ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

РЕАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ МІЖНАРОДНИХ ДОКУМЕНТІВ

ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ АНТРОПОГЕННИМ

ЗМІНАМ КЛІМАТУ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

4 липня 2018 року, 15 година

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України ГЕРАЩЕНКО І.В.

 

ГОЛОВУЮЧА. Доброго дня, шановні колеги! Доброго дня, учасники парламентських слухань! Сьогодні відповідно до рішення Верховної Ради України ми проводимо парламентські слухання на тему: «Реалізація в Україні міжнародних документів щодо запобігання антропогенним змінам клімату». Мені видається, дуже важлива тема обрана профільним комітетом і профільним міністерством, за що ми їм щиро дякуємо, особливо напередодні саміту Україна – ЄС, що відбудеться наступного тижня. Нині у Європейському Союзі головує Австрія, яка обрала для себе ключовою проблематикою саме кліматичні зміни та проблеми екології. Тому, шановні колеги, ми з вами рухаємося дуже по-європейськи, в ногу з часом, за що варто подякувати ще раз колегам народним депутатам і урядовцям, які об’єднали нас довкола цих слухань. Хочу також по­дякувати широкому колу експертів, науковців, спеціалістів, які сьогодні при­сутні на парламентських слуханнях.

Хочу вам нагадати, що наприкінці 2016 року було започатковано новий етап міжнародного переговорного процесу щодо запобігання антропогенним змінам клімату, в якому бере активну участь і Україна. Зокрема, в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату було проведено першу нараду сторін Паризької угоди, яка для України набрала чинності 4 листопада 2016 року.

Паризьку угоду, спрямовану на посилення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Верховна Рада України ратифікувала у липні 2016 року, і ми стали однією з перших країн світу, які ратифікували Паризьку угоду. Насправді вона є надзвичайно важливою, адже об’єднує на добровільних засадах країни, які беруть на себе зобов’язання визначити власний рівень обмежень об­сягів викидів парникових газів і посильно його виконувати.

З урахуванням прагнення країн світу повністю перейти на використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, до середини століття імплементація Паризької угоди може створити відповідні умови в Україні та сприяти онов­ленню енергетики, транспорту, сільського господарства, власне, працювати на  користь багатьох сфер нашого життя, для того щоб Україна стала більш екологічно безпечною.

Сподіваюся, що сьогодні, шановні колеги, обговорюючи цю проблематику в колі експертів, ми також зробимо дуже важливий крок, у тому числі і для наближення українського законодавства у сфері екології до європейських норм і стандартів.

Шановні учасники парламентських слухань, запрошую вас до роботи. Ми не будемо зачитувати довгі вступні промови, профільний комітет запропонував такий порядок денний.

Отже, Кабінет Міністрів України визначив доповідачем на парла­ментських слуханнях міністра екології та природних ресурсів України Остапа Семерака (ми надамо йому 20 хвилин для доповіді). Комітет з питань еко­логічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи визначив співдоповідачем першого заступника голови комітету, на­родного депутата Анатолія Диріва (10 хвилин). Регламентом передбачені запи­тання до доповідачів, я прошу подавати їх у письмову вигляді до президії, наприкінці наших слухань ми залишимо 10 хвилин для того, щоб шановні мі­ністр і керівник комітету змогли надати відповідь. Також ми маємо дуже вели­кий список бажаючих долучитися до дискусії. Тому я пропоную обмежити час виступів до 3 хвилин, як і народним депутатам України, але це навіть більше, бо народним депутатам надається 2 хвилини. Звичайно, якщо промовець не вкла­деться в хро­нометраж, я додам 30 секунд, але прошу все-таки пам’ятати про регламент. Шановні колеги, такий регламент нашої роботи пропонується. Парламентські слухання плануємо закінчити приблизно о 17:30 – 18:00. Нагадаю також, що за підсумками парламентських слухань буде прийнято відповідну постанову Верховної Ради України. Дякую за увагу, за прийнятий регламент.

Запрошую до доповіді міністра екології та природних ресурсів України Остапа Семерака. Пане Остапе, запрошуємо вас до трибуни, будь ласка.

 

СЕМЕРАК О.М., міністр екології та природних ресурсів України. Доброго дня! Шановна Ірино Володимирівно! Шановні народні депутати, пред­ставники уряду, громадських організацій, учасники парламентських слухань! Насамперед хочу подякувати особисто Голові Верховної Ради України Андрію Парубію, першому віце-спікеру парламенту Ірині Геращенко, віце-спікеру Окса­ні Сироїд, лідерам парламентських фракцій, народним депутатам за підтримку урядових екологічних ініціатив у парламенті цього скликання. Я відчуваю, що природоохоронні проблеми не відходять на другий план, що колеги мають ба­жання разом з нами зміцнювати український екологічний ландшафт, і це надихає і мене, і все міністерство, всю нашу команду на активну роботу. Окремо хочу подякувати профільному комітету, який на сьогодні очолює Анатолій Дирів, всім членам комітету, присутнім на парламентських слуханнях.

Переконаний, що нікого з присутніх не треба переконувати у гостроті питань зміни клімату і наслідків такої зміни для всього людства. Саме протидія кліматичним змінам нині стирає суперечності між народами і державами, адже йдеться про глобальну загрозу для людства. Поряд з боротьбою з тероризмом боротьба зі зміною клімату є пріоритетом всього цивілізованого світу, при­наймні так це сприймають лідери європейських держав. Щоб підтвердити це твердження, нагадаю слова Президента Франції, провідника Паризької угоди Еммануеля Макрона, який сказав, що у нас немає планети «Б». Абсолютно з цим погоджуюся і вважаю, що Україна зовсім не має часу, щоб перевіряти цю аксіому.

На початку наведу кілька цікавих фактів. Відповідно до П’ятої щорічної доповіді Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату з імовірністю 95-100 % антропогенний вплив на кліматичну систему був домінуючою причиною потепління, що спостерігається з середини ХХ століття. Наслідки зміни клімату у майбутньому посиляться, насамперед мова йде про небезпечні погодні ка­таклізми – різкі зміни погоди, паводки, повені, сильні вітри, зливи, град, посухи. Погодні примхи призводять до значної екологічної шкоди та економічних збитків в усьому світі.

За даними Всесвітньої метеорологічної організації, останні три роки стали трьома найтеплішими роками в історії спостереження. Це є яскравою ознакою довгострокової зміни клімату, зумовленої збільшенням концентрації парникових газів в атмосфері.

За даними Українського гідрометеорологічного центру, на кінець 2017 року підвищення середньої річної температури повітря в Україні становило 1,1ºС, що перевищує підвищення глобальної температури. Останніми роками майже вдвічі зросла повторюваність днів з максимальними температурними екс­тремумами влітку, коли температура перевищує 35 і навіть 40ºС, які відносяться до екстремальних погодних явищ. На переважній частині України вже спостері­гається тенденція до посилення посух, збільшення кількості та тривалості спе­котних періодів, посилення пожежної небезпеки, зросла повторюваність та інтенсивність гроз, сильних злив, граду, шквалів.

Сучасна зміна клімату на території України підвищує ризики для стану здоров’я населення, екосистем, водних, лісових ресурсів, сталого функціону­вання енергетичної інфраструктури та агропромислового комплексу. У перший літній місяць випав сніг у Карпатах, ми всі це бачили і дивувалися цьому, на Закарпатті товщина снігового покриву сягала кількох сантиметрів. Температу­ра  повітря на високогір’ї становила близько 1ºС. Сильні дощі на Прикарпатті, в  Івано-Франківській та Чернівецькій областях зруйнували кілометри доріг, пошкоджено сотні будинків, лінії електропередачі, збитки вимірюються мільйо­нами гривень. Подібні погодні умови склалися і в Європі. Наголошую, такі ка­таклізми – вже не поодинокі випадки, спостерігається тенденція до їх частішого прояву.

Світова спільнота занепокоєна проблемою зміни клімату вже протягом кількох десятиліть. У 1992 році 154 держави підписали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, а в 1997 році прийнято Кіотський протокол до неї. Україна є стороною-учасницею обох угод.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату містить загальні принципи та наміри щодо стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері. Кіотський протокол закріпив кількісні зобов’язання щодо обмеження або скорочення ви­кидів парникових газів протягом 2008-2020 років, однак лише для певної кіль­кості сторін.

Не омину, звичайно, і подію, що відбулася у грудні 2015 року. Насправді, на мою думку, це історична подія – укладення нової глобальної кліматичної угоди – Паризької угоди, яка закладає підвалини для іншого світу. Ця угода по­кликана об’єднати зусилля країн світу задля утримування приросту глобальної середньої температури повітря на планеті до кінця цього століття нижче 2ºС від рівня доіндустріальної епохи, в ідеальному випадку підвищення середньої тем­ператури не повинно перевищити 1,5ºС. Кожна країна повинна самостійно визначити свою політику щодо зниження або обмеження викидів парникових газів. Менш як за рік, 4 листопада 2016 року, угода набрала чинності. І я пиша­юся тим, що український парламент одним із перших у Європі ратифікував Паризьку угоду, Україна була першою європейською державою, яка закінчила процедуру ратифікації, передавши ратифікаційні грамоти до Секретаріату кон­венції. Таким чином ми продемонстрували світові, що Україна відповідально ставиться до кліматичних змін і готова діяти рішуче.

У рамках Паризької угоди в 2015 році Україна подала свій Очікува­ний національно визначений внесок щодо скорочення викидів парникових газів, які у 2030 році не мають перевищувати 60 % рівня викидів парникових газів у 1990 році. Як передбачено Паризькою угодою, до 2020 року Україна подасть свій оновлений Очікуваний національно визначений внесок, як і всі держави – учасниці Паризької угоди.

Окремо наголошу, що Україна підписала та ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, вона також є договірною стороною Енергетичного Співтовариства і підписантом та договірною стороною Енергетичної хартії. Як сторона відповідних міжнародних угод Україна забез­печує виконання зобов’язань за ними. Зокрема, це зобов’язання щодо подання звітності про викиди та поглинання парникових газів, забезпечення функціону­вання Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, розроблення національних стратегії низьковуглецевого роз­витку та стратегії адаптації до зміни клімату, подання та оновлення на постійній основі Очікуваного національно визначеного внеску до Паризької угоди тощо. Виконання цих зобов’язань потребує цілісної та послідовної держав­ної політики у сфері зміни клімату. Ми мусимо діяти відповідно до політики міжнародних організацій, враховуючи сучасні світові технології, та відповідно до потреб і пріоритетів України.

Формування і реалізація цілісної політики у сфері зміни клімату, гармо­нізованої з міжнародним законодавством, є мультидисциплінарною проблемою. Економічно і науково обґрунтовані рішення мають прийматися для всіх секторів економіки, включаючи енергетику, промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт, водне, лісове, житлово-комунальне господарство, землекористуван­ня, а також охорону здоров’я, збереження і відновлення екосистеми. Для таких системних змін передовсім потрібна політична воля.

Кліматичну політику слід розглядати не лише як одне з міжнародних зобов’язань України, а як шлях швидкої модернізації країни, як спосіб пере­будови «постсовкової» олігархічної економічної моделі на економіку сталого розвитку. Повноцінна реалізація кліматичної політики – дорожня карта зміни України, шлях до стрімкого економічного стрибка.

Наголошую, ми не можемо й надалі нарощувати видобуток вугілля, тоді як ціна на сонячні панелі зменшується. Україна продовжує завозити старі бензинові автівки, тоді як держави Європейського Союзу, такі як Німеччина, до 2030 року ставлять собі завдання, щоб сектор транспорту на 80 % складався з електромобілів, тоді як інші держави, як Японія, розвивають інші енергетичні моделі, зокрема з використанням водневих джерел енергії. Ми, звісно, можемо винаходити власний велосипед, а можемо вже тепер скористатися кращими технологіями людства і вскочити у високорозвинене екологічно безпечне майбутнє.

Що ми зробили за півтора року? Кабінет Міністрів схвалив Концепцію реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року. Концепція стала першим за багато років і єдиним цілісним нормативним до­кументом. Основними напрямами реалізації Концепції є:

• зміцнення інституційної спроможності щодо формування і забезпечення реалізації державної політики у сфері зміни клімату;

• запобігання зміні клімату через скорочення антропогенних викидів і збільшення абсорбції парникових газів та забезпечення поступового переходу до низьковуглецевого розвитку держави;

• адаптація до зміни клімату, підвищення опірності та зниження ризиків, пов’язаних із зміною клімату.

З метою реалізації Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату Міністерство екології та природних ресурсів України розробило від­повідний план заходів, затверджений Кабінетом Міністрів у грудні 2017 року. План передбачає 49 заходів, з яких 33 спрямовані на запобігання зміні клімату, 16 – на адаптацію до зміни клімату, зокрема:

• розроблення законопроектів щодо запровадження систем моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів;

• схвалення Стратегії низьковуглецевого розвитку України;

• схвалення Стратегії адаптації до зміни клімату України;

• схвалення національно визначеного внеску України до Паризької угоди, його перегляд кожні п’ять років;

• затвердження комплексного Національного плану з енергетики та зміни клімату на 2021-2030 роки;

• удосконалення фіскальних та ринкових інструментів скорочення викидів парникових газів.

Наступним кроком в імплементації Україною положень Паризької угоди стало розроблення Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року. Розроблення стратегії здійснювалося Міністерством екології та природних ре­сурсів України за технічної підтримки проекту Агентства США з міжнародного розвитку «Муніципальна енергетична реформа в Україні» з квітня 2016 року по березень 2018 року шляхом проведення конференцій, спільних робіт у шести технічних групах. І сьогодні, дивлячись у зал, я впізнаю багато людей, які брали активну участь у цих робочих групах і проведенні конференцій. Хочу сказати, що сотні і сотні людей долучилися до цієї роботи.

Стратегія визначає узгоджене національне бачення щодо відокремлення подальшого економічного зростання та соціального розвитку держави від збільшення викидів парникових газів. Наявність Стратегії низьковуглецевого розвитку є підставою для розроблення і впровадження економічних інструментів підтримки переходу України до низьковуглецевого розвитку, залучення іннова­ційних технологій і міжнародних фінансових ресурсів.

Для України розроблення Стратегії низьковуглецевого розвитку є першим досвідом застосування синергетичного підходу, оскільки вирішення проблеми зміни клімату потребує значних зрушень у ключових галузях економіки та ос­новних складових життєдіяльності людини. У зв’язку з цим вкрай важливим є врахування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого са­моврядування, заінтересованими організаціями, представниками бізнесу поло­жень стратегії при формуванні та реалізації своєї політики.

Наступним питанням виконання Україною зобов’язань щодо звітності в рамках міжнародних договорів про зміну клімату є функціонування Націо­нального електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Щороку Міністерство екології та природних ресурсів України готує та оприлюднює на сайті Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату відповідний звіт і здійснює його супровід під час перевірки.

Хочу наголосити, що підготовка цього документа – це копітка робота групи експертів. Невчасна або неякісна підготовка документа може призвести до невідповідності України вимогам Рамкової конвенції та Кіотського протоколу, що, на жаль, вже траплялося. Втрата контролю над частиною території України ускладнила офіційне збирання первинної інформації, необхідної для проведення національної інвентаризації. Для врахування викидів та поглинання на цих тери­торіях була виконана експертна оцінка, результати національної інвентаризації є  об’єднанням цієї оцінки з результатами інвентаризації, проведеної на основі офіційних даних на всій іншій території України.

Мені приємно відзначити, що останній кадастр, що охоплює період 1990-2016 років, оприлюднено 23 травня 2018 року. Попередній кадастр (1990-2015 роки) перевірено експертами Рамкової конвенції у вересні минулого року, згідно з отриманим експертним звітом він повністю відповідає вимогам Рамко­вої конвенції та Кіотському протоколу.

Щодо забезпечення функціонування Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів я мушу зазначити, що через відсутність стабільного фінансування, неправильні управлінські рішення відповідних посадових осіб Україна двічі (до речі, єдина серед усіх держав – учасниць Кіотського протоколу) входила в режим невиконання його вимог.

