ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ ТА ПІДТРИМКА

МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

 

Сесійний зал Верховної Ради України

30 вересня 2015 року, 15 годин 5 хвилин

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

ПАРУБІЙ А.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, прошу займати місця в залі.

Доброго дня, шановні підприємці, народні депутати, урядовці! Відповідно до Постанови Верховної Ради України №621 від 15 липня 2015 року сьогодні, 30 вересня 2015 року, проводять­ся парламентські слухання на тему: “Розвиток підприємництва в  Україні та підтримка малого і середнього бізнесу”. Ініціатором парламентських слухань виступив Комітет Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва. Для участі в  парламентських слуханнях запрошені підприємці, представники бізнес-об’єднань, громадськості, галузеві експерти, а також на­родні депутати України, представники Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, керівники і представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Малий та середній бізнес — це соціально-економічний фундамент відродження та розвитку української економіки, це хребет української економіки європейського зразка. Саме малий та середній бізнес багато в чому визначають темпи економічного зростання, структуру і соціальну орієнтацію внутрішнього валового продукту. Одна з основних функцій малого та середнього бізнесу, яка є надзвичайно важливою, — створення мільйонів робочих місць. Але для того щоб Україна досягла значних економічних успіхів, необхідна державна політика, спрямована на ліквідацію недоліків та створення конкурентних переваг для розвитку малого і середнього бізнесу, політика, яка базується на кращому світову досвіді та враховує українські реалії. Така політика має форму­ватися владою спільно з бізнесом, експертним середовищем та громадянським суспільством у режимі постійного діалогу. Саме для того ми сьогодні зібралися тут.

Учасникам слухань роздані інформаційно-аналітичні матеріали, що підготовлені Кабінетом Міністрів України, Комітетом Верховної Ради України з питань промислової політики та під­приємництва, Агентством США з міжнародного розвитку, Інститу­том економічних досліджень та політичних консультацій, іншими поважними організаціями. Ми очікуємо, що під час парламент­ських слухань у нас відбудеться змістовне, конструктивне, критич­не обговорення найбільш болючих проблем підприємців, їх уза­гальнення та будуть напрацьовані напрями і конкретні пропозиції для їх вирішення.

Декілька слів про регламент нашої роботи. У нас величезна кількість промовців, тому ми будемо чітко дотримуватися регла­менту і того списку, який запропонував профільний комітет.

Отже, пропозиція така. Спочатку надати слово голові Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Галасюку Віктору Валерійовичу (до 5 хвилин), представникам виконавчої влади та бізнес-омбудсмену (до 5 хви­лин), регламент виступів в обговоренні — до 5 хвилин.

Враховуючи надзвичайну важливість для підприємців питань, винесених сьогодні на парламентські слухання, після доповіді Галасюка пропонується надати слово представникам бізнесу та громадськості, а вже потім заслухати представників уряду і народ­них депутатів України. У підсумку слухань пропонується ще раз надати слово голові комітету Галасюку Віктору Валерійовичу для представлення проекту Рекомендацій парламентських слухань.

Немає заперечень? Чи є згода на такий регламент?

Як мені відомо, дехто з міністрів на підході. Прошу, репліка від уряду.

 

ЛЯПІНА К.М., голова Державної регуляторної служби України. Я просто хочу повідомити, шановні колеги, що в даний момент відбувається засідання уряду. Я точно знаю, що сюди прибуде міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Аброма­вичус. Буквально протягом 20 хвилин він доповість питання, яке має розглянути уряд, буде ухвалено рішення, і він прийде.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Нагадаю, що згідно із запропонованим регламентом пред­ставники уряду виступатимуть у другій частині наших слухань. Сподіваємося, що засідання Кабінету Міністрів завершиться до того часу, і всі міністри долучаться до нашої роботи. І я, в свою чергу, закликаю представників уряду наголосити на тому, щоб після засідання Кабінету Міністрів міністри долучилися до нашої дискусії, до нашої розмови. Дякую.

Немає заперечень щодо регламенту? Хочу вам повідомити, колеги (особливо промовці), що після завершення часу виступу мікрофон вимикається автоматично. На прохання я можу додати 10, 20, 30 секунд, для того щоб ви завершили свою думку, але прошу всіх дотримуватися регламенту.

Отже, слово для доповіді надається Галасюку Віктору Валерійовичу, голові Комітету з питань промислової політики та підприємництва. Будь ласка.

 

ГАЛАСЮК В.В., голова Комітету Верховної Ради України з  питань промислової політики та підприємництва (загально­державний багатомандатний виборчий округ, Радикальна партія Олега Ляшка). Дякую. Шановні підприємці, роботодавці, платники податків, вітаю вас!

Хто головні люди в Україні? Не Президент, не Прем’єр-міністр, не народні депутати. Це ви — ті, хто ризикує, ті, хто вкла­дає свої кошти, свій час, свою енергію у власну справу, ті, хто створює робочі місця, ті, хто сплачує податки до бюджетів усіх рівнів. Тому вам ми надамо слово першим, а вже після вас висту­патимуть представники центральних органів виконавчої влади, народні депутати, вони реагуватимуть на те, що ви сьогодні нам скажете.

Не мені розповідати вам про ті проблеми, з якими ви стикаєтеся щоденно. Це і обвал купівельної спроможності, коли люди менше купують вашої продукції через шокову девальва­цію  гривні. Це надвисокі та складні в адмініструванні податки, які є одними з найвищих у Європі і які насамперед створюють наван­таження на фонд оплати праці. Це і контрабанда на митниці та корупція на всіх рівнях, які, на жаль, не зменшилися. Це та іржа, яка роз’їдає економіку країни, суспільство та блокує наш розви­ток. Це і драконівська вартість кредитів, яка робить їх абсолютно недоступними для малого та середнього бізнесу. Це штучні регу­ляторні бар’єри, та навіть більше — часто це необґрунтований, незаконний тиск контролюючих та силових органів на доброчесні підприємства, у тому числі на підприємства ІТ-галузі. Це рейдер­ські атаки та слабкий захист права власності.

Ось зовсім не вичерпний перелік найгостріших, системних проблем, з якими стикаються українські підприємці. Для їх вирі­шення у нашому комітеті напрацьована модель промислової полі­тики, яка затверджена комітетом і яку ми послідовно втілюємо в  життя шляхом прийняття конкретних законів. І особливе місце в цій моделі відведено саме підтримці розвитку малого та серед­нього бізнесу.

Чи є в нас на цьому шляху певні успіхи? Так, є. Зокрема, ми внесли зміни до деяких законодавчих актів щодо дерегуляції, які усунули низку регуляторних бар’єрів та обмежили права контро­люючих органів. У тому числі, до речі, з актуального, заборонено вилучення серверного обладнання ІТ-компаній.

Ми прийняли новий Закон “Про ліцензування видів госпо­дарської діяльності”, що скоротив кількість ліцензованих видів діяльності вдвічі, скасував подвійне ліцензування активних фарма­цевтичних інгредієнтів (сировини для вітчизняних фармацевтичних заводів. Ми заборонили на 10 років експорт з України необробле­ного лісу-кругляка (необробленої деревини), для того щоб вітчиз­няні деревообробна та меблева галузі мали шанс на порятунок та розвиток.

Прийняли закони про масштабну енергомодернізацію бюджетного сектору шляхом укладення енергосервісних контрак­тів за зразком європейських країн, що дасть можливість нам економити до мільярда кубічних метрів газу на рік, не купуючи його в Росії. Підготували до другого читання надзвичайно важливі інвестиційні законопроекти, зокрема щодо розвитку державно-приватного партнерства, індустріальних парків та інші. Розробили законопроекти про скасування додаткового імпортного мита на сировину для українських виробників, законопроект про експорт­но-кредитне агентство, яке має допомогти українським виробни­кам — представникам малого і середнього бізнесу вийти на євро­пейський та інші нові закордонні ринки. Підготовлено окремий законопроект про підтримку малого та середнього бізнесу тощо.

І це далеко не повний перелік наших законодавчих здобут­ків. Але чи цього достатньо? Безумовно, ні. Окрім цього, за на­шою ініціативою стартував Антикризовий економічний штаб, який допомагає підприємцям вирішувати найгостріші питання у регуля­торній, податковій, митній та інших сферах. І я надзвичайно вдяч­ний колегам народним депутатам, керівникам дружніх комітетів, які включилися в роботу штабу і дуже активно нам допомагають. Особливо я хотів би відзначити допомогу та підтримку очільниці податкового комітету пані Южаніної.

Чи достатньо того, що ми зробили? Безумовно, ні. Ми бу­демо продовжувати роботу, насамперед на основі ваших реко­мендацій. Для того щоб працювати ефективно, влада має вести нормальний діалог з бізнесом, експертним середовищем та су­спільством, комунікувати, щоб, визначаючи потреби, розробляти законопроекти і приймати закони. Саме для того ми з вами сьогодні тут зібралися.

Для зручності ви отримали роздаткові матеріали, серед яких є проект Рекомендацій парламентських слухань. Хочу наголосити на тому, що це не є завершений документ. Це лише основа, яку ми спільно з вами доопрацюємо і яка згодом буде затверджена Верховною Радою України.

Кінцеве завдання є надскладним — створити умови, за яких інвестиції прийдуть в Україну, робочі місця будуть створюватися тут, податки будуть сплачуватися тут. Якщо ми створимо такі самі умови, як у Європі, в успішних країнах, інвестор до нас не прийде, бо там спокійніше, там немає корупції, немає інших проблем. Тому наші умови мають бути кращими, ніж у Європі.

Тож я закликаю вас до фахового відвертого діалогу. Прошу говорити сьогодні дуже відверто. Ми все це будемо враховувати.

І це не кінець нашого діалогу, ми будемо спілкуватися по­стійно. Давайте продовжувати діалог, у тому числі в електронному форматі, через веб-сторінку нашого комітету та facebook.

Бажаю плідної та корисної роботи. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Нагадаю промовцям, що перший сигнал лунає за 30 секунд до завершення виступу, після 4 хвилин 30 секунд.

Запрошую до слова Чепового Володимира Віталійовича, президента “Української бізнес асоціації”. Будь ласка.

 

ЧЕПОВИЙ В.В., президент громадської спілки “Українська бізнес асоціація”. Доброго дня, шановне товариство! Більше 20 років корумпована частина державної машини примушувала український бізнес іти в тінь та, як досвідчений наркодилер, підсаджувала його на голку договорняків. Це така традиція, вона й зараз існує. У результаті ми втрачали бізнес, втрачали людей, втрачали перспективу і зараз можемо втратити цілу країну.

Ми впевнені, що у бізнес-спільноти ще є і шанс, і сили позбавитися такої “наркозалежності” від договорняків і врятувати не тільки себе, а й Україну.

Наша асоціація разом з газетою “Бізнес” почали цілу програму системних дій з об’єднання “білого”, прозорого бізнесу. Це важко, тому що нелегко знайти тих, хто на це відважився. Але  це робиться для того, щоб почати роботу в новій економічній парадигмі. Ми почали висвітлення всіх переваг повної сплати податків для розвитку держави. І це не просто пафос, а економіч­ний розрахунок компаній, які спромоглися діяти “по-білому” про­тягом кількох років.

Проте корумповані чиновники старої закваски збільшують кількість перевірок, розміри штрафів та брутальних вторгнень у наші офіси, на кшталт так званих “маски-шоу”. Кричущим під­твердженням є буквально останні події минулого тижня і в ІТ-сек­торі (Харків, Київ, Одеса), і в інших секторах. Ми об’їхали пів­країни і бачимо, як важко і який чиниться тиск на бізнес навіть переселенців із Донецької і Луганської областей.

Все це вимагає від наших об’єднань у співпраці з діловими ЗМІ та адвокатською спільнотою розгортати в Україні систему колективної безпеки прозорого бізнесу як сервіс оперативного реагування, відеофіксації та юридичного супроводу таких склад­них, конфліктних ситуацій. Це працює, як червона кнопка, — виклик швидкої допомоги в команді з журналістами і адвокатами. Така система дає змогу, дійсно, вмикати світло в темних кімнатах, там, де орудують недоброчесні, корумповані чиновники. І в нас уже є такий досвід: коли малий і середній бізнес впевнений у  тому, що під’їде така бригада, що система працює, то він спокійніше працює і сплачує всі податки. Це така мотивація чесної співпраці з державою.

Я погоджуюся з пропозиціями Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва, особ­ливо в частині зміни регуляторної політики. Ми ознайомилися з  усіма пропозиціями і наполягаємо на обов’язковому втіленні в  життя пункту про встановлення конкретної відповідальності по­садових осіб, які здійснюють перевірки, за збитки, заподіяні бізнесу.

Ми точно не здамося без бою. Майдан пройдений недарма. Об’єднуймося! Ми об’єднуємо тільки “світлий” бізнес, який зіско­чив з голки цих договорняків, і розраховуємо на співпрацю. Спів­працю і в нашій бізнесовій спільноті, і з правильними державними службовцями, які саме так бачать розвиток України. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Длігач Андрій Олександрович, керівник ініціативи “Перший професійний уряд реформ” з доповід­дю “Стратегія і модернізація економіки України для забезпечення сталого зростання”. Будь ласка, Андрію Олександровичу.

 

ДЛІГАЧ А.О., керівник ініціативи “Перший професійний уряд реформ”. Шановне товариство! З 1990 року, коли Україна за по­казником частки ВВП на душу населення була на рівні Росії, Польщі, Аргентини, Південної Кореї, наша країна погіршила свій показник, натомість названі країни за 25 років збільшили його у 3–5 разів. Причина проста: лідери України й досі декларують ряту­вання країни, що фактично є рятуванням корупційно-олігархічної радянської системи економіки. Єдиний шлях розвитку підприєм­ництва, зокрема малого та середнього бізнесу, — це модернізація економіки, відновлення довіри до органів влади і до України як ринку для інвестування.

На даний час за індексом верховенства права Україна посі­дає 84-те місце, поруч з Угандою, за індексом корупції —  144-те, поруч з Центральноафриканською Республікою, за рейтингом Economic Freedom — 162-ге місце, у групі країн з пригніченою економікою, поруч з Болівією, Анголою, і показник погіршується.

Відновлення довіри передбачає, що встановлюються нові правила гри, які фіксуються в межах горизонту планування для бізнесу, тобто принаймні на 3–5 років.

Ключові рішення, які мають бути проведені:

передовсім — судова реформа і взагалі реформа системи справедливості в країні;

друге — дерегуляція;

третє — забезпечення доступу до здешевлених фінансових ресурсів;

четверте — податкова реформа і в цілому бюджетна реформа, реформа митниці.

І важливо: всі ці реформи мають бути інтегрованими, а не носити, як зараз, точковий характер, коли вони неузгоджені, коли загалом картина для бізнесу і для інвесторів погіршується.

Проте на прикладі дерегуляції, на прикладі ситуації з митни­цею, на прикладі численних спроб (насправді ганьби) проведення податкової реформи ми бачимо, що остаточно руйнується довіра і погіршуються очікування бізнесу щодо ситуації в країні.

Дві дихотомії, в яких приймаються рішення щодо реформ: збереження або розвиток, контроль або довіра і відповідальна свобода. У цій дихотомії, на жаль, податкова реформа, наприклад, абсолютно ілюструє старий підхід зі збереженням і посиленням контролю, коли ця реформа постійно виходить з позиції відсутно­сті культури сплати податків та необхідності наповнювати бюджет. І це є причиною руйнації економіки, бо перекладати рішення на наступні уряди, як це робилося 25 років, неможливо. Єдиний спо­сіб формувати культуру, у тому числі культуру сплати податків, — це дати свободу і відмовитися від тотального контролю. Єдиний спосіб заохотити інвесторів і споживачів — знизити податки. Нато­мість маємо постанову №724, яка фактично зупинила розмит­нення, і, знову-таки, пропозиції щодо посилення ролі ДФС тощо. Те саме — в судовій реформі, в реформі НАК “Нафтогаз України”, в реформі пенсійної системи.

Щодо доступу до фінансових ресурсів. Необхідно утворити в Україні, після проведення податкової і судової реформи, Фонд розвитку малого та середнього бізнесу. І це питання не лише доступу до проектного фінансування за європейськими ставками. Це надання сервісних послуг малому та середньому бізнесу, який нині не в змозі оплачувати юридичне, бухгалтерське, ІТ-супро­водження. Це консолідація бізнесів, зокрема в питаннях експорту. І, до речі, це утворення проектного комітету, який має бути неза­лежним і складатися з експертів, представників бізнесового се­редовища. Це також сприятиме кооперації бізнесів і, зокрема, зайнятості десятків тисяч чиновників, які мають бути відпущені на волю з ДФС, з Пенсійного фонду, з багатьох органів державної влади. Саме це дасть можливість працевлаштувати їх і сприяти розвитку малого та середнього бізнесу.

Два питання, які ми маємо ставити собі стосовно будь-яких реформ, що пропонуються: по-перше, чи сприяє це розвитку, модернізації і принциповій зміні системи, а не консервує її, а по-друге, чи сприяє це формуванню довіри до органів влади у стра­тегічній перспективі? Якщо принаймні на одне питання відповідь негативна — це антиреформа, що суперечить стратегічній меті модернізації (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Атаманюк Юрій Анатолійович, пер­ший віце-президент Асоціації платників податків України. Тема: “Напрями реформування оподаткування малого та середнього бізнесу”. Будь ласка.

 

АТАМАНЮК Ю.А., перший віце-президент Всеукраїнської громадської організації “Асоціація платників податків України”. Доброго дня, шановна громадо! Згідно із звітом Світового банку, у 2015 році Україна посіла 96-те місце серед 180 країн за умовами ведення бізнесу. За останні півтора року всі ініціативи уряду мали виключно фіскальний характер.

Урядом України декларувалося спрощення оподаткування та  зменшення податкового тиску шляхом проведення податкової реформи, при цьому збільшення надходжень до Державного бю­джету України очікували за рахунок детінізації економіки. Резерви детінізації, а це близько 10 мільярдів гривень на місяць, так і за­лишилися невикористаними, натомість тільки збільшується подат­кове навантаження на бізнес та населення, зростає соціальна напруга. Економічно вигідними в Україні залишилися лише тіньові оборудки, які неможливі без тотальної корупції.

За ініціативою економічного блоку уряду фактично збіль­шено кількість податків, підвищено ставки, розширено базу опо­даткування. Як приклад — податок на доходи з депозитів, податок на нерухомість, податок на транспортні засоби, податок на пенсії, підвищення ставок оподаткування доходів фізичних осіб, акцизу, запровадження акцизу на пиво, збору на придбання валюти, на імпорт тощо.

Загальносвітова практика виходу з кризи — зменшення податків для заохочення бізнесу. Так, наприклад, у 2008 році уряд Великобританії знизив ПДВ з 17,5 до 15 відсотків, що надало країні імпульс для економічного зростання. Натомість передба­чене в Податковому кодексі України зменшення ставки ПДВ до 17 відсотків урядом скасовано.

Асоціація платників податків України наполягає на зменшен­ні ставки ПДВ.

З метою виключення корупційної складової операції з по­дальшого постачання експортно орієнтованої продукції, першими постачальниками якої є фізичні особи (наприклад горіхи, гриби, ягоди тощо), мають бути звільнені від податку на додану вартість, базуючись на позитивному прикладі операцій з металобрухтом та світовій практиці.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість непрозора та працює в ручному режимі.

Не зрушується з місця питання прозорого та своєчасного відшкодування податку на додану вартість з бюджету навіть тим платникам, які мають право на автоматичне відшкодування.

Існує нагальна необхідність продовження спеціального ре­жиму оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки це єдиний на сьогодні механізм державної підтримки таких підприємств.

Враховуючи значну девальвацію національної валюти протя­гом цього року, вважаємо за доцільне збільшити до 2 мільйонів гривень обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів, при досягненні якого особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ.

Щодо податку на прибуток підприємств. Неприпустимо обмежувати права платників податків на формування витрат по­над обмеження, встановлені бухгалтерським обліком. З метою стимулювання інвестиційної діяльності є нагальна необхідність зниження ставки на прибуток підприємств до 15 відсотків.

Щодо оподаткування фонду оплати праці. Асоціація платни­ків податків України наполягає на невідкладному внесенні змін до законодавства в частині зменшення з 1 січня 2016 року податко­вого навантаження на фонд оплати праці та встановлення єдиної ставки податку в розмірі 20 відсотків.

Щодо акцизного податку. Асоціація вважає хибним встанов­лення акцизного податку на пиво, оскільки це призведе до коруп­ційних і тіньових ризиків, а також негативно вплине на вітчизняне виробництво цього продукту.

Щодо оподаткування земель сільськогосподарських підпри­ємств. Постійні зміни податкового законодавства, зокрема в час­тині збільшення мінімального розміру орендної плати для земель сільськогосподарського призначення та індексації нормативної грошової оцінки земель, в цілому призведуть у 2016 році до зростання в 21 раз податкового навантаження зі сплати платежів за використання земельних ресурсів.

Щодо реформування Державної фіскальної служби України. Анонсований керівництвом ДФС перехід від фіскальної до сервіс­ної служби не відбувається. До асоціації надходять численні звер­нення представників бізнесу щодо пресингу та відвертого свавілля.

Наголошуємо, що в Асоціації платників податків України є всі необхідні напрацювання та бачення фахівців, представників бізне­су щодо відповідних системних реформ — як структурних реформ економічного блоку уряду, так і законодавчі та інші напрацювання щодо приведення фіскальної та регуляторної політики у відповід­ність з кращими світовими стандартами.

Дозвольте закінчити виступ словами Маргарет Тетчер: “Немає ніяких державних коштів, є виключно кошти платників податків”. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Пекар Валерій Олександрович, спів­засновник громадянської платформи “Нова країна”. Тема: “Подат­кова політика як інструмент економічного зростання”.

 

ПЕКАР В.О., співзасновник громадянської платформи “Нова країна”. Доброго дня, шановне панство! Ми розуміємо, що малий і середній бізнес, який ми сьогодні обговорюємо, — це не лише джерело податків, як його часто розглядають політики, це пере­довсім джерело зайнятості, самозайнятості, це інструмент змен­шення соціальної напруги. На жаль, саме як джерело податків він часто розглядається, і доводиться навіть чути про те, що завдяки існуванню спрощеної системи оподаткування бюджет недоотри­мав стільки-то податків. Це неправильна філософія, бо якщо не було б спрощеної системи оподаткування, можливо, цього бізнесу ми взагалі не побачили б, він був би в тіні або просто виїхав.

Цифри кажуть самі за себе: з 1 мільйона 200 тисяч зареє­строваних в Україні підприємств лише 300 тисяч платять податки, здають звітність. Із 2 мільйонів 300 тисяч суб’єктів підприємниць­кої діяльності лише 1 мільйон 300 тисяч платять податки, здають звітність. Де решта? Ми розуміємо, де решта — або в тіні, або просто не працюють.

