гуртожитках.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова народного депутата України Дубіля Валерія Олександровича. Підготуватися мешканці гуртожитку у Чернігові Россол Парасковії Василівні.

 

ДУБІЛЬ В.О., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (одномандатний виборчий округ №205, Чернігівська область, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! На сьогодні, дійсно, існує болюче питання гуртожитків, і  найболючіш болюче воно відчувається в Чернігівській області. Тому наша чернігівська громада делегувала мене до робочої гру­пи, утвореної при Комітеті Верховної Ради України з питань будів­ництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики. Робоча група узагальнила всі пропозиції і внесла їх у вигляді законопроекту №4879. Дозвольте поінформу­вати про деякі положення цього законопроекту.

У цьому законопроекті законність підстав володіння житло­вим приміщенням у гуртожитку визначається не тільки спеціальним ордером, а й рішенням профкому чи адміністрації про надання житлового приміщення. Тому пропонується в Житловому кодексі передбачити норму, що законною підставою володіння житловим приміщенням у гуртожитку є рішення про надання жилої площі, а також передбачити підстави і порядок визнання недійсним рі­шення про надання житлового приміщення, а не лише ордера.

До таких підстав належать (у кодексі все виписано): подання громадянами відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, що не відповідають дійсності; порушення прав інших громадян або організацій на надане житлове приміщення; неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про надання житлового приміщення, а також інші випадки порушення порядку та умов на­дання житлових приміщень.

Головними умовами для приватизації житлових приміщень у гуртожитках мають бути законність отримання у володіння і ко­ристування цих приміщень і тривале відкрите, безперервне воло­діння, користування ними та нереалізація в повному обсязі свого права на приватизацію житла. Реєстрація місця проживання не є обов’язковою.

Громадяни, які на законних підставах отримали у володіння жилі приміщення у гуртожитках і продовжують відкрито, безпе­рервно володіти цими приміщеннями не менше 10 років, зможуть звернутися до суду і визнати право власності на цю кімнату. Така норма дасть змогу 552 800 мешканцям гуртожитків приватизувати свої кімнати.

Крім того, законопроектом передбачається:

1)  прийняття місцевими радами рішення щодо подальшого використання гуртожитків, прийнятих у власність територіальних громад, за попереднім погодженням з мешканцями цих гурто­житків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2)  поширення дії Закону України “Про забезпечення реалі­зації житлових прав мешканців гуртожитків” на гуртожитки, вклю­чені до статутних капіталів товариств та відчужені в інший спосіб;

3)  подовження дії мораторію на відчуження гуртожитків на 12 років з дня опублікування Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, тобто до 2020 року.

З огляду на викладене, прошу прискорити розгляд і забез­печити прийняття у 2014 році законопроектів “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення право­вого регулювання реалізації житлових прав мешканців гуртожит­ків” (№4879) і “Про внесення змін до додатка №3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” щодо капітального ремонту гуртожитків, що передаються з державної власності у власність територіальних громад” (№4272).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова мешканку гуртожитку з Чернігова Россол Парасковію Василівну.

 

РОССОЛ П.В., член Всеукраїнського об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України” (м. Чернігів). Шановні учасники парламентських слухань! У квітні 2012 року проводилися слухання в Комітеті Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіо­нальної політики “Про стан виконання законів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. Учасниками слухань напрацьовані рекомендації для всіх гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової, органам місцевого самоврядування. Проте ці рекомендації практично не взяті до уваги і не виконані.

На сьогодні в рамках законодавства місцеві державні адміні­страції, органи місцевого самоврядування можуть самостійно вжити ряд вичерпних заходів для сприяння реалізації мешканцями гуртожитків житлових прав. Ми пропонуємо надати такі рекомен­дації обласним, Київській міській, місцевим державним адміні­страціям, органам місцевого самоврядування:

1)  активізувати роботу щодо залучення громадського кон­тролю за розподілом та отриманням житла в гуртожитках шляхом утворення наглядових рад та постійних комісій із розв’язання проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло;

2)  забезпечити щомісячне проведення засідань місцевих постійних комісій із розв’язання проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло;

3)  забезпечити прийняття у 2014 році органами місцевого самоврядування рішень про передачу, надання згоди на прийнят­тя в комунальну власність гуртожитків, які досі не передано з дер­жавної та приватної форм власності;

4)  провести цього року повну інвентаризацію гуртожитків, на які пошириться дія Закону України “Про забезпечення реалі­зації житлових прав мешканців гуртожитків”, та затвердити графік їх передачі у власність територіальних громад;

5)  вжити заходів до розроблення органами місцевого само­врядування проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт та реконструкцію гуртожитків державної та приватної форм власності, які визначені рішеннями органів місцевого само­врядування для передачі у власність територіальних громад;

6)  розробити спільно з постійними комісіями із розв’язання проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло місцеві програми передачі гуртожитків у власність територі­альних громад та місцеві програми фінансування утримання та використання гуртожитків і прибудинкових територій;

7)  передбачати в місцевих бюджетах кошти для виконання зазначених програм, проведення робіт з ремонту будівель гурто­житків та заміни, реконструкції інженерних мереж;

8)  розробити спільно з постійними комісіями із розв’язання проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло щодо кожного із гуртожитків, включених до статутних капі­талів товариств у процесі приватизації (корпоратизації), план дій для забезпечення реалізації мешканцями цих гуртожитків права на житло;

9)  забезпечити прийняття у 2014 році органами місцевого самоврядування рішень про надання дозволу на приватизацію всім мешканцям гуртожитків комунальної власності.

Від імені мешканців гуртожитків Чернігівської області пере­даю вдячність народному депутату Валерію Дубілю за його актив­ну діяльність з розв’язання наших проблем (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова Вербицького Григорія Павловича, заступ­ника Криворізького міського голови (Дніпропетровська область). Підготуватися Усенку Миколі Григоровичу, першому заступнику Новоград-Волинського міського голови (Житомирська область). Будь ласка, Григорію Павловичу.

 

ВЕРБИЦЬКИЙ Г.П., заступник Криворізького міського голови (Дніпропетровська область). Спасибі. Шановні учасники парла­ментських слухань! Після набрання чинності у 2009 році Законом України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” у Кривому Розі створено міську постійно діючу комі­сію з розв’язання проблемних питань забезпечення прав мешкан­ців гуртожитків на житло, засідання якої проводяться щомісяця. Починаючи з лютого 2009 року, проведено 52 засідання комісії. У  результаті її роботи у комунальну власність прийнято 11 гуртожитків.

Отже, у місті налічується 28 гуртожитків, на які поширюється дія зазначеного закону, мешканці яких мають право реалізувати своє право на приватизацію жилих приміщень. На сьогодні із 3329 кімнат приватизовано 664 (21 відсоток).

За останніх п’ять років вдалося більше ніж у 2,5 разу змен­шити кількість звернень мешканців гуртожитків до органів місце­вого самоврядування з різних питань.

Крім того, за організаційної підтримки органів місцевого самоврядування 13 вересня 2013 року у Кривому Розі мешканця­ми гуртожитку на площі Домнобудівників, 2 (321 кімната) створено та успішно діє об’єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку.

За цей час двом гуртожиткам присвоєно статус житлових будинків. Постійно проводиться робота з переселення мешканців, які займають ліжко-місця, в окремі кімнати для отримання можли­вості в подальшому реалізувати право на приватизацію. Проведе­но 22 таких переселень.

Водночас для повного виконання норм Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” надаємо чотири пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України:

1) перегляд застарілої, прийнятої ще за радянських часів, Постанови Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року №208, де передбачена вимога, що суперечить законодавству, щодо порядку заселення людей у гуртожитки. Цю постанову по­трібно переглянути. Думаю, міністерство нас підтримає і підготує відповідний проект постанови Кабінету Міністрів;

2) вирішити питання щодо гуртожитків, включених до статут­них капіталів товариств, тобто виключити із статті 14 закону слова “за умови повної компенсації вартості гуртожитку” (Оплески);

3) передбачити, що зміна статусу гуртожитку на житловий будинок сьогодні можлива тільки через реконструкцію, тому що немає ні грошей, ні всього іншого;

4) виключити з Державної будівельної норми “Житлові будинки. Основні положення” слова “крім випадків…”

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершувати.

 

ВЕРБИЦЬКИЙ Г.П. … Що дасть змогу спростити і здешевити процес переведення гуртожитків у статус житлового будинку;

5) обласним державним адміністраціям встановити гранич­ний розмір плати за проживання людей у гуртожитках. Оскільки є проблеми із субсидіями, просимо внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України №276 від 26 березня 2008 року.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Григорію Павловичу.

Запрошую до слова першого заступника Новоград-Волинського міського голови (Житомирська область). Бачите, який у нас діалог відбувається. Я прошу в такому контексті виступати: надавайте пропозиції, діліться досвідом. Прошу.

 

УСЕНКО М.Г., перший заступник Новоград-Волинського міського голови (Житомирська область). Дякую. Шановні учасники парламентських слухань! У нас хоч і невелике місто Новоград-Волинський — 60 тисяч населення, проте гуртожитки такі самі, як і  у великих містах, такі самі, мабуть, і проблеми.

Ми вирішили питання про прийняття у комунальну власність гуртожитку, який був включений до статутного капіталу ПАТ “Новоград-Волинський завод сільгоспмашин”. Спочатку власник вимагав компенсації від міської ради. Разом з тим ніякої компен­сації ми йому не платили. І я хочу сказати, що в цьому питанні головне, все-таки, бажання міської ради вирішити це питання. У  нас таке бажання було, були розуміння і підтримка Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Я дякую Юсипцю Юрію Григоровичу, він безпосе­редньо займався цим питанням, і нам вдалося його вирішити.

Я вважаю, і ми можемо вже аналізувати, що за тим законо­давством, яке на сьогодні діє, можна працювати. Виникали питан­ня у нас у зв’язку з тим, що людям свого часу не були видані ордери, їх тоді практично ніхто не видавав. Ми вирішили це пи­тання, за місяць видали ордери всім, хто проживає у гуртожитку. Після цього провели інвентаризацію, і на сьогодні у нас 70 відсот­ків мешканців цього гуртожитку змогли приватизувати своє житло.

Є питання щодо змін, внесених до Закону “Про забезпе­чення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, маю на увазі норму про компенсацію. Яким чином ми вирішили питання з  власником про компенсацію? Ну, по-перше, він погодився на наше прохання по-доброму передати, ми поставили такі умови. Ви знаєте, у міської ради завжди є можливості впливати і щодо комунальних послуг, і щодо землі, і з інших питань, для того щоб власник сам прийшов до нас і попросив, щоб ми прийняли гуртожиток. Таким чином питання було вирішено. Щодо компен­сації ми так само пішли назустріч власнику. Ми залишили йому у власності, як він просив, дві кімнати, вони залишилися у влас­ника на балансі.

З інших питань проблем у нас не виникало. Я думаю, що зміни, які сьогодні пропонуються до цього закону, дадуть змогу цілком вирішити це питання.

Що стосується фінансування. Однією з умов, коли ми прий­мали гуртожиток у комунальну власність, була вимога до мешкан­ців взяти участь у співфінансуванні капітального ремонту. Люди погодилися. Фактично 1 мільйон гривень було витрачено на ре­монт: 20 відсотків зібрали мешканці гуртожитку, решту — 800 ти­сяч дофінансувала міська влада. Оскільки, на жаль, держава, м’яко кажучи, підвела нас у цьому плані, ми змушені були з місь­кого бюджету профінансувати ці видатки. На сьогодні питання щодо гуртожитку у нас знято. Якщо комусь цікаво, як ми це зро­били, нормативні документи, які ми приймали, — будь ласка, за­прошую до Новоград-Волинського Житомирської області.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Григоровичу. Бачите, який у  нас досвід! Так по-доброму домовилися з власником. Такий досвід треба переймати.

Запрошую до слова заступника голови Всеукраїнської профспілки “Захист прав” Федерляна Володимира Мирославо­вича. Підготуватися народному депутату Васюнику.

 

ФЕДЕРЛЯН В.М., заступник голови Всеукраїнської проф­спілки “Захист прав”. Усім доброго дня! Члени Всеукраїнської профспілки “Захист прав” провели збори мешканців гуртожитків у регіонах України, на яких обговорена ситуація, що склалася до­вкола передачі гуртожитків усіх форм власності у власність тери­торіальних громад, а також обговорені проекти змін до Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожиків”.

Ми, громадські і профспілкові організації, змушені визнати, що деякі законопроекти, які нібито розроблялися для блага меш­канців гуртожитків, чомусь розробниками були утаємничені. На наші неодноразові звернення щодо офіційного надання, ознайом­лення із законопроектом ми отримували ствердну відповідь: “Завтра”. От і постає запитання: для кого це все писалося?

У ході обговорень і дискусій, які виникали під час озна­йомлення з проектами змін до чинного законодавства, мешканці гуртожитків переважної більшості міст і містечок України на своїх зборах ухвалили рішення рекомендувати народним обранцям вра­хувати та внести до Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” такі пропозиції.

Перше і найголовніше — до кінця 2014 року всі гуртожитки незалежно від форми власності мають бути передані у власність територіальних громад (Оплески).

Виконавчим органам територіальних громад підготувати та внести на розгляд відповідних рад питання прийняття гуртожитків у власність громади. При цьому компенсаційні заходи, передбаче­ні законодавством, залишаються у компетенції фінансово-право­вих відносин між власниками гуртожитку, з однієї сторони, та дер­жавою, з другої.

Друге. Надання гуртожитку статусу соціального житла недо­пустиме, це вносить соціальну напруженість та створює можливо­сті для маніпуляцій і корупції.

