ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ПРО ШЛЯХИ СТАБІЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

18 лютого 2015 року, 15 година

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради

України СИРОЇД О.І.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань, прошу займати місця. Як ви знаєте, 15 січня 2015 року Верховна Рада України прийняла рішення про проведення сьогодні парла­ментських слухань на тему: “Про шляхи стабілізації банківської си­стеми України”. І, власне, це є підставою нашого сьогоднішнього зібрання.

Перед тим як ми перейдемо до обговорення, я хотіла би сказати кілька слів про те, що стосується нинішнього стану бан­ківської системи. Безумовно, якщо ми кажемо про необхідність стабілізації, то, мабуть, це вже свідчить про нестабільність. Це те, що ми спостерігаємо сьогодні. Насправді я сказала б, що стано­вище банківської системи є одним із ключових індикаторів взаєм­ної довіри держави і суспільства. І, власне, оця розхитаність бан­ківської системи є наслідком руйнування довірливих стосунків між людиною і державою.

Ми дуже часто використовуємо такі поняття, як “війна”, “військова агресія”, “інфляція”, “закриття банків”, “неповернення кредитних платежів”. Ми називаємо це причинами розбалансу­вання банківської системи. Хоча, я думаю, якщо ми подивимося на істинні причини, то зрозуміємо, що все перелічене є, радше, наслідком, аніж причиною кризи в банківській системі.

А причини, як на мене, є дві основні. І обидві стосуються ставлення держави до одного з основоположних прав людини — права власності. Адже фактично, коли ми кажемо про недобро­совісно укладені кредитні чи депозитні договори, про неповернен­ня кредитів, про недобросовісне управління банками, то це все є  наслідком того, що державний регулятор в особі Національного банку також недобросовісно виконував свої повноваження, тобто, недостатньо поважаючи права особи на власність, нехтував своїми обов’язками.

І друга причина, яка також є надзвичайно важливою і також стосується права власності, зокрема, — це проблема ефективної і справедливої роботи судів. Поки ми не будемо мати справедли­вого суду, право власності, як і інші права, не буде захищено. Саме тому сьогодні люди, які справедливо намагаються захистити своє право власності, зокрема на ті фінанси, які загрожені кризою у банківській системі, не можуть відновити цих прав у судах.

Тому, хоч якою складною є ситуація, ми всі розуміємо, що  вона має бути розв’язана, це єдиний наш шлях. Ми мусимо повернути довіру до банківської системи, бо жодна держава не може існувати без ефективної банківської системи. Однак я ду­маю, що хоч як би ми зараз намагалися знайти якісь формальні способи розв’язання цієї кризи, ми повинні також розуміти, що без притягнення до відповідальності тих, хто призвів до руйнації, без побудови відповідальної і справедливої судової системи довіра до банківської системи не буде повернута.

Тому, окрім всього іншого, звичайно, законодавець повинен дбати про те, щоб побудувати більш ефективні і прозорі механіз­ми управління банківською системою. Але передовсім нам потріб­но подбати про те, щоб люди, причетні до руйнування банківської системи і довіри громадян до банків, були притягнуті до відпові­дальності і справедливо покарані. Я вам щиро дякую за увагу.

І тепер я готова запропонувати вам регламент нашої роботи. Враховуючи велику кількість учасників парламентських слухань і великий інтерес до цієї події, я запропонувала б вам такий регламент: доповідь Голови Національного банку України Гонтаревої Валерії Олексіївни — до 15 хвилин, співдоповідь голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Рибалки Сергія Вікторовича — до  10 хвилин, співдоповідь заступника міністра фінансів України Лісовенка Віталія Васильовича — до 10 хвилин. Потім, з огляду на кількість бажаючих виступити, усім решта буде запропонований регламент виступу до 3 хвилин.

Якщо немає заперечень, ми можемо починати нашу роботу. Немає заперечень?

Тоді я запрошую до слова Голову Національного банку України Гонтареву Валерію Олексіївну. Прошу, Валеріє Олексіївно.

 

ГОНТАРЕВА В.О., Голова Національного банку України. Шановні присутні! Парламентські слухання — це знакова подія для банківського співтовариства. І я дуже вдячна Верховній Раді за нагоду виступити з цієї трибуни.

Хто винен у повномасштабній фінансовій кризі, вже всім відомо. Тому головне питання на сьогодні для всіх нас: що треба робити? Звертаю вашу увагу, що це не дуже просте питання навіть для провідних макроекономістів світу, які допомагали нам у розробленні нової програми розширеного фінансування Extended Fund Facility (ЕFF) з Міжнародним валютним фондом. Чому це таке непросте питання? Тому що більшість макропоказників важко спрогнозувати через невизначеність ситуації на сході України, де на окуповану територію на сьогодні припадає близько 10 відсотків обсягу ВВП.

Вважаю, що головним завданням сьогоднішніх парламент­ських слухань має бути пошук реальних кроків, які допоможуть банківському сектору вийти з глибокої кризи.

Почнемо спочатку. Що ми мали на старті цього року? Всі ми  знаємо, що це: падіння ВВП; споживча інфляція, яка сягнула майже 25 відсотків; гривня, яка знецінилася майже вдвічі; погір­шення відчули всі сектори економіки й усі верстви населення.

Що ж чекає на нас у поточному році? За прогнозом Національного банку, має розпочатися поступове відновлення показників економічної активності. Скорочення реального ВВП упо­вільниться до мінус 5,5 відсотка (здебільшого через статистичний ефект, тому що, на нашу думку, буде спостерігатися дуже помір­не, але щоквартальне зростання).

Споживча інфляція внаслідок значного підвищення тарифів на газ та послуги теплокомуненерго, за розрахунками Міжна­родного валютного фонду, сягне 27 відсотків, а за розрахунками Національного банку — 24–26 відсотків.

Водночас базова інфляція, тобто без урахування тарифів, яку таргетуватиме Національний банк у своїй монетарній політиці, бо, як ви розумієте, Національний банк не може впливати моне­тарними показниками на адміністративно врегульовані тарифи, становитиме 18–19 відсотків.

Інвестиційний та споживчий попит, ми вважаємо, буде низь­ким цього року. Відновлення інвестиційних процесів та пожвав­лення споживання ми очікуємо лише у наступному році. Ми очіку­ємо, що базова інфляція повернеться до однозначного рівня також тільки у 2016 році.

У поточному році ми прогнозуємо подальше поліпшення стану платіжного балансу. Дефіцит рахунку поточних операцій зменшиться до 1 відсотка ВВП, а сальдо фінансового рахунку по­вернеться до додатних значень завдяки зростанню офіційного фінансування. Чисті надходження прямих інвестицій збільшаться на 1–2 відсотки ВВП. До того ж відплив коштів з банківської си­стеми зменшиться.

Це такі наші оптимістичні прогнози, тому що ніхто не знає… Сьогодні на сьому годину вечора заплановано засідання РНБО…

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. А песимістичний?

 

ГОНТАРЕВА В.О. Песимістичні прогнози вже справдилися. Тому ми розраховуємо на наш оптимістичний прогноз — що уповільниться економічний спад, буде мир в Україні, як мінімум, будуть виконані Мінські домовленості. Тому з оптимізмом диви­мося у майбутнє.

Нещодавно Крістін Лагард анонсувала 40-мільярдний пакет допомоги Україні, його ми отримаємо впродовж чотирьох років. Які компоненти цього пакета? Крім нової програми розширеного фінансування EFF обсягом у 17,5 мільярда доларів, Україна має отримати: 2 мільярди доларів від Світового банку, 2 мільярди до­ларів як гарантію від уряду США, 2,6 мільярда доларів від Євро­пейського Союзу і решту — від інших донорів та міжнародних кредиторів.

Важливу роль відіграватиме також реструктуризація зовніш­ніх боргових зобов’язань. З огляду на перспективи отримання коштів, ми ставимо собі за мету цього року наростити валютні резерви до 17 мільярдів доларів. Цьому сприятиме нова програма EFF.

Однак макроекономічна ситуація залишається складною. Заявлений прогноз може бути відкоригований у разі ескалації конфлікту на cході країни. Зберегти в таких умовах керованість корабля на ім’я “Економіка України” та зміцнити його — справа надскладна, але необхідна. Вона потребує від усіх нас професій­ності та концентрації зусиль. Внесок Національного банку в цю справу — це виконання його основної функції — збереження купі­вельної спроможності гривні. Тобто центробанк має сконцентру­ватися на досягненні низьких темпів споживчої інфляції у серед­ньостроковій перспективі.

На жаль, цього року ми не можемо розраховувати на низьку інфляцію, оскільки очікується підвищення адміністративно регульо­ваних тарифів унаслідок проведення нагальних економічних ре­форм. Але підвищення тарифів — це крок до відновлення цінової стабільності у майбутньому.

Підкреслюю, усунення структурних та фіскальних диспро­порцій разом із покращенням показників ефективності відповідних галузей економіки — це правильний шлях до нашої спільної з уря­дом мети.

Ще раз хочу наголосити, що, згідно з прогнозами Міжна­родного валютного фонду, підвищення тарифів додає до базової інфляції додатково ще 8–9 відсотків. Це щоб усі розуміли, про що йде мова. Водночас бажано не нашкодити банківській системі та за можливості сприяти економічній активності і подальшому зро­станню обсягу ВВП.

Якою буде тактика Національного банку у 2015 році? Вважаємо, що найкращим способом стримування інфляції є реалі­зація трьох наших намірів: запровадження більш жорсткої грошо­во-кредитної політики; поступове скасування наявних адміністра­тивних обмежень на валютному ринку; створення передумов для запровадження інфляційного таргетування.

Операційними орієнтирами нашої монетарної політики обра­ні: рівень чистих міжнародних резервів, рівень чистих внутрішніх активів та монетарну базу. Переконана, що запропонована такти­ка є не просто кращою з можливих, а безальтернативною.

Чому? З огляду на виклики сьогодення з боку платіжного балансу (несприятлива динаміка експорту, ускладнені можливості рефінансування боргів, відплив капіталу), Національний банк про­сто не має ресурсів для того, щоб серйозно впливати на валют­ний курс. НБУ не може чинити опір вищезазначеним чинникам. При цьому слід враховувати, що на сьогодні ми не маємо вільного курсоутворення, оскільки ще не відмовилися від адміністративних заходів регулювання валютного ринку.

Зазначу також, що Національний банк залишає за собою право на застосування додаткових адміністративних та інших до­ступних йому засобів для запобігання різким сплескам курсу, природа яких не визначається фундаментальними чинниками. Так діє більшість країн світу, які перейшли на управління грошово-кредитними ринками за допомогою процентної ставки, а не курсу.

Зауважу, що Національний банк не пішов з валютного ринку, залишивши його напризволяще. Ми щодня здійснюємо прямі ва­лютні інтервенції. Але такі інтервенції ми здійснюємо для найбіль­шого імпортера нашої країни — НАК “Нафтогаз України”. Тільки за останній місяць НАК “Нафтогаз України” купив на ринку більш як півмільярда доларів США. З початку поточного місяця до сьогодні ця сума (разом з розрахунками за твели НАЕК “Енергоатом”) вже перевищує 300 мільйонів доларів. Тому Національний банк на рин­ку щодня здійснює інтервенції, але тільки під критичні енергетичні носії.

За нашими розрахунками, без тиску з боку найбільших імпортерів, насамперед НАК “Нафтогаз України”, на ринку на сьо­годні має превалювати пропозиція валюти. Адже кожному зрозу­міло, що коли найбільший імпортер купує у Національного банку з  резервів, то на ринку повинна бути валюта, тому що зараз наш current account (рахунок поточних операцій) вже більш-менш збалансований.

Ми вже досягли домовленостей з Міжнародним валютним фондом: доки валютний ринок не збалансується, ми будемо продовжувати проводити інтервенції з валютних резервів країни, а МВФ допоможе нам поповнювати резерви для цих інтервенцій. І  це велика допомога нашому валютному ринку в пошуках рівноваги.

Запевняю: як тільки ситуація стабілізується, платіжний баланс буде врівноважений, економіка реформована, насамперед її енергетичний та житлово-комунальний комплекс, Національний банк відмовиться не лише від адміністративного регулювання, а й від таких інтервенцій.

Звертаю вашу увагу, що навіть у мирний час курс вже ніколи не буде фіксованим, головним у нашій монетарній політиці буде продовження використання системи гнучкого обмінного курсу. Тому що тільки плаваючий курс валюти є протидією зовнішнім викликам і шокам. Гнучкий валютний курс вже допоміг нам впора­тися з дисбалансами, які існували протягом останніх шести років. Він сприяв і підвищенню конкурентоспроможності українського експорту, і значному поліпшенню стану торгового балансу. Торго­вий баланс буде майже збалансований цього року, я вже це відзначала.

На жаль, курс і надалі буде коливатися на ринку. Суспільство має зрозуміти, що це неминучий процес. Коливання валютного курсу — це нормальне явище на вільних валютних ринках, тому потрібно до цього звикати.

Щоб пом’якшити ці коливання та зупинити неконтрольоване зростання інфляції, Національний банк вирішив застосувати більш жорстку грошово-кредитну політику. Основним інструментом управління грошово-кредитним ринком у цьому році обрано про­центну ставку. Облікова ставка стане відображенням реальної вартості грошей. При цьому, прагнучи обмежити втручання у рин­кові механізми ціноутворення, центробанк безпосередньо вплива­тиме лише на найбільш короткостроковий сегмент. Інші процентні ставки в економіці, включаючи ставки за банківськими кредитами і депозитами, прибутковості облігацій та інші ставки фінансового ринку, будуть визначатися тільки ринковими механізмами.

Так, 6 лютого цього року ми підвищили розмір облікової ставки до 19,5 відсотка річних. Відповідно змінилися ставки за активними та пасивними операціями Національного банку. Основ­ною причиною такого рішення стали високі інфляційні ризики.

Зростання цін упродовж останнього року зумовлено низкою чинників, серед яких: значна девальвація гривні, масштабні випла­ти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зростання адміні­стративно регульованих цін та ставок окремих податків.

Крім того, інфляційний тиск посилювала монетизація фіскального дефіциту та обсяги рефінансування банків. Проте їх вплив коригувався діями Національного банку з продажу депозит­них сертифікатів та підвищенням облікової ставки.

Шановні учасники парламентських слухань, колеги, існують побоювання, що підвищення ключової процентної ставки загаль­мує кредитування економіки. Мушу сказати, що, справді, з точки зору економічної теорії, таке може статися, але за умови незмін­ності решти чинників. Статистичні показники свідчать, що навіть за від’ємної реальної відсоткової ставки у минулому році обсяги кредитування продовжували зменшуватися — мінус 10 відсотків. Це дає нам підстави вважати, що останнє підвищення облікової ставки в умовах воєнного конфлікту не відіграватиме вирішальної ролі при ухваленні рішень про кредитування.

Сьогодні небажання банків кредитувати не пов’язане з  браком у них коштів. Можу вам сказати, що надмірна ліквідність банківського сектору дорівнює 30 мільярдам гривень. Кошти на кореспондентських рахунках банків у Національному банку сяга­ють 30 мільярдів, з них обов’язкові резерви — на рівні 25 мільяр­дів. Тобто 5 мільярдів гривень — це джерело, і 25 мільярдів гри­вень — депозитні сертифікати Національного банку. Насправді банки прагнуть уникнути значних фінансових ризиків через відсут­ність платоспроможних позичальників. Можна констатувати, що наразі економіка перебуває в режимі очікування.

Національний банк має намір у поточному році зламати сегментованість грошово-кредитного ринку. Брак довіри між банками заважає перерозподілу ліквідності і загрожує стабільності банківської системи…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Валеріє, я прошу вас все-таки підсуму­вати і вкластися в 1 хвилину. Ще 1 хвилина для завершення.

 

ГОНТАРЕВА В.О. Ой, то це лише третина мого виступу. Але я дуже рада, що сьогодні банківська спільнота з нами. Я вважаю, що сьогодні у нас відбудеться дуже професійна розмова. Ми не чекаємо на кризу, ми живемо в кризі вже більше року. Те, що за­раз коїться з нашою банківською системою, вам усім відомо. Відтак чекаємо на реальні пропозиції від банківської спільноти, що будемо робити, які будуть ваші рекомендації для Національного банку, для Верховної Ради і для уряду.

І наостанок хочу зауважити. Ми бачимо, що більш-менш вже очистили банківську систему. Ми розуміємо, що цей процес дуже тривалий, і ми будемо працювати…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже, пані Валеріє (Оплески).

Запрошую до співдоповіді голову Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Рибалку Сергія Вікторовича.

Хотіла би тільки зробити коротеньку ремарку, бо я щось останнім часом дуже часто стикаюся з таким цікавим скороченням “центробанк”. І в мене тоді виникає запитання: про яку банківську установу йдеться? Адже я знаю, що в Україні є регулятор, який називається Національний банк України. Для скорочення може використовуватися абревіатура НБУ. Тому я думаю, що в Україні щонайменше недоречно використовувати скорочення “центро­банк” (Оплески). Дякую вам щиро.

Прошу, Сергію.

 

РИБАЛКА С.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності (загально­державний багатомандатний виборчий округ, Радикальна партія Олега Ляшка). Шановні учасники парламентських слухань! Україна переживає найгіршу кризу в історії незалежності. І від нас із вами залежить, наскільки глибокою вона буде. Сумно, що за показни­ком ВВП на душу населення ми вже скотилися до рівня Монголії та Анголи. Анексія Криму і війна на Донбасі лише прискорила не­гативні процеси в економіці, закладені набагато раніше. Без війни такі наслідки настали б у 2016–2017 роках. Корупція надзвичайно гальмує наш розвиток.

Та ще до початку цієї кризи наші ключові експортери почали втрачати свої ринки. Лише в металургії обсяги експорту у 2007–2013 роках зменшилися на чверть, а ціни впали на 30 відсотків. Аналогічна картина в хімічній галузі та частково — у машинобуду­ванні. Ми не змогли використати фазу світового буму для модер­нізації старих локомотивів та створення нових.

Залишається сільське господарство — одна з небагатьох сфер, здатних забезпечити надходження валюти в Україну. Ця галузь чи не єдина за умов війни показала невелике зростання. Проте агропромисловий комплекс треба розглядати передовсім не як мету, а як засіб для акумулювання ресурсів для розвитку но­вих галузей із високою доданою вартістю. Ми не повинні зали­шити його без державної підтримки.

Російська економічна блокада та війна зменшили наш експорт до Росії майже на 30 відсотків, до Казахстану — більш як наполовину. Одностороннє скасування імпортного мита з боку ЄС не може компенсувати спад на цих напрямах. За таких умов без­робіття вже перевищило 9 відсотків.

Банківська система, яка відбиває становище реального сектору економіки, постраждала також від помилкових дій уряду та Національного банку. Ми спостерігали надмірне емісійне фі­нансування дефіциту державного бюджету, значне та непрозоре рефінансування банків, фактично фіксацію обмінного курсу та помилки в регулюванні. У результаті маємо надзвичайне знецінен­ня гривні, чорний ринок валюти, критичне зменшення резервів, паніку серед населення, припинення кредитування економіки.

Нині Україна переживає системну банківську кризу, вже другу за останніх шість років. Подолання подібних криз у багатьох країнах коштувало більше 20 відсотків обсягу ВВП, нам це кошту­ватиме значно більше, бо криза спричинена іншими, фундамен­тальними, факторами.