Податкова реформа, яку ми маємо провести найближчим часом, у цьому півріччі, має вирішити п’ять основних завдань:

1) унеможливлення корупції, яка страшенна на сьогодні. Ви знаєте, всі підприємці кажуть, що саме податкова система є най­більш корумпованою;

2) радикальне зменшення податків на заробітну плату, про що вже говорили;

3) відновлення довіри до держави;

4) сприяння інвестиціям;

5) збільшення надходжень до бюджету не шляхом підвищен­ня податкового навантаження, а шляхом зростання економіки.

Нам наші політики показують високі ставки в Європейському Союзі і кажуть: “Бачте, там високі ставки податків, нічого страш­ного”. Давайте подивимося, як сьогодні зростають європейські економіки — дуже повільно. Нам треба зростати дуже швидкими темпами. Давайте подивимося, якими були ставки податків, коли європейські економіки стрімко зростали, — дуже низькими. У нас на сьогодні перерозподіл валового національного продукту через бюджет становить 54 відсотки. Фактично економіка не розвива­ється за таких показників, максимум — 35 відсотків. Подивіться на країни, які стрімко розвиваються сьогодні у світі.

Рецепт економічного зростання дуже простий: спрощення ведення бізнесу, зменшення податків.

І ще одне. У нас надзвичайно високі, як було сказано, податки на заробітну плату, дуже низькі податки на капітал. Яку економіку ми стимулюємо? Стару економіку, коли частка праці в доданій вартості дуже низька, а частка капіталу дуже висока. Це  нормальна стара олігархічна економіка. Для неї у нас дуже гарні умови. Для сучасної економіки, креативної, у нас дуже погані умови, тому що там частка праці в доданій вартості — майже 100 відсотків.

Яку реформу пропонує нам сьогодні Міністерство фінансів? На жаль, Міністерство фінансів під гарними словами приховує, знову-таки, підвищення ставок податків. Ми говоримо про змен­шення, а насправді, якщо порахувати, це збільшення ставок податків.

Що пропонують громадські організації?

Радикальне зменшення податків на заробітну плату, для того щоб вивести економіку з тіні і створити належні умови для розвитку нової, креативної економіки.

Замість податку на прибуток — податок на розподілений прибуток, аби стимулювати інвестиції.

Звісно, скасування ПДВ-рахунків, які вимивають обігові кошти підприємств. Саме через те, що вони керуються в ручному режимі, сьогодні ми бачимо величезну кількість позовів (лише за перше півріччя — 25 тисяч позовів) до Державної фіскальної служ­би, які свідчать, що система просто не працює. Давайте визнаємо чесно: система не працює. І, звичайно, не можна чіпати спрощену систему оподаткування, бо це просто призведе до соціального вибуху.

Я хочу вам сказати, шановне панство, що сьогодні вели­чезна кількість різних реформ у різних сферах життя проводяться в Україні. Але люди цих реформ не бачать, тому що вони поки що лише на законодавчому рівні. У великих містах ви бачили поки що лише нову поліцію. Податкова реформа — це один із небагатьох запобіжників. Тому що реально стимулюючу податкову реформу побачить величезна кількість людей, які скажуть: “Нарешті щось почало змінюватися на краще”. У нас не дуже багато запобіжників до того моменту, коли збіднілий і злий народ вийде на вулиці і  запитає: “Де обіцяні реформи?”

Значна робота реформаторів, які є і в уряді, і в парламенті, поки що не забезпечила поліпшення життя. Нам потрібні швидкі перемоги, швидкі результати, які люди побачили б і сказали: “Життя потрохи змінюється на краще”.

Тому пропоную внести до Рекомендацій парламентських слухань таку пропозицію: забезпечити розроблення та пріоритет­ний розгляд нової редакції Податкового кодексу, що передбача­тиме зменшення податків на заробітну плату, збереження спро­щеної системи оподаткування, скасування ПДВ-рахунків…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

ПЕКАР В.О. …податкової інспекції. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Балицький Ігор Цезарійович, голова Об’єднання підприємців малого бізнесу міста Полтави. Тема до­повіді: “Механізми забезпечення детінізації економіки та легаліза­ція ринку праці”. Будь ласка.

 

БАЛИЦЬКИЙ І.Ц., голова Полтавського обласного осередку Всеукраїнського об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу “Фортеця”. Доброго дня, шановні учасники парламент­ських слухань! Дозвольте привітати вас від Полтавського облас­ного осередку “Фортеці”. Почну з того, що до 70 відсотків бізнесу в Україні перебуває в тіні, і це означає, що закони там не діють. Який сенс змінювати закони, які все одно не діють?

На сьогодні тіньова економіка визначає правила гри на ринку та формує конкурентні умови в бізнесі. Нам кажуть, що в  результаті прийняття нового Податкового кодексу зменшиться фінансове навантаження, і підприємці вийдуть з тіні. Не згоден! Природа корупції в Україні така, що заплатити за невиконання закону завжди дешевше, ніж його виконувати. А якщо ви пере­буваєте під “дахом”, то до вас не прийдуть контролюючі органи і  не накладуть штраф, який може поставити хрест на вашому бізнесі.

Контролюючих органів досить багато, і вони корумповані. Регіональна рада підприємців Полтавської області пропонувала ліквідувати управління захисту прав споживачів як абсолютно ко­рупційну структуру. Для довідки: всі керівники управління в Пол­тавській області залишали посаду після корупційного розслідуван­ня, але управління продовжує існувати.

До речі, запропонована ставка податку з прибутку на рівні 20 відсотків не стимулюватиме залучення інвестицій в економіку України, оскільки ставка податку з прибутку, наприклад, у Польщі становить 19 відсотків. Додайте розвинуту інфраструктуру, мен­ший рівень корупції, відсутність воєнного конфлікту, і ми розуміє­мо, що там кращі умови для інвестицій.

Зменшення розміру єдиного соціального внеску лише част­ково зніме проблему, оскільки підприємець показуватиме зарпла­ту найманого працівника, ЄСВ з якої за абсолютною величиною буде приблизно дорівнювати тій сумі, яку підприємці нараховують сьогодні. Всю зарплату неможливо показати, оскільки “тінь” не платить єдиного соціального внеску взагалі, і це її конкурентна перевага на сьогодні.

Щодо спрощеної системи. По суті, йдеться про її ліквідацію. Незважаючи на Податковий майдан, на масові виступи підприєм­ців, влада продовжує ігнорувати нашу думку. Постає запитання: навіщо тоді створюється ця видимість діалогу, якщо влада все одно зробить по-своєму. Згадайте, як Верховна Рада приймала зміни до Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”, ховаючись за спинами молодих хлопчиків-гвардійців.

Відсутність боротьби з корупцією свідчить про те, що наповнювати державний бюджет влада планує за рахунок підпри­ємців, які працюють легально. А якщо надходжень буде недостат­ньо, запустять механізм штрафів.

Починати реформу необхідно з правоохоронної системи. Немає сенсу нескінченно змінювати закони, якщо ті, хто поклика­ний контролювати їх виконання, заробляють на дозволах закон не виконувати.

З чого починати? Легально має працювати щонайменше 70 відсотків бізнесу, і тенденція має йти до збільшення. Як це зробити? Невиконання закону має бути невигідним, а втрати “дахів” повинні обчислюватися не грошима, а роками ув’язнення.

Після цього можна рахувати гроші в бюджеті, аналізувати ситуацію в бізнесі, ставити цілі та розробляти новий Податковий кодекс для їх досягнення. Без цього податкова реформа — лише спроба відвести увагу від необхідності боротьби з корупцією. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується Доротич Сергій Іванович, голова Всеукраїнської громадської організації “Союз захисту підприєм­ництва” з темою: “Проблемні питання малого та середнього бізнесу”. Будь ласка.

 

ДОРОТИЧ С.І., голова Всеукраїнської громадської організації “Союз захисту підприємництва”. Шановні учасники парламент­ських слухань! Розвиток підприємництва не можна розглядати окремо від загальної ситуації в Україні. Не повинно бути жодних ілюзій, що в країні з нестабільною соціально-економічною і по­літичною ситуацією можливий розквіт підприємництва.

Щодо проблем. Перше. Головною, ключовою проблемою бізнесу є ставлення до нього влади, а відтак суспільства, налаш­тованого владою. Для більшості очільників і пересічних громадян підприємці — це бариги і спекулянти, яких треба обдирати, бо вони багаті. Якщо держава хоче мати ринкове майбутнє, треба цю ментальність змінювати.

Друге — обмеженість і безперспективність підприємництва у зв’язку з грою за різними правилами. Проблемою для бізнесу є відсутність чітких та однозначних умов роботи. В Україні одні бізнесмени отримують переваги і преференції, а інші працюють від перевірки до перевірки. Кожен підприємець в Україні усвідом­лює, що його бізнес може розвиватися в чітко обмеженій ніші, і  вирости з неї можна тільки за підтримки “даху”. У нас одиниці підприємців, які змогли без сторонньої руки дорости до великого бізнесу.

Третє — надмірне втручання держави в діяльність суб’єктів господарювання. Податкове навантаження та обтяжлива система звітності, нарахування на фонд заробітної плати, неможливість показати реальний фінансовий стан підприємства, неможливість повернення ПДВ, ПДВ-рахунки, велика кількість різноманітних прямих та непрямих податків і зборів — усе це реалії українського бізнесу. У нас одна з найбільших у Європі кількість різноманітних звітів та органів, до яких вони подаються. І це попри відсутність органу, відповідального за державну політику у сфері підприєм­ництва. Саме тому спрощена система оподаткування є єдиною можливістю для розвитку малого та середнього бізнесу. Її необ­хідно зберегти, допоки ми не запровадимо справді ліберальну загальну систему оподаткування.

Четверте — недосконала судова система, відсутність пре­зумпції невинуватості. Попри корумпованість та зарегульованість процедур, бізнес вимушений оскаржувати незаконні рішення дер­жавних інституцій у судах. За принципом презумпції невинуватості держава повинна була б у разі виявлення порушень звертатися до суду і тільки після рішення суду застосовувати ті чи інші стягнення до бізнесу. Відтак бізнес вимушений закладати у собівартість продукції всі ризики і жити одним днем.

П’яте — монополії. У нас відсутній контроль з боку держави за монополіями. Технічні умови на підключення, збільшення чи зменшення потужностей — це диктат сильного над слабшим без жодних апеляцій. Будь-яка монополія становить небезпеку для розвитку держави, і держава повинна їх контролювати, держава має бути арбітром.

Шосте — нестабільність умов ведення бізнесу. Відстеження бізнесом постійних змін законодавчої бази потребує неабияких зусиль. Тільки через Комітет з питань податкової та митної політи­ки щосесії вносяться зміни до Податкового кодексу, який апріорі повинен бути сталим документом. Зупиніть цю вакханалію!

Сьоме — банківська система. Відсутність законодавства та належного контролю держави за діяльністю комерційних банків призвела до фактичної втрати суб’єктами господарювання обіго­вих коштів на розрахункових рахунках. Це не депозити фізичних осіб, які хоч якось захищені Фондом гарантування вкладів. Це кошти на розрахункових рахунках, бо держава обмежує обіг го­тівки та насильно заганяє бізнес у банківську пастку. Я вже мовчу про високі ставки на банківські послуги. Зазначу лише, що термі­ново треба вносити зміни до законодавства і ставити на перше місце відшкодування коштів фізичних і юридичних осіб на поточ­них рахунках.

Восьме — провладне здирництво. Деколи ми спостерігаємо ініціювання політиками дискримінаційних законопроектів задля вимагань та преференцій від бізнесу. Просимо припинити таку практику. Запобіжним інструментом можуть стати громадські ради при профільних комітетах Верховної Ради України.

Попри все зазначене, хочу акцентувати увагу на тому, що нагально треба зробити, щоб зберегти підприємництво.

Перше — перегляд законодавства та прийняття чітких правил гри.

Друге — зменшення податкового навантаження та адміні­стрування. Податкове навантаження валового доходу підприємств в Україні перевищує 50 відсотків, у Грузії — 17 відсотків. Не може­те зменшити, то принаймні запровадьте мораторій на внесення змін до податкового законодавства на три роки.

Третє. Збережіть спрощену систему оподаткування — це ковток кисню для кожного соціально активного громадянина.

Четверте. Для контролю над монополіями законодавчо на­дайте повноваження колишньому Держкомпідприємництву, тепер Державній регуляторній службі, створіть державного арбітра. Історично Держкомпідприємництво було єдиною інституцією, яка відстоює інтереси малого та середнього бізнесу. Поверніть цій службі повноваження з реалізації державної політики у сфері підприємництва. Дайте бізнесу владний інструмент захисту від свавілля чинуш та митарів (Оплески).

Дуже прошу невідкладно внести до законодавства зміни щодо захисту обігових коштів підприємств та організацій. Ще однієї хвилі банкрутств банківських установ із втратою підприєм­цями коштів економіка не витримає. Це п’яте.

Шосте. Прошу утворити і можу навести позитивний приклад діяльності громадських рад при профільних комітетах Верховної Ради. Це потужний інструмент демократії, який дасть змогу зако­нотворцям отримувати неупереджену оцінку законопроектів без­посередньо перед їх прийняттям (Оплески). Відповідна норма має бути виписана в Регламенті Верховної Ради України.

Сьоме. Шановні законодавці, запроваджуйте європейське законодавство та практики! Вже є європейські практики, які в українських реаліях довели свою ефективність. Зокрема, SME-test дав змогу в реальних цифрах та показниках неупереджено оцінити результат запровадження обов’язкового використання ка­сових апаратів підприємцями-спрощенцями. Законодавче запро­вадження таких практик дасть можливість здійснювати ґрунтовний аналіз регуляторного впливу нормативно-правових документів.

Іще коротко, на прохання моїх колег, які не отримали слова. Постанова №724 блокує роботу всього зовнішньоекономічного блоку (Оплески). Звернення підприємців (більше 9 тисяч підписів) залишається без розгляду. Просимо Верховну Раду на це реагувати. І просимо відкрито, а не кулуарно, формувати список промовців на парламентських слуханнях.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Скільки вам часу? Будь ласка, 20 секунд.

 

ДОРОТИЧ С.І. Із засідання Комітету були виставлені всі підприємці, і ви кулуарно затвердили список промовців. Це не­демократично (Оплески). Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Бекмезджі Расім, голова правління Союзу промисловців Туреччини та України, тема виступу: “Контра­банда та корупція на митниці як загроза українській промислово­сті та інвестиціям”. Будь ласка.

 

БЕКМЕЗДЖІ Р., голова правління Союзу промисловців Туреччини та України. Уважаемые граждане! Сегодня я вынужден затронуть один очень важный вопрос, который требует от всех нас решительных действий и патриотизма, так как он катастрофи­чески влияет на будущее народа и государства в целом, а имен­но  вопрос незаконного импорта товаров в Украину, другими сло­вами  —  контрабанды, “черного” и “серого” импорта. “Черный” импорт — без декларирования и таможенного оформления, без уплаты сборов, пошлин и налогов. “Серый” импорт — с заниже­нием таможенной стоимости, количества ввозимых товаров, из­менением кода товара, с использованием оффшорных зон. Эти схемы создают неконкурентоспособные условия для всех добро­совестных предпринимателей. Сложно сказать, какая из них преобладает, поскольку такой статистики никто не ведет.

Давайте рассмотрим влияние контрабанды на внутренний рынок страны и на всю экономику. Первичный уход от налого­обложения тянет за собой цепочку новых теневых операций.

Незаконный, бесконтрольный ввоз товара не только причи­няет экономический ущерб, но и несет угрозу жизни и здоровью граждан.

Страдает отечественный производитель, теряя внутренний рынок от наплыва дешевого и некачественного контрабандного товара, что приводит, в том числе, и к сокращению рабочих мест. Украина становится раем для “черного” импорта и оффшорных операций.

Инвестиционный климат теряет свою привлекательность для новых инвесторов.

Искажаются статистические данные реального экспорта и импорта.

И возникает вопрос: как в условиях недобросовестной конкуренции отечественный производитель может удержаться на плаву, сохранив при этом рабочие места, не говоря уже о том, чтобы иметь возможность создавать новые? Как мы можем при­гласить инвестора, если в Украине заниматься производством нерентабельно? (Оплески).

Исходя из вышеизложенного, можно сделать вывод, что, к   сожалению, государство не ценит своего отечественного производителя (Оплески).

Мы продолжаем вновь и вновь бить рекорды по уровню безработицы и падения ВВП. Можно привести множество приме­ров, когда иные государства проводят честную и открытую поли­тику в отношении своего производителя. Используются различ­ные методы и инструменты, такие как дотации, возврат НДС, введение системы налоговых льгот, беспроцентное кредитова­ние, дополнительные административные защиты при импорте аналогичного товара, компенсации затрат на внешних рынках и многое другое.

Конечно, сложно бороться с теми конкурентами, себестои­мость товаров которых оптимизируется его государством. Но воз­можно. Правда, только в том случае, если наше государство не будет помогать конкурентам оптимизировать себестоимость их товаров при ввозе в Украину, в результате просто убивая нашего производителя, а зарубежного — развивая (Оплески). В первую очередь, необходимо не мешать своему производителю (Оплески), чтобы он имел возможность укрепиться на внутреннем рынке. А затем перейти к его стимулированию, применив практику раз­витых стран. Стоит задуматься и правильно осознать суть вопросов.

Как пример. При таможенном оформлении готовой продук­ции добавить временную дополнительную пошлину, а импорти­руемое сырье для дальнейшего производства в Украине освобо­дить от пошлины вообще.

Итак, мы подошли к самому главному — возможные спо­собы решения проблем незаконного импорта. Тесное и честное сотрудничество по обмену информацией с государствами, с кото­рыми мы ведем внешнеэкономическую деятельность. Принятие административных и банковских ограничений для оффшорных операций. Упрощение таможенных процедур для прямых контрак­тов и прозрачность в деятельности таможенных органов. Повысить ответственность за правдивость информации не только предпри­нимателей, но и чиновников, таможенного ведомства в том числе. Максимально ограничить полномочия чиновников и уменьшить давление со стороны вышестоящего руководства.

Таким образом, мы в результате укрепим отечественного производителя, увеличим привлекательность украинского рынка для новых инвесторов, создадим добросовестную, здоровую кон­куренцию, пополним бюджет традиционными методами, улучшим качество жизни народа Украины. Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Тимощук Микола Володимирович, представник Українського союзу промисловців та підприємців у  Європейському Союзі. Тема: “Програми ЄС із підтримки малого та середнього бізнесу в Україні”. Будь ласка.

 

ТИМОЩУК М.В., представник Українського союзу промис­ловців та підприємців у Європейському Союзі. Дякую. Шановні учасники парламентських слухань, народні депутати, пред­ставники уряду! Цього року Український союз промисловців та підприємців відкрив представництво в Європейському Союзі, у Брюсселі, передовсім для підтримки українського експорту, для виведення українських компаній на європейські ринки. Проте стратегічною нашою метою є також робота над програмами ЄС з  підтримки підприємництва та малого і середнього бізнесу в Україні.

Як ви знаєте, з перших років незалежності Європейський Союз є і досі залишається найбільшим донором України. Після Революції гідності, навесні 2014 року, Європейський Союз підго­тував для України терміновий пакет допомоги обсягом до 11 мільярдів євро. Щоправда, з тієї суми лише 3 відсотки перед­бачалося для розвитку бізнесу та підприємництва в Україні. Протягом 2015 року ця сума була істотно збільшена завдяки двом новим програмам, які анонсовані навесні 2015 року, — спеціальні заходи для підтримки підприємництва і приватного сектору та інструмент адаптації до зони вільної торгівлі.

Якщо підсумувати, то наразі Європейський Союз перед­бачив до 2020 року більш як 1 мільярд євро саме для розвитку підприємництва та малого і середнього бізнесу в Україні. Ми дуже детально вивчили всі діючі інструменти ЄС у цьому напрямі, зустрілися з представниками комісії Європейського парламенту, а найголовніше — ми регулярно отримуємо feedback від україн­ських підприємців.

Що ми побачили? По-перше, майже 80 відсотків цієї допомоги — кредити. Кредити, які реалізуються в Україні або через українські банки — посередники, або навіть, якщо напряму, європейськими фінансовими установами — ЄБРР та Європейським інвестиційним банком під драконівські ставки, про які говорили попередні промовці. Такі ставки (вам це добре відомо) не може не те що малий і середній бізнес обслуговувати, це неможливо навіть для успішних підприємств, щоб вижити.

По-друге, більша частина грантових коштів, тобто коштів, які не потрібно повертати, знову-таки прив’язана до цих кредитів. Що це означає? Що український підприємець не має доступу до грантових коштів, якщо він не взяв кредит за однією з цих про­грам. Звісно, є винятки, є певні програми, які надаються без умови кредитування, але вони дуже незначні, аби хоч якось змінити теперішню ситуацію в Україні.

Інша частина грантових коштів традиційно надається центральним чи місцевим органам влади або тим самим фінан­совим європейським установам для розроблення політики, інших заходів, які мали б підтримувати підприємництво в Україні.

Отже, у сухому підсумку можемо констатувати: реально українські підприємці, на жаль, не відчувають цієї, на перший погляд, величезної допомоги Європейського Союзу.

Звісно, основна проблема — не в Європейському Союзі і не в цих програмах, а в жалюгідному становищі, в якому перебу­вають наш банківський сектор, фінансова система, які не можуть зараз кредитувати і фінансувати український бізнес на прийнятних умовах.

Проте інша значна частина проблеми полягає в тому, що основний акцент у перемовинах між урядом України та комісією ЄС щодо фінансової допомоги завжди концентрується на покритті дефіциту бюджету та на макрофінансовій допомозі. А всі програ­ми, які мають бути спрямовані на підтримку бізнесу, тобто на розвиток економіки, на жаль, поки що, як кажуть, на гальорці.

Тому маємо ситуацію, коли, з одного боку, за кошти євро­пейських платників податків виділені мільярдні суми допомоги українському підприємництву, а з другого — українські підприємці скористатися нею, на жаль, не можуть.

Отже, вважаємо за необхідне здійснити такі кроки.

По-перше, в подальших переговорах з Європейським Союзом українська сторона має порушити питання про необхід­ність доопрацювання програми з підтримки підприємництва та малого і середнього бізнесу в Україні. У нашому діалозі з органа­ми ЄС вони завжди наголошують, що ця ініціатива має виходити саме від української сторони. Що це означає? Якщо вони виділи­ли кошти, створили програми, які нас не влаштовують через наші внутрішні умови, то саме ми маємо виступити з ініціативою і за­пропонувати шляхи вирішення. Це питання обов’язково має стоя­ти на порядку денному, на постійній основі, для комунікації між Україною і Європейським Союзом як на міжпарламентському, так і на міжурядовому рівні.

