ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

РЕФОРМИ ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЙНО-

КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА РОЗВИТОК

ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

3 лютого 2016 року, 15 година 10 хвилин

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

ПАРУБІЙ А.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань, доброго дня! Прошу заходити до залу, займати робочі місця, щоб ми могли розпочати нашу роботу. Будь ласка.

Шановні учасники парламентських слухань, 25 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла рішення про проведення 3 лютого поточного року парламентських слухань на тему: «Рефор­ми галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток ін­формаційного простору України». Ініціатором слухань став Комітет Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку.

Для участі в парламентських слуханнях запрошені народні депутати України, представники центральних органів державної вла­ди, провідні вчені та представники галузевих підприємств. Націо­нальна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України разом з Інформаційним управлінням Апарату Верховної Ради Укра­їни забезпечують трансляцію парламентських слухань на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України та Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України.

Ми будемо працювати протягом трьох годин, без перерви. Для тих, хто вперше бере участь і виступатиме з трибуни в обговоренні, нагадаю, що у нас працює автоматичний таймер вимкнення мікро­фона. Регламент виступу передбачений 5 хвилин, потім порадимося, можливо, скоротимо до 3 хвилин, для того щоб усі бажаючі змогли виступити, у нас величезна кількість промовців. За 30 секунд до за­вершення виступу пролунає сигнал, щоб ви не дивувалися, це попе­редження про те, що за 30 секунд мікрофон автоматично вимкнеться, і якщо хтось продовжуватиме говорити вже без мікрофона, його не будуть чути. Я буду намагатися надавати можливість завершити думку, але прошу не зловживати часом, для того щоб інші промовці змогли виступити і донести свою думку. Тому, будь ласка, орієнтуй­теся, щоб не перебирати час, і щоб змогло виступити якомога більше учасників парламентських слухань.

Проведення парламентських слухань щодо реформи галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвитку інформаційно­го простору України зумовлено необхідністю комплексного вивчен­ня стану проведення реформ у галузі, передбачених рядом докумен­тів – і Планом законодавчого забезпечення реформ в Україні, схва­леним постановою Верховної Ради України, і Угодою про асоціацію між Україною і Європейським Союзом, Стратегією сталого розвит­ку  «Україна-2020», Позачерговим посланням Президента України Петра Порошенка до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України» від 27 листопада 2014 року, Програ­мою діяльності Кабінету Міністрів України та Коаліційною угодою.

Розбудова правової, високорозвиненої, цивілізованої України з високим рівнем життя, культури та демократії неможлива без ради­кальної модернізації економіки України та її галузей. Невід’ємною складовою стратегічних перетворень, започаткованих в Україні, є на­ближення галузей економіки до європейських принципів, дотриман­ня вимог, що висуваються до України як кандидата на вступ до Європейського Союзу.

Таким чином, Українська держава зробила принциповий вибір на користь масштабної технологічної модернізації та переведення економіки на інноваційний шлях розвитку, формування конкуренто­спроможної національної інноваційної системи та прийняла цілу низку заходів і рішень.

Готуючись до парламентських слухань, уряд України підготував інформаційно-аналітичні матеріали, вже на підготовчому етапі було окреслено коло питань і в основному сформовано бачення пріоритетів, а також проблем, які потребують негайного вирішення. Гармонійне поєднання досвіду фахівців галузі і політичної досвід­ченості депутатського корпусу дало змогу визначитися з орієнтира­ми та завданнями проведення реформ у галузі інформаційно-комуні­каційних технологій.

Щодо регламенту нашої роботи. Пропонується організувати роботу таким чином: надати для доповіді від Кабінету Міністрів України слово Євдоченку Леоніду Олександровичу, Риженку Олек­сандру Володимировичу та Животовському Олександру Миколайо­вичу як основним доповідачам по 7 хвилин, для співдоповіді надати слово голові Комітету з питань інформатизації та зв’язку Данченку Олександру Івановичу – до 15 хвилин, для виступів в обговоренні – по 5 хвилин. Я вже казав, як буде багато бажаючих, ми скоротимо виступ до 3 хвилин. Запитання до доповідачів та співдоповідачів пропонується подавати в письмовій формі, щоб секретаріати відпові­дальних комітетів могли дати відповіді на своїх веб-сторінках. У нас представники секретаріату Комітету знаходяться он у тій ложі, і ви можете в письмовому вигляді подавати свої записки. Чи підтриму­ється такий регламент нашої роботи?

Якщо немає заперечень, шановні колеги, я запрошую до допо­віді Євдоченка Леоніда Олександровича, голову Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Будь ласка, доповідь до 7 хвилин.

 

ЄВДОЧЕНКО Л.О., голова Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Шановний пане головуючий! Шановні народні депутати України! Шановні учасники парламент­ських слухань! Користуючись нагодою, вітаю вас на парламентських слуханнях та особисто дякую всім учасникам і всім тим, хто активно працює задля вирішення актуальних та важливих для України проб­лем, прогресивного розвитку сфери інформаційно-комунікаційних технологій, прискорення становлення в нашій країні сучасного ін­формаційного суспільства.

ІКТ стали потужною силою перетворення суспільного життя, утвердження демократичних цінностей, інноваційного розвитку, змінили за останні роки весь світ.

В Україні світові тенденції розвитку ІКТ стали основою для прогресивного розвитку сфери електронних комунікацій, впрова­дження інноваційних технологій, розбудови сучасної телекомуніка­ційної інфраструктури. На сьогодні інформаційні та телекомуні­каційні послуги – це п’ята частина вітчизняного ринку послуг, при цьому частка ІКТ у ВВП України перевищує 3 %.

Протягом останніх років зберігаються тенденції збільшення доходів підприємств від надання телекомунікаційних послуг, показ­ників рівня проникнення мобільного зв’язку. За минулий рік капі­тальні інвестиції у сфері телекомунікацій збільшено втричі. Чисель­ність інтернет-користувачів, за оцінкою незалежних експертів, на кінець 2015 року становила щонайменше 58 %.

Водночас слід відзначити, що Україна, на жаль, не досягла ба­жаного рівня розвитку сфери ІКТ, зокрема в перетворенні національ­ної економіки на цифрову. Попри позитивні тенденції, сфера ІКТ інших країн розвивається значно швидше, ніж України. Як наслідок, протягом останніх п’яти років Україна поступово втрачає позиції за  показниками рейтингового оцінювання міжнародних організацій, зокрема Всесвітнього економічного форуму ООН та Міжнародного союзу електрозв’язку: за рейтингом індексу глобальної конкуренто­спроможності спостерігається погіршення на 3 пункти, за рівнем прямих іноземних інвестицій – на 55, за рівнем розвитку електрон­ного врядування – на 19, індексом розвитку ІКТ – на 6 пунктів.

На вирішення проблем державного регулювання у сфері ІКТ, гармонізації національного законодавства зі стандартами Європей­ського Союзу, реалізацію прозорих бізнесорієнтованих регуляторних механізмів, які висуваються суспільством, мають бути спрямовані реформи сфери ІКТ, суть яких полягає в забезпеченні потреб спо­живачів у послугах електронних комунікацій, що має стати головним акцентом державної політики, завданням має стати створення спри­ятливих умов для ведення бізнесу у сфері ІКТ, системоутворюючою вимогою має стати забезпечення балансу інтересів особи, суспіль­ства та держави.

Без сумніву, прийняття базового закону у сфері електронних комунікацій стане підґрунтям прогресивного реформування сфери ІКТ, прискорення її розвитку на інноваційній основі і стимулює створення прозорих і сприятливих умов діяльності у сфері електрон­них комунікацій для забезпечення інвестицій у розвиток мереж та послуг ІКТ, розподілу та користування радіочастотами і нумерацією на об’єктивній, пропорційній, чесній, прозорій та недискримінацій­ній основі, захисту прав та інтересів споживачів, максимальної реалі­зації їхніх можливостей з вибору ціни та якості послуг електронних комунікацій, забезпечення технологічної нейтральності. Запрова­дження європейських підходів до регулювання діяльності у сфері електронних комунікацій, скасування ліцензування, спрощення доз­вільних процедур щодо використання радіочастот, доступу до мереж та інфраструктури. Це далеко не повний перелік проблем, назрілих для законодавчого врегулювання.

Вироблення та унормування узгодженої позиції щодо реформування засад державного регулювання у сфері електронних комунікацій, створення механізмів, спрямованих на забезпечення прозорості та конкуренції на відповідному ринку, забезпечення на­лежності регулятора та прозорості його фінансування – питання, які потребують вирішення виключно у законодавчій площині відповідно до Конституції України. Прийняття гармонізованих законодавчих актів щодо електронних комунікацій, електронних довірчих послуг, забезпечення кібербезпеки сприятиме прискоренню процесів рефор­мування галузі та її розвитку на основі кращих світових практик і стандартів.

Розроблення та введення в дію Стратегії розвитку електронних комунікацій, формування та реалізація національної політики у сфері користування радіочастотами можуть стати потужною силою си­стемного розвитку цієї сфери ІКТ, формування концептуальних під­ходів та налагодження дієвої взаємодії між державою та ІТ-бізнесом.

Важливим є запровадження європейських правил роботи на вітчизняному ринку, впровадження гармонізованих технічних регла­ментів і стандартів, з цією метою вже сьогодні розробляється техніч­ний регламент радіообладнання, переглядаються нормативні показ­ники якості телекомунікаційних послуг, проводиться гармонізація національних нормативів та вимог із захисту інформаційних ресурсів.

На сьогодні лише п’ять країн Європи розробляють і засто­совують власні криптографічні алгоритми, і Україна – серед них. Результатом тривалої спільної роботи державних та бізнесових структур стало створення технологічного підґрунтя для запрова­дження механізмів електронних підписів, розбудова цієї інфраструк­тури за європейськими принципами. Безумовно, впровадження си­стем електронного врядування, державних закупівель та адміні­стративних послуг за європейськими стандартами, підвищення рівня цифрової грамотності та кіберобізнаності населення, у тому числі захисту персональних даних, дасть можливість Україні досягти но­вого рівня електронної демократії, гарантуючи при цьому захист конституційних прав і свобод громадян, безпеку суспільства і держави.

Розширюються рамки міжнародної взаємодії, основними век­торами якої є адаптація українського законодавства у сфері телеко­мунікацій та захисту інформації, впровадження кращих практик кібербезпеки країн Європейського Союзу та НАТО.

З метою відновлення контролю держави над телекомуніка­ціями та радіочастотним ресурсом на тимчасово окупованих тери­торіях здійснюються системні заходи із захисту інтересів України на міжнародному рівні відповідно до Рішення Генеральної асамблеї ООН від 2014 року про територіальну цілісність України.

З метою посилення інформаційної безпеки на сході України забезпечується стале функціонування телекомунікаційних мереж загального та спеціального призначення, змонтовано та введено в  дію ряд потужних телевізійних та радіомовних Fm-передавачів, що дозволило відновити телерадіомовлення українських програм на значній частині Донецької та Луганської областей. Наразі такі роботи тривають.

У рамках гібридної війни, що триває, невід’ємними складови­ми системи реагування на сучасні виклики та загрози є забезпечення надійного функціонування інфраструктури електронних комунікацій в умовах кризових ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, за­хист електронних державних суспільних інформаційних ресурсів, кіберзахист, насамперед об’єктів критичної інфраструктури…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Скільки вам треба часу, щоб завершити? Будь ласка, продовжую час виступу на 2 хвилини.

 

ЄВДОЧЕНКО Л.О. Дякую. Комплекс таких завдань виконує Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації Укра­їни, яка відповідно до закону формує і реалізує державну політику у  сферах телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, спеціального зв’язку, захисту інформації та безпеки дер­жавних інформаційних ресурсів, електронного документообігу та електронного підпису.

Крім означених завдань, головним пріоритетом у 2016 році є реалізація завдань кіберзахисту, визначених Стратегією кібербезпе­ки, схваленої урядом. Метою цієї стратегії є досягнення Україною такого стану кібербезпеки, за якого забезпечується високий ступінь безпеки, довіри та стійкості кіберпростору, захищеності національ­них електронних інформаційних ресурсів, електронних комунікацій та ІТ-систем, що гарантує функціонування національної системи кібербезпеки, а також досягнення високого рівня реалізації еконо­мічних і соціальних переваг розвинутого динамічно та безпечного кіберпростору, де консолідовані дії держави та суспільства спрямо­вані на забезпечення національної безпеки, стабільний і демократич­ний розвиток, підвищення рівня добробуту і соціальних стандартів життя громадян та створення сприятливих умов для бізнесу.

Основним принципом цієї стратегії є принцип державно-приватного партнерства, що реалізується шляхом запровадження системи національного реагування на кіберзагрози і передбачає консолідацію зусиль на об’єднання знань, потенціалу та ситуативної інформованості державного і приватного секторів суспільства, професіоналів з кібербезпеки.

Вирішення всього комплексу завдань, що постали перед дер­жавою у сфері розвитку ІКТ, потребує належного наукового забез­печення та державної підтримки прикладних розробок, реформуван­ня системи галузевих науково-технічних закладів, якісних змін у си­стемі освіти, запровадження новітніх методів навчання за напрямами ІКТ, інформаційної безпеки та кіберзахисту.

Маю надію, що парламентські слухання нададуть поштовх та  стимулюють реформування і розвиток сфери ІКТ, сприятимуть формуванню динамічної інноваційно-цифрової економіки задля за­безпечення національної безпеки та досягнення цілей розвитку успішної країни. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Вам.

До доповіді запрошується Животовський Олександр Микола­йович, голова Національної комісії, що здійснює державне регулю­вання у сфері зв’язку та інформації. Будь ласка.

 

ЖИВОТОВСЬКИЙ О.М., голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформації. Добрий день, шановний головуючий, шановні народні депутати, учасники парламентських слухань, колеги! Моя доповідь буде дуже короткою, по суті. На наш погляд, якщо подивитися на доходи в галузі телекомунікацій, є дві особливості:

1) відсутність зростання. Під відсутністю зростання я розумію 5 % середнього зростання за останніх п’ять років, як ми всі розу­міємо, це навіть не покриває рівня інфляції;

2) висока концентрація, коли чотири великі оператори відпові­дають за більш як 70 % ринку. У тому немає нічого поганого, але це свідчить про декілька факторів.

Перше, що треба робити, – стимулювати зростання. Ну, в будь-якій галузі зростання відбувається з появою нових продуктів. Нові продукти в галузі телекомунікацій – це нові технології. Ми всі бачимо запровадження технологій 3G і нині працюємо над техноло­гіями 4G.

Щодо концентрації. Треба стимулювати конкуренцію, регулю­вати цю галузь розумно і якісно. Тому стимулювання конкуренції та реформа самого регулятора також мають бути пріоритетами в рефор­муванні галузі.

Отже, на нашу думку, є три пріоритети в законодавчій діяльно­сті на найближчий час.

Перший пріоритет – проект Закону «Про електронні комунікації» № 3549-1, визначений Президентом як невідкладний. Як ви знаєте, ми всі досить багато часу витратили на роботу над цим законопроектом спільно з представниками галузі, спільно з Коміте­том і дуже вдячні Комітету за підтримку та за внесення цього зако­нопроекту на розгляд Верховної Ради.

Другий пріоритет – законопроект про доступ до інфраструк­тури. Це якраз те стимулювання конкуренції та рівного доступу на ринку, якого бажає галузь. Над цим законопроектом також ведеться робота в НКРЗІ разом із широким загалом, з представниками галузі. І сподіваюся, що найближчим часом, після доопрацювання з Коміте­том з питань інформації та зв’язку, цей законопроект також буде внесений.

І третій пріоритет – зміни в регулюванні радіочастотного ре­сурсу, тобто зміни до Закону «Про радіочастотний ресурс України». Як відомо, ми ведемо роботу над запровадженням 4G. Я вам так скажу: у нас складається враження, що без змін до законодавства щодо радіочастотного ресурсу нові технології нам буде дуже важко запроваджувати. Тому такі зміни необхідні. Як всі знають, у нас є широка робоча група за участю представників галузі, відповідальних державних органів і є указ Президента. Сподіваюся, що найближчим часом такі зміни до Закону «Про радіочастотний ресурс України» будуть розроблені, будуть підтримані іноземними консультантами, яких ми залучаємо до цієї роботи, Комітетом і будуть внесені на розгляд Верховної Ради.

Хочу наголосити, що ми вдячні парламенту і Комітету за підтримку, за конструктивну спільну роботу над законодавчими ініціативами. І сподіваюся на підтримку громадськості та депутат­ського корпусу в цілому. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Вам.

Запрошую до доповіді Риженка Олександра Володимировича, голову Державного агентства з питань електронного урядування України. Будь ласка.

 

РИЖЕНКО О.В., голова Державного агентства з питань електронного урядування України. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Насамперед дозвольте подякувати Комітету з питань інформатизації та зв’язку за організацію цих парламентських слухань. Адже, на наш погляд, сьогодні в Україні недостатньо уваги приділяється темі розвитку інформаційного суспільства та розвитку електронного урядування як її складової. І відповідно є ряд проблем, які не дають можливості рухатися нам так швидко, як ми цього хотіли б. Щиро сподіваюся, що парла­ментські слухання дадуть новий імпульс розвитку інформаційного суспільства в Україні.

На початку коротко хотів би проінформувати про становлення нашого агентства. Агентство – молодий орган, Положення про агентство затверджено 1 жовтня 2014 року, згідно з яким агентство реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування та інформаційного суспільства, зокрема такі завдання, як електронний документообіг, електронна взаємодія, відкриті дані, ви­конання Національної програми інформатизації, розвиток електрон­них послуг та багато іншого.

На сьогодні штатна чисельність агентства становить близько 30 осіб, частина з яких є адміністративним персоналом. Впевнений, що будь-який менеджер розуміє абсолютну неможливість ефек­тивного розвитку всіх визначених для агентства завдань в рамках наявної чисельності та фінансування в розмірі 2 мільйони гривень на  рік, яке передбачено на розвиток електронного урядування в 2016 році. Проте ми розуміємо, що існуючі труднощі зумовлені ситуацією в країні, тому робимо все, щоб рухатися вперед. Маємо чіткі пріоритети та цілі, які є публічними, вони були нами презен­товані, можуть відстежуватися громадськістю, і ми щодня працюємо над їх виконанням.

На даному слайді я хотів би представити поточний стан розвитку архітектури електронного урядування в Україні відповідно до європейської концептуальної моделі, яка визначена в європей­ському фреймі інтероперабельності. На цій схемі наведено три базо­ві рівні – рівень даних, рівень взаємодії та презентаційний рівень. Ті системи, які позначені штрих-пунктиром, взагалі не створені в Укра­їні, а системи, що позначені лініями, створені, але їх якість досить різна і вони не завжди ефективні.

Я думаю, що стан архітектури повністю пояснює місце України у рейтингу ООН, адже в нас є досить великі проблеми, передовсім на рівні взаємодії «government to government», без якого в принципі не можливо говорити про комплексний та якісний рівень розвитку взаємодії уряду з громадянами або уряду з бізнесом.

Під схемою наведені органи, які відповідають за створення тих чи інших систем. З цього слайда можна зробити висновок, що в Україні діє, так би мовити, мережева модель управління розвитком електронного врядування. І ефективний розвиток в таких умовах ду­же сильно залежить від ефективної координації та взаємоузгодження дій партнерів, які над цим працюють. Якщо уважно проаналізувати попередні роки, то можна зробити висновок, що саме відсутність єдиної координації, взаємоузгодження всіх завдань і проектів та об'єднання зусиль різних органів влади є єдиною і головною пробле­мою розвитку електронного врядування в Україні.

Ми переконані, що вирішенням цієї проблеми має стати, по-перше, налагодження ефективної роботи Міжгалузевої ради з питань електронного врядування, а по-друге – модернізація та відновлення ефективної роботи Національної програми інформатизації. Ці два інструменти в тій чи іншій формі є в усіх успішних країнах, в яких успішно розвивається електронне врядування. І саме від їхньої якості залежить ефективний розвиток електронного врядування.

Враховуючи вищевикладене, державним агентством від почат­ку створення визначені такі публічні пріоритети розвитку, а також конкретні ключові показники за кожним із пріоритетів. Це розвиток відкритих даних, розвиток електронної взаємодії, розвиток електрон­них послуг, розвиток електронної ідентифікації, посилення міжві­домчої координації та розвиток ІТ-навичок, модернізація Національ­ної програми інформатизації та сприяння інтеграції до єдиного циф­рового ринку, а також формування якісної довгострокової політики.

На наступному слайді відображено стан розвитку відкритих державних даних. Це не лише підвищення відкритості та прозорості органів влади, а й шлях до розвитку потужної індустрії, джерело для інноваційного розвитку, розвитку середнього та малого бізнесу.

За безпосередньої ініціативи Президента у квітні 2015 року прийнято відповідний закон. У жовтні 2015 року ухвалено постанову Кабінету Міністрів, якою затверджено порядок публікацій наборів державних відкритих даних, а також затверджено першочергові набори даних, які мають бути оприлюднені протягом шести місяців. Цей термін збігає в першому півріччі цього року.

Єдиний веб-портал відкритих даних запроваджено в дослідну експлуатацію. Наразі ми щоденно проводимо зустрічі з представ­никами центральних органів влади з метою забезпечення публікації їхніх даних у формі відкритих даних. Нами розроблено «дорожню карту» розвитку відкритих даних на 2016 рік, яка містить 44 комп­лексні завдання за п’ятьма напрямами.

Що стосується електронних послуг. Один із ключових показників агентства – запровадження пріоритетних електронних послуг відповідно до 20 базових напрямів послуг Європейського Союзу. Сьогодні в проекті закону, який внесено на розгляд Верхов­ної Ради, визначено 562 послуги. Однак слід розуміти, що найбільш суспільно важливими та затребуваними є найбільше 50-70 послуг, на яких варто зосередитися для досягнення необхідного ефекту і пере­вести їх в електронний вигляд.

Протягом 2015 року ми разом із центральними органами вла­ди, які відповідають за надання послуг, запровадили перші послуги в  земельній, будівельній, екологічній та соціальних сферах. Одразу зазначу, що це в жодному разі не запис на прийом для отримання послуги. Тому що ми чітко розуміємо, що електронна послуга не­можлива без інжинірингу процесів її надання, розробки та прийняття відповідних нормативно-правових актів, що регламентують новий порядок надання даної послуги. А інакше це або запис на прийом, або автоматизація хаосу на електронні послуги.

Цього року ми також продовжимо запроваджувати пріоритетні електронні послуги в різних сферах. Втім, головне на цьому етапі – формування єдиного підходу. І ми разом з Міністерством економіч­ного розвитку завершимо це завдання шляхом розроблення Концеп­ції розвитку системи надання електронних послуг, якою планується затвердити перелік пріоритетних послуг, про які я сказав.

Розвиток електронної взаємодії – мабуть, найбільш проб­лемний напрям. Адже, ще раз підкреслюю, не буває розвитку взаємо­дії громадян та бізнесу без взаємодії між державними органами. Протягом 2015 року агентством модернізовано систему електронної взаємодії органів виконавчої влади, яку готують до запровадження в  промисловій експлуатації з метою забезпечення міжвідомчого електронного документообігу. Також за цим напрямом працюємо над відновленням роботи Національного реєстру електронних інфор­маційних ресурсів та запровадженням електронної взаємодії реєст­рів, а також над запровадженням формату електронного документа відповідно до європейських норм. Як ви знаєте, попередня концепція електронного врядування…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Скільки часу? Будь ласка, 1 хвилина.

 

РИЖЕНКО О.В. Концепція розвитку електронного врядуван­ня завершила дію у 2015 році, і ми працюємо над новим документом, до розробки якого запросили всі центральні та місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування, ІТ-бізнес, науковців та громад­ськість. Головним є створення максимально чіткого та конкретного документа, який опише єдину архітектуру електронного врядування, її базові елементи і взаємодію між ними, а також сучасні тренди, такі як блокчейн, навколо яких зможуть об’єднатися всі стейкхолдери для досягнення єдиної мети. З наступного тижня ми розпочинаємо обговорення цього документа. Згідно з Регламентом Кабінету Міні­стрів України концепція передбачає затвердження конкретного пла­ну дій, який також розробляється.

На сьогодні в Україні не досить ефективно працює такий інструмент, як Національна програма інформатизації, яка повинна об’єднувати та взаємоузгоджувати різні завдання та проекти органів влади. Ми плануємо найближчим часом провести модернізацію цьо­го інструменту шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Крім відновлення роботи міжгалузевої ради, ми запланували ряд заходів з підвищення навичок ІТ-керівників центральних органів виконавчої влади. Ми вже працюємо в одному з міжнарод­них проектів, який дасть можливість у 2016 році провести серію…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, 30 секунд.

 

РИЖЕНКО О.В. У рамках відведеного часу я встиг поінфор­мувати лише про першочергові завдання. Дякую за увагу і сподіва­юся на вашу підтримку. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Вам.

До співдоповіді запрошується Данченко Олександр Іванович, голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку.

