ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

В УКРАЇНІ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

23 березня 2016 року, 15 година 10 хвилин

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України ПАРУБІЙ А.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Прошу захо­дити до залу, займати місця, щоб ми могли почати парламентські слухання. Будь ласка.

Шановні учасники парламентських слухань, розпочинаємо нашу роботу. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 2 лютого 2016 року Верховна Рада України проводить парламентські слухання на тему: «Шляхи розвитку фізичної культури і спорту в Україні в умовах децентралізації влади». За результатами обгово­рення будуть прийняті Рекомендації парламентських слухань за до­рученням керівництва Верховної Ради України. Дякую всім учасни­кам слухань, представникам органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування, спортивних, громадських організацій, дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Хочу привернути увагу присутніх, що попередні парламент­ські слухання на подібну тематику відбувалися у 1998 році, тобто майже 20 років тому. За цей період ми побачили негативні тенденції в розвитку спорту в нашій країні. Тому політика держави в цій галузі потребує особливої уваги на нинішньому етапі, особливо це стосу­ється спортивного виховання молодих людей. Це впливає також і на обороноздатність нашої держави. У час війни, у час викликів, які стоять перед нами, Україні важливо мати сильну, підготовлену мо­лодь, яка буде здатна захищати Українську державу.

На мою думку, найбільш важливим для України є забезпе­чення належного функціонування дитячо-юнацького спорту, який, з одного боку, загартовує фізично мільйони підлітків, а з другого –виховує нових зірок українського спорту. Я сам провів всю свою юність у дитячо-юнацькій спортивній школі. І я пригадую, як цілі покоління молодих людей займалися спортом у секціях, відповідно це впливало і на зменшення злочинності в суспільстві, і давало необхідне загартування для цілого покоління української молоді.

На жаль, на сьогодні з цим у нас великі проблеми. Під гаслом оптимізації відбувається значне скорочення чисельності дитячо-юнацьких спортивних шкіл і тренерсько-викладацького персоналу. За даними обласних державних адміністрацій, що надійшли до Комі­тету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, за ми­нулий рік кількість учнів спортивних шкіл скоротилася майже на 30 тисяч осіб. Виникають сумні запитання: скільки учнів спортивних шкіл ми втратимо цього і наступного року, і як це позначиться на рівні дитячої захворюваності та підліткової злочинності?

Не менш важливими питаннями є забезпечення належ­ного викладання фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах, надання необхідної підтримки спорту вищих досягнень. Безумовно, перелік проблем, які накопичилися у сфері спорту і фі­зичної культури, є великим. І наше завдання сьогодні – детально проаналізувати ці проблеми, а також запропонувати шляхи подолан­ня труднощів і проблем, які ми маємо.

І тому під час наших парламентських слухань я хотів би закликати кожного промовця не тільки наголошувати на труднощах, які існують сьогодні, і існують об’єктивно, а також пропонувати мі­ністерству, профільному комітету Верховної Ради (тут присутній весь керівний склад Комітету) конкретні пропозиції і шляхи подо­лання тих проблем, які ми маємо, щоб ми могли сформувати спільну концепцію, яку потім затвердимо окремим рішенням Верховної Ради України і зможемо реалізовувати через органи виконавчої влади.

Пропонується такий регламент нашої роботи. Спочатку ми  маємо заслухати доповідь міністра молоді та спорту України (до 20 хвилин) і співдоповіді голови Комітету Верховної Ради Укра­їни з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму і заступ­ника міністра освіти і науки України (до 15 хвилин). Після того ми перейдемо до обговорення. На кожний виступ пропонується відвести до 5 хвилин, але якщо ми побачимо, що виходимо за межі регламен­ту, ми можемо скоротити виступ до 3 хвилин. Прошу всіх дотриму­ватися регламенту.

Хочу також вам повідомити, що за 30 секунд до завершення виступу прозвучить сигнал, і за півхвилини мікрофон автоматично вимкнеться. Звичайно, хто не зможе завершити свою думку, я буду додавати 10 чи 30 секунд, але вам повідомляється, щоб ви розуміли систему роботи Верховної Ради України.

Пропоную починати виступ саме з пропозицій щодо подо­лання проблем у спортивній сфері, щоб вони були враховані під час доопрацювання проекту Рекомендацій парламентських слухань і під­готовки відповідного проекту постанови Верховної Ради України.

І після завершення обговорення ми заслухаємо заключне слово міністра молоді та спорту України і голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Якщо немає застережень, я пропоную розпочати наші парла­ментські слухання.

Хочу ще повідомити, що ті, хто має підготовлений виступ, але не потрапив до переліку промовців, мають передати виступи до секретаріату Комітету, всі виступи будуть опубліковані і на сайті Верховної Ради України, і в збірнику матеріалів парламентських слухань.

Отже, запрошую до слова міністра молоді та спорту України Жданова Ігоря Олександровича. Будь ласка.

 

ЖДАНОВ І.О., міністр молоді та спорту України. Доброго дня, шановний пане головуючий, шановні учасники парламентських слухань! Дійсно, у нас дуже важлива подія, яка не відбувалася біль­ше 20 років. Ми тут зібралися, щоб обговорити стан розвитку фізич­ної культури і спорту та шляхи подолання проблем.

Як свідчить світовий досвід, оптимальна рухова активність упродовж життя кожної людини – це ефективні та найбільш еконо­мічно вигідні для держави засоби профілактики захворювань і зміц­нення здоров’я населення. Переконаний, що в Україні в масовій сві­домості громадян затребуваність на здоровий спосіб життя, регуляр­ні заняття фізкультурою та спортом – це стратегічне та європейське завдання для нашого суспільства на найближчі роки.

На жаль, сьогодні лише 3 % громадян віком від 16 до 74 років мають достатній рівень оздоровчої рухової активності, тобто зай­маються фізкультурою не менше 4-5 разів на тиждень по 30 хвилин. На загальний рівень фізичної культури громадян негативно впливає тривала демографічна криза в Україні. Через несприятливі соціаль­но-економічні умови в нашій державі скорочується кількість насе­лення, знижується середня тривалість життя. Україна залишається одним із лідерів за кількістю різноманітних захворювань, за спожи­ванням алкоголю та тютюнопалінням.

Загрозливих масштабів набула гіподинамія серед дітей та під­літків. Минулого року Міністерство молоді та спорту спільно з Про­грамою розвитку ООН в Україні провело унікальне дослідження «Молодь-2015», яке показало такі тенденції. Досить велика кількість української молоді віком від 14 до 35 років регулярно займається спортом, 59 % молодих людей принаймні раз на тиждень займаються фізичними вправами, 44 % не мають шкідливих звичок, 19 % кинули палити. Водночас 27 % молодих українців протягом тижня вживали алкоголь, 28 % палять, а 26 % жодного разу не займалися спортом протягом року. Все окреслене вище – наслідок накопичення багато­річних проблем, які не можна вирішити за один день лише адміні­стративним шляхом, в рамках лише Міністерства молоді та спорту.

Враховуючи, що середній показник залучення населення до занять фізкультурою і спортом в Україні становить 12 %, задовіль­ний стан справ у цій діяльності спостерігається в Одеській (майже 24 %), Дніпропетровській (20 %), Львівській (17 %), Вінницькій (15 %) та Івано-Франківській (15 %) областях. Незадовільна ситуація в Луганській області (2 %), але там іде війна, в місті Києві (6 %), Донецькій (7 %), Тернопільській (майже 8 %) та Кіровоградській (8 %) областях.

Що стосується державної політики у цій сфері, то варто наголосити, що 9 лютого 2016 року Президент України видав Указ «Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Укра­їні на період до 2025 року «Рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація». Цей указ розроблений за ініціативою міні­стерства, прийнятий урядом і потім доопрацьований в Адміністрації Президента.

Основні завдання Національної стратегії:

• розроблення та впровадження з 2017 року комплексу показ­ників для щорічної оцінки рівня фізичного здоров’я різних груп населення (вже прийнята постанова Кабінету Міністрів щодо підго­товки таких тестів);

• створення Всеукраїнського фонду розвитку рухової активно­сті та здорового способу життя «Активна Україна – здорова нація» з метою залучення позабюджетних коштів для розвитку матеріально-технічної бази масового спорту та заохочення осіб, які ведуть здоро­вий спосіб життя;

• залучення спортивних федерацій до навчального процесу та до позакласної роботи з фізичного виховання у школах та вищих навчальних закладах;

• формування інфраструктури доступних сучасних спортивних споруд за місцем проживання на базі загальноосвітніх навчальних закладів та центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх».

Очікується, що реалізація стратегії дозволить забезпечити збільшення щороку на 1 % кількості громадян, які регулярно займа­ються руховою активністю та ведуть здоровий спосіб життя.

Ще одним важливим напрямом діяльності Мінмолодьспорту є формування фізично загартованого молодого покоління, готового до захисту Батьківщини в умовах зовнішньої агресії. У цьому напря­мі ми тісно співпрацюємо з силовими відомствами, з Міністерством оборони України. З цією метою нами спільно з Міністерством освіти і науки та Міністерством оборони відновлено проведення щорічної Спартакіади допризовної молоді, яку цього року прийматиме місто Львів.

Спільними зусиллями Мінмолодьспорту та насамперед Міносвіти забезпечується проведення Всеукраїнської дитячо-юнаць­кої військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). Метою гри є ви­ховання юних патріотів України, у тому числі на засадах здорового способу життя та рухової активності.

Невід’ємною складовою масового спорту в Україні є дитячо-юнацький спорт – це унікальна мережа дитячо-юнацьких спортивних шкіл на місцях, яка виконує одразу дві важливі функції: по-перше, забезпечує потреби спорту вищих досягнень, виховує кадровий ре­зерв для збірних України з видів спорту, а по-друге, створює умови для гармонійного виховання, масового фізичного розвитку та оздо­ровлення, змістовного дозвілля дітей та молоді, самореалізації, на­буття навичок здорового способу життя. Саме тому для уряду, Міні­стерства молоді та спорту, профільного Комітету Верховної Ради збереження та вдосконалення системи ДЮСШ в Україні є пріоритетом.

Станом на сьогодні, в Україні функціонують 1369 ДЮСШ різних форм власності, у цих школах займаються майже півмільйона юних вихованців, що становить 12 % загальної кількості учнівської молоді віком від 6 до 18 років.

Останнім часом набули певного резонансу дискусії щодо зменшення кількості спортивних шкіл та дітей, які в них займаються. Називаються різні цифри, які, на жаль, політизуються. Закликаю від­повідально та фахово підходити до цього питання, не шукати легких відповідей на поверхні, а більш глибоко аналізувати та розбиратися, що стоїть за кожною цифрою.

По-перше, слід наголосити, що значної шкоди мережі ДСЮШ в Україні завдала російська агресія. Через окупацію Криму, частини Донецької і Луганської областей за останні два роки Україна втра­тила 186 спортивних шкіл, в яких займалося більше 70 тисяч учнів.

По-друге, в Україні відбувається загальне зменшення кількості дітей, які займаються у спортивних школах, з демографічних причин. Так, у 2012 році в Україні налічувалося 4,6 мільйона учнів, з яких 12,9 %, тобто 601 тисяча, займалися в ДСЮШ. А в 2015 році, за даними Держстату, налічувалося вже 4,1 мільйона учнів, з яких 12 % займаються у спортивних школах. Тобто за останні чотири роки в Україні фізично стало на 551 тисячу учнівської молоді менше. Це зумовило пропорційне зменшення кількості дітей, які займаються в ДЮСШ. При цьому рівень залучення дітей до занять у спортивних школах весь час коливався в межах 12-13 %.

На стан мережі ДЮСШ в нашій державі також впливає процес бюджетної децентралізації. Хочу наголосити, що у шкіл комунальної власності, як правило, проблем з фінансуванням не виникає. Проб­лема виникла саме зі школами ФСТ, які в рамках бюджетної де­централізації передавалася на місцеві бюджети. При цьому 2015 ро­ку була збережена переважна більшість таких шкіл. На перехідний період Верховна Рада України за поданням уряду та профільного Комітету Верховної Ради України ухвалила рішення про надання 100 мільйонів гривень субвенції місцевим бюджетам, що дало змогу забезпечити їх фінансування.

За даними Держстату, порівняно з 2014 роком через цілий комплекс причин була зменшена кількість спортивних шкіл на 73 школи, за даними управлінь обласних державних адміністрацій – на 83 спортивні школи. У зв’язку з цим лунають цифри про нібито зменшення на 30 тисяч кількості дітей, які займалися в ДЮСШ. Андрію Володимировичу, так рахувати не можна, тому що завдання було поставлено чітке: якщо школа оптимізована, скорочена чи приєднана, то діти і викладацький склад зберігаються, вони пере­ходять до занять в інші школи. Тут присутні начальники управлінь, вони можуть доповісти ситуацію по кожній школі, яка була скоро­чена, і де ці діти знаходяться. Якщо було б 30 тисяч дітей на вулиці, безхатченків, як нам кажуть, то вони б уже стояли і під міністер­ством, і під обласними державними адміністраціями.

Ще одна деталь, про яку треба знати. Наприклад, на Дніпро­петровщині у минулому році закрито 11 спортивних шкіл, які на­лежали до мережі ФСТ. Але натомість створено і відкрито з 1 січня 2016 року 10 нових комунальних закладів, куди переведені тренери-викладачі та вихованці. Тобто, окрім скорочення шкіл, відбувається процес їх утворення. Просто йде досить складний процес, пов’яза­ний із власністю: школи, які були в ФСТ, передаються в комунальну власність. Тільки за три місяці цього року в Україні утворено 14 но­вих ДЮСШ комунальної власності, куди зараховано майже 2400 ви­хованців та працевлаштовано 120 тренерів.

Дійсно, у нас є серйозні проблеми в окремих областях. У січні, коли ми збиралися, ми виявили, що такі проблеми існують у Херсон­ській, Волинській, Хмельницькій областях. Але там міністерство щодня моніторить ситуацію, щоб, не дай Бог, ані діти не залишилися на вулиці, ані викладачі.

Ще одна проблема, яка виявилася під час децентралізації, – так звані групи-пустушки, коли дітей записували до школи, а фізич­но їх там не було. Наприклад, в одній з областей Західної України у начальних закладах виявлено 1200 «мертвих» груп, в одній із цент­ральних областей – 3 тисячі. Приписки. Це теж у статистиці відобра­жається як зменшення кількості дітей, які займаються в ДЮСШ, але ми розуміємо, що ті діти були тільки на папері.

На місцях також відбувається оптимізація наявної мережі ДЮСШ. Рішення про оптимізацію ініціюються та приймаються ке­рівництвом органів місцевого самоврядування, ФСТ, засновниками з числа приватних осіб, а не Міністерством молоді та спорту. Але ми робимо все для того, ще раз підкреслюю, щоб зберегти найголовні­ше – дітей і тренерсько-викладацький склад.

Однак на порушення законодавства, без згоди Міністерства молоді та спорту, було оптимізовано 9 шкіл у Вінницькій, Волин­ській, Житомирській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Хмель­ницькій, Чернігівській областях та в місті Києві. Такі рішення прий­малися всупереч законодавству, і міністерство не може нести за це відповідальність.

Які проблеми виявлені у процесі децентралізації мережі ДЮСШ? Місцева влада при розподілі коштів місцевих бюджетів надає перевагу спортивним школам комунальної власності. У деяких випадках поза увагою залишаються спортивні школи ФСТ, які 2015 року отримали субвенцію з державного бюджету. Керівництво цих закладів відмовляється змінювати форму власності, що негатив­но впливає на вирішення питання подальшого фінансування з міс­цевих бюджетів. Тобто часто-густо на місцях представникам ФСТ кажуть: «Або переходите в комунальну власність, або ми вас не бу­демо фінансувати». Я думаю, такий підхід теж не є однозначним, оскільки в кінцевому підсумку страждають діти.

За попередніми даними, минулого року на утримання спортив­них шкіл, з урахуванням бюджетів усіх рівнів, державної субвенції, інших джерел фінансування, витрачено 1,5 мільярда гривень.

Вкотре наголошую, що відповідно до Бюджетного кодексу України, починаючи з 2016 року, прямим обов’язком органів місце­вого самоврядування є фінансування з міських та обласних бюджетів дитячо-юнацьких спортивних шкіл незалежно від форми власності. Як і сподівалися, в рамках децентралізації місцеві бюджети отрима­ли на 40 % більше доходів. Кошти для спортивних шкіл на місцях, я впевнений, є. І ті з керівників управлінь з питань спорту обласних державних адміністрацій, які хочуть шукати і знаходити ці кошти, їх шукають і знаходять. А хто не хоче працювати, у того з’являються проблеми.

Які наші подальші плани? Після того як органами місце­вого  самоврядування буде визначена оптимальна структура мере­жі  ДЮСШ, на порядку денному стоятиме питання вдосконалення діяльності ДЮСШ за європейським зразком. У Міністерстві молоді та спорту ведеться робота над відповідною концепцією та стратегією реформування. Зокрема, передбачаються:

• усунення зайвих бюрократичних обмежень у діяльності спор­тивних закладів на місцях, розширення їхніх повноважень;

• адаптація законодавства до норм і стандартів ЄС;

• створення умов для налагодження ефективної взаємодії спортивних закладів на місцях із спортивними федераціями;

• відмова від невластивих функцій міністерства, регіональних та муніципальних органів влади в галузі спорту.

Тепер я хотів би зупинитися на спорті вищих досягнень. Незважаючи на війну та складну соціально-економічну ситуацію, Україна впродовж 2014-2015 років зберегла свої позиції у топ-20 провідних спортивних держав світу. Це велика заслуга передовсім наших спортсменів і тренерів.

Українці успішно виступили на перших Європейських іграх, здобувши 46 нагород. Протягом 2015 року члени збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та паралімпійських видів спорту здобули на міжнародній арені понад 2800 нагород різного ґатунку, з них майже 1 тисячу – золотих.

Станом на березень 2016 року, Україна отримала 123 ліцензії на участь у літніх Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро та 85 лі­цензій на участь у Паралімпійських іграх. Це ще не остаточні цифри, оскільки ліцензійні турніри триватимуть аж до початку Олімпіади. Підготовка до Олімпіади здійснюється на вищому рівні в рамках Організаційного комітету на чолі з Прем’єр-міністром України. Зокрема, на виконання рішень Організаційного комітету вжито таких заходів:

1) для забезпечення підготовки та участі в літніх Олімпійських іграх у Державному бюджеті України на 2016 рік передбачені видатки в сумі майже 250 мільйонів гривень, зокрема 144 мільйони – на виплати призових переможцям і призерам ігор, а саме 125 тисяч доларів за золото, 85 тисяч доларів за срібло і 55 тисяч доларів за бронзу. Для порівняння, урядом Російської Федерації встановлено винагороду за золото в сумі 4 мільйони рублів, або приблизно 58 тисяч доларів;

2) у 2015 році вперше за декілька років для національних збірних команд України придбано сучасне спортивне обладнання на суму 14 мільйонів гривень і форму на загальну суму майже 5 мільйо­нів гривень;

3) постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2016 року вдвічі збільшена винагорода для спортсменів за перемоги на чемпіонатах світу та чемпіонатах Європи;

4) постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року утворено Державний центр олімпійської підготовки з ху­дожньої гімнастики. Для оперативного вирішення організаційних питань в Мінмолодьспорту було утворено Штаб олімпійської підго­товки, який очолювали Сергій Назарович Бубка і я як міністр молоді та спорту.

У Міністерстві молоді та спорту чітко усвідомлюють, що подальший ефективний розвиток спорту вищих досягнень можливий лише шляхом реформування, децентралізації та дерегуляції в цій сфері, приведення її у відповідність з європейською моделлю відно­син держави і спорту, а також з Олімпійською хартією. Міністерство разом із спортивною спільнотою активно впроваджує в життя поло­ження «дорожньої карти» реформ у сфері фізичної культури та спорту.

З метою підвищення автономії національних спортивних феде­рацій уряд у 2015 році розпочав державний експеримент, до якого долучилися федерації баскетболу, важкої атлетики, легкої атлетики, стрибків у воду, а тепер і Федерація хокею з шайбою. Ці громадські організації отримали від держави більше повноважень щодо розвит­ку своїх видів спорту, однак і більшу відповідальність за витрачання державних коштів і за ту кількість медалей, які вони можуть завою­вати на міжнародній арені.

У рамках децентралізації-дерегуляції міністерством запрова­джено прозору формулу автоматичного фінансування олімпійських видів спорту. Не міністр зараз вирішує, кому що дати, а відповідно до спортивних досягнень федерації можуть розраховувати на більше чи на менше фінансування. Гроші з державного бюджету спря­мовуються відповідно до рейтингу у ті види спорту та федерації, які показують найкращі результати на міжнародній арені. Враховується також масовість видів спорту.

Що стосується проблеми допінгу, на якій зараз намага­ються  спекулювати. Це велика проблема у спорті вищих досягнень. У Страсбурзі 21 грудня 2015 року я від імені України підписав Кон­венцію Ради Європи проти маніпулювання результатами спортивних змагань. Як ви знаєте, до нас були претензії Всесвітньої антидопінго­вої агенції. Але я вас інформую (це новина, ще нікому не відома), що 18 березня 2016 року ми отримали лист від Всесвітньої антидопінго­вої агенції. У результаті заходів, вжитих міністерством, Національ­ним олімпійським комітетом (розроблення антидопінгових правил, акредитація наших проб у Кельні), рішенням ВАДА Україна виклю­чена зі списку країн, що не відповідають кодексу. Тобто ми поверну­лися в лоно сім’ї ВАДА і далі будемо працювати над посиленням антидопінгових позицій. Ми розробили відповідний проект закону, який незабаром буде поданий до Верховної Ради України.

Скажу про ще одну дуже велику проблему – розбудова спор­тивної інфраструктури. За нашими даними, в Україні у 2016 році налічувалося 94 042 спортивні споруди. Зрозуміло, що багато з них у незадовільному стані, але є й певні зрушення. Наприклад, збудо­вано 365 нових спортивних споруд, реконструйовано 260 існуючих, відремонтовано 7362 спортивні споруди. Зрозуміло, що це тільки початок. Бо куди не приїдеш, одна й та сама проблема, навіть в обласних центрах, – відсутність нормального стадіону, щоб були і легкоатлетичне ядро, і можливість грати в футбол. Де можемо, там допомагаємо, зокрема через Фонд регіонального розвитку. До речі, я звертався до Прем’єр-міністра з пропозицією, щоб у Фонді регіо­нального розвитку була окрема позиція «Відновлення спортивної інфраструктури країни».

Ми працюємо над прозорістю діяльності державних підпри­ємств Міністерства молоді та спорту. Всі можливі дані, звітність підприємств, причому поквартально, публікується на сайті міністерства…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте, 30 секунд.

 

ЖДАНОВ І.О. Завершуючи, шановні колеги, я дякую за увагу та закликаю підтримати проект Рекомендацій парламентських слу­хань, який Комітет готував разом з профільним міністерством, вони є надзвичайно важливими для всієї сфери фізичної культури і спорту. Думаю, що в процесі обговорення буде багато слушних рекомендацій, і ми врахуємо ваші пропозиції (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігорю Олександровичу.

До співдоповіді запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Палатний Артур Леонідович. Будь ласка.

 

ПАЛАТНИЙ А.Л., голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загально­державний багатомандатний виборчий округ, партія «Блок Петра Порошенка»). Дякую, Андрію Володимировичу. Шановні колеги! Шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні у Верховній Раді України зібралися найкращі фахівці сфери фізичної культури і спорту, щоб обговорити актуальні питання фінансування важливої сфери для життя людини, особливо для здоров’я наших дітей. Ми розраховуємо, що фахівці, які безпосередньо працюють з дітьми, виховують талановитих спортсменів, зможуть донести до керівників держави та місцевої влади проблеми, з якими вони стикаються на низовому рівні. І саме їхні думки мають бути почуті та враховані для вдосконалення цієї роботи.