Третє. Особливо звертаємо вашу увагу на несприйняття та неприпустимість змін до статей 2 і частини четвертої статті 14 закону, запропонованих у законопроекті №4879 (розробники — Зубко, Дубіль та інші). Ми категорично проти! (Оплески). Наголо­шую: проти!

Шановні народні обранці, звертаємося до вас: або ви почує­те голос громади, голос тих, кому ви обіцяли, тих, хто вам повірив і надав вам владні повноваження, і питання рабів у ХХІ столітті в  державі Україна буде вирішено, або ми й надалі залишимося товаром, який можна вигідно обміняти на посади, на тендери, на матеріальні блага.

Революція гідності змінили нас усіх. Вона показала нам, що навіть у безвихідних ситуаціях є вихід, який виводить нас на новий щабель, на новий рівень відносин між владою і народом.

Звертаємося до всіх фракцій і груп у Верховній Раді, до всіх народних депутатів, у яких ще залишилися совість, яка не до­зволить їм своїх побратимів, своїх товаришів, друзів і знайомих, своїх однопартійців та просто громадян України залишити у стату­сі рабів і товару.

Ми підтримуємо пропозиції наших союзників і товаришів з Комітету захисту мешканців гуртожитків та Всеукраїнської громадської організації “Спілка захисту конституційних прав меш­канців гуртожитків, квартиронаймачів, орендарів, власників житла, користувачів комунальних послуг”. Сподіваємося, що здоровий глузд, порядність та чесність візьмуть гору над матеріальними цінностями.

Пропонуємо всі законопроекти, які на даний момент зареє­стровані, разом з пропозиціями, що пролунають у цьому залі, об’єднати в єдиний законопроект. При цьому голос мешканців гуртожитків, голос громадськості має бути почутий і врахований першочергово.

Дякую. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова народного депутата Васюника Ігоря Васильовича. Підготуватися Дмуховському Степану Михайловичу, першому заступнику Червоноградського міського голови (Львівська область).

 

ВАСЮНИК І.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної полі­тики та ядерної безпеки (одномандатний виборчий округ №117, Львівська область, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Шановні учасники парламентських слухань! Наре­шті за п’ять років ми намагаємося зрушити з мертвої точки питання гуртожитків. Це потребує не тільки законодавчих змін, не тільки фінансових вливань, а насамперед згоди і бажання чинов­ників, урядовців, народних депутатів, урешті-решт, щоб витягти з кабали тих людей, які проживають у гуртожитках, і дати їм на­лежне право жити у нормальних своїх помешканнях.

Для мене це пріоритетне завдання, тому що на моєму окрузі близько 1,5 тисячі людей проживають у гуртожитках колишнього державного підприємства “Львівський автобусний завод”. Підпри­ємство вже розвалили, знищили, збанкрутували, роздерли на частини, а гуртожитки разом із мешканцями передали новим рабовласникам, можна так сказати. Я був у тих гуртожитках, ба­чив, у яких умовах живуть люди. І така проблема по всій Україні.

Суть розв’язання проблем з гуртожитками полягає передов­сім у захисті прав мешканців гуртожитків. Свого часу, працюючи на державних підприємствах, люди отримували кімнату або ліжко-місце в гуртожитку. Потім ці підприємства (заводи) збанкрутували або їх приватизували, відповідно гуртожитки залишилися без на­лежного обслуговування — і підприємства вже немає, і місту вони не належать. У гіршому випадку гуртожитки разом із людьми про­сто продали у приватні руки, як це сталося з трьома гуртожитками Львівського автобусного заводу.

На сьогодні є гуртожитки відомчі, які дуже складно, але потроху передають на баланс міста. Мешканці таких гуртожитків отримують право на нормальне безперебійне обслуговування ко­мунальними підприємствами, право приватизувати хоч ті мізерні, але свої квадратні метри житла.

І є гуртожитки, які у процесі приватизації (корпоратизації) включені до статутних капіталів господарських товариств. Через недосконалість українського законодавства такі гуртожитки при­ватизували, по суті, разом із людьми, а згодом передали до інших статутних капіталів або відчужили в інший спосіб. Мешканці таких гуртожитків, на відміну від інших, не захищені законодавством: во­ни не можуть приватизувати своє житло, не можуть прописати своїх дітей, власник може викинути їх на вулицю в будь-який момент, продати їхнє житло. І за комунальні послуги вони спла­чують вдвічі-втричі дорожче, і не комунальним підприємствам, а, знову-таки, власникам, які ці кошти не перераховують виконав­цям наданих робіт і послуг. По суті, люди потрапили у сучасний кріпосний лад. І найгірше, що передати такі гуртожитки на баланс міста неможливо, бо вони не підпадають під дію законів “Про за­безпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” і “Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у вла­сність територіальних громад на 2012–2015 роки”.

Що перешкоджало до цього часу розв’язати основні проб­леми мешканців гуртожитків?

Перше — недосконалість норм Закону України “Про забез­печення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” щодо сфери дії закону, визначення поняття “на законних підставах” і ви­значення положення про передачу гуртожитку в комунальну влас­ність за згодою власника.

Друге — неприйняття урядом підзаконних актів, передба­чених зазначеним законом, щодо порядку утримання допоміжних приміщень у гуртожитках та прибудинкових територій, порядку визначення розміру плати за комунальні послуги.

Третє — поширення дії Закону України “Про Загальнодер­жавну цільову програму передачі гуртожитків у власність терито­ріальних громад на 2012—2015 роки” лише на гуртожитки, що перебувають у державній власності.

Відсутність державного фінансування, відсутність досто­вірної статистичної інформації — всі ці перешкоди сприяють тому, що й надалі порушуються житлові права мешканців гуртожитків.

Ще в квітні 2013 року я вніс законопроект №2682 щодо вирішення проблем мешканців гуртожитків. Мені прямо заявили, що законопроект є революційним, тому що в залі Верховної Ради сидять 200 народних депутатів, які мають гуртожитки у статутних фондах своїх підприємств, і навряд чи хтось за це проголосує.

Це зволікання та лобіювання власних інтересів народними депутатами є найголовнішою проблемою, вони й зараз сидять у парламенті і не зацікавлені нічого змінювати. Все майно розпро­дали, проводять різні фінансові махінації…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Ігорю Васильовичу, ви як досвід­чений народний депутат дотримуйтеся, будь ласка, регламенту.

 

ВАСЮНИК І.В. Це абсурд! Тому що гуртожитки збудовані за державні кошти, потім за безцінь відчужені, а тепер держава має викуповувати втридорога.

Створили робочу групу, ніби все нормально. Знаєте, є така практика у Верховній Раді: хочеш щось завалити або затягти — створи робочу групу. Новий законопроект №4879, розроблений робочою групою, передбачає можливість набуття права власності на кімнати у гуртожитку за набувальної давності.

Однак, на мою думку, до другого читання потрібно невідклад­но вносити зміни до статті 14, відповідно до якої існує можливість не передавати гуртожитки у власність територіальних громад. Формулювання цього положення потребує коригування та вдоско­налення, оскільки воно може бути підставою для зловживань у пи­танні передачі гуртожитків у комунальну власність. Я вимагатиму внесення змін до другого читання.

Закликаю мешканців усіх гуртожитків, які знаходяться…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, Ігорю Васильовичу.

 

ВАСЮНИК І.В. …щоб ви не були ошуканими (Оплески).

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова першого заступника Червоноградсько­го   міського голови (Львівська область) Дмуховського Степана Михайловича. Прошу підготуватися народного депутата Андрія Іллєнка. Будь ласка.

 

ДМУХОВСЬКИЙ С.М., перший заступник Червоноградського міського голови (Львівська область). Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Я не звітуватиму про місто Червоноград, хочу сказати тільки про проблеми, які на сьогодні існують.

Є у нас державне підприємство “Львіввугілля”, яке має 9 гуртожитків. І проблема в тому, що вони в податковій заставі. Неодноразові наші звернення до Кабінету Міністрів, звернення Червоноградської міської ради завершилися тільки тим, що 2 гур­тожитки вивели з податкової застави, щодо цих гуртожитків є відповідне рішення, вони будуть передані територіальній громаді. Щодо інших 7 гуртожитків дозволу немає — проблема. Ми думає­мо: зацікавлений хтось чи не зацікавлений, щоб держава переда­вала гуртожитки територіальній громаді, якщо територіальна гро­мада згодна прийняти гуртожитки такими, якими вони є?

Є пропозиція: Кабінету Міністрів заборонити вносити в по­даткову заставу гуртожитки і вирішити питання негайного вивіль­нення гуртожитків з податкової застави, якщо є відповідне рі­шення міської ради про прийняття у власність територіальної громади.

Ще одне питання. Є рішення Львівського окружного адміні­стративного суду щодо гуртожитку ВАТ “Зміна”. Справа виграна, але Фонд державного майна не передає гуртожиток Червоноград­ській міській раді, оскільки балансоутримувач всіляко ухиляється від участі в роботі комісії про передачу.

Є пропозиція Кабінету Міністрів: у таких випадках, якщо є рі­шення суду, вирішувати питання передачі гуртожитків безпосе­редньо територіальній громаді, без балансоутримувача.

Так само є зауваження до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку використання коштів, перед­бачених у державному бюджеті для капітального ремонту гурто­житків, що передаються з державної власності у власність терито­ріальних громад” від 5 вересня 2012 року №822, якою передбаче­но, що виготовлення проектної документації на капітальний ремонт гуртожитків, які передаються з державної власності у власність територіальних громад, здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. З цим можна погодитися, якщо гуртожиток перебуває у власності територіальної громади, а якщо він тільки передаєть­ся, то дана норма суперечить Бюджетному кодексу. Прошу внести відповідні зміни.

Передбачено також механізм фінансування капітального ремонту: 50 відсотків — з державного бюджету, 50 відсотків — з місцевого бюджету. На жаль, місцеві бюджети не мають можли­вості забезпечити таке фінансування.

Пропонується: у першу чергу орган місцевого самоврядуван­ня повинен знати, скільки коштів можна отримати при передачі кожного квадратного метра, для того щоб можна було проектно-кошторисну документацію розробляти на виділені кошти, а не про­водити там модернізацію, термоізоляцію і таке інше. Так, це не­обхідно, але в першу чергу треба зробити, щоб мешканці могли жити: забезпечити подачу електроенергії, полагодити дах, забез­печити водопостачання і водовідведення. А то ми витратимо великі кошти…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати можливість завершити.

 

ДМУХОВСЬКИЙ С.М. І я взагалі не розумію як мешканець, як  громадянин. Я свою квартиру приватизував за одним законом і  кількома постановами Кабінету Міністрів. Чому для мешканців гуртожитків не можна так само провести приватизацію? Я вважаю, тут законодавцю треба трохи доопрацювати і вирішити питання — надати право на приватизацію житла в гуртожитках незалежно від форми власності, якщо гуртожиток був побудований, наприклад, до 1993 чи 1995 року (Оплески).

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова народного депутата Андрія Іллєнка. Підготуватися виконувачу обов’язків Голови Вищого адмі­ністративного суду України Леонтович Катерині Григорівні.

 

ІЛЛЄНКО А.Ю., член Комітету Верховної Ради України з пи­тань бюджету (одномандатний виборчий округ №215, м. Київ, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Свобода”). Доброго дня, шановне товариство! Я буду орієнтуватися у своєму виступі передовсім на скарги, які надходять до мене як до народного депутата, обраного в мажоритарному окрузі. Я обраний у місті Києві, де є дуже багато питань і проблем, пов’язаних з цією сфе­рою. Я переконаний, що це феноменальне безправ’я, в якому опинилися мешканці гуртожитків, нарешті треба припинити, тому що в гуртожитках у нас мешкають зазвичай найбільш вразливі категорії населення.

Я хотів би сказати, що ми маємо дуже жорстко поставити питання про бездіяльність певних органів, які довели до такої ситуації. Чому не виконується чинне законодавство? Я думаю, що якщо є проблеми з передачею у комунальну власність якогось гуртожитку, то необхідно залучати Генеральну прокуратуру, яка має розібратися, у чому причина такої затримки.

І, до речі, щодо міста Києва є перші такі випадки. Зокре­ма,  це стосується гуртожитків заводу “Київхімволокно”. На жаль, корупційно була виведена власність у приватні руки, і тепер Ге­неральна прокуратура повертає її в комунальну власність. Таким чином, люди зможуть отримати своє житло у власність. Я думаю, що, можливо, треба прийняти навіть спеціальну постанову Вер­ховної Ради, яка стимулювала б діяльність правоохоронних ор­ганів у цьому напрямі.

Нам необхідно також поставити питання про те, щоб при­пинити корупцію у відповідних органах при оформленні ордерів, тому що дуже багато є випадків вимагання хабарів. І тут теж має бути жорстка реакція правоохоронних органів. Про це треба го­ворити вголос і скаржитися одразу тим народним депутатам, яким ви довіряєте, або до відповідних органів, щоб була реакція.

Тарифи на житлово-комунальні послуги у гуртожитках — це окрема тема. До речі, вже є перші кроки до покращення ситуації, тому що відкрито цілий ряд кримінальних проваджень, які викри­вають корупційні схеми на десятки мільйонів гривень, коли людей обдирали через необґрунтовані тарифи, встановлені невідомо як.

Я думаю, що так само необхідно провести серйозну роботу з наглядовими радами, які здійснюють дуже велику частку роботи, щоб там реально були представлені мешканці гуртожитків. На жаль, минулою владою було створено дуже багато фіктивних гро­мадських організацій, які не представляють реальних мешканців гуртожитків. Це часто створює напруженість. Тут маємо теж діяти в інтересах насамперед тих людей, які живуть у гуртожитках.

