ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ПРО СТАНОВИЩЕ МОЛОДІ В УКРАЇНІ НА ТЕМУ:

«ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ

ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ»

 

Сесійний зал Верховної Ради України

15 листопада 2017 року, 15 година

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради

України СИРОЇД О.І.

 

ГОЛОВУЮЧА. Шановні колеги, прошу займати місця, для того щоб ми  могли розпочати роботу. У вас ще буде час для фото після завершення парламентських слухань.

Доброго дня! Шановні учасники парламентських слухань, я рада вітати вас у цьому залі. Рада вітати також пана міністра, який, я сподіваюся, весь день сьогодні буде з нами працювати.

Парламентські слухання ми проводимо відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 липня 2017 року. Тема наших парламентських слухань: «Формування та реалізація державної молодіжної політики в Україні в умовах децентралізації».

Перед початком роботи я поділюся своїми власними міркуваннями, які є досить критичними. Пан міністр і учасники парламентських слухань зможуть або спростувати, або розвинути, можливо, ці думки. Але мені здається, що треба розпочинати з природи речей.

Що таке децентралізація? Децентралізація – це передача на місцевий рівень повноважень, підкріплених коштами і відповідальністю. Що таке моло­діжна політика? Молодіжна політика – це ідеї держави, підкріплені коштами, щоб молоді люди могли розвиватися. Якщо ми говоримо про молодіжну політику в контексті децентралізації, то це державна політика, яка полягає не в документах, а в коштах, яка дає змогу молодим людям розвиватися на місцях – там, де вони народилися, там, де вони живуть, там, де вони хочуть жити.

Що відбулося з повноваженнями і грошима? Якщо ви пригадаєте той момент успіху 2015 року, коли розпочалася фінансова децентралізація, ми всі тоді раділи, що українські міста, українські громади справді одержали фінансові ресурси на місцях, які робили їх вільними. Люди почали думати, планувати, як краще витрачати ці гроші, як вкладати їх в освіту, в інфраструктуру. Це був початок фінансової децентралізації. Однак, на жаль, з початком фінансової децентралізації не був прийнятий новий закон про місцеве самоврядування, тобто фактично чітко не розподілені повноваження між державними органами та органами місцевого самоврядування.

Як наслідок, що ми спостерігаємо, починаючи з 2016 року? Держава потроху забирає гроші в органів місцевого самоврядування, інколи просто бру­тально забираючи місцеві податки, і при цьому навішує нові повноваження, перекладаючи їх із державних плечей на плечі органів місцевого самовряду­вання без додаткового фінансування.

Класичний приклад – фінансування професійно-технічної освіти. Що ми бачимо? Повноваження щодо регулювання професійно-технічної освіти у кого залишаються? Правильно, у держави. А звідки має фінансуватися професійно-технічна освіта сьогодні? З місцевих бюджетів. А хто буде нести відповідаль­ність за неякісну професійно-технічну освіту? Органи місцевого самоврядуван­ня. А на якій підставі, якщо це регулює держава? Тобто це таке своєрідне шахрайство.

У державному бюджеті на 2018 рік ситуація ще більш драматична. Я не знаю, чи ви вже мали змогу ознайомитися з цим документом, але держава має  намір пограбувати місцеві бюджети на 34 мільярди. Щоб ви розуміли, яка це сума, загальний бюджет держави на 2018 рік становить трохи менше 900 мільярдів. З них 34 мільярди – це те, що держава має намір забрати в органів місцевого самоврядування у прямий або опосередкований спосіб, у тому числі майже 5 мільярдів – недофінансування освітньої субвенції, це те, що перекла­деться з державних плечей на місцеві бюджети.

І от у контексті цього постає риторичне запитання, над яким треба думати: якщо ми й далі будемо так рухатися, якщо держава грабуватиме органи міс­цевого самоврядування, це децентралізація чи рецентралізація, згортання спро­можності місцевих громад? І якщо ми забираємо у міст, у громад гроші, які вони мали б спрямовувати на молодь у прямому сенсі цього слова, чи можемо ми в принципі говорити про якісну молодіжну політику?

Це мої міркування, я буду рада почути ваші думки, і зараз ми розпочнемо обговорення. Пропонується такий регламент нашої роботи: розпочнемо з допо­віді міністра молоді та спорту, потім – співдоповідь голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (до 15 хви­лин), далі – виступи в обговорені. І завершимо ми заключним словом міністра і голови комітету.

Я зараз звертаюся до голови комітету і до пана міністра. Ми мали таку практику, я думаю, так доречно було б зробити, – менше часу присвятити доповіді на початку, щоб мати трохи більше часу для підсумків і відповіді на запитання, які звучатимуть під час обговорення. Але це залишається на ваш розсуд.

Учасники обговорення матимуть на виступ 4 хвилини. Тим, хто виступа­тиме з парламентської трибуни вперше, повідомляю: за 30 секунд до закінчення виступу ви почуєте сигнал, це означає, що ви маєте півхвилини, аби завершити свою думку. Я дуже прошу вас дотримуватися регламенту, для того щоб усі ті, хто зголосився на виступ у цьому залі, мали свій час. Тому що час розраховано впритул до 18 години, і якщо ви використаєте більше часу, це означає, що ви за­тримуєте тих, хто виступатиме за вами. Ось така процедура. Якщо немає запе­речень, переходимо до роботи.

Запрошую до слова міністра молоді та спорту України Ігоря Жданова. Прошу, пане міністре.

 

ЖДАНОВ І.О., міністр молоді та спорту України. Доброго дня, шановні друзі, колеги, шановна пані головуюча! Дійсно, слушна пропозиція. Напевно, я максимально скорочу свою доповідь, бо мені написали тут на 15-20 хвилин, для того щоб послухати вас, а потім дати якийсь feedback – відповіді на ті питан­ня і проблеми, які ми піднімемо разом.

Молодь є головним партнером держави, потенціалом економічного та інноваційного розвитку країни. В Україні проживає близько 11,5 мільйона моло­дих людей віком від 14 до 35 років, це 27 % населення.

Реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади є невід’ємною складовою стратегічних перетворень в Україні. На сьогодні в Україні сформовано 665 об’єднаних територіальних громад, кожна з яких має статус і спроможна самостійно вирішувати всі питання місцевого значення, уряд надав громадам необхідні інструменти для розвитку. Ви знаєте, саме молодь є тим потенціалом, який може розвивати громади, це фундамент їх розвитку, креативний потенціал, що забезпечуватиме цілісний і творчий розвиток громад.

Якщо говорити про результати соціологічних досліджень, а такі дослід­ження наше міністерство проводить щороку, то можна сказати, що за результа­тами опитування молоді в 2017 році 62 % молодих людей хочуть жити в Україні, 56 % молоді позитивно ставляться до реформ децентралізації влади, 52 % моло­дих людей готові особисто долучитися до ініціатив у житті своєї громади. І це дуже показовий приклад, що молоді люди прагнуть щось змінити у своєму житті і в житті своєї громади. Найбільш затребуваними, на думку молоді, і на рівні країни, і на рівні окремого населеного пункту, є такі напрями молодіжної полі­тики: підтримка талановитої молоді, популяризація здорового способу життя, сприяння забезпеченню молоді житлом.

Ми вже зрозуміли, що одним із основних чинників у процесі формування спроможної громади є кадровий потенціал, тобто наявність висококваліфікова­них, професійних спеціалістів, що забезпечують функціонування інфраструкту­ри та економічний розвиток. Водночас ми спостерігаємо проблеми на україн­ському ринку житла, проблеми, пов’язані з низьким рівнем оплати праці молоді, поширенням неформальної зайнятості, повільними темпами розвитку молодіж­ного підприємництва, неофіційним працевлаштуванням. Кажучи простими сло­вами: молоді дуже складно знайти перше робоче місце. І хай би що ми проголо­шували, які законодавчі акти приймали з цього приводу, доки не буде стрімкого розвитку економіки – будуть проблеми із працевлаштуванням молоді. Тому що роботодавцю потрібні висококваліфіковані, професійні кадри. Приходить молода людина, яка щойно закінчили ВНЗ, а їй кажуть: потрібен досвід, потрібно те, потрібно се. Але так не буває. Потрібно створювати більш серйозну систему працевлаштування молодих людей, щоб вже на четвертому – п’ятому курсах вони проходили стажування, а потім, після закінчення вишу, могли влаштуватися на роботу.

Міністерство молоді та спорту України спільно з Центром «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» підписали український «Пакт заради молоді – 2020». Ми домовилися з найбільшими компаніями України, а також з іноземними компаніями про те, що вони створять можливості для працевла­штування молодих людей. Це низка відомих компаній, зокрема телеканал «1+1», «Coca-Cola», «Nestle» та інші. Ми домоглися створення майже 12 тисяч місць для стажування і перших робочих місць, хоча планували створення не більше 12 тисяч місць до 2020 року, започаткували профорієнтаційний портал «Моя кар’єра» (це спільний проект Міністерства молоді та спорту і ПРООН). Ви, мо­лоді люди, можете зайти на цей портал, пройти там тестування і зрозуміти, до яких професій ви більше схильні. Цей портал вже відвідало 150 тисяч осіб, 18 тисяч молодих людей пройшли тестування.

Залишається низка питань, що стосуються соціального забезпечення молоді. Найбільша проблема – забезпечення житлом. У нас працювала програма забезпечення молоді житлом через Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, коли або компенсувалися ставки, або надавалися інші пільги, для того щоб молодь могла отримати кредит для придбання житла. На жаль, ця програма не працює, але я сподіваюся (ми постійно говоримо про це з комітетом), що ми поновимо її. На жаль, Державний фонд сприяння молодіж­ному житловому будівництву більше не підпорядкований Міністерству молоді та спорту, він переданий Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, проте я говорив з віце-прем’єр-міністром паном Зубком, у нас позиція спільна – будемо поновлювати цю програму.

Ви знаєте, зараз відбувається серйозний процес реформування системи освіти – реформування вищої школи, нещодавно прийнято рішення про рефор­мування середньої освіти. Це серйозні зміни в соціальній орієнтації, соціальній поведінці молоді. Взагалі, те, що молоді надаються послуги, освітні послуги, – це серйозні зміни. Вони торкаються, зокрема, і районних центрів, і сільських шкіл. Не все так просто, як здається на перший погляд.

Особлива проблема – це проблема реінтеграції Донбасу, тих територій, які  тимчасово непідконтрольні українській владі. Зокрема, Верховною Радою та урядом прийнято декілька рішень, що дають змогу молодим людям, які прожи­вають на тимчасово непідконтрольних центральній владі територіях, вступати до українських вишів без проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Це дуже важливо.

Ще один пріоритет, який виокремлює молодь, – здоровий спосіб життя. Затверджена Національна стратегія з оздоровчої рухової активності в Україні на  період до 2025 року. Мета її впровадження відображена в назві: «Рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація». Реалізація стратегії на рівні об’єднаних територіальних громад є запорукою їх розвитку, оскільки вона спрямована на покращення фізичного потенціалу і здоров’я населення, на­самперед дітей та молоді. Міністерством молоді та спорту і Міжнародним благодійним фондом «Альянс громадського здоров’я» розроблено план спільних дій, спрямований на посилення роботи щодо профілактики небезпечних хвороб у молодіжному середовищі.

На розвиток молодіжної політики в умовах децентралізації спрямована співпраця міністерства з проектом Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE). Це молодіжна формула, яка згуртувала більше 700 молодих людей, в рамках програми фінансуються найкращі молодіжні проекти.

За підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні проводяться семінари, навчання для представників об’єднаних територіальних громад, де обговорю­ються молодіжні питання, напрацьовуються пріоритетні напрями молодіжної роботи. З 1 листопада ми започаткували конкурс «Молодіжна столиця України». Те місто, яке запропонує найкращі умови для розвитку молодіжних ініціатив, для розвитку молоді, стане молодіжною столицею. Тож беріть участь у голосуванні!

Реалізація молодіжної політики на рівні громади в умовах децентралізації передбачає узгодження та координацію взаємодії усіх суб’єктів державного та громадського секторів, що працюють з молоддю. Доцільно передбачити у струк­турі виконавчих органів об’єднаних територіальних громад не лише посади для окремих працівників, відповідальних за роботу з молоддю, а й структурні під­розділи з відповідною штатною чисельністю, здатні організувати молодіжну ро­боту на рівні громади та забезпечити міжвідомчу та міжсекторальну взаємодію.

Працює програма «Молодіжний працівник», яка є складовою Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2016-2020 роки. Девіз міні­стерства, ви знаєте, – жодного рішення для молоді без участі молоді. Тобто ми завжди залучаємо молодь до прийняття певних державних рішень.

За підтримки міністерства реалізовано глобальний молодіжний проект ЮНІСЕФ U-Report. Ви знаєте, це можливість надсилати sms-повідомлення з певних питань державної молодіжної політики. Наразі до проекту долучилося 52 тисячі осіб.

В умовах децентралізації ядром молодіжної інфраструктури територі­альних громад стають молодіжні центри. Я нещодавно відвідав Донецьку область, дуже потужно вони стартували з молодіжними центрами. Я закликаю вас створювати неформальні молодіжні простори, де молоді люди можуть зу­стрічатися, обмінюватися ідеями, впроваджувати свої проекти в життя.

Ще один напрям – національно-патріотичне виховання молоді як ключове питання національної безпеки. Це є наскрізним пріоритетом державної моло­діжної політики, на який має бути орієнтована молодіжна робота в різних громадах. Міністерство другий рік поспіль реалізує план заходів щодо національно-патріотичного виховання молоді, яким передбачено проведення більше 50 всеукраїнських і міжнародних заходів відповідного спрямування по всій території України. Щороку ми залучаємо до цих заходів близько 50 тисяч молодих людей.

Задля реалізації проектів було змінено умови конкурсу. Так, конкурс відкрито для всіх організацій, які реалізують всеукраїнські проекти, незалежно від того, мають вони всеукраїнський чи місцевий статус. Зокрема, у 2016 році міністерство підтримало 41 проект, а в 2017 році – 42 проекти, до участі в яких було залучено близько 604 тисяч молодих людей.

Якщо говорити про те, що потрібно робити сьогодні, в умовах децентралі­зації. Ми переконані, що реалізація ефективної молодіжної політики на рівні громад можлива за умов:

• формування стратегічного бачення і обґрунтованих напрямів розвитку молодіжної сфери на рівні громад з урахуванням потреб і запитів молоді;

• виокремлення молодіжної політики в окремий напрям роботи виконав­чих органів об’єднаних територіальних громад та відповідного фінансування такої діяльності;

• формування молодіжної інфраструктури, що передбачає підтримку та розвиток мережі молодіжних центрів та запровадження діяльності молодіжних працівників;

• забезпечення умов молодіжної участі та молодіжного громадського контролю, зокрема шляхом створення молодіжних консультативно-дорадчих органів об’єднаних територіальних громад;

• налагодження міжгалузевої та міжсекторальної взаємодії в молодіжній роботі;

• здійснення оцінки ефективності молодіжної роботи на рівні громад та звітування перед громадою про стан роботи з молоддю.

Таким чином, молодіжна політика в умовах децентралізації буде орієнто­вана на формування комфортного середовища для життя та розвитку молоді у  громадах, а пріоритетними напрямами є реалізація, фінансове та кадрове забезпечення, розвиток молодіжної інфраструктури із залученням молоді до процесу розроблення та ухвалення рішень, а найголовніше – до контролю за їх виконанням.

Я вам вдячний. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Героям слава!

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане міністре.

До співдоповіді запрошується голова Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, народний депутат України Артур Палатний (Оплески).

 

ПАЛАТНИЙ А.Л., голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, партія «Блок Петра Порошенка»). Шановна Оксано Іванівно! Шановні друзі, іноземні гості! Шановні колеги, присутні сьогодні у залі! Щиро вітаю вас та вдячний усім, хто долучився до наших дуже важливих парламентських слухань. Перед тим як розпочати виступ, хочу наголосити, що ми маємо щодня, щохвилини пам’ятати, що наша з вами безпека залежить від воїнів, які сьогодні боронять кордони нашої держави. Прошу привітати їх оплесками (Оплески).

Наша з вами робота тут, у вищому законодавчому органі держави, має бути конструктивною, побудованою на діалозі, без зайвого популізму. Сьогодні, на жаль, у Верховній Раді, в суспільстві, на телебаченні цього дуже багато. Дуже багато популізму, політиканства, багато псевдогромадських діячів, які себе піарять і, на жаль, нічого не пропонують, крім того, щоб щось змінити, зламати, розірвати нашу країну на шматки. Проте я впевнений, що ми всі – молодь і зокрема ви – лідери молодіжних організацій зробимо все, бо ви розумієте, що Україна повинна бути цілісною, монолітною незалежною державою, на яку будуть рівнятися не лише наші сусіди, а й уся Європа і весь світ. Щоб та молодь, яка сьогодні на фронті – на воєнному фронті, на фронті дипломатичному, – вірила в результативність наших дій.

Верховна Рада України відповідно до вимог Декларації про загальні засади державної молодіжної політики в Україні, щороку проводить парламентські слухання про становище молоді в Україні, на різноманітні теми. Тема нинішніх слухань: «Формування та реалізація державної молодіжної політики в Україні в умовах децентралізації» – має надважливе значення, адже від успішності децентралізації залежить майбутнє Української держави.

Вважаю, що державна молодіжна політика, зокрема на регіональному рівні, має бути орієнтована на формування комфортного середовища для життя та розвитку молоді. Переконаний, що децентралізація, яка докорінно змінює на­шу державу, має орієнтуватися насамперед на молодь. Керівники місцевих рад, місцевих громад, зокрема новостворених об’єднаних територіальних громад, мають розуміти, що саме від того, яку увагу вони приділятимуть соціальному становленню та розвитку молоді, залежить майбутнє цих громад, майбутнє нашої держави.

Сучасна молодь стала більш прагматичною, орієнтованою на успіх, і вона готова для цього багато працювати. Однак, на жаль, молоді люди перебувають у дуже нестабільній ситуації, у дуже складних умовах.

Впевнений, що ми єдині в тому, що визначальними та пріоритетними напрямами ефективної реалізації державної молодіжної політики в умовах децентралізації є:

• створення сприятливих умов, завдяки яким молодь зможе придбати власне житло;

• забезпечення молоді можливостей для здобуття якісної освіти;

• зайнятість молоді;

• популяризація здорового способу життя;

• національно-патріотичне виховання;

• підтримка талановитої молоді;

• підтримка молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах;

• розвиток молодіжної інфраструктури;

• підтримка молодих сімей, зокрема сімей з дітьми;

• участь молоді у формуванні та реалізації державної молодіжної політики. Це найголовніше. Хто як не ви, лідери молодіжних організацій, молоді люди, молоді авторитети, має сьогодні показувати, зокрема і Верховній Раді України, що потрібно робити, куди рухатися? І наш комітет постійно працює в цьому напрямі.

Важливо, щоб одним із пріоритетів для органів місцевого самоврядування, насамперед новостворених об’єднаних територіальних громад, стала економічна підтримка молоді, створення умов для самореалізації. Мають бути створені такі умови, щоб молодь мала бажання працювати в громаді, брати активну участь в її розбудові та розвитку, створювати сім’ю.

Дуже прикро, але мусимо визнати факт міграції великої кількості молодих громадян за межі України. Це справді так. Комітет особливо непокоїть відплив за кордон молодих учених, лікарів, інженерів та спортсменів. Високий рівень міграції зумовлений насамперед тим, що значна частина молоді не бачить для себе перспективи у власній державі, зокрема не має можливості вирішити житлове питання. Для того щоб подолати це явище, держава має почути та підтримати молоду людину, створивши сприятливі умови для придбання житла в кредит, а також для працевлаштування з гідною заробітною платою.

На мою думку, питання забезпечення молоді житлом має вирішуватися комплексно, із залученням кращих європейських практик, за кредитною ставкою близько 5 %. На жаль, вартість оренди житла в Україні значно перевищує серед­ню заробітну плату молоді.

Придбання житла за повну вартість стає для молодого українця не­здійсненною мрією. Надання пільгового житла для невеликої кількості молодих сімей не вирішує проблему. Тому комітет вважає, що уряд має розробити нові житлові програми, які будуть доступними для всіх молодих громадян. Крім того, ми маємо стимулювати і місцеві громади, щоб вони виділяли більше коштів на молодіжні житлові програми. Вважаю, що на законодавчому рівні ми маємо передбачити виділення з державного бюджету субвенції на забезпечення молоді житлом пропорційно до обсягу коштів, виділених з місцевого бюджету.

На жаль, неможливо оминути й інші гострі проблеми молоді, а саме труд­нощі із здобуттям якісної освіти, працевлаштуванням, кваліфікованим медичним забезпеченням, адже ці чинники безпосередньо впливають на можливості роз­витку молодої людини як особистості. Найбільш гостро ці проблеми виявля­ються у сільській місцевості.

Ми всі розуміємо, що саме якісна освіта визначає подальші перспективи молодої людини. Проте на сьогодні у найбільш критичному становищі опинилися професійно-технічні навчальні заклади, фінансування яких передано на місцеві бюджети. У підсумку вони одержують лише 5 % необхідного обсягу фінансування. Це ускладнює доступ до професійної освіти молоді з малозабезпе­чених сімей, позбавляє її можливості знайти своє місце в житті.

Хочу наголосити, що комітет вважає небезпечними пропозиції Міністерства фінансів України щодо поступового скорочення частки студентів, які одержують стипендії. З початку цього року вже маємо значне скорочення стипендіатів, навіть деякі відмінники залишилися без стипендій. Подальше ско­рочення стипендій може призвести до посилення відпливу талановитої молоді на навчання за кордон. Бо в сусідній Польщі навчання коштує набагато дешев­ше, ніж у деяких українських вишах. Тому ми підтримуємо позицію Міністер­ства освіти і науки України, міністра Лілії Гриневич щодо неприпустимості таких псевдореформ.