На сьогодні сфера фізичної культури і спорту отримала декіль­ка серйозних викликів. Скасовано фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок Фонду соціального страхування. Запро­ваджено оподаткування спортивних закладів, установ та організацій податками на землю та нерухомість. Відтепер майже всі питання, що стосуються розвитку спорту та активізації рухової активності, мають вирішуватися на місцевому рівні. Проте за відсутності єдиної дер­жавної політики, затверджених державних соціальних стандартів у сфері фізичної культури і спорту питання фінансування спортив­них закладів залежить від доброї волі місцевого керівника та депу­татів місцевих рад.

Дивує той факт, що в деяких містах скорочується фінансу­вання спортивних шкіл, а водночас фінансуються інші комерційні установи та проекти. Комітет вимушений констатувати, що за мину­лий рік скорочено дуже багато спортивних шкіл. Майже десятки тисяч учнів припинили займатися спортом. І це за існування субвен­ції з державного бюджету в сумі більше 100 мільйонів гривень, яка була виділена завдяки наполегливості членів Комітету і міністра молоді та спорту України. У 2016 році зазначена субвенція, на жаль, відсутня. І є велике побоювання, що за підсумками цього року ми отримаємо ще більші негативні наслідки.

Хочу зазначити, що, незважаючи на збільшення доходів біль­шості місцевих бюджетів, фінансування фізичної культури і спорту здійснюється, на жаль, за залишковим принципом. Крім того, в де­яких регіонах спостерігається ще одна негативна тенденція. Умовою фінансування спортивних шкіл, фізично-спортивних товариств про­голошується їх передача разом з інфраструктурою у комунальну власність.

Хочу нагадати всім представникам місцевої влади, що, по-перше, Конституція України захищає право приватної власності.

По-друге, діти, які займаються у комунальній школі, як і діти, які займаються у школі фізкультурно-спортивних товариств, мають рівні права, їхні батьки сплачують податки до місцевих бюджетів, тому будь-яка дискримінація є неприпустимою.

По-третє, більшість призерів Олімпійських ігор є вихованцями саме фізкультурно-спортивних товариств. І взагалі, спроба зробити всі спортивні школи комунальними нагадує радянський підхід і веде до послаблення конкуренції між школами та спортсменами.

У цій ситуації ми маємо зрозуміти головне: всі ці заклади працюють для дітей. Ні для кого не секрет, що в дитячо-юнацьких спортивних школах займаються насамперед діти з багатодітних та малозабезпечених сімей. На жаль, кількість таких дітей через великі втрати, які понесла наша країна у протистоянні з російським агресо­ром та його найманцями, значно збільшилася. І куди, шановні коле­ги, підуть ці діти? Зрозуміло, на вулицю. Це зростання дитячої зло­чинності, поширення наркоманії, дитячого алкоголізму, інших нега­тивних явищ у нашому суспільстві.

Наш Комітет вважає, що децентралізація вимагає від місцевих органів влади відповідальності за ефективне управління ресурсами місцевих бюджетів, включаючи фінансове забезпечення права гро­мадян на зайняття фізичною культурою і спортом та отримання відповідних якісних послуг. Постає запитання: чому до цього часу не визначено механізм розвитку спортивної сфери на місцевому рівні? Відповідь проста, але потребує серйозних зусиль від Міністерства молоді та спорту.

Законодавством передбачено розроблення низки державних соціальних нормативів у сфері обслуговування населення закладами фізичної культури та спорту. Однак на сьогодні переважна більшість із них відсутня. Це стосується передовсім нормативів безоплатних та  платних послуг, що надаються населенню, безоплатних послуг дітям, нормативів витрат на одного вихованця дитячо-юнацької спортивної школи тощо. Тобто у місцевих органів дотепер відсутнє зобов’язання виділяти потрібні для дитячого спорту обсяги коштів та  можливість їх контролю, внаслідок чого з місцевих бюджетів виділяються мізерні кошти. Тому сьогодні основна увага має бути зосереджена на опрацюванні та прийнятті зазначених нормативно-правових актів для ефективного фінансування сфери фізичної куль­тури і спорту, в першу чергу для спортивних шкіл.

Виконання таких стандартів має бути обов’язковим на всіх рівнях та забезпечуватися за рахунок коштів місцевих бюджетів у позачерговому порядку. При цьому у разі нестачі власних коштів, за умови дотримання місцевими органами зазначених стандартів, бу­де набагато простіше вирішити питання виділення відповідної суб­венції з державного бюджету.

Впевнений, що Міністерство молоді та спорту України здатне у найкоротші терміни розробити та затвердити зазначені стандарти, що забезпечить сталий розвиток сфери фізичної культури і спорту. Проте для цього, як мінімум, необхідно зберегти це міністерство. Ні для кого не секрет, що вже другий рік в урядових колах виникає бажання позбутися Міністерства молоді та спорту заради формаль­ного скорочення кількості міністерств. І тільки активна позиція членів нашого Комітету, інших народних депутатів України, міжна­родного та національного олімпійських комітетів, Національного комітету спорту інвалідів зупиняє спроби такої так званої реформи.

Хочу нагадати, що за всіма спортивними рейтингами Україна займає провідні місця в Європі та світі, чого не можна сказати про інші сфери. Складається враження, що хтось хоче повторити досяг­нення Віктора Януковича, який, приєднавши Мінмолодьспорт до Міністерства освіти і науки, майже зірвав підготовку до Олімпій­ських ігор 2012 року (Оплески). Дякую. Але якщо на нинішньому етапі ми не втримаємо міністерство, можемо не втримати і всю сфе­ру фізичної культури і спорту. Що це означає? Що українська нація втратить своє здорове покоління.

У багатьох регіонах маємо непоодинокі спроби приватизувати спортивні об’єкти. І саме Мінмолодьспорт має протистояти цим руй­нівним процесам. Водночас хочемо побажати міністерству більше уваги приділяти реалізації загальнодержавної політики у сфері фі­зичної культури і спорту, насамперед шляхом затвердження держав­них соціальних стандартів та виконання контрольних функцій. Крім того, радимо міністерству не відмовлятися від власних повноважень, а такі спроби були неодноразово, бо це найкоротший шлях до його ліквідації.

Щодо розвитку спорту вищих досягнень. Нібито все у нас добре: українські спортсмени перемагають на чемпіонатах світу та Європи, на цей час вже завойовано 123 ліцензії на участь в Олімпій­ських іграх, держава підвищила грошову винагороду спортсменам за перемоги, здобуті на чемпіонатах світу та Європи. Треба відверто визнати, що наші успіхи засновані на старому фундаменті та досвід­чених тренерах. І тенденція відсутності належної підтримки спорту вищих досягнень є причиною того, що більше 20 наших олімпійців, на жаль, виїхали за кордон. Крім того, маємо застарілу спортивну ін­фраструктуру, застарілі спортивні бази, у результаті наші спортсме­ни вимушені тренуватися за кордоном, на що витрачаються значні кошти.

Тому першочерговим кроком для підтримки спорту вищих досягнень є затвердження Державної програми розвитку фізичної культури і спорту, в якій мають бути відображені питання всебічно­го розвитку спорту вищих досягнень, дитячо-юнацького та масового спорту, фізичного виховання населення.

Потребує уваги також питання належного функціонування спортивних об’єктів, що були реконструйовані та побудовані для проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Євро-2012 успішно проведено, однак борги, на жаль, залишилися. Комітет приділяє велику увагу вирішенню цього питання, 9 грудня 2015 року були проведені слухання у Комітеті щодо використання коштів державного бюджету та кредитних коштів під державні гарантії, що виділялися для підготовки та проведення в Україні фінальної части­ни Євро-2012. Учасники слухань висловили низку зауважень та про­позицій до Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади.

Шановні учасники парламентських слухань! Беручи до уваги всі виклики та проблеми, що існують у сфері фізичної культури і спорту, ми сьогодні на парламентських слуханнях повинні вийти на такі рішення, які забезпечать ефективний розвиток цієї сфери. Всі ваші пропозиції, які лунатимуть з цієї трибуни, стенографуються і будуть враховані в Рекомендаціях парламентських слухань.

Ми повинні розуміти, що цей рік у нас олімпійський і, незва­жаючи на складну ситуацію, що склалася в країні, на економічну, політичну кризу, на воєнну агресію, маємо виступити на Олімпій­ських іграх на високому рівні. Наші команди завжди показували високі результати. Це дуже потрібно для позиціонування нашої держави у світі, це дуже потрібно для розвитку патріотизму в нашій державі, наші спортсмени докладають дуже багато зусиль для цього. І я дуже сподіваюся, що сьогодні з цієї трибуни пролунають дуже слушні пропозиції. Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошується до співдоповіді заступник міністра освіти і науки України Гевко Андрій Євгенович. Будь ласка.

 

ГЕВКО А.Є., заступник міністра освіти і науки України. Доброго дня, шановні колеги! Приємно вас усіх тут бачити. Передо­всім хотів би зазначити, що Україна має славетну історію розвитку фізичної культури та спорту, що знаходить підтвердження і у ви­датних досягненнях українських атлетів всіх часів, і в традиціях масового спорту, фізичної культури, військово-прикладної підготовки.

За останнє десятиліття відбулося істотне зміщення пріоритетів масового фізичного виховання – від важкої фізичної праці до розу­мової. Навіть готовність до захисту Батьківщини тепер передбачає складне поєднання інтелектуальних та фізичних компетентностей. Водночас спорт високих досягнень потребує дедалі більшого рівня технологічності, наукової підтримки, професіоналізму та самовідда­чі. Кожне наступне покоління піднімає планку граничних можливо­стей людини до рівня, що здавався неймовірним ще 20-30 років то­му. Гідні результати українських спортсменів стали одним із визна­чальних чинників презентації нашої країни на міжнародній арені в часи становлення незалежної України.

Українське суспільство дбало про розвиток фізичної культури та спорту, про фізичне виховання молоді і через державні інституції за часів Гетьманщини, і через добровільні об’єднання, громадські ру­хи, участь меценатів, у тому числі за часів чужоземного панування на українських землях. Для прикладу можна згадати фізкультурно-спортивні товариства «Січ», «Сокіл», «Глух», які діяли на початку 1920-х років і об’єднували молодих людей на Галичині.

Незалежна Україна успадкувала від Радянського Союзу потуж­ну державну і громадську систему підтримки та розвитку фізичної підготовки, масового та олімпійського спорту, яка була сформована у 30-60-х роках ХХ століття. Ця система довела свою ефективність на олімпійських аренах, але золота доба її досягнень у масовому спорті прийшлася ще на середину минулого століття. В основу цієї системи була покладена амбітність країни – лідера соціалістичного табору, яка мала щодня доводити свої переваги на шляху до світової революції, і постійна мобілізаційна готовність до чергової війни.

Слід визнати, що видатні спортивні досягнення часто дістава­лися ціною не тільки великих зусиль, а й здоров’я спортсменів. При цьому в побуті процвітали відсутність культури здорового способу життя, пияцтво, тютюнопаління, і це коштувало нашій країні значно­го відставання від світових лідерів за якістю і тривалістю людського життя, а тепер ще й вивело у світові лідери за пенсійними видатками.

За 25 років незалежності пройдено шлях від жорстко централі­зованої планово-адміністративної радянської держави, частиною си­стеми якої були фізкультура і спорт, до підготовки рішучої децен­тралізації Української держави, в якій ми сформуємо стратегічне розуміння важливості сфери фізичної культури та спорту.

На цьому етапі особливої ваги набуває підтримка фізичної культури та спорту в освітній сфері. Важливі завдання повинні бути вирішені на рівнях загальної середньої, позашкільної та вищої освіти. Недооціненим залишається потенціал освіти впродовж життя. Ключовими завданнями держави та суспільства є формування сучас­ної культури фізичної досконалості та рухової активності, особливо в молодіжному середовищі.

Для успішної реалізації завдань, визначених указами Президента України та актами уряду, міністерством заплановано:

• розроблення програми «Шкільний спортивний зал», метою якої є забезпечення навчальних закладів необхідним обладнанням для здійснення навчального процесу. Всі ми добре розуміємо, що обладнання, яке залишилося в наших школах, потребує осучаснення за рахунок відповідних вкладень з боку держави;

• програма «Спортивний майданчик», метою якої є покращен­ня матеріально-технічної бази дитячо-юнацьких спортивних шкіл, створення якісних умов для систематичних занять фізичною культу­рою і спортом учнівської молоді, поліпшення спортивної майстерно­сті учнів та ведення ними здорового способу життя;

• проведення багатоступеневих змагань серед учнівської та студентської молоді;

• сприяння діяльності учнівських і студентських спілок фізкультурно-спортивної спрямованості, створення їх осередків у на­вчальних закладах, фінансова підтримка їхньої діяльності з боку дер­жави та органів місцевого самоврядування;

• популяризація фізичного виховання і спорту серед школярів та студентів всіма доступними способами;

• також видається дуже корисним запровадження досвіду скан­динавських країн, наприклад, надання спортивних споруд незалежно від форми власності в ранкові години у безоплатне користування для учнів та студентів (було б бажання, механізми завжди можна знайти);

• виконання програми навчання плаванню дітей молодших класів, використовуючи наявні плавальні басейни та передбачивши у місцевих бюджетах відповідні кошти. Зрозуміло, що важливо від­новити діяльність басейнів, які зараз у занедбаному стані. Це потре­бує, безперечно, додаткових коштів, але ми повинні про це думати і дбати.

З метою підвищення якості фізичного виховання у вищих навчальних закладах міністерство вважає за доцільне при розроб­ленні стандартів вищої освіти передбачити серед загальних компе­тентностей формування у здобувачів вищої освіти необхідних на­вичок рухової активності, у тому числі з урахуванням професійної спрямованості освіти. Це не тільки не суперечить ключовому принципу автономії університетів, а й створює передумови для конкурентної боротьби навчальних закладів у побудові сучасної системи фізичного виховання.

Для посилення відповідальності керівників вищих навчальних закладів за розвиток та модернізацію змісту і форм фізичного вихо­вання студентів, студентського спорту та відповідної матеріально-технічної бази міністерством вносяться зміни до типової форми кон­тракту з керівником державного вищого навчального закладу. Відпо­відне рішення уряду прийнято 21 березня цього року.

Міністерством освіти і науки ініційовано доповнення до норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової та організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, в якому передбачено врахування проведення занять з фі­зичного виховання у формі секційних професійно орієнтованих індивідуально-консультативних занять у навчальному навантаженні. Відповідний проект наказу подано на погодження до заінтересова­них центральних органів виконавчої влади.

Вдосконалення існуючої системи фізичного виховання і  спорту не можливе без консолідованих і скоординованих зусиль парламенту та уряду, центральних органів виконавчої влади та орга­нів місцевого самоврядування, громадських організацій, науковців та фахівців галузі. У цій діяльності ми очікуємо не тільки об’єктив­ної критики, а й слушних порад та розуміння необхідності змін, модернізації галузі фізичної культури і спорту. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Переходимо до виступів. Запрошую до виступу Костенка Павла Івановича, члена виконавчого комітету Національного олім­пійського комітету України, голову Київського міського відділення Національного олімпійського комітету України. Будь ласка.

 

КОСТЕНКО П.І., голова Київського міського відділення Національного олімпійського комітету України. Шановний голо­вуючий! Шановний пане голово Комітету! Шановні учасники парла­ментських слухань! За традицією до питань, які об’єднані спільною назвою як гуманітарна проблема, ми звертаємося, на жаль, у другу чи третю чергу після дискусій, розмов на економічні та політичні теми. І тим приємніше відзначити, що Верховна Рада України ухва­лила рішення про проведення парламентських слухань стосовно фі­зичної культури та спорту як одного з пріоритетів гуманітарного розвитку суспільства.

Нам добре відомий взаємозв’язок між рівнем здоров’я нації, рівнем здоров’я народу і рівнем розвитку фізичної культури і спорту. Факторів тут дуже багато: економічні труднощі, екологічна ситуація, спосіб життя і, безперечно, сучасні виклики України – окупація Кри­му, проведення антитерористичної операції на сході. Все це значною мірою позначається на рівні життя і здоров’я пересічного громадя­нина України.

Хочу зазначити, що без усвідомлення того, що кожна людина передовсім сама має піклуватися про своє здоров’я, вести активний спосіб життя, нічого й говорити про його поліпшення та прогрес у питаннях розвитку культурно-оздоровчої і спортивної діяльності в країні. Але це лише одна сторона справи. Друга залежить від спіль­ної та скоординованої роботи органів державної влади усіх рівнів з інститутами громадського суспільства в цій галузі.

Сучасний розвиток країни спрямований на адаптацію усіх сфер життя до європейських стандартів, і тому система фізичної культури і спорту має ґрунтуватися на забезпеченні переходу до нової гумані­стичної моделі, в центрі уваги якої повинні бути інтереси, потреби та мотиви конкретної людини, громади, району та міста. Досягти по­зитивних зрушень у цьому напрямі можливо, за умови пошуку і за­провадження нових форм розвитку всіх складових національної моделі фізичної культури і спорту. У цьому аспекті хотів би зупини­тися на таких питаннях.

Питання перше – децентралізація системи управління спортом через автономію спорту, іншими словами, надання широких повно­важень щодо розвитку видів спорту федераціями. Існує ініціатива Міністерства молоді та спорту щодо проведення експерименту в за­значеному сегменті. Водночас згоду на участь у зазначеному пілот­ному проекті надали лише декілька федерацій олімпійських видів спорту – легкої атлетики, стрибків у воду, баскетболу, важкої атлети­ки, футболу, хокею, хокею на траві. Чому так? Тому що, на жаль, відсутній належний рівень інституційного розвитку спортивних ор­ганізацій на всеукраїнському і регіональному рівнях.

У зазначеному контексті постає ще одне не менш важливе питання: якщо державні кошти, тобто кошти платників податків, будуть використані, а спортивні результати відсутні, яку відпові­дальність нестимуть спортивні федерації? Тобто є коло проблемних питань, до вирішення яких необхідно залучати представників спор­тивного менеджменту, науковців, Національний олімпійський комі­тет України, Спортивний комітет України тощо.

Питання друге. В умовах децентралізації влади значно підвищується роль місцевого самоврядування, жваво відбуваються процеси створення територіальних громад, які вирішують комплекс питань соціального розвитку відповідних територій, у тому числі щодо доцільності будівництва спортивних споруд, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Ставлю запитання вам і собі: а де наша місія в цих процесах? Вона є на сьогодні переважно спостережною. Тобто є ще одна плат­форма для спільного обговорення і прийняття оптимальних рішень із залученням фахівців сфери фізичної культури і спорту та представ­ників територіальних громад.

І питання третє, фінансове, а саме: чи буде держава брати на  себе всі витрати на сферу фізичної культури і спорту, чи зможе запропонувати більш дієвий механізм, ніж той, що нині діє, який сприятиме пожвавленню спонсорської та меценатської діяльності? Зазначене питання лежить насамперед у полі правового визначення.

Хочу нагадати всім присутнім, всім колегам народним депу­татам, які працюють у парламенті не перше скликання, скільки ми працювали над законодавчими актами про спортивні лотереї, про меценатство. До сьогодні механізм фінансування залишився за ста­рою схемою: міністерство вибиває гроші в державному бюджеті, федерації пропонують друзям скинутися на розвиток виду спорту завдяки дружнім стосункам.

Шановні колеги! У своєму виступі я окреслив лише деякі проблеми розвитку фізичної культури і спорту в умовах децентралі­зації. Я намагався надати рецепти з їх розв’язання, тому що необ­хідна дискусія для вироблення оптимальних рішень з обов’язковим залученням експертного середовища та відповідних громадських ін­ституцій. Переконаний, що вирішити проблеми можливо тільки за умови спільних дій, а якщо до їх вирішення залучена команда одно­думців, то успіх гарантовано. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Силантьєв Денис Олегович, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради Укра­їни з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (Оплески).

 

СИЛАНТЬЄВ Д.О., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, Радикальна партія Олега Ляшка). Шановні колеги! Ці кубки для того, щоб всі промовці, які виступатимуть з цієї трибуни, відчували гордість за досягнення українських спортсменів. До речі, всі ці кубки належать чемпіонці юніорських чемпіонату світу та чемпіо­нату Європи з великого тенісу Костюк Марті, вона теж виступатиме (Оплески).

Шановні друзі! Шановні колеги! Парламентські слухання щодо розвитку фізичної культури і спорту – подія не лише для нас із вами, це питання здоров’я нації, це основа обороноздатності країни. На жаль, на сьогодні показники здоров’я населення просто шокую­чі.  Україна посідає перше місце за рівнем смертності в Європі. ЮНЕСКО оголосило Україну країною вимираючого етносу, тобто ми – вимираюча нація. Протягом останніх 40-60 років у Франції, Японії, Канаді, Австралії та інших високорозвинутих країнах завдя­ки державній політиці, спрямованій на створення умов для широко­го впровадження у повсякденне життя розвинутих форм рухової ак­тивності, тривалість життя збільшилася на 15-20 років. Натомість в Україні, станом на 1 січня 2016 року, скорочено 83 дитячі спортив­ні школи, близько 30 тисяч учнів не мають можливості займатися улюбленими видами спорту, близько 1 тисячі тренерів втратили роботу.

З огляду на такі невтішні статистичні дані, що свідчать про критичний стан здоров’я нації, низькі показники рухової активності населення, розвитку фізичної культури, масового спорту, незадовіль­ну діяльність влади, спрямовану на реалізацію молодіжної політики, і з метою збереження української нації, її здоров’я та обороноздатно­сті вимагаю негайної зміни курсу державної політики на подолання кризи в цій сфері. Представники Радикальної партії розробили чіткі вимоги до влади. Що ми пропонуємо?

Перше – забезпечення пріоритетності розвитку сфери масової фізичної культури і спорту та оздоровлення. Для цього на виконання пункту 5.1 Коаліційної угоди потрібно ініціювати розгляд на засі­данні Національної ради реформ питання про віднесення до переліку першочергових реформ та програм у рамках виконання Стратегії сталого розвитку України на період до 2020 року реалізації програми популяризації фізичної культури та спорту і програми здорового способу життя та довголіття.

Друге – відновлення системи функціонування дитячого та юнацького спорту.

Третє – запровадження збалансованої системи фінансуван­ня закладів фізкультурно-спортивного спрямування. При плануванні видатків державного бюджету на наступний рік розглянути можли­вість перерозподілити кошти фонду на користь заходів з розвитку масового спорту, підвищення рухової активності, популяризації здо­рового способу життя, враховуючи рекомендації Всесвітньої органі­зації охорони здоров’я та інших інституцій ООН.

Четверте – забезпечення достатньої кількості спортивної інфраструктури, що має бути доступною для всіх верств населення, а саме:

• проведення комплексної та повномасштабної інвентаризації об’єктів спортивної інфраструктури;

• здійснення заходів, спрямованих на залучення інвестицій, у  тому числі іноземних, використовуючи механізми державно-приватного партнерства;

• активне використання та стимулювання збільшення обсягів міжнародної технічної та фінансової допомоги для відновлення спортивної інфраструктури в Україні.

П’яте – створення економічних стимулів та мотиваторів для представників бізнесу з метою їх заохочення інвестувати кошти в масовий спорт, механізми виконання:

• розроблення та ухвалення проектів нормативно-правових актів з метою запровадження стимулюючих норм для представників бізнесу, які мають бажання інвестувати кошти в розвиток спорту та об’єктів фізкультурно-спортивного спрямування;

• постійний діалог з бізнесом з метою вироблення моделі взаємодії і співпраці;

• поширення та запровадження кращого світового досвіду.