Базою кредитного буму 2005–2008 років стали зовнішні борги банків, які за три з половиною роки зросли в 16 разів. Через слабкість банківського нагляду за значною частиною валют­них кредитів під час кризи 2008–2009 років значно зросли неякісні активи. Не проводилися системні реформи, в тому числі і в бан­ківській сфері. Навіть після попередньої кризи регулювання та нагляд залишалися слабкими і вибірковими, не відбулося очищен­ня банківської системи та консолідації. Із 180 банків, станом на початок минулого року, значна кількість — маленькі, непрозорі “кишенькові” банки з неприпустимою практикою кредитування пов’язаних осіб.

Оскільки, станом на початок минулого року, більше третини всіх банків були валютними, нові хвилі девальвації гривні спричи­нили чергове погіршення якості їхніх кредитних портфелів. Еконо­мічний спад, анексія Криму та бойові дії на Донбасі збільшили рі­вень неякісних активів ще влітку минулого року майже на 25 від­сотків (за методологією МВФ), і він продовжує зростати.

Ганебна економічна політика попередніх років призвела до накопичення внутрішніх і зовнішніх дисбалансів. Ми маємо знач­ний показник дефіциту державного бюджету і рахунку поточних операцій та високий рівень зовнішнього боргу.

У результаті значного відпливу депозитів протягом 2014 року банківський сектор втратив третину ресурсів. Також банки потре­бують збільшення капіталу. Після проведення НБУ стрес-тестів 35 найбільших банків заявили про потребу у 66 мільярдів гривень.

Так що нам слід робити? У державному бюджеті замало ресурсів для підтримки банків, і міжнародний досвід передбачає залучення істотної зовнішньої допомоги. Однак лише зовнішні кредити нас не врятують. Потрібні послідовні та рішучі кроки для стабілізації економіки, реалізація структурних реформ.

Національний банк України має, по суті, два шляхи вирішен­ня проблем із простроченою заборгованістю позичальників банків.

Перший — покластися на менеджерів рекапіталізованого банку або нових власників банку для очищення балансу, тобто вжити відповідних заходів до підвищення збору коштів за про­строченими кредитами.

Другий — відокремити кредити, які вчасно обслуговуються, від безнадійних кредитів. Безнадійні кредити передати до держав­ного агентства з відновлення активів, яке буде спеціалізуватися на стягненні простроченої заборгованості з позичальників.

Є третій шлях — покласти всі втрати банків на державний бюджет. Але такий варіант неприпустимий, усі громадяни не мають платити за заможне життя власників банку.

Нам необхідні також системні заходи з реструктуризації проблемних кредитів.

Тестування. Наприкінці минулого року ми ухвалили Закон України “Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та ре­структуризації банків”, що передбачає обов’язкове діагностуван­ня  проблемних банківських установ. Але життя показує, що, коли проблеми видно неозброєним оком, діагностувати занадто пізно. Пропоную провести стрес-тести у всіх банках, без винятку, і за результатами зобов’язати їх підготувати план резервного фінан­сування, а вже після такої генеральної чистки проводити тотальні зовнішні обстеження раз на півроку.

Ліквідація “хворих” банків. Розуміємо, що врятувати всіх не вдасться. Втратою чотирьох десятків банківських установ криза не закінчилася. Але ми вимагаємо від регуляторів чітких і зрозумілих, публічних критеріїв, за якими надалі будуть визначатися неплато­спроможні банки. Це важливо не лише для банкірів, а й для користувачів банківських послуг.

Гарантії вкладів населення. Зростання кількості проблемних банків змушує нас вже сьогодні шукати додаткові кошти для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ми також зобов’язані кардинально підвищити якість його роботи з повернення коштів громадянам. Від цього залежить швидкість відновлення довіри до банківської системи.

Рефінансування. Запровадити чіткі та прозорі критерії виді­лення рефінансування та процедуру оперативного інформування громадськості.

Посилення відповідальності власників та менеджменту. Ми маємо не допускати в майбутньому видачі кредитів пов’язаним компаніям та виведення активів власниками у разі погіршення ситуації в банку. Загалом варто підтримати ініціативи, викладені в законопроекті “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов’язаних осіб” (№2085). Однак дуже важливо, аби цей механізм не використовувався для нахаб­ного перерозподілу власності.

Останнім часом кількома законами ми надали Національ­ному банку цілу низку додаткових повноважень, і тепер зобов’я­зані посилити контроль за діяльністю Національного банку з боку парламенту і всього суспільства. Аби насправді досягти фінансо­вої стабільності, потрібна постійна координація дій на рівні уряду, Національного банку і парламенту. Профільний комітет став май­данчиком для нової співпраці та закликає до неї в майбутньому.

Хочу підкреслити, що наша спільна головна мета — відно­вити економічне зростання. На жаль, досі обмаль кроків у цьому напрямі. Наприклад, слушною є ідея експертів щодо спеціальних сесій НБУ з викуплення валюти (виручки експортерів), що гаран­туватиме автоматичне повернення ПДВ. Таким чином можна бу­ло  б змінити спрямованість емісії з покриття дефіциту бюджету на пряму підтримку товаровиробників. Це сприятиме підвищенню зай­нятості та збільшенню податкових надходжень, не кажучи вже про зменшення корупції у сфері повернення ПДВ.

Фракція Радикальної партії вважає за необхідне створити цілу систему стимулів для експортерів — від страхування, пільго­вого кредитування до зменшення податку на прибуток у разі про­порційного зростання експортних доходів протягом року. Це не лише збільшить надходження валюти, а й позитивно вплине на торговий баланс і загальну економічну ситуацію.

Ми повинні збільшити державну підтримку малого та се­реднього бізнесу, який завжди допомагає країнам пережити кри­зи з найменшими соціальними втратами. Ми маємо відродити кредитування.

Міжнародні кредити не можна проїсти! Ми мусимо зупинити зростання боргів та прискорити реформи.

Ми зобов’язані досягти прогресу в подоланні корупції, особ­ливо в судовій системі. Надалі ми повинні поступово підвищувати довіру до нашої фінансової системи і розвивати її таким чином, щоб максимально залучити заощадження населення та перетво­рити їх на головний інвестиційний ресурс. Іноземні інвестиції — це добре, але вони не зроблять нашу країну заможною. Японія після повоєнної розрухи стала економічно потужною країною капіталі­стичного світу за рахунок внутрішніх ресурсів. Ми мусимо усвідо­мити: лише спільна відповідальність, помножена на щоденні спіль­ні зусилля, здатні привести до помітного поліпшення стану вітчиз­няної фінансової системи.

Шановні учасники парламентських слухань! Усі ваші пропо­зиції є для нас вкрай важливими. Будь ласка, передавайте свої напрацювання до Комітету з питань фінансової політики і банків­ської діяльності. Ми запрошуємо всіх до щоденної співпраці, зо­крема до участі у громадських дискусіях, які ми плануємо періо­дично проводити на базі нашого комітету.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже, пане Сергію, зокрема за дотри­мання регламенту.

Запрошую до співдоповіді заступника міністра фінансів України Лісовенка Віталія Васильовича. Прошу.

 

ЛІСОВЕНКО В.В., заступник міністра фінансів України. Доброго дня, шановні колеги, учасники парламентських слухань, ваше високоповажносте! Роль банків у стабілізації економіки надзвичайно важлива. І саме тому ми в уряді не відділяємо себе від проблем цього сектору, адже ми надзвичайно взаємопов’я­зані: кровоносні судини, які у нас є, повинні працювати саме за допомогою банківської системи.

Надзвичайно складна криза, що розпочалася минулого року і триває досі, призвела до того, що нам стало вкрай необхідно змінити підходи до діяльності банків та їх підтримки, а також дуже багато речей всередині нас, для того щоб по-іншому ставитися до  цього сектору. Саме тому ми запросили наших міжнародних партнерів (до речі, вони присутні в залі), які надзвичайно швидко допомогли нам у багатьох речах і продовжують допомагати.

У кризовий період дуже важливо, на наш погляд, і це оче­видно, створити в банківській системі якийсь острівець стабіль­ності, забезпечивши довіру в системі. Тому ми спільно з Націо­нальним банком та нашими зовнішніми партнерами в минулому році активно почали розробляти і впроваджувати нові механізми підтримки державою банківської системи, що передбачають під­тримку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і самих банків, які мають проблеми.

Використовуючи цей механізм, минулого року ми надали банківському сектору допомогу в розмірі 27 мільярдів гривень. І  завдяки народним депутатам, які прийняли Закон “Про Держав­ний бюджет України на 2015 рік”, такий механізм діятиме і цього року. Сума, передбачена в кошторисі цього року на підтримку бан­ківської системи, становить щонайменше 56 мільярдів гривень. Вона може збільшуватися, але ми сподіваємося, що залишиться на такому рівні. Тому від імені уряду хочу сказати, що ми готові підставити плече у будь-який момент, коли системі потрібен буде спокій і більша впевненість, які має забезпечити держава.

Цього року набрав чинності так званий антикризовий закон, проект якого ми розробляли спільно з Національним банком і з нашими колегами. Що він передбачає? Максимальне спрощен­ня процедур для банків, які потерпають від певних проблем, для того щоб вони могли швидко та ефективно рекапіталізуватися, реструктуризуватися.

Існують державні банки, які ви знаєте, їх декілька. І ми пра­цюємо над тим, щоб оптимізувати ці структури, зробити їх кіль­кість оптимальною і якість максимальною. Вже прийнято рішення про злиття банку “Київ” з “Укргазбанком”, для того щоб забезпе­чити краще управління цією частиною банківської сфери, а також права і вимоги вкладників, щоб ніхто не потерпав від проблем, як це було в банку “Київ”.

Які ми бачимо подальші кроки? Необхідно вдосконалювати правове поле. Над цим завданням працюють усі, як ви знаєте, міжнародні фінансові організації теж дуже опікуються цією темою. У нас надзвичайно великий сектор документів присвячений цій сфері. Держава, знову-таки, залишається поряд: якщо потрібна буде наша допомога — ми готові підставити плече.

Надалі потрібно залучати міжнародний досвід щодо анти­кризових заходів, тому що наша ситуація не є стандартною, і  позитивний досвід наших колег із різних країн та з міжнародних організацій допоможе нам знайти максимально позитивний рецепт подолання цих кризових явищ.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже, пане Віталію.

Розпочинаємо виступи учасників парламентських слухань.

Запрошую до слова Кубіва Степана Івановича, представника Президента України у Верховній Раді України, колишнього Голову Національного банку України, народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

 

КУБІВ С.І., член Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, партія “Блок Петра Порошен­ка”). Шановні колеги! Дорогі українці! Дорогі представники країн-інвесторів, які нам допомагають і розуміють! Сьогодні, дійсно, зібралися фінансова еліта України, радники, консультанти, які у  своїх виступах даватимуть конкретні пропозиції для розв’язання проблем, що стоять перед нашою державою.

Маючи 3 хвилини, хочу внести конкретну пропозицію, щоб матеріали “Банківська система 2015: виклики та перспективи”, підготовлені, і досить непогано, Національним банком України до сьогоднішніх парламентських слухань, були максимально розмі­щені на сайтах Національного банку, Міністерства фінансів, Комі­тету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банків­ської діяльності.

Всі пропозиції, які будуть внесені сьогодні, мають бути відо­бражені в Рекомендаціях парламентських слухань, і на базі цього документа має бути створений чіткий документ на виконання програми “Стратегія-2020”, який стане базою і для утворення Фінансового комітету у складі представників Національного банку, Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і тор­гівлі та відповідних парламентських комітетів.

Разом з тим ситуація, в якій сьогодні перебуває Україна, є результатом того, чого ніхто не міг очікувати. Якщо говорити про курс гривні до долара (1,8, 3,42, 5, 8, 10, 12 і вище) — це свідчен­ня розвитку держави і, відповідно, результат державного регулю­вання. Найкращими регуляторами курсу є, по-перше, відкриті, прозорі і зрозумілі ринки на базі законодавства і, по-друге, сам інструмент ринку. Тоді все буде абсолютно зрозуміло і прогно­зовано.

Ми говоримо про перспективу введення такого інструменту, як інфляційне таргетування, коли уряд, Верховна Рада, Президент спільно працюють на одну ціль, і коли громадянин України бачить відповідне коливання курсу протягом фінансового року і бюджету, який затверджується. Тим паче Рада і Правління Національного банку в даному аспекті за допомогою Світового банку, Європей­ського банку реконструкції та розвитку і Міжнародного валютного фонду запропонували чітку процедуру, проведені відповідні навчан­ня і створена певна структура за зразком Чехії, де впроваджений даний інструмент.

Проте ми повинні розуміти дуже важливу річ: банківська система — це не окрема сфера, це підсистема української економіки. Для того щоб реалізувати певні аспекти, ми повинні подолати корупцію. На жаль, до сьогодні нічого не змінилося на  низах. Ми повинні змінити законодавчу базу. Ми маємо дати відповідь, як були переведені в готівку і виведені за межі України 230 мільярдів доларів, як використовувався інструмент у 23 банках для виведення інвестиційних коштів. І тоді ми їх повернемо. Бо найголовніша проблема, і це завдання сьогоднішніх парламент­ських слухань, — стабілізація банківської системи України.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пане Степане.

Запрошую до слова Стельмаха Володимира Семеновича, колишнього Голову Національного банку України.

Звертаю увагу тих, хто виступатиме надалі: за 30 секунд до  завершення виступу лунає звуковий сигнал. Це означає, що мікрофон буде ввімкнений ще півхвилини. А секундомір є перед вами, на трибуні.

Це не стосується Володимира Семеновича, який був на цій трибуні не один раз і, я переконана, знає ці порядки. Прошу вас.

 

СТЕЛЬМАХ В.С., Голова Національного банку України у  2000–2002, 2004–2011 роках. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Я хотів би сказати про те (напевно, на цьому мій регламент і закінчиться), що таке банки і  що таке гроші. Це не мною визначено, є така органічна теорія походження держави, яка розглядає державу як людський орга­нізм. І там є такі слова: “Деньги — это кровь экономики, банки — сердце экономики. Как кровь благодаря сердцу попадает во все уголки человеческого организма, давая полезные вещества и здо­ровье, так и деньги благодаря банкам попадают во все уголки экономического процесса, принося с собой богатство и доста­ток”. Оце роль банків.

Тепер що стосується монетарної політики. Монетарну політику в державах реалізують дві інституції — уряд в особі Міністерства фінансів і центральний банк. У нас вони теж цю політику оцінюють, допомагають… Причому центральний банк, як записано в законі, допомагає уряду тільки тоді, коли це не зава­жає його діям з виконання основної функції, як сказала Валерія Олексіївна, — забезпечення стабільності національної валюти, тобто збереження її купівельної спроможності.

Безумовно, за ці хвилини не можна всього сказати, хочу лише зазначити, що якщо дивитися на велику інфляцію 2014 року, то вона, в кінцевому підсумку, була інфляцією пропозиції. Тобто у  нас пропозиція товару була зменшена. Крім того, ця товарна пропозиція дуже виросла в ціні, що спричинило інфляцію. Це, безумовно, стан економіки, стан платіжного балансу, дефіцит бю­джету і таке інше, але це все виразилося пропозиціями.

І тому я, розглядаючи цю проблему, та й зважаючи на виступ Валерії Олексіївни, хотів би сказати, що, на мою думку, ми робимо велику помилку, покладаючись на вирішення проблеми монетарним фактором та ще й жорсткою кредитною політикою.

Що означає облікова ставка 19,5 відсотка? Це означає, що  для кінцевого споживача вона буде на рівні 30–35 відсотків, тому що зростуть ризики, потім резерви, вартість обслуговуван­ня... Це доступний кредит? Абсолютно недоступний за нинішніх умов. Я не знаю, як не можна було переконати Міжнародний валютний фонд, коли класичні...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон, будь ласка.

 

СТЕЛЬМАХ В.С. ...приборкати інфляцію і таке інше. Що я маю на увазі? Буквально три головні постулати.

Я вважаю, що Національний банк повинен серйозно розкрі­постити свою монетарну політику. Надати рефінансування комер­ційним банкам хоча б у розмірі, що забрав відплив депозитів, а це понад 140 мільярдів. Національний банк, якщо дивитися з приро­сту (поточні, на два-три дні, чи овернайти), дав лише 36 мільярдів, а 100 мільярдів — це кредит, внутрішні ресурси.

Причому, я ще раз хочу наголосити, що це не вплине на інфляцію, тому що у 2014 році була зменшена грошова маса, істотно зменшена. У національній валюті монетизація валового внутрішнього продукту зменшилася більш як на 20 процентних пунктів. Отже, це 100 мільярдів.

Тепер другий резерв. Завдяки тому, що для Національного банку гривнева вартість міжнародних валютних резервів була дешевою, а він продавав за високим курсом, було вилучено 130 мільярдів. Ось вам 270 мільярдів.

Далі. За рахунок високих ставок і легкого вилучення з еконо­міки (знову-таки, через комерційні банки) грошей через вартість рефінансування було вилучено і передано Міністерству фінансів близько 23 мільярдів прибутку.

Хоча в законі записано, що Національний банк не має на меті одержання прибутку. Саме так повинна здійснюватися моне­тарна політика — щоб прибуток залишався в економіці. Тому що є два шляхи емісії — продуктивна, що здійснюється через комер­ційні банки, і непродуктивна, або споживацька, яка у нас відбува­ється, через Міністерство фінансів. Так ось Міністерство фінансів теж було підкріплено десь на 160 мільярдів.

І всі ці фактори змінили структуру монетарного входу в еко­номіку. У зв’язку з цим я не знаю, де у банків надлишкова ліквід­ність. Може, у п’яти-шести банків з іноземним капіталом є лік­відність, але інші живуть тільки на овернайтах.

Отже, я ще раз повертаюся до того, що ресурси є, і вони знаходяться у центральному банку. І ніякої інфляції не буде. Знає­те, у нас таке становище, що я ввів би військовий стан у боротьбі з процентними ставками. Це просто якийсь жах! (Оплески). Це призводить тільки до того, що у нас відбувається перекачка національного багатства. Нехай не ображаються, але це так, це реалії, я можу навести конкретні дані. Перекачка йде тільки в бан­ки з іноземним капіталом і далі на материнські компанії. Вони дають дешеві ресурси, тут на них отримують 20-30 відсотків дохо­ду, і все це виводиться за кордон.

Що стосується курсу, то Національний банк, я ще раз кажу,  не винен у цьому. Але що треба робити? У нас є близько 280 мільярдів гривень готівкою, яка знаходиться, скажемо так, “у   кишенях”. За різними експертними оцінками, у нас 100–120 мільярдів доларів “під матрацами”. Тоді запитання до Міні­стерства фінансів і до центрального банку: чому б не випустити сертифікати чи облігації, які могли б залучити цю так звану па­сивну готівку? Включаючи валютну складову, яка ще й фінансує тіньовий сектор економіки.

Ну а спекуляції… Якщо боротися із спекулянтами на рин­ку  тими самими методами, що й спекулянти, то їх ніколи не по­долаєш. Напевно, є інші питання, скажімо, технічного порядку. Врешті-решт, треба закрити так звані агентські обмінні пункти. А  тепер ще з’явилися обмінні пункти не тільки банківських, а й фі­нансових установ. Я можу зараз навести два-три приклади, поїде­мо й подивимося, вони не знають, хто і коли їм видав ліцензію на проведення обмінних операцій, але здійснюють такі операції. Так що є питання…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимире Семеновичу, я мушу все-таки…

 

СТЕЛЬМАХ В.С. Дякую, я передам пропозиції.