Другий так званий non-compliance стався (думаю, всі пам’ятають), фактично, в момент призначення мене на посаду міністра, через недотримання процедури подання звітності та відключення у 2015 році Національного елек­тронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Уявіть собі, що нам знадобилося більше року, щоб повернутися в режим відповідності. Це був рік важких переговорів із Секретаріатом Рамкової конвенції, відновлення роботи реєстру, підготовки та забезпечення прийняття позитивного рішення уповноваженим комітетом Секретаріату, яке потім було схвалено на конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату в Марокко. Це була зла­годжена робота команди Міністерства екології та природних ресурсів, Міністер­ства закордонних справ, Посольства України в Федеративній Республіці Німеч­чина, Посольства України в Королівстві Марокко, великої команди експертів. Мені дуже хотілося б, щоб така ситуація більше не повторювалася. Україна зазнала значних іміджевих втрат, був значний ризик фінансових втрат. Тому я вважаю, що нашим обов’язком є забезпечення виконання подібних зобов’язань за будь-яких умов.

Можливо, для когось буде новиною, але забезпечення подання Україною звітності в рамках міжнародних угод щодо зміни клімату безпосередньо впливає на кредитний рейтинг нашої держави. Тому підготовка Національного кадастру антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів в Україні, Національної доповіді щодо зміни клімату, дворічних звітів, ведення Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парни­кових газів повинні забезпечуватися постійним бюджетним фінансуванням та перебувати під особливою увагою Кабінету Міністрів і Верховної Ради.

Декілька слів хочу присвятити участі України в міжнародних переговорах щодо зміни клімату. Процес триває, зараз ведеться робота з розроблення Книги правил та процедур Паризької угоди. Є необхідність підтримання високого рівня залучення України до процесів з формування та імплементації нових ринкових та неринкових механізмів нової глобальної угоди, розроблення правил та про­цедур щодо звітності, передачі технологій, доступу до фінансових ресурсів.

Крім того, важливо пам’ятати, що активна участь делегації України у конференціях сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та інших заходах з проблематики зміни клімату дає можливість не лише підтримувати на належному рівні міжнародний імідж України як активного учасника глобальних заходів з протидії зміні клімату, а й сприяє відстоюванню національних інте­ресів, що виходять за межі суто кліматичної тематики.

Зокрема, йдеться про протидію політиці Російської Федерації, спрямова­ній  на легалізацію зміни статусу Криму в рамках ООН та Паризької угоди, що є комплексним питанням, яке вимагає розроблення системних підходів та вжит­тя скоординованих з усіма причетними міністерствами відповідних заходів. Ми маємо позитивні результати в цьому питанні, зокрема, завдяки злагодженій роботі Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства закордонних справ, Посольства України в Федеративній Республіці Німеччина та ключових експертів з питань зміни клімату. За результатами нашої копіткої роботи вжиті заходи, Секретаріат Рамкової конвенції почав застосовувати поряд із російською звітністю, що включає дані щодо Криму та Севастополя, примітку з посиланням на Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» № A/RES/68/262(2014). Крім того, нам вдалося заручитися підтримкою таких держав, як Сполучені Штати Америки, Канада, Австралія.

Ще одним важливим моментом є безпосередня реалізація цілей та заходів, які ми визначили у нормативних документах, схвалених урядом, про які я вже казав. Мова йде про запровадження нових інструментів стимулювання зменшен­ня викидів парникових газів та стимулювання модернізації виробництва.

Розроблено проект Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», який має рамковий характер і є клю­човим у пакеті національного законодавства. Законопроект має багаторівневу структуру та спрямований на створення в Україні економічних інструментів ре­гулювання викидів парникових газів.

Крім того, на розгляд Верховної Ради найближчим часом буде направлено ще один вкрай важливий законопроект «Про озоноруйнівні речовини та фторо­вані парникові гази»…

 

ГОЛОВУЮЧА. Шановний пане міністре, 30 секунд, але це як виняток.

 

СЕМЕРАК О.М. Сподіваюся на підтримку цих законопроектів українським парламентом.

Шановні друзі, колеги! За останні два роки ми разом з вами зробили вагомий внесок у процес формування та реалізації якісної кліматичної політики, вийшли на новий рівень, у першу чергу, в розумінні проблем зміни клімату. І я дуже сподіваюся, що ми продовжимо якісну роботу разом – уряд, парламент, комітет, громадські організації та експерти.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо. Я хочу підтримати шановного пана міністра в тому, що сьогодні ми маємо дуже тісний рівень координації між профільним міністерством і парламентом. Дійсно, для нас сьогодні питання екологічної політики є пріоритетом. Шановний пане міністре, ми дякуємо вам за високо підняту планку обговорення і ґрунтовну доповідь, яку ви нам презентували на початку парламентських слухань (Оплески).

І я запрошую… (Шум у залі). Прошу не перебивати мене як головуючу. Нагадую, на початку нашої роботи я сказала, що треба в письмовому вигляді подавати запитання, наприкінці слухань міністр надасть відповідь. Будь ласка, в письмовому вигляді подавайте до президії – і буде відповідь. Дякую.

Запрошую до співдоповіді першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолія Диріва. Будь ласка.

 

ДИРІВ А.Б., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (одномандатний виборчий округ № 86, Івано-Франківська область, політична партія «Народний фронт»). Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Ми щойно заслухали пана міністра, і я хочу висловити свою підтримку роботи уряду. Єдине, Остапе Михайловичу, хочу сказати, що погані виступи нам вибачать швидко, а довгі – ніколи, це однозначно.

Ми бачимо, що зміна клімату є одним з основних сучасних глобальних викликів, який зачіпає всі сторони нашого життя. Посилення непередбачувано­сті погодних умов ставить під загрозу виробництво продовольства. Підвищення рівня моря збільшує ризик природних катастроф. Це наслідки зміни клімату, які мають глобальний характер і безпрецедентні масштаби. Сьогодні для нас такі явища – вже не якісь абстрактні статистичні дані, вони набувають конкретного змісту. Тому якщо не діяти рішуче, то надалі адаптація до зміни клімату по­требуватиме набагато більше зусиль і витрат.

Хочу навести такий приклад. Років 15-20 тому ми собі навіть близько не уявляли, що таке проблема побутових відходів. А нещодавній сумний досвід Львова та інших великих міст показує, наскільки це масштабна проблема. Адже раніше, ще 15-20 років тому, ніхто не замислювався над тим, де закінчиться шлях поліетиленового пакета чи інших побутових відходів, тоді як нині вони становлять цілком реальну загрозу. Така сама ситуація чекає на нас у зв’язку із зміною клімату внаслідок антропогенного впливу.

Зміни клімату відбувалися завжди, проте під час льодовикових і спекотних періодів у минулому, протягом 800 тисяч років, концентрація вуглекислого газу в атмосфері коливалися в межах 180-300 ppm (часток на мільйон), а сьогодні вже перевищує 400 ppm. За даними оціночного звіту Міжурядової групи експертів ООН з питань зміни клімату, наукові докази свідчать, що стрімка зміна клімату на дві третини зумовлена діяльністю людини і лише на одну третину – природ­ними змінами. Наслідки таких змін, навіть якщо зупинити всі викиди парнико­вих газів, будуть відчуватися ще протягом кількох століть.

Глобальною метою, яка визначена на конференції сторін Рамкової конвен­ції ООН про зміну клімату на саміті 2015 року в Парижі, є утримання потепління в межах 2ºС і прагнення до зниження цього показника до 1,5ºС.

Ще хотів би підкреслити, що саме Верховна Рада України ратифікувала Паризьку угоду в липні 2016 року, в числі перших серед парламентів світу. Верховна Рада України постійно приділяє і приділятиме увагу питанням запо­бігання антропогенним змінам клімату, прийматиме відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, законодавчі акти з питань, що можуть бути вирішені виключно шляхом прийняття законів України. Це не лише питання ратифікації, це також прийняття базового законодавства щодо визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, засад використання природних ресурсів, за­твердження загальнодержавних програм, встановлення системи оподаткування, податків і зборів, основ екологічної безпеки в цілому.

Хочу закликати всіх працівників органів державної влади, всіх громадян України брати на себе свою частку відповідальності за наше спільне майбутнє і на своїх робочих місцях робити все для збереження нашої планети, не чекаючи вказівок і не перекладаючи відповідальність на вище керівництво.

Ратифікувавши Паризьку угоду, Україна підтвердила послідовність своєї політики щодо проблем зміни клімату, готовність і надалі координувати свої зусилля зі світовим співтовариством для стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допустив би небезпечного антро­погенного впливу на кліматичну систему.

Хочу ще раз привернути увагу до того факту, що досягнуте в Україні істотне зменшення викидів парникових газів після базового 1990 року зумовлене процесами реструктуризації нашої економіки у перехідний період. Це на сього­дні вже є наш вагомий внесок у міжнародні зусилля щодо зменшення викидів парникових газів, за який кожен громадянин України поступився значною част­кою свого добробуту.

Рухаючись цим шляхом далі, ми зацікавлені у розвитку співпраці у сфері розроблення та впровадження сучасних енерго-, ресурсоощадних та екологічно виправданих технологій. Це має бути головним напрямом діяльності України з реалізації цілей Рамкової конвенції. Україна має забезпечити реалізацію свого потенціалу шляхом участі в переговорному процесі. Для цього потрібно забез­печити участь вітчизняних фахівців в усіх міжнародних заходах, зокрема в кон­ференціях сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, у кількості, необхідній для забезпечення участі в усіх заходах цього форуму відповідно до фахової спрямованості. Скажу відверто, що це, звичайно, додаткові витрати бюджету, але мета вкладення коштів виправдовується однозначно.

Ефективна реакція на зміну клімату може бути досягнута на базі комп­лексу документів економічного спрямування, зокрема в частині оподаткування, ліцензування, субсидіювання, запровадження стандартів і технологій, посилення вимог до об’єктів енергетики і промисловості, фінансування науково-технічних робіт.

Загальними підходами до вирішення проблеми антропогенної зміни клімату є пом’якшення її наслідків, запобігання надмірним викидам парникових газів, сприяння їх поглинанню, а також адаптація до кліматичних змін. При цьому для зменшення викидів задіяні державні та міжнародні механізми, спрямовані на стимулювання заінтересованості бізнесу в такому зменшенні. Мабуть, тому сьогодні саме на це спрямовані зусилля з розроблення законо­давчих актів і менше уваги приділяється питанням адаптації. Проте особливості сучасних антропогенних процесів та їх швидкий перебіг, що не є природним для екосистеми, якраз і не дають можливості встигнути адаптуватися. Це вимагає посилення нашої роботи щодо адаптації, розвитку власної інфраструктури.

В Україні ведуться дослідження клімату та прогноз його динаміки на близьку, середню і далеку перспективу (від 5 до 100 років). Наші власні дані і дослідження є особливо корисними для виявлення зональних, сезонних особ­ливостей зміни клімату і їх впливу на розвиток окремих секторів економіки та економіки в цілому, розроблення рекомендацій щодо адаптації промислового, сільськогосподарського виробництва до зміни клімату, здійснення аналізу ін­тенсивності накопичення парникових газів та аерозолів в атмосфері регіонів України, кількісної оцінки впливу на клімат антропогенних факторів на тери­торії України. Вирішення цих завдань має стати базисом ефективної політики, спрямованої на створення умов для участі України в міжнародних заходах щодо пом’якшення наслідків зміни клімату, та здійснення регіональної політики України щодо зміни клімату.

У більшості країн завдання скорочення обсягу викидів парникових газів вирішується шляхом застосування низки інструментів державної політики, зокрема:

• запровадження стандартів енергоефективності;

• добровільні угоди між учасниками ринків та державою щодо скорочення обсягів викидів парникових газів;

• розвиток інформаційних програм, зокрема з екологічного маркування, енергетичного аудиту, галузевої звітності, освітніх програм тощо.

Стимулювання зменшення викидів парникових газів та стимулювання модернізації виробництва мають ґрунтуватися на економічних інструментах регулювання викидів парникових газів.

Україні також конче потрібні передові технології, насамперед у галузях енергетики, промисловості, сільського господарства, зокрема щодо поводження з відходами. Ми зацікавлені у впровадженні таких технологій, зокрема тих, що дають змогу досягти максимального коефіцієнта корисного використання орга­нічного палива, зменшити втрати при передачі та постачанні енергії, створювати екологічно безпечне виробництво палива з низькосортної сировини, розвивати виробництво електроенергії з альтернативних джерел енергії.

Також хотів би закликати до дотримання системного підходу у законо­давчій та нормотворчій діяльності. Реалізуючи конституційну норму щодо ви­значення засад внутрішньої і зовнішньої політики (пункт 5 частини першої статті 85 Конституції України), Верховна Рада України ще в 1998 році прийняла Постанову «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», яка на сьогодні є чинною. У Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та  нещодавно поданому урядом проекті Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2030 року» назрілі зміни щодо посилення значення запобігання антропогенним змінам клімату за­лишаються недостатньо реалізованими. Так, зокрема, схвалений Верховною Радою у 2015 році План законодавчого забезпечення реформ в Україні, у тому числі внаслідок недостатнього віднесення проблематики зміни клімату до пріо­ритетів державної політики, не містить конкретних завдань з розроблення ба­зового кліматичного законодавства. Хочу звернутися до уряду з пропозицією прискорити розроблення та внесення зазначених змін, без яких законотворчий процес не повною мірою враховує актуальні питання антропогенних змін клімату.

У вирішенні проблем зміни клімату нам допомагають міжнародні інститу­ції шляхом підтримки відповідних проектів, надання міжнародної технічної допомоги, за це їм велика вдячність. Проте ефективне застосування міжнарод­ного регуляторно-правового та інституційного інструментарію вимагає розвитку та підтримки, належного фінансування відповідних національних систем, прове­дення великого обсягу роботи на національному рівні. Сподіваюся, що нинішні парламентські слухання допоможуть нам визначити найважливіші завдання в  цій сфері, на виконанні яких ми маємо зосередитися найближчим часом. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановний колего, за дуже ґрунтовний аналіз роботи, яку проводять Верховна Рада України і профільний комітет у сфе­рі екології та обговорюваної проблематики.

Переходимо до обговорення. Нагадаю, колеги, що регламент виступу в обговоренні – 3 хвилини, для того щоб усі бажаючі доєдналися до дискусії.

Запрошую до слова першого промовця – заступника міністра екології та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції Миколу Кузьо. Приготуватися народному депутату Олегу Недаві.

 

КУЗЬО М.С., заступник міністра екології та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції. Дякую. Шановна пані головуюча! Шановні народні депутати, представники уряду! Шановні учасники парламентських слухань! Як зазначив у своїй доповіді міністр, одним із ключових завдань, виконання якого стане одним з основних інструментів прийняття подальших рішень у сфері кліматичної політики, є запровадження нової сучасної системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Також сьогодні вже зазначалося, що відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Україна взяла на себе низку зобов’язань щодо формування та реалізації дер­жавної політики у сфері зміни клімату. Зокрема, йдеться про впровадження такого інструмента для забезпечення скорочення обсягів викидів парникових газів, як система торгівлі квотами (дозволами) на викиди парникових газів відповідно до Директиви 2003/87/ЄС. Зокрема, Угода про асоціацію передбачає імплементацію низки елементів зазначеної директиви.

Створення та функціонування системи торгівлі квотами на викиди парникових газів в умовах стабільного зростання економіки та розвитку ринку у відповідних сферах може забезпечити екологічну та економічну ефективність скорочення обсягу викидів парникових газів та сприяти розбудові низьковугле­цевого вектора розвитку України.

Для України ця система торгівлі є абсолютно новим інструментом, що означає для нас розбудову нових законодавчих, інституційних та організаційних рамок. Отож впровадження такої системи вимагатиме системних перетворень. З одного боку, інвестування з метою впровадження нових технологій та забез­печення скорочення викидів парникових газів можливе лише за умови стабілі­зації економіки і початку її зростання, а з другого – створення відповідних кліматичних інструментів надасть додаткові стимули для такого розвитку.

У формуванні політики щодо запровадження системи торгівлі викидами ми використовуємо вже понад десятирічний світовий досвід у цьому питанні, враховуючи, як ця система функціонує у світі та в інших юрисдикціях, в інших країнах. І міжнародний досвід, і аналіз внутрішньої ситуації в Україні вказує на необхідність запровадження системи моніторингу, звітності та верифікації вики­дів парникових газів як основи для подальшого успішного впровадження си­стеми торгівлі квотами на викиди парникових газів.

