ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

СТАН РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАД АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

В УКРАЇНІ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

24 травня 2017 року, 15 година

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

СИРОЇД О.І.

 

ГОЛОВУЮЧА. Шановні колеги, прошу займати місця, будемо розпочи­нати. Зараз підійдуть голова комітету і директор Національного антикорупцій­ного бюро, а тим часом я пропоную, щоб ми розпочали нашу роботу.

Шановні колеги, скажу вам на початку своє враження від цього залу, бо це цікаво – спостерігати за парламентськими слуханнями. Я їх проводжу вже біль­ше двох років. Сьогодні цей зал виглядає особливим. По-перше, тут небагато людей. Коли обговорюються, наприклад, питання соціального захисту чи інші проблеми, людей набагато більше. І по-друге, тут дуже багато молодих людей. Мабуть, це природно, що проблема подолання корупції є найбільш актуальною саме для тих, хто молодий, хто має надії, має сподівання, хто хоче залишитися жити в цій державі і жити в державі, в якій немає корупції або принаймні корупція не заважає людям бути успішними.

Я хочу сказати лише декілька слів, тому що серед вас є ті, хто знає про шлях боротьби з корупцією набагато більше, напевно, хто відчуває на своїй шкірі цю боротьбу впродовж вже не одного року. Однак ми маємо розуміти, що цей шлях ще буде дуже-дуже довгим, бо держава, яка творилася на корупції, органи державної влади якої були засновані на корупційних зв’язках, на коруп­ційних схемах, коли ми маємо таку тяглість і таку звичку державних інститутів бути важливою складовою корупції, напевно, забере час ще не одного поко­ління, доки з’явиться нова звичка, доки буде створена нова культура, будуть створені нові правила, прийнятні для всіх.

Проте вони не виникнуть самі по собі. Доки ми не розробимо механізмів, доти такі механізми не запрацюють, великою мірою всупереч волі цього залу. Цей зал також дуже часто є уособленням корупції. Його відрізняє від залів попередніх скликань тільки те, що в цьому залі є жменька людей, для яких важливо представляти вас, для яких важливо бути на передовій і формувати цю політику. І спротив, який відчуваєте ви, який відчувають люди, які в цьому залі борються з корупцією, також природний.

Думаю, що ми підходимо до критично важливих етапів у боротьбі з корупцією. І один із них – це формування антикорупційного суду, без якого всі решта зусиль можуть виявитися марними, оскільки розіб’ються об нинішню судову систему, яка також є елементом тієї самої корупції. Думаю, ми побачимо ще багато інших отаких критичних наріжних каменів, які будуть свідчити про те, наскільки успішно ми просуваємося.

Тому я хочу сказати, знову-таки, звертаючись до природи речей, що цей спротив є природним, тому природними будуть і ті зусилля, тяжкі зусилля. Можливо, часом нам буде складно, але я впевнена, що цей поступ буде відбуватися, і ми будемо бачити результати. Навіть якщо, на перший погляд, це будуть незначні результати, вони, беззастережно, будуть великими. Думаю, що навіть за ці два роки ви могли побачити, наскільки ми вже попереду, наскільки ми просунулися, принаймні у формуванні інститутів, покликаних боротися з корупцією.

Якраз про це будуть говорити люди, які присвятили цьому більшу частину свого часу. Тому переходимо до виступів.

Слово надається голові Національного агентства з питань запобігання корупції пані Наталі Корчак для презентації Національної доповіді щодо реаліза­ції засад антикорупційної політики у 2016 році. Прошу, регламент – 20 хвилин.

 

КОРЧАК Н.М., голова Національного агентства з питань запобігання корупції. Шановна головуюча! Шановні народні депутати, учасники парламент­ських слухань! Вашій увазі пропонується підготовлена Національним агент­ством з питань запобігання корупції та схвалена урядом Національна доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики.

На початку хочу зазначити, що кожен із нас може погодитися, що проб­лема корупції, як уже було сказано, є вкрай важливою проблемою, яку потрібно вирішувати не дотично, а системно. Тому спільними зусиллями уряд і парламент вживають жорстких заходів на шляху подолання цього шкідливого, суспільно небезпечного явища.

Однак з часу здобуття незалежності суттєвих результатів у цій сфері було досягнуто мало. Лише після прийняття парламентом наприкінці 2014 року пакета прогресивних антикорупційних законів Україна стала на шлях системної протидії, запобігання та виявлення корупції в цілому.

Водночас формування та реалізація антикорупційної політики в будь-якій державі має проходити періодичну оцінку, яка ґрунтується на достовірних та актуальних даних, що передбачено статтею 5 Конвенції ООН проти корупції. Зокрема, у частині третій статті 5 чітко визначено:

«3. Кожна Держава-учасниця прагне періодично проводити оцінку відпо­відних правових інструментів й адміністративних заходів з метою визначення їхньої адекватності з точки зору запобігання корупції та боротьби з нею».

Тому з метою запровадження цього міжнародного стандарту в Україні базовим антикорупційним законом, яким є Закон України «Про запобігання корупції», передбачено комплекс заходів щодо збору, актуалізації інформації про корупцію, її аналізу, вироблення на підставі цієї інформації пропозицій щодо формування та коригування антикорупційної політики. І головним документом, який повинен узагальнювати всі дані щодо корупції в державі, має бути Національна доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики, яка цьогоріч підготовлена вперше та пропонується вашій увазі для затвердження.

Структурно підготовлений документ складається з чотирьох основних розділів: антикорупційна політика; запобігання корупції; покарання за коруп­цію; звіт про діяльність Національного агентства з питань запобігання корупції за 2016 рік.

Характеризуючи в цілому стан справ з протидії корупції, слід зазначити, що на сьогодні в Україні сформована та функціонує принципово нова анти­корупційна система, яка відповідно до міжнародних стандартів і кращих світо­вих практик має переважно превентивний характер і орієнтована на створення в суспільстві ефективних механізмів запобігання корупції.

Одним із основних показників ефективності реалізації антикорупційної реформи в минулому році стало створення та повноцінне започаткування діяль­ності трьох ключових спеціалізованих антикорупційних установ, а саме:

• Національне антикорупційне бюро України, до повноважень якого віднесено досудове розслідування корупційних та пов’язаних із корупцією злочинів, вчинених вищими посадовими особами, уповноваженими на виконан­ня функцій держави або місцевого самоврядування, або які становлять особливу суспільну небезпеку;

• Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладено функції із  здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, що здійснюється під час проведення відповідних дій Національ­ним антикорупційним бюро, підтримання державного обвинувачення у про­вадженнях, віднесених до компетенції Національного антикорупційного бюро, представництва інтересів громадян або держави в суді у випадках, передбачених законом і пов’язаних із корупційними правопорушеннями.

Минулого року було утворено і започаткувало свою роботу Національне агентство з питань запобігання корупції. Саме цей орган покликаний забезпе­чувати реалізацію антикорупційної політики, визначати основні засади її форму­вання, реалізовувати низку повноважень, пов’язаних із затвердженням відомчих антикорупційних програм із забезпечення дотримання публічними службовцями законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, правил етичної поведінки, здійснення щодо них заходів фінансового контролю, а також забезпечення державного фінансування політичних партій.

Важливу роль у сфері протидії корупції на сьогодні відіграють і інші спеціально уповноважені суб’єкти, якими є органи прокуратури та Національна поліція.

Варто також згадати утворену при Президентові України Національну раду з питань антикорупційної політики, яка є консультативно-дорадчим органом.

Парламентський контроль здійснює Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, а також підрозділи і особи з питань запобігання та виявлення корупції, що утворені або визначені в державних органах та органах місцевого самоврядування на загальнодержавному та регіо­нальному рівнях.

Ще три державні органи, започаткування ефективної діяльності яких матиме істотний вплив на стан справ з протидією корупції, перебувають на етапі утворення чи становлення.

Мова йде про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що забезпечуватиме формування та реалізацію державної політики у сфері вияв­лення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У процесі становлення Державне бюро розслідувань, що здійснюватиме правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, роз­криття та розслідування злочинів, у тому числі корупційних, віднесених до його компетенції.

Також необхідно утворення Вищого антикорупційного суду України, про що неодноразово наголошувалося. Саме цей антикорупційний суд здійсню­ватиме правосуддя у справах, підслідних Національному антикорупційному бюро України.

Хочу коротко зупинитися на основних здобутках антикорупційної реформи. Крім створення законодавчих передумов та започаткування роботи спеціалізованих антикорупційних інституцій, досягненням минулого року стало практичне впровадження низки превентивних антикорупційних механізмів.

Про що я хочу сказати? По-перше, розпочато реформування законодавства про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування з метою створення доброчесної системи публічної служби.

По-друге, запроваджено систему електронних закупівель ProZorro, яка забезпечила перехід від корупційних і прихованих паперових тендерів до прозорої, відкритої для всіх електронної системи. Саме з впровадженням си­стеми ProZorro, головний принцип якої «всі бачать все», суспільство отримало інструмент контролю за публічними закупівлями, впливу на її вдосконалення та запобігання проявам корупції.

Великим проривом є запуск електронного декларування майнового стану публічних службовців. Це унікальна система, яка, попри критику і тотальний спротив, все ж розпочала свою роботу. Система, яка не знає аналогів у світі як за кількістю суб’єктів, що зобов’язані розкривати інформацію про себе, так і за пе­реліком та деталізацією відомостей, що підлягають декларуванню, їх відкриті­стю та доступністю для громадськості, здатністю виявляти не лише факти не­законного збагачення, а й прихованого конфлікту інтересів. Станом на сьогодні, до системи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подано майже 1,5 мільйона документів, у тому числі за період декларування 2016 рік – 1 мільйон документів. Національним агентством уже проводяться перші повні перевірки поданих електронних декларацій понад 100 осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Запроваджено пряме державне фінансування політичних партій та виборчих кампаній з метою створення і забезпечення функціонування системи контролю та встановлення обмежень, забезпечення прозорості та підзвітності фінансування політичних сил. Минулого року прийняті перші звіти політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, скла­дені і скеровані до суду перші адміністративні протоколи щодо правопорушень, пов’язаних з недотриманням порядку подання таких звітів.

Вагомим здобутком є напрацювання та практичне запровадження націо­нального інструментарію щодо оцінки кількісних та якісних показників рівня корупції в Україні, який дасть можливість систематично моніторити та оціню­вати рівень корупції в нашій державі, а також фіксувати динаміку показників поширеності корупції та сприйняття населенням ефективності антикорупційної діяльності.

Унікальність даного підходу полягає в тому, що за часи незалежності в нашій державі на замовлення органів державної влади фактично не проводи­лося жодного комплексного та всеохоплюючого соціологічного дослідження оцінки стану корупції. Це протягом років залишалося гальмуючим фактором системної оцінки стану боротьби з корупційними проявами, тоді як на необ­хідність періодичного проведення державою подібних досліджень для визначен­ня ефективності антикорупційних заходів неодноразово вказували Європейська комісія, GRECO, Організація економічного співробітництва та розвитку. Отже, аналіз результатів такого дослідження є шляхом до правильного вироблення дієвої антикорупційної політики держави.

У зв’язку з цим особливо хочу акцентувати увагу на тому, що в грудні 2016 року саме Національним агентством з питань запобігання корупції було презентовано результати першого пілотного дослідження на основі Методики стандартного опитування щодо рівня корупції в Україні, проведеного за під­тримки Програми розвитку ООН та Проекту міжнародної технічної допомоги ОБСЄ. Саму Методику схвалено НАЗК 12 січня 2017 року. На сьогодні за підтримки ОБСЄ вже розпочалося перше в історії України комплексне дослід­ження, яке вимірює сприйняття корупції та корупційний досвід респондентів у сферах освіти, медицини, судової влади, надання адміністративних послуг та ведення бізнесу. Оцінці, яка охоплюватиме останні 12 місяців та всю територію України, підлягатиме ставлення респондентів до корупції загалом і до окремих її проявів. Аналізи результатів дослідження ми очікуємо отримати вже в липні поточного року.

Вагомим здобутком є впровадження практики підготовки антикорупцій­них програм у державних органах, органах місцевого самоврядування та юридичних особах публічного права. Саме з метою забезпечення єдиного підходу в органах влади до організації роботи з оцінки корупційних ризиків, що виникають при реалізації ними своїх повноважень, НАЗК затверджено Методо­логію оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, яка визначає комплекс правил і процедур щодо оцінки корупційних ризиків, що проводяться в рамках підготовки антикорупційної програми того чи того органу державної влади, з періодичним переглядом. Підготовлені та затверджені Методичні реко­мендації щодо підготовки антикорупційних програм органів влади, такі про­грами в подальшому підлягатимуть погодженню НАЗК.