На завершення я хотів би сказати таке. Взятий центральним банком курс на високі ставки свідчить про те, що зрештою він спрямований на обмеження споживання. Але якраз підвищувати споживання треба на даному етапі. Обмеження споживання вже зробило Міністерство фінансів, подивіться: запроваджені податки на пенсії, на друге, третє, десяте, підвищено мито на імпорт… Споживання вже обмежене. Тому у центрального банку якраз від­криті руки… Я думаю, що треба переконати Міжнародний валют­ний фонд, щоб не класична формула була застосована, а щоб бу­ла врахована нинішня реальна ситуація, яка склалася в економіці України.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Семеновичу. Я переко­нана, що Комітет з питань фінансової політики і банківської діяль­ності використає всі рекомендації, які ви озвучили і які не змогли озвучити. Мені шкода, що в нас не було достатньо часу, щоб повністю заслухати.

Запрошую до слова Довбенка Михайла Володимировича, народного депутата України, першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

 

ДОВБЕНКО М.В., перший заступник голови Комітету Верхов­ної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяль­ності (одномандатний виборчий округ №84, Івано-Франківська область, партія “Блок Петра Порошенка”). Шановна пані Оксано, колеги, учасники парламентських слухань! Відразу зазначу, що не погоджуюся з формулюванням (і пропоную його виправити) в аб­заці другому проекту Рекомендацій парламентських слухань, що виключно негативні макроекономічні фактори стали основним чинником критичного погіршення показників банківської системи. Погодьтеся, що посилення нинішньої кризи відбулося і через ряд суб’єктивних чинників.

Водночас оперативна реакція на критичні кризові ситуації у фінансово-кредитній системі потребують все-таки концентрації на конструктивній частині нашої розмови, тому зупинюся на трьох питаннях.

Перше — проблема втечі коштів з банківської системи. За минулий рік більше 130 мільярдів гривень виведено через депо­зити. Впродовж січня — лютого ця тенденція продовжується, суми теж немалі. Думаю, щоб якось зупинити цей процес, треба вико­ристовувати не тільки заборонні заходи, цього замало. І Кабінет Міністрів мав би виявити активність, адже будь-який іноземець спочатку дивиться, куди вкладає кошти внутрішній інвестор. Не­має ініціатив від Національного банку, який нібито і щиро пережи­ває за те, щоб зменшити кількість готівки за межами банків, але хочу сказати, що людям фізично нікуди діти ці гроші, тому зростає кількість “під матрацами”, про що казав Володимир Семенович.

Чому б не запропонувати громадянам, наприклад, стати учасниками державних інвестиційних програм щодо будівництва соціального житла для кримських чи донецьких переселенців або інвестиційного проекту забезпечення енергонезалежності країни від північно-східного агресора. Ми мали б зменшувати споживан­ня російського газу, і це можна було б робити за рахунок запро­вадження енергоефективних технологій. Як цього домогтися? Думаю, що ми могли б реалізувати, наприклад, інвестиційну про­граму на основі ПрАТ “УкрЕСКО” (це державна енергосервісна компанія, спільний проект Кабінету Міністрів і Європейського бан­ку реконструкції та розвитку) через випуск забезпечених обліга­цій. Варіанти можуть бути різні: застава активів, страхування ри­зику неповернення державних гарантій тощо. Думаю, що такі програми варті уваги, і Кабінету Міністрів треба над ними працювати.

Друге питання — проблема розчищення балансів банків від поганих активів. Декілька років тому у нас була запропонована організація роботи санаційного банку, планувалося це на основі “Родовід банку”, є спільна постанова Кабінету Міністрів і Націо­нального банку. Я переконаний, що і наш комітет разом…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 10 секунд, завершуйте.

 

ДОВБЕНКО М.В. …активізували цю роботу і, враховуючи, що тенденція дуже погана, можливо, через цей інструмент ми могли б дещо вплинути на подолання цієї негативної тенденції.

І останнє, про що хочу сказати, — організація роботи…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон.

 

ДОВБЕНКО М.В. …Ми змогли б спільними діями всіх, хто причетний і хто хоче допомагати в нашій ситуації, зробити конкретний крок для виправлення ситуації.

Спасибі (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Лютого Ігоря Олексійовича, члена Ради Національного банку України, доктора економічних наук, професо­ра, проректора з науково-педагогічної роботи Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка. Прошу дотримува­тися регламенту.

 

ЛЮТИЙ І.О., член Ради Національного банку України. Шановна пані головуюча! Шановні колеги! Проблема, яка сьогодні розглядається у стінах Верховної Ради, — це проблема всього на­шого суспільства. Проте я хотів би привернути вашу увагу до кількох суто методологічних суперечностей, які визначають наші парламентські слухання.

Сьогодні з цієї трибуни дуже багато говорилося, що основні проблеми банківської системи — це проблема макрофінансової нестабільності, проблема економічної кризи, війна, що відбуваєть­ся на території України, залежність від Міжнародного валютного фонду та інші. Я думаю, нам необхідно усвідомити, що макрофі­нансова нестабільність, економічна криза породжуються кризою в банківському секторі.

За часи незалежності банківський сектор періодично був найбільш успішним, найбільш стабільним, найбільш прибутковою сферою підприємницької діяльності, це всі можуть підтвердити. Всі намагалися потрапити в банківську систему: там були найбіль­ші прибутки, найбільша стабільність і найбільший порядок у певні часи, в часи між кризами.

Коли у нас загострювалася криза в банківській системі? Коли банки намагалися отримати надприбутки. І до чого призвела ця гонитва за надприбутками? До кризових явищ в одному банку, які автоматично, за принципом доміно, поширилися і переросли в загальну кризу.

Яка, на мою думку, головна проблема на сьогодні? Відновлення довіри громадян — суб’єктів грошово-кредитного ринку до банківської системи. Насамперед треба визнати пріори­тетність права власності власника грошових ресурсів в Україні як  власника депозиту, як власника кредитних ресурсів, які він отримав, щоб це право власника-громадянина розглядалося як пріоритетне не з позицій інтересів банку. Чому? Тому що коли виникає криза в тому чи іншому банку, ми банку допомагаємо через Національний банк, через інший інструментарій. А хто допомагає громадянину?

І оці мітинги, які відбуваються, про що вони свідчать? Що насамперед (я підтримую всі пропозиції, які надав Володимир Семенович) треба визначити пріоритети і стратегію грошово-кредитної політики Національного банку, довести її до громадян, щоб людям було зрозуміло. На сьогодні немає такої грошово-кредитної політики. За минулий рік грошово-кредитну політику…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 10 секунд завершити.

 

ЛЮТИЙ І.О. …Тому насамперед розробити грошово-кредит­ну політику і зробити прихильниками цієї політики і банки, і гро­мадян України. І, відповідно, розробити правовий інструментарій цієї грошово-кредитної політики (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ігорю Олексійовичу, дуже вам дякую.

Запрошую до слова Дзензерського Дениса Вікторовича, народного депутата України, заступника голови Комітету Верхов­ної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяль­ності. Немає?

Тоді запрошую до слова Лаврика Олега Васильо­вича,  народного депутата України, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

 

ЛАВРИК О.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія “Об’єднання “Самопоміч”). Дякую, пані заступнику Голови Верховної Ради України! Доброго дня, друзі! Негативні макроеко­номічні показники, які існують нині в державі, дійсно впливають на стан банківської системи. Але вони не є єдиними. І я звернув би увагу на комплекс заходів, пов’язаних з корупцією в судовій си­стемі, з відсутністю прозорої системи звітності, з фіктивним наглядом державного регулятора.

У нас зменшився ринок міжбанківського кредитування, за останніх сім років він скоротився більш як у 10 разів. На сьогодні заборгованість українських банків перед материнськими структу­рами — іноземними банками вже перевищує 20 мільярдів доларів. Звідси маємо інфляційну накрутку курсу: банки викуповують валю­ту, щоб віддати своїм материнським структурам.

Однак головне не в цьому. Поки ми не зрозуміємо, що наш внутрішній інвестор є основним інвестором і в політичному, і в економічному сенсі (не Світовий банк, не МВФ), нам буде дуже важко стабілізувати банківську систему. Тому головне завдання —відновлення довіри населення і бізнесу до національної валюти і банківської системи. Це дасть змогу зупинити відплив депозитів, що безпосередньо впливає на банкрутство банків. Це дасть мож­ливість зупинити інфляційну спіраль, у якій ми перебуваємо, змен­шити ажіотаж і попит населення на вільно конвертовану валюту.

Щоб відновити довіру населення до банківської системи, потрібно:

–  збільшити відшкодування для вкладників проблемних банків хоча б удвічі;

–  вжити заходів до вдосконалення системи страхування вкладників;

–  підвищити вимоги до власників банків щодо капіталізації банківських установ. Чи, може, ми не знаємо, які банки не ви­конують умов ліквідності? Та знаємо. Але на сьогодні працює схема, коли власникам банку вигідно закредитувати власні ком­панії і повісити свої банки на Фонд гарантування вкладів, яка призвела до того, що 33 банки вже на межі ліквідації;

–  впровадити єдиний реєстр позичальників — юридичних осіб;

–  посилити кримінальну відповідальність менеджменту бан­ків за недостовірну інформацію і звітність;

–  посилити відповідальність власників банків і керівництва банків, у тому числі встановити відповідальність перед креди­торами…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 10 секунд для завершення.

 

ЛАВРИК О.В. Дякую. Давайте затягувати паски в держав­ному секторі використання коштів, а не затягувати зашморг на шиї населення. Ці заходи можуть бути досягнуті…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, ще 10 секунд, і завершуйте. Будь ласка.

 

ЛАВРИК О.В. …економіки в цілому, а не тільки в банківській системі.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Лавренчука Володимира Миколайовича, голову правління Публічного акціонерного товариства “Райффай­зен Банк Аваль”.

 

ЛАВРЕНЧУК В.М., голова правління ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”. Шановні учасники парламентських слухань! Шановна головуюча! У мене 3 хвилини, і я першим виступаю від комерцій­них банкірів. У мене є одна теза, але навряд чи зможу уникнути двох-трьох загальних коментарів, тому що це більше якийсь технічний коментар, а не оцінка, на яку така аудиторія заслуговує.

Почну з того, що ви, пані головуюча, сказали, що темою наших парламентських слухань є відновлення довіри суспільства до банків. Про це говорив кожний другий промовець, вибачте, я теж про це скажу. Так, від недовіри між банками і суспільством не виграє ніхто. Були названі збитки банків, які я можу підтвер­дити. І це не остаточні збитки — 64 мільярди, це тільки ті 35 бан­ків, які сьогодні не мають капіталу на цю суму, а треба більше. Тобто в цьому залі немає переможців, і без спільних узгоджених дій нам із цієї біди не вийти.

Є декілька шляхів, як відновити довіру, про це вже сьогодні говорили.

Перший — вклади. Обмеження, які встановили банки, не посилять довіру. Їх треба знімати. Коли і як? Треба домовитися з населенням і банками, щоб люди хотіли не тільки забирати вкла­ди із банків, а й почали нести гроші в банки, знаючи, що ці об­меження мають короткостроковий характер, і їх треба знімати.

Валютні кредити. Ми не можемо обійти це питання. Без врегулювання кредитів валютних позичальників ми не зможемо відновити довіру. Я знаю, що це дуже важко для банків, і можу навести як приклад наш банк. Дві третини позичальників уже погасили свої кредити, але одна третина (а це 18 тисяч позичаль­ників) не врегулювали це питання. Це психологічний тиск на них, і це великі збитки для банків.

Отже, кажу, щоб мене почули: банки свідомі того, що без загальних втрат це питання не врегулювати. Ми зараз активно переводимо валютні кредити у гривню за пільговим курсом. 70 відсотків позичальників, які обслуговують борг у нашому банку, погодилися на наші умови, які хоч і пільгові, але все одно складні. Але поки що кращого рішення немає, і я вдячний тим позичаль­никам, які погодилися. Тобто ми можемо домовлятися, банки підтримують ініціативу меморандуму, з тим щоб така практика була краще уніфікована. І ми свідомі того, що без спільних сигна­лів до відновлення довіри не переможе ніхто.

Завершуючи свій виступ саме тематикою валютних пози­чальників, ми віримо, що найближчим часом завдяки заходам, які заплановані у межах банківської асоціації, Національного банку і  комерційних банків, ми маємо знайти шлях врегулювання валют­них заборгованостей.

Податки — це важливо. У мене є пропозиція в письмовій формі…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 10 секунд.

 

ЛАВРЕНЧУК В.М. …з тим щоб полегшити тягар, тому що податок на прощення боргу тим позичальникам, які вже й так страждають, — це, я думаю, не об’єктивно, неправильно. Пропо­зиції в письмовій формі я передам.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже вам дякую.

Запрошую до слова Оленчика Андрія Ярославовича, заступ­ника директора-розпорядника виконавчої дирекції Фонду гаранту­вання вкладів фізичних осіб.

 

ОЛЕНЧИК А.Я., заступник директора-розпорядника виконав­чої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Шановна головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Після вересня 2012 року, у межах нового мандата з виведення неплато­спроможних банків з ринку, ми отримали 41 банк, з них 28 банків уже знаходяться на стадії ліквідації, а 13 — на стадії тимчасо­вої  адміністрації. При цьому два банки ми отримали наприкінці 2012 року, і виплати їхнім вкладникам на сьогодні перевищують 95 відсотків загальної суми відшкодування, решту 39 банків нам було передано протягом 2014–2015 років. Загальна сума зобов’я­зань цих 39 банків перед вкладниками — фізичними особами в ме­жах гарантованої суми становить 36,2 мільярда гривень, з яких 16,7 мільярда гривень вже виплачено вкладникам, решту станов­лять ще не виплачені зобов’язання перед вкладниками переваж­но  тих банків, які перебувають на стадії тимчасової адміністрації і щодо яких ще здійснюються спроби знайти інвесторів.

Громадськість часто порушує питання: чи вистачить коштів для виконання всіх зобов’язань, взятих на себе державою в межах системи гарантування вкладів? Наша відповідь однозначна і чітка: безумовно, так. Станом на сьогодні, портфель фонду містить на  15,8 мільярда гривень ОВДП, а також ліквідний резерв на рахунках в НБУ в розмірі майже 1,3 мільярда гривень. Крім того, Законом України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” передбачено фінансування фонду шляхом надання кредиту у ви­гляді ОВДП на рівні 20 мільярдів гривень.

Таким чином, наші вкладники можуть бути впевнені: виплати в межах гарантованої суми відшкодування в усіх неплатоспромож­них банках будуть забезпечені за будь-яких умов у спосіб, визна­чений законом. Це спільне завдання фонду, Національного банку та Міністерства фінансів, і ми недопустимо інших негативних сце­наріїв розвитку подій. Це не питання для обговорення чи диску­сій — це константа.

Водночас є інше актуальне питання: на що реально мо­жуть   розраховувати вкладники “200 плюс” та юридичні особи? Відповідь полягає у розмірі ліквідаційної маси неплатоспроможних банків, за рахунок якої, власне, і погашатимуться кредиторські вимоги, або, іншими словами, в якості активів, які ми отримуємо в таких банках на момент їх передачі фонду. Озвучу лише дві циф­ри: загальна оціночна вартість активів 27 банків, що ліквідуються, перевищує 15,2 мільярда гривень, при цьому балансова вартість активів цих банків (без урахування резервів) становить 83,4 мільярда. Співвідношення — 18,3 відсотка.

Безумовно, ми зробимо все від нас залежне, щоб побуду­вати ефективну та прозору модель і грамотно, максимально ефек­тивно розпорядитися цими активами. Проте в цілому видається не дуже логічним і справедливим те, що всі проблеми з фінансо­вим забезпеченням виведення збанкрутілих банків з ринку лягають лише...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати час завершити. Мені здається, це дуже важлива інформація, особливо для громадськості. Тому прошу дослухати цю інформацію до кінця.

 

ОЛЕНЧИК А.Я. Як я сказав, видається не дуже логічним і справедливим те, що всі проблеми з фінансовим забезпеченням виведення збанкрутілих банків з ринку лягають лише на плечі здорової частини банківської системи та простих платників подат­ків. Так реально і виходить — за рахунок регулярних зборів чи спецзборів з банків або за рахунок запозичень, які ми отримуємо через Національний банк чи напряму з бюджету (немає значення, все одно це бюджет, бюджетні зобов’язання).

Про що йде мова? Власне, йдеться про власників і топ-менеджерів неплатоспроможних банків. Знову декілька цифр: на сьогодні загальна сума претензій у рамках 437 заяв, поданих фон­дом до правоохоронних органів, становить 58,4 мільярда гривень. Саме на таку суму, за підрахунками фонду, завдано збитків не­платоспроможним банкам переважно внаслідок протиправних дій їхніх власників та посадових осіб. Наразі за відповідними статтями Кримінального кодексу України вже відкрито 239 кримінальних проваджень на загальну суму 42,6 мільярда гривень. Але питання не в тому, щоб притягти людей до кримінальної відповідальності, для цього є інші органи, наше завдання — щоб власники і топ-менеджери, які своїми злочинними чи якимись іншими діями або бездіяльністю призвели до такого становища, разом із платника­ми податків і рештою банківської системи заплатили за наслідки свого управління.

І ми звертаємося до правоохоронних органів. Відкриваються провадження, ви чуєте цифри, вони вражають, зокрема на тлі оціночної вартості активів, які ми реально отримали в цих банках. Але, безумовно, цього мало. У цій сфері необхідна якісно інша законодавча база, і ми дуже сподіваємося, що значним кроком уперед стане президентський законопроект №2085, внесений на розгляд парламенту 10 лютого.

Критично важливо також, щоб існувала тісна і реальна спів­праця з цих питань між фондом, НБУ, правоохоронною та судовою системами і обов’язково громадськістю. Саме до цього ми всі маємо прагнути. І від імені фонду хочу вас запевнити, що ми зробимо все можливе в цьому контексті.

І один коментар щодо пропозиції про збільшення суми відшкодування, зараз ця тема жваво обговорюється в засобах масової інформації. Шановні друзі! Шановні колеги! Я не радив би на цьому так явно спекулювати, бо це не буде вирішенням проб­леми. Сума граничного відшкодування на сьогодні, ви знаєте, ста­новить 200 тисяч. Щодо того, чи варто зараз порушувати питання про збільшення цієї суми, я вам скажу таке. Завдання Фонду га­рантування вкладів як страховика депозитів — це насамперед захист соціально незахищених верств населення шляхом захисту вкладів і відшкодування вкладів у разі, якщо банк визнається не­платоспроможним. На даний час частка вкладників, вклади яких перевищують 10 гривень (це сума, нижче якої немає гарантій), але при цьому не перевищують 200 тисяч гривень, становить 98,8 відсотка. Іншими словами, вклади 98,8 відсотка вкладників (щоб ви орієнтувалися, це приблизно 22 мільйони 880 тисяч осіб), підпадають під гарантії фонду в повному обсязі. Щоб захистити решту, оцих 1,2 відсотка, — це важливе завдання, але навряд чи воно може бути вирішено шляхом прямих гарантій за рахунок Фонду гарантування вкладів.