У зв’язку з цим в рамках переговорів з Європейським Союзом узгоджено концептуальний підхід до імплементації Директиви 2003/87/ЄС, який забезпе­чить виконання Україною відповідних зобов’язань, передбачених Угодою про асоціацію. Відповідна дорожня карта погоджена з Європейським Союзом та пройшла широке громадське обговорення. Розроблення відповідного пакета законодавства здійснюється нами спільно зі Світовим банком та Європейським Союзом, і ми дякуємо партнерам за підтримку в цьому питанні.

Кажучи про пакет національного законодавства, в першу чергу маємо на увазі проект рамкового Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». Прийняття такого закону дасть мож­ливість запровадити єдині загальнообов’язкові методики розрахунку викидів парникових газів, отримувати точну та об’єктивну інформацію про такі викиди, забезпечити розрахунок викидів парникових газів відповідно до європейських стандартів. Важливо, що, поряд з розробленням та обговоренням законопроекту, напрацьовуються відповідні підзаконні акти. Таким чином, усі зацікавлені сто­рони – і бізнес, і громадськість – мають можливість бачити, як виглядатиме майбутня система загалом і в деталях. На нашу думку, це надзвичайно важливо для того, щоб якісно провести ці консультації, підготувати і внести на розгляд парламенту зазначений законопроект (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановний колего, чекаємо в парламенті на якіс­ний законопроект про викиди парникових газів, тому що це справді актуально.

Запрошую до слова Олега Недаву, народного депутата України, заступ­ника голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Будь ласка.

 

НЕДАВА О.А., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (одномандатний виборчий округ № 53, Донецька область, самовисуванець). Дякую, пані Ірино, за слово. Мій колега не вико­ристав хвилину, може, я… Ні?

Дякую всім присутнім. Дякую, шановний пане міністре, за те, що ви робите. Хочу звернути увагу всіх присутніх, що сьогодні і міністерство, і пар­ламент дуже швидкими кроками наближаються до європейського законодавства, мабуть, завдяки тому, що пан міністр працював у Комітеті з питань європейської інтеграції, і це свою справу зробило. Дякую всім.

На жаль, 3 хвилини – дуже мало часу, щоб розповісти про великі і страшні наслідки діяльності людини для природи, для наших дітей. Я іноді кажу, що у мене для всіх є дві новини – одна погана, а друга дуже погана. Перша погана новина: ми всі помремо, і це буде дуже швидко. Друга дуже погана новина: ми помремо в муках. Бо ми вже не можемо впливати ні на наше сьогодення, ні на наше майбутнє. Завтра вже не буде таким, як сьогодні. Тому я закликаю всіх усвідомити дуже важливе завдання, яке стоїть перед нами: зберегти хоча б теперішнє.

Парламент цього скликання прийняв дуже багато законів разом з міністер­ством – «Про оцінку впливу на довкілля», «Про стратегічну екологічну оцінку», «Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів та перенесення забрудню­вачів». Ми семимильними кроками йдемо вперед! Однак ми також прийняли за­кон, який на 50 % зменшує фінансування екологічної модернізації підприємств. Що це таке? Половина екологічного податку спрямовується в загальний бюджет, і куди потім діваються ці кошти, ми не знаємо.

Тому я звертаюся до пана міністра і до всіх присутніх: будьте наполег­ливими, звертайтеся до всіх, до кого можете, – до депутатів, органів державної влади, голів обласних державних адміністрацій, місцевих рад, щоб ми спільно відновили справедливість і всі кошти екологічного податку надходили до еколо­гічного фонду та використовувалися виключно для справи природи.

Також пропоную міністерству…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 1 хвилина.

 

НЕДАВА О.А. Дякую. Пропоную і прошу, Остапе Михайловичу, підтри­майте пропозицію нашого комітету, пропозицію парламенту щодо створення не­залежного екологічного фонду, в якому акумулюватимуться всі кошти екологіч­ного податку, а також кошти з інших джерел, які ми зможемо віднайти, для того щоб мати можливість відтворювати природу, наше довкілля і зберегти планету Земля. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановний колего.

До слова запрошується заступник міністра інфраструктури України з пи­тань європейської інтеграції Віктор Довгань. Бачите, до наших слухань доєд­налися не лише представники профільного міністерства, а й інших міністерств. Будь ласка, пане Вікторе. Потім – народний депутат Рябчин.

 

ДОВГАНЬ В.М., заступник міністра інфраструктури України з питань європейської інтеграції. Дуже дякую. Шановна пані головуюча! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань, колеги! Дійсно, транспорт є важливою інфраструктурною складовою економіки, але насправді він також є одним із найбільших забруднювачів навколишнього природного середовища.

Кабінет Міністрів України 30 травня 2018 року схвалив оновлену Націо­нальну транспортну стратегію України до 2030 року, якою вперше серед пріоритетів розвитку транспортної галузі передбачено розбудову безпечного для суспільства, екологічно чистого та енергоефективного транспорту.

Що ми робимо для цього? Насправді досить прикро, адже сьогодні мала би відбутися ратифікація фінансової угоди між Україною та Європейським інвести­ційним банком, якою передбачено залучення 150 мільйонів євро для електрифі­кації великої ділянки залізниці Долинська – Миколаїв. Це вузьке місце, ви знає­те, вчора там сталася аварія. Відповідно до Національної транспортної стратегії України ми послідовно здійснюємо перехід з дизельної тяги на електричну, і нам потрібно залучати кошти Світового банку, європейських банків для оновлення локомотивного складу, електрифікації важливих ділянок і ремонту відповідної залізничної інфраструктури. Ми дуже сподіваємося, що ця угода буде ратифі­кована і ми зможемо розпочати цей проект з електрифікації.

Автомобільний транспорт. Насправді 73 відсотки викидів парникових га­зів, якщо розглядати всі види транспорту, припадає на автомобільний транспорт. Ми розробили спільно з народними депутатами і зареєстрували два важливі законопроекти про автомобільний транспорт, які передбачені Угодою про асо­ціацію. Ми сподіваємося і віримо, що завдяки цим парламентським слуханням дані законопроекти будуть прийняті і реформа галузі відбудеться.

Крім того, якщо говорити про вантажні перевезення, ми розуміємо, що по­ступово треба переходити від перевезень автомобільним транспортом, який най­більше забруднює навколишнє природне середовище і розбиває дороги, на інші види транспорту. Для нас дуже важливий розвиток внутрішніх водних переве­зень. І ми віримо, що поданий на розгляд парламенту законопроект «Про вну­трішній водний транспорт», який є визначальним відповідно до Угоди про асоціацію і підтримується Європейською комісією, теж буде прийнятий і таким чином ми заберемо велику частину вантажів з фур на перевезення Дніпром і Дунаєм.

Нам теж дуже важливо, ми бачимо ситуацію з невідповідністю імпортних автомобілів сертифікатам «Євро-5» і «Євро-6», терміново це питання врегулю­вати, бо саме такі автомобілі є найбільшими забруднювачами.

І наостанок, буквально 2 секунди. Міністерство інфраструктури пропонує забезпечити створення національної транспортної моделі, щоб таким чином ра­зом з урядом розуміти, де є питомі нормативи викидів парникових газів, і таким чином обмежувати…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ДОВГАНЬ В.М. Дякую. Насправді всі ці проекти ми плануємо реалі­зувати в рамках національної транспортної моделі. І дуже важливо, що ми передбачаємо більше використання електричних видів транспорту. Ми залучили 400 мільйонів євро кредитів європейських банків для оновлення електротранс­порту в містах України, і вже чотири міста провели тендери на закупівлю нових трамваїв і тролейбусів. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановний колего.

Запрошуємо до слова народного депутата України Олексія Рябчина, який представляє фракцію «Батьківщина» і є головою підкомітету з питань енерго­збереження та енергоефективності. Приготуватися пані Світлані Гринчук.

 

РЯБЧИН О.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної без­пеки (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»). Шановні колеги! Дуже приємно бути тут, бачити багато знайомих облич, не лише тому що ми зустрічаємося в комітеті або на парламентських слуханнях чи на міжнародному рівні, ми з ва­ми дійсно робимо дуже багато для того, щоб Україна розвивалася як «зелена» країна.

Для інших присутніх, з ким я ще не мав честі познайомитися, хочу сказати, що питаннями зміни клімату і «зеленого» розвитку я займаюся близько 15 років, починаючи зі свого дисертаційного дослідження в Донецькому націо­нальному університеті, що тепер переїхав до Вінниці. Я впроваджував енерго­ефективні заходи, навчався у Великій Британії з цієї тематики і пишаюся тим, що ми з вами зараз проводимо чи не перші кліматичні парламентські слухання. Ми з колегами намагалися згадати, чи було щось подібне. Можливо, ще до ра­тифікації Кіотського протоколу, але ніхто не пам’ятає, тому можна вважати, що такі парламентські слухання відбуваються вперше.

Нам із колегами народними депутатами є за що червоніти перед людьми, однак ми пишаємося разом з вами, що Верховна Рада України стала другим парламентом світу, що ратифікував Паризьку угоду. Тому що було політичне лідерство окремих індивідуумів у Верховній Раді, у Кабінеті Міністрів, в Адмі­ністрації Президента, які зробили те, чим ми пишаємося.

Хочу подякувати міністерству, зокрема пану Семераку, пані Гринчук, пану Кузьо, іншим працівникам. Незважаючи на те, що я представляю фракцію «Батьківщина», яка є опозиційною, хочу сказати, що робота зроблена добре, од­нак є одне питання до нас усіх. Виходячи з власного досвіду (я можу багато розповідати, 3 хвилин не вистачить), я хочу привернути вашу увагу до питання підвищення обізнаності українців про зміну клімату. Ось ми прийняли закони, ратифікували угоди, написали якісь стратегії… Немає ніякої дискусії про це, якісні вони чи неякісні, немає «за» і «проти». А якщо немає дискусії (хоч ми по­стійно дискутуємо: потрібен мораторій чи ні, підвищувати пенсії чи не підвищу­вати), питання не розвивається.

Що ми зробили? Ми з колегами об’єдналися в міжфракційне об’єднання «Зелена енергія змін», до якого увійшли дуже багато колег, які присутні в залі. Ми бажаємо інтенсифікувати міжпартійну дискусію стосовно «зелених» питань: зміна клімату, розвиток відновлюваної енергетики, енергоефективність, електро­мобільний транспорт тощо. Ми з моїми колегами прагнемо, щоб такі питання розвивалися міжпартійно.

Скоро відбуватимуться парламентські, президентські, місцеві вибори. Я хотів би, щоб кожен політик про це спілкувався, заявив свою позицію – за чи проти. Ми бачимо це у Німеччині, у Великій Британії, у Франції… Коли ми про­аналізували «зелений» політичний дискурс у Німеччині і в Україні, то побачили, що кожна німецька політична партія має чітку позицію щодо безлічі питань – від органічного землеробства…

 

ГОЛОВУЮЧА. Я як член міжфракційного об’єднання просто не можу відмовити голові цього міжфракційного об’єднання. Будь ласка, 30 секунд.

 

РЯБЧИН О.М. А коли ми проаналізували програми політичних партій в Україні, бачимо: «Ми за зелену траву!», «Ми за блакитне небо!», «Ми за чисту воду!» – все… Я хочу, щоб це було конкретно визначено, і ми будемо це робити разом з вами, тому що ви є лідерами в цій сфері.

Ви повинні ставити запитання кандидатам на посади міських голів, кан­дидатам у депутати об’єднаних територіальних громад: «Що ви будете робити?» Поки ви не будете ставити таких запитань, ніхто не розумітиме важливості наслідків зміни клімату. Незважаючи на те, що, згідно із статистикою, у 2013-2017 роках вдвічі збільшилася частка українців, які переймаються питаннями зміни клімату, на сьогодні таких лише 15 відсотків населення. Ми маємо багато що робити разом. Тому засукаємо рукави і після цих кліматичних парламент­ських слухань запитаємо у політиків, що вони зроблять «зеленого» для країни, для громади, для міста. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановний пане Олексію.

Я з радістю запрошую до слова пані Світлану Гринчук, директора Депар­таменту з питань зміни клімату та збереження озонового шару Мінприроди. Будь ласка, пані Світлано. Приготуватися Остапу Єднаку.

 

ГРИНЧУК С.В., директор Департаменту з питань зміни клімату та збереження озонового шару Міністерства екології та природних ресурсів України. Доброго дня, шановні друзі! Шановна пані головуюча! Шановні народ­ні депутати, учасники парламентських слухань! Мені дуже приємно виступати з  цієї трибуни. Близько п’яти років мого життя присвячені боротьбі зі зміною клімату, і сьогодні я з впевненістю можу заявити, що, напевне, кожен із нас розуміє, що зміна клімату є однією з найгостріших проблем сьогодення. Про це говорять світові лідери, вони визнають цю проблему однією з найбільших у сві­ті. Це підтверджується результатами досліджень найавторитетніших науковців та експертів.

За результатами таких останніх досліджень, рівень двоокису вуглецю (СО2) в атмосфері на сьогодні вищий, ніж за останніх 800 тисяч років і, на жаль, продовжує зростати. До яких наслідків це вже призвело і до яких може при­звести в майбутньому, вже сказали поважні промовці, думаю, про це буде сказа­но і в наступних виступах. Я ж хочу сконцентруватися на основних проблемах, основних викликах, які постануть перед нами в найближчому майбутньому. І мінімум, що ми можемо зробити в найближчі роки, – докласти зусиль, щоб максимально імплементувати положення Паризької угоди.

Як сказав міністр, Мінприроди спільно із заінтересованими міністер­ствами, представниками громадськості, експертами за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку розробило проект Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року. Це один із перших документів, який закладає не просто цілі на тривалу перспективу, а пояснює, якими шляхами їх можна буде досягти. Хочу наголосити, що відповідно до аналізу і розрахунків, зроблених експертами з Національної академії наук (вони присутні тут і, думаю, доповнять мій виступ), якщо ми перейдемо на низьковуглецевий розвиток, підвищимо рі­вень енергоефективності, будемо розвивати відновлювану енергетику, то маємо всі можливості до 2050 року досягти скорочення викидів СО2 на 31-34 % порів­няно з 1990 роком. Я знаю, що це, можливо, небагато, але це показник, який є  для нас амбітним, справедливим у контексті участі у глобальному реагуванні на загрози зміни клімату.

Мало часу, так багато хотіла сказати. Перейду одразу до другого питання, про яке сьогодні мало згадували, але яке є не менш важливим, ніж скорочення викидів парникових газів, – адаптація до зміни клімату. Перед Міністерством екології та природних ресурсів, регіональними органами влади, органами місце­вого самоврядування стоїть виклик – розробити середньострокову Стратегію адаптації до зміни клімату до 2030 року. І тут ми повинні дуже активно спів­працювати, бо ця стратегія має бути сформована знизу догори.

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

ГРИНЧУК С.В. Тобто тільки у тісній співпраці з місцевими органами влади ми можемо зрозуміти, що відбувається на місцях, як зміна клімату впли­нула на певні території, що ми разом маємо зробити для поліпшення ситуації.

Друзі, завершу тим, що ми, на жаль, не можемо зупинити зміну клімату, але ми можемо зробити максимум для того, щоб якось уповільнити цей процес і залишити нашим дітям, нашим майбутнім поколінням планету хоча б такою, на якій ми живемо зараз. Я вам дуже дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дуже дякуємо вам за конструктивний виступ, пані Світлано.

Запрошую до слова Остапа Єднака, народного депутата України, секре­таря Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Будь ласка. Приготуватися панові Янтомасу Хімстрі.

 

ЄДНАК О.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, полі­тична партія «Об’єднання «Самопоміч»). Дякую. Шановні друзі! Свій виступ я  хотів би розпочати із запитання: на чому має базуватися наша внутрішня і зовнішня політика? Чи повинна вона мати якісь спільні ціннісні орієнтири? На чому будуть базуватися міжнародні відносини у майбутньому, на яких прин­ципах? Цими питаннями нині активно займаються інтелектуали. І питання зміни клімату теж є глобальним, тому що змінюється не лише температура повітря, змінюється природа міжнародних відносин, конфліктів, альянсів, випробову­ється на міцність ефективність та дієвість міжнародних інституцій.