Шосте – здійснення заходів з популяризації здорового способу життя та фізичної культури, у тому числі з використанням інстру­ментів соціальної реклами.

З метою реалізації пропозицій Радикальної партії ми звер­нулися до Президента України, Кабінету Міністрів України, зацікав­лених центральних органів виконавчої влади. Я щиро сподіваюся, що слова присяги високопосадовців, які вони проголошують перед громадянами України, а саме «дотримуватися Конституції та законів України, служити народові України, дбати про благо Вітчизни і доб­робут Українського народу» будуть не лише пустим звуком. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Величкович Микола Романович, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Будь ласка.

 

ВЕЛИЧКОВИЧ М.Р., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загальнодержавний багатомандатний вибор­чий округ, політична партія «Народний фронт»). Шановний Андрію Володимировичу! Шановні учасники парламентських слухань! Я не хотів би зупинятися на питаннях, які вже порушили і ще будуть порушені, приверну вашу увагу лише до трьох питань.

На жаль, не всі керівники органів місцевого самоврядування розуміють важливість соціальної, виховної та оздоровчої функції дитячо-юнацького спорту. І коли в січні минулого року ми прово­дили слухання у Комітеті щодо дитячо-юнацьких спортивних шкіл, рекомендаціями слухань було доручено відповідним міністерствам надати інформацію про динаміку підліткової злочинності та дитячої захворюваності в Україні за перше і друге півріччя 2015 року порів­няно з другим півріччям 2014 року. На жаль, досі відповідної інфор­мації не надійшло від Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я. За наявними у Комітету статистичними даними, спостерігається значне зростання дитячої захворюваності та підліт­кової злочинності. Я впевнений, що одним із вагомих чинників такого погіршення стану справ є скорочення кількості дітей, які займаються у спортивних школах, інших позашкільних закладах. Тому в цьому питанні необхідно навести лад, насамперед шляхом затвердження державних соціальних стандартів у сфері фізичної культури і спорту, виконання яких має стати обов’язковим для всіх органів місцевого самоврядування навіть в умовах децентралізації.

Однак не можна забувати про ті регіони нашої країни, які не мають можливості фінансувати дитячо-юнацький спорт. Насамперед потребують державної підтримки спортивні школи, розташовані в гірських районах України, які органи місцевого самоврядування не здатні утримувати за рахунок власних доходів з об’єктивних причин. На мою думку, вирішити це питання можна за рахунок запроваджен­ня окремої державної субвенції з бюджету на підтримку дитячо-юнацьких спортивних шкіл саме в гірських районах. Це при тому, що сума коштів відносно невелика. Така ситуація в шести чи семи районах Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпат­ської областей. І ці райони, як правило, мають лише одну спортивну школу.

Окрім того, в умовах економічної кризи необхідно ефективно використовувати наявні кошти, що й мають забезпечити державні стандарти. З іншого боку, під час підготовки до Євро-2012 у роз­будову спортивної інфраструктури України були вкладені великі кошти, але на даний час жодний спортивний об’єкт повністю не введений в експлуатацію, а деякі об’єкти, зокрема багаторівнева споруда зони гостинності НСК «Олімпійський», взагалі знаходиться в аварійному стані. Водночас у державі відсутня ефективна система управління цими об’єктами. Як вже було зазначено, на цю тему 9 грудня 2015 року були проведені слухання в Комітеті, пропозиції направлені до відповідних міністерств. Проте на даний час не від­булося жодних зрушень. Хочу ще раз повторити вже з парламент­ської трибуни, що в цьому питанні необхідно наводити лад, у тому числі з використанням правоохоронних органів, інакше ми втратимо вже побудовані об’єкти.

Окремої уваги потребує питання викладання фізичного вихо­вання в навчальних закладах. У багатьох школах уроки фізкультури є непопулярними для більшості учнів, які вважають їх формальними та нецікавими. Потрібно оновити навчальну програму та знайти більш сучасні й ефективні засоби для вдосконалення цієї роботи. З  іншого боку, треба надати викладачу можливість знайти індиві­дуальний підхід до кожного учня.

Те саме стосується і вищих навчальних закладів. Саме тому, на думку членів Комітету, стратегічною помилкою є намагання зробити заняття з фізичного виховання у вищій школі факультативними. І тут постає запитання: яку позицію займає Комітет з фізичного вихован­ня та спорту Міністерства освіти і науки? Відповіді немає. Як реагує комітет на зниження уваги учнів та студентів до уроків фізичного виховання, чи займається модернізацією навчальних програм? Теж незрозуміло. Хотів би сподіватися, що маємо потрібну небюрокра­тичну структуру, яка займається своїми прямими обов’язками і орга­нізацією фізичного виховання дітей та молоді.

Безумовно, частина студентів підтримують факультативну систему навчання. Час самостійних занять можна «ефективно вико­ристати»: випити пляшку пива, піти в кіно, поганяти в комп’ютері монстрів тощо. Однак через деякий час молоді люди почнуть шкоду­вати, що недостатньо уваги приділяли спорту. І головне – така ре­форма вдарить по обороноздатності нашої країни, оскільки вже нині значна частина призовників не придатні до військової служби і ма­ють низький показник фізичної підготовленості. Взагалі, ми зобов’я­зані забезпечити тісний зв’язок фізичної культури і спорту та патріо­тичного виховання дітей і молоді, зокрема, посилити державну під­тримку українських національних видів спорту.

Впевнений, що спільними зусиллями ми здатні забезпечити сталий розвиток у сфері фізичної культури і спорту та формування здорового способу життя нашої молоді. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Романовичу.

До слова запрошується Дехтярьов Юрій Петрович, директор Державної установи «Український медичний центр спортивної медицини». Будь ласка.

 

ДЕХТЯРЬОВ Ю.П., директор Державної установи «Україн­ський медичний центр спортивної медицини». Уважаемый председа­тельствующий! Уважаемые участники парламентских слушаний! Исходя из статистических данных, а также из доклада Дениса Силантьева, в настоящее время состояние здоровья наших детей ужасающее. Только 23 % детей практически здоровы, более 90 % выпускников школ имеют различные отклонения в состоянии здоровья, от функциональных расстройств (ожирение, нарушение осанки) до серьезных хронических заболеваний, треть из которых ограничивает выбор профессии. От 50 % до 75 % учащихся и студен­тов имеют неудовлетворительную физическую подготовленность, ускоренные темпы биологического старения, 70 % юношей по состоянию здоровья не могут быть призваны на службу в армии. В последние годы все чаще наблюдаются случаи внезапной смерти на обычных уроках физического воспитания, 2008 год был самым «черным» годом – 8 смертей.

Сложившаяся ситуация представляет серьезную угрозу как для генофонда нации, так и для экономической безопасности и обороно­способности нашей державы и поэтому должна стать приоритетной проблемой общегосударственного значения, требующей незамедли­тельного и адекватного решения.

Одним из путей решения данной проблемы является органи­зация и оптимизация занятий физической культурой и спортом, начиная с самого раннего детства, с дошкольных заведений, школ, вузов. При этом снижение физических нагрузок, ликвидация зачет­ных нормативов по физической культуре не решит проблему, а лишь усугубит ее. Только оптимальная двигательная активность позволит сохранить и укрепить здоровье подрастающих поколений.

Однако невозможно организовать рациональные занятия физическими упражнениями без должного медицинского и педагоги­ческого контроля. В Украине утвержден и действует приказ Мини­стерства здравоохранения и Министерства образования и науки от  20.07.2009 № 518/674 «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчаль­них закладах», регламентирующий основные вопросы организации и  порядка медико-педагогического контроля. Однако шестилетний опыт работы по данному приказу показал его неполную состоятель­ность, о чем свидетельствуют многочисленные обращения из всех регионов страны.

К недостаткам данного приказа следует отнести, в первую очередь, рекомендованный тест Руфье, по которому определяется функциональное состояние и проводится распределение детей и под­ростков на медицинские группы. Данный тест является малоинфор­мативным, недостоверным, поскольку он предназначен преимуще­ственно для оценки физической подготовленности взрослых и трени­рованных спортсменов. На сегодняшний день «благодаря» этому тесту 70-80 % учащихся сидят на скамейке, не занимаются уроками физической культуры. А до введения этого теста было наоборот: 80 % занимались, а 20 % сидели на скамейке.

В этом приказе есть также ряд других недостатков, а именно нет рекомендаций для определения медгруппы при наличии хрони­ческих заболеваний, не определены сроки временного освобождения и возобновления занятий и тренировок после острых заболеваний и травм, отсутствуют особенности оценки функционального состоя­ния с учетом возраста и противопоказаний для занятий физической культурой и спортом.

Наши ведущие ученые в области спортивной медицины для оценки функционального состояния лиц, занимающихся физической культурой и спортом, предлагают использовать функциональную пробу Мартине-Кушелевского – 20 приседаний за 30 секунд (то есть не 30 приседаний за 45 секунд, а 20 за 30), поскольку она предусма­тривает оценку не только пульса, но и артериального давления и, со­ответственно, позволяет определить тип реакции сердечно-сосуди­стой системы (нормальный или патологический), а также механизм адаптации к физическим нагрузкам. Разработан проект совместного приказа кафедрой спортивной медицины Днепропетровского меди­цинского университета.

Исходя из вышеизложенного, с целью более правильного рас­пределения детей и подростков на медицинские группы, предотвра­щения смертельных случаев на уроках физического воспитания, обеспечения более четкой организации медицинского, педагоги­ческого и медико-педагогического контроля за занятиями физкуль­турой, повышения эффективности физического воспитания во всех, без исключения, учебных заведениях (дошкольных, общеобразова­тельных школах, средних специальных учебных заведениях, вузах) вношу предложение Министерству образования и науки совместно с Министерством молодежи и спорта, Министерством здравоохране­ния внести соответствующие изменения в приказ № 518/674. Это позволит привлечь к занятиям физкультурой дополнительно 50-60 % учащихся всех учебных заведений, что существенно улучшит их состояние здоровья (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Томенко Микола Володимирович, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Будь ласка.

 

ТОМЕНКО М.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, партія «Блок Петра Порошенка»). Доброго дня, шановні колеги! Я хочу нагадати, що ідея наша, маю на увазі спортивної громадськості парламенту – Артура Палатного, Дениса Силантьєва, полягала в тому, щоб сьогодні залучити місцеву владу і реально поговорити про ситуацію, на мою думку, не просто критичну, а надзвичайно критичну у сфері фізичної культури і спорту.

І от я звернувся до столів реєстрації та інформую вас, що серед нас немає жодного голови обласної державної адміністрації, жод­ного заступника голови обласної державної адміністрації. Може, хтось прийшов, що я не знаю? Є заступник голови КМДА і аж чотири заступники голів обласних рад. У мене запитання: з ким ми ведемо дискусію про те, як виживати фізичній культурі і спорту в Україні? (Оплески). Хто буде на місцях те, що зараз наговорено, виконувати? Я взагалі вважаю, що поки Президент і уряд чітко не сформулюють серед ключових критеріїв оцінки діяльності голів об­ласних державних адміністрацій, районних державних адміністрацій, всієї системи влади базових параметрів фізичної культури і масового спорту, вони нічого не робитимуть. Вони ж не вважають, що це їм треба робити, у них немає таких завдань, ніхто їм не поставив.

Я підняв усі стратегічні документи. У стратегії Президен­та  «Україна-2020» є один параметр спортивний – 35 медалей на ХХХІ літніх Олімпійських іграх. Не знаю, хто це писав, не проти ночі будь сказано, напевно, великий фахівець олімпійського руху (Оплески). Нагадаю вам, що перед попередньою літньою Олімпіадою на цей період у нас було близько 180 ліцензій, нині – 123. Ви розу­мієте, скільки ми медалей завоюємо. А скільки медалей ми завоюємо ще через одну Олімпіаду?

Але не медалями треба займатися Президенту і уряду, треба брати критерії охопленості фізичною культурою і спортом, треба брати критерії захворюваності дітей, кількість споруд на кількість людей (Оплески), треба брати показники смертності фантастичної (Денис абсолютно правий, це трагедія – такий рівень смертності, як ми маємо), брати критерії тривалості життя (ми від жителів євро­пейських країн на покоління менше живемо). Тобто якщо ми ці критерії поставимо у стратегічний тренд, тоді буде зрозуміло, що владі робити. Я зараз подивився, чим вони звітують: кредитні по­казники, фінансові показники, ще якісь інші показники… Чим ви звітуєте, що ви робите? Якість життя людини – це ключовий показ­ник, яким ми повинні звітувати перед світом і перед людьми. Тому закладайте як мету якість життя людини і тоді буде зрозуміло, як фінансувати.

Якщо на попередніх слуханнях я завжди нищив зрозуміло кого – Міністерство фінансів, це були найлютіші вороги спорту. Але дивлюся за цей рік – у нас одні вороги. Міністерство освіти, яке хотіло зліквідувати кафедри фізичної культури і спорту. І ми на за­сіданні НОК не підняли це питання. Що, вони наші друзі, Міні­стерство освіти? Ні, не друзі (Оплески). Уряд подав пропозицію скоротити уроки фізичного виховання. Аби не Артур, не Денис, не я, у нас уже менше було б уроків фізичного виховання. А я вважаю, що нам треба щодня проводити урок здоров’я (Оплески), тому що, маючи 90 % хворих дітей, ми мусимо щодня дати можливість дитині вийти на вулицю, хоч подихати свіжим повітрям і пройтися. Тому нам треба наради проводити не про нормативи, як гранату кидати, а про зміст уроку, як дитині навчитися дихати, як організм у неї реагує, а в секціях будемо гранату кидати. Розумієте?

Тому сьогодні, мені здається, тренд на фізичну культуру, оздоровлення, масовий спорт – це ключова позиція. І сьогодні ми повинні сказати… Так, ворогів я ще забув, мій колега віце-президент НОК Віталій Кличко. Друзі, 6 % охоплення фізкультурою в Києві ‒ це катастрофа! Тут взагалі забули, що таке фізкультура і спорт. Він герой нашого спорту, ми гордимося, але за два роки взагалі нічого не зроблено для спорту (Оплески). Друзі, ну давайте скажемо йому: Віталію, друже, якщо ти не розбираєшся в економіці ‒ Бог з ним, ну хоч покажи, як на рівні спорту, фізичної культури Київ можна підня­ти. Скільки ж можна ганьбитися нам?

Тому я абсолютно переконаний… Бог з ним уже з цим урядом, давайте дамо доручення новому уряду, якщо новий уряд Верховна Рада формуватиме. Наша позиція чітка: параметри якості життя лю­дини, розвиток фізичної культури і спорту, масового спорту, і дер­жава не повинна передавати ці функції на місця. Місцева влада допомагатиме державі це робити, тому що це – найважливіше. Слава українському спорту! Ганьба владі! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Володимировичу.

Шановне товариство, я хотів би з вами порадитися. Я щойно підрахував кількість промовців, яких запропонував Комітет, якщо йти за нашим регламентом, це ще буде виступів більш як на три го­дини. Тому, по-перше, я прошу вас підтримати пропозицію про ско­рочення виступів до 3 хвилин. Мені здається, так буде правильніше, аніж зменшувати кількість промовців… (Шум у залі). Кажуть, 2 хви­лини. Давайте почнемо з 3 хвилин, товариство, тому що моя логіка полягає в тому, що краще менше, але щоб всі, хто має бажання, виступили. Давайте почнемо з 3 хвилин, і я буду ще раз наполягати і просити вас, щоб ми сконцентрувалися на пропозиціях до проекту Рекомендацій, які мають бути. Є велика правда в тому, що у нас зараз триває обговорення формату і структури уряду, тож ми маємо виробити спільні рекомендації щодо роботи уряду, можливо, скоро­тивши ту частину виступу, де описується важкий стан галузі, скон­центруватися на тому, що треба зробити. Я бачу згоду всього залу, тому ми переходимо на регламент 3 хвилини.

Наступною виступатиме Романова ще за старою системою, а потім ми вже скоротимо регламент до 3 хвилин. І будемо дивитися, як далі обговорення відбуватиметься, бо ми можемо перебувати в цьому залі і вести парламентські слухання найдовше до 18 години. Тому треба організувати роботу системно і структурно. Дякую вам за підтримку.

Запрошую до слова Романову Анну Анатоліївну, народного депутата України, секретаря Комітету Верховної Ради України з пи­тань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Будь ласка (Оплески).

 

РОМАНОВА А.А., секретар Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Самопоміч»). Доброго дня, шановні гості! Ті, хто доїхав, ті, хто вбачає в розвитку спорту та фізкультури щасливе майбутнє нашої України. І, звичайно, ганьба тим, які проігнорували ці важливі парламентські слухання.

Що я хочу сказати? З усіма промовцями ми, безперечно, пого­джуємося. Основна проблема – відсутність уваги до фінансування, основна проблема – в грошах. Але, на жаль, сьогодні на парламент­ських слуханнях немає нікого з Міністерства фінансів України, не­зважаючи на те, що їх запрошували. Зараз, про що б ми не говорили, буде багато виступів, але основна проблема – брак фінансування для того, щоб відновити існуючу спортивну базу, створити нову. Але все це немає сенсу, якщо відсутній головний орган виконавчої влади, який розподіляє кошти.

Тут зараз присутні народні депутати – члени бюджетного комітету. Я дуже вдячна тим, хто звернув увагу і в непленарний тиж­день тут зараз. Проте я хочу, щоб це було у стенограмі, – незадово­лення Міністерством фінансів, яке проігнорувало такі важливі пар­ламентські слухання (Оплески).

Мій виступ стосується саме розвитку системи масового спорту і фізкультури в нашій країні. Я хочу поділитися європейським досвідом, який запровадила країна – наша сусідка Польща. Коли ми буваємо в Європі, знаєте, що найперше кидається в очі? Те, що там люди бігають, пересічні. Ідеш на роботу – люди активно займаються спортом, так само після роботи, на вихідних, сім’ями. У нас навіть візуально ми не можемо побачити такої тенденції. Тобто кошти мі­зерні хоч і виділяються, але часто неефективне управління сприяє тому, що, на жаль, зараз мала частка населення – і дитячого, і до­рослого – охоплені спортом, активними заняттями фізкультурою.

Що робити? Польща у 2008 році також мала застарілу ра­дянську базу, не знали, що з нею роботи, брак фінансування. Проте цю проблему потім змінили через те, що актуалізували проблеми розвитку масового спорту, а також лише 36 % учнів не відвідували занять фізкультурою. Ми маємо велику кількість дітей, які беруть довідки про звільнення від занять фізкультурою у школах, і це не­гативна тенденція.

Тому в 2008 році у Польщі була запроваджена програма «Мій спортивний майданчик «Орлик-2012». Що таке спортивний майдан­чик «Орлик»? Це комплекс, що складається з футбольного поля зі штучним покриттям та багатофункціонального майданчика, де мож­на грати у волейбол, гандбол, баскетбол, займатися іншими видами рухової активності. В «Орлику» також представлені аніматори, ду­шові кабіни. І що зробили? Запровадивши цю програму, виділили на неї спочатку 1 мільярд злотих і побудували 2600 «орликів» по всій країні. Ось це наглядна фотографія, що було до появи спортивних майданчиків. Вона нагадує те, що у нас зараз в Україні. У результаті впровадження цієї програми побудовано 2600 об’єктів, 696 стадіо­нів  побудовано в рамках програми «Багатофункціональне поле», 149 стадіонів побудовано в рамках програми «Закрите поле», а також 119 сучасних ковзанок масового катання, розташованих на поліуре­тановому тангажу.

Що це дало? Неймовірне збільшення населення, охопле­ного  активними заняттями масовим спортом, 5 мільйонів дітей та 9 мільйонів дорослих стали активно займатися фізкультурою на цих «орликах»…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Скільки ще часу? Будь ласка, 1 хвилина. Ви забираєте час в інших.

 

РОМАНОВА А.А. Як відбувалося фінансування цих майдан­чиків? Вся сума на будівництво спортивного майданчика поділялася на три частини: одну частину брав на себе державний бюджет, друга частина фінансувалася з місцевих бюджетів, а третю частину фінан­сували бенефіціари (школа, ОСББ або ще якісь спонсори). І таким чином «орлики» були побудовані навіть у селах, де ніколи не було сучасних спортивних майданчиків. Завдяки «орликам» у Польщі зменшилися такі хвороби, як надмірна вага та захворювання хребта.

Якщо ми хочемо йти в Європу, я думаю, що питання спорту і фізкультури мають бути у пріоритеті. Коли ми дивимося на ці нагороди, звісно, ми відчуваємо гордість за нашу країну, але, знаєте, спорт у нашій країні розвивається не «благодаря», а «вопреки». І то­му дуже хочеться, щоб законопроекти, які несуть зміни, ставилися на обговорення не в середу і п’ятницю, коли немає голосів, а в ті дні, коли можна приймати закони. Тому що ми приймаємо лише закони, які передбачають черговий борг, черговий транш МВФ, або закони для отримання безвізового режиму. З таким підходом скоро всі тала­новиті спортсмени просто поїдуть за кордон, і нікому буде здобувати такі кубки, які є гордістю нашої країни (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Костюк Марта Олегівна, чемпіонка Європи, переможниця неофіційного чемпіонату світу з тенісу (Оплески). Будь ласка. Наступною виступатиме Наталія Королевська, прошу підготуватися.

 

КОСТЮК М.О., чемпіонка Європи з тенісу у віковій катего­рії до 14 років. Добрий день! Мене звати Марта Костюк, мені 13 років, і я все своє життя займаюся спортом, а саме тенісом. Я поки мало що можу сказати на тему сьогоднішніх парламентських слухань, а саме про шляхи розвитку фізичної культури і спорту в умовах децентралізації влади, але, незважаючи на вік, мені є що сказати про розвиток спорту в Україні. На даний час я є перемож­ницею неофіційних чемпіонатів світу минулого і нинішнього року, а також переможницею командного чемпіонату Європи 2016 року у віковій категорії до 14 років (Оплески).

Я не мала б таких досягнень, якби не зусилля моєї родини, бо тільки вона робить все можливе й неможливе для того, щоб у мене був нормальний тренувальний процес, щоб я могла їздити на змаган­ня, щоб на це все були кошти. Але з такими проблемами стикаюся не тільки я, а й інші спортсмени, які хочуть досягти професійних висот.

На жаль, держава робить недостатньо для підтримки не тільки тенісу, а й інших видів спорту. Я добре розумію, що сьогодні в бюджеті немає грошей, на Донбасі йде війна і в країні економічна криза, але, користуючись нагодою, я хотіла б звернутися до всіх де­путатів і політиків: ви – дорослі розумні люди, невже ви не можете прийняти закон, який зробить так, щоб бізнесмену було вигідно до­помагати спорту? Я не політик, але впевнена: якщо держава гарантує бізнесмену зниження податків чи ще якусь іншу допомогу в обмін на те, що він дасть кошти якомусь конкретному спортсмену чи федера­ції, то він на це погодиться (Оплески).

Я знаю, що керівники України часто зустрічаються з перемож­цями різних чемпіонатів та змагань, потискають їм руки, фотогра­фуються. Але після всіх урочистостей спортсмени знову змушені шукати гроші на те, щоб виступати. Давайте якось змінювати систе­му, щоб наші українські спортсмени не їхали за кордон, не висту­пали за інші країни і не змінювали громадянство, а щоб вони своїми перемогами підносили спортивну славу України.

Знаєте, я плакала від щастя та гордості, коли після моєї перемоги у Франції 3 тисячі вболівальників на тенісному корті, стоя­чи, слухали Державний Гімн України (Оплески). Але мені також бу­ло дуже боляче, коли на деяких закордонних змаганнях організатори просто не мали українського прапора, який мав бути піднятий на честь переможця.