І остання репліка. Нам часто закидають, що ми орієнтуємося на зовнішні запозичення, мається на увазі, за рахунок бюджету, хоча, повірте мені, це міжнародна практика, це цілком відповідає міжнародним стандартам. Якщо у нас згідно із законом коефіці­єнт  фінансової стійкості, якому має відповідати фонд, становить 2,5 відсотка, то відповідно до Директиви ЄС від 16 квітня 2014 ро­ку цей показник 0,8 відсотка. У нас — втричі більше. Однак не в цьому справа. Справа, знову-таки, в тому, про що ми говори­ли, — якість активів, власники істотної участі та їхня майнова відповідальність.

І ще одне джерело, яке існує, — регулярні збори та спец­збори з банків. Скажу вам, не вдаючись у цифри, що ми вивчаємо можливість підвищити розмір регулярних зборів і застосувати в разовому порядку механізм стягнення спеціального збору з бан­ків. Але зрозумійте таке. За нашими попередніми розрахунками, якщо ми зробимо це, щоб отримати якийсь істотний фінансовий ефект для фонду, щоб вирішити якісь питання, з точки зору фі­нансової стійкості, кількість банків, що стануть збитковими, зросте в рази — приблизно у 2,5–3 рази. Причому близько 20 банків впри­тул наблизяться до категорії проблемних чи навіть неплатоспро­можних. Тому ми досить серйозно аналізуємо цю можливість, але ставимося до неї виважено і обережно, щоб не посилювати ефект доміно в банківській системі і не множити потенційну кількість неплатоспроможних банків. Це не розв’язання проблеми.

Хочу запевнити вас, що ми вистоїмо і переживемо цей рік, банківська система очиститься, і наші люди отримають майбутнє, на яке вони заслуговують.

Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Андрію.

Запрошую до слова Ніка Тессеймана, Керуючого директора Департаменту фінансових установ Європейського банку рекон­струкції та розвитку. Виступ буде англійською мовою, тому прошу тих, хто не володіє англійською, скористатися навушниками, я сподіваюся, переклад забезпечується.

 

Тессейман  НІКОЛАС, Керуючий директор Департаменту фінансових установ ЄБРР. Дякую. Доброго дня, пані та панове! Три хвилини — три думки.

Реструктуризація банківського сектору України — величезне і дороге завдання. Треба було б починати набагато раніше. Але сьогодні Україна має унікальну можливість створити сучасну бан­ківську систему, яка буде управлятися та регулюватися відповідно до сучасних стандартів. І наявність такої банківської системи є ключовою запорукою економічного відродження.

Як профінансувати те, що необхідно зробити? Відновлення банківської системи вимагає значного обсягу бюджетних коштів для рекапіталізації, для виплати депозитів. Необхідно також вне­сти зміни до законодавства і забезпечити фінансування Фонду га­рантування вкладів фізичних осіб. Приватні інвестиції, у тому числі інвестиції ЄБРР, можуть зменшити цей тягар. Однак для того, щоб отримати ці інвестиції, необхідно покращити інвестиційний клімат, забезпечити стабільність середовища, забезпечити передбачува­ність регулювання і забезпечити захист прав інвесторів. Це вимо­ги будь-яких інвесторів в українські банки — і іноземних, і місцевих.

ЄБРР вітає позитивну і продуктивну діяльність НБУ з підви­щення стандартів пруденційного нагляду, підвищення прозорості. Проте ще багато належить зробити. Якщо говорити лише про дві головні речі, якщо вам справді необхідна нормально функціонуюча банківська система в Україні, — це розкриття інформації про кінцевих власників банків і припинення транзакцій з пов’язаними особами. Тобто банки мають дійсно стати банками. І гроші, які витрачаються на реструктуризацію банківської системи, повинні супроводжуватися змінами в управлінні, інакше ці зміни не будуть довгостроковими.

І, нарешті, я хотів би попросити вас врахувати рекоменда­ції  міжнародних фінансових організацій, міжнародної банківської спільноти щодо прийняття зважених законодавчих рішень на бага­то років наперед. Дійсно, необхідно буде приймати важкі рішення, і для цього необхідні співпраця і координація дій парламенту, На­ціонального банку і банківського сектору. І коли перед нами по­стає один із цих викликів, одне з таких рішень, ми маємо нагадати собі, що для банківської системи, як вже було сказано одним із  доповідачів, довіра є одним з найголовніших чинників. І ЄБРР, й  інші організації готові брати участь у створенні такого фунда­менту, готові до підтримки розвитку банківської системи в Україні.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до слова Ляшка Олега Валерійо­вича, народного депутата України, голову фракції Радикальної партії (Оплески).

 

ЛЯШКО О.В., член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (загальнодержавний багатомандат­ний виборчий округ, Радикальна партія Олега Ляшка). Шановні громадяни України! Шановні учасники парламентських слухань! Буквально вчора на засіданні Національної ради реформ Прези­дент України Петро Порошенко вимагав від мене вибачитися пе­ред Головою Національного банку України Валерією Гонтаревою. Я, щоправда, не розумію, за що маю вибачатися, адже єдина моя дія, яку я вчинив тут, у парламенті, — це те, що упродовж багатьох місяців вимагаю відставки Голови Національ­ного банку.

І коли я чую, як представник ЄБРР хвалить Валерію Гонтареву… Ви поживіть на зарплату і на пенсію, на яку живуть українські громадяни! Пан Стельмах розповідає, що 120 мільярдів доларів у нас під матрацами. Це у вас під матрацами ті мільярди доларів, а мільйони українських громадян не мають і тисячі гри­вень під матрацом, бо ви їх вимили звідти своєю політикою.

Я стверджую, що грошово-кредитна політика, яку здійснює Національний банк України, завдає шкоди національній економіці. Ви винні в тому, що у нас на сьогодні спад промислового вироб­ництва, бо ви підвищили ставку рефінансування до 19,5 відсотка, позбавивши банки і, відповідно, економіку ресурсів. Якщо гроші — це кров економіки, то ви сьогодні поводитеся, як вампіри. Ви п’є­те цю кров з української економіки, ви позбавляєте малий і се­редній бізнес можливості отримати дешеві кредитні ресурси, для того щоб розвивати економіку, створювати нові робочі місця.

Сьогодні, коли у нас економічний спад на 20 відсотків, економіка зазнає втрат внаслідок війни, коли втрачено зовнішні ринки, насамперед російський, завдання Національного банку — стимулювати розвиток національної економіки, а не вилучати з неї кошти. Бо ви вбиваєте економіку своєю політикою.

Упродовж багатьох місяців я казав і ще раз звертаюся до Президента України Петра Порошенка з вимогою негайно вне­сти до Верховної Ради подання про звільнення пані Гонтаревої з посади Голови Національного банку України. І коли ми говоримо про відновлення довіри до банківської системи, то першим кро­ком має стати звільнення цієї особи, бо вона своєю діяльністю дискредитує всю банківську систему.

Чомусь забули про валютних позичальників. Думаєте, це не  ваша проблема? Люди не в змозі сплачувати кредити по 25–30 гривень за долар! Чомусь забули про вкладників Ощадбанку. Людина помирає, а її заощадження не можна отримати. Я вва­жаю, що ми маємо вирішувати цю проблему, хоча б спадкоємцям повернути ці гроші.

До речі, плаваючий валютний курс, який ви запровадили, також вбиває економіку. Це ваша катастрофічна помилка, бо в нашій країні він не працює. Ви вбиваєте…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте думку, 10 секунд.

 

ЛЯШКО О.В. Ви вбиваєте можливість української економіки в умовах війни втриматися на плаву, вбиваєте навіть спроби її розвитку. Сьогодні скорочуються сотні тисяч робочих місць саме через вас!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олеже Валерійовичу, дякую вам.

 

ЛЯШКО О.В. Коли на рефінансування виділяються сотні мільярдів, це теж винна війна? Не списуйте на війну свою не­здатність навести порядок у банківській системі!

Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олеже Валерійовичу! Олеже Валерійовичу, не треба! Олеже Валерійовичу, дякую (Шум у залі).

Запрошую до слова Ковальчука Андрій Трохимовича, пер­шого заступника голови Державної служби фінансового моніто­рингу.

 

КОВАЛЬЧУК А.Т., перший заступник голови Державної служби фінансового моніторингу України. Шановна головуюча! Шановні учасники зібрання! Дозвольте максимально стисло про­аналізувати проблему, яка сьогодні віддзеркалює досить болісну ситуацію в фінансовій системі України. Деформовані тіньовими та корупційними схемами фінансові відносини — серйозна проблема нашого сьогодення. Системно та ефективно застосовувати інсти­туціональні і міждержавні механізми протидії тінізації фінансового капіталу — це одна з основних вимог групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів FATF. Це одна з найбільш авторитетних міжнародних організацій, яка координує протидію відмиванню брудних коштів на світових теренах.

Щоб відчути, наскільки це важливо, наведу такі дані. Так, на сьогодні у світі загалом тіньові операції фінансово-банківських організацій обчислюються щонайменше у 67 трильйонів доларів США. Це майже 86 відсотків обсягу світового ВВП.

Тому Державна служба фінансового моніторингу України є важливим регуляторним і контрольно-наглядовим інститутом, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії відми­ванню доходів, одержаних злочинним шляхом. Такий статус зако­нодавчо закріплений у нещодавно прийнятому Верховною Радою законі.

Законодавець чітко визначив суб’єктів первинного фінансо­вого моніторингу і суб’єктів державного фінансового моніторингу. Відзначу, що від суб’єктів первинного фінансового моніторингу до нашої інформаційної бази щоденно надходить 3–4 тисячі повідом­лень про фінансові операції, які можуть бути пов’язані з відмиван­ням доходів, одержаних злочинним шляхом, або з фінансуванням тероризму. Причому майже 97 відсотків такої інформації ми отри­муємо від банківських установ, тобто зі сфери, де відбувається грошовий обіг. За результатами вжитих заходів, починаючи з бе­резня 2014 року, загальна сума виявлених і заблокованих Держ­фінмоніторингом коштів становить майже 1,5 мільярда доларів США.

Держфінмоніторинг як підрозділ фінансової розвідки системно відслідковує рух підозрілих фінансових транзакцій. Так, у 2014 році підготовлено та направлено до правоохоронних орга­нів 774 узагальнені та додаткових узагальнені матеріали.

Водночас завданням Держфінмоніторингу є непряме втру­чання в діяльність фінансового сектору. Фінансова розвідка бо­реться за те, щоб фінансово-економічні відносини поступово, але невідворотно наближалися до тих засад, на яких працює весь цивілізований світ. Узагальнено: це коли гроші можна заробити, а  вкрасти неможливо, бо той, хто в будь-який спосіб зумів обійти цей принцип, не зможе спрямувати нелегальні доходи в легаль­ний обіг. Зазначу, що в найбільш розвинених країнах ступінь реа­лізації цього прагнення досить високий.

І на завершення. На моє глибоке переконання, для вирішен­ня проблеми, яку ми сьогодні обговорюємо, у тому числі для відновлення довіри, про що згадували у своїх виступах і профе­сор  Лютий, й інші промовці, невідкладно потрібно внести зміни до Закону “Про Національний банк України” у частині приведення публічно-правового статусу Національного банку у відповідність з  практикою саме тих країн, яким вдалося уникнути системної кризи 2008 року. Без цього неможливо оздоровити не лише гро­шово-кредитну політику, а й загалом фінансову систему України.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Полякова Максима Анатолійовича, народного депутата України, секретаря Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

 

ПОЛЯКОВ М.А., секретар Комітету Верховної Ради України з  питань фінансової політики і банківської діяльності (загально­державний багатомандатний виборчий округ, політична партія “Народний фронт”). Всім доброго дня! При обговоренні стану банківської системи України слід звернути увагу на кредитну кооперацію як альтернативу споживчого кредитування, яка може стати ефективним механізмом фінансової кредитної підтримки малого бізнесу і виробників сільськогосподарської продукції. Вра­ховуючи нинішній курс, 19,5 гривні за 1 долар, саме кредитна ко­операція може допомогти нашому бізнесу.

Безумовно, комерційні банки відіграють вирішальну роль у кредитуванні виробництва. Але малі і тим паче мікропідпри­ємства не мають можливості використовувати традиційну схему банківського кредитування через типові проблеми з відсутністю майнової застави. Вони або занадто малі, щоб їх було вигідно кредитувати, або щойно створені та не мають кредитної історії. Тому зрозуміло, що великого бажання надавати мікрокредити банки не мають.

Однак кредитні союзи стикаються з системними пробле­мами, що накопичилися протягом останнього десятиліття та по­требують негайного вирішення, а саме: проблема підтримки адекватного рівня ліквідності; проблема належного корпоратив­ного управління; проблема достатньої капіталізації та платоспро­можності; захист прав членів кредитних спілок. При цьому клю­човою проблемою є відсутність механізму гарантування внесків фізичних осіб на депозитні рахунки кредитних спілок: більше 30 тисяч потерпілих на 1 мільярд 400 мільйонів гривень.

Тому Верховній Раді пропонується такий шлях вирішення проблеми:

1) створення механізму гарантування внесків фізичних осіб на депозитні рахунки;

2) створення корпоративного банку та механізму рефінансу­вання кредитних спілок — учасників цього банку;

3) акумулювання загальних коштів кредитних спілок — учас­ників корпоративного банку з метою підтримки їх ліквідності та інвестування вільних коштів кредитних спілок;

4) створення доступних умов для кредитування фермерських господарств, малих та середніх сільськогосподарських товаро­виробників, у тому числі через інструменти корпоративного банку.

Висновок такий: сектор небанківських фінансових послуг в Україні ще недостатньо розвинений, хоча має величезний потен­ціал, який можна реалізувати.

Окремо хочу висловитися щодо критичної ситуації, яка у нас склалася з Національним банком. На жаль, уже втекла головна людина, яка сьогодні знищує банківську систему, Гонтарева та її заступник вже залишили парламентські слухання. Я хочу зверну­тися до Голови Служби безпеки України Наливайченка. Я і декіль­ка народних депутатів, у тому числі з “Блоку Петра Порошенка”, зверталися з вимогою про відкриття кримінального провадження щодо Голови Національного банку України, дії якої ми вимагаємо розслідувати за трьома кримінальними справами, у тому числі за державну зраду. Щоб пані Гонтарева зараз не вантажила літаки для вивезення грошей, її потрібно відсторонити від керівництва Національним банком. Тому що крім проблем макроекономічних, є ще й особисті, які відбуваються під її керівництвом.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Хромаєва Тимура Заурбековича, голову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

 

ХРОМАЄВ Т.З., голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Добрий день, пані головуюча, шановні ко­леги! Я хотів би трохи до конструктиву, тому що тут емоції зашка­люють. Я тут вперше, але це дуже цікаво.

На мою думку, ми маємо кризу довіри один до одного. Це  не питання певних чоловіка чи жінки, це питання кредитора, боржника, інвестора, емітента. Ми зараз опинилися в ситуації, коли фондовий ринок є дзеркалом того, що у нас відбувається. Це повне знецінення основних цінностей, цінні папери у нас зне­цінені, як і взагалі все.

Тому Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку упродовж останніх двох тижнів працює над програмою, яку  ми будемо активно втілювати протягом наступних місяців. Що пропонується?

Перше — перебудова і розбудова інфраструктури (депози­тарні, клірингові та розрахункові центри).

Друге — корпоративне управління, забезпечення прозорості функціонування компаній. Інформація та забезпечення всіх компа­ній, які працюють на ринку, повинні відповідати нормам, які нада­дуть можливість всім сторонам цих відносин здійснювати реальне ціноутворення. Для цього ми теж будемо пропонувати законопро­екти, які нададуть нам можливість це зробити.

І третє — нові інструменти. Ми впевнені, що потрібно по­вернути довіру до таких інструментів, як кредити, облігації, акції, для того щоб усі сторони були впевнені та захищені. Крім того, деривативи. Я розумію, що для більшості це, мабуть, щось да­леке, але цей інструмент може надати можливість нашій країні відкрити те, що до сьогодні для нас було недосяжним.

Це наші шляхи. Ми будемо дуже наполегливими і очікуємо на конструктивну підтримку з вашого боку.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Соболєва Бориса Володимировича, голову Координаційної ради Асоціації “Український кредитно-банківський союз”.

 

СОБОЛЄВ Б.В., голова Координаційної ради Асоціації “Український кредитно-банківський союз”. Шановні учасники парламентських слухань! Хочу продовжити конструктив і запропо­нувати всі рекомендації, які ми сьогодні приймемо, ввести до єдиного документа, виконання якого, на мій погляд, протягом 23 років забезпечується, — це Стратегія партнерства України з  міжнародними фінансовими організаціями. Хто не знає, на сьо­годні у нас виконується шоста п’ятирічна програма, яка, на відміну від більшості програм, які діяли в нашій державі, забезпечена фі­нансово, технологічно, технічно, методично і, якщо хочете, ауди­том. Тобто маємо єдиний такий документ. Саме підходить час, чинна програма розрахована на 2012–2016 роки, отже, у програмі на 2017–2020 роки, яка ухвалюватиметься наступного року, ми могли б реально виписати найбільш важливі позиції, які ми під­тримуємо і які сьогодні тут прозвучали.

Я не хочу зараз зосереджуватися на банківській сфері, тому що коли з банківською сферою конкурують державні фінанси, ви знаєте, що завжди програє саме банківська сфера. У нас ця кон­куренція є нечесною і нерівноправною. Ви також знаєте, що говорити про наведення порядку без того, щоб навести порядок у державних фінансах, неможливо. Тому очевидно, що на ту п’яти­річку, про яку я зараз веду мову, потрібно насамперед передба­чити заходи з підвищення інституційної спроможності державних установ України стосовно державного розвитку. І я думаю, що наші міжнародні фінансові партнери виділять достатньо коштів для того, щоб навчити Україну, як будувати державу. Тому що якщо ви прочитаєте звіт 2012 року щодо виконання Україною взя­тих на себе зобов’язань, то побачите, чому найвищим показником освоєння коштів Світового банку в Україні є 27 відсотків.

Дуже багато було сказано про відповідальність Національ­ного банку. Хочу вам сказати (не на захист, а просто щоб ви знали) про об’єктивні обставини, в яких працює Національний банк. На жаль, за 23 роки незалежності Національний банк не став незалежним. На жаль, існують дуже високі політичні ризики. Я ду­маю, що в Рекомендаціях парламентських слухань потрібно пе­редбачити саме ті заходи, які зроблять Національний банк справді незалежним.

Тому до проекту Рекомендацій прошу додати два пункти:

1)  взяти участь у комплексному аналізі виконання Україною п’ятої Стратегії партнерства України з міжнародними фінансовими організаціями (2012–2016 роки);

2)  при розробленні концепції шостої стратегії партнерства на 2017–2020 роки...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

СОБОЛЄВ Б.В. Тоді буде профінансовано і буде виконано.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Фурсіна Івана Геннадійовича, народ­ного  депутата України, голову підкомітету з питань банківської діяльності Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

 

ФУРСІН І.Г., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності (одномандатний виборчий округ №138, Одеська область, само­висуванець). Добрий день, шановні колеги! Свій виступ хочу розпочати з невеликого екскурсу в історію. Від дня проголошення Україною незалежності аж до 2007 року банківський сектор, не­зважаючи на всі складнощі, розвивався та був одним із каталіза­торів зростання української економіки. Середнє зростання реаль­ного ВВП становило 5–7 відсотків, інфляція була прогнозованою. Щороку збільшувалася кількість банків, у тому числі з іноземним капіталом. Прибутки банківського сектору з року в рік збільшува­лися і у 2007 році перевищували 6 мільярдів гривень. Окремо хочу наголосити на тому, що у 2001–2007 роках Україна не позичила у Міжнародного валютного фонду жодної копійки.