Укладення Паризької угоди припало на початок, фактично, розколу між політикою, що базується на цінностях, і політикою, що базується на інтересах. Саме перед реальною загрозою глобальних кліматичних змін світ опинився в пошуках цього балансу. Україна на практичних кроках проходить цей шлях. Ратифікація Паризької угоди нашим парламентом – це однозначно крок, що базується на ціннісних орієнтирах, але далеко не амбітний очікуваний націо­нально визначений внесок на виконання угоди, базований на інтересах. Частково це можна виправдати погіршенням системи державного управління, викликами воєнного часу тощо. Але в наступні роки у нас теж буде виклик – балансувати між інтересами та цінностями і подати наступний очікуваний національно ви­значений внесок, який, на мою думку, має бути набагато більш амбітним, а не базуватися на принципах business as usual.

Власне, я вважаю хибним базувати розвиток нашої держави на вузьких інтересах фінансово-промислових груп, які, на жаль, мають вплив, зокрема і в цьому парламенті. Ці групи якраз домінують в енергетичному секторі, на який припадає переважна частка викидів парникових газів. Нашими інтересами повинні слугувати ціннісні орієнтири, саме вони, я вважаю, зберегли нас і євро­пейський вектор розвитку України під час Революції Гідності.

Щодо практичних кроків реформ. Український парламент останніми рока­ми прийняв низку важливих законів, особливо варто відзначити Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку», Закон України «Про оцінку впливу на дов­кілля». Але важливим етапом є також реалізація та якісне виконання цих зако­нів. Тут теж є питання інтересів чи цінностей. Зокрема, останні події у Свидівці на Черкащині, де планується будівництво великого курорту з інфра­структурою, чи будівництво вітрової електростанції у Воловці на Закарпатті – це питання якраз того, що треба виважено підходити до прийняття рішень і зрозуміти, якою є наша державна політика, ґрунтується вона на цінностях чи на вузьких інтересах.

Ми очікуємо від Міністерства екології та природних ресурсів пакет законопроектів у сфері моніторингу, звітності, верифікації викидів парникових газів, ми оперативно його розглянемо в парламенті.

Важливу роль у боротьбі зі зміною клімату повинні відігравати регіо­нальні та місцеві стратегії щодо енергетичного розвитку та щодо зміни клімату. У цих питаннях, звичайно, ми покладаємося на органи місцевого самовряду­вання, на експертів.

 

ГОЛОВУЮЧА. Прошу, 30 секунд.

 

ЄДНАК О.В. Звичайно, потрібно також покладатися (я приєднуюся до колеги Рябчина) на роль політичних партій. Політична партія «Сила людей», членом якої я є, якраз обстоює принцип формування політики, який правильно зазначила представник Мінприроди, знизу догори. Члени нашої партії беруть активну участь у формуванні екологічної політики і кліматичної стратегії партії. Це те, що я хотів би бачити і в інших політичних партіях, тому що це забезпе­чить виконання всіх цих стратегій і політик на всіх рівнях (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановний пане Остапе, за зусилля, яких ви докладаєте для просування екологічної проблематики.

І з радістю запрошуємо до слова директора Представництва ПРООН в Україні пана Янтомаса Хімстру. Будь ласка.

 

ХІМСТРА Я., директор Представництва ПРООН в Україні. Шановна пані заступник Голови Верховної Ради України! Шановний пане міністре! Шановні народні депутати України! Для мене висока честь виступати сьогодні перед вами. Я вибачаюся, що не можу виступати перед вами українською мо­вою, але сподіваюся, що пані віце-спікер надасть мені 6 хвилин.

Організація Об’єднаних Націй відіграє особливу роль щодо зміни клімату в усьому світі. Ми маємо привілей об’єднувати всі країни світу для встанов­лення дуже високих стандартів щодо зміни клімату, пом’якшення наслідків та адаптації до таких змін.

Коли ми приїжджаємо додому, коли ми приїжджаємо в Україну, ми допомагаємо уряду, допомагаємо Україні виконувати ці високі очікування, які були встановлені в Кіото, Парижі, Ріо-де-Жанейро, Канкуні, Монреалі.

Україна була, серед інших, членом-засновником Організації Об’єднаних Націй, тож дуже приємно прислужитися цій країні.

Дозвольте мені дати три короткі поради у цій сфері, щодо зміни клімату.

Перше. Зміна клімату – це сфера державної політики, національні заходи з реалізації такої політики. Однак Україна – це дуже велика країна, тому ми не повинні забувати, що питання зміни клімату мають знайти відображення на рівні області, району і громади. Інакше нічого не зміниться.

Друге. Як зазначив міністр екології та природних ресурсів, зміна клімату – це питання, яке стосується кожного міністерства, яке має вирішуватися всім урядом і всім суспільством. Як сказав міністр, питання, пов’язані із зміною клімату, є глобальними, тому вони мають вирішуватися і урядом, і всім суспільством.

Третє. Кліматичні зміни та зусилля України в цій сфері мають бути дове­дені, мають бути вимірювані. Ми повинні довести світові, що Україна зміню­ється, і поліпшення даних, статистики та заходів будуть ключовими для цього.

Нарешті, зміна клімату – це також і дуже особиста справа. Я сподіваюся, що ви також почнете вживати заходів вже сьогодні. Не використовуйте надто багато паперу, користуйтеся електронними засобами комунікації. Будь ласка, да­вайте позбудемося таких одноразових пляшок. І, врешті, можливо, завтра ви вирішите поїхати на роботу на велосипеді (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Щиро дякуємо, пане Хімстра.

Запрошую до слова Дмитра Матющенка, начальника відділу Управління економічного співробітництва МЗС України, що дуже важливо, бо ми тісно спів­працюємо в цих питаннях з Міністерством закордонних справ. Приготуватися Володимиру Осадчому.

 

МАТЮЩЕНКО Д.О., начальник відділу Управління економічного співро­бітництва Міністерства закордонних справ України. Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Україна є невід’ємною частиною глобальних трансформаційних процесів, що справляють істотний вплив на динаміку соціально-економічних перетворень у державі. Міжнародна співпраця з питань протидії зміні клімату є саме таким процесом, оскільки дає можливість залучати іноземні інвестиції в проекти з енергозбереження, енерго­ефективності, модернізації виробництва, охорони довкілля.

У 1996 році Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. У 2016 році, 20 років потому, Україна однією з перших ратифікувала Паризьку угоду, що формує нову систему міжнародної кліматичної співпраці.

Україна є активним учасником такої співпраці. Так, у першому періоді дії Кіотського протоколу Україна була беззаперечним лідером з реалізації проектів спільного впровадження, на які припадало 58 % одиниць скорочення викидів у глобальному масштабі. Тож, беззаперечно, є необхідність активного залучення України до процесу розроблення Книги правил і процедур Паризької угоди, її ринкових та неринкових механізмів. При цьому участь делегацій України у кон­ференціях ООН щодо зміни клімату дає можливість не лише підтримувати на високому рівні міжнародний імідж України як активного учасника міжнародної кліматичної співпраці, а й відстоювати національні інтереси України з питань, що виходять далеко за межі тематики довкілля. Йдеться насамперед про проти­дію намірам Російської Федерації легітимізувати зміну статусу Автономної Рес­публіки Крим та міста Севастополя в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Паризької угоди. Робота в цьому напрямі вимагає скоординованих зусиль усіх причетних міністерств та відомств.

Зазначу, що під час травневої Конференції ООН з питань клімату, що відбулася у Бонні, делегація України виголосила заяву, в якій закликала Секре­таріат Рамкової конвенції ООН про зміну клімату неухильно дотримуватися пункту 6 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність Украї­ни» № A/RES/68/262(2014) та не враховувати у глобальних чи регіональних оглядах статистичну інформацію, що подається Російською Федерацією, в час­тині тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. У результаті вжитих українською стороною заходів Секретаріат Рамкової конвенції ООН про зміну клімату почав застосовувати поруч з росій­ською звітністю примітку з посиланням на Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» № A/RES/68/262(2014). Наявність та­кої примітки є чітким орієнтиром для міжнародних експертів щодо порядку поводження з російською звітністю.

Паризька угода, її інструменти і механізми наразі формуються. Сторонам ще необхідно досягти консенсусу з таких принципових питань: формування ринкових механізмів; діяльність виборних та допоміжних органів Паризької угоди; питання звітування. Тож необхідно підтримати активну участь України в переговорному процесі, адже йдеться про роль і місце України у міжнародній кліматичній співпраці. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, що вклалися в регламент.

Я з радістю запрошую до слова Володимира Осадчого, директора Україн­ського гідрометеорологічного інституту, члена-кореспондента Національної академії наук України. Прошу. Підготуватися Сергію Рудику.

 

ОСАДЧИЙ В.І., директор Українського гідрометеорологічного інсти­туту ДСНС та НАН України. Дякую, пані Ірино. Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Перед тим як розпочати свій виступ, я хочу подарувати нашій головуючій пані Ірині дві книги, над якими працювали українські науковці під час виконання першої і останньої Кліматичної програми України, яка фінансувалася з 1998 року по 2002 рік. Було виконано величезний обсяг роботи, випущено більше 10 монографій, які зараз використовуються в різних галузях національної економіки.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановний колего. Я з радістю передам ваші подарунки до музею Верховної Ради України. Думаю, це добра ідея, щоб наш музей мав таку літературу (Оплески). Прошу, 3 хвилини для виступу.

 

ОСАДЧИЙ В.І. Питання зміни клімату є одним із ключових елементів проблеми сталого розвитку, усіх її складових, це економічні складові та охорона навколишнього природного середовища. Паризькою угодою, яку Україна підпи­сала 2015 року, та іншими міжнародними кліматичними документами, підписа­ними Україною раніше, включаючи Кіотський протокол, визначено два основні напрями боротьби зі зміною клімату.

Перший, про який всі ми сьогодні слухали, – запобігання зміні клімату шляхом скорочення викидів та збільшення поглинання парникових газів.

Другий – оцінка стану кліматичної системи та адаптація до зміни клімату. Про це казали трохи менше. Чому? Тому що вирішення питань за другим напря­мом потребує наукового потенціалу дуже високого рівня.

З метою забезпечення координації міжнародних зусиль, спрямованих на поглиблення досліджень зміни клімату, ще в 1979 році Всесвітня метеорологічна організація ООН започаткувала постійно діючу Всесвітню кліматичну програму. Реалізація Всесвітньої кліматичної програми та глобальної рамкової основи для кліматичного обслуговування країн світу здійснюється в рамках національних кліматичних програм.

Як я вже сказав, протягом 1998-2002 років діяла Кліматична програма України, затверджена постановою уряду, але вона була профінансована на 16 %. Головним виконавцем наукової частини цієї програми був Український гідро­метеорологічний інститут. У рамках виконання цієї програми отримані дуже важливі результати для нашої держави, однак більша її частина не була викона­на. Тобто не вдалося створити сучасну високотехнологічну систему спостере­жень та прогнозування за кліматичними параметрами і доведення інформації до користувачів.

Перший крок вже зроблено – прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 року № 878-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на пе­ріод до 2030 року», яким передбачено затвердження Державної науково-техніч­ної програми у сфері зміни клімату.

Тепер ми очікуємо на увагу з боку Верховної Ради України, зокрема щодо забезпечення фінансування нашої науки про клімат на рівні, який був 15 років тому, зважаючи на її вагомий прогностичний потенціал, здатний відігравати величезну роль у наданні допомоги суспільству щодо планування безпечного і  сталого майбутнього. Координатором таких досліджень може виступити Український гідрометеорологічний інститут ДСНС та НАН України.

Підтримуючи розпорядження Кабінету Міністрів України щодо затвер­дження у 2019 році Державної науково-технічної програми у сфері зміни кліма­ту, пропонуємо передбачити в Рекомендаціях нинішніх парламентських слухань такі позиції:

• визначити Національну академію наук України одним із співрозробників Державної науково-технічної програми у сфері зміни клімату;

• передбачити в зазначеній державній програмі розділ «Комплексні до­слідження клімату України».

Таким чином, після такої уваги з боку держави, зокрема Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України, я думаю, наша наука зробить вели­кий крок у надзвичайно важливій роботі з адаптації нашого суспільства і держа­ви до кліматичних змін. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата Сергія Рудика. Будь ласка. Приготуватися Юрію Туниці.

 

РУДИК С.Я., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (одномандатний виборчий округ № 198, Черкаська область, самовисуванець). Шановна Ірино Володимирівно! Шановні колеги! Дозволю собі розпочати виступ із запитань, відповіді на які, на жаль, шокують.

Чи хтось із вас уявляв собі ситуацію, що в пустелі Сахара, де поверхня прогрівається до 70-80ºС, може випасти сніг, або що замерзне Ніагарський водо­спад, або що у Флориді – головному відпочивальному штаті США може випасти сніг? Між тим, так і є. За останніх 37 років у Сахарі чотири рази йшов сніг, Ніагарський водоспад уже замерзав, його бризки замерзали на льоту, у Флориді йде сніг. Це правда.

Україна, на превеликий жаль, теж не пасе задніх у цьому параді природних аномалій. На сьогодні нікого не здивуєш повенями на Закарпатті, підтопленнями на Херсонщині, Олешківська пустеля дедалі більше стає схожою дійсно на пу­стелю. Я вже не кажу про те, що в абсолютній більшості сільських населених пунктів, де колись була вода в криницях, тепер її вже просто немає. Я сам виріс у селі, мабуть, як і багато з присутніх у цьому залі, їздив до бабусі у Заставнів­ський район Чернівецької області. Тепер приїжджаєш в гості до батька, закида­єш відро, «а в ответ – тишина». Це називається двома простими словами: зміна клімату.

І, власне, все, про що ми сьогодні говоримо, – це про міжнародний доку­мент, який на сьогодні, слава Богу, вже підписали 178 країн за 55 необхідних. На превеликий жаль, з угоди вийшли Сполучені Штати Америки, які сьогодні свят­кують День незалежності. Про це треба говорити, говорити голосно. Ми пра­вильно кажемо, що український парламент другим у світі ратифікував Паризьку угоду, і ми молодці.

Що ми маємо зробити (це ключове питання сьогоднішніх парламентських слухань), щоб стримати процес зміни клімату? Звичайно, ми не головна країна у цьому процесі, на першому місці Китай, де 1,5 мільярда населення, яке постій­но хоче їсти, яке використовує екстенсивні методи сільського господарства, – ми все це розуміємо. Ми «головне» уже зробили – наша економіка у стані стагнації, підприємства стоять, Донбас із шахтами окупований, а Кримський шельф уже під чоботом окупанта, на превеликий жаль. Переконаний, рано чи пізно ми від­родимо українську економіку, але наразі запитання: що робити сьогодні?

Сьогодні ми можемо зробити те, що, власне, вже робимо. Учора парламент прийняв дуже важливий законопроект, який забороняє вирубку лісів і вперше запроваджує кримінальну відповідальність за вирубку цінних порід дерев. Тепер можуть ув’язнити до 12 років, якщо до таких дій долучилася велика кількість людей. Це перемога, але не панацея…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

РУДИК С.Я. Підвищено до 22,5 тисячі гривень адміністративний штраф за незаконну вирубку лісу. Це теж великий плюс.

Заступник міністра інфраструктури сьогодні сказав: ми запроваджуємо електротранспорт, три міста вже проводять тендери на закупівлю тролейбусів і трамваїв. Треба продовжувати роботу в цьому напрямі.

І ми будемо все це робити, якщо кожен із присутніх у цьому залі вважати­ме справу річки, криниці, пляжу своєю особистою справою, а не справою дядь­ка, який нібито прийде і наведе лад… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Ні, шановний колего, мене потім інші промовці звинуватять в упередженому до них ставленні. Дякуємо. Дивіться, у нас депута­ти вже захоплюють трибуну навіть на парламентських слуханнях. Пане Сергію, я вас дуже прошу…

Юрій Туниця, ректор Національного лісотехнічного університету України, академік Національної академії наук України. Просимо.