 

ДАНЧЕНКО О.І., голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Само­поміч»). Добрий день, шановний головуючий, колеги, учасники та гості парламентських слухань! Я передовсім дуже вдячний, що всі прийшли. Знаєте, сьогодні є такий дисонанс: у першій половині дня було пленарне засідання парламенту, і парламентаріїв було набагато менше, ніж вас зараз у залі. То це питання до виборців, дивіться, де працюють ваші парламентарії. А по-друге, дуже дивно, що тут така тиша. Це приклад, як потрібно працювати в парламенті. Дозвольте привітати вас, і ми, народні депутати, повинні брати з вас приклад, бо ми все-таки повинні бути взірцем. Дозвольте привітати вас від імені членів Комітету Верховної Ради України з питань інформати­зації та зв’язку, який є ініціатором проведення цих парламентських слухань. Хочу подякувати секретаріату Комітету, робочій групі, ке­рівникам громадських галузевих об’єднань за допомогу в підготовці парламентських слухань. Я дуже вдячний всім, хто допомагав.

Сьогодні в парламентському залі зібралися народні депутати, керівники ІТ-, телекомунікаційних, інноваційних компаній, керівни­ки галузевих об’єднань, народні депутати, представники Кабінету Міністрів. Я щиро вдячний міжнародній спільноті за підтримку та небайдужість до України в питаннях розбудови нашого цифрового майбутнього. Тема цих парламентських слухань: «Реформи галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційно­го простору України». Ми не дарма вирішили охопити таке широке коло питань, тому що воно є надважливим для нашої держави.

Ми бачимо, яке місце посідає наша держава у рейтингах. Глобальний індекс конкурентоспроможності – 76-те місце серед 146 країн, індекс технологічної готовності – 34-те місце серед 146 країн. І це ще завдяки тій науковій базі, яка підтримується. І я висловлюю подяку всім – Одеській національній академії зв’язку імені О.С. Попова, Державному університету телекомунікацій, КПІ – всім, хто підтримує і розвиває. Глобальний рейтинг проникнення Інтернету – 94-те місце серед 191 країни. Рівень проникнення Інтер­нету в Україні – 63,1 %. Кількість користувачів – 57 % населення.

Для чого я це показую? На інноваційний погляд нашого Комітету, владній верхівці України вже час змінити своє ставлення до цієї галузі інформаційно-комунікаційних технологій, розширити кут свого кругозору та визнати для самих себе: Україна відстала у своєму цифровому прориві.

Міжнародний союз електрозв’язку у своєму рейтингу країн  за  рівнем розвитку інформаційно-комунікаційних технологій за 2015 рік відзначив, що всі 167 країн світу продемонстрували зро­стання рівня проникнення сучасних технологій, однак Україна втра­тила ці позиції. Чому втратила? Тому що вони розвиваються, а ми залишилися на місці.

Вже декілька років поспіль ринок має перелік проблем та питань, які вимагають свого вирішення. Ми в Комітеті разом з усією галуззю працювали два місяці над підготовкою цих слухань. Для того, щоб щось змінювати, потрібно, як у бізнесі, зрозуміти, де ти знаходишся, з’ясувати проблеми і потім їх вирішувати, але не навпаки.

Наприклад, як я кажу, не можна починати реформу економіки держави з податкової реформи. Тому що податкова або фінансово-кредитна політика – це похідні від стратегії інвестиційного розвитку держави, вони повинні бути в кінці. Тому й тут насамперед ми за­пропонували визначити проблеми, які у нас існують.

Проблема номер один – доступ до інфраструктури. Я більше на цьому питанні трохи пізніше зупинюся, щоб показати досвід Євро­пейського Союзу. Але проблема з доступом до інфраструктури є надважливою. Єдине, чого я не розумію… Вибачте, упродовж двох місяців відкрито готували ці парламентські слухання, у жодної лю­дини в Україні не було проблеми, щоб потрапити сюди, у жодної людини. Я не розумію, що за пікет під Верховною Радою, які люди його організували. Це просто, ви знаєте, давайте не перетворювати на щось… Якщо хочете щось змінювати, приходьте сюди, а то так, ми відкрили двері, запрошуємо, а тут кажуть: «А нас не пускають». Ну, щось дивне.

Тому питання доступу до інфраструктури – це номер один.

Олександр Животовський, голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформації, сказав, що це є пріоритетом. І Національна комісія працює, Комітет працює, громадськість працює – всі працюють. Ми хочемо найближ­чими тижнями внести цей законопроект до Верховної Ради.

Рефармінг і технологічна нейтральність. Це дасть змогу циф­рового прориву, як завдяки підтримці Президента України, Адміні­страції Президента, Національної комісії, волонтерів, громадськості було зроблено 3G – це перший крок. А це дасть змогу розвивати всі наступні покоління зв’язку. Визнання європейських сертифікатів якості для імпортованих РЕЗ, невідповідність Закону України «Про телекомунікації» сучасним потребам ринку, безоплатний доступ до програмних послуг.

Кібербезпека. Щодо кібербезпеки – це просто жах. У країні точиться війна, гібридна війна, а закону про кібербезпеку немає. Щось десь робиться. Це перше, про що мене питають у Європарла­менті, НАТО, вони кажуть, що найперше завдання Комітету – розро­бити і прийняти закон про кібербезпеку. Чим ми зараз і займаємося, тривають консультації з представниками Європейського Союзу, Європейського парламенту, НАТО, США.

Національна програма інформатизації. Вона є, але вона не реалізується, в ній взагалі відсутні регіональні програми. Такого не може бути! Якщо ми кажемо про децентралізацію, то децент­ралізація повинна бути у всьому. І ці програми повинні бути також на регіональному рівні.

Електронне врядування, його немає. Тут нічого говорити, його просто немає. Ми констатуємо зараз факти.

Електронний документообіг. Я сьогодні показував, як працює електронний документообіг Верховної Ради. Там стоять такі скрині позаду, вони заповнені папером, оце і є електронний документообіг. Його немає. Покажіть мені його. Якщо два-три тижні зі столів не прибирати папери, то за ними тебе не видно, ти сидиш... Тому його потрібно запроваджувати. Пан Шимків має досвід запровадження в Адміністрації Президента, я думаю, що він допоможе і нам це зробити. Електронний документообіг потрібно вводити.

Просвітницька програма, соціальні ініціативи, які будуть покликані інформувати населення про можливі небезпеки. Це дуже важлива проблема, тому що в умовах гібридної війни, коли потрібно захищати державу, постає п’ята колона, яка керується з Росії. Це проходили всі країни світу. Нібито прикриваючись захистом пер­сональних даних, відкритістю Інтернету, не дають нашій державі захищатися. І для цього потрібно пояснювати, чому це погано, чому не можна користуватися. Тому що в нас якась дурня. У кожного телефон Apple чи Android, всі знають, що їх там АНБ і всі інші слухають, це нормально, а якщо захистити свою державу – це пога­но. Тому такі просвітницькі програми (я в цьому дуже сподіваюся на вузи) дуже потрібні.

Що ми робимо для подолання проблем? Ви знаєте, зареєстровано три законопроекти про електронні комунікації, але Президент України підтримав і визначив як невідкладний законо­проект, розроблений НКРЗІ (тут сидять автори, зокрема Олександр Андрійович Баранов). Тому Закон «Про електронні комунікації» най­ближчим часом, сподіваюся, буде прийнятий.

Україна наразі є постачальником умів, розробок, стартапів для всього світу. Ми експортуємо свої найкращі уми, тому що на дер­жавному рівні не цінуємо того, що підніме нашу державу у світових рейтингах, зробить її технологічно могутньою та дозволить напов­нювати державний бюджет наш, а не іншої країни.

Як вийти з цієї технологічної та інтелектуальної кризи? Ми повинні знайти відповідь на ці питання саме сьогодні, обговоривши і визначивши за результатами парламентських слухань напрям дій. Робоча група, яка працювала над підготовкою слухань, ставила собі за мету проведення не якогось формального заходу, передбаченого Регламентом Верховної Ради, а стати практичною комунікацією, майданчиком. І я вважаю одним із досягнень, що наш Комітет став таким майданчиком, де бізнес спілкується, де ми лобіюємо галузь. Це справді так, і я пишаюся тим, що я, як і Комітет, є лобістом галузі. Нічого поганого в тому немає, якщо лобіюється ціла галузь. І, до речі, проблема наша в тому, що в державі немає Закону про лобізм, це дуже погано. Мене критикували, коли я обстоював непід­вищення рентної плати за радіочастоти під час шаленої бюджетної ночі, казали: «Ти лобіюєш». Так, я лобіюю, але я лобіюю цілу галузь, і так має бути. Тому ми з вами повинні створити такий майданчик.

У нас багато є проблем, але немає часу, я пропоную не розбиратися, хто винний. Ми маємо час лише на те, щоб підбити підсумки, написати план дій, визначити термін і діяти.

Наведу декілька прикладів. 31 грудня 2015 року втратив чин­ність Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», яким передбачалися при­скорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспромож­них ІКТ в усі сфери суспільного життя, зокрема в економіку України і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, державна підтримка нових «електронних» секторів еконо­міки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо), збереження культурної спадщини України шляхом її електрон­ного  документування та ще багато чого важливого і правильного передбачалося створити, реформувати і забезпечити цим законом. Зокрема, ще 2007 році говорили про необхідність кодифікації інфор­маційного законодавства та про необхідність планування соціально-економічного розвитку України з урахуванням потреб розвитку інформаційного суспільства.

Що маємо на виході? Закон «Про електронну комерцію» прийнято лише в другій половині 2015 року, а в Державному бюджеті України на 2016 рік передбачено 24 мільйони гривень на ансамбль пісні і танцю і лише 2 мільйони гривень – на впровадження загальнодержавної інформаційної системи, включно з ліцензіями та обладнанням, на розвиток електронних комунікацій у державі. Ось такий бюджет ми маємо на сьогодні. Чи можемо ми при такому під­ході говорити про розвиток інформаційного суспільства, про перехід від індустріальної економіки до економіки знань? Навряд. Тому ми й зібралися сьогодні.

Що у нас є? Є закони «Про телекомунікації», «Про радіо­частотний ресурс України», «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про Національну програму інформатизації».

Що потрібно ліквідувати? Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні, Концепцію Національної програми інформа­тизації, план дій із впровадження міжнародної Ініціативи «Партнер­ство «Відкритий Уряд», концепцію державної цільової програми. Це вже застаріло, воно не потрібне.

Ще 2015 року затверджено План законодавчого забезпечення реформ, у розробленні якого брав участь і Комітет з питань інфор­матизації та зв’язку. Щодо галузі інформаційно-комунікаційних технологій визначено перелік законопроектів. Ось він перед вами, він охоплює всі проблеми, які є. Це електронні комунікації, внесення змін до деяких законодавчих актів щодо переходу на новітні стан­дарти зв’язку, спрощення доступу до інфраструктури тощо. Ви бачи­те 15 законопроектів з усього цього переліку, на жаль. Це питання до уряду. Зараз ми говоримо про виконання Програми діяльності Кабі­нету Міністрів України, але з цього переліку прийнятий тільки один законопроект і зареєстровані два – «Про електронні комунікації» та щодо електронної акцизної марки.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Скільки вам потрібно часу? Будь ласка, 2 хвилини.

 

ДАНЧЕНКО О.І. У розробці законопроектів ми ставимо собі за мету та мріємо про те, щоб Україна стала могутньою цифровою державою. Сповідуючи принцип, що вчитися на чужому досвіді набагато дешевше, ніж набивати власні ґулі, народні депутати – члени Комітету проводять дуже багато зустрічей з представниками держав – членів ЄС, аби зрозуміти, яким чином буде відбуватися законодавчий процес у вітчизняній галузі.

Хочу презентувати вам модель megalow в Польщі. Я не стверджую, що ми повинні повністю наслідувати, але цей закон регулює всі питання в галузі інформаційно-комунікаційних техно­логій. І до речі, питання інфраструктури в Польщі… Тільки на 20-й хвилині ми усвідомили, що не розуміємо один одного, бо в Європі немає міністерств ЖКГ і всього іншого. Немає такого, тому вони й не розуміють нашу проблему. І рішення їхнього державного регу­лятора, що називається Офіс електронних комунікацій, є обов’язко­вим для виконання кожним, і на підприємствах, і в домогосподар­ствах. Ви повинні це…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, ще 1 хвилину, але намагайтеся завершити за хвилину.

 

ДАНЧЕНКО О.І. У них принципи такі: регулювання телекомунікаційних з’єднань до точки доступу, відкритий доступ до інфраструктури та прозора конкуренція між операторами, ефектив­ний інвестиційний процес.

Далі, які ми бачимо перспективи нашої галузі. Ми плануємо 5,7 % обсягу ВВП, 400 тисяч робочих місць і 300 мільярдів гривень до 2020 року.

Головна проблема, яку ми обговорювали з вами, – створення єдиного органу виконавчої влади в державі. За галузь відповідають 18 різних міністерств і відомств, це неможливо. Галузь підтримує це. Наприклад, у Польщі два роки тому створили Міністерство цифро­візації Польщі… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Вам.

До виступу запрошується заступник Глави Адміністрації Президента України Шимків Дмитро Анатолійович.

 

ШИМКІВ Д.А., заступник Глави Адміністрації Президента України. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Шановні гості! Україна отримала надзвичайну можливість: ми маємо талановитий народ, який роками створює інновації. Але сталося так, що цими інноваціями переважно користуються інші країни, і ВВП зростає саме в інших країнах. Тому розбудова галузі інформаційно-комунікаційних технологій, або інноваційної галузі, є критичною для майбутнього позиціонування України у світі.

Хотів би зупинитися на чотирьох компонентах реформи галузі.

Перше – це освіта. Світ змінюється досить швидко, те, що 50 років тому вважалося неможливим, сьогодні існує. Я бачу кількість смартфонів, я бачу кількість планшетів і ноутбуків, і все це доступно нашим дітям, вони починають цим користуватися навіть раніше, ніж говорити. І сьогодні в світі говорять про чотири навички, якими повинні володіти люди: мовлення, читання, писання і про­грамування. Це світовий тренд: діти повинні вміти програмувати. Передовсім це розвиває логічне мислення, креативність і створює можливість виховання багатогранних фахівців для своєї держави. Це талановиті інженери, провідні медики, успішні фінансисти. Це той напрям, який сьогодні обрано Сполученими Штатами, Японією. Це зміна ментальності, зміна підходу до того, якою буде Україна.

Уявімо собі, що ми почнемо навчати дітей програмуванню з 1 класу, можливо, з дитячого садка, як це роблять деякі українські школи. Через 10 років ми будемо мати 4 мільйони спеціалістів, яких не вистачає у світі. Ми маємо інтелектуальний потенціал, який може абсолютно змінити позицію країни у світі. Отже, перше – освіта.

Друге – ефективне законодавство. На цей час сферу ІКТ у нас регулюють більше 300 законів та нормативних актів. Але їх невико­нання призводить до того, що, маючи надзвичайно інноваційний потенціал людей у країні, ми маємо надзвичайно неефективне ви­користання технологій у державних органах. Про що зараз треба говорити? Врегулювання поняття «електронний документ», відкрит­тя суспільно значущої інформації і використання абсолютно нових технологій у державному секторі, зокрема хмарних технологій. Тому що це дає змогу економити ресурси, розгортати рішення досить швидко, зокрема для питань, які не стосуються національної безпе­ки, а стосуються надання інформації людям про інформацію, яка стосується держави.

На сьогодні, як вже згадувалося, на розгляд Верховної Ради подано законопроект про електронні комунікації № 3549-1, який Президент України підтримав як невідкладний. Є також законо­проект про електронні довірчі послуги № 2544а, що передбачає пи­тання розбудови послуг електронно цифрового підпису, мітки часу, реєстрованої доставки повідомлень, але його обов’язково треба синхронізувати з директивами Європейського Союзу.

Питання криптореформування також на порядку денному. Ми  повинні впроваджувати світові практики криптореформування, а не ховатися за застарілими рудиментами Радянського Союзу. Це не перший приклад реформи, яка починається і зароджується в сус­пільстві. Я вдячний всім, хто підтримав маніфест спільних дій щодо криптореформи в Україні. Ще один приклад електронного урядування в Україні – система ProZorro. Проведено 40 тисяч тендерів, 6 мільярдів гривень – обсяг торгів у ProZorro, зекономлено півмільярда гривень. Це система, створена і запущена лише в люто­му минулого року. Отже, друга тема – ефективне законодавство.

Третій компонент реформи – це безпосередньо електронне урядування. Уже сьогодні ми маємо електронні системи, такі як Єдиний державний веб-портал відкритих даних, система електрон­них петицій до Президента, система електронних петицій Верховної Ради та міських рад. Системний електронний документообіг в Адмі­ністрації Президента готується до передачі іншим органам влади безкоштовно. Запущені електронні послуги в Міністерстві економіч­ного розвитку і торгівлі, Міністерстві регіонального розвитку, будів­ництва та житлово-комунального господарства, в місцевих органах влади.

Водночас постає серйозне питання безпеки державних інформаційних ресурсів і національної критичної інфраструктури, про яку зазначали наші колеги. І, до речі, це питання сьогодні на порядку денному засідання РНБО України у зв’язку з останніми по­діями в енергетичному секторі України, які повністю збігаються з  подіями, що відбуваються у Сполучених Штатах Америки, Ізраїлі та інших країнах, щодо агресії з боку Російської Федерації. І ми маємо дати належну відсіч кіберагресору.

Останнє, четверте, – розвиток галузі ІКТ в Україні. Минулий 2015 рік був досить вдалим для української ІКТ-галузі…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дмитре Анатолійовичу, скільки ще орієнтовно? Добре, 2 хвилин.

 

ШИМКІВ Д.А. Ми провели прозорий тендер по 3G, запустили технологію в понад 300 містах України і отримали в державний бюджет 11 мільярдів гривень. Snapchat купив Looksery за 150 міль­йонів доларів, Фонд Сороса купив частку в Ciklum, Horizon Capital купив частку в «Розетці», ЄБРР купив частку в Depositphotos, Oracle купив Maxymiser, Ericsson відкриває центр досліджень в Україні, Augmented Pixels отримав інвестиції від каліфорнійських венчурних фондів, Yell.ru купила YouScan, Mobify купила Jеapie. На початку січня цього року в Лас-Вегасі на виставці електроніки CES 2016 були представлені сім українських стартапів: Сliсkeк, Ajax System, Integra та інші. Все це – історії успіху 2015 року в країні, яка веде війну за свою незалежність і протистоїть агресії Російської Федерації. І це важливо, тому що інформаційно-комунікаційні технології, іннова­ції – це те, що створить економічне зростання України. Я цілком підтримую голову Комітету пана Данченка, що ми повинні макси­мізувати зростання доходів цієї галузі в Україні і повинні створити умови для її розвитку, а не сприяння еміграції найкращих україн­ських талантів. І зупинити практику перевищення повноважень орга­нами при проведенні перевірки ІТ-компаній.

Отже, підсумовую: перше – зміни в освітньому процесі, друге – ефективне законодавство, третє – фокус на працюючі продукти та інновації в державних органах, четверте – створення сприятливих умов для розвитку сектору ІКТ в Україні.

Наприкінці хочу зазначити, тому що я про це кажу вже багато років, що нам варто створити посаду з повноваженнями міністра або віце-прем’єр-міністра, який стане єдиною точкою прийняття рішень щодо впровадження новітніх технологій та розвитку галузі сучасних технологій і комунікацій в Україні. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується директор Департаменту інформа­ційних технологій Вінницької міської ради Романенко Володимир Борисович. Будь ласка.

 

РОМАНЕНКО В.Б., директор Департаменту інформаційних технологій Вінницької міської ради. Доброго дня! Вінницька міська рада вже 10 років працює в напрямі реалізації рішень у сфері інформатизації процесів впровадження інструментів електронного врядування для підвищення ефективності системи муніципального управління, формування відкритості та прозорості. Наші зусилля спрямовані на врахування потреб громадян, спрощення процедур отримання послуг, підвищення доступності інформації, створення якісного зворотного зв’язку.

І, безперечно, на сьогодні нам вдалося досягти вагомих резуль­татів. Наш досвід активно вивчають у містах України, зокрема, здійснено більше 15 навчальних візитів з міста Львова. У Вінниці побудована розвинена інфраструктура, постійно розширюється сер­вісна мережа, якою об’єднані всі підрозділи міської ради і велика кількість комунальних підприємств. Створено муніципальну хмару. Розвивається система «Безпечне місто», до якої підключені камери відеоспостереження та інші пристрої. Триває реконструкція автома­тизованої системи керування дорожнім рухом. Будується ситуацій­ний центр для управління та контролю за ситуацією.

У місті працюють центр надання адміністративних послуг «Прозорий офіс», три його територіальні відділення та шість від­ділень для обслуговування з питань житлово-комунального господарства. Робота «Прозорого офісу» орієнтована на задоволен­ня   потреб клієнта. Значною мірою це досягається завдяки чіткій роботі інформаційних технологій, серед яких – автоматизована організаційно-облікова система, електронна система управління чер­гою, система оцінки якості обслуговування, система інформування про стан розгляду, інформаційні термінали, сайт ProZorro офісу igov.org.ua з електронними сервісами та послугами для громадян, онлайн-чат з питань надання адміністративних послуг, персональний кабінет, де можна записатися до електронної черги та отримати 25 адміністративних послуг. Впроваджено реєстр територіальної громади, що забезпечує реєстрацію місця проживання та облік мешканців з автоматизацією цих процедур.

Наше важливе досягнення – сучасне інформаційне середовище муніципалітету. Засоби спільної роботи та комунікацій – поштова система, комунікатор, внутрішній портал – забезпечують оператив­ний обмін повідомленнями та документами, аудіо- та відеозв’язок, планування завдань, збереження всіх документів, роботу електрон­них сервісів. Розроблено велику кількість баз даних та засобів автоматизації бізнес-процесів.

З 2011 року у виконавчих органах діє система електронного документообігу. Доручення, розпорядження, погодження завдань в електронному вигляді автоматично розсилається виконавцям, проводиться контроль за їх виконанням. У системі працюють понад 1 тисячу користувачів, опрацьовано близько 3 мільйонів документів. Тут також реєструються звернення громадян за призначенням дер­жавної соціальної допомоги, у тому числі житлової субсидії. Для призначення субсидій ми використовуємо нову систему на базі су­часної ERP-системи платформи української розробки IT-Enterprise.

Для забезпечення відкритості діяльності органів влади та залучення громадян до розвитку міста оновлюється офіційний сайт міської ради. На сайті створено такі електронні сервіси: петиції та звернення громадян, відкритий бюджет, державні закупівлі, гуртки, секції, реєстрація до дитячого садка, калькулятори субсидій, подат­ків та багато інших. Офіційний сайт має групу тематичних підсайтів з інформаціями та електронними сервісами: сайт відділу оператив­ного реагування, сайт підтримки учасників АТО з можливістю звернутися до влади та електронним сервісом перегляду черги на отримання земельної ділянки, сайт пам’яті наших земляків-патріотів, загиблих під час АТО та Революції Гідності, «Герої не вмирають», сайт інституцій громадянського суспільства, сайт «Бюджет громад­ських ініціатив» для реалізації вінничанами власних проектів розвит­ку міста (партиципаційний бюджет).

Впроваджено геоінформаційну систему міста, на базі якої створено електронні сервіси: «Мапа звернень громадян», «Знайди свій маршрут», «Мапа коштів Вінницької громади» та інші.

Триває інформатизація різних галузей міста, автоматизуються підприємства житлово-комунального господарства. В усіх медичних закладах первинного рівня впроваджено електронну картку пацієнта «Доктор Елекс», реалізуються проекти впровадження автомати­зованої системи збору плати за проїзд у громадському транспорті за  допомогою смарт-карт та автоматичного визначення місцезна­ходження комунальних транспортних засобів. Проводяться заходи з оприлюднення наборів даних виконавчих органів у формі відкри­тих даних. Наше місто першим серед органів місцевої влади опуб­лікувало їх на Єдиному державному порталі.

Водночас є питання, які дещо ускладнюють процес розвитку електронного управління. Насамперед відсутність на даний час мож­ливості використовувати єдиний унікальний ідентифікатор особи тягне за собою відсутність можливості ефективного автоматичного надання послуг. Ми пропонуємо створити загальнодержавну систе­му електронної ідентифікації та бачимо такі кроки в цьому напрямі:

• видача податкового номера кожній особі при народженні або при реєстрації в міграційній службі з наданням права органам місцевого самоврядування використовувати їх у своїх цілях;

• внесення державного ідентифікатора та електронного цифро­вого підпису в усі нові документи, пов’язані з особою. У разі відмови від унікального ідентифікатора громадянин має сам збирати всі необхідні довідки, а не орган замість нього.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

РОМАНЕНКО В.Б. Пропонуємо також прискорити роботу з електронного обміну інформацією з державними органами. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується керівник Центру теоретико-правових проблем інформаційної сфери Науково-дослідного інституту інфор­матики і права Баранов Олександр Андрійович. Будь ласка.