Після світової кризи 2008 року стали зрозумілі всі вади та хвороби нашої банківської системи. Але, на жаль, висновків не було зроблено, не було вжито жодних заходів для унеможлив­лення повторення тієї ситуації ані керівництвом НБУ, ані урядом, хоча відтоді вже змінилися п’ять очільників Національного банку та сім урядів.

З якими показниками ми входимо у 2015 рік? Падіння ВВП — 8 відсотків, інфляція — 25 відсотків, відплив депозитів — 126 міль­ярдів гривень, збитки української банківської системи переви­щують 50 мільярдів.

На жаль, я вважаю, що Національний банк відсторонився від  питань регулювання курсу гривні та недостатньо співпрацює з представниками банківського сектору.

Не сприяє поліпшенню інвестиційного клімату і той факт, що комерційні та державні банки знаходяться в нерівних умовах, адже банки з державним капіталом мають можливість збільшувати капітал за рахунок безконтрольних вливань з боку держави.

Через непослідовну валютну політику та, я сказав би, сліпу і непродуману імплементацію міжнародних і європейських стан­дартів у банківському секторі склалася ситуація, коли банки майже не щодня закриваються, а населення абсолютно втратило до них довіру. Відсутність постійного діалогу між НБУ та банками призводить до того, що інвестори не розуміють архітектуру та бізнес-модель майбутньої банківської системи і, відповідно, не поспішають вкладати свої гроші в цей сектор. Більше того, інколи складається враження, що до кінця 2015 року в Україні залишать­ся лише державні та іноземні банки.

Через політичні події в Україні…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 10 секунд.

 

ФУРСІН І.Г. І наостанок. Мені не вистачило часу, але є про­позиція все-таки активізувати роботу “Родовід банку” або створи­ти новий банк… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Смовженко Тамару Степанівну, доктора економічних наук, професора, ректора Університету банківської справи Національного банку України (Оплески).

 

СМОВЖЕНКО Т.С., ректор Університету банківської справи Національного банку України. Вельмишановне товариство! Осно­вою розвитку економіки є ефективна система внутрішніх інвести­цій, які повинна акумулювати і направляти в потрібне фінансове русло стабільна банківська система. А основою фінансової ста­більності банківської системи є довіра до неї з боку суспільства загалом і кожної людини зокрема, про що згадували сьогодні майже всі доповідачі.

Реформи будуть успішними лише тоді, коли вони є зрозумі­лими і підтримуються тими, заради кого проводяться. А забезпе­чення довіри до банківської системи не можливе без свідомого розуміння потенційними клієнтами банків суті реформ, їхньої кінцевої мети, місця і ролі кожного.

Дослідження засвідчили, що на сьогодні індивідуалізована відповідальність за стан економіки є дуже низькою, і 80 відсотків українців вважають, що держава їм повинна, а мало б бути на­впаки. Держава встановлює і контролює рівні для всіх правила гри. І саме реформи мають забезпечити перспективу людям, най­перше молоді, розуміння того, що свою долю ми повинні будувати самі.

Для реформування правильного підходу потрібні знання з  фінансової грамотності як можливість приймати обґрунтовані рішення та вживати ефективних заходів стосовно використання грошей та управління ними, бо від однієї людини це не залежить.

Протягом чотирьох років Національний банк, Міністерство освіти, Університет банківської справи, Громадська ініціатива “Національна мережа фінансової просвіти”, а також Фонд гаранту­вання вкладів фізичних осіб за методичної та фінансової підтрим­ки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проектів Програми розвитку фінансового сектору FINREP-I та FINREP-IІ працюють над впровадженням фінансової грамотності в загальноосвітніх школах. На сьогодні понад 20 тисяч учнів із 700 шкіл в усіх регіонах України мають змогу вивчати курс фінан­сової грамотності в 10 класі за допомогою електронного посібника.

Проте цього замало. Тож ми плануємо в рамках проекту охопити людей різних вікових категорій, а для цього необхідно ухвалити на державному рівні Стратегію підвищення рівня фінан­сової грамотності населення України, проект якої розроблено фа­хівцями з Національного банку, Університету банківської справи та USAID, і в новій редакції Закону України “Про освіту”, який опра­цьовується Верховною Радою, передбачити в державних вимогах саме вимоги до знання фінансової грамотності.

І ще одне важливе питання — створення системи підготовки кадрів для банківської системи України, що задовольнила б по­треби роботодавців і будувалася на навчально-методичних мате­ріалах та ефективних реальних моделях, розроблених на основі міжнародного практичного досвіду кращих фахівців банківництва та фінансів…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 10 секунд для завершення думки.

 

СМОВЖЕНКО Т.С. Закріпити за НБУ роль головного розроб­ника кваліфікаційних характеристик та професійних стандартів для фахівців банківської справи, яких готують вищі навчальні заклади. А до переліку… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Різаненка Павла Олександровича, народного депутата України, голову підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності рейтингових агентств та електронної комерції Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

 

РІЗАНЕНКО П.О., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності (одномандатний виборчий округ №97, Київська область, партія “Блок Петра Порошенка”). Доброго дня! Вітаю всіх учасників парламентських слухань з питань шляхів стабілізації банківської системи України! Сьогодні ті, хто в цій залі вперше, змогли по­бачити, як тут інколи буває гаряче та складно, а то й весело, і оці­нити, як важко доводиться працювати народним депутатам.

Знаєте, сьогодні було багато сказано про проблеми. Вони є  і зовнішні, і внутрішні, і суб’єктивні, й об’єктивні. Ми всі розумі­ємо, що такий зовнішній чинник, як макроекономічна нестабіль­ність спричинений значною інтегрованістю української економіки у  світову і, відповідно, сприйнятливістю зовнішніх подразників, тієї ж війни з Російською Федерацією. Ми також розуміємо, що є й внутрішні суб’єктивні проблеми, які під час кризи оголюються, як коли з басейну спустити воду, видно, хто в чому. Ми це бачимо на прикладах конкретних банків, за вартістю активів, які у них за­лишаються. Гостро стоїть питання про відповідальність власників і менеджменту за управління активами, які їм довірили люди.

Я хотів би привернути увагу до конкретної проблематики, яка може бути вирішена в цій залі дуже швидко силами людей, які  засідають тут. Є проблеми у структурному законодавстві, одна з них стосується строковості вкладів. Як ви знаєте, чинне законо­давство, а саме Цивільний кодекс України, передбачає, що вкла­ди у нас є на вимогу і строкові. Проте в іншій статті цього кодексу визначено, що всі вклади, включаючи строкові, мають бути повер­нуті на першу вимогу вкладника.

Що це означає в цифрах? Це означає, що 30 відсотків зобов’язань всієї банківської системи становлять строкові вклади. І можна скільки завгодно в українській звітності показувати, що це строкові зобов’язання, говорити про те, що виконуються норма­тиви з ліквідності, але коли банк проходить міжнародний аудит, то міжнародні аудитори зазначають, що вклади на вимогу — це зобо­в’язання на вимогу. І ці зобов’язання разом з іншими, які фор­мально є зобов’язаннями на вимогу, становлять 70 відсотків бан­ківської системи. Тобто про що йдеться? Короткими грошима фінансуються довгострокові вкладення. Доки економіка зростає, доки є приплив вкладів — проблеми немає, але ми бачимо: кожні п’ять років (2004, 2008, 2014 роки) — криза, шок, відплив вкладів і криза ліквідності, банки починають складуватися і лягати.

Є зареєстрований законопроект щодо впорядкування цього питання, щоб привести строкові вклади до того, що вони є стро­ковими для фізичних осіб. Тобто вклади на вимогу, строкові і  строкові з умовою, якщо це передбачено договором, що вони можуть погашені скоро.

Тому я звертаюся до присутніх народних депутатів, зокрема до членів нашого комітету…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

РІЗАНЕНКО П.О. Є пропозиція, як кажуть, не словом, а ділом продемонструвати готовність народних депутатів України зробити щось корисне для банківської системи і стабілізувати її хоча б… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Дубілета Олександра Валерійовича, го­лову правління Публічного акціонерного товариства “Приватбанк”.

 

ДУБІЛЕТ О.В., голова правління ПАТ “Приватбанк”. Добрый день, уважаемые коллеги! У меня подготовлена презентация, и  мне сказали, что ее можно показать, но я ее, к сожалению, не вижу. Спасибо.

Сегодня нам попытались объяснить, кто виноват, хотя большая часть выступлений все-таки о том, что делать. Про­звучали предложения, чтобы и курс был стабильный, и были оборотные средства в банковской системе, и чтобы кредитовали банки, и процентная ставка была низкой, и России дать отпор… Это все очень сложно, это часто противоречащие, взаимоисклю­чающие предложения. Невозможно накачивать банковскую систе­му деньгами, держать на плаву все банки и при этом удерживать курс и инфляцию неизменными. Это невозможно. Поэтому надо все-таки сосредоточиться на каких-то правильных вещах, которые это обеспечат.

Мое сегодняшнее выступление связано именно с попыткой предложить механизм, каким образом обеспечить расчеты между предприятиями, каким образом обеспечить финансовое участие банковской системы в экономике страны и при этом снизить стоимость ресурсов, снизить стоимость рисков, которые исполь­зуются нашими предприятиями, с помощью банков.

Итак, у нас есть дорогие ресурсы, у нас есть давление на курс, у нас есть отсутствие источников финансирования и отсут­ствие ресурсов для кредитования банков. Какое может быть ре­шение? Развитие инструментов безресурсного финансирования. Покажите, пожалуйста, третью страницу.

Если сравнить структуру стоимости кредитов за рубежом и  у  нас. У нас: 20 процентов — стоимость ресурсов, 4 процента — риск. За рубежом: 1 процент — стоимость ресурсов, 4 процента — риск. Вот и цена кредитов.

Следующую страницу, если не сложно. Вместе с тем, если посмотреть балансы коммерческих банков, то окажется, что не­мецкие и американские банки имеют в структуре своих балансов 20–30 процентов (от 10 процентов и выше) — аккредитивы, гаран­тии, факторинговые операции и так далее, то есть, по сути, без­ресурсные операции.

Если не интересно, я могу разослать презентацию, и вы посмотрите…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Скільки часу вам потрібно для презентації?

 

ДУБІЛЕТ О.В. 5 минут.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 5 хвилин.

 

ДУБІЛЕТ О.В. Итак, надо перейти на безресурсное фи­нансирование, тогда не будет давления на валютный рынок, мы сможем дать деньги в экономику, построить правильные цепочки.

Что для этого нужно, и почему у нас этого нет? Потому что (и это проблема банкиров) мы не умеем этого делать, и потому что (и это проблема клиентов) они тоже не умеют использовать аккредитивы, гарантии и так далее, но прежде всего аккредитивы.

Что нужно сделать? Нужно установить стандарты. Пожа­луйста, покажите следующую страницу. Необходимо установить стандарты безресурсных расчетов, которые будут использованы в экономике.

Кто здесь должен играть в этих вопросах, кто должен помочь? Национальный банк вместе с нами должен установить стандарты. Мы уже прошли определенный путь, но этого не достаточно. Плюс Министерство финансов и бюджет как источ­ник, как большой эмиссионер денег на рынок, тоже должен нау­читься эти стандарты использовать. И я скажу крамольную мысль, мы говорили об этом: налоги тоже нужно научиться брать не только живыми деньгами. То есть эмитировать средства без под­крепления кэшем, но и принимать эти деньги тоже нужно нау­читься. Это большая проблема, но для нас это очень важно.

Вспомните страничку, где была показана структура ба­лансов. У “Приватбанка” 1,5 процента безресурсных операций, а у “Ситибанка” — 20 процентов, а стоимость ресурса — 20 про­центов и 1 процент. Все должно быть наоборот, и тогда давление на валютный рынок будет не такое большое.

Задание для нас как банкиров, задание для Национального банка, Министерства финансов, Казначейства — с законодатель­ной точки зрения перевести операции в безресурсную плоскость. Плюс нужно обязательно не забыть операции, связанные с экс­портом и импортом. Тогда и вопросы, связанные с контролем над этими операциями, тоже приобретут совершенно другой вид.

В заключение я хочу сказать несколько слов о доверии к  банкам. Уважаемые народные депутаты! Уважаемые участники рынка! Если оценивать работу Председателя Национального бан­ка, что бы он ни делал, правильно или неправильно, с этой трибу­ны, в газетах, журналах, как это делается сейчас, то не будет никакого доверия. Это сто процентов! Любая дискуссия должна проходить профессионально и толерантно. Потому что иначе это все выглядит как какая-то свара на заднем дворе. Я в этом никогда не принимал участия, не буду принимать и призываю вас все-таки вести дискуссию интеллигентно и, самое главное, про­фессионально. Потому что разговоры о том, что курс не обеспе­чен, банки выведены с рынка и, вообще, Иловайский котел — это все из-за вас… Это что, профессиональная дискуссия?

Презентацию я разошлю. Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже за презентацію.

Запрошую до слова Демчака Руслана Євгеновича, народ­ного депутата України, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

 

ДЕМЧАК Р.Є., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності (одномандатний виборчий округ №18, Вінницька область, партія “Блок Петра Порошенка”). Добрий вечір, шановні пані та панове! Я уважно слухав усі виступи. Те, що мене тішить, — єдність у розумінні завдань. Це прослуховується і у виступах, і зазначено в документах — Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, Коалі­ційній угоді, Програмі діяльності Кабінету Міністрів України.

Протягом багатьох років наші відомства, відповідальні за  фінансову політику, діяли приблизно так, як у старій байці про  Лебедя, Рака та Щуку: кожен тягнув воза на себе і вважав, що  фінансова система належить виключно від його компетенції. Вражає лавинна кількість і якість нормативних документів, законів і постанов, що регулюють фінансову систему України.

Комітет з питань фінансової політики і банківської діяльності зараз готує звірку своєї стратегії з іншими відомствами, насам­перед з Національним банком, Міністерством фінансів. І важливо, щоб наша єдність намірів стала єдністю дій. Готовий стати по­середником і медіатором у подоланні розбіжностей. Якщо у нас це не вийде, то не вийде й реформ. Погодьтеся, тільки дилетант може вважати, що без грошей, без стабілізації фінансової систе­ми можуть бути реформи, і що можна вирішити проблему звіль­ненням Голови Національного банку.

Ще наші батьки вважали, що доживуть до комунізму, де можна обходитися взагалі без грошових відносин. Напевно, ці сті­ни пам’ятають політичний популізм і пропагандистів, які це дово­дили. Ми розуміємо, що так не буває. Тому нам необхідно думати про вирішення першочергових завдань — стабілізація національ­ної валюти, значне зменшення інфляції, значне зменшення ставки рефінансування, здешевлення фінансування капітальних ресурсів, спрощення транснаціонального руху капіталів.

У нас є амбітні плани, звичайно, — це справжня інтеграція нашої фінансової системи у світові ринки капіталів та створення біржової інфраструктури світового рівня. Словом, вжити всіх за­ходів, для того щоб наша фінансова система була, по-перше, ста­більною, по-друге, прозорою і, по-третє, керованою. Щоб наші люди не боялися дивитися на табло обмінних пунктів. Щоб гроші повернулися до банків, а банки повернулися в реальний сектор економіки.

І якщо продовжувати порівняння, яке сьогодні прозвучало, що гроші — це кров економіки, то хочу додати, що серце не б’ється, якщо судини закупорені. Стабілізація…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 10 секунд.

 

ДЕМЧАК Р.Є. …єдності і злагодженості всіх відомств, які реалізують фінансову політику (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Шпека Романа Васильовича, голову Ради Незалежної асоціації банків України.

 

ШПЕК Р.В., голова Ради Незалежної асоціації банків України. Шановна пані головуюча! Шановні колеги! Тема моєї короткої презентації: “Як повернути довіру між позичальниками і креди­торами”. Проблемна заборгованість в Україні зростає, на сьогодні вона становить понад 150 мільярдів. За останніх шість років не вироблено практики повернення законним шляхом проблем­них кредитів. Витрати, які несуть банки України під час повернен­ня кредитів, майже вдвічі більші за ці витрати в інших країнах.

Проте хочу наголосити, що питання довіри між позичаль­никами і кредиторами, між вкладниками і банками є елементом іншої великої довіри, макродовіри, яка у світі називається business confidence. І це передовсім довіра громадян, суспільства, учасни­ків ринку до влади, до її інституційної спроможності виконувати задеклароване.

Ми є свідками того, як після буремних подій Революції гід­ності відбулися чесні парламентські вибори, обрана нова Вер­ховна Рада України, яка сформувала коаліцію, коаліція затвердила свій уряд. І замість материнських стосунків коаліція, як погана ма­чуха, не підтримує пропозиції уряду, ним же сформованого. Тертя на політичному олімпі, відсутність реальної взаємодії між органами влади, урядом і Національним банком України громадяни бачать і   розуміють. У той час як голова Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард говорить про 40 мільярдів кредиту для України, відплив депозитів з банківської системи не припиняється, а що­дня продовжується.

А що ми з вами робимо? Чи можна довіряти банкам, якщо учасники ринку не довіряють владі? Давайте відійдемо від попу­лізму, я хочу підтримати колегу Дубілета, і перейдемо до профе­сійної дискусії.

Розумію, що не вистачить часу зробити презентацію. Незалежна асоціація банків України розробила пакет документів, у тому числі законопроектів, які підготовлені відповідно до Регла­менту Верховної Ради, що дасть змогу вирішити законодавчі пи­тання, які перешкоджають поверненню кредитів, відновленню довіри між вкладниками і банками…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 10 секунд.

 

ШПЕК Р.В. …технологічний ефект від прийняття таких захо­дів шляхом розформування резервів дасть 20 мільярдів гривень для економіки. Розуміючи це, я звернувся з листом до Голови Верховної Ради України (думав, що він головуватиме), передаю ці документи.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу. Я із задоволенням їх прийму. Дякую дуже за пропозиції і за виступ.

Запрошую до слова Аржевітіна Станіслава Михайловича, співголову Громадської ради Національного банку України, народ­ного депутата України шостого — сьомого скликань.

 

АРЖЕВІТІН С.М., співголова Громадської ради Національ­ного банку України. Дякую. Тема мого виступу: “Шляхи впли­ву  громадськості на відновлення функціонування банківської си­стеми”. Відновлення інституту довіри в суспільстві у трикутнику “банк  — клієнт — Національний банк” є особливим завданням сьогоднішнього кризового етапу в банківській системі. Про це говорили всі промовці з цієї трибуни. Як відновити цю довіру, крок за кроком, знає Громадська рада Національного банку України.

Громадська рада утворена як постійно діючий консультатив­ний дорадчий орган при НБУ. Її основною метою є налагодження взаємодії банківської спільноти з громадськістю для забезпечення стабільності банківської системи і захисту прав та інтересів спо­живачів банківських послуг.

Громадська рада на сьогодні є чи не єдиним місцем, де відбувається конструктивний діалог між банком, клієнтом і Націо­нальним банком. Прикладом цього є спільно розроблений Мемо­рандум щодо врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті. До цієї дискусії ми найближчим часом долучимо науковців, які накопичили величезний потенціал знань щодо стабілізації банківської системи.