До мене часто звертаються виборці щодо перших поверхів гуртожитків, які віддають різним комерційним структурам, і незро­зуміло, куди йдуть гроші за оренду. Мешканці гуртожитків мають бачити, що за ці гроші принаймні щось покращується в їхніх гуртожитках.

Тому я думаю, що є цілий ряд питань, які парламент повинен вирішувати. Насамперед треба карати за бездіяльність, яка сьогодні дуже часто зустрічається, і наводити лад там, де маємо суто корупційну складову (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова виконувача обов’язків Голови Вищого адміністративного суду України Леонтович Катерину Григорівну. Немає? Тоді я прошу до слова президента Всеукраїнського об’єд­нання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України” Будніка Анатолія Костянтиновича.

 

БУДНІК А.К., президент Всеукраїнського об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України”. Шановна громадо, я вас усіх вітаю! Наготував багато писанини, великий ви­ступ, але, дивлюся, виступають Дубіль, Васюник… Шановні депу­тати, ви народні чи чиї? Чого лукавите? Ви підписали антинарод­ний законопроект №4879, в якому захищаєте інтереси балансо­утримувача, і тепер лукавите! Тільки завдяки тому, що Асоціація мешканців гуртожитків України вчасно вжила заходів, і завдяки Зубку Геннадію Григоровичу відкликаний цей законопроект. Ша­новні Васюник і Дубіль, не лукавте!

Шановні, ви дивилися проект Рекомендацій, які вам дали? Знову-таки, скажуть, провели парламентські слухання, люди слу­хали, локшину на вуха їм вішали, люди задоволені, вдома спагеті зварите.

Знову ми всі кричимо: шановні балансоутримувачі, ви вкрали гуртожитки, побудовані в радянські часи за народні кошти. Поверніть негайно, безакцептно, безоплатно! Якщо ви вважаєте, що вам держава винна за те, що ви вкрали гуртожитки, довели їх  до непридатності, — подавайте до суду на державу. Причому тут мешканці?

Тому, шановні, є пропозиції у нас. Тут жодної пропозиції від  громадських організацій не враховано, жодної! Так само були робочі групи, ще починаючи з 2010 року, те саме: говорили, ба­лакали — сіли та й заплакали. Ми, кажуть, у законі поміняємо рисочку, кому. Кому це потрібно, цей лохотрон?

Тому пропозиції Асоціації мешканців гуртожитків України я подам у письмовому вигляді, повторювати не буду, прочитаєте. Там чітко виписано весь механізм, алгоритм повернення гурто­житків із незаконного володіння у народну власність. Тому що гуртожитки побудовані в радянські часи за народні кошти. Шановний власнику, побудуй із власної кишені, що захочеш, і живи там.

А тепер від емоцій я хочу перейти до конструктиву. Бо ми завжди критикуємо, але й пропонуємо. Проблема мешканців гур­тожитків має і суспільне, і громадське, і політичне значення. Вона має два зрізи вирішення. Програма-мінімум — повернути гурто­житки у власність законному власнику — народу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Анатолію Костянтиновичу, ми домовляємося таким чином: наступний промовець передає вам слово. Правиль­но? Так. Усе, гаразд, домовилися. Прошу, продовжуйте.

 

БУДНІК А.К. Тому що стаття 41 Конституції гласить: “Право приватної власності є непорушним”. Дати людям право на прива­тизацію і реєстрацію, без будь-яких “інструкцій до сковороди”. Це  не прописка, а реєстрація місця проживання! А вони різних інструкцій понавидумували, щоб людей не прописувати. Це нонсенс!

Друге. Не вирішується питання, не дають змоги привати­зувати тих декілька квадратних метрів, а далі що? Три покоління живуть на 14–15 квадратних метрах. Далі що? Є змога вирішити питання?

Тому треба вирішити питання по суті — побудувати достатньо житла, для того щоб значна кількість громадян у пер­спективі перестали жити в гуртожитках та отримали доступне житло з якісним рівнем проживання за доступними для всіх верств населення цінами.

Для реального вирішення поставлених завдань Асоціація мешканців гуртожитків України спільно з Українською акаде­мією  наук, Українським зональним науково-дослідним проектним інститутом по цивільному будівництву, Державним агентством з  питань науки, інновацій та інформатизації України, Асоціацією міст України, з науковцями не тільки з України, а й з іноземних держав розробила проект, який називається “Народна економіка”. Ми передбачили, як забезпечити житлом.

Кажуть: “Як побудувати? А де ви гроші, хлопці, візьмете?”

Якщо ми державі щось винні, у нас є міліція, поліція, про­куратура, суди... Шановні, а стаття 3 Конституції визначає: “Утвер­дження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’яз­ком держави”. Стаття 47 Конституції: “Кожен має право на житло”. Стаття 48 Конституції: “Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло”. Статті 116, 121 та інші.

Земельним кодексом України передбачено п’ять видів земельних ділянок, ви нам не даєте! Дайте нам самим будувати. Дайте нам боргові зобов’язання, цінний папір на цю суму за середньою ринковою вартістю, і цей пасив стане активом, осно­вою. Далі — внутрішні резерви самих мешканців. І тоді на основі державно-приватно-громадського партнерства ми все вирішимо.

У нас є проект розвитку територій і всієї України. Над цим працювала експертно-аналітична група більше двох років, вже створена міжміністерська робоча група. Для більш ефективного вирішення цих питань потрібно зобов’язати Верховну Раду Украї­ни, Кабінет Міністрів створити робочу групу, яка напрацює рішен­ня, що дадуть змогу забезпечити житлом кожного громадянина.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Анатолію Костянтиновичу, ви вже перебрали два регламенти, будь-ласка, завершуйте.

 

БУДНІК А.К. Далі, стосовно суддів. Усі питання вирішуються в судах, тому треба позбавити суддів їхньої довічності, зробити виборними посади суддів, начальників міліції, прокуратури та інших.

Дякую вам.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова голову постійної комісії Полтавської обласної ради з питань житлово-комунального господарства Бульбу Степана Степановича. Прошу підготуватися народного депутата України Мочкова Олександра Борисовича.

 

БУЛЬБА С.С., голова постійної комісії Полтавської обласної ради з питань житлово-комунального господарства. Шановне товариство! Після такого емоційного виступу, справді, нелегко виступати. Але давайте заспокоїмося і зрозуміємо, для чого ми зібралися сьогодні і яких рішень чекаємо. Це добре, що навіть у такі складні для України часи ми звертаємо увагу на нагальні проблеми суспільства. Водночас дуже не хотілося б, щоб і ці ни­нішні наші слухання завершилися нічим, як це часто буває.

Наприклад, попередній промовець говорив стосовно проек­ту Рекомендацій. Я теж маю до них багато зауважень. Візьміть хоча б такий пункт: органам місцевого самоврядування пропону­ється провести до кінця 2014 року повну інвентаризацію всіх гуртожитків, розташованих на відповідній території.

Ті, хто реально займається цими справами, розуміють, як складно це зробити. Як і куди їх посилають, бо не мають жодних серйозних повноважень, оті власники, які свого часу незаконно приватизували гуртожитки, разом з тими, хто там проживає! Тому я кажу, що це ключова проблема, яка має бути розв’язана на рівні Фонду державного майна обов’язково за широкої участі громад­ськості. Тоді буде якийсь толк від цього.

Ще одне, про що мені дуже хотілося б сказати. Я хочу привернути вашу увагу до не менш важливої проблеми — як  живеться нині мешканцям гуртожитків у тих будівлях, які вони не можуть приватизувати, але в яких змушені жити, реалізуючи, так би мовити, конституційне право на житло. Власники тих під­приємств, які приватизували гуртожитки, я вже про це казав, створюють просто нестерпні умови, інколи навіть небезпечні для проживання, з тим щоб максимальна кількість людей залишили ці кімнатки, а потім їх або перепродати, або знищити саму будівлю. Бо йому, може, навіть і не це потрібно. Йому потрібна не сама бу­дівля, доведена до ручки, добита, а земля, на якій вона розта­шована. От як їх захистити?

Я вважаю, і звертаюся з проханням до народних депутатів, що в законі необхідно записати зобов’язання для власників гуртожитків створити нормальні житлові умови для людей, які там проживають. Якщо вони не здатні цього зробити — забирати негайно ці гуртожитки в державну або комунальну власність і вирі­шувати питання по суті, захищаючи інтереси мешканців, які там змушені доживати до старості (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до слова народного депутата Мочкова Олександра Борисовича. Прошу підготуватися заступни­ка Генерального прокурора України Гаврилюка Михайла Івано­вича. Немає народного депутата? 

Тоді прошу до слова заступника Генерального прокурора. Є  заступник Генерального прокурора? Є, він добре чув усі виступи, хай собі “пташки” ставить.

 

ГАВРИЛЮК М.І., заступник Генерального прокурора України. Вже поставив.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, Михайле Івановичу.

 

ГАВРИЛЮК М.І. Шановний голово! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! З огляду на суспільну значущість питання захисту конституційного права на житло громадян, які проживають у гуртожитках, органи прокурату­ри постійно вживають заходів, спрямованих на їх захист, у тому числі шляхом перевірки додержання вимог Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

У процесі приватизації (корпоратизації) державних підпри­ємств у власність новостворених суб’єктів господарювання у скла­ді цілісних майнових комплексів переходили і гуртожитки. Набув­ши права власності на ці об’єкти, нові власники обмежували житлові права їх мешканців, у тому числі шляхом виселення.

Враховуючи те, що гуртожитки належать до державного житлового фонду, який не підлягає приватизації, з метою захисту прав громадян прокурори оскаржували до суду рішення про вклю­чення таких об’єктів до статутних фондів господарських това­риств, створених у процесі приватизації. Упродовж 2010–2011 ро­ків судами задоволено більше 40 позовів зазначеної категорії. Крім того, прокурори вступили у більш як 50 справах за позовами інших осіб.

Проте, починаючи з кінця 2010 року, Верховним Судом України змінено позицію та сформовано нову судову практику, відповідно до якої набуття підприємствами гуртожитків визнава­лося законним у зв’язку з тим, що не існувало законодавчої за­борони на їх включення до вартості майна, що приватизується. Це, у свою чергу, створило перешкоди для ефективного захисту прокурором прав громадян, які проживають у гуртожитках, оскіль­ки власники вправі розпоряджатися майном на свій розсуд.

Із прийняттям Верховною Радою України у вересні 2011 року змін до Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” та у червні 2012 року Закону України “Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012–2015 роки” впроваджені нові механізми передачі в комунальну власність такого виду жит­ла, додаткові гарантії захисту прав його мешканців. Із прийняттям зазначених законів з’явилися інші категорії судових справ, серед яких — про визнання права власності на кімнату в гуртожитку, про скасування рішення органу приватизації про відмову у приватиза­ції кімнати в гуртожитку тощо.

Хочу зазначити, що за результатами проведених органами прокуратури перевірок додержання закону, який ми сьогодні обговорюємо, виявлено низку порушень саме в діяльності органів місцевого самоврядування. Це проблеми виконання програм з передачі гуртожитків у власність територіальної громади — не виконуються відповідні плани підготовки таких будівель до пере­дачі, здійснюється їх незаконне відчуження, порушуються права мешканців на приватизацію житлових приміщень та пільгове одер­жання тощо, — до усунення яких відповідно і вживалися заходи прокурорського реагування.

На усунення зазначених порушень органами прокуратури внесено 164 подання. До дисциплінарної відповідальності притяг­нуто 19 посадових осіб органів виконавчої влади, порушено 19 кримінальних проваджень.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановне товариство, враховуючи, що відсутні народні депутати, я запрошую до слова Євтушенка Ігоря Володимировича, Всеукраїнське об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України”. Прошу підготуватися народного депутата Лабазюка. Будь ласка.

 

ЄВТУШЕНКО І.В., член Всеукраїнського об’єднання грома­дян “Асоціація мешканців гуртожитків України”. Шановні пані та панове! Далі російською. Я продолжаю тему о проблеме жителей общежитий и путях ее решения. Я хочу предложить взглянуть на тему более глобально (тем более, место нашего собрания к тому располагает), а именно в контексте устойчивого развития страны.

Сегодня именно задачи развития и выбора пути развития стоят на первом месте. Это серьезный вызов власти. Если власть заинтересует жителей общежитий и большинство населения страны, то они помогут его преодолеть.

Рассматриваемая проблема — старая и хроническая боляч­ка. Досталась она по наследству от “попередников”, в данном случае от СССР, и в процессе приватизационного вмешательства осложнилась. Многие люди живут в общежитии уже во втором поколении. Отсутствие жилья держит этих людей мертвой хваткой на предприятиях. Все успевшие при Союзе получить квартиры уже давно их приватизировали, остальные добиваются решений. После сегодняшних слушаний, надеюсь, прогрессивных решений. Потому что революция. Потому что новая власть. Потому что большие ожидания. Они понимают, что комната в общежитии — это, конечно, актив. Но, даже продав его после приватизации, не хватит на покупку квартиры. А нужно рожать и растить детей.

К сожалению, сроки, которые закладываются в результатив­ной части сегодняшних слушаний, настораживают. Такое впечат­ление, что все собираются жить вечно. Однако приватизация для этих людей — это только предпосылка решения проблемы.

Проблема жителей общежитий — большая, существенная, но все же это часть проблемы наличия социального жилья в стра­не. В чем же причины ее долгожительства и неразрешимости?

Отсутствие эффективных моделей решения привело к тому, что проблема на протяжении многих лет продолжает находиться в начальной стадии решения. Происходит распределение, пере­распределение, защита имущественных прав, приватизация вре­менного жилья, построенного еще в СССР. Причем по инерции люди продолжают ожидать положенных им квадратных метров от государства, от акционеров и владельцев предприятий. При этом они прекрасно знают о слабости бюджетов, о коммерческой не­выгодности для собственников жилищного обустройства, о кон­сервативности и организаторской слабости бюрократической системы.