Крім того, для того щоб молодь була зацікавлена у здобутті якісної освіти, у неї має бути реальна перспектива влаштуватися на роботу з гідною заробітною платою. Вважаю, що для подолання безробіття серед молоді слід об’єднати зу­силля держави, місцевих громад, громадських організацій. Насамперед молодь стикається із проблемою отримання першого робочого місця. Згідно з наданими нам статистичними даними, майже кожен четвертий молодий громадянин України віком від 15 до 24 років є безробітним.

Хочу нагадати, що на законодавчому рівні у 2005-2012 роках діяла норма закону щодо забезпечення молоді, яка здобула вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцям, щоб вони бу­ли зацікавлені у прийнятті молоді на роботу. Тобто було створено механізм фінансування першого робочого місця для молоді шляхом стимулювання роботодавців. Вважаю, що виключення цієї норми було помилковим. Тепер цю помилку необхідно виправити та відновити систему фінансування першого робочого місця для молоді.

Окрема тема – медичне обслуговування. Згідно із статистичними даними, 84 % молоді вважають себе практично здоровими. Однак насправді маємо найвищий у Європі рівень захворюваності на туберкульоз, друге місце в Європі за темпами поширення ВІЛ, велику кількість молоді з наркологічними розла­дами. Треба відверто визнати: всі ці хвороби безпосередньо пов’язані з відсут­ністю профілактичних заходів, належного медичного обслуговування, з іншими соціальними проблемами. Тому вирішити їх за допомогою лише медичних за­собів неможливо, потрібно розв’язувати складні соціальні проблеми.

Окреме важливе питання, яке, на жаль, не знайшло відображення у програмах багатьох регіонів, – підтримка молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Тут головне – профілактика та своєчасне реагування.

Маємо вкрай високий рівень домашнього насильства у молодих сім’ях, що інколи призводить до каліцтва, а то й загибелі дітей. Якщо ми не будемо приділяти достатньої уваги неблагополучним сім’ям, то отримаємо катастро­фічні наслідки, адже в таких сім’ях виховуються діти, які, на жаль, наслідують цей неблагополучний шлях. Як показує практика, у неблагополучних сім’ях зростає чимало талановитих дітей, які за мінімальної підтримки місцевої громади зможуть реалізувати себе.

Одним із надважливих чинників розвитку молодої людини є заняття спортом. Саме в дитячо-юнацьких спортивних школах займаються тисячі юнаків та дівчат із малозабезпечених сімей, і від мудрості місцевих рад залежить по­дальша доля цих дітей. Фінансуючи дитячо-юнацький спорт, місцеві спортивні школи, ми отримуємо нових олімпійських чемпіонів, чемпіонів світу, чемпіонів Європи.

Вважаю, що ефективність молодіжної політики на місцевому рівні залежить від двох чинників: по-перше, від ресурсів та важелів, які в рамках децентралізації держава передає місцевим громадам, а по-друге – від коорди­нації на місцевому рівні зусиль місцевих органів виконавчої влади, структурних підрозділів органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства.

Шановні колеги! Я щиро переконаний, що всіх, хто зібрався у парламент­ській залі, об’єднує щире бажання розбудовувати державну молодіжну політику. Впевнений, що сьогодні з цієї трибуни прозвучать багато цікавих пропозицій, ідей, які йтимуть від щирого серця. Я дуже вам вдячний, що ви сьогодні зібра­лися. Завдяки вам, вашим пропозиціям, завдяки вашому бажанню наша держава піде вперед. Молодь – це та сила, за якою майбутнє. Я всіх вас вітаю! Щиро вам дякую. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане голово комітету.

Переходимо до обговорення. Ще раз нагадую, регламент виступу в обгово­ренні – 4 хвилини. Я буду повідомляти наступних промовців, щоб встигли підготуватися. Бачу, у нас будуть доповідачі, які виступатимуть англійською мо­вою. Ви зможете скористатися навушниками, кому потрібно, вони знаходяться у кишеньках, на робочих місцях. На першому каналі буде переклад українською мовою, звук можна відрегулювати.

Отже, запрошую до участі в обговоренні заступника міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції пані Олександру Чуркіну. Підготуватися Роману Гребі.

 

ЧУРКІНА О.І., заступник міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції. Доброго дня, шановні колеги, шановні запрошені, шановні партнери з міжнародних організацій! Щиро рада вітати вас, тому що сьогодні ми обговорюємо вкрай важливу тему про становище молоді в Україні, а молодь – це, безперечно, майбутнє нашої країни.

На сьогодні ми спостерігаємо дуже активне підвищення політичної свідо­мості молоді, що знаходить вираження у вирішенні загальносуспільних проблем. Активне включення молодих людей у процес розбудови громад створює нові можливості і відкриває нові підходи для їх розвитку.

У своєму виступі я також хочу поговорити, як і попередні доповідачі, про молодь, яка навчається, про молодь, яка зараз шукає роботу, про молодь, яка хоче створити гідну країну для своїх нащадків.

Тому хочу зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» для виконання бюджетної програми з виплати соціальних стипендій Міністерству соціальної політики були передбачені видатки в обсязі майже 993 мільйони гривень. Тільки в жовтні цього року соціальні стипендії одержали більш як 43,5 тисячі студентів. Тому прийнято рішення про підвищен­ня з 1 листопада цього року соціальної стипендії студентам і курсантам на 18 %.

Дійсно, молодь є однією з найбільш вразливих груп населення на ринку праці, оскільки, як вже казав пан міністр, роботодавці зазвичай мають уперед­жене уявлення щодо спроможності молоді бути ефективними працівни­ками та, на жаль, найчастіше роблять свій вибір на користь більш досвідчених канди­датів. Щоб покращити ситуацію, Законом України «Про зайнятість населення» було встановлено додаткові гарантії працевлаштування громадян, які не є кон­курентоспроможними на ринку праці, – це, зокрема, молоді люди певних катего­рій, які закінчили або припинили навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу. Законом передбачено встановлення роботодавцям квоти робочих місць для працевлашту­вання таких категорій громадян. Крім того, при переході таких осіб на нове робоче місце роботодавцю компенсуються фактичні витрати в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхуван­ня на відповідну особу. Ця компенсація є, вона виплачується щомісяця протягом одного року, але є й умови її виплати, одна з умов – працевлаштування особи і збереження за нею посади впродовж двох років.

Також для підтримки зазначеної категорії молоді розроблена модель супроводу при працевлаштуванні за підходами кейс-менеджменту. Така модель передбачає індивідуальний підхід і тісну взаємодію між роботодавцями та соціальними службами для надання комплексної допомоги молоді у процесі працевлаштування. Модель розроблена в рамках проекту за підтримки Програ­ми розвитку ООН в Україні. Наразі в семи пілотних центрах зайнятості, в семи регіонах відпрацьовані ці підходи, зокрема технологія профілювання безробіт­них, і з наступного року вони будуть запроваджені по всій Україні.

Також хочу сказати, що цього року Міністерство соціальної політики спільно з нашими колегами з Міністерства молоді та спорту провело регіональні тренінги-семінари з питань створення і розбудови інтегрованої системи соціаль­ного захисту в умовах децентралізації. Окремим блоком, під головуванням пред­ставників Міністерства молоді та спорту, розглядалося питання формування молодіжної політики.

Щодо участі молоді у виборчому процесі і права голосу…

 

ГОЛОВУЮЧА. Я вас дуже прошу, 30 секунд, завершуйте думку.

 

ЧУРКІНА О.І. Міністерство соціальної політики також використовує механізм проекту ЮНІСЕФ U-report, який щоразу, коли проводиться засідання Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства, готує для нас відповідні соціологічні дослідження, опитує молодь з питань, які будуть розглядатися на засіданні комісії (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Запрошую до слова заступника міністра освіти і науки України пана Романа Гребу. Підготуватися Джованні Барберіс. Тільки прошу дотримуватися регламенту, особливо працівників органів державної влади, ви маєте бути більш дисциплінованими. Прошу.

 

ГРЕБА Р.В., заступник міністра освіти і науки України. Шановна пані головуюча! Шановний пане міністре! Шановні народні депутати! Дорога наша молодь! Я дуже радий бачити в залі таку кількість основного багатства України, яким є наша українська молодь. Впевнений, що сьогодні Facebook поповниться чудовою новою колекцією селфі із зали Верховної Ради, а також сподіваюся, що там з’являться не лише селфі, а й нові лідери громадської думки. Саме ви маєте стати лідерами громадської думки. Якщо ви тут – це означає, що ви вже активні, ви вже багато зробили для власної самореалізації.

Реформа децентралізації – одна з ключових реформ, які були проведені після 2014 року. Так, вона передбачає передачу на місця і грошей, і повно­важень. Але вона передбачає не тільки гроші і не тільки повноваження, а й нові можливості, зокрема нові можливості для молоді, тому що влада стає ближчою до вас. Вам не треба їхати до Києва, до міністерства, щоб домагатися своїх прав тут. Якщо хто-небудь зазіхає на ваші права, ви завжди маєте можливість звернутися до органів влади, органів місцевого самоврядування, які знаходяться поблизу – у ваших областях, містах і селах. Саме це і є реформа децентралізації.

Окремо слід зупинитися на додаткових повноваженнях, що були надані, їх треба реалізовувати. Якщо на місця передали повноваження разом з грошима, а додаткових надходжень передали дуже багато на місця, то влада на місцях також має бути відповідальною. Вона має дбати і про розвиток спорту, і про розвиток освіти. Так, вкладати в освіту і в спорт – це не так вигідно, але це майбутнє, це те, що формує нашу українську націю. Ми працюємо для вас, ви – наші основні клієнти.

Основною реформою Міністерства освіти і науки, звісно, є реформа освіти. Є три ключові, основні напрями в цій галузі – реформа середньої освіти, реформа професійно-технічної освіти і реформа вищої освіти.

Реформа середньої освіти в межах децентралізації означає, що ми створюємо опорні навчальні заклади. Опорна школа – це навчальний заклад, в якому збираються найкращі викладачі з певної місцевості. Тобто створюється один великий заклад, який дає повноцінні і якісні знання, для того щоб діти, навіть у сільській місцевості, могли достойно скласти ЗНО, щоб вони мали такі самі можливості, що й жителі міст. Саме на це спрямована реформа децентралізації в освіті. Наразі вже створено 348 опорних навчальних закладів, придбано 577 автобусів для довезення дітей, відремонтовано близько 4 тисяч доріг, для того щоб дітей могли підвозити до цих навчальних закладів.

Нещодавно, у вересні, Верховна Рада України прийняла новий Закон України «Про освіту». Ми докорінно змінюємо всю систему української освіти, переходимо від школи знань до школи компетентностей, у якій наші діти здобуватимуть не лише «сухі» знання, а й навички для їх застосування у реальному житті.

Багато зроблено. На жаль, мало часу для того, щоб розповісти про всі реформи, але ми постійно з вами на зв’язку, ми постійно вас підтримуємо, бо ви – наші основні клієнти, ті, для кого ми працюємо і змінюємо нашу країну. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Героям слава!

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пані Джованну Барберіс, голову Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. Підготуватися пану Ярославу Храпському. Please, madam.

 

БАРБЕРІС Дж., голова Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. Дякую, дуже дякую. Доброго дня всім! Дякую вам за таку можливість. Для мене це велике задоволення – бути сьогодні тут і обговорювати з вами те, яким чином ми можемо зміцнювати молодіжну політику в умовах децентралізації, а також завдання і можливості, пов’язані з цим процесом.

Без сумніву, реформа децентралізації значно просунулася вперед. Це одна із найбільш серйозних реформ, розпочатих в Україні. Тепер у нас є об’єднані територіальні громади, які разом з іншими несуть відповідальність за плану­вання, виконання та контроль за виконанням молодіжних програм і проектів, базуючись на потребах і викликах сьогодення.

Реформа децентралізації – це не лише проблеми та завдання, а й можли­вості, тому що молодіжне питання завжди в пріоритеті. Це підтверджує і швид­кий аналіз, який ми провели на основі наявних даних. Наприклад, місцеві бюджети, спрямовані на розвиток фізичної культури і спорту, в рамках цієї про­грами, тобто за рахунок молодіжних коштів, за останні чотири роки збільши­лися, однак витрати з державного бюджету залишаються на тому самому рівні з 2013 року і становлять 0,9 % бюджету. Це чітко вказує на те, що молодіжні ініціативи не є пріоритетом на місцевому рівні.

Чого ми хочемо від органів місцевого самоврядування? Адаптації державної молодіжної політики до місцевих потреб. Тобто потрібні інвестиції у  створення інфраструктури для молоді відповідно до місцевих пріоритетів молодіжної політики. Також потрібно забезпечити реальне та безпосереднє залучення молоді до процесів планування та моніторингу.

Чому необхідна реальна та безпосередня участь молоді у прийнятті рішень на місцевому рівні?

По-перше, молодь краще знає, що є для неї справді важливим, і може це озвучувати.

По-друге, якщо молодь матиме таку можливість, вона зможе впливати на процес прийняття рішень і стане рушійною силою позитивних змін, зокрема, здійснюватиме моніторинг всіх цих процесів.

І третє, не менш важливе, – ми зможемо залучити маргіналізовані групи населення, які є найбільш вразливими, зробивши так, щоб їхній голос був по­чутий. Це допоможе нам подолати існуючі розриви і нерівності.

Яким чином ми можемо залучити молодь, допомогти їй користуватися всіма перевагами участі в цьому процесі? Завдяки тому, що ЮНІСЕФ здій­снював підтримку ряду ініціатив… Дійсно, у нас є стратегії, підходи, деякі з них дуже інноваційні. Я думаю, що з U-Report, про який вже декілька разів згаду­вали попередні промовці, більшість знайома і розуміє, що цей механізм може забезпечити. Тепер у нас в Україні є більш як 52 тисячі U-репортерів, які по­стійно долучаються до цього проекту, розповідають про свої думки і вислов­люють міркування.

ЮНІСЕФ має ще один проект, який скоро буде реалізовуватися. Він дуже актуальний і стосується того, як допомогти маргіналізованим підліткам.

 

ГОЛОВУЮЧА. Вибачте, скільки вам ще потрібно часу? Будь ласка, 30 секунд.

 

БАРБЕРІС Дж. Дякую. Цей проект називається Up Shift. Він буде мобілі­зувати найбільш вразливих, маргіналізованих підлітків, щоб надати їм можли­вості для зростання. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Джованно.

Запрошую до слова директора комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради пана Ярослава Храпського. Підготуватися Ріду Беррі.

 

ХРАПСЬКИЙ Я.Д., директор комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради. Шановні колеги, радий вас усіх бачити. Нинішній розвиток, культурний і соціально-економічний, що відбу­вається в нашій країні, безумовно, зумовлений децентралізацією. Це одна з тих реформ, яку ми можемо побачити і відчувати, особливо люди, які працюють і розвиваються в громадах.

Основне завдання, що стоїть перед Міністерством молоді та спорту в умовах децентралізації, – розвиток молодіжної інфраструктури. Під молодіж­ною інфраструктурою ми можемо розуміти хаби, простори, молодіжні центри, які основним своїм завданням визначають роботу з молоддю, розвиток її твор­чого, емоційного та інтелектуального потенціалу. На сьогодні в Україні функ­ціонують вже більше 200 таких закладів, вони постійно відкриваються.

Звісно, є різні форми власності, і це добре. Ми можемо констатувати, що на сьогодні в Україні існують молодіжні центри трьох форм власності – кому­нальні, і таких найбільше, центри, засновані громадськими організаціями та об’єднаннями (часто результативність їхньої роботи вища, ніж комунальних), і є приклади, коли приватний бізнес інвестує в розвиток молодіжної інфраструк­тури, фінансує створення та подальшу діяльність молодіжних центрів. Проте ми можемо констатувати, що, крім зазначених, існують також центри, які відкрива­ються на базі університетів, і це також добра практика, коли ВНЗ мають можливість розвивати своїх студентів.

Основним завданням місцевих громад, особливо голів громад, є розвиток молоді, яка проживає на відповідних територіях. І тут місцеве самоврядування може стати ключовим фактором у забезпеченні трьох найважливіших потреб – поточне фінансування, фінансування на відкриття та забезпечення приміщен­ням. Все інше молодь зробить сама. Такі приклади є, коли молоді люди само­стійно роблять ремонти, і їхні задуми, пов’язані з молодіжним центром, втілю­ються. Подібна практика вже існує в деяких об’єднаних територіальних громадах.

Звісно, крім позитивних моментів, є й негативні. Насамперед це відсутність спеціалізованої нормативної бази. На жаль, у законодавстві досі не визначено поняття молодіжного центру. Вже більше 200 закладів працюють у цій сфері, але не можуть одержати такий статус, бо не визначена дефініція. Ускладнює ситуацію й те, що в Бюджетному кодексі України не передбачено такий тип закладу – молодіжний центр, і сьогодні ми не можемо отримати міжбюджетні трансферти та пряме фінансування з бюджетів. Є різні заклади з різними назвами, у статутах яких йдеться про культуру, освіту, спорт, але ніяк не про молодіжну політику.

Серед позитивних моментів слід відзначити затвердження Міністерством молоді та спорту Національного знаку якості та критеріїв якості для молодіжних центрів. На сьогодні розроблено проект типового положення про молодіжний центр, яке має затверджуватися Кабінетом Міністрів. Це фундаментальний, ба­зовий документ, який у подальшому може стати засновницьким. У громадах, в обласних та інших радах поки що таких закладів немає. Коли такі заклади з’являться, це дасть змогу уніфікувати систему молодіжних центрів в Україні і започаткувати новий виток розвитку.

Крім того, ми повинні розуміти, що вже відбувається пряме фінансування молодіжних центрів. Ми бачимо, що в місцевих бюджетах закладається фінансу­вання таких закладів, і це одна з найкращих практик.

Є й інші позитивні моменти. Нещодавно ми створили Асоціацію молодіж­них центрів України, більше 42 організацій та установ об’єдналися і працюють спільно, мають спільні плани щодо розвитку. Це вже не поодинокі випадки, а велика, потужна асоціація, яка має всі шанси на подальший розвиток. Сподіва­ємося, 2018 рік стане флагманським у розвитку молодіжної політики. Ми з вами повинні над цим працювати, щоб мати можливості для подальшого розвитку. Тому я радий всіх вас вітати… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова директора програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефектив­ність» (DOBRE) пана Беррі Ріда. Mister Reed, welcome.

 

РІД Б., директор програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE). Дякую дуже, пані головуюча. Вітаю всіх учасників парламентських слухань! DOBRE – це програма, що реалізується за підтримки USAID, з метою сприяння реформі децентралізації та молодіжній політиці. Це концентрація суті роботи нашого проекту. Слід підтримувати постійний зв’язок з громадами, тому що громади дають енергію і оптимізм, вони представляють майбутнє. А крім цього, вони є відображенням сьогодення. Тому для того щоб молоді люди за­лишалися в громадах, вони мають допомагати формувати ці громади.

Нове керівництво громад повинно враховувати, що молоді потрібні певні пріоритети. Це означає надання можливостей для участі молоді у житті громад, більш системний підхід до залучення молоді до участі в розвитку громади, до реалізації проектів, створення умов для працевлаштування та більш повного розкриття можливостей молодих людей, а також підвищення якості життя, для того щоб молодь залишалася і далі формувала ці громади.

Отже, ми просто хочемо, щоб ці об’єднані громади краще планували, а також фінансували завдяки бюджету молодіжні ініціативи. Треба, щоб були спеціальні люди, які будуть відповідальними за молодіжну політику та залучен­ня молоді. Ми застосовуємо підхід «згори донизу», як казав міністр, проводимо регіональні конференції для молоді, працюємо над розробленням проектів, захи­щаємо їхні права та інтереси, а також допомагаємо в організації роботи молоді у  громадах. Ми просимо, щоб вони поверталися у свої громади, проводили заняття з молодими людьми, для того щоб вони розуміли, які у них потреби, і  могли краще реагувати. Насправді вже сотні молодих людей пройшли таке навчання, більшість із них повернулися з реальними проектами (зокрема через програму DOBRE), спрямованими на забезпечення потреб молодих людей, а та­кож об’єднаних територіальних громад. Це допомагає фінансувати ці проекти і отримувати швидкі результати, що додає ще більше ентузіазму.

У багатьох випадках така взаємодія приводила до створення неформаль­них структур, наприклад молодіжних рад, які допомагають створити стабільний механізм залучення молоді до цього процесу. Саме підхід «згори донизу» допомагає мобілізувати молодь, для того щоб вона залучалася до роботи з органами місцевого самоврядування.

Громади відрізняються одна від одної, тому ми розуміємо, що в рамках децентралізації мають бути задіяні різні механізми взаємодії. Державна політи­ка, звісно, теж мусить відображати цю місцеву специфіку, а не просто пропо­нувати один шлях вирішення проблеми, який має підходити всім. Ці рішення мусять бути гнучкими, мають адаптуватися до потреб кожної громади. Напри­клад, щодо молодіжних центрів. Не просто кажіть, що вам треба створити молодіжний центр, його треба створити у певний спосіб, щоб громада висловила свої потреби. Наприклад, на основі якихось існуючих структур або іншим чином, але це повинно мати сенс для самої громади. Тобто має бути національна підтримка, держава мусить підтримувати місцеві рішення ‒ і короткострокові, і довгострокові проекти. І також має бути стабільний механізм залучення до цього процесу. Що стосується місцевих органів влади, то зараз саме приймають рішення на місцевому рівні, тому держава має підтримувати їх.

Отже, треба надавати підтримку кожній громаді для відображення специфіки їхніх потреб. Майбутнє цих громад буде залежати від децентралізації та більш активного залучення громадян, зокрема молоді. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую за виступ.