 

БАРАНОВ О.А., керівник Центру теоретико-правових проблем інформаційної сфери Науково-дослідного інституту інфор­матики і права НАПрН України. Добрый день, уважаемые председательствующий, народные депутаты, участники парламент­ских слушаний! Современная правовая наука выдвигает опреде­ленные требования к законодательству, в том числе и в сфере ИКТ:

1) правовые нормы предназначены для того, чтобы защищать права и интересы субъектов и избегать конфликтов в общественных отношениях;

2) при ведении любого режима регулирования в любом секторе необходимо, чтобы правовые механизмы минимизировали административные, финансовые, организационные и другие барьеры в осуществлении любой деятельности;

3) законы должны реализовывать принцип презумпции невиновности предпринимательской деятельности (подчеркиваю: презумпция невиновности предпринимательской деятельности);

4) все законы должны исповедовать технологическую нейтральность.

Можно ли сказать, что наше законодательство сегодня следует этим принципам – минимизация конфликтов, защита прав собствен­ности, только необходимое и низкобарьерное регулирование? В отношении нашего законодательства можно сказать: нет, нет и нет. Мы имеем множество примеров создания конфликтных зон как в новом законодательстве, так и в проектах законов. Это, напри­мер, законопроекты о поддержке кино, о защите интеллектуальной собственности, о ренте за использование радиочастотного ресурса, о  чем говорил депутат Данченко недавно. Это законы о налого­обложении компаний ИКТ-сектора. И кроме того, это лицензии, разрешения, предварительные процедуры, обыски и изъятия средств производства в ИКТ-компаниях, блокирование деятельности, сниже­ние темпа освоения инвестиций и многое-многое другое. Это, не­сомненно, повышает трансакционные издержки ведения деятельно­сти и уменьшает привлекательность бизнеса.

Уважаемые коллеги! Право и законодательство – это не вещь в себе, не отдельный феномен, на самом деле правовая система – это воплощение через юридическую лексику и стилистику, через законо­дательство модели общества, которое мы с вами формируем сегодня. Как мы сформировали, таким и будет законодательство. Иными словами, законы отражают наше видение стратегии, тактики разви­тия того или иного сегмента нашей общественной жизни и в целом государства.

В качестве примера: электронное правительство, электронные услуги. Мы семь-восемь лет возимся с этой проблемой. Сегодня благодаря энтузиазму десятков, а может даже и сотен волонтеров делаются отдельные фрагменты. Низкий им поклон за это. Откро­венно говорю как человек, много лет посвятивший этой проблема­тике: низкий поклон. Но этот труд оказывается малоэффективным, потому что это не сжатый кулак, а растопыренные пальцы. Почему?

Где в государстве целостное, на уровне всего государ­ства, видение модели электронного правительства, предоставления электронных административных услуг? Кто в государстве определил модель, которая в необходимых пропорциях объединила бы полно­мочия и ответственность государственных органов с инновацион­ными возможностями бизнеса и волонтеров? Никто не определил. А  будет правильная модель, будет правильное законодательство – будут успехи.

Система взаимодействия электронных информационных ресурсов. Та же история: неправильная идея, неправильная модель, три-четыре законопроекта на протяжении этих лет, непроходных, не идет тема, шесть лет коту под хвост. Опишите правильную модель функционального взаимодействия власти с бизнесом, с другими структурами – и все пойдет, и закон примут, и эффект будет.

И таких примеров можно привести множество. ИКТ в меди­цине, в образовании, в сельском хозяйстве, облачные технологии, информационная и кибербезопасность. Нужны модели.

Есть ли положительные или хотя бы немножко положительные примеры? Передо мной докладчики говорили, и я с ними абсолютно согласен, проект ProZorro и многие другие.

На пороге – четвертая технологическая революция, одна из фундаментальных ее составляющих – Интернет вещей. Через 10-15 лет будет искусственный интеллект, икт интернет, особые устрой­ства будут оказывать нам услуги и делать работу. Это принесет много правовых проблем, но, вместе с тем, это требования к системе образования. Шимкив говорил о системе образования, но он с одной стороны, с точки зрения ИКТ, сказал. На самом деле система образо­вания сегодня должна быть реформирована, и не косметически…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

БАРАНОВ О.А. …Закон «Об образовании» фундаментально, кардинально и содержательно. Система образования должна давать мировоззренческие знания, базовые человеческие навыки, навыки творческого труда, инновационного мышления, самостоятельного образования и поиска знаний. Давая конкурентные преимущества нашим выпускникам, мы создадим условия для повышения конку­рентоспособности всей нашей страны.

Что делать? Ребята, надо собирать интеллект, собирать специа­листов, представителей бизнеса, зачастую это все в одном лице, и делать... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується керуючий директор Української асоціації венчурного та приватного капіталу Яніка Мерило. Будь ласка.

 

МЕРИЛО Я.Б., керуючий директор Української асоціації венчурного та приватного капіталу. Доброго дня! Щиро дякую за запрошення. Сьогодні я хотіла б розповісти про електронні послуги, зокрема щодо електронної ідентифікації, яка є важливою частиною електронних послуг. Як я міркую, головна роль держави – це обслу­говування своїх громадян. А обслуговування – це вже послуги, не тільки адміністративні, а й електронні, найбільш зручні, ефективні та прості для людей.

На сьогодні Україна у світовому рейтингу щодо розвитку електронного врядування, електронних послуг посідає дуже низькі позиції, бо їх ніби й немає. Без ідентифікації людини немає елек­тронних послуг. Можуть бути сервіси, можна записатися в чергу, але поки немає можливості, технології ідентифікації та авторизації лю­дини, неможливо надавати повноцінні послуги.

Ми запустили Bank ID, Mobile ID у Львові, це поки що пілотний проект, який показує, що можливо надавати послуги через технології ідентифікації банків і мобільних операторів. Bank ID – це спосіб ідентифікації громадян через українські банки для надання адміністративних послуг через Інтернет, Mobile ID – через мобіль­них операторів. Ці технології, наприклад, працюють в Естонії, Bank ID – з 1998 року і Mobile ID – з 2007 року. Є європейські стандарти, за якими вони працюють.

На сьогодні урядом подано законопроект № 2544а «Про електронні довірчі послуги», де пропонується врегулювати автори­зацію та ідентифікацію в Україні за європейськими стандартами. Це прописано на європейському eIDAS. І я міркую, що «електронні послуги» – це і є ключові слова, що забезпечать подолання корупції. Це і можливість автоматизувати процеси, щоб не було людей, які можуть впливати на них, це добрий приклад того, як відключити чиновників від можливості впливу. Також це ефективність в сенсі електронні послуги – це електронний цифровий підпис, а електрон­ний цифровий підпис – це економія часу і грошей. Для прикладу, Естонія економить приблизно 1 % ВВП просто за рахунок викори­стання цифрового підпису. Це підвищує ефективність.

Тому я прошу Верховну Раду прийняти законопроект № 2544а, що дасть змогу запроваджувати електронні довірчі послуги за принципом eIDAS, Державному агентству з питань електронного урядування врегулювати питання Bank ID спільно з Національним банком, який вже активно працює над цим. Міністерству юстиції також треба допомогти врегулювати, створити стандарти Mobіl ID спільно з державним агентством, бо я міркую, це дуже важливо і можливо зробити. І в цьому законопроекті також виписати стандарти Mobіl ID і Bank ID, які вже виписані в законодавстві ЄС. Це, скажемо так, дуже простий крок до євроінтеграції, якщо прийняти за основу, наприклад, еліптичні криві чи RSA, які давно вже працюють і що не треба довго придумувати. Це була б економія і для операторів, що не треба застосовувати подвійний стандарт. Сьогодні, наприклад, для створення Mobіl ID треба відповідати і ДСТУ, і міжнародному стандарту. Ну, це дублює кошти, дублює технологію. Натомість, якщо ми йдемо в Європу, треба просто ви­знати, що ми будемо жити за європейськими стандартами. Це і для інвестицій корисніше, і прозоріше, і зрозуміліше: якщо йдемо в  Європу, то йдемо. Тому прошу підтримати цей законопроект і прийняти його в цілому. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До виступу запрошується експерт Делегації Європейського Союзу в Україні Танел Танг. Будь ласка.

 

ТАНГ Т., експерт Делегації Європейського Союзу в Україні. Я  буду говорити англійською. Шановні заступник керівника парламенту, члени парламенту, представники бізнесу, асоціацій громадянського суспільства! Для мене честь сьогодні бути серед вас і обговорювати труднощі України у прийнятті та вирішенні проблем інформаційного суспільства. Це технічне питання, як спершу здаєть­ся, але дискусія показує, що це значною мірою політичне питання. Бо формування інформаційного суспільства, спрямованого на інте­реси людей, відкритого для всіх, для саморозвитку, щоб кожна людина могла створювати і накопичувати інформацію та знання, – це ознака сучасного суспільства.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. У вас є навушники, ви можете знайти на кожному робочому місці. Доповідач говорить англійською мовою, але кожен із вас може почути переклад, хто має потребу, скори­ставшись навушниками. Дякую.

Вибачте, будь ласка.

 

ТАНГ Т. Інформаційно-комунікаційні технології – це вже не специфічний сектор, це фундамент всієї сучасної інформаційно-економічної системи, це ознака країн, що динамічно розвиваються. І я хотів би підкреслити п’ять пунктів, про які вже казали колеги – попередні промовці.

Перше – стосовно законодавства. Є ціла низка законопроектів, які треба прийняти тут, в Україні, для того щоб закласти фундамент інформаційного суспільства. Дуже багато країн підтримують курс України до Європейського Союзу шляхом виконання Угоди про асоціацію, проте суть лежить далеко за межами зобов’язань, випи­саних в Угоді. Створення конкурентного ринку телекомунікацій, прозорого та ефективно функціонуючого, з незалежними регуля­торами, захистом усіх гравців ринку від дискримінації, ефективним розподілом та використанням національних ресурсів – в інтересах усіх громадян України. Поступове приведення законодавства Укра­їни у відповідність із законодавством Європейського Союзу дасть змогу гармонізувати український цифровий ринок з ЄС, подолати бар’єри та відкрити набагато більший ринок для України. Це також заохотить іноземні інвестиції в сектор інформаційних технологій.

Друге. Неможливо створити інформаційне суспільство без хребта – телекомунікацій. Віце-президент Європейської Комісії Андрус Ансіп сказав, що комунікації постійно потребують трьох «і» – інвестицій (investment), інновацій (innovation) та уяви (imagination), які пов’язані між собою і надають можливість триматися на рівні цифрового світу, надавати найкращі доступні інтернет-послуги людям і бізнесу. Зайве казати, що доступ до таких послуг є частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Обидві сторони зобов’язалися поглиблювати співпрацю в галузі інформа­ційних технологій, телекомунікацій, реалізовувати різні проекти, проводити дослідження з метою досягнення інновацій до 2020 року.

Третє. Важливим питанням є побудова довіри та впевненості у світі онлайн. Йдеться про питання кібербезпеки, про захист даних, а також про забезпечення захисту прав споживачів під час здійснення онлайн-розрахунків. Я хотів би більше зупинитися на питанні кібербезпеки. Як ніхто інший, Україна добре знає, що мере­жі та системи даних можуть бути уражені внаслідок випадків, які трапляються дедалі частіше і стають дедалі складнішими. ІКТ є враз­ливими, і їхня залежність від суспільства, передовсім від уряду, буде тільки поглиблюватися.

Високий рівень мережі та системи захисту інформації – ключо­ві питання в забезпеченні довіри та подальшого функціонування інформаційного суспільства. Важливим є комплексний і системний підхід до кібербезпеки, а також координація дій різних органів влади.

Не варто також забувати про роль державно-приватного парт­нерства у посиленні кібербезпеки, починаючи з базового режиму кібербезпеки IGA до безпеки національних систем підтримки енерге­тики, транспорту, фінансів та інших галузей. Необхідно робити інве­стиції в інформування суспільства, освіту та підготовку фахівців, набуття ними необхідних навичок.

Четверте. Українська влада має взяти на себе провідну роль у сприянні становленню інформаційного суспільства, забезпечити вироблення у громадян необхідних навичок для роботи в період цифрової доби, стимулювати цифрові інновації та дослідження, сприяти розвитку України як ІКТ-хабу. Ряд кроків у цьому напрямі вже зроблено. Зокрема, ухвалення Закону України «Про доступ до публічної інформації», що значно спростив комунікацію між грома­дянами та державою, – ключове досягнення в цьому напрямі.

П’яте. Я завжди підкреслюю важливість дотримання прав людини в часи стрімкого розвитку та зростання впливу інформа­ційно-телекомунікаційних технологій на життя людей. Захист прав людини в режимі онлайн стає ще більш нагальним завданням, вклю­чаючи право на свободу самовираження, на приватність, інші права, зокрема дітей і жінок.

На завершення хочу наголосити, що, на загальну думку бага­тьох фахівців, Україна має великий потенціал у розвитку інформа­ційного суспільства. Ваші наука, технології, рівень освіти інженерів та математиків – найвищого зразка. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується голова правління Інтернет Асоціації України Федієнко Олександр Павлович. Прошу.

 

ФЕДІЄНКО О.П., голова правління Інтернет Асоціації України. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Вся Україна приречено спостерігає, як уряд бере нові кредити, щоб віддати старі, як занепадає економіка, як біднішають люди, і всі чекають, що ось-ось лідери країни знайдуть формулу виходу з цього піке і в нашій державі з’явиться галузь, яка дасть поштовх решті сегментів економіки. Як свого часу туризм оживив економіку Єгипту, як електроніка та автомобілебудування зробили з відсталої Японії надпотужну країну світу, як Сінгапур побудував свій успіх на викорененні корупції і створенні умов для інвесторів, перетворившись з бідного рибальського села на фінансовий і торгі­вельний центр Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Якщо існує формула нашого успіху, то вона передбачає пошук перспективної міжнародної ніші, де Україна може посісти провідні позиції з одночасною опорою на галузі, які вже є досить розвину­тими, треба лише докласти додаткових зусиль, щоб вони запрацюва­ли ефективніше, надати імпульс для нового ривка, щоб вони, як локомотив, потягли за собою інші галузі економіки.

Однією з таких галузей є галузь інформаційно-телекому­нікаційних технологій, бо саме застосування і розвиток ІКТ надають конкурентні переваги у всіх галузях – у виробництво, торгівля та сфері послуг, у медицині та освіті. Від вас, шановні парламентарії, залежить, чи будуть наші здобутки у сфері ІКТ помножені на нуль через недбалість та небажання розвивати цю галузь, чи все-таки ми зможемо вирватися вперед.

Інтернет Асоціація України, яку я представляю, вже понад 15 років плідно працює над створенням цивілізованих правил гри на ринку ІКТ та рівних можливостей для всіх його учасників, захистом середнього, малого, а інколи і великого бізнесу у галузі телекомуні­кацій. І сьогодні ми пропонуємо цілу низку напрацьованих пропози­цій, рекомендацій, проектів документів для розгляду та прийняття в українському парламенті. Ми передаємо їх до Комітету Верховної Ради з питань інформатизації та зв’язку і сподіваємося на розгляд та якнайшвидше ухвалення. Тезово хочу привернути вашу увагу до де­яких, на нашу думку, дуже важливих питань.

Перше. Генеральна Асамблея ООН ухвалила ряд рішень щодо прав громадян на вільний доступ до Інтернету. З метою конститу­ційного забезпечення цього права для громадян України ми про­понуємо в рамках конституційного процесу, який саме відбувається, доповнити статтю 34 Конституції України реченням такого змісту: «Доступ до засобів масової комунікації, в тому числі у мережі Інтер­нет, не може бути обмежений державою». Закріплення цього права в Конституції стане застереженням від порушень права громадян на вільний доступ до Інтернету. Адже вся наша робота з розвитку галузі телекомунікацій, забезпечення безперешкодного функціонування телекомунікаційних мереж, протидії монополізму в цьому сегменті, боротьба із зарегульованістю та адміністративним тиском на опера­торів присвячена фактично головній меті: забезпечити вільний до­ступ до Інтернету громадян задля розвитку демократії і економіки в країні.

Друге питання. Інфраструктура телекомунікацій – база роз­витку всього інформаційного простору України. Тому усунення перешкод у доступі до інфраструктури телекомунікацій та її використання – одна з найважливіших складових реформи у галузі ІКТ. На жаль, значна частина напрацьованих пропозицій не реалі­зована. Реформа в галузі ІКТ в частині доступу та використання інфраструктури телекомунікацій гальмується, а іноді і скасована. Гальмування нагальних реформ галузі, ігнорування потреб суб’єктів господарювання уже призвело до припинення зростання проникнен­ня Інтернету в Україні, яке спостерігалося впродовж усіх років після появи Інтернету. Чи буде галузь нормально розвиватися в умовах концентрації усіх інфраструктурних ресурсів у руках монополістів? Відповідь очевидна: ні.

Тому серед наших пропозицій ми подаємо перелік рекомен­дацій щодо врегулювання проблеми доступу до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики для розвитку телекомунікаційних мереж, підвищення ефективності регулювання використання радіочастотного ресурсу України. Треба розуміти, що радіочастотний ресурс – це обмежений ресурс. Саме завдяки радіо­технологіям оператори мають можливість швидко будувати канали зв’язку, впроваджувати нові технології та надавати доступ до мережі Інтернет по всій країні, сягаючи найвіддаленіших куточків, у подаль­шому будуючи наземну інфраструктуру до цих відділених районів. Однак питання ефективності використання радіочастотного ресурсу залишається досі неврегульованим, а частка нелегально працюючих операторів перевищує кількість легальних.

Чи має приватний бізнес виконувати обов’язки правоохорон­них органів щодо відслідковування додержання норм законодавства іншими громадянами? Думаю, всі погодяться, що це нелогічно. Чому ж тоді парламент прийняттям таких законопроектів, як «Про держав­ну підтримку кінематографії в Україні» №3081-д, де містяться юри­дичні конструкції та механізми захисту порушених авторських прав та права інтелектуальної власності, що не відповідають міжнарод­ним договорам, просто перекладає на провайдерів функцію право­охоронців?..

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ФЕДІЄНКО О.П. Це суперечать здоровому глузду. А блоку­вання Інтернету без рішення суду має місце лише в тоталітарних державах.

Третє – дерегуляція ринку. Ще одне пріоритетне питання, вирішення якого дасть можливість значно полегшити ведення бізне­су в галузі. Для всіх сегментів ринку телекомунікацій, де немає монополізму та використання обмежених ресурсів, необхідно най­ширше впровадження саме регуляторних механізмів для цих сегментів, як це є в європейських країнах. Чи будуть іноземні інве­стори розглядати серйозно питання…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Надам вам ще 30 секунд, але я звертаюся до всіх учасників парламентських слухань. Коли ви затягуєте виступ, це означає не тільки те, що ви довше виступаєте, а й те, що ви забираєте час у когось із наступних промовців. Це неповага до людей, які зараз очікують на виступ і теж мають пропозиції, які хочуть висловити з трибуни Верховної Ради України. Тому я нагадую всім наступним промовцям: регламент – 5 хвилин. Я взагалі пропонуватиму потім, якщо ми побачимо, що виходимо з регламенту, скоротити виступ до 3 хвилин. Дуже важливо, щоб ви змогли сформувати думки протя­гом часу, відведеного регламентом, інакше просто всі промовці не зможуть виступити.

Будь ласка, 30 секунд.

 

ФЕДІЄНКО О.П. Чи будуть іноземні інвестори розглядати серйозно питання відкриття бізнесу в Україні, коли майже щотижня відбуваються обшуки ІТ-компаній, вилучення комп’ютерної техніки, серверів, що паралізує роботу багатокористувацької платформи цих ІТ-компаній? Цьому потрібно покласти край.

Інтернет Асоціація України підготувала тексти змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України, щоб захистити права інвесторів і провайдерів, а також гарантувати громадянам право на вільний доступ до Інтернету. Ігнорування про­позицій профільних асоціацій і учасників ІКТ-ринку… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Шановні колеги, зараз ми послухаємо як виступ відеозвер­нення депутата Європейського парламенту, члена делегації «Євро­пейський Союз – Україна» Міхала Боні. Будь ласка.

 

БОНІ М., депутат Європейського парламенту. Шановні члени парламенту, колеги і друзі! Дуже дякую вам за запрошення приєднатися до слухань щодо реформ у сфері ІКТ. Будучи присутнім на координаційному засіданні 4 грудня 2015 року, я можу відзначити швидкий та стрімкий розвиток урядових реформ в Україні. Нинішній день я назвав би «цифровим днем» Верховної Ради України.

Ви знаєте, що Стратегія єдиного цифрового ринку ЄС базу­ється на трьох основних політиках:

1) кращий онлайн-доступ до цифрових товарів і послуг;

2) створення середовища, в якому можуть розвиватися цифрові мережі та послуги;

3) впровадження цифрових технологій як драйвер зростання.

Будучи залученим до формування державної політики в цій сфері свого часу як міністр адміністрації та впровадження цифрових технологій Польщі та зараз як депутат Європейського парламенту, я хотів би привернути вашу увагу до питань, які вважаю важливими і для цифрової Європи, і для цифрової України.

Україна рухається до Європейського Союзу. І найкращим під­твердженням цього шляху була б імплементація багатьох європей­ських рішень, важливих для єдиного ринку України та ЄС. Поглиб­лена та всеосяжна Угода про вільну торгівлю – це добра початкова точка, але нам потрібно робити ще більше.

Єдиний цифровий ринок є також прикладом гармонізації пра­вил, що створює набагато кращі та простіші механізми для досягнен­ня змін у регуляторній та інших сферах. Ідея єдиного цифрового ринку працює мультиплікаторно і дає можливість створювати додат­кову частину доданої вартості завдяки потенціалу драйверів, присут­ніх в усіх сферах економіки. І мова не лише про розвиток сектора ІКТ, ми спостерігаємо розвиток ІКТ в усіх секторах економіки та в усіх сферах суспільного життя. Додаткова додана вартість створю­ється завдяки поширенню цифрових технологій у сучасному світі. Вони створюють нові можливості.

По-перше, це базується на новому феномені обробки даних, що створює економіку, що ґрунтується на даних. Вона змінює мето­ди виробництва, підвищує ефективність використання транспорту та енергетичних ресурсів, підтримує розвиток «розумних міст», відкри­ває майбутнє для товарів і послуг в Інтернеті. У результаті ми отри­муємо цілком нову економіку, де сектор автомобілів є нейтральною платформою доставки різних типів товарів, що визначаються як зібрання товарів і послуг, та справедливого забезпечення ними економіки відповідно до щоденних рішень користувачів.

По-друге, це зумовлює створення нових товарів і послуг, повністю налаштованих на очікування та потреби користувачів. Це феномен персоналізації – усе може бути персоналізованим. Але дуже часто це вимагає також знань про наші хобі, індивідуальні потреби, про приватні аспекти нашого життя. Тому, з одного боку, є потреба у профілізації наших звичок, а з другого – ми починаємо розуміти процес монетизації нашої приватності і водночас захищаємо наше цифрове «я», нашу ідентичність.

Отже, ми маємо захищати персональні дані та регулювати їх  захист на місцях, оскільки саме довіра є фундаментальною основою нової цифрової економіки. Лише на довірі може будуватися структура для нових державних послуг, зокрема в охороні здоров’я – e-health, в освіті – нові форми освіти, поширення масових відкритих онлайн-курсів, а також доступ до відкритої інформації для її ви­користання, інформації про культурні заходи, доступ до багатьох нових товарів завдяки європейським і, я сподіваюся, українським правилам захисту авторських прав, з повагою до авторів та чітко визначеними характеристиками публічного домену та відкритості для нових правил оброки тексту та даних, виключень та обмежень для освітніх та наукових цілей.

Очевидно, що розвиток баз даних, персоналізація товарів і послуг, захист даних та цифрова безпека у широкому значенні пов’язані з проблемами доступу до Інтернету, структур для глобаль­ного з’єднання, узгодженості мереж та пристроїв, що є третьою великою можливістю. Нам потрібні інвестиції в інфраструктуру, щоб вона відповідала майбутнім вимогам цифрової взаємопов’язаної економіки. Це означає необхідність розуміти системні структурні стимули до завершення операторами роботи з 3G, як це зроблено в Києві, імплементувати рішення по 4G, а також почати підготовку до 5G, за якого трафік дасть нам можливість приєднуватися за мілісекунди.

По-четверте, Інтернет змінив наше життя економічно, со­ціально і приватно, змінює нашу позицію як споживачів, як виробни­ків, як працівників (майбутня роботизація наших навичок), а також як громадян. Це шлях до оновлення та активізації демократії. Значення такого нового громадянства дедалі зростає та відриває нові можливості для участі в демократії, для консультацій онлайн та процесів з підвищення прозорості прийняття рішень, щоб громадяни стали джерелом знань для державних органів.

Ваш український досвід, пов’язаний з Майданом, може використовуватися в нових інструментах, технологіях, де на демо­кратичних засадах забезпечується якнайширше залучення громадян. Це основа для рішень щодо електронного урядування, і Україна вже має досвід у цьому. Потрібен адміністративний розвиток задля надання державних послуг електронним шляхом, використовуючи електронний підпис та електронну ідентифікацію, для кращих рішень, що будуть простими у використанні, та налагодження біль­шої довіри у відносинах між державою та громадянами. Від України у цій сфері ми очікуємо лише кращої міжінституційної координації.