Все отложенные потребности, как вы видели, в сумме дают цифры, характеризующие рынок как чрезвычайно емкий…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, завершуйте, будь ласка.

 

ЄВТУШЕНКО І.В. А я 10 хвилин маю.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Звідки?

 

ЄВТУШЕНКО І.В. Мені казали, що 10 хвилин.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Хто? (Шум у залі). Я перепрошую, шанов­не  товариство, ми з вами домовилися: кожен промовець має 3 хвилини. Ви забираєте час у інших. Тому я прошу, якщо можна, підбивайте підсумки. Передайте ваші матеріали до Комітету, вони будуть враховані. Дякую.

Прошу до слова народного депутата Лабазюка Сергія Петровича. Немає? Немає народного депутата.

Запрошую до слова депутата Львівської міської ради Горона Василя Васильовича. Знаю його як депутата, який активно працює у цій сфері, багато допоміг, він поділиться досвідом щодо допо­моги мешканцям гуртожитків. Прошу, Василю Васильовичу.

 

ГОРОН В.В., член постійної комісії землекористування Львівської міської ради. Доброго дня! Шановний головуючий! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Я  хотів би наголосити, що зміни до статті 2 і частини четвертої статті 14 закону, запропоновані у законопроекті №4879, внесе­ному народним депутатом Дубілем та іншими, у жодному разі не можна підтримувати — і крапка. У першу чергу ми пишемо закони для мешканців гуртожитків, тому голос мешканців, їхні пропозиції обов’язково мають бути враховані, щоб вирішити раз і назавжди цю проблему.

Вважаю, необхідно визнати, що питання підтвердження реє­страції, місця проживання втратило правову актуальність. Така со­бі надумана люстрація мешканців гуртожитків щодо підтверджен­ня їхніх житлових прав є протиправною. Закон набрав чинності 1 січня 2009 року, він передбачає необхідність врахування п’ятиріч­ного періоду реєстрації і проживання. Те, що через бюрократизм і зловживання посадових осіб, які не знайшли підстав і шляхів для вирішення проблеми, вона досі не розв’язана, має означати одне: якщо громадянин проживав на момент прийняття закону і далі проживає у гуртожитку, то у 2014 році, тобто після п’яти років дії закону, додаткова вимога щодо реєстрації є перепоною для вико­нання закону.

Дякую за увагу. Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Конкретно, коротко.

Запрошую до слова заступника Черкаського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Ромашова Володи­мира Анатолійовича. Підготуватися першому заступнику Чернігів­ського міського голови Миргородському Миколі Миколайовичу. Будь ласка.

 

РОМАШОВ В.А., заступник Черкаського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Шановний голову­ючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламент­ських слухань! Я не зупинятимуся на всіх названих причинах невиконання цього закону і відповідних програм, але хочу заува­жити одне. Тут кажуть, що неякісно проведена інвентаризація гур­тожитків. Є дві причини цього. Перша — це те, що є приватні гуртожитки, до яких не допускають власники. А друга причина — це те, що ми розробили відповідні програми, але вже втратили віру в те, що буде фінансування. За п’ять років нічого не зроблено в цьому напрямі.

Те, що були передані гуртожитки в Черкасах, вони переда­ються й досі — це дуже добре, що мешканці мають право приватизувати свої помешкання. Але я хотів би наголосити, що можна провести цю інвентаризацію, і її треба провести.

Ми цілком і повністю підтримуємо пропозиції, надані Комітетом, і напрацювання Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Але я думаю, що час приступити до конкретних дій, тоді все зрушиться з мертвої точки.

А що саме? З чого починається капітальний ремонт? Капітальний ремонт починається з дефектного акта. Отже, треба розробити дефектний акт, де була б наведена загальна харак­теристика гуртожитку і конкретної кімнати. Тому що за п’ять років, які минули, відбулися перебудови, добудови і таке інше. Тому та інвентаризація, яку ми подавали до Мінрегіону, вже застаріла. Я пропоную до кінця року розробити такий дефектний акт і подати до Міністерства регіонального розвитку, тоді можна буде присту­пити до конкретних дій. І буде видно, скільки квадратних метрів нам треба капітально відремонтувати і скільки приблизно коштів потрібно для фінансування даної програми.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова першого заступника Чернігівського міського голови Миргорського Миколу Миколайо­вича. Прошу підготуватися члена Ради Всеукраїнської громадської організації “Спілка захисту конституційних прав мешканців гурто­житків, квартиронаймачів, орендарів, власників житла, користува­чів комунальних послуг” Дядюка Олександра Володимировича.

 

МИРГОРОДСЬКИЙ М.М., перший заступник Чернігівського міського голови. Шановні учасники парламентських слухань! Проблеми мешканців гуртожитків, про які ми сьогодні говоримо, характерні і для громади міста Чернігова. На сьогодні в місті на­лічується 39 гуртожитків, із них 9 державної власності, де прожи­вають 565 мешканців, 12 — комунальної власності, де проживають 1486 мешканців, і 18 гуртожитків приватної власності, де прожи­вають більш як 2 тисячі мешканців.

На даний час 4 гуртожитки державної власності включені до програми приватизації — 2 гуртожитки “Укрпошти” (60 кімнат), гуртожитки ПАТ “Укртелеком” (12 кімнат) і Київського будівельного управління (12 кімнат). Орієнтовна загальна кошторисна вар­тість — 940 863 гривні. Із них відповідно до затверджених програм передачі гуртожитків у комунальну власність 50 відсотків фінан­сується з державного бюджету, 50 відсотків — з місцевого. На 2014 рік у місцевому бюджеті передбачено 305 тисяч гривень, і ці кошти будуть виділені.

Проводиться процес приватизації у гуртожитках комунальної власності, їх 12, 11 із них мають право на приватизацію. Процес приватизації розпочався, його вже не зупинити, проводяться ре­монтні роботи. Після проведення ремонтних робіт всі мешканці гуртожитків, які там проживають, отримають свідоцтво на право власності.

Закон “Про забезпечення реалізації житлових прав меш­канців гуртожитків” частково розв’язує проблему гуртожитків комунальної та державної власності. Але найбільші проблеми з  тими гуртожитками, які були включені до статутних капіталів товариств і потім приватизовані разом із людьми, і доля цих людей не вирішена до сьогодні. Питання досить складне. Ситуація не є однозначною. Розраховувати на суд як єдиний механізм роз­в’язання проблеми неможливо.

Чернігівська міська рада направила власникам гуртожитків пропозицію передати їх у комунальну власність міста, для того щоб можна було обрахувати вартість ремонту гуртожитку, за­безпечити фінансування ремонту та дозволити власникам кімнат у  гуртожитку реалізувати своє право на приватизацію житла. Але, на жаль, отримані відмови.

Тисяча людей сьогодні чекають на те, щоб нарешті отримати право на приватизацію кімнати в гуртожитку. Це вирішить житлове питання для сотень сімей, які фактично не є власниками своїх осель. Ця обставина є джерелом високої суспільної напруженості та невдоволення громади діями влади. При цьому судові процеси, як правило, завершуються на користь власників гуртожитків, і лю­ди можуть опинитися просто неба, на вулиці.

Громада міста Чернігова вважає, що всі гуртожитки, збудова­ні за державний кошт до 1991 року, які потім були приватизовані, мають бути повернуті власниками у державну чи комунальну вла­сність або вилучені шляхом націоналізації без виплати будь-якої компенсації з правом приватизації кожним мешканцем своїх кім­нат. І влада, я думаю, буде їм у цьому допомагати (Оплески).

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова Дядюка Олександра Володимировича, члена Ради Всеукраїнської громадської організації “Спілка захисту конституційних прав мешканців гуртожитків, квартиронаймачів, орендарів, власників житла, користувачів комунальних послуг”. Прошу підготуватися Білан Тетяну Василівну.

 

ДЯДЮК О.В., член Ради Всеукраїнської громадської органі­зації “Спілка захисту конституційних прав мешканців гуртожитків, квартиронаймачів, орендарів, власників житла, користувачів комунальних послуг”. Доброго дня, шановні учасники парламент­ських слухань! Попередні промовці акцентували основну увагу на недоліках чинного законодавства. Я міг би багато що додати, але хочу звернути увагу наших шановних народних депутатів, що ці вади і недоліки чинного законодавства — це не теоретичні помил­ки. За кожною такою помилкою — не одна скалічена доля і не одна сім’я, викинута на вулицю. Тому що, користуючись цими недоліками законодавства, власники гуртожитків і наші комерційні судді до сьогодні викидають людей на вулицю, позбавляючи їх єдиного законного житла.

Хотів би звернути увагу, що основним недоліком чинного законодавства є його декларативність. Складається враження, що воно приймалося перед якимись виборами, щоб сподобатися людям. У законодавстві визначається: так, ти маєш право, але механізмів реалізації цього права немає.

Елементарний випадок. Сьогодні в Києві основний камінь спотикання при передачі гуртожитків, навіть якщо власник згоден передати у комунальну власність, — позиція Київенерго та Київ­водоканалу, які не приймають мережі. І неможливо передати. Я  вже не кажу про гуртожитки, які були включені до статутних капіталів товариств, а потім продані і перепродані. Це ті 600 з лишком гуртожитків, які пропали, про які казав Палаш. Їх теж законодавчо не врегульовано. Виходить за Жванецьким: право маєш, але не можеш.

Шановні народні депутати! Як юрист-практик, який весь час у судах, я хотів би привернути вашу увагу до такої проблеми. Навіть якщо ви приймете правильне, гарне законодавство, на жаль, толку може бути мало. Чому? Тому що в наших українських судах те, що ви там наприймаєте, мало кого цікавить. Бо ви прий­маєте законодавство, а людину на вулицю викидають не за зако­ном, а за рішенням судді.

Наведу приклад. Незважаючи на мораторій, трест “Київ­міськбуд-2” захотів перетворити гуртожиток на проспекті Пере­моги, 118 на готель. Подав позов, посилаючись на те, що якась приватна фірма визнала його аварійним. Кажу в суді (суддя Заєць Святошинського районного суду): “Згідно із статтею 20 закону України єдиний, хто може визнати гуртожиток аварійним, — ви­конавчий орган місцевої ради, тобто Київська міська державна адміністрація”. Вибачте на слові, по барабану. Тому що “Київ­міськбуд-2” вирішує житлові проблеми суддів. В апеляційному су­ді — те саме, скрізь те саме. Українське судочинство є комерційним.

І наостанок. Якщо хочете побачити, що таке українські гуртожитки, і яка доля наслідків судочинства, я запрошую всіх народних депутатів, а надто заступника Генерального прокурора приїхати на Заболотного, 132. Сьомий рік люди живуть без води, без опалення, без електрики, без газу. Власник зруйнував сусідні кімнати, в гуртожитку — руїни Сталінграда, і нічого не можна ви­рішити. Тому що колишній керівник Державного управління спра­вами був зацікавлений, і всі суди прийняли рішення на його ко­ристь. Я запрошую, приїдьте на Заболотного, 132. Ви отримаєте незабутні враження (Оплески). І запрошую представників судової системи приїхати подивитися ті гуртожитки…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова заступника голови Комітету захисту меш­канців гуртожитків України Всеукраїнської громадської організації “Спілка громадських організацій України “Народна Рада” Білан Тетяну Василівну. Прошу підготуватися Трибух Інну Петрівну.

 

БІЛАН Т.В., заступник голови Комітету захисту мешканців гуртожитків України Всеукраїнської громадської організації “Спілка громадських організацій України “Народна Рада”. Добрий день, учасники парламентських слухань! Я вислухала всіх промов­ців і як фахівець у сфері ЖКГ хочу наголосити, що тарифи на комунальні послуги в наших гуртожитках, де люди проживають у жахливих умовах, дійсно дуже завищені. Є шляхи вирішення цієї проблеми.

Я хочу просити нашу владу, Кабінет Міністрів розробити єдине положення про утримання гуртожитків.

Я хочу просити народних депутатів зобов’язати у приму­совому порядку всі підприємства, які є власниками гуртожитків, затверджувати тарифи відповідно до норм законодавства.

Звертаюся також до Генеральної прокуратури, представник якої виступав, бо люди сьогодні звертаються, а питання не вирі­шуються, щоб перевіряли законність обчислення і затвердження всіх тарифів (Оплески).

У нас є такі гуртожитки, де утримання квадратного метра коштує 29 гривень. Я була в тому гуртожитку, там просто жах — каналізація витікає з підвалу, там жахіття, що робиться, люди!

Є такий гуртожиток заводу “Київхімволокно” на Мілютенка, там 39 видів грибків, приміщення вже зовсім непридатне для про­живання. Я прошу також звернути увагу. Тарифи там теж завище­ні. Люди проживають у жахливих умовах, хворіють діти.

Отже, я прошу владу затвердити якийсь порядок правиль­ного формування цих тарифів.

А шляхи вирішення можу пропонувати такі:

1)  у кожному гуртожитку сплачувати комунальні послуги за єдиними тарифами, встановити лічильники холодного, гарячого водопостачання, електро- та газопостачання, щоб плата розрахо­вувалася не на душу населення, а за показниками лічильників;

2)  у кожному будинку створити будинкові комітети, які спів­працювали б з балансоутримувачами, щоб можна було разом зняти показники лічильників і зробити розрахунок;

3)  спрямовувати кошти людей на утримання гуртожитків, щоб будівлі не розвалювалися, не падали сходи...