Перед тим як надати слово пану Василю Паламарю, я хочу запросити до короткого повідомлення заступника міністра пана Олександра Ярему, оскільки тут для вас заплановано опитування, я так розумію. Зараз вам коротко пові­домлять про те, що пропонується. Прошу увімкнути мікрофон у ложі уряду.

 

ЯРЕМА О.Й., заступник міністра молоді та спорту України. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні згадували про нову форму залучення молоді до участі в процесі прийняття рішень U-report. Ви так само можете долучитися до цього процесу, надіславши слово «Рада» на но­мер 4224. Протягом парламентських слухань ви будете отримувати запитування і формувати ваше бачення, яким чином має розвиватися державна молодіжна політика, які ключові пріоритети в умовах децентралізації в різних регіонах України. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Ще раз повторіть, що і куди надсилати.

 

ЯРЕМА О.Й. Надіслати sms-повідомлення із словом «Рада» на номер 4224.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова старосту села Іванків Скала-Подільської об’єднаної територіальної громади Борщівського району Тернопільської області пана Василя Паламаря. Підготуватися Олександру Курінному.

 

ПАЛАМАР В.Б., староста села Іванків Скала-Подільської об’єднаної територіальної громади Борщівського району Тернопільської області. Вітаю, шановні учасники парламентських слухань! На даний час я працюю старостою чотирьох сіл у Тернопільській області з населенням 2200 осіб. І, власне, свій виступ про молодіжну політику я побудую через призму отаких невеликих населених пунктів, яких десятки і сотні в Україні.

Найперший момент полягає в тому, що молодіжна політика в сільській місцевості, в малих населених пунктах повинна мати стратегічне бачення. Ми говоримо не лише про загальнодержавну, а й місцеву стратегію. Щоб ми чітко розуміли, куди ми йдемо, які наші цілі, яка мета і які нам необхідно виконати завдання, для того щоб досягти цієї мети. Без стратегічного бачення молодіжна політика в об’єднаних територіальних громадах матиме хаотичний характер.

Наступний важливий момент ‒ має бути особа, відповідальна за молодіж­ну політику на рівні об’єднаної територіальної громади. Щоб молоді, активні люди, які бажають змін, які бажають щось зробити, знали, до кого звертатися, знали цю людину в обличчя.

На даний час ситуація з молодіжною політикою досить сумна, оскільки у нас все на купу ‒ медицина, освіта, культура і молодь. За схожим принципом відбувається і фінансування молодіжної політики.

Ще одним моментом є розвиток молодіжної інфраструктури. Матеріально-технічна база дозволяє нам розпочинати певну роботу. У різних громадах маємо різні ситуації. Одні громади вже пройшли певний етап, вкладали гроші в роз­виток молоді – вони стартують з одного рівня. Інші громади стартують з іншого рівня. Є громади, де функціонують молодіжні центри, люди вже працюють над проектним менеджментом, навчанням лідерів, а є інші приклади: дискотека і кіно. Є різні бази, і від цього ми маємо відштовхуватися.

Ще один момент – законодавство. Ми говоримо не про якісь вузькі сфери, а про визначення загальних понять. Зокрема, не визначено поняття молодіжного центру (насправді це важливий момент просторового планування, можливості залучення молоді до активної роботи), молодіжного працівника. Це створює юридичні колізії, коли ми маємо кошти, маємо бажання створити простір для молоді, але не маємо на чому зупинитися, не можемо профінансувати цю робо­ту. Дуже приємно, що Міністерство молоді та спорту організовує різноманітні формати спілкування, де можна поділитися своїми думками і почути інших. Із власного досвіду скажу, що завдяки таким зустрічам, форумам багато що ми переосмислюємо.

І на завершення. Пролунала фраза: «Молодь – це наше майбутнє». Я скажу не так: молодь – не лише майбутнє, це наше сьогодення. Ми вже беремо владу в свої руки, ми вже проявляємо ініціативу і вже змінюємо нашу державу. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане старосто.

Запрошую до слова голову Асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад», Новоукраїнського міського го­лову Кіровоградської області пана Олександра Корінного. Підготуватися Максиму Малашкіну.

 

КОРІННИЙ О.О., голова Асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад». Дякую. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! За неповний рік діяльності Асоціація об’єд­наних територіальних громад вже охопила більше 100 громад в усіх регіонах України.

І сьогодні, якщо говорити про децентралізацію і молодіжну політику, треба говорити про реформу. Реформуються саме невеликі міста, сільські території, але реформа зовсім не зачіпає великі міста. І тут є дисбаланс, тому що дуже багато гарних ініціатив, проектів реалізуються саме на рівні великих міст – Києва, Херсона, Харкова, і дуже часто трапляється так, що ці проекти та ініціа­тиви не доходять до сільської глибинки, до районних центрів. А там під по­няттям «молодіжний центр» дуже часто ховається старий, ще радянський клуб з  отими червоними шторами. Тому я хочу сказати, що наша асоціація прагне ви­вчати успішні кейси наших колег, партнерів, результати інших проектів у сфері молодіжної політики і реалізувати їх для об’єднаних територіальних громад, не лише для членів нашої асоціації, для всіх об’єднаних територіальних громад України.

У чому ж ми бачимо перші кроки, які ми повинні зробити? Вже сьогодні говорили, і я повторю, бо це ідея, з якою ми вже більше року виступаємо: по­трібно законодавчо встановити, що не може займатися молодіжною політи­кою  випускник технічного вишу або людина, яка взагалі ніколи не стикалася з  молодіжною політикою, але очолила єдиний відділ у міській чи сільській об’єднаній територіальній громаді. Тому що дуже часто нефаховість працівників призводить не лише до відсторонення молоді від прийняття рішень, а інколи навіть до протистоянь.

Ми ‒ за те, щоб у кожній об’єднаній територіальній громаді були окремі відділ освіти, відділ спорту і відділ молоді. Ми так зробили у своїй громаді, тому маємо право рекомендувати, це дає відчутний результат. Більше того, ці відділи мають очолювати підготовлені люди, які розуміються на цій темі, мають від­повідну освіту і можуть залучити молодь до роботи.

Крім того, ми хотіли б наголосити, що багато молодіжних ініціатив реалі­зуються саме в навчальних закладах. Сільські об’єднані територіальні громади не мають вищих навчальних закладів, там найстарша молодь – учні старших класів шкіл. Тому на це також потрібно звернути увагу.

Що пропонує наша асоціація? Ми хотіли б разом з міністерством, з молодіжними парламентами, з іншими структурами поширювати успішні кейси серед своїх об’єднаних територіальних громад, тому що комунікація у нас в асоціації налагоджена дуже добре. Спільно з міністерством ми хочемо вдосконалювати інструменти молодіжної політики та запроваджувати їх в об’єднаних територіальних громадах. Нас часто до цієї роботи залучають, і ми дуже дякуємо сьогодні міністерству, особисто заступнику міністра Олександру Йосиповичу Яремі, керівникові відділу регіональної молодіжної політики та підтримки ініціатив молоді Марії Володимирівні Карчевич. Ми вітаємо ство­рення Асоціації молодіжних центрів України і готові з вами співпрацювати, під­писавши меморандум і проаналізувавши перші кроки.

Як побудована система роботи з молоддю у нашій громаді? У нас є заступ­ник голови, його посада так і називається – заступник з місцевого розвитку та залучення інвестицій, і в його посадових обов’язках безпосередньо записано, що він курує роботу з молоддю.

Ми сьогодні співпрацюємо з Корпусом миру США в Україні і маємо два проекти: один – молодіжний, а другий пов’язаний із розвитком громад, відкри­ваємо клуб англійської мови в селах, де живе по 300, по 500 людей, і повірте, є люди, яким це потрібно.

Ми створили Центр розвитку ініціатив молоді у своїй громаді, який показав фантастичні як для невеликого районного центру результати, і сьогодні спільно з проектом DOBRE (я дякую Беррі Ріду) працюємо над створенням Центру розвитку громади в цілому…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

КОРІННИЙ О.О. Звернувши увагу на всі ці аспекти, я хочу сказати, що створення вільних просторів, таких хабів для молоді приведе до того, що молодь буде повертатися на сільські території, буде їх розвивати. Тільки ті об’єднані територіальні громади, які приділяють увагу роботі з молоддю, мають майбутнє і можуть писати стратегії. Всі інші, на жаль, перспективи не матимуть. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до слова державного секретаря Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пана Максима Малашкіна. Підготуватися Яні Літвіновій.

 

МАЛАШКІН М.А., державний секретар Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Доброго дня, шановна Оксано Іванівно! Шановні учасники парламентських слухань! Мені дуже приємно виступати і спілкуватися з вами сьогодні, тому що реформа, якою опікується моє рідне міністерство ‒ Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, сьогодні є од­нією з причин проведення цих парламентських слухань.

Дійсно, досить складно знайти в Україні реформу, яка настільки глибоко торкалася б усіх сфер, як реформа місцевого самоврядування. Нагадаю, що розпочалася вона 2014 року зі схвалення урядом Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, а вже потім її основою стали об’єднані територіальні громади.

У чому полягає і чому саме ця реформа зачіпає інтереси молоді, її права та обов’язки? Це питання доступності влади, а влада має бути доступною для всіх. Молодь – це та ініціативна, рушійна сила, яка в першу чергу проявляє себе і дає поштовхи. Тому що зазвичай всі ідеї вносяться молодими людьми, молодими винахідниками чи реформаторами, які намагаються покращити життя для себе і для своїх майбутніх дітей.

Звичайно, я дуже вдячний вам за те, що ви сьогодні берете активну участь у суспільному житті, у тому числі впливаючи на владу. Тому що без вашого руху і без впливу на владу жодних серйозних зрушень не відбудеться.

Не можу не підтримати і думку головуючої, що реформа децентралізації ‒ це насамперед фінансування. Дійсно, передача повноважень не може відбува­тися без фінансової підтримки, але це передача не лише прав, а й обов’язків. Якщо в цифрах, то можна стверджувати, що на кінець цього року ми будемо мати близько 700 об’єднаних територіальних громад. Тобто три раунди вибо­рів  (два вже відбулися і ще один відбудеться 24 грудня), фактично, створять 700 об’єднаних територіальних громад, які будуть спроможними вирішувати, у тому числі, і питання молодіжної політики.

Насамперед це питання фінансового ресурсу. І якщо говорити в цифрах, я наведу буквально декілька прикладів. У 2016 році надходження загальних фондів місцевих бюджетів становили 146 мільярдів гривень, тобто порівняно з 2015 роком приріст був близько 48 мільярдів. Сьогодні ми можемо сказати, що за поточний період (з січня по жовтень 2017 року) доходи і надходження міс­цевих бюджетів також значно зросли і становлять 154,7 мільярда, порівняно з попередніми роками приріст ‒ близько 40 %. Ці бюджети, фактично, доходи об’єднаних територіальних громад, які можуть бути використані, у тому числі, і на розвиток та підтримку молоді, зросли майже в 7 разів порівняно з 2015 ро­ком, а власні доходи об’єднаних територіальних громад на сьогодні зросли більш як утричі, з 1 до 3,3 мільярда.

Державою створені можливості для наповнення цих бюджетів, насамперед зарахування податку на доходи фізичних осіб та інші механізми. Думаю, що саме залучення молоді до роботи в місцевих громадах і наявність відповідного ресурсу створять найкращі умови для розвитку громад, і молодь дійсно вплива­тиме на те, що відбувається на території, де вона проживає. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до слова Старобільського міського голову Луганської області Яну Літвінову. Підготуватися Каспару Піку.

 

ЛІТВІНОВА Я.М., Старобільський міський голова Луганської області. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Я представляю місцеве самоврядування на Східній Україні, і мене дуже турбує стан здоров’я молодого покоління. Ситуація, яка відбувається на сході, яскраво демонструє той стан речей, який ми надбали за багато років. Що ми маємо нині? Статис­тичні показники багатьох організацій, з якими я співпрацюю, дають можливість реально оцінити масштаби тієї проблеми, яку ми маємо.

Медицина нам вказує не те, що кожного року молоді породіллі народжу­ють слабких дітей. Незважаючи на низьку рухову активність дітей, ми зменшу­ємо кількість годин для занять фізичною культурою в середній школі, а потім ліквідуємо кафедри фізичного виховання у вищих навчальних закладах. І це дуже велика проблема, бо потенціал молоді – це наша обороноздатність. Кож­ного дня ми втрачаємо чоловіків, кожного дня ми бачимо стан здоров’я наших дітей.

В освіті спостерігається зменшення фінансування дошкільних навчальних закладів. Місто Старобільськ ще не має об’єднаної територіальної громади, але кафедри вищих навчальних закладів теж переходять від обов’язкового фізичного виховання студентів до факультативів. Що ми бачимо? Наші студенти наразі не мають бажання, не мають мотиваційної складової. Що ми бачимо на місцях? Так, я згодна, що ми перебуваємо в умовах децентралізації, але поки що наше місто має багато проблем, пов’язаних з організацією матеріально-технічної бази.

Мною як міським головою розроблено програму ініціатив з підтримки громадськості. І я можу вам з упевненістю сказати, що активна молодь існує, і дуже багато активної молоді залучається до вирішення проблем спорту на міс­цях. Молодь хоче і активно співпрацює з владою. І що ми маємо? Нам потрібно організовувати молодіжні комітети при міських головах, ми маємо консоліду­вати зусилля органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для вирішення проблем молоді, для вирішення проблем з подальшою перспективою об’єднання територіальних громад. Бо зараз ми бачимо дуже активну підтримку саме об’єднаних територіальних громад, але на місцях, у таких маленьких міс­тах, як Старобільськ, залишаються ті самі проблеми: відсутність матеріально-технічної бази, відсутність підтримки молоді, погана організація форм і методів залучення молоді до вирішення проблем, які пов’язані зі спортом.

Вважаю, що нам вкрай необхідно організуватися і консолідувати наші зусилля з органами виконавчої влади для вирішення проблем молоді, для реалі­зації державної молодіжної політики на місцях, зокрема у місті Старобільську. Я  маю дуже багато позитивних прикладів співпраці з молоддю, коли молодь сама приходить, вносить пропозиції, наполягає на вирішенні своїх проблем. І ми з усією відповідальністю говоримо про те, що хочемо допомагати молоді, ро­бити все для того, щоб молодь активно залучалася до процесу організації місце­вого самоврядування. Дуже дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дуже дякую за ваш виступ.

Запрошую до слова Представника Фонду народонаселення ООН в Україні, голову Робочої групи ООН з питань молоді пана Каспара Піка. Підготуватися Анні Романовій. Mister Pik, please.

 

ПІК К., Представник Фонду народонаселення ООН в Україні. Доброго дня! Дякую, пані головуюча. Дозвольте мені розпочати із запитання: чи знаємо ми, скільки молоді залишило Україну за останніх декілька років? Найімо­вірніше, ви не знаєте відповіді, я не знаю також. Але я знаю, що, за даними компанії «TNS Ukraine», 80 % молодих людей сказали, що вони хочуть поїхати з  України. Тобто це не означає, що вони поїдуть, що вони не хочуть жити тут, але така цифра прозвучала. І той факт, що в Україні дуже низький рівень народжуваності (на одну жінку припадає 1,4-1,5 дитини), означає, що населення України скоротиться, ймовірно, до 45-46 мільйонів. Тому в інтересах України ‒ утримувати молодь тут, щоб вони були щасливими, щоб вони були в безпеці. І звичайно, це вкрай важливо для сільської місцевості, де місцева влада щодня бачить непереборне прагнення молоді жити в іншому місці. І якщо ми хочемо, щоб Україна стала багатою і демократичною державою, ми повинні зробити її такою. Країною, де молодь захоче жити, працювати і створювати сім’ї.

Чому ж молодь їде? Думаю, ми знаємо відповідь, ми чули її раніше. Існує багато економічних причин, але є й неекономічні.

По-перше, молоді люди не залучені до громадської роботи, як це мало б бути. До них немає такої довіри, як до якоїсь серйозної інституції.

Тепер цифри: на президентських виборах 2005 року проголосувало 70 % молоді, а в 2014 році – лише 44 %. Величезна різниця. Якщо говорити про парла­ментські вибори, то різниця ще більша: голосували лише 35 % молодих людей. Ми також знаємо, що лише 13 % молоді беруть участь у волонтерській діяльно­сті на місцевому рівні. Це дуже мало. Разом з тим 94 % молодих людей хотіли б, аби їх залучали, щоб їхній голос чули, щоб до них серйозно ставилися. Ви ба­чите, який розрив між тим, що пропонується молоді, і чого вони хочуть. Це означає, що молодь не є частиною громадянського суспільства настільки, як ви того хотіли б, і якщо ви не будете залучати її у політичне життя, то молоді люди й надалі будуть виїжджати з України.

Водночас ми спостерігаємо нездорові, небезпечні тенденції у виборі життєвих пріоритетів. Наприклад, за даними цього року, 19 % молоді палять, 3 % вживають алкоголь щодня (це дуже багато), 11 % підлітків віком до 17 років вживають наркотики. Це серйозні цифри, які підтверджують, що ми повинні залучати молодь.

Ну, і на завершення трохи добрих новин. За останні роки започатковано велику кількість державних ініціатив, що залучають молодь. Я хотів би подяку­вати уряду України, особливо Міністерству молоді та спорту, за ці реформи і за Державну цільову соціальну програму «Молодь України» на 2016-2020 роки. Це  чудова можливість для того, щоб залучити молодь до участі у прийнятті рішень та у процесах управління і переконатися, що вона робить правильний вибір на шляху то щасливого і здорового способу життя. Дякую всім і бажаю вам успіхів у цьому (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до слова народного депутата України пані Анну Романову. Підготуватися Олександру Коваленку.

 

РОМАНОВА А.А., секретар Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Самопоміч»). Доброго дня, шановні друзі! Я кажу «друзі», тому що наш комітет вже третій рік активно займається проблемами молодого покоління нашої держави. І я дуже дякую всім, хто присутній зараз у цій залі. Це означає, що вам дійсно цікаво провадити молодіжну політику, змінювати цю країну на краще.

Майбутнє кожної держави – її підростаюче покоління. В Україні молодь становить третину населення, це інноваційна сила держави, енергійний та креа­тивний учасник суспільного розвитку.

Одним із найважливіших стратегічних завдань держави є реалізація прав молоді на працевлаштування, самореалізацію, а також на оздоровлення та гідний відпочинок. Занепокоєння викликає той факт, що молоді люди не мають змоги подорожувати рідною країною, відкриваючи для себе її розмаїття – від сходу до заходу, від півночі до півдня.

Я глибоко переконана, що якби за всі роки незалежності України мешканці Луганщини, Донеччини побували на Галичині, на Закарпатті, то зараз ми не мали б конфлікту на сході. Тому що коли підростаюче покоління не подорожує рідною країною, жителі Західної України не бувають на сході, а Східної України – на заході, це все дає добрий ґрунт для створення міфів та розбрату.

Виходячи з цього, постає гостра потреба у створенні системного підходу до провадження такої молодіжної політики, одним з ефективних інструментів якої є підтримка та стимулювання на різних рівнях молодіжного туризму.

Молодіжний туризм – це новий швидко зростаючий у світі сектор туристичної індустрії, орієнтований на юнацтво та підлітків. Сюди можна від­нести молодіжні подорожі, пов’язані з пізнавальною, оздоровчою, спортив­ною, волонтерською, культурно-розважальною діяльністю, поза межами місця постій­ного проживання та навчання. Молодіжний туризм характеризується переважно активним, насиченим та недорогим відпочинком, онлайн-плануванням подоро­жей, більш гнучким графіком, частими, але короткотривалими поїздками.

Функції молодіжного туризму:

• ознайомлення з історичною та культурною спадщиною своєї країни та інших держав;

• пробудження в молодих людях почуття національної самосвідомості та патріотизму і водночас виховання поваги і терпимості до побуту, звичаїв інших національностей та народів;

• забезпечення всебічного розвитку особистості.

Подорожі рідною країною і за кордон надають підростаючому поколінню можливість:

• підвищити свій інтелектуальний рівень;

• розширити світогляд;

• виховати толерантність до різних культур, релігій і традицій;

• розвинути здатність сприймати красу навколишнього світу;

• розвивати комунікабельність, самодисципліну, адаптацію до умов сучас­ного життя;

• сформувати звичку до подорожей як виду активного дозвілля.

Згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, що проводилося наприкінці травня 2017 року, 44 % молодих українців від 18 до 29 років не мали змоги кудись виїжджати з метою подорожей та відпочинку. Планували подорожувати за кордон лише 6 % молодих людей.

Я впевнена, що присутні в цій залі подорожують і рідною країною, і за кордон, проте ми маємо дбати також про тих молодих людей, які живуть в різ­них куточках нашої країни і не мають змогу цього робити.

Дуже велика частка молодих людей взагалі ніколи не виїжджали за межі України. А серед тих, хто виїжджає, більшість, на жаль, не з метою подорожей, а в пошуках працевлаштування.

Основні причини такої ситуації:

• низький рівень соціально-економічного забезпечення молоді;

• нестача сформованого для української молоді туристичного продукту та інформації про нього;

• відсутність культури подорожування.

У зв’язку з цим виникає гостра необхідність у державних та місцевих бюджетних програмах для співфінансування внутрішніх подорожей Україною дітей та молоді, а також виокремлення на державному рівні молодіжного та дитячого внутрішнього туризму як пріоритетних видів розвитку туристичної індустрії.

Крім того, пропонується прискорити прийняття законопроекту «Про молодь», в якому закріпити молодіжний туризм як один з напрямів державної молодіжної політики.

Це стосується насамперед впровадження спеціалізованих навчальних туристичних програм для дітей та молоді на місцевому рівні. Такі програми повинні включати ознайомлення дітей та молоді з туристичним потенціалом України і передбачати транспортне забезпечення молодіжних турів, створення мережі недорогих молодіжних засобів розміщення, активізацію туристичних обмінів молодіжними групами між громадами з метою навчання, стажування та ознайомлення з традиціями та культурою інших регіонів, обмін спортивними командами тощо.