По-друге, ми вважаємо за необхідне підтримати пропозицію Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва щодо якнайшвидшого вжиття заходів, які за­безпечили б перенаправлення частини міжнародної фінансової допомоги Україні на фінансування об’єктів малого та середнього бізнесу і, найголовніше, здешевлення кредитування для україн­ських підприємців. Такими інструментами можуть бути як обме­ження максимальної ставки на кредити, що фінансуються міжна­родними донорами, так і, нарешті, створення українського банку чи фонду розвитку, який акумулював би величезну міжнародну допомогу і спрямовував її на розвиток стратегічних та найбільш перспективних галузей України. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Саяпін Олексій Олександрович, директор з розвитку бізнесу “SME Banking Club”. Виступ на тему: “Заходи з розширення доступу малого і середнього підприєм­ництва до фінансування”. Будь ласка.

 

САЯПІН О.О., директор з розвитку бізнесу “SME Banking Club”. Дякую. Шановні колеги! Питання доступу малого та середнього бізнесу до фінансування є одним із найважливіших для його сталого розвитку. Як ми знаємо, як наголосили шановні попередні промовці, банківська система переживає не дуже легкі часи. Якщо казати про банківське фінансування, то на сьогодні лише 45 мільярдів гривень, або 6 відсотків, — кредитний портфель малого та мікробізнесу. Ми кажемо про підприємства, оскільки, на жаль, нормальної державної консолідованої фінансової статис­тики щодо суб’єктів підприємницької діяльності в Україні досі немає. Причому з усіх цих коштів 60 відсотків надані всього-на-всього 10 українськими і міжнародними банками. Кількість банків, для яких малий і середній бізнес є цільовим сегментом, значно скоротилася за останні чотири років. Банки відвертаються від малого бізнесу, фокусуючись на середньому, на великому і кор­поративному секторі.

Іншою проблемою є досить високі відсоткові ставки та переважно малі строки кредитування, приблизно до одного року. Це не дає змоги, по-перше, забезпечити широкий доступ підпри­ємств до банківського фінансування, а по-друге, кредитувати біз­нес на капітальний розвиток, ми можемо лише покривати його поточні фінансові потреби.

При цьому банківська спільнота пояснює обмежене фінансу­вання малого і середнього бізнесу такими причинами:

1) низька якість фінансової звітності і ведення бізнесу;

2) нестача достовірної інформації про позичальників — суб’єктів підприємницької діяльності;

3) відсутність механізмів захисту прав кредиторів (це одна з наших найбільших проблем).

При цьому банківська спільнота не лише коментує чи від­мовляється, банківська спільнота і пропонує. І серед тих напрямів фінансування, які банки на сьогодні готові підтримати, до яких вони виявляють інтерес, є чотири основні.

Перший — фінансування малого і середнього бізнесу на придбання продукції українських виробників, передовсім облад­нання, транспорту і сільськогосподарської техніки. Це закриває одразу три питання: капітальне оновлення основних фондів; зменшення імпортної складової в українському бізнесі; зростання і підтримка українських виробників, що виробляють цю продукцію.

Другий напрям — фінансування нових підприємств за фран­чайзинговими схемами, оскільки навіть підприємець-початківець, використовуючи перевірену франчайзингову модель, може нор­мально функціонувати і уникнути багатьох ризиків. За світовою статистикою, через 10 років близько 90 відсотків підприємств, утворених за франчайзинговими моделями, продовжують функ­ціонувати, тоді як серед звичайних підприємств лише 18 відсотків переживають 10-річний строк.

Третій — фінансування підприємств малого і середнього бізнесу сільськогосподарської галузі на впровадження інновацій.

І четвертий, який, на щастя, вже зараз працює, хоч і обме­жено, — фінансування малого і середнього бізнесу на впровад­ження енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій.

Які можуть бути інструменти? Найперший — компенсація відсоткової ставки. Приблизно за таким механізмом, який у 2003–2009 роках діяв щодо іпотечних кредитів для молодих сімей.

Щодо джерел фінансування. По-перше, це може бути дер­жавний бюджет. По-друге, кошти міжнародних фінансових органі­зацій. Керувати процесом може державна фінансова інституція, про необхідність створення якої сьогодні вже говорили.

Якщо казати про небанківське фінансування, з тих інстру­ментів, які працюють на світовому ринку, в Україні може бути впроваджено краудфандинг. Краудфандингові схеми досить по­ширені в Азії, в Америці, в Європі, але на шляху до їх масового впровадження в Україні поки що стоїть наше валютне законодав­ство. Я думаю, що за рік-два воно теж має бути покращено. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Чорній Любомир Ігорович, технічний радник проекту USAID “Впевнений бізнес — заможна громада”… (Шум у залі).

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги…

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ми почули вас.

Я ще раз наголошую, що список промовців складав профільний комітет. Але за записками, які надійшли із залу з  проханням надати можливість виступити, після цього списку, який був узгоджений і поданий комітетом, я надам слово. До­мовилися? Ніхто ж не заперечує зараз надати слово Чорнію Любомиру Ігоровичу? Будь ласка.

 

ЧОРНІЙ Л.І., технічний радник проекту USAID “Впевнений бізнес — заможна громада”. Доброго дня! Власне, я маю узагальнені результати багатьох дискусій підприємців і саме їх хочу сьогодні представити.

Почну з того, що за тих умов, які на сьогодні склалися в Україні, малий і середній бізнес — це чи не єдиний можливий фарватер економіки. Це той сегмент економіки, на який можна робити ставку. Усі статистичні дані показують, що це найстабіль­ніший і найстійкіший в цих умовах сектор, який найбільш швидко адаптується до змін.

Якщо говорити про європейські підходи, які ми повинні запроваджувати в Україні, то основний принцип, на який ми повинні орієнтуватися: “спершу думай про мале”. Це один із ос­новних принципів, який на сьогодні використовується в економіч­ній політиці Європейського Союзу.

Водночас в Європейському Союзі основою розвитку є орієн­тація на інноваційну економіку, на переростання малих підпри­ємств у середні, а середніх — у великі. Саме це переростання дає приріст в економіці Європейського Союзу. Але таке зростання можливе лише завдяки політиці, яка формує ефективне регуля­торне поле, якого в нас, на жаль, сьогодні поки немає, дієву інфраструктуру підтримки малого і середнього підприємництва, а також забезпечує доступ до фінансових та інших ресурсів. І що найголовніше, така політика завжди передбачає податкове стиму­лювання — те, чого в нас немає.

Водночас ефективна державна політика розвитку малого і середнього бізнесу не можлива без низки передумов. Серед цих передумов — ефективна стратегія розвитку малого і середнього підприємництва, яка, в свою чергу, має ґрунтуватися на загальній економічній стратегії, яка в нашій державі до сьогодні не визна­чена. Що має включати загальна економічна стратегія?

По-перше, цільові показники економічного розвитку на середньо- і довгострокову перспективу, поетапність та індикативні строки досягнення цих показників.

Пріоритетність розвитку окремих сегментів бізнесу, вихо­дячи з необхідності збалансованості структури економіки, тобто кількості мікро-, малих, великих, середніх підприємств. Має бути певний баланс, який буде найбільш ефективний для економіки.

Пріоритетність розвитку окремих галузей і сфер. У нас досі на національному рівні не визначені пріоритетні галузі і сфери економіки.

Пріоритетність експансії експорту, тобто на який регіон і на які країни в світі нам орієнтуватися.

Друга складова — дорожня карта, в якій мають бути відображені основні напрями дерегуляції, інші законодавчі зміни в інтересах бізнесу. Ця дорожня карта на сьогодні не оприлюд­нена, тобто бізнес не знає, на які зміни очікувати.

Третє — спеціальний рамковий закон, базований на принци­пах Акта з питань малого бізнесу для Європи, директивах і  рекомендаціях Європейського Союзу. У нашому випадку це Закон “Про розвиток та державну підтримку розвитку малого і середнього підприємництва в Україні”. Він має визначати основні питання формування і реалізації політики. Також він має визнача­ти складові інфраструктури підтримки малого і середнього біз­несу, дієві механізми комунікації між владою і бізнесом. Ці меха­нізми на сьогодні не визначені і формально не виписані на рівні законодавства.

А також четверте — система середньо- та короткострокових програм, що мають гарантуватися на відповідних стратегіях і визначати комбінацію інструментів розвитку для різних сегментів підприємництва.

Хочу сказати, що зрозумілі та добре прокомуніковані стра­тегії, програми самі по собі є інструментом розвитку. Так бізнес отримує чіткі сигнали про очікувані зміни і можливості розвитку та активно може включатися в декларовані державою процеси.

Якщо говорити про малий і середній бізнес, то тут першо­чергові такі інструменти, їх треба розглядати в розрізі окремих сегментів малого і середнього бізнесу.

Мікробізнес та ФОПи потребують максимальної дерегуляції, інформаційної та консультаційної підтримки, збереження спроще­ної системи оподаткування, бізнес-інкубації і підтримки стартапів.

Малий бізнес потребує програм з мікрокредитування, меха­нізмів субконтрактації з великим і середнім бізнесом, розширення доступу до бюджетних закупівель, забезпечення спільного маркетингу.

Середній бізнес потребує стимулювання інновацій та впро­вадження новітніх технологій, підтримки та просування експорту, гарантійно-кредитної підтримки, сприятливих умов для розвитку індустріальних і технопарків.

Які зміни загалом потрібні у правовому полі?

По-перше, забезпечення стабільності податкового законо­давства, спрощення процедур адміністрування та податкової звіт­ності, мінімізації застосування дозвільних процедур і натомість розширення сфери застосування адміністративних послуг, спро­щення різноманітних адміністративних процедур, розширення за­стосування декларативно…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте.

 

ЧОРНІЙ Л.І. Хочу сказати, що розроблено багато напрямів. 17–18 вересня відбулася чергова конференція в рамках нашого проекту, і в нас є рекомендації за всіма напрямами, які ми найближчими днями офіційно передамо і Комітету, і Міністерству економічного розвитку і торгівлі України. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово має Бойко Світлана Яківна, керівник Київського об­ласного осередку Всеукраїнського об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу “Фортеця”. Будь ласка.

 

БОЙКО С.Я., керівник Київського обласного осередку Всеукраїнського об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу “Фортеця”. Шановний пане голово! Шановні колеги! Ми тричі виходили на Майдан — Помаранчева революція, Податковий майдан, Революція гідності. І що ми маємо? Після Помаранчевої революції ми розслабилися і чекали. Дочекалися повернення Януковича. Після Податкового майдану, коли ми захистили спро­щену систему, ми продовжили роботу і напрацювали нову редак­цію, з якою працюємо і тепер. Після Революції гідності ми змушені були захищати нашу країну, тоді це було головним. А зараз наша боротьба має бути тут — у парламенті, в Кабінеті Міністрів. Ми обрали владу, але не повинні чекати. Ми повинні об’єднувати­ся і будувати нашу країну. І для цього у нас є всі можливості. Ми  маємо об’єднання підприємців — сильні, дієві, справжні. Ми маємо своїх народних депутатів у парламенті, і хоч поки що не 226, але все-таки маємо. І я дякую за ці парламентські слухання, за можливість висловити свою позицію та визначити спільні пріоритети для майбутньої економіки України.

На жаль, робота з урядом у нас відсутня. А це зупиняє реалізацію вже прийнятих законів на рівні підзаконних актів. Дерегуляція, ліцензування, мораторій, відповідальність чиновни­ків — усе це є в законі, але через відсутність рішень уряду чи міністерств не працює. Не буду вже згадувати фіскальну службу, яка своїми листами “білі” норми Податкового кодексу робить “чорними”. Але ж раніше ми мали механізми роботи з урядовця­ми, тож треба їх повернути.

Тому пропоную в Рекомендаціях парламентських слухань рекомендувати уряду:

– забезпечити роботу громадських рад при міністерствах;

– відновити Положення про Раду підприємців при Кабінеті Міністрів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №54, із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України “Про утворення місцевих та регіональ­них галузевих рад підприємців” від 21.05.2009 №518, та повер­нути Раді підприємців при Кабінеті Міністрів України можливості відпрацювання всіх проектів рішень, що розглядаються урядом.

І ще одне. Користуючись нагодою, я хочу звернутися до тих, хто на фронті, бо мені це болить. Хлопці, тут — другий фронт. Ми не пасемо задніх, ми тримаємо удар. І я присягаюся: ми зробимо все для того, щоб коли закінчиться війна, а вона обов’язково за­кінчиться, ви повернулися в нову, квітучу країну, яку ви захищаєте ціною власного життя. Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, перед тим як запросити наступного промовця, хочу повідомити, що на даний момент вже надійшло більше 10 записок про виступ, і записки продовжують надходити. Це додаткові виступи, крім тих, що записані в порядку денному. Тому в мене є прохання просто більш лаконічно висту­пати, бо інакше ми можемо до ранку… (Шум у залі). Працюємо до ранку. Одним словом, моє велике прохання — виступати лаконіч­но, щоб всі, хто бажає виступити, могли цим правом скористатися. Добре?

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я наголошую ще раз: згідно з планом, пода­ним комітетом, ще є чотири… (Шум у залі). А можна я договорю, шановний пане? Дуже вам дякую.

Отже, за планом є ще 7 промовців і 12 поданих заявок, тобто 19 промовців. Обмежувати я нікого не планую. У мене тільки прохання, особливо до визначених комітетом промовців, обмежи­тися регламентом до 3 хвилин. Немає заперечень у залі? Отже, скорочуємося до 3 хвилин, щоб усі могли виступити. Дякую.

Слово має Мосунов Богдан Олександрович, голова Сумської міської громадської молодіжної організації “Молодь та підприєм­ництво”. Будь ласка.

 

МОСУНОВ Б.О., голова Сумської міської громадської молодіжної організації “Молодь та підприємництво”. Доброго дня! Я хочу порушити місцеву проблему стосовно якості прийняття управлінських рішень. Маючи досвід проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів саме місцевого рівня та аналізуючи роботу органів місцевого самоврядування щодо до­тримання вимог Закону України “Про засади державної регуля­торної політики у сфері господарської діяльності”, можна виділити такі основні проблеми.

У рішеннях органів місцевого самоврядування містяться корупційні ризики, що дають можливість посадовим особам реалізувати корупційні схеми з метою отримання неправомірної вигоди.

Більшість проектів регуляторних актів створюється з серйоз­ними відхиленнями від основних принципів державної регуля­торної політики.

Більшість розробників проектів регуляторних актів не зазна­чають проблематику, на розв’язання якої спрямоване регулю­вання, повністю відсутнє економічне обґрунтування.

Найбільш незадовільним є рівень підготовки аналізу регуля­торного впливу, який повинен обґрунтовувати необхідність регу­лювання. Розробники регуляторного акта дотримуються лише структури аналізу регуляторного впливу, але при цьому не за­безпечують змістовного наповнення відповідних розділів.

Тому ми пропонуємо алгоритм мінімізації зазначених проб­лем шляхом внесення відповідних змін до законодавства України:

1) надати повноваження уповноваженому органу на здійснення державного контролю за дотриманням процедур регуляторної політики та притягнення посадових осіб (особливо місцевого самоврядування) до відповідальності за порушення процедури прийняття регуляторних актів шляхом внесення відпо­відних змін до Кодексу України про адміністративні правопору­шення, а саме:

– доповнити кодекс статтею 16623 “Порушення вимог зако­нодавства у сфері регуляторної політики” (пропозиції додаються);

– у статті 255 розширити перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення;

2)  у статті 30 Закону України “Про засади державної регуля­торної політики у сфері господарської діяльності” розширити перелік повноважень уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики, визначивши, що в разі грубого порушення регуляторними органами вимог закону уповноважений орган має право зупиняти чи припиняти чинність регуляторних актів, прийнятих з порушенням закону (особливо це стосується органів місцевого самоврядування);

3) внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання можливості оскаржувати регуляторний акт протягом усього строку його чинності. На сьогодні цей термін становить шість місяців, а збір за подання скарги — 1400 гривень;

4) розробити та прийняти Закон України “Про Єдиний державний реєстр регуляторних актів України”, що дасть змогу розв’язати проблему низького рівня дотримання вимог законо­давства розробниками проектів регуляторних актів та закритості регуляторних органів шляхом запровадження автоматизованого контролю за регуляторною діяльністю і відкритості всіх дій регу­ляторних органів для громадськості та бізнес-спільноти. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Сніховський Олександр Олексан­дрович, виконавчий директор громадської організації “Асоціація Хмельницьких ринків”. Будь ласка.

 

СНІХОВСЬКИЙ О.О., виконавчий директор громадської організації “Асоціація Хмельницьких ринків”. Доброго дня, шанов­не товариство! Доброго дня, учасники парламентських слухань! Хотілося б говорити трохи про інше, але мусимо виходити з си­туації, що склалася на сьогодні. Отже, щодо проблемних питань розвитку малого та середнього підприємництва на місцях.

Перше питання — перевірки контролюючих органів. Попливли, поповзли. Свіженька інформація: керівник Державної служби надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області генерал-майор Братко вирішив направити всім “листи щастя” щодо пере­вірок з 5 жовтня всіх суб’єктів господарювання — від ринків до закладів ресторанного господарства та інших. Чи діє на сьогодні мораторій? Чи діє те обмеження, про яке говорили і  редставники Кабінету Міністрів, і наш славний міністр економічного розвитку і  торгівлі на підприємницькому форумі? Чому розходяться слова і  справи? Всі матеріали надамо, вони є. Ми вважаємо, що це недопустимо.

Проблем багато — і перевірки, і корупція, але 90 відсотків проблематики малого бізнесу виходить із законодавчої бази, яка формується Верховою Радою, та підзаконних актів, що ухвалю­ються Кабінетом Міністрів.

Дивіться, сьогодні немає міністра, є пані Макеєва. Ви пам’я­таєте її виступ на засіданні Комітету щодо касових апаратів (РРО), на з’їзді малого бізнесу? Сьогодні ця людина тут. І чи буде у нас контакт з таким ставленням до бізнесу? Навряд.

Ще про що хотів би стисло зауважити. Сьогодні Кабінет Міністрів хоче терміново внести зміни до Податкового кодексу. Наша перша вимога: ні — зміні спрощеної системи.

Хочуть знову під Новий рік, під шампанське, приймати Дер­жавний бюджет України, щоб всі холодні були. Ні! Згідно з Кон­ституцією, із статтею 96 Бюджетного кодексу, якщо після 15 липня вносяться зміни до закону про Державний бюджет України, особ­ливо після 15 вересня подаються, всі ці зміни мають набирати чинності з 1 січня наступного, тобто 2017, року. Ми просимо це врахувати.

І останнє — індексація нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт — це біда. Цього року було 25 відсотків, всі були холодні, а наступного, за даними Держкомстату, майже 50…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 20 секунд, завершуйте.

 

СНІХОВСЬКИЙ О.О. Тому, шановне товариство, розроблено законопроект №2171а “Про внесення змін до Податкового кодек­су України про тимчасове призупинення застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель”, яким передба­чено запровадити на 2016 рік мораторій на застосування відповідного коефіцієнта. Ми просимо цей законопроект розгля­нути і прийняти, зберегти бізнес.

На завершення дозвольте привітати всіх зі святом Віри, Надії і Любові. Сподіваюся, що у нас і в житті, і в роботі будуть віра, надія і любов. Слава Україні! Героям Слава! Слава Батьківщині! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Чижиков Геннадій Дмитрович, президент Торгово-промисло­вої палати України. Будь ласка.

 

ЧИЖИКОВ Г.Д., президент Торгово-промислової палати України. Шановні колеги! Я хотів би поговорити з вами про дуже важливе питання для малого і середнього бізнесу — про експорт.

На сьогодні малий і середній бізнес в Україні — це 1,5 міль­йона малих і середніх підприємців, ФОПів. Якщо подивитися, це 60 відсотків зведеного бюджету. А роль малого і середнього біз­несу нагадує ситуацію з акціонерним товариством, де у вас 60 чи 70 відсотків акцій, але ви не маєте ні права голосу, ні впливу на остаточне рішення.

Так, наша країна змінюється, змінюється бізнес-середо­вище, воно стає більш європейським. І ми зі свого боку, Торгово-промислова палата України, яка представляє майже 10 тисяч підприємців, більшість яких займаються експортом, теж реформуємося.

На сьогодні зроблено дуже велику справу, з точки зору під­тримки експорту малого і середнього бізнесу, — утворено центри підтримки експорту в більшості регіонів, запрацював портал “Екс­порт України”, кожен підприємець може звернутися і отримати аналітичну інформацію і все інше.

Ми також готуємо наш бізнес, передовсім малий і середній, до співпраці з Європейським Союзом. За півтора року нами під­готовлено вже 2 тисячі консультантів, які готові працювати з Євро­пейським Союзом. Це дуже важливо.

Однак, працюючи над цими важливими питаннями, ми бачимо, що жодна бізнес-асоціація, хоч би яка вона була велика, сама з такими викликами не впорається. Бо що ми бачимо? Коли наші підприємці, передовсім середні та малі, виходять на ринки інших країн, вони стикаються з дуже великою конкуренцією. Це конкуренція іншого виду: там держава підтримує своїх виробників, а в нас цього немає.

Тому моя пропозиція дуже проста. Ми працюємо над цими питаннями, але ми бачимо, що ні сам бізнес, ні бізнес-асоціації не впораються з тією великою конкуренцією, яка є на зовнішніх ринках. Нам потрібно об’єднати всі зусилля. Нам потрібна чітка координація дій з урядом, з Верховною Радою. І я хотів би наго­лосити, що і бізнес, і Торгово-промислова палата до цього готові. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Веретельнікову Юлію Орестівну, експер­та Представництва Центру міжнародного приватного підприєм­ництва (CIPE) в Україні. Тема виступу: “Підтримка і просування експорту суб’єктів малого та середнього підприємництва”. Будь ласка.

 

ВЕРЕТЕЛЬНІКОВА Ю.О., експерт Представництва Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE) в Україні. Дякую, шановні колеги. Важко після президента ТПП виступати, бо він фахівець у сфері експорту. Щоб вкластися в 3 хвилини, скажу вам, що маю погану новину, і вона така: доки ми не зрозуміємо, що експорт — це справа державна, а не лише експортера, — далі не поїдемо. Чому? Дивіться, що відбувається.

Українське виробниче підприємство приїздить на промисло­ву виставку в Африку. Відповідно звідти є інтерес закупівлі об­ладнання, кажуть, контракт на три-п’ять років. Чудово! Українські комерсанти повертаються додому, кажуть: “Слухайте, хлопці, схоже, ми контракт на п’ять років вибили, все добре, давайте готуватися, давайте святкувати”.

У цей час німецьке підприємство, яке було на тій самій виставці, приходить у свою торгово-промислову палату і каже: “Слухайте, там українці збираються до Африки п’ять років поста­чати продукцію. Робіть щось!” Відповідно торгово-промислова палата звертається до уряду, швиденько створюється урядово-комерційна міксова делегація, яка їде до африканської країни, надає додаткові преференції, обіцянки і так далі, і так далі, і ми контракту не побачили. Я не кажу про ситуативні поставки одного вагона горілки до Канади, я кажу про системний експорт, який працює роками, прогнозований і таке інше.