Поряд з наявністю здобутків, які демонструються у названих вище аспек­тах державної політики щодо запобігання корупції, слабким місцем все-таки залишається робота з особами, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, яких називають викривачами. Крім того, на превеликий жаль, на сьо­годні не можна характеризувати як ефективну діяльність спеціально уповнова­жених суб’єктів у частині розслідування та переслідування за корупційні правопорушення.

У частині міжнародної оцінки антикорупційних заходів я хотіла б сказати таке. Євроінтеграційний курс України цілком логічно має наслідком пильний інтерес міжнародної спільноти до процесу реалізації антикорупційної реформи. Саме тому ефективність впровадження ініціатив у цій сфері є одним із ключових іміджевих показників нашої держави на міжнародній арені. Йдеться не про поодинокі висловлювання окремих друзів України під час міжнародних заходів, а про періодичну комплексну експертну оцінку, отриману в рамках реалізації міжнародних моніторингових механізмів в антикорупційній сфері. Так, на сього­дні вітчизняні антикорупційні досягнення позитивно оцінені експертами Групи держав проти корупції (GRECO) та Антикорупційної мережі для країн Східної Європи та Центральної Азії, яка функціонує в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку.

Висновки та рекомендації Національного агентства з питань запобігання корупції за результатами підготовки національної доповіді.

Рівень виконання заходів, передбачених Антикорупційною стратегією на  2014-2017 роки та планом заходів з її реалізації, наближається до 65 %, що свідчить про недостатність зусиль, докладених різними суб’єктами антикоруп­ційної політики, для втілення її в життя. При цьому хочу зауважити, що не­високий показник виконання зобов’язань у цій сфері пов’язаний саме з тим, що новоутворені антикорупційні органи почали працювати лише наприкінці 2015 року – на початку 2016 року.

Результати аналізу ситуації з корупцією в Україні свідчать, що основну загрозу доброчесності становлять потенційний і реальний конфлікт інтересів, а також порушення обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції», щодо неправомірного використання службового становища та повно­важень, щодо сумісництва та суміщення, щодо спільної роботи близьких осіб. Особливе місце займають обмеження щодо отримання неправомірної вигоди або подарунка.

Водночас проблему корупції ми маємо вирішувати саме системно, а не хаотично. Тому з урахуванням цього підходу у представленому проекті націо­нальної доповіді визначено низку рекомендацій щодо першочергових напрямів формування та реалізації державної антикорупційної політики, які потребують додаткової уваги.

1.  Для подальшої інтеграції України у міжнародну боротьбу з коруп­ційними проявами та запровадження світових антикорупційних стандартів слід ратифікувати та імплементувати в національне законодавство Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів та Конвенцію ОЕСР про боротьбу з хабарництвом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях.

2.  Для активізації протидії корупції у найбільш уразливих секторах дер­жавного управління пропонується змінити основний фокус роботи фіскальних та митних органів з каральної функції на аналітичну та превентивну, зокрема, підготувати та ухвалити Закон про службу фінансових розслідувань з урахуван­ням пропозицій міжнародних експертів та громадськості, а також забезпечити активну та ефективну роботу підрозділів внутрішньої безпеки правоохоронних органів, а саме органів прокуратури, Національної поліції України, Служби без­пеки України, Національного антикорупційного бюро України, щодо запобіган­ня фактам корупції і виявлення у своїх лавах корупціонерів.

3.  Необхідно розпочати втілення на практиці в повному обсязі положень законів України «Про державну службу» та «Про Національне агентство Украї­ни з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від коруп­ційних та інших злочинів».

4.  Завершити реформування прокуратури в аспектах запровадження повноцінного прокурорського самоврядування та позбавлення органів прокура­тури функцій досудового розслідування шляхом передачі їх Державному бюро розслідувань.

5.  Для зменшення корупціогенних чинників, мінімізації необґрунтованих дискреційних повноважень та можливостей для зловживань з боку посадових осіб органів державної влади необхідно розробити та ухвалити Кодекс адміні­стративних процедур, який детально стандартизує всі процеси реалізації органа­ми виконавчої влади регуляторних, контрольних, дозвільних та інших повнова­жень при взаємодії з фізичними та юридичними особами. При цьому особливу увагу необхідно приділити максимальному запровадженню електронного документообігу.

6.  Для впорядкування відносин органів державної влади, передусім пар­ламенту, з бізнес-середовищем з метою вилучення корупційної складової з цієї сфери спілкування влади з підприємцями та їх об’єднаннями слід розробити та ухвалити Закон про правові засади лобіювання.

7.  Здійснення підготовки Антикорупційної стратегії після детального вивчення результатів всеохоплюючого соціологічного дослідження оцінки стану корупції, яке має бути проведено за Методикою стандартного опитування щодо рівня корупції в Україні, схваленою НАЗК.

8.  Необхідно більш активно співпрацювати з громадськістю і залучати потенціал експертів та активістів громадянського суспільства, не обмежуючи діяльність у форматі громадських рад при державних органах.

9.  Необхідно найближчим часом добросовісно і неупереджено здійснити процедури повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із затвердженим по­рядком, а також оперативно і в повному обсязі інформувати громадськість про результати такої перевірки.

10.  Необхідно також забезпечити проведення масштабної інформаційної кампанії, пов’язаної з формуванням негативного ставлення українського насе­лення до корупції.

Хочу ще раз подякувати колективу Національного агентства з питань запобігання корупції, всім експертам, які долучилися до підготовки національної доповіді. Ми просимо парламент врахувати ці пропозиції в Рекомендаціях парламентських слухань, для того щоб розпочати роботу над підготовкою нової Антикорупційної стратегії. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую дуже.

Ми зараз заслухаємо співдоповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції та директора Національного антикорупційного бюро України, регламент – по 15 хвилин. Після цього буде обговорення, на виступ відведено до 3 хвилин.

Сподіваюся, ви всі вже були в цьому залі, для тих, хто не був: ви виступа­єте з трибуни, за 30 секунд до завершення виступу пролунає сигнал, і ви будете знати, що маєте півхвилини, щоб завершити свою думку. Оскільки час перед­бачений рівно на ту кількість промовців, які у нас є, я вас дуже прошу вкла­далися в регламент, це заощадить час для інших ваших колег, оскільки рівно о 18 годині я вимушена буду завершити парламентські слухання.

Отже, Запрошую до трибуни народного депутата України Єгора Соболєва, голову Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Прошу.

 

СОБОЛЄВ Є.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Об’єднання «Самопоміч»). Насправді я хочу менше говорити, а більше послухати людей, які до нас прийшли. Ви – наша найбільша сила!

Якщо ділитися думками, якими варто поділитися… Для мене все, що у нас виходить, і все, що не виходить, – в історії про декларацію Президента України. З одного боку, дуже добре, що він її подав. Цього літа я мав перемовини з представниками американського істеблішменту і сказав їм: знаєте, для нас в Україні дивною є дискусія, чи має Президент подавати декларацію, – у нас це вимога. Більше мільйона посадовців уже зробили це, починаючи з Президента. Так само добре, що всі ці декларації є відкритими, і журналісти почали ретельно вивчати ці декларації, не лише президентську, а й багатьох інших посадовців.

На цьому плюси нашого нинішнього становища завершуються, бо ви знаєте, що журналістка Наталка Седлецька виявила в декларації Президента невідповідність законодавству. Ми на засіданні Комітету вивчали цю історію, зверталися до Національного агентства з питань запобігання корупції. Досі не маємо результатів перевірки, хоча це орган, утворений згідно з ухваленим нами законодавством, ми уважно слідкуємо за його роботою і всіляко стараємося, щоб ця робота в них краще виходила.

Я думаю, що перша проблема, яку ми маємо вирішити цього року, полягає в тому, щоб та величезна відкритість, якої ми досягли, – відкритість майна, власності, витрат, які робляться за рахунок платників податків, перетворилася у відповідальність. І я закликаю Національне агентство з питань запобігання корупції гідно і професійно нарешті показати нам приклад перевірки перших декларацій посадовців. Суспільство дуже давно чекає на це. Скажу більше: ми всі вважаємо, що ми вже зачекалися. Агентство було утворено насамперед для перевірки декларацій посадовців.

І я знаю, ви добре розумієте, що зараз у парламенті розглядається ініціатива про ваше звільнення. Як політик я хочу сказати, що зараз у вас, фактично, останній шанс показати, що ви на своєму місці, що за гроші платників податків ви робите роботу так, як очікують платники податків. Не можна все валити на проблему чотирьох членів НАЗК. Величезні проблеми є й в усіх інших державних інституціях.

Якщо говорити про роботу системи декларування, простіше кажучи – порталу, де збираються та оприлюднюються всі декларації, то ми знаємо, що хоча цей портал у серпні минулого року офіційно переданий Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, він і надалі не в надійних руках. Це завдання, яке ми маємо вирішувати разом з Радою національної без­пеки і оборони, з Кабінетом Міністрів, але насамперед – з Національним агент­ством з питань запобігання корупції. Доки портал не є надійним місцем збору та збереження інформації – вся система під загрозою. Я думаю, що в цьому залі є дуже багато людей, які можуть це виправити.

Нарешті, найбільша наша проблема полягає в тому, що найвищі державні інституції, найвищі посадовці, фактично, мають зробити те, що колись описував у своїх звитягах барон Мюнхгаузен – витягти себе з болота, тягнучи себе за волосся. Я не бачив багато людей, у яких це вийшло.

І сьогодні ми в парламенті вчергове стали свідками трагізму нинішньої ситуації, коли корупції мають протидіяти люди, які цю корупцію очолюють або допомагають прикривати.

Я дуже засмучений рішенням Генерального прокурора не підписувати подання на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата з «Народного фронту» Євгена Дейдея. Вперше в історії України Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура розсліду­вали справу про незаконне збагачення. Це робилося на базі нового законодав­ства, яке парламент зробив потужнішим, сильнішим. Я знаю, що й детективи НАБУ і Спеціалізованої антикорупційна прокуратури дуже багато зробили в рамках цього розслідування. Але рішення Генерального прокурора, що воно не готове, тому він його повертає… Я думаю, що нам потрібні аналіз і докази, що в цій справі ми не маємо чергового прикриття корупції.

Справа не в Євгенові. Думаю, всі в парламенті розуміють, що це точно не керівник корупції, але для нас дуже важливо зламати кругову поруку, доламати кругову поруку, яка почала ламатися з першими розслідуваннями антикорупцій­ного бюро і антикорупційної прокуратури.

Я з великою повагою ставлюся до їхньої незалежності, але знаю, що в своїх розслідуваннях вони переживають, чи не втручатимуться в політику, коли будуть розслідувати зловживання, корупційні злочини політиків. Я хотів би вас попросити, дорогі колеги, боятися нерозслідування зловживань і злочинів політиків. Тому що, повірте нам – тим, хто намагається налагодити добропо­рядне управління державою: всі директори державних підприємств, всі проку­рори, всі судді, ба більше – навіть урядовці є наслідком панування корупції в політиці. Усі вони призначаються в цій залі за згодою Президента України або навпаки. І доки ми не винищимо корупцію в парламенті, в Адміністрації Президента, не зламаємо їй хребет, не поламаємо цю кругову поруку – і надалі будемо мати проблеми з суддями, з прокурорами, з керівниками державних підприємств і з міністрами.

Тому величезний заклик до антикорупційного бюро, до антикорупційної прокуратури: атакуйте політиків, які незаконно збагатилися, атакуйте політиків, які написали неправду у своїх деклараціях, – це дуже важливо для загального успіху завдання перемоги над корупцією.

Антикорупційний суд. Без цього ми не підемо далі, і сьогодні всі це відчувають. Навіть Генеральний прокурор сьогодні в парламенті казав, що суди не виносять рішень у справах, що стосуються найстрашніших злочинів сучас­ності – вбивств людей на Євромайдані. Щодо найважливіших антикорупційних розслідувань маємо таку саму картину: судді просто не розглядають справи, які підготували і подали детективи антикорупційного бюро і прокурори антикоруп­ційної прокуратури.

Справа Пасішника, мабуть, символічна. Ви пам’ятаєте, це людина, яка була звинувачена Айварасом Абромавичусом – міністром економічного розвит­ку і торгівлі України в попередньому уряді. Антикорупційне бюро і антикоруп­ційна прокуратура розслідували цю справу більш як рік тому. Минув рік, але жоден суд в Україні не наважився, не захотів її розглядати. Тому без створення антикорупційного суду ми далі не просунемося.

Насправді я дуже радий почути сьогодні, що навіть наші опоненти в цій справі починають розуміти, що щось доведеться роботи. Я так оцінюю ідею про створення палати у Верховному Суді, яку пропонують назвати антикорупцій­ною. Це означає, що суспільство, міжнародні партнери, справжні антикоруп­ційні правоохоронці починають перемагати. Але сама по собі ця ідея є черговою хитрістю. Усі розуміють, що нам не потрібна касаційна інстанція. Насамперед нам потрібна перша інстанція, нам потрібен суд, який надаватиме дозволи на арешт, на затримання, на прослуховування, на виїмку документів. Нам потрібен суд, який буде виносити рішення, а натомість пропонується створити касаційну інстанцію, яка через три роки зможе сказати, що так, справа була розслідувана погано, починайте все спочатку.