Я люблю Україну і хочу виступати на відомих світових кортах від її імені і під її прапором. Я хочу, щоб наших спортсменів і нашу країну знали у світі. Я хочу, щоб нас поважали, і щоб організатори бачили в нас переможців (Оплески).

Я хочу подякувати народному депутату Денису Силантьєву за запрошення виступити на парламентських слуханнях.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

КОСТЮК М.О. Шановні народні депутати! Я хочу подарува­ти вам цей тенісний м’яч від збірної України, щоб ви завжди пам’я­тали про український спорт і про українських спортсменів (Оплески). Шановні депутати, тепер м’яч – на вашому боці. Дякую всім. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже вам дякую, Марто. Успіху Вам і пере­мог! Ми зробимо все можливе, щоб такі, як Ви – талановиті, сильні, відважні, – мали успіх у нашій країні. Успіху вам! Дякуємо (Оплески).

Королевська Наталія Юріївна, народний депутат України. Приготуватися Сушкевичу Валерію Михайловичу. Будь ласка.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю., член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Опозиційний блок»). Добрый день! И спа­сибо большое, что есть возможность сегодня перед вами выступить. Я хотела для начала прокомментировать выступления своих коллег народных депутатов и поддержать инициативу Николая Томенко о  том, что урок здоровья нужно проводить каждый день, и начинать его надо с парламентского зала. Вот здесь утречком собрались, провели урок здоровья, вспомнили о спорте, о здоровье, там где-то форму поднабрали, ума и работа парламента, я думаю, будет более эффективной и результативной.

И конечно, я благодарна своим коллегам за презентацию польской инициативы «Орлик». Но вот здесь на входе есть фото­выставка, где такие «орлики» украинские сфотографированы и пока­заны. Каждый из вас прекрасно знает реальное состояние нашей инфраструктуры. И я против того, чтобы мы были, знаете, иноплане­тянами, за то, что мы были реалистами и понимали, что каждое принятое решение несет за собой последствия.

Вот приняли решение, отменили возможность финансирования детско-юношеских спортивных школ через Фонд страхования по временной потере трудоспособности. Все горды таким решением. Какой результат? Почти все финансирование детско-юношеских спортивных школ передали на местные бюджеты. Результат этого «гениального» решения всем понятен, я думаю, здесь присутству­ющим. Закрыто 73 детско-юношеские спортивные школы только за 2015 год. Вот результат. А что дальше? А те, которые остались, сего­дня держатся исключительно на патриотизме к своей профессии людей, работающих в этом направлении.

Потому что мы знаем прекрасно, всегда было сложно, у нас всегда с этим вопросом была проблема, всегда не хватало денег. Спорт часто ходит с протянутой рукой, но потом мы все действи­тельно гордимся наградами, кубками. И уверена, что сегодня можно на каждое место каждого народного депутата поставить гордость нашей страны – ребят, которые, вопреки созданным условиям, привозят награды и доносят до всего мира, что Украина есть, и что в Украине живут победители. Сегодня это крайне важно.

Крайне важно сегодня сделать все, чтобы сохранить уникаль­ный состав тренеров, людей, подготовивших десятки тысяч чемпио­нов, коллективы и инфраструктуру.

Поэтому я считаю, что наша задача в парламенте – объединить усилия, независимо от политических партий, людей, которые дума­ют, что нашим детям надо дать все возможности, чтобы они зани­мались спортом, росли и сохранили свое здоровье.

Первое – увеличить расходы государственного бюджета на финансирование детско-юношеских спортивных школ…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. …А также вернуться к практике частичного финансирования школ за счет Фонда социального страхования.

Второе – вернуть детским санаторно-курортным и оздорови­тельным учреждениям…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще 10 секунд, будь ласка.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. …когда отменили льготу по налогу.

И самое важное – погасить все накопленные долги по выплате заработной платы. Потому что нельзя сегодня делать так, что людям месяцами не платят зарплату, а мы… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сушкевич Валерій Михайлович, президент Національного комітету спорту інвалідів України. Будь ласка. Підго­туватися Замідрі Сергію Володимировичу.

 

СУШКЕВИЧ В.М., президент Національного комітету спорту інвалідів України. Андрію Володимировичу, я прошу 5 хви­лин як президент Національного паралімпійського комітету України. Я просто не дочекався і дуже прошу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, регламент виступу ‒ 5 хвилин.

 

СУШКЕВИЧ В.М. Дякую. Шановні колеги! Шановні друзі! Тут вже звучало в цьому залі, що цей рік олімпійський, а я хочу нагадати, що цей рік і паралімпійський. Відразу після Олімпіади в Ріо відбудуться Паралімпійськи ігри. У зв’язку з цим хочу нагадати вам про результати наших спортсменів з інвалідністю, дефлімпійців і паралімпійців. За минулий рік, шановні колеги, 625 медалей завою­вали спортсмени України з інвалідністю, з них 208 золотих, з почат­ку року завойовано 72 медалі, з них 34 золоті. Це результати наших паралімпійців, дефлімпійців, спортсменів-інвалідів у системі роз­витку фізичної культури і спорту в Україні.

І хочу повернутися до шляхів розвитку фізичної культури і спорту в умовах децентралізації – так звучить наша тема. Звертаю вашу увагу, перша моя пропозиція, мені здається, найбільш фунда­ментальна ‒ в умовах децентралізації зупинити знищення галузі фізичної культури і спорту в Україні. Це головна моя пропозиція по суті питання.

Дивіться, ми забрали сьогодні у нашої галузі інфраструктуру. Тут говорили про інфраструктуру. Ми сьогодні не можемо будувати те, що будували, – стадіони, спортивні майданчики, все те, що стосу­ється інфраструктури спорту і фізичної культури. Забрали. Якесь міністерство, можливо, буде будувати. Не буде цього, забрали.

Освіту, друзі, забрали у фізичної культури і спорту, немає освіти. І ми вважаємо, що Міністерство освіти і науки має мотивацію до підготовки кадрів для фізичної культури і спорту? Не має мотивації.

Один невеликий приклад. У грудні цього року під час прийняття закону про Державний бюджет України у чемпіонів світу з паралімпійських видів спорту, чемпіонів паралімпійських ігор, зірок паралімпійського і дефлімпійського спорту забрали преферен­цію вступу до фізкультурно-спортивних вузів без конкурсу. Людина на візку, її знає весь спортивний світ, забрали преференцію вступу. А чи знає міністр освіти, як людина на візку здобувала освіту, щоб потім здобути вищу освіту? Чи конкурентоспроможна вона? Отака реформа.

А тепер про реформи. Головна реформа, яка сьогодні є і яка може призвести до краху, – це поєднання децентралізації і знищення Міністерства молоді та спорту. Ну, послухайте, протягом останніх двох років постійно домінуюча тема – знищити це міністерство. І в кінці грудня минулого року ми чули це, і зараз знову мова йде про те, щоб знищити.

Я хочу сказати, що на сьогодні немає усвідомлення у тих, хто це робить, що це не ресурс для скорочення чиновників. Це міні­стерство, яке опікується молоддю. Це міністерство, яке опікується ресурсом держави у світовому співтоваристві, позитивним ресурсом, який сьогодні здобувають наші спортсмени. Це міністерство працює на здоров’я української нації.

Хочу сказати, що в системі паралімпійського, дефлімпійського спорту ми вже давно почали так звану децентралізацію. Кажу «так звану», тому що можна робити децентралізацію, а можна робити кроки для знищення галузі, як сьогодні часто робиться. І я хотів би, щоб уряд просто дав можливість міністерству сформувати державну політику України у сфері фізичної культури і спорту. І це буде головний чинник. Тому що сьогодні поєднання ресурсу контролю міністерства і адміністрування його з тим, що робиться і не робиться на місцях місцевими органами влади, – це вагомий чинник.

На сьогодні є проблеми між комунальними установами, які підпорядковані радам, та органами державного управління на міс­цях. Ця проблема в галузі фізичної культури і спорту не вирішена, і вона є деструктивом, зокрема в ситуації щодо ДЮСШ, спортивних товариств тощо. Кошти передаються на місця. Чи дійдуть вони за пріоритетам області до фізичної культури і спорту?

Я хочу сказати, що децентралізація, у моєму розумінні, – це адекватні коштам повноваження органів місцевого самоврядування. Адекватні. А потім вже професійне адміністрування під контролем центрального органу виконавчої влади…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд, завершуйте.

 

СУШКЕВИЧ В.М. Шановні колеги! Я хочу сказати, що на сьогодні я бачу, що ми всі, тут присутні і неприсутні, про що сказав Микола Томенко, повинні об’єднати зусилля, щоб врятувати галузь, врятувати державну політику у сфері, яка потрібна українському народу, особливо сьогодні. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово має Замідра Сергій Володимирович, Немішаївський селищний голова (Бородянський район Київської області). Приготу­ватися Колісніченку Віталію Івановичу. Будь ласка.

 

ЗАМІДРА С.В., Немішаївський селищний голова (Бородян­ський район Київської області). Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Я роками розвивав спорт вищих досягнень, але на сьогодні є селищним головою і зіткнувся з проб­лемами, які є в селищах. Можливо, те, про що я зараз казатиму, дещо не відповідає баченню багатьох із вас.

Як сказав пан Томенко, основним із ключових пріоритетів у нас в Україні є спорт вищих досягнень, роками так склалося. І  35 медалей на Олімпійських іграх – це основний показник сталого розвитку України. Чи відповідає це потребам жителів сіл і селищ, таких, як моє, по всій Україні? Не відповідає. Тому що ключова проблема у нас (нас менше цікавлять перемоги наших провідних спортсменів) – спортивний майданчик біля будинку. Коли в біль­шості сіл і селищ немає нормальних спортивних майданчиків, люди не розуміють, чому держава вкладає гроші лише в програми розвит­ку великих інфраструктурних спортивних об’єктів. Нас цікавлять са­ме невеликі спортивні об’єкти, про які тут розповідали і показували.

Чи маємо ми фінанси для того, щоб збудувати їх самостійно? Не маємо. Не маємо, тому що спортивний бюджет селища менший, ніж бюджет на відправку одного з наших спортсменів за кордон, тут навіть мало з чим порівнювати. Спортивний бюджет району трохи більший, ніж спортивний бюджет селища. На рівні районів, селищ, сіл у більшості регіонів України кошти на будівництво невеликих спортивних інфраструктурних об’єктів знайти складно.

Де ми можемо їх знайти? Залучити міжнародних якихось донорів або запустити в рамках міжнародних проектів і програм. І тут ми стикаємося з ключовою проблемою. Ця проблема пов’язана з тим, що роками в Україні відсутня програма розвитку фізичної культури, програма розвитку фізичної активності. Саме не концеп­ція, а програма. Тому що для того, щоб залучити донорські кошти, обов’язковою умовою є наявність державної програми розвитку з чіткими критеріями.

Саме тому я закликаю присутніх, закликаю народних депутатів звернути увагу на розвиток масового спорту і на його пріоритетність у нашій державі. Тому що саме зміна пріоритетів на розвиток ма­сового спорту забезпечить розвиток спорту в сільській місцевості. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Колісніченко Віталій Іванович, Гребінківський міський голова (Полтавська область). Приготуватися Гутцайту Вадиму Марковичу. Будь ласка, прошу до слова.

 

КОЛІСНІЧЕНКО В.І., Гребінківський міський голова (Полтавська область). Доброго дня, шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! У місті Гребінці Полтавської області функціонує комунальний заклад «Спортивний комплекс міста Гребінки», збудований у 1983-1995 роках, який не має аналогів серед районних центрів по всій Україні. Щодня на його майданчиках оздоровлюються близько 500 осіб, серед них 245 учнів дитячо-юнацької спортивної школи, працівники трудових колективів підприємств, організацій та установ, загальноосвітніх шкіл міста та району. На футбольному полі проходили ігри чемпіонату області серед команд першої ліги за участю нашої команди «Локомотив», фінальні матчі кубка району з футболу. Щороку на базі спортивного комплексу Гребінки проводяться чемпіонати України та обласні чемпіонати з міні-футболу, футзалу, обласні чемпіонати та спарта­кіади з багатоборства, обласні та районні турніри, спартакіади, чемпіонати, відкриті змагання з легкої атлетики тощо. У них беруть участь команди з різних областей України. Так, протягом 2015 року на базі спорткомплексу проведено 123 змагання з різних видів спорту (це 224 дні), з них 55 обласних, 20 всеукраїнських та 12 чемпіонатів України, що становить близько 70 % всіх заходів.

Гребінківська дитячо-юнацька спортивна школа, що функціонує на базі спорткомплексу, виростила не одного майстра спорту України міжнародного класу, членів збірної України з різних видів спорту. Пані говорила про досвід Польщі, тож я хочу сказати, що у нас цей «Орлик» уже є, залишилося тільки його фінансувати.

Спорткомплекс займає земельну ділянку площею 4 гектари, загальна балансова вартість становить 5 мільйонів 22 тисячі. До складу спорткомплексу входять: легкоатлетичний манеж площею 2376 квадратних метрів, без врахування адміністративних примі­щень, що займає земельну ділянку площею 0,60 гектара, балансова вартість становить 889 тисяч гривень; будинок фізкультури площею 936 квадратних метрів, балансова вартість 2 мільйони 503 тисячі, до складу якого входять ігровий зал з підсобними приміщеннями, роз­дягальні, душові, сауна, кафе «Оболонь» для харчування спортсме­нів на 80 осіб; футбольне поле з дренажною системою площею 8176 квадратних метрів, трибуни на 3 тисячі місць, легкоатлетичне ядро, п’ять бігових доріжок довжиною 400 метрів, тенісний корт, во­лейбольний, баскетбольний, хокейний майданчики, три гандбольні майданчики, гімнастичне містечко, гарове футбольне поле, готель на 103 місця (Оплески). На території спорткомплексу працює 10 роздя­галень, у кожній із них працюють душові.

З метою поліпшення фінансування спорткомплексу щороку при формуванні міського та районного бюджетів затверджується міська програма підтримки та розвитку фізичної культури і спорту. Фінансовий ресурс комунального закладу «Спортивний комплекс міста Гребінки» за 2015 рік становив 1 мільйон 774 тисячі гривень. Але цих коштів недостатньо для існування такого закладу…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд для завершення.

 

КОЛІСНІЧЕНКО В.І. Я як уповноважений представ­ник Гребінківської громади з цієї високої трибуни звертаюся з про­ханням допомогти не втратити таку прекрасну спортивну споруду районного, обласного та й державного значення. Просимо сприяння у забезпеченні фінансування спорткомплексу міста Гребінки Полтав­ської області шляхом передачі на фінансування з державного бюдже­ту чітко визначеної субвенції на утримання комплексу. Дякую за увагу. Наперед дякую за розуміння (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, не ображайтеся, коли я зупиняю. Просто ви забираєте час у наступних промовців. Тому прошу дотримуватися регламенту, щоб ви мали повагу один до одного, щоб всі бажаючі мали змогу виступити.

Отже, Гутцайт Вадим Маркович, директор Державного підпри­ємства «Олімпійський навчально-спортивний центр «Конча-Заспа». Будь ласка. Підготуватися Волкову Олегу Ігоровичу.

 

ГУТЦАЙТ В.М., директор Державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр «Конча-Заспа». Добрый день всем! Я не могу понять, почему мы все время должны дока­зывать, что отрасль спорта нужна Украине? Почему мы все время доказываем, что Министерство спорта необходимо для развития украинского спорта?

У нас за последние 25 лет не построено ни одного олимпий­ского центра. Я, честно говоря, даже не знаю, что сказать, потому что до меня человек выступал, у которого есть все, но… Мы же го­ворим о здоровье, мы говорим о здоровье нации, мы говорим о том, что наши дети должны куда-то приходить и начинать заниматься спортом. После этого наши дети должны переходить в детско-юношеские школы, и это должны быть не школы из директора и трех тренеров, которым просто платят зарплату, а где должна быть материально-техническая база. После этого наши спортсмены… Правильно тут говорили, с ними фотографируются политики и по­чему-то о них вспоминают только после Олимпийских игр. Очень много слов можно говорить.

Почему сегодня не присутствуют губернаторы? Я поддержи­ваю Николая Владимировича, потому что это основа сегодняшнего нашего собрания здесь. Сегодня проходит децентрализация, и губер­наторы обязаны отнестись к спорту профессионально, построить материально-техническую базу, построить социальные детские пло­щадки, где наши дети должны заниматься (Оплески).

Потому что все мы видим красивую картинку в телевизоре: Олимпийские игры, Яна Клочкова проплыла, Денис Силантьев про­плыл, привезли медали. А вы знаете, что пять 50-метровых бассей­нов закрыто за последние годы и ни одного бассейна не построено? Единственная база, построенная в Украине за 25 лет, – паралимпий­ская. Валерий Михайлович, снимаю шляпу перед вами (Оплески). Единственная великолепная база, по мировым стандартам построен­ная в Евпатории, к сожалению, осталась там. Но больше за 25 лет не построено ни одной. Я директор олимпийской базы, это единствен­ная база. Кроме этой базы, нет нигде места, где могут нормально готовиться спортсмены, которые прославляют Украину и завоевы­вают медали. Я вам могу сказать, что олимпийские чемпионки по фехтованию готовятся в актовом зале к Олимпийским играм, потому что нет зала. Мы за 25 лет не достроили на этой базе ничего, мы не построили ни гостиниц дополнительных, ни спорткомплексов. Мы не построили в другом регионе ничего, чтобы наши спортсмены готовились там.

Поэтому я хотел бы попросить и Президента нашей страны, чтобы он обратил внимание на отрасль спорта, чтобы он все-таки дал указание губернаторам, и они обратили внимание, и чтобы мы понимали, что спорт – это здоровье нации. И прошу, чтобы все-таки рассмотрели законопроект о меценатстве, потому что это очень важно для спорта. Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Волков Олег Ігорович, президент Федерації стрільби України. Будь ласка. Приготуватися Дудник Ірині Михайлівні.

 

ВОЛКОВ О.І., президент Федерації стрільби України. Шановні учасники парламентських слухань! Вчені навчилися практично безпомилково визначати прогноз погоди на день, два і  з  великою вірогідністю – на 10 днів. Коли після Чорнобильської катастрофи необхідно було зробити бездощову погоду над Києвом і  Прип’яттю, вчені розрахували, в яких точках середовища треба ро­бити ті чи інші дії, щоб дощі не погіршували обстановку.

До чого це я? Ми не можемо робити реформи заради реформ, впроваджувати децентралізацію заради децентралізації. Ми повинні визначити параметри, до яких ідемо, і далі рахувати, скільки коштів візьмемо і на скільки років розрахуємо програму розвитку фізичної культури та спорту. Обов’язково необхідно повернутися до затвер­дження нормативів наявності та утримання спортивних споруд, яких обов’язково необхідно дотримуватися. Інакше складеться така ситуація, як і за централізованої влади: всі найбільші, найприваб­ливіші спортивні споруди приватизовані і перестали слугувати ма­сам. Те саме буде й на місцях.

Тепер до мого виду спорту – стрілецького. Стрілецькі види спорту в Україні мають давні традиції, вони були дуже популярними та масовими в Україні. Пневматичні тири були всюди – у всіх за­гальноосвітніх школах, вузах, у громадських парках розваг. Тири з використання малокаліберної зброї також були майже в усіх вели­ких школах, вузах, у всіх товариствах, відомствах. Початкова війсь­кова підготовка забезпечувала навчання дітей та допризовної молоді вмінню правильно поводитися зі зброєю. З самого початку навчання стрілецькій справі дитину навчали робити постріл виключно по мішенях.

За вимогою Президента України в нашій державі необхідно відновити і серйозно розвинути військово-патріотичне виховання дітей та молоді з достатнім вмінням володіння зброєю. На жаль, сьо­годні в країні практично зникли тири для масової підготовки дітей та молоді. В Україні стрілецький спорт культивується у 20 регіонах, але в кожному регіоні є тільки від одного до трьох відділень, що не дозволяє масово займатися стрільбою. За роки незалежності України збудовано декілька тирів та стрільбищ за приватні кошти, але вони недоступні для широкої молоді і за своїми параметрами не відпові­дають спортивним міжнародним вимогам. У всіх товариствах та ві­домствах тири та стрільбища приватизовані, використовуються не за призначенням. До речі, ЦОВВ за своїм уставом культивує стрілець­кий спорт, а реально не має жодної стрілецької бази.

Сьогодні всі стрілецькі види – кульова стрільба, стендова стрільба, біатлон – існують в Україні напівлегально, тому що в Зако­ні «Про фізичну культуру і спорт» стрілецькі вимоги не виписані, незважаючи на те, що ці доповнення до закону кілька разів подава­лися міністерством до Верховної Ради України і досі не прийняті.

Враховуючи викладене, для виконання завдань Президента України необхідно:

1) внести зміни до Закону «Про фізичну культуру і спорт», всі пропозиції враховані Мінмолодьспортом і подані до Верховної Ради;

2) в кожній загальноосвітній школі має бути хоча б пневматич­ний тир…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ВОЛКОВ О.І. 3) в обласних і районних центрах необхідно облаштувати тири;

4) на всю країну має бути збудовано кілька баз олімпій­ської  підготовки. Підрахунки показують, що для цього необхідні неабиякі кошти. Не думаю, що в інших видах спорту інша ситуація. Якщо порахувати, очевидно, на місцях все це буде зруйновано. До  речі, в Києві має достатньо повноважень, достатньо коштів мер-спортсмен. Ви задоволені результатом? Думаю, що ні.

Ну, і нарешті я хотів сказати, що справа не в децентралізації… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги! Я як головуючий, як спортсмен до кожного промовця ставлюся з великою повагою. Прошу просто поваги один до одного. Просто останніх 7-8 промовців не зможуть виступити, якщо ми не будемо дотримуватися регламенту. Тому звертаюся до вашої не тільки дисципліни, а до поваги один до одного.

Запрошую до слова Дудник Ірину Михайлівну, директора ком­плексної дитячо-юнацької спортивної школи № 2 Черкаської міської ради. Будь ласка. Підготуватися Моклиці Юрію Володимировичу.

 

ДУДНИК І.М., директор комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 2 Черкаської міської ради. Добрий день, шановні народні депутати! Шановні колеги! У мене обмаль часу, тому як директор спортивної школи скажу, що найперше, що нас цікавить, – збереження тренерсько-викладацького складу і збережен­ня учнів. У нашому місті завдяки рішенням міської ради діє єдина в Україні програма підтримки штатних тренерів-викладачів, які пра­цюють з групами початкової підготовки: доплата 50 % молодим ви­пускникам акредитованих факультетів фізичної культури і спорту, які приходять працювати тренером-викладачем, на перші три роки; доплата до 50 % тренерам-викладачам, які приходять вперше на ро­боту тренера-викладача; доплата до 20 % всім тренерам, які працю­ють з групами початкової підготовки. Це дало нам змогу збільшити залучення дітей до занять фізичною культурою і спортом. Міською радою також затверджена програма про встановлення 15 стипендій для підтримки провідних спортсменів.

Моя школа ‒ одна з найкращих в області і входить до п’ятір­ки найкращих спортивних шкіл України, тому я знаю всі проблеми і масового спорту, і спорту вищих досягнень. Оскільки обмаль часу, хочу зачитати наші вимоги, щоб їх вирішувати на державному рівні.

Перше – виплата матеріальної допомоги на оздоровлення пра­цівникам спортивних шкіл, щоб вона була узаконена, а не залежала від фонду заробітної плати установи.

Друге – встановити тренерам-викладачам, директорам, заступ­никам 20 % надбавки за престижність праці, яка діє у всіх позашкіль­них закладах Міністерства освіти, а у нас не діє. Ми всі працюємо з одними дітьми.