У чому проблема? Уряд не працює з бізнесом, уряд не працює з ТПП, і експортер сам по собі, сам від себе залежить.

Те, що має сенс обов’язково відразу зробити. Від чого потерпають експортери? Відшкодування ПДВ має бути для екс­портера автоматичним і негайним. А що відбувається? Валютний контроль. Жодне українське підприємство не може купити за кор­доном комплектуючі з розстроченням платежу, тільки за поперед­ньою оплатою, бо ми ризикова країна. А тут — валютний конт­роль. Валютний контроль для експортера має бути 180 днів мінімум, і на найближчі п’ять років — фіксовано і незмінно (Оплески).

Коли українське мале чи середнє підприємство думає про експорт, воно не готове технологічно і не здатне оновитися за свої кошти. Потрібна державна програма на 5–10 років, яка доз­волила б українському малому бізнесу оновитися технологічно для експорту — нове обладнання, собівартість, якість, упаковка. Кре­дити державні на 20 років…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 20 секунд.

 

ВЕРЕТЕЛЬНІКОВА Ю.О. Для малого і середнього бізнесу — мінімум на 20 років під мінімальні ставки. Інакше експорт помре, і будемо їсти китайський йогурт.

І на завершення про експертно-кредитну агенцію. Коли підприємство вже готове морально і технічно до експорту, немає коштів. Тому потрібна експортно-кредитна агенція на базі або державного банку, або консорціуму державних банків.

І останнє. Все, що ми робимо, спрощуємо митні процедури, має бути прозоро, до тих пір, поки уряд, Служба безпеки України… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Валєєв Віктор Вікторович, директор Асоціації “ІТ України”. Тема: “Вимоги до системи підготовки кадрів на всіх рівнях для підвищення конкурентоспроможності бізнесу”. Будь ласка.

 

ВАЛЄЄВ В.В., директор Асоціації “ІТ України”. Добрий день, шановний пане голово! Добрий день, шановні учасники парла­ментських слухань! Я говоритиму про майбутнє, не про поточні проблеми, тому, якщо дозволите, прошу ще 1 хвилину.

Шановні колеги! Думаю, що якщо хтось із присутніх у залі не стикався з проблемою пошуку, добору та найму кадрів, я можу скоротити виступ до 1 хвилини, закінчити. Але впевнений, що ви всі стикалися з цією проблемою. Саме в ІТ-галузі України сьогодні накопичено унікальний досвід співпраці з вищими навчальними закладами та загалом системою освіти.

Що ми сьогодні маємо зробити? Від бачення системи освіти як сфери витрат треба перейти до розгляду системи освіти як сфери інвестицій.

Якщо ми подивимося, наприклад, дані за 2013 рік, витрати на освіту становили близько 30 мільярдів, тоді як надходження всіх прямих інвестицій в Україну — трохи більше 20 мільярдів.

А яка ж ціна цього? Що ми отримаємо після? Власне кажучи, для системи освіти, з точки зору бізнесу, немає жодної нормаль­ної аналітики. Будь ласка, наступний слайд. Подивіться, як виби­рають ВНЗ для вступу громадяни Сполучених Штатів Америки. Вони чітко розраховують, скільки зможуть заробити за 30 років. Чи є в нас така аналітика щодо українських ВНЗ?

До чого це призводить? За даними кадрового порталу Headhunter, 36 відсотків українців працюють не за спеціальністю, тобто 64 відсотки коштів, які витрачаються на систему вищої освіти, витрачаються дарма. І я думаю, що такий стан не може задовольняти український ІТ-бізнес.

Якщо ми подивимося на структуру безробіття (наступний слайд), немає різниці, яку вищу освіту здобула людина, все одно від молодшого спеціаліста до магістра рівень безробіття загалом є приблизно однаковим.

Подивимося за напрямами освіти, порівняємо попит на ринку праці (права діаграма) із вступом студентів (ліва діаграма). Наприклад, візьмемо право. Не хочу образити жодного з правни­ків, але на ринку немає вакансій за цим фахом, а цього року 10 відсотків абітурієнтів вступали на право. Відповідно трохи ско­ротилося, але все-таки було значне державне замовлення.

Криза є не тільки в Україні. Провідна консалтингова корпорація Ernst & Young вже скасувала вимогу наявності серти­фікатів відмінників для вступу на стажування до корпорації.

Освіта як бізнес. Сьогодні Україна може заробляти на освіті як бізнесі. Лише один штат у США заробляє на освіті 63 мільярди доларів. Обсяг ВВП України становить 170 мільярдів у старих цінах. Це привід задуматися.

Що ми пропонуємо з цього приводу, що є головним, як бізнес співпрацює з освітою, і до чого ми закликаємо? Бізнес допомагає з ремонтами, навчальними класами, але це не голов­не. Головні питання, і я закликаю це додати до Рекомендацій парламентських слухань, — професійні вимоги та стандарти до випускників ВНЗ, участь представників компаній у викладанні та, що особливо важливо, контроль якості викладання у ВНЗ. Не коли когось формально включають до комісії із захисту дипломів, а коли відбувається системний контроль протягом усього циклу навчан­ня. І мають бути створені відповідні стимули з боку держави.

Закликаю до цього, тому що без цього ми якось вирішимо поточні проблеми: зберемося на маніфестацію, розберемося з намаганнями скасувати СПД. Але якщо ми втратимо майбутнє, то його все одно не буде, і не буде за що боротися.

І, будь ласка, останній слайд. Перепрошую, скористаюся 3 секундами. Ви знаєте, галузь дуже потерпала від перевірок, це був чорний вересень. Я закликаю всіх присутніх у залі народних депутатів долучитися до боротьби з цією проблемою…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже вам.

Запрошую до слова Свереду Зиновія Івановича, доцента Папського Григоріанського університету (Італія), президента Академії етики та економіки. Будь ласка.

 

СВЕРЕДА З.І., доцент Папського Григоріанського універси­тету (Італія). Шановні слухачі! Слухаючи про всі ці проблеми, зауважу, що ми чомусь постійно говоримо про брак грошей та  постійно ганьбимо владу. Я хочу лише зазначити, що ринок горілки в нашій державі — близько 30 мільярдів, тютюнопаління — 26 мільярдів, наркоманії — 18 мільярдів. Тобто гроші є. Питання: як вони використовуються?

На сьогодні Україна знаходиться на другому етапі розвитку та потребує швидких реформ. Ми маємо проблему депресивних районів, близько 60 відсотків мешканців яких є безробітними. Одним із конкретних шляхів економічної реформи є соціальне під­приємництво, яке сприяє відродженню високої культури підпри­ємців, етики та солідарності місцевих громад та активної участі місцевих громадян у плануванні їхнього щоденного життя та роз­витку інфраструктури.

Місія, методика та проекти соціального підприємництва дедалі більш популярні навіть у європейських країнах. Зокрема, вони довели свою ефективність у країнах Східної Європи, які за­бажали стати членами Європейського Союзу.

Соціальне підприємництво у світі має різні форми та напря­ми — від спорту, споживання та вироблення органічних продуктів аж до утворення житлових комплексів та громадських підприємств альтернативної енергетики.

З історії. Соціальне підприємництво було школою демокра­тії. На принципах соціального підприємництва сформувалися най­потужніші економічні системи — Німеччини, Франції, Канади, Японії.

Викладаючи вже близько 10 років в європейських універси­тетах програми соціального підприємництва, я наводжу приклади з досвіду України. Зокрема, постать митрополита Андрея Шеп­тицького, який збудував близько 20 заводів, заснував 12 банків та близько 2 тисяч споживчих і сільськогосподарських кооперати­вів. То вони всі дивуються, що ми не знаємо власної історії і не можемо скористатися потенціалом, який мали в нашій державі. Тому що саме соціальні підприємці в Україні до 1939 року фінан­сували близько 1,5 тисячі шкіл, будували галереї, музеї, школи, залізниці без жодних державних допомог чи субсидій. Для них гасло держави було: не заважати.

Згідно з філософією соціального підприємництва бідність — це не брак інвестицій чи коштів, а нерозуміння і незнання власного потенціалу та незорганізованість між собою. Результати соціального підприємництва — це переважно соціальна реоргані­зація громад та місцевої інфраструктури. Не пошук праці, а ство­рення зайнятості на основі реальних потреб депресивних районів, формування не фінансового, а соціального капіталу. А це мобілі­зація обігових коштів, використання наявних можливостей у праці та професійності членів громад, що породжує високу продуктив­ність, якість та солідарність, спільний контроль за ресурсами та ощадливе їх використання.

Проводячи тренінги в Центральній і Західній Україні, маємо відзначити дедалі більше зацікавлення громад принципами соціального підприємництва. Оскільки в його основі, на відміну від комерційної економіки, не “інвестиції — бізнес — прибуток”, а “мудрість — творчість — добробут”.

Запрошуємо до співпраці, тому що справжня економіка починається знизу. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Бураковський Ігор Валентинович, голова правління громад­ської організації “Інститут економічних досліджень та політичних консультацій”. Будь ласка.

 

БУРАКОВСЬКИЙ І.В., голова правління громадської організа­ції “Інститут економічних досліджень та політичних консультацій”. Дякую, пане голово. Одразу хочу сказати, що мені як науковцю дуже важко виступати після багатьох таких емоційних промов, зокрема бізнесменів, які виступали. Тому я не хочу брати якісь гасла, а хотів би у своєму виступі зупинитися на трьох моментах. Це вже такий, можливо, підсумковий виступ.

Перше. Я думаю, що коли ми обмінюємося пакетами проблем (там не зроблено, тут не зроблено, чогось не вистачає), очевидно, проблема полягає в тому, що ми просто не маємо узгодженої стратегії або програми дій. Це один з інструментів державного управління, так само як бізнес-план, який є в усіх компаніях, він може називатися по-різному, але він є. Доти, доки у нас не буде такого сконсолідованого підходу, у нас будуть проблеми.

Друге питання, до якого я хочу привернути увагу. Ми сього­дні дуже багато говоримо про центр і регіони, про центр і бізнес, про центральний уряд. Але в процесі децентралізації частина регуляторних повноважень буде передаватися безпосередньо на місцевий рівень. Цей процес вже відбувається. І давайте якось відстежувати, щоб у нас замість одного поганого уряду, про який ми сьогодні говорили, не утворилося багато місцевих поганих урядів, щоб ми зберегли єдине регуляторне середовище в країні. Це дуже важливо. Тому що навіть і представництва центральних органів виконавчої влади у різних регіонах по-різному працюють — є більш ефективні, а є менш ефективні.

Третя теза. На мою думку, дуже важливо, щоб ми не тільки говорили про якісь свої, так би мовити, побажання, а й виходили з певних економічних реалій. Я цілком підтримую ідею необхідно­сті допомоги малому і середньому бізнесу, скажімо, за рахунок якихось субсидій, фінансових коштів. Але давайте при цьому не забувати, що сьогодні ми живемо в умовах кризи, в умовах війни. І очевидно, давайте говорити про те, коли, як і які інструменти мають бути застосовані. Можна вимагати дешевих кредитів, але якщо не буде дешевих грошей в економіці, дешевих кредитів ніколи не буде.

Це дійсно велике питання, яке приводить нас до наступного. Коли ми говоримо про малий і середній бізнес, треба, очевидно, щоб виступали представники різних напрямів політики, зокрема й фінансисти. І якщо ми хочемо мати гроші в бюджеті, то про це вже треба говорити, запроваджувати середньострокове бюджетне планування, для того щоб через два-три роки ми могли вишукати відповідні кошти.

І дві останні дуже короткі фрази. Знаєте, при всіх пробле­мах, які ми маємо з урядом, при всіх проблемах, які сьогодні висвітлювалися, давайте подивимося в зал і порахуємо кількість присутніх народних депутатів. Є тільки так звані чемпіони малого і середнього бізнесу, ми всі їх добре знаємо — пані Олександра Кужель, пані Оксана Продан, пан Олександр Кірш (Оплески). Якщо іншим це в принципі не цікаво, то, вибачте, про яку законодавчу…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 20 секунд, завершуйте.

 

БУРАКОВСЬКИЙ І.В. Остання теза. Давайте перед тим, як когось у чомусь звинувачувати, все-таки будемо працювати кон­структивно і під іншим гаслом, яке має бути дуже простим та об’єднати всіх в Україні: “Ми — можемо і зробимо”. Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, зараз я починаю запрошувати до виступу тих, хто подав записки. Не всі прізвища виразно написані, тому я наперед прошу вибачення, якщо неправильно зачитаю. Нагадую, що регламент — 3 хвилини, тож прошу виступати максимально лаконічно.

Отже, перша записка, яку я отримав на виступ, — від Огороднікова Андрія, голови регіональної ради підприємців Пол­тавської області. Будь ласка.

 

ОГОРОДНІКОВ А.О., голова регіональної ради підприємців Полтавської області. Дякую головуючому, що надав можливість виступити перед вами.

Хіба ми не українці? Думаю, все мы понимаем, что творится на фронте. И я прошу хотя бы секундой помянуть погибших хлопцев. Прошу всех встать.

(Хвилина мовчання).

Дякую, шановні.

Я не думал выступать. Потому что сказали, что в списке нет, нас вычеркнули. Но, спасибо, настояли. И хотел бы вам сказать следующее. Уважаемые друзья! Единственное, что позволило со­хранить предпринимательство в Украине, — упрощенная система налогообложения. И сейчас ошибочно просить о том, чтобы нам ее сохранили. Не нужна она нам в той редакции, которую хочет сделать Макеева: 300 тысяч и 2 миллиона (Оплески). Ни в коем случае мы не должны на это соглашаться! Я считаю, что нам про­сто необходимо сохранить “упрощенку” хотя бы в той редакции, в которой она существует сейчас. Спасибо, Александра Владими­ровна, спасибо, Оксана, за то, что вы сделали все, чтобы она вообще была.

Поэтому я требую, чтобы правительство подало в Верхов­ную Раду проект закона о предпринимательстве, который мы сей­час называем “упрощенкой”. Не нужны нам подачки и не нужно нам то, что называют льготами. Мы этим живем и так работаем. Это первое.

Второе, тезисно. Необходимо ввести мораторий на повыше­ние коммунальных тарифов до индексации доходов каждой семьи до соотношения “доход семьи — стоимость затрат” 2013 года. Наложить запрет на отток денежных средств через торговые дома в столичные города, оставить все средства на местах. Обязать Государственную фискальную службу Украины остановить отток капиталов в оффшоры и конвертационные центры. Все это позволит нам получить инструмент предпринимательства — оборотные средства.

И главное. Не надо нам так помогать, как сейчас помогает Кабинет Министров. Не мешайте, и мы разовьем предприни­мательство и своим примером заставим теневиков выйти из тени. Слава Украине! (Оплески). Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Голова регіональної ради підприємців у Черкаській області Погребняк Анатолій Андрійович. Будь ласка.

 

ПОГРЕБНЯК А.А., голова регіональної ради підприємців Черкаської області. Добрий день, шановні народні депутати, члени уряду і головуючий! Постараюся вкластися в регламент, але те, що скажу, думаю, може не вкластися. Ми приїхали з усієї України, щоб висловити свій біль, свої вимоги і почути, у кращому разі, відповіді від уряду.

Від Черкащини скажу таке. Бізнес-спільнота, наукова спільнота Черкащини з розумінням поставилися до труднощів, які склалися в країні, зробили все, і Черкащина за обсягом сплати податків вийшла на перші місця в Україні, збільшивши надход­ження тільки від малого і середнього бізнесу до більш як 300 мільйонів гривень.

Сьогодні мене просили звернутися до народних депута­тів,  до членів уряду з проханням підтримати проект розвитку “Народна економіка”, розроблений бізнес-спільнотою і науков­цями Черкащини. Що він передбачає? Залучення основного інве­стора — нашого громадянина, селянина, робітника, інтелігента на інноваційній основі (хоч це, можливо, комусь видається авантюр­ним) і можливість зробити два чи три економічні кроки вперед. Ми бачимо, до чого призвело керівництво попередніх урядів і нашого сьогоднішнього. І хотів би, щоб цей проект був підтриманий Ра­дою підприємців при Кабінеті Міністрів. Він доопрацьовується, до нього ще будуть вноситися зміни. І я прошу, щоб народні депутати і члени уряду підтримали. Якщо не на всій території України, то хоча б на Черкащині, в порядку експерименту. Даємо слово, що ми не підведемо.

Другий пакет питань, на які хотілося б отримати відповідь. Для бізнесу незрозумілою є політика ціноутворення наших моно­полістів в енергетичному комплексі — на електроенергію, газ, паливно-мастильні матеріали та інше. Ми використали всі можливі важелі на обласному рівні, але вичерпної відповіді не отримали. Всі кивають на НКРЕ. Ми хотіли б почути. Ми готові підставити плече, як підставили в податковому навантаженні. Але тарифи повинні бути зрозумілими. Бо коли порівнюєш, скільки коштує електроенергія в Угорщині, Німеччині, Франції, і показує мені відповідь НКРЕ, то незрозуміло…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, ще 30 секунд.

 

ПОГРЕБНЯК А.А. Я прошу 1 хвилину.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

ПОГРЕБНЯК А.А. Щодо експорту. Я у своїй діяльності займа­юся експортом, знаю цю справу, але для мене багато незрозу­мілого. Ми конкретні пропозиції щодо імпортозаміщення подавали до Кабінету Міністрів… Обвалилася наша банківська система, це зрозуміло. Ми підставили плече і сказали, що можемо у 2, у 3 рази надходження від експорту збільшити, але…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще, будь ласка, 30 секунд.

 

ПОГРЕБНЯК А.А. Та не вкладуся я в 30 секунд, але наведу приклад “підтримки”. Розумні люди у нас зареєстрували право інтелектуальної власності на мішки, які я вже 40 років відванта­жую, а тепер намагаюся відповідь отримати в Державній службі інтелектуальної власності. А Служба безпеки сидить на митниці і  перевіряє, чи в той мішок, чи в той ящик ми пакуємо. Оце так держава нам допомагає. Ми хочемо, ми можемо робити…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Шановні колеги, хочу вам повідомити, що надійшло вже близько 20 записок на виступ. Давайте зробимо менше, але краще. Тільки я як головуючий не хотів би брати на себе невдячну функцію визначати, хто має, а хто не має виступати, це некорект­но. Тому давайте, можливо, краще обмежимо час, але щоб…

Ні, вибачте, ваш виступ вже завершився.

Давайте ми обмежимо регламент 2 хвилинами. Увага, в залі, я з вами раджуся зараз. Я не можу одночасно радитися з вами і розмовляти. Почекайте, будь ласка, секундочку.

Шановні колеги, все дуже просто: члени Кабінету Міністрів зараз присутні в залі, і вони будуть той термін, який передба­чений для парламентських слухань. Тобто о 18 годині, очевидно, в кожного з міністрів призначені інші наради, де сидять такі самі люди, як тут, важливі, зацікавлені. Ми можемо і до 12-ї, і до 5-ї ранки тут сидіти, але якщо відійдемо від регламенту, який був запропонований, то просто не побачимо тут міністрів, не почуємо їхніх виступів.

Тому в мене є два варіанти. По-перше, записки вже припи­няю приймати, бо у нас можуть і 300 осіб виступати, і це займе час не тільки до ранку, а ще один день. По-друге, у мене є два варіанти: або на свій розсуд обмежувати людей, які подали за­писки, або скоротити регламент. Тому я з вами просто раджуся, для того щоб ми правильно організували нашу роботу. Яким шля­хом підемо: обмеження регламенту чи просто не всім надати слово? По 2 хвилини — загальна думка. Приймається.

Тепер вже не раджуся, а просто повідомляю, що записки на виступ більше не приймаються, регламент виступу скорочується до 2 хвилин, і всім, хто вже подав записку, я надам слово. І, до речі, одразу буду повідомляти наступного, щоб він міг підготува­тися до виступу.

Отже, записка від групи з Хмельниччини — Потапова Наталія, член Громадської ради при Державній фіскальній службі України. Наступний виступ, прошу приготуватися, — від Запорізь­кої міської спілки підприємців Кривенко Лідія Олександрівна.

Пані Наталіє, прошу.

 

ПОТАПОВА Н.В., перший заступник голови регіональної ради підприємців Хмельницької області. Дякую, шановний голову­ючий. Скажіть мені, будь ласка: навіщо ми сьогодні зібралися в цьому залі? Хіба ми зібралися просити? Чи прийшли за подаян­ням у Верховну Раду? Скажіть, будь ласка: навіщо ми прийшли? Ми прийшли, по-перше, озвучити свої проблеми, по-друге, щоб сказати, які ми бачимо шляхи вирішення цих проблем, і по-третє, вимагати скасування нормативних актів, які заважають нам працювати, експортувати, виробляти і йти вперед. Так чи ні? Так!

Ми хотіли побачити представників влади, почути очільників профільних міністерств, які забезпечили б нам можливість вико­нання нашої важкої праці. Де вони? Їх майже немає. Дякуємо, па­не Айварасе, що ви все-таки вирішили до нас прийти. Сподіва­ємося, ми вас сьогодні почуємо.

Тепер про наші проблеми. Пане головуючий, зауважте, будь ласка.

Перша проблема. Негайно скасувати постанову № 724, яка поставила на прикіл всі митниці України (Оплески). Є Митний кодекс, найчудовіший у Європі, — будь ласка, дотримуйтеся його.

Немає індивідуальної відповідальності інспекторів. Чому її немає? Давайте спитаємо. Було засідання з паном Насіровим, визначили: інспектор повинен мати посадову інструкцію, як він забезпечує виконання закону. Її немає.

Друга проблема — ПДВ-рахунки. Ми при Азарові ПДВ-рахунків не вводили (Оплески), а сьогодні вводимо ПДВ-рахунки. Шановні, до чого ми докотилися?

Третя проблема. Влада нас не чує, Кабінет Міністрів нас не чує, на звернення немає відповідей. Шановні, давайте змушувати Кабінет Міністрів сьогодні бодай хоч давати відповіді на звер­нення громадської ради, інших громадських організацій, бізнес-асоціацій! Чому сьогодні слухають тільки EBА і IСС? Тому що вони продукують великий капітал? Чому сьогодні вся вертикаль управ­ління працює на великий бізнес і зовсім не зважає на малий і  середній?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд, завершуйте.

 

ПОТАПОВА Н.В. Чи маємо ми з вами сьогодні права? Ні, не маємо. Ми маємо обов’язки. Коли криза в державі, звичайно, наші права урізаються, але мають збільшуватися повноваження.

На завершення скажу таке: якщо ми будемо приходити в цей зал не з вимогами, а з проханнями, то, шановні, ми вже й так по три…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошується до слова представник Запорізької міської спілки підприємців Кривенко Лідія Олександрівна. Будь ласка. Прошу підготуватися до слова представника Профспілки захисту підприємництва міста Чернівці Сірак-Кондратьєву Оксану Мико­лаївну.