Тому не звертаймо з обраного шляху! Закон про антикорупційний суд, на мою думку, є найважливішим законом, який має бути ухвалений парламентом у  цій сфері. Так само з перемовин з американськими колегами, з колегами з Європейського Союзу, з Великої Британії, з Канади я хочу сказати, що всі уряди і всі парламенти цих держав готові нам допомогти сформувати чесно і прозоро справжній антикорупційний суд. Справа – за нами. Нам треба ухвали­ти закон, проект якого нами вже розроблений і внесений ще 1 лютого. Я вважаю, що це завдання найближчого місяця – почати це рішення втілювати.

І найважливіше. Я дуже вдячний всім громадянам, всім журналістам, які також є громадянами, але з особливою місією, які допомагають нам втілювати ідею подолання корупції по-справжньому, через себе, починають бути новою Україною – доброчесною, добропорядною, країною, про яку ми всі мріємо. Я дуже радий, що ми маємо серед наших однодумців добровольців, які на ба­гатьох судах, у тому числі проти корупціонерів, здійснюють громадський контроль.

Чого нам дуже не вистачає (це робота політиків, журналістів, усіх громадян) – нам треба об’єднатися з бізнесом. Бізнес має зрозуміти: щоб його припинили жахати, нагинати, обкрадати, знищувати, він має включитися до становлення антикорупційних правил в Україні. Він має стати такою ж по­тужною силою (а потенційно це найбільша сила), якою на сьогодні є громадські організації, якою на сьогодні є журналістика розслідувань. Думаю, що це зав­дання найближчого року – залучити справжній український бізнес до нищення корупції.

Впевнений, що все – в наших руках. Не буду більше забирати час у людей. До зустрічі в добрих справах!

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. І дякую за те, що зекономили нам трошки часу.

Запрошую до слова директора Національного антикорупційного бюро України пана Артема Ситника. Прошу, регламент – 15 хвилин.

 

СИТНИК А.С., директор Національного антикорупційного бюро України. Добрий день, шановні учасники парламентських слухань! Це вже другі парла­ментські слухання з питань антикорупційної боротьби, в яких мені вдається взяти участь. Чесно кажучи, коли я минулого року виступав, я не думав, що ми протримаємося так довго, зважаючи на спротив, який чиниться нашій роботі, і про це частково сьогодні казав спікер парламенту.

Про законодавство вже дуже детально розтлумачено. Я скажу декілька слів про те, що зроблено за останній рік, і які проблеми зараз існують. Частково про це вже сказав голова профільного комітету.

Коли створювалося Національне антикорупційне бюро… А я зараз вже впевнено можу сказати, що «створювалося», а не «створюється», бо нині ця структура фактично створена, всі підрозділи працюють, є 570 працівників із 700 передбачених у штаті, решта – вакантні посади детективів, на які зараз завер­шується конкурс. Тому на сьогодні всі основні вакансії будуть заповнені, всі підрозділи НАБУ створені.

Коли ми починали створювати цей антикорупційний орган, ми говорили про те, що основними пріоритетами в нашій роботі буде боротьба з посадовцями нинішньої влади та знищення корупційних схем, які існують на державних підприємствах. Як показали наші розслідування, пріоритети були визначені пра­вильно, бо те, що ми побачили на державних підприємствах, не може не шоку­вати і нас – людей, які розслідують ці справи, і суспільство, яке ці справи контролює і стежить за розслідуванням. Вперше в історії України повідомлено про підозру не колишнім посадовцям, які десь надійно ховаються в Росії, а тим, хто нині вчиняє протиправні дії, – голові Державної фіскальної служби, голові Центральної виборчої комісії, голові Рахункової палати. Це ті справи, які, на мою думку, підривають основу кругової поруки, яка досі існує в державі.

Як ми бачимо, основна маса цих справ якраз пов’язана із справами щодо корупційних схем на державних підприємствах. Наведу дуже короткий перелік підприємств, якими ми пройшлися: ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «Одеський припортовий завод», ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація Украї­ни», ПАТ «Обʼєднана гірничо-хімічна компанія», ДП «Східний гірничо-збагачу­вальний комбінат», ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Загалом у наших розслідуваннях фігурують 33 державні підприємства, 10 із них входять до топ-100 державних підприємств України. Сума збитків, виявлених у ході роз­слідувань, сягає 80 мільярдів гривень. Це те, що було вкрадено вже після Рево­люції Гідності. Це те, що перевищує суми траншів, які ми отримуємо з Між­народного валютного фонду. Це те, що фінансує політичну корупцію в державі.

За деякими з цих проваджень ми бачили, що діючі міністри приходять до суду і беруть підозрюваних на поруки. Я вважаю це взагалі неприпустимим, коли діючий міністр у робочий час приходить до суду і бере підозрюваного на поруки (Оплески). Так, це справа суду – визначати, є вина в діях чиновника чи  немає, це не справа міністрів. І я звернувся до своїх колег із Національного агентства з питань запобігання корупції, щоб вони дали оцінку наявності кон­флікту інтересів в таких діях. Бо якщо я, наприклад, поїду до Закарпатської області і там братиму когось на поруки у справі про вбивство, що про мене скажуть люди? Це взагалі неправильно. Але це є доказом того, що якраз це і є джерелом політичної корупції, і жодного прогресу щодо приватизації цих підприємств не досягнуто. Чому? Тому що ніхто не хоче віддавати.

Сподіваюся, що мене чують і наші потенційні інвестори. Ми зараз звільняємо ці підприємства від корупційних схем. Це величезний простір для інвестицій в Україну, фактично, це десятки мільярдів доларів. Але, на жаль, чомусь всі процеси щодо приватизації цих підприємств фактично зупинені. Ми звернулися до уряду щодо ряду цих підприємств з листами про вжиття конкрет­них заходів для подолання корупційних схем.

Наведу приклад успішного поєднання правоохоронної функції і адміні­стративних заходів. Наприклад, державна компанія «Укргазвидобування» за три роки існування схем Онищенка отримала доходу 25 мільйонів гривень, а після того як ми спільно спрацювали з топ-менеджментом цього підприємства, за дев’ять місяців після ліквідації схем – 1 мільярд 300 мільйонів. Ці цифри свід­чать, який потенціал закладений у цих підприємствах, які суми коштів крадуться кожного року і куди вони йдуть. Мабуть, на фінансування тих, хто ходить, бере на поруки в судах.

На сьогодні кількість проваджень, у яких проводить розслідування Національне антикорупційне бюро, сягає 400. Величезна кількість майна ареш­тована за цими провадженнями – 600 мільйонів гривень, 800 мільйонів доларів, корпоративні права майже у 30 компаніях, величезна кількість рухомого і не­рухомого майна. Тобто ми як орган досудового розслідування спільно зі Спеціа­лізованою антикорупційною прокуратурою довели, що можна порушувати питання про притягнення до відповідальності діючого топ-менеджменту вели­ких державних підприємств, керівників центральних органів виконавчої влади, інших високопосадовців. І якщо хтось скаже, що вірив у це рік тому… Я в це, чесно кажучи, вірив, але розумів, який буде спротив, наскільки буде важко.

Яка на сьогодні проблема? Про це частково сказав Єгор Соболєв, і я як особа, якої це безпосередньо стосується, як керівник НАБУ підтверджую – це проблема антикорупційного суду. Дійсно, є справи, в яких немає просування більше року.

Всі ви знаєте про Одеський припортовий завод, там програні суди, зараз підприємство, фактично, знаходиться у стадії банкрутства. Але справа стосовно топ-менеджерів цієї компанії в Печерському суді майже не слухається, фор­мально проводиться одне засідання на два місяці. З такими темпами ця справа буде слухатися не один місяць і не один рік. З одного боку, ми кричимо, що в нас забирають Одеський припортовий завод – одне з наших найбільших під­приємств, а з другого – провадження стосовно чиновників, які довели це підприємство до такого стану, просто валяється в суді, і ні НАБУ, ні анти­корупційна прокуратура на цей процес не можуть вплинути.

Нещодавно я читав статистику, оприлюднену антикорупційний прокурор, яка кількість справ просто переноситься. Тобто немає можливості винести ви­правдувальні вироки у справах, тому вибирається тактика затягування розгляду, для того щоб потім розповідати, що, бачте, ще нікого не посадили.

І ще одне: ті кошти, які зараз арештовані, можна було б спрямувати на бюджетне фінансування соціальних та інших проектів, а так вони лежать без руху. Підкреслюю: щоб законним шляхом повернути їх до бюджету, потрібно рішення судів у цих справах. На жаль, ми цього не бачимо, і я впевнений, що без створення антикорупційного суду цього не відбудеться.

Сьогодні є дуже яскравий приклад. Щойно мені повідомили, що затримали працівника суду, який за гроші зливав інформацію про санкції на обшуки, які ми отримували в судах. Ми дуже довго намагалися спіймати цього працівника за руку, сьогодні нам це вдалося. Тобто інформація із закритої частини реєстру судових рішень просто передавалася зацікавленим особам. Ця справа стосується одного з великих земельних олігархів. Сьогодні була затримана працівниця під час передачі такої інформації з реєстру – роздрукованих ухвал про обшуки на підконтрольних йому підприємствах.

Отже, навіть на низовому рівні ми бачимо величезні проблеми, які просто заважають нам проводити розслідування. Фактично, значна частина інформації щодо обшуків зливається. Тому іноді ми приходимо, а там на нас вже чекають.

Потрібно також сказати, що однією з основних форм спротиву роботі антикорупційних органів є постійні намагання внести зміни до законодавства щодо функціонування цих органів. Останній приклад – законопроект про вне­сення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та підстав закриття кри­мінального провадження (№ 6220), який набув широкого розголосу. До цього були законопроекти щодо зміни підслідності, щодо зміни порядку формування комісії зовнішнього контролю, були спроби в непрозорий спосіб призначити аудитора тощо. Фактично, всі ці спроби є публічними, вони не прикрашають Україну. І лише завдяки протидії з боку громадянського суспільства, наших західних партнерів ці спроби поки що є невдалими.

Проте є ще один спосіб, і сьогодні я про це дізнався. Власне, дізнався не сьогодні, я знав про це, але сьогодні ця інформація стала публічною – порушен­ня кримінальних проваджень стосовно працівників Національного антикоруп­ційного бюро та інших антикорупційних органів. Дуже багато є проваджень, ми про них ніколи не говорили, бо ми до цього дуже спокійно ставимося і вва­жаємо, що це якраз є нормальною оцінкою нашої роботи.

Але що відбувається нині? Розслідується справа стосовно першого заступника директора Національного антикорупційного бюро. Два факти: що я його незаконно призначив, оскільки він мав громадянство іншої держави, і що він нібито ухилився від сплати податків на суму 600 тисяч гривень.

По-перше, навіть поверховий аналіз законодавства (на жаль, Генеральна прокуратура не обтяжує себе аналізом законодавства і вивченням матеріалів кримінальних проваджень) свідчить, що громадянство Грузії втрачається з моменту одержання громадянства іншої держави. Тобто з моменту одержання громадянства України Гізо Углава фактично і юридично втратив громадянство Грузії. І для цього не потрібно проводити ніяких розслідувань, адже це очевидно, якщо прочитати законодавство.

По-друге, щодо ухилення від сплатити податків. Ніхто не ухиляється від  сплати податків, оскільки термін сплати ще не настав, і сума 600 тисяч є меншою за мінімальний поріг, з якого настає кримінальна відповідальність.

Про що це свідчить? Це не просто некомпетентність працівників Генеральної прокуратури, це умисні злочинні дії, спрямовані на тиск на особу, яка причетна до розслідувань, про які я розповів. І це якось так дуже синхронно відбувається після того, як один підозрюваний почав кричати, що хтось там із грузинської мафії причетний до розслідування справи стосовно нього. Як ка­жуть: «Совпадение? Не думаю». І це не може не лякати, тому що це явні злочинні дії вже з боку Генеральної прокуратури. За даним фактом втручання в роботу працівника правоохоронного органу ми сьогодні зареєстрували кри­мінальне провадження.

Що відбувається далі? Отримується рішення Печерського районного суду про допит членів сім’ї працівника НАБУ в Грузії, будуть судові доручення в рамках міжнародної правової допомоги. Ми до цього тиску готові. І я хотів би публічно заявити, що хоч би в якій незаконній формі здійснювався тиск, ми будемо йти далі і будемо працювати, бо іншого виходу у нас просто немає. Однак хотів би закликали колег з Генеральної прокуратури: читайте хоч трохи закон, бо ці конфлікти, які переходять у публічну площину, не красять не лише НАБУ чи Генеральну прокуратуру, вони не красять Україну.