Учора ми були в гуртожитку на Туполєва, він вже давно у комунальній власності, його обслуговує РЕО. Це просто жах! Зайти туди неможливо, на голову тече каналізація. Люди, давайте звернемо на це увагу, щоб кошти йшли не просто власнику в ки­шеню, який утримує гуртожиток, а щоб вони спрямовувалися за призначенням.

Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова Трибух Інну Петрівну, начальника управління житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації. Прошу підготува­тися Карачунова Ігоря Олександровича.

 

ТРИБУХ І.П., начальник управління житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Проблема захисту житлових прав громадян є однією з найбільш гострих соціально-економіч­них проблем в Україні. Ухвалення в 2008 році Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” створило необхідну правову основу для практичного розв’язання проблеми приватизації окремої категорії кімнат у гуртожитках їх мешканцями.

Посилання на те, що дані інвентаризації відрізняються від стану, який на сьогодні є, не відповідають дійсності, тому що дія закону не поширюється на гуртожитки, в яких тимчасово прожи­вають мешканці, які сезонно працюють у сільській місцевості. Крім того, дія закону не поширюється на гуртожитки закладів освіти.

У 2008 році в Херсонській області обліковували 91 гуртожи­ток. Під дію зазначеного закону підпадали 77 гуртожитків, з них 38 гуртожитків державної власності, 29 комунальної власності та 5 приватних.

Відповідно до Загальнодержавної цільової програми пере­дачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012–2015 роки в Херсонській області розроблено обласну програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвер­джено графік передачі 33 гуртожитків з державної у комунальну власність. На сьогодні вже передано у комунальну власність 28 гуртожитків, з них 19 гуртожитків — за програмою і 9 гурто­житків підприємства-банкрута ВАТ “Херсонські комбайни”. Завдя­ки спільній роботі обласної державної адміністрації, виконавчих комітетів міських рад міст обласного значення дозволено прива­тизацію у 58 гуртожитках, це 4954 жилі приміщення, з яких вже приватизовано 1457 кімнат (30 відсотків).

Ще цього року в Херсоні 9 гуртожитків буде передано з дер­жавної у комунальну власність. Але є проблеми.

Проблема перша — передача гуртожитків, які перебувають у державній власності та не включені до статутних капіталів товариств, утримуються на балансі підприємств. У нас це гурто­житок акціонерної компанії “Укргазбуд” (Фестивальна, 3), який з великими складнощами намагаємося передати у комунальну власність.

Друга проблема — передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, які не бажають передавати їх у  комунальну власність. Особливо це стосується підприємств, які збанкрутували, а гуртожитки залишилися у заставі. Тому потрібно терміново виключити такі гуртожитки із статутних капіталів та передати їх у комунальну власність.

Третя проблема — гуртожитки в сільській місцевості. У нас є такий гуртожиток у місті Таврійську. Там державне акціонерне товариство отримало державний акт на земельну ділянку, до складу якої увійшла і земля під гуртожитком. Тому передати гур­тожиток немає можливості. Це теж питання.

Крім того, є проблема з відсутністю технічної документації. Неможливо передати гуртожитки, щодо яких немає ніякої доку­ментації: підприємства-банкрути не можуть її виготовити, а в бю­джетах немає коштів. І мешканці гуртожитків залишаються заруч­никами цієї жахливої ситуації.

Ще хочу звернути увагу, що багато нежитлових приміщень у гуртожитках були передані колишніми власниками під житло. І сьогодні відповідно до закону їх неможливо приватизувати. Тому потрібно внести зміни до закону про приватизацію, знайти меха­нізм переведення з нежитлового приміщення у житлове і дозво­лити мешканцям приватизацію.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова Карачуна Ігоря Олександровича, начальника відділу обліку та розподілу житлової площі Святошинської район­ної в місті Києві державної адміністрації. Прошу підготуватися Марко Світлану Іванівну.

 

КАРАЧУН І.О., начальник відділу обліку та розподілу житлової площі Святошинської районної в місті Києві державної адміні­страції. Добрий день! Я з практичної точки зору хочу наголосити на результатах внесення змін до законодавства. Шановні народні депутати! Ви внесли зміни до закону, надавши можливість військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України брати участь у приватизації кімнат у гуртожитках. Але 100 відсотків їх не зареєстровані у гуртожитках, вони зареєстровані при військових частинах. Бо така умова: не будеш зареєстрований — не отрима­єш житла. Внесіть зміни: якщо проживаєш п’ять років, і це під­тверджено, значить, маєш право на приватизацію. І вирішимо пи­тання. Це не буде морква перед носом.

Ви кажете, кошти… Дивіться, що в Києві. “Київміськбуд” передав гуртожитки в жахливому стані. Тут вже згадували ці гуртожитки на бульварі Кольцова, 17 і 20. Приміщення у жахли­вому стані, а за проживання брали близько 1,5 тисячі гривень. На сьогодні проживання в гуртожитку комунальної власності коштує близько 400 гривень. Різниця істотна. І ще запитання: куди спря­мовувалися ці кошти? Зобов’яжіть на законодавчому рівні попередніх балансоутримувачів брати участь у ремонті, і не буде таких проблем.

На законодавчому рівні надайте можливість встановлювати окремі тарифи для тих, хто проживає як орендар. Він зараз спла­чує так само, як і мешканець, на якого поширюється дія закону, але ж ставляться до нього, вибачте, по-свинськи.

У нас є такі соціально незахищені верстви, як вчителі і лі­карі. І такі спеціалісти потрібні. Тому передбачте, будь ласка, на законодавчому рівні можливість надавати їм житло.

У статті 54 Житлового кодексу визначено, яким чином роз­поділяються кімнати у квартирах. Так само маємо провести аналогію для гуртожитку. І особи, які потребують поліпшення житлових умов, після звільнення кімнати мають законні підстави отримати хоч таку квартиру. Бо тут казали, що проживає в гурто­житках друге покоління, а насправді проживають і онуки, і четвер­те покоління.

Ще хочу звернутися до шановних народних депутатів ось із чим. Кажуть, що ведеться боротьба з корупцією. Якщо в законі чітко будуть визначені всі норми, то не буде жодної корупції, вона унеможливиться.

Представники судової влади, до вас звертаюся. Щоб не було можливості вас у чомусь звинуватити, визначте, будь ласка, практику, яким чином реєструвати, і узагальніть судову практику з питань, що виникають у сфері гуртожитків. Тоді не буде жодних нарікань на вас.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова Марко Світлану Іванівну. Підготуватися Яньо Петру Петровичу.

 

МАРКО С.І., член Всеукраїнської профспілки “Захист прав”. Добрий день, шановне товариство! Я мешканка гуртожитку в місті Червонограді Львівської області. Скажу вам, що всі закони, які ви приймаєте щодо гуртожитків, мають декларативний характер. Тому й виходить, що можна так, можна сяк, а можна отак. Але ж кожна кома в законі має бути точно поставлена. Як у вислові “Казнить нельзя помиловать”: залежно від того, де поставити кому, людина або жива, або мертва. Закони ви приймаєте дуже розлогі. Чому не можна чітко і конкретно сказати: зробити так, так, так — і все? Приймаєте закон, щоб їх обходити, щоб нас ду­рити. Скільки можна? Скільки людей на моїй пам’яті вже померло в гуртожитках! А їхні діти де? Як так можна?

А чому ви зобов’язали виплачувати власникам компенсацію? Якщо машина крадена, хто компенсовує? Гуртожитки всі вкрадені, і нікому нічого не компенсувати! (Оплески). Передати гуртожитки у власність мешканців, і баста! (Оплески).

Проект закону №4879: власник має право… власник може… Хто такий власник? Власник той, хто живе, а не той, хто прихва­тизував. За те, що вкрав, йому ще й заплати сьогодні (Оплески). Власністю територіальної громади є все майно в межах окремої адміністративної одиниці — села, селища, міста, яке було станом на 27 жовтня 1990 року — на день набрання чинності Законом УРСР “Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР” від 24 жовтня 1990 року (№404-ХІІ). До 1996 року ми жили за Конституцією УРСР. Скажіть мені, де там є стаття, яка дозволяє приватизувати? Немає! Розграбували, роздерибанили, а тепер іще щось вимагають! (Оплески). Та скільки ж на вас буде­мо працювати? Доки ми будемо рабами?

Знаєте, отой закон, що захищає наші права: маєш право мати право — це комбінація з трьох пальців, дуля називається (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова Яньо Петра Петровича.

 

ЯНЬО П.П., представник Комітету захисту мешканців гурто­житків України Всеукраїнської громадської організації “Спілка громадських організацій України “Народна Рада”. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Аналогічні слухання проводяться не вперше, а віз проблем гуртожитків і досі на місці. Там народжуються вже правнуки тих, кого колись поселяли в ці гуртожитки як молодих спеціалістів.

Проаналізувавши законопроект №4879, внесений народ­ними депутатами з правлячої більшості — Дубілем та іншими, погодитися з ним не можемо.

Подивімося на зміни до Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. До статті 2 цього закону вносяться зміни, відповідно до яких мешканці гурто­житку зможуть реалізувати своє право на житло шляхом набуваль­ної давності. Скажіть, будь ласка, який суд (це запитання до суддів) визнає моє право власності на кімнату, якщо вже є право власності на весь будинок, на цілий комплекс будинків? Я не знаю, хто візьме на себе таку відповідальність.

Доповнення до частини четвертої статті 14 закону — це кріпосницька, антинародна норма! (Оплески). Вона означає, що власник має право не передавати гуртожиток у комунальну влас­ність, якщо він добре його утримує і гуртожиток використовується для проживання його працівників. Якщо залишиться один пра­цівник у гуртожитку, а тисяча — не працівники, то житло в цьому гуртожитку вже не можна приватизувати? Для кого ця стаття на­писана? Для власників гуртожитків? (Оплески).

Можна й інші статті розглядати, можна їх обговорювати, деякі з них мають право на життя.

Тепер дозвольте конкретні пропозиції.

Перше. Верховній Раді прискорити розгляд і забезпечити невідкладне прийняття за основу законопроекту №2682, внесе­ного більше року тому. Щоправда, є проект постанови товариша Кілінкарова, комуніста, який пропонує направити цей законопро­ект на доопрацювання. Отже, треба прийняти цей законопроект за основу, а до 1 жовтня прийняти закон, виключивши з чинного закону корупційні і антинародні статті 2 і 14.

Друге. Маємо визначити на законодавчому рівні незакон­ність включення гуртожитків до статутних капіталів товариств у  процесі приватизації (корпоратизації) і розв’язати цю наболілу проблему. Треба розрізати цей чиряк, тоді ніхто нічого не при­криватиме.

Третє. Верховний Суд має переглянути неправосудну практику. Ви припустилися великої помилки, визнавши законність приватизації гуртожитків разом із людьми Постановою Верховного Суду України “Про визнання права власності на будівлю гурто­житку та витребування його із чужого незаконного володіння” №3/039–08/5 від 8 листопада 2010 року.

Четверте. Потрібно узагальнити судову практику щодо від­повідної редакції Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

П’яте, до Генеральної прокуратури. Шановна Генеральна прокуратуро, ви повністю лягли під Верховний Суд. Ви погодили­ся з неправосудною постановою, названою вище, якою порушу­ються статті 2, 4, 6 Закону “Про приватизацію державного житло­вого фонду”, Закон “Про приватизацію державного майна” та інші.

Більш докладні пропозиції я направив електронною поштою на адресу Комітету.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова Дядюка Олександра Володимировича. Підготуватися Крутію Кирилу Кириловичу.

 

ДЯДЮК О.В. Ще раз попросив слова, бо не вистачило часу. Зупинився на недоліках, а хочу звернутися до народних депутатів із пропозиціями та зауваженнями щодо законопроектів, які вони вносять. Шановні народні депутати! Я хотів би, щоб ви зрозуміли і усвідомили, що декларативний закон, який визнає право, але не містить механізмів його реалізації, — це, як кажуть юристи, мерт­вий закон. Таке законодавство нікому не потрібне, воно навіть шкідливе, тому що породжує у людей ілюзію, ніби вони на щось мають право, а реально цього права немає. Тому ви повинні роз­робляти законодавство не для того, щоб сподобатися виборцю, а для того щоб воно містило нехай скромніші права, але щоб були реальні алгоритми, дієві механізми, як його реалізувати в логічній завершеності. А тут цього немає.

Наведу один приклад. У законопроект №4879 включили начебто добре положення про набувальну давність. Дивишся, так, ніби добре, що мешканці гуртожитків зможуть набути права за набувальною давністю. Але, шановні розробники, ви до Цивіль­ного кодексу заглядали? Ви цікавилися нормами цивільного зако­нодавства, які визначають, що таке набувальна давність, і які є обов’язкові передумови для того, щоб можна було застосувати інститут набувальної давності? А такою передумовою є те, що цей об’єкт має вибути з володіння власника і перейти до тієї особи, яка претендує на набуття права за набувальною давністю. А хіба гуртожиток вибуває з володіння власника? Власник ним володіє, у нього там комендант і таке інше.

Зрозумійте, це гарна норма, але вона мертва. Жоден суд не задовольнить позов про визнання права мешканця гуртожитку за такою нормою, якщо ви приймете її в такому вигляді, як вона викладена у законопроекті №4879. Навіщо його подавати, якщо воно абсолютно мертве, недієве і не містить реального механізму захисту прав?

