ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ЧИННИК ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНИ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

8 червня 2016 року, 14 година 4 хвилини

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України І.В. ГЕРАЩЕНКО

 

ГОЛОВУЮЧА. Доброго дня, шановні колеги! Доброго дня, всі учасники парламентських слухань, присвячених надзвичайно актуальній темі: «Транскордонне співробітництво як чинник євроінтеграційних процесів України». Ми дуже раді вітати вас у залі Верховної Ради України і дякуємо всім, хто ініціював сьогоднішні слухання. Власне, для початку я хочу поінформувати вас, як ми бачимо проведення сьогоднішніх слухань, а потім вже перейти до обговорення цієї важливої теми.

Насамперед від імені Верховної Ради України хочу подякувати вам за те, що ви знайшли можливість сьогодні завітати до нашої сесійної зали і взяти участь у слуханнях. Востаннє парламентські слухання щодо такої важливої тематики, як транскордонна співпраця, проводилися майже 10 років тому, у 2007 році. Хоча це, мабуть, неправильно, особливо нині, коли ми маємо більше уваги приділяти діалогу з нашими найближчими сусідами. І тому, вочевидь, є необхідність у тому, щоб здійснити такий повноцінний аудит цього напряму державної політики, виявити всі існуючі проблеми і разом з урядом обговорити активізацію наших дій у цьому напрямі.

Питання транскордонного співробітництва є надзвичайно важливим та актуальним для України, зокрема в контексті і ратифікації Угоди про асоціацію, і наших євроінтеграційних прагнень. Насправді ми переконані, що процеси в цій сфері сприятимуть зміцненню взаємної довіри і безпекової ситуації в регіоні. Звичайно, це не тільки активізація горизонтальних зв’язків і торговельно-економічної співпраці, а й залучення іноземних інвестицій, що є ключовим завданням і часто проблемним моментом в Україні, вироблення спільної стратегії в питаннях екології та охорони довкілля (знову-таки, надзвичайно актуальна тема), розвитку транспортної і прикордонної інфраструктури, поглиблення культурних, комунікаційних зв’язків, розвитку туризму. На нашу щиру думку, Комітету з питань європейської інтеграції, який був ініціатором цих слухань, сьогодні децентралізація відкриває в напрямі транскордонного співробітництва неабиякий потенціал для різних регіонів України. І я точно знаю, що тут є дуже багато людей з різних регіонів України, які мають практичний досвід у цій темі. Тому буде дуже цікаво послухати вас і обмінятися думками.

Хочу поінформувати вас, дорогі колеги, що сьогодні до участі в парла­ментських слуханнях запрошені народні депутати України, представники уряду, центральних органів виконавчої влади, регіональних еліт, органів місцевого самоврядування. І дуже важливо, що серед нас багато представників неурядових організацій, громадянського суспільства і дипломатичних установ. Бажаю всім нам плідної роботи!

Кілька слів про регламент нашої роботи. Першою я пропоную заслухати доповідь ініціатора цих парламентських слухань, голову підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції пані Оксану Юринець (до 5 хвилин). Далі із доповіддю від уряду виступить віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України пані Іванна Климпуш-Цинцадзе. Офіс пані Климпуш-Цинцадзе поінформував, що вона прибуде до нас відразу, як закінчиться засідання уряду. Із співдоповіддю виступить заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції Марія Іонова, яка, по суті, зараз виконує обов’язки керівника нашого Комітету, тому що я як колишній голова тепер займаю іншу посаду, а Остап Семерак призначений міністром. Тому Марія представить позицію Комітету. Ну, і на загальне обговорення, на нашу дискусію ми відведемо до 2 годин, регламент для кожного промовця ‒ 5 хвилин, що дуже добре.

Сподіваюся, що всі бажаючі зможуть виступити. Власне, що дуже важливо, за підсумками наших слухань ми видамо збірник матеріалів, в якому будуть опубліковані всі виступи. Так само всі наші Рекомендації будуть схвалені Верховною Радою, я переконана парламент прийме таку постанову ще цієї сесії. Ось так ми будемо працювати, такий у нас буде регламент.

Отже, запрошую до першої доповіді голову підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва, такий мотор співробітництва в Комітеті з питань європейської інтеграції Оксану Юринець. Прошу.

 

ЮРИНЕЦЬ О.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (одномандатний виборчий округ № 117, Львівська область, партія «Блок Петра Порошенка»). Доброго дня, шановні гості! Шановна пані головуюча! Як ініціатор проведення парламентських слухань на тему: «Транскордонне співробітництво як чинник євроінтеграційних процесів України» від імені Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції дозвольте висловити глибоку вдячність за підтримку нашої ініціативи як відповіді на виклики, які ставлять нас сьогодні перед необхідністю реформування процесів європейської інтеграції України. Розвиток транскор­донного співробітництва є важливою складовою євроінтеграції і потребує змінити концептуальні підходи до розроблення законодавчої бази, її практичного втілення на загальнодержавному і на регіональну рівнях. Ініційовані нами реформи потребують залучення до їх реалізації не лише всіх гілок влади, а й широкого спектра представників громадянського суспільства ‒ управлінців, громадських діячів, науковців.

Отже, чому для України в сучасних умовах важливо розвивати транскор­донне і трансрегіональне співробітництво? З політичної точки зору, це можливість усунути політичні та адміністративні бар’єри між сусідніми народами, активізувати реформи, які мають на меті утвердження демократичних ініціатив. З економічної точки зору, це створення господарської, соціальної та економічної інфраструктури, за умови формування спільних органів суб’єктів господарювання, осередків, залучення інвестицій. З гуманітарної точки зору, це подолання існуючих стереотипів і упереджень по обидва боку кордону, задіяння інструментів наукової, культурної дипломатії на принципі взаємної вигоди, що сприятиме кращому розумінню сусіда та формуванню довіри до нього. А найголовніше – сформувати громадянина, який повною мірою усвідомлю­ватиме свою відповідальність за розвиток громади, регіону та країни.

Розвиток транскордонного співробітництва, окрім важливого політичного, економічного, культурно-освітнього значення, сприятиме також реалізації реформи децентралізації. Змінюється центр концентрації процесів із глибинно-територіальної до периферійної території, що актуалізує потребу зміну позиції «спина до спини» прикордонних районів на позицію «обличчя до обличчя». Адже транскордонне співробітництво відіграє роль своєрідного імпульсу зростання, а транскордонні регіони – полюсів зростання. Завдяки цьому можна змінити тенденцію регіонального розвитку центр ‒ периферія.

Для сучасної України транскордонне співробітництво також відіграє роль своєрідного полігона для апробації європейського законодавства та європейських механізмів фінансової підтримки. Транскордонне співробітництво є вагомим чинником процесу європейської інтеграції та створення Європи без внутрішніх кордонів, що цілковито відповідає пріоритетам політичного розвитку нашої держави.

Тому нам, представникам законодавчого органу України, вкрай важливо почути саме вашу думку щодо законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про транскордонне співробітництво», зокрема в частині формування транскордонних кластерів, транскордонних технологічних парків та інших інноваційних форм транскордонної співпраці, що відповідають нормам європей­ського законодавства, розроблення концепції загальнодержавної програми транс­кордонного співробітництва і трансрегіональної співпраці, єдиних нормативно-правових стандартів утворення та діяльності єврорегіонів, необхідності зміц­нення інституційної бази як рушійної сили транскордонної та трансрегіональної співпраці, кадрової політики на рівні органів місцевого самоврядування, визначення координуючого органу виконавчої влади, відповідального за реалізацію політики транскордонної і трансрегіональної співпраці, удоскона­лення прикордонної та митної інфраструктури, що особливо важливо у зв’язку з візовою лібералізацією.

Лише консолідована, виважена позиція допоможе у виробленні стратегіч­них напрямів розвитку трансрегіональної і транскордонної співпраці як законодавчого забезпечення, визначення ключових завдань держави Україна, місцевого самоврядування та громадянського суспільства. Саме тому до участі в парламентських слуханнях запрошені народні депутати України, представники профільних міністерств, посольств, консульств, громадських об’єднань та науковці.

Бажаючи всім нам плідної праці, хочу висловити вдячність всім регіонам, всім представникам областей, яким не байдужа доля України і які розуміють сенс транскордонної і трансрегіональної співпраці. Зокрема, хочу висловити подяку Міжнародному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» за плідну співпрацю з Комітетом Верховної Ради та конструктивні напрацювання, які лягли в основу ряду законодавчих актів, які вже прийняті парламентом.

Дякую всім за увагу, бажаю плідної праці і сподіваюся, що нинішні парла­ментські слухання нададуть нового імпульсу транскордонному і трансрегіональ­ному співробітництву в Україні (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Оксано.

Шановні колеги! Я також хочу вас поінформувати, що на виступи записалися 32 особи. Сподіваюся, усім вистачить часу. Якщо будуть ще бажаючі і час дозволятиме, звичайно, ми це врахуємо. Наші парламентські слухання транслюються в прямому ефірі на телеканалі «Рада».

І зараз я запрошую до доповіді заступника голови Комітету з питань європейської інтеграції, співавтора постанови про проведення наших парламентських слухань Марію Іонову. Чекаємо на віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

 

ІОНОВА М.М., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, партія «Блок Петра Порошенка»). Дякую. Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Як вже зазначила пані Оксана, від імені всіх членів Комітету з питань європейської інтеграції дозвольте привітати вас у стінах парламенту і подякувати за участь у сьогоднішній дискусії. Також величезна вдячність нашій колезі Оксані Юринець, яка була двигуном правильної і своєчасної ініціативи з проведення в сесійній залі такого масштабного діалогу з питань транскордонної співпраці.

Як вже зазначила пані головуюча, це питання не розглядалося в сесійній залі з 2007 року, тобто дев’ять років. І, очевидно, що є потреба перезавантаження тих механізмів, які вже давно втратили свою ефективність. Наші очікування від сьогоднішніх слухань полягають у трьох ключових аспектах:

1) здійснення, як вже зазначалося, глибинного, всебічного аудиту державної політики у сфері транскордонної співпраці;

2) інвентаризація наявних проблем та викликів, що перешкоджають її ефективній реалізації;

3) напрацювання дієвого та ефективного плану дій з удосконалення існуючих механізмів.

Звичайно, планування таких подальших кроків вимагає врахування розпочатого процесу владної та бюджетної децентралізації, що надає значно більше можливостей саме для регіональних громад як у прийнятті політико-адміністративних рішень на місцях, так і для співіснування проектів у рамках транскордонної співпраці.

Ми не маємо забувати також і про те, що розвиток транскордонного співробітництва, вдосконалення його законодавчого забезпечення і приведення у відповідність з європейськими нормами є нашим зобов’язанням у рамках Угоди про асоціацію. У главі 27 розділу V угоди більшість положень присвячені саме розвитку регіонального і транскордонного співробітництва.

Хочу зазначити, що питання транскордонної співпраці є також одним із пріоритетів у діяльності Комітету з питань європейської інтеграції. Минулого року ми провели слухання в Комітеті з питань транскордоння, де, серед іншого, було наголошено на необхідності здійснення аналізу відповідної державної політики у форматі парламентських слухань. Експерти також визначили низку проблем, які не лише не вирішуються, а продовжують накопичуватися з року в рік. Дозволю собі означити деякі з них:

1) недостатній рівень уваги з боку центральної влади до питань транскордонного співробітництва як засобу розвитку українських регіонів;

2) відсутність належної фінансової підтримки з боку держави заходів у рамках транскордонного співробітництва;

3) правова невизначеність і дисбаланс повноважень між центральною та регіональною владами;

4) низький рівень залучення територіальних громад, громадських організацій та бізнесу до участі у транскордонному співробітництві;

5) недосконалість законодавчого регулювання, відсутність єдиних нормативно-правових та інших стандартів щодо утворення та діяльності єврорегіонів, а також їх наближення до стандартів Європейського Союзу;

6) кадрова проблема, тобто відсутність системи підготовки фахівців у галузі транскордонного співробітництва, брак досвіду з розроблення конкретних проектів і лобіювання з метою одержання коштів у рамках міжнародних програм;

7) недостатність інформаційного забезпечення.

Прикро констатувати, що, на жаль, за останній рік цим питанням не було приділено належної уваги. І експерти, і громадські активісти, органи місцевого самоврядування прикордонних територій продовжують бити на сполох стосовно того, що Україна з року в рік втрачає можливості залучення багатомільйонних інвестицій саме в регіональний розвиток та соціальну інфраструктуру. Така ситуація є прямим наслідком бюрократичних перепон, зокрема відсутності належної міжвідомчої координації на центральному та регіональному рівнях, і як результат ‒ несвоєчасне підписання відповідних операційних програм та угод або взагалі відсутність заявок з боку України.

Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, на жаль, не має у своєму арсеналі дієвих механізмів, щоб якось змінити цю ситуацію на краще. Як свідчить практика, на жаль, слухання, зустрічі, «круглі столи» не зумовлюють зменшення кількості звернень до Комітету з цього приводу. Цей показник має негативну тенденцію і, на моє переконання, є свідченням відсутності саме системного підходу до вирішення наявних проблем.

Мені потрібно ще 2 хвилини, якщо можна.

 

ГОЛОВУЮЧА. Завершуйте, будь ласка, 30 секунд.

 

ІОНОВА М.М. Я сказала на початку свого виступу, що минуло дев’ять років. На жаль, проаналізувавши, ми побачили, що більшість питань залишаються актуальними.

Хочу сказати, що нам необхідно від імітації перейти до реальної роботи. Пані Оксана згадувала про сусідів. Я просто сподіваюся, що нам тільки з одним сусідом не пощастило, а з рештою ми все-таки налагодимо дуже успішну транскордонну співпрацю. Бажаю нам сьогодні конструктивної роботи. Саме такими нашими маленькими перемогами на місцях ми збудуємо успішну, переможну державу. Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пані Маріє.

Переходимо до загального обговорення. Прошу всіх доповідачів дотримуватися регламенту.

Запрошую до слова першого заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В’ячеслава Негоду. Згідно з регламентом вам надається до 10 хвилин. Приготуватися Віктору Довганю. Будь ласка, пане Негодо, вам слово.

 

НЕГОДА В.А., перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Ну, мене попереджали про 15 хвилин, спробую вкластися в 10. Шановна пані головуюча! Шановні народні депутати України! Шановні учасники парламентських слухань! Шановні колеги! Розвиток транскордонного співробітництва є однією з основних операційних цілей державної регіональної політики, визначеної Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року, адже Україна має кордон із сімома державами, а 19 із 27 адміністративно-територіальних одиниць є прикордонними. У рамках визначеної цілі співробітництво має забезпечити підвищення конкурентоспроможності регіонів, прискорення євроінтеграційних процесів та наближення рівня життя населення прикордонних регіонів до середньоєвропейського.

Європейський Союз у рамках Європейської політики сусідства та у відно­синах з Україною ‒ в рамках Угоди про асоціацію також визначає транскордонне співробітництво ключовим інструментом розвитку відносин між державами.

Останніми роками в Україні приділялася значна увага та надавалися політична підтримка розвитку транскордонного співробітництва. До активів у цій сфері можна віднести створену розгалужену договірно-правову базу для такого співробітництва з Європейським Союзом і з країнами-сусідами, що дозволяє розвивати співпрацю в різних формах на міждержавному рівні та на рівні місцевих органів виконавчої влади, територіальних громад.

Україна однією з перших приєдналася до Протоколу № 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними спільнотами або органами місцевої влади стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва. Започатковано проведення на постійній основі засідань міжурядових двосторонніх комісій з питань транскордонного та міжрегіональ­ного співробітництва в рамках українсько-польської міжурядової координаційної ради, українсько-угорської та українсько-словацької комісій.

До активів також можна віднести такі кроки, як встановлення правових механізмів конкурсного відбору, підготовки та реалізації спільних з державами ЄС проектів прикордонного співробітництва. Створено Державний фонд регіонального розвитку, що дає змогу розширити можливості фінансування інвестиційних проектів транскордонного співробітництва, які відповідають Державній стратегії регіонального розвитку та регіональним стратегіям.

Україна у 2011 році долучилася до реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону. Можна віднести до активів і прийняття за останні 10 років двох державних програм розвитку транскордонного співробітництва. Сподіваємося, що на черговому засіданні уряду нарешті буде затверджено нову програму розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки. Мінрегіон вніс відповідний проект постанови минулого тижня.