І наостанок хотів би також показати динаміку проходження в парламенті законопроектів, які стосуються Національного антикорупційного бюро. Якщо ми говоримо про дуже короткий законопроект, який забезпечує можливості для автономного прослуховування телефонів фігурантів, то він протягом двох років лежить у парламенті взагалі без розгляду. А коли потрібно прийняти законо­проект, що обмежує наші можливості, то він набирає просто космічної швид­кості. Якби з такою швидкістю рухався законопроект про антикорупційні суди (№ 6011), мабуть, уже були б серйозні вироки за тими провадженнями, про які я сьогодні розповідав.

Дякую, колеги, за увагу. І я від себе можу додати: незважаючи на всі спроби тиску, постійні намагання змінити законодавство, попри те, що постійно проводяться PR-кампанії, постійно поливаються брудом антикорупційні органи, ми будемо триматися стільки, скільки буде потрібно, і витримаємо всі ці спроби дискредитувати, знищити і фактично спаплюжити ту єдину реформу, яка зараз рухається в державі (Оплески). Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Шановні колеги, у нас не передбачено формату запитань під час парла­ментських слухань. Мені дуже шкода, я вам можу щиро зізнатися. Я ініціювала зміни до порядку проведення парламентських слухань перед Головою Верховної Ради України, але поки що ані Голова Верховної Ради України, ані депутати не згодилися на те, щоб змінити Регламент. Тому всі запитання – у форматі виступів під час обговорення, і ваші пропозиції, висловлені у виступах, будуть відображені в Рекомендаціях парламентських слухань, а також у матеріалах парламентських слухань, які будуть оприлюднені.

Тепер переходимо до обговорення. Як я вже зазначала, у вас буде до 3 хвилин часу для виступу. Також хочу звернути увагу, що за нашою програмою будуть щонайменше два виступи англійською мовою. Для того щоб їх про­слухати в перекладі українською мовою, ви маєте в кишеньках зліва від вас навушники, буде забезпечено синхронний переклад. Я вам скажу, коли буде виступ англійською, щоб ви могли їх підключити.

Тим часом запрошую до слова пані Наталію Севостьянову, першого заступника міністра юстиції України. Прошу.

 

СЕВОСТЬЯНОВА Н.І., перший заступник міністра юстиції України. Вітання всім учасникам парламентських слухань! Сьогодні коротко від імені уряду зазначу декілька позицій, для того щоб більше уваги приділити позиції тих, хто бере участь у парламентських слуханнях.

Головне, про що хотілося б зазначити, що парламентом, урядом, громад­ськими активістами після Революції Гідності спільно зроблено дуже багато для того, щоб було ухвалено нове антикорупційне законодавство. І сьогодні ми вже бачимо створені і функціонуючі Національне антикорупційне бюро, Національ­не агентство з питань запобігання корупції, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупцій­них та інших злочинів. Але ми не повинні забувати, і ми в уряді про це говоримо постійно, що не тільки вони відповідальні за боротьбу, запобігання корупції. Це відповідальність кожного з нас, бо кожен може робити свою роботу у своєму міністерстві і, повірте, вживати дуже серйозних заходів для запобігання корупції.

У першу чергу хотіла б зазначити те, що сьогодні робить уряд. У нас було дерегуляційне засідання Кабінету Міністрів. Мабуть, чи не найважливіші захо­ди, які відчуває бізнес, – це заходи із скасування обтяжних регуляцій для біз­несу, які насправді завжди створюють серйозні корупційні ризики.

Друге – запровадження дедалі більшої кількості онлайн-сервісів для того, щоб взаємодія з чиновниками була простішою, а найкраще – щоб її взагалі не було. Щоб ви з дому, зі свого комп’ютера, могли отримати будь-яку послугу від держави, і для цього не треба було контактувати з чиновником, який може з вас щось вимагати, просити і таке інше. Ви знаєте, що сьогодні зареєструвати бізнес в Україні можна протягом 24 годин онлайн, не виходячи з дому, безплатно. І це дає значний поштовх до розвитку економіки в майбутньому.

І, звичайно, дуже важливо відзначити демонополізацію таких послуг. Наведу приклад. Сьогодні на ринку має бути декілька суб’єктів, які надають аналогічну з державою послугу. Це те, що зробило Міністерство юстиції, таким чином децентралізуючи наші послуги. Та сама реєстрація бізнесу, реєстрація нерухомості може вчинятися декількома суб’єктами – органами місцевої влади, нотаріусами. І повірте, коли чиновник не монополіст, коли не від нього залежить ваша доля, а ви можете розвернутися і піти до іншого суб’єкта, щоб отримати за визначену законом суму цю послугу, тоді зникають і корупційні ризики.

Важливо також відзначити роль, яку відіграє в антикорупційній боротьбі на вищому рівні приватизація. Ви знаєте, що в багатьох цивілізованих країнах світу, наприклад у Канаді, немає державних підприємств, у Франції їх близько 30, а в Україні – близько 3600. І розуміємо, що коли всі вони не показують при­буток, то це – джерело корупції для чиновників.

Ми бажаємо всім антикорупційним органам успіхів у роботі, Міністерство юстиції завжди готове надавати юридичну підтримку тих позицій, які для них важливі, або не підтримувати ті законопроекти, які намагаються зруйнувати їхню роботу. Зі свого боку, за дорученням Прем’єр-міністра ми розробили зако­нопроект про аудит ефективності роботи Національного агентства з питань за­побігання корупції, для того щоб запровадити незалежний аудит і вирішити ті питання, які вам відомі, ми багато про них говорили. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України Віктора Чумака, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.

 

ЧУМАК В.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (одномандатний виборчий округ № 214, м. Київ, партія «Блок Петра Порошенка»). Доброго дня, шановні друзі! У нас сьогодні просто свято якесь в Україні: маємо парламентські слухання щодо реалізації засад антикорупційної політики, зранку тут слухали Генерального прокурора. Ми послухали величезний звіт з картинками, – з полум’ям в очах, з металом у голосі, – як Генеральна прокуратура і всі інші органи у нас борються з корупцією.

А відчуття чомусь у більшості громадян абсолютно не те. Відчуття таке, що, в принципі, сьогодні нічого не змінюється в царині антикорупційної політики: прокуратура як була, так і залишається органом тиску на конкуруючі бізнеси і на політичних опонентів, поліція – крім фасаду, нічого не змінилося, дещо робить Національне антикорупційне бюро.

І сьогодні я з подивом дізнався з преси, що стосовно першого заступника директора Національного антикорупційного бюро порушена кримінальна справа за подвійне громадянство. Хоча я пам’ятаю, як був учасником тих подій, коли його призначали, з якою помпою Президент України вручав паспорти нашим закордонним друзям, з якою помпою вручали паспорт пану Гізо Углаві і казали, що тепер ця людина відповідатиме за слідство в Національному антикоруп­ційному бюро. І він, дійсно, нормально відповідає за слідство в Національному антикорупційному бюро. Але сьогодні це вже не подобається тому самому Президенту, і тому прокурор призначає відповідне розслідування.

Ми з вами створили два супернові органи – Національне антикорупційне бюро і Національне агентство з питань запобігання корупції. Я завжди кажу, що це суперсучасні літаки, це «стелси» антикорупційної діяльності, які можуть знищити всіх корупціонерів в Україні, тільки їм треба забезпечити три умови для того, щоб вони працювали:

перша умова – їм потрібен навчений професійний склад, персонал, який може запустити цю діяльність;

друга умова – їм потрібне добре «паливо», для того щоб літати. І якщо навчений персонал ми можемо знайти, спрямувати туди найкращих людей, то другу складову, а саме «паливо», ми знайти не можемо;

і третя умова – потрібне інституційне і законодавче забезпечення. На сьогодні воно найкраще, але й тут ми не можемо нічого зробити, бо політичної волі для боротьби цих органів з високопосадовою корупцією в Україні немає.

Зараз тут розповідають про антикорупційний суд, а я хочу вам сказати ось що. Так, він потрібен як завершальна стадія розслідування і переслідування корупціонерів. Але нічого не зміниться в Україні, доки ми повністю не змінимо цей зал – людей, які відповідають за формування державної антикорупційної політики! От доки ми цей зал не змінимо… А змінити ми його можемо тільки в один спосіб – шляхом виборів за новою виборчою системою.

Джерелом корупції в Україні є не погані закони, не погані інституції, а політики, які приходять у політику заробляти на своїх політичних можли­востях і на адміністративних можливостях своїх підлеглих. І доки це не змі­ниться, ми будемо бігати й далі, як Сірко за власним хвостом. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пана Віталія Шабуніна, керівника громадської органі­зації «Центр протидії корупції». Прошу.

Тим часом звертаюся з проханням до народних депутатів: ви добре знаєте, як вкладатися у визначений для виступу час, тому ставтеся з повагою до своїх колег. Дякую.

 

ШАБУНІН В.В., керівник громадської організації «Центр протидії корупції». Доброго дня! Я погоджуся з Віктором Васильовичем, що це важливо. Але найважливіше – це політики, які або рухаються вперед, або яких ми «пинками» змушуємо робити елементарні речі. Тому я дуже прошу вас звертати увагу на ті політичні сили, які зараз блокують такі необхідні антикорупційні реформи або намагаються їх відкотити назад. Всі ми професіонали, всі пра­цюємо в цій сфері, не треба уточнювати. Але я уточню.

Антикорупційний суд. Сто разів мовлено: без цього суду справи, напра­цьовані Національним антикорупційним бюро, «вмиратимуть» у судах роками. Прикладів – сотні. Останній приклад: всі вже знають, що люди, які розкрадали Одеський припортовий завод, – Щуріков, Перелома і компанія – навіть без запобіжних заходів гуляють! Ну, це ефективність української судової системи.

У мене запитання до Петра Олексійовича Порошенка: вам не подобається концепція антикорупційного суду, яка є в парламенті? Ваше право. Де ваш законопроект про антикорупційний суд?

Ну, тепер риторика змінилася з «ніколи-ніколи» на «давайте створимо, але суддів будемо набирати за старою процедурою». Це обман і спроба повісити табличку «Антикорупційний суд» на Печерський районний суд. Не ведіться на це! Нам все одно – чи окрема палата у Верховному Суді як касаційна інстанція, чи касаційна частина кримінального суду в новому суді – не це важливо. Важливо, щоб судді були обрані за іншою процедурою, ніж тепер. Бо новоутво­рений орган – Вища рада правосуддя навіть не почала дисциплінарне провад­ження проти судді Апасова (прізвище не пам’ятаю точно), який зобов’язав «Беркут» розігнати Майдан під час Революції Гідності. Оце підсумок судової ре­форми, яка зараз відбувається. А з 26 негативних висновків Громадської ради доброчесності, яка мала б бути фільтром для непотрапляння до Верховного Суду корумпованих суддів, знаєте, скільки Вища кваліфікаційна комісія суддів України врахувала? Один. А ця кримінальна палата – це буде вища інстанція антикорупційного бюро, якщо ми створимо антикорупційний суд. Тому, так, Петра Олексійовича Порошенка і Луценка влаштовує така палата у Верховному Суді, нас – не влаштовує.

Далі. НАЗК. Всі разом ми протиснули створення системи електронного декларування. Вона не працює в найголовнішому – немає результату, немає покарання. Уряд подав законопроект, фракція «Блоку Петра Порошенка» блокує його внесення навіть до порядку денного. То що, Президента влаштовує таке НАЗК? О’кей, його право. Просто не забудьте про це під час виборів.

І найголовніше. Пане Холодницький, антикорупційний прокуроре, зупи­ніться! Зупиніться зараз, у вас ще є шанс. Ще кілька зальотів, як з Фірта­шівським «ЗТМК», і ви станете маленьким Луценком. Тому зупиніться зараз!

Дякую за увагу. Я вклався?

 

ГОЛОВУЮЧА. Прекрасно, природжений парламентарій. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата Ігоря Попова, заступника голови Комітету з питань запобігання і протидії корупції. Прошу.

 

ПОПОВ І.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з пи­тань запобігання і протидії корупції (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, Радикальна партія Олега Ляшка). Доброго дня, шановні колеги! Протягом року, що минув з часу попередніх слухань з цього питання, дракон корупції набрався ресурсу, відростив нові голови і конкретно огризається на будь-які спроби рубати ці голови. Саме тому ми повинні виробити максимально конкретні Рекомендації парламентських слухань. Зокрема, я пропоную такі.

Національному агентству з питань запобігання корупції – невідкладно затвердити технічні умови, оголосити тендер на розробку модуля арифметично-логічного контролю для інтегрування його до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щоб усі 100 тисяч декларацій перевірялися автоматично, а не вручну. І визнати роботу НАЗК із створення Реєстру декларацій та організацію роботи з перевірки електронних декларацій незадовільною. Вибачте, але це помітно.