Наші першочергові завдання:

1) створення постійно діючого дискусійного майданчика для участі громадськості у формуванні та реалізації державної полі­тики в банківському секторі України. Зараз підписуються угоди з базовими банківськими університетами країни та профільними громадськими організаціями;

2) залучення банкірів, науковців, користувачів банківських послуг до діючої комісії при Громадській раді за такими напряма­ми: реформування банківської системи, реструктуризація валют­них кредитів, проблемні банки, платіжні системи, стабілізація гро­шової одиниці тощо;

3) проведення громадського обговорення законодавчих ініціатив, проектів нормативно-правових актів Національного банку України та надання пропозицій щодо запровадження на практиці їх дієвих механізмів;

4) здійснення комплексу заходів щодо впровадження мо­ральних принципів відповідальності серед банкірів і серед клієнтів банків, насамперед підвищення фінансової грамотності клієнтів та дієвості Кодексу честі українського банкіра;

5) здійснення громадського контролю за врахуванням Націо­нальним банком України пропозицій та зауважень громадськості, сприяння підвищенню прозорості та відкритості у діяльності Національного банку України.

І це далеко не всі напрями діяльності Громадської ради Національного банку України.

Отже, на виконання наших ініціатив пропонуємо включити до Рекомендацій парламентських слухань таку пропозицію:

“Рекомендувати Громадській раді Національного банку Украї­ни створити на її основі постійно діючий майданчик для реалізації громадськістю конституційного права на участь в управлінні дер­жавними справами під час формування та реалізації державної політики в банківському секторі України”.

Запрошуємо всіх до конструктивної співпраці з Громадською радою Національного банку України. У такий спосіб ми відновимо довіру!

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Михайльо Вікторію Вікторівну, голову правління Публічного акціонерного товариства “Альфа-банк Україна”.

 

МИХАЙЛЬО В.В., голова правління ПАТ “Альфа-банк Україна”. Шановна пані головуюча! Шановні колеги! Сьогодні з цієї трибуни вже багато говорили про кризу в банківській системі і труднощі, які ми з вами долаємо. Я як голова Комітету з питань оподаткування та бухгалтерського обліку Незалежної асоціації банків України хочу зупинитися лише на декількох питаннях, які потребують негайного перегляду, що допоможе системі скоріше подолати ті кризи, які ми маємо.

Якість кредитних портфелів банків знижується внаслідок подій, що останнім часом відбуваються в нашій державі. У таких умовах діяльності банківського сектору економіці дуже потрібні оперативні та ефективні реформи. Перші кроки в цьому напрямі вже зроблені — Верховна Рада прийняла Закон України “Про вне­сення змін до Податкового кодексу України та деяких законодав­чих актів України щодо податкової реформи”. Однак, на превели­кий жаль, на сьогодні застосовувати цей закон неможливо, оскіль­ки є проблеми, які дуже заважають системі працювати, а саме принципи визнання заборгованості безнадійною занадто жорсткі та не повною мірою відображають усі економічні ознаки безнадій­ної заборгованості. Це призводить до значного подовження стро­ку перебування негативно класифікованих активів на балансі банку і, як наслідок, до погіршення структури та якості кредитного портфеля.

Окрім того, банки на сьогодні взагалі не мають права списувати безнадійну заборгованість юридичних осіб. Тому, хоч як це дивно звучить, відповідно до опублікованого тексту закону визнання боржника банкрутом не є критерієм визнання заборго­ваності безнадійною.

Вважаємо, що встановлені ознаки безнадійної заборгова­ності як підстави для можливого списання боргу за рахунок стра­хових резервів не мають жодного економічного сенсу. Такі ознаки напряму призводять до скорочення обсягів кредитування, про що сьогодні вже говорили мої колеги, та погіршення якості активів. Підходи до оподаткування таких операцій та визначення критеріїв визнання заборгованості безнадійною потребують негайного пе­регляду для нормалізації роботи банківської системи.

Попередні промовці, зокрема пан Лавренчук, вже сказали про велику проблему і нашу стурбованість щодо кредитів, наданих фізичним особам в іноземній валюті. Хочу сказати, що банківська спільнота підписала Меморандум щодо врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті, при цьо­му кожен банк пропонував позичальникам різні програми реструк­туризації. Запропонований нами порядок прощення розроблений, виходячи із соціального статусу позичальника та майна, переда­ного в заставу.

З метою реалізації цього меморандуму невідкладно потрібно внести зміни до Податкового кодексу України (і, на мою думку, закінчити дискусію з Міністерством фінансів) щодо звільнення від оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді прощених боргів в іноземній валюті та скасувати мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки. Маю надію, що найближчим часом це буде зроблено, і банки та позичальники (юридичні і фізичні особи) змо­жуть вирішити свої проблеми.

Ми надали багато пропозицій щодо внесення змін до Податкового кодексу і готові співпрацювати з комітетом. Будь ласка, чуйте нас, чуйте бізнес. Переконана, що Україна буде сильною і великою державою!

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже вам.

Запрошую до слова Дибу Михайла Івановича, декана кредитно-економічного факультету, доктора економічних наук, професора кафедри менеджменту і банківської діяльності Київ­ського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

 

ДИБА М.І., декан кредитно-економічного факультету Київ­ського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламент­ських слухань! Гроші — це довіра, довіра до банківської системи, до соціально-економічного розвитку країни. Якщо ми говоримо про гроші, то маємо згадати, що у статті 99 Конституції України чітко визначено: “Грошовою одиницею України є гривня”.

Що ми бачимо безпосередньо у грошовому обігу? Шановні, ми з вами маємо зміцнювати і ставитися патріотично до націо­нальної валюти. Згадайте 2008 рік (якщо пам’ять мене не підво­дить), коли Корея для зміцнення і стабілізації валюти закликала громадян зносити свої коштовності. І вони зносили.

А ми з вами що робимо? У нас реформи заради реформ. Хочу зупинитися на тому, що якщо ми розглядаємо сегментарні реформи, то вони не дадуть ефекту. Ми з вами не знаємо, яку модель економіки будуємо. Яка може бути модель розвитку бан­ківської системи? Ми не знаємо, що будуємо! Я думаю, що пи­тання потрібно розглядати системно, а не сегментарно.

За останніх 15 років ми звикли ходити світом з протягнутою рукою. Але ніхто не зацікавлений або, скажімо, не розробив напрями, які стимулювали б наше населення вкладати свої кошти в банківську систему, тобто немає довіри. Немає довіри до грошей, немає довіри до економічної системи, немає довіри і до банківської системи.

Наступне, на що я хочу звернути увагу, — це монополізація. Шановні, ми маємо практично монополізовану банківську систему. У чому це виявляється? Банківська система займається розпо­ділом і перерозподілом. А головною функцією банківської системи має бути виробнича.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Маркова Бориса Івановича, колишнього заступника Голови Національного банку України, народного депу­тата України першого скликання.

 

МАРКОВ Б.І., заступник Голови правління Національного банку України у 1993–1995 роках. Шановні колеги! Критична си­туація у банківській сфері склалася не сьогодні і не в 2014 році. Подивіться перелік банків, переданих Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: “Надра”, “Брокбізнесбанк”, “ВіЕйБі Банк”, “Енерго­банк”, “Еспобанк” і багато інших. Вони були банкрутами ще 2008 року, але втрималися на ринку завдяки коштам НБУ. За все треба платити. Гроші були розкрадені, пік псевдорефінансування завершився. Я співчуваю нинішньому керівництву Національного банку України, що вони змушені це розгрібати.

Стосовно тези, що гроші — кров економіки. На рахунках суб’єктів господарювання у банківській системі 261 мільярд гри­вень, кредитів вони мають на 883 мільярди.

Що треба зробити? Я підготував 36 пропозицій.

Почну з Національного банку. Ми вимагаємо від Національ­ного банку стабільності гривні, але ніяких повноважень для забез­печення цього він не має. Право на законодавчу ініціативу за­брали, потрібно відновити.

Жодна зміна в банківське законодавство не має прийматися без згоди НБУ. Він один відповідає за національну валюту. Ви по­дивіться, які зараз приймаються закони! Уже внесено 113 змін, які їх лише погіршили. У законі немає визначення ліквідності. Що таке рефінансування? Що таке капітал? Що таке платоспроможність? Нічого немає! Є деякі відсильні норми, але визначень немає. Без  згоди Національного банку нічого не має робитися! Так є у багатьох державах, і це правильно.

Що ще треба зробити? Надати Національному банку право проводити перевірки діяльності суб’єктів господарювання щодо дотримання банківського законодавства. У нас багато різних фі­нансових контор, інших організацій, які виконують банківські функ­ції, але називають їх якось інакше або взагалі не називають. Перевірив, склав акт, блокував рахунок і направив правоохорон­ним органам для притягнення до відповідальності.

Статус і заробітна плата працівників НБУ мають гарантувати комплектування центрального банку висококваліфікованими пра­цівниками. Я у 1992 році пережив період, коли по 40 заяв на столі щодня лежало. У черзі на житло стоїть 280 осіб. Не треба зне­кровлювати Національний банк! Не треба популізму!

Ще деякі моменти. Треба провести ліквідацію обласних управлінь, це вже буде економія. Вони не потрібні.

Навчальні заклади (я дуже поважаю Смовженко) передати Міністерству освіти і науки. Там їхнє місце.

Приміщення в Одесі, в інших містах — продати, гроші — до бюджету.

Має бути відповідальність банків за те, що банк буде ліквідований, до того часу, як у нього почнуться проблеми. До­статність капіталу — 5 відсотків, половина від того — уже повинен зайти ліквідатор. Введення тимчасової адміністрації — це просто затягування часу, що дозволяє розікрасти банк.

Прошу врахувати мої 36 пропозицій під час підготовки Рекомендацій парламентських слухань.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Блащука Юрія Олександровича, члена Спостережної ради Асоціації “Український кредитно-банківський союз”.

 

БЛАЩУК Ю.О., член Спостережної ради Асоціації “Україн­ський кредитно-банківський союз”. Дякую, пані головуюча. Шановні колеги! Сьогодні багато говорять про довіру, я теж хочу зупинитися на цьому питанні. Відомо: довіра вимірюється нашою вірою в чесність, добропорядність і компетентність. Спеціалісти кажуть, що довіра — це ментальний стан, який не може бути ви­міряний безпосередньо.

Однак якщо говорити про гривню, то довіру можна виміряти, бо на кожному етапі ми можемо подивитися, який обсяг довго­строкової гривні знаходиться у банківській сфері. За останній рік,  на жаль, ці показники падають. Причини вже називали, вони у трикутнику “держава — клієнт — банк”. Банки і клієнти мають непрозорі баланси, внаслідок чого клієнти не сплачують кредити, а банки не повертають депозити. Держава також не контролює чітко інфляційні процеси.

Тому в результаті ми отримали грошову масу. Дуже цікаво, я  не знаю, чи є якісь аналоги: на сьогодні наша грошова маса становить 1 трильйон 100 мільярдів, і частка гривні у ній не змен­шується. Для порівняння: це приблизно 600 мільярдів загалом для України, дуже невелика сума, натомість валютна готівка за межа­ми банків — декілька трильйонів.

Як Національному банку працювати з цією невеликою сумою? Яка може бути ефективність монетарної політики, якщо частка така невелика? На мою думку, у цьому й полягає величез­на проблема ефективності монетарної політики, звичайно, поряд з нерозвиненістю ринків.

Разом з тим довіра — це все-таки матеріальна категорія, вона належить до інститутів. Яким чином її підтримувати? Для цього є спеціальні заходи. Буквально декілька слів хочу сказати про це. Система управління не впоралася з викликами часу і має бути змінена. Безумовно, збалансованість державних витрат має дотримуватися. Але давайте поговоримо про золотовалютні резерви. Рекомендована сума — шість місяців імпорту, давайте будемо намагатися її дотримуватися, це забезпечить довіру внутрішніх і зовнішніх інвесторів, це дуже важливий показник. Коли люди кажуть, що це непрацюючі активи… Вони якраз працю­ють, вони дають сигнал, це їхня робота.

Я підтримую роботу Національного банку щодо розкриття бенефіціарних власників і підвищення відповідальності власників…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 10 секунд.

 

БЛАЩУК Ю.О. І нарешті — консолідація діяльності наших трьох асоціацій — це збільшення соціального капіталу, це підви­щення довіри суспільства. Давайте подумаємо про це. Коли за­питують… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Сугоняко Олександра Анатолійовича, президента Асоціації українських банків, народного депутата України першого скликання.

 

СУГОНЯКО О.А., президент Асоціації українських банків. Шановні пані та панове! Зупинюся на трьох основних питаннях: перше — девальвація імені Національного банку, це тема довіри, друге — невиконання банківською системою її основної функції, третє — парламентські слухання треба продовжити в іншій формі.

Перше. Гроші і банківська система не можуть діяти без довіри. Гроші і банківську систему уособлює, персоніфікує Націо­нальний банк. НБУ здійснює керівництво і контроль за роботою банківської і грошової систем, він словом і ділом формує довіру до гривні і до банків. На жаль, реально НБУ девальвував і своє слово (зараз наведу приклад), і діло.

Пам’ятаєте, за оцінками Голови Національного банку Украї­ни, збалансованим є курс 11,5–11,9 гривні за 1 долар, коли він уже був 14. З того часу можна подивитися висловлювання Голови Національного банку за весь період, але найкраще кінцевий (повна дискредитація Національного банку): долар за 25 гривень як варіант ми не розглядаємо, не розраховуємо спільно з МВФ. І все це йде в засоби масової інформації.

Ринок показав, чого варті слова і розрахунки Національного банку нашої країни. Слова, за словами — довіра. Відбулася повна девальвація регулятора в очах суспільства, і це найгірше, бо з де­вальвацією валюти можна справитися, якщо не девальвував сам Національний банк. А якщо девальвував, то падіння курсу і відплив депозитів нічим не зупинити.

Відомо, що ніяка реформа нічого не варта, якщо не відбулася реформа моральна. Неправдомовці й аморальні люди будь-яку реформу зведуть до того, що їм буде користь, а суспіль­ству — шкода. Реформа має бути моральна, тому питання кадрове і питання ревальвації довіри до Національного банку — це питання номер один (Оплески).

Друге (тут я маю посміхнутися). У рівні Національного банку відображається стан банківської системи, яка сьогодні не виконує свою основну трансформаційно-посередницьку функцію, не вико­нує те, задля чого вона взагалі існує, бо не нарощує залучення коштів у населення та економічних суб’єктів, а втрачає їх. Відплив гривневих депозитів становить 58 мільярдів, відплив валютних де­позитів — 11,4 мільярда доларів в еквіваленті. Кредити в еконо­міку не нарощуються, а зменшуються: у гривневому еквіваленті — 51 мільярд, у валюті — 8,5 мільярда доларів в еквіваленті.

Банкам погано повертають кредити. Банки погано поверта­ють депозити. Банківська система перетворилася на розрахунко­во-касову контору, що видає готівку, здійснює розрахунки та платежі, та й то із затримками.

На порядку денному, панове, стоїть питання існування банківської системи (хочу на цьому наголосити) і грошової систе­ми, а отже української економіки. Бо без українських банків і на­дійної гривні не буде економіки.

Звертаюся до банкірів. Ми мусимо об’єднатися задля чесної розмови та пошуку шляхів відновлення кредитування економіки і порятунку системи! У нас є позитивний системний досвід бо­ротьби з кризою 1998, 2004 і 2008 років. Ми маємо об’єднатися, тому що ми роз’єднані. Ми не можемо зібратися і говорити чесно, а не те, що хтось хоче почути.

Наостанок. Дякую Верховній Раді України за те, що за пропо­зицією Асоціації українських банків сьогодні відбулися ці парла­ментські слухання. Вони дали свій результат, на мою думку, — проблеми означені. Але роботу потрібно продовжувати.

Часу обмаль, тому дуже коротко. Потрібно почати підготовку до проведення національних консультацій з питань шляхів поря­тунку банківської системи. Пропоную записати це в Рекоменда­ціях парламентських слухань.

Пропоную обов’язково консолідувати національний інтелект. Сьогодні деякі промовці говорили про це. Ми можемо зібрати людей, які справді розкриють і покажуть, як відновити кредиту­вання. Чому ніхто цього не хоче слухати — ні уряд, ніхто? Залучити науковців, експертів, у тому числі іноземних, тих, чиї слова є ваго­мими, а не девальвованими, щоб знайти вихід із системної (під­креслюю) кризи, тому що основна функція банківської системи не  виконується. Ми готові працювати над тим, щоб розпочати ці консультації якнайшвидше, бо часу в нас не дуже багато.

Дякую. Вірю, що спільно ми подолаємо всі проблеми.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Колесника Ярослава Васильовича, віце-президента Асоціації “Український кредитно-банківський союз”.

 

КОЛЕСНИК Я.В., віце-президент Асоціації “Український кредитно-банківський союз”. Шановні народні депутати, колеги, громадо! Мій виступ буде дещо під іншим кутом. У Стратегічній програмі реформування банківської системи та реорганізації Національного банку України, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 22 серпня 2014 року №523, зо­крема в аналізі поточного стану, зазначено, що органи банків­ського нагляду не в змозі проводити макропруденційний нагляд на необхідному рівні та виявляти ризики на ранній стадії. При цьому органи банківського нагляду не є достатньо незалежними, координація їх роботи з іншими державними інститутами не роз­винена і малоефективна. Відповідно в основних завданнях Стра­тегічної програми реформування банківської системи та реорга­нізації Національного банку України головний акцент робиться на запровадженні консолідованого нагляду, що, на мою думку, при­зведе до ще більш уповільненої реакції на виклики часу.

Вважаю, що на часі реальна необхідність в іншому — у формуванні міжвідомчої постійно діючої комісії чи іншого органу високого рівня з представників НБУ, Міністерства юстиції та по­даткової служби. Дійсно, потрібні координація та співпраця між державними інститутами. Реально велика кількість неврегульова­них питань перебувають за межами компетенції регулятора. Усі процедури щодо проблемних кредитів мають бути переглянуті та спрощені. Така комісія має ініціювати відповідні узгоджені поста­нови та роз’яснення в кожній державній установі окремо.

Глибоко переконаний (і про це говорили промовці), що падіння довіри до банківської системи надзвичайно тісно пов’я­зано з падінням відповідальності на всіх рівнях — від державних службовців середньої ланки, які зобов’язані відстежувати дотри­мання фінансовою установою регуляторних вимог та нормативів, їхніх керівників, які приймають рішення за фактами невідповід­ності та порушень, до керівництва та власників банків, які ігнору­ють вимоги регулятора і порушують їх, наражаючи тисячі вклад­ників на приховані ризики та збитки. Окрема категорія — афери­сти і непорядні позичальники, яким свідомо підіграє судова систе­ма, руйнуючи фінансові основи держави.

Відновлення довіри до банківської системи безпосередньо пов’язано з відновленням відповідальності, дотриманням вимог щодо відкритості та прозорості прийняття рішень щодо рефінансування, фінансової звітності, формування статутного фонду тощо. Вважаю, що у відновленні відповідальності важлива роль належить Національному банку України, і маю надію, що він впорається з цим завданням.

Найважливішим у відновленні основної функції банківської системи є вирішення низки питань з проблемними активами, у тому числі з тими, що…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, 10 секунд.

 

КОЛЕСНИК Я.В. …у результаті загарбницьких дій Росії у Криму та на Донбасі.