 

ТУНИЦЯ Ю.Ю., ректор Національного лісотехнічного університету України. Шановна пані головуюча! Шановні пані і панове! Проблема надзвичай­но складна, і я волів би почути все-таки більш конструктивну розмову. Зараз я можу лише внести кілька конкретних пропозицій.

Перше. Газотранспортна система України займає 113,4 тисячі гектарів найродючіших у світі земель, паралельно будується «Північний потік-2». Чому ми, пане міністре і всі інші, забули про екологічний аспект? Це ж екологічний злочин! Вони створюють на Балтиці небезпеку для майбутніх поколінь, а ми не оцінюємо, скільки ми втратили через функціонування газотранспортної системи, яка обслуговує Росію. Отже, треба провести дослідження, виставити рахунок, розглянути це питання в міжнародних судових інстанціях.

Друге. Президент і Верховна Рада мають звернутися з політичною заявою до Організації Об’єднаних Націй, до ПАРЄ щодо невідповідності будівництва «Північного потоку-2» духу і букві міжнародних документів щодо запобігання зміні клімату.

Державному агентству лісових ресурсів під патронатом шановного міні­стра, який слухає мене уважно, треба нарешті розробити програму збільшення площі лісів на 3 мільйони гектарів на незручних для сільськогосподарського користування землях. На це можна взяти гроші, шановний пане Остапе, з між­народних фондів, передбачених для виконання Паризької угоди. Бо угодою передбачено баланс: або модернізуєте техніку, щоб зменшити викиди, і платите колосальні гроші (яких ми не маємо), або збільшуєте площу лісів та інших при­родних абсорбентів парникових газів. Ліси це роблять найкраще.

І нарешті, шановні колеги, ми ніколи не досягнемо результатів у вирішенні всіх цих проблем, якщо у нас не буде фахівців. Ми виконали у 2000 році проект вартістю 1,5 мільйона доларів США, підготували принципово нових фахівців – економістів-екологів. Однак ця професія досі не внесена до Класифікатора про­фесій, тому ні Мінприроди, ні Кабінет Міністрів не мають фахівців, які вміють оцінити і економічну, і екологічну ситуацію.

І останнє. Ми вже у 2012 році припинили просувати ідею Екологічної конституції Землі, яку проголошували три Президенти України і два міністри – МЗС і Мінприроди…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

ТУНИЦЯ Ю.Ю. Паризька угода без започаткування процесу підготовки проекту та публічного обговорення Екологічної конституції Землі виконана не буде. Пані Ірино, я хочу вам подарувати примірник англійською мовою. Такий проект у нас уже є кількома мовами, але лежить мертвим вантажем.

Дякую, шановні колеги. Бажаю конструктивнішої роботи! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановний колего. І дякую, що привернули увагу до надзвичайно важливої теми – російського політичного проекту «Північний потік-2». Маю вас запевнити, що Верховна Рада України на всіх рівнях, на всіх міжнародних майданчиках порушує питання руйнівності цього проекту не тіль­ки для економіки України, а й для незалежності Європейського Союзу.

Запрошую до слова Олександра Косовця, директора Центральної геофізич­ної обсерваторії імені Бориса Срезневського ДСНС України. Підготуватися Ігорю Букші.

 

КОСОВЕЦЬ О.О., директор Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського ДСНС України. Шановні учасники парламентських слухань! Оскільки процес глобального потепління найбільш яскраво простежу­ється на прикладі зміни температури повітря, вирішено проаналізувати зміни за період з 1961 року по 1990 рік (це стандартна кліматична норма) і те, що маємо з 1991 року по 2015 рік. Для аналізу використані результати спостережень всіх метеорологічних станцій України.

Аналіз отриманих даних дає підстави стверджувати, що кліматичні зміни в Україні останніми роками прискорюються. Учасникам парламентських слухань роздані матеріали, там є відповідні таблиці.

Тенденції до збільшення середньої річної температури повітря за рахунок значного потепління в зимовий період, які спостерігалися наприкінці ХХ століт­тя, збереглися і в перші десятиліття ХХІ століття. Найбільше потеплішала за цей період зима на Поліссі – на 1,5ºС, у лісостепу зимові температури підвищи­лися  на 1,3ºС, у степу протягом останніх двох десятиліть потеплішало на 0,9ºС, а в степових районах Криму – лише на 0,5ºС. Зима в Карпатах потеплішала на 1ºС, а ось на Південному березі Криму зимові температури підвищилися лише на 0,2ºС.

Другий за значущістю внесок у підвищення річної температури зробило літо. Влітку температура повітря по всій території України зросла на 1,3-1,5ºС. Для степових районів Криму підвищення саме літньої температури стало основ­ним внеском у річне потепління. Найбільш значне підвищення температури вліт­ку відбулося у Карпатах і на Південному березі Криму – на 1,5ºС.

Весна на Поліссі стала теплішою на 1,1ºС, у лісостепу підвищення становило 1ºС. Підвищення весняних температур у степових районах становить 0,8ºС. У степовому Криму та Карпатах останніми роками потеплішало на 0,6ºС, а на півдні Криму – на 0,5ºС.

Осінь в Україні потеплішала менше за інші пори року.

Річна температура повітря в останні два десятиліття майже на всій території України підвищилася на 0,7-0,1ºС, лише в Криму підвищення становило 0,6ºС.

На завершення хочу сказати (хоча мене орієнтували на 5 хвилин, тому матеріалу, зрозуміло, більше), що державна гідрометеорологічна служба на сьогодні є єдиною структурою, яка не має профільного органу виконавчої влади. З 2005 року служба включена у структуру МНС, з кожним роком статус служби знижувався, відповідно зменшувалася зарплата працівників. Тому є пропозиція на базі існуючої мережі гідрометеорологічних спостережень утворити у складі Мінприроди службу, яка буде опікуватися не лише гідрометеорологічними спостереженнями, а й моніторингом довкілля, – державну службу з питань гідрометеорології та моніторингу навколишнього природного середовища. Фінансуватися вона має з двох джерел – за бюджетною програмою «Гідро­метеорологічна діяльність», а також за новою програмою «Моніторинг забруд­нення довкілля», яка має бути створена. На жаль, часто забувають про те, що без нормального моніторингу… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановний пане Олександре, за виступ.

Запрошую до слова Ігоря Букшу, завідувача лабораторії моніторингу та сертифікації лісів Українського НДІ лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького. Підготуватися Олександру Дячуку.

 

БУКША І.Ф., завідувач лабораторії моніторингу та сертифікації лісів Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького. Шановна пані Ірино! Шановні народні депутати України! Шановні пані і панове! Шановні учасники парламентських слухань! Ліси та лісове господарство є невід’ємною складовою кліматоохо­ронної політики. Це визнано на міжнародному рівні і відображено у глобальних міжнародних документах та угодах, але, на жаль, в Україні саме клімато­охоронна роль лісів дотепер залишається недооціненою. Сподіваюся, що після цього високого зібрання ситуація покращиться.

Добрим прикладом підтримки міжнародних ініціатив є проекти, які проводилися в Україні, – це і відомий проект Clima East, і проект FAO щодо визначення пріоритетів у запобіганні зміні клімату, і розроблення Стратегії низьковуглецевого розвитку України, в яких значна увага приділена саме лісо­вим питанням. І це не дивно, адже, за оцінкою міжнародної групи експертів з питань зміни клімату, близько 20 % проблем зміни клімату лежать якраз у га­лузі лісового господарства та землекористування, тому було б логічно, щоб і 20 % уваги та ресурсів спрямовувалося саме на вирішення питань лісів і лісово­го господарства.

Чому це важливо для України? Рівень лісистості в Україні дуже низький порівняно з іншими європейськими країнами. Україна посідає 37-ме місце за рівнем лісистості у Європі, але, зважаючи на велику площу країни, наші ліси поглинають близько 7 % національних викидів парникових газів. У Європей­ському Союзі ліси поглинають близько 13 %, при тому що лісистість становить близько 38 %. Лісистість України – 15,9 %, тому, відповідно, потенціал для збільшення рівня поглинання є, він якраз у сфері національних інтересів. Питання поглинання лісами викидів тісно пов’язані із збереженням біорізнома­ніття, з покращенням якості довкілля, із створенням нових робочих місць та ба­гатьма іншими комплексними синергетичними ефектами, які може забезпечити діяльність у лісовому господарстві.

Ліси є чистими поглиначами, вони щороку поглинають близько 65 мільйо­нів тонн СО2. Однак через природне старіння лісів і через те, що ліси інтенсивно всихають під впливом зміни клімату, прогнози досить невтішні, у подальшому поглинаюча здатність лісів буде зменшуватися. Тому саме зараз треба приділити увагу лісовому господарству в контексті удосконалення нормативної бази. Нормативна база, розроблена в минулому, нині просто не діє. Потрібно покра­щити інформаційне забезпечення. У нас зупинена програма моніторингу, не фінансується…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

БУКША І.Ф. І лише зараз є наміри щодо національної інвентаризації лісів, яка дасть відповідь на багато запитань.

Потрібно також впроваджувати кращі практики в лісовій галузі, вдосконалювати фіскальні механізми, фінансування і особливо стимулювання. Коли здійснюється стимулювання зменшення викидів, то потрібно стимулювати і збільшення поглинання. Тому я вважаю, що адаптація лісового господарства до зміни клімату – це не галузева, а національна проблема. І ми мусимо усвідомити, що Україна буде багата лісами, коли лісистість збільшиться хоча б до 17 %, як передбачені законодавством (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановний колего.

Запрошую до слова Олександра Дячука, старшого наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування. Підготуватися Юрію Марчуку.

 

ДЯЧУК О.А., старший науковий співробітник Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України». Доброго дня, шановні колеги! Про те, що викиди парникових газів у світі та в Україні інтенсивно зростають і це призводить до глобального потепління, яке, своєю чергою, є при­чиною дуже несприятливих гідрометеорологічних явищ, несприятливого для здоров’я людей середовища, сказано багато. І сказано про те, що Паризька угода покликана об’єднати зусилля країн світу в розв’язанні проблем, спричинених зміною клімату.

Як уже було сказано, Паризька угода передбачає недопущення підвищення глобальної температури повітря більш як на 1,5ºС, і що для цього треба робити. Зокрема, було відзначено, що необхідно переходити на відновлювані джерела енергії, здійснювати декарбонізацію економіки, звичайно, за умови підвищення соціально-економічного добробуту громадян, збереження національних інте­ресів тощо.

Ми в Інституті економіки та прогнозування Національної академії наук України одразу після ратифікації Паризької угоди розпочали дослідження щодо переходу України на відновлювані джерела енергії до 2050 року, яке завершили минулого року. Результати дослідження показують, що Україна має цілком до­статній потенціал, щоб забезпечити себе відновлюваними джерелами енергії повною мірою, для того щоб зменшити техногенне навантаження на навколишнє природне середовище та піднести добробут населення. Більше того, наше до­слідження показує, що за такої ситуації Україна може загалом виграти в еконо­мічному плані, оскільки перехід до низьковуглецевого розвитку, до моделі еко­номіки, базованої на відновлюваних джерелах енергії, може принести додаткові економічні вигоди, адже це означатиме перехід на нові технології виробництва, нові види продукції та послуг. І найголовніше – за такого розвитку зросте кіль­кість робочих місць, підвищиться зайнятість населення, причому не в якихось окремих промислових зонах, а по всій території України.

Ми також співпрацювали з Міністерством екології та природних ресурсів за підтримки донорів, таких як USAID, в розробленні проекту Стратегії низько­вуглецевого розвитку України до 2050 року, про яку сьогодні казав пан міністр. Наші дослідження доводять, що реалізація цієї стратегії лежить у межах Паризької угоди щодо недопущення підвищення температури до 2ºС. Така ціль амбітна, вона може переглядатися кожні п’ять років, і вона також несе позитивні соціально-економічні вигоди для України, адже питання енергетичної незалеж­ності просто зніметься з порядку денного.

Наостанок хочу висловити наші пропозиції:

• рекомендувати Кабінету Міністрів України невідкладно схвалити Стратегію низьковуглецевого розвитку України до 2050 року та подати її до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, щоб показати, що Україна зберігає лідируючі позиції в боротьбі зі зміною клімату на глобальному рівні;

• рекомендувати парламенту внести зміни до законодавства, визначивши проблему зміни клімату і адаптації до неї ще одним науковим напрямом досліджень… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам за виступ, шановний пане Дячук. Я сього­дні, як іменинниця, цілу бібліотеку після слухань отримаю.

Запрошуємо до слова Юрія Марчука, голову Товариства лісівників України. Будь ласка. Підготуватися Тетяні Тимочко.

 

МАРЧУК Ю.М., голова Всеукраїнської громадської організації «Товариство лісівників України». Шановні колеги! Хочу сказати, що я буду використовувати у своїй презентації, яку ви побачите з дозволу міжнародної групи вчених, які працюють у Відні, в якій працює наш учитель – професор Анатолій Зіновійович Швиденко (в залі присутній ще один із його учнів – Ігор Букша), результати цілої низки досліджень і цікаві дані, можливо, нові для вас.

Ми завжди розглядаємо ліс (саме так говорили про ліс сьогодні в залі) як ресурс. Але це зовсім не ресурс, це серйозний екологічний чинник. Суспільство змінюється дуже швидко, трансформації в суспільстві відбуваються надзвичайно потужно, тепер за життя людини змінюється так багато, як не змінювалося ніколи раніше. Ці виклики можна побачити на слайді.

Подивіться температурні режими з 1891 року по теперішній час. Темпера­тура на Землі почала різко змінюватися з 1990-х років минулого століття. Пішло підвищення, і найважливіше, що воно пішло в Арктиці. Північна півкуля: Європа – температура влітку, Європа – річна температура – скрізь із 1980 року різко пішло підвищення.

Що робить Європейський Союз у такій ситуації для вирішення проблеми лісів? У 2013 році він приймає лісову політику, яка базується на трьох основних програмних продуктах. Того ж 2013 року ООН приймає велику програму від­творення лісових ландшафтів до 2030 року на площі 300 мільйонів гектарів, бо підрахували, що на сьогодні за секунду зникають два футбольні поля лісів. Китай зобов’язався створити 70 мільйонів гектарів лісів, США – 65 мільйонів гектарів.

А що Україна? Підтримуючи Юрія Юрійовича Туницю, хочу сказати, що нам потрібні три базові програмні продукти. Ми не маємо узгодженої національ­ної лісової політики. Програма відтворення лісів завершилася у 2015 році, і ми не можемо нову програму затвердити, бо Мінфін проти. У нас немає можливості фінансувати ці проблеми, а ліси горять на півдні.

Базова програма Європейського Союзу щодо лісів ґрунтується на восьми основних функціях (не буду їх зачитувати, бо мало часу). Чи можемо ми їх закласти в основу національної лісової політики України? Можемо. Тому Това­риство лісівників України, яке я очолюю і яке на сьогодні налічує близько 30 тисяч членів, ініціює проведення у вересні цього року з’їзду лісівників Украї­ни, щоб обговорити ці питання.

Зверніть увагу, нині 50 % території України перебуває в зоні ризику. Якщо клімат буде змінюватися такими темпами, до 2100 року у нас не буде трьох основних порід дерев – дуба, берези і сосни. Степ буде в Житомирі.

Олешківські піски. Остання пожежа: 600 гектарів згоріло, 60 мільйонів вилетіло в повітря. Протягом трьох років нічого не фінансується в лісовому господарстві на півдні та сході. Останні точні американські знімки показують…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

МАРЧУК Ю.М. Що робити? Ми не чекали відповіді на ці запитання. Підготовлений проект указу Президента, де все розписано. Основне питання – створити фонд фінансування лісового господарства. Група наших експертів під­готувала відповідні законопроекти. Спасибі народним депутатам з екологічного та аграрного комітетів: законопроекти розглянуті цими комітетами і можуть бути внесені на розгляд парламенту. Уряд упродовж двох тижнів на рівні урядових комітетів обговорює, що робити з цими законопроектами. Поки що підтримки від Мінфіну немає.