Конкурсній комісії з відбору керівного складу Національного агентства з питань запобігання корупції – вжити заходів для обрання п’ятого члена НАЗК. Наталіє Іларіонівно, я впевнений, що ви в стані подолати всі перешкоди і прискорити всі процеси, для того щоб п’ятий член НАЗК влився в команду найближчим часом, можливо, навіть до кінця травня.

Верховній Раді України:

• розглянути проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо регулювання діяльності НАЗК. Завтра у нас є шанс включити його до порядку денного, до другого читання підготувати нормальний закон, який передовсім виправить помилки в формі управління агентства, щоб не було внутрішніх суперечностей і конфліктів, розподілить пи­тання для колегіального та для одноособового вирішення, тому що це одна з головних управлінських проблем;

• внести зміни до Закону України «Про запобігання корупції» щодо визначення вичерпного переліку осіб, які заповнюють електронну декларацію. У цій залі поспіхом вносилися правки і багато помилок було зроблено;

• визначити проблему створення антикорупційного суду. Фракція Радикальної партії, до якої я належу, хоч завтра готова голосувати за суд, але ми не можемо закликати, а воно все гальмується. Можливо, варто керівництву Верховної Ради створити робочу групу, запросити представників Президента, антикорупційних органів, визначити ту форму, яка є реальною для прийняття. Ми не можемо зволікати з вирішенням цієї проблеми, як зволікали з багатьма іншими;

• надати НАБУ право знімати інформацію з транспортних телекомуні­каційних мереж (законопроект № 4812), ми повинні допомогти НАБУ в цьому;

•  прийняти закон про ТСК, який посилить контрольну функцію парламенту.

Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України – невідкладно призначити членів комісії зовнішнього контролю. Якщо у Верховній Раді відбуваються саботаж та ігри на майданчику Комітету, то Кабінет Міністрів, Президент можуть це швидко зробити.

НАБУ – посилити роботу з розслідування фактів масштабної корупції державними службовцями категорії А, а не лише виконавцями.

Решту я передам письмово. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую дуже.

Запрошую до слова пана Мортена Енберга, голову Офісу Ради Європи в Україні. Промова буде англійською мовою, для перекладу можете скориста­тися навушниками.

 

ЕНБЕРГ М., представник Генерального секретаря Ради Європи з питань координації програм співробітництва Ради Європи. Дякую, пані віце-спікере. Дорогі колеги! Пані і панове! Мені надзвичайно приємно сьогодні бути тут. Немає ніяких сумнівів, що корупція є порушенням верховенства права, демо­кратичних засад, прав людини, вона підриває основи соціальної справедливості, що впливає на становлення інститутів демократії, підриває моральні основи будь-якого суспільства. Тому Рада Європи вітає створення в Україні всіх антикорупційних органів, про які ми сьогодні почули. Це дуже амбітний план, і проблеми видаються теж дуже складними. Проте ми завжди раді надати допомогу – і консультативну, і технічну.

Ми, звичайно, вітаємо запровадження системи електронного декларування доходів і витрат вищих урядовців і державних службовців. Я хочу поінфор­мувати вас про комунікацію, яка була встановлена між Комісаром Ради Європи з прав людини і заступником Глави Адміністрації Президента України після запровадження положення про обов’язкове подання декларацій громадськими активістами, де було відзначено, що антикорупційний процес в Україні ще не відповідає всім стандартам Ради Європи (Оплески).

Звичайно, я чув про антикорупційний суд. Ми не були залучені до процесу розроблення відповідного законодавства, але готові забезпечити необхідну під­тримку в питаннях, що стосуються стандартів Ради Європи в цій сфері. Тож запрошуємо вас звертатися до нас з приводу тих чи інших проблем.

Мій виступ не мав би жодного значення, якби я не сказав про стандарти Ради Європи щодо протидії корупції. Всі новоутворені антикорупційні органи, про які ми згадували сьогодні, є дуже важливими, але мають дотримуватися 20 керівних принципів боротьби з корупцією, затверджені Резолюцією Комітету міністрів Ради Європи від 6 листопада 1997 року № 97/24. Зокрема, забезпечити особам, які виконують обов’язки щодо запобігання, розслідування, судового переслідування та винесення вироків за корупційні злочини, незалежність, яка відповідала б їхнім функціям, свободу від неналежного впливу та ефективні засоби для збирання доказів, захист для осіб, які допомагають владі у боротьбі з корупцією, а також збереження таємниці слідства.

Рада Європи, як завжди, підтримує проведення реформ в Україні і готова всіляко допомагати у процесі боротьби з корупцією та з інших питань. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до доповіді народного депутата України Олега Осуховського, голову підкомітету з питань правового забезпечення контролю за діяльністю спеціальних органів у сфері запобігання і протидії корупції.

 

ОСУХОВСЬКИЙ О.І., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (одномандатний виборчий округ № 152, Рівненська область, політична партія «Всеукраїнське об’єднання «Свобода»). Вітаю, шановне товариство! Насправді в нашій державі не працює судова система. Якщо не працює судова система, то не зможуть ефективно запрацювати ні Національне антикорупційне бюро, ні Спеціалізована антико­рупційна прокуратура. З цієї трибуни сьогодні це підтвердив сам Генеральний прокурор, бо він вносить подання до суду, а там відбувається зволікання.

Ми також бачимо зволікання з розслідуванням вбивства Героїв Небесної Сотні, коли судді вже декілька років перекладають ці справи, а головні беркутівці або виходять під заставу і потім зникають у Росії чи в Криму, або просто гуляють на волі.

Тому нам, народним депутатам, треба прийняти закон про антикоруп­ційний суд. Ніякої судової палати не потрібно, це чергове окозамилювання. Ви знаєте, вибирали за відкритим конкурсом суддів до Верховного Суду, а в ре­зультаті знову бачимо тих самих суддів. Якщо реально реформувати судову систему, то потрібно всіх суддів звільняти і набирати нових.

Сьогодні порушували питання щодо державних підприємств. Ми чуємо – і Прем’єр-міністр розказує, і Генеральний прокурор з цієї трибуни, і багато чиновників, – що потрібно їх продавати. А насправді під час війни стратегічні державні підприємства, які є прибутковими, не можна продавати за безцінь, бо саме ті олігархи, які награбували свої статки корупційним шляхом, хочуть їх за безцінь скупити. Ми не маємо права це робити! Це підтвердив і Артем Ситник сьогодні, коли навів приклад, як після знищення корупційної системи в ПАТ «Укргазвидобування» річний дохід із 25 мільйонів за дев’ять місяців цього року зріс до 1 мільярда 300 мільйонів. Державні стратегічні підприємства продавати не можна! Вони повинні працювати і наповнювати український бюджет.

Ми у Верховній Раді також маємо невідкладно прийняти закон, яким надати Національному антикорупційному бюро право на прослуховування.

А від НАБУ ми також просимо, вимагаємо… Як ви знаєте, зараз від­бувається конкурс з формування складу Ради громадського контролю. Тож ми вимагаємо, щоб конкурс був відкритим і прозорим, щоб ті громадські діячі могли працювати і допомагати Національному антикорупційному бюро.

Ми також дякуємо громадськості, ми завжди відчуваємо підтримку громадських організацій, українського народу, воїнів АТО. Ми як антикоруп­ційний комітет, думаю, що й Національне антикорупційне бюро, і Спеціалізо­вана антикорупційна прокуратура завжди готові допомагати…

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України Юрія Дерев’янка, голову підкомітету з питань контролю за дотриманням законодавства у сфері запо­бігання і протидії корупції органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

 

ДЕРЕВ’ЯНКО Ю.Б., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (одномандатний виборчий округ № 87, Івано-Франківська область, політична партія «Воля»). Партія «Воля», Рух нових сил. Дякую. Шановні учасники парламентських слухань! Шановні українці! Корупція – це таке явище, яке ми не подолаємо завдяки лише добрим законам або новоствореним антикорупційним органам. Корупцію ми зможемо подолати лише тоді, коли у вищого керівництва держави буде політич­на воля виконувати ці закони, давати можливість новоствореним антикорупцій­ним органам працювати і показувати результат.

На превеликий жаль, цього у нас в країні не відбувається. Можливо, саме тому у сфері бізнесу ми зараз маємо ганебне перше місце за рівнем корупції серед 141 країни світу. І я думаю, що ми також отримали перше місце серед усіх країн світу, які розглядали скандал щодо панамських офшорів. Ви знаєте, що жодної реакції в Україні щодо цього скандалу не було, тому що Президент України і його найближче оточення безпосередньо там задіяні.

Що робити?

Перше. Я погоджуюся з тезою мого колеги, що треба змінити вміст цього залу, народних депутатів, на тих людей, які здатні, хочуть і можуть це робити. Це означає, що ми маємо ухвалити нове виборче законодавство з мінімальним прохідним бар’єром, з відкритими партійними списками, без мажоритарки, із забороною політичної реклами.

Друге. Безумовно, ми повинні створити антикорупційний суд, про це сьогодні вже багато говорили.

Третє. На цьому етапі треба підтримувати новоутворені антикорупційні органи, які показують результат (маю на увазі НАБУ), зокрема прийняттям закону про автономне прослуховування, а також обрати нарешті зовнішнього аудитора, який не нищитиме НАБУ, а об’єктивно оцінюватиме його діяльність.

Четверте. Безумовно, ми впираємося в політичну корупцію. Це стосується Центральної виборчої комісії та інших органів, які досі не переобрані.

Необхідно прийняти закон про викривачів. Треба змінити закон, згідно з яким усіх громадських активістів і всіх тих, хто надає послуги, змушують подавати електронні декларації.

І ще я хочу на власному маленькому прикладі, який відбувся нещодавно, показати весь цинізм дій Порошенка, Яценюка і діючої влади. Після об’єднання політичної партії «Воля» і Руху нових сил Михайла Саакашвілі ми подали статут на реєстрацію до Міністерства юстиції. Петро Порошенко, а також Яценюк дали команду не реєструвати новий статут Руху нових сил Михайла Саакашвілі. Натомість того самого дня, коли нам відмовили, зареєстрували фейковий Блок Михайла Саакашвілі, за яким стоять Петро Порошенко, депутат Голубов із БПП, його помічники та інші.

Тому ми йдемо в гості до Міністерства юстиції у вівторок, 30 травня, об 11 годині. Ми закликаємо долучитися всіх, кому не байдужі ці старі схеми і це політичне рейдерство. Там буде відкритий з’їзд і акція протесту, ми йдемо до пана Петренко, до Мін’юсту… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пані Олександру Дрік, голову Ради громадської організації «Громадський люстраційний комітет», координатора коаліції анти­корупційних громадських організацій «Декларації під контролем». Прошу.

 

ДРІК О.М., голова Ради громадської організації «Громадський люстра­ційний комітет». Доброго дня! Знаєте, я уважно слухала все, що говорили про наш величезний поступ в антикорупційній діяльності, і розуміла, що три роки тому Євромайдан, фактично, вимагав три прості речі: перше – позбутися Януко­вича з його бандою, друге – покарати всіх корупціонерів і третє – рухатися від авторитарної Росії до демократичної Європи.

Три роки минуло, а політичні еліти залишаються такими ж корупційними, як і раніше. Люстрація усунула величезну кількість людей, заборонила їм доступ до влади, але електронні декларації показали, що нові еліти нічим не відріз­няються. До того ж люстрація саботується і блокується в судах. Національне антикорупційне бюро знаходиться під постійною загрозою блокування його роботи. НАЗК перетворюється на орган політичної розправи. Завтра НАЗК зби­рається на своєму засіданні легалізувати, по суті, кілька десятків рішень про те, що все нормально в деклараціях Прем’єр-міністра і міністрів, до їхніх декла­рацій немає питань. Ми заради цього створювали ці інституції?

Коли ми говоримо про те, як вийти з ситуації, в якій ми опинилися, то відповідь тільки одна – зміною політичних еліт. Але для того щоб ця зміна відбулася, нам треба змусити антикорупційні органи дати хоча б якийсь резуль­тат. Бо коли ми говоримо про ключову проблему – вплив олігархів і корупціо­нерів на економіку і політику, – ця проблема не вирішена. І доки вона не буде вирішена, не відбудеться кардинальних змін в Україні. Я хочу, щоб всі це розуміли.

Ми зараз мусимо зробити все для того, щоб ці кардинальні зміни набли­зити. Це вимагає прийняття нового виборчого законодавства, тому що інакше політичні еліти не зміняться. А щоб обрати гідних серед тих, хто сьогодні або завтра претендуватиме на посади в парламенті, на представництво наших інте­ресів, потрібно захистити систему електронного декларування.

Це означає, зокрема, скасування рішень, що призвели до виключення з реєстру декларацій прокурорів, про що ви всі знаєте.

Це означає проведення незалежної експертизи системи електронного декларування, тому що досі ніхто не знає, що із системою, наскільки її попсу­вали спецслужби, що з нею робити.