Цифрова доба для нас складна також через парадигму зміщен­ня доданої вартості. Це унікальна можливість рухатися від відкритих творчих рамок до відкритого суспільства та навіть відкритого уряду, до набагато більш відкритої спільної економіки з новими конкурент­ними можливостями. Нова парадигма підводить нас до нової соціо­економічної моделі розвитку. І це є ключовим для подальшого роз­витку Європи, а також, повторю, і для майбутнього України. Дуже дякую за вашу увагу. Бажаю успіху в майбутній диджиталізації України, та плідної праці в цей «цифровий» день у Верховній Раді України (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до слова заступника міністра інформаційної політики України Біденка Артема Ігоровича. Будь ласка.

 

БІДЕНКО А.І., заступник міністра інформаційної політики України – керівник апарату. Шановні учасники парламентських слухань! Шановні народні депутати! Шановні лідери громадського сектору, підприємці! Можна багато говорити про необхідність мо­дернізації України. Ми говоримо про відсталість тих чи тих проце­сів, про пошук оптимальної моделі розвитку, але безсумнівно одне: ми вже живемо в постіндустріальному та постінформаційному світі, і правила цього світу поширюються і на нашу державу також. Ключове завдання на сьогодні полягає не в тому, визнавати чи не визнавати певні стандарти, шукати термінологію, шукати, що нам робити, а в тому, щоб оптимізувати певні алгоритми, визнати стан­дарти цифрового світу та адаптувати їх до нашого життя.

Я радий, що насправді є багато оптимізму у моїх колег дер­жавних службовців, і склянка, мабуть, все-таки наполовину повна, якщо ми всі разом обговорюємо і працюємо (це найголовніше) над такими документами, як Концепція популяризації України у світі для просування інтересів України у світовому інформаційному про­сторі, Стратегія кібербезпеки, Концепція розвитку електронного урядування в Україні. Це довгий шлях, але він є і він надихає.

Особисто мені надзвичайно подобається історія Центрального офісу інформації у Великобританії. Це невелика державна виконавча агенція, утворена 1946 року замість Міністерства інформації, яка за майже півстоліття перетворилася на ефективний виконавчий офіс, а також майданчик для збору коштів на загальнонаціональні кампа­нії. Серед, скажемо так, небюрократичних здобутків цієї агенції – «Канські леви» за рекламні кампанії, за фільми, що показують велич Великобританії. Однак, незважаючи на досвід та досягнення Цент­рального офісу інформації, він не уникнув реформ, передання функ­цій до секретаріату Кабінету Міністрів. Цей досвід показує, що реформи плинні, мають пройти певні етапи. І ми на сьогодні це розуміємо, і ми до них теж готові.

Ключова мета, місія Міністерства інформаційної політики України – здійснювати реформи та інформувати про них. У цьому плані наше міністерство виокремлює дві надзвичайно важливі реформи: реформа урядових і загалом державних комунікацій та реформа системи іномовлення.

Що стосується реформи державних комунікацій. Минулого тижня Кабінет Міністрів України розглянув концепцію такої реформи і підтримав її. До кінця року ми будемо її реалізовувати, враховуючи стандарти та приклади Великобританії та інших країн Європейського Союзу, враховуючи ті принципи, які дають нам можливість говорити про диджиталізацію чиновницького життя, бюрократичних інститутів та впровадження цифрових стандартів.

Що стосується реформи системи іномовлення. Ми хочемо ще раз подякувати 282 народним депутатам, які проголосували за Закон «Про систему іномовлення України», поклавши початок цій рефор­мі. До кінця кварталу ми її завершимо, і мультимедійна платформа іномовлення України запрацює, реалізовуючи державну інформацій­ну політику, доносячи світу правду про Україну, доносячи інфор­мацію про реформи. Також потрібно сказати, що розпочата робота над розробленням та впровадженням Концепції популяризації Укра­їни, яка тісно пов’язана з системою іномовлення. Цей документ сьогодні проходить погодження, вже пройшов нашу Громадську раду, я бачу її представників, ми це обговорювали.

Думаю, що популяризація України тісно пов’язана і з входжен­ням у цифровий світ, для того щоб відбувалася комунікація між різними органами, нашими колегами, щоб реалізовувати не тільки наші реформи, а й реформи інших відомств і доносити до них інформацію. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До виступу запрошується голова Ради Української асоціації операторів зв’язку «Телас» Ошеров Леонід Михайлович. Будь ласка.

 

ОШЕРОВ Л.М., голова Ради Української асоціації операторів зв’язку «Телас». Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Користуючись наго­дою, дозвольте висловити свою повагу присутнім у залі, всім, кому небайдуже, яким шляхом будуть здійснюватися реформи та по­дальший розвиток країни. Своїм виступом я хотів би привернути вашу увагу, увагу народних депутатів до вдосконалення державного управління галуззю, а також до питань створення в Україні ефек­тивної системи управління телекомунікаційними мережами.

Нині Україна розпочала свій рух з історичного перехрестя шляхом перетворення суспільства, створення національного еконо­мічного комплексу, інтеграційних кроків до загального світового європейського простору в різних сферах, однією з яких є сфера інформаційно-комунікаційних технологій.

Гармонізація в галузі ІКТ функцій держави і ринку на нових засадах – це ключ до вирішення проблем розбудови інформаційного суспільства, піднесення його до відповідного рівня. На мою думку, саме утворення центрального органу виконавчої влади, відпові­дального за формування та реалізацію послідовної, консолідованої державної політики у сфері ІКТ, – необхідний крок для забезпечення стратегічних інтересів та конкурентоспроможності України у світі.

Майже два роки в країні триває антитерористична операція, або гібридна війна, яка виявила критичну залежність органів управ­ління держави та, зокрема, силових відомств від сталої роботи теле­комунікаційних мереж, а також їх взаємодії між собою. За таких умов виникає потреба оперативного реагування на критичне пошко­дження мереж, відновлення зруйнованої телекомунікаційної інфра­структури та своєчасне створення альтернативних резервних каналів зв’язку для забезпечення гарантованого надання телекомунікаційних послуг в інтересах національної безпеки, оборони держави.

Однак слід зауважити, що на сьогодні в державі відсутня ефективна система оперативно-технічного управління телекомуніка­ційними мережами, що має забезпечувати стале функціонування національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану. Складові такої інфраструктури показані на слайді. Ця інфраструктура нале­жить до критичної інфраструктури держави та має забезпечува­ти  стале і безпечне функціонування всіх її складових частин, що взаємодіють між собою, а також надання електронних комуніка­ційних послуг для задоволення потреб державного управління, національної безпеки, оборони, цивільного захисту, забезпечення прав громадян на комунікацію, можливість отримання екстреної допомоги та інформації, оповіщення за будь-яких умов.

Національний центр оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами має здійснювати постійний моніто­ринг стану всіх складових інфраструктури електронних комунікацій, забезпечувати аналіз, моделювання, планування і реагування на будь-які надзвичайні події місцевого, регіонального чи загальнодер­жавного рівня. Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» саме на центральний орган виконавчої влади в галузі зв’язку по­кладається відповідальність за забезпечення сталості телекомуні­каційних мереж у період надзвичайного стану, а для забезпечення можливості оперативно-технічного управління мережами загального користування операторів телекомунікацій в умовах надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану в країні має бути утворе­ний національний центр оперативно-технічного управління мере­жами телекомунікацій України. І реалії сьогодення свідчать про нагальну потребу мати в державі такий центр.

Спираючись на вищевикладене, пропоную передбачити в  Рекомендаціях парламентських слухань як завдання Кабінету Міністрів України утворення центрального органу виконавчої влади, відповідального за формування та реалізацію послідовної державної політики у сфері ІКТ та зв’язку, а також Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Укра­їни. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується голова правління Асоціації підприємств інформаційних технологій України Шнурко-Табакова Елліна Володимирівна.

 

ШНУРКО-ТАБАКОВА Е.В., голова правління Асоціації підприємств інформаційних технологій України. Добрий день, шановні колеги! Я вдячна всім, хто сьогодні прийшов. І в мене до всіх є запитання: хто знайомий з теорією сингулярності Капіци щодо фазових переходів у розвитку цивілізації? Підніміть, будь ласка, руки. Ура! Ну, якщо ви не почули знайомих слів, то вже не страшно, потрібно читати.

Справа в тім, що цей фазовий перехід безпосередньо стосується наших парламентських слухань. Доведено, що цивілізації загалом притаманні фазові переходи, зокрема з індустріальної до інформаційної доби. Ми зараз у стані переходу, він ще не відбувся. І ключові слова при цьому: перехід здійснюється загалом для цивілізації. Це означає, що один народ чи країна не можуть перейти окремо, лише разом, інакше народ чи країна зникають, як зникли, наприклад, індійці у Сполучених Штатах Америки.

Країни ООН вимірюють показники готовності до інформацій­ного суспільства. Фактично, за комп’ютерним, телекомунікаційним, інтернет- та суспільними напрямами відбувається планування роз­витку країн на людському, регіональному і технологічному рівнях. Встановлюються глобальні правила гри, за якими здійснюється гармонізація підходів. Наприклад, у навчанні, кіберзахисті, взаємодії громадян з владою, подоланні загроз корупції. Тобто до програми гармонізації законодавства із законодавством ЄС можна додати ефективні плани розбудови інформаційного суспільства і отримати програми розвитку з відповідними показниками для кожної сфери життя людини, суспільства та країни.

Подивіться, будь ласка, діаграму. Тут зведені всі рейтинги, про які сьогодні згадували, вони унормовані, тому можна порівняти. Всі вони мають негативну тенденцію, Україна протягом останніх 10 років переміщується донизу. Це означає, що якщо ми не сконцен­труємося і не приєднаємося до цивілізованого світу, то він піде від нас, і ми його ніколи не наздоженемо.

Підтримуючи реформу ІКТ як базис для розвитку інформацій­ного суспільства, зокрема проект Закону «Про електронні комуніка­ції», наполягаємо на необхідності одночасного прийняття комплексу сучасних законів та відповідних підзаконних актів щодо формування нових підходів до впровадження інформаційних технологій та кібер­захисту.

Незважаючи на зовнішню агресію, дозвільні структури, зокре­ма СБУ та Держспецзв’язку, йдуть шляхом заперечення впроваджен­ня технологій та пристроїв. Забезпечення впровадження має бути дешевшим, ніж ціна обладнання, і не підвищувати ціну пристрою на порядок. Уявіть собі, що ІР-телефонію досі не можна застосовувати у Збройних Силах України, а заперечувальні застарілі підходи не дають можливості отримати дозвіл на експлуатацію сучасних засобів зв’язку, наданих як допомога США. Ми шокуємо весь світ, а проце­си лише затягуються.

Усі перевірки державних установ щодо інших державних органів військового управління мають проводитися безкоштовно, за рахунок коштів на утримання. На сьогодні державна установа продає керівні документи спецв’язку підрозділам Генерального штабу, Міноборони, іншим силовим структурам. Це означає, що комер­ціалізація державних процесів уже подолала відмінності від бізнесу, ці процеси вже набули ознак ефективного бізнесу.

Окрема програма має забезпечити відповідність стандартам НАТО з точки зору розвитку ефективності зв’язку та управління армією. СБУ та Держспецзв’язку необхідно терміново розглянути питання щодо впровадження на рухомих пунктах управління захи­щеної Wі-Fі-мережі, що дасть можливість широко використовувати телекомунікаційні сервіси на польових пунктах управління. Це озна­чає використання технологій і стандартів НАТО, які ми всі хочемо мати для забезпечення боєздатності нашої армії.

Необхідно також терміново подолати спротив сертифікаційної мафії, що вигадує нові перешкоди на шляху до визнання європей­ських стандартів. Компанії нашої асоціації з цим стикаються щодня. ІТ-продукцію митниця дуже часто розмитнює в кілограмах, що при­зводить до корупційних зловживань. Держава і суспільство несуть величезні втрати через тіньовий імпорт. Крім митного контролю, вважаємо важливим допуск до торгівлі тільки за умови реєстрації розрахункових операцій на всьому шляху товарів – від кордону до споживачів. Технологічні засоби на зразок IMEI-кодів можуть бути також рішенням для запобігання контрабанді, насамперед мобільних пристроїв.

Таким чином, саме сучасна програма розвитку повинна надати Україні шанс на участь у світовому цивілізаційному сценарії та забезпечити реалізацію прав громадян на регіональному рівні. Я бажаю Україні своїх досягнень. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується генеральний директор ТОВ «Майкро­софт Україна» Васильєва Надія Борисівна. Будь ласка.

 

ВАСИЛЬЄВА Н.Б., генеральний директор ТОВ «Майкрософт Україна». Дуже дякую. Шановні колеги! Насамперед хочеться приві­тати всіх з тим, що ми зібралися, і дуже радує, що нас досить багато. З іншого боку, хотілося б сказати і про електронний документообіг, і про освіту, і про ІКТ, про хмарні технології, а також про партнер­ство. Тому що саме партнерство, коли всі зацікавлені у досягненні спільної мети, – напевно, це те, що розвивало б нашу економіку і на­ші ІКТ. На жаль, насправді у нас це не працює. У нас конкуренція недосконала, і це, в принципі, також є проблемою галузі.

Однак сьогодні я хочу поговорити про кібербезпеку. Чому? Тому що для розвитку цифрової економіки Українська держава по­винна забезпечити довіру бізнесу, громадськості та інвесторів. А для цього кібербезпека має бути на високому рівні. На сьогодні, на жаль, з розвитком Інтернету, цифрового середовища одночасно з корис­ними сервісами зросла кількість способів, як зашкодити їхній роботі. Ви знаєте про це з досвіду минулих двох років. У розвинених краї­нах кіберзахист є буденною складовою життя, так само як необхід­ність зачиняти двері, коли виходиш з дому. Для нас як для держави з європейським прагненням кібербезпека має стати теж одним з пріо­ритетів, оскільки кіберпростір безпосередньо впливає на функціону­вання економіки, військового, соціального та інших секторів.

На жаль, Україна вже не перший рік поспіль очолює світовий антирейтинг найбільш небезпечного кіберпростору. Прикро визнава­ти, що ми певним чином є загрозою для всього світу, виступаючи джерелом кібератак, ботнетів і шкідливих програм.

Питання кібербезпеки дедалі частіше піднімається на держав­ному рівні, що є добрим знаком. Так, у грудні 2014 року компанія Microsoft підписала угоду про програму співпраці з питань безпеки з Держспецзв’язком. Безкоштовна підтримка надається найбільшим у світі центром кібербезпеки, що знаходиться в кампусі Microsoft у Сіетлі. Зміцнення кібербезпеки було визнано одним із пріоритетів в українській національній Стратегії сталого розвитку «Україна-2020». А 27 січня Президент України Петро Порошенко запропону­вав створити національну систему кібербезпеки.

Проте важливо пам’ятати: ми можемо вивчати найкращий досвід передових країн світу, залучати провідних вчених, фахівців з кібернетичної безпеки, так би мовити, будувати міцну фортецю для української кібербезпеки. Та можна побудувати міцні стіни, а двері залишити крихкими. І те, що відбувається сьогодні в неструктурова­ному просторі, тому що не описані бізнес-процеси, – це саме ті від­криті двері. Такими крихкими дверима у нашій фортеці кіберзахисту слугуватиме, в тому числі, і неліцензоване програмне забезпечення, рівень використання якого в нашій країні, за оцінкам міжнародних організацій, перевищує 80 %. Результатом використання «пірат­ських» програм може бути і відкриття шкідливими програмами і  хакерами доступу до конфіденційної інформації на комп’ютерах державних службовців, розкриття секретних даних про торговельно-економічну діяльність, а також воєнних таємниць. Таким чином, під загрозою опиняється національна безпека нашої країни. За нашими дослідженнями, кожен другий представник державної влади називає кібератаки на ключові інфраструктури одним із найбільш небез­печних ризиків для держави за останні два роки.

А тепер хочу показати вам статистику, щоб вона вас трохи вразила. Українські користувачі на першому місці в Європі за ризиком кіберзагроз. Україна, третій квартал 2015 року. Подивіться, зараження через локальне встановлення відбувається у 54,7 % випад­ків, зараження через Інтернет, за відсутності процесів всередині організацій, – 35,7 %, зараження мобільними загрозами через мо­більні пристрої – 8,39 %. Українські користувачі значною мірою схильні до зараження через неоновлення програмного забезпечення. Наприклад, 17 % усіх заражень, за нашими даними, відбувається внаслідок використання застарілої операційної системи Windows XP, яку не хочуть оновлювати.

Україна посіла п’яте місце у світі та перше в Європі за ризиком зіткнення з веб-загрозами. За даними Security Network, третя частина (33,7 %) українських користувачів у мережі зіткнулася з погрозами, що поширюються через Інтернет. Цікаво, що серед жертв Turlaоднієї з найскладніших кібершпигунських компаній, яка діє вже більше восьми років, виявлені комп’ютери українських чиновників. Угруповання, що стоїть за Turla, заразило сотні комп’ютерів у більш як 45 країнах світу, що належать, зокрема, державним установам, посольствам, військовим, дослідним центрам та фармацевтичним компаніям. Метою кіберзлочинців є збір необхідних або конфіден­ційних даних з комп’ютерів жертв (83 %).

І останній слайд, будь ласка, питання захисту інтелектуальної власності. Це грудень минулого року. Ми бачимо, що кількість атак у Києві лише в грудні – 45 тисяч…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ВАСИЛЬЄВА Н.Б. І на завершення хочу сказати таке. Якщо ми обрали шлях до європейських цінностей та принципів розвитку, то маємо взяти на себе відповідальність за формування таких цін­ностей і в нашому суспільстві. Дуже дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Шановні колеги, я хотів би з вами порадитися. Я порахував щойно: ще 35 промовців. Тобто це може тривати просто безконечно. Я думаю, що організатори з Комітету надто багато записали промов­ців. Але для того щоб мали змогу виступити всі, давайте встановимо регламент хвилини. І я дуже прошу промовців його дотримуватися. Ми не зможемо продовжити час парламентських слухань виключно з  організаційних питань. Наголошую: всі доповіді будуть включені до збірника матеріалів парламентських слухань. Просто є два варіан­ти: або частина виступить, частина не виступить, або всі встигнуть виступити, але виступи будуть коротші. Думаю, що правильніше просто обмежити виступ кожного.

І ще раз звертаюся з наполегливим проханням до промовців: не виходьте за межі регламенту, бо таким чином ви забираєте у когось право на виступ. Домовилися? Дякую.

Запрошую до слова ректора Одеської національної академії зв’язку імені О.С. Попова Воробієнка Петра Петровича. Будь ласка.

 

ВОРОБІЄНКО П.П., ректор Одеської національної академії зв’язку імені О.С. Попова. Шановний голово! Шановні учасники парламентських слухань! Якщо дійшло до освіти, зразу часу стало менше, добре. Я не часто виступаю з трибуни Верховної Ради і хоті­лося б подивитися на проблему більш широко. Давайте зупинимося на хвилинку і подивимося на глобальне суспільство. Що ми побачи­мо? Ми бачимо певні досягнення в економіці, в суспільному житті, розвиток прав людини. Але ми бачимо і негативні явища: перманент­ні воєнні конфлікти, зростання коштів, що виділяються на озброєн­ня, тепер уже біженці і багато іншого. Постає запитання: а чи пра­вильно ми сформулювали аксіоми і закони розвитку суспільства? Ці ж закони пишуть люди, з одного боку, а з другого – все тече, все змінюється.

Як це стосується нашої теми? Безпосередньо. У суспільному житті можна виділити три складові: влада, бізнес і громадянське суспільство. І ключова позиція, що між цими складовими обов’яз­ково має бути баланс.

У Радянському Союзі була пріоритетність держави. Сьогодні у правовій державі – пріоритетність прав людини. Я скажу непопу­лярну думку: і те, і те – це неправильно. Повинен бути баланс: і до­тримання прав людини, і виконання функцій держави.

Ми зараз говоримо про електронне врядування, це правильно, про прозорість влади. А де прозорість бізнесу? Знову непопулярна думка. Розумна прозорість, особливо в тарифоутворенні, ціноутво­ренні. Може, тоді ціни на пальне і на ліки не були б такими високи­ми, і уряду було б менше мороки.

Підсумовуючи, я запитаю: у чому порушений баланс в Украї­ні? Немає органу виконавчої влади, який зібрав би у своїх руках… Як сказав Олександр Іванович, 18 відомств займаються ІКТ…

Я вірю, що Україна своєю креативністю, завдяки своїм людям посяде гідне місце у світі. Ми, освітяни, будемо цьому сприяти, як тільки зможемо, і досягнемо мети. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане ректоре.

До слова запрошується заступник голови правління Інтернет Асоціації України Попова Тетяна Володимирівна. Будь ласка.

 

ПОПОВА Т.В., заступник голови правління Інтернет Асоціації України. Одним з головних завдань для нашої країни, поряд з подоланням корупції та створенням інвестиційно привабли­вого клімату, є подолання цифрового розриву. Одним з інструментів подолання цього розриву є ефективне використання радіочастотного ресурсу та проникнення бездротового ШСД у малонаселені та важкодоступні райони.

Що ми маємо на сьогодні? Відставання мінімум на 10 років за технологією 3G та мінімум на п’ять – за 4G.

Можна багато говорити про причини. На мою думку, головна з них – корупція та нечесна конкуренція. Адже після видачі першої ліцензії на зв’язок третього покоління майже 10 років не проводився тендер на інші діапазони, і тільки завдяки указу Президента, ефек­тивній роботі НКРЗІ та зусиллям громадськості нарешті був про­ведений прозорий тендер, і всі мобільні оператори отримали ліцензії.

На що мені хотілося б звернути увагу.

Перше. Треба терміново провести аудит використання наявно­го спектра. Всі пам’ятають, як у 2006 році, перед появою нового плану використання РЧР з перспективними діапазонами, була вида­на значна кількість ліцензій на ці діапазони ще під старі технології. Держава тоді недоотримала сотні мільйонів гривень, а бюджет і на­далі недотримує кошти, оскільки частину цих діапазонів, фактично, законсервували. А це саме ті діапазони, в яких сьогодні в усьому світі впроваджують LTE. НКРЗІ вже почало роботу з непродовження цих ліцензій, наприклад, не продовжено ліцензію «Ес-Лайн», «ММДС Україна». Але не всі рішення НКРЗІ є справедливими. Наприклад, компанія «Відікон», що працює в діапазоні 2100 МГц, має кілька тисяч абонентів.

Друге. Кабінет Міністрів має забезпечити безумовне і своєчас­не виконання Плану заходів щодо впровадження системи рухомого (мобільного) зв’язку четвертого покоління (розпорядження від 11 листопада 2015 року № 1232-р).

Третє. Нам терміново потрібен новий Закон «Про радіочастот­ний ресурс України», який чітко встановив би критерії ефективності використання спектра, поняття технологічної нейтральності для спектра і для послуг, рефармінгу, вторинної торгівлі, адміністратив­ного цінового стимулювання, загального дозволу, особливо для діапазону Л02.

Четверте. Ринок має бути лібералізований, і в Україні мають з’явитися нові гравці, наприклад, які як Telenor, незалежно від їх типу – звичайні дискаунтери чи з власною інфраструктурою.

П’яте. Треба відкривати нові діапазони для широкосмугового доступу, наприклад, 5670-5725 МГц, який здатен забезпечити дохід щонайменше 600 тисяч гривень на рік, а за умови Л02 – до 3,5 мільйона.

Шосте. Має бути затверджена методика формування орендної плати за використання РЧР, впровадження пропорційного, невибір­кового механізму формування рентної плати.

Все це практично не можливе без створення центрального органу виконавчої влади, відповідального за формування та реаліза­цію державної політики у сфері ІКТ. Нарешті треба виконати Коаліційну угоду. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має директор Асоціації «Інформаційні технології України» Валєєв Віктор Вікторович. Будь ласка.

 

ВАЛЄЄВ В.В., директор Асоціації «Інформаційні технології України». Андрію Володимировичу, дякую. Я просив би додати хви­линку, бо ІТ-експортерів, загалом індустрію програмування пред­ставляємо в цій залі тільки ми. Якщо ви не заперечуєте, бо я розра­ховував на 5 хвилин.

Шановні колеги! Власне кажучи, сьогодні ми представля­ємо  індустрію, яка дає 2,5 мільярда експорту. В індустрії зайнято 90 тисяч фахівців, які працюють в Україні і загалом забезпечують від 4 до 8 мільярдів податкових надходжень, враховуючи і працюючих у корпораціях, і кінцеве споживання.

Чому, власне кажучи, ІТ-галузь ми будемо промоціювати сьогодні, чому вона є привабливою для розвитку всієї сфери ІКТ? Україна є у топ-3 фрілансерів в ІТ, Україна є у топ-30 кращих локацій для аутсорсингу Gartner. Україна на сьогодні посіла місце у топ-50 інноваційних економік. ІТ не потребує значних інвестицій у створення нових робочих місць. Ми не маємо будувати заводи. Ми не маємо, як наші шановні колеги металурги, викопувати руду, яку ніхто не покладе назад. І ми не маємо, як наші шановні колеги аграрії, закуповувати пально-мастильні матеріали, ми не маємо заку­повувати комбайни, щоб створити продукт… Ну, комп’ютер раз на три роки, але ми продукуємо в декілька десятків разів більше за рік у  розрахунку на одного працюючого. У нас є значний кадровий потенціал. Дякую пану Воробієнку, який порушив питання ІТ-освіти.