Я дуже сподіваюся, що доки ці закони будуть прийняті, ліси півдня і сходу залишаться цілими, а лісова охорона все-таки буде отримувати трохи більшу зарплату, ніж сьогодні – 1,5 тисячі гривень у Херсонській області (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Шановний пане Юрію, дуже дякуємо за актуальний виступ.

Запрошую до слова Тетяну Тимочко, голову Всеукраїнської екологічної ліги. Пані Тетяно, раді вас вітати, будь ласка.

 

ТИМОЧКО Т.В., голова Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська екологічна ліга». Я вирішила відкинути вступ, заклики або плачі, з якими громадськість завжди виступає перед урядовцями, добиваючи їх фактами. Сьогодні їх вже багато прозвучало. Всеукраїнська екологічна ліга і Національна екологічна рада України, до складу якої входять 32 національні природоохоронні організації, давно розглядають ці питання. Зараз я хочу озву­чити декілька конкретних пропозицій і вимог до уряду України, до владних структур, для того щоб перейти від накопичення тонн паперів, які називаються стратегіями, законопроектами, концепціями, до цілком конкретних кроків.

В Україні, на жаль, досі домінує енерго- і ресурсоємна економіка. Ми по-хижацьки використовуємо природні ресурси, знищуємо будь-яку перспективу України. У нас існує негативна тенденція: піднесення економіки – збільшення викидів, зменшення виробництва – зменшення викидів. Не стали винятком і останні роки: з 2015 року по 2017 рік ми маємо збільшення викидів парникових газів на 8 %, бо, незважаючи на кризу, окупацію, зменшення виробництва на Донбасі, почали ставати на ноги. Всупереч усьому ми стаємо на ноги, але вод­ночас робимо більше викидів через старі технології, старі підходи.

Що можна зробити? Чи ми і надалі маємо бути в такому тренді? Ні, ми маємо відмовитися від цієї негативної тенденції. Замість отієї величезної кількості паперів Україна має ухвалити Стратегію збалансованого (сталого) роз­витку, де будуть відображені 17 глобальних Цілей сталого розвитку до 2030 ро­ку, які є базовим документом для всіх країн світу. Стратегія передбачає струк­турну перебудову економіки, розвиток відновлюваної енергетики, зменшення викидів, підвищення лісистості, збільшення кількості об’єктів природно-заповід­ного фонду. Стратегія збалансованого (сталого) розвитку – це той тренд, який дає можливість жити нинішньому поколінню, не знищуючи майбуття.

Що конкретно ми як громадські організації пропонуємо? Для України урядовці в усіх своїх документах мають встановити фільтр, який називається екологічно безпечними технологіями. Жоден закон України, ні транспортна, ні енергетична стратегія не мають бути ухвалені без узгодження інтересів природи. Ми маємо змусити забруднювачів платити. Ми єдина країна у світі, де забруд­нювачі формують статистичні дані, у нас підприємства звітують, скільки вони викидають. Ні, на кожній трубі ми маємо встановити датчики, які надаватимуть інформацію, скільки викидається забруднюючих речовин, – отоді буде еколо­гічний податок, про який казав шановний народний депутат Олег Недава, тоді він збільшиться не в 2, не в 3, а в 10 разів, і тоді за ці кошти можна буде…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

ТИМОЧКО Т.В. І тоді підприємства-забруднювачі замисляться, чи їм стільки викидати, чи поставити фільтри і забезпечити краще дихання містам, де вони працюють. Тоді економічні інтереси збігатимуться з екологічними. Прин­цип «забруднювач платить» змусить нарешті бізнес враховувати інтереси людей, природи і довкілля не тільки в межах України. Саме тому екологічні громадські організації вимагають не просто розмов про зміну клімату. Почніть нарешті приймати закони, які реально зменшать… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановна пані Тетяно, зокрема і за активну громадянську позицію.

Запрошуємо до слова Руслана Гаврилюка, голову Національного екологічного центру України. Приготуватися пані Олені Вусик.

 

ГАВРИЛЮК Р.Б., голова Всеукраїнської громадської організації «Національний екологічний центр України». Дякую, пані Ірино. Шановні панове народні депутати! Шановні урядовці, гості, високоповажне товариство! Глобаль­на зміна клімату є потужним викликом для всього людства, у тому числі для України. І дуже добре, що ми перейшли до виступів представників громадсько­сті, вони відрізняються від промов урядовців і народних депутатів.

Переходячи одразу до конкретних пропозицій і розвиваючи попередній виступ, хочу зупинитися на впливі української енергетики на клімат. Реальною зміною в підходах до ведення економічної діяльності, яка убезпечить наше майбутнє, може бути комплексний Національний план у сфері енергетики та зміни клімату на 2021-2030 роки, передбачений національною Стратегією адап­тації до зміни клімату. Національний план має бути розроблений і затверджений 2020 року, який вже на порозі. За цей план відповідальне Міненерговугілля, представників якого сьогодні немає в цьому залі. Тому ми закликаємо, щоб все-таки Мінприроди підштовхнуло Міненерговугілля до розроблення цього плану і до реальних змін.

Насправді виглядає так, що Міненерговугілля не дуже переймається проб­лемою глобальної зміни клімату. За його ініціативи, без погодження з Мінпри­роди, ухвалено сумнозвісну Програму розвитку гідроенергетики на період до 2026 року, реалізація якої може призвести до знищення Дністра, негативно впли­нути на Південний Буг і Дніпро.

Ви запитаєте: який зв’язок Програма розвитку гідроенергетики має з проблемами зміни клімату? А він безпосередній: глобальна зміна клімату вже тепер створила в багатьох регіонах Землі дефіцит прісної води, ця тенденція в майбутньому загрожує Європі, у тому числі Україні. Єдиним способом запо­бігти такому дефіциту є зміна ставлення до прісної води. Чиста прісна вода нині має розглядатися не як ресурс для розвитку гідроенергетики або інших видів господарської діяльності, а насамперед як необхідна умова збереження життя на Землі. Такого ставлення вимагає глобальна зміна клімату.

Варто зазначити, що так звані штучні моря, особливо в руслах рівнинних річок, є джерелом додаткових викидів парникових газів.

Слід наголосити, що, попри серйозну критику Програми розвитку гідро­енергетики, Міненерговугілля не поспішає переглядати свою позицію. Наголо­шуємо, що найбільшою загрозою, пов’язаною із глобальною зміною клімату, є втрата джерел питаної води. Тому, розробляючи плани адаптації до зміни кліма­ту, в першу чергу ми маємо захистити джерела питної води.

І на завершення. Апелюючи до заступника міністра інфраструктури, який, на жаль, уже залишив наше зібрання, який розповідав, що ми маємо розвивати внутрішні водні шляхи, хочу зазначити, що проект з відновлення водного шляху Е-40, який лобіюється в Україні Мінінфраструктури, є проектом, що знищує джерела питної води, насамперед поверхневі води, від яких ми всі з вами залежимо, залежить наше життя, наше здоров’я, здоров’я наших дітей. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, шановний пане Руслане. Для того і є парла­ментські слухання, щоб урядовці і представники громадськості обмінялися думками і оцінками щодо певного кола проблем. Часто їхні погляди не збіга­ються, але в результаті з’являється консенсусне рішення.

Запрошую до слова Олену Вусик, голову громадської організації «Центр міжнародного співробітництва і впровадження проектів». Будь ласка. Підготуватися Олені Ракоїд.

 

ВУСИК О.В., голова громадської організації «Центр міжнародного співробітництва і впровадження проектів». Доброго дня, шановні колеги, пані головуюча, пане міністре, народні депутати, всі присутні! Паризька угода після 2020 року стане продовженням і розвитком Кіотського протоколу 1997 року. Нові домовленості побудовані за принципом «знизу догори», коли кожна держа­ва подає до ООН свої національні обґрунтовані цілі, так званий внесок у гло­бальні дії. Внесок включає насамперед національні цілі щодо зниження і об­меження викидів парникових газів, а також може включати дії з адаптації та фінансування.

Приєднання України до Паризької угоди може стати не просто політичним актом участі нашої держави у спільних діях цивілізованого світу щодо запо­бігання зміні клімату, а й актом приєднання до стратегії впровадження новітніх технологій та залучення міжнародних інвестиційних інструментів.

Верховна Рада України спільно з Кабінетом Міністрів України мають створити концептуальну систему, яка на ринкових засадах стимулюватиме та заохочуватиме український бізнес до впровадження низьковуглецевих техно­логій, модернізації існуючих антропогенних джерел викидів. Тому першочерго­вими кроками законодавчої і виконавчої влади в Україні, як і громадянського суспільства, має стати створення національного ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів з подальшою його інтеграцією з європейською системою торгівлі квотами та іншими торговельними системами.

Паризька угода однаковою мірою зосереджена на запобіганні зміні клімату і стабілізації, а також на адаптації до незворотних змін. Держави мусять знаходити рівновагу між витратами і примусовим зниженням викидів та майбут­німи втратами і витратами на адаптацію, що пов’язані з більш значними змінами клімату. За підрахунками UNEP, у 2012-2013 роках на адаптацію до негативних наслідків зміни клімату з державних джерел у світі загалом було виділено 23-26 мільярдів доларів США. Тому, на думку фахівців Центру міжнародного спів­робітництва і впровадження проектів, до ключових рекомендацій щодо адаптації до зміни клімату мають бути включені такі:

• реалізація комплексних заходів з адаптації в агропромисловому комплексі;

• розроблення планів збереження водних запасів України, особливо на регіональному та місцевому рівнях, насамперед у південних областях України;

• внесення до державних будівельних стандартів обов’язкових норм щодо облаштування на етапі будівництва всіх нових медичних, навчальних, соціаль­них, адміністративних будівель сонцезахисними пристроями, що використо­вуються для захисту будівель і споруд від сонячної радіації;

• обов’язкове оснащення системами кондиціонування існуючого і нового пасажирського транспорту – і залізничного, і автомобільного;

• з урахуванням переміщення кліматичних поясів з півдня на північ до­цільно розглянути можливість внесення до Кодексу законів про працю України положення, яке діє в країнах із жарким кліматом, про скорочення в літній період робочого часу на годину, а в разі виконання робіт на відкритому просторі – збільшення тривалості обідньої перерви у період найвищої сонячної активності.

Підсумовуючи свій короткий виступ, також хотіла б зазначити, що, на думку Центру міжнародного співробітництва і впровадження проектів, має бути забезпечена широка участь неурядових громадських організацій у прийнятті рішень, пов’язаних із зміною клімату, та у проведенні просвітницької роботи із зазначених питань. Суспільство має усвідомити, що глобальне потепління відбу­вається не десь в Антарктиді… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановна пані Олено.

Запрошуємо до слова Олену Ракоїд, доцента кафедри загальної екології та безпеки життєдіяльності Національного університету біоресурсів і природокори­стування України. Підготуватися Тарасу Бебешку.

 

РАКОЇД О.О., доцент кафедри загальної екології та безпеки життє­діяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України. Доброго дня, шановне товариство! Шановні учасники парламентських слухань! Дякую за можливість висловити не лише позицію науковців України, а й як наукового кореспондента Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання. Дуже коротко хочу ще раз наголосити на тісному взаємозв’язку процесів деградації земель і опустелювання з антропогенними змінами клімату.

Не потребує доказів, бо це вже давно доведено і загальновідомо, наскільки спосіб і характер землекористування впливає на пом’якшення і адаптацію до тих кліматичних змін, які спостерігаються у світі. Зокрема, підраховано, що саме сільське господарство, лісове господарство та інші види землекористування забезпечують майже чверть викидів парникових газів у світі, і їхній загальний внесок залишається незмінним уже протягом тривалого часу. Звичайно, основ­ними факторами є знищення лісів, сільськогосподарське тваринництво, а також має значення поводження з орними землями – внесення мінеральних добрив тощо.

Сьогодні вже згадували про необхідність затвердження Стратегії сталого розвитку України до 2030 року. Я хочу нагадати про нещодавно адаптовані для України Цілі сталого розвитку на період до 2030 року, зокрема ціль 15, зав­дання 15.3: «До 2030 року вести боротьбу з опустелюванням, відновити дегра­довані землі та ґрунти, включаючи землі, що потерпають від опустелювання, засух і повеней, та прагнути того, щоб у всьому світі не погіршувався стан зе­мель». Йдеться про необхідність запобігти подальшій деградації земель в Украї­ні і домогтися так званого нейтрального рівня деградації земель, який можна представити як своєрідний баланс між здобутками і втратами. Здобутки ми будемо мати в результаті збереження наших земель, підтримання їхньої родю­чості, а втрати, у тому числі і в стратегічному вимірі, внаслідок втрати родючих земель – нашого основного багатства.

Тому я закликаю врахувати в Рекомендаціях парламентських слухань про­позиції нещодавно утвореної Координаційної ради з питань боротьби з дегра­дацією земель та опустелюванням, якими встановлені перші національні добро­вільні завдання щодо досягнення нейтрального рівня деградації земель. Основне з цих завдань звучить так: підтримання вмісту органічної речовини – гумусу у ґрунті. Інші завдання стосуються відновлення сталого використання торфо­вищ, відновлення еколого-меліоративного стану зрошуваних земель…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

РАКОЇД О.О. Також має бути розглянуто завдання щодо сталого викори­стання і охорони лісів.

Пропозиції наші, власне, зводяться до того, щоб заходи, спрямовані на охорону і раціональне стале використання земельних ресурсів, були включені до всіх стратегій адаптації України… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановна пані Олено.

Запрошую до слова Тараса Бебешка – експерта зі зміни клімату Україн­ської національної платформи Форуму громадянського суспільства «Східного партнерства». Підготуватися Святославу Павлюку.

 

БЕБЕШКО Т.А., експерт зі зміни клімату Української національної платформи Форуму громадянського суспільства «Східного партнерства». Добрий день, шановні колеги! Добрий день, пані головуюча! Знаєте, під час міжнародних переговорів утворилася така неформальна формула, і про це зараз ведуться міжнародні перемовини в рамках Рамкової конвенції: як націям і при­роді жити разом в умовах постійної і подекуди непередбачуваної зміни клімату?

Уже дуже мало хто каже, що можна якось запобігти зміні клімату. Ні, з великою імовірністю зміна клімату відбуватиметься і надалі та матиме ще більш загрозливий характер.

Тому Україна повинна обрати шлях низьковуглецевого розвитку, якісно змінюючи модель господарювання та відносин з екосистемою, що забезпечить пом’якшення антропогенного тиску на кліматичну систему.

Ключовими завданнями в реалізації державної політики в царині зміни клімату є:

• наявність стимулів для впровадження низьковуглецевих технологій. Ми дуже багато говоримо про покарання, але нашій промисловості, бізнесу потрібні стимули для належного розвитку. Економіка – це не лише батоги, а й пряники;

• підвищення інституційної спроможності в усіх царинах – від найвищих міністерських кабінетів до неурядових організацій;

• критично важлива роль органів місцевого самоврядування для досягнення національних кліматичних цілей. Комунікація національних цілей на місцевий рівень та залучення органів місцевого самоврядування до скоордино­ваних дій щодо адаптації до зміни клімату та скорочення викидів є запорукою досягнення національних цілей у цих сферах;

• наскрізний та інтегральний характер кліматичної політики. У нас цього немає, і, на превеликий жаль, попри засади державної політики, які ми нещо­давно прийняли за допомогою Мінприроди, я їх не бачу. Сьогодні виступав заступник міністра інфраструктури, на жаль, до його виступу є великі нарікання. Жодного слова не було сказано про приєднання України до планів CORSIA, що призведе до величезних витрат для нашого бюджету.

• врахування впливу зміни клімату в ході застосування інструменту стратегічної екологічної оцінки та оцінки впливу на довкілля. Окрема увага має бути приділена питанням адаптації до наслідків зміни клімату в царині управ­ління лісами, водними ресурсами та охороною здоров’я. Про вплив зміни кліма­ту на здоров’я громадян зараз теж дуже мало говориться.

На завершення я хочу сказати про два аспекти ситуації зі зміною клімату, не боротьби.

Перший – це питання національної безпеки. Генерал Rory Sullivan нещо­давно під час доповіді Пентагона Конгресу США про зміну клімату сказав: «Ми ніколи не були стовідсотково впевнені, ніколи, але якщо б ми чекали сто­відсоткової впевненості – щось дуже погане відбулося б на полі бою».