Це означає зміни в керівництві НАЗК, але зміни з гарантією, що система буде працювати.

І робити це треба зараз, до того, як у цій залі голосуватиметься закон про зміну керівництва НАЗК. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата Борислава Березу, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.

 

БЕРЕЗА Б.Ю., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (одномандатний виборчий округ № 213, м. Київ, самовисуванець). Доброго дня! Я хочу поговорити про конфлікт інтересів, визначений Законом України «Про запобігання корупції», що діє з 2015 року:

«реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень».

Запитання є? Закон діє, а врегулювати конфлікт інтересів поки що ніхто не може. Я поясню, чому.

На сьогодні розроблено безліч рекомендацій щодо уникнення, усунення та  недопущення конфлікту інтересів. Наприклад, на сайті КМДА є зразу дві презентації, присвячені поняттю «конфлікт інтересів», але найяскравішим буде список осіб, у яких є конфлікт інтересів, бо вони є представниками найбільшої фракції – фракції «Солідарність» і водночас займають посади:

Зубко Юрій Григорович є депутатом Київради, але з 2015 року і до сьогодні він є керуючим справами ПАТ «Київміськбуд»;

Негрич Микола Михайлович – співвласник будівельної компанії (тому ми не дивуємося, що ці люди голосують за незаконні будівництва);

Непоп В’ячеслав Іванович – з 2002 року і до теперішнього часу директор комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житло­інвестбуд-УКБ». Хочу нагадати, що саме пан Непоп винен у конфлікті навколо Качиного озера. Саме пан Непоп відомий як людина, яка завжди з’являється там, де незаконне будівництво. Саме пан Непоп лобіює в Київраді всі питання, які потрібно вирішити забудовникам. Чи є це конфлікт інтересів? Беззаперечно. Але чи хоче хтось його врегулювати? Ні;

Шарій Володимир Васильович – з лютого 2015 року заступник керівника КП «Спецжитлофонд».

Ми бачимо, що забудовники – це така рушійна сила в Київській міській раді. Такі конфлікти інтересів в Київраді призводять до конфліктів на будівель­них майданчиках Києва, і ми постійно є свідками цього.

Чому не працює запобігання та врегулювання конфлікту інтересів? Я поясню. Законом передбачено, що НАЗК має повноваження проводити служ­бові розслідування, отримувати пояснення, звертатися до суду, а також виносити приписи щодо адміністративних правопорушень. Проте НАЗК просто не виста­чає ресурсу. Молодий орган, дуже молодий. Тільки в Київраді та КМДА ми на­рахували більше 10 позицій, за якими є конфлікт інтересів.

Передовсім ми розраховуємо на громадянське суспільство, яке з радістю готове допомагати. Проте ми маємо надати і НАЗК, і громадським організаціям додаткові інструменти. На нашу думку, такими інструментами могли би стати нові форми взаємодії НАЗК, громадських організацій, органів місцевого само­врядування та органів влади. Наприклад, треба надати можливість громадським організаціям повідомляти про факти виявлення конфлікту інтересів не лише НАЗК, а й посадових осіб, які призначали чиновників з потенційним конфліктом інтересів, і комітети боротьби з корупцією, утворені при органах місцевого самоврядування. Якщо цього не робити, то я не розумію, навіщо взагалі були створені ці органи. Конфлікти інтересів, які ми зараз спостерігаємо, коли люди­на, яка призначається виконувачем обов’язків…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 10 секунд, звершуйте.

 

БЕРЕЗА Б.Ю. Це не боротьба інтересів, це базова стабільність для корупційних схем. Потрібно це припинити! (Оплески). Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пана Василя Зеленчука, першого заступника голови Херсонської обласної ради.

 

ЗЕЛЕНЧУК В.В., перший заступник голови Херсонської обласної ради. Добрый день! Я впервые выступаю с этой высокой трибуны. Хочу рассказать о том, что 10 ноября 2016 года в городе Херсоне в 18 часов вечера, когда я подъехал к своему дому, бандиты ломиками нанесли мне несколько ударов по голове. Ну, они думали, что убили меня. Через какое-то время я пришел в себя, заполз в подъезд. В конечном итоге вызвали «скорую», доставили меня в боль­ницу. Я две недели пролежал в реанимации, затем два месяца лечился. У меня перелом основания черепа, тяжелейшее сотрясение головного мозга, ушиб и так далее, и так далее.

Почему я об этом говорю? Не потому что хочу вызвать у вас сочувствие. Почему бандиты пошли на это? Все-таки первый заместитель председателя Херсонского областного совета – это не просто прохожий на улице. Потому что мы взяли за задницу огромную мафиозную структуру, которая занимается разграблением природных ресурсов в Херсонской области. Начиная от браконьеров, которых «крышует» Государственное агентство рыбного хозяйства Украины, которые разграбляют водные рыбные ресурсы Украины примерно на 500-600 миллионов гривен в год. Грабят лес в Херсонской области, который когда-то посадили, и он является экологической зоной. Если его вырубят, то в Херсонской области невозможно будет жить, необходимо будет расселить около миллиона человек. Это будет стихийное бедствие, потому что вторая пустыня в Европе – Олешковские пески приведет в негодность те аграрные площади Херсонской области, которые сегодня находятся под защитой этого леса. Вывозят незаконно песок.

Почему я об этом говорю? Потому что власть на местах, власть в Киеве покрывает коррупционеров и воров. Грабят природные ресурсы, и мы даже с трибуны областного совета не можем добиться наказания виновных.

Так вот, когда мы говорим о том, что делать, мы обсуждаем несколько лет одно и то же. Вот те народные депутаты, которые задекларировали миллионные «статки» и не могут показать своему народу, откуда они взяли эти деньги, ни дня не работая на производстве, – они в первую очередь должны нести ответственность.

Нам необходимо немедленно распустить парламент и провести досрочные выборы Президента. Администрация Президента – коррупционный орган, кото­рый покрывает власть на местах. Мы с вами будем долго здесь говорить, строить схемы, но пока мы не сделаем самое главное – не поменяем власть в стране, мы не сможем изменить страну (Оплески). Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пана Миколу Хавронюка, заступника голови правління громадської організації «Центр політико-правових реформ».

 

ХАВРОНЮК М.І., заступник голови правління громадської організації «Центр політико-правових реформ». Доброго дня! Дякую за слово, шановна Оксано Іванівно. Проблеми бідності, проблеми злочинності, проблеми теро­ризму, проблеми корупції – це все комплексні проблеми, які можливо вирішити лише за допомогою комплексних заходів. Саме тому в нашій державі постійно розробляються різні програми, зокрема Антикорупційна стратегія, державна програма на її виконання. Багато слів присвячено питанням боротьби з коруп­цією у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, в Коаліційній угоді.

Ми в Центрі політико-правових реформ цього року декілька місяців займа­лися тим, що створювали альтернативний звіт щодо державної антикорупційної політики. Нам треба було подивитися, на якому ми світі, що робиться. Цей звіт задумувався як альтернативний національній доповіді, яку ми сьогодні частково заслухали від Наталії Корчак. І наш звіт показав, що держава не хоче виконувати ті комплексні програмні заходи, які вона запланувала.

Тепер хочу довести це на конкретних прикладах. Зокрема, загальний рівень реалізації заходів антикорупційної стратегії: 43 % реалізовані частково, 36 % не реалізовані зовсім. Вже середина 2017 року.

Заходи державної програми щодо реалізації Антикорупційної стратегії: 38 % реалізовані невчасно, 35 % не реалізовані.

Коаліційна угода: 20 % реалізовані невчасно, 60 % не реалізовані взагалі.

Приклад того, як влада ставиться до своїх обов’язків. Можемо, наприклад, згадати Міністерство юстиції, перший заступник міністра сьогодні виступала. Згідно з Державною програмою щодо реалізації засад державної антикорупцій­ної політики в Україні Мін’юст мав розробити 30 законопроектів антикоруп­ційного спрямування. Скільки розробили з тих, які прийнято? Нуль. Прийнято 17 таких законопроектів, але розробив їх зовсім не Мін’юст, а громадські орга­нізації та інші суб’єкти.

Минулого року, 18 травня, ми в цьому залі проводили парламентські слухання, за результатами яких постановою Верховної Ради схвалено 15 реко­мендацій. Скільки з них виконано? Дві – запровадження електронного деклару­вання і ліквідація посади урядового уповноваженого. Оце все, що можна про це сказати.

У мене ще є цікава статистика. Кримінальних справ за корупційними злочинами направлено до суду втричі менше, ніж три роки тому, у 2013 році, за часів Януковича. Засуджено осіб в 3,5 разу менше, ніж у 2013 році, за часів Януковича (Оплески). Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо.

Запрошую до слова народного депутата Ігоря Луценка, голову підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.

 

ЛУЦЕНКО І.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»). Дякую. Шановні друзі! Давайте констатувати те, що дійсно є. Ситуація з коруп­цією за декілька останніх років у нас набагато погіршилася. Так звана макро­корупція продовжує квітнути, набувати нових форм, поширюватися і так далі. Корупція середнього та мікрорівня так само присутня. Тобто від «Роттердам +» до виділення київської землі все так само продовжується, як і раніше.

Більше того, що найбільше непокоїть: резистентність громадянського суспільства до корупційних явищ на сьогодні також знизилася. Тобто боротьби з корупцією, можливо, в чомусь стало навіть менше.

Ну, я нагадаю, є історичний досвід боротьби з корупцією в Італії. В Італії це була справді боротьба з корупцією: там гинули прокурори, гинули поліцей­ські (карабінери), гинули журналісти. Суспільство боролося і врешті-решт по­бороло, за великим рахунком, те, що, власне, і є корупцією.

У нас, дійсно, є борці з корупцією, є ті, проти кого висуваються кримінальні обвинувачення, є і напади. Але цей показник є набагато меншим, ніж в інших країнах.

Я хотів би зараз торкнутися одного дуже важливого аспекту, який поєднує зусилля громадськості і держави, який зараз фактично у нас відсутній. Це функ­ція, яка мусить бути, яка є в усіх цивілізованих державах, – нагляд за законністю суб’єктів публічного права. Тобто хтось у державі має бути відповідальним за те, щоб скасовувати незаконні рішення Верховної Ради, місцевих рад, чинов­ників і так далі. Це стосується лісу, це стосується формули «Роттердам +», це стосується київської землі. В основі будь-якої корупційної оборудки лежить незаконне рішення. Так ось функції такої в державі на сьогодні немає. Нікому скаржитися, коли бачиш, що десь вирубують сквер, за завищеними цінами закуповують вугілля державні підприємства. Взагалі, держава зараз усунулася від слідкування за тим, що її представники роблять, законно чи незаконно. І це неприпустимо!

На жаль, попередній склад парламенту в 2014 році реалізував новелу Януковича щодо ліквідації функції прокуратури саме за цим аспектом. Я не за те, щоб повернути прокуратурі цю функцію. Я за те, щоб ми просто визна­чилися, щоб вона взагалі в державі була. Щоб це був або Мін’юст, або НАБУ, або НАЗК, або повернути прокуратурі. Ну, зрештою, комусь депутати і прості громадяни мають скаржитися, щоб хтось ходив до суду і приписами чи в інший спосіб ліквідував незаконні схеми. Ось що є реальною боротьбою з корупцією, ось що є об’єднанням громадянського суспільства і зусиль чиновників у подо­ланні корупційних явищ. Без цього ми як держава будемо поступово зникати, що, власне, зараз, на жаль, і відбувається (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пана Володимира Дедишина, прес-секретаря Львівського обласного осередку політичної партії «Об’єднання «Самопоміч».

 

ДЕДИШИН В.Є., прес-секретар Львівського обласного осередку політич­ної партії «Об’єднання «Самопоміч». Шановні народні депутати України! Шановні учасники парламентських слухань! Про корупцію на Львівщині роз­кажу на прикладі Львівської обласної ради, адже тут корупція закладається уже в проекти рішень.

У мене в руках рішення № 320 – бюджет області на поточний рік. Тут написано, що розподіл трансфертів здійснюється за погодженням з головою обласної ради та головами комісій. Аналогічно відбувається розподіл за напря­мами використання коштів бюджету розвитку. Це дозволяє двом-трьом людям одноосібно розпоряджатися бюджетом цілої області, навіть без погодження ради.

Логічно, що похідні рішення – обласні цільові програми також прийма­ються з корупційними моментами. Це рішення № 402 – програма розвитку доріг на 2017 рік: 170 мільйонів гривень розподіляються в ручному режимі, без жод­них критеріїв відбору доріг, без контролю за якістю виконання. Перелік доріг, які будуть ремонтувати, погоджує лише профільна комісія, на розгляд ради його не виносять. Як наслідок, більшість доріг ремонтують в округах двох народних депутатів (це 4 із 20 районів області), тендери на виконання робіт виграють фірми, наближені до цих народних депутатів, а решту коштів вже роздають на дороги в округах депутатів обласної ради, які голосують так, як вигідно владі.