Тому закликаю представників влади всіх рівнів звернути прискіпливу увагу на молодіжний туризм як складову системи молодіжної політики України та спільно виробити системний підхід у сприянні духовному, інтелектуальному та фізичному розвитку молоді, вихованню в неї громадської свідомості та патріотизму.

Дякую за увагу та бажаю всім більше подорожувати (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова керівника громадської організації «Молодіжний рух   Гостомельської об’єднаної територіальної громади» пана Олександра Коваленка. Підготуватися Отто Стойці.

 

КОВАЛЕНКО О.М., керівник громадської організації «Молодіжний рух  Гостомельської об’єднаної територіальної громади». Дякую. Доброго дня шановна пані головуюча! Доброго дня, шановні колеги, пане міністре, народні депутати! Щиро вдячний за можливість сьогодні тут виступити перед поваж­ними колегами. З дуже багатьма ми співпрацюємо ‒ розвиваємо, формуємо і реалізуємо державну молодіжну політику на регіональному рівні. Як і деякі попередні промовці, я також частина тієї регіональної молодіжної політики, представник майбутньої Гостомельської об’єднаної територіальної громади.

Технічний прогрес, процеси третього тисячоліття змінюють спосіб життя та формат діяльності людства. Технічний прогрес дає змогу відкривати нові перспективи та створює нові можливості для різних соціальних груп. Надзви­чайно важлива мобільність цих груп, здатність до креативного, прогресивного мислення і дії. Як виявилося, молодь є найбільшою групою в цих перетвореннях та процесах і найбільш мобільною. Як цілком справедливо зауважують авторитетні люди, та й історія свідчить про те, що саме молоде покоління є ру­шійною силою багатьох процесів ‒ від невеличких молодіжних проектів до істо­ричних подій і революцій.

Тема, яку я сьогодні хотів би порушити ‒ проблематика формування молодіжної політики на регіональному рівні та шляхи її вирішення. Зазвичай тема, що стосується проблематики та шляхів вирішення, – це дуже серйозна, потужна тема, її досліджували Микола Головатий і Анатолій Матвієнко. Це спеціалісти, які започатковували молодіжний рух, формування молодіжної політики в Україні. Але я хотів би акцентувати увагу на деяких практичних моментах нашого повсякденного життя.

Одним із основних факторів реалізації державної політики та успішного співробітництва є побудова ефективної комунікації. Це те, що ви сьогодні, пане міністре, і ви, пане Артуре, зауважували. Ви говорили ще про ефективну коор­динацію і комунікацію зусиль, тож я хотів би на прикладі… Ви сьогодні також згадували Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року. Я хотів би звернути вашу увагу на недолуге виконання цього указу і показати, що у нас в цьому є проблема, пов’язана з відсутністю комунікації, спільної дії.

Коли ми на одному із засідань почули, Матвій Бідний озвучив, ви його знаєте, що у нас є можливість долучитися до координаційної ради, створеної на виконання Указу Президента «Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність – здоровий спо­сіб життя – здорова нація», то висловили таке бажання. Але на наше звернення ми почули відповідь: «Навіщо воно вам?». Ну, ми здивовані. Ми зауважили, що ми ‒ спортсмени, ті люди, які знають, як це робити, і можемо допомогти вам безоплатно. Це перше.

Побудова комунікацій з інститутами громадянського суспільства. Є яскраві приклади: і громадські ради Ірпеня, інші територіальні громади, де ефективно діють молодіжні…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

КОВАЛЕНКО О.М. Однією з основних проблем реалізації молодіжної регіональної політики є її психологічне сприйняття. Молодіжну підтримку сприймають як витратну, споживчу і залишкову. Молодіжна політика, на від­міну від соціальної, не зводиться до механізмів забезпечення і компенсації, а має містити інноваційний та виробничий аспекти для реалізації творчого і трудового потенціалу. Молодь має стати не об’єктом, а суб’єктом формування та реалізації молодіжної політики. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до слова головного лікаря Київського міського центру здоров’я пана Отто Стойку. Підготуватися Сергію Замідрі.

 

СТОЙКА О.О., головний лікар Київського міського центру здоров’я. Дякую, шановна Оксано Іванівно. Дякую Міністерству молоді та спорту за те, що запропонували підтримати ініціативу зі зміцнення здоров’я молоді. Ми ви­ступаємо як експерти з контролю над тютюном і алкоголем, тож хочемо пока­зати вам приклад успішної політики в цьому питанні. На прикладі тютюну ми можемо й надалі провадити таку політику.

У нашій країні на 20 % скоротилося куріння серед населення, у тому числі серед молоді. Такий результат досягнутий передовсім завдяки тому, що було прийнято декілька ефективних законів, які приймалися, скажемо так, під актив­ним тиском громадськості, зокрема молодіжних організацій.

Наша наступна мета – ухвалення двох законів, проекти яких вже рекомендовані Комітетом з питань охорони здоров’я для прийняття, на жаль, ми ще не дочекалися включення їх до порядку денного. Ці два законопроекти (№ 2820 і № 4030а) не потребують вкладення грошей, але є дуже ефективними для скорочення куріння, особливо серед молоді.

Забороняється викладка сигарет, така заборона діє в європейських та інших передових країнах світу. Регулюється продаж електронних сигарет, який на сьогодні не регулюється, їх можуть купувати діти, бо це електронний при­стрій. Буде можливість накладати штрафи за чітко регламентованим алгорит­мом, який може застосовувати поліція, і такий контроль буде більш ефективним. Передбачаються інші види заборон, що регламентують суворіший контроль. Ви знаєте, що зараз все доступно на рівні дитячих очей – у кіосках продаються викладені на одному рівні цукерки, шоколадки і тютюнові вироби. Тому ми на­голошуємо, що це дуже важливо і на це треба звертати увагу, зокрема і в міс­цевих громадах. Це ті ініціативи, які мають надходити знизу і повинні впровад­жуватися в життя. Треба зробити вже існуючий контроль більш дієвим.

Як приклад можу навести Черкаси. Законодавством передбачено штраф до 10 тисяч гривень за порушення заборони куріння в місцях громадського харчу­вання. І цю норму застосували там вперше: на 10 тисяч гривень оштрафували нічний клуб за куріння в нічному клубі. Тому дуже важливо, щоб напрацьову­валася така політика.

Хочу сказати, що також є підтримка законодавчих ініціатив щодо алкого­лю. У цьому питанні теж має бути ініціатива органів місцевого самоврядування, зокрема щодо заборони продажу хоча б у нічний час. Слід обмежувати час продажу, і наразі такі ініціативи також готуються.

Дякую за увагу. Бажаю всім здоров’я (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

У мене є така думка, хоча це залежить від вас, від вашої підтримки і від підтримки голови комітету. Річ у тім, вже зараз так видається, що близько десяти доповідачів, які записані в кінці, можуть не встигнути виступити. Мені здається, це несправедливо. У мене є пропозиція: можливо, ми скоротимо час виступу до 3 хвилин? Але тоді доведеться всім дисципліновано це робити, для того щоб усі, хто зголосився, мали можливість виступити. Підтримується така ідея? Тоді я дуже прошу вкладатися в регламент 3 хвилини. Зорієнтуйтеся, будь ласка, якщо якісь тези ви не встигнете виголосити з трибуни, їх можна буде опублікувати в матеріалах парламентських слухань. Дякую щиро.

І ми продовжуємо нашу роботу. До слова запрошується голова Комісії з питань фізичної культури та спорту Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад», Немі­шаївський селищний голова Бородянського району Київської області пан Сергій Замідра. Прошу.

 

ЗАМІДРА С.В., голова Комісії з питань фізичної культури та спорту Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад». Щиро дякую. Доброго дня, громадо! Доброго дня, пане міністре! Шановні народні депутати! Я хотів би говорити сьогодні не про досягнення (ми про це вже багато говорили, маленьким містам і селищам є що сказати), у контексті децентралізації хочу сказати про проблеми.

Те, що ми говоримо про розвиток інфраструктури молодіжної політики, формування кадрів – це добре, але більшість із молодіжних працівників – це представники населених пунктів з чисельністю населення понад 10 тисяч. І коли ми проаналізували стратегії областей, стратегії об’єднаних територіальних громад, то виявили, що із 35 стратегій, які є у відкритому доступі на сьогодні, у восьми взагалі не звертається увага на молодь. Вісім об’єднаних територі­альних громад не звертають уваги на молодь! Якщо ми подивимося пріоритети, те, що визначено пріоритетами державної молодіжної політики, у більшості стратегій об’єднаних територіальних громад як пріоритети не визначаються. Так, визначається робота з підготовки кадрів, неформальна освіта, але, на­приклад, лише дві громади з 35, у яких є стратегія на сьогодні, говорять про створення молодіжних центрів, лише п’ять із 35 – про молодіжну раду чи моло­діжний парламент. Тобто на рівні об’єднаних територіальних громад молодіжна політика, фактично, розглядається дещо в іншому форматі, ніж тими, хто фор­мує відповідну державну політику.

Чому так вийшло? Передовсім тому, що стратегії розробляються з поси­ланням на стратегії областей. А якщо ми відкриємо стратегії областей, то також побачимо, що молодіжні ради, окремі програми розвитку молоді є останніми, отам у кінці – це те, що є найменш популярне у стратегіях всіх наших областей. Ми проаналізували абсолютно всі області. Неформальна освіта – так, здоров’я – так, підтримка обдарованих, стимулювання молодих лідерів, підтримка громад­ських організацій є. Але того, що ми визначаємо як пріоритети державної мо­лодіжної політики на сьогодні, у стратегіях областей немає. І відповідно це не закладається у стратегіях об’єднаних територіальних громад.

У нас за підтримки USAID були розроблені приклади програм, стратегій регіонів, і там у стратегіях об’єднаних територіальних громад молодь згаду­ється. Проте, як бачимо, далі справа не рухається.

Тепер про те, що ми хотіли б змінити. Перше, ключове в контексті сільської місцевості. Повірте, для того щоб молодь, молодіжна політика на селі розвивалася, потрібно в програмі розвитку молоді окремо виділяти сільську молодь. У нас 35 % сільської молоді…

 

ГОЛОВУЮЧА. Прошу, 30 секунд, завершуйте, будь ласка.

 

ЗАМІДРА С.В. …підходи до її розвитку дещо інші, ніж до розвитку моло­ді в містах. Тому це необхідно врахувати тим, хто формує молодіжну політику на державному рівні. Щиро дякую вам (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дуже дякую вам.

Запрошую до слова заступника голови правління Державної спеціалізо­ваної фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» пана Сергія Кошеленка. Підготуватися Миколі Величковичу.

 

КОШЕЛЕНКО С.Г., заступник голови правління Державної спеціалізова­ної фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». Дякую. Шановна пані головуюча! Шановні колеги! Шановна молодь! Шановні народні депутати, пане міністре! Що таке державна молодіжна політика? Це діяльність держави, що має здійснюватися в інтересах молоді та на користь молоді. Це надання державою кожній молодій людині соціальних по­слуг з навчання, духовного виховання, фізичного розвитку, професійної підго­товки, а також і допомога в отриманні власного житла.

Саме молодь має брати активну участь у формуванні молодіжної політики, мусить тривати діалог молоді з державою, який повинен бути двостороннім, відкритим та відвертим.

Що нас непокоїть? По-перше, майже всі соціологічні дослідження свідчать про те, що більше половини українців віком від 14 до 35 років бажають виїхати за кордон. Від 3 до 5 мільйонів українців уже працюють за кордоном.

По-друге, соціологічне дослідження ЮНІСЕФ серед молоді – тієї категорії населення, яка є втіленням майбутнього України, свідчить про необхідність реалізації житлових програм. Майже всі опитувані називають основною причи­ною відмови від народження бажаної кількості дітей відсутність належних умов проживання.

Що ми сьогодні маємо? У цьому році закінчується термін дії Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013-2017 роки. Мінрегіон спільно з Держмолодьжитло підготували проект постанови, що передбачає продовження дії державної програми щодо цієї дуже гострої проблеми в Україні. Проект розглянуто на засіданні урядового комітету 14 вересня 2017 року, за результа­тами розгляду прийнято рішення схвалити його, доопрацювавши з урахуванням зауважень Міністерства фінансів. На сьогодні проект постанови про продов­ження дії програми готується до розгляду урядом.

Що стосується питання фінансування, то ми маємо, на жаль, лише місцеві  бюджети, які щороку збільшують обсяги фінансування цієї програми. На 2017 рік було заплановано 113 мільйонів гривень. Із загального фонду дер­жавного бюджету фінансування цієї програми не передбачається вже три роки поспіль, на жаль, не заплановано воно і в Державному бюджеті України на 2018 рік. На сьогодні без підтримки держави… Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. У вас ще було 30 секунд до завершення. Дякую вам.

Запрошую до слова народного депутата України пана Миколу Величковича. Підготуватися Ростиславу Томенчуку.

 

ВЕЛИЧКОВИЧ М.Р., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Народний фронт»). Шановна пані Оксано! Шановний пане міністре! Шановні колеги! Шановні учасники парламентських слухань та глядачі! Наші парла­ментські слухання транслюються у прямому ефірі, і вся Україна має можливість їх побачити. Я також маю доповідь, але у зв’язку із скороченням часу для виступу хотів би наголосити на деяких моментах, про які сьогодні ще, на жаль, не почув, хіба що у виступі старости з Іванкова та у виступах наших міжнарод­них партнерів згадувалися певні питання. А саме: чому зараз молодіжна полі­тика актуально звучить у загальній політиці України? Причина дуже проста – бо дуже багато молодих людей прийшли в політику, стали народними депутатами, міськими, сільськими, селищними головами, обрані до місцевих рад. Вважаю, саме це є однією з причин того, що на сьогодні молодіжна політика є актуаль­ною не лише номінально, а й досить активно розвивається.

Вже виступали і ще виступатимуть мої колеги, які є авторами законопро­ектів про молодіжні центри, про молодіжну політику. До речі, тут виступатиме ініціатор проекту Закону України «Про молодь» наш колега Іван Крулько. І я вважаю, що на сьогодні одним із шляхів вирішення молодіжних проблем є те, щоб молоді люди йшли в політику, йшли в депутати, обіймали відповідальні посади – і тоді буде набагато легше вирішувати молодіжні проблеми. Ми сьо­годні дуже багато чули експертних висновків, експертних програм, але якщо у нас нікому буде їх виконувати, то вони залишаться тільки на папері.

Для мене досить дивна риторика: ми і молодь. Знаєте, такий менторський тон. Тут у залі сидять люди, більшість із яких – до 35 років, які є успішними, які вже реалізувалися в цьому житті, і їм не треба нічого доводити. Я думаю, вам не потрібно цього менторського тону, напевне, ми всі хотіли б почути, яким чином залучати молодь, включати її у процес розвитку місцевих територіальних гро­мад, щоб вони стали тими мобільними, креативними, освіченими «двигунами», які витягуватимуть свої громади, які залучатимуть молодь на місцях, які на­магатимуться зробити так, щоб люди не втікали ні з міст, ні з сіл. Я думаю, що в цьому – ваше майбутнє, а також і соціальний ліфт. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до слова голову правління громадської організації «Україн­ський інститут міжнародної політики» пана Ростислава Томенчука. Підготува­тися Анні Остріковій.

 

ТОМЕНЧУК Р.Б., голова правління громадської організації «Український інститут міжнародної політики». Доброго дня! Дякую за можливість висту­пити. Радий, що зібралися. Ми не домовлялися, що я буду наступним після колеги з «Народного фронту», але, дійсно, я хотів би наголосити декілька тез з приводу того, що робити і як зупинити певні процеси. Насправді рішення непрості, вони складні. Те, що ми на сьогодні маємо в питанні регіонального розвитку, в питанні реформ загалом, – це результат того, як ми працювали з мо­лоддю років 15 тому. А відтак те, що ми будемо мати через 15 років у розвитку наших міст, регіонів, в економічному розвитку, у соціальній сфері, залежить від того, як ми будемо працювати сьогодні, наскільки молодь буде активною. Тому важливо ці процеси не втрачати.

Ви, напевно, знаєте, що в Європейському Союзі є проект «Молодіжна столиця». Ми давно намагалися розвивати цей проект в Україні, пропонували подавати українські міста до проекту «Молодіжна столиця» в рамках ЄС. І, власне, з цього року ми спільно з Міністерством молоді та спорту, комітетом Верховної Ради, Асоціацією міст України, нашими партнерами з молодіжних ор­ганізацій започатковуємо як пілотний проект внутрішній національний конкурс «Молодіжна столиця України». Він зараз на початковому етапі, на Facebook є сторінка «Молодіжна столиця України», зараз ми в процесі розробки сайту, де описані критерії, за якими міста і молодіжні об’єднання можуть спільно пре­тендувати на одержання цього статусу.

Це буде щорічний конкурс, який нині на етапі пілоту. Думаю, приблизно до кінця грудня ми будемо збирати пропозиції від міст, а в січні – лютому буде оголошено переможця. Наступного року ми плануємо, що цей процес перед­бачатиме не так результати роботи, як те, що планується роботи для того, щоб молоді було комфортно жити в цьому місті.

Ми розробили декілька блоків критеріїв – політичний, культурний, соціальний. Тобто ми спробували залучити європейських експертів, залучити той досвід, який є в інших країнах, до визначення і формулювання цих критеріїв. Скажімо, як діяти містам (така пам’ятка для міста), які хотіли б щось робити для молоді, але не знають, що саме робити. Хтось відкриває молодіжний центр, хтось організовує конкурс малюнку на асфальті, хтось запроваджує програму першого робочого місця. Ми спробували об’єднати всі ці критерії, щоб запро­понувати місцевим владам, якою може бути політика міста і як це все можна організувати.

Ми робимо основний акцент на тому, що цей процес підтримують молоді люди, які живуть у місті, оскільки вони мають бути рушієм цього руху. Адже не завжди органи місцевого самоврядування можуть швидко приймати рішення і бути відкритими до діалогу, тому розраховуємо, власне, на молодь. Участь у конкурсі беруть і великі міста, і міста обласного значення, і обласні центри, і міста обласного значення – центри об’єднаних територіальних громад. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова тренера Навчальної програми «Молодіжний працівник» пані Анну Острікову. Підготуватися Павлу Лисянському.

 

ОСТРІКОВА А.С., тренер Навчальної програми «Молодіжний праців­ник». Доброго дня, шановні колеги, шановні народні депутати, пане міністре! Отже, декілька слів про програму «Молодіжний працівник». Це навчальна програма для людей, які реалізують державну молодіжну політику і проводять молодіжну роботу на місцях. Як вже багато разів казали в цьому залі сьогодні, законодавчого визначення молодіжної роботи в Україні немає, як немає і визна­чення, хто такий молодіжний працівник. Це й не дивно: немає закону – немає визначення.

Отже, власне, за три роки існування програми «Молодіжний працівник» через неї вже пройшла майже тисяча людей. Варто сказати, що це люди, які представляють дуже різні організації – державні, недержавні, громадські, приватні, це представники державних органів, бібліотекарі, вчителі, керівники гуртків тощо. Важливо сказати, що ці люди часто роблять одну й ту саму роботу поруч, але не перетинаються і не мають ніякого зв’язку. Тому, власне, дві основні мети цієї програми – перезнайомити цих людей між собою і через навчальні тренінги, через неформальну освіту надати їм необхідні знання та інструменти для роботи.

Нас часто запитують: а що ж роблять на місцях молодіжні працівники, які проходять тренінги? Цього року ми спільно з Міністерством молоді та спорту, Програмою розвитку ООН і Державним інститутом сімейної та молодіжної політики започаткували конкурс кращої практики молодіжної роботи в Україні. На цей конкурс до нас надійшло багато заявок з усієї України.

Говорячи про кращі практики, ми попросили людей описати власний досвід, що вони роблять у себе на місцях за різною тематикою, і зараз готується до друку каталог кращих практик. Нам із колегами, з партнерами програми дуже хотілося б, щоб цей каталог прочитали не лише люди, які працюють з молоддю, зокрема присутні сьогодні в цій залі, а й ті, які приходять до цього залу на роботу. І тоді, можливо, ви зрозумієте, що молодіжні працівники, які отримують маленьку зарплату, яким часто не вистачає ресурсів, у дуже складних умовах роблять надзвичайні речі. Їхні проекти, програми, ініціативи не гірші за ті, які розробляють наші колеги за кордоном, а іноді й кращі. І ці люди, маючи неве­ликий ресурс, розуміють, що їм потрібно розвиватися, навчатися, тому реєстру­ються на навчальні тренінги, проходять навчання і роблять дуже круті проекти для молодих людей на місцевому рівні. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Спасибі вам.

Запрошую до слова голову громадської організації «Східна правозахисна група» пана Павла Лисянського. Підготуватися Івану Крульку.

 

ЛИСЯНСЬКИЙ П.Л., голова громадської організації «Східна право­захисна група». Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань, пані головуюча, народні депутати, члени уряду! Хочу акцентувати вашу увагу на проблемах молоді східних регіонів України. Ми часто чуємо: діти і молодь – це наше майбутнє. Але що ми маємо насправді?

За останні три місяці близько 113 молодих людей з міста Лисичанська поїхали працювати на польські шахти, бо вони не змогли знайти роботи у своєму місті. Єдине працююче підприємство в Лисичанську більше двох років не виплачує заробітної плати. Місцеві заклади освіти випускають працівників, яким просто ніде працювати. Підприємства гірничої, хімічної галузей ліквіду­ються. У мене запитання: де працюватимуть молоді фахівці? Їм просто ніде буде працювати.