Тому в мене прохання. Є питання щодо тарифів, є питання щодо передачі гуртожитків. Все це можна реалізувати, розробив­ши логічний алгоритм законодавства. Тому, будь ласка, не роз­робляйте декларативного законодавства, не треба намагатися сподобатися виборцям! Я розумію, що депутати не всі юристи, але у вас є професійні юристи, які біля вас працюють, хай не сачкують, вибачте на слові. Розробляйте конкретні механізми, по­радьтеся з практиками, які не вилазять із судів щодо гуртожитків, чи діятиме така норма, чи сприятиме вона захисту прав, чи ні.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова Крутія Кирила Кириловича. Прошу підготуватися Семенчук Світлану Миколаївну. Будь ласка.

 

КРУТІЙ К.К., член Всеукраїнського об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України”. Шановні народні депу­тати та учасники парламентських слухань з усіх регіонів України! Я  звертаюся до народних депутатів України, до суддів, які є, мож­на сказати, перевертнями в мантіях, бо вони в наш час роблять людей бомжами.

Нещодавно у нас в Одесі закінчилося слухання в апеляцій­ному суді Одеської області, де за рішенням суду мешканців гурто­житку (інвалідів І групи, неповнолітніх, пенсіонерів, чорнобильців, афганців) зробили бомжами. Це не єдиний приклад. Таких прикладів багато.

На жаль, вже втік представник Генеральної прокуратури. Я  хотів би поставити йому декілька запитань від цих людей, які зосталися бомжами. Ні прокуратура, ні міліція — ніхто не захищає прав мешканців гуртожитків, ніде в Україні. Я послухав усі ви­ступи. На жаль, представників Одеси проігнорували ті люди, які мали б захистити права мешканців гуртожитків.

У мене є одне прохання до Верховної Ради, до народних депутатів. Оці однобокі нікчемні законопроекти, про які доповідав Зубко, треба допрацьовувати і вносити зміни до закону на ко­ристь мешканців гуртожитків (Оплески).

Дякую. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова Семенчук Світлану Миколаївну.

 

СЕМЕНЧУК С.М., мешканка гуртожитку (м. Київ). Шановні учасники парламентських слухань, я всіх вас вітаю! Прошу проще­ния, я перейду на русский язык, мне так удобней. Мы, большин­ство собравшихся здесь, проживаем в общежитиях. У нас очень много проблем. Но мы хотели бы, чтобы наши депутаты хоть раз, не только перед выборами, пришли к нам в общежитие и уви­дели, в каких мы условиях живем.

И еще. Когда вы передаете общежития в коммунальную собственность, я очень просила бы не заселять туда ни проку­роров, ни судей, которые получают площадь больше, чем те, кто живет там по 10, 15 и по 30 лет. Приходят прокуроры и вот такие судьи и начинают забирать у нас жилье. Извините, мы — первые претенденты на это жилье, а не вы! А вы так поступаете почему-то. У нас есть факты, мы это не скрываем, можете проверить. Мы много чего можем рассказать. У нас люди умирают ни за что, ни про что. Их выселяют, они потом ломаются, умирают. У нас есть факты: на Юности семья умерла, в фанере жили.

Еще один вопрос. У нас существует наблюдательный совет в каждом районе. В Печерском районе работает такой совет, честь и хвала ему, и в Голосеевском тоже. Но хочу сказать о  наблюдательном совете в Деснянском районе. Если в его составе есть два или три человека из общежития — это хорошо. Остальные имеют квартиры, поэтому им эта работа — для га­лочки. В состав таких советов должны входить именно жители общежитий, потому что они могут проследить, кому дают ордера, кого заселяют, и стоит ли тому человеку расширять жилплощадь или не стоит. Почему-то наблюдательные советы у нас действуют не очень хорошо.

Много хотелось бы сказать народным депутатам, эмоций очень много. Пожалуйста, приходите к нам в общежитие. Мы вас не будем ругать. Да, у кого-то эмоции, ведь мы живем в таких условиях. Вы нас выслушайте и посмотрите, где мы живем. Я не думаю, что у вас у всех каменные сердца. Вы увидите, хоть что-то сделаете — и наши дети скажут вам спасибо. Ведь вы же не просто занимаете здесь места, правда? Сделайте что-нибудь хо­рошее для людей! А нас так много живет в общежитии, и столько наших детей выросло в этих грибках и в этой грязи! Придите, посмотрите…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова Коник Ольгу Юхимівну, Асоціація мешканців гуртожитків України. Прошу підготуватися Переймі Юлії Вікторівні.

 

КОНИК О.Ю., член Всеукраїнського об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України” (Запорізька область). Шановні народні депутати України! Шановні учасники парламент­ських слухань! Ми вимагаємо негайно надати свободу отим знедоленим мешканцям гуртожитків, які сьогодні перебувають у кріпацтві у власників, шляхом передачі гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, безоплатно. По-перше, тому що у держави грошей немає. По-друге, компенсація власникам — це зволікання та ще один виверт, аби не дати свободи людям і  відкласти їх визволення на невизначений термін. І головне: ці гуртожитки були збудовані у радянські часи за кошти держави, тобто за загальнонародні гроші.

Тому ми, Запорізький обласний осередок Всеукраїнського об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України”, вимагаємо від народних депутатів на законодавчому рівні визнати протизаконність передачі гуртожитків у статутні капітали това­риств під час приватизації і передати усі в такий спосіб привати­зовані гуртожитки у комунальну власність з подальшою справед­ливою приватизацією житлових приміщень мешканцями гуртожит­ків. Прошу вас передбачити відповідне доручення у Рекомендаціях парламентських слухань.

Потрібно також зобов’язати уряд подати до парламенту державну програму передачі гуртожитків приватної власності у  комунальну власність до вересня 2014 року. Народні депутати мають доопрацювати і затвердити цю програму до листопада 2014 року.

Сьогодні, коли вся країна стає на боротьбу з корупцією, ми — мешканці гуртожитків України просимо вас: шановна наша законотворча еліто, внесіть до Закону “Про забезпечення реаліза­ції житлових прав мешканців гуртожитків” такі зміни, яких вима­гають люди, щоб панували закон і справедливість, а не такі, як у законопроекті №4879, внесеному в останній момент, 15 травня, Дубілем та іншими (Оплески). Цей корупційний законопроект створений за попередньою змовою з власниками, які захопили гуртожитки, досі незаконно їх утримують і відмовляються переда­вати у комунальну власність. Він унеможливлює передачу гурто­житків із статутних капіталів у комунальну власність, а отже, і приватизацію мешканцями таких гуртожитків свого житла.

А де ж ті пропозиції, які пачками надсилали громадські організації мешканців гуртожитків щодо передачі гуртожитків із статутних капіталів у комунальну власність? Вони не враховуються і блокуються такими депутатами, як Зубко. Це зрозуміло, бо, з  одного боку, він очолює робочу групу з проблем гуртожитків у профільному комітеті, а з другого — сам є власником гуртожит­ків, оскільки є головою ПАТ “Житомирський завод огороджуваль­них конструкцій”, тобто є особою зацікавленою (Оплески). То чо­му б не зробити закон під себе?

Тому наша громада вимагає від профільного комітету:

1)  змінити керівництво робочої групи, яка працює над змінами до Закону “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, та залучити до цієї роботи представників громадських організацій;

2)  Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики підготувати новий проект з урахуванням усіх пропозицій учасників нинішніх парламентських слухань, обов’язково передбачивши виключення корупційних статей 2 і 14 чинного закону, які дозволяють не пере­давати гуртожитки у комунальну власність;

3)  Генеральній прокуратурі перевірити законність прийняття судами рішень про приватизацію гуртожитків разом із людьми, а Верховному Суду — узагальнити відповідну судову практику.

На завершення хочу додати, що проблему службового житла власники гуртожитків зобов’язані вирішувати не за рахунок гурто­житків, включених до статутних капіталів, а за рахунок гуртожитків, збудованих власним коштом. Якщо успішні приватні підприємства будуть забезпечувати мешканців своїх гуртожитків житлом, то, дійсно, їхні гуртожитки перетворяться, як колись, на тимчасове житло. Але нехай саме власники доводять це в судах, а не зне­долені мешканці.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова Перейму Юлію Вікторівну, мешканку гуртожитку в місті Боярці. Підготуватися Костюшко Антоніні Василівні. Будь-ласка.

 

ПЕРЕЙМА Ю.В., член Всеукраїнського об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України” (Київська область). Доброго дня всім! Я представляю гуртожиток у місті Боярці Київ­ської області. Ми, напевно, одні з не багатьох мешканців гурто­житку, які відстояли своє право в українських судах. Ми вилучили гуртожиток зі статутного фонду, у нас є рішення суду, прийняте 2010 року.

Хотілося б поставити запитання заступнику Генерального прокурора. На жаль, він пішов. Ми не раз зверталися до Гене­ральної прокуратури — спускалося все. І з 2010 року цей гурто­житок так і висить у повітрі — він уже вилучений зі статутного фонду, але у власність територіальної громади не переданий. Є  рішення міської ради про прийом у власність територіальної громади, є наказ Фонду державного майна, але Боярська міська рада повністю блокує передачу цього гуртожитку, просто лобію­ючи інтереси його директора, який є представником Партії регіо­нів. А голова міської ради у нас також із Партії регіонів.

Ще хочу сказати про тарифи на житлово-комунальні по­слуги. У нашому гуртожитку люди сплачують за квадратний метр 6,35 гривні. У гуртожитку 256 кімнат. За 10 років оплати за під­вищеним тарифом, бо до 2003 року ми платили по 3 гривні, ми заплатили більше 3 мільйонів гривень. Гуртожиток руйнується, проводка стара, вигорають кімнати. Але нічого не робиться. Міськ­рада пояснює це тим, що гуртожиток не є власністю територіаль­ної громади.

Тому я наполягаю на тому, щоб у законі була передбачена відповідальність представників органів місцевого самоврядування. Боярка нічим не допомогла під час судових процесів, а тепер навіть прийняти державне майно у свою власність також не хоче. Оце, власне, хотілося своїм пожалітися. Дякую, що ми зібралися отак (Оплески).

І одне запитання хотіла б поставити. У залі весь час звучить прізвище Зубко. Він є тут? Це ви, так? Тобто ви чуєте все, що стосовно вас говориться? Зрозуміло. Є наглядова рада при Вер­ховній Раді по гуртожитках. Її представники є тут? Їм це нецікаво? Тобто зібралися мешканці гуртожитків, представники органів місцевого самоврядування: мешканці — пожалітися, представники органів місцевого самоврядування — похвалитися, якщо є чим. А  навіщо тоді наглядова рада при Верховній Раді? Поясніть, я не розумію…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова Костюшко Антоніну Василівну. Прошу підготуватися Олійник Вероніку Григорівну.

 

КОСТЮШКО А.В., мешканка гуртожитку (Київська область). Шановний головуючий! Шановні присутні! Я з 1984 року мешкаю в гуртожитку у Броварах. Наш професійно-технічний навчальний заклад підпорядкований Міністерству освіти і науки. У 1980-ті ро­ки профтехосвіта в Радянському Союзі була дуже розвинена, і, як гриби, росли профтехучилища. Учнівські гуртожитки теж росли, дуже великі будувалися, для яких цілей — невідомо. Тому що, наприклад, для нашого маленького професійно-технічного закла­ду на 500 учнів побудований п’ятиповерховий гуртожиток на три під’їзди. Цей гуртожиток не заповнювався і на чверть навіть за часів розквіту профтехосвіти. Переважно в училищі навчалися місцеві учні, гуртожитком мало хто користувався, тому кімнати надавали працівникам. Бери, скільки хочеш.

На сьогодні гуртожиток учнями не заповнюється, а нам не дають можливості приватизувати житло, тому що він належать Міністерству освіти і науки України. А закон не дозволяє відчужу­вати будь-яке майно Міністерства освіти і науки. Натомість житло здається в оренду, не знаю, на що спрямовуються ці кошти, ми платимо на позабюджетні рахунки.

Я 10 років добивалася, щоб нам дозволили встановити внутрішні лічильники. Ми встановили їх з великими труднощами за власні кошти. І навіть в училищі лічильники встановлені за кошти працівників. У наш гуртожиток, як і в інші, поселяють “блат­них”, які ні за що не платять. Усе оплачують працівники, з наших мізерних зарплат. На даний час я вже пенсіонерка, з 1988 року стою на квартобліку і не маю можливості приватизувати кімнату. Чиниться страшний тиск, зникла книга реєстрації. Щоб отримати довідку з місця проживання, мене посилають у Міністерство освіти і науки.

У мене пропозиція така: виписати в законі, щоб незалежно від підпорядкування і права власності, кому належить гуртожи­ток — Міністерству освіти і науки, Міністерству внутрішніх справ чи ще якомусь власнику, всі мешканці гуртожитку мали однакові права. Будь ласка, зробіть так.

І ще одне. Не було б мешканців гуртожитків, якби законо­давчо було визначено, що 10 відсотків новозбудованого житла в усіх містах України, а міста нині розбудовуються, виділяється тим, хто стоїть у черзі (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Народний депутат Табалов. Будь ласка.

 

ТАБАЛОВ А.О., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (одномандатний виборчий округ №99, Кіровоградська область, політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”). Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Шановні народні депу­тати! Насамперед хотів би сказати, дуже приємно, що відбува­ються такі парламентські слухання. Я розумію, що емоції вихлю­пуються через край, бо такі проблеми є в кожному місті України. Для того й потрібні парламентські слухання, щоб ці проблеми озвучити і потім їх вирішувати.

На жаль, не дуже багато народних депутатів присутні, особливо мажоритарників. А вони, я думаю, мали б тут бути, для того щоб все-таки щось записати, якісь ідеї, може, у когось щось запитати, послухати доповіді і виступи… Тому що це дуже корисно, йдеться про реальний шлях розв’язання проблеми.