Як ви бачите на наступному слайді, створено та функціонують 9 єврорегіо­нів, із яких 5 ‒ з країнами Європейського Союзу. У їх рамках з 1993 року здійснюється транскордонне співробітництво 12-ма регіонами України.

Однак слід визнати, що ефективність транскордонного співробітництва в рамках єврорегіонів є недостатньою, і для його покращення потрібно вдоско­налити законодавство в цій сфері, а також вирішити питання організаційного, фінансового характеру щодо підготовки фінансування проектів транскордонного співробітництва, створення кластерів, транскордонних індустріальних парків тощо. Саме з цією метою розроблено і 3 червня цього року внесено на розгляд парламенту проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва» (№ 4775), прийняття якого дозволить запровадити нові форми транскордонного співробітництва та розширити повноваження суб’єктів такого співробітництва.

Новим викликом став конфлікт на сході України, до повного розв’язання якого стало неможливим впровадження прикордонними регіонами проектів з Російською Федерацією, у тому числі в рамках єврорегіонів.

Аналіз стану реалізації двох останніх державних програм, що діяли з 2007 до 2015 року, показав, що існує ряд проблемних питань, які стримують розвиток співробітництва та потребують вирішення. Так, основною проблемою є нерозвиненість інструментів підтримки реалізації пріоритетних проектів співробітництва. З моменту прийняття у 2004 році Закону України «Про транскордонне співробітництво» запланованого обсягу коштів, у тому числі на реалізацію двох державних програм, про які я вже згадував, у Державному бюджеті України не передбачалося.

Крім того, стримуючими факторами є:

• слабкий розвиток прикордонної інфраструктури, зокрема транспортної, у тому числі автомобільних шляхів, які ведуть до пунктів пропуску, мостів, поромних переправ, системи попередження про стихійні лиха та захисту від надзвичайних ситуацій;

• недостатнє використання туристичного потенціалу та спільної культурної спадщини прикордонних регіонів;

• повільне впровадження сучасних методів контролю в пунктах пропуску на кордоні та відсутність безвізового режиму, що не сприяє розвитку співробітництва;

• обмежені фінансові інструменти реалізації спільних проектів та нерівний доступ українських учасників до них у рамках програм прикордонного спів­робітництва ЄІСП та Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону.

Одним із постійних джерел фінансування проектів співробітництва є програми прикордонного співробітництва ЄІСП та інших міжнародних донорів. При цьому недостатній міжнародний досвід та низька активність мешканців прикордонних регіонів України зменшує їх доступ до наявних ресурсів.

Так, у рамках чотирьох діючих на сьогодні програм Європейського інстру­менту сусідства та партнерства на 2007-2013 роки загальний обсяг фінансування для країн-партнерів перевищував 407 мільйонів євро, за рахунок яких, за наявною інформацією, країнами-учасницями було розпочато реалізацію 452 проектів. Водночас українські аплікати як головні партнери отримали право на реалізацію 84 проектів, що становило лише 18,6 % загальної кількості, а грантова складова за всіма проектами склала менше 30 % загального обсягу ресурсів.

Додатковими угодами внесено зміни до угод для продовження терміну їх практичної реалізації на один рік, до кінця цього року, що дає можливість завершити реалізацію розпочатих проектів, а також використати кошти для підготовки наступного програмного періоду до 2020 року.

Шановні учасники парламентських слухань! Мінрегіон, як я вже сказав, спільно з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробив та подав на розгляд уряду проект Програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки, яка, ми сподіваємося, стане основним програмним документом. Проектом програми передбачається реалізація 25 проектів та 57 заходів транскордонного співробітництва. За нашими розрахун­ками, орієнтовний обсяг фінансування, необхідний для реалізації таких проектів, за рахунок державного бюджету перевищує 1,3 мільярда гривень, за рахунок коштів місцевих та інших джерел – близько 206 мільйонів гривень та майже 32 мільйони євро з урахуванням міжнародно-правових документів. Передбачаються й інші програми, які необхідно буде реалізувати відповідно до цієї програми.

На завершення хочу сказати, що для активізації транскордонного та міжрегіонального співробітництва необхідна концентрація зусиль та ресурсів на таких пріоритетних завданнях:

• прийняття та виконання державної програми транскордонного співробітництва ‒ це завдання № 1;

• прийняття парламентом проекту Закону «Про внесення змін до деяких законів України стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва» (№4775), про який теж уже говорилося, яким вносяться зміни до ключових законів «Про транскордонне співробітництво», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про ратифікацію Протоколу № 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва (ОЄС)»;

• проведення МЗС, Мінекономрозвитку та Мінрегіоном консультацій з Європейською Комісією щодо збільшення обсягів фінансової допомоги та розширення джерел фінансування з боку ЄС.

А також ряд інших завдань, які перед нами стоять. Необхідно активізувати процеси реалізації Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону, активізувати роботу двосторонніх комісій, підписання угод про фінансування програм прикордонного співробітництва ЄІСП.

Ну, і насамкінець, шановне товариство, користуючись нагодою, хочу подякувати організаторам та учасникам парламентських слухань за увагу до розвитку транскордонного співробітництва та висловити сподівання, що наші спільні дії сприятимуть активізації євроінтеграційних процесів в Україні. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, шановний пане В’ячеславе, також і за те, що дотрималися регламенту.

Запрошую до слова Віктора Довганя, заступника міністра інфраструктури України з питань європейської інтеграції. Приготуватися Олександру Светеліку. Будь ласка.

 

ДОВГАНЬ В.М., заступник міністра інфраструктури України з питань європейської інтеграції. Дякую. Шановні колеги! Шановна Ірино Володими­рівно! У контексті посилення співробітництва між Україною і Європейським Союзом, зокрема що стосується покращення транскордонних і транспортних сполучень, розвиток транспортної інфраструктури прикордонних областей є одним із пріоритетів розвитку національної транспортної мережі.

Хочу звернути вашу увагу, що ключовими платформами, в рамках яких відбувається діалог з розбудови мереж, у тому числі у транскордонному контексті, є:

1) Стратегія Європейського Союзу для Дунайського регіону;

2) транспортна панель Східного партнерства;

3) програми прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства і партнерства та міжнародних фінансових організацій.

Зараз я стисло поінформую вас щодо всіх зазначених програм та інструментів.

Перше. У рамках Стратегії ЄС для Дунайського регіону наразі розглядається питання щодо взаємодії пріоритетних напрямів 1а та 1б стратегії, тобто поєднання внутрішнього водного транспорту з авіаційним, залізничним та автомобільним задля досягнення повної синергії транспортного комплексу Дунайського регіону.

Одним із пріоритетних завдань стратегії для Дунайського регіону є створення до 2020 року ефективних мультимодальних терміналів у річкових портах вздовж Дунаю і його судноплавних приток з метою ефективного поєд­нання внутрішніх водних шляхів, залізничного транспорту і автомобільних доріг.

На сьогодні у цьому контексті реалізується низка спільних перспективних проектів. Зокрема, поромна переправа Орлівка ‒ Ісакча, проект якої був визнаний найбільш оптимальним у рамках структур єврорегіону «Нижній Дунай» в частині економіки і логістики. Наявність такої поромної переправи є вагомим обґрунту­ванням реконструкції автомагістралі Одеса ‒ Рені, що є складовою проекту Чорноморської окружної автомагістралі і потужним поштовхом для розвитку депресивних районів Придунайського регіону обох країн.

Також слід відзначити активну участь України в реалізації Люксембурзької декларації 2012 року щодо ефективного обслуговування водної інфраструктури ріки Дунай, в розвиток якої підписано відповідні висновки та затверджено майстер-план щодо відновлення і обслуговування фарватеру ріки Дунай. Ми, українська сторона, на постійній основі здійснюємо оновлення Національної дорожньої карти з метою практичного виконання майстер-плану, долучилися в якості спостерігача до проекту «Фарватер», одним із завдань якого є оновлення і моніторинг дорожніх карт на регулярній основі.

Друге ‒ транспортна панель Східного партнерства. Завдяки унікальному географічному положенню українська частина Дунайського регіону має важливе значення для транс’європейських транспортних сполучень, зокрема в контексті створення мультимодальної мережі транспортних кордонів TNT.

Слід відзначити, що на сьогодні здійснюється оновлення карт регіональної транс’європейської TNT-мережі шляхом поділу регіональної мережі на ключову та базову, що дозволить забезпечити повну інтеграцію української транспортної системи в європейську. Ми очікуємо, що 21 червня буде прийнято відповідне рішення в рамках зустрічі міністрів транспорту держав ‒ членів ЄС та держав ‒ членів Східного партнерства.

У рамках спільних операційних програм прикордонного співробітництва Європейського інструмента сусідства є три операційні програми: «Україна ‒ Польща ‒ Білорусь», «Україна ‒ Угорщина ‒ Словаччина ‒ Румунія», «Україна ‒ Румунія ‒ Молдова», якими передбачено фінансування проектів з покращення доступу до регіонів. Міністерство інфраструктури України спільно з представ­никами відповідних установ та організацій прикордонних регіонів долучаються до підготовки цих перспективних проектів, які сприятимуть розвитку транспортної мережі та інфраструктури України на регіональному і на національному рівнях.

Так, нами підтриманий ініційований Чернівецькою областю стратегічний проект покращення транскордонної інфраструктури «Відриті ворота в Європу» загальною вартістю понад 4 мільйони євро, який передбачає будівництво дороги на відрізку від Красноїльська до українсько-румунського пункту пропуску. Крім того, ми ведемо діалог з міжнародними фінансовими організаціями щодо отримання кредитних коштів для розвитку інфраструктури прикордонних областей, особливо Одеської області. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановний колего.

До слова запрошується Олександр Светелік, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України. Підготуватися пані Ірині Овчаренко.

 

СВЕТЕЛІК О.Д., заступник міністра енергетики та вугільної промисло­вості України. Шановна Ірино Володимирівно! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Для енергетиків співробітництво України з Європейським Союзом ‒ пріоритетне питання. У цьому контексті ми співпрацюємо з ЄС для реформування енергетичного сектору України з метою зближення та подальшої інтеграції ринків електричної енергії та газу. Слід зазначити, що євроінтеграційні процеси створюють в основному сприятливу для України ситуацію, враховуючи вдале геополітичне розташування нашої країни. І наявність розвинутих транскордонних енергетичних з’єднань, безперечно, сприятиме подальшому розвитку транскордонного співробітництва з країнами Центральної та Східної Європи та Європейського Союзу загалом.

На сьогодні енергетична галузь нашої країни знаходиться на шляху глибоких та системних реформ, що спрямовані на підвищення рівня енергетичної безпеки, розвиток конкуренції, диверсифікацію джерел та маршрутів постачання енергоресурсів, захист прав споживачів. Реформування галузі в цілому і впрова­дження прозорих та зрозумілих правил на енергетичному ринку відповідно до норм законодавства ЄС, зокрема, сприятиме зміцненню взаємної довіри та безпеки, активізації торговельно-економічного співробітництва, залученню іноземних інвестицій для реалізації спільних проектів розвитку транспортної та прикордонної інфраструктури.

Хочу коротко зупинитися на основних проектах, які ми зараз реалізуємо спільно з нашими європейськими колегами. У контексті інтеграції енергетичних ринків наразі триває робота над проектом дослідження можливості синхронного об’єднання української та молдавської енергосистем з континентальною європей­ською енергетичною системою ENTSО-Е. Робота проводиться в рамках програми прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства і партнер­ства «Україна ‒ Румунія ‒ Молдова 2007-2013». Налагодження паралельної роботи з потужною енергосистемою Європи дозволить значно підвищити ефективність та надійність роботи вітчизняної об’єднаної енергетичної системи, зменшить залежність України від Російської Федерації. У цьому контексті слід відзначити важливу роль румунського системного оператора передачі електро­енергії ‒ компанію «Транселектрика», яка є стороною підтримки у процесі забезпечення синхронного об’єднання української та молдавської енергосистем з європейською системою.

Проекти будівництва інтерконекторів. У нас на сьогодні реалізуються проекти сполучення на заході нашої газотранспортної системи з газотранспорт­ною системою Словаччини, на заході також – з газотранспортною системою Угорщини, на південному заході – з газотранспортною системою Румунії, на південному заході також – з газотранспортною системою Молдови.

Окремо хочу виділити в контексті транскордонної співпраці проект будівництва газотранспортного інтерконектора Україна ‒ Польща, який орієнтований на підвищення рівня енергетичної безпеки нашої держави, забезпечення диверсифікації джерел постачання природного газу в Україну, інтеграцію ринку природного газу України в ринок Європейського Союзу. Зазначений проект є важливим для інфраструктури і України, і Польщі. Цей проект розглядається як ключовий для диверсифікації джерел і маршрутів постачання природного газу, надійності постачання, а також створення повністю інтегрованого конкурентоспроможного регіонального ринку газу в Центральній та Східній Європі. Будівництво газопроводу дасть можливість збільшити обсяг транспортування газу в напрямі України на гарантованій основі. Реалізація проекту також сприятиме зміцненню ролі Польщі та України на регіональному ринку газу як транзитних країн.

Декілька слів хочу сказати про ще один важливий проект. Необхідно прискорити роботу над проектом «Броди ‒ Адамова Застава» для сполучення польської та української нафтотранспортних систем у рамках реалізації проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК).

У рамках реалізації Спільної заяви, підписаної за результатами Спільної Україна – ЄС міжнародної конференції щодо модернізації газотранзитної системи України, продовжується робота з підготовки проектів модернізації та рекон­струкції ГТС України. Розроблено ТЕО проекту «Реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення магістрального газопроводу «Уренгой ‒ Помари ‒ Ужгород».

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 15 секунд.

 

СВЕТЕЛІК О.Д. Хочу подякувати організаторам парламентських слухань і побажати нам усім плідної роботи в цій сфері. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановний пане Олександре.

До слова запрошується Ірина Овчаренко, виконувач обов’язків голови Державного агентства водних ресурсів України. Наступною виступатиме Олена Сотник, секретар Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, фракція «Самопоміч».

 

ОВЧАРЕНКО І.І., виконувач обов’язків голови Державного агентства водних ресурсів України. Шановні учасники парламентських слухань! Використання водних ресурсів, що надходять з інших країн, а також проходження кордонів по фарватеру річок зумовило створення міжнародної правової бази для ряду транскордонних угод, що реалізуються Держводагентством. Поштовх для розвитку міжнародного співробітництва у сфері управління водними ресурсами дала Гельсінська конвенція про охорону, використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, що визначила пріоритетні напрями та механізми такої взаємодії.

На сьогодні у сфері водного господарства на прикордонних водах діють сім міжурядових угод, тобто з усіма країнами-сусідами укладені угоди. З метою практичної реалізації цих угод утворено ряд постійно діючих робочих груп, які займаються вивченням та врегулюванням спірних питань.

Як позитив хочу відзначити, що навіть в умовах відсутності останніми роками офіційних уповноважених, нарікань ні з боку уряду, ні з боку наших зарубіжних партнерів ми не маємо. Робота поставлена на професійному рівні і в організаційному, і в практичному плані. Агентство активно долучається до міжнародних заходів різного формату, і це дає позитивні результати, зокрема, в частині імплементації норм європейського водного законодавства у національ­не, впровадження європейських практик в управління водогосподарсько-меліоративним комплексом.

Оскільки Україна є однією з 19-ти країн, що розташовані на території одного з найбільших європейських басейнів Європи ‒ ріки Дунаю, для нас є пріоритетною участь у виробленні спільної політики дунайських країн у сфері охорони, раціонального використання водних ресурсів. Свої напрацювання агентство впроваджує через такий інструментарій, як Міжнародна комісія із захисту ріки Дунай. Саме співробітництво в рамках МКЗД нами розглядається як важлива складова імплементації та впровадження кращих європейських практик в управління водними ресурсами та покращення екологічного стану водних об’єктів української частини Тиси, Прута, Сирету та дельти Дунаю.

Прикладом тісних контактів у межах транскордонного басейну також є співпраця тисайських країн, які залучили Україну до розроблення Плану управління басейном ріки Тиса. На сьогодні план розроблено і він слугує наочним прикладом для підготовки планів щодо басейнів інших річок України.