Загалом, якщо ми будемо працювати на розвиток ІТ-галузі, що ми зможемо отримати у 2021 році? Власне кажучи, за п’ять років по цьому ми можемо вийти на обсяг експорту у 7 мільярдів доларів, який створюватимуть більше 180-200 тисяч фахівців у галузі ІТ, тому що виробництво на одного фахівця зросте. Це є така зрілість індустрії. Бо ми будемо продавати не тільки просто програмування, ми будемо продавати консалтингові сервіси, а також високотехно­логічні сервіси з розробки та досліджень. Власне, це наукова робота, якою вже зайнята частина українських програмістів, ще невелика, але вона стабільно зростатиме. Загалом за цей період ми зможемо мати до 2 мільярдів доларів податкових надходжень від ІТ-галузі і отримати офіси провідних світових компаній в Україні.

Що необхідно для цього зробити?

Податковий кодекс. Не має бути різких змін щодо оподатку­вання виробничої, експортної ІТ-галузі.

Також ми маємо обережно, враховуючи те, що не має бути різких змін, подумати над режимом стимулювання, враховуючи міжнародний досвід. Ми маємо створити промоушн української ІТ-галузі за кордоном. І ми маємо сприяти залученню для брендингу України провідних брендинг-центрів потужних корпорацій.

Ганебна практика атак силовиків на ІТ-компанії, у тому числі компанії з виробництва програмного забезпечення, має піти в мину­ле. Має бути законодавчо встановлена заборона вилучення серверів. Лише копіювання даних, ніякого вилучення. Ми не маємо зупиняти бізнес і таким чином шантажувати його…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 1 хвилина.

 

ВАЛЄЄВ В.В. Щиро дякую. Ми маємо мінімізувати перевірки ІТ-компаній на базі індикативних критеріїв: що є ІТ, що не є ІТ. Бо, вибачте, компанії комерційні, які мають інтернет-магазини, не є ІТ-компаніями, це компанії з веб-сайтом.

Також питання освіти. Ми маємо здійснювати розподіл державного замовлення відповідно до вимог ринку праці та оцінки ВНЗ з боку ІТ-компаній. Ми вже започаткували, як одна з п’яти топових країн світу, введення програмування у шкільну програму 5-9 класів. Маємо це поглиблювати.

Ми маємо здійснювати контроль за якістю освіти. Зокрема, на це спрямований законопроект № 2281а пана Співаковського щодо нескорочення фонду оплати праці у разі скорочення кількості студентів. Ми маємо створити стимули для співпраці ІТ-галузі та ВНЗ.

І головне, про що я хотів сказати. Ви маєте у папках інфогра­фіку, яку ми розробляли. Що таке software development industry (індустрія програмування) на сьогодні? Це ключ до трьох великих речей…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ВАЛЄЄВ В.В. …Це ключ до розвитку ІТ-сфери в Україні: від впровадження e-government до сервісів для громадян. Це початок креативної економіки в Україні, на яку сьогодні планує спиратися світ. І це ключ до індустріальної революції Industry 4.0, про яку тиждень тому говорили в Давосі. Ми говорили про те, скільки нам треба кредитів, а світ говорив про індустріальну економіку. Отже, я закликаю підтримувати виробничу, експортну software development industry в Україні, яка має стати ключем для всіх інших ІТ-галузей… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Кицмея Тараса Володимировича, члена Ради директорів, співвласника компанії SoftServe. Будь ласка.

 

КИЦМЕЙ Т.В., член Ради директорів корпорації SoftServe. Шановні колеги! У попередній презентації ви отримали розширений аналіз експортоорієнтованої індустрії розробки програмного забезпе­чення та її успіхів. У своєму виступі я хотів би зупинитися на питанні, як ця галузь може і повинна впливати на розвиток нової економіки України.

Весь світ стоїть сьогодні на порозі четвертої індустріальної революції. Усі ми знаємо колосальний вплив третьої індустріальної революції (революції цифрових технологій) на все суспільство – Інтернет, електронна комерція, соціальні мережі тощо. Четверта індустріальна революція – це доба Інтернету речей, це кіберфізичні системи, це коли виробництво і ІТ зіллються воєдино. За даними Gartner, до 2020 року 26 мільярдів пристроїв буде в системі Інтер­нет, виключаючи комп’ютери, ґаджети та інші персональні пристрої. У нас з’являться нові напрями економіки, нові бізнес-ніші, нові сер­віси, нові можливості електронного урядування. Ці тенденції при­йдуть і в Україну. З’являться нові «майкрософти», нові «гугли», нові «фейсбуки».

Наша країна повинна посісти лідируючі позиції у світі в цьому напрямі. Простіше працювати в нових напрямах, ніж бути в ролі наздоганяючого у вже існуючих нішах. ІТ відіграють тут ключову роль. ІТ-індустрія, яка почалася з ІТ-аутсорсингу 25 років тому, на­копичила величезні компетенції, не тільки технологічні, це й страте­гічний менеджмент, бізнес-аналітика, управління бізнес-процесами, статистичне управління на основі великих даних. А найважливіше: ІТ-індустрія переносить глобальну культуру ведення бізнесу парт­нерство win-win, орієнтацію на потреби клієнта, фокус на розвиток персоналу. Тому ІТ-індустрія повинна бути локомотивом економіки України до якісних перетворень.

Що ми маємо на сьогодні? Великий відплив інтелектуаль­ного   потенціалу: тільки за минулий рік країну залишили 5 тисяч  ІТ-інженерів. А це наш стратегічний актив. Ми не можемо посісти лідируючі позиції у світі без лідерів, які творять і живуть в Україні, 5% топ-лідерів визначають майбутнє України.

Тому на сьогодні ми повинні зосередитися, побудувати прозорі правила, регуляторну і податкову політику, яка забезпечить досяг­нення наперед визначених стратегічних цілей як в економіці Україні, так і безпосередньо в нашій галузі. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, дякую за дотримання регламенту.

Виступ голови Державної служби інтелектуальної власності України Жарінової Алли Георгіївни. Будь ласка.

 

ЖАРІНОВА А.Г., голова Державної служби інтелектуальної власності України. Доброго дня, шановний головуючий, шановні присутні! У 2013 році Україна була визначена пріоритетною інозем­ною країною у Спеціальній доповіді 301. Це означає, що у 2013 році американські експерти фактично визнали Україну найгіршим місцем для інвестування та співпраці. Україна набула статусу пріоритетної іноземної країни і була єдиною серед всіх країн з таким ганебним статусом. Це сталося, в тому числі, через неналежний захист прав інтелектуальної власності від порушень у мережі Інтернет, відсут­ність спеціального законодавства, адаптованого до цифрового сере­довища, розміщення на території України Інтернет-ресурсів, що порушують авторське право.

Незважаючи на позитивні зрушення – підвищення у 2015 році статусу України у Спеціальній доповіді 301, – проблема протидії інтернет-піратству не зникла та залишається вкрай актуальною напе­редодні чергових слухань офісу Торговельного представника США «2016 Special 301 Report», які розпочнуться 1 березня 2016 року.

Іншим фактором, який змушує нас прискорити вирішення цього питання, є підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Угода про асоціацію передбачає зобов’язан­ня нашої держави щодо запровадження відповідальності постачаль­ників посередницьких послуг та чіткого регулювання цього питання.

Отже, докорінної зміни нашого законодавства в частині охо­рони і захисту прав інтелектуальної власності від порушень у мережі Інтернет одночасно вимагають і США, і ЄС.

Станом на сьогодні, у Верховній Раді України зареєстровано два законопроекти, спрямовані на врегулювання цього питання, урядовий і депутатський. Антипіратське законодавство має врахову­вати вимоги Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині відповідальності провайдерів, Директиви ЄС про гармонізацію пев­них аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві, Директиви ЄС про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку, Директиви ЄС про забезпечення прав на інтелектуальну власність.

В України є два шляхи виконання взятих на себе зобов’язань у цьому питанні:

1) імплементація положень Угоди і зазначених директив ЄС у Законі України «Про електронну комерцію»;

2) імплементація положень Угоди і зазначених директив ЄС у Законі України «Про авторське право і суміжні права».

Кожен із цих законопроектів – вагомий крок для підвищення міжнародного іміджу України та виходу країни із списку порушни­ків Спеціальної доповіді 301.

Окремо хочу зазначити таке. Як показує зарубіжний досвід, самих по собі антипіратських законів недостатньо для подолання проблеми піратства. Необхідний комплексний підхід, створення ле­гального ринку цифрової дистрибуції контенту.

Крім того, вагому роль у подоланні цифрового піратства відіграє розвиток партнерства між учасниками ринку. Враховуючи те, що в Україні відносини між провайдерами та правовласниками ще не дійшли стадії системної співпраці, необхідно стимулювати суб’єктів ринку розвивати таке партнерство…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ЖАРІНОВА А.Г. Пілотним проектом у сфері авторського права і суміжних прав пропонується створення депозитарію об’єктів авторського права і суміжних прав з відкритим доступом, що дасть можливість відслідковувати факти незаконного використання кон­тенту в Інтернеті та вживати оперативних заходів для припинен­ня  таких порушень. Відомості до депозитарію будуть вноситися з дозволу правовласників.

Крім того, пілотний проект спрямований на вироблення дієвих механізмів для вирішення низки проблем: фіксації змісту веб-сторінок для формування доказів порушення авторського права і су­міжних прав у мережі Інтернет; проведення розрахунків та виплати винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет; досудового вирішення спорів щодо пору­шень зазначених прав.

Реалізація пілотного проекту дасть змогу виробити дієві меха­нізми розв’язання окреслених проблемних питань з урахуванням інтересів українських контент-провайдерів, операторів та провай­дерів телекомунікацій, їх об’єднань, правовласників і розповсюджу­вачів рекламних послуг, а також посилити міжнародний імідж та інвестиційну привабливість України (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Виступ голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва, народного депутата України Галасюка Віктора Валерійовича. Будь ласка.

 

ГАЛАСЮК В.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва (загальнодер­жавний багатомандатний виборчий округ, Радикальна партія Олега Ляшка). Дякую. Шановний Андрію Володимировичу! Шановний пане Данченко! Дякую за запрошення взяти участь у цих чудових слуханнях. Я надзвичайно радий бачити всіх вас, тому що я розумію, що майбутнє економіки України – саме за креативною економікою, саме за ІТ-індустрією, за Business Process Outsourcing, за Data Mining, за іншими високотехнологічними напрямами, які здатні ви­вести нас на якісно іншу орбіту.

Бо якщо ми сьогодні подивимося на структуру нашої економіки, то цілком зрозуміло, чому ми такі бідні. Тому що у нас домінують сировинні галузі, і ми продаємо за кордон те, що коштує найдешевше, – зерно, металобрухт, метал, а не продукцію з високою доданою вартістю, не ті послуги, які виробляєте ви.

І якщо держава все-таки візьметься за розум і створить комплексну систему умов для розвитку ІТ-індустрії, які включають захист індустрії від будь-яких силових атак і посягань, нормальну податкову систему, яка дасть можливість нормально легально пра­цювати, створювати робочі місця, включаючи, в тому числі, механіз­ми просування вашої продукції за кордон і гарантування, страху­вання ваших контрактів (наприклад, як Експортно-кредитна агенція), а також низку інших умов, які використовують інші країни, то ви зможете збільшити ваш бізнес у рази. І ми будемо ще більш кон­курентні не тільки в цих галузях, а й загалом як країна у світовому просторі.

Для мене як голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва, як заступника лідера Радикальної партії цілком зрозуміло, що не повинні працювати в  однакових умовах сировинні та високотехнологічні галузі. Адже якщо поставити їх в однакові умови, то розвиватимуться сировинні галузі, а не високотехнологічні, бо там менше ризику, там все зрозуміло: прийшов, один раз з кимось домовився і ведеш свій бізнес. У вас – інтелект, у вас – ризик, у вас – складні продукти, міжнародні контракти, до вас потрібен абсолютно особливий підхід, кастомізований, а не просто якісь стандартні коробочні рішення. Тому я хочу сказати, що ми готові всіляко допомагати профільному Комітету і продовжувати діяльність щодо реалізації ваших рекомендацій.

І хочу наголосити, що однією з таких вагомих ініціатив є створення в Україні експортно-кредитної агенції, як в усіх розвину­тих країнах світу, зокрема в Польщі, Туреччині, Словаччині та ін­ших, яка сприятиме продажу української продукції, в тому числі з високою доданою вартістю, на іноземні ринки. Найближчим часом ми створимо таку спеціальну агенцію і приймемо ще низку спеціаль­них галузевих рішень, які дадуть вам можливість вести бізнес в  більш гарантованих, спокійних умовах і думати про розвиток, а не про те, як виживати. Безумовно, для цього потрібна максимальна консолідація зусиль всіх гілок влади…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ГАЛАСЮК В.В. Дякую. Безумовно, потрібна максимальна консолідація зусиль парламенту, уряду, який найближчим часом, ми сподіваємося, буде повністю перезавантажений (причому перезаван­тажений не щодо прізвищ і облич, а щодо політики, яку він прово­дить), та Адміністрації Президента. Ми відкриті до такого діалогу і готові бути вашим лобістом у Верховній Раді, адже за високими технологіями, за креативною економікою – майбутнє. Ми не хочемо, щоб ми, ви і ваші діти… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До виступу запрошується генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластик карта» Куклєв Костянтин Юрійович.

 

КУКЛЄВ К.Ю., директор ТОВ «Пластик карта». Шановні колеги! ІТ-галузь в Україні за обсягами валютного експорту посідає лідируючі позиції. За оцінками спеціалістів, кожний айтішник, який працює на експортні замовлення, утворює додатково два-три робочі місця в Україні. І це природно, тому що айтішники не виводять за­роблені гроші в офшори, а витрачають їх у нашій країні.

Таких високих показників галузь досягла завдяки двом драйверам:

• висококласним кібернетичній та математичній школам, які залишилися ще з радянських часів,

• спрощеній системі оподаткування, яка дала можливість про­сто і вигідно працювати айтішникам і заходити в Україну іноземним інвесторам.

Тому для сталого зростання ІТ-галузі я як керівник української компанії та представник естонського інвестора пропоную:

1) зберегти спрощену систему оподаткування для ІТ-галузі. Айтішники і інвестори повинні розуміти правила гри щонайменше на п’ять років, а краще на десять;

2) вести ефективну боротьбу з корупцією у силових структу­рах. Майже скрізь утворилися корупційні трикутники: податківці, які складають фейкові акти, – податкова міліція, яка на підставі цих актів відкриває кримінальні справи і працює на свою кишеню, – прокуратура, яка це все кришує.

Що треба зробити:

• ліквідувати податкову міліцію;

• на законодавчому рівні заборонити відкривати карні справи на базі актів податкової перевірки, поки триває їх адміністративне оскарження;

• запровадити персональну матеріальну відповідальність податківців за складання фейкових актів перевірок.

Персональна відповідальність має прізвище. У випадку з ком­панією, яку я очолюю, фейковий акт перевірки склали податківці-клоуни Кудрявий В.В. та Кучеренко Р.О. Податковий міліціонер Сікало С.М., для якого вказівки керівництва вище закону, на базі цього фейкового акта відкрив і веде карну справу майже рік, незва­жаючи на те, що півроку тому набрало чинності рішення суду про скасування вимог податківців.

Незважаючи на те, що проти цього слідчого відкрито карну справу, керівництво податкової міліції Києво-Святошинського райо­ну (Слюсарев С.А.) та Київської області (Кавкало Г.Д.) його від по­сади не відсторонило. А прокуратура Київської області в особі слідчого Жили О.Б. блокує слідство, кришуючи податківців. На мій погляд, це ознаки махрової корупції. Такий тиск на ІТ-бізнес має системний характер;

3) на законодавчому рівні затвердити загальнодержавну стратегію розвитку ІТ-галузі.

Згідно з даними фундації Brain Basket, в Україні вже є більш як 400 тисяч бажаючих стати айтішниками. У короткому майбутньому ІТ-галузь у змозі стати локомотивом виведення країни з тяжкого економічного становища та надихнути молоду інтелектуальну еліту, найцінніший наш скарб, залишитися і працювати на Батьківщині.

І не так важливо, як буде називатися цей документ, важливо, що всі учасники процесу (вітчизняний бізнес, каральні органи, зовнішні інвестори) розуміли, що ІТ-галузь – це курка, яка несе золоті яйця, яку не треба виштовхувати з України і якій не треба заважати. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова першого заступника голови Комітету з питань інформатизації та зв’язку, народного депутата України Лук’янчука Руслана Валерійовича. Будь ласка.

 

ЛУК’ЯНЧУК Р.В., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Народний фронт»). Дякую. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Ви тут багато почули промов змістовних, гарних і красивих, але, як каже мій друг Пятрас Вайтєкунас, «є речі термінові, а є речі важливі». У наш час питання кібербезпеки є одночасно терміновим і важливим.

Кіберпростір дедалі частіше використовується для шпигун­ства, несанкціонованого доступу до інформації та для досягнення політичних і кримінальних цілей, він став інструментом терористів і криміналітету. Російська агресія проти України супроводжується спробами блокувати штатний режим роботи державних інформацій­них ресурсів та об’єктів критичної інфраструктури. Так, наприкінці минулого року працівниками Служби безпеки попереджено хакер­ську атаку на енергооб’єкти України, виявлено шкідливе програмне забезпечення в мережах окремих обласних енергопідприємств.

Саме тому завданням держави є прискорення розбудови націо­нальної системи забезпечення кібербезпеки. Це означає вдоскона­лення механізму державного управління в цій сфері, формування відповідної нормативно-правової бази, інтегрування до системи ко­лективної безпеки НАТО та розробку власних кіберзахисту і кібер­зброї.

Останнім часом держава здійснила ряд заходів, спрямованих на посилення кібербезпеки:

1) з 1 липня 2015 року в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації розпочав роботу Державний центр кіберзахисту та протидії кіберзагрозам. Його завдання – оцінити стан захищеності державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах органів державної влади;

2) створено Трастовий фонд Україна – НАТО з питань кібербезпеки. Його мета – надання фінансово-консультативної та методичної допомоги державами – членами Північноатлантичного альянсу у справі розбудови національної системи кібербезпеки, нала­годження взаємодії з відповідними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

3) у жовтні минулого року утворено Департамент кіберполіції Національної поліції України, який боротиметься з кіберзлочин­ністю;

4) Україна взяла участь в деяких міжнародно-правових заходах боротьби з кіберзлочинністю.

Вітчизняна модель державного регулювання забезпечення кібербезпеки є комплексною і передбачає координацію зусиль дер­жавних органів. Зокрема, питаннями кібербезпеки опікується Служ­ба безпеки України, питаннями кіберзахисту – відповідні підрозділи Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, пи­таннями кіберрозвідки та оборони – розвідувальні органи Міністер­ства оборони, боротьба з кіберзлочинністю сконцентрована у фокусі повноважень Міністерства внутрішніх справ.

Прогресивним здобутком стало прийняття за основу 27 січня 2016 року на черговому засіданні РНБО України Стратегії кібер­безпеки України. Цей фундаментальний акт визначає напрями розбу­дови національної системи забезпечення захисту кіберпростору, своєчасного виявлення та нейтралізації кіберзагроз, а також запобі­гання їм з урахуванням практики провідних держав – членів НАТО. Саме на стратегії ґрунтуватимуться акти національного законодав­ства у сфері забезпечення кібербезпеки, серед них – законопроект «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» № 2126а, внесений на розгляд Верховної Ради України. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується представник фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» Семенуха Роман Сергійович.

 

СЕМЕНУХА Р.С., член Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Само­поміч»). Усім добрий день, шановні гості, шановний перший віце-спікере! Розвиток телекомунікаційної галузі сьогодні є одним із клю­чових факторів економічного розвитку, що, в свою чергу, визначає роль цієї галузі як пріоритетного та стратегічного напряму державної політики. Але, на жаль, ступінь розбудови інформаційного суспіль­ства в нашій країні, порівняно з розвинутими країнами світу, є вкрай недостатнім і зовсім не відповідає потенціалу та можливостям нашої країни.

Основним фактором, що стримує розвиток галузі, є відсутність ефективної взаємодії трьох основних важелів впливу на формування тенденцій ринку, а саме – центрального органу виконавчої влади, що безпосередньо опікувався б галуззю (на сьогодні такий державний орган фактично відсутній), дійсно незалежного регулятора, наділе­ного повним спектром повноважень з регулювання телекомуніка­ційного ринку, та комплексного законодавчого регулювання телеко­мунікаційної галузі. Добре, що хоч у Верховній Раді восьмого скликання є профільний комітет.

Ще 2004 року Україна взяла на себе зобов’язання з адаптації національного законодавства до норм Європейського Союзу, зокрема у сфері регулювання ринку телекомунікацій. Підвищення фінансової та функціональної незалежності регулятора ринку сього­дні є загальносвітовим процесом і ключовим завданням Верховної Ради цього скликання.

Саме надання національному регулятору статусу інституцій­ного та фінансово незалежного державного органу є основною ідеєю законопроекту «Про електронні комунікації» № 3549-1, внесеного мною та моїми колегами на розгляд Верховної Ради у грудні мину­лого року. Запорукою такої незалежності є два фактори: недопущен­ня втручання уряду в роботу регулятора та його рівновіддаленість від усіх, без винятку, учасників телекомунікаційного ринку.

Відсутність у регулятора належних повноважень, закріплених на законодавчому рівні, значно стримує розвиток телекомуніка­ційного ринку, від ефективної роботу регулятора безпосередньо залежить розвиток галузі. Так, наприклад, бюджет Польщі ще 2000 року отримав 650 мільйонів євро від проведення тендера на 3G, а 2010 року – майже 2 мільярди євро від запуску технології 4G. Тоді як Україна отримала близько 400 мільйонів євро за 3G, але лише у 2015 році.

Треба відзначити також вкрай низький рівень інтеграції окремих інформаційних систем і баз даних між собою та відсутність системного підходу. Відсутність єдиного координаційного центру призводить до дублювання інформації та неефективного використан­ня ресурсів. Водночас європейський досвід свідчить, що ефективна електронна платформа надання адміністративних послуг будується на принципах централізованого управління. Кабінет електронних сервісів, створений в Україні у 2015 році, є лише першою спробою об’єднання на єдиній платформі дев’яти найголовніших електронних реєстрів держави та потребує додаткового тестування.

Маємо відзначити позитивний муніципальний досвід комп­лексного підходу до впровадження принципів електронного уряду­вання на рівні окремих міст. Зокрема, у Львові 2015 року створений Інтернет-портал «Особистий кабінет львів’янина» з важливими електронними публічними послугами та можливістю ознайомлення з бюджетом міста.

Тому головне завдання Верховної Ради цього скликання – створення на законодавчому рівні єдиного координаційного центру, відповідального за формування принципів та засобів побудови діє­вих механізмів інформаційного суспільства в Україні. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до виступу Фіщука Валерія Віталійовича, мене­джера з питань взаємодії з державним сектором Представництва компанії Cisco Systems в Україні. Будь ласка.

 

ФІЩУК В.В., менеджер з питань взаємодії з державним сектором Представництва компанії Cisco Systems в Україні. Шановні народні депутати! Шановні колеги! Оскільки країна бідна, у нас мало часу, і при цьому ми хочемо швидко зростати, нашою єдиною стратегією мають бути абсолютно неординарні інноваційні рішення. Копіювання досвіду інших країн не допоможе, бо ми так і будемо вічно наздоганяти.

Отже, як зробити так званий innovation leapfrog (інноваційний стрибок)? Зробити ставку на ІКТ, це готові, доведені інновації. Якщо взяти внутрішній ринок ІКТ, він стрімко зменшується. Це означає лише одне, що сьогодні Україна не модернізується. Я нікого не звинувачую, лише констатую: у країнах, де відбувалися реформи, зростав попит на продукти та послуги ринку ІКТ. Отже, маємо економічний парадокс: саме зараз ІКТ мав би бути затребуваний для реформних трансформацій, однак статистика свідчить про падіння ринку в рази.

Останні часом багато говориться про підтримку ІКТ-бізнесу. Що є найкращою підтримкою для ІКТ-бізнесу? Дати йому роботу всередині країни та стимулювати внутрішній попит, тобто внутріш­ній ринок. «Мізки» і надалі будуть тікати, якщо на них немає попиту всередині країни. Або тікати, або продавати свій інтелект за кордон, на інші ринки, цифровізуючи їх, а не Україну.

Отже, хто сьогодні реально може вплинути на внутрішній ринок ІКТ? На мою думку, лише держава. Потрібно визначатися: або безкомпромісно будуємо цифрову країну, або прикрашаємо те, що є. Якщо цифрову країну, тоді спільно з ІКТ-бізнесом цілком можливо створити привабливі РРР-моделі, концесії тощо. І почати оголошу­вати на весь світ про конкурси, проекти, про нові можливості. Таким чином, діяльність держави у сфері ІКТ зводиться практично до однієї фрази: «Create opportunities» (створюйте можливості). Так, як це робить, наприклад, прем’єр-міністр Індії, який сказав: «Зміни мо­жуть бути лише одними – цифровими». І там зараз клондайк для інвесторів і виробників, бо держава генерує унікальні, цікаві масштабні проекти.