 

КРИВЕНКО Л.О., голова правління Запорізької міської спілки підприємців “Ніка”. Уважаемые участники парламентских слуша­ний! Знаете, мне просто больно, что мы сюда приехали из всех уголков Украины, чтобы просто посидеть, рассказать друг другу о своих проблемах. Много озвучили тех проблем, которые действительно нас волнуют.

Мне хотелось бы сказать, чтобы все услышали, почему у  нас стоят заводы, почему предприниматели не могут работать. Потому что все стратегические объекты отдали олигархам. Ринату Ахметову отдали облэнерго, и он доит нас, как дойную корову. Что, не так? За два месяца вперед вы должны заплатить. Как можно требовать предоплату? Работаю я или нет — предоплату должна заплатить. Если хоть на один день опоздаете с оплатой — штраф в размере 5 процентов от суммы. И никто об этом не говорит!

Аренда земли. Да, у нас земля золотая. Но мы что, золото копаем на этой земле?

Ребята, кассовые аппараты на нас повесили. Вы знаете, что сервисное обслуживание творит? Нас, как наркомана, подсадили “на иглу”. Каждый месяц они тянут из нас деньги за то, что мастер приходит и ушной палочкой протирает кассовый аппарат (Оплески).

Мы написали в Администрацию Президента, написали в Кабинет Министров — ноль! Моей организации 14 лет, меня многие здесь знают, мы со многими здесь еще с 1996 года эти вопросы поднимали, еще при Кучме. Но к нам хоть прислуши­вались. Александра Владимировна выходила с нами на акции, и прислушивались. У нас было Госкомпредпринимательства, где мы могли хоть как-то о своих бедах рассказать, и хоть где-то прислушивались. А сейчас — ноль!

Вы посмотрите, даже сегодня поделили наши выступления, хоть я была в этих списках! (Оплески). Вы знаете, это крик души.

Я скажу вам еще кое-что: мы, предприниматели, — второ­сортные. Когда мы проводили акции, пять месяцев назад, вы знаете, ко мне обратился предприниматель, у которого три наем­ных работника взяли в АТО.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

КРИВЕНКО Л.О. Мне не надо микрофон! (Оплески).

И что вы думаете? До сих пор власть не выплатила ему компенсации, потому что в постановлении записано: предпри­ятие, учреждение, организация. Человек потерял трех работни­ков, пять месяцев выплачивал им зарплату, а он должен год выплачивать. Вы только задумайтесь! Вот почему здесь нет пред­ставителей правительства: потому что они видят и знают, что они с нами творят!

У нас в городе Запорожье 37 человек на одно рабочее место... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Сірак-Кондратьєва Оксана Миколаївна. Підготу­ватися голові Асоціації деревообробних та лісозаготівельних під­приємств Західної України Соболевському Ігорю Миколайовичу.

І одне просте повідомлення, товариство. Виступаючи два-три регламенти, ви просто забираєте час у наступних промовців. Щоб ви правильно один одного розуміли.

Будь ласка, Оксано Миколаївно.

 

СІРАК-КОНДРАТЬЄВА О.М., представник Профспілки захисту підприємництва м. Чернівці. Доброго дня! Я представник Профспілки захисту підприємництва міста Чернівці. Ми багато вже тут почули, тому я намагатимуся коротко.

Перше — залишити спрощену систему оподаткування (Оплески).

Друге — залишити третю групу для юридичних осіб, тому що її хочуть взагалі скасувати (Оплески). Так, хай буде 5 мільйонів обороту, але без обмеження кількості найманих осіб. Якщо вини­кає питання щодо відмивання коштів, тоді заборонити юридичним особам третьої групи працювати з юридичними особами загаль­ної системи оподаткування, якщо там є пов’язані особи. Переглянути питання пов’язаних осіб. Тобто це можливо зробити, адже є дуже багато підприємств — юридичних осіб на єдиній системі оподаткування, які хочуть працювати, які надають людям робочі місця і сплачують податки.

Ще одне болюче питання — касові апарати. Не застосовува­ти касові апарати для другої групи. Тому що у нас приватні підприємці, які торгують на ринках, вони вже заздалегідь думають, як їм працювати. Якщо ставиться це питання, тоді треба пере­глянути штрафні санкції у бік зменшення і так далі. Бо якщо до вас іде податкова, то штрафні санкції починаються від 5 тисяч гривень, це початок роботи… Як приватний підприємець може сплатити такі штрафні санкції? Тобто скасувати застосування касових апаратів для другої групи.

У нас є ще третя група — юридичні особи. Скасувати для них застосування касових апаратів, але з обмеженням обороту. Наприклад, 2 мільйони гривень. Є малі юридичні підприємства, які хочуть працювати, і треба якось це переглянути. Далі…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

СІРАК-КОНДРАТЬЄВА О.М. Переглянути індексацію заробіт­ної плати. Виходить 74,9 відсотка. На сьогодні це дуже багато, щоб індексувати.

Єдиний соціальний внесок. Подивитися, щоб було 20 від­сотків. Відповідно для приватних підприємців також 20 відсотків.

Електронна подача звітності. Я дуже прошу переглянути, як вона впроваджується. Тому що у нас багато підприємств подають, а бухгалтери…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

СІРАК-КОНДРАТЬЄВА О.М. Скасувати розрахунковий ліміт по ПДВ. Якщо не вистачає розрахункового ліміту по ПДВ, під­приємство не може зареєструвати податкову…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще 10 секунд. Будь ласка, завершуйте.

 

СІРАК-КОНДРАТЬЄВА О.М. …а він вимиває свої оборотні кошти, не може працювати. Я все це кажу про малий бізнес.

І наостанок, як казали, з головними бухгалтерами… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Соболевський Ігор Миколайович. Будь ласка. Приготуватися Красовському Олександру Олеговичу, Союз захисту підприємців.

 

СОБОЛЕВСЬКИЙ І.М., голова Асоціації деревообробних та лісозаготівельних підприємств Західної України. Шановний пане голово! Шановні народні депутати! Шановні колеги! Асоціація деревообробників Західної України нараховує майже 1300 підпри­ємств і 19 тисяч працівників, тому за 2 хвилини я, напевне, всі проблеми не встигну озвучити. Але наша асоціація є активною, ми працювали у комітеті над законопроектом про заборону експорту лісу-кругляка, з депутатами. Асоціація хотіла і хоче працювати. Але, на жаль, оце все, що анонсується, зокрема співпраця з Кабі­нетом Міністрів і таке інше, залишається пустим звуком.

21 травня відбувся з’їзд деревообробників України у Чернів­цях. 12 червня ми провели віче деревообробників України в Івано-Франківську. Сьогодні ми проводимо Всеукраїнський з’їзд дере­вообробників у Києві, на який виносимо питання реформування галузі та нагальні проблеми. На всі ці форуми, ви думаєте, хоч раз хтось прибув? Ніхто. Ми запрошували всіх, Державне агентство лісових ресурсів, в різні інстанції направляли запрошення — ніхто не прийшов.

Чому ми сьогодні зібралися в Києві? Ми зібралися в Києві, тому що Державне агентство лісових ресурсів запустило оце Положення про порядок продажу необробленої деревини.

Сьогодні, якщо нормально підійти до деревообробної галузі, ми можемо зняти велику частину проблем бюджету, і не треба буде гроші зичити за кордоном. Ми маємо ліс, маємо інфраструк­туру, маємо підприємства і обладнання. Але раніше ми боролися з експортом, потім — з аукціонами, сьогодні нам запустили оце.

Я вам скажу коротко, що це є. Це навіть не в радянських, це в якихось корейських традиціях. Знаєте, хто сьогодні може укласти договір на отримання сировини? Визначає комісія Дер­жавного агентства лісових ресурсів. Тобто кожен підприємець має брати торбу в руки і їхати до Києва за височайшим повелінням. І для того щоб продати надлишки лісу на біржових торгах у районі, треба отримати височайше повеління з Києва, там відповідна комісія зараз створюється, і так далі, і так далі…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

СОБОЛЕВСЬКИЙ І.М. Так от, перший пункт присвячений тому, як агентство має себе забезпечити сировиною власного виробництва. Розумієте? Якщо колись вони заробляли на експор­ті, сьогодні запроваджують свої виробництва. Скрізь приватизація, роздержавлення, а тут самі відводять ділянки, самі рубають, самі переробляють — повний набір корупційних схем. А переробник і далі залишається збоку.

І ще останнє. Агентство — це не просто так, це величезна галузь. І якщо до неї сьогодні не підійти розумно, ми через 20 років отримаємо на місці… Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово має Олександр Красовський. Будь ласка. Прошу підготуватися Саєнка Сергія Володимировича, місто Суми. І про­шу дотримуватися регламенту.

 

КРАСОВСЬКИЙ О.О., член регіональної ради підприємців м. Києва. Добрый день, коллеги! Всех нас сегодня здесь собрала боль за то, что экономика Украины, к сожалению, рушится. И вина в этом, все-таки, на представителях нашего правительства, кото­рые непрозрачно поводят реформы или вообще их не проводят.

Здесь мы увидели прекрасных экспертов, но эксперты без практиков — ноль. Вот практики, надо больше слушать практиков (Оплески). В том числе и нашему правительству. Практиков из реального сектора экономики, к сожалению, оно не хочет ни слышать, ни видеть, ни верить.

РРО. Да, РРО, которые у нас существуют, не работают. Вот, товарищ Макеева, посмотрите. Все проблемы невозможно в та­ком формате поднять, но проблемы поднимались правильно.

Я считаю, это хороший первый шаг, но в этом шаге есть ложка дегтя. Надо прозрачно проводить все слушания, абсолютно все обсуждения, только тогда будут возможны реформы, которые будут приняты большинством общества, которые мы действи­тельно сможем провести. Пожалуйста, учтите это, потому что да­же список выступающих… “Ганьба” Минфину, который постфак­тум уведомлял о проведенных рабочих группах! (Оплески). Когда на сайте в запланированных мероприятиях только одна строчка: “Информация отсутствует”. Не надо нам постфактум! Вы живете в параллельном мире. И живите там, если у вас душа не болит за Украину.

Я думаю, что бизнес и гражданское общество все-таки выйдут из этой ситуации. Либо мы вместе… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Саєнко Сергій Володимирович, місто Суми. Прошу. Підготуватися Пліві Олександру, Всеукраїнське об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу “Фортеця”, місто Київ.

 

САЄНКО С.В., член ради з питань залучення іноземних інвестицій при Сумській міській раді. Чого вимагала Революція гідності? Одного — справедливості. Корупція — це наслідок. Причина полягає в абсурдному Податковому кодексі. Вся держав­на машина контролює доходи і витрати підприємств, абсолютно не звертаючи уваги на доходи і витрати громадян (Оплески). Оце основна причина корупції. У нас держава захищає корупціонерів. Це взагалі некерований процес.

Ми — єдина держава, хіба ще Росія, де можна цілком законно жити на незаконно отримані кошти. Ми цього вимагали: щоб людина не могла жити за незаконно отримані кошти. Саме ми тримаємо цю країну і платимо всі податки. А людина, яка взагалі не працює або тільки робить видимість, що працює, може літати на власному літаку, і ніхто, жоден орган, не спитає за це. Оцього ми від вас вимагаємо! Народні депутати, у вас є право законодавчої ініціативи, виправте це, врятуйте Україну, захистіть бізнес!

Люди, які сплачують податки, — це недоторканні люди. Ми платимо податки, ми все робимо для цієї держави. Ми вимагаємо одного: у найкоротші терміни змініть Податковий кодекс, виклю­чіть норми, що створюють оазис для бандитів у державі (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово має Пліва Олександр Анатолійович. Прошу. Підготуватися Валерію Михайловичу Черненку, колишньому голові Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

 

ПЛІВА О.А., представник Всеукраїнського об’єднання малого та середнього бізнесу “Фортеця”. Добрий день! На жаль, мене теж викреслили з переліку промовців. У своєму виступі я хотів запропонувати невідкладно провести децентралізацію. Але мова йде не про децентралізацію владних повноважень, для якої треба вносити зміни до Основного Закону України, а про децентраліза­цію відповідальності. Спробую пояснити.

Далекого 2005 року прийнято Закон України “Про дозвіль­ну   систему у сфері господарської діяльності”, згідно з яким прийом заяв та видачу дозволів мають здійснювати адміністра­тори дозвільних центрів. Однією з їхніх основних функцій законом визначено контроль за дотриманням строків розгляду та видачі відповідних документів.

Більш того, Кодексом України про адміністративні право­порушення їм надано повноваження складати відповідні протоко­ли. Однак не одразу, адміністратор має право складати протокол лише у разі повторного порушення. Перше порушення мають право фіксувати лише посадові особи спеціально уповноваженого органу, яким раніше було Держпідприємництво, а тепер стала Державна регуляторна служба України.

Виходить, для того щоб притягти до відповідальності якогось посадовця, наприклад з Іллічівська Одеської області, туди треба направити комісію зі столиці, яка складе протокол, який по­тім розглядатиме місцевий суд.

З огляду на скромні можливості невеликого штату служби, а також на обмежений термін притягнення до адміністративної відповідальності, зазначена норма закону фактично не діє. Незнач­на кількість протоколів, що складаються кожного року, є підтвер­дженням цього.

Саме для того, щоб питання притягнення до відпові­дальності чиновників із найвіддаленіших куточків нашої країни не залежало від спроможності доїхати туди представника органу центральної влади, я наголошую на необхідності децентралізації відповідальності, а саме на внесенні до законодавства змін щодо надання адміністраторам повноважень із складання протоколів про адміністративні правопорушення у разі порушення прав підприємців місцевими та регіональними…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вистачить 30 секунд? Будь ласка, 1 хвилину.

 

ПЛІВА О.А. Звертаю увагу на те, що ця вимога є цілком законною, адже відповідна норма викладена у прикінцевих поло­женнях Закону України “Про внесення змін до деяких законодав­чих актів України щодо скорочення кількості документів дозвіль­ного характеру”, ухваленого Верховною Радою одним із перших після Майдану. У цьому законі міститься доручення Кабінету Міністрів у тримісячний строк із дня набрання чинності законом (а  він прийнятий 9 квітня 2014 року) підготувати та подати до Верховної Ради відповідні законопроекти. Ця норма досі не виконана.

І в цьому аспекті постає питання вже іншої відповідаль­ності — політичної. І Кабінету Міністрів, який на порушення закону вчасно не подав відповідний законопроект, і Верховної Ради, яка цього не помітила і не прийняла такий закон.

Наведений приклад є поясненням однієї з причин того, чому в Україні гальмують реформи. Країні не вистачає відповідальності. І навіть приймаючи реформаторські закони… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Отже, слово має Черненко Валерій Михайлович. Будь ласка. Приготуватися Зеновію Бермесу.

 

ЧЕРНЕНКО В.М., колишній голова Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті. Шановані українці, браття та сестри! Тут говорили, що ми перемогли Януковича з азаровщиною, викинули їх звідси. А я переконаний, що їхній дух зараз тут, у цьому залі. Тому що система залишилася такою, як і була, навіть стала гіршою в деяких випадках. Чи ми з вами, пане Андрію, виборювали свободу на Майдані за таку владу? Скажіть, будь ласка, вона влаштовує нас?

То давайте, мабуть, зараз тут і приймемо рішення: за антиукраїнську політику в галузі бізнесу звернемося до Верховної Ради з вимогою відправити цей уряд у відставку, негайно (Оплески). Хто за дану пропозицію, прошу підняти руки.

Дякую. Одноголосно. У цьому залі голосують саме так.

А по суті хочу сказати, що бізнес знищений. Чому так відбувається? Тому що фахівців немає в тій ложі, немає фахівців. Якщо ми хочемо, щоб потяг рухався, ним мають керувати фахівці. Літак не підніметься в повітря без пілота, який має відповідний досвід і все інше. А у нас чомусь вважають, що будь-яка кухарка може управляти державою (Оплески).

Тільки професійний уряд, тільки патріотичні люди можуть вивести країну з цієї боргової ями. Подальше зсування загрожує тим, що ми втратимо країну. Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зеновій Бермес. Будь ласка. Прошу приготуватися Тагієву Ольгу Олександрівну, віце-президента Луганської регіональної торгово-промислової палати.

 

БЕРМЕС З.М., президент Асоціації роботодавців торгівлі та громадського харчування Львівської області. Шановні учасники парламентських слухань! Я представляю велику бізнес-асоціацію, але сьогодні виступатиму, виходячи з паритету інтересів бізнесу і влади. Бо нині ми маємо державу, яка стоїть на межі, тому му­симо думати про значно більші речі.

Вирішення проблем економіки полягає у проведенні трьох реформ: перша — податкова реформа, друга — демонополізація і  деолігархізація і третя — подолання корупції. Я буду говорити лише про одну реформу, яка для нас є дуже важливою, — про податкову реформу. І назву кілька проблем, які є найбільшими для держави, і які кожен розуміє, — зубожіння населення, різкий спад купівельної спроможності, дефіцит державного бюджету, потреба зовнішніх запозичень, недієздатність пенсійної системи, тінізація більшої частини економіки, збитковість бізнесу, занепад села і так далі, і так далі, можна довго перелічувати.

І я пропоную одним законом розв’язати всі ці проблеми. Усі ці проблеми прості, як двері, вони полягають у врегулюванні трьох податків. Ми мусимо розуміти, що Україна — не базар і не з ба­зарною економікою, і ми закликаємо бізнес експортувати. Але є  ще українці, які щодня хочуть їсти, відсилають дітей до школи, і вони повинні мати за що це робити.

Перший — податок на прибуток. Уряд пропонує ставку 20 відсотків, при тому що сьогодні маємо 18. Ми розуміємо, що сьогодні одиниці платять податок на прибуток, а ще кілька років тому платили 30–40 відсотків. Я пропоную встановити цю ставку на рівні 10 відсотків, і тоді Україна стане офшорною зоною, і не буде сенсу ні в готівку переводити, ні вивозити (Оплески).

Другий — податок на споживання, це ПДВ. У всіх країнах в умовах кризи громадянам помагали виживати. Що сьогодні відбувається в Україні? Україна не звертає увагу на кризу, ніби нічого й не відбулося. Що робили Сполучені Штати Америки? Що робив Китай? Що зараз зробила Румунія? Я на прикладі Румунії хочу показати, що ми можемо зробити і краще. Румунія з 1 червня знизила ставку ПДВ (VAT) на продукти харчування з 24 до 9 від­сотків. Причому у них бюджет виріс, не впав, за рахунок пришвид­шення обертання. Це кожен…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 1 хвилина.

 

БЕРМЕС З.М. І тому сьогодні якщо ми встановимо нульову ставку ПДВ на продукти харчування… Ми йдемо до Європейсько­го Союзу, а там у всіх диференційована ставка, в Англії — нульова ставка не тільки на продукти харчування, а й на книги та ліки.

І третій — єдиний соціальний внесок. Збільшення єдиного соціального внеску не зменшить проблем пенсіонерів. Я пропо­ную його скасувати і встановити новий накопичувач, прив’язати накопичувач у вигляді податку з продажу. Сьогодні 1 тисяча гри­вень — межа соціальної пенсії. А що говорити про пенсіонерів, які мають 1,5 тисячі? Їм не світить підвищення. Тому я пропоную прив’язати це до можливостей споживання. І якщо у нас буде по­даток з продажу, спеціальний податок, ми зможемо заодно поча­ти і пенсійну реформу.

Я готовий сперечатися і доводити, що дасть кожна реформа. На жаль, часу мало. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Перед тим як надати слово Ользі Олександрівні, я хотів би з  вами знову порадитися. Я в першу чергу надав слово тим, хто  представляв організації промисловців. У мене залишилося ще  близько семи записок, але ми вже перебрали півгодини за регламентом. Я хотів би запитати у тих семи осіб, які подали записки: усі наполягають на слові? Власне, я це кажу до того, що нам було б непогано і думку міністрів почути. Тоді у мене про­позиція: після виступу Ольги Олександрівни запросити міністрів, щоб вони відповіли на запитання, які звучали в залі. Це підтри­мується усіма? Дуже вам дякую.

Тоді після останнього виступу ми надамо слово міністрам. А зараз слово має Ольга Олександрівна Тагієва. Будь ласка.

 

ТАГІЄВА О.О., віце-президент Луганської регіональної торгово-промислової палати. У меня вопрос о наболевшем — тарифах на электроэнергию. Я не буду говорить о том, что у нас творится сейчас в зоне АТО, это все знают. Поэтому сейчас я буду говорить о том, что касается всех нас. На сайте Кабинета Министров висит проект о том, что будут введены розничные тарифы, это требование Европейской хартии. У нас сейчас суще­ствуют единые тарифы по всем облэнерго. Облэнерго у нас, к сожалению, действительно, монополисты, и они диктуют цену.

Тут сейчас говорили о том, как разрешение получить, чтобы заключить договор. Я знаю: чтобы зайти в любое облэнерго и заключить договор (наверное, все с этим сталкивались), не один мешок денег туда надо отнести. Поэтому, пожалуйста, когда Кабинет Министров, Верховная Рада назначает на должности, это  действительно должны быть специалисты. Почему НКРЭКУ на  заседании в четверг приняла решение о повышении тарифов в  Луганской области? Без документов, без отчета Луганского облэнерго, тоже принадлежащего олигарху.

Понимаете, есть вещи, которые можно понять, как говорится, — на нас возложили налоги, на нас возложили другие обязанности. Но когда эти тарифы необоснованны... Пожалуйста, пока врачи не будут лечить, юристы не будут заниматься делами в суде, а энергетики не будут заниматься энергетикой в Нацио­нальной комиссии… На заседании Дмитрий Владимирович за­крыл мне рот, потому что я спрашивала, на каком основании повышаются тарифы без документов. Мне не объяснили, это запротоколировано.

И поверьте, самое страшное, что сейчас это возложили на  плечи всех нас, всей Украины, всего энергорынка. Но если введут розничные тарифы… Будь ласка, подивіться сайт Кабінету Міністрів, подивіться, що було, коли вводили єдині тарифи в 2005 році…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ТАГІЄВА О.О. Були оскарження. Це знищить нашу економіку! Це знищить Центральну Україну і Західну. Я з Луганської області, нам дуже тяжко. Але, подивіться, в Луганській області буде 2 гривні, в зоні АТО, в Донецькій області — 1,5 гривні, а в Закар­патті — 1,7 гривні. Будь ласка, підприємства, подивіться, це вас стосується!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Перед тим як запросити міністрів до слова, я хочу наголо­сити, що всі виступи, виголошені з цієї трибуни, а також виступи тих, хто не встиг виступити, можна передати до секретаріату Комітету, і вони будуть опубліковані в матеріалах парламентських слухань, думка кожного буде почута.

Зараз запрошую до слова міністра юстиції Павла Петренка. Будь ласка, регламент — 5 хвилин.