Держводагентство разом із своїми організаціями за рахунок коштів міжнародної фінансової допомоги бере участь у восьми проектах. З них найвагоміші: три українсько-угорські проекти протипаводкового спрямування, що реалізуються в Закарпатській області; українсько-румунсько-молдовський проект щодо впровадження сучасних систем моніторингу з автоматизованими станціями, що реалізується в Прикарпатському регіоні; українсько-молдовський проект з удосконалення управління водними ресурсами в басейні Дністра. Участь у таких проектах сприяє практичному застосуванню напрацьованого країнами Європейського Союзу досвіду щодо впровадження Водної рамкової директиви.

Окрім міжнародних урядових установ, Держводагентство співпрацює з такими міжнародними організаціями, як Міжнародна комісія з іригації та дренажу, Міжнародна мережа басейнових організацій, Глобальне водне партнерство, Секретаріат Конвенції про використання, охорону транскордонних водотоків та міжнародних озер.

Перспективою міжнародного співробітництва є також розширення географії співробітництва за водогосподарським напрямом, встановлення прямих професійних контактів з іноземними урядовими структурами. На сьогодні підписані двосторонні документи про співпрацю з Тунісом, Єгиптом, Сирією, Йорданією, Марокко, Китаєм та Іраном. Ця робота буде продовжена.

Щодо законодавчого забезпечення. Хочу довести до вашого відома, що відповідно до Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію Держводагент­ство є співвиконавцем впровадження Водної рамкової директиви, Паводкової директиви, Директиви про захист від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел, Директиви про очищення міських стічних вод. Серед названих директив ЄС найпершою запрацювала Водна рамкова. Верховною Радою прийнято в першому читанні законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом» (№ 3603), яким, зокрема, врегульовується питання щодо визначення басейнового принципу управління водними ресурсами, запровадження гідрографічного та водогоспо­дарського районування території України, а також підстави для розроблення…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 15 секунд.

 

ОВЧАРЕНКО І.І. Дякую. Реалізація положень даного законопроекту сприятиме збереженню і відновленню водних ресурсів, удосконаленню співпраці на транскордонних водах та визначенню шляхів реформування водогосподар­ського комплексу України. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановна пані Ірино.

Запрошую до слова Олену Сотник, секретаря Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, одного із співавторів постанови про проведення нинішніх парламентських слухань. Підготуватися члену Комітету Григорію Тімішу.

 

СОТНИК О.С., секретар Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Самопоміч»). Доброго дня, колеги! Передовсім я хочу привітати Комітет з питань європейської інтеграції, що ми наразі маємо такі слухання, і особисто пані Юринець, яка в Комітеті опікується цим питанням. Це дуже важливо, тому що, на превеликий жаль, для багатьох питання євроінтеграції – це лише питання якихось лозунгів, закликів, і саме парламентський Комітет з питань європейської інтеграції, незважаючи на те, що є обмеженим у своїх повноваженнях, намагається робити максимум, щоб питання процесу євроінтеграції в Україні стали не просто словами, а практикою.

Транскордонне співробітництво є якраз тим прикладом, коли країна завдяки такому унікальному інструменту може отримувати:

1) безпосередній досвід запровадження європейських стандартів, тому що постійна співпраця з країнами Європейського Союзу, які межують з нашими територіями, – це не що інше, як практичне запровадження;

2) фінанси. На сьогодні, коли ми, фактично, весь час запозичуємо і кредитуємо свою країну, свій бюджет, транскордонне співробітництво – це можливість ресурсу, який лежить на поверхні.

І тут я хотіла би звернутися до уряду, тому що я послухала дуже уважно виступи представників різних міністерств, і мені стало сумно. Ми дуже багато з вами чуємо про якісь програми, які постійно оновлюються урядом, про дорожні карти, які також оновлюються, але, на превеликий жаль, практичного виконання цих дорожніх карт ми не бачимо, тому що по багатьох єврорегіонах отримання коштів на сьогодні провалено. І провалено якраз тому, що міністерство, замість того щоб займатися практичною реалізацією завдань щодо транскордонного співробітництва, займається просто оновленням програм. Тому я хочу закликати державні інституції все-таки практично підходити до цього питання і пам’ятати про те, що це передовсім в інтересах держави і уряду, тому що це можливість отримання коштів, інвестицій і розвитку інфраструктури, на яку у нас державного бюджету не вистачає.

Я не буду виправдовувати парламент, є дуже багато питань, пов’язаних з імплементацією та узгодженням чинного законодавства. Я пропонувала б, на­приклад, на базі Комітету з питань європейської інтеграції створити робочу групу і нарешті разом з представниками міністерств все-таки узгодити наше законодавство і привести його у відповідність із законодавством Європейського Союзу, для того щоб хоча б у термінології, у поняттях не виникало у нас непорозумінь. А це є, на превеликий жаль.

І останнє. Я особисто нещодавно їздила західними регіонами України і почула від представників громад, від голів сільських, селищних рад заклик до елементарного інформування. На сьогодні інформування про перебіг реалізації проектів транскордонного співробітництва, про те, які проекти можливі в рамках транскордонного співробітництва, як отримати відповідне фінансування грома­дам, на превеликий жаль, немає. Ви можете зайти на сайти багатьох єврорегіонів, деякі з них я вчора перевіряла, останній раз вони оновлювалися півроку тому. Це теж питання, у тому числі до місцевої влади, яка чомусь за залишковим принципом ставиться до питання інформування.

Отже, спільна робота міністерств, парламенту і місцевих органів влади, напевно, була б найбільш ефективним способом спільного діяння, тому що це не що інше, як практичне запровадження європейських стандартів, як реальна євроінтеграція, а не євроінтеграція на словах або в державних програмах чи дорожніх картах.

Тому я закликаю (можливо, це доцільно передбачити в Рекомендаціях наших парламентських слухань) розробити певну комунікаційну стратегію між усіма цими органами. І можливо, представники єврорегіонів у своїх виступах зможуть запропонувати конкретні практичні інструменти, яким чином нам зробити так, щоб ми все-таки переходили від слів до конкретних практичних дій, і держава Україна, а також єврорегіони в рамках транскордонного співробіт­ництва могли отримувати кошти і покращувати і свою інфраструктуру, рівень підготовки своїх фахівців та експертів. Дуже дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, пані Олено, за такий предметний виступ.

Запрошую до слова Григорія Тіміша, члена підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Підготуватися пані Тетяні Остріковій, яка представляє Комітет з питань податкової та митної політики.

 

ТІМІШ Г.І., член Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (одномандатний виборчий округ № 203, Чернівецька область, партія «Блок Петра Порошенка»). Дякую, Ірино Володимирівно. Шановні учасники парламентських слухань! Дорогі експерти, фахівці, представники регіонів нашої країни, які зібралися сьогодні в цьому залі! Надіюся, що тут зібралося найпотужніше експертне середовище, яке опікується цими євроінтеграційними тенденціями. Сподіваюся на плідну співпрацю, порозуміння і виважене та розумне наше рішення.

Інтеграція України до ЄС на сучасному етапі, після підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі, вимагає нових підходів та інструментарію, поглиблення та розширення співпраці. Такі підходи та інструменти мають враховувати тенденції розвитку ЄС не тільки як міждержавного політико-економічного об’єднання, а й як сукупності історичних регіонів, які традиційно мають сталі економічні, гуманітарні, логістичні зв’язки, а також спільні проблеми.

Саме розвиток Європи, регіонів та місцевих громад сьогодні є трендом у політиці ЄС та його інституцій. Такого підходу очікують і від України, підтримуючи реформування, зміну нашої системи влади, децентралізацію, підвищення ролі і повноважень місцевого самоврядування. У цьому плані Україна має величезний, фактично, невикористаний потенціал транскордонних та міжнародних можливостей співпраці у форматі сталих європейських програм розвитку, які за багато років вже довели свою ефективність.

Можна пригадати Карпатський єврорегіон, який дав значний поштовх для розвитку таких країн, як Польща, Угорщина, Словаччина і Румунія, тоді ще не членів ЄС. Досі незначною мірою, порівняно з сусідами, до цієї співпраці були залучені західноукраїнські області ‒ Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франків­ська та Львівська. Їхні повноваження на той час були обмежені жорсткою київською вертикаллю. Спроба створити штучні проекти, такі як єврорегіон «Верхній Прут» у Чернівецькій області, яку я представлю, не отримала продовження, хоча тут наші сусіди ‒ румуни і молдавани скористалися найкраще, вони розвивали свою інфраструктуру, свій потенціал, а ми залишилися позаду.

Наразі, коли громадяни України не відчувають конкретних переваг від укладення Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, немає відчутного впливу на економіку та щоденний рівень життя громадян, мають бути реалізовані точково, але ефективні переваги транскордонної співпраці територіальних громад та областей, які межують з ЄС. Це потрібно всій країні, аби створити успішні історії, які відкривають шлях євроінтеграції від малого до великого, від громади до громади, від регіону до регіону.

У цьому контексті прошу вас розглянути величезний потенціал участі України в Дунайській стратегії. У грудні 2010 року Європейською Комісією була представлена Дунайська стратегія – довгострокова політика ЄС щодо вирішення проблем Дунайського макрорегіону, розроблена з урахуванням досвіду Балтійської стратегії. Було визначено 14 країн басейну ріки Дунай, і до 2020 року мали бути реалізовані близько 200 проектів за чотирма основними напрямами:

1) об’єднання Дунайського регіону у сфері транспорту, енергетики, культури і туризму;

2) питання захисту навколишнього природного середовища в Дунайському регіоні;

3) сприяння розвитку суспільства знань за допомогою наукових досліджень, освітніх та інформаційних технологій;

4) зміцнення позицій Дунайського регіону, зокрема, досягнення політичної стабільності в регіоні, спільна робота для забезпечення безпеки і боротьби зі злочинністю.

При цьому Європейська Комісія обмежила свій вплив на хід виконання стратегії, залишивши за собою суто координаційні функції. Натомість відпові­дальність за реалізацію даної стратегії взяли на себе країни з даного макрорегіону, розподіливши між собою певним чином обов’язки і пріоритетні напрями розвитку. Важливо, що до роботи долучилися дев’ять держав ‒ членів ЄС (Німеччина, Австрія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, Словенія, Хорватія), а також країни, які не входять до складу Європейського Союзу (Боснія, Герцеговина, Сербія, Чорногорія та Україна). Для держав, які не є членами ЄС, участь у Стратегії ЄС для Дунайського регіону ‒ це не тільки можливість скористатися європейськими ресурсами для свого розвитку, а й шанс позитивно проявити себе у співпраці з Європейським Союзом. Зокрема, на реалізацію проектів та програм за цими напрямами у 2010-2013 роках було витрачено близько 100 мільярдів євро, серед них ‒ великі інфраструктурні проекти та велика кількість інших за визначеними пріоритетами.

Наразі діяльність стратегії фінансується у рамках більше 20 діючих програм ЄС. Європейська Комісія визначила, що реалізація Дунайської стратегії поширюється на чотири наші області ‒ Одеську, Чернівецьку, Івано-Франківську і Закарпатську...

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ТІМІШ Г.І. Ми самі розуміємо, що в плані роботи щодо реалізації Дунайської стратегії Україна, кажучи по-хлопськи, трохи дала маху. Я пропоную на базі Чернівецької області утворити якийсь центр, який координуватиме цю роботу. Чернівецька область лежить посередині української частини Дунайського регіону ‒ між Закарпаттям, Прикарпаттям та Одещиною. З Чернівецькою облас­ною радою є певна співпраця, вже є погодження, і якщо ми відкриємо у Чернівцях український офіс Дунайської стратегії, який візьме на себе функцію…

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановний пане Григорію. Хочу наголосити, що пан Тіміш – теж один із співавторів постанови про проведення слухань.

Запрошую до парламентської трибуни пані Тетяну Острікову, члена Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, фракція Об’єднання «Самопоміч». Пані Тетяно, просимо вас. Підготуватися Ростиславу Томенчуку.

 

ОСТРІКОВА Т.Г., член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Самопоміч»). Доброго дня, шановна пані головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Як член парламентського Комітету з питань податкової та митної політики я насамперед хотіла би привернути увагу до такого аспекту транскордонного співробітництва, як співпраця у митній сфері.

Ви знаєте, що ми задекларували європейський вектор розвитку і, власне, ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. І саме питання розвитку транзитних перевезень посідають одне з чільних місць у європейській зовніш­ньоекономічній політиці і транскордонному співробітництві. Це означає, що транзитний потенціал, який має Україна, повинен не тільки номінально визначати її місце в системі міжнародних зв’язків, а й ефективно реалізуватися завдяки вигідному геоекономічному і геополітичному розташуванню.

Саме з цих позицій питання зміцнення транзитного потенціалу України та налагодження обміну інформацією в електронному вигляді з митними органами інших держав було визначено одним із пріоритетних в Угоді про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна».

Розвиток нових технологій у сфері транзитних перевезень здійснюється завдяки функціонуванню нової комп’ютеризованої транзитної системи Європейського Союзу (NCTS ‒ New computerized transit system), яка базується на послідовному обміні електронними даними про товари, що переміщуються транзитом між усіма митними органами учасниками транзиту, а також митними органами та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Це дає змогу модернізувати і спростити процедуру транзиту. Тобто метою приєднання України до Конвенції NCTS є налагодження обміну між новою комп’ютеризованою транзитною системою ЄС та центральною базою даних митних органів.

Власне, я хочу повідомити вам про те, які на сьогодні є проблеми, що ми можемо навіть зірвати виконання своїх міжнародних зобов’язань.

У 2009 році Україна набула статусу неформального спостерігача в робочих органах Конвенції про спільну транзитну процедуру і розпочала підготовку до приєднання до цієї конвенції. Проте, шановні колеги, мушу вам сказати, що, на жаль, на сьогодні мало що зроблено в цьому напрямі.

Насправді у травні 2015 року представниками Урядового офісу з питань євроінтеграції, представниками ЄС і послом Литовської Республіки були узгод­жені заходи правового, організаційного, структурного і фінансового характеру, які необхідно здійснити Україні на цьому шляху. У червні 2015 року ми включили ці заходи в План законодавчого забезпечення реформ, затверджений постановою Верховної Ради України. Для реалізації заходів з приєднання України до Конвенції NCTS на базі Державної фіскальної служби було утворено наглядову раду та робочу групу з питань приєднання України до спільної транзитної процедури, яка повинна відповідати за підготовчий процес. На жаль, ви знаєте, що у нас внаслідок структурних нереформ і внаслідок люстраційних процесів, виконання Закону «Про очищення влади», дуже швидко змінюється склад робочої групи, наглядової ради з боку української сторони. І тому, фактично, робота не проводилася, крім участі української сторони у семінарах.

5 жовтня 2015 року в Києві відбулося засідання підкомітету № 5 з митного і транскордонного співробітництва Комітету асоціації між Україною та ЄС. Результатом засідання стало оновлення дорожньої карти робочої групи Україна ‒ ЄС, питань реалізації Рамкової стратегії митного співробітництва між Україною та ЄС, а також схвалення технічного завдання щодо запровадження пілотного проекту між Україною та ЄС з попереднього обміну митною інформацією. Сторонами також обговорені організаційні зміни в ДФС, що відбулися в рамках виконання Закону «Про очищення влади». Представники ЄС вказали на складнощі, які виникли в подальшій реалізації плану.

Власне, у зв’язку з цим і видається за доцільне з метою виконання Угоди про асоціацію і Угоди про коаліцію депутатських фракцій, а також щоб ми не зірвали строки приєднання, рекомендувати уряду визначити посадову особу, відповідальну за реалізацію заходів, пов’язаних з приєднанням України до спільної транзитної процедури.

Окрім того, видається за необхідне, щоб все-таки в бюджеті держави передбачалися кошти на фінансування участі української сторони у спільних заходах, відвідування семінарів, засідань робочих груп на території Європейського Союзу.

Необхідно також звернути увагу Державної фіскальної служби на необхідність перегляду складу наглядової ради і робочої групи з боку України. Тому що представники, які там зазначені, вже не працюють…

 

ГОЛОВУЮЧА. Завершуйте, будь ласка, 30 секунд.

 

ОСТРІКОВА Т.Г. Окремо слід зазначити і наголосити на тому, що реалізація навіть пілотного проекту з електронного обміну інформацією не можлива без внесення змін про так званий тестовий режим до Митного кодексу України. Тому необхідно звернути увагу Міністерства фінансів України на необхідність подання до парламенту законопроекту про внесення змін до Митного кодексу України щодо проведення транзитних процедур у відповідність із Конвенцією про єдиний режим транзиту та Конвенцією про спрощення формальностей у торгівлі товарами. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, пані Тетяно, за змістовний виступ.