Є декілька шляхів вирішення проблеми, зокрема — детальний реєстр і консолідована передача активів та пасивів до санаційного банку, що має спеціальний статус та задовольняє вимоги до нормативів, наприклад “Родовід банк”. Такий крок дозволить повністю зняти навантаження з комерційних банків щодо докапіталізації, а в перспективі дасть змогу вимагати від агресора компенсації за спричинені збитки. Інший шлях — продаж проблемних кредитів недержавній компанії з управління активами за ринковою вартістю. Ну, безумовно, можна залишити все, як є: кожен банк вирішує свої проблеми самотужки.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Залиште свої пропозиції, вони будуть врахо­вані під час підготовки Рекомендацій парламентських слухань. Дякую.

Запрошую до слова Кия Олексія Миколайовича, президента Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв. Немає, так?

Тоді запрошую до слова Маноху Сергія Олександровича, голову Комітету Незалежної асоціації банків України з питань грошово-кредитної політики.

 

МАНОХА С.О., голова Комітету Незалежної асоціації банків України з питань грошово-кредитної політики. Спасибо. Добрый день! Я приветствую всех присутствующих. Сегодня обсуждалось много проблем, но я хотел бы обратить внимание на вопрос валютного законодательства и его реформирования.

Дело в том, что в течение более 20 лет в своей дея­тельности мы руководствуемся Декретом Кабинета Министров Украины “О системе валютного регулирования и валютного конт­роля” от 19 февраля 1993 года. За это время произошли огром­ные изменения в банковской системе, в банковских продуктах и  технологиях. Все изменилось, не изменилось только одно — валютное регулирование. На сегодняшний день это определен­ный тормоз развития экономических отношений. Диспропорции, которые мы имеем на валютном рынке, существуют вследствие того, что Декрет “О системе валютного регулирования и валют­ного контроля” реально устарел. Поэтому мы сегодня находимся в ситуации, когда закрытая модель валютного регулирования при общем стремлении к открытой экономике приводит к полной дисгармонии и дисбалансу, и с этим надо что-то делать.

Комитет Независимой ассоциации банков Украины по вопросам денежно-кредитной политики предлагает рассмотреть новую концепцию декрета о валютном регулировании, предусма­тривающую:

1)  упрощение процедур осуществления инвестиций в стра­ну и вывода этих иностранных инвестиций и доходов по ним;

2)  либерализацию правил валютного регулирования, для того чтобы физические и юридические лица Украины могли эф­фективно работать на международных рынках. Это повысит дове­рие людей, привлечет дополнительные ресурсы в систему и по­высит квалификацию наших банковских учреждений, которые будут работать с международными банками;

3)  упрощение регистрации кредитов от нерезидента. Раз­решительный принцип должен быть чисто уведомительным для упрощения всей этой ситуации;

4)  усовершенствование системы лицензирования операций с иностранной валютой. Сама процедура получения лицензии на  сегодняшний день такова, что ее просто невозможно прове­сти, поскольку документы, необходимые для получения лицензии, противоречат самому виду операции, то есть это даже теорети­чески невозможно;

5) законодательное урегулирование возможности для укра­инского бизнеса заключать производные контракты (деривативы) к базовым активам, которыми являются валютные ценности.

В основе нашего нового валютного законодательства дол­жен лежать принцип: разрешено все, что не запрещено.

Несколько слов о деривативах. Комитет Независимой ассо­циации банков Украины по вопросам денежно-кредитной полити­ки совместно с Министерством аграрной политики и продоволь­ствия в течение двух последних лет достаточно много работали над проектом о производных финансовых инструментах (дерива­тивах), который сейчас находится в Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, 10 секунд.

 

МАНУХА С.О. В принципе, они готовы рассмотреть этот проект. Думаю, в ближайшее время мы сможем внести его на рассмотрение. Это очень важный законопроект не только для того… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Загородникова Артура Германовича, заступника голови правління Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”.

 

ЗАГОРОДНИКОВ А.Г., заступник голови правління ПАТ “Перший український міжнародний банк”. Доброго дня, шановні колеги! Тема мого сьогоднішнього виступу: “Особливості впрова­дження міжнародних стандартів фінансової звітності в банківській системі України та необхідність внесення відповідних змін до По­даткового кодексу України”. Сьогодні вже частково торкалися цьо­го дуже важливого питання, можливо, будуть деякі технічні пози­ції, але вони дуже важливі.

Перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності — це не тільки вимога закону, а необхідність часу. Як відомо, банківська система України, починаючи з 2012 року, перейшла на визначення та відображення результатів своєї діяльності за рекомендаціями міжнародних стандартів фінансової звітності.

Проте існують реальні труднощі для банків, зумовлені, в то­му числі, неузгодженістю норм Податкового кодексу України, які у подальшому можуть ускладнити успішне завершення цього про­цесу. Це передовсім анексія Криму та неможливість ведення бан­ківського бізнесу в зоні АТО, стрімке зростання курсу долара до національної валюти, а також зменшення якості кредитного порт­феля (про що сьогодні багато говорили) та збільшення частки негативно кваліфікованих активів у портфелях банків.

Серед зазначених неузгодженостей Податкового кодексу України хочу відзначити ті, щодо яких існує єдність позицій біль­шості банків, експертів ринку та аудиторів. Головна проблема — визнання кредитів безнадійними. Банки для відображення свого реального стану заборгованості за активами змушені визнавати кредити безнадійними та формувати за рахунок витрат 100 від­сотків резерву. Проте нові зміни до Податкового кодексу України не дають чіткого визначення, які кредити та за якими критеріями можуть бути віднесені до цієї категорії.

Так, на нашу думку, в Податковому кодексі України необхід­но доопрацювати визначення терміна “безнадійна заборгованість”. Зокрема, необхідно визначити процедуру визнання безнадійною заборгованості, строк позовної давності щодо якої вже настав, критерії для визнання безнадійної заборгованості за активами у  Криму та зоні АТО, а також стосовно юридичних осіб у зв’язку з їх ліквідацією, у разі визнання банкрутом або припинення діяль­ності згідно із законодавством. Якщо такі зміни не будуть врахо­вані у Податковому кодексі України, банки наражаються на ризик неможливості виведення з власних балансів так званих токсичних активів, і вони будуть на балансі банків довічно, як довічне ув’яз­нення. Ми пропонуємо доопрацювати норми Податкового кодексу України щодо визнання активів безнадійними, що надасть банкам змогу активно продовжувати кредитування за поточними проекта­ми та залучати нових інвесторів.

Наступне питання торкається проблеми визначення єдиного органу контролю і перевірки бухгалтерського обліку фінансових установ. Справа в тім, що перехід банків на формування страхо­вих резервів за вимогами міжнародних стандартів фінансової звіт­ності, розрахунок яких підтверджується незалежними аудиторами, не має бути об’єктом перевірки податковими органами. Однак чин­ними нормами Податкового кодексу передбачено право податко­вих органів здійснювати перевірки бухгалтерського обліку фінан­сових установ…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, 10 секунд.

 

ЗАГОРОДНИКОВ А.Г. …в частині надання податковим орга­нам права здійснювати перевірки бухгалтерського обліку фінансо­вих інституцій, крім банків.

Наостанок. Шановні колеги! Банками України напрацьовано багато пропозицій, які… (Не чути) …в межах банківських асоціацій і спільно з вами.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Карпова Олександра Олександровича, директора Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем.

 

КАРПОВ О.О., директор Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем. Шановні народні депутати! Шановні колеги банкіри! Ми всі сьогодні говоримо про довіру, а є ще пи­тання прибутковості банківського бізнесу. Серед багатьох проектів є три, які, на думку банкірів провідних банків, варті вашої уваги. І саме Верховна Рада України може зробити все для того, щоб ці питання були вирішені.

Перше. Загалом 30 мільйонів громадян України, у тому числі кожен із вас, тримають у своєму гаманці платіжну картку і хочуть її використовувати. Що нам заважає? Нам заважає Кабінет Мініст­рів, який не враховував зміни, внесені до законодавства протягом останніх двох років, і не вніс відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів” від 29 вересня 2010 року №878. На мою думку, Верховна Рада має більш наполегливо просити Кабінет Міністрів негайно та остаточно привести зазначену постанову у відповідність із зміна­ми, внесеними до чотирьох законів та кодексів, а також перекона­тися, що Кабінет Міністрів припинив гальмувати це питання та нарешті його вирішив.

Друге. У грудні 2014 року на розгляд Верховної Ради України внесено проект Закону України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за незаконні дії з платіжними інструментами, обладнанням для їх підробки, системами дистанційного обслуговування та іншими за­собами доступу до банківських рахунків” (№1272). Дуже висока рентабельність платіжних злочинів: за 10 хвилин у банкоматі зні­маються 200 тисяч гривень, після цього сплачується штраф. Це породжує так званий карусельний туризм, коли іноземці в’їжджа­ють, знімають гроші, сплачують штраф і виїздять. За минулий рік 56 осіб затримано і відпущено після сплати штрафів, з них три особи затримані три і більше разів. Таку ганебну і неприпустиму для європейської країни практику, безумовно, треба припиняти.

І третє. Громадяни і банки протягом 2014 року не раз наго­лошували Кабінетові Міністрів, що отримання зарплати — це віль­не право громадян і банку. На мою думку, внесення відповідних змін до Кодексу законів про працю України та Кримінального ко­дексу України (які підготовлені, опрацьовані і будуть надані) може значно покращити ситуацію.

Просимо врахувати ці три пропозиції під час підготовки Рекомендацій нинішніх парламентських слухань.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже, зокрема за дотримання регламенту.

Запрошую до слова Кириченка Тараса Олексійовича, члена Ради Незалежної асоціації банків України.

 

КИРИЧЕНКО Т.О., член Ради Незалежної асоціації банків України. Шановна головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Дуже дякую за можливість вести професійну дискусію у стінах Верховної Ради України. Сьогодні я говоритиму про фі­нансування сільського господарства. Тут багато говорили про те, що банки не виконують своєї функції. Ми підготували презентацію, і якщо не вкладуся в час, зможемо надіслати матеріали. Хотілося б наголосити на невідкладних моментах.

Пропозиції підготовлені спільно фахівцями з нашої асоціації, Міністерства аграрної політики та продовольства України і Націо­нального банку України. Ми підрахували, що на сьогодні сільсько­му господарству для посівної бракує близько 11 мільярдів гри­вень — це нагальні потреби сільського господарства. Загалом по­сівна обійдеться у близько 60 мільярдів, 11 мільярдів мають бути залучені як банківські кредити.

Наступний слайд покажіть, будь ласка. Хочу нагадати, що сільське господарство на сьогодні, скоріше за все, буде найбіль­шою експортною галуззю України. Ми довго говорили про валют­ний курс, про необхідність збільшувати експорт. Це — реальна можливість.

Трохи популізму. Подивіться на купол Верховної Ради України, ви бачите там багато снопів. Прошу народних обранців звернути на це увагу і пам’ятати, що ми маємо підтримувати сільське господарство. На цьому я завершу свій популізм.

Що є перешкодою для фінансування сільського господар­ства? Найперше — це застава (її недостатньо, ми будемо говори­ти про це далі) і те, що ми, банки і фермери, не навчилися спіл­куватися один з одним. Ми провели багато нарад з виробниками сільськогосподарської продукції, з малими, середніми фермер­ськими господарствами. Вони кажуть: у нас немає стандартів, ми не знаємо, як наймати chief financial officer, як скласти план cash flow тощо. У нас, банкірів, Міністерства аграрної політики та про­довольства є можливість спільно розробити загальні стандарти, ми можемо залучити технічну допомогу. Тобто ми можемо це зро­бити самі, це наша робота. Це перше.

Друге — це ставки. Ставки надзвичайно високі, ми сподіває­мося, що в бюджеті знайдуться можливості для того, щоб субсиді­ювати там, де це можливо, хоча ми розуміємо, що можливість субсидій надзвичайно мала.

Тепер про заставу. У банків є гроші, подивіться надлишкову ліквідність банківської системи. Ви можете побачите, що ті банки, яким довіряють споживачі, яким довіряють клієнти, мають вели­чезні обсяги вільних грошей — сотні мільйонів вкладаються в де­позитні сертифікати Національного банку України. Чому? Тому що недостатньо довіри до позичальників. Не через позичальника, а  через недосконалу судову систему, корупцію і неможливість звернення стягнення на предмети забезпечення.

Будь ласка, покажіть наступний слайд. Ми розробили три найпростіші методи, що дадуть змогу розблокувати фінансування сільського господарства, — це аграрні розписки, подвійні склад­ські свідоцтва та використання орендних пулів як методів застави. Ми направимо свої пропозиції до комітету і просимо врахувати їх у Рекомендаціях парламентських слухань, щоб якнайшвидше роз­блокувати фінансування сільського господарства за допомогою цих інструментів.

Дозвольте подякувати та закликаю Національний банк України, Міністерство аграрної політики та продовольства України і, безумовно, парламент об’єднатися задля подолання кризи.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Авраменко Ярославу Петрівну, спів­голову Громадської ради Національного банку України.

 

АВРАМЕНКО Я.П., співголова Громадської ради Національ­ного банку України. Вітаю всіх гостей, учасників парламентських слухань! Тема валютних кредитів є найбільш актуальною на сього­дні. Стрімкі темпи девальвації національної валюти, зниження темпів зростання економіки, події на сході України та багато інших факторів впливають на рівень доходів кожної родини. Особливо це стосується сімей, які свого часу отримали валютні кредити. На превеликий жаль, доходи населення не збільшуються так стрімко, як девальвує наша національна валюта, і сьогодні навіть найбільш сумлінні позичальники не в змозі виконувати своїх зобов’язань перед банками.

Ми можемо дискутувати на цю тему до безкінечності, а мо­жемо, врешті-решт, сісти за круглий стіл і щось зробити. Саме цим і займається Громадська рада протягом останніх одинадцяти місяців. Висвітлюючи її діяльність, передовсім хочу подякувати пану Кубіву за те, що він дослухався до прохань сотень людей і  створив таку демократичну інституцію, і пані Гонтаревій, яка також підтримує діяльність Громадської ради та всіляко сприяє пошуку компромісів між позичальниками та банківською спільнотою.

Саме Національний банк України став майданчиком, на якому започаткований процес пошуку спільного рішення. І резуль­татом багатомісячної роботи став меморандум, у якому відобра­жено загальні правила та умови переведення валютних кредитів у гривню.

Варто зазначити, що на сьогодні існують два меморандуми. Один меморандум погодила Громадська рада і підтримує певна частина позичальників, другий меморандум розроблений як аль­тернатива і є варіантом банкірів. Ці два документи (ми їх назива­ємо меморандум-1 і меморандум-2) мають багато відмінностей стосовно суб’єктів, об’єктів, цифр, але найбільш дискусійним є питання курсу, за яким мають бути переведені валютні кредити. Усе це потребує доопрацювання. Зрозуміло, не можливо знайти вихід із цієї ситуації за один день. Варто зосередити увагу на тих принципово важливих питаннях, що є в обох меморандумах, — право “першої руки”, право “ключі на стіл”, можливість зміни ануї­тетної схеми на стандартну, анулювання частини кредиту у разі його разової виплати і, що дуже важливо, списання всіх штрафів і  пені, внесення відповідних змін до податкового законодавства, про що вже говорили.

Наостанок хочу зазначити, що відповідно до Конституції України людина є найвищою соціальною цінністю. І на кожному з нас лежить відповідальність за спільне рішення, яке насамперед захищатиме простих людей. Від нас із вами, шановні банкіри, залежить, чи опиняться тисячі, сотні тисяч, мільйони сімей на вулиці, чи зможуть вони вибороти своє право на гідне існування. І  якби не одинадцять місяців бездіяльності Верховної Ради Украї­ни, яка мала прийняти законопроект, про який сьогодні казали, коли курс становив 11,7 гривні за долар, не було б таких істот­них   збитків у банків, не було б такої соціальної напруженості в суспільстві і зараз не йшлося б про те, як повернути довіру до всієї банківської системи.

Отже, ми пропонуємо у проекті Рекомендацій парламент­ських слухань передбачити створення на базі Громадської ради Національного банку України постійно діючого майданчика для врегулювання питань про реструктуризацію споживчих кредитів… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, я прошу… (Шум у залі).

Запрошую до слова Дроб’язка Анатолія Олександровича, незалежного експерта… (Шум у залі). Я прошу вас зайняти своє місце. Я прошу вас зайняти своє місце в залі. Прошу вас зберіга­ти порядок.

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вас прошу ще раз, у вас є спосіб прове­дення громадських… (Шум у залі). Дякую за вашу думку.

Анатолію Олександровичу, прошу.

 

ДРОБЯЗКО А.О., незалежний експерт. Шановна головуюча! Шановні колеги! Я хочу повернутися в конструктивне русло і за­пропонувати декілька заходів, які відносно просто реалізувати в умовах, що склалися. Що ми маємо на ринку? Такого ще ніколи не було, щоб з місяця в місяць протягом 15 місяців депозити ви­носили з банків. На сьогодні 80 відсотків ліквідності сконцентрова­но у 20 банків, 11 з яких є іноземними, а 3 — державними. Попит на валюту треба очікувати близько 13 мільярдів — це депозити на­селення, і трохи менше 20 мільярдів — нерезиденти.

Зрозуміло, що суто монетарними заходами вирішити ці проблеми неможливо, як і неможливо збалансувати ринок. На це не можна сподіватися. Тому треба застосовувати інші механізми, зокрема неадміністративні. Скажімо, Національний банк разом з урядом можуть піти назустріч експортерам: Національний банк проводить додаткову щоденну сесію з викупу фактичної валютної виручки, а уряд компенсує ПДВ. Тобто ми можемо використа­ти  продуктивний канал емісії коштів, коли вони будуть спрямо­вуватися не на кредитування дефіциту державного бюджету, а в економіку — у ті галузі і підприємства, які виробляють продук­цію і продукують валютну виручку. Це перше.

Друге, що потрібно зробити. Підтримуючи заходи Націо­нального банку України щодо капіталізації, потрібно порушити питання про моральність і соціальну відповідальність власників банків. На моїй практиці загальна кількість зареєстрованих банків становила понад 400, а нині працюють 150. Тобто за цей період Національний банк України ліквідував близько 200–250 банків. Про що це свідчить? Після кожної кризи відбувається хвиля реєстрації нових банків, тобто на кошти, що зникли в попередньому періоді, реєструються нові банки.

І ще одне питання — прозорість не тільки кредитних від­носин між бенефіціарами банків, а й відносин щодо бенефіціарних позичальників. У банківській статистиці, у формах, можна знайти будь-які питання, але не завжди зрозуміло, хто саме брав кредит у банківській установі. Це стає зрозуміло тільки під час позовно-претензійної роботи, та й то не завжди, тому виникають проблеми.

Дякую за увагу. Усі рекомендації я надав Національному банку України… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Панова Сергія Миколайовича, заступ­ника голови правління — начальника юридичного департаменту Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”.

 

ПАНОВ С.М., заступник голови правління ПАТ “УкрСиббанк”. Шановні колеги! Моя доповідь стосується питань забезпечення доступу до правосуддя в Україні та захисту прав кредиторів. Судова реформа є одним із важливих пріоритетів. Суспільство чіт­ко висловило своє соціальне замовлення щодо перезавантаження та оновлення функціонування судової системи.