В умовах деіндустріалізації знищуються промислові підприємства, молоді ніде працювати у східних регіонах, тому вона виїжджає. Нещодавно я спілку­вався з молоддю у вишах Донбасу. Молоді люди, не ховаючись, мені сказали: «Ми збираємося вивчити одну-дві іноземні мови, а потім виїхати з України, бо ми хочемо розвитку, а в Україні ми не бачимо розвитку на найближчі 5-10 років».

Ще хотів би акцентувати увагу на питанні захисту трудових прав молоді. Ви знаєте, їм дуже важко захистити свої трудові права. Сьогодні серед нас – молода мати трьох дітей із Лисичанська, яка протягом двох років на підпри­ємстві «Лисичанськвугілля» не отримує заробітну платню. І вона ніде не може добитися справедливості. Суди сказали «так», але підприємство не виконує рі­шення суду. Зате на цьому підприємстві є «смотрящий», який з барського плеча вирішує, кому коли виплачувати зарплату.

Хочу сказати, шановні панове народні депутати, урядовці, політики, що це наша з вами відповідальність, наголошую – наша з вами, я теж не знімаю з себе відповідальності, бо я як правозахисник не зміг у повному обсязі захистити права молоді. Ми мусимо боротися за серця та уми нашої молоді, за кожну мо­лоду людини, бо сталий розвиток молоді – це майбутнє нашої країни.

Звертаюся до парламенту та уряду з такими пропозиціями:

• вжити всіх необхідних заходів для стабілізації соціально-економічної ситуації на сході країни;

• розробити та запровадити комплекс заходів, спрямованих на створення робочих місць для молоді;

• погасити всі борги держави із заробітної плати;

• утворити робочу групу з підготовки проекту Закону України про моло­діжні ради в містах з метою залучення молоді до громадської та політичної діяльності.

Треба запровадити молодіжне самоврядування у містах, провести демокра­тичні вибори молодіжних рад. Нехай молодь тренується, готує себе до повно­цінних виборів. Ми ж усі кажемо, що молодь не ходить на вибори. Тож треба створити такі умови, які мотивуватимуть молодь брати участь у громадському і політичному житті країни. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата Івана Крулька. Підготуватися Подобєд-Франківській Олені.

 

КРУЛЬКО І.І., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»). Передовсім дозвольте подякувати профільному комітету за підготовку парламентських слу­хань про становище молоді в Україні на тему: «Формування та реалізація дер­жавної молодіжної політики в Україні в умовах децентралізації». Дякуємо також профільному міністерству, яке бере активну участь у пропагуванні ідей моло­діжної політики та створенні законодавчого підґрунтя для поліпшення ситуації.

Знаєте, я мрію бачити саме таку парламентську залу кожного дня, це бу­ло б чудово. І я вірю, що ми цього досягнемо спільно. Нам потрібно, щоб молоді люди отримували реальні можливості для того, щоб реалізувати себе і зміню­вати країну. Це наша справа, це буде справжній внесок у розвиток молодіжної політики в Україні.

Разом з тим давайте подивимося на всі роки незалежності України і по­ставимо ключове запитання: чи є для держави молодіжна політика пріоритетом? Чи те гасло, яке ми чуємо із шкільної парти, що молодь – надія нації, молодь – наше все, реалізується на практиці? Погляньмо, скільки на молодіжну політику виділяється коштів у державному бюджеті. Вона фінансується за залишковим принципом, з року в рік, упродовж усіх років незалежності. Саме з огляду на те, скільки коштів виділяється на ту чи ту політику, її можна вважати пріоритетом або ні.

Чи приймають у цьому залі законопроекти, що стосуються молоді? Ну, їх дуже часто ставлять на розгляд у середу – тоді, коли низька явка депутатів, і вони провалюються. Законопроект про молодіжні центри, який є справжньою децентралізацією молодіжної роботи, який дає можливість молодим людям знайти себе, створює механізми для того, щоб вони не виїжджали за кордон, а могли розвиватися тут, в Українській державі, двічі провалювався парламен­том цього скликання.

На сьогодні чинна законодавча база, якщо взяти всю мережу різних центрів, що стосуються молоді, спрямована на 20 % молоді – на ті категорії, які є соціально незахищеними, вразливими. Давайте спрямовувати свою увагу на 80 % молоді – насамперед на ту, яка буде приносити для Української держави додаткову вартість, створювати ВВП, яка сплачуватиме податки в цій державі і народжуватиме дітей. Ось на кого має бути спрямована молодіжна політика!

Тому я закликаю всіх стати агітаторами прийняття Закону України «Про молодь». Ми подали новий законопроект № 3621, він створює реальні механізми для фінансування молодіжної політики, для розвитку молодіжних центрів, для зміни уявлення про те, якою є молодіжна політика Української держави, і яким чином молодь може впливати на прийняття рішень. Усі рішення, що стосуються молоді, мають прийматися з її участю та із залученням молоді для їх реалізації. Тому я хочу попросити, щоб у Рекомендаціях парламентських слухань цей законопроект був підтриманий як один із ключових. І найголовніше – щоб молоді люди бачили можливості і механізми реалізації себе в Українській державі. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до слова експерта Реанімаційного пакета реформ пані Олену Подобєд-Франківську. Підготуватися Юрію Шадому. Прошу.

 

ПОДОБЄД-ФРАНКІВСЬКА О.Б., експерт Реанімаційного пакета реформ. Доброго дня, колеги! Отже, сьогодні я представляю експертну частину РПР, ми працюємо з молодіжною політикою. Також я представляю Асоціацію молодіжних центрів України, це нещодавно створена спілка, власне, це команди молодих людей, які вже працюють для молоді.

Коли після Революції Гідності ми починали говорити про те, що ми можемо змінити в цій країні, і який реальний вплив кожної молодої людини на те, де вона живе, ми подумали, що насправді, якщо спуститися на рівень ма­ленького містечка, молода людина не має місця, де вона може виявити власний потенціал, реалізувати свої амбіції і висловити власну точку зору.

Які є можливості у молодої людини в маленькому містечку, та навіть у великому місті, десь реалізувати себе? Де те місце, куди молода людина може прийти і сказати: я потребую цього і цього, моя точка зору щодо молодіжної політики є такою? У нас немає місць, де молода людина може себе реалізувати. Саме тому я вболіваю за розбудову молодіжних центрів в Україні.

Ми зараз маємо величезну структуру різних будинків, які, в принципі, мали б виконувати цю функцію. Понад 5 тисяч різного класу приміщень в різних міністерствах тією чи іншою мірою декларують, що вони мають працювати з молоддю. Але de facto що ми маємо? Молода людина може прийти на гурток з в’язання, з 18 до 19 години побути там, а після того все зачиняється, і вона може йти додому. Дуже важливо, щоб ми зараз переглянули зміст того, що вже існує, і дали можливість тим структурам набути нового змісту і нової якості на­дання послуг для молодих людей.

Сьогодні тут виступали мої колеги, вони говорили про програму «Молодіжний працівник», про законопроекти «Про молодь» (№ 3621) і «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження стандартів Ради Європи для молодіжних центрів і децентралізації роботи з молоддю» (№ 6048). Я вірю, що ці три компоненти зможуть дуже суттєво вплинути на вирішення всіх тих проблем, про які ми сьогодні говорили. Тому що молодіжний центр, де є молодіжний працівник, – це місце, куди може прийти молода людина, де вона може отримати менторську підтримку і де вона може навчитися так званих м’яких навичок. Це місце, яке дасть можливість молодій людині побачити себе після того, як вона здобуде освіту, зрозуміти, де вона хоче будувати своє майбутнє. Можливо, це шанс для молодих людей повернутися і супроводжувати молодших за себе.

Отже, прошу включити до Рекомендацій парламентських слухань прий­няття зазначених законів як ключових, для того щоб у молоді була можливість висловити свою точку зору. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова голову окружної пластової ради Рівненської округи Національної скаутської організації України «Пласт» пана Юрія Шадия. Під­готуватися Євгену Кузику.

 

ШАДИЙ Ю.В., голова окружної пластової ради Рівненської округи НСОУ «Пласт». Всім доброго дня! Часу дуже мало, але сказати треба дуже багато. Почну зі слів Черчилля, який сказав, що кожна нація завдячує своїми успіхами не так силі зброї, як силі характеру своїх громадян.

Саме для того великий англійський полковник Бейден-Пауел, який вів імперські війни, 100 років тому розробив найбільш дієву методику виховання доброго громадянина.

Водночас в Україні, яка тоді була окупована з одного боку австрійцями, а  з  другого – Російською імперією, найкращі українські педагоги розробили аналог тієї методики, яку назвали пластовою методикою, і створили організацію, про яку Іван Боберський сказав: «Пласт» створено для того, щоб сталити характер української молоді». Бо саме характер – це той чинник, який визначає, їхати українській молоді на заробітки за кордон чи залишатися в Україні, вжи­вати алкоголь чи не вживати, брати участь у політиці чи не брати. І передовсім на це має бути спрямована наша політика.

«Пласт» – єдина організація в Україні, яка за 100 років жодного разу не була розколена, розділена, яка має безперервну традицію. І це єдина організація, яка заслуговує окремого закону для захисту її методик, традицій і власне орга­нізації. За 100 років у діаспорі і в Україні напрацьовано величезну гору докумен­тів, методик, але за 26 років незалежності ми не спромоглися це все переосмис­лити, перевидати, вивчити, запровадити в систему освіти, зокрема в систему підготовки педагогів. Через те ми втратили величезний пласт методики, але са­ма  методика збереглася завдяки тому, що в окремих областях (Франківська, Тернопільська) ще в 1990-х роках були створені молодіжні пластові центри як комунальні заклади, а також завдяки тому, що силами діаспори було підтримано розвиток організації, зокрема в Києві та у Львові.

У світі скаутська методика є найбільш поширеною, особливо в успішних країнах, це методика, в яку найбільше інвестують. Зокрема, наші сусіди поляки активно інвестують у Союз польського харцерства – найбільшу польську скаут­ську організацію, яка діє і у нас в Рівненській області, возить українських дітей до Польщі. Але там їх навчають співати не Державний Гімн України, а славень Польщі, і носити не Державний Прапор України, а прапор Польщі. Тобто це їхній інтерес, і вони інвестують, щоб такі структури працювали у нас.

Водночас ми не спромоглися донести таку методику до українського села. Із села виїжджають діти, бо ми не змогли забезпечити сільській молоді доступ до доброї пластової, скаутської методики. Саме тому наш дуже важливий пілот­ний проект полягає в тому, щоб у Рівненському районі Рівненської області за­безпечити доступ пластової методики до української школи. Тому що саме школа – це і пластовий центр, і молодіжний центр, і єдине місце дозвілля, єдине місце…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

ШАДИЙ Ю.В. …є люди, які можуть забезпечити методичну, системну роботу з дітьми. Школа – це місце, до якого є довіра батьків. У Рівненському районі ми забезпечили таку програму, пластові гуртки діють у системі позашкіл­ля, в системі середньої освіти, при школах, ми займаємося якісною підготовкою кадрів, з якими працюють педагоги. І дуже велике значення має те, що наша методика поширилися на шість районів Рівненської області, у тому числі включилися об’єднані територіальні громади. У січні…

 

ГОЛОВУЮЧА. Ще 10 секунд.

 

ШАДИЙ Ю.В. …які готові переносити цей досвід на Східну Україну. Ми бачимо такий шлях просування скаутської методики на село як безальтерна­тивний для виховання доброго громадянина України. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дуже дякуємо.

Запрошую до слова члена правління громадської організації «Солідарна молодь» пана Євгена Кузика. Підготуватися Івану Споришу.

 

КУЗИК Є.С., член правління громадської організації «Солідарна молодь». Вельмишановна пані головуюча! Шановні народні депутати, друзі! Я представ­ляю громадську організацію «Солідарна молодь», і сьогодні ми хочемо заявити про свою рішучу підтримку всіх законодавчих ініціатив, спрямованих на забез­печення здорового способу життя та боротьбу з такими шкідливими, небезпеч­ними явищами, як тютюнопаління та вживання алкоголю, особливо серед дітей та молоді.

Чому це важливо? Українська молодь – це близько 12 мільйонів активних громадян. Від молоді залежить майбутнє країни. Здоровий спосіб життя, до­стойний рівень життя та самореалізація – це ті три показники, які демонструють соціальний розвиток держави. При цьому ми ставимо на перше місце саме здо­ровий спосіб життя, адже без нього досягти інших показників практично неможливо.

Статистика в Україні невтішна. Вдумайтеся, кожний десятий підліток 15-17 років курить щодня. Більше половини учнів старших класів та студентів мають досвід куріння. При цьому підлітки мають легкий доступ до тютюну.

Ми активно підтримуємо законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту громадського здоров’я від шкідливого впливу тютюнового диму» (№ 4030а), бо переконані, що такий закон зможе частково вирішити проблему доступу дітей до сигарет. Ми сподіваємося на депутатську відповідальність і маємо надію, що цей законопроект буде розгля­нутий і прийнятий. І принагідно дякуємо Артуру Леонідовичу за активну під­тримку цього законопроекту.

Ще про цифри, які нас турбують. Україна посідає ганебне 10-те місце у світі за кількістю спожитого алкоголю на душу населення. За останні 10 років надмірне вживання пива в Україні зросло в 10 разів. Уявіть собі, є діти, які в 12-13 років щодня вживають алкогольні напої. Кожний шостий підліток вживає алкогольні напої щотижня або частіше. Це означає, що нам необхідно жорстко контролювати продаж алкоголю неповнолітнім і повністю заборонити продаж алкоголю у нічний час. Активісти громадської організації «Солідарна молодь», зокрема у місті Києві, активно проводять рейди щодо продажу в мафах алко­голю. Проте самі активісти проблемі не зарадять, потрібна підтримка на держав­ному рівні.

Разом з тим ми маємо активно розвивати спортивну інфраструктуру, адже спорт – це запорука здорового способу життя. Як вже наголошував сьогодні пан міністр, ще 9 лютого 2016 року указом Президента України схвалена Національ­на стратегія з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація», 8 вересня уряд затвердив план заходів на 2017 рік, проте досі немає комплексного вирішення проблеми. А Координаційна рада з питань популя­ризації серед населення оздо­ровчої рухової активності теоретично створена, але повноцінної роботи, на жаль, не веде. Дуже важливо наповнити роботу цієї ради практичним змістом, зокрема щодо підготовки реальних пропозицій реального плану дій. Користу­ючись нагодою, прошу комітет звернути на це увагу.

У короткому виступі, на жаль, неможливо охопити всі проблеми, що стосуються молоді, – це і питання реорганізації освіти, і протидії корупції у вишах, забезпечення першого робочого місця. Ми всі маємо об’єднати зусилля заради вирішення проблем української молоді, бо це – наше європейське завтра. Громадська організація «Солідарна молодь» запрошує до співпраці всіх, кому небайдужі ці проблеми, хто хоче шукати ефективні рішення і готовий активно працювати. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України пана Івана Спориша. Підготуватися Назарію Миколюку.

 

СПОРИШ І.Д., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (одномандатний виборчий округ № 15, Вінницька область, партія «Блок Петра Порошенка»). Шановна молодь нашої України! Шановні колеги! Я хотів би свій виступ розпо­чати не цими словами, а отак заплющити очі, перенестися в перспективу, за два-три роки, і сказати: «Шановні народні депутати України» (Оплески). Це було б дуже приємно. І я думаю, це було б правильно, тому що ви були б на своїх робочих місцях, голосували б, а не бігали по кулуарах, ви не піарилися б перед журналістами, а робили все для розвитку нашої країни. Така надія на вас, майбутніх народних депутатів, тому що ви повинні прийти нам на зміну.

Хочу подякувати нашому комітету, який передбачив виступи народних депутатів у другій половині слухань, щоб ми почули про ваші проблеми. Ми  знаємо про проблеми молоді, але зараз, після ваших виступів, стало зрозуміло, що їх значно більше.

Ми прийняли законопроект «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у першому читанні, і тепер наш комітет, Міністерство молоді та спорту будуть робити все можливе, щоб під час підготовки до другого читання ще виділити кошти для розвитку молоді.

Ми сьогодні говоримо про розвиток молоді в умовах децентралізації. Саме об’єднані територіальні громади, голови таких громад робитимуть все, щоб ви­діляти вам і приміщення для молодіжних центрів, і передбачати в місцевих бюджетах кошти. Так воно буде, ми це бачимо з європейського досвіду.

Тому я побажаю вам, щоб ви були ініціативними, якнайшвидше стали народними депутатами і надалі вели нашу країну вперед. У вас є така сила натхнення! Ми зараз ще будемо слухати інші виступити, робити висновки, щоб ви і в нашому комітеті працювали над законопроектами, і щоб наша молодь, дійсно, розвивалася і була такою, як молодь Європи. Дякую вам (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова експерта Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» пана Назарія Миколюка. Підготу­ватися Олені Сотник.

 

МИКОЛЮК Н.М., експерт Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України». Шановна пані головуюча! Шановний пане голово комітету! Шановний пане міністре! Шановні учасники парламент­ських слухань! Асоціація цьогоріч відсвяткувала за участі Президента України 25-річчя, нашими членами є 650 місцевих рад, що становить близько 80 % населення України.

Насамперед хочу подякувати профільному комітету та міністерству за надану можливість виступити і за те, що ви є стратегічними партнерами Асоціа­ції міст України. Також я хочу подякувати народним депутатам України за прийняття вчора в першому читанні проектів законів України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (№ 7116) та «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (№ 7000), які були узгоджені з нашою асоціацією, про що Прем’єр-міністр України заявив з трибуни Верховної Ради.

Що стосується розвитку молодіжної політики, я хотів би зупинитися на  трьох її вимірах – нормативно-правовому, організаційно-кадровому та ресурсному.

Щодо нормативно-правового виміру. На сьогодні у вирі децентралі­заційної реформи активно змінюється законодавство. Доки не завершилася децентралізація, ми, фактично, маємо три ланки первинного рівня місцевого самоврядування: села, селища, міста районного значення; об’єднані територіаль­ні громади; міста обласного значення. Оскільки кожна з цих ланок має різні фі­нансові, інфраструктурні та кадрові ресурси, ми вважаємо, що потрібно розподі­лити повноваження, враховуючи такі їх особливості.

Так, Асоціація міст України та Міністерство соціальної політики України розробили нову редакцію статті 34 Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні», яка по-новому розподіляє власні та делеговані повноваження органів місцевого самоврядування. Вважаю, що так само спільно ми можемо розробити та внести до законодавчих актів зміни, необхідні для сприяння роз­витку молодіжної політики на місцях.

Щодо організаційно-кадрового виміру. Звісно, ми всі розуміємо, що робота з молоддю проводиться саме в селах, селищах та містах. Відповідно до законодавства держава не регулює штатний розпис органів місцевого самовря­дування, тож деякі об’єднані територіальні громади звертаються до нас із про­ханням допомогти в організації роботи їхніх виконавчих органів. Тому Асоціа­ція міст України в рамках проекту «Пульс» розробила практичний посібник з ор­ганізації роботи органів місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад, у якому, серед іншого, наведено примірне положення про відділ освіти, молоді та спорту. До речі, ми вдячні Міністерству молоді та спорту України за надані пропозиції до примірного положення. Найближчим часом ми плануємо перевидати цей посібник і максимально врахувати пропозиції міністерства.

І щодо ресурсного виміру. Під ресурсним виміром я маю на увазі саме молодь як рушій усіх змін. На сьогодні для молоді значною проблемою є забезпечення власним житлом. Щоб сприяти розвитку молодіжного житлового будівництва, Асоціація міст України підписала з Держмолодьжитлом меморан­дум про співпрацю. Така співпраця вже сьогодні сприяє консолідації зусиль органів місцевого самоврядування та регіональних управлінь Держмолодьжитла в напрямі житлового забезпечення молоді. Так, цього року в Україні вже діють понад 130 житлових програм, запроваджених на місцевому рівні.

І на завершення хочу додати таке. Девіз Асоціації міст України: «Спільними зусиллями». Я вважаю, що лише спільними зусиллями, поєднавши потугу парламенту, уряду та органів місцевого самоврядування, ми зможемо забезпечити сталий та ефективний розвиток молоді в Україні. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України Олену Сотник. Підготуватися Олександру Щербі.

 

СОТНИК О.С., секретар Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Самопоміч»). Доброго вечора! Знаєте, я так сиділа збоку, незвично трохи для себе, спостерігала за вами і за тими, хто виступав, і маю трохи парадоксальні відчуття. Насправді без молодих людей ця країна не була б такою, якою вона є. Революцію на граніті у 1990 роках зробила молодь, Революція Гідності розпочалася зі студентських протестів. Антитерори­стична операція, а точніше, війна проти агресора – Російської Федерації ве­деться переважно молодими людьми, які залишили все і пішли захищати свою державу, незважаючи ні на що. А молодіжна політика і Міністерство молоді та спорту і надалі залишаються просто назвами.

Насправді у нас із вами є дуже велика преференція. Молодь тим відрізняється від інших людей, що вона може говорити те, що думає, і робити те, у що вірить. Тому, маючи дуже короткий виступ, я хочу сказати те, що я думаю.

Цій державі, на превеликий жаль, так вона демонструє, молодь не по­трібна. У нас немає системної молодіжної політики і немає міністерства молоді. У нас є міністерство спорту, а міністерства молоді немає. Тому що бюджети, які пропонуються державою, просто смішні – 11 мільйонів на всю Україну на наступний рік. Молодіжні обміни – 2 мільйони гривень, це лише Литва і Поль­ща. Тоді як Канада, Сполучені Штати Америки, інші країни фінансують за влас­ний рахунок приїзд українських молодих людей, для того щоб вони навчалися, щоб вони розвивалися.