Запрошую до слова Ростислава Томенчука, голову правління Українського інституту міжнародної політики. Підготуватися Тетяні Шепіленко. Будь ласка.

 

ТОМЕНЧУК Р.Б., голова правління Українського інституту міжнародної політики. Доброго дня! Дякую головуючій за можливість виступити і дякую організаторам, безпосередньо Оксані Юринець, за можливість взяти участь і, власне, за саме проведення цих парламентських слухань, оскільки ми давно про це говорили. Хочу також подякувати членам Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, які підтримали нашу ініціативу, провели минулого року слухання в Комітеті і зробили звернення до Кабінету Міністрів щодо посилення участі України у форматі Стратегії ЄС для Дунайського регіону.

Це сьогодні один із найважливіших проектів для України і один із найуспішніших проектів міжрегіонального співробітництва у Європейському Союзі, що залучає до співпраці не тільки органи місцевого самоврядування, які безпосередньо межують з державами-партнерами, а й формує державну політику та включає формат співпраці на рівні регіонів, на рівні обласних рад, на рівні обласних державних адміністрацій і профільних міністерств. Дунайська стратегія залишається перспективним для України проектом транснаціонального співробіт­ництва, який об’єднує значний комплекс секторальних пріоритетів. Дунайська стратегія включає 11 окремих тем, що охоплюють широке коло питань ‒ починаючи з питань безпеки, екології, розвитку малого і середнього бізнесу, участі молоді та ряд інших аспектів. Це великий виклик для України, і ми можемо посилити реформу децентралізації для чотирьох наших областей (трьох західних і Одеської області), максимально включившись в ініціативу Дунайської стратегії.

Плюс до того потрібно розуміти, що ми зможемо використовувати інструменти і можливості, які дає Дунайська стратегія, – використання контактів, налагодження співпраці, позиціонування себе, пошук партнерів. Дунайська стратегія не дає коштів, але дає можливість знайти партнерів і показати себе, як хочуть розвиватися області, залучити кредити, залучити окремі програми в партнерстві з Румунією, Молдовою, Австрією чи Німеччиною.

Плюс до цього слід розуміти, що країни, розташовані південніше України, менше охоплені, у нас менше співпраці, ніж, скажімо, з Польщею, з минулого року Німеччина почала брати активну участь. А якщо говорити про Австрію, про Румунію, про Болгарію, про інші країни, які знаходяться на півдні від нас, то саме Дунайська стратегія дає нам можливість максимально там бути представленими.

Яка ситуація складається у нас на сьогодні? Україна у 2011 році долучилася до цієї ініціативи, але, по суті, тільки тепер ми говоримо про те, що необхідно просуватися в цьому напрямі. Європейські партнери, представники інших країн кличуть нас: приєднуйте, максимально беріть участь. Зараз питання стоїть з приводу визначення національного координатора, який буде забезпечувати організаційну присутність і комунікацію всередині стратегії. Це найперший наш етап, найперше завдання.

І тому наші пропозиції до Рекомендацій парламентських слухань ‒ не тільки стимулювати участь України у Стратегії ЄС для Дунайського регіону, а безпосередньо підтримати, призначити національного координатора. Оскільки різні міністерства залучені до цього етапу, наша пропозиція полягає в тому, щоб зовнішню комунікацію здійснювати в рамках національного секретаря Міністер­ства закордонних справ, а внутрішню комунікацію, щоб не пропадав зв’язок з областями, з регіонами, що входять до Дунайської стратегії, ‒ через Мінрегіон. Я дуже радий, що тут присутній пан В’ячеслав Негода, і сподіваюся, що ці парламентські слухання дадуть можливість найближчим часом визначитися з національним секретарем. Я так розумію, що Міністерство закордонних справ теж максимально готове до цього.

Наступним нашим етапом буде узгодження можливих пріоритетів і напря­мів роботи України в рамках Дунайської стратегії безпосередньо з областями. Я вітаю представників Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької і Одесь­кої областей і закликаю максимально включитися в цей процес. Тому що Дунайська стратегія дає нам можливість синхронно працювати і з місцевим рівнем, і з національним рівнем.

І після того, якщо все добре складеться, наступного року ми зможемо говорити про визначення і затвердження координаторів від України у тематич­них групах Дунайської стратегії, де ми зможемо говорити вже про формування зовнішньої політики України і просувати інтереси, важливі для України на території Дунайського регіону. Дякую за можливість виступити (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. І вам дякуємо, шановний пане Ростиславе.

Тетяна Шепіленко, директор Департаменту міжнародної технічної допомоги та міжнародного співробітництва Львівської обласної державної адміністрації. Будь ласка. Потім ми запросимо до слова Галину Литвин.

 

ШЕПІЛЕНКО Т.О., директор Департаменту міжнародної технічної допомоги та міжнародного співробітництва Львівської обласної державної адміністрації. Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Транскордонна співпраця у Львівській області відбувається активно з Підкарпатським і Люблінським воєводствами Польщі за такими напрямами, як проведення транскордонних заходів, реалізація проектів у партнерстві, а також розвиток прикордонної інфраструктури та розбудова пунктів пропуску. Серед масштабних транскордонних заходів варто виокремити Європейські дні добросусідства та фестиваль партнерства. Окрім культурної співпраці, вони слугують майданчиком для обміну новими ідеями, а також для налагодження діалогу між владою України і Республіки Польща.

Що стосується реалізації спільних партнерських проектів, то за підтримки Програми транскордонного співробітництва «Польща ‒ Білорусь ‒ Україна 2007-2013» було реалізовано 37 проектів міжнародної технічної допомоги на загальну суму 47,5 мільйона євро. Проект реалізувався у таких сферах, як охорона здо­ров’я, розвиток підприємництва, туризму, збереження культурної спадщини. У результаті ми закупили обладнання для Новояворівської центральної районної лікарні, створили ділянки для розвитку індустріальних парків у Яворівському районі та місті Новий Розділ, проведено перший етап реставрації Жовківського замку.

З метою забезпечення можливості для всіх реципієнтів успішно реалізувати проект міжнародно-технічної допомоги та зробити власний внесок у Львівській області 2014 року вперше в Україні був запроваджений порядок співфінансування проектів міжнародно-технічної допомоги в рамках регіональної програми з міжнародного та транскордонного співробітництва, європейської інтеграції на 2015-2018 роки. Відповідно категорії реципієнтів, на яких поширюється дія порядку, ‒ це органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади, об’єднані територіальні громади, а також організації, уповноважені зазначеними органами. Що означає «уповноважені»? Які уклали декларації про партнерство з такими органами. Минулого року обсяг співфінансування проектів становив 1 мільйон 100 тисяч гривень. Цього року передбачено 6 мільйонів 78 тисяч гривень. Уже затверджено співфінансування двох проектів, на розгляді шість заявок на суму 2 мільйони 96 тисяч гривень.

Водночас варто зазначити, що немає чітко визначеного порядку співфінансування проектів, які реалізуються суб’єктами, не підпорядкованими регіональним і, відповідно, центральним органам виконавчої влади.

У сучасних умовах децентралізації в Україні в рамках розвитку транскордонного співробітництва, на нашу думку, є доцільним започаткування програм, платформ для обміну і запозичення досвіду українськими громадами. Так, Львівською областю з Підкарпатським воєводством досягнуто домовленості щодо проведення щорічних заходів які стосуватимуться вирішення різноманітних питань, зокрема щодо децентралізації влади. Важлива можливість стажування представників об’єднаних територіальних громад, зокрема в рамках транскордонної співпраці.

Основним моментом щодо розвитку Львівської області є виявлення спільних проблем по обидва боки українсько-польського кордону. Зокрема, вважаємо, що ефективне вирішення спільних проблем лежить у площині формування спільних стратегічних документів. Так, Стратегія транскордонного співробітництва Люблінського воєводства (Республіка Польща), Волинської, Львівської областей (Україна) та Брестської області (Республіка Білорусь) на 2014-2020 роки напрацьована з урахуванням Стратегії розвитку Львівської області до 2016 року.

Разом з тим варто зазначити, що цього року затверджена Стратегія розвитку Львівщини на період до 2020 року з урахуванням можливостей і перспектив транскордонного співробітництва, де визначено, що євроінтеграційний курс і, зокрема, транскордонна співпраця є пріоритетними. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам за виступ.

Запрошую до слова Галину Литвин, директора Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати – Україна». Підготуватися Тетяні Татарчук.

 

ЛИТВИН Г.П., директор Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати – Україна». Шановна пані головуюча! Шановні панове народні депутати, запрошені! Щиро дякую за можливість представити інформа­цію щодо проблем і перспектив розвитку транскордонного співробітництва в рамках Карпатського єврорегіону.

Якщо говорити про Карпатський регіон в принципі, ‒ це одне з трьох місць у світі, що характеризується найбільшою кількістю ділянок кордону. Він їх має 14, об’єднує 52 прикордонні регіони, у тому числі держав ‒ членів і нечленів ЄС.

Карпатський єврорегіон – це одне з трьох місць у світі, що характеризується найбільшою кількістю ділянок кордону, воно їх має 14. Об’єднує 52 прикордонні регіони, у тому числі держав – членів і нечленів ЄС.

Якщо говорити про використання коштів Європейського Союзу на територіальну співпрацю, то кошти, що використовуються в Карпатському єврорегіоні, становлять 28 % загальної кількості коштів, тому зрозуміло, що потреба зосередження уваги на розвитку співпраці саме в Карпатському єврорегіоні є дуже великою.

Які форми територіальної чи транскордонної співпраці існують між карпатськими державами? По-перше, це врегульовує Європейський Союз, який надає певні фонди на таку співпрацю. По-друге, є ініціативи знизу, тобто від єврорегіонів, є інші форми співпраці, що дають можливість територіям підвищувати ефективність використання коштів, які надає Європейський Союз.

Про кошти. У Карпатському єврорегіоні на 2014-2020 роки передбачені кошти на співпрацю у рамках дев’яти програм (сьогодні їх вже називали, не буду повторювати), це програми транскордонної співпраці, програми територіальної співпраці і транснаціональної. Середня вартість – 200 мільйонів євро на сім років. Здається, ніби дуже багато, і ми тішимося, що ці кошти надійдуть. Насправді одне Підкарпатське воєводство Польщі (сусід Львівської області) на той самий період має кошти в сумі 2 мільярди євро. Для чого я наводжу цю цифру? Треба зрозуміти, що насправді для України є найбільша потреба використовувати ті кошти, бо держави – члени Європейського Союзу мають дуже багато інших ресурсів. Але чи готові використовувати ми ті кошти? І чи готові ми використо­вувати існуючі механізми, в тому числі механізм єврорегіону, щоб ефективно використовувати кошти Європейського Союзу?

Карпатський єврорегіон – 20 років роботи, 5 прикордонних держав, 19 прикордонних єврорегіонів, на території яких проживає 16 мільйонів осіб (територія такої собі Бельгії). У кожній із цих країн різні форми адміністративно-територіального устрою, різні підходи до територіальної співпраці, тому співпраця розвивається не так ефективно і не так гладко, як могла б.

З іншого боку, ми бачимо, що на території Карпатського єврорегіону сходяться стратегічні пріоритети Європейського Союзу. Ми маємо Східне партнерство на цій території, Карпатську конвенцію, за яку відповідає Міністерство екології та природних ресурсів України, Рамкову конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат, Дунайську стратегію. Як об’єднати це все до купи, щоб території справді могли ефективно співпрацювати для свого розвитку?

Щоб ефективно співпрацювати, треба спочатку намагатися вирішити проблеми співпраці, що існують у Карпатах. Зокрема, прикордонні регіони не ідентифікують себе з Карпатським єврорегіоном. Запитайте сьогодні керівників Львівщини, Івано-Франківщини, Закарпаття: що таке Карпатський єврорегіон? Кожен з них матиме свою точку зору. А як підемо далі і запитаємо це в угорців, поляків, словаків, то точки зору щодо того, як розвивати співпрацю, будуть зовсім інші. З іншого боку, є різні компетенції і досвід національних сторін. Ми не можемо порівнювати наші можливості з використання коштів із тими, які мають держави – члени Європейського Союзу. Однак відсутнє спільне бачення подальшого розвитку.

Щоб вирішити ці проблеми, минулого року напрацьована Стратегія розвитку Карпатського єврорегіону, автори якої сьогодні присутні в цій залі і також виступатимуть. Стратегія передбачає співпрацю в усіх можливих напрямах, які фінансуються Європейським Союзом: економіка довкілля, доступ­ність регіону, дороги, культура. Тобто маємо майданчик, де треба працювати. А для того щоб працювати, по-перше, треба створити модель багатосекторної співпраці, всім разом засукати рукави і працювати з використанням усіх можливих доступних коштів – і національних, і європейських. І все-таки треба зміцнити національні структури єврорегіону, щоб він міг ефективно використовувати ці кошти.

Я представляю українську національну структуру – Асоціацію органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати – Україна», що об’єднує 70 органів місцевого самоврядування, від обласних рад до об’єднаних територі­альних громад. Всі вони працюють над підвищенням ефективності територіальної співпраці.

Щодо пропозицій. Ми не зможемо розвивати Карпатський єврорегіон, якщо не розбудуємо інфраструктуру. Якщо не буде достатньо пунктів пропуску, не буде доріг до пунктів пропуску, на жаль, співпраця не розвиватиметься. Тому пропонуємо у проекті Рекомендацій врахувати такі пропозиції:

• сприяти розбудові пунктів пропуску, починаючи з Нижанковичі – Мальговичі, тому що поляки не будуть говорити про інші пункти пропуску, поки ми цей не зробимо;

• сприяти розбудові під’їзних шляхів, у тому числі в рамках виконання… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Нам потрібно вкластися в регламент, бо ще дуже багато бажаючих виступити. Хочу наголосити, що у нас залишається 3 хвилини для виступу. Загалом ми маємо більше 20 бажаючих виступити і 40 хвилин для виступів. Дякуємо вам, дякуємо. Будемо дотримуватися регламенту.

Пані Тетяна Татарчук, начальник відділу регіонального розвитку та фінансового моніторингу виконавчого апарату Чернівецької обласної ради. Давайте всі виступати по суті, шановні колеги. Потім – Зіновій Бройде. Регламент виступу – до 3 хвилин. Будь ласка.

 

ТАТАРЧУК Т.М., начальник відділу регіонального розвитку та фінансового моніторингу виконавчого апарату Чернівецької обласної ради. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Я представляю Чернівецьку область, яка є активним учасником програм транскордонного співробітництва. Реалізація проектів у рамках європейських транскордонних ініціатив дозволила залучити в область більше 16,5 мільйона євро. На даний час найуспішніша участь області у спільній операційній програмі «Румунія – Україна – Молдова 2007-2013». Із 29 спільних проектів, станом на 1 січня цього року, завершено реалізацію 24, заходи з реалізації ще 5 продовжуються в ниніш­ньому році.

Що це дало регіону? Буквально декілька прикладів. В області побудовано екологічне сміттєзвалище, закуплено інфраструктуру для роздільного збору сміття, обладнання для боротьби з ерозією ґрунтів, цінне медичне обладнання, здійснено низку туристичних проектів, побудовано притулок для бездомних тварин, встановлено відеомоніторингову систему для спостереження за дорожнім рухом. Продовжують реалізуватися два великі інфраструктурні проекти щодо протидії повеням, що передбачають будівництво 24 автоматичних станцій і створення системи запобігання повеням, а також проект реконструкції пунктів пропуску «Красноїльськ» і «Дяківці» з метою їх відкриття у статусі міжнародних.

На жаль, ми змушені говорити і про проблеми, з якими стикаються виконавці проектів, з метою системного пошуку шляхів їх вирішення.

Насамперед мусимо говорити про той фактор, що дуже гальмує розвиток транскордонного співробітництва, – візовий режим. Допоки українці змушені будуть очікувати на візи в чергах і отримувати відмови, говорити про пожвавлення транскордонних відносин складно. Тому пріоритетним завданням має бути впровадження безвізового режиму з одночасною розбудовою транспортно-логістичної інфраструктури і відкриттям нових пунктів пропуску.