У такому ракурсі більшість міністрів та керівників – це, фактично, міністри ІКТ у своїй сфері, а керівник такого уряду (незалежно від прізвища) – це візіонер, який добре розуміється на ІКТ-трендах і тому, як вони можуть стати ключовими державними стратегіями.

Пропоную спільно з вами зосередитися на трьох стратегічних документах нашої галузі:

1) Digital Agenda, або цифрова стратегія країни як культура діяльності та інструмент змін;

2) Національний план розвитку широкосмугового доступу до мережі Інтернет. Технологія 3G – це, безумовно, крок вперед, але ще більше можливостей – попереду;

3) Стратегія кібербезпеки України, наразі маємо її уже затвердженою минулого тижня.

Звісно, мова не йде про папірці, а про реальний план дій та зміну підходів до розбудови країни. Digitate or die (диджиталізуйтеся чи помріть).

Що робити на операційному рівні? Почати запитувати: чому десятки мільярдів витрачаються на підтримку вмираючих, архаїчних сфер, там, де могли б використовуватися ІКТ-технології. Коштів на диджиталізацію освіти, медицини, транспорту, міст, сіл ніколи не буде, якщо не почати відмовлятися від… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До виступу запрошується директор Департаменту інформацій­них технологій Секретаріату Кабінету Міністрів України Стефанович Єгор Андрійович. Прошу.

 

СТЕФАНОВИЧ Є.А., директор Департаменту інформацій­них технологій Секретаріату Кабінету Міністрів України. Доброго дня, шановний головуючий, учасники парламентських слухань! Колеги розкрили сутність головних стратегічних напрямів розвитку сфери ІКТ в Україні, наголошено на тому, що нам спільно дове­деться ще багато чого зробити як у сфері нормативного регулюван­ня, так і у сфері створення нових інформаційних систем. На питанні створення нових національних електронних сервісів я зупинюся детальніше.

У грудні 2015 року уряд затвердив Концепцію створення Національного контактного центру на базі державної установи Урядовий контактний центр. На сьогодні Урядовий контактний центр успішно приймає і маршрутизує органам виконавчої влади більш як 1,8 мільйона звернень на рік. Головна мета створення Національного контактного центру – це масштабування, розширення його дії на інші сфери влади – Адміністрацію Президента України, Верховну Раду України, органи місцевого самоврядування та інші.

Створення Національного контактного центру забезпечить покращення взаємодії громади і влади, об’єднану точку входу для звернень громадян, дасть можливість зменшити витрати на створен­ня додаткових електронних систем звернень інших відомств.

Наступний проект «Електронна УкраїнаInnovation Platform For Reforms», який спільно реалізують Секретаріат Кабінету Міні­стрів України, електронна агенція, громадський і бізнес-сектори. «Електронна Україна» – це інтегрований розподілений портал взаємодії громади, бізнесу і влади для формування і реалізації по­літики у сфері ІКТ за допомогою інноваційних технологій, співпраці всіх сторін та відображення роботи з інформацією. Це інноваційний механізм контролю і виконання державними органами всіх рівнів головних принципів та етапів електронного урядування. Кожен центральний чи місцевий орган влади буде мати можливість поба­чити, що йому необхідно зробити у сфері електронного урядування, та зможе додати ті електронні сервіси, які вже ним реалізовані, після чого зайняти гідне місце в системі рейтингування. Система рейтин­гування буде побудована за світовими стандартами, у тому числі рейтингом розвитку електронного урядування держав – членів ООН.

У період електронного буму в Україні електронне урядування розвивається в двох напрямах: згори донизу – від стратегічних напрямів, які спускаються вниз, до виконання – та знизу догори – від реалізованих проектів так званих державних стартапів (ProZorro, Smart-міста, igov.org.ua, СЕТАМ та інші), які стають успішними і  масовими. І це прекрасно, не можна гальмувати інновації! Але з точки зору ефективного, раціонального державного управління ці два напрями не завжди перетинаються, що призводить до перевит­рати державних фінансів і неузгодження позицій різних гілок влади. Наприклад, на сьогодні ідентифікацією особи займаються майже всі міністерства і міста. Мало хто знає про існування донорських ініціа­тив щодо безоплатного підключення до електронних петицій. Часто одну й ту саму систему будують різні відомства, не підозрюючи, що така система вже працює.

Враховуючи світовий досвід, можна виділити такі компоненти електронного урядування: центральний, галузевий і місцевий рівні. З використанням порталу «Електронна Україна» кожний відповідний керівник чітко розумітиме, що зроблено і що планується, а компанії можуть долучитися до цієї розробки.

Немає сумнівів у позитивних наслідках впровадження ІКТ, на слайдах це відображено. Окремо необхідно відзначити повну інте­грацію з громадськими ініціативами фонду «Відродження», фонду «Східна Європа», Яніки Мерило з волонтерами створення електрон­ного уряду «Е-прогрес», ініціативами Дениса Гурського – засновни­ка інкубатора ІТ-проектів «1991 Open Data Incubator», порталу igov.org.ua та інших...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

СТЕФАНОВИЧ Є.А. Лідери світової інноваційної економіки вже працюють за допомогою подібного інструментарію, зокрема США, Великобританія, Естонія, Швеція, інші країни.

«Електронна Україна» – це двигун національних реформ! Від перехідної України – до світового експортера нових технологій та реформ на базі побудови і реалізації економіки знань! Запрошуємо до співпраці! Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова директора Асоціації «Телекомунікаційна палата України» Грицака Костянтина Івановича. Будь ласка.

 

ГРИЦАК К.І., директор Асоціації «Телекомунікаційна палата України». Шановні учасники парламентських слухань! Подальше зволікання з реформуванням індустрії телекомунікацій призведе до зниження темпів її розвитку та негативно позначиться на залученні інвестицій. Ми розуміємо, що успіх будь-якої реформи безпосеред­ньо залежить від того, хто її здійснює. Таким чином, реформуванню галузі має передувати якісне оновлення системи органів державного управління та регулювання.

Отже, на думку Телекомунікаційної палати України, рецепт успіху нашої індустрії простий:

1) встановлення рівних та прозорих умов конкуренції на теле­комунікаційному ринку шляхом прийняття Закону «Про електронні комунікації»;

2) ефективна діяльність професійного та незалежного галузевого регулятора з метою забезпечення рівних умов діяльності на телекомунікаційному ринку;

3) замість 18 існуючих нарешті необхідно визначити ключовий центральний орган виконавчої влади у сфері зв’язку та інформа­тизації, наділивши його реальними повноваженнями з реалізації дер­жавної політики у нашій індустрії. Питання зв’язку та інформати­зації для цього органу мають бути виключними.

Шановні учасники парламентських слухань! Вважаємо, що встановлення Законом «Про електронні комунікації» норм діяльно­сті на ринку, які були б однаково обов’язковими для всіх учасників ринку, є найважливішим кроком на даному етапі розвитку галузі ІКТ в Україні. Ці норми мають бути прозорими та простими для вико­нання, з одного боку, і такими ж простими для контролю – з другого, враховувати інтереси держави та суб’єктів ринку телекомунікацій і при цьому захищати інтереси споживачів.

Ефективним та ринковим регулювання буде лише тоді, якщо наш галузевий регулятор буде справді незалежним фінансово і полі­тично. Для зменшення політичного та бізнесового тиску маємо за­провадити найширшу участь інститутів громадянського суспільства у доборі кандидатів на посади членів регулятора та відмовитися від принципу одноособового призначення всього складу одним органом влади. Ми пропонуємо призначати членів регулятора після прохо­дження відкритого конкурсу за формулою «50 на 50» від Президента та парламенту.

Що стосується фінансування регулятора. Ми розуміємо, його бюджетне утримання може призвести і до недофінансування, і до прямого тиску з боку розпорядників бюджету. Як один із рецептів фінансової незалежності регулятора пропонується запровадження так званого регуляторного збору. Звісно, в умовах низької довіри до держави така ініціатива викликає природний спротив, тому потрібна широка дискусія в ІКТ-індустрії, чи готовий наш бізнес мати дійсно незалежного регулятора та утримувати його фінансово.

На доповнення хочемо оголосити дещо революційну ініціа­тиву, а саме пропонуємо кардинально реформувати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, та Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення шляхом утворення замість них нового єдиного конвергентного органу регулювання у сфері зв’язку та медіа. Ство­рення конвергентного регулятора відповідає найкращим європей­ським практикам. Такий орган діє у Грузії, Італії, Фінляндії, Велико­британії та інших країнах. Звісно, запропонована реформа регулято­рів потребує не лише нових законів, а й змін до Конституції. Отже, просимо долучити до Рекомендацій цих парламентських слухань ініціативу щодо створення єдиного конвергентного регуляторного органу у сфері телекомунікацій і медіа як дієвого механізму регулю­вання галузі. Також підтримуємо створення потужного органу вико­навчої влади у сферах зв’язку, інформатизації та е-урядування. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова голову Комітету з інформаційних технологій Європейської Бізнес Асоціації Бека Володимира Олександровича. Будь ласка.

 

БЕК В.О., голова Комітету з інформаційних технологій Європейської Бізнес Асоціації. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні можна сміливо сказати, що українська ІТ-індустрія стала однією з найбільш перспективних галузей економіки. У 2015 році внесок ІКТ в економіку країни становив 3 %. З обсягом експорту сервісів і продуктів у 2,5 мільярда доларів США Україна входить до трійки країн з найбільшим обсягом ринку ІТ-послуг у Центральній та Східній Європі. В експортному сегменті індустрії програмної продукції зайнято 80 тисяч фахівців.

На прикладі Індії, один працюючий програміст створює 3-4 додаткові робочі місця в суміжних галузях. Ця статистика підтвер­джується і в Україні. За оцінками експертів, у суміжних з ІТ-інду­стрією галузях працюють приблизно 300 тисяч осіб.

Очікується, що за сприятливих умов розвитку до 2020 року обсяг експорту ІТ-сервісів може зрости втричі, до 8 мільярдів дола­рів США, внесок ІТ-індустрії у ВВП України досягне 6 %, а кількість зайнятих в індустрії фахівців зросте до 180 тисяч, у суміжних галу­зях – до 400 тисяч осіб.

Ключовою конкурентною перевагою України перед іншими країнами є людський капітал – кваліфіковані ІТ-фахівці. Щороку українські державні вузи випускають близько 16 тисяч фахівців ІТ-сфери. Незважаючи на це, галузь відчуває значний кадровий дефі­цит. Кожна п’ята відкрита вакансія в Україні – це ІТ-вакансія.

Попит на ІТ-фахівців у світі постійно зростає. Наприклад, дефіцит тільки на території ЄС у 2015 році становить близько 900 тисяч фахівців, Канада до 2019 року потребуватиме 182 тисячі ІТ-фахівців. Середній вік зайнятих в українській ІТ-галузі становить 27 років. Ці фахівці вже мають значний досвід та затребувані на ринках багатьох країн. Як наслідок, вони дуже мобільні.

Країни, які роблять ставку на розвиток ІТ, насправді гостро конкурують. Вони змагаються за те, щоб створювати найкращі умови для залучення та втримання фахівців, з високим рівнем винагород та низькими ризиками.

Сьогодні ті умови ведення бізнесу, які, підкреслюю, історично склалися в Україні, дають змогу конкурувати на глобальному ринку людського капіталу, і фахівці, які тверезо оцінюють складнощі життя за кордоном, залишаються працювати в Україні. Водночас турбулентна ситуація останніх двох років, військові дії, обшуки в компаніях, анонсовані урядом можливі різкі зміни податкових умов все-таки призвели до від’їзду більш як 5 тисяч фахівців. Саме тому важливо уникати різких потрясінь, інакше існує реальний ризик того, що з країни – експортера програмного забезпечення Україна може перетворитися на країну – експортера людського капіталу.

Для розвитку ІКТ ключовим завданням держави є створення найкращих умов у світі для припливу та розвитку в Україні люд­ського капіталу, створення «ІТ-нації». Для цього важливі три пріоритетні дії:

1) створення найкращого у світі законодавчого поля для розвитку людського капіталу та компаній, що працюють в ІТ-галузі;

2) розвиток системи ІТ-освіти, кардинальне збільшення кіль­кості і, найголовніше, якості ІТ-фахівців, розвиток дуальної освіти;

3) системна популяризація української ІТ-індустрії в нашій країні та за кордоном.

Важливо, щоб люди могли реалізовувати свої таланти саме в нашій країні і таким чином підтримувати економіку України. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Матвійчука Романа Михайловича, представника Проекту технічної допомоги Європейського Союзу. Відсутній?

Президент громадської організації «ІСАКА Київ» Янковський Олексій Юрійович. Будь ласка.

 

ЯНКОВСЬКИЙ О.Ю., президент громадської організації «ІСАКА Київ». Добрий день! Сьогодні хочу привернути увагу до трьох важливих питань:

1) Стратегія кібербезпеки України, яка має бути максимально конкретною;

2) визнання міжнародних стандартів, підходів та сертифікацій щодо управління кібербезпекою та ІТ;

3) створення сучасної системи управління ІТ в державних органах.

Щодо першого питання. Сьогодні зловмисники вимикають світло, а завтра можуть спричинити ядерний вибух. Кожна інформа­ційно-психологічна операція, військові і політичні дії наразі підтри­муються кіберопераціями.

На жаль, на даний момент ми бачимо, що підхід до кібербез­пеки – це гасіння пожеж. З точки зору професійного співтовариства, впровадження кібербезпеки вимагає трансформаційного, програмно­го підходу, оскільки мають бути задіяні не тільки профільні держав­ні органи, а й галузеві регулятори, приватні компанії, громадський та академічний сектор, їхні дії мають бути скоординовані.

Потрібна потужна програма інформування населення, створен­ня відповідних програм для ВНЗ, фахової підготовки, а також визнання міжнародних професійних сертифікацій з кібербезпеки, інформаційної безпеки та ІТ.

Основоположним документом є Стратегія кібербезпеки, яка має містити конкретні проекти та вимірювані результати, а також часові рамки, яких, на жаль, бракує в поточній версії документа, що наразі затверджена. Стратегію кібербезпеки рекомендується доопра­цювати і привести у відповідність із Стратегією ЄС щодо основних правил захисту даних і кібернетичної безпеки.

Щодо другого питання. Ми вважаємо, що для прискореного впровадження кібербезпека має бути заснована на міжнародних ризикоорієнтованих стандартах та кращих практиках.

Для захисту інформації також необхідно перейти на міжнарод­ні стандарти, для чого потрібно розробити нову редакцію Закону «Про інформацію». Це дасть можливість перейняти кращий світовий досвід та своєчасно отримувати останні напрацювання світової спільноти.

Механізм забезпечення впевненості щодо ефективності кібербезпеки – аудит за міжнародними стандартами. Кабінету Міністрів потрібно визначити роль галузевих регуляторів щодо кібербезпеки та імплементувати кращі європейські галузеві норма­тивні документи з кібербезпеки. Для критичних об’єктів необхідно запровадити оцінку ризиків.

Оскільки кібервійна за своєю сутністю ніколи не оголошується і, фактично, ніколи не припиняється, необхідно забезпечити цент­ралізоване підпорядкування та оперативне управління всіма силами кібербезпеки постійної готовності. А також започаткувати проведен­ня загальнонаціональних навчань щодо надзвичайних ситуацій у цій сфері.

Щодо третього питання – ІТ-управління в державних органах. Необхідно створити сучасну модель ІТ-управління в органах дер­жавної влади та на підприємствах, що є власністю держави. Потрібні механізми контролю, які мають забезпечити максимальну віддачу від ІТ, ефективність використання державних коштів та ресурсів, знизити ризики неуспішного виконання проектів і можливих коруп­ційних зловживань. Потрібен центральний орган виконавчої влади, відповідальний за організацію державних ІТ, і такі механізми:

• ІТ-стратегія та архітектура державних органів;

• централізація закупівель всіх державних ІТ для отримання кращих цін від виробника;

• зріла методологія вибору, проектного управління та контроль якості великих впроваджень;

• аудит державних ІТ та звітування перед парламентом і громадськістю… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова президента товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест» Ольшанського Олександра Яковича. Будь ласка.

 

ОЛЬШАНСЬКИЙ О.Я., президент ТОВ «Інтер Інвест». Добрый день, господа! Думаю, хватит говорить о том, что все плохо. Не все плохо в этой стране. В принципе, за 25 лет Украине удалось реализовать 3-4 неплохих инфраструктурных проекта (автобан Киев – Одесса, мост через Днепр, новый блок Ровенской атомной электростанции) и построить современную телекоммуникационную инфраструктуру, которая не досталась нам от Советского Союза.

Смотрите, мы пришли сюда, там стоял митинг. Я хочу извиниться за коллег, они не имеют ничего против парламентских слушаний, они просто хотят быть услышанными. А чего они хотят? Они хотят всего лишь двух вещей – здравого смысла и эффектив­ности. Того, чего мы хотим, на самом деле, от парламента и от правительства. Что такое здравый смысл и эффективность?

Эффективность – это если бы с этой трибуны выступало меньше людей, но говорили бы более дельные вещи.

Здравый смысл – это когда мы не ждем 10 лет для внедрения 3G, которую надо было сделать 10 лет тому назад. Это когда мы не боремся 10 лет с технологией ІР-телефонии, для того чтобы сохра­нить доходы «Укртелекома». Здравый смысл – это когда провайде­ров не обязывают передать за свои деньги построенные столбы в ве­домство какого-нибудь облэнерго. Это когда начальник жэка не может пойти и вырезать телевизионный или интернет-кабель просто потому, что он начальник жэка.

Сегодня Интернет Ассоциация Украины, к сожалению, зани­мается в основном тушением пожаров. В течение последних 3-4 лет мы только тем и занимаемся, что пишем совершенно безумные по­правки к совершенно безумным законопроектам, которые никакого отношения ни к эффективности, ни к здравому смыслу не имеют. Последний пример – законопроект № 3081-д «О государственной поддержке кинематографии в Украине». И предыдущий был такой же, один в один буквально текст, МЭРТовский законопроект о борь­бе с пиратством.

Кто говорит, что с пиратством не нужно бороться? Все согласны, что нужно бороться, но как? Давайте сделаем виновной одну сторону, давайте заменим досудебные процедуры на внесудеб­ные, да? То есть сегодня законопроект, принятый Верховной Радой в первом чтении, предлагает: любой, кто назвал себя правооблада­телем, может требовать закрытия любого сайта и получить требуе­мое. И при этом он не должен обратиться хотя бы после этого в суд, для того чтобы хотя бы задним числом получить решение. Виновные назначены заранее. Чем это закончится?.. (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до виступу голову Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань майбутнього Скрипника Олексія Олексійовича. Будь ласка.

 

СКРИПНИК О.О., голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань майбутнього (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Самопоміч»). Всім доброго дня! У мене дуже короткий виступ, всього-на-всього три тези, дуже прості.

Теза перша. Державна підтримка сектору ІТ, який зайнятий розробкою програмного забезпечення, не потрібна і шкідлива. Це перша теза. Якщо ви хочете отримати таку саму підтримку, яку має сільське господарство, – welcome to the club. Я думаю, що галузь ІТ є достатньо потужною, не треба її забюрократизовувати. Можливо, треба зробити лише дві маленькі речі: заборонити перевірки конт­ролюючих органів і розпочати діалог з державою щодо освіти. Сьогодні вже був гарний виступ, який це стверджував.

Друге. Що ми маємо в державній царині? Україна має перше місце у світі… У нас мало перших місць, але все-таки одне є – перше місце у невикористанні власних ресурсів ІТ всередині країни. Маючи 80 тисяч чи скільки там спеціалістів, маючи експорт у 3 мільярди, ми всередині маємо… Скільки там у нас виділено – 2 мільйони, так? Навіть у індусів 15-20 % розробок використову­ються всередині країни. Тобто ми фактично побудували «тюльпан­ну» ІТ-економіку. У результаті маємо неузгодженість між реальними проектами, розподілом коштів, повторне виділення коштів на ті самі проекти та бажання використати ІТ як найкращий спосіб дерибану і відмивання коштів. І що дивно: це як відбувалося, так і продов­жується, і нічого не змінюється, просто тепер це робиться за гроші Світового банку. Раніше це робилося хоч трохи за якісь внутрішні ресурси, а зараз ми покладаємо це все на ресурси зовнішні.

При цьому ще дуже багато волонтерів, дуже багато проектів. Яніка Мерило, яка будує ІТ в одному місті, в другому, у неї енергії вистачає. Ще є Дмитро Дубілет, багато інших волонтерів. І цього всього дуже багато, але є одне маленьке «але»: ми будуємо дуже класні квартирки, все дуже класне, але без фундаменту. Немає фун­даменту, ми так і не робимо нічого з того, що потрібно зробити для електронного врядування (повторюю для тих, хто не в курсі) – електронний паспорт, єдина шина і електронний підпис єдиний, який працює по всій Україні. І, в принципі, все.

Що потрібно? Нам не потрібне міністерство ІТ – це третя теза. Нам потрібний CIO (Chief Information Officer). Нам потрібна людина, фактично віце-прем’єр-міністр, тому що інакше в цій країні нічого не працює, який зміг би зайнятися узгодженням того, що у нас ро­биться в міністерствах і відомствах. Це єдиний вихід, інакшого вихо­ду не потрібно. Міністерство надлишкове, тому що нічого регулюва­ти, крім, власне, державних органів. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до виступу керуючого партнера ІТ-консорціуму Intecracy Group Смірнова Олександра Юрійовича, будь ласка.

 

СМІРНОВ О.Ю., керуючий партнер ІТ-консорціуму Intecracy Group. Електронний документообіг є однією з базових технологій, що забезпечує розвиток електронного урядування. У державному секторі України створена розвинена інфраструктура, здатна забез­печити перехід до безпаперового документообігу. Це відкриває пер­спективи його впровадження в різноманітних сферах життєдіяль­ності – оплата платежів, податків і зборів, ведення медичних карток, запровадження електронних квитків тощо.

Водночас в умовах розв’язаної проти нашої держави гібридної війни зростає загроза протистояння в інформаційному просторі. Згідно з указом Президента Російської Федерації від 15 січня 2013 року, тобто за рік до війни, утворено підрозділ ФСБ з інформа­ційної боротьби, а 2014 року поширена інформація про створення військ інформаційних операцій у Міністерства оборони Російської Федерації. Ці структури з багатомільйонними бюджетами несуть пряму загрозу для вітчизняного інформаційного простору.

За даними колишнього радника Президента США з питань боротьби з тероризмом Річарда Кларка, на сьогодні майже 20 країн мають все необхідне для ведення кібервійни, серед них і Росія. Спроби втручання в роботу інформаційних систем ЦВК України під час президентських виборів 2014 року, численні випадки втручання з метою спотворення інформації на офіційних сайтах, DDоS-атаки та фішингові атаки, здійснена нещодавно хакерська розсилка листів від імені Голови Верховної Ради – це лише деякі приклади кібервійни.

Постійна загроза хакерських атак терористично-диверсійних угруповань на державні інформаційні ресурси вимагає переходити на використання національних захищених систем документообігу. Існують загрози активізації незадекларованих функцій і в програм­них продуктах, розроблених російськими розробниками. Реагуван­ням на ці виклики стала визначена Стратегією національної безпеки України, затвердженою указом Президента України від 26 травня 2015 року, відмова від програмного забезпечення, розробленого в Російській Федерації.

Необхідно зазначити, що цей пріоритет державної політики не знайшов підкріплення у правовому полі. У нормативних актах, що врегульовують питання закупівлі та створення систем електронного документообігу чи взагалі інформаційних систем, відсутні вимоги щодо припинення використання в державних інформаційних ресур­сах програмного забезпечення походженням з країни-агресора.

Разом з тим в Україні створена і вже більше року впроваджу­ється перша національна захищена система «хмарного» електрон­ного документообігу.

Для вирішення цих питань необхідно:

1) вжити ефективних заходів до припинення використання програмного забезпечення походженням з країни-агресора в держав­них інформаційно-аналітичних системах та електронних реєстрах;

2) передбачити приведення протягом 2016 року систем доку­ментообігу органів влади та інших державних установ до рівня, що забезпечує перехід на безпаперовий документообіг;

3) розробити пропозиції… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова заступника міністра охорони здоров’я України Перегінця Ігоря Богдановича.

 

ПЕРЕГІНЕЦЬ І.Б., заступник міністра охорони здоров’я України. Добрий день, шановні колеги! Дякую, шановний пане головуючий. Система охорони здоров’я, як ніяка інша, залежить від інноваційних інформаційних технологій, передовсім для того, щоб якісно управляти даними пацієнтів, які очікують якісної системи охорони здоров’я. Так само це важливий елемент для того, щоб управляти державними ресурсами, які в основному зараз використо­вуються державою. Тому впорядкування управління галуззю, так само як і реформа, великою мірою залежить від інформаційних технологій, їхньої узгодженої роботи, від того, як вони працюють.