Цій державі не потрібна молодь. Але вже на наступних виборах у вас буде майже 20 % голосів, ви зможете реально впливати на ситуацію, ви просто маєте піти на вибори. Ви маєте вірити в себе і у своє майбутнє в цій державі. Я вас дуже прошу це зробити, можливо, в мене такої широкої можливості вже не буде, – просто повірити в себе і висунути свої кандидатури. В Україні має стати реальним принцип – жодного рішення про молодь без молоді. Це все – лише розмови, ніби хочуть тут бачити велику кількість молодих народних депутатів. Нас не дуже хочуть сюди допускати, бо ми вже трохи інші, і демократію в цій країні робимо саме ми, бо в нас інші цінності. Так от якщо нас, молодих людей, дійсно хочуть бачити в цьому залі, це має бути забезпечено.

Чому для жінок встановлюють квоти, а для молодих людей не встанов­люють квоти на обрання до парламенту? Я думаю, ми маємо на це право.

Чому в інших країнах фінансують неформальну освіту, розвивають хаби, розвивають інновацію, а в цій країні це не потрібно, молодь розвиває себе сама.

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, завершуйте, 30 секунд.

 

СОТНИК О.С. Я дуже вас прошу, не втрачайте віру в себе, вірте, і в якийсь момент, коли ви насправді почнете впливати на ситуацію в країні, ця країна і вам подасть руку. Дуже прошу, не їдьте, нехай ця надія залишається з вами, бо Україна – молода держава і творити її будуть молоді люди. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова голову Всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій «Український молодіжний форум» пана Олександра Щербу. Підготуватися Олені Лауді.

 

ЩЕРБА О.С., голова Всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій «Український молодіжний форум». Вітаю! Насамперед дякую комітету за можливість виступити, за правильну роботу, яку він про­водить. І головна теза, яку я хочу висловити сьогодні: ми маємо повернути ві­ру  в  Україну. Друзі, ми всі знаємо статистику, скільки людей хочуть виїхати з  України, скільки людей перебувають у внутрішній міграції в нашій державі. Ми маємо переосмислити роль та завдання державної молодіжної політики.

Перший пріоритет – працевлаштування. А щоб ми отримати нормальну роботу, потрібна якісна освіта, формальна і неформальна.

Молодій людині потрібне житло. Перспективи отримати житло у молодої людини немає. Де лізингові програми, де програми кредитування житлового будівництва? Вони не діють.

На сьогодні у нас зміщені акценти молодіжної політики. Фактично, вся молодіжна політика зосереджена у сфері національно-патріотичного виховання, яке зовсім не відповідає нормальним європейським стандартам. Більше того, діяльність профільного міністерства на сьогодні політизована, посадові особи дозволяють собі заявляти, що (увага!) в Україні є державна ідеологія, і окремі громадські організації не відповідають цій ідеології, тому мають бути заборо­нені. Це пряме порушення Конституції! Прошу звернути на це увагу.

Більше того, у нас молодіжна політика відірвана від громадянина. Скажіть, будь ласка, які є інструменти комунікації з молоддю? Може, у нас є молодіжне телебачення чи спеціальні молодіжні програми, молодіжне радіо? Навіть такі доступні сучасні інструменти, як веб-сайт, месенджери, Telegram, соціальні ме­режі, не використовуються для реалізації молодіжної політики. Подивіться, у мі­ністерському каналі Telegram 170 осіб – це охоплення? Вибачте.

Де у нас типовий сайт молодіжного центру? Де у нас типовий сайт управління з питань молоді? Де нормальна робота з інформаційного охоплення молоді? Я спеціально провів невеличке опитування серед людей, які не мають відношення до молодіжної політики. Мені всі одноголосно сказали: «У нас не­має молодіжної політики, я нічого про це знаю і нічого не чув». Тому що немає нормальних інструментів, навіть ті позитивні речі, які є, ми не можемо донести. Тому ми маємо включати молодь у вирішення реальних завдань. Із вірою у майбутнє! Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова начальника Відділу у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпро­петровської області пані Олену Лауду. Підготуватися Олегу Барні.

 

ЛАУДА О.В., начальник Відділу у справах сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетров­ської області. Доброго дня, учасники парламентських слухань! В умовах капі­тального реформування країни, її активного та прогресивного розвитку, децент­ралізації та формування об’єднаних територіальних громад одним із основних завдань є формування особистості – нового, молодого, здорового, перспектив­ного та європейського українця.

Шановні, яким чином будемо формувати молоду, активну, здорову, патріотично налаштовану людину, якщо на весь район або місто у нас працюють у цій сфері максимум три людини, часто одна, а подекуди – жодної?

Хочу привернути увагу до вкрай неприпустимої ситуації, що склалася із структурними підрозділами з питань молодіжної політики, національно-патріо­тичного виховання, фізичної культури та спорту. Постановою Кабінету Міні­стрів України від 18 квітня 2012 року № 606 визначено, що до рекомендацій­ного переліку структурних підрозділів районної державної адміністрації входить структурний підрозділ молоді та спорту.

Однак у Дніпропетровській області 10 районних державних адміністрацій таких структурних підрозділів не мають, виконання відповідних обов’язків покладено здебільшого на структурні підрозділи освіти, що позбавляє осіб, які не обліковуються цими підрозділами в силу законодавчої бази, але проживають на місцях, на отримання зазначених послуг. За штатним розписом у 22 районних державних адміністраціях визначено 20 штатних одиниць, а фактично працюють 17, з них 4 відсутні, закріплені відповідальні фахівці, лише в 10 містах обласного значення із 13 працюють фахівці, відповідальні за молодіжну політику.

Така ситуація спостерігається і в інших регіонах України. Так, за даними офіційних сайтів, у районах та містах із населенням від 30 до 100 осіб за штат­ним розписом у середньому передбачено дві одиниці за напрямами діяльності з  питань молодіжної політики, національно-патріотичного виховання, фізичної культури та спорту. Хочу акцентувати, що, як правило, на місцях на підрозділи, підпорядковані Міністерству молоді та спорту, ще покладені додаткові функції з  оздоровлення дітей, у сфері культури, освіти, позашкільної освіти, соціального захисту населення, робота з сім’ями учасників АТО та внутрішньо переміще­ними особами.

Наостанок хочу зазначити, що на місцях владі не байдуже майбутнє молоді та спорту, проте в Україні на сьогодні жоден документ не регламентує штатний розпис підрозділів, на які покладені зазначені обов’язки. Ми хочемо і будемо працювати над формуванням особистості молодого і здорового пер­спективного українця, ми будемо залучати позабюджетні кошти, але для цього нам вкрай необхідно законодавчо запровадити норми щодо встановлення штат­ної чисельності відповідних працівників:

за напрямом фізичної культури і спорту – один працівник структурного підрозділу не більш як на 5 тисяч осіб, які регулярно займаються фізичною куль­турою та спортом та проживають у районі, місті, районі міста;

за напрямом молодіжної політики – один працівник структурного підрозділу не більш як на 4 тисячі осіб віком від 14 до 35 років, які проживають у районі, місті, районі міста;

за напрямом національно-патріотичного виховання – один працівник структурного підрозділу не більш як на 10 тисяч осіб, які проживають у районі, місті, районі міста.

І передбачити, що у разі виконання структурним підрозділом роботи за  іншими галузевими напрямами (оздоровлення дітей, культура, освіта тощо) враховувати, що за працівниками з питань фізичної культури і спорту, молодіж­ної політики та національно-патріотичного виховання інші функції не закріплю­ються, для таких цілей вводиться окрема штатна одиниця. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую вам.

Запрошую до слова народного депутата України Олега Барну. Підготуватися Андрію Колобову.

 

БАРНА О.С., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (одномандатний виборчий округ № 167, Тернопільська область, партія «Блок Петра Порошенка»). Слава Ісусу Христу! У країні, де триває війна, де 25 % економіки віджато, коли економічна ситуація погіршується, зокрема, і мій регіон втратив ринки збуту в Росії, коли в 15 разів більше коштів витрачається на оборону, ніж чотири роки тому, бо це необ­хідність, таки щось робиться. І на моєму окрузі ви можете побачити, як за останні три роки вкладено 30 мільйонів гривень саме в розвиток позашкільної освіти: у спортивні школи, будинки наукової і технічної творчості школярів, в інші заклади і власне у школи. Чому? Тому що нам потрібно забрати учня від тютюну, від алкоголю, від наркотиків і навіть від комп’ютера. Саме позашкільна освіта дає можливість це зробити і забезпечити розвиток дитини.

Проте оцей конгломерат підвищення рівня освіти (дошкільна – середня – вища) треба змінювати. Треба перевести освіту на якісно новий рівень, щоб навчальні заклади надавали додаткову освіту, яка буде затребувана суспіль­ством, а не навчати у профтехучилищах чи коледжах юних механізаторів на ста­рих комбайнах «Нива» чи Т-150, коли вже є «John Deere». Необхідно залучати бізнес, зацікавлений у спеціалістах, до співфінансування їх підготовки.

Ми маємо виховувати здорову націю, тому мусимо звернути увагу саме на позашкільну освіту, на спорт. Я можу навести приклад, як за два роки вико­рінити тютюнопаління в середній школі, бо я в миру – вчитель (депутатство – це тимчасово) математики, фізики, основ захисту Вітчизни у старших класах Біло­божницької школи Чортківського району Тернопільської області. У своїй школі ми зробили це, але має бути великий авторитет самого вчителя і національно-патріотичне виховання. Який сенс вкладати гроші в людину, творити з неї мудру людину, якщо в душі вона буде сепаратистом і невідомо на кого працюватиме?

Тому очевидно, що децентралізація – це та основа, яка дає можливості і для відродження освіти, і для розвитку молоді. Передаються кошти, переда­ються повноваження і передається відповідальність. Спитайте на місцях, хто що робить. Об’єднання громадськості, батьків, школи, суспільства та правоохорон­них органів дає можливість контролювати належний розвиток молоді.

Тому мені дивно, я прийшов із засідання Комітету з питань запобігання і протидії корупції, що на політичному шоу на підставі заяв про нібито коруп­ційні злочини було 35 телевізійних камер, а тут – жодної. І на засіданні Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної опера­ції та людей з інвалідністю, де розглядаються питання соціального захисту інва­лідів АТО, – теж жодної камери. Навчіться відрізняти істину від брехні, навчіться відділяти зерна від полови…

 

ГОЛОВУЮЧА. Пане Олеже, будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

БАРНА О.С. Бо інакше ми не збудуємо Україну. І якщо ви хочете бути найкращими – станьте ними. Якщо ви хочете гарну Україну – не чекайте, що це зробить хтось інший. І якщо хочете щось змінити – змінюйтеся самі, змінюйте інших. І головне – йдіть до влади, контролюйте її і вимагайте (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова голову громадської спілки «Національна молодіжна рада України» пана Андрія Колобова. Підготуватися Дмитру Лубінцю.

 

КОЛОБОВ А.А., голова громадської спілки «Національна молодіжна рада України». Доброго дня! Дякую за надану можливість виступити. Хотів би почати з підбиття підсумків і аналізу роботи. Минулого року під час парла­ментських слухань ми мали нагоду говорити про ОТГ. Ми говорили про те, що нам треба мати стандарт молодіжної політики в умовах об’єднання територіаль­них громад. На жаль, досі його немає, але є практичні проекти «Молодіжна столиця України», «Місто, дружнє до молоді», ми рухаємося вперед. Хотілося б зазначити, що молодіжна політика в умовах децентралізації може буди ефек­тивною, але за умови вирішення базових питань – питань економічного характе­ру, питання мобільності.

Тут зазначали про якийсь молодіжний туризм. Який молодіжний туризм, якщо, наприклад, з Ужгорода до Дніпра діставатися залізничним транспортом 28 годин? Молодіжна мобільність витрачає половину життя молодої людини? Я не дуже уявляю, як це працюватиме на практиці.

Окрім того, ми кажемо про те, що парламент пропонує відповідь на проблеми молодіжної політики у проекті Закону України «Про молодь» (№ 3621). На сьогодні цей законопроект зменшився втричі за обсягом тексту і за наповненням. Ми більше не маємо ідей сприяння працевлаштуванню молоді та розвитку молодіжного підприємництва, пропонується скасувати Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», який працює з 1993 року. А як ми можемо розвивати капіталістичну країну без жод­ного шляху підтримки молодіжного підприємництва та працевлаштування?

Хотів би також сказати про міграцію, яка відбувається. Україна є учасни­ком програми Європейського Союзу «Erasmus+». Хочу запитати молодих лю­дей, яких залишилося не так багато: хтось із вас коли-небудь брав участь або хоча б чув про цю програму? Супер! Хто з вас хотів би коли-небудь реалізувати цей проект тут, в Україні, запросити європейських друзів сюди, до себе додому, і показати, як ми живемо? Доволі багато. Дуже шкода, що Україна на сьогодні не може сплатити внесок і приєднатися до програми «Erasmus+». Питання дуже просте: треба сплатити 1 мільйон євро за приєднання до програми, щоб отри­мати в півтора-два рази більше. Дивно. Три бюджети, так, але це все одно на рівні бюджету мікрогромади.

Хотів би сказати, що молодіжні центри – це позитивно. Нам треба мати інфраструктуру. Нам треба створити місця, де зможуть працювати і молодіжні працівники, і молодіжні організації. Молодіжний центр має бути місцем, де молодь сама себе організовує.

Сподіваюся, що наступного року ми зможемо спільно проаналізувати нашу роботу – всього громадського сектору, депутатського корпусу та Кабінету Міністрів. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України Дмитра Лубінця. Підготуватися Вероніці Горовській. Потім у нас буде ще два виступи і будемо переходити до підбиття підсумків. Рівно о 18 годині ми маємо завершити нашу роботу. Прошу, пане Дмитре.

 

ЛУБІНЕЦЬ Д.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України (одномандатний виборчий округ № 60, Донецька область, партія «Блок Петра Порошенка»). Я народний депутат України, мажоритарник, обраний у виборчому окрузі № 60, це південь Донецької області. Доброго дня! Я хотів би сказати, що ви, молодь, – це майбутнє цієї держави. Я послухав попередніх промовців і хочу сказати вам таке. Ви чекаєте від когось якихось можливостей? Ні. Ви молоді, активні, тож все – у ваших руках.

Як працюють програми, якщо ви хочете ними займатися. Наприклад, я просив би зараз привітати 30 молодих людей з 22-х європейських країн, це наша молода українська діаспора. Давайте їм поаплодуємо, вони в нашому залі (Оплески). Як виникла ця програма? Дуже просто. Ми захотіли, щоб активна молодь України познайомилася з активною молоддю нашої діаспори. Почали самі шукати, до нас приєдналося Міністерство молоді та спорту. І ось вони тут, проходять практику у Верховній Раді України. Ми не шукали якогось фінансу­вання, ми шукали можливість, як їм приїхати сюди, в Україну, щоб показати їм, як ми живемо.

Я представляю Донецьку область. Знаєте, чому там почалася війна? Тому що 25 років, на жаль, там ніхто не займався молоддю – не створювалися громадські організації, не підтримувалися молодіжні ініціативи. Чи змінилася ситуація нині? Так, подивіться, у нас на парламентських слуханнях присутні мі­ністр і його заступник Олександр Ярема, який до мене на округ приїжджав уже більше 10 разів. А це округ воюючий, центр – місто Волноваха. На жаль, це трагічно знане місто.

Кожного року ми організовуємо Всеукраїнський молодіжний форум, він проходить на узбережжі Азовського моря, у населеному пункті Урзуф. Ми дру­гий рік поспіль запрошуємо молодих людей з усієї України, вони приїжджають у  Донецьку область. Цього року ми зібрали 300 молодих людей, три дні ми знайомилися і напрацювали багато програм, які запустили, в першу чергу, в Донецькій і Луганській областях.

Тому якщо вам кажуть, що для вас щось не створюють… А хто повинен для вас створювати, окрім вас самих? Ми молоді, ми активні, ми хочемо розви­вати цю державу, тож починаймо з себе. І шукаймо можливості, вони є. Тому разом – до перемоги! Слава Україні!

Користуючись нагодою, запрошую всіх на схід нашої держави, щоб не просто виходити на цю трибуну і казати, що у нас війна і все погано. Приїдьте і подивіться, як хлопці на передовій не чекають допомоги, а беруться кожен до своєї справи – хтось захищає державу, хтось працює для розвитку. І все – у наших руках. Слава українській молоді! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Оскільки немає пані Вероніки, я запрошую до слова голову Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка» Павла Вікнянського.

 

ВІКНЯНСЬКИЙ П.М., голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка». Шановні колеги, колежанки, парламен­тарії, урядовці! Маю честь виступати з головної в Україні трибуни і хочу наго­лосити на простій речі, якщо ми говоримо про децентралізацію, а саме проци­тувати статтю 1 Договору про Європейський Союз: «Цей Договір знаменує собою новий етап у процесі створення дедалі більш згуртованого союзу народів Європи, в якому прийняття рішень здійснюється при якомога більш повному дотриманні принципу гласності та за максимального наближення до громадян». Не до місця, не до території, не до якихось народів – до громадян. Це означає, що саме вони вирішують питання освіти, культури, економіки, визначають правила співжиття, враховуючи різноманітні культурні, націоетнічні та інші обставини.

Чому це принципово важливо? Тому що така формула дала можливість об’єднаній Європі не лише жити в мирі, а й бути однією з найпрекрасніших і найбагатших частин світу. Саме туди прагне переважна більшість української молоді – не просто переселитися, вона хоче там працювати. Чому? Тому що бачите, як в Україні все відбувається, – зовсім «не так».

Минулого року тут говорили про європейські цінності зовсім не те, що вони є насправді. Тепер говорять про децентралізацію, але зовсім не як про реальну передачу коштів і повноважень до громадян, які там, внизу, до всіх нас.

А що ж ми бачимо? Те, про що тут мовчимо! Вже не тільки евакуація молоді з України відбувається... Ми бачимо, що затримали в сталінському стилі дівчинку Алісу Виноградову, яка зробила, як у Росії Павленський (там його путінська ефесбешна мафія хотіла «закрити», він був вимушений тікати з Росії), перформанс, яким вона критикує шляхом культурного дійства нашого Прези­дента. Це демократія?

Це децентралізація, коли в Україні придумані соціальні ліфти імені Найди? Це та людина, яка виграла кадрові конкурси в «тіпа-оновленій» поліції і нещодавно збила людину – подивимося, як вона буде покарана. Ось такі кадро­ві ліфти і децентралізація!

Якщо в жодному опитуванні, про які казав пан Ярема, немає питання про розвиток інноваційного потенціалу молоді, як ми хочемо будувати тут прогре­сивне майбутнє? Взагалі про це мова не йде.

Я хочу завершити простими речами. Міністерство молоді та спорту має приділяти увагу наболілим питанням, які прямо стосуються молоді: нещодавнє ДТП в Харкові, бандитизм, вуличний тероризм, політичні переслідування, обмеження свободи слова тощо. Я хочу завершити словами великого Богдана Гаврилишина: «Всі мої думки завжди з Україною, і я вірю, що молодь її змі­нить!». Міністерство, повернися до своїх справ, урядовці, задумайтеся, для чого ви потрібні, навіщо ми платимо наші податки, досить відтворювати комсомол! Слава Українському народу!

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова голову громадської організації «1991. Покоління незалежних» пана Олександра Боришкевича. Підготуватися Світозару Ніцполю.

 

БОРИШКЕВИЧ О.В., голова громадської організації «1991. Покоління незалежних». Шановні політики! Шановна молодь! Тема наших парламентських слухань: «Формування та реалізація державної молодіжної політики в Україні в умовах децентралізації». Але важко говорити про те, чого, на жаль, у нашій державі немає. Молодіжної політики не було за Януковича, немає її і за Порошенка.

Погляньмо на Державний бюджет України. Ми виділяємо на МВС 64 мільярди гривень, на молодіжну політику та спорт – 2,2 мільярда гривень. Пріоритети, в принципі, явно зрозумілі.

У 2017 році Польща видала українцям 600 тисяч посвідок на проживання та на роботу, у 2018 році вона планує видати 900 тисяч посвідок. Мільйони українців будуть працевлаштовані у Польщі. Цього року там навчаються 40 ти­сяч студентів з України, це співвимірно з чисельністю всіх студентів Рівненської та Волинської областей. Це і є ефективність нашої молодіжної політики.

Однак, на жаль, у нашої влади інші пріоритети – не молодь та її реалізація в нашій державі. Про що говорять зараз у владі? Про корупцію, яку вони самі очолюють, про псевдореформи, після яких стає неможливо жити, про грузинів, які бігають по всій країні, про якийсь новий закон про вибори, за яким ці депутати знову оберуться до парламенту. Вони говорять про вибори, але молодь свій вибір вже зробила – вибір ногами, не на користь цієї держави.

Про що потрібно говорити? Ще не все втрачено.

Перше – про українську освіту. Потрібно її змінити, її пріоритетність. Ми повинні вирощувати IT-спеціалістів, медиків, інженерів. Наші можновладці повинні доводити якість української освіти на прикладі своїх дітей. Діти Порошенка і Гройсмана мають навчатися не в Англії, а діти керівників фракцій «Народного фронту» і БПП – не в Канаді та Швейцарії. Якби вони справді були державниками, їхні діти навчалися б тут.

Друге – працевлаштування молоді. Звільніть молодіжне підприємництво від оподаткування, придумайте, як це зробити. Звільніть IT-спеціалістів від обмежень Національного банку, придумайте як.

Третє – молодіжне житло. Ніколи в Україні не підвищиться народжува­ність, доки молоді сім’ї винайматимуть квартири, витрачаючи на це всю свою заробітну плату. Зробіть програми для молодіжного житла. Викорініть корупцію у сфері будівництва – і квадратний метр коштуватиме на 2 тисячі гривень дешевше.