Зважаючи на складнощі та законодавчі неузгодженості, що виникають в українських виконавців проектів в економічних відносинах з нерезидентами, зокрема при розмитнені товарів, що ввозяться в Україну, або при міжнародних закупівлях, пропонуємо більш чітко сформулювати та узгодити з міжнародними договорами положення Митного і Податкового кодексів щодо ввезення товарів, придбаних у нерезидентів в рамках проектів транскордонного співробітництва, а також закупівлі товарів, робіт і послуг у нерезидентів та їх оплати.

На жаль, на відміну від інших європейських країн – учасниць транскордонного співробітництва, Україна ще не виробила цілісного механізму співфінансування транскордонних проектів на національному рівні. Тому прохання співфінансувати проекти міжнародної технічної допомоги за рахунок проектів Державного фонду регіонального розвитку, субвенцій на здійснення заходів соціально-економічного розвитку, галузевих субвенцій у відповідних сферах тощо.

Говорячи про внутрішні проблеми, мусимо зауважити, що існуюче управ­ління проектами та фінансовими ресурсами є неефективним, і тут рішенням могла би стати більш активна участь представників органів влади в освітніх програмах ЄС, введення в навчальні програми вузів лекцій з проектного менеджменту із залученням фахівців-практиків. Пропонуємо також пришвидшити… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо. Шановні колеги, маю слідкувати за регламентом, щоб усі встигли виступити.

Запрошую до слова Зіновія Бройде, директора Державного науково-технічного центру з міжгалузевих і регіональних проблем екологічної безпеки та ресурсозбереження «Екоресурс». Підготуватися Віктору Мікуліну.

 

БРОЙДЕ З.С., директор Державного науково-технічного центру з між­галузевих і регіональних проблем екологічної безпеки та ресурсозбереження «Екоресурс» (м. Чернівці). Шановна пані головуюча! Шановні учасники парла­ментських слухань! Я дякую Комітету за цю можливість і хочу зупинитися на тому, що означає поняття транскордонного співробітництва для України в сьогоднішньому контексті.

Комісар ЄС з питань розширення та європейської політики сусідства звернув увагу на те, що transfrontier – це не тільки транскордонність, а й подо­лання розбіжностей. Власне, саме цей стимул упродовж століть, я підкреслюю це, був рушійною силою міжтериторіальної співпраці регіонів і міст Європи.

Будь ласка, наступний слайд. Ви бачите, зокрема, як із самого початку свого існування Європейський Союз у своєму економічному серці використав ці можливості для розвитку транспортних сполучень, фактично, для порятунку басейну річки Рейн і транскордонних кластерів.

Для України сьогодні ці точки тяжіння (наступний слайд) означають, що наша країна опинилася одночасно в трьох фокальних центрах євро-азійських інтересів. На жаль, змушений констатувати, що якщо порівняти дослідження з регіонального транскордонного розвитку на сході і на заході, то країни Вишеградської групи значно менше уваги приділили співпраці з Україною.

Для нас, маю на увазі західні регіони України, особливе значення має те, що основою розвитку Карпатського регіону був досвід Альп. І на сьогодні в рамках Дунайської стратегії ми маємо унікальну можливість використання цього вектора співпраці. Зокрема, як спільні легені Європи, якими є Карпати і Альпи, в умовах кліматичних змін, а найголовніше – досвід з розвитку транспортних систем, які обходять Карпати, про що казав заступник міністра інфраструктури, або перетинають Карпати. Це стосується також басейнів річок, про цей проект вже йшлося раніше. Він дає можливість забезпечити залучення України до сучасного управління водними ресурсами, розробити систему…

Добре, не буду більше перераховувати напрями розвитку, скажу тільки, що Україна потребує сьогодні розвитку не лише єврорегіональних об’єднань, про які йдеться у проекті закону, а й європейських об’єднань територіальної співпраці, які розвиваються в ЄС. Водночас йдеться про залучення ще чотирьох областей – Львівської, Тернопільської, Хмельницької і Вінницької – до проектів Дунайської стратегії, що також є нагальною потребою для України. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, шановний пане Зіновію.

Запрошую до слова Віктора Мікуліна, заступника голови Закарпатської обласної державної адміністрації. Підготуватися Йосипу Борто.

Немає Віктора Мікуліна? Тоді запрошую до слова Йосипа Борто. Будь ласка. Підготуватися Дмитру Романюку.

 

БОРТО Й.Й., перший заступник голови Закарпатської обласної ради. Шановна пані Голово! Шановні учасники парламентських слухань! Для органів місцевого самоврядування Закарпатської області, які є об’єктами та суб’єктами транскордонного співробітництва, цей напрям діяльності за останні 10 років став одним із пріоритетів регіональної стратегії розвитку. Завдяки географічному розташуванню області міжрегіональне транскордонне співробітництво активно розвивається як із прикордонними регіонами Угорщини, Словаччини, Польщі, Румунії, так і з низкою інших, зокрема з Чехією, Німеччиною, Сербією, Литвою. На сьогодні Закарпатська область має діючі двосторонні угоди про співробітництво з 14 регіонами країн Європи.

Велике значення для здійснення транскордонного співробітництва мають реконструкція діючих і розбудова нових пунктів пропуску через державний кордон, спрощення процедури митного оформлення, скорочення переліку митних процедур та часу їх виконання. Нині активна робота в цьому напрямі ведеться з угорською стороною.

Модернізація і розвиток транспортної інфраструктури, зокрема підвищення якості доріг, що важливо для використання транзитного статусу прикордонних областей, підвищення інвестиційного потенціалу регіонів, а також для розвитку туризму, у зв’язку бюджетною децентралізацією стануть для нашої та для інших прикордонних областей одним із пріоритетів на наступний період.

У зв’язку з цим та з метою посилення координації діяльності регіональних органів місцевого самоврядування і виконавчої влади в напрямі транскордонної співпраці вважаємо за доцільне відновити роботу координаційно-дорадчої ради з питань транскордонного співробітництва та розвитку єврорегіонів при Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

З метою збільшення обсягів фінансування будівництва та ремонту автомобільних доріг загального користування просимо включити Закарпатську область до переліку областей, у яких в обласний бюджет спрямовується 50 % суми перевиконання загального обсягу щомісячних індикативних показників надходжень митних платежів, що справляються під час митного оформлення товарів на території області, та внести відповідні зміни до пункту 33 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Нарешті, законодавство потребує внесення змін, приведення до норм європейського права, зокрема до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владами та протоколів до неї, які Україна ратифікувала та імплементувала в національне законодавство. У Законі України «Про транскордонне співробітництво» досі не передбачено такої форми співпраці, як європейське об’єднання територіальної співпраці, про що я казав.

І дозвольте запропонувати зміни до проекту Рекомендацій парламентських слухань:

пункт 3.3 пропоную доповнити: «спрямувати в обласний бюджет 50 % суми перевиконання загального обсягу щомісячних індикативних показників надходжень митних платежів».

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 10 секунд.

 

БОРТО Й.Й. Пункт 2.14 доповнити словами «та об’їзної дороги навколо розташованого біля кордону Європейського Союзу міста Берегове». Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам за конкретні пропозиції. Працівники Апарату Верховної Ради України, секретаріату Комітету з питань європейської інтеграції все фіксують і внесуть відповідні зміни до проекту Рекомендацій наших парламентських слухань.

Запрошую до слова Дмитра Романюка, директора Департаменту міжнародного співробітництва, євроінтеграції та розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Підготуватися Анатолію Олійнику.

 

РОМАНЮК Д.М., директор Департаменту міжнародного співробіт­ництва, євроінтеграції та розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Шановна Ірино Володимирівно! Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед хочу щиро подякувати організаторам та ініціаторам сьогоднішнього зібрання, зокрема Оксані Василівні Юринець, оскільки транскордонна співпраця є одним із пріоритетних напрямів стратегії зовнішньої політики України.

У 2015 році Івано-Франківська обласна державна адміністрація почала активно реалізувати амбітний проект «Єврокарпатська ініціатива», який є майданчиком для ефективного залучення іноземних інвестицій, розвитку туризму, інтенсифікації інструментів міжнародної співпраці, зокрема використання інструментів транскордонного співробітництва. Хочу зазначити, що на даний час область реалізує 11 проектів транскордонного співробітництва на суму майже 18 мільйонів євро.

Хочу підтримати попередніх промовців і зосередитися на конкретних проблемах, які потребують нашої уваги для ефективного вирішення проблем транскордонної співпраці.

Перше. Хочу зазначити, що сьогоднішні операційні програми розроблялися у 2006-2007 роках, цього року вони були перезатверджені і продовжені. Мабуть, ні для кого не секрет, що наші відносини з Європейським Союзом значно змінилися за останні 10 років (ми підписали Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, в повній мірі діє зона вільної торгівлі), тож є логіка в тому, щоб лобіювати на рівні Європейського Союзу створення нових програм. Чому? Для прикладу, програма «Польща – Білорусь –Україна»… Ми, по суті, маємо рівні права з Білоруссю. Я надзвичайно поважаю наших сусідів, але, враховуючи те, що ми активно рухаємося в напрямі європейської інтеграції, все-таки питання про створення окремих нових програм, наприклад «Україна – Польща», «Україна – Угорщина», «Україна – Словаччина», є доцільним. Так само підвищення обсягів фінансування на ці програми.

Другий напрям (однозначно внутрішній) – підвищення організаційної проектної спроможності безпосередньо суб’єктів програм, зокрема органів місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громад і громадських організацій, оскільки це дозволить підготуватися до того, щоб ефективно використовувати кошти, які ми зможемо в майбутньому залучити.

Третє. Хотів би зазначити, що надзвичайно важливим є проект лобіювання інтересів України на рівні Спільного моніторингового комітету, який безпосередньо здійснює управління всіма трьома програмами. Досі позиція України жодним чином не була зосереджена і уніфікована. Саме тому Івано-Франківська обласна державна адміністрація виступила з ініціативою, яку підтримано Кабінетом Міністрів України, про створення спільної робочої групи за участю представників всіх регіонів, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, а також Урядового офісу з питань європейської інтеграції.

Хочу подякувати за організацію нинішніх парламентських слухань і думаю, що ці три моменти потребують вирішення і спільної роботи уряду, Верховної Ради та представників влади на місцях. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. І вам дякуємо, пане Дмитре. Раді бачити вас на парламентських слуханнях.

До слова запрошується Анатолій Олійник, голова Вінницької обласної ради. Будь ласка. Після нього – Сергій Татусяк.

 

ОЛІЙНИК А.Д., голова Вінницької обласної ради. Дякую. Шановна Ірино Володимирівно! Шановні учасники парламентських слухань! Після мене Сергій Пилипович розповість конкретніше про досвід Вінниччини щодо міжнародного співробітництва. Я хотів би зупинитися на досить серйозній, на нашу думку, проблемі, яка має стратегічне значення для України, – будівництво мосту Ямпіль – Косеуць. Від Ямполя до міста Яси 90 кілометрів – це найближчий шлях із центральних, східних, північних областей та загалом з України не тільки до Європи, а, підкреслюю, до виходу на так званий «шовковий шлях», що поєднає Україну з Азією.

І приклад Вінниччини яскраво про це свідчить. На перше місце у товаро­обігу Вінниччини 2015 року вийшла Індія (майже 102 мільйони доларів). І коли ми з послом Індії обговорювали питання подальшої співпраці та рахували всі «за» і «проти» на користь того, щоб зв’язати наші країни прямими шляхами, всі погодилися з тим, що це найактуальніше питання.

Хочу сказати, що історія побудови мосту Ямпіль – Косеуць має велику «бороду». Починаючи з 70-х років минулого століття це питання обговорюється, дніпропетровський інститут розробив проектну документацію, інститут «Промтрансінвест» переробив її 2010 року і розглянув проектну пропозицію. Була створена міжурядова комісія Україна ‒ Молдова, а 5 листопада 2013 року організований приїзд Прем’єр-міністра Молдови до України. Це була кульмінація підготовки до втілення проекту в життя. Після цього ми провалилися. У Вінниці 16 травня 2014 року відбулося виїзне засідання уряду, є протокольне доручення, але віз і нині там.

Пропоную в Рекомендаціях парламентських слухань пунктом 2.15 записати: «зобов’язати Кабінет Міністрів поновити склад української комісії на переговорах з Молдовою і здійснити всі заходи щодо будівництва мосту Ямпіль – Косеуць». Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам за пропозицію, шановний пане Анатолію.

Колеги, до нас доєдналася віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України пані Іванна Климпуш-Цинцадзе. Запрошуємо її до слова, будь ласка. Я перепрошую пана Сергія Татусяка, після доповіді я надам вам слово.

З вашого дозволу Іванні Климпуш ми надаємо більше часу, тому що вона зараз озвучить позицію уряду щодо теми наших парламентських слухань. Пані Іванно, просимо вас до слова.

 

КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ І.О., віце-прем’єр-міністр із питань європей­ської та євроатлантичної інтеграції України. Дуже дякую, пані Ірино. Шановна пані перший віце-спікере! Шановні колеги народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Я дуже перепрошую, що змушена була запізнитися, у нас змістилося засідання уряду, тому я змогла долучитися тільки зараз.

Я вдячна колегам народним депутатам, які, безумовно, з вашою під­тримкою, з вашим заохоченням, я переконана в цьому, і з вашим благословенням ініціювали нинішні парламентські слухання. Дещо я вже розумію, колеги поінформували, про що у вас тут ішлося.

Для нас транскордонне співробітництво є, безумовно, важливим чинником наших євроінтеграційних процесів. І я чим далі, тим краще розумію (хоча коли прийшла в уряд, теж розуміла це), що євроінтеграція – це про все. Тобто, по суті, тих інструментів, які на даний момент є у віце-прем’єр-міністра із питань європейської та євроатлантичної інтеграції, точно замало для того, щоб координувати зусилля в усіх галузях, і точно замало для того, щоб рухати всі процеси водночас. Разом з тим у нас є міністерства, які безпосередньо мають брати на себе цю координуючу роль, зокрема Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, яке в цьому конкретному контексті (я поступово помічаю знайомі обличчя, рада вас бачити), повинні брати на себе активнішу роль у координації, просуванні та використанні інструментів, які нам надає транскордонне співробітництво. Тому що для нас це можливість стерти кордони і вирівняти регіони, об’єднати зусилля і спрямувати їх на розвиток спільних проектів.

Думаю, що транскордонне співробітництво є можливим, видимим, безпосередньо відчутним для пересічного громадянина виміром європейської інтеграції. І тому з точки зору уряду, з моєї точки зору, нашими спільним із Європейським Союзом завданням є підтримка посиленого транскордонного та регіонального співробітництва.

Для України це означає три основні напрями:

1) створення і вдосконалення законодавчої бази, і тут потрібна наша активна робота і співпраця з парламентом;

2) нарощення потенціалу розвитку безпосередньо в регіонах;

3) забезпечення зміцнення транскордонних і регіональних економічних зв’язків на місцях та ділового партнерства з регіонами інших країн, зокрема членів ЄС.

Може, я в чомусь повторю те, про що ви говорили, але зупинюся на цих трьох компонентах.

Про правову базу, яка на даний момент є, ви точно знаєте, що нам потрібно доробити. Звичайно, нам дуже хотілося б, щоб проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва», внесений Кабінетом Міністрів до Верховної Ради, був розглянутий і прийнятий. Це дасть нам можливість врегулювати питання створення, функціонування, припинення і фінансування діяльності об’єднань єврорегіонального співробітництва. І тут, знову-таки, роль громад і регіонів у заохоченні депутатів до розгляду цього законопроекту є далеко не останньою, ми дуже на вас у цьому розраховуємо.

Так, я розумію, що нам ще потрібно затвердити Державну програму розвитку транскордонного співробітництва, і ми досі ще чекаємо, коли вона буде подана на розгляд уряду. сподіваюся, це буде зроблено найближчим часом.

Буквально зараз, на сьогоднішньому засіданні уряду, ми прийняли ще одне з рішень, які доповнюють виконання зобов’язань уряду з використання коштів Державного фонду регіонального розвитку. Ви знаєте, що на цей рік було закладено 3 мільярди, частина вже затверджена одним із попередніх рішень уряду, і цей процес продовжується. Сьогодні ми також приймали з цього приводу рішення. Я переконана, що це є певною частиною підтримки держави з точки зору того, чим може ще додатково держава інвестиційно (бо йдеться про інвестиційні проекти) допомогти на загальному рівні і створити сприятливіші умови для регіонів з метою розвитку їхнього транскордонного співробітництва.