Третє – внести зміни до Закону України «Про державні лотереї в Україні» щодо надання повноважень органам місцевого самовря­дування організовувати власні спортивні лотереї, кошти від яких будуть спрямовуватися на підтримку фізичної культури і спорту на місцях.

Четверте – враховуючи відсутність власних коштів у фіз­культурно-спортивних товариств на утримання спортивних споруд, розробити механізм передачі спортивних об’єктів у комунальну власність.

П’яте – привести програми з видів спорту у відповідність із законодавством.

Шосте – внести зміни до Бюджетного кодексу України щодо можливості повного фінансування змагань державного рівня – проїз­ду, проживання, харчування і добових. Тому що виїхати на змагання тренеру – проблема, треба шукати кошти, які повернуться у кращому разі через місяць. Це десятки тисяч гривень.

І оскільки тут є заступник міністра освіти, така пропозиція і прохання від усіх тренерів-викладачів: кількість уроків у загально­освітніх школах привести у відповідність з рекомендаціями Міні­стерства охорони здоров’я України. Бо якщо дитина просидить… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ірино Михайлівно.

До слова запрошується Моклиця Юрій Володимирович, заступник Луцького міського голови. Приготуватися Кириченку Олексію Миколайовичу. Будь ласка.

 

МОКЛИЦЯ Ю.В., заступник Луцького міського голови. Доброго дня, шановні колеги! Я хочу зачепити проблему, яка вже сьогодні була озвучена, ‒ фінансування органами місцевого само­врядування дитячо-юнацьких спортивних шкіл фізкультурно-спортивних товариств. Для того щоб пояснити позицію Луцької міської ради, хочу висвітлити два аспекти.

Перше. Тільки лінивий не розуміє, це вже можна як аксіому зафіксувати, що комунальна власність, так само як і державна, – це одна з найбільш неефективних форм власності. Тому тішитися тим, що у нас кількість комунальних ДЮСШ збільшується, – я думаю, це не вихід.

Друге. Так сталося, що я був одним із розробників законо­проекту, який мав повернути фінансування Фонду соціального страхування, припинене у 2015 році. Наш законопроект пройшов у  парламенті друге читання, був ухвалений як закон, але на нього наклав вето Президент, який чітко написав, що фінансуються не структури, а люди, застраховані особи. Чому вони це зробили? Абсолютно правильно, тому що фінансувати структуру – неефектив­но і непрозоро, це шлях неправильний. І що виходить? Придумали добру штуку: віддати ДЮСШ на фінансування органам місцевого самоврядування. А механізм який? Тобто ви пропонуєте два шляхи: один – створити ДЮСШ, другий – дати дотацію на дитячо-юнацьку спортивну школу. Два шляхи, обидва неефективні.

Є варіанти, ми працюємо над цим зараз. Але майте повагу до органів місцевого самоврядування, які не пішли хибними шляхами, які шукають варіанти, шукають альтернативу і намагаються щось знайти. Концептуально йдеться про підтримку громадських організа­цій. Чому ми маємо підтримувати громадські організації? Бо якщо ви даєте громадській організації 1 гривню, вона ще 1 гривню прине­се у вигляді волонтерської діяльності. Вони ефективно працюють зі спонсорами, з інвесторами, залучають фінансування, біля громад­ської організації завжди гуртується актив, і їх треба підтримувати.

Є механізм підтримки, який дуже чітко виписаний у реформі, яка у 2014 році була розроблена і представлена та якоюсь мірою дублює те, що запропонував Фонд соціального страхування, – фінан­сувати людей, а не структури. І, власне, нам як органу місцевого самоврядування зараз нічого не заважає це зробити. І ми це зробимо як пілотний проект, ми порозумілися і з фінансистами, і з міським головою, у нас є підтримка. І я вас дуже прошу, закликаю: відмов­теся від принципу виконання законодавства, працюйте за принципом «зробити все, аби його не порушити». Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Кириченко Олексій Миколайович, народний депутат України. Будь ласка. Підготуватися Власенку Володимиру Володимировичу.

КИРИЧЕНКО О.М., член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, Радикальна партія Олега Ляшка). Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Доброго дня, головую­чий! Я – представник Комітету з питань охорони здоров’я і цілком відверто вам кажу, що я голосую за великий спорт, це дуже важливо для України, але ми не повинні забувати про те, що здоров’я нації кується на рівні сіл, селищ і великих та малих міст. І дуже правильно попередні промовці говорили про те, що ми маємо розробити систе­му, яка надасть можливість кожному громадянину отримати доступ до фізичної культури і спорту.

Я акцентую вашу увагу на тому, що це проблеми не тільки ожиріння, а й навіть 27 % випадків цукрового діабету, 30 % випадків ішемічної хвороби серця, 25 % випадків раку молочної залози є на­слідком того, що люди не мають достатньої фізичної активності.

І якщо говорити про систему, як тут порушували питання, то ми маємо звернутися, як і казали попередні промовці, до європей­ського досвіду. Оттавська хартія ВООЗ, яку, до речі, підписала Україна, визначає п’ять основних стратегій зміцнення здоров’я:

• орієнтація державної політики на зміцнення здоров’я;

• створення сприятливого довкілля;

• посилення дій громадськості;

• розвиток особистих навичок;

• переорієнтація служб охорони здоров’я.

Так, ми маємо заохотити громади до того, щоб вони вкладали кошти. Ми маємо, у тому числі й за допомогою реклами, формувати особисті навички, ми маємо формувати потребу в цих навичках. І обов’язково ми маємо переорієнтувати служби охорони здоров’я на те, щоб вони приділяли увагу профілактичній медицині. Ми знаємо, у нас постійно скаржаться структури охорони здоров’я на те, що їм не вистачає бюджету. Але 80 % бюджету охорони здоров’я витрача­ється на комунальні послуги, а на профілактику – нуль. Тому ми закликаємо поєднати зусилля трьох міністерств – Міністерства охорони здоров’я, Міністерства молоді та спорту, Міністерства осві­ти і науки – і розробити єдиний алгоритм залучення коштів та популяризації… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово має Власенко Володимир Володимирович, президент Федерації академічного веслування України. Підготуватися Ярошу Олексію Івановичу. Будь ласка.

 

ВЛАСЕНКО В.В., президент Федерації академічного веслу­вання України. Шановні колеги! Децентралізація – сьогодні досить популярний, але новий, не зовсім зрозумілий для нас термін. Без сумніву, це важливий крок у розвитку демократичного суспільства, про який мріє вся освічена країна, розширення прав низових ланок, що, дійсно, має дати поштовх для розвитку України.

Проте на сьогодні ми вже маємо, на жаль, досить сумні окремі випадки. Наведу один із них. Веслувальну базу в місті Вишгороді рік тому вдалося зберегти силою громади, завдяки Революції гідності. Спортивну базу, на якій виховалася майже третина спортивної мо­лоді міста, штучно вели до банкрутства. Під тиском батьків, тренерів та спортивної громади вдалося змінити керівника комуналь­ного підприємства, який був поставлений місцевою владою для її зни­щення, що підтверджує аудиторський висновок, який ми провели за свої кошти. Я дякую керівництву Міністерства молоді та спорту, що в тій боротьбі вони долучилися до цього процесу, і базу ми змогли зберегти.

За рік база вийшла з фіктивних боргів, почала працювати за цільовим призначенням. Вихованці навіть вибороли призові місця на чемпіонаті України. Минулого літа безплатно займалися вже більше 200 дітей. Започатковано клуб ветеранів, у тренерів відновилася жага до своєї роботи.

Вибори, нове керівництво, децентралізація і повнота влади на місцях, прагнення депутатів швидко відбити витрачені на перед­виборну кампанію кошти. І першим кроком новообраної місцевої влади Комісія з питань комунального господарства вирішує змінити керівника, призначити людину, яка не має жодного стосунку ні до цієї бази, ні до спорту загалом. Причина звільнення попереднього керівника (вдумайтеся!) – відбудова літніх душових кабін, в яких мають митися діти після тренування.

Уявіть ситуацію, я її змоделюю. Федерація звертається до міністерства, передає проблематику, просить втрутитися і допомогти зберегти зазначену базу. Яку відповідь ми отримаємо? Шановні, тепер децентралізація, вирішуйте питання на місці. З ким? З людьми, які на сьогодні не залишили жодного місця для виходу до водойми? Зазначена база залишалася взагалі єдиним місцем для можливості тренування.

Таких прикладів, на жаль, дуже багато. Я просто скажу, що якщо ми хочемо розвитку нашої галузі і підтримуємо децентралі­зацію, то, на моє переконання, потім будемо просто жалітися. Отже, пропоную, щоб ми потім не жалілися і не думали, що ми зробили не  так, проводити децентралізацію виважено і покроково. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Ярош Олексій Іванович, заступник Сєвєродонецького міського голови (Луганська область). Приготува­тися Ажиппо Олександру Юрійовичу.

 

ЯРОШ О.І., заступник Сєвєродонецького міського голови (Луганська область). Уважаемый Андрей Владимирович! Уважае­мые коллеги! Я с гордостью могу представить город Северодонецк Луганской области, который находится на рубеже, так сказать, форпост между Украиной и захватчиком. Мы находимся на особом положении, и, понимая важность этого, городской совет, депутаты сделали все для того, чтобы физкультура и спорт у нас взяли новые рубежи. Никогда раньше такого не было, никогда бюджет не рас­сматривался так, с прицелом на молодежь, на массовый спорт, пото­му что мы прекрасно понимаем: если сегодня молодое поколение не будет развиваться в Украине – ничего не будет.

Вы все помните про съезды в Ледовом дворце, это, так сказать, жемчужина области, где Янукович собирал… Так вот если бы там был лед, может быть, Янукович поскользнулся бы, и страна пошла в немного другом русле (Оплески).

Мы делаем все для того, чтобы сейчас отреставрировать, сделать площадки. У нас есть несколько не проблем, а предложений, чтобы центральная власть протянула нам руку. Приезжали ведущие спортсмены, проводили мастер-классы, спасибо Денису Силантьеву, он недавно был, люди видели олимпийских чемпионов.

Есть несколько проблем уже сегодня. Нам отключают электро­энергию. Говорят, закрыли пять бассейнов 50-метровых. У нас нет, к сожалению, 50-метрового, есть 25-метровый бассейн, где трениру­ются чемпионы мира по плаванию в ластах. Сегодня там отключают свет, так как не решен вопрос с оплатой электроэнергии. Оказы­вается, мы платим куда-то, на какие-то стороны, и казначейство не пропускает. Хотелось бы, чтобы центральная власть вмешалась и на­вела порядок в этой сфере.

Сегодня мы говорим о спортплощадках «Орлик». Мы зало­жили в бюджет, тоже беспрецедентно, средства на строительство такого спортивного ядра. Город Северодонецк еще при Советском Союзе был среди лидеров по массовому спорту и физкультуре. Я на­деюсь, мы возродим это с помощью областных структур. Но также просим, чтобы и центральная власть в этом поучаствовала, потому что мы сейчас на особом счету, на нас смотрят наши люди, оставшиеся на оккупированной территории, и они смотрят, как нам помогает власть. И если сегодня дети, которых мы воспитываем, проникнутся идеей, что центральная власть – это и есть мы все, путем той же децентрализации, то, я думаю, очень быстро…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ЯРОШ О.І. Поэтому хотелось бы еще раз подчеркнуть, что мы боремся изо всех сил. Сегодня наша громада, наши люди настроены на то, чтобы наши дети – наше будущее воспитывались исключи­тельно на проукраинских позициях, и спорт нас объединяет. Когда начинается Олимпиада, прекращаются войны. Поэтому мне хочется еще раз…(Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям Слава! Дякую вам.

До слова запрошується Ажиппо Олександр Юрійович, доктор педагогічних наук, професор, ректор Харківської державної академії фізичної культури. Будь ласка. Приготуватися Фіногенову Юрію Семеновичу.

 

АЖИППО О.Ю., ректор Харківської державної академії фізичної культури. Уважаемый председательствующий! Уважаемые участники парламентских слушаний! Сегодня действительно много поднималось разных и важных вопросов, и будут еще обсуждаться, но меня как руководителя высшего учебного заведения волнуют тоже несколько вопросов.

Прежде всего, я хотел бы сказать о качестве подготовки специалистов в области физической культуры и спорта. У нас, в на­шем государстве, четыре профильных высших учебных заведения – Киев, Львов, Харьков и Днепропетровск. Есть несколько десятков педагогических высших учебных заведений, в которых есть факуль­теты физического воспитания. Ну, подумайте, около 120 вузов име­ют лицензию на подготовку и выпуск специалистов в области фи­зической культуры и спорта. Я с большим уважением отношусь к Харьковскому политехническому институту, но когда он готовит специалистов в области физической культуры и спорта, то мне становится непонятно, каких специалистов мы выпускаем. В связи с этим, мне кажется, и это позиция моих коллег ректоров, необхо­димо поднять уровень подготовки специалистов в высших учебных заведениях, чтобы остались те, которые будут готовить специали­стов действительно высокого класса.

Кроме того, в дополнение к выступлению Валерия Михайло­вича Сушкевича я хотел бы сказать, что в нашей академии учатся около 40 студентов-инвалидов. Сегодня проблема, которая есть в на­шей стране, – это люди, вернувшиеся из зоны АТО. Им нужна дальнейшая жизнь. И мы, имея опыт, имея желание, имея практиче­ски все для того, чтобы дать второе дыхание, вторую жизнь этим людям, не имеем никакой финансовой поддержки.

Первый, единственный, существующий сегодня в Харькове, в нашей академии, Межрегиональный центр массажных технологий, который дает возможность и воинам АТО, и их семьям получить диплом государственного образца, быть специалистами, получить вторую профессию, мы содержим своими силами, хоть иногда это не предусмотрено в статье расходов, пытаемся найти какие-то деньги. Несколько раз пытались обратиться в Министерство финансов, в Министерство образования и науки, чтобы выбить финансовую линию, для того чтобы и ребятам, и тем людям, которые вернулись из зоны АТО, дать возможность реализовать себя в паралимпийском и дефлимпийском спорте. Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Фіногенов Юрій Семенович, начальник Управління спорту Міністерства оборони України. Приготуватися Мицику Володимиру Петровичу.

 

ФІНОГЕНОВ Ю.С., начальник Управління спорту Міністер­ства оборони України. Доброго дня, шановні колеги! Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Болючим питанням по­стає на сьогодні удосконалення законодавчих актів стосовно реаліза­ції державної політики у сфері фізичної культури і спорту серед військовослужбовців Збройних Сил України. На наше переконання, потребують удосконалення нормативно-правові акти, що регламентують:

1) проходження в особливий період, в якому сьогодні знахо­диться держава, військової служби спортсменами – членами збірних команд України;

2) порядок визнання та забезпечення розвитку військово-прикладних та службово-прикладних видів спорту в Збройних Силах України та правоохоронних органах, які зникли в законодавстві з 2011 року;

3) порядок утримання та спільного використання спортивних об’єктів, що мають статус баз олімпійської підготовки і знаходяться на балансі Міністерства оборони та фізкультурно-спортивних товариств.

Вимагає оновлення законодавче поле щодо врегулювання по­рядку організації, проведення та забезпечення підготовки допризов­ної молоді в системі військово-патріотичного виховання та підго­товки резерву для Збройних Сил України в частині їх фізичного виховання. На сьогодні 50-60 % новобранців не можуть виконати мінімальні нормативи фізичної підготовленості.

Актуальним є питання забезпечення гарантій підвищення спортивної майстерності не тільки військовослужбовцям – спортсме­нам – членам збірних команд України, що передбачено статтею 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», а й спортсменам вищої категорії (майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу), які проходять службу в Збройних Силах України. У зв’язку з цим Міністерство оборони пропонує доповнити статтю 43 Закону України «Про фізичну культуру і спорту» такою нормою:

«Спортсмени вищої категорії, які проходять службу в Зброй­них Силах України, інших військових формуваннях, утворених від­повідно до законів України, правоохоронних органах, рятувальних та інших спеціальних службах, зараховуються до закладів фізичної культури, спеціальних підрозділів, де їм створюються необхідні умо­ви для підвищення спортивної майстерності, а також забезпечується можливість брати участь у всеукраїнських, міжнародних та інших спортивних змаганнях».

Доповідь закінчена. Україна – спортивна держава! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Мицика Володимира Петровича, началь­ника Управління з питань фізичної культури та спорту Донецької обласної державної адміністрації. Підготуватися Присяжнюку Стані­славу Івановичу. Будь ласка.

 

МИЦИК В.П., начальник Управління з питань фізичної культури та спорту Донецької обласної державної адміністрації. Доброго дня, шановний Андрію Володимировичу! Шановні учасни­ки парламентських слухань! Шановні колеги! У зв’язку зі ство­ренням об’єднаних територіальних громад постає актуальне питання формування відповідної структури управління сферою фізичної культури. І нам треба це передбачити заздалегідь. Враховуючи існу­ючі проблемні питання в рамках здійснення повноважень об’єднаних територіальних громад у сфері фізичної культури та спорту, ми вносимо такі пропозиції. Деякі питання тут уже порушувалися, я їх можу повторити.

Формуючи бюджет, громада отримує додатковий фінансовий ресурс, і постає питання його ефективного використання. У цьому напрямі для популяризації здорового способу життя, зважаючи на джерело надходження, пропонуємо врегулювати на законодавчому рівні питання спрямування 30 %коштів, що отримує місцевий бю­джет від акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби, на розвиток фізичної культури і спорту (Оплески).

Ще одним, на наш погляд, важливим кроком є опрацювання пропозицій щодо внесення змін до законодавства з метою врегулю­вання правового статусу меценатів, про це вже декілька разів згаду­вали, не буду повторювати, це нам усім зрозуміло.

В умовах децентралізації також дуже важливо зберегти дитячо-юнацькі спортивні школи, це всі ми теж розуміємо.

Фізичне виховання у навчальних закладах теж потребує модер­нізації, зокрема, створення спортивних клубів в опорних загально­освітніх школах, у громадах.

Ще одним перспективним напрямом ми бачимо розвиток мере­жі центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Як по­казала практика, ці спортивні структури є ефективними для залучен­ня всіх верств населення до активного здорового дозвілля і стануть у добрій нагоді громаді.

У зв’язку із створенням складної ситуації, в якій опинилася країна, більшої актуальності набуває розширення позитивного ін­формаційного простору, залучення засобів масової інформації до інформаційної кампанії щодо переваг здорового способу життя, активного висвітлення спортивних заходів на державному і на місцевому рівнях.

Користуючись нагодою, хочу подякувати всім за підтримку Донбасу. Тут присутній ректор університету, переді мною виступав ректор Харківської академії, київського університету, які провели для тренерів Донбасу в Донецькій області курси підвищення квалі­фікації. Це дуже корисно…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте, 10 секунд.

 

МИЦИК В.П. І я звертаюся до міністерства: необхідно надати виключне право приймати на роботу працівників сфери фізичної культури, в ДЮСШ… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Володимире Петровичу.

До слова запрошується Присяжнюк Станіслав Іванович, доктор педагогічних наук, професор кафедри фізичного виховання Держав­ного університету телекомунікацій. Підготуватися Мельнику Олександру Петровичу.

 

ПРИСЯЖНЮК С.І., професор кафедри фізичного виховання Державного університету телекомунікацій. Шановні колеги! Проблема фізичного виховання у вищих навчальних закладах України актуальна, як ніколи. У Національній стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова актив­ність – здоровий спосіб життя – здорова нація» серед основних зав­дань передбачена «модернізація в навчальних закладах системи фізичного виховання, яке має бути органічно поєднано з іншими компонентами здорового способу життя; посилення відповідальності керівників навчальних закладів за забезпечення, розвиток і модерні­зацію фізичного виховання (а не ліквідацію фізичного виховання у вищих навчальних закладах) та належний рівень рухової актив­ності; забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням дітей у загальноосвітніх навчальних закладах».

Відсутність аналогічної за змістом дисципліни у структурі навчальних планів західних університетів не є підставою для виклю­чення фізичного виховання з навчальних планів вищих навчальних закладів України. Механічне копіювання навчальних планів євро­пейських університетів, ігнорування рівня сучасного матеріально-технічного забезпечення вищих навчальних закладів може не тіль­ки  зашкодити розвитку фізичного виховання у вищій школі, що за нинішнього керівництва МОН відбувається, а й дискредитувати в Україні ідеї загальноєвропейського освітнього простору.

Зменшення обсягу педагогічного навантаження, кількості викладачів та кафедр фізичного виховання призводить до зменшення видів спортивних спеціалізацій у вищих навчальних закладах, що значно обмежує вибір студентів засобів фізичного виховання для навчання та участі у спортивних заходах, які відповідали б їхнім запитам, інтересам, стану здоров’я, фізичної і технічної підготов­леності. Отже, зменшується і так обмежений обсяг рухової активно­сті студентів.

У процесі навчання у вищих навчальних закладах, за свідчен­ням вчених-медиків, внаслідок недостатніх фізичних навантажень значна частина студентів втрачає здоров’я, зводячи до мінімуму роз­рахунки держави на освіту професійно підготовлених, здорових спе­ціалістів, знижуючи мотиви до подальшої діяльності. Тільки у київ­ських вищих навчальних закладах на початок 2015/2016 навчального року від 30 % до 70 % студентів-першокурсників за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи.

Отже, виключення дисципліни «фізичне виховання» з навчаль­них планів ВНЗ і галузевих стандартів є геноцидом стосовно май­бутнього нашої країни – студентської молоді, а такі дії МОН України несуть загрозу національній безпеці.

Що потрібно зробити, на нашу думку?

Перше – розробити державні стандарти фізичної підготовле­ності студентської молоді та забезпечити їх реалізацію в умовах навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Друге – включити в навчальні плани вищих навчальних закладів на 2016/2017 навчальний рік з усіх спеціальностей обов’яз­кові заняття з фізичного виховання протягом усього періоду навчан­ня, крім останнього випускного семестру, обсягом чотири години на  тиждень, які мають рекреаційно-відновлювальний характер і не впливають на тижневе аудиторне навантаження студентів…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ПРИСЯЖНЮК С.І. Третє – Міністерству освіти і науки спільно з Міністерством охорони здоров’я підготувати наказ про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихо­ванням студентів вищих навчальних закладів. Зараз такого немає.

І останнє – з метою пропаганди здорового способу життя серед усіх верств населення України та формування мотивації до фізич­ного вдосконалення започаткувати щотижневу рубрику «За здоровий спосіб життя» у газетах… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Мендусь Олександр Петрович, голова Фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Будь ласка. Підготуватися Марченко Оксані Юріївні.

 

МЕНДУСЬ О.П., голова Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» АПК України. Шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні завдяки ініціативі Комітету Верховної Ради України, нашому профільному міністерству у нас є можливість поділитися думками з приводу стану розвитку фізичної культури та спорту і запропонувати шляхи розвитку галузі в умовах децентралізації.

Наша держава рухається до європейських цінностей. У зв’язку з цим у державі напрацьовано багато стратегічних документів, таких як Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», затверджена указом Президента, та відповідно наші галузеві документи – державна програма, концепція розвитку і багато інших, в яких намагаються виписати дорогу до європейських цінностей.

Нагадаємо, що європейські цінності – це не тільки європей­ська якість життя, це здоров’я і це формування громадянського су­спільства. Громадянське суспільство у Європі формують громадські організації. Я сьогодні маю честь від громадської організації спор­тивного спрямування – Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» заявити, що наша організація, як і інші фізкуль­турно-спортивні товариства, готова залишатися гідним чинником розвитку фізичної культури в нашій державі.