Що я хотів би сказати? Проблеми дуже схожі в усіх містах, переважно вони стосуються гуртожитків містоутворюючих під­приємств. Наприклад, у Кіровограді три великі підприємства ще за радянських часів були містоутворюючими — “Червона зірка”, радіозавод, завод “Друкмаш”, до речі, вже ліквідований. Так ось, є дві ситуації, до яких я хотів би привернути увагу, і з приводу цих проблем у мене запитання до профільного міністерства.

І також ще ремарка невелика. Я згоден з тим, що мешканці гуртожитків є реально безправними порівняно з мешканцями багатоквартирних будинків або приватного сектору. Тому що, по-перше, вони не можуть викупити своє житло, подарувати держава їм теж не хоче, а по-друге, вони навіть не можуть претендувати на нормальний ремонт цього житла, тому що для будь-якої міської влади на першому місці — мешканці багатоквартирних будинків, які теж мають багато проблем і на які потрібно дуже багато коштів.

Тепер щодо проблем. До мене в приймальню звернулися як до народного депутата мешканці гуртожитку, що перебуває у при­ватній власності одного з кіровоградських підприємств. Дія Зако­ну України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” не поширюється на гуртожитки приватної власності, тому мешканці даного гуртожитку не можуть приватизувати свої кімнати. Про це вже багато говорили. Міська рада пропонувала керівникам підприємств Кіровограда внести пропозиції щодо при­ватизації кімнат у гуртожитках, але власники логічно відповідають, що не збираються передавати їх у комунальну власність. Тож при­ватизація кімнат дотепер неможлива.

Тому запитання таке: що робити з гуртожитками, які перебувають у приватній власності? Тут є декілька шляхів, які були вже озвучені, але треба обрати якийсь конкретний шлях і конкрет­не рішення, тому що не поспішають їх передавати.

І наступне питання. Під час ліквідації кіровоградського підприємства “Друкмаш” гуртожиток, що належав підприємству, відключили від теплопостачання. Відтоді мешканці гуртожитку змушені взимку обігрівати кімнати електроприладами. Проте для них не встановили знижений тариф за певної норми споживання з жовтня до травня.

У відповіді на запит Кіровоградобленерго, яке, до речі, є приватним, пояснює, що для прийняття рішення про встанов­лення зниженого тарифу необхідно скласти акт про відсутність у гуртожитку газу та централізованого водопостачання, а такого акта немає. Оскільки гуртожиток не має статусу житлового будин­ку, відповідно до вимог скласти такий акт просто неможливо. Отже, людям відмовляють у праві на отримання нижчого тарифу на електроенергію, що становить 21 копійку, натомість вони сплачують 96 копійок. І для багатьох людей такий тариф просто непідйомний.

Отже, постає запитання: який вихід із такої ситуації, як мешканці гуртожитку можуть отримати нижчий тариф? Дотепер це питання законодавством не врегульоване і може бути вирішене тільки на рівні обленерго або НКРЕ. Національна комісія, що здій­снює державне регулювання у сфері енергетики, дає лише від­писки з посиланням на закон. Тому я вважаю, що це питання тре­ба законодавчо врегулювати, і буду над цим працювати.

І наостанок хочу сказати всім громадським організаціям: будьте активними, відстоюйте свої права, тому що влада зміню­ється, а ви залишаєтеся (Оплески).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановне товариство, порадимося: у нас записалися ще чотири промовці, для їхнього виступу якраз маємо час, а потім надамо можливість відповісти на запитання представ­никам Кабінету Міністрів і профільного комітету.

Отже, запрошую до слова Олійник Вероніку Григорівну. Прошу підготуватися Ільченка Костянтина Григоровича.

 

ОЛІЙНИК В.Г., мешканка гуртожитку (м. Київ). Добрий день! Я мешканка гуртожитку в місті Києві, по вулиці Межовій, 119. Хотілося б, щоб у залі були присутні відповідні міністри, насам­перед міністр агрополітики. Річ у тім, що підприємство Науково-дослідний виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”, на балансі якого знаходиться наш гуртожиток, підпорядковане цьому міні­стерству. Це велике підприємство, яке має тисячі гектарів землі в місті Києві і поза Києвом.

Минуло три роки відтоді, як до влади прийшли “поперед­ники” — Янукович, Азаров і всі решта. І шляхом рейдерства (як це називається правильно я не знаю, бо я не є великим спеціалістом у цій справі) така особа, як Усаченко Лариса Михайлівна, роздерибанила пів України, прийшла і буквально за два чи три дні захопила це підприємство. На балансі підприємства є декілька гуртожитків і багато будинків. З будинками більш-менш уже розі­бралися, а гуртожитки так і не передають у комунальну власність.

Що стосується саме нашого гуртожитку. Нам періодично, через кожні два-три місяці, то з Подільської райдержадміністрації, то з КМДА надсилають отакі листи: “Відповідно до Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” підготовлено проект рішення Київської міської ради про внесення змін у додаток до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року “Про приватизацію жилих приміщень у гурто­житках міста Києва”, яким передбачено залишення будівлі на ву­лиці Межовій, 119 у статусі “гуртожиток” та надання дозволу на приватизацію його жилих приміщень. Зазначений проект рішення знаходиться на розгляді у структурних підрозділах Київської місь­кої ради”. І так цей проект розглядається вже третій рік.

І ще хочу звернути увагу міністра молоді та спорту Булатова. Агрокомбінат “Пуща-Водиця” також має дитячий садок, у якому вже попередили батьків, щоб дітей не приводили, бо немає хар­чування. Садочок відбирають, підприємство вмирає, всі, хто може, займаються дерибаном землі. Прийшла нова влада, але все те саме — ніхто нічого не змінює.

Люди, та згляньтеся на нас, на 500 осіб, які проживають у тому гуртожитку. Є ще гуртожитки, крім нашого. Зробіть уже що-небудь і подивіться на те підприємство. Як це так, що у місті Києві, у Подільському районі, дерибанять тисячі гектарів землі! Я  думаю, що ті, які зараз при владі, теж…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершити.

 

ОЛІЙНИК В.Г. Я прошу міністра аграрної політики та продо­вольства, інших міністрів, відповідальних за це (я не є людиною, яка добре знається на політиці), звернути увагу на людей, які про­живають у гуртожитку, і на таке велике підприємство.

Присяжнюк, який був міністром, добре знав, що там робиться. Ми бойкотували і під Верховною Радою, і під КМДА, і на Майдані, і під Подільською радою, де ми тільки не були…

І до Генеральної прокуратури, до речі, зверталися, представ­ник якої щойно розповідав, що вони для людей щось зробили. Ми  писали звернення, щоб прийшли і розібралися з Усаченко, то вони прийшли забирати мене, бо я написала звернення (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова Ільченка Костянтина Григоровича. Підготуватися Бакуну Олегу Івановичу.

 

ІЛЬЧЕНКО К.Г., член Всеукраїнського об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України” (Луганська область). Добрый день, уважаемые участники парламентских слушаний! Я  приехал из Луганской области. Прежде всего, мои земляки просили вам передать слова приветствия и сказать буквально следующее: Луганская область была и всегда будет частью Украины (Оплески), невзирая на неимоверные потуги господина Ефремова и его пособников — коммунистов (Оплески).

Теперь по теме, которую мы здесь обсуждаем. Это тема очень важная и очень страшная для многих граждан Украины. Мы этот процесс наблюдаем, потому что живем в индустриальном регионе, соответственно, эта проблематика для нас очень акту­альна. Перед парламентскими слушаньями я побеседовал с Зубко Геннадием Григорьевичем, и он подтвердил то, что на самом деле мы видим. То есть решения, принятые наверху, в Киеве, в регионах, а особенно в Луганской области, просто банально саботируются местной властью.

Так вот, я обращаюсь к вам, представители исполнитель­ной   власти. Мы в Луганской области силами, прежде всего, активистов, участвовавших в протестах на Майдане, независимых шахтерских профсоюзов, правозащитных организаций создали Общественный совет народного доверия Луганщины. И на сего­дняшний день областная власть вынуждена считаться с нашим мнением. Поэтому если будут вопросы или проблемы, связанные с областной властью Луганска, пожалуйста, обращайтесь, мы вам поможем. Потому что у нас там серьезный потенциал. И мы не коррупционеры, поверьте на слово, мы вам поможем (Оплески).

И последнее. Опять к вам, народные депутаты, министры, судьи: до тех пор, пока вы пренебрегаете социальными стандар­тами, вы ведете общество к гражданскому противостоянию, кото­рое на сегодняшний день, к сожалению, заканчивается войной и  кровопролитием. Вы должны понимать, что вся ответствен­ность  — на вас. Поэтому все актуальные, нужные, грамотные предложения, прозвучавшие сегодня от представителей обще­ственности, немедленно берите на вооружение и используйте в своей работе.

Спасибо. Слава Украине! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу до слова Бакуна Олега Івановича. Прошу підготуватися Вауліна Андрія Афанасійовича.

 

БАКУН О.І., мешканець гуртожитку (м. Чернігів). Добрый день, участники парламентских слушаний! Начну со своей люби­мой пословицы, которую не я придумал, а придумал народ, за что ему большое спасибо: Доверие завоевать — за пять минут, но потерять его — на всю оставшуюся жизнь. Никто отрицать не будет? (Оплески).

Так вот, что делают депутаты сейчас, голосуя? Если надо с народа взимать какие-то налоги — решается в течение месяца. Сегодня проголосовали — через месяц мы уже платим. Нынешний Премьер-министр Яценюк в заключение своего председатель­ствования в Верховной Раде принял закон о повышении штрафов для водителей с 300 до 600 гривен. Сегодня проголосовали — с 1 ноября мы начали платить повышенные штрафы. Зарплату бы он повысил, чтобы мы такие штрафы платили! Но это никак не решается.

Теперь второй вопрос — о квартирах, по которому мы все здесь собрались. Да, выслушали наше горе, с которым все столк­нулись. Но решение, опять же, дай Бог, если примут к концу года.

А теперь о своем. Я живу в квартире, не в общежитии. Заработал ордер вот этими руками. Мой покойный отец умер в  51 год, я получил ордер от города! А как город разрешил приватизировать мой дом? В суды хожу ваши. Судья сидит. Для него ордер, хотя в ордере написано “Действителен 30 дней”, что, не является документом для вселения в квартиру? А судья сидит и рассказывает: собери мне бумажки — кто фундамент сделал, кто блок положил, кто кирпичи заложил. Это что за документы такие? Пачку вот такую собрали! Четыре суда проиграли! Но, как сказал человек, который все дома приватизировал в Чернигове: “Я всех купил”. Всех! И как пойдут против него та же городская власть, та же милиция, та же прокуратура, если он взятку им дал?

Никто здесь не ответит на мой вопрос: что, если я дал кому-то взятку, он с меня снимет этот закон? Да в жизни такого не будет! А мы все сидим и решаем: то не так, это не эдак… Решить вопрос! Был бы я мэром Чернигова, вопросы общежитий решил бы за одну неделю!

И теперь в заключение. Они, чиновники, кушают мясо, а мы, народ простой, кушаем капусту. Но в среднем получается, что все мы кушаем голубцы (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую Вауліна Андрія Афанасійовича. Будь ласка. Останній виступ.

 

ВАУЛІН А.А., член Всеукраїнського об’єднання громадян “Асоціація мешканців гуртожитків України” (м. Київ). Доброго вечора! Я воїн-інтернаціоналіст, учасник бойових дій в Афгані­стані, нагороджений багатьма нагородами. Маю поранення. На сьогодні я є соціально незахищеним. Проживаю в житловому приміщенні у Києві по вулиці Борщагівській, 10. Будинок є влас­ністю київської громади, знаходиться на балансі Київської міської ради, розпорядник — комунальне підприємство “Спецжитлофонд”.

Сьогодні мою родину, мене, заслужену людину, яка має нагороди, виселяють на вулицю. Тому що товариш Денисенко мені заявив: “Настав час “Ч”, і ваше житлове приміщення потрібне Києву, потрібне деяким людям”. На захист були направлені листи від Верховної Ради, від деяких народних депутатів, зокрема від Аверченка Сергія Миколайовича, Гончарова Анатолія Дмитровича, від Апарату Верховної Ради, від Голови Верховної Ради Турчи­нова. Листи пішли туди, а відповіді прийшли унікальні. Та головне сказали на словах: “Мы новую власть не принимаем, у нас своя кухня”. Як це може бути?

У нас все змінилося. Я був на Майдані, отримав… За що ми там були? (Оплески). За що хлопці полягли? Ми кажемо “Небесна сотня”. Та не сотня, ми ж знаємо, що більше. За що? Щоб ми змінили владу. Якщо ми в Києві не змінили нічого, ні в якій сфері, в жодному гуртожитку — ніде. А ми кажемо, що хочемо змінити десь у районах, в областях. Та давайте хоч з Києва почнемо! (Оплески).

Директор Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спец­житлофонд” Надточій, перший заступник директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради Денисенко дерибанять усе. То 50 на 50, то 70 на 30… Знаєте, такі програми цікаві є? Як вони це робили за минулої влади, так і те­пер. І ніхто не бачить. Вони кажуть: “Ми нову владу не приймаємо, у нас своя кухня”. Як таке може бути?

Те саме і з судами. Зараз вони подали позов до суду, щоб суд виселив мене із житла. Я хотів би запитати суддів: як можна приймати ухвалу, а потім навіть і рішення, щоб виселити мене без надання житла? У мене немає іншого житла! Я прописаний у бу­динку, непридатному для житла. Мені йти на вулицю? А скільки таких, як я? Я вийшов для того щоб… Скільки людей таких, але влада їх не чує. Верховна Радо, прошу нас захистити!