Ще один приклад – розподіл коштів з Державного фонду регіонального розвитку. Минулого року 220 мільйонів розподілили так, що 40 % скерували на округи двох вищезгаданих народних депутатів. Не знайшлося коштів на ремонт бассейну для хворих дітей, не знайшлося коштів на ремонт школи, в якій обвалилася стеля, натомість на округах цих народних депутатів підконтрольні їм фірми зводять помпезні народні доми, які є завеликими і нераціональними.

Ще один приклад – робота Комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації Львівської обласної ради, яка видає спецдозволи на користування надрами. Компанія «Керамбуд» за отримання дозволу отримала 6 голосів депу­татів, а вже через півроку – 45. Відчуваєте різницю? Що змінило думку де­путатів обласної ради? Ні власники фірми, ні її плани не змінилися.

Класичний приклад конфлікту інтересів – Комісія з питань охорони здоров’я, материнства, соціального захисту, молодіжної політики, фізичної куль­тури та спорту. Голова комісії – головний лікар Львівської обласної клінічної лікарні. Він сам собі планує кошти, сам на засіданні своєї комісії їх погоджує і потім у своїй лікарні сам освоює.

І наостанок питання приватизації. У законодавстві чітко встановлено, що приватизація має відбуватися насамперед шляхом аукціону. Натомість на Львів­щині більшість об’єктів приватизуються шляхом викупу за копійчаними цінами, ще й гордяться цим. А нещодавно депутати взагалі відмовилися затверджувати положення про приватизацію, яке визначає прозорі правила продажу майна.

«Самопоміч» оскаржувала проекти рішень, які містять корупційні ознаки, в судах, але більшість позовів програла. Судді захистили клановість, олігархію і гроші, а не людей. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пана Дмитра Булаха, депутата Харківської обласної ради. Прошу.

 

БУЛАХ Д.А., депутат Харківської обласної ради. Добрий день! Знаєте, як у приказці: хто про що, а вошивий про лазню. На підтримку виступів панів Віктора Чумака, Єгора Соболєва та інших промовців я хочу сказати, що, дійсно, народ не бачить результатів боротьби з корупцією. І Харків є яскравою ілюстрацією, чому не бачить. Адже я думаю, що кожен, хто називатиме най­одіозніших корупціонерів режиму Януковича, як мінімум у першій двадцятці назве прізвище Кернеса. Кернес досі є Харківським міським головою, стосовно нього не порушено жодне кримінальне провадження, не вручена жодна підозра щодо корупційних правопорушень. Однак всі в Україні, у тому числі в місті Харкові, все знають. З чим це може бути пов’язано? Я думаю, це може бути пов’язано з тим, що у центральної влади, у правоохоронних органів або немає політичної волі, або, можливо, скажемо так, є воля на те, щоб домовитися з одіозними керівниками місцевої влади.

Так, дійсно, прокуратура розслідує справу про безоплатне виділення тисячі гектарів землі на території міста Харкова. Ще раз наголошу: без жодної плати до міського бюджету. Однак підозри вручаються всім, включно із за­ступниками міського голови, але не самому панові Кернесу. Чи можливо таке, що в місті Харкові безоплатно виділена земля, як п’ять територій Князівства Монако, без погодження міського голови? Я вважаю, що ні. Однак у нас роблять цапами-відбувайлами всіх, але не міського голову, який фактично, я впевнений, приймав це рішення.

Тому доти, доки центральна влада не матиме волі боротися з корупціоне­рами на місцях, люди не віритимуть в реальність боротьби з корупцією. Адже ми всі все знаємо, але бачимо, що немає політичної волі для боротьби з ко­рупцією. Тому всі сьогоднішні обшуки і таке інше, вибачте, нічого не варті без притягнення до кримінальної відповідальності одіозних представників режиму Януковича. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пана Євгена Калініна, експерта, співзасновника громадської організації «Рішучі громадяни».

 

КАЛІНІН Є.Ю., співзасновник громадської організації «Рішучі громадяни». Добрий день! Дякую за можливість виступити. Хочу сказати, що з прийняттям антикорупційних законів у жовтні 2013 року в Україні здійснено найбільш системне реформування антикорупційного законодавства. Зміни до законодавства стосувалися передовсім формування та моніторингу реалізації державної антикорупційної політики, превентивної антикорупційної діяльності та переслідування за корупційні дії. У частині запобігання корупції величезною проблемою є нереформовані і дуже часто корумповані українські суди. Майже всі спори в Україні розглядаються в судах, наша правова система не пропонує громадянам ефективних способів позасудового врегулювання спорів.

У 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, де країни ЄС погодилися, що забезпечення верховенства права та кращого доступу до правосуддя повинно включати доступ до досудових і до позасудових методів врегулювання спорів. Підписання Україною Угоди про асоціацію – це унікальна можливість для запровадження європейського досвіду позасудових методів врегулювання спорів, зокрема такого широко відомого механізму, як медіація.

Саме тому 13 листопада 2016 року Верховна Рада прийняла в першому читані законопроект про медіацію (№ 3665), який уже сьомий місяць у комітеті проходить підготовку до другого читання. На мою думку, даний законопроект має велике антикорупційне значення, оскільки надає суспільству законодавчо врегульовану процедуру альтернативного вирішення спорів, що буде проти­вагою українським судам та істотно їх розвантажить. Безперечно, це матиме позитивне антикорупційне значення, оскільки більшість справ просто не дохо­дитимуть до суду, і корупційна складова не виникатиме. Користуючись наго­дою, я звертаюся до пані Сироїд, яка, до речі, є співавтором законопроекту № 3665, і дуже прошу вашої допомоги, для того щоб цей законопроект якнай­швидше був ухвалений як закон, оскільки він дуже важливий.

Щодо переслідування за корупційні дії. У липні 2015 року набрав чинності Закон «Про прокуратуру», яким передбачено функціонування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Цей молодий орган за неповні два роки свого існування, в принципі, показав чудові результати, але практика розгляду справ про корупційні злочини в суді виявила багато прогалин. І однією з таких про­галин, найбільш яскравою, є справа Насірова, яка чітко показала, що для більш ефективного притягнення до відповідальності за корупційні злочини нам потріб­не так зване цілодобове правосуддя, а саме обов’язок суду невідкладно, в тому числі у вихідні, святкові і неробочі дні, розглядати клопотання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про обрання запобіжного заходу. З цією метою на розгляд Верховної Ради подано законопроект про внесення змін до Криміналь­ного процесуального кодексу України (№ 6257), який зобов’язує суди невідклад­но розглядати клопотання про обрання запобіжних заходів. Цей законопроект внесений для того, щоб насірових у нас було менше, а краще, щоб він був один.

Дякую вам за увагу і прошу Верховну Раду підтримати зазначені законо­давчі ініціативи (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошується до слова народний депутат України Олег Барна, голова підкомітету з питань контролю за дотриманням законодавства у сфері запобі­гання і протидії корупції юридичними особами. Прошу.

 

БАРНА О.С., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (одномандатний виборчий округ № 167, Тернопільська область, партія «Блок Петра Порошенка»). Христос Воскрес! Дуже приємно бачити всіх тих, кому не байдужа доля країни, борців з головним її злом – корупцією. Корупція – це суспільне явище, подолати яке, спираючись лише на державні органи, без суспільного осмислення цього зла, неможливо. Допоки ми самі не перестанемо давати і брати хабарі, красти, допоки кожен з нас не стане нетерпимим до корупційних злочинів, навіть сусідів, допоки ми не  виховаємо в собі суспільне несприйняття корупції, починаючи зі школи, громади, церкви, не варто нам сподіватися на швидкі успіхи. А об’єднання всіх цих зусиль дасть великий результат.

Коли ми говоримо про антикорупційні органи, які виявляють корупційні злочини, здійснюють розслідування (НАЗК, НАБУ, Спеціалізована антикоруп­ційна прокуратура), за логікою, потрібен і орган, який ухвалюватиме рішення, – антикорупційний суд. Я про це заявляв ще на початку 2015 року. На превеликий жаль, деякі народні депутати від «Самопомочі» і громадські активісти, які тепер ратують, тоді скептично до цього ставилися. Буде окрема палата чи окремий суд – не суттєво, лишень був би результат. І дійсно, туди мають бути набрані такі судді, які мають чітку і жорстку позицію до будь-яких проявів корупції.

Чи є зараз певні здобутки? Так, є. Чи задоволені? Ні, тому що хочеться якомога більше. І останню акцію, найбільш масову, 21 посадовець вже затрима­ний, треба продовжити не лише на фіскалів, а й на митників, посадовців нижчого рівня.

Корупція, на превеликий жаль, принизала всі верстви нашого населення. І коли ми говоримо про те, як її подолати, починаємо з фіксації можливих її проявів на рівні електронного декларування. Але справа в тому, що дехто хоче обмежити це декларування. Чому не проводиться автоматична перевірка де­кларацій? Треба провести розслідування, як сталося, що маловідома, сумнівна одноденна фірма «Міранда» виграла тендер на виготовлення дуже серйозного електронного продукту, і про це ніхто не говорить. Розслідування буде, але проводити в ручному режимі перевірку мільйонів декларацій – це абсурд, вона має бути автоматизована.

І до голови Офісу Ради Європи я хотів би звернутися з таким. Вибіркова боротьба з корупцією – це і є корупція. Декларування повинні проходити всі, щоб не вийшло так, що баба з глухого села стала власницею котеджу під Києвом чи нового елітного «джипа». Тому для людей мають бути загальні принципи, спрощена система декларування, а для чиновників – дуже жорстка. Тільки таким чином…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд.

 

БАРНА О.С. Бо той, хто хоче боротися з корупцією, бореться з нею, не сидить, а йде і заявляє, бо 75 % корупційних злочинів можна довести в суді, лише взявши на хабарі. А хто хоче робити на цьому політичний піар, то він і далі буде говорити, що все пропало і бла-бла-бла. Мені просто дивно з того, як деякі депутати вчать інших етики, а самі просто лукавлять з екранів і маніпу­люють свідомістю людей… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України Сергія Лещенка, голову підкомітету з питань міжнародного співробітництва та імплементації антикоруп­ційного законодавства.

 

ЛЕЩЕНКО С.А., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, партія «Блок Петра Порошенка»). Доброго дня, шановні друзі! Знаєте, коли я дивлюся на таку сесійну залу, у мене покращується настрій, тому що зазвичай ті особи, які сидять на ваших місцях, їхня мотивація, їхнє бажання бути обраними до парламенту – це лише прагнення набивати кишені грошима, вкраденими у вас. У кожного з вас вони крадуть гроші!

Я був журналістом-розслідувачем, впродовж 10 років спостерігав за сесійною залою з того балкона. І коли потрапив сюди, думав, що я вже морально підготовлений, бачив і чув різне… Але те, що відбувається тут, нагадує просто базар, інколи я кажу, що це найбільший бізнес-клуб Європи. Тобто ти отримуєш членську картку за 3-5 мільйонів, вклавши у свій мажоритарний округ або за місце у списку, а потім приходиш сюди, сідаєш на потік, ставиш свого «смотря­щего», домовляєшся з міністром або з Генеральним прокурором, отримуєш у свої руки державне майно, державне управління і дуже швидко компенсуєш витрачені гроші, а потім починаєш збагачуватися.

Наша країна є заручником корупціонерів, які перебувають при владі. І чинний Президент є людиною, яка цих корупціонерів покриває і отримує особистий фінансовий зиск від корупції, яка опоясала Україну з усіх боків. Відсутність у Петра Порошенка політичної волі боротися з корупцією призвела до того, що ми на сьогодні маємо в Україні нереформовані правоохоронні орга­ни, тотально корумповані суди і цілеспрямовану, підживлену з Банкової кампа­нію із знищення єдиного антикорупційного органу – Національного антикоруп­ційного бюро, із знищення антикорупційних активістів як громадянського су­спільства, яке зробило можливим виникнення цього органу і яке продовжує боротися з корупцією як громадський контролер, перебуваючи за межами політики і здійснюючи тиск на політиків, з тим щоб вони цю корупцію бороли.

Що ми маємо на сьогодні? Ми маємо відсутність політичної волі цього парламенту щось змінювати. Що ми можемо зробити? Лише захистити наші завоювання. Тому що працездатність цього парламенту – мінімальна, здатність приймати реформаторські закони – мінімальна. Дай Боже, щоб ми ще змогли прийняти закон про антикорупційні суди, оскільки часу залишилося небагато, а зусиль за кожну нову прогресивну норму витрачається дуже багато.

І той наступ, який відбувається на НАБУ, показує, що він буде посилю­ватися, що більше ми будемо наближатися до парламентських або президент­ських виборів. Тому що ніхто не хоче, щоб на парламентських або прези­дентських виборах обговорювали корупційне оточення чинного глави держави або міністрів-корупціонерів, або «смотрящих» фракцій, бо все це позначається на рейтингах, все це знищує політичні перспективи цих людей, які, фактично, є терористами, що утримують в заручниках всю державу, оскільки ця держава дала їм можливість заробляти на кожному з вас, заробляти на корупційних потоках.