За свою 65-річну історію організація напрацювала традиції розвитку масової фізичної культури, резервного спорту, спорту вищих досягнень. Але сьогодні я хотів би звернути увагу на фізичну культуру, масовий спорт, особливо в сільській місцевості. Тому що в сільській місцевості проживає 14 мільйонів населення і, як свід­чить статистика, якщо середній показник по Україні – 12 % гро­мадян, залучених до занять фізичною культурою, то в сільській міс­цевості він становить від 2 % до 5 %. Згадаймо, що саме в селі виховуються надзвичайно талановиті зірки нашого спорту, і ці діти потребують особливого підходу.

Тепер до конкретних пропозицій. Нам потрібно не тільки зберегти міністерство, а й на місцевому рівні привести у відповід­ність із структурою Кабінету Міністрів наших представників у галузі фізичної культури, щоб і в районі, і в області були повноцінні відділи спорту…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте, 10 секунд.

 

МЕНДУСЬ О.П. Наші пропозиції, в принципі, сформовані і подані до Комітету належним чином. Я прошу їх підтримати, тому що вони сформовані на «круглому столі», який ми провели спільно із Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово має Марченко Оксана Юріївна, проректор з науково-педагогічної роботи Полтавського університету економіки і торгівлі. Будь ласка. Приготуватися Вороновій Вілені.

 

МАРЧЕНКО О.Ю., проректор з науково-педагогічної роботи Полтавського університету економіки і торгівлі. Доброго дня, шановний пане головуючий! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Маю за честь на такому поваж­ному зібранні представляти Полтавщину, яка відома своїми спортив­ними досягненнями далеко за межами нашої країни. Проте у своїй доповіді хочу привернути увагу до проблем та неврегульованих питань щодо організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах, які постали в результаті реформування вищої освіти України.

Справа в тім, що новим Законом України «Про вищу освіту» усім вищим навчальним закладам надано рівні права, що становлять зміст їх автономії, у тому числі і право самостійно обирати форми організації освітнього простору. Проте шкода, що серед недооціне­них, так би мовити, другорядних дисциплін опинилося фізичне виховання. Як наслідок – необґрунтоване скорочення науково-педагогічних працівників фізичного виховання у вищих навчальних закладах, а в окремих випадках і ліквідація кафедр фізичного виховання або спроба замінити їх діяльність спортивними клубами.

Однак вже сьогодні ми можемо констатувати, що ні діяльність спортивних клубів, ні створення рекомендованих МОН центрів сту­дентського спорту, ні запропоновані МОН чотири моделі організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах не зможуть повноцінно замінити професійну діяльність кафедр фізичного виховання.

Бо на сьогодні, шановні колеги, ми маємо вкрай низький рівень фізичної підготовленості студентської молоді, яка є найпо­тужнішим за чисельністю мобілізаційним людським ресурсом дер­жави, що знаходиться в умовах війни.

Бо на сьогодні ми маємо вкрай незадовільний стан забезпе­чення більшості вищих навчальних закладів сучасною спортивною матеріально-технічною базою.

І нарешті, керівні документи з організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах втратили свою актуальність та не відповідають реаліям і чинному законодавству.

Враховуючи вищезазначене, можемо зробити висновок, що на  сьогодні в державі відсутні тактичні та стратегічні підходи до розв’язання проблем фізичного виховання у системі освіти.

Якими можуть бути наслідки виключення дисципліни «фізич­не виховання» з навчального процесу? Низький рівень фізичного здоров’я студентів унеможливить підготовку конкурентоспромож­них фахівців на ринку праці. Низький рівень фізичного здоров’я сту­дентів – це неспроможність протистояти військовій агресії.

Крім того, нові нормативні документи, підготовлені в Адміні­страції Президента та Кабінетом Міністрів, – укази Президента «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання ді­тей та молоді», «Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація», Постанова Кабінету Міні­стрів України «Про затвердження Порядку проведення щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України» – це пря­мий шлях до підтримання національної безпеки України…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

МАРЧЕНКО О.Ю. Виконати вимоги вищезазначених доку­ментів можна тільки за умови збереження навчальної дисципліни «фізичне виховання» та віднесення її до переліку обов’язкових. Дякую вам за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Перед тим як надати слово наступному промовцю, хочу, колеги, вас просто поінформувати, що у нас залишилося 10 хвилин, таким чином, не всі, хто подавав заявку на виступ, зможуть виступи­ти. Я просто хочу повідомити згідно з тим порядком, який мені на­дав Комітет, кого я ще буду оголошувати до виступу, – це Воронова Вілена Володимирівна, Цибко Олексій Олександрович, Крикун Юрій Юрійович, Майборода Юрій Анатолійович. І потім заключне слово, дуже коротко, міністра і голови Комітету. На жаль, це все, що ми зможемо публічно виголосити. Всі інші доповіді будуть опуб­ліковані в матеріалах парламентських слухань та на сайті, про це скаже голова Комітету. Ви можете просто передати їх до секрета­ріату Комітету.

Запрошую до слова Воронову Вілену Володимирівну, генерального директора Міжнародного брендингового агентства Branding&Consulting. Будь ласка. Прошу підготуватися Олексія Цибка.

 

ВОРОНОВА В.В., генеральний директор Міжнародного брендингового агентства Branding&Consulting. Уважаемый Андрей Владимирович! Уважаемые участники парламентских слушаний! Для меня большая честь выступать с этой трибуны, тем более что у нас сегодня такая тема, а я – автор бренд-стратегии «Брендиро­вание городов – имидж и репутация Украины». И сегодня не может не радовать тот факт, что один из инициаторов проведения данных парламентских слушаний – народный депутат Денис Силантьев, который известен в Украине и в мире не только как спортсмен, но и как общественный деятель, политический деятель, а сегодня уже и  государственный деятель. Благодаря ему я сегодня стою на этой трибуне и могу сказать о том, что есть такое понятие «террито­риальный брендинг», и о том, что в условиях децентрализации мы должны, это наша задача, и будет кощунством и преступлением перед нашим государством, если мы не задействуем этот иннова­ционный метод для того, чтобы продвигать и продавать свои тер­ритории. Тем более, в условиях децентрализации. Мы должны это сделать, это наша задача.

Я очень часто бываю в регионах, в маленьких городах, не миллионниках, в больших, средних городах, где местным громадам сказали: децентрализация. И, знаете, это напоминает картину, когда в водоеме много рыбы и всем голодным сказали: «Берите, по­требляйте», – только забыли дать удочку и наживку. Так вот как раз территориальный брендинг – это механизм, который поможет орга­нам местного самоуправления и местным громадам продавать свою территорию, научит продавать их воздух, а не землю. Нас приводят к тому, чтобы мы продавали землю, а мы должны научиться прода­вать воздух, как это делают во всем мире.

Бренд города – это ценнейший нематериальный актив. Вы при­выкли к брендам, когда приходите в магазин, когда идете покупать какой-то продукт, вы доверяете бренду. Сегодня многие из вас при­ехали на автомобилях. Когда вы заправляли автомобиль, вы не те­стировали марку бензина, а просто ехали на OKKO или WOG – доверяли бренду.

Сегодня ни одна территория у нас не может похвастаться тем, что она может себя презентовать миру как бренд. У нас были попыт­ки брендирования городов к Евро-2012, но это квазибрендирование, это процесс логотипизации. Бешеные государственные деньги были потрачены на создание логотипов, атрибутики, но при этом забыли о бренд-стратегии, о том, с чем данная территория выходит в мир и  что она может презентовать. Каждая территория, как и каждый человек, обладает уникальным аксиологическим массивом. У каждо­го есть своя уникальность, и ее надо найти и продать.

Сегодня мы говорим о спортивном брендинге: ни один город в Украине не презентован как город спортивной славы. У нас есть славный город Бердянск. Введите в поисковик Google слово «Бер­дянск», что вы увидите? Вы увидите негативную информацию о том, что это курорт поблизости от зоны АТО. И сегодня высокий сезон в  этом регионе превращается в «мертвый» сезон, не говоря уже о низком сезоне. Поедьте в Италию – и зимой, и летом там заняты отели не только отдыхающими, а в первую очередь спортсменами. Ты в каждом отеле зимой услышишь: «Non c'è posto, singora (Нет мест, сеньора). Потому что у нас велоспортсмены, атлеты и так далее…».

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

ВОРОНОВА В.В. Сотни городов в Украине могут быть презентованы миру через спортивный брендинг. Мне очень жаль, что нет представителей местных властей... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Вілено Володимирівно.

Запрошую до слова Олексія Олександровича Цибка, Смілян­ського міського голову (Черкаська область). Підготуватися Крикуну Юрію Юрійовичу.

 

ЦИБКО О.О., Смілянський міський голова (Черкаська область). Доброго дня, шановні колеги, головуючий! Я хотів би вам сказати, що, окрім міського голови, я ще був капітаном національної збірної, президентом Федерації регбі України. І якраз цей досвід і ці знання дають можливість створювати дитячі школи, які по всій Україні зараз будуються, а саме в Маріуполі.

У 1917 році до нас прийшли і сказали: Бога немає, є ідеологія. У 1991 році сказали, що ідеологія ця неправильна, і залишилася порожнеча. Що ми виховали? Ми виховали війну. Я також був учасником подій у Маріуполі, Новоазовську, в підрозділі батальйону «Дніпро». Колега з Сєвєродонецька сказав, що вони хочуть вкладати кошти, щоб виховувати дітей у любові до своїх батьків, до своєї держави. Бо якщо ми сьогодні не будемо вкладати гроші в наших дітей, то завтра ми, знову-таки, прийдемо до колапсу.

Тому в мене конкретна пропозиція – розглянути в цьому залі законопроект про спонсорство і меценатство. А також як міський голова я заявляю, що ніяка децентралізація не забезпечить рекон­струкцію стадіонів за кошти місцевого бюджету. А якщо ми, до­рослі, не створимо дітям умов, то все, про що тут говорилося, не має ніякого сенсу. Передовсім держава повинна створити умови для того, щоб діти йшли до спортивних закладів, щоб їм це було цікаво, а вже потім все інше. Я звернувся до міністра молоді та спорту за підтримкою створення в Маріуполі Академії регбі для дітей 8-9 ро­ків. Ця програма дасть позитивні результати для розвитку дитячого спорту в Україні. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава!

Крикун Юрій Юрійович, президент національної Всеукраїн­ської федерації черліденгу. Підготуватися Майбороді Юрію Анатолійовичу.

 

КРИКУН Ю.Ю., президент Всеукраїнської федерації черліденгу груп підтримки спортивних команд. Шановний пане головуючий! Шановні народні депутати! Шановні колеги! Є відомий вислів: «Доки говорять гармати – музи мовчать». Те саме можна сказати і про спорт. Україна перебуває у стані неоголошеної війни з  Російською Федерацією, і про спорт вищих досягнень згадують лише тоді, коли треба якось відволікти увагу громадян від зубожіння на всіх економічних фронтах.

Павло Тимощенко (сучасне п’ятиборство), Жан Беленюк (греко-римська боротьба), четвірка чоловіків з фехтування на шпагах. Гадаєте, цей список українців – чемпіонів світу 2015 року з олімпійських видів спорту можна читати годину? Ні. Є ще пере­мога біатлоністки Валентини Семеренко, але це вже з програми зимових Олімпійських ігор.

Так, друзі, за кілька місяців до початку Олімпійських ігор у Бразилії ми маємо лише три золоті нагороди в олімпійських видах програми. Інші 107 золотих нагород світових чемпіонатів, які вибо­роли спортсмени з олімпійських видів спорту, у програму Олімпіади не входять, а тому їхня вага така сама, як і тих медалей, які завою­вали їхні брати і сестри з неолімпійських видів спорту. Щоправда, таких золотих медалей у шість разів більше – 678.

Однак, як і раніше, залишаються майже непоміченими дер­жавою наші досягнення в сумо і пауерліфтингу, панкратіоні і кікбок­сингу, ушу і тайському боксі, боулінгу і шахах.

Хто з фахівців у цьому залі заперечить проти того, що шахові фінали об’єднують весь світ? Прізвища Ботвинника, Таля, Каспаро­ва, Ананда, Фішера знає більшість людей на планеті. І це при тому, що шахи – неолімпійський вид спорту. Чи знаєте ви про те, що про­відні європейські фінансові установи створили спеціальний фонд, щоб забезпечити фінансово підготовку норвежця Магнуса Карлсена до бою з Вішванатаном Анандом? Європа майже за 100 років скучи­ла за своїм шаховим королем, адже протягом останніх десятиліть все золото в шахах належало радянським та російським спортсменам, а також американцю Фішеру та індусу Ананду.

А ми згадуємо про своїх зірок тільки в рік Олімпіади та очікуємо гучних перемог. Гадаю, що винагорода ні у 125 тисяч дола­рів, яку пообіцяв уряд чемпіонам-олімпійцям, ні в 1 мільйон доларів перемог нам не принесе. Можна запропонувати мільйон доларів будь-кому в цьому залі, але навряд чи хтось із нас подолає 100-мет­рівку за 9,8 секунди.

Статистика підтверджує, що із 100 майстрів спорту лише один стає «заслуженим» і має шанси своїми перемогами підносити прапор України в різних куточках планети. Але цього «заслуженого» треба виховувати 15-20 років. Йому потрібні кваліфіковані тренери і ліка­рі, масажисти й адміністратори. Йому потрібні спортивні бази, сучасний інвентар і фармакологія.

Ті 249,2 мільйона гривень, які держава спрямувала цього року на підготовку олімпійців, – це краплина в морі, яка якщо й дає під­стави мріяти про олімпійське золото в Ріо-де-Жанейро, то лише сподіваючись на характер і талант українських спортсменів.

Олімпійській рух не стоїть на місці, на те він і рух. Не так часто, але з’являються у програмі Ігор нові види спорту, змінюються вагові категорії. І ми повинні бути готові до цього.

Українці, нарешті, повинні прийти до розуміння, що спорт не можна поділяти на олімпійський і неолімпійський. Є лише один спорт – це спорт вищих досягнень. Ми маємо робити все для того, щоб наша країна на міжнародній арені мала імідж переможця, а діти займалися тими видами спорту, які їм до душі. Щоб дітей перестали поділяти на перший і другий сорт залежно від того, займаються вони олімпійською спортивною гімнастикою чи неолімпійською акроба­тикою. І щоб кожен із наших дітей у майбутньому міг гордо сказати: «Я – член збірної України, член єдиної спортивної родини» (Оплески). Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Майбороду Юрія Анатолійовича, началь­ника Управління фізичної культури та спорту Львівської обласної державної адміністрації. Будь ласка.

 

МАЙБОРОДА Ю.А., начальник Управління фізичної культури та спорту Львівської обласної державної адміністрації. Шановний Андрію Володимировичу! Шановні учасники парламент­ських слухань! Сьогодні багато говорилося про те, що фізична куль­тура і спорт є одним з основних засобів збереження та покращення здоров’я, тож відповідно це питання необхідно розглядати як питан­ня національної безпеки.

Нікому, напевно, не спаде на думку дати будівельнику скальпель, щоб він провів хворій людині операцію на серці, правда? А здорових дітей із здоровим поки що серцем, на жаль, часом довіряють людям нефаховим, які не мають необхідної освіти і які можуть із здорової людини зробити хвору, яка потім потребуватиме великих грошей на лікування. Про статистику вже говорили: кошти, які треба вкласти в умови для занять спортом, і кошти, які потрібні для лікування хворих людей, – непорівнянні. Тому тут не треба шко­дувати ні зусиль, ні коштів. Економічний ефект ми побачимо після того, як значно менше грошей буде витрачатися на лікування хворих людей. Тому необхідно запровадити ліцензування фізкультурно-спортивної діяльності, особливо спортивних клубів, бо у спортивних школах працюють люди, які мають необхідну підготовку.

Питання легального надання платних послуг населенню у сфе­рі фізичної культури і спорту теж може стати важливим важелем перебудови і реформування галузі. Ще раз наголошую: це повинні робити люди із спеціальною освітою.

Особливу увагу треба звернути на ДЮСШ, тут вже говорили про це. Я скажу про систему. Особливої уваги потребують ДЮСШ у гірській місцевості, у сільській місцевості, система училищ фізич­ної культури і ШВСМ, яка в найскладніші часи для розвитку Укра­їни дозволяла розвиватися вітчизняному фізкультурно-спортивному рухові та ефективно конкурувати на європейській і світовій арені. Сьогодні треба напрацьовувати нові навчальні програми для таких закладів.

Я вважаю, що доцільно зберегти субвенцію для ДЮСШ, тим паче цього року, тому що перехідний період, на жаль, затягнувся. Я знаю, що це питання хвилює і керівництво міністерства, і парла­ментський комітет.

В умовах децентралізації і створення нових територіальних громад складно буде утворити нові центри «Спорт для всіх» та «Інваспорт». Тому ми запропонували таку нову форму, як фізкуль­турно-спортивно-оздоровчий центр, який опікуватиметься і особами з інвалідністю, і через такі центри можна здійснювати фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

До нормативу кількості спортивних споруд у територіальних громадах, про який зараз…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

МАЙБОРОДА Ю.А. …Для прикладу, там треба ввести показ­ники фізичної культури і спорту. Охорона здоров’я – 16 показників, освіта – 25, культура – 19, фізична культура і спорт взагалі відсутні.

Комітет з фізичного виховання та спорту МОН України рекомендуємо передати в підпорядкування Міністерства молоді та спорту з усіма відповідними повноваженнями. Тому що вся відпові­дальність за спорт є, а важелів у руках бракує, а це суттєво (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Юрій Анатолійович був керівником дитячо-юнацької спортивної школи, в якій я багато років займався греблею на каное, тому я додав йому 30 секунд до виступу.

Шановні колеги! На прохання всієї закарпатської делегації до слова запрошується Левицький Роберт Йосипович. Потім Конюшок Сергій Олександрович, затим заключне слово міністра і голови Комі­тету. Я дуже прошу вкладатися в регламент. Отже, Левицький Роберт Йосипович, підготуватися Конюшку Сергію Олександровичу, а потім заключні виступи керівництва. Будь ласка.

 

ЛЕВИЦЬКИЙ Р.Й., голова Федерації водних видів спорту у Закарпатській області. Дуже вдячний. Доброго дня, шановний го­ловуючий! Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Тема мого виступу: «Перспектива розбудови водної спортивної інфраструктури України на геотермальних джерелах Закарпаття».

Отже, сьогодні в Україні гостро постало питання відсутності професійної спортивної бази для водних видів спорту. Вважаю, що саме Закарпаття потенційно має найкращі можливості для розбудови потужного спортивного комплексу, який стане базою для україн­ських спортсменів та залучить до країни професійних спортсменів найвищого рівня. Наявність геотермальних джерел у Закарпатті дає можливість не тільки звести тут потужний комплекс, а й значно здешевити його експлуатацію. Води Закарпаття завдяки геотермаль­ним властивостям можна використовувати і в лікувальних цілях, і для теплопостачання плавальних басейнів.

Близькість чотирьох кордонів з країнами Європейського Союзу робить майбутній водний комплекс привабливим для розвит­ку міжнародних контактів, а найголовніше – дасть можливість про­водити тренувальні та спортивні турніри між цими країнами протя­гом цілого року. Для спортсменів із країн ЄС приїзд на Закарпаття є набагато реалістичнішим, аніж до Центральної чи Східної України. Для більшої візуалізації скажу, що від Закарпаття до дев’яти столиць світу ближче, аніж до Києва. Закарпаття має 19 діючих міжнародних переходів, а також міжнародний аеропорт. Поблизу діють чотири міжнародні аеропорти Євросоюзу, активно працюють міжнародні дипломатичні представництва.

На Закарпатті налічується 260 родовищ мінеральних та геотер­мальних вод, більшість із яких є унікальними. Артезіанський басейн має високі експлуатаційні запаси термальних вод, які могли б забез­печити розбудову цілої інфраструктури, у тому числі лікувальної, реабілітаційної, оздоровчої, розважальної і насамперед спортивної.

Закарпаття має всі необхідні складові для будівництва водного комплексу: геополітичну локацію, потужні запаси геотермальних вод. Регіон потребує економічного імпульсу, а держава та водні ви­ди  спорту – створення потужної професійної бази для підготовки збірних команд усіх рівнів. Не менш важливим є м’який помірно-континентальний клімат Закарпаття, тут значно тепліше, ніж в інших регіонах...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, 10 секунд.

 

ЛЕВИЦЬКИЙ Р.Й. ...наявна освітньо-наукова платформа на  базі Ужгородського національного університету. Таким чином, Закарпаття готове стати центром… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Конюшок Сергій Олександрович. Будь ласка, 1 хвилина для повідомлення.

 

КОНЮШОК С.О., президент Федерації стронгмену України. Дякую, пане головуючий. Шановні колеги! Ми не розглянули одне важливе, стратегічне питання, необхідне для розвитку спорту і нашої галузі, – інформування про здобутки українських спортсменів. Вийдіть на вулицю, запитайте будь-кого з пересічних громадян, вони не назвуть і трьох олімпійських чемпіонів, ніхто не знає. Нам вкрай необхідно зробити загальнонаціональний державний канал, який ін­формуватиме про спорт, показуватиме найкращі здобутки. Це буде дуже серйозним стимулом для спортсменів, їхні виступи бачити­муть друзі та рідні, а також стимулюватиме спонсорів підтримувати спорт, адже ми всі розуміємо, що в спорт вкладають гроші тільки для популяризації свого бренду. Тому нам вкрай необхідний інформа­ційний спортивний державний канал. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Шановні учасники парламентських слухань! Час для обгово­рення завершився, і я запрошую до заключного слова Жданова Ігоря Олександровича. Прошу.

 

ЖДАНОВ І.О. Дякую, Андрію Володимировичу. Було пору­шено декілька блоків проблем, я в телеграфному стилі відповім.

Спортивна інфраструктура і норми. Ми прийняли до виконан­ня, будемо над цим працювати.

Щодо закону про меценацтво. Працювала робоча група, напрацювала проект закону, внесла на розгляд Верховної Ради, зараз він обговорюється, долучайтеся, покращуйте його.

Так само і щодо лотереї. Ми не раз намагалися цю лотерею пробити, але, на жаль, декого в цьому залі більше цікавить, хто керу­ватиме лотереями, а не куди підуть гроші – на розвиток культури, спорту, науки тощо.

Дуже хотів би, користуючись нагодою, звернутися до голів обласних державних адміністрацій, Київської міської державної ад­міністрації, Київського міського голови Віталія Кличка, до всіх інших мерів. Колеги! Напередодні Олімпіади ми ще раз звертаємося до вас з проханням покращити житлово-побутові умови спортсме­нам, надати їм квартири. Не тільки я був би вдячний, вся спортивна галузь була б вам вдячна, якби вирішилося питання щодо надання квартир (я назву не всіх, нехай не ображаються) Беленюку, Саладусі, Верняєву, Радівілову. Ці люди, які зараз готуються до Олімпійських ігор, є гордістю і славою України. Давайте спільно їм допомагати. Давайте разом допомагати нашій славній спортивній галузі. Слава українським спортсменам! Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава! Дякую, Ігорю Олександро­вичу.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, моло­діжної політики, спорту та туризму Палатний Артур Леонідович. Будь ласка.

 

ПАЛАТНИЙ А.Л. Шановні учасники парламентських слухань! Хочу висловити всім подяку за дуже слушні пропозиції. Дуже багато правильних речей пролунало з цієї трибуни. На жаль, не всі змогли сьогодні виступити. Але це дуже великий індикатор, що така кількість промовців, що нам не вистачило регламенту, щоб усіх заслухати. Хочу вас запевнити, що всі пропозиції ви можете подати в електронному вигляді до нашого Комітету, всі вони будуть врахо­вані і відображені в Рекомендаціях парламентських слухань.