Поточна ситуація в Україні характеризуються великою кількістю регіональних, національних баз даних і навіть баз даних окремих закладів охорони здоров’я, які працюють неузгоджено. Вони розроблені вітчизняними та іноземними. Для управління си­стемою охорони здоров’я на національному рівні – це добрі задатки, але не гарантують для держави управління системою в цілому.

Основними проблемами є:

• відсутність стандартизації і стандартів організації на технічному рівні;

• відсутність взаємодії між системами управління даними для аналізу щодо якості, обсягу, ефективності використання ресурсів у системі охорони здоров’я;

• недостатність законодавчої бази для створення якісних продуктів та їх консолідації на національному рівні.

Система е-health є одною з ключових, одним із п’яти стратегічних завдань реформи у системі охорони здоров’я якраз для того, на що я звернув увагу. Вона починається з управління даними конкретного пацієнта, створення баз даних закладів, діагнозів, лікар­ських засобів, передачі цих даних між регіонами та на національний рівень.

Фундаментальне значення інформаційні технології мають тепер, у сучасному світі, для контролю біобезпеки і біозагроз. Наприклад, нині ми маємо епідемію грипу, а ефективне викори­стання технологій real-time surveillance надає можливість швидко, оперативно зреагувати на виклики.

Управління даними стосовно реєстрів пацієнтів говорить нам про ефективність використання ресурсів, управління даними кон­кретного пацієнта – про обсяг і якість надання медичної допомоги. Тому переконувати в необхідності e-health (електронної системи охорони здоров’я) систему охорони здоров’я не потрібно, нам необ­хідна колосальна підтримка.

Незважаючи на те, що ми стоїмо, в принципі, на початкових етапах реалізації заходів, є певні напрацювання в системах охорони здоров’я. Як я сказав, вони, на жаль, розрізнені.

У 2015 році створений Центр електронної системи охорони здоров’я при МОЗ України, який спільно з проектами, що зараз реалізуються в Україні, зокрема з українсько-швейцарським про­ектом Програма «Здоров’я матері та дитини» та іншими, працює над тим, щоб організувати систему в правильному напрямі. Розрахову­ємо і на вашу підтримку.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте.

 

ПЕРЕГІНЕЦЬ І.Б. Основним завданням на 2016 рік залиша­ється узгодження всіх складових системи, розроблення стандартів. У цьому ми покладаємося на підтримку нашої ІТ-галузі, яка є про­відною у світі. Маючи ці стандарти, ми зможемо розбудувати архітектуру, створити ключові системи баз даних, які допоможуть системі інтегровано працювати на благо пацієнтів. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Нанаєву Тетяну Василівну.

 

НАНАЄВА Т.В., директор Intel з корпоративних справ та зв’язків з урядовими установами в Україні та країнах СНД. Дякую, що надали слово. Я без преамбул, відразу до питання освіти. Сьогодні принаймні чотири промовці згадали про освіту. Але тоді у мене запитання: чому питання освіти стало в Коаліційній угоді останнім, і не з першої ітерації? Чому в проекті нового Закону «Про освіту» немає жодної ознаки підготовки до інформаційного суспіль­ства, немає таких понять, як «інформаційний простір», «електронні підручники», «медіаграмотність» тощо? Я прошу народних депу­татів не голосувати за цей проект, поки він не пройде перевірку на відповідність інформаційному суспільству і не буде зорієнтований на підготовку молоді до економіки знань. Бо ми розуміємо, що це не просто готовність споживати якісь сервіси, це має бути готовність створювати такі сервіси, створювати інновації, нові технології. Це на законодавчому рівні.

Що стосується виконавчого рівня. Якщо освіта – пріоритет, чому закриті національні програми «Відкритий світ» і «Сто відсот­ків»? Чому Міністерство фінансів скоротило ці програми спочатку на 20 %, а потім взагалі закрило? Чому ми не гарантуємо право на вільний доступ до комунікацій? Чому в законі не передбачено право на доступ до Інтернету, принаймні в навчальних закладах?

Щодо статистики, це просто якийсь детектив. Міністерство освіти і науки звітується, що 83,6 % шкіл підключено до мережі Інтернет. А на сайті ІнАУ я дивлюся звіт про те, що лише 1 % шко­лярів віком 15+ користуються Інтернетом у школі. Де той Інтернет у кабінеті директора чи лише в кабінеті інформатики? Тобто діти на уроках історії, математики, фізики не користуються Інтернетом, бо його немає. Треба провести відповідний аудит.

Чому, за даними Міністерства освіти і науки, 96,4 % шкіл оснащені, мають комп’ютерну техніку, а за результатами дослід­ження, проведеного на замовлення НКРЗІ, якщо ми зараз попросимо всіх дітей сісти за комп’ютери, лише 4 % дітей будуть за комп’ю­тером працювати. І це статистика.

Тому ми пропонуємо запровадити національну політику транс-формації освіти з ІКТ. І це не просто стратегія, має бути бачення того, що ми хочемо досягти за певний час, як ми це зробимо і де знайдемо кошти... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова начальника Департаменту регуляторних відносин та стратегії ТОВ «Астеліт» Лєбєдєва Андрія Володими­ровича. Будь ласка.

 

ЛЄБЄДЄВ А.В., начальник Департаменту регуляторних відносин та стратегії ТОВ «Астеліт». Шановний головуючий! Шановні панове народні депутати, учасники парламентських слу­хань! У 2015 році почалися суттєві реформи в галузі телекомуніка­цій, почалося впровадження мереж третього покоління, підготовлена нормативно-правова база для впровадження перенесення номера, почалися роботи з впровадження мобільних мереж четвертого поко­ління. У цих реформах хочеться відзначити роботу регулятора, під­тримку Адміністрації Президента і Комітету Верховної Ради Укра­їни з питань інформатизації та зв’язку.

Однак, на жаль, на ринку є великі проблеми, пов’язані з неефективністю конкуренції, з високою концентрацією та зловжи­ваннями домінуючих операторів. Це призводить до стагнації ринку, зростання бар’єрів, зменшення кількості гравців, утиску інтересів споживачів та обмеження вибору послуг.

Щоб вирішити ці проблеми та подолати розрив між Україною та розвиненими країнами, необхідно змінити базовий закон галузі. Прийняття Закону «Про електронні комунікації» забезпечить вико­нання зобов’язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, гармонізацію нашого законодавства із законодавством ЄС, створить умови для залучення інвестицій у галузь, стимулювання конкуренції та появи на ринку нових гравців, а також захистить інтереси споживачів, підвищить якість наданих послуг.

Вважаємо, що законопроект № 3549-1, найбільш опрацьований громадськістю, повністю імплементує директиви ЄС, найкраще від­повідає потребам регулювання ринку та має всі необхідні механізми для подолання проблем на ринку. Тому сподіваємося, що законо­проект № 3549-1 буде розглянутий та прийнятий Верховною Радою України найближчим часом. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова декана факультету інформаційних техно­логій Київського національного університету імені Тараса Шевченка Теслю Юрія Миколайовича. Будь ласка.

 

ТЕСЛЯ Ю.М., декан факультету інформаційних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Шановний головуючий! Шановні народні депутати, колеги! Реформи потрібні там, де є недоліки. Ми сьогодні багато говоримо про те, що погано в галузі, що треба змінити, але я як декан факультету інформаційних технологій почну з гарного.

У нас прекрасні діти, прекрасні студенти, вони приходять до нас і знають, чому приходять. Вони вміють вчитися і вміють зароб­ляти гроші вже під час навчання. Проблема одна: вивчившись, вони шукають, де краще працювати. І ми це знаємо. Навіть якщо універ­ситет не матиме державного замовлення, все одно освіта в цій галузі буде, тому що багато-багато бажаючих. Але державне замовлення потрібне, тому що багато здібних дітей не здатні профінансувати свою освіту.

І тут є вихід. Ми говоримо про значний відплив кадрів. То давайте будемо фінансувати не вищі навчальні заклади, які невідомо як навчають, а дітей, які хочуть навчатися за державний кошт, які потім, вивчившись за державний кошт, візьмуть зобов’язання протя­гом п’яти років, наприклад, працювати в Україні. Вихід? Вихід.

Тепер про науку. Я скажу кілька крамольних думок. Я тут підтримую на 100 % пана Скрипника, голову тимчасової комісії. В ІТ-галузі тільки ледачий не заробить грошей. Сьогодні заробляють всі: студенти, компанії, всі інші. Не треба фінансувати те, що й саме виживе, різноманітні компанії. Не треба їм заважати. Якщо держава сьогодні перестане втручатися і підтримувати, ІТ-галузь все одно виживе і буде функціонувати. Час сьогодні такий, в тому напрямі розвивається суспільство.

Тому давайте дивитися на речі реальні – на науку, яка нікому не потрібна, на теми, які потім ідуть невідомо куди, на розробки, які ніде не використовуються. Забудьте! Сьогодні держава повинна бути замовником. На електронне урядування – 2 мільйони. Ганьба! Це тільки відписка, нібито ми щось робимо. Нехай гроші, які вклада­ються в невідомо що, в невідомо які продукти, держава витрачає на потрібні проекти. Хай оголошує конкурси, запрошує науковців, учених, практиків, які запровадять електронне урядування, як і інші проекти. Досить жити старими канонами!

Дивлюся проект Рекомендацій: радянські часи – 13 сторінок. Шановні, одного запису достатньо. Та запровадьте зрештою посаду координатора проектів у державі, а то 18 органів, а ніхто ні за що не відповідає. Давайте працювати в сучасному світі з сучасними підхо­дами, впроваджувати проектні підходи. Давайте дивитися на світ по-іншому. І не ми відповідаємо, ми тут лише радимо. Насправді хтось повинен робити це в робочій обстановці, збирати наради, приймати рішення і втілювати їх у діла. Спасибі (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до виступу заступника міністра освіти і науки України Дерев’янка Олега Валерійовича.

Товариство, ми вже мали завершити, але ще є майже 10 промовців. Я дуже прошу максимально скоротити свій виступ, щоб всі змогли виступити. Дякую вам.

 

ДЕРЕВ’ЯНКО О.В., заступник міністра освіти і науки України – керівник апарату. Шановні учасники парламентських слухань, які залишилися на цей час! Про стратегію багато говорили, говорили цілком правильно про стратегічне значення освіти в ІКТ. Ми подали дуже детальні пропозиції до цих слухань, я зупинюся буквально на кількох питаннях, які ми вважаємо абсолютно кри­тичними, що треба зробити для того, щоб розблокувати наш рух уперед.

Насамперед ми маємо постійно виходити з тези, що сьогодні комп’ютерні знання, навички, знання інформаційних технологій – це не якісь додаткові, факультативні речі, це абсолютно фундамен­тальні, базові навички, які потрібно розвивати не лише в галузі ІКТ, а в усіх галузях пізнання.

Ми абсолютно погоджуємося з трактовкою статистики, яку дала пані Нанаєва, у нас таке ж бачення. Ми звітуємо за офіційною статистикою, але оперуємо реальними даними і знаємо, що всі ці показники щодо підключення до Інтернету 87 % чи 90 % шкіл нічого не означають. Вони означають лише те, що у нас все одно 27 учнів на один комп’ютер, у нас все одно комп’ютерні технології викори­стовуються лише в інформатиці та при вивченні самих комп’ютерів і не використовуються при вивченні інших предметів, у міждисци­плінарній діяльності чи проектній роботі. Тому запитання: як нам у принципі вийти з цього глухого кута, зважаючи на те, що бракує бюджетних коштів?

Ми вважаємо, що поки ми будемо реалізувати системні зміни – перевчати 500 тисяч вчителів і викладачів, оснащувати наші школи,– потрібно реалізувати два критично важливі проекти, над якими сьогодні вже працює Інститут модернізації змісту освіти.

Перший проект – Академія навичок. Це проект, розроблений у громадському середовищі, профінансований фондом Вишеград­ської четвірки, спрямований на розвиток неформальної освіти сту­дентів і дорослих. Там вже є майже 150 лекцій, 1,5 тисячі тестів від 40 відомих експертів із різних напрямів – і з точки зору ІТ-освіти, і з точки зору інших форматів освіти.

І другий проект, який для нас абсолютно критично необхідний, – створення сучасної платформи для онлайн-навчання школярів. Це надзвичайно важливо. Тому що попри те, що школярі, які залишилися на окупованих або неконтрольованих територіях, можуть приєднуватися до українських шкіл, ця система не масшта­бується, і контент все одно такий, як є. Нам потрібно створити справжню онлайн-платформу. Не просто оцифрувати підручники і перевести в онлайн, це сучасний контент…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ДЕРЕВ’ЯНКО О.В. І головне, що ця платформа дасть можливість не тільки навчати дітей з Криму або дітей, які залиша­ються на неконтрольованих територіях, вона забезпечить доступ до найкращого контенту. Ми плануємо, що це мають бути заново запи­сані лекції найкращих вчителів, з точки зору академічних і педаго­гічних досягнень, можливо, навіть не тільки з України, але насам­перед з України. І пріоритетні завдання, які ми подали в протокол для того, щоб взагалі розблокувати цю сферу…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ДЕРЕВ’ЯНКО О.В. Ми маємо розробити концепцію, і тут ми вже маємо рішення створити експертну раду при Міністерстві освіти і науки.

Друге – внести нарешті зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 65 від 1 березня 2014 року, розблокувати можливості для створення державних цілих програм. Або відновити дію програми, але вона має передбачати не просто оснащення шкіл, а й контентну частину, це дуже важливо.

Третє – забезпечити фінансування, воно не таке велике, для створення школи онлайн.

І четверте – змінити стандарти, за які відповідає Міністерство охорони здоров’я. МОН допоможе осучаснити ці стандарти, щоб ми могли використовувати сучасні технології скрізь у системі освіти – від дитячого садка… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова голову наглядової ради громадської організації «Харківський ІТ-кластер» Медового Олександра Леонідовича. Будь ласка.

 

МЕДОВИЙ О.Л., голова наглядової ради громадської органі­зації «Харківський ІТ-кластер». Шановні колеги! Пане головуючий, я дуже дякую за цю можливість. І хочу розпочати з того, що, окрім того, що я є головою правління організації, яка об’єднує більшість ІТ-компаній Харкова та Харківського регіону, я є засновником та власником ІТ-компанії, і ІТ-бізнес для мене – це діяльність не тільки соціальна, а й бізнесова.

Сьогодні вже багато говорили про експортний потенціал ІТ-галузі, не буду повторювати, назву тільки один факт. Вдумайтеся, ІТ-галузь – це одна з двох галузей в Україні, експорт якої за минулий рік зріс у доларовому еквіваленті. Тобто, незважаючи на ситуацію в країні, ми маємо зростання.

І тут є два важливі питання, які необхідно вирішити, щоб зберегти зростання експорту ІТ-галузі в рамках сервісів, тому що переважно це експорт сервісів.

Перше. Як сказав Олексій, нам не потрібні пільги, нам тільки потрібно, щоб не чіпали і не змінювали податкове законодавство щороку. Нам потрібно хоча б п’ять або сім років якоїсь стабільності. Хай буде так, як є, нам не потрібно нічого іншого.

Друге – умови ведення бізнесу. Коли ми говоримо про умови ведення бізнесу, мається на увазі не те, які у нас закони, а те, як вони виконуються. Це те, з чим ми стикаємося щодня у своїй діяльності. Я  як голова наглядової ради Харківського ІТ-кластера половину свого часу допомагаю компаніям нашого кластера вирішувати проб­леми з різними державними органами. Завдяки народним депутатам, завдяки міністрам, завдяки іншим зв’язкам нам вдається поки що точково вирішувати якісь питання.

Що нам потрібно, щоб зростати? Тому що на сьогодні це сервісна галузь, але ми хочемо… Назву вам ще один факт: чотири найбільші компанії США за капіталізацією на сьогодні – це Microsoft, Google, Facebook та Apple, вони випередили навіть нафтові компанії. Що нам потрібно для того, щоб від експорту сервісів перейти на додану вартість, а потім на свої продукти? Дві речі.

Перше. Нам потрібно, щоб були захищені інвестиції в research and development. Це найважливіше для нас. Сьогодні у нас взагалі немає захисту інвестицій, а для цього потрібні профільний закон плюс чесний суд. І все.

І друга важлива річ – це освіта…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

МЕДОВИЙ О.Л. … робиться в університетах. Нам потрібне приватно-державне партнерство, і бізнес піде в університет, і ми допоможемо заробити гроші… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Товариство, ми порадилися з секретаріатом Комітету, у нас ще є сім промовців. Давайте ми надамо слово тим, хто категорично наполягає на виступі. Бо навіть з організаційних питань наш зал не може бути зайнятий ще півгодини чи годину. Чи можемо ми піти таким шляхом? Зараз я буду називати прізвища, якщо наполягаєте, звісно, я надам слово, і нема на то ради, але, можливо, хтось згодиться.

Отже, директор Асоціації «Інформатіо-Консорціум» Васильєв Олексій Всеволодович. Чи наполягаєте? Ні.

Сосновський Микола Олександрович. Наполягаєте? Прошу.

 

СОСНОВСЬКИЙ М.О., виконувач обов’язків директора Державного підприємства «Інтелзахист». Дякую, пане головуючий. Я почну свою доповідь не з того, з чого збирався почати, хто захоче ознайомитися, вона розміщена на сайті нашого підприємства. Хочу сказати трошки про інше, хоча по темі.

Так получилось, что я сел на рабочее место народного депутата, и мне попалась в руки вот эта стопка бумаги. Она весит где-то полкилограмма и стоит, с учетом бумаги и расходных материалов, порядка 30 гривен. И это только по одному вопросу, по одному рассмотрению одного законопроекта. Если умножить на количество депутатов, посмотрите, какая будет сумма.

Что мешает, если мы говорим об электронном правительстве, об электронном документообороте, в одном локальном месте, когда у всех депутатов, мы видим, есть какой-нибудь гаджет, сделать так, чтобы вот этого не было? Сколько в день денег выбрасывается! А потом депутаты уходят, и это все остается.

То же самое относительно больших проектов. Здесь установлена, вы все видите, система «Рада». Мы уже пятый или десятый год слушаем о том, что невозможно обеспечить, чтобы каждый депутат голосовал сами за себя. Хотя на самом-то деле электронным способом это сделать достаточно несложно.

Так вот, пока не будет желания сделать что-то в отдельном локальном месте, вот эти все проекты, о которых мы рассказываем и рисуем, вряд ли получатся. Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Тільки проінформую промовця, а він міг і мене спитати: буквально вже наступного пленарного тижня у нас буде повністю електронний розгляд всіх законопроектів. Це готувалося, цим питанням безпосередньо опікується Голова Верховної Ради Володимир Гройсман. Вже наступного пленарного тижня. Ми з самого початку роботи виступали проти цих тонн папе­ру, які знищуються. Це питання не тільки вирішується, воно, фактич­но, вже вирішено і технічно вступить у дію наступного пленарного тижня.

Отже, йдемо далі. Віталій Геннадійович Осташко. Наполягаєте, так? Будь ласка. Віталій Геннадійович – головний лікар державного закладу «Медичний центр телемедицини МОЗ України». Тільки велике прохання: максимально лаконічно.

 

ОСТАШКО В.Г., головний лікар державного закладу «Медич­ний центр телемедицини МОЗ України». Шановні колеги! Дякую за те, що надали слово, я дуже коротко. Про медицину сьогодні говори­ли дуже мало, хоча інформатизація охорони здоров’я – це, напевно, напрям, який можна найшвидший реформувати. Тому буквально декілька слів.

Нині 90 % інтелектуальних і технічних ресурсів охорони здоров’я зосереджені в декількох обласних центрах і в столиці. При цьому 40 % населення живе за межами цих населених пунктів.

Інше питання – сімейна медицина. Є медична допомога, що надається сімейними лікарями – лікарями загальної практики, і є спеціалізована медична допомога. На сьогодні вони тимчасово розір­вані. Але як одному дістатися до другого?

Ще одна проблема – велика міграція населення з територій з обмеженим доступом, із зони АТО.

Що я назвав? Це напрями, де запровадження телемедицини як  засобу надання медичної допомоги високої якості забезпечить вирішення дуже багатьох питань, які стоять перед охороною здоров’я.

Власне, що заважає нам сьогодні?

Найперше – це міфи. Перший міф, що телемедицина – це Skype або відео. Це неправда. Або що телемедицина – це інформатика. Це теж неправильно. Або що телемедицина – це інформатизація. Це теж не зовсім правильно.

Крім того – недостатнє фінансування і недостатня увага з боку держави, влади. Ну, не можуть створюватися інфраструктурні проекти без участі влади!

І останнє – нормативна база. Можливо, це одне з найголов­ніших питань, яке дозволить швидко запровадити телемедицину як напрям, що знаходиться на перетині охорони здоров’я та інформа­тизації, про яку ми сьогодні вже три години говоримо.

Власне, я хотів з цієї трибуни, можливо, вперше, сказати, що є такий напрям – телемедицина. Можливо, раніше з цієї трибуни про це не говорили. Я дуже хочу, щоб вона отримала підтримку держави, влади і почала вирішувати дуже багато питань, зокрема у зв’язку з реформою охорони здоров’я. Дякую, шановні колеги (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Падюков Володимир Борисович, директор товариства з обме­женою відповідальністю «Павлабор». Наполягаєте? Будь ласка.

 

ПАДЮКОВ В.Б., директор ТОВ «Павлабор». Шановний голово, народні депутати, гості! Мене уповноважили зробити заяву учасники мітингу, який щойно відбувся біля Верховної Ради, на якому були присутні по два представники від області.

Всі ці цікаві речі, про які ви розповідаєте, не можливі без доступу до мережі Інтернет. Доступ до мережі Інтернет вам забезпе­чують провайдери. Але сьогодні малих операторів убивають, по-перше, вартість сумісного підвісу, по-друге, демпінг і по-третє – реакція регулятора та суддів на ці всі речі.

З 2016 року Київобленерго введено нові правила сумісного підвісу для підключення абонентів. Це рішення викликало реакцію по всій Україні і призвело до того, що інші обленерго починають відмовляти у продовженні договору на 2016 рік, стверджуючи, що ціну буде підвищено, а умови змінено. І тепер для підключення одного абонента у приватному секторі, коли використовується опора, треба додатково заплатити кілька тисяч гривень, щоб отри­мати дозвіл на роботи. До слова, ПАТ «Київобленерго» контролює, за даними журналістських розслідувань, депутат Державної Думи Російської Федерації Бабаков, який голосував за закон про анексію Криму, за введення військ в Україну.

Демпінг. Великі оператори часто звинувачують нас, малих операторів, у тому, що ми демпінгуємо. Насправді виникає така ситуація. Оператор заходить у якийсь населений пункт, розтягує оптоволоконні лінії зв’язку, підключає безплатно або за 1 гривню абонентів і надає безоплатний доступ до Інтернету протягом року. І провайдер банкрутує. А оператор через рік піднімає ціну до обґрунтованої, яка йому цікава.

Позиція регулятора, який повинен регулювати це питання, – тлумачення законодавства на свій власний розсуд. Наприклад, у  Законі «Про енергетику» передбачено, що енергопередавальна організація не має права відмовити у приєднанні до електроуста­новки. Проте є лист НКРЕ, в якому сказано, що енергопередавальна організація має право відмовити. І в результаті ні в суді, ні регуля­тору неможливо нічого довести.

Ми подали кілька скарг, намагалися передати їх пану Соболєву, але не змогли з ним домовитися. Ми плануємо 12 лютого акцію біля СБУ, де ми маємо намір надати докази, що свідчать про державну зраду з боку НКРЕКП, 20 лютого планується акція біля Адміністрації Президента, на якій хочемо передати скарги Президен­ту як гаранту додержання Конституції, захисту наших прав. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Куценко Станіславе Ігоровичу, наполягаєте? Будь ласка.

 

КУЦЕНКО С.І., начальник Головного територіального управ­ління юстиції у м. Києві. Доброго дня, шановні друзі та колеги! Я, начальник Головного територіального управління юстиції в місті Києві, звертаюся до вас з приводу ініціативи «Онлайн-будинок юстиції», що включає два компоненти.

Перший компонент – ми плануємо запустити соціальний ліфт в органах юстиції. Він полягає в тому, що будуть відкриті онлайн-рейтинги, куди будуть потрапляти всі бажаючі працювати в нашій системі, які відповідно до знань, навичок і вмінь, без зав’язків, без грошей і тому подібних речей, зможуть влаштуватися до нас на роботу. Тобто ми плануємо побудувати таку прозору систему.

Друга частина реформи полягає в тому, що ми будемо безпосередньо надавати послуги у сфері юстиції в онлайн-режимі. Я це називаю «в три кліки мишкою», коли не треба буде ходити до органу юстиції, стояти в чергах. Зараз це породжує великі зловжи­вання, це може бути підставою для корупції. Ми плануємо, що за допомогою електронного цифрового підпису громадяни зможуть ідентифікувати себе і отримувати потрібні послуги.

Наприклад, для отримання свідоцтва про народження дитини треба просто завантажити в онлайн-режимі всі необхідні документи (не треба ходити до РАЦС, до органу соціального захисту), і мати отримає картку з першими коштами на домашню адресу або куди бажатиме.