Я дуже вдячний попереднім промовцям, вони правильно говорили. Підтримую вас, підтримую інших людей…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, завершуйте, будь ласка.

 

ВАУЛІН А.А. І дуже правильно людина сказала. Мені дуже сподобався ваш виступ. Прошу, вибачте мені.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановне товариство, загальне обговорення ми завершили. Запрошую до заключного слова заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Білоусова Андрія Леонідовича. Будь ласка.

 

БІЛОУСОВ А.Л. Уважаемые участники громадских слушаний! Для меня как заместителя…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую, це парламентські слухання, а ви є заступником міністра. Я правильно розумію?

 

БІЛОУСОВ А.Л. Да.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

БІЛОУСОВ А.Л. Для мене як для заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства дуже важливо бути присутнім на таких слуханнях. Адже ви безпосередньо спілкуєтеся з людьми, ви живете в цих гуртожитках і безпосередньо знаєте проблеми їх мешканців. Проекти законів, які напрацьовують міністерство, народні депута­ти, створюються насамперед для людей, зокрема для тих, які проживають у гуртожитках.

Тому я вважаю, що ми обов’язково узагальнимо всі ваші пропозиції, для того щоб у тому законопроекті, про який іде мова, ми змогли повністю все узагальнити, щоб вирішити всі ці болючі питання, які тут порушувалися.

Щодо міністерства. Є перелік питань, які ми зобов’язані ви­конати, я про них казав у своєму виступі. Ці питання обов’язково будуть вирішені.

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Коли? (Шум у залі).

 

БІЛОУСОВ А.Л. Тоді давайте пройдемо… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановне товариство, ми зробимо таким чином: пан заступник міністра має ваші письмові запитання, він на них надасть відповіді. Ви будете бачити, відповідь вас задоволь­нила чи не задовольнила. Тому я прошу: зараз заключне слово, а потім він матиме 10 хвилин, які йому відведені для відповіді на ваші запитання.

Будь ласка, продовжуйте.

 

БІЛОУСОВ А.Л. Я готовий перейти до запитань.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, вам надали запитання в письмо­вій формі?

 

БІЛОУСОВ А.Л. Так. Якщо можна…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, тоді, будь ласка, з місця, там можна увімкнути мікрофон.

Гаразд, поки заступник міністра підійде, я надам заключне слово заступнику голови Комітету Верховної Ради України з пи­тань будівництва, містобудування і житлово-комунального госпо­дарства та регіональної політики Зубку Геннадію Григоровичу. Будь ласка, 3 хвилини, для того щоб можна було перейти до від­повідей на запитання.

 

ЗУБКО Г.Г. Думаю, що після мого виступу дуже багато пи­тань зніметься, і заступнику міністра буде трохи легше виступати.

Знаєте, я дякую за критику, яку ми сьогодні отримали. Думаю, якщо не працювати, то й критики ніколи не буде. Я вам повідомляю, що законопроект №4879 учора був відкликаний з іні­ціативи Асоціації мешканців гуртожитків України. Але в мене до вас запитання: чи багато там положень, які викликають занепо­коєння? Я сьогодні почув про дві статті, щодо яких є запитання. Це статті 2 і 14, так? (Шум у залі). Ні, ви казали саме про статтю 2, і головні зауваження стосуються статті 14.

Тепер у мене наступне дуже серйозне запитання, яке ми повинні тут разом вирішити. На жаль, парламентські слухання сьогодні відбулися не в тому обсязі, в якому нам хотілося б, — коли серед присутніх більше представників уряду, більше народ­них депутатів. Я тут один, здається, з народних депутатів зали­шився… (Шум у залі). Так ось, я вам скажу, в чому питання. У  мене це запитання буде і до уряду, і до представників усіх судів, які сьогодні, на жаль, не в повному обсязі присутні. Адже саме вони мають подавати пропозиції щодо юридичних норм.

Я хочу подякувати всім промовцям, зокрема Дядюку та Семенчук, які виступали з приводу комунальних гуртожитків, і всім іншим. Саме тут ми повинні вирішувати всі актуальні питання.

Дивіться, є законопроект. Так, ми можемо його відкликати, можемо знову приступити до розроблення нового єдиного зако­нопроекту. Але це питання часу. Тому нам потрібно тут визначи­тися, або ми залишаємо цей законопроект, виключивши ті статті, які викликають занепокоєння у людей, або ми його відкидаємо, знову сідаємо з громадськими організаціями… А я вам скажу, що робоча група, в якій ми працювали, витратила на опрацювання законопроекту майже рік.

Чи готові ми витратити ще рік на обговорення? Якщо не готові, тоді законопроект може бути прийнятий за основу. І я вам скажу відверто, що саме пан Дубіль, який був присутній, але, на жаль, пішов через серйозні обставини, доклав значних зусиль до розроблення даного законопроекту. Сьогодні тут присутні пред­ставники Чернігівщини, які, я думаю, подякують йому за роботу. Бо на Чернігівщині, на жаль, лише щодо 15 відсотків гуртожитків питання вирішено, а, наприклад, в Івано-Франківській області практично 100 відсотків.

Тому нам потрібно саме тут, на парламентських слуханнях, вирішити питання. Можна відкликати законопроект, знову почати довгий шлях: робоча група, збирання пропозицій… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершувати.

 

ЗУБКО Г.Г. Ні, ні, ні, давайте… Зараз ми перейдемо до запитань. Ви знаєте, емоції — це дуже важливо, але питання в тому… (Шум у залі). Дивіться, вже сьогодні на парламентських слуханнях ми домовилися із заступником Генерального прокуро­ра, що вони сьогодні визначать уповноважену особу від Генераль­ної прокуратури. Це була пропозиція народного депутата пана Іллєнка. Це була також пропозиція і Генеральної прокуратури, яка буде займатися питаннями щодо виселення і тими, які ви порушуєте. Це вже результат.

Є результат другий: цей законопроект можна обговорювати, з нього можна виключати норми або його можна відкликати. Він уже відкликаний. На жаль, не всі громадські організації повідо­мили про це перед початком слухань. Бо я бачу, що і в проекті Рекомендацій його записали, і сам законопроект роздали. Ну, покритикували і слава Богу.

Тому давайте вчинимо дуже просто. Я хочу сказати, що багато питань, які порушувалися з приводу комунальних гуртожит­ків, законопроектом вирішуються. Згідно з цим законопроектом всі гуртожитки, передані в комунальну власність, прирівнюються до житлових будинків, і для них діятимуть тарифи, як для всіх інших житлових будинків.

Питання щодо реєстрації військовослужбовців. Виходив чоловік, порушував питання, що ми прийняли закон, який дозво­ляє військовослужбовцям скористатися правом на приватизацію житла. Але цим законопроектом скасовується необхідність реє­страції для того, щоб набути це право. Є ще дуже багато пра­вильних речей у цьому законопроекті. До речі, питання стосовно лікарів, учителів там також враховані.

Ось до мене надійшло звернення, щоб надати можливість приватизувати житло в гуртожитку, що належить Міністер­ству  освіти і науки. Тут є питання, давайте розбиратися. Тому що є перелік гуртожитків, які перебувають у державній власності, і  згідно із законодавством вони не підлягають приватизації. Тому всі ці питання потрібно розглянути і спокійно, без емоцій прий­няти рішення.

Тому я закликаю сьогодні всіх, всі громадські організації… (Шум у залі). Зараз ви поставите запитання, а я дам відповідь. Так, я починав з гуртожитку… Дивіться, якщо ви поставили це запитання… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую, шановне товариство, якщо ми хочемо почути відповіді від заступника міністра, а ви будете вигукувати з місця, то ми їх не почуємо. Люди поставили кон­кретні запитання.

За 5 хвилин завершиться наша робота. Я просив би, щоб ми зараз змогли почути відповіді від представника виконавчої влади на ті болючі запитання.

 

ЗУБКО Г.Г. Даю ще одну відповідь. Держава має формувати житлову політику, так? І ми розуміємо, що мають бути і гурто­житки, і малосімейки, і соціальне житло, і має бути взагалі можли­вість отримання першого житла. Усі ці проблеми ми сьогодні розглядаємо. Але питання в тому, що ми хотіли б, щоб цей законопроект вже був прийнятий. І щоб він був, як ви казали, не декларативним, а щоб урахував всі позиції. Зокрема й позицію тих, хто сьогодні проживає на ліжко-місцях і не має права на приватизацію.

Тому я пропоную дуже просту річ. Я хочу від вас почути: чи ми залишаємо цей законопроект без статей 2 і 14 і рухаємося далі, чи ми його відкликаємо, знову створюємо робочу групу і працюємо над новим єдиним законопроектом, який потім знову будемо обговорювати? (Шум у залі).

Хто мешканці гуртожитків, підніміть руку. Так, тепер голосу­ємо. Що робимо: відкликаємо цей законопроект чи доопрацьо­вуємо його, виключивши статті 2 і 14, і рухаємося далі? Хто за першу пропозицію? Хто за другу пропозицію? Зрозуміло, я вам дуже вдячний. От і вирішили це питання (Шум у залі).

 

ЗУБКО Г.Г. Васюник — співавтор цього законопроекту.

Отже, я пропоную діяти таким чином. Ми беремо за основу цей законопроект, який вже підготовлений, а потім створюємо робочу групу за участю представників громадських організацій, яка його доопрацює. На розгляд парламенту він не буде внесений без доопрацювання робочою групою. Погодилися? Так. Тепер ставте запитання.

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

 

ЗУБКО Г.Г. Питання не в тому, скільки потрібно часу, щоб підготувати. Є процедура розгляду законопроектів у комітетах, є процедура включення до порядку денного. Я вам скажу, що законопроекти, які я вніс у листопаді 2013 року, ще не надійшли на розгляд комітету, тому що на сьогодні є велика кількість проектів. Тому я пропоную рухатися в тому напрямі, який запро­понований.

Пані Семенчук, прошу вас.

 

СЕМЕНЧУК С.М. (Не чути).

 

ЗУБКО Г.Г. Я вам відповім. Я вам дякував за запитання, тому що ви єдина, хто тут порушив проблеми гуртожитків, які вже передані у комунальну власність. Чому? Тому що ми сьогодні боремося за те, щоб передати гуртожитки з приватної власності у комунальну, так? Але ви не думайте, що після цього автоматич­но приватизуєте житло. Я вже наводив цифри, що з тих 1593 гур­тожитків, щодо яких вже прийнято рішення про приватизацію, приватизовано лише 167. Тут також багато питань. Є питання в тому, що, переходячи у комунальну власність, гуртожитки зали­шаються без допоміжних приміщень на першому поверсі. Це теж велика проблема. Тому я сказав би, що проблеми гуртожитків, які вже передані у комунальну власність, так само дуже серйозні, і нам потрібно їх врахувати в законопроекті, який готується.

Тому давайте зробимо дуже просто. Я звертаюся до всіх, хто зацікавлений, зокрема до Асоціації мешканців гуртожитків України, інших громадських організацій із захисту прав мешканців гуртожитків: давайте дуже швидко розглянемо пропозиції до цього законопроекту, виключимо все, що непотрібно, і будемо швидко рухатися, для того щоб законопроект був підтриманий і  було прийнято рішення.

І я просив би наше профільне міністерство теж долучитися до роботи, і Генеральну прокуратуру, і суди. Чому? Тому що дуже багато питань виникає в судах. І є рекомендації, щоб ми цей законопроект розглянули з урахуванням судової практики, щоб не було потім зауважень. І в цьому нам потрібна допомога міністер­ства. Тому що ми не зможемо всі процедури виписати в законі, потрібні будуть підзаконні акти, які приймаються урядом, які цей механізм врегулюють.

Тому я щиро дякую насамперед за конструктивну критику, яку я сьогодні почув. Думаю, що всі автори законопроекту зрозу­міли і соціальну напруженість, яка є в гуртожитках, і ті питання, які роками не вирішуються… І найголовніше: я сподіваюся, що ми налагодимо співпрацю, знайдемо прийнятні варіанти і зможемо вирішити це питання. Можливо, не на 100 відсотків, але на 50 чи 70 відсотків ми проблему вирішимо. Потім будемо рухатися у на­прямі тих проблем, які залишилися, для їх остаточного розв’язання.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Геннадію Григоровичу.

Шановне товариство, ми завершуємо обговорення, час парламентських слухань вичерпаний. Сьогодні ми почули най­більш болючі питання, які турбують і присутніх, і велику кількість людей в Україні. Я вам дякую за те, що ви поводилися краще, ніж депутати, було приємно слухати, була тиша.

Основну проблематику ви почули, обговорили її. Я думаю, що основні питання, які зараз на часі, у найкоротший термін будуть опрацьовані з урахуванням тих пропозицій, які ви сьогодні висловили. Профільний комітет має їх повністю опрацювати і  запропонувати новий спільно підготований документ. Я вважаю, що максимально ефективно має зараз запрацювати і профільне міністерство.

Наступне, що ми мали б сьогодні обговорити і зробити щодо цього відповідні кроки, — це все-таки спрощені процедури звернення до суду. Бо величезна кількість людей звертається зараз до суду, питання зволікання з розглядом справ у судових інстанціях теж порушувалося.

На мій погляд, ми ще не обговорили питання продовження дії Загальнонаціональної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012–2015 роки, яка завер­шується наступного року, якось ми не зауважили цього у висту­пах. Я думаю, на цьому також треба наголосити, і нашому про­фільному комітету і міністерству обговорити це питання.

Шановне товариство, я вам щиро вдячний за те, що ви приїхали, доїхали, сподіваюся, що це не остання наша зустріч, а наступна зустріч вже буде за кращих умов.

Дякую. До побачення. Слава Україні! (Оплески).