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

БЕБЕШКО Т.А. Я не хочу, щоб ми доводили до поля бою, я хочу, щоб ми готувалися вже тепер, щоб наші дії були системними і наскрізними.

І другий аспект – це забезпечить нам можливості для інноваційного прориву в економіці. Не промисловість, не сільське господарство, а саме «зеле­на» економіка і «зелене» урядування є єдиним напрямом... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, шановний пане Тарасе.

Запрошую до слова Святослава Павлюка, виконавчого директора Асоціації «Енергоефективні міста України», головного експерта групи «Реформа енерге­тичного сектору» Реанімаційного пакета реформ. Будь ласка. Підготуватися Юлії Мельник.

 

ПАВЛЮК С.К., виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України». Дякую пану Тарасу, він сказав багато що з того, на чому я хотів наголосити. Мабуть, я не буду нікого переконувати, бо тут зібралися переконані, тож почну з анекдоту.

Приходить випускник вишу – молодий еколог у бюро з працевлаштування і запитує:

– У вас є робота для екологів?

– Так, є: зарплата 2 тисячі євро, персональне авто, швидка кар’єра.

– Ви жартуєте?

– Так ви ж перші почали.

Приблизно так виглядає наявність людей, здатних втілювати екологічну політику. Там, де є гроші, відповідно там буде діяльність. Якщо для діяльності немає грошей – не буде і діяльності.

У мене є кілька добрих новин. Діяльність із зменшення антропогенного впливу на клімат відбувається переважно в містах, які є основними генерато­рами вуглекислого газу. Місто є тим основним місцем, де ми можемо на ці процеси впливати. З 2009 року українські міста приєдналися до Угоди мерів. Це ініціатива міст Європейського Союзу, що має на меті скорочення викидів СО2 на 20 % до 2020 року та на 40 % до 2030 року. На сьогодні Україна є лідером серед країн Центральної і Східної Європи. У нас на цей час понад 230 міст із 460 є підписантами цієї угоди, що реалізується за підтримки Європейської комісії. Тобто на сьогодні більше половини міст України є підписантами угоди і роблять практичні кроки для її виконання. І якщо говорити про те, чим Україна може похвалитися, то результатами роботи і в плануванні, і в залученні інвестицій можемо похвалитися однозначно.

Водночас я хотів би окреслити певні проблеми. Саме енергоефективність є інструментом зменшення питомого споживання, відповідно зменшення викидів СО2 до запланованого рівня. І тут є два аспекти: де ми беремо людей і де ми беремо статистичні дані? Тобто саме у містах має бути сформовано, по-перше, повноцінний облік усіх ресурсів, тоді можна говорити про якісь кадастри викидів. Якщо ми не маємо повного кадастру видів енергії, які ми споживаємо, ми не можемо говорити про якийсь кадастр викидів, бо не маємо кадастру палива. І я хотів би звернути увагу на те, що саме залучення інвестицій дає можливість вирішувати цю проблему у містах.

Питання дуже тривалого проектного циклу у містах є дуже-дуже критич­ним. Учора я був у Кам’янці, де відкривали одну з найсучасніших теплоелектро­станцій, яка працює на відновлюваних джерелах енергії, на біомасі. Так ось рішення про її будівництво було прийнято 2011 року, проект розроблявся до 2016 року, впровадження відбувалося з 2016 року по 2018 рік. Тобто власне будівельні роботи зайняли два роки, а етап погодження – п’ять років. Якщо ми не зламаємо цього проектного циклу, ми ніколи не вийдемо на наступний етап…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

ПАВЛЮК С.К. Ми мусимо скоротити проектні цикли. Це може бути пропозицією до Рекомендацій парламентських слухань. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, шановний колего.

Мене поінформували зараз із зали, що, на жаль, Юлії Мельник не буде, виникли якісь проблеми… Пані Юліє, щасливі вас вітати. Мене ввели в оману, сказали, що затримується літак. Ми раді, що ви є, що літак вчасно вас доправив.

Голова правління громадської організації «Суспільний проект «Еколтава», членкиня Ради Української кліматичної мережі пані Юлія Мельник. Будь ласка.

 

МЕЛЬНИК Ю.О., голова правління громадської організації «Суспільний проект «Еколтава». Вітаю, друзі! Я також представляю міжнародну організацію «350.org». Я чесно готувала технічний виступ з цифрами, але, на жаль, вночі сталася така ситуація, що він буде трохи емоційним. Я поверталася з Танзанії, наш літак потрапив у дуже скрутну ситуацію – шторм, зону турбулентності, у  нього вдарила блискавка. Літак трясло так, як на трасі Кобеляки – Дніпро, було трохи страшно.

Знаєте, зараз є відчуття аналогії тієї ситуації з питаннями зміни клімату, бо  ми з вами вже в зоні турбулентності і насправді ми всі разом знаходимося на  борту одного літака. На цьому літаку не важливо, в кого скільки грошей і скільки влади, бо якщо він розіб’ється, ситуація буде для всіх однакова. Проте важливо, як літаком керують, і важливо, як його вдосконалюють інженери. За аналогією це можна порівняти з тим, як ми вдосконалюємо технології генерації та накопичення відновлюваних джерел енергії, енергоефективності, як ми вдосконалюємо нашу кліматичну політику і як ми з вами керуємо державою. У руках політичних лідерів, у ваших руках – дуже багато. Ви можете приймати добрі стратегічні і дуже важливі рішення не лише для України, а які впливають на весь світ.

Для нас в Україні зміна клімату, можливо, ще не дуже помітна, натомість багато вразливих острівних країн, де ми любимо відпочивати, вже перебувають у зоні ризику. Восени на одних островах відбуватиметься онлайн-саміт, де ліде­ри вразливих країн якраз говоритимуть про важливість питання зміни клімату.

Наведу трохи фактів. Так, 84 % викидів СО2 формуються внаслідок спожи­вання енергії викопного палива. Тобто фактично зміна клімату безпосередньо залежить від того, як ми споживаємо ресурси викопного палива – нафту, газ та вугілля. Тому нам потрібні тотальний якісний енергоменеджмент, тотальне і які­сне енергетичне планування, нам потрібні інвестиції у цей сектор і потрібно розвивати виробництво електроенергії з відновлюваних джерел енергії.

Я вважаю, що ціль Енергетичної стратегії розвитку України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» щодо збіль­шення частки відновлюваної енергетики на 25 % є недостатньо амбітною, адже українські науковці довели, що до 2050 року ми можемо досягти від 91 % до 100 %. Ми маємо до цього прагнути!

І Україні вже подає приклад місто Житомир. Це перше місто у Східній Європі та на пострадянському просторі, яке нещодавно підписало угоду з «350. org» і заявило про ціль – перехід на 100 % на енергію з відновлюваних джерел до 2050 року. Ми вже ведемо про це переговори й з іншими містами. Це дуже амбітна ціль, до якої нам усім потрібно прагнути. І ви якраз можете під­штовхувати до цього своїми рішеннями, прийняттям законів… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановна пані Юліє.

Запрошую до слова Наталію Городецьку. Будь ласка. Підготуватися Ірині Ставчук.

 

ГОРОДЕЦЬКА Н.І., юрисконсульт 1-ї категорії Міжнародної благодій­ної організації «Екологія – Право – Людина». Шановна головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Дякую за запрошення і за можливість виступити сьогодні. Тема зміни клімату важлива не тому, що вона популярна і весь світ про неї говорить, а тому що клімат стосується основних елементів життя кожного з нас, і вже кожен з нас відчуває вплив його зміни на собі.

Минуло 22 роки відтоді, як Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Що зроблено за цей період?

Проблема зміни клімату протягом досить тривалого часу не була пріори­тетною. Не було розуміння необхідності її вирішення, а заходи мали фрагмен­тарний характер. Увага приділялася фінансовим механізмам, а не комплексному вирішенню проблеми.

Важливо відзначити особливу роль Міністерства екології та природних ре­сурсів, інших органів, залучених експертів, які протягом останніх років зробили важливі кроки для вирішення проблеми, – схвалення Концепції реалізації дер­жавної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та затвердження плану заходів щодо її виконання. Міністерство екології досягло поставленої пе­ред собою мети – Україна серед перших ратифікувала Паризьку угоду.

Зупинюся на основних причинах, чому на сьогодні ми маємо ситуацію з неналежним виконанням міжнародних документів у сфері зміни клімату.

Перша – неузгоджена політика і недостатня координація між відпові­дальними органами. Міжвідомча комісія, утворена для виконання цієї функції, через дорадчий характер неспроможна виконувати таку функцію. Тому сьогодні на парламентських слуханнях пропонуємо функції організаційно-методичного забезпечення покласти на Кабінет Міністрів, а Прем’єр-міністра призначити особисто відповідальним за прийняття рішень міжвідомчою комісією.

Друга – не забезпечується наскрізний характер проблеми зміни клімату, тобто вона не враховується достатнім чином в усіх секторах економіки. Важли­вими для врахування зміни клімату є такі інструменти, як стратегічна екологічна оцінка та оцінка впливу на довкілля, які вимагають, щоб оцінка клімату здій­снювалася при розробленні програмних документів, що не було зроблено при підготовці Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року, Програми розвитку гідроенергетики на період до 2026 року, інших документів. Таким чином, це може мати і вже має негативні наслідки для впровадження кон­кретних проектів і видів діяльності.

Питання недостатнього фінансування…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ГОРОДЕЦЬКА Н.І. Ще один важливий блок, до якого хотілося б привер­нути увагу, – недостатня нормативна база. У сфері зміни клімату слід прийняти базовий документ на рівні закону, який врегулює основні напрями державної політики і буде основою для прийняття підзаконних актів – строкових планів та програм (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановна пані Наталіє.

Запрошую до слова Ірину Ставчук, виконавчого директора громадської організації «Екодія», координаторку Міжнародної кліматичної мережі неурядо­вих організацій у регіоні Східна Європа, Кавказ та Центральна Азія (CAN EECCA). Будь ласка.

 

СТАВЧУК І.І., виконавчий директор громадської організації «Екодія». Дякую. Доброго дня, шановні народні депутати і гості! Я займаюся темою зміни клімату і хочу сьогодні донести до вас буквально дві найважливіші речі щодо зміни клімату, які потрібно знати.

Перше. По суті, людство має два сценарії розвитку: перший – посилення негативних наслідків, які ми вже спостерігаємо, це сценарій дотримання цілей Паризької угоди, а другий – сценарій катастрофічний, коли сотні мільйонів лю­дей залишаться без місця проживання і стануть біженцями. Це сценарій загибелі живої природи у морях, океанах і на континентах, сценарій дуже складних, незворотних наслідків. По суті, цілі щодо скорочення викидів парникових газів, які зараз держави подали до Паризької угоди, зобов’язання, які вони на себе взяли, ведуть світ якраз за цим другим катастрофічним сценарієм, бо це сценарій потепління на 3ºС. Тому завдання для всіх держав світу – у наступні роки переглянути свої цілі та зобов’язання і підвищити їх. Наявність Паризької угоди і ті цілі, які до неї подані, не вирішують проблеми зміни клімату.

Друге, про це говорить ряд учених в усьому світі. Для того щоб практично виконати цілі Паризької угоди, усі держави світу мусять вже до середини століття перейти на 100 % на енергію з відновлюваних джерел. Це умова, яка дасть можливість утримати потепління в межах 1,5-2ºС. Така мета стоїть і перед Україною, тільки багатьом її реалізація все ще здається неможливою.

Минулого року Інститут економіки та прогнозування НАН України видав звіт, у якому розраховано економічно-технічну модель щодо можливості повно­го переходу України на енергію з відновлюваних джерел. Модель показує, що можливо досягти 91 %, а з економічної точки зору, якщо врахувати макроеконо­мічні розрахунки, цей сценарій лише на 4 % дорожчий, ніж схвалена Енерге­тична стратегія України.

Тому посил громадських організацій і посил багатьох учених: для вирішення проблеми зміни клімату недостатньо розроблення Мінприроди окремих планів дій, щоб досягти цілей Паризької угоди, має відбутися цілковита реструктуризація сектору енергетики. Усі сектори економіки мають враховувати зміни клімату як пріоритетні у своїх напрямах, і всі регіональні, місцеві, інші політики і стратегії також повинні враховувати аспект обов’язкового скорочення викидів парникових газів.

Хочу також розповісти, що на сьогодні вже понад 50 країн світу, серед яких і розвинені, і такі, що розвиваються, оголосили про повний перехід на енер­гію з відновлюваних джерел до середини цього століття. До них приєдналося багато міст. Ми щойно почули, що Житомир став першим українським містом, яке взяло на себе таке зобов’язання.

Минулого року 20 країн (переважно розвинені країни) заявили про те, що 2030 рік буде кінцевим терміном використання вугілля. Тобто в усьому світі відбувається незворотний процес переходу від викопної енергетики до від­новлюваної. І в Україні відбудеться такий перехід, але що раніше ми приймемо це політичне рішення, то більше виграємо і менше втратимо.

Що я хочу порадити народним депутатам? Що ви можете зробити? Насам­перед ви маєте включати до своїх програм дій питання енергоефективності, пи­тання відновлюваної енергетики, питання розвитку громадського транспорту… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, шановна пані Ірино. Бачте, насправді, якби  ми передбачили 5 хвилин для виступів, як дехто сподівався, то ми до ночі засідали б. А те, що у нас відбуваються такі активні дебати, свідчить просто про необхідність ширшого діалогу з урядом, з громадськими організаціями і комітетами.

Запрошую до слова Олександра Лукашевського, голову громадської організації «Центр фізичної культури та оздоровлення», члена Луцької районної добровільної благодійної організації «Спілка Чорнобиль». Будь ласка.

 

ЛУКАШЕВСЬКИЙ О.М., голова громадської організації «Центр фізичної культури та оздоровлення». Шановні учасники парламентських слу­хань! За часи незалежності нашої держави, з погіршенням екологічної ситуації в  Україні, здоров’я українців різко погіршилося. Наша громадська організація «Центр фізичної культури та оздоровлення» займається пропагандою здорового способу життя.

Попередні промовці вже торкалися теми адаптації до зміни клімату. Хочу вам повідомити, що ми створюємо матеріально-технічну базу для безплатних занять спортом дітей та юнацтва. Наше завдання – оздоровити націю, подбати, щоб організм дитини за допомогою фізичних навантажень зміг адаптуватися до стану навколишнього природного середовища, який з роками погіршується.

Європейці, усвідомлюючи наслідки Чорнобильської катастрофи та діяль­ності інших підприємств, спрямованих на збут сировини і продукції країнам Заходу, повинні відшкодовувати кошти, щоб запобігти антропогенним змінам клімату.

У природі почастішали випадки природних катаклізмів, таких як надмірні опади, підтоплення населених пунктів, засухи, буревії тощо. Ці явища значною мірою є наслідками антропогенних змін клімату. Суспільство має чітко визна­чити проблеми в регіонах, які становлять небезпеку забруднення атмосфери.

Так, ми знаємо, що теплові електростанції споживають багато викопного палива, внаслідок чого забруднюється атмосфера. На розгляд Верховної Ради потрібно подати законопроекти, покликані захистити навколишнє природне се­редовище регіонів України. Відходи, що створюються електростанціями, завода­ми, фабриками, комбінатами хлібопродуктів, підприємствами сфери обслугову­вання повинні якісно відфільтровуватися. Кількість електростанцій на викоп­ному паливі потрібно зменшувати, на заміну треба будувати електростанції, що виробляють електроенергію з енергії вітру, сонця, річкових потоків, морських хвиль.

Використання нафтопродуктів у транспортній галузі також становить загрозу забруднення навколишнього природного середовища.

В Україні потрібно державними дотаціями підтримати і зацікавити бізнес, щоб поволі відбувався перехід на екологічно чисті джерела енергії. Розділ у за­коні, який забороняє продаж енергії від приватних вітряків та сонячних батарей фізичним та юридичним особам або в загальну мережу, треба доопрацювати, підтримавши розвиток виробництва електроенергії з природних енергоносіїв.