Що стосується нарощення потенціалу розвитку і координації ініціатив. У цьому плані нам, очевидно, потрібно дбати (і насправді це проблема не лише місцевого рівня, це точно загальнодержавна проблема) про інституційну спроможність місцевих, регіональних органів влади України… Зокрема, напевно, йдеться про те, що якщо є сильні, спроможні центральні органи влади, то це мало б допомогти зміцнити, можливо, їхньою компетенцією суб’єкти транскордонного співробітництва на рівні регіонів. Нам хотілося б, щоб рішення про затвердження Типового положення про агенцію регіонального розвитку стосовно того, що вони можуть утворюватися на місцях органами місцевого самоврядування у співпраці з громадськими організаціями, третім сектором… Тобто це ті організації, які зараз могли б стати певними рушіями і надавачами консультаційних послуг, умовно кажучи, власниками тієї компетенції, якої нам так не вистачає на місцях.

Моя служба віце-прем’єр-міністра зараз зіткнулася з цим і ми намагаємося зрозуміти, з ким же на місцях, у регіонах ми можемо працювати, хто є нашими counter partners в обласних і районних державних адміністраціях. Хто в місті може бути тією людиною, тим департаментом, з ким ми могли б з’ясувати, які потреби у них є, і які ми могли б запропонувати їм інструменти та важелі з тих, що є в нашому розпорядженні. І це виявляється досить складним процесом. Можливо, саме ці агенції з питань регіонального розвитку в певний спосіб могли б бути тими союзниками, партнерами, з якими з центрального рівня можна було б вести розмову і більш ефективно працювати.

Я розумію, що протягом останніх кількох років ті двосторонні комісії, які у нас формально існують з Угорщиною, Словаччиною, Польщею, були, фактично, непрацюючими, вони не використовувалися. Тому зараз ми намагає­мося в уряді визначити, хто з міністрів чи віце-прем’єр-міністрів міг би очолити ту чи іншу комісію з транскордонного співробітництва, зокрема з цими трьома державами, для того щоб актуалізувати, оживити чи поновити роботу цих двосторонніх комісій.

Я розумію, що у нас із вами є надзвичайно велика кількість проектів, які ми використали до 2016 року, регіональних та міжрегіональних проектів. І допоки є величезна, як на мене, сума коштів в Європейському інструменті сусідства на 2014-2020 роки, ми поки що недостатньо…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 15 секунд, бо у нас жорсткий графік.

 

КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ І.О. І тут нам потрібно зосередитися на тому, яким чином ми могли б максимально використати ці інструменти.

Я хотіла ще з вами поговорити окремо про Дунайську стратегію, бо вважаю, що вона є надзвичайно важливою. Надіюся, що ми зараз разом із Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Міністерством закордонних справ все-таки створимо робочу групу, яка почне рухати цей процес. Це означає, що не тільки ті частини, які безпосередньо мають вихід на Дунай, а й інші регіони України зможуть скористатися можливостями, що їх пропонує Дунайська стратегія Україні як державі, яка не є членом Європейського Союзу. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановна пані віце-прем’єр-міністре (Оплески). Дякуємо, що доєдналися, і за співпрацю з Комітетом з питань європейської інтеграції, який є рушійною силою процесів транскордонного співробітництва у Верховній Раді.

Я продовжую наше засідання на 30 хвилин, щоб всі встигли виступити, бо у нас ще більше 10 бажаючих. Регламент, як і раніше, 3 хвилини.

Сергій Татусяк, голова Єврорегіону «Дністер», запрошується до слова. Будь ласка. Підготуватися Антону Яроцькому.

 

ТАТУСЯК С.П., голова Єврорегіону «Дністер». Шановна Ірино Володи­мирівно! Шановні учасники парламентських слухань! Вельмишановна пані Оксано! Пані Олено! Мені надзвичайно приємно сьогодні подякувати вам за продовження тієї роботи, яку ми розпочали минулого року на засіданні Комітету з питань європейської інтеграції, де обговорювали конкретні питання транскордонного співробітництва. Я впевнений, що це логічне продовження, єдине, що із затримкою, хотілося б раніше провести цю роботу.

Єврорегіон «Дністер» – це утворення транскордонного співробітництва, яке об’єднує сім районів Молдови і Вінницьку область. Ми все робимо для того, щоб розширити контакти між Україною та Молдовою, Румунією. За час створення підписано більше 40 угод про співпрацю на рівні адміністративно-територіальних одиниць, триває насичена робота з проведення економічних форумів, культурно-мистецьких, спортивних заходів. Одним словом, ми породнилися за ці чотири з половиною роки, маємо добрі, надійні партнерські стосунки.

Я впевнений, що сьогодні для нас найголовніше – визначити формат, в якому ми будемо працювати надалі. Надзвичайно важливими є напрацьовані Рекомендації, які ми обов’язково маємо реалізувати, але до цього нам потрібен комунікативний майданчик. Ми провели три селекторні робочі зустрічі з частиною єврорегіонів України і пропонуємо, як рухатися далі – створити Асамблею єврорегіонів України. Знову-таки, це інструмент, який нас зблизить і дасть можливість розставити акценти і пріоритети на цьому етапі.

Я впевнений і в тому, що сьогодні у нас є багато інструментів, які ми можемо використовувати в рамках Угоди про асоціацію. Зустрічі, які відбулися в мене в Європейському Союзі з нашими партнерами, в Комітеті регіонів з Дірком Шубелем… Сьогодні можна сказати, що ми повинні зробити все для того, щоб подати наші рекомендації від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та Міністерства економічного розвитку і торгівлі до представництва ЄС у Києві і таким чином окреслити перед Європейською Комісією пріоритетні напрями нашого розвитку. Ми повинні зайняти наступальну позицію, а не спостерігати. Це ненормально, що на Східне партнерство виділено 18 мільярдів євро, а Україна з того якісь копійки має… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам. Пане Сергію, у вас уже не працює мікрофон. Ми почули, що ви підтримуєте пропозицію попереднього промовця.

Запрошую до слова Антона Яроцького, директора комунального підприємства «Бюро регіонального розвитку», уповноваженого Одеської обласної державної адміністрації з питань транскордонного співробітництва. Підготуватися до виступу Олександру Степанцову, якщо він є в сесійній залі, а потім Едуарду Сиромолоту.

 

ЯРОЦЬКИЙ А.П., директор комунального підприємства «Бюро регіо­нального розвитку» (м. Одеса). Уважаемая Ирина Владимировна! Уважаемые участники парламентских слушаний! Я солидарен и согласен со многими тезисами выступавших сегодня, отмечу лишь то, что является главным, на мой взгляд, с позиции Одесской областной государственной администрации.

Одесская область, безусловно, является одним из самых перспективных районов по трансграничному сотрудничеству. Мы ожидаем программу «Украина – Румыния», «Бассейн Черного моря» и, безусловно, являемся одним из активных участников Стратегии ЕС для Дунайского региона. Добавлю, что уже год в Одессе существует Ассоциация ЕС для Дунайского региона, которая эффективно работает в Одесской области. И я согласен с тем, что, безусловно, необходимо срочно определить координатора этой программы и стратегию деятельности Украины в этой программе.

Я хотел бы отметить, что когда мы ставим задачи по активизации трансграничного сотрудничества, надо понимать, за кем будет закреплена эта ответственность, потому что без ответственности нет полномочий. Сегодня мы понимаем, что перспективным субъектом для ответственности за развитие трансграничного сотрудничества будут агентства регионального развития, которые в будущем будут созданы. И я думаю, что для успешного функционирования агентств надо обязательно обеспечить сотрудничество областного совета, областной государственной администрации, местных районных советов, громад, объединенных территориальных громад и, безуслов­но, необходимо единое понимание на уровне Кабинета Министров ответственности за реализацию проектов.

На данный момент в структуре Одесской областной государственной администрации существует Бюро регионального развития, которым мы руководим. И сейчас мы активно принимаем участие, уже прошло первое заседание общего мониторингового комитета программы «Украина – Румыния», мы определили приоритеты нашего дальнейшего сотрудничества. Естественно, для активного участия, для активной поступательной работы необходимо 10-процентное софинансирование реализации проектов. Ввиду экономических событий, которые сегодня происходят у нас в стране, безусловно, нужна помощь из государственного бюджета для реализации существенных проектов, которые помогут изменить ситуацию в материально-техническом плане в наших трансграничных регионах. Благодарю вас за внимание и надеюсь на тесное сотрудничество (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, пане Антоне.

Будь ласка, чи є Олександр Степанцов в нашій залі? Немає.

Тоді я запрошую слова Едуарда Сиромолота, президента Харківської громадської організації «Єврорегіон «Слобожанщина». Будь ласка. Підготуватися Ярославу Гарцулі.

 

СИРОМОЛОТ Е.А., президент Харківської громадської організації «Єврорегіон «Слобожанщина». Шановні учасники парламентських слухань! Я також є керівником Інформаційного центру Асоціації європейських прикордонних регіонів, який утворено 2013 року в Харківському національному економічному університеті. Дуже коротко про досвід, стан співпраці українських прикордонних регіонів та пропозиції щодо організації співробітництва між ними.

Попередній промовець, представник Закарпатської області, сказав про консультативно-дорадчу раду. Хочу нагадати, що у 2008-2010 роках така рада працювала, і одним із результатів її роботи було створення в 2010 році Асамблеї українських прикордонних регіонів і єврорегіонів. Ми з представниками єврорегіонів Сергієм Пилиповичем Татусяком, Галиною Петрівною Литвин та Міжнародною асоціацією інституцій міжрегіонального розвитку в рамках створеного комунікаційного майданчика ‒ Інформаційного центру Асоціації європейських прикордонних регіонів вносимо пропозицію щодо проведення такої асамблеї у 2017 році в місті Вінниці.

Далі. Що я хочу сказати про досвід роботи консультативно-дорадчої ради? За допомогою роботи цієї ради, яка проводилася системно, ми зміцнили українські прикордонні регіони як суб’єкти транскордонного співробітництва. Представники українських прикордонних регіонів мали можливість брати участь в обговоренні програм, подавати пропозиції щодо винесення питань стосовно діяльності єврорегіонів на розгляд міждержавних комісій з питань співробітництва тощо.

Коротко про Інформаційний центр. Інформаційний центр, як я вже сказав, утворено 2013 року. Засновником центру стала одна з потужних європейських організацій – Асоціація європейських прикордонних регіонів. З моменту створення Інформаційного центру ми підтримуємо постійні комунікаційні зв’язки з нашими колегами і вже сформували нові форми співпраці, які пропонуємо представникам інших українських прикордонних регіонів.

Що стосується пропозицій до проекту Рекомендацій, ми просимо Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції сприяти діяльності Інформаційного центру Асоціації європейських прикордонних регіонів та колег із єврорегіонів. Це перше.

І друге ‒ розглянути питання щодо проведення Асамблеї українських прикордонних регіонів і єврорегіонів у першому кварталі 2017 року. До речі, в 2017 році виповнюється п’ять років з дня заснування десятого... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, ми почули, що виповнюється п’ять років десятому єврорегіону.

До слова запрошується Ярослав Гарцула, почесний консул Королівства Бельгія у Львові. Будь ласка. Підготуватися Ліліані Грицишин.

 

ГАРЦУЛА Я.І., почесний консул Королівства Бельгія у Львові. Шановна пані головуюча! Шановні колеги! За даними Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2016 року бельгійські інвестиції в Україні становили 118,2 мільйона доларів США. В Україні зареєстровано близько 120 підприємств, що мають бельгійські інвестиції. На сьогодні в Західному регіоні України працюють більше 30 фірм з бельгійським капіталом і хочу сказати, що жодна фірма під час кризи не зупинила свою діяльність.

Проте рівень співпраці між Україною та Бельгією на сьогодні має свої недоліки. Обласні і місцеві адміністрації в Україні мають обмежені права, існують серйозні бюрократичні перепони на шляху зовнішньоекономічної діяльності. Представники обласних і місцевих адміністрацій відчувають брак досвіду в міжнародній співпраці, місцеві бюджети вкрай обмежені, недостатність коштів робить неможливим фінансування транскордонних проектів.

Мені особливо приємно, що на зустрічах з бельгійським компаніями губернатор Львівської області Олег Синютка вручає свій особистий номер телефону, і це гарантія безпеки праці бельгійських інвесторів на території області. Це є дуже позитивним, це добрий рівень державного службовця.

Так, завдяки роботі Львівської обласної державної адміністрації бельгійська меблева компанія «Хіма» відкриває свій підрозділ у Львівській області, в місті Бориславі, де на сьогодні створено 200 робочих місць і планується збільшення до 400.

Бельгійсько-українське спільне підприємство «Шредер» у місті Тернополі, що виробляє освітлювальні прилади, є найбільшою компанією в Західному регіоні України вже тривалий період часу. Підприємство є найбільшим платником податку в бюджет міста і хотів би сказати, що це 99 % інвестицій бельгійського капіталу в Тернопільську область. Проте Україна майже не закуповує товари «Шредера», бо дешевше купити неякісний китайський товар, щоб через декілька років знову замінити його на інший. Ініціатив щодо закупівлі якісного вітчизняного продукту компанії «Шредер» на сьогодні немає.

У Західному регіоні України є добрий потенціал для розвитку агарного бізнесу завдяки бельгійським інвестиціям, але сільські голови не готові до співпраці. На жаль, на Волині досі є випадки видачі подвійних реєстраційних свідоцтв та рейдерського захоплення земель, що шкодить репутації України, і це відбувається з бельгійською компанією, яка там працює.

Західний регіон України межує з Європейським Союзом і несе особливу відповідальність за створення позитивного іміджу України. Влада не може повною мірою контролювати транскордонне співробітництво, і в цьому потрібно їй допомогти. У даному разі я пропоную створити дорадчу групу почесних консулів при Верховній Раді України. Почесні консули – це конкретні особи, які працюють з іноземними державами і мають досвід. Особисто я навчався в Бельгії і знаю, як це є. Ми близькі до них, близькі до бізнесу, до дипломатії та до інвесторів. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, пане Ярославе.

Будь ласка, Ліліана Грицишин, керівник Агенції європейських програм (Тюрінгія, Німеччина). І потім підготуватися Олегу Кузьміну.

 

ГРИЦИШИН Л.М., керівник Агенції європейських програм (Тюрінгія, Німеччина). Шановні пані та панове! Дозвольте привітати вас від землі Тюрінгія (Німеччина) і особливо подякувати пані Оксані Юринець за запрошення. Мабуть, найбільший і єдиний досвід співпраці німецьких земель з Україною належить до наших досягнень. Чому? У нас тісно пов’язані питання європейських програм, участь у європейських проектах і як наслідок – трансрегіональна співпраця. Це не транскордонна, а трансрегіональна співпраця.

Перші кроки відбулися в рамках європейської програми Interreg, де вперше участь у проекті брав Національний університет «Львівська політехніка». Ми взяли на себе відповідальність за те, що все буде добре, а Національний університет «Львівська політехніка» просто не побоявся взяти участь у цьому проекті. У результаті проект належить до найкращих Interreg-проектів Європейської Спільноти.

У рамках цього проекту ми представляли Львівську область у Брюсселі, серед регіонів Європи. У рамках цього проекту вперше земля Тюрінгія, єдина німецька земля, підписала угоду з Львівщиною. Вона існує вже 10 років. У рамках цієї угоди ми співпрацювали в різних сферах, проводили стажування працівників обласної державної адміністрації в наших міністерствах, звісно, тих, які знали німецьку мову. Наші делегації постійно беруть участь у форумах на Львівщині.

Крім того, ми зробили великі проекти вже в Interreg-4. Це проект Champions – регіональні летовища, проект Forte Cultura, коли фортифікаційні споруди Львова були внесені до Туристичного альманаху Європи.

Програми Іnteract і Urbact існують і нині. Зараз починається програма Interreg-5, і дуже дивно… Бо Дунайська стратегія – це не стратегія, Дунайський регіон вже існує. Якраз цього року треба писати проекти, подаватися на ці проекти, а не створювати якісь стратегії. Вони є, треба подивитися, що Європейська Комісія визначила, і це робити.

На даному етапі з тюрінгійських фондів ми фінансуємо проекти, які потрібні Львівщині. Зокрема, ми зробили проект MABUWU, що стосується методів запобігання виникненню катастроф навколишнього середовища та нового способу використання калійних шахт, що є проблемою для Стебника. Єдине, що те, що ми написали, треба виконати. З 2014 року по 2020 рік програма вже існує.