Те саме стосується повторної видачі документів. Всі втрачають документи: свідоцтво про народження, про шлюб, про смерть тощо. Ми так само плануємо в онлайн-режимі це робити, можна буде завантажити необхідні документи з будь-якої точки світу і кур’єром або поштою отримати документ. Тобто є електронний цифровий під­пис, ідентифікація людини, і ми можемо видати відповідний документ.

Те саме стосується послуг у сфері єдиної виконавчої служби, коли можна буде в онлайн-режимі погашати борги, сплачувати штрафи. І головне, перед виїздом за кордон можна буде перевірити себе в базі, чи є ти боржником. Тому що бувають ситуації, коли вже на кордоні виявляється, що ми щось заборгували державі і нас не випускають. Ми зробимо систему, в якій можна буде себе перевіри­ти, тобто спростимо цим життя.

Ми пропонуємо і багато інших послуг, можете подивитися перелік, за якими не треба буде ходити до нас, до чиновників Міністерства юстиції, управлінь юстиції, а можна буде в електронній формі завантажувати документи і отримувати їх. І ми знаємо, що й інші органи влади так само мають ініціативи щодо онлайн-сервісів, готові інтегруватися і співпрацювати. Впевнений, що разом ми зможемо це зробити. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Харченко В’ячеслав Сергійович наполягає? Будь ласка, завідувач кафедри комп’ютерних систем та мереж Національного аерокосмічного університету.

 

ХАРЧЕНКО В.С., завідувач кафедри комп’ютерних систем та мереж Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Дякую. Ну, все-таки від освіти сьогодні виступали ректор, декан, я – завідувач кафедри. Мені здається, те, що я наполягаю на слові, це досить об’єктивно. Я дуже швидко і стисло.

Як відомо, українська ІТ-індустрія майже повністю базується на аутсорсингу. Це природно для перших етапів становлення і розвитку, а також зважаючи на досить слабкий внутрішній ринок, дефіцит замовлень від державного сектору. І я вдячний Олександру Медовому, який виступав від «Харківського ІТ-кластера» і закінчив якраз на тому, що треба розвивати такий напрям, як R&D (research and development), тільки це – шлях поєднання зусилля ІТ-компаній та університетів.

Я виступаю не тільки від себе особисто, а й від майже 30 організацій, з якими ми співпрацюємо в європейських проектах, ми виконуємо майже 10 проектів протягом останніх років. І ми вва­жаємо, що треба зробити наступний крок і сформувати нову страте­гію стимулювання розвитку продуктового і так званого R&D-бізне­су, тобто бізнесу, пов’язаного з дослідженнями.

Що це дає? Це надасть можливість глибокої науково-техноло­гічної взаємодії кафедр та ІТ-компаній, поповнення та збереження молодих кадрів, про яких ми тут багато говоримо, ми зможемо таким чином гармонізувати навчальну, проектну і тренінгову складові діяльності працівників кафедр, підвищити рівень їхнього добробуту, щоб він був співставний з тим, що мають працівники ІТ-компаній. Це перше.

Друге – це додаткова можливість отримання європейських грантів, тому що зараз дуже часто університети разом з ІТ-компа­ніями парами спільно реалізують європейські проекти. На це виділя­ються кошти, і ІТ-компанії також зможуть заробляти. Я був про­тягом двох тижнів Visiting Professor у Львівському університеті, ми напрацювали проект з IоT (Інтернету речей). Я запрошую якраз до такої пари ІТ-компанії, тому що тут є дуже добрі можливості для зростання.

Ну, і ще про що хотілося б сказати. У нас в Україні, на жаль, такі надвеликі компанії, як Microsoft, Intel та інші, не мають досить R&D-центрів. Наприклад, Samsung такий центр має. Він відкрився у Харкові, була відкрита лабораторія на базі кафедри, але внаслідок тих подій, які ми маємо, згорнув свою роботу. Сьогодні казали про те, що такі центри відкриває Ericsson, є центр стартапів з IоT Microsoft. Мені здається... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Назаров Юрій Леонідович, сподіваюся, не наполягає? Наполягає. Будь ласка.

 

НАЗАРОВ Ю.Л., радник Київського міського голови, керівник проекту Kyiv Smart City. Дуже дякую. Якщо узагальнити три з поло­виною години сьогоднішньої праці, можна зробити чотири ключові висновки:

1) все погано;

2) є дуже великий потенціал;

3) необхідно утворити Міністерство інформатизації, але ми розуміємо, що найближчим часом, протягом поточного року, це точно нереально;

4) що необхідно робити.

Отже, я поділюся досвідом Києва, що ми робили, тому що ми рік тому ми стояли саме перед такою дилемою.

Перше. Ми зосередилися на забезпеченні прозорості та ефек­тивності влади, забезпечили взаємодію з громадянами. Ми запрова­дили вперше відкритий бюджет, де громадяни можуть бачити кінце­ву трансакцію: кому за що скільки заплатили. Ми першими це зробили.

Друге. Ми започатковували разом з ProZorro ініціативу і були першим містом, що перейшло на електронні закупівлі. На даний час ми вже зекономили 150 мільйонів гривень. Весь Київ повністю працює в системі ProZorro. Половина всіх закупівель у країні відбувається в місті Києві.

Третє – електронні послуги. За допомогою наших колег з igov.org.ua та Яніки Мерило ми впроваджуємо ефективно електронні послуги. Але ми займаємося реформуванням, тому що основне у цій сфері – реформування послуги, а потім автоматизація.

Четверте – система управління майном. Зараз жителі міста Києва бачать повністю всю достовірну інформацію стосовно об’єктів нерухомого майна: в оренді, не в оренді, яка площа цих об’єктів, сума оренди і таке інше.

Про електронний документообіг ми вже не говоримо, тому що вже його запровадили, у нас 4600 користувачів. Всі 1900 структур­них підрозділів працюють у системі електронного документообігу. Кожний відповідальний керівник має планшет і може подивитися документи, накласти резолюцію або підписати електронним цифро­вим підписом.

Водночас ми розуміємо, що має бути системний підхід, про що говорять колеги. Проекту Kyiv Smart City об’єднав громадськість, бізнес і владу – три ключові сили, які дають можливість взагалі рухати реформи та впроваджувати щось. На основі концепції Kyiv Smart City зафіксовані стратегічні напрями та концептуальні засади побудови «розумного» міста та впровадження інформаційних техно­логій протягом п’яти років, тобто Kyiv Smart City 2020. На базі Kyiv Smart City 2020 ми разом із нашими колегами з SocialBoost започат­кували київський «ХаХатун», який дає можливість бізнесу розвива­тися. Тобто ми надаємо бізнесу відкриті дані і таким чином даємо йому можливості для розвитку.

Отже, я пропоную на наступних нарадах ставити конкретні цілі і не три з половиною години обговорювати, а за півгодини приймати концептуальні, принципові рішення. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. На цьому загальне обговорення завершено.

Запрошую до заключного слова голову Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку Олександра Івановича Данченка. Будь ласка.

 

ДАНЧЕНКО О.І. Насамперед дозвольте подякувати всім за плідну роботу. Я хочу подякувати робочій групі секретаріату Комі­тету за підготовку цих слухань. Я вважаю, що вони були результа­тивними. І подякувати Андрію Парубію за витримку. Витримати ІТ-галузь – це не так просто, дуже дякую вам.

На жаль, ми не можемо приймати рішень тут, тому що це – завдання парламенту. А на парламентських слуханнях ми намага­ємося визначити вектор, за яким парламенту потрібно працювати над своїми законодавчими завданнями, для того щоб створити для українського бізнесу, для ІТ-сектору, для галузі інформаційно-комунікаційних технологій родючий ґрунт, на якому ми всі будемо розвиватися і розбудовувати цю державу, цю країну.

Ми говорили про законопроекти, які потрібно прийняти, – про електронні комунікації, про радіочастотний ресурс, про кіберзахист, про доступ до інфраструктури. Ми недаремно сиділи зараз з НКРЗІ, ми будемо намагатися подати цей законопроект вже в п’ятницю чи  в  понеділок. Спікер українського парламенту пан Гройсман підтримує ідею проведення у Верховній Раді Дня ІТ та ІКТ, щоб прийняти всі ці законопроекти разом. Це буде дуже швидко.

Що ми повинні робити? Дійсно, не треба винаходити вело­сипед, у розробці концепції розвитку галузі ми повинні використа­ти  ініціативу Цифровий порядок денний для Європи, зафіксовану у стратегії «Європа-2020», та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Право на таємницю приватного життя у цифрову добу».

Ще раз хочу всім подякувати. За результатами цих слухань буде прийнято документ, за яким ви зможете контролювати і парла­мент, і регулятора, і виконавчу владу.

На жаль, виконавчої влади у нас просто немає. І я хочу звернути вашу увагу, йдеться не про створення Міністерства інформаційних технологій, айтішникам міністерство не потрібне, не маніпулюйте цим. Має бути центральний орган виконавчої влади, який сконцентрує в собі всі завдання з кібербезпеки для держави: кібербезпека, персональні дані, телекомунікації. Для айтішників ні­чого не потрібно. Ніяке міністерство не повинно впливати на бізнес, це дійсно правильно. Міністерство повинно розробити державну програму і забезпечити її виконання.

Тому що знаєте, в чому проблема? Ми в парламенті можемо приймати добрі закони, але ми єдина країна у світі, де немає органу виконавчої влади, який відповідав би за їх виконання. Просто нікому буде виконувати, ось у чому проблема, немає класичного трикут­ника: регулятор є, парламентський комітет є, немає органу виконав­чої влади. І тому поки ми маємо 18 органів, не буде у нас ніякого електронного врядування, нічого не буде.

І найголовніше, ми повинні разом з вами це створювати. Парламентський комітет, я дуже дякую за це представникам громад­ськості, став майданчиком для діалогу, і ми з вами повинні його використовувати.

Я хочу подякувати колегам народним депутатам, які прийшли. Пан Ляшко – єдиний керівник фракції, до речі, який відсидів всі парламентські слухання, дякую вам (Оплески).

На цьому все, потрібно працювати. Всім дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я хочу подякувати і голові Комітету, і всьому Комітету за організацію цих парламентських слухань. Відбулася дуже широка, жвава дискусія з різних галузей. Я впевнений, що ця дискусія допоможе нам і в законодавчій діяльності, і у здійсненні реформ, які нам вкрай необхідні.

Шановні колеги, я не буду вас затримувати. Хочу подякувати всім присутнім – і народним депутатам, і фахівцям, науковцям – за участь у дискусії, побажати успіхів у розвитку, у проведені реформ, важливих для України і для нашого європейського майбутнього. Зичу всім міцного здоров’я і оголошую парламентські слухання завершеними. Дякую вам. Всього найкращого! (Оплески).


НЕВИГОЛОШЕНІ ВИСТУПИ

 

МЕРВІНСЬКИЙ О.І., представник Асоціації підприємств інформаційних технологій України. З розвитком інформаційних-телекомунікаційних («цифрових») технологій ведення бізнесу стає можливим без фізичної присутності на території, що є джерелом доходу такого бізнесу (зокрема, продажу товару (послуги) покупцеві без необхідності безпосередньо, «фізично» контактувати з ним).

На цьому етапі існуючі (традиційні) правила не розраховані на оподаткування компаній, що ведуть діяльність із застосуванням «цифрових», онлайн-технологій.

«Цифровий» бізнес отримує економічні конкурентні переваги порівняно з традиційним бізнесом (можливість мінімізувати подат­кове навантаження) завдяки використанню недосконалості націо­нального законодавства та/або норм міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування та ухилення від сплати податків.

Історія проблеми, приклади.

Amazon, США (на локальному рівні):

• реалізує продукти на всій території;

• реєструє філії (створює юридичну присутність) вибірково: у штатах з низькою ставкою податку з продажу (sales tax);

• розміщує склади (центри обробки) у тих штатах, де це не вважається створенням філії – платника податку, таким чином мінімізуючи податки.

На транснаціональному рівні (Google, Apple, Amazon):

• реалізують свої продукти в усіх країнах ЄС;

• для реєстрації (представництв) обирають країни з низьким податковим навантаженням (Ірландія, Нідерланди, Люксембург), з яких ведуть діяльність по всій території ЄС;

• як наслідок – на власний розсуд визначають, де і скільки сплачувати податків (корпоративний податок, ПДВ).

Приклади вирішення: США, sales tax

До появи online-ритейлерів:

• місце реєстрації = місце провадження діяльності, податок обліковується і сплачується (стягується) при продажу кінцевому покупцю.

Після появи online-ритейлерів:

• 1 етап: механізм стягнення sales tax з незареєстрованих у штаті online-ритейлерів відсутній – традиційний ритейл-бізнес та зареєстрований e-commerce потрапляють у нерівні конкурентні умови;

• 2 етап: кожен штат вирішує проблему самотужки: домовле­ності з гігантами e-commerce про реєстрацію філій, будівництво складів, тобто забезпечення «фізичної» присутності та сплати податків;

• 3 етап: проект Marketplace Fairness Act of 2015 зобов’язує online-ритейлерів (продаж > 1 млн доларів) вести облік та сплачува­ти sales tax у штаті, в якому здійснюється продаж кінцевому покуп­цю, нарівні із зареєстрованим ритейл-бізнесом.

Приклади вирішення: ЄС

ПДВ (з січня 2015 року):

• вимога щодо обов’язкової реєстрації компанії-продавця плат­ником ПДВ у кожній країні ЄС, в якій планується продаж товарів;

• відрахування ПДВ з кожного продажу на території ЄС незалежно від місця реєстрації компанії-продавця.

Корпоративний податок:

• зміни в підходах до застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, зокрема у визначенні постійного місця здійснення діяльності (постійне представництво) для e-commerce та інших digital компаній;

• Action Plan on Base Erosion and Profit Shifting (BEPS) Організації економічного співробітництва та розвитку.

Україна:

• спеціальне законодавство у сфері електронної комерції лише починає формуватися (прийнято закон, який, по суті, зафіксував звичаї ділового обороту, що склалися, спеціальне законодавство, підзаконна нормативна база – відсутні);

• загальне законодавство не враховує можливість здійснення фактичної підприємницької діяльності (торгівлі) в Україні та отри­мання доходу без фізичної присутності чи наявності комерційного партнера (агента або офіційного імпортера);

• велика зацікавленість світових / іноземних online-ритейлерів в українських ринках збуту (Amazon, Taobao, Aliexpress, Lamoda пропонують пряму доставку товарів в Україну кінцевому покупцю);

• завдяки існуванню режиму безмитного ввезення (для посилок вартістю до 150 євро) такі продажі не оподатковуються податками і митними зборами навіть при пересиланні товарів одним суб’єктом господарювання у промислових масштабах;

• реалізація товарів кінцевим покупцям в Україні – отримання неоподатковуваного доходу з джерелом походження в Україні.

Зареєстрований в Україні бізнес (ритейл та онлайн-ритейл):

• сплата ПДВ та мита при офіційному ввезенні (такого самого, виробленого за кордоном) товару (+ близько 32 %) – неконкурентна ціна;

• сплата податків (податок на прибуток підприємств) при подальшій реалізації;

• утримання персоналу для здійснення діяльності (створення робочих місць, виплата заробітної плати, надходження в бюджет від нарахувань на фонд оплати праці).

Наслідки (проблема, що потребує вирішення):

• неоднакове податкове навантаження, нерівні конкурентні умови для ведення бізнесу;

• держава не отримує справедливої частки податкових плате­жів з доходів, що фактично генеруються на її території;

• провокується паралельний («сірий» / «чорний») імпорт – тіньовий бізнес.

 

НАУМЕНКО Г.Г., заступник державного секретаря Міністерства освіти і науки України у 2001-2003 роках. Оцінюючи стан шкільної освіти, засновник і керівник корпорації Microsoft Білл Гейтс сформулював такі основні постулати діяльності школи:

• традиційна школа безнадійно застаріла, потрібно переорієн­тувати навчальні програми на реальні життєві цілі;

• одна з основних навичок, яку потрібно формувати і розвивати зі шкільної лави, – вміння працювати з потоками інформації.

Найголовнішим здобутком 30 років, що минули з часу запрова­дження у школах навчального курсу «Основи інформатики і обчис­лювальної техніки», є нова інформаційна культура суспільства. Сьогодні вже стало нормою, що випускник школи добре знає комп’ютер і основні програмні засоби, вміє користуватися Інтерне­том і багато іншого.

Із 2001 року за дорученням глави держави Кабінет Міністрів розробив і затвердив низку програм інформатизації освіти і виділив значні кошти на їх реалізацію. Це дало змогу прискорити процес забезпечення шкіл сучасною обчислювальною технікою з підклю­ченням її до мережі Інтернет. Однак значно менше уваги було приді­лено підготовці вчителів і розробленню та запровадженню електрон­них програмних засобів навчального призначення.

Не всі можливості були використані повною мірою. Зокрема, в Міністерстві освіти і науки так і не було створено підрозділ, що відповідав би за програму інформатизації освіти. Як один із наслід­ків цього – МОН закуповує комп’ютерні класи, які комплектуються програмними засобами, що добираються в ході так званих «конкур­сів», однак ніхто в міністерстві не аналізує, як використовуються ці комп’ютери і програмні засоби у навчальних закладах, їх ефектив­ність і вплив на якість освіти.

І, знову-таки, постає питання про те, хто має забезпечувати управлінське і науково-методичне супроводження всіх складових ін­форматизації освіти, організовувати впровадження новацій у шкіль­ну освіту, розробляти відповідну нормативну базу, контролювати дотримання встановлених норм тощо. Адже волюнтаризм у такій важливій справі, як інформатизація освіти, що має визначати май­бутнє країни, яка бажає формувати і розвивати «економіку знань», неприпустимий.

Відсутність координації з боку Міністерства освіти і науки може призвести до відчутних негативних наслідків. Наприклад, всім відомо, що завдяки сучасним мережевим технологіям кожен вчитель може сформувати і власну програму навчання, і власний підручник з предмета (не тільки з інформатики) та забезпечити вільний доступ до нього на своєму сайті. А кожен учень так само може сформувати власний набір підручників, зміст яких жодна науково-методична комісія міністерства не оцінювала. Таким чином, МОН України з ча­сом фактично може втратити одну із своїх основних функцій у середній освіті – визначення змісту освіти і добір підручників для шкіл.

Незабаром українську школу чекає нова якісна зміна – відповідно до закону старша школа буде профільною. Перехід до старшої профільної школи має забезпечуватися і структурно, і за змістом освіти. У зв’язку з цим мають бути переглянуті навчальні плани і програми з метою визначення нового місця курсу інформа­тики та його змістовної складової.

На нашу думку, загальноосвітній курс, побудований на засадах підготовки грамотного користувача, слід впроваджувати у 7-9 класах середньої школи. Альтернативи користувацькому підходу до побу­дови саме загальноосвітнього курсу з інформатики на сьогодні немає і ще досить довго не буде. Адже лише через шкільну освіту, що охоплює все молоде населення країни, можна навчити вільному володінню програмними засобами загального і спеціального призна­чення, основам знань про побудову і принципи дії комп’ютера, мож­ливості його застосування, дотриманню правил безпечного користу­вання тощо.

У старшій школі вивчення більш глибоких засад інформатики як основ науки доцільно здійснювати в рамках одного або декількох профільних курсів залежно від типу навчального закладу. У ліцеях академічного або професійного профілю можна запровадити 6-8 різ­них курсів за вибором, де вивчати основи програмування у певних середовищах, комп’ютерний дизайн, роботу в мережі Інтернет (включаючи розробку власних сайтів) тощо.

Ці зміни у шкільній освіті ставлять перед науковцями і практи­ками нові завдання, пов’язані з розробленням як змісту нових нав­чальних курсів, так і з формуванням необхідного науково-методич­ного та електронного програмного забезпечення. Окрема проблема постає перед вищими педагогічними навчальними закладами, а саме: як і за яким змістом організувати підготовку вчителів інформатики, щоб вони були здатні вести у школі декілька різних курсів. Причому ці завдання є невідкладними, адже старша профільна школа – вже на порозі. Насамперед їх має централізовано вирішувати Міністерство освіти і науки. Тому нагальним завданням є утворення у структурі міністерства підрозділу, що буде системно і цілеспрямовано працювати над вирішенням проблем інформатизації освіти.

 

ТКАЧУК І.В., виконувач обов’язків генерального директора Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта». Інформаційні технології стали невід’ємною частиною життя суспільства і рушійною силою глобальних соціально-еконо­мічних перетворень у світі. Всесвітній поштовий союз, членом якого з 1947 року є Україна, сприяє розвитку інформаційного простору, а його місія полягає в тому, щоб гарантувати вільний обіг поштових відправлень по єдиній поштовій території, яку створюють взаємопо­в’язані мережі. Визначальним для розвитку поштового зв’язку є вдо­сконалення взаємодії поштових мереж у світі загалом і в окремих країнах. Саме ця ціль під номером 1 буде включена до Стамбуль­ської поштової стратегії на 2016-2020 роки.

Необхідність такої взаємодії обумовлюють основні тенденції  ринку поштових послуг, а саме:

• швидкі зміни зовнішнього середовища, компанії постійно запроваджують нові послуги на базі новітніх технологій і покра­щують операційну ефективність;

• розвиток Інтернет-технологій, втрата монополії та розвиток альтернативних видів комунікації, зростання конкуренції між опера­торами експрес-доставки;

• недосконалість правил регулювання ринку та, як наслідок, недобросовісна конкуренція;

• зміна структури відправників поштових відправлень на користь юридичних осіб.

Національний поштовий оператор УДППЗ «Укрпошта» є вико­навцем зобов’язань щодо надання універсальних послуг поштового зв’язку на всій території України. Водночас необхідність вдоскона­лення порядку регулювання ринку та реформування національного оператора поштового зв’язку обумовлюють:

• певна зарегульованість у сфері нормативно-правового забез­печення діяльності Укрпошти;

• відсутність державної політики щодо розвитку поштового сектору та модернізації державного оператора;

• ризики, пов’язані з недобросовісною конкуренцією на ринку.

Пріоритетні напрями реформування:

1) перетворення Укрпошти в акціонерне товариство;

2) автоматизація робочих місць та виробничих процесів;

3) розвиток IT-технологій, перехід на цифрові послуги;

4) розвиток інфраструктури, використання інформаційно-комунікаційних технологій для забезпечення доступу до послуг поштового зв’язку та підвищення їх якості.

Укрпошта – нове сучасне підприємство:

• збільшення капіталізації – стратегічне завдання;

• збільшення прибутковості – оперативне завдання;

• створення високотехнологічного фінансово-логістичного оператора національного масштабу – політичне завдання;

 створення технологічної та економічної бази для корпорати­зації та публічної приватизації підприємства.

Технологічні компоненти для успішної реалізації проекту модернізації Укрпошти:

1) забезпечення інформаційної та мережевої безпеки даних та систем дистанційного доступу до ресурсів та послуг, максимальне переведення доступу до послуг від схеми «користувач – людина» до схеми «користувач – комп’ютер»;

2) модернізація та оптимізація центрів обробки даних з макси­мальним використанням cloud-технологій, включаючи технології private-cloud, побудова відмовостійких і масштабованих платформ національного масштабу;

3) перетворення інформаційно-телекомунікаційної мережі на сервісно-телекомунікаційну мережу, реалізація концепції NFV;

4) модернізація та оптимізація системи телекомунікацій: мережевої інфраструктури (core, distribution, last mile), Internet-компоненти, мобільних технологій та сервісних пристроїв.

Забезпечення нових джерел доходів підприємства – створення на базі Укрпошти національного оператора з надання інформаційних та фінансових послуг – стратегічний напрям розвитку підприємства до 2020 року.

УДППЗ «Укрпошта» має певні здобутки, оскільки постійно веде роботу з автоматизації технологічних процесів та управління виробництвом. Разом з тим аналіз діяльності за останні роки свід­чить, що, маючи низький рівень рентабельності, підприємство обмежене в ресурсах для інфраструктурного розвитку. Тільки із створенням автоматизованої безпечної керованої системи, дотри­манням правил ВПС можливо домогтися позитивних результатів, забезпечити гармонійну роботу поштового зв’язку.

Для досягнення ефективної взаємодії інфраструктури пошто­вих мереж, виконання завдань державної ваги нагальним є:

• імплементація Директиви ЄС про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та покра­щення якості обслуговування;

• внесення змін до Закону України «Про поштовий зв’язок» з урахуванням положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

• законодавче рішення щодо створення Єдиного державного адресного реєстру;

• включення національного оператора поштового зв’язку до державних програм розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема щодо створення системи електронного урядування та надан­ня електронних адміністративних послуг через відділення поштового зв’язку.

Відтак, успішна реалізація реформ у поштовому секторі залежить від позиції парламенту та уряду. Дуже важливо визначити і розділити відповідальність за реалізацію Всесвітньої поштової стратегії між призначеним оператором, урядом і регулятором. Уряд має сприяти залученню інвестицій у поштовий сектор, щоб націо­нальний поштовий оператор був у змозі впроваджувати ІКТ для задоволення потреб користувачів, виконувати свої соціальні зобов’я­зання і забезпечувати стабільний розвиток. Регулятор має нести відповідальність за встановлення добросовісної конкуренції на рин­ку. Призначений оператор – задовольняти потреби споживачів послуг поштового зв’язку.