У ситуації, що склалася, ми можемо єдине – бути згуртованими і спільно вимагати від влади, щоб вона дала спокій антикорупціонерам, підвищувати суспільний тиск та залучати західних партнерів до припинення цькування антикорупціонерів. Щоб та практика, яка стала вже начебто нормою, – коли слідкують за антикорупціонерами, коли на них насилають засланих людей, які збирають інформацію у спецслужб, які займаються фактично переслідуванням, коли стосовно заступника директора НАБУ відкривають кримінальне провад­ження і таке інше, – щоб ця акція припинилася, щоб дали спокій антикоруп­ційним органам, і щоб ми ще в цьому парламенті змогли ухвалити закон про антикорупційний суд. Думаю, якщо ми це зробимо, ми закладемо підвалини, і вже після наступних виборів зможемо далі розвивати наступ на корупціонерів при владі. Дякую за те, що ви є небайдужими, низький вам уклін (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Запрошую до слова пані Тетяну Хутор, керівника Ради громадських експертиз при Комітеті Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Прошу.

 

ХУТОР Т.М., керівник Ради громадських експертиз при Комітеті Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Вітаю всіх присутніх! І хочу трошечки розбавити всі ті промови, які були. Дуже багато було негативу, але я хочу вас запевнити, що є й позитив, і моя доповідь буде прикладом.

Насправді дуже довго в наші голови вкладали думку, що ми не маємо жодного впливу на цю державу, ми – маленькі люди, а маленька людина не може нічого зробити, реальна влада – у тих, хто тут, і це справжня влада. Я сподіваюся, що в той момент, коли ми зрозуміємо, що справжня влада – у нас, тоді в країні щось зміниться.

Я зараз розповім вам про реальний приклад співпраці державної влади і громадськості. Результатом такої співпраці став унікальний випадок, світовий прецедент фактично, ніде, в жодній країні такого немає. Мова йде про спів­працю Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії ко­рупції та Ради громадських експертиз при Комітеті.

Комітет – це орган, покликаний здійснювати антикорупційну експертизу всіх законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради. Це тисячі законо­проектів. Звісно, жоден державний орган і державний службовець не може цього зробити. Є такі деталі, які знають тільки практики. І корупціонери, які пишуть законопроекти, знають ці деталі і виписують їх. Ніхто не пише в законопроекті «віддати 10 мільярдів доларів такій-то фірмі», корупція – в деталях. І громад­ськість, експерти, професіонали знають ці деталі.

Рада громадських експертиз – це 9 незалежних експертів, відібраних на  відкритому конкурсі, які вже півтора року день-у-день приходять у Комітет і   шукають ці деталі. Вони зв’язуються з більш як 300 громадськими організаціями, професійними об’єднаннями, незалежними експертами, які вказують на ці деталі.

Про результати я вам скажу. Більше 30 % законопроектів містять коруп­ційні ризики. Є серйозні, і в результаті ті законопроекти визнаються такими, що містять корупційні ризики, є менш серйозні – тоді пишуться зауваження. Проте, усвідомте, 30 %!

Нещодавно я була на міжнародній конференції. Інші країни не знають такого досвіду, вони переймають цей досвід. Наприклад, Молдова вже попроси­ла документи, на підставі яких вони можуть створити в себе такий механізм. Пам’ятайте: активна громадськість – це шлях до вирішення нашої проблеми. Корупцію ніяк не подолати без вас. Тільки тоді, коли ви зрозумієте, що ви впливаєте на державні рішення, і коли ви будете щось робити, тільки тоді нам вдасться щось змінити в цій країні. Дякую вам (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧА. І Вам дякуємо.

Запрошую до слова пані Світлану Мартин, яка делегована двома громад­ськими організаціями – «Західноукраїнський комітет сприяння боротьбі з органі­зованою злочинність та корупцією» та «Вартові закону України». Прошу.

 

МАРТИН С.І., член Консультативної ради громадських фахівців при прокуратурі Львівської області. Я взагалі-то проти такого регламенту виступів, на минулих парламентських слуханнях регламент був 5 хвилин. Я наголошую, що мене позбавили цього права протиправно, закон надає мені право брати участь (стаття 21 Конституції). І саме в цій залі мене позбавили цього права! Тому я вимагаю надати мені 5 хвилин, щоб тут почули голос людей, які хочуть донести народним депутатам, Президенту, що відбувається, опустити вас, шановні так звані олігархи, депутати і всі інші, які десь на небесах, на землю, щоб ви почули, що хоче донести до вас народ. Дякую.

Наголошу, що парламентські слухання – це інструмент парламентсько-громадського контролю за діяльністю влади, метою якого є насамперед думка людей щодо проблем, які нас турбують, а не майданчик для виступів політиків, які мають інші можливості для висвітлення своєї позиції.

Шановний пане Президенте України! Народні депутати, олігархи! Нам відомо про ваші статки з ваших декларацій. Нарешті я можу донести до вас думку народу про те, що корупція починається тут, під куполом Верховної Ради, яка потребує очищення. Ви прийшли до влади на крові людей, а тепер не виконуєте своїх передвиборних обіцянок, таких як скасування депутатської недоторканності тощо. Ви прийшли до влади і забули про людей, зловживаєте своїми правами, повноваженнями, які дав вам український народ, а саме прий­мати закони, піднімати економіку на благо українського народу та держави.

Натомість ви збагачуєте європейські банки, а не українські, прогулюєте засідання, лобіюючи власні інтереси, а не державні, приймаєте недолугі закони, протягом усієї каденції вносите до них зміни, а ми за цими законами живемо, при прийнятті законів систематично порушуєте статті 21 і 22 Основного Закону, які гарантують рівність прав, не допускають звуження їх змісту та обсягу.

Ми хочемо знати, чому не проводиться Всеукраїнський перепис населення, який, за офіційними даними, був проведений ще 2001 року, 16 років тому. Ми розуміємо, чому не проводиться запланований у 2016 році перепис населення, – для маніпуляцій нашими голосами під час виборів, для списання і розкрадання коштів, призначених для соціальних виплат окремим категоріям осіб. Наголошую, Всеукраїнський перепис населення необхідний, бо статистика констатує велику кількість загиблих на сході, українців, які емігрували за кордон, та померлих. Вважаємо неприпустимим зволікання з переписом до 2020 року.

 

ГОЛОВУЮЧА. Завершуйте.

 

МАРТИН С.І. Ви будуєте політику на мільйонах! Ми вже пройшли мільйони, купони. Економічна політика на користь громадян є тоді, коли за 100 гривень можна жити, відпочивати, відкладати на різні потреби і сплачувати за всі комунальні послуги.

Тривалий час у Верховній Раді розглядається законопроект про визнання депортованими українців, примусово виселених з території Польщі. Ми праг­немо до європейських цінностей, до Європи, але не виконуємо, порушуємо між­народні договори. Люди, які ще живі, потерпілі від злочину – Угоди між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР 1944 року, вимагають пройняти такий закон, а не чинити перешкоди в реалізації їхніх прав. Проте ви нама­гаєтеся прийняти закон про продаж землі – основного національного багатства українського народу, землі, яка годує Україну й інші держави, які отримують сільськогосподарську продукцію. Закликаємо не голосувати за законопроект № 5535, що суперечить Конституції України, обмежує права громадян та стано­вить загрозу національній безпеці держави Україна.

Просимо ознайомтеся із наданим мною та Гончаруком обґрунтованим зверненням, яке 23.05.2017 зареєстровано у Верховній Раді України за № 0061-1308/96-0517. Скільки ще треба створити органів, щоб суддю-злочинця, коруп­ціонера притягти до кримінальної відповідальності? Я особисто зверталася до всіх правоохоронних органів – прокуратури, поліції, СБУ, НАБУ…

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

МАРТИН С.І. Станом на сьогодні так звані судді… Скажу своїми словами, хоч ви мене обмежуєте, минулого разу мені не вдалося… Я за 540 кіло­метрів добираюся з іншого регіону, щоб донести вам, що відбувається в Україні, а ви обмежуєте мені час! Мені закон надає право, а ви обмежуєте!

Суддівське свавілля – це не поодинокий випадок, а ціла корупційна система, яку запровадили олігархічні клани. Тому судова влада…

 

ГОЛОВУЮЧА. Ваш мікрофон вже вимкнено, ви мали можливість виступати 6 хвилин. Дякую, можете передати все це до Комітету.

Запрошую до слова пана Тараса Костанчука, представника громадської організації «Військово-патріотичне об’єднання учасників АТО «Справедли­вість». Прошу.

 

КОСТАНЧУК Т.Д., засновник громадської організації «Військово-патріотичне об’єднання учасників АТО «Справедливість». Доброго дня всім нешановним депутатам і шановним активістам! До речі, якщо тут можна щось вимагати, то я вимагаю, щоб мені надали 10 хвилин. Чомусь у нас тут регламент регулюється тим, хто що вимагає. Це претензія до попереднього промовця.

Цікаві ці парламентські слухання. Ніхто не розповідає, що зроблено за рік, розповідають, що треба робити в майбутньому. Люди, які сидять там, зліва, які виступили і вже пішли, отримали за попередній рік за «боротьбу з корупцією» по кілька мільйонів гривень для особистих витрат у вигляді заробітної плати. І вони розповідають, що не могли ефективно працювати, бо їм чогось бракує, хтось заважає і не вистачає судів. Все це – «чушь собачья», це зрозуміло.

В Україні ніколи не буде ніякої боротьби з корупцією, доки з корупцією не захочуть боротися перша особа в державі, друга особа в державі, третя особа в державі. Політична корупція – головна перешкода цій боротьбі.

Можна говорити що завгодно, що треба зробити одне, друге, третє, утворити суди – нічого цього не треба робити. Прийміть у цій будівлі відповідні закони (у нас парламентсько-президентська республіка), які примусять працю­вати суддів, примусять працювати тих, хто зобов’язаний боротися з корупцією.

Скасуйте презумпцію невинуватості для державних службовців, візьміть приклад з європейських країн. Якщо державний службовець не може пояснити, звідки в нього «мерседес», квартира, вілла, басейн, – він автоматично потрапляє в тюрму з конфіскацією майна, і держава не витрачає ані гроші, ані засоби на те, щоб доводити його вину. Він повинен довести в короткий термін свою невинуватість. Це хто має зробити? Парламент це повинен зробити.

Тут розповідають нешановні депутати, що, мовляв, треба якийсь закон прийняти – один, другий чи третій. Вони добре вміють заблокувати трибуну парламенту, коли лобіюють свої власні інтереси, але чомусь не блокують, коли треба лобіювати інтереси держави у прийнятті відповідних законів, а приходять і розповідають, що ось нам треба було б прийняти відповідний закон. То візьміть і заблокуйте цю трибуну! Не давайте цьому чортовому парламенту працювати, доки не будуть прийняті життєво необхідні для майбутнього країни закони, які дозволять подолати корупцію, а не розповідайте про боротьбу. Звільніть всіх, хто працює в НАЗК, хто отримав мільйони заробітної плати за нероботу, за зволікання, притягніть їх до відповідальності, призначте нових людей. Умовно кажучи, обшийте шкірою попередників крісла майбутніх, починайте саджати на реальні терміни, не розповідайте про фіктивну боротьбу в країні. Змініть законо­давство, Кримінальний кодекс…

 

ГОЛОВУЮЧА. Прошу завершувати.

 

КОСТАНЧУК Т.Д. …щоб тих, хто крав державні гроші, засуджували до  пожиттєвого ув’язнення, а то й до розстрілу. Введіть розстрільну статтю за розкрадання державного майна, і побачите, що все ефективно в країні запрацює.

Цей парламент треба пересадити, кожного третього, а у воєнний час – розстріляти кожного третього в цьому парламенті за бездіяльність, за зраду державних інтересів! (Оплески). Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Це був останній виступ.

Шановні учасники парламентських слухань! Я хочу подякувати представникам Національного агентства з питань запобігання корупції, які були з нами весь час і принаймні мали можливість послухати ті враження, ті погляди, які тут висловлювалися.

Я хочу подякувати вам, всім учасникам, які приділяють увагу цій темі, які цікавляться боротьбою з корупцією, які приходять і не бояться висловлювати свої думки. Але я хочу сказати вам, що настав час переходити від обвинувачень до взаємодії, тому що в цьому залі точно немає опонентів і ворогів. І я думаю, що наше завдання – перейти до наступного етапу і використовувати ті майдан­чики, які ми маємо, у тому числі парламентські слухання, для того щоб наші зусилля об’єднувати.

На цьому я дякую всім за вашу увагу і за вашу роботу. До наступних зустрічей!