Хочу вам пообіцяти, що наш Комітет, як завжди, співпра­цюватиме з Міністерством молоді та спорту. Основне завдання на­шого Комітету – підтримати реформування сфери фізичної культури і спорту. І тільки разом з вами, з громадськими організаціями, із спортивною спільною, з федераціями, з активістами, з тренерським складом – з тим фундаментом, який є у нас, ми зможемо створити законодавчу базу. Дійсно, не для популізму, якого багато, на жаль, сьогодні лунає з трибуни Верховної Ради. За таких складних умов у державі ми повинні закачати рукави і не словом, а ділом довести, що ми любимо нашу країну, що нам не байдуже здоров’я прийдеш­ніх поколінь.

Життя не закінчується у стінах Верховної Ради, в Кабінеті Міністрів. І те, що Міністерство фінансів України фактично блокує, на жаль, надання субвенцій, і тільки завдяки нашій спільній роботі, спільним зусиллям нашого Комітету, народних депутатів, які нас підтримують, не тільки з нашого Комітету, і я їм вдячний за це… Слава Богу, що у стінах парламенту не бракує тих, кому не бай­дужий розвиток фізичної культури і спорту.

Що стосовно ДЮСШ? Я впевнений, що в цьому році (наш Комітет вже звернувся до Кабінету Міністрів України) ми проведемо засідання і все-таки виб’ємо (я не помилився) кошти для підтримки дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Тому що це фундамент олімпій­ських нагород, олімпійських видів спорту, перемог наших спорт­сменів. Завдяки цьому фундаменту у нас з’являються чемпіони світу і Європи, і наша країна пишається своїми спортсменами, в усіх ку­точках світу піднімається український прапор, лунає Державний Гімн України. Це дуже важливо для нашої держави, це розвиток па­тріотизму в Україні. Дякую всім. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую всім учасникам парламентських слухань за змістовну, ґрунтовну дискусію. У нас було мало попу­лізму, було багато змістовних пропозицій, і я сподіваюся, що і міні­стерство, і міністр (дякуємо йому за участь у парламентських слу­ханнях), і наш Комітет максимально ці пропозиції візьмуть до уваги і до виконання.

Переконаний, що український парламент має високий потен­ціал, і увага до молоді і спорту була й залишається серед наших пріоритетів. Нам дуже важливо, щоб ці пропозиції були системати­зовані, втілені в законопроекти, у пропозиції до бюджету на наступ­ний рік, у план роботи Верховної Ради. Повірте, завдань багато, але у нас є достатньо доброї волі, достатньо політичної волі, щоб ситуа­цію у спорті змінити, щоб підтримати дитячо-юнацькі спортивні школи. Переконаний, що спільно, крок за кроком, ми будемо вихо­дити на нові перемоги і нові рубежі. І я переконаний, що ми будемо зустрічатися частіше, частіше будемо обмінюватися думками. А за­раз дякую всім за плідну роботу. До зустрічі! Всього найкращого! (Оплески).

 

НЕВИГОЛОШЕНІ ВИСТУПИ

 

ГОЛОВАНЬ А.Л., голова Полтавської обласної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» АПК України. Шляхи вирішення проблеми фізкультурних кадрів у сільській місцевості в умовах децентралізації. Не чекаючи прий­няття закону щодо розвитку фізичної культури і спорту, що перед­бачатиме введення посад інструкторів з фізичної культури в сіль­ській місцевості, за ініціативою і пропозицією ФСТ «Колос» на Пол­тавщині затверджена відповідна обласна програма, де передбачено введення таких посад. Аналогічні програми прийняті в районах і переважній більшості сільських та селищних рад.

Механізм фінансування на прикладі Кобеляцького району Полтавської області: 12 інструкторів під районну програму фінансу­ються через районну організацію ФСТ «Колос», 9 – безпосередньо під програми сільських рад з бюджетів сільських рад. Є Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», який дозволяє радам затвер­джувати програми з різних напрямів і реалізувати їх для блага своєї територіальної громади.

В об’єднаних територіальних громадах виникнуть проблеми із забезпеченням інструкторів у віддалених сільських радах, що приєд­налися, тому необхідно при них створювати фізкультурно-оздоровчі клуби, в яких вводити посади інструкторів, тренерів-інструкторів, які вестимуть роботу безпосередньо у віддалених населених пунк­тах. Потрібно організувати короткотермінові курси (1-3 місяці) для інструкторів, які не мають вищої або середньої спеціальної освіти, вже з вересня цього року за рахунок місцевих бюджетів. Це дасть змогу зберегти існуючі кадри та забезпечити віддалені населені пункти місцевими активістами на перехідний період.

Відповідно до можливостей територіальної громади на даному етапі потрібно забезпечити організацію фізкультурно-спортивної ро­боти на трьох рівнях:

1) об’єднання людей у колективи фізкультури, які за мінімаль­ного забезпечення спортивною базою і фінансуванням організують фізкультурно-оздоровчу роботу в селі та участь у змаганнях;

2) створення фізкультурно-оздоровчих клубів з організацією навчально-тренувального процесу, оздоровчих занять під керівниц­твом інструкторів або тренерів-інструкторів на відповідній матері­ально-спортивній базі, залучення людей різних вікових категорій, у тому числі з обмеженими фізичними можливостями, створення для них умов для занять;

3) спортклуби і ДЮСШ.

Другій і третій рівні більше відповідають можливостям потуж­ної об’єднаної територіальної громади.

Забезпечення системності підготовки і проведення різно­манітних змагань. У зв’язку з втратою вертикалі державних установ у сфері фізичної культури і спорту в районах цей напрям здійснює товариство «Колос». На сьогодні нам вдалося зберегти системність і  етапність проведення різноманітних змагань – чемпіонати, розі­граші кубків, турніри, спартакіади з олімпійських і неолімпійських видів спорту.

Як приклад, змагання «Краще спортивне село», до програми якого входять 10 видів спорту. Система проведення: підготовка і  проведення спортивно-мистецьких свят сіл, потім – районні, об­ласні та всеукраїнські змагання. З метою залучення більшої кількості жителів села минулого року започатковані змагання серед виборчих округів сільської ради, де команди від округів очолюють відповідні депутати сільської ради.

Наше завдання – вихід на рівень європейських сільських ігор. Це дасть можливість не тільки інтегруватися в Європу, а значно покращити власну спортивну інфраструктуру, бо нам буде соромно приймати гостей на примітивних спортивних базах.

З метою підвищення відповідальності керівників необхідно передбачити у звітах щодо соціально-економічного стану районів, регіонів окремим рядком галузь «фізична культура і спорт».

Будівництво і реконструкція спортивних об’єктів у сільській місцевості і нашій області здійснюються на паритетних умовах (50 % – область, 50 % – сільська рада, районний бюджет і спонсор­ська допомога). В обласній програмі на 2016 рік затверджено 18 таких об’єктів.

Центри «Спорт для всіх» – це надумані, неефективні кому­нальні структури без власної спортивної бази і будь-якої системності в організації і проведенні заходів. Тому збереження та ще й необ­ґрунтоване розширення мережі цих центрів не забезпечить реаліза­цію Національної стратегії з оздоровчої рухової активності в Укра­їні, а лише дозволить працевлаштувати «своїх» не тільки на цент­ральному, а й на місцевому рівні і отримувати нагору ту інформацію, яка забезпечуватиме планові показники.

Україні потрібна інша модель. Тому необхідно надати можли­вість громадам самим обирати своїх спортивних лідерів, планувати і  освоювати бюджет, самостійно визначати види спорту, готувати плани заходів та їх реалізовувати. Така колективна модель діє в  товаристві «Колос». Але ми свідомі того, що потрібно пройти серйозне перезавантаження кадрів, значно розширити географію на­дання послуг, підвищити їх якість.

Пропоную доручити Міністерству молоді та спорту при підготовці Державної цільової програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року передбачити фінансування місце­вих осередків Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товари­ства «Колос» АПК України на основі укладених угод про співпрацю із замовниками: на районному рівні – сільськими, селищними рада­ми, об’єднаними територіальними громадами, районною виконав­чою владою, на обласному рівні – управліннями у справах молоді та спорту, обласною радою.

Пропозиції щодо спільної реалізації із Союзом організацій інвалідів України і товариством «Колос» програми розвитку рекреа­ційних видів спорту в сільській місцевості:

• створення умов для занять інвалідів шляхом реконструкції наявних баз;

• розробка системної підготовки людей з обмеженими фізич­ними можливостями і їх участі у змаганнях;

• створення реєстру таких людей;

• залучення психологів до переконання інвалідів у необхідно­сті ведення активного способу життя;

• організація навчання на короткотермінових курсах інструкто­рів людей з обмеженими фізичними можливостями з подальшим їх зарахуванням на посади в ФОК.

Пропоную профільному Комітету Верховної Ради разом із за­цікавленими організаціями провести виїзне засідання на Полтавщи­ні. Краще один раз побачити реальний стан речей, ніж 100 разів почути.

 

ГОНЧАРУК В.В., голова Футбольної асоціації жінок м. Києва. Пропозиції до проекту Рекомендацій парламентських слухань:

• скороти ланки управління дитячо-юнацькими спортивними школами до рівня місцевих адміністрацій (наприклад у м. Києві є ДЮСШ, підпорядковані міській державній адміністрації, районним державним адміністраціям, департаменту соціального захисту чи профспілкам, що призвело до відсутності узгодженості у розподілі видів спорту та єдиної системи контролю коштів. У результаті ДЮСШ займаються багатьма видами спорту, дуже часто на низько­му рівні, і не всі кошти використовуються за призначенням);

• залучити громадські організації, волонтерів, пов’язаних із спортом, студентів профільних навчальних закладів, які на громад­ських засадах або за мінімальні кошти, що виділяються, готові до­лучитися до якісної роботи з молоддю щодо пропагування здорового способу життя та розвитку спорту;

• разом із громадськістю та управліннями освіти і спорту роз­робити та реалізувати програми пропаганди здорового способу жит­тя, якнайширшого залучення дітей і молоді до спорту у спортивних і загальноосвітніх школах;

• долучити до співпраці депутатський корпус та засоби масової інформації;

• відновити програми розвитку спортивних майданчиків на прибудинкових територіях за рахунок коштів мешканців, зокрема ОСББ та ЖБК;

• запровадити державно-приватне партнерство. На законо­давчому рівні надати представникам бізнесу можливість вкладати кошти у підтримку спортивних команд чи клубів, запропонувавши програми стимулювання для підприємців, які виділяють кошти на розвиток спорту. Це усталений європейський досвід.

На мою думку, такі дії дадуть можливість ефективно викори­стовувати значний людський і технічний потенціал та, за умови додаткового недержавного фінансування, підвищити здоров’я нації, відновити культуру здорового способу життя, піднести почуття па­тріотизму, вболіваючи за свою команду, школу, місто, країну. Слава Україні!

 

КАЧУРОВСЬКИЙ Д.О., президент Федерації плавання України. Дякую за можливість презентувати наші напрацювання за тематикою нинішніх парламентських слухань. Говорячи про пер­спективи розвитку спорту, на сьогодні у нас є два шляхи.

Перший шлях – модернізація існуючої радянської системи спорту, яка ставила за мету утвердження тоталітарного режиму.

Другий – поставити спорт на служіння демократії та від­критому суспільству в Україні шляхом реформування, що відповідає вимогам часу. Особисто я є прибічником саме цього шляху. Свого часу над питаннями стану системи спорту в Україні працювала робоча група, до складу якої я входив, і напрацювання якої лягли в основу концепції реформування. Пропоную до вашої уваги сти­слий огляд концепції.

Опис проекту з реформування системи спорту в Україні

1. Мета реформування – законодавчо закріпити систему функ­ціонування і розвитку сфери фізичного виховання та спорту в умо­вах ринкової економіки.

2. Основні засади:

• необхідність приведення системи спорту у відповідність із стандартами Європейського Союзу;

• необхідність децентралізації влади з максимальним делегуванням повноважень регіонам та громадянському суспільству;

• необхідність розвитку громадянського суспільства України, зокрема шляхом розвитку спортивних організацій (спортивні феде­рації, спортивні спілки, клуби тощо);

• прагнення подолати корупцію в системі спорту.

3. Основні проблеми, що потребують вирішення під час реформування:

• надмірна участь держави у сфері спорту як єдиного суб’єкта управління, заснована на принципах соціалістичної економіки пла­нування та непрозорого розподілу ресурсів;

• інституції громадянського суспільства у сфері спорту фактично не задіяні або мають слабкий рівень співпраці з органами державної влади та органами місцевого самоврядування за рахунок витіснення їх державою як суб’єктом управління спортом;

• відсутність законодавчо закріплених принципів взаємодії між суб’єктами спортивної сфери. Не встановлені обов’язкові вимоги щодо дотримання спортивних правил та стандартів у спорті;

• відсутність системного підходу в питанні використання фінансових ресурсів, що надходять у галузь спорту. Фінансові ресур­си витрачаються за відсутності сформульованого соціального замов­лення, без планування цілей та очікуваних обґрунтованих соціальних та економічних результатів такого фінансування.

4. Принципи:

• визнання спортивної сфери як самодостатньої, що діє за принципами саморегулювання та самоорганізації своєї діяльності за рахунок існуючих правил, стандартів та регламентів;

• мінімальне втручання держави в регулювання діяльності у спортивній сфері;

• реформа має забезпечити перехід від державного управління спортом до таких основних функцій держави, як створення якісного законодавчого поля у сфері спортивної діяльності, функції регулято­ра суб’єктів, участь як суб’єкта сфери спорту;

• реформа сфери спорту на рівні спортивних федерацій по­винна забезпечити якісне, системне підвищення ролі та статусу спортивних федерацій національного рівня як носіїв правил, регла­ментів та стандартів спортивної сфери, встановлених міжнародними федераціями.

При цьому держава забезпечуватиме всебічну підтримку спорту та фізичного виховання через такі основні механізми:

• імплементація існуючих спортивних правил у законодавчий та нормативно-правовий простір України;

• підтримка базових елементів саморегулівної спортивної вертикалі (міжнародна федерація – федерація національного рівня – спортивний клуб – людина), фінансування спорту через систему рей­тингування та замовлення послуг;

• забезпечення джерелами цільового фінансування, у тому числі за рахунок проведення лотерей і за рахунок підвищення та за­конодавчого закріплення статусу федерацій як організацій, що не мають на меті одержання прибутку, але мають право отримувати фінансування від суб’єктів підприємницької діяльності із звільнен­ням від оподаткування коштів благодійної допомоги на розвиток спортивних федерацій. Обсяг таких коштів для спортивних організа­цій мають бути істотно збільшені;

• підтримка спортивної сфери за напрямами – спорт вищих досягнень, масовий спорт, спорт у системі освіти, спортивна інфра­структура.

5. Змістовна частина

Спорт вищих досягнень. Підтримка спорту вищих досягнень має бути забезпечена шляхом створення системи рівного доступу всіх федерацій (через рейтингування) до фінансування делегованих повноважень. Делеговані повноваження – це право представлення країни на міжнародній арені та повноваження з підвищення автори­тету держави з використанням державних символів.

Спорт у системі освіти. Підтримка розвитку спорту в системі освіти забезпечується за рахунок створення дієвого механізму залу­чення учнів до спортивної змагальної діяльності як механізму під­тримки здорового способу життя. Таке залучення здійснюється через мережу створених студентських спортивних клубів.

Масовий спорт. Підтримка здорового способу життя та зайня­тості населення спортом забезпечується через систему відповідних замовлень від органів місцевого самоврядування та держави. Такі замовлення здійснюються за принципом забезпечення рівного до­ступу спортивних федерацій та клубів до фінансування, на конкурс­них засадах замовлення соціальних послуг у сфері спорту.

Спортивна інфраструктура. Забезпечити такий рівень держав­ної підтримки діяльності з інвестування, планування, проектування, будівництва та експлуатації об’єктів спортивної інфраструктури, який забезпечуватиме провідну роль національних спортивних феде­рацій як носіїв відповідних стандартів у цій сфері.

6. Організаційна частина. Основні елементи

Після реформування

 

До реформування (сучасний стан)

Спортивна федерація національного рівня

Спортивна федерація національного рівня має стати носієм правил, стандартів спортивної сфери та центром управління відповідним видом спорту як авторизований представник міжнародної спортивної федерації, визнаний її єдиним офіційним представником на території України

Спортивна федерація є інструментом, що забезпечує управління спортом з боку держави, не має визнаних державою повноважень у сфері спорту. Відсутні вимоги щодо якісних та кількісних показників зв’язку з відповідними суб’єктами сфери спорту, які функціонують у ніші діяльності спортивного клубу

Спортивний клуб

Спортивні клуби мають стати джерелами формування національних спортивних федерацій та базовим елементом саморегулівної спортивної діяльності, який об’єднує спортсменів, тренерів та обслуговуючий персонал спорту та забезпечує їх зв’язок з відповідною спортивною федерацією. Уся існуюча система спортивних шкіл трансформується у спортивні клуби

Відсутні вимоги щодо стандарту спортивного клубу як базової ланки спортивної діяльності, відсутні законодавчі вимоги щодо визнання норм міжнародних федерацій та федерацій національного рівня, відсутні обов’язкові вимоги до відносин між спортивною федерацією

та суб’єктами у сфері спорту,

які діють у ніші діяльності спортивного клубу

Спортсмен, тренер, обслуговуючий персонал

Спортсмен, тренер, обслуговуючий персонал беруть участь у спортивній діяльності через участь у діяльності спортивного клубу, що має членство у відповідній спортивній федерації

Повна відсутність відносин

(або їх різнохарактерність), відсутні законодавчі вимоги  щодо членства

Функції держави

Створення законодавчого поля у сфері спорту (державна політика у сфері спорту);

функція регулятора суб’єктів сфери спорту;

участь як суб’єкта спортивної сфери (через делегування повноважень на рівні спорту вищих досягнень, замовлення соціальних послуг у сфері спорту визнаним спортивним федераціям та спортивним клубам)

Затвердження правил видів спорту;

затвердження регламентів проведення змагань;

затвердження стандартів об’єктів спортивної інфраструктури;

організація та проведення змагань;

управління збірними командами;

працевлаштування тренерів

та спортсменів у Міністерство молоді та спорту України;

головний та єдиний власник спортивної сфери, що здійснює управління спортом

Місцеве самоврядування

Участь як суб’єкта спортивної сфери через замовлення соціальних послуг у сфері спорту визнаним спортивним федераціям та спортивним клубам на конкурсних засадах

Утримання та фінансування різних витрат спортивних шкіл, клубів, центрів тощо

(без визначення критеріїв використання, залежності

від спортивних результатів,

без залучення широкого кола громадськості до діяльності

цих установ)

Відносини «держава – міжнародна спортивна федерація»

Визнання міжнародної федерації, визнання виду спорту, правил (як правило, декларативного характеру)

Відсутні

Відносини «держава – федерація національного рівня»

Регулювання суб’єктів, визнання статусу спортивних федерацій національного рівня як авторизованих представників міжнародної федерації, делегування права представляти державу на міжнародній арені та повноваження у сфері підвищення авторитету держави на міжнародному рівні шляхом використання державних символів, замовлення соціальних послуг у сфері спорту тощо

Ґрунтуються на таких засадах управління спортом:

конкурсний відбір;

надання федерації статусу національної;

відсутність чіткого регламенту делегування повноважень;

делегування тих повноважень,

які природно належать федераціям національного рівня

Відносини «держава – спортивний клуб»

Регулювання суб’єктів, замовлення соціальних послуг

у сфері спорту

Регулювання діяльності, фінансування витрат

Відносини «держава – спортсмен, тренер, обслуговуючий персонал»

Забезпечення соціальних гарантій, контроль безпеки

Взаємозв’язок, побудований

на принципі «роботодавець – працівник» у сфері діяльності збірної команди

Механізм управління збірними командами

Управління збірною командою здійснює спортивна федерація (управління фінансуванням, укладання трудових контрактів, затвердження графіків підготовки до змагань, складу делегацій збірної команди тощо)

Законодавчі механізми реального управління збірною командою

з боку федерації відсутні.

Міністерство затверджує плани, графіки, фінансування, склади збірних команд та делегацій

на змагання, укладає трудові контракти.

Спортивна федерація вносить пропозиції щодо складу збірної команди

 

7. Етапи реформування

Перший етап реформування потребує прийняття нової редакції Закону України «Про фізичну культуру та спорт», яка закріпить умо­ви функціонування спортивної сфери в умовах ринкової економіки.

На другому етапі реформування галузь потребуватиме прийняття, зміни та/або скасування законодавчих та нормативно-правових актів з метою відтворення законодавчо закріплених нових принципів функціонування галузі.

8. Очікувані результати:

• істотне зниження регуляторного впливу держави на сферу спорту, що дасть можливість розвивати відносини за рахунок інституцій громадянського суспільства;

• формування державної політики з урахуванням її реалізації інституціями громадянського суспільства на засадах прозорості та відкритості;

• зосередження державної підтримки сфери спорту на цільо­вому фінансуванні за встановленими напрямами на конкурентних та прозорих засадах (рейтингування, замовлення послуг);

• встановлення прозорих та сталих відносин між суб’єктами спортивної сфери, дотримання правил та стандартів міжнародних федерацій.

На сьогодні система спорту стоїть на роздоріжжі, тому важли­во чітко визначити, яким шляхом іти далі. Для мене це, без сумніву, шлях реформ. Невизначеність і бездіяльність, які панують упродовж усіх років незалежності, породжують корупцію, неефективність та ведуть до руйнування країни.

 

ЛЕВЧУК С.А., президент Української федерації карате. Ні  для кого не буде відкриттям, що існуюча на сьогодні систе­ма спорту в Україні створена в далекі радянські часи, коли поняття «децентралізація» прямо суперечило ідеям тодішнього суспільного устрою. Не буду заперечувати, що в умовах соціалістичної тоталі­тарної держави, якою був Радянський Союз, ця система була ефек­тивною і давала результати. На сьогодні прикладом такого підходу є Китай.

Україна протягом 25 років незалежності декларує європей­ський вектор розвитку та прагне інтеграції з ЄС. При цьому замість відмови від радянських принципів, що базуються на тотальній централізації та державному плануванні, держава чомусь постійно намагається залатати іржаве корито «совкової» системи спорту. Біль­шість інституцій радянської системи спорту себе повністю вичерпа­ли і не приносять ніякої користі для розвитку спорту. Яскравим при­кладом цього є ФСТ («Колос», «Спартак», «Україна», «Динамо»), які на сьогодні виступають посередником між державним бюджетом та спортивними школами.

Щодо ДЮСШ ситуація схожа: будучи основним суб’єктом системи масового спорту, ДЮСШ в існуючій формі також себе ви­черпали. Передовсім через їхню «умовну безплатність» та величезну бюрократію при провадженні діяльності. Ні для кого не секрет, що існує система подвійних стандартів у їхній діяльності, коли, незва­жаючи на «умовно безплатні» послуги, батьки змушені неофіційно сплачувати кошти, купувати інвентар, оплачувати поїздки на змаган­ня тощо. Крім того, відсутність афіляції ДЮСШ з національними федераціями з видів спорту призводить до відсутності критеріїв для об’єктивної оцінки їхньої роботи, не дає можливості розвиватися конкуренції між тренерами.

Що потрібно зробити?

1. Визнати спорт діяльністю, яка за своїм змістом та формою є автономною (автономія спорту): держава повинна перейти від пря­мого управління у сфері фізичної культури і спорту, передбаченого у статті 5 Закону «Про фізичну культуру і спорт», до створення про­зорих правил гри та контролю за використанням бюджетних коштів. Ця вимога передбачена в Угоді про асоціацію з ЄС. Приклад – скасу­вання близько 13 тисяч ДСТУ згідно з Угодою про асоціацію ЄС. На сьогодні ж маємо експеримент з передачі певних функцій федера­ціям, який пробуксовує. Потрібно рішучіше перейти від експеримен­тів до передачі федераціям всіх повноважень з розвитку і управління видом спорту.