Україна повинна писати програму розвитку на 2020-2025 роки для кожного регіону. Чому я про це кажу? Тому що писала Програму розвитку Тюрінгії в рамках європейських фондів Thüringen-2020. Україні треба дивитися, які є пріоритети для регіонів, і брати це за основу програми на 2020-2025 роки, йти до Асамблеї європейських регіонів і брати участь у написанні регіональних програм. А вони складаються із smart specialisation і RIS (regional innovation strategy). Поєднати їх разом і тоді виходити на трохи інший рівень. Не йти за Європою, а йти попереду… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, шановна пані Ліліано, за практичні поради.

Запрошую до слова Олега Кузьміна, директора Інституту економіки і менеджменту Національного університету «Львівська політехніка». Приготуватися Ігорю Синякевичу.

 

КУЗЬМІН О.Є., директор Інституту економіки і менеджменту Національного університету «Львівська політехніка». Шановна головуюча! Шановні колеги, учасники сьогоднішнього зібрання! Найперше я хочу подяку­вати народному депутату Оксані Юринець за велику організаторську роботу з проведення цього форуму. Вона є випускницею Національного університету «Львівська політехніка», кандидатом економічних наук, доцентом кафедри менеджменту організацій нашого університету.

Шановні колеги! Справді, транскордонна співпраця є важливим інструментом підвищення ефективності національної економіки, безумовно. Але в мене складається враження, що у нас відбувається підміна понять. Під час розгляду питань про транскордонну співпрацю, транскордонне співробітництво почали розповідати про програми щодо інтеграції, щодо зовнішньоекономічної діяльності. Транскордонне співробітництво – це складова, безумовно, зовніш­ньоекономічної діяльності будь-якої держави, але є різні речі. Транскордонне співробітництво – це приблизно до 50 кілометрів вздовж кордону з обох боків, і саме там цей інструмент треба використовувати.

Таким чином, що ми можемо віднести до транскордонного співробіт­ництва? Ми повинні визнати, що основним елементом транскордонного співробітництва є підприємства. Саме підприємства мають бути в центрі нашої уваги при роботі в умовах транскордонного співробітництва. І тому вже сьогодні напрошується прийняття закону про транскордонне співробітництво саме підприємств у розвиток Закону «Про транскордонне співробітництво», ухваленого в червні 2004 року, який сьогодні певною мірою треба доповнювати, доопрацьовувати.

Саме закон про транскордонне співробітництво підприємств забезпечить подальший розвиток Закону «Про транскордонне співробітництво» та його ефективність. У цьому законі слід було б відобразити такі положення:

1) спростити реєстрацію підприємств – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності – учасників транскордонного співробітництва, дозволити (що дуже важливо) реєстрацію внутрішніх та іноземних інвестицій безпосередньо на транскордонних підприємствах, оминаючи бюрократичні перепони;

2) забезпечити розвиток інфраструктури транскордонної території – розвивати ресторанно-готельний бізнес, стоянки для транспорту, туристичні об’єкти тощо;

3) забезпечити покращення автомобільних шляхів.

Цілий ряд пропозицій має бути по митниці, зокрема спрощення процедур та створення нових пунктів пропуску. Треба будувати державні митні термінали, насамперед внутрішні.

Треба розвивати державно-приватне партнерство в межах цих 50 кілометрів. Налагодити роботу транскордонних підприємств з фрілансерами, що зараз дуже важливо, особливо ІТ-сфері і не тільки.

Все це, врешті-решт, дасть можливість істотно підвищити транскордонне співробітництво. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, пане Олеже.

Запрошую до слова Ігоря Синякевича, завідувача кафедри менеджменту організацій і адміністрування Національного лісотехнічного університету України. Будь ласка. Підготуватися Надії Мікулі.

 

СИНЯКЕВИЧ І.М., завідувач кафедри менеджменту організацій і адміні­стрування Національного лісотехнічного університету України. Шановні народні депутати України! Шановні гості! Я хочу привернути вашу увагу до слів американського президент Барака Обами, які він виголосив на Кліматичному саміті у грудні 2015 року. Він сказав, що ми є першим поколінням, яке зіткнулося з такими страшними екологічними загрозами, і водночас є останнім поколінням, яке може якось цьому зарадити. Враховуючи це і враховуючи стан сучасного довкілля, я хотів би сказати, що євроінтеграційні процеси повинні розвиватися на таких засадах.

1. Європейська цивілізація, як і в цілому світова у процесі свого розвитку не повинна порушити планетарних меж. На даний момент світова цивілізація порушила планетарні межі по трьох параметрах.

2. Будь-яка економічна система повинна розвиватися відповідно до вимог громад, а вимоги громад мають враховувати вимоги екологічних систем. Це вимоги «синьої економіки», яку запропонував професор Гюнтер Паулі, відомий учений.

3. Вимоги екологічних систем повинні забезпечити екологізацію суспільного розвитку і бути віддзеркалені в принципах екологічної політики.

Хочу звернути вашу увагу, що ці принципи віддзеркалені в моїй монографії «Екологічна політика», що вийшла друком 2011 року.

У рамках колективної дискусії з приводу транскордонного співробітництва як чинника євроінтеграційних процесів України я намагаюся привернути вашу вагу до об’єктивної необхідності збереження лісових екосистем Карпат від тотального знищення, оскільки вони є чинником, який дозволяє підвищити добробут місцевих громад, який залежить від здоров’я лісових екосистем. Лісові екосистеми поглинають 44 % антропогенних парникових газів, їхні екологічні та соціальні функції становлять високу глобальну цінність, яка буде динамічно зростати не лише в найближчі роки, а й до кінця XXI століття. Для того, щоб зберегти лісовий… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Шановний пане Ігорю, у вас вже не працює мікрофон. Ми дякуємо вам за виступ. У нас закінчується час, на жаль, залишилося 15 хвилин роботи і є ще багато виступаючих. Тому дякуємо вам.

Запрошую до слова пані Надію Мікулу, директора з питань науки Інституту транскордонного співробітництва та європейської інтеграції. Будь ласка. Підготуватися Олені Святун.

 

МІКУЛА Н.А., директор з питань науки громадської організації «Інститут транскордонного співробітництва та європейської інтеграції». Дякую за можливість виступити. У своєму виступі я зупинюся на нових формах транскордонного співробітництва, з тим щоб звернути увагу, що не тільки єврорегіони, не тільки транскордонні угоди, проекти і програми можна реалізувати у транскордонному просторі.

На наш погляд, актуальність розгляду питання транскордонного співробіт­ництва пов’язана з тим, що зростає асиметрія. Це дуже великий виклик – зростання асиметрії в рівні життя на наших і на сусідніх прикордонних територіях. І щоб запобігти тому, що наші ресурси йдуть працювати в більш ефективне середовище, в більш продуктивне середовище, нам потрібно звернути увагу на появу нових форм транскордонного співробітництва, які успішно працюють у Європі.

Насамперед – на транскордонні регіони. Хочу звернути увагу, що це не просто співпраця нашого прикордонного регіону, це координація діяльності в рамках прикордонних регіонів з обох боків кордону. Така координація у нас уже добре увійшла в практику, ми розуміємо, що таке єврорегіон. Слава Богу, на сьогодні це вже є.

Окрім єврорегіонів, Європа зараз має єврорегіональні угруповання територіального співробітництва. Україна потрохи почала долучатися до цих єврорегіональних угруповань. Це вже не просто асоціації, а юридичні особи, які мають трохи інше законодавство. У нас вже утворено два такі єврорегіональні угруповання – «Тиса» і «Чорне море». Об’єднання єврорегіонального співробітництва розраховане на… У нас з країнами СНД можливості співпраці такі ж, як і з юридичними особами, прошу звернути увагу.

Крім того, є транскордонні кластери, транскордонні партнерства, транскордонні міжрегіональні проекти, інноваційні проекти. Є транскордонні промислові зони і технопарки, центр прикордонної торгівлі, який успішно розвивається у наших сусідів, тощо.

І щоб ми мали можливість використовувати ці форми, нам потрібно трішечки підправити законодавство, бо почато… Наприклад, Закарпатській області, яка створила транскордонну промислову зону, це не вдалося, тому що митне законодавство не допомогло це зробити.

І останнє. Насправді дуже дякуємо, що знову повернулися до транскор­донного співробітництва. Попробуємо використати його більш ефективно, прискорити розвиток наших регіонів. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам, пані Надіє.

До слова запрошується Олена Святун, доцент кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин. Будь ласка. Приготуватися Віктору Чужикову.

 

СВЯТУН О.В., доцент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доброго дня, шановна пані голово! Доброго дня, шановні члени уряду, учасники парламентських слухань! Дозвольте привітати вас від імені Київського національного університету імені Тараса Шевченка, нашого ректора Губерського Леоніда Васильовича і директора Інституту міжнародних відносин Копійки Валерія Володимировича.

Декілька тез стосовно законодавчого забезпечення транскордонного співробітництва між Україною і ЄС. Вам вже казали декілька разів, що у нас досить розвинена правова база в цій сфері – Закон України «Про транскордонне співробітництво» 2004 року і низка інших законів, що регулюють діяльність у цій сфері. Крім того, досить велику роль відіграло приєднання у 1993 році України до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами та додаткових протоколів до неї. Ну, і найважливіше значення для нас має, звичайно, Угода про асоціацію, у главі 27, що називається «Транскордонне та регіональне співробітництво», передбачено низку питань, яких сторони повинні дотримуватися.

Насамперед в угоді визначені сфери, в яких забезпечується транскордонне співробітництво, – транспорт, енергетика, комунікаційні мережі, культура, освіта, туризм, охорона здоров’я та інші сфери, охоплені цією угодою. Окремо наголошується, що сторони сприяють розвитку транскордонного співробітництва щодо модернізації, забезпечення обладнанням та координації роботи служб, надання допомоги в умовах надзвичайних ситуацій. І також в угоді зазначено, що сторони повинні сприяти взаєморозумінню та двосторонньому співробітництву у сфері регіональної політики щодо методів формування та реалізації регіональних політик, зокрема багаторівневого управління та партнерства.

Отже, виходячи з вимог Угоди про асоціацію, можна визначити певні напрями, які потребують удосконалення на виконання умови угоди.

Перше – розроблення та внесення змін до низки законодавчих актів України у зв’язку з необхідністю запровадження нових форм транскордонного співробітництва, як уже зазначалося. Ці форми визначені у Протоколі №3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами – створення і функціонування об’єднань єврорегіонального співробітництва та європейських об’єднань територіального співробітництва.

Друге – внесення змін до чинних нормативно-правових актів України, що регулюють та координують порядок реалізації державної політики стосовно підтримки різних програм транскордонного співробітництва, зокрема й за рахунок коштів Європейського Союзу.

Третє – необхідність розроблення та укладення двосторонніх та багатосторонніх угод з державами, з якими межує Україна, створення інституційних механізмів на центральному та місцевому рівнях, які забезпечуватимуть реалізацію транскордонної співпраці.

І останнє – здійснення єдиної державної політики, що характеризується єдністю дій законодавчої і виконавчої гілок влади, а також активне залучення до цих процесів науково-експертного середовища під пильним оком громадськості. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, пані Олено.

Запрошую до слова Віктора Чужикова, проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків, завідувача кафедри європейської інтеграції, доктора економічних наук, професора Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Підготуватися Івану Дахну.

 

ЧУЖИКОВ В.І., проректор з науково-педагогічної роботи та міжнарод­них зв’язків Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Шановна голово! Шановні народні депутати, які присутні в залі, колеги! Тема, яку ми обговорюємо, є суперечливою, з огляду на такі дві принципові позиції. Дві економічні групи розуміють транскордонне співробіт­ництво по-різному. Міжнародники, скажімо, розуміють під цим кооперацію без кордонів, так звану transborder cooperation. Фахівці з регіональної економіки мають дещо інше уявлення, що це прикордонна зона, в якій мають бути створені належні умови для розвитку відповідного потенціалу по обидва боки кордону, чи навіть ще більше.

Звісно, сьогодні наша дискусія точиться навколо транскордонних відносин, у першу чергу, з чотирма країнами Європейського Союзу. Не так давно разом з доцентом Олександром Анатолійовичем Федірком ми підрахували рівень асиметрії між тим, що є у нас, і тим, що є в країнах Європейського Союзу, хоча багато хто з них є аутсайдерами європейської економіки, так неофіційно їх називають. Давайте просто спробуємо проаналізувати ці цифри.

Різниця між валовим регіональним продуктом на душу населення в євро становить максимум – між Чернівецькою областю і відповідним регіоном Словаччини – 9 разів.

Якщо говорити про рівень залучених прямих іноземних інвестицій, то цей показник варіюється в Румунії від 2,7 до 1, в Угорщині – від 7,1 до 1. Тобто асиметрія не зменшується, вона зростає, причому нарощення відбувається великим темпами.

Рівень безробіття по обидва боки кордону істотно зріс. Якщо в регіонах Nord West і Nord East у Румунії цей показник становить 3,6 %, то в Чернівецькій області – 10,5 % (і це відносний).

Ці показники свідчать говорять про те, що при створенні стратегії єврорегіонів ми повинні бути максимально уважними. Я не буду перераховувати ту кількість великих стратегій, які всі пропонують, – 5, 10. Думаю, що в цілому треба говорити про три основні напрями transborder cooperation – інноваційно-інвестиційниа кооперація, що формується на базі концепції технологічного прориву, наукового аутсорсингу і створення зіркових кластерів, логістична, транспортна і креативна.

Наостанок хочу сказати, що треба все-таки більш активно використовувати наукові розробки. На превеликий жаль, роботи вітчизняних дослідників більше використовують у Брюсселі, аніж в Україні. Як результат, я хочу подарувати головуючій книгу, яку написали разом з Польщею… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Я зрозуміла, що це розумна книжка, яку обов’язково потрібно прочитати. Дякую, дорогий колего.

Запрошую до слова Івана Дахна, завідувача кафедри міжнародних економічних відносин, доктора економічних наук, професора Міжрегіональної академії управління персоналом. Підготуватися Наталії Носа-Пилипенко.

 

ДАХНО І.І., завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Міжрегіональної академії управління персоналом. Шановна Ірино Володими­рівно! Шановні учасники парламентських слухань! По-перше, я хотів би запропонувати Ірині Володимирівні для подальших парламентських слухань такий прийом: просити чи змушувати потенційних учасників слухань приносити свої ідеї. Зрозуміло, що не всі ідеї принесуть, але ті ідеї, які будуть озвучені, можуть містити щось корисне, що сприятиме розвитку предмета обговорення.

По-друге, я був приємно здивований сьогодні, що у нас є Інститут транскордонного співробітництва. Це добре, що є, бо у нас дуже багато наукових установ, а ще більше псевдонаукових установ, які повинні були б займатися і транскордонним співробітництвом зокрема. Складається враження, що на даному етапі транскордонне співробітництво розвивається емпіричним шляхом, без належної теоретичної підготовки.

Далі хотів би сказати, що мною особисто і невеликим колективом під моїм керівництвом створена ціла низка навчальних посібників і підручників, зокрема з транскордонного співробітництва. Хто хоче з ними ознайомитися – будь ласка, після завершення нашого засідання підійдіть до мене, домовимося про час і місце зустрічі.

І насамкінець хотів би зазначити, що найбільше помилок, які допускали сьогодні промовці, пов’язані з тим, що доповідачі плутали слова «напрям» і «напрямок». То я хотів би сказати, що коли йдеться про те, що від Києва до Лубен насіяла конопель, – це напрямок, тобто це певний вектор руху у двомірному чи тривимірному просторі. А коли ми кажемо про співробітництво або про дослідження у сфері транскордонного співробітництва, треба вживати слово «напрям». Тобто «напрям» треба вживати, коли його можна замінити словами «сфера», «царина». Отже, правильно говорімо українською мовою. Слава українській мові! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо вам, пане Іване.

Слово має пані Наталя Носа-Пилипенко, координатор проекту «Сталий розвиток прикордонних регіонів через ефективне функціонування Карпатського єврорегіону в Україні», директор Міжнародної асоціації інституцій регіонального розвитку. Будь ласка. І потім до слова запросимо Олександра Морозова, це буде останній промовецьсьогодні.