Першим значним кроком на цьому шляху стало прийняття парламентом Закону України “Про забезпечення права на спра­ведливий суд”, внесеного Президентом України, що передбачає кілька значних перетворень, у тому числі доступ скарг до розгляду у Верховному Суді України, конкурсний відбір суддів, їх пере­атестацію, чіткий перелік можливостей щодо відсторонення суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Ці кроки дуже важливі, але їх імплементація потребує часу та значних зу­силь для реалізації, а зміни в судовій системі та процесах необ­хідні вже сьогодні.

Як свідчить судова практика, вищим спеціалізованим судам не вдалося забезпечити належне функціонування системи допуску скарг до розгляду у Верховному Суді України. На сьогодні існують прецеденти, коли законні права та інтереси громадян і суб’єктів господарювання порушуються через суперечливість рішень судів різних інстанцій. Навіть Верховний Суд України своїми рішеннями, наприклад щодо поруки, створює чинники, що руйнують та деста­білізують економіку країни. Підставами для цього є об’єктивні та суб’єктивні чинники.

Саме тому необхідно посилити відповідальність суддів за прийняття завідомо неправосудних рішень, відновивши та забез­печивши ефективну роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції. При цьому обов’язковою є участь представ­ників громадськості у роботі цих органів та публічне висвітлення прийнятих рішень. Наприклад, Законом України “Про Вищу раду юстиції” передбачено, що переважну більшість у її складі станов­лять судді чи колишні працівники судів, які мають досвід роботи понад 15 років. А хто контролюватиме суддів? Як кажуть, “ворон ворону глаз не выклюет”. Це дуже важливо.

Нам потрібні реформи, нам потрібні реальні зміни, які допоможуть подолати корупцію та відновити довіру не тільки до банків, а насамперед до судової системи, яка є одним із ключових факторів розвитку економіки в тому числі.

Серед інших питань пріоритетним є внесення змін до За­кону  України “Про виконавче провадження” в частині спрощення процедур, скорочення строків та зниження вартості виконавчого провадження. Дуже важливими є зміни до Закону України “Про банкрутство” щодо захисту кредиторів, права яких забезпечу­ються заставою.

Шановна пані головуюча, Роман Васильович передав вам пакет документів, підготовлений фахівцями банківської спільноти, і ми дуже просимо звернути на це увагу. Сьогодні відбувається співпраця з Національним банком України, працюють асоціації. Ми сподіваємося, що Комітет Верховної Ради України з питань фінан­сової політики і банківської діяльності підтримає необхідні кроки.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Паламарчук Антоніну Борисівну, голову Ради Асоціації “Бюро кредитних історій України”, члена Ради Незалежної асоціації банків України. Прошу.

 

ПАЛАМАРЧУК А.Б., голова Ради Асоціації “Бюро кредитних історій України”. Добрый день, уважаемые народные депутаты Украины! Добрый день, представители Национального банка Украины! Добрый день, уважаемые коллеги! Борьба за стабиль­ность банка начинается не тогда, когда появляется проблемный кредит, и мы работаем над тем, чтобы его вернуть, а в момент принятия решения о выдаче кредита. И вот для того, чтобы при­нять правильное решение, большое значение имеет информация, которую получает банк.

По инициативе Национального банка Украины, который в свое время разработал закон, создана система “Бюро кредит­ных историй”. Задача бюро — формировать кредитные истории заемщиков, в том числе за счет информации государственных реестров. Сейчас наше бюро предоставляет информацию и услу­ги на уровне мировых кредитных бюро. Это не только кредитные истории, но и мониторинг, скоринг и так далее.

Банковская система создает новые сервисы, направленные на снижение кредитных рисков. Мы пришли к тому, что уже никто не скрывает информацию, мы ею нормально обмениваемся. В Частном акционерном обществе “Первое всеукраинское бюро кредитных историй” внедрен межбанковский сервис “Сокол” по противодействию мошенничеству при кредитовании физических лиц на этапе обработки заявок. В марте будет запущена межбан­ковская система по обмену информацией касаемо инцидентов в банковской системе.

Мы создаем новые продукты, однако, к сожалению, нет госзаказа от нашего надзорного органа — Национального банка Украины, какие продукты необходимо разработать для банков­ской системы с целью снижения рисков.

В банковской системе, кроме той информации, которую мы получаем от банков, необходима информация из государственных реестров. В Законе Украины “Об организации формирования и оборота кредитных историй” установлено, что администраторы обязаны по запросу бюро предоставлять информацию с госрее­стров. С 2006 года бюро не могут подключиться к госреестрам, потому что наши госреестры являются монополистами. Реестры предоставляют эту информацию по единичным запросам и по вы­соким ценам. Для того чтобы проверить одного заемщика по всем реестрам, банк должен заплатить от 200 до 250 гривень. А  если у нас тысячи заемщиков? Например, три основных бюро в  Украине в 2013 году ежемесячно получали от банков от 2 до 2,5 миллиона запросов.

Поэтому банковской системе необходим доступ к ин­формации в электронном виде в режиме реального времени. Информация необходима не только для заключения договоров, но и для того, чтобы проверить, не стал ли поручитель банкротом, с целью предотвращения мошеннических схем, которые работают в Украине. Обеспечение банковской системы необходимой ин­формацией — это снижение рисков и повышение финансовой устойчивости банков.

Мы просим Комитет Верховной Рады Украины по вопросам финансовой политики и банковской деятельности включить в свою работу направление по созданию условий для доступа бизнеса к   информации госреестров, а также создать рабочую группу с   участием представителей бюро кредитных историй, банков и Национального банка Украины (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Тарасовця Миколу Павловича, голову правління Публічного акціонерного товариства “Полікомбанк”, члена Ради Асоціації українських банків. Немає.

Запрошую до слова Андронова Олега Борисовича, члена Спостережної ради Асоціації “Український кредитно-банківський союз”.

 

АНДРОНОВ О.Б., член Спостережної ради Асоціації “Україн­ський кредитно-банківський союз”. Добрий день, пані головуюча! Уважаемые коллеги! Вообще, я планировал говорить о пробле­мах, связанных с Налоговым кодексом, но двое моих коллег опередили меня. О валютном рынке говорить не буду, о нем уже много сказано. Поэтому хочу вернуться к теме доверия к банков­ской системе.

Уважаемые господа, пока у нас не будет доверия к госу­дарству и к гривне как единственному законному платежному средству, не будет доверия к платежной системе. К гривне сегодня абсолютно нет доверия у населения, которое хранит сбе­режения в долларах. И не потому что люди не доверяют банкам, а  потому что они не доверяют, прежде всего, гривне. Поэтому, к  сожалению, существующие тенденции не укрепляют позиции гривни. Я надеюсь, что государство в ближайшее время все-таки прекратит галопирующую девальвацию.

Теперь хочу остановиться на следующем. Мы много гово­рим о том, что необходимо поднимать экономику, восстанавли­вать ее. В то же время Украина — наверное, единственная стра­на, у которой нет специализированного государственного агент­ства, стимулирующего экспорт. Практически у всех уже есть. Почему мы до сих пор этим не занимаемся? И как мы собираемся наращивать экспортный потенциал, если государство этим не занимается?

Сегодня, действительно, ресурсная база банков не позво­ляет нам кредитовать реальный сектор экономики. Да, у нас мало этого ресурса, ресурс короткий, дорогой и будет еще дороже. Соответственно, если государство сегодня не займется вопросом повышения экспортного потенциала, мы не сможем его поднять. Если, в конце концов, не будет создан нормальный фондовый рынок, мы не сможем запустить деньги в реальный сектор эконо­мики. Банковская система — это просто один небольшой сектор, и делать ее крайней, винить за все, что происходит в экономике, говорить о том, что мы сейчас должны повысить доверие к бан­ковской системе, когда нет доверия к государству, — бесполезно.

Ну, и в конце хочу немного сказать по поводу популистских вещей. Почему мы так активно говорим о жертвах валютных кредитов? Извините, а у всех остальных доходы выросли? Только у тех, кто кредиты брал в валюте, проблемы с доходами? Почему мы должны защищать только их, хотя их всего 1,5 процента? Почему они устраивают такое? За счет чего мы должны это делать, за счет вкладов других вкладчиков или в бюджете есть деньги? Те, кто брал кредиты в гривне, платили проценты намного выше и сейчас находятся в таких же проблемных условиях. Те, кто брал валютный кредит, достаточно длительный период платили проценты на льготных условиях. Кстати, боль­шинство из них не с улицы пришли… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова Вітку Юлію Володимирівну, експерта фінан­сового сектору, кандидата юридичних наук.

 

ВІТКА Ю.В., експерт фінансового сектору. Шановне това­риство! Я говоритиму про питання, яке тривалий час було друго­рядним, але зараз у проекті Рекомендацій парламентських слухань стоїть другим із дев’яти, і це тішить, — створення збалансованої системи захисту прав споживачів фінансових послуг. Це невідво­ротне явище, передумова інтеграції України у глобальний фінан­совий ринок.

Нагадаю, що згідно з Угодою про асоціацію між Україною та  Європейським Союзом наша держава зобов’язана протягом трьох років імплементувати Директиву Європейського парламенту і Ради ЄС про договори споживчого кредитування. На жаль, у на­шому законодавстві на сьогодні не відображені принципи “Великої двадцятки”, ОЕСР щодо захисту прав споживачів фінансових по­слуг. У нас немає потужних організацій, на відміну від банківських організацій, асоціацій, які активно лобіювали б чи відстоювали б інтереси споживачів.

У зв’язку з цим у мене є зауваження і до абзацу першого на сторінці 25 проекту Рекомендацій парламентських слухань щодо законопроектів із спробами однобокої імплементації директив ЄС. Імплементація не може бути однобокою, це або імплементація, або ні. Ми можемо вести дискусії щодо конкретного законопро­екту з конкретними аргументами, інакше це голослівні тверджен­ня. Це стосується також і гіпертрофованих прав споживачів. Вибачте, у нас не те що гіпертрофованих, нам до адекватних прав споживачів ще далеко.

Отже, ключові моменти реформи. Розкриття інформації має бути повним, достовірним і стандартизованим (це ключовий момент), для того щоб споживачі могли порівняти аналогічні фінансові продукти.

Неоднозначні і нечіткі положення в договорах повинні тлума­читися на користь споживача. Так, ми до цього повинні звикати, це усталена європейська практика. Оскільки споживач не має можливості впливати на умови договору, а може лише погодитися з тим, що йому пропонують, і підписати або відмовитися від під­писання договору, має бути компетентний орган чи органи, які здійснюють досудове вирішення спорів між споживачами і фінан­совими установами. Ці органи повинні мати достатні повноважен­ня, у тому числі щодо захисту колективних інтересів споживачів. Це також європейська практика, визначена директивами ЄС.

Повинні бути адекватні санкції за порушення прав спожива­чів фінансових послуг. До речі, ефективною є практика розміщен­ня на офіційному веб-сайті органу чи органів, які здійснюють на­гляд за дотриманням прав споживачів, прикладів несправедливих умов у договорах із конкретними фінансовими установами чи ре­зультатів розгляду справ за правопорушеннями конкретних фінан­сових установ.

Ми бачили, банківські асоціації подають законопроекти, очевидно, щодо захисту прав кредиторів. Ми вважаємо, що разом з ними повинні розроблятися законопроекти щодо захисту прав споживачів. Ми передали відповідні проекти народним депута­там — членам Комітету Верховної Ради України з питань фінансо­вої політики і банківської діяльності. Це може бути поєднано в од­ному законопроекті або розроблятися паралельно.

Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Малкіна Олега Олександровича, голову правління Публічного акціонерного товариства “Перший інвести­ційний банк”.

 

МАЛКІН О.О., голова правління ПАТ “Перший інвестиційний банк”. Доброго дня, пані головуюча, Валеріє Олексіївно, колеги! Дякую за можливість виступити. Хочу сказати, що ми маємо проб­лему, якщо говорити про довіру, — у нас продовжується відплив коштів з банківської системи. Здається, він трохи уповільнився, але ситуація залежить ще й від того, що відбувається в зоні АТО. Проблема нікуди не дівається. За минулий рік банківську систему залишило, скажемо так, 45 мільярдів гривень і понад 5 мільярдів доларів.

Що спонукає до посилення цієї тенденції?

По-перше, ризик подальшої девальвації національної валю­ти. Ми всі очікуємо, бо не знаємо, що буде з курсом.

По-друге, крах довіри до банківської системи, виведення з  ринку неплатоспроможних банків, ризик примусової конвертації вкладів в іноземній валюті у національну.

По-третє, ризик експропріації вкладів у разі продовження бойових дій у зоні АТО.

Зрозуміло, що жодне стрес-тестування не може передба­чити такі наслідки для системи. Скільки б ми тут не говорили про трикратне зменшення національної валюти і відплив коштів на рів­ні 25 відсотків і більше та його подальше зростання — це не мож­ливо передбачити. І не можливо розраховувати на будь-яку стабі­лізацію без адекватної допомоги з боку держави і Національного банку України.

Дуже стисло про те, що ми пропонуємо. Це стосується і  Верховної Ради, і Національного банку щодо відновлення довіри, повернення коштів у банківську систему.

Перше — зменшення обігу іноземної валюти і тиску на курс національної валюти.

Треба обмежити обіг готівкової іноземної валюти. Ми вже давно про це говоримо, проте продовжуємо знімати долари і  зберігати їх удома. Треба дати можливість доларам вільно обер­татися в межах банківської системи. Навіть повернутися до ситу­ації, коли можливі розрахунки між фізичними особами в доларах США. Проте знімати кошти можливо тільки в національний валюті.

Необхідно припинити продаж іноземної валюти фізичним особам для локального користування і залишити можливість придбання валюти виключно для погашення кредитів, здійснення міжнародних переказів, а також з метою розміщення на платіжних картках для розрахунків за кордоном. В інших випадках продавати валюту не потрібно.

Друге. Тут пан Оленчик казав, що не треба про це говорити, але я хочу повернутися до ситуації з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Підвищувати граничну планку виплат необхідно. На першому етапі для вкладів і в національній валюті, і в іноземній, бо ми маємо ситуацію, коли вкладники тримають саме стільки коштів у банку, скільки гарантується фондом. У подальшому —тільки для вкладів у національній валюті.

Тимчасово, до стабілізації ситуації в економіці, зупинити нарахування та сплату податку на відсотки за депозитами лише для вкладів у національній валюті. Це сьогодні створює додаткові навантаження на банки, бо фактично банки додають суму податку до і так немалих відсоткових ставок.

Третє — підвищення довіри до банків.

По-перше, покращити комунікації Національного банку та уряду з населенням. Тобто нам потрібно не виправдовуватися, а попереджати.

По-друге, законодавчо забезпечити впевненість у недотор­канності вкладів, у тому числі в іноземній валюті. Тобто ніякої експропріації.

І по-третє, повідомити вкладників про повну підтримку банківської системи з боку регулятора

Ну, і коли банк має право… (Не чути) …Національного банку і отримати певну суму… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Ми завершили програму парламентських слухань, і я хочу підбити підсумки. Знаю, що є багато тих, хто хотів, але не зміг виступити. Ми й так працювали практично 3,5 години. Тому дуже прошу всі ваші пропозиції, всі ідеї, які ви не змогли озвучити, передати Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності, який їх узагальнить.

Надати слово? За загальною згодою залу прошу, 30 секунд.

 

РУДЕНКО Т.А., голова громадської організації “Кредитний Майдан”. Я очень благодарна за то, что вы, банковские про­фессионалы, наконец, поняли, что у вас такая же проблема, как и  у нас. Спасибо вам за это большое. Надеюсь, что вы сядете с нами за стол переговоров и найдете настоящий, правильный выход из ситуации.

Я хочу вам задать один детский вопрос, маленькая задачка. Когда мы брали валютные кредиты, у нас была зарплата 8 тысяч гривень, это 1 тысяча долларов. Сегодня только у счастливцев осталась зарплата 8 тысяч гривень, это 300 долларов. Скажите, пожалуйста, куда делись наших 700 долларов? Когда мы ответим на этот вопрос, все станет в порядке в этой стране.

Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за вашу думку також.

Ми, безумовно, не зможемо вирішити у форматі обговорень всі проблеми. Однак, насправді, дуже важливо, що ми змогли їх  спільно обговорити, почути дуже різні аспекти цієї проблеми. Я дуже рада, бо почула багато цікавих ідей, побачила готовність сісти за стіл переговорів.

Мені видається, що однією з нинішніх проблем є брак кому­нікацій між ключовими учасниками процесу — Національним бан­ком, урядом, між самими банкірами та громадськими організація­ми, що представляють їхні інтереси, а також між громадянським суспільством, громадськими організаціями, що представляють ін­тереси людей, які зазнали певних фінансових і психологічних втрат.

І для того, щоб далі конструктивно рухатися, ми повинні узагальнити проект Рекомендацій парламентських слухань та затвердити їх. Власне, кілька зауважень до проекту, я його пере­глянула. Не знаю, яке враження він справив на вас, але, на мою думку, це схоже на якісь такі релікти з’їзду КПРС (Оплески). Думаю, час вже відходити від такого формату. Усе-таки парла­ментські слухання — це ані з’їзд КПРС, ані наукова конференція. Ми говоримо не для того навіть, щоб виговоритися. Ми говоримо ще, крім іншого, і для того, щоб потім донести спільну думку до громадськості.

Парламент України є представницьким органом. І та інфор­мація, що потім буде затверджена постановою Верховної Ради, має бути в такому вигляді, у такій формі, яка буде зрозумілою передовсім людям. Якщо люди не розумітимуть, що там написано, то гріш ціна такому документу. Тому я звертаюся до членів Комі­тету з питань фінансової політики і банківської діяльності, до сек­ретаріату цього комітету з проханням подбати, щоб цей документ був у 10 разів коротшим, але у 100 разів зрозумілішим.

Сьогодні про відсутність довіри між суспільством і банками як одну з основних причин кризи банківської системи казали практично всі. І я цілком погоджуюся, що це означає, що ми не  можемо не почати документ з проблеми, з макроекономічних показників. Ми повинні говорити про це. Якщо ми хочемо колись поставити банківську систему на ноги, ми повинні визнати проб­лему такою, як вона є. А проблема полягає передовсім у від­носинах, як один із промовців правильно сказав, у трикутнику “держава — банк — людина”. І я звертаюся до представників Національного банку України, до членів Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності: довіра спочатку будуватиметься на тому, що ми будемо розуміти те, що читаємо. Будь ласка, розпочніть довіру із зрозумілого доку­мента, із зрозумілих ваших посилів.

Будь ласка, обов’язково визначте те, що потрібно, що очіку­ється від держави — від парламенту, від уряду і від Національного банку. Можливо, із визнанням власних помилок, це дасть змогу рухатися далі. Багато говорили також про відповідальність влас­ників банків, бенефіціарних власників.

І, безперечно, не забудьте про те, що важливо саме для людей. Тут була інформація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як на мене, дуже важлива, яка мала б бути також відобра­жена у Рекомендаціях.

Це те, що, як на мене, нам вдалося сьогодні синтезувати, і я закликаю всіх учасників до максимальної співпраці, щоб упро­довж місяця цей документ був доопрацьований. Сподіваюся, що відповідна постанова в найкоротші строки буде прийнята Верхов­ною Радою, і ми зможемо далі працювати в цьому напрямі.

Ще раз щиро дякую вам за нашу спільну роботу і бажаю нам гарного вечора і подальшої співпраці. Нехай щастить!