 

ПЕТРЕНКО П.Д., міністр юстиції України. Доброго дня, шановні друзі! Дуже приємно бути в цій залі і чути багато правдивих слів і критики, яка, дійсно, в частині є обґрунтованою. Я не буду зараз виправдовувати всю систему влади. І дійсно, дуже погано, що в цій залі немає керівництва Державної фіскальної служби, тому що вони мали б бути тут першими і да­вати відповіді на запитання, які ви ставите як представники бізне­су. Тому що податкова служба повинна бути вашим сервісним центром, а не тим органом, який займається вимаганням, ловить підприємців, вимагає хабарі і створює вам проблеми. Це питання є дуже болючим не тільки для вас, а й для нас як уряду.

Хочу вас поінформувати, що наразі відбувається комплексна перевірка Державної фіскальної служби щодо виконання закону про люстрацію, тому що дуже багато кадрів, які там працювали багато років, залишилися і працюють за старими правилами. Остаточно їх не перевчиш.

Крім того, позиція уряду і позиція Прем’єр-міністра дуже чітка: якщо керівництво Державної фіскальної служби не почне оновлювати персональний склад, так, як ми це робимо з поліцією, тоді буде змінюватися керівництво Державної фіскальної служби.

Державна фіскальна служба, в якій зараз працюють 50–60 тисяч людей, повинна взагалі змінити філософію роботи з підприємцями. Це має бути сервісна служба для малих і серед­ніх підприємців. Більше того, малий і середній бізнес взагалі не повинні знати, як виглядає податківець. Для великого бізнесу це має бути центр консультування, а не орган, який займається іншими поганими речами.

Тому позиція уряду дуже чітка: або комплексна реформа, набір нових людей… Причому це дуже просто можна зробити: почати з офісу великих платників, змінити повністю персонально, потім обласні офіси і так спускатися вниз, до районів.

Наведу простий приклад, де Міністерство юстиції має дотик з податковими органами. Питання щодо реєстрації бізнесу. Ви всі проходили цей процес, в різні роки він був різним. Ми прийняли іншу філософію: максимально не контактувати з підприємцем, щоб менше ходили до наших працівників. Більше того, ми ліквіду­вали реєстраційну службу, яка створювала вам багато проблем за останніх декілька років, запровадили процес, коли можна через Інтернет зареєструвати бізнес за 5 хвилин безкоштовно. Але мені підприємці кажуть: “Слухайте, ви нас дурите. Ми реєструємо в Мін’юсті компанію за 5 хвилин через Інтернет, а потім тиждень бігаємо по різних інших органах, для того щоб стати на облік, отримати дозвіл на відкриття рахунка…” Цей приклад свідчить, що всі органи повинні бути однаково лояльні до підприємців. Тому що ви приносите гроші в бюджет, ви найняли нас на роботу. І якщо ми не виконуємо функцій, не надаємо вам сервіс, значить, ми неефективні.

Тому питання щодо реформи фіскальної служби, я думаю, найближчим часом дуже гостро стоятиме: або комплексна рефор­ма, або зміна персоналій.

Блок, що стосується відносин Міністерства юстиції з бізне­сом. Я можу сказати, що, дійсно, всі проблеми не зняті, але ми максимально рухаємося, щоб ви отримували гарний сервіс, мен­ше спілкуючись з державним службовцем. Тому ми запровадили систему онлайн-сервісів.

Півтора мільйона підприємців щороку отримували в реє­страційній службі Міністерства юстиції виписки, витяги, довідки. Ви всі, напевно, знаєте, що це таке. Черги по кілька днів або 300 гривень для прискорення процесу. З 7 квітня цього року ми запровадили систему, коли на сайті Мін’юсту ви можете це зробити за 30 секунд, без спілкування з чиновником отримати будь-який документ. Мільйон українців вже скористалися цією по­слугою. Так само ми запровадили систему онлайн-реєстрації ком­паній. Зараз ми хочемо максимально спростити подачу звітності, що стосується Міністерства юстиції. Тільки через Інтернет, щоб ви не ходили по кабінетах чиновників.

І наостанок. Тут було багато сказано, що основні проблеми — монополізація і бюрократія. Наша філософія дуже проста: Міністерство юстиції першим серед міністерств відмови­лося від своїх функцій з реєстрації і передає ці функції нотаріусам та органам місцевого самоврядування.

Що це означає для вас? Це означає можливість самостійно вибрати ту особу, яка вам надасть гарний сервіс. Вам треба змінити статут — ви йдете до органу місцевого самоврядування, платите за реєстрацію, знаючи, що 100 відсотків цих коштів надій­дуть до місцевого бюджету і будуть витрачені на дорогу, на школу. А якщо у вас поганий мер, не виконує нормально свої обов’язки, немає у вас якісного центру надання адміністративних послуг, ви йдете до будь-якого приватного нотаріуса і за ті самі гроші отри­муєте цей сервіс.

І ця філософія спрощення життя простому українцю — чи то підприємцю, чи людині, яка не займається бізнесом, — повин­на  бути основою роботи всіх органів, які мають контакт з вами. І я маю надію, що спільно з народними депутатами, які сьогодні присутні в залі, які з нами розробляли цей пакет законів, ми доможемося того, що всі органи, які надають сервісні функції, матимуть таку саму філософію, як Міністерство юстиції.

Дуже дякую вам за критику і за підтримку. Іноді потрібна і ваша підтримка, щоб ця сесійна зала голосувала за потрібні закони, для вас потрібні закони.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ляпіна Ксенія Михайлівна, голова Державної регуляторної служби України (Оплески). Будь ласка.

 

ЛЯПІНА К.М. По-перше, всіх вітаю, шановні колеги. Дивлюсь у зал, напевно, 90 відсотків облич знайомі. Ми 20 років про одне й те саме, трохи сумно. Але зараз я хочу звернути увагу на те, що таке малий бізнес сьогодні в Україні.

Незважаючи на всі наші обґрунтовані скарги, малий бізнес в Україні не просто є, а є основою економіки. Малий і середній бізнес сьогодні забезпечують 70 відсотків податкових надходжень (Оплески). Хто думає, що податки платить великий бізнес, поми­ляється. Сплачує податки і фінансує пенсіонерів, вчителів, лікарів саме малий і середній бізнес. Це 7,5 мільйона тільки найнятих осіб, додайте ще 2 мільйони самозайнятих, і ви побачите, що майже половина зайнятого населення працює у малому і серед­ньому бізнесі. Це вже 60 відсотків обсягу реалізованої продукції. В Україні сьогодні ВВП створює малий і середній бізнес. Це не­зважаючи на те, що нам погано, що багато проблем. Малий і середній бізнес за 25 років навчився виживати за будь-яких умов, він найсильніший у Європі і може конкурувати з будь-ким.

Що ми робимо, щоб все-таки змінити ситуацію? Сьогодні є дві крайнощі: одна політична крайність — кричати “зрада”, що нічого не робиться, а друга — казати, що все блискуче, все пре­красно, нічого не треба робити. Правда, як завжди, посередині.

Що робиться? З 79 контрольних органів (а ви сьогодні всі відзначали, що найбільша проблема в Україні — це тиск контролю) залишається 32. Звертаю увагу, що орган із захисту прав споживачів на сьогодні перебуває у процесі ліквідації. І якщо вони до вас приходять, посилайте їх далеко-далеко, до іншого органу, який утворюється. Ось у ложі сидить Сергій Глущенко, голова Державної служби України з питань безпечності харчових продук­тів та захисту споживачів — нового органу, що об’єднує різні функції. До речі, Сергія Глущенка, друзі, ви всі добре знаєте, він займався реформами в МФК і допомагав нам сім років тому реформувати дозвільний закон. Я вірю, що він запровадить інший формат роботи цього контрольного органу, і ми будемо мати зовсім іншу ситуацію.

Мораторій на перевірки прекрасно діяв, на 85 відсот­ків  скоротилася кількість перевірок. Але, шановні колеги, оце все, що я показую зараз, — без урахування фіскальних перевірок. Фіскальні перевірки, на жаль, живуть своїм життям. І всі наші зусилля щодо дерегуляції, на жаль, поки що до них не дійшли. Допоможіть нам, бо в плані з дерегуляції… Отут хтось виступав, казав, що нема плану. Ну, друзі, читайте документарну базу: розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності” №357 від 18 березня 2015 року, там все написано. Допомагайте нам! Від того, що ви скажете, що плану нема, нічого ж не зміниться, а  змусити весь уряд одночасно виконувати цей план — наше спільне завдання. До речі, там у плані є норма про повернення фіскального контролю під дію Закону “Про основні засади дер­жавного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, який забезпечив скорочення перевірок. Тож давайте спільно ви­магати цього!

Декілька слів про дерегуляцію. Теза про те, що нічого не відбувається. Я не буду тут емоційно щось оцінювати, я цифрами покажу, що відбувається. На сьогодні, за оцінками експертів, ми скоротили різних видатків на 10 мільярдів гривень, які робилися на здійснення регуляторних процедур. Це і ліцензування, яке ско­ротилося до 30 з 57 видів діяльності, і скорочення різних дозволів, погоджень, сертифікатів тощо.

Але можу вам сказати, що найяскравіша історія — про РРО. Коли йшла дискусія про РРО, бізнес, на жаль, стояв по різні сто­рони барикад. І ті, хто був присутній на засіданні комітету Вер­ховної Ради, коли відбувалася дискусія, це бачили. Були асоціації, які стояли за впровадження РРО, були асоціації, які стояли проти впровадження РРО. Як вирішити: що правильно, що неправильно? Була допущена помилка.

Що ми зробили? Ми зробили дуже просту річ — порахували, які потрібні витрати на виконання цієї вимоги. І тоді абсолютно всім — і тим, хто був за, і тим, хто був проти, — стало зрозуміло, що неможливо виконати цю вимогу, бо вона коштуватиме мікро­бізнесу України 47 мільярдів гривень на рік. Немає таких грошей у мікробізнесу України! І уряд, і Верховна Рада, за що дякуємо народним депутатам, знайшли більшість і змінили цю ситуацію. На сьогодні запроваджені, європейською мовою кажучи, компенса­торні заходи — з цієї вимоги виключили підприємців до 1 мільйона гривень.

Тобто ми маємо насправді прекрасний інструмент, як впоратися з усіма проблемами. Він називається дуже просто — треба порахувати. Ми його не самі винайшли, ми просто взяли найкращу практику європейських країн. Ми ж сунемося в Європу, то й наша влада має працювати, як європейська.

Ось SME-test, оцінка впливу на малий і середній бізнес, що застосовується майже в усіх європейських країнах: перед тим як прийняти будь-яке регулювання, яке поширюється на малий бізнес, орган влади має порахувати, що коштуватиме виконання цього регулювання не для бюджету, а для бізнесу. Така вимога на сьогодні підготовлена, проект постанови, якою запроваджується SME-test, направлений на розгляд уряду. Нам навіть закони змі­нювати не треба, все передбачено законом, можна це зробити одною постановою. Мій заклик до вас: давайте всі разом, пред­ставники всіх асоціацій, направимо листи до Кабінету Міністрів, щоб ця постанова була ухвалена. Тому що це ваш інструмент — довести владі, що доцільно, а що не доцільно запроваджувати, що треба, а що не треба скасовувати. Друзі, давайте разом це зро­бимо. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово має Альгірдас Шемета, бізнес-омбудсмен. Виступ на тему: “Роль бізнес-омбудсмена у вирішенні проблем малого та середнього бізнесу”. Будь ласка.

 

ШЕМЕТА А., бізнес-омбудсмен. Добрый вечер, уважаемые бизнесмены! Я очень кратко хочу представить новый инструмент для бизнеса — институт бизнес-омбудсмена, который начал свою деятельность четыре месяца тому назад. За этот очень короткий срок мы получили от бизнеса более 360 жалоб, 84 процента жалоб поступило от малого и среднего бизнеса. То есть из того, что поступает к нам, мы видим, что происходит с малым и сред­ним бизнесом.

За эти четыре месяца мы закрыли уже 40 дел, то есть нашли решение, которое помогло бизнесу в его деятельности, подготовили два системных отчета: по подключению к электри­честву (тут вопрос электричества как раз поднимался) и по проблемам, связанным с зоной АТО и Крымом. Здесь говорили о компенсациях предприятиям за мобилизованных сотрудников. Мы подняли этот вопрос, и я надеюсь, уже в ближайшем будущем будут приняты решения по выплате компенсации за те месяцы, за которые не было компенсировано.

Прямой финансовый эффект нашей деятельности за четыре месяца (подчеркиваю, прямой) — 110 миллионов гривен. То есть это возвращенный НДС, аннулированные штрафы, санкции биз­несу или другие прямые финансовые результаты, которые бизнес получил в связи с нашей деятельностью.

Сосредоточусь на нескольких проблемах, по которым бизнес ставит перед нами вопросы, и объясню, как мы думаем эти проблемы решать.

Первая и самая важная — проблема администрирования налогов, 40 процентов всех жалоб поступает по этому поводу.

Другая проблема, я называю это национальным спортом Украины, — действия силовых структур против бизнеса. Мы по­лучаем 20 процентов всех жалоб именно по этому вопросу. Сей­час мы заканчиваем системный отчет по администрированию налогов, в котором представим и проблемы, и пути их решения. Здесь, так как время лимитировано, я просто кратко пройду по самым важным рекомендациям, которые мы намерены предло­жить в сфере администрирования налогов.

Первое — возврат НДС. Много говорится, мало делается. Многомиллиардная задолженность бизнесу как была, так и оста­ется. Что, на наш взгляд, надо сделать? Прежде всего, признать невозвращенный НДС внутренним долгом страны и договориться с бизнесом о том, как и в какие сроки этот долг будет прозрачно возвращен. В то же время важно обеспечить, чтобы все текущие возвраты НДС выполнялись, и чтобы те, кто задерживает возврат, были наказаны.

Также очень важно прекратить планирование возврата НДС в расходной части бюджета. Во всех нормальных странах мира НДС планируется как чистый доход, то есть уже за исключением возвращаемого налога. Возвращаемый НДС — это деньги бизне­са, а не государства (Оплески). И когда они предусматриваются в  бюджете, всегда есть отговорка — нет денег. Этого не должно быть. Если это будет чистый доход, такая проблема будет устранена.

Мы также считаем, что важно устранить возможность ручного вмешательства в систему электронного декларирования НДС, отменить требование пополнения НДС-счетов средствами предпринимателей. Я нигде не видел такой системы, это очень интересное изобретение в Украине, которое просто съедает оборотные средства предприятий (Оплески).

Второй момент — налоговые проверки. Я скажу так: там, где надо работать со скальпелем, налоговые органы часто работают с кувалдой. Это очевидно.

Что мы предлагаем? В первую очередь, найти современную централизованную систему оценки рисков. То есть не идти по всем предприятиям подряд, а оценивать риски и точечно идти в предприятия, которые действительно являются рискованными.

Мы считаем, что надо запретить внеплановые проверки, без сигнала и системной оценки рисков. То есть централизованная система оценки рисков должна дать сигнал, и только по этому сигналу возможны внеплановые проверки.

Мы считаем, что надо запретить неформальные задачи инспекторам по сбору санкций и штрафов. Налоговики говорят, что нет таких планов. Но бизнес мне говорит, и я это вижу, что неформально такие планы существуют. Необходимо это просто прекратить.

Следующий момент — отменить формальную или нефор­мальную инструкцию налоговикам судиться до конца, до кассации (Оплески). У меня есть случай. Вопрос о 4,5 тысячи гривен. Нало­говая идет до кассации. Посчитайте только бумагу, которая была использована для этого…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, ще 1 хвилину. Я бачу, залу цікаво. Так? Увімкніть мікрофон.

 

ШЕМЕТА А. Следующий момент. Введите жесткие санкции за неисполнение решений судов. Даже после решения суда на­логовые органы не исполняют это решение, а требуют еще какие-то справки. Этого не должно быть.

И, конечно, “стан 9”, это важно для малого бизнеса. Это когда, вроде бы, не находят бизнес по месту регистрации. Я просто не понимаю, почему это делается. То есть это внутрен­няя система, которую просто надо отменить и использовать современные методы коммуникации с бизнесом, для того чтобы бизнес исполнял свои обязательства, а государство имело сред­ства и возможности коммуницировать.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, скільки ще часу? Ще 1 хвилина, прошу завершувати.

 

ШЕМЕТА А. Сейчас я заканчиваю. Мы считаем, что надо ввести обязательное участие независимых экспертов в ходе административного обжалования. Теперь все варится в собствен­ном соку. Необходим взгляд со стороны, когда бизнес жалуется на решение налоговых органов.

Мы считаем, что необходимо запретить возбуждение уголовных дел, пока жалоба бизнеса не рассмотрена в админи­стративном порядке. Часто все идет параллельно — администра­тивный порядок и уголовное дело.

И ввести систему внутреннего контроля, которая оценивала бы качество работы инспекторов и наказывала тех, кто работает не по правилам…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ШЕМЕТА А. И последний вопрос, так как времени нет, — возбуждение уголовных дел против бизнеса. Я просто скажу, что мы на следующий квартал планируем системный отчет по этому вопросу и предложим то, что нужно сделать, чтобы прекратить произвол силовых органов (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за цікаву, ґрунтовну доповідь.

До слова запрошується Айварас Абромавичус, міністр економічного розвитку і торгівлі України. Виступ на тему: “Стан розвитку малого і середнього підприємництва в Україні та його пріоритети”. Будь ласка.

 

АБРОМАВИЧУС А., міністр економічного розвитку і торгівлі України. Ну, мне, как и коллеге из Литвы, наверное, необходимо чуть больше времени, потому что мы из Литвы чуть медленнее разговариваем. На самом деле большое спасибо, что вы так долго сидели, обсуждали сложные темы и, наконец, дождались. Извините, что задержался на заседании Кабинета Министров. Мы приняли несколько достаточно важных решений, в том числе для облегчения ведения бизнеса в некоторых отраслях.

Абсолютно ясно, что ситуация в стране остается сложной. На экономическом фронте все борются за выживание, за то, чтобы развиваться дальше. Все равно не стоят на месте. И, на­сколько мне известно, в некоторых случаях улучшение видно, в  некоторых, к сожалению, улучшение наступит чуть позже. И мне как, в принципе, предпринимателю в душе… Я с 20 лет занимался бизнесом, основал бизнес и помогал основать, развивал, прода­вал, покупал. И в итоге я сейчас вроде бы и бюрократ, но в душе остаюсь предпринимателем. Поэтому мне вдвойне больно на­блюдать, что ситуация не улучшается такими темпами, как хотелось бы.

Я полностью согласен с одним из выступающих, который сказал, что необходимы три вещи для успешного развития эконо­мики и бизнеса в целом: первое — налоговая реформа, второе — демонополизация и деолигархизация и третье — борьба с коррупцией.

Не согласен только в одном, что коррупцию поставили на последнее место. На самом деле коррупция — это такое зло, которое с жирной точкой должно стоять на первом месте. И не верьте тем, кто говорит, что во всех странах есть коррупция, мол, посмотрите, кого-то там тоже посадили и так далее. Я вел бизнес в более чем 18 странах Восточной Европы, в некоторых — в ран­ней стадии развития, в некоторых — в поздней стадии развития, но нигде нет такой коррупции. Нет нигде такой ситуации, когда на каждом шагу, где вы делаете бизнес, какие-то злоумышленники подходят, выпрашивают деньги… Причем у них золотые часы, хорошие машины и так далее. Этого не должно быть!

Это, опять же, вдвойне обидно, потому что я пришел на эту позицию, ожидая, что после Революции достоинства это прекра­тится. Прошло девять месяцев, и могу с уверенностью сказать, что пока, к сожалению, не прекратилось. И то, что мы делаем на экономическом фронте с другими министрами, которые пришли из бизнеса, не будет ничего стоить. Эта дорога будет очень длинной, если правоохранительные органы все-таки не начнут работать, как они должны работать, и как мы все от них ожидаем.

Поэтому я не ожидал, что в данный момент скажу, что моя миссия — улучшение инвестиционного климата в стране и борьба с коррупцией. Потому что первое невозможно без второго. Но с коррупцией обязательно нужно бороться. В своем министер­стве  мы боремся через сокращение штатов, через дерегуляцию. Чем меньше стыков бизнеса с государственными структурами, тем меньше коррупции. Если два предпринимателя имеют общие деловые отношения, какая коррупция может быть? Что, один другому даст взятку? Нет такого. А вот когда сходятся бизнес и  государство, сразу возникает возможность коррупции. Поэтому обязательно с этим нужно бороться, отменять разного рода разрешительные процедуры, лицензии и так далее, потому что все это — взятки и время, которое тратит бизнес.

Хочется все-таки, чтобы в итоге мы создали абсолютно благоприятные условия для ведения бизнеса для всех субъектов, но прежде всего, для малого и среднего бизнеса. Он должен стать центром, драйвером экономического развития — это абсолютно ясно для всех. Потому что вы — активная часть населения со своим независимым мнением, инициативой, умением внедрять инновации, новые технологии, двигаться вперед. Это та часть общества, которая в итоге станет сильным ядром демократи­ческого общества, которое создаст средний класс, который не продает свои голоса за гречку, не будет давать взятки и будет создавать рабочие места.

Какую бизнес-среду мы создаем? Абсолютно для всех мы хотим создать благоприятные условия, привлекательные, удоб­ные, простые, без репрессивных органов, без давления со сторо­ны фискальных служб, без нецелесообразных разрешений и ли­цензий. Все должно быть сделано, чтобы бизнесу было легче и проще дышать.

Что мы уже сделали? Макроэкономическая стабилизация — это раз. Множество инициатив по дерегуляции — это два. Мора­торий на проверки — три…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Скільки часу? Будь ласка, 2 хвилини.

 

АБРОМАВИЧУС А. Реформа государственного контроля, международная программа.

Почему важна макроэкономическая стабилизация? Все говорят о доступных кредитах. Доступный кредит — это функция двух вещей: стабильная банковская система, доверие к банков­ской системе и низкая инфляция. Стабилизируя макроэконо­мическую ситуацию, когда нет скачков инфляции, когда курс национальной валюты стабилен, мы делаем первый шаг к тому, чтобы в среднесрочной перспективе обязательно были кредиты по доступной процентной ставке.

Дерегуляция, Ксения уже говорила об этом. Мы определили 201 болевую точку. Множество, около 94, уже удалили, столько же еще в процессе.

Что касается моратория на проверки, я уверен, что это эффективное средство в поддержке малого и среднего бизнеса, и его обязательно надо продлить, пока мы не реформировали государственный контроль (Оплески).

Что касается органов контроля. Мы уже подали в Верховную Раду законопроект о реформировании госконтроля, в том числе по созданию интегрированной системы, где будет в публичном пространстве: кто, когда, к кому и почему идет в гости. Пусть все всегда знают, кто кого будет инспектировать и контролировать, это нормальная практика. И проверяющий должен иметь опрос­ник, с которым приходит, и бизнес должен иметь опросник, и проверять только те позиции, которые там определены. Это очень важно.

Что касается международных программ, здесь тоже множество подписали, в том числе программу EU SURE — 55 мил­лионов евро донорской поддержки на создание 15 региональных центров малого и среднего бизнеса. Верю, что в самые первые числа нового года заработает этот совместный проект с Европей­ским Союзом и Европейским банком реконструкции и развития.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте, пане міністре.