2. Змінити структуру спорту та перейти на клубну систему. Нова вертикаль відносин «держава / замовник спортивного результа­ту та масовості – національна федерація з виду спорту / управляюча структура – клуб». Ніхто не наполягає на тотальній ліквідації ДЮСШ, але існуюча система спортивних шкіл має поступово транс­формуватися у спортивні клуби (без зміни форми власності). Держа­ва повинна створити оптимальний режим реформування та переходу від існуючих організаційних форм до стандартів діяльності спортив­ного клубу протягом необхідного для цього періоду.

Держава сприяє найширшому залученню до спортивної клуб­ної діяльності всіх зацікавлених осіб, для чого закріплює в законо­давстві умови визнання спортивним клубом будь-якої юридичної особи, що відповідає встановленим умовам.

3. Запровадити систему адресної державної фінансової допомоги та фінансової допомоги дітям, підліткам, молоді. До таких категорій мають бути віднесені діти віком від 6 до 17 років та особи із стійким розладом функцій організму незалежно від віку. Така під­тримка повинна спиратися на розгалужену систему спортивних клу­бів, що діють відповідно до правил спортивних федерацій.

Обсяг фінансування такої допомоги повинен мати вимірювані показники, узгоджені з державними нормативами, що мають ефек­тивний режим моніторингу (мінімальний розмір заробітної плати).

Це основні тези. А головне – нарешті почати переходити від популізму, гасел і намагання реанімувати друзки радянського мину­лого, прикриваючись його ефективністю, до реальних, можливо, непопулярних кроків, які призведуть до зміни системи.

 

ЛУКАШЕВСЬКИЙ О.М., голова Луцької міської громадської організації «Центр фізичної культури та оздоровлення». З часу здобуття Українською державою незалежності до сьогодні в нашо­му  суспільстві відбуваються активні процеси деградації молодого покоління. Передовсім це зумовлено тютюнопалінням, вживанням спиртних напоїв, поширенням наркоманії, безпритульності та зло­чинності. Середній вік українця є найнижчим у Європі. Влада по­винна зрозуміти, що витрати на лікування можна компенсувати ви­тратами на розвиток фізичної культури та спорту, пропагування здорового способу життя.

В Україні потрібно пропагувати здоровий спосіб життя, залучати до розбудови спортивної інфраструктури всіх охочих – приватних осіб, громадські організації, благодійні фонди, спортивні федерації. Від держави ми чекаємо скасування бюрократичних пере­пон для громадських організацій, які беруть на себе відповідальність за створення спортивних закладів для дітей та юнацтва, проведення занять на безоплатній основі.

В Україні за один рік закрили 83 ДЮСШ, внаслідок чого 30 тисяч дітей залишилися на вулиці. ЛМГО «Центр фізичної куль­тури та оздоровлення» звертається до Міністерства молоді та спорту з проханням надати підтримку ініціативам у вирішенні цієї проблеми.

Наша громадська організація заснована 2011 року спортивни­ми активістами Луцька. У 2012 році ми відкрили в місті спортивний заклад для безоплатних занять – Школа боксу «Ринг-2012», в якому займаються 120 дітей та юнаків. У 2014 році ми перемогли в конкур­сі, що проходив у Києві, на оренду приміщення, яке не використо­вувалося, для створення в ньому спортивного закладу для дітей та юнацтва. Це початок створення спортивно-соціальної мережі по всіх регіонах України. Нам потрібно створити реєстр закритих спортив­них закладів державної та комунальної власності по всіх регіонах України та знайти дієві шляхи для розв’язання цієї проблеми.

У нас є досвід створення спортивних закладів і взаємодія із спортивними підрозділами міської ради та обласної державної адмі­ністрації, міським спорткомітетом.

У Луцьку Федерація боксу шукала шляхи забезпечення матеріально-технічної бази для тренувань. У кожному обласному центрі є комунальні приміщення, що не використовуються. Такі при­міщення можуть передаватися громадським організаціям в оренду на пільгових умовах. У конкурсах на отримання спортивних об’єктів в оренду не повинні брати участь комерційні структури. Для ство­рення спортивного закладу ми використовуємо всіх зацікавлених суб’єктів – міську владу, депутатів, закріплених за виборчим округом, на території якого розташований спортивний заклад, ОСББ, жителів мікрорайону, бізнесові структури, громадські організації, благодійні фонди та спортивні федерації.

Співпраця з ДЮСШ дала нам змогу залучити тренерів, майстрів спорту до занять у новоствореному спортивному закладі. Ця матеріально-технічна база стала основою для проведення безо­платних занять. Діти та юнаки тренуються безоплатно, а заробітна плата тренерів оплачується з бюджету міста. Таким чином, ми ви­конуємо важливу державну функцію – забираємо дітей з вулиці, про­пагуємо здоровий спосіб життя, забезпечуємо позитивний вплив колективу на формування особистості.

В Україні гостро стоїть питання відновлення раніше збудованих спортивних майданчиків для дітей. Це надбання народу, і вони мають служити громаді. Їх потрібно передавати, не зміню­ючи  цільового призначення, ОСББ та іншим організаціям, які взяли будинки, квартали, райони на обслуговування, та контролювати їх використання. Спортивні майданчики мають утримуватися такими організаціями за кошти мешканців будинків.

ЛМГО «Центр фізичної культури та оздоровлення» за підтрим­ки Польсько-Української господарчої палати планує розбудовувати мережу спортивних майданчиків та спортивних клубів у містах і ре­гіонах України. Це дасть змогу забрати дітей з вулиці, працевлашту­вати наших спортсменів, тренерів, майстрів спорту. Співпраця нашої громадської організації з Польсько-Українською господарчою пала­тою дасть можливість перетинати кордон за спрощеним порядком, їздити на спортивні турніри, змагання, ділитися досвідом.

У наш час створюються різні моделі громадських організацій у регіонах, які прагнуть долучитися до державної програми вихован­ня дітей, але чиновникам це не подобається, вони бачать у них своїх конкурентів. Це не спортивне змагання, це копітка праця зацікавле­них людей – любителів спорту, які поважають спортивні традиції, фанатів спортивних кумирів. Такі ініціативи громади влада повинна взяти на озброєння в реалізації державної політики. Вони дуже важ­ливі, тому що на це акумулюються великі приватні кошти, якими людина хоче зробити особистий внесок у розвиток спорту, приверта­ючи увагу інших, закликаючи всіх до благих справ. Інформацію про такі справи треба якнайширше висвітлювати для прикладу іншим.

Ми підтримуємо пропозиції акумулювання коштів для розвит­ку спортивної інфраструктури народного депутата України, багато­разового чемпіона світу Дениса Силантьєва.

Потрібно змінити застарілі погляди на розвиток спорту в Україні, вживаючи ще й таких заходів:

• запустити в обіг спортивні лотереї, що забезпечать надход­ження до спортивного бюджету;

• внести зміни до Податкового кодексу України з метою роз­витку сфери фізичної культури і спорту;

• звільнити від плати за землю дитячі санаторно-курортні установи України, а також підприємства, установи та організації, на земельних ділянках яких розміщені спортивні об’єкти;

• внести зміни до статті 90 Бюджетного кодексу України щодо фінансування сфери фізичної культури і спорту;

• піднести роль вчителя фізкультури, предмета «фізичне вихо­вання» у школі як одного з найважливіших. Надати для фізичного виховання більше годин у програмах всіх навчальних закладів;

• контролювати діяльність ДЮСШ, зокрема використання коштів, запровадити електронну програму, що систематизує та контролює роботу ДЮСШ, щоб не було «мертвих душ» і роздутих штатів.

Ми повинні радикально змінити спортивну інфраструктуру. Нам потрібні ініціативні, добре підготовлені професіонали, які за свою роботу нестимуть відповідальність згідно з посадовими ін­струкціями. Побажаймо українцям оздоровлення нації та підвищен­ня рівня життя людей!

 

НІКІШИН М.М., президент Футбольної асоціації жінок Луганської області. Останні п’ять років я очолюю громадську організацію «Футбольна асоціація жінок Луганської області». Вона була створена як структурний підрозділ Асоціації жіночого футболу України, але на всеукраїнському рівні така форма управління розвит­ком олімпійського виду спорту – футболу в жіночому виконанні – так і не запрацювала. Натомість Футбольна асоціація жінок Луган­ської області, спираючись на досвід, накопичений за майже 30-річну історію цього виду спорту в регіоні, продовжила своє існування.

За основу своєї діяльності ми взяли розроблену нами програму «Чудова освіта, міцне здоров’я, фізична досконалість». Тож ми ви­значили як пріоритетний напрям своєї діяльності тісну співпрацю з навчальними закладами, завдяки чому наші вихованки здобува­ють вищу освіту за бюджетні кошти, адже в переважній більшості це діти-сироти, діти з неблагополучних родин, діти, яких виховує один із батьків.

До початку воєнного конфлікту на Донбасі до сфери інтересів нашої громадської організації входили:

• загальноосвітня школа № 7 міста Луганська;

• Новосвітлівський професійний аграрний ліцей Краснодон­ського району;

• Слов’яносербський сільськогосподарський технікум;

• Луганський національний аграрний університет.

З кожним із цих навчальних закладів Футбольна асоціація жінок Луганської області уклала угоди про співпрацю. Таким чином, дівчата, які займалися футболом, мали змогу навчатися в одному з цих навчальних закладів за бюджетні кошти і здобувати вищу осві­ту. Звісно, професійними футболістками стають одиниці, але отри­мують спеціальність і знаходять свою місце в житті всі наші вихованки.

Виходячи з реалій сьогодення, нам довелося переорієнту­ватися. Нині ми співпрацюємо з низкою загальноосвітніх шкіл міст Лисичанськ і Привілля, Лисичанським педагогічним коледжем та Інститутом фізичного виховання і спорту Луганського національ­ного університету імені Тараса Шевченка – навчальними закладами, що базуються на підконтрольних Україні територіях Луганської області.

Для того щоб проводити відбір футболісток до зазначених навчальних закладів, ми опанували таку форму роботи, як «Фести­валь жіночого футболу». Його мета – надати якомога більшій кіль­кості дівчат знання про олімпійський вид спорту – футбол у жіночо­му виконанні. З дівчатами, які вже мають певні навички в футболі, ми виїздимо до міст, селищ і сіл Луганської області, де проводимо для школярок показові тренування, розповідаємо про історію роз­витку жіночого футболу у світі та на Луганщині, закріплюємо здобу­ті знання шляхом проведення футбольної вікторини, наостанок про­водимо міні-турніри для всіх бажаючих спробувати себе у футболі.

За час діяльності Футбольної асоціації жінок Луганської об­ласті ми відвідали майже всі райони Луганщини. Останній фестиваль відбувся 12 березня у Новопскові, а одразу після парламентських слухань ми вирушаємо в Білокуракине, де черговий фестиваль за­плановано на 26 березня.

Відвідуючи віддалені райони області, ми дійшли висновку, що необхідно вдосконалювати форми спортивної роботи на місцях. Так, дитячо-юнацькі спортивні школи у своєму сучасному вигляді вже не спроможні вирішувати покладені на них завдання з підготовки здо­рових, спортивно заряджених дітей. Тренер ДЮСШ, щоб отримати мізерну зарплату, повинен мати щонайменше чотири академічні групи по 20 дітей у кожній. У сільських умовах це майже неможливо.

Альтернативою ДЮСШ, на нашу думку, мають стати спортив­ні клуби у загальноосвітніх школах, коледжах, ліцеях, технікумах. Свій висновок ми робимо, зокрема, на досвіді роботи вчителя фіз­культури однієї з привільських шкіл, що входить до територіальної громади Лисичанська, Андрія Криворотька. Розробивши власну ме­тодику підготовки дітей, він на громадських засадах впроваджує її в життя. Нині у нього займаються футболом чотири групи хлопчи­ків, одна група дівчаток і одна група дорослих жінок, яких він долу­чає до здорового способу життя.

З якими проблемами стикаються подібні ентузіасти і ми разом з ними? Передовсім на заваді стає застаріла спортивна база. Про що можна говорити, якщо в роздягальнях шкіл відсутні елементарні гігієнічні умови? Тобто там ніде помитися після тренування.

Про те, що являють собою майданчики, на яких ентузіасти намагаються тренувати своїх підопічних, і казати не хочу. На 50 % покриття таких горе-майданчиків – асфальт, на якому не те що тренуватися, ходити небезпечно!

У 2012 році, коли в Україні проводився фінал чемпіонату Європи з футболу серед чоловічих команд, була розроблена і запро­ваджена державна програма «Тисяча майданчиків», які мали встано­вити по всій Україні. Але чомусь вона так і не була втілена в життя, хоча гроші на неї були виділені!

Наша громадська організація за роки існування не витратила на забезпечення своєї діяльності жодної копійки державних коштів. Ми існуємо завдяки небайдужим меценатам, які зацікавлені в тому, щоб наші діти росли здоровими і освіченими. Але багато хто з них, надаючи нам певні кошти, вимагають, щоб ми ніколи не згадували про них самих або про компанії, які вони представляють. Адже в на­шій країні до сьогодні немає закону про меценатство у спорті, тож будь-яка благодійність у спорті – поза законом і карається фіскаль­ними органами.

Спираючись на досвід роботи Футбольної асоціації жінок Луганської області протягом останніх п’яти років, ми пропонуємо:

1. Народним депутатам України якнайшвидше ухвалити Закон України «Про меценатство у спорті», проект якого вже 15 років ле­жить у шухлядах Верховної Ради, щоб легалізувати благодійницьку діяльність меценатів у нашій сфері.

2. Міністерству науки і освіти розробити та затвердити Поло­ження про спортивні клуби загальноосвітніх шкіл, середніх спеціаль­них навчальних закладів та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, які фінансу­ються меценатами.

3. Мінмолодьспорту відновити дію державної програми «Тися­ча майданчиків» і забезпечити сучасними спортивними спорудами всі загальноосвітні школи.

 

ОРЛОВ І.А., президент Запорізької федерації зі стрибків у воду. Хочу обратить внимание на проблемы выживания детско-юношеских школ в Украине. Хочу подчеркнуть: ДЮСШ именно выживают!

На сегодняшний день детско-юношеские спортивные школы являются единственными внешкольными учебными заведениями, которые обучают детей с 4 лет в группах начальной подготовки и до 23 лет в группах высшего спортивного мастерства, и этот процесс непрерывный, 99 % спортсменов – членов сборных команд Украины являются воспитанниками ДЮСШ. Не частных спортивных клубов, а именно детско-юношеских спортивных школ!

Напомню, с 1 января 2015 года все, без исключения, ДЮСШ финансируются из местных бюджетов. Переход на финансирование из местных бюджетов проходил с определенными трудностями, не обошлось без потерь, не все местные советы оказались готовы к до­полнительным расходам, связанным с финансированием ДЮСШ.

Большинство ДЮСШ все-таки переведены на финансирование из местных бюджетов. Осуществляется это финансирование, как правило, по остаточному принципу, львиная доля средств выделя­ется на заработную плату сотрудников ДЮСШ и недопустимый ми­зер – на учебно-тренировочную работу. О развитии спортивной инфраструктуры, покупке инвентаря, аренде спортивных баз можно и не заикаться.

Большинство ДЮСШ не имеют собственных тренировочных баз, воспитанники таких школ тренируются на арендованных базах. Между школой и собственником спортивного объекта заключается так называемый «бесплатный договор аренды». По большому счету, это фикция, такие договора являются не чем иным, как анахро­низмом времен СССР. На самом деле родители учеников ДЮСШ оплачивают аренду спортивных баз из своего кармана под видом благотворительных, клубных и других взносов.

Ярким примером таких «договорных» отношений является ситуация, сложившаяся между коммунальной организацией ДЮСШ «Мотор Сич» по плаванию и прыжкам в воду и собственниками бассейна «Славутич», когда родители из своего кармана оплачивают часть расходов по аренде бассейна, собственник бассейна, в свою очередь, несет убытки, а учредитель детско-юношеской спортивной школы – Управление молодежи, физической культуры и спорта Запорожской областной государственной администрации – не может или не хочет оплачивать аренду спортивной базы, ученики которой уже завоевали две лицензии на участие в Олимпийских играх в Рио-де-Жанейро.

Для сохранения детско-юношеских спортивных школ предла­гаем (на законодательном уровне):

1) ввести мораторий на сокращение и ликвидацию детско-юношеских спортивных школ государственной и коммунальной собственности;

2) обязать местные государственные администрации и орга­ны  местного самоуправления при формировании своих бюджетов предусматривать средства на оплату аренды спортивных баз, комму­нальных услуг, заработной платы, учебно-тренировочной работы, на приобретение спортивного инвентаря для ДЮСШ государственной и коммунальной собственности;

3) для решения первых двух задач, а именно для гарантиро­ванного финансирования ДЮСШ, обязать местные советы создать специальные целевые фонды, которые должны формироваться за счет отчисления части акцизного налога, уплаченного субъектами хозяйственной деятельности – розничными торговцами алкоголь­ными напитками и табачными изделиями.

Над соответствующим законопроектом по созданию целевого фонда ведет работу народный депутат Украины Силантьев Д.О. Просим и других народных депутатов оказать всяческое содействие и принять участие в разработке и принятии законопроекта.

 

ТИМОФЄЄВ С.О., віце-президент Української федерації роликового спорту. Тема мого виступу: «Врахування думки громад­ськості в процесі ухвалення управлінських рішень у сфері фізичної культури та спорту». Нині – складний час, і треба зважено приймати рішення на користь України та українців. Не час, як Лебідь, Рак і Щука, тягти воза в різні боки.

Перейду до конкретних пропозицій. Всі ми розуміємо, що в умовах воєнних дій розвивати спортивну інфраструктуру, масовий спорт, спорт вищих досягнень за рахунок бюджету практично не­можливо, треба шукати альтернативні шляхи фінансування галузі фі­зичної культури та спорту. Пропоную:

1) доопрацювати ідею фінансування фізичної культури та спорту за рахунок частки надходжень від проведення державної спортивної лотереї;

2) доопрацювати проект та прийняти закон про меценатство, щоб підприємцям було вигідно і почесно підтримувати спорт;

3) використовувати державно-приватне партнерство для роз­будови спортивної інфраструктури. Зокрема, пропонується надати пільги з оплати оренди земельної ділянки для бізнесу та включити в умови договору надання ДЮСШ на безоплатній основі спортивної інфраструктури, побудованої на цій земельній ділянці, в розмірі пла­ти за оренду земельної ділянки. На мою думку, це реально стимулю­ватиме бізнес та дасть змогу максимально завантажити спортивні споруди;

4) вирішити питання про створення сприятливих умов для утримання існуючих спортивних споруд та розвитку спортивної інфраструктури, зокрема:

• внести зміни до Податкового кодексу України щодо змен­шення до 0,1 % плати на землю для спортивно-оздоровчих організа­цій всіх форм власності;

• внести зміни до Земельного кодексу України щодо надання спортивно-оздоровчим організаціям можливості отримати акти на землю та на постійне користування, які не отримали їх до 2010 року;

• внести зміни до Податкового кодексу України щодо змен­шення до 1 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки плати за оренду земельної ділянки для спортивно-оздоровчих організацій всіх форм власності;

• розглянути на засіданні НКРЕ питання про зменшення тари­фів на комунальні послуги для спортивно-оздоровчих організацій всіх форм власності;

5) розглянути питання про передачу збиткових спортивних об’єктів чи тих, які перебувають на межі існування, в управління спортивних федерацій, за умови збереження цільового призначення, на термін до двох років з можливістю пролонгації угоди у разі успішної реалізації проекту;

6) рекомендації місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування (абзац п’ятий пункту 1 проекту Рекомен­дацій парламентських слухань) після слів «на безоплатній основі» доповнити словами «виділення додаткового фінансування у зв’язку з додатковими витратами».

Інакше система забезпечення спортивної та матеріально-технічної бази не працюватиме.

 

ЩЕРБИНА Ю.В., президент Федерації гирьового спорту України. Проблема організації фізичної культури і спорту в Україні, що є однією з найактуальніших проблем сьогодення та вимагає пошуку нових шляхів її вирішення, особливо актуального значення набуває в умовах децентралізації влади.

У зв’язку з цим з метою розвитку фізичної культури і спорту в Україні в умовах децентралізації влади пропонуємо:

1. Існуючий на сьогодні перелік видів спорту, до якого входять олімпійські види спорту, види спорту інвалідів, неолімпійські види спорту, законодавчо доповнити національними видами спорту та ви­значити критерії їх визнання.

2. Законодавчо закріпити пріоритетність видів спорту, де на першому місці повинні стояти національні види спорту.

3. З метою запобігання осіданню коштів, виділених на розви­ток видів спорту, в державних спортивних структурах, фінансування видів спорту здійснювати через федерації (асоціації), а не через Міністерство молоді та спорту України.

4. За прикладом спортивних федерацій країн Європи і світу, надати право і повноваження федераціям (асоціаціям) України при­своювати спортивні розряди та звання, до майстра спорту України міжнародного класу включно.

Разом з тим залишити за державними структурами право на присвоєння почесних спортивних звань – «заслужений майстер спорту України», «заслужений тренер України», «заслужений пра­цівник фізичної культури і спорту України» з наданням державних пільг на додаткову оплату незалежно від сфери основної професійної діяльності.

5. Ліквідувати інститут надання спортивним федераціям (асоціаціям) статусу національної спортивної федерації у зв’язку з тим, що ця процедура має корупційний характер і не сприяє на­лежним чином розвитку видів спорту в Україні.

6. З метою виховання здорового, працездатного та боєздатного молодого покоління відновити у вищих навчальних закладах заняття з дисципліни «Фізичне виховання» на перших двох курсах в обсязі чотири години на тиждень з обов’язковим складанням рейтинго­вих  нормативів з фізичної підготовки. Для студентів старших курсів запровадити рейтингове оцінювання занять у спортивних секціях за  вибором. Після закінчення вищого навчального закладу включати в додаток до диплома інформацію про фізичний розвиток молодого фахівця.

7. Законодавчо запровадити цільове бюджетне фінансування на розвиток фізичної культури і спорту у вищих, спеціальних та за­гальноосвітніх навчальних закладах, на державних підприємствах.

8. З метою зменшення видатків з державного бюджету на розвиток фізичної культури і спорту та заохочення підприємців до надання спонсорської допомоги, спрямованої на розвиток фізичної культури і спорту, законодавчо визначити статус такої допомоги як частини обов’язкового податку. Визначити обсяг цієї частини податку, керуючись прикладом провідних країн Європи і світу та фінансовими можливостями України.

9. У загальноосвітніх навчальних закладах ввести посаду викладача-реабілітолога за фахом «Фізична реабілітація» з обов’яз­ковим облаштуванням відповідних приміщень обладнанням для фі­зичної корекції постави та проведення практичних занять.

10. У районних центрах та містах обласного значення створити муніципальні центри спортивного вдосконалення.

11. Відновити на телебаченні програми з популяризації фізич­ної культури і спорту та здорового способу життя.

Пропоновані критерії визнання національних видів спорту в Україні:

1. Історичні традиції розвитку виду спорту в Україні.

2. Вид спорту як складова національної культури України.

3. Доступність занять видом спорту для широких верств населення.

4. Прикладне значення виду спорту у Збройних Силах України і силових структурах.

5. Значення виду спорту для оздоровлення населення.

6. Значення виду спорту для популяризації здорового способу життя.

7. Розвиток виду спорту в Україні в сучасний період.

8. Організаційна структура виду спорту.