 

НОСА-ПИЛИПЕНКО Н.О., директор Міжнародної асоціації інституцій регіонального розвитку. Шановні пані та панове! Шановні народні депутати, представники профільних міністерств! Щиро вдячна за запрошення і за можливість бачити сьогодні своїх колег із прикордонних регіонів. Я представляю Міжнародну асоціацію інституцій регіонального розвитку (МАІРР), яка успішно функціонує вже 12 років у Закарпатській області та має потужну мережу експертів у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії, у країнах Європейського Союзу, у країнах Східного партнерства, в Україні. І зараз я маю можливість представити спільний інтелектуальний продукт – це Стратегія українсько-словацького транскордонного співробітництва. І в цей же час розроблена стратегія Карпатського єврорегіону, про яку ми сьогодні вже чули.

Міжнародна асоціація інституцій регіонального розвитку є основним партнером в обох стратегічних проектах і за браком часу, в рамках регламенту, я можу окреслити тільки основні аспекти даних стратегічних документів. Друковану продукцію ми підготували для пані Ірини Володимирівни, для профільних міністерств, для профільних комітетів. А всіх зацікавлених і тих, хто хоче ознайомитися зі змістом, я прошу відвідати сайт Міжнародної асоціації інституцій регіонального розвитку.

Стратегія українсько-словацького транскордонного співробітництва унікальна тим, що містить чітку євроінтеграційну складову, тобто одним із пріоритетів самої стратегії є надання підтримки Україні у здійсненні євроінтеграційних заходів та наближенні до стандартів Європейського Союзу.

Якщо у словацькій стратегії ми бачимо це в пріоритетах, то у стратегії Карпатського єврорегіону це вже кроссекторальний пріоритет, який проходить наскрізно через всі пріоритети. Це означає, що наші партнери – Словаччина, Угорщина, Румунія, Польща, члени Карпатського єврорегіону – вкрай зацікавлені в тому, щоб Україна швидко пройшла євроінтеграційний шлях і наблизилася до стандартів Європейського Союзу з членством у Європейському Союзі.

З методологічної точки зору, вагомим фактором було те, що одночасно відбувалася робота за всіма стратегічними пріоритетами, над усіма документами. Одночасно розроблялася і Дунайська стратегія, і Закарпатська обласна регіо­нальна стратегія і українсько-словацька, і стратегія Карпатського єврорегіону.

І одразу хочу перейти до Рекомендацій. Надзвичайно важливо, щоб наші органи влади, органи місцевого самоврядування особливу увагу приділяли тим документам, які вже гармонізовані по обидва боки кордону, це документи, розроблені у прикордонних регіонах.

Крім того, є ініціативи співпраці між єврорегіонами, які необхідно підтримати. Те, про що ми сьогодні говорили, вкрай важливо: Асамблея українських прикордонних регіонів та єврорегіонів, обмін досвідом між прикордонними регіонами, які розташовані по різні сторони України, які мають… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановна колего. Я хочу сказати, що ми приймаємо всі пропозиції щодо вдосконалення Рекомендацій, їх у письмовому вигляді можна подати секретаріату Комітету. Дякуємо вам, пані Наталю.

І запрошую до слова Олександра Морозова, доктора технічних наук, професора.

 

МОРОЗОВ О.Ф., заслужений працівник науки і техніки України. Дякую, шановна головуюча, за надану можливість. Вітаю всіх учасників з дуже важливою подією. Дозвольте тезово, оскільки час обмежений, наголосити на важливих питаннях і звернути увагу на те, що не прозвучало.

Теза перша: одними грошима, я вважаю, транскордонне співробітництво не налагодити, а кризу не подолати. Бо відома закономірність, що війну виграє не фельдфебель, а вчитель, тобто професор.

Дякую професору Чужикову за акценти, які він розставив. Наука і культура є предметом і найефективнішим засобом налагодження результативного співробітництва, зокрема й транскордонного.

Конкретики такої стосовно науки, культури в Рекомендаціях практично немає. Ну, Сергій Татусяк згадав культурні контакти, фестивалі, пісенні концерти, тобто на рівні людських відносин. Чому тут не виступає міністр освіти і науки? Чому немає представників Міністерства культури? Це ж дуже важливі засоби. Чому немає віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань В’ячеслава Кириленка або його представників? Вони що, не знали про ці важливі парламентські слухання? Чи ми вже забули про результати науки, культури, духовності людей? Гроші, гроші! І не тільки в результатах, навіть у планах немає залучення науки. Це ганьба!

І, аналізуючи дуже коротко проект Рекомендацій, Верховній Раді рекомендувати: наука – нуль, культура – нуль, інновації – нуль. Кабінету Міністрів: наука – один, культура – нуль, інновації – нуль. Центральним органам виконавчої влади: все – нуль (наука, культура, інновації). Слів немає! На рівні місцевому: наука – два, освіта – один, культура – один, інновації – нуль. Пауза. Потрібно подумати.

Обіцяю свою участь і подам пропозиції. Є конструктивні речі, які будуть працювати…

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, шановний колего. Все гаразд? Експресивний виступ, будьте обережним, будь ласка. Дорогі колеги, здоров’я всім вам насамперед. Я дякую всім 33 учасникам парламентських слухань, які сьогодні змогли виступити в обговоренні цієї важливої теми.

Заключне слово надається Оксані Юринець. Будь ласка, 2 хвилини.

 

ЮРИНЕЦЬ О.В. Шановні присутні! Хочу сказати, що абсолютно всі ваші рекомендації, пропозиції, які надійшли, які були сьогодні озвучені (велася стенограма) наш Комітет упродовж тижня розгляне, і ми зможемо на засіданні Комітету їх затвердити. Тому ваші пропозиції до Рекомендацій, які надійдуть, звернені до всіх міністерств, будуть почуті. На всі звернення, які ми сьогодні отримали, ми зможемо відреагувати депутатськими запитами і зверненнями нашого Комітету і також зможемо перевірити їх виконання.

Тому майте на увазі, що коли ми готувалися до цих слухань, ми точно розуміли, що все те, що буде тут говоритися, мовиться для того, щоб бути почутим. Мені здається, оцінки ми виставимо після парламентських слухань.

Я хочу подякувати пані Ірині Геращенко, бо це людина, яка дійсно надихає на європейську інтеграцію весь парламентський зал. І я сподіваюся, що під таким головуванням ми точно матимемо успішний результат.

Дякую всім, усім регіонам – вітання. В єдності – сила, добробут і перемога. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановна пані Оксано.

Підсумовуючи, шановні колеги, мені здається, надзвичайно важливо, що сьогодні під час слухань мали можливість виступити представники регіонів, які на практиці усвідомлюють, що таке транскордонне співробітництво, і де нам потрібно активізувати зусилля. Я не рахувала, як шановний колега, слова «інновація», «наука» і «культура» у проекті Рекомендацій, але уважно слухала всі виступи, і мені здається, що найчастіше звучали під час обговорення нашої тематики такі позиції.

Перша – необхідність концентрації наших спільних зусиль – як центру, так і регіонів – задля того, щоб ми все-таки активізували процес євроінтеграції у контексті транскордонного співробітництва.

Друга, це дуже важливо, – вдосконалення законодавчого регулювання транскордонного співробітництва. І тут ми вас можемо запевнити, що Комітет з питань європейської інтеграції докладе максимум зусиль для того, щоб і ниніш­ній парламентський рік став у цьому контексті визначним для вдосконалення законодавства. Ми і надалі будемо відслідковувати роботу уряду в цьому напрямі, все-таки очікуємо затвердження відповідної державної програми.

Третя – безвізовий режим. Очевидно, що це важлива складова процесів транскордонного співробітництва, і тут українська влада докладає максимум зусиль. Ми зараз так само гуртуємося – і виконавча, і законодавча влада, інституції – задля того, щоб все-таки донести сигнал нашим партнерам у Європейському Союзі, що Україна виконала всі зобов’язання згідно з Планом дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України, і ми очікуємо від Європейського парламенту, що дебати щодо надання Україні безвізового режиму відбудуться на цієї сесії. А потім, як ви знаєте, після дебатів буде підстава для розгляду питання про конкретну дату надання безвізового режиму в Раді ЄС.

Ми всі сподіваємося, що це питання – на фінішній прямій, і немає жодної підстави зволікати. Європейський Союз не може демонструвати подвійні стандарти, намагаючись прив’язати питання надання Україні безвізового режиму до інших країн у пакеті або ж до прийняття нового документа щодо боротьби з міграційною кризою через можливість зупинення безвізових режимів. Це абсолютно різні, паралельні історії. Таку позицію виголошує українська сторона в наших переговорах.

Ну, і я повністю погоджуюся з усіма колегами стосовно того, що нам потрібно посилити інформаційну складову, тому що це неправильно, коли надзвичайно важливі прикладні речі звучать, можливо, навіть вперше в цій залі, і ми не маємо концепції комунікаційної стратегії в питаннях транскордонного співробітництва. Щиро сподіваюся, що наші парламентські слухання доклали зусиль до обміну думками, до інформування регіонів з цього важливого питання.

І, як заявила моя колега пані Оксана Юринець, дійсно, ми очікуємо від вас пропозицій до Рекомендацій парламентських слухань і сподіваємося, що найближчим часом Верховна Рада затвердить своєю постановою ці Рекомендації.

Ще раз дякую всім учасникам, на цьому парламентські слухання оголошуються завершеними. До побачення! (Оплески).

 

 

НЕВИГОЛОШЕНИЙ ВИСТУП

 

САДОВА У.Я., завідувач відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону Інституту регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України. Тема транскордонного співробітництва в умовах євроінтеграції України – це ціла низка правових, соціально-економічних, науково-технічних та інших питань формування єдиного суспільного європейського простору між Україною та країнами ЄС: від активної торгівлі і транскордонних потоків фінансового капіталу, руху людських ресурсів до транскордонно-інтегрованих груп населення зі своїми соціокультурними характеристиками, потребами, моделями поведінки тощо.

Дозвольте зосередити увагу на кількох висновках, зроблених за результатами досліджень науковців Західного регіону України, що є актуальними в контексті тематики парламентських слухань.

Перше. Євроінтеграційні проблеми транскордонного співробітництва мають свою історію. Вони є продовженням глибинних процесів перетворення відносин власності, які тривають в Україні понад чверть століття, і не лише криють у собі модернізаційну силу реформ (передовсім транскордонних ринків праці), а й зумовлюють інституційні загрози системі економічного господарю­вання, що складається. Відстежування таких змін має бути прерогативою діяльності державних органів національної безпеки України.

Друге. Євроінтеграційні проблеми транскордонного співробітництва відображають два взаємопов’язані процеси – ринкову трансформацію національної економіки України і її глобальну інтеграцію у склад світового господарства. Обидва процеси мають свою внутрішню динаміку. Особливо яскраво її демонструють трансформаційні тенденції розвитку такої мобільної галузі економіки, як освіта. Транскордонна освіта як форма академічної мобільності є важливим чинником підвищення конкурентоспроможності націо­нальної і регіональних освітніх систем. У даному разі для України дуже важливо вміло використовувати досвід Польщі, яка пережила подібні процеси значно раніше.

Так, зменшення внутрішнього попиту на послуги польських ВНЗ в умовах очевидних переваг Польщі (як члена ЄС з 2004 року) за показниками якості життя у Східній Європі стало одним із визначальних чинників активної маркетингової політики із залучення іноземних студентів з транскордонних територій. Така політика реалізується Польщею насамперед серед студентів найближчих східних сусідів – України та Білорусі, у тому числі польського походження.

У 2014/2015 навчальному році, за даними офіційної статистики, у польських ВНЗ навчалося 23 тисячі 392 студентів з України, або 50,7 % всіх іноземних студентів. Українські студенти посідають перше місце за кількістю і часткою іноземних студентів у польських ВНЗ, з них 2549 осіб (10,9 %) – студенти польського походження. Друге місце посідали студенти з Білорусі – 4118 осіб, з них польського походження – 1818 студентів.

У реалізації цілей стратегічного менеджменту польська вища школа активно використовує різноманітні інструменти маркетингу на зовнішніх ринках – від масової реклами польських ВНЗ на білбордах українських вулиць до різноманітних програм фінансової підтримки українських студентів, насамперед тих, які отримали карту поляка. За даними польських ЗМІ, з 2016/2017 навчаль­ного року ВНЗ Польщі, у тому числі престижні державні заклади, мають намір зменшити вдвічі вартість навчання на цілу низку спеціальностей саме для українських абітурієнтів.

Освітню міграцію до Польщі українська молодь розглядає як перший крок до подальшої трудової міграції. Це дає підстави стверджувати, що в Україні важливо розробити цілу низку механізмів − від національного рівня до рівня ВНЗ – для зменшення негативних наслідків втрати людського капіталу внаслідок інтенсифікації процесів транскордонної освіти.

Третє. Євроінтеграційні проблеми транскордонного співробітництва – це питання ролі держави у розробленні та реалізації стратегії соціально-економічної політики щодо організованості транскордонного простору. Стратегія розвитку транскордонного простору – це раціональне узгодження інтересів його основних суб’єктів, підвищення ефективності використання наявних факторів виробництва, ресурсів, інфраструктури. У контексті цього варто наголосити, що на розвиток транскордонного співробітництва можуть впливати різні групи інтересів – і загальнодержавних, і місцевих.

Для прикладу, в українсько-польському прикордонні вплив загальнонаціо­нальних інтересів простежується завдяки активній реалізації державної підтримки розвитку інфраструктури зовнішньої торгівлі та туризму. Відбуваються справжні «прориви» в окремих видах економічної діяльності, серед який – туризм. По суті, туристична активність населення стає транскордонною формою його соціальної мобільності, яка реалізується за власними законами і змінює структуру економіки транскордонних територій.

Візьмемо для прикладу Львівщину. Якщо 2000 року в загальній структурі туристичного потоку регіону частка туристів – громадян України, які виїжджали за кордон, становила лише 24 %, то 2013 року вона зросла майже втричі і становила 69,8 %. Не менш показовою є динаміка в інших регіонах України. За даними офіційної статистики, за останніх 15 років кількість українських туристів, які здійснювали транскордонні подорожі, зросла у 6-9 разів (із 285 тисяч 353 осіб у 2000 році до 1 мільйона 647 тисяч 390 осіб у 2015 році, а 2013 року цей показник сягнув 2 мільйонів 519 тисяч 390 осіб). Туристична міграція нерідко збігається з трудовою міграцією населення (опосередкованою або й прямою формами). Показово, що нині спостерігається територіальна асиметрія «розгортання» туристичних потоків: диспропорція різко зміщується в бік більш розвинених країн.

Принципово інакше виглядає ситуація, коли реалізуються інтереси місцевого чи навіть регіонального рівня. Це зовсім інші можливості ресурсного забезпечення розвитку транскордонного простору. Вплив кордону відчувається як у плані обмежень реалізації приватних інтересів конкретних людей (деформації добових, тижневих переміщень робочої сили), так і цілих громад (місцеві бюджети є бідними і не в змозі задовольняти потреби мешканців шляхом ефективної організації зон їхньої життєдіяльності). Підсумком є ефект вимивання робочої сили за рахунок таких видів зайнятості, як трудова робота за наймом на тривалий час, короткотермінова (сезонна) робота, фронтьєрська міграція (щоденний перетин кордону) і епізодична, пов’язана переважно з торгово-закупівельною діяльністю.

З іншого боку, хоча й повільно, міграція продукує ефект заміщення робочої сили за рахунок специфічних верств населення (робочої сили нижчої кваліфікації з районів другої зони прилягання до кордону, за рахунок осіб, які мають статус біженця, з інших країн, переважно з Середньої Азії). Якщо у першому випадку це відповідь на створення умов з працевлаштування за кордоном з боку інших держав, то у другому – низька ефективність заходів національної політики зайнятості, які не спрямовані на пом’якшення диспропорцій структури зайнятості шляхом створення робочих місць та імміграції робочої сили, на оздоровлення демографічної ситуації у прикордонні.

За такої ситуації в Україні стоїть гостра потреба не просто вивчення євроінтеграційних проблем прикордоння (таких, зокрема, як ризики регіональної асиметрії господарського простору, міжрегіональні соціально-економічні конфлікти, соціально-економічна замкнутість окремих регіонів тощо), а й прийняття рішень для їх розв’язання, передовсім формування методології вивчення економічних інтересів, які мають місце в умовах функціонування транскордонного простору.