 

АБРОМАВИЧУС А. В процессе подписания — программа создания Фонда гарантирования кредитов в размере 40 милли­онов евро, который по мультипликатору будет в итоге около 4 ты­сячам маленьких компаний предоставлять кредиты до 40 тысяч евро. Это заработает в ближайшем будущем. Есть множество других программ, на нашем сайте это все висит.

Хотелось бы сказать несколько вещей, о которых говорили. Что можно ожидать от правительства, от Министерства экономи­ческого развития и торговли в ближайшем будущем?

Антимонополия — полностью согласен. Здесь упоминалась компания “Мегаполис”. На прошлой или позапрошлой неделе я  как раз собрал у себя в министерстве всех стейкхолдеров, обсуждали тему “Мегаполиса”. Оборот у этой компании — 40 мил­лиардов гривен! То есть все сигареты идут через дистрибуцию, маржа колоссальная. Что они сделали сейчас? Они уже объявили, что ищут человека по связям с правительством, потому что повысились риски, что регуляторная среда по отношению к этой компании изменится. Мы передали весь пакет документов в Анти­монопольный комитет, и задача перед новым руководителем, который тоже пришел из бизнеса, очень ясно поставлена.

В последние два дня очень активно обсуждаются земельные вопросы. На следующей пленарной неделе, я надеюсь, что все-таки подадим законопроект по облегчению условий регистрации земли. Это очень сильно поможет, я думаю, предпринимателям.

Здесь также обсуждался вопрос о присоединении к элек­трическим сетям. У нас это занимает 177 дней. Ситуация ненор­мальная, полностью монополизирована олигархами, минигархами и кем-то еще. Так не должно быть. Поэтому мы и сидим на 96-м месте в рейтинге Doing business. И это тоже обсуждается сейчас в Минэкономразвитии, Минрегионразвитии, и в ближайшем буду­щем будут внесены изменения по присоединению к сетям.

Что еще хотел сказать? Просто констатирую: лично я счи­таю, что все контролирующие органы на данном этапе развития нашей страны — это зло. Пока мы их радикально не реоргани­зуем, как сказал министр юстиции, ситуация не изменится. Мы можем 10 процентов уволить, 10 процентов добавить — ничего не изменится. Только жесткими радикальными методами по примеру реформы дорожной полиции, только так это можно побороть: всех выгнать и новых по конкурсу принять уже на совсем другую заработную плату и в количестве несопоставимо меньшем, чем сейчас. А старую банду этих товарищей — геть! (Оплески).

И я уверен, что у нас получится. Я уверен, что в итоге мы обязательно придем к процветанию экономики, процветанию ва­шего бизнеса. Поэтому зарабатывайте, держитесь, успехов вам в вашей деятельности! Большое спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Шановні колеги, ми ще маємо кілька виступів народних депутатів України. Єдине, я попрошу, щоб регламент так само скоротити з 5 до 3 хвилин, як це було для всіх інших промовців.

Запрошую до слова Бєлькову Ольгу Валентинівну, народ­ного депутата України. Були звернення до депутатів, і депутати матимуть змогу відреагувати. Прошу.

 

БЄЛЬКОВА О.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної полі­тики та ядерної безпеки (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, партія “Блок Петра Порошенка”). Добрий день, шановне товариство! Я відчуваю таке кипіння пристрастей у цьому приміщенні сьогодні. Ми надзвичайно вдячні вам, що ви завітали до Верховної Ради. Я уважно слухала всі виступи, записувала всі проблеми. Я як громадянка відчуваю весь біль, весь масив проб­лем, про які ви говорили. Я вам чесно, відверто скажу: частину з  них я не зможу для вас вирішити як народний депутат, але частину я занотувала. Тому я не буду зупинятися на тому, що ви самі мені розповіли.

Насправді дуже рідко народним депутатам доводиться звітувати перед людьми про те, що вони зробили. Як правило, щось обіцяють, що виконають обов’язково, якщо їх оберуть. Дозвольте я використаю свою хвилинку для того, щоб і у вас була інформація про те, що я вже зробила, можливо, це змінить на краще ваше життя і те, як ви ведете свій бізнес.

Я прийшла у парламент з венчурного бізнесу, ми фінансу­вали ІТ-стартапи. Я точно знаю, як це працює, і це дійсно сьогодні розвивається. І тоді я поставила собі завдання, щоб в Україні електронний бізнес був прирівняний до звичайного. Як правило, це стосується малого та середнього бізнесу. Я присвятила три роки тому, щоб Верховна Рада засвідчила, що електронний бізнес має такі самі права в Україні, як і звичайний, традиційний.

Як правило, я виступаю перед бізнесменами, які вже ведуть цей бізнес. І я розумію, що сьогодні, можливо, вам здається, що я кажу про щось не те, що вас стосується, але у мене є для вас одна порада, прохання від депутата. У нас від вас очікування одне — що ви будете працювати ефективно і з прибутком. Так ось я як колишній бізнесмен, як людина, яка вела бізнес, точно знаю, що частину з тих проблем, про які ви сьогодні говорили, саме завдяки переходу на електронні платформи ви зможете вирішити. Ви будете менше спілкуватися з державними органами. Вони не будуть до вас приходити, перевіряти і так далі. Ви здешевите ведення свого бізнесу.

Тому я не буду витрачати ваш час. Я лише хотіла звернути увагу на те, що сьогодні у вас з’являються нові можливості. Не чекайте, поки держава створить вам пільговий режим або вирі­шить за вас, де вам працювати — чи на тому шматочку землі, чи на іншому. Вже сьогодні люди з Донецька торгують он-лайн і про­дають свою продукцію на Західній Україні. Цей бізнес зростає, незалежно від політики держави, на 40 відсотків на рік.

Я прошу вас прийти додому і переосмислити, чи є у вас можливість зробити хоч якусь частину вашого традиційного бізне­су електронною. Це і є моє звернення до вас. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Данченко Олександр Іванович. Тема виступу: “Правовий захист учасників ринку інформаційно-комунікаційних технологій”. Будь ласка.

 

ДАНЧЕНКО О.І., голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку (загальнодержавний багато­мандатний виборчий округ, політична партія “Об’єднання “Само­поміч”). Доброго дня, пане головуючий! Доброго дня, колеги! Я прийшов сюди з виступом трохи іншим, який я готував, але в процесі такого жвавого обговорення вирішив його змінити.

По-перше, я дуже вдячний за атмосферу, яку ви тут створили, я почуваюся нормальним бізнесменом. Тому що ще півтора року тому я і в страшному сні не бачив, що буду парла­ментарієм, але ситуація так склалася: якщо не ми, то хто ж? Не можуть всі піти на фронт, і я пішов у парламент.

Я вперше раз за ці дев’ять місяців побачив, що в цьому залі можуть сидіти люди і не горлати, а тихенько працювати. Я вам дуже вдячний за це. І, мабуть, якби ви тут сиділи, в цьому пар­ламенті, результати були б інші. Але… Тому перше — я дуже вдяч­ний за цікавий діалог.

По-друге, я хочу підтримати колег із Кабінету Міністрів та Ольгу Бєлькову, мою колегу, що не все так погано, тому давайте співпрацювати. Бо якщо просто критикувати, нічого не буде. Те, що важко, погано, — це зрозуміло. Але та інформація, яку ви зараз надали нам, вона є результатом не якихось там записок, подань — це жива інформація. І це дуже важливо.

Про що я ще хотів сказати. Усі країни світу, які досягали різкого економічного зростання, забезпечували його саме через розвиток ІТ-спільноти, або цифрового суспільства. І дуже важли­вим є запровадження електронних систем у державі, електрон­ного врядування. Все, що можна, повинно бути онлайн. Потрібно зняти цей бар’єр між користувачем, бізнесменом і державою. Не повинно бути контакту. Це надважливе завдання. І корупція, про яку ми кажемо, дуже швидко буде знівельована різними онлайн-сервісами.

Дуже важливо нам перейти від сировинної моделі еконо­міки, яку ми зараз маємо, до економіки знань. Ви всі кажете, що Україна — високопрофесійна інноваційна держава. І тому я дуже хочу, щоб якнайшвидше (а для цього потрібна політична воля, і тут я з вами повністю погоджуюся, якої зараз у нас немає) були запроваджені новітні сервіси з подолання корупції, як в Естонії, Литві, Німеччині.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ДАНЧЕНКО О.І. Я ще раз дуже дякую вам за конструктивний діалог. На жаль, 5 чи 7 депутатів у залі — це дуже мало, і я ви­бачаюся за це. Депутатів, звісно, має бути більше, бо якщо це парламентські слухання, то їх повинні чути всі. Я ще раз дуже дякую вам за конструктивний діалог. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Королевська Наталія Юріївна. Будь ласка.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю., член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпе­чення (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, по­літична партія “Опозиційний блок”). Уважаемые коллеги! Уважае­мые участники парламентских слушаний! Я внимательно слушала все, что сегодня происходило в зале. Хочу сказать, что мне это все напомнило такую историю: ежики кололись, плакали, но про­должали кушать кактус (Оплески). Спасибо.

Мы с вами здесь встречались в 2010 году. В первый раз я выступала с этой трибуны в 2003 году, когда проходили пер­вые  парламентские слушания, я была в роли предпринимателя. И  я тогда искренне верила, что вот выйду, расскажу им, они услышат, поймут и обязательно все исправят. Все не получается только потому, что они просто не знают, как нам хреново. Потом я пришла в парламент и поняла, что они знают это лучше нас, потому что знают, как делать хреново.

Потом в 2010 году мы собрались с вами в этом зале, здесь сидел Тигипко, и мы ему говорили: не делайте, ну, не делайте, мы хотим по-мирному, мы не хотим идти на Налоговый майдан, все будет хорошо, давайте договоримся. Но посчитали, что будет все хорошо, но по-ихнему. Поэтому был Налоговый майдан. Но смогли хоть немножко, но победить. Но смогли хоть немножко, но доказать.

Сегодня я тоже слушала очень внимательно представителей правительства и других структур. Слушала их и думала: Господи, вот мы с вами написали законы — и лицензии отменили, и декла­ративный принцип приняли, и ГЧП приняли, и мораторий ввели. И Ксения Михайловна хорошо это знает, мы все это в комитете вместе делали — писали, принимали, радовались, отчитывались… Но ничего же не работает! Не работало, не работает и, с такими подходами, не будет работать! Потому что сегодня не надо де­лить, какая экономика будет завтра, какие налоги нам нужно при­нять. Выше налог на зарплату — ниже налог на зарплату, больше НДС — меньше налог на прибыль. Слушайте, да какая разница? Платить-то нечем! Ну, какая разница, какой он будет?

Вопрос же совершенно в другом. Сегодня только официаль­но 40 процентов бизнеса находится в тени, а неофициально — более 60, а то и 70 процентов! Ну, какая разница? Вы задушите эти несчастные 40 процентов, но 70 процветают. Потому что кор­рупционный налог сегодня намного выгоднее, чем легальный налог. И мы должны думать только об одном: как нам сделать условия легальные выгоднее, чем нелегальные. И точка. И не думать ни о чем другом.

Мы можем десять раз отменить трудовые книжки, они, кстати, уже никому и не понадобятся, я вам хочу сказать, потому что безработица растет такими темпами, что реформа пройдет сама собой. Мы можем еще сто раз придумать какие-то открытые окна и закрытые. Вот здесь сегодня говорили, как за 5 минут зарегистрировать бизнес. Слушайте, да какая разница — за 5 минут зарегистрировать или за 5 часов, или за 5 суток. Вопрос сегодня в другом: зарегистрировать бизнес — это равносильно тому, что купить билет к прокурору. Потому что как только ты открыл предприятие, тебе уже можно предъявить претензию, все. И до тех пор, пока весь наш бизнес будет ходить под постоянным гнетом…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. Поэтому я хочу сказать одно. Может быть, и хватит, может быть, и нужно молчать, но я хочу сказать, что я перед вами честна, потому что я говорю это все пять лет, моя позиция неизменна, и все, что в силах, делаю. Но хочу ска­зать одно, что иностранцы к нам приедут работать только в пра­вительство. Они не приедут туда, на малые предприятия, и они не принесут нам инвестиции. И возможность, сила и воля сегодня заключается только в вас, и будущее Украины тоже заключается в  вас. Поэтому хочу пожелать одного — веры, надежды, любви, характера и всегда идти только вперед.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Демчак Руслан Євгенович. Виступ на тему: “Стимулювання розвитку підприємництва в Україні”. Будь ласка.

 

ДЕМЧАК Р.Є., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності (одномандатний виборчий округ №18, Вінницька область, партія “Блок Петра Порошенка”). Добрий день, шановні колеги! Тут дуже багато представників бізнес-асоціацій. Я тривалий час очолював Федерацію роботодавців Києва, бачу тут знайомі обличчя, і сам з бізнесу, і мислю як бізнесмен, відчуваю вас. Я хочу, щоб ви зна­ли, що таких депутатів є критична маса зараз у Верховній Раді, і ми розуміємо... Можливо, не тими темпами відбуваються зміни, як нам хотілося б, але ми ці зміни робимо. І якщо говорити про основні позиції, які потрібно врегулювати, я виділив би ділову активність, дерегуляцію та інвестиційну привабливість.

Дійсно, хоч би які податки ми встановлювали, якщо товар не продається, якщо немає ринку, якщо немає прибутку, то немає з чого платити. Згадаймо 2006–2007 роки, хіба тоді податки були нижчі? Податок на прибуток, наприклад, навіть був вищий, ніж тепер, всі інші податки — такого самого рівня. Але бізнесмени згадують ті часи як найбільш успішні. Звичайно, ми розуміємо, в чому була суть успіху. Тому що споживчий ринок був підігрітий споживчими кредитами, відповідно все гарно продавалося.

Ми сьогодні повинні стимулювати ринок, але не через спо­живчі кредити, а через виробництво. І використати цей момент, для того щоб капіталізувати бізнес, щоб сьогодні, коли ми ре­структуризували зовнішні кредити і маємо певну передишку, ми могли використати ці ресурси, законодавчо забезпечити механіз­ми трансформації зовнішніх кредитних ресурсів у дешеві кредити для малого і середнього бізнесу з обмеженням ставки для банків­ських установ.

Я працюю в Комітеті з питань фінансової політики і банків­ської діяльності і вже бачу, що макроекономічні показники дійсно стабілізувалися. Ми бачимо це за курсом, за зменшенням обліко­вої ставки. Сподіваюся, що Національний банк і в подальшому об­лікову ставку зменшуватиме, тоді будуть створюватися і внутрішні додаткові можливості для кредитування нашими банками.

Крім того, наприклад, у нас ринок капіталів взагалі не працює. Тобто у нас 50 відсотків фінансового ринку не працює. І я сподіваюся, що за допомогою нової команди Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ми запустимо цей ринок, у тому числі ринок капіталів, біржі. Особлива надія на спотовий ринок сільськогосподарської продукції.

У кожного складу Кабінету Міністрів було бажання змінити податкову систему. Але основна проблема — навіть презентовані податкові зміни лише трохи змінюють ставки, але не змінюють принципу. Нам потрібно перерозподілити з бізнесу на фізичних осіб. Нам не потрібно змінювати 15 чи 20 відсотків, нам потрібно радикально зменшити податки…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

ДЕМЧАК Р.Є. ...а збільшити податки на землю, на розкіш, на нерухомість.

І найголовніше, що зараз є на це політична воля. Президент на засіданні Національної ради реформ сказав: давайте радикаль­ніші зміни. А виникають gap — розриви. І він бере на себе відповідальність провести переговори з Міжнародним валютним фондом, для того щоб вони дали нам можливість провести ці реформи. І це найголовніше. Ми як фракція президентської партії закликаємо всіх підтримати Президента і швидше реалізувати ці ініціативи. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Останній виступ від народних депутатів — Кірш Олександр Вікторович. Тема: “Майбутнє спрощеного оподаткування”. Будь ласка.

 

КІРШ О.В., член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (одномандатний виборчий округ №169, Харківська область, політична партія “Народний фронт”). Упродовж п’яти років відбуваються спроби знищення єдиного податку: не вийшло у 2005-му, не вийшло у 2010-му, не вийде й тепер (Оплески). Тому я вимагаю не витрачати дарма зусиль і не чіпати єдиний податок брудними руками Міністерства фінансів України (Оплески). Це по-перше.

По-друге, негайно скасувати систему електронного адміні­стрування ПДВ як ганебну, корупційну, злочинну, антиукраїнську систему знищення української економіки (Оплески). Це афера, це авантюра, такого не має бути в Україні, а той, хто її запровадив, має відповідати згідно із законом.

І по-третє, найголовніше. Я не в первый раз присутствую на  парламентских слушаниях по вопросам налогообложения, но впервые столкнулся с тем, что практически весь бизнес, и не практически — весь, с учетом и депутатов, и членов правитель­ства, практически все выступающие, весь бизнес единогласно впервые за всю историю Украины и за все парламентские слуша­ния не просто не поддерживает налоговую политику государства, а выступает активно против. Это очень серьезный звоночек, услышьте его. В стране зреет бунт! (Оплески).

Министр финансов и глава налоговой не справляются со своими обязанностями. В стране зреет не налоговый бунт. Те, кто здесь собрались, — это не худшие бунтари в стране, это работо­датели. В стране зреет очень серьезное сопротивление, мы мо­жем отдать власть вчерашним. Немедленно заменить главу нало­говой и министра финансов Украины! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги! Завершилися всі виступи народних депу­татів, і зараз я запрошую до заключного слова голову Комітету з питань промислової політики та підприємництва пана Галасюка. Прошу підбити загальний підсумок парламентських слухань.

 

ГАЛАСЮК В.В. Шановні колеги! Я надзвичайно вдячний вам  за вашу енергію, за відвертість, за критику, яку ми почули. Ми обов’язково врахуємо те, що ви нам сьогодні сказали.

Хочу сказати, що надзвичайно важливо (я думаю, що це сигнал для уряду) налагодити нормальний відкритий діалог з бізнесом, щоб це відбувалося не раз на 5 чи 10 років у форматі парламентських слухань. Хто заважає проводити такі слухання, як сьогодні казали, не просто там з американською чи європейською бізнес-асоціацією, а робити зустріч з малими і середніми підпри­ємцями в форматі ключових міністрів? З’явився новий надзви­чайно корисний майданчик бізнес-омбудсмена. Ну, ви подивіться, сьогодні дуже жорстка дискусія і критика. Але ж є й певний кон­структив. Ми бачимо, що дещо змінюється. То чому б нам не почути один одного? І не зробити такий діалог нормальним, щоб ваша позиція впливала на державну політику. Ми зобов’язані це зробити!

Ми, зі свого боку, будемо пропонувати відповідні зміни, у тому числі Голові Верховної Ради щодо зміни регламенту парла­ментських слухань, щоб наступного разу ми їх проводили в іншо­му форматі. Ми будемо вивішувати на сайті всі тези доповідей, списки промовців, проводити рейтингове голосування. Ви самі будете вирішувати, хто виступатиме на слуханнях. Необхідний постійний діалог, постійна робота.

Хочу особливо подякувати всім, хто долучився до організації цих слухань, їх дуже довго не було, особливо членам Комітету з питань промислової політики та підприємництва, Олександрі Володимирівні Кужель, яка надала найбільше пропозицій і дуже цінних рекомендацій.

Шановні колеги, хочу подякувати тим представникам уряду, які сьогодні до нас прийшли. Я вам хочу сказати, що сьогодні дисципліна в ложі уряду краща, ніж інколи під час Години запи­тань до уряду. Сьогодні вони тут, виступають останніми, почули всі проблеми. Ми систематизуємо те, що сьогодні прозвучало. Це дуже велика робота — не просто розшифровувати стенограму, а виписати всі рекомендації, які ви сьогодні озвучили, і запропо­новані рецепти вирішення проблем. Я вас прошу, будь ласка, сформулюйте їх. І чим конкретніші ви надасте нам рекомендації щодо вирішення тих проблем, тим конкретнішими і кориснішими будуть Рекомендації парламентських слухань, які найближчим ча­сом будуть затверджені і наберуть чинності.

Хочу також вам сказати, що ми напрацювали і вже реє­струємо законопроект про персональну відповідальність не тільки посадових, а й службових осіб, всіх перевіряючих, усіх, хто засто­совує штрафи чи інші санкції до бізнесу. Вони будуть відповідати персонально, своїм гаманцем, усім своїм майном за неправомір­но винесені рішення.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте.

 

ГАЛАСЮК В.В. Ми вважаємо, що таким кроком ми дійсно поставимо дуже серйозний блок, бар’єр на шляху корупції. Бо кожен перевіряючий тричі подумає, навіть якщо його очільник примушує, чи йти проти закону, чи малювати якісь штрафи, щоб потім вимагати хабара з підприємця. Він того не робитиме, якщо буде знати, що відповідатиме всім. Не тільки своєю заробітною платнею, а й машиною, квартирою, усім, що має. Тобто ми і таким чином будемо боротися з корупцією.

Тому я ще раз хочу вам подякувати за відвертість, за те, що ви працюєте, за те, що зберігаєте робочі місця, незважаючи на надважкі, катастрофічні умови, що існують. Давайте разом долати цю гідру. Дякую вам (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Шановні колеги! Від свого імені теж хочу вам подякувати за дуже емоційну, але разом з тим дуже відверту розмову, яку ми провели в цьому залі. Хочу наголосити, що вам був розданий проект Рекомендацій парламентських слухань. У своїх листах ви  вже подавали до нього пропозиції. І прошу, ви маєте змогу і надалі надавати пропозиції до цих Рекомендацій. Всі вони будуть розглянуті, узагальнені і враховані при доопрацюванні до розгляду на засіданні Верховної Ради України.

На жаль, не всі змогли сьогодні виступити. Я приношу вибачення тим, хто не зміг виступити. Але ви можете подати свій виступ, і в стенограмі, яка буде опублікована в матеріалах парла­ментських слухань, він теж буде відображений.

Сподіваюся, що все, про що ми сьогодні говорили, обіцянки, які ми чули, і проблеми, на яких наголошувалося, — всі вони будуть успішно вирішені. Сподіваюся на нашу співпрацю і на те, що ми спільно зможемо подолати всі труднощі, які перед нами стоять.

Дякую за участь у нашому зібранні. Зичу міцного здоров’я. Бажаю миру, успіхів і активної праці на благо України. Слава Україні!

Парламентські слухання оголошуються завершеними.

 

НЕВИГОЛОШЕНІ ВИСТУПИ

 

БИКОВЕЦЬ В.М., перший віце-президент, генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України. Ситуація, в якій сьогодні опинилися представники українського малого і середнього підприємництва, вкрай несприятлива. З одного боку — низка негативних чинників, зумовлених анексією Криму та воєнними діями на сході країни, з другого — відсутність дієвих реформ і загалом погіршення підприємницького клімату в державі.