Волинський регіон відомий видобутком бурштину, що завдає великої шко­ди навколишньому природному середовищу. Механізми відновлення лісових масивів після видобування «сонячного каменю» поки що не виписані, а зру­шення вкрай потрібні, бо Україна втрачає сотні гектарів поліського лісостепу. Сьогодні бурштин видобувають двома методами – копають і вимивають з-під землі. Обидва способи заподіюють нищівної шкоди лісовим масивам та всій екосистемі регіону. Підприємства, які хочуть розробляти родовища бурштину, повинні внести заставу, якої вистачило б на проведення рекультиваційних робіт після завершення видобутку.

Ковельський район на Волині потерпає від непрацюючої філії ДП «Укрветсанзавод». Відходи м’ясопереробки скидають або на території заво­ду, або просто викидають величезні купи, забруднюючи ґрунт…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

ЛУКАШЕВСЬКИЙ О.М. Потрібно, щоб виробники м’ясної проми­словості організовували утилізацію відходів переробки, закладаючи ці витрати в собівартість.

В Україні треба будувати сміттєпереробні заводи. У пріоритеті, безумов­но, утилізація та переробка сміття, однак із сміття можна виробляти чималі обсяги електроенергії.

Стан довкілля в районі міста Нововолинська залишається складним. Згідно з Концепцією поліпшення екологічного становища гірничодобувних регіонів України… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановний колего, ви вичерпали час.

На цьому наш список промовців, сформований профільним комітетом, вичерпано, але до президії надійшло дві заяви з проханням про виступ. Ми по­радилися з шановним комітетом і комітет не заперечує, щоб ми надали можли­вість виступити ще двом учасникам слухань. Єдине, ми надамо по 2 хвилини, бо насправді це також порушення регламенту, і ще залишимо час для підсумовую­чих оцінок комітету та міністерства. Отже, і відповіді на запитання, і підсумо­вуючі виступи ще будуть від пана міністра і пана Диріва.

Слово надається пані Олені Турос, експертці робочої групи ВООЗ з питань зміни клімату, керівниці лабораторії якості повітря Державної установи «Інсти­тут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України». Будь ласка, 2 хвилини.

 

ТУРОС О.І., керівник лабораторії якості повітря Державної установи «Інститут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України». Дякую, пані Ірино. Дякую всім. Я хочу сказати буквально декілька слів. Мені було дуже приємно почути тут двічі слово «здоров’я», бо зараз всі міжнародні організації докладають спільних зусиль для того, щоб покращити здоров’я людей на планеті. Такі зусилля пов’язані не лише з основними документами, з Рамковою конвенцією, укладається багато різних домовленостей – наприклад, Маракеська угода, документи, розроблені для Батумської і Остравської конференцій «Довкілля для Європи».

Ми не повинні забувати, що ми всі – українці і наше здоров’я – це питання національної безпеки України, це майбутнє наших дітей.

Здається, майже все, про що я хотіла сказати, вже було перераховано. Хочу привернути вашу увагу до одного показника: з підвищенням температури повітря на 1 % щоразу зростає захворюваність населення на 1-4 % по різних регіонах України. Це дуже важливо. На жаль, загальних оцінок немає, ніколи не  фінансувалася жодна програма щодо визначення впливу зміни клімату на здоров’я. Це по-перше.

По-друге, якщо сказати, що треба мати окрему програму для здоров’я, – це не сказати нічого. Мені здається, треба використовувати системний підхід для того, щоб визначити, яким чином ми можемо подолати на підставі оцінок здоров’я всі негаразди, які можуть бути пов’язані із зміною клімату, – і не­інфекційну, і інфекційну додаткову патологію. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

І останнє слово в нашому блоці дискусії я надаю голові Української екологічної асоціації «Зелений світ», заслуженому природоохоронцю пану Самойленку. Будь ласка.

 

САМОЙЛЕНКО Ю.І., керівник громадського об’єднання Українська екологічна асоціація «Зелений світ». Доброго дня, шановні друзі! Востаннє я виступав з цієї трибуни 15 років тому і зарікався більше не виступати. Проте останні виступи молодих колег надихнули мене на те, щоб сказати декілька слів.

Дивлюся на цей зал, дивлюся на ці підходи і порівнюю. Ми з Михайлом Юхимовичем Михалком – одні з тих могікан, які 25-30 років тому починали екологічний рух в Україні. Пам’ятаю, ми захищали Голосіївський ліс, сидить Михайло Юхимович і каже, що треба робити: зменшити поголів’я кіз, щоб зелень не виїдали. Зараз дивлюся на Михайла Юхимовича, він сидить і каже: для того щоб кліматичні зміни не відбувалися, треба зменшити населення Землі. Ось так відрізняються підходи, які були 25-30 років тому, від тих, які продемонстру­вали молоді люди, які тут виступали.

Мені дуже приємно, що у виступі Ракоїд правильно було сказано про сільське господарство і лісостеп. Ми найбільше втрачаємо саме через втрату чорноземів. А що роблять сьогодні монокультури – соняшник, кукурудза, рапс? Вони знищують цей наш безцінний дар.

Марчук у своєму виступі говорив про ліс. Та якби за той ліс, який ми вивезли за кордон, заплатили, це було б декілька бюджетів України. І ми це добре знаємо.

Прекрасний фахівець і науковець Туниця говорив про сталий розвиток. Ми розробили Концепцію сталого розвитку, з якою Кучма виступив у Йоган­несбурзі. Сказали: одна з найкращих концепцій у світі. Поаплодували і забули, нічого не робимо.

Бебешко у своєму виступі говорив про співпрацю. Звичайно, ми повинні співпрацювати.

Як бачимо з виступів, розуміння того, що відбувається в Україні, є. І є розуміння, що треба робити. Що залишається? Звернутися до пана міністра.

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 15 секунд, завершуйте.

 

САМОЙЛЕНКО Ю.І. Шановний пане міністре! Люди, які тут виступали, мають одержувати зарплату не 2 тисячі гривень, а хоча б 1 тисячу євро. Це еко­номічні важелі підтримки громадського управління. Такої підтримки екологічні громадські організації практично не відчувають…

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановний колего. Єдине, хочу вас закликати не обіцяти нездійсненного, під кожною обіцянкою має бути ресурс. Сподіваюся, що тут зібралися не популісти, а дуже відповідальні люди, які усвідомлюють, що багато хто обіцяє, а потім не виконує. Ми з Остапом Михайловичем і при­сутніми народними депутатами належимо до тих, хто дає тільки ті обіцянки, які можна виконати.

Шановні колеги! Ще раз усім дуже дякую за активне інтелектуальне, експертне обговорення і дискусію, зараз переходимо до підсумків. Якщо комусь не вдалося виступити, хоча ми надали можливість виступити і бажаючим, які попередньо не звернулися до комітету, ви можете подати свої пропозиції до профільного комітету, вони будуть враховані під час підготовки Рекомендацій парламентських слухань.

Тепер, як і домовлялися, у доповідача і співдоповідача є можливість відповісти на запитання та підсумувати наші слухання. Багато запитань?

Пане Остапе, ми вам надаємо 5 хвилин, будь ласка. Потім пан Дирів.

 

СЕМЕРАК О.М. Шановна Ірино Володимирівно! Шановні колеги! Насправді надійшло доволі багато запитань, які ми спробували згрупувати, для того щоб на кожне окремо не відповідати. Якщо дозволите, я надаватиму від­повідь на групи запитань. Насправді та кількість запитань, що надійшли, свід­чить про те, що зібралися люди, які вболівають, люди, які є фахівцями, і люди, які можуть щось запропонувати, а не лише запитання поставити.

Перший блок запитань стосується Очікуваного національно визначеного внеску України до проекту нової глобальної кліматичної угоди, який ми схвалили у 2015 році. Хочу нагадати, що на той час Україна насправді була без базової стратегічної документації і законодавства, без будь-яких актів. На сьогодні ми маємо іншу ситуацію, це результат нашої спільної роботи.

Наші наступні внески, які ми повинні раз на п’ять років аналізувати і  поновлювати, звичайно, вже будуть базуватися на таких документах, як Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року, яка містить чіткі сценарії зменшення викидів парникових газів (ви знаєте, там передбачено п’ять сценаріїв). Станом на сьогодні ми вже маємо Енергетичну стратегію України на період до 2035 року, маємо Національну транспортну стратегію до 2030 року, розробляється низка інших документів, які дадуть можливість переглянути наш NDC (Nationally Determined Contribution) і зробити його більш амбітним.

Хоча хочу сказати чесно, що той внесок і ті плани, які на сьогодні ми вже задокументували і зобов’язалися виконати, є також доволі амбітними. Більше того, Україна вже запізнюється з їх реалізацією. Я дуже хотів би, щоб ми скон­центрувалися і працювали над реалізацією того, що ми вже пообіцяли світові.

Другий блок запитань стосується інструментів скорочення викидів, у тому числі фінансових, вдосконалення обліку викидів. Хотів би зазначити, що на­справді у світі (ми всі про це знаємо, зрештою, але повторю) є два інструменти: перший – податок на викиди вуглекислого газу (як ви знаєте, цей інструмент працює в Україні) і другий – система торгівлі квотами на викиди.

Одразу скажу, що згідно з Угодою про асоціацію, яка є пріоритетом у роботі українського парламенту і українського уряду, ми маємо запровадити систему торгівлі квотами на викиди парникових газів. Я говорив про це в до­повіді, Микола Кузьо, заступник міністра екології та природних ресурсів, у своє­му виступі докладніше розповів про розроблення системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, яка стане базою, на якій ми будемо запроваджувати новий механізм і, в тому числі, вдосконалювати існуючий.

Якщо говорити про податок (я знаю, що Олег Недава є автором законо­проекту, який пропонує модернізувати податок), думаю, що, запровадивши систему звітності та верифікації, працюючи над модернізацією цього податку, ми, очевидно, вийдемо на нову модель.

Хочу також сказати, що ми в тісній співпраці з міжнародними партнерами, зі Світовим банком зараз аналізуємо існуючу систему оподаткування. Думаю, що результатом цієї роботи має стати більш ефективна модель. Сьогодні ми напевно не готові сказати, чи це має бути збільшення податку, але можемо точно сказати, що управління цим податком має бути ефективнішим.

Щодо участі громадськості в роботі з боротьби зі зміною клімату та актуалізації пріоритетів екологічної політики. Хочу сказати, що нам багато вдалося зробити. І навіть сьогоднішні парламентські слухання – це ще один інструмент привернення уваги громадськості, політиків до цієї теми, яка турбує нас, тут присутніх.

 

ГОЛОВУЮЧА. Ще 2 хвилини. Будь ласка, підсумуйте. Для відповідей на запитання вам надавалося 5 хвилин, тепер підсумуйте.

 

СЕМЕРАК О.М. Дякую. Коли ми працювали над Стратегією низьковугле­цевого розвитку, розробляли законопроекти щодо MRV (EU system for monitoring, reporting and verifying), щодо озоноруйнівних речовин та фто­рованих парникових газів, Стратегію державної екологічної політики, ми залучали максимальне коло громадськості. І для нас це добрий аргумент, тому що спільно ми підготували якісні документи, нам їх легше буде проводити через парламент. Але чи цього достатньо? Звісно, що недостатньо, нам треба спільно продовжувати цю роботу.

Окремо зупинюся на інструментах, які закладені в законах України «Про оцінку впливу на довкілля» та «Про стратегічну екологічну оцінку». Це ефек­тивні інструменти залучення громадськості. Минуло вже півроку, як набрав чинності Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який показав, що громадськість отримала дієвий інструмент.

Доступ до фінансів. Хочу звернути увагу, що є великі міжнародні фонди, ми можемо працювати з ними. Але вони готові працювати за двох умов: перша – коли ми маємо відповідне законодавство, над чим ми спільно працюємо, і дру­га – коли ми маємо проекти. Про це казав пан Туниця, я підтримую, що такі проекти треба розвивати. Остання позитивна звістка: позавчора GEF виділив 10 мільйонів доларів на кліматичну політику і модернізацію українських під­приємств. І в рамках кліматичних переговорів ми говоримо про надання Україні більших можливостей доступу до цього інструмента. Окремо згадаю Меморан­дум про взаємодію і співпрацю між Мінприроди та «Укргазбанком», це також доступ до інструментів.

Було запитання про Молочний лиман. Скажу одне, що сьогодні уряд виділив кошти для облаштування каналу. І хочу сказати, що вперше ми бачимо ситуацію, коли уряд виділив 100 мільйонів на розвиток національних парків, і сьогодні ми виділили ще таку суму, тому я думаю, що з Молочним лиманом все буде okay.

Про Римський клуб було запитання. Єдине скажу, що направлю до Вовка, який є членом Римського клубу. Я думаю, зменшувати кількість населення – це не найкращий сценарій.

Щодо лісу. Про ліс було дуже багато сказано, хотів би сказати, що повністю підтримую як міністр… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановний пане Остапе, ви відповіли майже на  всі запитання. Якщо є якісь неозвучені запитання, я пропоную, щоб ми в Рекомендаціях парламентських слухань комплексно заклали на них відповіді.

І також зараз зможуть доповнити колеги з парламентського профільного комітету. Будь ласка, Анатолію Борисовичу, я вас запрошую.

 

ДИРІВ А.Б. Шановна Ірино Володимирівно! Шановні колеги народні депутати, науковці, всі учасники парламентських слухань! Хочу засвідчити, що процес відбувався демократично, практично всі, хто хотів виступити, скориста­лися такою нагодою, висловили свої пропозиції. І це дуже добре, бо часто буває так, що потім дорікають, що хтось не зміг виступити і висловити свою позицію. Тут такого не було.

Хочеться подякувати всім учасникам парламентських слухань, подякувати представникам органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, науковцям, активістам за те, що насправді переймаються цими проблемами. Ми зрозуміли, що в цьому залі знаходяться однодумці, ми маємо спільну мету, до якої будемо прямувати.

Хотілося б сказати, що ми тут почули багато цікавих виступів, двічі про чудове місто Житомир, про їхні пропозиції. Пані сказала, що літак ледь не розбився... Я сподіваюся, що не все так сумно, все буде добре, побільше ентузіазму. Бо після слів мого колеги про те, що всі помремо в тяжких муках, бачу, що обличчя стали зовсім невеселі. Все буде добре, побільше оптимізму!

Запевняю всіх присутніх, що комітет врахує всі пропозиції, висловлені до проекту Рекомендацій парламентських слухань. Ми гарантуємо, що відповідний проект постанови підтримають всі мої колеги, всі фракції в цьому залі. Рекомендації будуть схвалені, однозначно.

Насамкінець відзначу, що робота комітету в цьому напрямі не припиня­ється. Всі охочі, всі зацікавлені, всі небайдужі до цих процесів можуть подати свої пропозиції, рекомендації, якісь певні рішення. Ми обіцяємо дослухатися.

Важливо те, що ви прийшли, допомогли комітетові, підтримали наш ко­мітет. За це вам велика шана і дяка. Сподіваюся, що це не остання наша зустріч, ми відкриті до діалогу. До зустрічі! Дякуємо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановні колеги. Як модератор багатьох парламентських слухань я хочу сказати вам, що сьогодні ми мали дуже високий експертний рівень дискусії, надзвичайно актуальну тему і проблематику, надзви­чайно серйозний рівень експертів. І я вам щиро дякую за високий рівень профе­сіоналізму, актуальність теми.

Хочу запевнити всіх вас, що керівництво парламенту так само вважає тему екології, тему клімату одним із наших пріоритетів і в контексті імплементації Угоди про асоціацію, і загалом серед завдань, які на сьогодні поставлені перед парламентом та урядом.

Ми завершуємо наші парламентські слухання. Прошу всі пропозиції щодо Рекомендацій парламентських слухань надати профільному Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Також я прошу комітет оперативно опра­цювати ці пропозиції. Думаю, що у вересні ми приймемо постанову, якою схва­лимо Рекомендації нинішніх парламентських слухань. Також ми обов’язково знайдемо можливість видати матеріали парламентських слухань, і невиголошені промови також можуть увійти до цього збірника. Хоча мені здається, що всі ба­жаючі долучилися до дискусії.

Щиро дякую всім вам. Бажаю всього найкращого і продуктивної спільної роботи для того, щоб Україна посідала перші місця як країна, де опікуються екологією і кліматом (Оплески). Дякую.