І наостанок. Я впевнений, що ахіллесова п’ята нашої політичної системи – це її застарілість та жадібність. Політики повинні не виводити свої прибутки у панамські офшори, а сплачувати податки на медицину, освіту і спорт. У моло­ді до нинішньої влади лише одне прохання: не балотуйтеся більше, за 26 років ви вже, в принципі, все зробили. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Тільки ви мусите тоді підвести риску під тими, хто вже зробив, хто ще молодий, а хто вже не дуже.

Запрошую до слова консультанта ЮНІСЕФ з питань залучення молоді і партнерства для проекту U-Report для підведення підсумків sms-опитування пана Світозара Ніцполя.

 

НІЦПОЛЬ С.І., керівник Відділу інноваційних проектів громадської організації «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка». Всім доброго дня! Отже, ми сьогодні поставили вам декілька запитань шляхом sms-опитування. Це дослідження, я хочу зауважити, ми проводили по всій Україні і окремо для учасників парламентських слухань. Результати, одержані по всій Україні, і від учасників парламентських слухань, відрізняються.

Отже, перше запитання, яке ми поставили: які найбільш актуальні напрями державної молодіжної політики? Найбільш актуальним напрямом виявилася зайнятість молоді – 55 % учасників слухань відповіли, що цей напрям є голов­ним. На другому місці національно-патріотичне виховання – 54 % учасників парламентських слухань сказали, що цей напрям є актуальним. І розвиток мо­лодіжної інфраструктури – 37 % респондентів визначили його найбільш актуальним.

Який найбільший виклик у реалізації державної молодіжної політики? Близько 41 % відповіли, що пасивність молоді є одним із найбільших викликів. Інші варіанти відповідей також набрали значний відсоток: обмежене фінансу­вання (34 %), брак кваліфікованих кадрів (34 %), відсутність молодіжної інфра­структури (32 %).

Ще одне запитання, яке ми ставили: які перші кроки мають зробити державні органи для забезпечення діяльності молодіжних центрів? Прийняття нормативно-правової бази набрало 54 %.

На запитання про побажання владі на майбутнє, що вона має робити для молоді, багато учасників відповіли: проводити подібні заходи (близько 40 %), виділити фінансування в розмірі 100 мільйонів гривень на державну молодіжну політику (близько 30 %). Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

І ми переходимо до підбиття підсумків нашої роботи. Запрошую до слова пана міністра Жданова. Ви можете з ложі уряду, будь ласка, регламент – до 3 хвилин. Дякую.

 

ЖДАНОВ І.О. Дякую за надане слово. Насамперед я хочу подякувати за  організацію цих парламентських слухань, тому що це дієвий механізм спілкування влади з молоддю і можливість почути більш акцентовано про ті проблеми, які непокоять нашу молодь. Адже опитування є опитуванням, а без­посереднє спілкування є безпосереднім спілкуванням. Тому дякую нашому профільному комітету, секретаріату комітету, працівникам Апарату – всім причетним до організації цих слухань.

Дякую також нашим партнерам – ПРО ООН, Фонду народонаселення ООН, ЮНІСЕФ, програмі USAID «DOBRE», іншим партнерам, які допомагають нам у реалізації молодіжної політики.

Хочу сказати, що кожне слово, яке прозвучало в залі, було почуте, зафіксоване. Думаю, під час підготовки остаточної редакції Рекомендацій парламентських слухань найбільш вдалі пропозиції будуть враховані.

Ми обов’язково розглянемо рекомендацію, яка тут прозвучала від одного з наших колег, щоб Міністерство молоді та спорту відповідало за все гарне і все погане в Україні. Я думаю, це цілком слушна пропозиція. Ми будемо відпові­дати за боротьбу з наркотиками, з алкоголізмом, за здоровий спосіб життя, за проведення антитерористичної операції і що ви там ще нам скажете – ми все це будемо робити. Але я хочу сказати нашим колегам, що у своїй діяльності все-таки треба керуватися фактами, принаймні, свідомо або несвідомо не вводити людей в оману.

Зокрема, на наступний рік заплановано аж ніяк не 11 мільйонів гривень, а  36 мільйонів гривень, у тому числі на національно-патріотичне виховання. Це не так багато, як хотілося б. Тільки я звертаюся до народних депутатів України: ви нам розповідаєте, що це мало, але Державний бюджет України затверджується в цій залі. І не треба нас, міністерство і виконавчу владу, зали­шати сам на сам. Проголосуйте за збільшення видатків на державну молодіжну політику в державному бюджеті, ми вас цілком підтримаємо.

Щодо політики децентралізації. З 2015 року бюджети всіх місцевих рівнів збільшилися на декілька сотень мільйонів і сотень мільярдів гривень, у декілька разів. Тому не можна говорити, що туди не направлено гроші, що там немає повноважень. Там все є, треба братися і працювати! Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Прошу, пане голово комітету, 3 хвилини.

 

ПАЛАТНИЙ А.Л. Дякую, Оксано Іванівно. Друзі, колеги! Хочу сказати, що ми тут багато різних думок почули, і це дуже добре. Добре тому, що Україна дуже різна, вона багатогранна. І тому що вона різна і багатогранна, у нас є багато поглядів на те, якою ми хочемо бачити нашу державу, в різних барвах. І я з вами згоден, я вам дуже вдячний.

Можливо, хтось емоційно виступав, можливо, хтось керувався не остаточними цифрами, але ж ми працюємо задля майбутнього, ми всі зібралися для однієї мети. Ми сьогодні зібралися для того, щоб обговорити, якою буде державна молодіжна політика найближчим часом. Я впевнений, що ми всі керуємося одними постулатами.

Знаєте, мені тільки соромно було за деяких моїх колег народних депутатів, які сьогодні казали, мовляв, не потрібно цього робити, бо молодь все одно тут не залишиться. Я хотів би їх закликати (певно, вони розуміють, про кого я кажу), щоб вони голосували за законопроекти нашого комітету, в якому за дві каденції, протягом яких я очолюю комітет, жодного разу не було, щоб не зібрався кворум, жодного разу не було, щоб була політика чи корупція. Але ж деякі популісти все одно знаходять у наших законопроектах якісь псевдоречі і під цим приводом не голосують за них.

Не треба багато говорити, треба працювати. Якщо ми не засукаємо рукави і не будемо працювати – ніякі виступити з цієї трибуни не вирішать наших проблем – не лише в молодіжній політиці, взагалі в державі. Тому я запрошую на засідання не тільки на нашого комітету, а й інших комітетів. Наш комітет завжди запрошує і співпрацює з громадськими організаціями, з молодіжними організаціями і завжди враховує пропозиції, які лунають на засіданні комітету.

Колеги, я дуже вам вдячний за виступи. Усі пропозиції, які тут пролунали, будуть враховані в Рекомендаціях парламентських слухань. Ті, хто не зміг ви­ступити, будь ласка, подавайте пропозиції до нашого комітету в письмовому вигляді, ми обов’язково їх врахуємо. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Перед тим як ви всі підете з цього залу до наступного разу (сподіваюся, ви сюди ще прийдете), я декілька своїх спостережень висловлю.

Передовсім я вам усім дякую. Тут було дуже багато якісних думок, і  я  переконана, що їх було б набагато більше, якби вдалося втілити те, що я завжди прагну отримати від комітетів, – якби трохи менше виступали депута­ти, а трохи більше – інші учасники парламентських слухань. Але переконана, що ми поступово і до того дійдемо.

Хочу зробити кілька зауважень. Ви казали про те, щоб не їхали, щоб залишалися, про умови. Я з тих, із «возвращенцев». Тобто я поїхала і повер­нулася. Я здобула освіту за кордоном, мала там добру роботу і повернулася сюди, бо зрозуміла, що, напевно, це моє, і ніколи про те не пошкодувала. Я можу вам сказати як людина, яка спілкується з молоддю постійно, бо коли я прийшла до парламенту, то прийняла для себе рішення, що залишатимуся викладачем (я викладала в університеті раніше і залишаюся викладати до сьо­годні в кількох університетах), і як людина, яка для того щоб прийняти таке рішення, обнулила свою репутацію. Я думаю, ви це розумієте.

Кожного разу, коли ти приходиш, особливо до молодих людей, і кажеш: «Ідіть, працюйте, обирайтеся головою громади, ідіть у політичну силу», – люди кажуть: «Та нащо воно нам? Воно таке брудне, а ми такі чисті, такі гарні, ми не хочемо бути такими брудними, як ви». Я хочу вам сказати, що немає «ми» і  «ви», бо ми всі є однакові. Хтось колись був молодший, і ви також станете колись старші, це природний процес. Але відповідальність треба розділяти. Ця влада упродовж 26 років була такою. Але ж її хтось обирав? Це ж не марсіани прилітали, це ваші батьки обирали, тепер ви обираєте. І якщо ви не будете ходити на вибори, якщо й надалі на вибори ходитиме 30 % чи 20 % молоді, тоді на кого ви будете нарікати, що ми такі? Ми такі, яких ви обираєте. Погану владу обирають добрі люди, які не ходять на вибори. Якщо ви цього не знали, то я вам про це кажу. Тому треба вміти розділяти відповідальність, а найважливіше – просто брати її на себе.

Ви, справді, бачите світ по-іншому. Це ті, хто молодші, покоління 1990-х. Це природно – ви народилися уже не в рабстві. І ви маєте таку можливість, ви можете зробити це по-іншому, але ви цього не зробите з позиції критики – му­сите прийти і зробити. Я просто хочу, щоб ви не боялися робити вчинки, щоб ми всі не боялися робити вчинки. Бо один вчинок робить набагато більше, ніж дуже багато сказаних слів. А вчинки можна робити з будь-якого рівня.

Дякую вам усім за увагу. Наснаги! І до зустрічі.

 

 

 

НЕВИГОЛОШЕНІ ВИСТУПИ

 

БОЛТІВЕЦЬ С.І., завідувач відділу розвитку молодіжної політики Державного інституту сімейної та молодіжної політики. Суспільною основою захисту прав і свобод дітей та молоді є діяльність організацій громадянського суспільства. Міжнародна спільнота завжди приділяла найпершу увагу правам дитини, дотримання яких забезпечує в подальшому визнання і дотримання прав дорослої людини. Первинність прав дитини є політичним, моральним і законо­давчим пріоритетом державної політики найбільш розвинених країн світу, оскільки діти є найменш захищеною категорією населення.

Як свідчить найближча до нашого часу історія кінця ХХ – початку ХХІ століття, у світі невпинно зростає число організацій, які опікуються права­ми дітей, продовжується розроблення та ухвалення документів, що декларують та захищають права дитини. Одним із таких документів є Конвенція ООН про права дитини, одноголосно ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листо­пада 1989 року. Слід зауважити, що цей документ прийнято лише через 10 років після Міжнародного року дитини (1979 рік) та лише через 30 років після прий­няття Декларації прав дитини.

На відміну від Декларації прав дитини, що мала рекомендаційний харак­тер, Конвенція про права дитини є основою дотримання прав дітей державами, які її підписали. На сьогодні Конвенцію ратифікували 192 держави, включаючи Україну, Верховна Рада України законодавчо ратифікувала Конвенцію 27 люто­го 1991 року.

Виходячи з положення про те, що політика держави щодо захисту прав дітей має враховувати норми Конвенції, основні напрями життєзабезпе­чення дітей, що містяться в цьому документі, відображають основний полі­тичний дискурс міжнародної спільноти у досліджуваній нами сфері. Так, згідно із загальноприйнятою класифікацією прав людини, права дитини, що закріплені в Конвенції, становлять сім груп.

Перша група відображає невід’ємне право дитини на життя (стаття 6) та з моменту народження – на ім’я і набуття громадянства (стаття 7), збереження індивідуальності (стаття 8), рівноправ’я без будь якої дискримінації (стаття 2).

Друга група – положення Конвенції, що закріплюють права неповнолітніх на сімейне та моральне благополуччя: право знати своїх батьків та право на їх піклування (стаття 7), на благополуччя сім’ї, а при розлуці з одним чи з двома батьками – право підтримувати з ними взаємини та прямі контакти (стаття 9), у тому числі які проживають у різних країнах, з метою відновлення родини (стаття 10).

Третя група – положення Конвенції, що відображають права дитини на вільний розвиток особистості, її духовне та моральне благополуччя: свобода висловлювати власні погляди з усіх питань, що торкаються дитини, можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини (стаття 12), право вільно висловлювати свої думки з до­триманням норм щодо поваги прав і репутації інших осіб, охорони здоров’я або моралі населення (стаття 13), право на свободу думки, совісті та релігії (стат­тя 14), право на свободу асоціацій і свободу мирних зборів (стаття 15), право на недоторканність житла, таємницю кореспонденції, захист від незаконного пося­гання на честь і гідність дитини (стаття 16).

Четверту групу об’єднують норми Конвенції, що закріплюють права дітей: на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку (стаття 27), на охорону здоров’я та на користування най­більш досконалими послугами системи охорони здоров’я, засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я (стаття 24), право користуватися благами соціаль­ного забезпечення, включаючи соціальне страхування (стаття 26), на освіту на основі рівних можливостей (стаття 28), на розвиток особистості, талантів, розу­мових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі, на виховання по­ваги до прав людини та навколишньої природи (стаття 29), на відпочинок і дозвілля, на всебічну участь у культурному і творчому житті (стаття 31), на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою у здо­бутті дитиною освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, мораль­ному та соціальному розвитку, з установленням мінімального віку для прийому на роботу, вимог щодо тривалості робочого дня та умов праці (стаття 32).

Необхідно звернути увагу на те, що у Конвенції відображені гарантії прав окремих категорій дітей: тимчасово чи постійно позбавлених сімейного ото­чення (стаття 20), усиновлених (стаття 21), які бажають одержати статус біженця або які визнані біженцями (стаття 22), з вадами розумового чи фізичного роз­витку (стаття 23). У даному разі маємо приклад того, як обов’язок держави перевищує рамки інституту сім’ї.

П’яту групу складають норми Конвенції, спрямовані на захист дітей від усіх форм насильства та експлуатації: фізичного та психологічного насильства, образ чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального по­водження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання (стаття 19), економічної експлуатації (стаття 32), незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, від залучення до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ними (стаття 33), усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень (стаття 34), викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди в будь-яких цілях і в будь-якій формі (стаття 35), усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини (стаття 36).

У шосту групу нами виокремлені положення Конвенції, що передбачають на випадок збройного конфлікту, а відтак і в разі збройного вторгнення росій­ських збройних сил і завербованих ними найманців в Україну: недопущення осіб, які не досягли 15-річного віку, до безпосередньої участі у воєнних діях, утримання від призову осіб, які не досягли 15-річного віку, на службу до збройних сил, забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними (стаття 38).

До сьомої групи увійшли норми Конвенції, що забезпечують дитині, яка,  як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, або яка відбуває покарання у пенітен­ціарних установах (місцях позбавлення волі), гарантію таких прав: презумпція невинуватості, доки вина дитини не буде доведена згідно із законом, негайне і безпосереднє інформування про звинувачення проти неї та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту, невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, не­залежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і з урахуванням віку дитини (стаття 40), недопущення катування та іншого жор­стокого, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання, застосування арешту, затримання чи тюремного ув’язнення згідно із законом та лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу, незастосування смертної кари чи пожиттєвого ув’язнення, яке не перед­бачає можливості дострокового звільнення, до осіб, які не досягли 18 років, окреме утримання дітей від дорослих у разі позбавленні волі, право підтриму­вати зв’язок із своєю сім’єю шляхом листування та побачень, право оспорювати законність позбавлення волі перед судом чи іншим компетентним, незалежним і безстороннім органом (стаття 37).

Крім того, в законодавстві європейських держав діє велика кількість нормативно-правових актів, що регулюють захист прав дитини на національ­ному рівні.

Дитячі джерела свідомої самоорганізації молоді. Доля Українського народу впродовж століть є неспинним рухом до відновлення і творення власної державності, в якому до сьогодні ще мало поцінованими є вікові джерела розвою насамперед власного національного самоусвідомлення кожної дорослої людини, яка з покоління в покоління ставала на борню за право українців мати власну державу. Саме юність підносила жертовну самовідданість гімназистів і студентів стояти на смерть в обороні Української Народної Республіки під Крутами, віддавати життя за соборну самостійну Україну в лавах ОУН-УПА, численних осередках опору окупації України чужоземними зайдами упродовж всього ХХ століття. У цьому високовартісному сяйві юнацької доблесті та само­жертовності ще досі замало поцінованим життєвим періодом є дитинство усіх майбутніх героїв, з’єднане у нерозривну сув’язь єдності зі старшими поколін­нями, які переповідали і заповідали власні мрії про майбутнє, не втілені за тра­гічних обставин бездержавності. Саме тому розвиток і піднесення дитячого громадського руху, що спадкоємно переростає в молодіжні громадські рухи і  об’єднане громадське самоздійснення молоді, є безперечною цінністю і для сучасності, і для майбутнього нашої нації та Української держави.

Характеристика поступу самоорганізовування дітей більшістю орудників дитячих громадських організацій узагальнює надзвичайно важливе спостере­ження, над яким варто і замислитися, і взяти за настанову. Так, орудники українських дитячих громадських організацій одностайно засвідчують, що по­одинокі острівці такої діяльності досі затінюються різного роду штучно насад­жуваними «учнівськими парламентами», «днями дитячого самоврядування», іншими разовими показушними акціями, які скрізь і всюди поставали протягом останнього чвертьстоліття після розпаду колишнього СРСР з метою вста­новлення віртуального заслону головній суті дитячого громадського єднання – створення власного дитячого українського руху як досконалої здатності дітей до власного самоорганізування відповідно до пізнання власних індивідуальних здатностей, що відображають здатності усього Українського народу, індиві­дуального саморуху дитини у власному орудницькому зростанні, самооосвічу­ванні і самовихованні. У шкільництві України за всі роки формального від­новлення нашої державності все йшло в одному ключі – оминути все те святе, що відрізняє нас від світу своїм рідним, українським, і не дати можливості об’єднати дітей у свої рідні українські товариства.

Відзначимо, що саме те, що відрізняє нас від світу, і є найбільшою коштовністю, бо завдяки власній неповторності стає і світовою цінністю, і нашою святістю. І так само, як рідна сім’я, українські дитячі і молодіжні то­вариства мають стати рідними для дітей і юнацтва, плекаючи найкращі власти­вості духу рідної нації, душевного і фізичного гарту, поширюючи, утверджуючи і розкриваючи такі досвідні взірці унікальної загальносуспільної самоорганізації Українського народу, які зароджуються, виникають і втілюються ще в ранньому дитинстві, щоб зміцніти та розвиватися ціложиттєво, крізь усі дитячі, юнацькі та наступні періоди життя громадянина Української держави.

 

ВАСИЛЬЧУК Є.О., голова Всеукраїнської спілки молодіжних громадських організацій «Агентство соціальної діагностики та партнерства». У своєму виступі я хочу привернути увагу до проблеми поширення радика­лістських тенденцій серед нашої молоді. Надмірний радикалізм, численні вияви інтолерантності та етнічно мотивованого насильства поступово висуваються на перший план суспільного життя в нашій державі. Особливе занепокоєння у су­часних умовах викликає значне зростання різноманітних інтолерантних виявів серед молоді.

У цьому сенсі поведінка представників субкультур футбольних фанатів та ультрас не може залишатися поза увагою громадськості та держави. Через неетичну поведінку спільнот фанатів під час гри з командою Сан-Марино у 2013 році Міжнародна федерація футболу (FIFA) заборонила на п’ять років проведення на стадіоні «Арена Львів» офіційних матчів, зокрема зустрічей від­біркового циклу чемпіонату світу з футболу 2018 року. Крім того, українська збірна мала провести одну гру відбору на чемпіонат світу без глядачів. За да­ними FIFA, вболівальники вивісили ксенофобські банери та вигукували слогани, які ображають почуття окремих етнонаціональних груп. Через такі неетичні вчинки футбольних фанатів чотири роки «Арена Львів» була позбавлена мож­ливості проводити спортивні заходи. Увесь цей час спортивна інфраструктура залишалася незадіяною, що заподіяло значні матеріальні збитки цьому вели­чезному спортивному комплексу.

Крім того, Міжнародна федерація футболу оштрафувала Федерацію футболу України за неетичну поведінку фанатів на матчах кваліфікації чемпіо­нату світу 2018 року проти збірних Косова і Хорватії. За матч з Хорватією Феде­рація футболу України оштрафована на 35 тисяч євро через образливі банери та виконання дискримінаційних пісень представниками футбольних фанатів. За скандування заборонених слоганів на матчі з командою Косова накладено штраф у розмірі 4 тисячі євро.

Матч між «Динамо» і «Шахтарем» у квітні 2017 року, на якому був присутній інспектор UEFA, супроводжувався бійками та безладом на стадіоні, киданням файєрів у людей фанатами обох команд, скандуванням відверто ксено­фобських гасел та расистських слоганів.

Значну стурбованість викликає високоорганізований характер таких вчинків.

Зазначене дає підстави обґрунтовано вважати, що такі вияви призводять до дискредитації командних видів спорту та у перспективі можуть унеможливити участь українських команд у міжнародних змаганнях.

Пересторогу викликає й перенесення трансльованих молодими вболі­вальниками інтолерантних гасел у практичну площину. На жаль, для деяких радикально налаштованих осіб життя і здоров’я, честь та гідність людини ще не стали належним чином усвідомленою найвищою цінністю.

Сьогодні Україна нарешті отримала історичний шанс стати повноправним членом Європейського Співтовариства, долучитися до європейських цінностей свободи і демократії. Проте, шановні колеги, погодьтеся: визначальною цінністю європейської демократії є толерантне ставлення до людини незалежно від її етнонаціонального походження і релігійних переконань. Про яке поглиб­лення євроінтеграційних процесів ми можемо говорити, якщо й досі у нас мають місце непоодинокі вияви інтолерантності і брутального нехтування осново­положними правами і свободами людини?