Проблем у бізнесу надзвичайно багато. Мале і середнє підприємництво потерпає від адміністративного тиску, від зловжи­вань з боку фіскальних та контролюючих органів, від шаленої корупції. В Україні склалася система, за якої заплатити за пору­шення законодавства дешевше, ніж виконати вимоги законів.

Останнім часом почався наступ на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Лунають безпідставні заяви щодо її реформування, звуження застосування або навіть цілкови­тої ліквідації.

Дуже серйозною залишається ситуація у банківському і фінансовому секторі.

Для більшості підприємців питання розвитку вже не актуальне — як би вижити та звести кінці з кінцями.

У чому причина? Хто має відповідати за ситуацію, що склалася? Підприємці одностайні в тому, що на сьогодні в Україні практично відсутня цілісна державна політика щодо підтримки та розвитку малого і середнього підприємництва. Дії органів публіч­ної влади демонструють недостатнє усвідомлення значення мало­го і середнього бізнесу для української економіки. Проявом цього є непослідовність та несистемність державних рішень.

Ми постійно чуємо обіцянки влади щодо дерегуляції, зменшення кількості дозволів, ліцензій, спрощення процедур їх отримання, лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Хотілося б, щоб усі ці обіцянки стали реальністю.

Що треба робити? Бізнес вимагає дієвих і системних реформ. Якщо ми оголосили намір створити відкритий ринок з прозорими правилами гри, то слід бути послідовними та рішучими.

Насамперед необхідно створити стабільні законодавчі та організаційні передумови для започаткування і здійснення підпри­ємницької діяльності, зростання та розвитку малого і середнього підприємництва.

Необхідно запровадити прості, зручні і зрозумілі реєстраційні та дозвільні процедури, процедури ліцензування, що забезпечать сприятливі умови для започаткування бізнесу та його детінізації.

Потребує негайної лібералізації система державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Важливим кроком має стати зменшення адміністративного тиску на підприємців.

Все це має створити передумови для розвитку і зростання малого та середнього бізнесу, збільшення кількості суб’єктів гос­подарювання, динамічного розвитку наявних підприємств, підви­щення привабливості підприємницької діяльності в Україні.

Дуже важливим моментом у цьому контексті є залучення до процесів напрацювання змін до законодавства якомога більшої кількості бізнес-асоціацій. Саме в бізнес-асоціаціях на прагматич­них засадах об’єднуються зусилля однодумців та колег, які реаль­но можуть вплинути на спільне вирішення багатьох проблем, на формування сприятливого підприємницького клімату.

На жаль, у нас спостерігається тільки імітація залучення бізнес-спільноти до діалогу. Якщо це й відбувається, то лише окремі (вибрані) бізнес-асоціації удостоюються такого права. Така собі імітація демократії.

Наприклад, Міністерство фінансів організувало з півтора десятка платформ-обговорень податкової реформи. Все виглядає надзвичайно демократично: реформа відбувається “за активної участі громадськості й бізнесу”. Але в результаті ані громадські рухи, ані бізнес, як правило, не бачать своїх пропозицій у доку­ментах, які Мінфін представляє як реформи.

Виглядає це так: “Раніше нас навіть не слухали, бо не мали такого бажання. Тепер ніби слухають, але так само не мають бажання брати до уваги наші пропозиції”. Без сумніву, це без­перспективний підхід.

Обурення змінами, що погіршують становище бізнесу і по­збавляють країну шансу на стрімке зростання економіки, може призвести до непередбачуваних наслідків.

 

КАЛИТА П.Я., президент Української асоціації якості. Кризис украинской экономики и деловое совершенство. В последнее время в Украине особенно много дискутируют о том, как вывести страну из глубочайшего кризиса. Однако из всех дискуссий мне так и не удалось уяснить:

как Украина сможет обеспечить выполнение установок своего Президента и превратиться в развитое европейское государство, способное занять одно из ведущих мест в мировом экономическом пространстве, без тотального совершенствова­ния, даже если будет полностью выполнена Стратегия устойчи­вого развития “Украина-2020”?

каким образом руководство страны предполагает выве­сти  Украину из экономического пике, в котором она находится в последнее время, не обеспечив существенного совершенство­вания большинства своих предприятий, организаций и учреж­дений? Ведь соотношение внешнего государственного долга Украины к ВВП страны стремительно увеличивается: при установ­ленном в Бюджетном кодексе критическом значении в 60 процен­тов это соотношение с 40 процентов в 2013 году, преодолев 72 процента в 2014 году, во втором квартале 2015 года уже достигло 122 процентов. А по прогнозу Всемирного банка в конце 2015 года может составить 157 процентов.

Я так и не смог понять, за счет каких дополнитель­ных  средств будут возвращаться внешние долги гражданами ны­неш­него старшего поколения, а также нашими детьми, внуками и  прапраправнуками. За счет новых, еще больших, долгов? Или путем их списания в результате долгих и унизительных перегово­ров? И что будет оставаться после систематического возвра­щения долгов для улучшения жизни украинского народа? Ведь не видно неординарных решений власти, направленных на сущест­венное повышение эффективности функционирования украинской промышленности и предпринимательства.

Да, в последнее время много внимания уделяется таким проблемам, как реформирование отечественной системы техни­ческого регулирования, гармонизация отечественных стандартов с европейскими и дерегуляция бизнеса, что, безусловно, крайне важно. Но достаточно ли только этого для решения наших чрезвычайно глубоких экономических проблем? С уверенностью могу сказать, что нет.

Устранить коррупцию, обеспечить справедливость судов, прокуратуры и милиции, принять лояльный Налоговый кодекс и разрегулировать бизнес, установить в стране европейские нормы безопасности продукции и ее качества — это только часть того, что необходимо сделать для обеспечения конкуренто­способности и процветания Украины.

Есть и другие проблемы, без решения которых украинские предприятия, а следовательно и экономика, просто не смогут достичь долговременной и стабильной конкурентоспособности. Ведь в насыщенном мире конкурентная борьба ведется выше норм, установленных международными стандартами. Но как туда подняться? При высокой себестоимости продукции и низкой производительности труда сложно быть конкурентоспособным даже при отменном качестве продукции. Необязательность в де­ловых отношениях, неэтичные деловые практики, традиционный для нас жесткий административный стиль управления и многое другое препятствуют успеху в конкурентной борьбе.

Две дороги в будущее Украины — две ее судьбы. В целом же для обеспечения конкурентоспособности экономики Украины видится два основных пути.

Один путь — это бросить весла и полностью отдаться ветру, рассчитывая исключительно на зарубежные инвестиции. Думаю, что после урегулирования проблемы на востоке страны и улучше­ния условий для бизнеса инвестиции потекут в Украину в боль­шом количестве. Но здесь есть реальная опасность массового вытеснения неподготовленных украинских производителей с их собственного рынка более сильными зарубежными компаниями. А если подавляющую часть украинского рынка займут зарубеж­ные компании, причем тогда, собственно, Украина? При таком раскладе она может превратиться просто в территорию — придаток развитых стран в глобальном мире.

Второй путь — это сделать все возможное, чтобы, наряду с внешними инвестициями, украинские предприятия, организации и учреждения начали как можно быстрее сами работать так же, как работают их сильные конкуренты из развитых стран. Чтобы они смогли сами зарабатывать большие деньги и наполнять госбюджет. Чтобы планомерно сокращался разрыв в части дело­вых культур между украинской экономикой и экономиками пере­довых стран Европы и мира. Но достичь этого без соответствую­щей государственной политики, без активного содействия со стороны власти практически невозможно.

А для того чтобы понять, как правильно перенастроить украинскую экономику и что должна для этого делать власть, необходимо, прежде всего, открыть глаза, внимательно рассмот­реть и осознать, что это такое — продвинутые компании в Европе и мире. Но надо рассмотреть их не столько сверху, где находятся уже плоды деятельности, а главное — изнутри, в корневой системе, где эти плоды зарождаются и созревают. Надо понять, в чем отличие нашей деловой культуры, выращенной в “зазер­калье”, в условиях 70-летнего дефицита и варварского перерас­пределения в последнюю четверть века, от деловой культуры развитых стран, изначально формировавшейся в условиях реаль­ной конкуренции насыщенного рынка.

Хочется обратить внимание на интересный факт. Предприя­тия, созданные в Украине мировыми лидерами, изначально отли­чаются высокой деловой культурой, свойственной их материн­ским компаниям, несмотря на то, что у них украинский персонал (одним из примеров может служить компания “Джейбил Серкит Юкрейн Лимитед” в Закарпатской области). Это свидетельствует о том, что отечественные предприятия с украинским персоналом также возможно настроить на современную зарубежную тональ­ность. Надо только правильно понимать эту тональность и раз­бираться в деловых нотах, а также создать соответствующие мотивацию и условия. Это подтверждается также позитивными результатами многочисленных пилотных проектов, реализованных Украинской ассоциацией качества на отечественных и зарубеж­ных предприятиях. В декабре 2014 года Президент ЕС господин Ван Ромпей, вручая награды руководителям предприятий — по­бедителей Турнира по качеству стран Центральной и Восточной Европы (в том числе двух украинских), назвал эти предприятия образцами для подражания для всей Центральной и Восточной Европы.

Принимая государственные решения по возрождению экономики, надо также учитывать, что не по вине промышленни­ков и предпринимателей в Украине в течение более чем 70 лет, в условиях тотального дефицита и тоталитарного режима, форми­ровались вывихнутая экономика и неразвитая деловая культура. Культура, для которой характерны низкое качество продукции при ее высокой себестоимости, низкая производительность труда, неэффективное использование ресурсов, небрежное отношение к окружающей среде, необязательность в отношениях с деловыми партнерами и так далее. А за последнюю четверть века, уже в независимой Украине, украинским промышленникам и предпри­нимателям сложно было разобраться, как надо перенастроить организацию бизнеса и менеджмент в перенасыщенном рынке. Этого не смогли понять даже в Минэкономразвития. Они, прежде всего, вынуждены были осваивать науку приспособления и выжи­вания в условиях процветающей коррупции и враждебного бизнес-климата.

В итоге на основной массе украинских предприятий по сравнению с лидерами европейского и мирового бизнеса произ­водительность труда — ниже до 10 раз, дефектность — выше до 1000 раз и в разы выше себестоимость выпускаемой продукции. А в части уровня делового совершенства (по принятой в мире 1000-балльной шкале) отстает от основной массы компаний развитых европейских стран до 3 раз, а от компаний-лидеров — до 5 раз.

И сегодня, когда Украина определилась со своим европей­ским выбором, при стремительном изменении рыночных условий и правил бизнеса украинские предприятия не могут самостоя­тельно резко измениться, в короткие сроки усовершенствоваться и стать современными европейскими. Даже если их отпустят с поводка чрезмерного государственного регулирования и укажут, какие отныне в стране действуют планки технических регламен­тов и государственных стандартов. Здесь крайне необходимы доброжелательное содействие и активная поддержка со стороны власти.

А посему, если украинская власть действительно озабочена не только своим благополучием, но и судьбой украинского наро­да, она обязана, наряду с прекращением удушения предприни­мателей в своих объятиях, также позаботиться о том, как мотиви­ровать их к совершенствованию. Научиться самой и научить предпринимателей апробированным современным подходам и методам совершенствования. Создать для обеспечения целе­направленного массового совершенствования благоприятные условия. То есть сделать то, без чего вряд ли удастся изменить в стране деловую культуру, сохранить и развить конкурентоспо­собный отечественный бизнес.

А тем временем в Минэкономразвития… В Украине главным органом в системе центральных органов исполнительной власти, обеспечивающим формирование и реализацию государственной политики экономического и социального развития, государствен­ной промышленной политики, государственной политики разви­тия предпринимательства, а также политики развития многого другого, является Министерство экономического развития и тор­говли. Следовательно, именно это министерство, прежде всего, должно быть озабочено проблемами делового совершенства и конкурентоспособности украинских предприятий, лучше других разбираться в проблематике и особенностях совершенствования в современной Украине.

Потому в адрес руководства этого министерства в течение уже ряда лет направляются соответствующие предложения по вопросам совершенствования. Но, к сожалению, у всех этих предложений, если можно так образно выразиться, участь та же, что и у семян, брошенных на асфальт. Причем такое отношение к предложениям в части содействия совершенствованию продол­жается уже много лет, с завидной одинаковостью, при разных руководителях этого авторитетного ведомства. После первых предложений, направленных в Минэкономразвития, прошло уже несколько лет, однако вопрос о деловом совершенстве в мини­стерстве до сих пор не рассматривался. Уходит драгоценное вре­мя, экономика Украины продолжает падать, но никто за это ответственности не несет.

Возможно, происходящее объясняется отсутствием у руко­водителей министерства соответствующих знаний, а также специалистов с такими знаниями. Но представляется, что главная причина кроется все же в философии, которую приняли для себя и которой руководствуются эти руководители и их окружение. Некоторые их утверждения и комментарии к ним приведены ниже.

“Конкуренция сама урегулирует рынок. Государство должно только разрегулировать бизнес, а остальное — проблемы самих предпринимателей. Кто сильнее, тот и выживет”. Это может быть результативно только при желании создать условия для преиму­щественного оккупирования украинского рынка зарубежными компаниями. Украинские предприниматели после разрегулирова­ния вряд ли смогут сами быстро разобраться в том, что происходит, и как им надо изменяться, чтобы стать конкуренто­способными на современном европейском рынке. Да, государ­ство ориентирует их в части новых параметров технических рег­ламентов и гармонизированных стандартов. Однако этого явно недостаточно для их сохранения на глобальном рынке.

“Совершенствование на основе европейских подходов необходимо только компаниям, экспортирующим свою продук­цию. Для тех, кто ориентирован на внутренний рынок, это не име­ет значения”. Внутренний украинский рынок уже давно утратил изолированность. В современном европейском, да и мировом бизнесе не существует границ. Украинский рынок — это одна из составляющих глобального рынка. Любая зарубежная компания может торговать, а значит — и конкурировать, на внутреннем рынке Украины. Следовательно, кто неконкуренто­способен на европейском рынке, тот неконкурентоспособен и на рынке внутреннем, украинском.

“Совершенствование систем менеджмента — это дело самих предприятий, пусть конкурируют между собой. Государство этим не должно заниматься”. Почему же тогда в 2015 году Каби­нет Министров Украины по представлению Минэкономразвития продлил действие (как неоднократно отмечалось — ущербной) Концепции государственной политики в сфере управления качеством продукции, процессов и услуг, впервые принятой еще в 2002 году? Для чего эту политику, помимо системы управле­ния  качеством продукции, распространили также на системы экологического менеджмента, менеджмента профессиональной безопасности, энергетического менеджмента и другие целевые системы менеджмента, на которые принимаются международные стандарты? Ведь целевые системы менеджмента — это лишь со­ставляющие целостных систем менеджмента предприятий (орга­низаций, учреждений). Выходит, что государство, с одной сторо­ны, озабочено целевыми системами менеджмента, но, в то же время, не проявляет интереса к целостным системам менедж­мента организаций, от совершенства которых, собственно, и за­висит конкурентоспособность отечественных производителей. Это, по крайней мере, не логично.

Вместо заключения. Трудно себе представить, за счет чего будут выполнены установки Президента Украины по превраще­нию Украины в развитую европейскую страну с высоким уровнем жизни граждан, если руководство Минэкономразвития в короткие сроки не пересмотрит свою философию и не начнет уделять должное внимание содействию украинским предприятиям и орга­низациям в их целенаправленном системном совершенствовании. Начать же эти важные преобразования в масштабах Украины целесообразно с совершенствования системы менеджмента самого Минэкономразвития.

Война на востоке Украины еще более обострила поднятую проблему. В процессе различных публичных дебатов уже неодно­кратно звучало: для ускорения реальной победы на фронте Украине необходима сильная экономика, чего нельзя достичь без коренного совершенствования большинства отечественных ком­паний. В связи с этим, если ситуация не будет изменяться в лучшую сторону, закономерно поставить вопрос: а не распро­странить ли действие АТО и на экономический сектор, где, в конечном итоге, решается судьба будущей Украины?

 

НАБОКА Е.Є., голова регіональної ради підприємців Харківської області. Проблемы малого и среднего бизнеса — в  сфере государственной регуляторной политики. Что касается Харьковского региона, следует сказать, что традиционно 70–80 процентов бизнеса были сориентированы на торговые отноше­ния с Российской Федерацией. Увы, политическая ситуация значительно повлияла на эти отношения. Основной сферой мало­го бизнеса Харьковщины долгое время была торговля (ритейл). Но сегодня в связи с потерей крымских, донецких, луганских, в значительной степени российских рынков эта сфера стала неприбыльной либо малоприбыльной. Потребительский спрос по понятным причинам упал, национальная валюта обвалилась в три раза, тормозится работа большинства крупных предприятий, которые обслуживал малый бизнес.

Сегодня более-менее стабильны ІТ-бизнес и бизнес по оказанию консалтинговых услуг. Есть потенциал для развития небольших фермерских хозяйств, пока еще в области немало мелких производственных промышленных предприятий, есть пер­спективы развития бизнеса в сфере оказания услуг населению, роста количества небольших пунктов питания (фаст-фудов), есть надежда, что наши швейные производства воспользуются воз­можностью занять часть ниши более дорогой европейской одежды.

Ряд бизнес-ассоциаций Харькова, объединившись, реализо­вали исследование в рамках проекта “Сильный бизнес — богатое общество”. Проведены фокус-группы, в ходе которых предприни­мателей опрашивали о том, какие проблемы мешают им зани­маться бизнесом в Украине. Были разработаны анкеты и по ре­зультатам работы фокус-групп сформулированы основные проб­лемы. Проведено анкетирование около 1500 респондентов. В результате выделены 10 основных и 5 топ-проблем бизнеса на местном уровне. Пути решения топ-проблем:

1) применение реальных инструментов контроля местной власти, реализация принципов прямой демократии на основе положений уставов местных громад;

2) содействие развитию территориальных громад на осно­ве  кооперации, создание кооперативных форм деятельности на рынках, создание эффективной системы оптовой и биржевой торговли на региональном уровне (развитие товарных бирж, фьючерсных торгов, особенно в секторе сельского хозяйства);

3) для обеспечения прозрачности местных бюджетов и деятельности коммунальных предприятий: утверждение порядка обязательной отчетности перед громадой, публикация в СМИ и на сайтах органов местного самоуправления информации об исполь­зовании средств местных бюджетов, открытость системы форми­рования государственных и местных тарифов и приведение их в соответствие с реальными затратами ресурсов;

4) введение системы обязательной публикации фактов злоупотреблений должностных лиц, содействие обновлению кадрового состава органов местного самоуправления, принятие решения об обязательности принятия новых специалистов в госу­дарственные администрации различных уровней;

5) упорядочение правил торговли и обеспечение их обяза­тельного исполнения всеми участниками рынка и уполномочен­ными органами, составление и заключение договоров аренды торговых мест и объектов с учетом интересов обеих сторон до­говорных отношений под выборочным контролем со стороны тер­риториальной громады и представителей профильных обще­ственных объединений.

Рассматривая регуляторные пути, их можно условно разделить на следующие группы.

Пробелы и недостатки законодательства:

в общем соответствуя законодательству, регуляторные акты органов местного самоуправления (в частности, Харьковского городского совета) абсолютно не учитывают интересов предпри­нимателей: выписаны сложно, без конкретизации временных параметров выполнения обязательств со стороны органов мест­ного самоуправления (сроки принятия решения по тем либо иным вопросам, сроки подписания городским головой договорных документов и др.);

нечетко определен перечень документов, необходимых для  получения административной услуги, наличие субъективных причин для отказа в предоставлении административной услуги;

полное отсутствие законодательно закрепленной возможно­сти влиять на приведение действий районных государственных администраций, органов местного самоуправления в соответ­ствие с принципами государственной регуляторной политики (в Украине нет органа власти, который мог бы опротестовать решение органа местного самоуправления, а судебные проце­дуры чрезмерно длительны и неэффективны, поэтому, даже до­бившись через один-два года положительного решения по кон­кретному акту, горсовет в течение недели может принять новый акт, аналогичный отмененному, с небольшими поправками — и все с начала).

В результате имеем антипредпринимательские Правила торговли на рынках Харькова, Правила размещения внешней рекламы в Харькове, Правила размещения временных сооруже­ний для ведения предпринимательской деятельности в Харькове.

Все эти недостатки и отсутствие внимания власти к этим проблемам периодически выливаются в акции протеста.

Указанные проблемы решаются разработкой на общегосу­дарственном уровне соответствующих типовых правил, которые соответствовали бы принципам регуляторной политики, и приве­дением существующих документов в соответствие с этими принципами (яркий пример — правила размещения внешней рекламы, которые уже давно не соответствуют ключевым прин­ципам регуляторной политики, типовые правила торговли на рынках, которые носят рекомендательный характер и закрепляют диктат собственника рынка по отношению к торговцу), а также внесением в Закон “О местном самоуправлении в Украине” из­менений, предусматривающих право общественных институтов (и, соответственно, обязанность органов власти обеспечить это право) принимать участие в работе коллегий, комитетов соответ­ствующих советов, выступать на сессиях по вопросам, представ­ляющих интерес для соответствующих институтов гражданского общества.

Необходимо распространить действие законодательства о государственном надзоре (контроле) в сфере хозяйственной деятельности на все, без исключения, контролирующие и право­охранительные органы, в том числе на Государственную фискаль­ную службу Украины.

Внести изменения в законодательство о градостроении в части обеспечения членам громады права участвовать в обсуж­дении генерального плана города и инфраструктурных проектов (возможно, с правом голоса). При этом можно определить коли­чественный порог членов организации и/либо лиц, выразивших (подписавших) соответствующее мнение для предоставления пра­ва голоса на сессии совета. Это можно рассматривать как эле­мент непосредственной демократии, закрепленной в Конституции.

Проблемы инертности власти и неисполнения ими своих обязанностей. Незаконная торговля в неположенных местах, незаконное размещение временных сооружений для ведения предпринимательской деятельности (МАФ) ведет к вытеснению легального бизнеса с рынка, поскольку все легальные платежи значительно превышают размеры взяток, которые нелегалы пла­тят соответствующим контролерам — милиции, представителям горисполкома или райгосадминистрации. Проблема решается внесением в законодательство об административной ответствен­ности изменений, предполагающих право общественности орга­низовывать и проводить с участием милиции проверки, а также обязанность милиции незамедлительно предоставить своего представителя для участия в рейдах-проверках с правом состав­ления соответствующих протоколов.

Надо предусмотреть персональную (финансовую, админи­стративную) ответственность контролеров за причинение своими действиями ущерба предпринимателю, а также механизмы конт­роля предпринимательского сообщества за неотвратимостью наказания.

Необходимо расширить право объединений предприни­мателей на участие в проверках всех, без исключения, контроли­рующих и правоохранительных органов с правом фиксации нару­шений, допускаемых контролерами, и обжалования их действий.

Организации, принимавшие участие в исследовании в  рамках проекта “Сильный бизнес — богатое общество”, готовы участвовать в экспертизе проектов предлагаемых законов.