Користуючись нагодою, хочу звернутися до народних депутатів України, Кабінету Міністрів України та Міністерства молоді та спорту. У нас є чудова Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2017-2020 роки, але задля усунення зазначених соціальних негативних явищ вагомим компонентом цієї програми мають стати заходи, спрямовані на локалізацію виявів інтолерантності, етнічно мотивного насильства та надмірного радикаліз­му серед нашої молоді. Сподіваюся, що в майбутньому такі ініціативи інститутів громадянського суспільства будуть належним чином підтримані та реалізовані державою. Переконаний, що це забезпечить подальший величний поступ України до Європейського Співтовариства.

 

ГАЛУШКО О.В., старший науковий співробітник Державного інституту сімейної та молодіжної політики. Державна політика держав ЄС щодо дітей, на якій ґрунтується молодіжна політика.

Австрія. На федеральному цільовому рівні існує більше 60 федеральних молодіжних та дитячих законів: «Про принципи підтримки сімей та освітньої підтримки дітей та молоді», «Про розвиток молоді», «Про благополуччя мо­лоді», «Про популяризацію спорту і фізичної активності», «Про заходи та ініціативи із зміцнення здоров’я», Австрійська молодіжна стратегія тощо.

Бельгія. Закон парламенту Фландрії «Про проведення фламандської політики у сфері прав дітей та молоді», з одного боку, визначає основні інструменти реалізації молодіжної політики, а з другого ‒ умови для акредитації та фінансування великої кількості організацій, що працюють із молоддю, та молодіжних об’єднань. У Законі «Про політику у сфері прав дітей та молоді» інтегровані системні заходи, засновані на Концепції державної влади, спрямо­ваної на молодь, Законі «Про етнічні правові засади» та Конвенції про права дитини. Закон визначає п’ять інструментів реалізації молодіжної політики: Фла­мандський план молодіжної політики, Річний звіт про права дітей та молоді, Доповідь про дітей та молодь, Контрактні пункти щодо політики у сфері прав дітей та молоді, Радник з питань дітей та молоді.

Великобританія. Закон «Про дітей» забезпечує основу для молодіжної політики в Англії та прагне забезпечити новий підхід до благополуччя дітей і молодих людей віком до 19 років у сферах охорони здоров’я, безпеки, економічного благополуччя. 30 жовтня 2009 року було утворено Міністерство молодих громадян та залучення молоді. Мета діяльності міністерства ‒ коорди­нація роботи уряду для надання допомоги молодим людям. На сьогодні на загальнонаціональному рівні завдання Міністерства молоді виконує Депар­тамент у справах дітей, шкіл і сімей (DCSF). Об’єктом діяльності Департаменту є всі діти та молоді люди, їхнє здоров’я, безпека, освіта, найвищі стандарти досягнення. Визначено, що молоді люди Сполученого Королівства повинні відчувати роботу Департаменту повною мірою, щоб зробити позитивний внесок у суспільство, економіку та життя країни. Крім того, метою діяльності 340 пра­цівників Департаменту є забезпечення для молодих людей різноманітних безоплатних можливостей.

Данія. Перелік данських молодіжних нормативно-правових актів включає закони «Про освіту для молодих людей з особливими потребами», «Про со­ціальні послуги», Керівництво щодо особливої підтримки дітей, молодих людей та їхніх сімей тощо.

Естонія. До створення системи молодіжного законодавства у 2007 році долучилися такі закони: «Про охорону дитинства», «Про гімназії», «Про со­ціальне забезпечення», «Про судимості у школах», «Про професійні навчальні заклади», «Про директора з права і молодіжного законодавства та проступки відповідно до Кримінального та Процесуального кодексів».

Італія. Список національних законів, що регулюють життя дітей та молоді, включає: закони «Про ранню профілактику втягування неповнолітніх з групи ризику у злочинну діяльність», «Про сприяння жінкам ‒ суб’єктам підприємницької діяльності», «Про невідкладні заходи у сфері зайнятості», «Про заохочення прав і можливостей для дітей та підлітків», «Про правила профе­сійної військової служби», декрети «Про Статут про учениць і учнів середніх шкіл», «Про правила регулювання фонду для доступу до кредитів на придбання першого житла для молодих та неповних сімей», «Про Національний орган із захисту дітей та підлітків», «Про невідкладні заходи для заохочення зайнятості, особливо серед молодих людей, і соціальний зв’язок».

Мальта. До вступу в Європейський Союз Мальта у сферах дитячої та молодіжної політики керувалася такими законами: «Про дитячу та молодіжну допомогу та опіку», «Про фінансування і діяльність молодіжних центрів», «Про захист і регулювання зайнятості молоді на робочих місцях», «Про молодіжні гранти та їх регулювання». Після вступу до ЄС 2004 року Мальта імплемен­тувала всі фундаментальні нормативно-правові норми дитячого і молодіжного права, ухваливши зміни до базових законів, зокрема у сфері освіти. Проте існує багато сфер, в яких норми законодавства ЄС, зважаючи на національні особ­ливості, ще не імплементовані в мальтійське законодавство. Зокрема, це стосу­ється питань розширення можливостей, мобільності, участі у громадських справах, інтеграції молодих людей на ринку праці. Оновлене молодіжне законо­давство доповнилося законами «Про освіту молоді у вищих навчальних закла­дах» та «Про сприяння зайнятості молоді».

Німеччина. Восьма книга Соціального кодексу Німеччини («Діти та молодь») покладає відповідальність за діяльність органів у справах дітей та мо­лоді на адміністративні райони (округи) і міста, які зобов’язані утворити служби у справах молоді. З 2012 року набрав чинності Федеральний закон «Про зміц­нення активного захисту дітей та молоді», що пропонує ефективну допомогу сім’ям, батькам і дітям, співпрацю між відповідними суб’єктами та владною мережею у сфері захисту дітей. Закон передбачає координацію діяльності екс­пертів, муніципалітетів, асоціацій та науковців, а також ґрунтується на програмі дій «Рання допомога», досвіді роботи круглих столів «Домашня освіта у 1950-60-х роках», «Сексуальне насильство стосовно дітей».

Німецькі закони, що регулюють вирішення конкретних проблем дітей, молодих людей та молодих сімей: «Про рівні можливості для людей з обме­женими можливостями», «Про боротьбу з дитячою порнографією в мережах зв’язку», «Про внесення змін до телекомунікаційних правил», «Про альтерна­тивну цивільну службу», «Про забезпечення рівних можливостей жінок і чоло­віків», «Про суди у справах неповнолітніх», «Про захист працюючої матері», «Про наркотики», «Про допомогу жінкам в особливих випадках», «Про профе­сійне навчання», «Про регулювання правового статусу повій», «Про цивільний захист від актів насильства та їх реконструкцію», «Про зброю», «Про компен­сації жертвам», «Про житлову соціальну діяльність», «Про розвиток освіти дорослих та публічних бібліотек за рахунок федеральних коштів», «Про зареє­строване партнерство у житті», «Про захист жертв переслідування», «Про батьківську допомогу та батьківські відпустки».

Федеральний міністр Мануела Швейзіг 22 вересня 2014 року представила План дій федерального уряду для захисту дітей та молоді від сексуального насильства та експлуатації, спрямований на вдосконалення правового захисту, зокрема механізму запобігання та захисту жертв, забезпечення міжнародно-правового захисту від переслідування, розвиток мережевої підтримки та консультацій.

Франція. Протягом останніх років набрали чинності закони, що регулюють політику держави щодо дітей та молоді: «Про діяльність громадянського сервісу для неповнолітніх правопорушників», «Про розвиток альтернативної служби і забезпечення кар’єрного зростання», «Про етику у спорті та права спортсме­нів», «Про майбутні робочі місця», «Про створення контракту поколінь», «Про керівництво і планування відновлення шкіл у Республіці», «Про вищу освіту і наукові дослідження», «Про професійну підготовку, зайнятість та соціальну демократію».

Чехія. Закони, що регулюють чеську дитячу та молодіжну політику, забезпечують відповідальність держави за створення умов для розвитку дітей та молоді, виконання зобов’язань держави відповідно до міжнародних угод, а також створюють умови для виховання молоді: «Про встановлення мінімаль­ного віку для шлюбу», «Про інституційний або захисний догляд в освітніх установах та утримання під вартою в освітніх установах», «Про процедури правосуддя в питаннях молоді», «Про дошкільну, початкову, середню, після­средню та додаткову освіту», Концепція державної політики у сфері дітей та молоді на 2007-2013 роки.

Швейцарія. Федеральною законодавчою базою дитячої і молодіжної політики є ратифікована в 1987 році Конвенція ООН про захист прав дітей, на основі якої прийняті закони «Про заохочення позашкільної роботи з дітьми», «Про ювенальне кримінальне право», «Про медіацію швейцарської освіти за кордоном», «Про фінансову допомогу для догляду за дитиною» тощо. З 1 січня 2013 року набрала чинності нова редакція Федерального закону «Про заохочен­ня позашкільної роботи з дітьми та молоддю», що передбачає виконання від­повідних заходів у сумі 10,3 мільйона швейцарських франків.

Таким чином, Україна як держава має виконати свій політичний, мораль­ний і законодавчий обов’язок перед дітьми України щодо їх природної інтроек­ції (особистісного усамостійнення) в референтному середовищі ровесників для громадянського розвитку і становлення вже нині і на неосяжну перспективу, передбачивши особливе, спрямоване на забезпечення саме цієї громадянської спадкоємності, яка охоплює необхідні умови для кожного громадянина від на­родження, законодавче забезпечення розвитку та державної підтримки дитячого громадського руху.

Пропозиції до проекту Рекомендацій парламентських слухань:

1. Розробити концептуальні засади і проекти законодавчого забезпечення розвитку та державної підтримки дитячого громадського руху.

2. Визнати за доцільне розроблення проекту Закону України «Про розви­ток дитячого громадського руху, дитячих громадських об’єднань і організацій» або внесення розділу такого змісту до проекту Закону України «Про молодь».

3. Замінити назву проекту Закону України «Про молодь» на відповідну до очікувань українського суспільства щодо цілісного і спадкоємного охоплення громадянського становлення і дітей, і молоді: «Про дитячі і молодіжні гро­мадські організації».

4. Звернутися в установленому порядку до Кабінету Міністрів України з ініціативою щодо ухвалення постанови про затвердження державної програми розвитку дитячих громадських об’єднань і організацій на 2018-2023 роки.

5. Визнати за необхідне створення профільного науково-практичного періодичного видання для оприлюдення гуманітарних досліджень у галузі роз­витку дитячих громадських об’єднань, їх суспільної місії, цілей, перспектив і результатів діяльності.

 

ГУБАШОВ Д.О., старший консультант секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Сьогодні багато було сказано про засади державної молодіжної полі­тики в Україні, я хочу зосередити увагу на сутності національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Основні засади національно-патріотичного вихован­ня визначені Стратегією національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2017-2020 роки, затвердженою указом Президента України, а головний реалі­затор політики з національно-патріотичного виховання в Україні – Відділ на­ціонального патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту України.

Ми давно асоціюємо національно-патріотичне виховання із військово-патріотичним, історико-патріотичним та героїко-патріотичним вихованням, сут­ність яких полягає у зосередженні уваги на вивченні минулого нашої держави, традицій, етнографічних особливостей, теорії української державності та пере­мог українського війська в історичній ретроспективі. Проте зміст національно-патріотичного виховання полягає у вихованні не лише безумовної любові до своєї держави, а й довіри до держави. Саме питання довіри є ключовим, адже кожна молода людина має бути впевнена, що держава зможе забезпечити її потреби на гідному рівні та надасть всі можливості для саморозвитку.

На сьогодні ми маємо приголомшливу статистику: кожний п’ятий моло­дий громадянин України бажає виїхати за кордон, якщо не для постійного про­живання, то принаймні на заробітки, що становить додаткові ризики для таких людей. Серед основних причин – бажання заробити кошти, щоб покращити своє матеріальне становище.

Тут ми можемо спостерігати певну диверсифікацію. Так, молодь, яка здобула вищу освіту і має досвід роботи, бажає виїхати за кордон задля само­реалізації, можливості отримувати гідну оплату праці та мати соціальні гарантії. Інша категорія молодих людей – заробітчани (ми бачимо доволі велику частку таких молодих людей у західних областях України) – виїздить за кордон, для того щоб заробити гроші та повернутися в Україну. Найчастіше такі молоді люди виконують низькокваліфіковану роботу і зазнають додаткових ризиків: ризик не отримати плату за виконану роботу, жахливі умови проживання, відсутність соціальних гарантій, ризик потрапити у трудове рабство. У 2016 році близько 500 українців-заробітчан стали жертвами махінацій непорядних робото­давців за кордоном і потрапили у трудове рабство. Наприклад, деяких із них використовували у сфері продажу наркотичних речовин у Російській Федерації.

Для того щоб створити дієвий механізм задоволення потреб молоді в Україні, необхідно проаналізувати весь спектр цих потреб.

Зокрема, у сфері працевлаштування ключовими є такі потреби:

• бажання здобути престижну професію, затребувану на ринку праці;

• бажання офіційно працевлаштуватися, мати пакет соціальних гарантій та «білу» заробітну плату, рівень якої відповідатиме європейським нормам;

• потреба в самореалізації та кар’єрному зростанні з підвищенням рівня заробітної плати;

• бажання відкрити власну справу та займатися бізнесом, що буде значним ресурсом для держави.

Другий великий блок потреб молоді знаходиться у сфері сімейної політики, адже молоді люди бажають створити сім’ю та мати дітей. Держава повинна забезпечити принаймні базовий рівень потреб молодих сімей. Тут ми можемо виділити такі потреби:

• фінансова забезпеченість молодих сімей, які мають дітей. Ми спостері­гаємо позитивну тенденцію в цьому напрямі, але потрібно змінити систему надання фінансової допомоги при народженні дитини шляхом її оптимізації, збільшення розміру допомоги та унеможливлення шахрайства;

• можливість отримання власного житла. На жаль, Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву не виконує належним чином функцію забезпечення житлом молодих сімей.

Більшість потреб молоді сфокусовано конкретно на матеріальній складо­вій. Саме тому питання довіри до держави полягає не в тому, щоб вона повністю і однобічно забезпечувала зазначені потреби, а в наданні молодим людям мож­ливостей для самозабезпечення.

Зважаючи на викладене, можемо виокремити такі рекомендації:

1) залучати міжнародні фонди, що підтримують розвиток підприємництва, до відкриття та розширення в Україні програм, спрямованих на розвиток молодіжного підприємництва;

2) реалізувати державні цільові програми, залучати міжнародні організації, укладати двосторонні міждержавні угоди з метою здобуття українською молод­дю освіти та першого трудового досвіду за кордоном із подальшим поверненням в Україну та використанням свого досвіду на благо Батьківщини;

3) запровадити пільги для підприємств, які надають перше робоче місце для молоді;

4) реорганізувати Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву у більш ефективну структуру, реформувати цю сферу з метою забезпечення житлом більшої частини молоді;

5) вдосконалити систему надання державної допомоги при народженні дитини, збільшивши суми фінансування та водночас підвищивши відповідаль­ність батьків щодо догляду за дитиною та використання цих коштів;

6) підвищити роль молоді у прийнятті рішень на місцевому і на державному рівнях.

 

ПИЛЬГУН В.О., перший заступник голови Громадської ради при Міністерстві молоді та спорту України. За останні три роки діяльності Громадської ради при Міністерстві молоді та спорту України доведена ефективність такого дорадчого органу та розроблені пропозиції, які компілюють аналіз діяльності цього центрального органу виконавчої влади різних періодів. Спираючись на загальний колективний досвід, громадська рада за результатами парламентських слухань буде наполягати та пропонувати законодавчо визначити такі методи формування та реалізації державної молодіжної політики в умовах децентралізації:

методика компіляції – загальний алгоритм при формуванні молодіжної політики в регіоні, що включає врахування історичних періодів та подій, які зумовили очевидні наслідки на всеукраїнському і місцевому рівнях;

метод участі – методика залучення до співпраці над програмуванням та реалізацією молодіжної політики в регіоні максимально можливої кількості учасників;

метод громадського контролю – моніторинг та аналітична робота з метою підвищення рівня реалізації проектів у регіоні та в Україні загалом;

метод інновацій – застосування інноваційних рішень під час прогно­зування, програмування та реалізації проектів у сфері молодіжної політики;

метод загальної бази знань – створення для загального користування інформаційних платформ, порталів, сайтів тощо з різних сфер життєдіяльності людини;

метод програмування – формування молодіжної політики на строк не менше трьох років ‒ для регіону та п’ять років ‒ для всеукраїнської програми за кожним пріоритетним напрямом;

метод прогнозування – розроблення та публічне висвітлення сценаріїв розвитку молодіжної політики соціологічними агентствами (не менше трьох сценаріїв за пріоритетним напрямом) з можливістю відповідного фінансування сценарію за окремим цільовим призначенням та з персональною відповідаль­ністю комісії, яка прийняла таке рішення;

методика дорожніх карт – для кожного сценарію має бути розроблена дорожня карта його реалізації, презентацію готує команда, яка бере на себе відповідальність за реалізацію сценарію та усвідомлює необхідний перелік ресурсів проектного поля для якісної реалізації сценарію;

методика рейтингування – при оцінці проектів команд від дитячих та молодіжних громадських організацій комісією, яка затверджує пріоритетний напрям (сценарій) розвитку молодіжної політики. Цей принцип також можна застосовувати при індивідуальному оцінюванні лідерів молодіжного громад­ського руху для формування комісій у майбутньому;

методика екологічності – при реалізації проектів у сфері молодіжної політики мається на увазі не лише поняття екологічності як збереження навколишнього природного середовища, а наслідки реалізації проектів, що сприяють покращенню соціального клімату в країні, в суспільстві та підвищен­ню культурного рівня населення;

методика трансформування – динаміку розвитку сфери молодіжної політики варто оцінювати навіть не раз в рік, а щокварталу. Така система оцінювання дасть змогу ефективніше реагувати на загальний процес трансфор­мації суспільства.

Запровадження звітів регіонів на всеукраїнському рівні дає змогу відкри­вати соціальні ліфти для кращих молодих активістів у реалізації молодіжної політики з регіонів.

Запрошую до конструктивного діалогу в разі наявності зауважень та пропозицій.

 

СЛИЗЬКО О.С., голова Полтавського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка». Сьогодні у Верховній Раді обговорюється актуальна тема: молодь і громадянське суспіль­ство в умовах децентралізації. Я не буду говорити по добре, ми всі про це знаємо, говоритиму про проблеми, що виникають у процесі децентралізації, пов’язані насамперед з молоддю.

Як згубно впливає на розвиток села оптимізація, або коли чиновники, прикриваючись децентралізацією, закривають соціальні заклади на селі. Село починає вмирати, коли в ньому закриваються школа, будинок культури, лікарня, дитячий садок, коли банкрутують сільськогосподарські підприємства. А зникає село тоді, коли закривається пошта – останнє, куди можуть піти одинокі пенсіонери, і коли з села масово виїжджає молодь.

В Україні бракує майданчиків для розвитку молоді на селі. Їх має бути дуже багато, вони мають бути доступними для молодої людини. Одним із прикладів таких майданчиків загальнонаціонального значення є Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство «Колос» агропромислового комплексу України. Серед тих, які повноцінно працюють на селі, це єдиний. Багато проблем і загроз випадало на долю цього товариства, але, незважаючи на перешкоди, у той час, коли багато спортивних ініціатив у державі зникли, «Колос» вижив і показує пристойні результати. «Колос» довів власну необ­хідність, і на сьогодні альтернативи йому в Україні немає!

Я вже 14 років є директором футбольного клубу «Студентської респуб­ліки» «Злагода-Кірове» з села Пальчиківка Полтавського району Полтавської області. Ми починали з того, що хлопці бігали в домашніх футболках одного кольору і в драних кедах, у нас не було сіток і був лише один м’яч на село. Але було бажання грати, декілька десятків сільських хлопчаків формували дві команди, дорослу і юніорську. І це завдяки ВФСТ «Колос».

Усі ці роки ми розвивалися. Окрім здобуття бажаних медалей чемпіонату, нам пощастило представляти Україну на міжнародному футбольному турнірі у Відні (Республіка Австрія) у 2014 році, де ФК «Злагода-Кірове» з-поміж імени­тих суперників виборола почесне третє місце. Наша команда – це повноцінна частинка історії територіальної громади. І так по всій Україні.

На сьогодні є прогалини в законодавстві. У багатьох районах України місцеві державні адміністрації не хочуть фінансувати районні організації ВФСТ «Колос», приймаючи рішення одноосібно. У законах і підзаконних актах не передбачено механізмів взаємодії ОТГ з ВФСТ «Колос». Під загрозою зриву – всі спортивні турніри в цілих районах і об’єднаних територіальних громадах.

Якщо такі дії призводять до зникнення спорту на селі, то така реформа ганебна, це призведе до підвищення рівня пияцтва і погіршення криміногенної обстановки в селах, погіршення здоров’я молоді. Адже місцеві спортивні тур­ніри – це не просто ігри, це осереддя місцевої культури, бо не лише спортсмени беруть участь у своїх видах змагань, є ще багато вболівальників, для яких, приміром, футбольний матч – це свято. До розвитку спорту залучаються трудові колективи, місцевий бізнес підтримує спортсменів. І для забезпечення цього потрібне нормальне функціонування товариства «Колос».

Для молодої людини держава повинна зробити максимум, щоб їй не хотілося залишати рідну країну і працювати чорноробом за кордоном. Потрібно внести зміни до законодавства, щоб забезпечити розвиток фізкультури і спорту на селі, затвердити програму розвитку спортивної інфраструктури на селі. Хто вкладає у спорт, той набагато менше витрачає на лікарні!